УДК 373.2 - library.udpu.edu.ua · В іграх малих дітей ігрові дії...

УДК 373.2.016

ББК 74.100

Д19

Упорядники:

Лариса Гураш, Тетяна Науменко

Редакційна рада:

Т. Вороніна, I. Стеценко,

М. Мосієнко — канд. філол. наук, Г. Кузьменко,

О. Шатохіна

Діти раннього віку та гра /упоряд. Лариса Гураш, Тетяна Нау-

Д19 меню. — К . : Шк. світ. 2009. — 128 с. — (Бібліотека «Шкільного

світу»).

ISBN 978-966-451-000-1.

ISBN 978-966-451-343-9.

Дорослі мають перетвориш навчання літе» раннього віку на цікаву, захопливу гру.

Завдяки грі дорослий може впливати на всі Ірані особистості дитини: на її свідомісгь,

почуття, волю, поведінку тощо. Необх ідною умовою навчання і виховання є врахування

віку матюка, його індивідуальною темпу розвитку, бажання та інтересів. І Іайголовніше—

це частіше сл ід хвалити дитину, дати їй відчути впевненість у своїх с т а х .

У книжці подано різноманітні ігри, які можуть використати доросл і (як ви

хователі, так і батьки) у вихованні та навчанні д ітей раннього віку.

У Д К 373.2.016 Б Б К 74.100

ISBN 978-966-451-000-1 (б-ка«Шк.світу») ©ІуршиЛ.,НауменюТ.,утюрядкуваніія.2(Ю9

ISBN 978-966-451 -343-9 © T O B «Видавництво «Шкільнийсвіт»,

цополіграфічна підготовка, 2009

ЗМІСТ

Від авторів 4

Значення дидактичних ігор для розвитку дітей 6

Дидактичні ігри для дітей другого року життя 12

Дидактичні ігри для дітей третього року життя 33

Рухливі ігри в житті найменших 46

Особливості проведення ігрових вправ із д ітьми

другого року життя 46

Особливості проведення ігрових вправ

і рухливих ігор із дітьми третього року життя 47

Ігрові вправи для дітей другого року життя 50

Рухливі ігри для дітей третього року життя 59

Робота з фізичного виховання влітку 80

Показники правильного виконання дітьми

2—3 років основних видів рухів 90

Ігри з лялькою 92

Формування передумов сюжетно-рольової гри

в дітей третього року життя 102

Використання гри у фольклорних формах

та авторських творах для дітей 113

Використана література 126

В І Д А В Т О Р І В

«Спостерігайте за дитиною, коли вона грається, і ви знайдете

ключ до розуміння її душі» (С. Русова).

Гра — один із видів природної дитячої діяльності, на яку ми,

дорослі, спираємось у вихованні малят, у навчанні їх різних дій із пред

метами, засобів та способів спілкування, у формуванні особистісних

якостей. А від того, як ми організуємо дитячу гру, яким змістом її зба

гатимо, залежить засвоєння дітьми суспільної моралі й культури.

«Грає має важливе значення в житті дитини, має те саме значення,

яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, така

з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання

майбутнього діяча відбувається насамперед у грі» (Макаренко А. С ) .

Проблема гри особливо актуальна сьогодні. Педагоги і психологи

з тривогою констатують, що гра все більше витісняється навчальною

діяльністю, а дорослі забувають, що специфічним видом діяльності

дошкільнят є гра. Саме через гру діти мають пізнавати світ, готуватися

до життя, набувати різних практичних знань і вмінь, а головне — гра

має повернути дітям дитинство.

«Гра дітей — це і є їх робота. Діти вчаться на всьому, що вони роб

лять» (Каролін Хупер).

Тож і страшно, коли спостерігаєш за сучасними дитячими іграми

в людину-павука, супермена, ляльку Барбі. Такі ігри та іграшки не

суть у собі негативну енергетику, вчать агресивності, індивідуалізму,

маніпулятивності, збуджують ранню сексуальність. Якщо відверто,

то вони лякають дітей, демонструють, що навколишній світ — злий,

жахливий, демонічний. Дитячі ігри впливають на дитячу свідомість,

формують майбутню особистість, її світогляд. Як відомо, особистість

розвивається під впливом освітньо-культурного середовища, яке

декларує певні цінності життя. Серед важливих складових цього сере

довища не останнє місце посідають гра та іграшка.

І саме в ранньому віці закладаються основи ціннісної орієнтації

людини. Найкраще це робити у грі, улюбленому виді діяльності ма

лят.

Магістральними лініями розвитку дітей раннього віку є фізичний

і розумовий розвиток, причому акценти можна поставити так: на

2-му році життя основним є фізичний, а на 3-му році — розумовий.

У контексті такого підходу ми підготували книгу «Діти раннього віку

та гра».

Структура книги допоможе читачам зорієнтуватися у її змісті,

а саме: вступна стаття про певний вид гри, добірка ігор для дітей

2-го року життя, так сапо ----- для дітей 3-го posy життя.

Не в усіх іграх та ігрових вправах ми визначали мету: вона може

бути єдиною для цілого блоку ігор.

Особливе місце в житті дошкільного закладу посідає фізичне ви-

ховання дітей улітку. Адже в основному воно відбувається на свіжому

повітрі, широко використовуються природні умови (ігри з піском, во

дою). Саме тому ми виділили цей розділ педагогічної роботи в окремий

параграф.

У дітей від одного до трьох років починає формуватися ставлення

до людей. Тому в навчальному процесі варто приділяти увагу іграм

із лялькою - образом людини. У посібнику ви знайдете систему ігор-

занять із лялькою, педагогічні поради щодо їх організації та проведення.

Це стосується й формування передумов сюжетно-рольової гри вза

галі.

Сподіваємося, що деякі аспекти використання фольклору та авторсь

ких творів теж допоможуть вам під час проведення ігрової діяльності

з малюками.

У списку використаної літератури ви побачите, що ми знайшли

цікаві добірки ігор, які майже недоступні сучасному педагогові. Але

ці ігри не втратили своєї актуальності й сьогодні. Маючи перлинку

з такої скарбнички педагогів минулого, кожен вихователь може збага

тити дитячий світ гри. Сподіваємось на це.

Привіт тобі, homo ludens, людино граюча!

ЗНАЧЕННЯ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР ДЛЯ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ

Своєрідність дидактичної гри як засобу виховання й навчання та її

відмінність від інших засобів полягають утому, що це дає можливість

навчати, вправляти, розвивати розумові здібності, формувати цінні

риси особистості та взаємини дітей у доступній і привабливій для них

формі діяльності.

Джерела дидактичної гри, у якій поєднуються елементи навчан

ня і гри, треба шукати в народній педагогіці, у материнських іграх,

пісеньках, рухливих іграх. Уже в піснях «Ладки-ладусі», «Сорока-

ворона», в іграх із пальчиками мати вчить дитину виділяти окремі

предмети, частини власного тіла дитини. Вона позначає їх словом

і тим самим навчає рідної мови, тобто привертає увагу дитини до

навколишніх людей, речей, явищ.

Ігри, які використовує народна педагогіка для виховання та на

вчання дітей наймолодшого віку, відзначаються теплотою взаємин

учасників гри, безпосередністю та щирістю переживань і водночас

серйозним ставленням до розв'язування поставленого у грі завдання,

високим рівнем розумової діяльності.

Дидактична гра має свою сталу структуру, яка відрізняє її від усякої

іншої діяльності дітей, керованої педагогом.

Серцевиною дидактичної гри є ігровий задум, ігрова дія, правгиіо

й пізнавальний зміст.

Ігровий задум викликає жвавий інтерес у дітей, збуджує їх актив

ність. Ігровий задум часто виражений у самій назві гри і є н зачином —

зав'язкою. Наприклад, у дидактичній грі «Злови рибку» мета гри

полягає в тому, щоб, регулюючи рухи вудочки та магнітного гачка, за

чепити рибку, тобто розв'язати поставлене грою завдання. Навчальний

зміст цієї гри — це одночасне вправляння руки й зору.

Іноді ігровий задум має форму ігрового завдання. Наприклад,

у дидактичній грі «Збери однакове за формою» діти збирають іграшки

або інші предмети, схожі за формою. Виграє той, хто зібрав більше

іграшок або інших предметів. У цьому випадку дитина зрозуміє за

дум гри, а під час виконання завдання вона навчиться диференціювати

предмети за їх формою.

6

З н а ч е н н я д и д а к т и ч н и х і гор д л я р о з в и т к у д і т е й

Ігровий задум виступає іноді у формі інтелектуального завдан

ня, яке потребує обдумування, порівняння, зіставлення. Наприклад,

дидактичні ігри типу «Що до чого», «Що після чого» потребують

пов'язування частини й цілого, розподілу дій у їх послідовності.

Зміст і своєрідність таких ігор полягає в тому, щоб діти, перш ніж

розв'язати завдання в дії, розв'язували його в думці. Обмірковування

дій і ходу гри нібито планує дію, передує їй.

Ігровий задум виступає і як запитання, що ніби проектує хід гри.

Наприклад, у грі «А якби...» перед дітьми розкривається низка умов,

від яких залежить розгортання гри. До цих ігор належать численні

словесні ігри.

Як уже зазначалося, основою гри, яка становить собою структурні

елементи й реалізується в них, є пізнавальний зміст, тобто зміст

тих знань, які застосовуються при розв'язуванні ігрового завдан

ня; пізнавальний зміст полягає також в уміннях, навичках, які

закріплюються у грі й використовуються в ній як у практичній

діяльності.

істотною рисою дидактичної гри є ігрові дії, які викликають

активність і надають їй своєрідної форми. Адже ігровий задум можна

реалізувати тільки в ігрових діях.

Ігрові дії простіші, що менші діти.

В іграх малих дітей ігрові дії полягають у перестановці предметів,

їх збиранні, розкладанні картинок, у наслідувальних рухах.

Кожна дидактична гра має правила, які підпорядковані ігровому

задуму та змісту гри й водночас виконують дуже важливу функцію —

основного елемента гри, що організує.

Використовуючи правила гри, вихователь організовує дітей, указує

спосіб і послідовність дій, стосунки дітей у грі. Правила гри примушу

ють дітей стримувати свої безпосередні бажання, сприяють розвиткові

гальмівних процесів, виховують уміння керувати своєю поведінкою.

Дидактична гра має певний результат, який є фіналом гри, надає

їй завершеності. Він виявляється насамперед у формі розв'язання

поставленого грою завдання та дає дітям моральне й розумове задо

волення. Результат гри діти сприймають як певне своє досягнення.

Наприклад, відгадування поставлених грою загадок, виконування до

ручень, ігрових завдань, прояв кмітливості діти переживають як пози

тивний результат. Для вихователя результатом гри завжди є засвоєння

дітьми знань, уміння їх застосовувати, а також установлення дружніх

взаємин дітей.

Д і т и р а н н ь о г о в і к у т а г р а

Усі структурні елементи дидактичної гри взаємопов'язані між со

бою, і відсутність основних із них руйнує гру. Без ігрового задуму

та ігрових дій, без правил, які організовують гру, дидактична гра або

неможлива, або втрачає свою специфічну форму, перетворюючись

у виконання вказівок, вправ.

Поєднання всіх елементів гри та їх взаємодія підвищують органі

зованість гри, її ефективність і дають задоволення дітям, а педагогові—

можливість розв'язати різні виховні завдання.

Дидактична гра привертає увагу дітей до звичайного, до того, що

дітей оточує. Але про звичайне у грі розповідається незвичайно, і цим

вона збуджує інтерес, бажання побачити, перевірити, запитати.

Своєрідність дидактичної гри як ігрової діяльності дітей полягає

і в тому, що взаємини вихователя з дітьми і дітей між собою мають

характер саме ігрових взаємин.

Загалом дидактична гра має бути схожою на книжку, в якій за до

помогою цікавого сюжету й фабули показано багато явищ життя, уточ

нено уявлення дітей про світ.

Дидактична гра ігровим задумом, ігровими діями дає поштовх

думці дітей, спонукає їх застосовувати вже наявні знання в нових,

спеціально створених вихователем або визначених грою умовах. Гра,

як і книжка, викликає інтерес дітей до тих чи інших явищ, загострює

їх увагу, сприяє виникненню цікавих запитань «А чому?» і формує

ставлення дітей до навколишнього життя.

Найсприятливіший вплив на розвиток дитини мають продумані

виховання й навчання, які здійснюються з урахуванням вікових особ

ливостей. Щоб маленькі діти оволоділи необхідними рухами, мов

ленням, різними життєво необхідними вміннями, їх цього потрібно

вчити.

Рухові посібники та іграшки продуманої конструкції — стіл-ба-р'єр, візок — допомагають дитині міцно стояти на ногах, упевнено робити перші кроки.

Великі можливості для сенсорного розвитку й удосконалення спритності рук дають такі народні іграшки, як пірамідки, мотрійки, неваляшки, розбірні кулі, яйця тощо. Дітей приваблює барвистість цих іграшок, забавність дій із ними. Граючись, дитина навчається розрізняти форму, величину, колір предметів, оволодіває різноманітними діями, рухами. І все це своєрідне засвоєння елементарних знань і вмінь здійснюється в захоплюючих, доступних дитині формах.

З н а ч е н н я д и д а к т и ч н и х і г о р д л я р о з в и т к у д і т е й

Народна мудрість створила дидактичну гру, яка є для маленької

дитини найпридатнішою формою навчання.

Навчальний вплив необхідний як у сім'ї, так і в дитячих закладах,

тут він набуває особливо важливого значення. В умовах суспільного

виховання найдоцільніше комплектувати групи дітьми одного віку. Це

дає змогу розумно здійснювати гігієнічний режим і догляд за дітьми

відповідно до особливостей кожного віку, розв'язувати завдання

фізичного виховання. Але в цих умовах дитина більшу частину часу

проводить у колі ровесників, і в неї мало можливостей наслідувати

досконаліші зразки мовлення, гри, навичок старших дітей. Отже, щоб

діти розвивалися нормально, педагоги дошкільних закладів мають

користуватись найдієвішими, найактивнішими засобами вихован

ня. Навчальний вплив, який у сім'ї здійснюється стихійно, час від

часу, повинен стати провідною формою виховання й застосовуватися

цілеспрямовано й планомірно, охоплюючи всіх дітей групи.

Багато чого дитину можна навчити під час повсякденного спіл

кування з нею в побуті, режимних процесів (умивання, одягання

тощо), а також прогулянок, ігор. Але найдієвішою формою навчально

го впливу є дидактично спрямовані заняття, спеціально організовані

вихователем. Вони дають можливість педагогові систематично,

поступово ускладнюючи матеріал, розвивати сприймання дітей,

повідомляти їм доступні відомості, формувати вміння й деякі інші

важливі якості. Завдяки організованому характеру занять, відведенню

для них спеціального часу в режимі дня вихователь може заздалегідь

продумати їх зміст, подбати про добір дитячих ігор. Як зазначало

ся раніше, найефективнішою формою навчання дітей раннього віку

є дидактичні ігри, коли дитина, граючись, непомітно для себе засвоює

ті відомості й уміння, які дорослий вважає за потрібне їй дати.

Ігрова форма навчання — провідна в ранньому дитинстві, але вже

в цьому віці вона не єдина. На другому, а тим паче на третьому році

життя, увага малюка затримується багато на чому з того, хто її оточує:

дитина може довго розглядати малюнки, свійських тварин, транспорт,

що рухається. Вона з цікавістю стежить за діями дорослих. Щоб за

довольнити зростаючий інтерес дитини до навколишнього, спряму

вати увагу на певні явища, дати дітям потрібні відомості, пояснен

ня, вихователеві необхідно деякі речі показувати дітям організовано,

розповідати, розмовляти з малюками. Такі заняття не можуть уже

вкладатися в рамки дидактичної гри, хоча в них і можна використати

окремі ігрові прийоми. Ось чому в цьому посібнику ми користуємося

8


двома термінами — «дидактичні ігри» й «ігри-заняття». І те й інше

проводиться організовано в спеціально відведений час. Обмежитися

просто назвою «заняття» недоцільно, оскільки дидактичній грі, без

сумніву, належить дуже важливе, провідне місце в навчанні малень

ких дітей.

Специфічний характер дидактичних ігор і ігор-занять висуває

потребу в певній регламентації відомостей, необхідних дітям, а та

кож умінь і якостей, які в них слід формувати. Такий матеріал для

груп раннього дитинства дає програма виховання в дитячому садку.

Програма організовує виховний процес у дошкільному закладі, ро

бить його чітким і результативним. У цьому — його перевага перед

сімейним вихованням, де не завжди проводиться продумана система

впливу на ДИТИЕГу.

Дидактичні ігри й ігри-заняття дають хороший результат лише

тоді, коли вихователі чітко усвідомлюють, які завдання можуть бути

розв'язані під час їх проведення і в чому особливості організації цих

занять у ранньому дитинстві.

Дидактичні ігри й ігри-заняття дуже важливі для розумового ви

ховання малюків. У дитини виробляються важливі якості, необхідні

для успішного розумового розвитку, поступово формується здатність

зосереджуватися на тому, що їм показує й говорить дорослий.

Використовуючи схильність маленький дітей до наслідування, вихо

ватель спонукає їх відтворювати побачені дії, почуті слова.

Розвиток зосередженості і здатності до наслідування — необхідні

умови засвоєння дітьми відомостей і вмінь. Це — одне з важливих

завдань, яке має розв'язуватися під час ігор, тим паче, що не всі діти

однаковою мірою оволодівають цими якостями. Спонукаючи до

наслідування своїх дій і слів, вихователь учить дітей уважно придив

лятися, прислуховуватися, розуміти й у міру своїх можливостей роби

ти те, що від них вимагають.

Спрямовуючи увагу дітей, збуджуючи їх інтерес, вихователь

закладає основи розвитку такої важливої якості, як допитливість.

Дістаючи поживу для свого розуму, маленька дитина охоче бере

участь в іграх, чекає їх, радіє їм. Малюк багато дізнається про різні

предмети: їхнє призначення, зовнішній вигляд, такі властивості, як

форма, колір, величина, маса, якість матеріалу тощо. Розвивається

й удосконалюється сприймання дитини.

Вихователь розкриває перед дітьми світ доступних їх розумінню

явищ природи, розповідає про працю дорослих (побутову працю стар-

1 0


ших дітей), ознайомлює з деякими засобами пересування. Зрозуміти

всі ці явища дитина не може без пояснень дорослого. Тому одне

із завдань — навчити дітей слухати й розуміти звернену до них мову

й самим користуватися мовленням.

Особливо добре діти засвоюють відомості про навколишні пред

мети та явища, коли вони мають змогу не тільки спостерігати, а й ак

тивно діяти. Тому навчання різноманітної діяльності входить до про

грами занять із дітьми. Діти поступово навчаються складати й розби

рати пірамідки, складні мисочки тощо, створювати прості конструкції

з кубиків, користуватися лопаткою, совочком, дерев'яним молоточком.

У процесі цієї діяльності в дітей виробляються цілеспрямованість,

активність і певна планомірність дій.

Отже, рол ь дидактичних ігор та ігор-занять у розумовому вихованні

дітей безсумнівна.

Дидактичні ігри мають певне значення і в моральному вихованні

дітей. У них поступово виробляється вміння діяти в середовищі

ровесників, що дається нелегко. Спочатку дитина привчається ро

бити щось поруч з іншими дітьми, не заважаючи їм, не забираючи

в них іграшок і не відволікаючись від своїх дій. Потім вона звикає

до спільної діяльності: разом з іншими дітьми розглядати іграшки,

малюнки, тварин, разом танцювати, ходити тощо. Тут зароджується

перший інтерес до дій іншої дитини, радість спільних переживань.

Під час ігор поступово формується певна стриманість, організо

ваність, цілеспрямованість поведінки, досягнення результату викли

кає почуття радості. У дітей формуються навички бережливого ко

ристування іграшкою, малюнком і дбайливого ставлення до них.

Уже в цей час можна формувати перше ставлення до навколишнього,

інтерес до трудових дій дорослих, бажання брати посильну участь

у їхній діяльності (потримати молоток, принести води у відерці тощо);

розглядаючи з вихованцями картини, можна викликати співчуття до

дійової особи, наприклад до дитини, яка впала й плаче, тощо.

Ігри мають значення і для естетичного виховання маленьких дітей.

Добір і оформлення дидактичного матеріалу, іграшок, картинок мають

служити цілям виховання: доброго смаку, любові до красивого. Зміст

деяких ігор-занять спрямований безпосередньо на виконання зав

дань художнього виховання: слухання казок, потішок, віршів, музики

тощо. Тому дуже важливо, щоб музичний і літературний матеріал був

справді художнім. Проводячи заняття, вихователь повинен пам'ятати,

що не можна перевтомлювати дітей, завжди треба стежити за пра-

11


вильною поставою дитини, не можна водити дітей для спостереження

в такі місця, де їм може загрожувати якась небезпека.

Дуже важливо пам'ятати, що ігри мають створювати в дітей хоро

ший настрій, викликати задоволення: дитина радіє тому, що дізналася

про щось нове, тішиться своїм досягненням, умінням вимовити слово,

щось зробити, добитися результату, радіє першим спільним з іншими

дітьми діям і переживанням. Ця радість є запорукою успішного роз

витку дітей раннього віку й має велике значення для майбутнього ви

ховання.

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ДРУГОГО РОКУ ж и т т я

Катаний з лотка кольорових кульок

Мета гри: навчити літей зосереджено гратися однією іграшкою

З—5 хв, виконувати дії, токазані вихователем, розуміти слова «поко

ти», «кулька» або «поклгди», «кошичок».

Вихователь дає дітям 6—8 кульок червоного й синього кольорів

(можна дати кульки в іншому поєднанні двох кольорів: жовтий і синій,

червоний і зелений тощо).

Дитині дають можливість погратися кульками, як вона хоче. Через

якийсь час вихователь ставить на стіл або на підлогу невисокий лоток і

сама скочує з нього по черзі кульки, промовляючи: «Ось як котиться куль

ка!». Потім пропонує дитині: «Покоти кульку! Ще покоти кульку!».

Якщо дитина вміє котити кульки, то на наступних заняттях замість

лотка дають два кошики або дві коробки, і вихователь показує, як

можна перекласти кульки з одного кошика в другий, промовляючи:

«Покладу кульку в кошик, ще покладу кульку», — потім пропонує

й дитині зробити так само. Після заняття іграшки дають малюкам для

самостійної гри, і вихователь стежить, щоб ними вони користувалися

правильно.

Вихователь може називати кольори кульок, але ще не вимагати від

дітей знання кольорів.

Нанизування кілець на стержень

Мета гри: розвивати в дітей уміння зосереджено гратися однією

іграшкою, координацію дрібних рухів кисті руки, розуміти слова

«надінь», «зніми», «кільце».

Гра проводиться з 2—3 дітьми одночасно. Вихователь дає дитині

5 кілець однакового розміру (5—6 см у діаметрі). Кільця можуть бути

12

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІШі, іііІІІІІІІІІІ


одноколірними або різних (основних) кольорів. Давши дитині по

гратися, вихователь ставить на стіл стержень (на стійкій підставці)

і показує, як нанизувати кільця. Вона примовляє: «Надінемо кільце,

ще кільце. Усі кільця нанизали! А тепер знімемо кільце, ше знімемо.

Усі зняли!». Потім дає стержень дитині й пропонує їй спочатку нани

зати кільця, а потім зняти, причому цю операцію вона може виконува

ти стільки разів, скільки їй заманеться. Деякі діти, нанизавши кільця,

не хочуть їх знімати, треба їм нагадати: «А тепер зніми кільце, потім

нанижеш на паличку». Треба стежити за рухами дитини, бо деякі діти

тримають кільце всією кистю руки, а не пальцями. Якщо дитині важ

ко й показу вона не сприймає, то вихователь сама вкладає їй кільце

в руку й одне-двоє кілець допомагає нанизати на стержень. Після за

нять іграшку дають дітям для самостійної гри. Вихователь стежить за

правильністю дій дітей. Заняття повторюють кілька разів.

На наступних заняттях кількість кілець збільшується до 8—10.

Башточка з кубиків

Мета гри: навчити дітей зосереджено гратися, ставити кубик на

кубик, розуміти слова «зроби», «башта».

Дитині дається чотири кубики однакової величини (розмір сторін

8—10 см). Вихователь займається з 1—2 дітьми. Вона сама будує

башту, старанно її підрівнюючи. Потім пропонує дітям: «Таню, по-

будуй башту» і т. д. Якщо конструкції дітей нестійкі, то перинні раз

вихователь сама підправляє їх, а потім пропонує дітям викладати ста

ранно, рівно, «щоб башта не впала». Вихователь може, узявши руку

дитини, провести її долонею по поверхні башти, щоб вона відчула, чи

рівна баніта. Це занят гя проводиться з дітьми, які вже набули певного

досвіду складання, тому при повторенні можна одразу запропонувати

малюкам: «Побудуємо башту з кубиків».

Гра із втулочками

Мета гри: розвивати в дітей координацію рухів пальців навчи

ти вставляти в отвори й виймати з них втулочки.

Гра проводиться з 1—2 дітьми.

Дітям дається невеликий столик квадратної чи круглої форми й до нього втулочки одного або кількох кольорів. На перших заняттях дітям роздають 5 втулочок, а потім 8—10. Вихователь спочатку виконує дії сама, а потім пропонує дітям вставляти й виймати «грибочки» (втулочки).

13


Ігри зі шкатулками, барильцями, що відкриваються Мета гри: навчити відкривати й закривати коробки (розвиток

координації рухів кисті руки, пальців).

Вихователь проводить гру з 2—3 дітьми віком близько 1 року 2—3 місяців. Дітям дають циліндричні шкатулки або барильця такого розміру, шоб вони легко могли охопити кистю верхню частину (приблизно 5 см у діаметрі), з укладеними в них дрібними іграшками: кульками, грибочками, лялечками, курчатками тощо).

Вихователь трясе шкатулку: «Що це там стукає?». Відкриває й показує дітям вміст, закриває. Роздає вихованцям шкатулки й пропонує відкрити їх. Діти відкривають, граються іграшками, кладуть їх назад і закривають.

Вихователь міняє вміст шкатулок. Потім дає дітям іграшки для самостійної гри. У групі треба мати кілька шкатулок, барилець із різними дрібними іграшками. Вони зберігаються в шафі й виставляються на стіл під час ігор.

Кулькокид (проводиться з дітьми віком від 1 року 3 місяців

до 1 року 6 місяців)

Мета гри: учити дітей розрізняти форму кулі, кола й величину — великий і маленький, знати назви «великий» і «маленький».

Для гри дітям дають ящик, у стінках якого є круглі отвори більшого й меншого розмірів. З одного боку ящик відкритий. Діти одержують кулі двох розмірів із таким розрахунком, шоб великі кулі не могли пройти через інші отвори.

Вихователь показує, як користуватися іграшкою, промовляючи: «Ось велика куля (дає дітям потримати її), а це маленька куля (дає потримати). Сюди покладемо велику кулю, це — велике віконце, сюди покладемо маленьку кулю, ось вона покотилась!». Потім пропонує дітям опускати в отвори то велику, то маленьку кулі. Деякі діти самі називають величини.

Цікава коробка (проводиться з дітьми віком від 1 року 6 місяців)

Мета гри: вчити дітей розрізняти форми — кулю і куб, круг і квадрат, використовувати назви «кулька» й «кубик».

Дітям дають коробку, на стінках якої є більші й менші отвори круглої і квадратної форми, а також кульки й кубики теж двох величин. Коробка з одного боку відкрита.


1 5

Спочатку вихователь дає дітям у руки велику кулю та куб і пропонує

показати, де куб, а де — куля. «А тепер опускаємо в коробку велику кулю

й великий кубик. Куди ж нам кульку опустити? У яке віконце? (Кулька

в діаметрі більша, ніж сторона квадратного отвору, тому вона не може

пройти через цей отвір.) Ось у це віконце опустимо кульку! А тепер ку

бик опустимо. Куди ж його опустити? Ось сюди!». На пропозицію вихо

вателя діти самі опускають кульку та кубик, а потім іграшку передають

дітям. їм пропонують вимовляти слова «кулька» й «кубик». Коли діти

добре справляються з першим завданням, їм пропонують складніше.

До коробки зразу додаються дві кульки та два кубики — великі

й маленькі. Дітям дають по черзі потримати, помацати предмети. Потім

вихователь пропонує комусь із дітей вибрати велику кульку і опустити

у великий отвір: «У велике віконце кинемо велику кульку». Так само

беруть маленьку кульку й опускають у менший отвір: «У маленьке

віконце кинемо маленьку кульку». Ці самі дії виконують із великими

й маленькими кубиками. Потім дітям пропонують самим погратися,

примовляючи: «Великий кубик у велике віконце» тощо. Вихователь

стежить за грою, спонукаючи дітей супроводжувати свої дії словами.

Оскільки другий варіант гри дається дітям віком близько двох років,

таке примовляння для них цілком посильне, сприяє кращому засвоєнню

понять форми й величини предметів.

Відомо, що чуттєво діти починають розрізняти форму предметів дуже

рано, на першому році життя. Але виразне загальне уявлення про форму

складається в них тоді, коли вони поєднують її сприймання зі словесним

позначенням. Є. І. Тихєєва справедливо стверджувала, що уявлення, не

закріплене у слові, втрачає значну частину своєї цінності. Тому важли

во, щоб вихователь називав дитині предмети, якості й дії, а пізніше, щоб

і самадитина(коли вона вже може це зробити) вимовляла відповідні слова.

Це стосується не лише назви форми, величини, а й кольору предметів.

Труднощі у проведенні занять на розрізнення форми, величини, ко

льору предметів пояснюються не тим, що діти не розрізняють цих яко

стей, а тим, що вони ще не засвоїли їх назв. Тому діти часто не справ

ляються з дорученням дорослого, коли їм пропонують, припустімо,

дати великий або маленький предмет, хоч зором вони добре помічають

відмінність між предметами.

На другому році життя, особливо після півтора року, можна фор

мувати глибше розуміння якостей предметів. Але робити це треба

обережно, поступово ускладнюючи матеріал і вправляючи дітей на

різноманітних предметах.


Башта з кубів різної величини

Мета гри: учити дітей розрізняти величини, використовувати по

няття «великий», «маленький».

Дітям від 1 року 3 місяців до 1 року 6 місяців пропонують побу

дувати башту з двох кубів, різко контрастних розмірів (близько 20

і 40 см3). Спочатку вихователь сама ставить менший куб на більший,

називає їх розміри, просить когось із дітей подати їй то великий, то

маленький куб, поставити маленький на великий. Сам процес буду

вання не складний для дітей; важливо, щоб вони засвоїли назви.

Для дітей, яким більше ніж півтора року, завдання ускладнюється,

їм пропонують побудувати башти з трьох кубів, менш контраст

них за розмірами (наприклад, 20, 12, 4 см3); бажано, щоб куби були

пофарбовані однаково. Вихователь сама складає споруду, промовля

ючи: «На великий кубик поставлю менший і ще зовсім маленький».

Пропонує дітям зробити те саме. Заняття потребує кількох повто

рень.

Дітям у віці близько двох років і старшим пропонується побуду

вати башту з п'яти кубів. Розміри їх не такі контрастні (наприклад,

20, 16, 12, 8, 4 см3). Це завдання значно важче за попереднє, і діти

з ним справляться не одразу. Крім практичного показу вихователя, як

будувати башту, допомагає ще й розміщення кубів на столі у ряд —

так наочнішою є відмінність у величині. Розрізнення величин мен

ше за контрастні — завдання для дітей нелегке, тому на заняттях із

таким програмовим змістом бажано використовувати різноманітний

матеріал: дидактичні й сюжетні іграшки, картинки.

Примітка. Замість кубів можна використовувати пошиті подушеч

ки різної величини й одного кольору.

Башта з кілець різної величини

Мета гри: вчити дітей розрізняти величини кілець і розмішувати

їх послідовно у спадному порядку, розуміти слово «кільце» й назву

кольору, а дітей віком близько двох років — і називати їх.

