ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

УНІВЕРСИТЕТ КОРОЛЯ ДАНИЛА

СУХОДОЛЬСЬКА АНАСТАСІЯ АНДРІЇВНА

УДК 340.12

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА СВОБОДУ ПЕРЕМІЩЕННЯ:

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук

Івано-Франківськ – 2019

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському університеті бізнесу та права

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України

Костицький Василь Васильович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри теорії права та держави

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

Луцький Роман Петрович,

Приватний вищий навчальний заклад Університет Короля Данила,

професор кафедри теорії та історії держави і права;

кандидат юридичних наук, доцент

Сердюк Наталія Аркадіївна,

Київський національний лінгвістичний університет,

заступник декана факультету економіки і права, доцент кафедри права

Захист відбудеться «14» червня 2019 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 20.149.01 в Приватному вищому навчальному закладі Університеті

Короля Данила за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Є. Коновальця, 35

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Приватного вищого навчального

закладу Університету Короля Данила за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ,

вул. Є. Коновальця, 35

Автореферат розісланий «11» травня 2019 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

І.В. Жукевич

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення реалізації прав і свобод людини і

громадянина потребує подальших науково-теоретичних досліджень, обумовлених

особливостями розвитку сучасної держави, глобальними викликами,

інтеграційними процесами, етнічними переміщеннями значної кількості людей,

необхідністю утвердження демократичних способів регулювання ринкових

відносин. Заохочення та розвиток поваги до прав людини й основних свобод для

всіх без винятку є метою ООН та Європейського Союзу, інших авторитетних

міжнародних організацій, зокрема Ради Європи й ОБСЄ. Зазначені гарантії

закріплені й деталізовані в актах цих організацій та лягли в основу конституційних

гарантій усіх демократичних держав. Україна, як держава – засновниця ООН, також

взяла на себе відповідні зобов’язання. З ухваленням 28 червня 1996 р. Конституції

гарантії забезпечення прав і свобод людини включені до системи вітчизняного

конституційно-правового регулювання, а процес реформування Основного Закону

України передбачає їх подальше удосконалення й розширення у відповідності до

міжнародних стандартів.

Процес європейського міждержавного об’єднання та утворення Європейського

Союзу (ЄС) передбачає функціонування спільного внутрішнього ринку й

забезпечення «чотирьох свобод» – свободи переміщення робочої сили, товарів,

послуг та капіталу. Завдяки цим свободам ЄС нині став одним із найпотужніших та

найбільш економічно розвинених міждержавних об’єднань у світі.

Україна, проголосивши своєю стратегічною метою вступ до ЄС та підписавши

Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом,

Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з

іншої сторони, прагне долучитися до внутрішнього ринку ЄС. Одним із перших

кроків на цьому шляху є Зона вільної торгівлі, завдяки якій ЄС уже став

найбільшим торговим партнером нашої держави. Водночас подальша інтеграція

потребує гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС та чітких

законодавчих гарантій дотримання прав і свобод людини, передусім щодо

забезпечення свободи переміщення, що неможливо без відповідного

переосмислення теоретико-методологічних підходів до юридичного закріплення та

реалізації прав і свобод. Крім того, Україна є одним із лідерів за зверненнями

громадян до Європейського суду з прав людини відповідно до положень

Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р., яка

визнається й правом ЄС. Тож питання теоретико-правового аналізу законодавства

ЄС у сфері прав людини та удосконалення у відповідності до європейських

стандартів національного законодавства України набуває першочергової ваги.

Проблеми реалізації свободи переміщення є предметом дослідження не лише

юристів, а й економістів, фахівців з міжнародних відносин і державного управління,

філософів, політологів та ін. Нині вони набули міждисциплінарного характеру, що

дає змогу значно розширити дослідницький інструментарій та підійти до розгляду

проблематики з позицій співставлення й порівняльного аналізу праць представників

різних галузей науки. Вирішення цього завдання не можливе без адекватного

теоретико-правового забезпечення. Відповідні узагальнення і висновки є корисними

2

й для юристів, оскільки дають змогу переосмислити саму філософію та теорію

гарантій забезпечення прав і свобод людини в цілому та свободи переміщення

зокрема.

Теоретико-правові та практичні засади європейської інтеграції й правового

забезпечення «чотирьох свобод» ЄС уже стали предметом дослідження таких

вчених, як: Ю. Барабаш, У. Бекер, О. Білозір, К. Волтер, Ю. Гаряча, О. Глущенко,

С. Денісов, О. Динько, Х. Еріксен, М. Кельман, В. Кернз, Б. Кіндюк, О. Копиленко,

В. Костицький, Ю. Кравченко, О. Кушніренко, Н. Литвиненко, Ю. Лічман, М.

Луцький, І. Магновський, М. Мацькевич, І. Михайлишин, В. Муравйов, Л.

Наливайко, Н. Оніщенко, Ю. Пацурківський, О. Петришин, В. Посельський,

О. Пунда, П. Рабінович, Ю. Рижук, С. Різник, І. Романюк, М. Руфферт, Р. Стаканов,

О. Ступницький, Л. Тимченко, Ф. Фонтанеллі, М. Хавронюк, Т. Хартлі, В. Черних,

О. Чугаєв, Ю. Шемшученко, І. Шутак, К. Яловий, Л. Ярмол та ін.

Опрацювання робіт цих вчених дає підстави стверджувати про відсутність у

науці теорії права й конституційного права України комплексного дослідження

теоретико-правових засад реалізації права на свободу переміщення, що підтверджує

актуальність проблематики дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове

дослідження виконане у відповідності до Пріоритетних напрямів розвитку правової

науки в Україні на 20162020 рр., затверджених постановою Загальних зборів

Національної академії правових наук України; Угоди про асоціацію між Україною,

з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з

атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, що ратифікована

Законом № 1678-VII від 16.09.2014 року; Законів України «Про загальнодержавну

програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»

від 18.03.2004 р. Тема роботи також відповідає напрямам наукових досліджень

Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права».

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є комплексне дослідження

теоретико-правових засад реалізації права на свободу переміщення, розробка

рекомендацій щодо удосконалення правових гарантій на свободу переміщення в

Україні. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

- охарактеризувати право на свободу переміщення як інститут у системі

економічних та соціальних прав і свобод людини та громадянина;

- розглянути науково-доктринальні проблеми реалізації права на свободу

переміщення як основного принципу та складової «чотирьох свобод» в ЄС;

- розкрити теоретико-методологічні основи правових механізмів реалізації

права на свободу економічної діяльності і свободу надавати послуги;

- визначити основні теоретико-правові проблеми правового регулювання

свободи переміщення робочої сили в ЄС та Україні;

- дослідити правові засади свободи переміщення капіталу як принципу

внутрішнього ринку ЄС;

- проаналізувати теоретико-правові проблеми вільного переміщення товарів і

функціонування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС;

3

- виробити пропозиції щодо використання результатів науково-теоретичних

досліджень для удосконалення інституційного та законодавчого забезпечення

свободи переміщення в Україні.

Об’єктом дослідження є правові відносини, які виникають у зв’язку з

реалізацією свободи переміщення як інституту у системі прав і свобод людини та

громадянина.

