Деснянська правда вільна №27954

№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторокВІЛЬНАЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА У СІЧНІ 1838 РОКУ ЗАСНОВАНА У СІЧНІ 1838 РОКУ http://www.dponline.cn.ua e-mail: [email protected]://www.dponline.cn.ua e-mail: [email protected]

Кабмін встановив ЦІНИ НА ЛІКИ І МАСКИ та виділив 6 млн. метрів марлі з резерву

Кабінет Міністрів встановив гра-ничні оптово-відпускні та роз-

дрібні ціни на окремі лі-карські засоби і вироби медичного призначення.

Постанова прийнята задля стабілізації ціно-вої ситуації на ринку лі-карських засобів і виробів медичного призначення на період епідемії грипу А/Н1N1.

Зокрема, згідно з пере-ліком, гранична оптово-відпускна ціна маски од-норазового використання становить 0,73 грн., а роз-дрібна – 1 грн.

Гранична оптово-відпускна ціна марлевої маски багаторазового ви-користання – 1,1 грн., роз-дрібна – 1,5 грн. Погонний метр марлі має коштувати оптом не більше 1,45 грн., а у роздріб – 2 грн.

Оптово-відпускна ці-на, зокрема, на Аміксин складає 39,6 грн. (таблет-ки по 0,125 мг №3) роз-дрібна – 55 грн., Таміф-лю – 250,92 та 348,5 грн. відповідно (капсули по 75 мг №10), Арбідол 32,61 та 45,00 (таблетки по 0,1 г №10), Мазь оксолінова – 6,16 та 8,5 грн. відповідно (туба 10 г).

Гранична оптова ціна шприца одноразового має бути не більше 0,51 грн., роздрібна 0,7 за штуку, пари рукавичок 0,73 грн. та 1 грн. відповідно.

Згідно з розпоряджен-ням, Міністерство охоро-ни здоров’я може вносити зміни до переліку за пого-дженням з Мінекономіки.

Крім того, Кабмін при-йняв рішення розброню-вати з мобілізаційного ре-зерву марлю медичну в обсязі 6 млн. метрів для виготовлення профілак-тичних масок, що збе-рігається на централь-них складах Міністерства охорони здоров’я, базах спецмедпостачання МОЗ Автономної Республіки Крим, головних управ-лінь, управлінь охорони здоров’я обласних та Ки-ївської міської держадмі-ністрацій.

За матеріалами «ЛІГА», УНІАН

П Е РЕ Д П Л АТА–2010

Ніна Іванівна Кашпур із села Ловинь Ріп-кинського району передплатила нашу газе-ту на ІІ півріччя 2009 р. і...

ВИГРАЛА ПРИЗ!

За призом до нашої редакції приїжджала донька Ніни Іванівни Наталія Григорівна Ре-вун, і запевнила, що їхня сім’я обов’язково пе-редплатить нашу газету на І півріччя 2010 ро-ку, і буде чекати розіграшу призів!

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ«Деснянську правду – вільну»

на І півріччя 2010 року

І ВИГРАВАЙТЕ цінні призи!

Про умови акції, вартість передплати та передплатні індекси –

стор.8

НОВО СІЛ Л Я

Ордери на107 КВАРТИРвручила в Чернігові Юлія Тимошенко

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛ

А

ЗА ХАБАРзатримали ще одного

посадовцяУряд продовжує втілювати в жит-

тя антикризову програму для будівельної галузі. Про це пові-домила Прем’єр-міністр України

Юлія Тимошенко під час вручення ордерів на квартири новосельцям будинку по вул. Курсанта Єськова, 14-а, у місті Чернігові.

Виступаючи перед новосельцями Юлія Тимошенко відзначила, що сьогодні в Чернігові введено в експлуатацію пер-ший житловий будинок у рамках реалі-зації урядової програми щодо поліпшен-ня житлових умов. «Ми здаємо будинок, збудований у межах нашої антикризової програми, і вручаємо сьогодні ордери на 107 квартир людям, які стоять десятки років на квартирному обліку», – підкрес-лила Прем’єр-міністр. За словами Юлії Тимо шенко, ордери на квартири отрима-ли, зокрема, інваліди, чорнобильці, вчи-телі, лікарі і багатодітні родини.

Прем’єр-міністр повідомила, що зага-лом по Україні за цією програмою будуть зведені будинки на 5 тисяч квартир. Як підкреслила Юлія Тимошенко, продов-ження реалізації цієї урядової програми дозволить скоротити квартирні черги, які залишилися ще з часів Радянського Союзу. «Коли я вам вручала ордери від квартир, я почула, що хтось стояв у чер-зі 30 років, хтось 35, а хтось 25 років. І це дуже добре, що всі ви дочекалися цього дня, цього моменту», – зазначила Прем’єр-міністр.

Юлія Тимошенко оглянула квартири в будинку та побажала новосельцям за-тишку в оселі та родинного щастя.

Також Глава Уряду подякувала буді-вельникам, які зводили цей будинок, та вручила їм почесні грамоти Кабінету Мі-ністрів за вагомий особистий внесок у за-безпечення розвитку будівельної галузі.

29 жовтня викрито факт одержання хабара в сумі 900 доларів США одним із керівників орга-нів екологічного контро-лю Чернігова. Із заявою про вимагання хабара за дозвіл на поновлення ви-робничої діяльності цеху до УСБУ в Чернігівській області звернувся місце-вий підприємець.

Того ж дня посадовця затримали в його служ-

бовому кабінеті.Прокуратура Черні-

гівської області пору-шила кримінальну спра-ву за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 Кримінального кодексу України (одержання ха-бара службовою особою, яка займає відповідаль-не становище, поєднане з вимаганням хабара).

Прес-служба прокуратури Чернігівської області

стор.3 стор.5стор.4

Ми вже зви-кли, що в к о ж н о -му селі є

пам’ятник землякам, які не повернулися з війни. Стоїть він і в Сахутівці, у самому центрі. Його не за-мовляли десь у вели-ких майстернях. Тво-рець свій – сільський скульптор Віталій Ге-оргійович Верещака.

Н Е ЗВ И Ч А Й НІ ВЧ И Н К И ЗВ И Ч А Й Н И Х Л Ю Д Е Й

ПАМ’ЯТНИКП А М’Я Т Ь

НЕ В СИЛАХ ЗАБУТИ

Зміни курсів валют (НБУ) станом на 3 листопада

За статистикою, в Україні від інфекційних захворювань (окрім ГРВІ) щорічно помирає в середньому близько

20 тис людей, тобто майже 55 за добу

USD долар США 7,9930 –0,0070EUR євро 11,8296 –0,0008RUB російський рубль 0,2752 +0,0025

Т ак швид-ко плине час… Змі-н ю ю т ь -

ся люди, смаки, звички. В умовах буденного жит-тя лихоліття ми-нулого відходять на другий план. З’являються но-ві проблеми, нові події. Та ніколи не

стерти з пам’яті подвиги тих лю-дей, які ціною власного життя захищали Бать-ківщину від за-гарбників. Свої-ми спогадами про відомого розвід-ника, Героя Ра-дянського Союзу Кузьму Гнідаша поділилась з чита-

чами «Деснянки» мешканка Черні-гова Віра Ново-дід.

2 № 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок НОВИНИНОВИНИ

c m y k

Т В А Р И Н Н И Ц Т В О: ВІД Р ОД Ж Е Н Н Я ГА Л УЗІ

МЕНСЬКЕ ПЛЕМПІДПРИЄМСТВО: генетика, технологія, результатЗі вступом України до СОТ гостро постало питання конкурентноздатності нашої продукції. А це – нові підходи до аграрного ринку, що відповідають європейським вимогам до якості та безпечності продукції. В перехідний період (протягом 2008-2012 років) діятимуть правові норми Євросоюзу. У березні ц.р. розпочато проект регулювання безпечності в харчовому ланцюзі, за яким у нашій державі буде здійснено ряд заходів, спрямованих на виробництво якісної продукції та надходження її на внутрішні і зовнішні ринки. Підтримано щонайменше шість оптових ринків фермерського типу в пілотних областях.

Але в Україні до-сі немає тварин-ницьких підпри-ємств, сертифіко-

ваних за вимогами Євроко-місії, жодної національної установи, яка б могла на-дати кваліфіковану інфор-мацію щодо вимог СОТ. Виходячи з цього і зва-жаючи на роль області, як другої за наявністю сільгосп угідь в Україні, на базі Чернігівського ін-ституту АПВ (директор – кандидат сільськогоспо-дарських наук Володимир Гуменний), як науково-виробничого центру з ін-новаційного забезпечен-ня Української академії аграрних наук, створено науковий центр консуль-тативної підтримки агро-виробників в умовах адап-тації до вимог СОТ.

До плідної роботи залу-чені фахівці з різних нау-кових закладів України, які мають досвід запро-вадження ринкових ви-мог, участі в міжнарод-них проектах технічної підтримки, і на практи-ці володіють інформацією щодо вимог Єврокомісії за кожним напрямком ви-робництва харчової про-дукції. Першочергове за-вдання центру – підготов-ка та реалізація програми селекційно-племінної ро-боти. Вона передбачає тіс-ну співпрацю із ВАТ «Мен-ське племпідприємство» та Укрплемоб’єднанням щодо формування конкурент-ноздатного тваринництва в регіоні. Перше успішно працює на ринку відро-дження тваринництва в Чернігівській, Київській та Сумській областях. Ін-ші фірми теж пропонують матеріали й обладнання для осіменіння корів. Але їхні послуги не гаранто-вані. Деякі господарники користуються ними, бо коштують вони дешевше. Або використовують домо-рощених плідників невідо-мо якого походження. По-томство Від них потомство не дає ні великого молока, ні м’яса, є розсадником хвороб. На лікування ви-трачається більше коштів, ніж на пункти штучного осіменіння.

