Remetente - Return to:Cx. P. 02- 84400-000 Prudentópolis - PR - BRASIL

РІК MMXEX - ЧИСЛО 12 (6597)

Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року Prudentópolis, 01 а 31 de dezembro de 2019

XpüGirjoG Р аж даєщ ьсяІ @даьімо Й о го І'{ і� � � � � � ф f /- > ! ш d w r J tip a lu е а � � � � J o J v r .a t f /- > /u k l,Q ,,� �

(Х )А ( ; и « 4 , с J м � � � � а v a d � � , � � е и п , Є 6 .р е с « и м . � � .. 8 л t6 a lL Y A < k й � � e - � � ,G /J iМ ! tш s � � , J и 1 ш � � т Q //а и л т � � ,

8� � @ '� � , fA . � � G lu � � U A f/ (Ш � � л .о 1 и і р аІю ; � � (J; ll� � � � !

O uasclraeAJte de, Jesus trcufu .̂ a certega cte que, ixõq estamos soglufiss oeste, muodo.

t)eus ІШП, OO OQSSQ encontro, fcuj OOIOOS bodas as cslsas e, anuotia-oos uma

grande, alegria Este, é, 0 autentico sigrú lendo do natal; a araça dc podermos

con !lar na simplicidade de, um, pequeno тегшш que, шеш para aos safwar.

Народження 'Божого Сина, приносить нам певність що ми не сам і на цьому свівші.

Бог у вигляді дивіини приходить щов свірінувіись з нами, відновивши жившвія і

голосивши велику радісвіь. Це є аввіенвіичне значення Р іздва: дар що можемо

сподіявшись на просвіовшу маленкої дивіини що прийшла щов нас спасвіи /

Щ асливих Різдвяних СвяМІ

t y j a i a l /

Стор. 02 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року - Число 12 Pg. 02 - Ргасіа, Prudentópolis,01 а 31 de dezembro de 2019 - № 12

/ Редакційне E ditorial

РІЗДВО - НОВА РАДІСТЬ ДЛЯ ВСЬОГОЛЮДСТВА!

NATAL - A GRANDIOSA NOVIDADE PARA TODA HUMANIDFADE

Щоб дещо зрозуміти з величного таїнства Христового Різдва, треба нам увійти в значення слова “Нове” , “Новість” , “Нова Вістка” . Народження Бога Спасителя на землі, це нечувана новість, недоступна до нашого розуміння. Це народження вічного Бога, Створителя і Всемогучого, його втілення в людину на те, щоб відновити історію людства, принести з небес на землю нові часи, вирятувати людину зі її старого способу життя і впровадити її у величну новість.

Слово “Новий” , “Новість” часто й багато вживається в Новому завіті: Св. Павло говорить про “нову людину” (Еф 4.24; Кол 3,10); про “Новий завіт” (1 Кор 11,25). Ісус нам залишив “нову заповідь” (М т 9, 17); дав “Нове вино (нову науку)” (Мт 9,17); Він творить “все нове” (Одкр 21,5), щоб людина співала “нову пісню” (Одкр 14,3). Каже Апостол народів: “Коли хтось в Христі, він НОВЕ створіння. Проминуло все старе: ось повстає все НОВЕ” (2 Кор, 5,16; пор. Гал 6,15).

Це новість, що її приніс на землю Ісус Христос своїм народженням тоді “коли прийшла повнота часів, Бог ігіслав свого Сина, що народився від ж інки” (Гал 4,4). Це не проста людська новість велична в людських очах, але це новість прихована, як великий цінний скарб, так як безмежне й всесильне божество було приховане в убогій особі Ісуса Христа, як рослина прихована в осередку малого зернятка. Це новість неначе закваска, та невидима сила яка перемінює все, перетворює негативне в позитивне, мертве в живе, бо стаючися людиною, Божа сила, в новий спосіб, просякнула все створене, пройняла всі людські справи, щоб так убожествити все і зробити, щоб усе, що було “на початку створене в Христі й для Христа прямувало до свого остаточного славного завершення, до Отця Бога Створителя. В давнині перші християни вживали наступні слова коли зверталися до Ісуса Христа: “Твоє життя це наше життя” . У воплоченш одиноке чого Ісус не присвоїв собі це гріх, тому гріх це одиноке зло, яке має силу принести шкоду для людини, бо в ньому нема Христа, але від нього людина стала звільнення через страсті, смерть і воскресіння Спасителя. Все інше у всесвіті, все створіння просякле божеством!

Кінець року нам пригадує, що все у цьому світі старіється й проминає, навіть найкращі речі, найбільш улюблені особи і справи минаються, або краще, не

минаються а переходять у вічність. Христос, таїнством Воплочення й своїм Народженням в заміну за все, що земське й поминаюче, приніс велику новість яка не старіється і не проминає, про яку людина повинна старатися і задля якої повинна жити.

Різдво Ісуса Христа, приносячи новість для світу, це торжество всіх торжеств не так зовнішнє й видиме, але невидиме, це свято яке нам говорить про те, що залишаєтся на всі віки й запевняє вічну новість для тих, які “його приймуть і увірують в його ім ’я, бо дає їм право зватися дітьми Божими. (Ио 1,12)

Для усіх наших читачів, передплатників, агентів і друзів доброї преси бажаємо Святого Різдва сповненого ласками ã благословеннями Божими ã засилаємо заразом наші побажання щасливого Нового 2020 Року! Нехай все, що старе вдягнеть з Новим Роком, у велику новість, яку Христос приносить своїм народженням!

О. Тарсикій Залуцький, ЧСВВ

Рага compreender com profunde­za о grandioso mistério do Natal de Cristo, precisamos recorrer a palavra “Novo” , “Novidade” , “Inédito” . O nascimento de Deus na terra é uma novidade que escapa da nossa compre­ensão. Natal significa o nascimento do Etemo Deus Criador e Todo poderoso no tempo, para renovar a história, o tempo e especialmente o homem, tirando-o do velho estilo de vida para uma grande novidade. A palavra “Novo” , “Novidade” é uma palavra característica da literatura do Novo Testamento. Alguns exemplos: S.Paulo fala de “Novo homem” (Ef, 4,241 Cl 3,10); “Nova Aliança” ((1 Cor 11,25); Jesus nos deixa um “novo mandamento” ( (Mt 9 ,17); nos ofere­ce “vinho (ensinamento) novo” (Mt 9,17); faz “Novas todas as coisas” (Ap 21,5) para que o homem redimido possa cantar “um cântico Novo” (Ap 14,3). Diz o apóstolo dos povos: “Se alguém está em Cristo, é uma nova criatura. Passaram-se as coisas antigas: eis que se fez uma nova reali­dade” (2Cor 5,17; Cf. G16,15).

A novidade trazida por Cristo na sua vinda ao mundo “quando veio a plenitude dos tempos, Deus enviou seu filho, que nasceu de uma mulher”(

G1 4,4) não é uma novidade simples­mente humana, visivelmente grandio­sa, mas é uma novidade latente, como a divindade estava latente, escondida na pessoa de Jesus Cristo, ou como a planta está latente dentro de uma sementinha ou uma borboleta dentro do casulo. Trata-se de uma novidade como fermento, uma força invisível que transforma o negativo de tudo, pois ao se fazer homem, Deus entrou em todas as minúcias da vida humana para divinizar tudo e fazer que tudo o que foi feito em Cristo e por Cristo caminhe para o seu destino final, ao Pai Deus Criador. Os antigos ascetas cristãos costumavam dizer a Cristo: “tua vida é nossa vida” . Na encarna­ção, única coisa que não foi assumida por CristoDeus, é o pecado, de modo que o pecado é o único mal que pode trazer verdadeiro prejuízo ao homem, porque não foi assumido por Cristo, mas dele o homem foi libertado pela paixão, morte e ressurreição do Redentor.

O fim do ano nos lembra que todas as coisas deste mundo envelhe­cem e passam, até as mais belas coisas, as mais queridas e amadas terminam. E Cristo, com o mistério da Encarnação e como o seu nascimento veio nos trazer a grande novidade de coisas que não envelhecem e não passam, pelas quais o homem deve lutar e em vista das quais deve viver.

O Natal de Jesus Cristo, ao trazer a novidade ao mundo, é uma superfes- ta não tanto externa e visível, mas invisível, uma festa que nos fala daquilo que permanece para sempre e garante uma eterna novidade aos que “o receberem, aos que crerem em seu nome, deu-lhes o poder de se tomarem filhos de Deus” (Jo 1,12).

Para todos os nossos leitores, divulgadores da nossa imprensa e amigos desejamos um Santo Natal, cumulado de graças e bênçãos de Deus, e um Feliz e abençoado 2020! Possa o mundo envelhecido receber de braços abertos a grande novida­de que Jesus Cristo vem nos trazer no seu Natal!

Стор. 03 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року - Число 12 Pg. 03 - Ргасіа, Prudentópolis,01 а 31 de dezembro de 2019 - № 12

Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя,, мудреці прийшли в Єрусалим зі сходу й спитали: “ Де цар Юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитися.” Почувши це Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народніх, він випитав у них, де Христос має народитися. Вони йому сказали: “У Вифлеємі Юдейськім, бо так написано пророком: і ти Вифлеєме, земле Юди, нічим не менший між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ Ізраїля.” Тоді Ірод, прикликавши тайкома мудреців, випитував у них пильно про час коли зоря з ’явилася, і відіслав їх у Вифлеєм, кажучи: “Ідіть та розпитайте пильно про дитя, і коли знайдете сповістіть мене, щоб я теж пішов йому поклонитися.” Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І оце зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. Увійшовши до хати й побачили дитятко, з Марією, матір’ю його, і впавши ниць, поклонилися йому; потім відкрили свої скарби і піднесли йому дари: золото, ладан і миро. І попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою в край свій.

Послання Св. Павла до Галатів: 4 ,4-7

Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взивав “Авва, Отче!” Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові.

Коли все на землі постарілося і зіпсувалося через гріх людства, приходить Спаситель, щоб усе відновити, наповнити ввесь світ Божою ласкою, божеством. І це відновлення найбільше полягає в тому, щоб світ спізнав, що всі ми Божі діти, що ми не раби, яких в’яжуть всякі закони установлені земськими царями й стараннями на те, щоб у порядковувати життя непослушних, бунтівників. Своїм приходом на землю Ісус відновив людство і привів всіх до Божого синівства, де нас провадить не невільницький страх перед карами, але любов дітей до свого найліпшого Отця і Творця.

В людей є переконання, що цар родиться, щоб панувати, накидати свою волю. Дороті Сайерс, подає про розмову Ірода з мудрецями, де він каже до мудреців зі сходу; “Ви не можете провадити людей любов’ю. Коли ви знайдете того вашого царя, скажіть йому це. Тільки три речі можуть визначити провідника-царя: викликати в підданих страх, нагромадити собі багатства й почесті, й обіцювати підданим щастя. Ірод і поводиться в такий спосіб: підступно хоче відкрити де є Ісус і вбити його, щоб не втратити владу. Ірод практикував таку жорстокість: вбивство дітей, двох братів, двох синів, свою жінку, пізніше його син вбиває Івана Христителя через обіцянку дану з причини ненаситности-пиянства (Мт 14,3-12).

Всемогутній Цар міг би вдарити сильно, вимагати, наказувати, але він легесенько дотикає своїм навчанням і любов’ю. Він не втручається в душу нікого, шанує свобідну волю всіх, не робить розголосу, не страшить. Замість того всього, він легенько неначе квочка хоче зібрати всіх коло себе (Мт 23,37; Лк 13,34). Він є цар, який хоче, щоб виростало добро а не сила й влада: “Плекати доброту це дозволити, шоб вона спокійно виростала, а не утискати”.

Ісус приходить до нас лагідний і тихий (Мт 11,27-30); цар, що хотів тридцять років жити в скритості; коли хотіли його зробити царем, він ухилився (Ио 6,15), бо його царство не світове, так як думають люди.

Святкування Різдва Христового це добра нагода, щоб пригадати пощо Ісус прийшов на землю і чого він тут бажав. Для себе нічого, бажав всього добра для нас усіх, для цілого світу й тому родиться як дитина, живе як убога людина, вмирає як засуджений. Ісус нічого-нічогісько собі тут на землі не бажав. Бажав і бажає всього добра й повного щастя для всіх нас.

Que é mesmo о Natal? Festas, presentes, compras, viagens, encontros familia­res? O cristão deve ter em mente que o Natal tem um sentido profundamente espiri­tual. E o que podemos aprender a partir do registro feito por Mateus sobre o nasci­mento de Jesus. Mt 2:1-12.

Estamos no tempo de Natal. Apesar de não ser a data correta, pois não se sabe ao certo em que dia o Senhor Jesus nasceu, até porque não há uma data específica registra­da na Bíblia, o dia 25 de dezembro, tradicionalmente, é considerado o dia do seu nasci­mento.

Por isso, é um dia comemorado e festejado por todos. Para muitos, Natal é um dia especial em que pessoas viajam para rever parentes e amigos. Para outros, Natal é promover festas, é uma oportunidade para se deixar extravasar os desejos da carne. Para uma criança, é uma data desejada e esperada com muita ansiedade para se ganhar presentes.

Talvez, para muitos, o Natal seja um momento do ano em que as famílias se reúnem para se alegrar e agradecer a Deus por mais um ano que se passou. Para os empresários e comerciantes, é um dos eventos festivos do ano que abre o maior espaço para vendas em todos os aspectos.

Na verdade, o Natal que a humanidade comemora tem pouco a ver com o nasci­mento de Jesus. Biblicamente, Ele nasceu um dia em Belém da Judeia. Seu nascimento foi singular, simples e humilde. Em Belém nasceu Jesus, a parte humana, a carne do Verbo, as vestimentas de carne e ossos com as quais o Verbo se cobriu para que pudésse­mos ver a sua glória, Jo 1: 1-3.

E para o cristão, o que é mesmo Natal? Festas, presentes, compras, viagens, encon­tros familiares, etc. O cristão deve ter em mente que Natal para ele tem um sentido profundamente espiritual, e não apenas um sentido humano. Vejamos, então, o que podemos aprender a respeito do Natal cristão, a partir do registro feito por Mateus sobre o nascimento de Jesus, em Mt 2: 1 - Natal é uma busca constante do verdadeiro Jesus. Os magos que vieram do Oriente perguntaram: onde está aquele que é nascido rei dos judeus? Sendo eles incumbidos pelo rei Herodes a respeito do menino Jesus, v. 8, parti­ram em busca do recém-nascido, Vv. 1 e 9.

Eles empreenderam uma longa viagem para encontrar-se com o desejado das nações. Natal é, portanto, exatamente isso: uma busca constante do verdadeiro Jesus. Hoje, muitos o buscam de três maneiras distintas:

a) Buscam o Jesus que não é verdadeiro, de maneira errada: os sacerdotes e os levitas que foram enviados pelos judeus perguntaram a João Batista: Quem és tu? Eles buscavam o Jesus verdadeiro, mas João Batista não o era, Jo 1: 19-20.

b) Buscam o Jesus verdadeiro de maneira errada: em Lucas 2: 48 e 49, seus pais o buscam em lugares em que Ele não estava presente. Buscavam o Jesus verdadeiro, mas não o encontraram onde fora procurado.

c) Buscam o Jesus verdadeiro de maneira verdadeira: os magos fizeram isso e o encontraram com a sua mãe, Mt 1: 11. Nossas irmãs, Maria Madalena, Joana e Maria foram surpreendidas quando os anjos lhes disseram: por que buscais entre os mortos quem está vivo?

Graças a Deus porque o Jesus a quem servimos é verdadeiro e está nos céus, à destra do Pai. Devemos buscá-lo de todo o nosso coração, Mt 7: 7, enquanto podemos encontrá-lo, Is 55: 6. Natal é uma adoração constante ao verdadeiro Jesus.

Os magos, guiados pela estrela que tinham visto no Oriente, chegaram à casa de Maria, mãe de Jesus, encontraram o menino, e, prostrando-se, o adoraram. Um dos propósitos dessa longa viagem era adorar a Jesus: viemos adorá-lo, v. 2.

A adoração verdadeira é um dos aspectos relevantes do Natal. Ou seja, não existe Natal sem o compromisso de adorar o Menino (Rei) Jesus. Portanto, Natal sem adora­ção ao Deus Trino e Uno não é Natal. Nesse sentido, todos os dias podem ser Natal, pois todo o dia podemos adorá-lo em Espírito e em verdade, Jo 4: 24.

Porém, não é bem assim que acontece em nossos dias. O mundo comemora o nasci­mento de Jesus com bebedeiras, festas, etc. Este é o tipo de Natal sem sentido, sem valor, sem espiritualidade e sem aceitação divina, porque não alegra o coração de Deus

O Natal cristão precisa ser uma constante adoração ao verdadeiro Jesus, que vive e reina para todo o sempre. E ir à igreja não por um hábito, ou por mero costume, ou para ver alguém, mas para adorá-lo com um coração preparado, SI 108: 1.

Por isso, todo culto, quando o adorador se comporta diante de Deus com adoração verdadeira, pode-se dizer que é dia de Natal, pois Jesus está sendo reverenciado como o Deus-Filho. Natal é abrir o coração e oferecer presentes a Jesus

Os magos, depois de buscarem o menino Jesus, encontrando-o, adoraram-no. Então, abrindo seus tesouros, apresentaram-lhe presentes, tais como: ouro, incenso e mirra, v. 11. Vejamos o que isto pode simbolizar para o cristão:

a) Ouro: metal precioso, amarelo e brilhante. Simboliza a realeza de Jesus, ou seja, sua dignidade de Rei. Ele nasceu como rei. Ele é o Rei da glória, Sl 24. Uns o conhecem como um simples homem que marcou a História. Nós o reconhecemos e adoramos como Rei dos reis e Senhor dos senhores.

b) Incenso: resina aromática que se queimava na antiga dispensação. Isto pode simbolizar o lado divino de Jesus. Nesse aspecto, os magos estavam reconhecendo Jesus como Filho de Deus. Quando o cristão aceita a divindade de Jesus, ele está abrin­do seus tesouros e dando presentes a Jesus.

c) Mirra: resina odorífera, medicinal, produzida pelo “balsamodendron”. Anali­sando o texto de forma abrangente, nesse caso, mirra poderá simbolizar sacrifício. Talvez seja o sacrifício que eles (os magos) empreenderam na longa jornada para ver a criança recém-nascida.

Um dos maiores presentes que podemos dar a Cristo é a nossa vida como sacrifício vivo, santo e agradável a Deus, que é o nosso culto racional, Rm 12:1 .Portanto, abra­mos nossos tesouros, nossos corações e apresentemos ao Senhor Jesus nossas dádivas. Ele merece. ENatal! Ele nasceu em nossas vidas, aleluia!

О. Тарсикій Залуцький, ЧСВВ

Стор. 04 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року - Число 12 Pg. 04 - Pracia, Prudentópolis, 01 а 31 de dezembro de 2019 - № 12

ДЛЯ СТАРШИХ І МОЛОДШИХ НА РОЗДУМУ

О. Тарсикій Залуцький, ЧСВВ

Як би виглядала поява Ісуса нині між нами?

Роздумуючи над справами ниншінього світу йхристиянства, приходить на думку, що би то Ісус нині робив, коли би взяв собі якийсь час, щоб прожити видимо тут на світі між нами. Без сумніву, був би добрим, вставлявся би за немічних і погорджених, повторяв би багато з того, що говорив колись і воно записане в Євангеліях, заохочував би бути вірними для Божих законів, жити в правді й правдою, і так далі. Багато-багато мав би тут праці й нагоди навчати. Але думаю, що також взявся би робити порядок тут на землі як це був зробив у храмі в Єрусалимі, коли порозкидав столи міняйлів, повиганяв бичем продавців і сказав очистити храм Божий, щоб він був домом молитви, а не продавців, розбишак. Сьогодні, на мою думку, мав би багато більше простору на те, щоб очистити Церкву, християнське життя і життя всіх людей. Якими очима дивився би на те як світ святкує його Різдво і що сказав би про те? Може й би прослизився, бо святкують не знати що. Не святкують його народження. На його місце продумали якогось дідуся, всякі світла, прикраси, а про нього майже цілком забули...

Коли би Ісус зволив прожити на землі у місяці грудні, то напевно взявся би робити порядок зі святкуванням його Різдва. Я уявляю собі Ісуса який розкидає багато річей, які наповнюють світ під час Різдва. Думаю, що він ходив би по містах і селах та нищив би всяких Палай Ноелів, які зайняли його місце в Різдві, може сказав би поховати багато різних прикрас по домах і по деревах між тими людьми, що в нього не вірять, а святкують Різдво отак бо світ святкує, але навіть не згадують що це за свято, навіть не навідуються до якогось храму, щоб подякувати Отцеві Небесному, що вислав на землю Євого Сина, щоб спасти світ. Може би зайшов там де святкують бенкетами і запитався би що вони святкують, пощо сходяться разом, іідать і п ’ють і веселяться, а навіть не згадують ім’я того кого треба би святкувати. Може зайшов би до домів родин і запитався дітей що то в них святкується і сказав би їм , що не тільки в дарунках треба святкувати його уродини, але й в молитві, у вдячності, в пригадуванні на його любов до людей через яку він зійшов на землю. Може би ходив від родини до родини й дивився би кого він бачив у церкві у навечіря або в сам день його Різдва. І скільки то людей може би виправдувалися, що не мали часу, були змучені, мали гостей і мусіли приготовляти обід для них. Приходить мені на думку, що на такі виправдання Він би просто сказав: “Не брешіть! Радше скажіть, що не вірите в мене, й не вірите, що я прийшов спасати світ!”

Це було би в часі Різдва. Але коли би Він рішив залишитися між людьми у видимий спосіб цілий рік, в неділі й свята, то напевно мав би багато роботи, щоб розкидати різні непотрібні справи які увійшли в життя християн, де може зробили більше важними справи людські, всякі людські приписи, звичаї, обряди, а призабули за його науку. Не знати чи похвалив би багато справ, якими живуть християни, церковні служителі. А може би багато- -багато річей, справ, звичаїв сказав би залишити й заступити їх його словами, які передає Євангелія.