Башти з кілець будуються одноколірні, пофарбовані в основні ко

льори (червоний, синій, жовтий). Заняття проводяться з 3—4 дітьми.

Дітям віком від 1 року 3 місяців до 1 року 6 місяців дається башта

з двох, а потім із трьох кілець, різко контрастних за розміром (напри

клад, 6—4,5—2,5 см у діаметрі). Вихователь спочатку сама складає

башту, промовляючи: «Візьму велике кільце, а тепер менше й зовсім

маленьке. Ось і башточка готова!».

1 6


Дітям віком І року 8—9 місяців дається для гри башта з п'яти

кілець, менш контрастних за розміром (6—5—4,5—3,5—2,5 см

у діаметрі). Самостійно скласти таку башту, добираючи потрібні

кільця, — завдання нелегке, і діти з ним, як правило, справляються

лише після кількох занять і самостійних ігор із башточками.

Вихователь на очах у дітей складає башточку, промовляючи:

«Візьму найбільше кільце. (Надіває його на стержень.) А тепер візьму

кільце трохи менше, тепер найменше». Пропонує дітям скласти баш

точку й теж промовляє. Якщо дитина помилилася, можна порадити їй

прикласти одне кільце до іншого, обвести його пальцем і вибрати по

трібне. Такий спосіб самоконтролю доступний дітям на кінець 2-го —

початок 3-го року життя. Вони вже здатні уважно придивитися,

порівняти, подумати.

На практиці часто застосовується такий прийом: дітям пропонують

зняти кільця й укласти їх у ряд, починаючи з найбільшого. Після цьо

го всі швидко й правильно складають башту не тільки з п'яти, а навіть

із більшої кількості кілець. Але дії дітей у цьому разі суто механічні,

й свідомо розрізнення розмірів кілець не відбувається. Це виразно

виявляється тоді, коли дитина випадково змістить якесь кільце й по

рушить ряд. Відновити порядок сама дитина, звичайно, не може, бо

вона ще не навчилася розрізняти розмірів і бездумно нанизує кільця.

Однак розміщення кілець у ряд на площині допомагає зором спри

йняти відмінність у їхніх розмірах. Отже, для того щоб дитина могла

побачити цю відмінність, можна не тільки накладати одне кільце на

інше, як це рекомендувалося, а й класти кільця в ряд.

Ігри зі збірними іграшками

Поняття про величину предметів діти засвоюють під час різних

ігор. Ігри зі збірними іграшками дають конкретні уявлення про

відмінність у величині, бо менші можуть поміститися тільки в більших

за розміром. Правильність розв'язання дитиною ігрового завдання

передбачається самою будовою іграшки. Але ці іграшки для дітей

дещо складні. Щоб досягти бажаного результату, дитина має дотриму

ватися послідовності в діях, а також виявляти вміння тонко розрізняти

деталі іграшки. Мотрійку, наприклад, можна правильно скласти, якщо

знаєш, де верх і низ іграшки. Крім того, в іграх зі збірними іграшками,

щоб упораггися з відкриванням і закриванням різних коробок, куль,

яєць, мотршок, барилець, потрібна узгодженість дій обох рук.


Отже, програмні завдання, що їх ставлять у цих іграх, полягають у формуванні вміння розрізняти розміри іграшки, розвитку координації дрібних рухів кисті руки й засвоєнні порядку дій. В іграх із деякими збірними іграшками розвиваються й просторові орієнтування — розрізнення верху й низу предмета.

Ігри з барильцями, циліндричними шкатулками, яйцями

Скласти двомісну шкатулку (барильце, яйце) дитина може у віці

від 1 року 3 місяців до 1 року 6 місяців. Спочатку матюкові дається

іграшка, яка складається з великої шкатулки, що відкривається,

і меншої, суцільної. Вихователь показує дітям іграшку, трясе нею,

щоб викликати звук і зацікавити вмістом, розкриває й показує мен

ший предмет: «У великому барильці маленьке сховалося!». Потім

пропонує дітям відкривати шкатулки, виймати менші, вкладати назад

і закривати, а також показувати, де маленька й більша шкатулки. Через

якийсь час завдання ускладнюється — більша й менша шкатулки ма

ють кришки. Дитина, крім перелічених умінь, має ще вміти правиль

но дібрати для кожної шкатулки кришку. Дітям двох і більше років

пропонується скласти тримісну шкатулку, барильце. Спочатку дається

суцільна шкатулка, а потім усі три, що складаються з двох половинок.

Ця гра значно складніша, ніж складання двомісної коробки. Корисно

на першому занятті розібрати всю іграшку й, закривши кожну короб

ку окремо, виставити їх у ряд. Потім послідовно вкласти («сховати»)

матеньку в середню й середню у велику. Після заняття діти граються

іграшкою самостійно.

Збірні мотрійки

Принцип проведення цієї гри такий самий, як і при складанні шка

тулок, але завдання ускладнюється тим, що деталі збірної іграшки

відрізняються за формою і функцією. Дитина має навчитися розрізняти

низ і верх іграшки. Слова «верх» і «низ» дітям ще не зрозумілі, й вико

ристовувати їх вихователеві в розмові не варто.

Малюк має засвоїти ці просторові поняття на практиці. «Подивіться,

яка в мотрійки голівка, а на голівці гарна хустка» (верхня частина

мотрійки); «А ось у мотрійки кишенька на сукенці» (нижня частина

іграшки). Залежно від оформлення мотрійки, можна назвати й інші

відомі дитині ознаки.

Дітям до 1 року 6 місяців дається одномісна мотрійка: її треба про

сто відкривати й закривати. Старшим дітям від 1 року 6 місяців дають

18


двомісну мотрійку: її треба розібрати, правильно скласти, вкласти

меншу в більшу, дотримуючи правильного положення.

Діти виявляють великий інтерес до цього ігрового завдання, хоч

воно й заважке. Вихователь не повинен за найменшого утруднення

поспішати дітям на допомогу. Треба дати вихованцеві можливість

попрацювати й добитися результату — це чудовий спосіб виховання

наполегливості й цілеспрямованості.

Дворічним і старшим дітям дається тримісна мотрійка. Це ще

складніше завдання: розрізняти розміри, правильно складати обидві

половинки, послідовно вкладати мотрійки одна в одну.

Ігри з кольоровими кульками

З кольоровими кульками діти ознайомлюються дуже рано. Уже на

першому році їм дають у руки або підвішують перед очима різноколірні

кульки. На початку другого року життя діти катають кульки по підлозі,

скочують із лоточка.

Гра проводиться з однією-двома дітьми, потім їх кількість

збільшується до 3—4.

Вихователь дає дитині лоток і 3—4 червоні кульки. «Покоти чер

вону кульку! Ще червону кульку». Потім у такому самому порядку

катають лише сині кульки. На наступному занятті даються і червоні,

і сині кульки. Вихователь пропонує вибрати одну з них: «Дай черво

ну кульку», «Покоти червону кульку», потім пропонує взяти сині або

нарізно ті й інші. Пізніше даються кульки іншого кольору, але вибрати

дітям пропонується з двох кольорів: червоні — зелені, сині — жовті,

зелені — жовті і т. д.

Добір кульок за кольором

(2-й і 3-й варіанти гри проводяться з дітьми 2-х років і більше)

Мета гри: вчити дітей добирати предмети за ознакою однакового

забарвлення; називати кольори.

Перший варіант. Чотири — шість кульок однакового розміру, по

фарбованих у два кольори, складають у коробку. Дитині пропонують

перекласти всі кульки одного кольору (наприклад, червоного) в іншу

коробку. Потім перемішати й перекласти кульки другого кольору.

Колір спочатку називає вихователь, а потім — діти.

Другий варіант. Дітям дають коробку, в якій складено 8—10 кульок

двох кольорів, і дві коробки або пластмасові тарілочки такого самого

кольору, як і кульки. Вихователь на очах у дітей розкладає кульки за

1 9


кольором, промовляючи: «У червону коробку покладу червону кульку,

іще червону, у синю коробку покладу синю кульку!» і т. д., доки всі

кульки не будуть розкладені у відповідні коробки. Потім пропонується

дітям так само розкласти кульки. Тим, хто вміє говорити, пропонують

назвати колір кульок. Діти можуть спочатку класти кульки одного,

а потім іншого кольору або розкладати їх нарізно. Малята віком від

двох років зазвичай добре справляються з цим завданням і навіть мо

жуть помітити й виправити допущені помилки.

Третій варіант. Беруть дві однакові коробки нейтрального кольо

ру (світло-коричневого, сіро-блакитного, сірого). У третій коробці ле

жать кульки двох основних кольорів. Вихователь розкладає в коробки

кульки: в одну — одного кольору, у другу — другого. Називає колір:

«Сюди покладу зелену кульку, сюди — жовту, сюди — ще зелену»

і т. д. Потім пропонує дітям розкласти кульки й назвати їх кольори.

Заняття повторюються з варіюванням добору кольорів; вихователь

дає лише словесну вказівку: «В одну коробку покладіть сині кульки,

у другу — жовті» і т. д.

Ігри з кольоровими втудочками

Мета гри: закріплювати вміння вставляти й виймати з отворів

втулочки; розрізняти кольори й розуміти їх назви (червоний, синій,

зелений, жовтий).

На попередніх заняттях діти навчилися вставляти й виймати з от

ворів кольорові втулочки. Тепер у цій грі можна поставити нове за

вдання: розрізнення втулочок за їх забарвленням. Вихователь показує

втулочки (можна називати їх «грибками») червоного кольору, вставляє

їх в отвори однотонного столика, промовляючи: «Сюди червоний гри

бок, ше червоний»; те саме робить і з синіми втулочками. Після цього

дітям пропонують вставляти спочатку червоні, потім сині грибочки

або навпаки. Згодом можна вставляти грибочки нарізно. Ігри повто

рюються зі зміною кольору грибків (два кольори з чотирьох основ

них). Дітям, які вміють говорити, пропонують діяти й називати кольо

ри втулочок.

Ігри для дітей від 1 року 6 місяців

«Грибочки, по місцях!»

Для гри потрібен невеликий столик, поділений на чотири квадрати

червоного, зеленого, жовтого й синього кольорів і 20 грибочків (по

п'ять кожного кольору).

20


Гра проводиться одночасно з 4-ма дітьми. На великий стіл ста

виться ігровий столик із кольоровими квадратами (причому так, щоб

зовнішній кут кожного квадрата був спрямований до дитини). Під час

занять дітям зручніше стояти — так їм краще видно квадрат і легше

вставляти грибочки. Кожна дитина одержує в коробці п'ять грибочків

одного кольору і має вставити їх в огвори квадрата, розміщеного пе

ред нею, не виходячи за його межі. Спочатку вихователь показує, як це

робити, називає колір квадрата й грибочка. Потім дітям пропонують

самим розмістити грибочки по місцях і назвати їх колір.

На повторному занятті дітям пропонують вставляти грибки в отвори

на квадраті аналогічного забарвлення. Дворічним і старшим дітям дають

грибочки, які змішані в одній коробці, і кожному пропонують вибра

ти грибочки одного кольору і вставити в квадрат відповідного кольору.

Дитина називає колір, який вона вибрала. Під час гри не варто вживати

слово «квалрат», краще сказати: на «червону дощечку» або «знайди до

щечку такого кольору, як твої грибочки». Щоб діти чітко розрізняли межі

свого кватрата, можна запропонувати їм обвести його пальцем.

Якщо діти помиляються й неправильно вибирають грибочки або

виходять за межі свого квадрата, то не варто поспішати з вказівками

й поправками, а краще запропонувати малюкові уважно подивитися,

перевірити себе: «Який це грибочок до тебе потрапив? Сюди треба всі

зелені, а червоний грибок не на своєму місці. Куди ж його постави

мо?». Коли всі впоратися з роботою, можна запропонувати подивити

ся, чи кожний грибочок на своєму місці. Діти віком від 2-х років здатні

помічати помилки в доборі за кольором грибочків (чи кульок) і ви

правляти ці помилки. Окремі з вихованців можуть навіть помітити по

милки товаришів. Здатність до само- та взаємоперевірок у дітей цього

віку ще слабо виявлена, але її треба поступово виробляти, оскільки це

є важливою умовою розвитку самостійності наших вихованців.

Складання автомобіля (машини)

Мета гри: навчити дітей упевнено й рівно ставити кубик на цег

линку: дати зрозуміти дітям, що споруду можна використати для гри;

закріпити розуміння слів «побудувати», «кубик», «цеглинка».

Вихователь запрошує 2—3 дітей сісти до стола й каже: «Ось які

в нас гарні кубики, це — кубик, це — цеглинка. Що побудуємо з ку

биків? Побудуємо машину».

(Вважається, що діти знають, що це таке, бо вже гралися машина

ми.) Вихователь ставить кубик на цеглинку, дістає ляльку на підставці,

2 1

Д і т и p а н н ь о г о в і к у т а г р а

ставить її позаду кубика: «Катя поїде на машині! Бі-бі! Поїхала!»

Потім кожній дитині дають цеглинку й кубик.

Після того як дитина побудує машину, їй дають маленьку лялечку

для гри. Вихователь примовляє «бі-бі», спонукаючи дітей до наслі

дування.

Гра повторюється. Під час самостійних ігор дітям нагадують про

те, що вони можуть побудувати з кубиків автомобіль і погратися ним.

Доріжка

Мета гра: навчити дітей щільно прикладати цеглинку до цеглин

ки, розширюючи споруду поверхні; привчати дітей гратися спорудою;

закріпити розуміння слова «цеглинка», вимовляти звуконаслідування

«туп-туп».

Вихователь показує дітям невелику ляльку: «Це — Вова. Вова

хоче побігати по доріжці. Зробимо для Вови доріжку, він бігатиме по

доріжці». З чотирьох-п'яти цеглинок викладає доріжку, промовляючи:

«Рівненьку доріжку зробимо». Ставить ляльку й водить її по доріжці:

«Туп-туп, Вово, туп-туп!»

Дітям дають 4—5 цеглинок і пропонують викладати. Вихователь

стежить, щоб діти щільно прикладали цеглинки одну до одної. Тому,

хто вже впорався із завданням, дає для гри маленьку ляльку й спонукає

до промовляння «туп-туп».

Треба стежити, щоб діти послідовно викладали доріжку, бо вони

інколи починають накладати цеглинку на цеглинку у вигляді башти.

Попередній досвід дій, як правило, пов'язує дітей цього віку, нове

дається їм не одразу. Тому необхідно вправляти наших вихованців

у нових способах викладання, проводячи повторні заняття з тим самим

завданням. Після того як кожна дитина пограється своєю доріжкою

й лялькою, можна запропонувати дітям викласти доріжку, яка б з'єдна

лася з доріжкою товариша. «Вова піде в гості до Тані». Вихователь

показує, як дві ляльки зустрічаються на доріжці й вітаються. На на

ступних заняттях можна по доріжках покатати автомобілі. У цьому разі

доцільно викладати на підлозі з великих дерев'яних або пластмасових

цеглин. При викладанні з великих цеглин доріжки виходять довгі,

по них зручніше водити й катати іграшки. До того ж потім такі доріжки

діти охоче використовують у самостійних іграх. Якщо нема під рука

ми дрібних іграшок, можна, «потупати» по доріжці пальцями. Такий

прийом теж подобається дітям. Але дії з іграшками різноманітніші

й триваліші.

22

З н а ч е н н я д и д а к т и ч н и х і гор д л я р о з в и т к у ді т е й

Спорудження загорожі з цеглинок

Мета гри: учити дітей ставити цеглинки вертикально на поверхні

стола; гратися спорудою: вимовляти звуконаслідування.

Перший варіант. Вихователь показує дітям дрібні іграшкові тва

ринки — собаку, котика, курочку та ін. Побудуємо для собаки загоро

жу, щоб не втік. Собака хоче гуляти. «Гав-аав-аав!» Собачка «стрибає»

за загорожею. Потім вихователь дає дітям по 4—5 невеликих цегли

нок, стежить, щоб вони щільно приставляли цеглинки одну до одної.

(Щоб собака не втік.) Тварин для гри дітям роздають після споруджен

ня ними загорожі.

На повторному занятті можна словесно без показу запропонувати:

«Побудуємо загорожі для собак і курей».

Другий варіант. Споруда будується з цеглинок, поставлених

щільно одна біля одної у вертикальному положенні, на ребро. Кожна

дитина одержує 5—6 невеликих цеглинок.

Гра проводиться в такому самому плані, як і попередня.

Стіл

Мета гра: вчити дітей накладати цеглинки плазом на кубик; гратися готовою спорудою; закріпити розуміння слова «стіл», набутого в повсякденному житті.

Вихователь показує дітям маленьку ляльку й іграшкову чашку і ка

же: «Ляля хоче пити чай, зробимо їй стіл, поставимо на стіл чашечку.

Ляля питиме чай». Складає столик, ставить чашечку.

Кожній дитині дають кубик і цеглинку. Іноді діти складають стіл

навпаки — ставлять кубик на цеглинку. Тоді вихователь ще раз по

вторює показ, промовляючи: «Поставлю кубик, зверху на кубик по

кладу цеглинку, он який гарний стіл вийшов».

Потім дітям дають ляльки й чашки для гри. Можна запропонувати,

щоб ляльки «ходили» одна до одної в гості.

Стілець

Мета гра: навчити дітей зводити нову споруду з кубика й цеглин

ки; розуміти слово «стілець», гратися готовою спорудою.

Гра проводиться після мовленнєвого заняття, на якому діти роз

глядали іграшковий стілець і бачили, що ляльці зручно «сидіти», при

тулившись до спинки стільця.

Вихователь показує знайому дітям маленьку ляльку й пропонує збу

дувати для неї стілець. Спочатку робить це сама, промовляючи: «Візь-

ІШІІІШУ1ІІІІІІІІІІШ1ІІІШІШІІІШ1ІІІІІІІШ ІІІІІІІІІІІШІІІІІІІІІІІІІШ

23


мемо кубик, а поряд поставимо цеглинку, ось так. Посадимо ляльку

(називає її ім'я), їй зручно сидіти, вона не впаде». Вихователь присуває

ляльку до спинки стільця. Слово «спинка» (стільця) не слід вживати, бо

в цьому віці в дітей може виникнути плутанина: вони «спинку» сприй

мають насамперед як частину тіла. Тому про спинку стільця дається

лише наочне уявлення. Дітям дають по одній великій цеглинці й по ку

бику та пропонують самим складає стілець. Для гри діти одержують

ляльок, які «ходять» одна до одної в гості. Якщо дитина швидко збудує

споруду, то можна їй дати матеріал для складання ще одного стільця.

Стіл і стілець

Мета гри: навчити дітей будувати одночасно два предмети з різ

ною конструкцією.

Вихователь будує стіл і стілець, саджає ляльку на стілець, а на стіл

ставить чашку. Лялька сидячи «п'є» чай. Потім кожна дитина одержує

по два великих куби й по дві цеглинки. Деякі діти, побудувавши один

предмет, наприклад, стілець, забувають про другий і будують ще один,

подібний до першого, тобто роблять два стільці чи столи. У такому

випадку доцільно запитати в дитини: «Стіл ти зробив, а де ж лялька

сидітиме?» Або: «Куди ж чашку для ляльки поставити?» Закінчивши

викладання обох предметів, діти беруть ляльок, посуд і граються.

Диванчик

Диванчик викладають із двох великих цеглинок. Одну кладуть на

стіл плазом. Другу ставлять на ребро й присувають упритул до першої.

Методика проведення заняття така сама, як при будуванні стільця.

Ліжечко

Ліжечко викладають із трьох великих цеглинок — одну кладуть плазом, дві інші ставлять на менше ребро й присувають з обох боків у вигляді спинок.

Ослін

Мета гри: навчити дітей робити перекриття на стійкій основі;

закріпити слово «ослін».

Вихователь показує невеликий дитячий ослінчик, запитує в дітей,

що це таке. До 1 року 7—8 місяців у багатьох дітей уже доволі великий

словник. Якщо діти не знають слова, вихователь сама називає предмет.

Потім вона говорить, що лялькам потрібні ослони, й пропонує їх ви-


класти. Викладає ослін сама з двох великих кубів і цеглинок, саджає

на ослін ляльку, а під ослін — іграшкових кішку або собачку.

Після цього викладають уже діти. Деякі ставлять ніжки ослона

впритул одну до одної, а не на відстані. Вихователь звертає на це ува

гу, запитує в дитини: «Де ж у тебе киця сяде, їй хочеться під ослін

забратися». Діти граються спорудою.

Ворота

Мета гри: навчити дітей робити перекриття; вимовляти слова

«машина», «ворота»; гратися зі спорудою, не руйнуючи її.

Вихователь із трьох великих цеглин викладає ворота: дві цеглини

ставить на коротше ребро, зверху обережно кладе третю. Вихователь

старанно підрівнює цеглини, потім кілька разів обережно прокочує

через ворота невеликий автомобіль, який має вільно проходити між

стійками. Діти одержують для викладання конструкції цеглини,

їм, звісно, важко поставити обидві цеглинки паралельно й на такій

відстані, щоб можна було накрити третьою. Проте не варто поспішати

з допомогою, вказівками. Після кількох спроб діти все-таки ставлять

цеглини на належні відстані. Тим, кому це буде складно, допомагає

вихователь — присуває чи розсуває цеглини. Перш ніж дати машини,

вихователь дивиться, чи правильно й рівно зроблена споруда. Треба

викликати у вихованців бажання будувати акуратно, красиво. Під час

гри вихователь нагадує дітям, шо треба обережно проводити машини,

щоб не зруйнувати воріт.

Сходинки з кубиків або цеглинок

Вихователь будує сходинки з трьох кубиків, промовляючи: «Зро

бимо сходинки: покладемо кубик, поряд ще кубик і зверху кубик —

ось і сходинки вийшли! Що я зробила? Сходинки. А тепер наша Катя

по сходинках піде: «туп-туп» і вниз зійде: «туп-туп».

На наступних заняттях замість кубиків беруться великі цеглин

ки. Якщо діти добре справляються з викладанням сходинок із трьох

кубиків, можна показати їм, як викладати східці з шести кубиків.

Спорудження будиночка

Мета гри: вправляти дітей в умінні робити перекриття з викори

станням нового елемента — трикутної призми; ознайомити дітей зі

словами: «віконце», «дах», «двері». Даються два варіанти споруди:

перший будинок із віконцем, другий — із вікном і дверима.

2 5 24


Вихователь пропонує дітям спорудити будиночки для мотрійок, ля

льок, тварин, показує, як будувати: дві цеглинки ставлять вертикально,

зверху дах із тригранної призми, й ще одна цеглинка сполучає стіни,

утворюючи віконце. У будинок вводять мотрійку (ляльку, собачку),

вона дивиться у віконце. У другому варіанті до споруди додається ще

одна цеглинка, яка буде дверима.

Діти граються спорудами, вивозять і ввозять іграшки, «возять» їх

у гості одну до одної.

Слід створити дітям умови для будування під час самостійних ігор,

спонукати їх до цього. Якщо діти не точно копіюють виконані ними

на заняттях споруди, а видозмінюють їх, слід підтримати цю творчу

ініціативу.

На повторних заняттях із дітьми кінця другого — початку третього

року життя не завжди потрібний наочно-дійовий показ, слід частіше

вдаватися до словесних вказівок, як-от: «Сьогодні побудуємо сходин

ки. Ми вже вміємо їх викладати, і ляльки «ходитимуть» по сходинках.

Візьміть кубики та збудуйте».

ІГРИ-ЗАНЯТТЯ З ПРЕДМЕТАМИ-ЗНАРЯДДЯМИ

У ранньому віці діяльність із предметами поступово ускладнюєть

ся. На першому році життя й на початку другого дитина переваж

но маніпулює з предметами: перекладає їх із руки в руку, обмацує,

розглядає, погладжує. Поряд із цими діями з'являються нові: кидання,

переміщення. У результаті набутого досвіду дитина на другому році

життя поступово переходить від простих маніпуляцій із предметами

до цілеспрямованіших дій. Так. наприклад, возика катають, а не стука

ють об нього кубиками й цеглинки не розкидають, а намагаються ви

класти з них доріжку, парканчик, машинку. Водночас на першому, але

частіше на другому році життя в діяльності дітей можна спостерігати

й намагання одним предметом подіяти на другий, для того щоб ви

кликати переміщення, звучання, зміни цього другого предмета.

До такого виду діяльності належить використання так званих

предметів-знарядь: паличок, сачків, ложок, молоточків тощо, а також

такі дії, як напування ляльок із чашки, катання їх у возику, на скон

струйованому з будівельного матеріалу автомобілі тощо.

При маніпулюванні й діях із будь-якими допоміжними предметами

й предметами-знаряддями дитина не лише вдосконалює свою ручну

вмілість, а розв'язує різноманітні практичні завдання. Розв'язання


4 * 27 26

кожного такого завдання дає дитині певний досвід: практичний

(дістала іграшку, що лежить на другом)' кінці стола; виловила з наду

вного басейну сачком яскраву рибку) й пізнавальний (ознайомлюється

з властивостями предметів, починає розуміти, як треба діяти з ними).

На другому році життя мовленння дитини ще не достатньо роз

винене, і її досвід, набутий при розв'язанні практичних завдань,

закріплюється не стільки в слові, скільки в способах дії. Поступово

спосіб дії стає добре відомим дитині — вона узагальнює в ньому свій

досвід і навчається використовувати його в різних умовах. Так, на

приклад, якщо дитина вміє присунути до себе паличкою іграшку на

занятті, то і в самостійній грі вона діятиме так само: іграшку, що за

котилася під шафу, вона дістане за допомогою іншої, що підходить за

формою і довжиною, — лопаткою, сачком тощо.

Ігри-заняття з предметами-знаряддями спрямовані на формуван

ня в дітей раннього віку елементарної культури мислення й насампе

ред — здатності узагальнювати досвід діяльності й використовувати

його для розв'язання нових практичних завдань. А це, у свою чергу,

підготовлює до узагальнення у слові.

Для повноцінного психічного розвитку маленької дитини треба

допомогти їй оволодіти вже виробленими в побуті засобами вико

ристання найпростіших предметів, які застосовуються під час вико

нання тих чи інших цілеспрямованих дій. Допоміжним предметом

можна наблизити до себе інший предмет, змінити його форму, пере

сунути, закріпити тошо. Наприклад, дитина може дерев'яним моло

точком забити втулочку, сачком виловити з миски з водою іграшкову

рибку тощо. У дітей виробляється координація рухів, уміння зором

контролювати свої дії, формується просторове орієнтування. Заняття

з використанням предметів-знарядь мають певне моральне значення:

у дитини виникають приємні переживання, пов'язані з відчутгям своєї

вмілості, вона пізнає радість самостійного досягнення, а це — запо

рука формування в старшому віці позитивного ставлення до навчання

й праці.

Зусилля вихователів мають спрямовуватися на те, щоб у дитини

на занятті й під час самостійних ігор формувалося чуттєве пізнання

властивостей допоміжних предметів-знарядь. Дитина, нагромадивши

позитивний досвід використання допоміжних предметів, уже не буде

просто стукати палицею по столу, на якому лежать кольорові кільця,

дістаючи задоволення від шуму, а присуватиме кільця палицею до

себе. Одночасно вона починає поступово усвідомлювати зв'язок між

Діти р а н н ь о г о віку т а г р а

дією, що відбувається за допомогою палички, і результатом цієї дії —

присуванням кільця до себе. Як правило, дитина прагне до повторен

ня вдалих дій, що сприяє закріпленню набутих навичок.

Використання допоміжних предметів у іграх із водою чи піском

сприяє глибшому пізнанню дитиною навколишнього світу. Під час вико

нання всіх цих дій активізується також і мовлення дітей, бо вони чують

від дорослого нові слова: дістань, присунь, зроби, лови, паличка, сачок,

совок, черпачок, миска, банка тощо; закріплюються знання й вимовляння

вже відомих слів: лялька, кільце, візок, автомобіль, кулька, рибка, вода та

ін. Діти починають розуміти прості речення: дістань кільце паличкою,

присунь до себе візок, лови рибку. Словесні пояснення вихователя під час

ігор-занять мають бути чіткими, простими, лаконічними.

Показавши спосіб дії ' . тим чи іншим предметом, вихователь сте

жить, щоб усі діти навчі лися самостійно користуватися ним. Якщо

вони діють в основному травильно, але роблять це по-своєму, то ви

правляти їх не варто. Треба намагатися створити умови для розвитку

самостійності, кмітливості та вмілості дитини.

Ігри-заняття з предметами-знаряддями проводяться протягом року.

З дітьми віком від 1—1,5 року, які вже вміють ходити, рекомендується

провести ряд ігор-занять підготовчого характеру. На них діти ознайом

люються з найпростішими пристроями, як-от: мотузочок, прив'язаний

до іграшки, паличка-рукоятка, закріплена на каталці, ігри «Дзвени,

дзвіночок!», «Покатаємо ляльку», гра з автомобілем, повітряними

кульками, возиками, самостійні ігри з брязкальцями, рухливою ляль

кою Петрушкою.

В іграх з дерев'яним молоточком, втупочками, дерев'яними гвин

тиками й викруткою діти вчаться виконувати найпростіші дії за до

помогою предметів-знарядь, які імітують знаряддя праці дорослих.

Ці ігри призначені для дітей, яким більше ніж 2 роки. Проводити ігри-

заняття з використанням будь-яких допоміжних предметів-знарядь

можна лише під наглядом дорослих, оскільки діти, неправильно кори

стуючись цими предметами, можуть заподіяти собі або іншим шкоду.

Щоб закріпити набуті навички, активізувати мовлення й зацікавити

дітей новими діями з іграшками, рекомендується періодично показува

ти дітям рухомі іграшки: Петрушку, ведмедя й коваля, рибалку, мавпу-

акробата та ін. На наступних заняттях можна показати дітям народну

іграшку «ковалі», поговорити з дітьми, нагадати їм про «дядька з мо

лотком», а потім запропонувати найбільш умілим дітям самим «по

працювати» іграшковим молоточком.

2 8


Гра «Покатаємо ляльку»

Вихователь садить 6—8 дітей за довгий стіл (зіставлений із двох-

трьох столів) або на килим навколо себе й показує возики чи автомобілі,

дає їх дітям. Якийсь час вони граються цими іграшками, потім вихо

ватель бере мотузочку й каже: «А тепер прив'яжемо до автомобіля

(візка тощо) мотузочку й будемо катати «ляльку». З цими словами

вона на очах у дітей прив'язує мотузочок до автомобіля і, примовляю

чи: «Покатаємо ляльку в автомобільчику», — катає по столу. Потім

вихователь прив'язує мотузочки до двох автомобілів і пропонує дітям

катати іграшки по підлозі або на подвір'ї під час прогулянки.

Гра з повітряними кульками

Вихователь приносить у групу кілька різнокольорових повітряних

кульок із прив'язаними до них нитками. Звертаючись до дітей, показує

їм кульки, а потім ніби ненавмисне випускає кульки з рук — вони

підлітають до стелі. «Полетіли кульки! Як їх дістати?» Діти тягнуться

до кульок руками, підстрибують. Вихователь показує нитки, прив'язані

до кульок, і каже: «Зараз впіймаємо кульки, вони тепер від нас не по

летять — будемо їх за ниточки тримати!». З цими словами вихователь

бере кульки за нитки й роздає дітям, попереджаючи кожного малюка,

щоб він тримав кульку за нитку. Старшим дітям можна запропонувати

самим ловити кульки за довгі нитки.

Після того, як усі діти разом із вихователем походять по кімнаті,

тримаючи кульки за нитки, можна запропонувати їм відпустити їх,

щоб вони підлетіли «високо-високо — до самої стелі». Веселу гру

з кульками можна провести на дитячому святі.

Гра з каталками

Вихователь роздає дітям, які навчилися добре ходити, каталки

з довгими ручками й показує, як можна їх катати поперед себе. Звісно,

на таких каталках закріплені іграшки. Діти залюбки катають півника,

метелика, спостерігаючи їх у русі.

Ігри-заняття з використанням народних і дидактичних

іграшок

На наступних заняттях і для самостійної гри дітям слід давати

бубонці, брязкальця (на довгих ручках) та інші іграшки.

Збираючи дітей по черзі маленькими групками під час ігор, ви

хователь може показати їм народну дерев'яігу рухливу іграшку: ку-

29


рочки, що дьобають, Петрушку з балалайкою та ін. Старшим дітям

можна дозволити в присутності вихователя погратися з Петрушкою.

(Для самостійної гри ці іграшки давати не варто, бо діти швидко

їх ламають.)

Гра «Дістань кільце»

Вихователь зіставляє докупи чотири столи у формі квадрата,

саджає за них 6—8 дітей і висипає на середину кольорові кільця ве

ликого розміру (діаметром 6—8 см). Діти тягнуться до них руками.

Потім вихователь бере паличку і зі словами: «Рукою важко дістати

кільце — будемо паличкою діставати», — присуває паличкою до

кожної дитини по кільцю. Після того, як діти розглянуть кільця й по

тримають їх у руках, треба кільця забрати й дати кожному по паличці.

Кільця знову покласти в центр стола. «Тепер самі дістаньте кільця», —

говорить вихователь. Якщо деякі діти тягтимуться до кілець рукою,

їм треба нагадати, що діставати можна тільки паличкою. Гру можна

повторити кілька разів.

Згодом цю гру можна провести ще двічі-тричі, причому вже не по

казуючи дії всім дітям, а лише допомагаючи тим, у кого це не вихо

дить.

Гра «Поїхала лялька в гості»

Вихователь садить 8—10 дітей навколо зіставлених докупи чо

тирьох столів, ставить на стіл візок із лялькою. На візку є стержень.

Кільце, закріплене на кінці палички, вихователь кидає на стержень

і зі словами: «Поїхала лялька в гості», — тягне за паличку візок

із лялькою. Потім пропонує кожній дитині зробити так само, промов

ляючи: «їде (поїхала, приїхала тощо) лялька до Сашка (Петі, Марійки)

в гості». Наприкінці гри всі діти катають ляльок за допомогою па

лички з кільцем.

Якщо діти не надівають кільця на стержень, а штовхають возика

паличкою або намагаються зачепити його збоку, то слід ще раз пока

зати кожній дитині, як діяти, звертаючи увагу дитини саме на кільце

на кінці палички й на те, як треба надівати це кільце на стержень

і підтягувати возика за допомогою палички. Тим, хто не справля

ється із завданнями, можна запропонувати подивитися, як це роблять

інші.

ЗО


3 1

Ігри-заняття з водою

В іграх-заняттях з водою діти на власному досвіді ознайомлюються

з властивостями води. Вихователь приносить у групу миску, наливає

в неї на очах у дітей воду, дозволяє вмочити туди руки. Потім вихо

ватель розповідає, шо у воді добре плавають рибки й качки. Показує

іграшкових рибку й качку, пропонує дітям самим пустити їх на воду.

Потім проводить гру.

Гра «Ловися, рибко»

У невеликий басейн із водою (миску, надувний басейн тощо) ви

хователь пускає іграшкових рибок (можна качок), розташовує дітей

навколо басейна й каже: «Подивіться, діти, як рибки у воді плавають».

Потім демонструє ловіння іграшок сачком, промовляючи: «Піймаємо

рибку». Пропонує 2—3 дітям узяти сачки й ловити: «Піймай рибку,

Колю, Михайлику, Валю». Можна примовляти: «Ловися, рибко, вели

ка й маленька!».

Ця гра дає дітям змогу застосовувати в нових умовах набуті раніше

навички. Сачок зовні нагадує паличку з кільцем на кінці, але тепер

кільце не треба накидати на стержень зверху, а підводити знизу під

рибку, що плаває у воді, щоб вона потрапила в сачок і її можна було

вийняти з басейну.

Заняття слід повторити кілька разів із деякими паузами. У теплі

літні дні діти можуть самостійно гратися з водою. Ці ігри обов'язково

проходять під наглядом вихователя. Після гри «Ловися, рибко» можна

показати дітям народну дерев'яну іграшку «Рибалка». Демонстрування

цієї іграшки нагадає дітям, як вони самі «ловили» рибок, потішить їх,

активізує вимову таких слів, як «рибка», «ловися» та ін.

Гра «Дістань кульку»

Вихователь підкликає до себе трьох-чотирьох дітей і показує їм

високу банку (з товстого скла або з пластмаси) з водою, налитою до

половини посудини. Вихователь кидає у воду кульку, промовляючи:

«У банці вода, кулька впала у воду, зараз дістанемо кульку!» — і п о

казує, як треба виловити кульку, що плаває у воді, за допомогою чер

пачка. Після показу слід розташувати вихованців навколо невисокого

стола, лавки або посадити їх на килим; перед кожною дитиною п о

ставити по банці з водою, роздати черпачки й запропонувати їм самим

кинути у воду кульку, а потім виловити її.

Д і т и р а н н ь о г о в і к у т а г р а З н а ч е н н я д и д а к т и ч н и х і г о р д л я р о з в и т к у д і т е й

вийшов». Сформувавши ще 3—4 «пироги», вихователь роздає дітям

формочки й пропонує спробувати самим.

Тим, хто не зможе «спекти пирога», слід показати ще раз, як треба

діяти.

Ігри з піском можна проводити протягом літа під час прогулянок.

У цих і фах можуть брати участь і діти, молодші від півтора року.

У холодну пору малюки можуть гратися з піском у груповій кімнаті

за спеціальними столами.

Ігри взимку зі снігом

У відлигу під час прогулянки можна роздати дітям дерев'яні ло

патки і показати, як копати ними сніг, згрібати його на купки, возити

на іграшкових санчатах тощо.

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТРЕТЬОГО РОКУ ЖИТТЯ

Ігри-заняття з предметними картинками

Мета занять: виробити уявлення про предмет; закріпити уявлен

ня про величину, колір, різний стан предметів; збагачувати словник

назвами якостей, дій; вчити вимовляти короткі речення.

Заняття за картинками на розрізнення форми й величини предметів

проводиться після відповідних занять із такими самими предметами

та іграшками, але меншого розміру.

Вихователь показує дітям 2 пари картинок із зображенням великих

і малих предметів (наприклад, мотрійки, м'ячі) і говорить: «Це велика

мотрійка, а це маленька. Це великий м'яч, а це маленький». Потім,

звертаючись до окремих дітей, пропонує показати великі й маленькі

предмети, повторити їх назви. Під час ігор-занять кілька разів міняє

картинки місцями, щоб діти свідомо розрізняли величину зображених

предметів.

Приблизно так само проводяться заняття з картинками на розріз

нення кольорів.

Щоб навчити дітей розрізняти стан предмета, називати дії, вимов

ляти короткі речення, проводяться ігри-заняття за такими предметни

ми картинками (із серії «Картинки для розвитку мовлення»): «Лялька

сидить на стільці», «Лялька лежить у ліжку», «Лялька у ванні»,

«Лялька на санчатах», «Собака лежить», «Собака сидить», «Голуб

летить», «Голуб стоїть», «Гусак на траві», «Качка плаває», «Кішка

-У»І« 33

Треба стежити, щоб діти гралися спокійно, не розбризкуючи воду. Заняття можна повторити кілька разів.

Ігри з піском

У теплу пору року можна організовувати для дітей ігри з піском.

Іноді доводиться спостерігати, як діти безцільно копають в піску ру

ками, риють його совочками. Деякі невміло намагаються заповнити

піском формочки, інші з небезпекою для товаришів розкидають сухий

пісок навколо себе. Усе це свідчить про те, що дітей треба навчити

гратися піском. Вони повинні вміти користуватися совком, формоч

кою, відерцем, копати пісок совочком, насипати його у відерце або

формочку, «пекти пасочки» з піску за допомогою формочки тощо.

Дітям треба показати сухий і вологий пісок, звернути їхню увагу на

те, що сухий пісок сиплеться, а вологий лишається на долоні. Але для

гри придатний лише зволожений пісок.

Копання піску совочком

Вихователь, зібравши кількох дітей біля пісочниці, показує їм со

вочок і каже: «Будемо копати пісок совочком», демонструючи, як це

робити. Потім роздає всім по совочку й пропонує копати ним пісок.

Діти мають під керівництвом вихователя навчитися насипати во

логий пісок на купки, рити ямки, рівчачки, розгладжувати совочком

нерівності на піску тощо.

Насипання піску совочком у відерце

Вихователь, як і в попередній грі, збирає кількох дітей біля

пісочниці, бере в руки відерце, совочок і каже: «Зараз будемо наси

пати пісок у відерце». Вона показує, як насипати. Після цього роздає

дітям совочки, і малюки починають гратися. Пісок із відерець діти

можуть висипати тут одразу ж, а декому можна запропонувати носити

його на стіл-пісочник.

Гра із совочком і формочкою:

«Випікання пиріжків для ляльки»

Вихователь роздає дітям совочки, садить біля себе ляльку, дістає

формочку й каже: «Будемо пекти пироги для ляльки». Набирає воло

гого піску, утрамбовує його тильною стороною совочка, перевертає

формочку на стіл, притримуючи пісок рукою, стукає по дну совоч

ком, знімає формочку й радісно каже: «Ось який пиріжок для ляльки

32

Діти р а н н ь о г о віку та г р а

3 4


V- 3 5

грається з м'ячем», «Дівчинка з брязкальцем», «Хлопчик із дудочкою», «Хлопчик на конику», «Хлопчик із бубном», «Дівчинка із совочком», «Автобус везе людей», «Кінь стоїть біля паркана», «Коза їсть траву».

Ігри-заняття можуть проходити в різноманітній формі. Можна почати з показу однієї картинки й розмовляти з приводу зображеного на ній. Наприклад, показуючи картинку «Хлопчик із дудочкою», вихователь каже: «Це хлопчик грає. Толю, шо робить хлопчик?» (Хлопчик грає, хлопчик тримає дудочку.)

На наступному занятті вихователь показує послідовно дві картинки: голуба, що стоїть і літає. Звертаючись до дітей, вона говорить: «Це — голуб. Голуб стоїть. Таню, що робить голуб?» Потім показує наступну картинку: «А що тут робить голуб?» (Летить.) Якщо діти не зможуть відповісти правильно, то вихователь скаже: «Голуб летить».

Так само проходять ігри-заняття з картинками «Собака сидить», «Собака лежить».

Потім даються картинки, описуючи які, діти мають будувати речення із 3—4 слів: «Автобус везе людей», «Кішка грається м'ячиком», «Коза їсть траву», «Лялька сидить у ванні», «Лялька лежить у ліжку», «Лялька сидить на стільці» тощо.

Після розгляду картинок діти виконують ігрові дії: літають як голуби, граються з м'ячиком як кішка тощо.

Поперемо ляльці сукенку

Мета гри: дати дітям уявлення про деякі трудові дії і предмети, потрібні для прання (вода, мило, миска або ночви), виховати інтерес до трудових дій дорослих; вправляти дітей у називанні предметів одягу, білизни.

Гри проводять із 10—12-ма дітьми.

Дітей розсаджують навколо невисокого стола, на якому пратиметься білизна. Вихователь розповідає, що в ляльки (бажано, щоб лялька була велика) забруднилися сукенка, сорочка, штанці, треба все випрати, щоб лялька була чисто вдягнена. Потім вихователь приносить миску з теплою водою. Пере, примовляючи: «Візьму мило (намилює так, щоб утворилось багато піни) і сорочку виперу. А це що? 1 штанці виперемо, усе буде чистим». Потім наливає в миску чистої теплої води й полоще білизну.

Діти підводяться, підходять по 2—3 до миски й по черзі поло

щуть. «Ось тепер усе чисте! Повісимо на мотузку, висушимо. Що це?»

Вихователька показує дітям і, якшо діти самі не можуть назвати, називає

рідні предмети одягу. Разом із дітьми розвішує одяг. Роздас дітям миски,

іграшки і пропонує власноруч випрати іграшковий одяг (уявно).

Лагодження іграшок старшими дітьми (або дорослими)

Мета гри: виховувати інтерес до трудових дій старших; дати уяв

лення про деякі трудові дії і предмети (лагодити, забивати цвяхи). Діти

мають навчитися називати молоток, цвяхи, колесо. їм дають відчути

турботливе ставлення до них із боку старших дітей.

Заняття проводяться з дітьми віком 1 року 10—11 місяців і стар

ших. У них у цей час значно поліпшується розуміння мови й уміння

розмовляти.

Діти сідають на стільчики або стоять півколом біля табуретки, сто

ла, на якому вони лагодитимуть іграшки. Вихователь показує дітям

дві-три знайомі іграшки — візок, гойдалку, автомобіль. «Зламався наш

візок, колесо відлетіло, не можна гратися візком. Зараз Петрик (хлоп

чик зі старшої групи) полагодить наш візок. Петрик — великий хлоп

чик, він уміє працювати. Що це, дітки? Колесо. А це? Це — молоток,

а це — цвяшки. Петрику, будь ласка, полагодь нам візок». Хлопчик

надіває колесо на вісь і забиває цвяшок. «Як Петрик стукав молотком?

Тук-тук-тук! Усі постукаємо ось так!» Діти роблять імітаційні рухи

й примовляють: «Молоток тук-тук!» Олю (дівчинка зі старшої гру

пи), що ти полагодиш? Автомобіль. Що Оля взяла? Молоток, колесо,

цвях. Як вона стукає молотком?» Дівчинка лагодить іграшку. «Ось як

гарно попрацювали старші діти, полагодили нам іграшки, можна зно

ву ними гратися. Ідіть, пограйтеся!» Діти йдуть разом зі старшими.

Можна дати їм у руки молоточок, щоб вони його розглянули й посту

кали ним по дошці.

Через якийсь час після показу з дітьми проводиться гра. Малюкам

дають дерев'яні молоточки й великі втулки, палички, які вони забива

ють у дошку з отворами або в пісок, потім дітям дають усі ці речі для

самостійних ігор.

Можна також показати дітям картинку «Батько робить візок» із се

рії «Картини для розширення уявлень і розвитку мовлення дітей дру

гого й третього років життя» (автори Радіна Є. І. і Єзикєєва В. А.)

і провести бесіду з приводу зображеного на картинці.

Можна повторити заняття з дещо іншим змістом: у присутності

дітей фарбують візок, відерце; або ж діти-дошкільники роблять із

заздалегідь підготовлених деталей візок, совочок тощо.


Спостереження за пташкою в клітці

Мета гри: розвивати в дітей здатність до зосередженого розгля

дання предметів, дати загальне уявлення про пташку (літає, дзьобає

зерно, п'є воду); вчити розрізняти частини тіла (голова, хвіст, крила);

навчити вимовляти слова «пташка», «літає».

Клітку з пташкою ставлять так, щоб усі діти її добре бачили.

Вихователь пропонує подивитися на пташку, але стояти треба тихо,

щоб не злякати її. Вихователь сама стежить за пташкою і називає

її дії: «Дивіться, пташка полетіла, літає, сіла на паличку (жердинку)».

Після кількох хвилин спостережень вихователька пропонує: «А те

пер погодуємо пташку», — ставить їжу й воду. Це викликає в пташки

нові рухи. Вихователь називає дії пташки: «Пташка дзьобає тук-тук!

Як вона дзьобає? Пташка п'є воду. Що робить пташка? Усі разом по

кличмо пташку: «Пташко, пташко, лети до нас!»

На повторному занятті пташку розглядають детальніше: які в неї

крила, дзьоб, лапки, пір'ячко. Вихователь звертається до дітей із за

питаннями, спонукаючи їх до відповідей.

Надаті можна використати картинки зі згаданої серії картин або

іграшки. Вихователь нагадує дітям про живу пташку, пропонує пока

зати, як вона літала — побігати, махаючи ручками. На занятті можна

пригадати розучену раніше пісеньку «На віконце пташка сіла».

Ігри-заняття з предметами-знаряддями Для дітей двох і більше років життя під час самостійних ігор по

казують рухливі народні іграшки «ведмідь-дроворуб», «ведмідь із силоміром» або «ведмідь із молоточком» та ін. Показ іграшки вихователь супроводжує поясненнями, наприклад: «Подивіться, діти, що ведмедик робить? Ведмедик сокирою рубає дрова! Молотком цвях забиває! Молотком стукає!» тощо. Після такої гри-демонстрації можна запитати в дітей, чи хочуть вони теж попрацювати молоточком, і провести з ними ігри, описані далі.

Ігри з дерев'яним молоточком

Вихователь кладе перед дітьми, що сидять за столом, дерев'яний

брусок з отворами — у них треба вставити втулочки з пласкими

голівками. Рукою ці втулочки вставити в отвір важко, їх треба забива

ти, для чого й дається іграшковий дерев'яний молоточок. Вихователь

спочатку показує і пояснює, як треба вставити втулочку й забити їїмо-

лоточком, потім роздає дітям молоточки, бруски, втулочки й пропонує

3 6


3 7

спробувати. Можна, щоб діти вставляли втулочки в отвори, а інші за

бивали їх молоточком.

Під час ігор із піском діти можуть забивати дерев'яними молоточ

ками кілочки в пісок, коли треба, наприклад, викласти паркан навколо

будиночка тощо.

Гра з дерев'яними гвинтами

Вихователь кладе перед дітьми, які сидять за столом, широкий

дерев'яний брусок з 4-ма отворами, показує їм яскраво пофарбовані

гвинти й каже: «Зараз будемо загвинчувати в брусок оці гвинти». Треба

показати дітям і загвинчування, і вигвинчування гвинтів. Дії вихова

теля повинні бути чіткими й повільними. Після показу й пояснення

кожній дитині дають брусок і один гвинт. Якщо дитина справляється

із загвинчуванням одного гвинта, то можна дати їй ще три. Заняття по

вторюють двічі-тричі з дітьми, які легко справляються із загвинчуван

ням гвинтів вручну. Після цього можна приступити до гри з гвинтами

й викрутками.

Гра з дерев'яними гвинтами й викрутками

Треба роздати дітям бруски й гвинти і запропонувати загвинтити їх

отвори. При загвинчуванні вручну голівки гвинтів виступатимуть над

поверхнею бруска. Вихователь каже: «Треба так загвинчувати, щоб

гвинтики не виступали і брусок був гладеньким. Пальчиками важко —

треба викрут кою!»

Вихователь показує дітям викрутку й загвинчує нею гвинти на

одному з брусків. «Тепер брусок гладенький і гарний!» Потім вихо

ватель дає кожному викрутку й пропонує щільно загвинтити гвинти.

Гра «Я сам!»

Гру на складання (за допомогою дерев'яних гвинтів і викрут

ки) возика дуже простої конструкції слід провести двома етапами.

Спочатку вихователь на очах у дітей складає возика тобто закріплює

дерев'яними гвинтами колеса на осі. Потім пропонує дітям самим

надіти колеса на вісь і закріпити їх гвинтами. Коли всі діти навчать

ся це робити, можна на наступних заняттях перейти до складнішого

варіанта гри. Цього разу, коли діти по черзі закріплять колеса за до

помогою гвинтів вручну, треба, покатавши складений ними возик по

підлозі або по столу, звернути увагу дітей на те, що колеса погано


закріплені: «Важко ручками добре загвинтити колеса!» Потім вихова

тель показує дітям дерев'яну викрутку й каже: «Зараз ми загвинтимо

викруткою колеса міцно-міцно!» Треба показати дітям, як можна ви

круткою міцно загвинтити гвинти. Потім кожна дитина сама закріплює

колеса на осі.

Рятуйте зайчиків від лисиці

Мета гри: порівнювати групи предметів і встановлювати, де їх

більше чи менше.

Матеріал: силуети зайчиків, вирізані з паперу (по одному на кож

ну дитину), таця, іграшка-лисиця.

Правила:

1. Усім дітям брати з таці лише по одному зайчику.

2. Зайчики тікають від лисиці лише після слів вихователя: «Рятуйте

зайчиків від лисиці!».

Вихователь показує дітям зайчиків (усі силуети встановлені

на таці) і звертає їхню увагу на те, що зайчиків багато.

Вихователь. Діти, кожен із вас нехай візьме по одному зайчику.

Спочатку нехай підійде Ігор. Скільки зайчиків ти взяв? (Одного.)

А тепер Катя.

— Васю, скільки зайчиків взяла Катя? (Одного.) А Клава візьме

стільки ж зайчиків, скільки й Катя. Скільки ти, Клаво, взяла зайчиків?

(Одного.) Тепер я підійду до кожного. Ви теж візьміть по одному зай

чику. Нехай усі зайчики стрибають по галявині.

Діти сідають навпочіпки, а зайчиків ставлять б'іля своїх ніг і ро

блять рухи, начебто зайчики підстрибують.

Вихователь. Дітки, скільки зайчиків стрибає на галявині?

(Багато.)

— Тепер я ставлю іграшку-лисицю біля «куща». Подивіться! Хто

це під кущем сидить? (Лисичка.)

Вихователь. Скільки лисичок? (Одна.)

— Подивіться лисиця підкрадається до зайців. Вона хоче їх з'їсти.

Врятуйте зайчиків від лисиці!

Вихователь робить рух, начебто лисиця кидається на зашив. Діти

тікають до своїх стільчиків.

Вихователь. Діти! Ви — молодці! Врятували зайчиків від

лисиці. Бачиш, лисице, ти одна, а нас багато. Ми не пустимо тебе

до зайчиків.

3 8


3 9

Гра з прапорцями Мета гри: порівнювати групи предметів і встановлювати, де їх


Матеріал: кольорові прапорці (за кількістю гравців). Правила:

1. Усім дітям брати лише по одному прапорцю. 2. Ставити прапорці у вазу з дозволу вихователя. Вихователь. Подивіться, діти, як багато в мене прапорців. Вони

навіть не поміщаються в руках. От я взяла в руки прапорці. Скільки їх? (Один.) А зараз кожен із вас візьме по одному прапорцю.

— Наталко, візьми один прапорець. І ти, Ігоре, візьми один прапорець.

Діти ходять по кімнаті з піднятими вгору прапорцями, виконують різні рухи.

Вихователь. А зараз поставте прапорці у вазу. — Сашо, скільки ти поставив прапорців? (Один.) — А ти, Ігоре, скільки поставив прапорців?» (Один.) Вихователь запитує в дітей, скільки стаю прапорців, коли кожен

із них поставив їх у вазу. Діти відповідають, що багато.

Гра з башточками Мета гра: порівнювати групи предметів і встановлювати, де їх


Матеріал: однакові башточки (по одній на кожного гравця). Вихователь показує башточки, одну ставить перед собою, інші —

роздає дітям. Потім знімає всі кільця зі своєї башточки, перебирає їх руками, говорить про те. які вони гарні і як їх багато.

Вихователь пропонує дітям зняти кільця з їхніх башточок, погратися ними. Далі вона знаходить у себе найбільше кільце, показує його дітям і надіває на стержень своєї башточки, проговорюючи: «Спочатку я наділа одне кільце, і ви надіньте одне кільце». Діти виконують завдання.

Потім вихователь знаходить у себе кільце трохи меншого розміру і, надіваючи його, знову каже: «Іше одне кільце наділа». Діти повторюють дії вихователя. Коли іграшку складено, вихователь говорить: «На башточці знову багато кілець».

К н ижеч ка-л і ч и л оч ка Мета гри: порівнювати групи предметів і встановлювати, де їх


Матеріал: книжечка-лічилочка в межах 5-ти зображень; два набори демонстраційних лічильних карток від 1-го до 5-ти кружечків.


4 0


6і 14

4 1

Правила:

1. Завдання виконує той, кого викличе вихователь.

2. Решті дітей уважно стежити за виконанням завдання і, якщо його виконано правильно, знайти в себе картки з відповідною кількістю кружечків.

Вихователь роздає дітям по одному набору лічильних карток.

Книжечку-лічилочку й один набір карток розставляє на вітрині. Після

цього вона викликає двох дітей і пропонує їм виконати таке завдання:

подивитися на певні зображення в книжечці-лічилочці, швидко знай

ти картки з відповідною кількістю кружечків. Усім дітям треба уважно

стежити за виконанням завдання. Якщо завдання виконано правильно,

то треба ще знайти картку з відповідною кількістю кружечків, підняти

її вгору й перерахувати на ній кружечки: багато чи один. Щоразу вихо

ватель показує в книжці різну кількість зображень.

Чарівний мішечок

Мета гри: порівнювати групи предметів і встановлювати, де їх більше чи менше.

Матеріал: пластмасові ляльки (за кількістю гравців), вантажна машина з мотузочком, мішечок.

Правила:

1. «Чарівний» мішечок розкривається лише тому, хто чемно поводиться.

2. З мішечка виймати лише одну іграшку.

Вихователь звертає увагу дітей на ляльки, розкладені на столі. Потім

говорить, що ляльок багато, але вони зараз заховаються в «чарівний

мішечок». А цей мішечок відкривається лише тому, хто скаже «чарівне»

слово. Далі пропонує 2—3 дітям по черзі опустити руку в мішечок

і дістати по одній ляльці. Вихователь щоразу запитує в дітей, скільки кож

ний з них дістав ляльок. Дитина має показати всім дітям одну ляльку.

Інші діти спостерігають за тим, скільки ляльок кожен дістав із мі

шечка. Діти з ляльками сідають на свої місця. У всіх дітей тепер по

одній ляльці, вони мають показати їх.

Потім діти катають ляльок на машині. До кого машина під'їде, той і садить свою ляльку в машину.

Вибірково вихователь запитує у дітей, скільки ляльок вони посадили в машину. Діти відповідають. Далі вихователь запитує, скільки зараз ляльок у машині (багато).

Наприкінці гри вихователь пропонує комусь із дітей відвезти на

машині всіх ляльок до ігрового куточка.

Кури й півень



Матеріал: капелюшки з паперу для «курей» і «півня»; стільчики,

щоб відгородити «курник».

Правило: «курочки» йдуть за загорожу після того, як їх покличе

«півник».

Вихователь надіває дітям капелюшки, що зображують голову

курки, а одну дитину призначає «півником». Вона говорить: «Усі ви —

«курочки», а Коля — «півник». «Курочок» багато, а «півник» один.

Вихователь. Півнику, йди в курник і поклич курочок.

«Півник» заходить за загорожу зі стільчиків і кличе «курочок»:

«Ко-ко-ко!» Діти заходять за загорожу.

Вихователь. Скільки курочок зібралось у курнику?» (Багато.)

А скільки півників? (Один.)

Вихователь (відходить убік і вдає, що сипле зерно). Півнику,

поклич «курочок», ось тут я насипала зерна. Скільки зернинок?

(Багато.)

«Півник» кличе «курочок». Діти підходять і роблять вигляд, начеб

то дзьобають зерно. Наприкінці гри «півник» веде «курочок» гуляти.

Вихователь. Уже пізно, Півнику, веди курочок спати.

Діти заходять за загорожу.

За допомогою запитань вихователь ще раз закріплює в дітей по

няття «багато» й «один».

Відгадай, де багато, а де один



Матеріал: два відерця різного кольору, дрібні предмети (у черво

ному відерці один, у зеленому — багато), дві серветки, ширма.

Правила: 1. Відповідає той, кого викличе вихователь. 2. Усім дітям уважно слухати відповіді товаришів. Вихователь вносить у групу два відерця: одне — червоного кольо

ру, друге — зеленого. Викликає когось із дітей і пропонує перекинути


червоне відерце, щоб діти побачили, що в ньому. З відерця випадає один каштан.

Далі дитина, яку викликала вихователь, показує, шо в другому відерці (зеленом)') багато каштанів.

Вихователь уточнює, у якому відерці був один каштан? (У червоному.) А в якому відерці було багато каштанів? (У зеленому.) Після цього вона, користуючись ширмою, перекладає багато каштанів у червоне відерце, а один — у зелене. Відерця покриває серветками. Звертаючись до дітей, запитує, у якому відерці був один каштан. (У червоному.)

Далі вихователь пропонує дітям показати це відерце й перекинути його. Діти бачать, що в червоному відерці багато каштанів. А далі переконуються, що в зеленому відерці залишився лише один.

Наприкінці гри вихователь розкладає каштани так, як вони були розкладені раніше.

Розширення орієнтування в навколишньому

га розвиток мовлення

Відгадай за голосом

Мета гри: під час самостійного спілкування дітей вчити їх прислу

хатись не лише до змісту висловлювань, а й до тону й тембру голосу.

Матеріал: іграшковий ведмедик.

Правила:

1. Кликати ведмедика, не змінюючи голосу.

2. Ведучому уважно прислухатися до голосу того, хто кличе.

Малюки сидять півколом. На деякій відстані спиною до них сидить

дитина з іграшковим ведмедиком. Вихователь мовчки вказує на кого-

небудь з учасників гри, і той гукає: «Ведмедику, ведмедику!». Після

цього «ведмедик» іде розшукувати того, хто його покликав. Він обхо

дить дітей, пильно придивляється до кожного, нарешті зупиняється

перед однією дитиною і кладе «лапи» на її коліна. Якщо «ведмедик»

вгадав, то та дитина, яка кликала його, сідає на стільчик відгадувати.

Так дитина вгадує на слух, хто її покликав.

Відгадай за звуком

Мета гри: вчити дітей на заняттях та в повсякденному житті визначати й називати звучання різних предметів.

Матеріал: картинки або іграшки — автомобіль, літак, годинник, барабан, дзвіночок, дудочка тощо.

4 2


6 • 4 3

Правило: уважно слухати, як товариш відтворює звук; порівнювати

звук із відомим звучанням.

Вихователь пропонує дітям розглянути картинку і пригадати, як

звучить цей предмет. Для відповіді викликає по черзі кількох дітей,

спонукаючи їх точно відтворити звук запитанням: «Як звучить дудоч

ка, Таню?», «А як звучить дудочка у Сашка, Тараса?» — і пропонує:

«Усі разом заграймо в дудочки». Аналогічні дії проводяться з іншими

картинками, на яких зображені літак, барабан, дзвіночок тощо. Коли

гра проводиться повторно, одні діти, не називаючи предмета, зобра

женого на картинці, наслідують його звучання, решта — вказують,

який предмет так звучить.

Ку-ку-рі-ку

Мета гри: під час спостереження за свійськими тваринами звер

тати увагу дітей на їхні голоси; викликати бажання в дітей наслідува

ти їх.

Матеріал: на кожну дитину — одна таблиця з двома картинками

і двома порожніми клітками; у вихователя — картинки із зображенням

тварин і птахів (по дві на кожну дитину).

Правило: картинку отримує той, хто правильно наслідує звуки

тварин або птахів, зображених на таблиці.

Дітям роздають таблиці. Ведучий, показуючи картинку із зобра

женням тварини (наприклад, корови), запитує: «Як мукає корова?»

або «Як гавкає собака?». Той, у кого на таблиці є зображення цієї тва

рини чи птаха, наслідує їх голос і отримує картинку. Виграє той, хто

першим закриє картинками свою таблицю.

Мишоловка

Мета гри: вчити дітей бігати, не штовхаючи один одного, викону

вати правило правила гри.

Правила:

1. Діти перебігають лише під піднятими дугою руками, розривати

кола не можна.

2. Коли мишоловка закриється, упійманий стає в коло.

Кілька дітей утворюють коло — це закрилася мишоловка; упій

маний стає в коло.

Інші діти-«мишенята» вільно перебігають між ними, промовляючи

«чи-ш-ш-чи». Діти в колі говорять:


Як ці миші нам набридли,

Все погризли, все поїли.

Розвелось багато їх.

Ми наставим мишоловки

І половим зараз всіх.

На сигнал вихователя «хлоп» діти сідають навпочіпки, «мишолов

ка» закривається, і нікого більше не пропускають. Спіймані «мишеня

та» стають у коло, збільшуючи його. Гра триває доти, доки поступово

всі учасники не стануть у коло.

