Синяєва Оксана Анатоліївна, учитель географії і екології

Харківської загальноосвітньої школи І- ІІІ ступенів № 60.

Пригоди маленького жолудя Коко.

Екологічна казка.

Мета:

формування природничого світогляду учнів,

екологічне виховання, розвиток творчих здібностей школярів.

Даний виховний захід розрахований на учнів 3-5 класів навчальних закладів

різного типу.

Дійові особи:

Автор.

Старий дуб.

Жолудь Коко.

Білка.

Учні.

Їжачок.

Дикий кабан.

Хурделиця.

Дівчинка Даринка.

Хлопчик Ярик.

Підсніжник.

Сосна.

Береза.

Дія перша.

Автор:У лісі на старому кремезному дубі з’явився маленький жолудь Коко.

С колпачком на голове,

Будто в путь готовый,

Он скрывается в листве

Дуба золотого.

С Маршак.

Автор: І ось одного разу налетів вітер, зірвав Коко з дерева і поніс його над лісом,

полями, луками .Загремів грім, пішов сильний дощ, блискавка пускала

палаючі стріли і Коко дуже сильно злякався і потрапив у дупло дерева.

Коко зняв свій маленький капелюшок, але раптом відчув ,що у дуплі

хтось ще знаходиться.

Коко:Хто тут?

Білка: Я білка - трудівниця,

увесь час працюю,

горішки збираю, на зиму запасаю.

Високо стрибаю,

далеко від землі,

безпечну хатку маю

у теплому дуплі.

А чим ти займаєшся?

Коко: Я загубив свою родину,

і не можу її відшукати,

ти не можеш мені допомогти?

Білка: На жаль,

у мене немає жодної

зайвої хвилинки,

тому прощавай,

і сам свою родину шукай.

Автор: Коко виліз з дупла і впав на землю. На землі було дуже багато листя, воно

виблискувало на сонці різними кольорами.

1 учень: Висне небо синє,

Синє, та не те,

Світить та не гріє

Сонце золоте.

Темная діброва

стихла і мовчить.

Листя пожовтіле

з дерева летить.

Хоч би де замріла

квіточка одна.

Тільки й червоніє,

що горобина.

Здалека під небом,

в вирій летячи,

голосно курличуть

журавлів ключі.

В. Сосюра.

Автор: Коко дивився на падаюче листя і ще більше засмучувався. Аж раптом він

побачив, як до нього наближається страшний звір - дикий кабан з

величезними іклами.

Їжачок: Ховайся швидше, бо він тебе з’їсть!.

Автор: Коко чимдуж побіг до невеликої нірки і відчув, як здригалася земля від

ратиць дикого кабана. Коко ще довго тремтів, але цікавість перемогла і

він вибрався з нірки.

Коко: Дякую тобі, ти врятував мені життя.

Їжачок:Будь ласка. Скоро зима, мені потрібно лягати спати. Прощавай до весни.

Автор:Коко знову залишився один і побачив як білі пухнасті цяточки прямують до

нього, а керує ними жінка у білій мантії з вишитими срібними зірками і з

золотою короною на голові . Вона підхопила Коко і понесла його далеко,

далеко.( танок Хурделиці і Коко). За сотні кілометрів Хурделиця

випустила свою руку з долоней Коко і він впав на білу ковдру - сніг.

Коко: Як холодно, мені потрібно десь пережити цю пору року. Що мені робити?

Підсніжник: Іди сюди, не бійся, під снігом можна гарно перезимувати і не

замерзнути.

Автор : Коко послухався незнайомця, сніг огорнув його і він заснув до весни.

Дія друга

Коко: Як же я довго спав, і такі чудові сни я бачив, що знову я у своєму рідному

лісі і зі мною уся моя велика родина. Але я чую чиїсь голоси, хто це

може бути?

Виходять хлопчик Ярик і дівчинка Даринка.

Ярик: Дивись, Даринка , на твоєму городі виріс дубок, давай його вирвемо, це буде

прикраса для мого кашкета.

Даринка: Ні, не чіпай цей дубок, його потрібно віднести до лісу.

На огороде маленький дубок,

Случайно птица занесла,

Из жёлудя проклюнулся росток,

И появился маленький дубок.

Жизнь у дубка –

Как тоненькая нить,

Её могу я оборвать,

Лишь стоит руку протянуть,

И вырвать как сорняк.

Нет, я его не уничтожу,

в дубраву отнесу,

и посажу где травы и орешник.

Росою утренней полью.

Он вырастет могучим , крепким дубом.

И крона будет зеленеть.

В его ветвях гнездится будут птицы,

и трели соловьиные звенеть.

Ксения Галуцкая.

Ярик: Добре, Даринка, дивись, рядом з дубком якась біленька квіточка, давай я її

зірву.

Підсніжник.

Я- перша квіточка весни.

На хмари схожий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

Росту між кленів, між дубів.

Люблю і сонце, й тінь.

І вірю: люблять всі мене,

Як весну золоту:

Бо знають - що зима мине,

Коли я розцвіту.

Сидір Воробкевич.

Даринка: Ярик , підсніжник занесений у Червону книгу України і знаходиться під

охороною, його не можна збирати , їм можна тільки милуватися і його

фотографувати.

Ярик : - А що таке «Червона книга України?»

Даринка:

Червона книга України - основний державний документ, в якому

знаходяться матеріали про сучасний стан рідкісних рослин і тварин у

країні , а також розробляються заходи, спрямовані на

їх охорону, відтворення і раціональне використання.

Мета заснування Червоної книги - поліпшення охорони рідкісних та

таких,що знаходяться під загрозою зникнення видів рослинного і

тваринного світу.

Автор:А Даринка виконала свою обіцянку і віднесла молодий дубок до

лісу, і посадила його на великій галявині .А навколо цієї галявини було

дуже багато дерев і трав’янистих рослин. Вони розповіли Коко свою

історію.

Сосна:

Я – вічнозелене, струнке дерево, висотою до 40 м . Мій вік дуже поважний, я можу

жити до 350-400 років . Дуже люблю світло, але не боюсь морозу. В Україні я

поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу , а також на піщаних терасах

північної частини Степу, займаю близько 35 % лісового фонду України. Листки мої

- голкоподібні, вони використовуються у фітотерапії: ефірна олія соснових голок і

гілок.

Автор: А зараз ми проведемо невеличку вікторину, згадаємо приказки і

прислів’я про дерева і ліс.

1. Велике дерево дає більше тіні, ніж плоду.

2. .Від одного удару дерево не падає.

3. Дерево гнеться, доки молоде.

4. Дерево падає, куди хилиться.

5. .Дерево шанують, як добре родить, а чоловіка, як добре радить.

6. Нема такого дерева, щоб на нього птиця не сідала.

7.Де дуби, там і гриби.

8.За одним разом дуба не зрубаєш.

9. Кожний дубок хвалить свій чубок.

Береза:

Я –дерево висотою 20-30 м, з білою корою, листки у мене ромбічні, з довгими

жилками, загостpeнi, подвiйнозубчастi, знизу свiтло-зеленi, зверху темно-

зеленi й блискучi, виділяють слабкий, смолистий секрет. А сьогодні я по

особливому одягнена, бо збираюсь виходити заміж.

2 учень:

Она собралась под венец,

А стройный тополь - жених видный,

Красивый смокинг серебристый,

Благоразумье сохраняет,

Берёзка радость не скрывает,

Её мечта сбылась,

Она сегодня с любимым перед

Небом и Землёй, подругами,

И шёлковой травой,

Цветами полевыми, алою зарёй,

Соединится, вместе будут

они встречать:

И дождь и снегопад,

Берёзке стройной

ветер косы будет заплетать.

И солнца луч

протянет тоненькие нити

сквозь листву,

И птицы будут

собирать по капелькам росу.

Ксения Галуцкая.

Автор: А невеличка пташка - вівсянка полетіла до кремезного дуба і

повідомила йому радісну новину - що знайшовся його онук: Коко.

Старий дуб дуже зрадів і попросив вівсянку передати свої найкращі

побажання улюбленому онуку. А ще дуб розповів про свій давній рід.

Кремезний дуб:

Слов'яни серед інших дерев особливо виділяли і шанували дуб . Можливо

спочатку взагалі всі дерева вони називали словом « дуб».

Дуб шанувався як божество. До його підніжжя приносилися жертви. У

народі дуб вважався пов'язаним незримими нитками з верховним

божеством Перуном . Адже це дерево немов притягувало до себе

блискавки. І сьогодні в грозу не варто ховатися під дубом - небезпечно.

Переважно до дуба відносили наші предки ж переказ про світове дерево.

Адже як боги вирішували долі всього світу і людей зокрема , під світовим

древом сидячи , так і творили суд під могутніми дубами , вірячи , що

вироки , вислови тут , освячені божеством. Існували цілі заповідні

священні дубові гаї. Зайти в такий гай гуляючи, а тим більше зірвати з

дерева гілку вважалося блюзнірством. За цей злочин волхви - жерці могли

навіть засудити « святотатца » на смерть .

Дуб - символ сили і могутності. Дуби садили на ознаменування

великих подій історії, на честь особливо поважних людей. У

давнину у тіні дубів вирішували важливі справи, вибирали ватажка

війська, влаштовували свята. Дубовий вінок у Стародавньому Римі

був найвищою нагородою для переможця. Зображення дубових

листків можна зустріти на військовій формі, гербах, щитах.

- Багато цікавого пов’язано з довголіттям дуба. У Латвії є дуб, якому

2000 років. Вважалось , що дуб дарує часточку свого довголіття,

заряджаючи людей енергією і силою. Дуби садили біля будинків,

монастирів, лікарень. Один дуб 50- річного віку очищає повітря

наскільки, як 1000 молодих дерев.

Тепер Коко – мій онук знає наш родовід, хай він буде гідний нашої

великої родини, і зростає на славу нашому доброму старому лісі.

Так закінчились пригоди маленького жолудя Коко.

1 учень: Подивись, поглянь навколо себе,

Пишная трава- смарагди на землі,

Велетні – дуби легенди прошепочуть,

прихились до них ,послухай, запиши.

2 учень: Килим чудотворний - квіти ніжний атлас,

Вишитий перлинами роси,

Кожна грань веселкою заграє,

Лиш її любов’ю запали.

Автор:

Ліс цей – зачарована країна,

І моя домівка і твоя,

Не руйнуй її,

бо не почуєш більше ніколи співу солов’я,

Не побачиш сонячні поляни,

турмалинові озера навесні,

Збережи її, країну чарів,

Бо загубиш,

Це вже назавжди!

Ксенія Галуцька.