Міністерство освіти і науки України

Науково-методичний центр

Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 24

ФОРМУВАННЯ КОНТРОЛЬНО-ОЦІННИХ

УМІНЬ І НАВИЧОК

У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Дудко Олена Володимирівна,

вчитель початкових класів

Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ст. № 24

Миколаївської міської ради

Миколаївської області

Миколаїв - 2016

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………… 2

Розділ І. Теоретичні основи формування в учнів контрольно-оцінних умінь і

навичок ……………………………………………………………………… 3

1.1. Зміст контрольно – оцінних вмінь і навичок та його розподіл по

класах……………………………………………………………………… 3

1.2. Організація контрольно – оцінної діяльності………………………… 6

Розділ ІІ. Формування контрольно – оцінних умінь і навичок у молодших

школярів………………………………………………………………………. 9

2.1. Етапи формування контрольно-оцінних дій учнів початкової школи. .. 9

2.2. Види самоконтролю…………………………………………………….. 10

2.3. Формування контрольно – оцінних дій на уроках. ………………… 11

2.3.1. Використання планів в навчальній роботі ………………………….. 18

Висновки ……………………………………………………………………… 21

Додатки ……………………………………………………………………… 23

Література ……………………………………………………………… 40

ВСТУП

Оцінка – нагорода за працю,

а не покарання за лінощі.

Василь Сухомлинський

Однією із основних задач модернізації початкової освіти є формування

в молодшого школяра ініціативності, самостійності, відповідальності. Для

розв’язання цих задач необхідна переорієнтація всього процесу навчання

початкової школи, зокрема і в аспекті контрольно-оцінної діяльності.

Перетворення дитини в справжнього суб’єкта навчальної діяльності

нерозривно пов’язане з оволодінням нею діями контролю і оцінки, з умінням

здійснювати їх самостійно, без допомоги і втручання вчителя, однолітків,

батьківПерехід від жорсткого контролю та оцінки вчителя до самоконтролю

та самооцінки учня важливий для перетворення учня в активного суб’єкта

навчання. При суб’єктно - діяльнісному підході в навчанні дитина в процесі

діяльності змінює сама себе, тобто стає відповідальною, ініціативною,

самостійною.

У педагогіці, психології накопичено певну сукупність знань, що

становлять теоретичну платформу дослідження цієї теми. Теоретичні засади

організації контрольно-оцінного етапу навчальної діяльності, які

досліджували Т. Воронова, Г. Ксензова, Н. Тализіна, Л. Фрідман;

дидактичний аспект формування в учнів загальнонавчальних умінь,

висвітлений у працях Ю. Бабанського, О. Бугрій, С. Воровщикова, В. Кулько,

Н. Лошкарьової, О. Савченко, Д. Татьянченко, А. Усової, Т. Цехмистрової ,

В. Глазової, М. Лукяненко та ін..

Найвищі можливі освітні результати виникають тільки тоді, коли будь-

які впливи вчителів, школи в цілому збігаються із власними зусиллями

школяра в освоєнні навчальної діяльності, з його активністю щодо «освіти»

себе. Саме тому одна з важливих задач школи полягає в тому, щоб

формувати сприйняття дитиною освітнього процесу не тільки як зовнішньої

стосовно її діяльності, а і як результату своєї власної діяльності, турботи,

особистої відповідальності за створення, розвиток себе, своєї

індивідуальності.

Один із можливих шляхів сприяння цьому - залучення самих учнів у

оцінку своєї навчальної діяльності.

З метою формування в учнів початкових класів вищезазначених умінь і

навичок, протягом декількох років було опрацьовано багато теоретичного

матеріалу, та перспективного педагогічного досвіду з цієї теми і в процесі

роботи одержано власні напрацювання і певні результати.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРУВАННЯ В УЧНІВ

КОНТРОЛЬНО – ОЦІННИХ УМІНЬ І НАВИЧОК

1.1. Зміст контрольно – оцінних вмінь і навичок та його розподіл по

класах

Якщо поглянути на процес формування в молодших школярів

компонентів уміння вчитися, то О.Я Савченко1 зазначала, що учень уміє

вчитися, якщо він визначає сам або приймає мету, яку ставить учитель,

відповідно до неї планує й виконує необхідні дії, контролює й оцінює свої

результати. Така розгорнутість характеризує сформовану навчальну

діяльність ( Схема 1)

1Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти: підруч. для вищ. навч.

закл. – 2-ге вид. – К. : Грамота, 2013. – 504 с.

Схема 1

У початкових класах навчальна діяльність уперше стає об’єктом

спеціального формування, тому ключова компетентність УМІННЯ

ВЧИТИСЯ набуває пріоритетного значення. Ядром цієї компетентності у

початкових класах є оволодіння молодшими школярами

загальнонавчальними вміннями і навичками. Рівень оволодіння ними

великою мірою визначає успішність навчальної діяльності учнів. До складу

загальнонавчальних умінь і навичок входять і контрольно – оцінні навички

(засвоєння учнями способів перевірки та самоперевірки, оцінювання

здобутих результатів). Вони функціонують у системі міжпредметних зв’язків

і формуються безперервно протягом усього періоду початкового навчання

відповідно до можливостей програмового матеріалу з різних предметів та

обов’язкового врахування попереднього рівня оволодіння ним.

У кожному наступному класі розвиваються вміння і навички,

формування яких відбулося в попередньому.

1 клас Знаходити фактичну помилку під час зіставлення

результатів власної роботи зі зразком і орієнтирами

вчителя;

Прийняття мети,

усвідомлення її смислу

Вибір засобів

досягнення мети

Виконавські дії

Самоконтроль, самооцінювання

результатів

Рефлексія способу

виконання і результату

Оцінювати свою діяльність за орієнтирами, поданими

вчителем (правильно, красиво, що саме; якщо

помилився, то чому, що треба змінити, чого уникати в

наступній роботі та ін..)

2 клас Перевіряти результати праці, своєї і товариша, за

орієнтирами, даними вчителем (алгоритмічні

приписи, словничок, зіставлення зі зразком тощо)

3 клас Користуватися способами перевірки, застосовуючи

алгоритми і пам’ятки;

Контролювати послідовність виконання роботи, її

проміжні та кінцеві результати;

Висловлювати оцінні судження щодо якості своєї

роботи та інших завдань;

Здійснювати взаємоперевірку.

4 клас Оцінювати якість своєї навчальної роботи;

Здійснювати взаємоперевірку;

Контролювати послідовність роботи за самостійно

складеним планом;

Визначати, які судження завжди правильні, а які –

тільки за певних умов чи завжди неправильні;

Знаходити і виправляти фактичні, логічні й

стилістичні помилки;

Використовувати засвоєні способи перевірки

орфограм, задач, різних навчальних дій;

Висловлювати оцінні судження.

