SKEPTIKOSЗМІСТ

КОЖНА ЛЮДИНА Є ТВОРЦЕМ СВОЄЇ ДОЛІ

ПРИВИДИ ЛОНДОНСЬКОГОМЕТРОПОЛІТЕНУ

РОЗПОВІДЬ«КОТОЛУП»

ІНТЕРВ’Ю ЗОЛЕКСАНДРОМ НЕВЗОРОВИМ

СІМКАПОПУЛЯРНИХ ЗАБОБОНІВ

КРІСТОФЕР ХІТЧЕНС.ВЕРШНИК НОН-АПОКАЛІПСИСУ

ЯКЩО В КРАНІ НЕМАЄВОДИ - ЗНАЧИТЬ ВИПИЛИ...

П’ЯТНАДЦАТЬВІДПОВІДЕЙ АТЕЇСТА

ПРО ПРОВИДЦІВ

4 СТ.

5 СТ.

6 СТ.

7 СТ.

14 СТ.

16 СТ.

19 СТ.

20 СТ.

22 СТ.

3S K E P T I K O S

ДОРОГИЙ ЧИТАЧУ!Наш світ переповнений інформацією і більша її частина —

помилкова і несе більше шкоди, ніж користі для людей, які нею володіють.

Людям властиво вірити в брехню будь-якого роду, особливо якщо вона дає їм (уявні) переваги над будь-ким або ьудь-чим. Ось і виходить, що з вини людини, яка уявила себе намісником бога на землі і переконала у цьому своє оточення, може загинути в тортурах і муках величезна кількість людей. Або ж батьки, які

впевнені в силі будь-яких магічних дій, відмовляються від нібито шкідливої і марної медичної допомоги, тим самим призводять до

смерті своєї дитини.

Ми ж вважаємо, що краще жити володіючи реальною, хоч і не завжди втішною інформацією, ніж купатися в масі солодкої і втішної брехні. Тому поставили собі завдання допомогти Вам,

дорогий читачу, розвинути в собі навички критичного мислення та донести про викриття найпоширеніших помилок, які стосуються як

окремих фактів, так і буття в цілому.

До редакції журналу входить кілька ентузіастів мають, які ідею і працюють в силу власних можливостей і засобів.

Сподіваємося, що наша робота прийде вам до смаку і залишить слід у вашій скептично налаштованій свідомості.

З повагою, редакція журналу.

Кожна людина є творцем своєї долі

Чи можемо ми впливати на події життя або все вже вирішено наперед? Якщо доля дійс-но існує, то як її перемогти? Споконвіку люди задавалися цими непростими питан-

нями. У підсумку люди розділилися на дві категорії з різними точками зору. Перші представники дотриму-ються принципу фаталізму. Фаталісти воліють віри-ти в долю і стверджують, що все що відбуваються в житті людини це не випадковість і всі події в її житті визначаються до зачаття або до народження. Друга точка зору — повністю протилежна першій. Її при-хильники впевнені в тому, що все, що відбувається в житті людини відбувається по її волі, а віра в долю є ознакою слабкості і спробою виправдати свої невдачі.

В своїх бідах люди схильні звинувачува-ти долю, богів і все, що завгодно, але

тільки не себе самих. — Платон

Протягом багатьох століть, різні цивілізації інтерпретували концепцію долі по-своєму. У давньогрець-кій міфології богинями долі були Мойри. Гомер описував їх як трьох сестер, що прядуть нитки людсь-кого життя — Лахесис — визначала долю людини ще до її народження, Клото — що пряде нитку життя і Атропос — перерізає нитки, які плетуть її сестри, закінчуючи життя людини. У Стародавньому Римі уособленням долі були божества Парки. Вони відповідали Мойрам у давньогрецькій міфології, і носили такі імена: Нона, Децима і Морта. За традицією, в Стародавньому Римі, імена давали ново-народженим хлопчикам на дев’ятий день, а дівчаткам на восьмий і саме в ці дні Парки були присутні біля немовлят. У філософській думці Сходу є таке поняття, як «карма» — вселенський причинно-наслідковий закон, згідно з яким праведні або гріховні дії людини визначають її долю. Трошки торк-немося також християнства. Деякі представники даної релігії стверджують, що на все воля Творця і події, що відбуваються в житті людини були визначені до її народження. Але тут християни помиля-ються, адже Богом були дані закони — «Десять заповідей», а раз є закони, значить і є свобода вибору, та й самі представники християнства вірять у те, що їх Бог добрий і справедливий і якщо це так, то сумнівно, що він може виступати в ролі сценариста і писати такі жорстокі й трагічні долі людям.

Дуже часто люди кажуть собі: «в мене така доля», «якщо мені судилося — значить все в мене вийде» або «не людина вибирає долю, а доля — людину». Але всі ці цитати дають людині тільки помилкову надію, тому що в нашому житті нічого людині не дається безкоштовно і тільки, якщо ми докладемо дії і зусил-ля ми зможемо досягти поставленої мети. Не потріб-но виробляти в собі звичку все звалювати на долю, потрібно навчитися визнавати свої помилки, а в про-тилежному випадку пишатися тим , що ви і тільки ви за допомогою своєї праці домоглися чогось у житті.

Керуйте своєю долею, або це зробить хтось інший.

— Джек Уелч

4 S K E P T I K O S

ПРИВИДИ ЛОНДОНСЬКОГО МЕТРОПОЛІТЕНУ

Лондонський метрополітен, один з найбільш довгих і найстаріший метрополітен світу. За довгі роки його існування про нього склали багато історій і міфів, які переказуються і до-нині. Сьогодні ми хочемо вам розповісти про найбільш таємничі і страшні міфи, а саме про привидів лондонського метро.

Нагадаємо, що привиди — це ненаукове яви-ще, і домінуюча частина освічених людей не сприймають їх серйозно. Але сильно віруюча людина може побачити що завгодно і де за-вгодно. І скільки не руйнувалися б міфи про привидів, люди невпинно створюють нові і шукають підтвердження для старих випад-ків «появи» наших загадкових гостей. Люди вважають що, привиди — це померлі, які не змогли потрапити ні в пекло, ні в рай і тому безутішно поневіряються в нашому світі, не маючи матеріальної оболонки. По дорозі вони залякують випадкових перехожих, які нібито їх побачили. Ці роззяви переказують «поба-чене» знайомим, знайомі своїм знайомим, звичайно, кожен раз прикрашаючи історію і додаючи все нові містичні і страхітливі еле-менти. За найвдалішою історії знімуть псевдо-науковий фільм, його побачить дуже багато людей, частина з яких сприймуть все всерйоз і з залізобетонною упевненістю про існування привидів проживуть до кінця своїх днів. Це коротке пояснення, як народжуються історії про привидів. Отже, найзнаменитіші привиди лондонського метрополітену.

Перша історія не про одного, а про групу привидів, які бродять по тунелях метро. Вва-жається, що в процесі розривання місця під станції метро, було знайдено масове похован-ня людей, яких в часи поширення чуми просто зарили в ями і залили вапном. Тих, кого дістали

— поховали, але багато людей так і залишило-ся лежати глибоко під землею. Через те, що їх не поховали за християнським обрядом, їх духи не знайшли спокою ні в одному з потой-бічних світів і шукають заспокоєння в нашому, наводячи страх на пасажирів метрополітену. Варто сказати, що саме християнство, запере-чує існування привидів, посилаючись на уяву своєї пастви.

Наступна «жахлива» історія про дівчинку, що кричить, яку жителі прозвали «кричуща Енн». Бідолаху вбив її вчитель капелюхової справи, зі своєю дочкою. Дівчина не змогла спокійно відійти в інший світ і бродить по метрополітену і жахливо кричить. Люди якимось дивом ви-ловлюють цей крик із загального шуму метро і налякано переказують історію іншим. Не по-трібно нагадувати скільки подібних до крику звуків, може існувати і з якою швидкістю вони розлітаються по тунелях метро.

На станції Ковент-Гарден люди бачили високо-го, одягнутого в пальто, чоловіка, який нібито є актором Уїльямом Терріс. Бідолаха в черго-вий раз зайшов в свою улюблену пекарню де і отримав смертельне вогнепальне поранення від грабіжників, які якраз напали на магазин. Привид, розгулюючи по станції, своїм візитом в кімнату відпочинку навіть змусив наляканих службовців перенести їх місце роботи.

На жаль, привиди з’являються тільки перед людьми, що схильні в них вірити, а нас, бід-них скептиків, вони чи то бояться, чи то недо-люблюють, загалом, з невідомих причин вони обходять нас десятою дорогою. Це і ставить під сумнів правдивість всіх вище перерахова-них історій і сам факт існування привидів як таких.

5S K E P T I K O S

- Дякую, дорогенька! - Сказав Лукавий молодій дия-волиці, що принесла йому чашку з гарячою магмою, і облизався, дивлячись на стрункі довгі ніжки. - Зайди до мене годинок так в шість. Добре? Та лише кивнула і, усміхнувшись, попрямувала до ви-ходу, зацокавши каблучками. «Найшикарніший у нас персонал в цьому тисячолітті», - подумав Лукавий, і по його обличчю теж розповзлася задоволена усмішка до самих вух. - Так чого ти там, кажеш, хотів? - Продовжив він роз-мову, повернувшись до хлопця. - У Легіон, кажеш, на-мітив? А нафіга ти нам такий потрібний?- Ну, як же? - Забурмотів хлопець. - Я ж стільки тварюк божих перерізав! Одних кішок скільки в жертву тобі приніс! - А навіщо мені твої кішки? - Здивувався Лукавий. - Що я їх — на бутерброд мазати буду чи що? - Хрестів одних он скільки перевернув! - Невпинно продовжував хлопець. - Всі молитви задом наперед знаю! - От я й питаю тебе, - перебив Лукавий, - нафіг ти нам? Що толку від твоїх молитов і перевертання хрестиків? - Та я бога ненавиджу!! - Захрипів той. - Цього що — мало?- А сам як думаєш? - Лукавий з нудьгою перегорнув сторінку адміністративного журналу, і з апетитом подивився на вкладений календарик із зображенням красуні «Міс Інферно 2005». - Що корисного нам за-пропонувати можеш?- Так у мене схильність до руйнування! - Заговорив хлопець.- Ну, це зрозуміло... - махнув Лукавий пазуристою ла-пою. - Своїх вояків у нас повнісінько - забиті всі вакан-сії. А от якщо чогось би новішого запропонував... До творчості ти, мабуть, не звичний, вірно?- ЩО-О-О?!?! - Вирячив очі хлопець. - Та хіба ми по-винні щось там творити і створювати?- А що, я сам все робити повинен?! - Підвищив голос Лукавий. - Чи на халяву тепленького місця захотілося? Його, між іншим, заслужити треба! - А причому тут творчість? - Випалив хлопець тоном виправдання. - Ти ж бо не творець! Ти - руйнівник!