Горобчики

Мета гри: вчити дітей спостерігати, як стрибають, літають,

цвірінчать горобчики; викликати у дітей бажання наслідувати їх.

Правило: разом сп'вати, супроводжуючи співом рухи «гороб

чиків».

Діти стають у коло. Посеред кола сидить дитина — «горобчик».

Діти співають:

У Горобчика голівка боліла,

Ой, як боліла,

Ой, як боліла!

Під час цих слів «горобчик» тримається обома руками за голову

й трясе нею, показуючи, що в нього дуже болить голова.

У Горобчика спинка боліла,



«Горобчик» тримається руками за спину й похитує тулубом.

У Горобчика лапка боліла,



«Горобчик» бере одну руку в другу й колише хвору руку-«лапку».

У Горобчика ніженька боліла,



«Горобчик» встає, погладжує рукою хвору ногу-«лапку».

Ой, як став наш Горобчик присідати,

Ой, присідати,

Ой, присідати!

«Горобчик» присідає.

4 4


Захотів Горобчик танцювати,

Ой, танцювати,

Ой, танцювати!

Діти, які стоять у колі, плещуть у долоні, і «горобчик» танцює.

Склади мотрійку

Мета гри: вчити дітей розрізняти величину іграшки, розвивати

дрібну моторику рук.

Матеріал: мотрійка, що складається із 3—5-ти менших ляльок.

Вихователь розбирає мотрійку, яка складається з 3-х менших зав

вишки, пропонуючи дітям розмістити їх за величиною: висока —

нижча — найнижча. Вихователь запитує дітей: «Яка це мотрійка?» —

чим спонукає їх вживати відповідні словесні позначення: «висо

ка», «нижча», «найнижча», «вища», «найвища». Далі вихователь

розкриває мотрійку й виймає ляльки по одній. Це викликає подив

і радість дітей.

Вихователь роздає їм мотрійки різної висоти і пропонує погратися

ними. На закінчення вихователь вкладає мотрійки одна в одну, запро

понувавши дітям дібрати їх за величиною.

РУХЛИВІ ІГРИ В ЖИТТІ НАЙМЕНШИХ

На другому році діти вміють ходити, тримають рівновагу на обме

женій, нерівній підвищеній поверхні, здатні виконати кидок, котити

який-небудь предмет, багато повзають і лазять по драбинці. Проте

вони оволодівають головними рухами нерівномірно, тому в навчанні

їм потрібна індивідуальна допомога дорослих.

На третьому році життя рухова координація значно поліпшуєть

ся — розвивається узгодженість рухів рук і ніг. У цьому віці з'являють

ся й формуються біг і стрибки. Діти добре ходять, різноманітнішими

стають види метання, вони краще починають орієнтуватися в просторі.

Це дозволяє використовувати в роботі деякі побудови й перешикову

вання (у шеренгу, коло, колону), а також ігри з нескладними прави

лами.

Ефективність навчання зростає, якщо уміло зацікавити, спонукати

дитину до самостійного прояву вольових зусиль для досягнення мети.

Часте індивідуальне спілкування, підтримка й допомога під час

занять потрібні малюкові, оскільки прояв уваги з боку дорослого

викликає позитивні емоції і є основним у роботі з дітьми другого

і третього років життя.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ІГРОВИХ ВПРАВ ІЗ ДІТЬМИ ДРУГОГО РОКУ ЖИТТЯ

Ігрові вправи й рухливі ігри відкривають широкі можливості для

виховної роботи з дітьми 2-го року життя, створюють сприятливі

умови для вдосконалення основних рухів, сприяють розумовому

й фізичному розвиткові дитини. Ігрові вправи не мають сюжету (да

ються прості рухові завдання: дійти до іграшки, переступити палицю

тощо) і можуть бути використані не лише на заняттях, а й повсякден

но, під час самостійної діяльності.

За допомогою ігрових вправ дорослий створює умови для вико

нання рухів, стимулює рухову активність дитини, регулює її.

У цих вправах, на відмін}' від рухомих ігор, немає правил, що ре

гулюють темп, передбачають швидку зміну рухів, реакцію дитини

на певний сигнал, але вони дозволяють малюкам виконати завдання

Р у х л и в і і г р и в ж и т т і н а й м е н ш и х

самостійно. Наприклад, в ігровій вправі «Переступи через палицю»

діти від 1 року 2 місяців до 1 року 3 місяців палицю, що лежить на

підлозі; старші (від 1 року 4 місяців до 1 року 6 місяців), можуть пе

реступити палицю, припідняту на 3—5 см від підлоги; більш старші

зможуть переступити через кілька палиць, розташованих заввишки

10—15 см.

Завдання треба пояснити дитині просто і зрозуміло. Це підвищує

зацікавленість до цього виду руху. Малюк прагне правильно його ви

конати.

Після освоєння будь-якого руху дорослий змінює ситуацію,

підвищуючи вимоги, тобто створює сприятливі умови для розвитку,

формування, закріплення й використання ще недостатньо рухомих

умінь, що закріпилися. Наприклад, спочатку малюкам пропонується

пройти прямо 2—3 м: «Іди до мене», потім іти далі й виконати завдан

ня «Принеси іграшку», потім воно ускладнюється — «Біжи до мене»

тощо. Ходьба у всіх її видах залишається в основі кожної вправи.

Слід заохочувати самостійність дій дітей. Виконуючи вправу впер

ше, дитина все робить не поспішаючи, невпевнено, їй потрібна допо

мога дорослого. Освоюючи рух при багаторазовому повторенні, вона

діє вже самостійно, зберігаючи індивідуальний темп і ритм. Поступово

збільшується обсяг рухів дитини другого року життя, збагачується

її самостійна рухова діяльність.

Ігрові вправи в цьому віці поки що не вимагають від дитини уміння

узгоджувати свої рухи з рухами інших дітей, а лише допомагають по

ступовому переходу від індивідуальних дій до спільних. Тому сюжетні

рухливі ігри, навіть із найпростішими правилами, не передбачені

в роботі з дітьми другого року життя.

Постійний контакт дитини з дорослим, його безпосередня

участь в ігрових вправах, інтерес, допомога, емоційний дружній тон

активізують малюка, позитивно впливають на сприйняття мовлення

(повторення назв предметів і дій). Поступово діти починають викону

вати завдання самостійно без допомоги дорослого.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ІГРОВИХ ВПРАВ І РУХЛИВИХ ІГОР ІЗ ДІТЬМИ ТРЕТЬОГО РОКУ ж и т т я

У роботі з дітьми третього року життя широко використовують

ся ігрові вправи. Найчастіше вони проводяться на початку року, коли

новачки-маїюки освоюють різноманітні ігрові для них рухи, викону-4 6

4 7


4 8


Граючи, дитина задовольняє свою потребу в рухах і одночасно

з цим повторює вже засвоєний матеріал, скажімо, в іграх «Горобці

й автомобіль» — підстрибування й біг; «Мій веселий дзвінкий

м'яч» — підскоки й біг; «Зайчик сірий умивається» — різноманітні

рухи. Так, проводячи одну й ту саму дію (ходьба, біг, стрибки, повзан

ня, кидання і т. д.) у різних умовах, малюк удосконалює, закріплює

його, причому рух виконується в ігрових ситуаціях більш вільно, не

вимушено і природно. Наприклад, дрібний крок, напівзігнуті ноги,

неузгодженість рухів рук і ніг найбільше помітні при спеціально

організованому бігові й менше — у рухливих іграх, коли дитина

основну увагу приділяє сюжету і правилам.

У дітей спостерігається порівняно швидка стомлюваність, тому

правила в іграх передбачають зміну рухів, забезпечуючи їх чергуван

ня з короткочасним відпочинком.

Зрозумілий сюжет, цікаве поєднання ходьби, бігу, повзання,

підскоків створюють бадьорий, життєрадісний настрій, захоплюють

малюків, рухи їх стають спритними.

Характерною особливістю рухливих ігор для цього віку є те, що

всі діти перебувають в однакових умовах. Якщо є додаткова роль, на

приклад, в іграх «Кішка й миші» — кішка, «Горобці й автомобіль» —

машина, «Кури в городі» — сторож та ін., то цю роль спочатку виконує

сам вихователь і лише після освоєння гри передає дитині.

Дорослий, граючи з дітьми, підказує хід гри, показує рухи.

Наприклад, у грі «Горобці й автомобіль» вихователь спочатку показує

дії горобця, разом із малюками бігає, розставивши руки в сторони, —

«горобці дзьобають зернятка» тощо, а потім підказує дітям, що горобці

мають тікати, коли їде машина, і зображає їзду на машині.

Перед початком гри дорослий виразно пояснює правила,

спеціально звертаючи увагу малюків на сигнали (зорові — колір

прапорця, стрічки; слухові — слово, хлопок у долоні, удар у бубон,

музичний супровід тощо), по яких їм слід змінювати або припиня

ти свої дії. Діти, запам'ятовуючи нові слова і їх значення, тренують

пам'ять, їх мовленнєве спілкування з вихователем під час рухливих

ігор посилюється. На заняттях вони самі часто-густо просять пограти

у знайомі рухливі ігри.

Багаторічні педагогічні спостереження свідчать, що не всі діти

третього року життя включаються в заняття, не одразу виявляється

в них активність і інтерес до рухів, особливо коли малюки вперше

приходять до дошкільного закладу. Деякі діти на пропозицію вихова-

4 9

ючи їх в індивідуальному темпі. У цих вправах немає сюжету і пра

вил, але вони містять майже всі види основних рухів.

На перших заняттях доцільно повторити й використовувати ігрові

завдання, передбачені для дітей другого року життя: «Переступи че

рез палицю», «Пройди по доріжці», «Пройди по містку», «Доповзи

до брязкальця», «Проповзи під ворітця», «Будь обережний», «Знайди

іграшку» тощо, а потім можна запропонувати нові. їх дають кільком

малюкам або всій підгрупі (10—12 дітей) у повсякденній самостійній

діяльності й під час прогулянок, а також вводять у заняття. Ігрові

вправи на третьому році життя діти виконують один за одним або все

одночасно. Наприклад, «Пройди по стежині» (завширшки 25 см): вони

йдуть одне за одним; завдання «Переступи через палицю» виконують

одразу всією підгрупою, причому переступаючи кілька палиць.

У поєднанні, чергуванні й доповненні до ігрових вправ у заняття

першої молодшої групи вводяться сюжетні рухливі ігри.

На третьому році життя в малюків з'являються стійкі ігрові

інтереси, вони вже можуть дотримуватися простих правил, граю

чи спочатку невеликим колективом, а згодом уже всією групою.

Поступово дітям цього віку стають доступні ігри, що потребують ви

тримки, зміни видів рухів, порівняно швидкої реакції на сигнал.

Рухливі ігри допомагають долати замкненість, соромливість; у

дитини з'являється уміння слухати й чути мову дорослого; розвива

ються навички починати й завершувати дії за сигналом; поступово

зароджується відчуття колективізму, товариства, це вельми важливо.

Ігри сприятливо впливають на весь організм дитини загалом,

оскільки при активному виконанні рухів задіяні різні групи м'язів,

підвищується частота пульсу, поглиблюється дихання.

Дво-трирічні діти здатні розрізняти вираз обличчя й відтінок го

лосу дорослого, тому невимушеність і доброзичливість у стосунках

педагога й дитини, а також схильність до наслідування є основою для

залучення малюків до рухової діяльності в іграх.

Радість і задоволення супроводжує цікаву, активну й доступну для

дитини гру, вона захоплює малюка, сприятливо впливаючи на загаль

ний фізичний стан і розумовий розвиток. Саме рухлива гра дає змогу

регулювати психічне й фізичне навантаження, додаючи дітям багато

радості й насолоди.

Обсяг знань у дітей третього року життя незначний, увага

мимовільна, нестійка, тому сюжет рухливих ігор має бути простим,

поняття — добре знайомими: машини, пташки, сонечко, літак тощо.


теля виконувати вправу відповідають відмовою, а під час ігор вияв

ляють певну зацікавленість і бажання брати участь у них. Спочатку

вони з цікавістю спостерігають за грою, виконуючи окремі рухи, на

приклад, у грі «Пташки у гніздечках» вони не бігають, а, сидячи на

своєму місці, змахують руками. На наступному занятті такі діти, якщо

й не виконують загальнорозвивальних вправ, основних видів рухів,

то, як правило, включаються в рухливу гру.

Гра — винятково цінний спосіб залучення дитини до рухової

діяльності. На основі позитивних емоцій, пов'язаних із зрозумілим,

близьким сюжетом, і доступності рухіву малюка поступово з'являється

бажання брати участь не лише в іграх, а й у вправах під час занять

і самостійної діяльності.

ІГРОВІ ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ ДРУГОГО РОКУ ЖИТТЯ

Йдіть (біжіть) до мене

Мета вправи: вправляти дітей у ходьбі в прямому напрямку без

зупинки.

Опис вправи. Діти сидять на стільцях або на лавці. Вихователь стає

на протилежний бік кімнати на відстані 5—8 м від дітей і зве їх до

себе, називаючи по іменах. При повторенні вправи вихователь пере

ходить на інший бік кімнати.

Принеси іграшку

Мета вправи: учити дітей дотримуватися вказаного напрямку,

самостійно орієнтуватися в просторі.

Опис вправи. Діти сидять на стільцях. Перед ними на відстані 3—5 м

стілець, на ньому — іграшка. Вихователь зве до себе кого-небудь

із дітей і пропонує принести іграшку: «Ти бачиш, Оленко, там курочка

сидить, принеси мені її, будь ласка!». Дитина йде, бере іграшку і при

носить її. Вихователь дякує дитині, називає ще раз іграшку і просить

віднести її на місце. Потім це завдання виконує інша дитина.

Якщо вправа проводиться з дітьми від 1 -го року до 1 року 6 місяців,

то дитина виконує завдання разом із вихователем. Він бере дитину за

руку, йде з нею за іграшкою й так само відносить назад.

Коли діти освоять це завдання, вправу можна провести з підгрупою.

Вихователь розкладає іграшки (за кількістю учасників) на відстані

4—6 м від дітей. Потім пропонує їм піти і принести по одній іграшці,

а потім віднести на місце. Вихователь допомагає лише тим. кому важко

виконувати завдання. Кожну іграшку діти кладуть на окремий стілець.

Рухлив і і гри в житт і н а й м е н ш и х

7 1 5 1 5 0

Переступи палицю

Мета вправи: учити дітей під час ходьби не човгати нога

ми, піднімати їх, розвивати уміння переступати предмети, що

зустрічаються на шляху, і не втрачати рівноваги.

Опис вправи. Покласти на середину килимка палицю. У кінці ки

лимка поставити стілець і на сидіння покласти іграшку (мотрійку,

зайчика тошо).

Вихователь пропонує дитині пройти по килимку, переступити

палицю, підійти до стільця, узяти іграшку і кроком повернутися на

місце. Далі завдання виконує інша дитина.

Коли діти навчаться самостійно виконувати вправу, можна повто

рити завдання одразу зі всією підгрупою (діти йдуть одне за одним).

Можна також ускладнити вправу: покласти на підлогу паралельно

2—3 палиці (обручі) на відстані 1 м. Але треба стежити, щоб діти не

наступали на палицю (ставили ногу в центр обруча).

Пройди по доріжці

Мета вправи: вправляти дітей у ходьбі по обмеженій площі, роз

вивати відчуття рівноваги та окомір.

Опис вправи. Підгрупа дітей сидить на стільцях біля однієї зі стін

кімнати. Вихователь проводить на підлозі дві паралельні лінії або кла

де 2 мотузки завдовжки 2,5—3 м на відстані 35—30 см і каже дітям,

що це доріжка, по ній вони підуть до ведмедика (ляльки, зайчика), що

сидить на стільці (приблизно за 1 м від кінця доріжки) і чекає їх. Йти

треба обережно: коли дитина підійде до ведмедика, вона може його

погладити, а потім повернутися на місце.

Спочатку вихователь запрошує кожну дитину, називаючи її по

імені; діти йдуть по доріжці по одному. За потреби вихователь подає

дитині руку і звертає увагу на те, щоб вона не наступала на лінії або

мотузки. Поступово діти вправляються в ходьбі по доріжці одне за

одним, а потім повертаються по ній назад. Треба стежити, щоб вони

не заважали одне одному й не наштовхувалися на того, хто йде по

переду.

Пройди по місточку

Мета вправи: вправляти дітей у ходьбі по обмеженій площі, розвивати відчуття рівноваги, привчати виконувати завдання самостійно.

Опис вправи. Діти сидять на стільцях. Вихователь кладе перед ними на підлогу дошку (завдовжки 2—3 м, завширшки ЗО—35 см) —


іде міст — і пропонує пройти по ньому. Па відстані 1 м від кінця містка

стоїть стілець, на якому сидить зайчик (або інша іграшка).

Спочатку діти виконують вправу по одному, і вихователь допомагає

їм, притримуючи за руку. Далі вони виконують її самостійно.

Після кількох повторень діти йдуть по містку одне за одним.

Вихователь стежить, щоб вони не штовхалися й не сходили з дошки,

утримували рівновагу.

Піднімай ноги вище

Мета вправи: вправляти дітей у ходьбі; йти, високо піднімаючи

ноги; переступати предмети заввишки 5—10 см і не втрачати

рівноваги.

Опис вправи. Діти сидять на стільцях перед килимком (або килимо

вою доріжкою), на якому розставлено 3—4 палиці заввишки 5—10 см

на відстані 30—40 см одна від одної. Вихователь показує, як треба

переступати через палиці: високо піднімати ноги й не зачіпати їх.

За потреби подає малюкові руку й разом із ним переступає палиці,

потім дитина йде до кінця килимка й повертається на місце.

Після неодноразового повторення дітям 1 року 6 місяців пропо

нують виконати завдання самостійно. Можна дозволити переступати

палиці, йдучи одне за одним. Але треба стежити, щоб кожна дитина

точно виконала завдання.

До ляльок у гості

Мета вправи: привчати дітей іти у вказаному напрямку: пересува

тися індивідуально й невеликими групами.

Опис вправи. Діти сидять на стільцях, розставлених уздовж однієї

зі стін кімнати. Перед ними на відстані 5—6 м на стільцях сидять

ляльки. Вихователь показує на ляльок і запитує: «Що це?». Діти на

зивають. «Правильно, це ляльки», — каже вихователь. — «Покажіть,

де сидять ляльки». Діти показують. «Підемо до ляльок у гості».

Найменших і соромливих вихователь бере за руку, і всі разом йдуть

до ляльок. Вихователь вітається з ляльками й дозволяє кожній дитині

взяти ляльку. Потім всі йдуть назад до стільців і сідають. Після цього

дітям пропонують підвестися й віднести ляльок назад, а самим повер

нутися на місця. Гра повторюється.

На початку року вихователь називає кожну дитину по імені і про

понує їй взяти ляльку й повернутися на місце. Після 3—4-разового по-

5 2


вторення завдання виконує одночасно вся підгрупа. Діти можуть піти

в гості з ведмедиком, зайцем.

Принеси м'яч

Мета вправи: розвивати уміння дотримуватися під час ходьби

необхідного напрямку і змінювати його залежно від ситуації, що скла

лася, йти, не натрапляючи одне на одного, розвивати увагу.

Опис вправи. Діти сидять на стільцях. Вихователь звертається до

дитини по імені й каже: «Юро, подивися, як покотився м'яч, візьми

його і принеси мені», — котить м'яч (не дуже сильно) і разом із дити

ною йде за м'ячем. Допомагає взяти м'яч, відходить на відстань 3—4 м

і зве дитину до себе. Коли малюк принесе й віддасть м'яч, вихователь

запрошує іншу дитину й так само грає з нею.

Після того, як усі діти освоять ходьбу за м'ячем, вихователь про

водить вправу одночасно з 2—3 дітьми: котить м'яч кожній дитині й

каже: «Дивись, Таню, м'яч покотився до дверей. А твій м'яч, Ігоре,

покотився до гірки».

Наздоженіть мене

Мета вправи: вправляти дітей у ходьбі й бігові у вказаному на

прямку.

Опис вправи. Підгрупа сидить на стільцях або на лавці по один

бік кімнати. «Наздоженіть мене», — каже вихователь і біжить до про

тилежного боку. Соромливих і боязких дітей називає по імені. Коли

діти підбігають, вихователь каже: «Тікайте, тікайте, наздожену». Усі

повертаються на свої місця, і гра повторюється.

Для того щоб гра проходила цікавіше, вихователь пропонує ма

люкам (починаючи з 1 року 6 місяців) наздогнати собаку, ляльку або

іншу іграшку, яку він тримає в руках. Вихователь не повинен швидко

бігти, дітям цікаво зловити дорослого. Коли вони займуть свої місця,

їх треба похвалити, сказати, що всі малюки швидко бігають.

Доповзи до брязкальця

Мета вправи: вправляти дітей у повзанні, сприяти розвиткові

самостійності.

Опис вправи. Діти сидять на стільцях, поставлених уздовж однієї

зі стін кімнати. Перед ними килим (або килимова доріжка), у кінці яко

го на гімнастичній лавці або стільці лежить брязкальце. Вихователь

показує, як треба повзти карачки до брязкальця, потім випрямитися,

5 3


узяти брязкальце, подзвеніти, покласти його на стілець і повернутися

на місце. Діти по черзі виконують вправу.

Вихователь, уперше проводячи вправу, повинен повзти разом із

малюками до брязкальця. Коли діти засвоять завдання, на гімнастичну

лавку можна покласти кілька брязкалець (за кількістю учасників).

Вправу виконує вся підгрупа.

Ігрове завдання повторюється і з дітьми третього року життя. Не

варто пропонувати малюкам швидко пересуватися карачки, це знижує

якість рухів.

Підповзи під ворітця

Мета вправи: вправляти дітей у повзанні карачки і пролізанні під

перешкодою, не торкатися її.

Опис вправу. Діти розташовуються на стільцях, поставлених

уздовж однієї зі стін кімнати. Попереду на килимку на відстані 2—З м

поставлена дуга — ворітця. Вихователь запрошує найсміливішого

малюка, пропонує йому доповзти карачки до ворітців, пролізти під

ними, підвестися і повернутися на своє місце.

У міру засвоєння вправи можна ускладнити його: повзти карачки

і пролізти в обруч, пролізти під 2—3 дугами, то СТОЯТЬ на відстані

1 м одна від одної.

Малюкам півтора років доступно підлізти під палицю, під рей

ку й під гімнастичну лавку. Вправу виконують одночасно всі діти

підгрупи.

Перелізь через колоду (або гімнастичну лавку)

Мета вправи: удосконалювати навик повзання, розвивати уміння

переповзати, перелазити через невисокі перешкоди.

Опис вправи. Організація дітей така сама, як у двох попередніх

вправах. У кінці килимка на відстані 2—3 м від дітей кладуть коло

ду (гімнастичну лавку), через яку дитина має перелізти. На відстані

1 м від колоди на стілець ставлять неваляшку. Коли дитина перелізе

через колоду, вона підходить до іграшки, пестить її й повертається на

місце.

Вихователь або хто-небудь із дітей показує, як треба перелізти че

рез колоду (лавку). Можна перелізти будь-яким способом. Спочатку

діти виконують завдання по одному, потім одне за одним і за наявності

місця одночасно всією підгрупою.

5 4

Рухлив і і гри в житт і н а й м е н ш и х

5 5

Будь обережний!

Мета вправи: вправляти в повзанні по обмеженій і припіднятій

над підлогою поверхні, привчати бути уважним.

Опис вправи. Діти сидять на стільцях, розставлених уздовж

гімнастичної лавки. Дитина добігає до одного кінця лавки, стає на

неї на карачки і проповзає до іншого кінця лавки, тримаючись за її

краї, потім підводиться або сповзає з лавки будь-яким способом, йде

до пірамідки, яка стоїть на стільці на відстані 1—2 м від лавки.

Вправу рекомендується починати з дітьми півтора років. Вихова

тель повинен звертати увагу дітей на те, що повзти треба обережно,

тримаючись руками за лавку. Під час виконання вправи дитиною ви

хователь іде поряд, притримує малюка за тулуб, якщо це потрібно.

Вправу можна проводити й по похилій дошці, припіднятій заввиш

ки 10—15 см (повзти вгору і вниз).

Спустись із гірки

Мета вправи: ознайомити дітей із предметами круглої форми

(кульки, м'ячі), розвивати різноманітні дії з ними: переносити, кида-

іи, катати.

Опис вправи. Вихователь показує дітям набір кольорових ку

льок або маленьких м'ячів і гірку, дає можливість розглянути їх,

потримати в руках і кілька разів називає: «Це кулька. Це м'ячик».

Спонукає малюків повторити назви предметів. Потім показує, як ска

чувати з гірки кульки (м'ячі), пропонує кожному по черзі прокатати

1—2 кульки і принести їх.

Вправа доступна дітям віком від 1 року 6 місяців. її не рекомен

дується вносити до заняття з фізичної культури.

Знайди іграшку (їаховаємо іграшку)

Меіа вправи: привчати дітей знаходити певний предмет, ходити

у вказаному напрямку, рухатися за сигналом вихователя.

Опис вправи. Діти сидять на стільцях з одного боку кімнати.

Вихователь показує іграшку й запитує: «Що в мене в руках?». Якщо

діти не дадуть відповіді, каже: «Це собачка. Він сховається, а ми пі

демо його шукати», — ставить іграшку так, шоб її було добре видно,

потім повертається до дітей: «Де собачка? Підемо шукати собачку».

Вихователь бере за руку соромливих, малоактивних дітей, усі йдуть

до собачки, гладять її і повертаються на місце. Педагог ставить собач

ку в інше місце, і гра повторюється.


5 6

Р у х л и із і і г р и в ж и т т і її а и ме н пі и х

Наприклад, пташка прилетіла до дітей, вони «сиплють їй крихти»,

вона дзьобає, але одразу відлітає, коли вони хочуть її схопити. Собака

гавкає на дітей, хоче їх спіймати, вони весело тікають від неї.

Дзвіночок

Вихователь дзвонить у дзвіночок, показує його дітям, знову дзвонить

і швидким рухом ховає його за спину. Потім біжить від дітей у протилеж

ний бік і підспівує: «Я біжу, біжу, біжу, у дзвіночок я дзвоню». Добігши до

стіни, вона повертається обличчям до дітей, присідає навпочіпки, ставить

дзвіночок позаду себе й каже дітям: «Усі сюди, сюди біжіть і дзвіночок

мій найдіть!». Дитина, шо прибігла раніше і знайшла дзвінок, віддає його

вихователю. Гра повторюється за бажанням дітей.

Прапорець

Діти сидять на стільцях півколом із прапорцями в руках, розгля

дають їх, хитають і т. д. Потім вихователь говорить, не поспішаючи

і приспівуючи:

«Мій прапорець хитається ось-так, ось-так, ось-так,

Мій прапорець розвивається ось-так, ось-так, ось-так».

(Розмахує прапорцем вправо-вліво.)

«Я прапорець свій підніму ось-так, ось-так, ось-так».

(Повічьно піднімає прапорець.)

«Собі на плечі покладу ось-так, ось-так, ось-так».

(Кладе прапорець на плече, встає зі стільця.)

«І по кімнаті з ним піду ось-так, ось-так, ось-так».

(Маршує, тримаючи прапорець на течі.)

Діти наслідують усі зазначені рухи.

Після ходьби-маршування вихователь піднімає свій прапорець вго

ру, розмахує ним.

Де ти, Вово?

Діти сидять на стільцях, вихователь накриває голову Вови хустин

кою з марлі й співає на мотив будь-якої пісні, наприклад, «Гречаники»:

«Де ти, Вово, де ти, Вово?

Не можу його знайти.

Пошукайте, діти, Вову!

Де ти, Вово, виходь!»

Потім разом із дітьми кличе Вову:

«Вово, іди, іди!»

5 ?

Як ігрові вправи з дітьми другої групи раннього віку проводять

ся імітаційні рухи: «Маленькі й великі», «Птахи змахують крилами»,

«Лов метеликів», «Дерева гойдаються», «Паровоз», «Ведмедик хо

дить», народні примовлянки.

Коза рогата

Іде коза рогатая

За малими дітками.

Хто соску ссе,

Молока не п'є, —

Заколю, заколю,

На роги посаджу.

Чок-чок-чок

Дорослий бере дитину на руки і промовляє:

«Чок-чок-чок-чок-чок.

Ось Мару син черевичок.

У Марусі-крихітки

От такі-то ніженьки.

У Марусі-крихітки

Все танцюють ніженьки —

Топ-топ-топ-топ».

Під ці слова дорослий ставить дитину на підлогу й танцює з нею.

Ай-да

Дитину ставлять навпроти себе, беруть за ручки й разом із нею

переступають, похитуючись то на ліву, то на праву ногу. При цьому

приспівують:

«Ай-да,

Наші ніжки топотали,

Ручки весело плескали,

Ай-да, ай-да.

Ай!» (присіли).

Гра з конячкою

Під пісню «Я люблю свою конячку» (муз. М. Раухвергера) коник

їсть, п'є, скаче, зупиняється; потім сестра цокає як підковами по каме

ню, каже «тпру», «но» тощо. Грають двічі-тричі. Такі самі ігри можна

вигадати, показуючи дітям інші іграшки — собаку, кішку, пташку і т.д.


Вова знімає з голови хустинку, дає її вихователю. Усі беруться за

руки й повільно кружляють — танцюють.

Біг від стіни до стіни або від дерева до дерева

Діти стоять біля однієї стіни, вихователь стоїть біля протилежної

і кличе їх до себе. Діти юрбою біжать до неї. Потім вихователь пере

ходить на те місце, де були раніше діти, знову кличе їх до себе, і так

кілька разів (¿1—5).

Мильні бульбашки

Вихователь розтирає в мисочці трішки окропу з милом, робить

трубочку або бере соломинку й на очах у дітей пускає мильні буль

башки, які розлітаються в повітрі.

Доженіть мене!

Вихователь біжить і кличе дітей, щоб доганяли її.

Розбудіть мене!

Вихователь удає, що спить; діти будять її, і вихователь біжить за

ними, щоб наздогнати.

Ігри з кулею на стрічці

Між половинками кулі закладають стрічку, потім її підвішують на

перекладину, вищу за зріст дітей. Вихователь просить дітей дістати

кулю — виявляється, що вони не можуть. «Високо, — каже вихова

тель, — зараз буде низько». Вона спускає кульку нижче. «Ловіть, діти,

похитайте, поки вона низенько». Діти весело граються. Вихователь

знову підтягує кульку вище й каже: «Чому не хитаєте? Високо?».

Гра повторюється за бажанням дітей.

Кіт і миші

Вихователь-«кіт» ходить по кімнаті, нявчить, потім сідає на стілець і засинає.

Діти-«миші», які сидять на стільцях, коли «кіт» ходить по

кімнаті, тихесенько підводяться й підходять до неї. Вихователь-«кіт»

підпускає їх до себе, потім потягується, розплющує очі, голосно няв

чить і кидається, щоб зловити «мишеня». Діти біжать до стільчиків.

Гра починається знову.

5 8


До ляльок у гості

Мета гри: учити дітей ходити зграйкою, дотримуючись визначе

ного напрямку; виховувати увагу, організованість.

Діти сидять на стільчиках, поставлених уздовж стіни, на протилеж

ному боці на підлозі сидять ляльки. Вихователь каже: «Діти, підемо

до ляльок у гості». Діти підводяться і разом із вихователем ідуть

до ляльок. Вони вітаються й розмовляють з ними, розглядають їх.

Потім вихователь каже: «Діти, час додому, повертаймося на свої

місця». Діти йдуть у повільному темпі, сідають на стільці.

Вказівки до гри. При повторенні гри діти відвідують ляльок, які

сидять в іншому місці кімнати.

РУХЛИВІ ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ ТРЕТЬОГО РОКУ ЖИТТЯ

Рухливі ігри, в яких переважають ходьба, біг

По стежці

Мета гри: учити ходити по зменшеній опорі; розвивати почуття

рівноваги, спритність.

Діти сидять на стільчиках, поставлених під однією стіною кімна

ти. Вихователь кладе на підлозі паралельно два шнури (завдовж

ки 2,5—3 м), один від одного на відстані 25—ЗО см. Звертаючись

до дітей, вихователь каже: «По стежці підемо гуляти до лісу. Йти

треба обережно, один за одним». Діти підводяться, ідуть по стежці

до її кінця й повертаються на свої місця, не наступаючи на шнур.

Вказівки до гри. Для підвищення інтересу до гри, за стежкою

можна поставити на стільцях або лаві кілька іграшок: ведмедика, зай

чика, лисичку. Стежку поступово звузити до 20 см, замість стежки на

підлогу можна покласти дошку.

Хто тихіше

Мета гри: учити ходити й бігати в одному напрямку; виховувати

увагу та орієнтування в просторі.

Діти сидять на стільчиках або лавках по один бік майданчика

(кімнати). У вихователя в руках котик. Він каже: «Котик спить, тре

ба пройти тихо, щоб його не розбудити». Спочатку викликає кілька

дітей (3—4) і говорить: «Подивимося, хто з вас уміє ходити тихо».

Діти намагаються пройти біля вихователя якомога тихіше. Вихователь

раптово каже: «Швидше на свої місця». Діти біжать до своїх стільців

і сідають. Потім у грі беруть участь усі діти.

Д і т и р а н н ь о г о в і к у т а г р а Р у х л и в і і г р и в ж и т т і н а й м е н ш и х

Через струмок

Мета гри: учити ходити по зменшеній опорі; розвивати почуття

рівноваги та спритність.

Вихователь креслить на землі дві риски (у приміщенні — кладе на

підлогу дві мотузки) — це «струмок». Потім через «струмок» кладе

дошку-«місток». Дітям пропонують пройти про «містку» на другий

бік.

Вказівки до гри. Коли діти перейдуть на другий бік, їм можна за

пропонувати пострибати, зібрати квіточки (різноколірні клаптики тка

нини). Потім вони повертаються по «містку» у зворотному напрямку.

Не наступи на лінію

Мета гри: учити почзати по зменшеній площі, стоячи на колінах; виховувані увагу

Вихователь проводі- гь на підлозі дві паралельні лінії—«коридор» завдовжки 4 м, на відстані 40—50 см одна від одної. Діти по черзі повзають в упорі стоячи на колінах між лініями, намагаючись не наступити на них. У кінці «коридоруу. дитина встає, піднімає руки вгору, прогинається й повертається на своє місце. Вправу виконують одне за одним.

Вказівки до гри. Для гри можна застосовувати дошку, яку кладуть на підлогу. Поступово «коридор» звужують до 25—35 см.

Будь обережним

Мета гри: учити повзати по гімнастичній лаві в упорі стоячи на

колінах; виховувати увагу та сміливість.

Діти сидять на стільчиках уздовж гімнастичної лави. За вказівкою

вихователя по черзі підходять до гімнастичної лави, стають на одному

кінці лави, в упор стоячи на колінах, і повзуть до її кінця, тримаючись

за краї. Потім піднімаються і сходять із лави.

Вказівки до гри. За потреби вихователь допомагає дитині,

підтримує її. Цю вправу можна проводити на похилій дошці, один

кінець якої розкладено на куб заввишки 15—20 см.

Мавпочки

Мета гри: учити дітей лазити по гімнастичній стінці (похилій драбині) приставним кроком; виховувати сміливість, розвивати спритність.

Діти-«мавпочки» по одному підходять до гімнастичної стінки, піднімаються на 3—4 щаблини приставним кроком і опускаються

60

вниз. Інші діти спостерігають, як «мавпочки збирають на деревах ба

нани й апельсини». Потім на «дерево» піднімається наступна дитина.

Вказівки до гри. Стежити, щоб діти не пропускали щаблин, ногу

ставили на середину стопи. Коли діти впевнено виконуватимуть

лазіння вгору, завдання можна ускладнити: перейти приставним кро

ком на інший прогін стінки («з одного дерева на інше»).

Бульбашки

Мета гри: учити дітей бігати врозтіч, не наштовхуючись одне на

одного; виховувати увагу та орієнтування в просторі.

Діти-«бульбашки» присідають у різних місцях майданчика (зали).

На слова вихователя «Бульбашки надуваються» діти піднімаються,

повільно відводячи руки в сторони вгору. На слова «З бульбашок

виходить повітря» вони вимовляють звук «с-с-с». Потім вихователь

удає, що надуває бульбашки (діти в цей час підводяться). Далі він

промовляє: «Бульбашки полетіли!» На ці слова діти починають бігати

по майданчику (залі), кружляти. На слоза вихователя «Бульбашки

сіли» діти сідають на стільчики (лаву).

Літаки

Мета гри: учити дітей бігати врозтіч, не наштовхуючись один на

одного; виховувати увагу та вміння починати рухи за сигналом.

Діти-«льотчики» сидять або стоять у шерензі з одного боку май

данчика (зали). Вихователь називає трьох дітей і пропонує їм при

готуватися до польоту. Вони виходять на середину зали. Вихователь

каже: «До польоту приготуватися, завести мотори!». Діти виконують

обертові рухи руками й вимовляють звук «р-р-р-р». На слова вихова

теля «Літаки полетіли!» відводять руки в сторони (як крила в літака)

і бігають у різних напрямках. На слова «Літаки на посадку»! діти по

вертаються на свої місця. Потім починає фати інша група дітей.

Вказівки до гри. Перед грою показати всі ігрові рухи. При першому

проведенні гри виконувати рухи разом із дітьми. Після кількох повто

рень можна запропонувати всім дітям групи політати на «літаках».

Сонечко й дощик

Мета гри: учити дітей ходити та бігати врозтіч; розвивати швид

кість і спритність.

Діти присідають навпочіпки за стільчиками, що стоять на відстані

1,5 м від стін кімнати (зали) і дивляться у «віконце» (отвір спинки

61

ІІІІІІІІІ І ІШЯН^Н^ННІНіі іШІІІ І І І ІШІІІ І ІШіПІІ І іНШНіНіі П!пІІІІІІ!Нііиіі1ІІІ1і!ІІІІІІІІ1ІІІІІПІІІІІ1і1ИЙІІІІІІІ1ІННІІІ!1ІІІІІІІІН1Н!ШНІІіІНН


стільчика). Вихователь: «На небі сонечко, можна йти гуляти». Діти хо

дять і бігають по кімнаті. Після слів «Дощик, швидше додому!» всі

біжать на свої місця й ховаються у свої «будиночки» (присідають за

стільчиками).

Вказівки до гри. Спочатку в грі беруть участь четверо-п'ятеро

дітей, а потім уся група. При повторенні гру можна ускладнювати:

запропонувати пострибати зібрати «гриби» та «ягоди», імітувати рухи

птахів.

Пташки й автомобіль

Мета гри: навчити дітей бігати урозтіч; виховувати увагу, пам'ять,

спритність, уміння слухати сигнали вихователя.

Діти-«пташки» сідають на стільчики, розставлені за накресленою

лінією. На слова вихователя «Ой, пташки полетіли!» пташки літають

по всьому майданчику, хто куди хоче. На слова вихователя «Пташки

у гнізда полетіли» або на гудок автомобіля діти поспішають і сідають

на стільчики. Вихователь називає найспритнішу «пташку», яка пер

шою прилетіла до гніздечка. Гра повторюється.

Правила гри. Вилітати й повертатися в гніздечко тільки за сигна

лом вихователя.

Вказівки до гри. Вихователь привчає дітей швидко бігати,

запам'ятовувати свої місця. Гру можна ускладнити: пташки вилітають

не з одного гніздечка, а з двох-трьох. Перед грою вихователь готує

ці гніздечка (ставить стільчики в незамкнуте коло за кількістю дітей

у гніздечку). Він ділить дітей на групи; кожна дитина сідає у своє

гніздечко. Спочатку він дає сигнал для бігу «пташкам», які сидять

у двох гніздечках, а при повторенні гри — «пташкам», шо сидять

у третьому гніздечку. Коли всі діти запам'ятають правила, вихователь

дає сигнал «пташкам», що сидять у гніздечках. Вихователь показує, як

треба розміститися в гніздечках; стежить, щоб усі «пташки» вилітали

зі своїх гніздечок; бігає з дітьми, відводить руки в сторони і опускає їх,

ніби розправляє і згортає крила. Наприкінці гри вихователь відзначає

гніздечко, в якому найшвидше зібралися «пташки».

Вихователь може проказати або проспівати (на мотив «Летіли дві

пташки»):

Полетіли пташки,

Пташки невеличкі,

Все літали, все літали,

Крильцями махали. (Двічі.)

62


Так вони літали,

Крильцями махали,

На доріжку прилітали,

Крихти дзьобали. (Двічі.)

Діти біжать врозтіч, присідають (крихти дзьобають), проказую

чи: «Тук-тук-тук». Вихователь із кермом автомобіля (кружечком від

серсо або обручем) подає сигнал. Діти-«пташки» біжать у гніздечка

(на стільчики).

Бережи прапорець

Мета гри: учити дітей ставати в коло; виконувати вправи

для зміцнення окремих груп м'язів, швидкі дії; виховувати увагу,

спостережливість, швидкі дії, відповідальність.

Діти стоять у колі з різноколірними прапорцями в руках обличчям

до центру. Вихователь теж у колі з прапорцем у руках, показує дітям

різні рухи. Діти наслідують їх. Наприклад, діти крокують на місці,

поклавши прапорець собі на плече, або розмахують прапорцем угорі

(правою, потім лівою рукою) під маршову пісню вихователя чи прока

зування: «Раз, два» і т. д. Потім діти присідають навпочіпки і стукають

по підлозі держальцем прапорця, тримаючи його вертикально. Після

кожної дії вихователь пропонує дітям покласти перед собою прапо

рець на підлогу й потанцювати під пісню або плескання в долоні.

Раптом вихователь припиняє пісню, каже: «Заберу, заберу прапорець»

і біжить до одного з прапорців, що лежать на підлозі біля ніг дітей,

удаючи, що хоче схопити прапорець. Діти швиденько піднімають

прапорці. Гра повторюється за бажанням дітей.

Правила гри: швидко піднімати прапорець на слово «заберу».

Вказівки до гри: прапорець піднімати то правою, то лівою рукою.

Жили у бабусі

Мета гри: вчити дітей ходити по прямій: виконувати вправи для

зміцнення м'язів спини й живота; виховувати увагу, пам'ять.

Діти-«гуси» сидять або стоять у шерензі з одного боку кімнати,

серед них помічник вихователя або старша дитина — «бабуся». На

середині кімнати розставлені стільчики спинками до «гусей». Це ка

навка.

На слова вихователя:

Жили у бабусі

Білі, білі гуси

63


— діти підводяться і проказують: «Га-га-га». На слова «Пішли

гуси від бабусі» — йдуть до стільчиків — «канавки», проказуючи:

«Га-га-га...».

На слова:

Мили гуси лапки

У воді канавки.

Довго вони мились

Та туди й спустились

— діти-«гуси» присідають навпочіпки і вдають, що миють свої

«лапки», а потім сідають на килимову доріжку обличчям до сидіння

стільчика, проказуючи: «Га-га-га...».

Після слів вихователя «Ой кричить бабуся» бабуся голосно проказує:

Де ж це мої гуси?

Ой пропали, ой пропали

Білі мої гуси!

— діти підводяться.


Виходили гуси.

Кланялись бабусі

— діти підходять до бабусі й роблять глибокий уклін, проказуючи:

«Га-га-га». Бабуся радо зустрічає дітей і танцює з ними.

Правила гри: разом проказувати «Га-га-га» та робити відповідні

рухи.

Вказівки до гри: гру можна проводити під пісню «Веселі гуси».

Де подзвонили?

Мета гри: вчити дітей ставати в коло; виховувати слух, витримку,

уміння швидко орієнтуватися.

Діти сидять на стільчиках попід стінами кімнати чи на майдан

чику або стоять у колі. Одну дитину вихователь бере на середину

кола; їй закривають очі паперовим ковпаком. Вихователь дає дзвоник

одній дитині, що сидить на стільчику, і пропонує подзвонити, коли

він піднесе руку. Дитина, у якої закриті очі, вказує рукою, звідки до

линув звук. Якщо покаже правильно, їй відкривають очі, а той, хто

дзвонив, піднімає дзвоник і показує його. Якщо не відгадає, слухає

дзвоник удруге. Після цього вихователь вибирає іншу дитину на сере

дину кола, і гра повторюється.

Правила гри: дзвонити можна лише за вказівкою вихователя й не

дуже гучно; сидіти або стояти треба тихо.

6 4


Вказівки до гри. Для кожної дитини, що відгадуватиме, підготувати

паперовий ковпак. Вихователь стежить, щоб дитина передчасно не

зняла ковпака. Можна дати завдання не показувати рукою, звідки чути

звук, а повернутися обличчям у той бік.

Гру можна провести ще й так. Усі діти сидять із заплющеними

очима. Дорослий з однією дитиною ховається і з того місця дзвонить

дзвоником або брязкальцем. Діти в напрямку звуку шукають тих, хто

заховався. Потім дитина сама ховається і дзвонить.

Можна дружно проказати:

— Раз, два. три! —

Брязкальцем подзвони!

Біжіть до мене!

Мета гри: вчити дітей бігати по прямій; виховувати увагу; викону

вати вказівки вихователя.

Діти сидять на стільцях або лавках з одного боку майданчика.

Вихователь відходить від дітей і кличе: «Біжіть, біжіть до мене!». Діти

підводяться й біжать, а вихователь зустрічає їх із простягнутими ру

ками й каже: «Прибігли! Ну, тепер біжіть назад!». Діти біжать на свої

місця й сідають. Гра повторюється.

Правила гри. Вставати з лави й бігти до вихователя і назад можна

лише при відповідних словах вихователя.

Вказівки до гри. Майданчик, де бігають діти, має бути рівний.

Відстань для бігу — невелика, приблизно 20—25 кроків, щоб діти не

стомлювалися.

На початку року гру можна проводити невеличкими групами.

Щоб викликати інтерес у дітей до гри, вихователь може промовити:

«Прибігли. Скажіть, що в мене в руках?» (показуєяку-небудь іграшку).

Діти відгадують і сідають на стільчики.

Вихователь стежить, щоб під час бігу діти тримали рівно голову,

рот закривали, дихали носом. Якщо грає вся група дітей, то спочатку

діти, повертаючись назад від вихователя, можуть займати будь-який

стілець. Поступово слід привчати дітей знаходити своє місце.

Дожени мене

Мета гри: вчити дітей бігати по прямій; виховувати вміння швид

ко орієнтуватися, рухатися в колективі, не заважаючи одне одному.

Вихователь підходить до дітей, які сидять на стільчиках з однієї

сторони майданчика, і каже: «Толю, Оленко, Томо, доженіть мене!».

6 5


Діти, яких назвали, підводяться й доганяють вихователя. Побігавши трохи, він дає себе піймати. При повторенні гри кількість дітей, які ловлять вихователя, збільшується. Під кінець гри вихователя ловлять усі діти.

Правила гри. Підводяться ті, хто названий. Вихователь може взяти в руки ведмедика й доторкнутися його лапкою до двох-трьох дітей, проказуючи: «Дожени ведмедика!». Гру можна проводити, поділивши дітей на дві групи. Одна група грається, друга спостерігає, потім діти міняються ролями.

Знайди свою хатку!

Мета гри: вчити дітей ходити, бігати урозтіч: орієнтуватися в про

сторі: уміння розпізнавати колір і діяти за сигналом, виховувати увагу.

Дітей поділити на дві групи й посадити на стільчики на протилежних кінцях майданчика.

На слова вихователя «Діти по майданчику гуляють, ходять, бігають... квіти обминають» діти розходяться по майданчику, ходять і бігають, хто куди хоче. Вихователь на слова «Гей, діти, не зівайте, як почуєте гудок, — тікайте!» дає сигнал: «У-у-у». Діти поспішають до хатки й сідають на свої місця. Гра повторюється.

Правила гри. Вставати з місць і бігти назад тільки за сигналом.

Вказівки до гри. Квіти ставити на стільчиках (3—4), згодом кількість стільчиків збільшити (5—6).

Спочатку гру можна дати спрощено: діти тільки ходять і бігають по майданчику. Вихователь грає разом із дітьми: ходить, бігає в різних напрямках і відзначає тих дітей, які ні разу не наштовхнулися на інших, першими після сигналу повернулися «додому» й сіли на стільчики тихо; вихователь вчасно дає сигнал для відпочинку, щоб не втомити дітей.

Під час гри вихователь нагадує дітям, що ходити треба поодинці, і стежить, щоб вони виконували це правило; якщо їх місце вже зайняте, то потрібно сісти на вільне місце; за потреби вихователь допомагає дітям знайти вільне місце.

Для збагачення досвіду дітей і для ускладнення гри вихователь під час прогулянки звертає їхню увагу на квіти, клумби в садку, у скверику й пояснює, як треба обережно поводитись з рослинами, як їх слід обминати.

Згодом, коли діти зорієнтуються в просторі, запам'ятають гру, її можна ускладнити, поставивши на майданчику 3—4 столики з квітами на відстані 2—3 кроків один від одного.

66


Поїзд Мета гри: вчити дітей шикуватися в колону; ходити й бігати один

за одним; виховувати уміння узгоджувати свої рухи з рухами інших

дітей.

Діти шикуються один за одним у колону. Це вагони. Першим

у колоні, «паровозом», стає вихователь або хтось зі старших дітей.

Вихователь дає свисток, діти починають іти вперед, поступово при

швидшуючи темп ходьби, яка переходить у біг. Під'їжджаючи до

станції (до умовного місця), діти на слова вихователя «Прийшов,

прийшов, прийшов» знову переходять на ходьбу. На слова «Приїхали»

діти зупиняються і «паровоз» випускає пару (дитина, що стоїть по

переду, вимовляє звук «пш-ш-ш»). Гра повторюється.

Правила гри. Поїзд може рухатися після гудка. Під час ходьби,

бігу дотримуватися певної відстані. Не набігати на переднього.

Вказівки до гри. На початку року гра проводиться без імітаційних

рухів коліс. Паровоз може давати гудок. Далі в гру можна ввести чер

воний, зелений прапорці як сигналізацію. Коли вихователь піднімає

червоний прапорець — поїзд зупиняється, зелений — поїзд їде далі.

З дітьми можна зробити рейки або накреслити паралельні лінії, щоб

проходити між ними. Спочатку вихователь регулює темп і тривалість руху поїзда, а далі

цю роль може виконувати хтось з активніших дітей. На кінець року

вихователь показує рух коліс. Коли паровоз гуде «У-у-у», діти зги

нають руки в ліктях і відводять їх трохи назад. Після гудка діти всі

разом витягують руки вперед, проказуючи «ч», і цю вправу повторю

ють 3—4 рази.

Кізонька

Мета гри: вчити дітей ходити по колу; зменшувати та збільшувати

кола; виховувати увагу, пам'ять; розвивати мовлення, колективні

рухи.

Діти стоять у колі, одна дитина — поза колом. Це «кізонька».

На слова вихователя «Просить їсти кізонька» кізонька проказує:

«Ме-е-е...».

Вихователь продовжує: «Шукає кізонька травиці», кізонька

відповідає: «Ме-е-е...!».

Діти з вихователем кажуть:

Кізонько, кізонько.

Приходь у наш садок,

67


Кізонько, кізонько.

Багато в нас діток.

Кізонька відповідає: «Ме-е-е!» і заходить у коло.

Діти беруться за руки і, йдучи по колу вправо, проказують:

Тебе ми нагодуємо,

Так, так, так!

Травою почастуємо,

Так, так, так!

На слова «Травою почастуємо» діти звужують коло і на слова «Так, так, так» наближаються до кізоньки, простягаючи їй руки (нібито годують).

Діти розширюють коло і проказують: Кізонько, кізонько, Приходь у наш садок, Кізонько, кізонько, Багато в нас діток.

Гра повторюється з новою «кізонькою».

Правила гри. На слова «Так, так, так» своєчасно робити рухи.

Вказівки до гри. Вихователь стоїть у колі поруч із дітьми і сте

жить за виконанням дій. Для більшої емоціональності вихователь

може обрати будь-кого з кола, щоб кізонька цю дитину доганяла, або

діти проказують: «Кізонько, кізонько, дожени нас», — і самі тікають,

а кізонька її ловить.

Знайди прапорець!

Мета гри: виховувати спостережливість, пам'ять, витримку, вчити дітей орієнтуватися в просторі.

Діти сидять на стільцях із заплющеними очима. Вихователь за кілька кроків від них ховає прапорці. На слова вихователя «Шукайте прапорці!» діти йдуть шукати їх. Той, хто ще знайшов прапорець, бере його й сідає на місце. Коли всі прапорці будуть знайдені, діти під бубон або пісню вихователя ходять із прапорцями. Попереду йде дитина, яка першою знайшла прапорець. Після ходьби гра починається знову.

Правила гри. Не розплющувати очей до сигналу «Шукайте!». Хто знайшов прапорець, сідає на своє місце. Бігати з прапорцем не можна.

Вказівки до гри. Спочатку вихователь викликає одну дитину або

трьох-чотирьох дітей шукати прапорці. Якщо прапорців немає, можна

ховати кольорові іграшки. Вихователь стежить, щоб діти брали один

6 8


прапорець. Найцікавіше цю гру проводити на свіжому повітрі, де є

дерева, кущі, трава.

Може бути й інший варіант цієї гри.

Вихователь тримає два прапорці і, звертаючись до дітей, каже:

Ось у мене у руці

Два маленькі прапорці,

Не дивіться, благаю!

Діти заплющують очі. Вихователь продовжує:

У снігу їх заховаю.

Хто один хоч прапорець

Відшука — той молодець.

Вихователь ховає прапорці на межі стежки і каже:

А тепер ті прапорці,

Що тримав я у руці,

Розшукати дозволяю!

Діти ходять і шукають.

Вихователь каже:

Хто знайшов їх, в тую ж мить

Хай до мене підбіжить!

Чия хатка?

Мета гри: закріпити ходьбу, вчити дітей розпізнавати голоси

свійських птахів, тварин; виховувати увагу, пам'ять.

Дітей обирають на ролі різних свійських птахів (півника, курочку,

качку) або тварин (корову, котика, собачку тощо).

Вибрані дійові особи йдуть на протилежний бік майданчика, кож

на в коло (свою хатку), і там сідають на стілець. Решта дітей разом із

вихователем підходить по черзі до хаток і говорить:

Тук-тук-тук, відчиняйте,

Гостей швидше приймайте!

Тук-тук-тук, тук-тук-тук!

З хатки чути голос: «Ку-ку-рі-ку! Я курей стережу!». Вихователь,

звертаючись до дітей, запитує: «Хто це там живе?». Діти відповіда

ють: «Півник». Діти з вихователем запрошують:

Виходь, півнику, поспівати,

Малих діток розважати!

Півник виходить до дітей. Діти разом із вихователем ідуть до дру

гої хатки: Тук-тук-тук... і т. д.

69


З хатки дружно відповідають:

Ко-ко-ко-ко!

Курчаток скликаєм під крило.

Вихователь каже: «Хто це?»

Діти відповідають: «Курочки».

Діти запрошують:

Курочки рябенькі,

Виходьте до нас,

Буде весело у нас.

Курочки приєднуються до дітей.

Вихователь і всі діти підходять до третьої хатки, повторюють ті

самі слова і чують відповідь:

Га-га-га!

Ми завжди біля ставка.

Діти відгадують і запрошують «гусей» приєднатись до них. Коли

діти вже обійшли всі намічені хатки й довідались, хто там живе, вихо

ватель каже: «Діти, потанцюймо!» Діти стають із вихователем у коло,

свійські птахи всередині кола, і танцюють.

Правила гри. Дотримуватися послідовності: діти стукають, з хат

ки відповідають, вихователь запитує, діти відповідають і разом із ви

хователем запрошують до себе.

Вказівки до гри. Спочатку ролі слід доручати сміливішим дітям,

які зможуть самі відгукнутись. При повторенні гри діти можуть вико

нувати ролі тварин. Наприклад, «корівка» проказує:

Му-му-му,

Молочка кому?

Діти запрошують:

Ти, корівонько, виходь,

З нами таночок заводь.

Або «козлик»:

Ме-ме-ме-ме!

Бородою трясу,

Травички прошу.

Діти кажуть: «Виходь до нас, бородатий, будем весело співати!»

Котик:

Няв-няв-няв-няв-няв-мур!

Лякаю курей,

Ловлю мишей.

Діти:

70


Виходь, сірий кіт-мурлика, Оксамитові лапки, А на них царапки.

Рухливі ігри, де переважають стрибки

По рівненькій доріжці

Мета гри: вчити дітей ходити один за одним, бігати, стрибати на обох ногах (просуваючись уперед); присідати; виховувати увагу, ритмічні рухи, уміння узгоджувати свої рухи з рухами інших.

Діти сидять на стільчика з одного боку майданчика. Вихователь пропонує їм піти погуляти. Діти підводяться й колоною йдуть на прогулянку під ритмічно промовлені слова вихователя:

Рівненькі в нас доріжки,


Раз, два, раз, два... Останні слова повторюють 8 разів.

На слова: По горбочках, по горбочках, По горбочках, по горбочках

— діти стрибають на обох ногах. В яму — бух! (Присідають.)

На слова вихователя «Вилізли з ями» діти проказують «У-у-ух!» і випростуються.

Після двох повторень цього тексту вихователь говорить: Рівненькі в нас доріжки,


Втомились наші ніжки. Діти йдуть повільним кроком.

На слова: Ось там дім —

Живемо мив нім — діти біжать до стільчиків і сідають на них, відпочивають. Гру можна повторити від самого початку.

Правила гри. Виконувати рухи дружно. Тільки після слів «Вилізли з ями» можна підвестися й випростатися.

Вказівки до гри. Спочатку вихователь показує, як треба стрибати на обох ногах, присідати. Він може кожний рядок тексту повторити більше або менше разів залежно від завдання.

Треба стежити, щоб діти в колоні дотримувалися певної відстані, не набігали на того, хто стоїть попереду, голову й тулуб тримали рівно.

7 1

Діти р а н н ь о г о віку та гра

Жабки

Мета гри: вчити дітей ставати в коло; стрибати; виховувати увагу, уміння слухати вихователя.

Діти стоять у колі. Усередину кола вибирають «жабу» і двох «жабенят».

Вихователь проказує:

Скаче жабка по доріжці,

Витягнувши довгі ніжки.

Дитина, що зображує жабу, стрибає по колу й на слова вихователя «Побачила комара» зупиняється й закінчує: «Ква-ква-ква».

Вихователь продовжує: «А за жабкою жабенята...»

Друга і третя дитина, що зображують жабенят, стрибають, потім зупиняються і закінчують: «Ква-ква-ква». Усі діти проказують: «Ква-ква-ква». Жабенята стрибають за жабкою по колу.

Вихователь називає жабенят, які своєчасно почали стрибати і проказали призначені їм слова. Гра повторюється з новою жабкою й жабенятами.

Правила гри. «Жабка» й «жабенята» стрибають тільки на слова «Ква-ква-ква».

Вказівки до гри. Вихователь вчить дітей стрибати на обох ногах легко (на пальцях), на певній відстані один від одного. Жабка й жабенята можуть стрибати й у напрямку до дітей, тоді вони міняються ролями.

Зайчики

Мета гри: вчити дітей ставати в коло; стрибати на обох ногах

на місці; виховувати увагу, витримку, уміння слухати вихователя,

узгоджувати рухи із текстом вірша.

«Зайчики» сидять на лінії накресленого кола.


Ось біленькі зайчики сидять,

Вони вушками ворушать

— діти піднімають долоні до голови.

Ось так, ось так

Вони вушками ворушать.

(Ворушать пальцями.)

їм холодно сидіти,

Треба лапоньки погріти.

(Стоячи плещутьу долоні.)

7 2


Вже набридло їм стояти,

Треба трохи пострибати.

Стриб, стриб, стриб, стриб,

Треба трохи пострибати.

(Стрибають обома ногами на.місці.)

Зайчики, поспішайте,

Вовк за деревом — тікайте!

Зайчики — плиг... і повтікали.

Діти розбігаються в різні сторони.

Правила гри: своєчасно виконувати рухи залежно від тексту;

рухи робити всім разом; розбігатися по кімнаті на слова «Плиг...

і повтікали».

Вказівки до гри. Під час гри вихователь стежить, щоб усі діти

за текстом вірша робили відповідні рухи, плескали в долоні, стриба

ли обома ногами, бігали урозтіч. Ускладнення гри: зайчики живуть

у нірках, кожна дитина креслить собі кружечок на краях майданчика

і стає в нього. Нірки можна викладати з каштанів або камінців.

На слова вихователя «Зайчата, в коло!» зайчики з нірок біжать

у коло.

Злови комара!

Мета гри: вчити дітей стрибати на місці; виховувати увагу,

спостережливість, уміння узгоджувати свої рухи із зоровим сигна

лом.

Діти стоять у колі на відстані витягнутих у сторони рук, обличчям

до центру. Вихователь — у середині кола. Він тримає в руках пру

тик (завдовжки 1—1 УГ м) з прив'язаним на шнуру (завдовжки 1 м)

картонним комаром. Вихователь піднімає комара над головою дітей і

обводить прутиком навколо. Коли комар крутиться, летить над голо

вами, діти підстрибують, намагаючись піймати його. Виграє той, хто

доторкнувся до комара, він говорить: «Я зловив». Гра повторюється

доти, доки комара не зловить певна кількість дітей.

Правила гри. Ловити комара тільки обома руками, підстрибуючи

на обох ногах на місці.

Вказівки до гри. Прутик із комаром треба швидко пересувати

по колу та піднімати і опускати комара залежно від зросту дітей,

щоб малюки, підстрибуючи, могли до нього доторкнутися. Вихователь

стежить, щоб коло було рівним і не звужувалось.

7 3


Мій дзвінкий, веселий м'яч

Мета гри: учити стрибати на місці та узгоджувати рухи зі словами педагога; виховувати увагу та орієнтування в просторі.

Діти стоять у колі на майданчику (залі), вихователь — у середині його. Він робить рух, нібито відбиває м'яч, і декламує:

Мій дзвінкий, веселий м'яч. Ти куди пустивсь навскач? Жовтий, білий, голубий, Не тікай від мене, стій!

Діти, зображаючи м'яч, стрибають на місці на обох ногах. Після команди «Сгій!» зупиняються. На слова вихователя «Зараз «©Жену!» діти розбігаються. Вихователь ніби ловить їх.

Вказівки До гри. Слова погрібно вимовляти у швидкому темпі відповідно до стрибків малюків. Якщо дітям важко відтворити рухи М'яча, їм треба показати, як стрибає мяч .

Птаїнк-ч літають Мета гри: учити дітей зістрибувати з невисоких предметів і бігати

врозтіч; виховувати увагу, кмітливість.

Діти стоять на підвищенні: дошці, кубиках (заввишки 5—10 ом). Вихователь каже: Ясно світить сонечко, Пташки в поле захотіли, Піднялися й полетіли.

Діти зістрибують і і підвищення й члітають» — бігають, розмахуючи руками, присідають, «дзьобають іернятка» — стукають пальцями по колінах.

На слова вихователя «Дощ! Пташки в гніздечка полетіли» біжать на свої місця і стають на підвищення. Гру повторюють.

Вказівки до гри. Перед початком гри поставити кубики, покласти дошку з одного боку кімнати (майданчика) так, щоб дітям було зручно з них зістрибувати, не заважаючи одне одному.

Рухливі гри, де переважають лазіння, підлізання Квочка з курчатами

Мета гри: вчити дітей підлізати під шнур; ходити, бігати з ло-вінням; виховувати швидкість бігу, увагу, сміливість.

