МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

2

Методичний посібник підготували: ДЕБЕЛИЙ Геннадій Вячеславович – начальник відділу правової роботи, правової освіти, реєстрації нор-мативно-правових актів, друкованих ЗМІ, легалізації об’єднань громадян та систематизації за-конодавства Головного управління юстиції у Кіровоградській області БУГАЄВА Наталія Володимирівна – провідний спеціаліст відділу правової роботи, правової освіти, ре-єстрації нормативно-правових актів, друкованих ЗМІ, легалізації об’єднань громадян та систе-матизації законодавства Головного управління юстиції у Кіровоградській області ЗЕМЛЯНИЙ Євген Олександрович – провідний спеціаліст відділу правової роботи, правової освіти, реєст-рації нормативно-правових актів, друкованих ЗМІ, легалізації об’єднань громадян та система-тизації законодавства Головного управління юстиції у Кіровоградській області

Рецензенти:

ДЕМЕШКО Олександр Володимирович – перший заступник начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області ТЮРТЮБЕК Рустам Михайлович – заступник начальника Головного управління юстиції у Кіровоградській області

У цьому посібнику представлені сценарії правоосвітніх заходів з дошкільниками та учня-ми молодших класів, що були проведені управліннями юстиції області або були ними узагаль-нені як позитивний досвід ведення правоосвітньої та правовиховної роботи навчальними за-кладами області.

З посібником можна також ознайомитися та завантажити його електронну версію на веб-

сайті Головного управління юстиції www.kr-just.kr.ua у рубриці „Правова освіта” у розділі „Великі права маленької людини”.

Посібник видано за сприяння та фінансової підтримки Кіровоградського обласного благодійного фонду сприяння правової освіти населення в рамках обласної програми правової освіти населення на 2007-2010 роки

3

Шановні читачі!

Освіта в контексті прав людини і формування правової культури є важливими складовими системи громадянського виховання, яке розглядається як складна динамічна система і містить в собі також правовий та патріотичний аспекти.

Формування системи виховання безпосередньо пов’язане з основними засадами побудови правової держави. Особливо важливим є будівництво в Україні суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової, цілісної держави і системи виховання на основі принципів гуманізму, демократичності, толерантності, пріоритетності загальнолюдських духовних цінностей, гнучкості та прогностичності. Впровадження зазначених принципів можливе лише за умови проведення заходів по забезпеченню безперервного процесу правового виховання і правової освіти підростаючого покоління. Центральним місцем в процесі державотворення є формування в молодого покоління демократичних цінностей, свобод та громадянської позиції.

Дитинство – найважливіший період у житті кожної особистості. І саме в цей час вона потребує найбільшої уваги і захисту. Формування ціннісної моральної та правової практики для найкращого забезпечення дітей – одне з найважливіших завдань, що стоять перед колективами дошкільних навчальних закладів.

Навчання правам людини – це довготривалий процес і здійснюється він на всіх етапах навчання та виховання дитини. Саме тому дуже важливим є проведення правоосвітніх заходів, починаючи з дошкільних навчальних закладів, які розпочинають шлях виховання свідомого громадянина України.

Проведення правоосвітніх заходів з дітьми для якнайкращого засвоєння потребує спеціальних форм та методів. З метою забезпечення ефективності засвоєння дошкільниками знань, умінь і навичок, відповідно до вікових особливостей дітей необхідним є проведення бесід на правову тематику, занять з використанням художньої літератури, закріплення знань у зображувальній та ігровій діяльності.

У цьому посібнику ми пропонуємо Вашій увазі правоосвітні заходи з дошкільниками та учнями молодших класів, що були проведені управліннями юстиції області або були ними узагальнені як позитивний досвід ведення правоосвітньої та правовиховної роботи навчальними закладами області.

4

ЗМІСТ

Засідання комісії з прав дитини…………………………………………..5-11

Я та моє ім’я…………………………………………………………………...12-15

Наше право – щасливе дитинство………………………………………...16-19

Подорож у казки………………………………………………………………20-22

Казковий світ…………………………………………………………………..23-24

Нема ціни святині дорогій…………………………………………………..25-29

Я – громадянин держави Україна…………………………………………30-31

Дбайте про нас, враховуйте наші потреби……………………………….32-34

Захисти природу……………………………………………………………….35-37

Дітям про правила дорожнього руху………………………………………38-40

Віршовані загадки…………………………………………………………..41-42

Афоризми та вислови……………………………………………………………43

Конвенція ООН про права дитини…………………………………………...44-57

Використана література…………………………………………………………….58

5

Засідання комісії з прав дитини

План заняття.

1. Казка.

2. Скарга від Оленки.

3. Пісня „Ми - правознавці”.

4. Зустріч Доброї Феї.

5. Зустріч каченяти.

6. Зазирнемо до „Чарівної книги”.

7. Діти складають знаки прав дітей.

8. Фізична хвилинка „По дорозі ми йдемо”.

9. Зустріч ведмедика.

10. Будуємо дім для ведмедика з цифрами і розв'язуємо приклад.

11. Фізична хвилинка „Ведмежата мед шукали”.

12. Дві дороги. Зустріч Ворони - Каркарони. Розгадування кросворду (загадки).

13. Зустріч хлопчика Гриця. Зазирнемо до „Чарівної книги”.

14. Розгадування ситуацій по техниці безпеки.

15. Закріплення прав дітей з ілюстраціями (6 прав).

16. Нагородження дітей медалями.

Мета: закріпити знання дошкільнят із захисту прав дітей; вчити їх розрізняти

жорстоке поводження й шукати захист від нього; захищати своє власне життя та життя

інших дітей. Закріпити вивчені літери та вміння читати по складах. Уміння розв'язувати

кросворди та складати картинки з частин. Розвивати мислення, пам'ять, уяву, творчі

здібності. Виховувати почуття власної гідності, товариськість, бажання допомагати

скривдженим.

Обладнання: маски казкових персонажів; „Чарівна книга‖, знаки „прав дітей‖,

розрізані на частини; частини будинку з прикладами на звороті; кросворд; картки з

буквами та зашифрованим словом; ілюстрації до казки; значки дітям.

Привітання

Треба дружно привітатись: Добрий день! Дружно й голосно сказати: Добрий день! Вліво-вправо повернутись, туди-сюди усміхнутись, Добрий день, добрий день, добрий день!

6

Хід заняття.

Привітання гостей.

КАЗКА.КАЗКА.

Десь за горами, за лісами є казкова Країна Справедливості, в якій усі щасливі: діти і

дорослі, тварини і птахи. А дбає про це Король Закон. Але так було не завжди. Усі

мешканці країни з жахом згадують той час, коли ними правила Зла Чаклунка. Особливо

погано ставилася вона до малих дітей. Малеча змушена була тяжко працювати, дітей

били, ображали, не дозволяли відпочивати і гратися, вчитися в школі. Навіть імені вони

не мали.

Дізналася про це свавілля Злої Чаклунки Добра Фея і разом зі славним Законом,

який згодом став королем цієї держави, знешкодила й назавжди вигнала її з країни.

Мешканці обрали нового правителя - Короля Закону, який тепер захищав інтереси всіх

громадян, особливо дітей і нікому не дозволяв їх кривдити. Йому допомагала Добра

Фея. А як вона це робила, ми дізнаємось, розпочавши нашу подорож. Отож, слухайте

уважненько.

Ведучий. Ми вже з вами говорили про те, що кожна людина має права - і дорослий,

і дитина. Ви знаєте також, що існує Міжнародна організація „Комісія з прав дитини‖, в

якій працюють дорослі і поважні люди. Сьогодні уявимо себе в ролі правозахисників і

розглянемо кілька справ про порушення прав дитини.

Звучить музика.

Ведучий. Ми отримали скаргу від дівчинки Оленки. Ось ця дівчинка перед вами.

Що трапилось, Оленко?

Оленка (плаче). Зла Чаклунка забрала мене від мами й тата. Я потрапила у країну

Гномів і хоч люди там хороші, але я хочу додому, я дуже скучила за своїми батьками.

Ведучий. Шановні діти, як ви гадаєте, чи порушено у цьому випадку право дитини?

Так, ніхто не має права без дозволу батьків забирати у них дитину.

Ми тобі допоможемо, Оленко. Але щоб допомогти тобі, нам треба потрапити в

країну Гномів. Тож вирушаємо в дорогу під нашу пісню.

Пісня „Ми - правознавці‖:

1. В дорогу нам рушати час,

Хай пісня ця єднає нас.

Бо ми малята – молодці

І друзі ми - рука в руці.

7

2. Ми правознавці - ти і я,

Чекають справи невідкладні,

Тож не барімось, друже мій,

Рушаймо в путь мерщій.

Приспів:

Коли душа співає,

Їй перешкод немає.

Хай пісня нас єднає,

І сміх дзвінкий лунає.

Фея. Вітаю Вас у Країні Гномів. Я - Добра Фея - Правителька цього міста. Чим

можу допомогти?

Ведучий. До вас потрапила дівчинка Оленка.

Фея. Так, я знаю, хотіла б їй допомогти та чари Злої Чаклунки дуже сильні, в

„Чарівній книзі‖ сказано, що повернутися додому дівчинці може допомогти лише

правитель Міста Справедливості. Але до нього лежить важкий шлях, подолати який під

силу лише сміливим, дружним і розумним.

Оленка (плаче). Я так ніколи і не потраплю додому.

Ведучий. Не плач. Ми допоможемо тобі.

Фея. Є ще одна умова: ви маєте допомагати усім мешканцям Країни Гномів, яких

зустрінете по дорозі, інакше правитель вас не прийме.

Ведучий. Ми згодні. Але як же нам знайти дорогу?

Фея. Від нашого міста іде лише одна дорога, нею і йдіть.

Діти. Дякуємо, до побачення.

Ведучий. Подивіться, діти, біля води сидить каченя, чомусь воно сумне.

Добридень, чого це ти тут сидиш саме?

Каченя. Я каченя Пік. Люблю мандрувати, плавати по морях і океанах, побував у

багатьох країнах. А тепер усе скінчилося.

Ведучий. Що сталося?

Каченя. Зла Чаклунка примушує мене важко працювати - зранку до ночі возити їй

воду.

Ведучий. Наші діти тобі допоможуть. Шановні друзі, як ви гадаєте, чи є тут

порушення?

8

Діти. Так, жодну дитину не можна примусово залучати до праці. Праця повинна

бути посильною для дитини.

Ведучий. Тепер давайте зазирнемо в „Чарівну книгу‖, вона нам порадить. У ній

сказано: чари зникнуть, коли буде складено три знаки захисту прав дитини, які розбила

Зла Чаклунка. Треба також назвати їх. Поділимось на три групи, кожна складе один знак

і назве його.

(Роздаються комплекти частинок трьох знаків і діти складають знаки.)

Усі діти мають право на любов і піклування.

Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля.

Жодна дитина не може бути примусово залучена до праці.

(Звучить музика, чари зникли. Пік знову вільний.)

Каченя. Дякую вам за допомогу, щасливої вам дороги. До побачення.

Ведучий. Одну справу ми зробили, а тепер час трохи розім'ятися. Проведемо фіз.

хвилинку.

Фіз. хвилинка.

По дорозі ми йдемо, І за нами промовля:

Вправи разом почнемо. 1, 2, 3, 4, 5 -

Справа - ліс, а зліва - поле, Будем дружними зростать,

Унизу синіє море Правознавство будем вчити,

В небі сонечко сія. Щоб дітей всіх захистити.

Ведучий. Здається, хтось тут плаче чи навіть реве - не розбереш? Це - ведмежатко.

Добридень, ведмежа, чого ти плачеш?

Ведмежа. Страшна мисливська зброя

Батьків моїх убила.

Тепер ще й зла Чаклунка

Барліг мій розвалила.

Тож я лишився без житла.

Ведучий. Наші діти допомагають скривдженим. Як ви гадаєте, друзі, чи порушила

зла Чаклунка права маленького ведмедика?

Діти: Так, порушила. Дітям - сиротам приділяється особлива увага й турбота. У

кожної дитини має бути свій дім. Жодна дитина не повинна бути скривджена й

зневажена.

Ведучий. Пропоную виправити становище й побудувати ведмедикові новий дім. У

нас є малюнок будинку, поділений на багато частин з цифрами на них, коли ви складете

будинок, то вирішите і задачку (4+3=7). (Діти складають будинок і розв'язують приклад.)

Ведучий. І знову фіз.хвилинка. Давайте відпочинемо:

9

Ведмежата мед шукали, Перевальцем так ходили,

Дружно дерево хитали. Та із річки воду пили.

Ось так, ось так, Ось так, ось так

Дружно дерево хитали. З річки воду вони пили.

А як дерево звалили, Ну, а потім танцювали,

Головами покрутили. Лапи дружно піднімали,

Ось так, ось так Ось так, ось так

Головами покрутили. Лапи дружно піднімали.

Ведучий. Куди ж нам тепер іти? Бачите, діти, тут дві дороги - ідуть праворуч і

ліворуч. Яка ж з них наша?

Ворона:Я Ворона - Каркорона непроста,

Бо чарівна вся від дзьоба до хвоста,

Добрій Феї здавна я служу,

Тому з радістю і вам допоможу.

Ведучий. Спасибі тобі, Вороно. Але як ти зможеш це зробити?

Ворона: А я принесла чарівний кросворд. Хто його розгадає, той знайде дорогу.

Ворона: Кар - кар - кар! (полетіла)

Ведучий. Ви розгадуйте, а я записуватиму. Якщо правильно розгадаємо, то у

виділених клітках по вертикалі можна розпочинати слово - відгадку, що вкаже, якою

дорогою іти. А прочитає це слово той, хто вже навчився читати.

(Загадуються загадки.)

Загадки.Загадки.

1. Як переходиш вулицю, то завжди зупинись,

І перш за все з увагою на мене подивись.

Я шлях вкажу надійний, де небезпек нема.

Трикольорове око я маю недарма.

(Світлофор)

2. Він - не вершник, а зі шпорами.

Його одяг - з узорами.

