Державне право зарубіжних країн Коваль Валєєв 2007р

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

В.С. Коваль, Р.Г. Валєєв

Державне право зарубіжних країн

Навчальний посібник

Луганськ РВВ ЛДУВС

2007

2

УДК 342 (100) (075.8) ББК 67.99я73

К-56 Рекомендовано до друку вченою радою

Луганського державного університету внутрішніх справ МВС (протокол № 18 від 30.03.2007 р.)

Рецензенти: Г.І. МАТВІЄНКО, проректор Ростовського-на-

Дону інституту управління, бізнесу та права, доцент,

кандидат юридичних наук; А.І. ФОМІН, Завідувач кафедрою

історії держави і права інституту права та історії

Східноукраїнського національного університету імені

Володимира Даля, доктор історичних наук, професор

Коваль В.С., Валєєв Р.Г. К-56 Державне право зарубіжних країн: Навч. посібник / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. – 150 с.

ISBN____ Навчальний посібник підготовлено відповідно до програми

дисципліни «Державне право зарубіжних країн». Він постає своєрідним доповненням до підручника і в цілому відповідає останньому за структурою та формою викладення матеріалу. Посібник містить короткий конспект лекцій, що розкриває основні проблеми курсу державного права зарубіжних країн, а також тести, контрольні вправи та завдання з усіх тем зазначеної дисципліни і словник найбільш поширених важливих понять. Посібник розраховано на викладачів, курсантів і студентів вищих юридичних навчальних закладів.

УДК 342 (100) 072 ББК 67.99я73

ISBN____ ©Коваль В.С., Валєєв Р.Г., 2007 ©Луганський державний університет внутрішніх справ МВС України, 2007

3

ВСТУП

Цей посібник є своєрідним доповненням до підручника і в цілому відповідає останньому за структурою та формою викладення матеріалу. У посібник включено короткий конспект лекцій, що розкриває основні проблеми курсу державного права зарубіжних країн, а також тести, контрольні вправи та завдання з усіх тем зазначеної дисципліни: «Поняття державного права зарубіжних країн», «Основи правового стану особистості в зарубіжних країнах», «Конституційно-правовий статус політичних інститутів зарубіжних країн», «Конституційно-правові основи суспільного ладу зарубіжних країн», «Народні голосування в зарубіжних країнах», «Законодавча влада у зарубіжних країнах», «Виконавча влада у зарубіжних кранах», «Судова влада у зарубіжних країнах», «Територіальна організація публічної влади в зарубіжних країнах». Розроблені тестові завдання дозволяють здійснювати поточну діагностику рівня знань та забезпечити подальшу диференціацію навчального процесу. Також посібник містить словник найбільш поширених важливих понять з дисципліни.

Посібник структурований на основі модулів - навчальних блоків, кожен з яких містить у собі навчальну та методичну частини. Навчальна частина представлена тезами лекцій, методична частина містить комплекс завдань для індивідуальної самостійної роботи, підготовки до семінарських занять та проміжного (модульного) і підсумкового контролю. У останньому розділі посібника до тестових та контрольних завдань надані коментовані відповіді та рішення, що дозволяє закріпити знання, отриманні у навчальному процесі. Мета посібника – надати методичну допомогу курсантам та студентам, навчально-виховний процес яких організований за кредитно-модульною системою, відповідно до вимог Болонської декларації, при підготовці до семінарських занять та виконання контрольних робіт.

4

НАВЧАЛЬНИЙ БЛОК-МОДУЛЬ № 1 (ТЕМИ 1-4)

ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Поняття державного права зарубіжних країн

Лекція 1 Державне право як галузь права

Мета лекції: формування у курсантів і студентів уявлення про державне право як галузь права у зарубіжних країнах. План лекції :

1. Предмет, метод та джерела державного права зарубіжних

країн. 2. Основні риси, особливості і класифікація конституцій

зарубіжних країн.

Опорні поняття: метод правового регулювання, конституційно-правові інститути, конституційно-правові норми, правосуб’єктність, комунітарне право, октроювання, народна конституція, конституанта.

Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмного навчання тощо: графопроектор, епідіапроектор, схеми, плакати, електронний варіант підручника з державного права зарубіжних країн.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): теорія держави та права. т.11; конституційне право України - т. 1,2 ; адміністративне право т. 1-3 ; історія держави і права зарубіжних країн – т. 21,22.

1. Самостійність державного права в правовій системі будь-якої держави обумовлюється передусім його особливим предметом регулювання. Державне право регулює суспільні відносини, які утворюють основу всього устрою суспільства

5

та держави і безпосередньо пов’язані зі здійсненням державної влади. Ці відносини між людиною, суспільством і державою є базисними відносинами, які визначають устрій держави та її функціонування. Додатковою основою відмежування державного права від інших галузей права служить метод правового регулювання (сукупність заходів і засобів правового впливу на суспільні відносини). Метод правового регулювання суспільних відносин в цілому ґрунтується на владно-імперативних засадах.

Основними видами джерел державного права є нормативно-правові акти, судові прецеденти і правові звичаї, а також іноді міжнародні і внутрішньодержавні договори. Нормативно-правові акти державного права підрозділяють на закони (основні, конституційні, органічні та звичайні); нормативні акти виконавчої влади; нормативні акти конституційного контролю (нагляду), парламентські регламенти, акти міського самоврядування.

2. Якщо визначити конституцію загальним чином, то можна сказати, що це система правових норм, які мають, як правило, вищу юридичну силу та регулюють основи відносин між людиною та суспільством, з одного боку, та державою - з другого боку, а також основи організації та функціонування самої держави. Ці правові норми можуть бути зосереджені в одному або кількох нормативних актах - основних законах, а можуть міститись у невизначеній великій кількості звичайних законів, і, крім того, в судових прецедентах і конституційних звичаях. Розрізняють конституцію юридичну (систему правових норм) і конституцію фактичну (сукупність суспільних відносин, які регулюються цими нормами). Термін «юридична конституція», в свою чергу, також використовується у двох значеннях: у матеріальному (нормативно-правовий акт або група актів, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини) і формальному (нормативно-правовий акт або група актів, які мають найвищу юридичну силу).

Будь-яка конституція поряд зі своєю юридичною сутністю як основного закону, який має вищу юридичну

6

силу, має також сутність соціально-політичну. Вона полягає в тому, що конституція постає немов би фіксацією співвідношення політичних сил, яке склалось на момент її прийняття.

Існує значна кількість класифікацій конституцій. За терміном дії конституції підрозділяються на тимчасові та постійні. За оформленим політичним режимом конституції поділяються на демократичні та недемократичні, а серед останніх виділяються також формально-демократичні, авторитарні, тоталітарні. За формою правління, яка визначена у конституціях, їх можна, в залежності від порядку заміщення посади глави держави, розділяти на монархічні і республіканські. За встановленою формою політико-територіального устрою виділяють федеративні та унітарні конституції. В залежності від порядку прийняття конституції можна класифікувати на гнучкі, жорсткі (особливо жорсткі) та змішаного типу. За формою конституції діляться на писані, змішані і неписані (деякі дослідники зводять цю класифікацію до кодифікованих та не кодифікованих).

Тема 1. Поняття державного права зарубіжних країн.

Лекція 2. Державне право як наука та навчальна дисципліна.

Мета лекції: Формування у курсантів і студентів

уявлення про державне право зарубіжних країн як науку та навчальну дисципліну.

План лекції:

1. Головні тенденції в розвитку державного

(конституційного) права зарубіжних країн. 2. Державне право зарубіжних країн як наука та

навчальна дисципліна.

Опорні поняття: соціалізація, демократизація та інтернаціоналізація конституційного права; методологія, конституціоналізм, плюралістична демократія.

7

Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмного навчання, тощо: графопроектор, схеми, плакати, електронний варіант підручника з державного права зарубіжних країн.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): конституційне право України - т.1,2; історія держави і права зарубіжних країн - т.21, 22.

1. У світовій конституційній практиці виявилися та зміцнилися такі основні тенденції, як соціалізація, демократизація та інтернаціоналізація конституційного права. Тенденція демократизації конституційного права своє найбільш яскраве вираження отримала у поступовому переході від цензового виборчого права до загального і рівного. Цей процес, який розпочався у дев’ятнадцятому столітті, закінчився в середині ХХ століття. Серед сучасних проявів демократизації слід вказати становлення інститутів омбудсмана, конституційної юстиції. Тенденція до соціалізації конституційного права знаходить своє відображення передусім у тому, що конституції почали в різноманітних формах регулювати основи усього суспільного ладу, включаючи крім політичної ще й економічну, соціальну та духовно-культурні підсистеми. Ця тенденція зобов’язує державу проводити в цих сферах політику, яка сприяє створенню та закріпленню соціально припустимого балансу суспільних інтересів. Тенденція інтернаціоналізації конституційного права виявляється передусім у зближенні національного конституційного права кожної демократичної держави з міжнародним публічним правом, внаслідок чого між ними нівелюються межі.

2. Наука державного права вивчає конституційно-правові норми та інститути, а також суспільні відношення, які регулюються, або можуть регулюватися ними. Вивчає наука також практику реалізації конституційно-правових норм і інститутів, прагнучи осягнути закономірності їх розвитку та дати обґрунтовані рекомендації законодавцю та

8

суб’єктам правовідносин: як удосконалювати та застосовувати відповідні положення, а окремим особам – рекомендації з використання суб’єктивних прав. З цією метою вивчаються також теорії та погляди, які розробляються дослідниками державного права; умови, що впливають на їх еволюцію, - тобто наука вивчає сама себе. Наука зарубіжного державного конституційного права є частиною загальної науки державного (конституційного) права відповідної країни, яка звертається до вивчення досвіду інших країн з метою виявити загальні тенденції та закономірності розвитку державного (конституційного) права у сучасному світі, та відповідним чином використовувати вдалі конституційно-правові рішення, які були знайдені в цих країнах. Державне право як навчальна дисципліна має більш вузький зміст, ніж однойменна наука. Програма навчального курсу «Державне право зарубіжних країн» передбачає концептуальне вивчення головних інститутів державного права зарубіжних країн й основ державного права окремих країн. Вивчення державного права зарубіжних країн має велике пізнавальне значення, сприяє формуванню демократичних поглядів, сучасної правосвідомості, розширює професійний кругозір, наукове світосприйняття майбутнього юриста.

9

Тема 2. Основи правового стану особистості у зарубіжних країнах

Мета лекції: формування у курсантів і студентів

уявлень про основи правового статусу особистості в зарубіжних країнах.


1. Інститут громадянства в зарубіжних країнах:

поняття і характерні риси. 2. Порядок придбання та припинення громадянства в

зарубіжних країнах. 3. Правові гарантії реалізації та захисту

конституційних прав і свобод громадян зарубіжних країн.

Опорні поняття: громадянство, іноземці, апатріди,

біпатризм, філіація, натуралізація, оптація, експатріація, екстрадиція.

Використання ТЗН, наочності; кабінетів програмного навчання, тощо: графопроектор, схеми, плакат, електронний варіант підручника з державного права зарубіжних країн.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): теорія держави та права – т.19; конституційне право України – т.5; міжнародне право – т.10; кримінальне право (особлива частина) – т.22.

1. Обсяг прав і свобод, якими людина може

користуватися в конкретній державі, а також обсяг обов’язків, що покладає на нього держава, знаходиться у прямій залежності від наявності чи відсутності у неї громадянства даної держави. Громадянин знаходиться під суверенітетом держави, і остання може вимагати від нього виконання обов’язків, навіть якщо він перебуває за кордоном, держава зі свого боку, повинна захищати громадян за межами своєї

1

своїй території та надавати допомогу, коли вони знаходяться за її межами.

Громадянство як основа правового стану людини в державі водночас є об’єктом одного із найважливіших її прав. Саме володіння громадянством дає людині можливість у повні мірі реалізувати свої різноманітні права і свободи, включаючи участь в управлінні, та разом з тим спонукає до виконання у повному обсязі обов’язків по відношенню до держави, включаючи її захист. Громадянство створює в становищі людини ясність і визначеність. Безумовним правом людини є право на зміну громадянства.

2. Переважна більшість людей набуває громадянство

з народження. Але поряд з цим є й інші способи його набуття: прийняття громадянства, відновлення в ньому, вибір громадянства. Дуже рідко громадянство набувається в результаті укладення або розірвання шлюбу. Говорячи про припинення громадянства, слід підкреслити, що воно може бути припинено в результаті таких причин, як відмова від громадянства (вихід із громадянства), втрата громадянства, вибір іншого громадянства (оптація), а також деяких інших, більш рідкісних причин.

Що стосується режиму, який встановлюється відносно іноземців, то в демократичній державі вони за своїм правовим становищем в основному прирівнюються до власних громадян (національний режим) за окремими, вказаними у законі винятками.

3. Гарантії прав і свобод поділяються на дві великі

категорії: внутрішньодержавні та міжнародно-правові. Перші, у свою чергу, поділяються на судові й не судові. Внутрішньодержавними гарантіями служать, насамперед, деякі конституційні права як матеріального, так і особливо процесуального характеру.

Головною інституційною гарантією прав і свобод є в демократичній державі суд, незалежний від будь-якого іншого державного органу.

1

До числа інститутів, що гарантують права, свободи, належить інститут парламентського уповноваженого з прав людини (омбудсман, комісар, народний захисник), що одержує все більш широке розповсюдження.

До суттєвих гарантій прав і свобод належать і такі, як відповідальність за їх порушення і можливість користуватися кваліфікованою юридичною допомогою у кримінальному і адміністративному процесі, як, між іншим, і в цивільному і в конституційному.

Універсальний міжнародний захист прав людини здійснюється в наш час в межах ООН і її спеціалізованих закладах, регіональний - в межах міжамериканської, європейської і африканської систем.

1

Тема 3. Конституційно-правові основи суспільного ладу зарубіжних країн

Лекція 1. Конституційно-правове регулювання

економічних і соціальних відносин у зарубіжних країнах

Мета лекції: формування у курсантів і студентів уявлень про суспільний лад та конституційно-правове регулювання економічних і соціальних відносин у зарубіжних країнах.


1. Поняття суспільного ладу. 2. Конституційно-правове регулювання

економічних і соціальних відносин у зарубіжних країнах.

Опорні поняття: суспільний лад, власність,

приватизація, націоналізація, праця, національно-територіальна автономія.

Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмного навчання, тощо: графопроектор, відеофільм, схеми, електронний варіант підручника з державного права зарубіжних країн.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): теорія держави та права –т. 8; конституційне право України - т.4; політологія - т.5,7,8,12,13; цивільне та сімейне право України - т.5; трудове право - т.5,22.

1. Суспільний лад (або устрій) – це історично

конкретна система суспільних відносин, іншими словами-організація суспільства, обумовлена певним рівнем виробництва, розподілом і обміном продуктів, характерними особливостями суспільної свідомості і традиціями взаємодії людей в різних сферах життя, що охороняється державою і правом.

1

Суспільний лад постійно знаходиться під впливом держави, яка створюється суспільством для захисту своїх спільних інтересів, зокрема для охорони суспільного ладу. Держава впливає на суспільний лад своєю політичною, тобто організованою і цілеспрямованою діяльністю державних органів, закладів і посадових осіб. Ця діяльність походить із певним чином зрозумілих суспільних потреб. Таким чином, форма суспільного ладу у багатьох випадках визначається державою. Іноді держава використовується для волюнтаристського перетворення суспільного ладу, коли вплив чиниться не тільки на його форму, але й сутність.

Суспільний лад складається з чотирьох підсистем (економічна, соціальна, політична, духовно-культурна), які самі являють собою системи суспільних відносин.

Норми конституцій, що регулюють основи суспільного ладу, включаючи принципи державної політики у відповідних сферах життя суспільства, в більшості зарубіжних країн в судовому порядку не захищаються. В цьому їх принципова відмінність від схожих за змістом норм, що проголошують права і свободи.

2. Економічні відносини, тобто відносини власності,

виробництва, обміну, розподілу і споживання утворюють економічну систему суспільства. У конституціях одержують відбиття основи таких економічних інститутів, як власність, праця, принципи економічної діяльності, фінансова система.

Регулювання конституціями соціальних відносин спрямовано, у першу чергу, на подолання соціальних конфліктів, які охоплюють відносини між трудом і капіталом, міжнаціональні відносини, охорону сім’ї, питання екології, охорони здоров’я, соціального забезпечення, захисту споживача.

Тема 3. Конституційно – правові основи суспільного ладу

зарубіжних країн

1

Лекція 2. Конституційно – правове регулювання політичних і духовного – культурних відносин у

зарубіжних країнах

Мета лекції: Формування у курсантів і студентів уявлень про конституційно – правове регулювання політичних і духовно – культурних відносин у зарубіжних країнах.

План лекції :

1. Конституційно–правове регулювання політичних

відносин у зарубіжних країнах. 2. Конституційно-правове регулювання духовно-

культурних відносин у зарубіжних країнах.

Опорні поняття: політична влада, політичний процес, політична культура, правова культура, політичний режим.

Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмного навчання, тощо: графопроектор, схеми, відеофільм, електронний варіант підручника з державного права зарубіжних країн.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): теорія держави та права т. 8 ; Конституційне право України – т. 4; політологія – т. 5,7,8,12,13.

1. Політичні відносини, що утворюють у своїй сукупності політичну систему, - це суспільні відносини, пов’язані з функціонуванням політичної влади в суспільстві, концентрованим виразником якої є державна влада. Політичні відносини регулюються зазвичай більш широко, ніж інші. Найважливішими елементами політичної системи постають: політичні інститути (держава, місцеве самоврядування, суспільні об’єднання, засоби масової інформації), які

1

утворюють механізм здійснення політичної влади; політичний процес; політичний режим та політична культура. В той чи інший мірі усі вони підпадають під конституційне регулювання. Із політичних режимів найчастіше виділяють: демократичний, ліберальний, авторитарний, тоталітарний.

2. Духовно-культурні відносини регулюються конституційним правом найменшою мірою в порівнянні з іншими підсистемами суспільного ладу. Це і зрозуміло: адже мова йде, по суті, про внутрішній світ людини. Тільки тоталітарні режими претендують на повний контроль і над цією сферою.

В демократичному суспільстві людина самоцінна і автономна, її внутрішній світ належить тільки їй одній. Завдання держави і права, насамперед конституційного права, зводиться тут до забезпечення найкращих умов для духовно-культурного розвитку особистості.

Духовно-культурні відносини в суспільстві – це відносини між людьми, між людиною, суспільством і державою з приводу духовно-культурних потреб. Ці відносини зумовлені, урешті-решт, існуючою системою економічних і соціальних відносин.

Духовно-культурні відносини у свою чергу впливають на відносини економічні, соціальні, політичні. Предмет цих відносин включає всі духовно-культурні явища: науку, мистецтво, освіту, релігію, інші галузі суспільної свідомості. Духовно-культурні відносини іноді набувають політичного характеру. Особливо часто це трапляється в сфері релігії, яка нерідко виступає фактором, що утворює націю та державу.

Тема 4. Конституційно – правовий статус політичних

інститутів зарубіжних країн

Лекція 1. Держава як конституційно–правовий інститут

1

Мета лекції: формування у курсантів і студентів уявлення про державу як конституційно – правовий інститут.


1. Поняття держави як конституційно-правового інституту. Характеристики держави, що містяться в демократичних конституціях зарубіжних країн.

2. Конституційні принципи організації держави, її зовнішньої і внутрішньої політики.

Опорні поняття: держава, соціальна держава,

правова держава, демократична держава, клерикальна держава.

Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмного навчання, тощо: графопроектор, епідіапроектор, схеми, плакати, електронний варіант підручника з державного права зарубіжних країн.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): теорія держави та права – т. 5,6,20,22; конституційне право України – т. 4 ; політологія - т.5.

1. Термін «держава» багатозначний як в українській мові, так і в мовах інших країн. По-різному розуміється «держава» в конституціях зарубіжних країн. Тому стосовно даної теми під державою як суб’єктом конституційного права розуміється сукупність органів влади, які діють у масштабі країни, суб’єкта федерації або територіального співтовариства, що має законодавчу автономію (наприклад, область в Італії), з місцевими агентами цих органів (префектами, комісарами та ін.), разом з виборчим корпусом країни (або суб’єкта федерації або територіального співтовариства з законодавчою автономністю).

Демократичні конституції останнього часу зазвичай містять такі характеристики держави, як соціальна, демократична, правова, світська. Значення цих

1

характеристик розглядається на конкретних прикладах із конституцій ФРН, Іспанії, Франції, Італії та інших країн. 2. Конституційно-правове регулювання державного механізму в демократичних державах засновано на ряді принципів:

1. Принцип народного суверенітету, який означає, що джерелом усієї влади вважається народ.

Влада народу – це і є демократія в буквальному значенні слова. Вона здійснюється у представницькій і в безпосередній формах.

2. Принцип поділу влад. Приклад жорстокого розподілу влад дала конституція США. Згідно зі ст. 1 повноваження законодавчої влади належать парламенту – Конгресу США, згідно зі ст. 2 повноваження виконавчої влади має Президент США, а згідно зі ст. 3 судова влада здійснюється верховним судом США і нижчими судами, заснованими Конгресом.

Що стосується конституційних принципів внутрішньої політики держави, то вони в концентрованому вигляді формуються в конституціях рідко. Більшість сучасних конституцій обмежуються встановленням конкретних завдань державної політики (політики публічних влад) у зв’язку з тими чи іншими інститутами – правами людини, основами суспільного ладу тощо. Для конституційного права демократичних держав характерні такі положення, як декларація про додержання принципів і норм міжнародного права, визнання їх пріоритету перед правом національним і навіть допущення обмежень національного суверенітету на користь наднаціональних структур. Деякі держави проголосили про свій постійний нейтралітет.

Тема 4. Конституційно–правовий статус політичних

інститутів зарубіжних країн

1

Лекція 2. Політичні партії зарубіжних країн, їх інституціоналізація та конституційно – правове

регулювання

Мета лекції: формування у курсантів і студентів уявлення про політичні партії як конституційно – правовий інститут.


1. Поняття і сутність політичних партій. 2. Соціально – політична і організаційна класифікації

політичних партій зарубіжних країн. 3. Інституціоналізація політичних партій і їх

конституційно – правове регулювання. 4. Партійні системи у зарубіжних країнах.

Опорні поняття: політична партія, партійний

електорат, парламентська партія, партійна система. Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмного

навчання, тощо: графопроектор, епідіапроектор, схеми, плакати, електронний варіант підручника з державного права зарубіжних країн.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): теорія держави та права – т. 5,6,20,22; конституційне право України – т.4; політологія – т.5.

1. Політична партія – це активна й організована

частина суспільства, об’єднана загальними інтересами, цілями або ідеалами, яка прагне отримати державну владу або вирішальним чином впливати на її здійснення.

Сутність політичних партій більше всього виявляється у їх цілях і функціях. Демократична партія намагається забезпечити ефективне функціонування всієї політичної системи країни, узгодження і реалізацію інтересів різних верств суспільства, стабільність існуючого ладу при

1

збереженні його динаміки та здатності до саморегулювання і саморозвитку. Як самостійний елемент політичної системи, політичні партії відокремлені від держави. З іншого боку, партії і держава активно взаємодіють. Співвідношення між ними в різних країнах виявляється по – різному. Різняться як рівень, так і форми взаємодії. Однак у будь – якому випадку політичні партії не є складовою частиною державного механізму. У співвідношенні «держава – партії» останні виступають як засіб завоювання й утримання влади, а перша як засіб здійснення влади.

2. Соціально – політичний критерій для класифікації

партій вказує, які соціальні інтереси партія виражає, які цілі ставить перед собою й суспільством і якими політичними засобами їх домагається. Назва партії далеко не завжди свідчить про її соціально – політичний характер. Визначення «демократична» ми можемо зустріти у назвах таких партій, для яких демократія аж ніяк не визнається як цінність. Політичні партії можна підрозділити на дві основні групи: організаційно оформлені і організаційно неоформлені. Організаційно оформлені партії ще звуться кадровими партіями. Організаційно неоформлені представляють собою, по суті, виборчі рухи.

3. Інституціоналізація політичних партій проявляється

у двох взаємопов’язаних процесах: конституціалізації, тобто включенні до конституції основних принципів їх статусу, і законодавчій інституціалізації, у результаті якої правове положення партій визначається законом досить детально.

Конституційне право регламентує окремі питання діяльності партій, зокрема участь їх у виборчих кампаніях. Саме з участю у виборах конституції ряду держав пов’язують факт і необхідність існування партій, їхнє функціональне призначення. Заслуговують на увагу положення основних законів про те, що організація та діяльність політичних партій повинні підпорядковуватися демократичним принципам.

2

4. Партійна система - це політичний інститут, який характеризує політичну організацію суспільства і сам характеризується, з одного боку, відносинами між партіями та державою, а з іншого - взаємовідносинами партій з іншими елементами політичної системи й громадянами.

Партійні системи можна класифікувати за такими основними видами: багатопартійні системи, системи фіксованого числа партій, двопартійні та однопартійні.

Тема 4. Конституційно-правовий статус політичних інститутів зарубіжних країн

Лекція 3. Політична роль та конституційно-правовий статус суспільних об’єднань, церкви і засобів масової

інформації

Мета лекції: формування у курсантів і студентів уявлення про політичну роль та конституційно-правовий статус неполітичних суспільних об’єднань, церкви і засобів масової інформації.

План лекції: 1. Неполітичні громадські об’єднання і

конституційно-правове регулювання їх статусу у зарубіжних країнах.

2. Конституційно-правове регулювання релігійних відносин і статусу церкви у зарубіжних країнах.

3. Політично-правовий та конституційно-правовий статус засобів масової інформації у зарубіжних країнах.

Опорні поняття: неполітичні, громадські об’єднання,

лобістські організації, негативне право на об’єднання, дифамація.

Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмованого навчання, тощо: електронний варіант підручника з державного права зарубіжних країн, графопроектор, схеми, плакати.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисциплін і номер тем): Теорія держави та права - т.5,6,20,22;

2

конституційне право України - т.4; Політологія - т.5; Трудове право - т.3.

1 Хоча багато громадських об’єднань некомерційного

характеру (профспілки, товариства, рухи, „громадські ініціативи”, спілки підприємців, споживачів, благодійні фонди та ін.) проявляють активність у політичному житті й помітно впливають на політику держави, політична діяльність не є основною їх метою (на відміну від політичних партій), а являє собою тільки допоміжний засіб для досягнення інших цілей. Як правило, громадські об’єднання прагнуть вплинути на державу ззовні, тимчасом як політичні партії домагаються самої державної влади.

Залежно від політичного режиму й активності членів у кожній конкретній країні громадські об’єднання можуть відігравати різну роль. Вони створюють у політичній системі альтернативні структури, що не одержали достатнього розвитку, інколи виступають як зброя в руках держави. Правовий статус громадських об’єднань базується насамперед на конституційному праві на об’єднання в спілки (асоціації).

Норми конституцій про свободу об’єднань створюють можливість утворення будь-яких спілок у межах вимог закону, що дозволяє суспільству структуруватися відповідно до своїх сподівань. Бо, як відомо, право теж має іноді формальний чи фіктивний характер.

Включення до конституції статей про окремі види громадських об’єднань в умовах демократичної державності є визнанням їх значної інституціоналізованої ролі в політичній системі.

2. Релігія і церква протягом останніх тисячоліть історії людства чинили значний вплив на політичні процеси, що відбувалися в суспільстві, на формування політичної та правової культури, функціонування держави, становище людини в суспільстві й державі. Цей вплив продовжується і нині, на початку ХХІ століття.

Узагалі, вплив релігії та церковне політичне питання залежать насамперед від рівня розвитку демократії, яка, у

2

свою чергу, багато в чому визначається рівнем соціально-економічного розвитку країни.

У демократичних державах, як правило, визнаються рівноправність релігій і церков, свобода совісті і віросповідання, церква відокремлена від держави, а школа – від церкви, жодної привілеї, жодна дискримінація з релігійних мотивів заборонені. Церква виступає головним чином як сховище моральних, культурних, історичних традицій народу. У ряді країн із традиційно сильним впливом церкви помітну роль відіграють християнсько-демократичні партії, що поєднують у своїх політичних програмах принципи демократії з основними постулатами християнства.

В багатьох країнах на релігійні об’єднання поширюється загальне конституційно-правове регулювання статусу громадських об’єднань.

3. ЗМІ взаємодіють із різними елементами політичної

системи, насамперед із державою і політичними партіями, і особливо в ході виборчої та подібних політичних кампаній. Держава й політичні партії часто виступають засновниками ЗМІ і доводять через них до загального відома свої політичні платформи, програми, погляди.

Водночас ЗМІ можуть сприяти або перешкоджати прийняттю певного законодавчого акту, здійсненню урядом і його органами намічених акцій. І навіть відставка того чи іншого державного діяча може бути ініційована діяльністю ЗМІ. Вони, таким чином, виступають відносно держави як соціальний контролер, і в цьому контексті виправдане умовне визначення їх як “четвертої влади”.

Розглядаючи основні напрямки законодавчого регулювання ЗМІ в зарубіжних країнах, курсанти особливу увагу повинні приділяти державному контролю за їх діяльністю. Тут слід виділити три варіанти: пряме державне управління ЗМІ, непряме державне управління і державний контроль за діяльністю ЗМІ спеціально заснованими органами.

2


КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Контрольне завдання з теми: „Поняття державного права зарубіжних країн”

ВАРІАНТ №1

I.1. Традиційно терміном „державне право” користується:

1. Англо-саксонська правова система. 2. Германська правова система. 3. Романська правова система.

2. Як можна визначити конституцію, якщо вона є єдиний писаний акт, регулюючий всі основні питання конституційного характеру?

1. Конституційна угода 2. Кодифікована конституція 3. Некодофікована конституція 4. Конституція змішаного типу

II. Чим займається наука державного (конституційного) права? III. Частина друга ст. 19 іспанської Конституції встановлює, що іспанці мають право в’їжджати в Іспанію та вільно виїжджати на умовах, встановлених спеціальним законом. Чи можливо здійснення іспанськими громадянами означеного конституційного права до прийняття закону, про який йдеться?

2

ВАРІАНТ №2 І.1. Основними сучасними тенденціями у розвитку конституційного права зарубіжних країн постають:

1. Соціалізація. 2. Октроювання конституцій. 3. Філіація. 4. Демократизація. 5. Деполітизація. 6. Інтернаціоналізація.

2. Про який метод конституційно-правового регулювання йдеться, коли суб`єктам надаються права на власні, активні дії, зумовлені необхідністю погодження воль?

1. Метод зобов’язання. 2. Метод заборони. 3. Метод дозволу. 4. Метод координації.

ІІ. Охарактеризуйте конституцію з юридичної та соціально-політичної точок зору? ІІІ. Згідно зі ст. 47 Японської Конституції, „виборчі округи, спосіб голосування та інші питання, що відносяться до виборів членів обох палат, визначаються законом”. Чи діє дана конституційна норма безпосередньо?

2

Контрольні завдання з теми: „Основи правового стану особистості в зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №1

I.1. Які формули вживаються в конституціях зарубіжних країн для позначення суб’єкта прав людини?

1. „Громадяни мають право” 2. „Кожний” 3. „Кожна людна” 4. „Кожний іспанець” 5. „Всі” 6. „Всі німці” 7. „Признається право” 8. „Гарантується свобода” 9. „Ніхто” 10. „Народ володіє”

2. Оберіть визначення, що відповідає терміну «натуралізація»?

1. Набуття громадянства з народження. 2. Вибір громадянства. 3. Прийняття в громадянство іноземця з його

заяви. 4. Заборона видачі зарубіжним державам своїх

громадян та іноземців, за винятком випадків, що передбачені міжнародними договорами.

II. Для чого потрібні конституційні обмеження прав та свобод? Чи можна ці обмеження записати лише в поточному законодавстві? Як вони формулюються в конституції? III. Згідно з § 7 та § 8 Федерального закону про австрійське громадянство 1965 року, - діти, які народжені в шлюбі, набувають громадянство Австрії, якщо хоч би один з батьків австрійський громадянин, а позашлюбні діти – якщо таке громадянство є у матері.

2

Австрійськими громадянами, доки не доведене інше, вважаються діти, знайдені на території Республіки у віці менше шести місяців. В якій мірі тут поєднуються принципи „права крові” та „права ґрунту”? Чи буде громадянином Австрії дитина, яка народилася на мексиканській території від батьків – австрійців?

2

Контрольне завдання з теми:

„Основи правового стану особистості у зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №2 І.1. Оберіть визначення, що відповідає терміну «оптація»?

1. Прийняття у громадянство іноземця за його заявою. 2. Позбавлення громадянства. 3. Вибір громадянства. 4. Набуття громадянства за народженням.

2. Хто може бути позбавлений громадянства у демократичній державі?

1. Громадяни цієї держави за походженням, які допускають недозволену поведінку.

2. Громадяни за походженням та громадяни, які натуралізувалися і допускають недозволену поведінку.

3. Громадяни, які натуралізувалися порівняно нещодавно, які допускають недозволену поведінку.

4. Громадяни, які натуралізувалися і допускають недозволену поведінку.

5. Дисиденти, які за визначенням допускають недозволену поведінку.

ІІ. Що являють собою конституційні гарантії прав та свобод? Яка різниця у цьому відношенні між демократичними та „соціалістичними” конституціями?

ІІІ. Згідно Мексиканської Конституції, «мексиканцями за народженням є:

1. діти, що народилися на території Республіки, якої би національності (тобто громадянства – Авт.) не були їхні батьки;

2

2. діти, що народилися за кордоном від батьків – мексиканців, від батька – мексиканця або від матері – мексиканки;

3. діти, що народилися на мексиканському військовому чи торгівельному кораблі або у літаку».

На основі яких принципів набувається громадянство Мексики? З якою метою мексиканська держава у повній мірі запроваджує ці принципи?

2

Контрольне завдання з теми: „Конституційно-правові основи суспільного ладу

зарубіжних країн”

ВАРІАНТ №1

I.1. Як називається тенденція у розвитку конституційного права, зміст якої полягає у тому, що конституції стали регулювати основи суспільного ладу більш-менш цілісним чином, тобто включати норми, звернуті до всіх чотирьох підсистем суспільного ладу?

1. Демократизація. 2. Інституціоналізація. 3. Соціалізація. 4. Інтернаціоналізація. 5. Деполітизація.

2. Чим визначається публічний або приватний характер власності?

1. Тим, хто є власником. 2. Режимом майна. 3. Державною політикою.

II. Як у конституціях зарубіжних країн регулюються проблеми релігії? III. Конституція Угорської Республіки 1949 року у редакції 1990 року в § 70-g містить наступне положення: „Приймати рішення в питаннях наукової істини, визначати наукову цінність досліджень правомочні винятково діячі науки”. Як відомо, дане положення у демократичному суспільстві є природнім й тому, звичайно, у конституції не включається. Враховуючи історичні фактори, поясність, чому Угорська Республіка у своїй Конституції це положення зафіксувала?

ВАРІАНТ №2

3

І.1. В яких главах і розділах багатьох конституцій (за винятком „соціалістичних” конституцій) зосереджені норми, що регулюють основи суспільного ладу?

1. У преамбулі. 2. У спеціальних главах та розділах. 3. У рівній мірі розосереджені по різних главах та

розділах. 4. У главах та розділах, що регулюють основи

організації та діяльності системи державних органів.

5. У різних главах та розділах і в значній своїй частині – в главах та розділах, що регулюють права і свободи людини та громадянина, де вони встановлюють обов’язки держави проводити політику, яка забезпечує реалізацію відповідних прав і свобод.

2. Як називається політичний режим, що відрізняється

високим ступенем політичної свободи, однак внаслідок культурної відсталості більшості населення реально користуватися демократичними політичними інститутами можуть порівняно невелике коло осіб і в якому держава часто вдається до різноманітних форм примусового впливу?

1. Авторитарний політичний режим. 2. Демократичний політичний режим. 3. Тоталітарний політичний режим. 4. Ліберальний політичний режим. 5. Антидемократичний політичний режим.

ІІ. Що являє собою конституційно-правовий інститут економічної системи? ІІІ. Ст. 38 Конституції Куби в частині другій проголошує: «д) художня творчість вільна, оскільки її зміст не суперечить Революції. Форми вираження у мистецтві вільні; ж) творча та науково-дослідна діяльність вільна. Держава стимулює і забезпечує наукові дослідження та передусім ті,

3

що спрямовані на вирішення проблем, які порушують інтереси всього суспільства і добробуту народу».

У наведених нормах ми бачимо політичні критерії, що суттєво обмежують свободу художньої та наукової творчості. Поясніть причини і характер цих обмежень.

Контрольне завдання з теми: „Конституційно-правовий статус політичних інститутів


ВАРІАНТ №1 I.1. До безпосередньої (прямої) демократії належать інститути:

1. Референдум (плебісцит). 2. Парламент. 3. Народна ініціатива. 4. Рада міністрів. 5. Президент.

2. Як називаються партії, що виступають за „різкі рухи” влади, кардинальні зміни суспільної системи, пов’язані з повною або частковою відмовою від демократії в інтересах досягнення цілей, що ними проголошуються ?

1. Екстремістські партії. 2. Реформістські партії. 3. Радикальні партії. 4. Конфесійні партії.

II. Що таке держава? Які значення цього поняття Вам відомі? В якому значенні воно вживається в джерелах державного (конституційного) права зарубіжних країн? III. Яка характеристика держави відбита в абз. 3 ст. 20 Германського Основного закону, згідно з яким „законодавство пов’язано конституційним ладом, виконавча влада і правосуддя – законом та правом”?

3

Контрольне завдання з теми: „Конституційно-правовий статус політичних інститутів


ВАРІАНТ №2

І.1. Які політичні партії виходять з того, що низькі податкові ставки сприяють розвиткові виробництва, збільшенню числа робочих місць, зростанню заробітної плати та інших прибутків трудівника, що дає йому можливість задовольняти свої соціальні потреби хоча і за плату, але за своїм вибором і з високою якістю?

1. Консервативні партії. 2. Соціалістичні партії. 3. Комуністичні партії. 4. Ліберальні партії. 5. Фашистські партії.

2. Яка партійна система дає можливість політичним партіям групуватись у блоки?

1. Система фіксованого законом числа партій. 2. Двопартійна система. 3. Багатопартійна система. 4. Багатопартійна система з однією домінуючою партією. 5. Однопартійна система.

ІІ. Яка політична роль засобів масової інформації? Який їхній конституційно-правовий статус? ІІІ. Конституція Італійської Республіки 1947 року (ст. 3, частина друга) проголошує: „Задача Республіки – усувати перешкоди економічного і соціального порядку, що обмежують свободу і рівність громадян, заважають повному розвиткові людської особистості та дійсній ефективній участі всіх робітників в політичній, економічній та соціальній організації країни”.

3

Яка характеристика держави міститься у даній статті італійської Конституції?

3


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Тестові завдання з теми «Поняття державного права зарубіжних країн»

I. Традиційно терміном "державне право" користується:

1. Англо — саксонська правова система 2. Германська правова система 3. Романська правова система

II. У конституційному праві головним чином до регулювання статусу людини та громадянина і іноді, при визначенні повноважень державних органів застосовується…

1. Метод зобов’язання. 2. Метод заборони. 3. Метод дозволу. 4. Метод формально-логічного аналізу 5. Порівняльний метод.

III. Про який метод конституційно-правового регулювання йде мова, коли суб’єктам надаються права на власні активні дії, обумовлені необхідністю узгодження волі?

1. Метод зобов’язання. 2. Метод заборони. 3. Метод дозволу. 4. Метод координації.

IV. Основними тенденціями у розвитку конституційного права зарубіжних країн постають…..

1. Соціалізація. 2. Октроїрування. 3. Філіація. 4. Демократизація. 5. Інституціоналізація. 6. Інтернаціоналізація.

3

7. Деполітизація. V. Як можна визначити конституцію, якщо вона є єдиний писаний акт, що регулює усі основні питання конституційного характеру?

1. Конституційна угода 2. Кодифікована конституція 3. Конституція змішаного типу.

VI. З одного нормативного акту складаються конституції:

1. Італії 2. Іспанії 3. Великої Британії 4. Франції 5. Японії 6. Федеративної республіки Німеччини

VII. За якою ознакою розділяють конституції на демократичні і авторитарні (тоталітарні)?

1. В залежності від порядку прийняття конституції. 2. За порядком внесення змін у конституції. 3. За формою. 4. За політичним режимом. 5. За формою правління.

VIII. За якою ознакою розділяють конституції на федеративні і унітарні?

1. За формою правління. 2. За формою. 3. За формою політико-територіального устрою, що в ній зафіксована. 4. За політичним режимом.

IX. Які конституції не мають систематичного викладу матеріалу і важко віднайти логіку в їх будові?

1. Писані кодифіковані конституції. 2. Конституції змішаного типу. 3. Писані некодифіковані конституції. 4. Октройовані конституції.

3

5. Гнучкі конституції. 6. Жорсткі конституції.

X. Першим у світі документом, який офіційно називався конституцією, є Конституція:

1. Італії 2. ФРН 3. США 4. Японії 5. Іспанії 6. Франції

XI. Термін «юридична конституція» використовується у значеннях:

1. у матеріальному 2. у формальному 3. у матеріальному а формальному 4. у матеріальному, доктринальному та формальному значеннях

XII. Конституція лише у матеріальному сенсі існує: 1. В Іспанії 2. У США 3. У Великій Британії 4. В Італії 5. В Японії 6. У ФРН

XIII. Джерелами державного (конституційного) права завжди, в повному обсязі, постають:

1. Конституції 2. Конституційні закони 3. Органічні закони 4. Доктринальні положення 5. Звичайні закони 6. Нормативні акти глави держави та уряду 7. Акти органів конституційного контролю 8. Акти органів місцевого самоврядування

37

Тестові завдання з теми «Основи правового стану особистості

у зарубіжних країнах» I. Які формули вживаються в конституціях зарубіжних країн для позначення суб’єкта прав людини?

1. "Громадяни мають право". 2. "Кожен". 3. "Кожна людина". 4. "Кожен іспанець". 5. "Всі". 6. "Всі німці". 7. "Визнається право". 8. "Гарантується свобода". 9. "Ніхто". 10. "Народ володіє".

