Тема № 6. Розгляд слідчим суддею клопотань …....

Національна школа суддів України

Тема № 6.

Розгляд слідчим суддею клопотань про застосування

(обрання) запобіжних заходів, пов’язаних з обмеженням

свободи.Продовження запобіжних

заходів.


Значення

принципу територіальної підсудностіПри визначенні територіальної підсудності

варто пам’ятати, що фактичне місцезнаходження структурного підрозділу не є визначальним фактором для вирішення питання щодо місця розгляду клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.


Значенняпринципу територіальної підсудності

Територіальна підсудність повинна встановлюватися не за фактичним місцем розташування слідчого підрозділу, а за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого перебуває слідчий підрозділ.

Порушення правил територіальної підсудності може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді!


Порядок визначення слідчого судді

Клопотання про застосування запобіжних заходів розглядаються слідчим суддею, який визначається автоматизованою системою документообігу суду в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 КПК.


Розгляд слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу:

здійснюється невідкладно, але не пізніше 72 годин із моменту фактичного затримання підозрюваного (момент фактичного затримання фіксується у протоколі затримання) або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний перебуває на свободі.

У такому випадку слідчий суддя призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик.


У випадку, коли судовий розгляд щодо затриманого підозрюваного у визначений КПК строк (72 години) не проведено, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу на підставі ч. 3 ст. 206 КПК із одночасним здійсненням судового виклику на судовий розгляд щодо застосування запобіжного заходу.


Затримана без ухвали слідчого судді особа не пізніше 60 годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про застосування стосовно неї запобіжного заходу(ч. 2 ст. 211 КПК).

Слідчий суддя після спливу 60 годин з моменту затримання особи зобов’язаний звільнити позбавлену свободи особу, а клопотання розглядати в загальному порядку.


Аналогічно слідчий суддя має діяти й у випадку, коли в ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ним встановлено, що час фактичного затримання особи відрізняється від часу затримання, який зафіксовано в протоколі про затримання.


Підставами застосування запобіжного заходу є:

обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення;

наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Цей перелік є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.


Рішення ЄСПЛ «Чеботарі проти Молдови»

від 13 листопада 2007 року, п. 48:

«… за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри».

Слідчий суддя має пам'ятати, що: сам по собі факт тяжкості злочину, який інкримінується

особі, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу, оскільки це суперечило б презумпції невинуватості;

наявність підозри в тому, що особа вчинила тяжкий злочин, є таким чинником, що відноситься до суті питання, однак сама по собі така підозра не може бути виправданням довготривалому утриманню під вартою;

небезпека переховування особи від правосуддя повинна оцінюватись не лише у світлі тяжкості покарання, але й виходячи з усіх інших обставин, які можуть або підтвердити наявність такої небезпеки, або звести її до такого мінімуму, що попереднє ув’язнення виявиться невиправданим.

Слідчий суддя має пам'ятати, що:чим пізніше після початку

розслідування сторона обвинувачення звертається до суду із клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо підозрюваного, тим суворішими стають вимоги до стандарту «обґрунтована підозра».


За результатами розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів слідчий суддя вправі постановити ухвалу, якою:

1) задовольнити клопотання, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід, про який йдеться в поданому клопотанні;

2) відмовити у задоволенні клопотання;

3) застосувати до підозрюваного більш м’який запобіжний захід.

Особисте зобов’язанняОсобисте зобов’язання є найбільш м’яким запобіжним заходом, що полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки, передбачені ст. 194 КПК.

Типові помилки

Слідчі судді в ухвалах не зазначають:

ототожнюють зобов'язання підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади з обов'язками, які є строковими;

конкретні обов’язки, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, що покладаються на підозрюваного та наслідки їх невиконання;

строк, на який покладено їх виконання та на кого покладається контроль за їх дотриманням;

підстави для відмови у задоволенні клопотань, які передбачені КПК.

Особиста порука Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважають такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до ст. 194 КПК і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу (ст. 180 КПК).

.

Типові помилкивідсутність в рішеннях відомостей, що в

судовому засіданні досліджувались особисті дані та дані, які характеризують поручителів і свідчать про особливу довіру до них, спроможність забезпечити належну поведінку підозрюваного і виконання покладених на підозрюваного обов’язків;

відсутність у мотивувальних частинах ухвал згоди поручителів з правами і обов’язками, передбаченими ч. 2, 3 ст. 180 КПК, які в судовому засіданні їм зобов’язаний роз’яснити слідчий суддя.

Застава

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків (ст. 182 КПК).

