Рембранд. «Викрадення Ганімеда», олія, полотно, 1635 р.

УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА № 3 2013 ��

МОДЕРАТОР

Катерина КОТ

Про це незручно говорити, проте для маніпуляцій — це рай безмежний

Леся ПАРцХАЛАДЗе,психоаналітик, член Ук-раїнської Асоціації Пси-хоаналізу (УАП), викладач Міжнародного інституту глибинної психології

�. ДС — це природно і в жодному випадку не є відхиленням. Вона формується, як і реш-та навичок та здібностей, як чуттєвий досвід у житті дитини. Але для розуміння ДС варто зазначити, що вона відрізняється від дорос-лої. Увесь чуттєвий досвід, отриманий в ди-тинстві, стає визначальним для майбутньої дорослої сексуальності, і те, як вона сприй-мається батьками, має вирішальне значення, чи стане сексуальність для дитини нормаль-ною, здоровою і дозволеною чи, наприклад, збоченою і забороненою.

�. Батькам завжди і в будь-якому віці варто прислухатися до своїх дітей, не забуваючи при цьому дослухатися і до себе. Не слід виховувати дитину згідно з певними при-писами, прочитаними у книгах. У батьків є найкращий інструмент для спілкування з дитиною — їхня інтуїція, що покладаєть-ся на почуття та емпатію. Найважливіше

у науковому обігу це словосполучення є нормою, проте досі викликає ряд не-гативних (сказати б: заплямованих)

асоціацій у персічного реципієнта.Протягом минулого місяця «Щербенко Арт

Центр» експонував у Києві виставку Дани-ла Галкіна «БДСМ-2222», що продовжує ав-торське дослідження теми дитячої сексуаль-ності і є завершальною у циклі.

Якщо узагальнити словникові визначення, то дитяча сексуальність — це аспект розвитку

людини, який має свої етапи та форми і дослі-джується в біологічній і соціальній площинах.

Свідомо намагаючись не робити навколо теми провокаційного ажіотажу, ми спробу-вали з’ясувати, чи питання, пов’язані з пси-хосексуальним розвитком дитини, варті того, аби бути виокремленими й так актив-но експлуатованими сучасними мистецтвом, медіа, батьками і самими дітьми.

На чотири однакових запитання відпові-дали ті, хто «в темі».

Запитання:

1. Дитяча сексуальність (ДС): природнє чи сформоване явище?2. Тема сексуальності для батьків і ді-тей: де закінчується маніпуляція і кого виховуємо? 3. Актуальність теми ДС у медіа та мис-тецтві: реальність чи фабрикація?4. Кого адаптувати: дітей до соціуму чи соціум до дітей?

в будь-яких стосунках — взаємна повага особистих кордонів як дитини, так і батьків. Навчайте дітей прислухатися до себе, пова-жаючи кордони інших людей.

�. Фрейд першим заговорив про ДС, що, звісно, викликало шквал обурення в сус-пільстві. Також він описав механізм сублі-мації сексуальної енергії. Одним зі способів сублімації як раз і є мистецтво. Сьогодні доросла сексуальність не є забороненою, ба навіть культивується, проте дитяча — в зоні табу. На мій погляд, саме тому її так активно й використовують у мистецтві. Дійсно, сучасні медіа, кіноіндустрія, література показують дитину як сексуальний об’єкт. Вправно викори-стовується спокуса порушення заборони. Про-те творці завжди звертаються до реальності й інтерпретують її. І не важливо, захоплюються їхніми творами чи суворо їх критикують — якщо твір стає популярним, значить він зачіпає за живе, отже за те, що існує в реальності.