1.2. ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЬНО-ОЦІННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У навчальному процесі поєднуються контрольно – оцінна діяльність

учителя, контрольно-оцінна діяльність учня у відношенні один до одного

(взаємоконтроль та взаємооцінка) і контрольно – оцінна діяльність учнів

відносно процесу і результату власної діяльності (самоконтроль і

самооцінка).

Для того, щоб оцінка стала засобом розвитку активності та ініціативи

самого учня, він повинен навчитися самостійно здійснювати контроль та

оцінку. Тому головним завданням вчителя є цілеспрямоване формування

самостійності учнів у здійсненні контрольно – оцінної діяльності.

Формування адекватної самооцінки учня – дуже складний процес. З

перших днів навчання у школі вчитель працює з учнями над формуванням

навичок співпраці, найпростіших методів самооцінки та самоконтролю.

Формування в молодших школярів контрольно – оцінювальних умінь і

навичок – запорука ефективності їхнього навчання.

Навчаючи школярів самостійному оцінюванню, необхідно ознайомити

їх з функціями оцінок. Основними функціями оцінки є: контролююча (на

якому рівні засвоєний матеріал?); констатуюча (встигає учень з предмету чи

ні?); повідомляюча (який бал отримав учень за вивчений матеріал?).

Домінуючі функції самооцінки такі:

констатуюча – на основі самоконтролю (що з вивченого

матеріалу я знаю добре, а що недостатньо?);

спонукальна (мені багато що вдалося в роботі, але в цьому

питанні я розібрався не до кінця);

проектуюча (щоб не відчувати труднощів у подальшій роботі, я

обов'язково повинен повторити...).

Самооцінка дозволяє людині побачити сильні і слабкі сторони своєї

роботи і збудувати на основі усвідомлення цих результатів власну програму

подальшої діяльності. Зрозуміло, що ввести процедуру самооцінки в

педагогічний процес простим розпорядженням не можна. Її застосування

вимагає ґрунтовної і достатньо тривалої професійної роботи. Для деталізації

цього компоненту педагогічного процесу і для його методичної

характеристики вважається за доцільне виділити в ньому три нероздільні і

взаємодіючі складові.

Складові формування самооцінки

Перша складова пов'язана із змістом оцінної діяльності вчителя.

Самооцінка учня успішно формується і розвивається, якщо вчитель

демонструє позитивне відношення до нього, віру в його можливості, бажання

всіма способами допомогти йому вчитися. Методична сторона питання

зводиться до застосування в навчальному процесі переважно індивідуальних

еталонів, що створюють умови для оцінки рефлексії учнями своїх дій.

Другою складовою процесу самооцінки є розвиток у школяра уміння

дати самому собі змістовну характеристику, самому регулювати свою

навчально-пізнавальну роботу. Основу для оцінної діяльності учнів створює

уміла організація їх самостійної розумової і практичної діяльності,

активізація розумових процесів, розвиток аналітичного, критичного підходу

до явищ. Для учня має бути розкрита вся суть оцінної діяльності, яку

досвідчений вчитель, зазвичай, висловлює до того, як оголошує учневі його

відмітку. Включення учня в оцінну діяльність сприяє формуванню у нього

критичного відношення до отриманих результатів, допомагає йому скласти

вірне уявлення про рівень своїх можливостей, точніше співвіднести

зовнішню оцінку і самооцінку. Вчитель повинен прийти до такого рівня,

коли самооцінка стає механізмом, який корегує діяльність, створює умови, в

яких виникає ситуація-стимул, що дозволяє учням самовизначитися і

будувати самостійний план дій.

Третьою складовою самооцінки є робота по формуванню в учнів

реалістичного рівня домагань, навиків самоконтролю. «Розуміння дитиною

відмітки, поставленої вчителем, – пише Д. Б. Ельконін, – вимагає достатньо

високого рівня самооцінки, а це приходить не відразу. Без цього діалог

вчителя з учнем за допомогою відміток схожий на розмову двох глухих» .

Слід визнати, що внутрішня оцінка формується під впливом зовнішньої і

багато в чому від неї залежить. Тому дуже важливо, щоб, по-перше, способи

організації зовнішньої оцінки були різними (колективна оцінка, взаємооцінка

та ін.); по-друге, ґрунтувалися на довірі, повазі до учня, визнанні його

індивідуальності і здібностей; по-третє, еталон (як процесу і результату

навчальної діяльності), яким оперують інші в оцінці школяра, був йому

зрозумілий і збігався з власною думкою. Готовність учня до внутрішньої

змістовної оцінки своєї діяльності свідчить про розвиток здібностей

рефлексії – усвідомлення своїх дій. Причому рефлексія – це не просте

перемотування назад подій, що пройшли (як у відеомагнітофоні), оскільки за

цілями, завданнями і способами її організації існують різні види рефлексії:

• оцінна – коли ми даємо емоційну або логічно обумовлену

оцінку тому, що відбувається, а заразом і своїм діям;

• цільова (ціннісна) – коли ми відносимося до дії, що відбулася, з

позиції своїх цілей ( заявлених або внутрішніх цінностей);

• конструктивна – коли кожен зроблений крок розглядається з

позиції його можливого продовження і розвитку;

• узагальнююча – коли в ході рефлексії за допомогою питань

учень виводиться на змістовне узагальнення способів своєї

роботи, що дає можливість прокрутити його в своїй свідомості.

Успішність розвитку в учнів оцінних рефлексивних здібностей і

рефлексивної діяльності (самоаналізу), формування адекватної самооцінки

залежить від контрольно-оцінної діяльності вчителя. На практиці, оцінюючи

дії учня, вчитель часто використовує такі види оцінювання як

особистісне (порівнює дії учня з його попередніми діями),

порівняльне оцінювання (з аналогічними діями інших

учнів),

нормативне оцінювання (з встановленими нормами,

взірцями цих дій).

Порівняльний спосіб оцінювання не є ефективним, оскільки породжує

тривожність учня та знижує його самооцінку. Оцінювання має ґрунтуватися

на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня

досягнень учнів, а не ступеня їхніх невдач.

РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ КОНТРОЛЬНО-ОЦІННИХ ДІЙ

УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2.1. Етапи формування контрольно-оцінних дій учнів

початкової школи

На різних етапах початкового навчання вирішуються задачі

послідовного формування контрольно-оцінних умінь учнів. Представимо в

узагальненому вигляді поетапне формування цих умінь в учнів початкової

школи .

