library.udpu.edu.ua · 2017-11-22 · 4. З батьками, педагогами — за...

ББК 74.6 М74

Редакційна рада: Т. Шаповал, Т. Гончаренко, Т. Червонна, М. Мосієнко —

канд. філол. наук, Г. Кузьменко, О. Шатохіна

Моісеєнко, К. М74 Професійна діяльність соціального педагога : метод, посіб.

/К. Моісеєнко. —К.: Шк. світ, 2009. —120 с —(Бібліотека «Шкільного світу»).

ISBN 978-966-451-000-1. ISBN 978-966-451-316-3. У книжці визначено та охарактеризовано основні напрями роботи со

ціального педагога загальноосвітнього навчального закладу, представлено перелік необхідної документації, описано особливості складання плану роботи та звітності тощо. Достатньо уваги приділено специфіці роботи соціального педагога з учнями, батьками та педагогічним колективом.

Посібник буде корисним для практичного використання у професійній діяльності соціального педагога та в роботі заступника директора, працівникам центру практичної психології і соціальної роботи тощо.

ББК 74.6

ISBN 978-966-451-000-1(б-ка«Шк. світу») © Моісеєнко К.,2009 ISBN 978-966-451-316-3 ® тов Видавництво «Шкільний світ»,

дополіграфічна підготовка, 2009

Зміст

Вступ 4

Розділ 1. Професія — соціальний педагог 5

Розділ 2. Про взаємодію соціального педагога НВЗ та методистів ЦППІСР 9

Основні види діяльності соціального педагога НВЗ 9

Розділ 3. Планування роботи соціального педагога 16

Розділ 4. Документація. Специфіка складання звітів 21 Статистичний звіт 22 Аналітичний звіт 26

Розділ 5. Критерії оцінювання роботи соціального педагога 29

Розділ б. Соціально-педагогічний супровід учнів 34 Модель соціально-педагогічного супроводу учнів загальноосвітнього навчального закладу 34 Соціально-педагогічний супровід обдарованих дітей, підлітків.. 46 Робота з учнями, які мають обмежені фізичні і/або розумові можливості 53 Робота з учнями, які вимагають особливої педагогічної уваги ... 55

Розділ 7. Робота з батьками 60 Просвіта 60 Діагностика 64 Консультативний напрямок 65

Розділ 8. Робота з педагогічним колективом 67

Висновки 84

Додатки 85 Список літератури 118

ВСТУП Соціальна педагогіка у загальноосвітніх навчальних закла

дах переживає період становлення і розвитку, що, безперечно, впливає на загальну картину системи освіти. Соціальний педагог школи, який якісно виконує свої професійні обов'язки, є важливою ланкою педагогічного колективу, він забезпечує соціальний супровід не лише учнів та їхніх батьків, але й усього педколективу загалом.

Ми розробили цей методичний посібник, аби систематизувати необхідну інформацію та збільшити ефективність роботи соціальних педагогів. Його завдання такі:

1. Дати чітку характеристику професії соціального педагога, виділити особистісні та професійні риси, які допомагають якісно виконувати свої професійні обов'язки у загальноосвітньому закладі. Визначити посадові обов'язки спеціаліста соціально-педагогічної служби.

2. Описати специфіку взаємодії соціального педагога школи з методистами центру практичної психології та соціальної роботи.

3. Укласти список документації, необхідної для якісної роботи соціального педагога.

4. Визначити і представити специфіку складання річного плану роботи.

5. Навести приклади статистичного й аналітичного звітів (затверджених Міністерством освіти і науки) та описати специфіку їхнього складання.

6. Запропонувати критерії оцінювання професійної діяльності соціального педагога.

7. Описати специфіку роботи з учнями. 8. Запропонувати форми і методи роботи з батьками. 9. Охарактеризувати роботу соціального педагога з педагога

ми загальноосвітніх закладів. До посібника включено матеріали про організаційно-мето

дичне забезпечення, які можуть зацікавити не тільки молодих спеціалістів, але й досвідчених професіоналів.

розділ 1 ПРОФЕСІЯ -СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ

Ж. Серкіс, Ю. Мельник, С. Шаргородська так визначають професію соціального педагога: «Це спеціаліст із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, покликаний створювати сприятливі умови для розвитку і соціалізації особистості».

«Соціальний педагог — посередник між особистістю і соціумом — це психолог, який розуміє дитину, знає її вікові й індивідуальні особливості; це координатор, який регулює впливи педагогів (учителів-предметників, педагогів-організаторів, педагогів додаткової освіти), батьків, учнівського колективу, соціуму (підліткова субкультура, громадські об'єднання та організації, дитячі позашкільні творчі колективи) на дитину».

Професійно важливі особистісні риси соціального педагога ЗОШ

Конкурентоздатність

Мобільність (адекватність, швидкість реакції)

Емпатійність Креативність

Ініціативність, активність

Високий рівень комунікативної компетентності

Стресостійкість

Професійна діяльність соціального педагога. Методичний посібник

Провідні характеристики соціального педагога: • дослідницька компетентність — знання, досвід у психоло

гічних дослідженнях, готовність до педагогічного моніторингу, педагогічної рефлексії, педагогічної фасилітації;

• коадаптивна майстерність — високий рівень коадаптивних умінь;

• медіа-компетентність — це сукупність систематизованих медіа-знань та рівень майстерності в реалізації медіа-освіти у педагогічному процесі.

Кваліфікаційна характеристика соціального педагога Соціальний педагог здійснює соціально-педагогічний патро

нат дітей та молоді у системі освіти, розвиває взаємодію сім'ї, служб у справах неповнолітніх, соціального захисту, кримінальної міліції та державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, недержавних та громадських організацій для адаптації дитини до вимог соціального середовища, створює умови для її гармонійного розвитку.

Функції соціального педагога: • діагностична; • прогностична; • консультативна; • захисна; • профілактична; • організаційна. Соціальний педагог також робить усе можливе, аби розкрити

здібності, таланти, обдарованість своїх вихованців, залучає їх до наукової, технічної, художньої творчості; запрошує до співпраці (культурно-просвітницької, профілактичної, виховної, спортивно-оздоровчої) громадські організації, творчі спілки, окремих осіб.

Важлива і профілактика правопорушень серед неповнолітніх, дотримання при цьому принципів педагогічної етики, повага до честі та гідності дитини. Необхідно захищати її від будь-яких форм фізичного чи психологічного насильства, закликати відмовитися від алкоголю, наркотиків, інших шкідливих звичок, спонукати до здорового способу життя. Не зайвим буде постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальний рівень культури.

Розділ 1. ПРОФЕСІЯ — СОЦІАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ

Соціальний педагог ЗОШ повинен мати вищу освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота». Окрім цього він має знати:

• вікову, педагогічну, соціальну психологію; • етику, естетику, педагогічну деонтологію, основи права,

екології; • методологічні принципи, методи та форми виховання; • інноваційні процеси, технології освітньо-виховної роботи

у навчальних закладах різних типів; • особливості профілактики девіантної поведінки, негативних

її проявів у підлітків, проблеми статево-рольової соціалізації особистості;

• форми і методи роботи у сімейно-побутовій сфері, у позашкільних закладах, за місцем проживання;

• основи валеології, форми та методи організації здорового способу життя дітей різного віку;

• специфіку роботи у загальноосвітніх школах-інтернатах, спеціальних, санаторних і школах соціальної реабілітації;

• сучасний стан і тенденції розвитку дитячих, підліткових рухів, течій, організацій та їхній вплив на особистість;

• функції, права системи державних інституцій, громадських організацій у галузі освіти, навчання і виховання молодого покоління;

• культурні, економічні, демографічні, екологічні особливості соціального середовища і довкілля;

• основи трудового законодавства України у сфері охорони праці і техніки безпеки;

• закон України «Про освіту», Декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини, інші законодавчі та нормативно-правові акти й документи про освіту і виховання;

• державну мову. Соціальний педагог повинен уміти: • використовувати професійні знання на практиці, коригувати

відхилення поведінки школярів та молоді; • проводити профілактику девіантної поведінки, розробля

ти програми та проекти роботи з «дітьми вулиці», працювати з дітьми групи ризику в умовах неформального спілкування;

• спонукати до ініціативності, до активізації суб'єктивної позиції вихованців (клієнтів);


• організувати взаємодію педагогічного колективу, батьків, громадських об'єднань і організацій, служб у справах неповнолітніх, служб соціального захисту, профспілок, правоохоронних органів, медичних працівників.

Соціальний педагог повинен мати: • розвинуті комунікативні та організаторські здібності, має

бути здатним на співчуття, співпереживання; • ціннісні орієнтації, спрямовані на розвиток особистості

дитини як найвищої цінності людства, на творчу педагогічну діяльність;

• навички проведення співбесід, інтерв'ювання, розв'язання конфліктних ситуацій, проведення групових занять із дітьми та дорослими.

розділ ПРО ВЗАЄМОДІЮ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА НВЗ ТА МЕТОДИСТІВ ЦППІСР

Зважаючи на те, що соціально-педагогічних працівників у школах України стає дедалі більше, особливої актуальності набуває проблема підвищення якості професійної діяльності соціального педагога. Дуже важливо пам'ятати, що ця якісність залежатиме від процесу та результату взаємодії соціальних педагогів та співробітників методичних центрів (кабінетів) — методистів. Проте, аби «грати у вищій лізі», треба знати правила гри. Тобто педагогам шкіл, які працюють у соціальному напрямку, варто систематизувати свої уявлення про таку взаємодію.

ОСНОВНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА НВЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНА РОБОТА

1. Облік учнів пільгових категорій. 2. Визначення методів і форм діагностичної роботи. 3. Визначення методів і форм адаптаційної та корекційно-

відновлювальної роботи. 4. Оформлення документації на учнів пільгових категорій. 5. Визначення методів і форм профілактичної роботи. 6. Врахування оновлення нормативно-правової бази України

щодо професійної діяльності соціального педагога.


7. Врахування рекомендацій спеціалістів інших закладів і установ, пов'язаних із роботою соціального педагога у школі.

8. Ознайомлення та врахування найновішої інформації про методи і форми роботи соціального педагога.

9. Розробка власних методичних програм, укладання та публікації напрацьованих теоретичних і практичних матеріалів.

10. Ознайомлення та робота з досвідом колег (українських та закордонних).

11. Підвищення особистісної та професійної компетентності.

ДІАГНОСТИЧНА РОБОТА Відповідно до наказу МОН від 28.12.06 № 864 соціальний

педагог, який працює у системі освіти, виконує (крім інших) ще й діагностичну функцію.

Робота практичного психолога також передбачає діагностичні заходи. Проте психологічна і соціально-психологічна діагностика дещо відмінні. Соціальний педагог не має формального і морального права досліджувати, приміром, психологічну готовність дитини до школи (методики Керна-Єрасика, Гільбуха), рівень тривожності, рівень розвитку пізнавальних психічних процесів. Технічно педагог, звісно, зможе провести таку роботу, виявити рівень розвитку певних процесів, але якісна інтерпретація отриманих результатів уже буде проблематичною (бо він не здобув класичної психологічної освіти).

Якщо брати до уваги рекомендації у зазначеному наказі МОН (соціальний педагог має досліджувати особливості функціонування класного, шкільного колективу), то постає питання про те, чи може соціальний педагог застосовувати соціометричну методику. Вважається, що її традиційно використовують лише психологи. Але вона доступна і соціальним педагогам.

За матеріалами Ю. Мельник, С Шаргородської (Соціальний педагог та його професійна діяльність / / Соціальний педагог / Упоряд.: Т. Шаповал, Т. Гончаренко. — К.: Шкільний світ, 2006), соціальний педагог використовує у своїй роботі такі основні методи діагностики: інтерв'ю, моніторинг, соціологічне опитування, експертне оцінювання, експертний прогноз, біографічний метод.

Розділ 2. Про взаємодію соціального педагога НВЗ та методистів ЦППІСР

Автори також рекомендують і деякі психологічні методи: тест інтелекту і здібностей, особистісні опитувальники, тести досягнень, проективні, малюнкові тести, соціометрію. Як уже зазначалося, використання соціометрії — доволі доцільне. А от тести інтелекту і подібні до них треба вводити дуже обачно.

Ці ж автори пропонують і педагогічні методи: педагогічне спостереження, природний експеримент. Слід зазначити, що їх соціальний педагог і так використовує у своїй роботі практично щодня.

При цьому у більшості джерел автори наводять чимало прикладів анкет для виявлення стосунків у шкільних мікроко-лективах. Соціальні педагоги використовують такі анкети або укладають їх самі. Постає питання про валідність і надійність таких методик. За це вже відповідає кожен окремий автор, який бере на себе відповідальність за опубліковані ним матеріали, а також педагоги шкіл, які їх запроваджують у свою роботу.

Крім того, що педагоги діагностують стосунки усіх учасників навчально-виховного процесу, вони мають проводити дослідження, результати яких уможливлять цілеспрямовану профілактику правопорушень, алкоголізму, паління, наркоманії серед учнів. Не зайвим буває з'ясувати й особливості процесу функціонування особистості у полікультурному суспільстві, застосувати ці дані для профорієнтаційної роботи.

Напрямки діагностичної роботи соціального педагога: 1. Діагностика певних особистісних рис, які впливають на

реакцію при упровадженні освітньо-виховних компонентів. 2. Діагностика особливостей стосунків у родині учнів та

вплив цих стосунків на успішність навчання і виховання. 3. Діагностика та фіксування ставлення учнів, педагогів,

батьків до певних аспектів навчально-виховного процесу. 4. Діагностика та облік учнів, схильних до паління, вживання

алкоголю чи наркотичних речовин. 5. Фіксація особливостей молодших школярів для конструк

тивної побудови адаптаційних і корекційних програм. 6. Обстеження житлових умов сімей, де проживають сироти,

діти без батьківської опіки.


КОНСУЛЬТАЦІЙНА РОБОТА 1. З педагогами — про питання підготовки, організації, реалі

зації навчально-виховного процесу з урахуванням найновіших педагогічних знань.

2. З батьками — про виховання дитини, про охорону дитинства, нормативно-правову базу (дотримання якої лежить у сфері професійних обов'язків соціального педагога).

3. З учнями — про стосунки з однолітками, дорослими, про захист своїх прав.

4. З батьками, педагогами — за результатами діагностичної та/або корекційної роботи.

5. З нецільовою аудиторією соціального педагога — про співпрацю з підприємствами та організаціями міста.

ПРОФІЛАКТИЧНА РОБОТА 1. Профілактика появи деяких видів залежностей (паління,

алкоголізм, наркоманія). 2. Профілактика хвороб. 3. Просвітницька робота для батьків і педагогів — запобігання

впливові негативних факторів (соціальних, психологічних). 4. Просвіта педагогів — про реалізацію навчально-виховного

процесу з урахуванням даних психології, педагогіки, соціології, філософії, нормативно-правової бази.

Профілактичну роботу можна проводити у формі виступів (батьківські збори, педагогічні ради, консиліуми, семінари, класні години тощо).

ЗВ'ЯЗКИ З ГРОМАДСЬКІСТЮ

1. Зустрічі та консультаціях зі спеціалістами підприємств та установ для організації просвітницької, діагностичної роботи з учнями різних категорій, для розв'язання питань захисту прав дітей, а також для роботи із сім'ями, педагогами.

2. Офіційне листування з підприємствами та установами. 3. Зустрічі з батьками за місцем проживання, а також відвіду

вання їхнього місця роботи для бесід про виховання всередині родини.


ПАМ'ЯТКА ПРО РОБОТУ «ШКОЛИ МОЛОДОГО СПЕЦІАЛІСТА»

Для молодих спеціалістів, соціальних педагогів загальноосвітніх закладів відвідування «Школи молодого спеціаліста» (ШМС) — обов'язкове. Роботу Школи організовують і проводять методисти міських та районних методичних центрів.

Мета функціонування Школи: підвищення рівня професійної та особистісної компетентності молодого спеціаліста.

Основні завдання: 1. Ознайомлення з нормативно-правовою базою роботи со

ціального педагога (зі змінами і доповненнями). 2. Отримання додаткової інформації про особливості роботи

соціального педагога. 3. Визначення «зони найближчого розвитку» молодого фа

хівця. 4. Формування адекватного уявлення про роботу соціального

педагога. 5. Обмін досвіду з колегами. 6. Формування свого стилю роботи.

Форми проведення зустрічей у «Школі молодого спеціаліста»: лекції; семінари; круглі столи; творчі об'єднання; мозкові штурми; тренінги.

У роботі ШМС, окрім власне молодих фахівців, можуть брати участь досвідчені психологи, медики, юристи та спеціалісти інших професійних напрямків, методисти міського методичного центру психології, соціальної та виховної роботи, співробітники відділів освіти та охорони прав дітей.

Керівник ШМС визначає тематику методичних об'єднань, організовує зустрічі молодих спеціалістів.


ПАМ'ЯТКА ПРО РОБОТУ ТВОРЧОГО ОБ'ЄДНАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

Творче об'єднання соціальних педагогів ЗОШ є однією з форм їхньої співпраці.

Мета творчих зустрічей: розгляд актуальних проблем роботи соціальних педагогів, виявлення способів "їхнього розв'язання.

Завдання: 1. Визначати проблемні зони у роботі соціального педагога. 2. Виявляти причини труднощів. 3. Формувати об'єктивну картину складних ситуацій. 4. Передавати досвід та теоретичні знання колегам. 5. Спробувати розв'язати ситуації. 6. Публікувати нагірацювання творчих об'єднань.

Форми роботи творчого об'єднання: семінари; мозкові штурми; зустрічі-обговорення; індивідуальні консультації.

У роботі творчої групи можуть брати учать соціальні педагоги міста, які мають достатній рівень теоретичних знань, практичних умінь і навичок. Склад групи варіюється, якщо соціальний педагог не може брати участі у роботі групи через звільнення, часті хвороби, з інших об'єктивних причин.

Голову творчої групи усувають від виконання його обов'язків лише за рішенням групи і/або методиста із соціальної роботи. Кількість членів творчої групи може змінюватися з об'єктивних причин (звільнення, прихід нового спеціаліста) не лише наприкінці, але й упродовж навчального року.

За результатами річної роботи творчої групи можна надрукувати звіти за певними темами у періодичних виданнях України. Неодмінною умовою публікації є зазначення усіх учасників творчої групи як співавторів. Соціального педагога, який покинув творчу групу, але раніше (до факту звільнення) брав участь у підготовці матеріалів публікації, треба також включати до співавторів. Матеріали до друку можна передавати у редакції періодичних видань як після завершення навчального року, так і до цього.


Отже, враховуючи зазначені особливості і правила співпраці педагогів шкіл і методистів, можемо зробити висновок про те, що система освіти України передбачає активну взаємодію і взаємодопомогу усіх її рівнів.

