Підставка Руслан Володимирович

заступник генерального директора з наукової

та культурно-просвітницької роботи

Національного заповідника "Замки Тернопілля"

ruslan-zamok@ukr.net

РЕЗИДЕНЦІЯ КН. ДЕ ЛІНЬ У ПРИЗАМКОВОМУ ПАРКУ ЗБАРАЖА:

ІКОНОГРАФІЧНА РЕТРОСПЕКТИВА

Дослідженням історії Збаразького замкового комплексу ХVІІ ст. протягом

тривалого часу займалося ряд вчених-істориків, так і краєзнавців. Історіографія цієї,

широко відомої в Україні та світі пам'ятки культурної спадщини національного значення,

що є центральним об'єктом Національного заповідника "Замки Тернопілля", вкрай

обмежена і вузькоспеціалізована. Ряд статей і розвідок було присвячено особливостям

архітектури цього унікального і таємничого оборонно-фортифікаційного об'єкту раннього

нового часу [1-7]. Декілька дослідників побічно розглядали Збаразький замок, як

туристичний об'єкт Тернопільщини і Західного регіону України [8-10]. Якщо період ХVІІ

ст., а особливо, Збаразько-Зборівська військова компанія 1649 р., був темою багатьох як

наукових, так і художньо-публіцистичних творів українських і польських авторів, то

часовий проміжок ХVІІІ-ХІХ ст. до цього часу залишається "білою плямою". Особливо

відчутна недостатність інформації про той період в історії Збаража та його замку, коли

ним володіли представники бельгійської князівської і королівської династії де Лінь (de

Ligne). Вивчення саме цього періоду історії міста і поставлену за мету даного

дослідження.

Передумовою останнього була передача до заповідника частини родинного

фотоархіву нащадків колишнього власника і бургомістра Збаража Еміля Явеца. Одним із

старих світлин цього архіву було фото будинку з портиком та колонадою без фронтона,

перекритим бляхою (Фото 1).

Визначити місцезнаходження цього оригінального витвору житлової архітектури, не

зважаючи на дослідження спеціалізованої літератури та консультації зі старожилами,

виявилося надзвичайно складно. Ключем до розгадки цієї таємниці став припис на звороті

фото власниці архіву, внучки бургомістра Е. Явеца – Марії-Ірени, в якому ставилось

питання: "Цей колишній старий особняк князя де Лінь існує, як і раніше?"

Часовий проміжок, протягом якого представники цієї бельгійської князівської

династії володіли містом і замком знаходиться в проміжку між 1840 р., коли власницею

Збаража була вдова "останнього з Потоцьких на Збаражі" Францішка Потоцького –

Кароліни Дорота Магдалена (з дому - Кофлер) і 1855 р., коли власником Збаража і

околиць у цьогорічному "Покажчику всіх місцевостей …Королівства Галичини і

Володимерії…" зафіксовано князя Євгенія де Лінь. Попередньо встановлений за

"Покажчиком табулярних маєтків в Галичині і Великому Краківському князівстві" і

крайній термін володіння де Лінями Збаразьким ключем – це 1890 р. Якщо у 1893 р.

Збаразький замок у Банку Крайового купляє буковинський нотаріус Тадеуш

Нементовський, то, відповідно в період 1890-1893 рр. де Ліні втратили його за борги.

Отже, якщо будівничими особняка були саме де Ліні, то можна припустити, що його

спорудження припадало на період 1855-1890 рр.

В результаті тривалих історіографічно-картографічних досліджень вдалося

встановити, що предмет дослідження знаходився в північній частині Призамкового парку і

його планувальна структура була наближеною до літери "П" з коротшим правим крилом.

Він розташовувався неподалік особняка бургомістра Збаража Еміля Явеца (сучасний

готель заповідника "Гетьман"). План-схема цієї ділянки парку середини ХХ ст.

відображає поблизу оборонної стіни другої лінії оборонних укріплень, в проміжку між

двома бастіонами два будинки-особняки ХІХ ст. (Схема 1).

