2

3

УДК:378.091 (083.97)

ББК: 74.58В052

Педагогіка країн, мова яких вивчається. Програма навчальної дисципліни. – К.:

Київський університет імені Бориса Грінченка, 2016. – 24 с.

Розробник: Головчук Світлана Юріївна, доцент кафедри теорії та історії

педагогіки Київського університету імені Бориса Грінченка

Рецензенти:

Кузьменко Василь Васильович – завідувач кафедри педагогіки і психології

Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної

освіти педагогічних кадрів, доктор педагогічних наук, професор.

Гнезділова Кіра Миколаївна – доцент кафедри педагогіки вищої школи і

освітнього менеджменту Черкаського національного університету

імені Богдана Хмельницького, кандидат педагогічних наук,

доцент;

© С.Ю. Головчук, 2016

© Київський університет імені

Бориса Грінченка, 2016

4

ЗМІСТ

Пояснювальна записка………………………………….……………………………………………..5

Структура програми навчальної дисципліни

І. Опис предмета навчальної дисципліни …………..………………………………………………..7

ІІ. Тематичний план навчальної дисципліни……….………………………………………………..8

ІІІ. Програма

Змістовий модуль І. Світові тенденції розвитку сучасної вищої освіти …………………………9

Змістовий модуль ІІ. Сучасні системи вищої освіти: їх структура та організація ………………10

ІV. Навчально-методична карта навчальної дисципліни………..………………………………..11

V. Плани семінарських занять ………………………………………………………………….12

VІ. Завдання для самостійної роботи ……………………………………………………………. 15

Карта самостійної роботи студента………...……………………………………………………. 16

VІІ. Індивідуальна навчально-дослідна робота (навчальний проект)………………………….. 16

VІІІ. Система поточного та підсумкового контролю ……...……………………………………..16

ІХ. Методи навчання ……………………………………………………………………….……….19

Х. Методичне забезпечення курсу …………………………………………………………….…...19

ХІ. Рекомендована література

Основна ………………………………………………………………………………………….……19

Додаткова ………………………………………………………………………………………..…...22

5

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Педагогіка країн, мова яких вивчається – навчальна дисципліна, що займає

важливе місце в системі підготовки бакалаврів, оскільки спрямований на розкриття

закономірностей функціонування освітніх систем у різних країнах шляхом спільного й

відмінного у їх розвитку. Пошуки загального і специфічного в освітніх системах у

різних країнах дозволяють знаходити наукове тлумачення освітнім й культурним

традиціям, збагачувати власну національну освіту й культуру завдяки оволодінню

міжнародним досвідом.

Вивчення даного курсу сприяє розвитку загальної й педагогічної культури, дає

уявлення про досвід оновлення теорії і практики освіти в різних країнах, що дозволяє з

урахуванням вітчизняних традицій використовувати його в сучасних умовах

модернізації освітньої системи в Україні, дає можливість простежити генезис багатьох

педагогічних теорій.

Курс “Педагогіка країн, мова яких вивчається” передбачає опанування

бакалаврами закономірностями світового освітнього процесу, відокремити загальне,

особливе й одиничне у розвитку освітніх систем. Головна увага під час вивчення

дисципліни повинна приділятись аналізу позитивних і негативних наслідків зарубіжного

освітянського досвіду, що дає можливість глибше осмислити власні проблеми,

попередити помилки й прорахунки, підвищити ефективність діяльності вітчизняної

системи освіти. Вивчення даного курсу відіграє велику роль у підвищенні

методологічної культури бакалаврів, сприяє озброєнню новими методами

методологічних досліджень, демонструє кращі традиції гуманістичної педагогіки і тим

самим допомагає студенту у його навчальній діяльності.

Зміст курсу побудований на основі вивчення нормативно-правової бази (документи

ЮНЕСКО, Ради Європи, Європейського Союзу, Організації з економічного

співробітництва та розвитку, національних міністерств освіти країн світу тощо),

концепцій і стратегій розвитку освіти у провідних країнах світу, педагогічних

досліджень зарубіжних і вітчизняних науковців, статистичних джерел.

Програму розроблено з урахуванням рекомендацій МОН України (лист № 1/9-736

від 06.12.2007 р.) ―Про Перелік напрямів (спеціальностей) та їх поєднання з

додатковими спеціальностями і спеціалізаціями для підготовки педагогічних

працівників за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавра, спеціаліста, магістра‖.

“Педагогіка країн, мова яких вивчається” є складовою частиною блоку дисциплін

за вибором студента. Її вивчення передбачає розв'язання низки завдань професійної та

практичної підготовки фахівців вищої кваліфікації, зокрема: визначати, аналізувати та

освітні процеси; опанування системою знань про інтеграційні процеси, їх становлення,

розвиток та вплив на сучасність, основні структурні елементи інтеграції та

інтеграційних процесів; формувати у майбутніх викладачів закладів вищої освіти уміння

створювати траєкторію розвитку студента, у вищому навчальному закладі, з

урахуванням інтеграційних процесів (інтеграційних процесів як у навчально-виховному

процесі, так і у житті); створювати власну траєкторію розвитку.

Мета курсу – ознайомлення студентів з основними завданнями, принципами та

документами, прийнятими в рамках Болонського процесу; оволодіння методами та

засобами їх впровадження у вищу освіту України; формування професійних

6

педагогічних умінь з проектування навчального процесу в умовах кредитно-модульної

системи підготовки фахівців.

Завданнями є:

1) Ознайомлення студентів із концептуальними положеннями:

- інтеграції національної освітньої системи у європейський та світовий культурно-

освітній простір;

- розвиток педагогічного мислення з використанням досвіду педагогіки в різних

країнах;

- гуманізація всіх сфер життя;

- застосування інноваційних технологій.

2) Ознайомлення студентів із широким колом новітніх джерел, педагогічних

досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців та особливостями Болонського процесу.

3) Ознайомлення студентів з:

- напрямами освітньої політики в галузі вищої освіти Європейського союзу;

- рапортами експертів ЮНЕСКО та їх значенням для теорії і практики вищої

освіти.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

- досвід оновленої теорії і практики вищої освіти в різних країнах;

- сучасний стан теорії і практики вищої освіти в Україні;

- основні тенденцій розвитку освіти у провідних країнах світу.