Хто співпрацює з мен-чанами, одержує здо-

ровий молодняк, висо-кі надої. Якісна продук-ція має попит на ринку. Щоб утвердитись на ньо-му, будують доїльні зали з комп’ютерним забезпе-ченням, сучасними моло-копроводами тощо.

У досягненнях Мен-ського племпідприємства, безперечно, вагома заслуга голови правління, досвід-ченого фахівця Миколи Костенка. Господарствам постачають високоякісний селекційний матеріал від плідників зарубіжної та вітчизняної селекцій для пунктів штучного осіме-ніння. Створили потужну виробничу базу. Закупили 27 плідників, з яких 11 ав-стрійської симентальської породи. Майже всі вони високо оцінені за якістю нащадків. Їхні "дочки" за однакових умов годівлі й утримання за лактацію дають майже 1000 кіло-грамів прибавки молока, в якому високий вміст жи-ру і білка. Продуктивність таких корів – 9,5-14 тисяч кілограмів молока за рік.

М’ясна – здоровий мо-лодняк, півторакілограмо-ві середньодобові прирос-ти, висока забійна вага. Розширюється географія господарств, які завдяки сучасній генетиці виробля-ють якісне молоко і м’ясо.

Менське племпідприєм-ство – організатор і учас-

ник традиційних обласних конкурсів операторів по відтворенню сільгосптва-рин. На базі Чернігівського агровиробничого інститу-ту відбувся вже двадцять п’ятий конкурс. Його учас-ники продемонстрували глибокі знання і прак-тичні навички. Перемож-цем став Олександр Аку-лят, оператор Менського племпідприємства, якому присуджено перше місце. Він нагороджений Почес-ною грамотою головного управління агропромис-лового розвитку облдер-жадміністрації та асоці-ації «Чернігівоблплемре-сурси», стрічкою перемож-ця з врученням грошової премії. Друге і третє місця поділили Олександр Лю-бенко і Наталія Литвино-ва, оператори агрофірми «Полісся» Козелецького і СТОВ «Авангард» Бах-мацького районів. Кращим у конкурсі по штучному осіменінню свиноматок ви-знаний Володимир Череп, оператор ТОВ «Агрікор» Прилуцького району.

За досягнення високих показників відтворення стада великої рогатої ху-доби, професіоналізм у ро-боті нагороджені Почесни-ми грамотами з врученням грошових премій Юрій Власюк (ТОВ «Світанок» Бобровицького), Раїса Па-лій (СТОВ «Галайбинське»

Борзнянського), Ніна Ли-повецька (ТОВ «Журавка» Варвинського), Ганна Тим-ошенко (ТОВ «Бурівське» Городнянського), Юрій Па-бот (ЗАТ «Кремінь» Ічнян-ського), Микола Кравець (ТОВ ім. Стратилата Но-сівського), Ганна Химич (ТОВ «Зоря» Ріпкинсько-го), Інна Касян (СВК «По-лісся» Чернігівського), Ва-лентина Кушніренко (ТОВ «Дружба-нова» Варвин-ського) та ін.

Після обласного, на ба-зі будинку відпочинку «Сосновий бір», що в До-нецькій області, відбувся 25-й Всеукраїнський кон-курс. Нашу область пред-ставляли оператори по відтворенню великої ро-гатої худоби з ВАТ «Мен-ське племпідприємство» Олександр Акулят, який виборов четверте місце, та Володимир Череп із ТОВ «Агрікор» Прилуць-кого району, котрий увій-шов у десятку кращих фахівців, які займають-ся відтворенням у сви-нарстві.

Добрий багаж знань спе-ціалістам з ведення пле-мінної справи дає Бро-варська школа підвищен-ня кваліфікації, з якою успішно працює Менське племпідприємство. Її ди-ректор Ольга Шафарук щорічно бере участь в об-ласному конкурсі і запро-шує його учасників на на-вчання. З участю Ольги Георгіївни для операторів і зооветспеціалістів підго-товлені посібники «Осно-ви штучного осіменіння і ветеринарно-зоотехнічного контролю відтворення ста-да» та «Інструкція зі штуч-ного осіменіння корів і те-лиць».

На фермах господарств нині функціонує 21 до-їльний зал, у стадії спо-рудження – 30. Введення їх у дію дозволить виро-бляти близько 40 відсотків молока, яке відповідатиме євровимогам. Поряд із цим зміцнюється кормова база і виробнича. А високопро-дуктивне стадо професій-но допоможе сформува-ти Менське племпідпри-ємство.

Микола КОХАНФото Ігоря КУЗЬМЕНКА

Козелецький район

ВИЗВОЛИТЕЛЮ БІЛОРУСІ від Президента Олександра ЛукашенкаФронтовик, колишній учитель географії Носівської СШ №1 Микола Наливайко брав участь у визволенні Білорусі від німецько-фашистських загарбників. Завершивши операцію «Багратіон» під Бобруйськом, радянські війська вщент розгромили гітлерівців, 30 тисяч вояків узяли в полон. Фронтові дороги Миколи Наливайка пролягли з Білорусії в Польщу і Німеччину, де він і зустрів Перемогу.

В ідзначаючи 65-річчя визволення рес-публіки Білорусь і День Незалежності, сябри не забули своїх героїв. І Нали-

вайка в тому числі. На його адресу надійшли солдатський лист – трикутник із печаткою військово-польової пошти, щире вітання з національним святом і ювілейна медаль від Президента дружньої держави Олександра Лукашенка.

Дорогу нагороду Миколі Феодосійовичу вру-чила голова Носівської районної ради Олексан-дра Ляшенко. Добрим словом і квітами ветера-на привітала колега, голова первинної ветеран-ської організації міської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Надія Фурса.

Микола КОХАН

Е ПІД Е МІЯ

У ніч з неділі на понеділок в аеропорт «Бориспіль» прибуло

300 ТИСЯЧ ДОЗ противірусного препарату «Таміфлю»

Вантаж був доставлений безпосередньо від виробника – швейцарської фірми – до одержувача – Міністерства охо-рони здоров’я України. Літак зустрі-

чали Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко і мі-ністр закордонних справ Петро Порошенко.

Під час розвантаження ліків в аеропор-ту «Бориспіль» Прем’єр заявила, що препа-рат «Таміфлю», який надійшов в Україну, бу-де переданий не в аптеки, а в лікарні кра-їни, і видаватиметься хворим безкоштовно.

Від грипу в Україні вже ПОМЕРЛО64 ОСОБИ

Станом на ра-нок 2 листопа-да в Ук раїні від грипу померло

64 особи.Про це на Погоджу-

вальній раді повідомив перший віце-прем’єр-міністр України Олек-сандр Турчинов.

За його словами, до медичних закладів за допомогою звернулися 191 тис. українців, з яких 7,5 тис. госпіталізовано.

№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок 3

НАЩАДОК ГЕТЬМАНА побував на ЧернігівщиніМинулого тижня на Чернігівщині побував праправнук останнього гетьмана України Кирила Розумовського. Цього разу землю своїх пращурів відвідав граф Олександр Розумовський. Він приїздив на особисте запрошення відомого українського політика Миколи Рудьковського. Саме Микола Миколайович і супроводжував поважного гостя. Виявляється, граф Розумовський і Микола Рудьковський знайомі вже давно.

Родина нащад-ків Розумовсько-го живе у Відні (Австрія), але про

своє родинне гніздо вони не забувають. Неоднора-зово Розумовські інвесту-вали кошти у відновлення гетьманського палацу і за можливості відвідували Україну.

Олександр Розумов-ський приїздить на Чер-нігівщину вже втретє. Вперше він побував тут у 1998 році. Ще раз при-їздив п’ять років тому. Саме тоді в соборі Рiздва Богородиці, що в Козель-ці, вінчався його син Анд-рій. Тепер от Олександр Розумовський знову при-їхав до України аби відві-

дати Гетьманську столи-цю Батурин. Улітку там відкрили відреставрова-ний палац Розумовських. Графа він так вразив, що той сказав: "Коли дер-жава Україна скаже, що хоче повернути цей бу-динок, добре, я буду тут жити. Чому б і ні? Мені тут дуже добре." А зго-дом вже серйозно додав: «Те, що я бачив тут п’ять років тому і те, що бачу сьогодні – це дві великі різниці! Я не сподівався на реконструкцію такого рівня! Це неймовірно! Я в захваті! А на палац я не претендую!».

Особливу увагу граф звернув на родинні порт-рети роду Розумовсь ких,

колекція яких зберіга-ється в палаці. Адже всі вони – лише копії, а ори-гінали зберігаються пере-важно у Відні – в родині графа. Користуючись на-годою, директор заповід-ника «Гетьманська сто-лиця» Наталія Реброва попросила Олександра Розумовського подарува-ти кілька картин музею. Граф обіцяв подумати.

Ще Олександр Андрі-йович був приємно зди-вований і кількістю екс-курсантів, що приїздять в колишню резиденцію останнього гетьмана Ук-раїни. За словами Наталії Реб рової, щоденно палац відвідують майже тися-ча осіб.

До речі, ні в Росії, ні в Україні нащадків Кирила Розумовського не зали-шилося. Олександр Розу-мовський мешкає у Відні. Його діти та онуки знають російську мову та ходять у православну церкву, а також мають незвичні для австрійців імена (ді-ти: Андрій, Тетяна та На-таля, онуки: Анастасія та Олексій). «На жаль, ніхто з нас не володіє україн-ською мовою», – сказав граф Розумовський. Але він сподівається, що йо-го нащадки продовжать родинну традицію і при-їжджатимуть на Черні-гівщину.

