WWW.PEDPRESA.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 22 (1341) 3 червня 2013 року

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 47 (1415) 15 грудня 2014 року

ЩО НА ГОРИЗОНТІ? ПРАВДА «БІЛОЇ ВОРОНИ»БЕЗ КОРДОНІВУ контексті підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом трансфер технологій – одна з топ-тем для нашої наукової спільноти. Це й засвідчила міжнародна конференція, що відбулась у Національному транспортному університеті

Мирослав Маринович не переконує – він захоплює своєю впевненістю. В тому, що зміни на краще починаються з кожного, кому не байдуже: «Міняйте себе, міняйте людей довкола вас. І зміниться країна. Якщо стояти на цій позиції – все буде гаразд»

Найбільш потужний загальноєвропейський рух у дошкіллі – інклюзивна освіта. Відповідні зміни сьогодні вносяться до нормативних документів. Фахівці запевняють: діти з особливими освітніми потребами перестають бути «маргіналами» у загальноосвітньому просторі

11

6 15

«ПеРеДОвА» НА УРОцІякщо є надійний тил, армія – непереможна. Навесні і влітку весь світ переконався, що для українських волонтерів немає нічого неможливого. Нині до волонтерського руху підтримки воїнів у зоні бойових дій масово приєднуються і школярі. На уроках трудового навчання та в кожну вільну хвилину майструють безпілотники, обдумують, як удосконалити тепловізори та бронежилети, роблять водонепроникні сірники, міні-пічки, шиють одяг. Діти розуміють – їхні вироби допоможуть воякам на фронті. Їхня ділянка роботи – теж «передова», тільки на уроці

стор.

8

ПРЯМА МОвА

Навіть стовідсотково здорову молоду людину необхідно зацікавити заняттями спортом. На жаль, матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу з фізичного виховання у багатьох вНЗ сьогодні не цілком відповідає вимогам часу

голова комітету з фізичного виховання та спорту мОн

михайло мельник:Навіть стовідсотково здорову молоду людину необхідно зацікавити заняттями спортом. На жаль, матеріально-

голова комітету з фізичного виховання та спорту мОн

михайло мельник:

стор.

5

2 «Освіта України»

за матеріалами прес-служб мОн, урядового порталу, власних кореспондентів

СПілЬНа Позиція

громаДСЬка раДа

СПІвПРАця З ЦЕРКвАМи

Початкова школа

РОЗвАНТАжеННя ПРОГРАМ

Центральний комітет Профспілки працівників освіти і науки Украї-

ни активно відреагував на пропозиції Міністерства фінансів щодо оптиміза-ції та скорочення фінансування освіти, що розглядалися на закритому засідан-ні Урядового комітету з питань соці-ально-економічного розвитку та євро-пейської інтеграції і попередній нараді членів уряду.

У відповідь на наміри звузити права освітян, права громадян на безоплат-ну освіту, медичне, пенсійне забезпе-чення, зниження освітнього рівня мо-лоді профспілка спрямувала відповідні звернення до Президента, голови Вер-ховної Ради, голови Комітету Верховної Ради з питань освіти і науки, прем’єр-міністра, міністра освіти і науки.

У зверненнях наголошується: «Реа-лізація рішень про збільшення норми навчального навантаження вчителів, вихователів, керівників гуртків, на-повнюваності класів та груп, закрит-тя шкіл у сільській місцевості, зміни нормативів чисельності науково-педа-гогічних працівників тощо призведуть до звільнення лише впродовж 2015–

2016 років близько 100 тисяч учителів, зменшення більш як на третину чи-сельності керівників гуртків, а також вивільнення значної кількості вихова-телів, викладачів та інших працівників освіти до кінця 2020 року».

Профспілка категорично виступає проти зменшення заробітної платні, ска-сування надбавок і доплат, запроваджен-ня як обов’язкового лише дев’ятирічного навчання у школі, намірів підвищити пенсійний вік тощо. Профільний комі-тет ВР підтримав позицію профспілки і МОН, котре виступає проти механічного і різкого скорочення видатків на освіту і науку, і прийняв рішення звернутися до Кабінету Міністрів із проханням під час підготовки держбюджету не допус-тити скорочення видатків на освіту і по-рушення прав освітян.

під час засідання Громадської ради з питань співпраці з церквами та ре-

лігійними організаціями при МОН за-ступник начальника управління освіти і науки Волинської облдержадміністра-ції Людмила Плахотна ознайомила присутніх із досвідом викладання пред-метів духовно-морального спрямуван-ня у Волинській області, зокрема для дітей з нехристиянських родин (іудеїв, мусульман). Члени Ради ухвалили рі-шення щодо поширення досвіду волин-ських педагогів через ЗМІ. Духовним центрам і церквам учасники засідан-ня рекомендували переглянути підруч-ники, що містять інформацію на теми релігії, і в разі некоректного їх висвіт-лення звертатися до МОН.

Також після обговорення напра-цювань робочої групи з розроблення проектів підзаконних актів, передбаче-них прикінцевими та перехідними по-ложеннями Закону «Про вищу осві-ту», щодо питань визнання дипломів духов них ВНЗ Громадська рада ухва-лила розроблений проект підзаконно-го акту в цілому та прийняла рішен-ня доопрацювати його з урахуванням пропозицій членів Ради.

на початку грудня в Міністерстві освіти і науки відбулося засідання робочої гру-

пи щодо розвантаження навчальних про-грам для початкової школи з участю міністра Сергія Квіта і заступника міністра Павла Полянського.

Під час активного обговорення учасники внесли пропозиції доповнити розділ соціо-культурної змістової лінії програми з укра-їнської мови для 4 класу в частині «Істо-

ричне минуле України, її столиці» поняттями «люди минулого і сьогодення країни». Також запропоновано до змісту навчального матеріалу додати вміння дітей спілкуватися в незнайомому середовищі та з людьми з інших регіонів і країн. Учасники засідання погодилися вилучити із соціокультурної змістової лі-нії згадки про «обряди, часник і пучечки зілля».

Щоб уникнути дублювання та розвантажити програму з української мови для учнів 4 класу, члени робочої групи дійшли спільної думки щодо вилучен-ня з мовної змістової лінії форм іменників жіночого роду на приголосний в орудному відмінку однини.

Учасники засідання запропонували доповнити програму сюжетами про вок-зал, аеропорт, подіями, які викликали б у дітей позитивні емоції: день наро-дження, пікнік, похід до зоопарку тощо.

За рішенням засідання, соціокультурна лінія у формі доповнення до поясню-вальної записки буде перенесена до передмови Програми з української мови для 4 класу та слугуватиме орієнтиром до тематики текстів підручників. Експерти по-годилися залишити у програмі тексти Богдана Лепкого та Олександра Довженка.

Також, із метою уникнення дублювань і на підставі розвантажених програм для 4 класу, внесено пропозицію переглянути змістовні блоки програм для 1, 2, 3 класів.

ФіНаНСова автоНомія

ЗМІНИ ДО бЮДЖЕТНОГО КОДЕКСУ

ДебЮрократизація оСвіти

коНкурС

ДЛя МОЛОДИХ НАУКОвЦІв

НавчалЬНі треНіНги

ПРО НАвичКи КРИЗОвОГО КОНСУЛьТУвАННя

минулого тижня на засіданні Кабіне-ту Міністрів бурхливо обговорювали

законопроект, що передбачає внесення змін до Бюджетного кодексу. На своїй сторінці у Facebook міністр освіти і на-уки Сергій Квіт висловив сподівання, що

найближчими днями Верховна Рада під-тримає законопроект: «Ідеться про мож-ливість для українських вищих навчаль-них закладів вивести свої спецфонди з Казначейства й обслуговуватися в бан-ках без втрати статусу бюджетної уста-нови. Хто знає історію і гостроту питан-ня, розуміє, що це важливий здобуток на шляху розвитку університетської ав-тономії. Практично весь уряд підтримав пропозицію Міністерства освіти і науки України про запровадження фінансової автономії ВНЗ. Прошу всіх друзів пра-цювати зі своїми знайомими народними депутатами з метою лобіювання прогре-сивних ідей. Потроху виходимо з постра-дянської стагнації вищої освіти».

до Міністерства освіти і науки про-довжують надходити численні звер-

нення від учителів про те, що вони переобтяжені паперотворчою робо-тою, до того ж керівники навчальних закладів, органи управління освітою, методичні кабінети та інші інстанції надмірно контролюють таку рутинну діяльність. МОН наполягає на припи-ненні бюрократизації роботи педаго-га і дотриманні принципів педагогічної свободи вчителя. Про це йдеться у лис-ті міністерства №1/9-630 від 5 грудня.

Також наголошується, що календар-не і поурочне планування має здійсню-ватися у довільній формі, зокрема з використанням електронних джерел, а

створення портфоліо, папок, альбомів з напрацюваннями вчителя на паперо-вих носіях не належить до передбаче-них законодавством видів роботи. До того ж МОН наголошує, що кон троль щодо «відхилення» від календарного планування чи матеріалів підручника є неприпустимим і неправомірним, а вибір форм і методів викладання є ви-нятково прерогативою вчителя.

у рамках програми стипендії ЮНЕСКО-Кей-зо Обучі-2015 оголошено конкурс для прове-

дення досліджень молодими науковцями у таких сферах: навколишнє середовище (з акцентом на дослідженнях води та водних ресурсів), міжкуль-турний діалог, інформаційно-комунікаційні тех-

нології, мирне розв’язання конфліктів.Відповідно до цієї програми на 2015 рік уряд Японії виділяє 20 стипендій –

від 6 до 10 тисяч доларів США кожна. Останній термін подання заявок до Се-кретаріату ЮНЕСКО – 26 грудня 2014 року.

Докладнішу інформацію щодо умов участі в конкурсі можна отримати за по-силанням: http://www.unesco.org/new/en/fellowships/programmes/.

триденні тренінги для працівників психо-логічної служби навчальних закладів До-

нецької і Луганської областей було прове-дено Міністерством освіти і науки спільно з Дитячим фондом ЮНІСЕФ, Національним університетом «Києво-Могилянська академія» та Українським науково-методичним центром практичної психології та соціальної роботи.

Тренінги складалися з двох змістових моду-лів – «Навички кризового консультування» і

«Розвиток психосоціальної стійкості до стресу у школярів». До їх проведення долучилася команда кваліфікованих і досвідчених тренерів з багаторічним до-свідом роботи. Розглядалися питання: підвищення доступності термінової пси-хосоціальної допомоги дітям і родинам, постраждалим унаслідок конфлікту на сході; рівня знань і навичок практичних психологів і соціальних педагогів, ко-трі працюють із ними; обізнаності педагогічних працівників, батьків і дітей щодо розпізнання ознак психологічного стресу і травми тощо.

У листопаді таке навчання пройшли 60 психологів і соціальних педагогів із Донецької, 40 – з Луганської областей. У грудні цифри мають бути такими: 20 фахівців з Донеччини і 40 – з Луганщини.

ГолоВнеЗа тиЖДенЬ

бЕЗ ЗАЙвОЇ «ПАПеРОТвОРчОСТІ»

ПРОТИ СКОРОчеННя виДАТКІв

3№ 47, 15 грудня 2014 року

київЩиНа

заПоріжжя

бІЗНеС-ІНКУбАТОРУ – бУТи!

ДНіПроПетровЩиНа

«бРОНЗА» чЕМПІОНА

у першій декаді грудня в Білій Церк-ві відбулася обласна виставка-ярма-

рок декоративно-ужиткового мистецтва «Скарби рідного краю». Юні майстри Київщини з любов’ю виконували роботи в різних техніках: тут були і кераміка, і писанки, і вироби з соломки, в’язані гачком і на спицях, ви-шиті, різьблені, плетені з лози… Робили їх учні різного віку й рівня майстерності – проте було помітно, що у свої витвори вони вклада-ли душу. Волонтери – лідери учнівського самоврядування міста – допома-гали всім охочим придбати роботи. На зібрані кошти куплять теплий одяг для військових, котрі наразі необхідні в зоні АТО.

49 молодих учених Дніпропетров-щини конкуруватимуть в отри-

манні обласних грантів. Ці науковці пройшли відбіркові етапи конкурсу «Молоді вчені – Дніпропетровщині». Загалом у першості взяли участь 66 проектів, з них до публічного захисту, за висновками незалежних експертів, допущені 49. Сам захист відбудеться у департаменті освіти і науки облас-ної державної адміністрації. У фіналі інтелектуального змагання визначать

двадцятку переможців. Вони отрима-ють обласні гранти – від 30 до 50 тисяч гривень на реалізацію науко-вих проектів.

про створення бізнес-інкубатора на базі економічного факультету За-

порізького національного універси-тету говорили на засіданні круглого столу «Бізнес-інкубатори – переду-мови розвитку малого та середньо-го бізнесу» у ВНЗ. Його відвідали студенти всіх курсів, магістри, ви-кладачі, а також експерти. Круглий стіл проходив у рамках діяльнос-ті студентської наукової проблем-

ної групи «Теоретичні та практичні проблеми управління фінансами на рівні суб’єктів господарювання, ре-гіонів та держави». Один з організа-торів заходу, декан економічного фа-культету Алла Череп, зазначила щодо бізнес-інкубатора: «Мета цього про-екту – розробка і впровадження у виробництво інноваційних техноло-гій і проектів, які сприятимуть еко-номічному розвитку нашого регіону та формуванню нових суб’єктів мало-го та середнього бізнесу». Плануєть-ся, що бізнес-інкубатор функціонува-тиме як структурний підрозділ ЗНУ і надаватиме освітні послуги, спеці-альні приміщення й обладнання сту-дентам, аспірантам, суб'єктам мало-го та середнього підприємництва, які мають намір реалізувати свої бізнес-ідеї та проекти.

бронзову медаль Чемпіонату світу з плавання на короткій воді здобув Андрій Говоров, сту-

дент Дніпропетровського національного універси-тету імені Олеся Гончара. У запливі на дистанції 50 м батерфляєм наш студент ІV курсу факультету суспільних наук і міжнародних відносин показав третій результат (22,49 сек.), поступившись пере-можцю з ПАР Чаду ле Кло на 0,54 сек. та пред-ставнику Федеративної Республіки Бразилія Ніко-ласу Сантосу, який відстав від ле Кло на 0,13 сек.

Турнір 2014 року став рекордним за своїм пред-ставництвом: у місто Доху (Держава Катар) при-їхали команди з 171 країни світу. В змаганнях узяли участь близько 1100 спортсменів. Україну на чемпіонаті світу представляли вісім найсильніших плавців.

Титул бронзового чемпіона світу на короткій воді додався до численних нагород спортсмена. Зокрема, Андрій Говоров є майстром спорту міжна-родного класу у спеціалізаціях «батерфляй» і «кроль». Також він є двора-зовим чемпіоном Перших юнацьких Олімпійських ігор у Республіці Сінга-пур (2010 рік), призером чемпіонатів Європи та світу серед юніорів 2010 року, чемпіоном Європи 2011 року, чемпіоном Усесвітньої універсіади з плавання на 50 метрів батерфляєм і рекордсменом Європи серед юніо-рів. Андрій Говоров також брав участь у фінальних змаганнях Олімпій-ських ігор у Лондоні.

лЬвівЩиНа

НОвІ МОжЛИвОСТІ ДЛЯ СТУДЕНТІв

СумЩиНа

ПРЕЗЕНТУвАЛи «НАТО-КвеСТ»

СОЛОДКиЙ І ПАТРІОТИчНИй яРМАРОК

кіровограДЩиНа

ТРеНАжеР ДЛЯ РЕАНІМАЦІЇ

минулого тижня у Львові побували з візитом президент Seed Forum

Global Штайнер Корсмо та співза-сновник і голова Міжнародного бла-годійного форуму Seed Forum Ukraine, засновник і керуючий партнер бізнес-інкубатора iHUB Дмитро Подолєв. Під час зустрічі з мером міста Андрієм Садовим підписали меморандум про співпрацю. Документ передбачає від-

криття у місті Лева бізнес-інкубатора iHUB. А меморандум про співпрацю між Львівським національним універ-ситетом імені Івана Франка, міжна-родною фундацією Seed Forum і Seed Forum Ukraine був підписаний ще у листопаді. Нині на зустрічі з ректо-ром вишу Володимиром Мельником і студентами Штайнер Корсмо роз-повів про діяльність фундації, про ін-новаційне підприємництво та основи фандрейзингу, а також дав практичні поради щодо того, як залучати інвести-ції. А Дмитро Подолєв повідомив при-ємну новину: студенти ЛНУ матимуть прямий доступ до майбутнього інкуба-тора. «Наша головна мета – допомог-ти молодим спеціалістам і майбутнім підприємцям у створенні й розвитку власного бізнесу», – наголосив він.

тиждень тому в Україні вперше пре-зентували інтерактивну молодіжну

вікторину про Північноатлантичний альянс. Тематичну зустріч провели у Сумському державному університеті. Радник міністра освіти і науки Сер-гій Пархоменко розповів: «Цей про-

ект – мобільний додаток із можливіс-тю спілкування в соціальній мережі, спрямований на поширення інфор-мації про НАТО серед українців». Михайло Колібабчук – президент Українсько-словацького центру парт-нерства і автор розробки – уточнив: «Мобільний додаток можна заванта-жити з сайту natoquest.org. Умови вік-торини – відповідати на запитання та формувати команду. За кожне завдан-ня учасники отримують певну кіль-кість балів. Переможців нагородять призами, головний з яких – поїздка до штаб-квартири НАТО в Брюсселі та на військові бази інших європей-ських країн Альянсу».

можливо, у спортивному залі Ака-демічної гімназії при Національ-

ному університеті «Львівська по-літехніка» ще ніколи не було так гамірно, як у день, коли відбував-ся благодійний «солодкий» ярмарок. Це – ідея активістів гімназійного парламенту. Учні та їхні батьки вдо-ма пекли різноманітні смаколики – торти, тістечка, печиво. Покупцями були учні й батьки, а також учите-лі. Що не розпродали на ярмарку, понесли до Львівської політехніки, зо-крема до її керівництва, яке теж долучилося до акції. До речі, ціни на со-лодощі були зовсім не ринкові: за маленьке тістечко могли дати і 50, і 100 гривень – знаючи, що кошти будуть спрямовані на підтримку воїнів АТО. Вторгували 12 тисяч гривень! Їх витратять на лікування Володимира Гери – бійця, котрий отримав важке поранення у бою. Шість операцій йому вже зробили, попереду найскладніша – на спинному мозку.