- Ти так думаєш? - Посміхнувся Лукавий. - А ось ЦЕ, - він окинув поглядом весь свій кабінет. - ЦЕ, ти ду-маєш, звідки взялося? Чи ти вирішив, що той «йолоп небесний» власноруч нам тут апартаменти налагод-жував?! Все, між іншим, самим відбудовувати доводи-лося! Ще той бардак творився, коли перші Падші тут заснувалися...- А вчитель мій говорив інше... - пробелькотів хлопець. - А самому мізками поворушити було важко? - Запи-тав Лукавий, закурюючи сигару. Хлопець знизав плечима. - Мабуть, і блага різні обіцяв за «продаж душі» і за по-вну покору «главі секти», - сказав Лукавий із злорад-ним розчуленням дивлячись на хлопця.- А ви звідки знаєте? - Здивувався той. - Мені-то не знати? - Лукавий відклав сигару і потряс перед носом хлопця свіжою відомістю. - Тут про тебе все написано! Халяви, либонь, хотів? Хлопець знову знизав плечима.- Так це ти не за адресою звертався! Халяву можна от-римати тільки у вашого мученика розчепіреного, - на голові Лукавого раптово з нізвідки з’явився терновий вінець, сам же він розкинув руки в сторони, схилив го-лову на бік і вивалив язик, перебільшено пародіюючи божого синка. - Але ж я вірив у Диявола! - Вигукнув хлопець.- За вірою теж не туди поліз, - відмахнувся Лукавий, прийнявши звичайний вигляд і, дихнувши на печатку, поставив штамп внизу особистої справи допитувано-го грішника. - Так що ж зі мною буде? - Несміливо запитав хлопець. - Знайдемо застосування! Влаштуємо згідно твоїм за-слугам, - відповів Лукавий, і, натиснувши на пульті кнопочку, скомандував: - В топку!!Два здоровенні дияволи увійшли в кімнату, і, схопив-ши хлопця під руки, відволокли з кабінету. - Хоч якась користь від цих котолупів, - задоволено додав Лукавий, сьорбнувши з чашки недавно прине-сену магму. - Добре горять! Та й місцеву каву є на чому підігріти...

ДЕКІЛЬКА ДНІВ З ЖИТТЯЛУКАВОГО

Автор: Алекс Каініт alex-kainit.livejournal.com

КОТОЛУП

6 S K E P T I K O S

ІНТЕРВ’Ю З ОЛЕКСАНДРОМ НЕВЗОРОВИМ

Бесідував Михайло Баранов.- Здравствуйте, Олександр Глібович. Сьогодні Михайло Баранов (він же чернець Григорій) зважився на таку клерикальних зухвалість – по-дарувати Вам православну настільну гру, вона називається «Монастирі». Коштує майже три тисячі рублів, тобто для заможної православної людини. З її допомогою молода особа – а у Вас же, виходить, росте спадкоємець Олександр Олександрович – може попрактикуватися в кле-рикальному освоєнні святої Русі методом гри. Причому, згідно з описом, для цього не потрібно бути віруючим: все підпорядковано логіці. Для побудови монастиря необхідні компоненти.

- Я думаю, що Олександр Олександрович все це швидко перефарбує.

- Але гра від восьми з плюсом, для того, як він стане старшим.

- Я думаю все-таки, що він перемалює: один стане Арагорном, другий стане якимось Леголасом, третій стане Горлумом; будуть внесені коригувальні підписи. Взагалі, він не любитель настільних ігор. Думаю, що він проігнорує.

- Антипод православному вихованню дітей: що Ви порадите? Він буде рости вільною людиною. І раптом у нього заведуться православні друзі. Пояснюватимуть йому на його рівні, як це все здорово і добре. Часто пишуть в інтернет-коментарях: «Після того, що відбувається, я побачив (ла), що в школі моїй дитині пропагуються основи православ’я, але от тепер я йому вдома буду здійснювати контрпроповідь». Що Ви можете порадити?

- У мене, я так вважаю, такої необхідності не буде, тому що хлопчик разом з хорошим уявленням, що таке попи та їх роль в історії, в його долі і взагалі в долі людей. Він ще й отримує безліч знань, адже я вже давно і наполегливо кажу, що віруючий і атеїст – це не якісь різні люди, це не люди, різним чином обдаровані, це не люди, різним чином натхненні, це просто різний рівень розвитку. І коли є досить високий рівень природничо-наукового знання, коли людині не доводиться підміняти відносно точне розуміння тих процесів або явищ, їх поетичним або міфологічним, або яким-небудь іншим релігійним чином, то, загалом, немає і небезпеки виникнення релігійної віри. До того ж не забувайте, що такої ось атаки на православ’я з мого боку немає. Для мене всі культи абсолютно однакові. Для мене однакові австралійські черепки, російські ікони, для мене однакові культ Вуду і католицизм, і російське православ’я. Я не бачу різниці між різними культа-ми. Їх дуже багато, вони всі конкурують, і питання ж не в тому, що є православ’я. Я, до того ж, давно ставлюся до православ’я, так скажемо, дуже спокійно. Якщо Росія ні на що не придатна, крім як бути розсадником і живильним середовищем для вирощування бацил православ’я, ну що ж, значить, тоді мені доведеться внутрішньо попрощатися з Росією і зберегти з нею, до пори до часу, певні формальні відносини, не більше того. Знаєте, коли ви опиняєтеся де-небудь у східній Африці у племені мурсі; у племені мурсі є звичай вставляти собі в нижню губу тарілочку; вони вважають це основою своєї ідентичності, своїм проявом духовності і своєю головною духовною скріпою; і вони за це судорожно тримаються. І при спробі їх цього позбавити, вони починають вести себе агресивно і обурюватися. Зрештою, залишимо мурсі право на тарілочку.

- У Вас надія на якусь внутрішню, а може, і зовнішню еміграцію. І що Ви все-таки порадите саме в плані світського виховання, як розумно і ра-ціонально розповісти дитині про православну релігійність, щоб він пройшов мимо?

- Не треба виділяти православну релігійність. Вона нічим не заслужила бути виділеною з величезного числа релігійних культів.

7S K E P T I K O S

8 S K E P T I K O S- Але я регулярно відвідую свята православні та великі заходи, бачу людей з щасливими очима, які отримують дуже хороші відчуття, судячи з їхнього зовнішнього вигляду. Вони дзвонять у дзвін на Великдень (всього лиш обмежений час пускають на дзвіницю раз на рік) та інше. Ці психологічні ефекти від православного некрофетишизму, від прикладання до шматочків трупів – святим мощам.

- Не бачу в цьому небезпеки.

- Хай грається?

- По-перше, якщо захоче гратися – нехай грається. Не бачу небезпеки, тому що якщо людина добре розуміє існуючий конфлікт між знанням і релігійною вірою, якщо вона зробила свій вибір на користь знання, на користь вільнодумства, і розуміє принадність цього вільнодумства, то, загалом, турбуватися немає про що . Це по-перше. По-друге, дійсно, кардинально грубою помилкою є виділення православ’я із всіх інших релігійних практик, тому що ми знаємо, що принципової різниці не існує, що все зроблено приблизно з одних і тих же запчастин – будь-яка релігія. Але просто ці запчастини трошки по-різному відформовані, зібрані, пофарбовані і відполіровані. Ніяких істотних відмінностей ми знайти не зможемо, тому що принцип будь-якої релігії – ідентичний принцип у будь-якій іншій релігії. Що стосується виховання, то в мене воно дуже специфічних поглядів, з цього приводу на мене не треба рівнятися. Я, наприклад, вважаю за необхідне, ймовірно, відмежовувати від певної художньої літератури. Не насильно, але в тій мірі, в якій це від мене залежить, тому що є, грубо кажучи, «Володар кілець» – чудова книжка, яка, як в розчині, містить в собі цих нескінченних Буссенарів, Дюма, Майн Рідів, міфологіку і т.д. і економить масу часу, який можна, ознайомившись з нею, вже не витрачати на всю іншу художню літературу. Пам’ятати, що саме в метафізиці (а література метафізічна за своєю природою, і, взагалі, культура метафізічна за своєю природою) основні коріння ось цього конфлікту зі знанням, конфлікту з наукою. Він просто повинен спочатку зробити вибір, на чиєму він боці, на якому він боці барикад: на стороні знання, науки і, ска-жімо так, тверезості, або він буде шукати варіанти різного сп’яніння, а це відрегулювати неможливо.

- Ми з Вами записували передачу в день «кінця Світу», який чомусь пройшов. Ви сказали, що ми залишилися у своїх окопах – тобто атеїсти або Ви у своєму індивідуальному окопі. Як за минулий рік моніторити ситуацію? Може, в наступ пора переходити або в школу виживання?

