Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці

Виконала:студентка IV курсу, 3 групи

Факультету іноземної філології Баланова Тетяна

Охорона праці – це система правових, соціально-економіч¬них, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.З цього визначення випливає, що охорона праці – поняття інтегральне, яке включає знання різних напрямів науки і техніки, а саме:– інженерних наук;– наук про суспільство;– гуманітарних наук;– наук про людину;– природничих наук.У Концепції ООН про «сталий людський розвиток» безпека праці розглядається як одна з основних (базисних) потреб людини, тому метою Концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування нинішнього і майбутнього поколінь.

Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрямки:—  вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації' охорони праці, покращення умов та техніки безпеки; —  участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та у роботі їх органів; —   одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці; —   проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах; —   підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.

Основні організації, що роблять свій внесок у справу охорони праці

Міжнародна організація праці (ILO)

Міжнародне агентство з атомної енергії (IAEA)

Всесвітня організація охорони здоров‘я (WHO)

Міжнародна організація по стандартизації (ІSО)

Міжнародна організація авіації (ІCАО)

Європейський центр запобігання лих і прогнозування землетрусів (ECPFE)

Міжнародна організація цивільної оборони (ICDO)

Співдружність Незалежних Держав (СНД\CIS)

Європейський Союз (EU)

Важливими нормативними актами з питань охорони праці є міжнародні договори та угоди, до яких приєдналась Україна у встановленому порядку. Статтею 3 Закону "Про охорону праці" передбачається, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Міжнародні договори та угоди України в сфері охорони праці Переважна більшість міжнародних договорів та угод, в яких

бере участь Україна і які більшою або меншою мірою стосуються охорони праці, можна об‘єднати в чотири групи:

Конвенції, Рекомендації та інші документи Міжнародної Організації Праці;

Директиви Європейського Союзу; договори та угоди, підписані в рамках Співдружності

Незалежних Держав; двосторонні договори та угоди

Статтею 3 Закону “Про охорону праці” передбачається, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Міжнародна Організація Праці (МОП)

Створена у 1919 р. як автономна інституція при Лізі Націй З 1946 р. перша спеціалізована установа ООН За час свого існування прийняла 179 Конвенцій, 74 з яких

пов‘язані з умовами праці і 184 Рекомендацій Станом на 2012 рік до її складу входять 185 країн світу Україною ратифіковано 62 Конвенції У 1969 р. за свою діяльність МОП отримала Нобелівську Премію

Миру Міжнародна Конференція праці (Всесвітній Парламент праці) –

вищий орган МОП, який проводиться щороку у червні за участю представників всіх країн-членів

Трипартизм, мета, принципи, форми діяльності МОП

Трипартизм – регулювання трудових і пов'язаних з ними економічних і політичних стосунків на основі рівноправної взаємодії, співпраці представників найнятих робітників, працедавців і держави

Мета• сприяти створенню можливостей для жінок і

чоловіків отримати гідну і продуктивну роботу в умовах свободи, рівності, соціаль ної захищеності і поваги людської гідності

Форми діяльності• розробка стандартів• дослідження, збір та розповсюдження інформації• технічне сприяння

Засадничі принципи в сфері праці• свободу асоціації і реальне визнання права на

ведення колективних переговорів• скасування всіх форм примусової або обов'язкової

праці• реальна заборона дитячої праці• недопущення дискримінації в сфері праці і

зайнятості

Відмінна риса МОП — її трьохрівнева структура, в границях якої здійснюються переговори між урядами, організаціями працюючих і підприємцями. Делегати цих трьох груп представлені й можуть радитися на однакових умовах на всіх рівнях МОП. Прийняття рішень передбачає облік взаємних інтересів і досягнення спільних угод, однак особливою складністю є узгодження різних, а часто й протилежних інтересів.

Технічне сприяння МОП у сфері охорони праці носить різні форми. Деякі проекти допомогли країнам-членам при розробці нових законодавств з охорони праці і при зміцненні інспекційних служб. В інших країнах здійснювалась підтримка при створенні інститутів з виробничої безпеки та гігієни праці для сприяння науковим дослідженням і розробці навчальних програм. Основними формами діяльності МОП є розробка стандартів, дослідження, збір та розповсюдження інформації, технічне сприяння. При активному співробітництві з країнами-членами ці заходи роблять більш успішною боротьбу за досягнення соціальної справедливості та миру у всьому світі. За свою діяльність МОП отримала у 1969 р. Нобелівську премію Миру.