Вихователь зображує курку, діти — курчат. Діти стоять або сидять перед натягнутим шнуром. Окремо сидить няня або старша дитина. Це «кішка».


Вихователь каже: Вийшли крихітки-курчата, З ними курочка чубата. — Ко-ко-ко, — закокотіла, — Не відходьте, дітки милі! Усі діти-«курчата» з «курочкою» підлазять під шнур. Підходячи

до «кішки», вихователь каже: А в дворі, біля воріт, Спав на лаві кіт-воркіт. Очі витріщив: «Няв!», Доганять курчаток став.

Діти з вихователем, почувши «няв», біжать у курник (куток кімнати). «Кішка» женеться за «курчатами», вихователь, розставивши руки в сторони, говорить: «Геть, кішко, не віддам тобі курчаток!».

Гра повторюється. Правії гри. «Курчатка» тікають, коли почують слово «няв».

До кого оторкнеться «кішка», того вважати пійманим. Підлізати під шнур нахиливши голову й тулуб, не торкаючись руками підлоги.

Вказівки до гри. Шнур підв'язати заввишки 50—40 см від землі.

Кішки й кошенята

Мета гри: вчити дітей підлізати під шнур або пролізати в обруч; виховувати увагу, обережність, слухняність.

Дітей поділити на три групи. Одна група — «кішки», решта — «кошенята». Кожна «кішка» з двома «кошенятами» сідає на окремих 3-х стільчиках перед натягнутим шнуром. Частина «кошенят» підлазить під шнур або дугу, пролазить в обруч і тихо стрибає на обох ногах. За сигналом вихователя «кішки» починають нявкати. «Кошенята» повертаються у свої хатки. Виграють діти, які правильно виконувати завдання вихователя, перші повернулися на свої місця. При повторенні гри діти обмінюються ролями.

Правила гри. «Кошенята» на перший поклик «кішки» повертаються до неї. Під шнур треба підлізати так, щоб не зачепити дзвоника, брязкальце.

Вказівки до гри. Спочатку краще проводити гру з малою кількіс

тю дітей.

Доповзти до брязкальця

Мета гри: учити дітей повзати в упорі, стоячи на колінах і спираю

чись руками на підлогу; розвивати спритність.

ТА 75


Діти сидять на стільцях. На відстані 4 м на підлогу покладені

прапорці або брязкальця. Вихователь викликає 4—5 дітей і пропонує

їм проповзти в упорі стоячи на колінах до прапорців (брязкальці),

узяти їх, помахати над головою або подзвонити в брязкальця, потім

покласти на підлогу й повернутися на свої місця. Потім вправу вико

нують інші діти.

Вказівки до гри. Діти, які сидять на стільчиках і не виконують

у цей час вправи, перед тим як повзати, хором проговорюють: «Раз,

два, три — повзи!» і плескають у долоні після закінчення вправи.

Отже, уся група активно спостерігає за перебігом гри.

Рухливі ігри, в яких переважає кидання і ловіння м'яча

Прокоти м'яч у ворота!

Мета гри: вчити дітей котити й ловити м'яч; розвивати окомір.

Діти сидять на стільчиках. По середині майданчика роблять ворота

(вихователь ставить дві лави або два стільці). Проти ворп із кожної

сторони на відстані 1—1 У2 м накреслюють по одній лінії.

Вихователь викликає когось із дітей на одну з цих ліній, сам стає

навпроти дитини на другій лінії й котить м'яч через ворота.

Дитина ловить м'яч, котить його назад вихователеві й сідає на

місце. Далі виходить друга дитина. Гра закінчується, коли всі діти

прокотять м'яч через ворота.

Правила гри: котити м'яч обома руками.

Вказівка до гри. Вихователь показує, як треба стати, щоб зручніше

було відкочувати м'яч. Коли м'яч котиться вбік, а не у ворота, його

бере дитина, яка невдало покотила, й котить знову.

Ворота заввишки 50—60 см.

Гру краще проводити невеликими групами.

Вихователь називає дітей, які рівненько прокотили м'яч через ворота. Відстань, на яку котять м'яч, можна поступово збільшувати. Згодом діти котять м'яч один одному.

М'яч енергійно відштовхувати, ловити руками, не притискаючи до

грудей. Як ускладнення можна дати м'ячі в індивідуальне користуван

ня: кидати м'яч об землю і вгору, намагаючись його впіймати.

Дожени м'яч!

Мета гри: вчити дітей ловити м'яч; виховувати витримку, уміння брати і класти м'яч обома руками, виконувати рухи за сигналом вихователя.

76


Діти сидять на стільчиках, поставлених під однією стіною кімнати; на відстані 2—3 кроків накреслено лінію. Вихователь викликає 5—7 дітей, які стають на лінію на певній відстані один від одного. Поруч із ними стає вихователь із кошиком, у якому стільки м'ячів, скільки викликаних дітей.

Вихователь проказує «Раз, два, три. Біжіть!» і кидає вперед усі м'ячі з кошика.

Він говорить: М'ячик, м'ячик, не спиняйсь, Куди хочеш повертайсь, А ми будемо гуртом За тобою йти слідом.

Діти біжать за м'ячами. Кожен із них доганяє будь-який м'яч, ловить і кладе вихователеві в кошик.

Потім діти сідають на свої місця. На лінію виходить друга група дітей.

Гра закінчується тоді, коли всі діти принесуть м'ячі вихователеві.

Правила гри. Бігти за м'ячем можна тільки після сигнаїу «Біжіть!». Піднімати і класти м'яч у кошик треба обома руками.

Вказівки до гри. Вихователь швидко підносить кошик до кожної дитини, щоб не було затримки.

Влучи у ворітця

Мета гри: учити дітей прокочувати м'яч по підлозі; розвивати окомір і спритність.

Діти сидять на стільчиках (лаві). По черзі підходять до визначеного місця (лінії), на відстані 1,5—2 м від якого поставлено дуту («ворітця»). Дитина нахиляється, бере м'яч і прокочує між «ворітцями», а вихователь прокочує його у зворотному напрямку. Дитина ловить м'яч обома руками й повертається на своє місце. Потім виходить інша дитина. Гра закінчується, коли всі діти прокотять м'яч у «ворітця».

Вказівки до гри. Гру краще проводити невеличкими групами. До початку гри показати, як прокочувати м'яч. Коли м'яч котиться вбік, а не у «ворітця», його бере дитина, яка невдало покотила, і котить знову. Згодом діти прокочують м'яч одне одному. Назвати дітей, які правильно прокотили м'яч у «ворітця».

М'яч у колі Мета гри: учити прокочувати й ловити м'яч; розвивати окомір та

орієнтування в просторі.

77


Діти сидять на підлозі в колі й за бажанням прокочують м'яч один одному. Вихователь стоїть поза колом і за потреби підказує, кому котити м'яч.

Вказівки до гри. Показати дітям, як прокочувати м'яч, від

штовхуючи його обома руками, як ловити його, витягнувши кисті рук

уперед. Якщо м'яч відкотився, подати його дітям.

Прокоти м'яч

Мета гри: учити прокочувати й ловити м'яч; виховувати увагу та розвивати окомір.

Діти сидять на підлозі півколом. Вихователь стає на відстані 2—

2,5 м від них і котить м'яч по черзі кожному. Діти ловлять м'яч обома

руками й прокочують його в зворотному напрямку вихователеві.

Вказівки до гри. Для гри потрібен великий м'яч (15—20 см

у діаметрі). М'яч відштовхують і ловлять обома руками.

Цілься точніше

Мета гри: розвивати окомір, спритність, координацію рухів.

Діти стають у коло, у кожного в руці маленький м'яч. У середині

кола поставлено кошик або ящик (на відстані 1,5—2 м). За сигналом

вихователя діти кидають м'яч у кошик (ящик), потім підходять до ньо

го беруть свої м'ячі та повертаються на місце.

Вказівки до гри. У цій грі беруть участь не більш як шість-вісім

дітей. Звертати увагу на широкий замах рукою зверху від плеча та

енергійний кидок.

Передай м'яч

Мета гри: учити дітей передавати м'яч один одному обома рука

ми; виховувати увагу, вчити орієнтуватися в напрямку руху.

Діти стоять у колі на відстані витягнутих у сторони рук. Одна ди

тина тримає великий м'яч. На слова вихователя «Гру почали!» діти

починають передавати м'яч один одному обома руками по колу. Гра

закінчується, коли всі діти передають м'яч.

Вказівки до гри. Вихователь стежить за тим, щоб діти повертали

голову, стоячи на місці. Гру можна провести в іншому варіанті: діти

сидять на підлозі й передають маленький м'яч один одному правою

або лівою рукою (залежно від того, в який бік передача).

7 8


Злови м'яч

Мета гри: учити дітей кидати й ловити м'яч обома руками,

орієнтуватися в напрямку руху; виховувати увагу.

Діти стають у коло. Вихователь із великим м'ячем (діаметр 2 0—

25 см ) — у середині кола. Після слів «Катю, лови м'яч», кидає його

дівчинці, яка ловить і кидає вихователеві.

Вказівки до гри. Вихователь стежить, щоб діти енергійно кидали

м'яч обома руками знизу або від грудей і ловили його, витягнувши

руки вперед.

М'ячики

Мета гри: розвивати в дітей почуття ритму.

Гра проводиться на веранді або на рівному майданчику.

Вихователь садовить дітей, бере великий м'яч і каже: «Подивіться,

як високо, гарно стрибає м'ячик». Вона ритмічно стукає долонею по

м'ячу, примушуючи його стрибати, і примовляє: «Я його легенько

стукав, він скакав і лунко гупав» (з вірша С. Маршака «М'яч»). Щоб

витримати ритм, удар по м'ячу має збігатися з наголошеним складом

кожного слова тексту. Усе це повторюється двічі. Потім вихователь

пропонує охочим пострибати так само, як м'яч. Дитина, яку вона

викликає, підходить до неї і підстрибує на двох ногах одночасно (без

руху вперед). Вихователь ритмічно вимовляє ті самі слова. Потім вона

говорить: «А тепер м'ячик покоти-и-ився, покотився до стільчика», —

і пропонує дитині побігти на своє місце.

1 так по черзі з усіма дітьми.

На закінчення вихователька збирає біля себе всіх учасників гри.

Під час читання того самого тексту вони стрибають, а потім біжать —

«котяться» — на свої місця.

На заняттях і під час гри з використанням потішок. віршів треба

дуже уважно ставитися до виразного читання. Ми нагадуємо про це

тому, шо чітке й виразне промовляння вихователем художнього тексту

розглядається як одна з істотних умов, що забезпечує виконання по

ставленого завдання.

РОБОТА З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ВЛІТКУ

Улітку все життя дітей, зокрема й заняття з фізичної культури,

проходить на повітрі (на території дитячого садка або за її межами).

Заняття проводяться також двічі на тиждень (діти в легкому одязі —

трусах і майці, у теплу погоду босоніж).

Малюки раннього віку займаються на своєму груповому майдан

чику по підгрупах. Тоді як вихователь займається з однією підгрупою,

її помічниця спостерігає за грою решти дітей.

У першій молодшій групі заняття влітку організовуються одно

часно зі всіма дітьми на груповому або фізкультурному майданчику

дитячого садка, на поляні або лужку.

На ділянці під час прогулянок вихователь проводить індивідуальну

роботу з тими дітьми, у яких слабо розвинений той чи інший рух. або

вони нерішучі, боязкі під час виконання завдання. Це можуть бути

вправи в лазінні по драбинці або гімнастичній драбинці.

Навколишня природа створює в дитини емоційний підйом, сприяє

успішному розвитку основних видів рухів, закріпленню всього

матеріалу, засвоєного протягом року.

У літній період як на заняттях, так і під час самостійної діяльності

бажано частіше проводити ігри і вправи з м'ячем.

Ігри-вправи з прокочуванням м'яча розвивають уміння від

штовхувати його, і це далі допомагає дітям освоїти кидання м'яча на

дальність; прокачування м'яча під дугу (між кубиками, стільчиками,

кеглями, булавами), катання його по доріжці, дошці, лавці тощо,

спонукають дитину застосовувати силу при поштовху й розвивають

окомір. Усі вправи з м'ячем (різного розміру) сприяють розвитку

в дітей орієнтування в просторі, готують їх до підкидання м'яча вгору,

кидання один одному й лову, сприяють розвиткові координації рухів,

умінню зосередитися й виконати завдання до кінця.

У своїй руховій діяльності діти використовують різної величини

пластмасові й гумові м'ячі.

М'яч по доріжці Мета вправи : учити дітей катати м'яч у певному напрямку по

обмеженій поверхні.

8 0

Р о б о т а з ф і з и ч н о г о в и х о в а н н я вл і тку

8 1

Опис вправи. З мотузків роблять доріжки (завдовжки 1 м, завширшки

ЗО—40 см) або на землі креслять дві риски. Дитина стоїть у кінці доріжки.

Педагог показує, як штовхнути м'яч, щоб він котився по доріжці.

Для дітей третього року життя завдання ускладнюється: в одному

кінці доріжки стає педагог, у другому — дитина. Вони катають м'яч

один одному. Коли діти освоять рух і будуть достатньо вільно катати

м'яч по доріжці, можна зробити (або накреслити) 3—4 доріжки.

Наздожени м'яч

Мета вправи: учити дітей катати м'яч, бігти за ним і ловити м'яч,

що котиться (дня дітей другого і третього року життя).

Опис вправи. 1) Педагог катає м'яч, дитина біжить за ним, зупиняє

його, бере і приносить вихователеві.

2) Дитина сама катає м'яч, біжить за ним і повертається назад.

Потім катає знову.

3) 3 ящика (або кошика) педагог викочує м'ячі (за кількістю дітей

у підгрупі) і пропонує кожному зловити один м'яч, принести його

й покласти в ящик. Завдання повторюється.

М'яч між кубиками (стільцями, прапорцями)

Мета вправи: вправляти дітей у катанні м'яча між предметами.

Опис вправи. Виконують діти третього року життя по підгрупах

(З—4 дітей). У кожного — м'яч. У визначеному місці ділянки роз

ставляють куби (в один ряд або урозсип) на відстані 40—50 см один

від одного. Педагог пропонує дитині котити м'яч «змійкою» між куба

ми й показує, як це робити. Діти одне за одним виконують вправу.

Прокоти м'яч у ворітця

Мета вправи: вправляти дітей у прокочуванні м'яча у ворітця.

Опис вправи. Виконують діти третього року життя.

На майданчику розставляють 2—3 ворітця (дуги). Навпроти кож

них на відстані 1 м стоять діти, у всіх — по м'ячу. Дитина котить м'яч

у ворітця, біжить за ним, бере його й повертається на місце (окреслено

рискою).

Примітка. Ворітця можна зробити з кубів, кеглів, булав або інших

предметів. Відстань до ворітець можна зменшити або збільшити за

лежно від підготовки дітей.

На кожній ділянці тієї або іншої групи дитячого садка є пісочниця,

яку можна використовувати для проведення різноманітних вправ.


Орієнтовні вправи з використанням пісочниці

Ходьба: ходити за вихователем навколо пісочниці в одному напрямку з його зміною; ходити врозтіч по всьому майданчику й на прохання педагога стати біля краю пісочниці. Ті самі завдання виконувати під час бігу.

Стрибки: стрибати на двох ногах, просуваючись уперед навколо пісочниці, стрибати з краю пісочниці всередину (у пісок): перестрибнути через риску, накреслену на піску; перестрибнути через канавку (завширшки 20—40 см), накреслену на піску: стрибати в пісок з ящика (куба) різної висоти (10, 20, 30 см).

Повзання: повзати карачки навколо пісочниці; повзти до пісочниці 2—3 м, потім переповзти через край пісочниці й випрямитися.

Рівновага: ходити або бігати навколо пісочниці, за сигналом педагога стати на край пісочниці (утримувати рівновагу й не падати); стояти на краю пісочниці, виконуючи різні рухи руками: підняти руки в сторони і опустити; підняти руки вгору і опустити; спробувати стояти на краю пісочниці на одній нозі. Йти по похилій дошці (закріплена біля краю пісочниці) вгору і вниз; розставити в пісочниці куби або пеньки за кількістю учасників, діти грають за межами пісочниці, на прохання педагога всі біжать до пісочниці і стають кожне на свій куб.

Кидання й катання: стоячи навколо пісочниці, кидати в неї правою й лівою рукою маленькі м'ячі (шишки, мішечки з піском); збільшити відстань до пісочниці на 1—2 м і також кидати правою й лівою рукою; кидати м'яч у пісочницю двома руками від грудей і з-за голови; кидати м'яч (шишку) правою і лівою рукою в накреслені на піску коло (квадрат) або покладений на пісок обруч (кілька обручів); катати м'яч двома руками по краю пісочниці (дитина йде поряд по землі); скочувати м'яч по похилій дошці, один кінець якої розташований на краю пісочниці.

Пісочницю можна використовувати і для виконання різноманітних загальнорозвивальних вправ. Крім того, для розвитку рухів і проведення ігрових вправ слід використовувати все обладнання, розташоване на груповому майданчику або території дитячого садка.

Орієнтовні заняття влітку для дітей другого року життя

(на груповому майданчику)

Заняття 1

Мета: вправляти дітей у ходьбі на обмеженій поверхні, киданні м'яча; розвивати відчуття рівноваги.

Матеріал: довга палиця, похила дошка, пісочниця, м'ячі.

8 2


Методика проведення.

1. Ходьба одне за одним по доріжці, накресленій на землі (завдовж

ки 2—3 м, завширшки 30 см).

2. Сидячи на краю пісочниці, повернувшись обличчям до вихова

теля, обома руками триматися за довгу палицю. Підняти прямі руки

вгору і опустити (3—4 рази).

3. Те саме, палицю тримати на рівні пояса. Підняти одну ногу

до палиці, опустити. Те саме другою ногою (по 3—4 рази).

4. Пройти по похилій дошці, яка закріплена біля краю пісочниці,

зійти з неї(2—3 рази).

5. Кидати м'яч у пісочницю, тримаючи його обома руками. Кидати

будь-яким способом, після кидка взяти м'яч (3—4 рази).

6. «Наздоженіть мене» — біг навколо пісочниці (2—-3 рази).

Заняття 2

Мета: вправляти дітей у ходьбі в певному напрямку, кидках правою

й лівою рукою, розвивати координацію рухів і відчуття рівноваги.

Матеріал: маленькі м'ячі (для кожної дитини по2 м'ячі), пісочниця

та іграшка (собачка або ведмедик). Методика проведення.

1. Ходьба один за одним по доріжці, переступаючи через куби

ки або рейку, розташовану заввишки 10—15 см. Доріжка (завдовж

ки 2—3 м, завширшки 35—40 см) викладена з шишок (камінчиків,

каштанів тощо).

2. Стоячи за пісочницею, повернувшись обличчям до вихователя.

Підняти руки в сторони і опустити — «пташки змахують крилами»

(З—4 рази).

3. Те саме. Сісти й випрямитися — «зайчики сховалися і знову по

казалися!» (З—4 рази).

4. Нахили тулуба вперед через край пісочниці (стрічку або пали

цю). Нахилитися, узяти в кожну руку маленький м'яч, випрямитися

й показати руки з м'ячами вихователеві; нахилитися й покласти м'ячі

в пісок (на землю), випрямитися й показати порожні руки (2—3 ра

зи).

5. Кидання малих м'ячів однією й другою рукою в пісочницю. Діти

стоять за пісочницею. Після кидка самі беруть м'яч і повертаються на

місце (2—3 рази). 6. Гра «Знайдемо іграшку» (собачку). Коли діти знайдуть собачку,

вони граються з іграшкою. 8 3


Заняття З

Мета: вправляти дітей у ходьбі по нерівній обмеженій поверхні,

кочення м'яча по похилій площині.

Матеріал: ребриста дошка, пісочниця, дошка, м'ячі за кількістю

дітей у підгрупі.

Методика проведення заняття.

1. Ходьба босоніж по ребристій дошці або доріжці, засипаній

гравієм; доріжка завдовжки 2—2,5 м, завширшки 35—40 см.

2. Стоячи, руки внизу. Підняти руки в сторони і опустити — «пташ

ки змахують крилами» (3—4 рази).

3. Те саме. Присісти, постукати пальцями по колінах «пташки

дзьобають зернятка», випрямитися (3—4 рази).

4. Повзання карачки. Діти повзають по пісочниці з одного краю

до другого (2—3 рази).

5. Катання м'яча по похилій дошці — «скоти з гірки». Дошка

закріплена за край пісочниці. Завдання можуть виконувати кілька

дітей одночасно, залежно від кількості дощок (3—4 рази).

6. Ігрове завдання «Принеси м'яч». Вихователь котить м'ячі в одно

му напрямку і пропонує дітям принести по одному м'ячу (2—3 рази).

Заняття 4

Мета: вправляти дітей у ходьбі, високо піднімаючи ноги, у киданні

м'яча й повзанні; розвивати відчуття рівноваги.

Матеріал: ворітця (дуга), 1—2 довгі палиці, м'ячі.


1. Ходьба по піску або траві босоніж, високо піднімаючи ноги

( 3 0 - ^ 0 с).

2. Повзання карачки (2—3 м) по траві з подальшим повзанням

під ворітця, потім підвестися, випрямитися й повернутися на місце

(2—3 рази).

3. Переступання через палицю (стрічку), припідняту заввишки

15—18 см від землі (3—4 рази).

4. Стоячи, тримати палицю обома руками. Сісти й випрямитися

(4—5 разів).

5. Лежачи на спині на траві, підняти обидві ноги до палиці, яку над

дітьми тримає вихователь, і опустити їх (3—4 рази).

6. Катання м'яча обома руками в будь-якому напрямку. Ігрове за

вдання «Наздожени м'яч». Дитина сама котить м'яч, біжить за ним

і знову повторює вправу (2—3 рази).

8 4


Заняття 5

Мета: вправляти дітей у ходьбі по обмеженій поверхні, киданні

м'яча на дальність, у лазінні, розвивати відчуття рівноваги й коор

динацію рухів.

Матеріал: обруч (діаметром 100 см), драбинка, шишки або

маленькі м'ячі (кожній дитині — 2 шишки), пісочниця.


1. Ходьба по звивистій доріжці (задовжки 2—3 м, завширшки

30 см), викладеній із камінчиків (шишок, листя) або накресленій на

землі.

2. Повзання карачки до краю пісочниці (2—3 м) із подальшим пе

реповзанням через край. Підвестися, повернутися на попереднє місце

й повторити завдання ще раз.

3. Стоячи навколо обруча, триматися за нього обома руками.

Підняти обруч вгору і опустити (З—4 рази).

4. Те саме. Сісти й випрямитися (4—5 разів).

5. Лазіння по драбинці вгору — вниз (2—3 рази).

6. Кидання шишок (м'ячів) у пісочницю правою й лівою рукою на

відстані 1—1,5 м (по 2—3 рази кожною рукою).

7. Ігрове завдання «Біжіть до мене». Вихователь міняє своє

місцезнаходження на майданчику (2—3 рази).

Орієнтовні заняття влітку для дітей третього року життя

(на груповому майданчику)

Заняття 1

Мета: вправляти дітей у стрибках у довжину з місця; учити вико

нувати завдання разом.

Матеріал: листя дерева (каштанові, кленові).


1-ша частина. Ходьба й біг (30—40 с) за вихователем. Ходьба

й біг чергуються. Під час ходьби підняти кожному по два листочки,

підвестися й повернутися обличчям до педагога.

2-га частина. Загачьнорозвивальні вправи (з листочками).

1. В. п.: стоячи вільно. Підняти руки в сторони — вгору, опустити —

«великі дерева» (4—5 разів).

2. В. п.: сидячи, ноги злегка розставлені (у прохолодну або сиру

погоду стоячи). Підняти листя над головою, нахилитися вперед, ви

прямитися — «вітер гойдає дерева» (4—5 разів).

8 5


3. В. п.: стоячи вільно. Підняти прямі руки вгору, випустити листочки з рук — «вітер зірвав листя», сісти, узяти листя й випрямитися (4—6 разів).

4. Біг із листочками в руках по всьому майданчику — «вітер розносить листя» (20—30 с). Покружляти з листям. Запропонувати дітям зробити з листочків 2—3 доріжки (завширшки 25—30 см).

Основні види рухів. Ходьба по доріжці одне за одним. (Якщо погода хороша й майданчик трав'янистий або покритий чистим піском, можна запропонувати дітям повзти по доріжці) (2—3 рази).

Переступати через доріжку, високо піднімаючи ноги (2—3 рази). Завдання діти виконують усі одночасно.

Стрибки на двох ногах через доріжку (4—6 разів). Вихователь нагадує, шо відштовхуватися під час стрибка треба енергійно, а приземлятися легко.

Рухлива гра. «Сонечко й дощик» (2—3 рази). Місце для будиночка (коло) діти викладають із листя.

3-тя частина. Ходьба з листочками в руках, легко змахуючи ними.

Заняття 2

Мета: вправляти дітей у стрибках із перешкодами, розвивати орієнтування в просторі й відчуття рівноваги, виховувати позитивні стосунки.

Матеріал: пісочниця, драбинка (гімнастична стінка). Методика проведення заняття.

1-ша частина. Ходьба й біг (30—40 с) за вихователем. Біг урозсип по всьому майданчику, за сигналом вихователя — ходьба одне за одним навколо пісочниці.

2-га частина. Загачьнорозвивапьні вправи (імітаційні).

1. В. п.: стоячи вільно, підняти руки у сторони — вгору, опустити — «пташки змахують крилами» (4—6 разів).

2. В. п.: лежачи на спині (у траві), виконувати рухи руками й ногами — «жук ворушить ніжками» (20—30 с), відпочити, опустити ноги й руки, потім ще раз повторити вправу.

3. В. п.: стоячи карачки, підняти одну руку вгору — подивитися на неї і опустити, те саме другою рукою — «собачка піднімає лапки» (по 4—6 разів кожною рукою).

4. В. п.: стоячи вільно, виконувати підскоки на місці на двох ногах — «зайчики стрибають» (20—30 с стрибати, 20—30 с ходити і знову повторити вправу).

8 6

Р о б о т а з ф і з и ч н о г о в и х о в а н н я в л і т к у

8 7

5. Ходьба одне за одним навколо пісочниці (30—40 с).

Основні види рухів. Ходьба по краю пісочниці (або лавки) одне

за одним, руки в сторони. Ходити спокійно, не поспішати, зберігати

рівновагу. Ходити 20—30 с, зупинитися, повернутися обличчям до

вихователя, який стоїть у середині пісочниці, постояти, повернутися

в протилежний бік і знову виконати завдання.

Стрибати з краю пісочниці в пісок (3—4 рази). Діти вправляються

всі одночасно.

Лазити по драбинці вгору — вниз (2—3 рази).

Рухлива гра. «Пташки в гніздечках» (2—3 рази). Використовувати

обладнання, що розташоване на майданчику дитячого садка.

3-тя частина. Ходьба по майданчику.

Заняття З

Мета: вправляти дітей у метанні в ціль, повзанні з подальшим

підлізанням, розвивати уміння швидко діяти за сигналом, учити друж

но грати, допомагати одне одному.

Матеріал: пісочниця, м'ячі.


1-ша частина. Ходьба в колоні по одному, чергуючи з бігом урозсип

по всьому майданчику (40—50 с). За сигналом вихователя змінювати

дію або зупинитися.

2-га частина. Загальнорозвивальні вправи (з м'ячем).

1. В. п.: стоячи вільно, м'яч тримати обома руками. Підняти м'яч

угору над головою, подивитися на нього і опустити (4—6 разів).

2. В. п.: сидячи, ноги злегка розставлені (у прохолодну або сиру

погоду стоячи), м'яч тримати обома руками. Нахилитися вперед, по

класти м'яч між ногами, випрямитися, показати вихователеві порожні

руки; потім нахилитися і взяти м'яч (3—4 рази).

3. В. п.: лежачи на животі, м'яч тримати в прямих руках. Підняти

м'яч від землі і опустити на землю (4—6 разів).

4. В. п.: стоячи, м'яч тримати обома руками. Сісти, торкнутися

м'ячем землі, випрямитися (4—6 разів).

5. В. п.: те саме, м'яч на землі. Підскоки на двох ногах навколо

м'яча в одну й іншу сторони. Ходьба.

6. Узяти м'яч і стати навколо пісочниці, повернувшись обличчям

до середини пісочниці.

Основні види рухів. Метання м'яча обома руками в ціль. (У пі

сочниці накреслені квадрат або коло.) М'яч кидати знизу або іншим

Діти р а н н ь о г о віку т а г р а

8 8

Р о б о т а з ф і з и ч н о г о в и х о в а н н я в л і т к у

Основні види рухів. Стрибки в довжину з місця через канавку (зав

ширшки 40—50 см), яка накреслена на піску (4—6 разів).

Кидання шишок удалину правою й лівою рукою. Орієнтиром мо

жуть бути відерця, поставлені в ряд (пісочниця, доріжка, край май

данчика тощо). Діти стоять на відстані 2,5—3,5 м (3—4 рази кожною

рукою).

Біг урозсип 40—50 с, після сигналу вихователя стати на край

пісочниці й утримувати рівновагу.

Спокійна ходьба 20—30 с за вихователем.

Рухлива гра «Курочка-чубарочка» (2—3 рази). Орієнтиром у грі

служить приладдя, розташоване на майданчику.

3-тя частина. Ходьба широким кроком чергується з ходьбою, ви

соко піднімаючи ноги (40—50 с). За сигналом вихователя зупинитися

й повернутися обличчям до нього.

зручним для дитини способом (3—4 рази). Завдання діти виконують

одночасно.

Катання м'яча одне одному сидячи (ноги широко розставлені) на

відстані 1,5—2 м (8—10 разів). У сиру погоду діти не сідають, а на

хиляються, щоб прокотити м'яч.

Повзання карачки по траві або навколо пісочниці. За сигналом ви

хователя підвестися, випрямитися й підняти руки вгору — «ось які

ми великі!» (повзати 20—ЗО с, 2—3 рази). У сиру погоду повзання

замінюється лазінням.

Рухлива гра «Горобчики й автомобіль» (2—3 рази). Під час гри

користуватися всім майданчиком, після сигналу «автомобіль» усі

«горобці» біжать у пісочницю.

3-тя частина. Ходьба одне за одним навколо пісочниці навшпинь

ки й на п'ятках. За сигналом вихователя — сісти, на наступний сиг

нал — продовжити рух.

Заняття 4

Мета: закріплювати в дітей уміння стрибати в довжину з місця,

ходити по похилій дошці, розвивати координацію рухів і відчуття

рівноваги.

Матеріал: відерця для ігор із водою й піском, шишки або маленькі

м'ячі, пісочниця.


1-ша частина. Ходити й бігати «змійкою» між відерцями, що

розставлені на майданчику. За сигналом вихователя кожному стати

біля будь-якого відерця (2—3 рази).

2-га частина. Загальнорозвивальні вправи (з відерцями).

1. В. п.: стоячи вільно, тримати відерце обома руками. Підняти

його вперед, показати вихователю, опустити (4—6 разів).

2. В. п.: упор сидячи, відерце надіти на стопу однієї ноги. Підняти

ногу вгору, опустити так, щоб відерце не впало (3—4 рази однією,

потім другою ногою).

3. В. п.: стоячи карачки, відерце попереду на землі. Підняти відерце

однією рукою вгору і опустити, те саме другою рукою (4—5 разів кож

ною рукою).

4. Біг урозсип по всьому майданчику, за сигналом вихователя стати

біля свого відерця (2—3 рази).

5. Ходьба з відерцем у руці. Поставити його на місце.

ПОКАЗНИКИ ПРАВИЛЬНОГО ВИКОНАННЯ ДІТЬМИ 2 - 3 РОКІВ ОСНОВНИХ ВИДІВ РУХІВ

Ходьба дитини вважається правильною, якщо вона тримає корпус

прямо, дивиться вперед, рухи рук і ніг узгоджені, ногами не човгає,

зберігає заданий напрямок. Дитина проходить відстань 10 м і виконує

завдання двічі.