- Ні. Я думаю, що ні школа виживання, ні наступ нам не світить, на жаль. Мені дуже подобається нинішня ситуація, тому що по-справжньому здорово атеїстична арія звучить тільки в декорації з абсолютного мракобісся. Ми спостерігаємо, що у православного Христа обличчя то Мілонова, то Чапліна. Але в руках у Нього з’явився поліцейський кийок і книга, відкрита на сторінці з відомою статтею кримінального кодексу «Про образу почуттів віруючих». Зрозуміло, що у такого Бога ніяких конкурентних переваг на, загалом, дуже жвавому ринку богів і релігійних послуг вже немає і не буде. Зрозуміло, що будь-які розмови (те, що дуже люблять наводити з приводу релігійної самоідентифікації) теж починають потріскувати і рушитись, тому що піднімає голову слов’янське язичництво, яке набагато більш природне в якості національної релігії. І у слов’янського язичництва є величезний плюс – воно довго лежало в скляній труні і не встигло наробити всіх тих дурниць, які наробили всі інші релігії, тобто, у нього репутація значно краща. Мене не можна запідозрити не тільки в націоналізмі, мене взагалі не можна запідозрити ні в яких національних почуттях, тому що не визнаю поняття національності і навіть раси; є географічні групи, де зовнішність була детермінована різними умовами, але національність, поняття релігійної культури соціальне, а не біологічне. І от, чим більше приходять пізнання про християнство, тим більше приходить розуміння, що, насправді, штука ця глибоко єврейська. Звичайно, цілком заснована і замішана тільки на давньоєврейських культах і нерозривна з ними, а також підкоряється їм, і детермінована ними від по-чатку до кінця, вже не кажучи про професію Засновника цієї релігії, Який був просто звичайним рабином (я маю на увазі Ісуса). Росія, звичайно, повинна цей фіал, цю чашу мракобісся випити до дна. Вона повинна отруїтися. Їй здалося, що ось та казка, яка була намальована слов’янофілами, філософами, психологами, різними метафізиками – казка про Росію, яку ми нібито втратили – що та країна щось дійсно собою представляла і єє сенс її обожнювати. Зараз треба, щоб люди відчули, що згадувати з ніжністю в тій старій Росії немає нічого.

- Ви говорили, що священнослужителі – це для Вас спорт. А чи можна сказати про Вас, як про захоплену людину, що у Вас це захоплення добігає кінця? Скажімо, я все сказав у справі, коли був журналістом або захоплювався кіньми.

- Що стосується коней, я просто дійшов до певного логічного фіналу, з’ясувавши все, що мені було необхідно з’ясувати з цього питання. Що стосується попів, то, напевно, все-таки ні, тому що є конфлікт, і цей конфлікт не локальний, це глобальний загальнолюдський конфлікт, це конфлікт невігластва, злоби, агресивності і знання в справжньому сенсі цього слова і свободи, і волелюбності . Ось тут вже вибирати сторону не доводиться, оскільки конфлікт розігрівається без нашого з вами бажання. Ми бачимо навіть по тому, як він ділить Росію на рівні і нерівні частини, як він ставить один проти одного не тільки людей, а й цілі соціальні групи. Ухилитися від участі в цьому конфлікті дуже складно. До того ж – з моєю-то любов’ю до великих тіней Гольбаха і Ламетрі.

- Чому, не дивлячись на атеїстичну міць пропагандистського Радянського Союзу, цей реванш відбувається, цей ренесанс релігійності православної або язичницької?

- По-перше, їм вдалося істотно підвищити відсоток віруючих, всього-навсього скасувавши уроки астрономії. Якби їм вдалося скасувати ще уроки біо-логії, фізики та хімії, ймовірно, відсоток підійшов би до 99. До того ж те, що я завжди говорив і не втомлюся говорити: ось вам, хлопці, якщо ми нама-люємо градусник з певною кількістю поділок, то , по мірі піднімання ртутного або спиртового стовпчика, ми будемо мати підвищення значень. І тут така ж історія. Адже віруючі або невіруючі – це не якісь люди з різних планет, це просто люди з різним рівнем розвитку. Опусти будь-якій людині рівень розвитку – і вона опиниться ось тут, в області віруючого. Підніми йому цей рівень розвитку – і він у будь-якому випадку вийде, для початку, зі звичних релігійних позначень і визначень. Починають говорити: «А Ньютон був віруючим».

- Навіть є такий штамп: віруючий учений.

- Так. До того ж неважливо, був учений віруючим чи ні. Важливо, що він зробив. Часом, дуже багато вчених несвідомо руйнували цю віру, залишаючись при цьому формально віруючими. До речі, я пояснював, що у мене мій атеїзм, такий твердий свідомий атеїзм, почався з дуже віруючого вченого, з Олексія Олексійовича Ухтомського. Тому що оскаржити побожність Ухтомського абсолютно неможливо. Він був не просто віруючим, він був чудовим віруючим. Він був хоробрим віруючим. Він чудово поводився на допитах в ОДПУ, хоробро і сміливо розповідаючи про свої християнські погляди. Він був таємним єпископом. Він був взагалі всім тим, про що ми зазвичай говоримо ніби з повагою, застосовуючи ті поважні формулювання, які можуть виникнути. Разом з тим, коли відкриваєш книги Ухтомського, в яких начебто розглядаються ті питання, які мають розглядатися, насамперед, з позиції теології, тобто, питання людини, мислення, розуму, домінації; ми бачимо, що там ніяким богом не пахне. Тобто, Ухтомський, будучи великим російсь-ким фізіологом, розумів, що з цими картонними відмичками в замки справжньої науки, справжнього знання лізти абсолютно марно. Він перший мені пояснив, що так, дійсно, є ця якась декоративна віра, яка може бути біфуркаційна в якихось зовнішніх проявах, але вона в серйозні питання ніколи не переходить. Той же самий Толкієн, який був непоганим католиком, ходив, ковтав періодично гостії, але звернемо увагу, що в головній його праці ми ніде не знайдемо не тільки відбитків цього католицтва або взагалі якогось християнства, але й ми бачимо модель світу, повністю позбавлену якого-то не було бога і повністю позбавлену якої б то не було метафізики.

- Один з Ваших підписників в YouTube, запитує: Ви можете для Росії рекомендувати хоч якусь релігійно-політичну модель?

- Ні, тому що я не займаюся такими рекомендаціями. По-друге, питання в розвиненості і в нерозвиненості. Знову повертаємося до цього. Тому що релігійність – це абсолютно нормальний природний наслідок нерозвиненості природничонаукової, фізичної. Це незнання головних магістралей, теорій, на яких стоїть зараз наука, із загальною синтетичною теорією відносності, з біогенезом, з еволюцією, з теорією умовних рефлексів, з ретикулярною формацією, яка, загалом, будь-якій осудної людині, яка знайома з цими теоріями , пояснює природу походження світу і не залишає в цьому світі місце для Бога. Я проти Нього нічого не маю, вашого Бога. Я б не став від Нього ховатися, якби я де-небудь Його виявив. Але ніде, з моменту утворення кварк-глюонної плазми, ніде з моменту утворення перших моделей центральної нервової системи у якихось евріптерід, а ми вже добре знаємо, як виглядає ця нервова система, тому що нещодавно навіть китайці взяли і абсолютно спокійно проробили через рентгено-спектральний томограф і через флюорес-центную мікроскопію сканування якогось евріптеріда (це щось назразок рака, скорпіона). І ми побачили знайомі риси, побачили дуже хороший спинний мозок, побачили дуже хороші подглоткові і надглотокові ганглії, від цього ми вже спокійно можемо натягнути ниточки що до вас, що до мене, тому що це вже питання розвитку нервової системи. Тобто, ми на всій цій величезній ділянці ніде ніякого Бога виявити не зможемо при всьому бажанні. Не тільки Бога, але навіть його запаху. У нас навіть немає ніяких підстав і ніякої необхідності припускати наявність чогось, що втручалася б у процес. Якщо ми повернемося до самого початку процесу, то, знаючи роль дезоксирибонуклеїнової кислоти, тієї самої ДНК, яка пізніше і формувала білок, формувала клітини, формувала навколо себе життя, ми знову-таки (словами чудового Бернала) скажемо, що ми не можемо уявити собі і не повинні собі уявляти якесь древнє божество, яке сидить і за допомогою якоїсь духовної хімії винаходить першу молекулу дезоксирибонуклеїнової кислоти. Нерозумно, так?А ось те, що було до Великого вибуху, те, що було до появи кварк-глюонної плазми, те, що було до першої секунди – так, ми не дуже уявляємо собі, що там відбувалося і з якої причини, і як це було. Але є певна надія на квантову теорію, яка все-таки рано чи пізно проведе нас через цей бар’єр і пояснить нам, що було там. Або надія не тільки на квантову теорію, а ще й на Хокінга, який рано чи пізно сформулює пояснення.

- Чи є надія, що хтось у нашій країні буде намагатися відкрити щось, щоб далі це щось пояснити? Ці останні події з Академією Наук, з реформами в системі освіти – хто в цьому всьому винен?

- Зрозумій, монах Баранов дорогоцінний! Зрозумій: Пастер Вам пояснив: наука не має батьківщини. Немає значення, де вона утворюється. Абсолютно неважливо, де будуть зроблені якісь кардинальні уточнення квантової теорії. Коли ми, причепившись до цього віртуального до-елементу, зможемо раз-ом з ним (якщо дійсно існує якийсь вектор у частини цих частинок, якийсь вектор туди, за межі цього Вибуху в саме перший початок, для чого і будуються всі ці божевільні колайдери, все ці генератори кварк-глюонної плазми), таки пройти цей бар’єр і подивитися, що було там. Неважливо, де це буде, чи зроблять це китайці, зроблять японці – наука не має національності. У Росії зараз дуже мало шансів для науки.

- Чому? Хто ж винен?

- Та ніхто не винен. У цьому особливої трагедії-то немає, тому що те, що не зроблять в Росії, зроблять в Угорщині чи США. Павлов геніальний і неймовір-ний, у нього є блискучі російські риси, так само як вони є у Тімірязєва, є у Ціолковського, як вони є у Вернадського або є у Орбелі. Але Павлова не було б без Клода Бернара, без Андреаса Везаліуса – це одна компанія, абсолютно інтернаціональна, яка завжди розбереться зі своїми знаннями. Вона не потребує ні Росії, ні Франції, ні Японії – нікого. Зітхати про трагедію науки в Росії можна, але давайте не будемо втрачати на це часу. Науці по барабану, в якому стані Росія.

- Ваші підписники запитують: Олександр Глібович навмисне не має зворотного зв’язку з глядачами? Може, ця традиція з «600 секунд» тягнеться?

- Розумієте, мені для цього треба взагалі все перекроїти. Для цього потрібно стати інтернет-людиною, а мені вже скоро 90 років – і мені вже запізно. До того ж, я чудово живу без будь-якої зустрічі з інтернетом вже багато-багато-багато років і, знаєте, не відчуваю ніякої тяги. А десь ще формувати зворот-ний зв’язок? У мене безліч друзів пов’язані з цією темою – Ви, єпископ Григорій. Є маса і православних, і атеїстів серед друзів, товаришів, які доносять до мене всякі останні новини та плітки – ворушіння цього світу. Сам би я охоче цим всім не займався. І взагалі, для мене немає теми Бога і релігії, зрозумійте раз і назавжди.

