ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Навчально-науковий інститут педагогіки, психології, підготовки фахівців вищої

кваліфікації

Кафедра інноваційних та інформаційних технологій в освіті

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни

«Методика професійного навчання»

на тему:

«МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ»

Студента групи АПО курсу 4

Напряму підготовки: Комп’ютерні технології

Мосейчука Сергія Костянтиновича

Керівник Люльчак С.Ю.

Національна

шкала________________________

Кількість балів:__________Оцінка: ECTS_____

Члени комісії__________ ______________

______________________ ______________

______________________ ______________

м. Вінниця – 2018 рік

Зміст

ВСТУП .................................................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КВАЛІФІКОВАНОГО

РОБІТНИКА ТА ЇЇ ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ................................................................................... 6

1.1. Поняття професійної компетентності кваліфікованого робітника та вимоги до неї ...... 6

1.2. Поняття професійної компетентності кваліфікованого робітника професії

«Монтажник інформаційно-комунікаційного устаткування» та вимоги до неї ................... 10

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ..................................................... 14

2.1 Використання інформаційного освітнього середовища в освітньому процесі ЗПО ....... 14

2.2 Мережева комунікація в системі сучасних засобів навчання ............................................. 25

Список використаних джерел .......................................................................................................... 32

Додатки................................................................................................................................................. 34

ВСТУП

У наш час в умовах економічних відносин і жорсткої конкуренції на ринку

праці особливе значення мають знання, навички та досвід. Усе це є складовими

так званої «професійної компетентності».

Компетентним фахівцем XXI століття можна вважати людину, яка вільно

володіє сучасними інформаційними технологіями, постійно підвищує і

вдосконалює свій професійний рівень. Набуття нових знань і навичок, практично

корисних і необхідних у роботі в епоху інформаційного суспільства значно

розширює можливості самореалізації і сприяє кар'єрному росту. Формування

висококваліфікованого робітника XXI століття потребує серйозного

реформування системи професійно-технічної освіти України, а також

забезпечення її відповідності європейським нормам і принципам.

На сьогоднішній день все більш популярним у науково-педагогічних колах

стає питання впровадження дистанційного навчання в систему підготовки

висококваліфікованих робітників. В зв’язку з цим протягом останніх десятиріч

дистанційна освіта стала глобальним явищем освітньої та інформаційної

культури. Але, незважаючи на це, до нинішнього часу дистанційна форма освіти

не використовується широко в освітньому процесі шкіл, коледжів, гімназій та

інших середньо-спеціальних навчальних закладів. Головною перевагою

дистанційної освіти є її екстериторіальність (тобто немає прив’язки до певної

території). Крім того, вона пропонує оновлені знання, останні теорії, що

забезпечують світові інформаційні ресурси. Дистанційна освіта – це практика, яка

зв'язує викладача, учня, а також джерела, розміщені в різноманітних географічних

регіонах, за допомогою спеціальної технології, що дозволяє здійснювати

взаємодію.

Актуальність дослідження. У курсовій роботі розглянуто актуальні

питання використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для

формування професійних компетентностей майбутніх кваліфікованих робітників.

Представлено аналіз публікацій і досліджень з питань використання засобів ІКТ у

підготовці майбутніх фахівців, зокрема, особливостей використання

інформаційних технологій в освітньому процесі, використання засобів ІКТ у

закладах професійної освіти. Розглянуто аналіз сучасного стану використання ІКТ

у закладах професійної освіти, забезпеченості викладання дисциплін сучасними

наочними засобами навчання (комп’ютерними презентаціями, відео, програмними

засобами), усвідомлення педагогами професійного навчання ролі використання

ІКТ у професійній підготовці кваліфікованих робітників, готовності їх до

використання ІКТ у професійній діяльності та рівня комп’ютерної грамотності.

Зроблено висновок про позитивну мотивацію педагогів професійного навчання

щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій у професійній

діяльності, їхню готовність до розроблення сучасних наочних засобів навчання за

умов покращення матеріально-технічного забезпечення. Наголошено на існуванні

нагальної потреби підвищення рівня комп’ютерної грамотності педагогів

професійного навчання, їх готовності до використання ІКТ у професійній

діяльності та важливість розроблення спеціальної програми для підвищення

кваліфікації педагогів.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується низкою

особливостей, до яких слід, перш за все, віднести: зрослу значимість

інтелектуальної праці, орієнтованого на використання інформаційного ресурсу

глобального масштабу; потреба в здійсненні доступною і оперативної комунікації

між окремими фахівцями і творчими колективами для вирішення спільних

науково-дослідних завдань і роботи над єдиними проектами; інтегративний

характер процесів, що охоплюють науку, техніку, освіту.

Об’єкт дослідження – професійна підготовка кваліфікованих робітників у

системі професійної освіти.

Предмет дослідження – методичні аспекти використання технологій ІКТ в

процесі формування професійних компетенцій майбутніх кваліфікованих

робітників.

Мета дослідження – полягає в дослідженні методичних аспектів

використання ІКТ в закладах професійного навчання (ЗПО) у процесі формування

професійних компетенцій майбутніх кваліфікованих робітників; а також аналізі

особливостей практичного застосування системи дистанційного навчання на базі

платформи з відкритим кодом у ЗПО.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, підвищення рівня засвоєння,

розуміння, відтворення учнями знань та застосування їх на практиці можливе за

умови використання засобів ІКТ в освітньому процесі закладів професійної

освіти.

Завдання дослідження:

Розглянути поняття професійної компетентності кваліфікованого

робітника та основні її складові.

Проаналізувати основні складові професійної компетенції

кваліфікованого робітника XXI століття.

Розглянути поняття та суть дистанційного навчання.

Проаналізувати основні методичні аспекти використання

дистанційного навчання в процесі формування професійної компетентності

кваліфікованого робітника.

Проаналізувати особливості наявних сервісів і платформ

дистанційного навчання.

Дослідити особливості впровадження дистанційного навчання в

системі професійно-технічної освіти.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних

джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 34 сторінки.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

КВАЛІФІКОВАНОГО РОБІТНИКА ТА ЇЇ ОСНОВНІ СКЛАДОВІ

1.1. Поняття професійної компетентності кваліфікованого робітника та

вимоги до неї

Динамізм сучасної цивілізації, підсилення ролі особистості в суспільстві і

виробництві, зростання її потреб, гуманізація та демократизація суспільних

відносин, інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і технологій висунули на

передній план проблему реформування системи професійно-технічної освіти

(ПТО), яка створює умови для розвитку суспільства, як в економічному, так і в

соціальному аспекті, допомагає подолати кризові ситуації в економіці, відновити

інтелектуальний потенціал, підготувати робітничі кадри необхідного рівня

кваліфікації, адаптувати людей до майбутньої діяльності в умовах ринкових

перетворень у державі.

Завданням системи підготовки робітничих кадрів, як зазначає В. Лєдньов, є

формування в учнів системи умінь, що дають можливість виконувати професійні

функції. Водночас практична підготовка, за висновком цього вченого, є

провідним засобом для вирішення двох головних завдань освіти – виховання та

розвитку [1, с. 180].

В цьому контексті визначальними цілями системи ПТО є: - створення умов

для набуття кожною людиною професії і включення її в суспільно корисну,

продуктивну працю відповідно до її інтересів та здібностей; - задоволення

поточних і перспективних потреб народного господарства в кваліфікованих,

конкурентоздатних робітниках, які мають широкий політехнічний світогляд,

професійну мобільність, загальну культуру. Тобто, узагальнивши, можна сказати,

що головним завданням системи професійно-технічної освіти на сьогодні є

формування висококваліфікованого робітника з високим рівнем професійної

компетентності. Умови, що сприяють розвитку професійної компетентності,

досліджували Є. Андрієнко, О. Асмолов, О. Коваленко, І. Назарова, В. Петрук, В.

Сластьонін, А. Хуторський та ін., проблеми фахової підготовки учнів ЗПО

аналізують у своїх працях Р. Гуревич, В. Адольф, М. Кадемія, Н. Ничкало Л.

Коваль, Г. Кєдровіч, та інші.

Проблеми розвитку професійних компетенцій кваліфікованих робітників

досліджували у своїх працях М. Дьяченко, Г. Назаренкова, Л. Сєргєєва та ін.

Розглянемо суть поняття «професійної компетентності кваліфікованого

робітника» та основні вимоги до неї.

Сучасна ситуація розвитку суспільства актуалізувала необхідність вивчення

такого феномену як «компетентність спеціаліста» або «професійна

компетентність».

В наш час відсутній одностайний підхід до визначення цього поняття.

Сьогодні під поняттям професійної компетентності розуміється інтегральна

характеристика, яка визначає здатність особистості вирішувати типові професійні

завдання та проблеми, які виникають в реальних ситуаціях професійної діяльності

за допомогою використання отриманих знань та вмінь, набутого професійного та

особистісного досвіду, цінностей та нахилів.

У вітчизняній науці на сьогодні професійну компетентність розглядають:

- як певний психічний стан, який дозволяє діяти самостійно, відповідно,

тобто оволодіння людиною здатністю та умінням виконувати означені трудові

функції [3];

- як наявність спеціальної освіти, широкої, спільної та спеціальної

ерудованості, постійне підвищення власної науково-професійної підготовки [2];

- як професійну підготовку та здатність суб’єкта праці до виконання завдань

та обов’язків повсякденної діяльності [4];

- як потенційну готовність вирішувати поставлені професійні завдання зі

знанням своєї справи [4].

Увага вчених до проблем компетентності кваліфікованих робітників

пов'язана, насамперед, з якісними змінами, широкомасштабними технологічними

інноваціями, що відбуваються в суспільстві, економіці, промисловості,

міжнаціональних відносинах.

Скажімо, кілька десятиліть тому людина мала можливість використовувати

певний набір знань, умінь і навичок протягом тривалого часу майже без змін, нині

бурхливий розвиток науки і техніки, використання інформаційно-комунікаційних

технологій у всіх сферах людської діяльності, міграційні процеси вимагають

формування у випускника професійнотехнічного навчального закладу (ЗПО) не

тільки набору певних компетенцій, що складають фахову основу професії, а й

формування професійновагомих якостей і здібностей особистості.

Професійна компетентність фахівця передбачає розв’язання різного роду

проблем, задач на основі наявного досвіду, знань і цінностей.

Компетентністний підхід не протиставляється традиційному підходу, що

заснований на знаннях, уміннях і навичках.

Поняття компетентності ширше ніж поняття знання, уміння і навички і хоча

єдиного визначення цього поняття не існує, наведемо його визначення в галузі

освіти.

Професійна компетентність сучасного кваліфікованого робітника є

складним багатокомпонентним поняттям, яке в сучасній науковій літературі

характеризується з точки зору кількох наукових підходів: соціокультурного,

діяльнісного, комунікативного, професійного, контекстно-інформаційного та

психологічного.

Кожний із названих підходів не вичерпує наукового аналізу проблеми

професійної компетентності повністю; всі ці підходи знаходяться у взаємозв'язку

один з іншим і взаємодоповнюють один одного.

Виходячи з аналізу наукових джерел, у професійній компетентності

майбутніх кваліфікованих робітників нами виділено наступні компоненти:

мотиваційний, який включає у себе мотиви, цілі, потреби, ціннісні

установки та стимул до творчого вияву у професії, ставлення до неї, а також

прагнення до особистісного кар’єрного росту;

когнітивний компонент, що виявляється у з’ясуванні способів

професійної діяльності, необхідних учню закладів професійної освіти (ЗПО) для

проектування та реалізації різноманітних 10 технологічних процесів у своїй

майбутній професії, тобто оволодіння певними професіональними знаннями;

рефлексивний компонент виявляє, у свою чергу, навички, контроль,

прогнозування результатів власної праці, уміння усвідомлено контролювати

результати власної діяльності та рівень особистого розвитку та особистісних

досягнень; формування таких якостей майбутнього кваліфікованого робітника як

креативність, ініціативність, творчість, схильність до самоаналізу тощо. Він

виступає регулятором досягнень та формування індивідуального стилю праці

фахівця;

поведінковий компонент включає формування адекватних способів

трудової діяльності, уміння чітко висловлювати думки, переконувати,

аргументувати, будувати докази, аналізувати, висловлювати судження,

передавати раціональну та емоційну інформацію, встановлювати міжособистісні

зв’язки, узгоджувати власні дії з діями колег, обирати оптимальний стиль

спілкування в різноманітних ділових ситуаціях.

Перераховані компоненти не можна розглядати ізольовано, вони носять

інтегративний, цілісний характер, виступаючи продуктом професійної підготовки

учнів ЗПО в цілому.

1.2. Поняття професійної компетентності кваліфікованого робітника

професії «Монтажник інформаційно-комунікаційного устаткування» та

вимоги до неї

Професійна компетентність сучасного кваліфікованого робітника є

складним багатокомпонентним поняттям, яке в сучасній науковій літературі

характеризується з точки зору кількох наукових підходів: соціокультурного,

діяльнісного, комунікативного, професійного, контекстно-інформаційного та

психологічного.

Кожен із названих підходів не вичерпує наукового аналізу проблеми

професійної компетентності повністю; всі ці підходи знаходяться у взаємозв'язку

один з іншим і взаємодоповнюють один одного. Формування і розвиток базових

професійних компетенцій учнів ЗПО вимагає урахування певних чинників.

Такими є: визначення суспільного і соціального сенсу поняття

«компетентність» та її необхідності, диференційоване врахування ціннісних

орієнтацій, потреб і запитів учнів, осмислення, засвоєння змісту предметів, творче

використання наявних знань, вивчення, одержання трудових навичок з

майбутньої професії, доведення до досконалості виконання професійних операцій

в умовах сучасної промисловості, розвиток професійних здібностей і високої

кваліфікації робітника, його професійної мобільності, готовності до інноваційної

діяльності, творчого зростання.

