# 7 (1328) 18 лютого 2013 року

П І Р І Д П Л А Т Н И Й < ? Ш І к с Г 4 0 Т 2 3

МАЙБУТНЄ ВИЩОЇ ОСВІТИ Ректор Національного університету харчових технологій

Сергій ІВАНОВ: Лише один законопроект пе-редбачає створення у ВНЗ освітньо-наукової систе-ми підготовки фахівців, здатної забезпечувати якість знань, умінь і практичних нави-чок студентів від-повідно до міжна-родних стандартів освіти

№7.18 лютого 2013 року КОМІТЕТСЬКІ СЛУХАННЯ

Сергій ІВАНОВ - ректор Національного університету харчових технологій

ЛИШЕ ОДИН ЗАКОНОПРОЕКТ ПЕРЕДБАЧАЄ СТВОРЕННЯ У ВИЗ ОСВІТНЬО-НАУКОВОЇ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ, ЗДАТНОЇ ЗАБЕЗПЕЧУВАТИ ЯКІСТЬ ЗНАНЬ, УМІНЬ І ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ ВІДПОВІДНО ДО МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ОСВІТИ

Приступаючи до обговорен-ня проектів Закону України «Про вищу освіту», необхід-

но усвідомити, що освіта й наука, нові технології стають надзвичай-но важливою основою майбутньо-го розвитку держави, її національ-ної безпеки.

Чинний Закон України «Про вищу освіту» ухвалено на початку 2002 року. Основним спрямуван-ням його було врегулювання сус-пільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України, а також встанов-лення правових, організаційних, фі-нансових та інших засад функці-онування системи вищої освіти,

створення умов для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства й держави у кваліфі-кованих фахівцях.

В ОЧІКУВАННІ ЗМІН Зрозуміло, що на той час передба-чити й урахувати в законі всі трен-ди майбутнього соціально-економіч-ного розвитку держави було досить важко. Але разом із тим він забез-печив становлення й ефективний розвиток галузі як у внутрішньо-му, так і в зовнішньому освітянсько-му просторі.

Освітяни вже давно в очікуван-ні нових законодавчих змін, ново-го закону про вищу освіту, який не

лише відповідав би викликам сього-дення, а й працював на подальшу перспективу.

При цьому треба усвідомити, що прийняття нового закону про вищу освіту необхідно розглядати на всіх щаблях законотворення як завдан-ня стратегічного значення, визна-чене суспільними запитами щодо модернізації вищої освіти відпо-відно до сучасних реалій, адапта-ції його до Європейських стандар-тів, приведення нормативної бази вищої освіти до сучасних потреб економіки та її інноваційного роз-витку.

(Продовження на стор. 6)

6 «Освіта України»

(Продовження. Початок на стор. 5)

Ознайомлення з трьома проекта-ми законів про вищу освіту, які є на розгляді в профільному комітеті Вер-ховної Ради, дає підстави стверджува-ти, що саме редакція закону, підготов-лена народними депутатами Григорієм Калетніком, Сергієм Ківаловим і Мико-лою Сорокою, в новому розумінні ви-значає місію вищих навчальних закла-дів України. Проект закону передбачає створення у ВНЗ саме освітньо-науко-вої системи підготовки фахівців, здат-ної динамічно реагувати на виклики й потреби економіки держави, забезпечу-вати якість знань, умінь і практичних навичок студентів відповідно до міжна-родних стандартів освіти та стандартів України.

СТАНДАРТИ ОСВІТИ Так, статтею 12 проекту цього закону внормовано питання стандартів вищої освіти. Запропоновано один вид стан-дартів — стандарти вищої освіти, що розробляються відповідно до затвердже-ної урядом України Національної рамки кваліфікацій. Це дасть змогу оптимізу-вати систему підготовки у вищій шко-лі, забезпечити її якість і наблизити до міжнародних норм.

Альтернативним законопроектом, внесеним на розгляд Верховної Ради України 11 січня 2013 року, запропо-новано два види стандартів (статті 18,19): Державні стандарти освітньої діяльності у сфері вищої освіти й Державні стан-дарти змісту вищої освіти, що затвер-джуються новоствореним колегіальним органом — Національною комісією ре-гулювання освіти і науки.

Іншим альтернативним законопроек-том, внесеним на розгляд Верховної Ради України 21 січня 2013 року, пропонуєть-ся також два види стандартів: Стандар-ти освітньої діяльності (стаття 9) і Стан-дарти вищої освіти (стаття 10) — майже однакові за змістом із попередніми. Різ-ниця в тому, що Стандарти вищої осві-ти затверджує Національне агентство з

освіти», в якій зазначено, що назване агентство є незалежною саморегульо-ваною організацією, членами якої є всі вищі навчальні заклади України неза-лежно від форми власності, та якій, за цим законом, державою делеговано по-вноваження щодо формування і впро-вадження у вищих навчальних закла-дах (наукових установах) процедури і правил забезпечення якості вищої осві-ти й атестації наукових здобутків на-укових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.