9S K E P T I K O S

10 S K E P T I K O S- Так «охоче б не займався»? Чи все ж таки спорт приносить деяке задоволення?

- Зараз, відчуваючи себе спадкоємцем, до певної міри, тих вільнодумців, які формували мене і які мені так багато дали, відчуваю якісь зобов’язання, тому що точно так само, як Павлов і Клод Бернар, або Беріташвілі і Шеррингтон – абсолютно розділені часом люди, проте, утворюють собою такі єдині констеля-ції; так само і ми, ймовірно, публіцисти сьогоднішні – Дмитро Іванович Писарєв і Жульєн Офре деЛаметрі – теж досить жорстко і гостро відчуваємо ці ін-тернаціональні позачасові констеляції-об’єднання, коли я розумію, що два мої товариша померли і загинули, але якусь справу за них повинен доробити я.

- Дотепно помітили в статті, де за зраду тих особистостей, яких Ви тільки що перерахували, Російська Академія Наук (дослівно Ваші слова) отримує тепер по-повній.

- І нехай отримує.

- Якийсь містичний зв’язок в цьому є, коли священики допущені до освячення лабораторій, не кажучи вже про кафедри теології?

- Це, до речі, дуже хороша ілюстрація того, на що взагалі здатна релігія, до якої міри вона хамувата, на жаль, до якої міри вона безцеремонна, наскільки вона більше хамувата і бесцеремонна, ніж, наприклад, ті ж самі жахливі криваві більшовики. Адже кривавим жахливим більшовикам, або товаришам з обкому партії, в голову б ніколи не спало в один прекрасний день з’явитися в Ленінградській Духовній Академії та на водному каналі і сказати: «Знаєте, а от для підвищення загального рівня давайте-но ми з завтрашнього дня тут у вас введемо курс еволюціоністики. І для початку розглянемо, за Іваном Івановичем Шмальгаузеном або за Сіверсом, морфологію круглоротих і, відповідно, їх еволюцію до людини». Більшовикам в голову такого не прийшло, таке хамство! Православ’я виявилося набагато хамуватішим, ніж більшовизм. Вони увійшли, користуючись своїми владними можливостями, і до ВНЗ, і в МІФІ, і в школи, хоча на зіставленні цих двох фактів того, що вони зробили, запевняю вас, якби там в духовних академіях ввели б курс еволюціонізму, попи вчили б і видавали. Як миленькі. Куди б вони поділися?

- Під час свого перебування семінаристом я згадую, що ділова етика, економіка приходу – раніше таких спеціальностей не було в дорево-люційних семінаріях. Не кажучи вже про світські, не всім подобалася філософія чи риторика – вони ж до духовності не мають відношен-ня. Це абсолютно справедливо. Іноді навіть дуже професійним релігійним православним людям, по яких я фахівець, це дуже заважає.

- Можливо. Ну от я вам навів простий приклад. Потім ми бачимо, що ті мінімальні сили, які вони зуміли отримати після так званого релігійного відроджен-ня, ту невелика кількість можливостей, яка у них з’явилася, вони тут же використали на організацію відьомських процесів, які їм так подобаються і в яких вони відчувають таку величезну потребу. Історія з Pussy Riot – це ж не історія дівчаток, які десь не так заспівали і не так помолилися, не так вклонилися. Це дійсно величезна потреба християн влаштовувати процеси відьом.

- А можна сказати, що вони без нас, атеїстів, не можуть, їм буде нецікаво жити? З чим тоді боротися православним активістам?

- У них є можливість знищувати один одного, тому що, як ви пам’ятаєте, Амміан Марцеллін почав з цього. Він каже, що немає істот, які були б злісніші один до одного, ніж християни, тому що християнство – така дуже багатогранна штука, багатооформлена і багатоскладова, там достатньо не відповідати якомусь маленькій частині маленького канону, щоб негайно викликати божевільну лють. Ми ж бачимо, з якою охотою дробилося християнство на взає-моненависні частини. Ось ця можливість дроблення буде завжди. Плюс, у них же є можливість ненавидіти інших віруючих, які вірять трошки більше, ніж вони. Є можливість ненавидіти віруючих, які вірують трошки менше, які вірять трохи правіше або лівіше, я вже не кажу про казкове поле ненависті до протестантів або до інших конфесій якоїсь релігії. Їм завжди буде кого ненавидіти. Ми у них на закуску, ми у них, скажімо так, екзотична страва, бо насправді атеїстів-то дуже мало. І вони не відчувають до тих пір, поки вони знають, що у них за спиною – вся міць людського невігластва. А це невігластво колосальне! Це невігластво перемагатиме до тих пір, поки вони знають, що завжди пропонують найпростіший варіант пояснення цього світу. Вони завжди готові запропонувати саму примітивну, а отже – саму затребувану схему того, як цей світ зроблений, влаштований і за якими законами розвивається. Вони не відчувають від атеїстів небезпеки. Вони припускають, що атеїсти – це ось деякі поодинокі екзоти, які для них небезпеки не несуть. Уявіть собі, ось навіть з’їхавший з глузду Бернал, з’їхавший з глузду Павлов, що прийшов до церкви до обідні, буде щось пояснювати про те, що життя зародилося з первинних газових бульйонів і діамінокіслот, які ми можемо подивитися на хроматографічної установці, визначити, зрозуміти, як ці кислоти пізніше утворилися і організовувалися в перші молекули перших клітин і т.д. Ні, звичайно, ніхто їх слухати не буде.

- Користувач Сергій запитує ...

- Користувач кого?

- Інтернет-користувач, Ваш глядач.

- Хороше уточнення.

- «У Вашій чудовій програмі« Уроки атеїзму» Ви, як правило, говорите про православне християнство, але не торкаєтеся інших релігій. Здогадуюся про можливу реакцію мусульман. Зупиню свою увагу на буддизмі. Ця релігія останнім часом отримує схвалення не тільки багатьох атеїстів, а й підтримку влади. Перебуваючи серед деяких сучасних буддистів, я прийшов до висновку, що православ’я - далеко не єдина релігія, що закручує гайки людям і яка лишає їх розсудливості. Хотілося б дізнатися Вашу думку про буддизм в Росії».

- Тисячу разів говорив, що я не роблю ніякої різниці між культами. Просто так вийшло, що православ’я я добре знаю. Я погано знаю Сури Корану. Я погано знаю Бхагавад Гіту. Я погано знаю багато стовпів релігійної думки, тому мені складно про них говорити. Я кажу про те, що я знаю добре. Люди абсолютно вправі те, що я говорю про православ’я, транслювати на будь-яку релігію. Це стосується чого завгодно, починаючи від культу Вуду до культів племені Мурсі, до культу черепахи Абуль, до мітраїзму, православ’я, мусульманства – це має відношення до всіх абсолютно релігій. Я не роблю ніякої відмінності між ними. Я просто говорю на тому прикладі, який мені добре відомий.

- Ваш інтернет-підписник Ян запитує: «Олександр Глібович, здравствуйте! Мій тато завжди був людиною, що захоплюється. І в останні дні його захоплення вже зовсім виносять мозок всій родині. Там намішано всього: жидомасони, ілюмінати, всесвітня змова, репти-лоїди. При цьому він дуже любить відвідувати різні курси, де духовно зростає і починає бачити ауру. Ще він став всі продукти, ліки досліджувати маятником, на підставі чого приймається рішення про доцільність їх вживання або про необхідність утриматися від них, бо нас хочуть отруїти поплічники лукавого. Хотів би почути Ваш коментар щодо подібних проявів віри, якщо Ви вважаєте це доречним».

- Та ні, я б вважав це доречним, але я розгублений, тому що в таких випадках я можу порадити цьому чудовому Яну бігти і забути татові імена найближ-чим часом, тому що божевілля і відверта шизофренія, по-моєму, позбавляє таки від зобов’язань щодо шизофреніка. Боротися з цим марно, тому що, насправді, все те, що турбує тата, всі ті питання, які природним чином займають його (що є що, що є добро, що є зло, звідки взялося те, звідки взялося це), мають свої прості відповіді, які можна перевірити. Але для цього потрібно на 5-6 років сісти за книжки, піти вчитися, робити самому модельні дослі-ди, препарувати. Тато зрозуміє, як влаштований світ – і у тата маразм закінчиться. Але це – важка праця. Простіше купити три брошурки езотеричного або якого-небудь іншого релігійного лайна і зомбуватись таким чином. А вже безпосередньо репертуар, який викладає зомбований, залежить від його темпераменту.

- Релігійна залежність – яка може бути їх профілактика, щоб не впасти в цю спокусу?

- Монах Григорій, милий, тут немає спокуси. Те, що я багато разів вже говорив (я вибачаюся за те, що сам змушений себе цитувати). Ось покажемо цю запальничку китайцевю 15 століття. Зробимо так ... (запалює). Китаєць 15 століття буде абсолютно переконаний, що там сидить дракончик. Дракончику притиснули хвіст і він від болю вивергає полум’я. І китаєць 15 століття, у якого немає розуміння того, що це пластмаса, п’єза, краплений газ; він зму-шений буде триматися свого пояснення, оскільки йому якесь пояснення того, що він побачив, необхідно. Але тому, хто знає, як ця штука влаштована, не потрібні казки про дракончика. Релігія може бути відкинута тільки в тому випадку, коли вона стає не потрібна, коли вона перестає що б то не було пояснювати, а пропоновані нею пояснення не витримують конкуренції з тими, які пропонує справжнє знання. Тільки це і є справжній, каліберний, сор-товий, гідний атеїзм. Він має теж свої незручні і неприємні риси, тому що, на жаль, атеїзм і абсолютна терпимість – це синоніми. Атеїсти взагалі нікого ніколи не вбивають. Атеїсти ніколи не влаштовували ніяких гонінь. Все, що відбувалося в Росії – скидання живцем, закопування попів, влаштовували між собою самі християни. Це робили люди, які отримали християнське виховання. Інших не було. Це були розбірки між вами. Атеїсти, справжні атеїсти, масово стали народжуватися тільки після двадцятого року. Все, що вони робили – це знімали «Діамантову руку», підкорювали космос і іноді потро-ху цупили на овочебазах. Навіть у часи Великої Французької Революції, якщо ми подивимося на долю атеїстів, Шометта, Ебера, то ми побачимо, що Робесп’єр досить швидко стратив їх усіх. І якщо початковим посилом Французької Революції був якийсь атеїстичний рух, то вже, по-моєму, в дев’яносто четвертому році Робесп’єр лобіює прийняття відомого документа, в 11 параграфі якого значиться, що французький народ визнає існування Бога і без-смертя душі. Знову-таки, серед люди, які були замішані в цій історичній драмі, не було атеїстів. Всі атеїсти до того часу (професійні, їх було мізерно мало: Гольбах, Руссо і ще кілька людей) давно вже були в могилах. Та й то, це були люди, які долали проблему власного християнського виховання, вони теж не були зовсім чистими атеїстами, як ті, які народилися за радянської влади. Саме вразливе, саме важке місце атеїзму – це те, що він абсолютно терпи-мий. Тому що, якщо я вимагаю свободи для себе, я зобов’язаний миритися з тим, що вона є для всіх інших. Поважати я це не можу, тому що я не можу поважати жорстоку, агресивну, тупу, з огидною репутацією ідеологію, якою для мене є християнство. Ну не можу я цього поважати. Я можу забезпечити зі свого боку до цього бридливу байдужість, повну байдужість. Але ніколи не посмів би втручатися в так званий внутрішній світ віруючих.