«Я і моя родина завж-ди із задоволенням від-

відуємо Україну, – сказав Олександр Андрійович. – Я радий, що в нас є та-ка можливість, і дякую за це нашому давньому другу Миколі Микола-йовичу».

Микола Рудьковський товаришує зі славетною аристократичною роди-ною вже давно. Спочат-ку відомий український політик познайомився з сином Олександра Андрі-йовича – Андрій Розумов-ський і Микола Рудьков-ський разом вчилися у ві-денському університеті.

Сповнений вражень від побаченого, граф Ро-зумовський пообіцяв по-вернутися на Україну. «Тут я відчуваю, що я вдома», – сказав він. На згадку про перебуван-ня Олександра Розумов-ського на Чернігівщи-ні Микола Рудьковський подарував палацу Розу-мовського, Покровській церкві (Батурин), та Со-бору Рiздва пресвятої Бо го родиці (Козелець) старо винні ікони.

Єлизавета ЯСЬКОФото Ярослава КАРАНДИ

Е ПІД Е МІЯ

К О Н Т Р ОЛ Ь

АПТЕКИ ПОЗБАВЛЯТИМУТЬ ЛІЦЕНЗІЙ за підвищення

цін на маски та медикаменти

Лікарі настійно ре-комендують носи-ти маску, уникати рукостискань, по-

цілунків і обіймів, близь-кого контакту з хворими, а також триматися подалі від великих скупчень людей.

Запобіжні засоби мають бути такі.

Кашляючи або чхаючи, прикривайте рот хустками, які згодом викидайте. Як-що хустки немає, прагніть прикривати рот долонею. Регулярно і ретельно мий-те руки. Якщо відчуваєте себе хворим – залишайте-ся вдома і негайно викли-кайте лікаря або швидку допомогу.

Не стійте і не сидіть по-ряд з людьми з ознаками респіраторної інфекції: не-життю, кашлем, почервоні-лими очима тощо.

Взагалі краще не вихо-дити нікуди з дому, якщо

інфекція вже широко роз-повсюдилася.

І ще раз нагадуємо, при найменших підозрах на важкий перебіг простуди, негайно викликайте ліка-ря. Хай краще виявить-ся, що у вас звичайнісінь-ке ГРЗ.

Симптоми захворюван-ня:

– Інкубаційний період від 1 до 7 днів;

– Раптове підвищення температури тіла більше 38° С, інколи захворювання може перебігати без підви-щення температури тіла;

– Біль у горлі, голов-ний біль, фарингіт, кашель, утруднене дихання, біль у м’язах.

– Інколи може бути блю-вота, діарея.

При появі симптомів захворювання потрібно обов’язково звернутися до лікаря!

Якщо в сім’ї є хворі на грип:

– Ізолюйте його в окре-ме приміщення (кімнату).

– Обмежте доступ до хворого членів родини, осіб, що проживають з ним ра-зом, крім тих, які догляда-ють за ним.

– Під час спілкування з хворим надягайте маску (респіратор), яку потрібно змінювати кожні 4 години.

– Після спілкування з хворим швидко та ре-тельно вимийте руки з милом, прочистіть носо-ві ходи, прополощіть рота кип’яченою водою.

– У хворого на грип має бути окремий посуд, рушник, засоби особистої гігієни.

– Намагайтеся поліп-шити повітрообмін у місці перебування хворого. Вико-ристовуйте для провітрю-вання двері та вікна.

У Чернігові «СВИНЯЧОГО»ГРИПУ НЕМАЄ

Заходи ПРОФІЛАКТИКИ

Державна податко-ва адміністрація, Державна інспек-ція з контролю за

цінами і Державна інспек-ція з контролю за якістю лікарських засобів з 2 лис-топада почнуть перевірки аптек на наявність затвер-дженого Міністерством охо-рони здоров'я обов'язкового переліку медикаментів, а також і рівня цін на ліки.

«Під контроль беруться всі аптеки. Буде встанов-лений мінімальний пакет, який має бути в кожній аптеці, що стосується про-

філактичних засобів, ліків, а також масок, які захи-щають дихальні шляхи... Ціни мають залишитися на рівні тих, що були тиж-день тому. Якщо в якійсь аптеці не буде потрібного набору ліків, захисних за-собів, а крім того і профі-лактичних засобів, якщо буде хоча б на 1 копійку посунена вартість, у таких аптек будуть забиратися ліцензії», – сказала Юлія Тимошенко на селекторній нараді минулої суботи.

«Я попереджаю всіх власників аптек, які за-

ймаються мародерством і нечесно деруть з людей гроші за ліки та медич-ні маски: використову-вати біду неможливо. За кожний такий випадок аптеки позбавлятимуть-ся ліцензії, порушувати-меться кримінальні спра-ви», – наголосила Прем’єр-міністр.

Вона зазначила, що цілодобово працюватиме дві гарячі лінії кабміну 08-00-507-309 і Мініс-терства охорони здоров’я 044-200-07-80.

Руслана Ширай

Cтаном на 31 жовтня в Чернігові виявлено 23 випадки хворих на звичайний грип. Про це повідомили представники державної протиепідемічної комісії. Вони зазначили, що спостерігається зростання кількості захворювань на гострі респіраторні вірусні інфекції. Поки що рівень захворювань у Чернігові на 1% менший, ніж станом на цей період минулого року.

Руслана ШИРАЙ

Пр о ф і л а к т и к а проти інфіку-вання новим ві-русом у кожної

людини має бути спрямо-вана на дві речі – на по-силення роботи печінки і вітамінізацію вітаміном А, наголошують лікарі.

«Більше за все вітаміну А в моркві та гарбузі. Їх потрібно постійно вводи-ти в раціон. Гарбуз краще за все запікати в духовці, присипавши цукром, але в жодному разі не медом (мед високої температу-ри не любить – фрукто-за перетворюється дуже швидко на канцерогенну

речовину)», – радять ліка-рі. Коли гарбуз потрапляє в організм – це і джере-ло вітаміну А, і одночасно клітковина, яка в кишеч-нику збирає токсини.

Лікарі рекомендують також вживати масло об-ліпихи і шипшини, які продаються в аптеках – по 15–20 крапель кілька разів на день у салатах, з їжею. А ще запасти-ся цілісним вівсом. Пий-те вівсяний відвар. Для цього 2–3 столових лож-ки вівса на півтора літра води, прокип’ятіть 30–40 хвилин. До гарячого від-вару додайте родзинки і

курагу. Овес – це серце-ві глікозиди. Це піджив-лення серцю – воно почи-нає активніше працювати, більше подавати крові до печінки і нирок, і організм очищається краще, ствер-джують медики.

Ще можна вживати насіння розторопші – це потужний гепатопротек-тор, – додайте їх по чайній ложці в їжу. Таким чином, печінка починає працюва-ти краще, кажуть лікарі.

І звичайно, традиційні цибуля і часник... Ці овочі не дають мутувати вірусу грипу, який вже потрапив в організм.

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛА

ПЕРШ ЗА ВСЕ – ОЧИЩЕННЯ Й ВІТАМІНІЗАЦІЯ

4 № 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок

c m y k

Перебудова, Леніна не ша-нують.

– Ех! – махнув рукою Ве-рещака. Загорнув пам’ятник і закопав уночі на городі. Зга-дають – відкопають. Політика – справа проходяща. Жінки ж – вічні!

Бюст коханій дружині – найкраще, що вдалося…

Свій бюст він перероблював чотири рази. Взагалі любив, щоб людина була схожою на саму себе. Це ж життя!

А от Титівну він розбив!..Після втрати коханої дру-

жини йому було дуже тяжко. Спробувала Ніна його забра-ти в Мену, до себе, але зго-дом мусила викликати так-

сі, щоб відвезти назад у се-ло. Боліла душа – брався за перо і пензлі.

Сусідка, однокласниця йо-го дружини, Віра Титівна Андрощук, попросила Ві-талія Георгійовича зробити її бюст.

Коли був готовий – Титів-на руками сплеснула: «Геор-гійовичу! Що це ви мене та-кою старою зліпили! Змор-щок стільки! Свою дружину молодою, а мене?! Не забе-ру!».

Верещака розсердився і роз-бив бюст. А тут Ніна приїхала:

– Що це в нас валяється у дворі?

– Титівна!..Донька все зрозуміла. Віру

Андрощук він такою бачить, а дружину – вічно молодою!

– Батько любив нас – ма-му, трьох доньок, онуків – так, щоб ми не знали… А потім, як мама померла, він такі їй вірші писав! Ніби заповідав усім чо-ловікам: «Жінок треба любити живими і берегти!».

У спогадах було багато те-плоти. Олена Одерій, колишня учениця Віталія Георгійовича, згадала, як він уміло і терпля-че ремонтував її старий баян і любив повторювати: «Якщо то-бі довірили справу, за неї від-повідай!». Олександр Костючок пам’ятає чудові лекції в клу-бі, де Верещака виступав без папірців. Борис Макиша роз-повів, як на районний огляд у Корюківку їхали сільські ама-тори зі своїм композитором на «кукушці», а додому поверта-лися пішки – двадцять кіло-метрів! Донька Ніна не могла не згадати останню зустріч з батьком:

– Він написав поему про Кличка. Це ж гордість Укра-їни! – повторював раз-у-раз. А тут по телевізору обіця-ють транслювати його бій, не пам’ятаю уже з ким. Батько нервує: «Мені б кольоровий телевізор!». Ми привезли. Він такий радий! Відчув зле, як встановив антену…Прилітайте, пташки,

прибувайте, люди,По весні прийдешній

до моїх дверей.Трапитися може,

що мене не буде,То не забувайте

про моїх дітей.Жаль, у рідній Сахутівці й

досі немає вулиці, яка б но-сила його ім’я. Раїса Малиш, яка працює у районній раді, сказала, що невже сахутівці не патріоти? А яким би чудо-вим можна зробити музей са-мобутнього митця в його рід-ній хаті! Це – вже бажання невтомного Олексія Бакути. Донька хоче видати книжку про батька.