�. Питання в тому, чи можливо взагалі адаптувати одне до іншого. Діти сьогодні і є наше майбутнє суспільство. Слід одночасно виховувати повагу як до власного тіла, так і до особистості. Сучасна культура активно сіє в дитячому розумі поняття про власну цінність лише в предметному, фізичному

сенсі. Тому дівчатка і хлопчики в зовсім ран-ньому віці прагнуть швидше стати схожими на дорослих, занадто рано починають стате-ве життя, при цьому не відчуваючи глибоких почуттів, легко стають жертвами дорослих людей, які використовують таку їхню слаб-кість. Діти бажають бути коханими і прийня-тими. Вони дуже потребують підтверджен-ня своєї цінності. Перегляд поняття такої цінності і потрібно починати в системі освіти, держави і виховання. Крім того, в кожній із цих систем дітям, швидше, висувається безліч вимог та обмежень, але майже нічого не пропонується.

Олександр ГУСЄВ,кінокритик

�. Очевидно, що сексуаль-ність дається нам Богом від народження, а не при-

ходить з відкритого космосу в подарунок на повноліття. Однак вплив світу дорослих на її природнє формування може мати вкрай згубні наслідки.

�, �. Прояви нашої сексуальності, як і будь-яких інших властивостей, не повинні

��

МОДЕРАТОР

КОГО ВиХОВУЄМО?або

ПиТАННЯ МАНІПУЛЯцІй

виходити за межі певних очевидних етичних норм, які, в найбільш широкому значенні, можна визначити як можливість задоволь-няти свої бажання без шкоди для інших. Дорослі покликані виховувати у дітях розуміння необхідності притримуватися відповідних меж — інше питання, що багато дорослих мають украй викривлене уявлення про ці межі, і тоді виховання перетворюється на пригнічення чи розбещування.

�. Як і будь-яка тема, що торкає нас неза-лежно від художніх переваг форми вира-ження, — публіка буде розчулена страждан-нями дитини, як би бездарно вони не були описані, — ДС стає об’єктом спекуляцій, що розраховує витиснути з нас сльозу співчут-тя або дати ляпас суспільним смакам. Але проблема, над якою ми так не любимо задумуватися актуалізується, коли великі художники звертаються до неї жорстко і без-компромісно, і це вимагає від нас із більшою відповідальністю віднестися до безпеки наших дітей. І це без сумніву велика перева-га сучасного мистецтва: «Лоліта» Набокова розкриває усі страхіття ситуації, відомої людству тисячоліттями від часів викрадення Ганімеда Зевсом.

Марина ЩеРБеНКО,засновник та кура-тор «Bottega Gallery» і «Щербенко Арт Центр», засновник та організатор всеукраїнського конкурсу

Молоді Українські Художники (МУХі)

�. Існує думка, що ДС як така взагалі відсут-ня, а подібні відчуття мають певні прояви лише в юному віці. Можливо, заперечуючи ДС, дорослі керуються власним досвідом, що базується на особистих спогадах, а точні-ше їх відсутності, оскільки більшість людей пам’ятає своє раннє дитинство (до 5 років) лише частково — спалахами. Однак саме протягом цього періоду і формуються якості характеру, котрі як розширюють, так і зву-жують межі зовнішнього прояву ДС (почуття сорому, огиди, страху, ідеал батька або матері, тощо), які безпосередньо залежать як від виховання, так і від закладених генів.

�. Лише неуважні до своєї дитини батьки не помітять та не звертатимуть уваги на її поведінку, що відкрито відображає форму-вання та перебіг її сексуальності шляхом усвідомлення свого тіла та почуттів, дотор-

вати на прояви ДС, навіть якщо це звучить як «мама, я вагітна» або «мама, я гей». При-клад з життя про двох 17-річних студенток, подруг. Першій мати сказала: не дай Боже, завагітнієш, тільки аборт. Друга мама: якщо завагітнієш, нічого не бійся і не роби, я тобі поможу виростити. Як наслідок — пер-ша дівчина завагітніла, мама стримала обіцянку і повела на аборт. І ніхто з лікарів не сказав, а мати і дівчина не знали, що аборт з негативним резусом крові робити не можна — у дівчини потім були серйозні проблеми. Друга дівчинка завагітніла після заміжжя, і все в неї добре і гармонійно вийшло. Хоча шанси в них були абсолютно однакові. Неправильні установки, невихо-ваність батьків.