- Православні говорять про своєї соціальної ролі: подивіться, скільки реабілітаційних центрів! Ми звертаємо увагу на бомжів!

- Я б погодився з тим, що це якесь добре діло, якби не розумів того, що як раз всі ці хоспіси, всі ці бомжі – найдосконаліша, найвитонченіша форма релігійної пропаганди. Якщо б всі ці дії в хоспісах, всі ці дії з бомжами були безкорисливими, тобто, вони були б позбавлені якої б то не було символіки, якої б то не було фразеології, якого б то не було пропагандистського моменту. Але ми бачимо, що якраз використовуються найбільш беззахисні люди,які попали в найбільш трагічну ситуацію, для того, щоб ввести свою пропаганду серед них. Церковники знають на власному досвіді, що ця пропаганда найбільш ефективна, тому що в неї втягуються не тільки сама особа, що страждає в хоспісі, але ще його родичі, знайомі. Тому це просто суперплацдарм для пропаганди – всі ці так звані благодіяння і благодійності. От не вірю в безкорисливість і розумію, що справа не в співчутті, справа не в жалості, а справа в розумінні, наскільки на цьому фронті пропаганда плідна, важлива і результативна.

- Православні благодійники або, скажімо, благочестивий православний купець минулого – може таке бути? Чи все ж гроші – це кров бідняка?

- Це некоректна конструкція. Ви з цієї конструкції чомусь вилучаєте дуже важливу її складову частину, тобто вимагача з його величезними здібностями і величезним талантом. Тобто, безпосередньо попа або будь-якого клірика. Це жертвування відбувається не стихійно, воно вже давним-давно постав-лено на потік, і існує система підказок, прямих прохань, прямого вимагання всієї цієї благодійної допомоги. Тут не можна відмовити попам в тому, що це у них абсолютно блискуче напрацьовано.

11S K E P T I K O S

12 S K E P T I K O S- Михайло без прізвища (так він себе підписав), Ваш інтернет-підписник: «Олександр Глібович! Якими моральними орієнтирами у повсякденно-му житті Ви керуєтеся? Наприклад, віруючі прагнуть дотримуватися заповідей, деякі буддисти не вбивають комарів. А які орієнтири є рушійни-ми саме для Вас, затятого атеїста і прагматика?»

- По-перше, ніякий я не затятий атеїст. Прагматик – так, але всі орієнтири, які нам потрібні, є в кримінальному кодексі, цивільному кодексі і (для особливо обда-рованих) адміністративному кодексі, митному кодексі і так далі. Там з усією конкретністю всі норми поведінки, всі норми відносин прописані. Що стосується керу-вання заповідями, то ми знаємо, ми бачимо, що всі ті, хто були виховані в режимі заповідей на протязі майже тисячі років, вони чудово змогли своє виховання в дусі заповідей реалізувати в Першій Світовій Війні, Другій Світовій Війні; я вже не кажу про конфлікти поменше. Зробивши інвалідами і знищивши, убивши і згвалтувавши майже 100 мільйонів осіб. Це були саме діти заповідей.

- Сіренко Максим запитує: «Ми завжди бачимо, що церкви знаходяться майже в постійному ремонті. Вічні ліси навіть біля щойно відремон-тованих храмів вже всім давно мозолять очі. Чи не здається Вам, що це вірний знак того, що або церковники – безвідповідальні власники (постійний ремонт і недороб – за це нікого по голові не погладять), або вони вічними ремонтами списують колосальний бюджет та субсидії від держави? Швидше за все, повинна існувати якась мережа будівельних компаній, які афільовані при РПЦ і пиляють бюджет разом. Сподіваюся, у Вас є інформація на цей рахунок?».

- Я це питання не досліджував, а про те, що я не знаю з точністю і достовірністю сам особисто, я не говорю. Не знаю, що відбувається. Можливо, справа в тому, що їм дуже часто дістаються дуже пафосно, дуже ефектно і дуже бездарно при цьому збудовані будівлі, тому що коли ми говоримо про якихось незвичайних обдаро-ваних будівельників минулого, то ми повинні розуміти, що все це робилося, все це зводилося, багато в чому, наосліп, без правильних математичних, правильних інженерних розрахунків, щоб все це було пристосоване для потреб того століття (зовсім не для потреб цього). Цілком можливо, що бідні попи, дійсно, з цими своїми будівлями щиро мучаться. А може бути і ні. Не знаю. Не досліджував питання.

- Питання про нещодавні події і благої реакції влади про амністію. В тому числі, під неї підпадають учасниці панк-групи Pussy Riot. Що Ви може-те у зв’язку з цим їм побажати?

- Завжди неприємно, коли людину, яка практично блискуче виконала свою місію, в самому кінці цієї місії починають – вибігає натовп гримерів, натовп режи-серів-постановників, і відбувається, на жаль, девальвація подвигу. Дівчата здійснили подвиг. Великий чи малий, але, я підозрюю, що цей подвиг багато в чому змінить долю і релігії, і православ’я, і суспільних відносин в Росії на багато-багато років. Вони продемонстрували незвичайні людські якості – стійкість і мудрість – і у в’язниці, і у своїх одкровеннях. Вони не хочуть бути прощеними! І в цьому їх сила. Амністія – це таке безлике всенакриваюче прощення, але це, все одно, те ж прощення з боку мерзенної машини держави. Ось я б дуже рекомендував дівчатам з Pussy Riot як-небудь не потрапити під амністію (а їм трохи залишилося дотерпіти те, що потрібно потерпіти) і не скористатися цією склизькою холодною лапою держави, яку раптом вона простягнула їм, коли залишилося сидіти два чи три тижні. Не треба. Хай краще у них вистачить мужності відкусити цю чортову руку. (примітка: Російське законодавство, на жаль, не знає такого акту, як «відмова від амністії»).

- Ваше визначення клерикалізації.

- Дуже просте. Це коли люди, які нічого собою не представляють, нічого не знають і нічого не вміють і єдине, чим відрізняються від всіх інших – це своїми здібно-стями і потребами переодягатися, раптом починають вчити життя і впроваджувати свої норми і свої симпатії в суспільний простір і вчити життю тих, хто щось знає і щось вміє. В даному випадку, я говорю про попів, бо дратує в цій ситуації не спроба привнесення якихось міфологічних чи містичних, або метафізичних субстратів у звичайне життя, а дратує те, що ось ці люди, які собою нічого не представляють, нічого не знають і нічого не вміють, раптом отримують право командного і визначального голосу.

- Чому ж ці тенденції про внесення преамбули особливої ролі православ’я в нашу конституцію взагалі якось озвучуються?

- Православ’я – казково ефективна штука. Подивіться, як довго цей народ вдавалося тримати не тільки в повному рабському підпорядкуванні, а й у кріпосному стані. Адже ні в кого з них, у тих поколінь людей, яких били на стайнях, яким вибивали зуби, яких труїли, продавали як речі і купували, – нікому ж з них в голову не приходило, що щось не так. Що так не повинно і не може бути. Величезна кількість поколінь прожило в цій соціальній і людській глухоті, у впевненості, що все відбувається правильно. І у тих, хто їх продавав і купував, бив, вбивав, теж було відчуття, що все відбувається правильно. Треба розуміти, що, величезна заслуга в цій справі, звичайно, у православ’я. Дуже ефективна річ.

- Моє відчуття (може образливо звучить, але ...) іншим членам партії шахраїв і злодіїв не представляється можливості вписатися в історію під якимись благими німбами або взагалі з таким хорошим іміджем? Виходить, що за цей благоустрій і благоприкрашення церкв вони отримують хорошу вписку в історію в хорошій ролі у вигляді золотих табличок на храмах?

- Я думаю, що Ви знову драматизуєте, знову пересмикуєте. Ви зрозумійте: в ту секунду, коли переміниться владний вітер (а таке в Росії буває з незвичайною швидкістю і в найнесподіваніші хвилини), кого ми побачимо на кафедрі атеїзму? Чию фігуру? Ми побачимо знайоме обличчя Чапліна. Ці люди перекинуться протягом декількох митей.

- Чи з’являться нові мученики?

- А і старих не було! Ніхто за віру нікуди не ходив. Ходили по конкретно порушених кримінальних справах за антидержавну діяльність, за приховування, за збері-гання зброї, за старі грішки типу кулемета на дзвіниці і т.д. Немає ні однієї кримінальної справи того часу, де хтось був би засуджений за віру або сповідання. До того ж не забувайте, що все те, що витворялось у відношенні до так званих мучеників, робили християни, хрещені, воцерковлені, причащені. Або ви повинні мені сказати, що хрещення, причащання, воцерковлення – це порожня формальність, яка ніяк не впливає на людину, на його майбутнє, на його стан.

- Виходить, що коли саме життя по вірі ставало протизаконним (якісь черниці, послушниці нешкідливі, живучи в двадцяті роки, вже реорганізувавшись в комуну, виконують своє молитовне правило), приїжджає загін червоноармійців, всіх по вагонах – і до Сибіру.

- Ви так розповідаєте, ніби тільки за черницями приїжджали і тільки їх вантажили. Ми вантажили цілими народами, коли переформатували імперію. Та імперія під вантажем ідеології, маразму, найбезглуздіших попів і не менш безглуздих царів прогнулася, розсипалася і розламалася – її довелося пере-форматувати. Тут ми вступаємо трішки в іншу область, в область державної релігіі, в область того, що Росія вірить в себе як в імперію і не бачить свого існування, і готова сама собі приносити в жертву кого завгодно. У тому числі – своїх дітей. Тому, що там черниці, 20 черниць? Перевозились і знищували-ся цілі народи, цілі стани.

- Нас це чортове колесо історії знову чекає?

- Звичайно. А що Ви думаєте? Хто вас позбавив від цієї радості?

- Дивлячись на те, що відбувається на Євромайдані, священики по-різному моляться і перед кордоном спецназівців з «Беркуту», і разом з пікетуюючими якісь угруповання, які підтримують взаємини з Росією, моляться про те, щоб не відбулося цього включення до митного союзу. Все-таки релігійна складова є.

- Вона не велика. Вона незначна і це якийсь епіфеномен. Те, що відбувається, не впливає на події. Відбуватись може дуже багато речей: забруднення каловими масами, коли збираються мільйони людей і для них немає біотуалетів або чогось ще. Але ми чудово розуміємо, що це лише наслідок, це лише одна з прикмет. Може відбуватися якесь безкоштовне годування, можуть відбуватися якісь бійки, конфлікти між учасниками, але це все епіфеномени. Вони не мають відношення до того, що відбувається.

- Справа священика, обвинуваченого в педофілії. Яка, на Ваш погляд, його доля? Він поки не збирається повертатися до Росії.

- Я не читав його справи, ось в чому питання. Але я знаю, що випадки педофілії часті, досить природні не тільки в православній, а й в католицькій церкві з тієї простої причини, що в християнстві педофілія не рахується проблемою і гріхом. Якщо ми, добре знаючи так зване святе письмо, можемо з упев-неністю говорити, що воно нормує все; воно нормує ставлення до їжі, до кількості цвяшків в тому ящичку, в якому повинен проживати Бог; але ми ніде не побачимо осуду педофілії, більше того – ми бачимо педофілів в книзі Чисел, практично в усьому П’ятикнижжі ми бачимо дуже спокійне ставлення до використання маленьких дівчаток на шлюбному ложі. Ми чудово знаємо, який був шлюбний вік панночок в стародавній Іудеї: починався з 11 років, за-кінчувався 13, тобто саме в цей момент стався партеногенетичний казус Марії, тобто головним педофілом виступає безпосередньо Бог. Ось цієї перепони між християнством і сексуальним використанням дітей не існує. Це неприйняття сексуального використання дітей не входить в систему християнських цінностей.

- Якось вдасться захиститись від впливу православних в процесі дитячого виховання?

- Не знаю. Це кожен з батьків повинен розуміти, що він зобов’язаний захищати від можливих педофілів своє дитя, в тому числі – від педофілів у рясах і без ряс (їх теж немало).

13S K E P T I K O S

http://rascerkovlenie.ruСайт проекту Михайла Баранова

СІМКА ПОПУЛЯРНИХ ЗАБОБОНІВЗ раннього дитинства нас вчать, що чорна кішка, яка перебігла дорогу, не обіцяє нічого крім біди, посидіти на доріжку — ритуал, без якого виходити з будинку навіть не варто, а сусідка з порожнім відром взагалі проклята відьма.У житті більшості людей, забобони невід’ємна частина побуту, хоча мало хто знає, чому їм потрібно слідувати, не кажучи вже про те, звідки вони з’явилися. Тому, на питання «чому?», найчастіше можна почути дві відповіді: «тому що» і « так люди говорять». Так давайте ж розберемося, звідки ростуть ноги у цих дивних і, за великим рахунком, безглуздих забобонів.

Напевно, у кожної людини є знайомі чи близькі, що не вітаються через поріг або не передають речей че-рез нього. Можливо Ви самі дотримуєтеся цього за-бобону. А чи знайомі Ви з його передісторією? Ні? Тоді ми Вам розповімо.Цей забобон прийшов до нас ще з тих часів, коли слов’яни були язичниками. Наші пращури ховали померлих під порогом будинку. Сам поріг символі-зував межу між світами «живих» і «мертвих». Тому, якщо людина передавала речі, віталася за руку або сиділа на порозі, вона, як вважали язичники, триво-жила померлих духів, що вважалося вкрай небезпеч-ним.

Цей забобон теж пов’язаний з порогом бу-динку. Вважалося, що людина, повертаю-чись додому, не досягнувши мети, була ос-лаблена, і саме на «межі світів» її може чекати що завгодно — від ображених зай-вим занепокоєнням духів предків, до рі-зного роду сутностей, які тільки і роблять,що мріють увірватися в «світ живих». Щобзвести нанівець невдачі, притягнені повернен-ням, знову рушаючи з дому, потрібно було подивитися в дзеркало, яке, за віруваннями наших предків, здатне подвоювати сили та енергію людини.

Чому не можна передавати що-небудь через поріг?

Чому не можна повертатися з півдороги?

Однозначної відповіді на це питання немає. Але імо-вірно, число 40 має погану репутацію ще з давніх ча-сів. Можна згадати ту ж Біблію. Мойсей водив євреїв по пустелі 40 років. Великий потоп тривав 40 днів і ночей. Ісус, після хрещення, перебував у пустелі 40 днів. Жінка після народження сина «очищалася» 40 днів. Якщо розглядати культуру інших народів, то не можна не відзначити Японію. У «країні сонця, що сходить» число «4» вважається знаком смерті. Тому, при нумерації чого-небудь, забобонні японці намага-ються виключати всі числа, що містять цифру 4.Якщо говорити в цілому, люди з давніх часів незлю-били число 40. От тільки люди, дуже ірраціональний народ, який любить знаходити зв’язки там , де їх і в помині немає.

Ця прикмета заснована на вірі в добрих і злих духів, які керують світом. Наші предки вірили, що в кожному будинку є свої духи. Вважалося, що ці духи чіпляються до людини, заважаючи їй в дорозі і намагаючись повернути назад в будинок, а значить гарної дороги нема чого чекати. Але духів можна було обдурити. І яким способом? Правильно, присівши на доріжку. Згідно з віруваннями, коли людина присяде, духи подумають, ніби ніхто вже нікуди не збирається, і втратять пильність. Тільки тоді можна виходити з дому. Духи вже не будуть баластом на шляху.

Чому не можна святкувати сорокаріччя? Чому не можна відразу виходити з дому, а потрібно «присісти на доріжку»?

14 S K E P T I K O S

15

Ця прикмета прийшла до нас з давньослов’янських язичницьких вірувань, де ножу приписувалися дуже серйозні магічні сили. Такий важливий предмет ви-магав до себе особливого ставлення і використову-вався тільки після проведення особливих ритуалів. Їсти з нього — означало гнівити духів, які й роблять людину злою і агресивною.

Перехрестя вважалось місцем, де перетинається наш світ і світ невидимий. На перехрестях проводили безліч ритуалів, причому не завжди добрих. Люди ві-рили, що якщо «перевести» хворобу або нещастя на предмет і залишити його на перехресті, цей предмет забере нечиста сила. Тому, щоб не набратися чужих напастей, предмети, на перетинах доріг, ніхто не чі-пав.

Чому не можна їсти з ножа?

Чому не можна підбирати речі на перехресті?

Існує кілька версій пояснення даної прикмети.

Перша: вважається, що якщо винести сміття після заходу сонця, про вас будуть ходити плітки, що, власне не дивно — з якої радості виносити з дому щось під покровом темряви? Адже сусіди пильнують і не забудуть обговорити те, чому ж ви так ховаєте

своє сміття.

Друга: це пояснення пов’язане з вірою в духів. Для того, щоб добрі духи увій-

шли на ніч в будинок (щоб захисти-ти домочадців від злих духів), пот-

рібно підготуватися до їх візитуі винести з дому все сміття.

Хто не встиг, той запіз-нився, і змісту у вино-

сі сміття, відповіднонемає.

Чому після заходу сонця не можна виносити сміття?

Забобонів, звичайно ж, наба-гато більше, ніж ми розгля-нули. Але, як то кажуть — не все відразу. Сподіваюся, Ви дізналися щось нове і, мож-ливо, вже починаючи з даної хвилини будете жити трохи вільніше, не переживаючи про те, що при поверненні в будинок і повторному виході з якого, забули подивитися в дзеркало або, що в метуш-ні взяли щось через поріг.

S K E P T I K O S

КРІСТОФЕР ХІТЧЕНСВЕРШНИК НОН-АПОКАЛІПСИСУ

Минуло вже трохи біль-ше двох років, з тих пір як помер публіцист, атеїст, антитеїст, ан-

тиклерикал, світський гуманіст і скептик Крістофер Хітченс. Міс-тер Хітченс, який входить, згідно журналу Prospect, до п’ятірки найвпливовіших інтелектуалів світу навіть на смертному одрі залишився вірний своїм переко-нанням. За кілька місяців перед смертю він звернувся до людей, що вирішили помолитися за ньо-го, з проханням «не турбувати глухі небеса своїми марними криками».Хітченс ніколи не соромився у висловах, особливо по від-ношенню до релігії. Основним

об’єктом критики Хітченса були, за його словами, «три великих монотеїзми — християнство, іс-лам і іудаїзм. Наприклад, так письменник висловлювався про ісламістських екстремістів:

«Ісламістські радикали не про-понують нам миру, і ми не повин-ні пропонувати миру їм. Ми не зможемо жити на одній планеті. І я радий цьому, тому що я не хочу цього. Я не хочу дихати од-ним повітрям з ісламо-фашиста-ми, так само як я не хочу дихати одним повітрям з психопатами, вбивцями, катами, насильника-ми і тими, хто розбещує малоліт-

ніх. Це наш обов’язок — завдати їм поразки. Але в той же час, це ще й задоволення».