У процесі підготовки компетентного фахівця варто взяти до уваги

рекомендації Єврокомісії відносно восьми базових компетенцій, якими повинен

володіти кожен європеєць. До них належать:

компетенція у галузі рідної мови;

компетенція у сфері іноземних мов;

математична, фундаментальна природничо-наукова та технічна

компетенція;

комп‘ютерна компетенція;

навчальна компетенція;

міжособистісна, міжкультурна та соціальна компетенції, а також

громадянська компетенція;

компетенція підприємливості;

культурна компетенція [1].

Ці компетенції підтримуються певними здатностями, до яких

зараховуються, зокрема, критичне мислення, креативність, «європейський вимір»

і активна життєва позиція [9].

Спільно вони сприяють розвитку особистості. Основним нормативним

документом, який визначає вимоги до компетентного кваліфікованого робітника є

освітньо-кваліфікаційні характеристики (ОКХ) [10, с. 4].

Цей стандарт є складовою галузевої компоненти державних стандартів

професійно-технічної освіти (ДСПТО), в якій узагальнюються вимоги з боку

держави до змісту освіти й навчання. ОКХ відображає соціальне замовлення на

підготовку кваліфікованого робітника з урахуванням аналізу професійної

діяльності й вимог до змісту освіти й навчання з боку держави та окремих

замовників.

У ній визначають галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої

діяльності ЗПО з певних професій та освітньо-кваліфікаційного рівня і державні

вимоги до властивостей та якостей особи, яка здобула певний освітній рівень

відповідного фахового спрямування [11, с. 147].

Відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики, до кваліфікованого

робітника професії «Монтажник інформаційно-комунікаційного устаткування»

висуваються такі кваліфікаційні вимоги:

Повинен знати:

основи безпеки праці, виробничої санітарії, правил експлуатації

комп’ютерної техніки, периферійних пристроїв;

будову і принципи дії, експлуатаційні особливості комп’ютерної техніки,

периферійних пристроїв, офісного обладнання;

склад та інсталяційні особливості основних операційних систем;

особливості установки основних пакетів прикладних та інструментальних

програм;

технології обробки інформації у відповідному програмному середовищі;

основи патентного та майнового права в галузі інформаційних технологій;

правила та методики побудови Веб-сайтів і Веб-додатків;

методики пошуку інформації в інформаційних мережах;

протоколи створення та побудови інформаційних мереж;

технічні вимоги до носіїв інформації та витратних матеріалів;

основи діловодства;

правила та методики тестування комп’ютерної техніки, периферійних

пристроїв, офісного обладнання та засобів зв’язку;

основи іноземної мови професійного спрямування.

Повинен вміти:

готувати персональний комп’ютер, периферійні пристрої та офісне

обладнання до роботи; установлювати операційні системи на ПК;

проводити діагностику персонального комп’ютера, периферійних

пристроїв;

виконувати операції щодо технічного обслуговування персонального

комп’ютера, периферійних пристроїв, офісного та комунікаційного обладнання;

виконувати комплекс робіт, пов’язаних з підготовкою носіїв інформації до

роботи;

забезпечувати апаратний та програмний захист інформації.

налагоджувати операційні системи, драйвери периферійних пристроїв та

офісного обладнання під запити користувача без використання мов

програмування;

створювати графічні об’єкти у середовищах растрової та векторної

графіки, конвертувати зображення, зберігати їх у вигляді, зручному для

подальшого використання;

розробляти сценарії створення електронних презентацій у середовищах

програмних продуктів, що відповідають запитам клієнта, демонструвати їх з

використанням комп’ютерної та мультимедійної проекційної техніки;

створювати анімаційні зображення та супроводжувати їх;

створювати сценарії та здійснювати обробку відеозображень,

конвертувати їх, форматувати та зберігати на відповідних носіях інформації;

створювати інтерактивні гіпертекстові середовища засобами офісних

пакетів програмного забезпечення; відправляти та отримувати електронну

пошту, шукати інформацію за допомогою пошукових серверів;

розробляти та створювати Веб-вузли початкового рівня;

розробляти та тестувати Веб-додатки з використанням інструментальних

та програмних засобів [12, с. 11-12 ].

Отже, підготовка кваліфікованого робітника професії «Монтажник

інформаційно-комунікаційного устаткування» вимагає використання в

навчальному процесі сучасних технологій навчання та нових методик подання

навчального матеріалу. Сюди можна віднести зокрема використання хмарних

технологій, а також електронного (дистанційного) навчання.

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

2.1 Використання інформаційного освітнього середовища в освітньому

процесі ЗПО

Інформаційно-комунікаційні технології вже зайняли чільне місце у

освітньому процесі професійно-технічних навчальних закладів. Нині у ЗПО

активно впроваджуються ІКТ, що сприяють інтенсивному розвитку навчального

програмного забезпечення, яке дозволяє успішно вирішувати багато завдань

сучасної освітньої системи, забезпечуючи доступність освіти, різноманітність

форм подання навчального матеріалу, можливості використання нових технологій

і методів навчання тощо. Крім цього, ІКТ сприяють вирішенню однієї з важливих

проблем інформатизації освіти – застосування комп’ютерних технологій у

навчанні.

Питання використання ІКТ широко висвітлюються в зарубіжних

дослідженнях (Б. Ла Велл, Р. Морено, Р. Майер, В. Вестера, Д. Льюіс, Р. Гудісон),

де розглядаються проблеми підвищення ефективності навчальної діяльності

засобами ІКТ, питання створення особистісно-орієнтованих програмних засобів,

особливості використання ІКТ в індивідуальній та групових формах навчальної

роботи, у різних предметних галузях тощо. Використання ІКТ у професійній

підготовці досліджувалося багатьма вітчизняними вченими (В. Биков, В.

Вакулюк, Р. Гуревич, І. Захарова, М. Кадемія, Ю. Карякін, С. Крамаров, С.

Панюкова, Р. Співаковський, А. Сукіязов, Е. Фаустова, Є. Ширшов та ін.). У цих

роботах проаналізовано багато важливих аспектів застосування ІКТ у

навчальному процесі, в тому числі: особливості використання засобів ІКТ у

навчальному процесі, принципи створення навчальних програмних засобів ІКТ,

роль ІКТ у розвитку системи освіти, педагогічні можливості окремих програмних

продуктів, особливості використання ІКТ для організації занять різних видів

тощо. Проблему ефективності використання програмних засобів ІКТ в

навчальному процесі вивчали Ю. Волков, І. Богданов, Ю. Дубенський, С.

Кальней, Є. Полат, І. Роберт, С. Сисоєва, О. Спірін, В. Стародубцев, І. Трайнев, Е.

Трофимова та ін.