Головні цілі МОП — сприяння соціально-економічному прогресу, підвищенню добробуту й поліпшенню умов праці людей, захист прав людини.

Виходячи з цих цілей, основними завданнями МОП є такі:

• розробка погодженої політики й програм, що спрямовані на вирішення соціально-трудових проблем;

• розробка й прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій для здійснення визначеної політики;

• допомога країнам, що сприяють вирішенню проблем зайнятості та скороченню безробіття;

• захист прав людини (права на працю, на об'єднання, захист від примусової праці, дискримінації і т. ін.);

• боротьба з бідністю, за поліпшення життєвого рівня працюючих, розвиток соціального забезпечення;

• розробка програм стосовно поліпшення умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни праці, охорони та відтворення довкілля;

• сприяння об'єднанням працюючих і підприємців у їх роботі спільно з урядами щодо регулювання соціально-трудових відносин;

• розробка дій стосовно захисту найуразливіших груп працюючих (жінки, молодь, люди похилого віку, працюючі емігранти).

Основні Конвенції МОП

   Одним з головних напрямків діяльності МОП є нормотворчість. МОП приймає

конвенції та рекомендації, що стосуються різних аспектів праці. Для окремої

держави – члена МОП конвенція стає юридично обов'язковою тільки після

ратифікації її вищим органом державної влади (конвенції містять правила також про

порядок їх денонсації). У випадку ратифікації країною конвенції вона зобов'язана

прийняти законодавчі акти для її реалізації і раз на 2-4 роки готувати доповіді про

вжиті заходи щодо ефективного застосування ратифікованої конвенції. Якщо

конвенція не ратифікована, держава несе зобов'язання інформувати по запитах

Адміністративної ради МОП про стан національного законодавства і практики

щодо такої конвенції, а також про заходи, які передбачається вжити для її пізнішої

ратифікації. Кожна конвенція після ратифікації діє протягом 10 років.

Рекомендація не є міжнародним договором і не повинна бути ратифікована. Рекомендація є побажанням, пропозицією ввести відповідні норми в національне законодавство. Рекомендація доповнює, уточнює і деталізує положення конвенції, дає можливість вибору державам при застосуванні міжнародної норми. Систематизовані Конвенції і Рекомендації МОП утворюють Міжнародний кодекс праці. З 1919 р. МОП прийняла біля 200 Конвенцій і Рекомендацій з широкого спектра питань у сфері праці. Це – основні права людини, зайнятість і навчання, умови праці або техніка безпеки і гігієна праці.Деякі конвенції, які були ратифіковані в Україні :1. Конвенція про рівне ставлення і рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок: трудящі із сімейними обов'язками, 1981 р.2. Конвенція про оплачувані відпустки.3. Конвенція про оплачувані навчальні відпустки.4. Конвенція про представників працівників.5. Конвенція про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів.6. Конвенція про інспекцію праці в сільському господарстві.7. Конвенція про інспекцію праці у промисловості й торгівлі.8. Конвенція про адміністрацію праці.

Міжнародна організація праці активно працює в Україні з початку 90-х років XX ст. Вона вже здійснила проекти, пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 p.), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального партнерства і діалогу.

МОП В УКРАЇНІ

Директиви, що приймаються в рамках Європейського союзу і є законом для всіх його країн, відповідають конвенціям МОП. З іншого боку, при розробці нових конвенцій, рекомендацій та інших документів МОП враховується передовий досвід країн-членів ЄС. Всезростаюча важливість директив ЄС обумовлена багатьма причинами, серед яких найсуттєвішими є такі чотири: спільні стандарти здоров'я і безпеки сприяють економічній інтеграції, оскільки продукти не можуть вільно циркулювати всередині союзу, якщо ціни на аналогічні вироби різняться в різних країнах-членах через різні витрати, які накладає безпека та гігієна праці на бізнес; скорочення людських, соціальних та економічних витрат, пов'язаних з нещасними випадками та професійними захворюваннями, приведе до великої фінансової економії і викличе суттєве зростання якості життя у всьому співтоваристві; запровадження найбільш ефективних методів роботи повинно принести з собою ріст продуктивності, зменшення експлуатаційних (поточних) витрат і покращення трудових стосунків; регулювання певних ризиків (таких, як ризики, що виникають при великих вибухах) повинно узгоджуватися на наднаціональному рівні в зв'язку з масштабом ресурсних затрат і з тим, що будь-яка невідповідність в суті і при використанні таких положень приводить до "викривлень" у конкуренції і впливає на ціни товарів.