�. Вона є абсолютно реальною. Хто як до неї звертається — щиро чи не щиро — може визначити тільки барометр щирості, якого ми не маємо. Всі були дітьми і всі пережили цей досвід, який майже завжди супровод-жує біль і сором. Використання в напрямках мистецтва — це, перш за все, спроба митця вивчити себе, зрозуміти природу своїх про-блем, тому це не може бути не щиро. А спе-кулянти ідей завжди існували, проте це вже не мистецтво.

�. У першу чергу, слід вчити батьків і ді-тей розмовляти на цю тему. Найстрашні-ше — це відсутність довіри. У дітей і підліт-ків існує велика кількість ідіотських міфів на тему сексу, тому потрібно делікатно доносити об’єктивну інформацію до дітей, не травмуючи, без перегинів. Цим мають займатись батьки, школа, театр, музей, інші соціальні заклади. Уроки статевого вихован-

ня у школах будувати на інших принципах, ніж існуючи уроки ОБЖД (не знаю, як тепер вони називаються). У Школі театрального лідера в Москві ми всерйоз розробляли ідею Театру статевого виховання, команда якого б проводила уроки в школах, збирала документальний матеріал, робила б вистави на його основі. Для дітей та їх батьків. Існує закордонний досвід існування подібних про-ектів і закладів.

Наталя ЖиВАГО,генеральний директор ос-вітньої організації «Куль-турний проект», мама трьох семирічних доньок

�. ДС — це не просто природно, це абсо-лютна норма розвитку людини. Про певні соціокультурні теми й впливи можна гово-рити лише в контексті історичних епох, їх зрізів. Коли ж йдеться про розвиток дитини, особистості — усе індивідуально. Сексуаль-ний розвиток й усвідомлення сексуальності дітьми в наш час відбувається набагато раніше в силу зрозумілих причин, але це не є аномалією.

�. Щодо «вкручування гайок» дітям, то сек-суальне виховання є лише одним із величез-ної кількості аспектів. Перед дитиною має сформуватися поле, на якому вона прокла-датиме власний шлях, а це вже питання свідомості. Дітей слід навчати аналізувати й розуміти себе, розрізняти потреби й при-мхи, прохання й маніпуляцію — але все це, здається мені, основні тези батьківства.

�. У мистецтві я не зустрічала цікавих і актуальних обробок цієї теми. Вона притяг-нута не туди й не з того боку. Митці зверта-ють увагу не на тему, а на себе. Художник «БДСМ-2222» просто користується гучним словосполученням, він юзає тему і його хід я б назвала не художнім, а маркетинговим.

�. Усе починається вдома. Далі — школа, де отримується перший, дуже важливий, досвід соціалізації. Школа може дати дітям крила, але пригнітити і зламати не може: дитина впорається, якщо вдома її оточує адекватна обстановка. Щодо мистецького виховання, то у дитинстві це гра і розвага, що осмислюється згодом. Але воно пот-рібне, аби в майбутньому юна особистість ідентифікувала себе як частину світу, усвідомлювала свою причетність до історії, мала сформоване відчуття власної місії і йшла в музей як у щось рідне, пов’язане з дитинством.

Данило ГАЛКІН,художник, автор проекту «БДСМ-2222»

�. ДС — це таке ж природне явище, як і ди-

тячість у дитинстві. Але її прояви можуть бути різними. У ситуації, коли всe навко-ло рясніє сексом: реклама, медіа, фешн… потрібно бути підготовленим до адек-ватного сприйняття цього нескінченного потоку інформації. Як зробити перехід на цю територію менш болісним — питання до психологів, а не до художників. Метою проекту «БДСМ-2222» було вголос озвучити питання «дитячої сексуальності», а не дати на нього відповідь, проте для того, аби бути почутим, іноді доводиться висловлюватися голосно.

�. Далеко не кожен із батьків готовий до відвертої розмови щодо сексуальності, і діти це гостро сприймають, самостійно на-магаючись розібратися, вдаючись до порно-графії, раннього статевого життя або замикаючись у собі. Діалог — це перевіре-ний засіб, а його відсутність завжди тягне за собою погані наслідки.