Усе, як кажуть, у наших руках.

…А я повертаюся знову до пам’ятника невідомому солда-ту в Сахутівці, якого творив Віталій Верещака. У семиде-сяті, коли цей солдат став на постамент, тодішній голова са-хутівського колгоспу вмовив сільського скульптора підписа-тися в отриманні грошей за ро-боту: «П’ятсот карбованців на дорозі не валяються. Щось для школи купите, чи фарби».

Махнув Верещака рукою і підписав, не дивлячись. А там значилося не п’ятсот карбован-ців, а п’ять тисяч. Куди ж по-ділася різниця? Голова купив машину, та вона довго не жила – згоріла.

Все, що даремне або обма-ном діється, часто йде за ві-тром, а справжня творчість живе довго.

Зоя ШМАТОКм. Корюківка

P.S. У музеї серед тих, хто вшановував самобут-нього майстра, були юні лі-тератори з гімназії. Вони слухали розповіді, затаму-вавши подих. Ростіть та-кими ж!

Н Е ЗВ И Ч А Й НІ ВЧ И Н К И ЗВ И Ч А Й Н И Х Л Ю Д Е Й

ПАМ’ЯТНИК Поч. на 1-й стор.

Цій незвичайній лю-дині нині б виповни-лося 85 років. Як не вистачає його всім!

Не тільки дітям і онукам, а й односельцям, усім, хто знав і пам’ятає майстра, творця і просто людину.

І все ж ювілей відзначили! Ініціатором свята пам’яті Ве-рещаки став його молодший друг – заслужений працівник культури України, директор Корюківського історичного му-зею Олексій Васильович Баку-та. У виставковій залі – твор-чість Віталія Верещаки: скуль-птурні роботи, малюнки, пое-тичні твори, фотографії, листи і документи з сімейного архіву.

Для відвідувачів не вистачає місця. Здається, слід розсунути стіни. Стоїмо й чекаємо донь-ку Віталія Георгійовича Ніну. Їде з Мени. Ось і вона: гарна, розчервоніла, схвильована. Не може приховати радості: «Як добре, що не забули батька!». А він для неї – найкращий у світі.

– Почнемо? – спитав Олек-сій Бакута.

– Почнемо!Він став перед усіма, біля

нього Борис Макиша. Із Са-хутівки приїхав, співає гар-но. Іван Погуляй взяв у руки акордеон. Вони разом заспіва-ли пісню «Діти війни». Слова і музика Віталія Верещаки. Ми всі заніміли, ледве стримува-ли сльози…

– Віталій Георгійович цю пісню написав швидко, як мо-виться, одним подихом, – сло-во попросив Борис Михайлович Макиша. – Ми вперше її вико-нували в Корюківці, у просто-рій першій школі, де зібрали всіх учителів району – вете-ранів Великої Вітчизняної ві-йни. Сиділи вони за столиками – чай, квіти. А я, повірте, ду-же переживав. Пісню ми готу-валися співати разом з Іваном Войтенком, але він захворів. А пісня ж – на два голоси!.. До-помагав мені автор слів і ком-позитор. Ветерани слухали її стоячи, а потім усі квіти лягли до нас на стіл.

– І ми з братом Дмитром ви-конували «Діти війни», – зга-дує Олексій Бакута. – Молоді були, зірки з неба знімали, мрі-яли про перемоги на фестива-лях. І Верещака нам допоміг: ми скрізь вигравали гран-прі – в Україні, Білорусі, Росії. Ось яка це велична пісня!..

Незвичайна він був людина – Віталій Георгійович. Умів усе робити: викладати літературу в школі, косити, столярувати, тесля з нього був удалий, пе-чі клав односельцям, грав на акордеоні і гармошці, писав ві-рші і музику, малював і робив скульптури. Такі талановиті і вмілі люди, кажуть, народжу-ються раз у сто років.

Ніна Віталіївна, дочка, роз-повідала про батька з вели-

кою любов’ю, цитувала його вірші:

Сахутівка, трасою хати,Був хутір не дуже давно,А зараз село небагате,Та нам найдорожче воно.Коли був живий Верещака,

сахутівці не носилися з його талантом. Шанували як учи-теля і директора школи, зав-жди мали на іменини, родини, хрестини, весілля його віршо-вані вітання. Вважали, що так і треба, це норма сахутівсько-го буття. Але потім зрозуміли, кого втратили.

– Верещаки – незвичайні люди з діда-прадіда, – гор-диться Ніна.

Її прадід Олександр Олек-сандрович був першим голо-вою комітету бідноти. Він від-дав свою землю під будівни-цтво школи, посадив сосновий ліс. Багато хто не знає про це, дивується, чому це школа в Сахутівці не в центрі села, а далеченько.

Любов до музики і пісні – в усіх Верещак. Старший брат Віталія – Олександр – грав на гармошці, сестри – на гі-тарах, а найменший – Володя

– закінчив консерваторію, йо-го син теж став професійним музикантом, а онук навчався у музичній школі...

Ніхто не вчив Віталія Вере-щаку ні писати вірші, ні музи-ці, ні ліпити скульптури, ні ма-лювати. Усе старався сам!Слабий я композитор

без освіти,І скульптор без освіти,

і поет.Життя мені

не простелило квіти.Суворим був мій

університет…Його поезією зачитували-

ся. Друкувався здебільшого в районній газеті «Маяк», ві-

рші свої читав сам, виступа-ла з ними часто й найменша донька Ніна. Не можна забути Верещакові поеми про фрон-тових друзів: «Фролов», «Ес-телла», «Шершньов», «Туз», про рід свій, діда і батька. До 85-річчя від дня народження Олександра Довженка Віталій Георгійович не тільки написав поему, а й намалював гарний великий портрет митця, під ним підпис:Чуб у нього білий,Ніби всипав іній.А з-під брів навислих,Як ріка ясні,Виглядають очі,Волошково сині,Ніби увібрали голубінь Дес-ни.

Цей портрет він подарував музею Довженка в Сосниці.

Роботи Верещаки – уні-кальні.

– Це тільки він так може! – не стримує захоплення йо-го колишній учень Олександр Костючок.

Та не тільки Довженка ма-лював талановитий сахутівець. Тарас Шевченко у нього – теж як живий. Багато років при-

крашає цей великий малю-нок Будинок культури. І для школи малював, і для одно-сельців.

Стоять його пам’ятники не-відомому солдату в Сахутів-ці, герою громадянської війни Олександру Гарнієру – в Ко-рюківці, Героям Радянського Союзу Федору Стрільцю і Ми-хайлу Лучку – в Наумівці.

– Якось його попросили зробити пам’ятник Леніну, щоб встановити біля контори правління колгоспу ім. Горь-кого в Корюківці, – згадують односельці. – І він натхненно взявся за діло... Але ніхто не поспішав забирати пам’ятник.

Із сімейного альбому Ніни Верещаки

Пам’ятник у Сахутівці

№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок 5ПАМ’ЯТЬПАМ’ЯТЬ

Закінчення. Початок на 1-й стор.

В тилу ворога«У червні 1942 року у

міжріччя Десни і Дніпра в декількох кілометрах від селища Остер Козе-лецького району виса-дився парашутний де-сант. Їх спеціально ви-садили на окупованій німцями території, адже це були розвідники Чер-воної армії. Командиром цього розвідувально-диверсійного загону був Кузьма Гнідаш. Його тоді називали Кімом. У скла-ді його загону було вісім чоловік. Ці люди мали вести розвідку в тилу ворога і всю отриману інформацію повідомляти командуванню по радіо. Також перед ними сто-яло завдання: організу-вати партизанські заго-ни з місцевих жителів і разом з ними всіма до-ступними засобами руй-нувати комунікації про-тивника, що пов’язували його з фронтом. Для на-лагодження ефективної роботи розвідники ма-ли встановити контакт з місцевими мешканця-ми. Адже, саме від них можна було отримати достовірну інформацію про те, що відбувається в населеному пункті, як поводиться противник. Пошук надійних і від-повідальних людей три-вав не один день. За цей час розвідники втратили свого товариша – Іва-на Кочубея. (Виконуючи бойове завдання, він на-трапив на засідку полі-цаїв. Був поранений, але в полон не здався. Вже помираючи, він підніс пістолет до скроні і ви-стрелив – Авт.).

Всі працювали на фронт

В тилу ворога заго-ну Кіма вдалося вийти на справжніх патріотів і створити чітко діючу мережу розвідки. Завдя-ки цьому Кузьма Гнідаш отримував інформацію, як кажуть, з перших вуст. Також був налагодже-ний зв’язок із залізнич-никами. Вони передава-ли розвідникам потрібну їм інформацію. Володію-чи відомостями про рух ешелонів через залізнич-ні вузли, загін під коман-дуванням Кіма підривав фашистські потяги. Ро-билося це на залізницях Бахмача, Прилук, Коно-топа, Ніжина, Чернігова, Києва.