Міжнародна агенція з атомної енергії (МАГАТЕ)

Заснована в 1956 р., є автономною організацією в системі ООН Станом на листопад 2012 р. членами МАГАТЕ є 158 держав Основні завдання:

• гарантії недопущення того, щоб допомога МАГАТЕ (у вигляді атомної сировини, матеріалів та інформації) використовувалась у військових цілях

• сприяння розвиткові атомної енергетики в мирних цілях, відповідна матеріальна й технічна допомога країнам, які мають у цьому потребу

Основні функції:• здійснення системи контролю за нерозповсюдженням ядерної

зброї• сприяння науково-дослідним роботам у галузі ядерної

енергетики й практичному її застосуванню в мирних цілях• надання інформації з усіх аспектів ядерної науки й техніки• здійснення консультацій з проблем ядерної технології в

практичних ситуаціях• підготовка фахівців по використанню атомної енергії в мирних

цілях

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ)

Почала функціонувати 7 квітня 1948 р. після того, як 26 держав — членів ООН ратифікували її статут

Головною метою ВООЗ є сприяння забезпеченню охорони здоров'я населення усіх країн світу

Статут ВООЗ визначає найважливіші функції організації, регламентує діяльність її головних органів та відносини із державами-членами

У 1977 р. було розроблено глобальну стратегію виконання програми «Здоров'я для всіх до 2000 року». В неї входять вісім головних складових елементів: • просвітницька робота, пов'язана із роз'ясненням суті проблем

охорони здоров'я• належне забезпечення продуктами харчування• безпечна для здоров'я вода та санітарія• охорона здоров'я матері та дитини, включаючи планування сім'ї• імунізація населення від основних інфекційних хвороб• профілактика місцевих захворювань та контроль над ними• належне лікування загальнорозповсюджених хвороб та травм• забезпечення основними лікарськими засобами

Співдружність Незалежних Держав (СНД) Була створена в 1991 р. після розпаду Радянського Союзу В 1992 р. було підписано Статут, який визначив цілі й

принципи діяльності Співдружності Мета

• співробітництво в політичній, економічній, гуманітарній, екологічній та культурній областях для всебічного й збалансованого економічного й соціального розвитку держав-членів

Принципи• держави-члени суверенні й рівні, держави-члени є

самостійними й рівноправними суб’єктами міжнародного права

Основні координу ючі інститути: • Рада голів держав–учасниць Співдружності• Рада голів урядів• Міжпарламентська Асамблея• Виконавчий комітет СНД

У вересні 1993 року глави держав СНД підписали Договір про створення Економічного союзу

Європейський Союз (ЄС) 7 лютого 1992 року в Маастрихті (Нідерланди) Трактатом було

затверджено створення Європейського Союзу – це об’єднання демократичних європейських країн, які об’єдналися заради миру та розвитку

Законодавство Євросоюзу в сфері охорони праці можна умовно розділити на дві групи• директиви ЄС щодо захисту працівників• директиви ЄС щодо випуску товарів на ринок (включаючи облад

нання, устаткування, машини, засоби колективного та індивідуального захисту, які використовують працівники на робочому місці)

Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом. Так, в рамках програми Tads почалася робота над проектом „Сприяння у забезпеченні охорони праці в Україні (з метою підвищення рівня ефективності)". Основні напрямки цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці;створення інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці працюючим.

Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці.Із  набуттям  чинності  Лісабонського  договору  1  грудня  2009  р. розпочався  новий  період  у  розвитку  Європейського  Союзу.  Даним договором  внесено  ряд  суттєвих  змін  у  засади  функціонування  ЄС.  Так,ЄС  набув  міжнародної  правосуб’єктності,  змінився  механізм ухвалення рішень  та  відбулись  нововведення  в  інституційній  сфері.  Запроваджено нові  керівні  посади  –  Президент  Європейської  Ради  та  Високий представник  з  питань  закордонних  справ  і політики ,безпеки,  а  також утворено  новий  орган  –  Європейська  служба  зовнішньої  діяльності (дипломатичного  відомства  ЄС,  яке  практично  буде  відігравати  роль „міністерства  закордонних  справ”).  Положення  Лісабонського  договору передбачають  ряд  суттєвих  змін,  спрямованих  на  посилення  інституцій ЄС. 

В рамках Угоди про співробітництво в галузі охорони праці фахівці України разом із фахівцями інших держав СНД проводять спільну роботу щодо удосконалення Системи стандартів безпеки праці, узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД.