Центр РПРСА “Пагінець”

Формуваннякомунікативно-мовленнєвої

компетентності дітей з особливими потребами на ранніх етапах

соціалізації

(з досвіду роботи вчителя-логопеда Севастьянової О.М.)

Рівне – 2012 р.

corowina.ucoz.com

Більшість людей сприймає розуміння і використання мови як щось звичайне і природне. За допомогою мови ми формулюємо і висловлюємо свої думки, мова дає нам змогу бути соціальними істотами, спілкуватися з іншими, пізнавати та досліджувати навколишній світ. Під час роботи з дітьми з тяжкими порушеннями мовлення я виявила наявність труднощів при побудові процесів комунікативної взаємодії, побачила, як переживають діти, які не можуть та не вміють вільно спілкуватися. У дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку навички спілкування спонтанно не утворюються. Наше завдання як педагогів полягає в цілеспрямованому формуванні комунікативних умінь і навичок.

corowina.ucoz.com

Одним з основних напрямків логопедичної роботи є формування комунікативної компетентності дітей з особливими потребами. Враховуючи те, що мовленнєва компетентність – це вміння адекватно й доречно користуватися мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, прохання тощо), я використовую для цього як вербальні, так і невербальні засоби (міміка, жести, рухи), вчу інтонаційно оформлювати мовлення.

Знаючи, що комунікативна компетентність передбачає вміння комплексно застосовувати мовні й немовні засоби з метою комунікації, спілкування у конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціювати його, я у своїй роботі даному питанню приділяю особливу увагу через проведення індивідуальних, підгрупових занять та організації сюжетно-рольових ігор.

Готуючи дитину до соціуму, ми повинні пам’ятати, що соціалізація - це процес, через який безпорадне дитя поступово перетворюється на особу, яка розуміє і саму себе, і навколишній світ, адаптується до нього, набуваючи знань та звичок, притаманних культурі певного суспільства, в якому воно народилася. Саме в адаптаційних групах вихователям слід реалізовувати комплексний підхід до розв’язання завдань по соціалізації (мовленнєва готовність).

Процес соціалізації передбачає пристосування дитини до навколишнього світу, суспільного середовища, засвоєння нею знань, норм певного угрупування. І значно краще відбувається він завдяки сформованій комунікативній компетентності.

Під час спостереження за дошкільниками з особливими потребами в адаптаційних групах, зокрема, якщо діти тільки почали відвідувати наш заклад, я відзначила, що їхня діяльність характеризується загальною неорганізованістю, імпульсивністю, недостатньою цілеспрямованістю, слабкою мовною регуляцією, низькою активністю у всіх видах діяльності, особливо спонтанної. Під час обстеження мовленнєвого розвитку дітей з особливими потребами я виявляю обмежений словниковий запас, як активний, так і пасивний, неправильне використання граматичних категорій (рід, число, відмінок).

corowina.ucoz.com

corowina.ucoz.com

Окрім проблем, пов’язаних з мовленням, у дітей з особливими потребами спостерігаються порушення в іншому компоненті комунікативної діяльності – соціальній ситуації спілкування, що виражається в неадекватних способах спілкування дітей, уникненні контактів та ефективної взаємодії, невмінні застосовувати соціальні еталони та важкій адаптації до умов, коли відсутні близькі люди. Причина такого явища закладена у несформованості емоційної сфери, яка проявляється у тривожності, легкій фіксації страхів, іноді в агресивності, негативізмі.

Досвід показує, що допомогти дитині максимально реалізувати потенційні можливості і скорегувати наявні недоліки можна тільки в процесі інтенсивної, систематичної і послідовної логопедичної роботи. На своїх заняттях я орієнтуюсь на психологічну захищеність дитини, її комфорт і потребу в емоційному спілкуванні з однолітками і вчителем-логопедом, на формування комунікативних навичок навчального співробітництва, розширення словникового запасу в області почуттів і емоцій.