Типові помилки в ухвалах не завжди зазначаються конкретні

обов’язки, що покладаються на підозрюваного, а також строк, на який їх покладено;

не завжди слідчі судді з’ясовують існування можливості внесення підозрюваним чи заставодавцемзастави у розмірі, вказаному в клопотанні слідчого, а також думку сторони захисту щодо розміру застави;

при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді застави слідчим суддям потрібно керуватись положенням ч. 6 ст. 194 КПК, згідно із якою обов’язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше 2-х місяців.


Домашній арешт

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинувачуваному залишати житло цілодобово або у певний час доби (ч. 1 ст. 181 КПК).


Словосполучення «житло цієї особи», використане у ч. 5

ст.181 КПК, застосовується у випадку, якщо підозрюваний:

є власником (співвласником) такого житла;

зареєстрований у такому житлі;

постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації, тощо.

При застосуванні домашнього арешту мають бути визначені найбільш ефективні обмеження, передбачені у ч. 5 ст. 194 КПК, які дійсно необхідні у кожному конкретному випадку та відповідають меті його застосування.


Типові помилкиВ ухвалах слідчих суддів не зазначається:

адреса житла, яке забороняється залишати підозрюваному;

період, у який підозрюваному забороняється залишати житло;

дата закінчення дії ухвали.


Затримання на підставі ухвали слідчого судді

Затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду, яке регламентоване ст. 187–191 КПК, є примусовим заходом забезпечення явки підозрюваного до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Особливістю цього запобіжного заходу є те, що він розглядається виключно як захід забезпечення присутності підозрюваного у залі судового засідання під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу.


ВАЖЛИВО!

Умовою правомірності застосування до особи затримання з метою приводу є доведення прокурором обставин, які свідчать про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (ч. 4 ст. 189 КПК).


Таке клопотання може бути подане: 1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю (ч. 2 ст. 188 КПК).


Затримання на підставі ухвали слідчого судді

Клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу розглядається слідчим суддею негайно після його одержання.

Розгляд клопотання здійснюється в закритому судовому засіданні за участю прокурора.


Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.


Типові помилки: визначається розмір застави, недостатній для забезпечення

виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК; при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під

вартою всупереч ч. 4 ст. 196 КПК зазначається лише загальний строк дії ухвали, але не визначається дата закінчення її дії ухвали/кінцева дата тримання особи під вартою;

прийняте рішення про тримання особи під вартою обґрунтовується виключно тяжкістю покарання, яке могло бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, без належного з'ясування ризиків, передбачених ст. 177 КПК;

строк тримання під вартою визначається місяцями, тоді як у законі цей строк обчислюється днями.


Розгляд слідчим суддею клопотань про продовження строку тримання під вартою

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду не пізніше ніж за п’ять днів, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Таке клопотання розглядаються слідчим суддею до закінчення строку дії попередньої ухвали за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.


ВАЖЛИВО!

Відповідальність за те, щоб у кожному конкретному випадку тривалість попереднього ув’язнення підозрюваної особи не перевищувала розумний строк, лягає, у першу чергу, на НАЦІОНАЛЬНІ СУДОВІ ОРГАНИ.

(практика застосування ЄСПЛ ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, рішення у справі “Летельєр проти Франції”)

Клопотання про продовження строку тримання під вартою:

повинно містити ті ж самі відомості, що й клопотання про застосування запобіжного заходу, а також: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання під вартою

не може перевищувати 60 ДНІВ з моменту взяття особи під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання, - з моменту затримання.

У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи, а також час перебування особи під вартою раніше у разі повторного її взяття під варту в тому ж самому кримінальному провадженні.

Обов'язок прокурора доказування обставин, що виправдовують тримання особи під вартою:

наявність обґрунтованої підозри; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризикам ніж тримання під вартою; наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики; наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.Тягар доказування у цих питаннях не повинен перерозподілятися так, щоб на затриману особу покладався обов’язок доводити наявність підстав для її звільнення (п. 64 рішення ЄСПЛ «Биков проти РФ»).


Справа "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року:

«Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

ВАЖЛИВО!Згідно з ч. 5 ст. 199 КПК, якщо прокурор або слідчий

не доведуть обставин, які б виправдовували подальше тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя зобов’язаний відмовити у продовженні строку тримання підозрюваного під вартою.

Під час вирішення клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ розглянути можливість застосування до підозрюваного будь-якого іншого запобіжного заходу як альтернативу триманню під вартою.

Тема № 6. Розгляд слідчим суддею клопотань …....

Documents