Хочеш стати популярним у своєму мі-сті? Перевзувайся і гайда на стадіон! Асоціація любительського міні-футболу Львівщини та кампанія «Здорове місто» запрошують на грандіозний турнір. 32 команди, 4 ліги, 500 гравців. Не втрачай свого шансу, долучайся!

Тел. для довідки: (093)125-90-49

З нами будь-яку проблему можна ви-рішити швидше! Дивіться щотижневу інформаційно-аналітичну програму «Самопоміч: пульс міста» та отримайте корисну для себе інформацію. Ми не лише інформуємо, а й надаємо варіан-ти вирішення ваших проблем!

ТРК «Львів»: субота, 19:00«Новий» канал: неділя, 18:30

Запрошуємо львівських пенсіонерів відвідати вечір відпочинку, приуроче-ний до Дня матері. Для вас виступати-муть львівські колективи «Аматори» та «Діти майбутнього», а також хор «Золо-ті роки». Після концерту гостей запро-шують на танцювальну програму під традиційні українські пісні.

Дата: неділя, 8 травняПочаток о 17:00

Місце: парк ім. Б. Хмельницького

ТЕЛЕФОН ДОПОМОГИ

«ГАРЯЧА ЛІНІЯ» «ОБ’ЄДНАННЯ «САМО-

ПОМІЧ» У ЛЬВОВІ СТАЛА НЕВІД’ЄМНОЮ

ЧАСТИНОЮ ЖИТТЯ ГОРОДНЯ. МАБУТЬ,

КОЖЕН У МІСТІ ЗНАЄ, ЩО У РАЗІ ВИНИК-

НЕННЯ БУДЬ-ЯКИХ КОМУНАЛЬНИХ ПРО-

БЛЕМ ПОТРІБНО ТЕЛЕФОНУВАТИ ЗА НО-

МЕРОМ (032) 297-1000.

За цим телефоном можна отримати опера-тивне реагування на аварійні ситуації, домо-витися про виклик експертів чи аварійних служб, позбутися неприємностей з протікан-ням води чи відсутністю опалення і, звичайно, вирішити низку інших проблем.Окрім того, працівники «гарячої лінії» на-дадуть юридичні консультації, запишуть на прийом до народних депутатів і навіть підкажуть адреси найближчих спортивних секцій для дітей. Та все ж, ключове завдан-

ня «гарячої лінії» – вирішення комунальних проблем мешканців.Власне, з такою проблемою зателефонувала пані Євгенія, яка мешкає на вул. Тарнавського. Поблизу її будинку у 2005 році встановили металеві сходи з поручнями, лавки та зро-били благоустрій території. Однак з роками металеву конструкцію знищила корозія, на сходинках утворилися отвори, через які люди ризикують серйозно покалічитися. Пані Євгенія довго чекала, поки комунальники самі вирішать проблему, але ті не поспішали, тож жінка зателефонувала на «гарячу лінію» «Самопомочі». «Уже наступного дня після мого дзвінка на аварійний об’єкт прибули майстри, – розповідає пані Євгенія. – Мушу визнати, ро-боти провели якісно. Не просто полатали схо-ди, а гарно їх відновили. Тепер вдруге пофар-бувати і сходи виглядають дуже пристойно».

Якщо у вашому будинку або квартирі вини-кли проблеми, якщо ви побачили проблемні об’єкти у Львові – телефонуйте, будемо разом робити Львів комфортнішим і гарнішим.

фот

о: ri

a.lvi

v.ua

львів’ян звернулися з різними пробле-мами на «гарячу лінію» «Об’єднання «Самопоміч» у квітні. Мешканці ціка-вилися правилами отримання субсидій, просили пояснень щодо заповнення заяви та декларації для нарахування субсидій. Також просили допомоги у ви-рішенні комунальних проблем та звер-талися за юридичними порадами.

4373 ст.

самопоміч НА ПУЛЬСІ ЖИТТЯ МІСТА

ЛЬВІВ1 травня 2015 року 27 (316)

Свято для літніх людей

Стань футбольною зіркою!

Дивись нас по ТБ!