Предметом дослідження є теоретико-правові засади реалізації права на

свободу переміщення, юридично закріплені у праві ЄС та законодавстві України і

висвітлені у правовій літературі.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено систему

загальнонаукових та спеціально-наукових принципів і методів аналізу й пізнання

правових явищ. Так, зокрема, функціональний метод дав змогу визначити

закономірності конституційно-правового забезпечення права на свободу

переміщення (підрозділ 1.1), історичний метод дозволив проаналізувати ґенезу

права ЄС та України щодо гарантування свободи переміщення (підрозділ 1.2),

логічний метод дав змогу отримати знання про сутність, правову природу та зміст

права на свободу переміщення (розділ 1), порівняльний метод використано для

порівняння юридичних норм ЄС та України, пов’язаних із законодавчим

забезпеченням права на свободу переміщення (розділи 2, 3), метод прогнозування

дав змогу виробити пропозиції й запропонувати перспективні напрямки та

конкретні норми для удосконалення правових гарантій на свободу переміщення

(розділи 2, 3), у всій роботі застосовувалися методи аналізу і синтезу, узагальнення

та ін. У цілому застосована методологія дослідження сприяла виробленню й

узагальненню авторських науково-теоретичних положень і висновків, що дозволило

виконати поставлені в дослідженні завдання.

Нормативну базу дослідження складають міжнародно-правові акти ООН та

Ради Європи, установчі договори ЄС, директиви і рекомендації ЄС, рішення

Європейського суду з прав людини, двосторонні угоди між ЄС та Україною,

Україною та державами – членами ЄС, Конституція й інші закони України,

постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови й

розпорядження Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти, що

регулюють суспільні відносини і гарантують права людини.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній

юридичній науці комплексним дослідженням теоретико-правових засад реалізації

права на свободу переміщення як інституту у системі економічних та соціальних

прав і свобод людини та громадянина. На основі проведеного дослідження

опрацьовано та сформульовано ряд нових теоретичних і практичних положень,

спрямованих на визначення сутності свободи переміщення та її місця в системі прав

і свобод людини, удосконалення національного законодавства щодо забезпечення

прав людини на свободу переміщення з метою його адаптації до законодавства ЄС:

уперше:

- застосовано міждисциплінарний підхід із використанням інструментарію

правової, політичної й економічної наук та науки державного управління до

дослідження сучасних тенденцій забезпечення права на свободу переміщення;

4

- сформульовано авторське визначення поняття «право на свободу

переміщення» як комплексного теоретико-правового поняття, що включає й

поєднує елементи політичних, економічних і соціальних прав і свобод людини та

громадянина, спрямованих на забезпечення вільного вибору місця перебування й

проживання та самореалізацію у різних сферах життєдіяльності;

- запропоновано для інституційного забезпечення реалізації науково-

теоретичних досліджень й удосконалення правових гарантій на свободу

переміщення в Україні створити спільну робочу групу представників суб’єктів

законодавчої ініціативи для узгодження законопроектів у процесі адаптації

національного законодавства до законодавства ЄС;

- на підставі теоретико-правового дослідження зроблено висновок про те, що

наявне в Україні певне обмеження свободи руху капіталу зумовлене частими

змінами законодавства, високим рівнем корупції, складними умовами ведення

бізнесу через незацікавленість у його розвитку представників влади, може бути

подолане завдяки політиці децентралізації, яка спонукатиме органи місцевого

самоврядування до більш активних контактів з інвесторами та надання їм сприяння

у відкритті бізнесу на території відповідної місцевої громади;

удосконалено:

- науково-доктринальне розуміння поняття «економічна свобода» як

можливості вільного вибору видів і способів господарської діяльності в умовах

ринкової економіки та гарантування державою права приватної власності;

- науково-теоретичне обґрунтування того, що свобода переміщення робочої

сили як єдина з «чотирьох свобод», яка не передана до повноважень

наднаціональних органів згідно з установчими договорами ЄС, залишилася в

компетенції національних урядів держав – членів ЄС, з огляду на що співпраця

нашої держави з державами – членами ЄС у сфері трудової міграції повинна

базуватися на двосторонніх угодах відповідно до норм Європейської конвенції про

правовий статус трудящих-мігрантів 1977 р., яка є спільним правовим актом і для

України, і для держав – членів ЄС;

- теоретико-правові характеристики правового регулювання свободи надання

послуг, яка в праві ЄС трактується досить широко, охоплюючи фінансову,

туристичну, медичну, освітню та іншу діяльність, діяльність ремісників й осіб

вільних професій, що обумовлює відповідне розширення цієї сфери в законодавстві

України та затвердження європейських стандартів надання послуг;

набуло подальшого розвитку:

- науково-теоретичні положення про те, що в основу створення Європейського

Союзу покладено ідею спільного ринку без обмежень і дискримінацій та принцип

свободи переміщення, відомий як «чотири свободи», які включають право на

свободу переміщення робочої сили, капіталу, товарів і послуг;

- обґрунтування необхідності опрацювання у теорії права та теорії трудового

права єдиного підходу до визначення понять «робітник» і «працівник», які в

українському законодавстві відрізняються, натомість у законодавстві ЄС ці поняття

є тотожними, що потребує узгодження в процесі гармонізації національного

законодавства із законодавством ЄС;

5

- науково-доктринальне розуміння того, що вільний рух товарів є основним

стимулом для розвитку внутрішнього ринку ЄС і забезпечується завдяки реалізації

шести базових принципів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розв’язанні

теоретико-правових проблем реалізації права на свободу переміщення, створенні

підґрунтя для подальшого комплексного дослідження означеної проблеми,

виробленні рекомендацій для удосконалення національного законодавства щодо

забезпечення прав людини на свободу переміщення з метою його адаптації до

законодавства ЄС.

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення, авторські

узагальнення, висновки й рекомендації можуть бути використані:

- у науковій роботі – як підґрунтя для продовження наукових досліджень

удосконалення міжнародних і національних гарантій права на свободу

переміщення;

- у навчальному процесі – для підготовки навчальних курсів, підручників і

посібників з теорії права, європейського права, прав і свобод людини,

конституційного права України, порівняльного правознавства;

- законотворчому процесі – для удосконалення чинного законодавства України,

яке гарантує права і свободи людини, та приведення його у відповідність до

законодавства ЄС у цій сфері.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження теоретико-правових

засад реалізації права на свободу переміщення як окремої наукової проблеми

виконано дисертантом самостійно. Теоретичні положення та висновки, а також

пропозиції щодо удосконалення національного законодавства обґрунтовано

автором на основі власних досліджень із врахуванням останніх досягнень теорії

права та конституційного права.

В опублікованих спільних працях з В. Костицьким «Європейські свободи як

вибір українського народу у контексті теорії розподілу влади ( у списку

опулікованих здобувачем праць позиція 12) особистий внесок здобувача полягає у

дослідженні питання європейських свобод у контексті обґрунтованої

В. В. Костицьким теорії розподілу влади та складає 25 % від всієї публікації, а у

матеріалах конференції під назвою «Питання свободи та справедливості у контексті

європейської інтеграції України» (у списку опублікованих здобувачем праць

позиція 11) особистий внесок здобувача - дослідження питання свободи у

контексті інтеграції України в ЄС складає 45 %.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертаційного

дослідження були оприлюднені на круглих столах, міжнародних та всеукраїнських

науково-практичних конференціях: «Соціологічні проблеми права ХІХ–ХХ ст.»