Під

гото

вчі

Кумулятивни

й етап

Починається задовго до початкового навчання й має

підготовчий характер. На цьому етапі створюються

передумови для успішного формування навчальної

діяльності в цілому.

Етап

готовності

На цьому етапі учні вдаються до самоконтролю й

самооцінки здебільшого тільки на вимогу вчителя,

звички до регулярного їх проведення в них ще немає.

Етап спроможності

(2-3 класи)

учень оволодіває вміннями перевіряти результати своєї

і праці товариша, контролювати послідовність

виконання роботи та її проміжні результати,

використовувати різні способи оцінки правильності

дій, висловлювати оцінні судження.

Етап оцінної

самостійності

Вміння оцінювати якість навчальної роботи,

контролювати послідовність виконання роботи за

самостійно складеним планом, визначати правильність

суджень, знаходити й виправляти помилки

Продіагностувати рівень сформованості самооцінки допоможе

методика «Диктант для робота» (Додаток 1).

2.2. Види самоконтролю

Розрізняють види самоконтролю: самоконтроль випереджувального

характеру, самоконтроль за кінцевим результатом, поопераційний

самоконтроль(Схема 2).

Схема 2

В початковій школі, як правило, поширений контроль за кінцевим

результатом. Учитель орієнтує учнів не тільки на кінцевий результат, а й на

вміння контролювати процес досягнення мети (поопераційний контроль

своїх дій). Поопераційний контроль забезпечує свідоме виконання

навчальних завдань на всіх його етапах та своєчасне виправлення помилок.

Цінність володіння такою формою полягає ще й  у тому, що учень,

отримавши завдання, не намагається відразу його розв'язати. Так, він

спочатку планує хід своєї діяльності ( співвідносить і обирає відомі йому

способи, найбільш раціональні у відповідних умовах) і тільки після таких

роздумів переходить до його виконання. Сформованість навичок

поопераційного контролю дозволяє учневі свідомо перевіряти свої дії та

Самоко

нтроль

Випереджувального характеру

За кінцевим результатом

Поопераційний

виправляти помилки, оскільки він знає, як повернутися до будь-якого етапу

виконання навчального завдання.

2.3. Формування контрольно – оцінних дій на уроках

Формування адекватної самооцінки учня можливе тільки за умов

правильно організованої діяльності на уроці. В пригоді стануть наступні види

роботи.

Помилка однокласника

Учитель спрямовує учнів на аналіз відповідей однокласників. Завдання

– знайти помилку в однокласника, виправити її, пояснити правильність

власних міркувань.

Рецензування тексту

Після виконання письмової роботи вчитель пропонує учням обмінятися

своїми зошитами з однокласниками, перевірити роботу товариша й оцінити

її. Школярі мають право самостійно вибирати однокласника, якому можна

довірити рецензування тексту.

Під час перевірки письмової роботи рецензент підкреслює помилки,

відзначає вдалі місця у тексті, висловлює свої зауваження на основі пам’ятки

(Додаток 2). Рецензування текстів доцільно проводити після кожної творчої

роботи в класі чи вдома.

Завдання для однокласника

Учитель пропонує учням скласти і записати на аркуші паперу завдання

для товариша відповідно до теми, що опрацьовувалася на уроці. Під час

застосування такого типу завдань доцільно використовувати парну або

групову роботу.

Працюючи в парі, учні обмінюються завданнями, виконують їх,

здійснюють взаємоперевірку, оцінюють роботу один одного, а потім

передають автору. Якщо автор знайшов помилку, він має показати учневі,

який її припустився, та обов’язково виправити. На останньому етапі учні

оцінюють правильність виконання завдання, коментують виставлені оцінки.

Цю вправу можна використовувати на етапі перевірки домашнього

завдання. Тоді учні не складають завдання , а перевіряють подане.

Картки – питання, картки – відповіді

Учні заздалегідь готують питання для товариша з заданої теми.

Питання записують на картонних картках. На одному боці картки пишуть

питання, з іншого боку – відповідь. Під час опитування учень читає питання

товаришу, товариш відповідає. В цей час учень має змогу контролювати

правильність відповіді товариша, звіряючись з карткою.

Ще однією найважливішою умовою формування самоконтролю є

залучення школярів у різноманітні форми само- і взаємоперевірки.

Назвемо деякі з них.

Самооцінка самостійного виконання письмового завдання

Варіант 1.На полях зошита виставити бал (на свою думку) про якість

виконаного завдання; вчитель у разі згоди – обводить бал учня; у разі незгоди

– виставляє свій з короткими зауваженнями.

Варіант 2. Учень сам виставляє бали за роботу, записуючи коротко

обґрунтування: все правильно, робота не відповідає вимогам, написано

каліграфічно, написано неохайно тощо.

Взаємна перевірка письмових відповідей. Вона доцільна та зручна при

проведенні невеликих перевірочних самостійних робіт на 5-7 хвилин,

коротко оформлюваних. Учні, які сидять за однією партою, обмінюються

роботами, перевіряють їх і наприкінці аркуша записують короткий відгук.

При цьому учень може обмежитись лише загальною оцінкою роботи

(наприклад, «Відповідь неправильна», «Відповідь неповна» і т. д.), а може ще

і внести виправлення й доповнення (наприклад, «Помилку припущено тому,

що...» і т. д.)

Взаємоперевірка підсумкових самостійних робіт, що зазвичай проводяться

після вивчення цілої теми. У процесі взаємоперевірки учням варто дозволяти

користуватись підручником, таблицями, хрестоматіями й іншими

посібниками.

Взаємоперевірка усних відповідей. Ця форма взаємоконтролю реалізується

в кількох варіантах:

після того як учні самостійно обробляють (прочитують, осмислюють)

новий матеріал, створюються пари, в яких один учень запитує, інший -

відповідає на запитання із прочитаного тексту;

із числа найбільш підготовлених учнів виділяються консультанти, які

контролюють роботу однокласників при проведенні опитування,

письмових робіт.

Звертаємо увагу на те, що не стільки важлива контрольна функція

взаємоперевірки, скільки спонукання школярів до активності, розвиток і

вміння працювати один з одним, контролювати свої дії, оцінювати

досягнутий у діяльності результат. Саме розвивальна функція

взаємоперевірки має величезне значення при формуванні у школярів

контрольно-оцінних здібностей.