БУДУЮ ДЕ ХОЧУНа перший погляд, це добре, адже у нас збільшується кількість населення, і людям потрібні належні умови життя. Проте попит на квартири підштовхує забудовників шука-ти щораз нові вигідні земельні ділянки, тож інколи вони виявляють бажання зводити бу-динки у найнеочікуваніших місцях – у межах історичної забудови, в парках чи у внутріш-

ніх дворах. Таке свавілля можна зупинити, і рушійною силою у цьому процесі здатна бути лише громада міста.

ГОЛОС ГРОМАДИНещодавно, 28 квітня, відбулися громад-ські обговорення щодо зведення на вул. Котляревського, 49 житлово-офісної спору-

ди. Щодо будівництва прийнято відповідне рішення депутатського корпусу Львівської міської ради – на сесії 23 квітня 50 депута-тів проголосували та прийняли ухвалу про затвердження ТзОВ «Дублянибудпостач» проекту землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок на вул. Котля-ревського.

ОСТАННІМИ РОКАМИ НОВІ БАГАТОПОВЕРХІВКИ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ У ЛЬВОВІ ЯК ГРИБИ ПІСЛЯ ДОЩУ. У КОЖНОМУ РАЙОНІ МІСТА БАЧИМО РЕКЛАМНІ КАРТИ І БІЛБОРДИ ТА Й РАДІОЕФІРИ ЗАПОВНЕНІ РЕКЛАМОЮ НОВОГО ЖИТЛА У МІСТІ.

ТА ЯК ХОЧУ

LVIV.SAMOPOMICH.UA

Між житловим будинком та «Хоспісом» на вул. Котляревського вирішили збудувати багатоповерхівку, але громада висловилася проти

ЩО РОБИТИ, КОЛИ НЕ ВИПЛАЧУЮТЬ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА РОЗРАХУНКОВИХ КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ?

КОЛЬОРОВЕ ДИТИНСТВО

02 ГРОМАДСЬКА АКТИВНІСТЬ1 травня 2015 року 27 (316)

НІЧНОМУ ЛЬВОВУ

НІЧНИЙ ТРАНСПОРТУ Львові потрібно запровадити нічні авто-буси, принаймні так вважає більше 5 тисяч мешканців. Курсувати транспорт повинен з 11 вечора до 6 ранку та з’єднувати центр зі спальними районами. Такі результати «Об’єднання «Самопоміч» отримало під час опитування львів’ян. З побажаннями мешканців уже ознайомилися в міському управлінні транспорту, тож тепер чино-

вники визначають економічну доцільність маршрутів. Чотири роки тому у місті експериментально запустили нічні маршрути. Тоді щоп’ятниці та щосуботи автобуси курсували з центру до Сихова, Рясного та Галицького перехре-стя. Але перевізники визнали експеримент невдалим, тобто збитковим, і відмовилися від цієї практики. Сьогодні з центру у біль-

шості напрямків можна виїхати до 22:00 і лише в деякі райони вдасться дістатися до опівночі. Пізніше – таксі, що сьогодні може дозволити собі далеко не кожен. Якраз тому «Об’єднання «Самопоміч» виступило з ініці-ативою відновлення нічного транспорту. Цікаво, що потенційні пасажири готові пла-тити подвійний або потрійний тариф – це все одно буде найдешевшим способом ді-

статися додому. Оптимальний інтервал руху для нічних рейсів, за версією львів’ян, від 30 хвилин до 1 години. Результати опитування вже опрацювали у Львівській міській раді, і наступного тижня перевізники повинні по-дати розрахунки нічних тарифів. «Об’єднан-ня «Самопоміч» докладе максимум зусиль для того, аби львів’яни могли комфортно до-биратися додому у будь-який час.

ДНЯМИ НА РОЗІ ВУЛИЦЬ САХАРОВА ТА БО-

ГУНА ВІДКРИЛИ НОВИЙ ДИТЯЧИЙ МАЙ-

ДАНЧИК. РАНІШЕ НА ЦЬОМУ МІСЦІ БУЛИ

«РУЇНИ» ГОЙДАЛОК ТА ГІРОК, ЯКІ ЗАЛИ-

ШИСЯ З ДАЛЕКИХ 70-Х, ТА ВЖЕ З ЦЬОГО

ТИЖНЯ ДІТЛАХИ МАТИМУТЬ ЧУДОВЕ МІС-

ЦЕ ДЛЯ ВІДПОЧИНКУ.

У рамках кампанії «Комфортне місто» активі-сти «Об’єднання «Самопоміч» працюють над благоустроєм Львова. Створення комфорт-них умов для найменших львів’ян – це одне з пріоритетних завдань, тож до реконструкцій старого майданчика підійшли з великою від-повідальністю. Робота над створенням «острівця» дитячих веселощів тривала кілька тижнів. Тут замо-стили нові доріжки та провели благоустрій території, встановили різнобарвні каруселі та гойдалки, а стіну прилеглого будинку яскраво розмалювали професійні художники.Певна річ, самотужки реалізувати такий про-ект досить складно, тож «Самопоміч» зару-чилася підтримкою Франківської районної адміністрації та компанії «МакДональдз Укра-їна». Відтак, підприємці не лише допомогли закупити необхідні матеріали, але й влашту-вали для дітлахів незабутнє свято – запросили

всесвітньо відомого клоуна Рональда МакДо-нальда. Тож відкриття майданчика відбувало-ся під акомпанемент дитячого сміху.«Ми з Оленкою мешкаємо поруч, – розповідає батько дівчинки Олександр. – Але поблизу без-печних гойдалок не було, ми завжди ходили на прогулянки у сусідні квартали. Тішимося, що тепер біля нашого дому облаштували сучасний і безпечний майданчик. А в Оленки сьогодні взагалі свято – вона обожнює клоунів»!«Нам запропонували долучитися до цієї акції, і ми просто не могли відмовитися, адже ідея нам дуже сподобалася, – розповідає консуль-тант МакДональдз у Львові Юрій Кос. – Наші працівники одразу взялися до справи і пра-цювали з ентузіазмом. Ми придбали буді-вельні матеріали, своїми силами відновили майданчик, намагалися зробити його якомога привабливішим».Поки діти веселилися, волонтери та органі-затори реставрації озеленювали територію. Разом висадили понад сотню кущів і чотири магнолії, які захищатимуть майданчик від пи-

люки і щовесни даруватимуть чудові аромати. «Ініціатива «Об’єднання «Самопоміч» полягає в тому, аби робити місто комфортнішим. За підтримки Франківської районної адміністра-ції і компанії «МакДональдз Україна» ми від-новили майданчик, встановили вуличне освіт-лення, аби ввечері тут було безпечно. Ми не просто підмалювали чи підшпаклювали старі елементи, а повністю відновили їх, зробивши дитяче місце відпочинку комфортним та інте-рактивним», – розповідає керівник «Об’єднан-ня «Самопоміч» у Львові Андрій Шевців.

Також ініціатори реконструкції подбали про безпеку майданчика в нічний час. Ке-рівник Франківської районної адміністрації домовився з працівниками МВС, аби вони регулярно скеровували сюди патрулі для підтримання правопорядку. «Ми опікуємося дитячими майданчиками і оперативно реа-гуємо на зауваження мешканців, – запевняє Руслан Кандибор, керівник Франківської ра-йонної адміністрації. – Цього року в нашому районі будемо ремонтувати ще шість дитячих майданчиків».

Заробітна плата повинна виплачуватися пра-цівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені договором. Відповідно до тру-дового законодавства, при звільненні робо-тодавець зобов’язаний провести розрахунок (за наявності таких виплатити кошти: за всі дні невикористаної відпустки, заборгованість з заробітної плати, лікарняний) та повернути трудову книжку. Якщо на підприємстві три-валий час не виплачують заробітну плату або при звільненні з роботи роботодавець не про-водить з працівником розрахунок, то таким чином порушуються законні права та інтереси працівника, зокрема - право на оплату праці. Варто знати, що є два шляхи для захисту своїх законних прав:

I. ЗВЕРНУТИСЬ ДО РАЙОННОГО ВІДДІЛУ МІЛІЦІЇ.Відповідно до ст. 175 КК України, безпідставна невиплата заробітної плати більше як за один

місяць карається штрафом, виправними робо-тами або позбавленням волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Тому, ви маєте право пода-ти заяву до районного відділу міліції для захи-сту законних прав та інтересів.

II. ЗВЕРНУТИСЬ ДО СУДУ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ

ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ТА РОЗРАХУНКОВИХ В

ПРИМУСОВОМУ ПОРЯДКУ.До суду необхідно подати заяву про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати (стаття 95 ЦПК України). Позови, що виникають з трудо-вих правовідносин, можуть пред’являтись за юридичною адресою підприємства або заре-єстрованим місцем проживання позивача, за вибором позивача.У разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у зазначений

строк, підприємство повинне виплатити пра-цівникові його середній заробіток за весь час затримки до фактичного розрахунку (стаття 117 КЗпП України). За відсутності спору про розмір, вказану компенсацію повинне ви-платити підприємство. Проте, якщо наявний спір про розмір компенсації, то підприємство повинне сплатити відшкодування у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.Варто зауважити, якщо сума заборгованості чіт-ко вказана у довідці від підприємства, в такому випадку ви маєте право звернутись до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнен-ня невиплаченої заробітної плати. Проте, якщо заборгованість не вказана у довідці у повному обсязі та її необхідно додатково обчислювати (зокрема, відповідно до статті 117 КЗпП України), то необхідно подавати позовну заяву про стяг-нення невиплаченої заробітної плати та серед-нього заробітку за час затримки розрахунку.

До заяви, яку необхідно подавати до суду, до-даються документи:

► трудова книжка, довідка з місця роботи, наказ про прийняття на роботу та про звіль-нення тощо;

► довідка про суму заборгованості із заро-бітної плати, яку видає бухгалтерія.Отже, якщо ваші права порушено шляхом не-виплати заробітної плати та розрахункових коштів при звільненні, ви маєте право зверну-тись до районного відділу міліції та до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. Суд, своєю чергою, видає судовий наказ про стяг-нення невиплаченої заробітної плати або рі-шення про стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. Таким чином, стягнення заробітної плати відбувається в примусовому порядку представниками виконавчої служби.

КОМУНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ

Можна лише здогадуватися, що мотивувало депутатів надати такий дозвіл, адже вулиця Котляревського, так званий район Кастелівка - історична забудова початку ХХ століття. Тут зводили лише елітне житло, малоповерхові будинки. Гармонійна єдність просторової композиції будівель створює архітектурний ансамбль цієї вулиці. Однак депутати чомусь вирішили, що історичну панораму варто до-повнити сучасною спорудою – і дали «зеле-не світло» будівництву.Відтак, ТзОВ «Дублянибудпостач» затвер-дило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надало ділянки на вул. І. Котляревського, 49 для будівництва та об-слуговування житлово-офісної споруди. Пло-щі наданих земельних ділянок становлять 0,0373 га та 0,0052 га.Певна річ, непогоджені будівельні роботи під боком категорично не сподобалося меш-канцям прилеглих будинків, тож на громад-ських слуханнях чиновники разом із грома-дою обговорили різні аспекти ймовірного будівництва.«Зараз на цих ділянках знаходяться гаражі, власником яких є ТзОВ «Дублянибудпостач». На їх місці в перспективі планують звести будинок, але як мешканці, так і Франківська районна адміністрація категорично проти цього будівництва, – пояснює Руслан Канди-бор, очільник Франківського району. – Гро-мада вважає, що тут не може бути ніякого будинку, що забудовник порушує державні будівельні норми. Крім того, пацієнти розмі-щеного поруч «Хоспісу» із зрозумілих при-чин потребують тиші і спокою». До відома мешканців довели, що ухвала проголосована депутатами, і міський голо-ва хоче почути голос громади, їхню спільну думку, на основі якої буде прийнято подаль-ше рішення щодо ветування цієї ухвали про відведення земельної ділянки. Цілком зро-зуміло, що мешканці виступили проти будь-якої забудови на вул. Котляревського, поста-вили підписи під відповідним зверненням,

яке подали на розгляд до Львівської міської ради. 

РЯТУЮТЬ ДЕРЕВАІнша історія трапилася з мешканцями вул. Стрийської, в мікрорайоні поблизу автобу-сного вокзалу. Тут люди протестували про-ти вирубування лісосмуги – єдиної зеленої зони поблизу їхніх домівок. Вперше про проблему «Самопоміч» дізналася завдяки дзвінку мешканців на проект «Люди на Дії». Згодом ми вирішили зустрітися з протесту-вальниками і разом дати раду проблемі. Територія із зеленими насадженнями по-близу автовокзалу не зареєстрована як парк. Колись цю землю орендували і вирощували на ній саджанці на продаж. Та підприємство припинило свою діяльність, а саджанці за 35 років розрослися у справжній парк. Місцеві мешканці використовують цю зону для про-гулянок з дітьми, проте забудовники виріши-ли прорідити дерева.

За іронією долі, компанія-забудовник, яка планує звести комплекс багатоповерхівок на місці парку, носить промовисту назву «Квіти Львова Плюс». Мешканці не проти самого будівництва, але просять зберегти зелену зону. «Тут навколо гектари вільної території, чому для будівництва потрібно знищити наш парк? – обурюється Галина Муханова, мешканка вул. Стрийської. – Будь ласка, будуйте скільки завгодно, але не вирубуйте частину парку, на який виходять наші вікна, де гуляють діти».На щастя, мешканцям поталанило, компані-я-забудовник пішла на співпрацю з ними, бо обрала позицію героя відомого мультфільму – «давайте жити дружно». «Ми проведемо очищення території лише там, де це необхід-но для будівництва, – запевняє представник забудовника Ростислав Карплюк. – Підраху-ємо кількість насаджень, які доведеться лік-відувати, і висадимо таку ж кількість в тому місці, де скажуть мешканці». Також будівель-

ники обіцяють розширити інфраструктуру району – збудувати дитячий садок, облаш-тувати майданчик для малечі та зробити за-гальний благоустрій.Наразі проект у забудовників відсутній, тож бодай ще однієї зустрічі з мешканцями не оминути. Та тішить, що вже на цьому етапі вдалося досягти консенсусу, і думка меш-канців була почутою. «Ми зійшлися на тому, що дерева, пошкоджені омелою, і дерева на території забудови обріжуть. Інші дерева по-винні залишитися в такому вигляді, як є сьо-годні. Як тільки підприємці підготують проект, ми знову зустрінемося і разом із мешканця-ми обговоримо його та внесемо корективи», – впевнена керуюча справами «Об’єднання «Самопоміч» у Львові Любов Давидович.

В ЄДНОСТІ – СИЛА!Як показує досвід львів’ян, будь-яку пробле-му можна вирішити, якщо згуртуватися у ді-єву громаду. Цей принцип «Самопоміч» ви-користовує у Львові понад 10 років. Відтак, вже можна згадати сотні справ, вирішених на користь мешканців, саме завдяки цьому принципу. «Львів активно розвивається, при-ваблює для життя все більше людей з інших міст та сіл України. Тому масштабні будівниц-тва – це логічний наслідок популяризації мі-ста. Та попри те, під час кожного будівництва, під час будь-яких змін потрібно враховувати думку мешканців та їхній комфорт, – вважає заступник керівника «Об’єднання «Самопо-міч» Оксана Страз. – Ми заохочуємо громаду не бути байдужими до процесів, які відбу-ваються у місті, брати участь в громадських слуханнях та обговореннях. Підприємців просимо бути відкритими до людей, адже на співпраці та взаємодопомозі базується успіш-не суспільство. Наша команда завжди готова допомогти, стати медіатором у вирішенні проблем або надати юридичну консультацію. Звертайтеся на «гарячу лінію», залишайте свої прохання і пропозиції. Тільки разом ми зможемо зробити наше місто комфортним».

ПІД ВІКНАМИ – ЦІЛОДОБОВИЙ МАФ З АЛКОГОЛЕМ

031 травня 2015 року 27 (316)

БУДУЮ ДЕ ХОЧУ ТА ЯК ХОЧУпочаток на 1 ст.

МЕШКАНЦІ БУДИНКУ ПО ВУЛ. ПАНЧА, 26

РОКАМИ БЕЗУСПІШНО БОРЮТЬСЯ З «КІ-

ОСКОМ» ПІД ЇХ ВІКНАМИ, І ОТ НАРЕШТІ ЇХ

ВОЛАННЯ ПОЧУЛИ.

Ще десять років тому під вікнами мешкан-ців з’явився МАФ. Відтоді тут розпочалися «веселі» дні і ночі – гуляння нетверезих клієнтів, постійні конфлікти, міжусобиці, сварки та лайка, а ще сміття та сморід під вікнами.А минулого тижня власниця МАФу виріши-ла самовільно розширити свій бізнес – що і стало останньою краплею, яка переповни-ла чашу терпіння мешканців. «Нам завжди дошкуляло таке нахабне сусідство, – скар-житься пан Мирослав, мешканець будинку по вул. Панча, 26. – Шум, галас, лайка і ту-алет під балконом - від цього абрикос про-пав, який ріс у нас під вікнами».«А тепер тут буде новий, набагато більший магазин, і щоб його встановити – пообріза-ли дерева та кущі, які ми висаджували», – додає мешканка пані Ольга.Усі намагання мешканців знайти спіль-ну мову з недобросовісною власницею не дали результату. На телефонні дзвінки жінка не відповідала, та й зустрічатися не збиралася. Тоді люди звернулися на гарячу лінію «Об’єднання «Самопоміч».«Ми довідалися, що термін оренди землі

під МАФ сплив ще у 2013 році і не був про-довжений, – розповідає керуюча справами «Об’єднання «Самопоміч» у Львові Любов Давидович. – А на встановлення нового МАФу взагалі нема жодної дозвільної доку-ментації. Тобто бачимо пряме порушення».Поза тим, новий МАФ за площею значно більший за старий. Відтак, він вийшов за межі прибудинкової території і зайняв ча-стину тротуару, що, певна річ, перешкоджає рухові пішоходів.«Згідно із законом, підприємець повинен демонтувати старий МАФ, а вже тоді монту-вати новий, проте тільки з дозволу районної адміністрації, – пояснює Марія Мелемук, в. о. начальника відділу соціально-економіч-ного розвитку Шевченківської райадміні-страції. – Ми склали акт про порушення і незаконну діяльність, за що передбачено штраф від 850 до 1700 гривень. Також під-готували розпорядження і будемо демонто-вувати той МАФ».Власницю попередили, якщо вона не вико-нає умови припису, тоді справу передадуть до суду. Втім, на довгоочікуваній зустрічі з мешканцями вона запевнила, що найближ-чим часом обов’язково демонтує МАФ.«Від нас вимагають переробляти старі МАФи. Тому я це і робила, щоб закрити ці-лодобову торгівлю. Хотіла жалюзі, пульт на охорону – все по-людськи зробити. Трошки

поспішила, бо дозвіл буде, це лише справа часу», – впевнена приватний підприємець Людмила Сокол.

«Об’єднання «Самопоміч» триматиме спра-ву МАФу на вулиці Панча, 26 під своїм контролем.

Представник компанії-забудовника пояснює мешканцям, як відновлюватиме зелену зону

! :

:

« - » .. (035 )

( ) u

. . : 5.

БЕЗПЕКАМІСТА

ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІПИТАННЯ

ЮРИДИЧНІКОНСУЛЬТАЦІЇ

СОЦІАЛЬНІСПРАВИ

/

facebook.com/samopomich lviv.samopomich.ua Тираж: 100 000 шт., замовлення №877

04 ІСТОРІЯ1 травня 2015 року 27 (316)

Василь Кметь: ПАМ’ЯТЬ

І ПЕРЕМОГАПам’ять як актуальний феномен, що зумовлює шляхи та способи ідентифікації спільноти чи особистості у процесі взаємодії з соціальним середовищем, здатна до постійної еволюції, життєвої чутливості та трансформацій, і, як наслідок – може ставати маніпульованою, перетворюватися на знаряддя політичних зловживань. Актуальність та гострота пробле-ми переосмислення категорій історичної та національної пам’яті особливо увиразнилися в українській культурі, політиці та історіо-графії у період після здобуття Незалежності. Адже попри юридичні та політичні деклара-ції владного істеблішменту, сподівання інте-лектуальної еліти та очікування широких су-спільних кіл, саме історична пам’ять як явище і знаряддя найчастіше ставала як підґрунтям, так і перешкодою для якісних змін та зцілен-ня від трагічних наслідків ідеологічних експе-риментів минулого.Чи не найболючішим мнемонічним реліктом радянської епохи в сучасній Україні залиша-ється проблема і міфологема Дня Перемоги 9 травня, яка вийшла далеко поза межі зви-чайної ідеологічної хронології чи парадигми патріотичного виховання. Фальшива ритори-ка антифашистської боротьби, героїзму пред-ставників певного покоління, а також визна-ченого «народу» (спочатку «радянського», тепер – «російського»), формування новітньої семантики архаїчних символів (на зразок «ге-оргіївських» стрічок), що призвели до трагіз-му військової агресії в Україні, ніби й непо-мітно, але поступово й неухильно спотворили ідею вшанування переможців німецького нацизму настільки, що поєднання символів радянського часу з кримінальною діяльніс-тю різних парапартійних  /релігійних  / мілі-тарних утворень частиною суспільства була сприйнята як цілком відповідна та вірна. І цей трагізм зумовлений далеко не тільки агресивною ідеологією ворожого сусіда – чи не більшою мірою до цього спричинилася непослідовність чи й відсутність зваженої на-ціональної політики, яка не знайшла сили та

засобів для переосмислення історичного дос-віду та надання адекватної оцінки подіям без загравання з привидами минулого. Адже і в радянський час в Україні співіснува-ли різні моделі історичної пам’яті та традиції, завдяки яким і стало можливим відроджен-ня та сучасне становлення нації. Щоправ-да, залежно від податливості на пропаганду цінностей «соціалістичного майбутнього» та люмпенізації свідомості, різні середовища могли офіційно чи не офіційно модерувати тематику війни та перемоги у різних площи-нах – від глибокої вдячності за врятовану країну та опіку над щасливим дитинством (байдуже, що сиротами діти стали саме зав-дяки тоталітарному режимові, а війна «проти» фашизму була лише епізодом нереалізовано-го воєнного плану самого Сталіна – нещодав-нього партнера і союзника Гітлера) до відвер-тої опозиції всьому, що відбувалося у житті суспільства в контексті «дєньпобєдної» ейфо-рії. Пригадую й сам принаймні три моделі історичної пам’яті про 9 травня, у яких вихо-вувався у шкільні роки. Найатракційнішою та однозначною була без сумніву, модель «шкільна» – з гучними парадами, традицій-ними гаслами, зустрічами з ветеранами війни, серед яких траплялися й справжні. Друга – ро-динна, у якій було більше смутку та молитви, небагато риторики, але багато особистісного – адже і передвоєнний, і повоєнний періоди були сповнені болем втрат та нездійснених сподівань. Розмови про війну та перемогу незмінно завершувалися спогадами про тих членів родини та знайомих, хто поклав своє життя у боротьбі з усіма тоталітарними систе-мами – і то ще від 1914 р. Третя модель – це малозрозуміла тоді, але так промовиста сьо-годні позиція уже, на жаль, покійної сусідки – Агафії, яка пройшла фронтами Другої світо-вої до Берліна і повернулася живою до СРСР. Медичний працівник, вона на своїх руках винесла з-під обстрілів сотні поранених, вря-тувала життя сотням солдатів та офіцерів, а повернувшись з фронту, вважала кращим за-

лишитися саме у Львові, а не повертатися на схід. Російськомовна фронтовичка усе життя самотньо прожила у підвальному приміщенні будинку на давній львівській вулиці, що тоді носила традиційну для епохи назву «Леніна», раділа і сумувала разом з усім різноманітним соціальним оточенням, але кожного року 9 травня висловлювала свою думку і позицію. У цей день вона ніколи не ходила на жодні демонстрації і паради, ніколи не ходила от-римувати чергових «дєньпобєдних» звань і нагород, вона сумувала і плакала, до смерку розповідаючи про злочини радянського вій-ськового керівництва, каральні операції у Галичині, фальшиві звання та титули тоді ще також живих військових чиновників. Справ-жня фронтовичка, ветеран Червоної Армії вважала приниженням власної гідності стоя-ти в одному ряду з тими, хто знищував народ і справжніх воїнів Другої світової у післявоєн-ні роки. Тоді, у 1970-80-х ці спогади звучали майже божевіллям… Не варто забувати спогади і моделі історич-ної пам’яті українців-учасників війни у складі інших збройних формувань – героїчних твор-ців і оборонців Карпатської України, мобілі-зованих до лав польської армії для боротьби з гітлерівцями у 1939 р., воїнів загонів само-оборони та Української Повстанської Армії усього періоду війни та, принаймні, наступно-го десятиліття, адже й у них та їхніх нащадків, загартованих кров’ю, збереглося те, чого не знівелювала жодна інша ідеологія – пам’ять. Історична й інша.Не випадково і в новітній час, у дискусіях про значення перемоги у війні для україн-ського народу, на чиїй території і відбувало-ся головне трагічне дійство 1939-1945  рр., статус перемоги визначався статусом війни – «світової» чи «вітчизняної». І до останньо-го часу українці західної частини держави, до здатності яких «почути інших» декларативно апелювали численні політичні спекулянти, так і не могли зрозуміти, чому боротьба їхніх предків не підпадала під категорію «вітчиз-

няної», аж поки Гітлер не напав на сусідню і, зрештою, також на їхню тоталітарну державу. Та й чи могла бути для українців «вітчизня-ною» війна, яка точилася у їхніх домівках між найбільшими злочинцями і загарбниками у світі, інтереси яких зовсім не передбачали права на існування самих українців?Поза межами «дєдовоєвальної» риторики постсовєтських пропагандистів залишився і ще один важливий для переосмислення святкового дня факт – адже незважаючи на гучний парад на Красній Площі у Москві 24 червня 1945 р., який приймав маршал Геор-гій Жуков, 9 травня тоді не стало знаменним у календарі. І в наступні роки це був звичай-ний робочий день – свято Перемоги в СРСР було практично знівельоване. І одною з при-чин цього також була ідеологічна – учасники бойових дій були перешкодою у творенні псевдопатріотичної риторики, скалічені фі-зично і психологічно люди були немовчаз-ними свідками всього, що діялося у минулі роки, розуміли ціну і війни, і перемоги. Потрі-бен був час – для того, щоб забути і знищити правду, для того, щоб витворити нову, актуаль-ну “пам’ять”. Відомий український політик, вче-ний, безпосередній учасник війни академік Ігор Юхновський згадує про те, як готувалися в СРСР до цього наступного експерименту – несподівано з вулиць міст зникли численні каліки, жебраки – учасники і свідки воєнних жахів, а 25 квітня 1965 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла рішення про вихідний день та «всенародне» свято 9 травня. Таким чином, велич і трагізм перемоги у світовій війні в СРСР стали тільки засобом нового ета-пу у формуванні тоталітарної системи та апо-логії комуністичного режиму як натхненника військової звитяги.Обговорюючи сьогодні рішення Верховної Ради України та протистоячи агресивній і неправдивій російській пропаганді, маємо усвідомити необхідність окреслення визна-чальних констант у сприйнятті та трактуванні днів 8 і 9 травня. Без сумніву, ці дні повин-ні стати в Україні Днями Пам’яті – пам’яті за полеглими у боротьбі за незалежність своєї держави саме з погляду, як слушно наголошує цитований вище академік І. Юхновський, ХХІ ст., сучасної української спільноти. Нехай ці дні стануть днями не штучного спотворення чи нівеляції Великої Перемоги, але будуть часом взаємопорозуміння у вшануванні всіх тих, хто віддав своє життя на різних фронтах боротьби. Адже демографічні втрати України в роки війни за дослідженнями істориків, з врахуванням загиблих у засланнях та концта-борах, склали близько 14 млн осіб., а в пово-єнні роки лише в західноукраїнських облас-тях жертвами становлення «переможного» режиму стали понад 500 тис. українців. То ж нехай Дні Пам’яті 8-9 травня в Україні ста-нуть символом Перемоги над тоталітаризмом ХХ ст. і знаменують подолання усіх реліктів та нашарувань страшного часу національного безпам’ятства.