Остап Вишня(1889-1956)

13 листопада 2014 року виповнюється 125 років від дня народження Остапа Вишні - видатного українського письменника, широко знаного у нашій країні та за рубежем, майстра сатири та гумору. Митець самобутній і неповторний, він формувався і зростав на грунті народного життя і своїм словом успішно слугував утвердженню добра. Творчість його надихалась і окрилювалась великим поняттям – Народ.

Закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові, згодом продовжив навчання в Київській військово-фельдшерській школі, після закінчення якої (1907) працював фельдшером — спочатку в російській армії, а з часом — у хірургічному відділі лікарні Південно-Західної залізниці. Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині — тож, працюючи в лікарні, займався самоосвітою, склав екстерном екзамен за гімназію і у 1917 вступив до Київського університету; одначе скоро залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній праці.

Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 13 листопада 1889 року на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній (17 дітей) селянській сім'ї.

Перший друкований твір молодого літератора - "Демократичні реформи Денікіна» з’явився за підписом «П.Грунський» кам’янець-подільській газеті «Народна воля» 2 листопада 1919 року. 22 липня 1021 року в газеті «Селянська правда» під фейлетоном «Чудака, їй-богу!» вперше з’явився псевдонім «Остап Вишня», що з часом утвердився як літературне ім'я видатного майстра української сптири і гумору.

«Який би я був щасливий,— писав Остап Вишня 15 травня 1949 року в щоденнику «Думи мої, думи мої...»,— якби своїми творами зміг викликати усмішку, хорошу, теплу усмішку, у народу! Ви уявляєте собі : народ радісно усміхнувся! Але як це трудно! Для літератури , по-моєму, треба перш за все – ч е с н і с т ь ! Потім уже геній , талант, здібність і інші атрибути літератури. Тоді буде література!»

1923 року відбувся дебют Остапа Вишні як письменника – вийшли збірки «Марк Твен – Остап Вишня. Сільськогосподарська пропаганда» і «Остап Вишня. «Діли небесні». У 20-ті - на початку 30-х років одна за одною виходять збірки творів - «Вишневі усмішки(сільські)», «Реп’яшки»(1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Лицем до села» (1926), «Вишневі усмішки кооперативні»(1927), «Вишневі усмішки закордонні» (1930) ,«Зібрання усмішок у чотирьох томах»(1928 і 1930 рр.) та ін.

У 1944 році розпочався другий етап активної творчості і громадської діяльності Остапа Вишні. Усмішка «Зенітка» обійшла усі фронти, часто читалася по радіо, викликаючи, як того і прагнув автор, теплу усмішку у бійців і трудівників тилу, додаючи їм неодмінну віру в перемогу над фашизмом. У повоєнні роки Остап Вишня видає нові збірки гуморесок і фейлетонів – «Самостійна дірка» (1945), «Зенітка» (1947), «Весна-крана»(1949), «Вишневі усмішки»(1950), «Мудрість колгоспна» (1952), «Великі ростіть»(1955) , «Нещасне кохання», «Твори в двох томах»(1956) та ін.

Талановитий і широко популярний у народі письменник, Остап Вишня провадив і велику громадську роботу. Ще в 1922 році він разом з В. Блакитним бере участь у редагуванні перших двох номерів журналу «Червоний перець», потім активно працює в літературних об'єднаннях «Плуг » і «Гарт», пізніше – в оргкомітеті Спілки радянських письменників України та Всесоюзному оргкомітеті. Після війни - входить до редколегії журналу «Перець» і стає активним його працівником. Письменник завжди був в гущі народного життя, виявляв глибоку увагу до нових подій, явищ, процесів.

До останніх днів життя віддавав Остап Вишня талант і натхнення всенародній славі. Твори народного митця і великого майстра сатири – здобули заслужене визнання мільйонів читачів. Не згасає, а навпаки підвищується інтерес до творчості письменника і після його смерті. Про це свідчить, зокрема, той факт, що з'явилось чимало перевидань окремих тематичних збірок гумориста.Остап Вишня зробив цінний , вагомий внесок у розвиток української літератури.

Рекомендуємо познайомитися з даними книги у відділі ВОЄФ: