#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016

КОЛИ ВЛАДА НЕ ЧУЄВЛАСНОГО НАРОДУІ РОЗРАХОВУЄ НА МІЛІЦЕЙСЬКІ КИЙКИ...Протягом 10 років Українапережила дві революції —Помаранчеву і Гідності.Якщо під час першоїне загинув жоден мітингар,то в другій пролилася кровсотень нашихспіввітчизників

15 листопада, 2016

#45 {5474} стор. 12�13

«ФРОНТОВИЙ ФОТОАЛЬБОМ», АБО СУВОРА ПРАВДАПРО ВІЙНУ

Відомий українськийфоторепортерОлександр Клименкопрезентував свійпотужний масивсвітлин про війну на Сході країни стор. 7

«НАМ СВОЄ РОБИТИ»,

або Про можливізміни пріоритетіву політиці США післяпрезидентськихперегонів

стор. 8

ДЕФІЦИТУ ПУТІВОК ДАВНОНЕМАЄ, БО ПОПИТНЕВИСОКИЙ. ЧОМУ?

За десять місяців 2016 року послугамисанаторно-курортних закладівМіноборони скористалися 1627військовослужбовців стор. 11

ОБЕРЕЖНО —ГРИП!Із настанням холодів більшаєкількість хворих на грип тагострі респіраторні вірусніінфекції. В арсеналі військових медиківнині безліч противірусних препаратів, аленайефективнішим засобом захисту відгрипу на сьогодні залишається вакцинація

стор. 21

16 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ МОРСЬКОЇ ПІХОТИ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Воїнам та ветеранам морської піхоти

Військово-Морських Сил Збройних Сил України

Шановні морські піхотинці! Дорогіветерани!

Вітаю вас із Днем морської піхоти.В усі часи воїни в чорних беретах

гідно виконували найскладнішібойові завдання та завжди сміливоі рішуче підтверджували гасло —«Вірний завжди!»

Сьогодні, у часи серйозних випро-бувань для нашої країни, морські пі-хотинці умілими діями на практицідоводять свою високу майстерність,виявляючи неймовірну стійкість, від-вагу у протистоянні з російськимагресором.

Вшановуючи славних воїнів, низь-ко вклоняємося світлій пам’яті тих,хто загинув у боротьбі за свободуі незалежність України.

Упевнений, що незламний та не-переможний бойовий дух, мужністьі професіоналізм морських піхотин-ців й надалі забезпечуватимуть на-дійне виконання поставлених за-вдань.

Дякую вам за вірність та відда-ність Українському народові.

Бажаю вам і вашим родинам міц-ного здоров’я, благополуччя та не-зламної віри у перемогу.

Слава морській піхоті!Слава Україні!Президент України Петро Порошенко

ВІЦЕ-АДМІРАЛ ІГОР ВОРОНЧЕНКО:

стор. 3

«ВІРНІЗАВЖДИ!» —ЦЕ САМЕ ПРО УКРАЇНСЬКИХ МОРПІХІВ!»

21 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ ГІДНОСТІ І СВОБОДИ

ПРОЕКТ «БЕССАРАБСЬКАРЕСПУБЛІКА» — ЩЕ ОДИНВЕЛИКИЙ ПЛАН КРЕМЛЯ З РОЗШИРЕННЯ «РУСЬКОГО МІРА»

Путінський режим не припиняє спроб

дестабілізувати ситуацію в Україністор. 9

У 2017-МУ БРИТАНЦІПІДГОТУЮТЬ 5 ТИСЯЧНАШИХ БІЙЦІВ

Навчання за стандартами північно-атлантичного альянсу вже пройшлибільше 2 тисяч українськихвійськовослужбовців

стор. 10

2

НОВИНИ

«Росія діє абсолютно безвідповідаль-но», — сказав Президент УкраїниПетро Порошенко під час офіційного

візиту до Королівства Швеція на спільній прес-конференції з Прем’єр-міністром Швеції Стефа-ном Льовеном. Глава держави додав, що в ційситуації «єдиною можливою реакцією цивілізова-ного світу має стати продовження санкцій».

Петро Порошенко під-креслив роль Швеції в рішу-чій підтримці суверенітету, те-риторіальної цілісності та не-залежності України в умовахросійської агресії на Сході на-шої держави та незаконноїанексії Криму, повідомляєпрес-служба глави держави.

«Питання санкцій залишається життєво важ-ливим. Рішуча та тверда підтримка Швецією по-зиції: якщо Мінські угоди не будуть виконувати-ся, якщо російські окупаційні війська залишатьсяна окупованій території України, якщо спостері-гачам ОБСЄ не буде дозволено моніторити і пе-ревіряти окуповані території, якщо не буде стій-кого режиму припинення вогню, виведення арти-лерії та важкого озброєння, якщо Росія буде про-

довжувати вбивати українців — санкції маютьзалишатися», — сказав Президент та подякувавШвеції за таку тверду позицію.

Глава держави висловив упевненість у тому,що під час засідання Ради Європейського Сою-зу, яке відбудеться в грудні, санкції проти агресо-ра будуть продовжені. «На жаль, ми не бачимоніяких значимих підтверджень прогресу у вико-

нанні Мінських домовле-ностей у жодній сфе-рі», — зазначив ПетроПорошенко. Він такожпідкреслив, що Росіяпродовжує постачативійська, військову технікута озброєння на окупова-ну територію України.

Президент також висловив переконання, щонайбільш ефективним стосовно санкцій «буде їхзапровадження не на 6 місяців, а на рік».

«І ми внесли таку пропозицію нашим євро-пейським партнерам, — сказав Петро Порошен-ко, наголосивши, що це буде вагомою мотива-цією для того, щоб Росія залишалася за столомпереговорів і робила кроки для повернення мируна українську землю та зупинення окупації.

До Верховної Ради України пода-но законопроект, який передба-чає скасувати контракти до закін-чення особливого періоду абодо оголошення рішення про де-мобілізацію. Натомість усі конт-ракти громадяни укладатимутьз визначенням чіткого термінуїхньої дії. Про це днями під час зу-стрічі у Києві з представникамигромадських організацій повідо-мив начальник Генеральногоштабу — ГоловнокомандувачЗбройних Сил України генералармії України Віктор Муженко.Контракти на шість місяціву особливий період укладатимутьза бажанням мобілізовані військо-вослужбовці та строкової служби,які під час особливого періоду ви-служили не менше 11 місяців. Та-кож укладати контракт на 6 міся-ців зможуть особи, звільненіз військової служби під час дії

особливого періоду і які вирішилище послужити в лавах ЗбройнихСил за контрактом. Після шестимісяців служби зазначені військо-вослужбовці матимуть право про-довжувати контракти ще на шістьмісяців або більші строки.

Також Віктор Муженко повідо-мив, що військовослужбовці-контрактники під час особливо-го періоду, крім періодів прове-дення мобілізації та введеннявоєнного стану, матимуть мож-ливість продовжити військовуслужбу за новим контрактомабо звільнитися з військовоїслужби після завершення стро-ку контракту. Окрім того, всі ка-тегорії звільнених військово-службовців планується зарахо-вувати до оперативного резервупершої черги, повідомляєУправління зв’язків з громадсь-кістю ЗС України.

— Щодо надання правана звільнення з військовоїслужби військовослужбовцям,дію контрактів яких продовже-но понад встановлені строкина період до оголошення демо-білізації, — таке право вони на-буватимуть після 18 місяцівслужби з дати продовження діїконтракту, а військовослужбов-ці, які уклали контрактина строк до закінчення особли-вого періоду або до оголошен-ня рішення про демобіліза-цію, — якщо вислужили не мен-ше ніж 24 місяці. Звільнення за-значених категорій військово-службовців передбачаєтьсяздійснити планово протягомдвох років після ухвалення від-повідних змін до чинного зако-нодавства, — наголосив на-чальник Генерального штабуЗбройних Сил України.

«ВСІ КОНТРАКТИ НА ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ ГРОМАДЯНИ

УКЛАДАТИМУТЬ З ВИЗНАЧЕННЯМ ЧІТКОГО ТЕРМІНУ ЇХНЬОЇ ДІЇ»

РОСІЯ ПРОДОВЖУЄПОСТАЧАТИ ВІЙСЬКА,

ВІЙСЬКОВУ ТЕХНІКУ ТАОЗБРОЄННЯ НА ОКУПОВАНУ

ТЕРИТОРІЮ УКРАЇНИ

Є ПРОПОЗИЦІЯ ПРОДОВЖИТИ

САНКЦІЇ ПРОТИ РОСІЇ

НЕ НА ШІСТЬ МІСЯЦІВ, А НА РІК

Оголошення № 286/7/8025-НЕРпро проведення конкурсу на закупівлю квартир на вторин-

ному ринку в регіонах України1. Замовник:1.1. Найменування: Міністерство оборони України.1.2. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 00034022.1.3. Місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6,

м. Київ, 03168.1.4. Реєстраційний рахунок замовника: 35222201018611,

35229301018611, 35225101018611, 35217001018611.1.5. Посадові особи замовника, уповноважені здійснювати

зв’язок з учасниками (прізвище, ім’я, по батькові, посада та адре-са, номер телефона та телефаксу із зазначенням коду міжмісько-го телефонного зв’язку, e-mail): завідувач сектору підготовкита проведення закупівлі житла управління проведення закупі-вель Департаменту державних закупівель та постачання ма-теріальних ресурсів Міністерства оборони України підполков-ник Зязєв Олександр Васильович, головний спеціаліст секто-ру підготовки та проведення закупівлі житла управління про-ведення закупівель Департаменту державних закупівель

та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборониУкраїни Щербань Анатолій Олексійович, головний спеціалістсектору підготовки та проведення закупівлі житла управлінняпроведення закупівель Департаменту державних закупівельта постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборониУкраїни Матвєєва Вікторія Миколаївна, тел. (044) 454–74-59;факс: (044) 454–74-59, dom.bud@mil.gov.ua

1.6. Головний розпорядник коштів (повне найменування та іден-тифікаційний код за ЄДРПОУ): Міністерство оборони України,00034022.

2. Розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікува-на вартість предмета закупівлі: 349 923 843,15 (триста сорокдев’ять мільйонів дев’ятсот двадцять три тисячі вісімсот со-рок три) грн 15 коп.

3. Адреса веб-сайта, на якому замовником розміщується інфор-мація про закупівлю: www.mil.gov.ua, розділ «Державні заку-півлі» — Конкурсна комісія з відбору пропозицій щодо закупівліквартир.

4. Інформація про предмет закупівлі:4.1. Найменування предмета закупівлі: закупівля квартир

на вторинному ринку в регіонах України.4.2. Опис предмета закупівлі чи його частин:

лот 1 — м. Кам’янське, м. Кривий Ріг, м. Новомосковськ Дніп-ропетровської області, до 85 квартир; лот 2 — м. Бердичів, м. Но-воград-Волинський, м. Коростень Житомирської області, до 32квартир; лот 3 — м. Житомир, до 3 квартир; лот 4 — м. Кропив-ницький, до 15 квартир; лот 5 — м. Бровари, м. Васильків, м. Бі-ла Церква Київської області, до 82 квартир; лот 6 — м. Рівне,до 50 квартир; лот 7 — м. Чернігів, до 2 квартир; лот 8 — м. Він-ниця, до 2 квартир; лот 9 — м. Харків, до 2 квартир; лот 10 —м. Гайсин, м. Тульчин, м. Козятин Вінницької області, до 2 квар-тир; лот 11 — м. Львів, до 20 квартир; лот 12 — м. Одеса, до 46квартир; лот 13 — м. Дніпро, до 3 квартир; лот 14 — м. КоломияІвано-Франківської області, до 2 квартир; лот 15 — м. КонотопСумської області, до 2 квартир; лот 16 — м. Краматорськ, м. Кос-тянтинівка, м. Бахмут Донецької області, до 2 квартир; лот 17 —м. Мелітополь Запорізької області, до 1 квартири; лот 18 —м. Сєверодонецьк Луганської області, до 1 квартири; лот 19 —м. Тернопіль, до 1 квартири; лот 20 — м. Ужгород до 1 кварти-ри; лот 21 — м. Херсон, до 2 квартир.

4.3. Строк поставки товарів (квартир): до 20 грудня 2016 року.5. Строк дії конкурсних пропозицій: 90 календарних днів.6. Подання конкурсних пропозицій:6.1. Місце: проспект Перемоги, 55/2, м. Київ, 03113, Департа-

мент державних закупівель та постачання матеріальних ре-сурсів Міністерства оборони України, 2 поверх, кімната 200.

6.2. Строк: 28.11.2016 року.6.3. Час: до 12:00 год.7. Розкриття конкурсних пропозицій:7.1. Місце: проспект Перемоги, 55/2, м. Київ, 03113, Департа-

мент державних закупівель та постачання матеріальних ре-сурсів Міністерства оборони України, 2 поверх, кімната 200.

7.2. Дата: 28.11.2016 року.7.3. Час: о 14.30 год.8. Додаткова інформація: Конкурсна документація та зміни

до неї розміщуються на веб-сайті www.mil.gov.ua, розділ «Дер-жавні закупівлі» — Конкурсна комісія з відбору пропозицій щодозакупівлі квартир. Основні умови договору: відповідно до вимогконкурсної документації.

Для одержання перепусток у разі необхідності отримання кон-курсної документації в Департаменті державних закупівельта постачання матеріальних ресурсів МО України та поданняконкурсних пропозицій у день, що передує дню розкриття необ-хідно до 15:00 години повідомити кандидатуру представниківучасника за тел./факс: 454-74-59. Перепустка надається за на-явності паспорта.

ОГОЛОШЕННЯ

НА ПЕРЕДОВІЙ ЧЕКАЮТЬНА НОВИНКУ ВІТЧИЗНЯНОГООПК — 60-ММ МІНОМЕТ

Члени Комітету з питань національної безпекиі оборони на виїзному засіданні ознайомилися з но-вими зразками озброєння для української армії.

На військовому полігоні біля населеного пунктуДівички Переяслав-Хмельницького району Київсь-кої області відбувся огляд та випробування окре-мих зразків озброєння, зокрема стрілецької зброїкалібру 12,7 мм, снайперських гвинтівок, мінометівкалібру 60 мм, 82 мм та міномету «Молот» калібру120 мм, повідомляє Інформаційне управління Апа-рату Верховної Ради України.

Голова Комітету Сергій Пашинський зазначив, щопродемонстровані зразки озброєння були виготов-лені ПАТ «Завод Маяк» та КБ «Артилерійськеозброєння», і частина з них уже на фронті, рештуж буде відправлено туди найближчим часом.

Сергій Пашинський наголосив, що найбільшена передовій чекають на новинку українськоїзброї — 60-міліметровий міномет.

ДО БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

ДОЛУЧИТЬСЯ НАКО

У Києві відбулася зустріч заступника Міністраоборони України з питань європейської інтеграціїІгоря Долгова з делегацією новоствореного Не-залежного антикорупційного комітету з питаньоборони (НАКО).

З майбутньою роботою з питань запобігання ко-рупції у секторі безпеки та оборони, завданнямита цілями комітету присутніх ознайомив пан Дра-го Кос, співголова НАКО, голова робочої групиОрганізації економічного співробітництва та роз-витку з питань запобігання хабарництву, повідом-ляє Управління комунікацій та преси МО України.

— Ми вивчаємо саме першоджерела корупцій-ного прояву, а не його наслідки, і даємо свої ре-комендації, — зазначив він.

Заступник Міністра оборони України з питань єв-ропейської інтеграції Ігор Долгов наголосив, щооборонне відомство є одним із найбільш відкритихдля громадськості органів виконавчої влади.

— За два з половиною роки з початку військовоїагресії на Сході України наша армія якісно зміни-лася на краще, і ми подолали цю відстань успіш-но завдяки підтримці суспільства. Крім того, ци-вільний демократичний контроль над ЗбройнимиСилами України має стати більш потужним, а ме-ханізми боротьби з корупцією — більшдосконалими, — сказав Ігор Долгов.

Останнім часом російські спецслужби активізувалироботу, спрямовану на підрив морального духу ук-раїнських військовослужбовців на території До-нецької та Луганської областей. Зазначена актив-ність співпадає з початком реалізації плану Російсь-кої Федерації щодо заходів дестабілізації ситуаціїв Україні.

Військовослужбовцям Збройних Сил та іншихвійськових формувань, які виконують завданняв районі проведення антитерористичної операції,з невідомих номерів надходять короткі повідомлен-

ня з закликами не виконувати свій військовийобов’язок. Подібні sms-повідомлення надходятьі родинам військовослужбовців, повідомляє Управ-ління комунікацій та преси МО України.

Вже не вперше ми маємо можливість переконати-ся в цинічних та підступних діях агресора. Випробу-вана російськими спецслужбами на своїх громадя-нах методика не пройде в Україні. Військовослуж-бовці Збройних Сил з гідністю захищають своюБатьківщину і пам’ятають тисячі українських грома-дян і побратимів, які загинули від рук агресора.

РФ НАМАГАЄТЬСЯ ПІДІРВАТИ МОРАЛЬНИЙ ДУХ УКРАЇНСЬКИХБІЙЦІВ І ДЕСТАБІЛІЗУВАТИ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ

Оголошується конкурсний відбір суб’єктів оцінної діяльності з метою визначення ринко-

вої вартості для розрахунку орендної плати:

— для укладення договору оренди нерухомого військового майна, що перебуває на ба-

лансі КЕВ м. Львова

Назва і місце розташування органу, що проводить конкурс: КЕВ м. Львова, адреса: 79007,

м. Львів, вул. Батуринська, 2.

