Малюнок для мами іід 4 -річної

Ані

Весна-кршш

іперс'дива

В и д ається за с п р и я н н я Н а ц іо н а л ь н о ї а к а д е м ії п ед а го г іч н и х наук У країни

о т м ш Ш

Зозулиця

ДЕРЖАВНИИ ГІМН

Слова: П. Чубинський, С. Данилович Музика: М. Вербицький

Соняшники

Ще не вмерла України і слава, і воля,Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

А -

Приспів:Душу й тіло ми положим за нашу свободу,І покажем, що ми, браття, козацького роду.

у галузі освіти

Кобза

кось гуляючи парком помітила маленьку синичку, яка сиділа на гілочці. Здавалося б, усе життя знаю, яка вона на вигляд, якого забарвлення в неї пір’я ... Але тільки

тоді помітила, що на ній гармонійно поєдналися кольори нашого державного прапора.Чомусь одразу подумалося: а чому ж патріотизм у нас намагають­ся виховувати якимись штучними методами? Сама природа уже «віддзеркалює» Україну, кожна рослинка, пташечка чи тваринка є частиною нашої Батьківщини. Навіть небо поряд із жовтими багатоповерхівками чи золотими куполами наших храмів склада­ють якусь надзвичайну палітру.Готуючи цей номер, ми не вишукували чогось екзотичного, а знаходили надзвичайне у звичайному. Весняні квіти, маленький

Дар’я Долгова ^ бедрик, писанка, традиційний рушник, бабусина хата. Напевно, сьогодні варто подивитися на ці речі з іншого боку, побачити в буденному те, що вирізняє нас серед інших народів, те, що об’єднує, те, що не можна замінити чимось закордонним. І варто показати наймолодшим дітям нашої країни це особливе сакральне значення. Бо саме любов до України і починається з любові до того, що нас оточує.На вас чекають майстер-класи з виготовлення з паперу комашки, квітучої гілки, вели­кодньої листівки. А також заняття, розмальовки, цікаві плакати, вірші, які допоможуть урізноманітнити роботу з патріотичного виховання.

Дар’я ДОЛГОВА, головний редактор «Доиікілля»

V *

§О

“ОгоЗаОзО“Оо

й іаш й ш й * а ° ш ш а

Заняття

Вивчаємо символи

Дивовижна українська хата

Карта України

Народні ремесла

у вклади *

Поезія

Веснянки, вірші про весну

•ТІ Ш пі

ЗМІСТ“ Рукотворні багатства

Украйни

Ремесло «скрізь хліб знайде»

Майстер-клас

Малюнок для мами від 4 -річної Ані

Малі «еинштеини»

Паперове диво

Маистер-клас

Голуби миру

Майстер-клас

Паперовий бедрикМаистер-клас

Великодня листівка

• • • •

Ремесло «скрізь хліб знайде»Без різних видів народних ремесел та художніх промислів немож­лива матеріальна культура України. А без матеріальної культу­ри не може існувати й духовна. Тому ремесла та промисли ста­ли не лише способом заробітку, а й вираженням свого творчого «Я» у поєднанні зі звичаями та традиціями рідного краю.Народні ремесла та художні промисли завжди посідали чільне місце у виробничій діяльності та духовному житті українського народу, не без урахування його соціальної диференціації, локальних особливостей, їх розвиток та побутування завжди були зу­мовлені багатьма чинниками, зокрема при- родно-географічними умовами. Наприклад, наявність покладів глини зумовлювала ро- звитокгончарства,сприятливіприродніумо- ви для вирощування конопель та льону — ткацтва і т. д.

До найбільш поширених художніх промислів на території України нале­жать вишивка, виробництво худож­ніх тканин, килимарство, художня об­робка дерева, гончарство, гутне скло, художнє ковальство, обробка металів і ювелірних виробів, розпис тканин, в'я­зання, мереживо, художня обробка шкіри, каменю, кістки та рогу, художнє плетіння з рослинних матеріалів, вироби з бісеру. Виникли вони не водночас, та й значення їх у системі промислів різниться.

11 й і і і І* 4

N

-І

О"О

Оіоташ ^ 2

о

§

І І 1 " 0

ГОНЧАРСТВОГончарні (керамічні) вироби — ужит­

ковий посуд, культові, декоративні речі, елементи архітектури, забавки — мають в Україні давні тради­ції. Найпростіші з них, про що свідчать археологічні знахідки, — корчаги (посуд

л і* * для рідини, страв тощо) — з'явилися в епоху неоліту.Всесвітньо відомою є трипільська кераміка з її характерним спіра­леподібним орнамен­том.

Поступово гончар­ство формує солідний пласт народної культури, де відображаються еко номічні, соціальні, світогляд­ні та естетичні вподобання українського народу. За фор­мою, оздобленням, технологією

виробництва керамічного посуду, гон­чарних виробів можна визначити окремі

зони: Наддніпрянщина, Поділля, Гуцульщина і т. д., які, у

свою чергу, поділяються на менші.

На всій територіїУкраїни здавна побутував ке­рамічний, переважно полив'яний, посуд у формі різних звірів, птахів, людей. Особ­ливо розповсюдже­ним він був у XVIII ст.

Керамічний фігурний посуд, скульптури, що

призначалися для при­крашування житла, виготов­

ляли не всі майстри. Окремо слід згадати глиняні забавки, які робили зі збереженням тра­

диційних форм.

Іїжйа щМ І

ІіГ? І ш

щ Х'Ч'Г. -МІЇ М ш

1 !:г%гї:їіМ іЖЖГііМІ! :

т

— - _

І і д е м Ш ш >

5.1*оо .X.

>чоеано

аV©• «вXа.Ооан§

о .

БОНДАРСТВО

#

V

У деревообробних промислах чільне місце посідало бон­дарство, відоме в Україні вже в X ст. як виготов­лення місткого посуду: бочок, цебрів, хліб­них діж, відер різних форм, барил, бодень, скринь та ін. Не­дарма в україн­ській мові існує приказка: «Нема

у світі краще, як бондареві: стук, стук — і п'ятак до рук». Бондарство як само­стійна галузь народного промислу було поширене на Прикарпатті у зв'язку з

т ра нс порт ув а нням солі. Бочки вироб­

ляли декількох Гатунків: скар­бові, вендичні, ординаційні, з уторами. Най­

повніші дані про їх виробни­

цтво маємо з 1773 р.

ш т яли

ЮВЕЛІРНІ ПРИКРАСИ І ВИРОБИ 3 БІСЕРУОкремі види худож­

ніх ремесел і про­мислів, що були поширені в часи Київської Русі, на­

приклад виробни­цтво жіночих прикрас

із дорогоцінних металів, браслетів, нагрудних хрестів, згодом зазна­ли трансформації, але ніколи не зникали, за винятком виготовлення виробів з перегородчастої емалі.Так, на Подніпров'ї у XVIII— XIX ст. було поширине виробни­цтво таких жіночих прикрас, як дукачі.

Із XIX ст. на Україні по­пулярними стали вироби з бісеру. Це передусім жіночі прикраси. З фабричних намистин із фарфору та кольорового скла в до

машніх умовах виготовляли гердани (Гу- цульщина, Поділля), силлнки (Закарпат­тя), крайки (Лемківщина). Бісер широко використовували і для декорування жі­ночого одягу.

й із ї їй іщ з ° а ( Ш ) ° Ш Я

#

*

:»

*.*

іЯ.*«

• • • • • • • • • • • “*§ • • * ф Ц&

ПИСАНКАРСТВО

ч

Унікальним українським мистецтвом, пов'язаним водночас і з віруваннями, і з міфологією, і з обрядами, є писанкарство. Яйце — символ сонця, весняного відрод­ження природи (воскресіння). Писанки як ритуальні магічні атрибути були відомі в багатьох індоєвропейських народів задов­го до прийняття християнства. Археолога­ми знайдені керамічні, розписані зелени­ми, коричневими і жовтими барвниками писанки, історія виготовлення яких сягає глибокої давнини.

Відомо чимало різних способів розпису писанок. Одним із най­давніших прийомів, що ді­йшов до нашого часу, є розпис керамічних писаноку Київській Русі. На вкриту по­ливою поверхню жовтої крашанки наносять гори­зонтальні лінії то вгору, то вниз. Таким

чином горизонтальні лінії перетворюються на фігурні дужки. Цікаво, що цей узор по­бутує й нині на Київщині, Чернігівщині. Він називається «сосонка», проте технологія розпису інша, оскільки його роблять на справжньому, а не на керамічному яйці. Для розпису справжніх писанок необхідний спеціальний писачок (писало), яким мож­на провести тонку лінію. Вмокаючи його в розтоплений віск, наносять кілька перших ліній, які, за задумом, мають бути білими. Після їхнього застигання яйце фарбують у

світлі кольори (переважно жовтий). Коли цей шар фарби висохне, на­

носять інший шар воску, закри­ваючи місця, які ма­

ють залишитися жовтими. Таким чином, повто­рюючи цю про­цедуру, можна отримати кіль­

ка кольорів.

КОВАЛЬСТВОВиробництвом металевих виробів різ­

номанітного призначення займались ко­валі. Наприклад окуті залізом дерев'яні скрині, без яких на Україні не могла обій­тися жодна родина, мали високі естетич­ні якості. За формами, конструктивними особливостями, а ще більше їх декором, де поряд з розписами, малюванням вид­не місце посідали декоративні, тобто ко­вані залізні лиштви, окуття, замки, ручки фігурних форм, вирізнялися скрині зі Слобідщини, Поділля, Волині. Художнє ковальство як вид декоративно-ужитко- вого мистецтва набуло доволі широкого визнання у 1960— 1970 рр.

О

Пфо

І < ї >4-ОО.X*X

а їр

Н І

і

Ш Ш

яЛяйя *

ш

со

ю

о

;

В в і

..«'

\Ш

ВИШИВКАФрагментарні зразки давньокиївсь-

кого вишивання на шкірі та тканині ді­йшли до нас із X — XI ст. З первісного заняття вишивка згодом перетворилася на ремесло, яке потрібно було добре знати. Основне призначення вишивки — прикрашати одяг, інтер'єрно-обрядові тканини — зумовило її існування і по­дальший розвиток. Вона стала здебіль­шого домашнім заняттям, і хоч існували вишиваль­ні фабрики, проте дешеве — фабричне полотно все більше замінювало ткани­ни домашнього виробни­цтва. Вишивка традиційно тримається на індивідуальній творчості, дуже повільно пе реходила вона на перкалі, , шовк та інші тканини про­мислового виробництва. *І навпаки, фабричні різ­ноколірні нитки — за­полоч, волічка, гарус і т. д. — застосовувалися

народними вишивальницями дедалі ак­тивніше. Кінець XIX — початок XX ст. — цеперіод,коливишивканабуламасового застосування на жіночому і чоловічому одязі. У цей час українським вишиваль­ницям були відомі понад 100 худож- ньо-технічних прийомів вишивання, хоча впродовж століть були відомі лише два основні методи нанесення виши­вальними нитками стібків на тканину — двосторонній і односторонній. Широ­ко застосовувалося мережання, однак окремі регіони мали свої особливості

в застосуванні цієї тех­нології. Вишивку нині

використовують у виготовленні дер­жавної атрибути­ки, в облаштуванні храмів, створенні костюмів як для ан­самблів, так і для індивідуального за­мовлення.