Уміти:

- аналізувати освітні проблеми, порівнюючи їх вирішення у різних країнах;

- встановлювати і пояснювати взаємозв’язок політичного, соціально-економічного,

історичного і культурного розвитку країни з розвитком освітніх систем;

- творчо використовувати цінні здобутки у теорії і практиці вищої освіти в

провідних країнах світу у вітчизняній сфері освіти;

- здійснювати порівняльні дослідження в галузі вищої освіти.

Кількість годин, відведених навчальним планом на вивчення дисципліни,

становить 72 год., із них 14 год. – лекції, 14 год. – семінарські заняття, 40 год. –

самостійна робота, 4 год. – модульний контроль.

Вивчення бакалаврами навчальної дисципліни ―Педагогіка країн, мова яких

вивчається‖ завершується складанням підсумкового модульного контролю – заліку.

7

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

І. ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Суб'єкти процесу вивчення навчальної дисципліни: студент і викладач вищого

навчального закладу у їхній розвивальній педагогічній взаємодії.

Курс:

підготовка

бакалаврів

Напрям, спеціальність,

освітньо-кваліфікаційний

рівень

Характеристика

навчальної дисципліни

Кількість кредитів,

відповідних ЕСТS:

2 кредитів

Загальний обсяг

дисципліни (години):

72 годин

Тижневих годин:

4 години

Галузь знань:

всі галузі знань

Напрям підготовки:

всі напрями підготовки

Освітньо-кваліфікаційний

рівень

“бакалавр”

Нормативна

Рік підготовки: 3.

Семестр: 6

Аудиторні заняття:

28 год., з них:

Лекції (теоретична

підготовка): 14 год.

Семінарські заняття:

14 год.

Модульний контроль:

4 год.

Самостійна робота:

40 год.

Вид контролю:

ПМК (залік).

8

ІІ. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

№

п/п

Назви теоретичних розділів

Кількість годин

Разо

м

Ауд

итор

ні

Лек

ції

Сем

інар

ськ

і

зан

яття

Сам

ост

ійн

а

робота

Мод

ул

ьн

ий

кон

тр

ол

ь

Змістовий модуль І.

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

1. Глобальні стратегії розвитку освіти. Освітня

політика Європейського союзу в галузі освіти.

18 8 4 4 10

2. Рапорти експертів ЮНЕСКО та їх значення

для теорії і практики освіти.

16 4 2 2 10 2

Разом 34 12 6 6 20 2

Змістовий модуль ІІ.

СИСТЕМИ ОСВІТИ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ: ЇХ СТРУКТУРА ТА

ОРГАНІЗАЦІЯ

3. Системи освіти європейських країн (на

прикладі Великої Британії, Іспанії, Італії,

Франції, Німеччини, Швеції)

18 8 4 4 10

4. Системи освіти США, Китаю, Японії, Ізраїля,

Австралії.

20 8 4 4 10 2

Разом 38 16 8 8 20 2

Разом за навчальним планом 72 28 14 14 40 4

9

III. ПРОГРАМА

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

Тема: Глобальні стратегії розвитку освіти. Освітня політика Європейського

союзу в галузі освіти (4 год.).

Глобальні стратегії розвитку освіти, її інтернаціоналізація, інформатизація та

диверсифікація. Поняття економічної ефективності вищої освіти. Вища освіта і вимоги

ринку праці. Державна та приватна вища освіта. Соціальний попит на вищу освіту.

Поняття топ-університету. Рейтинги у вищій освіті. Рейтинг вищого навчального

закладу. Критерії порівняння вищих навчальних закладів.

Основні напрями політики Європейського Союзу у галузі освіти. Стратегії

розвитку вищої освіти Європейського Союзу. Європейський освітній простір.

Полікультурніть і міжкультурність вищої освіти.

У сучасному світі, який увійшов у третє тисячоліття, розвиток України

визначається у загальному контексті Європейської інтеграції з орієнтацією на

фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, права

національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, свободу отримання освіти

будь-якого рівня та інше, що є невід'ємним атрибутом громадянського демократичного

суспільства.

Для України, у культурно-цивілізаційному аспекті, європейська інтеграція — це

входження до єдиної сім'ї європейських народів, повернення до європейських

політичних і культурних традицій. З метою реалізації стратегічного курсу України на

інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України у

європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для

набуття Україною членства у Європейському Союзі указами Президента України

затверджена ―Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу‖. Основними

напрямами культурно-освітньої і науково-технічної інтеграції визначено впровадження

європейських норм і стандартів в освіті, науці й техніці, поширення власних культурних

і науково-технічних здобутків у ЄС.

Інтеграційний процес на відповідних напрямах полягає у впровадженні

європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і

науково-технічних здобутків у ЄС. У кінцевому результаті такі кроки

спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та

інтеграцію до загальноєвропейського інтелектуально-освітнього та науково-технічного

середовища.

Основні поняття до теми: глобальні стратегії розвитку вищої освіти;

інтернаціоналізація вищої освіти; інформатизація вищої освіти; диверсифікація вищої

освіти; економічна ефективність вищої освіти; державна вища освіта; приватна вища

освіта.

Тема: Рапорти експертів ЮНЕСКО та їх значення для теорії і практики

освіти (2 год).

Зміст і структура рапортів експертів ЮНЕСКО: ―Навчання аби бути‖, ―Навчання

без кордонів‖, ―Освіта – національний пріоритет‖, ―Освіта – прихований в ній скарб‖,

―Біла книга навчання і вдосконалення‖, ―Навчання й учіння на шляху до суспільства, яке

навчається‖, ―Освіта для Європи‖.

10

Нормативні документи щодо розвитку вищої освіти в Україні. Значення рапортів

ЮНЕСКО для теорії і практики вищої освіти в Україні.