А який обсяг робіт бу-ло проведено, коли готу-вався підрив мосту через

Дніпро, що біля Києва! Цей об’єкт для фашис-тів мав величезне стра-тегічне значення. Адже через нього рухались во-рожі війська. Тому під-рив мосту набагато упо-вільнив просування фа-шистських військ на нашу територію.

Отримуючи від розвід-ників інформацію, Гене-ральний штаб Червоної армії корегував свої дії на різних фронтах.

«Ревізори» із Берліна

Також хочу згадати ще про один випадок – викрадення карти укріп-лення німецькими вій-ськами Києва з боку Дні-пра. Щоб розробити план наступу, Генштабу Чер-воної Армії потрібна бу-ла інформація про сили противника. Отже, по-трібно було якось викрас-ти карту у фашистів. Кім та його товариш Франкль Тесовський пішли вико-нувати це бойове завдан-ня. Для цього вони, пе-ревдягнувшись у форму німецьких офіцерів, про-никли в комендатуру во-рога. Туди вони прийшли під виглядом ревізорів із Берліна, перед якими стояло завдання переві-рити карту укріплення. Обоє розвідників добре володіли німецькою мо-вою, тому у спілкуванні з німцями перешкод не виникло. Коли німець-кий офіцер віддав роз-відникам карту, Кім вбив його в його ж кабінеті. За цей подвиг легендар-ного розвідника нагоро-дили орденом Червоного Прапора.

З чернігівських будинків

інформація йшла у МосквуТакож Кім допомагав

місцевим партизанським групам об’єднуватись у загони. Направляв до них з Москви фахівців-розвідників. Забезпечував партизанів раціями.

Для передачі інфор-мації в Генштаб в оселях місцевих мешканців ор-ганізовувались так звані «точки-рації». Одна з них, наприклад, діяла в будин-ку №2, що по вулиці Бу-дьонного в Чернігові. Там проживала родина Ки-рюш. Організував цю точ-ку чернігівець Олександр Михайленко. Він був до-віреною особою Кіма. Мо-сквич Михайло Панфілов передавав інформацію в Генштаб.

«Тікайте! Можливо, хоч

так врятуєтесь»У 1942 році моя роди-

на також познайомилась з розвідниками загону Кіма і особисто з ним. Тоді ми жили в селі Сорокошичі, що на Козелеччині. В на-шій родині було двоє ді-тей: я і моя менша сестра Марія. Коли розпочалася війна ми ще були дітьми. Мені було 12 років, а Марії – 5. Але, незважаючи на вік, у ці громовинні часи діти швидко дорослішали. Мій батько Тимофій Сте-панович подався у загін до Кіма. Мати з дітьми залишилась вдома. Але вона також працювала на розвідників. Ми ж допо-магали їй. Пам’ятаю, як в нашій хаті збиралися «кі-мовці»: Іван Турков, Пав-ло Дужий, Михайло Чере-панцев, Марія Бокарвова. Для них наш будинок був осередком, до якого стіка-лася потрібна інформація. Там вони могли і зігрітися, і поїсти. Крім того, в нашій хаті «кімовці» і бійці пар-тизанського загону, яким керував Юрій Збанаць-кий, проводили збори. Та-

кож у нас перебували по-ранені і хворі бійці, яких ми доглядали.

В селі ж на той час панувала німецько-поліцайська влада. Зда-валося, що все навко-ло, навіть повітря, було просякнуте небезпекою та смертю. Доводилося постійно бути напогото-ві, адже будь-якої миті німці могли нагрянути в будинок з обшуком. Як-би фашисти, хоч раз за-підозрили нашу родину у зв’язках із розвідниками, нас би розстріляли. Мене і Марію мама постійно по-переджала: «Якщо хтось із сільських йде в нашу хату, то замикайте двері і мовчіть, ніби нікого немає вдома. Якщо йдуть німці або поліцаї, то мерщій ті-кайте! Можливо, хоч так врятуєтесь».

На волосині від смерті

Траплялись випадки, коли терміново потрібно було передати від розвід-ників якусь інформацію партизанам. Це завдан-ня виконувала наша ма-ти. Для прикриття, тоб-то, щоб відволікти увагу

противника, вона у доро-гу брала нас. Адже, про-ста сільська жінка, яка веде за собою маленьких донечок, не була схожа на відважну розвідницю. Ми знали, що йдучи на завдання, ми ризикуємо власним життям. Викрити нас могло будь-що: якісь, на першій погляд, незна-чний прорахунок чи неза-плановані обставини. Ми розуміли, що постійно на волосині від смерті. Але ми йшли, бо хотіли до-помогти нашим бійцям. Єдине, чого ми боялися, так це невиконаного за-вдання, адже від цього за-лежали тисячі людських життів. Нині не всі сучас-ні люди зрозуміють таку відданість Батьківщині, але тоді були інші часи. Люди не вагаючись йшли на самопожертву. Одно-го разу, рятуючи нас від

фашистів, боєць із загону Збанацького Василь Ду-бинський відволік на себе увагу ворога. Він загинув від вражих куль, але нас врятував.

Хіба маємо право забути?

Майже шість з поло-виною десятиліть відді-ляють нас від тих вогне-нних днів. Все менше і менше залишається серед нас безпосередніх учасни-ків війни. Один за одним відходять у вічність ті, хто захищав кожен клаптик нашої землі, щедро зро-шуючи її кров’ю. Але ми маємо знати і пам’ятати їхні подвиги. Хіба має-мо ми право забути та-ких патріотів, як Кузьма Гнідаш?»

Валентина ФЕДУСЬФото Олександра БОЖКА

НЕ В СИЛАХ ЗАБУТИЗі спогадів Віри Новодід про відомого розвідника Кузьму Гнідаша

Д ОВІД К АКУЗЬМА ГНІДАШ – учасник партизанського руху на території України і Білорусі, командир розвідувально-

диверсійного загону, Герой Радянського Союзу (це звання йому було присвоєно посмертно в 1945 році).Народився він в селі Сологубівка Роменського району Сумської області в селянській родині. У Червоній Армії

– з 1936 року. У 1940 році закінчив військове училище. В 1939 році брав участь у визволенні Західної України, а в 1939-1940 роках – у фінляндсько-радянському збройному конфлікті.

Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, Кузьма Гнідаш був призначений комісаром танкового батальйону. Брав участь у боях на Північно-Західному, Центральному та Білоруському фронтах. Двічі був поранений. Після шпиталю служив в офіцерському резервному полку Північно-Західного фронту.

В 1942 році був переправлений за лінію фронту на чолі розвідувально-диверсійного загону, який діяв на те-риторії Київської та Чернігівської областей, і на півдні Білорусі. Загону Гнідаша вдалося встановити тісний зв’язок з місцевими мешканцями. В Остерському і Вищедубечанському районах Гнідаш створив декілька парти-занських загонів. Підпільні групи також були організовані в місті Ніжині та селищі Острі (Козелецький район). У 1943-1944 рр. під командуванням Гнідаша підпільники вели розвідку й диверсійну роботу на території Біло-русі та в Київській та Чернігівській областях. За цей час пущено під укіс 21 ешелон із живою силою і бойовою технікою противника. Потоплено 10 пароплавів і 14 барж. Підірвано залізничний міст через Дніпро біля Києва та електростанцію в Чернігові. Зібрано й передано командуванню Червоної Армії дані про систему оборони, чи-сельність військ, залізничні й автомобільні перевезення противника, що сприяло успішному форсуванню Десни і Дніпра, проведенню Білоруської операції.

Коли лінія фронту наблизилася до Чернігівщини, загін на чолі з Кузьмою Савичем перейшов у розпорядження штабу Центрального фронту. За вказівкою штабу партизани взяли під свій контроль залізниці Київ-Бахмач-Конотоп, Київ-Чернігів, Київ-Прилуки. Їхнє завдання – підрив ешелонів ворога та стеження за просуванням во-рожих військ.

З кінця 1943 року Кузьма Гнідаш командував великим партизанським загоном в Білорусії. Лише за перший мі-сяць бойової діяльності загону Кім виходив в ефір дев’яносто разів. Передані їм розвідувальні дані допомагали ра-дянській авіації завдавати ударів по фашистських об’єктах.

19 червня 1944 року в лісі біля міста Слонім (Білорусь) частину групи розвідників оточив каральний загін про-тивника. Захищаючись від ворога, Кузьма Гнідаш знищив понад 20 фашистських солдатів. Щоб не потрапити в полон, тяжкопоранений Кім і радистка Клара Давидюк підірвали себе гранатою. «Згідно з програмою» – такими були його останні словами в ефірі до Москви, що означало: «вмираємо, але не здаємося».

Кузьму Гнідаша поховали у місті Слонім.


c m y k

КРИМІНАЛКРИМІНАЛ

ОГ ОЛО Ш Е Н Н Я

ПОВІДОМЛЕННЯпро проведення позачергових

загальних зборів акціонерного товаристваПовне найменування товариства:

Відкрите акціонерне товариство Ак-ціонерний банк «Приватiнвест».

Місцерозташування товариства згідно з його статутом: Україна, 14006, м. Чернiгiв, вул. Преобра-женська, 2.

Шановні акціонери!Правління Відкритого акціо-

нерного товариства Акціонерного банку «Приватінвест» повідомляє вас, що 21 грудня 2009 року о 12.00 годині за адресою: Україна, м. Ки-їв, вул. Фрунзе, б. 104 «А», 5-й по-верх, каб. 520, відбудуться поза-

чергові загальні збори акціонерів Товариства.