(м. Київ, 30 вересня 2016 р.); Sociologic problems of law: polish sociology of law in

XIX–XX (Kyiv, 30 September 2016); «Права дитини» (м. Київ, 07 грудня 2016 р.);

«Актуальні питання реформування правової системи» (м. Луцьк, 16–17 червня

2017 р.); «Сучасні проблеми виборчого права і методологія його викладання у

вищих навчальних закладах України» (м. Київ, 22–23 червня 2017 р.); «Проблеми та

перспективи формування правової культури в контексті сучасних соціально-

економічних процесів» (м. Черкаси, 23–24 листопада 2017 р.); «Проблеми

6

правового регулювання порядку розробки та прийняття нормативно-правових

актів» (м. Київ, 02–03 листопада 2017 р.); «Право, юридична наука та освіта:

здобутки та перспективи (до дня народження О. Б. Костенка)» (м. Київ, 27 квітня

2018 р.); «Теорія та практика адаптації законодавства України до законодавства

ЄС» (м. Київ, 08 червня 2018 р.); «Актуальні проблеми науки і практики у світлі

євроінтеграціїї» (м. Львів, 08 квітня 2018 р.). Щодо апробації наукового

дослідження А.А. Суходольської надано акти та довідки про впровадження

результатів досліджень у практику діяльності та науково-викладацьку діяльність

вищих навчальних закладів, державних і громадських організацій відповідно

Асоціації українських правників (від 05.03.2019 р.); Української спілки підприємців

малого і середнього бізнесу (від 28.02.2019 р.); Інституту законодавчих передбачень

і правової експертизи (від 01.03.2019 р.); Львівського університету бізнесу та права

(від 12 березня 2019 р.); Комітету з питань прав людини, національних меншин і

міжнаціональних відносин Верховної Ради України (від 13 березня 2019 р.),

історичного факультету Уманського державного педагогічного університету імені

Павла Тичини ( від 14 березня 2019 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені у 6 наукових

статтях, з яких 5 статей опубліковано у наукових фахових виданнях України, одна

стаття – в міжнародному науково-практичному журналі, а також у 13 тезах виступів

на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних позначень,

вступу, трьох розділів (шести підрозділів), висновків, списку використаних джерел і

додатків. Повний обсяг дисертації становить 221 сторінка, з яких 186 сторінок

основного тексту. Список використаних джерел налічує 322 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, визначено його мету та

завдання, об’єкт та предмет, розкрито методологію дослідження, наукову новизну

одержаних результатів, особистий внесок дисертанта, наведено відомості щодо

апробації результатів дослідження і публікації автора, зазначається структура та

обсяг роботи.

Розділ 1 «Теоретико-методологічний зміст прав на свободу переміщення»

складається з двох підрозділів і характеризує право на свободу переміщення як

інститут у системі прав і свобод людини та громадянина, його місце і роль у системі

«чотирьох свобод» ЄС.

У підрозділі 1.1 «Право на свободу переміщення як інститут у системі прав і

свобод людини та громадянина» встановлено, що мірилом свободи людини, від

древніх мислителів і до сьогодні, завжди було її співставлення із

залежністю/незалежністю від примусу. Усталеного визначення свободи немає в

жодній із наук, хоча під нею розуміють можливість людини діяти на власний

розсуд. Доведено, що свобода нерозривно пов’язана як з правами, так і з

обов’язками людини. При цьому поняття «права людини» так само є досить

широким, адже складалися вони упродовж тривалого часу. Наразі юридична наука

7

виділяє кілька поколінь прав людини – від особистих і політичних прав,

гарантування соціальних, економічних і культурних прав, до прав колективних.

Запропоновано авторське визначення поняття «право на свободу

переміщення». Безпосередньо право на свободу переміщення включає реалізацією

таких прав: право на свободу переміщення робочої сили; право на свободу

переміщення капіталу; право на свободу переміщення товарів та послуг; право на

свободу пересування.

Здійснено теоретико-правовий аналіз гарантій свободи переміщення в Україні,

передбачених нормами Основного Закону, Кодексом законів про працю України,

Господарським кодексом України, законами України «Про свободу пересування та

вільний вибір місця проживання в Україні», «Про зайнятість населення», «Про

імміграцію», «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України»,

«Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» й іншими законодавчими

та підзаконними актами. Обґрунтовано, що таке право надається як громадянам

України, так і громадянам інших держав та особам без громадянства, які на

законних підставах перебувають в Україні. Певні обмеження щодо свободи

переміщення передбачені лише для тимчасово окупованих територій АР Крим,

окремих районів Донецької та Луганської областей.

Доведено, що право на свободу переміщення робочої сили, право на свободу

переміщення капіталу та право на свободу переміщення товарів і послуг виходять

за межі національного законодавства й економіки та є предметом міжнародного

права і права ЄС. Оскільки право на свободу переміщення базується на економічній

свободі, знаходить свій прояв через розширення можливостей особи в економічній

сфері та, відповідно, належному соціальному забезпеченні, то теоретико-правове

дослідження в контексті чотирьох свобод ЄС передусім стосується реалізації прав

людини в економічній і соціальній сфері, як це передбачалося установчими

договорами ЄС.

У підрозділі 1.2 «Свобода переміщення як основний принцип та складова

«чотирьох свобод» в ЄС» обґрунтовується теза про те, що свобода переміщення як

одна із основних теоретико-правових категорій належить до базових свобод, які

були визнані ООН та включені до Загальної декларації прав людини 1948 р.,

Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р., Міжнародного

пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. й інших міжнародно-

правових актів ООН, що лягли в основу документів регіональних організацій,

зокрема Ради Європи, ОБСЄ та Європейського Союзу. Україна, будучи членом

ООН, Ради Європи та ОБСЄ, приєдналася до більшості міжнародних актів, що

гарантують свободу переміщення.

Проведений теоретико-правовий аналіз Римського договору про заснування

ЄЕС 1957 р., Єдиного європейського акту 1986 р., Договору про Європейський

Союз 1992 р., Амстердамського (1997 р.), Ніццького (2001 р.) і Лісабонського

(2007 р.) договорів, який показав, що метою Спільноти є забезпечення гармонійного

розвитку економіки, у тому числі шляхом передачі ключових повноважень

наднаціональним органам – Європейському парламенту, Раді, Комісії, Суду та

Рахунковій палаті, а тому умовою зміцнення Спільноти став внутрішній ринок,

8

базовою характеристикою якого є «чотири свободи»: вільне пересування людей,

товарів, послуг та капіталу між державами-членами.

Встановлено, що наразі в ЄС політика «чотирьох свобод» зазнає значної

критики, певним свідченням чого є Брекзит. З огляду на це Україна повинна

враховувати відповідні ризики та вносити необхідні корективи в національне

законодавство.

