«Липа в саду Кобилянських»

Виконавець: Жижиян Анастасія Валентинівнаучениця 7 класу Димківського НВККерівник: Гумельник Раїса Романівна

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇВІДДІЛ ОСВІТИ ГЛИБОЦЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ДИМКІВСЬКИЙ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС

В моєму рідному селі,Ім’я якому – Димка,Жила й кохалася в красіТендітна, ніжна жінка. І линула її душаВ степи, ліси і гори,Не мислила свого життяБез милої природи.

Ця жінка родом із Карпат,Вона - дитя природи.Її духовність і талантШанують всі народи. Орлиця славна це гірська,Це – Ольга Кобилянська,Що так любила рідний край,Бо світ його – як казка.

У творах вчить своїх вонаЦей світ оберігати,Бо в кожнім дереві – душа,Природа ж нам – як мати, Що так безмежно любить нас,Красу свою дарує,Щоб затишно було весь час –То пестить, то голубить.

І кожне в світі деревцеПро нас постійно дбає:Щодня росте, щорік цвіте,Повітря очищає. Як добре, що на всій земліРостуть собі дерева,І те несуть нам крізь віки,Що пам’ятати треба.

У Кобилянської в садуРосте розкішна липа,То у зеленому вінку,То золотом залита. Як холодом зима дихне,То липу це не спинить:Розмови тихі заведеЗ сусідками своїми.

Від бесід тепло на душі,На вії сон сідає,І сниться їй пухнастий джміль,Що весело літає. І липа молоді рокиЗненацька пригадає,Людей, що тут колись жили,Садибу доглядали.

Тепер музей тут, і сюдиПриходять часто люди,Та липа все ж минулі дніНе може позабути. Так, в пам’яті її живеРодина Кобилянських,А вітер лист безжально рве І з ним кружляє в вальсі.

Як весело було колисьРазом в родиннім колі,Тепер - в зажурі пада листНа призабутий спогад. Життя триває. І стоїтьСтаренька наша липа.Її ви, люди, бережітьІ вчиться всіх любити.

Жижиян Анастасія, 2010 р.

ПАСПОРТ

• Порода дерева: Липа серцелиста• Tilia cordata • Місцезнаходження: на території

музею-садиби Ольги Кобилянської в селі Димка Глибоцького району Чернівецької області.

• Назва землекористувача : Димківська сільська рада

• Адреса: село Димка Глибоцький район Чернівецька область

• Вік дерева: приблизно - 120 років• Висота: 10 метрів• Діаметр: 51 см• Окружність стовбура: 160 см

Високе дерево родини липових. Листки черговi, округлі або довгастi, з серцеподібною основою. Квiтки правильнi, двостатевi, п'ятичленнi; пелюстки - жовто-бiлi. Цвiте у червнi - липнi.

Плід - яйцеподібно-кулястий, опушений, з крихким оплодом горiшок. Росте в лiсах, по чагарниках, культивують у садах, парках та на вулицях.

В нашому селі є давня традиція саджати липу (як правило, дві липи) біля хати. Тому біля старих хат можна побачити високі липи, які є символом миру і спокою.

Так, на території музею-садиби О.Кобилянської росте чимало дерев, посаджених її дідом. Про це згадується в оповіданні «Весняний акорд» (1910): «Моя хата. Навкруги обсадив її мій дід липами і смереками…».

Збереглась лише одна липа з часів, коли жила письменниця.

У 1956 році в це дерево під час грози влучила блискавка, в результаті чого його стовбур роздвоївся. На жаль, до наших часів збереглась лише одна липа з тих, які посадив дідусь О.Кобилянської.

Наприкінці листопада (27 числа) 1863 року в гірському містечку Гура-Гуморулуй Південної Буковини (Румунія) у сім’ї дрібного урядовця народилась дочка Ольга.

У 1889 році сім’я Кобилянських переїхала з Кимпулунга до Димки

Тут Ольга Юліанівна бувала заїздами, а відтак і жила впродовж двох років.

В 1973 (28 червня) урочисто відкрито музей-садибу Ольги Кобилянської.

Ольга Кобилянська постійно звертається в своїх творах до рідної природи, описує ліси, дерева, степи, луки. Так, в оповіданні «В долах» (1907) подається розповідь про долю одного дерева, як про людину.

Із «Щоденника» КобилянськоїДо Савина Амбросовського25 листопада 1899 Чернівці 25/11, 899«Страшенно люблю самоту, самоту в

природі… Я люблю з нею мовчки розмовляти. Коли я вмру – то скажу себе в цілком незамітнім куті поховати і велику смереку на своїм гробі саме над головою засадити, аби мені вічно шуміла!».

З метою лікування і оздоровлення дерева учні нашої школи щовесни обробляють нижню частину стовбура вапняним розчином, відрізають сухі гілки, обкопують землю навколо липи.