МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

"ІСТОРІЯ УКРАЇНИ"

в опорних конспектах

Навчально-методичний посібник

Дніпропетровськ НГУ 2005

Історія України в опорних конспектах. Навчально-методичний посібник / Уклад.: В.І. Федорова, Т.В. Недосєкіна, Ю.М. Чекушина. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2005.– с.

Укладачі: доцент Федорова В.І. професор Чекушина Ю.М., директор СШ №14 "Лінгво", вчитель історії та правознавства вищої категорії Недосєкіна Т.В.

Відповідальний за випуск: зав. кафедри історії та політичної теорії, професор Пушкін В.Ю.

Друкується у редакційній обробці укладачів

ЗМІСТ Передмова ............................................................................................................. 4 І. Модуль 1. Геополітичне становище України .............................................. 7 ІІ. Модуль 2. Роль особистості в політичній історії України ......................... 12 ІІI. Модуль 3. Історія української державності ................................................ 22

3.1 Виникнення перших держав на території України.............. ................. 22 3.2. Давньоруський період української державності (IX-XIV ст.)............. 27 3.3. Українські землі під владою іноземних держав

(друга половина XIV – перша половина XVII ст.). Виникнення козацтва .............................................................................. 34

3.4. Процес творення української державності в ході Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. .................................................................................... 40

ІV. Модуль 4. Формування й еволюція української національної ідеї та ії теоретичне осмислення ................................................................................ 45 V. Модуль 5. Реалізація української державної ідеї у XX ст. ......................... 52

5.1. Українська національно-демократична революція (1917-1920 рр.) ... 52 5.2. Україна в міжвоєнний період (1921-1939 рр.) ...................................... 59 5.3. Україна і Друга світова війна (1939-1945 рр.). Рух Опору ................ 70 5.4. Україна в повоєнний період (1945 – перша половина

50-х років XX ст.) .................................................................................... 85 VI. Модуль 6. Незалежна Україна...................................................................... 90 Використана література ....................................................................................... 105

ПЕРЕДМОВА

Викладачі кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету розуміють своє покликання не тільки в тому, щоб передати студе-нтам повноцінну інформацію з історії України, але й сприяти різнобічному роз-витку їх розумових здібностей, спрямувати на самостійне здобуття знань. Ці знання повинні відповідати дидактичним принципам: бути науковими, достові-рними, системними.

Сьогодні у навчальному процесі нашого вузу відбуваються важливі якісні зміни. Впроваджується кредитно-модульна організація навчального процесу, яка передбачає модульно-розвиваючу технологію навчання. Навчальний процес поділяється на самостійні цілісні модулі, які в свою чергу поділяються на міні-модулі – основну форму модульного навчання.

У системі модульно-розвиваючого навчання поряд із звичайними вузівсь-кими підручниками використовуються міні-підручники, що створюються ви-кладачами і пропонуються до уваги студентів. Мета міні-підручників – залучи-ти студентів до самостійного творчого процесу аналізу та узагальнення інфор-маційного матеріалу, а також – здійснити контроль їх знань.

Таблиці, структурні та структурно-логічні схеми, наведені у даному навчальному виданні, є опорними конспектами до модулів з історії України. Інформація структурована і підпорядкована головним дидактичним завданням вищої школи. Деякі матеріали друкуються російською мовою, тобто мовою оригіналів, на які автори посилаються. Усі дані зверено з виданням "Довідник з історії України (А-Я)".

Опорні міні-конспекти з проблем історії України створені для того, щоб полегшити сприйняття та засвоєння історичних знань, активізувати зорову па-м'ять студентів. Матеріал можна використовувати для візуальної підтримки ле-кцій та практичних занять. Дане видання має стати корисним при підготовці до модульного та екзаменаційного контролю. Маючи під рукою такі міні-конспекти, викладач і студенти не будуть напружено пригадувати, хвилювати-ся, нервувати. Вони спокійно зорієнтуються, зосередяться і впевнено продемос-трують глибокі знання з вітчизняної історії.

Розпочинається навчальне видання структурно-логічними схемами, які дають уяву про предмет, завдання і періоди політичної історії України. Далі ма-теріал викладено за навчальними модулями, тобто за змістом.

Предм

ет і завдання

політичн

ої історії У

країни

Політична

історія вивчає

:

Життя

та

діяльність

полі-

тичних

лідерів

к раїни

Процеси

розвит-

ку політични

х поглядів

та ідей

Формування

держ

авни

х та

політичних

структур

Функц

іону

-ванн

я полі

-тичної

системи

Геополітичне

становищ

е країни

1

2 Ознаки держави

Спільна територія

Закон, який має силу на

даній території

Традиційні державні і політичні структури

Фінансова та грошова система

Періоди політичної історії України

Перший

Давньорусь-ка держав-ність (кі-нець IX - ХIVст.)

Другий

Українські землі у складі ін-ших держав

(XIV – XIXст.)

Третій

Спроби від-родження держави.

Український націона-

льно-визво-льний рух

(1917 - 1920 рр.)

Четвертий

Україна у складі СРСР та інших країн

(1921 -1991рр.)

П'ятий

Незалежна Україна

(з 1991р.)

3

Геополітичні чинники

Демографія

Геополітичне становище країни

Військово-промисловий потенціал

Економічні ресурси

Географічне розташування

Географічне розташування

МОДУЛЬ 1

ГЕОПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНИ

Багатогалузеве господарство

Різнобічне духовне життя народу

рівнинний характер території

м’який клімат

мережа водних артерій

4

5

Економічні ресурси

Необхідні засоби

існування (ресурси)

Вихід до моря

Об’єкт по-стійних вій-ськових на-падів з боку кочовиків, а далі – Литви,

Польщі, Угорщини, Росії, Австрії

та ін.

Жертва економічних інтересів сусідніх держав

6

сприятливі несприятливі

Історичн

і форми української державності

І період

ІІ період

ІІІ

період

ІV

період

Стародавні

держ

ави

(IX

-X

IVст

.)

К

озацько-

гетьманська

держ

ава

(164

9р. -

кінець

X

VII

Iст.

)

У

НР та

на-

півавтоном

-ні

форми

держ

авності

(191

7-19

91

рр.)

Незалеж

на

Україна

(з

199

1 р.

)

Зовнішньополітич

ні орієнтири

Галицько

–Волин

ського

князівства

Західний

: використо-

вували

для

торгівлі (Київ-

Луцьк

-Володим

ир-

Завихвіст-Краков-Ополє

-Вроцлав

. Львів

-Городок

-Любачів-Сандоми

р-Радом.

Володим

иро-

торунський

торгівельний

шлях.

Західний

напрям спробу

-вали

використати

для

створення

антиординсь-

кої коаліції у

ХІІІ ст.

Східний

: слов

’янські

зв’язки

із Московським

князівством

(шлю

бна по

-літика

, торгівля)

. Торгівля

з країнами Бли-

зького

Сходу

. Торгівля

, політика

, культурний

об-

мін.

Геополітич

ний процес

за часів

Київської

Русі

П

івніч

Захід

Схід

Південь

Геополітич

ні процеси

в історії української

державності

7

Київська

Русь

Геополітик

а Козацько–гетьманської держави другої

половин

и X

VII

-XV

III ст.

Богдан Хмельниц

ький

Іван

Виговськи

й

Петро

Дорош

енко

Іван

Мазепа

(1

648-

1657

)

(1

657-

1659

)

(1

665-

1676

)

(168

7-17

03)

Юрій Хмельниц

ький

Пилип

Орлик

(1

659-

1663

)

(171

0-17

12)

Промосковська орі-

єнтація при розга-

лужених

контактах

із

країнам

и Європи

Пропольська

, крим

ська

, прош

ведська

орієнтація

Зм

іна орієнтацій

: Московія,

Польщ

а,

Туреччина

Від

орієнтації на

Москву до

таємного

договору

зі

Швецією

. Складан

-ня

П

. Орлик

ом

Конституції

незалежної

України

8

Балтія

Дин

аміка геополітич

них векторів

України

у ХХст

.

Росія

У

країна

Європа

незалежна

Країни СНД

Б

лизь

-

кий

Туреч

-

Схід

чин

а

Прозахід-

ни

й (Німець-

ко

-Австрій

-ськи

й)

Українська

Народна

Республіка

19

17-1

918

Німецько-

Австрійсь

-ки

й

Україна

гетьмана

Скоропадсь-

кого

191

8

Антанта

та

Польщ

а

Директорія

1918

-191

9

Радянська

Україна

19

22-1

991

Промос

- ковський

9

МОДУЛЬ 2

РОЛЬ ОСОБИСТОСТІ В ПОЛІТИЧНІЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

___________________________

* Политология для всех. Введение в политическую науку. Учебное пособие. Ч. 1. – Днепропетровск: ОАО "Днепрокнига", 2002. – С. 164.

Характерные черты политических лидеров*

Наличие политической программы, отвечающей интересам больших политических групп

Популярность, умение нравиться людям, завоёвывать их симпатии

Нравственные качества и интеллект

Политическая воля, готовность брать на себя ответственность

Острый ум и политическая интуиция

Организаторский талант и ораторские способности

10

Схеми-портрети політичних лідерів

852 допомога Грузії у 853 відбитті наступу арабів 864 вихід на пд. берег 865 Каспію (м. Абесгун) 860* походи на Візантію 863 - данина - торгівля 867 Русь визнана 874 як держава

А С К О Л Ь Д

ПОЛЯНИ Києвич

Зміцнення держави Утвердження на морі

Куявія

КАГАН

Започаткування християнства

866 874

ПОХОДИ

882 Олег Змова волхвів

11

Каспій хозари

Візантія 907 911

Хозари

Слов'янські племена

Угри

Скандинави

Поход на

КИЇВ

Розширення території держави

Армія

Флот

Русько-Візан-тійсь-кий до-говір

912

12 882 912

13

Древляни

П е ч е н і г и

Каспій Кавказ

Візантія

913 945

Древляни Уличі

914

Схід Торігвля

П О Х О Д И

941 944

913 943

945

915 920

945 964

Об'їзди держави

Погости

Норми данини

957

Будівництво міст та поселень Мир

Злагода

Зміцнення держави

964

14

Константинополь

15

Тмутараканьське князівство

967

964 972

"ІДУ НА ВИ "

ПОХОДИ

964-966 В'ятичі, волзько-камські

болгари

Хозарський каганат

Болгарія 967 (968)

Візантія 969

Утво-рення

сильного війська

" Чужого шукаючи – своє втратив!

Дніпрові пороги

972 (973)

ЯРОПОЛК

ОЛЕГ ВОЛОДИМИР

Новгород

Киев Древлянські

землі

Київська Русь за часів князя Володимира Великого

16

ВОЛОДИМИР

бл. 980-1015

Збільшення території держави 981-993

АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА

(поділ на землі – уділи)

Зосередження влади в руках князя (ліквідація племінної автономії і на-віть усунення місцевих династій)

позитив

боротьба з ворогами

печенегі (будував укріплену лінію) чорні клобуки поляки (зайняв Перемишиль і Червенські міста)

РЕЛІГІЙНА РЕФОРМА

політеїзм варварство

Даждьбог, Хорс, Перун, Сварог, Стрибог, Мокош,

Велес

монотеїзм зміцнення влади князя

християнство

988

митрополит (Київська Русь)

Епископи (єпархія)

священники (приходи)

монастирі (Києво-

Печерський)

церкви Св. Іллі Васильєвська

(Хрещення) Св. Богородиці

(Десятинна)

ЗНАЧЕННЯ розквіт культури (Візантія, Київська Русь) зміцнення влади князя внутрішнє та зовнішнє зміцнення держави

Військова реформа

Зміни у престолонаслідуванні

Києвська держ

ава за

часів

князя

Ярослава Мудрого

Боротьба за

владу

(101

6 –

1019

)

17

КИЇВ

X 1

018

V Володим

ир Велик

ий

Борис

Святополк

X

1

016

V

(поразка

Святополка)

Мстислав

Гліб

Ярослав

Мирна

угода

1026

ПОЛЬЩА

X

101

9 V

р.

Альта

Перемога

Ярослава

Святослав

Перемога

Святополка

Внутрішня

та зовняш

ня політик

а

Ярослав

Мудрий

1019

-105

4

Внутрішня

Зовнішня

"Руська

правда

" Устав

Ярослава

Правда

Ярославичів

Культура

Школи

Книги

Бібліотека

Церкви

Міста

Письмові закони

Захист

феодальних прав

Закони

для

всіх

Війни

Польщ

а

Печеніги

Візантія

Дин

астичні

браки

Польщ

а Німеччина

Франція

Візантія

Швеція

Угорщ

ина

Норвегія

Укріплення

південних

рубежів

, приєднання

Червенської

земл

і. Нові

міста-фо

ртеці

17а

Діяльність

18

Гетьман України Богдан Хмельницький (1648-1657)

Державотворення Військове мистецтво

Воєначальник – новатор. Перемо-жець військових сил Речі Посполитої у битвах: Жовтоводській (1648), під Корсунем (1648), Пилявцями (1648), Зборівський (1649), під Батогом (1652), Жванцем (1653)

Дипломатичні стосунки

Московія, Речь Посполита, Туреччина, Молдавія, Крим, Семигород, Англія, Швеція

Організатор

Об'єднав народ України у бороть-бі за незалежність.

Створив армію, судово-адміністративну, політичну, фінансово-грошову систему

української держави, підпорядкував Запорізьку Січ

Державотворення

За Зборівською угодою 1649 р. – створення української козацької

держави

МОДУ

ЛЬ 3

ІСТОРІЯ

УКРА

ЇНСЬКОЇ Д

ЕРЖ

АВНОСТІ

3.

1. Вин

икненн

я перш

их держа

в на

територ

ії України

Назва

Походження

, розселенн

я Заняття і м

атеріальна

культура

Суспільне

життя

Релігія та

мистецтво

Кіммерійці

V

III-

VII

ст.

до н.е.

Іраном

овний етнос,

предки якого прийшли

зі

Сходу

– виділилися у племінну

спільноту

з племен

зрубної культури у

(Х-V

II ст.

до н.е.

) В

ІХ ст.

до н.е.

створили держ

аву від Дніст

-ра

до Дону,

в частині

південного Криму

, на

Таманськом

у та

Керченськом

у півостровах.

Скотарі

-кочовики.

Виплав-

ляли

залізо

з болотяної ру-

ди, винайшли

горн.

Займа

-лися

земл

еробством,

пасли

коней,

вою

вали

проти

Урарту,

Ассирії,

Лідії.

Влада

належ

ала ца

-рям,

знаті, кінним

во-

їнам

.

Світогляд

, куль-

тура

, традиції

племен

зрубної

культури

.

Скіфи

(народ

ушкуза

).

VІІ

ст.

до н.е.

–

ІVст

.н.е

. Державні

об

’єднання

: Велика

Скіфія,

Скіфське

царство в Криму

Іраном

овний народ з А

лтаю

. З’явилися

у Пі-

внічному

Причорном

ор’ї у

VІІ

ст.

до н.е.

Розселилися на

Лівобереж

жі, у лісостепу до

українського

Полісся

. Скіфське царство

простяглося на

600

-300

км від Дону до

Ду-

наю

приблизно

на стільки ж

– від

Чорного

та

Азовського мо

рів до

ниж

ньої

течії Десни

, бассейну

р. С

ейм та

Прип’яті. Найвищої

мо-

гутності

досягли

за царя Атея.

Займ

алися кочовим ско-

тарством

. Скіфи

-орачі

у

межиріччі

Дніпра і Д

ністра

займ

алися земл

еробством.

Скіфи

виготовляли

зброю

. Вою

вали

з метою

грабун-

ку. Розгром

или армії пер

-ського

царя Дарія

І (5

14 р

. до

н.е

.) та

Ф. М

акедонсько

-го

. Скіфи

торгували

з гре-

цькими

містами

-колоніями

. Інколи

Афіни

на

2/3 забез-

печувалися

скіфським

зер-

ном.