: «"31 П ГЧ *&*- « "З І

і* ННКХННН НОН НСііі СГііь і ТШ ГіГімшмиш* “шиатжі Іштшю* " й

ПЛЕТІННЯ З РОСЛИННИХ МАТЕРІАЛІВ

в

До давніх видів народної творчості належить плетіння з різних рослинних матеріалів — лози, рогози, соломи, коренів тощо. Це кошики різного при­значення: солом'яники для зерна, рогозяні мішки, по­кривала, хідники, меблі, іграшки, компоненти одягу тощо. Більшість із цих виробів мали есте­тичний вигляд, їх деко­ративізм зумовлений не стільки матеріалом, технологією виконання, як привнесенням непо­вторного творчого нача­

і

ла їх виконавцями. Наприклад лоза, з якої плели кошики, мала різну товщи­ну, колір (природний або наданий їй), і майстер, відповідно її підбираючи і пе­

реплітаючи, надавав виробу пев­ного емоційного наповнення.

У другій половині XIX ст. розвиваються промисли для плетіння виробів, пе­редусім із лози (кошики та меблі). Виникають так звані кошикарські школи. І не лише в містах (Львові,

Тернополі, Станіславі), а й у селах Чернігівщини, Поділля,

Галичини.

а

1№ 1№ З і ЗЕ & і№

К 0

!№ КАЛИНОНЬКА

весело.

олись дуже давно жили в нашому селі хлопець Клим та дівчина Лина. Підросли, покохали одне одного та й одружилися. Жили дружно, Разом уранці сонечко зустрічали, а ввечері прово­

джали на спочинок.

Незабаром у них народилася донечка. Така красуня! На згадку про народження доньки вирішили батьки посадити де­ревце. Звичай такий на Україні був. Климові хотілося посадити незвичайне деревце, таке ж гарне, як його донечка. Пішов чоловік на пошуки до лісу. Бродив, бродив — нічого знайти не може. Аж раптом поба­чив гарний кущ, укритий пишним білим цвітом. Викопав Клим бережно кущик з рідною землею та й посадив біля двору.

Росте дівчинка, гарнішає. А кущик і собі росте, зеленіє. Навесні вкривається білим цвітом, восени — радує всіх червоними ягідками. Хто не йде мимо двору, кущиком милується, ніби щастю Клима і Лини радіє.

№

ї ї

Ш 3 того часу почали люди і собі садити зеленого кущика біля двору,щобщастявдоміпоселилося.Акущ,щоспочаткуназвинемав,поча-

А ли калиною називати, а донечку Клима і Лини назвали Килинкою. І ось розцвіло село калиною та красою дівочою. Народив­ся синочок — тато дуба саджає, а народилася донечка — калиноньку. На щастя, на долю. Кущ калини не тільки красу має, він здоров'я повертає. Ось яка наша калинонька!

ї ї

ї ї

№

ї ї

мї ї ' & ї ї ' & ї ї ї ї ї ї ї ї ї ї

• • •

Зацвіла в долині червона калина,Ніби засміялась дівчина-дитина. Любо-любо стало, пташечка зраділа,

Пташечка зраділа і защебетала.

Т. Г. Шевченко

_ ШшжУз

ПАПЕРОВЕ

Папір винайшли близько 105 р. н. е. у Китаї, і ми­нуло більше півтори тисячі років, аби він став таким, яким ми бачимо його зараз. Папір — найдоступніший підручний матеріал, завдяки якому діти пізнають світ: читають книжки, роблять аплікації й витинанки, складають оригамі, малюють, пишуть. А ще папір можна перевірити на міцність.

3. Свічка важка, папір не витри­мує, посередині прогинається і падає разом зі свічкою.

6. Зверху ставимо свічку. Ура! Свічка не падає, бо папір не про­гинається.

: ::

шгайрши ...

4. Складаємо папір «гармошкою», щоб був міцнішим.

1. Ставимо два паперові стакан- чики один навпроти одного.

5. Злегка розпрямляємо «гармош­ку» і кладемо її на стаканчики, як на малюнку.

2. Кладемо на стаканчики папір формату А4, а потім посередині паперу ставимо свічку.

ІШ Ж ІРОВИИ БЩЕИК «

Ножиці

Папір (червоного, чорного, зеленого кольорів)

шш

Ш |

І !1 - ■ *| ; !

■ п™!И

'■у-Л %■;*Ді ̂ц |

1

і | *Т

Л Я І

к і

скажиімен '■ куди буде дощик] чи сюди, чи ту^и?

Мароднаїтвор^іі

її можна називати по-різному: божа корівка, сонечко, бедрик. Але це нез­вичайна комаха, адже її вважають райською, бо в неї на спинці сім тем­них плямок, як сім кольорів у веселки, як сім днів у тижні. Вважається, що її не можна не лише вбивати, а навіть ображати, щоб не накликати біду. Цікаво, що бедрик рухається тільки вгору, до сонечка, як би ми не повертали стеблину чи свій палець, на яких сидить комашка.