М. Кадемія [13, с. 90] визначає наступні педагогічні умови використання

ІКТ у ЗПО:

- облік індивідуальних особливостей учня ЗПО, що спрямований на

врахування його здібностей, бажань, мотивів, інтересів і переваг індивідуальних

особистісних якостей: темпераменту, особливостей мислення, особливостей

сприйняття, пам'яті, уваги, мотивації, самооцінки;

- розвиток комунікативних здібностей особистості, що передбачає

вміння правильно спілкуватися, поважаючи оточуючих, відстоюючи власну точку

зору, свою позицію;

- самооцінка індивіда, заснована на збереженні його індивідуальності,

розкритті інтелектуальних творчих здібностей;

- визначення учня як активного суб'єкта пізнання, його власна

діяльність, самостійний вибір мети, траєкторії навчання;

- соціалізація учня, заснована на вимогах соціуму, пов'язана з

психологічним дискомфортом особистості;

- саморозвиток, який означає, що основним пріоритетом комплексного

комп'ютерного навчання є створення умов для самостійної навчальної діяльності

майбутнього кваліфікованого робітника.

Психологічний аспект застосування ІКТ як засобу розвитку

професіоналізму особистості, на думку Р. Гуревича [6, с. 125], визначає наступне:

1. Система «людина – ІКТ» дозволяє робити самостійний вибір: сприймати

або не сприймати поточну інформацію, що на відміну від конфліктних ситуацій у

системі «людина - людина» дає можливість усвідомити цінність своєї

індивідуальності.

2. Динамічні якості інформаційних технологій дають змогу перебувати

людині в запропонованому системою розвиваючому процесі, а також бачити

розбіжність між наявним досвідом та одержаною інформацією.

3. ІКТ дають можливість уникнути інформаційних перевантажень шляхом

переключення на різні за змістом фрагменти інформації.

4. ІКТ дозволяють реалізувати індивідуальний підхід до розвитку й

навчання учня, пропонуючи оптимальне для конкретного вікового й освітнього

рівня викладення навчального матеріалу.

Впровадження ІКТ тісно пов’язане з появою в галузі освіти поняття

інформаційне освітнє середовище (простір) (ІОС). У психолого-педагогічній та

методичній літературі дане поняття трактується по-різному, а саме:

- «комп’ютерне середовище» (І. Зязюн) [12, с. 12], (О. Коротков) [8];

- «інформаційне освітнє середовище» (Н. Алєксєєв) [10, с. 140];

- «інформаційно-навчальне середовище» (С. Гончаренко) [5, с. 149];

- «комп’ютерне навчально-розвивальне середовище» (С. Сисоєва) [9, с.

27];

- «комп’ютерно орієнтоване навчальне середовище» (В. Биков) [3, с.

21], (Ю. Жук) [9, с. 44], тощо.

У дослідженні ми враховували той факт, що використання ІКТ на усіх

ланках технологічної підготовки фахівців призводить до того, що вони стають:

незамінним джерелом інформації; каналом спілкування, що дозволяє здійснювати

обмін інформацією (е-mail, форуми, чати); засобом для висловлення та творчості

(текстові редактори, графічні програми, веб-сторінки, мультимедійні презентації);

інструментом пізнання та обробки інформації; інструментом управління на різних

рівнях; інтерактивним навчальним ресурсом.

Водночас, слід наголосити, що метою успішного розвитку ІОС навчального

закладу є створення автоматизованої системи цього закладу, котра об’єднує всі

підструктури та ланки його діяльності [4; 7] та досягається завдяки створенню

єдиного інформаційного простору, розвиненої комунікативної інфраструктури

цієї системи; створенню та впровадженню нових форм і методів управління

навчальним закладом; зменшенню часового проміжку між одержанням інформації

та прийняттям рішення; впровадженню єдиного стандарту роботи з електронними

документами, забезпеченню доступності до них; автоматизації, підвищення

ефективності роботи з педагогічними працівниками, підструктурами; створенню

інфраструктури управління корпоративними знаннями. Мережі Інтернет та

Інтранет є ресурсом, що забезпечує доступ до інформаційних матеріалів,

вимагають створення інфраструктури, яка дозволила б ефективне збереження,

поповнення, управління інформаційними освітніми ресурсами [8].

Розглянемо структуру та можливості використання ІОС на прикладі порталу

Державного професійно-технічного навчального закладу «Вінницьке

міжрегіональне вище професійне училище».

Інформаційне освітнє середовище такого типу забезпечує реалізацію

наступних функцій:

- інформаційну, яка надає відкритий доступ до інформації, створює

умови для інформаційного обміну;

- інтерактивну, що дозволяє реалізовувати внутрішньосистемні зв’язки;

- комунікаційну, яка дозволяє підтримувати зв’язки “всередині”, а

також із «зовнішнім» інформаційним простором;

- координуючу (фіксація та представлення у взаємозв’язку змісту, який

адресований різним суб’єктам);

- розвивальну (розвиток інтелекту, особистих творчих якостей);

- культуроформуючу, що пов’язана з інформаційною культурою;

- професійно-орієнтуючу, орієнтовану на профіль майбутньої

професійної діяльності.

Важливим інструментом створення єдиного інформаційного освітнього

середовища є розробка і використання в навчальному процесі електронних

навчально-методичних комплексів.

Необхідність розробки навчально-методичних комплексів для викладання

спеціальних дисциплін пояснюється насамперед тим, що такі предмети в

професійно-технічних навчальних закладах є визначальними з точки зору

кваліфікації майбутнього випускника. Розглянемо створений нами електронний

навчально-методичний комплекс для вивчення предмету «Програмне

забезпечення інформаційно-комунікаційних систем» (Додаток В).

За допомогою виділеного сервера згадана проблема вирішується таким

чином: всі методичні і навчальні матеріали розміщені на сервері, структура

мережі така, що доступ до матеріалів здійснюється із усіх комп’ютерів

навчального кабінету та і всіх кабінетів навчального закладу одночасно, тому

достатньо розробити матеріали для проведення занять і одразу знімається питання

про необхідність роздаткового та демонстраційного матеріалу, забезпечення

самостійної роботи учнів на уроках та після них, опрацювання додаткового та

довідкового матеріалу, підготовки учнів до фахових олімпіад, відпрацювання

пропущених занять і т. ін.

Електронний навчально-методичний комплекс для викладання предмету, у

запропонованому нами вигляді, складається з:

– анотації;

– навчальної програми;

– тематичного плану;

– календарного плану з приєднаними за допомогою гіпертекстових

посилань інформаційними матеріалами для проведення теоретичних занять та

лабораторних робіт;

– критеріїв оцінювання теоретичних та письмових відповідей учнів;

– переліку теоретичних та практичних завдань для підсумкової

атестації;

– програми та матеріалів для проведення тестового контролю знань

учнів;

– термінологічного словника;

– переліку друкованих джерел інформації, випущених за останні роки та

Інтернет ресурсів;

– інформації про розробників.

Титульна сторінка ЕНМК розроблена у вигляді Web-сторінки і складається

з трьох фреймів, кожен з яких є окремим HTML-документом. Верхній фрейм

містить назву комплексу та банери у вигляді динамічних картинок. Зауважимо,

що використання динамічних об’єктів у навчальних електронних комплексах

повинно бути виваженим, щоб не відволікати увагу учнів від змісту комплексу.

Нижній фрейм містить набір динамічних кнопок, кожна з яких за допомогою

гіпертекстових посилань зв’язана з відповідним файлом і є прототипом змісту

комплексу. Натиснення на кнопки приводить до відкриття змісту файлів у

центральному фреймі або окремому вікні.