Суспільство

було ка

-стовим

: каста

царів

, каста воїнів

, каста

жерців,

каста

табун

-ників.

Державою

керували

царі

, що отриму

вали

владу у спадок

. Біль-

ша частина суспільс

-тва

– вільні

общ

ин-

ники

, які

платили

ца-

рю дань і служили у

війську.

Верховний

бог

–

Папая

, бог

вій

-ни

– Арес.

По-

клонялися річ-

кам,

вшанову-

вали

русалок

, берегінь

.

19

Назва

Походження

, розселенн

я Заняття і м

атеріальна

культура

Суспільне

життя

Релігія та

мистецтво

Сармат

и (саврома

-ти

– опоясані

мечем

) ІІ

ст.

до н.е.

–

ІІ ст.н.е.

Державне

об’єднання

– Сарматія

Збірна

назва

іраном

овних кочових племін

-них угрупувань

(алани

, язиги

, сіраки,

роксо

-лани

та ін

..), щ

о прийшли

у Причорном

орсь

-кі

степи

у ІІ

ст.

до н.е.

зі степового

Поволж

-жя.

Сармати

зайняли територію

скіфів.

Не

зайняли тільки

Крим,

так

звану

"Малу Скі

-фію

", яка

співіснувала з сарматами

до

ІІ ст.

н.е

.

Воїни

. Запровадили

важ

ко-

озброєну

кінноту

. Вели ко

-човий спосіб

життя

, розво

-дили

велику рогату

худобу,

овець,

коней

. Частина

сар

-матів займ

алася земл

ероб

-ством.

Були розвинені ре-

месла

– залізоробне,

ко-

вальське

, ткацьке

, шкіряне

, гончарне

. Контролювали

торгівельні ш

ляхи

.

Царі. Соціальна

не-

рівність

. Родопле

-менна відособленість

. Знать,

біднота

. Вою

-вали

проти

Рим

у на

боці

даків

і само

стій

-но

. Це проти них

римські імп

ератори

спорудили лінію

укріплень,

що відм

е-жувала Римську ім

-перію

від

варварсько-

го світу

. Взяли

під

контроль

грецькі м

іста

-колонії.

Військово

-грабіж

-ницька

економіка

.

Подібні

до кім-

мерійських

та

скіфських

. Ювелірна майс

-терність

. Розпо

-всюдилися

осо

-бливі знаки

вла

-сності

(тамга

).

Готи.

Державне

об

’єднання

: Готська держ

ава

(270

-375

)

Герм

анські

племена

зі Скандинавії.

Напри

-кінці ІІ ст.

готи рушили через К

арпати

на

південний схід

і оселилися на

сарматських

земл

ях у

Ниж

ньом

у Подніпров

’ї та

Причор-

номо

р’ї. У

середині ІІІ

ст.

до них приєднали-

ся германські племена

гепідів

. До Гетики

увійшли

сармати

, скіфи

, фракійці та

слов

’яни

. Особливої

могутності досягли

за

короля

(конунга

) Германаріха

(332

-375

). Готське королівство розташ

овувалося у сте-

повому

Криму

та Північном

у Причорно-

мор’ї, на

Волині та Галичині

. З готськими

часами

пов

’язують

черняхівську археологіч

-ну

культуру раннього

заліза

, пош

ирену на

теренах України

у ІІІ-ІV

ст.

Утворили великі

воєнно

-політичні

сою

зи з місцевим

населен

-ням.

По ділялися на

остготів,

візиготів

, ван

-

У степах займ

алися земл

е-робством

, скотарством

, ми

сливством.

Були вправ-

ними

вояками

. Ремесло:

гончарне,

зброярне

, ковальське та

ін.

Король,

військова

знать,

єпіскоп

, земе-

льна

аристократія.

Переймали

звичаї

римл

ян. Рабовласни-

цькі

відносини

зазна-

ли занепаду

і почали

перетворюватися

на

феодальні.

Прийняли хрис

- тиянство

(ІІІ

ст

.), але

народи,

які входили

до

їх сою

зу, були

язичниками

.

Назва

Походження

, розселенн

я Заняття і м

атеріальна

культура

Суспільне

життя

Релігія та

мистецтво

далів.

Остготів розбили гуни

(375

) і витісни

-ли

їх з України

до Європи.

Там

вони грабу-

вали

населення

різних регіонів

пізньої

Рим

-ської імп

ерії.

Загинули під час готсько-

візантійської війни

(535

-555

). Візиготський

король

Аларіх захопив у

410 р.

Рим

. Коро-

лівство поширилося до

Іспанії. У

711

-718

рр.

зникли

через

напади арабів

. Вандали

утворили варварське

королівство

у

Римській

Афр

иці, воювали

проти

Рим

у. На

поч.

VІІ

ст.

їх завоювали

араби

. Гуни

(гунни

) Гунська імперія

(371

/375

-469

/472

). Назва

"гуни

" в ІV

– V

ст

. мала політичне

значення

, ставш

и за

-гальною

для

багатьох

племен

.

Тюрком

овні

кочовики з п

устелі

Гобі.

У

371р.

перейшли

підводну мілину

Керчен-

ської протоки

і вдерлися

до Криму

, а потім

степами дійш

ли до Перекопу і увірвалися у

готський

тил

. Розпочалася

гуноготська

вій

-на

. Утворилася гунська імперія.

Головна

ставка

гунських вождів до

412

р. розташову-

валася

в степовому

Причорном

ор’ї.

Вож

дь

Аттіла

(434

-453

) став верш

ителем

долі Є

в-ропи

, збирав воєнний троф

ей та данину

, створив герм

ано-слов

’яно

-угорське військо.

У

472

р. гуни перейш

ли Дунай

і прийняли

підданство

Східної

Рим

ської імп

ерії.

Їм ви-

ділили

земл

і в Добрудж

і.

Війна

, грабунки

Найвище піднесення

45

1-45

8 рр

. Військова

демократія.

Сприймали

ві-

рування і тра

-диції тих

наро-

дів,

які

входили

до

гунської ім-

перії.

Авари

(обри)

Аварський

каганат

(5

58-поч

. VII

ст.

)

Завойовники зі Сх

оду були

надто

жорстоки-

ми. У

творили у Паннонії А

варський

каганат

, заявивши претензії

на зверхність

над

слов

’янами

. На слов

’янських

землях

призна-

чили

намісника

(вож

дя племені

білих

хорва

-тів)

.

Вирощ

ували табуни

коней

, виготовляли зброю

. Контролювали

Шовковий

торгівельний

шлях.

На чолі

держави сто-

яв Хан

Баян.

Наміс

-ники

– у

завойованих

земл

ях. А

грарне

суспільство.

Соціаль

-на

нерівність.

Війсь

-кова

аристократія.

Культ

війни

, сили

, чоловіка.

Негативне

став-

лення до

віру-

вань

інших

на-

родів,

винищ

ен-

ня їх

пантеонів

.

Назва

Походження

, розселенн

я Заняття і м

атеріальна

культура

Суспільне

життя

Релігія та

мистецтво

Ант

ичні

міста-

держ

ави в

Північном

у Причорном

ор’ї

VІІІ ст.

до н.е.

- V

ст.

н.е

.).

Боспор

-Кімерійсь

- кий

(Боспорське

царство)

.

Поселення

на о.

Березань біля

гирла

Буго-

Дністровського лиману

, у меж

ах сучасної

Керчі

(Пантікапей)

, на Керченськом

у, Та-

манськом

у півостровах:

Феодосія,

Фанаго-

рія,

Горгіппа

(Анапа

), Герм

онасса

(станція

Таманська)

. У меж

ах сучасного

Севастополя

(Херсонас)

, у гирлі Д

ністра

(Тіра,

Ніконій

), у гирлі П

івденного Буга

(Ольвія)

. Населення

було строкате

: грецькі

колоністи

, скіфи,

рим

ляни

, малоазійці.

У І ст

. н.е

. розпочався римський

період істо

-рії античних міст

(середина І ст.

до н.е.

– 7

0 роки

ІV ст.

н.е

.). М

іста

вважалися кордоном

для кочових племен

та варварського

насе-

лення

(сарматів,

готів

, гунів

). Під

тиском гунів міста припинили свою

гос

-подарську діяльність

. Херсонес і П

антікапей

згодом

увійш

ли до складу

Візантії (

371-

375)

.

Головну роль

в економіці

відігравали ремісництво і

торгівля

. Були розвинені

практично всі ремесла

пе-

редових середземномо

рсь-

ких держ

ав: ковальське та

ливарне,

гончарне,

ювелі

-рне,

склоробне

, деревооб-

робне,

виробництво

вина.

Частина продукції вивози-

лася

в інші регіони

степу

, до

Греції та Риму

. Торгіве

-льні

шляхи

пролягали

до

середнього

Подністров’я,

Дунаю

, до Росі

, Тясми

на,

Південного Бугу

. Міста

карбували свою

монету та

мо

нети

для

скіфських

і

сарм

атських царів.

Займ

алися скотарством,

земл

еробством пром

исла

-ми

, особливо військовою

справою

.

Соціальна

структура

була

такою

, як у

метрополії:

аристок

-ратія,

ремісники

, торговці

, селяни,

ра-

би.

Мали різном

анітний

політичний

устрій:

мо

нархії,

аристокра

-тичні та демо

кратичні

республіки

. Найвищим

и органами

влади були

народні

збори і рада.

Високий

рівень

матеріальної

та

духовної

культури

. Осві-

тні та спортивні

школи

. Театри.

Архітектура

, му

зика

, живо-

пис,

графіка

. Основу вірувань

становило гре-

цьке

багато-

божжя.

На честь

божеств

влаш

-товували

свята

і спортивні зма

-гання.

Назва

Походження

, розселенн

я Заняття і м

атеріальна

культура

Суспільне

життя

Релігія та

мистецтво

Ант

и. Державне

утворення:

Ант

ське

царст

во

Після

розпаду

Гунської імп

ерії

стали провідною

силою

на сході Є

вропи.

Наприкінці ранньозалізного

віку вони

засе

-ляли

величезні

простори від Одри до

Сейму

. Наприкінці ІІІ

ст.

створили політичне

об’єднання

типу прим

ітивної імп

ерії.

Разом із

Аттілою

вою

вали

в Європі. Разом зі

склавинами

розгорнули наступ

на володіння

Візантії м

асово розселюючись

на Правобе

-режжі Д

унаю

та колонізуючи

Балкани

, Пе-

лопонес і навіть Малу Азію

. Водночас анти

розширили свій

ареал

в Укра-

їні, просуваю

чись

у Подніпров

’я та

Призов’я.

Авари

розгром

или антів під час слов

’яно

-аварських воєн

у результаті яких виснаж

ена

Антська

держава розпалася.

Після

602

р. ан-

ти не згадувалися у писемн

их джерелах

Ві-

зантії.

Земл

еробство

, скотарство,

торгівля

, ремесло

та про-

мисли.

З болотяної

руди

плавили залізо

(кричне)

. М

’яли

шкіри

, шили одяг

та

взуття

. Були зброярами,

ювелірами

.

На чолі

стояв

цар

. Влада

царів

не була

абсолю

тною

. Жили

общиною

. Народні

збори

- віче суттєво

обмежували царські

прерогативи.

Основа

суспільства

– сусід-

ська

общ

ина.

Окремі

сім’ї засновували

ху-

тори

на своїй ріллі,

яка ставала приват

-ною

власністю

. По-

лонених обер

-тали на

рабів.

Надлишковий

продукт перетворю

-вали

на грош

і й зб

ері-

гали

у вигляді

скар-

бів.

З’явилася

профе

-сійна друж

ина.

Конт-

ролю

вали

торгівельні

шляхи

Волзько

-Дніпровської водної

артерії.

Пантеон

ідолів

– Перун

, Стри-

бог,

Даж

дьбог,

Хорс,

Велес

. Вірування

відо-

браж

али світо-

глядну

залеж

-ність від приро-

дних

сил

та

надприродних

істот.

Культ

по-

мерлих

.

3.

2. Дав

ньор

уський

період українсь

кої д

ержа

вності

(IX-

XIV ст

.)

Передум

ови формування

східнослов’янської держави

у другій

половин

і IX

ст.

Соціальні

Економічні

Політичні

*Завершилося соціальне розш

аруван

-ня

: верхівка слов

’янських

племен пере

-творилася на

земельну

аристократію

, яка зосередила

у своїх

руках

владу

; *з

’явилися

такі групи

населення

, як

смерди

, купці

, волхви,

дружинники

, вотчинники

; *влада

племінної

верхівки спиралася

на дружину,

яка

її боронила,

а також

здійснювала

загарбницькі

військові

походи

; *утворилися княж

і династії (Києвичі

, Рю

риковичі

, Бравліновичі, Рогволь-

довичі

, Малом

ировичі).

*Східнослов’янські

племена

знаходили

нових данників

серед

неслов’янських на

-родів;

*спільні

завдання

зовнішньої

торгівлі

(охорона

торгівельних

шляхів,

супровід

купецьких

караванів,

ми

тна

політика

) об

’єднували слов

’ян на

водних шляхах від

Балтійського

моря

(Варязького)

до Чо

рно-

го (Г

рецького

); *рівень

розвитку

ремесла,

пром

ислів,

сільського

господарства надав мо

жливість

утриму

вати

велику масу

людей;

*великого

розвитку набули

міста

, як тор-

гівельні

центри та

військові

фортеці

; *з’явився

надлишковий продукт,

що його

мо

жна

було або вивозити

, або

перетворю

-вати

на престижні

цінності.

*Східні слов

’яни

мали спільних

ворогів

– хозарів,

варягів

, кочовиків.

Необхідна

була

спільна

оборона

; *об

’єднання

політичних сил війська ви

-магала

спільна

боротьба проти Візантій-

ської імп

ерії за

вихід

до Чо

рного мо

ря;

*у

ХІІІ

ст.

утворилися

політичні

об’єднання

– княжіння

: Русь

(Київ)

,Славія

(Новгород,

Псков

), Волиняна

(Волинь)

, Тм

утаракань

(Тамань)

; *Аскольд

(8

60-8

82) мав

титул

кагана

, утворив федерацію

слов’янських племен

; *наприкінці

ІХ

ст.

новгородський

князь

Олег від імені династії Рюриковичів почав

просуватися річками на

Київ;

*слов

’яни

повинні

були витіснити утвер-

дитися

у східній

Європі.

20

Етапи

розвитку Київської

Русі (ІХ

– ХІІІ ст.

)

Хронологічн

і рамки

Основни

й зміст

етапа

Політичні

лідери

Державотворча діяльність

І. 88

2 р.

–

кінець

Х ст.

Етап

становлення

та

розвитку

, швидкого

територіального

зростання держ

ави

Приход до

влади

нової

династії Рю

риковичів но

-рм

анського

походження

. Князю

вання:

Олега

(882

– 9

12 рр.

) Ігоря

(912

– 9

45 рр.

) Ольги

(894

– 9

69 рр.

) Святослава

(945

– 9

72 рр.

)

Об’єднані

майже усі східнослов’янські

племена

. Федерація

племен перетворена на

відносно

централізовану

державу із

самодержавною

фор

-мо

ю правління

. Княгиня

Ольга

здійснила перш

у на

Русі подат

-кову

реформу

, прийняла християнство

, підняла

міжнародний

престиж

держави.

Князь

Святослав

уславився

як великий полково-

дець

. Його походи

на болгар

і хозар призвели

до

розгрому

Хозарії

ІІ. К

інець Х

–

середина

ХІ ст.

Розквіт та

піднесен-

ня держави

Князю

вання:

Володим

ира Великого

(9

80 –

101

5 рр

.) Ярослава Мудрого

(1

019

– 10

54 рр.