Час він знає, як і люди,

Сам не сторож, а всіх будить.

(Півень)

3. Не скляний він, не з металу,

А прислухайся - дзвенить.

Риє землю він розталу.

Ніг не має, а біжить.

(Струмок)

10

4. У воді водиться, з хвостом родиться,

А як виростає - хвіст відпадає.

(Жаба)

5. Навесні веселить, влітку холодить,

Восени годує, взимку гріє.

(Дерево)

6. Сіреньке літа, сіреньке гуде,

А жовтеньке - носить.

(Бджола)

Ведучий. Давайте прочитаємо слово, яке утворилось у виділених клітинках. Це

слово – „вправо‖. Молодці, із завданням впорались. Дорогу відкрито, можемо рухатись

далі.

Гриць. Я хлопчик Гриць. Чекаю на вас. Ворона сказала, що ви можете мені

допомогти. Я дуже хочу вчитися, а зла Чаклунка каже, що для цього я маю виконати її

завдання, але воно таке важке, що я з ним не впораюсь ніколи.

Ведучий. Наші діти допоможуть тобі. Увага! Скажіть, чи є тут порушення?

Діти. Так. Усі діти мають право на освіту й жодна дитина не має бути

скривдженою й зневаженою.

Ведучий. Зазирнемо у „Чарівну книгу‖. Щоб допомогти Грицеві, маємо відповісти

на кілька запитань, вибравши правильну відповідь з трьох запропонованих варіантів.

Правильна відповідь допоможе нам розгадати зашифроване слово. До речі, запитання ці

непрості: вони мають виявити ваші знання з безпеки життєдіяльності.

(Запитання по техніці безпеки.)

Запитання.

1. Коли ти залишився вдома сам:

а) ти нікому не відчиняєш двері;

б) ти взагалі не замикаєш дверей;

в) ти зразу ж відчиняєш двері, якщо хтось подзвонить.

2. Тебе зупинив незнайомець:

а) проведеш його до себе в гості;

б) розповіси йому все про себе;

в) взагалі не будеш з ним розмовляти.

3. Ввечері, коли вже темно:

а) ти вмикаєш світло в усіх кімнатах;

б) вмикаєш світло лише в тій кімнаті, де знаходишся;

в) узагалі не вмикаєш світло.

11

4. Ти дуже поспішаєш:

а) перебігаєш через дорогу, не дивлячись на світлофор;

б) переходиш дорогу на зелене світло;

в) переходиш дорогу на червоне світло, бо немає машин.

5. Тебе відпустили погратися у м’яча на подвір'ї:

а) гратимешся лише на ігровому майданчику;

б) підеш гратися на дорогу, бо по ній гарно котиться м’яч;

в) почнеш кидати м’яч у перехожих.

6. Під час екскурсії до лісу ти добачив мурашник:

а) розворушив його палицею;

б) сунув у нього руку;

в) подивився і пішов далі.

Ведучий. Молодці, справились з важким завданням. Отож, Грицик тепер зможе

вчитись в школі.

Гриць: Дякую. Я дуже щасливий. Тепер я зможу вчитися.

Ведучий. А тепер давайте закріпимо, які ж права мають діти?

Право на любов і піклування батьків.

Ніхто не має права без дозволу батьків забирати в них дитину.

Жодну дитину не можна примусово залучати до праці. Робота повинна бути

посильною для дитини.

Усі діти мають право на відпочинок.

Усі діти мають право на освіту.

Кожна дитина має право на житло.

Ведучий. Здається, ми вже прийшли, он видніється місто, всі чари злої Чаклунки

зникли і Оленка може повернутись до своїх батьків. Ми пройшли складний шлях,

подолали багато перешкод. Всі ви добре знаєте права дітей й готові прийти їм на

допомогу, добре знаєте правила безпеки, тому кожен із вас отримає нагороду, яка

підтверджує, що ви справді знавці прав дитини.

(Нагородження значками.)

(за результатами узагальнення позитивного

досвіду ведення правоосвітньої та правовиховної

роботи ДНЗ № 2 „Ромашка‖ м. Бобринець)

12

Я та моє ім’я

Мета: ознайомити дітей з їхніми правами, зокрема правом на ім’я. Розширити

уявлення дітей про походження імен. Привернути увагу дітей до власної особистості,

розвивати почуття індивідуальності, власної значущості, самоповаги.

Обладнання: Конституція України, Конвенція ООН про права дитини, загадки,

казки, вірші про імена.

Хід уроку

1. Вступна бесіда.

Ведучий. Всі люди від народження мають певні права. До 18 років людина

вважається дитиною. Всі діти різні, не схожі один на одного, однак всі ви маєте щось

спільне - це ваші права. Ми всі від народження маємо право на ім’я - адже це одна з рис,

яка відрізняє нас від інших. Погодьтесь, що це право дуже важливе. Не дотримуючись

його, ми показуємо свою невихованість та неповагу до іншої людини. Недаремно в

історії були такі випадки, коли ім’я людини заборонялося і їй привласнювали номер. Це

створювало картину, що кожна людина, її життя - не мають вартості, тому що на місце

одного номера завжди може стати інший. Тож пам’ятайте про це, намагайтеся називати

один одного по імені і не застосовуйте образливих прізвиськ.

2. Ведучий загадує загадки, відгадками яких є права дітей. Обов’язковим є

використання наочності (на дошці розміщена схема - квітка з кольорового паперу, на

лепестках якої написані відгадки). Під час відгадування загадок можна „відгадані

лепестки‖ відривати.

Віршовані загадки

А Іван недоїдає -

Бо батьки грошей не мають

Ниє шлунок, хоч кричи

Це вже право на….. (харчі).

Мама Дмитрика кохає,

Одягає, доглядає.

Ще й встигає на роботу

Ось де право на …..(турботу).

Лихо трапилось в Ігната -

Не пустив до школи тато.

Бо не знав татусь, що діти

Мають право на…(освіту).

Щоб не завдавати шкоди

Струм, вода, вогонь, негода,

Висота, хвороба, спека

Маєм право на …(безпеку).

13

Захворіла Анжеліка -

Їй дають в лікарні ліки.

З яким правом справу маєм?

Як його ми називаєм?

Із подякою, з любов’ю з…(охороною здоров’я).

Вже болять в Іринки очі

Вчитись з ранку та до ночі.

Треба й мамі помагати.

Діти ж мають право…(грати).

3. Вірші, загадки про ім’я

Ведучий. Діти, яке право надається вам при народженні найперше? (на ім’я) А де

воно закріплене? (ст. 7 Конвенції ООН про права дитини.)

Змалку не щастить Данилку.

Звуть його усі „дитинко‖,

„Чий ти!‖, „хлопчик‖ чи маля?‖

Як же право на…(ім’я)?

Всі хочуть, коли народиться дитина,

Щоб я було красиве і дзвінке,

Бо носить все життя мене людина.

Тож відгадай, що я таке? …(ім’я).

Як маленьке немовля

У світ двері відчиня

То дарують йому слово

Слово це - його ім’я.

Підростає немовлятко.

Чи дівчатко, чи хлоп’я -

Разом з ним іде це слово,

Слово це - його ім’я.

Кожен дружить із цим словом.

Протягом всього життя.

Здогадались, що за слово?

Слово це - наше ім’я.

Ведучий. Отже, сьогодні ми з вами здійснимо подорож у країну імен.

Ім’я людини - це не лише вияв любові, надії, які вкладають у нього батьки при

народженні дитини, ім’я дається людині раз на вік.

4. Походження імен.

Ведучий. Діти, у кожного з вас є ім’я. А хто дав вам це ім’я? Що ви знаєте про

походження свого імені?

(Розповіді дітей.)

14

5. Гра „Імена”.

Умови гри: ведучі називають чоловіче ім’я - всі діти присідають; жіноче -

плескають в долоні, якщо слово буде не ім’ям - дитина повертається навколо. Хто

помилився - вибуває з гри.

Ведучий. Діти, хто ще не довідався про своє ім’я у батьків, то я вам розкажу.

Допитлива дівчинка наша Наталка –

Її називають Наталка – Питалка

Питає Наталка: „Чому я так звуся?‖

І чому Мариною зветься матуся?

Найкраща подруга моя - Катерина,

А в класі у нас і Оксана, й Ірина.

І Зоя, і Соня, і Клара, й Галина,

Лариса, Олена та ще й Валентина.

Богдан – Богом даний.

Дмитро – хлібороб.

Ігор – охоронець добра.

Олег – святий.

Сашко – мужній, захисник людей.

А жіночі імена означають лагідність, спокій, ніжність:

Оксана – гостинна.

Наталка – рідна, природна.

Оленка – сонячна.

Ганна – вродлива, ласкава.

Світлана – світла, ясна.

Лізочка – всевишня.

Катя – чиста.

Галина – спокійна.

Люда – людям мила.

Ведучий. Цікаві історії про походження імен прочитаю віршиком.

Імена ці давні із Греції й Риму,

Із заходу й сходу.

Вони нам дістались від різних народів.

А що вони значать послухай, дитино.

Галина – спокійна, міцна – Валентина,

Наталія – рідна, морська – то Марина,

А Зоя – життя, чистота – Катерина,

Оксана – чужа, ну а мир – то Ірина,

Олена – то світла, Лариса – то чайка.

Ось Костик, наприклад, це значить постійний.

Кирило – господар і мужній – Сашко,

Степан – це цвіток, а бадьорий – Гришко,

15

А Петрик – то камінь, хоробрий – Андрій.

Найбільший – Максим, захисник – Олексій.

Ведучий. Про багато імен ми сьогодні дізналися. А зараз перевіримо, які ви

уважні й чи добре вмієте рахувати.

Загадка - жарт

Рвав Борис у корзину барбарис

Рвав Тарас і Роман

Гриць, Панас і Степан.

Гліб, Овсій, Стас, Павло,

Скільки їх усіх було? … (10)

Ведучий. Ось і закінчується наша подорож у країну імен. Ми впевнені, що Вам

сподобалось. Отже, ви всі дізналися що для людини означає право на ім’я, що означає

ваше ім’я. А воно у вас всіх рідне - своє найкраще, неповторне. Але пам’ятайте -

найкраще, наймилозвучніше ім’я можна забруднити поганими вчинками, і навпаки,

звичайне ім’я можна зробити дорогим, незабутнім для людей. Бережіть чистоту свого

імені, не порушуйте право на ім’я іншої людини, прославляйте своє ім’я славними

справами і ніколи не забувайте народну мудрість: „Не ім’я прикрашає людину, а людина

прикрашає ім’я‖.

(з досвіду роботи Войнівського ДНЗ

„Веселка‖ Олександрійського району)

16

Наше право – щасливе дитинство

Мета: ознайомити учнів з їхніми правами згідно з Конвенцією ООН про права

дитини.

Обладнання: Конвенція ООН про права дитини.

Хід заняття

Ведучий 1. Доброго дня, друзі. Ми зібрались сьогодні для того щоб поговорити

про права дітей, тобто про ваші права. Як ви гадаєте, коли й як наші пращури дійшли до

розуміння того, що права людини слід захищати?

Учні висловлюють власні думки щодо запитання. Ведучий доповнює й

узагальнює відповіді.

Ведучий 2. Давним-давно, ще у стародавні часи, у людей була необхідність відстоювати

свої права. Спочатку це робили силою. Слабка людина не мала жодних прав, якщо в неї не

було сильного покровителя, що бажав би допомогти їй у вирішені спорів.

Тривалий час діяв неписаний закон: „Хто сильний - той правий‖. Але коли виникли

перші держави, правителі яких прагнули встановити загальний справедливий порядок і

норми життя для всіх громадян, у людське суспільство прийшов новий закон права. Тепер

держава ставала на захист сильного і слабкого. Головним критерієм права стала

справедливість, а не сила.

Ведучий 1. З тих пір минуло чимало століть. Держави створювалися, розросталися,

процвітали або гинули. Чому? Як свідчить історія, правителі й уряд не завжди піклувалися про

свій народ. Так, оголошуючи сусідній країні війну чи приймав яке-небудь політичне рішення,

правитель прагнув, задовольнити лише свої інтереси й зовсім не замислювався над долею

простих людей. Отже, людству потрібно було щось прийняти, знайти такого захисника, який

міг би примусити державу поступитися своїми інтересами заради інтересів своїх громадян і

постійно піклуватися про них.

Ведучий 2. 1945 року, після закінчення Другої світової війни - найжахливішої і

найжорстокішої війни за всю історію людства - народи багатьох країн вирішили, що задля

збереження миру їм слід об'єднатися. Навіщо? Для того, щоб будь-які конфлікти та суперечки

між країнами в подальшому вирішувались не воєнним шляхом, а мирним, за столом

переговорів. Саме з цією метою 1945 року була створена Організація Об'єднаних Націй

(ООН). До речі, одним із її засновників була Україна.

Ведучий 1. А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали Загальну декларацію

прав людини - документ, у якому вони пообіцяли одна одній і своїм народам забезпечити

громадянські права й свободи, рівність усіх перед законом, особисту недоторканність,

свободу совісті, можливість дотримуватись своєї релігії й багато іншого.

Ведучий 2. Загальна декларація прав людини - важливий і корисний документ. Але

в ньому говориться про людей загалом - і жодного слова про дітей. Але ж діти потребують

17

особливої уваги й захисту з боку держави.

Ведучий 1. У 1989 році ООН прийняла документ під назвою „Конвенція про права

дитини‖. Конвенція - це міжнародна угода. У ній держави беруть зобов'язання дотримуватись

прав кожної дитини. І наша держава також підписалася під цим документом, а значить –

пообіцяла світові піклуватися про своїх маленьких громадян.

Ведучий 2. Давайте пригадаємо, про які права дітей йдеться в Конвенції, на що кожен

із вас має незаперечне право?

Ведучий 1. Але нам хотілося дізнатися, чи добре ви знаєтесь на своїх правах і чи вмієте

їх правильно реалізовувати? Давайте проведемо „Казкову правову вікторину‖ і на прикладі

героїв відомих вам казок спробуємо роз'яснити статті Конвенції про права дитини.