Для нас не секрет, що спеціалісти-педагоги не завжди можуть самостійно «здобувати» нову, актуальну інформацію про свою професійну діяльність. Відбувається це і з фінансових причин, знайомих і самим педагогам, і методистам міських, районних методичних центрів (купівля нових книжок, матеріалів, передплата періодичних видань, робота в Інтернеті, відрядження на конференції в інші міста, регіони, країни). Зважаючи на все це, співпраця і допомога одне одному просто необхідні усім учасникам навчально-виховного процесу.

Р03Д І Л 3 ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

При складанні плану роботи варто враховувати: проблему, над якою працює школа, основні напрями її розвитку, вказувати мету і завдання. Відповідно до програми загальношкільного розвитку (і його мети та завдань) варто визначити мету та завдання роботи соціального педагога на наступний навчальний рік (усе перелічене — коротко Записати на другому, третьому аркушах річного плану). Таким чином вдасться зберегти синхронність дій соціального педагога і всього педагогічного колективу закладу.

Важливо пам'ятати про те, що у річному плані роботи треба визначити категорії клієнтів (педагоги, батьки, учні — із вказуванням класу, аби можна було визначити віковий діапазон тих, із ким проводитиметься той чи інший вид роботи), а також терміни на цю роботу.

Для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів планування відбувається за тією ж формулою, але в описі заходів (функцій) треба враховувати і специфіку закладу (тобто більшу, ніж у звичайних школах, кількість дітей-інвалідів).

Якщо в річному плані соціального педагога ЗОШ відбиті функції, види роботи зі всіма категоріями учнів, то у плані соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами так само треба зазначати функції, види роботи лише з учнями, які мають статус інвалідів. Це не означає, що соціальний педагог по роботі з дітьми-інвалідами не може допомагати учням без такого стату-

Розділ 3. Планування роботи соціального педагога

су, але його основним завдання має бути професійна підтримка, допомога і супровід дітей-інвалідів.

Основні принципи складання плану роботи: • планування діяльності соціального педагога здійснюється

відповідно до рекомендацій МОН; • план на наступний навчальний рік складається після за

кінчення поточного; • річний план роботи спеціаліста соціально-психологічної

служби є частиною річного плану роботи загальноосвітнього закладу;

• планування здійснюється відповідно до професійних обов'язків, функцій соціального педагога, визначених у наказі МОНУ № 864 від 28.12.06 (додаток 1 на с 85);

• річний план затверджує керівництво ЗОШ; його також треба узгодити з методистом із соціальної роботи міського ЦПП і СР;

• щомісячні плани затверджує директор школи (без погодження з методистом ЦПП і СР).

Річне та щомісячне планування рекомендуємо оформлювати за зразком (див. с 18-19).

Функції по роботі з учнями (дітьми),

медпрацівниками, батьками, органами держадміністрацій та місцевого самоврядування

Термін проведення

Де і з ким проводиться

ПОГОДЖЕНО (ЗАТВЕРДЖЕНО)

Директор Районного (міського) центру практичної психології

(методист РМК)

ЗАТВЕРДЖЕНО (ПОГОДЖЕНО) Директор

ПЛАН РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

(соціального педагога з дітьми-інвалідами)

1 Проставляються нормативи часу на види робіт, що виконуються соціальними педагогами (соціальними педагогами по роботі з дітьми-інвалідами) навчальних закладів, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 07.12.96 № 339, із розрахунку 8-годинного робочого дня. Один примірник щомісяця подається у районний (міський) центр практичної психології і соціальної роботи або методисту РМК.


Соціальні педагоги також мають пам'ятати, що для супроводу учнів пільгових категорій треба вести картотеку обліку дітей та підлітків-інвалідів, сиріт, із малозабезпечених, багатодітних сімей, із родин, постраждалих від аварії на ЧАЕС. Варто також вести документацію роботи з учнями, яким потрібна особлива педагогічна увага (урахування особистісних особливостей учнів, умов проживання дитини, підлітка, особливостей сімейного виховання тощо). Робити це можна у формі карток обліку таких сімей, актів обстеження житлово-побутових умов, карток роботи з дітьми, підлітками.

Аби забезпечити якісний супровід усіх категорій, напохваті у кабінеті треба мати спеціалізовану літературу, періодику, а також картотеки діагностичних методик, корекційно-розвиваль-них програм (індивідуальних і групових). Спеціаліст повинен зберігати протоколи діагностичних заходів, аби при потребі звернутися до цієї інформації, повторно розглянути результати, провести повторну діагностику чи переглянути попередні рекомендації.

Р03ДІЛ ДОКУМЕНТАЦІЯ. СПЕЦИФІКА СКЛАДАННЯ ЗВІТІВ

Документація соціального педагога загальноосвітнього закладу:

1. План роботи на рік (затверджений керівником закладу та узгоджений із методистом ЦППіСР).

2. Щомісячний план (затверджує керівник загальноосвітнього закладу).

3. Соціальний паспорт навчального закладу. 4. Соціальні паспорти класів (заповнює соціальний педагог

класні керівники, медичні працівники). 5. Акти обстеження житлово-побутових умов (1 раз на се

местр). 6. Журнал щоденного обліку робочого часу. 7. Журнал реєстрації звернень учнів, педагогів, батьків. 8. Плани спільної роботи з відділом кримінальної міліції

у справах неповнолітніх, медичними закладами. 9. Картки на родини учнів. 10. Папка з нормативно-правовими документами. 11. Папка зі вхідною/вихідною кореспонденцією. 12. Діагностичні матеріали. 13. Протоколи діагностики. 14. Матеріали виступів на конференціях, семінарах, методичних

об'єднаннях, педагогічних радах, батьківських зборах тощо. 15. Матеріали для проведення корекційно-розвивальної ро

боти (тренінгові програми, сценарії ділових ігор тощо). 16. Матеріали до просвітницької, профілактичної роботи

(зокрема на електронних носіях — дисках, дискетах).


17. Матеріали для самоосвітньої програми. 18. Методичні посібники, книжки, періодика для соціальних

педагогів.

СТАТИСТИЧНИЙ ЗВІТ Статистичний звіт треба здавати раз на семестр (тобто двічі

на рік) у міський (районний) ЦППіСР. Бланк звіту містить кілька розділів, які відповідають напрям

кам роботи соціального педагога (діагностика, консультації тощо). У стовпчику «Кількість осіб» і навпроти кожного напрямку роботи треба виставити загальну кількість учнів (окремо за позиціями 1—3), батьків і педагогів, співпрацю з якими зафіксовано у журналі щоденного обліку робочого часу.

При цьому, якщо діагностику не проводили, у відповідному рядку в колонці «Кількість осіб» треба поставити прочерк.

Розрахунок годин на роботу з певною категорією учнів треба проводити відповідно до нормативів часу АЙ основні види робіт (додаток 2 до наказу МОНУ № 1\9-128 від 05.03.08). Хочемо також зазначити, що наприкінці таблиці (в останньому рядку) є графа «Разом» — у ній узагальнюються дані кожного стовпчика (загальна кількість охоплених осіб, кількість годин роботи) за всіма напрямками. Загальну кількість годин треба розраховувати за формулою: кількість робочих годин на день (залежно від того, повна 8-годинна це ставка чи ні) помножити на кількість робочих днів за півріччя (без відгулів, лікарняних тощо).

ФОРМА СТАТИСТИЧНОГО ЗВІТУ (відповідно до додатку 1 до листа Міністерства освіти і науки

України від 05.03.08 № 1X9-128)

ЗАТВЕРДЖЕНО Директор

(назва навчального закладу)

(прізвище, їм 'я, по батькові) (підпис)

СТАТИСТИЧНИЙ ЗВІТ про роботу соціального педагога


(прізвище, їм я, по батькові)

за чверть 20 / навчального року


АНАЛІТИЧНИЙ ЗВІТ Соціальний педагог має подавати у міські (районні) ЦППіСР

(методистам, відповідальним за соціально-психологічну службу) аналітичний звіт. Складають і подають його один раз за навчальний рік, після його завершення.

Аналітичний звіт — це короткий опис усіх видів і форм роботи соціального педагога відповідно до перспективного річного плану. Усі заплановані до початку року заходи треба виконати і зробити запис про це в аналітичному звіті. Цілком природно, що під час навчання в адміністрації, педагогів-предметників, учнів, батьків виникають нові актуальні запити, на які треба

Розділ 4. Документація. Специфіка складання звітів

відреагувати (провести заходи, не зазначені у плані роботи). Отже, аналітичний звіт — це певна сума запланованого і додаткових заходів.

Для складання звіту вам знадобляться матеріали журналів (щоденного обліку робочого часу, журналу звернень), тому всю документацію треба заповнювати коректно.

СКЛАДОВІ АНАЛІТИЧНОГО ЗВІТУ 1. Найперше слід вказати мету і завдання, які визначив собі

соціальний педагог на початку року. Опис виконаних завдань традиційно розпочинає звіт.

2. Наступний абзац — інформація про навантаження за звітний період (0,5 ставки — 4 робочі години на день тощо), а також опис кабінету чи якісне доступне обладнання (шафи, сейф, годинник, комп'ютер). Варто вказати і використання спеціалізованих ліцензованих комп'ютерних програм, показ навчальних фільмів, ігор, результативність застосування таких матеріалів. У цьому пункті зазначають і передплату на фахові видання.

3. Публікації у періодичних спеціалізованих виданнях, виступи на конференціях, семінарах, методичних об'єднаннях та інших заходах. Організація і підготовка тематичних засідань, зборів, нарад.

4. Участь у моніторингових дослідженнях, експериментах у межах школи.

5. Методичні посібники, рекомендації, розроблені цього року (і ступінь їхньої апробації).

6. Зв'язки із громадськістю: з якими спеціалістами яких установ та організацій співпрацював соціальний педагог. Яку мету мала ця співпраця? Чи досягнуто її? Якщо на початку навчального року планувалася співпраця з медичними закладами, відділ кримінальної міліції у справах неповнолітніх, сектором охорони прав дітей, то варто вказати, чи реалізувалися ці плани, в якому обсязі, які спільні заходи проведено й які їхні результати.

7. Просвітницька, профілактична робота (види, форми, цільова аудиторія, результати).

8. Організація та проведення соціально-педагогічних досліджень: тема, мета, методи, аудиторія.

27


9. Консультаційна діяльність: із яких питань найчастіше зверталися, хто.

10. Проведення тренінгів, ділових і рольових ігор тощо (тема, аудиторія, результативність такої роботи).

11. Профорієнтаційна робота: діагностика, консультації, профорієнтаційні ігри, спільні заходи із представниками центрів зайнятості населення тощо.

12. Запровадження нових форм і методів роботи у свою практику (яких саме, чи є результати).

13. Координація і контроль методичної служби й адміністративного складу школи (види, форми допомоги й контролю).

14. Складнощі, помилки. 15. Перспективи професійного зростання, напрямку роботи.

Чому наступного року варто приділити більше уваги? Звіт підписує керівник загальноосвітнього навчального за

кладу.

Р03ДІЛ КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

Оцінювання професійної діяльності соціального педагога здійснюють компетентні особи, фахівці цієї галузі, які мають на це дозвіл. Оцінювання професійної діяльності соціального педагога, соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами відбувається під час планової перевірки вищими органами або при атестації самого соціального педагога, соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами, а також у ході атестації загальноосвітнього навчального закладу. Оцінюють такі параметри:

1. Реальне соціально-правове й організаційне забезпечення професійної діяльності соціального педагога, соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами:

• нормативно-правові й методичні документи Міністерства освіти й науки України, міського управління освіти, міського методичного центру;

• наявність і ведення документації, що регламентує діяльність соціального педагога, соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами (річний, щомісячні плани роботи, тижневий графік, режим роботи всіх фахівців міської соціально-психологічної служби, журнал попереднього запису на індивідуальні та групові консультації);

• наявність і коректність ведення документації для службового користування (соціальні паспорти школи, класів, карти дослі-


дження, обліку сімей, акти обстеження житлово-побутових умов учнів, індивідуальні карти учнів, журнал реєстрації індивідуальних консультацій, журнал проведення корекційно-відбудовної й розвивальної роботи, журнал аналізу уроків, матеріали для діагностичної й корекційно-розвивальної роботи, довідки, матеріали, що підтверджують статус дитини пільгової категорії);

• наявність і стан ведення обліково-реєстраційної документації (журнал щоденного обліку роботи, статистичні й аналітичні звіти за весь відпрацьований соціальним педагогом період, матеріали для педагогічних нарад, консиліумів, семінарів, матеріали для просвітницької роботи з учнями, батьками, педагогами, картотека діагностичних, корекційно-розвивальних матеріалів і літератури, фінансові документи.(у випадку надання платних послуг).

2. Матеріально-технічне забезпечення робочого місця соціального педагога, соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами:

а) відповідність кабінету нормативному наказу Міністерства освіти й науки № 691 від 19.11.01;

б) відповідність кабінету санітарно-гігієнічним й естетичним вимогам;

в) наявність у кабінеті необхідних меблів (інструкція № 691); г) наявність кімнати для тренінгової, корекційно-розвиваль

ної роботи; ґ) обладнання і матеріали в кабінеті: • ПК, друкарська машинка, калькулятор; • аудіотехніка, аудіокасети; • відеотехніка та проекційна апаратури, відеофільми, слайди,

діафільми; • відеопрограми, комп'ютерні програми; • діагностичний кейс для комп'ютера; • діагностичні бланки, зведені таблиці, протоколи дослі

дження тощо; • бібліотечка наукової соціально-педагогічної і спеціалізова

ної методичної літератури; • наявність спеціалізованої періодичної літератури для со

ціального педагога, соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами (газети, журнали).

3. Рівень компетентності, виконання посадових обов'язків і участь у професійній діяльності:

Розділ 5. Критерії оцінювання роботи соціального педагога

• дотримання правил «Етичного кодексу співробітника соціально-психологічної служби»;

• система особистої участі соціального педагога в роботі з усіма учасниками навчально-виховного процесу — педагогами, учнями, батьками (спеціалізовані семінари, виступи на профілактичні й інформаційно-ознайомлювальні теми, тренінги тощо);

• ефективність взаємодії соціального педагога, соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами зі співробітниками освітніх установ, відділів соціального захисту, центру зайнятості, відділом кримінальної міліції у справах неповнолітніх, ЦППіСР тощо;

• стосунки з адміністрацією школи (вироблення загальної позиції із принципових питань соціально-педагогічного супроводу школярів, використання інформації, наданої соціальним педагогом, соціальним педагогом по роботі з дітьми-інвалідами, для прийняття управлінських рішень тощо);

• участь соціального педагога, соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами в роботі різних комісій (атестаційної, із профілактики правопорушень тощо);

• самовдосконалення й опанування педагогічних технологій (відвідування спеціалізованих семінарів, участь у науково-практичних конференціях, тренінгах тощо);

• науково-практична діяльність (дослідницька робота, розробка корекційно-розвивальних програм і тренінгових занять, методичних посібників, виготовлення наочного приладдя, наукова праця, публікації у фаховій періодиці).

4. Результативність соціально-педагогічної роботи і роль соціального педагога, соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами:

• організація й результативність соціально-педагогічної підготовки учнів, батьків, педагогічного складу;

• коректність діагностичної роботи, правильність висновків і рекомендацій відповідно до результатів психодіагностичних досліджень;

• організація й ефективність психопрофілактичної роботи (щодо девіантної, делінквентної поведінки школярів, подолання кризових станів у педагогів, учнів, батьків; своєчасне направлення до фахівців у випадку некомпетентності соціального педагога).

МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО

СУПРОВОДУ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО

ЗАКЛАДУ Враховуючи те, що соціальна педагогіка є молодою галуззю

системи освіти країни, важливим фактором її розвитку вважаємо наявність у фахівців соціально-психологічної служби чітких уявлень про специфіку професійного супроводу учнів.

Загалом, не існує моделі, яка була б зручна у практичному застосуванні кожному соціальному педагогові. Зрозуміло, що залежно від специфіки навчального закладу, запитів клієнтів, модель змінюватиметься і варіюватиметься.

Первинна/поточна соціально-педагогічна діагностика Проводиться піж час першого семестру. Передбачається,

що дитина, перейшовши з дошкільної установи у школу, уже пройшла курс діагностичних, а можливо, й корекційних заходів, за результатами яких фахівці соціально-психологічної служби дитячої дошкільної установи заповнюють документацію. Однак частіше виявляється, що шкільні психологи, соціальні педагоги такої документації не отримують. Інколи у школи потрапляють матеріали проведеної в дитячому садку

Розділ 6. Соціально-педагогічний супровід учнів

діагностики психологічної готовності дитини до шкільного навчання + психологічна характеристика. Навіть маючи таку інформацію, шкільний психолог і соціальний педагог проводять повторну й додаткову діагностику. Діагностичні заходи соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу не можуть розглядатися окремо від такої ж діяльності психолога. Соціально-педагогічна і психологічна діагностика — це не те ж саме, кожна має свою специфіку. Ми пам'ятаємо, що психологи будуть (за допомогою певних методик) досліджувати, більшою мірою, особистісні риси дитини (які можуть вплинути на внутрішньогрупові процеси у сформованих класах). Психолог вивчає рівень розвитку пізнавальних психічних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення), особистісних рис (рівень тривожності, агресивності, специфіку комунікативної компетентності). Вивчення пізнавальних психічних процесів відбувається, як правило, у рамках дослідження готовності до навчання у школі. Соціальному педагогові неприпустимо проводити психологічну діагностику й інтерпретувати результати.

Під соціально-педагогічною діагностикою Ю. Мельник, С. Шаргородська розуміють: «спеціально організований процес пізнання, в якому варто збирати інформацію про вплив на особистість і соціум соціально-психологічних, педагогічних, екологічних і соціальних факторів для підвищення ефективності факторів педагогічних».

Для соціального педагога важливо виявити такі факти життя дитини:

• її ім'я, вік, батьків, клас, домашню адресу, стан здоров'я; • особливості взаємин у сім'ї, специфіку батьківського впливу

(виховання); наявність/відсутність кризового стану у родині; • якість побудови/плину взаємин усередині класних колек

тивів, а також стосунків між учнями й педагогами; • виявлення схильності до девіантної (делінквентної поведін

ки); • визначення соціального статусу дитини усередині шкільного

колективу; • вивчення схильностей, інтересів старшокласників (у ході

профорієнтаційної роботи соціального педагога); • визначення наявності обдарованості (її проявів);


• дослідження рівня розвитку мотивації до навчання; • якість процесу соціалізації особливих категорій учнів (сиріт,

інвалідів). Основні методи соціально-педагогічної діагностики: • спостереження; • педагогічний експеримент; • анкетування; • тестування; • інтерв'ювання; • моніторинг; • експертне оцінювання; • вивчення документів. Незважаючи на такий спектр діагностичних методів, най

частіше соціальні педагоги шкіл використовують тільки 2—3 з них (як правило, спостереження, анкетування, інтерв'ювання). У цьому випадку можна було б критикувати використання неповного арсеналу наявних методів, однак кожна ситуація — індивідуальна. Для одного педагога досить пролонгованого спостереження, щоб визначити наявність або відсутність певного факту, для іншого — і п'яти методів буде недостатньо.

Зрозуміло, що соціально-педагогічна діагностика проводиться для того, щоб одержати певні результати і за даними досліджень визначити шлях подальшої роботи з учнями. Отже, очевидною є аналітична діяльність наприкінці дослідження. Без резюмування і подальшого складання рекомендацій діагностика не має сенсу.

Деякі педагоги проводять такий аналіз і дають учасникам навчально-виховного процесу рекомендації, однак вони не залишають у себе в кабінетах протоколів проведених досліджень, висновків за результатами діагностики й, відповідно, рекомендацій. У ході вивчення роботи соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу, яке проводить адміністрація школи, методисти ЦППіСР та інші уповноважені особи, виявляється, що зазначених документів нема, а отже — вірогідність таких рекомендацій буде сумнівною. У таких випадках особи, що здійснюють оцінювання якості роботи педагога, залишають офіційні рекомендації для усунення таких помилок.


ФОРМА СКЛАДАННЯ ВИСНОВКУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Дата дослідження 1. П.І.Б. учня. 2. Вік. 3. Клас. 4. Члени сім'ї. 5. Запит (від кого надійшов, причини). 6. Відгуки про дитину педагогів, батьків. 7. Спостереження соціального педагога. 8. Методики, за допомогою яких вивчалися певні факти (їхні

назви, автори). 9. Короткі результати дослідження (за кожною із проце

дур)-10. Резюме. 11. Рекомендації. До висновку за даними соціально-педагогічного дослідження,

як правило, додаються протоколи проведеного дослідження. Вони зберігаються в кабінеті соціального педагога.

Не слід забувати про те, що робота фахівця соціально-психологічної служби має відповідати етичним професійним нормам і правилам. Відповідно до них педагог (так само, як і психолог) не має права розголошувати результатів дослідження. Соціально-педагогічне дослідження краще організовувати, маючи результати дослідження особистості учня, проведеного психологом. У такому випадку у вас буде більше інформації, і, відповідно, ви зможете представити максимально якісні рекомендації. Можливий також варіант складання рекомендацій разом із психологом.

Не варто забувати про те, що соціальний педагог — посередник між дитиною й дорослими. У цьому випадку в ході супроводу було б нелогічно запропонувати учневі рекомендації або програму і відправити його самостійно працювати над цим. Соціальний педагог може ознайомити з рекомендаціями класного керівника, батьків. Отже, програму координуватимуть кілька дорослих, а оцінювання результатів проведеної роботи залишається за фахівцями соціально-психологічної служби. Для того, щоб завершити корекційний вплив, необхідно провести


оцінку результатів роботи. Для цього можна використати спостереження, відгуки педагогів, батьків, інші методи.

Роль прогностики у ході супроводу. Цей напрямок роботи (прогностичний) дозволяє визначити особистісну перспективу розвитку дитини. Відповідно до результатів, отриманих під час діагностики, можемо зробити висновки про те, які зміни відбуватимуться після корекційної інтервенції, а також про те, яким чином змінюватиметься ситуація без професійного втручання. Результати прогностичного аналізу необхідно документально оформляти, адже під час оцінки якості роботи фахівця соціально-психологічної служби можливий аналіз відповідності відпрацьованих педагогом робочих годин і документації. Таким чином, прогнози розвитку особистості учня треба покласти у папку супроводу дитини разом із документацією про проведену діагностику.

Створення умов для успішної соціалізації учнів. Важливими факторами таких умов є: демонстрація групової підтримки; переміщення сходження вгору по «статусній драбині»; організація ситуацій успіху, аналіз результатів супроводу (висновки, визначення подальшої лінії супроводу).

Профілактичні (індивідуальні/групові) заходи в рамках супроводу:

1. Спрямовані на попередження появи деяких видів залежностей (паління, алкоголізм, наркоманія).

2. Спрямовані на попередження хвороб учнів. 3. Профілактика стресів, депресивних станів, конфліктів. Профілактичні бесіди, консультації, ігри й інші види роботи

соціального педагога треба планувати так, як описано в журналі обліку робочого часу. Якщо йдеться про індивідуальну просвітницьку/профілактичну роботу з учнем, то в супровідній документації (особистій картці) треба її зазначити.

КОНСУЛЬТУВАННЯ Відповідно до рекомендацій МОНУ (наказ № 864 від 28.12.06)

соціальний педагог загальноосвітнього закладу виконує консультативну функцію: «дає рекомендації учням, батькам та іншим людям із питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним


об'єднанням, дітям, підліткам, які вимагають опіки або перебувають у важких життєвих обставинах і т. д.; індивідуальні бесіди, групові заняття з учасниками складних і конфліктних ситуацій, забезпечення контакту дітей із батьками й учителями у випадку виникнення конфлікту».

Організаційні заходи: 1. Визначення методів і форм адаптаційної й корекційно-

відбудовної роботи з учнями. 2. Оформлення документації, пов'язаної з роботою з учнями

пільгових категорій. 3. Визначення методів і форм профілактичної роботи з учня

ми. 4. Облік оновлення нормативно-правової бази України, що

безпосередньо стосується професійної діяльності соціального педагога.

5. Облік рекомендацій фахівців інших установ і відомств, які безпосередньо пов'язані з роботою соціального педагога у школі.

6. Ознайомлення й облік новітньої інформації, що стосується сутності, спрямованості, форм і методів роботи соціального педагога.

7. Розробка власних методичних програм, складання й публікація наявних теоретичних і практичних матеріалів.

8. Ознайомлення з досвідом роботи колег (шкіл України й зарубіжжя).

9. Підвищення особистісної та професійної компетентності.

Важливо пам'ятати, що соціально-педагогічний супровід містить у собі кілька видів, напрямків роботи фахівця соціально-психологічної служби. Не можна сказати, що консультування, наприклад, буде супроводом, патронажем. Консультування — частина супроводу. Тому немає сенсу окремо вказувати у річному (щомісячному) плані соціально-педагогічного патронажу або супроводу захисну, прогностичну й інші функції соціального педагога. У цьому випадку ми «розкидаємо» частини супровідної роботи з окремих функцій у стовпчиках плану. Також не має сенсу розділяти поняття «соціально-педагогічний супровід сім'ї» і «супровід учня».


ПРОФОРІЄНТАЦІЯ Робота соціального педагога загальноосвітнього навчаль

ного закладу передбачає допомогу учням у професійному самовизначенні. При цьому специфіка роботи визначає можливість і необхідність організації спільної роботи фахівців різних професій, а саме: медиків, психологів, фахівців центрів зайнятості населення й інших. Так, медики можуть організувати просвітницькі заходи та дати попередні висновки про професійну придатність майбутніх фахівців (випускників). Допомога психологів передбачає діагностичну і просвітницьку роботу. Фахівці центрів зайнятості населення можуть розказати про ринок праці, найактуальніші вакансії. В ідеалі таку цілеспрямовану співпрацю треба заздалегідь спланувати, вона має бути систематичною. Цього можна досягти, ініціювавши попереднє планування спільної роботи й підписавши договори про надання просвітницьких, діагностичних та інших заходів із керівниками підприємств, організацій (наприклад, із міським центром зайнятості й загальноосвітнім навчальним закладом).

Профорієнтаційні заходи соціального педагога


Не слід забувати про те, що в ході планування та здійснення планів профорієнтаційної роботи необхідно координувати свою діяльність наступними нормативно-правовими документами:

1. Закон України «Про загальну середню освіту» (ст. 12, 15, 31). 2. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 № 1717

«Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру й дванадцятирічний строк навчання».

3. Концепція загальної середньої освіти (дванадцятирічна школа), затверджена рішенням колегії МОНУ і Президії АПН України від 22.11.01 № 12/5-2.

4. Концепція профільного навчання у старшій школі, затверджена рішенням колегії МОНУ від 25.09.03 № 10/12-2.

5. Наказ МОНУ від 20.05.03 № 306 «Про затвердження типових навчальних планів для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах».

Реалізація плану профорієнтаційної роботи соціального педагога має бути відбита у звітній документації: аналітичній


і статистичній. У статистичному звіті педагог вказує кількість годин у рядках: діагностична робота, консультаційна робота, просвітницька робота. Однак, при потребі (за запитом) соціальний педагог за такою ж формою може скласти звіт про професійну орієнтацію учнів.


Методи діагностики: опитування, анкетування, інтерв'ю, спостереження, тести.

Практичні психологи, соціальні педагоги у школах проводять профорієнтаційні ігри, тренінги, діагностичні заходи.

Діагностичні методики, використовувані практичними психологами й соціальними педагогами для профорієнтації:

1. «Карта інтересів» Клімова. 2. Тест професійних інтересів Голанда. З.ДДО. 4. КІС. 5. Тести Айзенка; Леонгарда, Люшера, Лірі, Личко, Шми-

шека, Спілберга для вивчення особистісних рис учнів (і їхніх проявів).

6. «Малюнок людини з геометричних фігур». 7. «Схильність до виконавчої або творчої праці». 8. «Здібності школяра» (В. Петрушин). Досить часто фахівці соціально-психологічної служби вико

ристовують активізаційну методику Н. Пряжникова «За і проти» та інші.

Говорячи про такий вид роботи як профорієнтація, не можна не відзначити важливості консультативної роботи (індивідуальних і групових її форм). У ході консультацій треба розповідати учням про необхідність максимально серйозно поставитися до вибору професії, про діагностику професійних здібностей, про необхідність співвідносити свої потенційні й явні можливості з вимогами до певних спеціальностей (складання психо-грам, професіограм), про те, у яких навчальних закладах можна навчитися певної професії, одержати професійну підготовку (пропонуючи таку інформацію, варто звертати увагу учнів на необхідність (чи ні) оплачувати навчання.

Очевидно, що не тільки соціальний педагог працює у цьому напрямку. Професійним вибором опікуються і психологи, і класні керівники. Принципово важливим є питання про конструктивну взаємодію фахівців, які працюють у різних професійних напрямках усередині школи (попри те, що кожен має свою професійну специфіку). Такої взаємодії можна досягти за


допомогою організації і підготовки спільних заходів. Зрозуміло, що в ході творчого процесу підготовки активізуються знання фахівців, проявляється пошукова активність усіх учасників (для одержання нової інформації, що впливає на якість профорієнтації).

Форми спільної роботи співробітників загальноосвітнього навчального закладу:

• наради; • семінари; • круглі столи; • ділові ігри; • тренінги; • конференції. Такі заходи можна проводити як на базі загальноосвітніх

навчальних закладів, центрів практичної психології та соціальної роботи, так і на підприємствах і організація, дотичних до організації професійної орієнтації учнів.

Не слід також забувати: щобільше інформації має соціальний педагог, щокреативніше він ставитиметься до використання незвичайних форм і методів роботи зі школярами, то кращого ефекту досягне. Отже, дуже важлива підготовка (додаткове навчання, перепідготовка) самого фахівця соціально-психологічної служби. Підвищити рівень професійної підготовки педагоги можуть, пройшовши спеціалізовані курси (на базі інституту післядипломної педагогічної освіти, ЦППіСР), а також використовуючи спеціалізовані програми, семінари, тренінги, інші заходи на базі вищих навчальних закладів. Не варто забувати і про можливості дистантно пройти курс навчання в мережі Інтернет. Якщо курси перепідготовки педагогічних кадрів в інституті післядипломної педагогічної освіти для самого фахівця будуть безкоштовними, то навчання на базі комерційних установ передбачає певну оплату. При цьому загальноосвітній заклад не фінансує таке навчання, адже у бюджеті не передбачено статті витрат, пов'язаної з перепідготовкою кадрів на комерційній основі.


СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ,

ПІДЛІТКІВ Нині питанням супроводу обдарованих учнів у системі освіти

приділяють чимало уваги. Педагогічна практика, дослідження вчених у цій сфері й запити сучасної школи стали передумовами для створення певної системи роботи соціальних педагогів загальноосвітніх навчальних закладів.

Обдарованість — це системна риса психіки, що розвивається протягом життя, вона визначає, чи досягне людина високих результатів у одному або кількох видах діяльності.

Н. Лейтес писав: «Обдарована дитина вирізняється яскравими, очевидними, інколи видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для них) у певному виді діяльності». Актуальною обдарованістю він називає «психологічну характеристику дитини з уже досягнутими показниками психічного розвитку, які виявляються у вищому рівні виконання діяльності в конкретній предметній сфері порівняно з віковою та соціальною нормою».

О. Кульчицька визначає обдарованість як «комплексне явище психіки людини, єдність інтелекту, творчості й мотивації. Інтелектуальні здібності високі чи середні, творчість проявляється в новому й оригінальному підході до розв'язання проблем і завдань. Що ж до мотивації, то це єдність емоційно-вольових рис: інтересу до певної діяльності й завзятості в досягненні мети».

1972 року Комітет з освіти США опублікував таке визначення: «Обдарованими й талановитими дітьми можна назвати тих, які, за оцінкою досвідчених фахівців, завдяки високим здібностям демонструють високі досягнення».

Соціальному педагогові належить одна з важливих ролей в організації творчого освітнього середовища для розвитку обдарованості дітей, підлітків.

У ході супроводу обдарованих учнів соціальний педагог виконує роботу в таких напрямках:

• діагностичний (виявлення обдарованих дітей та їхніх індивідуальних особливостей);


• просвітницький; • профілактичний; • розвивальний (тренінги на розвиток комунікативних нави

чок, креативності тощо); • консультаційний (індивідуальні та групові консультації для

обдарованих учнів про застосування своїх здібностей у навчальній діяльності, у позашкільних навчальних установах, а також особливостей побудови взаємин з однолітками (комунікативний аспект), батьками, педагогами тощо, консультації для батьків, педагогів із питань виховання й навчання дітей і підлітків цієї категорії;

• організаційно-методичний (складання програм тренінгів, ігор для обдарованих, підготовка матеріалів для виступу на просвітницьких заходах для учнів, батьків, педагогів, організація взаємодії школи з іншими установами, організаціями для формування адекватного, комфортного середовища для обдарованих дітей, підлітків).

Для ознайомлення школярів із нормативно-правовими матеріалами наводимо перелік документів, що регламентує організацію заохочення обдарованих учнів:

1. Указ Президента України «Про положення про стипендії Президента України для переможців Всеукраїнських учнівських олімпіад по базових навчальних предметах і Всеукраїнському конкурсі захисту науково-дослідних робіт учнів-членів Малої академії наук України № 398\2006 від 16.05.06».

2. Положення «Про стипендії Президента України для переможців Всеукраїнського конкурсу захисту науково-дослідних робіт учнів-членів Малої академії наук України».

3. Положення «Про стипендії Президента України для переможців Всеукраїнських учнівських олімпіад по базових навчальних предметах».

4. Концепція державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006—2010 pp.

5. Постанова Кабінету Міністрів України № 770 від 31.05.06 «Про встановлення розміру стипендії Президента України для переможців Всеукраїнських учнівських олімпіад по базових навчальних предметах і Всеукраїнському конкурсі захисту науково-дослідних робіт учнів-членів Малої академії наук України».


Для соціальних педагогів, що працюють у Криму: 1. Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим

про стипендії ВР АРК обдарованим учням загальноосвітніх навчальних закладів № 282-5\06 від 20.12.06.

2. Положення про стипендії Верховної Ради Автономної Республіки Крим обдарованим-учням загальноосвітніх навчальних закладів.

3. Постанова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим про стипендії членам Малої академії наук Криму «Шукач» № 270 від 23.07.02.

Для організації системи роботи у школі з обдарованими учнями доцільно не тільки складати плани роботи з дітьми, підлітками цієї категорії, але й формувати мету програми для організації внутрішньошкільної роботи з такими учнями (нижче наводимо приблизну програму для роботи з обдарованими дітьми):


Важливою в роботі соціального педагога з обдарованими учнями є системність. Адже одного обліку або діагностики не досить для підтримки дітей і підлітків. Системність можна реалізувати так:

Навчання, виховання, супровід дітей і підлітків здійснюють не тільки соціальні педагоги, але й психологи, педагоги-предметники, батьки. Тому важливо інформувати і навчати їх також. Соціальний педагог організовує й проводить (крім інших видів


роботи) лекторії для батьків обдарованих учнів, а також бере участь у педагогічних радах, нарадах із директором та інших формах спільної роботи педагогічного колективу школи (для ознайомлення адміністративного, педагогічного складу з результатами роботи з обдарованими учнями, з результатами діагностичних, інформаційних заходів).

РОБОТА З УЧНЯМИ, ЯКІ МАЮТЬ ОБМЕЖЕНІ ФІЗИЧНІ І/АБО РОЗУМОВІ

МОЖЛИВОСТІ З урахуванням гострої необхідності підтримки соціально

незахищених верств населення (зокрема дітей з обмеженими фізичними і/або розумовими можливостями) у системі освіти країни ведеться активна цілеспрямована робота зі створення умов, за яких діти-інваліди могли б безперешкодно й якісно навчатися. У цьому беруть активну участь не тільки педагоги шкіл, але й фахівці інших організацій, відомств.

Враховуючи те, що соціальний педагог є посередником мі» усіма фахівцями, які працюють у цьому напрямку, для одержання конструктивних результатів він має чітко розуміти структуру взаємодії всіх державних, суспільних, приватних організацій, підприємств і окремих фахівців.

СИСТЕМА ВЗАЄМОДІЇ ФАХІВЦІВ, ЯКІ СУПРОВОДЖУЮТЬ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ

1. Робота з людьми, які мають обмежені фізичні можливості, вибудовується за державною соціальною програмою. Реалізацію програми координують укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці й соціальної політики, Міністерства у справах сім'ї, молоді і спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства освіти і науки АРК, органів місцевого самоврядування на місцях, керівників загальноосвітніх навчальних закладів (у контексті педагогічного/психологічного супроводу процесу навчання й виховання дітей-інвалідів).


2. Накази міністерств і відомств координують і роботу фахівців різних напрямків: медиків, юристів, соціальних працівників, психологів, педагогів.

3. У фахівців різних служб, причетних до виконання програми, є (згідно з наказами відповідних відомств) плани спільної роботи для підтримки людей з обмеженими фізичними і/або розумовими можливостями.