/ \і Маркер чорного і

х" п кольору 1 ч /

і : •

Клей

1. Зігніть папір квадратної форми (червоного кольору) по діагона­лях.

4. Виріжте з паперу зеленого, чор­ного та білого кольорів цяточки, очки, вусики та листочки.

■

ч.

2. Складіть із квадрата трикутник, загинаючи всередину сторони квадрата.

5. Наклейте деталі, намалюйте очі. Розріжте верхню частину на­впіл.

3. Зігніть деталь навпіл і виріжте накреслену олівцем основу ко­машки.

6. Розправте сонечко для надання йому об’ємної форми і наклейте на листочок.

ВИВЧАЄМО СИМВОЛИМета: розвивати мовлення, мислення дітей, пам’ять, увагу; дати

поняття про державні та національні символи; прищеплювати дітям н патріотичні та естетичні почуття; формувати бажання якомога більше5 дізнаватися про історичне минуле своєї Батьківщини; виховувати почуття§ любові і гордості за неї, бажання берегти народні звичаї, традиції,го Обладнання: легенди, вірші, приказки, прислів’я про національні

символи України; вишитий рушник, вишиванка, прапор, герб, запис Гімну України; матеріали для самостійної художньої діяльності.

Хід заняття

* » '7і ~ч ні

Вихователь. Сьогодні ми з вами вирушимо в цікаву і незви­чайну мандрівку, в якій ми познайомимося з національними символами України та скарбами нашого народу. Але ці скарби незвичайні: їх відчувають люди серцем і душею, а ми з вами побачимо сьогодні їх.

Під час подорожі будемо збирати скарби, якими багата наша Україна, ось у цю скриню.

Перша зупинка, яку ми зробимо, буде називатися «Де срібліє вербиця - там здорова водиця».

Чому вона так називається, ви зараз зрозумієте. Про вербу написано в народі немало.Чим заслужило шану це дерево? Український звичай - висаджувати вербу на городі та біля ставків. Вона оберігає джерельця та річки від замулювання. У народі кажуть: «Там, де живе верба, - жили й річки».

З верби робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом Вербної неділі. Ось скільки цікавого пов’язано з вербою — символом України.

Й аїїк& ойз ° 2 °

Вихователь. Здрастуй, рідна Батьківщино,Сонце й небо,Море й річка,Скелі й гори,Ліси й моря,Поле й рілля,Луг і долина.Добрий ранок, моя Україно,Я посміхаюсь тобі!На землі великій є одна країна: гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди добрі, працьовиті, і скажу, до речі, ще й талановиті. Землю засівають і пісні співають, на бандурі грають і вірші складають: про ліси і гори, і про синє море, про людей і квіти, то скажіть же, діти, що це за країна? (Наша славна Україна!)

Вихователь. Друга наша зупинка називається «Не ламай калину».

Ще улюбленою рослиною українців є калина. Здавна говорили: «Посади калину - будеш мати долю щасливу».

- Діти, помилуйтеся червоною калиною. Ягідки яскраво- червоні, пломеніють, як жар. На що вони схожі?

(Діти відповідають.)- А знаєте, діти, чому кущ назвали калиною?

Калинка - це ім’я української дівчинки. Ішла вона якось повз городи, луги і натрапила на криницю. Задивилася Калинонька на свою красу, замилувалася. А з криниці - голос: «Не дивись довго у воду, калиною станеш». Не послухалася дівчина та й зачерпнула

води... І перетворилася на калину - прекрасний кущ. Зашуміла листям, потягнулася своїми гілочками до людей,

до сонця, до хмар, до вітру: «Поверніть мені дівочу красу», але ніхто її слухати не хотів. Минав час. Пролітав мимо журавель, задивився на калину - сумну та самотню - накинув на неї чарівне намисто і стала вона ще кращою. Так і стоїть

вона до цього часу гарним кущиком - калиною.Існувало повір’я, що калину нівечить не можна, бо ганьба вкриє

голову кривдника. Дітям, щоб не рвали цвіту калини, казали: «Не ламай калину, бо накличеш морози!»

Ось, діти, ми й познайомилися з народними символами України - вербою й калиною, але подорож наша ще не закінчилась.

Вихователь. Наступна наша зупинка «І на тім рушникові».Багато символів має наша Україна: це й різноманітні вишиванки,

й українські барвисті костюми, й вишиті сорочки, й українські віночки.Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не

було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб - сіль на вишиваному рушнику - ознака гостинності українського народу. Без рушника не святкували ні народження дитини, ні весілля. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А дочок навчали вишивати рушники ще змалечку.

Рушник цінується в народі.Із червоної нитки і білого льону,Як до рідної пісні, усяк із нас звик.В будень день і у свято,В Карпатах, за Доном,Наш народ давно Вигадав диво - рушник.

Народна гра «Голочка і ниточка»Сюди-туди голка,Сюди-туди нитка.Як рушник повішу,Хата буде — квітка.

Вихователь. Наступна наша зупинка «Чий віночок найкращий?».

Всього в українському віночку 12 квіточок, і кожна - «лікар», оберіг.