щоб мати можливість якнайкраще опанувати навички серцево-леге-

невої реанімації, учні Навчально-ви-ховного об’єднання «Загальноосвітній навчальний заклад І–ІІІ ступенів №26 – дошкільний навчальний заклад – дитя-чий юнацький центр «Зорецвіт» Кірово-градської міськради тепер мають найсучасніший манекен-тренажер. Світлова сигналізація на його настінному табло повідомляє про будь-які неправильні дії учня під час проведення реанімації. Коли ж усе зроблено правильно, ма-некен «оживає» – звужуються зіниці, з’являється пульс на сонній артерії. «Тренажер придбали за рахунок спеціального фонду з міського бюджету, – каже начальник управління освіти міста Лариса Костенко. – Діти знати муть, як надати саме таку допомогу. Адже, за статистикою, саме через невміння надати першу допомогу помирає найбільше людей».

ноВиниЗ оБЛастей

за матеріалами департаментів освіти і науки облдержадміністрацій, навчальних закладів

Київщини з любов’ю виконували роботи в різних техніках: тут були і кераміка, і писанки, і вироби з соломки, в’язані гачком і на спицях, ви-

ЩОб СОЛДАТУ СТАЛО ТеПЛО

ГРАНТИ МОЛОДиМ УчЕНиМ

4 «Освіта України»

1. Комплект підручників:– Шевчук в. в., Михайлов в. А. Загальна гео-

тектоніка з основами геодинаміки (2-ге видан-ня, виправлене). – К.: вПЦ «Київський універ-ситет», 2005. – 327 с.

– Лукієнко О. І. Структурна геологія. – К.: КНТ, 2008. – 350 с.

– Михайлов в. А., Курило М. в., Шунько в. в. Металічні корисні копалини України. – К.: вПЦ «Київський університет», 2007. – 463 с.

– Михайлов в. А., Курило М. в., Шунько в. в. Неметалічні корисні копалини України (2-ге ви-дання, виправлене і доповнене). – К.: вПЦ «Ки-ївський університет», 2008. – 494 с.

– Михайлов в. А., Курило М. в., Шунько в. в. Горючі корисні копалини України. – К.: «КНТ», 2010. – 379 с.

– Толстой М. І., Гожик А. П. Основи геофізи-ки (методи розвідувальної геофізики). – К.: вПЦ «Київський університет», 2006. – 446 с.

– вижва С. А., Онищук І.І. Ядерна геофізика, – К.: вПЦ «Київський університет», 2012. – 607 с.

2. Комплект підручників:– Кузнецова Л. в., бабаджан в. Д. Імунологія /

Л. в. Кузнецова, в. Д. бабаджан, А. М. Пілець-кий, П. Г. Кравчун, в. І. Літус, Т. І. Гаврилен-

ко, Л. І. Романюк, Т. О. Єлізарова. – вінни-ця: ТОв «Меркьюрі-Поділля», 2013. – 563 с.

– Кузнецова Л. в., бабаджан в. Д. Клінічна та лабораторна імунологія / Л. в. Кузнецова, в. Д. бабаджан, П. Г. Кравчун, А. М. Пілецький, Т. І. Гавриленко, Л. І. Романюк. – К.: видав-ництво ТОв «Поліграф плюс», 2012. – 914 с.

– Кузнецова Л. в Алергологія / Л. в. Кузнецо-ва, Т. І. Гавриленко, в. І. Літус, А. М. білець-кий, Л. І. Романюк. – вінниця: ТОв «Меркью-рі-Поділля», 2008. – 366 с.

3. Комплект підручників:– Ґудзь С. П., Гнатуш С. О., білінська І. С. Мі-

кробіологія. – Львів: видавничий центр ЛІТУ ім. Івана Франка, 2009. – 359 с.

– Сибірна Н. О. Хімія білка / Н. О. Сибір-на, І. в. бродяк, О. Г. Стасик – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. – 393 с.

– Клевець М. Ю., Манько в. в., Іккерт О. в., бич-кова С. в. Фізіологія людини і тварин (фізіо-логія нервової, м’язової і сенсорних систем). – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. – 303 с.

4. Комплект підручників:– Нагорний Є. в., Шраменко Н. Ю. Комерційна

робота на транспорті. – Харків: видавництво ХНАДУ, 2012. – 267 с.

– Нагорний Є. в., Ломотько Д. в., Шраменко Н. Ю., Наумов в. С., Павленко О. в. Тран-спортно-експедиторська діяльність. – Харків: видавництво ХНАДУ, 2012. – 351 с.

– Нагорний Є. в., Шраменко Н. Ю. Комерцій-на робота на автомобільному транспорті. – Харків: видавництво ХНАДУ, 2010. – 323 с.

5. Ковальчук І. Я. Хірургія / JI. Я. Коваль-чук, О. Л. Ковальчук, І.Я. Дзюбановський, І. К. венгер. – Тернопіль: ТДМУ «Укрмед-книга», 2010. – 1055 с.

6. бобирьов в. М., Кресюн в. Й., Годован в. в., Казак Л. І., Кава Т. в., Петрова Т. А., Остров-ська Г. Ю., Рябушко М. М. Фармакологія. – вінниця: ПП «Нова Книга», 2011. – 431 с.

7. Дудля М. А. Техніка та технологія бурін-ня гідрогеологічних свердловин. – Дніпро-петровськ: НГУ, 2007. – 399 с.

8. Менейлюк О. І. Сучасні технології в будів-ництві / О. І. Менейлюк, в. С. Дорофєєв, Л. Е. Лукашенко, Н. в. Олійник, в. І. Мос-каленко, А. Ф. Петровський. – К.: «Освіта України», 2011. – 534 с.

9. Шевченко Т. Г., Мороз О. І., Тревого І. С. Геодезичні прилади. – Львів: видавництво Національного університету «Львівська по-літехніка», 2009. – 482 с.

10. Рубан М. б. Сільськогосподарська ентомоло-гія /М. б. Рубан, Я. М. Гадзало, Я. О. Лі-кар, І. М. бобось. – К.: видавництво «Ко-лобіг», 2011. – 580 с.

11. Іванов Г.О., Шебанін B.C. взаємозамінність, стан-дартизація та технічні вимірювання / Г. О. Іва-нов, в. С. Шебанін, Д. в. бабенко, С. І. Пасту-шенко. – К.: «Аграрна освіта», 2010. – 577 с.

12. Дикань в. Л., Єлагін Ю. в., Сухоруко-ва Т. Г. Економіка праці на підприємствах залізничного транспорту. – Харків: Україн-ська державна академія залізничного тран-спорту, 2012. – 276 с.

13. Альошин Г. в., Лістровий С. в., Панчен-ко С. в., Приходько С. I. Основи науко-вих досліджень. – Харків: Українська дер-жавна академія залізничного транспорту, 2012. – 338 с.

14. Малюк Л. П., варипаєв О. М. Сервісоло-гія. – Харків: Харківський державний універ-ситет харчування та торгівлі, 2011. – 255 с.

15. Яблонський в. А., Хомин С. П. ветеринар-не акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології / в. А. Яблонський, С. П. Хомин, Г. М. Ка-линовський, Г. Г. Харута, М. І. Харенко, в. І. Завірюха, в. Й. Любецький. – вінни-ця: Нова Книга, 2008. – 599 с.

16. Пасічник Я. А. Математика для економістів. – Острог: видавництво Національного універси-тету «Острозька академія», 2010. – 430 с.

17. Зима І. М., Малюгін Т. Т. Механізація лі-согосподарських робіт (4-те видання, пере-роблене та доповнене). – К.: «Фірма «ІН-КОС», 2006. – 486 с.

перелік робіт, поданих на здобуття держаВних премій украЇни В галузі науки і техніки 2015 року

кампаніЯВСТуПна

Згідно з Інструкцією про порядок висунення та подання робіт на здобуття Дер-жавних премій України в галузі науки і техніки 2015 року та листом Міністер-ства освіти і науки України №1/9–501 від 29.09.2014 на розгляд колегії Мі-ністерства надійшло 17 робіт: 13 підручників та 4 комплекти підручників.

у МОН нагадують, що, відповідно до Умов при-йому, конкурсний бал – це сума балів вступни-ка за кожен сертифікат зовнішнього незалежно-

го оцінювання, середнього бала документа про повну загальну середню освіту, бала за конкурс творчих або фізичних здібностей (у разі його проведення), помножених на вагові коефіцієнти, сума яких дорів-нює одиниці. До конкурсного бала додатково дода-ються бали за особливі успіхи та/або за успішне за-кінчення підготовчих курсів ВНЗ для вступу до цього вишу на природничо-математичні та інженерно-тех-нічні спеціальності.

Правилами прийому до вищого навчального закла-ду встановлюється: перелік та кількість сертифікатів ЗНО, вага кожного з яких має становити не менше 20 відсотків конкурсного бала; вага середнього бала атестата – від 0 до 10 відсотків; вага бала за конкурс творчих або фізичних здібностей (у разі його про-ведення) – не більш як 25 відсотків (крім творчого конкурсу при вступі на підготовку-галузь знань 0202 «Мистецтво» та напрям 6.060102 «Архітектура» – не більше 50 відсотків); вага бала за особливі успіхи – від 0 до 5 відсотків конкурсного бала.

Тому конкурсний бал у МОН рекомендують обра-ховувати за такою формулою:

КБ = (K1 х П1 + K2 х П2 + K3 х П3 + K4 х П4 + K5 х А) + + БОУ + БПК, де

КБ – конкурсний бал;П1, П2, П3, П4 – результати складання ЗНО за

предметом 1, за предметом 2, за предметом 3, за пред-метом 4 (або бала за конкурс творчих або фізичних здібностей);

А – середній бал документа про повну загальну середню освіту;

БОУ – бал за особливі успіхи призерам IV етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових предме-тів або бал за особливі успіхи призерам III етапу Все-українського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України, пе-релік секцій яких відповідно до напрямів підготовки

при вступі до вищих навчальних закладів для здобут-тя ступеня бакалавра (спеціаліста медичного, ветери-нарно-медичного спрямувань наведено у додатку 5 до «Умов прийому до вищих навчальних закладів Укра-їни у 2015 році).

БПК – бал за успішне закінчення підготовчих кур-сів вищого навчального закладу.

При цьому К1 + К2 + К3 + К4 + К5 = 1.Додаткові бали: БОУ та БПК знаходяться в межах

від 0 до 10 балів.У листі наголошується, що перелік предметів зо-

внішнього незалежного оцінювання, необхідних для вступу та конкретні вагові коефіцієнти, присвоєні кожній зі складових конкурсного бала, повинні міс-титися у Правилах прийому до вищого навчально-го закладу.

Для конкурсного відбору осіб, які вступають для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня молодшо-го спеціаліста на основі базової загальної середньої освіти, конкурсний бал обчислюється як сума балів результатів творчих конкурсів, вступних екзаменів, середнього бала документа про базову загальну се-редню освіту та додаткових балів за особливі успі-хи та/або за успішне закінчення підготовчих курсів ВНЗ, що нараховуються з урахуванням коефіцієнтів середньої освіти.

Тому конкурсний бал міністерство рекомендує об-раховувати за такою формулою:

КБ=(K1 х П1 + K2 х П2 + K3 х С) + БОУ + БПК , деКБ – конкурсний бал, K1=1, K2=1, K3=1 (оскіль-

ки ваговий коефіцієнт не визначається);П1, П2 – результати вступних екзаменів за пред-

метом 1 та за предметом 2 (або бали за конкурс твор-чих або фізичних здібностей);

С – середній бал документа про базову загальну середню освіту.

Максимальна кількість балів, яку може отримати вступник досягає:

КБ = (К1 + К2 + С) – (12 + 12 + 12) = 36 балів Додаткові бали: БОУ та БПК знаходяться в межах

від 0 до 1,8 балів. ВНЗ можуть встановити конкретні фіксовані значення цих балів – до 1,8, що станови-тиме до 5% основного конкурсного бала.

При цьому остаточний максимальний КБ = 12 + 12 + + 12 + 1,8 = 37,8 балів

З повним текстом листа можна ознайомитися на офіційному веб-сайті МОН (розділ «Нормативно-пра-вова база»).

До уваги вНз

яК НАРАХУвАТИ КОНКУРСНиЙ бАЛ? У листі МОН від 9 грудня №1/9-634 на адресу керівників вищих навчальних закладів надано роз’яснення щодо нарахування конкурсного бала вступникам у 2015 році. Приводом для документа стали звернення працівників приймальних комісій.

вебіНар

ПОРАДИ АбІТУРІЄНТАМПід час вебінару на освітньому порталі «Педагогічна преса» всі охочі змогли поспілкувати-ся з директором Українського

центру оцінювання якості освіти Ігорем ЛІКАРчУ-КОМ. Надійшло майже 200 запитань щодо осо-бливостей ЗНО та ДПА наступного року.

Ігор Лікарчук повідомив, що порівняно з минулим роком програми ЗНО з 11 предметів залишилися без змін, а в програми з трьох предметів – унесені лише незначні змі-ни, які не визначають сутності самої програми.Як наголосив Ігор Леонідович, випускники минулих років, які вступатимуть до вНЗ у 2015 році, обов’язково складати-муть тести ЗНО. Якщо учень звільнений від ДПА за станом здоров’я, який не є підставою для звільнення від ЗНО, то він повинен складати зовнішнє незалежне оцінювання, якщо хоче стати студентом. чимало запитань надійшло щодо так званого порогового бала. Директор УЦОЯО розповів, що поріг «склав» чи «не склав» визначатимуть експерти після розкриття тестів. Але не на основі кількості виконаних завдань, а за результатом експерт-ної оцінки тесту. Яким буде цей «пороговий бал» – стане ві-домо лише наприкінці того дня, коли складатиметься тест.– Думаю, що вже 24 квітня, коли буде проведено тест з української мови і літератури, не пізніше як о 16 годині ми назвемо цей бал, – зазначив Ігор Леонідович. За словами директора УЦОЯО, на територіях, підконтроль-них українській владі, ЗНО буде організовано у штатному порядку. Абітурієнтам з окупованих територій Донбасу буде надано можливість скласти зовнішнє незалежне оцінювання, але у них має бути атестат, виданий українською школою. Для цього потрібно буде звернутися у будь-який загально-освітній заклад, розташований на території України, що сьо-годні не є окупованою, і скласти у цьому закладі освіти дер-жавну підсумкову атестацію у формі екстернату. На зауваження щодо неможливості відправити документи по-штою, Ігор Леонідович відповів, що таку можливість потріб-но все-таки віднайти. Іншого шляху немає.– Я розумію, що це буде сприйнято неоднозначно, – зазна-чив директор УЦОЯО. – Але крапку поки не ставимо. Про-блема є, тож будемо думати, як її вирішити.Повний запис вебінару можна переглянути на пор-талі «Педагогічна преса».

за матеріалами pedpresa.ua

5№ 47, 15 грудня 2014 рокумова

ПряМа

– Михайле Григоровичу, в європейському досвіді вищої школи фізичне виховання не є обов’язковим предметом, що, однак, аж ніяк не зменшує важливості цього напряму ро-боти. Нині новий закон «Про вищу освіту» передбачає на-дання максимальної автономії вишам щодо визначення сво-їх навчальних програм. Ука-зувати їм, які курси потрібно обов’язково організовувати – недоречно. Можливо, нам не-обхідно напрацьовувати нові моделі залучення студентів?

– Ці питання нещодавно звучати під час засідання Ко-легії Міністерства освіти і на-уки України. До її проведення ми зустрічалися із завідувача-ми кафедр фізичного вихован-ня ВНЗ Києва. Виявилося, що «за» потужне фізичне вихо-вання практично всі завідува-чі кафедр, але значно менше ректорів вишів. Більшість по-садовців упевнені, що краще на цей навчальний час запро-грамувати інший предмет, та й деякі об’єкти навчальної спор-тивної бази вишу часом плану-ють здавати в оренду.

Звичайно, з часом ми при-йдемо до західної моделі, коли студенти займаються спортом після уроків, у позанавчальний час. Але для цього потрібно мати сильну матеріально-тех-нічну базу. Якщо в універси-теті вчаться десять тисяч лю-дей, уявімо, скільки потрібно залів, щоб вони могли віль-но тренуватися там після на-вчання. Тому оптимальнішим, на мою думку, було б зали-шити фізичне виховання серед обов’язкових предметів. Мож-ливо, вільні секційні заняття і є кращими за звичайний урок, але… Згідно з Законом «Про вищу освіту» рішення щодо цього прийматимуть ректори. Нагадаю, сьогодні фізичним вихованням охоплено майже 677 тисяч студентів, це май-же 39% від загальної кількості. До занять з навчальної дисци-пліни «Фізичне виховання» за-лучаються виключно студенти, які здобувають освітньо-квалі-фікаційний рівень «бакалавр» денної форми навчання.

– Однією з проблем специ-фічного ставлення молоді до спорту є й стан здоров’я.

– Безумовно. Результати щорічних медичних обстежень студентів – вражають. Щоріч-но до вишів вступають від 12 до 37 відсотків молоді з посла-бленим станом здоров’я, більш як 5% студентів-першокурсни-ків не можуть виконати навіть полегшені нормативи! Близько 57% студентів мають відхилен-ня у стані здоров’я, а більш як 23% – декілька захворювань. Найбільше студентів з таки-ми відхиленнями навчаються на педагогічних, філологічних і хімічних факультетах. Се-ред найрозповсюдженіших – захворювання серцево-судин-ної системи, опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту.

Але навіть стовідсотково здорову молоду людину необ-хідно зацікавити заняттями. Матеріально-технічне забез-печення навчально-виховно-го процесу з фізичного вихо-вання у багатьох ВНЗ сьогодні не цілком відповідає вимогам часу. На превеликий жаль, лише поодинокі університети та інститути мають у своєму переліку повний набір спор-тивних споруд із обладнан-ням високого рівня. Наново збудував спортивний комплекс та стадіон – основний спор-тивний осередок – Київський національний університет іме-ні Тараса Шевченка. Два стаді-они відкрили у Київській полі-техніці. Але більшість ВНЗ має недостатню кількість споруд та слабку їх пропускну спромож-ність. А заклади без власної спортивної бази орендують мі-німальну кількість спортивних об’єктів.

– Недостатньо потужна спор-тивна база вишу є загрозою того, що студенти рідше за-йматимуться спортом?

– Дуже важливим є те, що ми нині знаходимося між двох ментальностей – слов’янської і західної. Що мотивує студен-тів-американців відвідувати спортивний зал? Навчання є платним, за молодь переважно

платять батьки, тож рахують кожну копійку. І якщо у вар-тість навчання входить вільне відвідування спорткомплексу, басейну, то молоді люди зазви-чай цю можливість використо-вують. У більшості вітчизняних студентів менталітет – інший, вони кажуть: «Не чіпайте мене зі своїм спортом, дайте навча-тися й отримати диплом». Осо-бливо це стосується студентів-контрактників. Тож спортзали вони нині відвідують неохоче, тільки тому, що потрібно отри-мати залік.

– Але ж до вишу студент приходить, зазвичай, з уже сформованим ставленням до спорту.

– Так, звичайно. Можна стверджувати, що пік інтересу до занять фізкультурою при-ходиться на 7-8 класи, опісля стає меншим. У випускному класі учні вже переймаються майбутнім вступом до ВНЗ – активно вивчають ті предме-ти, з яких планують складати тестування, займаються у шко-лі, самостійно, з репетитора-ми. У цей час фізична культура для них відходить навіть не на другий, а на третій-четвертий план. А коли дитина вступила до вишу з потужною навчаль-ною базою і часто розгублю-ється, не знає, до якої секції їй піти.

Ми дійшли висновку, що найпрогресивнішою є секцій-на організація роботи зі сту-дентами за американською і польською системами. Наша пропозиція була такою: пер-ші рік–два студент вишу обов’язково займається у сек-ції, яку обрав сам. А після цьо-го терміну – вже займається за власним бажанням.

Наш студент, маючи на ру-ках нову форму індивідуаль-ного навчального плану, не хоче і не буде відвідувати дисципліну, якої немає у пе-реліку обов’язкових. Єдиний вихід – центри студентсько-го спорту, які будуть створе-ні відповідно до статті нового Закону «Про освіту». Ми спо-діваємося, що ці центри за-працюють. Але є й пересто-роги – чи багато нинішніх науково-педагогічних праців-ників кафедр фізичного ви-ховання захочуть працювати у вишах не на викладаць-ких посадах? До речі, нині укомплектованість кафедр фізичного виховання ВНЗ на-уково-педагогічними праців-никами – 99,23%. А засто-сування нових технологій і

методик підготовки у спорті призвело до «омолодження» складу: середній вік праців-ників – до 43 років.

Підсумовуючи, хочу наголо-сити: неврахування сучасного матеріально-технічного стану спортивної бази на фоні слаб-кої мотивації більшості підліт-ків до занять спортом може призвести до знищення націо-нальної системи фізичного ви-ховання. На сучасному етапі реформування вищої освіти потрібен новий нормативно-правовий комплекс організа-ції фізичного виховання сту-дентів у ВНЗ, який і на рівень фізичного розвитку громадян країни позитивно впливатиме, і відповідатиме сучасним євро-пейським практикам.

– Чому кількість секцій і спортивних клубів для молоді зменшується, а кількість сту-дентів, яким присвоєні знання кандидата й майстра спор-ту – збільшується?

– Посилення підготовки студентів-спортсменів високо-го класу здійснюється у спор-тивних клубах ВНЗ. Їх дуже мало – лише 69. Але копіт-ка робота тренерів спортивних клубів з обдарованими студен-тами має результат – досяг-нуто значних успіхів. Варто наголосити, що відповідно до чинного законодавства підго-товка спортсменів не входить до навчальної, методичної та наукової роботи викладача.

Середня кількість студен-тів, які займаються в окре-мих секціях із видів спорту в позанав чальний час, зменши-лася із 640 (у 2011–2012 на-вчальному році) до 320 осіб (у 2013–2014-му). А кількість сту-дентів, яким присвоєно спор-тивні звання «Кандидат у май-стри спорту України» за цей же період збільшилася з 129 до 624, майстрів спорту було 143, стало 358. Можна стверджувати, що нині бути хорошим спортсме-ном стало модно. Тренерський

корпус теж зацікавлений у ре-зультативній роботі: за підго-товку перспективних молодих спортсменів можна отримати «заслуженого тренера», що дає надбавку до заробітної плати.

Але не варто забувати, що основою високих результатів студентів, зокрема на міжна-родній арені, залишається ма-совий спорт, підґрунтям якого є фізичне виховання.

– За часів СРСР, наприклад, хизувалися саме масовістю спорту…

– Так, була і масовість, і результати, і примусовість. Масовий спорт вважали важ-ливою складовою процесу повноцінного розвитку сту-дентської молоді, засобом про-філактики захворювань, підго-товки до захисту Батьківщини. До речі, саме широкий фіз-культурний рух став би у при-годі нині й в Україні, зважаючи на те, що на сході відбуваються бойові дії. Ми потенційно мали би бути готовими до загаль-ної мобілізації, зокрема – сту-дентської молоді. На жаль, її більшість має спортивну фор-му, дуже далеку від ідеальної чи навіть прийнятної. Погано, що нині діти на уроках фізич-ної культури не прагнуть «пе-ремагати себе», виховувати волю – наприклад, при подо-ланні трьох тисяч метрів бі-гом (це стосується і вишів). До речі, засоби захисту сучасного солдата – бронежилет з кас-кою – та боєкомплект зі збро-єю важать більш як тридцять кілограмів. Цю вагу необхідно нести на собі. І не просто не-сти, а й активно діяти. Статис-тика свідчить, що у ВНЗ навча-ються близько двох мільйонів студентів – потенційного мо-білізаційного ресурсу країни. Було би дуже непогано, якби ця молодь була краще підго-товлена фізично.

спілкувався максим короденко,«Освіта України»

Михайло МеЛьНИК: ТРЕбА ЗАЦІКАвиТи МОЛОДь ЗАЙМАТиСЯ СПОРТОМГолова комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, перший віце-президент Спортивної студентської спілки України, член Національного олімпійського комітету, суддя міжнародної категорії з волейболу Михайло МЕЛьНиК розповідає про нинішній стан розвитку фізичного виховання у вишах і напрям його змін, продиктованих орієнтацію на європейський досвід. А також – про стан здоров’я та фізичну готовність молоді захищати вітчизну.

6 «Освіта України»наука

СучаСна

Пряма мова

Цей захід став квінтесенцією кро-ків Міністерства освіти і науки щодо створення вітчизняної ме-

режі, її наповнення, а також відповід-ної підготовки працівників вишів і на-укових установ.

До організації роботи долучилися, крім нашого освітнього відомства, і низка європейських вишів і фунда-цій, зокрема з Польщі, Німеччини й Австрії. А розпочалася конференція із сертифікаційного семінару для співро-бітників ВНЗ ІІІ – ІV рівнів акредита-ції – учасників Національної мережі трансферу технологій. Представників ВНЗ навчали ефективно використову-вати інструменти комерціалізації ре-зультатів науково-технічних розробок у Національній мережі NTTN та її між-народному сегменті EEN.in.ua.

Це навчання проводилося з викорис-танням методології і практичного досві-ду роботи Європейської мережі «ре-лей-центрів» (Innovation Relay Centers), Європейської мережі підтримки під-приємництва EEN і Національної мере-жі трансферу технологій NTTN. Після завершення семінару учасникам було надано персональний кабінет у Націо-нальній мережі і доступ до електронної бази даних технологічних профілів, а також відповідні методичні матеріали і рекомендації.

Вийти на ринок з наукоВим продуктом Про перспективи інтенсифікації спів-праці з європейцями в інтелектуаль-ній галузі, про горизонти, які відкрива-ють вітчизняна й європейська мережі трансферу технологій, «Освіта Украї-ни» попросила розповісти ректора На-ціонального транспортного університе-ту Миколу Дмитриченка.

– Ця інтеграція дасть можливість нашим науковцям вийти на міжна-родний ринок зі своїм науковим про-дуктом, – зазначив Микола Федоро-вич. – Ми в змозі представити свої можливості. І європейські, і наші на-

уковці та підприємці можуть розмісти-ти в європейській мережі свій продукт чи своє замовлення на виготовлення або розробку певного наукового про-дукту. Так створюється ринок наукової продукції, що дасть можливість більш інтенсивно стимулювати розвиток на-укових досліджень в Україні шляхом інтеграції процесів, які відбуваються і в Європі, й у нас.

розбудоВа мережі– Дуже важливо, що сьогодні пропо-нується створити при ВНЗ офіси або центри з трансферу технологій, – го-ворить Микола Дмитриченко. – Там працюватимуть люди, які професійно будуть опікуватися цим питанням.

Сьогодні інтелектуальним продуктом може бути патент, авторське свідоцтво, розробка, новітня технологія тощо. Фа-хівці згаданих центрів зможуть квалі-фіковано підказати людині, яка заціка-вилася цим виробом, усебічну детальну інформацію.

Відповідні структури, які фахово за-ймаються питаннями інновацій, транс-феру технологій, комерціалізацією, вже давно активно працюють у захід-них університетах. За створення та-ких центрів у нас, за словами ректора, відповідатимуть керівники вітчизняних ВНЗ. Розгортання відповідної мережі сприятиме тому, що університети бу-дуть отримувати прибуток від прода-жу технологій, патентів і т.д.

– Це дуже важливо для нас, особли-во тоді, коли науковці самі шукають, де б вони могли використати свій досвід, наукові знання, аби заробити на влас-них технологіях, на своїх знаннях, ін-телекті, на інноваційних підходах і ре-зультатах, – наголошує ректор.

несистематизоВаний потенЦіалСьогодні Національна мережа транс-феру технологій уже створена і по-волі наповнюється. В окремих ВНЗ функціо нують відповідні структури. У Національному транспортному універси-

теті, наприклад, активно розбудовують систему трансферу енерго- та ресурсо-зберігальних технологій для розвитку до-рожньо-траснпортного комплексу. Але якщо поглянути на проблему в масш-табах України, то, безумовно, таку ро-боту потрібно інтенсифікувати.

– При університетах є науково-до-слідні інститути, але зазвичай немає тих структур, які б опікувалася саме трансфером технологій, комерціаліза-цією, – розповідає Микола Дмитри-ченко. – Тут потрібні особливі знан-ня і навички. Перепідготовка кадрів для нашої Національної мережі транс-феру технологій має велике значення. Тож невипадково конференцію поча-ли саме з сертифікаційного семінару.

В України є колосальний потенці-ал щодо трансферу технологій, але він розрізнений, несистематизований, ви-знає Микола Федорович, адже немає банку даних, системного аналізу:

– Саме національна мережа дасть можливість усе впорядкувати і, що дуже важливо, – комерціалізувати процес трансферу технологій. Зокре-ма, приватна особа або підприємство можуть виставити свої пропозиції щодо розробок. Користувач мережі (напри-клад, ВНЗ) знаходить цю пропозицію, знає, що може її виконати, зв’язується з замовником, і вони вирішують пи-тання організації наукових досліджень, оплати праці тощо.

Виклики перед ЄсГоворили на конференції і про мож-ливості, які відкриває перед Украї-ною участь у Рамковій програмі ЄС із досліджень та інновацій «Горизонт 2020». Цьому питанню була присвяче-на й окрема секція.

Програма – це один з інструмен-тів, який повинен забезпечити відпо-відь на певні виклики: перший – Єв-ропейський Союз хоче стати світовим лідером у сфері технологій та іннова-цій, другий – створення нових робо-чих місць у цій сфері, третій – без-пека і стабільність ЄС.

– Сьогодні потрібно зрозуміти, що немає «чистих» академічних дослі-джень, проектів, спрямованих тільки на те, аби щось дослідити, напрацювати якусь технологію і «покласти її на по-личку», – зазначив під час пленарного засідання президент фундації CEASC (Польща) Микола Смолінський. – У кожному проекті має бути консорці-ум, у складі якого є і наука, й освіта, обов’язково – бізнес, який моменталь-но комерціалізує результати конкрет-ного проекту.

Тобто те, що в Україні поки є теорією (створення ланцюжка «освіта – на ука –бізнес»), в ЄС працює на практиці.

Чи ВміЄмо показати себе? Проректор з наукової роботи Київсько-го національного університету імені Та-раса Шевченка Сергій Вижва розповів про досвід організації системи транс-феру технологій у КНУ. Зокрема він зосередився і на проблемних питаннях.

– Є кілька перепон ефективній ро-боті системи, – зазначив Сергій Ан-дрійович. – Ми працюємо в рамках нашого законодавчого поля. Воно ре-гламентує загальні принципи, але коли доходить до конкретики, виникає бага-то суперечностей – з Податковим, Гос-подарським, Цивільним кодексами, від-сутній і механізм комерціалізації.

Сергій Вижва розповідає, що станом на грудень 2014 року в європейській

ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ: ЩО НА ГОРИЗОНТІ? У контексті підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом трансфер технологій – одна з топ-тем для нашої наукової спільноти. Як інтенсифікувати співпрацю в інтелектуальній галузі, як ефективніше обмінюватися науково-технічними продуктами, як вдало комерціалізувати розробки і вийти з ними на світовий ринок – про це, і не тільки, говорили на Міжнародній науково-технічній конференції «Інтеграція національної мережі трансферу технологій NTTN до європейських мереж», що відбулась у Національному транспортному університеті.

– Наш порятунок залежить не тільки від зарубіжної допомоги, а й від нашої активності, від нашого уміння обернути цю допомогу на стратегічні результати, які зможуть забезпечити наше майбутнє. Попри все Україна залишається одні-єю із провідних наукових держав на європейському континенті. Це видно, скажімо, з показників нашої активнос-ті у наукових публікаціях. Якщо поді-лити число цих публікацій на те не-велике фінансування, яке ми даємо на науку, то виявиться, що наші на-уковці в декілька разів ефективніші за американських чи європейських колег. За низкою напрямів ми перебуваємо на передових рубежах світового нау-кового пошуку.

На жаль, в Україні через низку об’єктивних і суб’єктивних причин від-сутня ефективна інноваційна система. Держава не зможе бути успішною, якщо основу її експорту становити-ме сировина, а наукомістка продукція складатиме незначний обсяг. Експер-ти називають 5–8%, у той час, як у провідних держав світу ознакою їхньої успішності є цифра 70–80%. Разом з тим у нас є певні цілком відчутні «історії успіху». Наприклад, Науковий парк «КПІ» нині вже має стартапи, які фактично здійснили «по-важні» продажі. Або, наприклад, навіть в умовах скрути Національний тран-спортний університет уміє збільшувати свій спецфонд, заробляючи на науці.

У будь-якому разі ми інтегруємося в Європу. Це остаточний вибір україн-ського народу, за який він заплатив і продовжує платити надто дорого.Нагадаю, членство в програмі «Го-ризонт 2020» записано в коаліційній угоді. Переговорний процес заверше-но, проект угоди підготовлено. Нам передбачені пільги в оплаті, а участь ми беремо на правах повноправно-го учасника. Коли ця можливість реалізується, для нас це буде надзвичайно важ-ливо, адже це приведе до текто-нічних змін у системі національної науки. Не секрет, що дехто вважає: система застаріла. «Горизонт» – це той інструмент, який сприятиме при-

родним змінам, адже дуже швидко в ієрархії науки на чолі опиняться не володарі звань, титулів, а люди, які є ефективними у боротьбі за євро-пейські гранти. І це абсолютно чес-не об’єктивне мірило, і за якийсь час ми дуже чітко зрозуміємо, що є перспективним. Сподіваємося, що ми використаємо всі можливості «Горизонту», активізуємо нашу «заморожену» на певний період участь у Європейській інноваційній на-уково-технічній програмі, а також ви-конаємо те, що записано в урядовому рішенні щодо інтеграції нашої мере-жі трансферу технологій до європей-ської, водночас використавши можли-вості, які є сьогодні.

Заступник міністра освіти і науки Максим СТРІХА під час пленарного засідання розповів про стан української науки взагалі, наші проблеми, «історії успіху», а також перспективи міжнародної співпраці в інноваційній сфері.

7№ 47, 15 грудня 2014 рокунаука

СучаСнаНові обрії

ректорів Львівської державної фінансової академії та Рівненського державного гуманітарного університету.

У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають учене звання та науковий ступінь, стаж роботи на посадах науково-педагогічних праців-ників не менш як десять років.Строк подання заяв – два місяці з дня опублікування оголошення.Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву на участь у конкур-сі, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання, довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до Порядку проведення обов’язкових попере-дніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украї-ни від 27 вересня 2000 р. №1465 («Офіційний вісник України», 2000 р., №39, ст. 1656); копію паспорта, засвідчену претендентом; копію трудової книжки.

Документи надсилати на адресу: 01135, м. Київ–135, проспект Перемоги, 10, Міністерство освіти і науки України. Телефон для довідок: 481-32-35.

міністерстВо осВіти і науки украЇни оголошуЄ конкурс на зайняття посад:

Ціл

ком

оф

іцій

но

мережі було опубліковано 58 техноло-гічних і 12 бізнес-пропозицій від Укра-їни. Якщо порівняти з Польщею, то цифри неспівмірні – 415 і 1663 від-повідно. При цьому за активністю, за кількістю патентів наша країна знахо-диться на передових рубежах у Євро-пі. «Чому ж ми не показуємо себе? Мабуть, не знаємо як, і не вміємо», – констатує Сергій Андрійович.

Але незважаючи на всі труднощі, по-зитивні зрушення є. Наприклад, з 27 позицій, які останнім часом виставив університет, уже знайшлися партнери за сімома, і розпочалися відповідні пе-реговори.

– Якщо в рамках певного проек-ту ви співробітничаєте з європейською мережею трансферу технологій, і є підприємство, готове з вами працюва-ти через неї, то шанси на отримання фінансування підвищуються на поря-док, – звернувся проректор до учас-ників конференції. – Наш університет пропонує колегам, використовуючи ка-нали, які ми вже «пробили», розміщу-вати технологічні пропозиції від усіх, хто в цьому зацікавлений. Нагадаю, що КНУ – як контактний пункт європей-ської мережі, надає відповідні послуги ВНЗ і науковим установам.

– Кожен успішний український до-слідник сьогодні чітко розуміє, яки-ми важливими є мережі – адже осо-бисті наукові контакти приносять нові ідеї та відкривають доступ до важли-вої інформації. Дослідницькі й мере-жі інноваційного підприємництва у всьому розмаїтті своїх форм є продо-вженням тих звичних соціальних ме-реж, на які опираються у своїй роботі українські науковці. Головна відмін-ність у тому, що Європейський Союз підтримує і формалізує діяльність цих мереж, – зазначив заступник дирек-тора департаменту інноваційної діяль-ності та трансферу технологій МОН Олександр Якименко.

ВажлиВі угодиПід час конференції відбулося уро-чисте підписання двох важливих до-кументів: меморандуму про співро-бітництво щодо інтеграції української мережі NTTN до європейської мере-жі підприємництва EЕN та угоди про співпрацю Національної мережі транс-феру технологій і Центральноєвропей-ської фундації навчань та сертифікації CEASC (Польща).

Згідно з останньою, сторони пла-нують, наприклад, ініціювати та ви-конати спільні науково-технічні, інно-ваційні програми і проекти, створити спільні сучасні підприємства, прово-дити роботи у науково-дослідних ор-ганізаціях, ВНЗ, технологічних і на-укових парках, на промислових підприємствах, розробити рекоменда-

ції щодо гармонізації законодавства України і ЄС у сфері інновацій та трансферу технологій тощо.

Національний координатор мережі NTTN Сергій Єгоров у розмові з нашим кореспондентом констатував, що за ре-зультатами роботи конференції 7 на-ших ВНЗ стали учасниками національ-ної мережі і 5 висловили таке бажання.

– Підписавши меморандум, ми від-криваємо насамперед для наших дер-жавних ВНЗ можливість працювати в європейській мережі, – зазначив він. – У нас сьогодні близько 300 про-позицій, що підготовлені в «європей-ському форматі». Їх уже можна роз-міщувати, адже наша мета – вихід на європейський ринок.

Президент фундації CEASC Мико-ла Смолінський після підписання важ-ливого документа не приховував задо-волення:

– Нарешті ми щось почали роби-ти реально, а не лише декларувати. За цим кроком, сподіваюся, буде низка ре-альних можливостей для освітянсько-го, дослідницького середовища і вза-галі для України.

план дійЗа підсумками конференції було ухва-лено рекомендації. Учасники вва-жають за доцільне поширити досвід Національного транспортного універ-ситету зі створення галузевого сегмен-та трансферу технологій і в інших ВНЗ.

МОН рекомендують утворити робочу групу щодо інтеграції Національної ме-режі трансферу технологій до європей-ських. При цьому учасники конференції посилаються на пункт 325 Плану захо-дів з імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на 2014–2017 роки.

Освітньому відомству також реко-мендують передбачити механізми під-тримки центрів трансферу технологій у державних ВНЗ, зокрема, через техно-логічний аудит і проведення семінарів.

МОН пропонують виступити з ініці-ативою щодо утворення у ВНЗ струк-турних підрозділів з комерціалізації результатів науково-технічних розро-бок – центрів трансферу технологій.

ВНЗ рекомендують вжити заходів щодо активної участі у Національній мережі трансферу технологій, ство-рення офісів трансферу технологій як основи для подальших маркетинго-вих досліджень, підвищення кваліфіка-ції співробітників ВНЗ з питань інно-ваційної діяльності та інтелектуальної власності, а також розширення спектра послуг (інноваційних продуктів, розро-бок, проектів), які виші надають корис-тувачам з урахуванням перспективних потреб підприємств, компаній і галузей промисловості.

наталія кулик, дмитро шулікін, «Освіта України»

–створення даної інституції на-дає змогу долучитися до єв-ропейських ініціатив у до-

слідницькому просторі, – впевнена керівник Національного контактно-го пункту програми «Горизонт 2020» в КНУ Галина Усатенко. – Адже ми розуміємо, що європейська комісія і загалом науково-дослідницькі інститу-ти більш охоче спілкуються з інсти-туційованими об’єднаннями. Націо-нальний контактний пункт входить до більш широкої – національної – ме-режі контактних пунктів програми «Го-ризонт 2020».

Метою роботи є реалізація положень Угоди про асоціацію України з Євро-пейським Союзом відповідно до Уго-ди про наукове і технологічне співро-бітництво.

– Ми забезпечуватимемо інформа-цією в різних її проявах: щодо можли-востей співпраці, реалізації ідей, здо-буття технічних та інших умов для науково-дослідницької діяльності. І, звичайно, забезпечуватимемо комуні-кацію з подібними контактними пунк-тами в Україні, науковцями, з аналогіч-ними інституціями в ЄС, які долучені до програми, – зазначила Галина Оле-гівна. – Лозунг, що визначає програ-му: «Наука ближче до суспільства». Тобто – дослідження й інновації, які виходять за межі академічного середо-вища, а також пошук їх практично-го застосування. Таким чином транс-формується і філософія досліджень та інноваційних пошуків – залучати до академічного середовища бізнес та форми громадського сектора. Це, зви-чайно, є виклик, але який принаймні розширює межі наукової діяльності і досліджень.

Стелла Шаповал, начальник відді-лу міжнародного та науково-техніч-ного співробітництва МОН, заклика-ла науковців більше використовувати можливості європейських програм. За її словами, міністерство фінансує ме-режу контактних пунктів і протягом останнього року працює в напрямі її розширення.

– Ми провели переговори з євро-пейською комісією щодо надання Укра-їні статусу асоційованого члена програ-ми «Горизонт 2020». Це відкриє ширші можливості для участі науковців у про-грамі й отримання фінансування для своїх досліджень, – розповіла Стел-ла Степанівна. – Тому створення на-ціональних контактних пунктів важли-ве для всебічного інформування щодо можливості участі в таких програмах. Я вважаю, що найбільшою перепоною є брак інформації. Україна має гарний інноваційний та інтелекту альний капі-тал. І 26 мільйонів, які вона отримала за Сьому рамкову програму, відносно її потужностей є невеликим прибутком.

Завдання НКП – не лише поши-рення інформації. Такі інституції по-зиціонуються і сприймаються євро-пейськими комісіями і спільнотою як ефективний інструмент для ство-рення консорціуму, пошуку найбільш ефективних партнерів, аналізу тенден-цій розвитку, упевнений Єгор Дубин-ський – національний координатор програми ЄС «Горизонт 2020» в Укра-їні. Він розповів про стратегію розви-тку програми:

– Беручи участь у попередніх про-грамах, зокрема й у «Горизонті», ми довели, що маємо спільне з європей-цями цивілізаційне підґрунтя, – на-голосив він. – Програма є цікавою і висококонкурентною. Вона впливає не лише на європейську науку, а й на світову. Концептуально вона зо-рієнтована на потреби суспільства. Це зрозуміло, адже гроші, закладені у програму, можуть бути спрямовані саме на актуальні дослідження, яких потребує Європа.

Індикатором успішної роботи стане кількість наданих консультацій, зокре-ма онлайн – на сайті (http://www.nkp.univ.kiev.ua/ua/index.html). Для осіб, які зареєструються на електронному ресурсі, буде доступно більше інформа-ційних матеріалів. Незабаром з’явиться й англомовна версія сайту.

дарина матат, «Освіта України»

ДЛя ПОТРеб СУСПІЛьСТвАРамкова наукова програма ЄС із досліджень та інновацій «Горизонт 2020» – найбільша у світі із загальним бюджетом понад 70 мільярдів євро. За підтримки Міністерства освіти і науки в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка було відкрито Національний контакт-пункт програми. 10 грудня 2014 року проведено презентацію двох напрямів, що діятимуть в Україні: «Дії Марії Склодовської-Кюрі» та «Майбутні і нові технології».

8 «Освіта України»перемоги!

для

«спочатку треба було створити проект: зу-стрітися з бійцями,

вивчити проблему, поїхати на місце подій, поговорити з ко-мандирами батальйонів, ді-знатися, що їм потрібно, – говорить Богдан Рапалюк, керівник гуртка авіамоделю-вання. – Далі треба було за-купити техніку. На гуртку наші вихованці тільки складали, склеювали деталі, налаштову-вали електроніку, встановлю-вали акумулятори, підключали мотор. Ще – покривали ламі-натом крило, щоби при грубих посадках апарат не дряпався».

Безпілотник має не типову форму «павука», а радше він схожий на маленький літачок. Лише мікрочіпами нашпигова-ний «під зав’язку», наче справ-жній комп’ютер. Він може під-німатися на 7 кілометрів та виконувати бойові задачі (ін-шими словами – здійснюва-ти розвідку на окупованій те-риторії) – на відстані у 25–30 кілометрів. За словами нацг-вардійців, яким було передано апарат, дальність польоту на-віть перевищила їхні очікуван-ня. На борту літачка є каме-ра з 10-кратним «зумом», яка здатна побачити і зафільму-вати все, що відбувається на землі, та в режимі реального часу передати цю інформацію на базу.

Ініціатор проекту, керівник місцевої благодійної органі-зації «Ротарі-клуб» Володи-мир Бондаренко стверджує, що аналогів цього літального апарату в Україні немає. Тим більше цінним є те, що його вдалося створити відносно не-великими коштами. За слова-ми Бондаренка, подібні «літач-ки» з усім начинням фахівці беруться зібрати за 25 тисяч доларів, івано-франківцям він обійшовся всього у 4 з полови-

ною. Очевидно, тому, що гроші пішли тільки на закупку техні-ки, а збирали все докупи юні ентузіасти, які жодної плати за свою роботу не вимагали.

Авіамоделіст Тарас Ко-сач, який брав безпосередню участь у зборці безпілотни-ка, пишається своєю робо-тою. «Авіамоделювання до цих тяжких часів у нашій країні було розвагою, видом спор-ту,– каже хлопець, – Могли приклеювати мобільні телефо-ни до літачків і просто знімати краєвиди, а тепер вони дуже допомагають бійцям».

Від себе хочемо наголоси-ти: безпілотник не просто до-помагає бійцям, а реально збе-рігає їхні життя, бо виконує за них небезпечну роботу. У день, коли безпілотник було передано нацгвардійцям, що перебували на ротації і через кілька днів збиралися поверну-тися до зони АТО, командир 4 резервного батальйону На-ціональної гвардії Сергій Шу-ляк сказав журналістам: «Цей апарат буде виконувати значну частину роботи, яку раніше ви-конував цілий взвод розвідки, без ризику для життя військо-вих. Він буде бачити все, що відбувається навколо нас. Роз-відників завжди можуть вияви-ти по бліках на лінзах оптики та біноклях. Якщо використан-ня цього БПЛА збереже хоча б одне життя – він уже ста-не безцінним».

Найімовірніше, тепер, коли ви читаєте ці рядки, безцінний безпілотник вже знімає воро-жі «Гради» чи танкові колони ворога. І ця інформація відра-зу потрапляє до артилеристів, які, сподіваємося, добре вмі-ють нею розпорядитися. До речі, знаєте, як назвав малень-кого розвідника авіа моделіст Тарас Косач? «Смерть оку-пантам»…

українські військові в зоні бойових дій по-казують неймовірну

стійкість та сміливість. Зберегти життя нашим відчайдухам допомагає сучасна техніка. Нині чи-мало і дорослих, і юних учених працюють над розробками чи ідеями для розвідки або захисту воїнів. Одна з таких винахідників – член Малої академії наук Анастасія Шмагайло. Дівчина на-вчається в десятому класі столичного НВК «До-мінанта» і працює над розробкою, яка дозволяє бачити… крізь стіни.

– Звичайні тепловізори допомагають «бачи-ти» в темряві, але якщо озброєна людина хова-ється за стіною, то її не видно, – каже школяр-ка. – Тому я пропоную додати до тепловізора ще два аналізатори – хімічний і ядерний. Це допоможе побачити навіть крізь стіну і визначи-ти – озброєна людина чи ні. Дослідний зразок наводить фокус на живі об’єкти і дає команду «почати аналіз». Далі відбувається забір повітря з допомогою поршневого насоса. Це по черзі за-барвлює індикатори в червоний, зелений чи жов-тий колір. Саме кольорове забарвлення означає наявність хімічних та радіоактивних елементів

у повітрі. А всі дані автоматично виводяться до системи спостереження на моніторі. Після цього з допомогою спеціальної мережі передаються до штабу. Там і приймають рішення про подальші дії. Проте найважливіше інженерне завдання – об’єднати дію всіх трьох пристроїв.

Винахід школярки може значно розширити можливості розвідки. Бо крім того, що прилад ба-чить крізь стіни, він ще й стане мобільним – а в зоні бойових дій це особливо важливо. Він пови-нен важити до 5 кілограмів. Його можна встано-вити на квадрольоті та доставляти у важкодоступні місця. Вдосконалений тепловізор можна викорис-товувати не тільки на війні. Він стане у пригоді при охороні установ, зокрема, банків, – допомо-же «контролювати» територію залежно від сили і напрямку вітру. До роботи над вдосконаленням тепловізора Настя поставилася дуже відповідаль-но, розглядала конструкції інших приладів, вивча-ла закордонний досвід.

– Поки що це лише макет, – каже науко-вий керівник школярки Ірина Хован. – Але всі відкриття починаються з ідей. Такі ідеї потрібно підтримувати, щоб не загасити патріотичний дух у юних дослідників.

сторінки в соцмережах студентів Новокаховсько-го професійного елек-

тротехнічного ліцею сповнені креслень, порад та дискусій – як краще й швидше вигото-вити пічки-буржуйки з ви-користаних газових балонів. Патріотична «хвиля» молоді з Херсонщини помітна навіть у Києві – в обговоренні беруть участь і столичні однолітки.

Ідея застосувати для допо-моги військовим використані балони належить директору коледжу – Олександрі Кар-пенковій. І викладачі, і учні її підтримали. Оголосили про ідею по місцевому радіо, ки-нули клич у соцмережах. Міс-цеві жителі радо відгукнулися на ініціативу, і нині до ліцею з усіх районів міста підвозять балони. Увечері в майстернях довго горить світло – учні кле-пають, приварюють решітки.

– До процесу перетворення металобрухту на вкрай потріб-ну річ підключилися учні, які опановують професію електро-зварювальника, коваля. Та й не тільки вони, – розповідає ме-тодист ліцею Олена Перепели-цина. – Вечорами в ліцеї так гамірно й весело, що додому йти не хочеться. Учні приду-

мали зверху на пічки наварю-вати решітки, щоб можна було закип’ятити воду чи висушити взуття. Три готові «буржуйки» через військкомат вже переда-ли на передову. Їх направлять у батальйон, де служать хлопці з Нової Каховки. Окрім того, лі-цеїсти виготовили газету, в якій розповіли про земляків, котрі воюють у зоні АТО.

Одну пічку поки що виготов-ляють близько тижня. Але учні переконані, що скоро навчаться і справа піде швидше. Разом з кожною «буржуйкою» військо-ві отримують листа. Це – своє-

рідна гарантія якості, адже там названі імена тих, хто власно-руч робив пічку. Наприклад, учні груп №№201 і 215 зі спе-ціальності «Рихтувальник ку-зовів. Електрогазозварник» ра-зом з майстрами виробничого навчання Юрієм Винокуровим, Володимиром Воробчуком, Дмитрієм Горбенком, Олек-сандром Зборщиком. А також побажання: «Нехай тепло цих печей зігріває у скрутний для країни час, дарує впевненість у перемогу та щасливе майбут-нє. Повертайтесь живими. Ви справжні герої України!».

Друге життя металобрухту

бУРжУйКИ З ГАЗОвиХ бАЛОНІв

молоДа Наука

бАчиТи… КРІЗь СТІНИ

якщо є надійний тил, армія – непереможна. Навесні і влітку весь світ переконався, що для українських волонтерів немає нічого неможливого. Системи захисту, одяг, їжу та медикамен-ти з народного тилу доставляли прямо на передову. Нині до волонтерського руху підтримки воїнів у зоні бойових дій масово приєднуються і школярі та студенти. На уроках трудового навчання та в кожну вільну хвилину майструють безпілотники, обдумують, як вдосконали-ти тепловізори та бронежилети, роблять водонепроникні сірники, міні-пічки, шиють одяг. Звичайні, здавалося б, уроки, стали справою стратегічного значення. Діти розуміють: їхні вироби допоможуть бійцям на фронті. Їхня ділянка роботи – теж «передова», тільки на уроці.

«ПЕРЕДОвА» НА УРОцІрозвіДка в Небі

бЕЗЦІННиЙ «ЛІТАчОК»Другого грудня івано-франківські волонтери передали бійцям Нацгвардії безпілотник, зібраний юними авіамоделістами – вихованцями міського центру науково-технічної творчості. Перед цим апарат пройшов випробовування на Яворівському полігоні, де показав високі технічні характеристики і повну готовність до використання – за словами фахівців, він нічим не поступається професійному, хоч був зібраний юними кулібіними всього за тиждень. Проте загалом робота над створенням безпілотника тривала близько трьох місяців – із усіма необхідними розрахунками, проектуванням, збором коштів і замовленням деталей за кордоном.

9№ 47, 15 грудня 2014 рокуперемоги!

для

зенітно-ракетному полку – не холодно

У Білоцерківському коледжі сервісу і дизайну ініціатором пошиття теплих ре-чей для військових стала студентська рада. Восени до навчального закла-ду звернулися бійці Білоцерківського окремого зенітно-ракетного полку 72-ї бригади і попросили пошити постіль-ну білизну та рушники. Студенти охо-че відгукнулися на прохання, працю-вали і на уроках, і в позаурочний час.

– Шили з великим ентузіазмом, – розповідає про роботу дівчат завідуюча швейним відділенням Тетяна Писарен-ко. – Вечорами співали за роботою, раділи, що вносять свій вклад у захист Вітчизни. А потім запропонували по-шити ще щось корисне.

Директор коледжу Алла Степура, всі викладачі й працівники ідею підтримали. Запитали у бійців-зенітників, що саме їм потрібно. Військові попросили пошити термобілизну. У коледжі зібрали дводен-ний заробіток колективу, закупили тка-нину. Потім зробили викрійки на вка-зані розміри і пошили 160 комплектів.

– Добре продумали, хто що роби-тиме, – продовжує розповідь Тетяна

Євгенівна. – Групи кравців, технологів та конструкторів працювали і на уро-ках, і в позаурочний час. До речі, сту-денти відділення інформаційно-комуні-каційних технологій також не стояли осторонь. Вони намалювали й підписа-ли листівки. Допомога є відчутною – комплект термобілизни на ринку ко-штує 300–400 гривень, а коледж її передав безкоштовно. Нині бійці, які приїжджають у відпустку, заходять з квітами до наших дівчат, дякують.

Окрім власноруч виготовленої білиз-ни працівники і студенти коледжу пе-редали зенітникам чоботи, рукавиці й теплі бушлати.

костюми для «кіборгіВ»Учні Тернопільського центру профе-сійно-технічної освіти працюють нині і по вихідних. Бійці батальйону «Тер-нопіль» 15 грудня повертаються в зону бойових дій і попросили юних швачок терміново пошити костюми з водовід-штовхувальних тканин.

– На прохання відгукнулося дуже багато наших дівчат, – розповідає майстер виробничого навчання Марія

Кляштофорська. – Куртки й штани з водовідштовхувальних тканин мож-на одягати прямо на верхній одяг – у дощ вони незамінні. Військові отриму-ють ці комплекти й кажуть: «Спасибі, дівчатка! У вас золоті руки».

Працюють учні на швейній експе-риментальній фабриці «Надія». Де-які дівчата долучилися до роботи ще в серпні. Навіть неофіційні змагання між собою влаштували – хто більше й краще допоможе фронту. Нині в цих змаганнях попереду Марія Горбатюк, Христина Жак, Юлія Бай, Інна За-двірна.

– Окрім волонтерської допомоги, наші учні виконують замовлення Мі-ністерства оборони, – продовжує Ма-рія Василівна. – Шиють костюми з водовідштовхувальних тканин, теплі куртки й комбінезони. Отримують за це гроші. Дівчата зрозуміли, що їхня професія – потрібна й затребува-на. Авторитет робітничих професій в останній рік дуже виріс. Переконана, що бажаючих вступити до професійно-технічних навчальних закладів Украї-ни у наступному році буде дуже ба-гато. Хороша швачка (водій, механік та інші) для наближення перемоги не менш важлива, ніж «кіборг» у Доне-цькому аеропорту.

нещодавно Міністерство освіти і науки організу-вало перший всеукраїн-

ський педагогічний семінар з навчання дітей виготовлення міні-пічок для військових. Рух зі створення таких пристроїв став по-справжньому масовим.

Внесок у перемогуНа початку вересня вчитель трудового навчання школи №15 міста Суми Сергій Марущенко звернувся до всіх «трудовиків» України з пропозицією виго-товляти корисні речі для вій-ськових, які воюють на сході. І запропонував свій варіант мі-ні-пічки, креслення якої та по-крокові інструкції виклав для загального доступу в інтернеті.

Сергій Іванович учителює вже 21 рік, він – у складі журі Всеукраїнського етапу олімпіа-ди з трудового навчання. Роз-казує: ідея налагодити «шкільне виробництво» з’явилася після того, як колега попросила по-дарувати пічку, зроблену в кла-сі. Її син їхав воювати на схід...

Ноу-хау, яке запропонував Сергій Марущенко, – це вдо-сконалений варіант міні-пічки для американських військових. Майстер знайшов креслення в інтернеті, поліпшив – піч-ка складається, має решітку, а її частини нероз’ємні. Назвали її «Сумчанка».

– Якщо хоч якась деталь загубиться, виріб можна ви-кидати. Саме тому наша піч-ка – нероз’ємна, – розповідає Сергій Іванович. – У складе-ному вигляді пічка за розмі-ром майже така, як паспорт, її можна носити в кишені.

За допомогою винаходу вчи-теля наші вояки навіть на снай-перських позиціях можуть швидко закип’ятити чай чи за-варити бульйон. Горіння спир-ту не дає яскравого полум’я, і таку пічку-«дюймовочку» май-же не видно. Окрім того, в ній чудово горить усе: суха трава, галуззя.

На відеоролику, який лег-ко знайти в інтернеті, вчи-тель детально розповідає – про інструменти, потрібні для роботи, техніку безпеки. По-яснює – доведеться нагостри-ти свердло по-особливому, щоб листовий матеріал не намоту-вався навколо нього.

Спочатку міні-пічки у шко-лі виготовляли восьмикласни-ки, але нині вчитель удоскона-лив процес і залучає до роботи шестикласників. Сергій Івано-вич поділився досвідом на се-мінарі в Чернівцях, потім – у Глухові. (Останній ледь не став приводом для звільнення, оскільки директорові така ак-тивність не сподобалася. Утім, завдяки втручанню ЗМІ вчите-ля-ентузіаста відстояли.)

Учні школи №15 відправили на фронт декілька десятків мі-ні-пічок. А Сергій Марущенко завжди носить пристрій у ки-шені. Коли зустрічає людину у військовій формі, запитує, чи

не їде вона в зону бойових дій. Якщо чує «так» – дарує піч-ку і пояснює: це від школярів.

– Учні дуже стараються. Мотивація не менш важлива, ніж саме навчання, – продо-вжує вчитель. – Дітям важ-ливо знати: доки дорослі за-хищають Україну зі зброєю в руках, вони не стоять осто-ронь. Це наш внесок у спіль-ну перемогу. Мої учні віта-ються одне з одним «Слава Україні!». На моє привітання дружно відповідають: «Геро-ям слава!».

досВід ФранЦузького легіонуНа засіданні методичного об’єднання вчителів трудового навчання Глибоцького району Чернівецької області освітяни вирішили, що «не пастимуть задніх» у справі допомоги фронту. Нині у школах райо-ну налагоджується справжні-сіньке виробництво міні-пічок для військових.

– Наші пічки – це прямо-кутні пристрої із заліза, зав-більшки як дві сірникові ко-робки, – розповідає вчитель трудового навчання Глибоць-кого ліцею Василь Букатар. – Усередину потрібно покласти таблетки сухого спирту, який розігріває пристрій. На такій пічці літр води закипає за двад-цять хвилин. А кружка води – за дві! Окрім того, можна про-сто погріти руки.

Креслення пічки вчитель знайшов в інтернеті. Каже: схожі пристрої має кожен боєць Французького інозем-

ного легіону. Спочатку Ва-силь Букатар хотів зробити більш складну конструкцію, але врешті-решт вибрав най-оптимальніший варіант, який можуть робити учні, почина-ючи з сьомого класу.

Ідею допомогти військовим діти сприйняли з ентузіазмом.

– Просто зробити метале-ву коробочку – це одне, а міні-пічку для непереможних «кіборгів» – зовсім інше, – посміхається Василь Михай-лович. – Учні кажуть: розу-міємо, що воякам потрібна підтримка не тільки нашої вла-ди, а й усіх.

Першими за справу взяли-ся одинадцятикласники. На-вчилися швидко, і нині за два уроки учень виготовляє одну міні-піч. Зробили уже май-же півсотні. В кожну вклада-ють малюнок чи листівочку від учнів молодших класів.

Нині до виготовлення при-строїв учитель залучає й інші

класи. П’ятикласники роб лять креслення, шестикласники – макети з паперу та картону.

– Школярі спочатку «малю-ють» на папері, потім перено-сять на картон. Кажу: сім разів перевір, а потім ріж, – пояс-нює майстер. – Адже дюралю-міній недешевий.

Як розповів методист район-ного методичного центру Ми-кола Бабій, міні-пічки роблять у Луковицькій, Нижньосиньо-вецькій, Опришненській, Те-реблеченській та інших шко-лах, Димківському НВК. Окрім того, до справи допомоги вій-ськовим долучилися й дівчата. В усьому районі закупили нит-ки, й школярки на уроках пра-ці плетуть м’які вовняні шали-ки під бронежилети.

– Учні подають прекрасний приклад того, що кожен гро-мадянин в силу своїх умінь та можливостей може допомогти українському війську, – під-сумовує Микола Григорович.

зНай Наших!

«Дівчачі іНіціативи»

ПІчКА У КИшеНІНині у багатьох школах України на уроках трудового навчання виготовляють міні-пічки для бійців у зоні АТО. вчителі пропонують свої ідеї з удосконалення пристроїв, діляться відеороликами, проводять майстер-класи.

Шпальти підготували світлана галата, наталія кулик, «Освіта України»

«ОЗбРОЇТИ» ТЕПЛиМ ОДЯГОМбійцям на передовій потрібна не тільки зброя. Щоб мати снагу до перемоги – військові повинні бути тепло й надійно вдягнені. Саме так міркують нині студенти та викладачі багатьох професійно-технічних навчальних закладів, які шиють теплий одяг і термобілизну для українських воїнів.

10 «Освіта України»і патріоти

Винахідники

також школяр розробив соцмережу Go:) для тих, хто має проблеми із зо-

ром, – аби дати їм можли-вість спілкуватися з допомогою комп’ютера. Володіє англій-ською, німецькою та китай-ською мовами. Відмовився від від’їзду до Німеччини, хоча здо-був грант на омріяне навчання в Саксонській гімназії: «Почалася вій на на Донбасі, тож вирішив залишитися, щоб зробити при-лад на користь військовим»…

Частинка серЦяКоли дізнаєшся про Борю Чубіна більше, викликає по-див уже не один цей крок, а феноменальна, як для школя-ра, суспільна активність у ці-лому. Його Facebook-сторінка рясніє повідомленнями то про один, то про інший про-ект – за уважте, націлений не на отримання прибутку, а на допомогу тим, хто по-ряд. Важко повірити, що ав-тор сторінки – десятикласник: він ініціював Перший місь-кий Форум соціальних проек-тів серед школярів Одеси, для якого організовує лекції успіш-них бізнесменів, бере участь у численних семінарах і конфе-ренціях (із нещодавніх – при-міром, TEDx Kids). У жовтні команда WorldWideProject – Борис Чубін, Костянтин Ко-ляновський і Ельмір Ею-бов – отримала в Києві нагороду Intel Techno Sikorsky Challenge. А нещодавно хлоп-ці долучилися до збору ко-штів для дітей із вродженим пороком серця «Частинка сер-ця» – виступали на благодій-ному фестивалі лекцій і май-стер-класів: ділилися досвідом щодо продажу ідеї для старт-апів.

Розумний і активний – саме та комбінація, що дає чудові результати на шляху до успіш-ного майбутнього. Якщо дода-ти сюди «небайдужий» – ось портрет людини, котра прагне кращого не лише для себе. А це – дуже дієвий рушій вина-хідництва… Свій «детектор по-ранення» – той самий прилад для мінімізації втрат в україн-ській армії – Боря задумав, коли відійшов від шоку після перегляду відео про баталь-йон «Азов». «Я був на церемо-нії прощання з героями, котрі загинули за Україну, – каже він. – Зважаючи на вік, поки не можу брати участі у війні. Тож свій внесок бачу в тому, щоб розробити прилад, який дасть змогу рятувати життя бійцям».

ніЧого ФантастиЧного!Розповісти про винахід до-кладно Боря не погоджується: мовляв, це військова таємни-ця. Каже, у нього був непри-ємний досвід «запозичення» ідей – після оприлюднення ін-формації про прилад iHelp у ЗМІ одна російська компанія повністю використала цю кон-цепцію. Проте в загальних ри-сах можна зрозуміти: прилад матиме вигляд браслета, мікро-схеми будуть захищені метале-вим корпусом. Вмикати його

не потрібно буде – передба-чається, що він завжди пере-буватиме в активному режимі.

– Завдяки чому ж вдасться зберігати людські життя? – запитуємо у винахідника.

– Браслет контролюватиме біометричні показники, зокре-ма пульс, – пояснює Борис. – Якщо вони змінюватимуться внаслідок поранення, прилад передаватиме відповідну ін-формацію до штабу, щоб звід-ти могли оперативно надісла-ти швидку допомогу. Винахід складатиметься з обладнання та програмного забезпечення, з допомогою якого можна буде знати, де є поранений та які в нього ушкодження.

Спосіб передання сигна-лу автор тримає в секреті. Повідом ляє лише, що сигнал буде захищеним, тож ворожа сторона не зможе визначити місце перебування солдата. А прилад, крім того, давати-ме можливість ухвалювати рі-шення про зміну дислокації військ та аналізувати тактич-ні помилки. Схоже на опис якоїсь дивини з майбутнього, створений письменником, ко-трий не обме жував польоту фантазії. Проте Боря розтлу-мачує коротко і зрозуміло – нічого фантастичного:

– У приладі передбачено GPS-навігатор і канали зв’язку, тож можна визначити, звідки здійснювався напад. І після цього, відповідно, вирішувати, куди спрямовувати підрозділи.

розробляти і просуВатиПроектування такого приладу потребує поінформованості у різних галузях знань – ма-тематиці, фізиці, логіці, то-пографії, географії, медицині.

Юного винахідника підтримує його науковий керівник Ігор Богун – директор відкри-тої менше року тому одесь-кої Комп’ютерної школи Hillel International. Разом вони ви-значили етапи реалізації про-екту: розроблення концеп-ції, дослідження, спілкування з військовими та спонсорами тощо. Від військових фахів-ців отримують інформацію, з урахуванням якої конструюва-тимуть саме те, що потрібно для армії: «Щоб розуміти, як це має працювати».

Коли буде готовий дослід-ний зразок, його неодмінно випробовуватимуть, перш ніж приступити до виробництва.

– Будемо проводити випро-бування в польових умовах, найімовірніше – в «херсон-ській пустелі», Олешківських пісках, – планує Боря. – За-лучатимемо фокус-групу до-бровольців. Сподіваюсь, у Мін-оборони знайдуться кошти на втілення ідеї.

На теперішньому етапі про-екту потрібні спонсори. Мама Бориса Тетяна Чубіна розпо-відає, що із цим не все так просто:

– Інтерес до приладу вели-кий, але ті, хто шукає інвести-ційну вигоду, хочуть отрима-ти максимум інформації щодо проекту. На жаль, Боря вже мав негативний досвід, коли його ідея пішла, так би мовити, наліво. Трапляються люди, ко-трі хочуть додивлятися до дета-лей, при цьому не підтвердив-ши свою зацікавленість. Важко не лише розробляти проект, а й просувати його: у сина не-має достатнього життєвого до-свіду, але зараз він його отри-мує, долаючи труднощі.

для ріВних можлиВостей

За словами мами, Боря полюб-ляв конструювати від самого дитинства, причому зводив не будиночки, а триповерхові лі-таки й космічні кораблі. Хло-пець каже, що конструктора-ми захопився у три роки, в сім пішов на заняття в гуртку робототехніки. На запитання про прикметні винаходи від-повідає: «Вигадав роботів-бок-серів – їх було кілька, запро-грамованих на боротьбу між собою. Був і робот, що міг переміщати важкі – відносно його власної ваги – предмети. Параметри можна було задава-ти з пульта керування. Можна було б передбачити і голосо-ве управління – якби захотів, це було б нескладно зробити».

Рік тому він став пере-можцем конкурсу «Інновацій-ний прорив-2013» у номінації «Найкращий молодіжний про-ект» – фахівці відзначили його «Міжнародний проект створен-ня рівних можливостей для слі-пих і слабозорих» як важливу соціальну інновацію та пер-спективну бізнес-ідею.

– Колись я побачив, як на зупинці знущалися над слі-пим: він спитав, який при-буває автобус, а у відповідь почув: «Зелений». І – ре-гіт, – згадує Борис. – Тоді я замислився: що зробити для того, аби такі люди могли пе-ресуватися незалежно від чу-жої допомоги? Ходив містом із зав’язаними очима, щоб зро-зуміти потреби тих, хто не ба-чить. Зрештою спроектував браслет, керований голосом. У ньому є вбудована система GPS, що прокладає маршрут і попереджає про перешкоди

на шляху, може повідомляти про затори. Крім того, браслет має датчики для вимірювання пульсу й частоти серцебиття: якщо стан здоров’я людини погіршується – стався сер-цевий напад чи збила маши-на, – відбувається автоматич-ний дзвінок на номер швидкої допомоги… Після перемоги на конкурсі мені запропонували стажування у Кремнієвій до-лині. Я відмовився: ще маю замало досвіду, потрібно тро-хи «підрости» тут.

життЄздатні ідеЇЩе один винахід Бориса – со-ціальна мережа для незрячих та слабозорих, над якою пра-цював разом з товаришами по команді WWP Ельміром Еюбо-вим і Костею Коляновським.

– Нею можна буде корис-туватися на всіх мовах сві-ту – завдяки вбудованому перекладачеві, – пояснює винахідник. – А спеціальна програма допоможе керувати комп’ютерною мишею – на-зиватиме об’єкти, коли на них натраплятиме курсор. Одні-єю з можливостей соцмережі буде сторінка знайомств, а та-кож бібліотека з музикою та аудіо книжками. В Одеському товаристві сліпих, коли почу-ли про таку річ, дуже зраділи. Щоправда, ідея ще не запрова-джена в життя: вдосконалюємо її, додаємо нові опції.

Нещодавно Боря опу-блікував на Facebook гар-ну новину: команда проводи-ла переговори з керівником українсько-ізраїльської гру-пи IT-розробників – вдалося домовитися про створення но-вої соцмережі! «Як зазначили IT-фахівці, ідея перспективна і життєздатна. За кілька днів команда WWP і програмісти беруться до роботи», – напи-сав він.

Для того, щоб навчити ін-ших робити суспільно значи-мі проекти, Боря Чубін органі-зував Перший міський Форум соціальних проектів для шко-лярів Одеси. Молодь 14–18 років він гуртує довкола ідеї добрих справ заради людей з обмеженими можливостя-ми: «Не тому, що такі люди є серед моїх друзів чи знайо-мих – просто щоб були змі-ни на краще».

Дивно, але радісно чути від 15-річного хлопця слова: «За-лучаю команди і створюю се-редовище соціально активних підлітків. Запрошую успіш-них бізнесменів, яких немає потреби шукати, бо вони – серед моїх знайомих. Біль-шість радо погоджуються. Читають лекції на кшталт «Проривне мислення: як ге-нерувати зухвалі ідеї». Гості залишають схвальні відгуки: «Спілкувався з учнями стар-ших класів, отримав задово-лення. І не скажеш, що діти: серйозні запитання, мудрі по-гляди… Розумні, активні, ма-ють власну голову на плечах! Говорив з ними на рівних. От за ким майбутнє!»

Валентина сорока, «Освіта України»

ЩОб РяТУвАТИ жИТТяП’ятнадцятирічний винахідник борис чубін працює над приладом для армії, що має зменшити людські втрати

бориса називають вундеркіндом: у 15 років він є автором приладу iHelp, котрий допомагає незрячим пересуватися вулицями (із цим навігаційним міні-комп’ютером школяр брав участь у конкурсі «Інноваційний прорив-2014» – і став переможцем).

11№ 47, 15 грудня 2014 рокуосвіта

інклЮЗиВна

Чимало напрацювань має Інститут спеціальної пе-дагогіки НАПН України.

Останні розробки, за словами заступника директора з науко-вих питань Алли Колупаєвої, руйнують кордони між спеці-альною і загальною освітою.

– У системі спеціальної дошкільної освіти розроблено чимало методик та навчальних технологій: як навчати дітей з особливими освітніми потреба-ми. І в цьому наша українська наука досить розвинена, – роз-повідає Алла Анатоліївна. – Однак педагоги масових закла-дів донедавна цього не знали. У педагогічних вишах вивчали лише невеликі курси, як от «Основи дефектології». Зазначалося, що є катего-рії дітей, які мають навча-тися у спецзакладах… Сьо-годні ми змінюємо ракурс дії – працюємо не з дефек-том, а з дитиною. Ми відходи-мо від принципів дефектології і дефекту, а працюємо «з осо-бливими потребами». Адже в кожної дитини вони є, зокре-ма й освітні.

Назва установи також зазна-ла змін: «Інститут дефектоло-гії» перейменували на «Інститут спеціальної педагогіки». Вісім структурних підрозділів опіку-ються окремими категоріями дітей: лабораторія сурдопедаго-гіки – дітьми з порушеннями слуху, олігофренопедагогіки – розумово відсталими дітьми, тифлопедагогіки – сліпими й слабозорими, окремо – дітьми із затримкою психічного роз-витку, аутизмом. А також діє лабораторія інклюзивного на-вчання.

стихійне інтегруВання Згідно із Законом України «Про освіту», батьки можуть само-стійно обирати навчальний за-клад для дитини, зокрема й для дитини з особливими освітніми потребами.

– Якщо таку дитину зараху-вати до найкращого дошкільно-го закладу, але не надавати їй корекційно -розвивальних про-фесійних послуг, то вона не до-сягатиме результатів – норм для дітей звичайних. Саме у цей час втрачається той сен-ситивний період, коли дитині можна допомогти. Це – най-головніший недолік так званого «стихійного інтегрування», – каже науковець.

Вивірених статистичних да-них щодо інклюзивної освіти в Україні не існує. Зазвичай Державна служба статистики фіксує лише кількість дітей-ін-валідів або дітей з важкими по-рушеннями: глухих, сліпих, зі

значними порушеннями мов-лення та опорно-рухового апа-рату, розумово відсталих, тобто тих, що мають медичний діа-гноз.

– У масових дитячих за-кладах перебувають діти з за-тримкою психічного розвитку, діти з незначними порушен-нями мовлення, аутистич-ним синдромом і т. ін. Вони не мають медичного діагно-зу, але потребують особливої допомоги. Зокрема від педа-гогів, – наголошує Алла Ко-лупаєва. – Розроблена нова навчальна програма «Основи інклюзивної освіти», яку вже упродовж двох років опано-

вують студенти національних педагогічних ВНЗ. Ми переко-нані, що цей курс мають ви-вчати на всіх педагогічних спе-ціальностях. Однак розпочали з того, що запровадили його на «Дошкільній освіті», «Соціаль-ній педагогіці» та спеціальнос-ті «Вчитель молодших класів». Тому що в будь -якому класі може з’явитися дитина з осо-бливими потребами…

Ще одна особливість нашого часу, яку не можна ігнорува-ти, – збільшення кількості ді-тей з синдромом аутизму. Рані-ше про них не говорили – їм не приділялася увага. Науковець упевнена: діти з порушеннями не «вписувалися» в систему радянського щасливого дитин-ства – абсолютно всі спеціаль-ні заклади зазвичай були розта-шовані у приміських зонах, «за зачиненими дверима».

Нині ж працівники лабора-торії інклюзивної освіти розро-били цікаву комп’ютеризовану методику, яка дає можливість визначати ті чи інші особли-вості дитини, починаючи з ран-нього віку. Алла Колупаєва пе-реконує: цю методику можна впроваджувати в усіх дошкіль-них установах.

– Це певне обстежен-ня, його зможуть провес-ти або батьки, або педагог. Результати закладаються у комп’ютер, і отримуються де-тальні рекомендації дитині на перші три місяці. Ця роз-робка створена у співпраці з Санкт-Петербурзьким універ-ситетом, – каже вона. – Ін-клюзивні групи потребують саме такого забезпечення. Це важливо, адже останнім часом кількість інклюзивних груп зна-чно зросла.

реабілітаЦійні Центри

Реформування спеціальної осві-ти відбувається з орієнтацією на навчально- реабілітаційні цен-три. Багато з них створені на базі спеціальних шкіл та мають дошкільні відділення. Саме це, переконана Алла Анатоліївна, є можливістю для дитини пе-ребувати у звичайному дитячо-му садочку та отримувати певні спеціальні послуги. Або навіть отримати дошкільне виховання саме тут. Наприклад, п’ятирічна дитина може два роки навчати-ся у реабілітаційному центрі, а після першого класу – пере-йти у масову школу. За таким форматом сьогодні діє Кому-нальний заклад «Багатопрофіль-ний навчально-реабілітаційний центр інклюзивного навчання та корекційно-розвит кової ро-боти» у Дніпропетровську. Це

перший в Україні за-клад, фахівці якого на-дають корекційно-роз-

виткові послуги і дітям, що навчаються в системі спе-

ціальної освіти, й таким, які перебувають в інклюзивному середовищі.

– Сучасні методи діагнос-тики, протезування і наукових досліджень руйнують нозоло-гічний принцип, за яким роз-поділяються діти з порушен-нями. Наприклад, дівчинці з порушеннями слуху зробили кохлеарний імплант. Вона вже не є глухою, однак дитиною з порушенням мовлення і част-ково, можливо, з затримкою психічного розвитку, – роз-повідає фахівець. – На пер-ших етапах таких діток супроводжують сур-допедагоги: дають можливість адапту-

ватися, а вихова-телю – зрозумі-ти, як працювати з цим малюком, отримати необ-хідні консульта-ції. До речі, окремі родини, де батьки спілкуються жестовою мовою зі своїми дітьми, напо-лягають на вивченні саме жес-тової мови з раннього віку. Вони теж мають на це пра-во. І саме для них фахівцями лабораторії жестової мови Ін-ституту спеціальної педагогі-ки НАПН України розроблені

відповідні програми та на-вчально-методичні посібники.

Такого типу новітні заклади дають змогу батькам обирати і прогнозувати життєвий шлях малюка. А інклюзивна осві-та відповідає загальноєвропей-ським тенденціям, де система спеціальної освіти існує лише для дітей з тяжкими порушен-нями. Науковець наголошує:

– У нас, в Україні, найголов-ніша вада – кошти не йдуть за дитиною- інвалідом. У країнах Європи, маючи фінанси, батьки обирають інклюзивні заклади, реабілітаційні заклади з відпо-відними корекційно-розвитко-вими послугами – переводять гроші, як зручно. А ми – фі-нансуємо заклади.

«ноВинки» галузі– Я переконана, що дошкіль-на освіта в нашій країні розви-

вається не гірше, ніж у Європі. Можу навести чимало прикла-дів, коли український досвід вивчали та запозичували, – наголошує начальник відділу до-шкільної освіти МОН Тамара Панасюк. – Дошкілля – це та ланка, яка працює. Чимало про-ектів діють у спів праці з громад-ськими організаціями на осно-ві конструктивних пропозицій.

Серед «новинок» галузі – широке упровадження інклю-зивної освіти. Над відповідни-ми нормативними документами нині працюють у Міністерстві освіти і науки та Національ-ній академії педагогічних наук. Уже прийнято зміни до Закону України «Про дошкільну осві-ту» щодо інклюзивної освіти. У рамках законодавства деталі-

зується впровадження ін-клюзивної освіти – на-

самперед педагогічне навантаження вчителів, які працюватимуть в інклюзивних групах тощо. А в Мінсоцполі-тики погодилися внести зміни до Державного класифікатора посад: до затвердженого пере-ліку увійде «асистент вихова-теля», так само, як нещодавно було включено «шкільну» поса-ду «асистент учителя».

Незабаром будуть внесені зміни до положення про до-шкільний навчальний заклад, а також затверджений порядок

організації діяльності інклюзив-них груп у дошкільних навчаль-них закладах.

– МОН узгодило наказ про порядок комплектування інклю-зивних груп у дошкільних на-вчальних закладах. Згідно з до-кументом, «протипоказаннями для прийому дітей до інклюзив-них груп дошкільних навчаль-них закладів є: ІІІ і IV ступе-ні порушень функцій організму (виражені та значно виражені порушення) та ІІІ і ІV ступе-ні вираження обмежень основ-них категорій життє діяльності (виражені та значно виражені порушення функцій організму, у зв'язку з чим у дитини є не-здатність до самообслуговуван-ня, пересування, спілкування, контролю поведінки та її корек-ції, знач не обмеження здатності до навчання, потреба у постій-ній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб), – зазначає посадовець. – Інклю-зивна освіта передбачає прин-цип «визначення потреб».

Великим позитивом у до-шкільній освіті Тамара Пана-сюк називає те, що на сьогод-ні немає обмежень щодо вибору педагогічним колективом тієї чи іншої програми. За її словами, усі дошкільні навчальні закла-ди обирають таку, що відповідає їхнім інтересам, матеріально-технічній базі і, звичайно ж, ти-пові навчального закладу.

– Зазначу, що впродовж лише кількох років розробле-но багато програм з різних но-зологій. І, можливо, нині пед-колективи губляться у виборі тієї чи іншої програми. Тому на сайті Міністерства освіти і науки будуть розміщені елек-тронні версії всіх навчальних програм, – розповідає Тамара Вікторівна. – До того ж «оно-виться» й перелік літератури, яка рекомендована для вико-ристання в дошкільних навчаль-них закладах. Відтепер він міс-титиме посібники для дитячих садків компенсуючого типу.

Рубрика «Дошкільна освіта дітей з особливими потреба-ми» є однією з найбільш рей-тингових – це підтверджує аналітика міністерського сай-ту. Отже, інформація, розміще-на тут, на часі. Серед найакту-альнішої: нормативно- правова база, методичні рекомендації та поради батькам і педагогам, програмно- методичне забезпе-чення й досвід – міжнародний і віт чизняний.

Міністерство започаткувало проведення вебінар- семінарів щодо інклюзивного навчання. Відео доступне для перегляду на сайті МОН та освітньому пор-талі «ПедПреса». Тамара Пана-сюк наголошує:

– На жаль, сьогодні прийнят-тя дитини в інклюзивну гру-пу може стати психологічним бар’єром для батьків здорових дітей. Тому важливо і цій темі приділити більше уваги і дося-гати порозуміння. Пропонуємо всім взяти участь у педагогіч-ному онлайн- форумі, що буде проведено в березні наступно-го року.

дарина матат, «Освіта України»

беЗ КОРДОНІв

Найбільш потужний загальноєвропейський рух у дошкіллі – інклюзивна освіта. Фахівці запевняють: завдяки їй діти з особливими освітніми потребами перестають бути «маргіналами» у загальноосвітньому просторі. відповідні зміни сьогодні вносяться до нормативних документів.

вих питань Алли Колупаєвої, руйнують кордони між спеці-альною і загальною освітою.

– У системі спеціальної дошкільної освіти розроблено чимало методик та навчальних технологій: як навчати дітей з особливими освітніми потреба-ми. І в цьому наша українська наука досить розвинена, – роз-

. – Однак педагоги масових закла-дів донедавна цього не знали. У педагогічних вишах вивчали

рії дітей, які мають навча-тися у спецзакладах… Сьо-годні ми змінюємо ракурс

форматом сьогодні діє Кому-нальний заклад «Багатопрофіль-ний навчально-реабілітаційний центр інклюзивного навчання та корекційно-розвит кової ро-боти» у Дніпропетровську. Це

перший в Україні за-клад, фахівці якого на-дають корекційно-роз-

виткові послуги і дітям, що навчаються в системі спе-

ціальної освіти, й таким, які

беЗ

тей з синдромом аутизму. Рані-ше про них не говорили – їм не приділялася увага. Науковець упевнена: діти з порушеннями не «вписувалися» в систему радянського щасливого дитин-ства – абсолютно всі спеціаль-ні заклади зазвичай були розта-шовані у приміських зонах, «за

Нині ж працівники лабора-торії інклюзивної освіти розро-били цікаву комп’ютеризовану методику, яка дає можливість визначати ті чи інші особли-вості дитини, починаючи з ран-нього віку. Алла Колупаєва пе-реконує: цю методику можна впроваджувати в усіх дошкіль-

– Це певне обстежен-ня, його зможуть провес-ти або батьки, або педагог. Результати закладаються у комп’ютер, і отримуються де-

супроводжують сур-допедагоги: дають можливість адапту-

ватися, а вихова-телю – зрозумі-ти, як працювати з цим малюком, отримати необ-хідні консульта-

У рамках законодавства деталі-зується впровадження ін-

клюзивної освіти – на-

самперед педагогічне навантаження вчителів, які працюватимуть в інклюзивних групах тощо. А в Мінсоцполі-тики погодилися внести зміни

них закладах. Відтепер він міс-титиме посібники для дитячих садків компенсуючого типу.

дітей з особливими потреба-ми» є однією з найбільш рей-тингових – це підтверджує аналітика міністерського сай-ту. Отже, інформація, розміще-на тут, на часі. Серед найакту-альнішої: нормативно- правова база, методичні рекомендації та поради батькам і педагогам, програмно- методичне забезпе-чення й досвід – міжнародний і віт чизняний.

проведення вебінар- семінарів щодо інклюзивного навчання. Відео доступне для перегляду на сайті МОН та освітньому пор-талі «ПедПреса». Тамара Пана-сюк наголошує:

тя дитини в інклюзивну гру-пу може стати психологічним

12 «Освіта України»освіта

ПрофеСійна

для підняття престижу ПТО треба наблизи-ти її до академічної у

Національній рамці кваліфі-кацій (НРК). Ця думка була лейтмотивом круглого столу «Вивчення досвіду розміщен-ня кваліфікацій професійної освіти на рівнях НРК у Ні-меччині», в якому, окрім ні-мецьких колег, узяли участь представники системи проф-техосвіти, експерти, управлін-ці, фахівці з МОН і НАПН, ме-тодисти, директори ДПТНЗ, а також роботодавці, які чи не найбільше зацікавлені у роз-виткові професійної освіти в Україні.

Відкрила круглий стіл на-чальник відділу організації навчального процесу Депар-таменту професійно-техніч-ної освіти МОН Алла Луцька, яка передусім нагадала учасни-кам, що у рамках Міжнарод-ного проекту Twinning «Спри-яння у впровадженні НРК», з яким департамент працює вже майже два роки, було створе-но кілька робочих груп, одна з яких опікується введенням На-ціональної рамки кваліфікацій у профтехосвіті України.

першоВідкриВаЧі

– Постанова про Національну рамку кваліфікацій була при-йнята ще у 2011 році, – го-ворить Алла Володимирівна. – Але проблема в тому, що НРК в Україні хоч і є, але вона досі «порожня», її ще належить на-повнити власне кваліфікаціями. Що це означає? Мають бути кваліфікації, які б чітко іденти-фікувалися з певними рівнями НРК. І нові (створення яких – шлях неминучий, але довгий), і ті, що вже існують. Які колись розроблялися для тарифно-ква-ліфікаційної сітки.

За словами Алли Луцької, першим завданням робочої групи було створення мето-дики співставлення існуючих кваліфікацій із кваліфікацій-ними рівнями НРК. І це було зроблено – за допомогою екс-перта проекту Twinning Геор-га Ганфа, який протягом 21 місяця працював у цій робо-чій групі, надаючи нашим фа-хівцям консультації. Щоправ-да, методика існує ще тільки в рамках проекту, тобто вона не затверджена жодним доку-ментом на кшталт наказу чи постанови Кабінету Міністрів.

– Ми є першовідкривача-ми, – каже Алла Володимирів-на. – Методика вже є, хоро-ша вона чи погана, але згідно з нею ми навчилися співстав-ляти наші кваліфікації, пер-ший крок зроблено. НРК дає можливість співставити різ-

ні типи кваліфікацій для того, щоб ідентифікувати їх. І мо-жуть бути на одному рівні і професійна, й академічна осві-та. Тобто це не поділ рівнів за сферами освіти, а просто «по-лички», на яких «розкладають-ся» кваліфікації. Навіть різних типів. Але нас чомусь не хо-чуть розуміти. Почалися су-перечності з вищою освітою.

Проблема в тому, що всі ро-бітничі спеціальності розміще-ні на 3-4 рівнях Національної рамки кваліфікацій, не вище. Проте, як можна на 4-му рівні розмістити всі вісім існуючих розрядів? Від 1-го, де столяр тільки розрізняє тип брусоч-ка, до 8-го – де енергетик обслуговує електростанції і має рівень знань і компетен-цій, вищий, ніж у молодшого спеціаліста? Це – неправиль-но і несправедливо. І напевно, це один з головних чинників, які роблять професійний вибір непривабливим. Отже, будь ти навіть «майстром-золоті руки» або май знання, які дають змо-гу бути управлінцем середньої ланки, все одно вище 4-го рів-ня у НРК не піднімешся.

зарубіжний досВідТому вивчення зарубіжного досвіду є важливим. Учасники круглого столу із великим заці-кавленням прослухали презен-тацію німецького колеги – екс-перта проекту Twinning Георга Ганфа «Зіставлення кваліфіка-цій з НРК. Розміщення квалі-

фікацій вищої та професійної освіти на одному рівні». Насам-перед пан Ганф зазначив, що в Німеччині й Данії кваліфіка-ції професійної та вищої осві-ти розміщуються на однакових рівнях НРК. Натомість в Украї-ні це питання є відкритим.

Експерт наголосив, що НРК призначена для того, щоб поєд-нувати у цілісну систему ква-ліфікації різних секторів осві-ти. Розповів, що означає процес зіставлення (порівняння описів кваліфікацій з дескрипторами НРК), як, власне, він відбува-ється і для чого це потрібно. «Таке зіставлення кваліфіка-цій сприяє комунікації, взає-модії, співпраці й узгодженос-ті між секторами, – сказав Георг Ганф. – У такий спо-сіб ми можемо зробити ква-ліфікації професійної освіти привабливішими в рамках ці-лої системи кваліфікацій. Та-кож процес зіставлення може сприяти освітній мобільності, допомогти зробити кваліфіка-ції зрозумілими». Він зазначив, що основними рисами німець-кої Об’єднаної системи є те, що до кожного рівня кваліфі-кацій повинен бути доступ че-рез різні траєкторії освіти, а також – що кваліфікації про-фесійної і вищої освіти розмі-щені на однаковому рівні. Ні-мецький колега розповів про особливості данської і австрій-ської систем, які дещо відрізня-ються від німецької. Приміром, у Данії концепція вищої осві-

ти була розширена і вийшла за межі академічної, відтак у її складі є науково спрямовані та професійно орієнтовані освіт-ні програми вищих рівнів НРК (5-8). В Австрії є чіткий розпо-діл на 6, 7 і 8 рівнях. Одна кате-горія дескрипторів тамтешньої НРК базується на дублінських дескрипторах вищої освіти, а друга – на дескрипторах Єв-ропейської рамки кваліфікацій. Та незважаючи на те, що ква-ліфікаційні системи цих країн суттєво різняться, в них є спіль-на риса (якої, на жаль, немає у нас): професійні кваліфікації та кваліфікації вищої освіти там на однакових рівнях.

проФтехосВіту треба поВажатиПісля презентації та ознайом-лення із зарубіжним досвідом учасники круглого столу повер-нулися до обговорення того, як це має бути в Україні. Напри-клад, чи потрібно співставля-ти вже існуючі кваліфікації з рамкою або все-таки – тіль-ки нові? І хто взагалі повинен це робити – якась окрема структура чи центральні орга-ни виконавчої влади? Мінсоц-політики? Міністерство освіти і науки? Національна агенція з кваліфікацій та її галузеві сектори? Чи варто створюва-ти галузеві рамки кваліфіка-цій? Чи треба окремо розроб-ляти професійні кваліфікації, які будуть розміщатися на ви-щих щаблях? Чи правильно було введено до системи освіти освітньо-кваліфікаційний сту-пінь молодшого бакалавра чи це було помилкою? І де має бути місце молодшого спеціа-ліста у системі майбутньої про-фесійної освіти?..

Отже, коло обговорюваних питань було досить широким і навіть подекуди виходило за межі заявленої теми. Найголо-вніше, що більшість учасників круглого столу – і методисти, і директори коледжів, і пред-ставники роботодавців – од-ностайні в головному: нам тре-ба брати на озброєння досвід Німеччини, професійна освіта у НРК має розміщуватися на 5-6 кваліфікаційних рівнях. Її треба поважати, відроджувати і в жодному разі не знижува-ти до 2-3 рівня Національної рамки кваліфікацій.

наталія кулик, «Освіта України»

КвАЛІФІКАЦІЙНиЙ шАНСНе секрет, що з деякого часу в українському суспільстві побутує думка: отримати вищу освіту молодій людині – це вже не просто престижно, а життєво необхідно. Проте диплом аж ніяк не гарантує швидкого працевлаштування. А от випускники навчальних закладів системи профтехосвіти знаходять робоче місце набагато швидше.

комПетеНтНа Думка

розуміння ВзаЄмноЇ Цінностіексперт проекту Twinning Георг ГАНф:– У Німеччині процес зіставлення кваліфікацій із НРК три-вав цілий рік, була створена наглядова група, до складу якої входили представники федеральних міністерств, освіти та економіки. І федеральних земель Німеччини. Проте ця робота триває і досі, бо не всі проблем розв’язані. Я ду-маю, що Україна на правильному шляху, але процес треба формалізувати. Потрібно справді мати план і конкретні тер-міни виконання. У випадку України я би бачив у складі ро-

бочої групи представників Міністерства освіти і науки і Міністерства соціальної політики. Можливі й інші учасники, але це має бути група високого політичного рівня, яка при-ймає рішення. На нижчому рівні повинні працювати робочі групи, які будуть безпосе-редньо виконавцями цієї роботи. І в них мають брати участь представники всіх секторів освіти – вищої, професійної, загальної. Усі вони повинні зібратися і працювати разом.

комеНтар

Це Вигідно і для економіки, і для людиниКатерина МІРОшНИчеНКО, директор навчально-методичного кабінету професійно-технічної освіти міста Києва:– Нам треба чітко вибудувати таку вертикаль: це система професійної осві-ти, а то – академічної. вони рівноцінні, але не однакові. От якщо ми цей принцип відпрацюємо, то, по-перше, в нас не будуть перевантажені вНЗ, а молодь свою освітню траєкторію будуватиме абсолютно по-іншому. Це ви-гідно і для економіки, і для людини, бо вона вже має професію, може од-разу працевлаштуватися, отримати бізнес-пропозиції, втілити бізнес-ідеї. Мені здається, що так ми здо-лаємо цю патову ситуацію, коли 95% випускників Києва складають ЗНО і йдуть у вищу освіту, а потім лише 27 відсотків із них одразу знаходять роботу. А в нас у профтехосвіті 99 відсотків працевлашто-вано, але йдуть до нас тільки 5%. Якщо ми підвищимо престижність професійної освіти, то насамперед буде величезний плюс для всієї економіки. Але не треба це відкладати.

13№ 47, 15 грудня 2014 року

справді, система життєзабезпечен-ня Києва створювалася ще за ра-дянських часів і до сьогодні прак-

тично не оновлювалася. При цьому значно зросла чисельність населення, збільшився житловий фонд. Урешті-решт, змінився навіть статус – місто стало столицею незалежної держави. Втім, попри безліч правильних слів, сказаних з усіляких трибун, пробле-ми міського господарства продовжу-ють накопичуватися. Нині це вже стає питанням безпеки життя киян: якщо все залишити так, як є, це рано чи піз-но обернеться колапсом. Така загроза стає дедалі реальнішою, і саме вона змушує міську владу шукати шляхи для того, аби зрушити справу з міс-ця. Очевидно, що головними такими важелями можуть стати розробки на-уковців, і шукати їх треба не «за мо-рем», а вдома, адже столиця є одним із головних наукових центрів держави.

Про досвід енергозаощадження в НТУУ «КПІ» «Освіта України» доклад-но розповідала у №42. Тож фахівцям столичної Політехніки було що пока-зати гостям з КМДА.

енергоеФектиВне містоОтже, очолював делегацію заступ-ник голови КМДА Петро Пантелєєв, у її складі були й керівники Депар-таменту промисловості та розвитку підприємництва – директор Максим Кузьменко, його заступники і началь-ники управлінь. Разом з посадовцями міськдерж адміністрації до КПІ завітав і президент Київської міської асоціації роботодавців, голова правління Асоці-ації «Київ» Віталій Майко.

Регламент зустрічі чи, радше, нара-ди був дуже жорстким – на неї відве-ли півтори години. Тож учасники були налаштовані по-діловому. Після корот-кого вступу, в якому проректор з на-укової роботи, академік НАН України Михайло Ільченко поінформував про діяльність НТУУ «КПІ» як дослідниць-кого університету, одразу перейшли до обговорення проектів, що могли би бути корисними для міста. Власне, це були пропозиції щодо використання в міському господарстві вже готових розробок фахівців факультетів та ін-ститутів НТУУ «КПІ». Їх презентували керівники факультетів, кафедр і нау-кових колективів університету.

З огляду на газову скруту, в якій опинилося місто, цілком природно, що розпочали з проектів, спрямованих на енергоощадне і водночас ефективне використання енергоносіїв у проце-сах горіння. Декан теплоенергетич-ного факультету, професор Євген Письменний запропонував розробки водогрійних котлів контактного типу

з надзвичайно високим ККД, новіт-ніх пальникових пристроїв і систем га-зоспалювання, енерго ефективних те-плоутилізаторів (які, до речі, одразу зацікавили гостей). Не менш прива-бливими були й проекти, які можуть використовуватися на комунальному електротранспорті, в електричних ме-режах міста і в роботі водоканалу, – про них розповів декан факультету електроенерготехніки та автоматики Олександр Яндульський. Директор Науково-навчального центру «Енер-гетика сталого розвит ку» Інституту енергозбереження та енергоменедж-менту КПІ, доцент Артем Ковальчук ознайомив гостей з комплексною про-грамою «Енерго ефективне місто» й проектами, що їх нині реалізує інсти-тут на замовлення та в університет-ському кампусі.

ВодооЧищення і кібербезпекаЗацікавили представників міської вла-ди й роботи з водоочищення, що їх презентував керівник програми «Чис-та вода» – завідувач кафедри еколо-гії та технології рослинних полімерів інженерно-хімічного факультету про-фесор Микола Гомеля.

Учасники зустрічі не оминули ува-гою і проблеми кібернетичної безпе-ки: про деякі розробки науковців КПІ в цій галузі, особливо актуальні з огля-ду на ситуацію в державі й реальні за-грози зовнішнього втручання в робо-ту її інформаційних мереж, розповів директор Фізико-технічного інституту Олексій Новиков.

хай-тек для міського господарстВаЗмогу втілити свої ідеї у практичній площині, створити старт ап і вивес-ти продукт на ринок надає студен-

там, інженерам і науковцям Науко-вий парк «Київська політехніка». Про напрями його діяльності, партнерів та створене в ньому інноваційне се-редовище розповів директор з інте-лектуальної власності парку Яро слав Кологривов.

Доповнив презентацію ректор НТУУ «КПІ» Михайло Згуровський. Він нагадав про зарубіжний досвід партнерства, зокрема про співробіт-ництво муніципалітету, технічного університету і бізнес-структур Сток-гольма. Завдяки цій співпраці район шведської столиці Кіста, де розташо-вано факультети і департаменти Ко-ролівського інституту технологій та Стокгольмського університету й, вод-ночас, великі високотехнологічні ком-панії, перетворився на столицю хай-

теку країни (він навіть має неофіційну назву «Шведської кремнієвої долини») і допомагає успішно долати проблеми міського господарства. Тож Михайло Згуровський запропонував скориста-тися цим досвідом і почати налагоджу-вати партнерські стосунки між вла-дою, наукою та бізнесом: «В усіх хай-тек середовищах влада є партне-ром університетів. Адже вона бере на себе місію управління розвитком міс-та з допомогою впровадження високих технологій. Тому влада входить до ін-новаційних структур як акціонер, бере участь в управлінні, розробці страте-гії, контролі тощо».

підВищення кВаліФікаЦіЇ На завершення презентацій завіду-вач кафедри теоретичної і промисло-вої теплотехніки теплоенергетичного факультету Геннадій Варламов роз-повів, що на базі університету та Ін-ституту післядипломної освіти «КПІ» створено сімдесятидвогодинні курси підвищення кваліфікації керівників житлово-експлуатаційних організацій і ОСББ Києва «Інноваційні енерго-зберігаючі розробки для впроваджен-ня в системі ЖКХ», на яких слухачам дається основ на інформація про су-часні способи електро-, тепло– і га-зозаощадження та про розвиток со-ціологічної взаємодії зі споживачами. Цю роботу організовано спільно з ПАТ «Київ енерго», і вона є надзвичайно корисною для людей, які працюють у системі житлового господарства.

тісні зВ’язкиРезультатом наради стали домовленос-ті про залучення представника КМДА до роботи Наглядової ради Науково-го парку «Київська політехніка», а представника НТУУ «КПІ» – до Екс-пертної ради з енерго збереження при КМДА. Михайло Згуровський запро-понував включити представника уні-верситету ще й до дорадчого органу міської влади з питань комплексного розвитку міста на основі нових техно-логічних підходів. Утім, як зауважив заступник голови КМДА Петро Пан-телєєв, такої групи поки що немає. Та відтепер міськдерж адміністрація пра-цюватиме в значно тіснішому контак-ті з КПІ, відповідати муть за ці зв’язки безпосередньо директор Департамен-ту промисловості і розвитку підприєм-ництва КМДА Максим Кузьменко та його заступник – начальник управ-ління промисловості та інноваційної політики Анатолій Баган.

дмитро стеФаноВиЧ, для «Освіти України»

у Всіх хай-тек середоВищах Влада Є партнером уніВерситетіВ. ТОмУ вОна вхОдиТь дО іннОваційних сТрУкТУр як акціОнер, бере УчасТь в Управлінні, рОзрОбці сТраТегії, кОнТрОлі ТОщО

ПОЛе ДЛЯ ПАРТНЕРСТвАКомунальне господарство столиці потребує негайної модернізації. Це твердження, немов мантру, впродовж останніх двох десятиліть повторюють усі очільники міста. Нещодавно делегація Київської міської державної адміністрації відвідала Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». Це був робочий візит, присвячений обговоренню шляхів налагодження ефективної співпраці між міською владою і науковцями університету.

й університетиВлада

директорів Державного вищого навчального закладу «Львівський коледж будівництва, архітектури та дизайну» та Державного вищого навчального закладу «Дрогобицький механіко-технологічний коледж».

У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою і мають стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників або педагогічної роботи у ви-щих навчальних закладах не менш як десять років.

Строк подання заяв – два місяці з дня опублікування оголошення.Особи, які бажають узяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву на участь у конкурсі, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання (за наявності), довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до Поряд-ку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердже-ного постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 р. №1465 («Офіційний вісник України», 2000 р., №39, ст. 1656); копію паспорта, засвідчену претендентом; ко-пію трудової книжки.

Документи надсилати на адресу: 01135, м. Київ–135, проспект Перемоги, 10, Міністерство освіти і науки України.

Телефон для довідок: 481-47-92, 481-32-35.

міністерстВо осВіти і науки украЇни оголошуЄ конкурс на зайняття посад:

Ціл

ком

оф

іцій

но

14 «Освіта України»освіти

Зірки

і тут, мабуть, не варто розводитися про «бідного сина емігрантів», який прибув із Бангладеш до Луїзіани і,

«проливаючи річки поту», йшов до успіху. Просто талановита людина та-лановита в усьому, за що не візьметь-ся. Сьогодні в Академії Хана вчать-ся десятки мільйонів людей із різних країн світу. І концепція її надзвичай-но проста: «Безкоштовна освіта най-вищого ґатунку доступна для будь-якої людини в будь-якій точці світу». І все.

«Я міг би залучити венчурні інвести-ції і побудувати відмінну компанію на кшталт Google… але що буде за 50 ро-ків?» – розмірковує зірка освіти світо-вого калібру. А зіркою він став завдяки тому, що зміг поєднати власний талант із досягненнями технології. І справа не в тому, що він почав діяти в галузі ди-станційної освіти. Основне – як йому це вдалося, яку методику він зумів роз-робити і втілити.

пожертВа на межі ВідЧаюАле геніальне тому й геніальне, що просте. Починалося все вісім років тому, в 2006-му. Хоча варто, мабуть, уточнити: все-таки почалося з того, що коли Салман думав, який йому шлях обрати, під час вступу до Массачусет-ського інституту технологій він вирі-шив, що не завадить отримати одра-зу три спеціальності. І таки отримав їх, після чого забажав продовжити на-вчання, але вже в Гарварді. В тому са-мому, де ще у 1997 році запровадили сайт для розміщення деяких скороче-них курсів навчання. Таку ж форму освіти розпочали два роки потому і в Массачусетському інституті, тож Хан був просто приречений звернути ува-гу на новацію.

Але не все так сонячно в освіті навіть у США. Незважаючи на те, що ця краї-на витрачає на галузь більше 1,3 триль-йона доларів на рік, чи не кожен п’ятий американський тінейджер має пробле-ми з лічбою. Проте до ідеї створення віртуальної академії Салмана підштовх-нула банальна ситуація. Він саме меш-кав у Бостоні, а його двоюрідна сестра Надя – у Новому Орлеані. У неї ви-никли труднощі у вивченні математи-ки. І турботливий брат став знімати на-вчальні ролики на відео та викладати їх у YouTube. А Надя продивлялася їх і просувалася таким чином у навчан-ні. Згодом для Хана підготовка роли-ків перетворилася на таке собі хобі. Тут і зіграв роль той самий випадок, який так люблять у подібних ситуаціях сценаристи Голлівуду. Несподівано на-вчальні ролики почали передивлятися не просто тисячі – десятки тисяч ко-ристувачів, і авторові стали надходити численні подяки в коментарях. Хан за-горівся ідеєю. На її реалізацію грошей він не мав, до того ж утримував тоді сім’ю – малого сина і дружину-сту-дентку. Та чоловік залишає роботу – проміняв солідну посаду аналітика в одному з фондів Бостона на зухвалу мрію. І починає працювати над сво-

їм проектом у маленькій комірці по-ряд зі спальнею. Дружина погодила-ся терпіти все це не більше року. Час ішов, але охочих його підтримати Сал-ман не міг знайти. І коли був уже на межі відчаю, Енн Доерр, дружина ві-домого мільярдера, зробила першу по-

жертву. Вона побачила передачу про Хана на каналі СNN.

Салман на ці кошти створив неко-мерційну організацію, що дістала на-зву «Академія Хана» – на честь авто-ра. Нині таких «уроків Хана» створено понад чотири з половиною тисячі, а аудиторія розширюється щомісяця по всьому світові. Чим пояснити таку по-пулярність? Адже ідея дистанційної освіти зовсім не нова, ще у двадцяті роки минулого століття в Америці ді-яла ціла мережа навчальних радіостан-цій, пізніше, з розвитком технологій, до них приєдналися телевізійні кана-ли, засновувалися цілі серіали пере-дач для освіти, потім з’явилися веб-технології, і все-таки… Із часом вони втрачали популярність, і всі зусилля майже зійшли нанівець. Чому? Як влуч-

но зауважив президент освітньої кон-салтингової компанії TLT Group Стівен Гілберт, «багатьом просто не до вподо-би вчитися».

То в чому ж загадка Хана? А його уроки тривають від 5 до 15 хвилин! Як відомо, дитина здатна утримувати ува-гу не більше тих самих 15 хвилин. І ще вражає діапазон уроків, вони ство-рені для різних предметів і дисциплін: з алгебри, геометрії, арифметики, бан-ківської справи, біології, фізики, хімії, астрономії, економіки і фінансів, іс-торії, статистики, комп’ютерних наук тощо. І все це вибудовано за принци-пом від найпростіших прикладів до уні-верситетського курсу. Талант Салмана проявився в тому, що він уміє говори-ти просто про складні речі, причому в легкій розмовній формі, до того ж до-тепній, із жартами й іронією. І перші дві тисячі роликів були створені із за-писом його особистих пояснень.

обкладинка FORBES таки спіткала героя

Згодом уроками Салмана стали цікави-тися не лише неуспішні учні, а й учи-телі. Це вже була революція! Бо викла-дачі стали застосовувати досвід Хана й перебудовувати і свої заняття в класі. І помітили, що встигають не лише про-йти тему уроку, а й виконати за той самий час і домашнє завдання у класі.

До того ж відеоуроки Академії Хана можна повторювати, передивлятися, доки не зрозумієш тему остаточно. Адже навіть успішні учні деякі теми засвоюють не на сто, а, скажімо, на 80 відсотків, а програма рухається далі, не даючи змоги зрозуміти окремі по-ложення. Утворюються своєрідні лаку-ни в знаннях, які згодом можуть зава-

жати засвоювати наступні теми. Крім того, можна відстежувати за спеціаль-ним графіком і тестами свою успіш-ність і також аналізувати власні помил-ки. Можливо, це – одна зі складових успіху, коли людина може вчитися так, як їй зручно і зрозуміло?

Сьогодні вже є й українська вер-сія каналу Хана на YouTube. Там уро-ки світового вчителя перекладені укра-їнською, і ними можуть скористатися всі охочі. А у січні минулого року на щорічній зустрічі Всесвітнього еконо-мічного форуму на запрошення Фон-ду Пінчука у засіданні круглого столу «RevolutiOnline.edu – онлайн-осві-та змінює світ» узяв участь і Салман Хан – нарівні з Біллом Гейтсом, Тома-сом Фрідманом, президентами Масса-чусетського технологічного і Гарвард-ського університетів.

Чим викликана така увага громад-ськості до онлайн-освіти, зрозумі-ло без коментарів. Адже перспектива дати якісну освіту дитині зі, скажі-мо, найбіднішого африканського села з найменшими при цьому витратами привабить будь-який уряд і будь-яку благодійну організацію.

А Хана вже стали називати рефор-матором освіти. До речі, на які кошти, власне, існує його академія? Своєрід-ний феномен полягає в тому, що її фінансують благодійники. Вони «ски-нулися» вже на шістнадцять із полови-ною мільйонів доларів. При тому всьо-му офіс академії – доволі скромний, кошти йдуть на створення відеоуроків і їх переклад багатьма мовами. І атмо-сфера серед співробітників панує твор-ча і невимушена.