II. . Яка з наведених конституційних норм відноситься до негативного способу формулювання прав і свобод?

1. "Приватні особи можуть надавати освіту усіх видів і ступенів" (Політична конституція Мексиканських Сполучених Штатів 1917 р., ч II, ст. 3). 2. "Право на захист гарантується" (Конституція Румунії 1991 р., абз. 1,ст. 24). 3. "Право народу на захист особи, житла, паперів і майна від безпідставних обшуків чи арештів не повинно порушуватися, і ордери на обшук чи арешт не будуть видаватися без достатніх підстав…" (Конституція США 1787 р., поправка IV).

III. Оберіть визначення, що відповідає терміну «натуралізація»?

1. Набуття громадянства за народженням. 2. Вибір громадянства. 3. Прийом в громадянство іноземця за його заявою. 4. Заборона видачі іноземним державам своїх громадян і іноземців, за винятком випадків, передбачених міжнародними домовленостями.

38

IV. Оберіть визначення, що відповідає терміну «оптація»? 1. Прийом в громадянство іноземця за його заявою. 2. Позбавлення громадянства. 3. Вибір громадянства. 4. Свобода зборів. 5. Набуття громадянства за народженням.

V. Оберіть визначення, що відповідає терміну «філіація»? 1. Поновлення в громадянстві. 2. Втрата громадянства. 3. Вихід із громадянства. 4. Набуття громадянства за народженням.

VI. Хто може бути позбавлений громадянства в демократичній державі?

1. Громадяни цієї держави за походженням, що допускають недозволену поведінку. 2. Громадяни за походженням і натуралізовані громадяни, що допускають недозволену поведінку. 3. Натуралізовані громадяни з порівняно невеликим строком після натуралізації, що допускають недозволену поведінку. 4. Натуралізовані громадяни, що допускають недозволену поведінку. 5. "Дисиденти" (інакомислячі).

VII. До блоку політичних прав і свобод людини відносять: 1. право на об’єднання, свободу спілок та організацій 2. право петицій 3. свободу інформації 4. свободу думки та совісті 5. свободу зібрань та маніфестацій 6. право участі в управлінні суспільством та державою 7. право на участь в управлінні підприємствами

VIII. Основною інституційною гарантією конституційних прав та свобод у сучасних європейських демократичних державах є:

1. Конституція

39

2. Парламентський уповноважений з прав людини 3. Суд 4. Європейська комісія з прав людини Ради Європи

IX. За суб’єктним складом права та свободи можна підрозділити на:

1. Особистісні, політичні, економічні, соціальні та культурні права та свободи 2. Права людини та права громадянина 3. Колективні та індивідуальні права та свободи

40

Тестові завдання з теми «Конституційно-правові основи суспільного ладу у

зарубіжних країн»

I. Як називається тенденція в розвитку конституційного права, яка знаходить своє вираження у тому, що конституції стали регулювати основи суспільного ладу більш чи менш цілісно, тобто включати норми, звернені до всіх чотирьох підсистем суспільного ладу?

1. Демократизація. 2. Інституціоналізація. 3. Соціалізація. 4. Інтернаціоналізація. 5. Деполітизація. 6. Посилення виконавчої влади.

II. В яких главах і розділах більшості конституцій (включаючи "соціалістичні") зосереджені норми, що регулюють основи суспільного ладу?

1. В преамбулі. 2. В спеціальних главах чи розділах. 3. В рівній мірі розосереджені по різних главах і розділах. 4. В главах і розділах, в яких регулюються основи організації і діяльності системи державних органів. 5. В різних главах і розділах і в значній своїй частині – в главах і розділах, в яких регулюються права і свободи людини і громадянина, де вони встановлюють обов’язки держави проводити політику, що забезпечує реалізацію відповідних прав і свобод. 6. В главах і розділах, що регулюють права і свободи людини і громадянина, в яких вони встановлюють обов’язки держави проводити політику, що забезпечує реалізацію відповідних прав і свобод.

III. Якщо власність нероздільна, то з яким з її видів ми маємо справу?

1. Приватна власність. 2. Сімейна власність, 3. Публічна власність.

41

4. Індивідуальна власність. IV. Чим визначається публічний чи приватний характер власності?

1. Тим, хто є власником. 2. Режимом майна. 3. Державною політикою.

V. Як називається переведення майна із публічної власності в приватну?

1. Націоналізація. 2. Інституціоналізація. 3. Приватизація. 4. Соціалізація.

VI. Як називається політичний режим, який відрізняється високим ступенем політичної свободи, однак внаслідок культурної відсталості більшості суспільства реально користуватися демократичними політичними інститутами можуть порівняно небагато громадян; держава часто звертається до різноманітних форм примусового впливу?

1. Авторитарний. 2. Демократичний. 3. Тоталітарний. 4. Ліберальний.

VII. Як називається політичний режим, який характеризується повною (чи майже повною) відсутністю демократичних політичних відносин; публічна влада широко звертається до засобів придушення, адміністрування, реально всі функції влади зосереджені в руках диктатора чи правлячої олігархії?

1. Ліберальний. 2. Тоталітарний. 3. Авторитарний. 4. Демократичний.

VIII. У сучасних конституціях поняття «труд» визначається як:

1. Синонім поняттю «робота» 2. Суспільно-корисна діяльність 3. Засоби існування

42

IX. У сучасних конституціях найбільш широко регулюються:

1. Економічні суспільні відносини 2. Соціальні (у вузькому значенні слова) суспільні відносини 3. Політичні суспільні відносини 4. Духовно-культурні суспільні відносини

43

Тестові завдання з теми «Конституційно - правовий статус політичних інститутів

зарубіжних країн»

I. Назвіть функції, реалізуючи які державні органи прагнуть в межах закону запобігти розвитку деструктивних суспільних явищ чи максимально нейтралізувати їх наслідки; регулюють відносини між працею і капіталом з метою уникнення руйнівних для суспільства конфліктів.

1. Економічна функція. 2. Політична функція. 3. Ідеологічна функція. 4. Соціальна функція.

II. Яка характеристика держави відбита в абз. З ст. 20 Основного закону Німеччини, згідно з якої "законодавство пов’язане конституційним ладом, виконавча влада і правосуддя — законом і правом"?

1. Соціальна держава. 2. Демократична держава. 3. Правова держава. 4. Світська держава. 5. Теократична держава.

III. Що означає конституційна характеристика держави як соціальної?

1. Відокремлення церкви від держави, розмежування сфер їх діяльності. 2. Приналежність державної влади до церковної ієрархії. 3. Пріоритет норм міжнародного права перед нормами національного права. 4. Обов’язки держави, її органів, організацій, посадових осіб і службовців діяти в межах конституції і законів. 5. Прагнення держави виключити або звести до мінімуму невиправдані майнові розбіжності членів суспільства.

IV. Як характеризується держава, яка не злита з церквою, але остання через законодавчо встановлені інститути

44

визначальним чином впливає на державну політику, а шкільна освіта в обов’язковому порядку включає вивчення церковних догматів?

1. Світська держава. 2. Теократична держава. 3. Соціальна держава. 4. Клерикальна держава.

V. Які інститути відносяться до безпосередньої (прямої) демократії?

1. Референдум (плебісцит). 2. Парламент. 3. Народна ініціатива. 4. Суд. 5. Президент.

VI. Як називаються партії, які виступають за "різкі рухи" влади, пов’язані з повною чи частковою відмовою від демократії в інтересах досягнення проголошених ними цілей?

1. Екстремістські партії. 2. Реформістські партії. 3. Радикальні партії. 4. Конфесійні партії.

VII. Які політичні партії виходять з того, що низькі податкові ставки сприяють розвитку виробництва, збільшенню кількості робочих місць, заростанню заробітної плати і інших доходів працюючого, що дає йому можливість задовольнити свої соціальні потреби хоча і за плату, але за власним вибором і з високою якістю?

1. Консервативні партії. 2. Соціалістичні парти. 3. Комуністичні парти. 4. Ліберальні партії. 5. Фашистські партії.

VIII. Назвіть партії, які поєднують у своїх політичних платформах принципи демократії і основні постулати християнства.

1. Соціалістичні партії.

45

2. Комуністичні партії. 3. Ліберальні (ліберально — демократичні) партії. 4. Християнсько - демократичні партії. 5. Фашистські партії.

IX. Конституції яких країн надають релігії і церкві державний характер?

1. Конституції країн з тоталітарним політичним режимом. 2. Конституції країн з демократичним політичним режимом. 3. Конституції країн з ліберальним політичним режимом. 4. Конституції країн з авторитарним політичним режимом.

X. Які політичні партії відрізняються високим ступенем централізації і організованості, жорсткою напіввійськовою дисципліною і концентрацією влади в руках партійних вождів?

1. Реформістські партії. 2. Радикальні партії. 3. Екстремістські партії. 4. Конфесійні партії.

XI. Яка партійна система дає можливість політичним партіям об’єднуватися у блоки?

1. Система фіксованого законом числа партій. 2. Багатопартійна система. 3. Двопартійна система. 4. Однопартійна система.

XII. Чому засоби масової інформації (ЗМІ) часто умовно називають “четвертою гілкою влади"?

1. ЗМІ забезпечує громадян, державні і громадські структури інформацією, необхідною для реалізації ними своїх функцій. 2. ЗМІ створюють, поширюють, мотивують і до певної міри оберігають соціальні цінності держави і суспільства. 3. ЗМІ — певний соціальний контролер держави.

46


ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ

Тема 5. Народні голосування у зарубіжних країнах

Мета лекції: Формування у курсантів і студентів уявлень про організацію виборів і референдумів у зарубіжних країнах.


1. Вибори та відклик у зарубіжних країнах: поняття й соціальні функції. 2. Принципи виборчого права в зарубіжних країнах. 3. Виборчі системи зарубіжних країн. 4. Референдум у зарубіжних країнах.

Опорні поняття: вибори, відклик, виборче право,

абсентеїзм, виборчий корпус, електорат, виборча система, панаширування, референдум, плебісцит.

Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмного навчання, тощо: графопроектор, схеми, плакати, електронний варіант підручника з державного права зарубіжних країн.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): конституційне право України - т.6.

1. В конституційному праві терміном “вибори”

визначається процедура формування державного органа або надання повноважень посадовій особі, яке здійснюється через голосування уповноважених осіб за умови, що на кожний наданий таким чином мандат має можливість претендувати в установленому порядку два чи більше кандидатів (саме ознака альтернативності відрізняє вибори від призначення посадових, осіб, яке здійснюється колегіальним органом також шляхом голосування).

Вибори легітимізують владу. За їх допомогою народ визначає своїх представників і наділяє їх мандатом на виконання його суверенних прав. Тим самим реалізується одне з найважливіших прав людини й громадянина.

47

Вибори – це барометр політичного життя. У процесі їх проведення стикаються інтереси різних політичних сил, різні погляди та платформи, виразниками яких є партії та інші політичні об’єднання. Результати виборів дають об’єктивну оцінку ступеня впливу, виявляють настрій виборців, тенденції політичного життя.

Що стосується інституту відклику, то він протилежний виборам. Якщо шляхом виборів особа наділяється мандатом – сукупністю спеціальних повноважень і спеціальної відповідальності, то відклик є достроковим позбавленням мандату з волі осіб, уповноважених ним наділяти.

У цих випадках мова йде про суб’єктивне виборче право, принципами якого є ті умови його виконання та реалізації, дотримання яких на виборах робить ці вибори дійсно народним волевиявленням. Навпаки, порушення цих принципів підриває легітимність виборів, а отже, і виборних органів влади й самоврядування.

До числа принципів суб’єктивного виборчого права відноситься загальність, свобода (визначається навіть при демократичному режимі не всюди), рівність, безпосередність (у деяких випадках поєднання з певною опосередкованістю), таємне голосування. У конституціях ці характеристики зазвичай віддаються не суб’єктивному виборчому праву, як було зроблено в багатьох соціалістичних конституціях, а саме виборам або голосуванню.

У законах, які регулюють виборчий процес, принципи суб’єктивного виборчого права отримують конкретизацію та необхідні гарантії.

3. Термін “виборча система” вживається в літературі у двох

значеннях – широкому й вузькому. В контексті навчального питання слід вести мову про виборчу систему у вузькому розумінні слова, тобто про спосіб розподілу мандатів між кандидатами залежно від підсумків голосування. Таких способів існує декілька, причому застосовані до одних і тих самих підсумків голосування вони можуть дати різні результати.

Існують такі види виборчих систем: мажоритарна система відносної більшості, мажоритарна система абсолютної більшості, мажоритарна система кваліфікованої більшості, система єдиного

48

голосу, що не передається, кумулятивний вотум, система пропорційного представництва політичних партій, система єдиного передавання голосу, змішані системи.

4. Термін “референдум” означає голосування виборців, за допомогою якого приймається державне або самоврядне рішення. На відміну від виборів, голосування на референдумі надає юридичної сили не мандату обраної особи, а вирішенню якогось питання. Рішення на референдумі може прийматися виходячи з позитивної або негативної відповіді виборців на поставлене запитання або вибору між різними варіантами запропонованого рішення. У референдумах можуть брати участь всі особи, які мають активне виборче право. Референдуми класифікують: залежно від обов’язковості призначення (відрізняючи факультативні та обов’язкові), за змістом (конституційні, законодавчі та щодо змін інших нормативно-правових актів), за правовими наслідками (консультаційні, нормотворчі) тощо.

49

Тема 6. Законодавча влада у зарубіжних країнах

Мета лекції: формування у курсантів і студентів уявлення про організацію й функціонування парламенту у зарубіжних країнах.


1. Поняття, соціальні функції й повноваження парламенту. 2. Структура парламенту й організація його палат. 3. Статус парламентарія. 4. Порядок роботи парламенту. Законодавчий процес.

Опорні поняття: парламент, законодавча компетенція,

делеговане законодавство, парламентське право, лобізм, парламентський імунітет, індемнітет, промульгація, імпічмент, омбудсман, законотворчість.

Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмного навчання, тощо: графопроектор, схеми, плакати, електронний варіант підручника з державного право зарубіжних країн.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): Теорія держави та права. т. 5; конституційне право України – т.8,9.

1. Сучасний парламент – це загальнодержавний

представницький орган, головна функція якого в системі розподілу влади полягає в здійсненні законодавчої влади. Вона включає й верховне розпорядження державною казною, тобто прийняття державного бюджету та контроль за його виконанням. Більшою чи меншою мірою – залежно від форми правління – парламент здійснює контроль за виконавчою владою.

Представницький характер парламенту означає, що він розглядається як виразник інтересів і волі народу (нації), тобто всієї сукупності громадян цієї держави. Звідси й такі його визначення, як національне або народне представництво. Світовий досвіт свідчить, що парламент тоді виступає справжнім представником нації (народу), коли в його складі є значні політичні об’єднання депутатів, які виражають інтереси широких верств суспільства.

50

Залежно від того, який є обсяг конституційної компетенції парламенту, можна виокремити три її види. У багатьох країнах із парламентарною формою правління компетенція парламенту необмежена. У таких країнах, де компетенція парламентів обмежена, обмеження може бути абсолютним або відносним. Частіше трапляється відносно обмежена компетенція парламентів, яка характерна для федеративних і децентралізованих унітарних держав.

2. Нинішні парламенти складаються з однієї або двох

палат. Федеральні держави зазвичай мають двопалатний парламент, у якому верхня палата представляє суб’єктів федерації. В унітарних державах з двопалатним парламентом його верхня палата також формується за політико – адміністративними територіальними одиницями. Однопалатні парламенти характерні переважно для малих держав. Єдині або нижні палати парламентів формуються майже виключно шляхом загальних і прямих виборів. Що стосується верхніх палат, то тут спостерігається значна різноманітність. У багатьох країнах правилом є виборність усього складу верхньої палати або переважної його більшості, причому вибори бувають або прямі, або непрямі. При парламентарних і змішаних формах правління одним зі способів розв’язання конфліктів між законодавчою та виконавчою владою є достроковий розпуск парламенту з одночасним призначенням нових виборів, щоб виборці своїм голосуванням розв’язали конфлікт. Розрізняються дві основні різновиди двопалатної парламентської системи – система слабкої верхньої палати й система сильної верхньої палати.

3. Парламентарії – це особи, які на тій чи іншій підставі є

членами парламенту. Члени парламентів мають спеціальне право й дієздатність. Завдання парламентарія – брати участь у законотворчості та здійснення парламентом інших його функцій. Згідно з конституціями демократичних держав парламенти та всі їх члени є представниками всієї нації, і ніхто не має права давати їм зобов’язуючих наказів. Вони зв’язані лише конституцією й своєю совістю.

Парламентарії піддаються впливу політичних факторів: партій, колег із комітету (комісій), з палати. На голосування

51

депутата з конкретних питань також намагаються впливати й інші сили: групи тиску. Це явище дістало назву лобізм.

Для безперешкодної реалізації свого мандату парламентарі користуються конституціями та відповідними гарантіями. Це певні привілеї, до числа яких відносяться парламентський імунітет та індемнітет.

4. Парламенти в зарубіжних країнах працюють у

сесійному порядку. Поряд із черговими сесіями, скільки вони б не тривали, багато конституцій передбачають і можливість позачергових (надзвичайних) сесій. При цьому встановлюється, ким та в якому порядку така сесія може бути скликана й чим повинна займатися. Пленарні засідання палат, як правило, відкриті, хоча передбачається й можливість проведення, за певних умов, закритих засідань. Регламенти докладно регулюють встановлення порядку денного засідання палат парламенту й обговорення питань. Обговорення зазвичай завершується голосуванням.

Законодавчий процес має два значення: 1) порядок діяльності, у даному випадку при створенні

закону; 2) сама діяльність. Ця діяльність здійснюється законодавчим органом –

парламентом і главою держави за можливості в певних випадках участі уряду або у виняткових випадках за допомогою процедури референдуму.

Тема 7. Виконавча влада у зарубіжних країнах

Мета лекції: формування у курсантів і студентів уявлення про організацію й функціонування виконавчої влади у зарубіжних країнах.


1. Глава держави у зарубіжних країнах: поняття та місце

в системі влади, юридична форма, повноваження, особливості статусу монарха, привілеї та відповідальність президента.

52

2. Уряд у зарубіжних країнах: поняття, компетенції, формування та склад, відповідальність.

Опорні поняття: глава держави, нуліфікація, контра-

сигнатура, інвеститура, інаугурація, уряд, субделегація, відомство. Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмного

навчання, тощо: графопроектор, схеми, плакат, електронний варіант підручника.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): Теорія держави та права – т. 5, конституційне право України т.10,11; Адміністративне право – т.5,8,9.

1. Глава держави – це посадова особа чи орган, що

займає найвище місце в системі органів держави. Згідно з текстами багатьох конституцій глава держави або не входить ані в яку гілку влади, або входить і в законодавчу, і у виконавчу, або, зрештою тільки у виконавчу. У більшості зарубіжних країн існує одноособовий глава держави, правове становище якого залежить від форми правління країни. У країнах з монархічною формою правління главою держави є монарх. У країнах із республіканською формою правління главою держави є президент, котрий як вища посадова особа республіки завжди обирається, за винятком тих випадків, коли цей пост займається внаслідок державного перевороту. Глава держави – це найвищій представник як у самій країні, так і зовні, а разом із тим символ єдності нації, держави (народу і держави).

Залежно від форми правління та державного режиму, а також системи політичних стосунків у країні, його конституційні повноваження можуть бути номінальними чи реальними. Номінальні та реальні повноваження можуть по-різному співвідноситися, але в разі будь-якої політичної кризи, коли конституційні влади і політичні сили з якоїсь причини будуть не в змозі керувати країною, саме глава держави покликаний знайти вихід із ситуації. Це свого роду резерв влади.

53

2. Уряд – це колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчою та розпорядчою (тобто адміністративною) діяльністю в країні. До його складу входять керівники найбільш значущих органів центральної адміністрації, а інколи й представники нижчих за рангом адміністрацій. Щоправда, до президентських республік це визначення не зовсім підходить. Адміністрація із загальною компетенцією очолюється там не колегіальним органом, а тільки президентом. Залежно від форми правління і міри участі парламенту у формуванні уряду можна виокремити дві основні моделі формальної процедури створення уряду: парламентську і позапарламентську. Що до інституту глави уряду, то він розглядається на прикладі країн з парламентською та змішаною формами правління, тому що в президентських республіках такого інституту немає – його функції виконує глава держави.

54

Тема 8. Судова влада у зарубіжних країнах

Мета лекції: ознайомлення курсантів і студентів із судовими системами та статусом суддів, прокурорів, слідчих і адвокатів у зарубіжних країнах.


1. Поняття, соціальна функція та структура судової влади

у зарубіжних країнах. 2. Статус суддів, прокурорів, слідчих і адвокатів у

зарубіжних країнах. 3. Конституційні принципи організації та діяльності

судових систем у зарубіжних країнах.

Опорні поняття: юстиція, юрисдикція, правосуддя, апеляція, касація, мандамус, інджанкін.

Використання ТНЗ, наочності, кабінетів програмного навчання, тощо: епідіопроектор, кодоскоп; схеми, плакат, електронний варіант підручника.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): теорія держави та права – т.5; конституційне право України – т. 12,13,16; адміністративне право – т.5,18.