Основні умови конкурсу:

У конкурсі беруть участь суб’єкти оцінної діяльності, які отримали сертифікат суб’єкта оцінної

діяльності, мають чинне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за відповідними напрямами оціню-

вання майна та спеціалізаціями у межах таких напрямів, мають свідоцтво про включення інфор-

мації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності й у визна-

чений термін надали необхідні документи.

Кінцевий термін прийому документів на конкурс

Конкурсні пропозиції подаються в окремому конверті з написом «На конкурс», запечатаному

печаткою учасника конкурсу. Кінцевий термін прийняття документів на конкурс — за 4 робочі дні

до оголошеної дати проведення конкурсу (включно). Конкурс буде проведено о 10.00 через 14 ка-

лендарних днів після публікації повідомлення в газеті в КЕВ м. Львова, за адресою: 79007, м.

Львів, вул. Батуринська, 2.

Телефон для довідок: (0322) 55-74-80.

Для участі в конкурсі учасник подає на розгляд конкурсної комісії такі документи:

1. Копії документів, що подаються у складі конкурсної документації, завіряються позначкою

«Згідно з оригіналом» із зазначенням назви посади, ініціалів та прізвища особи, яка завіряє ко-

пію, її особистого підпису, дати завірення копії, засвідченої печаткою (за наявності).

2. Документація подається в запечатаному конверті з описом документів, що в ньому містять-

ся, та включає: заяву про участь у конкурсному відборі суб’єктів оціночної діяльності за встанов-

леною формою; копії установчих документів суб’єкта оціночної діяльності (для юридичних осіб);

копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача; копію сертифіката суб’єкта оцінної діяльності; копію сві-

доцтва про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів

оціночної діяльності; конкурсну пропозицію.

3. Конкурсна пропозиція подається в окремому запечатаному конверті з позначкою «Конкурс-

на пропозиція» і має містити пропозиції щодо ціни виконання робіт, калькуляції витрат, пов’яза-

них із виконанням робіт, а також строку виконання робіт.

№

п/п

Опис об’єкта оцінювання Площа, кв.м Адреса об’єкта

оцінювання

Запланована дата

оцінювання

1 Частини нежитлового приміщен-

ня №19 (п’ятого поверху) в будів-

лі інв.№1 (клініка АПД ВМКЦ ЗР)

в/м №378, під розміщення буфе-

ту та ксерокопіювальної техніки

11,7 м. Львів,

вул. Пстрака, 2

30.11.2016

ОГОЛОШЕННЯ

#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016 3

16 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ МОРСЬКОЇ ПІХОТИ

— Які слова найвлучніше характеризують на-ших «чорних беретів»?

— «Вірні завжди» —це слова саме про укра-їнських «чорних бере-тів», саме ці слова най-точніше відображуютьїхню сутність. І це біль-ше, ніж слова, більше,ніж гасло.

Коли ми нині говори-мо про наших морськихпіхотинців, чи не першаасоціація — це, звичай-но ж, оборона Маріу-польського напрямку…Ще з початку осені2014-го морпіхи викону-ють бойові завданняв районі проведення ан-титерористичної опера-

ції. Понад два роки тому в районі АТО оборону три-мала ротна тактична група, а влітку 2015-го на за-хист Маріуполя стала вже ціла бригада.

На превеликий жаль, за період виконання за-вдань у районі проведення АТО наші морські піхо-тинці зазнали втрат. Своє життя під час захисту су-веренітету і територіальної цілісності України відда-ли 11 наших бойових побратимів. Але правду ка-жуть: герої не вмирають! Вони завжди житимутьу наших серцях, в серцях наших нащадків. До речі,у День морської піхоти в Миколаєві, неподалік роз-ташування військової частини морпіхів, відкриємопам’ятну стелу на честь воїнів, загиблих у бояхна Сході країни.

— Як зароджувалася українська морська пі-хота?

Історія її створення нерозривно пов’язана з істо-рією будівництва національних ВМС. У липні 1992року в районі селища Тилове, що під Севастопо-лем, було сформовано окремий 27-й батальйонморської піхоти. Батальйон швидко «став на ноги»,підтвердженням чого є те, що 1995 року один із йо-го підрозділів був задіяний на полігоні «ШирокийЛан» в українсько-американських навчаннях «Осін-ні союзники-95». У 1996-му рота морпіхів бралаучасть у першому трансатлантичному поході кораб-лів національного флоту до берегів США, де наші«чорні берети» провели спільні навчання з амери-канськими колегами, зокрема в районі містечкаЛітл-Крік десантувалися вплав з десантного кораб-ля ВМС США «Картер Холл». Зазначу, що, почина-ючи з 1997 року, практично жодні навчання серії«Сі Бриз» не проводилися без морських піхотинцівВМС України.

Нагадаю, що підрозділи морської піхоти однимиз перших в Україні були сертифікованими як спро-можні діяти за стандартами армій провідних країнсвіту. Тому невипадково саме підрозділ морської пі-хоти брав участь у 12-й ротації у складі спільногоукраїнсько-польського миротворчого батальйону«УкрПолбат» багатонаціональної тактичної групи«East» сил KFOR у Косові, а також ніс чергуванняу складі бойової тактичної групи Європейського Со-юзу «Хелброк» (HelBRoC).

З часом склад морської піхоти змінювався: спо-чатку її розширили до рівня бригади, що базувала-ся в селищі Краснокам’янка неподалік Судака, зго-дом скоротили до одного окремого батальйонуз місцем базування у Феодосії.

— А що на сьогодні в організаційному планіявляє собою українська морська піхота?

— Це насамперед 36-та бригада морської піхоти.Влітку минулого року бригада, вже переформато-вана, пройшла бойове злагодження, провела бри-гадні тактичні навчання і безпосередньо з навчаль-ного полігона відбула в зону проведення антитеро-ристичної операції — в район Маріуполя. У 2015-муми під Одесою сформували окремий батальйонморської піхоти. Його основу становлять військово-службовці з бойовим досвідом. Створений під часвійни батальйон у стислі терміни провів бойове зла-годження та приступив до виконання поставленихзавдань. В активі батальйону також несення опера-тивного чергування у складі бойової тактичної гру-пи Євросоюзу «Хелброк», участь в українсько-аме-риканських навчаннях «Сі Бриз».

— Чим вирізняються морські піхотинці?— Морська піхота — еліта і гордість національно-

го військового флоту, і хлопці доводять це своїмисправами. У клятві морпіха є такі слова: «Морськийпіхотинець — військовослужбовець, який з’являєть-ся в найбільш рішучий момент бою на землі, в морі,у повітрі». То ж, звичайно, виконання завдань на су-ходолі, у морі і в повітрі потребує кращої фізичноїпідготовки, ніж у військовослужбовців інших військо-вих частин, якщо не брати до уваги спеціальні під-розділи. Потрібні й інші відмінні якості, більшістьз яких мають бути наявними під час відбору в морсь-ку піхоту, а певні — набуватися в ході підготовки.Відбір у морпіхи суворий. Далеко не всі охочі йогопроходять. У морській піхоті не женуться за показни-ками щодо відбору на службу за контрактом, тут ви-падкових людей не буває. У морській піхоті служатьсправжні фанати своєї справи. Наприклад, коман-дир бригади полковник Дмитро Делятицький абопідполковник Володимир Баранюк (який донедавнабув командиром 1-го батальйону) та багато інших.

— А як стати професійним морським піхотинцем?— Якщо говорити про командний склад, то

на сьогодні командирами підрозділів морської пі-

хоти стають офіцери, які мають відповідні освітнійрівень, підготовку, морально-вольові якості, моти-вацію. Як правило, це офіцери — випускники сухо-путних вищих навчальних закладів, факультетувисокомобільних десантних військ. Приходятьдо нас і ті офіцери, які вже мають досвід службив частинах спецпризначення. З вересня поточногороку започатковано підготовку майбутніх офіцерівморської піхоти на факультеті високомобільних де-сантних військ Військової академії (м. Одеса).До речі, днями всі вони успішно подолали непрос-ті випробування, пройшли ритуал оморячуванняна кораблі, склали клятву морського піхотинцяі отримали головний символ морської піхоти —чорний берет.

Підготовка морських піхотинців — це ціла систе-ма. І тут ми активно застосовуємо кращий досвіднаших іноземних колег. Протягом останніх двохз половиною років нам активно допомагають ін-структори із США і Великої Британії. Важливо, щозавдяки їм ми підготували своїх інструкторів. У по-рівнянні з попередніми роками якість навчання осо-бового складу суттєво зросла. Багато чому нашііноземні колеги навчаються й у нас, адже ми маємонайсвіжіший бойовий досвід.

— А якими темпами вирішуються соціально-побутові проблеми морських піхотинців та чле-нів їхніх сімей?

— Найскладніша серед них, як і загалом у війсь-ку, житлова. Переважна більшість морпіхів не ма-ють власного даху над головою. На відміну від офі-церського складу, контрактники не отримують фі-нансову компенсацію за піднайом житла. Додає оп-тимізму те, що запропоновані Міністерством обо-рони зміни (щодо виплати компенсацій за піднайомжитла контрактникам. — Авт.) до чинного законо-давства уже схвалені на рівні Кабінету МіністрівУкраїни.

Зрозуміло, що найближчим часом не вдастьсявирішити житлове питання у війську. Але резервитут є. Наприклад, створення «фонду службовогожитла», причому на території військових частин,гарнізонів. Адже майже в кожному гарнізоні є фон-ди, які можна було б переобладнати на службовежитло, причому не завжди на це потрібні значнікошти. До речі, морські піхотинці в Миколаєві в да-ному питанні — у виграшному становищі, бо порядз ними є саме такі фонди. Дуже сподіваюся, що намвдасться найближчим часом досягнути позитивнихзмін у вирішенні цієї проблеми.

Розмову вів Олег ЧУБУК

ВІЦЕ-АДМІРАЛ ІГОР ВОРОНЧЕНКО:

«ВІРНІ ЗАВЖДИ!» —ЦЕ САМЕ ПРО УКРАЇНСЬКИХ МОРПІХІВ!»16 листопада в Україні відзначається Деньморської піхоти. У суспільстві завжди булаособлива повага до представників славногокорпусу «чорних беретів», оскільки лишесловосполучення «морський піхотинець»у багатьох здавна асоціюється з відвагоюта незламністю духу. Про історіюта сьогодення морської піхоти розповівкомандувач Військово-Морських СилЗбройних Сил України віце-адмірал Ігор Воронченко

У ПОТОЧНОМУ РОЦІЗАПОЧАТКОВАНО

ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХОФІЦЕРІВ МОРСЬКОЇ ПІХОТИ

У ВІЙСЬКОВІЙ АКАДЕМІЇ (М. ОДЕСА)

ККооммааннддууввааччВВііййссььккооввоо��ММооррссььккиихх ССииллЗЗСС УУккррааїїннии ввііццее��ааддммііррааллІІггоорр ВВооррооннччееннккоо

ММооррссььккіі ппііххооттииннцціі ппіідд ччаасс ввииссааддккии

4

«ГАРЯЧИЙ» РЕГІОН

Павлопіль, Гнутове, Талаківка, Водяне,Лебединське, Широкине — назви цихнаселених пунктів, розташованих лишеза кілька кілометрів від головного нашогопівденного форпосту — Маріуполя,не зникають з інформповідомлень щодопроведення антитерористичної операції.Обстріли з усіх видів стрілецької зброї,мінометів і ствольної артилерії, бойовізіткнення з диверсійно-розвідувальнимигрупами російських окупаційних військ,щільний снайперський вогонь — усе цецілодобово, вдень й уночі, повною міроювідчувають на собі захисникиМаріупольського напрямку

На одній з таких ключових ділянок оборо-ни цього стратегічно важливого для кра-їни напрямку нині знаходяться морськіпіхотинці 36-ї бригади морської піхоти,

якою командує молодий енергійний офіцер —полковник Дмитро Делятицький.

На приземкуватому американському «Хамері»ми виїжджаємо розкислим від осінніх дощів пу-тівцем до найгарячішого місця оборони Маріупо-ля — села Водяне. Тут, де відстань від нашихопорних пунктів до позицій терористів вимірю-ється лише 600 метрами, щодня фіксується віддесяти до двадцяти обстрілів з їхнього боку. Пе-реважно ворог веде вогонь зі ствольної артилеріїі мінометів калібром 82 та 120 міліметрів, а такожіз озброєння БМП, гранатометів усіх систем і ве-ликокаліберних кулеметів.

Оборону села тримають підлеглі майора Вади-ма Сухаревського — орденоносця, досвідченогоі відважного командира. Цей офіцер свій автори-тет зажив на фронті. Після закінчення аеромо-більного факультету Академії сухопутних війську Львові він розпочав службу у 80-й аеромобіль-ній бригаді, а війну зустрів на посаді командирароти, вже маючи досвід участі в миротворчій мі-сії в Іраку…

Підрозділ, в якому служив Вадим, у складі 80-їбригади брав участь у визволенні Слов’янська,обороні луганського аеропорту, знаменитомурейді 95-ї аеромобільної бригади по тилах воро-жих військ у серпні 2014 року.

Добрих слів за самовіддану службу та військо-ву обізнаність в організації оборони відведеноїзони відповідальності ОТУ «Маріуполь» варті ко-мандири підрозділів полковник Віктор Пильник,майор Віктор Сикоза, капітан Володимир Роман,сержанти Максим Полупанов, Олексій Васильчукта інші.

Наближаючись до позицій морських піхотинціву Водяному, ми бачимо наслідки щоденних воро-жих артилерійських обстрілів: зруйновані будин-

ки, вирви на обійстях тамтешніх мешканців. Бан-дити б’ють навіть по цвинтару, демонструючисправжнє обличчя сумнозвісного «руського мі-ра». Бачачи цю страшну картину війни, розумі-єш, яку роль відіграють ці хлопці, цілодобово пе-ребуваючи на лінії вогню. Саме вони, немов за-лізний щит, закривають мільйони українців віджахіть війни.

Утім кількість обстрілів тут є досить умовнимпоняттям. Коли ми прийшли на позиції, там кожензаймався своєю справою, і мало кого бентежилипоодинокі автоматні та кулеметні черги. Одні бій-ці готували зброю до бою та спостерігали за ді-ями противника, інші зміцнювали свої позиції.У бліндажі на грубці готувався обід, поруч відпо-

чивала вільна зміна. Морпіхи — фізично міцні,психологічно стійкі й умотивовані молоді контрак-тники. Приміром, сержант Євген Кругляк у 24 ро-ки вже командує відділенням. Матрос ОлександрЯковлєв після закінчення «учебки» уклав конт-ракт і 20-річчя зустрів на передовій. А захисникПавлополя матрос Андрій Ваханов, маючи дві ви-щі освіти і вчений ступінь кандидата історичнихнаук, без вагань змінив кар’єру науковця на про-фесію військового. Старші товариші, серед якихнайбільшим авторитетом користується головнийсержант взводу 35-річний Ігор Рудманський,не тільки допомагають своїм молодшим товари-шам опанувати тонкощі володіння зброєю, такти-ку ведення бою, а й психологічно підтримують їх.

Бійці вже адаптувалися до непростих, «спар-танських» умов життя й побуту. В їхньому колі ємісце і жартам, тут завжди панує доброзичливаатмосфера, і кожен будь-якої миті готовий під-ставити товаришу надійне плече.

Перебуваючи й на інших наших позиціях у Ши-рокиному, Лебединському, Талаківці, ми переко-налися, що девіз морпіхів: «Вірний завжди!» єнадважливим для цих хлопців.

Олександр КІНДСФАТЕР

Фото Сергія ВАГАНОВА

«ЧОРНІ БЕРЕТИ» — НАДІЙНИЙ ЩИТ МАРІУПОЛЬЦІВ

ЦІ ХЛОПЦІ, ЦІЛОДОБОВОПЕРЕБУВАЮЧИ НА ЛІНІЇ

ВОГНЮ, НЕМОВ ЗАЛІЗНИЙЩИТ, ЗАКРИВАЮТЬ

МІЛЬЙОНИ УКРАЇНЦІВ ВІД ЖАХІТЬ ВІЙНИ

ММааттрроосс ААннддрріійй ВВааххаанноовв,, ммааююччии ддввіі ввиищщіі ооссввііттии іі ссттууппіінньь ккааннддииддааттаа ііссттооррииччнниихх ннаауукк,, ббееззввааггаанньь ззмміінниивв ккаарр’’єєрруу ннааууккооввццяя ннаа ппррооффеессііюю ввііййссььккооввооггоо

ККооммааннддиирр ввііддддііллеенннняя ссеерржжааннтт ЄЄввггеенн ККрруугглляякк ММааттрроосс ООллееккссааннддрр ЯЯккооввллєєвв

ЗЗаа ппллееччииммаа ккооммббааттаа ВВааддииммаа ССууххааррееввссььккооггоо ууччаассттььуу ввииззввооллеенннніі ССллоовв’’яяннссььккаа,, ооббооррооннаа ллууггааннссььккооггооааееррооппооррттуу ттаа іінншшіі ггаарряяччіі ттооччккии ДДооннббаассуу

#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016 5

НА ЛІНІЇ ВОГНЮ

Спершу — невеличкий історичний екскурс. Нов-городське бере початок від заснування1892-го на правобережжі Кривого Торця ні-мецької колонії з «американською» назвою

Нью-Йорк. Осередок менонітів швидко розвивався,за два роки збудувавши фабрику сільгоспмашин, чаву-ноливарний, механічний заводи з виготовлення бунке-рів, плугів, жниварок і бричок. Загалом це було сучаснеселище з телеграфом, другим числом паровим мли-ном в імперії, чотирма черепичними й цегельними за-водами. Головні вулиці й тротуари тут вимостили, а дляробітників зводили житло. У радянську добу в Нью-Йорку виросло машинобудівне підприємство гірничо-добувної галузі. 19 жовтня 1951-го селище дістало бла-гозвучнішу для компартійної «топоніміки» назву Новго-родське. Нині до його громади входить кілька населе-них пунктів із загальною кількістю населення понад13 тис. осіб.

Чим тепер живе громада, які виклики доводиться їйдолати, довідуємося в голови Новгородської селищноїради Миколи Ленка.

— Ми одними з перших серед сусідів долучилисядо процесу добровільного об’єднання в межах де-централізації. Іще за губернаторства ОлександраКіхтенка створили єдину громаду з кількома селами.Але ще треба подолати чимало юридичних пере-шкод. Приміром, один із місцевих парадоксів. Землінавколо селища належать іншому району — Ясину-ватському. Тобто люди беруть дозвіл на будівництвосадиби в нас, а город оформляють… у сусідньомурайцентрі. Аби прибрати цю «колізію», звернулисядо суміжного району, щоб приєднати території, які іс-торично належали іще Нью-Йорку, — говорить Ми-кола Миколайович. — А загалом вдається виконува-ти, віднедавна і перевиконувати показники напов-нення бюджету. Навіть Торецьк почав у нас проситина всілякі потреби кошти.

Одну з вулиць Новгородського, яка практично ведедо бойових позицій, недавно облаштували лінією світ-лодіодного освітлення на сонячних батареях. Виявля-ється, тут не хочуть жити війною, а прагнуть якомогаглибше занурюватися в мирні справи.

— Щоб зробити проект й підключити таку вулицюдо повноцінного освітлення, треба майже 300 тисячгривень. А лінія на сонячних батареях коштує приблиз-но 200 тисяч і за три роки безперервної роботи дає що-місяця 10 тисяч гривень економії, окуповуючись упро-довж згаданого терміну, — із неприхованою гордістюпояснює співрозмовник.

Серед помітних успіхів громади і заміна системи во-дозабезпечення. У селище вода надходилазі Слов’янська, коли ж там вирували бойові дії, водогін

зруйнували і Новгородське тривалий час було зневод-нене. Люди стояли з відрами під цистернами, спереча-лися у чергах за воду. Спільно із управлінням верховно-го комісара ООН у справах біженців селище отрималодва гранти під інфраструктурні проекти. Один із них за-вершили — облаштували свердловини з хорошими іта-лійськими насосами. Другий проект теж стосується во-допостачання — його іще впроваджують. Влада наве-ла лад з вивезенням сміття, нещодавно відкрила двамайданчики вуличних тренажерів і спорткомплекс,в якому, до речі, тренуються десантники однієї з аеро-мобільних бригад.

— У цій екстремальній ситуації, яка виникла у краї-ні, я пізнав справжніх патріотів України, про котрих ра-ніше й не здогадувався. Особливо все стало зрозумі-лим з приходом терористів, а потім — звільненням відних, коли треба було багато допомагати нашим сило-викам, — згадує події дворічної давнини Микола Лен-ко. — Тоді ще не було підготовлених укріпрайонів,оборонних споруд. Від Торецька до Верхньоторецькау зведенні фортифікацій брало участь наше кому-нальне підприємство. Волонтери приїздили на екска-ваторах і машинах, завозили мішки з піском, шукализалізобетонні плити, фундаментні блоки. Відповідноприхильним було і ставлення військових до нас. Звіс-но, оскільки такі роботи пов’язані зі значним ризиком,деякі трактористи відмовлялися працювати під куля-ми. На цю роботу наважувалися лише мотивовані.Бійці допомагали їм тушонкою. І чоловіки — військовій цивільні — добре розумілися. Коли ситуація дещозаспокоїлася, ми, завершивши облаштування лініїрозмежування, взялися розміщувати підрозділи вжена території селища. Ми постійно вели діалог з підпри-ємцями, які мали приміщення, площі, де можна булопоставити і прикрити бойову техніку й озброєння. Алей вони ризикували. Ворожі коригувальники вогнюз числа земляків телефонували таким волонтерам йпогрожували, що знають, де вони мешкають. Мовляв,чекайте, скоро до вас у двір щось прилетить.

Про тісні стосунки громади й військових свідчитьі те, що вже понад тридцять місцевих дівчат пов’язалидолю із хлопцями, які прибули захищати Україну з усіхїї куточків. Принагідно голова згадав історію дворічної

давнини. Якось він прийшов у свій кабінет і був дещоошелешений побаченим.

— Розумієте, секретар ради — неймовірна патріоткаі волонтерка. Так от, заходжу в свій офіс, а там повсю-ди розвішано декілька комплектів військової форми! —з усмішкою розповідає Микола Ленко. — Вона мене за-спокоїла, сказавши, що так треба. Та я й нічого протине мав. Кожен допомагав армії так, як міг і вмів.

Запитав я у пана Ленка і про підготовку до холодів,бо зима вже на порозі.

— Передовсім я вдячний командирам військовихпідрозділів, що їхні підлеглі не зрізали всі дерева по-спіль, погоджували вирубки з нами. Ми прорідили лі-сосмуги з санітарною метою й отримали чимало необ-хідної сировини. Торік так забезпечили дровамине лише військових, а й багатодітні сім’ї і родиниз низьким соціальним статусом. Заготовляли дереви-ну і для облаштування окопів та бліндажів.

— Як ставитеся до процесу розведення сторін?— Він у нас викликає неоднозначну реакцію. Зокре-

ма в патріотів, адже в нас є люди, прихильні до сепара-тистів. У бойовиків тут є родини і близькі. І я не впевне-ний, що вони дотримуватимуться домовленостей, —відверто відповідає голова селища. — Якщо в Торець-ку є друга лінія оборони, то в нас просто нема куди від-водити військових, тож селище лишиться без захисту.Вогневі точки сепаратистів розташовані буквальноза прилеглими полями. А до сірої зони ми не хочемо.

«Українському Нью-Йорку» щастить — Бог бережейого від великих руйнувань. За найстрашніших обстрі-лів депутати збиралися в раді, випивали трішки горіл-ки — щоби руки від страху не тряслися, і далі колекти-вом працювали. Жоден за 2,5 року не пішов з роботи.

— Я колись напишу мемуари про життя під терорис-тами… Новгородське — єдине селище в районі, де такі не зняли український прапор із флагштока, — розпо-відає Микола Миколайович. — Так сталося, що голов-ний тутешній «ополченець» очолював раду ветеранів-афганців. Коли заварилася каша, він пішов до сепара-тистів. У них уже були люди з нашої ж ради, готові взя-ти владу. Я й кажу: «Валеро, приберете мене і тількитоді знімете прапор». Стяг зривали бойовики Гіркіна,які виходили зі Слов’янська через селище. Ці маргіналипросто осатаніли, побачивши державний прапор Укра-їни! Але ми вивісили його того ж дня. Бойовики погро-жували вивезти в підвал у Донецьк наших патріотів. До-велося вести переговори, щоб не чіпали їх. Так булоз директором україномовної 17-ї школи Любов’ю Пили-пенко. До неї прийшли денеерівці й сказали, що у шко-лі проводитимуть референдум, а викладання буде ви-нятково російською. А вона відмовила, бо бачила — цілюди просто неадекватні. Прихильники сепаратистів,тільки сиділи й чекали, скільки ж у нас вистачить силне знімати прапор. А сил, слава богу, нам не бракує…

Геннадій КАРПЮК

СПІЛЬНО ІЗ УПРАВЛІННЯМВЕРХОВНОГО КОМІСАРА ООН

У СПРАВАХ БІЖЕНЦІВ СЕЛИЩЕОТРИМАЛО ДВА ГРАНТИ ПІДІНФРАСТРУКТУРНІ ПРОЕКТИ

Багато громад, розташованих у безпосередній близькості до лінії розмежування сторін,нині намагаються облаштувати нормальне життя: відновлюють зруйновану інфраструктуру,шукають можливості для економічного розвитку та наповнення місцевого бюджету, більше увагиприділяють патріотичному вихованню молоді в навчальних закладах тощо. Але, як упевнивсянаш кореспондент, певних успіхів у згаданих напрямках досягти здебільшого вдається тоді, колиналагоджено конструктивну співпрацю самоврядування з українськими військовими. Показовоює модель відносин військових і керівництва Новгородської селищної ради в Донецькій області

ННаа вв’’їїззддіі уу ссееллиищщееГГооллоовваа ННооввггооррооддссььккооїї ссееллиищщннооїї ррааддии ММииккооллаа ЛЛееннккоо

ООддннуу зз ввууллииццьь ссееллиищщаа ннееддааввнноо ооббллаашшттууввааллии лліінніієєююссввііттллооддііооддннооггоо ооссввііттллеенннняя ннаа ссоонняяччнниихх ббааттааррееяяхх

ПРИФРОНТОВИЙ «УКРАЇНСЬКИЙ НЬЮ-ЙОРК»

НЕ ХОЧЕ ЖИТИ ВІЙНОЮ

6

ЗАХИСНИК

«Досвід та професіоналізм приходятьне тільки з роками, це результатвиснажливих тренувань. Повітряний ас —це не статус, це величезна відповідальність»

Ці слова заступника командира авіаційної брига-ди тактичної винищувальної авіації з льотної під-готовки полковника Олександра Оксанченкаможна вважати його життєвим кредо. Сьогоднівін є одним із кращих пілотів Повітряних Сил ЗСУкраїни, майстром повітряного бою, досвідченимі грамотним методистом-інструктором, який давпутівку в небо не одному десятку молодих офіце-рів. Він став одним із кращих учнів та послідовни-ків генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова і пер-шим серед військових льотчиків винищувальноїавіації у повному обсязі оволодів програмою фі-гур вищого пілотажу. Через природну скромність,притаманну офіцеру, зіркою він себе не вважає,

але за нього говорить скупа статистика та конк-ретні справи. Майже 1700 годин загального на-льоту, участь лише в нинішньому році у більш ніж15 навчаннях різних рівнів та міжнародні демон-страційні покази авіатехніки в Бельгії, Румунії, Че-хії, Словаччині та на Мальті, які отримали найви-щі оцінки журі. При цьому жодної аварійної абопозаштатної ситуації в небі, жодного зриву вико-нання завдань бойового чергування. А ще — «хо-діння по лезу ножа» під час виконання визначе-них завдань із забезпечення безпеки повітряногопростору України під час російської окупації Кри-му та початкового періоду АТО.

Секрети своїх успіхів майстер пілотажу харак-теризує доволі коротко: «Якщо хочеш чогось до-сягти, треба багато працювати».

— Кожен крок до вищої майстерності має бутивідпрацьований до автоматизму, а виконаннябільш складних вправ ніяк не повинно означати,що до пройденого матеріалу повертатися вженеобов’язково.

Умовностей та спрощень небо не пробачає, то-му, навчаючи підлеглих, я завжди навчаюся йсам, навіть повторюючи вже відоме і опрацьова-не раніше. Крім того, і в кожного літака, і в кож-ного молодого льотчика свій характер, свій, такби мовити, почерк. Тому поняття «майстерність»і «відповідальність» для мене завжди слова-си-

ноніми, а найкращою оцінкою своєї льотної робо-ти я вважаю досягнення тих, кому передаю свійдосвід і навички, — зазначає пілот.

Ці слова підтверджують усі ті, кого «ставивна крило» полковник Оксанченко. А ще це під-тверджено високою державною нагородою —орденом Данила Галицького, яким льотчика-асанагороджено Указом Президента України від5 серпня 2016 року за особисту мужність та ви-сокий професіоналізм, виявлені під час захистудержавного суверенітету і територіальної ціліс-ності України, зразкове виконання військовогообов’язку.

Володимир ЛАЗАРЄВ

Молоді люди познайомилися в 93-муокремому лінійно-вузловому полкузв’язку на Житомирщині. Згодом во-ни побралися і служили разом у ційвійськовій частині аж до її розфор-мування в 2013 році.

Складний для України час Сергійі Сніжана зустріли в селищі Чер-каському на Дніпропетровщиніу складі 121-го окремого лінійно-вузлового полку.

Наприкінці квітня 2014 року коман-дир батальйону спитав у Сергія, чиготовий він брати участь в антитеро-ристичній операції, і отримав ствер-дну відповідь. На сімейній нарадіСергій зі Сніжаною вирішили їхатина війну разом. Маленьких донечкуВалю і синочка Сашка відвезлидо батьків Сніжани. Теща СергіяЖанна Олександрівна сказала:«Вирішили їхати — їдьте. За дітейне хвилюйтеся, догляну. Краще се-бе бережіть».

На Донеччині подружжя Маківслужило в складі польового вузлазв’язку, Сніжана начальником апа-ратної, а Сергій — молодшим коман-диром групи командно-штабних ма-шин на базі БТР-80. Їхнім головнимзавданням було забезпечення на-дійним зв’язком командування сек-тору «Б», тож Сергій постійно бувна виїздах як у складі групи, так і ав-тономно — на своєму БТРі. За допо-могою цифрової апаратури він вста-новлював для частин супутниковийзв’язок, виконував відволікаючі ма-

неври, за повним сценарієм вів ра-діоігри тощо.

— Найважче було щоразу провод-жати Сергія в «автономки», які три-вали по декілька діб — під обстріла-ми, з реальною небезпекою зіткнен-ня з ворогом, — зізнається Сніжана.

Найстрашнішими спогадамив пам’яті Сергія закарбувалися подіїпід Іловайськом у серпні 2014-го, ко-ли загинули його побратими. БТР-80з їхньої групи під час виходу з котламайже впритул розстріляла з велико-

каліберного кулемета ворожа БМД.У полум’ї, що спалахнуло від витекло-го палива, за лічені хвилини згорілабойова машина і весь її екіпаж...

Після Іловайського котла Сергійу групі евакуації за домовленістюз противником розшукував і виво-зив тіла загиблих на аеродромдо Волновахи, евакуйовував пора-нених. Робота велася під приціломтерористів, які знущалися, погро-жували застрелити. Нерви ледвевитримували, заспокоювало тільки

те, що Сніжана в безпеці — її від-правили на «велику землю» якразперед початком оточення.

Сергій у районі проведення АТОзнаходився понад рік і повернувсязвідти в червні 2015 року. За цей часвін пізнав і радість перемог, і гіркотувтрат товаришів, і біль, до якого ніко-ли не звикнеш. Був нагородженийвідзнакою «За воїнську доблесть»,отримав контузію. Забезпечувавзв’язок із «кіборгами» в Донецькомуаеропорту, працював із десантника-ми, танкістами і артилеристами. Чу-дово пам’ятає, як сепаратисти влаш-товували справжнє полюванняна зв’язківців. Тільки-но ворожийбезпілотник зафіксує місцезнаход-ження наших бійців — одразу артоб-стріл. А, приміром, на даху дев’ятипо-верхового заводу в Красногорівці,який прострілювався снайперамипротивника, Сергію довелося вста-новлювати «тарілки» супутниковогозв’язку.

Зараз Сергій та Сніжана служатьу Чернігові. Нещодавно Сергій по-вернувся зі свого другого відряд-ження в район АТО.

— Війна це, звичайно, дуже страш-но. Але ми поїхали зі Сніжаноюна Схід України, щоб цих жахітьне було тут, де наші діти, рідня, дру-зі, люди, які не знають, що таке вій-на. Дай Боже, щоб і не дізналися.Заради цього ми стали на захисткраїни, — говорить Сергій.

Олександр ПАРІЙ

ОДИН ІЗ КРАЩИХ ПІЛОТІВ ПОВІТРЯНИХ СИЛ ЗС УКРАЇНИ ПОЛКОВНИК

ОЛЕКСАНДР ОКСАНЧЕНКО ПРО СЕКРЕТИ СВОЇХ УСПІХІВ РОЗПОВІДАЄ КОРОТКО:

«ЯКЩО ХОЧЕШ ЧОГОСЬ ДОСЯГТИ, ТРЕБА БАГАТО ПРАЦЮВАТИ»

ВІН ПЕРШИМ СЕРЕДВІЙСЬКОВИХ ЛЬОТЧИКІВВИНИЩУВАЛЬНОЇ АВІАЦІЇ

У ПОВНОМУ ОБСЯЗІОВОЛОДІВ ПРОГРАМОЮ

ФІГУР ВИЩОГО ПІЛОТАЖУ.А ЙОГО ЗАГАЛЬНИЙ НАЛІТ

СКЛАДАЄ МАЙЖЕ 1700 ГОДИН

ППооллккооввнниикк ООллееккссааннддрр ООккссааннччееннккоо

ПОДРУЖЖЯ МАКІВ РАЗОМ І НА ВІЙНІВОЇНИ-ЗВ’ЯЗКІВЦІ СТАРШІ СЕРЖАНТИ СЕРГІЙ ТА СНІЖАНА МАКИ ОДНИМИ З ПЕРШИХ СТАЛИ

НА ЗАХИСТ БАТЬКІВЩИНИ ВІД РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ

ССееррггіійй ттаа ССннііжжааннаа ММааккии

УКРАЇНСЬКОМУПІЛОТУ АПЛОДУВАЛИУ БАГАТЬОХ КРАЇНАХ ЄВРОПИ

#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016 7

ПОРТРЕТИ ПАТРІОТІВ

Упередмові до фотокниги автор зауважив,що вона, можливо, комусь здасться суво-рою, як і сама війна, яка руйнує долі бага-тьох українців. Проте ця добірка фронтових

світлин є своєрідним зрізом трагізму сучасної істо-рії України. Таким його побачив фотожурналістОлександр Клименко, який не претендує на «енцик-лопедичність війни», а лише намагається зберегтиправду для наступних поколінь.