Водночас наводяться аргументи, що критики не заперечують проти свободи

переміщення як такої, а лише застерігають ЄС від можливих негативних наслідків

та, передусім, закликають до зміцнення й подальшого реформування Європейського

Союзу, у тому числі шляхом подальшого узгодження законодавства ЄС та

приведення законодавства окремих держав-членів у відповідність до спільної

політики ЄС.

Розділ 2 «Розвиток права на свободу переміщення у контексті економічної

свободи особи в Україні та ЄС» складається з двох підрозділів і розкриває

теоретико-правові проблеми процесу реалізації права на свободу економічної

діяльності і свободу надавати послуги, а також проблеми правового регулювання

свободи переміщення робочої сили в ЄС та Україні.

У підрозділі 2.1 «Реалізація права на свободу економічної діяльності і свободу

надавати послуги» з’ясовано, що із філософської та теоретико-правової точок зору

свобода економічної діяльності важлива для загального розуміння свободи у двох

сенсах. По-перше, економічна свобода сама по собі є частиною свободи в широкому

розумінні. Тому її треба розглядати як самоціль, як цінність саму по собі. По-друге,

економічна свобода є необхідною умовою політичної свободи. В цьому відношенні

економічна свобода важлива перш за все через свій вплив на концентрацію та

розосередження влади. Історичний досвід та науково-теоретичні дослідження

свідчать про прямий зв’язок між вільним ринком і політичними свободами.

Встановлено, по-перше, що свобода економічної діяльності як теоретико-

правова категорія є поняттям багатогранним, яке включає суспільне,

підприємницьке та державне. Його не можна розглядати суто із точки зору одного

суб’єкта. По-друге, правове середовище категорії «свобода економічної діяльності»

визначається вільним вибором будь-якої діяльності в правовому середовищі. По-

третє, свобода економічної діяльності є особливо важливою для суспільства,

оскільки забезпечує вільний вибір діяльності, об’єднання в будь-які форми і т. ін.

На підставі аналізу різних трактувань запропоновано теоретико-правове визначення

сутності економічної свободи як можливості вільного вибору видів і способів

господарської діяльності в умовах ринкової економіки з врахуванням вимог права.

За результатами аналізу показників індексу економічної свободи встановлено,

що в Україні необхідні подальша лібералізація регуляторної політики, усунення

фіскальних обмежень та законодавче врегулювання захисту права власності,. До

останніх позитивних законодавчих нововведень віднесено запровадження судової

реформи, електронного декларування та електронного спілкування між

підприємцями й податковими органами, розширення громадського контролю за

державними закупівлями завдяки системі ProZorro. Натомість значними ризиками

реалізації економічної свободи є недовіра до органів влади, високий рівень

корупції, відплив капіталу, висока інфляція та девальвація національної валюти.

9

Досліджено з теоретико-правових позицій інструментальні можливості права

та зроблено аргументований висновок про те, що свобода економічної діяльності та

розширення сфери надання послуг у співпраці з ЄС відкриває для України новий

потужний ринок, який може стати важливим механізмом для виведення вітчизняної

економіки з кризи. Тому Україні, передусім, слід зосередитися на використанні

теоретико-методологічних результатів наукових досліджень у процес гармонізації

національного законодавства із законодавством Європейського Союзу. Водночас

доведено, що дія зони вільної торгівлі між Україною та ЄС у сфері надання послуг

вже дала позитивні результати. Так, у 2017 р. експорт послуг з України до ЄС

збільшився на 10,8 % порівняно з 2016 р. та досяг 3,3 млрд доларів США.

У підрозділі 2.2 «Вдосконалення правового регулювання свободи переміщення

робочої сили в ЄС та Україні» аналізуються питання вільного переміщення людей

або свобода пересування. Відзначено, що теорія трудового права та українське

законодавство виокремлюють поняття «робітника» та наділяють його відмінним

змістом від поняття «працівник». Зокрема, кожен працівник є робітником, проте не

кожен робітник є працівником, оскільки останній може займати значно вищу

посаду на підприємстві. Натомість у нормативно-правових актах країн – членів ЄС

проведена паралель щодо трактування понять «працівник» і «робітник», оскільки

вимоги до вказаних осіб є однаковими та всі вони керуються одними й тими ж

самими документами.

Зроблено науково-теоретичний висновок про те, що вимушена лібералізація

міграційної політики ЄС з огляду не нестачу робочої сили, яка відкриває широкі

можливості для працевлаштування громадянам країн-членів ЄС, супроводжуються

загрозами нелегальної міграції й торгівлі людьми та необхідністю розширення і

посилення поліцейських механізмів влади. Ці положення слід врахувати у зв’язку із

тим, що Угода про асоціацію гарантує українським працівникам, які законно

працевлаштовані в ЄС, рівні з громадянами держав-членів умови праці.

Доведено, що Україна поступово адаптується до законодавчої практики ЄС

щодо трудящих-мігрантів, що обумовило відповідні законодавчі новели, зокрема,

прийняті Національна стратегія у сфері прав людини та План дій з її реалізації на

період до 2020 р., які врахували ключові рекомендації міжнародних організацій у

сфері міграції, Закон «Про зовнішню трудову міграцію»; розвивається інституційне

забезпечення реалізації цього законодавства, створено Державну міграційну службу

України.

Однак, ці позитивні зміни в умовах масовості міграційних процесів в Україні

супроводжуються непоодинокими випадками порушення прав і свобод громадян.

Проаналізовано особливості законодавчого врегулювання питань внутрішньої

міграції, спричиненої анексією Криму і військовими діями на території Донецької

та Луганської областей. Доведено, що у розробці спеціальних законодавчих і

підзаконних актів, серед яких закони «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо

переміщених осіб», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим

на тимчасово окупованій території України», «Про створення вільної економічної

зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово

окупованій території України», «Про тимчасові заходи на період проведення

10

антитерористичної операції», враховано теоретико-правовий та нормативний

світовий досвід врегулювання проблем внутрішнього переміщення.

Розділ 3 «Теоретико-правові засади імплементація права ЄС на свободу

переміщення у правове регулювання свободи економічної діяльності в

Україні» складається з двох підрозділів і висвітлює особливості свободи

переміщення капіталу, вільного переміщення товарів і правові проблеми

функціонування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

У підрозділі 3.1 «Свобода переміщення капіталу як принцип внутрішнього

ринку ЄС» обстоюється теза про те, що вільний рух капіталу став обов’язковою

умовою формування й розвитку внутрішнього ринку ЄС. Водночас зазначено, що в

науковій доктрині відсутнє єдине поняття «свобода руху капіталу», яке

формувалося упродовж тривалого часу залежно від розвитку спільного ринку між

державами-членами. Під рухом капіталів запропоновано розуміти фінансові

операції та операції, пов’язані з інвестиціями коштів, а під рухом платежів – рух

валютних коштів, які складають платежі на виконання зобов’язань сторін за

укладеними угодами. До найважливіших складових переміщення капіталу

віднесено: фінансові операції, пов’язані з інвестуванням; інвестування ресурсів в

іншу державу; неповернення в країну свого первісного місцезнаходження в

розумний строк інвестованих фінансових ресурсів.

Доведено, що правове забезпечення свободи руху капіталів в ЄС розвивалося

переважно на основі директив і судових рішень. При цьому особлива роль в

інтерпретації положень Договору про заснування Європейської Спільноти належить

Суду Європейських Співтовариств, які стали поштовхом розвитку теорії права.