Під час створення та використання ЕНМК ми намагалися дотримуватися

умов, розроблених у психологічній та педагогічній літературі, які полегшують

процес сприймання учнями навчального матеріалу:

– відбір навчального матеріалу;

– структурування навчального матеріалу;

– розробка методів і засобів діагностики знань і вмінь;

– розробка моделі управління навчально-пізнавальною діяльністю [2,

с.92].

Для найбільш ефективного виконання цих завдань, під час створення

ЕНМК, ми керувалися принципами, які висвітлені в працях науковців: принципи

квантування, повноти, наочності, розгалуження, регулювання, адаптивності,

комп’ютерної підтримки, структурності [11, 14].

Функціональні можливості ЕНМК обумовлені методикою їх створення та

застосування у навчальному процесі. ЕНМК базується на гіпертекстовій основі,

містить методичну інформацію, теоретичний матеріал, матеріали для проведення

практичних занять, лабораторних робіт, віртуальні моделі, довідкові матеріали та

словник термінів. Навчальний матеріал ЕНМК містить тексти, аудіо, відео, тести

та віртуальні елементи тобто ЕНМК виступає засобом інтерактивного навчання.

Найбільш трудомістким є підбір матеріалів для проведення теоретичних

занять і лабораторних робіт з предмету, оскільки програмне і апаратне

забезпечення постійно змінюється, тому і зміст ЕНМК з предмету повинен бути

динамічним, тому інформаційний блок для проведення теоретичних занять

містить посилання на динамічні матеріали Інтернет. Розроблення завдань для

проведення лабораторних робіт вимагає детального аналізу можливих

несправностей функціональних вузлів апаратного забезпечення, тому в матеріалах

для проведення лабораторних робіт використовується велика кількість

тривимірних моделей, відеоматеріалів. Формування професійних умінь

випускників ЗПО можливе лише за рахунок їх практичної роботи, тому під час

проведення лабораторних робіт поряд із демонстраційними стендами та

вимірювальними пристроями використовуються комп’ютерні тренажери та

елементи віртуальної лабораторії, де учні можуть відпрацьовувати уміння і

навички професійної роботи з вимірювальними пристроями та функціональними

вузлами апаратного забезпечення комп’ютерної і організаційної техніки.

Інструкційні картки для формування практичних умінь і навичок виконані в

текстовому вигляді та у вигляді презентацій. Демонстрування таких

презентаційних матеріалів за допомогою інтерактивної дошки з одночасним

колективним коментуванням основних прийомів проведення поточного

обслуговування чи ремонту пристроїв зумовлює підвищення рівня знань

майбутніх робітників. Тому для проведення лабораторних робіт ми часто

використовували презентації з покроковим поясненням процесу виконання

роботи.

Підбір завдань для проведення лабораторних робіт ускладнюється тим, що

функціональні вузли комп’ютерної та організаційної техніки на прикладі ремонту

та обслуговування яких проводиться формування практичних навичок досить

швидко виходять з ладу і стають непридатними для подальшого використання.

Тому під час проведення лабораторних робіт часто використовуються елементи

імітаційного моделювання, коли первинні навички формуються у процесі роботи

з комп’ютерною моделлю пристрою, а потім доводяться до ідеального рівня на

реальних деталях під час виробничого навчання.

План-конспект кожного уроку розроблено з урахуванням принципу

наступності. Кожен урок містить запитання для повторення теоретичного

матеріалу попередніх уроків, теоретичний матеріал з нової теми, приклади

виконання завдань з даної теми та контрольні запитання до теоретичного

матеріалу. Більшість теоретичних матеріалів доповнено мультимедійними

роликами, які демонструють технологічні процеси, а також прийоми роботи з

вимірювальними пристроями та іншим обладнанням. Відеоролики створювались з

використанням програмного забезпечення Windows Movie Maker, RenderSoft

CamStudio, Camtasia Studio.

Курс спеціальної технології насичений великою кількістю нових термінів,

позначень, команд, а тому для розвитку інтересів учнів і кращого

запам’ятовування на етапі закріплення знань під час теоретичних занять ми

використовували ребуси та кросворди, в яких були зашифровані потрібні ключові

слова. Вони викладені в конспектах уроків і відмічені спеціальними позначками.

Завдання для проміжного контролю знань учнів розроблені з урахуванням

критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів за дванадцятибальною шкалою.

Програми самостійно вибирають методом варіативного вибору із бази вказану

користувачем кількість запитань і пропонують їх учневі, причому порядок

запитань і відповідей також змінюється.

Словник термінів даного комплексу має велике функціональне

навантаження, адже крім тлумачення основних визначень, функціональних вузлів

та параметрів їх роботи містить опис кількох сотень можливих несправностей

комп’ютерної та організаційної техніки з можливими причинами та способами їх

виправлення.

Отже, для підвищення ефективності навчального процесу ЗПО необхідна

розробка таких спеціалізованих електронних навчально-методичних комплексів,

які не лише забезпечують навчальний процес, підвищують інтерес учнів до

навчання, а й дозволяють здійснювати диференційований підхід до процесу

навчання. Створення таких комплексів дає змогу враховувати специфіку

викладання предмету для фахівців різних професій, вчити навчатися самостійно.

Програмними засобами для створення педагогічних програмних продуктів,

комп'ютерних засобів навчання є, в основному, текстові редактори, HTML

редактори та спеціальні програмні продукти для створення тестових завдань і

проведення тестування.

Оскільки електронні посібники, навчальні комплекси, навчально-методичні

комплекси орієнтовані на масового користувача, то, очевидно, вони повинні бути

універсальними з погляду платформи для їх використання. Проаналізувавши

наявне програмне забезпечення і його розповсюдження стає очевидним, що

найефективнішим форматом таких матеріалів є Web-сторінка, або HTML-

документ. Такі матеріали відкриваються за допомогою програм-браузерів і не

потребують встановлення додаткового програмного забезпечення. Разом з тим

HTML-документ автоматично дає можливість захисту інформації, оскільки

браузер призначений тільки для її перегляду і не має інструментів редагування.

Але для ефективної роботи з Web-сторінками слід використовувати комп’ютерну

мережу і виділений сервер, що не завжди можливо. Тому розглянемо не тільки

варіант виконання ЕНМК у вигляді Web-сайту за допомогою редакторів Microsoft

Front Page, Macromedia Dreamweaver, Microsoft Share Point Workspace з

використанням HTML-кодів, а й використання електронних посібників для

супроводження викладання спеціальних дисциплін без використання

можливостей локальної мережі навчального закладу, що є доволі актуальним для

багатьох професійно-технічних навчальних закладів, які не мають розгалуженої

корпоративної мережі, а використовують в навчальному процесі розрізнені

комп’ютери для демонстрації навчальних матеріалів на уроках різних типів.

Змістовною складовою ЕНМК є електронний посібник (ЕП), створений

нами на основі прикладного програмного забезпечення для викладання предмету

«Програмне забезпечення інформаційно-комунікаційних систем» (Додаток В).

Рис. 2.1. Титульна сторінка електронного посібника

Застосування даного електронного посібника дозволяє користувачу

одержати дані про логіку вивчення тем і послідовність занять; проводити усі

форми і види занять із навчальної дисципліни, застосовуючи засоби

інтерактивного навчання; переглянути, вивчити чи повторити навчальний та

інформаційний матеріал; проводити в інтерактивному режимі лабораторні роботи,

демонструвати (на дисплеї комп’ютера чи на екрані) дидактичний матеріал і

динамічну наочність (схеми, малюнки, таблиці, графіки, текст), що сприяє його

образній подачі і значно підвищує ефективність сприйняття і засвоєння

навчальної інформації; здійснити в автоматичному режимі самоконтроль (з

виставленням оцінок) засвоєння змісту навчальних тем і дисципліни в цілому, а

також одержати рекомендації з додаткового вивчення недостатньо засвоєних

навчальних тем; одержати інформацію про рекомендовану навчальну, наукову і

методичну літературу; роздрукувати (а за необхідності і доопрацювати) типові

плани проведення занять і методичні розробки з усіх тем і форм занять.

Найважливішим етапом впровадження концепції інтерактивного навчання є

створення та використання навчальних (електронних посібників) i тестуючих

систем з використанням персонального комп’ютера.

Відповідно до Положення про електронні освітні ресурси [13, с. 154],

електронний навчальний посібник може використовуватися самостійно і

автономно для самоосвіти аналогічно до звичайного підручника. Разом з тим

електронний посібник має бути інтерактивним, оскільки комп'ютер здатний

імітувати деякі аспекти діяльності викладача (надавати певні підказки, визначати

рівень знань та умінь). Електронний навчальний посібник повинен містити весь

необхідний навчальний матеріал, наявність же «інтерактивних аспектів» не тільки

компенсує його недоліки (використання виключно на комп'ютері), а й дає йому

значні переваги над паперовим варіантом (швидкий пошук необхідної інформації,

компактність).

Розроблений нами електронний навчальний посібник «Електротехніка з

основами промислової електроніки» дозволяє здійснювати:

– автоматизацію та інтенсифікацію педагогічної діяльності (у процесі

проектування систем навчання, підготовки до занять та відбору навчального

матеріалу, формуванні дидактичних матеріалів);

– машинну імітацію реальних об'єктів (систем) з візуалізацією

динамічних результатів імітаційного моделювання;

– використання гіпертекстового та інтерактивного подання інформації;

– реалізацію екологічних вимог (захист лісових масивів від вирубки,

закриття шкідливих виробництв з виготовлення паперу, друкарської фарби тощо).

Інформація, представлена на електронних носіях, приносить економію

грошових коштів і трудовитрат за рахунок скорочення витрат на транспортування

і зберігання.

Електронні посібники дозволяють вирішувати такі основні педагогічні

завдання, як [11, с.24] :

– початкове ознайомлення з предметом, освоєння його базових понять і

конструкцій;

– базова підготовка на різних рівнях глибини і деталізації;

– формування вмінь і навичок типових практичних задач в межах даної

дисципліни;

– формування вмінь аналізу та прийняття рішень в нестандартних

(нетипових) проблемних ситуаціях;

– контроль і оцінювання рівня знань і умінь;

– розвиток здібностей до певних видів діяльності.

Особливості сучасних електронних навчальних посібників полягають в

тому, що в них реалізовано новий принцип побудови навчального матеріалу,

комплексне використання нових форм подання інформації, інтегрованість та ін.

Упровадження електронних навчальних посібників повинно

супроводжуватися досягненням стовідсоткового показника інформатизації та

підключення до мережі Інтернету ЗПО.

Отже, організація освітнього процесу з використанням інформаційного

освітнього середовища навчального закладу, створеного в локальному

(закритому) варіанті можлива за наявності локальної комп’ютерної мережі в

навчальному закладі. Інформаційна складова освітнього середовища, як правило,

розробляється у вигляді електронних навчально-методичних комплексів

предметів, що дозволяє оперативно вносити зміни до змісту уроків,

використовувати мультимедійний контент, організовувати фронтальну роботу з

учнями на уроках. Змістовною основою ЕНМК є електронний посібник,

розроблений викладачем з урахуванням професійного спрямування викладання

предмету. Використання ІОС у навчальному процесі ЗПО сприяє ефективному

формуванню професійних знань та умінь учнів.

2.2 Мережева комунікація в системі сучасних засобів навчання

Сьогодні Інтернет все більше входить в наше життя. В Інтернет

переноситься пошта, телефонія, бізнес (торгівля, банки, аукціони). Все більше

інформаційних джерел з'являється в мережі. Кількість користувачів мережі і

кількість інформаційних сторінок постійно зростає. Для більшості молоді

Інтернет стає звичним і зручним засобом для спілкування та отримання

інформації. Студенти активно використовують Інтернет. 9 з 10 студентів щодня

користуються електронною поштою, шукають в Інтернет новини, інформацію,

роботу.

Інтернет – це в першу чергу інформаційна мережа. Наявність величезної

кількості матеріалів в Мережі і спеціалізованих пошукових машин робить

Інтернет незамінним засобом при пошуку інформації в процесі навчання, як

учителем, так і учнем. Сучасні студенти вважають за краще шукати інформацію в

Інтернеті, а не в підручниках. Сьогодні діти потребують поглиблене використання

інтернет-ресурсів. Діти повинні вчитися використовувати ресурси Інтернету

більш творчо, ніж просто грати або спілкуватись з друзями. Однак і школа, і

батьки повинні приділити увагу тому, щоб навчити молодь більш продуктивно

використовувати веб-можливості: наприклад, брати участь у конференціях онлайн

або створювати власні сайти. Фахівці також засуджують батьків, які не

підключають своїм дітям Інтернет. Це заважає дітям спілкуватися в онлайн

режимі зі своїми однолітками і сприяє появі комплексів, крім того, викликає

негативні емоції по відношенню до батьків.

Навіщо ж Інтернет може знадобитися вчителю?

1. Самостійне підвищення своєї кваліфікації на основі інформації, що

міститься в мережі;

2. Підвищення кваліфікації з використанням дистанційного навчання, що

проводиться в Інтернет безліччю комерційних і некомерційних організацій;

3. Пошук матеріалів в мережі Інтернет для проведення уроків;

4. Отримання нормативних документів з сервера міністерства;

5. Отримання інформації про нові педагогічні технології;

6. Отримання інформації про конференції, конкурсах і грантах, відправка

заявок, доповідей і виступ на конференціях;

7. Отримання програмного забезпечення;

8. Публікація своїх робіт і повідомлення про свої розробки;

9. Листування з колегами і друзями. Пошук однодумців і колег в інших

містах і країнах;

10. Вибір і замовлення книг в Інтернет-магазинах;

11. Пошук роботи.

Сьогодні все більше навчальних закладів підключається до мережі Інтернет

в рамках різних державних програм з розвитку освіти. З одного боку навчальні

заклади задовольняють свою потребу залучення до відкритого інформаційного

простору за допомогою мережі Інтернет, з іншого боку вони починають шукати

можливості для реалізації освітніх цілей і завдань. Основне ж завдання сучасної

школи – це розвиток особистості учня, змін і перетворення його якостей,

створення умов для того, щоб учень ставав повноправним громадянином

світового інформаційного співтовариства.

Активне використання навчальними закладами інтернет-технологій,

телекомунікаційних засобів в очному навчальному процесі дозволяють говорити

про впровадження інноваційних процесів, за допомогою яких відбуваються зміни

різного плану: змінюються цілі і зміст навчальних планів, форми і методи

навчання.

Які ж інновації можуть бути реалізовані в навчальному закладі за

допомогою Інтернет-технологій? Розглянемо основну складову очного

навчального процесу – урок. Виділимо кілька моментів для позначення цілей і

завдань, заради яких вони використовуються сьогодні на сучасному уроці:

1. Для того щоб просто використовувати ці технології на уроках. Зазвичай

це відбувається на уроках інформатики – учні вчаться працювати з електронною

поштою, користуватися пошуковими системами і знаходити інформацію в мережі

інтернет для своїх рефератів, відповідей на запитання вчителя, інших завдань.

Таким чином, учні набувають основні вміння користувача Інтернет, освоюють

частину телекомунікацій для своїх потреб.

2. Учитель прагне зробити свій урок незвичайним, привабливим, на уроці

демонструються картинки з Інтернету, програються мультимедійні файли, що

показують виверження вулканів, сонячні затемнення і т.п. На заході вчителі

використовують відео-лекції. За рахунок Інтернет-технологій збільшується

наочність уроку, але в основному це реалізація цілей вчителя, який засвоїв дані

технології, учні в даному випадку не вирішують своїх завдань.

3. Більш просунуті вчителі, що одними з перших освоїли ресурси мережі

Інтернет, пропонують учням під час уроків вирішувати освітні завдання, які

ставляться в численних мережевих проектах – дослідних, пошукових, ін. Зазвичай

такі проекти ініціюються в рамках проектної форми роботи. В даному випадку

телекомунікації використовуються вчителями і учнями в основному для

вирішення чужих завдань, поставлених керівниками проектів.

4. В даний час багато навчальних закладів переходять на новий щабель

використання Інтернет-технологій, вводячи в свої навчальні плани елементи

дистанційного навчання для вирішення поставлених освітніх завдань.

Дистанційне навчання як інноваційний освітній процес з використанням

інформаційно-комп'ютерних технологій допомагає учням реалізовувати власні

освітні цілі, спрямовані на розвиток особистості. Учень має можливість навчатися

не тільки в одній очній або дистанційній школі, а відразу в декількох: приходити

на уроки до різних вчителям в різні навчальні заклади. Координуючу роль в

цьому випадку грає очний або дистанційний навчальний заклад, або батьки учня,

які взяли на себе право забезпечення його загальної середньої освіти. Сучасне

дистанційне навчання виконує функції розподіленого в просторі і в часі освіти.

За допомогою сучасних інформаційних технологій стає реальним здобувати

освіту не тільки очно, але і дистанційно, не залишаючи дому. Глобальна мережа

Інтернет відкриває доступ до інформації в наукових центрах світу, бібліотеках,

що створює реальні умови для самоосвіти, розширення кругозору, підвищення

кваліфікації. З'являється можливість організації спільних проектів учнів різних

країн світу, обміну досвідом вчителями, студентами, вченими.

Навчання, в якому застосовуються технології і ресурси Інтернету, може

бути:

1) повністю дистанційним з використанням електронної пошти, чату

взаємодії, відеозв'язку;

2) очно-дистанційним, коли частка очних занять у класі порівнянна з

кількістю дистанційних занять, що проводяться віддаленим від учнів педагогом;

3) доповнювати очну форму за окремими параметрами, наприклад, педагог

проводить заняття з учнями в очній формі, але при цьому використовуються

матеріали з мережі Інтернет, відеолекції з освітніх сайтів та інші Інтернет-

ресурси.

Використання Інтернет-технологій та ресурсів в освіті має ряд корисних

можливостей: використання на уроках віддалених ресурсів, проведення

«віртуальних подорожей», Інтернет-практикумів, екскурсій. Інтернет-освіта надає

гнучкі умови для освіти дітей обдарованих, «важких», особливо, якщо

використовуються різні форми дистанційної роботи з ними.

Інформатизація, масова мережева комунікація суспільства третього

тисячоліття і його глобалізація визначають необхідність загальноосвітньої

підготовки школяра в наступних областях:

самостійність при отриманні освіти;

відповідальність за вибір режиму навчальної діяльності та інформаційної

взаємодії з джерелом навчальної інформації;

сплановане просування в навчанні;

участь в проектно-дослідницької діяльності соціальної спрямованості.

Вищевикладене спричиняє необхідність підготовки школярів до

використання мережі Інтернет в усьому її сучасному різноманітті.

Мережа Інтернет в даний час являє собою найбільший світовий

інформаційний та комунікаційний ресурс, доступ до якого має значна частина

населення планети.

Використання ресурсів і сервісів мережі Інтернет в системі освіти дозволяє:

істотно підвищити наочність і доступність навчального матеріалу за

рахунок використання додаткової інформації (в тому числі аудіовізуальної) з

високим ступенем актуальності;

полегшити роботу вчителя при підготовці до уроків;

знизити негативний вплив небажаних Інтернетресурсов на школярів,

що має місце при неврегульованих, стихійному використання ними ресурсів

мережі Інтернет.

Перерахуємо можливості застосування мережі Інтернет в освітніх цілях:

Надання доступу до інформаційних ресурсів мережі Інтернет.

В освітніх цілях ресурси Web можуть бути використані:

школярами – як джерело додаткової інформації для підвищення

ерудованості та виконання навчальних проектів;

вчителями – при підготовці до уроків, а також як джерело

нормативної та організаційної інформації та інформації про наявні навчально-

методичних виданнях;

методистами для створення авторських методик навчання і

учебнометодіческіх комплексів, що включають електронні освітні ресурси.

Орієнтиром в отриманні інформації про свою освітньої організації для всіх

вищевказаних учасників освітнього процесу, а також для батьків, може бути сайт

освітнього установи. На ньому розміщена офіційна інформація про освітньої

організації, де навчаються учні; історія школи, інформація для батьків, додаткова

інформація до навчальних і позанавчальних занять.

1).Колекції цифрових освітніх ресурсів (ЦОР) для епізодичного

застосування в навчальному процесі – це Web-портали, містять добірки цифрових

об'єктів або посилань на сторонні Web-ресурси, минулі експертну оцінку і

рекомендовані для використання на уроках, або в якості додаткового матеріалу.

2) Системи тестування для встановлення рівня знань і умінь учнів - це

Web-сервіси, що дозволяють проводити контроль знань школярів або тренування

при підготовці до підсумкової атестації в формі комп'ютерного тестування. Деякі

з подібних ресурсів дають можливість вчителю самому створювати бажані тести.

3) Навчально-методичні матеріали, доступні на сайтах освітнього

призначення. Під сайтами освітнього призначення в даному випадку розуміються

Web-сайти наукового, пізнавального характеру, спеціально розроблені тими чи

іншими організаціями або приватними особами для використання в освіті. Такі

ресурси не завжди проходять експертну оцінку, проте надають достовірні

матеріали з досить високою якістю оформлення і в кращому випадку не містять

реклами.

4) Додаткова навчально-методична та науково-педагогічна інформація,

представлена зазвичай на сайтах освітнього призначення. World Wide Web

містить величезну кількість різноманітної інформації, в тому числі такої, яка

відсутня в інших джерелах: особисті думки або враження, фото- і відеоматеріали з

особистих колекцій, останні новини зі світу науки і техніки і т.д. Пошук

необхідної інформації може бути здійснений за допомогою пошукових сервісів за

необхідними ключовими словами. Однак інформація, знайдена таким способом,

може бути неперевіреною і, як правило, потребує уточнення і звіряння з іншими

інформаційними джерелами.

5) Навчально-методична література на сайтах видавництв. Сайти

видавництв, в основному, призначені для інформування споживачів продукції, що

випускається тим чи іншим видавництвом друкованої та електронної продукції

або видань преси. Ці матеріали можуть бути корисні методистам, вчителям і

школярам як джерело інформації про новинки навчальної та навчально-

методичної літератури, джерела додаткової інформації та ін. Крім того, ряд

видавництв надає свої матеріали (або частина з них) у відкритий доступ на

безкоштовній основі.

6) Енциклопедичні та довідкові ресурси для підтримки навчального

процесу – це сайти загального призначення, призначені для широкого кола

користувачів (не обов'язково мають відношення до сфери освіти), які можуть

надати перевірену інформацію з високою ступенем достовірності. Багато з цих

ресурсів є електронні копії офіційних друкованих довідкових видань. Особливе

місце займає «Вікіпедія».

Хоча авторами її статей можуть бути будь-які користувачі, кожна стаття

рано чи пізно проходить експертну оцінку і може бути доповнена або виправлена

іншими користувачами. Тому статті, опубліковані досить давно, мають високу

ступінь достовірності і, разом з тим, «Вікіпедія» містить найбільш актуальну

інформацію, яка ще не встигла увійти в офіційні друковані видання.

7) Засоби Інтернет-мовлення, що забезпечують можливість організації

діалогових відносин і інформаційну взаємодію всіх учасників освітнього процесу

в стилі Інтернет-журналістики. при допомоги засобів Інтернет-мовлення

учасникам навчального процесу може надаватися різноманітна навчальна та

навчально-методична інформація у формі радіопрограм, потокового

відеомовлення (Інтернет аналог телебачення) або «каналів» мовлення - колекцій

відеороликів, опублікованих в Інтернеті (наприклад, на YouTube).

8) Нормативно-організаційна інформація. Мережа Інтернет є засобом

швидкої та легкодоступної для всіх учасників освітнього процесу публікації

різних нормативних і організаційних документів. Перш за все, мова йде про

офіційні сайти Міністерства освіти і науки, а також про цільові освітні портали.

Список використаних джерел

1. Кобися В. М. Технології хмарних обчислень: навчальний

посібник /Кадемія М. Ю., Кобися В.М. – Вінниця : ТОВ «Ландо ЛТД», 2013. – 144

с.

2. Програмне забезпечення як послуга. – [Електронний ресурс]. ‒ Режим

доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/Програмне_забезпечення_як_ послуга.

3. Кобися А. П. Організація самостійної роботи студентів засобами

хмарних технологій / А. П. Кобися // Науковий часопис НПУ імені М. П.

Драгоманова. Серія № 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: Зб. наук.

праць /Редрада. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. – № 16 (23). – С. 12-16.

4. Носенко Т.І. Використання соціального сервісу Google групи в

навчально-педагогічній діяльності/ Т.І. Носенко// Інформаційні технології в

освіті.- №6.- 2010.- С. 97-100.

5. Полат Е. С. Новые педагогические и информационные технологии в

системе образования / Е. С. Полат. – М.: Наука, 2009. – 272 с.

6. Федорчук І.П. Комп’ютерна техніка та перспективи її впровадження в

процес навчання /І.П. Федорчук, І.І. Федорчук //Сучасні інформаційні технології

та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методології, теорія,

проблеми зб. наук. пр. /редкол.: І.А. Зязюн (голова) та ін. Київ-Вінниця: ДОВ

Вінниця, 2000. – С. 450.

7. Бирка М.Ф. Розвиток професійної компетентності викладача

інформаційних технологій професійно-технічного навчального закладу: автореф.

дис. на здобуття наук. ступеня кан. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика

професійної освіти» / Бирка Маріан Філаретович – К., 2010. – 19с.

8. Морзе Н.В. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у

навчально-виховний процес закладів ПТО: методичний посібник. /Н. В. Морзе. –

К.: Арт Економі, 2011. – 168 с.

9. Гуревич Р. С., Кадемія М. Ю., Бадюк Ю. В., Шевченко Л. С.

Використання інформаційних технологій у навчальному процесі: для

педагогічних працівників ПТНЗ, ЗОШ, ВНЗ і слухачів навчальних закладів та

установ післядипломної освіти / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, Ю. В. Бадюк, Л. С.

Шевченко. – Вінниця : ТОВ “Діло”, 2006. – 120 с.

10. Гуревич. Р.С. Формування освітнього інформаційного середовища для

підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних

закладах [монографія] / за заг. ред. доктора педагогічних наук, професора, члена-

кореспондента НАШІ України Г С. Гуревича. — Вінниця: ТОВ фірма «Планер»,

2015. — 426 с.

11. Люльчак С. Ю. Засоби інтерактивного навчання в професійній

підготовці майбутніх кваліфікованих робітників / С. Ю. Люльчак [Монографія]. –

Вінниця: ТОВ фірма «Консоль», 2015. – 275 с.

12. Кадемія М. Ю., Сисоева О. А. К13 Методика використання

програмного продукту Skype : навчально-методичний посібник / М. Ю. Кадемія,

О. А. Сисоева. - Вінниця: ВДПУ ім. М. Коцюбинського, 2010. - 147 с.

13. Биков В. Ю. Дистанційне навчання в країнах Європи та США і

перспективи для України // Інформаційне забезпечення навчально-виховного

процесу: інноваційні засоби технології : монографія / [В. Ю. Биков, О. О.

Гриценчук, Ю. О. Жук та ін.] / Академія педагогічних наук України, Інститут

засобів навчання. – Київ : Атіка, 2005. – С. 77–140

14. Люльчак С. Ю. Аналіз можливостей використання технологій Веб -

2.0 у процесі підготовки педагогів / С. Ю. Люльчак // Сучасні інформаційні

технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія,

теорія, досвід, проблеми. - 2016. - Вип. 46. - С. 250-253.

15. Люльчак С. Ю. Формування професійної компетентності майбутніх

кваліфікованих робітників / С. Ю. Люльчак // Сучасні інформаційні технології та

інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід,

проблеми. - 2013. - Вип. 36. - С. 83-86.

Додатки

(Додаток А)

(Додаток Б)

(Додаток В)