Думаю, що його присутність не була би приємна для більшости християн. Ми судимо фарисеїв і всяких книжників, які не хотіли його прийняти й засудили на смерть. Але сумніваюся чи щось подібного не сталося би нині коли би Він прийшов бути між нами у видимий спосіб. Мабуть не ходив би пішки як колись, а їздив би якимсь автом, але не вимагав би собі якихось надзвичайних мерседесів чи ролсройсів. Він мабуть далі був би убогий, але заходив би до багатих і з ними приставав бо Він добре знає, що на цьому світі всі не можуть бути однакові й бідні. Він знає, що мусять бути багаті, щоб продукувати й старатися про всякі потрібні речі для бідних. І він шанував би їх, їхнє багатство, без сумніву, приймав би від них матеріяльні речі для вжитку на добрі діла, для своєї місії. Одне слово, Ісус, коли би у видимий спосіб був тут між нами якийсь час, то хто зна чи не зробили би з ним те, що зробили фарисеї колись, бо Він не боявся би ані урядовців які йдуть проти Божих законів, не страхався би всяких політиків які може би прийшли до нього просити підтримки на їхні брехні й крадіж!. Він був би тим чим був тоді коли тут жив. Був би Богом правди, Богом добра, любови, був би Богом й не дався би підкупити ніякими земськими обіцянками як не дався тоді коли в пустиш диявол його намовляв на що він ніколи би не згодився.

РОЗДУМУВАННЯ НА РІЗНІ ТЕМИ ЖИТТЯО. Блевтерій Дмитрів, ЧСВВ

В РІЗДВІ, ІСУС ПРИНОСИТЬ МИР БОЖИЙ У ЛЮДСЬКІ ДУШІ!

Коли Ісус Христос народився, небо відкрилося, Ангели привітали мешканців землі великим подарунком з неба - Святим Миром. «Слава на висотах Боїу, а на землі мир людям доброї волі».

Мир Божий у душі людини це найбільша радість, скарб і насолода для душі, що захоплює і допомагає переживати тісну з луку з Богом. Тільки в Бозі можна знайти повноту миру й душевного заспокоєння. Мир - це Божий дар для душі, коли вона перебуває в ласці Божій. Тільки ті душі втішаються Божим миром, котрі перебувають злучені з Богом. Ісус, коли перебуває в душі через віру йПресвяту Євхаристію, заспокоює і осуває всі лиха, щоб не зводили душі до різних упадків. Навіть тоді, коли душа кається і сповідається, Ісус повергається і дальше замешкує в душі й дає свою підтримку для неї.

Мир Божий буде у нас, коли ми згідні з Богом в усім, чого Він від нас бажає. Мир Божий походить від нашого розуму, серця, і від усіх добрих діл задля того, що живемо в злуці з Богом.

По своїм воскресінні Ісус Христос, щоб заспокоїти Апостолів з ’явився і привітав їх даром «Мир Вам»!. Миром привітав, щоб заспокоїти їхні серця і заразом переконати й подолати їхнє невірство та скріпити сумніви, доказуючи своїми ранами, що це справді він воскрес:Доторкніться мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю (Лук. 2439). Усіх по такім об’явленні і мирним привітанням захопила велика радість і привернення віри в Ісуса Христа Воскреслого.

Коли сьогодні, по стільки соток років, люди по різних місцях світу шукають миру, щоб заспокоїти свої душі а його не знаходять, Ісус являється як учитель миру, на сторінках Євангелій вказує людям, щоб шукали миру в його ранах. “Я є мир, і мій мир можу вам дати й вилікувати ваші недоліки".

Людина, коли утішається миром це завдяки того, що вона провадить своє життя в безпереривніж злуці з Богом. Щоб могти здобути мир, потрібно мати сильну віру й любов в Бозі й сприймати всі щоденні хрести, які нас стрічають. Віра нам вказує, що правдивий душевний спокій існує у злуці з Богом. Усім нам відомо, що наше життя не є вічним помешканням тут на землі. Тому Ісус Христос зганьбив Апостола Тому за його невірство. Блаженні ті, що не бачать а вірують.

Тайна Сповіді - це джерело миру й поєднання з Богом. Грішник, по сповіді одержує і відзискує душевний мир та заспокоєння совісти. Одного разу один офіцер війська, що роками не сповідався, переїзджаючи попри церкву вступив з цікавості, а в тім часі священик мав проповідь про сповідь, яка сильно поділала на його совість і він рішив висповідатися бо довгими роками не сповідався. По сповіді відчув такий душевний мир і спокій совісті, що вийшов з церкви плачучи з радості кажучи, що

E X P E D I E N T E“ P R A C I A ”

Jornal Ucraíno-Católico Publicado no Brasil

Registro no ШРІ - № 2.509.881

Український Католицький Місячник у Бразилії

Передплата на 2020 Рік: R$ 60,00 Інші Kpai’:U$ 65.00 Амер. Доларів

Depósitos:Banco CAIXA ECONÔMICA

(ou Casas Lotéiicas)Ag. 0401 Op. 003 conta 2421-4

Em nome da Gráfica Prudentópolis

Direção e Administração:Rua Cândido de Abreu, 1579

Centro - Caixa Postal 02 CEP: 84400-000 Prudentópolis - PR

Telefone e whatsapp:(42) 3446 1396

E-mail:graflcaprudentopolis@gmail.comwww.graficapnidentopofis.com.br

Proprietário:Grafica Prudentópolis Ltda.

CNPJ 09.583.969/0001-07

Redator Chefe:Pe. Tarcísio Zaluski, OSBM

Corretores Ortográficos:Pe. Atanásio Kupicki, OSBM Pe. Deonizio Bobalo, OSBM

Стор. 05 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року - Число 12 Pg. 05 - Ргасіа, Prudentópolis,01 а 31 de dezembro de 2019 - № 12

навіть його цар котрому служить понад тридцять років, не втішається таким щастям як він.

Справді ми християни маємо те джерело миру й щасливості в нашій церкві, бо Ісус нам залишив Тайну Покаяння. Кожний раз, в сповіді, відзискуємо душевний мир і спокій совісті, коли почуємо, що священик нам простив в імені Божому наші провини й гріхи. Мир совісти підсилює і відновляє ласку Божу, додаючи відваги навіть і на смерть.

Мир Божий буде збережений в нас не тоді, коли сповняємо те, що нам хочеться і подобається, але коли робимо те, що Ісус Христос від нас вимагає.

Мир Божий приходить до душі від заховання Заповідей Божих, і від усіх добрих діл. Коли сьогодні бракує миру по різних державах, це тому, що не зберігається Божих Заповідей, і не практикується жодної релігії. Скільки є таких Августинів, що тиняються по світі без миру й другим спричиняють неспокій. Бракує миру по родинах, які осунули, через брак віри, релігію і молитву й не зберігають Божих Заповідей, а живуть тільки світським духом і самовільно.

Тільки Бог, який живе в нашій душі і в нашому серці, є нашим миром (Еф. 2, 14).

Ісус Христос прийшов на світ, як світло, щоб просвітити людей і врятувати від темряви гріха й вічного засуду й для усіх показати дорогу до вічного життя.

Тому, Ісус Христос, для кожного християнина, є життям, бо сам сказав:“Я прийшов щоб мали життя, і надто мали“. Життя яке попадає у темряву, воно завмирає, бо без світла нема життя.

Життя у Христі вимагає особистого зречення зі усіх злих нахилів, пристрастей, звичок і недозволених приємностей. Не один воліє жиги славільно, щоб Христові вимоги не були для нього тягарем і не вимагали позбутися злих привичок, щоб ходити до церкви, сповідатися, бо “страчу мою свободу й свавільне життя”...

Коли якесь місто чи село потерпить від землетрусу, мешканці тратять свої доми й залишаються серед руїн. Щось подібного діється серед християн, коли недобра мораль знищить їхні совісті й осунить усі християнські середники на дорозі до вічного спасіння. Тоді залишається велика духовна руїна для усіх тих, що попали у такий стан життя.

Не одному з тих закамянілих християн, що прогнали, і не числяться з Ісусом Христом, прийдеться померти у своїх гріхах. Продовж життя маємо добитися до другого берега. Озеро представляє світ, який своїми вітрами творить бурі душевні й тілесні під час туземного життя.

Дитинне життя є миле, втішне, спокійне й повне ДИТЯЧИХ СНІВ, ВСІ ЗОВНІ ПІНІ

речі її заманюють, потішають, як також засмучують. Дитина в своїх перших літах почувається дуже щасливою, неначе живе в малому земському раю, бо все для неї являється гарне, миле, нове і зацікавлює її день денно і помагає в набуванні знання, як також ціле окруження має на неї великий вплив.

Дитина своєю невинністю і простотою усіх до себе притягає, це неначе ангел в людському тілі. Пристрасті чи інші злі схильності в неї знаходяться сплячі. Її життєва плавба починається мирна й спокійна, і триває короткий час поки не прийде молодість.

Після такого мирного й милого життя дитинства наступає другий етап життя молодості, що зветься стан бурхливості, де все у скорому часі розвивається так нутрішньо, як і зовнішньо пробуджуючи непогамовані пристрасті, які ведуть до упадків.

У часі молодості озеро життя не є спокійне, але бурхливе, подібно як сталося Апостолам на Генезаретському Озері. У тій етапі життя світ сильно впливає на молодість, затуманює своїми розкошами, спроваджує до різного роду наркотиків, сексуалізму, убивств, насильства, абортів й через ті різні зведення затоплює молодь у світових багнах.

У часі розвидку, молодь найбільше тратить почуття совісти й відповідальності сама за себе, бо недозрілий життєвий стан легко зводить з доброї дороги. Та молодеча бурхливість легко стає причиною до бунту проти будь яких властей. Та бурхливість озера не одне човно життя затоплює в світових розкошах.

Бурхливий час молодості є тимчасовий, все ж таки світовий дух не одних осіб спантеличує своїм впливом на ціле життя.

Молодість звичайно бунтується не сприймає радо будь яких законів і наставлень вищих властей, чи то державних чи то церковних, а навіть власних батьків. Візьмім за приклад Тайну подружжя з якою молодь мало числиться. Зійдуться між собою, і воліють жити без шлюбу. Це саме діється дуже яскраво в сьогоднішніх часах серед одружених, які легко розривають шлюбні вузла першого подружжя і засновують інше.

Коли раз хтось переступить якийсь закон, переступатиме з часом і інші, бо такі переступи позволяють зацитькувати совість, щоб не докоряла за промахи. Звичайно така придушена совість не відчуває зла переступу і не думає покинути недобру дорогу й увійти на Божу дорогу вічного спасіння.

Та життєва бурхливість за часів молодості залишає глибокі наслідки на майбутнє життя тих осіб, котрі зійшли з доброї дороги. Світові розкоші, так сильно приглушують і нівечать людську особу, що вона затупіє на ціле життя у своїх немочах чи гріхах.

По такій душевній завірюсі багатьох стають безвірками, і своїм дітям не дають жодного релігійного виховання, бо живуть чисто диким життям, неначе безнадійні на Боже милосердя. Чим світ заплатить для тих бідних людей, що так з легка далися звестися світовими розкошами, бо віддали свою свободу за жменьку світових обіцянок.

Бог дав нам очі, щоб могти все бачити й подивляти велич і красу природного світу, як також наші очі зводяться в гору до неба, щоб за життя могти добачували, що їх чекає вічність. У книзі Приповідок читаємо: «Щоб не довелось віддати іншим твою славу, а твоїх літ людям немилосердим» (Преп.5,9). Розуміється, щоб не пішло ціле наше життя на марність!.

Людська суєта надто дбає про зовнішню красу тіла, нераз особи змінюють вигляд, який їм не подобається, роблять пластичні операції, щоб відмолодіти, накладають на тіло татуювання, і навішують різні перстені й носять власно наложені окови на тілі. Все те представляє світову порожнечу духа.