Старт і фініш помічені лініями. Дитина стоїть на відстані 2—3 м

від лінії старту. На такій самій відстані від лінії фінішу розташований

стілець, на ньому іграшка. Поряд зі стільцем стоїть вихователь і зве

дитину, щоб вона підійшла до іграшки. Час враховується, починаючи

з моменту, коли дитина переступить лінію старту, і закінчуючи, коли

вона перейде лінію фінішу.

Біг можна вважати правильним, якщо в момент руху дитина трохи

нахиляє тулуб уперед, голову тримає прямо, погоджує рухи рук і ніг,

зберігає заданий напрямок. Дистанція бігу 10 м.

Обстеження проводиться у вигляді ігрового завдання. Старт і фініш

позначені лініями. Дитина стоїть на відстані 2—3 м від лінії старту. За

лінією фінішу на такій самій відстані стілець, на ньому — лялька. Біля

стільця стоїть вихователь і просить і итину швидко прибігти до ляль

ки. Малюк біжить, бере ляльку, гра» з нею. Щоб дитина не збавляла

швидкості бігу, ляльку не варто ставити близько до лінії фінішу.

Після невеликого відпочинку малюк біжить вдруге, і обидва ре

зультати заносяться до протоколу. Час враховується, починаючи з мо

менту, коли дитина переступить лінію старту, і закінчуючи, коли вона

переходить лінію фінішу.

Метання на дальність вважається виконаним правильно тоді,

коли дитина в момент дії стоїть у напрямку кидка, злегка розставивши

ноги, тулуб тримає прямо, мах виконує від плеча й робить енергійний

кидок у вказаному напрямку.

Діти кидають мішечок масою 150 г тричі правою й лівою рукою

(без перерви). Результати заміряються металевою сантиметровою

стрічкою (рулеткою). Усі три результати заносяться до протоколу.

90

П о к а з н и к и п р а в и л ь н о г о в и к о н а н н я .

Стрибок у довжину з місця на двох ногах вважається виконаним

правильно, якщо дитина злегка розставить ноги, трохи зігне коліна,

корпус дещо нахилить вперед, відштовхнеться одночасно обома нога

ми і м'яко приземлиться на них. Стрибок дитина виконує тричі підряд.

Результати трьох спроб заносяться до протоколу.

Результати обстеження можна використовувати для того, щоб про

стежити динаміку розвитку основних видів рухів у кожної дитини.

Щоб визначити рівень рухової підготовленості хлопчиків і дівчаток,

обстеження проводиться в першій молодшій групі на початку

й наприкінці навчального року.

ІГРИ з л я л ь к о ю

У дитячому садку сюжетно-рольовим іграм відводиться важливе місце в роботі з дітьми всіх вікових груп.

Уже в ранньому віці рекомендується добирати прості сюжети з життя і побуту дітей, використовуючи ляльки й інші сюжетні іграшки.

Лялька для маленької дитини — найближчий образ, що відіграє роль «замінника людини» (Ф. І. Фрадкіна, Р. М. Ляміна), «не предмет, не річ, а особистість» (Р. 1. Жуковська). Вона відповідає потребам дитини в активній діяльності, у різноманітних рухах, мовленні, задовольняє її прагнення глибше ознайомлюватися з навколишніми предметами.

Лялька викликає в дитини інтерес до життя людей, формує пізнавальні інтереси до їх трудової діяльності, побуту, різноманітних стосунків.

В іграх дітей 2—4-х років лялька найчастіше може висту чати в ролі дитини. Малюк купає, переодягає, вкладає її спати, годує, пестить. Тому вихователі дитячих садків за допомогою ігор-занять із ляльками мають розв'язувати різноманітні завдання етичного виховання, збагачення словникового запасу й розвитку понятійного та розмовного мовлення, художніх інтересів та індивідуальних схильностей. Розв'язання цих завдань можливе лише в тому разі, якщо самостійна діяльність дітей буде змістовною, такою, що виховує морально.

Зміст ігор-занять із лялькою в процесі виховання й навчання потрібно змінювати в кількох напрямах (від простого до складного).

1. Дії з одним персонажем у різних ситуаціях, шо послідовно змінювалися («лялька лягає спати», «лялька обідає», «лялька одягається на прогулянку»).

2. Збільшувати кількість використовуваних у грі-занятті предметів і дій із ними, ускладнювати зміст завдяки розвитку послідовних ігрових дій, життєво пов'язаних між собою.

3. Уводити кілька дійових осіб (ведмедик, подруга, бабуся, братик тощо), що виконують елементарні дії, відображають найскладніші стосунки між персонажами.

При проведенні ігор-занять необхідно піклуватися про емоційну зацікавленість дітей, яка має забезпечуватися низкою чинників:

1. змістом ігор-занять, що імпонують дитячим інтересам;

2. врахуванням психічних і вікових особливостей дітей;

92

І г р и з л я л ь к о ю

3. створенням умов для співпереживання;

4. залученням дитини до спільної гри з дорослим і однолітками.

Ігри-занятгя з лялькою доцільніше планувати і проводити в другій

половині дня, деякі — у першій, чергуючи з іншими видами занять.

У першому півріччі потрібно об'єднувати дітей у гру-заняття

за підгрупами. Спочатку гра-заняття проводиться з дітьми першої

підгрупи, до якої входять найменші діти. Старші — у цей час грають

з іграшками під наглядом помічника вихователя. Тривалість ігор-

занять 10—15 хв. Через 5—10 хв вихователь може провести заняття

з іншою підгрупою.

Теми ігор-занять із лялькою можуть бути такими.

1. Зустріч ляльки.

2. Спорудження кімнати, у якій Катруся житиме.

3. Привезення для Катрусі нових меблів: столу, стільців, ліжка.

4. Шиття постільної білизни.

5. Зустріч ляльки Катрусі.

6. Пошиємо ляльці Катрусі нове плаття.

7. Роздягнемо ляльку, умиємо її.

8. Укладання ляльки спати.

9. Катруся прокинулася.

10. Лялька Катруся робить зарядку.

11. Переодягання Катрусі в нове платтячко.

12. Напоїмо Катрусю чаєм.

13. Зберемо Катрусю на прогулянку.

14. Лялька Катруся працює на грядці.

15. Лялька Катруся грає, прибирає в саду.

16. Прання Катрусиної білизни, розвішування її на мотузочку.

17. Прасування білизни, складання її в шафі.

18. Зваримо Катрусі обід.

19. Катруся прийшла з прогулянки.

20. Годування ляльки Катрусі кашею, компотом.

21. Навчання Катрусі миття посуду.

22. Купання Катрусі, укладання її спати.

23. Катруся захворіла.

24. Проводи Катрусі в лікарню.

25. Купівля мікстури для Катрусі в аптеці.

26. Відвідування Катрусі в лікарні.

27. Дарування Катрусі дитячих малюнків.

28. Одужання Катрусі й повернення її в дитячий садок.

9 3


29. У ляльки Катрусі іменини.

30. Пробудження Катрусі, збори її в дитячий садок.

31. Лялька Катруся грас з ведмедиком у піжмурки.

32. Спорудження їдальні, годування ляльок сніданком.

33. Покажемо ляльці Катрусі, як ми танцюємо, граємо і співаємо на музичному занятті.

34. Поїздка ляльок на тролейбусі у сквер на прогулянку.

35. Годування ляльок обідом.

36. Спорудження спальні, укладання ляльок спати.

37. Огляд ляльок лікарем дитячого садка.

38. Катруся поливає квіти, мис іграшки.

39. Відремонтуємо для ляльок іграшки.

40. За Катрусею прийшла мама.

41. Катруся готується до зустрічі гостей.

42. Ляльки танцюють танець «Ай-да».

43. Пригощання подружок чаєм.

44. Приїзд ведмедика Топа до Катрусі.

45. Лялька Катруся навчає ведмедика, як розглядати книжку.

46. Як лялька Катруся допомогла котикові стати акуратним.

47. Чому Катруся не захотіла грати із зайчиком.

48. Зберемо ляльку Катрусю в гості до бабусі.

49. Катруся подорожує по Дніпру.

50. Катруся в гостях у бабусі.

51. Зустріч і знайомство з маленьким братиком Катрусі.

52. Переодягання немовляти і гра з ним у «Лади-ладусі». 53. Купання Вані. 54. Годування Вані кашею.

55. Переповивання й укладання Вані спати.

56. Прання білизни й постільних речей Вані.

Змістом ігор-занять можуть слугувати трудові дії дорослих, на які

звертає увагу вихователь при ознайомленні дітей із їхнім навколишнім

середовищем. Наприклад, дії лікаря або медсестри, водія, кухаря.

Мета ігор-занять такого роду цікава, зрозуміла й доступна дітям.

Так, у грі-занятті «Лялька Катруся захворіла» вихователь викликає

до хворої ляльки лікаря. При першому відвідуванні лікар оглядає

ляльку, слухає її, виписує рецепт, радить дати ляльці чай із малиною,

тепло вкрити, ласкаво прощається з хворою лялькою. При повторно

му відвідуванні лікар ставить ляльці градусник, пояснює, як поста

вити гірчичники, як напоїти ляльку мікстурою, щоб вона швидше

9 4


видужала. У подальшій грі лялька «видужує», діти можуть понести

її до лікаря. Лікар ще раз оглядає ляльку, ставить градусник, цікавиться

її здоров'ям, говорить, що їй краще, рекомендує рідше давати мікстуру,

більше бувати на повітрі.

В іншій серії ігор-занять: «До ляльки приходять гості» діти вчаться

зустрічати гостей, пригощати їх пирогом (для приготування смачного

пригощання запрошується кухар). Він показує ляльці, як мити фрукти,

перебирати їх, дрібно нарізати, щоб вийшла смачна начинка для пи

рога, допомагає готувати тісто (з глини), пекти пироги. Лялька дякує

кухареві за допомогу, пригощає ляльок-«гостей» пирогом.

У грі-занятті «Лялька Катруся пере білизну» вихователь

залучає дітей до елементарних трудових дій, спонукає їх дбати про

підтримування чистоти платтячок, білизни ляльки. У цій серії ігор-

занять діти разом із вихователем перуть білизну ляльці, розвішують

її на мотузочку, а пізніше малюють такий самий прямий мотузочок

і Катрусині хустинки на ній. У таких іграх-заняттях закріплюються

програмні уміння малювати прямі й замкнуті лінії, відображати на ма

люнку нескладні предмети й ситуації, пов'язані з лялькою.

В інших іграх-заняттях діти вчаться одягати ляльці нове платтяч

ко. Вони спостерігають, як вихователь розкроює тканину, розглядає

її. Після цього діти охоче малюють за пропозицією вихователя такі

самі смужки, горошки, стеблинки, клітинки, крапки, як на косинці,

фартусі, платтячку ляльки Катрусі.

Емоційне проведення ігор-занять є одним із сильних засобів ви

ховної дії на маленьку дитину. Тому вихователь повинен уміти в іг

рах-заняттях виразити своє ставлення до ляльки: увагу, ласку, триво

гу, осуд, здивування. Це змусить дитину відчути те, шо «переживає»

вихователь. Діти вельми реагують на тон та інтонацію промовлених

вихователем слів. Відчувши в її тоні відтінок байдужості до ляль

ки, вони швидко втрачають інтерес до гри-заняття. Вихователь має

керувати своїм настроєм, правдиво, емоційно відображати життєві

ситуації, сприяючи таким чином нагромадженню в дітей морального

й емоційного досвіду.

Добір ігрового матеріалу для ігор-занять із лялькою

До ігор-занять потрібно готуватися заздалегідь, добирати відповідні

іграшки:

• ляльку Катрусю (таких ляльок має бути дві абсолютно однакові,

якщо зламається одна з них);

9 5


• трьох або більше подружок — Катю, Таню, Ніну, сестричку Наташу, братика Ваню, бабусю Олю, маму;

• меблі за величиною ляльок: стіл, стільці, буфет, шафа для одягу, ліжко, диван, холодильник, крісло, дзеркало;

• постільні речі: кілька комплектів простирадл, ковдр, подушок, матраців;

• посуд: чайний, столовий, кухонний;

• фрукти, овочі, хлібні вироби (виліплені з глини); • знаряддя праці — корито, відро, праска;

• предмети догляду за лялькою: ванна, умивальник, таз. рушник, гребінець, зубна щітка;

• предмети побуту: телевізор, ваза з квітами;

• одяг для ляльки (приблизний перелік одягу для ляльки):

—улітку в ляльки мають бути 2—3 щоденні платтячка з коротки

ми рукавами, шкарпетки, туфлі, кілька комплектів білизни (сорочка,

трусики, майка), панама, 1—2 святкові платтячка;

— восени: пальто без хутряного коміра, тренувальний костюм,

куртка, брюки, шапочка, колготки, хустка;

— узимку: брюки, колготки, валянки, пальто з хутряним коміром, шапка, шарф, тепле платтячко, в'язана кофта;

— навесні: плащ або пальто без хутряного коміра, колготки, хустка або шапка, легке платтячко, куртка, брюки, туфлі.

Для прогулянки ляльки потрібно мати:

• возики, машини, санки, гойдалки;

• будівельний матеріал, а також порожнистий великий будівельний матеріал;

• садовий і городній дитячий набори.

У ляльковому куточку або на полиці шафи має бути запас

різноманітного лялькового одягу. Тоді діти мають можливість під

час гри міняти платтячко ляльці. Під час ігор вихователь має при

вчати дітей розвішувати і класти одяг на певне місце (на вішалки

в ляльковій шафі або в коробки). Доцільно, шоб ляльковий одяг лег

ко знімався. Для цього можна рекомендувати такий крій лялькового

платтячка: воно шиється розширеним донизу з розрізом ззаду (звер

ху донизу). Одягати ляльці таке платтячко зручніше. Також шиється

й білизна: сорочка застібається ззаду на ґудзик.

У групах дітей раннього віку на ляльках мають бути одягнені паль

та з великими ґудзиками, щоб діти легко їх застібали й розстібали.

Коли ляльку важко роздягнути, дитина перестає це робити, і таким

9 6


чином не виховуються кульгурно-гігієнічні навички, до яких привчає

дитину вихователь.

При підготовці до проведення ігор-занять вихователь має продума

ти відповідні іграшки до теми гри й послідовність їх унесення.

Так, до гри «Наша Катруся прокинулася» можна внести такі

іграшки: лялька Катруся, що спить у ліжечку, стілець з одягом ляльки,

гребінець, таз, глечик, рушник, стіл, чайний посуд, серветки.

До гри «Напоїмо ляльку Катрусю чаєм» необхідно запропонувати

меблі: стіл, стілець, буфет, скатертину, серветки, посуд, самовар, чай

ник, цукорницю, хлібницю, чашки з блюдцем, чайну ложку, продукти:

печиво, яблука, варення.

Після «чаювання» «миють» посуд (для цього потрібно приготува

ти: таз, глечик із теплою водою, віхоть, рушник).

Для гри-заняття «Зустріч маленького братика ляльки Катрусі» доцільні

такі іграшки й матеріали: візок із ліжком, лялька-немовля, загорнута

в простирадло, повзунки, сорочечка, брязкальце, соска з пляшечкою.

До гри «Купання Вані» добираються іграшки: лялька-немовля,

колиска з ліжком, простирадло, щоб загорнути Ваню після купання,

мачулка, мило з мильницею, відерце для теплої води, ванночка, пля

шечка з соскою, кухоль, яскраві дрібні кільця.

При проведенні фи-заняття «У ляльки Катрусі іменини» можна

дібрати: програвач, пластинки з танцювальною мелодією, лялькові

меблі — стіл, стільці, скатертину, чайний посуд, вазу з квітами, при

гощання, зліплені дітьми, ляльки: Катруся та її подружки Катя й Ніна,

яскравий мішечок із подарунками.

До гри-заняття «Вкладання Катрусі спати» можна дібрати іграшки:

умивальник, на вішалці рушник, ліжко з постільними речами, піжама,

стілець, на тумбочці чашка з молоком, лялька Катруся.

У грі «Катруся захворіла» потрібні; лялька Катруся, ліжечко з по

стіллю, стільчик, телефон, термометр, фонендоскоп, ложечка, гірчич

ники, рушник, ліки, чашка з теплим молоком.

Вимоги до добору ляльок

Найважливішою вимогою до цієї іграшки є відображення в образі

ляльки ідеалів виховання нашого суспільства. Лялька має радувати ди

тину, викликати в неї добрі відчуття до явиш навколишньої дійсності,

сприяти нагромадженню позитивного морального досвіду.

Образ ляльки має відрізнятися реалізмом, давати правильне уяв

лення про дитину, здорову, життєрадісну. Ляльки, що зображають лю-

9 7

Д і т и р а н н ь о г о віку т а г р а

дей різних національностей, мають вселяти любов і симпатію до цих національностей.

Ляльки в костюмах людей різних професій (будівельника, шахтаря, лікаря) сприяють вихованню в дітей любові й пошани до їхньої праці.

Доцільно, щоб лялька була такою, з якою можна було б активно діяти, тобто динамічною. Це забезпечує багатоплановість її використання в іграх дитини. Ляльок діти одягають і роздягають, водять гуляти, садять в машини, каталки. У грі додають їм різні пози, жести.

Лялька — художній витвір. Тому вона має бути привабливою, красивою і простою. У ляльці мають гармонійно поєднуватися її конструкція, пластична форма з кольором, забарвленням. Лялька повинна відповідати й вимогам гігієни. Рекомендується купувати такі, щоб їх можна було мити, дезінфікувати (гумові ляльки), протирати.

Розмір ляльок для дітей раннього й молодшого дошкільного віку становить 25—55 см.

Добираючи ляльок, вихователь має звертати увагу на оформлення ляльки й характер образу.

Малюкам краще пропонувати ляльок в образі дітей — хлопчиків і дівчаток різної величини, з нескладним одягом, пришивною або скульптурною зачіскою, щоб їх можна було використовувати в різних іграх. Таких ляльок у групі може бути не більше п'яти.

Для ігор із будівельним матеріалом потрібні невеликі ляльки, які добре стоять, їх можна легко пересувати з місця на місце. Найчастіше в будівельних іграх малюків беруть участь ляльки, виготовлені з гуми (маленькі за величиною).

Важливе значення для розвитку сюжетно-рольових ігор із лялькою має й розташування іграшок у груповій кімнаті. Так, для виховання в дітей дбайливого ставлення до іграшок потрібно визначити постійне місце для лялькового куточка (вони розмішуються в кількох місцях групи).

Лялькові меблі краще розташовувати біля стін, чайний посуд ставити в буфет, одяг вішати в шафу або складати в коробки, розмішуючи їх на полицях невисоких стелажів, шоб дитина могла вільно підійти і взяти необхідні предмети для гри.

Ляльки вносяться й залишаються в групі після їх обігравання на занятті. Потім набори іграшок диференціюють відповідно до сюжету призначення і ставлять на полиці шафи. А відтак їх можна пропонувати у вільне користування дітям під час самостійних ігор.


Планування ігор-занять і організація їх проведення

Ігри-занягтя з ляльками плануються у взаємозв'язку й логічній

послідовності з іншими заняттями й іграми. Програмний матеріал,

який покладений в основу ігор-занять, добирається за видами

діяльності: розширення орієнтування в навколишньому й розвиток

мовлення, малювання, конструювання. У деяких іграх-заняттях мож

на використовувати рухливі ігри, про слухову ваги мелодії, пісні.

Кожній грі-заняттю мають передувати спостереження певних явищ

у навколишному, читання, розглядання картин і бесіди за їх змістом.

Наприклад, іграм-заняттям із лялькою «Пошиємо Катрусі нове плат

тя» передують спостереження за постійною зайнятістю вихователя

гардеробом ляльки, розкроєм матерії, шиттям ляльці гарного плат

тя до свята. Після спостереження за роботою помічника вихователя

проводиться гра-заняття «Навчимо Катрусю мити посуд». Враження

віл спостережень за роботою будівельників при спорудженні будинку

відображаються в фі-занятті, де діти підвозять будівельний матеріал

на машині до вибраного майданчика, складають його й будують такий

самий будиночок для ляльки. Отже, між змістом деяких ігор-занять

і занять за розділами профами встановлюється зв'язок.

У таких видах діяльності, як малювання, ліплення, конструювання,

більшість тем занять мають передувати іфам-заняттям. Наприклад,

на занятті діти малюють предмети круглої форми — бублики. У фі-

занятті вони годують, пригощають ляльку Катрусю чаєм із бублика

ми, а потім повторно малюють їх. Діти засвоюють новий зміст ба

гатьох занять лише після неодноразового повторення, а це найкра

ще відбувається в іфах-заняттях, оскільки до них легко внести вже

знайомі дії й нові. Наприклад, у фі-занятті «Лялька Катруся готується

до зустрічі гостей, напечемо їй печива» діти вчаться бути гостинними:

ліпити печиво, годувати ляльок, співати пісні. Можна використовува

ти й інші варіанти, у яких новий зміст (побудувати ляльці кімнату)

дається в грі-занятті, а потім закріплюється на занятті (кожна дитина

будує кімнату для своєї мотрійки).

Після спостережень праці дорослих, проведення ігор-занять із діть

ми потрібно проводити колективні та індивідуальні бесіди, що допо

магають закріпити уявлення про явища навколишнього життя, низки

пов'язаних між собою дій і поглибити відчуття. Наприклад, після

фи-заняття «Нагодуємо Катрусю обідом» вихователь може провести

з дітьми бесіду:

99 98


1. Чим годували ляльку Катрусю? 2. У чому варили кашу, компот?

3. Розкажи, як ми годували ляльку кашею? 4. Хто умивав ляльку?

5. Який посуд потрібно дібрати до обіду?

6. Як потрібно сидіти за столом?

7. Що сказала лялька після обіду?

8. Що потрібно зробити з посудом після їжі?

9. Пригадай, у що грала лялька після їжі?

Після гри-заняття «Лялька Катруся захворіла» вихователь має запитати в дітей:

1. Що робили, коли Катруся захворіла?

2. Розкажіть, хто приходив до хворої ляльки? 3. Як звуть лікаря?

4. Як лікар лікувала ляльку, як ставила градусник, давала ліки? 5. Як лікар радила доглядати хвору ляльку?

6. Покажи, як ти ставитимеш ляльці градусник, гірчичники, даватимеш чай із малиною?

7. Де потрібно купувати ліки?

Розмови з дітьми про те, як вони доглядали за лялькою, допомагають окреслити перспективу дій (приготувати обід, нагодувати ляльку, помити посуд), сприяють у дітей бажанню грати.

У доборі програмного матеріалу дія ігор-занять і занять вихователь повинен керуватися такими основними вимогами:

• суворо враховувати дозування пізнавального матеріалу відповідно до вікових особливостей дітей;

• враховувати вплив емоційного чинника на розвиток уваги дитини;

• у поєднанні використовувати різні види діяльності;

• дотримуватися логічної послідовності у проведенні ігор-занять із лялькою.

При проведенні ігор-занять необхідно дотримуватися таких правил.

1. Посібники, дидактичні іграшки слід давати дітям після показу дій дорослими, інакше вони діють із ними неправильно.

2. На занятті діти мають не лише бачити і слухати, що говорить вихователь, а й самі діяти по-різному.

3. Ігри-заняття можуть повторюватися, доки більшість дітей не оволодіє відповідними уміннями.

100


4. Більша частина часу гри-заняття має надаватися для самостійних

дій дітей з іграшками, предметами, а після оволодіння ними у грі-

занягті надаються дітям для самостійних ігор.

5. Якщо вихователь бачить, що дитина не засвоїла змісту гри-

заняття, тоді як інші діти вже добре ним оволоділи, вона мас окремо

позайматися з нею. 6. Усі дії, що проводяться з лялькою, вихователь і дитина мають

коментувати. Після проведення гри-заняття дітям можна запропонувати пограти

в групі протягом ЗО хв із цими самими іграшками. Діти наслідують

побачене в іграх-заняттях, переносять їх сюжети в самостійні ігри.

Із згасанням інтересу дітей до деяких видів ігор можна знову внести

серію ігор-занять на певну тему: «Лікування ляльки», «Лялька Катруся

зустрічає гостей» тошо.

Тривалість ігор-занять різна — від 10 до 20 хв. Вона залежить від

віку дітей, кількості ігрових дій, сюжетів, складності виконання дій,

кількості обіграних іграшок, а також від новизни і складності нового

програмного матеріалу, від попередньої підготовленості дітей.

У календарному плані вихователь має вказати назву гри-заняття,

визначити програмний зміст. Окреслити словникову роботу, вказати

матеріал та обладнання й дати її опис (стисло). Питання, які будуть

поставлені дітям, розкриваються під час гри.

Якщо гра-заняття проводиться повторно і опис її є в певному

посібнику, то необхідно зробити відповідне посилання й помітити

ускладнення. У групі 2-го року життя ускладнення розписуються на

З—4 заняття, на 3-му році — на 2—3 заняття.

В обліку проведення фи слід вказати поведінку дітей у грі, їхню

активність, ставлення до фи-заняття, як вони оволоділи необхідними

уміннями з догляду за лялькою. Насамкінець вихователь мас зазначи

ти подальші заходи (на закріплення умінь і навиків, набутих дітьми

під час фи-заняття), які будуть проведені на інших видах занять або

в повсякденному житті.

ФОРМУВАННЯ ПЕРЕДУМОВ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ В ДІТЕЙ ТРЕТЬОГО РОКУ ЖИТТЯ

Вересень Перша половина місяця

• Ознайомлювати дітей з іграшками, надавати правила та способи користування ними;

• показати, як поводитися з лялькою, звірятами (годувати, загортати, гойдати, возити тощо);

• розглянути іграшки, що є в групі: іграшкові ліжечка, постільні речі (ковдра, матрац, подушка);

• розглянути меблі в спальній кімнаті (ліжко, шафа, лампа);

• внести новий предмет — лампу; розглянути її, розказати про

її призначення, пояснити правила користування і зберігання; разом

із дітьми визначити для неї місце й поставити;

• гра вихователя з дітьми «Лялька хоче спати» з використанням

нового іграшкового матеріалу (ляльку слід роздягнути, вмити, скласти

правильно одяг, розстелити постіль, вимкнути лампу, вкласти спати).

Гра дітей із постіллю, ляльками

• Запропонувати дітям знайомі ігрові завдання: лялька втомилася, хоче спати, проснулася, хоче їсти, гратися;

• лялька повернулася з прогулянки, хоче їсти, спати тощо;

• допомогти двом-трьом дітям розгорнути спільну гру «Лялька хоче

спати», використовуючи запропонований на цьому тижні матеріал

(ліжка, постільні речі, одяг для ляльки);

• запропонувати дітям будівельний матеріал, заохотити конструювати іграшкові меблі (ліжечка);

• вкласти спати ведмедика, зайчика, використовуючи предмети-замінники (цеглинки замість подушки).

Друга половина місяця

• Запропонувати дітям будівельний матеріал, скласти ліжечка для ляльки,вкласти її спати;

• поповнити словник назвами меблів (ліжко, стіл, стілець, диван);

• збагатити сюжет дитячої гри за допомогою інсценівки «Навчимо лялю готувати постіль для сну»;

102

Ф о р м у в а н н я п е р е д у м о в с ю ж е т н о - р о л ь о в о ї г р и . . .

103

• активізувати слова-назви постелі (ковдра, простирадло, подушка);

• запропонувати дітям зробити спальну кімнату для ляльок;

• заохочувати самостійно об'єднувати нескладним сюжетом гру,

відтворювати 1—2 дії: «Лялька поїла», «Лялька хоче спати»; внести

новий епізод до знайомого сюжету «Спальня»: лялька прокинулася

від звучання музики;

• продовжувати навчати переносити знайомі дії з лялькою (класти

спати) на ведмедика, зайчика;

• навчати класти спати звірят (зайчика, ведмедика);

• збагатити сюжет дитячої гри шляхом інсценізації «Навчимо вед

медика готувати постіль»;

• запропонувати дітям підготувати спальну кімнату для ведмедиків

шляхом інсценізації елементів казки; збагатити сюжет дитячої гри

з допомогою запитань: для чого ми влаштовуємо спальну кімнату?

Що потрібно для того, щоб покласти ляльку спати?;

• продовжувати навчати використовувати предмети-замінники.

Жовтень

Перша половина місяця

• Внести в ігрову кімнату іграшкові овочі й геометричні фігури,

що зображають їх (помідор, огірок, капуста, ріпа, буряк, морква, кар

топля, цибуля); розглянути іграшкові овочі, назвати їх, згадати смакові

властивості;

• якщо це геометричні фігури, запитати, на що вони схожі; запита

ти, що треба робити з овочами, хто їх їстиме;

• показуючи дітям овочі, розповісти, що їх слід обов'язково поми

ти, почистити, зварити: запитати, хто це робитиме;

• розповісти дітям про те, що з овочів можна зробити (зварити суп,

борщ, нарізати вінегрет);

• показати дітям, як слід варити суп, борщ, як діяти з предметами-

замінниками, який посуд використовувати;

• внести у групову кімнату іграшкові фрукти з пластиліну, пап'є-

маше (яблуко, груша, апельсин, лимон);

• розглянути іграшкові фрукти, назвати їх, згадати смакові

властивості;

• запитати, шо можна робити з фруктами, хто їх їстиме;

• розповісти дітям, шо можна зварити з фруктів, який посуд вико

ристовувати; показати, як це треба робити;

• запропонувати дітям зварити для ляльок суп, компот, нагодувати їх;


• запитати дітей, який матеріал (посуд, овочі, фрукти) слід використовувати;

• показати дітям сервірування столу до обіду для ляльки;

• запропонувати дітям знайомі ігрові завдання: лялька хоче спати, нагодуймо ляльку обідом;

• показати дітям послідовність сервірування, навчити поводитися з предметами-замінниками;

• навчати звертатися до ляльок «будь ласка», «дякую»; вчити дітей вживати слова подяки, прохання під час гри.


• Запропонувати дітям облаштувати кухню, щоб приготувати обід, внести нову іграшку (лялька-кухар);

• запропонувати овочі, фрукти;

• навчити відображати 2—3 дії (ляльки попросили їсти, лялька-кухар готує борщ, компот);

• збагатити сюжет дитячої гри поставленими запитаннями: лялька

любить їсти фрукти, як її пригостити? З чого приготувати компот?;

• внести новий епізод до дитячої гри «У ляльки день народження» —

«Допоможемо приготувати стіл»;

• навчати поєднувати в єдиний сюжет 2—3 епізоди у грі «Кухня»:

Марійка купила фрукти, овочі, хоче приготувати обід:

• вчити використовувати як партнера у грі ведмедика, зайчика

(«Приготуємо обід для ведмедика, зайчика»);

• навчати дітей добирати за допомогою дорослого іграшки для гри «Кухня», користуватися ними;

• вносити нові епізоди до знайомого сюжету гри «Кухня»: «Лялька чекає гостей», «Лялька зібрала в саду фрукти»;

• збагачувати сюжет гри «Кухня» шляхом інсценізації «Лялька Катря за обідом»;

• навчати дітей переносити знайомі дії (приготування їжі) в нову ситуацію «Ведмедики зголодніли», об'єднувати по двоє-трос дітей для спільної гри.

Листопад Перша половина місяця

• Навчати дітей відтворювати найпростіші образні дії з ляльками, перетворюючи ляльок на дійових осіб;

• дати дітям листочки, вчити крокувати з ними;

104


• заохочувати дітей самостійно об'єднуватися по двоє-троє для

спільної гри: «Ми крокуємо»; спонукати дітей висловлюватися;

• у спільній із вихователем грі навчати дітей користуватися пред

метами «Кухні», годувати ляльок, ставити на стіл посуд; частувати

ляльок смачним обідом, добирати за допомогою дорослого іграшки

для своїх ігор;

• пропонувати дітям знайомі сюжети «Свято ляльки», «Приготуймо

ляльці стіл до чаю»; • ігри дітей із новими ляльками, ігровим інвентарем, у спальній

кімнаті;

• запропонувати дітям знайомі ігрові завдання: лялька втомилася,

хоче спати.