Плести віночки - то ціла наука і дійство. Наші прабабусі знали різні секрети: як плести і коли, яі

зберігати квіти у віночках.Тепер віночки рідко плетуть із живих квітів, добираюті

їх зі штучних. Але й до цих віночків треба ставитись з повагою.

• Дівчинку завжди по віночку впізнають.• Хто вміє віночок вити - той вміє життя любити.

• Який вінок - такий голосок.

Народна гра «Віночок»Візьмемося за руки,

Підемо на луки.Там сплетемо віночок,Станемо в таночок.В’язати стрічки теж треба вміти, символи їх знати. Наприклад, найпершу

у віночку — посередині - в’яжуть світло-коричневу стрічку — символ землі- годувальниці. Пообіч неї — жовті стрічки - символ сонця; за ними світло- зелені - символ краси й молодості. Потім блакитні, сині — символи неба й води, що дають силу і здоров’я;,далі в’яжуть жовтогарячу — символ хліба; фіолетову - символ мудрості людини; малинову — символ душевності, щирості; рожеву — символ достатку.

У віночок уплітали чорнобривці, незабудки, барвінок, ромашки, маки, волошки, безсмертник, цвіт яблуні, любисток. Кожна квіточка лікувала дитину: чорнобривці допомагали позбутися головного болю, незабудки та барвінок зір зміцнювали, а ромашка серце заспокоювала.

Дидактична гра «Склади віночок»(Діти викладають віночок із квітів, прив’язують стрічки до нього.)

Вихователь. Діти, ми наблизилися до передостанньої зупинки — «Державні символи України». Тут ми дізнаємося про три основні |

державні символи України. Послухаймо легенду.Колись давно жила жінка. І було в неї троє синів. Росли сини чесними,

сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти у світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя, дали першому синові ім’я Тризуб. І

З історії тризуба: у побуті українців найбільш уживаним було зображення тризуба. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження цього знака. Наприклад, знаряддя праці, яким люди обробляли землю в давнину, ловили рибу, захищалися, на вигляд, був схожий на тризуб.

Й!т й ш ° а (ЦЩ) °

У Київській Русі^ тризуб був велико­князівським знаком. Його зображення вперше відоме з печатки князя Святослава. Згодом тризуб карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича.Виконані у бронзі чи сріблі, тризуби також прикрашали пояси дружинників княжого війська, зброю і знамена.

Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив матір. Одержав середній син ім’я Прапор.

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків спів. І одержав син за свій джерельний голос і великий спів імя Гімн.

І з того часу ідуть поруч три брати - Тризуб, Прапор і Гімн, прославляють неньку. І там, де вони проходять, лунає урочиста пісня.

Вихователь. Герб, Прапор, Гімн — це, діти, три основні національні символи України. Золотий тризуб на блакитному тлі - символ влади. Герб - це частина корони, яку носив київський князь. А чому саме тризуб вважають гербом? Мабуть, тому що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя - це Батько, Мати, Дитина, які символізують Силу, Мудрість, /Іюбов.

— Національний прапор України - це синьо-жовтий стяг. Хто знає, що означає синій колір? (Це колір неба, води, миру.)

— А жовтий? (Це колір хліба, жита.)Національний гімн України - це урочиста пісня, символ нашої державної

єдності. Коли грає Гімн, всі люди встають і слухають його уважно, стоячи. Ось ми і вивчили державні символи України.

(Слухання Гімну України.)

Вихователь. На останній зупинці перевіримо, що ви запам’ятали.

Бесіда1. Чи сподобалося вам подорожувати?2. Які ви знаєте рослини-символи України?3. Які ви знаєте скарби нашого народу?4. Назвіть національні та державні символи України.

Вихователь. Ось і добігла кінця наша подорож. А як відомо, з подорожі ми щось привозимо додому. Тож слід повернутися не з порожніми руками.

— А тепер свої враження давайте відобразимо в художній діяльності. (Діти виконують завдання.)

(Діти разом із вихователем розглядають свої роботи та обговорюють їх.)

І ЩШІ »

ПИСАНКАРСТВО

ТКАЦТВС

ЛОЗОПЛЕТІННЯ

ШтШ ш ЩР

КОВАЛЬСТВОГОНЧАРС

ЗОЛОТАРСТВОІ Ь ж . 'г : ш Ш

Щ давнину^ колиі щеі неї бул о і завод і в І Г І^ а Ь ри кЧ:л^Д алл и іс твор и р

ІрепіоніТ ' X к Р с ш Я ^ н Д " н а б у в а л и р ^ ^ своїх# хар а к т е р н и х і р и Старшеє

І Д покоління ц передовая о ісво ?вм іння і Д^ОДР Д вон и с воГмі д і тям^ І

рУГ, в ЧУ8ПП іиЬт гГгГпій \

ДОШКІЛЛЯ №1,2015

ШКІ

ЛЛЯ

№1,

20

15

ДОШКІЛЛЯ №1,2015

вкладка

[ І Л Л І

У сч З ^ У У _ у ? \ У ц Р

/ ~ ? Ц У Ч с £ ^ Н І \ і £ ^ ? 1 ІХ ^ Ьаеі [ жста X ц сто

ДОШКІЛЛЯ № 1,2015

Г У Т Н И Ц Т В О

шШШь

і БДЖІЛЬНИЦТВО

ХУДОЖНІЙРОЗПИС

СТОЛЯРСТВО

ВИІІІИВАЛЬНИЦТВО

БОНДАРСТВО

Пое

зія

ВЕСНЯНКИ

ПОДОЛЯНОЧКА

Десь тут була подоляночка, Десь тут була молодесенька,

Тут вона впала,До землі припала,

Сім літ не вмивалась,Бо води не мала.— Устань, устань,

подоляночко,Устань, устань, молодесенька.

