Путивльськазагальноосвітняя школа

І-ІІІ ступенів № 2

СОЛДАТ, ЛІТОПИСЕЦЬ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ.

Г.Я.Базима-

Біографія Г.Я.Базима народився 1 грудня 1888р. в селі

Дічь Путивльського повіту Курської губернії в родині селянина. Закінчив церковно-приходську школу, потім вище навчальне училище. У 1909р.. Григорій Якович здав екзамени на право викладання в початковій школі і став працювати вчителем початкових класів у Стрельніковській школі, а потім викладачем географії в цій же школі. В роки першої світової війни був на фронті, закінчив школу прапорщиків. Після революції залишається в Червоній армії працювати в політвідділі. Тут він отримує середню военну освіту. На фронтах громадянської війни він зі зброєю в руках захищав молоду Радянську республіку. Після закінчення громадянської війни Г.Я. Базима повертається до села Стрільники і працює там вчителем. З 1933по 1941р. він працює директором восьмирічної школи № 3\ зараз № 2\.

А невдовзі розпочалась війна. І став вчитель начальником штаба партизанського з’єднання під командуванням С.А.Ковпака і С.В. Руднева.У 1943 р. Г.Я.Базимі було присвоєно звання майора. При виході з Карпат в ніч з 3 на 4 серпня 1943р. його тяжко було поранено в плечо та голову. На початку 1944р. Григорій Якович був відкликаний на лікування в Київ, потім повернувся до Путивля.

За бойві заслуги Григорій Якович був нагороджений Орденом Леніна, Орденом Бойового Червоного Прапору, орденом Богдана Хмельницького 1 степені і багатьма медалями.

Після війни Базима проводив велику роботу по увічненню подвига партизан. По його ініціативі був створений музей Партизанської слави в Спадщанському лісі. Він особисто приймав участь в реконструкції партизанських землянок, проводив екскурсії по місцям бойової слави. Саме Г.Я.Базима підготовив перший путівник по Спадщанському лісу, написав книгу „Слідами великого рейду”.

Не все, на жаль , він встиг зробити, що хотів.... Помер Григорій Якович 5 липня 1970р.Похований в М.Путивлі, на могилі встановлений мраморний пам’ятник.

Партизанський начштабуУ книзі «Від Путивля до Карпат» С. А, Ковпак писав про начальника штабу Г. Я. Базиму: «...Бій іде, дощ періщить, віє метелиця, а Григорій Якович сидить на пеньку, накрившись плащем з головою, і

строчить в своїй записній книжці чернетку наказу, а потім, уже в землянці чи в курені акуратно, по-учительському переписує наказ у книгу. Інколи, бувало, навіть розсердишся:

— Та кинь свою писанину, лягай спати!Григорій Якович тільки всміхнеться;— Цю писанину історики вивчатимуть».За характером він спокійний, урівноважений, розпорядження робив без шуму і крику. Командири, одержавши

такийнаказ, виконували на совість, до кінця.Зайнявши село, виставивши вартових і патрульних, всі лягали спати. У Базими ж наступала «друга зміна».Перемагаючи втому, він сідав на коня і разом з начальниками штабів і зв'язковими відправлявся на

рекогносцировку.Виставляв заслони і засади на тих дорогах, звідки чекався противник, перевіряв боєготовність чергових

підрозділів, уштаб повертався далеко за полудень. А тут — поверталися розвідники, разом з заступником Ковпака по розвідці П. П.Вершигорою. Всі засідали за карту, в бій вступали червоні й сині стріли — розпочиналася боротьба

ворогуючихштабів, боротьба умів! Обдумувалася кожна деталь бою. Саме тоді я зрозумів: чому Базима спокійний в бою — все,

додрібниць, обдумано заздалегідь...На ньому лежало величезне навантаження! Навіть молодому важко було нести таке навантаження, а він ніс. Длявідпочинку часу не було. І Григорій Якович спав прямо на возі чи санях під час маршу. Та й то недовго. Тільки-нозупинилася колона — він уже на ногах, зіскакував на коня і мчався вперед — туди, де кипів зустрічний бій,

небезпечнийі підступний, бій,.

По тропам лесным ночью бродит лунаСпокойно уснули землянки,

Но помнят они, как гремела войнаИ лезли фашистские танки.

Карта Путивльського району

Веселівський бійОднією з найвизначніших операцій партизанів-ковпаківців був знаменитий Веселівський бій 28 лютого 1942 року.Обираючи село Веселе для бою, партизанське командування йшло на великий риск - сили були далеко не рівні. Хатимайже до стріх занесло снігом. Про те, щоб будувати оборону за селом, не могло бути й мови. Вихід був один: дляоборонних пунктів обладнати будівлі колгоспників, влаштувати в них бійниці. Кулемети встановили на дахах. Нагородах у глибоких снігових заметах поробили траншеї і ходи сполучення.Східну частину Веселого і хутір Майський до самого лісу займали оперативні групи Путивльського загону. В західнійчастині села, за ручаєм, по вулиці Луговій стояв Глухівський загін; по вулиці Садовій - Шалигинський загін і групаП'ятишкіна. Штаб розмістився в хаті селянина Сєдих Степана Петровича, якого фашисти розстріляли за зв'язок зпартизанами у грудні 1941 року.План противника зводився до того, щоб ударом з півдня скувати основні сили партизанів, а потім ударити з півночі.Партизани розгадали ці наміри і ні на мить не ослабляли кругової оборони на всіх ділянках.Г.Я. Базима керував діями роти партизан в північно-східній частині села Веселе, позицію яких атакував батальонгітлерівців. Хитрим маневром бувалий воїн “підказав” ворогу “потрібний” напрямок руху. І коли фашисти пішли по ньому, вдарив по їх флангу і створив ситуацію, котра допомогла перемозі партизан. О сьомій годині вечора стало ясно, що партизани в цьому бою отримали перемогу. Втрати противника склали близько600 чоловік (вбитими, пораненими і обмороженими). Партизанів загинуло 11 чоловік, серед них і комісар Глухівськогозагону Білявський. Під час бою був поранений також комісар з'єднання С.В. Руднєв.Опівночі партизани залишили Веселе, продовжуючи свої рейди по північних районах Сумщини. Веселівський бій увійшов в історію як класичний зразок бою в умовах партизанської боротьби. Противник не мігповірити, що такі значні його сили були знищені значно меншим за чисельністю партизанським з'єднанням, якому дотого ж не вистачило боєприпасів. А засаду Конотопського загону мадяри сприйняли за десант Червоної Армії.

Схема бою у с. Веселе

Лиш за свободу Ви боролись,За це ми дякуємо Вам.

Що в час важкий і в час негоди Життя Ви врятували нам.Можливо, ми не розумієм

Крізь, що Вам довелось пройти,Але ми зберегти зумієм

Той мир, що нам Ви принесли.