Втім, не ісламом єдиним. Осо-бливою «пошаною» у Хітчен-са користувалася Мати Тереза. У 1995 році він написав книгу, яку назвав «Місіонерська поза: Мати Тереза в теорії і практиці». У ній письменник розкритикував як саму Мати Терезу, так і її ді-яльність. Найкраще дану книгу характеризує відгук британської газети «Sunday Times»: «Брудна робота, але хтось повинен був її зробити. Згідно з цією елегант-но написаною, блискуче аргу-ментованою полемікою, справи Матері Терези погані». У 2003 році, Крістофер Хітченс, бесіду-ючи з ватиканськими ієрархами, виступав проти її канонізації. В інтерв’ю журналу «Esquire», на питання про католицьку черни-цю він, окрім іншого, сказав таку фразу:

«Я згоден визнати, що пекло іс-нує, тільки заради того, щоб від-правити туди цю стерву».

У 2007 році Крістофер Хітченс випускає у світ книгу «Бог — не любов: Як релігія все отруює». Письменник гостро критикує ре-лігію, зокрема стверджує, що релігія поширює насильство, не-терпимість, расизм, фанатизм, упередженість і підтримує не-вігластво людства. Хітченс під-дає критиці і конкретні факти з Біблії, спираючись на сучасне життя, наукові факти і публіка-ції. Книга була розкритикована релігійними діячами, що, втім, не дивно. Приміром, професор історії мормонського Університе-ту Бригама Янга Вільям Хемблін сказав:

«Абсолютно ясно, що розумін-ня Хітченсом біблеїстики зали-шає бажати кращого. Він сис-тематично спотворює те, про що говориться в Біблії, упускає контекст біблійного оповідання в його історичному змісті, при-пускає одностайність біблеїстів в найбільш спірних питаннях і не надає жодних доказів альтерна-тивних наукових думок, або на-віть визнання існування таких... Рівень знань Хітченса в Біблії дорівнює рівню недбайливого студента. Його судження з да-них питань не варто сприймати всерйоз, і, зрозуміло, не повинні розглядатися в якості достатніх підстав для відмови від віри в Бога».

Власне, після виходу даної кни-ги, Крістофер Хітченс розгорнув атеїстичну кампанію. Він їздив з туром по Америці і Канаді, ве-дучи дебати з різними прихиль-никами релігії і віри. Зокрема, в 2010 році Хітченс брав участь у «Дебатах Манка», де він роз-міркував про релігію разом з ко-лишнім прем’єр-міністром Вели-кобританії Тоні Блером, який був його опонентом.

17S K E P T I K O S

Також Крістофер виступав пліч-о-пліч з такими значущими пер-сонами атеїстичної спільноти як Річард Докінз, Сем Харріс і Деніел Деннет. Саме з даною трійцею Крістофер брав участь у дискусії про релігію і атеїзм, ві-домої під назвою «Чотири верш-ники нон-апокаліпсису». Крім того, разом з Семом Харіссом

він дискутував на тему життя пі-сля смерті, де в якості опонентів виступали американські рабини Девід Волпі і Бредлі Шевіт.

Існування релігій дратувало Хіт-ченса. Не менше дратувала його й думка, ніби релігія — це оплот моральності та моралі, немов без релігії люди втратили б мо-

ральний стрижень і не змогли б відрізнити добро від зла. Хітченс вважав дану думку образливою для людства:

«Це все одно, якби я зараз за-явив вам, що, не будь я під на-глядом небесного диктатора, я б тут же вас згвалтував».

В одному зі своїх виступів, Крістофер Хітченс на основі критичного розбору «Десяти заповідей» за-пропонував свій варіант морального орієнтиру:

I. Не засуджуйте людей на основі їх національності або кольору їхньої шкіри. II. Навіть не думайте про те, щоб володіти іншими людьми як приватною власністю. III. Зневажайте тих, хто використовує насильство або погрози в сексуальних відносинах. IV. Соромтесь та плачте, якщо ви посміли образити дитину. V. Не засуджуйте людей за їх вроджені риси (для чого Бог створив стільки гомосексуалів, якщо їх доля — лише муки і зникнення?).VI. Пам’ятайте, що ви теж тварина і тому залежите від навколишньої природи. Думайте і робіть відпо-відно.VII. Не сподівайтеся, що зможете уникнути покарання, якщо для пограбування ближніх ви використо-вуєте не насильство, а обман.VIII. Вимкніть свій клятий мобільник (ви не уявляєте, як ви всім набридли своїм базіканням).IX. Засуджуйте всіх джихадистів і хрестоносців, тому що вони всі злочинці-психопати з огидними забо-бонами і пригніченою сексуальністю.X. Відмовтеся від будь-яких вірувань, якщо вони суперечать цьому кодексу (інакше кажучи: не будуй-те свою мораль на кам’яних скрижалях).

Закінчити статтю хотілося б словами самого Крістофера:

«Коли Ви дивитеся на захід сонця, в цьому, безумовно, є щось трансцендентне. Але не надприродне, бо вже природне достатньо прекрасно. Як сказав Ейнштейн, «чудово те, що ніяких чудес немає». Діють закони природи, які ми не розуміємо повністю, але знаємо, що вони збагненні, щось незвичай-не змушує все це крутитися. І з цих законів не може бути ніякого виключення заради блага тих, хто молиться, сонце не буде стояти на місці, щоб вони встигли закінчити битву. Тому що це було б занадто примітивно в порівнянні з стрункістю і гармонією законів фізики. Ось де краса. А релігія заважає нам її побачити».

18 S K E P T I K O S

Всі ми чули про всілякі світові змоваи та їх вплив на нас, «простих смертних». Але чи дійсно реальність світу настільки приховують від нас і вводять нас в оману, заради власної вигоди? Сьогодні ми детальніше розгляне-мо одну з наймасштабніших і воістину епіч-них теорій, а саме Теорію масонської змови.

Її концепція ідентична решті теоріям змо-ви і оповідає нам про зловісний план гру-пи людей, які займають вершину соціальної піраміди. Очевидно, що суть плану — зни-щити, зомбувати або перетворити мозок в пудинг тих людей, що розказують про змову і всіх, хто нібито відчуває виконання цього плану на собі. А всі, хто не відчуває «вели-чезний» вплив теорії на собі: або вже зомбо-вані, або входять до групи змовників. Ними є члени закритої організації, яка виникла у Франції в ХVІІІ столітті, а саме Масонства. Варто відзначити, що майже відразу після виникнення перших лож, спільнота масонів викликала негативне ставлення до себе. У чому їх тільки не звинувачували: в Росії на них звалювалася зрада російського народу, розгра-бування державної казни і як же обійтися без звинувачень в угодах з сатаною з боку слав-ного християнського суспільства. Також, ана-логічні звинувачення висувалися і у Франції. Абат Огюстен Баррюель заявляв про зв’язок масонів з євреями і ілюмінатами з метою при-меншення авторитету церкви і повалення єв-ропейських монархій. Дійшло до того, що ма-сонів оголошували винуватцями Французької революції. Величезний вплив на, і без того сумнівну, репутацію масонів, справило звину-вачення про вступ у змову з євреями або ж так

звана «жидомасонська змова». Суть її в тому, що існує якась коаліція євреїв (іудеїв) і масонів мета якої — управління світом. Ідеї про існування та-кої змови були популярні в дореволюційній Росії, Франції, гітлерівській Німеччині, а також в Іспанії при Франсиско Франко. Вони є і сьогодні, але пі-сля Другої світової війни майже зникли з широ-кого публічного обговорення Європи та Америки.

В Росії, дана теорія зростає і процвітає так як проблем багато і звинувачувати когось тре-ба. А якщо є ідея, то знайти їй підтвердження не-складно: тут під рукою і «Всевидяче око», на ку-пюрах, і різні збіги у вигляді знаків на логотипах великих фінансових компаній та їх продукції. Але як би не тряслися конспірологи над свої-ми псевдонауковими доказами, реальних фак-тів про існування даної змови немає. Варто тіль-ки поглянути на блискавичні зміни в доказах прихильників «теорії масонської змови», після того як попередні їх творіння в щент розбивають вчені.

В результаті теорія, як і масонської, так і жидо-масонської змови не доведена, більше того, вона вважається абсурдною в наукових колах. Проте вона є і буде існувати до тих пір, поки в неї вірять люди. А люди дуже люблять вірити в речі, які мож-на звинуватити у всіх бідах і нещастях народу.

Якщо в крані немає води — значить випили... масони

19S K E P T I K O S

П: Що ви робите, коли вам страшно? Ну, літак падає в повітряну яму, артилерійський обстріл починається, епідемія холери... Я в таких випадках приймаю розумні, але абсолютно недостатні заходи (пристебнути ремінь, сховатися в окоп, мити руки), а потім молюсь. А ви що робите?

В: Роблю, в принципі, те ж саме: приймаю обдумані дії, щоб зберегти життя собі і оточуючим, але не молюсь. Якщо ситуація від мене не залежить — я просто намага-юся зберегти спокій.

П: Ви не хочете безсмертя? Або хочете, але сподіваєтеся досягти прагматичними методами, такими, наприклад, як нові медичні технології? Або хочете, але знаєте, що це недосяжно, так нічого і час витрачати?

В: Ні, безсмертя я не хочу. Життя тому й має цінність, що воно закінчується. Все, що має початок, швидше за все, буде мати і кінець.

П: Ви хочете увірувати і не можете? Або можете, але не хочете? Або не можете і не хочете?

В: Можу увірувати, але мені для цього потрібні серйозні докази. Правда, це вже вийде не віра, а знання.

П: Чи є якась книга, з якою ви звіряєте свої реакції і вчин-ки. Ну, у мене Євангеліє. А у вас що? «Володар кілець», «Крихітка Дорріт», «Війна і мир»? «Капітал»?

В: Я співчуваю таким людям, які звіряють свої вчинки з книгою, написаною скотарським народом 2000 років тому. Вчинки потрібно звіряти з совістю. На крайній випадок, якщо ваша потреба в такому собі путівнику дуже велика, можу порадити кримінальний кодекс.

П: Чи існують священики, яких ви вважаєте достойними людьми? Патріарх Тихон? Митрополит Антоній Сурож-ський? Валентин Феліксович Войно-Ясенецький (ар-хієпископ Лука)? Отець Олександр Мень? Або нікого?