Умий личко так, як скляночку,

Утрись, утрись шовковим рушником.

Та візьмися в боки, Покажи нам скоки,

Біжи до Дунаю,Бери ту, що скраю.

СТУК-СТУК. МОЛОТОК

Стук-стук, молоток, На тім боці холодок,А на нашім сонечко Торкає віконечко.

Вийди, вийди, сонечко, На дідове полечко,

На бабине зіллячко,На наше подвір'ячко!

ТГАШОК1КЛИКАЮ

Пташок викликаю З теплого краю:

Летіть, соловейки, На нашу земельку,

Спішіть, ластівоньки, Пасти корівоньки!

БЛАГОСЛОВИ, МАТИ

Благослови, мати, Весну закликати! Весну закликати, Зиму проводжати!Зимочка в возочку, Літечко в човночку!

ДІВЧАТОЧКА-ГОРОБ'ЯТОЧКА

Дівчаточка - гороб'яточка, Радьмося

Та виходьмо на травицю, Г раймося!

Та виходьмо на травицю, В добрий час.

Нема таких співаночок, Як у нас.

ТРАВКА-ВЕСНЯНКА

Травко - муравко, Стелись на галявку,На стежку до броду,На стежку до хати,Де ходить по воду

Іванкова мати.Травко - ласкавко, Стелись аж до ґанку

— Ми будем з то­бою,—

Матуся сказала.— Покропим водою,Щоб ти не зів'яла. Травко-веснянко,

Стелись на полянку,На згір'я шовкові,На луки під гаєм,

На землю в обнові,Де ми виростаєм.

М. Сингаївський

° а

ВІРШІ ПРО ВЕСНУ

НЕ ЗРИВАИТЕ ПЕРВОЦВІТИ

Тане сніг, весна, відлига...Рушила по річці крига.

Сонце світить, пригріває, Йде тепло, зима тікає.В лісі сніг іще лишився, Під деревами укрився,

Сніг від сонечка сховався, Теплих променів злякався. Та з під снігу — справжнє

диво:Первісток весни сміливий

Показав чоло тендітне, Пелюсткове і привітне.

То підсніжник, первоцвіт, Сніг долаючи і лід,

Прагне з сонцем привітатись І з весною обійнятись.

Не зривайте первоцвіти, Помилуйтеся на квіти.

Той, хто робить з них букети, Знищує життя Планети.

Н. Козленко

ВЕСНЯНІ КВІТИ

Хмара дощиком скотилась, Землю стала напувать,І малятам захотілось

В полі квітів назбирать.

Сміючись, веселі діти Свій таночок завели, Запашні яскраві квіти У віночки заплели.

Ой ти, веснонько чудова, Бавить сонце небокрай. Пісню слухає діброва

І чарує зелен-гай. 'О. Роговенко

ІДЕ КІТ ЧЕРЕЗ ЛІД.

Іде кіт через лід Чорнолапо на обід.

Коли чує він — зима Його біла підзива:

Ти чого йдеш через лід І лишаєш чорний слід?

Бо я чорний,-— каже кіт,— Я лишаю чорний слід,Коли ж біла ти сама,

То білій тут дотемна! —І пішов кіт через лід Чорнолапо на обід.

Стала зимонька сумна: За котом ішла весна!

М. Вінграновський

ВЕСНА

Я дивлюся у віконце,А мене лоскоче сонце: «Мамо, глянь, іде сніжок, Де мій теплий кожушок?»

«Так, мій любий, не буває, Сніг у травні не літає,

То вишневий білий цвіт Облітає тихо з віт.

Бачиш, сонце землю гріє, Все довкола зеленіє.

Чуєш, пташечки співають І веснянку викликають».

Ой який чудовий ранок!^Вийду з мамою на ґанок,

і У струмочку біля хати Буду човники пускати.

О. Роговенко

а

щ М

Ш)

Г

Поезія

лшт тЖШ'Ш

мЗЮЙ

|рї Привіт! Мене звати Аня. Я дуже люблю свою маму, тому щороку на |Ш весні ми з татом даруємо їй букетик тюльпанів. Але цього року я вирі КВ шила намалювати малюнок для мами своїми долоньками.

2. Заготовка для кактуса дещс складніша, оскільки горщикг потрібно яскраво розмалювати.

1. Намалюємо заготовки для наших майбутніх кар­тин. Для тюльпана - ніжку та листочки.

3. Наносимо на долоньку фарбу червоного кольору і притискаємо руку до паперу, де має бути квіточ­ка тюльпана.

6. Для кактуса нам потрібні три відбитки долоньок.

4. Рівномірно розмазуємо паль­чиком фарбу, щоб наш тюльпан вийшов повністю зафарбованим.

5. А щоб намалювати кактуса, на­носимо на долоньку фарбу зеле­ного кольору.

7. Чекаємо, поки кактус висохне, а потім пальчиком проставляємо крапочки-голочки.

8. Тюльпан виишов дуже красивим. Тож можна дарувати мамі!

В ІН О Ч О К -О Б Е Р ІГМета: поглибити знання дітей про Україну, свій народ, рідну мову;

розповісти про віночок, розкрити значення кожної квітки (ромашки, незабудки, маку, чорнобривців, волошки), кольорів стрічок; розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення, естетичний смак; виховувати почуття національної гідності, інтерес до національних оберегів.