Головною метою діяльності ЮНЕСКО є втілення в життя права на освіту, яке

розглядається, по-перше, як фундаментальне право кожної людини незалежно від її віку,

статі, соціального становища, етнічної чи расової належності і, по-друге, як неодмінна

умова соціального прогресу. На практичне впровадження цієї програми витрачається

приблизно 30% коштів, які направляються на програму освіти взагалі; майже половину з

цієї третини поглинають програми щодо ліквідації неписьменності в країнах, що

розвиваються. Програма передбачає заходи щодо координації дій державами-членами,

підтримку їх зусиль і ініціатив, сприяння регіональному та міжнародному

співробітництву. Приблизно 35-40% загального бюджету, що виділяється на освітні цілі,

традиційно направляються у підрозділи, що знаходяться поза штаб-квартирою

ЮНЕСКО, тобто у відповідь на конкретні запити і пропозиції національних урядів або

інших інститутів національного чи субрегіонального рівня. По-друге, передбачені

заходи спрямовані на постійну підтримку діяльності держав-членів щодо розробки

послідовної, практично та теоретично збалансованої політики в галузі освіти, а також

щодо створення відповідних інфраструктур та пошуку коштів, необхідних для

успішного функціонування освітніх систем. У її межах передбачаються заходи, що

стосуються фундаментальних аспектів розвитку освітніх систем: політика, планування

та фінансовий моніторинг у галузі освіти; теоретична розробка загальної стратегії

розповсюдження письменності; створення універсальної системи критеріїв та реко-

мендацій стосовно розвитку освіти; зміст і методи навчання, дослідження і педагогічні

новації; координація шкільного і позашкільного навчальних процесів; а також суто

практичних, навіть утилітарних аспектів цієї проблеми: мобілізація та оптимальне

застосування коштів; розвиток педагогічної та суміжних наук з метою оновлення

навчального процесу.

Основні поняття до теми: Організація з міжнародного співробітництва і розвитку,

ЮНЕСКО, Міжнародне товариство з дослідження шкільних досягнень, дослідницькі осередки,

компаративістська періодика.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ

СИСТЕМИ ОСВІТИ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ: ЇХ СТРУКТУРА ТА

ОРГАНІЗАЦІЯ

Тема: Системи освіти європейських країн (на прикладі Великої Британії,

Іспанії, Італії, Франції, Німеччини, Швеції) (4 год.)

Структура освіти Великої Британії. Фінансування й управління. Система відбору

до вищих навчальних закладів. Приватна вища освіта. Проблеми британської вищої

освіти до розв’язання у ХХІ столітті. Топ-університети Великої Британії.

Освіта Німеччини. Вищі професійні школи. Провідні університети Німеччини.

Терміни навчання та особливості навчальних програм. Управління і фінансування.

Проблеми освіти Німеччини до розв’язання у ХХІ столітті.

Вища освіта Франції. Демократичність як принцип розвитку вищої освіти.

Особливості навчання у вищих навчальних закладах Франції. Вищі школи: технічні і

професійні. Університети. Топ-університети Франції. Фінансування й управління вищою

освітою. Проблеми вищої освіти у Франції.

Вища освіта Швецїї. Структура, типи вищих навчальних закладів. Моделі вищої

освіти. Відкриті університети. Особливості управління вищою освітою в Швеції.

Фінансування. Проблеми до розв’язання у ХХІ столітті.

11

Основні поняття до теми: Структура вищої освіти; фінансування вищої

освіти; управління вищою освітою; система відбору до вищих навчальних закладів;

приватна вища освіта; топ-університет; типи вищих навчальних закладів; вищі

професійні школи; університети; термін навчання; навчальна програма; моделі вищої

освіти; відкритий університет.

Тема: Системи освіти США, Китаю, Японії, Ізраїля, Австралії

(4 год.)

Характеристика системи освіти США. Цілі вищої освіти США. Децентралізація

в управлінні. Фінансування вищої освіти. Роль влади Штату у розвитку вищої освіти.

Структура вищої освіти і типи вищих навчальних закладів. Топ-університети США.

Проблеми до розв’зання у ХХІ столітті.

Вища освіта Японії. Структура вищої освіти і типи вищих навчальних закладів.

Особливості вступу до університетів. Терміни й програми навчання. Управління і

фінансування вищої освіти. Проблеми у розвитку вищої освіти Японії.

Вища освіта Ізраїлю. Структура вищої освіти та типи вищих навчальних

закладів. Фінансування й управління. Проблеми у розвитку вищої освіти.

Характеристика системи вищої освіти Австралії. Структура вищої освіти. Топ-

університети. Особливості вступу до вищих навчальних закладів. Фінансування й

управління. Проблеми у розвитку вищої освіти.

Основні поняття до теми: модернізація вищої освіти; процес глобалізації;

процес інтеграції; інформатизація вищої освіти; дистанційна освіта; європейські

стандарти вищої освіти; стандартизація вищої освіти; національна рамка кваліфікації;

децентралізація в управлінні; автономія.

12

ІV. Навчально-методична карта дисципліни “Педагогіка країн, мова яких навчається”

Разом: 72 год., лекції – 14 год., семінарські заняття – 14 год., самостійна робота – 40, модульний контроль – 4 год., ПМК (залік) Тиждень Модулі

Змістовий модуль І Змістовий модуль ІІ

Назва

модуля СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ СИСТЕМИ ОСВІТИ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ: ЇХ СТРУКТУРА

ТА ОРГАНІЗАЦІЯ

Кількість

балів за

модуль 71 балів 83 балів

Лекції 4год. (2 бали) 2 год. (1 бал) 4год. (2 бали) 4 год. (2 бал) Семінарські

заняття 4 год.

(22 бали)

2 год.

(11 балів) 4 год.

(22 бали)

4 год.

(22 бали)

Дати

Теми

лекцій

Глобальні стратегії

розвитку освіти. Освітня

політика Європейського

союзу в галузі освіти

Рапорти експертів

ЮНЕСКО та їх значення

для теорії і практики вищої

освіти

Системи освіти європейських країн

(на прикладі Великої Британії,

Іспанії, Італії, Франції, Німеччини,

Швеції)

Системи освіти США, Китаю, Японії,

Ізраїля, Австралії

Дати

Теми

семінарськи

х

занять

Освітня політика

Європейського Союзу

Значення діяльності

ЮНЕСКО для системи

освіти України

Система освіти Великої Британії,

Італії, Іспанії, Франції, Німеччини,

Швеції

Порівняльний аналіз систем освіти

США, Китаю, Японії, Ізраїля, Австралії

Самостійна

робота 5 балів 5 балів 5 балів 5 балів

МК Модульний контроль № 1

25 балів -

Модульний контроль № 2

25 балів

ПМК ПМК (залік)

13

V. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

Семінар 1-2

Тема: Освітня політика Європейського Союзу (4 год.)

План заняття

І. Теоретична частина

Поняттєво-термінологічний апарат теми

1. Світова глобалізація в просторі освіти.

2. Освіта як соціальний інститут: його завдання та функції.

3. Глобалізація та реформування у системі української освіти.

4. Криза сучасного університету.

5. Недоліки та перспективи глобалізації в освітньому просторі Європи та

України.

6. Засоби забезпечення якості вищої освіти у провідних університетах світу.

7. Стратегії педагогічної освіти в контексті Болонського процесу.

8. Тенденції розвитку вищої професійної освіти у провідних країнах світу.

9. Відкриті університети.

10. Система виховання цінностей у вищій школі (на прикладі 2-3 країн).

11. Роль вищої освіти у соціалізації фахівця з вищої освіти.

12. Вплив міграційних процесів на розвиток освіти у провідних країнах світу.

ІІ. Навчальна дискусія Рекомендована література

Основна: [1 - 6; 8; 12; 13; 14;18]

Додаткова: [28, 30,72; 80].

Семінар 3.

Тема: Значення діяльності ЮНЕСКО для системи освіти України (2 год.)

План заняття

І. Теоретична частина

Поняттєво-термінологічний апарат теми

1. Тенденції розвитку вищої освіти в Україні в контексті євроінтеграції.

2. Рапорти експертів ЮНЕСКО про навчання упродовж життя.

3. Зміст рапорту експертів ЮНЕСКО: ―Освіта – прихований в ній скарб‖.

4. Структура та зміст Білої книги, її значення для розвитку вищої освіти.

5. Головні тези рапорту ―Навчання аби бути‖.

6. Структура і зміст рапорту ―Навчання без кордонів‖.

7. Характеристика рапорту ―Освіта – національний пріоритет‖.

8. Зміст рапорту ―Навчання й учіння на шляху до суспільства, яке

навчається‖.

9. Рапорт ―Освіта для Європи‖, його значення для створення єдиного

європейського простору.

ІІ. Навчальна дискусія

Рекомендована література

Основна: [1 - 6; 8; 12; 13; 14;18]

Додаткова: [28, 30,72; 80].

14

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ

СИСТЕМИ ОСВІТИ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ: ЇХ СТРУКТУРА

ТА ОРГАНІЗАЦІЯ

Семінар 4-5

Тема: 1 Система освіти Великої Британії, Італії, Іспанії, Франції, Німеччини,

Швеції (4 год).

План заняття

І. Теоретична частина

Поняттєво-термінологічний апарат теми

1. Структура освіти Великої Британії.

2. Топ-університети Великої Британії.

3. Система освіти Німеччини.

4. Вищі професійні школи та університети Німеччини.

5. Система освіти Франції.

6. Характеристика вищих навчальних закладів Франції.

7. Топ-університети Франції.

8. Фінансування й управління освітою Італії.

9. Проблеми системи освіти Іспанії.

10. Система освіти Швецїї.

ІІ. Навчальна дискусія

Рекомендована література

Основна: [1 - 6; 8; 12; 13; 14;18]

Додаткова: [28, 30,72; 80].

Семінар 6-7

Тема: 1 Порівняльний аналіз систем освіти США, Китаю, Японії, Ізраїля,

Австралії (4 год).

План заняття

І. Теоретична частина

Поняттєво-термінологічний апарат теми

ІІ. Навчальна дискусія

1. Характеристика системи освіти США.

2. Роль влади Штату у розвитку освіти в США.

3. Система освіти Японії.

4. Система освіти Ізраїлю.

5. Характеристика системи освіти Австралії.

6. Основні тенденції у розвитку освіти Китаю

Рекомендована література

Основна: [1 - 6; 8; 12; 13; 14;18]

Додаткова: [28, 30,72; 80].

15

VI. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Тема: Глобальні стратегії розвитку освіти. Освітня політика Європейського

Союзу

Розкрити зміст основних понять теми.

Б. Перевести основну інформацію теми в мову таблиць, схем, графіків

(вибір за бажанням).

В. На основі опрацювання літератури та електронних джерел мережі

Інтернет виконати такі практичні завдання:

Систематизувати основні нормативні документи Європейського Союзу у

галузі:

вищої освіти;

неперервної професійної освіти.

Проаналізувати їх зміст. Результати опрацювання подати у вигляді

презентації.

Тема: Значення діяльності ЮНЕСКО для системи освіти України

На основі опрацювання літератури та електронних джерел мережі

Інтернет виконати такі практичні завдання:

Світова спадщина ЮНЕСКО

Програма ЮНЕСКО ―Пам'ять світу‖

Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні

Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Європі

Людина і біосфера (програма МАБ)

Проаналізувати їх зміст. Результати опрацювання подати у вигляді

презентації.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.

СИСТЕМИ ОСВІТИ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ:

ЇХ СТРУКТУРА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ

Тема: Система освіти Великої Британії, Італії, Іспанії, Франції,

Німеччини, Швеції

А. Розкрити зміст основних понять теми.

Б. Перевести основну інформацію теми в мову таблиць, схем, графіків

(вибір за бажанням). В. На основі опрацювання наукової літератури описати системи освіти

Австрії, Республіки Польщі, Угорщини, Італії та Іспанії. Що спільного у розвитку

систем вищої освіти цих країн? Що відмінне? Відповідь обґрунтуйте.

Приготувати презентації, які розкривають особливості систем вищої освіти

зазначених країн.

Тема: Порівняльний аналіз систем вищої освіти США, Китаю, Японії,

Ізраїля, Австралії

Завдання: На основі вивчення систем освіти США, Японії, Ізраїля, Китаю

провести порівняння двох країн (на вибір) за етапами здійснення порівняльного

дослідження. Визначити критерії порівняння. Обґрунтувати висновки і

16

перспективні напрями запозичення досвіду цих країн у розвитку вищої освіти в

Україні

КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

Змістовий модуль та теми курсу Академічний

контроль Бали

Термін

викона

ння

(тижні)

Змістовий модуль І.

СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Тема 1. Глобальні стратегії розвитку

освіти. Освітня політика

Європейського Союзу (10 год.)

Семінарське заняття,

самостійна робота,

ПМК (залік)

5 І

Тема 2. Значення діяльності

ЮНЕСКО для системи освіти України

(10 год.)

Семінарське заняття,

самостійна робота,

ПМК (залік)

5 ІІ

Змістовий модуль ІІ.

СИСТЕМИ ОСВІТИ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ:

ЇХ СТРУКТУРА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ Тема 3 Система освіти Великої

Британії, Італії, Іспанії, Франції,

Німеччини, Швеції (10 год.)

Семінарське заняття,

Самостійна робота,

ПМК (залік)

5 ІV

Тема 4. Порівняльний аналіз систем

освіти США, Китаю, Японії, Ізраїля,

Австралії (10 год.)

Семінарське заняття,

самостійна робота,

модульний контроль,

ПМК (залік)

5 V

Разом: 40 годин Разом: 20 балів

VІІ. СИСТЕМА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Навчальні досягнення студентів з дисципліни ―Педагогіка країн, мова яких

вивчається‖ оцінюються за модульно-рейтинговою системою, в основу якої

покладено принцип операційної звітності, обов’язковості модульного контролю,

накопичувальної системи оцінювання рівня знань, умінь та навичок.

Контроль успішності студентів з урахуванням поточного і підсумкового

оцінювання здійснюється відповідно до навчально-методичної карти (п. ІV), де

зазначено види й терміни контролю. Систему рейтингових балів для різних видів

контролю та порядок їх переведення у національну (4-бальну) та європейську

(ECTS) шкалу подано у табл. 7.1, табл.7.2.

Розрахунок балів подано з урахуванням можливості студенту взяти участь в

обговоренні визначених програмою питань семінарських занять з навчальної

дисципліни не менше ніж 80 % із запрограмованих навчальних занять.

У процесі оцінювання навчальних досягнень студентів застосовуються такі

методи:

Методи усного контролю: індивідуальне опитування, фронтальне

17

опитування, співбесіда, екзамен.

Методи письмового контролю: модульне письмове тестування;

підсумковий письмовий колоквіум, презентація статті.

Методи самоконтролю: уміння самостійно оцінювати свої знання,

самоаналіз.

Таблиця7.1

Розрахунок рейтингових балів за видами поточного (модульного)

контролю

№

п/п

Вид діяльності Кількість

рейтингових балів

1. Відвідування лекцій, семінарських занять 14

2 Виступи на семінарських заняттях 70

3. Модульні контрольні роботи (1, 2) 50

4. Самостійна робота 20

5. Підсумковий рейтинговий бал 154

6. ПМК (залік) -

Разом: 154 балів

Коефіцієнт перерахунку – 154: 100 = 1,54

Таблиця 7.2

Порядок переведення рейтингових показників успішності

Рейтингова

оцінка

Оцінка за

стобальною

шкалою

Значення оцінки

A 90-100

балів

Відмінно ― відмінний рівень знань (умінь) у межах обов’язкового

матеріалу з, можливими, незначними недоліками

B 82-89

балів

Дуже добре ― достатньо високий рівень знань (умінь) у межах

обов’язкового матеріалу без суттєвих грубих помилок

C 75-81

балів

Добре ― в цілому добрий рівень знань (умінь) з незначною кількістю

помилок

D 69-74

балів

Задовільно ― посередній рівень знань (умінь) із значною кількістю

недоліків, достатній для подальшого навчання або професійної

діяльності

E 60-68

балів

Достатньо ― мінімально можливий допустимий рівень знань (умінь)

FX 35-59

балів

Незадовільно з можливістю повторного складання ― незадовільний

рівень знань, з можливістю повторного перескладання за умови

належного самостійного доопрацювання

F 1-34

балів

Незадовільно з обов’язковим повторним вивченням курсу ― досить

низький рівень знань (умінь), що вимагає повторного вивчення

дисципліни

Загальні критерії оцінювання успішності студентів, які отримали за 4-бальною

шкалою оцінки ―відмінно‖, ―добре‖, ―задовільно‖, ―незадовільно‖, подано у табл.

7.3.

Кожний модуль включає бали за поточну роботу студента на семінарських,

практичних заняттях, виконання самостійної роботи, модульну контрольну

роботу.

Виконання модульних контрольних робіт здійснюється в режимі колоквіуму.

18

Модульний контроль знань студентів здійснюється після завершення

вивчення навчального матеріалу модуля.

У табл. 8.4 представлено розподіл балів, що присвоюються студентам упродовж

вивчення дисципліни ―Педагогіка країн, мова яких вивчається‖

Таблиця 7.3

Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень студентів

Оцінка Критерії оцінювання

“відмінно” ставиться за повні та міцні знання матеріалу в заданому обсязі,

вміння вільно виконувати практичні завдання, передбачені

навчальною програмою; за знання основної та додаткової

літератури; за вияв креативності у розумінні і творчому

використанні набутих знань та умінь.

“добре” ставиться за вияв студентом повних, систематичних знань із

дисципліни, успішне виконання практичних завдань, засвоєння

основної та додаткової літератури, здатність до самостійного

поповнення та оновлення знань. Але у відповіді студента наявні

незначні помилки.

“задовільно” ставиться за вияв знання основного навчального матеріалу в обсязі,

достатньому для подальшого навчання і майбутньої фахової

діяльності, поверхову обізнаність з основною і додатковою

літературою, передбаченою навчальною програмою; можливі

суттєві помилки у виконанні практичних завдань, але студент

спроможний усунути їх із допомогою викладача.

“незадовільно” виставляється студентові, відповідь якого під час відтворення

основного програмового матеріалу поверхова, фрагментарна, що

зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення.

Таким чином, оцінка ―незадовільно‖ ставиться студентові, який

неспроможний до навчання чи виконання фахової діяльності після

закінчення ВНЗ без повторного навчання за програмою відповідної

дисципліни.

Таблиця 7.4

Розподіл балів, що присвоюються студентам

Змістовий модуль 1 Змістовий модуль 2

Мод

ул

ьн

ий

кон

тр

ол

ь

Сам

ост

ійн

а

робота

ПМ

К (

зал

ік)

Відвідування занять,

підготовка до

семінарських занять

Відвідування занять,

підготовка до семінарських

занять

Т 1 – Т 2 Т 3 – Т 4

36 48 50 20 -

154 бали

Коефіцієнт перерахунку – 154:100=1,54

Кількість балів за роботу з теоретичним матеріалом, на практичних заняттях,

під час виконання самостійної залежить від дотримання таких вимог:

своєчасність виконання навчальних завдань;

повний обсяг їх виконання;

19

якість виконання навчальних завдань;

самостійність виконання;

творчий підхід у виконанні завдань;

ініціативність у навчальній діяльності.

20

VIII. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

І. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності

1) За джерелом інформації:

• Словесні: лекція (традиційна, проблемна) із застосуванням комп'ютерних

інформаційних технологій (PowerPoint – Презентація), семінари, пояснення,

розповідь, бесіда.

• Наочні: ілюстрація, демонстрація.

• Практичні: вправи.

2) За логікою передачі і сприймання навчальної інформації: індуктивні,

дедуктивні, аналітичні, синтетичні.

3) За ступенем самостійності мислення: репродуктивні, пошукові, дослідницькі.

4) За ступенем керування навчальною діяльністю: під керівництвом викладача;

самостійна робота студентів: з книгою/

ІІ. Методи стимулювання інтересу до навчання і мотивації навчально-

пізнавальної діяльності:

1) Методи стимулювання інтересу до навчання: навчальні дискусії; створення

ситуації пізнавальної новизни; створення ситуацій зацікавленості (метод цікавих

аналогій тощо).

IХ. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ

опорні конспекти лекцій;

навчальні посібники;

робоча навчальна програма;

засоби підсумкового контролю (комплект друкованих завдань для

підсумкового контролю);

дисципліни ―Інтеграційні процеси у вищій освіті‖.

X. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДО ВСЬОГО КУРСУ

Основна література:

1. Абашкіна Н. В. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині :

монографія / Н. В. Абашкіка. – К. : Вища шк., 1998. – 207 с.

2. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти в Україні: історія, теорія: Підручник /

А. М. Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.

3. Алферов Ю. С. Совет Европы и образование / Ю. С. Алферов // Педагогика. –

1998. – №7. – С. 101-111.

4. Андрущенко В. П. Освіта на рубежі століть: філософія, методологія, практика

// Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз:

Монографія / В. П. Андрущенко, І. Я. Зязюн, В. Г. Кремень, С. Д. Максименко,

Н. Г. Никало, С. О. Сисоєва, Я. В. Цехмістер, О. В. Чалий / за ред. В. Г.

Кремня. – К.: Наукова думка, 2003. – С.99-166.

5. Болонський процес: перспективи і розвиток у контексті інтеграції України в

європейський простір вищої освіти / За ред. В. М. Бебіка. – К.: МАУП, 2004. –

200 с.

6. Боярчук Ю. В. Японская школа: проблемы и перспективы / Ю. В. Боярчук //

Педагогика. – 1996. – №3. – С.107-110.

21

7. Васюк О. В. Вища освіта Німеччини: структура, доступ / О. В. Васюк, М. Ю.

Богдан // Науковий вісник Національного аграрного університету : зб. наук.

праць. – К., 2005. – Вип. 88. – С. 45-51.

8. Васюк О. В. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник / О. В. Васюк. – К.:

ДАКККіМ, 2008. – 291 с.

9. Вульфсон Б. Л. Сравнительная педагогика: история и современные проблемы /

Б. Л. Вульфсон. – М.: Изд-во УРАО, 2003. – 232 с.

10. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге ХХI века /

Б. Л. Вульфсон. – М.: Изд-во УРАО, 1999. – 208 с.

11. Галус О. М. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник / О. М. Галус, Л. М.

Шапошнікова – К. : Вища шк., 2006. – 215 с.

12. Де Гроот Рональд. Дифференциация в образовании / Де Гроот Рональд //

Директор школы. – 1994. – №5. – С. 83-89.

13. Єгоров Г. Система освіти у Франції / Г. С. Єгоров // Історія в школі. – 2001. –

№ 3–4. – С.13–17.

14. Єгоров Г., Мельниченко Б., Василенко Н. Оцінювання і контроль знань учнів у

зарубіжній школі / Г. Єгоров, Б. Мельниченко, Н. Василенко // Історія в

школі. – 2000. – № 9. – С. 8 – 12.

15. Єгоров Г. С., Лавриченко Н. М., Мельниченко Б. Ф. Тенденції розвитку змісту

базової освіти у країнах Заходу / Г. С. Єгоров, Н. М. Лавриченко, Б. Ф.

Мельниченко. – К.: КМПУ ім. Грінченка, 2003. – 186 с.

16. Закон України „Про загальну середню освіту‖. – Відомості Верховної Ради. –

1999. – №28.

17. Закон України „Про освіту‖ // Освіта. – 1996, 21 серп.

18. Зязюн І. А. Реформа освіти в Японії / І. А. Зязюн // Рідна шк. – 1993. – №8. – С.

67-74.

19. Зязюн Л. Освітня система Франції / Л. Зязюн // Рідна шк. – 2001, листоп.

20. Каленюк І. Критерії ефективності витрат на освіту / І. Каленюк // Економічний

Часопис – XXI. – 2001. – №4.

21. Капранова В. А. Сравнительная педагогика. Школа и образование за рубежом:

учебное пособие / В. А. Капранова. – Минск : Новое знание, 2004. – 222 с.

22. Кічук Н. В. Освіта у сучасному світі : навчальний посібник / Кічук Н.В. –

Ізмаїл : [б. в.], 2001. – 88 с.

23. Корсак К. В. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних

кваліфікацій і дипломів: монографія / К. В. Корсак. – К. : [б. в.], 1997. – 207 с.

24. Красовицький М. Деякі риси системи освіти країн США і Канади / М.

Красовицький // Історія в школі. – 2002. – № 2. – С.6–10.

25. Кремень В. Філософія освіти ХХІ століття / В. Г. Кремень // Шлях освіти. –

2014. - №2. – С.2-6.

26. Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору /

27. Кузь В. Глобалістика: економіка та освіта / В. Кузь // Рідна шкла. - 2001. - №9.

– С.3-6.

28. Лавриченко Н. Реформування освіти в європейських країнах за умов їх

інтеграції / Н. Лавриченко // Шлях освіти. – 1997. – №2. – С. 20-24.

29. Левківський М. В. Історія педагогіки : підручник / М. В. Левківський – К.:

Центр навч. літ-ри, 2003. – 360 с.

22

30. Локшина О., Ткаченко Ю. Система шкільної освіти Сполученого Королівства

Великої Британії та Північної Ірландії / О. Локшина, Ю. Ткаченко // Історія в

школі. – 2001. – № 7. – С. 23–27.

31. Локшина О. І. Контроль та оцінка успішності учнів у школах Західної Європи /

О. І. Локшина. – К.: КМІУ ім. Грінченка. – 2002. – 52 с.

32. Лутай В. С. Філософія сучасної освіти : навчальний посібник / В. С. Лутай. –

К.: Центр „Магістр-8‖ Творчої спілки вчителів України, 1996. – 256 с.

33. Любар О. О. Історія української школи і педагогіки : навчальний посібник / О.

О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко ; [за ред. О.О. Любара]. – К.:

Знання, 2003. – 456 с.

34. Мазоха Д. Феномен європейської інтеграції педагогічної освіти / Д. Мазоха. //

Вища освіті України. – 2007. – № 2. – С. 82-87.

35. Манушин Э. А. Развитие информационных технологий в образовании:

Аналитический доклад / Э. А. Манушин. – М. : ИИТО,1997. – 75 с.

36. Мельниченко Б. Система шкільної освіти у Федеративній Республіці

Німеччині / Б. Мельниченко // Історія в школі. – 2001. – № 5. – С. 17–21.

37. Огнев'юк В. О. Освіта в системі цінностей сталого людського розвитку / В. О.

-446.

38. Огнев'юк В. О. Філософія освіти в структурі наукових досліджень феномену

-6.

39. Павліченко О. Рада Європи і питання освіти / О. Павліченко // Шлях освіти. –

1996. – №1. – С. 33-35.

40. Професійна освіта в зарубіжних країнах: порівняльний аналіз: Моногр. / За

ред. Н. Г. Ничкало, В. О. Кудіна. – Черкаси: Вибір, 2002. – 322 с.

41. Реформы образования в современном мире : Глобальные и региональные

тенденции. – М., 1995. – 180 с.

42. Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник / А. А. Сбруєва. –

2-ге вид., стер. – Суми : Університетська книга, 2005. – 320 с.

43. Сбруєва А. А. Сутність ринкової ідеології освітніх реформ розвинутих країн //

Шлях освіти. – 2003. - №1. – С.15-21.

44. Сбруєва А. А.Тенденції реформування середньої освіти розвинених

англомовних країн в контексті глобалізації (90-ті рр. ХХ – початок ХХІ ст.) :

монографія / А. А. Сбруєва. – Суми : Сумська обл. друк. ; Козацький вал, 2004.

– 500 с.

45. Сисоєва С. О., Батечко Н. Г. Вища освіта України: реалії сучасного розвитку /

С. О. Сисоєва, Н. Г. Батечко / Міністерство освіти і науки, молоді та спорту

України, Київський університет імені Бориса Грінченка, Національний

університет біоресурсів і природокористування України – К.: ВД ЕКМО, 2011.

– 344 с.

46. Сисоєва С. О., Заскалєта С. Г. Неперервна професійна освіта у документах

Європейського Союзу / С. О. Сисоєва, С. Г. Заскалєта / Академія педагогічних

наук України, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих – К.: КП

―Миколаївська обласна друкарня‖, 2009. – 276 с.

47. Сисоєва С. О., Соколова І. В. Нариси з історії розвитку педагогічної думки:

Навчальний посібник / С. О. Сисоєва, І. В. Соколова. – К.: Центр навчальної

літератури, 2003. – 308 с.

48. Система освіти в Україні: стан та перспективи розвитку: (Аналіт. доп. Центру

Разумкова) // Національна безпека і оборона. – 2002. – № 4(28). – С. 2–30.

23

49. Соколова М. А. Сравнительная педагогика / М. А. Соколова, Е. Н. Кузьмина,

М. Л. Родионов. – М. : Просвещение, 1978. – 192 с.

50. Стратегія реформування освіти в Україні: Рек. з освітньої політики. – К.: К. І.

С., 2003. – 296 с.

51. Сухомлинська О. В. Зарубіжний педагогічний досвід в Україні в 20-і роки /

О.В. Сухомлинська // Рідна шк. – 1992. – №2. – С. 3-7.

52. Тараненко І. Навчальний режим у школах країн Європейського співтовариства

/ І. Тараненко, О. Локшина // Шлях освіти. – 1996. – №1. – С.23-37.

53. Трілленберг Г. Модернізація освіти як чинника людського капіталу у контексті

розбудови „Нової економіки‖ / Г. Трілленберг // Вісник ТАНГ. – 2005. – №4. –

С. 1-7.

54. Уланов В. Российская школа в европейском контексте / В. Уланов // Директор

школы. – 1996. – №3. – С. 83-87.

55. Форбек М. Європейський стандарт шкільної освіти / М. Форбек // Шлях освіти.

– 1996. – №1. – 1997. – №1. – С. 21-25.

56. Чижевський Б. Місце і роль приватних закладів у загальній системі освіти / Б.

Чижевський // Шлях освіти. – 1998. – №3. – С. 46-48.

Додаткова література:

57. Бек У. Что такое глобализация? / Бек У.; [пер. с нем. А. Григорьева и В.

Сидельника ; общ. ред. и послесл. А. Филиппова]. – М. : Прогресс-Традиция,

2001. – 304 с.

58. Беспалько В. П. Проблеми образовательных стандартов в США и России / В.

П. Беспалько // Педагогика. – 1995. – №1. – С. 89-94.

59. Василенко Н. Проблема здорового способу життя в освіті європейських країн /

Н. Василенко // Шлях освіти. – 2000. – № 1. – С. 19–22.

60. Вульфсон Б. Л. Стратегия развития образования на Западе на пороге ХХI века /

Б. Л. Вульфсон. – М.: Изд-во УРАО, 1999. – 208 с.

61. Вульфсон Б. Л. Сравнительная педагогика: история и современные проблемы /

Б. Л. Вульфсон. – М.: Изд-во УРАО, 2003. – 232 с.

62. Галус О.М. Порівняльна педагогіка : навчальний посібник / О. М. Галус, Л. М.

Шапошнікова – К. : Вища шк., 2006. – 215 с.

63. Де Гроот Рональд. Дифференциация в образовании / Де Гроот Рональд //

Директор школы. – 1994. – №5. – С. 83-89.

64. Джуринский А. Н. Развитие образования в современном мире / А. Н.

Джуринский. – М.: Изд-во открытого Российского университета, 1999. – 200 с.

65. Дорнер М. Экологическое воспитание в Германии / М. Дорнер // Педагогика. –

1997. – №5. – С. 103-107.

66. Енциклопедія освіти / Академія пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремінь.

– К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

67. Єгоров Г. Громадянознавство у школі Франції / Г. Єгоров // Історія в школах

України. – 1997. – № 4. – С. 54–55.

68. Єгоров Г. С., Лавриченко Н. М., Мельниченко Б. Ф. Тенденції розвитку змісту

базової освіти у країнах Заходу / Г. С. Єгоров, Н. М. Лавриченко, Б. Ф.

Мельниченко. – К.: КМПУ ім. Грінченка, 2003. – 186 с.

69. Єгоров Г., Мельниченко Б., Василенко Н. Оцінювання і контроль знань учнів у

зарубіжній школі / Г. Єгоров, Б. Мельниченко, Н. Василенко// Історія в школі.

– 2000. – № 9. – С. 8 – 12.

24

70. Капранова В. А. Сравнительная педагогика. Школа и образование за рубежом:

учебное пособие / В. А. Капранова. – Минск : Новое знание, 2004. – 222 с.

71. Корсак К. В. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних

кваліфікацій і дипломів: монографія / К. В. Корсак. – К. : [б. в.], 1997. – 207 с.

72. Кузь В. Глобалістика: економіка та освіта / В. Кузь // Рідна шкла. - 2001. - №9.

– С.3-6.

73. Лавриченко Н. Реформування освіти в європейських країнах за умов їх

інтеграції / Н. Лавриченко // Шлях освіти. – 1997. – №2. – С. 20-24.

74. Левківський М. В. Історія педагогіки : підручник / М. В. Левківський – К.:

Центр навч. літ-ри, 2003. – 360 с.

75. Локшина О. Зарубіжна практика структурування базового компонента змісту

освіти / О. Локшина // Шлях освіти. – 2000. – № 3. – С. 21–23.

76. Любар О. О. Історія української школи і педагогіки : навчальний посібник / О.

О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко ; [за ред. О.О. Любара]. – К.:

Знання, 2003. – 456 с.

77. Мазоха Д. Феномен європейської інтеграції педагогічної освіти / Д. Мазоха. //

Вища освіті України. – 2007. – № 2. – С. 82-87.

78. Малькова З. А. Тринадцать лет спустя: американская школа – 96 / З.А.

Малькова // Педагогика. – 1996. – №5. – С. 102-110.

79. Пилиповский В. Я. Поиски новой модели школьного образования в США / В.

Я. Пилиповский // Педагогика. – 1996. – №3. – С. 102-106.

80. Пронников В. О. Освіта в Японії / В. О. Пронников, І. Д. Ладанов. – К.: Знання,

1991. – 32 с.

81. Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник / А. А. Сбруєва. –

Суми: Ред.-вид. відділ СДПУ, 1999. – 300 с.

82. Сбруєва А. А. Сутність ринкової ідеології освітніх реформ розвинутих країн //

Шлях освіти. – 2003. - №1. – С.15-21.

83. Соколова М. А. Сравнительная педагогика / М. А. Соколова, Е.Н. Кузьмина,

М.Л. Родионов. – М. : Просвещение, 1978. – 192 с.

84. Тадгян С. А. Культура и педагогика мира / С. А. Тадгян // Педагогика. – 1997.

– №6. – С. 3-14.

85. Тараненко І. Навчальний режим у школах країн Європейського співтовариства

/ І. Тараненко, О. Локшина // Шлях освіти. – 1996. – №1. – С.23-37.

86. Харпер X. Влияние рынка на профессиональное образование в

Великобритании / Х. Харпер, Л. Гарнер // Педагогика. –1998. – №8. – С. 96-

102.

87. Шевченко А. Освіта у Франції / А. Шевченко // Рідна шк. – 2001, лют.

88. Шпак О. Економічна освіта у школах США / О. Шпак // Шлях освіти. – 1998. –

№4. – С.23-28.

89. Шпак О. Чи варто кидати гроші на школу? / О. Шпак // Освіта. – 1995. – 8-15

листопада.

25

Робоча програма навчального курсу

“Педагогіка країн, мова яких вивчається”

Розробник: Головчук Світлана Юріївна, кандидат педагогічних наук, доцент

кафедри теорії та історії педагогіки Гуманітарного інституту Київського

університету імені Бориса Грінченка.

_________________________

Педагогіка країн, мова яких вивчається . Програма навчальної дисципліни / Укладач: С. Ю. Головчук. – К. : Київський університет імені Бориса Грінченка,

2016. – 24 с.