)

Площа Київської

держави стала найбільш

ою в

Європі. Для

захисту держ

ави було

здійснено

укріплення

кордонів,

створена система сторож

о-вих міст

, міст

– фо

ртець,

укріплень

. Князь

Володим

ир здійснив

адміністративно

-те-

риторіальну рефо

рму:

створив

удільні

князівства

навколо великих міст

на чолі

із синами та

посадни

-ками

. Запровадж

ена князем

Володим

иром

моноте-

істична християнська

релігія

посилювала

державу.

За

правління

Ярослава Володим

ировича

(Мудро

-го

) була здійснена кодифікація звичаєвого

права

–

"Руська правда

".

У цей

період остаточно сформу

валась

соціально

-економ

ічна

модель Київської

Русі, у якій

співісну-

вали

феодальні

, общ

инні

і приватновласницькі

елементи

.

21

Хронологічн

і рамки

Основни

й зміст

етапа

Політичні

лідери

Державотворча діяльність

ІІІ. Середина ХІ

– середина

ХІІ

ст.

Етап

поступового

політичного ослаб-

лення Київської

Русі

Найбільш

відом

і князі

–

Володим

ир М

оном

ах

(111

3 –

1125

рр.

),

Мстислав

(1

125

– 11

32 рр.

)

Володим

ир М

оном

ах –

талановитий

та досвідче

-ний політик.

Зайняв великокняж

ий престол

, зум

ів

трим

ати

удільних князів

у покорі, ліквідувати гос-

троту соціальних

суперечностей

у суспільстві

. Обєднав

¾ території Русі

, відродив її престиж

. Син

Володим

ира Моном

аха

–Мстислав продов

-жував

централістичну політику

батька.

Після

його

смерті

Русь вступає у смугу роздробленості

IV. С

ередина

ХІІ

ст.

– 1

241 р.

Етап

поліцентризму

в Київській

Русі

У князівствах

форму

ють

-ся

місцеві

князівські ди-

настії:

Ольговичі

, Рости

-славичі, Моном

аховичі,

Мстиславичі

та ін

.

Кількість

князівств

, на які розпалася

Русь,

збі-

льшилася з 1

5 до

50.

Київська Русь

не припинила свого існування.

Але

, будь-які спроби припинити міжусобні

свари

, відновити єдність Русі

були невдалим

и.

Волинське

та Галицьке

князівства поступово по

-чали

відігравати

роль консолідую

чого

центру дав-

ньоруських

земель

. Еволюційний

розвиток Київської

Русі був

пере-

рваний

монголо

-татарською

навалою

123

7 –

1241

рр

.

Державне

управлінн

я у Київській

Русі

Велик

ий Київський

князь

Вищ

а влада:

Адм

іністративна

, військова

, з Х

І ст.

– законодавча і

релігійна

Центральний

апарат

управління

Воєводи

–

військові

намісники

Удільні

князі

Посадники

– ке-

рували

військом,

судами

, митниця

-ми

, збиранням

данини

Ти

сяцький

– в ми

рні ча-

си виконував

адм

ініст-

ративно-поліцейські і

судові

функції,

а у

во-

енні

– очолю

вав опол

-чення.

Пізніше

– кня-

жий

урядовець

Княжа Рада

–

дума

знатних

"княжих

му-

жів

", бояр

Феодальні

з’їзди

(снеми

)

Дружина

– проф

есійні

воїни,

най

-ближ

чі слу

-ги

князя

Місцевий апарат

управління

Віче

– збори

городян

Місцеве

селян

-ське

самов

-рядування

Чиновники:

десятські,

соцькі

, тіуни,

мечники,

вирники,

мо

стники

Верв

– сіль

-ська

терито-

ріальна об

-щина

22

Міжнародні зв’язки

Київської

Русі

Торговельні

зв

’язки

Міжнародні

угоди

Дин

астичні

шлю

би

- Шляхи

„З грек

у варяги”

і „З

варяг

у гр

еки”

; - „Соляний

” – по

Дністру

на Захід;

- „Залозний

” – з П

одніпров

’я до Азовського

моря

; - П

о Волзі

та Дніпру

– з к

раїнами Сходу

.

З Візантією

, Болгарією

, Польщ

ею, У

горщ

иною

, Чехією

, Рим

ом, С

канди-

навським

и держ

авами.

- Князь

Святослав

був

одруж

ений

з д

онькою

візантійського імпера

-тора

; - К

нязь

Володим

ир був

одруж

ений

з візантійською

царівною

; - К

нязь

Святополк

– на доньці

польського

короля Болеслава Хо-

роброго;

- К

нязя

Ярослава сучасники нази

-вали

„тестем

Європи”

. Він

був

од-

ружений

з донькою

шведського

короля

Інгігердою

. Одна його

сес

-тра була

заміжня

за польським

ко-

ролем,

інша

– за

візантійським

ца-

ревичем.

Доньки Ярослава були

видані

за норвезького

, французь-

кого

та угорського

королів

. Син

Ізяслав ож

енився

на сестрі

польського

короля,

Всеволод

– на

дочці візантійського імператора

Костянтина Моном

аха.

907,

911

, 944

рр.

–

перш

і договори Русі

з В

ізантією

З Візантії привози

-ли

золото

, дорогі

тканини,

вино,

пів

-денні овочі

; з Ч

ехії

– срібло

; з У

горщ

ини

–

коней

З Русі

везли

хутро

, віск

, мед

, рабів

(полонених

) і т

.ін.

23

Причини та наслідки розпаду Київської Русі

ПРИЧИНИ

РОЗПАД Негативні НАСЛІДКИ Позитивні

Велика територія держави, до складу якої входило як слов’янське, так і не-слов’янське населення.

Відсутність чіткого закону про престолонаслідування.

Панування натурального господарства, нерозвине-ність економічних зв’язків між землями.

Посилення боротьби між князями за великокняжий престол.

Перетворення умовного земле-володіння у спад-кове володіння князів та бояр.

Поява нових еко-номічних та війсь-ково-політичних центрів, наростан-ня їх суперництва з Києвом.

Занепадає авторитет Великого князя. У містах зростає політична роль віче.

Послаблюється еко-номічна та військова могутність держави. Посилю-ються напа-ди зовнішніх ворогів.

Падає міжнародний авторитет Русі.

Формується місцева адміні-страція, військо, податкова система. Управління окре-мими землями стає більш ефективним. Відкриваються нові торгівельні шляхи.

Розвиток місцевих ринків сприяв поширенню і вдос-коналенню ремесла, торгі-влі, зростанню добробуту населення.

Території князівств співпадали з етнічни-ми кордонами і межа-ми колишніх племен.

В окремих князівствах поширюється будів-ництво, започатковується власне літописан-ня, заохочується розвиток освіти та наукових знань.

24

Українська державність у монголо-татарську добу ↓ ↓ ↓

Структура владної системи

Сутність васально-ленних відносин

Наслідки

↓ ↓ Великий хан Монго-лії й Китаю – сюзе-рен золотоординсь-ких ханів, зверхник усіх земель колиш-ньої Київської Русі

Щорічна сплата данини і „послу-шенство” суверенних князів

↓ ↓

Хан Золотої Орди (Сарай), яка була

улусом Великої Мон-гольської імперії

Номади спиралися на існуючі фор-ми державності, але стримували об’єднавчі процеси. Через ярлики роздмухували міжкняжі чвари, збе-рігали атмосферу політичної на-пруженості і невпевненості серед руських князів. Ярлики отримували

тільки територіальні князі

→

Багато представників татарської адміністрації осіли на українських землях і утворили зем-левласницькі шляхетсь-кі родини, поповнили лави купців, міщан,

військових ↓ ↓ ↓

Улуси

Перепис населення (1245, 1260) ви-значив військово-фінансові регіони, з яких набиралися рекрути і стягу-валися податки. Одиниця оподат-кування – тумен (кількість насе-лення, яка збирала 10 000 вояків)

Через неприязнь до но-мадів українські князі прийняли допомогу Ве-ликого князівства Литов-ського і його зверхність

володарів ↓ Мауці, Ногая Коренци

Податки:

(Куремси) – ↓ ленників Золотої

Орди „татарщина” – десятина від усього,

„тамга” – срібна монета з кожного дорослого чоловіка щорічно. Конт-рибуція; натуральні податки; мито

тощо.

Монголо-татарська на-вала затримала об’єд-нання українських зе-мель і утворення цент-ралізованої монархії

↓ ↓ ↓ Адміністрація (баска-ки та ін.) – спадкові ленники з монгольсь-ких військових, які очолювали тумени та

тісячі.

Монгольські служби: ямна (пере-візна), корм – утримання військо-вих та чиновників, дорожна служ-ба, спорядження вояків та ін.

↓ Залежні удільні князі колишньої Київської Русі. Мали військо, обмежену судову

владу, збирали пода-тки для ханів і власне

для себе

Монголи руйнували мі-ста, палили селища, примушували земле-робське населення „па-хать и сеять на татар”, нищили ремесла, гнали до Азії здорових, тала-новитих, красивих – руйнували генофонд

25

3.3. Українські землі під владою іноземних держав

(друга половина XIV – перша половина XVII ст.) виникнення козацтва

Угорщина

Литва

Польща Московія

Туреччина

Молдова Кримське ханство

Українські землі

(князівства)

Сусіди українських земель у XIV-XVII ст.

26

Поступова втрата політичної незалежності українськими землями (XIV –XVIІІ ст.)

Українські землі Період Країна

Галичина, Західне Поділля 1349, 1387,

1430 рр.

Королівство Польске

Волинь, Поділля, Київщина, Лівобережжя 1340-1363 рр. Велике князівськтво Литовське

Чернигово-Сіверська земля 1503 р. Московія

Буковина, Покуття 1359 р. Молдавське князівство

Закарпаття XIII – 1414 р.

1414 г.

Угорщина

Північне Причорномор’я, Приазов'я, Крим З середини XV ст. Кримське ханство

Гетьманщина (Лівобережжя) 1654 р. Росія (протекторат)

Причорномор’я 1774 р. Росія (приєднання)

Галичина 1772 р. Австрійська імперія

Крим 1783 р. Росія

Правобережжя (Київ, Волинь, Поділля) 1793 р. Росія

Західна Волинь 1795 р. Росія

Буковина, Закарпаття 1795 р. Австрійська імперія

27

До 1569 р. Вищі органи влади Органи місцевого

управління

Великий князь Литовський Намісники

Дорадчий орган - Пани-рада

Вальний сейм Сеймики

Структура органів влади українських земель у складі Великого князівства Литовського

та Речі Посполітой (XIV-XVII ст.)

Вищі органи влади

Міське шляхетське управління

Виборний король

Державний (вальний) сейм

Сенат

Трибунал

Волосні та повітові сеймики

Магнати, шляхта, верхівка духовенства

Обирали представників до вального сейму, трибуналу,

а також - судій

Після 1569 р.

28

Зміни в адміністративному управлінні в українських землях після Люблінської унії

Воєводства

Руське, Белзьке, Подільське, Волинське, Брацлавське, Київ-ське, Холмське, Чернігівське

Воєводи Повіти,

староства

Старости

Міста-фортеці

Коменданти Керували шляхетським опол-ченням, очолювали міські сей-ми, контролювали діяльність шляхетських земських судів

Причини виникнення козацтва

економічні соціальні політичні

– нестача власної орної землі;

– наявність багатих незаселених земель і можливість їх освоєння.

– посилення екс-плуатації;

– зростання пода-тків;

– експансія като-лицизму.

– ліквідація незалежнос-ті українських земель;

– розширення привілеїв шляхти;

– захист від нападів кримських татар і тур-ків.

29

30

Запорізька Січ – козацька християнська республіка

Ознака державного утворення Характер прояву ознак

Військовий устрій Січові козаки складали військо – кіш. Кіш поді-лявся на військові одиниці – курені (38 куренів)

Територіальний устрій Територія, яку контролювала Січ, поділялася на паланки (5-10 паланок) на чолі з полковниками. Паланкове козацтво проживало на хуторах та в містечках

Форма правління Запорізька Січ була козацькою республікою. Вер-ховна влада на січі належала Козацької раді, бра-ти участь у якої мали право всі козаки. Козацька рада обирала старшину: кошового отамана (геть-мана), писаря, обозного, суддю, єсаулів. Кожен курінь обирав аналогічну курінну старши-ну. Козацька рада збиралася, як правило, щороку 1 січня.

Правова система Вживалося звичаєве козацьке право, яке склада-лося в XV – середини XVI ст. Козаки були рівни-ми перед законом у праві користуватися землею й іншими угіддями, брати участь у радах, обирати старшину.

Запорізька Січ мала де-мократичний характер. Пояснюється це тим,

що:

По-перше, Запорозьку січ створив сам народ, вті-ливши в ній свій свободолюбивий характер і ідеали суспільного життя; по-друге, щоб вижити в умовах постійної загрозі (з боку Криму, Туреччини, Речі Посполитої, Росії), козацтву потрібна була внутрішня злагода і стабільність, які забезпечувалися демократичними порядками.

31

Козацька старшина – військова та політична сила

(кінець XV-XVIII ст.)

32

Військові служителі: підписар, булавничий, хорунжий,бунчужний, перначний, підосавул, військовий пушкар, підпушкар,гармаш, військовий товмач, війсь-кові шафарі, підшафар, кантаржій,канцеляристи

Запорізька Січ

Рада

військовий писар

кошовий отаман

Військова старшина

військовий суддя

військовий осавул

курінні отамани

похідні та паланкові начальники

полковник

писар

осавул

пілписар

підосавул

обозний

батьки – колишні військові старшини

Реєстрове козацтво Гетьманщина і Слобожанщина

Загальна військова рада

Гетьман до 1638 р. Далі –

урядовий комісар

Осавули, обозний, військовий суддя, військовий писар, полковники, сотни-ки – реєстрова

козацька старшина

Генеральна – уряд Української держави. Генераль-ні: суддя, писар,

осавули, підскарбій, хорунжий, бунчужний

Полкова: полковник, полкові: обозний, суддя, писар, осавул, хорунжий

Сотенна: сотник, сотенні: отаман, писар,

осавул, хорунжий

Міські і сільські (курінні) отамани

3.4. Процес творення української державності в ході визвольної війни українського народу

середини XVII ст.

Причини Національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького

економічні соціально-політичні

духовні

– становлення фільва-ркової системи гос-подарства, яке було орієнтоване на єв-ропейський ринок;

– зростання розміру податків з міського населення та збіль-шення їх повиннос-тей;

– конкуренція з боку польської шляхти.

– зростання панщини і залежності селян від пана;

– збільшення експлу-атації селян, висна-ження землі;

– обмеження само-врядування міст;

– обмеження козаць-ких вольностей, скорочення реєстру.

– масове ополячення української еліти;

– насильницьке наве-рнення до католи-цизму через уніацт-во;

– руйнування право-славних храмів, утиски за віру;

– наступ на українсь-ку мову і школу.

33

Органи державної влади Української козацької держави

Адміністративно-територіальний устрій

СУДОВА СИСТЕМА

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

ФІНАНСОВА СИСТЕМА

ДЕРЖАВНИЙ СКАРБ

ЗБРОЙНІ СИЛИ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО

ВИЩИЙ ОРГАН ВЛАДИ –

ВІЙСЬКОВА (ГЕНЕРАЛЬНА) РАДА

ГЕТЬМАН

Полковник

Сотник

Курінні отамани

УРЯД у XVII-XVIII ст. ГЕНЕРАЛЬНА СТАРШИНА

(вища державна адміністрація):

Генеральний писар Генеральний суддя Генеральні осавули (два) Генеральний хорунжий Генеральний бунчужний Генеральний обозний Генеральний підскарбій

34

35

Полки

Сотні

Міста і села отамани старости

Центри гетьманського правління

Чигирин Батурин Глухів

Сравнительный анализ договоров Б.Хмельницкого* Дата,

название Содержание Последствия

1649 г. Зборов-ское соглаше-ние

1. Польша юридически признала казац-кую автономию в границах Речи Поспо-литой. 2. Под власть гетмана перешли Киевское, Черниговское, Брацлавское воеводства, Чигирин и окрестности. 3. Вся полнота власти принадлежала гет-ману, резиденция которого находилась в Чигирине. Правительственные долж-ности могли занимать только православ-ные. 4. Реестр был установлен в размере 40 тыс. казаков, сохранялись вольности Войска Запорожского. 5. Польскому войску запрещалось нахо-диться на территории Гетманщины. 6. Провозглашалась амнистия всех уча-стников войны. 7. Православный митрополит должен был войти в состав польского сейма, православное духовенство уравнивалось в правах с католическим. Сейм должен был рассмотреть вопрос об унии и цер-ковной собственности. 8. На территории Гетманщины действие унии отменялось.

* Польша юридически признала факт сущест-вования Украинского государства. * Соглашение учиты-вало интересы казаче-ства и православного духовенства, но не вне-сло изменений в положение крестьян. * На освобожденных украинских землях на-чато строительство го-сударства, которое просуществовало более столетия и стало одним из важнейших дости-жений освободитель-ной борьбы украинско-го народа.

1651 г. Белоцер-ковское согла- шение

1. Территория Гетманщины ограничена Киевским воеводством. 2. В Черниговском и Брацлавском вое-водствах возобновилась польская адми-нистрация. 3. Реестр был сокращен до 20 тыс. каза-ков. Остальные крестьяне должны были вернуться к своим помещикам. 4. Гетман должен был разорвать союз с Крымским ханством.

* Измена Крыма выну-дила Хмельницкого к поиску нового союзни-ка. *Белоцерковское со-глашение утратило свою силу в 1653 г.

36

Дата, название Содержание Последствия

1654 г. Мартов-ские статьи

1. Гетманщина перешла под протекторат Московии. 2. Гетман – глава Украинского государ-ства получил власть от Войска Запорож-ского. 3. Царя извещали о выборах гетмана, по-следний присягал царским посланцам в Украине. 4. Установлен реестр в 60 тыс. казаков, подтверждены права и привилегии Вой-ска Запорожского. 5. На территории Войска Запорожского оставались действующими: Литовский устав, Магдебургское право, гетманские универсалы; действовало казацкое тра-диционное право и собственный суд. Гетманское правительство контролиро-вало сбор и расходование налогов. 6. Ограничены права гетмана в диплома-тиических отношениях с Польшей и Тур-цией. 7. Московское правительство брало на себя обязательство вступить в войну с Польшей. 8. В случае нападения татар предусмат-ривались совместные военные действия.

* Договор засвидетель-ствовал факт сущест-вования Гетманского государства, придал ему необходимую поддержку в борьбе с Речью Посполитой. * Украина перешла под протекторат России, сохранив собственное административно-территориальное уст-ройство и правление. * Ограничены между-народные отношения. * Установлен контроль за финансами со сто-роны царского прави-тельства. * Московские воеводы с отрядом царских войск должны были пребывать в Киеве.

_______________________________

* История Украины. Учебное пособие для иностранных студентов НГУ. – Днепропетровск, 2003. – С. 124.

Україна в складі Російської та Австро-Угорської імперій (1764-1917 рр.)

Ліквідоване гетьманство, управління передано ІІ Мало-

російській колегії. 1764

На становище Лівобережної України вплинули розподіли

Польщі у XVIII ст.

Запорізька Січ ліквідована. прапор, печатки, клейноди від-

правлені до Росії. 1775

Правобережна Україна у складі Російської імперії.

1793-1917

До Австрії відходить Галичина (1772), Буковина (1774)

Львів, Чернівці отримали самоврядування

(1870)

37

МОДУЛЬ 4

ФОРМУВАННЯ Й ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ ТА ЇЇ ТЕОРЕТИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ

Виступи проти влади в Австрійській та Російській імперіях

В Авістрійській імперії В Російській імперії

– 1809 р. виступи селян Чортківщи-

ни; – 1810-1825 рр. опришківський рух.

Лідери: Ю.Оженюк. Д.Якимчук, П.Мельничук, С.Товта, І. Кокоша та ін;

– 1819-1822 рр. виступи селян Ко-марівщини;

– 1848 р. виступи селян Північної Буковини під проводом Л.Кобилиці.

За неповними даними, в Україні з 1797 по 1825 р.р. відбулося понад 100 виступів селян-крепаків. Найбільш відомі: – виступи селян Поділля під прово-

дом У.Кармелюка (1812-1835 рр.); – „Київська козаччина” (1855 р.) –

рух охопив понад 400 сіл, брало участь 180 тис. чол;

– „Похід у Таврію за волею” (1856 р.) – понад 75 тис. чол.;

– протягом 1826-1854 рр. – 354 се-лянські виступи.

38

Організаційна структура декабристського руху в Україні

"Союз балгоденства"

(1818-1821)

Управа в Тульчині

Управа в Полтаві

Південне товариство декабристів (1821-1825)

Масонська ложа "Малоросійське товариство" (1818-1820)

Масонська ложа "Любов до істи-

ни" (1818-1821)

Польське патріотичне товариство (1821-1825)

Тульчинська (1821-1825)

Таємні політичні гуртки, які виникли під впливом

ідей декабристів

Таємний опозицій-ний гурток студентів Харківського універ-

ситету (1826-1827)

Група прогресивних

професорів і студентів

Гімназії вищих наук у Ніжині

(1827-1830)

Зв'язки Управи

"Товариство об'єднаних слов'ян"

(1823-1825)

З вересня 1825 р., як "Слов'янська

управа"

Кам'янська (1822-1825)

Васильківська (1823-1826)

39

Гр

омадівськи

й рух в Україні

(50

– 90

-ті рр.

ХІХ

ст.

)

Етапи

Течі

Дата

Форма

організації

Провідник

и Цілі, програми

Форми діяльності

Українське това

-риство

“Гром

ада”

(м

.Петербург

) 18

59

П.Куліш

, В

.Білозерський,

М

.Костомаров,

Т.Шевченко

Гром

адівці

намагали-

ся поєднати націона-

льну

ідею

з народни-

ми прагненнями

; усві-

домл

ювали

важ

ли-

вість соціальних

пи-

тань

.

Культурно

-просвітницька

: видання творів

українських

літераторів,

навчальної і

на-

уково-популярної

літерату-

ри. З

186

1 р.

– засновано пе

-рш

ий в

Російській імперії

український часопис

“Осно-

ва”

“Хлопомани

” Кінець

50-х

рр.

Таємний

гурток

“Х

лопомани

” В

.Антонович

Головна мета

– лікві

-дація царизму,

крі

-пацтва

, встановлення

демо

кратичної респу

-бліки на

основі доб

-ровільного

співісну-

вання росіян

, україн-

ців,

поляків

Відвідували

села,

де здійс-

нювали

просвітницьку

робо-

ту серед

селянства

; вдягали

селянський

одяг,

дотриму

ва-

лися

народних традицій

, го-

ворили

виклю

чно українсь

-кою

мовою

І. На рубежі

50-6

0-х рр

. ХІХ

ст.

Масо-

вий гром

адів

-ський рух

Українофільський

рух

Навесні

18

60 –

18

62 рр.

Українська

гром

ада

(Київ,

Полтава

, Хар

-ків,

Чернігів,

Одеса

)

В.Антонович

, П

.Чубинський,

І.К

асьяненко,

М

.Драгоманов

та ін

.

Організація

недільних

украї

-нських

шкіл,

досліди

у сфері

етнографії,

філології та

істо

-рії, видання книж

ок україн-

ською

мовою

, влаштування

театральних вистав

, концер-

тів тощо

40

Етапи

Течі

Дата

Форма

організації

Провідник

и Цілі, програми

Форми діяльності

На

початку

70-х

рр.

, Київська

“Стара

Гром

ада”

В.Антонович

, М

.Зібер

, М

.Драгоманов,

П

.Житецький

, П

.Чубинський,

М

.Старицький

В практичній роботі

утриму

валися

від

по-

літичної

діяльності,

надавали

перевагу

культурницьким

та

освітнім

заходам

Утворили історичне то

-вариство

Нестора

-Літо-

писця;

започаткували Пів

-денно-Західний

відділ Росій-

ського

географічного

Това-

риства

; придбали газету

“Ки-

ївський телеграф

” і налаго-

дили

зв’язки з у

країнцями

Галичини

ІІ

. Наприкінці

60-х

– на по

-чатку

70-х

рр.

ХІХ

ст.

Відновлення

дія

-льності громад

1878

–

1882

Закордонна

діяльність

гром

адівців

М. Д

рагоманов

(Женева,

Соф

ія)

Основні

полож

ення

Програми гром

адів

-ського

руху:

демокра

-тизм

(парламентська

влада,

надання

грома

-дянам демо

кратичних

прав

і свобод

); феде

-ралізм

, європеізм

; культурництво.

Видання

українського полі

-тичного журналу

“Гром

ада”

, через який проблема

україн-

ства

, зокрема

переслідування

української м

ови було

вине-

сено

на широку міжнародну

арену

ІІІ. Радикалі

-зація гром

а-дівської

мо-

лоді

“Молода Україна

” 70

–90-ті

рр

. ХІХ

ст.

Молоді грома

-ди

. “Братство

тарасівців

” –

перш

а са

-мо

стійницька

організація в

Наддніпрян-

ській Україні

І. Липа,

Б.

Грінченко

, М

. Міхновський

Ідея

повної незалеж

-ності У

країни

Організація

лекцій,

таємн

их

сходок

, постанова

вистав на

різну тематику

, створення

бібліотек нелегальних ви

-дань

; розпочали

написання

праць національно-

визвольного змісту

. Встано-

вили

зв’язки з аналогічним

и гуртками

у Полтаві

, Черніго

-ві

, Києві

, Олександрії,

Херсоні

, Одесі

Соціально-політичний рух західноукраїнських земель у другій половині ХІХ ст.

Назви, представники Зміст програм Форми діяльності

Москвофільство (60-70-ті рр.) Д.Зубрицький, Б.Дідицький, М.Малиновський та ін.

Не визнавали існування украї-нців як нації, а звідси – й права українського народу на держа-вне життя. Виступали за при-єднання до Росії.

Мали свої періодичні видання, організації, товариства: “На-родний дом”, “Ставропигийсь-кий інститут”, “Галицко-русская матица” та ін.

Народовство (початок 60-х рр.) В.Барвінський, Ю.Романчук В.Навроцький О.Огоновський А.Вахнянин

Сповідували принципи націо-нального відродження, пропа-гували народну мову в літера-турі та школі.

Ними заснован перший україн-ський професійний театр у Львові (1864), культурно-освітню організацію "Руська бесіда” (1861), “Просвіта” (1868), літературне товариство ім.Шевченка, яке в 1892 р. рео-рганізувалося в Наукове това-риство ім. Шевченка (НТШ).

Радикали (70-ті рр.) І.Франко М.Павлик О.Терлецький

Виступали за утворення неза-лежної України, пропагували революційні методи боротьби, закликали до політичної діяль-ності широкі народні маси.

З 1879 р. виходить тижневик “Батьківщина”. На виборах до парламенту Га-личини у 1891 р. і 1897 р., до сейму у 1898 р. збільшили своє представництво.

Політична організація "Народна Рада" (1885 р.) Ю.Романчук

Автономія для українських те-риторій у межах Австро-Угорщини.

41

Соціалістична течія в українських політичних партіях

кінця ХІХ-початку XX ст.

Партія / Дата / Лідери Програми

Русько-українська ради-кальна партія (РУРП) Жовтень 1890 р. І.Франко М.Павлик

Орієнтувалась на ідеї етичного й наукового соціалізму, вимагала демократичних свобод, передачі селянським громадам землі, за-борони її поділу, сприяння дрібному кредитуванню. Програма–максимум – “переміни способу виробництва згідно зі здобутками наукового соціалізму”; “розвій народних мас можливий тільки на національних справах”; містився заклик боротися за “піднесення почуття національної самосвідомості і солідарності в масах усьо-го русько-українського народа”.

Українська соціал-демократична партія (УСДП) Вересень 1899 р. М.Ганкевич С.Вітик В.Охримович

Орієнтувалися на теоретичні засади західноєвропейської соціал-демократії; легальні парламентські засоби досягнення мети. “По-ра вже, щоби і український працюючий люд і народ український не оставав позаду європейських націй”. Українські соціал-демократи намагалися поєднати вирішення соціальних проблем з національними прагненнями українців: “Ми змагаємо до того, щоби цілий народ український виборов собі національну волю та самостійність політичну; наша ціль – вільна держава українсько-го люду, українська республіка”.

Революційна українська партія (РУП) Початок 1900 р. Д.Антонович Б.Камінський Л.Мацієвич М.Русов

1903 р., “Нарис програми” – висунуто вимогу повної автономії України у “внутрішніх справах із забезпеченням рівноправності населяючих її національностей і на підставі найширшої демокра-тичної конституції з Народною Радою, яко законодавчими збора-ми і яко вищою заступничою політичною інституцією країни”.

Українська соціал-демократична спілця (“Спілка”) Січень 1905 р. М.Меленевський О.Скоропис-Йолтуховський

Захист інтересів робітників незалежно від національності. Про-грама “Спілки” орієнтувалась на програму РСДРП.

Українська соціал-демократична робіт-нича партія (УСДРП) Грудень 1905 р. М.Порш Д.Антонович С.Петлюра М.Ткаченко В.Винниченко

Вважала можливим розв'язання національного питання через ви-рішення соціально-економічних проблем на марксистській плат-формі. Встановлення в Росії демократичної республіки й “авто-номії України з окремою державною інституцією (сеймом), якій належить право законодавства у внутрішніх справах населення тільки на території України”. Сейм повинен займатися земельни-ми питаннями та народною освітою. Партія виступала за право кожної нації на культурне й політичне самовизначення, боротьбу “проти націоналістичних напрямів в кожній нації”, створення відповідної кількості шкіл для кожної нації на території України пропорційно національному складу населення. Водночас наголо-шувалось, що УСДРП визнає Україну тільки в етнографічних ко-рдонах.

42

Національно-революційна течія в українських політичних партіях

на початку ХХ ст. Партія / Дата / Лідери Програми Українська народна партія (УНП) (1902 р.) М.Міхновський, М. і С.Шемети, О. і С.Макаренки, О.Степаненко

1906 р. Всеукраїнська революція, суб’єкатми якої повинні стати украї-

нські робітники й хлібороби. Вимоги щодо термінового поліп-шення економічного стану експлуатованих верств українського суспільства у Російській імперії, запровадження місцевої автоно-мії в адміністративному житті, судовій, релігійній, просвітниць-кій справах. Головна мета – створення самостійної української держави, що забезпечить соціальні перетворення у соціалістич-ному напрямі.

Українська ліберальна течія в українських політичних партіях і організаціях

Партія / Дата / Лідери Програми Українська національ-но-демократична пар-тія (УНДП) 1899 р. І.Франко Е.Левицький М.Грушевський

Демокрактизація політичного життя в Австро-Угорщині з вико-ристанням легальних парламентських засобів; рівноправ’я украї-нського й польського населення в Галичині; пропозиції щодо по-ділу Галичини на українську (східну) і польську (західну) части-ни, приєднання Північної Буковини до Східної Галичини та утво-рення українського Коронного краю; запровадження прогресив-ного податку, захисту інтересів селян (викупу великих земельних володінь і наділення селян землею).

Українська демократич-на партія (УДП) і Украї-нська радикальна партія (УРП) об’єднались в Українську демократи-чно-радикальну партію (УДРП) 1905 р. О.Лотоцький, Є.Тимченко, В.Чеховський, Є.Чикаленко, С.Єфремов, Б.Грінченко, М.Левицький, Ф.Матушевський

“Децентралізація мусить бути доведена до того, щоб кожна на-родність на своїй території мала автономію з правом місцевого краєвого законодавства”. Програма окреслювала конкретні на-прями політичної реформи в Росії: дотримання загальнолюдських прав, розподіл влади між загальнодержавним парламентом і кра-євими сеймами. Українська Виборна Рада (сейм) розробляє крає-ву конституцію, яку не може відмінити загальнодержавний пар-ламент. В економічній сфері: усі державні (казенні), удільні, монастирсь-кі й церковні землі повинні стати краєвим земельним фондом під порядкуванням самоврядних громад чи округ; землі приватних власників, які не обробляються власною працею, повинні бути примусово викуплені за державні кошти. Не визнаючи монархії, УДРП орієнтувалася на республіканський устрій.

Товариство українсь-ких поступовців (ТУП) 1908 р. М.Грушевський, С.Єфремов, С.Чикаленко

Закликали до об’єднання у боротьбі за національне відродження, відстоювали конституційно-парламентський шлях боротьби за “українську справу”. Найближчі задачі: українізація освіти, дія-льності суспільних закладів, суду, церкви. Організували газету “Рада”.

43

44

МОДУЛЬ 5

РЕАЛІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ІДЕЇ У XX СТ.

5.1. Українська національно-демократична

революція (1917-1920 рр.)*

Структура органов власти в Украине (первая половина 1917 г.)

___________________________________ * Щедрина Н.Э. История Украины в схемах и таблицах. Учебное пособие. – Харьков.: "Академия", 2000. – С. 8, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23.

Центральная Рада – высший орган власти

Малая Рада (из 30 человек)– законодательный орган власти с правами, ограни-ченными решениями ЦР

Генеральный секрета-риат (из 8 секретарей во главе с В.Винниченко) – правительство, исполни-тельный орган власти

Губернские, городские, уездные рады, подчиненные ЦР

44

Українська партія

соціалістів-револю

ціонерів

(есерів)

Українська соціал

-демократична робітнича

партія

Українська партія

соціалі

-стів

-федералістів

М

.Ковалевськи

й П

.Христюк

М. Ш

аповал

В

.Вин

ниченк

о С

.Петлю

ра

П.Порш

Д

.Дорош

енко

С

.Єфремов

А

.Ніковськи

й

Лідери партій

Провідні партії Ц

ентральної

ради та

їх лідери

45

Внутренняя и внеш

няя политика

Украинской Державы

(гетьм

ана П

. Скоропадського)

Внутренняя политика

Внешняя политика

• ЦР распускалась

•

УНР преобразовывалась

в Украинскую

Державу во

главе

с гетманом

• Органы

местного само

управления

ликви

-дировались

•

Запрещ

ался

выпуск

социалистических га

-зет

• Выборы

в парламент

отклады

вались

до

стабилизации

полож

ения

в Украине

•

Сохранялось

пом

ещичье

земл

евладение

• Начала фо

рмироваться арми

я •

Создавались

украинские гимн

азии

, откры

-лся университет в Каменец

-Подольске

. Создана

Украинская Академи

я наук

, На-

циональный архив и Национальная библи-

отека

• Восстановлено

как

отдельное

сословие ка

-зачество

(его

отменила Екатерина

II)

• Создана

денеж

но-банковская система

• Введен

9 –

12-часовой

рабочий

день

• УД

обм

енялась посольствами

с 1

2 государствами

• УД

поддерж

ивала диплом

атические

отношения

с Германией

, Австро-

Венгрией,

Швейцарией,

Турцией

, Польш

ей, Ф

инляндией,

Скандинавс-

кими

странами,

Кры

мом,

Францией,

Англией

, Рум

ынией

и др.

•

Были

установлены

дипломатические

отношения

с Россией

, приложены

усилия

для

подписания ми

рного до

-говора

(подписан

12 июня

191

8 г.

) •

Проведены

переговоры

с Австро-

Венгрией о Западной

Галичине и

Холмщ

ине

46

Политический курс Директории

• Установить в Украине национальный вариант советской власти. • Власть на местах передать трудовым советам крестьян, рабочих, ин-

теллигенции. • Передать законодательную власть в УНР Трудовому конгрессу. Деле-

гатов на Трудовой конгресс должно избрать трудовое население Укра-ины без помещиков, капиталистов (в число последних попали врачи, адвокаты, профессура, учителя).

Международная политика Директории

Директория и Советская Россия

• Совнарком не признал Директорию высшим органом власти в Украине.

• Переговоры Директории и Совнаркома закончились неудачей. • В ноябре 1918 г. Советская Россия при поддержке большевиков

Украины начала вторжение с севера и востока на территорию Укра-ины.

• 16 января 1919 г. Директория объявила Советской России войну.

Директория и Антанта Директория и Польша • Войска Антанты с конца

ноября 1918 г. начали ок-купацию Юга Украины.

• Антанта согласилась признать Директорию при условии подчинения ее войск генералу Деникину. Директория отказалась от этого предложения.

• Директория предприняла попытку вытеснить войска Антанты, но потерпела по-ражение.

• Польское государство было воссоздано в нояб-ре 1918 г. (после распада Австро-Венгрии).

• Глава Польського госу-дарства генерал Пилсуд-ский предъявил терри-ториальные претензии к Украине.

• Польская армия начала оккупацию Западной Украины.

47

48

История возникновения ЗУНР В октябре 1918 г.в Австро-Венгрии произошла револю-ция. Император принял ма-нифест о федеральном пере-устройстве империи

В связи с этим 18 октября 1918 г. во Львова видные общественные деятели Вос-точной Галиции и Букови-ны создали Украинскую Национальную Раду

Украинская Национальная Рада объявила о намерении создать на украинских зем-лях, входящих в состав Австро-Венгрии, независи-мое государство.

Решение Национальной Ра-ды было поддержано ми-тингами, демонстрациями и украинскими воинскими соединениями, созданными в сентябре 1918 г.

В ночь с 31 октября на 1 ноября украинские воинс-кие соединения взяли под свой контроль все главные пункты Львова, затем Стани-слава, Тернополя, Коломыи, Равы-Русской и других горо-дов Восточной Галичины.

Австрийское правительство вынуждено было согла-ситься на передачу власти в Восточной Галичине Укра-инской Национальной Раде.

Национальная Рада назначи-ла правительство – Времен-ный Государственный Сек-ретариат.

10 ноября 1918 г. правите-льство, приняв присягу, провозгласило создание ЗУНР

64

УНР и ЗУНР В ноябре 1918 г. правительство ЗУНР обратилось к правительст-ву УНР с предложением воссоединить ЗУНР и УНР в одно госу-дарство Правительство УНР и правительство ЗУНР подписали предвари-тельный договор об объединении ("злуке") 1 декабря 1918 г. в Фастове Трудовой конгресс одобрил 22 января 1919 г. Декларацию об объединении УНР и ЗУНР в одно государство. В Киеве состоя-лась торжественная церемония, посвященная объединению УНР и ЗУНР

Система управления ЗУНР

Народная Ра-да – высший законодатель-ный орган вла-сти ЗУНР

Президент

ЗУНР, предсе-датель Народ-ной Рады (Е. Петру-шевич)

Правительство ЗУНР – Вре-менный Госу-дарственный Секретариат

Органы местного управления

50

51

Формирование государственного аппарата советской власти в Украине

Создано правительство – Совет Народных Комиссаров (СНК). Оно со-

стояло из членов Временного рабоче-крестьянского правительства

Председателем СНК по указанию В.Ленина стал профессиональный

революционер Х. Раковский

Распущены органы государственной власти УНР, включая судебные

Ликвидированы местные органы власти, их полномочия переданы ре-

вкомам (в городах) и комитетам бедноты (в селах)

Созданы ВУЧК – Всеукраинская чрезвычайная комиссия для борьбы с

противниками советской власти

Созданы революционные суды, трибуналы, милиция

Политический курс украинских

большевиков (1919 г.)

• Укрепление власти КП(б)У, ревкомов, комбедов. • Жесткий контроль государства за производством, национализация про-

мышленности. • Отрицание товарно-денежных отношений как основы функционирова-

ния экономики. • Всемерное затягивание решения вопроса о передаче земли крестьянам.

Навязывание коллективных форм хозяйствования на земле – колхозов, совхозов, коммун. Национализация земли.

• Жестокое подавление любого сопротивления советской власти («крас-ный террор»).

• Репрессии против капиталистов, помещиков, священников, офицеров, а также интеллигенции по факту происхождения, воспитания, образо-вания.

• Ограничение суверенитета Украины, заключение военно-политического союза с Россией.

• Курс на установление однопартийной политической системы. Террор против небольшевистских партий.

52

53

5.2.

Україна

в міжво

єнни

й період

(192

1-19

39 рр.

)

Утворення

Радянського

сою

зу

Етапи

Утворення

воєнно-

політичного союзу

ра-

дянських

республік

, збереж

ення

за Украї

-ною

формального

ста

-тусу

незалеж

ної держа-

ви (червень

191

9 – гру-

день

192

0 р.р.

)

Форму

вання договор-

ної ф

едерації,

посилен

-ня

підпорядкування

України

, обм

еження

її

суверенітету

(грудень

192

0 –

грудень

1922

р.р

.)

Утворення

СРС

Р

(грудень

192

2 – травень

1925

рр.

)

30 грудня

1922

р. І

з'їзд

СРС

Р прийняв рішення

про утворення Сою

зу РСР.

До його

складу увійшли

чотири

республіки

– РС

ФРР

, УСРР

, БСРР

, ЗС

ФРР

(Азербайдж

ан,

Вірменія,

Грузія)

Статус УСРР

в складі С

РСР

(відповідно до

Кон

-ституції СРС

Р – УСРР

)

* УРС

Р – союзна республіка

у складі С

РСР з об

-меженим

суверенітетом

і формальним правом

виходу

з СРС

Р *

Повноваження

республіки обмежувались сіль

-ским

господарством

, внутрішними

справами,

охороною

здоров

'я, соціальним забезпеченням

* Республіка

позбавлена права на

зовнішню

по-

літику

і торгівлю

, прийняття власних рішень

щодо транспорту

, зв'язку,

оборонної

проми

сло-

вості

54

Становище українськи

х земель в складі

інших

держав

у 1

921-

1939

рр.

Геополітичні

зміни

Польщ

а. 1

919-

1921

рр.

Окупувала

Східну Галічину

, Західну Волинь,

Полісся

, Хо-

лмщину,

Підляшшя.

6 млн.

осіб

Румунія

. 191

8 р.

Північна Буковина

, Придунайські

земл

і (Ізмаїльський

, Акерм

анський,

Хотинський повіти

Бесарабії)

. 79

0 тис.

осіб

Чехо-Словаччин

а. 1

920 р.

Закарпаття

(офіційно назива

-лося

Підкарпатською

Руссю

). 45

5 тис.

осіб

1. Українські землі

в Польщ

і, Руму

нії, Чехо

-Словаччині не мали

самоврядування,

власного

автоном

ного

устрою

Під

владою

Польщ

і: польський уряд

скасував Гали

-цький автономн

ий стан;

було

ликвідовано

місцеве

само-

врядування

; Конституція

Польщ

і 192

1 р.

не

передбачала права на

територі-

альну автономію

українських

земель

.

Під

владою

Рум

унії:

прийнято

закон,

згідно

з яким

законо

-давство старого королівства поширюва

-лося

на приєднані землі

; замість

11 повітів

стало

5, повіти діли

-лися

на волості, волості –

на гром

ади

було

ликвідовано

самоврядування гро-

мад;

замість старост призначені

"прим

арі"

;

"перфекти"

– ставленики Міністерства

внутрішніх справ.

Під

владою

Чехо-

Словаччин

и:

не

було надано

автоном

ії Зака

-рпаттю

, хочь українське

насе-

лення не

відчувало

такої

силь-

ної національної дискрим

інації,

яке панувала

в Рум

унії і П

оль-

щі.

55

2. В

зазначених

країнах

відбувалося

національне

гноблення

Під

владою

Польщ

і: Польський

уряд прагнув до

на-

сильницької асиміляції, ство

-рення однорідної

польської

на-

ціональної

держави;

у

1924

році було видано

закони

про заборону

української

мови

в усіх

державних і м

уніципаль-

них установах;

у березні 1

920 р.

для

Східної

Галичині

офіціально запропо-

новано

нову назву

– Східна

Малопольщ

а;

українські

імена і прізвищ

а змінювались

на польські

; польський уряд

закривав

украї

-нські ш

коли

.

Під

владою

Рум

унії:

на

окупованих земл

ях рум

унську

мову

оголош

ено держ

авною

; у лю

тому

191

9 р.

видано закон,

за яким

на роботу до

державних установ при-

ймали лише тих,

хто

знав

рум

унську

мо

ву;

Декретом руму

нського уряду від

21 ли-

пня

1919

р. замінено українські

назви

міст

і сіл на

рум

унські

; українські

імена та

прізвищ

а змінюва

-лися

на руму

нські;

у Північній

Буковині до її загарбання

Руму

нією

діяло

218

українських

почат

-кових шкіл,

а в

192

6/19

27 рр.

навчаль

-ному

році не залишилося жодної;

було

закрито всі гімназії та проф

есійні

школи

з українською

мовою

навчання;

накладено заборону

на ввіз

українських

книж

ок і му

зичних

творів;

80%

дорослого

населення

Північної

Бу-

ковини

та придунайських українських

земель

були неписьменним

и або мало

-письменним

и.

Під

владою

Чехо-Словаччин

и:

рішеннями

адм

іністративного

суду

від

28 червня

192

5 р.

укра-

їнську

мову визнано

"чуж

ою"

для населення Закарпаття

; звуж

увалося викладання

в

школі

української

мови і роз

-ширювалося

викладення чесь

-кої;

урядовців присилали з Ч

ехо-

Словаччини,

ігноруючи

корінне

населення;

60 %

дорослих гром

адян

Закар

-паття були

неписьменними

або

малописьменним

и.

Течії суспільно-політичн

ого руху

в за

хідноукраїнських

землях

у міжвоєнни

й період

Демократична

(легальна)

Націоналістична

(підпільна

)

Комуністична

Українське

національно-

демо

кратичне

об

'єднання

(УНДО

). Про

-грама:

конститу-

ційна демо

кратія

та

незалеж

ність

Українська соціа-

льно

-радікальна

партія

(УСРП

).

Програма:

обм

е-ження

приватної

власності, неза

-лежність України

Українська Соціал-демо

кратична

партія

(УСДП

)

Українська наці

-ональна партія

(УНП

) – в

Рум

у-нії. Приєдналися

кому

ністи Буко

-вини

виступали

за

приєднання

Буковини

до

УРС

Р

Організація

укра-

їнських націона-

лістів

(ОУН

).

Боротьба

за суве-

ренну держ

аву;

тактика

"перма

-нентної револю

-ції"

.

Ком

уністична

партія

Західної

України

(КПЗУ

). Програма:

курс

на соціалістичну

револю

цію

і при-

єднання Західної

України

до УРС

Р

Ком

уністи

Закар

-паття входили до

легальної ком

па-

ртії Чехо

-Словаччини,

ви-

знавали українсь

-ку

ідентичність

Закарпаття

, під

-трим

ували ідею

приєднання

до

УРС

Р

Національно

-католицька

партія

Українська війсь-

кова

організація

(УВО

)

56

Геополітичні зміни в західноукраїнських землях*

Договори, дата Західноукраїнські землі, які

були приєднані до УРСР

Пакт Ріббентропа-Молотова від 23 серпня 1939 р. Рішення Народних зборів у Львові, сесій Верховної Ради УРСР та Верховної Ради

СРСР у жовтні – листопаді 1939 р.

Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся

Сесії Верховної Ради УРСР та Вер-ховнї Ради СРСР у серпні 1940 р.

Північна Буковина, Придунайські

українські землі, Бесарабія

Сутність політики "радянізації"

західноукраїнських земель (1939 – червень 1941 р.)

* Цей матеріал використовується також у модулі 5.3.

Заміна польських чиновників на місцевих комуністів та лю-

дей, присланих зі сходу України.

Насильницька колективізація.

Тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну).

Розгром політичних партій і громадських об’єднань, у тому

числі таких шанованих у народі, як "Просвіта".

Масові репресії.

Ліквідація польського державного апарату. Конфіскація земель великих власників, націоналізація торгі-

влі та промисловості (ці галузі перебували здебільшого в руках поляків та євреїв).

Українізація та зміцнення системи освіти. Запроваджувалась система соціального забезпечення, особ-

ливо охорони здоров’я. Суть політики

„

радянізації”

Заходи

, що викликали

незадоволення

58

57

Причини

утвердж

ення

сталінського

тоталітарного режим

у в

20-3

0-ті

рр.

Одерж

авлення усіх

форм власності

Економ

ічна

основа

Низький

рівень культури

та освіти

основних

груп населення

Політична

культура

Відсутність

сталих демо

кратичних тра-

дицій,

гласності

, демократичних

свобод,

гарантій

прав лю

дини

Демократичні традиції

Перемога Сталіна

і його

прибічників

, які

взяли курс

на встановлення

тотального

контролю

над

суспільством

Місто

ВКП

(б) та її керівників

в політичній

системі

59

І. Монополізація права на істину

Безкомпромісна боротьба проти

релігії

Придушення виступів

інтелігенції

Закриття альтерна-тивних культурно-освітніх закладів

Ліквідація інакомис-лення

ІІ. Монополізація права на владу

Усунення від влади інших

партій

Закріплення в Конституції 1936 р. статті про керівну

роль ВКП(б)

Призначення на керівні посади

тільки комуністів

Створення номенк-латури

ІІІ. Партійний контроль над громадським життям

Партія створю-вала громадські організації

Партія ствер-джувала про-грами їх діяль-

ності

Партія здійс-нювала конт-роль за їх ро-

ботою

Партія при-ймала рішен-ня про їх роз-

пуск

ІV. Партійно-державний контроль над економікою

Відмова від ринкових від-

носин

Централізація управління

зверху донизу

Командно-директивне пла-

нування

Ідеологічні на-станови – основні критерії ефекти-вності економіки

Основні риси тоталітарного режиму, сформованого в Україні в 30-ті рр. XX ст.

60

Основні напрямки репресій 30-х рр. XX ст. та конкретні факти

Основні напрямки репресій Конкретні факти

1) Репресії проти селянства Розкуркулювання, штучний голодомор

1932 – 1933 рр.

2) Боротьба проти підпіль-

них націоналістичних

організацій”

Процеси над так званими

„Спілкою визволення України”,

„Українським національним центром”,

„Українською військовою організацією”

3) Репресії проти членів

КП(б)У

Знищено майже половину складу КП(б)У.

Загинули Х.Раковський, Ю.Коцюбинський,

М.Скрипник, С.Косіор та ін.

4) Гоніння проти українсь-

ких вчених, письменни-

ків, діячів мистецтва

За один 1934 рік було розстріляно 28 письмен-

ників: М.Зеров, Г.Косинка, К.Буревій та ін.

Жертвами репресій були вчені, діячі мистецтва,

колективи наукових інститутів

5) Боротьба проти церкви У 1930 р. розпущена УАПЦ. Друга п’ятирічка

стала „п’ятирічкою знищення релігії”

6) Чистка військових

кадрів

Знищено штаби Київського, Харківського

військових округів

61

Хвилі

масових

репресій в Україні

у 3

0-ті

рр.

XX

ст.

Пов

'язана з к

олективізацією

Перша

(192

9-19

31 рр.

)

Викликана

голодом

, правлінням Пости

-шева,

вбивством

Кірова

Друга

(193

2-19

34 рр.

)

Породжена політичним

недовір

'ям

Третя

(193

6-19

38 рр.

)

Зумо

влена обвинуваченням

західноукра-

їнського

населення

в націоналізмі

Четверта

(193

9-19

40 рр.

)

62

Етапи

утвердж

ення

, посилення

та реанімації тоталітаризму

та його

прояви в Україні

в 2

0-70

-ті рр.

XX

ст.

Кінець

20-х

–

початок

30 рр

. XX

ст.

Політична

система

СРС

Р фак-

тично перетворилася на

реж

им

особистої влади

Сталіна

, але

зберегла

зовні усі

атрибути де

-мо

кратії

19

45-1

953 рр

. Посилення

сталінського

тоталітарного режим

у

60

-70-ті

рр.

XX

ст.

Поворот

до неосталінізму

(епоха

Брежнєва

)

Базувався на

монополії

політичної

влади

, ідеології,

керівництва економ

ікою

залеж

ність від центру

; посилення

масових

репре

-сій

(пік

– 1

947 р.

); ідеологічна

реакція

і "Ж

дановщ

ина"

(194

6-

1947

рр.

); придуш

ення

на-

ціонально-визвольного ру

-ху

, будь-яких

проявів

укра-

їнської самостійницької

ідеї

.

відновлено

"престиж

" Ста

-ліна

; поруш

ивалися гром

адян

-ські

права

і свободи;

демократична активність

лю

дей визнавалися за

ін-

аком

ислення;

здійсню

валися

незаконні

репресії при збереж

енні

в

суспільстві атмосфери

"пом

ірного

страху"

63

Ком

уністичн

а національна ідея

в історії У

країни

(20-

30 рр.

XX

ст.

)

БАЗО

ВІ Х

АРА

КТЕ

РИСТИ

КИ

УКРА

ЇНСЬК

ОГО

КОМУНІЗМУ

Представники концепцій

Форма

держ

авного

правління

Форма

між

-держ

авного

об

'єднання

Характер

револю

ції

Ставлення

до

власності

Ієрархія

цінностей

Василь Шахрай

(188

8-19

19)

Андрій Річницький

(188

2-19

37)

Гнат

Михайличенко

(189

2-19

33)

Микола Скрипник

(187

2-19

33)

Микола Хвильовий

(189

2-19

33)

Михайло

Волобуєв

(190

0-19

37)

Радянська рес-

публіка

Через д

ержав

-ну

незалеж

-ність до

феде-

рації радянсь

-ких республік

Соціальна

ре-

волю

ція як

продовження

національної

револю

ції

Пріоритет

колективних

форм

власності

Народ

, суспільство,

держ

ава

64

5.3.

Україна

і др

уга св

ітов

а війн

а (1

939-

1945

рр.

). Рух

опо

ру*

* Ц

ей матеріал використовується

також

у модулі 5

.2.

65

Утворення

автоном

ної К

арпатської

України

У

192

0 р.

Закарпаття під назвою

"П

ідкарпатська

Русь"

було приєд-

нано

до Чехословаччини

22 листопада

193

8 р.

новий

ста

-тус краю

визначив конституцій-

ний закон,

за яким законодавча

влада мала

перебувати в руках об

-раного

крайового

сейму

І з

'їзд

"Карпатської

Січі"

започаткував

створення Збройних

сил

18 січня

193

9 р.

в Хусте

створено

Українське національне об

’єднання

12 лютого

193

9 р.

– перемога на

пер

-ших

виборах

до сейм

у Карпатської

України

(86,

1 %

)

15 березня

193

9 р.

у Хусті

-Сейм Кар

-патської

України

проголосив незалеж

-ність країни

, прийняв

конституцію

, за-

твердив держ

авну

атрибутику й обрав

президентом Карпатсько-Української

Республіки

А.Волош

ина

Протягом

5 днів

підрозділи

"Карпат-

ської С

ічі"

чинили героїчний опір

40-

тисячний

регулярній армії

29

-30 вересня

1938

р. –

загост

-рення політичної

кризи

в

Чехословаччині

Жовтень

193

8 р.

Прага

погодилася на

створення в Закарпатті

автоном

ного

уряду на

чолі з

А.Бродіїм

(дотриму

вався

угрофільскої

позиції)

. Був

усунут від

влади.

26 жовтня

– головою

уряду

став

науковець,

доктор теології отець

Аугустин Волош

ин

Віденський арбітраж

2 листопада

19

38 р

. південне Закарпаття

пере-

дає Угорщ

ині

15

березня

193

9 р.

Гітлер

доручив Угорщ

ині захопити

Закарпаття

Карпатська Україна

не отримала

міжнародної

підтрим

ки. К

ількати-

сячна Карпатська Січ

була слабо

оснащена і погано озброєна

і не

змогла

зупинити

окупантів

.

Окк

упационн

ые зоны

на территории

Украины

(194

1-19

44 гг.

)*

№

п/п

Окк

упационн

ые

зоны

Территории,

вош

едшие

в их состав

Руководство

1 Дистрикт

"Галичина"

(август

1941

г.)

Восточная

Галиция,

Львовская

, Дрогобы

чская,

Станиславская

, Тернопольская области

Ген.

губернаторство

Польш

и.

2 "Транснистрия"

(июль

194

1 г.

) Земл

и между

Днестром и Южны

м Бугом,

Северная Буковина

и

Бессарабия

. Черновицкая

, Измайловская,

Одесская,

юг Винницкой

и запад Николаевской областей

. "Столица

"– Тирасполь

-с 1

9 августа,

Одесса

- с

16 октября

194

1 г.

Румы

ния

3 Рейхкоми

ссариат

"Украина

" 20

августа

194

1

Разделен

на

6 генеральны

х округов:

а)

"Волынь

" – Ровенская,

Волынская и Каменец

-Подольская об

-ласти,

южны

е районы

Брестской

и Пинской

областей Белоруссии

; б)

"Житом

ир"

– Житом

ирская

, северные районы

Винницкой

, а

такж

е южны

е районы

Полесской

области

БССР;

в)

"Киев"

– Киевская и Полтавская области;

г)

"Н

иколаев"

–

Николаевская

(без

западных

районов)

и

Кировоградская области;

д)

"Таврия

" – левобережны

е районы

Николаевской

(сегодня

- Хер

-сонская)

и Запорож

ской

областей;

е)

"Днепропетровск"

– Днепропетровская и часть Запорожской

об-

ласти.

Центр

- Ровно

Рейхкоми

ссариат

Украины

. Формально

подчи-

нялся ми

нистерству

восточны

х оккупи

-рованных

террито-

рий.

Местной

адми

нист

-рацией

являлись

районные городские

управы

и

сельские

старостаты

. 4

Отдельная

военная зона

Районы

Донбасса,

Черниговской,

Сум

ской

и Х

арьковской

областей

Подчинялись

не

-мецк

. воен.

ком

анд.

* Таблиці

66,

69,

71-

74. С

м.: И

стория

Украины

. Учебное

пособие

для

иностранных студентов НГУ

. – Днепропетровск,

200

3, см.

:. Приложения

: с. 1

25-1

34.

66

Особливості

руху Опору

в Україні

Різном

анітніст

ь

організаційних

форм

Ідеологіч

на і

організаційна

роздвоєність

Непримирим

ість

позицій між

спрямуваннями

партийно

-ком

сомо

ль-

ське

підпілля;

радянські партизанські

загони

і з'єднання

радянські диверсійно-

підпільні і

розвідува

-льні

групи

; бойові

угрупування

та

підпілля

ОУН

; похідні групи

банде

-рівців

і мельниківців

; зони

дій

УПА

: Північ,

Захід,

Південь

; стихійні

виступи

насе-

лення.

прорадянське

; національно-само

стій

-ницьке

спрямування

В усіх країнах загроза наці

-ональном

у існуванню

при

-зводила до

об’єднання різ-

них політичних

сил

для

від

-січі

ворогу.

В

Україні

це загострило

протистояння

і привело до

збройної

боротьби між

ними

. У

березні

194

5 р.

М

.С.Хрущов

при

посеред

-ництві

Кардинала

уніатської

церкви

Й.Сліпого

намагався

переконати

представників

УПА

у безнадійності

опору

радянській

арм

ії. Перегово-

ри в

с. К

онюхи

були безре-

зультатним

и.

67

Основні

напрями антифаш

истського руху

Опору

в Україні

Радянський

партизанський

рух,

ком

уністичне та

комсом

ольське підпілля

Національно

-визвольний

рух

Польський

та

чехословацький

рух опору

60 партизанських

з'єднань,

близько

2 тис.

загонів і

груп

1941

р. створено

23

підпільних

обком

а,

685 міських та

районих комітетів

Збройна боротьба

фо

рмувань ОУН

-УПА

Німці

та їх

союзники

Радянські пар

-тизанські заго-

ни, підрозділи

Червоної

арм

ії

Форму

вання Арм

ії Крайової та польске

населення

Сум

існі

воєнні операції

у складі

радянських

військових

сил

68

Партийн

о-комсомольское подполье

на

оккупи

рованн

ой территории Украины

Организация

подполья

Результаты

организации

в

начальны

й период

войны

Ошибки

организации

Негативны

е последствия

- Директива

ЦК

ВКП

(б) от

29 июня

и

18 июля

194

1 г.

- О

рганизация

подпольной

и пар

-тизанской

работы

бы

ла возложена на

партийны

е и ком-

сомо

льские

коми

-теты

.

В июне

– сентябре

1941

г.

в Украине

создано

23

по-

дпольных обкома

, 685

горо-

дских и районных подполь-

ных коми

тетов,

431

6 подпо-

льны

х организаций и групп

КП

(б)У

. В

первы

й год войны

на

территории

Украины

для

партизанской

и д

иверсион

-ной работы

было

оставлено

35

00 групп

.

- Отсутствие

подготовленных

для подполья

работников.

-

Грубые просчеты

при

выборе

типа

организационных стру

-ктур

подпольны

х групп,

ме-

тодов их

деятельности,

мест

базирования и способов

кон

-спирации

. -

Многочисленны

е факты

предательства

хозяев

конс

-пиративных квартир или са

-ми

х подпольщ

иков

. -

Мало

вним

ания

уделялось

подбору связны

х, изготовле

-нию

достоверны

х личных

документов

для

подпольщи-

ков,

обеспечению

их продо-

вольствием

и материальны

ми

средствами

.

- Неподготовленны

е для подпо-

льной

работы

коми

теты

и

группы

были

разгром

лены

гит

-леровцами

или

распались.

Из

3500

групп

на ию

нь 1

942 г.

ос-

тались

лиш

ь 22

. -

В конце

194

1 – летом

1942

г.

было

разгромл

ено

подполье

Днепропетровска

, Киева

, Ни-

колаева,

Одессы

, Запорожья

, Донецка

, Винницы

, Сим

феро

-поля

, Феодосии,

Харькова

и других

городов

. -

Запасные и создаваемы

е заново

подпольные

коми

теты

обез

-вреж

ивались

фашистами

или

их работа ограничивалась

аги

-тацией

среди

населения

.

69

Організаційна

структура

радянського

партизанського руху

на

окупованій території У

країни

Стратегічна

мета

Відновлення

статусу

України

в складі С

РСР

Організаційна

структура парти-

занського руху

Український

штаб

партизанського

ру-

ху. Н

ачальник

шта

-бу

– Т

.Строкач

. Ко-

ординував дії пар

-тизанських

загонів

Штаб парти-

занського

руху

областей

Партизанські

загони

Форми

боротьби партизан

* Диверсії на кому

нікаціях

ворога,

знищ

ення

ліній

зв'язку

, доріг

, мостів

* Розгром ворожих

штабів.

* Диверсії н

а залізницях

. Влітку

1943

р. розгорнулася операція

"рейкова

війна"

. * Рейди ворожим

и тилами

.

С. К

овпак

М. П

опудренко

О.Сабуров

О

.Федоров

І.Б

оровик

П

.Вершигора

М.Наумо

в

Партизанське

з'єднання

Ком

андуючі

70

Партизанское движение на оккупированной

территории Украины

№ п/п Название Июнь 1941 –

до 1942 г. 1942 – до середины

1943 г.