Обладнання: квіти-обереги, українські традиційні віночки, вишитий рушник, різнокольорові стрічки, магнітофонний запис українських народних мелодій.

Діти. Батьківщина — це ліс осінній,Це домівка моя і садочок,І гаряче сонячне коло.Батьківщина - це труд і свято.Батьківщина - це мама і тато!

Вихователь. Так, Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщина. Діти, як називається наша Батьківщина?

Діти. Україна!Вихователь. Ми з вами живемо в Україні, а як ми називаємось?

Діти. Українці!

Вихователь. Кожен народ має свої звичаї, обряди, що складалися

Хід заняття

Вихователь. Діти, давайте привітаємось.

Діти. Доброго ранку, ліси і поля, Доброго ранку, плането Земля!Щастя й здоров’я всім людям бажаєм. Зранку в дитячий садок поспішаєм.

Вихователь. Різні в світі є країни, Різні люди є у світі,Різні гори й полонини,Різні трави, різні квіти.Є з усіх одна країна,Найрідніша нам усім.То є наша Батьківщина.

— А чи знаєте ви, діти, що таке Батьківщина?

протягом багатьох століть. У кожного народу є свої символи й обереги. Оберіг - від слова «оберігати», «берегти». Оберегами від злих сил у народі вважалися рослини, які мали чудодійні властивості.

Квіти - постійні супутники нашого життя. Вони всюди - на клумбах, у вазонах у кімнаті, на вишитих рушниках. Із них виготовляли цілющі напої, відвари, якими лікували хворих.

А що буде, коли сплести квітку до квітки?

Діти. Віночок!

Вихователь. У народі про віночок говорять:1. «Гарний віночок - окраса дівчини».2. «У віночку калина - гарна дівчина».3. «Який віночок - такий голосочок».4. «Віночок вити - життя любити».

Отже, зараз ми з вами квіточки чудові візьмемо і барвистий оберіг- віночок сплетемо.

А з яких квіточок віночок плести будемо, ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадки.

Вихователь. Без цієї квітки жодного віночка не буває. Ану, відгадайте!Загадка

Стебельце - шорстка драбинка,Всередині - чорна вуглинка.Пелюстки — блискучі, як лак.Це квітує... (мак).

Вихователь. Так, це - мак. Подивіться, яка гарна квіточка. ЗагадкаЧудова квітка така,Чорними брівками морга. (Чорнобривець.)

Вихователь. Чорнобривець у вінку означає якої ще квіточки не вистачає у нашому віночку? ЗагадкаЯ на сонце дуже схожа,Золотиста і пригожа,Я щоранку розквітаю,Промінцями всіх вітаю,Відгадати всім неважко,Що за квітка я ? (Ромашка.)

Вихователь. Колись віночок обов’язково носили всі українські дівчата, починаючи з трьох років. Перший віночок дівчинці плела мама. Віночок до лиця кожній дівчинці, але це не просто окраса, а ще й оберіг, тобто оберігає дівчинку. Він як лікар, у ньому є така чаклунська сила, яка біль знімає і волосся береже.

красу.

Вихователь. Ромашка не тільки лагідна та добра квітка, вона дуже корисна. Має лікарські властивості. Дівчата дуже люблять мити волосся відваром ромашки, щоб було воно довгим, красивим та шовковистим, А чай з ромашкою смачний і корисний. Наступна квітка ось яка, відгадайте!

ЗагадкаНа просторах поля золотого Сині зірочки тремтять,Мов шматочки неба голубого Виграють, виблискують, горять. (Волошка.)

Вихователь. Ці квіточки теж маютьлікувальні властивості, вони дуже корисніі ними миють волосся, освіжають хату, в них купають малих дітей.

Діти, який гарний вінок ми плетемо! Але якоїсь квіточки не вистачає. Я розповім вам про неї легенду.

Коли Бог створював квіти, то кожній дав ім’я і наказав запам’ятати його. А одна квіточка була неуважна і не запам’ятала свого імені. І зі сльозами на очах вона повторювала: «Господи, я забула своє ім’я!» Поглянув на неї Бог і промовив: «Не забудь мене». З того часу так почали називати і цк дрібненьку блакитну квіточку.

Дівчинка. Незабудки голубенькі Дуже ніжні і малі.На лужку при самій річці Між травою розцвіли.

Вихователь. Квіточка незабудка немов просить нас: «Не забувайте квітів, турбуйтеся про квіти, любіть природу». Ця квіточка також означає вірність.

Вихователь. Який гарний віночок ми сплели! й І А якої він форми?

ЧЧ ШШ іПолічіть, скільки квіточок у нашому віночку? На

> * якомумісці мак? Який за порядком чорнобривець?Ромашка? (Діти відповідають.) Молодці, діти!

Вихователь. Діти, у нас такий гарний віночок виходить. Тільки у нашому віночку

стрічок не вистачає. Давайте віночок стрічками прикрашати. Діти, в’язати стрічки треба уміло, в певному порядку. Ось послухайте, як одна дівчинка в’язала стрічки до свого віночка.

Сиділа дівчинка на галявині та плела ✓ вінок. Подивилась вона на землю-матінку,

нашу годувальницю, та й прив’язала посередині першу стрічку. Якого кольору?

(Коричневого.) Так. Що ця стрічка означає? (Землю.)