Irmã Dulce: О poder nas mãosUma nova biografia da baiana que é primeira santa brasileira revela uma mulher

que circulou entre políticos arrecadando dinheiro para os pobres

Por Adriana Dias Lopes

INTIMIDADE - Influência: ACM ajudou a ampliar o

hospital da freira baiana (Gilber­to Lima/Estadão Conteúdo)

No dia 13 de outubro, a baiana Maria Rita de Souza Brito Lopes Pontes, a Irmã Dulce (1914-1992), tomou-se a primei­ra santa brasileira, em cerimônia no Vaticano. Ela teve reconheci­dos dois milagres — teria estan­cado uma violenta hemorragia de uma dona de casa sergipana e curado instantaneamente a cegueira de um homem de 50 anos. Em vida, ganhou notorie­dade por seu jeito doce e pela vocação de acolher mendigos e doentes e visitar presos nas cadeias. Mas a vida de beneme- rência da freira de 1,48 metro de altura e saúde frágil (no fim da vida pesava 30 quilos) foi ancorada numa postura que, muitas vezes, se opunha à aparente fraqueza. E o que revela o jornalista Graciliano Rocha no livro Irmã Dulce, a Santa dos Pobres.

Nos anos 1960, a religiosa andava por Salvador para recolher crianças desabrigadas. As abordagens beiravam o rapto. A aproximação ocorria quando estavam dormindo. Algumas reagiam assustadas, agressivas. Irmã Dulce explicava, então, que apenas não queria vê-las ao relento, na madrugada, e por isso agira com vigor.

ІПМД55И * * "DULCE,

wtH-' іші f t u f i l 1W ' F

B i K i r t i i í i l t i f U i j h l i V W V U

р ґ м ч * u r t j '- 4 n d

IRMÃ DULCE, A SANTA DOS POBRES de Graciliano Rocha; Planeta; 296 páginas; 49,90 reais

Ela se sentia empoderada, para usar uma expressão contemporânea, porque circula­va entre os políticos. Para recolher dinheiro destinado à construção do Hospital Santo Antônio, na capital da Bahia, aproximou-^se do todo-poderoso Antônio Carlos Maga­lhães, governador do estado. Em 1979, ACM mudou a agenda do então presidente da República, João Baptista Figueiredo, durante visita à Bahia, para incluir uma passada no hospital comandado por Irmã Dulce. Ao chegar à instituição, a freira o pegou pelo braço. Figueiredo viu doentes amontoados em macas pelos corredores, em colchões no chão — inclusive ocupando o espaço do necrotério. Três anos depois, o número de leitos aumen­tou 70% em relação à década anterior. Do presidente José Samey, recebeu o número do telefone que tocava diretamente em sua mesa no gabinete do Palácio do Planalto. Ela ligava, portanto, sem passar por secretárias e assessores. O canal de comunicação foi usado pelo menos em três oportunidades, para passar o chapéu para suas obras sociais. “Irmã Dulce nunca subiu num palanque”, diz Rocha, autor da biografia. “Quando lhe perguntavam qual era seu partido, ela dizia: o partido dos pobres.” E assim foi, religiosa­mente, sem ideologias.

Publicado em VEJA de 4 de setembro de 2019, edição n° 2650

Стор. 06 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року - Число 12 Pg. 06 - Ргасіа, Prudentópolis,01 а 31 de dezembro de 2019 - № 12

боіііпа da Embaixada da Ucrania no Brasil

Embaixador Rostyslav Tronenko e---------- —

REFORMA DO MERCADO DE TERRA NA UCRÂNIA ABRE NOVAS OPORTUNIDADES PARA CIDADÃOS

E INVESTIDORES

No dia 12 de novembro, a Verkhovna Rada (Parlamento) da Ucrânia apro­vou, na primeira leitura, o projeto da lei "Emendas a alguns atos legislativos da Ucrânia sobre a circulação de terras agrícolas". O documento foi apoiado por 240 deputados. O projeto da lei visa abrir o mercado de terras agrícolas, garantir os direitos constitucionais dos cidadãos da Ucrânia de dispor livre­mente de suas propriedades, criar condições transparentes para aquisição de terras agrícolas por cidadãos e pessoas jurídicas da Ucrânia.

Desde a aprovação do Código da Terra da Ucrânia em 2001, que consa­grou garantias de propriedade da terra, a proibição (moratória) de alienação de certos tipos de terras agrícolas estava em vigor na Ucrânia. Previa-se que este seria um ato temporário, que permitiría preparar a base legislativa apro­priada para a formação de um mercado fundiário de pleno direito. Desde então, a Verkhovna Rada anualmente renovava a moratória de venda de terra, que foi estendida pela última vez em 2018 e está em vigor até o final deste ano.

A reforma agrária é um dos principais objetivos do novo governo ucrania- no. O Presidente e o Governo a declarou diretamente ao povo da Ucrânia e aos parceiros internacionais.

Eis aqui as principais novidades do projeto da lei, aprovado em 12 de novembro na primeira leitura:

V abolição, a partir de 01/10/2020, da proibição de alienação de terras agrícolas de todas as formas de propriedade;

V identificação de entidades que podem adquirir a propriedade de terras agrícolas (cidadãos da Ucrânia, comunidades territoriais, estado, pessoas jurídicas da Ucrânia, cidadãos estrangeiros e apátridas no caso de herança e com obrigação de alienar a terra durante um ano);

V até 1 de janeiro de 2024 será proibida aquisição da propriedade de terras agrícolas para as pessoas jurídicas cujo beneficiário (controlador) seja estrangeiro, apátrida, pessoa jurídica criada de acordo com outra legislação que não é da Ucrânia, estados estrangeiros;

V fixação de um preço inicial mínimo para venda de lotes de propriedade estatal e comunitário em leilões de terras em um nível não inferior à avaliação monetária regulamentar;

V estabelecimento de restrições sobre a área total de terras agrícolas, que podem ser de propriedade de cidadão e de pessoa jurídica, e das pessoas relacionadas com eles (não mais de 35% das terras agrícolas da comunidade territorial unida, 15% das terras agrícolas da região, 0,5% das terras agrícolas do país);

V as ferramentas jurídicas de sanções da Ucrânia são complementadas por um novo tipo de sanções - "proibição de aquisição da propriedade da terra".

A reforma do mercado de terra foi uma promessa não cumprida para todos os governos e parlamentos ucranianos desde 1991. Sem mercado de terra e direitos dos proprietários de dispor de suas propriedades ao máximo, dificilmente se podería considerar a Ucrânia uma economia de mercado de pleno direito.

Colocando em marcha a tão esperada reforma agrária, as autoridades ucranianas provaram novamente seu compromisso com ambiciosa agenda de modernização e demonstraram que não estão inclinadas ao populismo.

Este documento histórico vira a página da "escravidão econômica" para milhões de ucranianos, que não tem possibilidade de comprar ou vender terras agrícolas. Num futuro próximo, eles poderão fazer isso por um preço justo.

Esperamos que o lançamento do mercado de terra melhore o clima de negócios na Ucrânia e sua atratividade para investimentos estrangeiros.

O mercado fundiário será baseado no Estado de Direito e nos princípios de sustentabilidade, transparência, justiça e inclusão.

O projeto da lei será melhorado para a votação na segunda leitura, especi­ficamente para garantir os direitos dos pequenos agricultores e evitar a concentração excessiva de terras.

A decisão final sobre o direito de propriedade da terra para estrangeiros será adotada com a devida consideração de todo o escopo de reflexões na sociedade e na comunidade de especialistas, dada a sensibilidade da questão.

CANTINHO DA REPRESENTAÇÃO CENTRAL UCRANIANO-BRASILEIRA

ESSES INCRÍVEIS UCRANIANOS DE CORAÇÃO!

O trabalho de preservação de criação da cultura ucraniana no Brasil faz-se com a dedicação de centenas de descendentes de ucranianos. Vai além do esforço. Faz-se com sacrifício e abnegação. Há pessoas que fazem dessa ativi­dade a sua razão de existir.

Com quase 130 anos no Brasil, a comunidade ucraniana soube manter o que é de sua identidade e relacionar-se com os demais grupos étnicos, man­tendo-se aberta para que pessoas de outros grupos participem de suas ativi­dades. Muitos se aproximaram das atividades da comunidade ucraniana pelos laços do casamento e outros por encontrar riqueza na cultura ucrania­na. E muitos se destacaram nas atividades de preservação e manutenção da cultura ucraniana no Brasil.

Na mais antiga organização ucraniana no Brasil a - Sociedade Ucraniana do Brasil - a portuguesa Antonia Ricardina Gomes, Antonia Sessak com o nome de casada, se destaca. Foi presidente da Organização Feminina daquela sociedade ucraniana entre os anos 2010 e 2016. Durante 20 anos junto à Representação Central Ucraniano Brasileira e o Consulado da Ucrânia do Paraná se ocupou de todas as recepções oficiais. Cada detalhe nos convites, no protocolo, na escolha do local, nos salgadinhos e bebidas a serem servidos tinham o seu olhar atento.

No Clube Poltava em Curitiba, Carlos Valdir Henzel, com diversas origens étnicas, menos a ucraniana, é dançarino destacado no grupo folclórico e foi presidente da organização entre os anos 2010 a 2013 e no ano de 2015. Marta Basílio, Marta Sedyr por casamento, se ocupou no Grupo Folclórico Ucraniano Poltava de um dos elementos que é sagrado no grupo folclórico: o guarda roupa. Ao lado da coreografia, os trajes típicos ucranianos são a alma do grupo folclórico. Isabela Mantoan, de origem italiana, é coreógrafa no grupo.

Em São Paulo, destacam-se na atividades culturais, os não descendentes Luis Antonio Guerra (in memoriam) e Douglas Anderson Martinuci, Sidnei Pilon e Marli Rodrigues Zajac. Em União da Vitória o mineiro Tadeu Gonçalves Ribeiro, de origem judaica, há 30 anos vem colaborando com o Grupo Folcló­rico Ucraniano Kalena na coreografia. Aplicou técnicas de dança ao folclore e foi recentemente o responsável pelas oficinas de dança no projeto "Slava Ukraini" de valorização da cultura ucraniana no Sul do Paraná.

Na Universidade Central do Centro Oeste do Paraná - UNICENTRO em Irati há um Centro de Estudos Eslavos e são vários os professores de origem não ucraniana que se destacam em atividades de pesquisa sobre a cultura ucra­niana. Para realizar os contatos com a Ucrânia é o professor Clodogil Fabiano que é o escalado. Foi dançarino em grupo folclórico ucraniano e domina a língua ucraniana mais do que a maioria dos descendentes.

O escoteiro Oscar Palmquist desenvolveu uma das mais belas campanhas de solidariedade com as crianças ucranianas, vítimas da agressão russa no leste da Ucrânia, mobilizando os escoteiros e a sociedade brasileira para a manutenção das crianças deslocadas da região da guerra na escola.

O ex-Deputado Ângelo Vanhoni, de origem italiana, durante o seu man­dato em Brasília, desenvolveu várias atividades em prol da comunidade ucra­niana. A pedido da Representação Central Ucraniano Brasileira fez tramitar e aprovar a Lei 12.209 de 19 de janeiro de 2010 que estabeleceu o dia 24 de agosto como o dia nacional da comunidade ucraniana no Brasil; como Presi­dente da Comissão de Cultura da Câmara dos Deputados aprovou nessa comissão o evento Holodomor como genocídio contra o povo ucraniano e foi o apoiador determinante no restauro da igreja São Miguel Arcanjo na Serra do Tigre em Mallet.