Петрович, як його шанобливо називають колеги,ось уже чверть століття працює фоторепортером га-зети «Голос України», але своєю творчістю давновийшов за межі рідного видання. І тепер його ім’яфактично стало брендом української військової фо-тодокументалістики.

Ми познайомилися рівно 22 роки тому, у листопа-ді 1994-го, під час відрядження до українських миро-творчих батальйонів у колишній Югославії. Олек-сандр уже тоді активно співпрацював з військовимижурналістами і охоче погоджувався на відрядження,які, відверто кажучи, не були цілком безпечними. На-шу медіа-трійку очолив тоді представник прес-служ-би Міністерства оборони України Ігор Мельничук. Пе-реліт з Озерного до Загреба, дві години на формаль-ності з документами, отримання бронежилетівта шоломів і у складі робочої групи Міністерства обо-рони знову літаком до Сараєва.

Про те, що нас обстрілювали під час заходженняна посадку, ми дізналися, коли побачили, як коман-дир літака величезною викруткою виколупувавз обшивки Іл-76 кулі. А далі були безсонні ночі підакомпанемент мінометних вибухів у «казармах Ті-то», де розташовувався наш 240-й батальйон, поїз-дки на «чекпойнти», зустрічі з миротворцями, зновупереліт до Загреба. І вже на автівках — до іншогобатальйону, що дислокувався в містечку Глінав Сербській Країні.

Дорогою ми всюди спостерігали зруйновані бу-динки, таблички із суворим попередженням «Міни!»і озброєних «войніків», які рухалися вздовж дорогигрупами по 5–7 осіб. Олександр постійно тримав на-поготові фотоапарат й іноді просив водія «уазика»пригальмувати, аби засвідчити балканську трагедію.

— Яка безглузда війна, — з гіркотою в голосі гово-рив тоді Клименко. — Не дай боже пережити таке.Не дай боже...

Протягом двадцяти років Олександр Клименкофіксував фотокамерою чимало миттєвостей миро-творчих операцій ООН, в яких брали участь укра-їнські «блакитні шоломи». Йому доводилося зніма-ти збройні конфлікти й повоєнні будні у Лівані, Ку-вейті, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Кот-д’Івуарі, Південно-

му Судані, Демократичній Республіці Конго. Резуль-татом цих багатоденних відряджень стали два фо-тоальбоми «Миротворча діяльність Українськоговійська. Перше десятиліття» та «Крізь вогоньі сльози». В них, крім світлин про шляхетну миро-творчу службу українського солдата, зібрані фото-свідчення людського горя: зруйновані міста й сели-ща, табори біженців, жертви війни та голодні діти.

— Я ніколи не міг уявити, що війна може прийтидо мого дому, — каже фоторепортер. — Що на моюдолю випаде місія мовою фотографії розповідатипро жахливий період в історії нашого народу.

Знаючи Клименка, я ні на йоту не сумнівався,що він одним з перших фоторепортерів вирушитьна Схід. Не зупинило його навіть поранення, якевін отримав під час подій на Майдані. Як зізнаєть-ся сам Олександр, для нього війна почалася2 травня 2014 року із загибелі його п’ятьох знайо-мих вертолітників під Слов’янськом. З ними вінпознайомився ще під час відрядження до Лібе-рії — з кимсь підіймався в небо, з кимсь простоприятелював. Петрович навіть їздив прощатисяіз загиблими офіцерами у Броди.

До речі, у авіаторів з фотокореспондентами особ-ливі стосунки: не кожен з них погодиться фотографу-ватися перед польотом — погана прикмета. Пам’ята-ючи про це, Клименко завжди питає дозволуна зйомку і, отримавши відмову, не ображається.Не нашкодити — одна з головних заповідей фото-майстра. Він дуже ретельно відбирає знімки до своїхкниг та виставок, з повагою ставиться до тих, хтона них зображений. Якщо ж герой фото не захочейого оприлюднення, то так воно й буде.

— У мене багато фото фронтовиків, які не хочутьпублічності під час бойових дій, — говорить Олек-сандр. — Ніякої трагедії в цьому не бачу. Мине час,закінчиться війна, і багато з неопублікованого поба-чить світ.

За світлинами, зібраними у «Фотоальбомі» мож-на вивчати географію відряджень фоторепортерана війну. Слов’янськ, Новий Айдар, Кримське, Піс-ки, Щастя, Первомайське, Попасна, Мар’їнка, То-неньке, Красногорівка, Авдіївка... Це далеко

не повний перелік населених пунктів, де побувавОлександр Клименко.

Його знають командири багатьох бригад, упізна-ють рядові солдати. З багатьма героями своїх фото-графій Олександр зустрічається поза фронтом,у мирному житті. Йому не байдужа доля тих, з кимвін разом перебував в окопі: боєць зі зброєю, Кли-менко — з фотоапаратом. Наприклад, нещодавнозі своїм другом, тележурналістом Романом Бочка-лою, Олександр відвідав у госпіталі одного з героїв«Фотоальбому» Михайла Лупейка, який внаслідокважкого поранення залишився без ніг.

— Під час недавньої зустрічі з молодими журналіс-тами мене запитали, чи не страшно фоторепортеруна війні, — говорить Олександр. — Я не хочу лукави-ти: страшно. Одного разу, потрапивши під обстрілз «Градів» із колегою-журналістом, я кілька разівзвертався до Бога: якщо я мушу загинути, то не такбезглуздо — від осколків снаряда в укритті. Хай кра-ще це станеться в бою, під час відбиття атаки ворога.

Фотороботи Олександра відверті й щирі. Вонинадзвичайно правдиво передають характер захис-ника української землі. У зафіксованих фотокаме-рою рішучих рухах бійців, в їхніх очах одночасно чи-таються мужність і любов до рідного краю, до людей,яких вони захищають, безстрашність, ненавистьдо ворога. Читачі «Народної армії» неодноразово зу-стрічали їх і на сторінках нашого видання.

Зазвичай фотокореспонденти не обтяжують себезбиранням цікавих фактів про героїв своїх фото.За плечима валіза «заліза», у руках фотоапарат —відзняв «картинку» для газети та й годі. Для тих, хтоостаннім часом стежить за творчістю ОлександраКлименка й тримав у руках «Фронтовий фотоаль-бом», приємною несподіванкою стало те, що фото-графії автора супроводжуються його власними роз-думами про війну, розповідями про солдатські долі.

— Звичайно, фотографія — це один із засобів,що зберігає спогади, це беззаперечна документа-ція події, — говорить фотомайстер. — Але,на жаль, всього вона передати не може. і тоді вини-кає бажання доповнити знімок своїми враженнями,думками. Нарешті занотувати обставини, за якихбуло зроблено фото.

За словами Олександра Клименка, його «Фронто-вий фотоальбом» вийшов друком завдяки допомозіпершого заступника Голови ВР України Ірини Гера-щенко, громадського діяча Тараса Лилика, фотожур-наліста Владислава Соделя та багатьох інших не-байдужих людей, які добре розуміють важливість та-ких правдивих книг про війну в нинішній час.

Олександр ТЕРЕВЕРКО

«ФРОНТОВИЙФОТОАЛЬБОМ»,АБО СУВОРА ПРАВДА ПРО ВІЙНУВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ФОТОРЕПОРТЕР ОЛЕКСАНДР КЛИМЕНКО ПРЕЗЕНТУВАВ

СВІЙ ПОТУЖНИЙ МАСИВ СВІТЛИН ПРО ВІЙНУ НА СХОДІ КРАЇНИ

ЙОМУ НЕ БАЙДУЖА ДОЛЯТИХ, З КИМ ВІН РАЗОМПЕРЕБУВАВ В ОКОПІ:

БОЄЦЬ ЗІ ЗБРОЄЮ, КЛИМЕНКО— З ФОТОАПАРАТОМ

ООллееккссааннддрр ККллииммееннккоо

ЗЗ ффооттооааллььббооммуу ммииттццяя:: ЯЯррооссллаавв ХХооддааккііввссььккиийй ««ЯЯрраа»» іі ММииххааййллоо ЛЛууппееййккоо ««ААннггеелл»» ооббоорроонняяююттьь ««ННееббоо»».. ЛЛииссттооппаадд 22001144 рр..

8

АКТУАЛЬНО

За результатами 58-х виборів президентаСполучених Штатів Америки перемогу здобувкандидат від Республіканської партії СШАДональд Джон Трамп, успішнийамериканський бізнесмен, медіамагнатта відомий консервативний політик. На посадупрезидента найбільш розвинутої країни світута головнокомандувача найпотужнішої арміїДональд Трамп заступить 20 січня 2017 рокупід час урочистої інавгурації, яка відбудетьсяу столиці країни, місті Вашингтоні

Результат виборів для багатьох у світі ви-явився дещо несподіваним, адже, за попе-редніми соціологічними опитуваннями, щенапередодні самих виборів попереду була

його основна опонентка, представниця Демокра-тичної партії США пані Гілларі Клінтон. Однак ре-альність виявилася, м’яко кажучи, дещо іншою.Американці зробили свій вибір на користь так зва-них традиційних цінностей, виразниками яких зав-жди була і залишається Республіканська партія.

Тож з перемогою Дональда Трампа як у самихСША, так і в усьому світі виникла нова геополітич-на реальність, адже з’явилася достатньо високаймовірність суттєвих змін та поворотів у зовнішнійта внутрішній політиці нової адміністрації прези-дента США. Це стосується передусім надання пе-реваги у діяльності нової адміністрації саме внут-рішнім, американським проблемам над зовніш-ньою політикою, на чому майбутній переможецьпрезидентських перегонів неодноразово наголо-шував під час їх проведення.

Звісно, нас цікавить у першу чергу можливістьсуттєвих змін у взаємовідносинах США та України,особливо в контексті окупації Криму з боку Росіїта її гібридної агресії на Донбасі, які досі тривають.Отже чого слід чекати нашій країні наступного ро-ку зі зміною господаря Білого дому?

Зазвичай спроба робити прогнози — вкрай не-вдячна справа, тим більше у тій сфері, де будь-якіпередбачення заздалегідь приречені на певну не-точність (а саме такою сферою є політика, особ-ливо на світовій арені). Однак це не зупиняє чи-малу кількість вітчизняних та закордонних екс-пертів-пророків, і вони висловлюють свої, подеку-ди достатньо оригінальні, думки стосовно по-дальшого розвитку подій, зокрема у так званихгарячих точках планети, до яких, на жаль, сьогод-ні належить і наша країна. Тож зрозуміло, що ба-гатьох людей саме в нашій державі (і не тільки) ці-кавить, яких заходів і коли вживатиме нова адмі-ністрація президента США для розв’язання цихконфліктів, зокрема в Україні.

За оцінками багатьох експертів, у випадкуз Дональдом Трампом, стосовно його пріоритетів

у зовнішній політики, до сфери якої якраз і відно-ситься «питання України», цілком сміливо можназастосувати термін — непередбачувана. Ця, такзвана непередбачуваність була обумовлена низ-кою суперечливих висловлювань майбутньогопрезидента, ще у ранзі кандидата на цю посаду.Наприклад, свого часу Дональд Трамп підкрес-лював необхідність вести жорстку зовнішню полі-тику та повернути США репутацію «Великої краї-ни» і одночасно заявляв про «пріоритет виключноамериканських проблем над зовнішньою політи-кою»… Прогнозувати сьогодні напрямок зміну зовнішній політиці США важко, адже покине призначені ключові фігури нової Адміністрації,стосовно цієї сфери її діяльності. Я маю на увазіпосади Державного Секретаря США та Міністраоборони цієї країни. Тому, робити якісь довго-строкові і одностайні висновки стосовно цього пи-тання, навряд чи варто.

Але в цьому контексті мені хотілося б звернутиувагу читачів зовсім не на слова наших заоке-анських або європейських партнерів (які такождостатньо прискіпливо намагаються спрогнозу-вати подальші дії нової адміністрації США),а на промову українського Президента Петра По-рошенка під час святкування 25-ї річниці Неза-лежності нашої країни.

— …головний наш гарант (мався на увазі гарантдержавної незалежності України. — Авт.) — цеЗбройні Сили України. Це набагато серйозніше,ніж будь-який Будапештський меморандум…

Тож перш ніж намагатися щось прогнозуватистосовно майбутньої зовнішньої політики США,зокрема у сфері допомоги та підтримки України,треба пам’ятати ці слова нашого Президента, спо-діватися передусім на власні сили та власне війсь-ко, а не сповідувати інфантильну надію на «добро-го дядька» з-за океану, який прийде та втихоми-рить агресора.

Здобувати та оберігати свою Незалежністьнам доведеться власними зусиллями. І це усві-домлює наше вище військово-політичне керів-ництво, яке робить у цьому напрямку впевненікроки, а не сподівається лише на манну небеснуу вигляді світового співтовариства на чоліз США. Принаймні порівняння показників обо-ронного бюджету України протягом останніх двохроків із аналогічними показниками у попередніроки яскраво свідчать про це.

Хоча, звісно, від ефективної допомоги найпо-тужнішого світового гравця у справі відбиття су-сідської агресії Україна не відмовиться. І зайвоюдля нас вона точно не буде. Особливо у сфері під-тримки санкцій проти східних «братів», готовихі надалі шматувати нашу країну.

Відповідно до низки висловлювань офіційнихосіб США можна сподіватися, що особливих

«землетрусів» у цій сфері не станеться. Наприк-лад, Посол США в Україні Марі Йованович заяви-ла, що Сполучені Штати Америки не змінювати-муть ставлення до України, незалежно від ре-зультатів виборів.

— …Політика США щодо нашої держави не-змінна вже 25 років, оскільки існує консенсус се-ред політичної еліти Сполучених Штатів на під-тримку України, — підкреслила американськийдипломат під час брифінгу в день виборів. — У ме-не є чітка впевненість у тому, що незалежно від то-го, хто буде наступним президентом, і в перехіднийперіод, і при новій адміністрації США залишатьсяпотужним партнером України. З боку обох партій єпідтримка українського суверенітету, територіаль-ної цілісності. Я впевнена, що ми це продовжимо.

У цьому контексті цікаво нагадати нашим чита-чам, що ще місяць тому Дональд Туск (головаЄвросоюзу) під час зустрічі з українським прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом пообіцяв, щополітика санкцій щодо Росії буде продовжена, по-при те що це достатньо непросто робити через по-зицію окремих країн – членів організації.

Тож сьогодні навряд чи можна впевнено стверд-жувати, що спрямованість політики нової адмініст-рації президента США зазнає докорінних змін.А ось розміри та масштаби зацікавленості й участіСША у розв’язанні світових проблем, безперечно,можуть змінитися. І нам слід обов’язково це врахо-вувати. Цей чинник має змусити нас приділяти щебільше уваги зміцненню безпеки нашої держави,щоб бути впевненими у спроможності захиститисявласними силами та засобами.

Костянтин МАШОВЕЦЬ

ВВооллооддииммиирр ФФеессееннккоо,, ггооллоовваа ппррааввлліінннняя ЦЦееннттррууппррииккллаадднниихх ппооллііттииччнниихх ддоосслліідджжеенньь ««ППееннттаа»»::«Президент США змуше-

ний рахуватися з конгре-сом. Якщо ексцентричністьі епатажність Трампа при-зведуть до того, що він по-чне міняти правила гри, тоце може викликати невдо-волення еліт. Наприклад,буде відмовлятися від ліди-руючої ролі США, різко переглядати зовнішнюполітику, що призведе до політичних і економіч-них витрат. Тоді це може викликати серйознийопір американського істеблішменту».

Володимир Фесенко також нагадав, що загаль-на позиція американського істеблішменту, якабула виражена в резолюціях конгресу, а сенатзараз їх буде розглядати, — підтримка України.І це позиція і республіканців, і демократів.

ППооссоолл УУккррааїїннии вв ССШШАА ВВааллеерріійй ЧЧааллиийй::«Для нас важливо

не втрачати темп у ці місяці,які будуть після дати вибо-рів та інавгурації президен-та США. У нас дуже багатопитань, які треба розгляну-ти для України в конгресі...Всі ті конгресмени і сенато-ри (і республіканці, і демо-крати), які чітко висловлю-валися на підтримку Украї-

ни, зараз перемогли у своїх округах. Це означає,що ми маємо великий шанс поборотися за те,щоб, наприклад, Stand for Ukraine (акт на під-тримку України), той, що відкриває нові можли-вості для нас, було проголосовано та підтрима-но. І в разі приходу нового президента ці проце-си підуть швидше. Чому? Тому що діюча адмініст-рація буде виставляти певні «прапорці» для того,щоб, по суті, не те щоб обмежити виконавчу вла-ду, але для збереження певного балансу».

