ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 20071

У цьому номері:

Видається за благословеннямВидається за благословеннямВидається за благословеннямВидається за благословеннямВидається за благословеннямректорату Львівської Духовноїректорату Львівської Духовноїректорату Львівської Духовноїректорату Львівської Духовноїректорату Львівської ДуховноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого Духа

Реєстраційне свідоцтво

ЛВ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Редактор:Володимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

Заступник редактора:Олег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег Овсяник

Літературний редактор:Ольга Барабаш�РОльга Барабаш�РОльга Барабаш�РОльга Барабаш�РОльга Барабаш�Ревакевакевакевакевак

Комп’ютерна версткаі набір:Остап ГОстап ГОстап ГОстап ГОстап Гнатівнатівнатівнатівнатів

Максим БілийМаксим БілийМаксим БілийМаксим БілийМаксим Білий

Ігор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’як

Дизайн обкладинкиі фотографія:Михайло ГМихайло ГМихайло ГМихайло ГМихайло Гуцулякуцулякуцулякуцулякуцуляк

Відповідальний за друкі розповсюдження:Михайло СемчишинМихайло СемчишинМихайло СемчишинМихайло СемчишинМихайло Семчишин

Цензор:о. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницький

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:

Львівська Духовна Семінарія Святого Духа,вул. Хуторівка, 35,м. Львів, Україна, 79070

тел./факс: (032) 244893859e8mail: piznay_pravdu@ukr.net

http://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lvivhttp://magazine.lds.lviv.ua/.ua/.ua/.ua/.ua/

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856

МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріяли.Рукописи не повертаютьсята не рецензуються.

Часопис спирається на “Українськийправопис. Проєкт найновішої редакції”Інституту української мови НАН

України, 1999.

При передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПравду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.

© © © © © «Пізнай Правду», 2007.«Пізнай Правду», 2007.«Пізнай Правду», 2007.«Пізнай Правду», 2007.«Пізнай Правду», 2007.

№4(82)вересень−жовтень 2007

Тема

Покликання християнина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

Про важливість розпізнавання покликання . . . . . . . . . . . 3

«Немає більшої любові, коли хто життя своє віддає за

друзів своїх» (Ів. 15:13) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

Вам повідомлення, сучасний Гіпократе. . . . . . . . . . . . . . . . 8

Покликання. . . до зброї? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10

«Професіє, хто ти?» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

Простір спілкування

«Священник 8 це спосіб життя» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Дорога спасіння

Люблячий Господь із молодим обличчям . . . . . . . . . . . . . 16

Проща. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

Безперервна молитва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

Полеміка

Демографічна політика чи політика геноциду. .? . . . . . 20

Літургійне богослов’я

Небесна драбина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

«Хресту твоєму поклоняємся, Владико» . . . . . . . . . . . . . . . 24

Сторінками історії

Митрополит Атанасій Шептицький . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

Нам пишуть

«Вельмишановне духовенство. . .» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Це цікаво

Дивні звички видатних людей, або «Професія чи стиль

життя» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Поезія

Vergine bella, che di sol vestita. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

×èòàéòå, ñï³ëêóéòåñü, ïèø³òü íà ñàéò³ “ϳçíàé Ïðàâäó”:×èòàéòå, ñï³ëêóéòåñü, ïèø³òü íà ñàéò³ “ϳçíàé Ïðàâäó”:×èòàéòå, ñï³ëêóéòåñü, ïèø³òü íà ñàéò³ “ϳçíàé Ïðàâäó”:×èòàéòå, ñï³ëêóéòåñü, ïèø³òü íà ñàéò³ “ϳçíàé Ïðàâäó”:×èòàéòå, ñï³ëêóéòåñü, ïèø³òü íà ñàéò³ “ϳçíàé Ïðàâäó”:magazine.lds.lviv.ua

2

Те м а

Тому, що багато покликаних, а мало вибраних, тоГосподь не називає блаженними тих, які покликані, атих, які вибрані. Блаженний той, кого Бог покликав!(св.Василій Великий, Гомілія на Пс.32)1.

Перечитуючи рядки Святого Письма, намнеодноразово доводилося зустрічатися зтими уривками, де Господь закликає когось з

персонажів, а навіть увесь ізраїльський народ до звер8шення певної місії. Для прикладу, можемо поглянутихоча б на особу Мойсея, який кориться Божому по8кликові вивести ізраїльський народ з єгипетськоїневоли і сорок років провадить його пустелею. Крімособи Мойсея можемо пригадати ще й багато иншихісторичних осіб із Святого Письма, які, будучи чипатріярхами, чи пророками, чи апостолами, йшли запокликом Божим і творили між людьми Його волю.

Протягом усієї історії людства Господь був з людиноюі повсякчасно промовляв до неї, покликав їїсповнювати Свою волю, а сьогодні в особливий спо8сіб промовляє і до кожного з нас – до кожногохристиянина, як до своєї дитини. Прихід Месії у світпригадує старі та ставить нові актуальні завданняперед усім людством, а ті, хто прийняв наукуГосподню до свого серця, повинні показати власнийприклад для усіх инших, реалізовуючи ці завдання.Тоді можемо прислухатися до Господнього голосу ізадуматися над тим: а до чого мене як християнинасьогодні кличе Господь, і що ж взагалі є покликаннямдля християнина? Відповідь на це запитання можемознайти, знову ж таки, у Святому Письмі, наслідуючипостать Господа нашого Ісуса Христа.

Насамперед, покликанням християнина є відповідь наБожу ініціятиву діялогу. Християнин, як і кожна люд8ська особа, не може ігнорувати чи стояти остороньспіврозмовника. А Господь уже із народження лю8дини промовляє до неї, пропонуючи увійти у храм ізлучитися з Ним. Звідси й випливає найглибшазасада людської гідности – покликання людини доспілкування з Богом2. З дитинства першими крокамидо такого діялогу є дитяча молитва, яка з плином часу,як і людська особа, має рости та вдосконалюватися.Закликом до цього діялогу є хоча б й третя заповідьБожа, яка пригадує кожному християнину, що Гос8подь чекає на нього у своєму храмі. Звичайно, святийдень чи неділя – це не єдина можливість злучитися зБогом і увійти з Ним у розмову, а й кожен день ікожна хвилина нашого життя є доброю нагодою длядіялогу з нашим Творцем.

Серед цієї розмови з людиною Господь відкриває іпокликання усього людства – виявляти Божий образта бути перетвореними на образ Єдиного Сина, тобтообожествлюватися. Це покликання набирає особи8стої форми, бо кожен покликаний увійти до божест8венного блаженства3. Господь справді, як і коженДОБРИЙДОБРИЙДОБРИЙДОБРИЙДОБРИЙ батько, хоче бачити кожну свою дитинупоруч себе. Він неодноразово пробачає, піднімає,потішає і подає руку допомоги, але лише від насзалежить чи ми будемо наслідувати Єдиного Сина

Дорогі наші читачі!Цей номер журналу присвячений темі «Покликання.Професія. Щастя». Очевидно, що в одному випуску мине могли помістити статті про всі можливі професії.Зрештою, редколегія часопису й не мала цього наметі. Нами керувало щире бажання поділитись тим,що на серці. А там те, що ми так частоспостерігаємо кожного дня: професію лікаря,адвоката, художника, правоохоронця, менеджераобирають переважно лише тому, що це престижно,модно, це „в рейтингах”, і такі професії дозволяютьжити, не думаючи про завтрашній день...

На жаль, це «не думаючи про завтрашній день»зазвичай означає не думати про инших людей, якихзустрінемо того ж таки «завтрашнього дня», недумати про те, будемо приносити щастя собі таиншим, чи зашкодимо їм…

На жаль, коли проаналізуємо мотиви власних вчинківта рішень, не хочемо зізнатись самим собі, що часто�густо нашим пріоритетом в житті врешті�решт єматеріяльне…

На жаль, попри внутрішню потребу БУТИ СОБОЮ УВЛАСНОМУ ВИБОРІ, часто повторюємо, копіюємо инших…

На жаль, тут часто вже навіть не йдеться про те,щоб думати про власні мрії, власне серце, власну душу,власне щастя в тому ж таки «завтрашньому дні»…

На жаль, у рішенні бути щасливим, орієнтуємось навзірці „щастя” инших (а хто перевіряв йогосправжність?) і, чомусь, лише в останню чергу, на себе…

На жаль, шукаємо щастя десь назовні, біжимо за«втраченим раєм» світ за очі і не бачимо, щопереслідуємо тінь щастя власного, щастя, яке є внашому серці…

Рішення, «ким стати в майбутньому», від самогопочатку приречене на невдачу, якщо перш за все невирішити стати Людиною! А це означає часто такнепросте і навіть болюче «реалізувати СЕБЕ» напротивагу тому, щоб бути плацдармом для реалізаціїінтересів і потреб зовнішнього світу. Натомістьреалізація себе справжнього неможлива без нашоїактивної співпраці з Тим, Хто знає нас краще, ніжбудь�хто, навіть ми самі.

Саме тому неможливо реалізувати себе як адвоката,лікаря, менеджера, банкіра, податківця, не будучинасправді і по�справжньому адвокатом, лікарем,менеджером, банкіром, податківцем „віднародження”, „від Бога”. Зрештою, недаремно, колихтось є надзвичайно талановитим, кажемо, що вінмає талант від Бога. І правда в тому, що КОЖНАлюдина є наділена тими чи иншими талантами,КОЖЕН має СВОЄ покликання. І тому талановитимповинен бути не лише художник, поет чи скульптор,але кожен, ким би він не був за професією.

Нехай Всезнаючий і Добрий Господь допоможекожному зрозуміти та, що найголовніше, втілитисебе через ВЛАСНИЙ вибір професії, яка була би виявомпокликання, і просто… бути щасливим…

Володимир Чупрін і редакція часописуВолодимир Чупрін і редакція часописуВолодимир Чупрін і редакція часописуВолодимир Чупрін і редакція часописуВолодимир Чупрін і редакція часопису

œÓÍÎË͇ÌÌˇıËÒÚˡÌË̇

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 20073

Отця, щоб і самому уподібнитисядо Нього та злучитися з Ним уЦарстві Небесному. Сам же Хри8стос закликає своїх послідовників:«Шукайте перше Царство Боже!»4.Він через Церкву дарує нам велич8ну зброю до осягнення і реалізаціїцього покликання – святі Тайни,спільну молитву вірних, приписипостів…

Господь доручає християнам щеодне покликання – покликання досвятости і до проповідування Єван8гелія у світі5. Прихід Христа у світставить перед людством нові за8вдання, і саме Його слова «будьтедосконалі, як Отець ваш небеснийдосконалий»6 та «ідіть і навчайтеусі народи»7 є покликом для хри8стиянина йти шляхом святости тадоносити до сердець ближніхслово Боже.

Варто пригадати і те, що Господьтворить людину і закликає її братиучасть у Божому Провидінні щодоинших створінь. Таким чином, ко8жен із нас за своє покликання маєвідповідальність щодо инших тащодо світу, який нас оточує8. Дляхристиянина відповідальність зай8має одне з перших місць форму8вання власного життя, адже коженє особою суспільною, яка живе по8руч з иншими у сьогоденні. Так,батьки мають за покликання відпо8відати за християнське вихованнясвоїх дітей, лікар – за добросерднелікування своїх пацієнтів і т.д.

Бачимо, що Господь сьогодні по8кликає християнина до різнома8нітного служіння. Це – спілкува8тися з Творцем, прямувати до Цар8ства Небесного, йти шляхом свя8тости, проповідувати Євангеліє,відповідати за инших, але найго8ловнішим для кожного з нас є йтиза Ісусом і наслідувати Його прикладу власному житті9. Адже, саме Він єнаша Дорога, Правда і Життя10!!!

Назар МисяковськийНазар МисяковськийНазар МисяковськийНазар МисяковськийНазар Мисяковський

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:1 о.Юлій Катрій. Перлини Східних Отців,Львів 2006, с.221.2 Пор: Катехизм Католицької Церкви(ККЦ), Жовква 2002, §27, с.21.3 Пор: ККЦ, §1877, с.442.4 Мт.6,335 Пор: ККЦ, §1533, с.3686 Мт.5,487 Мр.16,158 Пор: ККЦ, §373, с.979 Мт. 16,2482510 Ів. 14,6

Таке просте на перший поглядпитання часто виникає укожного з нас у різних

життєвих ситуаціях. Обдумавши,ми даємо собі на нього відповідь. Зплином часу розуміємо, щоправильну, а часом – ні, буваютьтакож випадки, коли тяжкооцінити доречність вибору, але вінвже зроблений, тому повернутисяназад часом дуже важко.

Тож яким чином навчитисяробити правильний вибір, зокремаобрати професію, щоб згодом неповторювати стандартні фрази: «яза професією …» або «моя професія…», але щоб як мала дитина, коли

від неї забирають іграшку, зміцним внутрішнім переконанням,із впевненістю без найменшої долісумніву відповісти: «це – МОЯпрофесія». Йдеться передусім проте, щоб відчути спорідненість зостанньою, бути готовимприсвятитися їй.

П е р ш и й с е р й о з н и й в и б і рпрофесі ї зд ійснюється ушкільному віці, та дуже частовиявляється, що він не бувсамостійним: порадили батьки,кудись і не пробував вступати,тому що там без хабаря необійдеться, а ще десь висока ціназа навчання… В такому випадку неможемо говорити про вибірпрофесії за покликанням. А ценегативно відбивається на житіособи. Як зауважує Оноре деБальзак, людина, яка розминуласьзі своїм покликанням, нещаслива,вона стає сумною і безрадісною,вона страждає, а страждання

озлоблює. Не реалізувавши свогопокликання, життя особипозбавляється того високогощастя, що мало би її супровод8жувати, людина стає внутрішньонезадоволена, розбита. РальфВолдо Емерсон стверджував, щовиняткова доля людини –

Про важливістьрозпізнавання покликання

Із плином історії кількість професій збільшується.Особливо стрімко це відбувається в останнідесятиліття. Здавалося би, більший вибір дозволяєзнайти те, що відповідає саме мені: моїмздібностям, критеріям, можливостям (психічним,фізичним, матеріяльним), потребам, забаганкам.Але він також вимагає від нас значних старань –усвідомити, чого я насправді бажаю.

4

народитися для якоїсь справи, яка дасть можливістьскористатися своїми здібностями і щастям. Праця запокликанням духовно збагачує особу, допомагає їйвиробити систему цінностей, та й загалом –реалізувати свої таланти.

Реалізація особистого покликання – тривалийпроцес, а не справа одного дня, тижня, місяця…Реалізувати своє покликання – це до певної міри бутивинахідником, тому що «будучи на своєму місці»,людина відчуває задоволення і бажання діяти, азавдяки цьому відбувається прогрес, розвиток у їїсфері діяльности; але це також приносити в дариншим свої вміння. За висловом Л. Сміта, доказомсправжности будь8якого покликання служить любовдо важкої праці, якої воно вимагає.

Покликання до священства, чернечого життя, добезженного стану чи до шлюбу рівноцінні, тому щоБог покликав кожного до певного завдання. А від насГосподь очікує належного виконання обов’язків, щовипливають із нашого покликання. «Коли б оком булоціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то дебув би нюх? Та нині Бог розклав члени в тілі,кожного з них, як хотів» (1Кор. 12,17818). Тому неможна казати, що, лише будучи священиком абоченцем, можна найбільше сподобатись Богові, бутиближчим до Нього. Господня благодать скерована навсіх, лише чи знайде достатньо місця, щоб замешкатиу кожному з нас, наскільки наше життя виявитьсядостойним, щоб прийняти її, та й загалом – чи здатніми її розпізнати і чи готові прийнявши, жити у ній (аце означає сказати „НІ” усьому гріховному)???

Покликання значною мірою означає «бути на своємумісці». «Нехай тільки так ходить кожен, як кому Богпризначив, як Господь покликав його» (1 Кор. 7,17).Нема покликання (професії) кращого або гіршого.Людині тяжко зрозуміти Божий план стосовно неї, атому і ставить претензії: чому навіть завдякистаранням мені не вдається стати президентом,суддею, банкіром, великим бізнесменом, артистом …,а комусь просто пощастило і він став? Але як Бог недопускає більших страждань, ніж конкретна людинаможе винести, так само Він нікого не обмежує уласках і можливостях реалізації себе, досягненнядосконалости у своїй справі. Для порівняння доречнонавести думки видатного українського філософаXVIII ст. Григорія Сковороди. Він уважав, що завдякиіндивідуальному неповторному зв’язку з Богом кожналюдина відрізняється від инших своєю внутрішньоюприродою, має «сродну (споріднену їй) працю». Усілюди, на думку філософа, рівні у можливостяхреалізувати свій потяг до «сродного» життя, алевідбувається це по8різному. Задля кращого розуміннявін зображає Бога як фонтан, з якого по трубкахрізного діаметру ллється вода і наповнює посудрізного об’єму, що стоїть навколо. В одних посудинахводи менше, в инших – більше, але усі вони повні.Тому кожен мав би бути задоволений своїм, адже,виходячи навіть з різних темпераментів, бачимо, щолюди різні. У когось проявляються риси екстраверта, в

когось – интроверта, хтось проявляє себе як керівник,а хтось – як хороший виконавець. Тому для когосьщастям буде професія прибиральника із чітковстановленим графіком праці (а не керівника, якийнавіть у відпустці міркує, яким чином розвивати свійбізнес, знайти хороших клієнтів), вимогами; праця,що передбачає спокійне виконання обов’язків.

Якою би не була професія, відповідальність кожноїлюдини перед своїми обов’язками повинна бутиоднаковою мірою високою. Адже професіонала усвоїй справі можна побачити у всіх сферахдіяльности: у надзвичайно красивій архітектурі,співі, музиці, у роботах художника, письменника,науковця, продавця, прибиральника, працівникапошти, телефонної служби, комунальногогосподарства … Здавалося б, останні не єпрестижними, але тим не менше дуже необхідними.«Але члени тіла, що здаються слабшими, значнобільше потрібні» (1 Кор. 12,22). Праця кожного з нихпостійно потрапляє нам на очі. І хоч уже звично, щона хороші результати діяльности ми не надтозвертаємо увагу, сприймаємо це як належний станречей, але на проблемні ситуації, на те, що нам неподобається, реагуємо відразу. Тоді ж і бажаємо, щобкожен належно виконував свою працю. «Тож відкожного, кому дано багато, багато від нього йжадатимуть. А кому багато повірено, від того щебільше жадатимуть» (Лк. 12,48).

Хтось може ствердити: покликання – покликанням,але оплата у різних професій різна, тому часомдоводиться і працювати, і підробляти, навіть якщо доцього „душа не лежить”, також ми живемо в світі, щовимагає постійної активности, просування по службі,а тому „слідування за покликанням” залишаєтьсяхорошим виразом, реалії ж вимагають иншого. Алечи такі думки не є виправданням, втечею від того, щоя відчуваю в глибині душі і чого насправді потребую?Чи знаємо, що є нашим справжнім покликанням?Може та професія, той стан, у якому ми є зараз? Чивміємо задовольнятись малим, адже для правдивогощастя потрібно так небагато? Григорій Сковородаписав прекрасні слова: «Благодарність блаженномуБогу, що потрібне зробив неважким, а трудне –непотрібним… Усе ж те, що біжить від тебе – не твоє,все це зайве. Якщо б воно було необхідне для тебе –ніколи б не розлучилося з тобою… Щастя якнеобхідна необхідність всюди і завжди дарується».

Таким чином переходимо до основного питання: якпрочитати своє покликання? Автор не претендує наповноту висвітлення даного питання, швидшенамагатиметься окреслити декілька вказівок цьогоскладного шляху.

Найперше слід виходити з того, що ми створеніБогом на Його образ і подобу, першим покликаннямкожного є покликання жити. Але це життя мало бпроходити згідно із Господніми заповідями. Так хочеБог, але Він дав нам свободу вибору і тому ми цілкомсамостійно обираємо свій життєвий шлях. Але таксамо є відповідальними за нього як перед Богом, як

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 20075

нашим Творцем, так передусім перед собою, адженестимемо покарання (відлучення від Бога) чивинагороду за свою діяльність. Тож потрібно зробитивибір: жити з Богом чи без? І саме таким чином мизвужуємо коло можливого вибору покликання.

Наступним кроком є пізнання себе. Саме це вельминеобхідно, щоб полюбити себе, а після цього –ближнього і тим самим виконати найбільші Божізаповіді любови (Мт. 22,36840). Але також пізнаннясебе дозволяє бути відкритим, незачерствілим і томудопомагає розпізнавати Божі знаки, робитиправильні висновки, відчувати і слідувати за Божимпокликом. Покликання – це і є голос Бога в людині,яку Він обрав для виконання певних завдань у межахЙого планів спасіння.

Пізнавши себе, ми розуміємо мету нашого життя, тодінам легше робити вибір між безліччю справ накористь тих, що слугують втіленню мети. І хоч життябагате на несподіванки, Господь ніколи не залишитьту людину, яка віддана Йому, яка старанно намагаєтьсяжити згідно із Його порадами. Він Сам скеровуватиметаку особу через часом абсурдні, незрозумілі для насситуації. А такі неодноразово трапляються у нашомужитті: здавалося б усе добре продумано, вивчено,зроблено і ми впевнені в результаті, але раптом щосьстається: пролунає чийсь дзвінок, який змінить усіплани, навіть чиєсь запізнення, хвороба вноситькоректури, змінює хід речей часом на сто вісімдесятградусів. Схожих причин є багато, деякі сприймаємояк випробування або покарання, допомогу чиперешкоду, та так чи инакше вони стаються, і нам слідзмінювати плани, знову робити вибір.

Є багато справ, з8поміж яких важко обирати, але тимне менше потрібно, бо часом потім може бути пізно. Ічи слід тоді чекати, поки Господь дасть знак, ми жнавіть не впевнені, що можемо його правильно

витлумачити. То ж як зробити вибір: цілковитовіддатися у руки Бога, чекати на Його знак, чи простодіяти?

Промовляючи у молитві: «… нехай буде воля Твоя…»,ми тим самим погоджуємось на прийняття від Ньогоусього, адже від Бога не може походити зло. Але воноіснує в світі, і часом його тяжко розпізнати. Тут івиникає проблема, як відчути Божий поклик? Дляцього потрібне чисте серце, відкрите на прийняття іготове до розуміння Божого слова. А це досягаєтьсязавдяки особистим старанням, тому що Господь ужезробив нам на зустріч перший крок і кожної митіпродовжує стукати у наше серце, та відповідьзалишається за нами. . . «Прийдіть до Мене, усіструджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть насебе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий ісерцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11,28830).

Роблячи щось, задумаймося, чи хотів би цього Бог,якщо ні – відкиньмо наші наміри, мета в жодній міріне виправдовує засоби! Вміймо сказати „ні” батькам(дітям), друзям, матеріяльним справам… «Отож, нежуріться, кажучи: що ми будемо їсти, чи: що будемопити, або: у що ми зодягнемось? Бо ж усього тогопогани шукають; але знає Отець ваш Небесний, щовсього того вам потрібно. Шукайте ж найпершеЦарства Божого й правди Його, а все це вамдодасться. Отож, не журіться про завтрашній день, бозавтра за себе само поклопочеться. Кожний день маєдосить своєї турботи!» (Мт. 6,31834)

Розказують таку історію: один місіонер проповідувавпро царство Боже. Йому з насмішкою крикнули:«Добре проповідуєш, а от покажи твій паспорт, що тиналежиш до цього царства». Всі засміялись. А вінрозщіпнув сорочку і на його грудях люди побачилипростий хрестик, що висів на нитці. Він теж зусмішкою сказав: «Це лише обкладинка, а от текстмаєте прочитати по моєму житті». Так і наші справисвідчать про те, наскільки ми є близькими до Бога.«Нема доброго дерева, що родило б злий плід, анідерева злого, що родило б плід добрий. Кожне ждерево з плоду свого пізнається» (Лк. 6,43).

Слід бути по8дитячому покірними, виконувати те,чого чекають від кожного з нас на тому місці, наякому ми є зараз. Таким чином ми виконуємопокликання – бути ЛЮДИНОЮ, створеною на образ іподобу Божу, такою, якою нас хоче бачити Господь.Але це не означає, що ми не повинні шукати,наприклад, професійного покликання. Навпаки, слід вусьому прагнути до досконалости, завершености, аледіяти при цьому, наслідуючи Боже слово.Досконалість же розпізнається просто – це відчуттягармонії, краси, щастя, спокою, порядку, задоволення.Як же прекрасно відчувати Божу присутність, зарадинеї дійсно варто пожертвувати усім иншим земнимщастям! А буття з Богом допоможе нам відкрити своєпокликання і реалізувати його. Бо якщо з нами Бог, тохто проти нас?

Марія КохановськаМарія КохановськаМарія КохановськаМарія КохановськаМарія Кохановська

6

Існує думка, що вдало вибранаспеціяльність – це половиналюдського щастя, оскільки

банальне питання: «ким бути?» єне тільки важливою ознакоюступеня динамічности майбутньоїроботи, але й якісноюхарактеристикою пов’язаного знею способу життя. Ось чомусеред багатьох спеціяльностей, якіпропонують молодим людямнайрізноманітніші навчальнізаклади, особливе місце посідаєфах працівника Міністерстванадзвичайних ситуацій (МНС).Вже упродовж кількох років,реформована відповідно до указуПрезидента України Службацивільного захисту населення,успішно здійснює своїповноваження у найрізноманіт�ніших сферах людського життя,виявляючи при цьому неабиякіпрофесійні якості з ліквідаціїкатастроф природного читехногенного характеру. Безлічприкладів відваги, рішучости,самовідданости свідчать, що цяслужба об’єднує у своїх лавах нелише сильних і сміливих, але ймужніх, рішучих людей, які унелегких соціяльно�економічнихта політичних умовах нашого

життя з честю виконують свійморальний обов’язок передлюдиною і Богом. Впроваджуючи вжиття девіз: «ЗАПОБІГТИ,ВРЯТУВАТИ, ДОПОМОГТИ», вониціною власного життя, долаючивогонь і воду, відважно входять усаме „пекло” людської біди, болю і

страждань. Те, що ми називаємонадзвичайною ситуацією, для них– звичайна буденна справа. Там, деинші впадають у паніку чипереживають шок, вониприймають миттєві рішення ідіють з вивіреною точністю. Длябагатьох з нас наочні прикладивідваги, р ішучости тасамовідданості, виявлені пожеж�никами під час боротьби з вогнем,стали запорукою власногоспокою і глибокої довіри досильних духом і загартованихчасом людей, що у будь�якускрутну хвилину нашого життя,без вагань подають рукудопомоги тим, хто її потребує.

Мені вдалося безпосередньопоспілкуватись з представникамицієї служби – Романом Семеномта Юрієм Гуком, які є студентами3�го та 4�го курсів Львівськогодержавного університету безпекижиттєдіяльності МНС України(ЛДУБЖ МНС України). Зізнатисьчесно, наша розмова перевищилавсі сподівання, а те й більше –ц і л к о м р о з в і я л а б у д ь � я к іупередження і стереотипи.

Скажіть, будь ласка, чомуСкажіть, будь ласка, чомуСкажіть, будь ласка, чомуСкажіть, будь ласка, чомуСкажіть, будь ласка, чомусеред такого широкого виборусеред такого широкого виборусеред такого широкого виборусеред такого широкого виборусеред такого широкого виборупрофесій Ви віддали перевагупрофесій Ви віддали перевагупрофесій Ви віддали перевагупрофесій Ви віддали перевагупрофесій Ви віддали перевагусаме службі в рядах МНС?саме службі в рядах МНС?саме службі в рядах МНС?саме службі в рядах МНС?саме службі в рядах МНС?

Для мене, – відповідає Роман, –такий вибір був тісно пов’язанийще з давньою дитячою мрієюприсвятити своє життя військовійсправі. А також із особистимприкладом мого старшого брата

Юрія, який, можливо, сам того непомічаючи, у розповідях про цюслужбу запалив моє серце сильнимбажанням скерувати своє життя уподібне русло. Нерідко відчуваюпевну солідарність зі священиком,який покликаний лікуватигріховну недугу спраглої душі;лікарем, що лікує недугу тіла; ми ж,як працівники МНС, присвячуємосвоє життя попередженнюнадзвичайних подій та допомозілюдям у ліквідації їх наслідків.Друга заповідь любові нас вчить:«Люби ближнього свого, як самогосебе». Цю любов я розумію івисловлюю кожного дня, колидоводиться подавати рукудопомоги всім потерпаючим. Томудля мене ця професія є особливою.Перш за все це пов’язане з тим, щодає мені впевненість у своїх діях, атакож являє унікальну можливістьдостойно зреалізувати в житті тедобре християнське виховання,яке було закладене моїми батькамив основах мого бачення світу. Адля кожного з нас ця професія є нелише справою, яку нам подобаєтьсявиконувати вчора, сьогодні, завтра,

«Немає більшої любови, колихто життя своє віддає за друзівсвоїх» (Iв.15:13)

«Немає більшої любови, колихто життя своє віддає за друзівсвоїх» (Iв.15:13)

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 20077

але й покликанням, що визначаєвесь зміст нашого життя.

Чи були у Вашій практиціЧи були у Вашій практиціЧи були у Вашій практиціЧи були у Вашій практиціЧи були у Вашій практицівипадки, які запам’яталисьвипадки, які запам’яталисьвипадки, які запам’яталисьвипадки, які запам’яталисьвипадки, які запам’яталисьнайбільше, і чим саме?найбільше, і чим саме?найбільше, і чим саме?найбільше, і чим саме?найбільше, і чим саме?

Мабуть, немає такої людини, якаб могла спокійно спостерігатилюдське горе, тому кожен виклик,що надходить до диспетчерапожежної частини, – зізнаєтьсяЮрій, – є особливим. Протепригадується один момент, коли,вкотре виїжджаючи на тривогу,чергова машина прибула на місце події, де горівбагатоповерховий будинок. Часу на розвідкупрактично не було. З вікон 4 поверху валили густіклуби диму, а всередині все ще залишалися діти.Пожежники мерщій кинулись всередину, де за ліченісекунди знайшли дитячу колиску, в якій лежав 98місячний Ілля, а поруч нього – 88річний брат Ігор.Вже на свіжому повітрі, трохи заспокоївшись,старший хлопчина, на запитання: «Чому він не втік ззадимленого будинку?», пояснив, що сил, аби витягтина вулицю братика, у нього забракло, а залишитийого там самого в палаючій квартирі він просто неміг. Гадаю, що будь8які коментарі з цього приводубудуть зайвими. І такі події не простозапам’ятовуються, але й надихають нас, щоб добревиконувати свою роботу, адже нещасний випадок невибирає між смертю і життям, між малою чидорослою людиною.

Попри постійний ризик і небезпеку, в обличчяПопри постійний ризик і небезпеку, в обличчяПопри постійний ризик і небезпеку, в обличчяПопри постійний ризик і небезпеку, в обличчяПопри постійний ризик і небезпеку, в обличчяяких Ви вдивляєтесь практично кожного дня, щояких Ви вдивляєтесь практично кожного дня, щояких Ви вдивляєтесь практично кожного дня, щояких Ви вдивляєтесь практично кожного дня, щояких Ви вдивляєтесь практично кожного дня, щоє тим джерелом безкорисливої відваги тає тим джерелом безкорисливої відваги тає тим джерелом безкорисливої відваги тає тим джерелом безкорисливої відваги тає тим джерелом безкорисливої відваги таневтомної праці в лавах бойових структурневтомної праці в лавах бойових структурневтомної праці в лавах бойових структурневтомної праці в лавах бойових структурневтомної праці в лавах бойових структурМНС?МНС?МНС?МНС?МНС?

Кажуть, що «береженого Бог береже»! У нашомувипадку надійною і невтомною покровителькою всіхпрацівників МНС, які не в змозі погасити хіба щовогонь людських сердець, – жартує Роман, – єЧудотворна ікона Богородиці Неопалимої Купини,яку вшановують вогнеборці під час свого свята 17вересня. В цей день особовий склад усіх бойовихпідрозділів і структурних ланок МНС бере участь уторжественному Богослужінні, де дякує своїйНебесній Заступниці за всі ті щедрі ласки, завдякияким ми не лише добре виконуємо свою службу, але ймаємо тверду впевненість у завтрашньому дні. Саметому результатом невпинного заступництва і опікинашої Покровительки є постійна готовність вступитив боротьбу зі стихією. Але, як погодиться зі мною мійколега, бувають різні випадки, в яких основну рольвідіграє людський фактор. І тоді важко бачити горе,яке приносять пожежі, та страшний біль, перед яким

щомиті відчуваєш жахливу пустоту та безпорадність,коли через те, що виклик надходить надто пізно – невдається комусь врятувати життя. Особливо важко,коли серед потерпілих опиняються діти.Переконаний, що той, хто хоча б один раз у своємужитті пережив чи принаймні бачив наслідки сліпоїстихії, уже не сумніватиметься, що варто нешкодувати ні сил, ні засобів, ні власного здоров’я длятого, щоб бодай на 5 секунд пережити ті відчуття, зякими пожежник передає матері врятовану дитину. Цікілька секунд стають змістом усього твого життя, авдячний палаючий вогник у материнських очах –найбільшою подякою, яку тільки можна заслужити.

Також хочу зазначити, що навчаючись у ЛДУБЖ МНСУкраїни, наші курсанти мають можливість розвиватине лише фізичні та психологічні здібності, але й піддуховною опікою о. Романа, який є настоятелемцеркви Покрова Пресвятої Богородиці, що діє натериторії закладу, дбайливо плекати й духовну сферунашого життя, співати в церковному хорі, а такожщонеділі брати активну участь у всіх богослужіннях.Адже, як завжди любить пригадати наш духовнийнаставник, повноцінне фізичне життя кожноїлюдини є прямим і підвладним наслідком розвитку їїдуховних сил. Ось чому особлива набожність доПречистої Діви Марії є не лише доброю традицієюнашого університету, але й нагальною потребою всіхлюдей, які кожного дня, виконуючи свої професійніобов’язки, неодноразово наражають своє життя нанебезпеку.

Підсумовуючи факти з життя працівників МНС,Підсумовуючи факти з життя працівників МНС,Підсумовуючи факти з життя працівників МНС,Підсумовуючи факти з життя працівників МНС,Підсумовуючи факти з життя працівників МНС,стає зрозуміло, що відмінна фізична підготовкастає зрозуміло, що відмінна фізична підготовкастає зрозуміло, що відмінна фізична підготовкастає зрозуміло, що відмінна фізична підготовкастає зрозуміло, що відмінна фізична підготовкає важливим елементом всесторонньої формаціїє важливим елементом всесторонньої формаціїє важливим елементом всесторонньої формаціїє важливим елементом всесторонньої формаціїє важливим елементом всесторонньої формаціїмайбутніх спеціялістів. Але наскільки впевненомайбутніх спеціялістів. Але наскільки впевненомайбутніх спеціялістів. Але наскільки впевненомайбутніх спеціялістів. Але наскільки впевненомайбутніх спеціялістів. Але наскільки впевненосьогодні можна говорити про инші рівні Вашогосьогодні можна говорити про инші рівні Вашогосьогодні можна говорити про инші рівні Вашогосьогодні можна говорити про инші рівні Вашогосьогодні можна говорити про инші рівні Вашоговиховання, а зокрема культурного, інтелек�виховання, а зокрема культурного, інтелек�виховання, а зокрема культурного, інтелек�виховання, а зокрема культурного, інтелек�виховання, а зокрема культурного, інтелек�туального тощо?туального тощо?туального тощо?туального тощо?туального тощо?

Добре питання! У контексті розповіди про рівеньпрофесійних якостей наших курсантів слідзазначити, що в Україні з трьох існуючих закладівтакого типу лише в нас є надзвичайно цінний

8

Âàìïîâ³äîìëåííÿ,ñó÷àñíèéóïîêðàòå…Д

руже, я хотів би поділитися цим тільки ізТобою, бо я більш як впевнений, що саме Тимене зрозумієш найкраще.

Ось вчора я прогулювався галасливими вулицямиЛьвова і побачив, як по дорозі мчить карета швидкоїдопомоги із увімкненими проблисковими маячками.Одне, що міг найкраще розгледіти, це серйознеобличчя лікаря (яке й досі у мене перед очима) ісумне обличчя жінки, яке ледь було помітне крізьшибку вікна. Мене неабияк здивувало те, що людинавіть не звертають уваги на такі речі, ні на те, щозвучать сигнали, які й не так часто можна почути, ніна автомобілі, які, як на мене, дуже відрізняються відтисячі тих, що кожного дня рухаються вулицямиміста. Одні, хто ще реагує на такі ситуації, це водії, щодають дорогу, і то, якби не правила дорожнього руху,то і вони б цього не робили. Адже тепер кожний живесвоїм життям, а ця приватність вже почала бутинастільки сильною, що проблеми чи тривоги иншого– це щось цілком чуже, і звертати увагу на такі речінемає потреби ані часу.

Але я знаю, Ти не такий… Ти – зовсім инший. Ісирени швидкої допомоги Тобі відомі, і засмученіобличчя хворих та їх рідних. Бо Ти – лікар! Лікар неза професією, а за покликанням. Дуже часто кажуть:«піду навчуся і буду лікарем». Инше можна почутисеред студентів медичних закладів освіти: «мої батькитак захотіли, і мушу сидіти тут». Але це ще не всіетапи формації людини8медика. І всі ці фрази – цетільки зубожіле бачення простої та звичайноїлюдини, яка ще й досі, можливо, не подумала, на якудорогу вона ступила і з чим їй потрібно буде на нійзустрітися. Гадаю, що Ти зі мною погоджуєшся, аджеце Тобі настільки близьке, як повітряний простірптахові.

Пам’ятаю, як Ти зі мною часто ділився деякимимоментами свого життя: вступні іспити домедакадемії, перший та незабутній похід до моргу,перша сесія… і складання клятви Гіпократа. Так, це невсі періоди із Твого життя, і мені чи ще будь8кому цеважко уявити, адже це потрібно пережити. А потім, якТи казав, перші дні у лікарні, перші пацієнти… і їх уТебе вже до цього дня було чимало. І, безперечно,вони приходитимуть, бо Ти – лікар.

психолого8тренувальний комплекс, аналогів якомунемає не те, що в нашій країні, але й на теренах СНД.Саме тому ми тісно співпрацюємо з 16 країнамиЗахідної Європи. Добре налагоджені зв’язки зНімеччиною, Польщею, Францією. Нагодою для їхзміцнення в рамках міжнародного обміну досвідомстала цьогорічна поїздка до Франції, де я та моїодногрупники відвідали кілька департаментівфранцузьких «sappere pompie», де ділились іпереймали навики наших колег.

Иншим важливим етапом нашого навчання сталанаукова конференція в Білорусі, де обговорювалипроблеми й перспективи розвитку безпеки йжиттєдіяльности.

А свою вокальну та танцювальну майстерність хлопціблискуче демонстрували в Угорщині наміжнародному фестивалі «Зоряна хвиля – 2007», зякого повертались на Батьківщину подібно, як козакиз Туреччини, завоювавши гран8прі фестивалю.

І щоб не бути пустослівним, від усієї душі запрошуємоВас взяти участь в урочистостях з нагоди 608їрічниці заснування нашого університету, щовідбуватимуться 14 жовтня в приміщенні Львівськоїопери. Цей візит стане не лише доброю нагодою, щобкраще познайомитись з військовим життям нашихкурсантів, але й безпосередньо побачити всі ті добрізвичаї і традиції, якими здавна славиться почесне ім’япрацівників МНС.

Маю велику надію й на те, що, читаючи цюстаттю, в пам’яті людській також зринебезсмертний подвиг тих пожежників, які загинули підчас ліквідації наслідків ЧАЕС. Бо кожен із них – цевічний приклад безсмертної відваги і безмежноїлюбови, яка навіть ціною власного життя зупиниласмертоносний атом. І вкотре, вдивляючись в очі цихсміливців, розумію: пожежно�рятувальна служба – церобота для справжніх чоловіків: мужніх, сильних івитривалих. Працювати тут можуть лише ті, хтопо�справжньому любить життя та людей… Аджеризикувати власним життям у боротьбі зприборкуванням вогняної стихії, будь�якої хвилинибути готовим приходити на допомогу – цепрерогатива тих, хто з безмежної поваги до людиниі глибокої любови до своєї Батьківщини обралипрофесію, яка всупереч людським можливостямздатна змінювати природу будь�якої трагедії,приносячи в наші домівки мир та спокій.