4. В умовах кожного конкретного (загальноосвітнього чи спеціального) закладу реалізацію спільних планів роботи координують накази директора, які педагоги, психологи й медики (і це відбито у щорічному плануванні роботи школи й фахівців соціально-психологічної служби) виконують, зважаючи на специфіку роботи кожної школи.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА РОБОТИ З ЛЮДЬМИ, ЯКІ МАЮТЬ ОБМЕЖЕНІ ФІЗИЧНІ/ПСИХІЧНІ МОЖЛИВОСТІ

Ознайомлення з нормативно-правовими актами є важливим етапом на шляху формування системи роботи з дітьми-інвалідами. Тому наводимо перелік основних документів, пов'язаних з організацією й координацією роботи з дітьми цієї категорії (орієнтуватися на які рекомендуємо директорам шкіл, міських і районних методичних центрів, загальноосвітніх навчальних закладів):

1. Указ Президента України «Про заходи щодо створення сприятливих умов для забезпечення соціальної, медичної та трудової реабілітації інвалідів» № 1845\2005 від 27.12.05.

2. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» № 1013\2005 від 04.07.05.

3. Розпорядження Кабінету Міністрів України «План додаткових заходів щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями» № 444-р від 03.11.05.

4. Наказ Міністерства освіти й науки України «Про забезпечення прав дітей-інвалідів та дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку» № 1041 від 27.11.07.

Педагогам, які працюють у загальноосвітніх закладах Автономної республіки Крим, рекомендуємо ознайомитися також із наказом Міністерства освіти й науки АРК «Про забезпечення


прав дітей-інвалідів і дітей, які мають потребу в корекції фізичного і/або розумового розвитку» № 608 від 28.12.07.

Зрозуміло, що означена вище нормативно-правова документація не визначає порядку практичних дій соціального педагога, але дозволяє орієнтуватися у напрямках соціальної роботи з учнями особливих категорій і координувати свою професійну діяльність відповідно до основних пунктів державної концепції соціальної роботи.

РОБОТА З УЧНЯМИ, ЯКІ ВИМАГАЮТЬ ОСОБЛИВОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ УВАГИ

Багато вітчизняних учених розглядали питання про девіантну поведінку: Д. Дриль, В. Бехтерев, П. Бєльський, П. Блонский, Л. Виготський та ін. Пізніше такі вчені-психологи, як М. Але-максін, Б. Алмазов, С. Бєлічева, Г. Бочкарьова, А. Глоточкін, Л. Зюбін та інші досліджували цю проблематику, у педагогіці цим займалися Р. Гуров, А. Кочетов, Т. Мальковська, А. Мудрик.

Поняття «діти з відхиленнями поведінки (девіантні)» має соціальний, або радше соціально-психологічний, відтінок і характеризує цю категорію дітей із позиції соціальної норми, а точніше невідповідності їй. Найбільш характерними проявами соціальної та психолого-педагогічної дезадаптації є агресивна поведінка, конфлікти з учителями й однолітками, вживання алкоголю, паління, невідвідування школи тощо.

У «Довіднику із психології та психіатрії дитячого й підліткового віку» за редакцією С Циркіна дано таке визначення девіант-ної поведінки: «Це вчинки/дії індивіда, які можуть виявлятися у відносно стійких і масових формах діяльності. Це соціальні явища, що не відповідають очікуванням і нормам, які фактично склалися або офіційно встановлені у певному суспільстві. Хоча теоретично девіантну поведінку поділяють на позитивну для суспільства і негативну (порушує його засади і гальмує розвиток), усе одно цей термін вживають у негативному сенсі».

У своїй повсякденній роботі соціальні педагоги загальноосвітніх закладів нерідко натрапляють не деякі прояви девіантної поведінки підлітків і не завжди можуть швидко й адекватно відреагувати на


запит колеги або батьків у такій ситуації. Тут було б недоречно давати поради (рецепти) щодо того, як працювати з підлітками-девіантами. Це пов'язано, насамперед, із тим, що кожен підліток із девіантною поведінкою має свою життєву історію, свою ситуацію розвитку, не схожу на всі інші. Отже, ми говоримо про те, що дуже важливий індивідуальний підхід до кожного. У такому контексті варто пам'ятати про те, що дорослий або однокласник (чи хтось інший з оточення підлітка), хто робить запит (нерідко у вигляді скарги) на роботу з «важким учнем», висловлює свою суб'єктивну думку, в якій є частина його власного виховання, соціокультурної адаптованості, його моральні норми, цінності. Усі ці суб'єктивні фактори дуже важливі, адже при роботі з девіантами варто враховувати не тільки їх, але" й'норми, цінності та соціокультурні рамки (або їхню аморфність) самого підлітка, його родини. Отже, ми можемо говорити про те, що процес роботи з підлітком-девіантом вимагає втручання фахівця не тільки в особисту історію дитини, але й у процес розвитку родинних стосунків.

Також варто пам'ятати, що не завжди причиною девіантної поведінки підлітка стає психологічна проблема (або тільки психологічна проблема), часто може знадобитися допомога психіатра. Однак це зовсім не означає, що кожного підлітка-девіанта варто одразу ж відправляти на психіатричну експертизу. При роботі з таким підлітком необхідно уважно вивчити документацію, зокрема і медичну картку підлітка, а також, якщо це можливо, одержати інформацію про здоров'я батьків клієнта, і тільки переконавшись у тому, що причиною відхилень у поведінці є не психіатричні особливості, а радше психологічні, можна працювати з дитиною далі.

Необхідно пам'ятати про те, що девіантна поведінка може не просто відрізнятися від загальноприйнятих соціокультурних норм, але й бути аутоагресивною (у такому випадку складно обійтися без допомоги професійного психолога).

ФАКТОРИ РИЗИКУ, ЯКІ МОЖУТЬ ВПЛИНУТИ НА ПОЯВУ ДЕВІАЦІЙ 1. Медико-біологічні (стан здоров'я, спадкові й уроджені

риси, порушення у психічному й фізичному розвитку, травми внутрішньоутробного розвитку).


2. Соціально-економічні (матеріальні проблеми сім'ї, несприятливий психологічний клімат, аморальний спосіб життя батьків, непристосованість до життя в суспільстві тощо).

3. Психологічні (неприйняття себе, невротичні реакції, емоційна нестійкість, труднощі спілкування, взаємодії з однолітками й дорослими).

4. Педагогічні (невідповідність програм освітньої установи умовам навчання дітей, їхнім психофізіологічним особливостям, темпу психічного розвитку; відсутність інтересу до навчання, закритість для позитивного досвіду, невідповідність образу школяра тощо).

Девіантна поведінка може бути спрямована на себе (алкоголізм, наркоманія — це теж аутоагресія) або на інших чи матеріальні предмети. Слід зазначити, що девіантна поведінка буває епізодичною і постійною, що, безумовно, варто враховувати.

Девіантна поведінка — не завжди «добровільна». Для педагогів, психологів, які мають достатній досвід роботи в навчальних закладах, не секрет, що підліток — це у певному сенсі «чистий аркуш», і в оточенні групи осіб із девіантними нахилами цілком може почати поводитися так само.

Схема організації роботи соціального педагога з учнями, які вимагають особливої педагогічної уваги


Критерії визначення дітей, які потребують особливої педагогічної уваги:

1. Шкільна неуспішність: 2. Систематичний пропуск уроків. 3. Відсутність поведінкових патернів, що стосуються мораль

них, соціокультурних норм.-4. Створення дисгармонійної поведінкової й емоційної ат

мосфери в колективі учнів. 5. Вербальні й невербальні прояви агресії. 6. Психологічні проблеми: • відсутність конструктивних комунікативних навичок; • відсутність мотивації до навчання й особистісного зрос

тання; • відсутність навичок самостійного розв'язання конфліктних

ситуацій; • акцентуації; • неврози; • неврастенії; • важковиховуваність як індикатор сімейних проблем; • відмова від допомоги фахівців при явній проблемній ситуації. 7. Уживання алкоголю, наркотиків, паління. 8. Схильність до бродяжництва, вимагання. 9. Зв'язок зі злочинними угрупованнями. 10. Участь у поширенні наркотичних речовин. 11. Факти сексуальних домагань, насильства.

МЕТОДИ Й НАПРЯМКИ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ З ПІДЛІТКАМИ, ЯКІ ВИМАГАЮТЬ ОСОБЛИВОЇ

ПЕДАГОГІЧНОЇ УВАГИ 1. Установлення довірчих стосунків (проведення бесід (ем-

патійне + активне слухання), супровід процесу навчання й виховання підлітка, відвідування вдома).

2. Подолання можливих бар'єрів у спілкуванні. 3. Психологічна діагностика. 4. Виявлення позитивних рис особистості підлітка. 5. Допомога у процесі формування адекватної самооцінки

(бесіди, які підкажуть підлітку, як визначити свій статус у колективі, свої реальні й бажані досягнення тощо).


6. Допомога у створенні умов для прояву здібностей підлітка (ситуації, в яких підліток міг би почуватися успішним).

7. Вироблення комунікативних навичок, при потребі — конструктивні заходи, спрямовані на вихід із конфліктних ситуацій (тут будуть доречні бесіди, тренінги, семінари, доручення, участь підлітка в суспільно корисній праці).

8. Розвиток позитивної конструктивної конкуренції у процесі навчання.

9. Підвищення рівня рефлексії підлітка. 10. Активне проведення роботи із профілактики правопо

рушень (із залученням фахівців, а також самого підлітка як виконавця або координатора профілактичних проектів).

11. Проведення тренінгів, диспутів, спрямованих на розв'язання питань, пов'язаних із відносинами в сім'ї.

ПРОСВІТА Сутність просвітницької роботи соціального педагога з бать

ками учнів полягає в наданні їм якісної, актуальної і достовірної інформації про методи, способи виховного впливу на дітей, про вікові особливості дітей, про важливість і необхідність побудови такого простору всередині сім'ї, при якому дитина могла б у повному обсязі реалізувати свій особистісний потенціал, а також про необхідність побудови єдиної системи виховання у сім'ї та школі (інакше можуть виникнути серйозні проблеми у процесі соціалізації, навчання тощо).

Одним із найбільш дієвих способів організації взаємодії педагога з батьками є розробка спеціалізованих тематичних програм, спрямованих на запобігання труднощів у взаєминах з дітьми.

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПРОСВІТНИЦЬКОЇ РОБОТИ З БАТЬКАМИ

1. Пояснення видів і форм соціально-економічних, медико-соціальних, соціально-психологічних, соціально-педагогічних та інших соціальних послуг.

2. Сприяння в наданні підтримки сім'ї й окремим громадянам у розв'язанні проблем їхнього самозабезпечення, самостійного подолання складних життєвих ситуацій.

3. Консультування з питань соціальної реабілітації дітей з обмеженими розумовими і психічними можливостями.

Розділ 7. Робота з батьками

4. Пропаганда і запровадження у практику нових форм і методів соціального обслуговування залежно від характеру потреби сім'ї та дітей у соціальній підтримці й місцевих соціально-економічних умов.

5. Пояснення комплексної й індивідуальної регіональної соціальної програми допомоги малозабезпеченим; застосування законодавчих документів із питань пільг, санаторно-курортного лікування, оздоровлення тощо. Переадресування до відповідних фахівців.

6. Бесіди з батьками й особами, які їх заміняють, про основні виховні функції сім'ї, про батьківські обов'язки і відповідальності за неналежне їх виконання.

7. Проведення профілактичних бесід для формування педагогічної культури батьків (взаємини різних поколінь у сім'ї, методи педагогічного впливу на дітей, формування позитивних стосунків між дітьми й дорослими; соціально-психологічні проблеми виховання «важких» підлітків, проблеми негативного впливу бездоглядності й безпритульності на психіку дитини; організація режиму праці, навчання, відпочинку й дозвілля дітей у сім'ї).

При проведенні будь-якого виду роботи соціальний педагог має пам'ятати про педагогічний такт: неприпустиме грубе, недбале, поблажливе, занадто офіційне спілкування. Не варто також дорікати чи лякати.

ФОРМИ ПРОСВІТНИЦЬКОЇ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З БАТЬКАМИ

КЛУБ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСКУСІЙ

Допомагає озброїти батьків необхідними знаннями, основами педагогічної культури, познайомити з актуальними питаннями виховання з урахуванням віку й запитів батьків. Встановлює контакт із громадськістю, сім'єю та школою, покращує взаємодію батьків і вчителів у виховній роботі. Програму засідань педагог складає з урахуванням контингенту учнів класу та їхніх батьків. У рамках клубу батьки можуть дізнатися дещо із психології й педагогіки, а також поділитися власним досвідом спілкування з дітьми, «винести» на розгляд членів клубу актуальні


проблеми (що допоможе соціальному педагогові довідатися про особливості побудови взаємин у сучасних сім'ях).

ЛЕКЦІЯ Це форма психолого-педагогічної освіти, що розкриває сут

ність тієї або іншої проблеми виховання. Найкращий лектор — сам учитель-вихователь, який знає інтереси, проблеми та клопоти батьків. Головне в лекції — науковий аналіз виховних явищ, ситуацій. Тому варто розкривати їхні причини, умови перебігу, механізми поведінки, закономірності розвитку дитячої психіки, правила сімейного виховання.

При підготовці лекції варто враховувати її структуру, логіку, можна скласти план з. основних ідей, думок, фактів і цифр. Одна з необхідних умов лекції — опора на досвід сімейного виховання. Метод спілкування під час лекції — вільна розмова, задушевна бесіда, діалог зацікавлених однодумців.

Тематика лекцій має бути різноманітною, цікавою й актуальною для батьків, наприклад: «Вікові особливості молодших підлітків», «Режим дня школяра», «Що таке самовиховання?», «Індивідуальний підхід і врахування вікових особливостей підлітків у сімейному вихованні», «Дитина і природа», «Мистецтво у житті дітей», «Статеве виховання» тощо.

КОНФЕРЕНЦІЯ Форма педагогічної освіти, що передбачає розширення,

поглиблення й закріплення знань про виховання дітей. Конференції можуть бути науково-практичними, теоретичними, читацькими, для обміну досвідом матерів, батьків. Конференції вимагають ретельної підготовки, передбачають активну участь. До них готуються виставки робіт учнів, книг для батьків, концерти художньої самодіяльності.

Теми конференцій мають бути конкретними, наприклад: «Гра в житті дитини», «Моральне виховання підлітків у сім'ї» тощо. Щоб зібрати матеріал і привернути увагу батьків, на заняттях університету педагогічних знань, що передують конференції, радимо заповнити коротку анкету.

Конференцію зазвичай відкриває вступне слово директора школи (якщо це загальношкільна конференція) або класного керівника (якщо вона класна). З короткими, заздалегідь підго-


товленими повідомленнями про свій досвід сімейного виховання виступають батьки. Таких повідомлень може бути три-чотири. Потім висловлюються всі охочі. Ведучий підбиває підсумки.

ТРЕНІНГ Термін «тренінг» (від лат. train, training) має кілька значень —

«виховання, навчання, підготовка, тренування». Н. Хрящева і С. Макшанов так визначають його — це «багатофункціональний метод навмисних змін психологічних феноменів людини, групи й організації для гармонізації професійного й особистіс-ного буття людини».

Л. Петровська розглядає соціально-психологічний тренінг як «засіб впливу, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, умінь і досвіду у сфері міжособистісного спілкування», «засіб розвитку компетентності у спілкуванні», «засіб психологічного впливу».

Один із провідних вітчизняних спеціалістів у тренінгах Ю. Ємельянов відзначає: «Термін «тренінг», на нашу думку, треба використовувати не на позначення методів навчання, а для методів розвитку здатності до навчання або опанування якогось складнішого виду діяльності, зокрема спілкування». Дотримуючись цього підходу, він пропонує чітко розмежовувати навчальний і тренувальний аспекти роботи групи.

Тренінговими групами І. Вачков називає «...усі спеціально створені малі групи, учасники яких (психічно здорові люди) за сприяння ведучого включаються у своєрідний досвід інтенсивного спілкування, орієнтований на надання допомоги кожному у розв'язанні різноманітних психологічних проблем і у самовдосконаленні (зокрема, у розвитку самосвідомості)».

Тренінг зручний тим, що вплив на учасників групи може бути не тільки просвітницький, але й діагностичний і корекційний.

У групі батьки можуть «відпрацювати» раніше не застосовувані методи й форми виховання власних дітей і обрати найбільш підходящі для себе, а також потренуватися у комунікативній компетентності, одержати додаткові знання й досвід.

РОЛЬОВІ ІГРИ Приблизні теми рольових ігор із батьками: «Ранок удома»,

«Дитина прийшла зі школи», «Сімейна нарада» тощо. Мето-


дика рольової гри передбачає визначення теми, мети, складу учасників, розподіл ролей між ними, попереднє обговорення можливих позицій і варіантів поведінки. При цьому важливо програти кілька таких варіантів (позитивних і негативних) і після спільного обговорення вибрати оптимальний.

Однією з форм співпраці класного керівника із групою найбільш досвідчених, ініціативних батьків є класний батьківський комітет. Батьківський комітет працює на основі «Положення про батьківський комітет школи». Комітет разом із класним керівником і під його керівництвом планує, готує і проводить усю спільну роботу з педагогічної освіти, встановлює контакти з батьками, допомагає їм, аналізує, оцінює й підсумовує співробітництво школи й сім'ї.

Батьки, постійні помічники педагога, входять у батьківську раду. Це, насамперед, координаційний штаб різноманітної роботи з усіма батьками, що поєднує зусилля школи й сім'ї для розв'язання виховних завдань.

ДІАГНОСТИКА Т. Барлас визначив у своїй роботі такі переваги діагнос

тики: • об'єктивність при використанні діагностичних методик

(автор відзначає, що результати діагностики (при використанні тестів, анкет тощо) будуть незалежні від досвіду та вражень фахівця;

• швидкість одержання необхідної інформації (фахівцеві буде потрібно небагато часу на визначення особливостей досліджуваного, особливо у випадку використання автоматизованих засобів);

• можливість додаткової подальшої оцінки (до результатів тестування — протоколів — можна буде повернутися пізніше);

• одержання надійної й якісної інформації (тести складено таким чином, щоб клієнт відповів на десятки спеціально підібраних запитань, тоді як при бесіді консультант може оминути важливі особливості й не поставити уточнювальних запитань).


Обов'язковими етапами діагностики є: • запит; • збір інформації; • її аналіз; • постановка соціально-педагогічного діагнозу. Основні методи, які використовують соціальні педагоги: • спостереження; • інтерв'ю, опитування; • анкетування; • тестування; • контент-аналіз; • метод соціальних біографій. При вивченні сім'ї школяра соціальному педагогові необхідно

орієнтуватися на: 1. Загальні дані про батьків, інших членів сім'ї; житлові умо

ви, підсобне господарство, матеріальну забезпеченість; інтерес до справ школи.

2. Загальну інформацію про дітей; вік, інтереси, рівень вихованості.

3. Виховні можливості сім'ї, рівень педагогічної культури батьків; мікроклімат у сім'ї, сімейні традиції; ситуації сімейного виховання (сприятлива, ускладнена, несприятлива).

Важливо пам'ятати, що діагностика не мала б значення, якби вона не була частиною ширшої дослідницько-регулювальної роботи соціального педагога. Отже, бачимо логічний взаємозв'язок основних напрямків роботи соціального педагога: освіта — діагностика — соціальне перетворення.

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ НАПРЯМОК

ІНДИВІДУАЛЬНІ ТЕМАТИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Часто у розв'язанні складної проблеми педагогу допомагають батьки учнів, і цим не слід нехтувати. Консультації з батьками корисні як для них самих, так і для педагога. Батьки таким чином більше дізнаються про шкільні справи і поведінку дитини, педагог же — глибше розуміє проблеми кожного учня.


Обмінявшись інформацією, обидві сторони, можливо, дійдуть взаємної згоди щодо конкретних форм батьківської допомоги.

У спілкуванні з батьками педагог має виявляти максимум тактовності. Неприпустимо соромити їх, натякати на невиконання ними свого обов'язку щодо сина або дочки. Підхід учителя має бути таким: «Перед нами — спільна проблема. Як же вчинити?». Тактовність особливо важлива з тими батьками, які впевнені, що 'їхні діти не здатні на погані вчинки. Не знайшовши до них правильного підходу, педагог спровокує обурення і відмову від подальшої співпраці.

Принципи успішного консультування — це довірчі стосунки, повага, зацікавленість, компетентність.

При проведенні консультацій педагогові можуть знадобитися знання з вікової, педагогічної, соціальної психології, педагогіки, основ державної законодавчої бази.

ГРУПОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ Визначення тематики групових консультацій вимагає серйоз

ної підготовчої роботи педагога: • виявлення актуальних тем через попередню діагностику

(рекомендуємо проводити опитування на батьківських зборах наприкінці навчального року для визначення пріоритетних інформаційних запитів, які педагог міг би висвітлити у наступному навчальному році під час групових консультацій);

• складання плану консультацій на навчальний рік; • організація зустрічей батьків із фахівцями; • складання програми кожної зустрічі (з докладним і зрозумі

лим описом «проблемної зони»). Форми проведення: • лекції; • бесіди; • круглі столи (за участю психологів, медиків, інспекторів

відділу захисту прав дітей тощо); • мозкові штурми; • семінари.

Р03ДІЛ РОБОТА З ПЕДАГОГІЧНИМ КОЛЕКТИВОМ

Зрозуміло, що з урахуванням спрямованості сучасної школи на надання якісних педагогічних послуг, максимально важливим є соціально-педагогічний супровід учнів. Однак не варто забувати й тих, хто навчає дітей і підлітків, тобто про педагогів. Робота соціального педагога з учителями починається із планування (річного), у рамках якого виділяється час на роботу з учнями, батьками, педагогами. Фіксуються заходи, спрямовані на підвищення якості навчально-виховного процесу (допомога педагогам-предметникам, адміністрації). Пізніше з урахуванням актуальних запитів педагогів планування можна і треба скоригу-вати. Заходи, спрямовані на роботу з педагогами, треба готувати заздалегідь (тренінгові програми, матеріали для просвітницьких, профілактичних занять) і проводити відповідно до щомісячного плану роботи соціального педагога.

Форми роботи: • педагогічні консиліуми; • круглі столи; • тематичні посиденьки; • педагогічні ради; • наради; • збори; • лекторії для педагогів-предметників, класних керівників. Методи роботи: 1. Консультування (групове, індивідуальне).


2. Проектне або програмне навчання (група педагогів на чолі з координатором визначає для себе напрямок діяльності, розробляє відповідну програму).

На основі певної педагогічної проблеми складається проект діяльності з визначенням мети, завдань, вибором напрямків і побудовою системи роботи, вказуванням необхідних витрат часу й зусиль групи. Результати фіксуються поетапно. Можливі напрямки діяльності проектної групи:

• створення сприятливого середовища для реалізації осо-бистісного потенціалу учня в умовах конкретної установи;

• формування толерантної атмосфери в педагогічному, учнівському співтоваристві;

• створення прое'ктів, спрямованих на профілактику конфліктів тощо.

3. Ділові ігри, рольові ігри, семінари (проблемні, практикуми). Матеріалом для організації та проведення подібних заходів можуть стати наявні, реальні та найбільш гострі педагогічні ситуації (виражені у вигляді запитів учителів школи, спостереження самого соціального педагога тощо). Зміст ігор полягає в можливості «відіграти» актуальні складні ситуації, не обговорюючи конкретних людей (їхні особистісні риси, стиль поведінки тощо). Результатом проведення таких ігор має стати певний досвід із розширення стандартних рамок сприйняття ситуацій (навіть типових), а також наявність певних ідей, висновків, які можуть використатися в реальній професійній діяльності педагогів.

4. Тренінги. Можуть вирішувати такі завдання: • діагностика основних проблем у роботі педагогів; • діагностика особистісних рис і потенціалу вчителів; • виявлення творчого, професійного потенціалу; • розгляд деяких педагогічних ситуацій збоку, орієнтування

в них; • набуття нових навичок, умінь (педагогічні, комунікативні

та інші). 5. Мозкові штурми застосовуються у випадках, коли необхідно

швидко й якісно розібратися в актуальній ситуації й виробити алгоритм дій.

Розділ 8. Робота з педагогічним колективом

НАПРЯМКИ ПРОСВІТНИЦЬКОЇ РОБОТИ З УЧИТЕЛЯМИ

1. Лекції про особливості фізіологічного, психологічного, соціального розвитку дитини, підлітка.

2. Виховання (заохочення, покарання тощо; необхідність і можливість застосування тих чи інших методів виховання).

3. Взаємодія (за/без участі соціального педагога) із фахівцями служб, відомств, організацій для здійснення охорони, захисту прав дитини.

4. Регуляція взаємин усередині колективу (комунікативна компетентність).

5. Про взаємини педагогів із батьками. 6. Про можливості саморегуляції, релаксації, запобігання

стресовим, депресивним станам. 7. Презентація результатів досліджень усередині класних

колективів, прогнози й рекомендації відповідно до висновку за результатами діагностики.

Не варто забувати про те, що для реалізації просвітницьких, профілактичних завдань соціальний педагог може укладати і видавати збірки-дайджести з рекомендаціями для педагогів-предметників, класних керівників. Такий вид реалізації просвітницької роботи може бути максимально зручний у тому випадку, коли в цільової аудиторії немає достатньо часу, аби відвідувати спеціалізовані тематичні семінари, лекторії. Кожен педагог зможе у зручний для нього момент звернутися до якісної, коротко викладеної інформації з певної проблеми.

ПРОЕКТУВАННЯ І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ, АДАПТИВНОЇ

В СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНИХ УМОВАХ Сучасна школа вже фактично неможлива без психолого-пе-

дагогічного супроводу учнів. Практичні психологи, соціальні педагоги здійснюють такі функції: облікову, діагностичну, аналітичну, прогностичну, консультаційну, корекційно-розвивальну, профілактичну, просвітницьку. Супровід фактично визначається як цілеспрямований пролонгований психолого-педагогічний вплив для реалізації певних психологічних, навчально-виховних цілей і завдань.


Останнім часом досить добре на практиці зарекомендувало себе психолого-педагогічне проектування. Такий метод є радше актуальною необхідністю в роботі школи, ніж модним віянням. Ідеться не про тривалий багатоаспектний вплив на учнів, а про планований конструктивний розвиток соціальних процесів і явищ.

Проектна діяльність має певну послідовність реалізації. Так, Л. Ващенко радить визначити:

• актуальність інноваційного пошуку; • основну ідею проекту; • його мету; • об'єкт; • основні завдання (конкретні заходи); • терміни реалізації; • основні етапи організації роботи із проектом (аналітико-

статистичний, організаційно-операційний, сумарно-презента-ційний, запровадження);

• очікувані результати інноваційних змін (критерії й показники);

• контроль і оцінювання результатів інноваційного процесу; • професійне забезпечення проекту; • матеріально-технічну підтримку проекту; • експериментальну базу інноваційного пошуку; • науково-організаційний супровід. О. Коберник вважає, що проектування навчально-виховного

процесу — це визначення діяльності педагога й учня в їхній взаємодії. Він же виділяє психолого-педагогічний тип проекту, який розробляється для навчально-виховної установи або на рівні вікових паралелей, класу, груп учнів і відбиває основні напрямки діяльності педагога й вихованців у їхній взаємодії.

Психолого-педагогічний проект міститиме: • психолого-педагогічну діагностику; • комплексний аналіз; • прогнозування розвитку учнів; • визначення основної проблеми, а отже — мети і завдань,

спрямованих на реалізацію сконструйованого проекту; • визначення сюжетної лінії реалізації проекту; • планування; • розробки сценаріїв;


• проведення запланованих заходів; • проміжне оцінювання (рефлексію); • корекцію дій (при потребі); • кінцеве оцінювання та презентацію результатів. У проектній діяльності важливу роль нарівні з виділен

ням проблеми, цілепокладанням, плануванням, визначенням кінцевих результатів (образів результатів) буде відігравати припущення, визначення й одержання певних проміжних результатів.

Результативність та ефективність навчально-виховного процесу у системі психолого-педагогічного проектування (за В. Ки-ричуком) залежить від:

• готовності педагогічного колективу до психолого-педаго-гічних інновацій;

• наявності у закладі кваліфікованої соціально-психологічної служби;

• забезпечення педагогічних працівників необхідним інструментарієм;

• кількості та якості технології проектування; • авторського психолого-педагогічного супроводу технологій

проектування. Важливим для психолого-педагогічного проекту буде процес

взаємодії психологів, соціальних педагогів і учнів. Учні — не об'єкти впливу, а рівноправні суб'єкти організованої діяльності. Таким чином, їх запрошують до участі у проекті на найперших його етапах: ідея, планування. Психолог і/або соціальний педагог координуватиме, спрямовуватиме ідеї, задуми у певне річище. Важливою для фахівців соціально-психологічної служби буде постановка проблеми. Проблема має враховувати актуальні запити всіх учасників навчально-виховного процесу, результати проведеної психологом і/або соціальним педагогом діагностичної роботи, завдання, визначені в концепції розвитку загальноосвітнього навчального закладу, соціально-психологічної служби.

Як було зазначено вище, під час реалізації проекту можна вносити в нього зміни для подальшого просування до мети. Саме учні як безпосередні учасники найкраще підкажуть, як оптимізувати проект. Координатори можуть і мусять розглянути будь-які пропозиції, навіть якщо вони (на перший погляд)


безперспективні. Оцінювання якості пропозицій і прийняття координатори й учні мають проводити спільно. Не має сенсу психологові/соціальному педагогові брати на себе функцію єдиного експерта. Даючи учням виявляти свої аналітичні здібності, ми досягаємо важливих цілей:

• навчання необхідності рефлексії; • навчання необхідності враховувати максимальну кількість

можливих варіантів розвитку подій і способів реалізації; • формування вміння планувати власну діяльність; • допомога в конструюванні образу результату та можливості

його досягнення; • допомога у формуванні індивідуального стилю діяльності

учня відповідно до-його попереднього досвіду; • подальший розвиток логічного, абстрактного мислення. Загалом постановка мети і завдань для діяльності в задано

му напрямку буде фактично зоною найближчого розвитку для учнів.

Проектна діяльність зручна тим, що координатори можуть вирішити завдання навчально-виховного процесу (профілактичні, просвітницькі, корекційно-розвивальні) таким чином, щоб учні як суб'єкти діяльності були максимально мотивовані на досягнення результату. Також важливе усвідомлення учасниками почуття відповідальності за хід і результат роботи. Так реалізується ще й виховна функція.

Впровадження у практику роботи загальноосвітнього закладу психолого-педагогічного проектування буде визначати і створювати умови для зростання якості освітніх послуг сучасної школи.

Останнім часом для педагогів і психологів шкіл неабиякої ваги набуло питання про можливість і необхідність виховання конкурентоспроможного учня. Очевидно, що формування успішної особистості залежатиме від безлічі факторів (як інфернальних (особистісних), так і екстернальних (зовнішніх). Як же створити умови, які сприятимуть розвитку психології успішної людини для декількох груп школярів у загальноосвітній навчальній установі, зважаючи при цьому на особистісні риси кожного з них, особливості внутрішньосімейного виховання і взаємини батьків? Відповідь на це запитання бачимо в організації комплексного підходу до формування спеціалізо-


ваного середовища. У такий комплекс мають входити заходи, спрямовані на формування об'єктивної самооцінки учнів, оптимального рівня тривожності, високого рівня комунікативної компетентності, уміння планувати свою діяльність, самостійно скеровувати власну пошукову активність і організовувати дослідницьку діяльність тощо.

Відповідно до актуальних запитів суб'єктів освітнього простору ми склали проект, розрахований на роботу психолога школи з учнями 10—11-х класів.

Мета проекту: організація умов для формування особистості, адаптивної до сучасних соціальних умов.

Завдання: • формування в учнів адекватної самооцінки; • зниження (при потребі) рівня тривожності; • підвищення рівня комунікативної компетентності стар

шокласників; • формування мотивації до пошукової й дослідницької ак

тивності; • допомога в організації індивідуального стилю мислення

й поведінки в умовах конкуренції; • формування адекватної реакції на результат діяльності

учня, суб'єктивно оцінюваний ним (старшокласником) як невдалий;

• вивчення рівня готовності старшокласника до прийняття рішень і готовності до дії;

• планування діяльності; • заохочення учнів до участі в позашкільних конкурсних

програмах, проектах; • організація дослідницької роботи старшокласників у сфері

психології (з урахуванням рівня знань і вікової специфіки). Форми реалізації проекту: • тестування; • бесіди; • лекції; • ділові ігри; • тренінги; • мозкові штурми; • круглий стіл; • конкурсні дослідницькі програми.


Матеріально-технічне забезпечення проекту: • оплата праці психологові проекту; • кабінет для групових занять (столи, стільці, дошка, кили

мок, фліп-чарт, папір, ручки, олівці, фломастери, телевізор, комп'ютер, DVD-програвач і диски, посібники, підручники, методичні розробки, тематичні постери);

• програмне забезпечення, доступ до мережі Інтернет; • передплата на фахові періодичні видання; • витрати на організацію конкурсної дослідницької програми

для учнів; • витрати на додаткове навчання психолога, що реалізує

проект (семінари, тренінги тощо).

Розподіл годин на реалізацію

Очікувані результати: • підвищення рівня особистісної компетентності старшоклас

ників; • формування установки на психологічне здоров'я учнів; • підвищення рівня знань у сфері психології; • формування навичок конструктивної взаємодії в учнів; • підвищення рівня компетентності у плануванні й організації

діяльності; • організація простору для реалізації творчого, дослідницького

потенціалу старшокласників.


ПІДГОТОВЧІ ЗАХОДИ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ЗАГАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ

ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОСТОРУ

1. Разом з адміністративним складом загальноосвітньої навчальної установи — виявлення рівня необхідності й можливості запровадження проекту в навчально-виховний процес школи.

2. Розрахунок фінансових і часових витрат на реалізацію проекту.

3; Визначення можливості проводити групову роботу із проекту за рахунок засобів загальноосвітнього закладу (модулі проекту реалізуються як окремий спецкурс) або ж оплату витрат на реалізацію проекту здійснюватимуть батьки учнів (додаткова послуга).

4. Співставленім графіка проведення модулів проекту й виділених адміністрацією на проект годин. Якщо ця кількість годин не збігається — треба скоротити програму одного або двох модулів.

5. Визначення можливості впровадження проекту у навчально-виховний процес, його місця в навчальному робочому плані загальноосвітнього закладу.

6. Ознайомлення із розкладом годин, виділених для реалізації проекту.

7. Підготовка робочого простору. 8. Ознайомлення батьків із проектом (його метою, завдан

нями й деякими основними особливостями, прогнозованими результатами). Анкетування батьків — виявлення їхнього ставлення до таких проектів, як психологічної складової у процесі навчання й виховання.

9. Відбір учнів у спеціалізовані навчальні групи (учні 10—11-х класів). Певний відбір необхідний, адже якість і результативність роботи залежатиме від рівня мотивації Й особистісних рис (тривожність, рівень агресивності, адекватність самооцінки, результативність навчання, спектр інтересів, рівень розвитку комунікативних навичок, навчальні, особистісні перспективи тощо). Формувати групи за принципом класних колективів і без урахування зазначених факторів немає сенсу.


10. Проведення первинної психолого-педагогічної діагностики для визначення особливостей учнів. Психолог формує портфоліо учнів (такі матеріали будуть корисні не тільки для роботи у групах, але й для розв'язання інших психолого-педаго-гічних питань, прямо не пов'язаних із програмою формування успішної особистості).

11. Ознайомлення батьків і учнів із результатами тестування й відбору учасників груп.

12. Виступ на батьківських зборах для педагогічної громадськості для ознайомлення її з результатами роботи психолога.

МОДУЛІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ МОДУЛЬ І.

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНО ЗДОРОВОЇ ОСОБИСТОСТІ

1. Бесіда «Самооцінка та її вплив на якість життя людини» (1 урок — 45 хв).

2. Міні-тренінг «Формування адекватної самооцінки» (45 хв).

3. Бесіда «Спілкування — спосіб організації життєвого простору». Групове тестування для визначення комунікативних особливостей учнів (45 хв).

4. Тренінг «Комунікативна компетентність» (45 хв). 5. Лекція «Організація дослідницького простору й діагностика

особистісних рис людини». Установча бесіда для старшокласників — організація дослідницького міні-проекту «Вивчення рівня розвитку комунікативних навичок учнів середньої ланки» (2 уроки — 1 год 30 хв).

6. Презентація учнівських проектів (45 хв). Разом академічних годин: 5,25 (7 уроків).

МОДУЛЬ II. ФОРМУВАННЯ ДІЛОВИХ РИС У СТАРШОКЛАСНИКІВ

1. Круглий стіл (разом із педагогами школи) «Постановка проблеми, позначення гіпотези на шляху до пошуку рішень. Активна позиція людини» (1 урок — 45 хв).

2. Ділова гра «Конкурентоспроможність» (45 хв). 3. Бесіда «Невдача — проблема чи досвід?» (45 хв).


4. Бесіда «Шлях прийняття рішень і готовність до дії» (45 хв).

5. Міні-тренінг «Планування діяльності й розподіл часу» (45 хв).

6. Установче заняття, організація конкурсної програми «Дослідження старшокласників» (45 хв).

7. Підсумкова презентація конкурсу (45 хв). Разом академічних годин: 5,25 (7 уроків). Обидва модулі рекомендуємо провести у першому півріччі

(жовтень—листопад—грудень, 2 підсумкові заняття у січні). Краще не проводити більше 1 заняття на тиждень. Перший модуль розрахований на 7 уроків, його варто розпланувати так: 4 заняття у жовтні, 3 — у листопаді. Наступний модуль починається в останній тиждень листопада, 4 заняття у грудні, 2 підсумкові заняття у січні.

КОНКУРСНА ПРОГРАМА Наприкінці навчального курсу передбачається проведен

ня конкурсної програми «Дослідження старшокласників». На розв'язання організаційних питань і на презентацію результатів роботи треба виділити по одному заняттю. На першому уроці запропонуйте учням самим визначити умови участі в конкурсі й основні принципи реалізації дослідницьких ідей/задумів.

Важливо, щоб діти самостійно окреслювали проблемне поле дослідження, актуальність, мету, завдання, гіпотези, практичну значущість отриманих результатів. Важливі в ході презентації уміння подати матеріал, зацікавити слухачів, логічність і послідовність викладу роботи, наявність і якість наочного матеріалу. Тематику дослідницьких робіт краще обмежити темами навчального модуля.

Дослідницька робота має включати такі функціональні етапи:

• тема; • актуальність; • мета; • завдання; • розробленість обраної тематики у матеріалах вітчизняних

і закордонних авторів; • висновки за результатами теоретичного аналізу;


• визначення напрямку й ходу експериментальної частини; • опис експерименту (напрямок, методи, вибірка, особливості

реалізації); • результати, прогнози; • загальні висновки (за результатами теоретичного аналізу

й експериментального дослідження) + можливість практичного застосування.

На презентацію конкурсанти приносять опис своєї роботи (не більше 20 сторінок тексту) і наочний матеріал. На початку засідання/захисту робіт учням треба розказати про регламент виступу.

Якість представленого матеріалу оцінюють члени журі (скликається на підсумкове заняття-презентацію). До складу журі варто включити не тільки педагогів школи, але й старшокласників. Перед початком презентації організатор роздає членам журі бланки експертного оцінювання, в яких зазначено: дату, час проведення, перелік учасників конкурсу, критерії оцінювання й максимальну кількість балів.

Крім основних часових витрат на підготовку та проведення занять варто закласти у план заходу і час для батьків (аби ті ознайомились із проектом), а також на висвітлення діяльності й результативності проекту на педагогічних радах, нарадах і тематичних заходах. Певний час заберуть і діагностичні заходи з батьками, учнями, їхня інтерпретація, складання висновків, рекомендацій і прогнозів.

ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТ ПЕДАГОГА У роботі педагога загальноосвітнього навчального закладу

(так само, як у роботі фахівця іншого професійного напрямку) максимально важливим є конструктивний розподіл робочого часу. Ми всі прекрасно розуміємо, що наявність чітко розпланованого часового простору дозволяє нам визначати пріоритетні напрямки власної професійної діяльності та, досягаючи значущих результатів, одержувати задоволення від виконаної роботи. Хто з нас (хоча б раз у житті) наприкінці робочого тижня не відчував би втоми й деякої розчарованості від того, що начебто стільки намагався зробити й робив, але конкретних результатів (іноді навіть проміжних) не одержував?..


Матеріали: фліп-чарт, фломастери, чисті аркуші паперу, ручки, олівці, 4 круглі столи, стільці.

Тренінгові програми розраховані на роботу у групі з 10—12 осіб. Час — приблизно по 1,5 години. Робота покрокова.

КРОК1 Тренер до початку заняття готує матеріали для роботи, ор

ганізовує робочий простір.

КРОК 2 Введення групи в контекст: тренер повідомляє про початок

тренінгу, озвучує тему, мету і пропонує кроки руху групи, визначає правила й принципи роботи.

КРОК З Перша зустріч у колі. Учасники розповідають про труднощі,

з якими вони стикаються при плануванні й розподілі робочого часу, а також про:

• самопочуття; • те, що хочуть одержати в результаті роботи у групі; • те, як зазвичай розподіляють робочий час (крім тих уроків,

які позначені в розкладі): самопідготовка, проходження курсів, відвідування семінарів, тренінгів, організація підготовки до уроків, визначення часу на заповнення документації тощо;

• те, чи завжди виходить виконувати ті види роботи, які були заявлені в річному, щомісячному (тижневому) плані;

• якщо ні, то чому; • те, чи задоволені вони роботою.

КРОК 4 Час у плані роботи Фактично, для здійснення будь-якого наміру потрібно своє

часно почати діяти. Давайте згадаємо структуру діяльності:

ПОТРЕБА - МОТИВ - ДІЯЛЬНІСТЬ - МЕТА


Загалом, розглядаючи цю модель, можна припустити, шо на кожному кроці виконання діяльності може виникнути перешкода, яка не дозволить довести справу до логічного завершення. Наприклад, може змінитися провідний мотив, може трансформуватися образ мети, план виконання наміру, що призведе до зміни дій, може виникнути контекст, що допоможе змінити бачення ситуації. Тут найголовніше — чітко визначити власні потреби, мотиви, а можлива трансформація плану виконання наміру не повинна лякати. Зрозуміло, що людям із високим рівнем домагань, амбіційності, середнім або високим рівнем інноваційного потенціалу буде трохи простіше адаптуватися у змінних умовах, ніж тим, хто не має цих рис. Однак чітко сформульовані власні потреби, цілі діяльності при наявності певних засобів і контексту дозволяють нам «включати» механізм рефлексії й відстежувати всі необхідні процеси діяльності. Отже, у плані роботи необхідно враховувати не тільки певні значущі заходи, але й проміжні дії із вказуванням чітких термінів виконання. Перш ніж перейти до складання плану, пропоную «протестувати» свої потреби (можливо, те, що ми вважали значущими, зараз уже не настільки актуальне).


КРОК 5 Вправи, спрямовані на: • визначення довгострокових перспектив; • уміння визначати першорядні та другорядні завдання в ході

досягнення мети; • позначення конкретних часових рамок для виконання того

або іншого виду роботи; • визначення відповідності рівня досягнень і рівня домагань; • рівень задоволеності отриманими результатами (емоційний

комфорт від досягнень, уміння заохочувати себе за результативність);

• уміння визначати рівень впливу зовнішніх обставин на хід і часові рамки виконання професійної діяльності.

Вправа «Мій (моя) колега...» Мета: розвиток рефлексії, позначення меж особистих досяг

нень і визначення того, як мої досягнення оцінюють інші. Час: 10 хв. Ведучий. Ми всі працюємо в одній установі і знаємо одне

одного не перший день. Розділімося на пари. Кожний учасник пари буде презентувати свого колегу в контексті його досягнень. Ваше завдання — виявити найбільш значущі (у професійному плані) результати й розповісти про них групі.

Вправа «Я хочу досягти» Матеріали: фліп-чарт, фломастери, папір, олівці. Час: 15 хв. Ведучий. У кожного з нас є свої професійні перспективи, які

ми плануємо здійснити протягом певного часового відрізка. Зараз я пропоную вам взяти чистий аркуш паперу й розкреслити його в такий спосіб (малюємо на фліп-чарті):


Виберіть найскладніше для виконання з того, що ви плануєте досягти у перспективі. Виділіть п'ять основних кроків на шляху до результату. Навпроти кожного напишіть час виконання й опишіть засоби досягнення мети. Спробуйте вести щоденник про те, що на цьому тижні ви зробили для того, щоб одержати важливий для вас результат.

Визначення суб'єктивно значущої діяльності Приклад: «Чи потрібно мені підвищити свою кваліфікацію

через навчання на спеціалізованих курсах?».

Ігрова вправа «Перешкоди» Матеріали: папір, ручки. Ведучий. Напевно, багатьом із нас знайома ситуація, коли

наш план дій на день (а іноді й на тиждень) летить у смітник, бо «з'явилися обставини»... Як зазвичай ми чинимо в таких випадках? (Зворотний зв'язок.) Може, відходимо вбік від «ме-гаважливих» для адміністрації подій і робимо свої справи, іноді «кидаємося» на допомогу (хоча це й не входить у наші плани), жертвуючи своїми прямими обов'язками... Давайте подиви-


мось, як це відбувається: розділіться, будь ласка, на 3 групи. Кожна група вибирає собі окремий стіл, який назвемо «Школою». Ви — співробітники школи. Виберіть у своїй групі 1 директора, 1 завуча, інші — педагоги-предметники. У кожного зі співробітників є своє завдання (їх тренер роздає індивідуально кожному з учасників). Ви маєте виконати його за 10 хвилин. Однак пам'ятайте, що у вас є керівництво, яке може додати вам завдань. Поки педагоги-предметники займаються своїми завданнями, керівництво (директор і завуч) намагаються свої завдання розподілити між педагогами (таким чином делегуючи повноваження і звільняючи час для важливіших ситуацій).

Протягом 15 хвилин групи працюють у заданому режимі, після чого кожний звітує про результати роботи. Зворотний зв'язок:

• мені вдалося зробити...; • я не встиг(ла)...; • мені заважало...; • я намагався(лась)...; • у результаті я вирішив(ла), що буду... Можливі завдання для учасників тренінгу: 1. Складіть план роботи на місяць. 2. Визначте схему самоосвіти для себе на рік. 3. Напишіть теми своїх виступів на педагогічних радах про

тягом року. Також визначте мету й завдання своїх виступів. 4. Складіть схему проведення особистісно зорієнтованого уроку.

КРОК 6 Заключний етап Підбивають підсумки зустрічі. Цей етап можна провести

у вигляді зворотного зв'язку, у рамках якого всі учасники діляться своїми враженнями про те, що відбувалося у групі, чи змінився емоційний стан (у порівнянні з початком роботи), що нового дізналися тощо. Також тренер може надати учасникам змогу відповісти на подібні запитання письмово (анкета результативності). У такому разі ефективніше було б далі прочитати ці відповіді у колі.

КРОК 7 Ритуал прощання. Оплески

висновки

У посібнику представлено основні види роботи соціального педагога школи, описано особливості супроводу різних категорій учнів (із вказівкою на відповідні нормативно-правові документи), а також сутність роботи з батьками і педагогічним колективом. Важливою є й інформація про складання планів, графіку роботи, звітність. Зазвичай, саме складання такої документації викликає найбільше запитань.

Професійна діяльність соціального педагога у школі неможлива без співпраці із психологом, класними керівниками, адміністрацією школи. Організація та проведення деяких заходів (профорієнтація, просвітницька робота) має відбуватися в тандемі із психологом і заступником директора з виховної роботи. Усе це треба фіксувати в документації соціального педагога, психолога, заступника директора з навчально-виховної роботи (у річному і щомісячному плануванні, у журналах обліку робочого часу тощо).

Посібник, безперечно, не може бути путівником у всіх професійно значущих ситуаціях, утім, подані рекомендації можуть бути корисними, надто — молодим спеціалістам. Особливо придадуться вони соціальним педагогам із досвідом роботи, меншим за три роки, і фахівцям, які прийшли у соціальну педагогіку із суміжних професій.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

м. Київ

28.12.06 № 864

Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України

На виконання пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 23.08.06 № 631 «Про вжиття вичерпних заходів, спрямованих на дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх» та забезпечення належної роботи соціальних педагогів у навчальних закладах

НАКАЗУЮ: 1. Затвердити кваліфікаційні характеристики соціального

педагога, соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами, практичного психолога навчального закладу системи Міністерства освіти і науки України (додатки 1—3 на с 87—98).

2. Міністру освіти і науки Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

2.1. Забезпечити виконання спільного наказу Міністерства освіти і науки України від 14.06.06 № 1983/388/452/221/556/596 /106 «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих


обставинах» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.07.06 за № 824/12698).

2.2. Проаналізувати стан кадрового забезпечення та до початку 2007—2008 навчального року увести посади соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами, практичних психологів в усі типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти відповідно до нормативів їхньої чисельності (лист Міністерства освіти і науки України від 15.06.04 № 1/9-324).

3. Керівникам навчальних закладів забезпечити: 3.1. Планування діяльності соціальних педагогів, соціальних

педагогів по роботі з дітьми-інвалідами за річним та щомісячним планом роботи (додатки 4—5 на с 99—100) за тимчасовими нормативами часу на основні види роботи практичного психолога та соціального педагога (додаток 6 на с 101).

3.2. Ведення соціальними педагогами журналів реєстрації звернень учнів, батьків, вчителів (додаток 7 на с 104); графіків роботи на тиждень (додаток 8 на с 105); журналів щоденного обліку роботи (додаток 9 на с 105); соціальних паспортів класу (додаток 10 на с. 106); облікових карток соціального супроводу сімей дітей (додаток 11 на с 108); актів обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей (додаток 12 на с 110); переліків суб'єктів соціально-педагогічної діяльності в мікрорайоні навчального закладу (додаток 13 на с 111).

4. Українському науково-методичному центру практичної психології і соціальної роботи (В. Панок) у І півріччі 2007 року провести нараду керівників обласних психологічних служб щодо діяльності соціального педагога, соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами навчального закладу.

5. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Т. в. о. Міністра Б. Жебровський

Додатки

Додаток 1 до наказу Міністерства освіти і науки України

від 28.12.06 № 864

КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Соціальний педагог Посадові обов'язки. Забезпечує соціально-педагогічний патро

наж дітей та молоді в системі освіти, сприяє взаємодії навчальних закладів, сім'ї, служб у справах неповнолітніх, соціального захисту, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції та інших підрозділів державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, неурядових та громадських організацій з метою адаптації дитини до вимог соціального середовища і створення умов для її сприятливого розвитку.

Виконує функції: • діагностичну: вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку учнів

(вихованців), мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань; досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерела негативного впливу на дітей і підлітків;

• прогностичну: прогнозує на основі спостережень та досліджень посилення

негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості учня чи групи; прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;

• консультативну: дає рекомендації (поради) учням, батькам, вчителям та іншим

особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об'єднанням, дітям, підліткам, які потребують піклування чи знаходяться у складних життєвих обставинах тощо;


• захисну: забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей

і підлітків, представляє їхні інтереси у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо);

• профілактичну: переконує учнів в доцільності дотримання соціально зна

чимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя; сприяє попередженню негативних явищ в учнівському середовищі;

• соціально-перетворювальну: надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціаль

них потреб учнівської молоді; здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально-незахищених категорій дітей; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді;

• організаційну: координує діяльність і взаємодію усіх суб'єктів соціального

виховання; сприяє соціально корисній діяльності дітей і підлітків; формує демократичну систему взаємостосунків у підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих.

Сприяє розкриттю здібностей, талантів, обдарувань вихованців через їхню участь у науковій, технічній, художній творчості. Залучає громадські організації, творчі спілки, окремих громадян тощо до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та інших видів роботи.

Займається профілактикою правопорушень неповнолітніх. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя. Постійно підвищує сві̂ і професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Повинен знати Для вирішення соціально-педагогічних завдань повинен

мати знання в обсязі вищої освіти зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота». Має знати вікову, педагогічну, соціальну психологію; етику, естетику, педагогічну деонтологію, основи права, екології; методологічні принципи, закономірності,

Додатки

зміст, методи та форми виховання; інноваційні процеси, технології освітньо-виховної роботи в навчальних закладах різних типів; особливості профілактики девіантної поведінки учнів різного віку, негативних явищ у підлітковому середовищі, проблеми статево-рольової соціалізації особистості; форми і методи роботи у сімейно-побутовому середовищі, у позашкільних закладах, за місцем проживання; основи валеології, зміст, форми та методи організації здорового способу життя дітей та учнів різного віку; специфіку роботи у загальноосвітніх школах-інтернатах, спеціальних, санаторних та школах соціальної реабілітації; сучасний стан і тенденції розвитку дитячих, підліткових спілок, рухів, організацій тощо та їхній вплив на особистість; функції, права системи державних інститутів, установ, громадських організацій у галузі освіти, навчання та виховання підростаючого покоління; культурні, економічні, демографічні, екологічні особливості соціального середовища, в якому організовується робота; основи трудового законодавства України, правила охорони праці та техніки безпеки; Закон України «Про освіту», Декларацію прав людини, Конвенцію ООН про права дитини, інші законодавчі і нормативно-правові акти та документи з питань навчання і виховання; державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.

Повинен вміти Застосовувати професійні знання в практичній діяльності,

вивчати відхилення у поведінці школярів, молоді; проводити профілактичну роботу з попередження девіантної поведінки, а також розробляти програми та проекти роботи з «дітьми вулиці», працювати із групами ризику в умовах неформального спілкування, сприяти прояву ініціативи, активізації суб'єктивної позиції вихованців (клієнтів); організовувати взаємодію педагогічного колективу, батьків, громадських об'єднань та організацій, служб у справах неповнолітніх, служб соціального захисту, профспілок, правоохоронних органів, медичних установ тощо щодо виховання, оздоровлення, здійснення соціального патронажу, профілактичної роботи і соціальної реабілітації дітей та підлітків.

Повинен мати Розвинені комунікативні та організаційні здібності, здатність

співчувати, співпереживати; ціннісні орієнтації, спрямовані на


розвиток особистості дитини як найвищої цінності суспільства, на творчу педагогічну діяльність; навички проведення співбесід, інтерв'ювання, вирішення конфліктних ситуацій, проведення групових занять з дітьми та дорослими.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ ДО КАТЕГОРІЙ

Соціальний педагог вищої категорії має вищу освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», дотримується вимог етичного кодексу, виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативу, досконало володіє ефективними формами, методами організації педагогічної роботи серед дітей, молоді, батьків, забезпечує високу якість своєї праці, має власні методичні розробки, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж роботи на посаді соціального педагога — не менше 8 років.

Соціальний педагог І категорії має вищу освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», дотримується вимог етичного кодексу, виявляє високий рівень професійної компетентності, використовує сучасні форми, методи навчально-виховної роботи, досяг значного рівня соціально-педагогічної діяльності, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж роботи на посаді соціального педагога — не менше 5 років.

Соціальний педагог II категорії має вищу освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», дотримується вимог етичного кодексу, достатній рівень професіоналізму, використовує сучасні форми, методи виховання, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж роботи на посаді соціального педагога — не менше 3-років.

Соціальний педагог має вищу або середню освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», дотримується вимог етичного кодексу, професійно компетентний, забезпечує нормативні вимоги до рівня навчально-виховної роботи у соціальному середовищі, відповідає загальним етичним та культурним вимогам до педагогічних працівників.

Додатки


від 28.12.06 № 864


Соціальний педагог по роботі з дітьми-інвалідами Посадові обов'язки. Забезпечує соціально-педагогічний па

тронаж дітей-інвалідів шкіл-інтернатів, спеціальних та санаторних шкіл, сприяє взаємодії навчальних закладів, сім'ї, служб у справах неповнолітніх, соціального захисту, охорони здоров'я, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції, інших підрозділів державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, неурядових та громадських організацій з метою адаптації дитини з особливими потребами до вимог соціального середовища і створення умов для її сприятливого розвитку.

Здійснює функції: • діагностичну: вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку учнів

(вихованців), мікроколективу (класу чи референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань; досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу в мікрорайоні та джерела негативного впливу на дітей і підлітків;

• прогностичну: прогнозує на основі спостережень та досліджень посилення

негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості учня чи групи; прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;

• консультативну: дає рекомендації (поради) учням, батькам, учителям та іншим

особам із питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об'єднанням, дітям, підліткам, які потребують піклування чи знаходяться у складних життєвих обставинах тощо;


• захисну: забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей

і підлітків, представляє їхні інтереси у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо);

• профілактичну: переконує учнів у доцільності дотримання соціально зна

чимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя; сприяє попередженню негативних явищ в учнівському середовищі;

• соціально-перетворювальну: надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціаль

них потреб учнівської молоді; здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально незахищених категорій дітей; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді; проводить роботу, спрямовану на відновлення фізичного стану дітей-інвалідів, їхніх соціальних функцій;

• організаційну: координує діяльність і взаємодію усіх суб'єктів соціального

виховання; сприяє соціально корисній діяльності дітей і підлітків; формує демократичну систему взаємостосунків в підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих.

Сприяє розвитку дітей з обмеженими можливостями, поліпшенню їхнього психоемоційного стану. Стимулює розвиток соціальної та економічної активності дітей-інвалідів, підприємницької ініціативи, інтелектуального, трудового потенціалу.

Сприяє виявленню та розкриттю здібностей, талантів, обдарувань вихованців через їхню участь у науковій, технічній, художній творчості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді з урахуванням медико-фізіологічних та соціально-психологічних можливостей.

Залучає різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та інших видів роботи з дітьми-інвал ідами.

Дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню ними алкоголю,

Додатки

наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя, займається профілактикою правопорушень неповнолітніх тощо. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Повинен знати Для вирішення соціально-педагогічних завдань повинен

мати знання в обсязі вищої освіти зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота». Має знати вікову, педагогічну, соціальну психологію; етику, естетику, педагогічну деонтологію, основи права, екології; методологічні принципи, закономірності, зміст, методи та форми виховання; інноваційні процеси, технології освітньо-виховної роботи в навчальних закладах різних типів; особливості профілактики девіантної поведінки дітей з обмеженими можливостями різного віку, негативних явищ у підлітковому середовищі, проблеми статево-рольової соціалізації особистості дітей-інвалідів; форми і методи роботи у сімейно-побутовому середовищі, де виховується інвалід, у позашкільних закладах, спеціальних та лікувально-оздоровчих закладах, за місцем проживання; основи валеології, зміст, форми та методи організації здорового способу життя дітей-інвалідів різного віку; специфіку роботи у загальноосвітніх школах-інтер-натах, спеціальних, санаторних та школах соціальної реабілітації; сучасний стан і тенденції розвитку дитячих, підліткових спілок, рухів, організацій тощо та їхній вплив на особистість; функції, права системи державних інститутів, установ, громадських організацій у галузі освіти, навчання та виховання підростаючого покоління взагалі і дітей з особливими потребами зокрема; культурні, економічні, демографічні, екологічні особливості соціального середовища, в якому організовується робота; основи трудового законодавства України, правила охорони праці та техніки безпеки; Закон України «Про освіту», Декларацію прав людини, Конвенцію ООН про права дитини, інші законодавчі і нормативно-правові акти та документи з питань навчання і виховання; державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.

Повинен вміти Застосовувати професійні знання у практичній діяльності,

здійснювати корекцію відхилень у поведінці дітей з особливими потребами; проводити профілактичну роботу з попередження


їхньої девіантної поведінки, а також розробляти та організовувати програми та проекти виховної, превентивної, корекційної та реабілітаційної роботи з дітьми-інвалідами; впроваджувати масові, колективні та індивідуальні форми та методи реабілітації дітей та підлітків-інвалідів; розробляти соціальні моделі та застосовувати методи навчання, виховання та спілкування осіб з обмеженими фізичними можливостями; займатись посередницькою діяльністю у сфері виховання та соціальної допомоги; працювати в умовах неформального спілкування, сприяючи прояву ініціативи, активізації суб'єктивної позиції вихованців (клієнтів).

Повинен мати Розвинені комунікативні та організаційні здібності, здатність

співчувати, співпереживати; ціннісні орієнтації, спрямовані на розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, на творчу педагогічну діяльність; навички проведення співбесід, інтерв'ювання, вирішення конфліктних ситуацій, проведення групових занять з дітьми та дорослими.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ ДО КАТЕГОРІЙ

Соціальний педагог по роботі з дітьми-інвалідами вищої категорії має вищу освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка*, «Соціальна робота», виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативу, досконало володіє ефективними формами, методами організації соціально-педагогічної роботи серед дітей-інвалідів та їхніх батьків, дотримується вимог етичного кодексу, забезпечує високу якість своєї праці, має власні методичні розробки, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж роботи на посаді соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами — не менше 8 років.

Соціальний педагог по роботі з дітьми-інвалідами І категорії має вищу освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», виявляє високий рівень професійної компетентності, використовує сучасні форми, методи навчально-виховної роботи, досяг значного рівня соціально-педагогічної діяльності, дотримується вимог етичного кодексу, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для

Додатки

наслідування. Стаж роботи на посаді соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами — не менше 5 років.

Соціальний педагог по роботі з дітьми-інвалідами II категорії має вищу освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», достатній рівень професіоналізму, використовує сучасні форми, методи виховання дітей-інвалідів, дотримується вимог етичного кодексу, досяг вагомої якості соціально-педагогічної праці, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж роботи на посаді соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами — не менше 3 років.

Соціальний педагог по роботі з дітьми-інвалідами має вищу або середню педагогічну освіту зі спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», професійно компетентний, дотримується вимог етичного кодексу, забезпечує нормативні вимоги до рівня навчально-виховної роботи у соціальному середовищі, відповідає загальним етичним та культурним вимогам до педагогічних працівників.

Додаток З до наказу Міністерства освіти і науки України

від 28.12.06 №864


Практичний психолог Посадові обов'язки Бере участь в організації освітньо-виховного процесу з метою

забезпечення всебічного особистісного розвитку дітей, підлітків, молоді, зміцнення і захисту їхнього психічного здоров'я. Виявляє причини, що утруднюють становлення особистості дитини. Шляхом психодіагностики, консультування, психопрофілактики, психолого-педагогічної корекції надає допомогу вихованцям, учням, учителям, батькам у вирішенні питань навчання, виховання і розвитку дітей та підлітків. Проводить психолого-педагогічну діагностику їхньої готовності до навчання, допомагає у виборі загальноосвітнього навчального закладу,


профілю навчання згідно з рівнем індивідуального розвитку. Планує, розробляє, впроваджує в практику розвиваючі, корек-ційні програми навчально-виховної діяльності з урахуванням статевих, вікових, інших особливостей дітей. Сприяє пошуку, відбору, розвитку обдарованих дітей, вибору молоддю професії з урахуванням їхньої, підготовки та здібностей. Виявляє і обстежує вихованців, учнів, які потребують соціально-психологічної корекції, надає їм психолого-педагогічну допомогу. Настановленням і особистим прикладом утверджує повагу до принципів загальнолюдської моралі, батьків, жінки, культурно-національних, духовних цінностей України, країни походження, дбайливе ставлення до навколишнього середовища тощо. Готує вихованців, учнів до життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами. Дотримується педагогічної етики та етичного кодексу психолога, поважає гідність дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, пропагує здоровий спосіб життя. Здійснює первинну профілактику алкоголізму, наркоманії, інших шкідливих звичок серед дітей, підлітків. Проводить психологічну експертизу і психолого-педагогічну корекцію асоціальної поведінки, психологічну реабілітацію неповнолітніх. Бере участь у роботі комісій із питань соціально-правового захисту дітей, психолого-медико-педагогічних консультацій тощо. Сприяє формуванню психологічної культури вихованців, учнів, учителів, батьків. Консультує керівників, працівників навчальних закладів та освітніх установ із питань психології організації та управління навчально-виховним процесом. Постійно підвищує свій професійний рівень, загальну культуру.

Повинен знати Повинен мати знання в обсязі вищої освіти зі спеціальності

«Психологія», «Практична психологія». Має знати загальну, соціальну, педагогічну, вікову психологію, психологію особистості, загальну педагогіку, основи дефектології, сексології, профорієнтації і психології праці, психодіагностики, психопрофілактики, психотерапії, психогігієни, структуру системи освіти, психологію управління; форми, методи, засоби ефективного навчання і виховання, діагностики і корекції психічного розвитку дитини; програмно-методичні матеріали і документи щодо обсягу, рівня

Додатки

освіти дітей, вимоги до нормативного забезпечення навчально-виховного процесу; індивідуальні характеристики вихованців, учнів, соціальні, культурні, психологічні та інші умови їхнього навчання і виховання; основні напрямки і перспективи розвитку освіти, психолого-педагогічної науки; Закон України «Про освіту», Декларацію прав людини, Конвенцію ООН про права дитини, етичний кодекс психолога, інші законодавчі і нормативно-правові акти та документи з питань навчання і виховання дітей та молоді; державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.

Повинен вміти Ефективно застосовувати професійні знання в практичній

діяльності: проводити психологічну діагностику, соціально-психологічні обстеження, індивідуальні та групові консультації з дітьми і дорослими, здійснювати індивідуальну і групову психокорекцію, розробляти і реалізовувати програми профілактики відхилень у поведінці та розвиткові, формування навичок здорового способу життя та безпечної поведінки, здійснювати соціально-психологічну і психолого-педагогічну експертизу, за результатами своєї діяльності готувати звіти, висновки і рекомендації для педагогів, батьків, вихованців, органів і установ освіти; здійснювати педагогічну (просвітницьку) роботу в галузі психології; розв'язувати конфлікти; самостійно підвищувати свій професійний рівень.

Повинен мати Ціннісні орієнтації, спрямовані на всебічний культурний,

духовний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, творчу психолого-педагогічну діяльність, розвинуті комунікативні здібності і навички, глибокі і системні професійні знання.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ ДО КАТЕГОРІЙ Практичний психолог вищої категорії має вищу освіту зі спе

ціальності «Психологія», «Практична психологія», проявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, дотримується етичного кодексу психолога, досконало володіє ефективними формами, методами психологічного забезпечення навчально-виховного процесу, досяг високої результативності, якості своєї праці, відзначається загальною культурою, моральними


якостями, що служать прикладом для наслідування, має власні методичні розробки. Стаж роботи на посаді практичного психолога — не менше 5 років.

Практичний психолог І категорії має вищу освіту зі спеціальності «Психологія», «Практична психологія», виявляє ґрунтовну професійну компетентність, дотримується етичного кодексу психолога, добре володіє ефективними формами, методами психологічного забезпечення педагогічного процесу, досяг значних результатів у психолого-педагогічній діяльності, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж роботи на посаді практичного психолога — не менше 3 років.

Практичний психолог II категорії має вищу освіту зі спеціальності «Психологія», «Практична психологія», виявляє достатній професіоналізм, дотримується етичного кодексу психолога, використовує сучасні форми, методи психологічного забезпечення навчання та виховання, розвитку дітей, вихованців, учнів, досяг вагомої результативності у психолого-педагогічній діяльності, відзначається загальною культурою, моральними якостями, що служать прикладом для наслідування. Стаж роботи на посаді практичного психолога — не менше 1 року.

Практичний психолог має вишу освіту зі спеціальності «Психологія», «Практична психологія», професійно компетентний, дотримується етичного кодексу психолога, забезпечує нормативні рівні психологічної підтримки навчально-виховного процесу, відповідає етичним та культурним вимогам до педагогічних працівників.

Додатки


від 28.12.06 № 864

ЗАТВЕРДЖЕНО ПОГОДЖЕНО (ПОГОДЖЕНО) (ЗАТВЕРДЖЕНО) Директор Директор районного (міського)

(назва навчального закладу) Ц е н т р у ПраКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

(методист РМК) (підпис) (П.І.Б.)

(підпис) (П.І.Б.)

ПЛАН РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА2

(соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами)


(прізвище, їм 'я, по батькові)

на 20 / навчальний рік

2 Річний план роботи затверджується керівником навчального закладу, у штат якого включена ставка соціального педагога (соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами).



від 28.12.06 № 864



(підпис) (П.І.Б.)

ПЛАН РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА (соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами)


(прізвище, їм 'я, по батькові)

на місяць 20 року

'Проставляються нормативи часу на види робіт, що виконуються соціальними педагогами (соціальними педагогами по роботі з дітьми-інвалідами) навчальних закладів, затверджені наказом Міністерства освіти України від 07.12.96 № 339, із розрахунку 8-годинного робочого дня. Один примірник щомісяця подається в районний (міський) центр практичної психології і соціальної роботи або методисту РМК.

Додатки


від 28.12.06 №864

ТИМЧАСОВІ НОРМАТИВИ ЧАСУ НА ОСНОВНІ ВИДИ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА (СОЦІАЛЬНОГО

ПЕДАГОГА)4

4Приводяться упорядковані під звітність практичного психолога нормативи, розроблені Національним центром продуктивності Міністерства праці України та затверджені наказом Міністерства освіти України від 07.12.95 № 339.



від 28.12.06 № 864

ЖУРНАЛ РЕЄСТРАЦІЇ ЗВЕРНЕНЬ УЧНІВ, БАТЬКІВ, УЧИТЕЛІВ


!Конфіденційна інформація про клієнта надається лише з дозволу директора навчального закладу, керівника районного (міського) центру практичної психології і соціальної роботи або методиста РМК.

Додатки


від 28.12.06 № 864



(підпис) (прізвище, ім 'я, по батькові)

ГРАФІК РОБОТИ соціального педагога


(прізвище, ім 'я, по батькові)


від 28.12.06 № 864 ЖУРНАЛ

ЩОДЕННОГО ОБЛІКУ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

(соціального педагога по роботі з дітьми-інвалідами)




від 28.12.06 №864

СОЦІАЛЬНИЙ ПАСПОРТ класу


1-й сем., 2-й сем. (підкреслити) 20 / навчального року

Класний керівник

(Відвідує і заповнює класний керівник.) 5 Коди складної життєвої ситуації (відповідно до спільного наказу Міністер

ства освіти і науки України від 14.06.06 № 1983/388/452/221/556/596/106 «Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах», зареєстровано в Мін'юсті України 12.07.06 за № 824/12698):

01 — інвалідність батьків або дітей; 02 — вимушена міграція; 03 — наркотична або алкогольна залежність одного із членів сім'ї; 04 — перебування одного із членів сім'ї у місцях позбавлення волі; 05 — важковиховуваність дитини, девіантність; 06 — насильство в сім'ї; 07 — безпритульність; 08 — сирітство; 09 — складні стосунки в сім'ї, психологічний розлад; 10 — відсутність житла або роботи; 11 — бездоглядність; 12 — виникнення ризику для здоров'я та життя (зокрема, проживання на

екологічно забруднених територіях, у районі епідемії, антисанітарних умовах тощо);

13 — інше (дописати).

Додатки

I. Ґендерна характеристика класу: 1.1. Кількість хлопців — 1.2. Кількість дівчат —

II. Стан здоров'я учнів:

(Заповнює медпрацівник.)

III. Види позанавчальної діяльності учнів:

(Заповнює класний керівник.)

IV. Соціальна поведінка учнів:

(Заповнює класний керівник.)


У. Інформація про соціальне середовище розвитку учнів:

(Заповнює класний керівник.) На підставі соціальних паспортів класів соціальний педагог

заповнює соціальний цаспорт навчального закладу, журнал обліку сімей дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах (див. спільний наказ Міністерства освіти і науки України від 14.06.06) тощо.


від 28.12.06 №864

ОБЛІКОВА КАРТКА сім'ї дитини , щодо якої здійснюється соціальний супровід

Тип сім'ї (поставити відповідну позначку)

Батько (П.І.Б., рік народження)

Мати (її./.Б., рік народження)

Кількість членів сім'ї, у т. ч. до 18 років Місце проживання сім'ї

(індекс, область, район, місто (село, селище), вулиця, будинок, квартира, телефон)

Додатки

Підстава для організації соціального супроводу (див. додаток Ю «Коди складної життєвої ситуації»)

Надана допомога Суб'єкт(и) соціального супроводу Терміни здійснення соціального супроводу Причини зняття із соціального супроводу (поставити від

повідну позначку):

Додаткова інформація

Соціальний педагог навчального закладу



від 28.12.06 № 864 АКТ

ОБСТЕЖЕННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ПОБУТОВИХ УМОВ ПРОЖИВАННЯ ДИТИНИ

1. Прізвище, ім'я та по батькові заявника

2. Рік народження 3. Адреса

4. Вид та розмір пенсії (допомоги)

5. Працює, розмір зарплати (не працює)

6. Особи, які прописані і проживають разом із заявником (склад сім'ї, їхній вік, статус, розміри пенсій та зарплат, майновий стан, джерела прибутку, наявність автотранспорту, пільг, субсидій, компенсацій тощо):

1. 2. 3.

7. Підсобне господарство, характеристика, розміри

8. Житлово-побутові умови проживання: (стан житла, стан здоров 'я, умови проживання, забезпечення паливом, невідкладні проблеми тощо)

9. Висновок у доцільності надання допомоги

10. Члени комісії: 1.

(посада, прізвище, підпис)

2. 3.

М. п. « » 200_ р.

Додатки


від 28.12.06 № 864

СУБ'ЄКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МІКРОРАЙОНІ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

До суб'єктів соціально-педагогічної діяльності відносяться державні, громадські організації, фізичні особи, що здійснюють соціальну політику в Україні та надають соціально-педагогічні послуги різним категоріям учнівської молоді.

Суб'єкти соціально-

педагогічної діяльності

1 Державні організації

Перелік суб'єктів соціально-педагогічної діяльності, з якими взаємодіє соціальний педагог у мікрорайоні

навчального закладу

2 Державні виконавчі органи та органи місцевого самоврядування: Структури Міністерства праці та соціальної політики: центри зайнятості, притулки для неповнолітніх, кризові центри. Структури Міністерства охорони здоров'я: лікарні та поліклініки, санаторно-курортні установи, санітарно-профілактичні установи, анонімні медичні кабінети. Структури Міністерства освіти і науки: відділи освіти, методичні кабінети, центри опіки та піклування (опікунські ради), центри практичної психології і соціальної роботи, навчальні заклади різних типів та форм власності, центри дитячої та юнацької творчості. Структури Міністерства сім'ї, дітей та молоді: відділи у справах сім'ї та молоді, центри соціальних служб для молоді, дружні клініки для молоді, реабілітаційні центри. Структури Міністерства внутрішніх справ: виправно-трудові установи, приймальники-розподільники, служби у справах неповнолітніх, кримінальна міліція у справах неповнолітніх. Структури Міністерства культури: бібліотеки, кінотеатри, будинки культури, інше. Структури Державного комітету спорту і туризму: стадіони, басейни, спортзали, тири, оздоровчі центри, спортивні секції, клуби, інше


1 Недержавні організації

Фізичні особи

2 Благодійні фонди, товариства, політичні партії та їхні осередки, що працюють із молоддю та дітьми (СПОУ, Пласт, УНКМО, інше), громадські об'єднання, приватні соціальні служби, відділення міжнародних організацій (ПРОООН, ЮНІСЕФ, Товариство Червоного Хреста тощо) Соціальні працівники, соціальні педагоги, практичні психологи, реабілітологи, медичні працівники, вчителі, тренери, волонтери

ДОДАТОК 2 КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 22.04.06 № 229-р

м. Київ

Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006—2016 роки» 1. Схвалити Концепцію Загальнодержавної програми «На

ціональний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006—2016 роки», що додається.