«НАМ СВОЄРОБИТИ»,АБО ПРО МОЖЛИВІ ЗМІНИ ПРІОРИТЕТІВ У ПОЛІТИЦІ США

ПІСЛЯ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ПЕРЕГОНІВТРЕБА ПАМ’ЯТАТИ СЛОВА

НАШОГО ПРЕЗИДЕНТА,СПОДІВАТИСЯ ПЕРЕДУСІМ

НА ВЛАСНІ СИЛИ ТА ВЛАСНЕВІЙСЬКО, А НЕ СПОВІДУВАТИ

ІНФАНТИЛЬНУ НАДІЮ НА «ДОБРОГО ДЯДЬКА»,

ЯКИЙ ПРИЙДЕ ТА ВТИХОМИРИТЬ АГРЕСОРА

ППррееззииддееннтт УУккррааїїннии ППееттрроо ППоорроошшееннккоо ппіідд ччаасс ппееррееддааччіі ттееххннііккии ЗЗббррооййнниимм ССииллаамм УУккррааїїннии.. ЖЖооввттеенньь 22001166 рр..

#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016 9

БЕЗПЕКА

Але ці заяви Міністра оборони Молдови виклика-ли напрочуд бурхливу і різку реакцію в Москві.Зокрема перший заступник голови комітетуз оборони і безпеки Ради Федерації Федераль-

них Зборів РФ Франц Клінцевич, коментуючи повідом-лення про те, що Молдова і Україна домовилися підготу-вати до кінця року спільний план з виведення російськихвійськовиків і озброєнь з Придністров’я, заявив: «…Насьогоднішній день всі розмови про виведення російськихвійськ з Придністров’я явно передчасні і мають провока-тивний характер». Нагадаю нашим читачам, що це тойсамий Клінцевич, який погрожував «…розпочати широ-комасштабні поставки зброї та боєприпасів «ДНР»та «ЛНР» у разі поставок озброєння США до України…»

Але якщо уважніше придивитися до обстановкив цьому регіоні, то з’ясується, що Клінцевич зовсім не-випадково ляпає погрозливі заяви у бік Молдовита України, звинувачуючи їх у якихось «провокаціях».Адже з точки зору чинного в Росії режиму, ці гучні по-грози видаються цілком логічними.

Справа ось у чому. Починаючи з 1990 року Придніст-ров’я (так зване ПМР) залишається невизнаною світо-вою спільнотою державою. Це сталося після того, як тутрозпочався інспірований Москвою збройний конфліктміж проросійськими сепаратистами, які зажадали відді-лення від Молдови, і центральним урядом країни уКиши-неві. Ні тодішній, ні чинний правлячий у Росії режимне бажав втрачати вплив на ситуацію в цьому регіоні.2014 року встановлена російськими багнетами «влада»регіону наполегливо попросила Держдуму РФ розроби-ти закон, який дозволив би прийняти цю «державу»до складу Росії. А у вересні 2016 року лідер невизнаноїреспубліки Придністров’я Євген Шевчук підписав «указпро реалізацію підсумків республіканського референду-му від 17 вересня 2006 року про визнання незалежностіПридністров’я з подальшим приєднанням до Росії».

Погодьтеся, ситуація дуже нагадує ту, яка сьогоднісклалася на Сході нашої країни. Навіть у окремих де-талях та нюансах. Той самий сценарій із «повсталоюпроросійською республікою», ті самі сепаратисти і тісамі російські багнети, на яких, власне, і тримаєтьсявсе це проросійське кубло, штучно створене на суве-ренній території Молдови.

Але є й певні відмінності, які грають зовсім не на ко-ристь усіх цих поціновувачів «руського міра» з берегів

Дністра. Справа в тому, що цей анклав оточений аботериторією Молдови, або України, яка має такі саміпроблеми з гібридною «братерською» агресію з бокуодного головного режисера всього цього сепара-тистського шабашу.

Зрозуміло, що в такій ситуації російські багнети і під-тримана ними «придністровська влада» почуваютьсяне дуже комфортно: постачання, забезпечення та на-віть проста ротація особового складу російського кон-тингенту в Придністров’ї, м’яко кажучи, ускладнені.В часи, коли в Києві володарювали проросійські поціно-вувачі золотих батонів, проблем для «руського міра»в цьому сенсі не існувало. За певні особисті комерційніпреференції тогочасні керівники нашої держави про-пускали до цього сепаратистського анклаву будь-когоі будь-що. Однак з анексією Криму та розв’язанням вій-ни на Сході нашої країни, а головне — зі зміною владив Україні внаслідок Революції гідності, ситуація з тран-зитом російських «миротворців» та їхніх вантажів тери-торією України змінилася. Перед путінським режимомпостала реальна проблема утримання російськоговпливу в цьому регіоні, тим більше що виведення ро-сійських військ із Придністров’я, яке передбачалосяцілою низкою міждержавних та міжнародних доку-ментів щодо врегулювання збройного конфліктув Придністров’ї, російська сторона не просто затягу-вала, а й фактично зупинила. Так, посол з особливихдоручень МЗС РФ Сергій Губарєв 7 квітня цього рокузаявив, що Росія не готова везти кілька ешелонівзі зброєю через територію України, коли там «розгор-таються драматичні події», адже йдеться не про «ди-тячі іграшки і пляшки з молоком», а про смертонос-ний вантаж. При цьому представник російського МЗС

сором’язливо промовчав з приводу того, хто є ініціа-тором цих «драматичних подій» у сусідній державі.

Тому і на сьогоднішній день в Придністров’ї перебуваєрозгорнутий контингент російських сил, який складаєть-ся з одного батальйону й оперативної групи російськихвійськ. Загалом у регіоні налічується 1200–1300 російсь-ких військовослужбовців, частина з яких охороняютьсклади з боєприпасами в селі Колбасна, що залишили-ся після розпаду СРСР, а решта — удають із себе миро-творців. Молдова наполягає на безумовному виведенніросійських військових зі своєї території. Тим більше, щодітися цим «миротворцям» нікуди: навколо або «крово-жерливі бандерівці», або «криваві румунські націоналіс-ти». Й усі вони явно не схильні до добровільного вход-ження до складу нової «імперії керованої демократії»,обравши курс на Європу…

Тож дуже скоро в Кремлі усвідомили, що для порятункуПридністров’я (звісно, в їхньому викривленому розумінні)треба знайти якесь швидке розв’язання проблеми. І требавіддати належне цим кремлівським проектантам, вони ви-найшли рішення, як повідомила група «Інформаційнийспротив», у вигляді своєрідного трьохваріантного плану.

Перший варіант — «Бессарабська народна республі-ка» (скорочено — БНР). Кремлівські куратори почалийого реалізовувати ще з 2014 року. Він передбачав від-торгнення від України частини Одеської області й ство-рення сепаратистського утворення, яке зв’язало б При-дністров’я з анексованим Кримом по морю. Про цей ва-ріант у квітні нинішнього року українській спільноті пові-домив глава СБУ Василь Грицак. За його словами, клю-човим елементом усього задуму були підрив мостів і за-хоплення перешийка біля кордону з Придністров’ям, дебазуються російські війська. Під виглядом ополченціву дев’ять відрізаних районів Одеської області повинні бу-ли увійти російські війська з Придністров’я, і це стало бпочатком проголошення «Бессарабської народної рес-публіки» на чолі з російськими фахівцями з надр ФСБ.Після цього мало відбутися захоплення Одеси і відкрит-тя «другого фронту» для української армії. В результатідля російських військ у Придністров’ї відкрився б шляхпостачання з Криму, а в самому регіоні за донбаськимзразком з’явилися б важке озброєння та чергові армійсь-кі корпуси «народного ополчення Бессарабії».

Однак, як з’ясувалося, прихильників «БНР» для прак-тичної реалізації цього «геніального» варіанту, м’яко ка-жучи, не дуже багато. Причому цієї весни Служба без-пеки України розгромила так звану народну раду Бесса-рабії, затримавши найактивніших та найпослідовнішихїї учасників, якими керував куратор проекту «Бессара-бія» Інал Ардзінба — перший заступник радника прези-дента РФ Владислава Суркова. Нині Ардзінбі оголоше-но підозру — він перебуває в розшуку. Також у прес-службі СБУ повідомили, що її працівники вилучилиелектронне листування групи сепаратистів з координа-торами в РФ та АР Крим, агітаційні матеріали,комп’ютерну техніку, банківські картки для фінансуван-ня незаконних сепаратистських акцій, значну кількістьготівки. Один із керівників групи визнав, що на початкуквітня виїжджав до Москви, де був завербований пред-ставниками спецслужби РФ. СБУ також виявила дру-карню, де незаконно виготовляли сепаратистські агітки.

Другий варіант — заколот та повалення законногоуряду в самій Молдові, приведення до влади проросійсь-ких сил та відторгнення берегової смуги уздовж правогоберега Дністра на користь придністровських сепаратис-тів. Але дві спроби перевороту в Кишиневі так і не вда-лися. Спочатку місцеві спецслужби в упереджувальномурежимі заарештували вісім членів створеної ФСБ лі-вацької екстремістської мережі, після чого, за словамисамих заколотників, «вона впала». А потім ще чотирьох«громадян ПМР» молдовські спецслужби ненав’язливодепортували до їхніх господарів — до Москви. Піднятина повстання тамтешніх мешканців цим провокаторамтакож не вдалося. Останні просто не усвідомили сенсубезглуздих дій з «повалення кишинівського режиму».

Ну і третій, наймасштабніший та найтриваліший варі-ант — «Одеська народна республіка» (або «Велика Бес-сарабія»). Керманичі Кремля вважають його найважли-вішим зі стратегічної точки зору.

Саме тому в квітні–травні 2016 року російські війсь-ка провели цілу серію навчань у степовій частині в Кри-му, яка нагадує Одеську область. Дуже показовими бу-ли питання, які відпрацьовували при цьому російськівійська: прорив та придушення системи ППО против-ника, завдання масованих БШУ, висадка повітряногота морського десанту на необладнане узбережжя, пе-рекидання повітрям та морем підсилення і предметівМТЗ для потреб експедиційного угруповання військ,формування та дії різнорідного корабельного угрупо-вання флоту. Зрозуміло, що якби російське команду-вання прагнуло лише утримати Крим, то зміст усіх цихнавчань був би дещо іншим…

Костянтин МАШОВЕЦЬ

ПРОЕКТ«БЕССАРАБСЬКАРЕСПУБЛІКА» —ЩЕ ОДИН ВЕЛИКИЙ ПЛАН КРЕМЛЯЗ РОЗШИРЕННЯ «РУСЬКОГО МІРА»ПУТІНСЬКИЙ РЕЖИМ НЕ ПРИПИНЯЄ СПРОБ ДЕСТАБІЛІЗУВАТИ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ

ПМР — ТОЙ САМИЙ СЦЕНАРІЙ ІЗ«ПОВСТАЛОЮ ПРОРОСІЙСЬКОЮ

РЕСПУБЛІКОЮ», ТІ САМІСЕПАРАТИСТИ І ТІ САМІ

РОСІЙСЬКІ БАГНЕТИ, НА ЯКИХ,ВЛАСНЕ, І ТРИМАЄТЬСЯ

ВСЕ ЦЕ ПРОРОСІЙСЬКЕ КУБЛО

ГГооллооввннаа ррууййннііввннаа ссииллаа ааггрреессоорраа —— ннааввееррббоовваанніі ппррииххииллььннииккии зз ммііссццееввооггоо ннаассееллеенннняя

Нещодавно Міністр оборони Молдови Анатоль Шалару після переговорів з українськоюстороною повідомив ЗМІ, що Україна може надати «зелений коридор» для виведення військРФ з Придністров’я. Навіть більше, план з виведення озброєння і російських військ із селаКолбасна в Придністров’ї планується розробити вже до кінця нинішнього року. Аджезберігання великої кількості боєприпасів у цьому селі реально загрожує мешканцям обохкраїн. Як зазначив Анатоль Шалару, ця місія повинна здійснюватися під егідою ООН і ОБСЄ

10

УКРАЇНА І СВІТ

Наше військо за останні два-три роки за-знало кардинальних змін. Зокрема змі-нилися підходи до бойової підготовки.За словами Міністра оборони України

генерала армії України Степана Полторака,у цій сфері нам потрібно запозичувати зарубіж-ний досвід, бо однією з цілей реформування ук-раїнського війська є набуття сумісності з армія-ми країн-членів НАТО. Тому зовсім не випадко-во до процесу бойової підготовки нині активнозалучаються і представники країн-партнерів —так звана навчально-тренувальна місія НАТОв Україні.

— На сьогодні підготовку з іноземними ін-структорами вже пройшли більше двох тисячвійськовослужбовців Збройних Cил, і це тількина території України, — повідомив нещодавноначальник Генерального штабу — Головноко-мандувач Збройних Сил України генерал арміїУкраїни Віктор Муженко.

До навчання українських військовослужбов-ців залучається чимало країн. Та найбільш тісноУкраїна в цій сфері співпрацює із США, Кана-дою, Великобританією та Литвою. Про якість та-ких занять неодноразово доводилося чути віднаших бійців, які відслужили не одну ротаціюв районі АТО. Адже одна річ, коли вчишся вестибойові дії на власному досвіді, а зовсім інша, ко-ли тебе до цього готують і розповідають навітьпро найменші нюанси військової справи.

Попри географічну віддаленість, нашим най-

ближчим партнером стала саме Канада. Вонастабільно входить до першої трійки країн за об-сягом виділеної Україні допомоги. Крім цінногофінансового та матеріального ресурсу, військо-вослужбовці з цієї країни передають Україніі свій чималий досвід. Уже майже рік у Міжна-родному центрі миротворчості та безпеки у Ста-ричах та Центрі розмінування в Кам’янці-По-дільському прийомів сучасного бою українськихвійськових навчають понад 200 канадських ін-структорів.

— Ми підлаштовуємо заняття до потреб ук-раїнських партнерів. Порівняно з тим, як нашапрограма була побудована раніше, вона, без-перечно, розвинулася. Ми підтримуємо контак-ти з українськими військовими, котрі пройшлитут навчання, щоб вони розповідали нам, як до-помогли їм наші уроки, і ми могли адаптуватинавчання до їхніх потреб, — розповів підпол-ковник Тім Арсенолт — керівник операції UNIFI-ER, командувач Об’єднаної оперативної групи«Україна» та канадської військової тренуваль-ної місії в Україні. — Місія в Україні дещо відріз-няється від решти. Коли ми, наприклад, прово-дили військове навчання в Афганістані, то по-чинали з нуля, адже місцеві збройні сили фор-мувалися заново, і до них записувалися колиш-ні цивільні. А в Україні військові — досвідчені,багато з них побували у боях, часто їхній досвідвідрізняється від нашого. Тому наша трену-вальна місія — взаємовигідна. Намагаємося

показати українцям, як можна робити їхню ро-боту інакше, пропонуємо різні варіанти, щобпідвищити майстерність. Водночас ми відкритідо отримання від них нових знань. Наші ін-структори можуть навчити українців прицільноїстрільби, навігації, надання першої допомоги,покращити управління на рівні сержантськогота молодшого офіцерського складу, але прицьому уроки, які виносять із боїв українськівійськові, дуже корисні й для них. Адже Канадане має досвіду таких операцій, які зараз прово-дить українська армія.

Також, як зазначають канадські фахівці, пра-цювати в Україні дуже легко. Адже в українсь-ких військовослужбовців належний фізичнийрозвиток і високий моральний дух. А ще їмпритаманні виразні лідерські риси та великийпотенціал. Саме на основі цього і будується ро-бота.

Значна увага приділяється саме підготовцікомандирів. Адже в НАТО почали висувати новівимоги до командних кадрів: кожен офіцерта сержант повинен мати перевагу над супро-тивником завдяки інтелекту та інноваційнимпідходам, тобто здатності проявляти ініціативута нестандартно діяти. До речі, найінтелекту-альнішою вважається армія Японії, де навітьзначна частина сержантського складу — людиз вищою освітою.

Ще однією країною, яка постійно надає допо-могу Україні, є Великобританія. Інструкториз цієї країни навчають українських військово-службовців техніки ведення бою в місті та в умо-вах пересіченої місцевості, здійснення патрулю-вання, охорони та оборони важливих об’єктів,протидії диверсійно-розвідувальним групам,супроводження автомобільних конвоїв. А щевчать надавати ефективну медичну допомогуна полі бою, а також базових тактичних прийо-мів. Тренування також включають протидію мі-нам і будівництво міцних фортифікацій. На уро-ках британці розповідають і про свій багаторіч-ний досвід на війні в Афганістані. Як говорятьбританські тренери, вони десятиліттями воюва-ли проти легко озброєних терористів «Таліба-ну», які влаштовували засідки і мінували доро-ги. Але цю загрозу не можна порівнюватиз тією, яка нависла над Україною від танківі важкої артилерії Росії. Тому британці намага-ються навчитися в українців не менше, ніжвчать нас.

— Перехід, скажімо, мосту, за нашим досві-дом, має бути повільним, оскільки в Афганіста-ні ми бачили, що такі місця можуть бути заміно-вані саморобними бомбами. Але українські сол-дати не мають стільки часу на Сході країни. Во-ни кажуть, що коли затримаються на відкрито-му місці більше 10 хвилин, по них може вдаритиартилерія, — розповів один із британських тре-нерів. — Отже, українські військові самі стаютьвчителями для тих, хто приїхав ділитися з ниминавичками.