Прийоми роботи

Деякі педагогічні прийоми, які допомагають вчителю формувати

навчальні дії контролю і оцінки у молодших школярів у початковій школі: 

• прийом "доведіть, що моє твердження хибне або істинне..." спонукає

учнів до самостійних висновків;

• навчальне коментування розв’язання задачі чи результату експерименту,

яке полягає в тому, що під час фронтальної роботи один з учнів, виконуючи

практичні дії, одночасно пояснює їх, посилаючись при цьому на конкретне

правило, закон (застосовуючи знання, учень здійснює безперервний

самоконтроль і, промовляючи вголос певну інформацію, спонукає до цього

весь клас);

• прийом « запропонуй свої способи розв’язання задачі» вимагає від учня

не тільки дій за алгоритмом, але й самостійності думок, висновків, гнучкості

мислення;

• структуризація текстів підручників і складання різного роду

конспектів, схем(відпрацьовуються уміння контролювати процес роботи з

текстом);

• постановка питань однокласникам та вчителеві активізують весь клас;

Слова – помічники: ЩО? ХТО? ЯК? ДЕ? ЧИМ? КОЛИ? ЧОМУ? ЗВІДКИ?

• тестові завдання для навчання "відстежуванню" своїх знань;

Прийом «чарівні лінієчки» (винахід оціночних шкал школярами); 

- Прийом «прогностична оцінка» (оцінка своїх можливостей для вирішення

тієї чи іншої задачі, результатів діяльності); 

- Прийом «складання завдань з пастками» (визначення або бачення

можливих помилковонебезпечних місць або місць, що мають різні варіанти

рішень тощо);

- Прийом «зіставлення своїх дій і результату зі зразком» (вміння

виокремлювати операційні складові дії); 

- Прийом «складання завдання, подібного даному» (спрямовані на

виокремлення істотного в даному завданні); 

- Прийом «класифікація завдань за способом їх вирішення» (виділення

загального способу дії ); 

- Прийом «складання завдання за кресленням» (вміння переходити від

графічної умови до словесного опису); 

- Прийом «створення« помічника »для перевірки роботи» (вміння знайти

або виготовити собі «помічника» за допомогою якого можна точно

перевірити виконане завдання. Іншими словами, куди потрібно подивитися,

щоб точно сказати, що я виконав це завдання правильно); 

- Прийом «багатоступінчастий вибір» (вміння працювати зі столом

«завдань»); коли учень вибирає завдання того рівня , який йому під силу із

декількох запропонованих. Наприклад: «Це я вмію», «Треба подумати»,

«Спробуй здогадатися»;

-Прийом «навмисна помилка на дошці» ;

Перевірте відповіді. Знайдіть і виправте помилки.

77 - 27 = 60   100 - 36 = 64   96 - 26 = 72

36 + 48 = 88   56 = 30 = 80   44 + 36 = 81

-прийом «диференційоване виправлення помилок» (на початковому рівні

– підкреслити місце помилки; на середньому – підкреслити слово, в якому

припущено помилку; на достатньому – позначити рядок, в якому припущено

помилку; на високому – в кінці роботи зазначити кількість помилок в роботі).

Прийом «Знайди помилку за орієнтиром»

Часто діти не помічають своїх помилок, а щоб активізувати їхню

увагу, варто звернутися до них із зауваженням: " Ти допустив п'ять помилок,

знайди їх". Якщо дитина й після цього їх не виправила, тоді на полях,

навпроти рядка, де допущина помилка, вчитель має поставити позначки за

кількістю помилок. Трапляється, що і в цьому разі неуважний учень не

знаходить помилку. Тоді пропонується ще конкретніший орієнтир: " У цьому

рядку помилка в обчисленнях прикладів (задачі)", "Неправильно поставлено

знак при розв'язанні нерівності" тощо. Як правило, це допомагає, і діти

швидко занаходять помилку.

З метою опанування школярами різними способами самоконтролю та

навичками їх застосування доцільно передбачити відповідну методичну

систему роботи. Наприклад, формуванню самоконтролю сприяє опора учнів

на пам'ятку, алгоритмічний припис. Деякі пам'ятки подаються в підручниках,

довідниках, інші вчитель складає сам чи разом з учнями.

(Додаток 2, 3,4, 8, 10, 11).

Для розвитку поопераційного і плануючого (прогностичного)

самоконтролю також доцільно залучати учнів до виведення мети уроку на

основі теми і опорних слів

ПОВТОРИТИ І ЗАКРІПИТИ…

ДІЗНАТИСЯ …

ТРЕНУВАТИСЯ…

ЗАСТОСОВУВАТИ…

РОЗВИВАТИ …

ЦІНУВАТИ…

Планувати шляхи розв’язання навчальних завдань допоможуть такі питання:

- Про що ми маємо дізнатися?

- Чого навчитися?

-Що для цього треба зробити?

Яким шляхом можна цього досягти?

Обов’язковим є повернення до плану і мети наприкінці кожного етапу уроку:

- З якою метою ми використали цю вправу?

- Що нам це дало?

- До якого етапу переходимо?

А також необхідно повернутися до мети наприкінці уроку на етапі рефлексії:

-Чого ми домовились навчитися?

-Яка мета наших дій?

-Що планували отримати в результаті й що отримали ?

- Чи все вдалося? Чому?

-Що не вдалося? Чому?

Доцільно привчати учнів і до планування результатів своєї навчальної

діяльності. Як варіант – таблиця «Мої навчальні досягнення за семестр»

(Додаток 9)

Формування оцінних суджень сприяють завдання, у яких вимагається

розв'язати не всі вирази, а лише ті, які задовольняють певні умови.

Вправа 1

Випиши всі вирази з відповіддю 50.

100 - 42    57 + 11     27 + 23

37 + 12    87 - 37     96 – 46

Вправа 2

Випиши вирази з одноцифровими результатами.

15 + 18    100 - 96   84 – 76

56 - 47    97 - 89     52 – 48

Ефективності самоконтролю сприяють вправи, відповіді яких

пропонуються водночас з умовами, проте розміщуються в доцільному

порядку, а від учнів вимагається, скажімо, провести стрілки від записаних

виразів до їх значень.

  Тут не можна обмежуватися самими обчисленнями, а треба показати

учням, як виконати завдання: спочатку записати в зошити вирази, а потім під

час знаходження їх значень провести стрілки до записаних результатів. Якщо

учневі не вдавалося знайти потрібну відповідь серед заданих, то це свідчить

про помилку.

Корисні для формування навичок самоконтролю й такі вправи:

а) виконати дії у стовпчиках і виписати їх значення в рядок:

52 + 18     34 + 34    86 – 20 27 + 42    100 - 33    97 - 32

Упоравшись із завданням учні помічають, що записана послідовність

чисел від 70 до 65. ЇЇ порушення звідчать про те, що в обчисленнях допущено

помилку.