У процесі дослідження свободи пересування капіталу обґрунтовано два

аспекти, перший – внутрішній, базується на реалізації капіталу в державах-членах,

другий – зовнішній, в основі якого лежить реалізація капіталів між державами-

членами і третіми країнами. За результатами аналізу законодавства ЄС встановлено,

що в документах ЄС немає застереження про те, що користуватися свободою руху

капіталів можуть тільки громадяни держав-членів, а в багатьох випадках

звертається увагу на те, що ця свобода поширюється на громадян третіх держав.

Вказана особливість чітко вирізняє свободу руху капіталу серед інших трьох свобод

– руху осіб, товарів і послуг.

Доведено, що нині в ключових країнах – членах ЄС відбуваються процеси

пошуку нових теоретико-правових та економічних моделей стратегій і політик до

2025 р. З огляду на це Україна також потребує коригування економічної стратегії й

удосконалення національного законодавства щодо руху капіталів, зокрема в частині

усунення практики внесення державними органами змін до чинних інвестиційних

договорів або їх анулювання.

Обґрунтовано паритетність умов про переміщення капіталу між Україною та

країнами – членами ЄС, звертається увага на зобов’язання нашої держави

відповідно до Угоди про Асоціацію завершити лібералізацію операцій з капіталом

до рівня лібералізації в ЄС, а також упродовж 5 років з дати набрання чинності

Угодою наблизити своє законодавство до законодавства ЄС, пов’язаного з рухом

капіталів. Враховуючи взяті на себе Україною зобов’язання, констатовано, що їх

імплементація в українське законодавство в силу недостатності теоретико-

11

методологічного забезпечення проходить досить повільно, хоча означені терміни

ще не порушено.

У підрозділі 3.2 «Вільне переміщення товарів та правові проблеми

функціонування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС» науково-теоретичного

обгрунтовано необхідність узгодження національного і загальноєвропейського

правового регулювання економічної свобод і свободи торгівлі. Доведено, що

регулювання конкуренції відноситься до сфери виключної компетенції

Європейського Союзу; це означає, що лише інститути ЄС можуть приймати

обов’язкові нормативно-правові акти у цій галузі. Серед цих інститутів особливо

відзначено Європейську комісію, яка не тільки бере активну участь у

законотворчому процесі, а й здійснює функції антимонопольного органу на рівні

ЄС.

Відзначається важливість уніфікації підходів до правового регулювання

торгівлі і конкуренції як на рівні ЄС, так і на рівні держав-членів ЄС. За

результатами науково-теоретичного дослідження законодавства ЄС встановлено,

що всі товари на ринку Союзу підлягають однаковим нормам і сертифікаційним

вимогам, заборонено як податкову дискримінацію, так і стягнення інших мит, які б

прямо або опосередковано захищали б виробників подібних товарів у певній

державі-члені ЄС. Важливим є висновок про соціально-моральний зміст правових

норм у цій сфері: обмеження імпорту, експорту або транзиту товарів можуть бути

введені тільки за умови, що цього вимагають міркування суспільної моралі,

громадського порядку й безпеки, охорони здоров’я та людського життя, охорони

тварин і рослин, охорони національного багатства, яке має художню, історичну та

археологічну цінність, а також охорони промислової й торговельної власності.

Встановлено, що Україна намагається поступово наближати національне

законодавство до законодавства ЄС у частині свободи руху товарів. Для цього

необхідно положення нової редакції Митного кодексу України щодо забезпечення

прозорого торговельного середовища та підтримки спрощення міжнародної торгівлі

комплексно синхронізувати зі зміною умов ведення зовнішньоекономічної та

підприємницької діяльності й одночасним реформуванням правоохоронних та

контролюючих органів.

Важливим є реалізація розвинутого авторкою принципу взаємного

переливання норм і принципів національного та міжнародного права, приведення

українського законодавства у відповідність до норм і стандартів ЄС, так як тільки за

таких умов зона вільної торгівлі дозволяє розширити доступ українських товарів та

послуг до потужного ринку ЄС та доступ європейських інвестицій в Україну і

розвивати конкуренцію.

ВИСНОВКИ

Зроблені за результатами дослідження узагальнення, реалізовані мета та

завдання дають підстави для формулювання таких основних висновків, пропозицій і

рекомендацій, які мають теоретичне та практичне значення.

1. Поняття свободи у праві включає свободу вибору будь-якої діяльності, не

забороненої законом. Воно нерозривно пов’язане з правами й обов’язками людини і

12

громадянина та гарантується як міжнародно-правовими актами, так і конституціями

та законодавством окремих країн.

2. Право на свободу переміщення – це комплексне поняття, яке включає й

поєднує елементи політичних, економічних і соціальних прав і свобод людини та

громадянина, спрямованих на забезпечення вільного вибору місця перебування й

проживання та самореалізацію у різних сферах життєдіяльності.

Під правом на свободу переміщення запропоновано розуміти, по-перше,

здатність особи вільно пересуватися в межах окремого приміщення, населеного

пункту, країни та поза межами країни з метою використання своїх здібностей й

участі у суспільному виробництві. По-друге, право на свободу переміщення

включає реалізацію економічної свободи – конституційних економічних прав і

свобод людини і громадянина, право на свободу пересування, право на свободу

переміщення робочої сили, право на свободу переміщення капіталу, право на

свободу переміщення товарів і послуг. По-третє, право на свободу переміщення є

особливим елементом інституту прав і свобод людини і громадянина, оскільки, з

одного боку, передбачає необхідність свободи пересування як особистого права

людини, через яке реалізуються економічні можливості, а з іншого, окреслює

економічні можливості, використовуючи сучасні глобалізаційні принципи та

інституції.

3. Право на свободу переміщення базується на економічній свободі, знаходить

свій прояв через прояв можливостей особи у економічній сфері. Судова практика і

ЄС, і ЄСПЛ фактично визнають тісний зв’язок права Ради Європи та ЄС і взаємне

посилання на правові норми, що можна вважати новим феноменом у розвитку права

як соціального явища, яке зазнає взаємного переливання норм національного права

у міжнародне і навпаки, а також характерне взаємним проникненням принципів і

норм, творених різними міжнародними інституціями.

4. В основу створення Європейського Союзу покладено ідею спільного ринку

без обмежень і дискримінацій та принцип свободи переміщення, відомий як

«чотири свободи», які включають право на свободу переміщення робочої сили,

капіталу, товарів і послуг. Ці свободи базуються на міжнародних гарантіях прав і

свобод, вироблених ООН, Радою Європи, ОБСЄ та іншими авторитетними

організаціями. Свобода економічної діяльності в ЄС забезпечується завдяки

скасуванню: дискримінаційних положень і обмежувальної практики по відношенню

до виробників, покупців і споживачів, внутрішніх мит і зборів, субсидій і допомоги

з боку національних урядів.