Реєстрація акціонерів та їх пред-ставників для участі у загальних зборах відбудеться 21 грудня 2009 року з 11.00 год. до 11.45 год. за адре-сою: Україна, м. Київ, вул. Фрун-зе, б. 104 «А», 5-й поверх, каб. 520.

Порядок денний загальних зборів акціонерів

(перелік питань, що виносяться на голосування):

1. Прийняття рішення з питань порядку проведення загальних збо-рів акціонерів. Обрання лічильної комісії та затвердження її складу. Обрання головуючого та секретаря загальних зборів акціонерів.

2. Визначення типу Товариства у зв’язку з приведенням його діяль-

ності у відповідність до вимог ЗУ «Про акціонерні товариства».

3. Викладення статуту Товариства в новій редакції у зв’язку з його при-веденням у відповідність до вимог ЗУ «Про акціонерні товариства».

4. Про внесення змін та допо-внень до основних Положень, що регламентують діяльність Банку.

5. Відкликання та обрання Го-лови та членів Спостережної ра-ди Банку.

Право на участь у загальних зборах акціонерів Відкритого акці-онерного товариства Акціонерного банку «Приватінвест», які скликані на 21 грудня 2009 року, мають осо-би, які будуть акціонерами това-риства станом на дату проведення зазначених загальних зборів акціо-

нерів, та будуть наведені у реєстрі акціонерів товариства, складеному станом на 21 грудня 2009 року.

Для участі у зборах акціонерам потрібно мати при собі паспорт, а представникам акціонерів – пас-порт та довіреність на право пред-ставляти інтереси акціонерів на за-гальних зборах, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства.

Під час підготовки до загаль-них зборів, акціонери товариства мають можливість ознайомитися з документами, потрібними для при-йняття рішень з питань порядку денного. Ознайомлення з матері-алами відбувається до 21 грудня 2009 року (включно) з понеділка по п’ятницю, з 09.00 год. до 17.00 год. (обідня перерва з 13.00 год. до 14.00

год.) за адресою: Україна, 14006, м. Чернiгiв, вул. Преображенська, 2, каб. 2, АБ «Приватінвест». Від-повідальна за ознайомлення з ма-теріалами зборів особа – Чадкова Олена Георгіївна – керівник Депар-таменту інвестиційного бізнесу АБ «Приватінвест».

21 грудня 2009 року ознайом-лення акціонерів з документами, необхідними для прийняття рі-шень з питань порядку денного відбувається за місцем проведення реєстрації для участі у загальних зборах та за місцем проведення за-гальних зборів акціонерів.

Телефони для довідок:(044) 205-43-45(0462) 675-501Правління Товариства

Віктора Яловця, 1972 року народження, з селища Олишівка Чернігівського району, знайшли мерт-

вим у Чернігові неподалік авто-бусної зупинки поблизу Олексан-дрівки. Відомо, що 3 жовтня 2009 року його до Чернігова забрали працівники "швидкої допомоги" разом із співробітниками міліції. Того дня Віктор Яловець, пере-буваючи напідпитку, побив свою співмешканку Наталію Широку і накинувся на іншу жінку, в якої Наталія шукала прихистку. Оби-дві жінки травмовані, причому Валентина Ситенок, яка намага-лася розборонити пару, отримала удар обухом сокири по голові.

Валентина Ситенок працює в Олишівській селищній раді, на сьогоднішній день на лікар-няному. Розповіла, що коли все це трапилося, вона в сусідсько-му будинку готувала їжу неміч-ному чоловіку, оскільки виконує функції соціального працівника. Раптом на подвір’я забігла Ната-лія, яка кричала, що у Віктора гарячка й він хоче її зарубати. Валентина Іванівна говорить, що намагалася заспокоїти чо-ловіка, але той вдарив її і втік. Наздогнали його чоловік та син Валентини Ситенок, котрі непо-далік на городі збирали буряки. До приїзду "швидкої" та міліції Віктор Яловець залишався під наглядом родичів потерпілої. Ме-дичну допомогу жінці надавали в Олишівській лікарні.

Подальша доля кривдника їй невідома. Останнє, що вона зробила – подзвонила матері Вік тора.

Алла Яловець побачити сина не встигла, стверджує, що піс-ля дзвінка одразу вирушила до місця пригоди.

МАТИ– Алло Сергіївно, розкажіть,

будь ласка, що Ви побачили, коли прибули на місце інциденту?

– На вулиці стояла Наталія зі своєю мамою. Вона пояснила, що "швидка" разом з сином та міліці-єю вже поїхали. Сказали, що доку-ментів Віктора в хаті не знайшли, просто записали дані з його слів. Дивно, адже документи завжди лежали в хаті на видному місці. В будинку Валентини, куди зайшли, її чоловік витирав з підлоги кров. Валентина лежала на дивані. Пи-таю: «Як ти?». Вона розповіла, як Вітя вдарив її та побіг в бік пило-

рами. Каже, що гукнула своїх чо-ловіка та сина, які спіймали його там і «дали добре, з нього виста-чить». Я далі не розпитувала. На цьому все й скінчилось.

– А що було далі?– Наступного дня я відрядила

невістку в Чернігів. Кажу, швид-ше за все сина забрали до психлі-карні в Халявин. Вона мені теле-фонує звідти й каже, що Віті там немає. Я телефоную до районного відділу міліції, а там співробіт-ник, котрий взяв слухавку, мені каже: «Це той чоловік, що сусіда вдарив? Так шукайте його у від-діленні "швидкої допомоги". Дав номер. Телефоную туди – відпо-відають, що Віктора залишили в міліції. Передзвонюю у відділ і, вже "з наїздом", питаю, де діли сина. Міліціонер попросив зачека-ти і через три хвилини відповів, що Віктор дав їм розписку, після чого вони його відпустили. Кажу: «Як відпустили?». Він же голий по-їхав – в одній камуфляжній майці і без документів. Питаю, де ж він може бути. Знаю, що його побили в Олишівці, то, може, йому погано

стало? Може сидить десь під ку-щем? Міліціонер відповів: «Я вам співчуваю, але нічим допомогти не можу». Після чого поклав слухав-ку. На цьому все скінчилося. На-ступного дня дочка поїхала в мі-ліцію. Проте їй там нічим не допо-могли. У розшук, сказали, подава-ти можна тільки через три дні. В п’ятницю вирішила звернутися до бабки-ворожки. Та по фотографії визначила, що Вітя десь лежить дуже холодний. Негайно, говорить, їдьте в міліцію. Пішли знову ту-ди, а там без розмов направили в чернігівську міську міліцію, на Шевченка, 13. Звідти послали в морг на впізнання тіла.

– Це був Ваш син?– Так… Його дуже сильно було

побито. Голова розбита і все тіло було у синцях. Руки на зап’ястках набряклі. Причиною смерті були численні гематоми в голові, набряк мозку та забій м’яких частин голо-ви. У документі про смерть йдеть-ся, що били тупим предметом.

– Як Віктор міг опинитися в районі Олександрівки? Може, там живуть друзі чи знайомі?

– Нікого в нього там не було. Вітя туди сам дійти не міг.

– Як Ви думаєте, чиїх рук це справа?

– Не хочеться наговорювати на людей, але Вітю в Олишивці сильно побили. Мені здається, що саме через це його не прийняли в Халявині. Чому його не залиши-ли в районній лікарні – для ме-не теж питання. Міліція, на мою думку, не повинна була його від-пускати в будь-якому разі. Мій син був без грошей та документів. Як можна без документів встановити особу? Хіба міліція цього не знає? Законом відводиться три доби для встановлення особи.

МІЛІЦІЯНачальник Чернігівського РВ

УМВС Сергій Бондар підтвердив факт виїзду до Олишівки своїх співробітників. За його слова-ми, працівники «швидкої» пе-ред виїздом на виклик повідо-мили міліцію про інцидент. Як стало зрозуміло, родичі потер-пілої Валентини пояснили, що в нападника всі ознаки психічного розладу. В такому разі, говорить Сергій Бондар, міліція супрово-джує пацієнта для безпеки лі-карів. Відсутність документів у чоловіка начальник районної мі-ліції пояснив тим, що його спів-робітники Віктора Яловця не забирали. Його забрала «швид-ка». Співробітник патрульної служби Олександр Сетун, який виїжджав на місце, розповів, що близько опівдня він разом із іншим міліціонером Сергієм Праутою на кареті «швидкої» виїхали в Олишівку. В будин-ку, де все трапилося, сидів Ві-ктор Яловець. Обличчя в нього було побите, з носа текла кров. За словами міліціонера, лікар-ка їм повідомила, що поїдемо в Халявин. Яловець погодився. Він поводив себе спокійно. В психо-неврологічній лікарні чоловіка не прийняли, а натомість від-правили в травмпункт. Після огляду в обласній лікарні вони знову повернулися в Халявин, де Віктору Яловцю відмовили в госпіталізації, оскільки підстав на те не виявили. Міліціонер за-значив, що після цього лікарі пе-редали чоловіка їм. Мовляв, він скоїв напад на людину. У рай-відділі подальша доля олишів-ця Олександру Сетуну невідома, оскільки далі пояснення в нього брав Сергій Праута.

Начальник райвідділу Сергій Бондар повідомив, що Праута працює в паспортному відділі. Поїхав на виклик, бо на той час людей не вистачало. Пояснення з приводу інциденту чоловік на-писав одразу, після чого Сергій Праута доповів начальнику, що Віктора Яловця відпустили.

Сергій Бондар зробив припу-щення, що на вулиці у чоловіка міг знову статися напад і він міг напасти на перехожих. Ті ж мо-гли його забити до смерті.