б) вибрати правильну відповідь:

88 - 19  (70, 69, 68) 34 + 28 (62, 63, 54) 72 - 56 (22, 17, 16)

Якщо учень не знаходить відповіді серед записаних у дужках чисел, то він

неправильно обчислив, отже, треба шукати помилку.

Такі вправи можна використовувати на будь-яких уроках як навчальні,

так і в ході перевірки знань, умінь і навичок учнів. (Додаток 5, 6, 7, 12).

2.3.1. Використання планів в навчальній роботі

Оскільки здатність до самоконтролю в навчальній діяльності виступає як

уміння самостійно відслідковувати власний шлях до досягнення поставленої

навчальної мети, важливою умовою формування самоконтролю є

використання в навчальній роботі планів. Планування навчання - складний

вид діяльності і викликає у школярів визначені труднощі. У співробітництві з

учителем ці труднощі можуть бути переборені, якщо дітей спонукати до

самостійності й навчати вмінню планувати розумові та практичні дії при

виконанні різноманітних завдань. Необхідно підкреслювати важливість

плану в будь-якій справі.

Учитель пояснює учням, що скласти план діяльності - це значить:

по-перше, виділити головні моменти в тому, що ти збираєшся робити;

по-друге, намітити, в якій послідовності будеш їх виконувати, тобто

виділити етапи роботи;

по-третє, вирішити, якими способами та прийомами будеш користуватись;

по-четверте, намітити, коли буде виконуватись робота; скільки часу на неї

буде витрачено, до якого терміну вона повинна бути зроблена.

Навчання роботі із планом спочатку може бути розпочате з використання

типових планів або, як його іноді називають, плану суспільної дії. Працюючи

на уроці у співробітництві з учителем, учні довідуються, що, наприклад,

будь- яка планета може бути охарактеризована за таким планом:

віддаленість від Сонця;

розміри;

повітряна оболонка;

поверхня;

супутники.

Підвести учнів до застосування типових планів педагог може двома

шляхами:

запропонувати дітям для використання готові зразки типових планів.

При цьому досягається економія часу, ефект переносу на новий зміст;

під керівництвом учителя учням пропонується самим «відкрити»

загальний спосіб дії (наприклад, при порівнянні й аналізі двох

материків, при описі якої-небудь речовини, явища й т. п.). У цьому

випадку оволодіння алгоритмом відбувається у процесі евристичної

діяльності, що забезпечує великий розвивальний ефект, активність у

всебічному освоєнні знань.

Досвід показує, що учні більш успішно справляються із плануванням (а

значить, і самоконтролем) діяльності, якщо задано мету й виконується робота

прикладного характеру. Практична реалізація плану, його точне

проходження ототожнюється, таким чином, із прищеплюванням навичок

самоконтролю.

Систематичне використання зазначено комплексу прийомів

формування самооцінки в шкільній практиці заохочує учнів до активності,

самостійності думок, відстежування своїх навчальних дій і співвідношення їх

з поставленими завданням, учні з ролі «ведених» переходять до ролі

«ведучих»); сприяє поступовому переходу її якісних показників від нижчого

до вищих рівнів. (Таблиця 1)

Таблиця 1

Низький Середній Достатній Високий Найвищий

Cамооцінка

власних дій

відсутня,

учень

Учень оцінює

правильність

або

помилковість

Учень оцінює

правильність

або

помилковість

Учень

самостійно

оцінює свої

дії після

Учень

самостійно

аргументовано

оцінює свої

орієнтується

на зовнішню

оцінку

результату з

допомогою

вчителя

дій та

результату,

вміє оцінити

свої

можливості з

розв’язання

нового

завдання

(задачі) з

незначною

допомогою

вчителя

вирішення

завдання

(задачі), вміє

оцінити свої

можливості з

розв’язання

нового

завдання

(задачі)

можливості з

вирішення

нових завдань

(задачі),

здійснює

аналіз і облік

можливих

змін відомих

способів дії

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи вищесказане, треба зазначити, що технологія

формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів надає

особливого значення розвитку в молодших школярів умінь організовувати

себе, мислити, самостійно здобувати знання, контролювати свої досягнення,

щоб успішно просуватися на всіх  етапах навчання. 

Від сформованості адекватної самооцінки власної особистості багато в

чому залежить самооцінка учнем своєї навчальної діяльності, оскільки ці дві

характеристики тісним чином взаємозалежні.

В освітньому процесі вчителю вартозалучати учнів до різних видів

оцінних дій:

оцінка зовнішнього світу - оцінка предметів, явищ, ситуацій, учинків і

дій інших людей;

самооцінка – оцінка особистістю своїхможливостей, стану, - вчинків і

наслідків своїх дій;

рефлексивні оцінки - передбачення й урахування того, як інші люди

можуть оцінювати людину;

керуючі оцінки – вплив людини на інших(оточуючих) людей при

формуванні оцінок стосовно них (у свою чергу, кожна людина постійно

відчуває на собі вплив оцінок інших людей).

Необхідно пам'ятати, що здатності учнів до самоконтролю й самооцінки

не можуть розвиватись незалежно від інших властивостей та якостей

особистості, не можуть бути не взаємозалежними з іншими компонентами

особистісної структури. Ці здібності насамперед пов'язані з розвитком

інтелектуальної сфери й у цілому розумовихздібностей, оскільки мова йде

про осмислення наявної інформації про себе й інших людей, «здійснення»

умовиводу про себе й інших людей. Крім того, здатності до самоконтролю й

самооцінки обумовлюються і розвитком мотиваційної сфериучня, тому що

спираються на потребу дитини у визнанні, повазі, самовдосконаленні,

зацікавленість у високих оцінках оточуючих, її достоїнств та успіхів у

навчальній діяльності.

Таким чином формування контрольно – оцінних умінь і навичок сприяє

формуванню в молодших школярів

адекватної самооцінки власної особистості;

самооцінки своєї навчальної діяльності;

ключової компетентності ВМІННЯ ВЧИТИСЯ.

Пересвідчитись у цьому можна, проаналізувавши результати

дослідження. Учні пишуть самостійну роботу. Вчитель перевіряє її, але

помилки не виправляє, а тільки вказує їх кількість. Учням

пропонується повторно переглянути роботу, знайти і виправити

помилки. Після цього вчитель знову перевіряє роботи учнів і аналізує.