С середины 1943 – до окончательного раз-грома фашистов

1. Этапы парти-занского дви-

жения

Собирание сил, опре-деление оптимальных форм и методов борь-бы во вражеском ты-лу

Появление штабов партизанского дви-жения. Материальная помощь с Большой Земли давала возмо-жность сохранять собственные базы от карательных акций фашистов, держать под контролем целые районы, постепенно переходя к рейдовым операциям

«Активные наступа-тельные действия». Широкомасштабные диверсии, многочис-ленные рейды в тылу противника, активные взаимодействия с формированиями Красной Армии, на-ступательная тактика боевых действий. Партизанские соеди-нения продолжали дезорганизацию ты-ловых коммуникаций фашистов и после выхода в западные районы Украины, а затем и на террито-рии стран Юго-Восточной Европы.

№ п/п Название Июнь 1941 –

до 1942 г. 1942 – до середины 1943 г.

2.

Сдерживаю-щие факто-ры. Труднос-ти, просчеты

Наступательная военная док-трина 30-х годов привела к свёртыванию подготовки кадров и производства средств ведения «малой вой-ны», ликвидации документа-ции и партизанских убежищ и баз.

1. Дефицит подготов-ленных партизанских кадров.

2. Отсутствие координа-ционного центра.

3. Плохое снабжение от-рядов оружием, боеприпаса-ми, медикаментами.

4. Жестокое подавление оккупационными властями каких-либо проявлений оппо-зиции фашистскому режиму.

1. Некомпетентность установок высшего руководства СССР.

2. На оккупированную территорию перебрасывались неподготовленные, слабо вооруженные партизанские отря-ды и диверсионные группы, без средств связи.

3. Участники отрядов и групп не знали украинского языка, обычаев на-рода, местности.

71

№ п/п Название Июнь 1941 –

до 1942 г. 1942 – до середины 1943 г.

3.

Руководящие центры пар-тизанского движения

30 мая 1942 г. при Ставке Верховного Главнокомандования сформирован Центральный штаб партизанского движения. В июле 1942 г. создан Украинский штаб партизанского движения во главе с Т. Строкачём. Областные штабы партизанского дви-жения.

4.

Руководите-ли партизан-ского движе-

ния

Строкач Т.А. (1903 – 1963). В 1942 – 1945 гг. – Начальник Украинс-кого штаба партизанского движения. Под его руководством УШПД преобразовал партизанские объединения и отряды Украины в фактор стратегического значения. Федоров А.Ф. (1901 – 1989). В 1941 – 1944 гг. – первый секретарь Че-рниговского, а затем Волынского подпольных обкомов, начальник об-ластного штаба партизанского движения, командир крупного партиза-нского объединения. Ковпак С.А. (1887 – 1967). Возглавлял партизанский отряд, а затем объединение. Сабуров А., Бегма В., Маликов С., Наумов М. – возглавляли крупные партизанские отряды, насчитывавшие 2 – 4 тыс. бойцов. До сентября 1942 г. дислоцировались в основном в районах Черниговщины и Су-мщины, Брянских лесах. В Западной Украине действовали диверсионно-разведывательные от-ряды Медведева Д., Собесяка Ю.

5. Формы пар-тизанской активности

«Рельсовая война»

За лето 1941 – осень 1944 гг. украинские пар-тизаны совершили на путях сообщения врага около 5 тыс. крупных операций и массу мелких диверсий.

Рейды партизанских объединений

- На протяжении войны партизанские формирования Украины провели 19 рейдов об-щей протяжённостью 52 тыс. км.

- В начале 1943 г. партизанское кавале-рийское объединение М. Наумова, осуществив боевые операции, за 65 дней прошло территори-ями Курской, Сумской, Полтавской, Кировог-радской, Одесской, Винницкой, Киевской, Жи-томирской областей. Закончило рейд в Белорус-сии.

- Партизанское объединение под руковод-ством Федорова А. осуществило рейд на Право-бережье (I-ая половина марта – июнь 1943 г.). Завершило его в Волынской области. Партиза-ны уничтожили 700 немецких эшелонов, по-дорвали десятки железнодорожных мостов.

- Путивльский отряд, выросший в объеди-нение под командованием Ковпака С., прошел рейдами по Украине 15,4 тыс. км., громил на своём пути гарнизоны, воинские части, желез-нодорожные мосты и автопути.

6.

Степень раз-вёртывания партизанско-го движения

- В период 1941 – 1945 гг. в партизанских отрядах и объединениях нас-читывалось 180 тыс. человек. В них воевало до 90000 бойцов и коман-диров.

Деятельность организации украинских националистов (ОУН) в 1941 – 1945 гг.

№ п/п Содержание работы

1. Фракция ОУН вследствие рас-кола организа-ции в 1940 г.

ОУН – Б – революционная (или Бандеровская) Степан Бандера (1909 – 1959) – политический деятель, идеолог украинского национального движения. В 1940 г. создает Революционное Руководство ОУН, а с 1941 г. – его глава. ОУН – М – умеренное крыло (Мельниковская) Андрей Мельник – деятель украинского национально-освободительного движения. Возглавил умеренное крыло в 1940 г.

2. Политическая платформа ОУН

Сохранили верность интегральному национализму. Цель: Возрождение государственности Украины.

Ориентация на политическую и финансовую помощь Германии. Выселение поляков с территорий, на которых компактно проживало большинство украинцев.

3. Различия в средствах до-стижения по-ставленной цели фракций ОУН

Радикально настроенные бандеровцы (ОУН – Б) бы-ли сторонниками решительных действий, опоры на собственные силы, отрицали решающую роль внешне-го фактора в достижении стратегической цели органи-зации. Умеренные мельниковцы (ОУН – М) делали ставку на постепенное, «ползучее» установление собственного контроля на украинских землях и возрождение нацио-нально государства. Мельниковцы делали ставку на значительную помощь со стороны Германии. Эта ори-ентация привела к превращению общественных струк-тур ОУН – М в придаток оккупационного режима.

4. Деятельность фракции ОУН, направленная на возрождение государствен-ности ОУН – Б

С помощью немецкого командования сформирован «Легион украинских националистов». В нем Бандера С. видел ядро будущей национальной армии. Львов, 30 июня 1941 г. Сторонниками Бандеры С., опираясь на украинский батальон «Нахтигаль» («Со-ловейко»), созвано Украинское национальное собра-ние, на котором одобрен Акт о возрождении Украинс-кого Государства. Избрано Украинское государствен-ное правление во главе с соратником Бандеры – Я.Стецько.

72

Август 1943 г. III Чрезвычайный съезд ОУН – Б взял курс на борьбу против «московско-большевистского и немецкого ярма, возрождение Украинского самостоя-тельного соборного государства». Принял социально-экономическую и политическую платформу организа-ции: Социально-экономическая сфера: многоукладность экономики, социальная справедливость, государст-венная защита менее обеспеченных слоев населения. Политическая сфера: признание права на существо-вание различных течений и партий. По инициативе ОУН – Б недалеко от Сомбора в Гали-чине 11 – 15 июля 1944 г. основана Украинская Голо-вная Освободительная Рада (УГОР) – первое правите-льство самостийницкого подполья. Платформа УГОР приняла программу демократических преобразований, принятую съездом ОУН – Б.

ОУН – М

В письме к Гитлеру 14 апреля 1941 г. А. Мельник просил создать после победы над СССР Украинское государство под протекторатом Германии от Дуная до Карпат, Каспийского моря и гор Кавказа, включив в него Крым, Бессарабию, юг Воронежской и Курской областей.

А. Мельник вел переговоры с финскими, хорватс-кими, итальянскими, испанскими уполномоченными в надежде на благоприятное воздействие на Гитлера в отношении Украины и роли в ней ОУН.

6 июля 1941 г. – очередная просьба к германскому руководству об участии в крестовом походе против «большевистского варварства» вместе с легионами Европы в союзе с вермахтом.

К середине 1941 г. в составе вооруженных сил слу-жило более 15 тысяч украинцев в качестве переводчи-ков, разведчиков, диверсантов, несколько тысяч обу-чались в полицейских школах.

5 октября 1941 г. сторонники А. Мельника высту-пили с инициативой создания Украинской националь-ной рады - представительного органа украинского на-рода для подготовки формирования национального правительства.

Деятельность Украинской Повстанческой

Арм

ии (У

ПА

)

№

п/п

Содержание

работы

1.

Этапы

форми

-рования Укра-

инской

Повс-

танческой Ар-

мии

(УПА

)

август

194

1 г.

19

42 –

весна

194

3 г.

Середина

1943

г.

Конец

194

3 г.

19

44 г

.

Основано нерегулярное

форми

рование украинской

милиции

«Полесская

Сечь»

(приближ

енны

м к Петлю

ровскому

правительству

УНР в Варшаве Та

-

расом Бульбой

– Боровцом

) – с

целью

очищения

этого

региона

от остатков

отступавшей

Красной

Арм

ии.

Становление

оуновского партизанского движ

ения

; рост военны

х фо

рмиро-

ваний привёл

руководство

ОУН

– Б

к реш

ению

о переформи

ровании своих

военны

х частей

под

едины

м руководством

. Принято

название УПА

. Возгла-

вил УПА

украинский оф

ицер

– Ром

ан Ш

ухевич

(псевдоним

–

Тарас Чупринка)

. Отрядами УПА

разоруж

ена и нейтрализована

группа

«Полесская

Сечь»

и

части ОУН

– М

. Остатки

отрядов

«Полесской

Сечи»

переименованы

в Укра-

инскую

народную

революционную

арм

ию (У

НРА

). УПА

стала

единой военной организацией

. Чи

сленность рядов УПА

достигла

40 тыс.

человек

.

2.

Стратегическая

цель

форми

ро-

вания

Возрождение Украинского

государства

73

3.

Место

форми

-рований ОУН

–

УПА

в период

советско

-немецкого про-

тивостояния

Стремилась играть

роль

«третьей силы

»,

представляя и отстаивая интересы

украинского

народа

4.

Основны

е объ-

екты

партизан-

ских

действий

Немецкие оккупанты

и их союзники,

форми

рования польской

Арм

ии Крайовой и польское

на-

селение,

советские

партизанские отряды

, а позже и подразделения Красной

Арм

ии (борьба

на

три фр

онта

). Основны

ми заданиями

повстанческих

отрядов

на этапе становления являлось

противодействие

вы

возу

рабочей

силы

и продовольствия с украинских

земель в Герм

анию

и противостояние ок

-купационны

м властям.

Февраль

194

3 г.

– переход

к вооруженной борьбе

. Повстанцы

становятся

«третьей

силой

», ко-

торая пы

талась

держать под своим контролем значительную

часть

территории

(не желая

де-

лить

власть ни

с фаш

истами

, ни с большевиками)

. 19

43 –

194

4 гг

. Борьба на

третьем

фронте

– против

поляков

. Началом

конфл

икта

явились

мас

-совы

е убийства

украинцев

Холмщ

ины

и Подляшья

Арм

ией Крайовой

(АК

) в 1

941 г.

В

194

3 г.

АК

проводит акцию

«Буря

». Цель

– взять под контроль

утраченны

е в

1939

г. земли

до

прихода советских войск.

5.

Тактическая

линия повстан-

цев

Сохранение и укрепление

собственных сил,

стремление расш

ирить свой

контроль на

как

мож

но

большую

часть

украинских земель

, выжидание

удобного мо

мента для решительного удара

6.

Зоны

действий

УПА

– Север

: Волынь

, Полесье

; УПА

– Запад

: Галичина,

Закарпатье,

Буковина,

Закерзонье;

УПА

– Ю

г: Подолье

.

Освобож

дени

е Украины

от

немецко

-фаш

истски

х захватчи

ков

(194

2 –

1944

гг.

)

Левобереж

ная Украина

Правобережная Украина

Дат

ы

Освобож

дённ

ые территории

Дат

ы

Освобож

дённ

ые территории

18 декабря

19

42 г

.

Освобож

дён первый населенный пункт украинс-

кой территории

– с

. Пинивка

Миливского района

Ворош

иловградской

(ныне

Луганской

) области

. 3 декабря

1943

г.

Начало наступления советских войск в

Правобережной Украине

.

14 февраля

19

43 г

. Освобож

дён Ворош

иловград

25

января

– 17

февраля

194

4г.

Корсунь

– Ш

евченковская

операция.

август

–

сентябрь

194

3 г.

В результате Чернигово

– Припятской операции

прорвана

немецкая оборона,

форсирована

Десна

, освобождено

свы

ше

100 населённых пунктов

апрель

–

май

1944

г.

Кры

мская операция

К 2

0 сентября

19

43 г

. Войсками Воронеж

ского фр

онта

освобож

дено

800

населённых пунктов северных областей

Украины

ию

ль 1

944 г.

Под

Бродами

советским

и войсками

разбито

8 немецких

дивизий

, в том

числе

и дивизия

СС

«Галичина

» 21

сентября

1943

г.

Освобож

дён Чернигов

, откры

т путь

к Днепру

27 июля

194

4 г.

Освобож

дён Львов

22 сентября

Освобож

дена

Полтава

октябрь

1944

г.

Заверш

ение

изгнания гитлеровских

войск

с

территории

УССР в границах

194

1 г.

13

сентября

1943

г.

25

октября

19

43 г

.

Освобож

дены

Харьковская

, Сум

ская

, Черниговс

-кая,

Полтавская области и левобережны

е районы

Киевщ

ины

Освобож

ден Днепропетровск

27 октября

Освобож

дён Ужгород

август

– декабрь

19

43 г

. Битва за

Днепр

3 –

13 ноября

Киевская наступательная

операция

28 октября

19

44 г

. Советским

и войсками

освобож

дена

вся

Закарпатская

Украина

6 ноября

, 04

часа утра

Нацисты

изгнаны

из столицы

Украины

– Киева

29

июня

194

4 г.

Меж

ду СССР и Чехословакией бы

ло подписа

-но

соглашение

о воссоединении

Закарпатья с

Украинской ССР

74

Вклад

України

в перемогу над фаш

измом

Перемога дозволила заверш

ити історичний

процес збирання

усіх українських земель

в рамках однієї

держави,

ликвідувати територіальні претензії сусідніх

держав

, що було

причиною

міжнародних

конфл

іктів

Міжнародним

визнанням

вкладу України

в звільнення

Європи від фашизму

стало прийняття її

в ряди засновників ООН

Серед

мобілізованих

до лав Радянської

Арм

ії

було

6 млн

. українців

– 3

млн

. загинуло.

Масовим

був

героїзм

українців

в Радянській

Арм

ії. 2

072 гром

адянина УРС

Р стали Героями

Радянського Сою

зу; 3

2 з н

их –

двічи

, а пілот І.М

.Кож

едуб

– тричі

. Партизани

і підпільники України

отрим

али

63,

5 тисяч нагород

Відом

і українці-п

олководці: командую

чі фронтів

, марш

али М

.Кирпонос,

І.Черняховський,

Й

.Апанасенко,

С.Тим

ошенко

, Я.Черевиченко

Евакуйовані з

України

підприємства складали

майж

е половину

потенціалу економ

іки воєнних

років.

(Танкоград

, створений

на основі

ХТЗ

; роботи

з підвищ

ення

якості бойової

техніки

інституту електрозварю

вання Е.Потона)

75

5.4. Україна в повоєнний період (1945 – перша половина 50-х років XX ст.)

Адміністративно-територіальні зміни на українських землях (1945-1947 рр.)

Договори, дати Адміністративно-територіальні зміни

Радянсько-польський договір (16 серпня 1945 р.)

Кордон проходив по лінії Керзона, із середнім відхиленням на схід на 5-8 км; на окремих ділянках на 17 і 39 км. Остаточне розмежування між Украї-ною та Польщею: землі в районі м. Кристополя (нині Червоноград) пе-реходили до Львівської області; тери-торія довкола Нижніх Устриків до польської держави.

І з'їзд делегатів Народних комітетів Закарпатської України у Мукачево (26 листопада 1944 р.) Договір між Чехословаччиною та СРСР

Ухвалив Маніфест про возз'єднання Закарпатської України з УРСР Закріпив рішення з'їзду в Мукачево

З 28 жовтня 1944 р. Закарпатська Україна у складі радян-ської України

Радянсько-румунський договір (10 жовтня 1947 р.)