Тож, із потиском руки, хочеться побажати Вам,дорогі курсанти, щоб така цілеспрямованість,готовність захищати національні багатства і,насамперед, здоров’я та життя людей, ніколи невичерпувались, а завжди надихали Вас на нові і новідосягнення у такій нелегкій, але благородній і гуманнійсправі. Вірю і знаю, що високий професіоналізм,відданість присязі, честі і дорученій справі, помноженіна знання та досвід, будуть й надалі спрямовані надостойне виконання свого службового обов’язку в ім’янашої безпеки і зміцнення української держави.

Віктор СеменВіктор СеменВіктор СеменВіктор СеменВіктор Семен

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 20079

Всі ці люди для Тебе не є зви8чайними клієнтами на кшталтпокупця у магазині чи відвідувачаперукарні. Особливо боляче цевідчувається у ті моменти, колилюдина дійсно має якусь недугу, атут її нівелюють та ще й поза очііменують «клієнтом». Вона за8ходить до кабінету, очікуючи, щозвідти вона вийде із певноюпрактичною порадою, а виходитьинколи із порожніми руками, а йгірше – із «бракованим» товаром. Іце – реальність!!!

Але Ти – не такий! Це не кажу Тобідля того, щоб підкріпити Твоюгордість чи Твоє зухвальство, акажу як доброму приятелю, якийзрозуміє усе: і критику, і похвалу.

Одного разу Ти розповідав меніпро свого приятеля, який навчавсяразом із Тобою і у певний моментвирішив змінити напрямок на8вчання. Він стає психіатром, щобпрацювати не у звичайніймісцевій поліклініці, де, подекуди,такий лікар потрібний для того,щоб поставити підпис у довідці чивиконати якусь незначну «пос8лугу». Він вже із академічної партивирішив йти працювати туди, денечасто зголошуються випускникимедакадемії. Так, це є психіатричналічниця. Це особливий вид праці,адже там знаходяться ті, якихсуспільство відкинуло, щоб з нимине контактувати, бо вони якісь нетакі. Проте дуже часто тамзнаходяться цілком «такі». Однак усилу ізольованості від нашогосвіту стають цілком иншими.Иноді пацієнти не потребуютьзначної медичної допомоги, апростої банальної розмови, яка бдопомогла їм більше, ніж укол. І це– правда. Твій товариш нерозповідав, як Ти згадував про якусьособистість зокрема (правилалікарського етикету вимагаютьконфіденційности), але там узагальних рисах зумів пред8ставити нам ситуацію, яка дужечасто є своєрідною загадкою дляусіх людей. А подекуди навітьцілком свідомо закривають їїчорною завісою, щоб туди ніхто

не міг заглянути.

Ти і Твій товариш – це прикладидобрих лікарів, проте не секрет, щоці люди є різні. Тобто у однієїмедалі є дві сторони. Ті горе8лікаріинколи настільки «намагаються»лікувати, що все це закінчується

не дуже добре й успішно. Зокрема,коли лікар перед виконанням опе8рації, подекуди навіть термінової,звертає увагу родині на нестачуякихось медикаментів чи власнебажання якоїсь авансованоївинагороди за працю. Але чи слідкласти людське здоров’я на терезиматеріяльних статків? Частозустрічався із тим, як людиналадна була віддати все, щобитільки бути здоровою. Про такиймомент згадано й у Євангелії відЛуки, який оповідає історію прокровоточиву жінку, яка все своємайно стратила, щоб здобути тедорогоцінне здоров’я, але все буломарним. Тільки віра при дотику доХристової одежі вилікувала їїнедугу.

Слід згадати Косму і Дем’яна.Можливо, для багатьох це буденовизною, але за професією вонитакож були лікарями, і недарма

Церква назвала їхбезсребрениками. З цьогоконтексту розуміємо, що за своїдари вони не брали жодногогроша, а що зараз діється…???Проте світ не без добрих людей, іми це добре розуміємо. Усьогоденні є лікарі за

покликанням, а не за професією, іТи цього свідомий. Инколи йсамому дух перехоплює, колибачиш, як лікар настількиопікується своїм пацієнтом, немовдбає за себе самого. Так і повиннобути. Але знову ж таки инший бік– також перехоплює дух від цілкомпротилежного.

Я пригадую слова Христа, якийсказав, «що ви зробили одному ізмоїх братів найменших, ви Менізробили», і думаю, що таке гаслоповинно звучати із уст кожного,хто планує все своє життя присвя8тити лікуванню тілесних немочейлюдей. Тут не треба також забуватипро душу як невід’ємний елементлюдської особистости. Я більш яквпевнений, що Ти, добрий лікар,будеш пригадувати це своїмпацієнтам. Бо Бог дав Тобі поклик і,відгукнувшись на нього, Ти зараз –ЛІКАР!!!

Олександр ФедоришинОлександр ФедоришинОлександр ФедоришинОлександр ФедоришинОлександр Федоришин

10

Кожна людина, як образі подоба Божа, наділенарозумом і свобідноюволею. Саме ці дваневід’ємні компонентивідрізняють її від всіхинших творінь. Бог такмудро створив світ, щовсе начебто приреченежити в гармонії івиконувати свою роль.І власне ще одним даромБога людині єпокликання, якепроявляється у певнихслужіннях і професіях.Серед цілого спектрулюдських професійможна виділити ті, якібезпосередньо пов’язанізі служінням для людей.Одним із таких служіньє військова професія,яка передбачає службусвоєму народові тадержаві.

Військове покликання займаєособливе місце серед різнихпрагнень особистости. З

того, як людина ставиться до праці,виконання службових обов’язків,можна судити про ступінь її мо8ральної зрілости. Часто дляхристиянина військове покли8кання може видаватися не до кінцязрозумілим. З одного боку воїн8

герой, який рятує свою країну, зиншого – людина, яка зі зброєю вруках проливає кров. Як цепоєднується з гармонією творінь?Де є золота середина у благо8родному покликанні захищатилюдей і в той же час убивати?Можливо, військове служіння не єлюдським покликанням, а вій8ськова професія – вияв жор8стокости і варварства?

Сьогодні престижність військовоїслужби отримує неоднозначнуоцінку з боку різних верствукраїнського суспільства. Труд8нощі, які переживає держава, ненайкраще позначилися на рівніматеріяльного забезпечення війсь8ковослужбовців та їхньому соці8яльному захисті. Поряд із тим, заданими соціологічних опитувань,Збройні Сили України протягомтривалого часу займають другемісце за рівнем довіри населенняпісля Церкви. Це вказує на те, щолюди поважають військо тарозуміють важливість оборонисвоєї держави. Отож, Церква іармія виступають еталоном до8віри. Тут варто згадати гаслонаших військовиків минулогостоліття: «Бог і Україна!». Самевоно надихало українських воїніввіддавати свої молоді життя уборотьбі за незалежну державу. Вумовах сьогодення, коли від8бувається процес професіоналі8зації армії, значно зростає роль ізначущість військово8патріотич8ного виховання на релігійнихзасадах, в основі якого лежить вірау Господа Бога, вірність гро8мадянському і військовомуобов’язку, військова честь, хо8робрість, доблесть, мужність,

взаємодопомога, здатність досамопожертви.

Для того, щоб краще дати відповідіна поставленні вище питання,потрібно звернутись до без8заперечного авторитету кожногохристиянина, яким є СвятеПисьмо. Поглянувши, як у Бібліїзгадується військова професія, миможемо побачити, що воїниокреслені так само позитивно, якремісники, землероби, рибалки таин. Можна ствердити, щопрофесія військового у Бібліїзгадується найчастіше. Наприклад,про посаду сотника у НовомуЗавіті згадується більше, ніж 20разів і у всіх випадках 8 позитивно.Першим, хто після смерти ІсусаХриста привселюдно визнав йогоСином Божим, був римськийсотник. (Мт. 27:54). Першийязичник, тобто не юдей, якийувірував у Господа Ісуса Христа яксвого Спасителя, був сотникКорнилій (Дії 10). Сам Христосвідзначив віру римського сотникаяк зразок для нас (Мт. 8:5813).Варто згадати також деяких мужівСтарого Завіту, які були воїнами,наприклад, Ісус Навин, Гедеон,Давид. Образ військового уСвятому Письмі використовуєтьсядля ілюстрації таких чеснот, як:

8 відповідальність за свою сім’ю(Дії 16:30840);

8 бездоганне служіння своїй країні(Лк. 3:14);

8 впевненість і твердість (Еф.6:10817);

ПОКЛИКАННЯ…

ДО ЗБРОЇ?

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200711

8 боротьба за справедливість (1Тим. 1:18, 6:12);

8 подолання труднощів і самозреченість (2 Тим.2:3,4).

З цих прикладів бачимо, що у Святому Письмі немаєжодного місця, де б засуджувалась військова справа.Проте як трактувати, мабуть, найголовнішу пере8шкоду до розуміння Божої волі відносно військовоїслужби – перспективу позбавити когось життя під часвиконання військового обов’язку? Протягом багатьохвіків заповідь «Не вбий!» (Вих. 20:13) ставила підсумнів благородність військової служби. Аленасправді у давньоєврейській мові Старого Завітуйдеться про вбивство як навмисний кримінальнийзлочин, вчинений з метою помсти, пограбування чипросто ненависти, але не як акт, вчинений під часвійни проти ворога чи злочинців, які виступаютьагресором і кривдять людей.

У Новому Завіті Ісус Христос сказав до апостолів: «А явам кажу не противитись злому» (Мт. 5:39). Иншимисловами, Христос звертає увагу на особисту сферужиття людини, а не на відносини у сфері держави тасуспільства. Заклики Ісуса Христа до примирення тавідмови від помсти зовсім не означали перекресленняправа і порядку. Бо коли судовий служник ударивІсуса в обличчя, той не підставив йому другої щоки, азапитав: «…за що мене б’єш?» (Ів. 18.23). Иншого разуєвангелист Іван описує, як Христос зробив «бич ізмотузки» і вигнав торговців «геть із храму» за те, щовони оскверняли храм Божий (Ів. 2. 15). Тому, якщовоїн діє у межах закону і в екстремальних ситуаціяхсвоєї військової служби справедливо вбиває, то він євиправданий. Апостол Павло у ІІ посланні до Тимофіяговорить про вінок перемоги, який дається тим, хтозмагається справедливо (ІІ Тим. 2: 385). Згідно з цимпринципом Католицька Церква випрацювала вченняпро «справедливу війну», основою якого є уникненнявійни всіма можливими способами і лише украйньому випадку – війна як самозахист. Саме жпоняття «справедливої війни» знаходиться по8середині між крайнім пацифізмом, який проголошуємир за будь8яку ціну, та крайнім патріотизмом, який усвою чергу виправдовує все в ім’я країни.

Однак, коли говоримо про насильство у світі –говоримо як про явище, притаманне всій історіїлюдства. Війни будуть продовжуватися до другогопришестя Ісуса Христа, і ніякі зусилля пацифістів,культури і релігії не зможуть їх припинити. АпостолЯків у своєму посланні стверджує, що війни єнаслідком гріховности і слабкости людини: «Звідкивійни та свари між вами? Чи не звідси, 8 від вашихпожадливостей, які у ваших членах воюють?»(Як. 4:1). Проте сьогодні Церква більше уваги звертаєна мир як спосіб полагодження всіх міжнароднихконфліктів. Відповідь Церкви на насильство у світіможе полягати тільки у прийнятті Духа Христа, Духамиру, якого потрібно нести, незважаючи на всесвітове насильство. Жодна війна ніколи не може бутисправедливою, бо війна – це завжди зло. Хоча удеяких випадках це менше зло. Саме вибір меншого

зла дає вагомі підстави для вирішення проблеми увійськовий спосіб, проте не можна прославлятивійну і визнавати її завжди справедливою, вона єкрайністю. Тільки любов дає право воювати –парадокс, але незаперечна істина християнства.Заради добра инших віддавати свої життя. Такавелика любов є плодом миру, який веде до вічногожиття. Тому миротворство стоїть вище за все. Івоїни, які активно прагнуть миру і люблять своїхворогів (Мт. 5:44), через повагу і співчуття до них ів той же час «не противляться злому», а відповіднодо закону – забезпечують справедливість та мир натривалий час і не порушують гармонії твореного,бо сповнюють своє покликання чесно і спра8ведливо. У цьому випадку, з християнської точкизору, військове служіння є місією у світі і йде поручіз християнським, адже спільним знаменником єборотьба зі злом і несення миру та добра: «Ті, хтоприсвячує себе служінню батьківщині військовоюслужбою, є слугами безпеки і свободи народів.Якщо вони вірно виконують свій обов’язок, вонинасправді сприяють загальному добру і під8триманню миру». (ІІ Ватиканський Собор, Паст.Конят. «Gaudium et spes», 79)

Ростислав Височан,Ростислав Височан,Ростислав Височан,Ростислав Височан,Ростислав Височан,

Центр душпастирювання військовослужбовцівЦентр душпастирювання військовослужбовцівЦентр душпастирювання військовослужбовцівЦентр душпастирювання військовослужбовцівЦентр душпастирювання військовослужбовців

св. Гсв. Гсв. Гсв. Гсв. Георгія Побідоносцяеоргія Побідоносцяеоргія Побідоносцяеоргія Побідоносцяеоргія Побідоносця

12

«У всьому я показав вам, що, такпрацюючи,треба допомагати слабосильним іпам’ятатислова Господа Ісуса, що сам сказав:«Більшещастя – давати, ніж брати».(Ді. 20,35).

Помер Римський Архиєрей. Приходить він посмерті до дверей раю, а там його зустрічаєХристос зі словами: «Ти хто, любий друже?».

«Я Верховний Архиєпископ, єпископ Рима», – відповівпапа. Ісус подивився у книгу життя і зажурено сказав:«Тебе немає тут, сину». Папа зажурений відходить,але ще в пориві надії каже: «Можливо, я не такпредставився, я ж понтифік, був керманичем ТвоєїЦеркви, я обов’язково маю бути в цій книзі.Подивись іще раз добре». Ісус поглянув у книгу і давту ж відповідь. Тоді папа відійшов, сів на камені іпочав плакати. По деякім часі, усвідомивши помилку,підходить він зі сльозами на очах і каже до Ісуса:«Батьку! Я бідний і грішний слуга Твій, прости мене!»Христос глянув на нього і каже: «Любий сину! Увійдиу радість Господа твого, бо і тобі тут приготованомісце спочинку».

Важливим і важким елементом у житті кожноїлюдини є час після закінчення школи. Переломниммоментом тоді є спроба першого самостійного крокуу доросле життя. Суттєвим стає тут для абітурієнта несхибити у виборі свого майбутнього. Особливуучасть у цьому кроці беруть батьки, це стає ніби

„головним болем” для них, оскільки, знаючи нашісвітські заклади, їм потрібно самим також моральноготуватися до іспитів. Звісно, батьки завжди хочутьнайкращого для своїх дітей, але часто так буває, щовони підштовхують обрати якусь таку професію, якаїм самим подобається, або про яку вони мріяли, алесамі не змогли здійснити цього. Важливо, щобибатьки допомогли порадою дітям, а не „впихали” їх у

якийсь заклад за своїм бажанням. Щоб не покалічитижиття дитини, слід дати їй можливість сказати самій,що їй є до вподоби. Инша ситуація є з особами, якізустрічаються одразу після середньої освіти зроботою, тоді це ще набагато важче, оскільки вонизмушені іти на будь8яке місце праці, без будь8якогоособливого вибору. Неможливо сказати, яка професіяє важливішою і потрібнішою, бо всі вони є потрібні.Слід сказати, що важливою є кожна професія: чидипломата, чи кухаря, чи медика, чи прибиральниці.Ми зможемо лише тоді скласти цілісну картину, колибудемо усвідомлювати потрібність кожної людини.Так, як на пасіці є важливим пилок, принесенийкожною бджолою, так у житті людини є важливою іпотрібною будь8яка добра праця, зроблена людськимируками на благо инших. «Хто крав, нехай не крадебільше, а краще хай працює, творивши власнимируками добро, щоб він мав змогу дати тому, хтопотребує» (Еф. 4,28). Будьмо відповідальні за те, щообираємо, і за наслідки, які будуть опісля. Бо будемонести цю відповідальність не лише тут на землі передлюдьми, але й там в небі перед Богом. Тут івідкривається у глибшому розумінні важкість ісуттєвість того, що робить Бог, бо саме Він має одну,можна сказати, з найбрудніших робіт: зняти всілюдські, земні нашарування з людини і поставити їїперед собою як особу, а не як набір професій чититулів. Ким би ми не були, яку би посаду не займали,пам’ятаймо, що надважливим є зберегти Божий образу нас, бути гідними звання ЛЮДИНА, а потім вжебути Сашком, Горпинкою, Івасем, інженером,продавцем, лікарем чи будь8ким иншим.

А врешті8решт кінцевою метою будь8якої професії єпослужити людині. Отож, не забуваймо про це івчімося цього разом!!!!

Петро МонькаПетро МонькаПетро МонькаПетро МонькаПетро Монька

«Професіє,

хто ти?»

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200713

Простір спілкування

Інтерв’ю з ректоромЛьвівської духовноїсемінарії, отцемдоктором СвятославомШевчуком.

����� Отче�ректоре, як можна Отче�ректоре, як можна Отче�ректоре, як можна Отче�ректоре, як можна Отче�ректоре, як можнаокреслити поняття «покли�окреслити поняття «покли�окреслити поняття «покли�окреслити поняття «покли�окреслити поняття «покли�кання»?кання»?кання»?кання»?кання»?

Саме слово «покликання» є ба8гатозначним. Кожна людина по8кликана Богом до щастя, доповноти життя. Це широкезначення слова. Покликання досвятости дає Господь Бог усім тимхристиянам, які входять у спіл8кування з Ним: «Будьте святими,досконалими, як Отець ваш Не8бесний досконалий» (Мт. 5,48).Очевидно, кожна особа є уні8кальною, неповторною і має своюдорогу до повноти життя, до щастя,а відтак – до святости. І цей такийособистий, унікальний шлях про8ходить людина разом із ДухомСвятим, який провадить і, влас8тиво, подає цей шлях людині. Вконтексті такого покликанняокреме місце належить саме свя8щенству. Зрозуміло, що є багаторізних життєвих доріг. Тут, усемінарії, коли говоримо про по8кликання, перш за все розуміємопоклик до священства, яке є дужеособливим видом дороги до свя8тости. З одного боку вона часом єважча, ніж багато инших, алетакож це дорога, яка вимагаєособливого приготування дляповного здійснення покликання.

Отож, священиче покликання – цеБожий дар, коли Господь Богпокликає когось з8посеред хри8стиян до особливої участи в Йогослужінні: «Не ви Мене вибрали,але Я – вас» (Iв.15,16). СвятийІгнатій Антіохійський дуже цікавокаже про те, що Ісус Христос першза все був дияконом. Він убачавЦеркву як збір людей, де єпископуприсутнює самого Господа Бога –джерело існування. Збір пресві8терів довкола єпископа уособлюєапостолів, а Христа уприсутнюютьдиякони, ті, які в особливийспосіб служать людям. Тобто, цетаке особливе покликання до слу8жіння, яке в імені Христа звершує

покликана особа. Часом цікавостається, що Господь Бог кличе досвященства тих, які в людськихочах не є, можливо, дуже здібні,надзвичайно розумні, не надзви8чайно мудрі. Але саме їх Христоспризиває, кажучи: «Не ви Мене ви8брали, але Я – вас» (Iв.15,16).

����� Якщо ми вже розмовляємо Якщо ми вже розмовляємо Якщо ми вже розмовляємо Якщо ми вже розмовляємо Якщо ми вже розмовляємопро професії, то як можнапро професії, то як можнапро професії, то як можнапро професії, то як можнапро професії, то як можнаокреслити відносини між про�окреслити відносини між про�окреслити відносини між про�окреслити відносини між про�окреслити відносини між про�фесією та покликанням? І чо�фесією та покликанням? І чо�фесією та покликанням? І чо�фесією та покликанням? І чо�фесією та покликанням? І чо�му некоректно називати про�му некоректно називати про�му некоректно називати про�му некоректно називати про�му некоректно називати про�фесією священство?фесією священство?фесією священство?фесією священство?фесією священство?