Agora na última semana no XXVI Festival Nacional de Danças Ucranianas encontraram-se mais de 700 jovens pertencentes a 20 grupos folclóricos ucra­nianos. Entre eles o Grupo Folclórico Ucraniano Helena Kolody do Município de Santa Terezinha do Estado de Santa Catariana. O Grupo passou a ter apoio oficial da Prefeitura do Município para o desenvolvimento de suas atividades. Mais, a prefeita Valquíria Schwarz, de origem alemã, acompanhou o grupo no Festival. Ela veio não só como a mandatária do município, ela veio e se apre­sentou como uma das dançarinas do Grupo Folclórico Helena Kolody.

São múltiplos os exemplos de não descendentes de ucranianos que se dedicam e colaboram com a manutenção e preservação da cultura ucraniana no Brasil. Esses são alguns deles. Envie para o e-mail da Representação Central Ucraniano Brasileira: rcucranianobrasileira@gmail.com o relato dos casos que você tem conhecimento. Pois assim em 2021, quando comemoraremos os 130 da imigração ucraniana para o Brasil, poderemos fazer um reconheci­mento formal e um agradecimento especial a todos aqueles que não sendo ucranianos étnicos são incríveis ucranianos de coração!

VITORIO SOROTIUK Presidente da Representação Central Ucraniano Brasileira.

E-mail: rcucranianobrasileira@gmail.com Whastapp: +55 41 999815402

Стор. 07 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року - Число 12 Pg. 07 - Ргасіа, Prudentópolis,01 а 31 de dezembro de 2019 - № 12

Щ ля бабусі, мами і дівчиниPor Julia Regina Bordun Bertoldi e Eugênia Osatchuk

Чарівне Тісто (Tcharivné Tisto)

Massa Encantadora

Nesse mês, o nosso tema é ТІСТО (Tisto) - massa, na Cozinha Ucraniana, cujo ingrediente essencial é о “Борошно" (Borochnó) - Fari­nha, oriunda de diferentes grãos e utilizada para massas não fermenta­das e fermentadas. A partir das farinhas de trigo, centeio, trigo mourisco, milho podem ser preparados inúmeros pratos cozidos, fritos ou assados. Apresentamos, aqui, algumas massas não fermentadas e cozidas.

O preparo de todas elas são carregados de amor, dedicação, arte e carinho dos que se envolvem na atividade. Isso pode ser comprovado na bela aparência dos pratos e na degustação dos alimentos.

Os clássicos das massas não fermentadas são os tão apreciados e amados por todos “Вареники" (Varéneke). Muitos estudos foram realiza­dos a respeito do protótipo original desse prato tão querido para os ucra- nianos. Deixemos que os pesquisadores discutam. O que realmente importa é que os “Varéneke” tornaram-se o verdadeiro símbolo da Culi­nária Ucraniana.

Em homenagem aos “Varéneke” há monumentos, em Toronto, no Canadá, e em Черкаси (Tcherkase) na Ucrânia. Para acessar digite no Google: Памятник Варенику (Pamiatnek vareneku), todo esse encanto e amor tornam os nossos “Varénekes” muito valorizados e apreciados por todos.

Preparadas também com massa não fermentada, ocupam lugar de destaque, de modo especial na Ucrânia, as “Галушки" (Haluchke). Há inúmeras variantes desse prato, podem ser salgadas ou doces, sem recheio ou recheadas, servidas como entrada, prato principal ou sobre­mesa, sempre frescas e quentes, assim como os “Varéneke”.

0 recheio das “Haluchke” pode ser o que estiver disponível: requei­jão, queijo ralado, batata, cogumelos, repolho, carne, feijão cozido, cereja, “MAK”- semente de papoula, maçã, frutas secas, sempre acres­centados à massa que é picotada com as mãos, fazendo pequenos beliscados ou cortada com faca como nhoques. Na cidade de Poltava (Ucrânia), também há um monumento em homenagem às “Haluchke”.

Confira as três receitas de massa de Varéneke e uma de Haluchke:1) Massa tradicional para Varéneke salgados ou doces

Ingredientes:2 copos de farinha de trigo peneirada;1 ovo;14 copo de leite ou água gelados (a massa não resseca e cola

melhor);1 colher (chá) de sal.

Modo de preparar:Bater o ovo, juntar o sal, o leite ou água, a farinha e amassar. A

massa não deve ficar dura.

2) Massa de farinha de Гречка (Hretchka) - trigo mourisco

Ingredientes:Para obter a farinha bater as sementes de Hretchka no liquidificador,

em alta velocidade, e peneirar. Bater novamente o que sobrar na peneira e voltar a peneirar.

2 copos de farinha de Hretchka;Pouco mais de 14 copo de água ou leite fervente;1 colher (chá) de as;1 gema.

Modo de preparar:Junte à farinha, o sal, o ovo batido e misture bem. Com uma colher

de pau vai misturando e colocando devagar o leite ou a água fervente. Bata bem , deixe esfriar, junte a gema e amasse. Use a massa para fazer Varéneke salgados ou doces.

3) Massa pré-cozida1 litro de leite;14 colher (sopa) de sal;Farinha de trigo peneirada;3 gemas;1 colher (sopa) de açúcar.

Modo de preparar:Ferva o leite e o sal em uma panela grande. Tome em torno de 700g

de farinha de trigo e vai colocando no leite sem parar de bater, de prefe­rência com colher de pau. Observe o ponto ( a massa deve ficar como para coxinha, não deve ficar dura). Às vezes sobra uma porção de farinha se ela estiver sem umidade. Deixe ferver sem deixar de misturar. Enfarinhe uma superfície e despeje a massa. Deixe esfriar até 35 - 40°. Bata as gemas com o açúcar, junte à massa e amasse bem até incorpo­rar. Abra com o rolo e faça os Varéneke salgados ou doces.

Українські Галушки (Ukrainski Haluchkê)Massa básica, sem recheio

Ingredientes:2 14 copos de farinha de trigo peneirada; 2 ovos;14 copo ou menos de água;2 colheres de manteiga derretida;1 pitada de sal.

Modo de preparar:À farinha peneirada, junte os ovos, a manteiga, o sal e a água (deixe

uma porção no copo, caso a massa fique dura junte o restante)Amasse e sove bem até a massa ficar lisa e macia. Deixe descansar

por 30 minutos. Caso queira acrescentar os recheios, esse é o momen­to. Abra com o rolo, espessura de 1 a 1,5 cm. Corte tiras, depois corte as tiras em pedacinhos pequenos. Pode fazer rolinhos como para nhoque. Cozinhe em água salgada e com óleo por 10 minutos ou até subirem. Escorra e sirva com bacon frito, nata, manteiga, cogumelos, cebola frita ou molho de carne. Смачного. Bom apetite.

Eugênia Osatchuk

Стор. 08 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року - Число 12 Pg. 08 - Ргасіа, Prudentópolis,01 а 31 de dezembro de 2019 - № 12

também agrada a adultos!Natal se tomou a festa do Papai Noel. E o Menino Jesus onde ficou?Não era dele a festa?Será que o “Bom Velhinho” - hõ-hõ-hõ, na sua pachorra vai conseguindo o

que o Herodes não conseguiu com sua ira - eliminar o menino da cena? Presé­pio? Em seu lugar, uma arvore enfeitada de desenhos coloridos; duendes e bmxas, em lugar do menininho de braços estendidos; bichinhos da Disney em lugar dos pastores de Belém e suas ovelhas; e uma infinidade de pacotes de doces em vez de ouro, incenso e mirra, oferecidos pelos reis magos ao menino Jesus!

Pois é... Quase tudo como no começo! Quando Maria estava para dar á luz, José, muito aflito, batia de porta em porta e procurava um lugar em Belém para que o filho de Deus pudesse nascer entre os homens. São Lucas informa apenas: “não havia lugar para eles” . Por isso, Jesus veio ao mundo num abrigo para animais, fora da cidade. Na cidade não havia lugar para ele. E, no entanto, conti­nua atual anuncio dos anjos aos pastores nos campos gelados de Belém: ”não tenhais medo! Eis que vos anuncio uma boa notícia, e será boa também para todo o povo! Hoje nasceu para vós um Salvador, que é o Cristo, Senhor”! Mais atual do que nunca.

Card. Odilo P. Scherer Arcebispo de São Paulo

Pe. Tarcísio Zaluski, OSBM

Natal tornou-se Festa do Papai Noel. E o menino Jesus?

ґЦпшрмкшЧа amiga рхРш 'leflétk

No Natal, os cristãos comemoram o nascimento de Jesus Cristo. Aconteceu há cerca de 2 mil anos, quando ainda não se fazia registro de nascimento, com lugar, dia e hora; isto é bastante recente. Mas quem duvidaria que Jesus nasceu e existiu? Vinte séculos de testemunhos interruptos mantiveram viva sua memó­ria, apesar das tentativas de apagar sua lembrança da história.

Perseguições aos seus seguidores, regimes totalitários ou simplesmente movimentos culturais já se propuseram eliminar, depurar ou passar para a poste­ridade de maneira distorcida o legado de Jesus Cristo para a humanidade. Não conseguiram.

Isso já começou logo que Jesus nasceu. Conta-nos o evangelista São Mateus que o rei Herodes, encarregado romano de governar a Judéia, ao saber que em Belém havia nascido um menino, procurado e admirado por gente de toda parte, ficou assustado e quis saber mais sobre o pequeno: era Jesus, filho de Maria, casada com José, o carpinteiro de Nazaré. Sábios e interpretes das Escrituras Sagradas afirmavam ao rei que as profecias sobre o ressurgimento do Reino de Davi apontavam para Belém e o futuro rei podería ser esse mesmo, o pequeno que acabara de nascer.

Herodes, enciumado e furioso, tentou eliminá-lo já no berço, mas não conseguiu; o bom José tomou o menino e sua mãe e fugiu com eles para o Egito. Enquanto isso, Herodes espalhava terror e luto em Belém e arredores, com a ordem para que todos os meninos abaixo de 2 anos de idade fossem mortos (cf MT 2).

Nos primeiros tempos do Cristianismo, os cristãos comemoravam mais a Páscoa do que o Natal; o anúncio do evangelho estava centrado, sobretudo no significado dos padecimentos, da morte e ressurreição de Jesus, no inicio da pregação dos apóstolos e no surgimento prodigioso da Igreja. Aos poucos, porem, também foi incluída a reflexão sobre a origem de Jesus, seu nascimento e infância, que a Igreja comemora no Natal ( Mt 1-2; lcl-2).

Teólogos e pregadores dos séculos seguintes elaboraram reflexões de extra­ordinária beleza e profundidades sobre esta primeira etapa da vida de Jesus, partindo da fé dos cristãos: nesse menino, o próprio Deus veio ao encontro da humanidade e assumiu nossa condição frágil e precária, para redimi -la e dar-lhe sentido e perspectiva de futuro. A liturgia dessas jóias, que o pensamento teoló­gico lapidou naquela época: “ó Deus, nesta noite santa, o céu e a terra trocam seus dons... No momento em que vosso filho assume a nossa fraqueza, a nature­za humana recebe uma incomparável dignidade!”

São Nicolau, um bispo do 4o século nascido em Mira, na atual Turquia, e cujo sarcófago está conservado na catedral de Bari, no sul da Itália, compreen­deu isso muito bem: na festa do Natal, saia pelas ruas distribuindo presentes aos pobres, sobretudo ás crianças. Queria assim, compartilhar a festa e a alegria com todos por que o Natal de Jesus era um imenso presente de Deus para a humanida­de inteira! Talvez nasceu ai a tradição dos presentes de Natal e da festa conta- giante, que também hoje se faz.