Відомо, що особняк Явеца був споруджений в 90-х роках ХІХ ст. і в

модернізованому вигляді існує зараз та пристосований під готель (Фото 1, 2).

Інший будинок, за планом Бюро технічної інформації від 21 березня 1972 р.

представлений в "П"-подібному плані, ліве (від фасаду) крило шириною 8,25 м., праве –

4,95 м. Фасад будинку, шириною 29,5 м. майже по-центру розділений вхідними дверима.

Ліва його сторона містить чотири вікна, права – 3 (на різній відстані одне від одного). У

центральній частині особняка симетрично від осі є два комини. У бокових крилах споруди

також є по одному комину. Зазначений план будинку з предметом нашого дослідження

поєднують пропорції відстані між вікнами, кількість останніх на обох сторонах фасаду,

розташування коминів тощо (План 1) [11, С. 10].

Таким чином, можна зробити висновок, що будинок-особняк кн. де Лінь на

зазначеному фото і споруда з архівної справи Збаразького БТІ це одна і та ж будівля.

На основі аналізу картографічного матеріалу кін. ХVІІІ – ХІХ ст. вдалося

встановити, що предмет нашого дослідження не зафіксовано на, так званій, карті "фон

Міга" (1772-1786 рр.), однак він присутній на австрійській кадастрові карті Збаража 1830

р. Отже, особняк виник в період 1783 – 1830 рр., коли містом і замком володіли

представники родини магнатів Потоцьких (Карти 2, 3).

Припускаємо, що внаслідок запустіння і часткового руйнування замкового палацу в

результаті вибуху і пожежі на цукроварні (як розташовувалась короткий проміжок часу в

лівому крилі споруди) тодішні власники маєтку Вінцентій (або Францішек) Потоцькі

заклали особняк палацового типу у північній частині призамкового парку. З західної

сторони палацу було розбито регулярний парк, а навпроти фасадної частини – велику

клумбу округлої форми (Карта 3).

Громадський і політичний діяч Збаража Василь Чернявський у своїй праці "Наш

Збараж" зазначає, що Явеци "…остаточно подарували сам замок без двох житлових

будинків, збудованих ще Потоцькимии на поч.. 19 ст. – парамілітарній польській

організації "Стржелєц"…" [12, С. 498].

Встановити часові рамки існування цього особняка вдалося на основі матеріалів

того ж Збаразького БТІ, згідно яких будівля була зруйнована в період 1972 – 1979 р.,

оскільки, зафіксована дійсна вартість будинку станом на 20.03.1972 р. – 22712 руб.

Станом на 10.04.1979 р. в графі "Дійсна вартість" зазначено – "Разрушено"[11, С. 20 ].

У "Містобудівельній історії Збаража" львівський дослідник архітектури Богдан

Михалюньо з посиланням на архівні матеріали ЦДІА у Львові наводить дані про

існування у 30-х роках ХІХ ст. на Підгородку садиби під назвою "Губерня". Це була

цегляна споруда під гонтовим дахом (будинок міг бути перекритим бляхою на поч. ХХ

ст.). Тут нараховувалося 9 кімнат, кожна з яких мала своє призначення. Згадуються двці

спальні , їдальня, зал, "голуба кімната" тощо. Крім них, як зазначає дослідник, у садибі

були льохи, комори, підвали. У дворі знаходились різні господарські приміщення – стайня,

машталірня (помешкання кучера), возівня, мандатарій, кухні, пекарня, дровітня, хлів та

інші. До садиби примикав сад[13, С. 62]. Є всі підстави стверджувати, що йдеться про

фільварок, центральною будівлею якого і був, досліджуваний нами особняк.

Що стосується мандатарію (від слова – мандат, повноваження), то це були

інститути державного австрійського контролю за дотриманням законності дідичами міста

щодо селян, що підпадали під панщину. Тут іде мова про Збаразький повітовий

мандатарій, оскільки, були ще два мандатаріати у Романовому Селі і Богданівці [12, С.

476].

Протягом "радянського періоду" у цих будівлях розташовувались лікарня і

санітарно-епідеміологічна станція. Причиною руйнування споруди, на нашу думку, могла

бути боротьба з буржуазними проявами в архітектурі, викорінення пам'яті про минуле,

утвердження "архітектурного соцреалізму". На фундаментах лівого крила особняка було

споруджено господарсько-складське приміщення, як на даний час знаходиться на балансі

Національного заповідника "Замки Тернопілля".

На основі, опрацьованих матеріалів молодшим науковим співробітником НЗ

"Замки Тернопілля" Ігорем Кобасою було виконано ЗD реконструкцію зовнішнього

вигляду особняка.

Відтворення внутрішньої планувальної структури є на даний час не можливим,

оскільки пізніші перебудови середини ХХ ст, коли у даній споруді розташовувалася

санстанція, внесли певні зміни, які не дають змоги відновити первісне розташування

кімнат та визначити їх призначення. Припускаємо, що воно могло мати наступний

вигляд.

Висновки:

Дослідження втраченої історико-архітектурної спадщини Збаража

продовжуватимуться і надалі.

Налагодження контактів з бельгійською стороною дозволить залучити

європейські інвестиції для ревіталізації пам’яток архітектури та

містобудування Збаража, пов’язаних з династією де Лінь та корпусом

мобільних броньованих автомобілів АСМ (Autos Canons Mitrailleuses).

Співпраця НЗ “Замки Тернопілля”з замком-музеєм династії де Лінь -

Бельой (Бельгія) дасть змогу глибше дослідити історію і культуру Збаража

другої половини ХІХ ст.

Використані джерела та література:

1. Оконченко О., Оконченко І. Перша лінія укріплень збаразького замку і її відповідність

з проектом В. Скамоцці збаразького уфортифікованого палацу./О. Оконченко, І.

Оконченко//-Украинский историко-фортификационный форум.- [Електронний

ресурс]. - http://relicfinder.info/forum/viewtopic.php?f=3&t=457

2. Підставка Р. До питання історії Збаразького замку: факти і припущення/Р. Підставка//

Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Замки України:

дослідження, збереження, використання". – Галич. 2011 р. – С. 186-195.

3. Чайка В. Збаразький замок/ В. Чайка// Збараж. В-во "Астон". – 2011 р. – 118 с.

4. Janczykowski J. Zamki Jerzego Zbaraskiego: Zbaraż i Pilica na tle ewolucji polskiej

architektury rezydencjonalno-obronnej w I pol. XVII w./Jan Janczykowski// "Жовка крізь

століття" - Вип. 2.- 2012 р. - С. 177-188.

5. Karpowicz M. Matteo Castello i zamek w Zbarażu./Mariush Karpowicz//.- Saеculum

Christianum.-№ 2.- 2003. S. 79-81.

6. Miłobędzki A. Tajemnica zamku w Zbarażu // Kwartalnik architektury i urbanistyki. –

Warszawa, 1956. – T. I. – Z. 4. – S.372-380.

7. Czołowski A. Dawne zamki i twierdze na Rusi halickiej // Teka konserwatorska. – Lwów,

1892. –S.63.

8. Рутинський М. Замковий туризм в Україні/М. Рутинський// К. – 2007 р., - 423 с.

9. Мацюк О. Замки і фортеці Західної України/О. Мацюк// В-во "Центр Європи". – 2005

р. – 192 с.

10. Лесик О. Замки і монастирі України/О. Лесик// – Львів: "Світ", 1993 р. – 175 с.

11. Инвентаризационное дело № 1470 на домовладение № 28-30 по ул. Б. Хмельницкого

г. Збаража. – Архів Збаразького БТІ. С. 20.

12. Збаражчина. Збірник споминів, статей і матеріялів. Під ред. А. Батюка. Торонто. 1968.

– [Електронний ресурс]. Точка доступу: http://toloka.to/t51122

13. Михалюньо Б., Сьомочкін І. Містобудівельна історія Збаража. – Галицька брама. № 1-

3 (109–111), Львів, 2004 р./ Машинопис, С. 62.