Кожна професія, чи фах, базуєтьсяна якомусь покликанні, тобто натих дарах, або особливому жит8тєвому завданні, яке отримує лю8дина. Тому професія – це кон8кретний вид чи спосіб служіння.Тут людина служить иншій лю8дині. Очевидно, навіть коли миговоримо про професію лікаря,вчителя, тут також присутнє по8няття «лікар за покликанням»,«педагог за покликанням». Тобтовін має особливий дар і в тій про8фесії себе реалізує. Але професія –це щось набагато вужче, ніж по8кликання, лише певна його форма.Професію можна змінити: коли,скажімо, лікар недостатньо реа8лізує себе у своїй лікарськійпрактиці або вона є недостатньоюдля того, щоб прожити і прого8дувати сім’ю, дуже часто лікарміняє професію. Також професія допевної міри є вже втіленнямжиттєвого завдання, того по8кликання, яке відчуває в собілюдина. Сама людина може матикілька професій – хтось може бутиі лікарем, і дуже гарним педагогом.Скажімо, лікар, який викладає вмедуніверситеті: має особливе по8кликання, але крім того муситьмати професійну підготовку. Тобтопрофесія є конкретним виявомслужіння. Її потрібно здобувати,увесь час вдосконалювати.

Священиче покликання саме в собімає певні засади, які вказують нате, що священик – це спосіб життя.Це участь в Божому служінні, усвященстві самого Христа. Неко8ректно називати це професією,оскільки священик ніколи не можепоміняти цього виду існування. Упевних моментах метафорично

можна сказати про професійневиконання свого священичогослужіння. Але стати священиком –означає змінити свій спосібіснування, і це є щось таке вну8трішнє, яке надає нового характеруособі, це кваліфікує не такдіяльність особи, але її існування.Тому навіть тоді, коли священик невиконує священичої служби зпевних причин, він завжди зали8шається священиком навіки.Оскільки при отриманні таїнстваСвященства, як вчить КатолицькаЦерква, священик отримує не8затерту печать на своїй душі, яказавжди його характеризує як іконуХристову, ікону Ісуса ХристаСвященика. Так само можнаговорити про священика, який єпрофесійним викладачем, профе8сійним науковцем і т.д., але ці речівже є другорядні, вони під8порядковані тому основному, щоми називаємо покликанням. Томуне можна когось лише інте8лектуально навчити, готуючи досвященства. Для цього потрібно,щоб особа вибрала той спосібіснування, який відповідає свя8щенству. Таким чином священичеслужіння не можна до кінця на8звати таким технічним словом, як«професія».

����� У к о н т е к с т і В а ш и хУ к о н т е к с т і В а ш и хУ к о н т е к с т і В а ш и хУ к о н т е к с т і В а ш и хУ к о н т е к с т і В а ш и хостанніх слів про формаціюостанніх слів про формаціюостанніх слів про формаціюостанніх слів про формаціюостанніх слів про формаціюмайбутнього священика чимайбутнього священика чимайбутнього священика чимайбутнього священика чимайбутнього священика чимогли би Ви розповісти промогли би Ви розповісти промогли би Ви розповісти промогли би Ви розповісти промогли би Ви розповісти проз’їзд ректорів усіх семінарій,з’їзд ректорів усіх семінарій,з’їзд ректорів усіх семінарій,з’їзд ректорів усіх семінарій,з’їзд ректорів усіх семінарій,який відбувався цього літа і,який відбувався цього літа і,який відбувався цього літа і,який відбувався цього літа і,який відбувався цього літа і,можливо, про прийнятіможливо, про прийнятіможливо, про прийнятіможливо, про прийнятіможливо, про прийнятірішення?рішення?рішення?рішення?рішення?

Це вже другий такий з’їзд ректорів,який відбувався саме у нашійсемінарії. Дивним чином Львівськадуховна семінарія стає осердямсопричастя між усіма семінаріямиі формаційними домами мона8шими, які є в нашій Церкві.Очевидно, що той з’їзд ректорівне має формальної причини зі8брання. Це не є орган, який можещось приймати чи вирішувати.Перший з’їзд ректорів був скли8каний Синодальною комісієюсвященичого виховання і фор8мації. Це комісія Синоду нашихвладик, куди входять три єпископи,яким Синод поручив, перш за все,

«Священик – це спосіб життя»

14

вивчити питання підготовки до священства кандидатіву нашій Церкві, а з иншого боку – дав завданняприготувати окремий документ, який би бувдирективою для усіх існуючих та новостворенихсемінарій щодо навчально8виховних планів.Відповідно, для того потрібно було спершу вивчитидосвід. Саме тоді й була скликана наша перша зустріч,яка була дуже цікавою, оскільки ректори з України, зКанади, зі Сполучених Штатів та з Польщі обмінялисьдосвідом, обговорили те, як живуть в семінарії, як мибачимо ідеальну семінарію та ідеального семінариста,духівника, ректора, вихователя і т.д. Після цієї першоїзустрічі такий документ, а радше його нарис, бувукладений. Той підсумок досвіду життя і діяльностинаших семінарій у вигляді письмового тексту булопредставлено владикам на Синоді минулого рокувосени. Якраз мені довелось представляти цейдокумент від імени наших ректорів. Владики вислухаливсе з дуже великим зацікавленням, очевидно, що малисвої доповнення і зауваження. І тепер цей другий з’їздректорів відбувався у своєрідному зв’язку з попереднім,а також мав конкретне завдання: враховуючи всіпопередні зауваги, всі поправки та доповнення, яківнесли владики, доопрацювати і знову подати наСинод, який відбуватиметься за кілька тижнів у США уФіладельфії.

Про що там ідеться? В першому робочому документібуло опрацьовано 4 великих розділи: перший розділприсвячений загальнолюдському вихованнюсемінариста, адже для того, щоб бути добримсемінаристом, добрим священиком, треба бути першза все доброю людиною. Таким чином сама людяністьсвященика до певної міри є засобом вияву Божогослова, християнської проповіді. Тому людськевиховання в семінарії є базовим і найважливішим.

Другий розділ говорив про духовний вишкіл усемінарії, тому що семінарія – це духовний заклад.Отці8ректори дуже цікаво наголошували на тому, щосемінарист приходить до семінарії духовноюдитиною, а, закінчивши семінарію, він має статидуховним батьком, щоби потім бути духовним батькомі провідником для инших людей. Отож, час у семінарії

– це час дуже особливого духовного досвіду,зростання, дозрівання, коли дитина перетворюєтьсяу батька. Хоча перебування в семінарії триває дужекоротко, 7 років, тому ці завдання складні.

Наступний розділ був присвячений інтелек8туальному вишколу семінаристів, тобто треба булоузгодити нормативні засади: які блоки дисциплінвикладати, яким повинен бути термін навчання,оскільки священик має бути ерудованою, дужеосвіченою особою, щоби компетентно спілкуватисязі світом як душпастир.

Останній розділ присвячений душпастирськійпідготовці семінариста, для практичного за8стосування теорії у діяльності. Після такогозагального «скелету» документу до нього буливнесені дуже цікаві й суттєві доповнення. По8перше,владики настоювали на тому, що перш ніж говоритипро людську, духовну, інтелектуальну, пастирськуформацію чи виховання, обов’язково сліднаголошувати на тому, що семінарія – це спільнота!Це не гуртожиток, не своєрідна група, клуб, алеСПІЛЬНОТА. Тому що священик – людина сопри8частя. Сучасна культура часами є дуже індивідуа8лістична. І ось у семінарії потрібно відкритикожного окремого семінариста і впровадити його ужиття спільноти для того, щоб він міг її відчувати.Це дуже непростий момент. І якщо у семінарії немаєспільноти, спільного проживання, навчання, праці,молитви, духівників, настоятелів, а відтак семі8наристів, тоді семінарія перестає бути собою. Вонаперетворюється на авторитарний заклад, в якомусемінарист терпить до пори до часу і мріє про тойдень, коли звідси можна буде втекти.

Другий дуже цікавий момент –у наших нарадахбрав участь Блаженніший Любомир, який вніс дужеособливий дух. По8перше, він згадав слова ПатріярхаЙосифа (що для всіх ректорів стало певноюнесподіванкою) і сказав так: «Патріярх Йосиф учив,що ректорові семінарії у єпархії належить другемісце після єпископа. У руках єпископа є сьогоденняєпархії, а в руках ректора семінарії – її майбутнє».Можна побачити, наскільки семінарія є важливоюінституцією і важливою виховною спільнотою длятого, щоби мати Церкву завтра. Бо якщо семінаріямає якісь дуже поважні вади свого існування, тодімайбутнє саме в такому делікатному моменті є підзагрозою.

Наступна тема, яка є дуже цікавою, це питаннядружин священиків. Вперше прозвучала думка самез уст Блаженнішого, що бути дружиною священика– це окреме покликання, окремий Божий дар, який уЦеркві дотримує особа. Навіть ішла мова про те, щопотрібно мати програму розрізнення такого дару, авідтак його плекання. Ми навіть вивчали досвідрізних православних громад, яким ділився ректорстемфордської семінарії в Сполучених Штатах.Инший приклад: у Канаді, в семінарії Святого Духа вОттаві навчаються одружені кандидати. У такомувипадку для семінарії можливо організувати якусьпрограму підготовки вишколу для дружини семі8нариста. Але дуже непросто це зробити длясемінарії, де навчаються виключно неодружені кан8

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200715

дидати, які часто знаходять своюмайбутню дружину лише наостанніх роках навчання абовже й по закінченні семінарії.Саме через таку складність ми немогли укласти якогось єдиногоправила чи єдиної програми. Од8нак вперше прозвучала думка проте, що це є окреме покликання уЦеркві, що його треба розрізняти,плекати і потрібно, щоб місцеваЦерква подбала про розвиток та8кого типу покликання з огляду нате, що в нас є одружене священ8ство.

Наступний цікавий елемент – ве8ликий наголос на постійномувихованні священика. У загальнийдокумент була внесена окремачастина про те, що зі закінченнямсемінарії виховання не закін8чується: ні людське, ні духовне, ніінтелектуальне, ні душпастирське.І тут є кілька засад щодо семіна8рійного етапу цього майбутньогопостійного виховного процесусвященика, на яких Блаженнішийдуже наголошував. Зокрема вінакцентував на тому, що семінаристу семінарії повинен навчитисьлюбити книжку і таким чиномпостійно дбати про те, щоб багаточитати, бути в курсі тих подій,якими живе його паства. Також, ізлюдського боку, молодий свя8щеник, а відтак середнього віку істаршого, переживає особливілюдські потреби, в яких йомупотрібно допомогти. Особливо,коли це одружена особа, бо молодасім’я має одну динаміку, зріла – щеиншу і т.д. Людський моментпотрібно мати на увазі. Бо доцього часу в наших єпархіяхорганізовувалася програма по8стійної формації, що зводилася ви8ключно до певного інтелектуаль8ного вишколу, а инші аспектизанедбувались.

Иншим елементом є духовнаформація, яку треба постійно роз8вивати. Ректори дуже цікаво ви8словились про те, що найбільшзанедбана під духовним оглядомгрупа наших вірних – це дружинисвящеників. Таким чином упостійній формації це також по8трібно мати на увазі, як також ісаме душпастирство, яке єдинамічне, бо змінюється суспіль8

ство, методи, якими можназасягнути людину, ефективнізасоби для пастирської опіки лю8дей. Тут вже можна говорити пропрофесійність священика, зокремащодо його душпастирської діяль8ности.

����� Як Ви сприйняли момент Як Ви сприйняли момент Як Ви сприйняли момент Як Ви сприйняли момент Як Ви сприйняли моментВашої номінації на посадуВашої номінації на посадуВашої номінації на посадуВашої номінації на посадуВашої номінації на посадуректора Львівської духовноїректора Львівської духовноїректора Львівської духовноїректора Львівської духовноїректора Львівської духовноїсемінарії? Що переживали?семінарії? Що переживали?семінарії? Що переживали?семінарії? Що переживали?семінарії? Що переживали?Адже це також церковнаАдже це також церковнаАдже це також церковнаАдже це також церковнаАдже це також церковнаподія…подія…подія…подія…подія…

Скажу чесно – це для мене булонесподіванкою. Я в семінаріїпровів уже 8 років і сподівався, щозможу займатись чимось иншим.Історія семінарії показує, що часвід часу ректорат міняється іприходять нові люди, з новимиідеями, які, можливо, надаютьякогось нового тону тій спіль8ноті… Можливо, це лише тим8часово, і через рік8два прийдехтось кращий, може я такий собі«перехідний» ректор… Це покажечас. Але я сприйняв це знесподіванкою, і, якщо щиро, зпевною мірою страху та трепету.По8перше, тому що ми є най8старшою семінарією в нашійЦеркві. Тобто Львівська духовнасемінарія є особливою, вона сталаматірною для багатьох инших,зокрема для Тернопільської таДрогобицької. Таким чином, цевже дуже особлива відпові8дальність.

Крім того, це період семінарії, колими виходимо на цілковито иншийрівень діяльности і розвитку, томущо Львівська духовна семінарія –це вже не лише внутрішньо8церковний фактор. Це інституція,спільнота, яка має дуже широкийсуспільний вимір і відіграє важ8ливу роль в громаді міста Львова, авідтак в нашій єпархії. Тому відтого, яким буде клімат у тійсемінарії, залежить дуже багатофакторів не лише щодо вихованнямайбутніх священиків, але йвзагалі щодо здатности Львівськоїсемінарії відповісти на ті виклики,які ставить перед нами громада нелише міста Львова, але цілоїЦеркви. Наступна, дуже цікава іособлива річ, це те, що Львівськадуховна семінарія все ж таки єнайближчим партнером Україн8

ського католицького університету,єдиного такого закладу нашоїЦеркви. І тому очевидно, що поручз такою інституцією, на якудивляться очі владик цілого світу,ми стаємо дуже унікальною і вчомусь єдиною семінарією. Вжесьогодні наша спільнота єінтернаціональна, і в майбутньомуця інтернаціональність стане щебільшою.

Зважаючи на всі ці аспекти, миповинні бути відкритими на дужерізні суспільні контексти. Тобтоми не виховуємо священиків лишедля Галичини. Наша семінарія стаєтакою, де в майбутньому будутьнавчатись семінаристи і з Бра8зилії, і з Аргентини, і зі Спо8лучених Штатів для того, щоби тут,в міру зростання і утвердженнянаукового рівня католицькогоуніверситету, творилася такаспільнота, таке середовище, денаші кандидати до священства з8закордону могли б справді про8сякнутись українським духомнашої церковної, літургійноїтрадиції. І в цьому полягає доситьвелика відповідальність.

Батько, який має кілька дітей усім’ї, може відчути, що це завідповідальність. А тут таких дітеймаю 246 і відповідати за їх життя,здоров’я, навчання – це дуженепросто. Тому, якщо подуматипро всі ці завдання і виклики, тосправді стає і страшно, і трепетно.Я прийняв цю номінацію лише увеликій довірі до того, що перш завсе Господь Бог є Тим, Хто будекерувати і провадити, а ми будемоактивно співпрацювати. З иншогобоку, коли мене вітали з цимпризначенням, я завжди відпо8відав, що створюю в нашій Церквінову спільноту богопосвяченогожиття. Це дуже цікаво сприймали,зокрема сестри8монахині: «Що жце за спільнота така?» І я відповідав:«Спільнота Симонів Киринейців».Тобто всіх тих, що будуть допо8магати нести хрести. Тільки такимчином, спільно (тут вже неодно8разово згадувалося слово «спіль8нота»), можна буде всі ці завданняз честю виконати.

Розмовляв і підготувавРозмовляв і підготувавРозмовляв і підготувавРозмовляв і підготувавРозмовляв і підготувавВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

16

Люблячий Господьіз молодим обличчям

Люблячий Господьіз молодим обличчям

Дорога спасіння

Молодість.. . Це насампередперіод пошуку себе,віднайдення свого місця

в житті. Молода людина, як ніхто,відчуває будь8які зміни навколосебе, часто драматизує ситуації, вяких опиняється. Це звикли по8яснювати знову ж таки молодимвіком. В молодості життєві „зи8ми” найхолодніші, а „весни” най8тепліші. Але якщо розібратися вситуації детальніше, то чим на8справді викликані сльози, депре8сії, невдачі, розпачі? Коли хло8пець чи дівчина втрачають одинодного, то першою причиноюдуховного занепаду є думка: хтомене тепер любитиме? Або колимолода людина робить помилку вжитті чи не виправдовує покладе8них на неї сподівань, то перше,що вона собі подумає, є те, що їїне поважатимуть, вважатимутьбезвідповідальною і не любити8муть. Можна наводити безліч та8ких прикладів, але всі вонитрактуватимуть одне: головне длямолодої людини – бути любле8ною, а найбільший страх – втра8тити любов. І, властиво, колипочинаються життєві труднощі, імолода людина починає думати,що всі навколо її не люблять, ви8никають депресії, великі духовнікризи, що супроводжуються від8киданням Бога як найбільшоїЛюбови, вживанням наркотич8них засобів, пошуком в першучергу не щастя, а задоволення,розгнузданим статевим життям, аінколи суїцидом. Намагаючисьвтекти від проблем та шукаючисправжнього щастя, істинної лю8бови, молоді люди стають ідоло8поклонниками, утворюють на8вколо себе віртуальну реальністьза допомогою чи то легких, чиважких наркотиків, алкоголю,комп’ютерів, які багатьом „замі8няють” живих людей. Пофар8бований в чорно8білий колір світстає монотонним, злим танеспроможним на щось добре.

Але штучно створена любов не даєплодів. Вона згасає при першомуподуві вітру і здається тьмяною принайменшому сонячному промені. Ацим промінчиком є щоденні виявиГосподнього милосердя та любови.Одиниці, прокидаючись вранці,думають, що цього дня могло б небути, якби його не подарував Гос8подь. Могло б не бути родини,домівки та навіть людей, з якимищодня їздимо в міських маршрут8ках. Бог з безмежної Своєї любовидо нас подарував нам життя, зі всімайого проявами, які ми ділимо нанегативні та позитивні. Але якщоми створені з Любови, то хіба по8дароване нам життя може нести длянас зло? Звісно, що ні. Хіба тількими самі собі його заподіємо своєюбайдужістю та черствістю. Людсь8кий розум не може осягнути не8збагненних Господніх доріг, і те, щовидається нам злим, недобрим длянас лише тому, що перешкоджаєякимось нашими планам, ще зовсімне означає, що не принесе намдобра. Найкращий вихід із важкихситуацій для молодої людини – зро8зуміти, що вона люблена. ЛюбленаТим, хто створив її, подарував все іхоче взамін лише любови. Колимолода людина починає усвідом8лювати цю істину, то хрест стаєвтіхою, а життя – відповіддю наГосподній заклик: «Прийдіть домене усі струджені та обтяжені, і Явас заспокою! Візьміть на себе ярмоМоє, і навчіться від Мене, бо Ятихий і серцем покірливий . . . Бо ж

ярмо Моє любе, а тягар Мій лег8кий!» (Мт. 11,28830).

Але тут виникає инше запитання:що може Бог дати молодій людині,бо для багатьох Він асоціюється зцерковними обрядами чи канона8ми, а через викривлене людськерозуміння взагалі з абсолютноїЛюбови перетворюється на кара8ючого правителя? Це реальна про8блема нерозуміння сути Церкви.Навіть більшість вірних, які щоне8ділі відвідують храми, не зовсімрозуміють хоча б чин Літургії, некажучи вже про Таїнства. Якщо тутподекуди нудиться старша людина,то що говорити про молоду, яка нестоїть на місці і шукає щось нове,неординарне? Але насправді в Гос8пода молоде обличчя! Найчастішетільки в молодості людина любитьбезкорисливо, не звертаючи увагина минуле свого обранця чи обра8ниці, довіряє і вірить у добремайбутнє, а найголовніше – взамінпросить лише любови. Подібно, які Господь любить нас, хоча Йоголюбов має инший вимір, ніж люд8ська. Тільки в юному віці людинавміє радіти найменшим проявамлюбови: посмішці чи поглядові.Подібно і Господь радіє найбільшез того, коли ми вранці в молитвіпосміхнемось до Нього, а протягомдня піднімемо погляд до неба зтвердою вірою, що там є Він. ЄТой, який нас любить і чекаєкожної миті.

Мар’яна ЯртимМар’яна ЯртимМар’яна ЯртимМар’яна ЯртимМар’яна Яртим

Люблячий Господьіз молодим обличчям

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200717

Проща…Сьогодні людство живе в дужебурхливому життєвому потопі.Навкруги вирує великий вибір способужиття. Люди можуть вибрати будь�яку сферу, в якій вони будуть здатніреалізувати свої можливості. Засобимасової інформації пропагуютьрізноманітну культуру життя.Матеріяльне життя стоїть нанайвищому рівні.

Звичайно, ми християни розуміємо, щоце неправильно. Але є одна проблема –це підростаюче суспільство – діти і молодь, які

всмоктують усю інформацію, що її пропонує світ,намагаються реалізувати себе у власномужитті. Серіяли і фільми зображують різніжиттєві проблеми, конфлікти, сюжетвідбувається так, що ці ситуації вирішуютьсярізними способами дуже швидко, аленайчастіше неморально. Такого переплетінняможна перерахувати дуже багато. Але…молодь це сприймає за реалії життя.

Христос говорить: «Пустіть дітей! Не боронітьїм приходити до Мене, бо таких ЦарствоНебесне». Ісус каже, що Він є Дорога, Правда іЖиття, Він є те правдиве джерело, з якогоможе почерпнути кожен. Він є Учитель.Пустіть до Нього дітей. Саме Спасительнавчить їх жити.

Церква розуміє, що молоде суспільство – це їїмайбутнє. Добре розуміє, наскільки важливо єдбати про кожну молоду душу і привести її достіп Ісуса. А в сучасному світі це є дуже важко.Це залежить від декількох аспектів. По8перше,сім’я є внутрішньою домашньою Церквою.Якщо такої Церкви у вихованні дитини немає,це позначається на її духовному зрості. Але гіршетоді, коли у сім’ї батьки дають поганий приклад своїйдитині, зокрема, це часті сварки із вульгарнимисловами, пиятика когось із членів сім’ї, відсутністьбатьківської опіки і любови, відсутність спільноїмолитви. По8друге, друзі і близькі люди. Кожналюдина спілкується. Спілкування – це життя. Звідсивипливає наступне: те, з ким спілкується і товаришуєдитина, де і з ким вона проводить свій час, дужесильно впливає на її поведінку. Якщо її друзі є ізхристиянських сімей, батьки навчили, що є добре, ащо погано, то такі діти спілкуватимуться між собоюна християнських засадах, їхні вчинки не потребу8ють осуду. Тоді й дитина в такій компанії відповідносебе поводитиме. Поглянемо на інший бік. Дитина ізпобожної сім’ї попадає в товариство однолітків,

батьки яких ведуть неморальне життя, таким чиномдаючи приклад своїм дітям, а ті вважають, що ценормально, тому роблять так само. Тоді в такомутоваристві присутні вульгарні слова, приниженнякогось із кола друзів і т. д. Така дитина адаптується досвоїх друзів, бо бачить, що так робить більшість, іпочинає вважати це нормальним, а слова своїх батьківзабуває. Тому так часто батьки говорять, щовиховували своїх дітей, навчили їх молитов, добротита милосердя, а одного разу хтось приходить до них ікаже, що їх дитина вчинила щось погане. Батькижахаються і не можуть зрозуміти, як вона могла такезробити. Виявилося, що їхня дитина виховувалася«вулицею». Третім аспектом є дорослі люди. Уявімособі ситуацію. Їде ваша дитина у маршрутці до школи,яка є переповнена людьми. Тут хтось зізаду проситьводія зупинитися, та він не чує через галас. Тоді цяособа починає на всю маршрутку говорити все, щовона думає про водія. Дитина це слухає і сприймаєдуже швидко, та запам’ятовує. Бачачи такі ситуаціїдекілька разів, вона починає думати, що так живуть

дорослі, так вирішуються проблеми: вульгарнимисловами, криком чи навіть бійкою. Найбільшапроблема – це культура дорослих людей. Ми даємоприклад нашим дітям, а потім бачимо, чому такапогана молодь, чому вона така недобра, некультурна іжорстока. Про це можна дуже довго говорити, алепотрібно зрозуміти, що ми вчимо менших своїмивчинками та поведінкою.

УГКЦ проголосила 2007 рік РОКОМ МОЛОДІ. Церквавзяла курс на співпрацювання молоді з Нею. Молодінеобхідно реалізувати себе у Церкві. А як це зробити?Митрополит Андрей Шептицький 1933 року оголосивпро з’їзд товариства «Українська молодь – Христові».Він дбав про своє стадо і добре розумів, що живучи втой комуністичний, атеїстичний час, потрібно

18

допомогти молоді відшукати Бога. А найкраще цезробити разом. Коли усі разом зберуться, щобшукати Бога, Його прославляти, тоді це є сила, це єспільнота. Зараз Церква так само використовує цейспосіб заохочення молоді до шукання Бога (напр.Молодіжний форум, що відбувся в Києві у серпніцього року).

На сьогодні існує багато релігійних, молодіжнихорганізацій, які займаються різноманітною ді8яльністю, але найперше намагаються заохотитишколярів, студентів до пізнання Бога. Вонидопомагають молоді реалізувати себе у хри8стиянському житті, допомагають відверто визнатисвою віру в Христа, не боятися це зробити перединшими. Саме в таких спільнотах молодь можезнайти справжніх християнських друзів, можепроявити свої здібності і тим самим прославитиБога. Найчастіше в таких організаціях вона стає дужеактивною, тут вона починає працювати, шукатичогось такого, що їй найбільше потрібно. Релігійнімолодіжні організації дуже допомагають Церкві увиховані християнської молоді. Завдяки спільнійпраці молодих людей починає народжуватися новепокоління свідомих українців, які в майбутньому усвоїй праці будуть опиратися лише на Бога. Цемайбутнє України. Нам потрібні справжні хри8стиянські керівники, у парламенті, уряді, у міських ісільських управах. Нам потрібні добрі керівникифірм, заводів, де працівники вчасно отримуватимутьчесно зароблену зарплатню. Тому наша допомогаЦеркві вимагає великих жертв, щоб вироститичесних українців. Але найпершою і найважливішоюжертвою є молитва. Саме молитвою ми зможемовипросити в Бога чесних громадян, які б сумлінноставилися до своїх обов’язків. У нашій Церквівідновилося прочанство до святих місць, так якколись в середні віки християни ходили до СвятоїЗемлі, щоб отримати прощення своїх гріхів іособливої Божої ласки. Зокрема, кожного року втравні відбувається міжнародна піша проща зі Львовадо Святоуспенської Унівської Лаври, де відзначаєтьсяпразник Ікони Унівської Богоматері. Проща триваєдва дні і починається Божественною Літургією, наякій кожен прочанин приймає Христа у СвятомуПричасті і з Його допомогою розпочинає цей похід досвятого місця. Найбільше дивує те, що навітьнезважаючи на погану погоду, холод і дощ, молодь тастарші люди всеодно вирушають на прощу. Віра уХриста не зупиняє їх ні перед чим. Люди незважають на незручності, вони ідуть до своєї мети.Щороку у кінці серпня відбувається така сама пішапроща до Унева, яка вже триває три дні. Величезнакількість молодих людей із великими рюкзакамипрямує до храму Св. архистратига Михаїла для того,щоб зареєструватися у групи. Найбільше тішить те,що з кожним роком кількість прочан дедалі більшає.Хтось іде вже в черговий раз, а хтось лише вперше. Усіразом, як велика сім’я, прямують із молитвою наустах і гарячою любов’ю у серці до Унева. Проща – цемісце, де кожний задумується над своїм життям.

Вона, як і наше життя, буває дуже нелегкою ітернистою, де на дорозі з’являється багато перепон,які роблять наш рух важчим. Та наша мета – дійти досвятої обителі; так само у житті – дійти до Христа навічне життя.

Коли я пішов уперше на прощу, то перше, що менездивувало, це те, що так багато моїх однолітків, атакож молодих та старших людей, іде на прощу ізвервицею у руках, де разом моляться та співаютьрелігійних пісень, усі як велика родина допомагаютьодин одному. Правда, мені було важко йти – дужеболіли ноги, оскільки мав незручне взуття іпонатирав собі мозолі. Та всеодно була одна мета –дійти до кінця. Незважаючи на мою першу важкупрощу, я щороку ходжу із великим бажанням до Уневаі чекаю місяцями травня, щоб лише два дні пройти упрощі, помолитись і послухати спів монахів8студитів.Слухаючи їхній спів, душа палає бажанням молитисяі співати разом з ними. Цього року я в черговий разходив на прощу до Унева і мав змогу поспостерігатиза великим духовним зростом у двох дівчат. Вонийшли на прощу вперше. З їхніх розповідей язрозумів, що вони не є дуже практикуючимихристиянами і пішли на прощу за запрошеннямкогось із друзів. Проща дала свій результат. Кожногодня відбувалася божественна Літургія, у кожномухрамі був Молебень до Пресвятої Богородиці.Невпинна молитва настільки вплинула на них, щовони мені розповідали неймовірні враження.Найперше їм подобалося те, що тут весь часмолилися. Дівчата полюбили молитву, полюбили Богаі прощу, просто полюбили життя з Христом. Сповідь ісв. Причастя наповнили їхні серця справжньоюлюбов’ю до Бога, готовністю до самопожертв. Колипроща закінчилася і усі почали роз’їжджатися подомівках, то одна дівчина, яка їхала зі мною доЛьвова, попросила, щоб я з нею пішов у будь8якийхрам на Вечірню. Це мене вразило. Вона хотіла далімолитися. Христос її кликав до себе. Ця молодапрочанка казала, що завжди намагатиметься ходитищонеділі до храму на Святу Літургію і обов’язковопіде на чергову прощу до Унева.

Звичайно, такі приклади зможу розповісти не лишея. Їх є дуже багато. Кожний, хто іде на прощу раз, підеі другий, і третій. Кожного тягне якась особлива сила– це любов Христа, це його голос говорить до кожноїдуші, кличе до своєї вічної обителі. Справді, проща –це щось неймовірне. Кого не спитаєш, кожен гово8рить, що це щось таке, що заряджає до життя. Тут напрощі знаходиш справжніх друзів, знаходиш Бога івдруге вже спішиш у його обійми.

Молодь і Церква – це невід’ємні елементи. Прощі досвятих місць, релігійні організації, реколекції,катехизації – це проща Церкви. Вона кличе кожногодо себе, лише вона може привести нас до Творця.Церква – це ми… з Ісусом.

Іван МисівІван МисівІван МисівІван МисівІван Мисів

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200719

З м е т о ю п о г л и б л е н н ямолитовного життя сім’ї іродини упродовж 200382005

років у Києво8Галицькій Митро8полії УГКЦ було організованобезперервну молитовну естафетувід родини до родини, від парохіїдо парохії, від єпархії до єпархії.Досвід проведення спільної без8перервної молитви лише протягомтрьох років засвідчив її великупопулярність серед молитовнихгруп при парохії та підтвердивм о р а л ь н о 8 б о г о с л о в с ь к удоцільність її проведення. Так,парохіяльні громади, згурту8вавшись у молитві зі спільнимнаміренням, засвідчили силумолитви, ще раз переконавшись условах Святого Письма: «Де двоє«Де двоє«Де двоє«Де двоє«Де двоєабо троє зберуться в моє ім’я, тамабо троє зберуться в моє ім’я, тамабо троє зберуться в моє ім’я, тамабо троє зберуться в моє ім’я, тамабо троє зберуться в моє ім’я, тамЯ серед них» (МтЯ серед них» (МтЯ серед них» (МтЯ серед них» (МтЯ серед них» (Мт. 18,20). . 18,20). . 18,20). . 18,20). . 18,20). Так,відповіддю на почергову без8перервну молитву в Україні, єблагодать Божа – відновленняєдиної української національноїсвідомости та ідентичности, вибірсвободи і правди, захист правасвого вибору, пошук дороги життябез гріха. Усвідомлюючи акту8альність релігійно8національної тасімейної проблематики, необхіднопривернути увагу якнайбільшогочисла вірних УГКЦ і всьогоукраїнського народу до плеканнямолитви як особистої, так іспільної.

Саме тому безперервна молитва,розпочата 2003 року, про8довжується далі. Її мета –згуртувати якомога більшехристиян для спільної молитви, аособливо сім’ями, а навітьродинами. Особливу увагу на8лежить звернути на те, щоцентром молитовного і літур8гійного життя є Свята Літургія.Вірні, об’єднані у молитовнігрупи, мають своїм прикладомпоказати шлях до Христа ізасвідчити, що вони не єбайдужими до майбутнього нашоїЦеркви і Держави.

«Господь запевняє Свою участь унаших молитвах, коли мимолимося спільно, хоча невідмовляє у вислуховуванні щирої

вдома, в дорозі чи на місці праці.

З метою кращої організаціїбезперервної молитви доцільновизначити відповідальних осіб нарівні єпархіальному, деканальномута парохіяльному. А після про8ведення дванадцятиденної мо8литви ця відповідальна за молитвув парохії особа повинна податиінформацію до координаційногоцентру в деканаті, а той, у своючергу, до координаційного центрупри єпархії.

Відповідальним на єпархіальномурівні потрібно визначити час так,щоб проведення безперервноїмолитовної естафети рівномірнотривало протягом часу, визна8ченого для єпархії.

Було б доцільно розвинути по8передній почин такої спільноїмолитви і провести безперервнумолитву від родини до родини, відпарохії до парохії, від єпархії доєпархії в рамках Міжконфесійноїради Церков з участю всіхтрадиційних Церков України.Віримо, що Господь Бог по8благословить усіх учасниківбезперервної молитви, а черезних подасть мир і спасіння кожнійсім’ї і родині в нашій державі та вцілому світі.

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготував

Володимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

(від родини до родини, від парохії

до парохії, від єпархії до єпархії)

ÁåçïåðåðâíàÁåçïåðåðâíàÁåçïåðåðâíàÁåçïåðåðâíàÁåçïåðåðâíàìîëèòâàìîëèòâàìîëèòâàìîëèòâàìîëèòâà

молитви навіть однієї особи, –пише Блаженніший ЛюбомирКардинал Гузар. – Тому заохочуюВас, духовенство, чернечі спіль8ноти, миряни, по змозі творитиспільнотну молитву. Але ви8слуховування наших людськихмолитов Ісус Христос узалежнивще більше від того, чи є в насспільний намір у молитві. Аджезгідливість у проханні надаємолитві особливої сили».

Для успішного перебігу не8перервної молитви необхідно,щоб у кожній парохії, деканаті ієпархії був координатор, якийвідповідав би за організацію іпроведення молитви. Це може бутисвященик, богопосвячена особа,катехит чи мирянин, який ведеактивний спосіб християнськогожиття. Координатор повинензаписувати всіх бажаючих мо8литися. Одна чи декілька осібповинні молитися впродовжоднієї і тієї ж години протягомдванадцяти днів. Таким чином,коли за молитву в кожній годинідоби відповідає певна людина, якавиявила до цього бажання, всядоба стає наповнена без8перервною молитвою. Колипарохія завершує дванад8цятиденний термін молитви,естафету підхоплює инша парохія,згодом инший деканат, а відтак,молитва переходить у сусіднюєпархію. Форма молитви – до8вільна. Молитись можна в церкві,

20

Полеміка

ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКАЧИ ПОЛІТИКА ГЕНОЦИДУ..?

Україна переступила межу нового тисячоліття напревеликий жаль із досить великим багажемусяких криз. Найнебезпечнішою є криза цін8

ностей, відхід від християнської моралі. Народ, що напочатку 908х років налічував 52 млн. осіб може заумов збереження сучасної ситуації за найближчих 30років перетворитися на плем’я безправних абори8генів. Його ж територія, як об’єкт геополітичнихзацікавлень, пустувати не буде. . .

Ще в др.пол. ХХ ст., у високорозвинених країнахвідбулись демографічні процеси, яким були прита8манні глибокі кризові явища. Причини цих явищ, надумку багатьох зарубіжних учених, зокрема Б’ю8кенена П. Дж.1, Капелларі Е.2, Сові А.3, слід вбачати упослабленні релігійности, формуванні контра8цептивної ментальности в період „сексуальної ре8волюції”, яка зматеріалізувавшись легалізацієюабортів у законодавстві більшости країн, зумовиладемографічний занепад та, за логікою культурисмерти, переходить до легалізації гомосексуалізму(що найбільше суперечить онтологічній сутностілюдини, оскільки гомосексуалізм, позбавленийприродного наслідку – плідности, вже від початкунесе моральне і фізичне спустошення народу, а вБожих очах є великою нечистю, оскільки протилеж8ний до Його споконвічного задуму щодо статевостилюдини, котра має свою гідність і покликання).

Власне криза сім’ї може привести до вимирання цілихнародів і культур. Відомий демограф І.А.Гундаров4

сформулював закон залежности фізичної життє8здатности населення не лише від умов проживання(матеріяльних факторів), але і від моральної атмосферита емоційного стану суспільства: «При збереженнірівня инших умов, погіршення морально8емоційногостану суспільства супроводжується погіршеннямдемографічної ситуації та навпаки». Отже, неможливонавіть сподіватися на покращення демографічноїситуації при занепаді морали!

США ще 1974 року проголосили свій Меморандумнаціональної безпеки, де конкретно було вказано, щоріст населення в країнах, які розвиваються, стано8вить загрозу національним інтересам США. Також вдокументі ішлося про наміри цієї держави триматидемографічні процеси таких країн під контролем5.Для реалізації геополітичних і одночасно страте8гічних задумів країнам третього світу ідеологипридумали небезпеку перенаселення. Виділяютьсявеличезні гроші на геноцид, щоправда завуальованийдуже витонченими фразами: „відповідальне мате8ринство”, „планування сім’ї”, „право жінки розпо8ряджатися власним тілом” (свідомо замовчуючи чисвідомо замовчуючи чисвідомо замовчуючи чисвідомо замовчуючи чисвідомо замовчуючи чивідвертаючи увагу від правди, що дитина в лонівідвертаючи увагу від правди, що дитина в лонівідвертаючи увагу від правди, що дитина в лонівідвертаючи увагу від правди, що дитина в лонівідвертаючи увагу від правди, що дитина в лоніматері не є апендицитним придатком, але окремоюматері не є апендицитним придатком, але окремоюматері не є апендицитним придатком, але окремоюматері не є апендицитним придатком, але окремоюматері не є апендицитним придатком, але окремою

лллллюдською особою, носієм безсмертної душі іюдською особою, носієм безсмертної душі іюдською особою, носієм безсмертної душі іюдською особою, носієм безсмертної душі іюдською особою, носієм безсмертної душі інепорушного права на життя, дарованого Тнепорушного права на життя, дарованого Тнепорушного права на життя, дарованого Тнепорушного права на життя, дарованого Тнепорушного права на життя, дарованого Творцем !ворцем !ворцем !ворцем !ворцем !).

Однак історія виродження народів бере свій початокще в більшовицькій Росії, коли безпосередній ідеолог„сексуальної революції” Коллонтай А. обіцяла „радістьвільного кохання” і „повнокровне задоволеннястатевих потреб робітничого класу”6. Результатомреалізації її теорії стало збільшення числа розлучень,сексуальне розбещення неповнолітніх, вакханаліябезсоромности і масові зґвалтування, а також ріственеричних недуг. Все це закінчилось легалізацієюабортів у 1920 році в СРСР і державним забезпе8ченням його проведення. Ось цей червоний дракон ідалі впивається невинною кров’ю зокрема і в Україні.

Щось подібне відбувалося і в Пн. Америці: 1921 р.Зангер М. засновує Лігу за контролем народжува8ности (ABCL). Вона писала: «Через секс людство можедосягти великого духовного просвітлення. . . Старатрадиційна мораль з її переконаннями про гріх, з їїосудом вільних сексуальних зв’язків і проституціїпоступово відмирає. . . Цю революцію не зупинити»7.Консультантом Зангер М. був німецький психіятр,професор Рудин Е., штурбанфюрер СС, який завідувавмасовою стерилізацією населення на окупованихтериторіях. Борман М., котрий постав оскарженимперед світовою спільнотою за злочини протилюдства на Нюрнбернзькому процесі, казав: «Обо8 «Обо8 «Обо8 «Обо8 «Обо8в’язком слов’ян є працювати на нас. Плідністьв’язком слов’ян є працювати на нас. Плідністьв’язком слов’ян є працювати на нас. Плідністьв’язком слов’ян є працювати на нас. Плідністьв’язком слов’ян є працювати на нас. Плідністьслов’ян є небажаною. Нехай використовують пре8слов’ян є небажаною. Нехай використовують пре8слов’ян є небажаною. Нехай використовують пре8слов’ян є небажаною. Нехай використовують пре8слов’ян є небажаною. Нехай використовують пре8зервативи, роблять аборти – чим більше, тим краще.зервативи, роблять аборти – чим більше, тим краще.зервативи, роблять аборти – чим більше, тим краще.зервативи, роблять аборти – чим більше, тим краще.зервативи, роблять аборти – чим більше, тим краще.Освіта є небезпечною»Освіта є небезпечною»Освіта є небезпечною»Освіта є небезпечною»Освіта є небезпечною»8. 1942 р. у Берліні з’явилисязауваги і пропозиції до плану „Ост” д8ра Ветцеля,начальника відділу колоніяльної політики. Зокрема:«.«.«.«.«. ..... .Є бага.Є бага.Є бага.Є бага.Є багато шляхів підриву біологічної силито шляхів підриву біологічної силито шляхів підриву біологічної силито шляхів підриву біологічної силито шляхів підриву біологічної силинародународународународународу..... ..... . Ціль політики щодо населення на. Ціль політики щодо населення на. Ціль політики щодо населення на. Ціль політики щодо населення на. Ціль політики щодо населення наросійських російських російських російських російських (Україна на той час вже вся була підвладою рад) територіях буде полягати у доведеннітериторіях буде полягати у доведеннітериторіях буде полягати у доведеннітериторіях буде полягати у доведеннітериторіях буде полягати у доведеннінароджуваности росіян народжуваности росіян народжуваности росіян народжуваности росіян народжуваности росіян (для німців національність вСРСР одна) до нижчого рівня, ніж у німців. У цих до нижчого рівня, ніж у німців. У цих до нижчого рівня, ніж у німців. У цих до нижчого рівня, ніж у німців. У цих до нижчого рівня, ніж у німців. У цихобластях свідомо проводити політику щодо змен8областях свідомо проводити політику щодо змен8областях свідомо проводити політику щодо змен8областях свідомо проводити політику щодо змен8областях свідомо проводити політику щодо змен8шення населення. Засобами пропаганди, особливошення населення. Засобами пропаганди, особливошення населення. Засобами пропаганди, особливошення населення. Засобами пропаганди, особливошення населення. Засобами пропаганди, особливочерез пресучерез пресучерез пресучерез пресучерез пресу, ра, ра, ра, ра, радіо, кіно, листівки, короткі брошури,діо, кіно, листівки, короткі брошури,діо, кіно, листівки, короткі брошури,діо, кіно, листівки, короткі брошури,діо, кіно, листівки, короткі брошури,доповіді і т.п. постійно формувати думку населеннядоповіді і т.п. постійно формувати думку населеннядоповіді і т.п. постійно формувати думку населеннядоповіді і т.п. постійно формувати думку населеннядоповіді і т.п. постійно формувати думку населенняпро те, що шкідливо мапро те, що шкідливо мапро те, що шкідливо мапро те, що шкідливо мапро те, що шкідливо мати багати багати багати багати багато дітей. Тто дітей. Тто дітей. Тто дітей. Тто дітей. Требаребаребаребаребапоказати, яких великих засобів потребує вихованняпоказати, яких великих засобів потребує вихованняпоказати, яких великих засобів потребує вихованняпоказати, яких великих засобів потребує вихованняпоказати, яких великих засобів потребує вихованнядітей.дітей.дітей.дітей.дітей. ..... . Т. Т. Т. Т. Треба говорити про велику небезпекуреба говорити про велику небезпекуреба говорити про велику небезпекуреба говорити про велику небезпекуреба говорити про велику небезпеку, на яку, на яку, на яку, на яку, на якунаражена жінка, народжуючи дітей. Поряд із тимнаражена жінка, народжуючи дітей. Поряд із тимнаражена жінка, народжуючи дітей. Поряд із тимнаражена жінка, народжуючи дітей. Поряд із тимнаражена жінка, народжуючи дітей. Поряд із тимслід розгорнути широку кампанію протизапліднихслід розгорнути широку кампанію протизапліднихслід розгорнути широку кампанію протизапліднихслід розгорнути широку кампанію протизапліднихслід розгорнути широку кампанію протизапліднихзасобів. Поширення цих засобів і абортів ні в якомузасобів. Поширення цих засобів і абортів ні в якомузасобів. Поширення цих засобів і абортів ні в якомузасобів. Поширення цих засобів і абортів ні в якомузасобів. Поширення цих засобів і абортів ні в якомуразі не повинні обмежуватися. Чим якісніше будутьразі не повинні обмежуватися. Чим якісніше будутьразі не повинні обмежуватися. Чим якісніше будутьразі не повинні обмежуватися. Чим якісніше будутьразі не повинні обмежуватися. Чим якісніше будутьпроводитися аборти, тим з більшим довір’ям до нихпроводитися аборти, тим з більшим довір’ям до нихпроводитися аборти, тим з більшим довір’ям до нихпроводитися аборти, тим з більшим довір’ям до нихпроводитися аборти, тим з більшим довір’ям до нихбуде ставитись населення. Слід пропагувати такожбуде ставитись населення. Слід пропагувати такожбуде ставитись населення. Слід пропагувати такожбуде ставитись населення. Слід пропагувати такожбуде ставитись населення. Слід пропагувати такождобровільну стерилізацію. Поряд із цими заходамидобровільну стерилізацію. Поряд із цими заходамидобровільну стерилізацію. Поряд із цими заходамидобровільну стерилізацію. Поряд із цими заходамидобровільну стерилізацію. Поряд із цими заходамив галузі охорони здоров’я не чинити ніякихв галузі охорони здоров’я не чинити ніякихв галузі охорони здоров’я не чинити ніякихв галузі охорони здоров’я не чинити ніякихв галузі охорони здоров’я не чинити ніякихперешкод розлученням. Не слід допускати будь8якіперешкод розлученням. Не слід допускати будь8якіперешкод розлученням. Не слід допускати будь8якіперешкод розлученням. Не слід допускати будь8якіперешкод розлученням. Не слід допускати будь8якіпільги для багатодітних сімей, не виявлятипільги для багатодітних сімей, не виявлятипільги для багатодітних сімей, не виявлятипільги для багатодітних сімей, не виявлятипільги для багатодітних сімей, не виявлятигрошової допомоги у вигляді нарахувань догрошової допомоги у вигляді нарахувань догрошової допомоги у вигляді нарахувань догрошової допомоги у вигляді нарахувань догрошової допомоги у вигляді нарахувань дозаробітної платні»заробітної платні»заробітної платні»заробітної платні»заробітної платні»9. Чи не ідеально змальованакартина сучасної української дійсності?! У 1942 роцілігу перейменовано в Асоціацію планування сім’ї, а

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200721

згодом у Міжнародну федерацію планування сім’ї(IPPF), яка на сьогодні має свої філіяли майже у всіхкраїнах світу (в тому числі і в Україні) і використовуєнапрацьовані методи Зінгер М. для зменшення народ8жуваности в країнах, що розвиваються, таким чиномвизначаючи механізми демографічної політики (чирадше етноциду), проводячи заняття в школі з пред8мету т. зв. „статевого виховання”, використовуючи наце державні засоби. Патологічна поведінка, зокремаПатологічна поведінка, зокремаПатологічна поведінка, зокремаПатологічна поведінка, зокремаПатологічна поведінка, зокремав сексуальній сфері, стає у суспільстві нормою, тодів сексуальній сфері, стає у суспільстві нормою, тодів сексуальній сфері, стає у суспільстві нормою, тодів сексуальній сфері, стає у суспільстві нормою, тодів сексуальній сфері, стає у суспільстві нормою, тодіколи норма трактується, як закомплексованість чиколи норма трактується, як закомплексованість чиколи норма трактується, як закомплексованість чиколи норма трактується, як закомплексованість чиколи норма трактується, як закомплексованість чипатологіяпатологіяпатологіяпатологіяпатологія.

Вестофф Ч.10, даючи оцінку коефіцієнту плідности врозвинутих країнах, зазначає: «До 708х років спо8стерігається різкий спад народжуваности на 50% вСША і Канаді; Ірландія (католицька держава, де їїгромадяни пам’ятають, що вони християни8католикиі живуть так, як Бог наказав!), як ні одна з 30 роз8винутих країн вирізнялася унікальним рівнем востанній період». Отже, виникає запитання, в чомуполягав „злочин” Католицької Церкви в плані демо8графічної політики, за який вороги Церкви не даютьїй спокою? І яких результатів хоче досягти ООН,наполягаючи11, щоб уряди держав легалізували абор8ти, виключивши їх з категорії кримінальнихзлочинів, постійно чинячи на них тиск, напр., як насусідню Польщу?

З плином часу нічого не змінилося: у 1997 році, знагоди схвалення в Білому Домі і Сенаті фінан8сування міжнародних програм з народонаселення,президент США Білл Клінтон відверто заявив: «Ми«Ми«Ми«Ми«Мипідтверджуємо, що і надалі будемо займати керівнупідтверджуємо, що і надалі будемо займати керівнупідтверджуємо, що і надалі будемо займати керівнупідтверджуємо, що і надалі будемо займати керівнупідтверджуємо, що і надалі будемо займати керівнуроль у світі у наданні добровільної допомоги вроль у світі у наданні добровільної допомоги вроль у світі у наданні добровільної допомоги вроль у світі у наданні добровільної допомоги вроль у світі у наданні добровільної допомоги вгалузі планування сім’ї»галузі планування сім’ї»галузі планування сім’ї»галузі планування сім’ї»галузі планування сім’ї»12, тобто геноцид руками, тобто геноцид руками, тобто геноцид руками, тобто геноцид руками, тобто геноцид рукамиСША у світі продовжується!США у світі продовжується!США у світі продовжується!США у світі продовжується!США у світі продовжується!

Відомий американський журналіст Лауер П., висту8паючи на XVIII Міжнародному конгресі з проблемсім’ї, сказав, звертаючись до представників з постко8муністичних країн, що, звільнившись від комунізму,вони стали рабами чогось значно гіршого з огляду намайбутні наслідки американської революції. Розча8рувавшись в ній, США однак має надію ще на нійзаробити13.

У 1996 році Конгрес США прийняв соціяльну ре8форму, в котрій проголосив, що шлюб є основоюпроцвітання суспільства, а підтримка батьківства іматеринства становить основу успішного вихованняі розвитку дітей. Бюджетне фінансування сексуальної„просвіти” було припинено, і вже з 1997 року в ційкраїні почали втілювати програму „Дошлюбначистота”14. Щороку з державного бюджету виділяється70 млн. доларів на освітні програми, ціллю яких євиховання у моральній чистоті, що передбачаєзокрема формування світоглядних переконань, якіуможливлюють збереження дошлюбної чистоти і вмайбутньому подружньої вірности15. Ці програми (їхнараховують більше сотні) розраховані на дітей іпідлітків у віці від 9 до 18 років і діють в 25 штатах.Еріка Харлод – Міс Америки 2003 року – вирішила, що

її програма пропагуватиме дошлюбну чистоту середмолоді, однак оргкомітет не був захоплений їївибором. Та своєю наполегливістю їй все ж такивдалося досягти бажаного результату. В 1997 році, уВашингтоні, біля Білого дому, 250 тис. молодихлюдей склали письмову присягу уникати дошлюбнихстатевих зв’язків. 6 травня 2004 року більше 1,5 млн.американців зібрались на стадіоні Денверськогоуніверситету з тією ж метою. У зверненні до цихлюдей через телевізійну пряму трансляцію ДжорджБуш, виявляючи свою солідарність, запевнив, що урядСША і надалі буде фінансово підтримувати програми,які виховують здорову мораль і шанують традиційніцінності. Тому потужними просвітницько8вихов8ними заходами в цій країні є також щорічнепроведення „Маршу за життя”, в якому беруть участьсотні тисяч осіб, а також релігійні спільноти, об’єд8нані навколо цінностей людського життя без оглядуна конфесійну приналежність, які організовуютьщорічні акції, присвячені річниці легалізації абортіву США і відзначення цього дня як Дня національноїтрагедії16.

До країн, де законодавство чітко стоїть на позиціяхохорони прав ненародженої дитини, належать кра8їни Південної Америки та басейну Карибського моря,а також європейські держави – Андора, Сан8Марино,Ліхтенштейн, Монако. В Ірландії, на Мальті, Об’єдна8них Арабських Еміратах, Єгипті, Анголі, Сирії, Ємені,Ірані, Афганістані, Шрі8Ланці, на Філіпінах та иншихкраїнах аборти дозволені лише при загрозі життюжінки17. У 2006 році в Нікарагуа прийняли закон, заяким забороняється робити аборт навіть при загрозіжиттю жінки18.

Отже, мусимо добре усвідомити, хто і куди нас хочезапровадити, друкуючи нашим дітям на обгорткахзвичайних шкільних зошитів та щоденників зобра8ження розпусти та рок8музикантів, пов’язаних зісатанізмом (бо таки у нас є Закон „Про захистсуспільної моралі”!), хто створює програми ОБЖ, де у78му та 88му класі пропонується весь спектрконтрацепції і детальний опис її використання(виникає лише запитання, чи творці тих програмхотіли би, щоб їхні діти та внуки у віці 13814 років„захищали” себе від СНІДу презервативом, а від

22

небажаної вагітності внутрішньоматковим засобом (щона 100 % має абортивну дію з подальшим 100% ефектомважких ускладнень, в тому числі безпліддям)??? Навіть,якщо б і захистилися вони, то сумління від докору, долювід злиднів, а душу від пекла не захистити. Хто узаконюєусякого роду діяльність благодійних фондів типу„Салюс”, котрі навчають наших дітей сексуальноїрозбещености, роблячи з них калік у всіх вимірах? Хтодалі з їдкою завзятістю чинить усі перешкоди, щоб унаших школах не викладався предмет „Християнськаетика”, тлумачачи нам всякі нісенітниці, що Українаполінаціональна і полікультурна держава (інакшимисловами, для когось 78% українців 8 це бидло??) Хтонаповнює наш інформаційний простір найгіршоюогидою, хто відкриває комп’ютерні клуби, де наші дітивчаться любити багато крови і пошматовані розкиданіруки і ноги, замість відкривати спортивні комплекси; хтозатверджує національні програми і приймає закони, деаборт і контрацепція є методами планування сім’ї(вбивство є методом планування сім’ї – задумаймося!)?Типовою фразою лікаря8гінеколога в жіночій консуль8тації до вагітної жінки стало: «Будемо народжувати чині?» (тобто «ВБИВАЄМО!» – нехай би вже цей лікарговорив правду, тоді би не одна жінка застановилася!).

Результати американських досліджень показали:материнська смертність з причини аборту є у 3 разивищою, ніж рівень смертности жінок, пов’язаний зпологами19. Лікар дає контрацептивні таблетки, якімов бомба сповільненої дії будуть нищити здоров’яжінки, чинячи її лоно цвинтарем майбутніх геніїв,що в Божому задумі мали б вивести цей народ зпрірви незнання до Джерела Правди. Таким чиномруйнується чистота подружніх стосунків, сім’я стаєнекрополем. 15 млн. убієнних абортом і контрацеп8цією (насправді з абортивною дією) – це наслідоквідходу людини від двох заповідей любови, цеприблизне число репродуктивних втрат України зароки нашої незалежности. А ми не хочемо пробачитиСталіну 10 млн. жертв голодомору і репресій. . . Але щозробили ти і я, щоб: зберегти хоч би одне людськененароджене життя, одне дитяче серце чистим відморального бруду, одну молоду людину від втратидошлюбної чистоти, одне молоде подружжя відрозлучення??? Подумаймо, що ми можемо зробитиразом, Господь колись про це нас спитає. І нехайСвятий Дух надихає нас до діяння, даруючи мужністьдля звершення Його задумів, нагадуючи слова своговірного слуги, Апостола миру, Івана Павла ІІ: СВІТЗМІНИТИ МОЖНА!

Наталя Назар,Наталя Назар,Наталя Назар,Наталя Назар,Наталя Назар,інститут біоетики ім. Я. Базилевичаінститут біоетики ім. Я. Базилевичаінститут біоетики ім. Я. Базилевичаінститут біоетики ім. Я. Базилевичаінститут біоетики ім. Я. Базилевича

P.S. Пишучи цей останній рядок, пригадую один візитдо будинку перестарілих: хвора лежача жінка(представник інтелігенції) несподівано зізнаєтьсямені, невідомій людині: «Эти проклятые аборты... Аони (можливо, лікарі і пацієнтки в черзі. . .) хохочут».Я подала їй склянку „Моршинської” і сказала, що уТайні Сповіді Господь її простив (жінка сповідалася зцього). Видається мені, що коли б в роки її молодостібіля неї була би ЛЮДИНА, вона б не зробила аборту...Стоячи над ліжком цієї каянниці, постановляю: «Ябуду твоїм голосом», адже ту останню склянку малаподати твоя рідна дитина у твоєму рідному домі, ане я, в казенних стінах, на узбіччі старіючого міста...

...А можливо, саме я, щоб розповісти це Вам...

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Дж. Бюкенен віщує смерть Заходу, а чи виживе Україна? //http:www.zn.kiev.ua/ie/print/51311/2 Kapellari E. Europa 2001.– Nadzieje, doswiadczenia, wyzwania //Moralny fundament Europy czyli o cywikizacje zycia. Mat.sympozjumu: „O solidarnosc rodziny narodow Europy”,13814 maja,2001 r. – Lublin. – 2002.– S. 15781683 Нариманова О. Проблематика роста народонаселения в оценкеА. Сови //Международные проблемы народонаселения. Вып. 34.– М.: Статистика,1981.– С.564 Попыченко Е. Духовно8нравственный кризис в молодежнойсреде //http://66.102.9.104/search?q=cache:dVBmspis7EJ:w w w. p o b e d a . r u / c o n t e n t / v i e w / 2 0 6 7 + % D 0 % B 2 % D 0 %BE%D1%81%D0%BF%D0%. . .5 Там само6 Коллонтай А.М. Семья и коммунистическое государство. –М.,1920. – С. 207 Петровский Н. Секретний удар //http:www.nextpresident.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=1020&Itemid=178 Women on Waves Abortion laws Worldwide //http://www.womenwaves.org/set81020.2458en.html9 Петровский Н. Секретний удар //http:www.nextpresident.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=1020&Itemid=1710 Вестофф Ч. Ф. Население развитых стран //Проблемынародонаселения. О демографических проблемах стран Запада.Под ред. Валентея Д.И., Судоплатова А.П.– М.: Прогресс,1977. – С.4185511 Швейцария. Комитет ООН вновь призывает к легализацииабортов //http://www.cmserver.org/6/443_1.htm12 Геоцинтов А.Н. Демографические вопросы и проблема абортовв России //http://216.239.59.104/search?q=cache:Uh7fgK2oVIUJ:w w w. c h u r c h . b y / r e s o u r c e / D i r 0 3 0 2 / P a g e 1 0 9 0 . h t m l+%D0%B2%D0%BE. . .13 Попыченко Е. Духовно8нравственный кризис в молодежнойсреде //http://66.102.9.104/search?q=cache:dVBmspis7EJ:w w w. p o b e d a . r u / c o n t e n t / v i e w / 2 0 6 7 + % D 0 % B 2 % D 0 % B E%D1%81%D0%BF%D0%. . .14 Там само15 Сенат амереканского штата Южная Каролина ведет борьбу сабортами //http://209.85.135.104/search?q=cache:hNc11_N8JsIJ:orthomed.ru/news.php%3Fid%3. . .16 Церкви Америки отметят годовщину легализации абортов какдень национальной трагедии //http://www.cmserver.org/6/3index.htm17 Heydecker J., Leeb J. Trzecia Rzesza w swietle Norymbergi –bilans tysiaclecia. –Warszawa: KiW.– 1979. 8 S. 39118 Президент Никарагуа подписал закон о запрещении абортов // h t t p : / / w w w . d e m o g r a p h i a . r u / a r t i c l e s _ N /index.html?idR=24&idArt=64619 США: от абортов женщины умирают в три раза чаще, чемпосле родов //http://www.cmserver.org/6/381_1.htm

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200723

Літургійне богослов’я

Небесна

драбина

«Різдво твоє, Богородице Діво,

радість звістило всій вселенній,

бо з тебе засяяло Сонце правди –

Христос Бог наш»

(Тропар празника).