5. ЄС послідовно втілює в життя принцип верховенства права й забезпечення

прав людини, гарантувавши чотири свободи для громадян Спільноти, які

вкладаються в спільну концепцію вільного переміщення товарів, послуг, робочої

сили і капіталу. Водночас вбачається ряд загроз, пов’язаних з утвердженням

свободи переміщення в ЄС, зокрема, загроза дискреційних повноважень, загроза

пріоритетності ринкових свобод, загроза постійно високого рівня безробіття в

багатьох країнах ЄС та інші. Чотири свободи, які лягли в основу створення

Європейських Спільнот, фактично функціонують у межах однієї – економічної

свободи. Під економічною свободою розуміється можливість вільного вибору видів

і способів господарської діяльності в умовах ринкової економіки та гарантування

13

державою права приватної власності. Свобода переміщення у контексті чотирьох

свобод Європейського Союзу включає і вільне переміщення людей або свободу

пересування. Ця свобода на сьогодні гарантується як міжнародним законодавством,

так і національними законами демократичних держав. Водночас вільний вибір

місця проживання чи перебування часто пов’язаний саме із місцем роботи. Тому

свобода переміщення робочої сили є ключовим аспектом свободи пересування

людей.

Держава виступає гарантом забезпечення економічної свободи шляхом

вироблення прозорої й конкурентної економічної політики та відповідного

нормативно-правового регулювання.

6. Свобода надання послуг у законодавстві ЄС має другорядний характер

порівняно з іншими економічними свободами. Поняття «послуги» в праві ЄС

визначається установчими договорами та директивами й трактується, на відміну від

законодавства України, досить широко, охоплюючи фінансову, туристичну,

медичну, освітню та іншу діяльність, діяльність ремісників й осіб вільних професій

тощо. Згідно з правом ЄС заборонено обмежувати свободу надавати послуги в

межах Союзу, а Рада, за пропозицією Комісії, може кваліфікованою більшістю

поширити застосування цих положень на громадян третьої країни, що надають

послуги та здійснюють підприємницьку діяльність у межах Союзу.

Головною проблемою для входу України у сферу надання послуг на території

Європейського Союзу є невідповідності стандартам ЄС. Тому для України

необхідно внести зміни до ряду національних законодавчих актів щодо відстеження

і маркування генетично модифікованих організмів, ухвалення технічних

регламентів та оцінки відповідності, а також укласти з ЄС Угоду про оцінку

відповідності та прийнятність промислових товарів (АСАА), відійти від практики

надання державної допомоги суб’єктам господарювання шляхом внесення

відповідних змін до Закону України «Про державну допомогу суб’єктам

господарювання», удосконалити громадський контроль за процедурою державних

закупівель шляхом внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» тощо.

7. Свобода переміщення робочої сили є однією з найактуальніших у відносинах

України з державами – членами ЄС через високий рівень міграції українців з метою

працевлаштування в ЄС. При цьому свобода переміщення робочої сили є єдиною з

чотирьох свобод, яка не передана до компетенції наднаціональних органів згідно з

установчими договорами ЄС й залишилася в компетенції національних урядів

держав – членів ЄС, окремі її положення визначаються директивами й

регламентами та ухвалами Суду ЄС. До обмежень, які накладаються державами –

членами ЄС і стосуються трудящих-мігрантів, належать, передусім, питання

надання допомоги непрацюючим і пільг на соціальне забезпечення.

На територію всіх держав – членів ЄС поширюється чинність норм

Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 р., яка

ратифікована й Україною. Відповідна гармонізація законодавства дає можливість

підписувати двосторонні угоди про правовий статус трудящих-мігрантів, що нині є

одним із пріоритетів державної політики України. Проте для гармонізації

законодавства України у сфері свободи переміщення робочої сили із

законодавством ЄС необхідно ухвалити Трудовий кодекс України, забезпечивши

14

рівні права на працю чоловіків і жінок, людей з особливими потребами, узгодити

категоріально-понятійний апарат; привести у відповідність до норм ЄС закони

України «Про колективні договори і угоди», «Про соціальні послуги», «Про

зайнятість населення», ухваливши їх у новій редакції.

8. В науковій доктрині відсутнє єдине поняття «свобода руху капіталу», яке

формувалося упродовж тривалого часу залежно від розвитку спільного ринку між

державами-членами. Під рухом капіталів розуміються фінансові операції та

операції, пов’язані з інвестиціями коштів. А під рухом платежів – рух валютних

коштів, які складають платежі на виконання зобов’язань сторін за укладеними

угодами. Тобто, під свободою руху капіталів доцільно розуміти самостійну свободу,

яка не залежить від громадянства учасників відносин. До найважливіших складових

переміщення капіталу віднесено: фінансові операції, пов’язані з інвестуванням;

інвестування ресурсів в іншу державу; неповернення в країну свого первісного

місцезнаходження в розумний строк інвестованих фінансових ресурсів.

Повна свобода руху капіталу може підірвати економічну політику однієї з

держав – членів ЄС або створити дисбаланс в її бюджеті. Разом з тим, у тих

випадках, коли держави-члени застосовують до руху капіталів, свої внутрішні

правила, що регулюють ринок капіталів і валютну систему, вони повинні робити це

на недискримінаційній основі. Таким чином, у європейському праві реалізується

принцип пропорційності загальнодержавних і європейських інтересів, розумного

обмеження суверенітету держав-членів ЄС з метою гарантій економічних свобод.

9. Свобода руху капіталу в Україні обмежена. Підтвердженням цього є часті

зміни законодавства і високий рівень корупції, складні умови ведення бізнесу через

незацікавленість у його розвитку представників влади на місцях тощо. Це

стосується як зарубіжних, так і вітчизняних інвесторів. Певні позитивні зрушення

вбачаються нині у зв’язку зі змінами податкового законодавства та залученням

частини доходів підприємств до місцевих бюджетів, що, сподіваємося, спонукатиме

органи місцевого самоврядування до більш активних контактів з інвесторами та

надання їм сприяння у відкритті бізнесу на території відповідної місцевої громади.

Україна має наблизити своє законодавство до законодавства ЄС, пов’язаного з

рухом капіталів. Для цього необхідно гармонізувати норми національного

законодавства із Конвенцією ЄС від 26 липня 1995 р. щодо захисту фінансових

інтересів Європейських Співтовариств; Протоколом щодо захисту фінансових

інтересів Європейських Співтовариств від 23 жовтня 1996 р. та Другим протоколом

щодо захисту фінансових інтересів Європейських Співтовариств від 19 липня

1997 р. Окремим напрямком приведення законодавства України щодо свободи руху

капіталів є лібералізація валютного законодавства, у зв’язку з чим доцільно

ухвалити Закон України «Про валюту».

На підставі аналізу досвіду країн-членів ЄС доведено, що для України

важливим є польський досвід реформування правової системи у зв’язку з набуттям

членства в ЄС, зокрема на інституційний вимір польських реформ на шляху до

членства в ЄС.

10. Вільний рух товарів став основним стимулом для розвитку внутрішнього

ринку ЄС. Він забезпечується завдяки реалізації шести базових принципів:

принципу пропорційності; принципу взаємного визнання якості та контролю;

15

принципу усунення митних бар’єрів; принципу заборони дискримінації

внутрішнього оподаткування; принципу гармонізації європейських та національних

правил та взаємної поваги держав і суб’єктів підприємницької діяльності до

приписів національного законодавства держав – членів ЄС; принципу свободи

конкуренції.