Загалом найближчим часом обсяги допомогиВеликої Британії передбачається збільшитив рази. Наступного року буде підготовлено 5000військовослужбовців України за стандартамиНАТО — це нова мета тренувальної місії ВеликоїБританії в Україні. Про це нещодавно повідомивМіністр оборони Великобританії Майкл Фелон.

Як відзначають українські військові, завдякитісній співпраці з арміями провідних країн світуми сьогодні маємо можливість швидкими тем-пами нарощувати обороноздатність нашої краї-ни. Адже навички і знання наших іноземних ко-лег, помножені на досвід, який українські під-розділи набули в районі проведення АТО, є фун-даментом для створення сучасного, боєздатно-го Українського війська, що з часом буде цілкомсумісним з арміями країн-членів НАТО.

Роман ВУС

У 2017-му БРИТАНЦІ

ПІДГОТУЮТЬ 5 ТИСЯЧ

НАШИХ БІЙЦІВНАВЧАННЯ ЗА СТАНДАРТАМИ ПІВНІЧНО-АТЛАНТИЧНОГО АЛЬЯНСУ ВЖЕ

ПРОЙШЛИ БІЛЬШЕ 2 ТИСЯЧ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

ККааннааддссььккиийй ііннссттррууккттоорр ппееррееддааєє ссввіійй ддооссввіідд ввііййссььккооввооссллуужжббооввццяямм ЗЗббррооййнниихх ССиилл УУккррааїїннии

ДО НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКИХВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

ЗАЛУЧАЄТЬСЯ ЧИМАЛО КРАЇН.ТА НАЙБІЛЬШ ТІСНО УКРАЇНА

В ЦІЙ СФЕРІ СПІВПРАЦЮЄ ІЗ США, КАНАДОЮ,ВЕЛИКОБРИТАНІЄЮ

ТА ЛИТВОЮ

#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016 11

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ

Уподобання українських військових щодомісця відпочинку не відрізняються відрешти громадян країни — влітку це море,взимку — лижні курорти. У літній сезон

українці традиційно здебільшого відпочивалиу Криму, а після анексії півострова найпопулярні-шими напрямками залишаються узбережжя Чор-ного моря — Одеська, Миколаївська та Хер-сонська області. Взимку більшість надавали пе-ревагу гірськолижним курортам Карпат.

На жаль, вітчизняне оборонне відомство за-пропонувати військовим відпочинок на морсько-му узбережжі чи серед гір не може. Всі шість са-наторіїв Міноборони, що розташовувалися на уз-бережжі Чорного моря, залишилися в окупова-ному Криму. Багато санаторіїв, баз і будинків від-починку в Міноборони забрали в різні роки щедо війни на Донбасі. Щоправда, у Львівській об-ласті ще є військова навчально-спортивна базазимових видів спорту «Тисовець», яка надаєвесь спектр послуг з катання на гірських лижахта повноцінного дозвілля, але військові туди мо-жуть потрапити на рівних правах із цивільними,якщо, звичайно, знайдуться гроші.

Разом із тим військові медики наголошують:їхнє завдання — лікувати військовослужбовців,а не розважати їх. На сьогодні Військово-медич-ний департамент Міноборони України може за-пропонувати лише чотири санаторії. Це центримедичної реабілітації та санаторно-курортноголікування «Трускавецький» та «Пуща-Водиця»,санаторій «Хмільник» та санаторне відділенняу ВМКЦ центрального регіону у Вінниці. Але чергза путівками в ці санаторії немає.

У Військово-медичному департаменті стверд-жують, що тому є дві основні причини. По-перше,нещодавні зміни у вітчизняному законодавстві.Адже за законом отримати пільгову путівку вій-ськовослужбовці (не учасники бойових дій)та члени їхніх сімей можуть у разі, якщо розмірсередньомісячного сукупного доходу сім’ї в роз-рахунку на одну особу не перевищує трьох про-житкових мінімумів (4350 гривень, з 1 грудня2016-го — 4800 гривень). Саме таку норму буловнесено до законодавства 2015 року. Нині біль-шість військовослужбовців ЗС України не маютьстатусу УБД. А їхні зарплати перевищують за-значену планку доходів. Тобто ті, хто забажає по-їхати на відпочинок до санаторію, мають бути го-тові заплатити близько семи тисяч за 21 деньза себе та кожного з членів сім’ї.

Друга причина — недостатня робота началь-ників медичних служб частин і підрозділів. Війсь-ковослужбовцям не роз’яснюються їхні правана санаторно-курортне лікування, не доводитьсяінформація про наявні путівки.

Учасники бойових дій знаходяться у більш ви-грашному становищі, адже мають право на без-оплатні путівки. Але за дружину та дітей требабуде заплатити повну вартість. За статистикою,учасники АТО не масово їдуть до санаторіїв.Протягом 2016 року учасниками бойових дійу Сухопутних військах, найбільшому виді ЗСУкраїни, використано лише 66% виділених дляних путівок. Навіть у літній період їхня активністьне надто зростала, було використано лише 79%наявних путівок.

Самі ж військові, з якими поспілкувався нашкореспондент, називають інші причини їхньоїнизької зацікавленості в путівках. Молодші за ві-ком прагнуть не лікування, а розваг, тому їмне цікавий спокійний та розмірений режим війсь-кових санаторіїв. Старші ж або досі перебуваютьу полоні довоєнних стереотипів про труднощі

з отриманням путівок, або прагнуть вищого рівнясервісу і послуг, аніж пропонують у військовихсанаторіях. Чимало тих, хто тривалий час пере-буває у районі АТО або на полігонах, взагаліне думають про санаторії, для них побути в ріднійдомівці в колі сім’ї є найкращим відпочинком.До того ж треба сказати про те, що нині офіце-рам і солдатам у військових частинах важко за-здалегідь спланувати відпустку. А ще часто по-збавляє настрою збиратися до санаторію папе-рова тяганина, що супроводжує процес отриман-ня путівки. Адже для цього недостатньо самогобажання військовослужбовця або рекомендаціїлікаря. За встановленими правилами, рішенняпро надання путівки для санаторно-курортноголікування приймається на засіданні санаторно-курортних відбірних комісій і оформляється про-токолом. Та й довідка, що підтверджує розмір се-редньомісячного сукупного доходу сім’ї, як пра-вило, за день не робиться… Для таких випадківвійськовослужбовцям можемо порадити: якщовиникають труднощі з отриманням путівки до са-наторію або вам кажуть, що путівок немає, звер-тайтеся на гарячу лінію Військово-медичного де-партаменту Міноборони України за телефоном(044) 454–41–55.

Насамкінець проінформую, що учасники бойо-вих дій мають альтернативу: одержати безоплат-ну путівку до санаторіїв, які не належать Мініс-терству оборони України. Державна служба

України у справах ветеранів війни та учасниківАТО забезпечує військовослужбовців, учасниківАТО, путівками для проходження психологічноїреабілітації через свої структурні підрозділи з пи-тань соціального захисту населення у місцевихорганах влади. Телефони для консультацій Дер-жслужби у справах ветеранів війни та учасниківАТО: (044) 281–08–38 та (044) 281–08–48.

Як бачимо, нині попит на санаторно-курортніпутівки серед військовослужбовців невисокий.На мій погляд, ситуацію може покращити розши-рення географії військових санаторно-курортнихзакладів, особливо на морському узбережжі.А з огляду на те, що військовослужбовці нерідкоцікавляться саме відпочинком, можливо, вартоподбати й про відновлення мережі військовихбаз та будинків відпочинку.

Роман ТУРОВЕЦЬ

ДЕФІЦИТУ ПУТІВОК

ДАВНО НЕМАЄ,БО ПОПИТ НЕВИСОКИЙ. ЧОМУ?

ЯКЩО ВИНИКАЮТЬТРУДНОЩІ З ОТРИМАННЯМ

ПУТІВКИ ДО САНАТОРІЮ АБОВАМ КАЖУТЬ, ЩО ПУТІВОКНЕМАЄ, ЗВЕРТАЙТЕСЯ НА

ГАРЯЧУ ЛІНІЮ ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ

МІНОБОРОНИ УКРАЇНИ ЗА ТЕЛЕФОНОМ (044) 454–41–55

ЦЦіі ппууттііввккии ддооссіі ччееккааююттьь ссввооїїхх ввллаассннииккіівв

За десять місяців 2016 року послугами санаторно-курортних закладів Міноборонискористалися 1627 військовослужбовців. Значну частину з них становили ті, кого направилидо санаторіїв після поранення чи хвороби, і лише 655 відпочивали в санаторно-курортнихзакладах під час відпустки. А це лише 0,2% від усіх військовослужбовців війська. Чому так сталося, розбирався кореспондент «Народної армії»

Президент України Петро Поро-шенко 10 листопада 2016 рокупідписав два закони, спрямованіна встановлення соціальноїсправедливості та регулюють пи-тання призначення пенсій осо-бам, які стали інвалідами внаслі-док безпосередньої участі в ан-титерористичній операції або за-безпечували проведення АТО,а також членам їхніх сімейта сім’ям загиблих.

Закон № 1678-VIII «Про внесеннязмін до закону України «Про пен-сійне забезпечення осіб, звільне-них з військової служби, та деякихінших осіб…» регулює питанняпризначення пенсії дружинам (чо-ловікам) загиблих (померлих) вій-ськовослужбовців, зайнятим до-глядом за дітьми годувальникадо досягнення восьмирічного вікуі які проходять військову службу.

Документом також встановлю-ється, що чинне право на пенсіюв разі втрати годувальника йогодружині або чоловікові незалеж-но від того, чи працює (проходитьслужбу) вона (він), може бути на-дане в разі, якщо вона (він) зай-няті доглядом за дітьми, братами,сестрами чи онуками померлогогодувальника, які не досягливосьмирічного віку.

Другий закон № 1673-VIII «Провнесення зміни до статті 3 законуУкраїни «Про пенсійне забезпе-чення осіб, звільнених з військо-вої служби, та деяких інших осіб»визначає доповнення перелікуосіб, які мають право на пенсіюнарівні з військовослужбовцямистрокової служби та членами їх-ніх сімей.

Згідно з цим законом осіб, якістали інвалідами у зв’язку з пора-

ненням, каліцтвом, контузією чивнаслідок захворювання,пов’язаного з безпосередньоюучастю в АТО або забезпеченнямїї проведення, перебуваючи без-посередньо в районах її прове-дення, членів їхніх сімей і членівсімей осіб, які загинули (помер-ли) внаслідок поранення, каліцт-ва, контузії або інших ушкодженьздоров’я, одержаних під час без-посередньої участі в АТО або за-безпечення її проведення, пере-буваючи безпосередньо в райо-нах її проведення, поширювати-муться умови, норми і порядокпенсійного забезпечення, вста-новлені Законом «Про пенсійнезабезпечення осіб, звільненихіз військової служби, та деяких ін-ших осіб» (для військовослуж-бовців строкової служби та чле-нів їхніх сімей.

ПРЕЗИДЕНТ ПІДПИСАВ ЗАКОНИ, ЩО ПОСИЛЮЮТЬ СОЦІАЛЬНИЙЗАХИСТ РОДИН УЧАСНИКІВ АТО

12

21 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ ГІДНОСТІ І СВОБОДИ

2004 рік. За кілька місяців до президентських ви-борів в Україні розпочалася запекла політична бороть-ба. Основними її учасниками стали тодійшнійПрем’єр-міністр Віктор Янукович і Віктор Ющенко —лідер національно-демократичних сил. Вони і сталипереможцями у першому турі, набравши 39,87%та 39,32% голосів відповідно.

21 листопада 2004 року відбувся другий тур вибо-рів. За офіційними результатами, перемагав Януко-вич, але дані екзитполів свідчили про протилежне.Зважаючи на спроби влади сфальсифікувати резуль-тати цих виборів, у Києві та інших містах України поча-лися мітинги на підтримку Віктора Ющенка. Головноюареною народного невдоволення став Майдан Неза-лежності в Києві.

Протистояння між владою та опозицією наросталоз кожним днем. Незабаром Ющенко виступив передсвоїми прихильниками в Києві й закликав їх до непо-кори. Після цього була паралізована діяльність вищихорганів влади, зокрема Президента і уряду.

Не переповідатимемо всі нюанси політичного про-тистояння, лише констатуємо, що 27 листопада Вер-ховна Рада України визнала результати виборів недій-сними і оголосила недовіру ЦВК. А 3 грудня Верхов-ний Суд України визнав численні факти порушеннязаконів і Конституції України в ході виборів, у резуль-таті чого вимоги Ющенка були частково задоволені —результати другого туру голосування визнали недійс-ними і призначили повторне голосування. Воно відбу-лося 26 грудня 2004 року. Переможцем став — з ре-зультатом у 51,99 відсотка голосів — кандидат відопозиції. Його опонент набрав трішки більше 44 від-сотків. 23 січня 2005 року Віктор Ющенко офіційносклав присягу Президента України…

Помаранчева революція завершилася безкров-но. Леонід Кучма, як стверджує колишній прези-дент Польщі Кваснєвський, не дослухався до по-рад Путіна жорстоко розігнати протестувальни-ків... Але основне значення тієї революції полягалов тому, що український народ вперше в новітнюдобу проявив себе активним суб’єктом політикита історії, формуючи тим самим громадянськесуспільство і сучасну політичну українську націю.

2013 рік. Україна готувалася до підписання Угодипро асоціацію з Європейським Союзом. ЇЇ підготовкавелася з 2007 по 2012 рік, і протягом цього періоду бу-ли узгоджені всі положення тексту даного документата його парафування у Брюсселі.

Проте в останній тиждень підготовки Угоди до під-писання у Вільнюсі український уряд призупинив цейпроцес, посилаючись на дефіцит коштів для зближен-ня з ЄС. При цьому всі добре розуміли, що справж-ньою причиною цієї відмови було зовсім інше, зокре-ма небажання Росії допустити зближення Україниз Європою.

Зрив підписання угоди обурив українців. Чималогромадян, особливо молодих, почали висловлюватипротест, збираючись на мітинги. На столичному Май-дані Незалежності з’явилися перші намети. Студентикиївських вишів, які становили більшість мітингарів,виголошували проєвропейські гасла.

Утім в ніч проти 30 листопада столичній міліції булонаказано розігнати молодь. Попри мирне поводженняпід час мітингу, о 4 годині ранку мітингарів оточилиблизько 300 беркутівців, озброєних спецзасобами —кийками, щитами, балончиками зі сльозогінним га-зом. Хлопців і дівчат жорстоко побили, травмувавшидесятки з них, через що багато хто змушений бувзвернутись до лікарень по допомогу.

— Ми не робили нічого протиправного, — розпові-дала мені студентка Києво-Могилянської академії Ми-рослава Ярціва. — Але «беркутівці» накинулисяна нас як скажені пси: били кийками і ногами навітьтих, кого повалили на асфальт.

Наступного дня у відповідь на жорстоке побиттястудентства на Михайлівській площі зібрались тисячілюдей. На цьому стихійному мітингу було прийнято рі-шення про створення Штабу національного спротиву.

А вже 8 грудня у столиці відбулося народне віче,на яке зібралися сотні тисяч людей з усієї України. Лі-дери опозиції чітко окреслили декілька вимог протес-тувальників до влади. Зокрема йшлося про покаран-ня винних у побитті учасників Євромайдану, відставкууряду та дострокові парламентські і президентські ви-

бори. Також мітингарі вимагали відкриття криміналь-ної справи проти міністра внутрішніх справ Захарчен-ка та звільнення всіх політичних в’язнів.

Але влада, не сприймаючи цих вимог, не збирала-ся прислуховуватися до своїх громадян. Навпаки, бу-ло вирішено міцніше «закрутити гайки».

Поштовхом до виходу протистояння за мирні межістало ухвалення Верховною Радою 16 січня репресив-них, на думку прихильників євроінтеграції, диктаторсь-ких законів. Наступного дня низка громадських органі-зацій оголосили повну мобілізацію на Майдані Неза-лежності в Києві. У їхньому звернені закликалосядо «масового і негайного опору» злочинцям при владі.

— Українці — мирні люди, але після того як владапочала відверто зневажати свій народ, принижуючийого гідність, у них терпець увірвався, — розповідаєбезпосередній свідок тих подій, лауреат Шевченківсь-кої премії, поет, Герой України Іван Драч. — Все мож-на було вирішити мирним шляхом, як це робитьсяв усіх цивілізованих країнах. Але влада понадіяласяна кийки «Беркута».