За дивним збігом обставин, у цій справі знову фігурує Черні-гівський РВ УМВС. Нагадаємо, що начальник Чернігівської ра-йонної міліції в цьому місяці вже давав коментарі з приводу неза-конних дій своїх підлеглих, які в лісі катували людину.

ЛІКАРІНайбільш утаємниченою уста-

новою виявилась лікарня. Отри-мати хоча б якусь інформацію у медиків виявилось неможливим. Дізнавшись, про який випадок йдеться, лікарі відмовлялися гово-рити, посилаючись на норму зако-ну про нерозголошення інформації про стан здоров’я людини. У пси-хоневрологічній лікарні поясни-ли, що навіть родичам надавати інформацію про перебування або неперебування людини в закла-ді вони не мають права. Цікавий, виявляється, у нас закон.

Адміністрація Чернігівської ЦРЛ також вважає, що журна-лісти не мають права знати про стан здоров’я людини, якої, до речі, вже немає серед живих. Може й так.

Але, вважаємо, ми вправі по-ставити запитання до медиків: чо-му людину, яка отримала травми голови, без ретельного обстежен-ня медичними апаратами (зокре-ма, томографа) відпустили з лі-карні? Сподіваємося, що подібні запитання їм поставлять також і представники інших правоохо-ронних структур, які проводять слідство. Адже якби людину тоді госпіталізували, напевно, її труп не знайшли б на вулиці.

У цій справі багато нез’ясо-ваного. Наприклад, немає чіткої відповіді, чому міліція бере роз-писку та відпускає потім людину без документів. Хочеться вірити, що слідчі з прокуратури розплу-тають цей клубок. Редакція газети слідкуватиме за ходом слідства.

Ігор ЛЕВЕНОК

Останній раз живимйого бачили... В МІЛІЦІЇ

Алла Яловець

№ 15 (27954) 3 листопада 2009, вівторок 7

В И К Л И К И Д О С УД У

РЕ К Л А М А ТА ОГ ОЛО Ш Е Н Н Я

3.11

4.11

5.11

П ОГ ОД НІ М А П И

К А Л Е Н Д А РСьогодні Сонце зійшло о 6 год. 52 хв., зайде о

16 год. 30 хв. День триватиме 9 годин 38 хвилин. Повний Місяць 2 листопада. Місяць у Тільціі.

За релігійним календарем сьогодні – препо-добного Іларіона Великого. Перенесення мощей святителя Іларіона, єпископа Меглинського. Пре-подобного Іларіона, схимника Печерського. Муче-ників Дасія, Гаїя і Зотика. Преподобних Феофіла та Якова Омуцьких. Преподобного Іларіона Псково-єзерського, Гдовського.

Завтра – Казанської ікони Божої Матері. Муче-ників Олександра єпископа, Іраклія воїна та жон Анни, Єлисавети, Феодотії і Глікерії. Семи отро-ків, що у Ефесі. Андрониківської ікони Божої Ма-тері. День пісний.

Іменинниками будуть: сьогодні – Іларіон, Яків, Феофіл; завтра – Ганна, Єлизавета, Костянтин, Богдана, Оверко, Ликерія.

ГІД Р О М Е Т Ц Е Н Т Р П ОВІД О М Л Я Є3-го листопада очікується мінлива хмарність з

проясненням, без істотних опадів. Вітер східний 5–10 м/сек. Температура повітря 0–5, по Черніго-ву 1–3 °C тепла.

4-го та 5-го листопада – хмарна погода з прояс-неннями, без істотних опадів. Вітер південно-східний 5–10 м/сек. Температура вночі 1–6 морозу, вдень – 0–5 °C тепла.

Радіаційний фон по області: Щорс, Покошичі – 9, Чернігів – 11, Семенівка – 13, Прилуки – 12, Ні-жин – 13, Остер – 14 мкр/год.

Температура води в Десні 5,5 градуса.

Ц И М И Д Н Я М И Н А Р ОД И Л И С Я

03.11

Декабрист, штабс-капітан лейб-гвардії драгунського полка, видатний письменник, критик Олександр Олександрович Бесту-жев (1797), італійський композитор Вінчен-цо Беліні (1801), кіноактор (фільм «Універ-сальний солдат») Дольф Лундгрен (1959)

04.11

Італійський архітектор, який багато працював у Москві Осип Іванович Бо-ве (1784), адмірал, з 18 листопада 1918 по 4 січня 1920 – Верховний Правитель Ро-сійської держави Олександр Васильович Колчак (1874)

Чернігів

Чернігів

Чернігів

Корюківка

Корюківка

Корюківка

Ніжин

Ніжин

Ніжин

Щорс

Щорс

Щорс

t,°C –4 1вітер 3 4напр. сх схтиск 752 мм рт. ст.




t,°C 1вітер 3 3напр. сх схтиск 752 мм рт. ст.











Н Е С П Р И Я ТЛ И ВІ Д НІ У Л И СТ О П А Д І

10, 20, 30

t,°C –3 3вітерр 5 5напр.р сх схтиск 749 мм рт. ст.р

КорюКорюЩорсЩЩорс

тиск 751 мм рт. ст.р

t,°Cвітерр 3напр.р схтиск 752 м

ЧернігівЧернігів

3

каакааа

13

сх. ст.

НіжинНіжин

рр

t,°C –3вітерр 4напр.р схтиск 751 м

НН.

C –3вітерр 4напр.р схтиск 750

t,°C

ЧЧ

t,°C –4 5вітерр 3 4

апр.р сх схтиск 751 мм рт. ст.р іжинНіжин


НН. іжинНіжинНН


t,°Cвіте

КорюКорюЩорсЩорс

тиск 752 мм рт. ст.


ЧернігівЧернігіввн

5

кака

13

схт. ст.

аа

кака

33

схст.

НіжинНіжин

рр


УД У


t,°C

ЗНІМ О К ІЗ С У П У Т Н И К А NOA A-19

02.11.2009 12:53

t,°C –3 2вітерр 4 4напр.р сх схтиск 750 мм рт. ст.р НН

КорюКорюЩорсЩорс

тиск 752 мм рт. ст.


ЧернігівЧернігів н

2

ПРОГНОЗИПРОГНОЗИ

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області повідом-ляє, що судове засідання у цивіль-ній справі за позовом прокурора Новгород-Сіверського району в ін-тересах держави в особі ВАТ «Дер-жавний ощадний банк України» до Кизименка Андрія Петровича та Шевченка Ігоря Миколайовича про стягнення суми кредиту, при-значено на 12 листопада 2009 ро-ку на 10 годину, під головуванням судді Іванченка Я.М. у приміщен-ні суду за адресою: м. Новгород-Сіверський Чернігівської облас-ті, вул. Леніна, 32-а. Для участі у справі як відповідач викликається Кизименко Андрій Петрович.

Одночасно суд повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважаєть-ся повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі від-сутності відомостей про причини неявки Кизименка А.П., повідом-леного належним чином, причину неявки буде визнано судом непо-важною і суд вирішить справу на підставі наявних даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Новгород-Сіверський район-

ний суд Чернігівської області повідомляє, що судове засідан-ня у цивільній справі за позовом прокурора Новгород-Сіверського району в інтересах держави в особі ВАТ «Державний ощадний банк України» до Острик Анто-ніни Степанівни про стягнення суми кредиту, призначено на 12 листопада 2009 року на 9 годи-ну, під головуванням судді Іван-ченка Я.М. у приміщенні суду за адресою: м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, вул. Лені-на, 32-а. Для участі у справі як відповідач викликається Острик Антоніна Степанівна.

Одночасно суд повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається пові-домленим про час та місце розгля-ду справи, тому у разі відсутнос-ті відомостей про причини неявки Острик А.С., повідомленої належ-ним чином, причину неявки буде визнано судом неповажною і суд вирішить справу на підставі наяв-них даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Новозаводський районний суд

м. Чернігова повідомляє, що роз-гляд цивільної справи за позовом Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» до Кирієнка Андрія Михайловича про стягнення боргу з оплаті за ко-ристування послугами мобільного зв’язку призначено на 13 листопа-да 2009 р. на 10 год.

Для участі в справі в як відпові-дач викликається Кирієнко Анд рій Михайлович (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. 1-ї Гвардійської Армії, 4/76).

Одночасно суд повідомляє, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається пові-домленим про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутнос-ті відомостей про причини неявки Кирієнка А.М., повідомленого на-лежним чином або якщо причину буде визнано судом неповажною, суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (по-становляє заочне рішення).

Справу буде розглянуто у примі-щенні суду (м. Чернігів, вул. Мсти-славська, 17) під головуванням суд-ді Гордійко Ю.Г. (каб.18).

Чернігівський районний суд в

порядку частини 9 статті 74 ЦПК України викликає в судове засі-дання 20 листопада 2009 року на 9 годину відповідача Пасічніко-ва Володимира Юрійовича, який зареєстрований за адресою: Чер-нігівський квартал, 16, кв. 39, м. Славутич Київської області, у ци-вільній справі за позовом Налап-ко Юлії Василівни до Пасічнікова Володимира Юрійовича про розі-рвання шлюбу.

Судове засідання відбудеться у приміщенні суду за адресою: вул. Воровського, 4, м. Чернігів, під го-ловуванням судді М.Г. Салая.

Одночасно повідомляємо, що з опублікуванням оголошення про виклик до суду відповідач вважа-ється повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у випадку відсутності відомостей про причи-ни неявки Пасічнікова Володимира Юрійовича, або якщо причину не-явки буде визнано судом неповаж-ною, справу буде розглянуто без його участі на підставі наявних в ній даних чи доказів.