• Сприяти виникненню гри шляхом постановки запитання: ляль

ка збирається на прогулянку, що їй слід приготувати? Запропонувати

відобразити за допомогою ляльок прогулянку;

• навчати дітей відтворювати 2—3 дії ляльки на прогулянці, внося

чи новий епізод «Лялька Катя готується до прогулянки», «Лялька Каїя

готує до новорічного свята віршики й пісеньки»;

• продовжувати використовувати у грі як партнера ляльку;

• внести новий епізод до гри «Кухня»: «Ляльки повернулися з про

гулянки»; запропонувати для гри «Кухня» предмети-замінники, на

вчати дітей самостійно об'єднуватися по двоє-троє дія спільної гри;

• формувати в дітей найпростіші форми рольової поведінки: побу

ти за кухаря, відображати найпростіші образи дії: чистити, готувати;

• викликати в дітей бажання гратися в сім'ю, поєднуючи гру

«Кухня, «Спальня»;


спільної гри «Кухня».

Грудень

Перша половина місяця Розглянути з дітьми іграшковий умивальник, мило на картинці; по

казати дітям, як діяти з новим матеріалом, використовуючи цеглинку

замість мила.

Гра вихователя з дітьми з використанням нового матеріалу

(несправжнє вмивання)

• Запропонувати дітям умитися, запитати в дітей, шо слід зробити,

якщо в ляльки брудні руки, а у ведмедика брудний ніс;

105


• внести у групову кімнату рушничок; запитати дітей, для чого він, показати дітям, як правильно вимити руки, витирати їх рушничком;

• сказати про те, що в кожної ляльки має бути свій рушничок, що помічник вихователя допомагає дітям мити руки (і діти мають помити руки ляльці, витерти їх рушничком);

• запитати, що робить няня в групі (прибирає, витирає пил, допомагає одягтися);

• запропонувати дітям одягнути ляльок на прогулянку, закріпити послідовність одягання зимового одягу;

• запропонувати дітям накрити столи до обіду для ляльок; навчити дітей добирати за допомогою дорослого іграшки для гри «Кухня», діяти з ними;

• добирати за допомогою дорослого іграшки до гри «Спальня»;

• збагачувати сюжет гри «Кухня» шляхом інсценізації «Няня

отримує продукти на кухні, сервірує стіл, годує дітей»;

• навчати об'єднувати в єдиний сюжет 2—3 епізоди під час гри «Спальня», «Кухня».


• Запропонувати дітям влаштувати спальну кімнату для ляльок;

• заохочувати дітей об'єднуватися по двоє-троє для спільної гри,

відображаючи працю помічника вихователя; вносячи новий епізод

до знайомого сюжету «Спальня»: «Прийшла нова лялька»;

• збагатити сюжет дитячої гри шляхом інсценізації «Няня готує спальню до сну»;

• збагатити сюжет дитячої гри шля ом інсценізації«Ми зустрічаємо нову дівчинку, показуємо їй. як мити руки»;

• збагатити сюжет дитячої гри шляхом постановки запитань: що робить няня у групі? Як допомагає вона дітям?;

• інсценізувати, збагатити сюжет «Лялька прокинулася», показати послідовність застеляння ліжка;

• допомогти двом-трьом дітям розгорнути спільну гру, відобража

ючи найпростіші дії няні: накриває на стіл, витирає пил, миє підюгу;

• запропонувати дітям будівельний матеріал: скласти іграшкові меблі — ліжка, столи;

• покласти спати ведмедиків, ляльок, зайчиків, нагодувати їх;

• заохочувати самостійні об'єднання дітей у групи по двоє-троє для спільного догляду за ляльками;

• годувати, класти спати, одягати на вулицю;

106


107

• готувати іграшковий куточок до новорічного свята одягти у свят

кове вбрання ляльок;

• одягти ляльок у зимовий одяг, запропонувати сани, зробити гірку

в ігровому куточку.

Січень


• Навчити дітей відображати найпростіші образні дії з ведмедиком,

зайчиком, перетворювати іграшку на дійовий персонаж, відображати

свято Нового року;


спільних ігор у новорічне свято;

• у спільній із вихователем грі вчити користуватися предметами та

іграшками, вносити новий епізод до знайомого сюжету «Новорічне

свято у зайчат»;

• запі опонувати дітям почастувати казкових персонажів (ведмеди

ка, зайч ,ка);

• з- охочу вати дітей висловлюватися, користуватися посудом,

іграшками; запропонувати дітям знайомі ігрові завдання: лялька хоче

піти з дітьми на прогулянку, покататися на санчатах; лялька поверну

лася з прогулянки, хоче їсти, спати; • запропонувати дітям гру «Сім'я»: годувати ляльок-доньок, мити

посуд, прати білизну; • продовжувати навчати дітей діяти зі знайомими іграшками (уми

вання ляльки, ванна), ознайомити з процесом прасування білизни;

• запропонувати дітям елементи святкових костюмів (шапочки

зайченят, корони сніжинок, шапочки ведмедиків), погратися одне

з одним, потанцювати, як на святі;

• влаштувати умивальну кімнату, запропонувати дітям знайомі сю

жети: «Мама миє доньку», «Посуд». Друга половина місяця • Навчати дітей переносити знайомі дії шодо влаштування свята

Нового року в нову ситуацію «Звірі біля новорічної ялинки»;

• навчати об'єднуватися для спільної гри по двоє-троє дітей,

відображати свято в дитячому садку;

• запропонувати дітям щось побудувати з будівельного матеріалу,

для того щоб відобразити елементи гри «Сім'я»;

• скласти меблі для годування ляльок;


• навчати використовувати предмети-замінники у грі «Умивання ляльки»; вносити новий епізод до знайомого сюжету «Свято в дитячому садку», «Прихід гостей»;

• вчити добирати необхідні іграшки разом із вихователем та діяти

з ними відповідно до сюжету «Прання білизни», «Прасування її»;

• запропонувати влаштувати ванну кімнату: навчати дітей користуватися необхідними іграшками;

• діяти з предметами-замінниками у грі «Прання білизни»;

• збагатити сюжет гри інсценівкою «Лялька хоче митися»;

• збагатити сюжет гри інсценівкою «Лялька пере білизну, прасує її».

Лютий


• Сприяти іграм дітей за участю «лікаря»;

• внести набір «Маленький лікар», показати ліки, термометр;

• влаштувати медичний кабінет, розповісти про призначення кушетки;

• внести елементи костюма лікаря (шапочку, халат), створити ігрову ситуацію «Лялька захворіла, потребує допомоги»; одягнути ляльці шапочку, халат;

• запропонувати дітям зміряти температуру в ляльки, дати мікстуру, покласти в ліжечко; використовувати під час гри в лікарню іграшки та інструменти з набору «Маленький лікар», лікувати ляльок, використовуючи також предмети-замінники;

• допомогти дітям розгорнути спільну фу використовуючи запропоновані вихователем матеріали (шапочка лікаря, хаіат, термометр, ліки);

• спонукати дітей споруджувати з будівельного матеріалу ліжечка, вкладати хворих ляльок, напувати їх чаєм, молоком, давати мікстуру;

• вчити лікувати ведмедиків, зайчиків;

• розглянути з дітьми іфашки (кушетка, термометр, лялька «Лікар»), закріпити їх назви, дії з ними;

• підтримувати інтерес до праці лікаря, вправляти у виконанні ролі лікаря (дидактична фа «Оленка захворіла)», розкрити дітям моральну сторону праці лікаря (лікар дбає про здоров'я дітей); виховувати в дітей вдячність за його турботу, формувати бажання наслідувати його в і фах .

1 0 8

Ф о р м у в а н н я п е р е д у м о в с ю ж е т н о - р о л ь о в о ї г р и


• Продовжувати сюжетно-рольову фу «Лікар», відображати 2—

З дії, пов'язані єдиним сюжетом (лялька захворіла, викликати лікаря,

лікар лікує);

• проводити сюжетно-рольову гру «Лікар», використовуючи знайо

мий іфовий матеріал (лялька-лікар, трубочка, паличка-термометр, ку

шетка);

• продовжувати навчати користування предметами-замінниками

у грі «Лікарня» (палички-«шприці»);

• вносити новий епізод до гри: «У ляльки висока температура,

їй потрібно зробити укол;

• до спільної гри з вихователем «Лікар» вносити новий епізод: ви

прати ляльці білизну, нагодувати хвору ляльку;

• сюжетно-рольова фа «Лікар», перенесення дій, пов'язаних

із лялькою, на зайчика;

• у сюжетно-рольовій фі «Лікар» навчити дітей об'єднуватися по

двос-троє, відтворювати прості дії;

• навчати одягати ляльку в одяг лікарів, годувати, прасувати одяг;

• сприяти розвитку гри з допомогою запитань: чому захворіла

лялька? Як її лікувати? Що робити з нею?;

• вчити добирати іграшки до гри «Лікар», діяти з ними.

Березень

Перша половина місяця • Створити умови для виникнення фи «Сім'я»; внести ванночку,

розглянути її, пояснюючи, для чого вона, шо в ній можна робити;

• нагадати дітям, що мама пере одяг, білизну, миє посуд, готує їжу;

показати дітям, як імітувати прання білизни; показати, як розвішувати,

стріпувати; запитати, який предмет можна використати замість мила

(цеглинку);

• сприяти розгортанню гри «Сім'я»: мами доглядають дітей, вони

турбуються про них, готують смачні обіди;

• створити ситуацію: доня хоче спати, доня хоче їсти; створити

умови для розгортання фи в сім'ю;

• запропонувати дітям знайомі завдання: лялька втомилася — хоче

спати; прокинулась — хоче гратися;

• продовжувати вчити дітей фати з лялькою; запропонувати план

фи : мама з дітьми їде до бабусі, бабуся зустрічає гостей, показує їм

своє господарство (роль бабусі виконує вихователь);

1 0 9


• показати дітям свійських тварин (кішку, собаку, корову, козу);

внести іграшкових тварин, запропонувати нагодувати їх, згадуючи,

як вела господарство бабуся; формувати вміння гратися згуртовано;

• гра дітей із новим ігровим матеріалом (ванночка, дошка для пран

ня, цеглинка, стояки для сушіння білизни);

• збагачувати враження та уточнювати знання дітей про те, як мама

в сім'ї доглядає дітей;

• створити умови для виникнення гри в сім'ю: внести нових

ляльок-доньок, дати їм ім'я, одягнути їх по-зимовому, закріпити

послідовність одягання;

• запропонувати дітям самостійну гру «Сім'я».


• Сюжетно-рольова гра «Сім'я», інсценівка «Мама пере білизну, сушить, прасує»; сприяти розвитку гри постановкою запитань: що робить мама на кухні? Що робить мама у ванній кімнаті?, покажемо, як мама пере білизну;

• запропонувати дітям влаштувати спальну й ванну кімнати, відображати дії мами;

• навчати відображати 2—3 дії, пов'язані одним сюжетом у грі

«Сім'я»; допомогти двом-трьом дітям розгорнути гру «Сім'я», вико

ристовуючи знайомий ігровий матеріал;

• розгорнути гру «Сім'я», використовуючи предмети-замінники;

• запропонувати гру «Сім'я», внести нових ляльок (хлопчиків);

розглянути одяг (сорочка, штани, шапка, шорти);

• вчити залучати до гри у ролі партнера хлопчиків, використовуючи

їх як дійовий матеріал (персонаж); запропонувати спільну гру «Сім'я.

Купівля нового одягу»; внести новий епізод;

• запропонувати самостійно дібрати атрибути до гри «Кухня».

Квітень Перша половина місяця

• Внести у групу нові машини: потяг, трамвай; показати дітям, якою дорогою вони можуть рухатися; зробити для них рейки; розповісти, що потяг і трамвай рухаються по рейках;

• виділити місце для машини в кімнаті; допомогти побудувати гараж;

• сприяти виникненню ігор у водіїв; запропонувати кермо, автомашину, потяг;

110


111

• викликати в дітей бажання гратися в сім'ю, поєднуючи цю гру

з грою у водія;

• запропонувати поїздку в місто на трамваї, розглядаючи по дорозі

машини (приготувати заздалегідь машини, автобус);

• у спільній грі з вихователем вчити дітей діяти з машинами, вно

сити новий епізод «Лялька Катя поїхала в гості»;

• сприяти розвитку гри «Водії» з допомогою навідних запитань;

• порадити «водіям» підвозити продукти в дитячий садок,

пасажирок-ляльок, будівельний матеріал;

• у конкретній ігровій ситуації «Ляльки чекають на зупинці авто

бус», спонукати дітей до дії; навчати пов'язувати ряд дій із назвою

ролі, добирати необхідні атрибути;

• продовжувати навчати дітей переносити знайомі дії з іграшками

в різні ігрові ситуації; сприяти розвитку гри з допомогою запитання:

лялька хоче їхати в гості, що їй для цього потрібно?;

• спонукати дітей будувати гараж, ставити машини.


• Збагатити гру «Водії» інсценівкою «Допоможемо ведмедикові

знайти автобус, трамвай, тролейбус»;

• збагачувати розвиток гри «Водії» шляхом постановки запитань:

хто водить машину? Що перевозять вантажні машини? Які машини

перевозять дітей? Які машини рухаються по рейках?;

• запропонувати дітям вибирати машини, щоб перевозити ляльок;

пограти в гру «Водії»;

• запропонувати дітям запитання для розгортання гри «Водії»:

якою машиною перевозимо цеглинки? Якою машиною перевозимо

продукти в дитячий садок?;

• збагатити гру «Водії» введенням нового епізоду «Дитячому садку

потрібні продукти»;

• діти-ляльки мають їхати в місто; які машини їм слід запропону

вати?;

• запропонувати дітям збудувати гаражі для машин, навчити їх за

возити і правильно ставити;

• зробити з будівельного матеріалу міст для машин, розгорнути гру

«Машини їдуть через міст»;

• у спільній грі з вихователем розгорнути перевезення ляльок,

вантажів, збудувати міст, широку дорогу;

• навчати спільно діяти, використовуючи 2—3 знайомі сюжети.


Травень


• Навчати дітей відтворювати найпростіші дії з ляльками,

відображаючи свято весни;

• заохочувати дітей самостійно об'єднуватися для спільної гри

з ляльками «У ляльок свято»;

• запропонувати дітям знайоме ігрове завдання: лялька збирається

на свято;

• сприяти виникненню гри «Водії», вчити перевозити вантажі;

• у конкретній ігровій обстановці «Лялька збирається в гості» спонукати дітей до дій;

• навчати пов'язувати ряд дій із назвою ролі, добирати необхідні атрибути;

• спонукати дітей до будівельно-конструктивних ігор, використовуючи необхідні атрибути (машини, будівельний матеріал);

• у спільній грі з вихователем навчати діяти з машинами, ляльками;

• вносити новий епізод «Лялька Катя збирається до бабусі»;

• викликати бажання дітей фати у гру «Сім'я»;

• спонукати дітей до гри «Водії», пропонувати перевозити вантажі.


• Збагачувати сюжет дитячої гри «Водії» шляхом постановки запитання: лялька хоче поїхати до бабусі в гості, на чому вона поїде?;

• збагачувати дитячу фу інсценівкою «Лялька повертається додому»;

• розгорнути фу «Лялька збирається на море» (на літаку);

• збагачувати сюжет шляхом запитань: на якому транспорті можуть

їхати люди (на роботу, у дитячий садок)?;

• розгорнути фу «Водії», вносячи до сюжету фи знайомий епізод

«Лялька захворіла, її потрібно відвезти в лікарню»;

• запропонувати дітям поводитися з машинами, ляльками;

• розгорнути фу «Сім'я», до фи «До ляльки прийшли гості»

внести новий епізод;

• епізод «У ляльки брудне плаття».

ВИКОРИСТАННЯ ГРИ У ФОЛЬКЛОРНИХ ФОРМАХ ТА АВТОРСЬКИХ ТВОРАХ ДЛЯ ДІТЕЙ

Цінність раннього навчального впливу давно підмітив народ: ним створені дитячі пісеньки, потішки, іграшки й іфи, які водночас і розважають, і навчають маленьку дитину. Наприклад, така випробувана піками потішка, як «Ладі-ладусі», примушує дитину прислухатися до того, що говорить дорослий, стежити за його діями, наслідувати їх (плескати в долоні, піднімати руки, опускати їх на голову). Народ створив чудові твори — потішки, примовки, які вчать дітей тонкощів рідної мови. Деякі примовки спонукають наслідувати нескладні звукосполучення, оволодівати різними мовленнєвими інтонаціями. Інші містять у собі незамінний матеріал для вправляння дітей у вимовлянні звуків.

Народні пісеньки

Сорока-ворона Українська народна пісенька Сорока-ворона На припічку сиділа. Діткам кашку варила. — Цьому дам, цьому дам. Цьому дам і цьому дам; А цьому не дам,

Бо цей буцман* Дров не носив, Діжі не місив, Хати не топив, Діяток гулять не водив — Справжній лежень.

* Буцман — товстун.

Ладі-ладусі Українська народна пісенька — Ладі-ладусі, — А де були? — У бабусі.

113


— А що їли? — Кашку. — А що пили? — Бражку. — А що на закуску? — Хліб та капустку. — Гай, гай на бабину хату Калачі їсти!

Кую-кую чобіток Українська народна пісенька Кую-кую чобіток, Полай, бабо, молоток. Не подаси молоток — Не підкую чобіток.

Два півники

Українська народна пісенька Два півники, два півники Горох молотили, Дві курочки-чубарочки До млина носили.

Цап меле, пап меле, коза насипає, А маленьке козенятко На скрипочці грає.

Танцюй, танцюй, козуленько, Ніжками туп-туп, Татусенько з матусею Принесуть нам круп, круп.

А вовчок-сірячок З лісу виглядає Та на біле козенятко Скоса поглядає.

Качка Українська народна пісенька Качка йде, Каченят веде, На по пасочку,

114

В и к о р и с т а н н я г р и у ф о л ь к л о р н и х ф о р м а х т а а в т о р с ь к и х т в о р а х . . .

На порясочку, На холодну водицю, На зелену травицю.

Дивний звірок Круглий, мов клубок, Голки стирчать, Спробуй узять! Хто це? (їжак.)

Котику сіренький Українська народна пісенька Котику сіренький, Котику біленький, Котику волохатий, Не ходи но хаті, Не буди дитяти.

Дитя буде спати, Котик — воркотати. Ой на кота — воркота, На дитину — дрімота. А-а-а. А-а-а.

Рано-вранці на лугу Українська народна пісенька Рано-вранці на лугу Пастушок «Ту-ру-ду-ду!», А корівки в тон йому Затягнули «Му-му-му!».

Йди, Муренько, в зелен гай, В чистім полі погуляй, Йди травиці попаси, Молочка нам принеси.

Пташко маленька Українська народна пісенька — Пташко маленька! Де твоя ненька? — На маківці сиділа, Дрібен мачок дзюбала. — Дзюб-дзюб, дзюбанець! Ходи, пташко, у танець!

115


116


Топ-топ-топ. А великі ноги Мляво край дороги — Топ-топ-топ.

Малесенькі ніжки Бігли вздовж доріжки — Туп-туп-туп. А великі ноги Бігли вздовж дороги Туп-туп-туп.

• Погойдувати дитину на руках, колінах, нозі, приспівуючи або читаючи речитативам:

Гойда, гойда, гойдаша, Де кобила — там лоша. У лісі пасеться І води нап'ється.

'Дорослий, тримаючи дитину на руках, імітує рухи підстрибування або, тримаючись за руки дорослого, дитина підстрибує сама. Тексти проговорюються у такт рухам дитини.

Гоп-гоп-гоп, гу-ту-ту! Вари кашку круту, Підливай молочка, Погодуй козачка.

Н. Забіла

Ой чук-чуки, Чуки — на! Наша доня чепурна. В неї чорнобривці, І віночок з конюшини, І намисто із шипшини, І листок квасольки, Наче парасолька, І широкий лопушок, Мов зелений фартушок.

Ой чук-чук, чуки-чук, Наловив дід шук. Та й поніс на торжок І продав за шажок. Медяників накупив —

117

Летів горобчик Українська народна пісенька Летів горобчик: Жив-жив, жив! — А де ж мені сісти? — На печі. — А шо ж мені їсти? — Калачі. — Гам!

Наш хлопчик Російська народна пісенька Оцей пальчик — наш дідусь, Оцей пальчик — баба, Оцей пальчик — наш татусь, Оцей пальчик — мама, Оцей пальчик — хлопчик наш, А звуть його Ваня!

Пальчик-пальчик Російська народна пісенька Пальчик, пальчик, Де ти був? — Яз цим братом В ліс ходив, А з цим братом Борщ варив, Із цим я кашки Скуштував, А з найбільшим Заспівав, заспівав.

Зелена травиця Російська народна пісенька Зелена травиця не спить вже давно, Маленька синичка взялась за зерно, Зайчик — за скоринку, Діти — за молочко.

Малесенькі ніжки Російська народна пісенька Малесенькі ніжки Швидко край доріжки —


1 1 8


* * *

Донечка маленька. Донечка гарненька. Іди, доню, доріжкою, Тупни, доню, ніжкою.

* * * Киию-киценько, тікай, На доріжку не сідай. Наша Наточка піде, Через кицю упаде.

* * * Вийди, вийди, сонечко. На дідове полечко, На бабине зіллячко, На наше подвір'ячко, На весняні квіточки, На маленькі діточки. Там вони граються, Тебе дожидаються.

* * * Іди, іди, дотику. Зварю тобі борщику У зеленім горщик)'. Цебром, цебром, дійницею Над нашою пашницею.

Та н я Це ж чому завжди у Тані Щічки свіжі і рум'яні? А тому, що Таня наша їсть і борш, і хліб, і кашу.

М. Познанська

Новачок Тарас Ой, який хороший Хлопчик є у нас! В групі — наймолодший, Звуть й о г о Тарас. Він в садку дитячім Тільки перший раз.

1 1 9

Діточок поманив. Чук-чуки, чуки-чук! Наварила баба щук. Діточок годувала Ще й спатоньки повкладала.

* * * Печу, печу хлібчик Дітям на обідчик: Меншому — менший, Більшому — більший. Саджаю — виймаю, Шусть у піч! Ріжу, ріжу, ріжу.

* * * Іди, іди, дощику, Зварю тобі борщику У зеленім горщику. Цебром, цебром, дійницею Над нашою пашницею.

* * * Півнику-когутику, Золотий гребінчику, Шовкова борідонько. Масляна голівонько! Чом так рано встаєш, Вані спати не даєш — Кукурікаєш?

* * * Гоп-гоп, козуню, Гоп-гоп, сіренька, Гоп-гоп, біленька! У нашої кізоньки Чотири ніженьки.

* * * Ой без дуди, без дуди Йдуть ніженьки не туди. А як дудочку почують, Самі ніжки затанцюють.


Грається, не плаче Новачок Тарас.

Кошеня забило лапку Кошеня забило лапку, Сіло й гірко плаче. Притулилося до мами — Біль притих неначе.

Киця спати захотіла Киця спати захотіла, Тихо-тихо муркотіла. І під ніжну муркотанку Спала міцно аж до ранку.

Горобець По стежині навпростець Скаче сірий горобець. Що шукає він? Зернят Для своїх горобенят.

* * * Наберу з криниці чистої водиш". Буду умивати, буду примовляти: Водичко, водичко, умий моє личко. Рум'яне та біле, як яблучко спіле. Щоб сміявся роток і кусався зубок.

В. Герман

Котик Скочив котик, сів на плотик, Миє ротик і животик. Він миленький і чистенький. Гарний Мурко мій маленький.

* * *

Заєць спати захотів, Сам постелю постелив. Сам приніс собі подушку, Підмостив її під вушко. Та у зайця довге вушко — Все звисає із подушки.

120

Використання гри у фольклорних формах та авторських творах...

* * *

Цить, дитиночко, не плач, Киця принесе калач. Вже недалечко— на мостику Несе калач на хвостику...

Л. Підгірянка

* • *

Клен і липа в затінку Донечку гойдали, А татусь і матінка Розуму навчали.

А. Григорук

* * * Втікай, втікай, дошнку-накрапайчику, Втікай, втікай, дошику-погуляйчику! Бо як сонце дожене, то геть ніжки одітне.

В. Капронова

Голова В мене кругла голова:

Ока два і вуха два, ніс один і рот маленький, І волоссячко тоненьке.

Очі Очі. очі, оченята! Як заплющу — буду спати, Як відкрию — все побачу, Насварять мене — заплачу.

Ніс Вушками я слухаю, Носиком я нюхаю. Ніс — горбочок невеличкий Посередині обличчя.

Губи Весело— всміхаються. Плачу — викривляються. Губи на гаряче дують І матусеньку цілують.

121

Д і т и р а н н ь о г о в і к у т а

Зуби Зуби гарні, як намисто, Помагають борщик їсти. Зуби в ротику живуть. Хліб та яблука жують.

Ший Шийко, шийко! Що з тобою? Нашо крутиш головою? Назавжди запам'ятай: Рівно голову тримай!

Тулуб Сильний тулуб мають люди: Спереду — живіт і груди, Ззаду — спина і сідниці, — їм на місці не сидиться.

Лікоть Хоч і довгі рученята, Можу в ліктях їх згинати. Лікоть — гострий і тверденький. Наче камінець маленький.

Чоло Тепле і гладке чоло. Під волоссячком лягло. А внизу — пухнасті брови. Дві доріжки волоскові.

Вуха Вушка мають зайчик, кішя. Ведмежатко і лисиця. І у мене є два вуха. Щоби тата й маму слухать.

Щоки Гарні щічки в малюків — І гладенькі, і м'які. Щічки їсти помагають -— Кашу в ротику тримають.

122

В и к о р и с т а н н я г р и у ф о л ь к л о р н и х ф о р м а х т а а в т о р с ь к и х т в о р а х .

Рот В рот я кашу накладаю, Ним говорю і співаю. Заховалися за губи Язичок і білі зуби.

Язик В хаті теплій і м'якій Язичок сховався мій. Як захочу розмовляти, Починає він стрибати.

Плечі У дорослих і малечі Шия переходить в плечі. Знають всі, що у людей Руки ліросли з плечей.

Рука Це - - рука. П'ять пальців має. Ложечку вона тримає, По голівці брата гладить, Обіймає маму й тата.

Ноги Ось дві ніжки невеличкі, Взуті в гарні черевички. Туп-туп-туп — вони тупочуть, Бо гуляти дуже хочуть.

Колискові Баю, баю, баю. Синочка гойдаю, Ти, котику, не нявчи, Поки Женя спить — мовчи. Няв, няв, няв.

* * * Люлі-люлі-люлі, прилетіли гулі, Сіли гулі воркотать, Нам донечку колихать. А-а-а-а-а.

123


* * * Синьки-дрімки в колисоньку, Добрий розум в голівоньку, А рісточки у кісточки, Здоров'ячко у сердечко, А в роточок — говорушки, А в ніженьки — ходусеньки, А в рученьки —ладусеньки.

* * *

Люлі-люлі, мій синочку, Справлю тобі колисочку, Та й повішу на дубочку. Сонце зійде — обігріє, Роса впаде та й скупає. Листок впаде та й укриє. Вітрець стане — заколише, Птах прилетить — заспіває.

* * * А-а-а, люлі-люлі, Налетіли гулі. Сіли на воротях В червоних чоботях. А ворітця скрип-скрип, Моя доня спить, спить.

А-а-а-а, люлі, люлечки... Шовковії вервечки, Мальовані бильця. Колихала мати сина, Сина-чорнобривця. Мати синові співала, Мати сина колисала.

* * *

А ти, коте сірий, Не ходи по сінях. А ти, білуватий, Не ходи по хаті, Не буди дитяти. А-а-а.

124

В и к о р и с т а н н я г р и у ф о л ь к л о р н и х ф о р м а х і а а н г о р с ь к и х т в о р а х .

* * * Мати сина колихала, Колихаючи співа і;І «Ніч заходить, треба спати, Коло тебе рідна м а м і

Я тебе нагодувала, І сповила, і приспала. Колишу тебе, співаю, Спи, дитино, баю-баю... А-а-а-а, татусі, Пішов батько по груші, А мати — по дині, Принесе дитині.

* * * Ой ну, котку Рябку, Та скопай нам ірядку, Малу, невеличку, Як із рукавичку. Ми посієм маку Та ще й пастернак)'. Та насадим квіточок Для маленьких діточок. Бо в нас діти маленькі, Гуляти раденькі.

* * * Люлі-люлі, люліченька, Колихаю онучечка. Щоб здоровий виростав, Ряст-травиченьку топтав, Був, як маків первоцвіт, Ой багато зим і літ. А-а-а...

Сонку, дрімку, голубоньку! Приспи мою дитиноньку, Приспи ж її вдень і вночі — Буде мати чорні очі, Чорні очі, біле тіло, Щоб кожному була мила. Та щоб росла, не боліла, Голівоньки не сушила.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Артемова Л. В., Янківська О. П. Дидактичні ііри і вправи в дитячому

садку. Бібліотека дошкільного працівника. — К.: Рад. шк., 1977.

2. Веселка. Книга для читання в дошк. закладах / Упор. В. Д. Крушинська,

Л. В. Кремсал, Л. В. Гураш. — К.: Рад. шк.. 1989.

3. Вільчковський Е. С. Рухливі ігри в дитячому садку. — К.: Рад. шк.,

1989.

4. Дидактичні ііри і заняття з дітьми раннього віку / За рсд. Є. 1. Радіної,

M. І. Попової. Бібліотека дошкільного працівника: Посібник для вихователів

дитячих садків. — К.: Рад. шк., 1975.

5. Ігри з найменшими в дошкільному закладі. Методичні рекомендації для

вихователів груп раннього віку / Сост. С. M. Белецкая, В. Ф. Воробей. — К.:

РМК ДВ, 1991.

6. Игры-занятия с куклой. Методические рекомендации в помощь воспи

тателям ірупп раннего возраста / Сост. А. Н. Фролова, Н. Ф. Денисенко. —

Запорожье: Запорожский областной институт усовершенствования учителей,

Запорожское областное педагогическое общество, 1986.

7. Ігрова діяльність дітей дошкільного віку / Відпов. за випуск І '. Г. Голо

вань. — К.: Рад. шк., 1966.

8. Лайзане С. Я. Физическая культура для малышей. Книга для воспитате

ля детского сада. Издание вгорое, исправленное. — М.: Просвещение, 1987.

9. Методичні рекомендації до програми розвитку та виховання дитини

раннього віку «Зернятко».

10. Посібник для працівників дитячих ясел та ясельних груп дитячих ясел-

садків / За ред. П. П. Радченко та ін. — К.: Державне медичне видавництво

У PCP, 1960.

11. Сорокіна О. І. Дидактичні ігри в дитячому садку. — К.: Рад. шк.,

1957.

Науково-виробниче видання

Бібліотека «Шкільного світу»

Діти раннього віку та гра

Упорядники: Гураш Лариса Василівна, Науменко Тетяна Іванівна

Літературний редактор Г. Савчук

Коректор О. Майдачевська

Художній редактор /. Сак

Верстка Т. Жур

Формат 60x84/16.

Умови, друк. арк. 7,44. Тираж 3500 пр.

Зам. 4іч.

TOB «Видавництво «Шкільний світ» 01014. Київ. вул. Тимірязсвська, 2

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції серія ДК № 775 від 21.02.2002

Видрукувано з готових діапозитивів в ОП «Житомирська облдрукарня» 10014, Житомир, вул. Мала Бердичівська, 17

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції серія ЖТ № 1 від 06.04.2001

УДК 373.2 - library.udpu.edu.ua · В іграх малих дітей ігрові дії...

Documents