Os tempos modernos deram-se conta de que o Natal tinha um apelo comer­cial muito bom e vendia bem! Natal virou coisa para comprar! E para promover o melhor consumo, foi criado um garoto propaganda, chamado Papai Noel, o “bom velhinho” , e de barbas brancas botas roupão vermelho e gorro de lã... Alguma coisa nele ainda lembra o bispo São Nicolau, de outros tempos, que distribuía presentes de verdades! Papai Noel saiu de fantasia, talvez de trenó puxado por renas imaginárias, lá dos espaços nórdicos, onde faz frio nesta época do ano. Mas deu-se muito bem nos trópicos também... Que importa um pouco de suor debaixo das pesadas roupas invemais? Doce fantasia, que encanta e

Não mais o estábulo simples, mas nosso próprio espírito, em cujo íntimo o Senhor deseja fazer mais luz...

Santas alegrias nos procuram a alma, em todos os campos do idealismo evangélico.

Natural o tom festivo das nossas manifestações de confiança renovada, entretanto, não podemos olvidar o trabalho renovador a que o Natal nos convida, cada ano, não obstante o pessimismo cristalizado de muitos companheiros, que desistiram temporariamente da comunhão fraternal.

E o ensejo de novas relações, acordando raciocínios enregelados com as notas harmoniosas do amor que o Mestre nos legou.

E a oportunidade de curar as nossas próprias fraquezas retificando atitudes menos felizes, ou de esquecer as faltas alheias para conosco, restabelecendo os elos da harmonia quebrada entre nós e os demais, em obediência à lição da desculpa espontânea, quantas vezes se fizerem necessárias.

É o passo definitivo para a descoberta de novas sementeiras de serviço edificante, através da visita aos irmãos mais sofredores do que nós mesmos e da aproximação com aqueles que se mostram inclinados à cooperação no progres­so, a fim de praticarmos, mais intensivamente, o princípio do "amemo-nos uns aos outros".

- Conforme a nossa atitude espiritual ante o Natal, assim aparece o Ano Novo à nossa vida.

- O aniversário de Jesus precede o natalício do Tempo.- Com o Mestre, recebemos o Dia do Amor e da Concórdia.- Com o tempo, encontramos o Dia da Fraternidade Universal.- O primeiro renova a alegria.- O segundo reforma a responsabilidade.Comecemos oferecendo a Ele cinco minutos de pensamento e atividade e, a

breve espaço, nosso espírito se achará convertido em altar vivo de sua infinita boa vontade para com as criaturas, nas bases da Sabedoria e do Amor.

Não nos esqueçamos.Se Jesus não nascer e crescer, na manjedoura de nossa alma, em vão os

Anos Novos se abrirão iluminados para nós.

(Do livro Fonte de Paz, Francisco Cândido Xavier)

Natal de Jesus

A Sabedoria da Vida situou o Natal de Jesus frente do Ano Novo, na memó­ria da Humanidade, como que renovando as oportunidades do amor fraterno, diante dos nossos compromissos com o Tempo.

Projetam-se anualmente, sobre a Terra os mesmos raios excelsos da Estrela de Belém, clareando a estrada dos corações na esteira dos dias incessantes, convocando-nos a alma, em silêncio, à ascensão de todos os recursos para o bem supremo.

A recordação do Mestre desperta novas vibrações no sentimento da Cristan-

Стор. 09 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року - Число 12 Pg. 09 - Pracia, Prudentópolis,01 а 31 de dezembro de 2019 - № 12

100 anos do nascimento do Pe. Isidoro Ivan Patrelo, OSBM

Padre Isidoro Patrelo nasceu no dia 30 de novembro de 1919 no povo­ado de Sudóva Vêshnia, ingressou na Ordem de São Basílio em 30 de agosto de 1933, em 27 de abril de 1941 emite os votos perpétuos na Ordem.

De 1977 a 1996 foi Superior Geral da Ordem de São Basílio. Pe. Isidoro também era historiógrafo, doutor em teologia e direito canônico, possuía grande estima pela província São José no Brasil. Por isso, nesse momento em que lembramos os 100 anos do seu nascimento, rendemos graças por todo bem feito pela Ordem de São Basílio, de maneira especial em terras brasileiras. Pe. Isidoro fale­ceu no dia 27 de outubro de 2008 no Mosteiro Basiliano de Bruchovitcz - Ucrânia.

Nesta edição colocamos alguns trechos da carta por ele escrita enquanto superior geral na comemo­ração dos 100 anos da Reforma de Dobrómilh:

“Posso ficar tranquilo, posso afirmar que mesmo sendo em pequena proporção, a Ordem será assim como eu sou, assim como faço ela ser. Ela é mais do que parece ser, mas ela depende também de mim: da minha consagração e do meu zelo, dos meus trabalhos. Depende de mim exatamente com os dons que o Senhor me concedeu, embora possam ser consideravelmente limitados; depende de mim no lugar onde me determinarem, nos trabalhos confiados mesmo que pareça ser insignificante, simples e baixo, e aos olhos humanos sem im portância".

"Não pretendo dizer que já alcancei (esta meta) e que cheguei à perfeição. Consciente de não tê-la ainda conquistado, só procuro isto: prescindindo do passado e atirando-me ao que resta para a frente" (Fl 3,13)

Estas são palavras do apóstolo Paulo aos seus estimados Filipen- ses, escritas já dentro das prisões romanas depois de muitos anos de sua total dedicação e dificuldades da vida, no final de sua missão. São palavras de profundo ensinamento e encorajamento para todos: esque­ço o que está para trás e concordo com o que está à frente!

Concluímos recentemente o centésimo aniversário de nossa reforma e já entramos no segundo ano do novo século. Todos participamos dessas celebrações e tentamos ao máximo acrescentar algumas causas a elas. Alegramo-nos com este jubileu, assim como com todas as graças e dons, toda a sorte que o Senhor nos abençoou durante todos esses anos passados, do primeiro ao último. Eles não eram fáceis, nem sempre normais. Além desses primeiros e desagradáveis anos, nos quais a jovem fam ília dos novos basilianos foi acompanhada de mal-en­tendidos de quase toda a nossa comunidade, a província mãe e o berço de nossa atual Ordem estavam duas vezes na nevasca m ilitar que não a deixou de lado (...) no entanto, essas grandes dificuldades e oposições, e até os anos da guerra e do pós-guerra, não puderam sufocar a semen­te que o Altíssimo semeara para Si mesmo, pois já havia crescido e desenvolvido transformando-se em uma grande árvore com galhos largos que não podiam ser alcançados pelas mãos dos hostis. A Ordem não é tão forte em seu primeiro século como era antes, mas ainda existe e continua a cumprir a tarefa para a qual Deus e a Igreja a chamaram (...). Portanto, de maneira especial também neste ano do jubileu, expres­samos nossa sincera gratidão ao Senhor por todas grandes graças e por todas as bênçãos às quais Ele generosamente concedeu a Ordem. (...) Assim como bons filhos vivem com suas famílias tendo alegrias e triste­zas, e nunca reclamam de seus trabalhos para o bem dela, assim nós devemos viver para nossa Ordem, nossa família espiritual, e nela e para ela estar prontos para todos os trabalhos que serão esperados nesses anos vindouros. (...) Como será esta Ordem nas próximas décadas? (...)

Em última análise, todo ato nosso está sujeito à nossa vontade, que ninguém pode forçar, negar ou adiar - porque ele, nosso ato, depende apenas de nossa própria escolha e de nossa decisão, portanto - de nossa própria vontade, do nosso EU. Assim, a Ordem a que pertenço depende também do meu EU. Sou componente desta Ordem, e ela será assim como eu sou. (...) Todos nós estamos inclinados tornar nosso ideal uma humilhação, (..) podemos deslizar fácil e rapidamente se não tomarmos cuidado. A fim de nos protegermos de tal perigo e reter total­mente nossa consagração, da qual dependerá o futuro de nossa Ordem - devemos sempre lembrar e ter no fundo de nossas mentes, que: DEUS É O PRIMEIRO E O MAIS ALTO SUPERIOR! Essa consciência nos ajudará a manter sempre vivos nossos ideais. Pois não é para os supe­riores que chegamos ao mosteiro, e não por eles trabalhamos e busca­mos a perfeição, mas apenas, sem dúvida, pelo único Deus que fizemos. Por Ele fomos chamados. Somente por Sua causa deixamos tudo no mundo e escolhemos o caminho difícil de uma vida consagrada para Deus (...). A Ele fizemos nossos votos, e prometemos consagrar toda nossa existência. Os superiores terrenos agem pela Sua vontade, e de um modo humano, portanto, de um modo imperfeito (...) Os superiores terrenos são também pobres, porque nenhum deles pode nos pagar e recompensar adequadamente por todos os nossos trabalhos e dedica­ções: eles não têm nada; e, além disso, nenhum deles, com justiça, é capaz de nos pagar o que merecemos, pois na grande maioria permane­cerão para sempre ignorantes de muitas de nossas ações, boas e más. (..). Todas nossas comunidades ficariam empobrecidas se o superior fosse somente humano. Mas felizmente não é assim. Todas nossas casas, maiores, menores, possuem um Superior que complementa todas as faltas e deficiências daqueles que são superiores temporais. Ele está presente em todos os lugares, em todos os lares e sempre conosco: em todo lugar, o que fazemos, onde quer que vamos e onde estamos. (SI 139). (...) Está sempre conosco, dia e noite e a cada minuto. Ele nos conhece em detalhes como realmente somos, não como podemos parecer aos outros. Sabe a quem foi dedicado o nosso dia: se a Ele ou para algo diferente? Sabe quais foram nossas orações, como e com o que o nosso dia foi preenchido, e como estávamos seja na Igreja ou no quarto, na escola ou na rua, em cada passo dado. Devemos sempre lembrar disso, e por isso fazer tudo para Deus, como descreve o apóstolo Paulo aos Coríntios: “Fazei tudo para a glória de Deus” . (...) Esta consciência e persuasão foi o que apoiou e acalentou de maneira especial centenas de nossos irmãos que nos últimos anos encontravam- -se fora dos mosteiros, sem ter os superiores ao seu lado ou até mesmo sem seus confrades. Somente a lembrança do Superior Altíssimo conce­dia força e resistência para que mesmo nas circunstâncias e perigos mais difíceis, eles não cambaleassem, mas permanecessem totalmente comprometidos com suas obrigações, embora isso tenha exigido repeti­damente esforços heróicos, pois por um longo período ainda permane­ciam ser a Eucaristia e a presença do sacerdote. (...)

A benção de Deus estará sempre sobre nós, Sua força e graça não nos faltará, então o futuro de nossa Ordem o seu desenvolvimento e o sucesso da missão para a qual Ele nos chamou - para Sua glória, para nossa santificação e para salvação de nossos irmãos a nós confiados, também serão assegurados.

Roma 15 de setembro de 1983.Pe. Isidoro Patrelo, OSBM

Protoarquimandrita.

ІЄРОМОНАХІСИДОРПАТРИЛО,ЧСВВ

1919-2008

Стор. 10 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року - Число 12 Pg. 10 - Pracia, Prudentópolis,01 а 31 de dezembro de 2019 - № 12

МолодимЧитачам

Дарунки з трьох зернин. Вдячна ластівка (Українська народна казка)

В одному селі жив великий пан, захланний і скупий як голодний пес. Мав стільки полів, лісів, худоби і всілякого добра, що навіть цісар йому заздрив. А у того дідича служив бідний чоловік Максим, а в заплату на тиждень діставав от кулачок назбираної зі землі муки вистачальної на один маленький хлібець. Він мав хатку з одним вікном. Вітер зірвав з покрівлі солому, і коли йшов дощ, вода текла по стінах.

