1

Олена Грицюк

Роль творчої групи у підвищенні професійної компетентності педагога-

позашкільника

2

Управління освіти і наукиКам’янець-Подільської міської радиЦентр дитячої та юнацької творчості

Олена Грицюк

Роль творчої групи у підвищенні професійної компетентності педагога

-позашкільника

Методичний посібник

Кам’янець-Подільський2017

3

УкладачО.О. Грицюк

РецензентиМорозюк С.М. – методист науково-методичного центру управління освіти

і науки Кам’янець-Подільської міської радиСеменишена В.С. – завідувач науково-методичним відділом Кам’янець-Подільського центру дитячої та юнацької творчості

Методичний посібник: Роль творчої групи у підвищенні професійної компетентності педагога позашкільника. Укладач О.О. Грицюк – Кам’янець-Подільський, 2017. – 78 с.

Матеріал посібника глибоко розкриває загальні положення щодо

організації роботи творчої групи; основні види діяльності та основні етапи

організації її роботи. Належна увага приділена формуванню мети, визначенню

головних завдань, напрямків роботи творчої групи.

Методичні матеріали підготовлені з досвіду роботи профільної групи

«Родзинки творчості» над проблемою «Створення комфортного середовища та

ситуації успіху для виховання творчої особистості».

Зміст методичного посібника включає практичний матеріал з питань

системного підходу до планування та організації роботи даного методичного

формування, буде корисним для методистів, вчителів, керівників гуртків.

4

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА.........................................................................................................5

Положення про творчу групу педагогічних працівників в системі науково-

методичної роботи……………………………………………………………….8

Склад членів профільної групи «Родзинки творчості»……………………….14

План роботи профільної групи над проблемою «Створення комфортного

середовища та ситуації успіху для виховання творчої особистості»………....19

Індивідуальні завдання педагогам, членам профільної групи у період

підготовки до засідань ………………………………………………………....25

Звіт про роботу профільної групи «Родзинки творчості»

за 2015-2016 навчальний рік……………………………………………………60

ВИСНОВКИ.....…………………………………………………………………63

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................65

ДОДАТКИ..............................................................................................................67

5

ПЕРЕДМОВА

Позашкільний навчальний заклад сьогодні потребуєтакого педагога, який

постійно прагне до творчого пошуку, має навички дослідної,

експериментальної діяльності, вивчення, узагальнення, впровадження

перспективного досвіду, високий рівень інформаційної культури, вміє

здійснювати аналіз результатів творчої діяльності як своєї власної, так і

гуртківців.

Проблему методичної роботи у закладах освіти досліджували провідні

науковці Л. Василькова, Г. Горська, І. Жерносєк, Б. Тевлін, М. Поташник та ін.,

які вважають, що лише оптимальна модель методичної роботи може

забезпечити якісно новий, вищий рівень професійного зростання вчителя,

формування та збагачення його педагогічної культури, продукування нових

педагогічних ідей і технологій, трансформування в педагогічну практику

перспективного передового досвіду. Розв’язанню вищеназваних проблем

сприятиме модернізація системи методичного супроводу діяльності педагогів

яка складається з індивідуальних та колективних форм роботи. У спрямуванні

творчих пошуків керівники гуртків щодо вивчення і впровадження досягнень

психолого-педагогічної науки та перспективного досвіду у навчально-виховний

процес особлива увага відводиться творчим групам. Творчі групи педагогів – це

групи різних за фахом керівників гуртків, які займаються вивченням,

освоєнням, впровадженням однієї загальної проблеми колег-однодумців. Вони

забезпечують розвиток творчої активності педагогічних кадрів, сприяють

розвитку сучасного стилю мислення, формуванню в них вмінь щодо

самоаналізу, самовираження, самоствердження та саморозвитку власної

професійної діяльності.

Діяльність творчих груп базується на таких основоположних принципах

науково-методичної роботи, як науковості, актуальності, максимальному

цілеспрямуванні, цілевизначеності змісту, випереджаючому характері,

6

практичній спрямованості, стабільності і системності, індивідуалізації і

самостійності, мотивації та розвитку творчого потенціалу особистості.

Головна мета діяльності творчих груп – об’єднання креативних педагогів-

однодумців, які через дослідницьку діяльність та її результативність

впливатимуть на якість навчально-виховного процесу.Виходячи із мети,

головним завданням творчих груп, є розроблення рекомендацій на основі

вивчення досягнень науки і пробне впровадження їх у практику, пошук

ефективних шляхів застосування результатів наукових досліджень, створення

передового досвіду.

Науковці виокремлюють два види творчих груп:перший – впровадження

наукових досягнень психолого-педагогічної науки;другий – вивчення і

впровадження перспективного педагогічного досвіду.Необхідність створення

творчих груп першого виду зумовлена актуальними проблемами модернізації

змісту освіти; творчі групи другого виду вивчають досвід, який уже є, його

моделювання, апробація, узагальнення, впровадження в своїй практичній

діяльності, активне поширення і презентацію серед педагогічних працівників.

На етапі усвідомлення колективомнеобхідності нових змін та впровадження

нововведень в практику роботи і було створено профільну групу «Родзинки

творчості» з проблемного питання «Створення комфортного середовища та

ситуації успіху для виховання творчої особистості».

Актуальність вибору теми зумовлена необхідністю пошуків нових оцінок,

підходів, проявів гнучкості думки й оперативності педагога та вихованців.

Можливість відчути радість досягнення успіху, усвідомити свої здібності та

віру у власні сили, надають кожному вихованцеві позашкільнінавчальні

заклади. Головний зміст діяльності керівника гуртка полягає в тому, щоб

кожний вихованець був успішним.Це сприяє розвитку впевненості в собі,

підвищенню самооцінки, почуття власної значимості. Основним механізмом у

розв’язанні цього завдання стає створення ситуації успіху. Успіх

усвідомлюється дитиною в процесі придбання соціального досвіду й

досягається нею за рахунок докладених зусиль і старань, досягнення успіху в

7

будь-якій діяльності завжди сприяє самоствердженню особистості, появі віри в

себе, у свої можливості, в успішне становлення в соціумі. 

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес у позашкільному

навчальному закладі.

Предмет дослідження – організаційно-педагогічні умови створення

комфортного середовища та ситуації успіху для виховання творчої особистості

в закладі.

Мета – ознайомлення педагогів із педагогічними технологіями, які

сприятимуть створенню комфортного середовища і ситуації успіху для

виховання творчої особистості. Формування їх готовності до створення

відповідних організаційно-педагогічних умов, що сприяють вирішенню

проблеми. Оптимізація науково-методичної роботи з педагогічними кадрами в

означеному напрямку, сприяння формуванню професійно компетентного

колективу, створенню умов щодо всебічного розкриття педагогічних,

громадських, людських якостей особистості.

Завдання:

- Опрацювання теоретичного матеріалу з означеної проблеми

таознайомлення з педагогічним досвідом, який висвітлює особливості

проблеми;

- визначення, обґрунтування та апробація організаційно-педагогічних умов

створення комфортного середовища та ситуації успіху для виховання

творчої особистості;

- розробка методичних рекомендацій (бюлетеня, скриньки порад,

пам’ятки) для керівників гуртків по створенню комфортного середовища

та ситуації успіху для виховання творчої особистості;

- видання посібника за підсумками роботи творчої групи.

Очікувані результати роботи :

- підвищення професійної компетентності педагогів закладу;

- створення умов для успішного навчання і самонавчання вихованців і

керівників гуртків, розвитку їх творчих здібностей;

8

- покращення якості освітніх послуг;

- впровадження перспективного педагогічного досвіду в навчально-

виховний процес закладу.

Положенняпро творчу групу в системі науково-методичної роботи

педагогічних працівників

1. Загальні положення

1.1. Творча група - одна з групових форм діяльності педагогічних

працівників у системі методичної роботи загальноосвітніх та вищих навчальних

закладів, що створюється відповідно до Закону України "Про загальну середню

освіту" та Закону України "Про вищу освіту", що об'єднує педагогів, які

працюють з обраною фаховою та методичною проблемою.

1.2. Метою творчої групи є підвищення професійної компетентності

педагогічних працівників та залучення їх до науково-дослідницької роботи.

1.3. Завдання творчої групи:

- поглиблене вивчення досягнень сучасної науки з однієї науково-

педагогічної проблеми та впровадження її у практику;

- врахування рекомендацій педагогічної науки, їх апробація, внесення

коректив та пошук оптимальних шляхів реалізації;

- застосування результатів наукових досліджень, розробка рекомендацій

щодо їх реалізації, створення, вивчення, узагальнення та впровадження

перспективного педагогічного досвіду;

- сприяння вдосконаленню навчально-виховного процесу, застосуванню

сучасних прийомів і методів навчання;

- моделювання та апробація авторських моделей досвіду;

- підвищення рівня фахової майстерності;

- сприяння самовираженню особистості педагогів у процесі професійної

діяльності, курсової та міжкурсової підготовки, конференцій тощо;

- моніторинг ефективності використання освітніх технологій у навчально-

виховному процесі.

9

1.4. Творча група створюється на добровільних засадах з числа найбільш

досвідчених і теоретично підготовлених педагогічних працівників, які виявили

інтерес і бажання до розробки науково-методичної проблеми.

1.5. Орієнтовний склад творчої групи – 3 - 15 осіб.

1.6. Творчі групи формуються на різних рівнях управління методичною

роботою - від творчих груп шкільного, районного, міського методичних

об'єднань педагогів до обласних, які створені при відповідних кафедрах,

навчально-методичних кабінетах, відділах, центрах інституту післядипломної

педагогічної освіти.

2.Види творчих груп

2.1. Творчі групи в залежності від проблеми дослідження, змісту, обсягу

завдань, над якими вони працюють, поділяються на два типи:

творчі групи, які працюють над упровадженням результатів наукових

досліджень (над відповідною науково-методичною проблемою),

творчі групи, діяльність яких спрямована на вивчення і впровадження

відомого перспективного педагогічного досвіду.

2.2. Відповідно до затраченого часу на виконання обсягу визначених

завдань творчі групи поділяються на довготривалі та короткотривалі.

2.3. Термін участі педагогів у довготривалих творчих групах - від 1 до З

років; короткотривалих - від 30-40 хв. до 1 - 3 місяців.

2.4. Короткотривалі творчі групи поділяються на динамічні, ініціативні,

фокусні.

2.5. Динамічні творчі групи утворюються з педагогів різного фаху, яких

об'єднує спільна науково-методична проблема, досліджувана методичними

об'єднаннями, педагогічним колективом. їх склад і термін роботи визначаються

виробничою необхідністю.

10

2.6. Ініціативні творчі групи створюються з метою розробки певного

методичного заходу, засідання педагогічної ради тощо. Кількісний склад - не

обмежений. Діяльність їх носить тимчасовий характер.

2.7. Фокусні творчі групи створюються з контрольно-діагностичною,

гносеологічною, корекційною чи контрольно-прогностичною метою для

пошуку оптимального варіанту вирішення чітко окресленої проблеми. Робота

групи в складі 5-7 осіб триває 30-40 хв. і визначає основні напрямки розв'язання

проблеми відповідно до поставленої мети.

2.8. Профільна творча група об'єднує педагогів однієї освітньої галузі, які

досліджують одну й ту ж проблему. Вона може бути як довготривалою, так і

короткотривалою.

3.Орієнтовні напрямки діяльності творчої групи

3.1. Організаційний напрямок забезпечує створення творчої групи із

залученням до її роботи педагогів-практиків, які впроваджують у навчально-

виховний процес нові технології навчання та виховання, беруть участь в

апробаціях авторських моделей, науково-практичних конференціях тощо.

3.2. Діагностичний напрямок передбачає експертну оцінку створення і

впровадження ефективних технологій навчання, виховання, управління.

3.3. Інформаційний напрям сприяє підготовці за результатами роботи

творчої групи узагальнюючих матеріалів та забезпечує ознайомлення з ними

педагогічної громадськості.

3.4. Креативний напрям забезпечує розвиток творчого потенціалу

педагогів, їх самореалізацію у різних видах діяльності.

11

4.Алгоритм діяльності творчої групи

4.1. Глибоке вивчення науково-педагогічної літератури з проблеми,

засвоєння існуючого досвіду, консультації з науково-педагогічними

працівниками науки.

4.2. Розробка моделей, схем, рекомендацій, порад з упровадження в

практику досягнень науки.

4.3. Створення та апробація перспективного (набутого та передового)

педагогічного досвіду з проблеми. Підготовка рекомендацій.

4.4. Поширення досвіду: виступ перед педагогічними працівниками,

пропаганда в пресі, практична демонстрація, консультування, проведення

педрад, засідань методичних об'єднань семінарів-практикумів, науково-

практичних семінарів тощо.

5.Спрямування діяльності членів творчої групи

Члени творчої групи

5.1. Створюють бібліографічний матеріал, працюючи в архівах та

бібліотеках з історичними та сучасними джерелами інформації.

5.2. Знайомляться з логікою виникнення інновацій, їх поширенням та

становленням у педагогічній практиці. Моделюють, розробляють схеми,

рекомендації та поради щодо їх застосування.

5.3. Відпрацьовують індивідуальні методики трансформації інновацій та

сучасних технологій у практику навчально-виховного процесу з урахуванням

специфіки досвіду педагогів та умов загальноосвітніх навчальних закладів

регіону.

5.4. Формують перспективний педагогічний досвід з досліджуваної

проблеми.

5.5. Апробують, коригують, уточнюють розроблені рекомендації.

12

5.6. Виступають з лекціями, доповідями, повідомленнями, демонструють

досвід широкому загалу педагогічних працівників під час виступів, у пресі,

практикою відкритих уроків тощо.

6.Організація роботи творчої групи

6.1. Роботу творчих груп організовують і спрямовують керівники

загальноосвітніх навчальних закладів та працівники методичних та науково-

методичних служб.

6.2. Специфіка діяльності творчої групи визначається планами

загальноосвітніх навчальних закладів, методичних та науково-методичних

служб.

6.3. Ефективність діяльності творчих груп забезпечують методичні та

науково-методичні служби, що визначають конкретні завдання, координують

плани з урахуванням місцевих умов, рівня підготовки кадрів, специфіки

викладання навчальних предметів з метою сприяння наступності, запобігання

дублювання та паралелізму.

6.4 Результати діяльності творчих груп розглядаються на засіданнях

методичних об'єднань, педагогічних рад, рад методичних та науково-

методичних служб.

6.5. Керівництво творчою групою здійснює визнаний педагогічною

громадськістю педагог (вчитель, керівник загальноосвітнього навчального

закладу), методист (завідуючий районним (міським) методичним чи обласним

навчально-методичним кабінетом), науково-методичний (науково-

педагогічний) працівник вищого навчального закладу, який забезпечує

організацію роботи з планування та діяльність учнів.