Визначити Мінсім'ямолодьспорт державним замовником Програми.

2. Мінсім'ямолодьспорту разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити проект Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006—2016 роки» та подати його до 01.05.06 Кабінетові Міністрів України.

Прем'єр-міністр України Ю. ЄХАНУРОВ

Інд. 28

Додатки

СХВАЛЕНО розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.04.06 № 229-р

КОНЦЕПЦІЯ Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006—2016 роки»

Загальна частина Загальнодержавна програма «Національний план дій щодо

реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006—2016 роки» (далі — Національний план дій) розробляється на виконання Указу Президента України від 1 і.07.05 № 1086 (1086/2005) «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей», який визначив реалізацію державної політики щодо захисту прав дітей одним з основних напрямів діяльності органів виконавчої влади.

Передбачає розроблення такого плану дій і Підсумковий документ спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної асамблеї ООН «Світ сприятливий для дітей», що підписаний Кабінетом Міністрів України 10.05.02.

З метою реалізації державної політики щодо захисту прав дітей прийнято Закон України «Про охорону дитинства» (2402-14), який визначив охорону дитинства загальнонаціональним пріоритетом, активізовано процес законотворення щодо захисту прав дітей, що сприяло розвитку системи надання професійної допомоги дітям та сім'ям з дітьми, багаторазово збільшено розміри допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей-інвалідів, дітей, що перебувають під опікою та піклуванням, інших виплат, створено мережу служб та закладів для захисту і підтримки дітей, що знаходяться у складних життєвих обставинах. Починаючи з 1996 року, готується щорічна державна доповідь про становище дітей в Україні, яка презентується громадськості та міжнародній спільноті.

Економічні, соціальні, екологічні та інші проблеми торкнулися в першу чергу найбільш соціально незахищеної категорії населення — дітей.

Протягом останніх років зберігається тенденція до погіршення стану здоров'я дітей. За даними МОЗ, у 2004 році роз-


повсюдженість захворювань у дітей віком до 14 років становила 1790,9 випадка проти 1745,9 випадка у 2003 році, віком 14—18 років — 1307,39 випадка проти 1277,21 у 2003 році.

Високий рівень захворюваності дітей зумовлений такими факторами як поширення шкідливих звичок, зокрема вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, а також ранній початок статевого життя. Залишаються високими показники дитячої інвалідності: на кінець 2004 року нараховувалося майже 136 тис. дітей-інвалідів, що становить 1,4 % загальної кількості дітей.

На обліку в закладах охорони здоров'я у 2004 році перебувало 3855 ВІЛ-позитивних дітей віком до 14 і 172 дитини від 15 до 17 років, а хворих на СНІД — відповідно 148 і 3 дитини.

На реформуванні та модернізації освіти дітей негативно позначається недостатнє забезпечення навчальних закладів сучасними підручниками та навчальними посібниками, технічними засобами, комп'ютерною технікою, іншим обладнанням. Поширення практики надання платних послуг у сфері освіти зробило їх малодоступними для дітей, які виховуються у родинах з низьким рівнем матеріального забезпечення. Крім того, відбувається таке негативне явище, як ліквідація дошкільних навчальних закладів. За минулий рік їхня кількість зменшилася на 281 (у містах — 169, селах — 112).

Спостерігається постійне збільшення кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, — це понад 96 тис. осіб, з них майже 62 тис. перебуває у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що на 71 % більше, ніж у 1995 році. При цьому 90 % дітей втратили сім'ю через відмову батьків опікуватися долею дитини.

Протягом останніх п'яти років зменшилася майже на 40 % кількість усиновлених дітей з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (у 2000 році — 2043, у 2004 — 1492 особи).

Діти, позбавлені батьківського піклування, потрапляють у сферу впливу кримінальних структур, займаються жебракуванням, бродяжництвом. Є факти сексуальної експлуатації, насильства, жорстокого поводження з дітьми та торгівлі ними.

Відсутність у державі системи ювенальної юстиції, орієнтованої на профілактичні заходи, призводить до збільшення кількості дітей, що перебувають у конфлікті із законом.

Додатки

Основними причинами ситуації, що склалася, є: • загальне зниження рівня життя населення, безробіття одно

го або обох батьків, виїзди їх до інших країн чи регіонів з метою працевлаштування;

• збільшення кількості неблагополучних сімей та розлучень, асоціальна поведінка батьків, ухиляння або відсторонення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, жорстокість і насильство в сім'ях;

• недостатнє фінансування навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, культури, соціального захисту;

• відсутність соціальних стандартів діяльності служб, що працюють з дітьми;

• існування застарілої системи опіки та піклування над дітьми;

• низька активність територіальної громади у розв'язанні проблем дітей.

Мета і завдання Метою Національного плану дій є визначення шляхів урегу

лювання питань ефективного забезпечення та захисту прав дітей з урахуванням Цілей розвитку тисячоліття та стратегії Підсумкового документа спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної асамблеї ООН «Світ, сприятливий для дітей».

Для досягнення зазначеної мети у Національному плані дій слід передбачити:

• пріоритети і принципи реалізації державної політики щодо поліпшення становища дітей, захисту їхніх прав відповідно до міжнародних зобов'язань;

• стратегію досягнення загальних цілей Національного плану дій;

• шляхи реформування і приведення системи забезпечення та захисту прав дітей у відповідність із сучасними умовами та реальними потребами дітей;

• організацію роботи з надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних юридичних, інформаційних та інших послуг дітям незалежно від місця проживання;

• заходи щодо індивідуального фізичного, розумового, духовного розвитку кожної дитини;


• удосконалення законодавства у сфері захисту прав дітей; • розширення використання інформаційного простору для

висвітлення питань соціально-правового захисту дітей; • заходи посилення відповідальності батьків або осіб, що їх

замінюють, посадових осіб за виконання своїх обов'язків щодо догляду, виховання дітей та захисту їхніх прав;

• удосконалення системи контролю та моніторингу дотримання прав дітей.

Виконання завдань Національного плану дій здійснюватиметься у сфері охорони здоров'я, освіти, захисту прав дітей, їхнього культурного і духовного розвитку, забезпечення участі в житті суспільства, а також міжнародного співробітництва з питань захисту прав дітей.

Фінансове забезпечення виконання «Національного плану дій»

Витрати, пов'язані з виконанням Національного плану дій, здійснюються починаючи з 2006 року за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел.

Очікувані результати Виконання Національного плану дій дасть можливість: • створити систему захисту та збереження здоров'я дітей; • створити умови для повноцінного життя у суспільстві дітей-

інвалідів та дітей з вадами фізичного та розумового розвитку, здобуття ними освіти, професійної підготовки, забезпечення конкурентоспроможності на ринку праці, працевлаштування;

• активізувати процес формування у дітей здорового способу життя, забезпечити їхнє широке залучення до фізичної культури і спорту, поліпшити оздоровлення та відпочинок дітей;

• створити систему надання психологічних, соціально-педагогічних соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних, інформаційних та інших послуг дітям незалежно від місця проживання;

• забезпечити зміцнення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я і культури, навчальних закладів;

• реформувати систему закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

• розробити та впровадити механізм надання соціальної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування за принципом «гроші ходять за дитиною»;

Додатки

• поширити форму сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування як пріоритетну;

• активізувати процес усиновлення; • здійснювати захист дітей-біженців, дітей трудових мігрантів

та інших; • впровадити систему ювенальної юстиції; • здійснювати захист дітей від жорстокого поводження, екс

плуатації та насильства; • активізувати діяльність органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, громадськості щодо підтримки сімей з дітьми;

• пропагувати найкращі здобутки національної культури та духовної спадщини, національно-патріотичного виховання дітей, здійснювати виявлення та підтримку обдарованих дітей;

• забезпечити широку участь дітей у житті суспільства; • підтримувати громадські організації, діяльність яких спря

мована на соціальне становлення та розвиток дітей; • активізувати діяльність територіальної громади стосовно

захисту прав дітей; • забезпечити організацію соціальної реклами та широке

висвітлення у засобах масової інформації питань соціально-правового захисту дітей, виконання положень Конвенції ООН про права дитини (995_021), проблем дітей, які знаходяться у складних життєвих обставинах.

У Національному плані дій обов'язково передбачається проведення моніторингу, оцінки ефективності заходів, що здійснюватимуться.

Виконавцями Національного плану дій разом із державними органами можуть бути громадські організації, міжнародні фонди.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Алешина, Ю. Е. Индивидуальное и семейное психологическое

консультирование [Текст] / Ю. Е. Алешина. — М.: Класс, 2004. 2. Баркас, Т. В. Психодиагностика в психологическом консульти

ровании: задачи и подходы [Текст] / Т. В. Баркас / / Практическая психология и психоанализ. — 2003. — № 1.

3. Барнз, Д. Г. Социальная работа с семьями в Англии [Текст] / Д. Г. Барнз. - М., 1993.

4. Бачков, И. В. Основы технологии группового тренинга [Текст] / И. В. Бачков. - М.: Ось-89, 1999.

5. Емельянов, Ю. Н. Активное социально-психологическое обучение [Текст] / Ю. Н. Емельянов. — Л., 1985.

6. Киричук, В. О. Психолого-педагогічне проектування особистіс-ного розвитку учнів [Текст] / В. О. Киричук / / Науково-методичні засади діяльності психологічної служби: Навчально-методичний посібник: У 2 т. / За ред. В. Г. Панка, І. І. Цушка. — К.: Ніка-Центр, 2005. - Т. 2.

7. Марковская, И, М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми [Текст] / И. М. Марковская. — СПб.: Речь, 2005.

8. Методика и технологии работы социального педагога: Учебн. пособие для студ. высш. учебн. заведений [Текст] / Под ред. М. А. Га-лагузовой, Л. В. Мардахаева. — М.: Академия, 2004.

9. Науково-методичні засади діяльності психологічної служби: Навчально-методичний посібник: У 2 т. [Текст] / За ред. В. Г. Панка, І. І. Цушка. - К.: Ніка-Центр, 2005. - Т. 1.

10. Организация деятельности специалистов по работе с семьей и детьми [Текст]. — СПб.: Из-во С.-Петер. Ун-та, 2004.

11. Петровская, Л. А. Компетентность в общении: Социально-психологический тренинг [Текст] / Л. А. Петровская. — М.: Изд-во МГУ, 1989.

12. Професія соціальний працівник [Текст] / Упоряд.: О. Главник, ред. К. Шендеровський, I. Ткач. — К.: Главник, 2006.

13. Психогимнастика в тренинге [Текст] / Под. ред. Н. Ю. Хрящевой. — СПб.: Речь, Институт Тренинга, 2006.

14. Реан, А. А., Бордовская, Н. В., Розум, С. И. Психология и педагогика [Текст] / А. А. Реан, Н. В. Бордовская, С. И. Розум. — СПб.: Питер, 2002.

15. Руководство по предупреждению насилия над детьми: Учеб. пособие для психологов, детских психиатров, студентов пед. вузов [Текст] / Под ред. Н. К. Асановой. — М., 1997.

16. Социальная педагогика: Учебное пособие для вузов [Текст] / Под ред. М. А. Галагузовой. — М., 2003.

17. Сысенко, В. А. Психодиагностика супружеских взаимоотношений: Научно-методическое пособие в помощь работникам социальных служб [Текст] / В. А. Сысенко. — М., 1998.

Науково-виробниче видання

Бібліотека «Шкільного світу»

Катерина Моісеєнко

Професійна діяльність соціального педагога Методичний посібник

Художній редактор /. Сак Літературний редактор С Петрова

Коректор М. Даценко Комп'ютерна верстка К. Яскевич

Підписано до друку 22.04.2009. Формат 60x84/16. Папір офсетний № 1. Гарнітура Тайме. Друк офсетний.

Умови, друк. арк. 7,44. Тираж 2500 пр. Зам. 350.

ТОВ Видавництво «Шкільний світ» 01014, м. Київ, вул. Тимірязєвська, 2

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

серія ДК № 775 від 21.01.2002

Видруковано з готових діапозитивів в ОП «Житомирська облдрукарня» 10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 17

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

серія ЖТ № 1 від 06.04.2001

ВИЙШЛО ДРУКОМ У КВІТНІ 2009

Людмила Романюк, Олена Поборча ХОЧУ БУТИ УСПІШНИМ: корекційно-розвивальні вправи

для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку:

профілактика і корекція

У книжці подано корек-ційно-розвивальну програму, яка складається з двох частин: «Хочу бути успішним» (матеріали корекційно-роз-вивальної роботи психолога з дошкільнятами) і альбом «Вчимося бачити, мислити...» для роботи з учнями молодших класів. Завдання, подані у програмі, — модифіковані варіанти класичних методик.

Запропоновані методики комплексні і поліфунк-ціональні. Книжка презентує досвід психологів України.

Для практичних психологів галузі освіти, методистів, педагогів та батьків.

З питань придбання звертайтеся за телефоном до відділу продажу 8(044) 284-24-50

ЯК ПРИДБАТИ КНИЖКИ ВИДАВНИЦТВА «ШКІЛЬНИЙ СВІТ»?

1 . ПЕРЕДПЛАТИТИ ЗА «КАТАЛОГОМ ВИ ДАНЬ УКРАЇНИ», який є в кожному поштовому відділенні. V розділі «Газети України» знайдіть Вашу улюблену фахову газету за назвою предмета, який Ви викладаєте. Л ірохи нижче шукайте книжкову серію цієї газети. Наприклад, якщо Ви - математик, то, відповідно, Ваша і її іета - «Математика», а книжкова серія - «Математика. Бібліотека». Якщо Ви працюєте у дитячому садку, Н.ім потрібна серія «Дитячий садок. Бібліотека». Якщо Ви очолюєте методичну службу райво, спеціально для Н.іс створена серія «Управління освітою. Бібліотека». Учителям сільської школи слід ознайомитися з книжко-ною серією «Сільська школа. Бібліотека», учителям географії - «Краєзнавство. Географія. Туризм. Бібліотека», початкових класів «Початкова освіта. Бібліотека», а класним керівникам «Шкільний світ. Бібліотека».

2. ЗАМОВИТИ К Н И Ж К И ПОШТОЮ ЗА АДРЕСОЮ: а/с 529, м.Тернопіль-8,46008 або ел. поштою: [email protected] Довідки за телефоном: (0352) 28-74-89.

3. ЗВЕРНУТИСЯ В ОДНЕ З ПРЕДСТАВНИЦТВ «ШКІЛЬНОГО СВІТУ», які є майже в кожному обласному центрі України. Там можна передплатити та купити газети і книжки.

Вінницька Гаврилюк Олена Андріївна служб, т. (0432)67-18-13

Волинська Майко Світлана Михайлівна служб, т. (03322) 4-71-52; моб. т. 8-097-472-28-46 Дніпропетровська Банковська Алла Аркадіївна служб, т. (056) 776-84-18; моб. т. 8-096-373-16-33

Донецька Сьомова Раїса Сергіївна служб. т.(062)304-21-14;моб.т.8-097-524-38-52 Житомирська Білецька Леся Володимирівна служб, т. (0412) 47-36-58; моб. т. 8-097-325-82-16

Закарпатська Лемак Марина Василівна служб, т. (03122) 3-73-38; моб. т. 8-067-736-81 -05 Запорізька Круть Тетяна Валеріївна служб, т. 8-(061) 220-51-88; моб. т. 8-066-301 -81 -87

Івано-Франківська Скоморовська Наталія Богданівна служб, т. (03422) 3-11 -84; моб. т. 8-097-510-38-72

Кіровоградська Супрун Людмила Миколаївна служб, т. (0522) 24-66-08; моб. т. 8-093-849-04-81 Миколаївська ' Гоцуляк Марія Федорівна моб. т. 8-097-559-71-31 Луганська Бондарева Людмила Миколаївна служб, т. (0642) 50-52-18; моб. т. 8-097-482-54-59 Львівська Синьова Ірина Іванівна служб, т. (032) 243-71-11; моб. т. 8-097-477-01-49

Одеська Ацабріка Ірина Федорівна служб, т. (048) 729-45-12; моб. т. 8-067-785-61 -56 Полтавська Стадник Світлана Михайлівна служб, т. (05322) 2-49-56; моб. т. 8-097- 512-29-74

Рівненська Подкопаєва Тетяна Віталіївна служб, т. (0362) 43-80-54; моб. т. 8-097-398-22-96 Сумська Собина Ганна Дмитрівна служб, т. (0542) 65-88-91; моб.т. 8-099-036-26-10

Тернопільська Сіньковська Інна Михайлівна служб, т. (0352) 43-57-83; моб. т. 8-097-523-59-39

Харківська Столяренко Ганна Андріївна служб, т. (057) 756-89-69; моб. т. 8-097-502-03-86 Фоміна Лариса Анатоліївна служб, т. (0552) 41-08-11; моб.т.8-050-952-54-05

Херсонська Неннова Олена Василівна моб. т. 8-066-377-65-68

Хмельницька Ганчевська Марина Павлівна служб.т. (0382) 76-48-51; моб.т. 8-050-611-50-07 Черкаська Бондаренко Олена Андріївна служб, т. (0472) 64-95-22; моб. т. 8-097-773-79-50 Чернівецька Морочковська Лариса Анатоліївна служб, т. (037) 290-23-17; моб. т. 8-094-991-43-17 Чернігівська Петрова Олена Семенівна дом.т. (0462) 77-54-57; моб.т. 8-0,97-513-33-94 м. Біла Церква Терехова Ольга Олександрівна служб, т. (04463) 5-30-52; моб. т.6-097-689-03-15 м. Пирятин Бикова Тетяна Захарівна моб. т. 8-068-922-97-16; моб. т. 8-097-658-53-15 м. Сімферополь Васьків Тетяна Федорівна служб, т. (0652) 27-33-70; моб. т. 8-050-645-67-81

4 . К У П И Т И К Н И Ж К И ТА ГАЗЕТИ безпосередньо у видавництві «Шкільний світ». Заплануйте візит до видавництва «Шкільний світ», якщо будете в Києві!

Наша адреса: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 15, «Шкільний світ»

Довідки за телефоном: (044) 286-24-50,286-45-94,537-32-00

mailto:[email protected]

library.udpu.edu.ua · 2017-11-22 · 4. З батьками, педагогами — за...

Documents