А потім пригріло ніжне Сонечко. Посміхнулась дівчинка його промінцям та й прив’язала стрічку.Якого кольору? (Жовтого.) Прив’язала 2 жовті стрічки - нехай Сонечко зігріває землю з обох боків. Що означає жовта стрічка? (Сонечко.)

Пригріло Сонечко. Вибилося з-під землі зелене житечко і все навкруги зазеленіло. І дівчинка прив’язала до віночка яку стрічку? (Зелену.) Хай зеленіє житечко з обох боків. А потім глянула дівчинка на небо, а воно синє-синє, чисте, без хмарок. І прив’язала вона стрічку якого кольору? (Синього.) Що вона означає? (Небо.)

Та тут стало житечко в’янути без водички. А на небі - ні хмаринки.І стала дівчинка дощик закликати.

Тут набігли хмарки, впали на землю перші краплинки - блакитні- блакитні. Зраділа дівчинка дощику та й прив’язала якого кольору стрічку? (Блакитного.) Так. Що вона означає? (Воду.) Зраділо житечко. Дощик був чарівний - швидко достигло житечко. Зібрали люди урожай та й напекли смачного хліба. З’їла дівчинка окраєць хліба, прив’язала оранжеву

стрічку. Що вона означає? (Хліб.)

Вихователь. Діти, а давайте кожен із вас намалює віночок. Віночки прикрашали

кольоровими стрічками і їх було стільки, скільки років було дівчинці. От і ви, дітки, намалюйте на своїх віночках стільки стрічок, скільки вам років.

(Діти пензликами малюють стрічки на своїхвіночках.)

Вихователь. Дітки, от ви і намалювали віночки.

Добре дітки працювали,Навіть трішечки пограли.А тепер скажіть мені,

Що сподобалось, що ні.

(Діти разом із вихователем розглядають віночки.)

Одне із найочікуваніших свят весни — Великдень. День Христового во­скресіння традиційно святкують у родинному колі. Після освячення паски вся сім'я збирається за святковим столом — розговітися. Рідні вітають одне одного «Христос воскрес!», грають у битки, обміню­ються крашанками. Дошкільнята можуть привітати рідних простою у виготовленні і водночас дуже милою великодньою листівкою.

Кольоровийпапір .1 Шаблон

Олівець ) Ватнідиски

ІШій

І Ножиці )

6. Прикрашаємо листівку декоратив­ними елементами. Виріб готовий!

а (Ш ) °

3. Із ватного диска вирізаємо «вер­бові котики». Із світлого паперу - основи для них.

2. Із паперу коричневого кольору вирізаємо смужки і викладаємо гілочки.

5. Приклеюємо «вербові котики» та ватні диски до основи.

...18ТЇ

1. Обводимо шаблон і вирізаємо основу листівки.

\ Ш I ШИННІ І шґж\

4. Ватні диски для голови та тулуба курчати фарбуємо в жовтий колір.

Нар

одні

тр

адиц

ії ДИВОВИЖНА УКРАЇНСЬКА ХАТА

рикрашені рушниками, па­хучі, чисті, кольорові, добро­зичливі до гостей— українські

хати дивовижні. А робили їх такими турботливі господині. Як же їм це вда­валося?

Українська хата була священна, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх, а ії вогонь був тією доброю силою, що йде від сонця. Стіни завжди білилися, як і піч, тому в хаті було багато вільного місця для прикрашування малюнками, що захищали хату і її жителів від нечи­стої сили. Малюнок оновлювався двічі на рік — перед весняними й осінніми святами. Займалися малюванням лише

Хато моя, біла хата, Казко тепла й доброти...

Д. Луценко

жінки — берегині сімейного вогнища. Погана була та господиня, в якої хата не була розмальована.

Фарби використовували природні: сажу, сік лободи, ягоди бузини, відвар цибулиння, сік вишень, шовковиці, кручених паничів, пелюсток соняшни­ка, пасльону, глину. В таку фарбу дода­вали яєчний жовток чи молоко.

Малювати починали з печі, на ко­мині, потім малюнок переходив на стіну, продовжувався над вікнами, по кутках. На печі зображували птахів, рослини. На стінах малювали дерево з птахами і глечиком, що мало приноси­ти щастя в родину.

а

♦ ♦ ♦

Прикраса кожної хати — вишиті Синій колір — символ води та жінки, рушники та вишивка. На них зобра- Сині рушники вивішували під час посту жували зірочки, пташенят, квіти. Ви- поряд із білими, шита лінія на рушнику означала довгежиття, калина — жіночу красу та мо­лодість, виноград — добробут роди­ни, а квіти — дітей у родині.

Жовтий та золотий — кольори сонця. Рушник є давнім символом, який

поєднує людину з її предками, не дає забути свого роду. Старі люди говори-

Рушники вишивали різними кольо- ли: «Не лінуйся, дівонько, рушник ви­шивати — буде чим гостей шанувати».рами. Що вони означали?

Білий колір життя та чистоти.

Старі люди, які були носіями му­дрості та знань поколінь, носили чорні вишиванки. Чорний колір та­кож є кольором землі.

Червоний колір використовували у дитячому, юнацькому, весільному одязі. Червоний — чоловічий колір. Символізує кров, пролиту воїнами за рідну землю. Також це символ любові.

Перевернуті квадратики (ромби) — це земля.

Зірки — символ матері.

Квітка з вісьмома пелюст­ками — сонечко.

Сплетений вужик — це водичка.

хо*оо