Юридично оформив входження Північної Буковини, Хотинщини, Ізма-їльщини до України

Рішенням Президії Верховної Ради СРСР (1954 р.)

Крим передано зі складу РСФСР до УРСР

76

Особливості

суспільно

-політич

ного

та

соціально-економ

ічного

розвитку УРС

Р у повоєнні

роки

Міжнародне становищ

е

Політичне

життя

Модель розвитку

економ

іки

Україна

вийшла

на

міжнародну арену

В кордонах України

було

об'єднано

більш

ість

етнічних

земель

Відбулося

врегулю

вання

територіальних

питань з

Польщ

ею та іншим

и

сусідніми держ

авами

Були

повністю

поновлені

структури тоталітарної

сис

-теми

. Тривали

репресії, осо-

бливо проти інтелігенції

Під

забороною

опинилася

греко-католицька

церква

Збройний

опір ОУН

-УПА

був зламаний

Жорсткі

планові

показники

Абсолютний

примат

важ

кої

пром

исловості, сільське

господарство

було

малорентабельним

Матеріальний рівень

життя

залишався

низьким

77

Особливості

сталінського режим

у в Україні

в 4

0-і р

. XX

ст.

Партійне керівництво республіки

призначалося

особисто Сталіним:

Секретарі

ЦК

КП

(б)У

: М

. Хрущов

(194

6-19

47 рр.

); Л

. Каганович

(194

7 р.

), знову М

. Хрущов

, Л.М

ельников

(194

9р.)

Особливості

реж

има

Велась збройна боротьба

про

-ти

національно

-визвольного

руху

ОУН

-УПА

в Західній

Україні

: близько

203

тис

. чол

. виселено

до Сибіру і

Херсонщ

ини

Внаслідок

посухи

1946

р. (пів-

денні і

центральні райони

України

) та разорення села

виник голод.

Від

голоду

померло

1,2 мл

н. осіб

Насильницьким

шляхом у

1945

-19

46 рр.

було переселено

з Польщ

і в Україну

близько

50

0 тис.

українців

, а з України

в Польщ

у –

482 тис.

поляків

Весною

194

7 р.

польські та ра

-дянські війська

провели

в

Польщ

і операцію

"Вісла

" по

переселенню

150

тис

. україн-

ців з етнічних земель

у західні

та північні воєводства по

3-5

семей в один

населенний

п ункт

По всій

Україні

проводилася

боротьба

проти

"українського

бурж

уазного націоналізму

"

78

Боротьба ОУН

– УПА

проти

тоталітарного

ладу у повоєнни

й період

Степан Бандера

– у повоєнні

роки

перебував

за

кордоном

ОУН

– УПА

–ідеологічно-військова

організація

Роман Шухевич

19

43-1

950 рр

.

Стратегічні

цілі –

боротьба за

незалеж

ну державу,

та оборону української нації.

У

повоєнн

ий період

– не

допустити

закріплення радянської

влади

в західноукраїнськом

у регіоні

Етапи підпільно-партизанської боротьби

(194

4-19

50 рр.

)

1944

– 1

946 рр

. Активність збройних

фо

рмувань УПА

1947

- перша половина

1950

рр.

частина підрозділів УПА

перейш

ла на територію

Польщ

і, в західну зону

Німеччини

На території У

країни

–

широка мережа підпіль-

них осередків

Тактика

боротьби

Збройні акції УПА

. на

150 тис.

км2 (з

дійсни

-ли

220

7 збройних

акцій)

Терористичні

акції

проти представників

правлячого

реж

иму

Партизанські м

е-тоди

боротьби

(засідки

, наскоки

, прориви)

Переш

кодж

али колективі-

зації, депортації,

розгортан

-ню

діяльності адм

іністрати-

вного апарата

Антирадянська

пропаганда

, саботаж

79

Основні

етапи

історичн

ого розвитку

(194

5-19

91 рр.

)

"Х

олодна

війна

" Перехід

до

міждерж

авного

співробітництва

США - СРСР

1947

-195

3 19

53-1

959

1960

-196

9 19

69-1

979

1979

-198

5 19

85-1

991

19

91- сучасність

Початок

. Перші

збройні кон

-фл

ікти

в Азії.

Проголошення

нових Держав

.

"Відлига

" Від

Берлінської

кризи до

початку

в’єтнамської

війни

Розрядка

"Зоряні війни

" Війна

в

Афганістані

. Початок

змін

Кінець

"холодної

війни"

Східний блок

Тоталітарни

й соціалізм

Встановлення

демо

кратичного

ладу

1945

→

19

89 →

сучасність

Револю

ції та розпад

ком

уністичної

системи

1945

-195

3 19

53-1

956

1956

-196

4 19

65-1

985

1985

-199

1 19

91

сучасність

Зм

іцнення

тоталітарної

системи

Початок

змін

в

суспільно-полі

-тичном

у житті

"Відлига

" "Застій"

"П

еребудова"

Розпад

СРС

Р Утворення

неза-

лежних держ

ав

СРС

Р

УРС

Р,

неза

-лежна

Украї

-на

→

→

→

→

1989

– 1

991р

. –

1991

– прого

- ношення

незалежності.

Самостійна

держ

ава

Україна

(відродилася

ми

рно)

Становлення

між

-народної

та внут

-рішньої

політики

на засадах демо

к-ратії, національної

ідеї

та гуманітар-

них цінностей

80

МОДУЛЬ 6

НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА

24 серпня 1991 року

Акт проголошення незалежності України

– Верховна Рада УРСР урочи-сто проголосила незалежність та створення самостійної українсь-кої держави – України;

– територія України є неподільною і недоторканою;

– на цій території мають чин-ність виключно Конституція і за-кони України.

15 вересня 1991 р.

Акт про державну незалежність під-тримало Всеукра-їнське народне віче. (Проходило на Софійському майдані Києва)

1 грудня 1991 р. Всеукраїнський референдум. За незалежність

України проголо-сувало 90,32 % учасників рефе-рендуму. Обрано Президентом України

Л.М.Кравчука

Перші акти державотворення 81

Прийняття

Конституції

Відродж

ення

духовності

нації

Форму

вання

органів влади

і державної сим

воліки

Розвиток

культури

Головні напрями

розбудови

незалежної У

країни

Охорона

генофо

нду нації

Підвищення

рівня життя

Створення

національної

економ

іки

Налагодження

міжнародного

співробітництва

Головні напрями розбудови незалежної У

країни

82

Інтенсивний, всеохоплюючий процес

національного державотворення гальмується:

Новизною і складністю проблеми

Опором прорадянських структур і номенклатури

КПРС

Конфронтацією між гілками влади (Президент –

Верховна Рада)

Недостатністю національно свідомої еліти як за

кількістю, так і за якістю

Відсутністю єдності в демократичному таборі

Відсутністю зразків, досві-ду і достатнього теоретич-

ного обгрунтування

Економічною кризою. Зростанням незадоволення

мас

Перепони на шляху державотворення

83

Політич

ний розвиток

сучасної У

країни

Вузлові

події держ

авотворенн

я

Назва

Українська Ра

-дянська Соціалістична

Республіка

була замі

-нена

на назву

„У

країна

” (Закон

від

17

вересня

199

1р.)

Форму

вання трьох

гілок влади виявило-

ся тривалим і

складним

. Не завер-

шився

процес і

сьогодні

Створено Національний

банк

України

, українська

фондова бірж

а,

експортно-імпортні

організації

Затвердж

ено

держ

авну

символіку

(січень

–

лютий

1992р)

Створено

Службу

безпеки

України

(СБУ

)

Прийнято

воєнну

доктрину

України

(1

9 жовтня

1993р.

)

Гарантовано

рівні права

націям

і

народам

України

Встановлено

держ

авні

кордони

(Закон

прийнято

у листопаді

1991р.

)

Визначено

правовий

статус

гром

адян

(Закон

від

8 жовтня

1991р.

)

84

Основні віхи конституційного процесу

24 серпня 1991р. Акт про незалежність України суттєво змінив концепцію Конституції

Червень 1991р. Верховна Рада затвердила концепцію Конституції

Жовтень 1990р. Верховна Рада створила Конституційну комісію, яку очолив Л. Кравчук

1992, 1993рр. – було розроблено два варіанти проекту Конституції.

1994р. – Конституційна комісія була ліквідована через достроковий розпуск Верховної Ради

1994р. Утворено нову комісію, співголовами якої стали Л.Кучма та О. Мороз

8 червня 1995р. Верховна Рада і Президент підписали Конституційний договір, який регулював основні засади організації та функціонування місцевого самоврядування.

Лютий1996р. Верховна Рада розпочала обговорення проекту Конституції

Початок червня 1996р. Президент підписав Указ про всенародне обговорення Конституції

28 червня 1996. - Верховна Рада прийняла нову Конституцію. Відбулася "конституційна ніч"

85

________________________________ * Таблици 86-88, см.: Политология для всех. Введение в политическую науку. Учебное пособие. – Днепропетровск, ОАО "Днепрокнига", 2002. – Ч. 1. – С. 181, 182, 187.

Политическая реформа в Украине*

Основные задачи политической

реформы в Украине

Этапы политической реформы в Украине

построение демократического, правового, социального государства

формирование новой политической системы

формирование новой партийной системы

построение гражданского общества

16 июня 1990 г. – принята Декларация о госу-дарственном суверенитете Украины

24 августа 1991 г. – принят Акт о независимо-сти Украины

1 декабря 1991 г. – первые Президентские вы-боры

28 июня 1996 г. – принята Конституция Украины

86

образована новая система власт-ных органов (Президент, Кон-ституционный Суд, главы адми-нистрации); введена система выборов на аль-тернативной основе; принята новая модель формиро-вания представительных органов власти; Верховная Рада имеет фракци-онную структуру на основе мно-гопартийности.

не завершен процесс разделения властей; в институционной подсистеме имеет место перераспределение полномочий в пользу Президен-та, его администрации и испол-нительной власти; не создан механизм реального контроля народом деятельности органов власти на всех уровнях; высокая коррумпированность аппарата власти; политические партии не оказы-вают заметного влияния на жизнь общества, не сложилась партийная система; отсутствует целостность, единс-тво и согласованность элементов политической ситсемы.

Особенности политической системы современной Украины

В структурном отношении

Позитивные тенденции реформы

Негативные процессы и факторы

87

Этапы становления многопартийности в Украине

І этап

Зарождение политических

партий

1-й период

середина 1988- сентябрь 1989 гг.

2-й период

сентябрь 1989- март 1990 гг.

Возникновение легальной организованной оппозиции – Украинский Хельсинский Союз, Народный Рух

Украины

Концентрация и накопление сил в борьбе за власть. Появ-ляется первая политическая

партия – Украинская национальная партия

(октябрь 1989 г, г. Львов)

ІІ этап Становление

многопартий-ности

Выход политических партий на государственный уровень. В стране уже функционирует свыше 20 партий – УХДП, УРП, НПУ, ДемПУ, ГСУ,

УСДП, ПЗУ и др.

Продолжение концентрации сил политических партий и борьбе за власть перед каж-дыми очередными парламен-тскими выборами. На 1 апре-ля 2001 года зарегистрирова-но в Украине 109 партий

Кардинальное перегруппиро-вание сил политических пар-тий. Запрет КПУ. Образова-ние СПУ, ПДВУ, ОСДПУ,

УНКПУ, СДПУ, УКРП, ЛПУ, ХДПУ, "Новая Украина" и др.

1-й период

май 1990- август 1991 гг.

2-й период

сентябрь 1991- начало 1993 гг.

3-й период

начало 1993- сере-дина 1994 гг. – март 1998 – март

2002 и т.д.

88

Націона

-лістична

Консерва-

тивна Ре

-спублі

-канська-

партія

Українська

Національна

Асамб

лея-

Українська

Народна

Са-

мооборона

(УНАУНСО

)

Народний Рух України

, Демократична партія

України

, Партія зелених України

, Соціал-демо

кратична

партія

України

(об'єднана

);

Трудовий

конгрес

України

Селянсь

-ка

партія

України

Прогресив

-на

соціаліс-

тина

партія

Соціа

-ліс-

тична

партія

України

Ком

уніс

-тична

партія

Класифікація

партій України

(за характером

політич

ної орієнтації)

Ліві

Центристські

Праві

Соціалістич

-на

орієнтація

Ком

уністич-

на орієнтація

національно

- держ

авніцькі

націонал

- демо

кратичні

ліберально

- демо

кратичні

націонал

-

радикальні

89

Зовнішня політика сучасної України (орієнтована тільки на власні інтереси за прикладом

Швеції або Фінляндії)

Правові засади

Міжнародне визнання

незалежності

Основні напрямки

5 грудня 1991р. Вер-ховна рада зверну-лась з Заявою до па-рламентів і народів світу. Першими ви-знали незалежну Україну Польща, Канада, Угорщина, Латвія і Литва. На

сьогодні Україну ви-знали практично всі

країни світу.

Декларація про дер-жавний суверенітет

(1990р.) Липень 1993р. –

„Основні напрямки зовнішньої політики

України”. Червень1996р. –

Стаття 18 Конституції України.

1. Західний. 2. Україна і СНД. 3. Україно-російські стосунки. 4. Відносини з США. 5. Стосунки з НАТО. 6. Інтеграція у між-народні, економічні та фінансові струк-тури. 7. Україна і українсь-ка діаспора.

90

Інститут Президента в Україні

91

Держава Українà

92

Структура Верховної Ради

93

Кабінет Міністрів – орган виконавчої влади

94

Органи місцевого самоврядування

95

Використана література

Бойко О. Д. Історія України: Посібник.– К.: Видавничий центр "Акаде-

мія", 2001. – 656 с. Довідник з історії України (А-Я) / За ред. І.Підкови, Р.Шуста. – 2-е вид.,

доопр. і доповн. – К.: Генеза, 2001. – 1136 с. Історія України / Керівник авторського колективу Ю. Зайцев. – Львів:

Світ, 1996. – 488 с. История Украины. Учебное пособие для иностранных студентов НГУ.

– Днепропетровск: 2003. – 136 с. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Історія України: Навчальний посібник. –

2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2003. – 733 с. Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г. Історія України: На-

вчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 669 с. Политология для всех. Введение в политическую науку. Учебное посо-

бие в двух частях. Часть I. – Днепропетровск: ОАО "Днепрокнига", 2002, с. 212. Політична історія України / Під редакцією В.І.Танцюри. – К.: Академія,

2001. – 488 с. Політична історія України / Під редакцією Швидько Г.К. – Дніпропет-

ровськ: Національна гірнича академія України, 2002. – 259 с. Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник для студентів не-

історичних спеціальностей вищих закладів освіти. Друге видання, виправлене і доповнене. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ-2000, 2002. – 304 с.

Українська державність у XX сторіччі: Історико-політичний аналіз / О.Дергачов. – К.: Політична думка, 1996. – 448 с.

Харківська Н.І. Історія України в картах, схемах і таблицях. Навчальний посібник для 7-9 класів. – Харків: Світ дитинства, 2000. – 88 с.

Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності. Курс ле-кцій: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1999. – 480 с.

Щедрина И.Э. История Украины в схемах и таблицах. 10-11 классы. Учебное пособие. – К.: Академия, 2000. – 96 с.

Навчальне видання

Федорова Валентина Іванівна Чекушина Юлія Миколаївна Недосєкіна Тетяна Вікторівна

Історія України в опорних конспектах

(Навчальний посібник)

Редакційно-видавничий комплекс Комп'ютерна верстка – Федорова В.І.

Підписано до друку . Формат 30х42/4. Папір Captain. Ризографія. Умовн. друк. арк. . Обліково-видавн. арк. . Тираж 200 прим. Зам. №

Підготовлено до друку та видрукувано у Національному гірничому університеті

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру ДК № 277.

49027, м. Дніпропетровськ, 27, просп. К.Маркса, 19.