6.6 Планами творчих груп передбачаються заходи відповідно до вимог

розділів 1 - 6 даного Положення.

6.7. Склад творчих груп та їх керівники затверджуються відповідним

наказом загальноосвітнього навчального закладу, відділу (управління) освіти

13

районних держадміністрацій (міських рад), інститутом післядипломної

педагогічної освіти, управлінням освіти і науки облдержадміністрації

відповідно до їх підпорядкування.

6.8. Кількість засідань творчих груп протягом року може варіювати від 2

до 5 занять.

6.9. У рамках засідань творчих груп використовуються такі форми

організації: семінари, семінари-практикуми, тренінги, творчі звіти, круглі

столи, майстер-класи тощо. Специфікою роботи творчих груп є перевага

дискусійних та активних методів спілкування, презентацій та панорам творчих

здобутків.

7. Орієнтовні вимоги до рекомендацій творчої групи

7.1. Коротке обґрунтування актуальності проблеми, концепції, ідеї.

7.2. Виокремлення основних положень, принципів, форм, методів та

прийомів роботи, що є результатом сучасних наукових досліджень, визначення

завдань методичним службам, категоріям педагогічних працівників щодо

впровадження в практику,

7.3 Розробка рекомендацій та обґрунтування умов, в яких вони можуть

бути реалізовані.

7.3. Висновки.

Література:

1. Жерносек І.П. Науково-методична робота в загальноосвітній школі:

навч.-метод. Посібник – К., ІЗМН, 1998.

2. Жерносек І.П. Шкільна науково-методична тема (проблема) //

Директор школи. – 1999. – № 23. – С. 9-20.

14

2. Склад членів профільної групи№ з/п

Прізвище,ім’я,по-

батькові

Рікнародженн

я

Посада ОсвітаФах

Який заклад

закінчив і коли

Педагогічний стаж

Кваліфікаційна категорія.Педагогічне

звання

Курси Участь у методичній

роботі

1. Ватаманюк Г.П.. –головатворчої групи

1967 Завідувач організа-ційно-ма-

совим відділом

Вища.Учитель

початкових класів і музики,

кандидат педагогіч-них наук

К-ППІім. В.П. Затон

ського,1992.Аспірантура при К-ПНУ

ім. Івана Огієнка, 2011р.

23 роки 11-ийтарифний

розряд

методистів березень, 2014р.,

ХОІППОкерівників

гуртків- квітень, 2014р.

ХОІППО

Співучасник в організації і проведенні засідань методичних об’єднань, психолого-педагогічних семінарів, методичних тижнів для керівників гуртків ЦДЮТ, активний учасник методичних заходів для керівників гуртків міста (тези, виступи, повідомлення).

Переможець виставки педагогічних ідей, пошуків, знахідок «Освіта Хмельниччини на шляхах реформу-вання»- 2014р., 2015р. міського та обласного рівнів.

Автор і співавтор науково-

15

методичних статтей, публікацій, присвячених проблемам позашкілля («Національно-патріотичне виховання в контексті позашкільної освіти: проблеми, практика, досвід», «Вивчення та впровадження передового педагогічного досвіду в інноваційному просторі Центру дитячої творчості»

Консультант по створенню методичних посібників керівниками гуртків, які атестуються.

Науковий керівник вихованців позашкільних навчальних закладів наукового осередку «Гроно» МАН

2. Качковська 1978 Керівник Вища. К-ППІ 14 років 10-ий 2013 – І Член творчої

16

Н.Б. народного гуртка

образотво-рчого та

декоратив-но-прик-ладного

мистецтва«Колорит»

Вчитель початкових

класів та образотвор-

чого мистецтва

ім. В.П. Затонського,

2000р.

тарифний розряд,

керівник гуртка-

методист

етап, 2014 ІІ –

етап

групи по організації та проведенню методичного тижня «Інноваційна домінанта освіти – основа розвитку позашкільного навчального закладу», 2014р.

Автор електронного навчального посібника «Специфічні можливості використання техніки пісочної анімації в контексті арт-терапії». Науковий керівник вихованців позашкільних навчальних закладів наукового осередку «Гроно» МАН.

Автор навчальної програми гуртка образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва та робочого зошита «Інтерактивні

17

технології навчання» для слухачів курсів підвищення кваліфікації К-ПНУ імені Івана Огієнка.

Організатор та виконавець найдовшої в Україні стріт-арт галереї «Мости єднання» в рамках мистецької акції «Травнева палітра» (виставка дитячо-юнацьких художніх робіт протяжністю 1300 м, чисельністю понад 4000 малюнків), - диплом про занесення до Книги рекордів України.

Автор восьми наукових публікацій в тому числі фахових та міжнародних виданнях (список додається).

Учасник Міжнародних

18

конференцій, присвячених проблемам розвитку творчих здібностей дітей у позашкільній освіті»; засідання круглого столу «Реалізація соціальних ініціатив президента України щодо забезпечення доступу кожної дитини до позашкільної освіти в Хмельницькій області (Управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради).

Володар Зірки «Честь і шана» та Диплому «За заслуги перед міською громадою» (за високі професійні досягнення у справі навчання і виховання підростаючого покоління)

19

3 КаплунськаО.М.

1973 Керівник гуртка творчої праці

Вища. Вчитель

початкових класів та

образотвор-чого

мистецтва

К-ППІім. В.П.

Затонського, 1996р.

20 років 9-ий тарифний

розряд

2015 рік,ХОІППОбез виїзду

Активний учасник методичних форм роботи, які проводяться в закладі. Автор ідеї та виконавець майстер-класу для вчителів творчої праці міста «Техніка плетіння стрічками», відкритого заняття «Чарівна осінь» (техніка естамп)

4 Ділайчук О.В,

1989 Керівник гуртка

естрадно-во кального співу «Весня-ночка»

Вища.Викладач

вокалу

К-ПНУім. Івана Огієнка, 2011р.

6 років 9-ий тарифний

розряд

2013рік,К-ПНУ імені Івана

Огієнка,.

Активний учасник засідань методичних об’єднань, психолого-педагогічних семінарів, які проводять-ся в закладі та учасник методичних заходів міського рівня.Автор практичного посібника«Розвиток сценічної майстерності вихованців естрадно-вокального

20

гуртка», відкритого заняття гуртка «Музика в серці у кожного з нас»

5. Пустова Т.Є.

1961 Культ-організа--

тор

Вищаучитель

рос. мови

К-ППім. В.П.

Затонського,1986 р

29 років 10-ий тарифний

розряд

Березень 2014,

ХОІППО

Експерт нетрадиційного засідання педагогічної ради «Творча самореалізаціяособистості вихованців в умовах позашкілля» у форматі методичного тижня, 2015р, активний учасник засідань методичних об’єднань та педагогічних рад.

Переможець Всеукраїнського конкурсу на кращий сценарій ігрової програми «Адреса дитинства - гра» (конкурсна ігрова програма «Хустка в колі гри кружляє»)

21

3. План роботи профільної групи

ЗАТВЕРДЖЕНОРішенням науково-методичної ради

Протокол №1 від 16.09.2015р.

№з/п

Тематика засідань. Зміст роботи

Форми Дата Місцепроведення

Відповідальний

Очікувані результати

1. Кредо.Тільки тоді, коли освітній заклад стане творчою лабораторією, особистість зростатиме творчою.

Тема. «Творчі групи та їх роль у системі методичної роботи».

Організаційна робота. Обговорення питань: змісту роботи, графіка проведення засідань, освітньо-виховних проблем закладу, які потребують вирішення (вдосконалення), можливостей членів творчої групи щодо розробки обраної проблеми, проектування тем, спрямованих на її розкриття.Презентація проекту плану роботи творчої групи на перспективу та навчальний рік.

Обмін інформацією про науково-методичну літературу, ППД з проблемного питання творчої групи.

Розподіл доручень між членами творчої групи

Дискусійнатрибуна

18.09.2015р. ЦДЮТ Голова творчої групи Ватаманюк Г.П.

Визначення теми і напрямів дослідження, його категоріального апарату (об’єкт, предмет, мета, завдання, методи дослідження).Складання плану роботи творчої групи

Робота між засіданнямиСкладання плану роботи творчої групи. Опрацювання науково-педагогічної, методичної літератури з обраної теми дослідження. Робота над індивідуальною науково-методичною проблемою

2. Кредо.Дати дітям радість праці, радість успіху у Круглий 13.10.2015р. ЦДЮТ Ватаманюк Розробка «Алгоритму

22

навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися”.

А. Сухомлинський

Тема.Творча реалізація психолого-педагогічних механізмів, створення ситуації успіху в навчальній діяльності.”1.Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху», сутність і зміст.2. Створення ситуації успіху як одна з умов гуманізації навчального процесу.3. Роль психологічних знань у збереженні психічного здоров’я молодших школярів (за участю психолога).4. Створення сприятливо-стимулюючих умов для творчого розвитку особистості школяра. Організація змістового дозвілля – необхідна умова створення комфортного середовища та ситуації успіху для виховання творчої особистості.Організаційна робота. Обговорення науково-методичної літератури за темою. Обговорення плану роботи на рік. Проектуванн пам’ятки для керівників гуртків та розподіл доручень по її створенню

стіл Г.П.Хан Д.Ю. – психолог (запрошений)Пустова Т.Є. – культ органі-затор

створення ситуації успіху в навчально-виховній роботі художньо-есетичного відділу».Створення пам’ятки для керівників гуртків

Робота між засіданнямиУчасть у психолого-педагогічному семінарі. Створення банку даних науково-методичної літератури за темою; пам’ятки для керівників гуртків та їх розповсюдження

Кредо.Незнаючі нехай навчаться, а знаючі згадають Панорама 15 12.2015р. Створення методичного

23

3. те, що знають.Античний афоризм

Тема.Забезпечення психоемоційного комфорту вихованців засобами естетотерапії.

1.Створення естетотерапевтичного освітнього середовища: ретроспективний аналіз.

2.Вплив казкотерапії на морально-творчий розвиток вихованців та створення ситуації успіху в освітньому процесі.

3.Музикотерапія як здоров’язбережувальна технологія та її місце на заняттях гуртка.

4.Пісочна анімація як вид арттерапії та її роль у розвитку творчої особистості.

Організаційна робота.Підведення підсумків роботи засідання; проектування методичних рекомендацій для керівників гуртків художньо-естетичного циклу

творчих знахідок

ЦДЮТ

Ватаманюк Г.П.

Каплунська О.М.

Ділайчук О.В.Качковська Н.Б.

бюлетеня (буклета)для керівників гуртків «Естетотерапія як засіб створення психоемоційного комфорту на заняттях гуртка » Розробка методичних рекомендацій

Робота між засіданнями Відвідування занять гуртків художньо-естетичного циклу та розважально-виховних заходів у закладі з метою виявлення естетотерапевтичного освітнього середовища та апробації методичних рекомендацій за темою.ЦДЮТ, НВК №16, ЗОШ №11. Впорядкування кращих відеоматеріалів

24

4. Кредо. Тільки тоді, коли освітній заклад буде педагогічною лабораторією, він не відстане від загального прогресу."

Л. ТолстойТема. Педагогічно-інновіаційні технології як засіб розвитку пізнавальної активності та формування творчої й успішної особистості.

1. Особистісно-орієнтований підхід до розвитку творчої особистості на заняттях.

2. Ігрові технології та їх роль у створенні комфортного середовища для виховання творчої особистості.

3. Іінтерактивні технології навчання на гуртках художньо-естетичного спрямування, їх вплив настворення комфортного середовища для виховання творчої особистості.

Організаційна робота. Презентація і затвердження методичних рекомендацій «Забезпечення психоемоційного комфорту вихованців засобами естетотерапії». Обговорення змісту «Скриньки методичних матеріалів».

Моделювання занять для гуртківців художньо-есетичного відділу з використанням вищеозначених технологій

Аукціон методич-них ідей

16.02.2016р..

ЦДЮТВатаманюк Г.П.

Ділайчук О.В.

Пустова Т.Є.

Каплунська О.М.

Створення «Скриньки методичних порад» для керівників гуртків з проблеми

Робота між засіданнями Узагальнення матеріалів до «Скриньки методичних порад», її оформлення.Взаємовідвідування занять і виховних заходів з метою виявлення стану впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес

25

4 Кредо. Від іміджу педагога – до іміджу закладу,від іміджу закладу – до іміджу вихованця.

Тема.Предметно-розвивальне середовище як чинник розвитку творчих здібностей вихованців та створення ситуації успіху.

1.Принципи і функції предметно-розвивального середовища в освітньому закладі.

2.Складові предметно-розвивального середовища та їх характеристики.3. Критерії організації предметно-розвивального середовища.

Організаційна робота. Обговорення джерел кращих взірців по оснащенню закладу, відділу, навчальних приміщень. Перегляд відеоматеріалів з інтернетресурсів

Творчий діалог.

12.04.2016р..

ЦДЮТ

Каплунська О.М.

Качковська Н.Б.

Ділайчук О.В.

Створення Концепції організації предметно-розвивального середовища художньо-есетичного відділу/

Робота між засіданнямиПідготовка відеоматеріалів (кращих зразків) по оснащенню закладу, відділу, навчальних приміщень. Оформлення (редагування) Концепції.Відвідування інших навчальних закладів з метою запозичення досвіду з означеного питання

5 Кредо. Зробіть усе, що можете, застосувавши те, що знаєте, знаходячись там де ви є.

Т. РузвельтТема. Організаційно-педагогічні умови

створення комфортного середовища та ситуації успіху для виховання творчої особистостіу позашкільному навчальному закладі.

1. Формування іміджу Центру дитячої творчості (зовнішня атрибутика, напрями діяльності, уявлення соціального оточення про якість освіти, рівень

Методична сесія

14.06. 2016р ЦДЮТ Ватаманюк Г.П.члени творчої групи

Обгрунтуванняорганізаційно-педагогічних умов створення комфортного середовища та ситуації успіху для виховання творчої особистості у закладі.Конструювання моделі педагогічного простору виховання успішної творчої особистості

26

комфортності навчально-виховного середовища, ціну освітніх послуг, образ керівника та персоналу установи).

2 Організація взаємодії суб‘єктів педагогічного процесу (педагоги-діти-батьки) в умовах сприятливого мікроклімату, що забезпечує взаєморозуміння, довіру, розвиток гармонійних взаємин між усіма суб‘єктами педагогічного процесу, тобто вміння погоджувати своє життя з іншими на підставі довіри й обопільної відповідальності.

3.Управління процесом створення сприятливого навчально-виховного середовища (актуалізація творчого потенціалу всіх суб‘єктів педагогічного процесу стосовно їхньої системи цінностей, здібностей, потреб, установок.

4. Упровадження моделі педагогічного простору виховання успішної творчої особистості та сприятливого навчально-виховного середовища, що дає можливість отримати якісну освіту, сприяє розвитку здібностей та схильностей.

Організаційна робота.Презентація концепції «Предметно-розвивальне

середовище художньо-естетичного відділу»Звіт членів про виконання роботи. Аналіз результатів роботи творчої групи. Проектування моделі успішної особистості та змісту посібника за підсумками роботи.

Діагностування членів творчої групи з метою визначення основних напрямків роботи в наступному році

Робота між засіданнями Робота над узагальненням напрацьованого матеріалу, створення інформаційного банку з проблеми, обґрунтування моделі успішної творчої особистості вихованця та видання посібника «Комфортне середовище та ситуація успіху – запорука розвитку творчої особистості»Опрацювання діагностичних матеріалів

25

Незнаючі нехай навчаться, а знаючі згадають те, що знають.

Античний афоризм

Тема засідання. Забезпечення психоемоційного комфорту вихованців

засобами естетотерапії

1. Створення естетотерапевтичного освітнього середовища: ретроспективний

аналіз.

Ватаманюк Г.П. – методист

2. Вплив казкотерапії на морально-творчий розвиток вихованців та

створення ситуації успіху в освітньомупроцесі.

Каплунська О.М. – керівник гуртка творчої праці «Майстрик»

3.Казкотерапія як складова ефективного заняття у астрономічному гуртку

«Аргонавт».

Ромарнюк Л.В. – керівник гуртка

4.Музикотерапія як здоров’язбережувальна технологія та її місце на

заняттяхгуртка.

Ділайчук О.В. – керівник вокального гуртка «Весняночка»

5.Пісочна анімація як вид арттерапії та її роль у розвитку творчої

особистості.

Качковська Н.Б. – керівник гуртка-методист народного художнього

колективу «Колорит»

Організаційна робота. Підведення підсумків роботи засідання;

проектування методичних рекомендацій для керівників гуртків художньо-

естетичного циклу

26

1. Створення естетико терапевтичного освітнього середовища:

ретроспективний аналіз

На сучасному етапі розвитку суспільства, яке характеризується

надзвичайною рухливістю та змінністю, актуалізується проблема формування

цілісної, унікальної творчої особистості, створення психологічно комфортних

умов для самоактуалізації та самореалізації дитячої індивідуальності в умовах

навчально-виховного процесу на гуманістичних засадах добра, любові та віри у

величезний потенціал кожного вихованця. У Державній національній програмі

«Освіта: Україна ХХІ століття» зазначається, що вагомим елементом оновлення

завдань та змісту освіти на сучасному етапі національного духовного відродження

в Україні є впровадження в навчальний процес найсучасніших технологій, що

забезпечуватимуть організацію особистісно-орієнтованого педагогічного

простору, у якому відбуватиметься оптимальний розвиток кожного учня

загальноосвітньої та вищої школи [2].

Серед численних засобів навчання й виховання молодого покоління чільне

місце належить естетотерапії – інноваційній особистісно-орієнтованій

технології, основною метою якої є активізація емоційно-чуттєвої сфери суб’єктів

педагогічної діяльності, створення психологічно комфортних умов освітнього

середовища, з’ясування основних характеристик і засобів досягнення емоційно-

благополучного, позитивно-оптимістичного стану дитини в перебігу навчально-

виховного процесу [10]. Проблема щастя, цінності та сенсу життя, людської

гідності, унікальності й неповторності особистісного життя цікавила видатних

зарубіжних і вітчизняних філософів і педагогів різних часів (Аристотель,

Я. Коменський, Конфуцій, Сократ, Платон, Й. Песталоцці та ін.). Необхідність

гуманістичної спрямованості освітнього простору, забезпечення особливого

естетичного навчального середовища обґрунтовують сучасні науковці, які

намагаються об’єднати зусилля психологів і педагогів у вирішенні проблем

сучасної особистості за допомогою різноманітних терапевтичних засобів впливу

27

(Л. Амєтова, І. Вачков, Т. Грабенко, Т. Зинкевич-Євстигнєєва, Л. Лебедєва,

В. Петрушин, О. Сорока, О. Тапітіна, І. Шишова та ін.).

Вагоме значення для розвитку естетико терапевтичної концепції мали

провідні ідеї видатного чеського педагога Я. Коменського. У своїй праці «Велика

дидактика» він формулює основне правило педагогічного процесу, яке

ґрунтується на ідеї гармонізації взаємин між педагогом і вихованцем: навчання

має бути доступним, легким і приємним як для тих, хто вчиться, так і для тих, хто

навчає [3]. Педагог наголошував на тому, що оволодіння навчальним матеріалом

повинно супроводжуватися почуттями радості й задоволення. До засобів

психолого-педагогічного впливу на учнів, які доцільно використовувати в

навчально-виховному процесі, Я. Коменський відносить: – особистий приклад

дорослого. Позитивні приклади батьків, педагогів, товаришів мають «освітлювати

попереду шлях»; – розподіл праці та відпочинку: «Правильна організація шкіл у

значній мірі буде залежати від правильного розподілу праці і спокою, або занять,

дозвілля і відпочинку» [3, с. 112]; – гармонізоване оточуюче середовище; –

«точний порядок у всьому», що означає закономірну залежність одних частин і

явищ від інших: «Мистецтво навчання не потребує нічого іншого, крім умілого

розподілу часу, предметів і методу» [3, с. 105]; – рухливі вправи та ігри (біг,

стрибання, гра в м’яч), прогулянки, театральні вистави – все це сприяє розвитку

краси людського тіла, кращому засвоєнню навчального матеріалу, розвитку

творчих здібностей дітей. Розвиваючи ідеї гуманізму та природовідповідності в

навчанні й вихованні, видатний швейцарський педагог Й. Песталоцці

наголошував на необхідності розвитку в кожній дитині всіх її сил, здібностей,

розкриття її резервних можливостей. Так, Й. Песталоцці вважав, що «навчання

людини є не що інше, як мистецтво сприяти прагненню природи до свого

власного розвитку, і це мистецтво значною мірою ґрунтується на пропорційності

й гармонії вражень, які мають бути сприйняті дитиною з певним рівнем розвитку

її сил» [11, с. 53-54].

Важливу основу естетико терапевтичної складової процесу виховання

гармонійно розвиненої особистості сформував англійський філософ Дж. Локк [4].

28

У фундаментальній праці «Думки про виховання» педагог сформулював

естетотерапевтичну за своєю провідною ознакою ідею гармонізації людської

особистості: «Здоровий дух у здоровому тілі – ось короткий, але повний опис

щасливого стану на цьому світі» [11, с. 25]. У педагогічних поглядах Дж. Локка

простежується природотерапевтична ідея зміцнення фізичного, психоемоційного

здоров’я дитини такими природними засобами, як вода, свіже повітря, сонце:

«Дамо природі змогу сформувати тіло так, як вона вважає за краще» [11, с. 27].

Важливий внесок у розробку ідеї впровадження естетико терапевтичних

засобів впливу належить французькому філософу, письменнику, педагогу-

просвітителю Ж.-Ж. Руссо [4], який визначав три фактори впливу на формування

особистості дитини: природа, люди та суспільство, кожен з яких виконує свої

функції. Так, природа сприяє розвитку здібностей і почуттів; люди навчають, як

ними користуватися, а суспільство збагачує досвід. Всі ці фактори тісно пов’язані

між собою і в єдності забезпечують гармонійний розвиток особистості, що

відповідає основній ідеї естетотерапевтичної концепції формування повноцінної

людської особистості. Великий гуманіст висував ідею про перебудову навчально-

виховного процесу на оптимістичний, природній, активний процес, у якому

дитина має можливість жити в радості, любові, сприймати всі барви

навколишнього світу, духовно загачуватися та задовольняти свою жагу до

пізнання. Важливе значення для розвитку естетико терапевтичної концепції в

освітньому просторі мали педагогічні ідеї педагога, філософа, засновника

духовно-наукового руху – антропософії – Р. Штайнера. Естетико терапевтичним

фундаментом побудови освітньо-виховного процесу вальдорфської школи є

реальне пізнання людини та вчення про єдність людського тіла, душі та духу.

В періоди вікових криз мистецтво виховання має містити «терапевтичний»

аспект, спрямований на користь фізичного й психічного здоров’я. Доцільно

окреслити основні, естетико терапевтичні за своєю суттю, принципи діяльності

вальдорфської школи:

– принцип вільного виховання й навчання, що полягає в необхідності вести

дитину до самопізнання й самовизначення;

29

– принцип цілісності формування тілесної, душевної та духовної сторін

особистості;

– принцип циклічності навчально-виховної діяльності, який полягає в

урахуванні вікових особливостей циклів розвитку, у застосуванні методу епох у

навчальному процесі тощо;

– принцип синтезу науки і мистецтва;

– принцип авторитету педагога, батьків, духовного ідеалу.

Серед найбільш потужних засобів упливу на емоційно-вольову сферу дитини

в навчально-виховному процесі вальдорфської школи слід відзначити мистецтво,

зокрема, художнє слово, драматизацію, малюнок, ритмічний рух. Однією з

провідних ідей організації навчально-виховного процесу у вальдорфських

дитячих садках і школах є ідея евритмії – особливого мистецтва, яке відображає

переживання, почуття, емоційний стан за допомогою музики, руху й слова. В

евритмії Р. Штайнер бачив засіб для розкриття й розвитку психоемоційного стану

дитини. Евритмію як мистецтво руху Р. Штайнер розглядав як невід’ємну

частину педагогічного процесу, що здійснює терапевтичний вплив на розвиток у

дитини, перш за все, волі, координації рухів, музичного слуху, образотворчих

здібностей, фантазії.

Значний внесок у розвиток зарубіжної педагогіки гуманізму зробив видатний

польський педагог Я. Корчак [5], який наголошував на доцільності використання

різноманітних засобів профілактики дитячих нервово-психічних захворювань,

розладів психоемоційної сфери. У працях Я. Корчака простежується ідея

включення таких соціальних засобів впливу на особистість, як спілкування, сміх,

казка з терапевтичною метою відповідно до поставлених завдань, конкретного

випадку, вікових та індивідуальних особливостей дитини. Гуманіст-педагог

наголошував: «Сердитий погляд вихователя, похвала, зауваження, жарт, порада,

поцілунок, казка як нагорода, словесне заохочення – ось лікувальні процедури, які

треба призначити меншими або більшими дозами, частіше або рідше, залежно

від даного випадку й особливостей організму» [5, с. 7]. Одним із основних завдань

лікувальної педагогіки Я. Корчак вважав створення оптимальних умов для

30

забезпечення фізичного, психічного, морального, естетичного розвитку

знедоленої дитини, розвитку емоційно-чуттєвої сфери кожної особистості.

У контексті досліджуваної проблеми заслуговують на увагу педагогічні

погляди представників педагогічного напряму дидак-тичної художності

Ф. Гансберга, Дж. Рескіна, Г. Шаррельмана та ін. Вони розглядали мистецтво як

потужний засіб розкриття творчого потенціалу дитини і як засіб художнього

виховання. Представники даного напряму основну мету використання засобів

дидактизованого мистецтва вбачали в широкому використанні його звільняючої

та стимулювальної функцій у процесі творчої діяльності школярів. У 1883 році

англійський письменник, історик і теоретик мистецтва Дж. Рескін організував

Спілку зближення мистецтва зі школою. Митець надавав великого значення

образотворчому мистецтву при вивченні навчального матеріалу. Він писав: «Чи

ви будете малювати грецьку зброю, дзьоб шуліки чи левову лапу, ви одразу ж

зрозумієте, що необхідні рухи руки примусять зосередити увагу на подробицях,

які інакше залишилися б непоміченими, і без подальших зусиль закріплять їх у

пам’яті» [7, с. 19]. Один із представників педагогічного напряму дидактичної

художності Г. Шаррельман порівнював мистецтво з «тираном, який не може

задовольнитися одним захопленням голих шкільних стін, наочними посібниками

та малюванням. Воно хоче і повинно проникнути в кожний предмет, воно хоче і

повинно оволодіти кожною навчальною годиною» [6, с. 159]. На думку Г.

Шаррельмана, «учителю-художнику» необхідно дотримуватися трьох вимог:

1) повної детальності, оскільки подробиці посилюють наочність;

2) належного мотивування всіх дій;

3) дитячого модернізування, яке вимагає забарвити навчальний матеріал

місцевими барвами [6, с. 159-160].

Автор праці «Говорити і насолоджуватися творчістю» Ф. Гансберг

наголошував на створенні в освітньо-виховному процесі «емоційної атмосфери» з

метою формування особистості через «творчий саморозвиток» [6, с. 160].

Естетотерапевтичні ідеї гармонізації життя дитини знаходимо в працях

вітчизняних педагогів минулого.

31

Видатний український педагог Я.Чепіга надавав важливої ролі розвитку

емоційно-чуттєвої сфери особистості. За твердженням педагога, вчитель повинен

орієнтуватися на розвиток позитивних емоцій школярів, щоб «не сльози і різка

панували в школі, а радість, втіха і задоволення» [12, с. 23]. Питанням

естетичного впливу різних засобів на розвиток особистості приділяла увагу

С. Русова, яка вказувала на важливість створення такої атмосфери, «у якій могли

б розвиватися усі здібності дитини, усі її добрі почуття й нахили, і щоб не мали

змоги зростати злі й негарні» [8, с. 34]. Провідними естетико терапевтичними

засобами впливу на особистість дитини педагог уважала природу в «усій її

непереможній красі», мистецтво, соціальне середовище тощо.

За С. Русовою, праця є найкращим психолого-педагогічним засобом, за

допомогою якого вільно виявляються всі творчі сили дитини. Характерними

психологічними рисами дитячої праці, співзвучними з естетико терапевтичними,

С. Русова визначає такі:

1) праця є активністю;

2) праця викликає в дитини бажання, інтерес, цікавість до чогось;

3) праця має завжди конкретне завдання, домагається реальних наслідків;

4) праця приємна і як самостійний розвиток м’язів, і як самою дитиною

вигаданий засіб досягти бажаної мети;

5) праця повинна бути посильною для дитини, не потребувати значних

зусиль;

6) допомогу слід надавати лише за потреби, враховуючи індивідуальність

дитини, її настрій, зміст праці;

7) праця має бути різноманітною [11, с. 270]. Саме при дотриманні всіх

вищеназваних вимог праця буде корисною і, головне, приносити дитині

задоволення як від самого процесу, так і від її результату. У педагогічних працях

С. Русова обґрунтувала потужний вплив казки на формування й розвиток дитини.