�. У кожного з нас були сексуальні ігри, починаючи з раннього віку, але не всі готові про них згадати, тим більше — проаналі-зувати. Близькі люди ділилися зі мною подібними історіями, і за роки сповідей

маленькій людині — ці питання повинні турбувати як батьків, так і інших вихователів. Адже зовсім скоро їй потрібно буде самостій-но жити в суспільстві і часто пристосовувати-ся до різних ситуацій та людей. Інформацію про небезпеку, котра може чатувати на ди-тину, вона повинна отримувати як вдома, так і в дитячому садочку чи школі. Поняття моралі, почуття сорому, усвідомлення своєї цінності можуть стати своєріднім захисним щитом від сексуальних збочень та всіляких спокус, з якими може зіштовхнутися дитина в майбутньому.

Наталя ВОРОЖБІТ,драматург, працює в жанрі нової драми

�. Я думала, що на це пи-тання давно відповіла

наука. Як може бути відхиленням те, що стимулює продовження роду? У дівчат починається менструація, у хлопців полюції. Але більшість дітей відчувають свою сексу-альність і замислюються над нею набагато раніше. Вивчення своїх статевих органів почи-нається з дошкільного віку і носить не лише допитливий, але й збуджуючий характер. Ви-ховання, соціум, медіа, звісно, можуть вплива-ти, і негативно теж (розбещення, насильство, відсутність або надмірний обсяг інформації, табуйованість, сексуальні фантазії), але коди, пов’язані з орієнтацією, з вподобаннями, мені здається, закладаються природою.

�. Батькам завжди варто прислухатися до своїх дітей, учити їх правильно реагу-

каючись до себе чи бурхливо та яскраво виражаючи власні почуття чи емоції. Іноді можна помітити, що дитина зближується з однолітками саме через чуттєвість: про-являючи інтерес до когось або наслідуючи дорослих, дозволяючи певним чином своєму другові чи подрузі нехтувати особистісними (інтимними) кордонами. У таких випадках важливо правильно та зрозуміло пояснити дитині етику відносин з іншими, не створю-ючи рамок, які в майбутньому можуть стати перепоною для зближення з партнером. І, звичайно, потрібно пам’ятати, що дитина потребує до себе уваги батьків, зокрема до-тиків. Малюка необхідно цілувати й обіймати, тактильний контакт дозволяє йому відчувати себе потрібним.

�. Скажу як мама: кожна тема, що стосується дітей, є актуальною для мене. Художники ж звертаються до проблеми ДС у контексті виховання дітей у сучасному суспільстві, акцентуючи на її важливості та актуальності, оскільки відчувають невирішеність бага-тьох проблем, нерозкритість низки питань. Творчість у своїй основі завжди є автобіогра-фічною, у цьому і розкривається секрет її магії. Тому пропоную більше перейнятися візуальним та наративним рядом проекту Данила Галкіна, щоб зрозуміти його особи-сту історію, якщо хочете.

�. Виховуючи дитину, важливо не сприйма-ти прояви ДС як пороки, не зламати осо-бистість у нав’язаних суспільством стерео-типах і не захопитися прагненням створити ідеальну дитину для чужих очей, зробивши нестерпним життя дитини в сім’ї. Як підка-зати та направити, допомогти адаптуватися

�� УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА № 3 2013

МОДЕРАТОР

��

МОДЕРАТОР

Зворушливі миті , 2011 в Пінчук Арт Центр

Остерігайте(сь) дітей на конкурсі МУХі 2011, Інститут проблем сучасного мистецтва

набралася достатня кількість матеріалу. Ознайомившись із працями Ганни Фрейд, свідомо захотілося висловитися на цю тему. Проект «БДСМ-2222» навмисне використовує ілюстрації 1956 року, які ми фізично вирізали з того середовища, в якому про секс не говорили, і перенесли їх в наш час — вільний, але досі неосвіче-ний. На території пострадянського простору не вважають за потрібне серйозно підходити до цього питання (деякі представники влади прирівнюють гомосексуалізм до педофілії і лобіюють закони про заборону «пропаганди гомосексуалізму» або «стаття 8711»); жодної мови про адекватне сексуальне виховання не може бути. Це формує нездорове, гомо-фобне середовище, яке виховує покоління закомплексованих, озлоблених людей, що можуть стати злочинцями ще до пубертат-ного періоду. Поняття терпимості та толе-рантності заміщаються ненавистю та не-віглаством. Таким чином, актуальність цього питання очевидна.

