Україна - суверенна демократична держава

Проголошення акту незалежності Проголошення акту незалежності України 24 серпня 1991 року відкрило нову сторінку історії щодо становлення держави Україна. В Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року і зверненні Верховної Ради України "До парламентів і народів світу" /5 грудня 1991 року/ наголошувалося на тому, що до сім'ї цивілізованих країн  бажає увійти нова держава, яка гарантує вільний розвиток українського народу, кожного громадянина України незалежно від його етнічної приналежності.

Конституція України Важливим етапом державотворення є прийняття п'ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 року Конституції — Основного Закону України. Ця подія завершила період державного становлення, закріпило правові основи незалежності України. Наша країна реально стала невід’ємною частиною європейського і світового співтовариства.

В Конституції Україна визначена як незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава. За формою правління Україна є республікою, за державним устроєм – унітарною, тобто єдиною, соборною державою.

Державна символіка Державною символікою України є: Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.

Державний Прапор України Прапор — це певного кольору чи кольорів і форми полотнище з емблемами та іншими прикрасами, яке є символом країни, території, організації, партії, навіть однієї особи. Залежно від ритуалу прапор кріпиться до древка, піднімається на щоглі, просто вивішується чи розстеляється. Українські національні кольори — синій і жовтий. З давніх-давен українська земля була хліборобським краєм. Блакитне небо над золотою нивою — ось який прекрасний зміст нині вкладає у національні кольори кожен українець-патріот. Отже, наш прапор — блакитно-жовтий. А чи можна сказати, що він жовто-блакитний? Ні, оскільки за правилами геральдики (наука, що вивчає герби) кольори «читаються» згори донизу. До прапора виявляють пошану, схиляючи голову чи вклоняючись, а часом і стають на одне коліно. Військові віддають прапорові честь.

Державний Герб України Великий Державний Герб України, згідно зі статтею

20 Конституції України, встановлюється з урахуванням

малого Державного Герба, як його головного елемента, і

герба Війська Запорізького, і затверджується не менше

як двома третинами від конституційного складу

Верховної Ради України.

19 лютого 1992 р. Верховною Радою України ухвалена

постанова "Про Державний Герб України", якою було

затверджено «Тризуб, як малий герб України» i,

відповідно, головний елемент великого герба. З

найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак,

свого роду оберіг. Його зображення археологи зустрічали

у багатьох пам'ятках культури, датованих першими

століттями нашої ери. Перша згадка у літописах про такі

знаки належить до Х століття. За часів Київської Русі

тризуб стає великокнязівським знаком. Після київського

князя Ігоря (912—945 рр.) при укладанні договору з

візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський

князь Володимир Святославович (980—1015 рр.)

карбував тризуб на монетах, де з одного боку

зображувався портрет володаря, а з іншого — тризуб.

Примітка: тризуб є геральдично стилізованим

зображенням пікируючого сокола.

Державний гімн України

Державний гімн України — один з головних державних символів України поряд з прапором і гербом. Державним гі́ Gмном є перший куплет та приспів пісні «Ще не вмерла України ні Слава, і Воля»слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційно його «Музичну редакцію» ухвалила Верховна рада України 15 січня 1992 року; слова гімну затверджено законом «про Гімн України» 6 березня 2003 року

Незалежність і суверенність держави створили сприятливі умови для демократичних перетворень, що суттєво вплинули на подальший розвиток прав і свобод людини і громадянина, забезпечили широке міжнародне визнання: підписано серію політичних та економічних угод з іншими державами, що визначило наше місце у світовому співтоваристві та допомагає політичному і економічному становленню незалежної України.

Система прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією, відповідає загальновизнаним демократичним стандартам, закріпленим міжнародно-правовими актами. Відповідно до Основного закону, утвердження і забезпечення прав і свобод є пріоритетним напрямом діяльності держави.

До міжнародних нормативно-правових актів, які стосуються захисту прав людини належать: «Загальна декларація прав людини», «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод», «Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права», «Міжнародний пакт про громадянські і політичні права», «Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації» та інші.

Важливим є і знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідне не лише для формування національної самосвідомості, але й для використання кращих традицій в етнонаціональній практиці сьогодення.Людина — це частка єдиного цілого, яким є народ.

Студенти вищих навчальних закладів під час навчання мають усвідомити життєву потребу професійної підготовки, трудової активності, ініціативи, підприємництва, дотримуватись правових норм суспільства, з розумінням ставитися до проблем економічної і соціальної політики держави  та шукати шляхи їх розв'язання.

Зміцнити й розвинути демократичну правову державу може той, хто любить свій народ, тому необхідно сприяти розкриттю духовного і творчого потенціалу студентської молоді, спонукати її до активізації процесу самопізнання та саморозвитку, що в майбутньому допоможе уникнути багатьох життєвих помилок і обрати той вид діяльності, який уможливить найповнішу самореалізацію.

Патріот України — це не красномовний трибун, а той, хто вміє бачити труднощі, нерозв'язані проблеми, розуміє суспільно-політичну ситуацію в країні, проте не панікує, не стоїть осторонь, а готовий долати перешкоди. Патріот — це той, хто сприяє розбудові демократичної держави.