Педагог вказувала на її спорідненість із дитиною, оскільки «вони так одне з

другим зрослися, що як би педагоги не намагалися вигонити казку з дитячої хати,

вона таки там пануватиме, бо вона природно відповідає вимогам дитячого розуму,

32

а ті людські відносини по казках такі прості й зрозумілі, що дитина може щиро

співчувати лихові й недолі, радіти перемозі та щастю казкових героїв» [8, с. 203].

Значний внесок у розвиток естетотерапевтичної ідеї гармонізації життя

дитини зробив видатний український педагог В. Сухомлинський. В основі

естетотерапевтичної складової формування особистості покладена ідея

гармонізації та індивідуально-творчого розвитку особистості кожного учасника

педагогічного процесу. Вихідним принципом діяльності Павлишської середньої

школи, співзвучним із естетико терапевтичним, є любов і повага до дитини, тепле

й чуйне ставлення до неї, розуміння її. Невипадково В. Сухомлинський писав:

«Що найголовніше було в моєму житті? Без вагань відповім: любов до дітей» [9,

с. 7]. Досить потужний терапевтичний потенціал, на думку В. Сухомлинського,

має природа, яка «виховує в душі підлітка здатність відчувати, сприймати

тонкощі, відтінки речей, явищ, порухи серця» [9, с. 585]. Він наголошував: «Я

прагнув, щоб перш ніж розгорнути книжку, прочитати по складах перше слово,

діти прочитали сторінки найпрекраснішої у світі книги – книги природи» [9, с.

33]. Одним із засобів гармонійного розвитку особистості, формування її культури,

на думку педагога, є музика. Її потужний естетико терапевтичний вплив на

особистість пояснюється емоційною насиченістю: «Музика – це мова почуттів,

переживань, найтонших відтінків настрою» [9, c. 382]. В. Сухомлинський вважав,

що повноціннішим є сприймання музичного твору з використанням «природного

фону», тобто музики природи. «Людина стала людиною, коли почула шелест

листя і пісню коника, дзюрчання весняного струмка і дзвін срібних дзвіночків

жайворонка в бездонному літньому небі, шелест сніжинок і завивання завірюхи за

вікном, ласкавий плескіт хвилі й урочисту тишу ночі – почула і, затамувавши

подих, слухала сотні і тисячі років чудову музику життя. Умій і ти слухати цю

музику, умій милуватись красою» [9, с. 370].

Яскравим прикладом використання казкотерапевтичних технологій у

педагогічній діяльності В. Сухомлинського свідчить «Кімната казки», основною

метою якої було створення казкової, «в якій діти почували себе в світі казкових

образів» [9, с. 178]. Така атмосфера сприяла глибшому проникненню у країну

33

казки, діти співпереживали разом із героями і були активними учасниками цього

дійства. Педагог-гуманіст відводить особливе місце показу невичерпних

можливостей казки для емоційного, розумового, морально-естетичного виховання

учнів початкових класів. Одним із засобів гармонійного розвитку особистості

педагог вважав працю. Він наголошував на єдності праці й емоційно-естетичного

виховання, що «досягається тим, що людина, пізнаючи світ працею, створює

красу, утверджуючи цим у собі почуття краси праці, творчості, пізнання» [9, с.

569]. За В. Сухомлинським, праця виконує ряд функцій, схожих із естетико

терапевтичними, а саме: збагачення інтелектуального життя, наповнення

багатогранним змістом розумові, творчі інтереси, одухотворення моральної

цілісності, звеличення естетичної краси особистості й колективу.

Викладене вище дозволяє стверджувати актуальність проблеми вивчення

естетотерапевтичної ідеї гармонізації та розвитку творчого потенціалу

особистості, значний інтерес видатних педагогів до широкого використання таких

естетико терапевтичних засобів впливу на особистість дитини, як природа, гра,

праця, казка, мистецтво тощо. Отже, актуалізація вітчизняного та зарубіжного

досвіду педагогів минулого щодо впровадження даних засобів у навчально-

виховний процес, а також творче використання методів і прийомів створення

особливого естетичного середовища у професійній діяльності педагога сприятиме

розвитку його морально-особистісних і професійних якостей, зростанню

педагогічної майстерності та творчої активності.

34

Література:

1. Вальдорфская педагогика Р. Штайнера. Педагогические технологии / [под.

общ. ред. В. С. Кукушина]. – Ростов н/Д : Изд. Центр Март, 2002. – 320 с.

2. Вища освіта. Нормативно-правові акти про організацію освіти у вищих

закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації : у 2 кн. / [укл. М. І. Панов, Ю. П. Битяк, Г. С.

Гончарова та ін..; за ред. проф. М. І. Панова]. – Х. : Право, 2006. – 688 с.

3. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения : в 2-х т. / Я. А.

Коменский. – М. : Педагогика, 1982. – Т. 1. Великая дидактика. – 656 с.

Коменский Я. А. Педагогическоенаследие / Коменский Я. А., Локк Д., Руссо Ж-

Ж., Песталоцци И. Г. / [сост. В. М. Кларин, А. Н. Джуринский]. – М. : Педагогика,

1989. – 416 с. – (Библиотека учителя).

5. Корчак Я. Як любити дітей / Я. Корчак. – К. : Рад. шк., 1976. – 159 с. 6.

Пальчевський С. С. Педагогіка / С. С. Пальчевський. – К. : Каравела, 2007. – 576 с.

7. Рескин Дж. Лекции об искусстве / Дж. Рескин. – М. : Б. С. Г.-Пресс, 2006. –

319 с.

8. Русова С. Ф. Вибрані педагогічні твори / С. Ф. Русова. – К. : Освіта, 1996.

– 304 с.

9. Сухомлинський В. О. Вибрані твори : у 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К. :

Рад. школа, 1977. – Т. 3. – 669 с.

10. Федій О. А. Підготовка педагогів до використання засобів естетотерапії:

теорія і практика : монографія / О. А. Федій. – Полтава : ПНПУ імені В. Г.

Короленка, 2009. – 404 с.

11. Хрестоматія з історії дошкільної педагогіки / [за заг. ред. З. Н. Борисової].

– К. : Вища шк., 2004. – 511 с.

12. Чепіга (Зеленкевич) Я. Ф. Методика навчання в трудовій школі першого

концентру / Я. Ф. Чепіга (Зеленкевич) – Х. : Україна, 1930. – 268 с.

За основу взято ст.. Мірошніченко Т. Педагоги-гуманісти про створення

естетотерапевтичного освітнього середовища: ретроспективний аналіз//

Естетика і етика педагогічної дії. 2014. Вип. 8.

35

1. Виховання казкою

«Казка – активна естетична

творчість, що охоплює всі

сфери духовного життя

дитини – її розум, почуття,

уяву, волю».

В.О.Сухомлинський

Нове, третє тисячоліття висуває перед працівниками позашкільних

установ нові навчально-виховні завдання, зумовлені необхідністю

формування в дітей почуттів любові, справедливості, правди, співчуття,

милосердя та інших чеснот. Люблячими хочуть бачити дітей їхні батьки,

рідні, педагоги, однолітки. Вкладаючи у вихованців любов, дорослі

сподіваються отримати від них довіру, чуйність, порозуміння.

Сутність інноваційних процесів у сучасній позашкільній освіті полягає

у пошуку таких форм і методів педагогічного впливу, які б повною мірою

сприяли реалізації права дитини на всебічний розвиток, забезпечували

виявлення здібностей і потенційних можливостей особистості.Наш

наставник, великий педагог та знавець людської душі В.О.Сухомлинський

відмічав: «Казка для маленьких дітей – не просто розповідь про фантастичні

події, це – цілий світ, в якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою

добру «волю». На його думку казка – активне естетичне мистецтво, яке

захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю.

Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню

інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі. Вона оволодіває почуттями

дітей, тому що через казку діти пізнають світ не тільки розумом, але й

серцем. «Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих

образах».

36

Важливими компонентами технології навчання і виховання казкою є:

читання казок та створення малюнків (ілюстрацій) за їх змістом; казка і

театр: використання різних видів театру для обігрування казки; гра-

драматизація за сюжетом казки; створення казки своїми руками

(виготовлення іграшок, книжок на заняттях з художньої праці). Завдяки

цьому в дитини формуються почуття ввічливості, любові, хоробрості,

доброти, вірності, виховується краса душі. Казки В.О. Сухомлинського

рекомендую використовувати в роботі з дітьми як на заняттях з розвитку

мовлення, ознайомлення з навколишнім, образотворчої та музичної

діяльності так і під час повсякденної діяльності.

Казки – один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної

творчості. У них – міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм. Герої

казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть боротьбу з

темними силами, що символізують соціальне зло й несправедливість. Образи

позитивних казкових персонажів давно стали для дітей втіленням кращих рис

людини. Дитина уважно стежить за розвитком казкового сюжету, відверто

реагує на вчинки героїв, проникається своєрідністю їхніх стосунків, думок і

почуттів, віддає свої симпатії позитивним, засуджує негативних. У цій роботі

допомагають твори В.О.Сухомлинського, адже вони переповнені духовністю

й гуманістичністю.

Для дітей казкові персонажі й стосунки – мірило власної поведінки і

поведінки товаришів. Казка стає першим пізнанням життя, його моральних

основ, соціальних взаємовідносин. Те, що вихованець виявляє симпатію до

одних персонажів і антипатію до інших, свідчить про становлення його

власного ”Я”.

На сучасному етапі інтегрованої освіти вважаю моральне виховання

підростаючого покоління без творів Василя Олександровича було б просто

збіднілим. Насичені глибоким етичним змістом, вони наштовхують школярів

на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку, робити висновки.

Ми часто замислюємося над тим, як виростити дитину щасливою,

37

здоровою. Що ж потрібно для того, щоб він зміг самостійно впоратися з

багатьма життєвими перешкодами, цінував дружбу, мав уявлення про честь?

Як можна з’єднати слово з ділом, але при цьому не набридаючи дитині

своїми постійними вказівками?

Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало

відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію взаємин між

людьми закладено в сюжетах багатьох казок. Разом з героями казок кожен

поповнює свою «життєву скриньку» нормами і правилами поведінки,

важливими людськими цінностями.

Вбачаю дуже доцільною появу нової течії в роботі з казкою, яка є

інтегрованою діяльністю, це – казкотерапія.

Казкотерапія – це терапія середовищем, особливою казковою

атмосферою, в якій можуть проявитися потенційні можливості особистості,

може матеріалізуватись мрія; а головне, в ній з’являється відчуття

захищеності та таємниці.

Метою казкотерапії є підведення дитини до усвідомлення своєї

внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із

собою і світом.

Основною частиною цього методу є започатковане

В.О.Сухомлинським створення казкової атмосфери, особливого ритуалу

входження в казку. У процесі казкотерапії особистість навчається сприймати

себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як

неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у

самовираженні, яка здебільшого, залишається незадоволеною, що породжує

внутрішній конфлікт.

Використовуючи в своїй роботі метод казкотерапії, я переконалася, що

він сприяє розвитку у вихованців: активності, самостійності, емоційності,

творчості,зв’язного мовлення.

38

Казкотерапія зорієнтована на дітей молодшого шкільного віку тому, що

вони ще не здатніоцінити події в реальному житті та проаналізувати їх для

прийняття самостійних рішень.

Я помітила, що перевтілюючись у казкового героя, дитина може

спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів

казкотерапії діти засвоюють моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві

ситуації, підвищують рівень знань про себе і про інших, тому що казки

зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів і батьків.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні

почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток

бажань і вчинків вихованця. Перевтілюючись в героїв казок гуртківці

набувають позитивних і позбуваються негативних рис характеру. Саме казки

спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини.

Цікавими формами роботи з казкою для дітей є: «Колаж з казок»;

«Вінегрет з казок»; зміна кінцівки казки; переміщення героя однієї казки в

іншу і спостереження за його пригодами; складання казки за кольоровими

кружечками та ін.

Казкотерапія – це не один окремий сеанс, а копітка робота з певною

метою. Вона дає дитині молодшого шкільного віку свободу думок, бажань,

дій, почуттів. Правильно побудовані, цілеспрямовані казки допоможуть

дитині стати сміливішою, впевненою, подолати свої страхи, капризи,

позбутися сором’язливості,а подекуди й агресивності. Саме за допомогою

корекційного впливу казки в емоційному стані та поведінці дитини

спостерігаються зміни на краще, відбувається поліпшення настрою, розвиток

емоційної сфери та зв’язного мовлення.

Казка з поганим кінцем також є засобом навчання й виховання. Вона

показує дитині, як себе відповідно поводити, чого робити не можна, як

уникнути невдалого вибору, щоб зменшити негативні наслідки вчинків.

Казка допомагає неухильно слідувати правилам, аналізувати, як діяти і в яких

випадках.

39

1.Казкотерапія як складова ефективного заняття

(з досвіду роботи)

Астрономія – серйозна наука. Згідно програми гуртківці повинні

навчитись орієнтуватись по зоряному небу, дізнаватись якомога більше про

зірки й планети, про великий і безмежний Всесвіт. Щоб заняття

астрономічного гуртка проходило цікаво і змістовно, доводиться

застосовувати найрізноманітніші форми роботи, в тому числі казко терапію.

Казка загострює увагу дітей, допомагає створити позитивну

психоемоційну атмосферу, а також – краще засвоїти навчальний матеріал,

легше запам’ятати назви зірок і сузір’їв.

В арсеналі – міфи і легенди Древньої Греції, казки народів світу,

українські казки про небо, а коли їх не вистачає, складати доводиться

самостійно.

В одній з казок небо зображено у вигляді золотоверхого терема, в

якому живе небесна родина: Сонце, Місяць і зірки.

В зоряному небі стоять три тереми золотоверхі.

В першому теремі – ясний Місяць,

В другому – красне сонечко,

В третім – дрібні зірочки.

Ясний Місяць – то господар,

Красне Сонечко – то його дружина,

Дрібні зірочки – їхні діточки.

Казкові герої легко дістаються неба – по високому дереву або ж по

драбині. Або ж, як у відомій казці «Про коника-горбоконика»:

Тут Иван с Землей простился

И на небе очутился.

Пояснюючи гуртківцям, чому відбувається зміна місячних фаз,

звертаюсь до української казки про Колобка, де в образі головного героя

40

виступає Місяць. Вовчик, лисичка, зайчих по черзі відкушують від Колобка

шмат, в результаті від нього нічого не залишається.

Щоб привернути увагу гуртківців до матеріалу про місячні фази,

пригадуємо казку про кравця, який намагався пошити Місяцю святкову

сукню:

Заглянул Полумесяц к портному, не к небесному, а земному:

«Сшей мне, мастер, нарядное платье,

Буду по небу в празник гулять я».

Снял портной с Полумесяца мерку,

Приглашает его на примерку,

Ну а Месяц, гуляка ночной, стал тем временем

Полной Луной…

Кравець відмовився від замовлення:

Шить вам платье – пустоезанятье.

Оставайтесь ка лучше без платья.

Розповідаючи про місячні моря, використовуємо казку про двох

грабіжників, які, прихопивши бочку дьогтю, піднялись на небо і намагались

зафарбувати дьогтем Місяць. Вимазавшись в дьоготь, вони приліпились до

Місяця і назавжди залишились там.

Розповідь про сонячні і місячні затемнення доповнюються матеріалом

про те, як пояснювали ці явища наші предки: «Сонце зникає серед білого дня

тому, що його з’їдають літаючі вовки-вовкулаки.

Привертаючи увагу гуртківців до краси зоряного неба, викликаючи в

них бажання пізнати його таємниці, звертаюсь до давньогрецької міфології.

Як приклад, «Легенда про Орфея та Еврідіку», «Легенда про Велику

Ведмедицю».

Поринаючи в чарівний світ казки, вихованці вчаться розуміти

навколишній світ, збагачують сою культуру, стають більш емоційними,

вчаться розуміти прекрасне, відрізняти добро від зла («Легенда про Велику

Ведмедицю», презентація).

41

Найголовніший з богів Зевс закохався в дочку царя Аркадії, прекрасну

Каллісто. Згораючи від ревнощів, дружина Зевса, Гера, будучивсемогутньою,

перетворила суперницю у ведмедицю. Дізнавшись про це, Зевс забрав

Каллісто на небо, перетворивши її в яскраве сузір’я. На небо потрапила й

служниця Каллісто, Зевс перетворив її на сузір’я Малої Ведмедиці. З тих пір

вони поруч на небі.

Зоряне небо – ціла книга казок, яку варто прочитати.

4. Музикотерапія як здоров’язбережувальна технологія

та її місце на заняттях гуртка

Серед існуючих здоров’язбережувальних технологій, музикотерапія займає

важливе місце. Багатовіковий педагогічний досвід показує, що шедеври

музичного мистецтва, які є носіями універсальних законів гармонії, можуть стати

додатковим інструментом корекції фізичного здоров’я, емоційних станів і

поведінки дитини, її інтелектуального, творчого розвитку та саморегуляції, що й

актуалізує обрану проблему. Особливо популярною музикотерапія є в

дошкільному віці, проте й школярам не завадить займатися нею.

Сучасні науково-технічні можливості дозволяють на об’єктивному рівні

вивчати фізіологічні реакції організму людини на звук і музику. Клінічні

дослідження показали, що музика активно впливає на функції усіх життєво

важливих фізіологічних систем організму людини, сприяє розвитку розумових

здібностей, образного мислення, зміцненню фізичного і психічного здоров’я.

Тому впродовж останніх десятиріч у багатьох країнах світу музика стала активно

запроваджуватись у навчально-виховний процес з метою стимулювання

навчально-пізнавальної та інтелектуальної діяльності, підвищення працездатності,

збагачення поведінкової сфери, покращення психофізичного здоров’я дітей та

молоді.

У сучасній науці «Музикотерапія» почала розвиватися, як інтегративно-

оздоровча та психолого-педагогічна технологія (методика), основні поняття якої

ми розглянемо.

42

Музикотерапія – спеціалізована форма психотерапії, заснована на музиці і є

складовою частиною психолого-педагогічних і психотерапевтичних методик. ЇЇ

мета – збереження психічного здоров'я та запобігання емоційним розладам.

Досягнення мети передбачає розв’язання низки завдань. Це: подолання

бар'єрів у спілкуванні, покращення розуміння себе та інших; зняття психічного

напруження; створення можливостей для самовираження; набуття навичок

адекватної групової поведінки та соціалізації особистості в суспільстві. Оскільки

музика, впливаючи на почуття, є фізичною основою емоцій, які впливають на всі

психічні процеси: відчуття, уяву, мислення, волю, пам‘ять, то радісний щасливий

настрій людини є основою її фізичного і психічного здоров'я, доброзичливого

ставлення до людей, навколишнього світу.

Сьогодні розглянемо форми, напрями музикотерапії та організовані форми

роботи з її використанням, визначимо умови та шляхи її впровадження у практику

роботи ПНЗ. У практичній частині – побуваємо на експериментальному

майданчику й відчуємо на собі разом з дітьми цілющі властивості музики.

Спостерігаючи за впливом музики на поведінку дітей, можна виокремити дві

форми музичної терапії: активну (експресивну – виражаючу почуття зовні) і

пасивну (рецептивну – внутрішньочуттєву). Активна форма музикотерапії – це

безпосередня участь дитини у будь-якому виді музичної діяльності. Вона

здійснюється у таких напрямах– ритмотерапія, вокалотерапія, інструментотерапія.

Активна форма музикотерапії ефективно реалізується і через фольклорні жанри,

що є синтезом співу, гри, народної хореографії. Опановучи жанри гуртового

народного виконавства, діти відчувають радість творчості, любов і шану до своєї

землі.

Пасивна форма музикотерапії – це коли дітям пропонують музику тільки

слухати, або ж музика слугує звуковим тлом певного виду діяльності. Слухання

музики допомагає вирішувати такі завдання:

- розвиток комунікативної культури через спільне прослуховування музики,

що забезпечує безпосередність та відкритість власних почуттів,

опосередковано спрямоване на підтримку взаємних контактів,

43

взаєморозуміння і довіри між собою; обговорення власних вражень,

відчуттів, асоціацій, що сприяє виникненню загального позитивного,

піднесеного настрою;

- зниження нервово-психічної напруги та зняття розумової втоми під час

слухання музики у стані «внутрішнього спокою», збагачення асоціацій та

музичних вражень;

- розвиток уваги, пам’яті із застосуванням попередньої установки на

вслуховування, зосередженість на виявленні елементів музичної виразності як

змістових складових твору.

Фонове використання музики застосовується для створення певної емоційної

атмосфери, релаксації, для кращого запам’ятовування навчального матеріалу

тощо. Фонова музика використовується під час занять, ігор-драматизацій,

психологічних тренінгівдля досягнення душевної рівноваги, контролю над

власною увагою, оволодіння умінням сконцентруватись, вслуховуватись у її

звучання та контролювати себе. Це покращує загальну пам'ять, сприяє розвитку

навичок самоконтролю.

Розглянемо кожен із напрямів.

Ритмотерапія. Ритмічні завдання, які діти виконують у стінах закладу,

допомагають активізувати та пробуджувати інтерес дитини до діяльності. І якщо

дитина тонко відчуває і відтворює ритм, проявляє себе в ритмічних рухах, це

говорить про те, що в неї міцніє її вольовий початок, без якого неможливі ні

навчання, ні робота. Дуже подобаються дітям ритмічні ігри. Найпростіший спосіб

організації такої гри – повтор дитиною рухів дорослого. Дорослий виступає

ведучим у грі-імпровізації, а дитина одночасно і спостерігає за ним, і намагається

копіювати його. Керівнику гуртка зовсім необов’язково мати хореографічну

підготовку для рухових імпровізацій. Основою для них послужить танцювальний

досвід, що є в кожного, і звичайний вибір виразних рухів: кроки, жести, міміка,

рухи тулуба тощо. Досить передати в рухах загальний характер музики, пов’язати

пластику рухів із її звучанням.

44

Важливо, щоб весь ігровий простір був освоєний дитиною, щоб вона могла в

ньому орієнтуватися і не боялася переміщатися в кімнаті. Оскільки дорослий є

ведучим у грі, то він може продемонструвати дитині прийоми освоєння простору,

підключивши вигадку, гумор і спритність. Наприклад: він може зненацька

змінити рух уперед на "задній хід", наприкінці музичної фрази присісти на

стілець, заплутати рух у центрі кімнати частими переходами в різні її кінці тощо.

Звичайно, ці дії мають відповідати характеру музики, перетворюватися у виразні

епізоди або міні-сюжети. Діти ж сприймають подібні дії як забавні ігрові ситуації,

що активізують їхню увагу і реакцію. Такі спільні ігри-імпровізації сприяють

розвитку в дитини відчуття її емоційного благополуччя, яке пов’язано зі

здатністю до природних, вільних, координованих рухів. Імпровізовані

танцювальні рухи дорослого виступають тут головним і єдиним способом

досягнення потрібного результату.

Доцільно розвивати здатність дитини попадати в метричну сітку, відчувати

пульсацію. Досягти цього також можна за допомогою ігрових прийомів,

пов’язуючи рухи з пізнавальними образами тварин або казкових героїв.

Сприятливою для цього є музика із багаторазовим повторенням ритмічного або

мелодійного звороту. ("Танець маленьких каченят", "Танець маленьких лебедят"

із балету П.Чайковського, характерні рухи Буратіно тощо). Маємо пам’ятати, що

під час виконання колективом єдиного руху в єдиному темпі та ритмі створюється

енергообмін усіх учасників у дійстві, яке має спрямований психологічний ефект

(своєрідна терапія). Ритмічна впорядкованість рухів пробуджує в дітей позитивні

емоції, вони відчувають радість від спільної діяльності у процесі ігрового

спілкування, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

Точність і спритність рухів, їхня відповідність пережитим емоціям, а головне,

задоволення, яке дитина отримує під час рухів, – вірний показник її емоційного

благополуччя.

Наприклад Гра "Сонячні зайчики". Увімкніть ритмічну музику.

Запропонуйте дитині узяти маленьке дзеркальце й покажіть їй, як пускати

сонячного зайчика, який має стрибати в ритмі музики. Запропонуйте дитині

45

побігати по всій кімнаті, потанцювати, пострибати, помахати руками під музику.

Поступово вона навчиться чітко координувати свої рухи, узгоджувати їхній

характер, виразність з музичним ритмом.

Наступним напрямом активної музикотерапії є вокалотерапія. Як правило,

використовується прийом групового співу, тривалість якого 5-7 хвилин. Пісні

добираються відповідно до настрою групи. Особливо така робота є ефективною

на заняттях гуртка вокального чи хорового співу, літературного, де поряд із

метою розвитку творчих здібностей, має ставитися мета – забезпечення

емоційного комфорту дитячого буття. Діти з бажанням та задоволенням

виконують різнохарактерні пісні, відтворюючи їх зміст рухами. Такий вид роботи

можна практикувати і в якості фізичної хвилинки з метою не лише зняття

фізичної втоми, а й розвитку вподобань, виконавських умінь, розширення

інтересів. Однак існують й інші прийоми вокалотерапії, це ланцюговий спів

(дорослий вказує, коли і кому розпочинати чи продовжувати спів добре знайомої

пісні; спів із пропуском музичних речень і фраз, які за сигналом дорослого, можна

проплескати, або ж промовчати і за вказівкою вступити вже на чергове за

пропущеним речення; аукціон пісень (діти змагаються, хто більше знає пісень,

або ж грають за принципом попурі (одні починають інші продовжують), спів

пісень за піктограмами(я показую піктограму, а ви співаєте пісню відповідного

характеру та ін.). Такі вокальні вправи тренують музичну пам’ять, увагу,

мислення, чуття ритму, вчать визначати емоційні стани і відтворювати їх,

вимагають емоційно-вольових зусиль. У ПНЗ такі прийоми доцільно

використовувати під час свят, розваг, виховних заходів у якості ігрових моментів.

Школярам молодших класів до вподоби розваги з елементарними чи

імпровізованими музичними інструментами, які діти можуть принести з дому,

виготовити на гуртках технічного спрямування чи деревообробки. На гурткових

заняттях та і не тільки, діти можуть знайомитися з музичними інструментами,

пронизуватися слуханням їхнього глибокого звучання. Як правило, вихованці

поступово обирають той інструмент, який більше, ніж інші, хвилює її, збігається

зі струнами її душі.

46

Особливість елементарного музикування полягає в тому, що всі діти мають

можливість проявити себе творчо. Вони легко стають творцями, отримуючи від

цього радість і задоволення.

Спробуємо і ми з вами стати творцями й перевірити, чи отримаємо від цього

задоволення. Я пропоную вам зіграти музику на тему «Звуки природи». Яка вона

може бути? (Шелест листя, завивання вітру, дощ, грім) стук дятла, стрекотання

сороки) тощо. Подумайте, яку з названих, на ваш погляд, музику можна

відтворити за допомогою вибраних вами інструментів?. (Дощ – металофон,

дзвіночки, трикутник, маракас; град – ксилофон, постукування пальцями по

барабані чи бубні; вітер – губна гармошка, дудка; скрекотання сороки – тріскачка,

сніжниця – маракаси. водопад, гроза і тд.

А тепер потрібно змалювати звукову картину, відтворюючи почуте (сказане

мною).

Стояв теплий і сонячний день. Під вечір почали скупчуватися хмари, повіяло

прохолодою (вітер). Поле вкрилося зграями чорних ворон (каркання). Десь далеко

загриміло (барабан). Став накрапати дощ (металофон). Вітер посилився, дощ

став ряснішим і поступово перетворився на град. Грім ударив ще сильніше.

Зчинилася літня гроза. Поступово буря вщухла, град зупинився. Від легкого вітру

(ш-ш-ш та зашелестіло листя…., з якого поволі спадали останні краплі дощу.

Аналогічно можна озвучити будь-який сюжет казки чи вірша.

Музичне переживання, завжди є сенсорним, оскільки музика (найпростіші

співзвуччя, складні образ) насамперед сприймається чуттєво. Тому сенсорні

процеси є показниками цілісного сприйняття, розрізнення виразних почуттів, а

також проявів, пов’язаних зі сприйняттям окремих властивостей музичних звуків,

що особливо важливо для дітей молодшого віку. В основі розвитку їхніх музично-

сенсорних здібностей лежить вслухування, розрізнення, відтворення чотирьох

основних властивостей звука – висоти, тривалості, тембру, сили голосу.

Елементи активної музикотерапії доцільно використовувати на заняттях

гуртків – лялькового, театральних, художнього читання, психологічного й

соціального спрямування.

47

Пасивна музикотерапія. Групова пасивна музикотерапія (прослуховування

музики) проводиться два рази на тиждень. Музика допомагає змінювати настрій

дітей, відволікає від розчарувань, зменшує тривожність. Як емоційне тло вона

може звучати під час релаксації (звільнення від напруги), медитацій,

гімнастичних вправ, вправ комунікативного характеру, ігрових етюдів та ігор,

інтегрованих занять образотворчого спрямування. Крім того, музика може

слугувати засобом організації дітей до заняття, розваги,

Однак не варто вдаватися відразу до всіх напрямів терапії, бажана програма,

де б вказувалося, методи і прийоми у кожній віковій групі, у яку пору (тиждень,

місяць, квартал), з якою тривалістю і кількістю дітей бажано проводити музико-

терапевтичні сеанси.