Та к и м и с л о в а м и м имолимося до Богородиці усвято Різдва Пресвятої

Богородиці. Радіють праведніЙоаким і Анна, бо їх неплідністьнагороджена народженням Бо8жої Матери, радіють прародичіАдам і Єва, бо народилося дже8рело життя, яке визволяє від узіваду, радіють усі, бо у її різдвіземне єднається з небесним, бо знеї Христос чоловіколюбецьприймає те, що чуже Його при8роді та вчиняє спасіння своїмтілом.

Про Різдво Богородиці ми ді8знаємося із апокрифічногоПротоєвангелія Якова. Детальноописуючи цю подію, він дає намінформацію про праведнихЙоакима і Анну, що послужилодля встановлення празників За8чаття Богородиці святою Ан8ною, Різдва Богородиці, Уве8дення в храм Пречистої ДівиМарії та свята в честь Йоакима іАнни. У літургійному році пер8шим великим празником єРіздво Пресвятої Богородиці, аостаннім – її Успення. Це також усвоєрідний спосіб свідчить про їїзаступництво та безпосереднюучасть у спасінні людини. В їїчесть святі Андрій Критський таЙоан Дамаскин уклали гимни.

Перші ікони Богоматери з’явля8ються після Вселенського Со8бору в Ефесі 431 р. Він осудивНесторія, який не визнававєднання у Христі двох природ –божественної і людської, запе8речуючи богоматеринство

Марії, називаючи її Христо8родицею, а не Богородицею.Собор остаточно затвердив заМарією право називатися Бого8родицею, оскільки через народ8ження Ісуса Христа від СвятогоДуха Марія бере участь у тайнівоплочення Бога. В добурозквіту християнського ми8стецтва – на вершині серед8ньовіччя – образ Богоматерибув улюбленим у всіх куточкаххристиянського світу. Протенайбільш тонкі і гармонійніікони Богородицістворені в Констан8тинополі.

На теренах Київ8ської Русі це святоз а п о ч а т к у в а вВ о л о д и м и рМономах на по8чатку XII ст., оскіль8ки тут християнио с о б л и в ов ш а н о в у в а л иБ о г о р о д и ц ю ,посвячуючи в їїчесть храми. Тут во8на відігравала осо8бливу роль – була ііконою, до якоїмолилися, і кни8гою, з допомогоюякої Церква нав8чала людей, святи8нею і багатством,яке передавали зпокоління в поко8ління. Присутністьікон у домах до сьогодні викли8кають захоплення у чужинців.Ікони Богородиці були улюб8леними тому, що її образ бувблизький і доступний душінароду, перед яким відкри8валося серце. У свідомостінароду Богородиця є вічноюЗаступницею, яка здатна по8м’якшити Господній гнів, щобазується на євангельськомууривку про перше чудо, якеробить Христос на проханняМатери. У всій своїй простотіікони Богородиці несуть гли8бинний богословський зміст.Вони близькі як жінкам, які в

своїй простоті та любові доМатері Божої приймають кожнубогородичну ікону за само8стійну особистість, так інауковцям8богословам, якібачать у простих канонічнихобрисах складний підтекст.

Богослов’я свята Різдва Пре8святої Богородиці чудово відо8бражене у іконографії. На іконібачимо, що подія зображена назолотому тлі. Це означає, що дія,яка відбувається, є божест8

венною, у ній Творець є рушієм уісторії спасіння. Майже у центріікони, на ложі, зображена за8думана праведна Анна, яка знає,що чудо знищення її неплід8ности знаменує важливу рольПречистої Діви Марії у спасіннілюдства. Жінки приносять до їїніг дари, бо Бог винагородив їїнеплідність, яка у часи СтарогоЗавіту означала прокляття. Цієювинагородою є те, що Маріянародить Христа Спасителя. Збоку біля купелі бачимо Марію убілих пеленах, які символізуютьчистоту, радість і Божу славу.Червона плахта, яка немовби

24

єднає дві будівлі, означає поєднання Старого і НовогоЗавітів. Богородицею закінчується Завіт закону іпочинається Завіт любови, вона – Нова Єва, береучасть у збудуванні Нового Ізраїля. Таким чином,ікона Різдва Пресвятої Богородиці представляє намбогослов’я свята, щоб дивлячись на неї ми зупованням закликали: «Захиснице нашого життя,вимоли всьому світові мир і душам нашим великумилість».

Реальним прикладом такого заступництва є історич8на подія, яку ми святкуємо 14 жовтня – ПокровПресвятої Богородиці. 1 жовтня (за ст. ст.) 910 р. учас оточення Константинополя сарацинамимешканці міста зібралися у храмі на всенічнебогослужіння. На ньому відбулося чудесне об’явленняПресвятої Богородиці з Іваном Предтечею та ІваномБогословом по боках. Андрій Юродивий із своїмучнем Епіфанієм, будучи на цьому богослужінні,побачили у повітрі, як Богородиця молиться звірними і покриває їх своїм покровом – омофором.Тоді Андрій Юродивий запитав Епіфанія, чи вінбачить Царицю, яка молиться за весь світ, на що ученьвідповів: «Бачу, святий отче, і жахаюся». Пізнішепокров став невидимим, а ворожі війська відступиливід мурів міста. З того часу Покров Богородиці стаєспочатку місцевим, а потім загальнохристиянськимсимволом Божої Матери як заступниці світу передБогом.

На іконі празника Покрову Пресвятої Богородиці мибачимо народ на чолі зі своїми провідниками, якийвона покриває пурпуровим омофором. Під омофоромБогородиця зодягнена у голубий хітон. Пурпуровийколір у іконографії символізує божественність, асиній чи голубий – людськість. Те, що у Богородиціпурпуровий (червоний) одяг є поверх синього(голубого), означає, що вона, будучи людиною,зодягнулася у божественність і є нашою заступницеюу Царстві Небесному. Христос на іконах зображенийнавпаки: пурпуровий стихар покритий синіми(синьо8зеленими) ризами. Це означає, що Він,будучи правдивим Богом, прийняв (одягнув) людськуприроду. Три зорі, які є на голові та плечахБогородиці, символізують її дівицтво до народження,під час народження і після народження. ПостатьМарії зображена у молитовній поставі, оскільки Вонау своїх молитвах просить ласк для людей у свогоСина.

Найкращим доповненням і завершенням добогослов’я празника Покрову Пресвятої Богородиці єстихира із Вечірні: «Зійшовшися нині, вірні, ублажімПренепорочну Всецарицю, Пречисту Діву і МатірХриста Бога. Вона бо невпинно простягає благальніруки до свого Сина і покриває людей своїм святимпокровом».

Палюх Микола,Палюх Микола,Палюх Микола,Палюх Микола,Палюх Микола,Мистецький відділМистецький відділМистецький відділМистецький відділМистецький відділ

ПЦ «Еклезія»ПЦ «Еклезія»ПЦ «Еклезія»ПЦ «Еклезія»ПЦ «Еклезія»

«Хресту

Твоему

поклоняемся,

Владико»«Хрест – охорона всієї вселенної,хрест – окраса Церкви, хрест –володарів сила, хрест – вірних опора,хрест – ангелів слава і демонівпоразка»(світильний утрені святаВоздвиження)

14 вересня (27 вересня за старим стилем)Христова Церква святкує празник ВоздвиженняЧесного Хреста Господнього…

Хрест є символом християнства і для кожногохристиянина має вагоме значення. А це тому, що єсимволом нашого спасіння. Вчинивши первороднийгріх, люди зламали створений Богом логічнийприродний устрій, який мав довести їх до вічногожиття з Господом. Та Він є люблячий і милосердний.Розуміючи, що людину перехитрив диявол, не мігдопустити, щоб усе на цьому і закінчилося. Це дужедоступно пояснює св. Атанасій Великий, отецьЦеркви IV століття. Він каже, що для урятуваннялюдства було б ненормально, якби Бог просто узявсвої слова назад (цим самим перечачи самому собі) іповернув людині те, що вона мала. І з иншого боку –Господь не є мстивий, тому вічна наша загибель непринесла б Йому якогось задоволення, і це навіть небуло би гідним Його. Для змін не вистачало іпокаяння, бо воно не могло вивести людину з того,що вже стало її природою. Смерть можна булоподолати лише смертю, тобто для того, щоб кожен ізнас знову міг бути з Богом після земного життя, Богособисто мусив зійти до аду і «змінити порядок». ТаВін не міг сам померти – це заперечує Його природу, –тому узяв смертне людське тіло (Фил.2,6), через земнежиття виявив себе усім людям і прийняв хреснусмерть.

Помер Христос такою важкою і навіть ганебноюсмертю, бо инший варіант розвитку подій не був бивірогідний. Усе це сталося задля нас, щоб привернутилюдську увагу, «для нашого знання і вдосконалення», –як каже св. Атанасій. Тому стає зрозуміло, чомуХристос не перечив, коли його арештували, незахищався перед Пилатом, хоча і мав немалі шансина помилування. Помер саме на хресті, бо сильний

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200725

борець не обирає собіпротивника. Будучи Бо8гом, прийняв страждання(бо мав і людську при8роду) та вид страти, якийдля Нього обрали.

Тому зараз хрест, колишняшибениця, є у великійпошані серед людей, адженагадує про той Божийдар принесення себе вжертву задля нас. Вінкрасується над куполамицерков, на узвишшях, миносимо його на грудях,ставимо на гробах помер8лих – і це повсякчаснонагадує нам, що смерть –це вже не кінець, і про те, що справжнє щастя –радість злуки з Богом. Це богослов’я відображене устихирі Вечірні свята Воздвиження: «Прийдімо, всінароди, поклонімось благословенному дереву, черезяке довершено вічну справедливість. Бо той, що надереві обманув праотця Адама, був переможенийхрестом, і той, що в неволі тримав царськестворіння, зазнав найбільшої поразки. Ось Божоюкров’ю змито зміїну отруту і знесено прокляттясправедливого засуду – завдяки несправедливомувирокові на Праведника. Бо треба було, щоб дереводеревом оздоровилося та щоб стражданняминепричетного мукам – були знесені муки осудженогоза провину при райськім дереві. Тому, Христе Царю,слава Твоєму мудрому провидінню, яким ти спас усіх,як добрий і чоловіколюбець!»

Люди завжди вірили, що хрест проганяє всякунечисту силу і охороняє віруючого ще у земномужитті. У нашому народі з давніх8давен було прийнятомалювати хрестики на дверях домів, хлівів; робити насобі знак хреста у небезпеці, перед якимосьважливим кроком чи будь8якою роботою, вірячи, щотаким чином сам Господь має заопікуватися тазахоронити від лиха. Також жодне благословення, якеуділяє священик чи єпископ або й навіть батьки своїмдітям немислиме без цього святого знаку.

Існує чимало різновидів хрестів. Дивлячись нарозп’ятого Христа, можна зауважити, що Йогозображають по8різному. Наприклад, західна обрядоватрадиція, починаючи з Х8ХІ століття, акцентує більшена стражданнях, які довелося винести Господу задлянашого спасіння. Все показано дуже реалістично.Зазвичай це є фігурка – напружене тіло звисає наруках, кровоточать рани, терновий вінець калічитьголову… Це щоразу привертає увагу і змушуєзамислитись: якщо Він – Всемогутній Бог – дозволивнастільки себе принизити лише з тієї однієїпричини, якою є любов… то що забороняє мені їїприйняти і, врешті8решт, стати у ній цілковитовільним?

Инша традиція, східна, до якої належимо і ми, –показує це таїнство ніби зісередини, відображаючи

через зовнішні риси самусуть. Переважно це є іконау вигляді хреста, на якій урозп’ятого Господа облич8чя спокійне, тіло неначезависло у повітрі, й рукиВін тримає так, ніби кличевсіх у свої обійми. Тутнаголошено на меті страж8дань – примиренні люд8ства з Богом.

Також нас може здивуватичи навіть насторожити,коли під таким розп’яттямбачимо зображений черепі дві кістки, складені на8вхрест. Згідно з давнімпереданням Голгофа була

місцем поховання першого чоловіка – Адама. Ми неможемо достеменно знати, чи так було насправді, та йце не є настільки важливо. Але у відповідь на цепоширене передання череп став символом того, щокров Христова, яка просочилася у землю, змила гріх зпершої людини, через яку стався занепад, а в йогоособі і з усіх нас. Варто зауважити, що складенінавхрест кістки рук прийнято зображати праву налівій, як знак прийняття Господа до свого серця(такий самий жест ми робимо під час причастя, такскладаємо долоні померлій людині при похованнітощо).

Щодо основної форми самого хреста, то крім двохзвичайних схрещених поперечок зустрічаються щей додаткові – зверху або знизу.

Перекладина над головою Спасителя означає надпис,що був тут прибитий Пилатом, за що Христосзасуджений (Ів. 19,19). Нерідко тут можна зустріти іперші букви цих слів: ІНЦІ – по8церковнослов’янськи– Іисuсъ Наzwр<нинъ царъ Iuдeйснкїй або латиноюINRI (Iesus Nazarenus rex Iudaeorum). Поперечка знизупоходить від підставки, до якої були прибиті ноги.Вона буває звичайною горизонтальною (поширеназдебільшого у західній традиції) та скісною (уСхідній). Ця остання також має символічний зміст.Вона вказує одним кінцем на небо, а иншим на землю,що нагадує нам про двох розбійників, які булирозп’яті по обидва боки біля Христа. Той, що бувправоруч, покаявся і отримав обіцянку раю, а инший,глузуючи, так і помер у гріхах…

Багато видів хрестів можна зустріти, більших іменших, із символічним зображенням чиреалістичним, з різною кількістю поперечок, кожна зяких щось своє означає, та ніколи не можна забуватитого, що головним є не вигляд хреста, а його суть.Перш за все, хрест є Господнім, а вже потім східнимчи західним – усе залежить від того, в який спосібнам передається таїнство відкуплення. І тому гріхом єнавіть у думці допускати, щоб знак примиреннялюдини з Богом (що символізує вертикальне рамено)і людини з людиною (горизонтальне), став знакомпротиріччя. Господь страждав не для цього…

Олег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег Овсяник

26

Сторінками історії

МитрополитАтанасійШептицький(1729−1746)

Із плином часу змінюється не тільки світ,суспільство, але й змінюється Церква. Проте на їїрозвиток упливають певні чинники, зокрема

люди, які своєю працею спричинилися до глибшогорозуміння Храму Господнього. Саме до таких людейможна зарахувати відомого митрополита УГКЦАтанасія Шептицького, який своє життя провів упостійній боротьбі за встановлення і утвердженняпастви. Його тернистий шлях був сповнений безлічівипробовувань, які не раз ставили митрополитаАтанасія перед тяжким вибором, проте однозначноможна стверджувати, що це була людина слова,сповнена молитовного духу і палкої любови до людей.Його геройські чесноти допомагали Церкву „ставитина ноги” і продовжувати важливу місію, започат8ковану його попередником, митрополитом ЛевомКішкою, який прийняв папське затвердження рішеньСиноду, зробив вагомий внесок у розвитоквиховання священиків і народу, намагався об’єднатичернецтво та готував видання виправлених літур8гійних книг.

Замойський Синод 1720 року розв’язав багато справ іпроблем УГКЦ: релігійних, церковних, внутрішніх ізовнішніх, душпастирських і літургійних. Церковне ідуховне життя об’єднаної розлогої київськоїмитрополії дістало новий поштовх і лягло в основи її«золотої доби» у XVIII ст.1

Після смерти митрополита Лева Кішки в 1728 р.законним завідателем митрополії, згідно з рішен8нями Замойського Синоду, мав стати полоцькийархиєпископ, переємник тимчасової адміністраціїМитрополії. Він мав провести вибори новогокандидата. На цю посаду обрав собі Кішка помічникав особі Флоріяна Гребницького, який 1728 рокувиїхав до Рима для вирішення спірних справ зєзуїтами про єпархіяльні полоцькі маєтки. У Риміперебув він аж до 1731 року. В той час помермитрополит Кішка. Варшавський нунцій призначивадміністратором митрополії львівського єпископаАтанасія Шептицького, якого згодом єрархіясинодально обрала на київського митрополита.Апостольський Престіл підтвердив вибір, висилаючиномінативну буллу 17 серпня 1729 року.

Атанасій Шептицький управляв митрополієюпротягом 17 років, впроваджуючи її в «золоту добу».

Він був одним з канонічно старших єпископів,молодших за инших віком, проте мав добруадміністративну практику, великі успіхи в часіЗамойського Синоду, походив із знатного роду, щовплинуло на його вибір з боку єрархії ще за життясвого попередника.

Атанасій (Антін) Шептицький народився у Вощанцях,коло Яворова в Галичині, 1686 року. Як юнак, був підшляхетним впливом свого родича ВарлаамаШептицького, унівського архимандрита й пізнішогольвівського єпископа (171081715), який готувавмолодого братанича на унівську архимандрію йльвівську єпархію. 178літнім юнаком вступив Антіндо Унівського монастиря, прийнявши ім’я Атанасій.1710 року Атанасій став священиком, а 1713 рокуприйняв унівську архимандрію. Після смертіВарлаама Шептицького в березні 1715 року, Атанасій,маючи ледве 28 років, дістає від короля Августапривілей на львівську єпархію. Митрополит Кішка 13вересня 1715 року висвячує Атанасія на єпископа, непередбачаючи того, що саме він за 13 років станейого наступником на митрополичому престолі. Від1700 року львівська єпархія була під безперервноюуправою роду Шептицьких, за яких вона закріпилася укатолицизмі й національній свідомості.

Молодий митрополит Атанасій прагнув насампередзапровадження у життя постанов ЗамойськогоСиноду, тож з усією ревністю заходився він надвиданням виправлених літургійних книг, освітоюдуховенства і народу. Він виявив себе знаменитиморганізатором й адміністратором. Саме він здійсниврозмежування розлогих єпархій митрополії, точновизначив території деканатів, призначивши собі надопомогу чотирьох офіціялів, що заступали владуєпископа в адміністративних справах і допомагали вуправлінні митрополією. Також він призначивофіційного богослова8дорадника у духовних справах,авдитора церковного суду, означив протопресві8терства, призначаючи деканів, що мали владу іобов’язок наглядати, попереджати і карати єпар8хіяльний клир. Митрополит стежив за моральноюповедінкою священиків, приписав їм священицькийодяг, дбав про їхній богословський вишкіл і вдо8сконалення. Атанасій Шептицький довершив об’єд8нання василіянського чернецтва цілої митрополії,тобто литовсько8білоруського і українського вєдиний ЧСВВ 1743 року.

Чималих старань докладав Атанасій Шептицький, щобпокращити відносини з місцевою ЛатинськоюЦерквою та її проводом. Ці стосунки ніколи не булиідеальними за увесь час існування українськогокатолицизму. Незмінною причиною непорозумінь тасуперечок була справа утримання своїх позицій уПольсько8Литовській державі, політика якої тяжіла доопольщення чи злитовщення руського народу. Такийденаціоналізаційний процес потягав за собою змінуобряду – східного на латинський. Так думало і

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200727

поводилося тодішнє суспільство.Тому Атанасій Шептицький взявсятакож за унійну акцію УГКЦ на їїздорових католицьких основах.

Митрополит Атанасій виявивнезрівнянну діяльність майже вусіх ділянках життя. Визначався,як усі Шептицькі, великою самовід8даністю і шляхетністю серця,палкою ревністю в поширенніз’єднання, неустрашимістю в йогообороні перед нез’єднаними ілатинниками.

13 грудня 1746 року, несподівано,у запалі душпастирської праці,помер у Львові митрополит Київ8ський і всієї Русі АтанасійШептицький. Будучи в силі віку, неподбав він про свого наступника ніна митрополичому, ні на львів8ському єпископському престолі, якце звичайно робили його по8передники. Тому виникла майжетрирічна перерва, що мусилопризвести до застою в багатьохцерковних справах та спричинитиі матеріяльні втрати.

Атанасій Шептицький, будучимитрополитом, ставив перед со8

бою три основні мети – цереалізація постанов собору (1720р.), уніфікацію обряду і –ставлення монахів8василіян досвітських священиків. Можнапогодитись із тим, що василіянимали чисельні заслуги у поши8ренні унії, проте їх привілейованестановище, посідання найвищихурядів у Церкві, вимога даватизгоду на номінації єпископів чимитрополитів і, певною мірою,незалежність від митрополита,створювали у Церкві певнікурйозні моменти. Инша позиція,про яку теж турбувався митро8полит Атанасій, це була політикалатинських єпископів – пере8тягування в латинство. Хоча 1731року папа заборонив певніпрактики, проте латинізаціянадалі займала поважне місце натеренах Української Церкви.Більше того, декрет папи УрбанаVIII (1624) про заборону перетя8гування на латинський обрядуніятів на теренах УкраїнськоїГреко8Католицької Церкви так і небув проголошеним у Польщі. Цей

„грабунок вірних” тривав щедосить довгий час, про що можутьсвідчити чисельні напоумлення чиконституції пап (1742, 1743, 1755,1756 та ин.).

Найбільше, до чого спричинивсямитрополит Атанасій Шептицький,це була освіта «білого» (світського)духовенства. Саме завдяки йогостаранням уніятські богословиотримали двадцять місць уВіленській папській семінарії іприблизно стільки ж у Львівськійсемінарії (Театинській). Митро8полит також старався, щоб за йогоправління було побудовано якомо8га більше церков, в тому числі ісобор святого Юра, на будівни8цтво якого він залишив 116 820гульденів. Митрополит такожпровів проголошення Жировиць8кої чудотворної ікони МатеріБожої (19 вересня 1730 року).

Іван ГІван ГІван ГІван ГІван Гловаловаловаловалова

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 о. С. Мудрий. Нарис історії Церкви вУкраїні. Львів 1995, с. 250

28

Нам пишутьСлава Ісусу Христу!

Вельмишановне духовенство, шановна редакціє християнського часопису «Пізнай Правду», шановний головний редакторе,члени редакційної колегії часопису! Звертаюсь до Вас із Божою ласкою, щоб Ви надрукували моє звернення у часописі.

Ми люди віруючі, відвідуємо святу церкву, але у нас великі проблеми. В мене, в моїй сім’ї, моїй родині біда за бідою. Тому явирішила через Ваш часопис звернутись до вірних українського народу, щоб допомогли мені в цьому скрутному становищі.

Мене звати Марія. Мені 35 років. З чоловіком розлучена, не працюю, бо виховую сина Ростислава (14 років), інваліда здитинства, який восьмий рік хворіє цукровим діабетом І типу. Ця хвороба дала сину деякі ускладнення, в нього є зміни всітківці ока, збільшена печінка, болять нирки. Позаминулого року син переніс гострий нефрит, довго лежав у лікарні. Частохворіє гострими респіраторними захворюваннями, є невелика температура. Часто падає або піднімається рівень цукру вкрові, і синові стає погано. Ростислав закінчив 8 клас. Вчиться погано, але міг би вчитись краще, однак та хвороба не дає.Він багато хворіє і пропускає школу. Школа від села, де ми живемо, знаходиться за 8 км. Восени і весною добре, але взимку,коли сніги, потрібно іти 3 км до траси, щоб доїхати в школу. В школі немає належних умов для хворих на цукровий діабет,немає медичного працівника, щоб надати допомогу, коли синові погано, немає їдальні, щоб поїсти гарячі страви, а єприватний буфет. Нам до дільничної лікарні 14 км, до району – 42, до обласної – 120 км. Син потребує 3 рази в день уколівінсуліну, а після кожного уколу треба добре поїсти, щоб не впав рівень цукру в крові. Перший укол – о 7 год. ранку, а тоді вінне може поїсти, а в школі лише суха їжа. Другий раз укол він повинен приймати о 15 год., а до цього часу він не завждиповертається зі школи. І те все впливає на його здоров’я. Син в 5 класі навчався в школі районного центру. Там були добріумови, був медпрацівник, поруч лікарня. В школі була велика їдальня, де для сина готували безкоштовні дієтичні обіди.Учителі знали синову хворобу, коли йому ставало погано – відпускали додому. Але в нас були житлові проблеми: не булогрошей винаймати квартиру. А допомогти мені немає кому. Хлопцеві у старших класах буде важко так далеко ходити дошколи, буде більше уроків, більше навантаження. А з нього можуть бути люди, він має великий дар до всього.

Зі мною проживає моя мама, якій зараз 74 рік. Мама вдова, онкохвора. 13 років тому перенесла важку операцію з діагнозомрак тіла матки І�ІІІ стадії. Три з половиною місяці мама була прикута до ліжка, надії на виживання не було. Мама дужемолилася, просила у Господа Бога, щоби Він допоміг їй встати на свої ноги – і так сталось. Лікарі стверджують, що то невони врятували маму, а Господь Бог, бо з таким діагнозом ніхто так довго не живе. Люди, котрі мали операцію разом змамою, вже давно відійшли у вічність. Зараз мама хворіє цукровим діабетом, гіпертонією, стенокардією, має пахову грижу,каміння в жовчному міхурі, тромбофлебіт. Потрібно робити дві операції, але лікарі не хочуть, бо можуть бути проблеми,як при першій операції, коли довго не заживали рани.

Існує приказка, що біда не ходить по лісі, а по людях – і так само в нас. Мама народила і виховала 6 дітей. Думала, дітипідростуть, і мамі буде легше на старості років. Але доля розпорядилась по�іншому. Маму з малими дітьми рано залишивчоловік (наш батько), пішов шукати кращої долі. Мама працювала в колгоспі, заробляла копійки, але все думала про нас,про дітей, щоб нас до школи послати, щоб ми були одягнені, не голодні. Може мама і не раз недоїла, може і не одну нічнедоспала, а все думала про дітей. Батько гуляв, доки міг, а коли став інвалідом, нікому не потрібним, повернувся до мами.Мама подивилась на його ноги, не взяла гріха на себе і прийняла його. Він довго не прожив, помер. У мами почались біди іпроблеми. В 2000 році пропав старший син, якому на той час було 43 роки. Місце його перебування невідоме досі. В 2001 роцістарша сестра, котрій на той час був 41 рік, перенесла 2 онкооперації з діагнозом рак тіла матки. Першу операцію їйзробили в районній лікарні: просто розрізали і зашили, нічого нікому не сказавши. Але були люди, що знали, і сказали їй проце. Другу операцію їй вже зробили в онкодиспансері. Зараз вона важко хворіє, у неї гіпертонія ІІ ступеня, дистрофіяміокарда ХИК�2. Ця операція дала їй ускладнення на психіку, вона говорить незрозуміло і тихо. Має депресивнийсоматичний синдром. Двічі лікувалась в психоневрологічному диспансері і зараз знову перебуває на стаціонарному лікуваннів цьому закладі. Групи інвалідності не має. Пенсії не отримує. В 2002 році у Чехії трагічно загинув другий син, якому на тойчас було 35 років. Він там собі заробляв на кусок хліба. Наші земляки, котрі з ним працювали, вбили, розібрали до плавок ікинули у воду. Нам звідти привезли його прах вагою 4 кілограми. Залишилась вдовою дружина, півсиротою дитина, якій натой час було 5 років. Ми знаємо, хто це зробив, але хай їх Господь Бог буде суддею. Третій син, якому на той час був 41 рік, в2005 році переніс операцію з видалення хребтової грижі. Зараз він не працює, має групу інвалідності, отримує пенсію.Четвертий син теж має свої проблеми. У нього двоє дітей. Один син здоровий, а інший – інвалід із дитинства, глухонімий, ідопомогти йому ніхто не може. І я наймолодша, живу з хворою мамою і сином інвалідом. Отримую на сина соціальнудопомогу в сумі 520 грн. За ці гроші сина потрібно одягнути, послати до школи, лікувати, купити дієтичні продукти,вітаміни – іноді і не вистачає пенсії. Безкоштовно я від держави отримую інсулін. Дали дві шприц�ручки з голками дляуколів, глюкометр для вимірювання цукру в крові, а решта лікування – за мої гроші. Кожного місяця потрібно їхати дорайонної лікарні по інсулін, а проїзд в обидва боки коштує 16 гривень за мене і сина, бо за нього тепер потрібно платити.Синові потрібно раз у рік лягати в обласний ендокринологічний диспансер на обстеження. Проїзд в обидва боки за двохкоштує 52 гривні. До цього – проїзд містом. Сина потрібно в лікарні провідувати, ліки я повинна купити за свої гроші,пройти обстеження у спеціалістів, яких немає в диспансері… Можете собі уявити, скільки потрібно грошей.

Вельмишановне духовенство, вельмишановна редакціє, я звертаюся до Вас, щоб Ви надрукували моє звернення у часописі. Язверталася до вірних українського народу, до приватних підприємців, бізнесменів, багатих людей, спортсменів, артистів,допоможіть і Ви, щоб я могла купити для сина житло ближче до школи. Нам потрібно 15 000 грн. Допоможіть такожчоловічим і дитячим одягом, білизною, взуттям, продуктами харчування для хворих на цукровий діабет. Сподіваюся, щозрозумієте мою біду і допоможете, хто чим зможе. Допоможіть також релігійною літературою, Біблією, образками,хрестиками. Чекаю допомоги від добрих людей, вірних українського народу!

З просьбою – Марія зі своєю сім’єю і родиною.

Моя адреса:Моя адреса:Моя адреса:Моя адреса:Моя адреса: 8179281792817928179281792, , , , , Львівська обл.,Львівська обл.,Львівська обл.,Львівська обл.,Львівська обл., Жидачівський р8н,Жидачівський р8н,Жидачівський р8н,Жидачівський р8н,Жидачівський р8н, с. Которино,с. Которино,с. Которино,с. Которино,с. Которино, вул. Шевченка, 24вул. Шевченка, 24вул. Шевченка, 24вул. Шевченка, 24вул. Шевченка, 24 ( ( ( ( (Мартинів Марія ПетрівнаМартинів Марія ПетрівнаМартинів Марія ПетрівнаМартинів Марія ПетрівнаМартинів Марія Петрівна)))))

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200729

Це цікаво

ÄÈÂͲ ÇÂÈ×ÊÈ

ÂÈÄÀÒÍÈÕ

ËÞÄÅÉ,

àáî «Ïðîôåñ³ÿ ÷è ñòèëüæèòòÿ?»

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200729

Німецький композитор Людвіг ванБетховен вірив, що гоління заважає йоготворчій удачі, тому довго ходивнеголеним.

***

Брамс дуже любив навіть без потребичистити своє взуття. Він твердив, щосаме у цей час створює найкращімелодії.

***

Ґете мав звичку працювати вгерметично зачиненому приміщенні, безнайменшого доступу свіжого повітря.

***

Олександр Дюма часто переривав роботу над черговим романом, щоб записати хоча бкілька рядків до своєї книжки. . . з кулінарії. . .

***

Вольтер зовсім не міг працювати, якщо в доміне було кави. За день він випивав иноді до 50філіжанок цього напою.

***

Байрон, сідаючи до столу, роздивлявсядовкола, чи не стоїть часом де8небудь сіль,яка чомусь доводила його до крайньогоступеня роздратування.

***

Бальзак на доказ своєї поваги догеніяльних людей знімав капелюха, колиговорив. . . про себе.***

Наполеон славився тим, що підчас гри у карти безсоромно

ошукував своїх партнерів.

***

Композитор Меєрбер часто сідав у перший8ліпший фаєтон, щоб поїхатив будь8якому напрямі. Він пояснював це тим, що легке погойдування дозволяє йому

знаходити приємні мелодії.

***

Сідаючи за роботу, американський вчений Франклін запасався хлібом та сиром. Вінсерйозно твердив, що саме сир найкраще компенсує втрачену духовну силу.

30

ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА (1304�1374)ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА (1304�1374)ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА (1304�1374)ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА (1304�1374)ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА (1304�1374)Канцона CCCLXVIКанцона CCCLXVIКанцона CCCLXVIКанцона CCCLXVIКанцона CCCLXVI

«Акафіст до Пресвятої Богородиці»«Акафіст до Пресвятої Богородиці»«Акафіст до Пресвятої Богородиці»«Акафіст до Пресвятої Богородиці»«Акафіст до Пресвятої Богородиці»

Vergine bella,che di sol vestita…Діво, зірками увінчана, сонцемНайвищим ти коронована в зорях,Сяйво у собі його ти ховаєш,Слово плекає любови покора.Як не прибігнеш – не стану промовцемЯ без Любови, що з тебе спливає.Вислухай, ти ж бо завжди вислухаєшТих, що прибігаютьІ з вірою благають.Діво, останній пристанок ти маєш,Почуй мою мольбу, бо знов потреба,Прилинь у моїй борні,Дні мої земні, а ти – Цариця Неба.

Діво, між дівами ти наймудріша,І з8поміж блаженних чесніша з дівиць,Ти найясніше в лямпадці ярієш,І Смерть, і Фортуну приборкаєш ниць.А перемога твоя найславніша,Щитом захистити від напастей вмієш,Пристрасть сліпу остудити зумієш,У її ми полоні.Діво, тіло холоднеСвого Синочка ти зріла, Маріє,Як зносило серце траурну ношу?Поглянь на сумніви мої,Бо у відчаї розради в тебе прошу.

Пренепорочна, Пречистая Діво,Доня і мати ти Сину водночас,Зориш у цьому житті, і що злине:Неньо з небес він, а врода – Синоча,О, віко небесне, в променях диво!Злинув спасти нас в останні години,Иншої він не знайшовши людиниТебе лиш одну спіткав,І, благодатну, обрав.Євині осолодила сльозини.До ласки твоєї можеш чудеснимКроком підвести, де Ти на троніВже у короні в Його царстві Небеснім.

Діво свята, ласки всякої повна,Що в небо приводиш найправдивіше,О, зглянься з небес, і пристань до молінь.Ти джерело милосердя світліше,А як провина численна і чорнаЗ’їдає – ти правди надійний заслін.В найменнях зорієш ти з милих перлин:Мати, доня й невістка,

***

Дружина Айнштайна, бачачи, що її чоловікдопрацювався до безсоння, намагалася переконатийого, щоб він залишив на деякий час роботу і виїхавкудись на відпочинок. Вона запропонувала йомуобрати будь8яке місце, яке тільки він зажадає.Айнштайн відповів, що він згоден і що уже вибрав.Яке ж було здивування дружини, коли вранці воназнайшла Айнштайна за роботою у своєму кабінеті. Увідповідь на її докори він спокійно відповів, що лишескористався пропозицією вибрати місце відпочинкуза своїм розсудом. Кращого, ніж улюблена праця, віннічого не знає.

***

Один юнак запитав Моцарта, як писати симфонії.Моцарт відповів:

8 Ви замолоді. Чому би вам не почати з балад?

Юнак заперечив:

8 Але ж ви починали писати симфонії, коли вам буловсього десять років!

8 Так, але я нікого не розпитував, як їх треба писати.

За Інтернет�матеріаламиЗа Інтернет�матеріаламиЗа Інтернет�матеріаламиЗа Інтернет�матеріаламиЗа Інтернет�матеріалами

підготувавпідготувавпідготувавпідготувавпідготував

Олег РужиловичОлег РужиловичОлег РужиловичОлег РужиловичОлег Ружилович

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 200731

П о е з і я

О, ласкава Пречиста.Цісарівно Царя, що світ від провинВін нам звільнив і проклав шлях до Раю.За рани ці праведніСерце злагідни, Благодатна, благаю!

Діво єдина, нема тобі рівні,Небо закохане у твою вроду,Їй рівні нема, й не буде ніколи,Святими думками, Богу в угоду,Святились діла твої богомільні,Храмом дівицтва постала відколи.Радісно з ласки твоєї і воли,З ран твоїх, о Маріє,Діво, ласкою грієш.І милуєш нею в гріховнім болі.Розумом уклінно навколішки яСтану, щоб ці блукання,Поневіряння мали покров до кінця.

О Діво ясна і вічно незмінна,В буремному морі – Зоря Провідна,Слугуєш всім керманичам в блуканнях,Надійна в жахливий бурвій ти одна,Мене без керма знаходиш, погідна,Та хоч і близько останнє волання,Лишень тобі – душі переживання,Грішна вона, я знаю,Діво, та все ж благаю,Щоб ворог не втішався зі страждання:Згадай, коли з вини прогрішень нашихЛоно дівицтва твогоВтілилось Богом, оселе дів монаших.

О, діво, в річищах сліз вже спливаю,Скільки лести, благань – і все намарно.А все тому, що прогрішив я Богу!

Народжений на берегах я Арно,Чи цю Вітчизну, чи иншу шукаю,Моє життя зазнало лиш тривогу.Померли врода, справи, і що з того,Що квітнув я у слові!Свята Діво Любови,Вже, мабуть, скоро звершу я дорогу.І дні мої спритніше стріл минаютьМіж нещасть і прогрішеньМинають, лишень вони цю смерть зазнають.

О, діво, в юдолі судилось земнійСерцю прожити у плачі і болях; А хоч і знали б, то та сама доля, Ця тисячна частка із невідомих, Дісталась мені б лишень смерть, ну а їй– Слава сумна – найсумніша в юдолях. Та, жоно небесна, до тебе я молю,Діво, чуйная з чулих,її сили змайнули,їх не зрівняти з твоєю цнотою;Вони ж бо – ніщо; почуй же моління:Спини боління врешті,О, сило чести та вічного спасіння.

Діво, в якій покладаю надію,Ти в силі й бажанні руку податиВ потребі: не опускай в мить останню;Не на мене, а на мого Творця тиПоглянь: Що я значу? На оцю діюМоєї подоби, у спонуканніНицу людину підняти; намарніСльози закам’яніліВід Медузи тверділиТа гріха. Діво свята, хай принаймніОстання сльоза без намулу злине,Як повне серце ними,Та не пустими хай будуть ці краплини.

Зболена Діво, чужа тобі пиха,З любов’ю пройшли ми простором земним.Розчуленим серцем смиренно в мольбі:Як образ земної краси, що з такимЗапалом віри любив, собі стихаВідцвів, тоді як я хвалитну тобі,Безсмертній, здійму в жалюгідній ганьбі?На руках твоїх засну,Діво, святу і ясну,У найменні, думці, в умі, стильовійГрі і мові, серці, сльозах, зітханніПрославлю. До гаваніМене в плаванні супроводь в цім бажанні.

Та днина злітає мельком день за днем,Смерть я мушу зустріти,Діво, одна на світі,Моє серце б’ється гріховним вогнем:Синочку, обранцеві, ти поручи,Богу правди в благанні,Щоб з видихом останнім у мирі я опочив.

Пер. з італійської Богдана ЗавіднякаПер. з італійської Богдана ЗавіднякаПер. з італійської Богдана ЗавіднякаПер. з італійської Богдана ЗавіднякаПер. з італійської Богдана Завідняка11 серпня 2006 р. Б.11 серпня 2006 р. Б.11 серпня 2006 р. Б.11 серпня 2006 р. Б.11 серпня 2006 р. Б.

32

Актуально –

Пізнавально –Весело і завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку нарадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтенагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри урелігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».

Найгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світу,,,,,ексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – уседо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разоміз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної СемінаріїСвятого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.

Радіо «Воскресіння»У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:

� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними тасуспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіТТТТТайни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;

� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику

СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»Перша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма Українського ракраїнського ракраїнського ракраїнського ракраїнського радіодіодіодіодіо Радіо «Еко8FM»Радіо «Еко8FM»Радіо «Еко8FM»Радіо «Еко8FM»Радіо «Еко8FM»Понеділок 21.30 год. Щодня 7.00 год.Вівторок 21.30 год. Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Радіо «Західна Столиця»Четвер 22.30 год. Середа 14.40 год.П’ятниця 22.30 год. Субота 15.40 год.

Неділя 8.40 год.У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: http//www.rr.lviv.uaНаша аНаша аНаша аНаша аНаша адреса:дреса:дреса:дреса:дреса: вул. Євгена Озаркевича, 4, м. Львів, 79016, УкраїнаТел.: (0322) 74823803, факс: 97808875

УВАГА!

Часопис “Пізнай Правду”

приймає замовлення

на рекламу церковних

виробів, богослужбових

риз та інших речей

літургічного призначення,

а також християнської

літератури, яка виходить

з дозволу церковної

влади УГКЦ.