Національне агентство з якості ви-щої освіти є юридичною особою і за своїми повноваженнями цілком ду-блює функції Міністерства освіти і на-уки, молоді та спорту України.

Досить цікавим є один з пунктів статті 20 щодо діяльності Національ-ного агентства з якості вищої осві-ти, в якому агентство може залучити до проведення процедури акредитації спеціальності акредитовані ним не-залежні установи оцінювання й за-безпечення якості вищої освіти, що є недержавними саморегульованими організаціями. Але в проекті закону жодного слова не сказано про фінан-сову сторону діяльності незалежних установ.

Крапку в розгляді окремих питань можна поставити, розглянувши джере-ла фінансування діяльності Національ-

зичними особами, але серед їх співзас-новників має бути вищий навчальний заклад. Одним із джерел фінансуван-ня діяльності агенцій знову мають ста-ти внески вищих навчальних закладів.

ТРОХИ ПРО дипломи Заслуговують на увагу статті 14 та 15 цього самого законопроекту. Так, у статті 14 зазначається, що невід'ємною частиною документа про вищу освіту, дані про який заносяться до Держав-ного електронного реєстру докумен-тів про освіту, є додаток Європейсько-го зразка, що містить відомості про освітній ступінь і професійну квалі-фікацію. А в статті 15 вказується, що ВНЗ має право видавати документи про проходження навчання для здо-буття професійної кваліфікації, рівень якої оцінюється кваліфікаційними цен-трами. За результатами оцінювання ви-дається документ про здобуття профе-сійної кваліфікації, відомості про який також заносяться до Державного елек-тронного реєстру документів про осві-ту. Водночас створювати кваліфікацій-ні центри повинен Кабінет Міністрів України, але пунктом 4 статті 15 ці центри мають право створювати юри-дичні й фізичні особи.

Чи не занадто заплутаною та ко-мерціалізованою стане підготовка фа-хівців. зокрема й V вищих навчальних

через створення потужних навчально-наукових університетів і регіональних університетських комплексів, підпоряд-кованих головному органові в системі центральних органів виконавчої влади з формування й реалізації державної по-літики у сфері освіти і науки, а також звуження системи цих органів. Доку-мент закладає фундамент системного реформування структури вищої освіти через упровадження відповідних євро-пейським і світовим стандартам трьох рівнів: освітньо-кваліфікаційних — ба-калавр, магістр та освітньо-наукового рівня — доктор філософії.

ПРАВОВИЙ СТАТУС ВНЗ Раціональним і своєчасним у проекті нової редакції закону є заміна напря-мів підготовки бакалаврів на спеціаль-ності, які є складовими галузей знань, а також затвердження переліку їх Мі-ністерством освіти і науки, молоді та спорту, що дасть змогу своєчасно ре-агувати на потреби галузей економіки.

У сьомому розділі законопроекту конкретно і зрозуміло визначено умо-ви прийому на навчання до вищих на-вчальних закладів, законодавчо закрі-плено зовнішнє незалежне оцінювання рівня знань та умінь осіб, які бажають здобути вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти.

Важливим кроком у розвитку між-народної співпраці в галузі освіти є закріплення на законодавчому рівні права ВНЗ проводити освітню діяль-ність разом з іноземними навчальни-ми закладами за узгодженими освітні-ми програмами й видавати спільні або подвійні дипломи.

У проекті Закону України «Про вищу освіту» від 28 грудня 2012 року, на від-міну від чинного, чітко прописано пра-вовий статус вищого навчального за-кладу, Національного вищого закладу,

.порядок надання останньому статусу дослідницького університету, а також принципи діяльності ВНЗ, його автоно-мії та самоврядування, що не можуть бути обмеженими І Н Ш И М И адктіпллпцн-

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТРЬОМА ПРОЕКТАМИ ЗАКОНІВ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ ДАЄ ПІДСТАВИ СТВЕРДЖУВАТИ, ЩО САМЕ РЕДАКЦІЯ ЗАКОНУ, ПІДГОТОВЛЕНА НАРОДНИМИ ДЕПУТАТАМИ Г. КАЛЕТНІКОМ, С. КІВАЛОВИМ І М. СОРОКОЮ, В НОВОМУ РОЗУМІННІ ВИЗНАЧАЄ МІСІЮ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

якості вищої освіти, а стандарти освіт-ньої діяльності — центральний орган ви-конавчої влади з формування державної політики у сфері освіти й науки, але за поданням названого агентства (стаття 13, п. 16). Авторам законопроекту напевно відомо, що створення будь-якої багато-рівневої системи, у цьому разі — систе-ми стандартів, призводить до зниження надійності й ефективності її функціону-вання. Але це тільки початок законотвор-чих пропозицій зі «структурної перебу-дови» системи вищої освіти.