Основою музично-терапевтичного впливу є феномен резонансу, що «являє

собою різке зростання амплітуди коливань у будь-якій системі під впливом

зовнішніх сил. При цьому частота власних коливань системи збігається із

зовнішньою частотою. Одночастотні коливання об’єднуються й не просто

додаються, а відбувається потужне нарощування якості, значний енергетичний

стрибок». У фізичному плані проявом резонансу є вібрація. Підтвердженням цієї

думки є дослідження доктора Г. Шоу [1], який пояснює вплив музики на здоров’я

людини дією вібрації звуків. Звуки створюють енергетичні поля, що провокують

резонувати клітини організму. Людина сприймає музику, а вона, в свою чергу,

нормалізує ритм дихання, пульс, тиск, температуру, знімає м’язову напругу. Тому

правильно дібрана мелодія має сприятливу дію, допомагає зняти емоційну

напругу, врівноважує настрій, сприяє підвищенню емоційного тонусу.

Сфера впливу музики багатогранна й охоплює фізіологічну, соматичну та

психолого-педагогічну сторони. Такий різнобічний вплив музики на психіку

людини обумовив музикотерапію як один із перспективних сучасних методів

гармонізації психо-фізичного стану особистості. Вона є відображенням і

вираженням суспільно-історичної сутності людини, невід’ємною частиною її

суспільної свідомості, фактором розвитку. При цьому, музикотерапія посідає своє

48

унікальне місце, створюючи позитивний уплив як на дитину, так і на дорослого

тим, що торкається емоційно-вольової (фізичної та душевної) й розумової сфер.

Г. Побережна виокремлює такі рівні музично-терапевтичного впливу:

фізіологічний, психічний, сакральний. Музично-терапевтичний уплив на

фізіологічному рівні можна описати такою послідовністю взаємодії: звук – вухо –

барабанна перетинка – голосовий апарат – гіпоталамус – підкірка – кора

головного мозку – нервова система. Психічний рівень продукується разом із

настроєм музики. Це особливий душевний стан, що поєднується зі здатністю

проникнути в найглибший шар змістовності музичного вислову. Сакральний – ми

розуміємо як рівень глибокого філософського узагальнення та пов’язуємо із

катарсисом, очищенням людської душі через страждання, емоційні переживання.

Кожний музичний твір сповнений певними засобами музичної виразності (ритм,

темп, мелодія, гармонія, музична форма, жанр, динаміка, тембр тощо), що є

відображенням певного стану людської духовності. Безумовно, духовність є

переживанням і взаємодією людини з буттям.

Людина за своє осмислене життя не завжди відчуває такі емоційні

переживання, якими може бути сповнене людське життя та яким збагачує її

мистецтво. Високохудожній музичний твір дає їй можливість зустрітися з

розмаїттям емоційних станів, цікавих життєвих психологічних ситуацій, тобто – з

«іншим», пережити в співбутті, наповнити свій духовний світ завдяки новим

відчуттям. Підтвердженням цього є думка Ю. Білодіда [2; 105] про те, що духовна

особистість пізнає «іншого» на основі цілісного сприйняття іншодуховного

здебільшого інтуїтивними засобами в процесі співпереживання буття.

Разом із тим, у аспекті музичної терапії виховні можливості музики не

пов’язані з її естетичною цінністю. Є «погана» з точки зору музичного мистецтва,

але нешкідлива музика. А є музика шкідлива, з психологічної точки зору, хоча

написана відомими композиторами. Музика, яку можна назвати шкідливою,

відрізняється частим дисонансом, відсутністю форми, нерегулярністю ритмів.

Наприклад, рок-музика впливає ультра- і інфразвуками, які ми не відчуваємо, але

«чують» усі наші органи, вона здатна руйнувати мозок за принципом «25-го

49

кадру». Деякі музикознавці вважають, що й класична музика може шкідливо

впливати на психологічний стан слухачів, оскільки є музика, що «заражає»

апатичністю, слабкістю, стражданням. Отже, ефективність музично-

терапевтиного впливу визначає дотримання певних принципів,серед яких

виокремлюють:

1) не нашкодь (відповідність використання стилю музики поставленій

музично-терапевтичній меті);

2) індивідуальний підхід (рецепти музичної фармакології; відповідність

музичного репертуару аудиторії слухачів, наприклад, «Похорон ляльки» із

«Дитячого альбому» П. Чайковського не рекомендується демонструвати дітям

тощо);

3) принцип вільного музикування;

4) принцип систематичної оцінки результатів і погляду медицини.

На думку В. Петрушина, основну роль в моделюванні емоції відіграють лад і

темп, інші компоненти, такі як мелодія, ритм, динаміка, гармонія, тембр –

залишаються допоміжними, хоча, це може здаватись незвичним. Далі, автор

зауважує, що від творів музикантів «старих» майстрів до творів сучасності

збільшується структурна та семантична складність музичної тканини, при цьому

самі емоції суттєво не змінюються [4, 22]. Наукові знання з біології та медицини

свідчать про те, що сильну дія на організм людини здійснює ритм. Ритми

музичних творів лежать в діапазоні від 0,6 до 1,5 Гц – це частота, близька частоті

серцебиття та дихання. Життя людського організму засноване на різних ритмах –

дихання, серцебиття, різних діях. Організму людини властиво адаптуватися до

зовнішніх дій, тому під час прослухування музики робота серця й дихання копіює

ритм музичного твору. У результаті численних психолого-педагогічних та

соціологічних досліджень встановлено, що під впливом музики, яка відповідає

функціональному станові організму, такі психічні процеси, як пам’ять

покращуються на 45-50 %, а увага – на 25-30 %. Музика активізує розумові

здібності особистості, а також працездатність та зосередженість, здатна розвивати

та підвищувати інтелект людини. Звукові вібрації стимулюють кровообіг,

50

емоційний тонус. Ці дослідження підтверджують фізіологічну гіпотезу

музикотерапії: поєднання ритму музики з біоритмікою людини. На думку Г.

Побережної [5], задля того, щоб музика надійно ввійшла в повсякденне життя

людини, доцільно створити «музичну аптеку». Її склад становлять:

1) твори «золотого фонду» музичної класики («Либідь» К. Сен-Санса;

«Адажіо» й «Танок маленьких лебедів» із балета «Лебедине озеро» П.

Чайковського; його ж вальси із «Лускунчика» та «Сплячої красуні»; «Аве Марія»

Й. Баха, Ф. Шуберта тощо);

2) класичні твори, написані спеціально для дітей: «дитячі альбоми» П.

Чайковського, Р. Шумана, М. Равеля, К. Дебюсі, українських композиторів: В.

Косенка, М. Степаненка, Г. Соська, О. Нежигая та інших;

3) фольклорні мотиви (колискові у виконані Н. Матвієнко, М. Пилипчак),

оскільки генна пам’ять потребує свого прояву, тому українські веснянки, колядки,

щедрівки, потішки будуть досить корисними в практичному застосуванні;

4) сучасні дитячі пісні, в тому числі з відомих мультфільмів;

5) фонова інструментальна музика (допомагає сконцентруватися над

виконанням творчих завдань, наприклад, під час малювання, ліплення,

конструювання тощо) Для цього вчені рекомендують наступні музичні твори.

П. Чайковський. «Дитячий альбом», «Пори року». В.-А. Моцарт. Маленька

нічна серенада. Л. Бетховен. Симфонія № 6 «Пасторальна» (фрагменти). А.

Вівальді. «Пори року». В. Косенко. «24 Дитячі п’єси» Оп.15. Б. Бритен. «Путівник

по оркестру». М. Степаненко. «Дитячий альбом». Е. Григ. Сюїта «Пер Гюнт». С.

Майкапар. «Бірюльки». К. Дебюсі. «Дитячий куток». М. Лисенко. Дитяча опера

«Коза-дереза» («Я лисичка, я сестричка»). Ж. Бізе. «Дитячі ігри». М. Равель. «Моя

матушка-гусиня». М. Мусоргський. «Картинки з виставки». К. Сен-Санс.

«Карнавал тварин». С. Прокоф’єв. Симфонічна казка «Петрик та Вовк». П.

Хіндеміт. «Ми будуємо місто». Б. Барток. «Маленькому словаку». Д. Шостакович.

Балетна сюїта № 1, №2, №3, «Танці ляльок», «Шарманка». Р. Шуман. «Альбом

для юнацтва». Наведемо приклади прийомів музичної терапії для вихованців

початкових класів:

51

1) Недирективна медитація. Мета заняття: заспокоєння дітей, зняття

емоційної напруги, зменшення відчуття тривоги й невпевненості. Обладнання:

музичний програвач, аудіозапис. Методика проведення: запрошуємо дітей зручно

сісти на стільчики, звернути увагу на своє дихання, зосередитися на звуках

музики, не відволікатись, «відправитись» у країну чарівних звуків, яскравих

образів, настроїв та барв. Чарівливі звуки можуть перетворити нас на різних

героїв, казкових персонажів. Пропонуємо прослухати музичний твір. Під час

сприйняття музики вихователь веде бесіду-розповідь: «Діти, ми з вами можемо не

лише слухати музику, а вдихати її аромат, відчувати його на своєму язиці,

відчувати шкірою. Мелодія, що звучить, веде нас, мов стежинка, якою ми з вами

подорожуємо. Можемо перетворитись на диригентів, та продиригувати музику,

що чуємо. Подумайте, який настрій у мелодії? яку назву ми б дали цьому

музичному твору? чому? Чи пробуджує мелодія якісь почуття у вас? які бажання

викликає ця музика? які думки навіює нам музика? якого героя вам нагадує

музичний настрій?». Обговорення ідей та образів, що виникають під час

музичного сприйняття, веде до більшого пізнання членів групи й самих себе, один

одного, і це сприяє росту товариськості в групі, доброзичливості між її

представниками.

2) Музично-психологічний масаж. Мета: тренування рухомості нервових

процесів; уважно ставитись до свого тіла, контролювати м’язові та психологічні

утиски, що супроводжують напружену діяльність. Обладнання: музичний

програвач, аудіозапис. Методика проведення: учасникам групи пропонуємо

прослухати (зосереджено) насичений негативними афектами музичний фрагмент

до 1,5-2 хвилин звучання, намагаючись пригадати епізоди зі свого життя, що

підходять під пропоновану музику. Згадати та пережити заново. Потім педагог

промовляє: «СТОП!» і вмикає плавну, спокійну музику. Завдання тут – миттєво

скинути, мов баласт, м’язову напругу, що виникає під час негативного

переживання. Спектр емоцій може бути таким: від образи, злості, страху – до

радості, заспокоєння, умиротворення. Рекомендується використовувати такі

музичні фрагменти на вибір: а) С. Прокоф’єв. «Мана» («Наваждение»); б) Ф.

52

Шопен. Ноктюрн. Мі-бемоль мажор; а) Р. Щедрин. «Скачки» з балету «Анна

Каренина»; б) З. Фибих. Поема; а) Л. Бетховен. Соната № 14 «Місячна» (Фінал);

б) Й. Штраус. Вальс «Голубий Дунай». При прослуховуванні першого фрагменту:

«Чітко уявіть собі неприємну ситуацію. Відчувайте тривогу, неспокій, дозвольте

собі відчути хвилювання. Напружте м’язи тіла. Негативні емоції повністю

оволоділи вами». Після команди «СТОП!» вихователь вмикає приємну, спокійну

музику. «Миттєво позбулися свого внутрішнього навантаження, повністю

залишили зону негативних емоцій. Розслабили всі м’язи (ручки, ніжки, шиї,

обличчя, спину). Уявили себе серед природи. Вдихаємо аромат троянд,

прогулюємось залитою сонцем стежиною. Ми спокійно дихаємо, нам приємно,

тепло. Ми повністю забули неприємні спогади. На згадку приходять любі серцю

образи, добрі друзі, теплі обійми». Пропонований прийом тренує рухомість

нервових процесів, а також вчить уважно ставитись до свого тіла, розуміти його

прояви, контролювати м’язові та психологічні утиски. Відпрацювання афекту на

невербальному рівні закріплюється потім і словесним обговоренням пережитих

емоцій, таким чином здобувається єдність почуттів та думок, що вичерпує

негативні емоції. Успішність музичної діяльності педагога щодо музично-

терапевтичного впливу на вихованців визначається довершеним знанням,

розумінням, осмисленням музичних творів, що ним використовуються, а також,

чітким усвідомленням цілей музично-терапевтичного впливу; дотриманням

принципів формування музичного репертуару (послідовність творів) та

відповідністю психологічному клімату між дітьми; довірливою, комфортною

атмосферою між дітьми та вихователем; наміром креативно розвивати школярів

засобами музичного мистецтва. Адже загальновідомою є думка В.

Сухомлинського про те, що в структурі людських художніх смаків музика посідає

перше місце, випереджаючи інші види мистецтва. Вона виступає компонентом

багатьох інших синтетичних видів мистецтв, формує середовище, створює

унікальні умови для людського суспільства сприймати прекрасне в житті й

мистецтві, допомагає людині стати чуйною, впливає на всі складові її психіки –

уяву, почуття, мислення, волю, здібності. Отже, впровадження музикотерапії в

53

практику ПНЗ уможливлює тотальний уплив на особистість дитини на трьох

рівнях: фізіологічному, психічному, сакральному; сприяє розвитку

комунікативних актів; розвитку творчої уяви, фантазії; розширенню емоційної

сфери; релаксації психологічного тонусу; розвитку почуття товариськості.

Література:

1. http://propolka.pp.ua/issledovanie_vlijanija_muziki.html.

2. Білодід Ю. М. Духовність : сутність, структура, функції : Монографія. –

Житомир : Редакційно-видавничий відділ ІПСТ, 2003. – 192 с.

3. Музично-енциклопедичний словник. – К., 1991. – С. 359.

4. Петрушин В. И. Музыкальная психотерапия : Теория и практика :

Учеб.пособие для студ.высш.учеб.заведений. – М. : Гуманит.изд.центр ВЛАДОС,

2011. – 176 с.

5. Побережная Г. И. Музыка в детской душе. – К., 2007. – С. 24.

6. Саранин В. П. Музыка как смыслообразующая константа

жизнедеятельности человека : Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд.

фил. наук : 24.00.01 – Тамбов, 2003. – С. 3.

7. Холопова В. Понятие «Музика» // Музыкальная академия. – №4. – 2003. –

C. 1-18.

5. Пісочна анімація в контексті естетотерапії. Сутність технології та її

вплив на творчий розвиток особистості і її успішність

(З досвіду роботи)

Один з видів терапії, яка впливає оздоровче на дітей, є естетотерапія –

використання впливу різних видів мистецтва. До її складу належать арттерапія,

музикотерапія, кінезотерапія тощо. Арттерапія (терапія мистецтвом) є досить

новий метод психотерапії. Головна мета її полягає в розвитку самопізнання та

самовираження дитини, подолання бар’єрів у спілкуванні, розвитку уяви, зняття

психічного напруження, страхів. А.А. Осіпова визначає такі цілі для показання

арттерапії: дати вихід агресивності та іншим негативним почуттям; полегшити

54

процес лікування; отримати продукт для діагностичного висновку; розвинути

художні здібності та підвищити самооцінку дитини тощо.