1. Судова влада в зарубіжних країнах покладена на всю

сукупність органів, від низових до верховних. Кожен судовий орган, а не тільки верховний суд, є носієм судової влади. Соціальна роль судової влади в демократичному суспільстві полягає в тому, щоб у різних юридичних конфліктах забезпечувати панування права, що виражене перш за все в конституціях та інших законах, міжнародних договорах, а також у прирівняних до закону або підзаконних високого рівня актах – указах, декретах та ін.

Структуру судової влади охоплює насамперед самі суди. У країнах англосаксонської правової системи часто створюють систему, у якій різні гілки замикаються на єдиний верховний суд. Водночас в більшій кількості країн, особливо в континентальній Європі, простежується тенденція до полісистемності судової влади.

55

Структурою судової влади охоплюються, крім судів, деякі інші види державних органів та установ, що обслуговують судову владу (органи попереднього розслідування, органи прокуратури, адвокатура, судова поліція тощо).

2. Такі посадові особи, як судді, прокурори, слідчі, котрі безпосередньо здійснюють судову владу або активно з нею взаємодіють, забезпечують виконання нею своїх функцій, мають відповідати цілому ряду високих спеціальних вимог як професійного характеру (юридична освіта, стаж юридичної роботи), так і морального (бездоганна репутація, відсутність судимості та ін.), які встановлюються законом, а іноді й конституцією. Суддівський корпус формується, як правило, шляхом призначення, хоч і бувають варіанти виборності суддів. Органи конституційної юстиції формуються в особливому порядку. Важливим принципом, що гарантує незалежність носіїв судової влади, є їх незмінюваність.

3. Конституції зазвичай установлюють види судових систем

або судів, що діють у країнах, указуючи, які спеціальні суди можуть бути створені паралельно із судами загальної юрисдикції. Організаційні принципи, на яких діє судова влада,

передбачають незалежність суддів, які підкоряються тільки закону, та її гарантії: незмінюваність, імунітет, незмінність винагороди під час перебування на посаді. Деякі конституції доповнюють цей принцип такою гарантією, як адміністративна та фінансова автономія судової влади взагалі.

Значно поширеним є конституційний принцип здійснення правосуддя тільки законно встановленими судами з забороною надзвичайних судів. У ряді конституцій передбачено участь народу в здійсненні правосуддя, перш за все як присяжних. Принцип інстанційності, що часто виражається у вигляді права на оскарження судових рішень, полягає в тому, що рішення суду першої інстанції, яке ще не набрало сили, може бути переглянуто вищим судом.

56

Принципи діяльності судових систем у зарубіжних країнах – це основні принципи судового процесу, тобто встановленого законом порядку розгляду та вирішення судових справ.

Найчастіше серед конституційних принципів судового процесу зустрічається гласність (публічність, відкритість судових засідань). Поширеним є й конституційний принцип зв’язаності суддів тільки законом. Судді конституційних судів підпорядковані лише конституції, а не звичайним законам.

57

Тема 9. Територіальна організація публічної влади у зарубіжних країнах

Лекція 1. Форми політико – територіального устрою держави

Мета лекції: ознайомлення курсантів і студентів із унітарною й федеративною формами політико – територіального устрою та статусом носіїв державної автономії у зарубіжних країнах.


1. Унітарні і федеративні держави. 2. Статус носіїв державної автономії у зарубіжних країнах.

Опорні поняття: територіальний устрій, територіальна

організація і територіальній поділ держави; політико-територіальний і адміністративно-територіальний устрій держави; територіальна автономія, унітарна держава, федерація.

Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмного навчання, тощо: епідіапроектор, схеми, плакат, електронний варіант підручника.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): теорія держави та права – т.4; конституційне право України – т.14,15.

1. У світі існують дві основні форми політико-

територіального устрою держави: унітарна та федеративна. Головна відмінність між ними полягає в тому, що за унітарної форми територія держави складається з політико-адміністративних або адміністративних одиниць, тим часом як за федеративної форми вищі територіальні одиниці являють собою державоподібні утворення або навіть держави – суб’єкти федерації.

2. Державоподібний або державний характер територіальних одиниць, що складають федеративну державу (суб’єкти федерації), виражається в тому, що в них є своя конституція (як правило), свій парламент,

58

уряд, інколи власні судові системи та воєнізовані формування, часто своє громадянство, державні символи – герб, прапор, гімн. Територіальні одиниці унітарних держав, що користуються державною автономією, також іноді мають конституцію, громадянство й інші атрибути державності.

Суб’єкти федерацій зазвичай мають паритетне або пропорційне представництво у федеральних парламентах. Те ж саме можна сказати про вищі територіальні одиниці таких країн, як Італія, Іспанія. У деяких країнах конституції мають норми, спрямовані на те, щоб не допустити переваги якогось суб’єкта федерації в інших федеральних органах. Конституції деяких федеративних держав містять приписи, що регулюють основи державної організації суб’єктів федерації. Як правило, конституції не називають суб’єктів федерацій суверенними, проте є деякі винятки з цього правила.

В інтересах уніфікації правового регулювання суспільних відносин у деяких федеративних державах цілеспрямовано здійснюються заходи зі стандартизації законодавства суб’єктів федерації. У конституційному праві зарубіжних країн існує декілька основних моделей конституційно-правового розподілу компетенції між федерацією та її суб’єктами. Складаються ці моделі з таких елементів:

1) виключної федеративної компетенції; 2) виключної компетенції суб’єктів федерації; 3) конкуруючої компетенції федерації та її суб’єктів 4) залишкової компетенції, що розподіляється

конституціями по-різному залежно від ступеня централізованості даної федерації.

Тема 9. Територіальна організація публічної влади у

зарубіжних країнах

Лекція 2. Місцеве управління та самоврядування у зарубіжних країнах

Мета лекції: формування у курсантів і студентів уявлення

про місцеве управління та самоврядування зарубіжних країнах.

59


1. Публічна влада на місцях у зарубіжних країнах. 2. Системи демократичної організації влади на місцях у

зарубіжних країнах.

Опорні поняття: місцеве управління, муніципальна система, самоврядування.

Використання ТЗН, наочності, кабінетів програмованого навчання, тощо: епідіапроектор, схеми, плакат, електронний варіант підручника з державного права зарубіжних країн.

Взаємозв’язок з темами інших дисциплін (назва дисципліни і номер тем): теорія держави та права – т.4; конституційне право України – т.14,15.

1. В місцевих територіальних одиницях може

здійснюватись як місцеве управління, так і місцеве самоврядування. Місцеві територіальні одиниці є підрозділом унітарних держав і суб’єктів федерацій, а також інших регіонів, що користуються державною автономією.

Місцеве управління – це керівна діяльність у місцевій територіальній одиниці, що здійснюється центральною владою або адміністрацією вищого територіального рівня управління. Здійснюється місцеве управління, як правило, через призначені вищою владою адміністративні органи. Місцеве самоврядування – діяльність самого населення місцевої територіальної одиниці – територіального колективу і його виборчих органів з управління його справами.

2. Виділяють дві системи демократичної організації влади

на місцях: англо-американську та європейську. Англо-американська система характеризується наявністю місцевого самоврядування на всіх рівнях держави, суб’єкта федерації або державно-автономного регіону. При цьому відсутні адміністративно-територіальні одиниці загального характеру.

Європейській системі притаманне поєднання місцевого самоврядування з місцевим управлінням. Це поєднання може мати

60

різноманітні форми, при цьому на місцеві органи управління покладаються певні функції стосовно місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування можуть в судовому порядку захистити свою автономію не тільки від запопадливих місцевих адміністраторів, а навіть від парламентів, президентів та урядів.

61


КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Контрольне завдання з теми: „Народні голосування у зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №1

I.1. Як називається принцип виборчого права, що означає право виборця обирати та обиратися безпосередньо до виборного органу або на виборну посаду?

1. Рівне виборче право. 2. Загальне виборче право. 3. Вільна участь у виборах. 4. Пряме виборче право. 5. Таємне голосування.

2. Абсентеїзм виборців – термін, який позначає: 1. Право виборців на відкликання депутатів. 2. Право виборців на передвиборну агітацію. 3. Неявка виборців на вибори. 4. Висока (понад 90%) явка виборців на вибори. 5. Право виборця голосувати за список кандидатів

певної партії.

II. Які необхідні ознаки демократичного виборчого процесу? Проаналізуйте з цієї точки зору окремі його стадії. III. Згідно з частиною другою ст. 75 італійської Конституції, на референдум не виносяться закони про податки і бюджет, про амністію та помилування, про ратифікацію міжнародних договорів. У цій країні, як бачимо, встановлюються обмеження щодо предмета референдуму. Які підстави існують для подібних обмежень?

62

Контрольне завдання з теми: „Народні голосування у зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №2

І.1. Оберіть визначення, що відповідає терміну «таємне голосування»?

1. Право виборця обирати і обиратися безпосередньо у виборний орган чи на виборну посаду.

2. Рівна для кожного виборця можливість вплинути на результат виборів.

3. Виключення зовнішнього спостереження та контролю за волевиявленням виборця.

4. Юридичний обов’язок виборців взяти участь у голосуванні.

5. Юридичний обов’язок виборця не розголошувати сутність власного волевиявлення до оприлюднення результатів виборів.

6. Заборона засобам масової інформації поширювати інформацію про результати соціологічних опитувань до закінчення процедури виборів.

2. Як називається засіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами у залежності від результатів голосування виборців чи інших уповноважених осіб?

1. Кумулятивний вотум. 2. Виборча система. 3. Виборче право. 4. Референдум. 5. Абсентеїзм

ІІ. Порівняйте переваги та недоліки мажоритарної і пропорційної виборчих систем. ІІІ. У Швейцарії на загальнонаціональному референдумі для прийняття звичайного закону вимагається відносна більшість голосів виборців. Для прийняття ж конституційної поправки потрібна абсолютна більшість голосів виборців, які взяли участь у

63

референдумі, причому відповідне рішення повинно бути підтримано у більшості кантонів. Який з проектів, що виносяться на референдум, вступить в силу, якщо найбільше число виборців підтримає один проект, а найбільше число кантонів – інший?

64

Контрольне завдання з теми: „Законодавча влада у зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №1

I.1. Як називається сукупність повноважень щодо прийняття законів?

1. Делеговане право. 2. Парламентське право. 3. Законодавча компетенція. 4. Індемнітет.

2. Яка структура парламенту Великої Британії? 1. Парламент Великої Британії складається з Палати

лордів та Палати общин. 2. Парламент Великої Британії складається з Палати

лордів. 3. Парламент Великої Британії складається з Палати

общин. 4. Парламент Великої Британії складається з монарха,

Палати лордів та Палати общин. 5. Парламент Великої Британії складається з монарха,

Палати лордів, Палати общин та уряду.

II. У чому виявляється представницький характер парламенту? З допомогою яких повноважень реалізуються функції парламенту? III. Конституції США і Македонії не регламентують денонсацію міжнародних договорів. В якому тоді порядку вона здійснюється у цих країнах?

65

Контрольне завдання з теми: „Законодавча влада у зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №2

І.1. У багатьох країнах склалися системи неформального впливу груп тиску на парламентарів. Яку назву отримало це явище?

1. Імпічмент. 2. Індемнітет. 3. Лобіювання. 4. Інтерпеляція. 5. Політичні партії

2. В яких країнах санкціонування, промульгація та опублікування закону здійснюється в середині парламенту?

1. Іспанія. 2. США. 3. Велика Британія. 4. ФРН. 5. Індія. 6. Франція.

ІІ. Для чого потрібний парламент? Чим відрізняються станово-представницькі установи від сучасних парламентів?

ІІІ. Германський Основний закон у ст. 46 встановив: «2. За дії що передбачають кримінальну відповідальність, депутат може бути притягнений до відповідальності чи заарештований тільки з дозволу Бундестагу, за винятком випадків затримання при здійсненні діяння чи протягом наступного дня.. 3. Дозвіл Бундестагу потрібен, далі, при будь-якому іншому обмеженні особистої свободи депутата чи для порушення проти депутата провадження згідно зі статтею 18. (Ця стаття Основного закону передбачає можливість провадження у Федеральному конституційному суді справ щодо позбавлення особи конституційних основних прав за зловживання ними. — Авт.).

66

4. Будь-яке карне провадження і будь-яке юридичне переслідування відповідно до статті 18 проти депутата, будь-який арешт і будь-яке інше обмеження його особистої свободи повинні бути призупинені за вимогою Бундестагу". Скільки триває імунітет німецького депутата?

67

Контрольне завдання з теми: „Виконавча влада у зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №1

I.1. Певне коло своїх повноважень глава держави здійснює у дискреційному порядку. Що це означає?

1. Глава держави здійснює свої повноваження після попереднього рішення інших державних органів.

2. Глава держави здійснює свої повноваження всупереч попереднього рішення інших державних органів.

3. Глава держави здійснює свої повноваження після погодження позиції з іншими державними органами.

4. Глава держави здійснює свої повноваження за власним розсудом.

2. Який уряд називають службовим?

1. Однопартійний уряд. 2. Коаліційний уряд. 3. Безпартійний уряд.

II. Що таке уряд? Що мається на увазі під цим терміном, коли мова йде про США та інші президентські республіки? III. Які взаємовідносини глави держави з законодавчою, виконавчою, та судовою владою у різних формах правління?

68

Контрольне завдання з теми: „Виконавча влада у зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №2

І.1. З яким інститутом ми маємо справи, коли укази глави держави набувають юридичної сили лише у тому випадку, якщо вони одержують скріплення (підпис) відповідних міністрів, до відомства яких ці укази відносяться?

1. Субделегація. 2. Інвеститура. 3. Контрасигнатура. 4. Делеговане законодавство.

2. Який уряд вважається постійним? 1. Уряд, що був утворений під час зміни режиму. 2. Уряд, що був утворений відповідно до конституції. 3. Уряд, який утворився під час зміни режиму, що

супроводжувалося і зміною конституції. 4. Лише уряд, який за конституцією призначений довічно.

ІІ. Що робить і за що відповідає уряд у зарубіжних країнах? ІІІ. Як співвідносяться у США та Великій Британії глава держави та глава виконавчої влади?

69

Контрольне завдання з теми: „Судова влада у зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №1

I.1. Як називається форма оскарження рішень, що не набрали чинності, під час якої суд вищої ланки переглядає справу по суті, з новою перевіркою раніше розглянутих і знов наведених доказів та виносить своє рішення, скасовуючи, при цьому, рішення суду нижчої ланки?

1. Касація. 2. Ревізія. 3. Апеляція. 4. Інстанційність.

2. Конституційний контроль називають інколи політичним.

Які органи здійснюють такий контроль? 1. Президент. 2. Парламент. 3. Суди загальної юрисдикції. 4. Уряд. 5. Спеціалізовані органи конституційного контролю.

II. Що таке судова влада? Які взаємовідносини судової влади з іншими гілками влади? III. У Великій Британії Генеральний атторней очолює адвокатський корпус, представники якого в необхідних випадках виступають на судових процесах в якості обвинувачів. Коли ж слухаються особливо важливі кримінальні справи, обвинувачення підтримує спеціальна посадова особа – директор публічних слухань. Яке місце займає прокуратура в системі державних органів Великої Британії?

Контрольне завдання з теми: „Судова влада у зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №2

70

І.1. Конституційність законів та інших актів перевіряють суди загальної юрисдикції в таких країнах, як…

1. Італія. 2. США. 3. Канада. 4. Японія. 5. ФРН. 6. Іспанія. 7. Франція

2. Конституційний контроль з точки зору правових наслідків може бути…

1. Попереднім та наступним. 2. Обов’язковим та факультативним. 3. Внутрішнім та зовнішнім. 4. Абстрактним та конкретним. 5. Матеріальним та формальним.

ІІ. Охарактеризуйте статус суддів, прокурорів та слідчих у зарубіжних країнах? ІІІ. В конституціях Італії та ФРН зафіксований принцип зв’язаності суддів лише законом. Яке значення мають у такому випадку нормативні акти, що в ієрархії юридичних джерел посідають місце, нижче за закони? Яке значення мають звичайні закони для органів конституційної юрисдикції?

71

Контрольне завдання з теми: „Територіальна організація публічної влади у зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №1

I.1. Яка з діючих нині федеральних конституцій визнає за суб`єктами федерації право на вихід з федерації (право сецесії)?

1. Конституція США. 2. Конституція Швейцарії. 3. Конституція Мексики. 4. Конституція Індії. 5. Конституція ФРН. 6. Конституція Бельгії. 7. Жодна з федеральних конституцій не визнає за

суб`єктами федерації право на вихід з федерації.

2. Яка країна дає приклад поєднання місцевого самоврядування з місцевим управлінням на всіх основних рівнях?

1. Бразилія. 2. Швейцарія. 3. Італія. 4. Польща.

ІІ. Яка держава більш демократична: централізована чи децентралізована, федеративна чи унітарна і чому? ІІІ. Згідно з ст. 117 Конституції Італійської Республіки, в межах основних принципів, встановлених законами держави, і за умови не протиріччя національним інтересам і інтересам інших областей область може видавати законодавчі норми з 18 позицій (організація відомств та адміністративних одиниць обласного підпорядкування, кордонних громад, місцева поліція та ін.), а також з інших питань, що зазначені конституційними законами. Області також можуть наділятися правом видавати норми для проведення в життя загальнодержавних законів. Враховуючи застереження, що містяться в статті, слід визнати, що перераховані предмети ведення утворюють спільну сферу компетенції держави і областей. Все, що знаходиться за межами ст. 117, складає виняткову сферу ведення держави.

72

Назвіть форму політико-територіального устрою Італії з точки зору організації у цій країні публічної влади.

Контрольне завдання з теми:

„Територіальна організація публічної влади у зарубіжних країнах”

ВАРІАНТ №2

І.1. Федеративний устрій яких країн засновано на суто територіальному принципі?

1. США. 2. Канада. 3. Бельгія. 4. ФРН. 5. Мексика. 6. Бразилія. 7. Індія.

2. Оберіть визначення, що відповідає поняттю «федеральна територія»?

1. Територія федеративної держави. 2. Територіальна одиниця, що є суб`єктом

федерації. 3. Територіальна одиниця, що не є суб`єктом

федерації та безпосередньо підлегла центральній владі.

4. Територіальна одиниця, що є суб`єктом федерації, проте підлегла центральній владі.

ІІ. Чим федерація відрізняється від унітарної держави та від конфедерації? ІІІ. В Італії представницькими органами самоврядування в провінціях та комунах є ради, що обираються мешканцями строком на п`ять років. Ради утворюють свої виконавчі органи – джунти, що складаються з голів (у комунах – синдиків) та асесорів. Виконання завдань державного управління в провінції покладається на префекта, який призначається Радою Міністрів. Він, зокрема, здійснює адміністративний нагляд за

73

самоврядуванням та керує провінційною поліцією. У комуні функції державного управління покладаються на синдика, який поєднує їх з керівництвом джунтою. З якою моделлю, що характеризує співвідношення управління та самоврядування, ми маємо справу?

74


ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Тестові завдання з теми «Народні голосування у зарубіжних країнах»

I. Як називається принцип виборчого права, що передбачає рівну для кожного виборця можливість впливати на результат виборів?

1. Загальне виборче право. 2. Вільна участь у виборах. 3. Обов’язковий вотум. 4. Пряме виборче право. 5. Таємне виборче право. 6. Рівне виборче право.

II. Як називається принцип виборчого права, який означає право виборця вибирати і бути обраним безпосередньо в виборний орган чи на виборну посаду?

1. Рівне виборче право. 2. Загальне виборче право. 3. Вільна участь у виборах. 4. Пряме виборче право. 5. Таємне голосування.

III. Оберіть визначення, що відповідає поняттю «таємне голосування»?

1. Право виборця обирати і бути обраним безпосередньо у виборчий орган чи на виборну посаду. 2. Рівна для кожного виборця можливість впливати на результат виборів. 3. Виключення зовнішнього спостерігання і контролю за волевиявленням виборця. 4. Юридичний обов’язок виборців брати участь у голосуванні.

IV. Оберіть визначення, що відповідає поняттю «абсентеїзм виборців»?

75

1. Право виборців на відкликання депутатів. 2. Право виборців на передвиборчу агітацію. 3. Неявка виборців на вибори. 4. Явка виборців на вибори. 5. Право виборця голосувати за список кандидатів певної партії.

V. Який вид виборів покладає вирішення питання про обрання не на громадян, а на обраних ними осіб — виборщиків, депутатів та ін.?

1. Прямі вибори. 2. Часткові вибори. 3. Непрямі вибори. 4. Регіональні вибори. 5. Повторні вибори.

VI. Як називається спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голосування виборців чи інших уповноважених осіб?

1. Панаширування. 2. Кумулятивний вотум. 3. Виборча система. 4. Виборче право. 5. Референдум.

VII. Яка виборча система гарантує представництво навіть відносно дрібним партіям?

1. Мажоритарна система відносної більшості. 2. Мажоритарна система абсолютної більшості. 3. Змішані системи. 4. Мажоритарна система кваліфікованої більшості. 5. Система пропорційного представництва політичних партій.

VIII. З якою метою з процесу розподілу мандатів виключаються партії, які не набрали встановленого відсотка голосів?

1. Не допустити представництва в парламенті радикальних партій. 2. Не допустити представництва в парламенті екстремістських партій.