�. Злочини майбутнього формує нинішнє середовище. Мені відомі історії про групові одностатеві зґвалтування дітей їхніми ж однолітками. Людям не властиво дивитися на дітей, як на потенційних злочинців, тому ми вдалися до гіпертрофованої форми реалі-зації цього питання. Помістивши зображен-ня дітей на фон для сигналітичної (опізна-вальної) фотозйомки (з написом над нею: «Бережіться дітей, деякі діти здатні зробити Вас своїми розбещувачами») і збільшивши їх зображення до зросту дорослої людини, ми підкреслюємо ситуацію, в якій кожному з нас можна інкримінувати кримінальну відпові-дальність за відсутність забезпечення необ-хідного досвіду виховання, бо від кожного залежить майбутнє нас та наших дітей.

Віра КОРНІЄНКО,начальник дитячого закла-ду оздоровлення та від-починку (одного з кращих в Україні)

�. Якщо просто, то ДС — це нормальне при-родне явище, яке проявляється у віці від 2-3 до 6-7 років, потім слідує прихований розвиток до 12-13 років. Звісно, бувають відхилення: прориви й затримки — усе ін-дивідуально. Щодо відхилень: аналізувала випадки неадекватної сексуальної поведін-ки серед дітей у дитячому таборі, в серед-ньому це 2-3 випадки за сезон (літні місяці),

якщо говорити про відсотки — це тисячні долі, і їх не багато, винними у таких від-хиленнях завжди були батьки. На початку своєї діяльності я це розуміла з розмов і відчувала, тепер дослідила тему — і знаю.

�. Спостерігаючи за вихованою дитиною, здається, що все — результат виховання, і, звісно, виховання грає значну роль. Насправ-ді ж розвиток зумовлений органічними чин-никами, зафіксованими шляхом спадковості, і часто може бути сформованим без вихов-ного фактору. Також виховання не може ви-ходити за межі наперед указаної йому зони впливу і обмежується лиш тим, що доповнює органічно визначене і надає йому більш чіт-кого і глибоко вираження. Цікаво, що дитяча сексуальна енергія до періоду статевого формування сублімується на різні види діяль-ності дитини: пізнавальні, спортивні, творчі, ігрові. Якщо дорослі зуміють створити умови, дитина досягне великих успіхів у своєму розвитку як особистость. Завдання батьків: мають допомогти розібратися, і навчити ди-тину пізнавати себе і навколишній світ.

�. Використовувати ДС для розваг дорос-лих — це злочин, навіть якщо для «високих намірів» чи «мистецтва». Мене шокує поява фотосесій із дівчатками в ролях сексуаль-них спокусниць. Я переконана, що 10-річній дитині ще незрозумілі мова еротики і спокуси, тому без свідомого втручання дорослих (чи просто інших, або й дітей) такий образ дій за-лишається просто копіюванням і примірянням соціальних ролей.

�. Щодо статевого виховання, то з часів, коли в нашій країні «з’явився секс», багато змінилося: література, Інтернет, ніхто уже не скаже дитині, що її знайшли в капусті, а братика купили. Тема сексу не лише не за-боронена, а й бекінечно доступна. І дуже важливо, я повторююсь, аби батьки — в пер-шу чергу — не віддалялися, а уважно спостерігали й бережно допомагали дитині розвиватися правильно, і в сексуальному розвитку в тому числі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . УК

Фото надані «Щербенко Арт центр» та учасниками дискусії

�0 УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА № 3 2013

МОДЕРАТОР

БДСМ-2222 в Щербенко Арт Центрі