Додатки

Додаток 1

Методика «Диктант для робота»

Для виділення рефлексивної точки зору на орфограми вводиться

умовний персонаж – робот. Для нього потрібно скласти програму грамотного

письма. Але робот може безпомилково написати тільки тоді, якщо він може

обґрунтувати всій вибір написання літери. Відчути, вгадати, яку букву слід

написати, він не здатен (на відміну від людини). Якщо він не знає якогось

правила написання, то взагалі не напише відповідну букву.

Дітям пропонується написати словниковий диктант, уявивши себе в

ролі робота. Для цього аркуш поділяється на дві колонки. Пишуться

заголовки: «Пишу букву. Можу довести.», «Не пишу букву, бо не можу

довести».

В першу колонку записують слова без «дірок», так як дитина знає

способи перевірки орфограм в цих словах. В другу – слова з «дірками»,

орфограми, яких він поки що перевірити не може.

Завдання вчителя – підібрати відповідний словниковий диктант з 10 –

12 слів на вже вивчені правила і нові. Цю діагностику доцільно провести вже

наприкінці 1 класу.

Оцінка результатів:

0 - й рівень рефлексії: жодного слова з правого стовпчика не записано з

пропуском.

1-й рівень: рефлексивні дії на стадії становлення. Наявність помилок в

правому стовпчику (не сві слова записані з пропуском).

2-й рівень: високий рівень рефлективності. Відсутність помилок в

правому стовпчику (всі потрібні слова записані з пропуском букв).

Ця вправа виявляє здібність знати про своє незнання, а це є центром

розвитку рефлексії.

Додаток 2

Памятка для рецензування тексту

1. Прочитай уважно текст товариша.

2. Визнач, чи правильно дібраний заголовок до тексту.

3. Визнач, чи відповідає текст обраній темі.

4. Зазнач, що тобі найбільше сподобалося в тексті.

5. Поясни, які думки автора ти поділяєш.

6. Поясни, з якими думками ти не погоджуєшся. Чому?

7. Відредагуй текст, виправляючи помилки.

8. Вислови ссвої побажання, зауваження, пропозиції.

Додаток 3

Пам'ятка

Ділення багатоцифрових чисел на одноцифрове

1. Виділи перше неповне ділене.

2. Визнач число цифр у частці.

3. Поділи його на дільник.

4. Назви друге неповне ділене.

5. Виконай ділення .

6. Назви третє неповне ділене.

7. Поділи його на дільник. При виконанні ділення зверни увагу на те,

що остача завжди повинна бути меншою від дільника.

Додаток 4

Пам'ятка

Коли учні вчаться розв'язувати задачі, вони можуть пояснювати свої

дії так:

1.Читаю уважно умову, розказую її.

2. Уявляю собі, як це відбувається в житті.

3. Записую коротку умову.

4. Зясовую: ця задача проста чи складна.

5. Зроблю аналіз задачі.

6.Записую розв'язання у вигляді окремих дій з пояснення. Складаю

вираз.

7.З'ясовую, чи можна цю задачу розв'язати іншим способом.

8. Перевіряю її розв'язання.

9. Записую повну відповідь.

Додаток 5

(Перевірна робота в 1-му класі, яка орієнтована не тільки на перевірку

знань учнів програмного матеріалу, але і на початок формування дій

контролю та оцінки учнів: 

1. Виділи в тексті окремі висловлювання: 

Минаєспекотнелітодністаютькоротшелистяопадаєпташкивідлітають. 

2. Напиши по одній малій і великій букві, які ти вже вмієш писати правильно

і красиво. 

__________________________________________________________________

___________________________________________________________ 

__________________________________________________________________

_____________________________________________________________ 

3. Чи правильно розділене слово на склади? Якщо є помилки, виправ їх. 

Міст Зоя дуб

4. Визначте м'якість або твердість приголосних у наступних схемах: 

А Я У Ю про е

5. Першокласники написали перший свій диктант з 6 імен: 

Олена, Люся, Микита, Льоня, Лена, Андрій 

За якими трьома показниками (критеріями) ти можеш оцінити цю роботу. 

1) _________________ 2) ___________________ 3) _________________ 

6. Придумай слово, в якому 1 склад, 2 приголосних і 2 голосних звуки. 

___________________________________________________ 

Додаток 6

Фрагмент уроку української мови

Тема .Перевірка ненаголошених е- и в корені слова.

1. Створення ситуації успіху.

Учитель : - Діти, перевірте,яка буква пропущена в словах : е чи и ?

В_сна , пів_нь,к_ти, ст._жинка.

( Учні перевіряють уже відомими способами: зміною слова за числом ( один -

багато) у словах весна- весни, кити- кит; а також за правилом про чергування

е з нулем звука ( випаданням) у слові півень- півня. Діти не можуть

використати ці способи, щоб перевірити орфограму в слові «ст_жинка»).

2. Проблемна ситуація.

3. Аналіз умов. Діти аналізують, де «живе» орфограма: в закінченні чи в

основі , а якщо в основі, то чому не спрацьовують відкриті способи.

Потім помічають, що орфограма «живе» в корені слова.

4. Постановка навчальної задачі. Тепер діти формулюють нову навчальну

задачу – відкрити спосіб перевірки слабких позицій в корені слова. І

фіксують модель:

5. Аналіз умови рішення задачі. Діти пригадують «

ключик» для перевірки ненаголошеного звуку: Що писати – е чи и?

Швидко слово ти зміни,

Став під наголос мене

І пиши чи и, чи е.

І починають змінювати слово: ст._жинки, ст._жки, стежка, стеж_чка .

Досліджують, доводять, що слова: ст._жинка, стежка, стеж_чка – споріднені

слова, позначають корінь і виводять модель:

( Ця робота ефективно спрацьовує у малих групах 5,7 чоловік або

індивідуально за бажанням).

6. Контроль способу. Учитель пропонує перевірити,чи спрацьовує

відкритий спосіб, щоб перевірити орфограми і в інших словах. Але

перед відпрацюванням способу разом з дітьми складає алгоритм дії:

1) Переконайся, що орфограма саме в корені;

2) Якщо в корені зміна не допомагає,то добирай споріднені слова;

3) Вибери серед споріднених слів те слово, яке є перевірним

( ненаголошений став наголошеним);

4) Впиши букву за сильною позицією.

Робота з відпрацювання способу за алгоритмом проводиться спочатку

біля дошки, потім в групах по одному етапу, в парі, де один учень –

контролер , і лише тоді індивідуально. Але при будь – якій формі роботи діти

вголос коментують свої дії.

7. Оцінка способу. Діти аналізують, чи навчились користуватись

відкритим способом в цілому і індивідуально, та як їм легше

працювати: в групі чи самостійно.

Як бачите, дітям не дається правило в готовому вигляді. Учні самі його

виводять, учитель лише активізує їхню діяльність, спрямовує, іноді дає

«ключики – підказки».

Подібна робота проводиться під час вивчення і інших орфограм в усіх

частинах слова: закінченні, особливо особових закінченнях дієслів 1- ої та 2-

ої дієвідміни, іменників в орудному відмінку однини;корені, префіксах та

суфіксах. Дуже важливо проговорювати вголос, коментувати свої дії, не

жалкуючи на це часу. Так як і не потрібно жаліти часу на те , щоб діти самі

відкрили спосіб дії. Адже результатом таких дій буде осмислення ,розуміння,

а не «зазубрювання» правила.

Додаток 7

Урок математики

Клас: 4

Будна Н.О., Беденко М.В.

Математика: підручник для 4 класузагальноосвіт. навч. закл.

Розділ «Нумерація багатоцифрових чисел. Тисяча»

Тема 2: Читання і запис чотирицифрових чисел в межах 2000. Закріплення

ділення трицифрового числа на одноцифрове. Розв’язування задач, що

містять знаходження частини від числа.

Мета: вчити читати чотирицифрові числа; встановлювати позиційне

значення цифри в записі, утворювати чотирицифрові числа шляхом

прилічування і відлічування по одиниці від попереднього, наступного числа;

класифікувати числа на трицифрові і чотирицифрові; формувати уміння

працювати із задачею, умінь розв’язувати задачі, які містять знаходження

частини від числа; творчо працювати над задачею; формувати уміння ділити

трицифрове число на одноцифрове.

Розвивати логічне мислення, математичне мовлення.

Вчити цінувати взаємодопомогу, власний час.

Методичний коментар. На цьому уроці передбачається виконання вправ,

які б, з одного боку, сприяли вправлянню учнів в обчисленнях, а з другого –

забезпечували умови застосування одержаних знань та вмінь.

Обладнання: мультимедійна презентація, нумераційна таблиця, підручники.

План конспект-уроку

1. Організаційний момент

Ось дзвінок сигнал нам дав,

Працювати час настав.

2. Актуалізація опорних знань.

2.1 Каліграфічна хвилинка.

Повторення написання цифри 9. (999 )

2.2 Фронтальна бесіда.

Учні називають розряди. Утворюють попереднє і наступне число, з’ясовують

спосіб утворення. Записують наступне число. (1000)

Порівнюють запис двох чисел. Роблять висновок, що 1000 – це

чотирицифрове число. Пояснюють чому.

3. Оголошення теми уроку.

Вчитель: Ми вміємо називати, читати і записувати числа до 1000.але є числа

більші від 1000. Сьогодні ми будемо працювати за таким планом:

План

1. Ознайомлення з новим матеріалом.

2. Обчислення виразів на ділення.

3. Фізкультхвилинка.

4. Робота над задачею.

5. Підсумок уроку.

4. Визначення завдань уроку.

Знаючи тему уроку і план, давайте з’ясуємо, чого кожного з вас буде

вчити цей урок?

На дошці запис.

На уроці я буду

вчитись

розвивати

виховувати

Учні з допомогою вчителя визначають завдання уроку.

5. Засвоєння нового матеріалу.

5.1 Читання числа, утвореного з пучків і окремих паличок.

Розгляньте малюнок.

Яке число зображено за допомогою пучків паличок і окремих паличок?

(1264)

Скільки в ньому тисяч? Сотень? Десятків? Одиниць?

Це чотирицифрове число.

Чим відрізняється від трицифрового? (є розряд одиниці тисяч)

5.2 Робота з нумераційною таблицею.

1)Учні читають числа, називають попереднє і наступне число,

називають кількість одиниць кожного розряду.

2)Читання чисел, записаних в таблиці підручника.

Тисячі Сотні Десятки Одиниці Число

1 3 6 8 1368

1 4 7 0

1 2 4 1

1 6 0 0

3) Запис трьох перших чисел в таблицю на дошці.

-Спробуйте в парах записати останнє число, що ми прочитали.

- Якщо ви відчуватимете труднощі, то на місці цифри поставте крапку.

4)Перевірка роботи.

Назвіть числа від 1368 до 1375.

Підсумок. Чого вчила нас ця вправа?

Виставлення позначок на полях зошита. (- + ?)

-Що кожен із вас може сказати про свою роботу з нумераційною

таблицею?

6. Розвиток математичних знань і вмінь.

6.1 Підготовча робота.

Учні усно обчислюють вирази на ділення і множення.

- Що треба знати, щоб обчислити ці вирази правильно?

50×8 150×2 300:6 210:3

В процесі називають компоненти і результат дії ділення, способи ділення,

складають з виразів на множення вирази на ділення.

Підсумок. Чого вчила нас ця вправа?

6.2 Виконання письмового ділення на одноцифрове число

845 : 5 654 : 3 942 : 2 648 : 4

- Що треба знати, щоб обчислити ці вирази правильно?

6.2.1Коментоване обчислення виразу біля дошки учнем. Перший вираз

учень виконує з поясненням біля дошки.

6.2.2. Самостіна робота

1) Оголошення мети самостійної роботи.

2) Аналіз завдання.

3) Самостіна робота.

4) Перевірка.

5) Підсумок.

Чи є вирази, в яких припустилися помилок?

Проблемне питання. – Як дізнатися, яка з відповідей правильна?

(виконати перевірку множенням або діленням)

Учні виконують перевірку.

- Який вираз було важко обчислювати?

- Що кожен із вас може сказати про свої знання і вміння ділити на

одноцифрове число?

Що можна порекомендувати учням, які припустилися помилок?

Підсумок. Чого вчило нас це завдання?

Виставлення позначок на полях зошита. (- + ?)

6.3. Робота над задачею.

У казковій школі країни Мумі-дол навчається 30 мудриків. П’ята частина

всіх мудриків співають у хорі, а решта відвідують різні спортивні секції.

Скільки мудриків відвідують спортивні секції?

6.3.1 Ознайомлення зі змістом.

Учні самостійно читають умову і запитання задачі. Відповідають на

питання вчителя за змістом задачі.

6.3.2 Пошук шляхів розв’язання.

Вчитель пропонує побудувати міркування на вибір (аналіз /синтез).

Учень за бажанням біля дошки з поясненням будує ДЕРЕВО

МІРКУВАНЬ.

6.3.3 Самостійне розв’язання задачі учнями.

- Приступайте до розв’язання задачі. Якщо комусь потрібна допомога,

зверніться до товариша за партою.

6.3.4.Самостійне розв’язання задачі учнями.

6.3.5 Перевірка розв’язання.

- У кого виникли труднощі і які під час розв’язання задачі?

- Які дії і в кого були не розв’язані?

-Що кожен із вас може сказати про своє вміння розв’язувати задачі?

Підсумок. Чого вчило нас це завдання?

-

Виставлення позначок на полях зошита. (- + ?)

6.3.5 Творча робота над задачею.

Коли всі учні класу закінчували розв’язання, група сильних учнів

працювала над завданням творчого характеру: змінити питання так, щоб

задача розв’язувалася трьома діями.

Відповідь доповідача групи.

7. Підсумок уроку.

1) Аналіз роботи на уроці.

- Пропоную повернутися до завдань уроку.

(Учні разом з вчителем аналізують, чи всі завдання уроку виконано. Чи

все заплановане встигли зробити і завдяки чому).

8. Домашнє завдання.

- Вдома ви потренуєтесь ділити трицифрове число на одноцифрове і

розв’яжете задачу № 143, подібну до тієї, що ми розв’язували в класі.

Хто хоче, виконає творче завдання: змінить умову задачі так, щоб вона

розв’язувалася трьома діями.

Додаток 8

Опорна схема для оцінювання відповідей

Вміння читати виразно

ПравильністьЧіткістьІнтонування

Кінець речень Перелічування

Передача ставлення до прочитаного Своє Автора

ТемпПаузиСила голосуЛогічний наголосНастрій

Додаток 9

Опорна схема

Мої навчальні досягнення за семестр

№

з/п

НАЗВА

ПРЕДМЕТА

ОЦІНКИ ЗА ТЕМАТИЧНІ

ОЦІНЮВАННЯ З

ПРЕДМЕТІВ

ЗАГАЛЬНО

МОВЛЕНЄВІ

НАВИЧКИ

ОЦІНКА ЗА

І СЕМЕСТР

1 2 3 4 5 Діал

ог

Ауді

юва

ння

Спм

сува

ння

Учи

теля

Моя

прог

нозо

вана

1. Укр. мова

2. Літературне

читання

3. Математика

4. Природознавст-во

5. Іноземна мова

6. Трудове навчання

7. Я у світі

У

кі н Н а п

Додаток 10

Опорна схема

Критерії оцінювання ведення робочих зошитів

Математика Українська мова

Грамотність 0 1 2

Охайність 0 1 2

Культура креслення

0 1

Р.н.п./зразки 0 1 2

Наявність д/з 0 1Підпис/обкладинка 0 1Грамотність 0 1Абзаци/межі рядка 0 1Бал

Додаток 11Опорна схема

Характеристика діалогічного висловлювання

Початковий Середній Достатній ВисокийУчень/ діалог Починає, підтримує Складає діалог Змістовний діалогСлова добирає *Відповідає «так»,

«ні»**Відповідає короткими репліками, не вступає в розмови***Вступає, відповідає на окремі репліки, пробує сформувати запитання

*бере участь, але робить довгі паузи, на деякі репліки не відповідає**підтримує нескладний діалог***будує більшість змістовних реплік

*будує діалог, в міру швидко добирає слова**складає діалог за ситуацією, швидко добирає,правильно використовує слова. Будує змістовні невимушені репліки***самостійно складає діалог із теми,чітко формулює запитання,дає влучні відповіді

*складає діалог,чітко формулює думки** починає і підтримує діалог, висловлює і аргументує свою позицію*** складає змістовний і бездоганний діалог

Культура спілкування

** не завжди дотримується культури спілкування*** не завжди вживає слова ввічливості, припускається мовних помилок

*Вживає формули мовленнєвого етикету, виявляє толерантність до співрозмовника,незначні мовні помилки **дотримується правил культури спілкування, незначні мовні помилки***не припускається мовних помилок,демонструє належну культуру спілкування

*Демонструє високу культуру спілкування** демонструє високу культуру спілкування,виявляє повагу до співрозмовника***уважно слухає співрозмовника,виявляє стриманість у разі незгоди з думкою співрозмовника,

Власні думки *Не висловлює власної думки**Не висловлює свого ставлення до обговорення***робить спроби висловити власну думку

*Висловлює власну позицію, але невпевнено**впевнено висловлює і аргументує свою позицію*** доводить свої думки, висловлює переконливі аргументи, в тому числі й із власного життєвого досвіду, відстоює власну позицію,

Обсяг Менше від 4 реплік 4-5 реплік 5-6 реплік 6 і більше реплік

Додаток 12

Зразки вправ

Література

1. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 1-4

класи (зі змінами). – Тернопіль: Мандрівець, 2015. – 256с.

2. Уміння вчитися – ключова компетентність молодшого школяра,

посібник; Савченко О.Я. – К. : Педагогічна думка, 2014. – 176 с.

3. Формування предметних компетентностей в учнів початкової школи:

монографія: - К. : Педагогічна думка, 2014. – 346 с.

4. Дидактико – методичне забезпечення контролю та оцінювання

навчальних досягнень молодших школярів на засадах

компетентнісного підходу: монографія/ Савченко О.Я., Бібик Н.М.,

Байбара Т.М., Вашуленко О.В., Коваль Н.С., Онопрієнко О.В.,

Пономарьова К.І., Прищепа О.Ю. – К.: Педагогічна думка, 2012. – 192

с.

5. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів 1-2 класів :

посібник / О.Я. Савченко, М.С. Вашуленко, Н.М. Бібік та ін.. – К.:

Педагогічна думка, 2012. – 160 с.

6. Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів 3-4 класів:

посібник/ Савченко О.Я., Вашуленко М.С., Бібік Н.М., Байбара Т.М.,

Вашуленко О.В.. Коваль Н.С., Мартиненко В.О., Пономарьова К.І.,

Прищепа О.Ю. – К.: Педагогічна думка, 2012. – 310 с.

7. Савченко О.Я. Дидактика початкової освіти: підруч. Для вищ. Навч.

Закл. – 2 – ге вид. – К. : Грамота, 2013. – 504 с.

8. Інструктивно – методичні матеріали щодо контролю та оцінювання

навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітніх

навчальних закладів. 2013 р.

9. Навчання у початковій школі як цілісний процес: теорія і практика/ за

ред.. В.І Бондаря; упорядкув. О.Я.Митника. – К. : Початкова школа,

2011. – 384 с.

10. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів

11.Будна Н.О., Беденко М.В.

12.Математика: підручник для 4 класузагальноосвіт. навч. закл. /

Н.О. Будна, М.В. Беденко. – тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2015.

– 176 с.