В: Я таких не знаю, але впевнений, що з великою ймовір-ністю є чесні священики, які можуть дати добру пораду і допомогти нужденній людині. Великої поваги гідний Гре-гор Іоганн Мендель.

П: Існування Бога ви не визнаєте, добре. А визнаєте ви іс-нування інших нематеріальних явищ, які не можна поба-чити, помацати, поколупатися викруткою? Явища, у яких є назва, символ, історія, сенс, але яких ніхто не бачив, іс-нують? Наприклад, інтеграл. Що ще?

В: Інтеграл не явище. Це математичний символ і опе-рація. Визнаю існування вищих цінностей: дружба, любов, довіра: вони нематеріальні і помацати, поко-лупати їх викруткою я не можу.

Відомий російський журналіст і літератор Валерій Панюшкин на сторінках журналу «Сноб» задав 15 питань атеїстам. Вони здались мені вельми цікавими, і я не міг на них не відповісти.

15 ВІДПОВІДЕЙ АТЕЇСТАВІРУЮЧОМУ

П: Як ви ухитряєтесь сприймати витвори мистецтва, сю-жети яких засновані на євангельських історіях? «Благо-віщення» Леонардо. «Святе сімейство» Мікеланджело. «Різдвяну зірку» Пастернака. «Стрітення» Бродського.

В: Сюжет твору мистецтва не впливає на моє сприйняття самого твору. Необов’язково бути релігійним, щоб захо-плюватися естетикою і технікою виконання творчої ро-боти. Я, наприклад, не буду отримувати задоволення від криво намальованрнр портрету Ньютона, тільки тому, що це був великий вчений.

20 S K E P T I K O S

П: Як ви уявляєте себе по ту сторону смерті? Перетвори-теся на гумус? Але це трапиться з вашим тілом. А куди дінеться ваша свідомість? Відповідно до закону Ломоно-сова-Лавуазьє не може ж вона просто зникнути?

В: Після смерті з клітинами тіла станеться некробіоз, а з свідомістю буде те, що було до мого народження — її не буде. Смерть - це кінець.

П: Чи здатні ви до парадоксального мислення? Чи вкла-дається у вас в голові, що електрон — це одночасно і ча-стинка, і хвиля?

В: Квантова фізика дуже складна тема, але суть цього пи-тання не має відношення до релігії і атеїзму.

П: Якщо завтра в світі зникнуть раптом всі релігії і всі їх прояви, ви втратите що-небудь?

В: Я нічого не втрачу, і сподіваюся, що якщо таке станеть-ся, то багато людей замість того, щоб ходити до церкви і носити гроші попам, займуться більш корисними спра-вами.

П: Чи вважаєте ви, що зло існує саме по собі? Або воно тільки помилка в добрі?

В: Понять добра і зла як таких немає. Є ставлення до си-туації, наприклад, комусь вживати в їжу м’ясо тварин добре, а комусь ні. Також знайдуться люди, які визна-ють службу в армії, а є такі, які вважають службу злом. Взагалі, відносність добра і зла непогано описана у творі Марка Твена «Таємничий незнайомець».

П: Як ви змушуєте себе робити що-небудь, що потрібно робити, але дуже важко? Ну, наприклад, ходити в хоспіс, доглядати за божевільним старим.

В: У кожної людини своя мотивація, щоб допомогти ін-шим. Я думаю, якщо людина людині не допоможе, то це ніхто інший не зробить, і якщо мене хтось просить про допомогу, звичайно ж, намагаюся допомогти. Морально-сті повинні вчити батьки, а не релігія.

П: Що ви робите, якщо скоїли поганий вчинок, і докори сумління не відпускають вас?

В: Я обдумаю свій вчинок і визнаю помилку. Буду докла-дати зусиль, щоб у майбутньому більше її не повторюва-ти і якщо комусь нашкодив, то попрошу пробачення і, по можливості, постараюся виправити дану помилку.

П: Як ви боретеся з марнославством, якщо не можете будь-яке своє звершення завідомо вважати жалюгідною дурницею в порівнянні зі звершеннями Бога?

В: Ніяк. Я вважаю, що пишатися своїми реальними досяг-неннями — нормально, адже я доклав зусиль, і магія або надістоти мені не допомагали. На християнського бога не рівняюсь, бо як міфологічний персонаж він зарозумі-лий, жорстокий і дріб’язковий. На землі було і є багато великих умів якими потрібно захоплюватися, і рівнятися на них: Карл Саган, Стівен Хокінг або Марк Твен, напри-клад.

П: Чи вірите ви в які-небудь чудеса? І що таке, по-вашо-му, чудо?

В: У чудеса не вірю. Якщо ви побачили дивне явище і не можете його пояснити — не факт, що це диво. Чудо — це порушення законів природи, і тому неможливо.

21S K E P T I K O S

ПРО ПРОВИДЦІВ

Провидці завжди користува-лися популярністю у людей. До них ходять радитися як прості обивателі, так і замож-ні громадяни. Теми перед-бачень, зазвичай, однакові: здоров’я, гроші, робота, лю-бов. Хтось шукає у провісника відповідь про свою майбутню половинку, хтось питає пора-ди щодо бізнесу. У одних, за їх словами, все, що їм було напророчено, збулося, у ін-ших – ні. У цій статті я буду відштовхуватися від думки, що провидці дійсно можуть досить точно бачити майбутні події. Тому, якщо вони можуть передбачати долю однієї лю-дини, то їм нічого не повин-но коштувати передбачити майбутнє цілих народів. Адже легше побачити ціле озеро, ніж одну єдину краплю.

Щоб далеко не ходити, да-вайте розглянемо останні події в Україні. Євромайдан, революція, зміна влади, вве-дення російських військ у

Крим. Події досить масштабні, а тому, їх передбачення не по-винне викликати труднощів.В якості «піддослідних кро-ликів» будуть фігурувати як відомі вітчизняному читачеві провидці, так і не дуже. Роз-глядатися будуть передба-чення на 2013 (саме наприкін-ці 2013 почався Євромайдан з усіма подальшими подіями) і 2014 роки (на початку ць-ого року Росія вторглася на кримський півострів).

Відомий російський астролог Павло Глоба дав свій прогноз для України на 2013 рік, в якому говориться, що вели-ких проблем в країні не буде і ніяких страшних подій не пе-

редбачається. Правда, ще в 2009 році Глоба пророкував Україні 2014 розпад на три частини, дві з яких увійдуть до складу Російської імперії. Так-так, саме Російської імпе-рії, а не Російської Федерації. Також він сказав, що Крим може чекати доля Чечні. Дані передбачення дуже схожі на правду, але я б не поспішав поки з висновками, рік тільки почався. Але навіть при тако-му розвитку подій, загальний відсоток точних «влучень» не досить великий. Саме Глоба пророкував Медведєву пре-зидентство на два терміни. Як було насправді, ми всі пре-красно знаємо.

Ігор Нікішин, директор українського відділення астро-логічного інституту Павла Глоби, у своєму прогнозі, який він дав в кінці грудня 2013 року, повідав, що Вік-тору Януковичу ні імпічмент, ні дострокова відставка не загрожує і він відбуде президентський термін повністю, тобто всі п’ять років. Також було помічено і відсутність збройних конфліктів на території України.

22 S K E P T I K O S

Переможниця 6 сезону «Бит-ви екстрасенсів» Олена Курі-лова «побачила», що в 2013 році Україну ніякі політичні потрясіння не потривожать.

Ванга, болгарська провиди-ця, про події в Україні нічого не говорила. Зате пророку-вала появу ліків від раку (в одних джерелах вказується 2008 рік, в інших – 2010).

Французький астролог Мі-шель де Нострадам, більш ві-домий як Нострадамус також не згадував подій на Україні. Але все ж пророцтво, яке стосується «слов’янських на-родів», дав. Відповідно до цього прогнозу серед слов’ян з’явиться якийсь «Божий по-сланець».

Він буде творити добро, а також називати себе «обра-ним». Щоправда, дане пе-редбачення, якщо вірити тлу-мачам, було дано на 2013 рік.

Воістину епічний прогноз на 2013 рік дав Влад Росс, про-відний астролог Росії та Украї-ни. Виходячи з його слів, Яну-ковичу буде супроводжувати удача в другій половині 2013 року, або, висловлюючись сло-вами самого астролога, Вік-тору Федоровичу «попре». Пояснює товариш Росс дане передбачення тим, що Януко-вич за гороскопом «Рак», а до всіх «Раків», згідно того ж Росса, удача повернеться об-личчям. Віктору Федоровичу дійсно поперло. Точніше, його поперли. Мабуть, астролог неуважно дивився на зірки і переплутав слово «попре» зі словом «попруть».

Як кажуть: «Хто шукає, той завжди знайде» і я, все-та-ки, знайшов новину перед-бачення Євромайдану. Вона датована груднем 2013 року, тобто вже після того, як він виник, і в ній повідомляється,

що події в Україні, ще за кіль-ка років до їх початку, перед-бачала якась письменниця Анастасія Нових. Щоправда, дана новина більше схожа на «вкидання». У ній говорить-ся, що передбачення були опубліковані раніше, а от де і коли точно ні інформації, ні посилань немає. Тому, я схи-ляюся до того, що це сфабри-кований матеріал.

Виходячи з вищепредставле-ного матеріалу, можна сказа-ти, що, так звані провісники, звичайні шахраї, які користу-ються довірою людей і їх ба-жанням урвати «заборонений плід», тобто дізнатися своє майбутнє. Те, що іноді перед-бачення збуваються, швидше виняток з правил, ніж саме правило.

Людина сама створює своє майбутнє. Ніякі зірки, планети та інші небесні тіла не здатні визначити майбутнє люди-ни або цілих народів, якщо це звичайно не астероїд, що здатний порушити цілісність або вісь Землі, або її супутни-ка – Місяця.

Не ведіться на різного роду оракулів і пам’ятайте, що ваше майбутнє – не наперед написана книга, а порожній лист, який вам належить заповнити.

Світило всія астрології – Павло Глоба

23S K E P T I K O S

Долучайтесь в нашу группу Вконтакте

vk.com/skeptikosі слідкуйте за новинами.

Чекаємо на вашу критику і пропозиції.

Над журналом працювали:

Філіпчук Дмитроvk.com/id21820826

Манячук Романvk.com/id25008780

Гуранський Олексійvk.com/id19086894

S K E P T I K O S