76

3. Не допустити представництва в парламенті малозабезпечених верств населення. 4. Уникнути засилля в парламенті постійно конфліктуючих між собою дрібних угруповань.

IX. Оберіть визначення, що відповідає терміну «панаширування»?

1. Право виборця голосувати за список кандидатів визначеної партії. 2. Право виборця голосувати за кандидатів з різних списків. 3. Право виборця голосувати за список кандидатів визначеної партії і в середині цього списку віддати перевагу визначеним кандидатам. 4. Право виборця голосувати за кандидатів із різних партійних списків або вписувати в списки нових кандидатів.

X. Стаття 75 італійської Конституції допускає референдум для вирішення питання про повну або часткову відміну закону чи акту, що мають силу закону. Як називається таке голосування?

1. Конституційний референдум. 2. Петиційний референдум. 3. Народний вибір. 4. Народне вето. 5. Факультативний референдум.

XI. Як називається голосування виборців, шляхом якого приймається державне чи самоврядувальне рішення?

1. Вибори. 2. Відклик. 3. Референдум. 4. Виборчий процес. 5. Плебісцит.

XII. Як називають голосування виборців, шляхом якого вирішується питання про державну приналежність спірної території, про форму правління, про подальше існування правлячого режиму, про довіру лідеру держави тощо?

1. Вибори.

77

2. Відкликання. 3. Референдум. 4. Виборчий процес. 5. Плебісцит. 6. Всенародне опитування.

78

Тестові завдання з теми «Законодавча влада у зарубіжних країнах»

I. Як називається сукупність повноважень з прийняття законів?

1. Делеговане законодавство. 2. Парламентське право. 3. Законодавча компетенція. 4. Індемнітет.

II. Яка структура парламенту Великої Британії? 1. Парламент Великої Британії складається з Палати лордів. 2. Парламент Великої Британії складається з Палати общин. 3. Парламент Великої Британії складається з Палати лордів і Палати общин. 4. Парламент Великої Британії складається з монарха, Палати лордів і Палати общин.

III. Як називається система конституційно — правових норм, що регулює статус парламенту, його внутрішні і зовнішні відносини?

1. Парламентське право. 2. Делеговане законодавство. 3. Лобізм. 4. Індемнітет. 5. Законодавчий процес.

IV. Згідно ст. 67 італійської Конституції "кожен член Парламенту представляє Націю і здійснює свої функції без накладання обов’язковості на його мандат". Зі змісту цієї конституційної норми випливає важливий принцип, що визначає правовий статус депутатів. Назвіть цей принцип.

1. Принцип імперативного мандата. 2. Принцип вільного мандата.

79

3. Принцип несумісності парламентського мандата із визначеними посадами і заняттями. 4. Принцип сумісності парламентського мандата з усіма посадами і заняттями.

V. У багатьох країнах склалися певні системи неформального впливу так званих «груп тиску» на парламентарів. Яку назву одержало це явище?

1. Лобізм. 2. Індемнітет. 3. Інтерпеляція. 4. Імпічмент.

VI. Німецький Основний закон у ст. 46 встановив: "2. За дії що передбачають кримінальну відповідальність, депутат може бути притягнений до відповідальності чи заарештований тільки з дозволу Бундестага, за винятком випадків затримання при здійсненні діяння чи протягом наступного дня.. Дозвіл Бундестагу потрібен, далі, при будь-якому іншому обмеженні особистої свободи депутата чи для порушення проти депутата провадження згідно зі статтею 18. (Ця стаття Основного закону передбачає можливість провадження у Федеральному конституційному суді справ щодо позбавлення особи конституційних основних прав за зловживання ними. — Авт.). Будь-яке карне провадження і будь-яке слідство (юридичне переслідування) відповідно до статті 18 проти депутата, будь-який арешт і будь-яке інше обмеження його особистої свободи повинні бути призупинені за вимогою Бундестагу". Скільки триває імунітет німецького депутата?

1. Імунітет депутата триває до його затримання за дії, що передбачають кримінальну відповідальність. 2. Імунітет депутата триває протягом всього строку його повноважень.

80

3. Імунітет депутата триває до його затримання протягом наступного дня після здійснення діяння, що передбачає кримінальну відповідальність. 4. Імунітет депутата триває до рішення Бундестагу про позбавлення депутата цього привілею.

VII. Чи уповноважені парламенти: 1. Оголошувати амністії. 2. Оголошувати помилування. 3. Порушувати перед судовими органами звинувачення проти вищих посадових осіб. 4. Оголошувати війну (стан війни, стан оборони). 5. Здійснювати контроль за діяльністю державних органів і організацій. 6. Здійснювати контроль за діяльністю посадових осіб. 7. Виносити на розгляд проект бюджету.

VIII. В яких країнах санкціонування, промульгація і опублікування закону здійснюється у середині парламенту?

1. Іспанія. 2. Велика Британія. 3. США. 4. ФРН. 5. Індія. 6. Франція.

IX. Яку функцію виконує допоміжний апарат парламенту?

1. Узурпує законодавчу владу. 2. Сприяє бюрократизації парламенту. 3. Підміняє народне представництво. 4. Забезпечує професіоналізм роботи парламентарів.

81

X. Оберіть визначення, що відповідає терміну «індемнітет»?

1. Невідповідальність парламентарія за висловлювання і інші дії при здійсненні мандата. 2. Парламентська фракція. 3. Винагорода парламентарія. 4. Сукупність повноважень з прийняття законів.

XI. Як називаються збори членів палат парламенту, що скликані і проводяться в встановленому порядку, що дозволяє їм приймати рішення?

1. Сесія. 2. Пленарне засідання. 3. Акламація. 4. Контрольна процедура. 5. Парламентське розслідування.

XII. Як в різних країнах називаються посадові особи, які зобов’язані слідкувати за тим, щоб державні органи, передусім виконавча влада, не порушували права людини і громадянина?

1. Посередник. 2. Чиновник. 3. Депутат. 4. Делегат. 5. Омбудсман. 6. Захисник народу. 7. Префект. 8. Парламентський секретар.

82

Тема 7 Виконавча влада у зарубіжних країнах

I. Визначене коло своїх повноважень глава держави здійснює у дискреційному порядку. Що це означає?

1. Глава держави здійснює свої повноваження після попереднього вирішення інших державних органів. 2. Глава держави здійснює свої повноваження всупереч попереднього рішення інших державних органів. 3. Глава держави здійснює свої повноваження після погодження позицій з іншими державними органами. 4. Глава держави здійснює свої повноваження на власній розсуд.

II. В якій системі престолонаслідування жінка наслідує престол лише у випадку повної відсутності спадкоємців чоловічої статі?

1. Кастильська система престолонаслідування. 2. Австрійська система престолонаслідування. 3. Салічна система престолонаслідування.

III. Для яких країн характерна кастильська система престолонаслідування?

1. Японія. 2. Іспанія. 3. Велика Британія. 4. Бельгія. 5. Норвегія. 6. Нідерланди.

IV. Як називається у США і деяких інших країнах урочистий вступ президента на посаду?

1. Інвеститура.

83

2. Регентство. 3. Інаугурація. 4. Лобізм. 5. Індемнітет.

V. З яким інститутом ми маємо справу, коли укази глави держави набувають юридичної сили тільки в тому випадку, якщо вони одержують підпису відповідних міністрів, до відомства яких ці укази відносяться?

1. Контрасигнатура. 2. Делеговане законодавство. 3. Субделегація. 4. Інвеститура.

VI. В яку з гілок влади, згідно текстів багатьох конституцій, входить глава держави?

1. Глава держави входить у законодавчу і виконавчу гілки влади. 2. Глава держави входить у виконавчу і судову гілки влади. 3. Глава держави входить тільки у виконавчу гілку влади. 4. Глава держави не входить ні в яку гілку влади. 5. Глава держави входить у законодавчу, виконавчу і судову гілки влади.

VII. В яких країнах існує така юридична форма глави держави як одноосібний президент, який обраний народом, парламентом чи представницькою колегією на встановлений строк?

1. Японія. 2. Бельгія. 3. Велика Британія. 4. Франція 5. Італія.

84

6. Іспанія. 7. Канада. 8. Німеччина. 9. США.

VIII. Який уряд називають службовим? 1. Однопартійний уряд. 2. Коаліційний уряд. 3. Безпартійний уряд.

IX. Який уряд вважається постійним? 1. Уряд, утворений під час зміні режиму. 2. Уряд, утворений відповідно до конституції. 3. Уряд, утворений під час зміни режиму, що супроводжувався зміною конституції.

X. Який уряд вважається тимчасовим? 1. Уряд, утворений під час зміни режиму. 2. Уряд, утворений відповідно до конституції. 3. Уряд, утворений під час зміни режиму, що супроводжувалась зміною конституції.

XI. При яких формах правління уряд несе політичну відповідальність перед главою держави?

1. Парламентарні форми правління. 2. Змішані форми правління. 3. Парламентарні і змішані форми правління. 4. Президентська форма правління. 5. Деякі змішані форми правління.

XII. При яких формах правління уряд несе політичну відповідальність перед парламентом?

1. Парламентарні форми правління 2. Президентська форма правління. 3. Змішані форми правління.

XIII. Як називається державний орган виконавчої влади,

85

що спеціалізується у визначеній сфері державного управління і що в саме в цій сфері володіє установленими владними повноваженнями?

1. Уряд. 2. Особливий апарат при главі уряду. 3. Відомство. 4. Торгово — промислова палата. 5. Рахункова палата. 6. Законодавча рада.

86

Тестові завдання з теми «Судова влада у зарубіжних країнах»

I. Оберіть визначення, що відповідає терміну «юстиція»?

1. Органи і установи, що сприяють судовій владі. 2. Об’єднання висококваліфікованих юристів, що професіонально надають юридичну допомогу фізичним і юридичним особам. 3. Судова поліція. 4. Сукупність судів (а іноді і їхня діяльність). 5. Сукупність судів, органів і установ, що сприяють судовій владі.

II. Як називається форма, оскарження судових рішень, що не вступили в силу, в якій суд вищої ланки переглядає справу по суті з новою перевіркою раніше розглянутих і знову наданих доказів і постановляє своє рішення, скасовуючи тим самим рішення суду нижчої ланки?

1. Касація 2. Ревізія. 3. Апеляція. 4. Адміністративна юстиція. 5. Інстанційність.

III. Яким може бути конституційний контроль з точки зору правових наслідків?

1. Консультативним. 2. Обов’язковим. 3. Факультативним. 4. Абстрактним. 5. Конкретним. 6. Постановляючим. 7. Попереднім.

87

8. Наступним. IV. За обов’язковістю проведення конституційний контроль може бути:

1. Консультативним. 2. Постановляючим. 3. Обов’язковим. 4. Абстрактним. 5. Зовнішнім. 6. Факультативним. 7. Повним. 8. Конкретним.

V. За часом здійснення конституційний контроль може бути:

1. Обов’язковим. 2. Факультативним. 3. Попереднім. 4. Постановляючим. 5. Наступним. 6. Конкретним.

VI. У залежності від конституційних рішень органами конституційного контролю можуть бути:

1. Глава держави. 2. Глава уряду 3. Парламент. 4. Уряд. 5. Суди загальної юрисдикції. 6. Адміністративні суди. 7. Спеціалізовані органи конституційного контролю. 8. Одна з палат парламенту. 9. Уповноважені з прав людини (омбудсмани).

88

VII. Конституційний контроль іменують іноді політичним. Які органи здійснюють такий конституційний контроль?

1. Президент. 2. Парламент. 3. Уряд. 4. Спеціалізовані органи конституційного контролю. 5. Суди загальної юрисдикції.

VIII. В яких країнах конституційність законів і інших актів перевіряють суди загальної юрисдикції?

1. Італія. 2. Франція. 3. США. 4. Японія.

IX. В яких країнах конституційність законів перевіряють спеціальні судові чи квазісудові органи конституційного контролю?

1. Італія. 2. Франція. 3. США. 4. Японія. 5. ФРН.

X. Хто формує в багатьох країнах конституційні суди (ради)?

1. Вищі державні органи, що представляють різні гілки влади. 2. Інститути безпосередньої (прямої) демократії (референдум, народна ініціатива тощо). 3. Вищі державні органи, що представляють різні гілки влади і інститути безпосередньої (прямої) демократії.

XI. В яких країнах прокуратура перебуває у складі міністерства юстиції?

89

1. США. 2. Франція. 3. Іспанія. 4. Італія. 5. Японія. 6. Велика Британія.

XII. У яких країнах прокуратура входить до складу суддівського корпусу (магістратури) і знаходиться при судах?

1. США. 2. Франція. 3. Японія. 4. Іспанія. 5. Італія. 6. Велика Британія.

XIII. У Великій Британії Генеральний аторней очолює адвокатський корпус, представники якого у необхідних випадках виступають на судових процесах в якості обвинувачів. Коли ж слухаються особливо важливі карні справи, звинувачення підтримує спеціальна посадова особа - директор публічних слухань. Яке місце займає прокуратура у системі державних органів Великої Британії?

1. Прокуратура знаходиться у складі міністерства юстиції? 2. Прокуратура включена до складу суддівського корпусу (магістратури) і знаходиться при судах. 3. Прокуратура виділена в окрему систему і підзвітна парламенту. 4. Прокуратура взагалі відсутня. 5. Прокуратура включена до складу суддівського корпусу і знаходиться при уряді.

90

XIV. Оберіть визначення, що відповідає терміну «мандамус»?

1. Судовий наказ, що забороняє посадовій особі здійснювати дії чи видавати акт. 2. Судовий наказ, що зобов’язує посадову особу здійснити дію чи видати акт, що входить до його компетенції. 3. Система відносин між органами публічної влади, при якій контролюючий орган може відміняти акти підконтрольного органу. 4. Система відносин, при якій наглядовий орган може звернути увагу піднаглядного органу на його помилку і може призупинити дію його акту, але відміняти чи виправляти акт повинен сам піднаглядний орган.

XV. Оберіть визначення, що відповідає терміну «інджанкінг»?

1. Судовий наказ, що забороняє посадовій особі здійснювати дії чи видавати акт. 2. Судовий наказ, що зобов’язує посадову особу здійснити дії чи видати, акт, що входить в його компетенцію. 3. Система відносин між органами публічної влади, в якій контролюючий орган може відміняти акти підконтрольного органу. 4. Система відносин, при якій наглядовий орган може звернути увагу піднаглядового органу на його помилку і може призупинити дії його акту, але відмінити чи виправляти акт повинен сам піднаглядний орган.

XVI. Адміністративні суди в ряді країн уповноважені: 1. Перевіряти на відповідність конституції акти і дії органів публічної влади, а також громадських

91

об’єднань, що здійснюють публічні функції чи створені для участі у здійсненні публічної влади. 2. Перевіряти конституційність і законність нормативних актів, що видає публічна адміністрація. 3. Перевіряти на відповідність конституції акти і дії громадських об’єднань, що здійснюють публічні функції чи створені для участі у здійсненні публічної влади. 4. Перевіряти конституційність і законність нормативних актів публічної адміністрації, а також громадських об’єднань, що здійснюють публічні функції чи створені для участі у здійсненні публічної влади.

92

Тестові завдання з теми «Територіальна організація публічної влади у

зарубіжних країнах»

I. Оберіть визначення, що відповідає терміну «сецесія»?

1. Право входження у федерацію нових її суб’єктів. 2. Право на вихід із федерації її суб’єктів. 3. Право суб’єктів федерації на своє перебудування в рамках федерації. 4. Право входження у федерацію нових її суб’єктів і перебудування існуючих.

II. II. Яка з діючих нині федеральних конституцій визнає за суб’єктами федерації право на вихід із федерації?

1. Конституція США. 2. Конституція Швейцарії. 3. Конституція Австрії. 4. Конституція ФРН. 5. Конституція Бельгії. 6. Конституція Індії. 7. Жодна із федеральних конституцій не визнає за суб’єктами федерації права на вихід із федерації.

III. Федеративний устрій яких країн заснований суто на територіальному принципі?

1. США. 2. Канада. 3. Бельгія. 4. ФРН. 5. Індія.

IV. У яких країнах усі суб’єкти федерації або частина їх утворені з урахуванням національного (етнічного, релігійного, мовного) складу населення?

1. США.

93

2. Канада. 3. Бельгія. 4. ФРН. 5. Індія. 6. Швейцарія.

V. Згідно ст. 117 Конституції Італійської Республіки, в межах основних принципів, встановлених законами держави, і при умові непротиріччя національним інтересам і інтересам інших областей, область може видавати законодавчі норми з 18 позицій (організація відомств і адміністративних одиниць обласного підпорядкування, межі громад, місцева поліція, містобудування та ін.), а також з інших питань, які зазначені конституційними законами. Області також можуть наділятися правом видавати норми для проведення в життя загальнодержавних законів. Враховуючи застереження, що містяться у статті, треба мати на увазі, що перелічені предмети ведення утворюють спільну сферу компетенції держави і областей. Назвіть форму політико — територіального устрою Італії з точки зору організації у цій країні публічної влади.

1. Централізована унітарна держава. 2. Децентралізована унітарна держава. 3. Відносно децентралізована унітарна держава. 4. Децентралізована федеративна держава. 5. Відносно децентралізована федеративна держава.

VI. Оберіть визначення, що відповідає терміну «федеральна територія»?

1. Територія федеративної держави. 2. Територіальна одиниця, що є суб’єктом федерації.

94

3. Територіальна одиниця, що не є суб’єктом федерації і безпосередньо підпорядкована центральній владі. 4. Територіальна одиниця, що є суб’єктом федерації і не підпорядкована центральній владі.

VII. Яка країна подає приклад з'єднання місцевого самоврядування з місцевим управлінням на всіх основних рівнях.

1. США 2. ФРН 3. Італія. 4. Франція 5. Велика Британія

VIII. В Італії представницькими органами самоврядування у провінціях і комунах є ради, що обираються мешканцями строком на п’ять років. Ради утворюють свої виконавчі органи — джунти, що складаються із голів (в комунах — синдиків) і асесорів. Виконання завдань державного управління у провінції покладається на префекта, що призначається Радою міністрів. Він, зокрема, здійснює адміністративний нагляд за самоврядуванням і керує провінціальною поліцією. В комуні функції державного управління покладаються на синдика, який поєднує їх із керівництвом джунтою. З якою моделлю, що характеризує відношення управління і самоврядування, ми маємо справу?

1. В Італії діє тільки система місцевого самоврядування. 2. В Італії місцеве самоврядування поєднано із місцевим управлінням на всіх основних рівнях. 3. В Італії самоврядування на низовому рівні територіального поділу сполучається із державним управлінням на вищому.

95

4. В Італії діє тільки система місцевого управління.

IX. У яких країнах відсутнє місцеве управління і діє тільки система місцевого самоврядування?

1. Велика Британія. 2. Італія. 3. ФРН. 4. Франція. 5. США. 6. Іспанія.

96

ПИТАННЯ ДО ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ З ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН.

1. Поняття державного права зарубіжних країн як галузі

права. 2. Предмет і метод державного права зарубіжних країн. 3. Види джерел державного права зарубіжних країн. 4. Державне право як наука і навчальна дисципліна. 5. Поняття конституції і конституціоналізму. Форма і

матеріальний зміст конституції. 6. Форма і структура конституції. 7. Юридичні властивості конституції. 8. Принципи і функції конституції. 9. Класифікація конституцій. 10. Основні риси конституції зарубіжних країн. Особливості

сучасних конституцій зарубіжних країн. 11. Поняття і становлення інституту конституційного

контролю. 12. Сутність конституційного контролю і методи його

здійснення. 13. Види конституційного контролю. 14. Органи конституційного контролю у зарубіжних країнах.

Сутність традиційної (американської) і європейської систем конституційного контролю.

15. Поняття конституційного ладу і його структури. 16. Принципи конституційного ладу і їхнє закріплення в

конституціях і поточному законодавстві зарубіжних країн.

17. Конституційно – правове регулювання механізму здійснення державної влади.

18. Політичні партії у зарубіжних країнах: соціальна роль і правове регулювання.

19. Партійні системи у зарубіжних країнах. 20. Інституціоналізація і конституціоналізація політичних

партій. Функції партій.

97

21. Інститут захисту конституційного ладу і його закріплення в конституціях зарубіжних країн.

22. Конституційно – правовий статус людини і громадянина. 23. Історичний розвиток інституту прав людини. 24. Засоби конституційного формулювання прав, свобод, і

обов’язків. 25. Громадянство у зарубіжних країнах: поняття і

законодавче регулювання. 26. Засоби, порядок і умови придбання громадянства в

зарубіжних країнах. 27. Інститут подвійного громадянства: причини виникнення

і порядок припинення. 28. Класифікація прав і свобод громадянина. 29. Особистісні права, свободи і обов’язки. 30. Політичні права, свободи і обов’язки. 31. Економічні, соціальні і культурні права і свободи. 32. Правові гарантії реалізації прав і свобод громадянина. 33. Поняття і структура конституційно – правового інституту

форми держави. 34. Інститут форми правління і його різновиди. 35. Монархічна форма правління і її різновиди. 36. Республіканська форма правління в зарубіжних країнах і

її різновиди. 37. Конституційно – правовий інститут державного устрою:

поняття і основні елементи. 38. Унітарні держави і принципи їхньої організації. 39. Федеративні держави їхні ознаки і основні різновиди. 40. Засоби розподілу компетенції між федерацією і її

суб’єктами. 41. Політичний режим: поняття, ознаки і різновиди. 42. Система державних органів. Її характерні риси і

особливості. 43. Державний механізм у зарубіжних країнах: поняття,

принципи побудови і функціонування. 44. Конституційно – правовий інститут глави держави:

поняття і складові елементи.

98

45. Конституційний статус глави держави і його моделі. 46. Загальна характеристика латиноамериканського і афро-

азійського глави держави. 47. Загальна характеристика американської і європейської

моделі інституту глави держави. 48. Інститут виборів глави держави. Особливості його

закріплення в конституціях зарубіжних країн. 49. Демократичний і авторитарний режим. 50. Повноваження глави держави у президентській,

полупрезидентській і парламентській республіках. 51. Конституційно – правовий інститут виборів: поняття,

структура і роль у політичному житті зарубіжних країн. 52. Характерні риси і особливості законодавчого

регулювання виборчого процесу в зарубіжних країнах. 53. Поняття і сутність основних принципів виборчого права. 54. Поняття і види виборчих систем. Загальна

характеристика мажоритарної системи. 55. Пропорційна виборча система. Її основні риси і умови

застосування. 56. Визначення результатів голосування і правила розподілу

мандатів при мажоритарній і пропорційній системах. Порядок розподілу незайнятих місць.

57. Інститут референдуму у зарубіжних країнах. 58. Парламент і парламентаризм у зарубіжних країнах.

Місце парламенту в системі органів державної влади. 59. Порядок формування парламентів, їхні структури і

термін повноважень. 60. Конституційно – правовий статус члена парламенту з

різноманітними моделями депутатського мандату. Депутатський індемнітет і імунітет.

61. Основні напрями діяльності і компетенція парламентів у зарубіжних країнах.

62. Методи парламентського контролю за діяльністю уряду і їхнє правове регулювання.

99

63. Законодавчий процес: поняття і основні стадії. Можливості і порядок делегування законодавчих функцій.

64. Порядок роботи парламенту. Керівні і робочі органи вищого представницького органу держави.

65. Поняття сесії. Види, порядок скликання і закінчення. 66. Конституційно – правовий інститут уряду у зарубіжних

країнах. 67. Поняття уряду, його місце в системі державних органів і в

системі виконавчої влади. 68. Внутрішня структура уряду у зарубіжних країнах. 69. Конституційні засади взаємовідносин уряду з главою

держави і парламентом. 70. Інститут парламентської відповідальності уряду: поняття,

форми і наслідки. 71. Компетенція уряду і його функції. 72. Конституційні основи формування уряду. Коаліційний

уряд. 73. Поняття, соціальна функція і структура судової влади в

зарубіжних країнах. 74. Статус суддів, прокурорів, слідчих і адвокатів у

зарубіжних країнах. 75. Конституційно – правові принципи організації і

діяльності судових систем у зарубіжних країнах. 76. Форми політико – територіального устрою держави і

статус носіїв державної автономії у зарубіжних країнах. 77. Поняття, сутність і соціальне призначення місцевих

органів держави. 78. Основні системи місцевого управління і самоврядування

у зарубіжних країнах. Їхні загальні риси і особливості. 79. Конституційні основи місцевого управління та

самоврядування в США, Великій Британії, Франції, ФРН, Італії.

10

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

А Автономія – надання певній частині держави внутрішнього

самоврядування, самостійності у вирішенні місцевих питань. Автономії утворюються за територіальними і національними принципами з урахуванням географічних і історичних факторів.

Абсентеїзм –добровільна не участь виборців у голосуванні

на виборах або референдумі. Австрійська система успадкування трону (існувала у

минулому) можливість успадкування трону жінками за умови, що у всіх поколіннях правлячої династії не було чоловіків.

Адвокатура – професійне громадське об’єднання, на яке

покладено завдання забезпечення захисту прав, свобод, законних інтересів громадян, іноземців, осіб без громадянства, юридичних осіб в суді; надання їм іншої юридичної допомоги.

Адміністративні суди – судові органи, що розглядають

суперечки між громадянами та службовцями і органами держави з питань управління у зв`язку з порушенням прав громадян.

Активне виборче право (у суб’єктивному сенсі) – це право

індивіда обирати до виборних державних органів або місцевого самоврядування, голосувати за певну кандидатуру або проти усіх запропонованих кандидатів.

10

Апатриди – (від лат. patria – Батьківщина) – особи, які не

мають громадянства.

Асиметричні федерації – федерації, в яких один з суб’єктів має певні юридичні або фактичні переваги над іншими. Наприклад, в Німеччині землі мають не однакове представництво у верхній палаті парламенту.

Б Багатопартійна система – закріплене в конституції

існування декількох партій, з реальною можливістю чергування їх у владі за допомогою виборів.

Безпартійний уряд – існує в тих країнах, де всі політичні

партії заборонені, або політичний розвиток не дійшов до стадії формування партій (Бутан, Бахрейн, Катар, Кувейт та ін. ).

Біженці – особи, котрі покинули свою країну внаслідок

цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування за ознакою раси, віросповідання, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Ці особи не можуть або не бажають користуватися захистом своєї країни, не можуть або не бажають повернутися у свою країну.

Біпатриди – особи, які перебувають у громадянстві або

підданстві більш як однієї держави

10

В Виборча система – встановлений конституцією і

законодавством порядок формування представницьких органів держави.

Виборча квота – найменша кількість голосів виборців,

необхідна для обрання одного кандидата (при пропорційній системі виборів саме виборча квота дозволяє встановити кількість мандатів, що отримує відповідна партія).

Виборче право (в об’єктивному сенсі) – це система правових

норм, що регулюють порядок формування виборних державних органів.

Виборчий бар’єр (пункт загороджувальний) – це

передбачений законом мінімальний процент голосів виборців, який необхідно отримати партії в цілому по країні, щоб мати доступ до депутатських мандатів.

Виборчий корпус (електорат) – сукупність усіх виборців.

Відрізняють електорат юридичний – сукупність усіх осіб, включених до списку виборців; електорат фактичний – сукупність усіх виборців, що взяли участь у голосуванні.

Виборчий процес – врегульована законом специфічна

діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування персонального складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вимушені переселенці – особи, які вимушені залишити

місце проживання на території іноземної

10

держави і прибути на територію іншої країни, в результаті скоєного щодо них або членів їхніх сімей насилля або переслідування в інших формах, або в разі реальної небезпеки підпасти під переслідування за ознакою расової чи національної належності, віросповідання, мови, а також належності до певної соціальної групи або політичних переконань, які стали приводом для ворожої компанії щодо конкретної особи чи групи осіб, масових порушень громадського порядку.

Вихід з громадянства – припинення громадянства за заявою

заінтересованої особи. Вища юридична сила конституції - полягає в тому, що усі

інші закони, підзаконні нормативні акти, правозастосовча практика повинні відповідати конституції, інакше вони юридично не дійсні.

Військовий стан – має місце у надзвичайних випадках

(військовий конфлікт). Певні повноваження цивільних органів влади переходять до органів військового управління які, по суті, ставляться над цивільними органами.

Вільний (факультативний) мандат має місце тоді, коли

депутат вважається представником всього народу, а не тільки свого виборчого округу і тому не зобов`язаний виконувати накази виборців та не може бути достроково відізваний останніми.

Внутрішні морські води – моря повністю оточені сушею

однієї і тієї ж держави; води рік і озер, що

10

омивають береги однієї держави; води морських портів і рейдів; морські бухти, губи, лимани і затоки, береги яких належать одній державі.

Втрата громадянства – відбувається внаслідок виходу з

громадянства ( відмова від громадянства ), припинення громадянства або на підставі міжнародних договорів.

В’язниці – державні установи з певним режимом, на яки

покладено виконання покарання злочинців, ізоляції їх від суспільства.

Г Глава держави – конституційний орган і водночас вища

посадова особа, держави, яка представляє країну у міжнародних і внутрішніх відносинах, символ державності народу.

Громадянство – стійкий правовий зв’язок між людиною

(індивідом, особою) і державою, який характеризується взаємними правами й обов’язками.

Д

Двопартійна система має місце, коли в країні існує декілька партій, але до влади протягом десятиліть приходять (з певним чергуванням) лише дві (США, Велика Британія).

Джерела конституційного права – нормативні акти, що

містять норми, які регулюють конституційно-правові відносини. До них належать: конституції, закони, внутрішньодержавні

10

публічно-правові угоди, регламенти парламентів та їх палат, акти глави держави та виконавчої влади, акти органів конституційного контролю; судові прецеденти, конституційні звичаї, релігійні джерела; правова доктрина, міжнародно-правові акти.

Делеговані повноваження – повноваження, право

здійснення яких на певний строк надаються від одного органу до іншого (найчастіше делегують повноваження представницькі органи – органам виконавчої влади).

Демобілізація – загальнодержавний захід для планомірного

переведення народного господарства з воєнного на мирний стан і подальшого скорочення збройних сил.

Депутатський імунітет – передбачає юридичну

недоторканість депутатів, яка полягає в тому, що вони не можуть бути затриманими, арештованими, притягнутими до кримінальної відповідальності без згоди палати парламенту, до складу якої вони входять.

Депутатський запит – це письмова вимога парламентаря,

яка заявляється на сесії парламенту, до органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції, а саме щодо фактів порушення або невиконання конституції, законів, постанов та інших актів, прийнятих вищими органами державної влади, а також з питань, що мають загальнодержавний характер.

10

Депутація – новела у зарубіжному конституційному законодавстві (Іспанія, Мексика), яка полягає у створенні постійно діючого дорадчого парламентського органу, який включає депутатів від усіх фракцій пропорційно їх чисельності.

Державний кордон – лінія і вертикальна поверхня, яка

проходить по цій лінії, що визначає межі території держави – суші, вод, повітряного простору.

Державний (політичний) режим – один з елементів форми

держави, що виражається в узагальненій характеристиці форм і методів реалізації, здійснення державної (політичної) влади в країні. Розрізняють демократичний і антидемократичний.

Дійсні вибори – вибори, проведені у порядку, визначеному

конституцією і законами країни. Дуалістична монархія – різновид монархічної форми

правління, при якій є конституція і парламент, але уряд призначається монархом і несе відповідальність тільки перед ним.

Е Економічні права – це можливості людини брати участь у

виробництві матеріальних та інших благ. До них належать: право на приватну власність, право на підприємницьку діяльність, право на користування об’єктами державної та комунальної власності.

10

Екстрадиція (видача злочинців) зобов’язання держави на підставі міжнародних угод, видати злочинців, які перебувають на її території, для притягнення до відповідальності або відбуття покарання.

Експатріація – добровільне або примусове виселення з

рідної країни, що тягне за собою втрату громадянства

Електорат (виборчий корпус) – сукупність усіх виборців.

Відрізняють електорат юридичний – сукупність усіх осіб, включених до списку виборців; електорат фактичний – сукупність усіх виборців, що взяли участь у голосуванні.

З

Загальні вибори – вибори, в яких за законом мають право брати участь всі виборці держави.

Законодавча ініціатива – закріплене в конституції та

законодавстві право певних державних органів та посадових осіб на розробку та внесення на обговорення парламенту законопроект, який повинен бути розглянутим.

Законодавчий процес – процес розробки, обговорення та

прийняття закону у парламенті. Його стадії: внесення законопроекту; обговорення; прийняття закону; промульгація.

Законодавчий референдум – голосування виборчого

корпусу (електорату), яке звичайно затверджує законопроект або скасовує закон, що набув чинності.

10

І Іммігрант – іноземець чи особа без громадянства, який

отримав дозвіл на імміграцію і прибув в іншу країну на постійне проживання.

Імперативний (обов’язковий) мандат - інститут

конституційного права, що передбачає дострокове відкликання парламентаря, якщо він не виконує наказів виборців (має місце на Кубі; КНР; КНДР та деяких інших країнах).

Імпічмент – одна з парламентських процедур направлених

на дострокове припинення повноважень президента країни, якщо для цього є підстави, передбачені конституцією і законом країни.

Інавгурація – церемонія вступу на посаду обраного глави

держави, під час якої він приймає присягу (у республіках, порівняйте з коронацією).

Індемнітет – має два значення. Перше – неможливість

притягнення парламентарів до відповідальності за виступи в парламенті. Друге значення – винагорода за працю депутата.

Іноземець – особа, яка проживає на території даної держави,

не є її громадянином, але має достатньо доказів належності до громадянства іншої держави.

Інтерпеляція – одна з парламентських процедур, яка

передбачає постановку якого-небудь суспільного питання на пленарному засіданні парламенту, після чого заслухується пояснення: або міністра, або глави уряду яке обговорюється і приймається

10

рішення шляхом голосування. Має місце тільки в парламентських республіках і монархіях.

К Каденція – термін (строк) повноважень виборчого органу,

посадової особи (одне із значень поняття «легіслатура» є тотожнім «каденції»)

Кастильська система успадкування трону - передбачає

можливість успадкування трону жінками (дочками), якщо у монарха не було синів.

Коаліційний уряд – має місце в парламентській республіці

коли у парламенті не має більшості якої-не будь партії. На підставі попередньої угоди між лідерами декількох партій формується зазначений різновид уряду, який підтримує більшість парламенту.

Комендантський час – одна з тимчасових форм обмеження

конституційних прав і свобод громадян, що полягає в забороні в певний час появу жителів на вулиці без відповідних перепусток які видаються військовою владою.

Конституанта – узагальнена назва установчих зборів, які

призначені для розробки та прийняття конституції держави.

Конституційне (державне) право – сукупність юридичних

норм, які закріплюють певні засади економічної і політичної організації суспільства, порядок формування, організацію і комплектацію найголовніших ланок державного механізму, територіальну організацію держави, а також

11

визначають основи взаємовідносин держави та особи, статус особистості у суспільстві.

Конституційний референдум – процедура голосування

виборчого корпусу, яка звичайно забезпечує зміну основного закону, перегляд або внесення поправок до нього

Конституційно-правова норма – правило поведінки

державно-політичних відносин владарювання, яке встановлене або санкціоноване державою, забезпечене її авторитетом і за певних умов – примусом.

Конституційно-правовий інститут – відносно відокремлена

сукупність юридичних норм, що регулюють коло однорідних взаємопов'язаних відносин (наприклад: інститут конституційного статусу особи).

Конфедерація – одна з форм державного об'єднання. Коронація – урочистий акт, що знаменує перехід трону і

почесного титулу спадкоємцеві престолу, через одягнення корони і отримання інших знаків монарха і держави, скіпетру та ін.

Культурні права і свободи – це певні можливості доступу

людини до державних здобутків свого народу і всього людства, їх засвоєння, використання і участі в їх подальшому розвитку. До них належать: право на освіту, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості; право на результати своєї інтелектуальної, творчої, винахідницької діяльності.

11

Л Легіслатура – 1) назва законодавчих органів в штатах США

та деяких інших країнах, 2) термін повноважень представницького органу, тотожній поняттю «каденція»; 3) термін застосовується для характеристики станово-представницьких органів саме як законодавчих, на відміну від сучасних парламентів, які обов’язково виконують контрольні та установчі функції.

М Мажоритарна виборча система – різновид виборчої системи

(порядок встановлення результатів голосування), за якої обраними вважаються кандидати, які набрали більшість (відносну, абсолютну, кваліфіковану) голосів виборців певного виборчого округу, причому діє правило «переможець отримує усі мандати».

Мажоритарна виборча система абсолютної більшості –

обраним вважається кандидат, який отримав більше половини голосів виборців, тобто діє формула «50 відсотків плюс 1 голос».

Мажоритарна виборча система відносної більшості –

обраним вважається кандидат, який отримав кількість голосів виборців, більшу відносно інших кандидатів.

Мажоритарна виборча система кваліфікованої більшості –

обраним вважається кандидат (або список кандидатів), які отримали певну, кваліфіковану більшість голосів виборців. Кваліфікована

11

більшість встановлюється законодавством і, як правило, перевищує більшість абсолютну.

Мандамус – судовий наказ, що зобов’язує посадову

особу здійснити дію чи видати акт, що входить до його компетенції.

Матеріальна конституція (конституція у матеріальному

сенсі) – нормативно-правовий акт або декілька нормативно-правових актів (згідно інших поглядів – сукупність правових норм), які регламентують найважливіші суспільні відносини, що входять до предмету державного (конституційного) права (порівняйте з поняттям «формальна конституція»).

Мер – голова муніципального самоврядування міста.

Обирається на певний термін мешканцями населеного пункту які мають право голосу.

Міністерство – галузеві органи виконавчої влади, які мають

спеціальну компетенцію в певних сферах державного управління.

Монархія – форма державного правління , коли главою

держави безстроково є особа, яка успадкувала свій почесний титул за походженням. Розрізняють: необмежену, дуалістичну і конституційну монархії.

Монократична державна форма - характеризується

єдиновладдям певної установи або посадової особи. Державна влада у центрі і на місцях належить тільки їм, інші органи держави – органи не державної влади, а управління, правосуддя та ін.

11

Морська територія держави – внутрішні води і територіальне море в межах державних кордонів .

Мусульманська система успадкування трону – передбачає

успадкування трону не якоюсь певною особою, а “благородною” правлячою сім’єю (частиною династії), яка вже і вирішує, хто з близьких родичів покійного (не обов’язково син) успадковує трон (наприклад: Катар, Кувейт, Саудівська Аравія ).

Н Норми-принципи – найбільш узагальнені конституційні

норми, які звичайно фіксують окремі положення, ідеї прийнятої в тій чи іншій країні політико-правові теорії (наприклад:”Політичний режим Греції - режим парламентарної республіки” ст. 1 Конституції Греції).

Народна законодавча ініціатива – відносно новий засіб

прямої демократії. За його змістом визначена в конституції кількість виборців має право поставити в парламенті питання про прийняття закону, і представницький орган, що зобов’язаний розглянути це питання.

Народна конституційна ініціатива – право виборців за

певних обставин, передбачених законом та конституцією, ініціювати не лише законопроекти звичайних законів, а й конституційних поправок.

Натуралізація – вступ (прийняття) у громадянство на

підставі заяви заінтересованої особи.

11

Національний режим щодо іноземців – зрівнювання іноземців з правовим статусом власних громадян (за деякими винятками щодо політичних та економічних прав).

Недоторканість житла – право кожного на державну

охорону його житла від незаконних вторгнень, обшуків та інших посягань з боку службових осіб та окремих громадян. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду або обшуку, інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Недійсні вибори – вибори, в ході яких встановлені

порушення виборчого законодавства, які вплинули на підведення підсумків виборів.

Необмежена компетенція парламенту – має місце у

більшості країн англосаксонського права: парламент може прийняти рішення з різних питань.

Неписана (не кодифікована) конституція – сукупність

законів, судових прецедентів і звичаїв (конвенційних норм), які у сукупності закріплюють основи існуючого ладу, але формально не проголошені у якості основних законів (Велика Британія, Нова Зеландія).

Непрямі вибори – проводяться спеціально сформованою

для цього виборчою колегією (наприклад, вибори Президента США).

О

11

Об′′′′єднання громадян – добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод.

Обов’язки людини і громадянина – міра обов’язкової

поведінки, якої кожен повинен дотримуватись для забезпечення нормального функціонування інших суб’єктів громадянського суспільства.

Обов’язковий референдум – голосування виборчого

корпусу, яке обов’язково проводиться з тих питань, що визначені в конституції або в законодавстві.

Однопартійний уряд – уряд, до складу якого входять

представники однієї партії, яка отримала більшість голосів у ході парламентських виборів. Така ситуація характерна для країн з двопартійною системою (Велика Британія).

Октройована конституція (або “Дарована”) – такі

конституції властиві насамперед країнам з монархічними формами правління. Проект основного закону розробляється під контролем самого монарха (у парламентських монархіях – під контролем уряду) без залучення представницького органу або виборчого корпусу, і ним же затверджується.

Оптація - набуття громадянства у зв’язку з територіальними

змінами, що передбачає можливість вибору громадянства.

П

11

Панаширування – право виборця голосувати у багатомандатному виборчому окрузі за кандидатів з різних партійних списків.

Парламент (від французького parle –говорити) – вищий

орган народного представництва, що виражає суверенну волю народу і який регулює найважливіші суспільні відносини шляхом прийняття законів, здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади, вищих посадових осіб. Розрізняють одно, – та двопалатні парламенти.

Парламентська монархія – різновид монархічної форми

правління, коли монарх юридично є главою держави, але участі в управлінні країною фактично не приймає.

Парламентські розслідування - одна з форм контролю за

виконавчою владою з боку законодавчої. З цією ціллю парламент або його палати формують спеціальні комісії, що мають доступ до всіх важливих документів, включаючи таємні. Усі посадові особи та громадяни повинні за викликом цих комісій з’явитися і дати свідчення. У разі відмови, їм може бути пред’явлене звинувачення у неповазі до парламенту та притягнуто до юридичної відповідальності.