На логопедичних заняттях я намагаюся підвищувати власну активність дошкільників, формувати адекватність емоційних реакцій і оцінок, як своїх, так і однолітків. Основою для побудови спілкування в процесі занять виступає предметно-практична діяльність дітей з освоєння та пізнання навколишнього світу, а також їх навчальна діяльність. Процес формування комунікативної компетентності відбувається з урахуванням провідної діяльності віку, у відповідності з рівнем сформованості мовленнєвих засобів.

corowina.ucoz.com

Оскільки провідним видом діяльності у дошкільному віці є гра, у процесі корекційно-відновлювальної роботи я інколи використовую сюжетно-рольові ігри для формування мовленнєвої компетентності дошкільників. Під час проведення сюжетно-рольових ігор я рекомендую вихователям дотримуватися наступних правил: • намагатися створити сприятливу, доброзичливу атмосферу під час ігор; ігрову мовленнєву ситуацію адекватну реальній ситуації спілкування;• форма і зміст рольової гри мають бути переконливі, чітко організовані і підготовлені;

• сюжетно-рольова гра повинна бути прийнята всією підгрупою дітей;• намагатися створити ситуацію успіху (в тому числі і мовленнєвого) для кожної дитини; (чим краще почуває себе дитина у рольовій грі, тим ініціативнішою вона буде в спілкуванні, згодом у неї з'являється почуття впевненості у своїх силах, підвищується мовленнєва активність);• намагатися спиратися на особистий досвід дитини (сформовані на його основі ігрові дії набувають особливого емоційного забарвлення, інакше навчання спілкуванню у грі стає механічним);•періодично змінювати ігрову обстановку і надавати можливість закріпити навички спілкування у різних ситуаціях;• залучати до ігор малоактивних дітей, надавати їм емоційну і психологічну підтримку.

corowina.ucoz.com

Для закріплення нової мовленнєвої навички, виховання мовленнєвої сміливості, вміння керувати своїми емоціями я використовую будь-які життєві ситуації.

Як відомо, навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї. Все, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини, має велике значення у її майбутньому. Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Тому батьки повинні зрозуміти, що відповідальність за розвиток мовлення дитини в перші роки життя малюка повністю має покладатися на них.

Мої рекомендації батькам Для формування комунікативно-мовленнєвої

компетентості дитини в домашніх умовах нічого не потрібно організовувати спеціально. Вам не знадобляться складні посібники та методики. Варто лише налаштуватися на щоденну роботу і уважно подивитися навколо себе або навіть просто перед собою. Засобом і предметом для мовленнєвого розвитку дітей може стати будь-який предмет, явище природи, ваші звичні домашні справи, вчинки, настрій. Невичерпний матеріал можуть надати дитячі книжки і малюнки в них, іграшки та мультфільми.

Не втрачайте найменшого приводу щось обговорити з вашою дитиною. Саме обговорити. Односторонні «говоріння», без діалогу - малокорисні. Не важливо, хто при цьому мовчить: дитина чи дорослий. У першому випадку у дітей не розвивається активне мовлення, у другому - пасивне (уміння слухати, чути, розуміти мову; своєчасно і правильно виконувати мовленнєву інструкцію; вступати в партнерські відносини; співпереживати). Отже, ви подивилися перед собою і побачили, наприклад, ... яблуко. Прекрасно, вважайте, що у вас в руках готовий методичний матеріал для розвитку мовлення дитини, причому будь-якого віку. Для початку влаштуйте змагання «Підбери слівце» (Яблуко яке? - Солодке, соковите, кругле, велике, блискуче, стигле, запашне, жовте, важке, вимите, і т. д.).

Гра пройде цікавіше, якщо ви запросите інших членів своєї родини, друзів вашої дитини, їхніх батьків. Той, хто придумав таке слово - відкушує шматочок яблука. А поки воно ще ціле, його можна змалювати і заштрихувати кольоровим олівцем. Це корисно для пальчиків. Готова картинка хай прикрасить стіну в дитячій кімнаті. Наступна гра буде називатися «Згадай казку» (В яких казках згадуються яблука? - «Гуси-лебеді», «Білосніжка і сім гномів», «Молодильні яблучка» тощо) Тут вже за правильну відповідь можна заслужити і ціле яблуко. А коли в руках кілька яблук, саме час їх розглянути уважніше і порівняти між собою - гра зі сполучником а - «Порівняй два яблука» (перше яблуко жовте, а друге - червоне; одне солодке, а інше кисле; у першого коричневе насіння, а у другого - біле і т. д.)

На прогулянці ви маєте можливість закріплювати у дитини мовленнєві навички за темами: «Одяг», «Взуття», «Осінь», «Зима», «Весна», «Літо», «Іграшки», «Місто», «Транспорт», «Птахи» та інші. Корисно проводити різноманітні спостереження за погодою, сезонними змінами в природі, рослинами, птахами, тваринами, людьми, транспортом. Все це обов'язково потрібно коментувати, обговорювати, оформляти у формі бесіди. Нові, незнайомі дитині слова слід пояснити, повторити кілька разів, навчити дитину зрозуміло вимовляти їх. Корисно прислухатися до звуків вулиці: шелесту листя, шуму кроків, гудіння машин, голосів птахів, звуків вітру, дощу, снігу, граду і т. д. Це розвиває слухову увагу. Дитині будуть цікаві ігри «Про що розповіла вулиця?», «Помовчи і розкажи, що почула (почув)?», «Уважні вушка», «Хто покликав?». Розгляд сезонного одягу людей допоможе збагатити й активізувати словник за темами «Одяг» та «Взуття».

На кухні. У вас з'являється можливість розвивати словник, граматику, фразове мовлення дитини за наступними темами: «Сім'я», «Овочі», «Фрукти», «Посуд», «Продукти харчування», «Побутова техніка» та ін. Розповідайте синові чи доньці, як називаються продукти, яку страву ви готуєте, які дії при цьому виконуєте. Не обмежуйтеся примітивним побутовим словником, пропонуйте дитині все нові і нові слова. Намагайтеся, щоб вона запам'ятовувала і повторювала їх за вами. Називайте властивості (колір, форму, розмір, смак) продуктів (гарячий, холодний, солодкий, гострий, свіжий, черствий і т. д.). Задавайте дитині відповідні запитання («Скуштуй, який вийшов салат?», «Що ми ще забули покласти в суп?», «Яку морквину виберемо?» та ін.). Називайте свої дії («нарізаю», «перемішую», «солю», «обсмажую» і т. д.), показуйте дитині, що і як ви робите. Підводьте її до того, щоб вона повторювала ваші слова.

Доручіть дитині посильну допомогу на кухні. В процесі діяльності мовленнєвий матеріал засвоюється значно швидше і природніше. Якщо дитина ще маленька, нехай займається поруч з вами своїм іграшковим посудом і продуктами, копіює ваші слова і дії: «готує» їжу лялькам і годує їх, миє посуд, витирає стіл. І обов'язково розповідає вам про те, що вона робить.

На дачі. Перед вами відкривається простір для словникової і граматичної роботи за темами: «Весна», «Літо», «Осінь», «Садові рослини», «Квіти», «Дерева», «Комахи», «Ягоди», «Весняні (літні, осінні ) роботи в саду» та ін. Спостереження, враження, мовленнєві навички, отримані на дачі, надзвичайно цінні й наочні. Вони залишаються в пам'яті дитини на все життя.

Тільки тут, в природних умовах, дитина засвоїть значення дієслів «скопати», «прорихлити», «прополоти», «удобрити» та багатьох інших. Не на картинці, а на городі побачить рослини в різну пору їх вегетативного періоду (зростання, цвітіння, плодоношення, збирання). Дізнається, як і де виростають ягоди, овочі та фрукти. Навіть якщо назви квітів, чагарників, овочів здаються вам складними для дитини, все одно частіше називайте їх вголос (нарцис, примула, гладіолус, патисон та ін.) На перших порах вони поповнять пасивний словник дитини, вона буде їх знати. Поступово ці слова перейдуть і в активне вживання і суттєво збагатять словниковий запас дитини.

Практично на кожному наочному матеріалі природного оточення можуть бути проведені такі мовленнєві ігри, як «Четвертий зайвий», «Чого не стало?», «Що помінялося місцями?», «Що змінилося?», «Підбери пару», «Кому що підходить?», «Назви ласкаво», «Перетвори у велике», «Підбери 5 ознак», «Вгадай, про що я кажу», «Скажи навпаки» і т. д.

Виховуйте бажання займатися, стимулюйте дитину до подальшої роботи, заохочуйте її успіхи, вчіть долати труднощі і через короткий час ви відчуєте смак цієї захоплюючої роботи, побачите її плоди!

Дякую за увагу!