У хатині жила й Максимова родина. Родина немаленька, а їсти було нічого. Настала весна. Треба щось посіяти, а в мішку ні зернини. Жінка сумує, плаче.

— Люди вже позасівали, а в нас іще й не орано. Роби щось, чоловіче, бо не доживем до другого року.

— Не журися,— відповів Максим,— я піду до дідича і попрошу, аби позичив нам хоч трохи насіння. Засіємо, і на другий рік у нас буде своє.

- Н у , йди, не чекай.Пішов Максим до дідича. Став перед порогом і каже:— Так і так, світлий пане, не маю чим засіяти свій кавалок поля. Дайте або

позичте мені хоч трохи насіння, аби мої діти не повмирали з голоду.Дідич витріщився на нього й закричав:— Аби мати — треба робити!— Та я роблю у вас день і вночі!— Ти, лайдаку, не кажи мені дурниць! Забирайся мені з-під очей!Опустив Максим голову і пішов додому. Розповів жінці, що йому дідич відповів.Надворі сонечко гріє. Пташки з теплих країв прилетіли, всюди весело. А

Максим сидить зі своєю жінкою на призьбі й сумує, бо діти ходять голодні та слабі, як мухи.

Раптом до Максимової хатки прилетіли дві ластівки і почали ліпити під стріхою гніздечко. Максим уздрів їх і сказав:

— Бідні ластівочки, нащо ви ліпите гніздечко під такою дрантивою стріхою? Таж як піде дощ, то вам дітей затопить.

Та ластівки не розуміли людської мови. А якщо й розуміли, то мовчали. Зліпили гніздечко, виклали пір’ячком, знесли яєчок і висиділи зграйку маленьких пташенят. Коло хати Максима стало так весело» що душа раділа.

Але одного разу звідкись явився страшний змій, який почав тягнутись до ластів’ячого гніздечка.

Діти заверещали:— Тату, до наших ластів’ят лізе якийсь змій!Максим вибіг надвір, схопив довбню, і почалася бійка не на життя, а на смерть.

Гепав змія по хребті, поки його не переламав. Змій ледве відповз і сконав у темному яру. Трьох ластів’ят страшний змій схопив, а четверте пташеня здалося врятувати. Але і з ним сталася біда: йому під час бійки поранили ніжку.

Максим забрав пташечку до хати, діти її дозирали, годували. Коли могла уже літати, випустили на волю, аби шукала своїх маму й тата. Минуло літо, і настала осінь. Ластівки полетіли у вирій. Усю землю завіяло снігом. Та минула і зима, пташки вернулися додому, до своїх гніздечок.

У Максимовій хаті злидні так розсілися, що не дають дихати. Та ось одна ластівочка ударила крильцем у шибку. Максим вийшов надвір і спитав:

— Чого ти хочеш, дорога пташино? Ластівочка поклала йому на долоню якесь зеренце, сіла на землю перед дверима, оказала дзюбиком на землю, ніби хотіла сказати: “Посій оте зеренце ось тут перед дверима.

Через якусь хвилину прилетіла знову.Поклала на долоню друге зеренце й всіла перед вікном вказуючи де посіяти те

зерно. Фуркнула й вернулася з третім зеренцем і показала місце коло криниці.Максим красно зробив так, як вона показала. Посіяв три зернини, почав чекати

врожаю. Другого дня вранці дати повставали й повибігали на сонечко. Але скоро вернулися в хату, дуже перелякані.

— Тату, у нас коло хати щось таке дивне виросло, ой-йой-йой!— Ви ще спите навстоячки?— Ні, тату, подивіться.Вийшов Максим і бачить — перед порогом, під вікном і коло криниці три

величезних гарбузи. Схотів підняти, але де там! — треба силу велета.Гарбузи уже достигли, блищали, як сонечко.— Жінко, ану, розпалюй у печі вогонь,— втішився Максим.— Звари на обід

гарбузяної каші.Закотив гарбуз до хати і нагострив ніж. Коли розрізав на дві половини, то очам

не повірив: там був білий хліб, калачі, бринза, м’ясо, ковбаса, солонина — варене, смажене, солодке, квасне й гірке... Максим викладав те добро на стіл, а в гарбузі нічого не зменшувалося.

Як поїли добре, жінка накрила чарівний гарбуз білим рушником. А Максим вкотив до хати другого. Розрізав його на дві половини, а там таке убрання, що і найбільші пани подібного не бачили: шовкові сорочки, новенькі черевики, всілякі спідниці, намиста, коралі. Було все, чого бажав Максим, його жінка й діти.

Жінка від утіхи аж заплакала й накрила той гарбуз найфайшшою скатертиною.Максим вкотив до хати і третій гарбуз. Розрізав і злякався: з нього висипалася

ціла купа золота. Накидав повну скриню золотих, і жінка накрила гарбуз полотном.— Тепер ви, діточки мої, не будете вже голодувати, а я не буду кланятися

захланному дідичеві,а Богові всі будемо дякувати за те чудо — каже весело Максим.Він файно вбрав своїх дітей, жінку і сам ходив по селу, як ґазда, а не як жебрак.

Через кілька днів став будувати собі хату.Люди здивувалися, що в бідного Максима

з’явилися такі гаразди. Хтось розповів дідичеві.Прийшов пан та й питає:

— Скажи мені, Максиме, звідки в тебе багатство? Максим відповів:

— Я, пане, не краду, і на мене ніхто не робив.Все, бачите, принесла мені мала ластівка.— І розповів, що з ним було.

Дідич вислухав Максима і пішов до палацу. Його мучило бажання розбагатіти ще більше. Зліпив під карнизом ластів’яче гніздо і почав загулювати пташок. І якось так сталося, що дві ластівки дали себе затулити: залетіли в те гніздо, нанесли яєчка й сіли висиджувати їх. Як ластів’ята вивелися й трохи підросли, дідич почав визирати змія. Але змій не приходив. Це дуже злило дідича: пташки от-от вилетять, тоді їх не зловиш!

Одного разу він приклав драбину, виліз до гнізда. Сам за змія побив ластів’ят, а одному з них поранив ніжку. Забрав ту пташку до палацу, дозирав ціле літо. А восени випустив, аби собі летіла.

Минули осінь і зима. Настала весна. З теплих країв вернулися пташки. До вікна палацу підлетіла ластівка. Дідич вибіг надвір і спитав її:

— Який подарунок ти принесла мені, ластівочко? Вона дала три зеренця і прощебетала:

— Посієш перед дверима, під вікном і коло криниці.— Дякую тобі, пташечко. Тепер я стану багатшим від самого цісаря!Дідичеві виросли так само три величезні гарбузи.Узяв барду, вдарив по одному і розрізав на дві половини. А звідти несподівано

вилетіла хмара сарани. Кинулася на його лани і з’їла все, що там росло.Розтяв другий гарбуз. Звідти вибухнув вогонь. Спочатку загорівся дідичів палац, і

: а потім весь маєток. ЕТретього гарбуза не встигли і розрізати. Люди кажуть, що в ньому є кублище Е

: гадюк, які вилізуть тоді, коли дідич вернеться й захоче знову панувати.А Максим ще довго жив і не журився. Старався допомагати тим які потребували \

помочі. Кожного року на Свята Христового Різдва спрощував всіх дітей з околиці й j їм справляв гарні несподіванки, давав дарунки й гостив солодощами...

L .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . JЗасмійся

МАВ,О QUE NATAL?

NATAL В VIDA ESPERANÇA..

Т ОGOSTANDO

DA CONVERSA!' CONTINUEM , C O N TIN U E M í

Коли Ісус ще був малим хлопцем, забавлявся з іншими дітьми, між якими й були хлопці які пізніше стали його апостолами. Був міжними й Симон, пізніше названий Петро. Ісус не робив якихось чудес, але часаме в дечому показував свою Божу силу і казав, для хлопців що має силу робити великі чуда. Він любив їсти курячі ноги й литку. А Симон також це любив.

Одного разу хлопців запросила одна родина і господиня приготовила курку для них тоді коли малі забавлялися на дворі. Симон якось закрався до хати і з ’їв одну ногу й литку.

Коли прийшли всі хлопці до хати, господина поставила печену курку. Ісус побачив, що нема одної ноги, глянув на Петра і дав знак, що підозріває, що він з ’їв. Петро виправдався і каже:

- Ісусе тут в цій місцевості багато курей не мають двох, а лише одну ногу, - і показав на кілька курей, що стояли в холоді під деревом і справді деякі стояли лише на одній нозі.

Ісус підійшов до тих курей і плеснув руками, щоб розігнати й вони порозбігалися і всі мали дві ноги. Петро подивився на Ісусика і сказав:

- Гей, Ісусе, тепер вірую, що ти справді вмієш робити чуда!

Ще далеко перед Різдвом суддя випитував оскарженого:- За що тебе оскаржують?Бо я зайшов у склеп па закупно ще далеко перед Різдвом.

- Таж це не є ніякий злочин!- Але я хотів робити той закуп у ночі, коли склеп був замкнений,,,

Учитель в школі:- Івасю, йшло перед Різдвом вулицею

трьох: чесний політик, справедливий суддя і Дід Мороз. На дорозі побачили 50 реалів, котрий з трьох мав би взяти собі ті ірош і?

- Думаю, що Дід Мороз, бо тільки він реальний, а чесний політик і справедливий суддя це фантазія, їх нема!

Ш"

Стор. 11 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року - Число 12 Pg. 11 - Ргасіа, Prudentópolis,01 а 31 de dezembro de 2019 - № 12

Пише Юзьо ШилоХристос сінародив!Де сінеподивиш - енфийтес де Натал, боліняс і лузес колорідас, куди

сінеобернеш - Палай Ноел, де не підеш - музікас наталінас синь лимбрар Жезус. Нас руас, нос ботекос, нос меркадос всюди голосят велике сьвито -Натал. А запитайся де і оки é Натал і що то є той Натал, деякі будут знати, але муйтос скажут жи Натал то феста, візітас, презинтис, комес і бебис, музікас і дансас. Кларо не всі так думают і не всі так будут вогорити, бо є багато таких жи знают, жи Натал це аніверсаріо до мельор аміґо всєх нас, Ісуса Христа. Багато таких жи инь прімийро луґар йдут фелісітар о аніверсаріянте в церкві, фелісітуют вдома співом колядів, йдут відвідувати фаміліяс з колєдою. Фелізминти тут коло нас таких багато або квазі всі, бо всі фамілії ком ґранде алеґрія приймают колєдників і сітішат жи вони йдут до хати заспівати й пожилати Веселих Свит і щасливого Нового Року. Наші люди на майорія знают, жи то Сьвита де Натал. Але пра муйтос, сий лй, чи то мизмо сьвита ди Натал де Жезус Крісто. Так би мало бути, але як воно є пра ґранде нумеро до пово, é оутра койза. Апровийтуют ту дату ди Натал пра фазир свої сьвита: побаґунсувати, сінапити, сінаїсти, поїздити, а про аніверсаріянти - нада, він фіка но скантийо, а но сиу луґар замість Ісуса дитини, приходить старий Палай Ноел, замість робити те жи зробили три мудреці й дарували Ісусові презинтис, люди не дарують йому квазі нада, а самі чекають на те, жиби єнші їм дарували презинти, инь виз де фазир те жи зробили пастухи й прийшли сіпоклонити Ісусові, багато таких нині жи не йдут до Ісуса а йдут на фести, сінепоклоняют йому, а видумали сіпоклоняти про Палай Ноел і инь виз ди колокар пило минос ум сантіньо або ума естатуа ди Жезус в хаті, наповнєют пінєйріньо піска - пісками, болінями і дітям вогорат жи то Палай Ноел принесе їм презинти. І диспойс скажут дітям жи то ном си поде ментір. Самі брешут дітям, жи Палай Ноел дає дарунки, а жи Ісус дає здоров’я, дає врожай, дає свою любов, собре іссо не вогорат дітям. Соминти в церкві вотец про те щось скаже, але де ж там дітям те слухати, коли пра илис о реал то Палай Ноел.