При цьому однією з найдинамічніших галузей права ЄС є право конкуренції,

оскільки регулювання конкуренції відноситься до виключної компетенції ЄС.

Функції антимонопольного органу на рівні ЄС виконує Європейська комісія, яка

бере участь у розробленні профільного законодавства, проводить розслідування і

виносить на їх підставі рішення, що мають обов’язкову силу.

11. Важливою теоретико-методологічною умовою реалізації економічних

свобод ЄС є сучасне правове забезпечення процесу вільного пересування товарів,

на базі якого проводиться гармонізація нормативно-правових документів відповідно

до європейських стандартів, оскільки очікувані процедури можна зробити тільки в

межах закону, а базою реформування є наявність чіткого нормативно-правового

забезпечення. Загальною тенденцією розвитку права Європейського Союзу нині є

напрацювання чітких стандартів, які приймаються усіма державами – членами ЄС.

З огляду на це, Україна до пріоритетів свої державної політики має віднести саме

гармонізацію вітчизняних стандартів із стандартами ЄС і прийняття тих

європейських стандартів, де маємо вагомі розбіжності з національними стандартами

або національні стандарти у відповідній сфері взагалі відсутні.

12. У сфері інституційного забезпечення й удосконалення правових гарантій на

свободу переміщення запропоновано:

- із метою прискорення адаптації національного законодавства України до

законодавства ЄС Верховній Раді України направляти кожен зареєстрований у

парламенті законопроект, проект іншого акта в комітет, до предмета відання якого

належать питання європейської інтеграції, для підготовки експертного висновку про

відповідність проекту законодавству ЄС (необхідно внести відповідні зміни до

частини першої статті 93 Регламенту Верховної Ради України);

- Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Адміністрації

Президента України створити спільну робочу групу для узгодження законопроектів,

що вносяться суб’єктами права законодавчої ініціативи, з метою адаптації

національного законодавства до законодавства ЄС;

- створити Центр європейської інтеграції як центральний орган виконавчої

влади з метою планування й координації діяльності органів виконавчої влади у

сфері адаптації національного законодавства до законодавства ЄС, у тому числі й

погодження нормативно-правових актів відповідальними органами виконавчої

влади (за прикладом Польщі);

- створити Національний координаційний центр «SOLVIT» із метою долучення

України до сервісу вирішення проблем з питань внутрішнього ринку «SOLVIT»

шляхом налагодження співпраці із відповідними центрами держав – членів ЄС.

16

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:

1. Суходольська А. А. Питання свободи як основна ідея європейської

інтеграції. Соціологія права. 2016. № 4 (19). С. 160–168.

2. Суходольська А. А. Зона вільної торгівлі та проблема

працевлаштування українських громадян. Історико-політичні студії: зб. наук.

праць Державного вищого навчального закладу «Київський національний

економічний університет ім. Вадима Гетьмана», Ін-т історії українського

суспільства. 2016. № 2 (6). С. 138–147.

3. Суходольська А. А. Свобода переміщення капіталу як принцип

внутрішнього ринку капіталу ЄС: питання теорії та практика. Соціологія права.

2017. № 3–4 (22–23). С. 100–106.

4. Суходольська А. А. Проблеми правового регулювання свободи

переміщення робочої сили в ЄС та Україні: питання теорії та практики. Соціологія

права. 2018. № 1–2 (24–25). С. 78–83.

5. Суходольська А. А. Відображення положень Хартії основних прав

Європейського Союзу у документах щодо свободи переміщення робочої сили.

Екологічне право України. 2018. № 1–2. С. 28–32.

6. Sukhodolska А. A. Free movement of capital in the European Union and

nature of its economic legal restrictions. Visegrad Journal on Human Rights. (Словацька

Республіка). 2017. № 6. P. 181–185.

Опубліковані праці апробаційного характеру:

7. Suhodolska A. Poglady Ludwika Gumplowicza w kontekście wspólczesnego

spoleczno-gospodarczeg rozwoju prava. Sociologic problems of law: polish sociology of

law in XIX–XX (edited by Prof. Vasyl Kostytskyi: materials of VI International scientific

and practice conference, 30 september 2016.) Kyiv: Institute of legislative predictions and

legal expertise, 2016. Р. 26–29.

8. Суходольська А. А. Погляди Людвіга Гумпловича в контексті сучасного

соціально-економічного розвитку права. Соціологічні проблеми права ХІХ–ХХ ст.:

матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 30 верес. 2016 р.). Київ: Вид-во

«Інституту законодавчих передбачень та правової експертизи», 2016. С. 90–93.

9. Суходольська А. А. Правові проблеми захисту інтересів дітей, що

постраждали в результаті незаконного переміщення через кордон. Права дитини:

2016 рік: матеріали всеукр. наук. конф. (м. Київ, 07 груд. 2016 р.) / Київський нац.

ун-т імені Тараса Шевченка. Київ: Вид-во «Інституту законодавчих передбачень та

правової експертизи», 2016. С. 62–63.

10. Суходольська А. А. Питання врахування свобод Європейського Союзу

у законодавстві України. Питання теорії і практики: зб. матеріалів всеукр. наук.-

практ. конф. (м. Черкаси, 24-25 листопада 2016 р.). Черкаси: Східноєвропейський

ун-т економіки і менеджменту, 2016. С. 56–57.

11. Суходольська А. А., Костицький В. В. Питання свободи та

справедливості у контексті європейської інтеграції України. Актуальні питання

17

реформування правової системи: 2017 рік: зб. матеріалів ХІV Міжнар. наук.-практ.

конф. (м. Луцьк, 16–17 черв. 2017 р.). Луцьк: Вежа-Друк, 2017. С. 38–40.

(Особистий внесок здобувача: дослідження питання свободи у контексті

інтеграції України в ЄС).

12. Суходольська А. А., Костицький В. В. Європейські свободи як вибір

українського народу у контексті теорії розподілу влади. Сучасні проблеми

виборчого права і методологія його викладання у вищих навчальних закладах

України: 2017 рік: зб. тез доповідей міжнар. наук. конф. (м. Київ, 22–23 черв.

2017 р.). Київ : Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка: Прінт-Сервіс, 2017.

С. 109–112. (Особистий внесок здобувача: дослідження питання європейських

свобод у контексті обґрунтованої В. В. Костицьким теорії розподілу влади).

13. Суходольська А. А. Особливості сучасного економічного розвитку та

питання адаптації українського законодавства до вимог Європейського Союзу.

Проблеми та перспективи формування правової культури в контексті сучасних

соціально-економічних процесів: зб. тез доповідей учасників всеукр. наук.-практ.

конф. (м. Черкаси, 23–24 листоп. 2017 р.) Черкаси: Східноєвропейський ун-т

економіки і менеджменту, 2017. С. 163–164.

14. Суходольська А. А. Про економічний та правовий зміст « Чотирьох

свобод». Проблеми правового регулювання порядку розробки та прийняття

нормативно-правових актів: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 02–

03 листоп. 2017 р.). Київ: Право, 2017. С. 329–331.