Новини про ці події у столиці облетіли всю країну.У кількох містах спалахнули стихійні масові акції із за-хопленням будівель облдержадміністрації. Розлюче-ний народ вимагав губернаторів писати заявина звільнення та негайно залишати робочі кабінети.На кінець січня по всій країні було захоплено вісімадміністрацій: Київську, Львівську, Тернопільську,

ПРОТЯГОМ 10 РОКІВ УКРАЇНА ПЕРЕЖИЛА ДВІ РЕВОЛЮЦІЇ — ПОМАРАНЧЕВУ І ГІДНОСТІ. ЯКЩО ПІД ЧАС ПЕРШОЇ НЕ ЗАГИНУВЖОДЕН МІТИНГАР, ТО В ДРУГІЙ ПРОЛИЛАСЯ КРОВ СОТЕНЬ НАШИХ СПІВВІТЧИЗНИКІВ

КОЛИ ВЛАДА НЕ ЧУЄВЛАСНОГО НАРОДУ

УКРАЇНЦІ — МИРНІ ЛЮДИ, АЛЕПІСЛЯ ТОГО ЯК ВЛАДА ПОЧАЛА

ВІДВЕРТО ЗНЕВАЖАТИ СВІЙНАРОД, ПРИНИЖУЮЧИ ЙОГО

ГІДНІСТЬ, У НИХ ТЕРПЕЦЬУВІРВАВСЯ

ККооннццеерртт ггууррттуу ««ООккееаанн ЕЕллььззии»»,, ггррууддеенньь 22001133 ррооккуу.. ННаа ММааййддаанн ННееззааллеежжннооссттіі ввииййшшллоо ббііллььшшее 220000 000000 ллююддеейй

РРееввооллююццііяя ГГііддннооссттіі.. ААббии ззааххииссттииттии ссввооббооддуу іі єєввррооііннттееггррааццііййнніі ппррааггннеенннняя,, ллююддии ввддааллииссяя ддоо ооппоорруу

І РОЗРАХОВУЄ НА МІЛІЦЕЙСЬКІ КИЙКИ...

#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016 13

21 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ ГІДНОСТІ І СВОБОДИ

ННааппееррееддоодднніі ДДнняя ГГііддннооссттіі ттаа ССввоо--ббооддии ккоорреессппооннддееннтт ««ННааррооддннооїїааррммііїї»» ззууссттррііввссяя зз ппррееддссттааввннииккаа--ммии ррііззнниихх ввееррссттвв ннаассееллеенннняя іі ппоо--ццііккааввииввссяя їїххннііммии ддууммккааммии зз ццььооггооппррииввооддуу

ІІвваанн ДДрраачч,, ппооеетт,,ГГеерроойй УУккррааїїннии— День 21 листо-

пада — ВеликийДень для всіх тихукраїнців, які є ни-ми не за паспорт-ними даними,а за станом душі,покликом серця, люблять рідну

землю і готові віддати за неї своїжиття. Ми, мабуть, ще не до кінцяусвідомили, що могло статисяз Українською державою, коли бне було Революції гідності. Скажукоротко: її б у недалекому май-бутньому просто не було б на по-літичній карті світу.

ВВііккттоорр ББООРРЕЕЙЙККОО,,ккиияянниинн

— Я неодноразовобував на Майданіі особисто переко-нався, що то бувмирний протестгромадян України,

які не погоджувались із діямивлади, на що вони мають правовідповідно до нашої Конституції.Проте влада довела ситуаціюдо того, що мітингарі, як кажутьв армії, пішли в атаку на їхні пози-ції з великою вірою у перемогу.

Ми, українці, якщо хочемо бутигосподарями на рідній землі, ма-ємо пам’ятати тих, хто віддавсвоє життя за ідеали свободи,справедливості та європейськемайбутнє України. Світла їмпам’ять!

Бліц-опитування провів

Сергій Зятьєв

— На Майдані люди почали збиратись не тіль-ки через загрозу зміни вектора руху країниз проєвропейського на неорадянський, а ще йчерез неможливість жити у країні, влада якої не-хтує національними інтересами і повністю під-контрольна тоталітарному путінському режи-му, — згадує Анатолій Дорож, активний учасникподій на Майдані зими 2013–2014 рр. Ми роз-мовляємо з ним у бліндажі на одній з передовихпозицій поблизу донецького аеропорту.На фронт чоловік пішов добровольцем, знаючи,що вкотре крає серце терплячій дружині, аджесин також на Сході України, служить прикордон-ником.

Згадуючи ту зиму, Анатолій Дорож, що рік відво-ював у АТО, змінюється в обличчі. Він на власніочі бачив події, які стали кривавими сторінкамисучасної історії України.

Довгі зимові ночі, барикади, постійні чергуван-ня, бої на Грушевського 19 січня, в яких отримав,як каже сам пан Анатолій, «незначні» пораненнябруківкою, яка влучила в голову і ногу, та від гра-нати, яка розірвалась поряд.

Останній бій на Майдані для Анатолія Дорожавідбувся вже 18 лютого. Драматичні події тогодня боєць пам’ятає до дрібниць. Сотня, в якувходив Анатолій, мала захистити людей від ото-чення в Маріїнському парку. Тоді проти мітинга-рів вже застосовували всі види зброї. Дорожзгадує:

— У мене був щит спецпризначенця, який я піді-брав під час бою, він мене часто рятував, але всеодно отримав кулю в обличчя, а згодом і в руку, і ябув змушений відійти до метро «Арсенальна».Перед тим я впав, підбігли двоє «беркутів» і поча-ли бити, але, дякувати Богу, наші відігнали їх, а тоб… З «Арсенальної» за допомогою киян потрапив

на Хрещатик, де в Будинку профспілок медики-волонтери витягли кулю з вилиці й наклали шви».

* * * — Ідеї, народжені Майданом, я продовжую вті-

лювати в життя: захист незалежності країнита права вибору її народу, необхідність подолативнутрішнього ворога — корупцію та захист інте-ресів і цілісності країни від агресора зовнішньо-го, — говорить В’ячеслав Харченко, активіст Ре-волюції гідності 2013–2014 рр., який є головоюгромадської організації «Люстраційна комісія За-карпатської області». Це його другий фронт.Перший — на Сході України, де він із позивним«ЧеГевара» воює на найскладніших та найне-безпечніших позиціях.

— Українці ясно висловились на підтримку євро-пейського вектора розвитку країни. Події весни2014 року, початок збройної агресії Росії протиУкраїни, анексія Криму та підтримка терористівна Донбасі лише закріпили у свідомості українцівпотребу зі зброєю в руках захищати свою країну.Я пам’ятаю дні, коли на Майдані та навколо ньогозбиралося близько мільйона людей. Якби ж хочаб чверть із нас виявилася здатною взяти до рукзброю… На жаль, багато хто виявився не готовимсправами перетворити гасла на дії, — нарікаєВ’ячеслав. Йому 53 роки, підписуючи контракт,він добре зважив свої дії й хоче на власному при-кладі показати, що любов до України треба дово-дити конкретними справами.

І Анатолій Дорож, і В’ячеслав Харченко твердопереконані, що в нас немає варіантів для відсту-пу та права на поразку, наш єдиний шлях — пе-ремога на всіх фронтах. Інакше — вічне рабствота ярмо.

Станіслав ШУХ

У НАС НЕМАЄ ПРАВА НА ПОРАЗКУ,ІНАКШЕ — ВІЧНЕ РАБСТВО ТА ЯРМО

Хмельницьку, Рівненську, Чернівецьку, Житомирськуй Івано-Франківську. Волинська і Закарпатськаобладміністрації були заблоковані. Також відбувалисямітинги біля адміністрацій у Запоріжжі, Одесі, Дніпро-петровську. 25 січня штурмом було взято Полтавськуоблраду та Волинську ОДА.

Втім у Києві протистояння перейшло на вулицюГрушевського, де біля стадіону «Динамо» дорогу май-данівцям перегородили підрозділи «Беркута».

Чорний дим накрив центр столиці. Мітингарі кида-ли в багаття автопокришки, зводили нові барикадита встановлювали намети. Євромайданівці були на-лаштовані стояти до переможного кінця.

У відповідь силовики застосували водомети та ки-дали у натовп світлошумові гранати, від яких десяткимайданівців отримали опіки та осколкові поранення.Згодом протестувальники зазнали перших втрат.

Всі подальші намагання влади врегулювати конф-ліктну ситуацію не призвели до компромісу.

20 лютого 2014 року увійшло в новітню історіюУкраїни як «Кривавий четвер».

Близько 9-ї ранку Майдан перейшов у наступ і, по-при шалений обстріл снайперами, швидко повернувусі втрачені за попередні дні позиції і розширив конт-рольовану зону.

— На той момент люди вже не боялися куль, —розповідав мені Анатолій Кроль, житель Поділ-ля. — Ми вирішили йти до кінця, чого б нам цене коштувало.

Найбільш жорстоке та криваве протистояння від-булось на вулиці Інститутській, де переважно від кульснайперів загинуло понад півсотні повстанців. Цьогодня МВС вперше офіційно визнало, що застосовува-лася вогнепальна зброя. Як стало відомо згодом, цьо-го дня із мобілізаційних складів МВС «тітушкам» ви-дали 408 автоматів та 90 тисяч набоїв. Того ж днявесь світ побачив в Інтернеті жахливі кадри розстрілусиловиками з вогнепальної зброї неозброєних про-тестувальників.

Одночасно з атакою зі сторони Майдану спецпід-розділи на Інститутській були атаковані загонами по-встанців з інших напрямків, в результаті чого силови-ки опинилися в оточенні, а окремі частини внутрішніхвійськ почали здаватись повстанцям.

Цього ж дня в містах Західної України розпочалисьштурми та захоплення будівель СБУ, МВС, прокура-тури. У Хмельницькому по громадянах, що зібралисяпід будівлею місцевого управління СБУ було відкритовогонь з автоматів.

Вважається, що паралельно з цими подіями Росіярозпочала спецоперацію із захоплення Криму, яка на-далі переросла у російську збройну агресію протиУкраїни та війну на Сході України.

21 листопада 2014 року Президент України Пет-ро Порошенко підписав указ про присвоєння 99загиблим євромайданівцям звання Героя Україниіз врученням ордена «Золота Зірка». За грома-дянську мужність, патріотизм і героїчний захистконституційних основ демократії, прав і свободлюдини і самовіддане служіння українському на-родові загиблих повстанців назвали «Небесноюсотнею».

Людина не вмирає. Вона живе стільки, скількиїї пам’ятають. Впевнений: люди, які в ті холодніосінньо-зимові дні і ночі пішли під кулі, житимутьу нашій пам’яті вічно. Принаймні у пам’яті тихз нас, хто є українцем не лише за паспортом, а йза духом, свідомістю, хто прагне жити у вільнійдемократичній Україні.

Сергій ЗЯТЬЄВ

Президент України затвердив Указ «Про від-значення у 2016 році Дня Гідності та Свободи»

Згідно з цим документом 21 листопада в Киє-ві, обласних центрах та інших населених пунк-тах країни планується проведення урочистос-тей задля гідного вшанування громадянськоїмужності учасників подій Помаранчевої рево-люції та Революції гідності. Їхніми учасникамимають стати представники як влади, так і гро-мадських організацій, учасники АТО і револю-ційних подій 2004, 2013–2014 років, молодь, ду-ховенство тощо.

У школах, інших навчальних закладах, а та-кож військових частинах цього дня відбудутьсятематичні виставки, присвячені тим подіям, зу-стрічі з людьми — учасниками тих подій.

Указ глави держави передбачає також відве-дення земельної ділянки для спорудженняв центрі столиці України Національного меморі-ального комплексу Героїв «Небесної сотні» —Музею Революції гідності.

«РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ ВРЯТУВАЛА УКРАЇНУ ЯК ДЕРЖАВУ…»

БІЙЦІ-ДОБРОВОЛЬЦІ, ЩО ВОЮЮТЬ У СКЛАДІ 128-Ї ОГПБР, ПРОДОВЖУЮТЬВТІЛЮВАТИ В ЖИТТЯ ІДЕЇ, НАРОДЖЕНІ РЕВОЛЮЦІЄЮ ГІДНОСТІ, ЗАХИЩАЮЧИІНТЕРЕСИ ТА ЦІЛІСНІСТЬ КРАЇНИ ВІД РОСІЙСЬКО-ОКУПАЦІЙНИХ ВІЙСЬК

ААннааттоолліійй ДДоорроожж

ВВ’’яяччеессллаавв ХХааррччееннккоо

Революція гідності для багатьох у країні стала точкою відліку, яка розділила все на «до»і «після». Здавалося б, та жертва, яку довелось заплатити українському народу, булачималою, і країна нарешті почне рухатись омріяним шляхом. Проте російська агресіядокорінно змінила всі плани… Для тих багатьох, хто вистояв не одну морозну ніч на холоднійбруківці, постала дилема — довести справу до кінця чи хай буде, як буде. Більшість з нихне залишилися байдужими — хтось став волонтером, решта просто з Майдану вирушилина Схід…Революція гідності стала лише каталізатором подій, які надалі почали стрімко розгортатисьу країні за активною участю північно-східного агресивного сусіда. Попри поширеніпроросійськими ЗМІ тези про причини Майдану та створені пропагандистами образиукраїнця — «бездумного націоналіста», «фашиста» й «русофоба», людей на вулиці вивівєдиний порив — повалити режим, за якого правоохоронці нехтують правами та гідністюгромадян, масштаби корупції перевищують стрімко падаючий ВВП, бізнес або «віджимають»на користь «родини», або душать поборами, а мирне зібрання молоді розганяють кийками.

14

АРМІЯ І СУСПІЛЬСТВО

Серед розгардіяшу непримітногоскладського приміщення вже третій рікпоспіль здійснюються справжні техно-логічні дива — ремонтуються тепловізо-

ри, модернізуються дальноміри, пишуться кодидо програм, створюються системи управління.IT-волонтери організації «Армія SOS» роблятьусе можливе, аби скоротити технологічне відста-вання від противника. Українські військовослуж-бовці давно осягнули корисність створених про-грамістами ноу-хау, волонтерські розробки мож-на зустріти по всьому фронту. А нещодавно ро-боти українських програмістів змогли оцінити щей на міжнародному рівні на виставці ADEX-2016,що проводилася в Азербайджані

Волонтер організації «Армія SOS» Дар’я Моро-зова розповідає, що розробки викликали неаби-яке зацікавлення іноземних колег. А ще більше їхздивувало саме поняття «волонтер». Як поясни-ти закордонним фахівцям, чому тендітна дівчинапостійно їздить на фронт, витрачає вільний часна ремонт планшетів та оновлення програм?І все це безкорисно.

— Ми демонстрували відразу кілька про-ектів, — пояснює Дар’я. — Зокрема автоматизо-вану систему управління «Кропива», лазерну си-стему виявлення оптичних приладів, так званийантиснайпер, програми, які ми встановлюємо ар-тилеристам. До речі, зараз на фронті близьковосьми тисяч планшетів зі встановленою програ-

мою «Кропива», яка допомагає стежити за воро-гом і дає координати цілей.

Особливою популярністю серед відвідувачіввиставки користувалась розробка «антиснай-пер». На ADEX-2016 був представлений лишеодин її аналог від турецького виробника.

— Наша розробка не просто виявляє лазеромбудь-які оптичні прилади, а ще й аналізує, чи цедійсно оптика снайпера, чи просто бита пляшка.Ми пояснили іноземцям, що кожен з наших про-ектів «виріс» на фронті. Не тому, що нам цьогохотілося, а тому, що дійсно таких пристроївна передовій бракувало. Тому і робилось усевкрай швидко.

До речі, Дар’я Морозова нагороджена орде-ном княгині Ольги. Волонтерка зізнається, що їїтелефон буквально не замовкає. Дуже багатодзвінків надходить із зони АТО зі словами вдяч-ності. До того ж військовослужбовці допомага-ють модернізувати розробки, радять, які функціїпотрібно додати, а які виявилися непотрібними.

— Добре, що бійці не лише хвалять, а й на не-доліки вказують, вносять свої пропозиції. Ми ак-тивно співпрацюємо з начальниками артилеріїрізних бригад. Вже два роки постачаємона фронт так звані арт-калькулятори. Головнезавдання — автоматизувати розрахунки, отже,скоротити час на підготовку до стрільби. Дорого-цінні хвилини зекономлені, у противника — мен-ше шансів! Хто перший зробить постріл, той і пе-реможе в артилерійській дуелі. До того ж кальку-лятор дозволяє працювати влучніше.

— Волонтерам вже немає необхідності кара-ванами возити на фронт одяг і харчування. Томунині найпріоритетніші завдання для нас — ре-монт машин, аеророзвідка і технічні новинки.

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ

СИСТЕМА «АНТИСНАЙПЕл²ДРІЗНЯЄ ОПТИКУ ВОРОГА

ВІД РОЗБИТОЇ ПЛЯШКИ

ААееррооррооззввііддккаа —— ооддиинн іізз ппррііооррииттееттіівв ввооллооннттеерріівв ооррггааннііззааццііїї ««ААррммііяя SSOOSS»»

РОЗРОБКИ УКРАЇНСЬКИХ ІТ-ВОЛОНТЕРІВЗАЦІКАВИЛИ ІНОЗЕМНИХ ВІЙСЬКОВИХ

Колектив ветеранів-зв’язківців ЗС Укра-їни під керівництвом колишнього на-чальника військ зв’язку Збройних СилУкраїни — заступника начальника Ге-нерального штабу генерал-майора за-пасу Володимира Рудика продовжуєактивно надавати всебічну допомогуукраїнським воїнам, які виконують за-вдання в районі проведення антитеро-ристичної операції.

На кошти, які колектив ветеранів зібравдля захисників Батьківщини, вони придба-ли та передали на передову прилади ніч-ного бачення, біноклі, підзорні труби, про-довольчі товари, ліки, формений одяг.

А нещодавно на прохання командираоднієї з розвідувальних рот бригади, якавиконує завдання в районі проведенняАТО, ветерани військ зв’язку придбалиспеціальне оптичне обладнання — міні-підзорну трубу. Стократне збільшенняоб’єктів і місцевості дозволить розвідни-кам на більших відстанях виявляти во-рога і спостерігати за його діями. Теперу них майже орлиний зір! Також допомо-га від колективу ветеранів-зв’язківцівнадійшла в підрозділ, який виконує ро-боту з інженерно-технічного обладнан-ня передових позицій підрозділу одногоіз зенітно-ракетних полків.