Між іншим, їхні зусилля не є мар-ними. Тільки за два роки лекції ака-демії переглянули понад 200 мільйонів разів, а вже за останній рік 45 міль-йонів відвідувачів виконали 750 міль-йонів вправ! Щоденно Академія Хана збирає близько восьми мільйонів по-казників щодо перегляду відеоуроків і виконання вправ. І таку силу інфор-мації вдається опрацювати лише за-вдяки застосуванню спеціальних тех-нологій. Бо дуже важливий зворотний зв'язок із дистанційними студентами й учнями. А вчителі й методисти на основі результатів тестувань ще й мо-жуть удосконалювати свої посібники. А ще – активність студентів автома-тично показує, хто з репетиторів най-більш ефективний.

Хоч у світі також існують анало-гічні Академії Хана ресурси, зокрема, професор Стенфордського університе-ту Себастьян Трун відкрив комерцій-ні курси Udacity, або стартап Coursera, створений також викладачем Стенфор-ду Дафною Коллер.

Але академія поки що вважається найуспішнішою. Вона має таких при-хильників, як Білл Гейтс, котрий дуже схвально висловлюється щодо академії і виділяє для неї щедрі пожертвуван-ня. Хоча є і скептики. Їх бентежить те, що… Хан своїм проектом нічого не заробляє.

«Бути мільярдером – це так ста-ромодно, – жартує Хан. – Кумедно. Коли від самого початку я пояснював людям, що таке Академія Хана, гово-рив: якби цей проект був комерцій-ним, я був би на обкладинці Forbes». Авжеж, так і сталося, хоча і без ко-мерції.

Та згадаймо оту саму фразу Стівена Гілберта – «багато хто просто не ба-жає вчитися». Можливо, саме це мав на увазі Хан, коли згадував про пері-од у 50 років?

ольга коВаленко, «Освіта України»

бУТи МІЛьЯРДЕРОМ – це Не МОДНО

Два роки тому, в листопаді 2012-го, американська версія журналу Forbes вийшла з портретом Салмана ХАНА на обкладинці. Такої честі удостоюється далеко не кожний. А в цьому разі та публікація була чи не найбільш виправданою. бо цей талановитий чоловік став відомим усьому світові завдяки оригінальному проекту, який він започаткував просто на сімейному рівні та який перетворився на один із найвдаліших освітніх проектів останнього десятиліття.

кОнцепція надзвичайнО прОсТа: безкоштоВна осВіта найВищого Ґатунку доступна для будь-якоЇ людини В будь-якій тоЧЦі сВіту

15№ 47, 15 грудня 2014 рокусЛово

наПуТнЄ

маринович говорив про-сті, але мудрі речі. Його слова – підтрим-

ка на вагу золота для тих, хто ще вірить у персональну можливість бодай трошки по-кращити світ. «Миритися чи місійно працювати з суспіль-ством?» – для нього відповідь очевидна. Його спокійна впев-неність у тому, що «все буде гаразд» передалася і нам.

придушити янукоВиЧа В собі– Ми живемо в ціннісному полі – відчуваємо це чи ні. Воно не є нейтральним – діє як кислотне або лужне середо-вище: або сприяє, або не спри-яє. Тому важливо правильно розуміти особливості духовних процесів. Якщо ми будемо їх розуміти – зможемо позитив-но впливати на ціннісне поле. А ні – робитимемо помилки.

Спробую виділити кілька особливостей духовних про-цесів. Перша – їхня первин-ність. У зверненні трьох укра-їнських церков 1 грудня 2011 року зазначено: основна при-чина негараздів прихована в нас самих, у духовній кризі, що роз’їдає суспільство. Пер-шоджерело суспільних нега-раздів – не матеріальне, а духовне. А вже в декларації групи «Першого грудня» запи-сано: «Ми переконані, що всі виразки нашого суспільства є лише проекціями головної проблеми – замулення нашо-го духу»…

Проблема не в тому, що у нас парламент не так струк-турований. Знаєте оті версії: «Якби в нас був двопалат-ний парламент…». А в тому, що донедавна парламент був імітаційним: він говорив «де-мократія», а насправді розу-мів свої дуже прагматичні ін-тереси. Імітаційний характер демократії – ось де причина наших бід. Тому негідна вла-да – екстракт тієї отрути, що накопичилася в суспіль-стві. Мені дуже сподобалася фраза Кирила Тура: «Україн-ський злочинний кошмар ви-ріс із твоєї слабкої і рабської душі. Москаль і єврей тут ні до чого. І Янукович теж. Об-лиш його. Він – закономір-на персоніфікація наявності достатньої кількості янукови-чів на українській землі, які не потребують, не хочуть, бо-яться правди і свободи». Ве-ликий Янукович з’являється з маленьких – тому, щоб спра-витися з ним, треба придави-ти його у своєму серці.

Аби зробити щось важливе, треба вийти з зони комфорту. В моєму житті це спрацьовува-ло чудово. Мої найкращі стат-ті, якими я найбільше пишаю-ся, написані або в таборі, де взагалі не було умов писати, або на Дрогобицькому нафто-переробному заводі, де я після звільнення працював простим оператором. Писав, сидячи в куточку, під крики й матюки колег.

«особистий майдан»– Друга особливість – духов-на ентропія. Спершу іде не-помітний, повільний занепад. Потім – якщо вам дано під-нятися, отямитися, – наступає «особистий Майдан»: я при-ймаю рішення і йду на якийсь духовний злет.

Чи можемо ми в духовних справах повторити ту саму за-кономірність, що діє, коли ки-даємо курити? Хтось робить це так: сьогодні викурю 20 цига-рок, завтра 19, післязавтра – 18. Чи ми можемо сказати: сьо-годні я збрешу 20 разів, потім 19? Ні, це не має сенсу: ти або брешеш, або ні. Якщо ви при-ймаєте рішення не брехати – піднімаєтеся на новий рівень.

Занепад іде сам собою, ви його не помічаєте. Якщо при-гадуєте хімію, є ендотермічні й екзотермічні реакції: перші потребують енергії, другі від-буваються з виділенням те-пла. Деградація людини – як екзотермічна реакція. А щоб «піднятися», треба доклада-ти духовну енергію. Людина не розвивається по горизон-талі, якщо ви не підживлюєте духовні процеси – ви падає-те. Звідси висновок: духовним процесам потрібно сприяти!

не думайте: нас мало…– Принцип критичної маси. Коли говорити про духов-ність, реакція людей, як пра-вило, така: Господи, ну що ви кажете, невже ви вірите, що все суспільство стане мораль-ним, отак в один день ми всі зробимося праведними?! Це відчуття багатьох людей. Ска-жу вам, це також і моє відчут-тя. Поки існує людство, ми не будемо праведними, людина на цій землі грішна за озна-ченням…

Давайте подивимося на хво-робу патерналізму, яка дуже сильна у нас, – ми навіть не уявляємо, наскільки. Одна з причин поразки Помаранче-вої революції – саме схиль-ність до патерналізму: ми об-рали правильного президента,

хай він тепер усе змінює, а ми собі поїхали на дачу саджати огірочки… Слава Богу, вже піс-ля теперішнього Майдану та-кого відчуття немає – може, ми трошки позбулися цього.

Коли ініціативна група «Першого грудня» оприлюд-нила свою Хартію вільної лю-дини, традиційна реакція бага-тьох аудиторій була така: «Та що ви говорите про нашу від-повідальність? Ми не винні, корупція – це наш поряту-нок від влади!..» За тією ре-акцією стоїть формула «Риба починає псуватися з голови». А щоб рибу «оздоровити», ніби так само потрібно почи-нати з голови. Змінити керів-ництво держави, котре почне міняти ситуацію в суспільстві. Як правило, за приклад на-водять Грузію: прийшов пре-зидент Саакашвілі… Коли ми в Українському католицько-му університеті мали розмо-ву на цю тему в присутності грузинки, вона аж вибухнула здивуванням: «Ви сприймаєте це як феномен реформ зго-ри?!». Виявилося, що перш ніж Са акашвілі прийшов на пост, була група пасіонаріїв, фахів-ців, котрі сказали: «Набридло жити в цьому багні, ми хоче-мо змінити нашу державу – і ми йдемо!». Вони завоювали увагу країни, завоювали сим-патії, здобули владу – і поча-лися зміни.

апостоліВ було 12– Наведу вам біблійний при-клад. Ісус говорить: «Царство Небесне схоже на заквас-ку, що її бере жінка і кладе до трьох мірок борошна, аж поки все не скисне». Там не сказано, що все тісто має бути закваскою. Не сказано: всі в один момент стануть іншими. Так само, якщо буде забага-то солі, страву не можна буде їсти. Сіль має діяти – засо-лювати, але не перетворюва-ти все тісто на сіль. Отже, не біймося думки: нас мало, є люди, котрі не реагують на цінності, вони говорять – «Е, нічого не змінилося, корупція є, хабарі дають…» Не треба втрачати надію! Будьте кри-тичною масою, яка змінюва-тиме країну.

Скільки було апостолів? Дванадцять. Це мізерна кіль-кість. Але їхня дія – у спо-вільнений спосіб – виявилася найефективнішою. У зв’язку з цим я хочу запитати вас: «А як же щодо того, що треба зверху міняти суспільство?». Це була б точно логіка Юди. Він відчай-душно хотів, щоб Ісус запри-язнився із синедріоном, став

царем. Це для нього було аб-солютно логічно: ти там, на-горі, станеш царем, почнеш приймати укази – і всі тебе слухатимуть. Нічого подібного! Ісус пішов до рибалок і, вибач-те, до повій – на найнижче соціальне дно. Тому – міняй-те себе, міняйте людей довко-ла вас. І ви побачите – змі-ниться країна. Якщо стояти на цій позиції – все буде гаразд.

жити Чесно – програшно?– Як можна впливати на ці процеси? Ще донедавна дія-ло правило, яке сформулю-вав київський соціолог Євген Головаха. Він сказав, що в країні сформувалася амораль-на більшість. Що це означає? Більшість людей вважали: жити чесно – програшно, по-трібно пристосовуватися до

того, що є навколо. Мовляв, люди грішні, і треба з цього скористатися. Так з’являється «рєшалово». Біля влади, біля бізнесу крутяться люди, ко-трі використовують людські слабості, щоб отримати пев-ну вигоду…

Можна міняти ситуацію, вкладаючи капітал у людей. Свідомо вживаю слово «ка-пітал», маючи на увазі різні речі – не тільки гроші, хоча і гроші також. Усе, що сприяє преображенню людей, потре-бує певної фінансової підтрим-ки. Але це також і людський «капітал»: усі, хто має для цьо-го задатки, повинні відчути, що суспільством треба займатися, що слід допомогти молоді.

Велика роль у цьому – вихо-вателів, працівників навчаль-них закладів. Вони мають зро-зуміти: відкладання питання цінностей перетворює знання на дуже руйнівний засіб. Хіба ті, хто крутився біля Януко-вича, були неосвіченими? Ні, мали прекрасну освіту, деколи західну, були талантами в бага-тьох сферах – але їхні знан-ня були поставлені на хибну ціннісну основу. І, відповід-но, руйнували суспільство за-

мість того, щоб його зцілювати. Тому важливо, щоб універси-тети трималися на двох «кри-лах» – не лише на професіо-налізмі, а й на ціннісній основі. Таке поєднання даватиме фан-тастичний ефект.

…То що робити – миритися й опускати руки чи активно, місійно працювати із суспіль-ством? Цей вибір – і для вас.

сила, якоЇ у «них» немаЄ– На завершення я приготу-вав цитату Євгена Сверстю-ка – морального лідера Укра-їни і дуже дорогої для мене людини. Я був з ним у таборі: він уже завершував свій тер-мін, коли я прийшов у той та-бір молодим зеком. Ми часто гуляли по нашій стежині, роз-мовляли... Сьогодні українці розгублені, нам бракує зброї, бракує підтримки світу. Ми пе-реживаємо: що буде? А Свер-стюк сказав таку фразу:

– У нас зовсім нема іншої зброї, крім моральної. Якщо не будемо вище морально – нас і не помітять. Якщо будемо штовхатися ліктями на чужо-му ярмарку – проти нашого одного знайдеться сто. Якщо будемо слугуватися лукавим і неправдивим словом – у них знайдеться тисяча слів. Ми мо-жемо перемогти тільки тією силою, якої у них нема: си-лою «білої ворони», яка не кар-кає і не краде.

Мені страшенно подоба-ються ці слова. Вони особли-во важливі, коли ми думаємо про вплив російського телеба-чення. Інколи страх забирає: такі величезні кошти кинуті на антиукраїнську пропаган-ду. Яким чином нам боротися? Головне, що має бути, – сила правди. Ми повинні вірити в неї. І для мене найважливі-шим доказом цього є обидва Майдани. Якщо у нас є сила духу – ми непереможні. На-віть якщо проти нас величез-на армія і потужний облудний апарат. Щойно ми починаємо втрачати силу духу, піддава-тися на «все пропало» – ми слабнемо.

Отже, пам’ятаймо про ду-хов ну основу всіх наших справ. Ідучи через дух, мож-на вилікувати багато чого.

Валентина сорока, «Освіта України»

15

ПРАвДА «бІЛОЇ вОРОНИ»Мирослав Маринович – про зміни у суспільстві, що починаються з кожного

Правозахисник, один із засновників Української Гельсінської спілки, учасник ініціативної групи «Першого грудня», віце-ректор львівського Українського католицького університету нещодавно виступив із публічною лекцією для слухачів «відкритого університету Майдану». Послухати про «Цінності в Україні сьогодні: виживати в заданому чи формувати бажане?» прийшло несподівано мало пізніх відвідувачів музею Шевченка.

голоВне, що маЄ бути, – сила праВди. якщО У нас Є сила дУхУ – ми неперемОЖні

16 «Освіта України»

КОМПЛЕКТИ

ПЕРЕДПЛАТА–2015

98966 ІНФОРМАЦІЙНИЙГазета «Освіта України», журнал «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України» 89,35 178,70 268,05 536,10 1072,20

89381 ВСЯ ПЕДАГОГІЧНА ПРЕСАВсі видання — — — 3468,58 6937,16

08353

ВИЩА ШКОЛАГазети: «Освіта України», «Педагогічна газета»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Педагогіка і психологія. Вісник Національної академії педагогічних наук України», «Вища освіта України», «Cпецвипуск газети «Освіта України»

— — — 1649,29 3284,58

98964

ШКІЛЬНИЙГазета «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Біологія і хімія в рідній школі», «Географія та економіка в рідній школі», «Історія в рідній школі», «Іноземні мови в школах України», «Математика в рідній школі», «Фізика і астрономія в рідній школі», «Українська мова і література в школах України», «Всесвітня література в школах України», «Фізичне виховання в школах України», «Трудова підготовка в рідній школі», «Русская словесность в школах Украины», «Особлива дитина: навчання і виховання»

— — — 2230,19 4460,38

КККОООМММПППЛЛЛЕЕЕКККТТТИИИ

Індекс Назва видання Періодичність виходу на рік 1 міс. 2 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.

Вартість передплати, грн

40123 газета «ОСВIТА УКРАЇНИ» щотижнево 52,00 104,00 156,00 312,00 624,00

68832 ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗБІРНИК ТА КОМЕНТАРІ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 12 46,35 92,70 139,05 278,10 556,20

68836 СПЕЦВИПУСК ГАЗЕТИ «ОСВІТА УКРАЇНИ» 12 151,47 302,94 454,41 908,82 1817,14

68829 ВСЕСВІТНЯ ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,60 61,20 91,80 183,60 367,20

68830 ГЕОГРАФІЯ ТА ЕКОНОМІКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10 364,20

68833 ІСТОРІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10 364,20

68834 МАТЕМАТИКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 12 30,35 60,70 91,05 182,10 364,20

68838 УКРАЇНСЬКА МОВА І ЛІТЕРАТУРА В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 12 30,85 61,70 92,55 185,10 370,20

30670 ПЕДАГОГІЧНА ГАЗЕТА 6 — 11,34 — 34,02 68,04

40428 РУССКАЯ СЛОВЕСНОСТЬ В ШКОЛАХ УКРАИНЫ 6 — 45,60 — 136,80 273,60

68828 БІОЛОГІЯ І ХІМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

68831 ІНОЗЕМНІ МОВИ В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 6 — 45,85 — 137,55 275,10

68837 ТРУДОВА ПІДГОТОВКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

68839 ФІЗИКА ТА АСТРОНОМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

68840 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 45,35 — 136,05 272,10

23823 ВИЩА ОСВIТА УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70 287,40

68835 ОСОБЛИВА ДИТИНА: НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ 4 — — 71,85 143,70 287,40

74105 ПЕДАГОГIКА I ПСИХОЛОГIЯ. ВIСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ ПЕДАГОГIЧНИХ НАУК УКРАЇНИ 4 — — 71,85 143,70 287,40

48764 ПРОФЕСIЙНО-ТЕХНIЧНА ОСВIТА 4 — — 71,60 143,20 286,40

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3,тел.: (044) 456-37-02, факс: (044) 456-37-43, e-mail: info@pedpresa.ua

ДОКЛАДНІШЕ НА САЙТІ PEDPRESA.UA

Оглядач – Дарина МАТАТ

Журналісти – Світлана ГАЛАТА, Валентина СОРОКА

Спеціальний кореспондент – Наталія КУЛИК

Літературні редактори – Оксана ЖОВАНИК, Олена ЄСІПОВА

верстальники – Віталій СІГНАТУЛІН, Віктор ДЯЧЕНКО

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Рукописи не повертаємо.

Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта України» обов’язкове.

відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 03680, м. Київ, вул. Довженка, 3.Тел.: (044) 456-3739, 456-3702 (приймальня), факс: (044) 456-3743.e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.ua

Газету надруковано в друкарні ТОв «Фірма «Антологія»м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, тел./факс: (044) 443-08-08.Друк офсетний. Зам. № 682-11-14 від 11 грудня 2014 року.

Реєстраційне свідоцтво: Кв № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва

«Педагогічна преса» –

Олексій ОСЬКІН

Головний редактор –

Максим КОРОДЕНКО

відповідальний секретар –

Світлана КУШПІЙ

Завідуючі відділами –

Дмитро ШУЛІКІН, Ольга КОВАЛЕНКО

Газета

Передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у грудні: 20 104 примірників

Засновники:Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук України,

Профспілка працівників освіти і науки, ДІвП видавництво «Педагогічна преса».

Видавець:

Рекламний відділ: тел.: (044) 456-3702.

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 22 (1341) 3 червня 2013 року

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 47 (1415) 15 грудня 2014 року

ЗнатиВарТо

Видаєтьсяз 1920 року.Виходить тричіна місяць.

У нашому журналі: рішення колегій, накази, типові навчальні плани, рекомендації та коментарі з питань вищої, професійної, середньої, початкової, дошкільної та позашкільної освіти.

Ціна46,35 грнна місяць

Передплатнийіндекс: 68832