15. Суходольська А. А. Філософсько-правове поняття свободи. Право,

юридична наука та освіта: здобутки та перспективи (до дня народження

О. Б. Костенка): зб. матеріалів всеукр. наук.-практ. конф. (м. Київ, 27 квіт. 2018 р.).

Київ: «Видавництво Людмила», 2018. С. 79–81.

16. Суходольська А. А. Свобода переміщення капіталу як принцип

внутрішнього ринку ЄС Теорія та практика адаптації законодавства України до

законодавства ЄС: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 08 черв. 2018 р.).

Київ: Видавничий дім «Гельветика», 2018 С. 361–362.

17. Суходольська А. А. Свобода переміщення капіталу як принцип

внутрішнього ринку ЄС. Актуальні проблеми науки і практики у світлі

євроінтеграції: тези міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 08 квіт. 2018 р.). Львів:

Львівський ун-т бізнесу та права, 2018. С. 220–222.

18. Суходольська А. А. Проблеми правового регулювання переміщення

робочої сили в ЄС та Україні. Актуальні проблеми реалізації прав і свобод людини в

умовах глобалізації: 2018 р.: матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (м. Черками, 01–

02 листоп. 2018 р.). Черкаси : Східноєвропейський ун-т економіки і менеджменту,

2018. С. 170–172.

19. Суходольська А. А. Проблеми працевлаштування та розвиток зони

вільної торгівлі у контексті євроінтеграції України. Людська гідність і права

людини як основа конституційного устрою держави: 2018 р.: зб. тез міжнар. наук.-

практ. конф. (м. Хмельницький, 19–20 жовт. 2018 р.). Хмельницький:

Хмельницький ун-т управління та права, 2018. С. 320–323.

18

АНОТАЦІЯ

Суходольська А.А. Реалізація права на свободу переміщення: теоретико-

правові засади. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за

спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і

правових учень. – Приватний вищий навчальний заклад Університет Короля Данила,

Івано-Франківськ, 2019.

Застосовано міждисциплінарний підхід як основу науково-теоретичного

дослідження із використанням інструментарію правової, політичної й економічної

наук та науки державного управління до вивчення сучасних тенденцій забезпечення

права на свободу переміщення.

Обґрунтовано положення про те, що в основу створення Європейського Союзу

покладено ідею спільного ринку без обмежень і дискримінацій та принцип свободи

переміщення, відомий як «чотири свободи», які включають право на свободу

переміщення робочої сили, капіталу, товарів і послуг. Ці свободи реалізуються на

основі принципу взаємного «переливання» положень національного та

європейського законодавства, базуються на міжнародних гарантіях, вироблених

ООН, Радою Європи, ОБСЄ та іншими авторитетними організаціями.

Доведено, що як теоретико-правова категорія та принцип права свобода

економічної діяльності в ЄС забезпечується завдяки скасуванню дискримінаційних

положень і обмежувальної практики по відношенню до виробників, покупців і

споживачів, внутрішніх мит і зборів, субсидій і допомоги з боку національних

урядів.

Проаналізовано сутність свободи переміщення послуг та правового

регулювання конкуренції, необхідність для України для виходу у сферу надання

послуг на території Європейського Союзу гармонізації законодавчих та

інституційних змін з метою впровадження стандартів ЄС у політико-правову та

соціально-економічну практику.

На підставі теоретико-правового дослідження запропоновано зміни до

законодавства щодо удосконалення правових гарантій на свободу переміщення, а

також внесено ряд пропозицій щодо інституційного забезпечення реалізації в

Україні «чотирьох свобод» ЄС, що сприятиме розвитку демократії в нашій державі.

Ключові слова: теоретико-правовий зміст економічних прав і свобод, свобода

переміщення, зона вільної торгівлі, товар, капітал, послуга, робоча сила,

нормативно-правовий акт, правове регулювання.

АННОТАЦИЯ

Суходольская А. А. Реализация права на свободу перемещения: теоретико-

правовые основы. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по

специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история

политических и правовых учений. – Частное высшее учебное заведение Университет

Короля Данила, Ивано-Франковск, 2019.

19

Применен междисциплинарный подход как основа научно-теоретичского

исследованимя с использованием инструментария правовой, политической и

экономической наук и науки государственного управления к исследованию

современных тенденций обеспечения права на свободу перемещения.

Обосновано положение о том, что в основу создания Европейского Союза

положена идея общего рынка без ограничений и дискриминации и принцип свободы

перемещения, известный как «четыре свободы», которые включают право на свободу

перемещения рабочей силы, капитала, товаров и услуг. Эти свободы базируются на

международных гарантиях прав и свобод, произведенных ООН, Советом Европы,

ОБСЕ и другими авторитетными организациями.

Доказано, что как теоретико-правовая категория и принцип права свобода

экономической деятельности в ЕС обеспечивается благодаря отмене

дискриминационных положений и ограничительной практики по отношению к

производителям, покупателей и потребителей, внутренних пошлин и сборов,

субсидий и помощи со стороны национальных правительств.

Проанализировано сущностьсвободы перемещения услуг и правового

ирегулирования конкуренции, необходимость для выхода Украины в сферу

предоставления услуг на территории Европейского Союза гармонизации

национального законодательства и институционных изменений с целью внедрения

стандартов ЕС в общественно-политическую и экономическую практику.

Ключевые слова: теоретико-правовое содержание экономических прав и

свобод, свобода перемещения, зона свободной торговли, товар, капитал, услуга,

рабочая сила, нормативно-правовой акт, правовое регулирование.

SUMMARY

Sukhodolska A.A. Implementation of the Right for Free Movement: Theoretical

and Legal Basics. – On the right of the manuscript.

Dissertation on getting Ph D (Law) – Doctor of Philosophy, specialization 12.00.01 -

Theory and History of State and Law; History of Political and Legal Studies – Private

higher educational institution King Danylо University, Ivano-Frankivsk, 2019.

An interdisciplinary approach has been applied with the use of legal, political and

economic sciences and public administration science in order to study current trends of

provision the right for freedom of movement.

The statement is based on the idea of the mutual market as the foundation of the

European Union formation without restrictions and discriminations and the principle of

free movement, known as the "four freedoms", which include the rights for freedom of

movement of labour, capital, goods and services. These freedoms are based on the

international guarantees of rights and freedoms developed by the UN, the Council of

Europe, the OSCE and other authoritative organizations.

It is proved that as theoretical and legal category and principle of right the freedom of

economic activities in the EU is ensured by the abolition discriminatory provisions and

restrictive practices concerning the produces, buyers and consumers, inner taxes and

donations, subsidiaries and assistance from national governments.

20

The essence of the concept of freedom of moving of services and legal adjusting of

competition is analyzed, necessity for Ukraine for an output in the sphere of grant of

services on territory of European Union of harmonization of legislative and in the

institutional changes with the purpose of introduction of standards of EU in political and

legal and socio-economic practice.

On the basis of theoretical and legal research is offered changes to the legislation in

relation to the improvement of legal guarantees on freedom of moving, and also the row

of suggestions is brought in in relation to the institutionally implementation of realization

in Ukraine of «four freedoms» of EU which will assist development of democracy in our

state.

Key words: theoretical and legal content of economic rights and freedoms free

movement, free trade zone, goods, capital, services, labour force, normative legal act,

legal regulation.