Бинь, нос носсос костумес українос, головно там в Україні, нема того Палай Ноел, а є Святий Миколай. То так, воно християське, а не чисто поганське. Той костуме Святого Миколая є файний і має багато християнського і не видуманий на те, щоби елімінар Ісуса Христа.

Сабинь чому то так сіпоширили ті костумес не християнські у світі й відкинули Ісуса но скантийо, а на його місце закликали старого бородатого діда? Ірод який сіминув, вмер і його нині більше нема, але наша сосієдаде робит те саме що робив Ірод, вона хоче вбити Ісуса й тому на його місце суне якусь єншу фіґуру, яка нада тинь ки вир ком Жезуз Крісто. І де фато так сістає. Скільки то людей знают про Ноела і чекають його дня, а про Ісуса мало хто знає. Сіспитати, пор езипло, дітей, що то є Натал то муйто поукос скажут жи то є насіминто Ісуса Христа. Квазі новинта й нове пор синто скажут жи то дія де ресебир презинтис. Такий то нині наш світ який муйтас визис сіхвалит жи вірит в Христа. Але чи вірит мизмо, то є перґунта синь респоста.

Дорогі аміґос і аміґас, пило минос ми пригадаймо на Ісуса Христа, на його аніверсаріо. Підімо відвідати його так як пастухи і поклонитися йому так як три мудереці й заспівати йому так як співали ангели. Я не є контра, щоб давати презинти, це може пригадувати ті дари, що пастухи й царі принесли для Ісуса, але не варта казати, що то їх приносит Палай Ноел, бо він не дає нада пра нінґинь. Всі дарунки походять від Бога, а від старого діда Ноел ніц не приходит, бо його нема і він не жив і не живе.

Підіт до церкви. Не кажіт жи ном дй пра ір пра іґризя, бо вдома є гості й треба їх загалакувати. Диськи гості будут, запросіть їх до церкви й тоді буде файно фестар мизмо з благословенням Ісуса. Не забудьте заколєдувати в фамілії, щоб діти почули жи алинь дас кайпірас або всяких бла-бла або го-го, ще є щось майс cépio і що можна тикже співати щось файного й дар ґлорія пра Диус.

Бажаю вам, дорогенькі, всього доброго й диськи Ісус знайде місце у вашому домі, пра ном дізир, жи йому тамбинь у вашій хаті не було місця. Дайте йому файле місце у вашій фамілії. Він буде благословив вас на Новий Рік. Палай Ноел не вміє благословити. Тільки Бог вміє і хоче давати всєм благословення.

Ваш Юзьо Шило

Різдво це народження Бога Ісуса Христа, а Новий Рік це народження Нової надії. Нехай будуть веселі т вої Свята Христового Різдва, а в Новому Році нехай зродиться в тебе і в твоїй родині гарна й весела надія!

ORDENAÇÃO SACERDOTAL DE

Após um longo período de prepa­ração espiritual e intelectual, Leomar Bukouski foi ordenado sacerdote, no dia 10 de novembro deste ano de 2019, durante a Divina Liturgia Ponti­ficai, presidida por S. Excia. Dom Meron Mazur, OSBM, concelebrada por sacerdotes basilianos e cantada pelo coral da paróquia de São Josa- fat, sob a regência da Irmã Celina Sloboda, SMI. Mesmo ainda não estando concluída a restauração da igreja, a mesma foi aberta especial­mente para o evento. A ordenação aconteceu com a presença de sacer­dotes, estudantes basilianos e de grande número de fiéis, vindos para prestigiar o neosacerdote e também por curiosidade, para ver como ficou a igreja após o restauro, processo que foi iniciado no final de 2018. Sua Excia. Dom Meron, pela imposição das mãos ordenou sacerdote o diáco- no Leomar Bucouski, OSBM.

Leomar nasceu aos 23 de junho de 1987, filho de Antonio Bucouski (in memoriam) e de Natalia Kuzma Bucouski, pertencente a comunidade Nova Galícia na cidade de Prudentó- polis-PR. Foi batizado aos 24 do mês junho de 1987 pelo Revmo. Pe. Basí- lio Cembalista, OSBM, (in memoriam) na Paróquia São Josafat, Prudentó- polis-PR. Desde pequeno participou juntamente com a família das cele­brações do Rito Oriental, mantendo assim a tradição do povo ucraniano.

Fez sua primeira confissão e primeira eucaristia na igreja São Miguel Arcanjo, no dia 05 de maio de 1996, para a qual foi preparado pelas Catequista do Sagrado Coração de Jesus e ministrados pelo Revmo. Pe.

Paulo Markiv, OSBM.Na sua formação intelectual,

cursou o primário na Escola Municipal de Linha Nova Galícia nos anos de 1995-1998. Em seguida, continuou os estudos até a 7a série na cidade de Prudentópolis, na Escola Estadual Padre Cristóforo Myskiv e depois no Colégio São José (seminário) na mesma cidade.

No ano de 2006 ingressou no noviciado da ordem basiliana Assun­ção de Nossa Senhora, em Ivaí-Para- ná, onde fez o postulantado e novicia­do sob a direção do mestre Revmo. Pe. Antonio Royk Sobrinho, OSBM. Entre 30 de janeiro de 2007 a 30 de janeiro 2008 fez o ano canônico do noviciado, concluído com a profissão dos votos temporários na Paróquia Sagrado Coração de Jesus, a qual foi recebida pelo Revmo. Provincial Pe. Teodoro Haliski, OSBM.

No ano de 2008 iniciou a forma­ção filosófica no Seminário São Basí- lio Magno, em Curitiba-Paraná. Entre os anos de 2008 a 2009 cursou filoso­fia no Studium São Basílio Magno. No ano de 2009, após decisão pessoal e com um diálogo junto às instâncias superioras da Ordem, pediu afasta­mento da ordem por um breve perío­do.

Após um breve tempo de perma­nência na casa da família, entrando em contato com o mestre do novicia­do Revmo. Pe. Domingos Miguel Starepravo, OSBM, decidiu retornar à vida consagrada da mesma Ordem. No dia 6 de agosto de 2010 ingressou novamente no Noviciado Assunção de Nossa Senhora, em Ivaí-Paraná onde repetiu o postulantado e novi-

Стор. 12 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го грудня 2019 Б. року - Число 12 Pg. 12 - Ргасіа, Prudentópolis,01 а 31 de dezembro de 2019 - № 12

ciado sob a direção do Revmo. Pe. Domingos Miguel Starepravo, OSBM. Concluído o noviciado emitiu os votos temporários na Capela do noviciado.

No ano de 2012 iniciou a forma­ção filosófica no Seminário São Basí- lio Magno em Curitiba-Paraná. Entre os anos de 2012 a 2014 deu continui­dade aos estudos de filosofia no Studium São Basílio Magno. Entre os anos de 2015 e 2018 estudou Teolo­gia na Faculdade Claretiana Studium Theologicum.

Após cinco anos (2012-2017) de vida com votos temporários, em 2017 professou os votos solenes (perpétu­os) no dia 30 de janeiro de 2018 na capela do Noviciado em Ivaí-Paraná. No mesmo ano pediu para receberas ordens menores do subdiaconato e diaconato. Foi ordenado subdiácono no dia 28 de junho de 2018 na capela do mosteiro em Curitiba, pelas mãos do Arcebispo Metropolita Dom Volo-

demer Koubetch, OSBM e diácono no dia 19 de agosto do mesmo ano, ministrado pelo Metropolita na paró­quia Nossa Senhora Auxiliadora em Curitiba.

Em 2019 pediu a Ordenação Presbiteral, e no dia 10 de novembro de 2019, em Prudentópolis, na paró­quia São Josafat recebeu a ordem do presbiterado pela imposição de mãos do Bispo Eparca Dom Meron Mazur, OSBM.

A primeira Divina Liturgia cele­brou no dia 17 de novembro na igreja São Miguel Arcanjo, em Nova Galícia, onde participou desde criança, fez a primeira confissão e comunhão, rece­beu ensinamento de catecismo e a graça da vocação sacerdotal e religio­sa na Ordem de São Basilio Magno. A missa foi cantada pelo coral dos estu­dantes basilianos de Curitiba (Semi­nário São Basílio - Batei) e a homília no dia da primeira missa foi proferida

pelo Revmo. Pe. Domingo Starepra­vo, OSBM.

Ao neosacerdote Leomar deseja­mos muitas forças e disposição de

dedicar-se com zelo ao trabalho pastoral e viver o seu sacerdócio com dignidade e entrega total ao Sumo Sacerdote Jesus Cristo!

« ÉuPtJM IVT.4H-$ >оІЇтіа&

4 cránui

ITINERÁRIO;Varsóvia *Czesbochowa ■ Cracóvia * Wieiiczka - Auschwitz * Wadowice - Lviv Zdrvanytjia * Ivano-Frankivsky . Yaremclre * Ternopil e Kyiv

CONFIA a№ U FOTOSD E V l A O t N S

SERVIÇOS INCLUSOS: -■ Passagem aérea Cu rl li ba /Va rsóvia - K Yl WCurilrba;* Guia acompanhante GR Trave) Groups desde Curitiba;■ Ônibus privativo para o Grupo, com guia em Português;■ City To ur e passeios com entradas conforme programação;- 03 noites em Va rsóvia, 03 noites em Cracõvla. 03 noites em Lvlv, 02 noites em Ivano Frankivsky , 01 noite em Ternopil e 03 noites em Kyiv;

* Transporte de uma mala de até 23Kg por passageiro;■ 15 cafés da manhã;* 06 almoços 4 02 lanches Ьоя;* OS jantares* Seguro Viagem e de Cancelamento Any Reason (ate 69 anos);■ Kit Viagem.

r j VALORES (AÉREO * TERRESTRE)US$ *3 Q Q Q ,0 0 por pessoa

em Apto Duplo.Entrada em dinheiro de U$£ 799,80, depósito em conta corrente ou TED

+ 05’ paroeiasde USÍ 399.90 no boleto bancárioIMÍFÇIHTANrÇí 1,0 п о л іс і úf purctfAí tfjrf гій’піпідікіа m m/1? ria ШМо deu, радапслЦ н, ?-<* **йОТ*«*Ллі

íCFTWFtfcimttn! гміь до Lfentrâ düdüfat Cinismo do tfonkh p iq etiertM . Ж O ibdettfedv v jJu m гНетегЛв і* роггНіп meo w n. нз-Іо nmvc*1ldcK cm m m bodo du -LI ■ d r cada més-Üi nx^m ot w rio c m v d a tp o r r-rruJlcam vcnclrrento nodia Oi A? u d i m b

VAGAS UMITAOAS, FAÇA JÁ A SUA RESERVA!

O (41) 9 9669 *9288 ® (42) 3446 * 6598 # grtraveteroups.com.br 0 /£ftra ve Igrou ps © viajecom@grtravelgroups.com, br

9 Rua Marechal Deodofo. 373 Centro - Prudentópolis - PR