До уваги об’єднань громадян, за-реєстрованих Головним управлінням юстиції у Чернігівській області:– Спасо-Преображенський полк Між-

народної громадської організації «Козацтво Запорозьке»;

– Чернігівський обласний осередок Асоціації спортивної боротьби України;

– Чернігівська обласна громадська організація «ОПОРА»;

– Козацький об’єднаний рух «Пів-нічноукраїнське співтовариство «Відродження» ім. Гетьмана По-луботка»;

– Громадська організація «Народний контроль Чернігова»;

– Чернігівський обласний осередок Ліги професіонального боксу України;

– Чернігівське обласне відділення Ук-раїнського товариства оцінювачів;

– Чернігівський обласний осередок Всеукраїнської молодіжної гро-мадської організації «Демокра-тичні перетворення України»;

– Чернігівська обласна організація творчої науково-технічної Спіл-ки будівельників України;

– Чернігівське територіальне від-ділення Асоціації платників по-датків України;

– Чернігівське обласне відділення Всеукраїнської громадської орга-нізації «Руський Рух України»;

– Чернігівський обласний осередок Федерації спортивного більярду України;

– Чернігівське обласне відділення Міжнародної спілки українських підприємців;

– Чернігівська обласна громадська організація «Правозахисник»;

– Чернігівська обласна організація товариства «Знання» України;

– Громадська організація «Дарина»;– Чернігівська обласна молодіжна

громадська організація «Молодіж-ний актив Чернігівщини»;

– Чернігівська обласна організація громадської організації «Українська соціал-демократична молодь»;

– Чернігівська обласна організа-ція Народно-демократичного об’єднання «Нова Україна»;

– Чернігівська обласна організація Всеукраїнського об’єднання демо-кратичних сил «Злагода»;

– Чернігівська обласна організація Всеукраїнського жіночого Народно-демократичного об’єднання «Дія»;

– Чернігівська обласна організація винахідників і раціоналізаторів України;

– Чернігівський обласний комітет мо-ло діжних організацій («ЧОКМО»);

– Чернігівська обласна організація Товариства книголюбів України;

– Чернігівська обласна громадська організація «Центр економічно-правових питань «Діалог»;

– Чернігівська обласна дитяча ор-ганізація «Молода генерація».

Відповідно до частини шостої стат-ті 15 Закону України «Про об’єднання громадян» зміни до статутних доку-ментів підлягають обов’язковій ре-єстрації.

Листи, які були адресовані вище-зазначеним організаціям легалізую-чим органом, повернулись з поштовою відміткою про відсутність адресата за адресою, зазначеною в статутних документах.

У зв’язку з цим, прохання пові-домити Головне управління юстиції у Чернігівській області (м. Чернігів, проспект Миру, 43) про зміни, що відбулися в статутних документах об’єднання громадян, зокрема, про його місцезнаходження.

Об’єднання громадян, які фактич-но припинили свою діяльність, про-симо повідомити легалізуючий орган в установленому чинним законодав-ством порядку.

Чернігівське районне управління юстиції ОГОЛОШУЄ КОНКУРС на заміщення вакантної посади провідного спе-ціаліста відділу реєстрації актів цивільного стану Чернігів-ського районного управління юстиції.

Вимоги до кандидатів:– освіта повна вища юридична;– стаж роботи за фахом не менше, ніж 3 роки;– вільне володіння державною мовою;– досконале володіння комп’ютером.Термін подання заяв 30 днів з дня опублікування оголо-

шення. За довідками звертатися за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 50-А, тел. 671-833.

Втрачений паспорт се-рії НК №027705, виданий 18.06.1996 р. на ім'я Сахна В'ячеслава Петровича, вва-жати недійсним.

Втрачений диплом Чер-нігівського радіомеханічного технікуму, виданий на ім'я Вітязя Сергія Миколайовича, вважати недійсним.

Втрачена довідка (додаток № 3 до порядку видачі посвід-чень особам, які постражда-ли внаслідок Чорнобильської катастрофи) № 41808, видана на ім'я Грабини Любові Во-лодимирівни про те, що вона станом на 26 квітня 1986 ро-ку постійно проживала і бу-ла прописана в м. Прип’яті, вважати недійсною.

ЗДАЮТЬСЯВ ОРЕНДУ

Тел.: 975-146, 0-50-413-18-85

офісні та складські

приміщення

ЧернігівЧернігів


c m y kc m y k

Деснянська правда – вільнаЗасновник – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 444-93Р від 23.07.2009 р. Видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Головний редактор Лариса МІЛОВА. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛИСЕНКО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92. Тел. 4-44-42. Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-41-36; соціальних питань: 4-44-12; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ, Світлана СОКОЛ.

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда», 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота). Тираж тижня – 23 371. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Вартістьпередпл. 39 грн. 48 коп. Кількість

комплектів 1переадрес. грн. коп.

ПВ місце літер.

1

ДОСТАВНА КАРТКА-ДОРУЧЕННЯ

49086

49086

10Деснянська правда – вільна

Деснянська правда – вільна

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ«Деснянську правду – вільну»на І півріччя 2010 року

І ВИГРАВАЙТЕ цінні призи!

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

четверговий випуск – 49088 триразовий – 49086 триразовий пільговий – 49087ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ:

Випуск 1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.Триразовий 6,58 19,74 39,48 78,96Триразовий(пільговий) 5,35 16,05 32,10 64,20Четверговий 3,65 10,95 21,90 43,80

Копії передплатних абонементів або квитанції про оплату на І півріччя 2010 року надсилайте до 30 грудня 2009 року за адресою: 14000, м. Чернігів, проспект Пе-ремоги, 62 (3-й поверх). Дата відправлення визначається за поштовим штемпелем на конверті.Розіграш призів відбудеться 18 січня 2010 року.Результати акції будуть опубліковані в газеті «Деснянська правда – вільна» від 21.01.2010 р.

Головний традиційний приз – телевізор!УВАГА! Не відкладаючи «на потім», передплачуйте «Деснянську правду – вільну» (передплатні індекси вказуйте правильно) на І півріччя 2010 року і надсилайте нам квитанції.

Переможець цього тижня – Валентина Василівна Івасенко з с. Шибиринівка Чернігівського району. Набір посуду чекає на неї в редакції.

Чудові призи розігруватимуться щотижня – і кожного четверга читачам буде відомо ім’я переможця.

Приз наступного тижня – набір посуду!Не гайте часу, вирушайте до вашого поштового відділення.

Нагадуємо, всі надіслані вами квитанції після тижневих розіграшів візьмуть участь у Великому підсумковому розіграші призів.

СВ Я Т О

160-КІЛОГРАМОВА «СОЛОДКА ГОРА» була споруджена в ЧерніговіКожного року в Чернігові на кілька годин з’являється… солодка гора. Свідки цього незвичного явища стверджують: побачити і скуштувати її шматочок можуть всі бажаючі. Цього року в нашому місті була споруджена аж 160-кілограмова солодка гора Говардхан. Над її створенням працювали два дні. І зусилля не були марними. Бо цей величезний торт – головний атрибут свята Говардхан-пуджа, яке нещодавно відзначили крішнаїти.

– Згідно з священними писан-нями Вед, близько 5 тисяч років тому Господь Крішна перебував на нашій планеті. На той час ба-гато людей поклонялися напів-богам – надлюдським істотам, які мають містичні можливості керувати силами природи. Щоб встановити єдинобожжя, Кріш-на, який тоді був маленьким хлопчиком, попросив дорослих відмінити жертвоприношення напівбожеству Індрі і провести обряд поклоніння пагорбу Го-вардхан, – розповідає в. о. голо-ви «Громади свідомості Крішни в місті Чернігові» Гиридхарі дас (Лев Черняк). – Говардхан озна-чає «гора із соковитою травою та плодовими деревами, на якій паслися корови». Люди зібрали солодощі, молоко, масло, фрукти і віднесли до пагорба. Всі ці да-ри були прийняті Крішною, який проявив себе у формі цього па-горба. Розгніваний Індра, якому тепер вже люди не поклоняли-ся, послав сильний дощ. Проте Крішна підняв гору Говардхан і тримав її сім днів на мізинці лівої руки, а люди ховалися під нею, як під парасолькою. Так го-ра Говардхан, що розташована в Індії, стала символом захис-ту людей. А її копія, зроблена з солодощів, є невід’ємним атри-бутом традиційного щорічного свята Говардхан.

На створення «солодкої гори» жінки із «Громади свідомості Крішни» використали такі «бу-дівельні матеріали», як бісквіт-ні коржі, масляний крем, горі-хи, фрукти, мармелад, пряни-

ки, булочки, солодкі трубочки, тістечка...

Після молитов та запалення ароматичних свічок чернігівські крішнаїти виконали ритуальний танок навколо торта.

– Говардхан відрізняється від інших свят видовищністю і весе-лим настроєм, – каже Гиридхарі дас. – Під час поклоніння священ-ній горі віруючі обходять її по колу сім разів за годинниковою стрілкою, всіляко прославляючи Бога і співаючи молитов.

Натанцювавшись і наспівав-шись, крішнаїти розпочали свят-кову трапезу. Доки їли торт, ви-пили аж 40 літрів (!) ароматного чаю, настояного на лимоні і кар-каде. «Солодкої гори Говардхан» вистачило і всім присутнім, і тим, хто на свято... не прийшов: всі ба-жаючі мали змогу взяти шмато-чок додому, щоб пригостити рід-них чи сусідів.

За словами Гиридхарі даса, цього року на свято зібралося близько сотні людей. Прийшли не лише послідовники Крішни, а й люди інших вірувань.

Аліса ЧЕРНОВА

Деснянська правда вільна №27954

Documents