М. В. Сократов для проведення арттерапії пропонує такі показання:

труднощі в емоційному розвитку, стрес, депресія, зниження емоційного тонусу,

лабільність, імпульсивність емоційних реакцій; емоційна депривація дітей,

переживання дитиною емоційної відстороненності та почуття самотності;

наявність конфліктних міжособистісних відносин, незадоволення внутрішньо-

сімейною ситуацією, ревнощі до інших дітей в сім’ї; підвищена тривожність,

страхи, фобії; негативна "Я-концепція", низька дисгармонічна, неправильна

самооцінка, низький ступінь самосприйняття; некоординоване смикання різних

м’язів (нервовий тик), асиметричні, некоординовані, різкі рухи, тремор

(дрижання) пальців рук; дисгармонійна мова, у тому числі різні дисартричні

порушення (заїкання та ін.).

Одним із ефективних видів арттерапії є пісочна анімація ( Sandart).

Термін анімація з французької мови означає «одухотворення, спонукання до

діяльності, оживлення». Однак однозначного розуміння це поняття поки ще не

набуло. Анімація сьогодні розуміється як напрям соціокультурної діяльності, і як

педагогічна система, і як соціально–педагогічна технологія та оздоровча

технологія (А.Андрєєва, Т.Дедуріна, Л.Сайкіна, Л.Тарасов, І.Шульга). У

вітчизняній науці анімаційна діяльність є новим явищем і розглядається у

дослідженнях Л.Волик, Т.Лесіної, Н.Максимовської.

Отже, анімаційна діяльність цілком пов’язана із розвитком творчого

потенціалу й соціальної творчості особистості і групи людей. Саме тому є

актуальним впровадження в систему навчання гуртків образотворчої

спеціалізації пісочної анімації, як нового та нетрадиційного виду мистецтва в

системі позашкільної освіти. Що таке пісочна анімація більшість українців

дізналися в 2009 році завдяки Ксенії Симонової – переможниці шоу «Україна

має талант». Вона гідно представила цей жанр, він став цікавий багатьом.

Відомий американський педагог С. Куломзіна зазначає, що Пісочниця не

тільки розвиває творчий потенціал дитини, активізує просторову уяву,

55

образнологічне мислення, тренує дрібну моторику руки, але ненав'язливо, поволі

налаштовує дітей на осягнення моральних істин добра і зла, будує гармонійний

образ світу. Завдяки чарівним властивостям піску раптом оживають казки,

дитина стає безпосереднім учасником і режисером власних творів, а потім

бачить результат власної творчості. Музичний супровід і колірні ефекти є

потужним стимулом для розвитку емоційного світу дитини. Крім того, в

поєднанні з пальчиковою гімнастикою, драматизацією та мімічними етюдами

заняття дозволяє гармонізувати емоційний стан дитини, розвивати всі

пізнавальні процеси та сенсомоторні навички. Моделюючи ситуацію в пісочниці,

дитина отримує досвід самостійного вирішення, проявляється його сила

Чарівника.

З іншого боку пісочна анімація може стати одним із видів арттерапії, що

дозволяє спростити процес входження дітей та молодих людей у систему

позашкільного навчання, набуття ними нового соціального статусу гуртківця

вимагає від них вироблення нових способів поведінки, що дозволяють їм

найбільшою мірою відповідати своєму новому статусу. Перевантаженість учнів

в системі сучасної освіти досить висока. Що в свою чергу викликає у них

перенапруження як на психологічному, так і на фізіологічному рівнях, внаслідок

чого в дитини знижується активність, і вона не може не лише виробити нові

способи поведінки, але й виконати звичні для нього види діяльності. Практичний

досвід показує, що за рахунок методів арт-терапії, зокрема пісочної анімації,

здійснюється позитивний вплив на розвиток творчості дитини, знімається

негатив, перенапруга від навчання. Як правило, під час таких занять в учнів

відбувається зміна внутрішніх установок, з'являється досвід позитивного

ставлення до себе і людей, які їх оточують. Вони стають компетентнішими у

сфері спілкування. Вивчення пісочної анімації, що інтегрує у собі такі види

мистецтва як музика, анімація, графіка, дала можливість «оживити»

образотворче мистецтвоі створювати повноцінні виступи дітей на заходах

різного рівня.

56

Техніка пісочної анімації дозволяє створювати серії динамічних малюнків.

Це стає можливим маючи стіл для пісочної анімації та пісок. Зображення

можназмінювати, коригувати, трансформувати в новий образ, або зовсім стирати

з поверхні.

Гуртківці на заняттях знайомляться з різноманітними видами анімації:

- малювання на пісочному тлі світловими лініями і плямами. Даний вид

малювання виконують тоді, коли пісок рівномірним тонким шаром покриває і

поверхню скла, що підсвічується, утворюючи однорідний пісочний фон . Такий

фон наноситься шляхом рівномірного розсіювання піску над поверхнею столу з

висоти 20–30 см. Після того , як фон задано, приступають до зображення ,

проводячи різного роду лінії по поверхні скла пальцями , або бічною стороною

або внутрішньою частиною долоні. Тонкий шар піску при цьому розсувається ,

утворюючи білий просвіт – тієї форми, яку забажає творець;

- малювання темною фактурою піску на світловому столі. При цьому маємо

чистий білий «світловий лист» , на який сиплемо пісок будь-яким бажаним

творцеві картини чином: густими або « прозорими лініями , товстими і тонкими,

фігурними, а також – при певній майстерності – створювати більш складні

ефекти. Пісочне зображення володіє глибиною, тому що крім контрастних

світлих і темних плям створюється м'які півтони , регулюючи висоту, швидкість

і характер посипання. Рух пісочних мас в анімації здійснюється шляхом

«накидання» піску на світлове поле. Попередньо гірка піску зосереджується у

кромки поля, після чого штовхає рухом пісок розсипається по поверхні малюнка.

Дві перерахованих вище техніки є основними в пісочної анімації, але далеко

не єдиними. Багато уваги в процесі малювання піском керівник гуртка

Качковська Н. Б. приділяє промальовуванню деталей, створенню оригінальної

фактури, відбитків на піску. Відбитки наносяться різними ділянками долоні –

бічною поверхнею, подушечками пальців, нігтями тощо. В пісочній анімації

гуртківці знайомляться з залученням інструментів в процесі малювання піском.

Іноді використовують пензлик для створення особливих ліній, різноманітні

предмети , які можуть залишати неповторні сліди і відбитки (дерев'яна дощечка ,

57

троянда, мушлі тощо). Така своєрідна «поведінка» піску на світловому столі, а

також всі зображувальні техніки та способи, що використовуються в пісочної

анімації створюють унікальні умови для самовираження того хто малює.

В процесі занять керівник гуртка Качковська Н. Б. звертає увагу на те які

специфічні властивості пісок надає в рамках пісочної анімації.

-• складність контролю зображуваного. Безліч операцій з піском дозволяє

створювати зображення з нечіткими кордонами, що розчиняються. Нерідко один

образ може плавно переходити в інший, так ніби то ми спостерігали за

трансформацією хмар. Такого роду взаємодія з піском може надати закономірну

користь людям , схильним до гіперконтролю, тривозі з приводу зовнішньої

оцінки своїх дій , стримування спонтанних проявів;

-• пісок, що знаходиться в природному оточенні спонукає людину до

спонтанної образотворчої діяльності. Саме це відбувається і в контексті

пісочного малювання на склі. Важко прогнозувати результати рухів в процесі

малювання , особливо якщо ви ледь знайомі з даною технікою, саме це провокує

вас послабити спроби до контролю йти в бік більшої спонтанності вираження. В

окремих випадках керівник гуртка надає допомогу, так як складність контролю

процесу може вплинути на дитину не в сторону розкріпачення, але зворотним

чином: дитина закриєтьс , перестане досліджувати , або зовсім відмовиться

проявлятися в даному просторі;

-• інша важлива властивість пісочної анімації як процесу – це динаміка.

Образи тут швидкоплинні як у сні, створюваний світ перебуває в перманентному

зміні та русі. Безумовно, є можливість робити пісочну картину протягом

тривалого часу, але часто пісок провокує змінювати малюнок. Така динаміка

сприяє досить швидкому створенню ряду послідовності образів, які можуть

являти собою якусь історію, казку, сімейну ситуацію, ілюструвати різного роду

дії;

-• трансформація. Сипучі властивості сухого піску дозволяють швидко

трансформувати створений образ. З об'єктом можуть відбуватися видозміни і

58

преображення (маса технік в психології). Можливість працювати зі страхами ,

ворожими образами , видозмінюючи їх;

-• у пісочної анімації має своє відображення філософія минущості речей і

явищ. Проходження від образу до образу в пісочної анімації резонує з життєвою

практикою, в якій спостерігається неможливість зберегти світ незмінним.

Метафора життя як потоку постає тут в найбільш наочному вираженні. Тому

ймовірно в контексті пісочної анімації може бути продуктивною робота з такими

темами як старіння, втрата, розрив відносин, корінні і можливо незворотні зміни

в житті людини. Таким чином пісочна анімація, що представляє собою постійне

переродження образів, безперервну «сансару», може стати найбільш придатною

середовищем для вираження і переживання проблематики, пов'язаної

безпосередньо із змінами в людському житті.

-• звертає увагу на релаксаційні і медитативні властивості даного

процесу. Відзначає спрямованість на поглиблення в особистий процес, погляд

малює заворожує власними рухами і «поведінкою» піску, а також власними

відчуттями. Цьому сприяє не тільки контакт рук і маніпуляції з сухим піском, а й

створюване контрастне зображення – малювання «темрявою» і «світлом». Також

відходу в свої відчуття і свій зміст сприяє затемнення простору навколо, що

створює атмосферу якогось таїнства.

При проведенні занять з пісочної анімації враховую всі сторони розвитку

дитини: інтелектуальну, фізичну, емоційну і соціальну. Заняття проводжу в

ігровій формі з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей раннього

віку, дошкільного віку та середнього і старшого шкільного віку. Для

попередження інтелектуальної та фізичної стомлюваності в ході занять

відбувається часта зміна видів діяльності. Активно використовую музично-

рухові вправи. Заняття спрямовані на сенсорний розвиток (розвиток сприйняття:

кольору, форми, величини), розвиток мовлення, розвиток мислення, уваги,

пам'яті, уяви, розвиток дрібної моторики, естетичне виховання, розвиток

емоційної сфери, розвиток творчих здібностей, соціальний розвиток (навички

спілкування).

59

У практичній діяльності техніку пісочної анімації використовуємо при

проведенні масових заходів Центру дитячої творчості «ЦДЮТ має талант»; розробці

та проведенні літературно-музичної композиції на тему: «Жіноча доля в світі – це

любов» в співпраці з театром студією сучасної драми «Тандем»; привітальних

роликів до урочистих подій державного та міського значення; супроводу великих

концертних програм «Віденський бал»; звітних творчих концертах. Яскравим

доповненням мюзиклу «Бременські музиканти» став запис та розробка відеорядів з

кожної з розроблених анімацій, що автоматично стають відео архівом колективу,

створенням сторінки Sandart в соціальних мережах Інтернет. Останнім звітним

концертом 2015 року «Лебеді материнства» в якому поєднані роботи двох творчих

колективів театру сучасної драми «Тандем» та «Колориту» були інтегровані

наступні види творчої діяльності: художнє читання, театр, пісочна анімація, відео

презентація, показ мод. Саме цей вид інтеграції діяльності колективу з іншими

гурками закладу у поєднанні з різними видами діяльності, видів образотворчого

мистецтва є найкращим показником рівня творчої художньої діяльності вихованців,

показником їх досягнень і не тільки.

Широке використання пісочної анімації (активне і навіть лише її споглядання)

створюють комфортне середовище для розвитку творчої особистості, а включення її

в різноманітні заходи сприяє успішному її зростанню.

60

ЗВІТпро роботу профільної групи «Родзинки творчості»

за 2015-2016 навчальний рікТворчу групу «Родзинки творчості» як одну з групових форм діяльності

педагогічних працівників у системі методичної роботи загальноосвітніх

позашкільних та вищих навчальних закладів було створено з метою підвищення

професійної компетентності керівників гуртків та залучення їх до науково-

дослідницької роботи.

До складу творчої групи ввійшли: Ватаманюк Г.П. – голова творчої групи,

методист закладу; Качковська Н.Б. – керівник народного художнього колективу,

студії образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Колорит»;

Каплунська О.М. – керівника гуртка творчої праці «Майстрик»; Ділайчук О.В. –

керівник гуртка вокально-естрадного співу «Весняночка» та Пустова Т.Є. –

культорганізатор.

Упродовж звітного періоду творча група працювала над темою «Створення

комфортного середовища та ситуації успіхудля виховання творчої особистості»,

актуальність якої зумовлена необхідністю пошуків нових оцінок, підходів,

проявів гнучкості думки й оперативності педагога та вихованців з метою надання

можливості відчути радість досягнення успіху, усвідомити свої здібності та

повірити у власні сили. Усе це сприяє розвитку впевненості в собі, підвищенню

самооцінки, формуванню почуття власної значимості й придбанню соціального

досвіду.

Об’єктом дослідження було визначено навчально-виховний процес у

позашкільному навчальному закладі, а предметом – організаційно-педагогічні

умови створення комфортного середовища та ситуації успіху для виховання

творчої особистості в закладі.

Згідно мети роботи творчої групи, було ознайомлено керівників гуртків

закладу з педагогічними технологіями, які сприяють створенню комфортного

середовища та ситуації успіху вихованців, залучено до створення відповідних

61

організаційно-педагогічних умов з вирішення проблеми; оптимізовано науково-

методичну роботу з педагогічними кадрами в означеному напрямку.

Реалізація мети здійснювалася шляхом виконання намічених завдань,

внаслідок чого членами групи було опрацьовано теоретичний матеріал та

передовий педагогічний досвід з означеної проблеми; визначено, обґрунтовано й

апробовано організаційно-педагогічні умови створення комфортного середовища

та ситуації успіху; розроблено методичні рекомендації (скриньку порад, пам’ятку)

для керівників гуртків; створено банк даних науково-методичної літератури із тем

засідань творчої групи.

Упродовж звітного періоду проведено, згідно плану роботи творчої групи, 5

засідань, на яких розглянуто такі проблеми: «Творчі групи та їх роль у системі

методичної роботи» (дискусійна трибуна); «Творча реалізація психолого-

педагогічних механізмів, створення ситуації успіху в навчальній діяльності»

(«круглий стіл»); «Забезпечення психоемоційного комфорту вихованців засобами

естетотерапії» (панорама творчих знахідок); «Педагогічно-інноваційні технології

як засіб розвитку пізнавальної активності та формування творчої й успішної

особистості» (аукціон методичних ідей); «Предметно-розвивальне середовище як

чинник розвитку творчих здібностей вихованців та створення ситуації успіху»

(творчий діалог).

Матеріали означених засідань узагальнено й висвітлено у «Скриньці

методичних порад» для керівників гуртків, до складу якої ввійшли методичний

буклет «Естетотерапія як засіб створення психоемоційного комфорту на заняттях

гуртка», методичні рекомендації по створенню ситуації успіху та банк даних

науково-методичної літератури за темою роботи творчої групи.

Результативність роботи творчої групи засвідчують вагомі досягнення

вихованців, які отримують перемоги в обласних, всеукраїнських конкурсах

(керівники Березовська С.В., Качковська Н.Б, Махиня Н.В., Підлипчук С.О.,

Суханова Л.О.).

Доопрацювань потребує практична реалізація задумів і планів творчої групи

щодо створення предметно-розвивального середовища в закладі, яке б сприяло

62

створенню ситуації успіху та формування позитивного ставлення керівників

гуртків до вирішення проблеми, віри в бажаний результат.

Керівник творчої групи «Родзинки творчості»,методист ЦДЮТ Грицюк О.О.

63

ВИСНОВКИ

У результаті роботи профільної групи «Родзинки творчості»

визначеноалгоритм діяльності педагогічного колективу щодо створення

комфортного середовища та ситуації успіху для виховання творчої

особистості дитини, який включає такі складові:

- зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах.

(Діти вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем);

- авансування успішного результату. Допомагає керівнику гуртка

висловити тверду переконаність у тому, що його вихованець обов’язково

впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у

своїх силах і можливостях. (У тебе обов’язково вийде; я навіть не сумніваюсь

у позитивному результаті);

- прихований інструктаж гуртківця. Допомагає дитині уникнути поразки.

Досягається шляхом побажання. (Можливо краще почати з…; виконуючи

роботу не забудь про…);

- внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця

діяльність, кому буде добре після виконання. (Без твоєї допомоги твоїм

друзям не впоратись…);

- персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в

діяльності, що здійснюється. (Тільки ти міг би…; тільки тобі й можу

доручити…);

- мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до

виконання конкретних дій. (Ми дуже хочемо розпочати роботу…);

- висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в

цілому, а якоїсь окремої деталі. (Найбільше мені сподобалось у твоїй

роботі…; найбільше тобі вдалося…).

Отже, створення ситуації успіху – це та педагогічна технологія, яка

дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, впевненості і захищеності,

64

допомагає дитині зрости успішною, відчути радість від подолання

труднощів, формує переконання, що все в житті дається завдяки затраченим

зусиллям.Переживаючи ситуацію успіху, учень набуває почуття власної

гідності, успіх приводить його до усвідомлення власної компетентності.

Навіть разове переживання успіху може докорінно змінити стан учня, ритм і

стиль його життєдіяльності, взаємин із оточуючими.

Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку особистості,

спонукає до співпраці у навчальному та виховному процесах, є віра педагога

у дитину, її сили, успішність, втілена на вербальному рівні. Дати дітям

відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях

почуття власної гідності – ось найперше завдання, бо успіх у навчанні –

єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з

труднощами, бажання вчитися. Успіх створює сильний додатковий імпульс

до активної роботи, сприяє становленню гідності учня.

65

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бєлкін А. С. Ситуація успіху. Як її створити: Книга для вчителя. – М.,:

Просвещение, 1991. – 176 с.

2. Біл Ньюмен. 10 фантастичних  засобів  добитися успіху. – 2007. – 112 с.

3.Зазуліна Л.В. Сучасні педагогічні технології та їх впровадження в практику

роботи // Інформаційно-методичний збірник. – Хмельницький, 1997.

4. Назаренко Г.І. Створення ситуації успіху // Позашкільна освіта – 2011. – №

11. – С.11-15

5. Романовский А.Г., Михайличенко Б.Е. Философия достижения успеха:

Учебное пособие. Харьков: НТУ «ХПИ», 2003. – 691 с.

6. Скрипник М. Мистецтво бути педагогом: Зб. тренінг. занять. – К., : Вид.

дім «Шкіл. світ» : Вид. Л. Галіцина, 2006. – 112 с.

7. Щербатих Ю.В. Психология успеха. – М: Эксмо, 2005, – С.136-160.

66

ДОДАТКИ

67

Додаток 1

Пам’ятка до впровадження педагогами технології «Створення ситуації успіху»

Довго сам учися, якщо хочеш учити інших.У всіх науках і мистецтвах плодом є правильна практика

Григорій Сковорода

Позитивний вплив на дитину в результаті застосування педагогічних

технологій «Створення ситуації успіху» досягається за умови, коли

вихованець сам визначає результат своєї справи, як успіх.

Кожний успіх дитини має бути відзначений. Це означає, що дитина має

бачити, переживати свої успіхи. Успіх дитини – це запорука її успіхів у

майбутньому дорослому житті. За В. Сухомлинським «Єдиним джерелом,

яке живить дитячий вогник допитливості, є радість успіху в праці.

Винагороджуйте кожний успіх, кожне подолання труднощів заслуженою

оцінкою».

Головне, що треба педагогу, який починає працювати за даною

технологією, – це створити оптимістичну установку дитині, забути на

деякий час про її недоліки, побачити тільки перспективні лінії її розвитку.

Для створення ситуації успіху важлива емоційна культура педагога, його

психологічна компетентність, вербальна «інструментовка» (див. алгоритм).

Відчуття радості успіху має на дитину неабиякий стимулюючий вплив.

68

69

Додаток 2Управління освіти і науки

Кам’янець-Подільської міської радиЦентр дитячої та юнацької творчості

ПІЗНАЙ, ЗАПАМ’ЯТАЙ, СПРОБУЙ І ПЕРЕКОНАЙСЯ

Педагогічна  технологія«Створення  ситуації  успіху»

в позашкільному навчальному закладі

2015р.

70

Актуальністьвикористання педагогічної  технології«Створення  ситуації  успіху» в ПНЗ

Визначальною ознакою життєвої філософії сучасного

суспільства є прагнення успіху. А це прагнення живе у кожній дитині. Тому

процес навчання та виховання відіграє велику роль у досягненні

успіху.

Використання педагогічної технології «Створення ситуації успіху»

сприяє:

- підвищенню результативності;

- зростанню продуктивності заняття;

- розкриттю творчих здібностей;

- стимулюванню до самовдосконалення;

- усвідомленню впевненості в собі;

- внутрішньому задоволенню навчальною діяльністю.

СутністьСитуація успіху –це суб'єктивний психологічний стан задоволення

результатом фізичного або морального напруження виконавця справи,

творця явища.Вона досягається тоді, коли дитина сама визначає цей

результат як успіх.(О. Пєхота).

«Ти можеш!» - повинен нагадувативчительучню.

«Він може!» - повинен нагадувати колектив.

«Я можу! - повинен повірити в себе учень(В.Шаталов).

Бажання навчатися з’являється лише тоді, коли є натхнення, яке

народжується від успіху в оволодінні знаннями. Дитина, яка ніколи не

пізнала радості праці у навчанні, не пережила гордості від того, що  руднощі

подолані, втрачає бажання, інтерес вчитися (К. Ушинський).

71

Методи, які застосовуються у навчальнійдіяльності, мають викликати в

дитини інтерес до пізнання навколишнього світу, а навчальний заклад має

стати школою радощів: радощів пізнання, радощів творчості, радощів

спілкування (В. Сухомлинський).

Позбавивши дитину віри в себе, годі сподіватись на її «світле майбутнє». (О.

Бєлкін)

Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що народжує

енергію для подолання труднощів і бажання вчитися.  

Узагальнена думка вчених

  

Складові створення ситуації успіху (за О. Бєлкіним)

1. Створення емоційно- актуального фону заняття та  формування

психологічної установки на діяльність.

2.Чітке формулювання теми заняття, яке може містити певну проблему й

визначати його цілі, завдання, тип та структуру.

3.Визначення цілей та завдань, спрямованих на розвиток пізнавальних та

творчих здібностей учнів.

4.Мотивація. У кого немає цілі, той не знаходить радості ні в якому ділі (Г.

Лессінг).

Особливості технології

У цій педагогічній технології всіх учнів умовно поділяються на групи:

"Надійні"– це школярі, які мають добрі здібності, працюють самостійно,

сумлінно ставляться до своїх обов'язків, самостійні, упевнені всобі. У класі такі

діти почуваються спокійно, упевнено, захищено.

"Упевнені в собі"– здібності таких учнів можуть бути і вищими, ніж у

"надійних", однак система їх роботи не настільки налагоджена. Періоди успіху,

злету змінюються розслабленням, спадом. Діти дуже емоційно реагують і на

72

досягнення, і на невдачі. Вадами таких учнів, крім можливих збоїв у роботі, є

швидке звикання до успіху, переростання впевненості в самовпевненість.

"Невпевнені"– це загалом успішні школярі, пізнавальні інтереси яких

пов'язані, зазвичай, з навчанням. Вони більш-менш відповідально

ставляться до справи. Головна розпізнавальна риса їх – невпевненість у

своїх силах.

"Зневірені"– це діти, які мають непогану підготовку, здібності. Однак

після відчутної колись радості сподівань, що здійснилися, з різних причин

втратили її. Причини відчаю можуть бути різноманітні :серія невдач,

нетактовність педагога, ситуація в родині, у якій спочатку дитина займала

місце загального улюбленця, а потім потрапила в ситуацію "Попелюшки".

 

Типи успіху:

- неочікувана радість – почуття задоволення відтого, що результати

діяльності гуртківця перевершилийого сподівання. З педагогічної точки зору

це результат продуманої, підготовленої діяльності керівника гуртка;

-спільна радість – полягає в тому, щоб гуртківець досяг необхідної для

себе реакції колективу. Вона може бути підготовленою керівником гуртка

або спонтанною;

-радість пізнання – це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті

альтруїстична. Пізнання опирається на самоосвіту й самопізнання.

Значення Технологія «Створення ситуації успіху»:

- підвищує ефективність засвоєння матеріалу;

- інтенсифікує процес навчання;

- стимулює інтерес учнів як до знань, так і до процесу їх отримання;

- стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими;

73

- дає поштовх для дальшого руху вгору сходинками розвитку

особистості;

- підвищує життєву стійкість,здатність до протидії;

- загартовує характер;

- відкриває приховані можливості особистості;

- надихає до творчої праці;

- розвиває пізнавальні здібності;

- допомагає особистості пізнати себе, самовизначитись та

самореалізуватись;

- впливає на результативність;

Завдання педагога полягає у:

- видаленні зі змісту, засобів, форм і методівнавчання усього, що заважає

кожному вихованцю пережити почуття успіху;

- озброєнні школярів засобами досягнення успіху в різних навчально-

виховних ситуаціях;

- навчанні вихованців вірити навіть тоді, коли вони самі в себе не вірять.

Шляхи реалізації проблеми «Створення ситуації успіху»

- особистісно-орієнтований підхід до процесу навчання та виховання;

- використання інноваційних технологій на заняттях, що значно збільшує

пізнавальну активність та самостійність школярів, мотивує потребу

самовдосконалення.

Етапи навчання за технологією «Створення ситуації успіху»

Перший – «Діагностика інтелектуального фонду колективу». Його мета

– виявлення школяра з групи невпевнених (недостатній рівень

інтелектуального розвитку, трохи лінивий до навчання, але доброзичливий і

74

покладистий).

Другий – «Вибір інтелектуального спонсора». Мета – виявлення

школяра, який із задоволенням буде ділитися своїми знаннями з іншими

(високий рівень інтелектуального розвитку, упевнений у своїх силах,

активний і відповідальний).

Третій – «Фіксація результату і його оцінювання». Мета – створити

умови для самовираження та самоствердження вихованців, заохотити до

такого виду діяльності інших.

Прогнозовані результати: створення сприятливих психолого-

педагогічних умов для саморозвитку та самореалізації особистості школяра.

Основні умови створення психологічного комфорту: задоволення потреб дитини;

створення позитивної атмосфери для досягнення спільних цілей;

відчуття рівного серед рівних;

сприймання вчителя як друга, порадника.

75

Прийоми створення сприятливихпсихолого-педагогічних умов

"Сходинки до успіху"– крок за кроком підніматися разом з учнем

сходинками знань.

"Емоційне блокування"– це обмеження розгортання образи,

розчарування, утрати віри у власні сили. Треба допомогти учневі

пересилити свою невдачу, знайти її причину, переорієнтувати його з

песимістичної оцінки подій на оптимістичну.

"Стабілізація"– створення умов для того, щоб загальна позитивна

реакція групи на діяльність учня не стала одноразовою, а, по можливості,

часто повторювалась.

"Даю шанс"– спеціально підготовлена педагогом ситуація, за якої

дитина дістає неочікувану для самої себе можливість розкрити власні

можливості, здібності.

Прийом "Сповідь"– щире звернення до найкращих дитячих почуттів,

розкриття перед учнем стану своєї душі.

Сенс прийому "Стеж за нами"полягає в тому, щоб дати можливість

інтелектуально запущеному учню відчути радість визнання в собі

розумових сил.

"Емоційний сплеск"– це спроба дати емоційний заряд упевненості в

тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його великі інтелектуальні

можливості, звільнити від психологічної затисненості енергії й думки.

Прийом "Обмін ролями"дає учням можливість проявити себе,

наприклад, у ролі учителя, показує дітям, що вони здатні робити набагато

більше, ніж від них очікують.

Сутністю прийому "Еврика"є прагнення педагога активізувати учнів

нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх

76

мислити, відкривати для себе нове.

Прийом "Навмисна помилка"активізує увагу учнів. Його

рекомендується використовувати під час перевірки знань.

"Створення ситуації змагань"– завдання педагога – виявлення

гідного "суперника" й утримання ситуації інтелектуально-творчого

змагання під педагогічним контролем.

"Вибір адекватних стимулів"– стимул для роботи повинен бути

привабливим для учнів, а при втраті своєї актуальності змінюватися.

"Допомога друга"– це вчасна допомога як з боку викладача, так і з

боку учнів, що підтримує прагнення дитини стати на ноги, уселяє в неї

впевненість у власні сили, у спроможність здолати труднощі.

77

Додаток 3

Фотогалерея

Виступ профільної групи

78

«Пізнай, запам’ятай, спробуй і переконайся»