Ведучі проводять вікторину „Казкова правова вікторина‖. Ведучі по черзі описують

негативні ситуації, у які потрапив той чи інший казковий герой. Учні мають визначити, яке

право, визначене Конвенцією про права дитини, було порушено стосовно цього героя.

Ситуація 1 Мачуха з ранку до вечора примушує Попелюшку працювати. Бідній дівчинці

заборонено брати участь в іграх та забавках сестер. Яке право порушено стосовно

Попелюшки?

(Право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних

заходах, що відповідають їхньому віку – ст. 31 Конвенції ООН про права дитини).

Ситуація 2 За часи письменника Марка Твена в Америці дружба дітей із різних соціальних

пластів не схвалювалась і навіть вважалась іноді порушенням суспільної моралі. Чи має

право Том Сойєр товаришувати з таким хлопчиком як Гекльберрі Фін?

(Так, адже ст. 2 Конвенції ООН про права дитини визнає всі права за кожною дитиною

без будь-якої дискримінації незалежно від соціального походження, майнового стану.)

Ситуація 3

Мауглі майже з народження жив у тваринному середовищі. Чи можна вважати, що

він має рівні права зі звичайною дитиною?

(Так, ст. 1 Конвенції ООН про права дитини визначає, що дитиною вважається кожна

людська істота, що не досягла вісімнадцяти років.)

Ситуація 4 Мауглі не вміє говорити людською мовою - лише видавати незрозумілі, з точки зору

людей, звірячі звуки. Чи мають право люди, що знайшли Мауглі в лісі, замкнути його в клітці

та поводитися з ним, як із твариною? Які права хлопчика порушено?

(Ні в якому разі, Мауглі може бути визнаний неповноцінною дитиною, і в цьому

випадку згідно зі ст. 23 Конвенції ООН про права дитини йому мають забезпечити гідні умови

18

зростання і виховання. Крім того, Конвенцією (ст.37) суворо заборонено будь-яке жорстоке

поводження з дитиною, що принижує її гідність та шкодить фізичному й психічному

здоров'ю.)

Ситуація 5 Опікун Гаррі Поттера перехоплює і читає листи, що надходять хлопчику зі школи

чарівників Ходвадсу. Яке право Гаррі порушено?

(Право на особисте життя, недоторканність житла й таємницю кореспонденції – ст. 16

Конвенції ООН про права дитини.)

Ситуація 6 Баба Яга викрадає Івасика Телесика й відносить його за тридев'ять земель у тридесяте

царство. Які права дитини порушила злодійка?

(Згідно зі ст. 9 Конвенції ООН про права дитини дитина має право не розлучатися з

батьками всупереч її бажання (окрім випадків, визначених законодавством), крім того,

ст. 11 Конвенції забороняється незаконне переміщення дітей і неповернення їх із-за кордону.)

Ведучі відзначають учнів, які брали активну участь в обговоренні ситуацій вікторини.

Ведучий 1. „Я маю право!‖, „Чому ви порушуєте мої права? ‖ - ці слова, на жаль, часто

використовує людина в ситуаціях, коли сама неправа. Зазвичай, заява про особисті права є

виправданням пасивності, лінощів, прагненням отримати щось, нічого не даючи взамін.

І зараз, друзі, перед вами будуть розіграна невеличка ситуація, у якій діти недоречно

заявляють про свої права. Ваше завдання - визначити, чому той чи інший герой неправий. Що

б ви на місці дорослого відповіли йому? А можливо, він усе ж таки правий у своїх

вимогах?

Ситуація

Учитель (звертається до учня). Скажи, будь ласка, чому ти не готовий до уроку?

Учень. Я вирішив зовсім не відвідувати ваші уроки математики. Вони мені нецікаві,

до того ж я збираюся після школи поступати до гуманітарного ВУЗу.

Учитель. Але шкільну програму з математики ти маєш вивчати.

Учень. У такому випадку я вимагаю, щоб мене навчав інший учитель. Ви - занадто

суворі, хоча самі, на мою думку, не дуже добре знаєте предмет, який викладаєте.

Учитель. Ти поводишся зневажливо й дуже грубо. Я змушена викликати твоїх

батьків.

Учень. Це не грубість, а моя думка. Я маю право вільно висловлювати свої погляди з

будь-яких питань, що стосуються мене.

Ведучий 1. Звичайно, ми добре розуміємо, як неприємно, коли твоїх батьків викликають

до школи. І, звичайно, ми вільні у висловлюванні власних думок. Проте закон у цьому випадку

на боці вчителя. Подумайте, чого не можна припускатися, заявляючи про свої права?

(Дійсно, ст. 12 та 13 Конвенції ООН про права дитини визнає за дитиною право вільно

висловлювати власні думки, але це право обмежується в деяких випадках. Зокрема, якщо

висловлювання власної думки завдає шкоди правам та репутації іншої особи.)

Ведучий 1. Отже, давайте підведемо підсумки сьогоднішньої зустрічі.

19

Ведучий 2. У кожного з нас є права, і ми повинні добре знати їх, щоб захистити

себе, якщо хтось хоче нас образити.

Ведучий 1. Але слід знати не лише свої права, але й обов'язки. Прагнучи відстояти

свою свободу, не утискайте свободу інших!

(за результатами узагальнення

позитивного досвіду ведення правоосвітньої

та правовиховної роботи Новгородківського НВК)

20

Дитина має свої права

Мета: Учити дітей свідомо оцінювати ситуацію, аналізувати вчинки героїв. Формувати

знання про соціальну організацію, що займається правами дитини. Розвивати пам'ять,

мислення, уяву. Виховувати товариські почуття власної гідності, любові до своїх

ближніх.

Обладнання: казки

Хід заняття

Ведучий. Ми з вами говорили про те, що кожна людина має права - і дорослі і

дитина. Сьогодні ми розглянемо справу порушення права дитини у одному казковому

королівстві. Я запрошую вас у подорож по різних казках. Які казки вам найбільше

подобаються?

Відповіді дітей.

Ведучий. Бачу що ви знаєте багато казок. Настав час першої подорожі.

Звучить музика. Заходять герої казки „Попелюшка‖.

Ведучий. Колись, в одному королівстві жила родина. Але господиня захворіла й

померла, залишивши доньку. Минали роки... Батько знову, щоб стало легше, одружився.

Узяв за жінку він удовицю з двома дочками, ще й недобру.

Попелюшка сидить на підлозі чистить посуд.

З'являється мачуха.

Мачуха. Попелюшко! Знов сидиш, підлогу не замела, вогонь не розпалила, грядку

не скопала.

Заходять діти мачухи.

Мачуха. Пташенята мої. Вже прокинулись? Як вам спалося, любі мої донечки?

Дочки. Снідати ще не кликали?

Попелюшка. Ой, як же мої сестрички схожі на мою мачуху: і обличчям і вдачею,

усе їм не так, як і їй. І чому вони мене всі не люблять? Мачуха змушує виконувати всю

важку роботу: чистити казани, мити каструлі, прибирати східці в кімнатах. І ніхто мене

не похвалить, як би добре я не впоралась.

Ведучий. Дякуємо героям казки. Діти, ви пригадали її назву? Чому мачуха

ображала Попелюшку? Чому сестри не любили її? А чи мали вони право ображати

дівчинку? Які саме права дитини порушено в цій казці?

21

Відповіді дітей.

Ведучий. Так, правильно, кожна дитина має право на любов та турботу, на сім'ю.

Вона вільна, щоб висловити свою думку, спілкуватися з тим, з ким бажає.

Ви правильно говорили, що Попелюшку примушували виконувати всю тяжку

роботу. А жодну дитину не можна примусово залучати до праці. Давайте згадаємо

кінець казки, коли бідна дівчинка, яку усі зневажали, стала справжньою принцесою.

Наша подорож продовжується під музику. Заходять герої наступної казки.

Білосніжка ходить і збирає квіти.

Ведучий. Давно колись жила маленька принцеса на ім'я Білосніжка. Вона була

лагідна, добра і гарна. Жила вона із злою мачухою - Королевою.

Виходить Королева з люстерком і любується собою.

Королева. Чи ж я в світі всіх миліша, найгарніша, розумніша.

Люстерко: Ти чудова, слів немає,

Найгарніша й розумніша.

Алє є у нашім краї

Диво справжнє - гарне й ніжне.

І це диво - Білосніжка!

Королева (клика прислугу).

Заведи принцесу в хащі

В темряві саму залиш,

Там страшні у звірів пащі,

Їй додому не прийти!

Прислуга забирає Білосніжку.

Ведучий. Дякуємо казковим героям. То як називається ця казка? Так, „Білосніжка‖.

Чому мачуха наказала прислузі відвести Білосніжку в темний ліс і чи мала вона право

ображати Білосніжку? Які права дитини тут порушено?

Відповіді дітей.

Ведучий. Так, головне право кожної людини - право на життя. Ніхто не може

позбавити її життя: ні мачуха, ні будь-хто інший. А ще ніхто не має права кривдити

іншого, принижувати його й жорстоко карати.

Наша подорож триває.

Під звуки музики заходять герої іншої казки.

Ведучий. Жила собі маленька дівчинка. Бабуся подарувала їй гарненьку червону

шапочку і відтепер дівчинку називали „Червона шапочка‖. Одного разу пішла Червона

22

шапочка провідати бабусю. По дорозі зустрів її вовк і перехитрив її, побіг коротшою

дорогою до бабусі, проковтнув її і приготувався до зустрічі з Червоною шапочкою. Діти,

що ж трапилось з Червоною шапочкою?

Відповіді дітей.

Ведучий. Так, вовк з'їв її. Ви згадали казку? Чому сталася з Червоною шапочкою

лиха пригода? Так, бо дівчинка була дуже довірлива. Вона навіть гадки не мала, що вовк

може скривдити її і бабусю. До речі, коли вовк проковтнув бабусю він заволодів її

житлом. Чи мав вовк на це право?

Відповіді дітей.

Ведучий. Так, не мав. Кожна людина - доросла і дитина має право на житло.

Вихователь нагадує дітям, якщо когось з дітей хтось образить, принизить чи

жорстоко покарає, вони мають право звернутись до батьків чи близьких людей, а в

дитячому садку - до вихователя, у школі - до вчителя. В Україні кожна дитина має такі

самі права як і дорослі.

Ведучий. Ось наша казкова подорож завершується. Ми дякуємо дітям за те, що

вони виступали як справжні дорослі захисники дітей і правильно захищали права

казкових героїв.

(за результатами узагальнення позитивного

досвіду ДНЗ № 14 „Калинка” м. Кіровограда)

23

Казковий світ

Мета: формування у дітей розуміння необхідності знання прав, уміння оцінювати

події та вчинки людей; сприяння розвитку правосвідомості.

Обладнання: Конвенція ООН про права дитини.

Хід заняття

І. Вступ. Організаційний момент, знайомство, мотивація заходу.

II. Уявіть собі. Напередодні Нового року діти України написали листи Дідові Морозу зі своїми

побажаннями, щоб у новорічну ніч на Старий Новий рік Дід Мороз показав по телевізору

їх улюблені мультики.

Зла, підступна Снігова Королева, прознавши про такий задум дітей, вирішила

нашкодити цьому веселому заходу і наказала своїм сніговим буревіям переплутати у

Старий Новий Рік усі телевізійні канали. І ось настало свято... Діти повмикали

телевізори, а там...

мультфільм „Колобок‖ змішався з мультфільмом „Їжачок у тумані‖ і вийшло, що

їжачок став лисим як бубон, а Колобок настовбурчився голками.

мультфільм про золотий ключик змішався з мультиком „Черепашки-Ніндзя‖ і

вийшло, що старезна черепаха Тортілла стала ніндзя, нікому не віддавала

золотий ключик, а лише показувала прийоми карате.

мультфільм про кота Леопольда змішався з „Ну, постривай!‖, миші бігали за

Вовком, а кіт Леопольд та Заєць цілу годину один одному казали „Давайте

жити дружно‖.

мультфільм „Курочка Ряба‖ змішався з „Ріпкою‖, подружні пари поміня-лися

ролями - одні дід з бабою колотили ріпку, а інші тягнули з землі яйце.

мультфільм „Вінні-Пух та всі-всі-всі‖ змішався з мультфільмом про покемонів,

покемони почали шукати мед і літати на повітряних кульках, а Вінні-Пух з

П’ятачком гралися у космічні війни.

мультфільм з самою Сніговою королевою змішався з мультиком „Попелюшка‖, і

вийшло, що Попелюшку називали Крижинкою, стала вона зліша за мачуху та

сестер, і ганяла їх по господарству. А сама Снігова королева в кришталевих

туфельках і казковому вбранні вийшла заміж за принца.

Тобто ці персонажі втратили свою особистість. В даному випадку цілий ряд прав

порушено. Які ж права та обов’язки ми маємо?

Ознайомлення з правами та обов’язками (згідно Конвенції ООН про права дитини).

II. Робота з казками. Діти зуміли повернути всіх казкових персонажів до своїх

мультиків. Та кожен мультик, казка несе повчальне навантаження, адже всім відомо, що

казки, байки створювались на підставі життєвого досвіду, конкретних прикладів з життя,

хоч і в перебільшеному, прикрашеному вигляді, для того, щоб читачі могли зробити

висновок про певні події, навчилися відрізняти добро від зла. В казках описано багато

речей, які актуальні і на сьогоднішній день, це стосується прав та обов’язків дітей,

стосунків між батьками та дітьми, дітьми та дорослими.

24

Давайте спробуємо поглянути крізь зміст різних казок - чи побачимо ми приклади з

життя? Які висновки зробимо, порівнявши історії з казок з сучасним життям та правами і

обов'язками дітей?

1.„Колобок”. Всім відома ця казочка? (викладення короткого змісту).

Якщо уявити, що Колобок - це дитина, то чи мав Колобок право втекти з дому без

дозволу бабусі та дідуся? Який обов’язок Колобок не виконав?

(Обов’язок неповнолітніх дітей слухатися батьків).

Яке право Колобка-дитини було порушено Лисицею?

(Право на життя).

2.„Гидке каченя” (короткий зміст)

Право на ім’я - тому що назвали лебедя „гидким каченям‖, право на піклування -

тому, що лебідь залишився сам, і ніхто про нього не піклувався, його вигнали і він сам собі

добував харчі та відшукував місце для житла, чим порушені право на харчі та право на

житло, порушено право на самовизначення і повагу до гідності - оточення не визнавало у

ньому лебедя, ображало, принижуючи гідність тощо.)

3. „Івасик -Телесик” (короткий зміст)

Свобода пересування, тому що його викрали і він не мав можливості вільно

пересуватися, порушено право бути в колі своєї сім'ї та на належні умови життя. Крім того,

вчинено кримінальні злочини: викрадення дитини, замах на життя.

4.„Попелюшка” ( короткий зміст)

Експлуатація дитячої праці, право на гру, тому що її примушували працювати і не

було можливості гратись, вона виконувала всю домашню роботу, ім’я, оскільки всі її

обзивали і вона навіть не мала свого власного імені, право на турботу, право на освіту -

батько та мачуха не турбувались про неї, не пускали до школи.

5. „Буратіно” (короткий зміст)

Право на гру, на свободу, експлуатація дитячої праці - коли Буратіно викрав Карабас

він примушував його виступати, обмежував свободу, заробляв гроші на праці дітей,

Буратіно порушив обов’язок навчатися у школі, коли продав буквар та пішов

гуляти, замість того, щоб вчитися.

6.„Хлопчик-Мізинчик” (короткий зміст)

Право на життя, право на їжу, право на освіту, право бути в колі своєї сім'ї - тому що

коли в батьків закінчились гроші, вони вирішили вигнати дітей, завели їх до лісу, не хотіли

піклуватись про них, кормити.

Дискусія

Які ще казочки ви знаєте, де права героїв порушені?

III. Висновок . Заключна бесіда.

(з досвіду роботи Знам’янського

міськрайонного управління юстиції)

25

Нема ціни святині дорогій

Мета: усвідомлення індивідуальності, ознайомлення з державними символами

України, формування національної ідентифікації, почуття патріотизму.

Обладнання: державні символи України: зображення гербу, прапор, гімн; рушник,

калина, верба.

Ведучий:

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є - дорога, явори,

усе моє, все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори...

Л. Костенко

Любити рідну землю - значить її пізнавати. А для цього треба ретельно вивчати

державну мову, національні традиції, моральні принципи наших предків, славну вітчизняну

історію та культуру. Лише тоді можна з гордістю сказати: „Моя країна - Україна і я - її

громадянин‖.

МОЯ КРАЇНА – Україна

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний рай.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

М. Чернявський

Ведучий: Діти, запам'ятайте ці дати:

24 серпня 1991 року проголошено незалежність України.

28 червня 1996 року було прийнято Конституцію - Основний Закон України.

Ведучий: Відгадайте загадку: як місто називається?

Воно відоме у всьому світі,

Каштани в ньому квітнуть.

Ну, хто з вас здогадається.

Як місто називається?

26

Ворота золотії

Стоять, мов чародії.

Ну, хто з вас здогадається

Як місто називається?

Будинки тут високі,

Дніпро тече широкий.

Ну, хто з вас здогадається,

Як місто називається?

Віддавна - це столиця,

Столиця білолиця.

Ну, хто з вас здогадається,

Як місто називається?

В. Байкова

Ведучий: Запам'ятайте: столиця України - місто КИЇВ.

Кожен маленький українець повинен знати також державні символи України. Це

герб, прапор, гімн, які уособлюють її історію, її сутність.

Легенда про державні символи (можливо розіграти сценку)

КАЗКАР. Давно-давно колись жила собі жінка. І було у неї три сина. Росли вони

чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя.

Попідростали і вирішили піти у світ.

1-й СИН. Мамо, піду-но я межи люди, подивлюся світ.

МАТИ. Ну що ж, сину, йди, та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми з собою

золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю вона зігріває тебе.

КАЗКАР. І минув час, і завдяки своєму розуму став старший син великим князем,

бо трьохпроменева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до

кращого життя. Дали першому синові ім'я „Тризуб‖, а знак, що дала йому мати, назвали

гербом.

ВЕДУЧА. Золотий Тризуб на блакитному тлі - символ влади. Він зустрічається ще з

часів Київської Русі, зокрема на монетах Київського князя Володимира Великого. Герб -

це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме Тризуб вважають гербом

України? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. У

багатьох казках ви знайдете розповіді про три бажання, три дороги... А ще у Тризубові

відображено приємність життя. Це батько, мати, дитя, які символізують собою Силу,

Мудрість, Любов.

КАЗКАР. Настала черга середнього сина.

2-й СИН. Пустіть мене, мамо, світ подивитися.

27

МАТИ. Ну, що ж, сину, йди, та пам'ятай рідну домівку, рідний край.

КАЗКАР. Дала йому мати в дорогу жовто-блакитний одяг. Своїми добрими

справами прославляв середній син свою матір та одержав імення „Прапор‖.

ВЕДУЧА. Національний прапор України - це жовто-блакитний прапор. Жовтий

колір - це колір хліба, життя, а блакитний - це колір неба, води, миру.

Небеса блакитні

Сияють з висоти,

А пшеничні й житні

Мерехтять лани.

ПРАПОР - це державний символ,

Він є в кожної держави;

Це для всіх - ознака сили,

Це для всіх - ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

синє - небо, жовте - жито;

прапор цей оберігаєм,

він - святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

ми з ним дужі і єдині,

ми навіки є народом

українським, в Україні.

Н. Поклад

КАЗКАР. Настала черга наймолодшого сина.

3-й СИН. Пустіть мене, мамо, світ подивитися.

МАТИ. Ну, що ж, сину, йди, та пам'ятай рідну домівку, рідний край.

КАЗКАР. А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса музика.

Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос, величний спів та

ім'я „Гімн‖.

ВЕДУЧА. З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні,

які з часом почали називатися гімни, але з ширшими змістами та ідеями. Слухаючи Гімн

Батьківщини ми завжди згадуємо історію свого народу і сповнюємося гордістю за його

бойові та трудові досягнення.

Урочистим музикальним твором або, іншими словами, похвальною піснею на честь України

є Державний Гімн України „Ще не вмерла Україна‖, слова якого написав Павло Чубинський на

музику Михайла Вербицького.

28

Ще не вмерла Україна

Ще не вмерла України і слава і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

ВЕДУЧА. Ось і підійшла до кінця наша казка. З того часу ідуть поруч три брати -

Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну Неньку. І там, де вони проходять, лунає

урочиста пісня.

(Звучить Державний гімн України)

ВЕДУЧА. У державі має бути затверджений закон, за яким вона існує. Такий закон

нашої держави називається Конституцією України. Це Основний її Закон. В ньому

офіційно закріплені державні символи України (зачитування статті 20 Конституції

України).

ВЕДУЧА. Майже в усіх народів, крім державних символів, є свої, народні символи,

не затверджені законами, але які любовно передаються з покоління в покоління віками.

Це улюблені рослини, предмети: у американців - клен, у росіян - берізка, у нас – верба

та калина. Є, навіть, прислів'я: „Без верби та калини нема України‖.

Калина - дерево українського народу. Вона пов'язується з народженням Всесвіту,

вогняної трійці - Сонця, Місяця, Зорі. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони

символом крові та невмирущості роду. Тому на весільних сорочках молодих вишивались

кетяги калини. Калина - це символ й кохання, дівочої краси, щастя. Навесні калина

вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена в білому вбранні, а й восени палахкотить

гронами червоних плодів. Калиною прикрашають весільний коровай, оселю.

Верба - це символ краси, неперервності життя, вона дуже живуча. З давніх-давен в

Україні вербу вважали святим деревом. Дуже часто в народних піснях верба є символом

суму, туги. Як символ туги за Україною стала верба, яку посадив Т. Г. Шевченко на

чужій землі, перебуваючи на засланні.

Рушник... Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Він,

як оберіг, супроводжує людину від народження до останніх хвилин життя.

Український рушник пройшов крізь віки і нині символізує чистоту почуттів,

глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. В українських

родинах він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям.

У кожній сім'ї, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками.

Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб беріг від лиха.

Рушником накривали хліб на столі. Рушник - це оберіг, це символ життя, щастя і

долі.

Батьківщина, як і мати, в кожного одна. Вона, як і життя, дається людині лише раз.

29

Прекрасно сказав про це поет Василь Симоненко.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Пам’ятка маленьким українцям (матеріал для роздачі)

1. Будь свідомим громадянином України. Пишайся тим, що ти українець. 2. Поважай і люби свій народ, свою землю, історію й культуру. 3. Дорожи українською національною символікою. Знай напам'ять Гімн

України і гідно його виконуй. 4. Шануй пам'ять своїх предків і тих, хто поліг у боротьбі за волю України. 5. Люби своїх братів, сестер, поважай старших. 6. Підтримуй українські звичаї та традиції, бери участь у національних

святах. 7. Виховуй себе ввічливим, культурним, освіченим і сильним. 8. Гідно поводься в громадських місцях, на вулиці. Не забувай, що ти -

представник української нації. 9. Поважай культуру, звичаї й мову інших народів. 10. Пам'ятай: мати й Україна - то є найсвятіші слова.

(з досвіду роботи Бобринецького районного

управління юстиції та Трепівської ЗОШ І-ІІІ

ступенів Знам’янського району)

30

Я - громадянин держави Україна Мета: усвідомлення індивідуальності, формування національної ідентифікації,

почуття патріотизму.

Обладнання: зображення казкових героїв, декілька зображень (прапорців) інших

держав, зображення гербу України, державного прапору, паспорт, свідоцтво про

народження ведучого заходу, папір, кольорові олівці у кожної дитини.

Хід заняття

1. Вступ

Всі ми - жителі планети Земля. Однак, не дивлячись на те, що всі діти рівні між

собою, вони всі дуже різні. Є расові відмінності - шкіра може бути чорною, коричневою,

червоною, білою, жовтою. Є мовні відмінності, адже в світі існує багато країн. І одна з

них - держава Україна.

2. Ознайомлення з поняттями національність, громадянство А які ще ви знаєте країни?

Хто населяє ці країни?

(Росія - росіяни, Англія - англійці, США- американці тощо).

Тобто, люди відрізняються і за національністю. Уявіть собі, що до нас в гості

завітали казкові герої. Чи зможемо ми встановити їх національність? (Попелюшка, Міккі

Маус, Кіт у чоботях, Івасик-Телесик тощо.)

Однак не тільки національність відрізняє жителів однієї держави від іншої. Адже

часто так трапляється, що люди переїздять в іншу державу назавжди. Національність

змінити не можна. Тому для захисту прав своїх мешканців в світі використовується інше

поняття - „громадянство‖.

УКРАЇНА традиції і

звичаї

територія гроші

неофіційні сим-

воли

люди

(українці)

офіційні си-

мволи

закони кордони

податки

органи влади

мова

31

Громадянами якої країни ми є?

Правильно, ми є громадянами держави Україна. І хоча національність може бути

різна - росіянин, вірменин, грузин, але всі ми рівні, держава дбає про всіх нас, всі ми

маємо однакові права і обов’язки.

Що відрізняє нашу державу від інших держав?

(мова, територія, населення, природа тощо - використовуємо схему, пояснюючи

окремо кожний елемент (види грошей, що таке кордон тощо.)

3. Українці у світі. Посвідчення громадянства.

Ми вже зрозуміли, що Україна - держава у вінку інших держав, а українці -

громадяни України.

Яких відомих українців ви можете назвати?

Зрозуміло, що просто так не кожен може стати українцем, громадянином України.

Для цього існують спеціальні правила - закони. Зокрема, закон передбачає, що людина

може бути українцем за народженням (якщо вона народилася в Україні, якщо її батьки -

громадяни України) та за проживанням. Якщо ви народилися в Україні, ваше

народження посвідчує держава спеціальним документом - свідоцтвом про народження.

Чи бачили ви коли-небудь своє свідоцтво про народження?

Які відомості в ньому містяться?

Тобто, свідоцтво про народження назавжди закріплює за людиною її ім’я. Право

на ім’я - право кожної людини (проводиться гра „імена‖ - кожна дитина має назвати

кілька імен хлопчиків та дівчаток, їх „ласкаві" варіанти, пояснюється, що таке по

батькові)

Якщо людина вже доросла, досягла 16 років, вона отримує інший документ. Цей

документ - документ громадянина - паспорт (при можливості вивчається паспорт).

4. Офіційні та неофіційні символи нашої держави.

1) Розглядаються прапорці різних держав, виокремлюється прапор України.

Проводиться пояснення жовтого та синього кольорів.

2) Розгляд герба. Пояснення – це малий герб України, великого поки що немає.

Приводяться приклади гербів інших держав.

(Пропонується малятам намалювати герб України, прапор – на половинці аркуша).

3) Гімн України – ознайомлення зі словами гімну. Пояснення правил поводження

себе під час звучання гімну.

Однак у нашої держави є не лише офіційні символи, є ще й традиційні. Наприклад:

хліб, калина, рушник, віночок тощо.

Які ще традиційні символи ви знаєте?

(запропонувати дітям намалювати прапор і герб з використанням традиційних символів)

5. Підсумкова бесіда, визначення кращих робіт-малюнків

(з досвіду роботи Знам’янського

міськрайонного управління юстиції)

32

Дбайте про нас, враховуйте наші потреби

Мета: підвести дітей до розуміння, що їхні однолітки з фізичними та розумовими

вадами мають таке саме право на щасливе дитинство, як і здорові діти, але потребують

ще більшої уваги та захисту з боку дорослих. Розвивати у дошкільнят співчуття та

милосердя, виховувати доброту, щедрість, бажання допомогти слабшому.

Обладнання: малюнок дитячого інвалідного візка, літери з наждачного паперу -

шрифт Брайля, хустка, парасолька.

Хід заняття

Ведучий. Діти, послухайте ось таку історію. Навесні у вовчиці народилося двоє

вовченят. Вона їх обнюхала, погодувала. Одне з вовченят було зовсім кволе і немічне, а

друге - бадьоре і життєрадісне. Аж тут вовчиця почула гавкіт собак і стукіт кінських

копит, а потім і постріли: до лігва наближалися мисливці. Вовчиця вхопила зубами

сильніше вовченя і швиденько втекла від мисливців, полишивши кволе. Вона забрала із

собою сильніше дитинча, бо в нього більше шансів вижити: вирости сильним,

спритним, витривалим, хитрим, перейняти всі вовчі звички, щоб обминати небезпеки,

які чекають на кожного звіра у лісі, терпіти голод, холод, бути здатним захищати себе і

своє потомство. Кволе й немічне вовченя навряд чи зможе подолати все це. Саме тому

мати обрала сильнішого.

Так роблять усі тварини в разі небезпеки, тому в дикій природі слабкіші завжди

гинуть першими. Але так буває лише в тваринному світі.

У людей інакше. Діти теж іноді народжуються з фізичними або розумовими

вадами. Але ставлення до них не таке. У Конвенції ООН про права дитини записано:

„Неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і

достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність. Держави-учасниці визнають

право неповноцінної дитини на особливе піклування.‖

Сьогодні ми поведемо з вами про це розмову. Затисніть, будь ласка, долоньками

вушка й спробуйте почути, що я вам скажу. (Діти затискають долонями вушка, а ведучий

напівголоса промовляє різні слова).

Ви почули, що я вам сказала? (Ні?) Чому?

Коли ви нічого не почули, значить ви на хвилинку стали глухими. Але варто було

відтулити долоньки, і ви знову все чудово чуєте. Але ж є діти, які народжуються

глухими або стають такими через хворобу або травму. Більшість людей, які не чують, не

можуть і говорити, тобто вони глухонімі. Щоб такі люди могли жити серед інших людей,

для них розроблено спеціальну мову - мову жестів, знаків пальцями. Так глухонімі

спілкуються між собою. Дорослі допомагають маленьким дітям вивчити цю мову в

спеціальних дитячих садках, а потім і в школах. Для таких людей готуються спеціальні

телепередачі, де слова перекладає на мову жестів сурдоперекладач - людина, яка вміє

говорити і водночас володіє мовою жестів, випускають кінофільми із субтитрами -

спеціальними написами на кадрах. Ви тільки на хвилинку стали „глухими‖, і то вже

зрозуміли, наскільки важче таким людям жити, ніж нам. Отже, ніколи не забувайте про

це і співчувайте і дітям, і дорослим, які погано чують або зовсім глухі.

33

А тепер станемо в коло і пограємо в народну гру „Панас‖.

Усім відома ця гра, коли одному з учасників зав'язують очі і він повинен знайти

якийсь предмет. У ролі Панаса мають побувати усі вихованці.

Діти, всі ви тільки що на якийсь час ставали „сліпими‖, виконуючи роль Панаса.

Може хтось з вас розповість, що він відчував у ці хвилини? (Діти розповідають).

Так, було дуже не зручно, ви натрапляли на предмети, не орієнтуватися в кімнаті,

не бачили своїх товаришів, світла. І вам так хотілося швидше скинути із себе пов'язку,

щоб знову бачити все навколо і радіти цьому. Тож уявіть собі, як важко сліпим людям.

Вони потребують особливої допомоги і турботи всіх, хто поруч з ними. Звичайно, про

сліпих дітей дбають їхні батьки, які люблять своїх донечок і синочків, стараються, щоб

їм було завжди тепло і затишно, щоб вони постійно відчували турботу, знали, що вони

потрібні й любі батькам такі, якими вони є. І держава дбає про сліпих діток: існують

спеціальні заклади, де сліпих і слабкозорих дітей учать пізнавати світ на дотик,

пальчиками, вчать читати за допомогою спеціальних опуклих літер, вирізаних з

наждачного паперу (варто продемонструвати ці літери). Серед сліпих людей є багато

таких, які завдяки своїй наполегливості та силі характеру досягли вершин людської

діяльності, серед них відомі письменники, композитори, навіть художники. (Якщо є

портрети таких людей, треба показати їх дітям). А подолати недугу, не впасти у відчай

їм допомагали спочатку батьки, потім вихователі, вчителі, друзі і просто добрі люди, а

ще невтомна тяжка праця, сила волі, наполегливість, прагнення чогось досягти в житті.

Діти, давайте трохи відпочинемо - пограємо в гру „Сонечко і дощик‖.

На сигнал вихователя: „Сонечко‖ діти вільно бігають по кімнаті під бадьору

швидку мелодію, а на сигнал „Дощик‖ музика стає повільною, а діти наввипередки

ховаються під парасольки.

Ведучий. Як добре, що ви такі вправні і меткі! Вам дуже подобається бігати і

взагалі рухатися. Чи не так? Тай на прогулянках ви ніколи не стоїте на місці - бігаєте,

стрибаєте, граєте в м'яча, лазити на спортивних снарядах. Усе це робите залюбки, з

величезним задоволенням, із запалом, енергією. І ніхто з вас навіть і не думає, яке то

щастя - вільно і швидко самостійно рухатися. Але ж є діти, які не можуть ні гратися, ні

бігати, бо вони прикуті до інвалідного візка. (Демонструєте малюнок візка.) Мабуть, вам

доводилося бачити людей на таких візках з ручним управлінням.

Велика українська поетеса Леся Українка, яка в дитинстві дуже часто хворіла і

тривалий час була прикута до ліжка, пригадуючи своє дитинство, писала:

Як дитиною бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

„Що болить?‖ - мене питали,

Але я не признавалась, -

Я була малою горда -

Щоб не плакать, я сміялась.

Чи не правда, діти, коли читаєш ці вірші, сльози навертаються на очі? Сльози

співчуття і водночас гордості за цю маленьку дівчинку, яка не хотіла коритися злій

недузі.

34

Ми з вами розглянули різні життєві ситуації, коли хворі люди не можуть

обходитися без допомоги інших людей. І всі ми дуже співчували цим людям, особливо

дітям, адже їм так важко живеться. Вони постійно потерпають від болю - болю

фізичного, коли болить нога, рука або очі, і болю душевного, який не менший, а

подекуди більший, особливо коли дитина підростає і починає розуміти, що вона не така,

як усі, що багато чого в житті їй буде недоступним. Що ви відчули, зрозуміли?

Насамперед те, що діти-інваліди потребують більше уваги дорослих, більше їхньої

турботи, їм обов'язково треба почуватися захищеними, потрібними, знати, що їх

люблять. Дорослим доводиться віддавати хворим дітям більше часу, щоб допомогти їм

чогось навчитися, чогось досягти, а крім того, цим дітям потрібна і допомога лікарів,

щоб полегшити страждання, використати навіть найменшу можливість, щоб підсилити

слух, зір, виправити мову, збільшити кількість рухів, дорослі, які доглядають дітей-

інвалідів, ладні докласти будь-яких зусиль, аби тільки дати їм щастя говорити, бачити,

рухатися, жити повноцінним життям, учитися, оволодіти професією і потім давати

користь людям.

Але не лише дорослі можуть допомогти інвалідам. Ви також можете зробити дуже

багато для них. Якщо поруч з вами живе така дитина, подружіться з нею, часто

відвідуйте її, розповідайте про життя однолітків, підтримайте дитину теплим добрим

ставленням, подарунком, виготовленим власноруч.

(за результатами узагальнення позитивного

досвіду Компаніївського ДНЗ № 1 „Пролісок”)

35

Захисти природу

Мета: розуміння самоцінності природи, визначення нерозривності світу та

людини, розуміння причинно-слідчих зв'язків в оточуючому світі. Виховання поваги до

навколишнього середовища, бережного відношення до природних багатств.

Обладнання: плакат „Правила безпечної поведінки‖, зображення природних і

рукотворних предметів.

Хід заняття

1. Організаційний момент (привітання, пояснення мети заняття тощо).

2. Вступна бесіда:

Світ навкруги нас.

Ми живемо на планеті Земля. Наша планета - одна з самих прекрасних у

космічному просторі. Вчені поки що не найшли жодної іншої планети, де існують умови

для життя.

Все, що нас оточує, створено або природою (природний світ), або руками людини

(рукотворний світ). Сама природа передбачила все, що необхідно її мешканцям для

життя: це чисте повітря, воду для пиття, грунт для рослинності та інше.

З давніх часів людина вивчала оточуючий світ та навчилася використовувати його.

Давайте спробуємо згадати: як саме? (діти мають запропонувати відповіді)

- садити і вирощувати овочі, дерева, пшеницю;

- збирати врожай;

- ловити рибу;

- приручати тварин тощо.

Весь світ живої природи поділяється на дві частини:

рослинний світ - це дерева, кущі, трава

і тваринний світ - це люди, звірі, риби, птиці, комахи.

Закріплення

Пропонуємо зображення різних предметів. Завдання - відокремити природні та

рукотворні.

3. Дії людини по відношенню до природи.

Людина відрізняється від своїх менших братів розумом: вона вміє змінювати

оточуючу дійсність та використовувати її в своїх інтересах. Кожному з нас також надано

вміння мислити та приймати рішення. Тому ми маємо відповідати за свої вчинки.

В природі нема нічого зайвого. Як людині потрібні всі частини тіла, всі внутрішні

органи, так і рослині та тварині необхідно все, що їм дала природа від народження.

Подумай про це перед тим, як зірвати листок з куща або зловити метелика.

36

Правила безпечної поведінки

Для безпечного існування треба себе вести відповідним чином. Запам'ятайте

правила (найкраще правила виготовити в малюнках).

Не можна руйнувати і шкодити!

Не смітіть!

Бережіть речі і книги!

Не грайся з вогнем і водою!

Не ображай тварин!

Пояснення правил Наприклад: бережно стався до своїх речей та книг: щоб їх виготовити, необхідно

затратити і природні ресурси і працю багатьох людей, граючись із тваринами не

ображай їх: вони також частина природи. Не викидай обгортки з цукерок, морозива,

пусті пляшки від води та інше будь-де. Донеси їх до найближчого смітника.

4. Що може бути, якщо ми шкодимо?

Показати необхідність дотримання норми та дії закону переходу кількості до

якості.

Питання до дітей: „Що буде, якщо у річку капнути одну краплю мазути? А дві? А

якщо туди цілий завод зіллє відпрацьоване паливо?‖

„Що буде, якщо одна дитина зірве листок з дерева? А двоє дітей? А якщо це буде

робити кожний?‖

„Що буде, якщо один день прожити в загазованому приміщенні? А якщо тиждень,

місяць? А якщо людина там живе постійно?‖

Після кожної серії питань вивести дітей на то, що такі дії недопустимі.

5. Заняття для закріплення.

При організації екологічних ігор з дітьми можна широко використовувати

постановки себе на місце об'єкта природи, в якого виникли проблеми.

Наприклад: Ти - зморена мураха, яка заблукала у полі. Що ти відчуваєш? (Що

відчувають твої ніжки? Вусики?)

Або. Ти - квітка на сонячній поляні. Дуже хочеться пити. Давно не було дощу. Що

ти відчуваєш? Розкажи.

Або. Я - злий хлопчисько, а ти - красива квітка. Я хочу тебе зірвати. Вговори мене

цього не робити.

Ще один прийом: коли задається ситуація, на основі якої придумана історія, а

потім змінюємо у цій ситуації характер героя. Приклад: хлопчик помітив гніздо.

Його дія. (При цьому хлопчик може бути жорстоким, добрим, розсіяним,

допитливим.)

Або ще: в одній і тій же ситуації пропонується дитині зіграти різні ролі: муха, яка

попала у павутину. Що вона відчуває? А павук?

6. Державна охорона природи.

Люди для захисту від посягання на своє життя придумали закони й покарання. А

от природні об'єкти не завжди можуть себе захистити. Тому спеціальними законами

37

люди захищають і природу. Наприклад, за забруднення повітря автомобілями людина,

яка володіє таким автомобілем, має сплатити штраф.

Спеціальним адміністративним кодексом України також передбачено

відповідальність. Людина має сплатити штраф, якщо :

- забруднює землю і воду

- засмічує річки і ліси

- ламає дерева і кущі

- збирає гриби, горіхи і ягоди в заборонених зонах

- необережно поводиться з вогнем

- палить листя

- полює чи рибалить без дозволу

- жорстоко поводиться з тваринами

Штраф - це певна сума коштів, яку краще витрати на щось інше.

Коли насилля над природою проявляється особливо сильно, виникають екологічні

катастрофи. Тому знання про природу нам потрібні не тільки щоб їй не заважати, але й

для вміння її захищати та оберігати.

Підсумок

На нашій планеті є водний простір та суша, території з різними кліматичними

умовами. На різних її територіях живуть різноманітні тварини та рослини, мешкають

люди різних національностей, кольору шкіри, інтересів та звичок. Але у всіх одне

завдання - зберегти нашу планету для подальшого життя.

Домашнє завдання (може бути застосоване і до кінця уроку)

Намалюйте об'єкт природи, який би ви особливо хотіли зберегти.

(з досвіду роботи Знам’янського

міськрайонного управління юстиції)

38

Дітям про правила дорожнього руху

Мета: в цікавій формі донести до дітей правила дорожнього руху.

Ведучий. Коли ти йдеш до школи чи просто гуляєш вулицями, то стаєш

повноправним учасником дорожнього руху. А тому повинен чітко виконувати його

закони - Правила дорожнього руху. Тоді ти не потрапиш у біду, яка вже торкнулася

багатьох дітей.

Запам 'ятай!

Переходь дорогу, лише переконавшись у відсутності транспорту.

Усе місто повне руху:

машини вряд біжать.

Яскраво світлофори

І день, і ніч горять!

Проходь же обережно,

свій кожен крок узгодь,-

і тільки там, де можна,

Дорогу переходь!

Не можна раптово виходити чи вибігати на проїзну частину перед транспортом,

що наближається.

Небезпечно виходити на дорогу з-за предметів, котрі обмежують видимість

(припарковано авто, громадський транспорт на зупинці тощо).

Не грайтесь на проїзній частині. Переходьте дорогу лише на зелене світло

світлофора.

Мій швидкий зелений м’яч,

Ти куди біжиш навскач?

Яскравий, червоний, стій!

Не зловлю тебе, постій.

Школярі всі мають знати,

Що м’ячем не можна грати

Там, де їдуть щохвилини

І автобуси, й машини!

Можна й бігати, й стрибати,

І м'яча наздоганяти,

Влаштувати перегони

На подвір'ї, стадіоні!

Що ж ти, друже, посмутнів?

Ти підвів нас, школярів!

Ми ж казали тобі вчора:

Придивляйсь до світлофора!

39

Під час руху на велосипеді проїзною частиною рухайся якнайближче до її правого

краю, різко не змінюй напрямку свого руху і поступайся автомобілям.

Також запам'ятай, що ти убезпечиш себе, якщо в темну пору доби

користуватимешся ліхтариком чи світловідбиваючими стрічками. Ні в якому разі не

перебігайте проїзну частину - це дуже небезпечно.

А для кращого запам'ятовування вищевикладеного матеріалу, пропонуємо Вашій

увазі пішохідну абетку:

Автомашина мчить щодуху,

дотримуючись правил руху.

Біжать хлоп'ята по дорозі –

і водії усі в тривозі.

Всім правила потрібно знати –

і дорослим, і малятам.

Гратись дітям на дорогах –

горе мати і тривоги.

Де дорога - дисципліна,

зна про це уся країна.

Екзамен витримай важкий –

в безпеці будем, друже мій.

Є в світлофора кольори,

уважним будь - їх тільки три.

Жовтий вогник - почекай,

життя безцінне, так і знай.

Зелений вогник - шлях відкритий,

ідіть спокійно, любі діти.

І лиш червоне світло там

іти забороняє нам.

Їзда на велосипеді може до біди призвести,

якщо правила дорожнього руху погано знаєш ти.

Кожен повинен добре знати:

з 14 років лиш можна кататись.

Лиш якщо по зебрі підеш,

своє життя ти збережеш.

40

Малечі й дорослим – усім треба знати:

міліцейські сигнали добре вивчати.

Навіть дитсадівські малюки

навчаються цим правилам залюбки.

Обережно через дорогу іди –

обов'язково вбережешся від біди.

По асфальту смужок трішки –

пішохідна це доріжка.

Розплющ гарненько очі і вперед дивись.

Розумним будь і зустрічного руху бережись.

Стій, коли транспорт по вулиці мчать.

спішити не слід, оглянься на мить.

Тобі допоможе кожен знак.

Він не ставиться просто так.

Уночі і вдень, у дощ і в спеку

усіх попереджають знаки про небезпеку.

Футбол, хлоп’ята, гарна гра,

та грай не на дорозі, дітвора!

Хай про себе кожен дбає,

ПДР ретельно вивчає.

Ці знаки дорожні силу мають:

Від біди людей застерігають.

Чіплятись ззаду за машину не можна!

Пам’ятай, дитино кожна!

Шини шумлять в обидва боки шосе,

рух безлюдний небезпеку несе.

Щоб правильно дорогу перейти,

вивчи добре всі правила ти.

Юні школярики, ви ж молодці,

тож добре всі вивчіть правила ці.

Якщо ви будете дотримуватись їх,

я вірю: біда обмине вас усіх!

41

Віршовані загадки

Течуть джерелами години,

та навіть у лиху хвилину,

Були і будуть в Україні

свободи і права ...

(людини, дитини)

Один наказує: „Віддай-но!

Я хочу твою річ негайно!‖

Другий кричить: „Моє воно!‖

Оце вже право на ...

(майно)

Не може жити повноцінно

На вулиці, одна, людина,

їй треба світло і тепло

Ми маєм право на ...

(житло)

Навколо безліч незнайомих,

Сто тисяч „МИ‖, сто тисяч „Я‖.

Щоб кожен нас впізнав, промовим

Своє, лише своє …

(ім’я)

Коли ми кажем про свободу,

і висловим свою незгоду,

і не погодимось змовчати,

бо право мусим захищати.

Повторимо це знову й знову.

Це право на …

(свободу слова)

Щоб більше знати,

Можливість мати

Здійснити подорож навколо Світу

Всі діти мають право на ...

(освіту)

Спартанці давні вирішали –

померти або чи жити далі

дитині через відчуття.

Ми ж маєм право на …

(життя)

42

Коли чомусь не хочемо ділити

свою біду чи радість ми відкрито,

в житті нам забезпечує стабільність

цікаве право на …

(конфіденційність)

Коли права порушені недбало,

коли хтось сплюндрував священне право,

терпіти ми не мусимо й не будем,

Ми можемо звернутися

(до суду)

Здоров’я охорону, лікування,

медичну допомогу, піклування –

гарантує дітям це право

наша рідна Українська ...

(держава)

Сприяє створенню умов життя,

і харчування, й майбуття,

гарантує дітям на це право

наша рідна Українська …

(держава)

(з досвіду роботи Знам’янського

міськрайонного управління юстиції)

43

Афоризми та вислови, народні прислів'я

Часто переконання буває більш дієвим, ніж сила.

(Езоп)

Ласкою завжди досягнемо більшого, ніж грубою силою.

(Езоп)

Той батько, хто виховав, а не той, хто народив.

(Менад)

Перше покарання для винуватого полягає в тому, що він не в змозі виправдатися

перед власним судом.

(Ювенал)

Старих шануй як батька, а молодих - як братів своїх.

(В. Мономах)

Освіта має бути істиною, повною, ясною та міцною.

(Я. Каменський)

Дайте дитинству дозріти в дітях.

(Д.Дідро)

Один батько важить більше, ніж сто вчителів.

(Д. Герберт)

Ті, у кого ми вчимося, справді називаються нашими вчителями, але кожний, хто

вчить нас, заслуговує на це ім'я.

(В. Гете)

Не має на землі гімну більш урочистого, ніж дитяче лопотання.

(В.Гюго)

Клубок сам собою покотиться згори: відкинь лиш камінь, що заважає йому.

Не вчи його котитися, а тільки допомагай.

Не вчи яблуню родити яблука - сама природа її навчила. Охорони її лишень від

свиней, обріж вовчки, прибери гусінь. Учитель і лікар не є суть лікар і вчитель, а лише

служителі природи, єдиної та справжньої і лікарки, й учительки.

( Г. Сковорода)

Із усіх аморальних стосунків - ставлення до дітей, як до рабів, є найаморальнішим.

(Гегель )

Люди, будьте людьми ! Це - ваш перший обов'язок !

( Ж.-Ж. Руссо)

44

Конвенція про права дитини

( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР

N 789-XII ( 789-12 ) від 27.02.91 )

( Додатково див. Резолюцію ( 995_b10 ) від 21.12.95 )

( Додатково див. Факультативний протокол ( 995_b09 )

від 01.01.2000 )

Дата підписання Україною: 21 лютого 1990 р.

Набуття чинності для України: 27 вересня 1991 р.

Преамбула

Держави-учасниці цієї Конвенції,

вважаючи, що згідно з принципами, проголошеними в Статуті Організації Об’єднаних Націй, ви-

знання властивої гідності, рівних і невід’ємних прав усіх членів суспільства є основою забезпечення

свободи, справедливості і миру на землі,

беручи до уваги, що народи Об’єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права

людини, в гідність і цінність людської особи та сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові і

поліпшенню умов життя при більшій свободі,

визнаючи, що Організація Об’єднаних Націй у Загальній декларації прав людини та в Міжнарод-

них пактах про права людини проголосила і погодилась з тим, що кожна людина має володіти всіма

зазначеними у них правами і свободами без якої б то не було різниці за такими ознаками, як раса, колір

шкіри, стать, релігія, політичні або інші переконання, національне або соціальне походження, майно-

вий стан, народження або інші обставини,

нагадуючи, що Організація Об’єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила,

що діти мають право на особливе піклування і допомогу,

впевнені в тому, що сім’ї як основному осередку суспільства і природному середовищу для зрос-

тання і благополуччя всіх її членів і особливо дітей мають бути надані необхідні захист і сприяння, з

тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов’язання в рамках суспільства,

визнаючи, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейно-

му оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння,

вважаючи, що дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та ви-

хована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об’єднаних Націй, і особливо в дусі миру,

гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності,

беручи до уваги, що необхідність у такому особливому захисті дитини була передбачена в Же-

невській декларації прав дитини 1924 року і Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамбле-

єю 20 листопада 1959 року, та визнана в Загальній декларації прав людини, в Міжнародному пакті про

громадянські і політичні права (зокрема, в статтях 23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні, соці-

альні і культурні права (зокрема, в статті 10), а також у статутах і відповідних документах спеціалізо-

ваних установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя дітей,

беручи до уваги, що, як зазначено в Декларації прав дитини, ―дитина, внаслідок її фізичної і розу-

мової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як

до, так і після народження‖,

посилаючись на положення Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту

і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх всиновленні, на національному і

міжнародних рівнях, Мінімальних стандартних правил Організації Об’єднаних Націй, що стосуються

здійснення правосуддя щодо неповнолітніх ("Пекінські правила") та Декларації про захист жінок і ді-

тей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів, визнаючи, що в усіх країнах світу є ді-

45

ти, які живуть у виключно тяжких умовах, і що такі діти потребують особливої уваги, враховуючи на-

лежним чином важливість традицій і культурних цінностей кожного народу для захисту і гармонійно-

го розвитку дитини,

визнаючи важливість міжнародного співробітництва для поліпшення умов життя дітей в кожній

країні, зокрема в країнах, що розвиваються,

погодились про нижченаведене:

Частина I

Стаття 1

Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за

законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Стаття 2

1. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кож-

ною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси,

кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або

соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини, її батьків чи законних

опікунів або яких-небудь інших обставин.

2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх

форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переко-

нань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім’ї.

Стаття 3

1. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними

установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи зако-

нодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

2. Держави-учасниці зобов’язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні

для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповіда-

ють за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних захо-

дів.

3. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування

про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі

безпеки й охорони здоров’я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетент-

ного нагляду.

Стаття 4

Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів

для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Дер-

жави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхід-

ності в рамках міжнародного співробітництва.

Стаття 5

Держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов’язки батьків і у відповідних випад-

ках членів розширеної сім’ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб,

що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснен-

ня визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Стаття 6

1. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід’ємне право на життя.

2. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток

дитини.

46

Стаття 7

1. Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на

ім’я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх пік-

лування.

2. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством

та виконання їх зобов’язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випа-

дку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Стаття 8

1. Держави-учасниці зобов’язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності,

включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки, як передбачається законом, не допускаючи протиза-

конного втручання.

2. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності,

Держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її інди-

відуальності.

Стаття 9

1. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажан-

ню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно

до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко

поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно

прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

2. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам нада-

ється можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

3. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, під-

тримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком

випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

4. У тих випадках, коли таке розлучення випливає з якого-небудь рішення, прийнятого Державою

-учасницею, наприклад, при арешті, тюремному ув’язненні, висилці, депортації чи смерті (включаючи

смерть, що настала через будь-яку причину під час перебування даної особи у віданні держави) одного

чи обох батьків або дитини, така Держава-учасниця надає батькам, дитині чи, якщо це необхідно, ін-

шому члену сім’ї на їх прохання необхідну інформацію щодо місцеперебування відсутнього члена

(членів) сім’ї, якщо надання цієї інформації не завдає шкоди добробуту дитини. Держави-учасниці на-

далі забезпечують, щоб подання такого прохання само по собі не призводило до несприятливих наслід-

ків для відповідної особи (осіб).

Стаття 10

1. Відповідно до зобов’язання Держав-учасниць за пунктом 1 статті 9 заява дитини чи її батьків

на в’їзд у Державу-учасницю або виїзд із неї з метою возз’єднання сім’ї повинна розглядатися Держа-

вами-учасницями позитивним, гуманним і оперативним чином. Держави-учасниці надалі забезпечу-

ють, щоб подання такого прохання не призводило до несприятливих наслідків для заявників та членів

їх сім’ї.

2. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній ос-

нові, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. 3

цією метою і відповідно до зобов’язання Держав-учасниць за пунктом 2 статті 9 Держави-учасниці по-

важають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою

країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і

необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), здоров’я чи моралі на-

селення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами.

Стаття 11

1. Держави-учасниці вживають заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповернен-

ням дітей із-за кордону.

47

2. 3 цією метою Держави-учасниці сприяють укладанню двосторонніх або багатосторонніх угод

чи приєднуються до чинних угод.

Стаття 12

1. Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно

висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяєть-

ся належна увага згідно з її віком і зрілістю.

2. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судо-

вого чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи

відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Стаття 13

1. Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержу-

вати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи

друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини.

2. Здійснення цього права може зазнавати деяких обмежень, проте ними можуть бути лише ті об-

меження, які передбачені законом і необхідні:

а) для поваги прав і репутації інших осіб; або

b) для охорони державної безпеки, громадського порядку (order public), або здоров’я, або моралі

населення.

Стаття 14

1. Держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії.

2. Держави-учасниці поважають права та обов’язки батьків і у відповідних випадках законних

опікунів керувати дитиною в здійсненні її права методом, що відповідає здібностям дитини, які розви-

ваються.

3. Свобода дотримуватися своєї релігії або віри може зазнавати лише таких обмежень, які встано-

влені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку, моралі та здоров’я

населення або захисту основних прав і свобод інших осіб.

Стаття 15

1. Держави-учасниці визнають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів.

2. Щодо здійснення даного права не можуть застосовуватися будь-які обмеження, крім тих, які

застосовуються відповідно до закону та необхідні в демократичному суспільстві в інтересах державної

безпеки, громадського порядку (order public), охорони здоров’я і моралі населення або захисту прав і

свобод інших осіб.

Стаття 16

1. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її

права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного

посягання на її честь і гідність.

2. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Стаття 17

Держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина

мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до та-

ких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благо-

получчю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини. 3 цією метою Держави-

учасниці:

а) сприяють засобам масової інформації у поширенні інформації і матеріалів, корисних для дити-

ни в соціальному і культурному відношеннях та в дусі статті 29;

b) сприяють міжнародному співробітництву в галузі підготовки, обміну та поширення такої інфо-

рмації і матеріалів, що надходять із різних культурних, національних і міжнародних джерел;

48

с) прияють виданню і розповсюдженню дитячої літератури;

d) сприяють засобам масової інформації у приділенні особливої уваги мовним потребам дитини,

яка належить до якої-небудь групи меншостей або до корінного населення;

е) сприяють розробці належних принципів захисту дитини від інформації і матеріалів, що завда-

ють шкоди її благополуччю, враховуючи положення статей 13 і 18.

Стаття 18

1. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання прин-

ципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або

у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дити-

ни. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

2. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-

учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов’язків

по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ.

3. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки

яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду

за дітьми.

Стаття 19

1. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і

просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, об-

рази чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації,

включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка

турбується про дитину.

2. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення

соціальних програм з метою надання необхідної підтримки дитині й особам, які турбуються про неї, а

також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідуван-

ня, лікування та інших заходів у зв’язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними

вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

Стаття 20

1. Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнай-

кращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу,

що надаються державою.

2. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за ди-

тиною.

3. Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання ―кафала‖, за ісламським правом,

усиновлення або, за необхідності, направлення до відповідних установ по догляду за дітьми. Під час

розгляду варіантів зміни необхідно належним чином враховувати бажаність наступництва виховання

дитини, її етнічне походження, релігійну і культурну належність і рідну мову.

Стаття 21

Держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують,

щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку, і вони:

а) забезпечують, щоб усиновлення дитини дозволяли лише компетентні власті, які визначають

згідно з застосовуваними законом і процедурами та на підставі всієї інформації, що має відношення до

справи і достовірна, що усиновлення допустимо з огляду на статус дитини щодо батьків, родичів і за-

конних опікунів і що, якщо потрібно, зацікавлені особи дали свою усвідомлену згоду на усиновлення

на підставі такої консультації, яка може бути необхідною;

b) визначають, що усиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб до-

гляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або в сім’ю, яка могла б забезпе-

чити її виховання або усиновлення, і якщо забезпечення якогось придатного догляду в країні похо-

дження дитини є неможливим;

49

с) забезпечують, щоб у випадку усиновлення дитини в іншій країні застосовувалися такі самі га-

рантії і норми, які застосовуються щодо усиновлення всередині країни;

d) вживають всіх необхідних заходів з метою забезпечення того, щоб у випадку усиновлення в

іншій країні влаштування дитини не призводило до одержання невиправданих фінансових вигод, по-

в’язаних з цією особою;

е) сприяють у необхідних випадках досягненню цілей цієї статті шляхом укладення двосторонніх

і багатосторонніх домовленостей або угод та намагаються на цій підставі забезпечити, щоб влаштуван-

ня дитини в іншій країні здійснювали компетентні власті чи органи.

Стаття 22

1. Держави-учасниці вживають необхідних заходів, щоб забезпечити дитині, яка бажає одержати

статус біженця або яка вважається біженцем, відповідно до застосовуваних міжнародним або внутріш-

нім правом і процедурами, як тій, що супроводжується, так і тій, що не супроводжується її батьками

або будь-якою іншою особою, належний захист і гуманітарну допомогу в користуванні застосовувани-

ми правами, викладеними в цій Конвенції та інших міжнародних документах з прав людини або гума-

нітарних документах, учасницями яких є зазначені держави.

2. 3 цією метою Держави-учасниці сприяють у випадках, коли вони вважають це за необхідне,

будь-яким зусиллям Організації Об’єднаних Націй та інших компетентних міжурядових або неурядо-

вих організацій, що співпрацюють з Організацією Об’єднаних Націй, щодо захисту такої дитини та на-

дання їй допомоги у пошуку батьків чи інших членів сім’ї будь-якої дитини-біженця, з тим щоб одер-

жати інформацію, необхідну для її возз’єднання зі своєю сім’єю. В тих випадках, коли батьки або інші

члени сім’ї не можуть бути знайдені, цій дитині надається такий самий захист, як і будь-якій іншій ди-

тині, через якісь причини тимчасово або постійно позбавленій сімейного оточення, як це передбачено

в цій Конвенції.

Стаття 23

1. Держави-учасниці визнають, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина

має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впев-

неності в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

2. Держави-учасниці визнають право неповноцінної дитини на особливе піклування, заохочують і

забезпечують надання, за умови наявності ресурсів, дитині, яка має на це право, та відповідальним за

турботу про неї допомогу, щодо якої подано прохання і яка відповідає стану дитини та становищу її

батьків або інших осіб, що забезпечують турботу про дитину.

3. На забезпечення особливих потреб неповноцінної дитини допомога згідно з пунктом 2 цієї

статті надається при можливості безкоштовно з урахуванням фінансових ресурсів батьків або інших

осіб, що забезпечують турботу про дитину, та має на меті забезпечення неповноцінній дитині ефектив-

ного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлен-

ня здоров’я, підготовки до трудової діяльності та доступу до засобів відпочинку таким чином, який

призводить до найбільш повного по можливості втягнення дитини в соціальне життя і досягнення роз-

витку її особи, включаючи культурний і духовний розвиток дитини.

4. Держави-учасниці сприяють у дусі міжнародного співробітництва обміну відповідною інфор-

мацією в галузі профілактичної охорони здоров’я, медичного, психологічного і функціонального ліку-

вання неповноцінних дітей, включаючи розповсюдження інформації про методи реабілітації, загально-

освітньої і професійної підготовки, а також доступу до цієї інформації, з тим щоб дозволити Держа-

-учасницям покращити свої можливості і знання, і розширити свій досвід в цій галузі. В зв’язку з цим

особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.

Стаття 24

1. Держави-учасниці визнають право дитини на користування найбільш досконалими послугами

системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я. Держави-учасниці на-

магаються забезпечити, щоб жодна дитина не була позбавлена свого права на доступ до подібних пос-

луг системи охорони здоров’я.

2. Держави-учасниці домагаються повного здійснення цього права, зокрема, вживають заходів

щодо:

50

а) зниження рівня смертності немовлят і дитячої смертності;

b) забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони здоров’я всіх дітей з приді-

ленням першочергової уваги розвитку первинної медико-санітарної допомоги;

с) боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі в межах первинної медико-санітарної допо-

моги, шляхом, поряд з іншим, застосування легкодоступної технології та надання достатньої кількості

поживного продовольства та чистої питної води, беручи до уваги небезпеку і ризик забруднення навко-

лишнього середовища;

d) надання матерям належних послуг по охороні здоров’я у допологовий і післяпологовий періо-

ди;

е) забезпечення інформацією всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, щодо здоров’я і

харчування дітей, переваги грудного годування, гігієни, санітарії середовища перебування дитини і

запобігання нещасним випадкам, а також доступу до освіти та підтримки у використанні цих знань;

і) розвитку просвітницької роботи та послуг у галузі профілактичної медичної допомоги та пла-

нування розміру сім’ї.

3. Держави-учасниці вживають будь-яких ефективних і необхідних заходів з метою скасування

традиційної практики, що негативно впливає на здоров’я дітей.

4. Держави-учасниці зобов’язані сприяти міжнародному співробітництву і розвивати його з ме-

тою поступового досягнення повного здійснення права, яке визнається в цій статті. В зв’язку з цим

особлива увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.

Стаття 25

Держави-учасниці визнають права дитини, яка віддана компетентними органами на піклування з

метою догляду за нею, її захисту або фізичного чи психічного лікування, на періодичну оцінку ліку-

вання, наданого дитині, і всіх інших умов, пов’язаних з таким піклуванням про дитину.

Стаття 26

1. Держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального за-

безпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення пов-

ного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством.

2. Ці блага в міру необхідності надаються з урахуванням наявних ресурсів і можливостей дитини

та осіб, які несуть відповідальність за утримання дитини, а також будь-яких міркувань, пов’язаних з

одержанням благ дитиною чи від її імені.

Стаття 27

1. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного,

розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

2. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпе-

чення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дити-

ни.

3. Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають

необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійснен-

ні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особ-

ливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

4. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утриман-

ня дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці,

так і за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і дитина про-

живають в різних державах, Держави-учасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або укла-

денню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей.

Стаття 28

1. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійс-

нення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:

51

а) вводять безплатну й обов’язкову початкову освіту;

b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечу-

ють її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання

у випадку необхідності фінансової допомоги;

с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою

всіх необхідних засобів;

d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для

всіх дітей;

е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які

залишили школу.

2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпече-

на методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції.

3. Держави-учасниці заохочують і розвивають міжнародне співробітництво з питань, що стосу-

ються освіти, зокрема, з метою сприяння ліквідації невігластва і неписьменності в усьому світі та поле-

гшення доступу до науково-технічних знань і сучасних методів навчання. В цьому зв’язку особлива

увага має приділятися потребам країн, що розвиваються.

Стаття 29

1. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на:

а) розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі;

b) виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у

Статуті Організації Об’єднаних Націй;

с) виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних ціннос-

тей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної;

d) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимо-

сті, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релі-

гійними групами, а також особами з корінного населення;

е) виховання поваги до навколишньої природи.

2. Жодна частина цієї статті або статті 28 не тлумачиться як така, що обмежує свободу окремих

осіб і органів створювати учбові заклади та керувати ними за умови постійного додержання принципів,

викладених у пункті 1 цієї статті, та виконання вимоги того, щоб освіта, яку одержують в таких учбо-

вих закладах, відповідала мінімальним нормам, що можуть бути встановлені державою.

Стаття 30

У таких державах, де існують етнічні, релігійні або мовні меншості чи особи з числа корінного

населення, дитині, яка належить до таких меншостей чи корінного населення, не може бути відмовле-

но в праві спільно з іншими членами її групи користуватися своєю культурою, сповідати свою релігію

і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою.

Стаття 31

1. Держави-учасниці визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх

і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займа-

тися мистецтвом.

2. Держави-учасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному і

творчому житті та сприяють наданню їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої

діяльності, дозвілля і відпочинку.

Стаття 32

1. Держави-учасниці визнають право дитини на захист від економічної експлуатації та від вико-

нання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею

освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціально-

му розвитку.

52

2. Держави-учасниці вживають законодавчі, адміністративні і соціальні заходи, а також заходи в

галузі освіти, з тим щоб забезпечити здійснення цієї статті. 3 цією метою, керуючись відповідними по-

ложеннями інших міжнародних документів, Держави-учасниці, зокрема:

а) встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу;

b) визначають необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня й умови праці;

с) передбачають відповідні види покарань або інші санкції для забезпечення ефективного здійс-

нення цієї статті.

Стаття 33

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, включаючи законодавчі, адміністративні та

соціальні, а також заходи в галузі освіти, з тим щоб захистити дітей від незаконного зловживання нар-

котичними засобами та психотропними речовинами, як вони визначені у відповідних міжнародних до-

говорах, та не допускати залучення дітей до протизаконного виробництва таких речовин і торгівлі ни-

ми.

Стаття 34

Держави-учасниці зобов’язані захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуа-

льних розбещень. 3 цією метою Держави-учасниці, зокрема, вживають на національному, двосторон-

ньому та багатосторонньому рівнях всіх необхідних заходів щодо запобігання:

а) схилянню або примушуванню дитини до будь-якої незаконної сексуальної діяльності;

b) використанню дітей з метою експлуатації у проституції або в іншій незаконній сексуальній

практиці;

с) використанню дітей з метою експлуатації у порнографії та порнографічних матеріалах.

Стаття 35

Держави-учасниці вживають на національному, двосторонньому та багатосторонньому рівнях

всіх необхідних заходів щодо відвернення викрадень дітей, торгівлі дітьми чи їх контрабанди в будь-

яких цілях і в будь-якій формі.

Стаття 36

Держави-учасниці захищають дитину від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому

аспекту добробуту дитини.

Стаття 37

Держави-учасниці забезпечують, щоб:

а) жодна дитина не піддавалась катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або принижуючим

гідність видам поводження чи покарання. Ні смертна кара, ні довічне тюремне ув’язнення, які не пе-

редбачають можливості звільнення, не призначаються за злочини, вчинені особами, молодшими 18 ро-

ків;

b) жодна дитина не була позбавлена волі незаконним або свавільним чином. Арешт, затримання

чи тюремне ув’язнення дитини здійснюються згідно з законом та використовуються лише як крайній

захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу;

с) гуманне ставлення до кожної позбавленої волі дитини і повагу до гідності її особи з урахуван-

ням потреб осіб її віку. Зокрема, кожна позбавлена волі дитина має бути відокремлена від дорослих,

якщо тільки не вважається, що в найкращих інтересах дитини цього не слід робити, та мати право підт-

римувати зв’язок із своєю сім’єю шляхом листування та побачень, за винятком особливих обставин;

d) кожна позбавлена волі дитина мала право на негайний доступ до правової та іншої відповідної

допомоги, а також право оспорювати законність позбавлення її волі перед судом чи іншим компетент-

ним, незалежним і безстороннім органом та право на невідкладне прийняття ними рішень щодо будь-

якої такої процесуальної дії.

53

Стаття 38

1. Держави-учасниці зобов’язані поважати норми міжнародного гуманітарного права, що застосо-

вуються до них у випадку збройних конфліктів і мають відношення до дітей, та забезпечувати їх доде-

ржання.

2. Держави-учасниці вживають всіх можливих заходів для забезпечення того, щоб особи, які не

досягли 15-річного віку, не брали безпосередньої участі у воєнних діях.

3. Держави-учасниці утримуються від призову будь-якої особи, яка не досягла 15-річного віку, на

службу до збройних сил. При вербуванні з числа осіб, які досягли 15-річного віку, але яким ще не ви-

повнилося 18 років, Держави-учасниці прагнуть віддавати перевагу особам більш старшого віку.

4. Згідно з своїми зобов’язаннями за міжнародним гуманітарним правом, пов’язаним із захистом

цивільного населення під час збройних конфліктів, Держави-учасниці зобов’язані вживати всіх можли-

вих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ни-

ми.

Стаття 39

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному

відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації

чи зловживань, катувань чи будь-яких жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів пово-

дження, покарання чи збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в

умовах, що забезпечують здоров’я, самоповагу і гідність дитини.

Стаття 40

1. Держави-учасниці визнають право кожної дитини, яка, як вважається, порушила кримінальне

законодавство, звинувачується або визнається винною в його порушенні, на таке поводження, що

сприяє розвиткові у дитини почуття гідності і значущості, зміцнює в ній повагу до прав людини й ос-

новних свобод інших та при якому враховуються вік дитини і бажаність сприяння її реінтеграції та ви-

конання нею корисної ролі в суспільстві.

2. 3 цією метою і беручи до уваги відповідні положення міжнародних документів, Держави-

учасниці, зокрема, забезпечують, щоб:

а) жодна дитина не вважалася порушником кримінального законодавства, не була звинувачена та

визнана винною в його порушенні через дію чи бездіяльність, які не були заборонені національним і

міжнародним правом на час їх здійснення;

b) кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в

його порушенні, мала принаймні такі гарантії:

i) презумпцію невинності, поки її вина не буде доведена згідно із законом;

ii) негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності,

через її батьків чи законних опікунів, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підгото-

вці та здійсненні свого захисту;

iii) невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і без-

стороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності

адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інте-

ресам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів;

iv) свобода від примусу щодо даваних свідчень чи визнання вини; вивчення показань свідків зви-

нувачення або самостійно, або за допомогою інших осіб та забезпечення рівноправної участі свідків

захисту та вивчення їх свідчень;

v) якщо вважається, що дитина порушила кримінальне законодавство, повторний розгляд вищим

компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом згідно із законом відповідного

рішення та будь-яких вжитих у цьому зв’язку заходів; vi) безплатна допомога перекладача, якщо дити-

на не розуміє використовуваної мови чи не розмовляє нею;

vii) повна повага її особистого життя на всіх стадіях розгляду.

3. Держави-учасниці прагнуть сприяти створенню законів, процедур, органів і установ, що мають

безпосереднє відношення до дітей, які, як вважається, порушили кримінальне законодавство, звинува-

54

чуються чи визнаються винними в його порушенні, і зокрема: а) встановленню мінімального віку, ниж-

че якого діти вважаються нездатними порушити кримінальне законодавство;

b) у випадку необхідності і бажаності вжиттю заходів щодо поводження з такими дітьми без ви-

користання судового розгляду за умов повного додержання прав людини і правових гарантій.

4. Необхідна наявність таких різних заходів, як догляд, положення про опіку і нагляд, консульта-

тивні послуги, призначення випробного строку виховання, програми навчання і професійної підготов-

ки, та інших форм догляду, що замінюють догляд в установах, з метою забезпечення такого поводжен-

ня з дитиною, яке забезпечувало б її добробут і відповідало її становищу та характеру злочину.

Стаття 41

Жодне в цій Конвенції не торкається будь-яких положень, які більшою мірою сприяють здійснен-

ню прав дитини і можуть міститися: а) в законі Держави-учасниці, або b) в нормах міжнародного пра-

ва, що діють щодо даної держави.

Частина II

Стаття 42

Держави-учасниці зобов’язані, використовуючи належні та дійові засоби, широко інформувати

про принципи і положення Конвенції як дорослих, так і дітей.

Стаття 43

1. 3 метою розгляду прогресу, досягнутого Державами-учасницями щодо виконання зобов’язань,

взятих згідно з цією Конвенцією, засновується Комітет по правах дитини, який здійснює функції, пе-

редбачені нижче.

2. Комітет складається з десяти експертів, що відзначаються високими моральними якостями та

визнаною компетентністю в галузі, охоплюваній цією Конвенцією. Членів Комітету обирають Держави

-учасниці з числа своїх громадян, вони виступають в особистій якості, при цьому приділяється увага

справедливому географічному розподілу, а також головним правовим системам.

3. Членів Комітету обирають таємним голосуванням із числа внесених до списку осіб, висунутих

Державами-учасницями. Кожна Держава-учасниця може висувати одну особу з числа своїх громадян.

4. Первісні вибори в Комітет проводяться не пізніше ніж через шість місяців з дня набуття чинно-

сті цією Конвенцією, а надалі — раз на два роки. Принаймні за чотири місяці до дня кожних виборів

Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй звертається до Держав-учасниць з листом, пропо-

нуючи їм подати свої кандидатури протягом двох місяців. Потім Генеральний секретар складає в алфа-

вітному порядку список всіх висунутих таким чином осіб із зазначенням Держав-учасниць, які висуну-

ли цих осіб, та представляє цей список Державам-учасницям цієї Конвенції.

5. Вибори проводяться на нарадах Держав-учасниць, які скликає Генеральний секретар у центра-

льних установах Організації Об’єднаних Націй. На нарадах, де дві третини Держав-учасниць склада-

ють кворум, обраними до складу Комітету є ті кандидати, які дістали найбільшу кількість голосів і аб-

солютну більшість голосів представників Держав-учасниць, що присутні та беруть участь у голосуван-

ні.

6. Члени Комітету обираються на чотирирічний строк. Вони мають право бути переобраними у

випадку повторного висунення їх кандидатур. Строк повноважень п’яти членів, обраних на перших

виборах, минає в кінці дворічного періоду; негайно після перших виборів імена цих п’яти членів ви-

значаються голови наради шляхом жеребкування.

7. У випадку смерті або відставки якого-небудь члена Комітету або якщо він чи вона з якоїсь ін-

шої причини не може більше виконувати обов’язки члена Комітету, Держава-учасниця, що висунула

даного члена Комітету, призначає іншого експерта з числа своїх громадян на строк, що залишився, за

умови схвалення Комітетом.

8. Комітет встановлює власні правила процедури.

9. Комітет обирає своїх службових осіб на дворічний строк.

10. Сесії Комітету, як правило, проводяться в центральних установах Організації Об’єднаних На-

цій або в будь-якому іншому відповідному місці, визначеному Комітетом. Комітет, як правило, прово-

55

дить сесії щорічно. Тривалість сесії Комітету визначається і при необхідності переглядається на нара-

дах Держав-учасниць цієї Конвенції за умови схвалення Генеральною Асамблеєю.

11. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй надає необхідні персонал і матеріальні

засоби для ефективного здійснення Комітетом своїх функцій відповідно до цією Конвенції.

12. Члени Комітету, заснованого відповідно до цієї Конвенції, одержують схвалювану Генераль-

ною Асамблеєю винагороду з коштів Організації Об’єднаних Націй в порядку та на умовах, встановле-

них Генеральною Асамблеєю.

Стаття 44

1. Держави-учасниці зобов’язані подавати Комітету через Генерального секретаря Організації

Об’єднаних Націй доповіді про вжиті ними заходи щодо закріплення визнаних у Конвенції прав та

прогрес, досягнутий у здійсненні цих прав:

а) протягом двох років після набуття чинності цією Конвенцією для відповідної Держави-

учасниці;

b) надалі — кожні п’ять років.

2. У доповідях, які подаються відповідно до цієї статті, зазначаються фактори і труднощі, якщо

такі є, що впливають на ступінь виконання зобов’язань за цією Конвенцією. Доповіді містять також

достатню інформацію, з тим щоб забезпечити Комітету повне розуміння дії Конвенції у даній країні.

3. Державі-учасниці, яка подала Комітету всебічну первинну інформацію, немає необхідності по-

вторювати у наступних доповідях, що подаються відповідно до пункту 1 підпункту b цієї статті, рані-

ше викладену основну інформацію.

4. Комітет може запитувати у Держав-учасниць додаткову інформацію, що стосується здійснення

цієї Конвенції.

5. Доповіді про діяльність Комітету раз на два роки представляються Генеральній Асамблеї через

Економічну та Соціальну Раду.

6. Держави-учасниці забезпечують широку гласність своїм доповідям у власних країнах.

Стаття 45

3 метою сприяння ефективному здійсненню Конвенції та заохочення міжнародного співробітниц-

тва в галузі, охоплюваній цією Конвенцією:

а) спеціалізовані установи, Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй та інші органи Організа-

ції Об’єднаних Націй мають право бути представленими при розгляді питань про здійснення таких по-

ложень цієї Конвенції, які входять до сфери їх повноважень. Комітет може запропонувати спеціалізо-

ваним установам, Дитячому фонду Організації Об’єднаних Націй та іншим компетентним органам, як-

що він вважає це за доцільне, подавати висновки експертів щодо здійснення Конвенції у тих галузях,

які входять до сфери їх відповідних повноважень. Комітет може запропонувати спеціалізованим уста-

новам, Дитячому фонду Організації Об’єднаних Націй та іншим органам Організації Об’єднаних Націй

подавати доповіді про здійснення Конвенції у галузях, що входять до сфери їх діяльності;

b) Комітет направляє, якщо він вважає за доцільне, до спеціалізованих установ, Дитячого фонду

Організації Об’єднаних Націй та інших компетентних органів будь-які доповіді Держав-учасниць, в

яких вміщені прохання про технічну консультацію чи допомогу або йдеться про потреби в цьому, за-

значені зауваження та пропозиції Комітету, якщо такі є, щодо таких прохань чи зауважень;

с) Комітет може рекомендувати Генеральній Асамблеї запропонувати Генеральному секретарю

провести від її імені дослідження з питань, що стосуються прав дитини;

d) Комітет може вносити пропозиції і рекомендації загального характеру, засновані на інформа-

ції, одержаній відповідно до статтей 44 і 45 цієї Конвенції. Такі пропозиції і рекомендації загального

характеру направляються будь-якій зацікавленій Державі-учасниці і повідомляються Генеральній Аса-

мблеї поряд із зауваженнями Держав-учасниць, якщо такі є.

56

Частина III

Стаття 46 Ця Конвенція відкрита для підписання її всіма державами.

Стаття 47

Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному

секретарю Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 48

Ця Конвенція відкрита для приєднання до неї будь-якої держави. Документи про приєднання зда-

ються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 49

1. Ця Конвенція набуває чинності на тридцятий день після дати здачі на зберігання Генеральному

секретарю Організації Об’єднаних Націй двадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєд-

нання.

2. Для кожної держави, яка ратифікує цю Конвенцію або приєднується до неї після здачі на збері-

гання двадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, ця Конвенція набирає чиннос-

ті на тридцятий день після здачі такою державою на зберігання її ратифікаційної грамоти або докумен-

та про приєднання.

Стаття 50

1. Будь-яка Держава-учасниця може запропонувати поправку і подати її Генеральному секретарю

Організації Об’єднаних Націй. Генеральний секретар потім направляє запропоновану поправку Держа-

вам-учасницям з проханням повідомити його, чи висловлюються вони за скликання конференції Дер-

жав-учасниць з метою розгляду цих пропозицій і проведення по них голосування. Якщо протягом чо-

тирьох місяців, починаючи з дати такого повідомлення, принаймні третина Держав-учасниць висло-

виться за таку конференцію, Генеральний секретар скликає цю конференцію під егідою Організації

Об’єднаних Націй. Будь-яка поправка, прийнята більшістю Держав-учасниць, які присутні та голосу-

ють на цій конференції, подається Генеральній Асамблеї на її затвердження.

2. Поправка, прийнята згідно з пунктом 1 цієї статті, набуває чинності після затвердження її Ге-

неральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй та прийняття її більшістю у дві третини Держав-

учасниць.

3. Коли поправка набуває чинності, вона стає обов’язковою для тих Держав-учасниць, які її при-

йняли, а для інших Держав-учасниць залишаються обов’язковими положення цієї Конвенції і будь-які

попередні поправки.

Стаття 51

1. Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй отримує та розсилає всім державам текст

застережень, зроблених державами у момент ратифікації або приєднання.

2. Застереження, не сумісні з цілями і завданнями цієї Конвенції, не допускаються.

3. Застереження можуть бути зняті у будь-який час шляхом відповідного повідомлення, направ-

леного Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй, який потім повідомляє про це всі дер-

жави. Таке повідомлення набуває чинності з дня отримання його Генеральним секретарем.

Стаття 52

Будь-яка Держава-учасниця може денонсувати цю Конвенцію шляхом письмового повідомлення

Генерального секретаря Організації Об’єднаних Надій. Денонсація набуває чинності через рік після

отримання повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 53

Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй призначається депозитарієм цієї Конвенції.

57

Стаття 54

Оригінал цієї Конвенції, англійський, арабський, іспанський, китайський, російський і французь-

кий тексти якої є однаково автентичними, здається на зберігання Генеральному секретарю Організації

Об’єднаних Націй.

НА ПОСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані повноважні представники, належним чином на те

уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.

58

Використана література

При підготовці сценаріїв правоосвітніх заходів управліннями юстиції використовувалася

наступна література:

1. Правове виховання дітей старшого дошкільного віку. Дубровський В.Ф.,

Червинська О.Ю. Х. Веста: видавництво „Ранок‖, 2007.

2. Газета „Людина. Дорога. Автомобіль” 2007.

3. Пори року: оповідання, вірші, загадки, казки. - Х.: Белкар-книга, 2005.– 64 с.: іл.

Видавництво „Веселка‖.

4. Дітячий віршограй. - Х.: Белкар-книга, 2005.- 64 с.: іл. Видавництво „Веселка‖.

5. Ангелова Н.В. Живи, Батьківщино! Посібник з народознавства та рідної мови.

Донецк: ТОВ ВКФ „БАО‖, 2008. - 64 с.: іл.

59

Методичний посібник на

допомогу педагогам та

батькам у проведенні

правоосвітніх заходів для

дошкільників та учнів

молодших класів