Парламентські слухання – одна з форм контролю за

виконавчою владою з боку законодавчої. Слухання організовуються будь-якою постійною комісією парламенту для звернення уваги громадськості, державних органів до важливих питань. На слухання запрошується представники виконавчої влади, відомі громадські діячі, вчені,

11

експерти та інші. Обов’язкові рішення на слуханнях не приймаються. Вони мають місце у президентських і полупрезидентських республіках, іноді у парламентських країнах.

Партійні фракції – різновид об’єднання депутатів в

парламенті, які належать до однієї партії або до кількох, які близькі за соціальною спрямованістю та власними програмами.

Пасивне виборче право (у суб’єктивному сенсі) – це право

кожного громадянина бути обраним (обиратися, висувати свою кандидатуру або погоджуватися на її висунення) у парламент, на посаду президента, в органи місцевого самоврядування.

Петиція – індивідуальне або колективне звернення громадян

до вищих органів державної влади (в англомовних державах під петицією розуміється перш за все звернення до парламенту).

Підданство – інститут монархічної держави. У більшості

сучасних монархій підданство, нічим по суті не відрізняється від громадянства.

Пікет – публічне вираження колективної або особистої

думки, без походів, шляхом розміщення у об'єкта, який пікетується, громадян з плакатами та іншими засобами.

Плебісцит – різновид референдуму з питань поточної

політики, що не має законодавчого і конституційного характеру і торкається питань державної належності окремих територій, форми держави та інше.

11

Племінна система успадкування трону - король вважається головним вождем племені, а його спадкоємця визначає племінна рада з числа синів покійного (Свазіленд).

Повноваження органу виконавчої влади – закріплені у

відповідних нормативних актах права і обов’язки органу виконавчої влади. Для визначення певного обсягу повноважень, закріпленого за кожним органом виконавчої влади відповідно до покладених на нього завдань і функцій застосовується поняття “компетенція”. Центральне місце і переважну частину серед повноважень органу виконавчої влади державно-владні повноваження, тобто повноваження щодо прийняття обов’язкових до виконання рішень і забезпечення їх здійснення тими, кому вони адресовані.

Повітряна територія держави – стовп повітря певної висоти

(110 км) над сухопутною морською територією держави в межах її державних кордонів.

Повторні вибори – вибори, що проводяться у випадках, коли

вибори у виборчому окрузі визнані не дійсними або такими, що не відбулися.

Позачергові вибори (дострокові) - вибори, що проводяться у

разі дострокового припинення строку повноважень, передбаченого конституцією або законами для функціонування певного виду виборчого органу або посади.

Позбавлення громадянства – автоматичне припинення

громадянства за умови натуралізації в іншій державі.

11

Політична партія - об'єднання громадян, прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які головною метою мають участь у визначенні державної політики, формуванні органів влади, місцевого самоврядування та представництво в їх складі.

Поліція - напіввійськове державне формування, яке

формується на підставі військової дисципліни і озброєне стрілецькою зброєю. Її головне завдання: підтримка суспільного правопорядку, боротьба зі злочинністю.

Право людини і громадянина – певні можливості суб'єкта

конституційно-правових відносин, тобто юридичні можливості задоволення особистих потреб та інтересів відповідно до рівня розвитку громадянського суспільства й держави.

Право на інформацію – право кожного вільно збирати,

зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в іншій спосіб – на свій вибір.

Праймеріз – назва так званих первинних виборів у США, яке

полягає у висуненні кандидатів із застосування виборів. На відміну від звичайних виборів, в ході праймеріз обираються кандидати на виборні посади, які після цього балотуються у звичайному порядку.

Предмет конституційного (державного) права – суспільні

відносини безпосередньо політичного характеру, що виникають у процесі організації і здійснення влади, а також в структурі зв'язків “держава – особа” і “особа – держава”.

12

Президентське правління – у випадку масових заворушень у одному або в декількох суб'єктах федерації, за порадою кабінету міністрів (прем'єра) президент призупиняє діяльність законодавчих органів штату або розпускає їх, і управління суб'єктом переходить безпосередньо до президента країни (передбачена конституцією Індії та деяких інших країн).

Принцип ротації – оновлення складу парламенту, або

верхньої, нижньої його палати частково на 1/3 через 2-3 роки. Застосовується для кваліфікованої і безперервної роботи парламенту.

Принципи виборів – засади, на основі яких здійснюються

вибори і відповідно до змісту яких вибори можна вважати реальним волевиявленням народу, формою прямого народовладдя.

Промульгація - заключна стадія законодавчого процесу.

Вона передбачає підписання закону президентом, який дає розпорядження про його публікацію і виконання.

Пропорційна виборча система – різновид виборчої системи

(порядок підведення підсумків виборів), під час застосування якої партії отримують таку кількість мандатів, яка прямо пропорційна кількості голосів виборців, отриманих списком цієї партії. Найчастіше застосовується для формування загальнонаціонального законодавчого органу (парламенту).

Прямі вибори – безпосереднє обрання громадянами своїх

представників, окремих посадових осіб в органи держави. Прямими, як правило , є парламентські і президентські вибори.

12

Пункт загороджувальний (виборчий бар’єр) – це

передбачений законом мінімальний процент голосів виборців, який необхідно отримати партії в цілому по країні, щоб мати доступ до депутатських мандатів.

Р Регламентарна влада – термін вживається для

характеристики нормотворчих повноважень виконавчої влади.

Режим найбільшого сприяння для іноземців – режим, при якому громадянам даної держави в країні перебування надаються ті самі права, якими користуються на її території громадяни країни, з якою держава підтримує дружні відносини.

Реінтеграція – відновлення у громадянстві у разі його втрати

або попереднього виходу з громадянства. Репатріація – повернення групи осіб у країну свого

громадянства. Республіка – форма правління, коли главою держави є

Президент, який вибирається з громадян на певний строк. Розрізняють: президентські і парламентські республіки.

Референдум – спосіб прийняття офіційних рішень шляхом

проведення голосування виборців з питань, встановлених конституцією або законодавством. Різновиди: конституційні, законодавчі і з питань поточної політики.

12

Референдум з питань поточної політики – голосування виборчого корпусу, що прямо не стосується конституційної або законодавчої нормотворчості.

С Салічна система успадкування трону монархом –

передбачає успадкування тільки по чоловічій лінії (Бельгія, Норвегія, Японія та інші).

Свобода людини й громадянина – спроможність людини

діяти відповідно до своїх інтересів і мети; це можливість власного, незалежного вибору того чи іншого рішення.

Свобода освіти – право вчити дітей і набувати освіту

дорослим різними засобами: в державних, муніципальних, церковних школах, самостійно, екстерном тощо (але завжди передбачені іспити).

Свобода совісті – право особисто дотримуватись релігійних

поглядів або відмовитися від них, вести пропаганду релігійних або атеїстичних поглядів.

Свобода пересування – право особистості на вільний вибір

місця проживання у межах країни. Може бути обмежено для іноземців на підставі відповідного закону.

Сегментарна державна форма – державна організація як

ціле, що складається з різноманітних сегментів, але її об’єднує єдина природа державної влади, єдність державної політики, принципів організації і діяльності.

12

Сесія – проміжок часу, у продовж якого періодично скликаються пленарні засідання палат парламенту, працюють постійні комісії. Розрізняють чергові та позачергові сесії.

Сецесія –закріплене у конституції та відповідному

законодавстві право виходу членів федерації. Симетричні федерації – федерації, до складу яких входять

тільки однопорядкові суб’єкти, які мають однаковий юридичний статус і повноваження.

Службовий уряд – має місце тоді, коли в парламентарній

республіці не можливо сформувати уряд на коаліційній основі. До нього входять спеціалісти, які можуть і не належати до парламентських партій.

Соціальна держава – теоретична концепція та

конституційна характеристика держави, суть якої пов’язують з реалізацією державою соціальної справедливості, з наявністю певного рівня економічного добробуту і культури, доступного усім верствам і групам населення.

Суб’єкт конституційного права – це потенційний носій прав

і обов’язків, передбачених нормами галузі конституційного права. До суб’єктів відносять: державу в цілому, суб’єктів федерації, автономії й адміністративно-територіальні одиниці, фізичних осіб, політичні партії, громадські організації та інші.

Суди звичаєвого права – племінні суди, в роботі яких

приймають участь старійшини та вожді. Вони розглядають суперечки між сусідами; суперечки з питань використання землі, лісів, пасовищ, деякі

12

питання сімейного права на підставі звичаїв племен. Кримінальні справи вони розглядати не можуть. Їхні рішення не визнаються, якщо вони суперечать законам.

Судова поліція – діє при судах. Забезпечує порядок у залі під

час судових процесів, охороняє звинувачених, виконує розпорядження судді.

Судові виконавці – державні службовці, які виконують

рішення судів в частині, яка стосується цивільно-правових відносин.

Сухопутна територія держави – суша в межах державних

кордонів.

Т Трансферт – автоматична зміна громадянства. Територіальне море – територіальні води, морський пояс,

який примикає до сухопутної території держави, ширина якого не перебільшує 12 морських миль від лінії найбільшого відливу уздовж берега.

Тимчасовий уряд – приходить до влади внаслідок

державних переворотів. Він формується не парламентським методом та з порушенням діючих на той час конституційних норм.

Трудівники–мігранти - особи, які будуть займатись,

займаються або займалися оплачуваною діяльністю в державі, громадянами якої вони не є. Не вважаються трудівниками - мігрантами особи, які працюють без дозволу, нелегально.

12

У Унітарна форма державного устрою – форма

територіального устрою, яка передбачає наявність рівних прав та обов’язків усіх адміністративно – територіальних одиниць, що складають державну територію.

Уряд – колегіальний орган виконавчої влади загальної

компетенції, який здійснює керівництво державним управлінням. Розрізняють: однопартійний, коаліційний, національної єдності, парламентської меншості, службовий.

Уряд національної єдності – формується у кризові моменти,

в умовах війни. В ньому широко представлені різні партії, які беруть на себе відповідальність за керівництво державою.

Уряд парламентської меншості – має місце за умов, коли

одна з партій формує уряд, а декілька інших малочисельних партій, які не входять в коаліцію, підтримують уряд голосуванням при вотумі довіри.

Ф Фактична конституція – реальний порядок організації і

здійснення державної влади, фактичні стосунки між державою та особою, тобто та сукупність суспільних відносин, на які впливає чи повинна впливати конституційне право як галузь права (порівняйте з юридичною конституцією).

Факультативний референдум – народне голосування

(голосування виборчого корпусу) з питань,

12

визначених у конституції або в законодавстві, що може проводитись лише за певних встановлених законодавством умов.

Федеральна інтервенція – має місце у випадку надзвичайної

ситуації, яка склалася в об'єкті федерації. Президент, спираючись на армію, має право усунути органи влади та управління суб'єкта федерації та призначити для управління свого представника (Федеральна інтервенція передбачена Конституціями Аргентини, Бразилії, Мексики).

Федеративний примус – застосовується по відношенню до

суб′єктів (земель). Федеративної республіки Німеччини. Під час застосування цього заходу парламент землі (ландтаг) розпускається, а дія її управління призначається федеральний комісар.

Філіація - (від лат. filius - син) набуття громадянства у зв'язку

з народженням. Можливі два варіанти: громадянство за правом ґрунту (jus soli) і громадянство за правом крові (jus sanguinium)

Форма держави – сукупність найбільш загальних ознак

держави, які зумовлені інституціональними і територіальними способами організації та здійснення влади, складається з трьох елементів: форми правління, форми територіального (державного) устрою та політичного (державного) режиму.

Форма державного правління – спосіб організації

державної влади, зумовлений принципами взаємовідносин вищих органів держави. Основні різновиди: монархія і республіка.

12

Форма державного (територіального) устрою – спосіб

організації державної влади, який визначається характером взаємовідносин держави як цілого і її складових частин. Відомо дві форми: федеративна і унітарна.

Формальна конституція (конституція у формальному

розумінні) – нормативно-правовий акт або декілька нормативно-правових актів (згідно інших поглядів – сукупність правових норм), які мають найвищу юридичну силу серед інших правових актів або норм (порівняйте з поняттям «матеріальна конституція»).

Ц Цензура – спеціальні державні установи, які вправі

дозволяти або не дозволяти публікацію, передачу електронними засобами масової інформації та ін.

Цивільний лист – щорічні бюджетні асигнування на

утримання правлячої династії, розмір яких затверджується парламентом (Велика Британія).

Ч

Часткові вибори – проводяться в разі, коли необхідно поповнити склад загальнодержавного або місцевого виборного органу в разі дострокового вибуття деяких депутатів або визнання виборів недійсними.

Чергові вибори – вибори, що проводяться в період

закінчення строку повноважень (легіслатури), передбачених конституцією або законами для

12

функціонування певного виду виборчого органу або посади.

Читання законопроекту – одна з стадій законодавчого

процесу, коли обговорення законопроекту відбувається на пленарному засіданні палати парламенту. Найчастіше мають місце три читання, але буває і більше (напр. Албанія).

Ш

Шведська система успадкування трону – у відповідності до закону 1980 року, жінки на рівних з чоловіками, успадковують монарший титул та трон.

Ю Юридична конституція – документ, основний закон

(декілька основних законів), який має вищу юридичну силу та приймається і змінюється в особовому порядку, й регулює основи соціально-економічного ладу, політичної системи, правового статусу особистості, духовного життя суспільства та ін. (порівняйте з фактичною конституцією)

12

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

Австрийская Республика. Конституция и законодательные акты. / Под ред. И.П. Ильинского.- М., 1985. Испания. Конституция и законодательные акты. / Под

ред. Н.Н. Разумовича, - М., 1982. Италия. Конституция и законодательные акты. /Под ред.

В.А. Туманова. - М., 1988. Китайская Народная Республика. Конституция и

законодательные акты. / Под ред. Л. М. Гудошникова, - М., 1984. Конституции буржуазных государств. - М., 1982. Конституції країн парламентської демократії. - К., 1992. Конституції нових держав Європи та Азії / за ред. В.М.

Шаповала. - К., 1996 . Конституции государств Европейского Союза / Под общ.

ред. Л.А. Окунькова. – М., 1999. Конституции зарубежных государств: Уч. Пособие. – 2-е

изд. исправ. и доп. – М., 1997. Конституции стран-членов СНГ: Сб. документов. –

Ереван, 1997. Конституции стран СНГ и Балтии / Под общ. ред.

Андреева Г.Н. – М., 1999. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної

Ради України 28 червня 1996 р. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-ІV від 08.12. 2004 р. (ВВР, 2005, №2, ст. 44). – К., 2006. Мексиканские Соединенные Штаты, Конституция и

законодательные акты / Под ред. О.А. Жидкова. - М., 1986. Португалия. Конституция и законодательные акты / Под

ред. И.П. Ильинского. - М., 1979. Федеративная Республика Германия. Конституция и

законодательные акты / Под ред. Ю.П. Ульяса. - М., 1992. Французская Республика. Конституция и

законодательные акты / Под ред. В.А. Туманова. - М., 1989.

13

Швеция. Конституция и законодательные акты. / Под ред. М.А. Могуновой - М., 1983. Автономов А.С., Савицкий В.А., Черкасов А.И.

Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М., 2001. Арановский К.В. Государственное право зарубежных

стран. – 3-е изд. – М., 2000. Арбузкин А.М. Конституционное право зарубежных

стран. – М., 2004. Баглай М.В. Конституционное право зарубежных стран. –

М., 2001. Григонис Е.П., Григонис В.П. Конституционное право

зарубежных стран: Курс лекций. – Спб, 2002. Коваль В.С. Государственное право зарубежных стран:

Учебное пособие. – Луганск, 2005. Ковешников Е.М. Основы конституционного права

зарубежных стран. – М., 2001. Конституционное (государственное) право зарубежных

стран / Отв. ред. Б.А. Страшун - т. 1-2. Общая часть. - М., 1999. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право

зарубежных стран. - М., 2001. Окуньков И.А. Конституции стран Европейского Союза. –

М., 2000. Правовые системы стран мира: Справочник / Отв. ред.

Сухарев А.Я. – М., 2001. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран.

– М., 2001. Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави - К., 1995. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн:

Підручник. - К., 1997.

Додаткова:

Ардан Ф. Франция: государственная система. – М., 1994. Баженова Б. Доступ до правосуддя у

Великобританії//Право України. – 2006. - №1. – С. 142-145.

13

Боботов С.В. Конституционная юстиция. - М., 1994. Бромхед П. Эволюция британской конституции. – М.,

1998. Гарнер Д. Великобритания: центральное и местное

управление. – М., 1994. Государственное право Германии. В 2-х т./ Сокр. пер.

немецкого 7-томного издания. – М., 1994. Дронов В.Н., Крутских В.Е. Прокуратура в России и за

рубежом. – М., 2001. Жарраф Мохаммед. Політичний аналіз конституцій

Марокко: 1962 – 1996 рр. // Право України. – 2003. - №9. – С. 147-149. Кириченко В. Суди, судові системи і судова Влада у

країнах Латинської Америки і Карибського басейну // Право України. – 2004. - №1. – С. 154-157. Коваль В.С. Тенденция социализации в конституциях

новых государств Европы и Азии // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. – Луганськ: Східноукраїнський національний університет ім. Даля, 2002. - №3. – С. 130-140. Коваль В.С., Медведєв Ю.Л. Державне право зарубіжних

країн: Навчально-методичний посібник. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. Люшер Ф. Конституционная защита прав и свобод

личности / Пер. с франц. – М., 1993. Маклаков В.В. Избирательное право стран – членов

европейских сообществ: Справочник. - М., 1992. Сравнительное избирательное право: Учебное пособие. –

М., 2003. Мартышин О.В. Национальная политическая и правовая

культура в контексте глобализации // Государство и право. – 2005. - № 4. – С. 9-17. Марцеляк О.В. Інститут омбудсмана: теорія і практика. –

Харків, 2004. Мишин А.А., Власихин В.А. Конституция США:

политико-правовой комментарий. – М., 1991.

13

Мінченко О. Юридична професія у Німеччині: аналіз окремих питань // Право України. – 2006. - №1. – С. 140-142. Монашова О. Правове забезпечення інформаційно-

комунікаційних технологій (зарубіжний досвід) // Право України. – 2006. - №3. – С. 131-134. Никифирова М.А. Гражданские права и свободы в США:

судебная доктрина и практика. – М., 1991. Парламенты мира. – М., 1991. Правительство, министерства и ведомства. – М., 1994. Проблеми поєднання ефективного державного

управління і лобізму. – http://www.spa.ukma.kiev.ua/visnik/index.php?op=view&t=33. Разделенная демократия. Сотрудничество и конфликт

между Президентом и Конгрессом / Под общ. ред. Дж. Таблера. – М., 1994. Современный немецкий конституционализм. – М., 1994. Судебные системы западных государств. – М., 2001. Харлоф Э. Местные органы власти в Европе. – М., 1992. Хартія громадських організацій. -

http://www.ucipr.org/ua/. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. – М., 1991. Шаповал Е. Зарубіжний парламентаризм. – К. – 1993. Чиркин В.Е. Об объекте конституционного

регулирования // Государство и право. – 2005. - № 4. – С. 5-8. Чудаков М.Ф. Конституционное (государственное) право

зарубежных стран. – М., 2001.

13

ВІДПОВІДІ НА КОНТРОЛЬНІ Й ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

ВІДПОВІДІ НА КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ «ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН»

ВАРІАНТ №1 І. 1. Німецька правова система. 2. Кодифікована конституція. ІІ. Наука державного (конституційного) права вивчає конституційно-правові норми та інститути, а також суспільні відносини, яки регулюються (можуть або повинні регулюватися) ними. Наука також вивчає практику реалізації конституційно-правових норм та інститутів, намагаючись осягти закономірність їх розвитку та дати обґрунтовані рекомендації законодавцеві, правозастосовувачу щодо досконалості, тлумачення, застосування відповідних правоположень, а окремим особам – рекомендації щодо їх дотримання, виконання та використання. З цією метою вивчаються також теорії та погляди, розроблені дослідниками державного (конституційного) права, умови, що впливають на їх еволюцію, тобто наука вивчає сама себе. ІІІ. Питання суперечливе. Виявляється, однак, що запізнення законодавця з виданням закону та взагалі відсутність процедури реалізації права не може бути підставою для заперечення будь якому громадянину, відповідно своїм можливостям, здійснювати право, оскільки воно гарантовано конституцією.

ВАРІАНТ №2

І. 1. Соціалізація, демократизація, інтернаціоналізація. 2. Метод координації. ІІ. Будь-яка конституція, разом зі своєю юридичною сутністю як основного закону, що володіє вищою юридичною силою, має також сутність соціально-політичну. Вона полягає у тому, що конституція уявляє собою своєрідну

13

фіксацію співвідношення політичних сил, яке існує під час її прийняття. ІІІ. Маючи на увазі, наприклад, регулювання відносин між виборцями та кандидатами у члени Парламенту, то безумовно дана конституційна норма безпосередньо не діє. Якщо ж враховувати те, що вона зобов’язує законодавця видати відповідний закон, то безперечно, діє.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ 1 І – 2; ІІ – 3; ІІІ – 4; ІV – 1, 4, 6; V – 2; VІ – 1, 2, 6; VІІ – 3; VІІІ – 3; ІХ – 3; Х – 3; ХІ – 3; ХІІ – 3; ХІІІ – 1, 2, 3, 7.

13

ВІДПОВІДІ НА КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ «ОСНОВИ ПРАВОВОВОГО СТАНУ ОСОБИСТОСТІ

У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ»

ВАРІАНТ №1 І. 1. «Кожний», «кожна людина», «усі», «признає право», «гарантується свобода», «ніхто». 2. Прийняття у громадянство іноземця по його заяві. ІІ. Оскільки права та свободи реалізуються в суспільстві, яке вимагає співробітництва людей, то ця обставина обумовлює неминуче визнання необхідності обмеження прав та свобод. Обмеження визначаються насамперед необхідністю поваги аналогічних прав та свобод інших людей, а також необхідністю нормального функціонування суспільства та держави, рівно як і будь-якого колективу. Однак будь-які обмеження припустимі лише у тому випадку й у тій мірі, в яких вони передбачені у конституції.

Права людини можливо розглядати, як основу конституціоналізму. Головна суть створіння конституцій зумовлювалась забезпеченням свободи та безпеки людини, передусім від свавілля державної влади. Тому не можна обмеження прав та свободи записати тільки у діючому законодавстві.

Формули конституційних обмежень прав та свобод різноманітні. Є загальні обмеження (генеральні клаузули). Є й конституційні обмеження, що відносяться до окремих прав та свобод. Останнім часом визначилася тенденція при формуванні в конституціях обмежень справ та свобод, відсилати до закону, що чітко встановлює для законодавця завдання та межі регулювання відповідних стосунків, а також основні змістовні положення цього регулювання. ІІІ. У цьому випадку превалює «право крові», або «право ґрунту» доповнює його лише в єдиному визначеному випадку. Дитина, що народжена на мексиканській території від батьків-австрійців буде австрійським громадянином.

13

ВАРІАНТ №2

І. 1. Вибір громадянства. 2. Натуралізовані громадяни з порівняно невеликим строком після натуралізації, які припустили недозволену поведінку. ІІ. Вони поділяються на дві великі категорії: внутрішньодержавні та міжнародно-правові. Перші у свою чергу поділяються на судові та не судові. Міжнародний захист прав людини здійснюється в межах ООН та її спеціалізованих установ, регіональна – в межах міжамериканської, європейської та африканської систем. ІІІ. Мексиканське громадянство набувається на основі принципів «права крові» та «права ґрунту». Мексиканська держава запроваджує обидва принципу в повному обсязі, маючи зацікавленість у бистрому темпі росту свого населення.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ 2.

І – 2, 3, 5, 7, 8, 9; ІІ – 3; ІІІ – 3; ІV – 3; V – 4; VІ – 3; VІІ – 1, 2, 3, 5, 6; VІІІ – 3; ІХ – 2;

13

ВІДПОВІДІ НА КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ «КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНОГО

ЛАДУ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН»

Варіант № 1.

І. 1. Соціалізація. 2. Режимом майна.

ІІ. Взаємодія релігії та конституційного (державного) права найчастіше всього здійснюється у вигляді конституційно-правового регулювання відносин між державою та церквою. Насамперед, при цьому у той чи іншій формі проголошується відокремлення церкви від держави. Конституційне право гарантує, як правило, рівноправність віросповідань та забезпечує захист релігійні меншин. Зустрічаються випадки надання, навіть демократичними конституціями, певної переваги найбільш поширеним у країні конфесіям. Частіше, однак, це має місце у ісламських державах з авторитарними та тоталітарними політичними режимами. ІІІ. Вказане положення у демократичному суспільстві розуміється само собою і тому взагалі у конституцію не включається. В Угорщині воно навіяно нещодавнім тоталітарним минулим, коли верховними суддями по будь-якому науковому питанню виступали урядовці апарата ЦК Угорської соціалістичної робочої партії.

Варіант №2

І. 1. У різних главах та розділах основного закону. У значній частині – у главах та розділах, що регулюють права та свободи людини та громадянина, де вони встановлюють обов’язки держави проводити політику, яка забезпечує реалізацію відповідних прав та свобод.

2. Ліберальний політичний уклад. ІІ. Це система норм конституційного права, які регулюють відносини власності, виробництва, обміну,

13

розподілу та вживання матеріальних та духовних благ. Водночас слід зазначити, що суспільні відносини, пов’язані з розподілом та вживанням благ, переважно належать до другої підсистеми суспільного ладу – соціальної, однак в певній мірі стосуються й економічної. ІІІ. На Кубі – тоталітарний політичний лад, у зв’язку з чим діячі науки та культури поставлені у залежність від чиновників комуністичної партії та держави, котрі вирішують, які проблеми стосуються інтересів цього суспільству та добробуту усього народу, а які – ні; які дослідження, твори направлені на вирішення цих проблем, а які їх ігнорують.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ 3

І – 3; ІІ – 5; ІІІ – 3; ІV – 1; V – 3; VІ – 4; VІІ – 3; VІІІ – 3; ІХ – 3;

13

ВІДПОВІДІ НА КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ "КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОЛІТИЧНИХ

ІНСТИТУТІВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН"

Варіант №1

I 1. Референдум (плебісцит). Народна ініціатива. 2. Радикальні партії. II Насамперед, держава - інститут політичний. Термін "держава" достатньо багатозначний у мовах країн світу. У буденній мові, та й в деяких контекстах (наприклад у міжнародному праві) "держава" часто виступає синонімом поняттю "країна". По-різному розуміється "держава" і в конституціях зарубіжних країн. Політична Конституція Мексики 1917 року визначає державу як федерацію, штати та муніципії, тобто має на увазі всю систему влади. Безпосередньо же державно-організоване суспільство визначається як нація. У той же час Федеральний конституційний закон Австрії 1920 року в редакції 1929 року за виключенням двох статей, де Австрія визначається як демократична республіка і як федеративна держава, надалі всюди використовує терміни "федерація", "земля", "община". III Правова держава.

Варіант № 2

I. 1. Консервативні партії, ліберальні партії.

2. Багатопартійна система. II. ЗМІ взаємодіють з різними елементами політичної системи, передусім з державою і політичними партіями; особливо під час виборчих та інших політичних кампаній. Держава і політичні партії часто виступають засновниками ЗМІ й доводять через них до загального відома свої політичні платформи, програми, установи. Зважаючи на взаємодію ЗМІ на поведінку людей, маючи на увазі можливість та небезпеку

14

зловживання такими діями, суспільство намагається відокремитись від такого зловживання, зокрема за допомогою конституційно-правових заборон. III. Соціальна держава.


І – 2, 4; ІІ – 3; ІІІ – 5; ІV – 4; V – 1, 3; VІ – 3; VІІ – 1; VІІІ – 4; ІХ – 4; Х – 3; ХІ – 2; ХІІ – 3.

14

ВІДПОВІДІ НА КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ «НАРОДНЕ ГОЛОСУВАННЯ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ»

ВАРІАНТ № 1.

І. 1. Пряме виборче право.

2. Неявка виборців на вибори. ІІ. Це врегулювання законом та іншими соціальними нормами рівноправності діяльності індивідів, органів, установ та груп щодо підготовці та проведення виборів у державні органи та органи місцевого самоврядування. Будучі нормативно врегульованою, ця діяльність, як правило, упорядкована, стійка і полягає з певних, розташованих у встановленій черзі елементів-стадій. Візьмемо таку важливу стадію виробничого процесу як висування кандидата. У демократичних країнах висуванець повинен довести, що має певну суспільну підтримку. Це необхідно, щоб уникнути появи багатьох випадкових кандидатів, яких ніхто не знає та які нікого, крім себе не представляють. В ряді демократичних країн, де вимоги до суспільної підтримки кандидатів менш вибагливі, потрібно внести грошову виборчу заставу. Остання повертається, якщо кандидат отримав на виборах певну долю голосів. Ця інституція служить для того, щоб обмежити виборчі апетити малих партій та окремих кандидатів. ІІІ. Наприклад, якщо проект бюджету на референдумі буде відхилений, то для нового проекту знову знадобиться процедура референдуму (можливо, не остання), що обійдеться надто дорого та надовго залишить без затвердженого бюджету.


І. 1. Виключення зовнішнього спостереження та контролю за волевиявленням виборця.

2. Виборча система. ІІ. Мажоритарна система проста та зрозуміла, але в умовах, коли вибори державних та інколи органів місцевого

14

самоврядування, опосередковуються політичними партіями, часто несправедлива: більшість мандатів може получити партія, яка підтримує меншість (в абсолютному значенні) виборців.

Головна ідея пропорційної системи полягає у тому, щоб кожна політична партія отримала у парламенті або іншому представницькому органі кількість мандатів, яка пропорційна числу поданих за неї голосів виборців. В умовах, коли закон не гарантує демократичного внутрішньої побудови політичних партій, пропорційна виборча система грає на руку вузькій партійної верхівки та призводить до відчуження від політики рядових партійців та партійного електорату. ІІІ. Жоден з проектів силу не набирає.


І – 6; ІІ – 4; ІІІ – 3; ІV – 3; V – 3; VІ – 3; VІІ – 5; VІІІ – 4; ІХ – 4; Х – 4; ХІ – 3; ХІІ – 5.

14

ВІДПОВІДІ НА КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ: „ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА У ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ”


І. 1. Законодавча компетенція.

2. Парламент Великої Британії складається з Королеви, Палати лордів та Палати общин.

ІІ. Представницький характер парламенту виявляється в тому, що він постає виразником інтересів та волі народу (нації), тобто сукупності усіх громадян даної держави.

Функції парламенту реалізується за допомогою законодавчої та фінансовою компетенції; ратифікації та денонсації міжнародних договорів; призначення референдуму; формування державних органів та установ, призначення посадових осіб або участь в цих процедурах; контролю за діяльністю державних органів, установ та посадових осіб; права оголосити війну (стан війни, стан захисту); окремих судових або квазісудових повноважень. ІІІ. Дотримуючись правовій логіки можна заключити, що денонсація міжнародних договорів у США та Македонії проводяться у тому ж порядку, який встановлений для їх ратифікації.

Варіант № 2 І. 1. Лобізм.

2. Велика Британія, Індія. ІІ. Сучасний парламент це загальнодержавний представницький орган, головна функція якого в системи розподілу влади полягає у здійсненні законодавчої влади. Вона включає верховне розпорядження державною казною, тобто прийняття державного бюджету та контролю за його виконанням.

Середньовічні станові та станово–представницькі установи – це зібрання найкрупніших феодалів, вищого

14

духовенства, представників міст та сільських територіальних одиниць, які обмежували владу монарха. ІІІ. У Німеччині імунітет депутата триває протягом усього терміну його повноважень.

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ 6 І – 3; ІІ – 4; ІІІ – 1; ІV – 2; V – 1; VІ – 2; VІІ – 1, 3, 4; VІІІ – 2, 5; ІХ – 4; Х – 1, 3; ХІ – 2; ХІІ – 1, 5, 6.

14

ВІДПОВІДІ НА КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ: „ВИКОНАВЧА ВЛАДА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ”


І. 1. Глава держави здійснює свої повноваження по власному розсуду.

2. Безпартійна влада. ІІ. У точному розумінні уряд - це колегіальний орган загальної компетенції, що здійснює керування виконавчої та розпорядної (тобто адміністративної) діяльності у державі. ІІІ. 1. Абсолютна монархія.

У руках монарха ( глави держави ) зосереджена вся повнота державної влади. Він сам видає закони, може безпосередньо керувати адміністративною діяльністю або назначить для цього уряд, вершити найвищий суд.

2. Дуалістична монархія. Хоча закони приймаються парламентом, монарх

користується правом абсолютної влади. Крім цього, монарх звичайно може видавати надзвичайні акти, які мають силу закону і навіть більш вищу, а головне, може розпустити парламент, фактично замінюючи дуалістичну монархію абсолютною. Виконавча влада належить монарху, який може здійснювати її безпосередньо або через призначений ним уряд. Судова влада належить монарху, але може бути і деякою мірою незалежною.

3. Парламентарна монархія. Монарх змушений призначати голову уряду лідера

партії, яка має у парламенті (нижній його палаті) більше місць, або лідера коаліції партій, в яку входить більшість депутатів. Правом вето відносно законів, прийнятих парламентом, навіть коли воно належить монарху, останній або зовсім на практиці не користується, або накладає вето по вказівці уряду. Усі акти, що виходять від монарха, звичайно підготовлюються урядом та контрасігнуються

14

(скріплюються) його головою або відповідним міністром, без чого не мають юридичної сили. Тим самим глава уряду або міністр приймає на себе відповідальність за даний акт монарха, у зв’язку з тим що сам монарх юридично безвідповідальний.

4. Дуалістична ( президентська ) республіка. Глава держави (президент) обирається народом та є

головою виконавчої влади. Варіант № 2.

І. 1. Контрасігнатура.

2. Уряд, що був утворений відповідно до конституції. ІІ. Уряд у зарубіжних країнах виконує конституцію і закони; формує апарат державного управління та керує його діяльністю; розробляє державний бюджет та виконує його; підготовлює та вносить законопроекти до парламенту; здійснює зовнішню політику та зовнішньоекономічні зв’язки; приймає нормативні акти тощо. Відповідальність уряду і міністрів може мати політичний та юридичний характер. Політична відповідальність – це відповідальність за політику, що реалізує уряд. Вона можлива без вчинення правопорушень. До юридичної відповідальності притягаються лише за правопорушення. Політична відповідальність існує лише в парламентарних країнах та змішаних республіках. Вона реалізується парламентом або його нижньою палатою у формі прийняття вотуму недовіри (резолюції осуду) або відмови у довірі. Найчастіше політична відповідальність уряду має колективний характер, тобто недовіра може біти висловлена лише тільки уряду у цілому. Проте в деяких країнах (наприклад, у Італії) можливо висловлення недовіри і окремим членам уряду. Наслідком застосування парламентом вказаних заходів колективної відповідальності уряду може стати або відставка уряду, або розпуск парламенту (палати). Юридична відповідальність міністрів у більшості країн здійснюється на загальних засадах, тобто імунітетом вони не

14

володіють. У деяких країнах (наприклад, у США) до міністрів можливо застосування процедури імпічменту. ІІІ. У США виконавча влада, відповідно до ст. 2 Конституції, здійснюється Президентом. Він є не тільки главою держави, але й головою вищої виконавчої влади держави. У Великій Британії голова виконавчої влади (прем’єр-міністр) займає домінуюче положення у державному механізмі. Глава держави (монарх) є слабкою політичною фігурою через те що його повноваження, формально достатньо сильні, або фактично ним не використовуються («сплячі прерогативи»), або використовуються не самостійно: з ініціативи парламенту або прем’єр-міністра (принаймні з санкції останнього).


І – 4; ІІ – 2; ІІІ – 2, 3, 6; ІV – 3; V – 1; VІ – 1, 3, 4; VІІ – 4, 5, 8, 9; VІІІ – 3; ІХ – 2; Х – 3; ХІ – 4, 5; ХІІ – 1, 3; ХІІІ – 3.

14

ВІДПОВІДІ НА КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ "СУДОВА ВЛАДА В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ"


I. 1. Апеляція.

2. Президент, парламент, уряд. II. Судова влада - це інструмент, за допомогою якого право впливає на суспільні відносини. Інструмент не єдиний, але найголовніший у конфліктних випадках. З усіх влад судова влада - слабкіша: вона не спирається на волевиявлення виборців, як законодавча влада, та не розпоряджається силовими структурами для примусу як влада виконавча. Але сила судової влади в повазі цивілізованого суспільства до права та суду, як його професійного товмача і справедливого застосовувача. Судова влада покладена на всю сукупність судових органів від самих низових до верховних. Кожний судовий орган, а не тільки верховний суд, є носієм судової влади. Соціальна роль судової влади в демократичному суспільстві полягає у тому, щоб у різного роду юридичних конфліктах забезпечувати верховенство права, вираженого насамперед в конституціях і інших законах, міжнародних угодах, а також у підзаконних актах вищих органів держави. Здійснюючи правосуддя, судова влада вводить державне насилля в цивілізовані рамки, гарантуючи законослухняних громадян від небезпеки попасти під колеса державної машини. Конфлікти між владами держави, між державними органами в рамках однієї гілки влади, включаючи в обох випадках судову, і між державою та іншими засобами, належать розв’язанню судовою владою (звичайно, в демократичній державі). III. У Великій Британії прокуратури немає.

Варіант №2.

І. 1. США, Канада, Японія.

14

2. Консультативним, постановляючим. ІІ. Судді, прокурори та слідчі у більшості країн призначаються у централізованому порядку. Є, щоправда, нечисленні виключення: у багатьох шатах США судді обираються. Важливим елементом статусу судді є його незмінність, тобто довічне призначення при неприпустимості заміщення або свавільного переміщення за виключенням випадків, зазначених у законах. Як правило, законодавство встановлює несумісність посади судді, прокурора та слідчого з іншими заняттями та забороняє їм брати участь у політичному житті. Функції судді, прокурора або слідчого здійснюються за винагороду (лише в деяких країнах посада мирових суддів не оплачується). Згідно конституціям та законодавству багатьох країн розмір винагороди суддів, прокурорів та слідчих не може бути зменшений. Вказані посадові особи користуються недоторканністю, тобто порядок притягнення їх до кримінальної відповідальності є ускладненим. ІІІ. Нормативні акти, що розташовані в ієрархії юридичних джерел нижче за закони, мають значення для суддів лише настільки, наскільки вони, на думку суддів, відповідають законові. Судді конституційних суддів підлеглі лише вимогам конституції, але не звичайним законам.


І – 4; ІІ – 3; ІІІ – 1, 6; ІV – 3, 6; V – 3, 5; VІ – 1, 3, 4, 5, 6, 7; VІІ – 1, 2, 3; VІІІ – 3, 4; ІХ – 1, 2, 5; Х – 1;

15

ХІ – 1, 2, 5; ХІІ – 4, 5; ХІІІ – 4; ХІV – 2; ХV – 1; ХVІ – 2.

15

ВІДПОВІДІ НА КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ «ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ У

ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ»


І. 1. Жодна з федеральних конституцій не визначає за суб’єктами федерації права на вихід з неї.

2. Італія. ІІ. Федералізм - за визначенням більш демократична форма організації держави, ніж унітаризм. Демократичність федеративного територіального устрою полягає у тому, що воно припускає децентралізацію влади, її поліцентризм, який гарантує уникнення диктатури. Проте цей висновок буде беззаперечним при той обов’язковій умові, що федерація являється дійсною, а не уявною, та що суб’єкти федерації організовані демократично. Інакше виникає децентралізована бюрократична диктатура, яка на стан людини у соціумі впливає ще більш негативно, ніж централізована. ІІІ. Децентралізована унітарна держава.

Варіант №2

І. 1. США, Бразилія, ФРН.

2. Територіальна одиниця, яка не є суб’єктом федерації та безпосередньо центральній владі. ІІ. Це система норм конституційного права, які регулюють відносини власності, виробництва, обміну, розподілу та вживання матеріальних та духовних благ. Водночас слід зазначити, що суспільні відносини, пов’язані з розподілом та вживанням благ, переважно належать до другої підсистеми суспільного ладу – соціальної, однак в певній мірі стосуються й економічної. ІІІ. На Кубі – тоталітарний політичний лад, у зв’язку з чим діячі науки та культури поставлені у залежність від чиновників комуністичної партії та держави, котрі

15

вирішують, які проблеми стосуються інтересів цього суспільству та добробуту усього народу, а які – ні; які дослідження, твори направлені на вирішення цих проблем, а які їх ігнорують.


І – 2; ІІ – 7; ІІІ – 1, 4; ІV – 2, 3, 5, 6; V – 2; VІ – 3; VІІ – 3; VІІІ – 2; ІХ – 1, 5.

15

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………… 3 1

Навчальний блок-модуль № 1 (теми 1-4)…………………………………………………….…

1.1 Тези лекцій………………………………………….

1.2 Контрольні завдання ………………………………………. 10. 1.3 Тестові завдання……. 11.

2

Навчальний блок-модуль № 2 (теми 5-9)………………………………………………………….

12.

13. 2.1 14. Тези лекцій……………………………………………………….

15.

16. 2.2 17. Контрольні завдання…………………………………………...

18.

19. 2.3 20. Тестові завдання ………………………………………………...

21.

3

Питання до підсумкового контролю………………………...

22.

4

Словник термінів………………………………………………..

23.

24. 25. 5

26. 27. Рекомендована література…………………………………….

28.

6 29. 30. Відповіді на контрольні й тестові завдання…………….......

31.

32. 33. Зміст……………………………………………………………….

34.

15

Навчальне видання

КОВАЛЬ Валерій Степанович кандидат історичних наук, доцент

ВАЛЄЄВ Руслан Гельманович

Державне право зарубіжних країн

Навчальний посібник

Відповідальний за випуск _______ За редакцією авторів ______

Коректор ______ Технічні редактори Комп’ютерна верстка

Підписано до друку _______________ . Папір офсетний. Друк

офсетний. Формат _______. Гарнітура Book Antigua.

Редакційно-видавничий відділ ЛДУВС МВС України

Друкарня РВВ ЛДУВС 91493, Луганськ, сел. Ювілейне, вул.. К. Маркса, 4

Державне право зарубіжних країн Коваль Валєєв 2007р

Documents