Так, у статті 12 цього самого проекту закону зазначено, що управління у сфері вищої освіти в межах своїх повноважень здійснюється «...незалежними установа-ми оцінювання й забезпечення якості ви-щої освіти». Що ж приховується за та-кою лаконічною назвою? Відповідь на це запитання можна отримати в розділі V «Забезпечення якості вищої освіти». У статтях 17, 18, 19, 20 розкривається ста-тус, повноваження, склад і діяльність ра-ніше згаданої організації — Національно-го агентства з якості вищої освіти.

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО З ЯКОСТІ Необхідно особливу увагу при цьому звернути на статтю 17 «Статус На-ціонального агентства з якості вищої

ного агентства з якості вищої освіти (стаття 22, п. 2):

!. Членські внески вищих навчаль-них закладів (наукових установ) Укра-їни, розмір яких визначається вище-згаданим агентством;

2. Кошти, отримані як оплата робіт з акредитації та проведення ліцензійних експертиз у розмірах, що визначають-ся також вищезгаданим агентством.

Як результат розгляду шляхів забез-печення якості освіти, запропонованих у проекті закону від 21 січня 2013 року, можна зауважити, що папір витримає все. Та чи витримають галузь освіти й вищі навчальні заклади?

Аналогічний підхід спостерігається і в іншому альтернативному законо-проекті, внесеному на розгляд Верхо-вної Ради України 11 січня 2013 року. У розділі VI «Управління у сфері ви-щої освіти» зазначено, що до інститу-ційної структури системи вищої освіти входять Національна комісія регулю-вання освіти і науки, агенції зовніш-нього забезпечення якості вищої осві-ти, кваліфікаційні центри (стаття 35, п. 3). При цьому дві останні структу-ри можуть бути державної та приват-ної форми власності. Агенції приватної форми власності засновуються юридич-ними особами приватного права й фі-

закладах державної форми власності? Не менш цікавою є постановка пи-

тання у статті 21 «Оцінювання якос-ті вищої освіти», з якої випливає, що зовнішнє оцінювання якості вищої освіти у вищому навчальному закла-ді здійснюється агенціями зовнішньо-го забезпечення якості освіти різних форм власності. При цьому пунктом 7 цієї статті передбачається, що цен-тральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки може замовляти дослідження якості вищої освіти (на-певно в агенціях) на конкурсних заса-дах. А вже в пункті 8 зазначається, що центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки готує і подає Вер-ховній Раді України доповідь про стан і перспективи розвитку вищої освіти і науки. В результаті виникає досить багато запитань до авторів цього за-конопроекту! Але пора повернутись, як кажуть у народі, з неба на землю.

А ось норми й положення нової ре-дакції закону, внесеної на розгляд Вер-ховної Ради 28 грудня 2012 року на-родними депутатами України Григорієм Калетніком, Сергієм Ківаловим і Мико-лою Сорокою, передбачають реалізацію вже давно назрілого процесу реформу-вання мережі ВНЗ, приведення у відпо-відність до потреб і можливостей країни

ми актами. При цьому в проекті закону (стаття 67) необхідно передбачити нор-му про фінансування витрат на прове-дення нормативно-грошової й експерт-ної оцінки вартості земельних ділянок, передбачених Законом України «Про оцінку земель», або узгодження відпо-відних змін до статті 13 «Обов'язкове проведення оцінки земельних ділянок» зазначеного закону центральним орга-нам виконавчої влади в галузі освіти і науки відповідно до вимог Закону Укра-їни «Про оцінку земель», витрати на оформлення документації щодо нор-мативно-грошової та експертної оцін-ки вартості земельних ділянок.

Отже, одним з основних мотивів проекту закону про вищу освіту від 28 грудня 2012 року № 1178 є розши-рення прав вищих навчальних закла-дів України в інституційному, фінан-совому, економічному плані, що дасть їм можливість максимально зосереди-ти свій потенціал у сфері задоволен-ня сучасних вимог до системи знань, практичної підготовки й конкуренто-спроможності випускників на ринку праці відповідно до нових вимог сві-тового простору вищої освіти й науки, здійснити суттєві кроки на шляху до-сягнення провідних позицій серед ви-щих навчальних закладів світу.