— Якщо допомога, яку ми надаємо,зберегла хоча б одне життя нашоговоїна на передовій, то можна вважатице нашою спільною перемогою, а та-кож пишатись тим, що ми не стоїмоосторонь тих подій, які відбуваютьсяв нашій державі, — зазначив післячергової відправки допомоги для вої-нів у район АТО керівник колективуветеранів-зв’язківців генерал-майорзапасу Володимир Рудик і додав: —Закликаємо всіх благодійників та пат-ріотів України не припиняти допомага-ти нашій армії! У єдності наша сила.

Анатолій ШВЕЦЬ

РОЗВІДНИКИ ОТРИМАЛИ МАЙЖЕ ОРЛИНІ ОЧІ

ЦЦеейй ооппттииччнниийй ппррииллаадд уужжее ддооппооммааггааєє ннаашшииммббііййццяямм ннаа ппееррееддооввіійй

«АНТИСНАЙПЕР»

Розробники справед-ливо називають«Антиснайпер» уні-кальною системою.Адже такою техноло-гією володіють лишедекілька держав.«Антиснайпер» дозво-ляє виявляти оптичніприлади на відстанідо 2 км менше ніжза секунду.

— Такими приладами я займаюся протягом де-сяти років, — коментує Сергій Тюрін, керівникпроекту. — Раніше я розробляв обладнання длясистем безпеки, що передбачені для охорониважливих об’єктів, для закордонних замовників.Виникла ідея зробити щось таке для наших вої-нів, аби вони могли миттєво виявляти невидимівізуально вогневі точки снайперів, замаскованіоптичні прилади.

«Антиснайпер» — повністю автоматичний при-лад, до складу якого входять сама системата віддалений комп’ютер.

— Оператор може знаходитися в захищеномумісці, фактично загрози його життю немає, —продовжує Сергій. — Система організовує по-шук, сканує місцевість, знаходить ворожі оптич-ні прилади, визначає їхні координати.

«Антиснайпер» коштує недешево — двісті п’ят-десят тисяч гривень. Зараз закінчуються йоговипробування. Розробники сподіваються, щовже найближчим часом його почнуть постачатина передову.

«КРОПИВА»Зараз на фронті вико-ристовується близьковосьми тисяч планше-тів зі встановленоюпрограмою «Кропива».Це програмно-апарат-ний комплекс, якийоб’єднує засоби роз-відки, управління і вог-невого ураження в єди-ну інформаційну систе-

му. Простіше кажучи, запит на вогонь артилеріїукраїнські солдати тепер можуть подавати навітьзі звичайного планшета.

Дар’я Морозова, одна із розробниць системи,розповідає, що програма постійно вдосконалю-ється і модернізується. Бійці не лише хвалять, а йактивно вносять свої пропозиції, що робить сис-тему більш досконалою і зручною у використанні.

— Головною метою «Кропиви» є підвищенняефективності ураження цілей шляхом поєднан-ня апаратних і програмних засобів, картографіч-ного забезпечення, автоматизації розрахунків,а також передачі команд та цілевказань черезцифрові канали зв’язку.

Систему можна під’єднати до будь-якого план-шета, якщо встановити спеціальну прошивку.Для керування та передачі команд «Кропива»використовує короткохвильові та цифрові радіо-станції, що відповідають стандартам захищеногозв’язку військ НАТО.

— При використанні «Кропиви» час розгортан-ня вогневої батареї скорочується майже в п’ятьразів, а час, потрібний на підготовку до бойово-го застосування, — втричі.

#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016 15

СИЛЬНІ ДУХОМ

Під час спілкування з Олександром одразу виникаєзапитання, де чоловік, що два дні перебував у комі,пережив клінічну смерть і дивом викараскався, бе-ре стільки сил і наснаги. Він відповідає, що найкра-щим реабілітологом для нього є оточення і сім’я.

Під час мобілізації потрапив до розвідувальноїроти 92-ї окремої механізованої бригади. У ньогоне було думок, що «загребли», хоч і розумів: бу-де непросто.

— За місяць навчання дізнався більше, ніжза два роки строкової. А головне — за цей, зда-валося, короткий час рота дійсно стала злагод-женим організмом, в якому ми розуміли один од-ного з півслова. Служити потрапив у Щастя Лу-ганської області. Було чимало складних момен-тів, які навряд чи колись забудуться. Страшнобачити смерть. Та мені ж не 15 років, розумів, щона мене чекає, — розповідає «Бабай».

6 вересня 2014 року Олександру потрібно бу-ло вивести бійців з поля бою. Почався сильниймінометний обстріл. Міна вибухнула за п’ять мет-рів від Бабченка, й уся сила удару припала самена нього. Всі довкола кричали: «Тікай!» А як, ко-ли ноги перебиті?

— Відповзати довелось на ліктях. Мінометний об-стріл тривав, але хлопці повернулися за мною. У мо-мент небезпеки людина — справжня. Завжди вид-но, хто є хто. Пам’ятаю, як мене затягнули на БТР,потім я знепритомнів. Я точно знав, що хлопці допо-можуть, перев’яжуть, не покинуть, — згадує воїн.

З коми чоловік вийшов у Харкові. Тоді йомуповідомили про клінічну смерть і ампутацію ноги.Та навіть у такий непростий період Олександрне опускав рук, до того ж отримував потужну під-тримку від рідних. Йому пощастило. Практичновідразу після виготовлення протезу він потрапивдо Австрії в школу ходи.

— Там ми протягом місяця вчились ходити,присідати, щоб швидше повернутись до звично-го життя. У школі навчили азів. Самостійно я та-кого результату досягнув би десь за рік. Далі по-чав щоденно працювати над собою, —розповідає Бабченко.

Олександру часто кажуть, що він змінився.Та чоловік запевняє, що він — такий, як і був.

— Повернувся на роботу, залишився оптиміс-том. Головне — вірити в себе.

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ

Сповнені вражень, з усмішкамина обличчах і ще більшою жагоюдо життя повернулись українські ге-рої з реабілітації в сусідній Словаччи-ні. Десять днів на березі Земплінсь-кої Ширави серед гір і термальнихвод буквально промайнули! Можли-вість відпочити отримали 24 учасни-ки АТО, які зазнали важких пора-нень, втратили кінцівки. До того жу Словаччину разом з героями поїха-ли їхні діти і дружини.

Реабілітація була інтенсивною й ці-кавою. Українські герої щодня прохо-дили процедури за призначенням лі-каря, зокрема масаж, плавання,електрофорез, ванни… Також їздилина екскурсії, насолоджувалися тер-мальними водами і збалансованим,здоровим харчуванням. Волонтеризапевняють, що такі поїздки є вкрайкорисними для українських військо-

вих. Вони допомагають значно швид-ше адаптуватися у мирному житті,хоч і з протезами.

— У Словаччині діють дуже хорошіреабілітаційні програми, — коментуєОльга Чуйко, волонтер благодійногофонду «Міжнародна асоціація під-тримки України». — Це одна з неба-гатьох програм в Україні, яка підтри-мується коштом іншої країниза сприяння МЗС Словаччини. На-зустріч пішло правління ПАТ «Укрза-лізниця», забезпечивши бійцям без-коштовний проїзд. Для них надалиокремий вагон.

Це вже четверта хвиля родинноїреабілітації. Та організатори не зу-пиняються на досягнутому. Докінця листопада плануються ще двіпоїздки учасників АТО до Словач-чини.

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ

РОДИННА РЕАБІЛІТАЦІЯ АТОВЦІВ У СЛОВАЧЧИНІ

УУччаассннииккии ААТТОО,, яяккіі ппррооххооддииллии ррееааббііллііттааццііюю уу ССллооввааччччиинніі

ПІСЛЯ ДВОХ ДНІВ КОМИ, КЛІНІЧНОЇ СМЕРТІ, АМПУТАЦІЇ НОГИ ОЛЕКСАНДР БАБЧЕНКО ПОВЕРНУВСЯ ДО ПОВНОЦІННОГО ЖИТТЯ

У ЗМАГАННІ «СИЛА НАЦІЇ»БАБЧЕНКО ВКОТРЕ ДОВІВ,

ЩО ВІН МУЖНІЙ ВОЇН

ООллееккссааннддрр ((ппррааввоорруучч)) ппіідд ччаасс ззммааггаанньь ««ССииллаа ннааццііїї»»

Віджиматися від підлоги, піднімати важкі гирі та гантелі,плавати у басейні, грати в теніс — усе це для ОлександраБабченка, розвідника із позивним «Бабай», який втратив нафронті ногу, не є проблема. На протезі чоловіку вдаєтьсяпрацювати провідним інженером, виховувати дітей, братиучасть у різноманітних проектах, займатися спортом,допомагати учасникам АТО і зустрічатися з побратимами.Нещодавно він взяв участь у змаганні «Сила нації», де вкотредовів, що він мужній воїн

ВСІ ДОВКОЛА КРИЧАЛИ:«ТІКАЙ!», А ЯК, КОЛИ НОГИ ПЕРЕБИТІ?

ООллееккссааннддрр ББааббччееннккоо іізз ппооззииввнниимм ««ББааббаайй»»

16

ЖИТТЯ ПІСЛЯ ВІЙНИ

У Луцьку бізнес-академія практич-ного менеджменту в рамках корпо-ративної соціальної відповідаль-ності розпочала нову безкоштовнупрограму «Від ідеї — до стартапу»для учасників АТО, членів їхніх сі-мей та волонтерів.

Її учасники отримують ціліснета системне бачення всіх аспектівбізнесу, розуміння сучасних підхо-дів до вироблення його стратегії,управління людськими ресурсами,маркетингом та фінансами, засто-сування інформаційних технологій.

— Ми не розповідаємо про успіш-ний бізнес, а вчимо створювати

його, — говорить директор бізнес-академії Тетяна Репницька. — За-няття проводяться в досить цікаво-му та незвичному форматі. Коженслухач має свій онлайн-кабінет, девін отримує всі необхідні матеріалидля засвоєння окремих тем. Двічіна місяць теоретичні знання за-кріплюються на практиці під частренінгових занять. Колективнадискусія, бізнес-ігри, індивідуаль-на та командна робота дозволятьучасникам програми реалізуватисвою мрію в реальну справу.

Головною метою цього проекту єстворення дієвих, адаптованих

до теперішніх економічних умовбізнес-планів. Кожен із учасниківпрограми має можливість випро-бувати власний потенціал, визна-чити критично важливі кроки длястворення і розвитку бізнесу,осягнути призначення основнихуправлінських функцій і зв’язківміж ними.

Демобілізований боєць 128-їогпбр, а нині активіст волонтерсь-кого руху «Мeцeнaти для сoлдaтa»Павло Ковальський висловлює ве-лику подяку організаторам програ-ми «Від ідеї — до стартапу». Аджесистематизувати економічні

та правові знання пересічній люди-ні досить важко, та й 15000 грнна навчання не в кожного є. Свійбізнес — вирощування екологічночистої продукції — хлопець плануєрозпочати після отримання двохгектарів землі для ведення сільсь-кого господарства.

Більшість слухачів програми ма-ють досить віддалене поняття проекономіку, та змістовні презента-ції, цікаві домашні завдання, прак-тичні заняття, терплячість досвід-чених викладачів допомагають їмопанувати цю непросту науку.

— Інформація, яку отримав підчас перших тренінгів, є цікавоюта новою для мене, — розповідаєкулеметник добровольчого ба-тальйону Сергій Ващук, який півто-ра року служив у районі АТО. —Ще до Майдану я намагався запо-чаткувати свою справу. Та події2013 року, а пізніше війна на Сходідержави кардинально змінили моєжиття. Тепер намагаюся перетво-рити своє хобі — історичну рекон-струкцію на прибутковий бізнес.Хочу розвивати історичне фехту-вання, навчати цього дітей та мо-лодь, аби славетні козацькі часине були забуті. Маю надію, що про-фесійна команда викладачів-прак-тиків бізнес-академії РМВА допо-може правильно реалізувати мійзадум.

Підготувала Наталія ЯРМІЛКО

АТОВЦІВ У ЛУЦЬКУ БЕЗКОШТОВНО ВЧАТЬ ВЕСТИ БІЗНЕС

Демобілізований боєць 54-ї окремої механі-зованої бригади Сергій Свириденко із по-зивним «Козак» після довгих місяців на пе-редовій не чекає манни з неба. Нині голов-

ний сержант батареї дбає про поголів’я кіз і птиціта намагається варити найкращий в Україні сир.

Дивишся на нього й одразу розумієш — справ-жній козак. І постава, і командирський голос, і осу-часнений оселедець, і любов до власної справи —все, як належить.

— Чим би не займався у своєму житті, намага-юсь робити все як слід, — говорить Сергій. — Осьі сир варю у своєму «Козацькому подвір’ї» за всі-ма європейськими технологіями. Якби хтось 2014року сказав, що за два роки поміняю свій стабіль-ний бізнес у Донецьку на козину ферму в селі підКостянтинівкою, не повірив би. Сказав би — нісе-нітниці!

На жаль, улітку 2014 року Сергію з усією сім’єюдовелося потайки тікати з шахтарської столиці, дезнали про його проукраїнські переконання. Чоло-вік боявся за рідних. Та й з дачного будинку ті двамісяці, поки на околицях Костянтинівки стояли такзвані ополченці, зайвий раз не виходили. Добре,що ніхто з односельців не здав їх «ордловцям».

Після звільнення Костянтинівки чоловік одразупішов до військкомату. Адже вірив тоді й упевне-ний сьогодні, що Донецьк — українське містоі звільняти його мусять насамперед донеччани.

Служив у складі 54-ї омбр командиром самохід-ної гаубиці 2С3 «Акація».

Весною 2016 року Сергій демобілізувався.— Якщо буде загострення ситуації на фронті,

завжди зможу повернутись і застосувати набутівійськові знання, — пояснює він. — Тим більше,рік та місяць без глави сім’ї виявився важким ви-пробуванням для родини. Ще під час служби роз-мірковував, чим би хотів займатися в цивільномужитті. З роботою в Костянтинівці досить пробле-матично, вирішив спробувати себе в сільськомугосподарстві.

Чоловік каже, що реалізувати плани без під-тримки та розуміння коханої дружини йому не

вдалося б. Разом Свириденки по всьому районурозшукували та купляли молочних кіз, замовилив Німеччині породистого цапа-англонубійця, при-дбали курчат, каченят, гусенят і створили «Ко-зацьке подвір’я». Тепер в їхньому господарстві23 кози та велика зграя качок, гусей та курей.Дочка з козячого молока варить різноманітні си-ри. Технологію виготовлення бринзи вже опану-вала, тепер удосконалює приготування подібнихдо дор блю, камамбера, пармезану та інших еліт-них сирів.

За відгуками покупців, які знаходять «Козацькеподвір’я» Свириденків у соцмережі, сир дужесмачний. Сьогодні у планах родини побудуватиневеличкий сирний цех.

На початку серпня Сергію зателефонувализ військкомату та запросили взяти участь у пара-ді до Дня незалежності в Києві. Та він свій «Ко-зацький батальйон» залишити не міг, довелосявідмовитись.

— Коли буде Парад перемоги в Донецьку, точ-но не відмовлюсь, — сміється атовець. — Поїдуразом із козами, гусьми та качками. Тим більше,що команду: «Гуси, додому!» вони вже вивчили.А ще хочу додати, що після перемоги наш До-нецьк буде найпатріотичнішим містом України.От побачите.

«КОЗАЦЬКИЙ БАТАЛЬЙОН»СЕРЖАНТА СВИРИДЕНКАКОЗАК ІЗ ДОНБАСУ РІК ВОЮВАВ ЗА УКРАЇНУ, А ТЕПЕР ВАРИТЬ СИР

ПІСЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯКОСТЯНТИНІВКИ ЧОЛОВІК

ОДРАЗУ ПІШОВ ДОВІЙСЬККОМАТУ. АДЖЕ ВІРИВ

ТОДІ Й УПЕВНЕНИЙ СЬОГОДНІ,ЩО ДОНЕЦЬК — УКРАЇНСЬКЕ

МІСТО І ЗВІЛЬНЯТИ ЙОГОМУСЯТЬ НАСАМПЕРЕД

ДОНЕЧЧАНИ ССееррггіійй ССввииррииддееннккоо іізз ппооззииввнниимм ««ККооззаакк»»

ППррооддууккццііяя ««ККооззааццььккооггоо ппооддввіірр’’яя»»

ССллууххааччіі ппррооггррааммии ««ВВіідд ііддееїї �� ддоо ссттааррттааппаа»» ппіідд ччаасс ттррееннііннггуу ««ССттррааттееггііччнниийй ммееннеедджжммееннтт»»,, яяккиийй ппррооввіівв ппррооффеессооррРРііввннееннссььккооггоо ддеерржжааввннооггоо ггууммааннііттааррннооггоо ууннііввееррссииттееттуу,, ддооккттоорр ееккооннооммііччнниихх ннаауукк ВВііккттоорр ККооррссаакк

#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016 17

АРМІЯ І СУСПІЛЬСТВО

Виставка картин під назвою «Відчуття війни»,організована творчим об’єднанням «Художникибез майстерень» спільно з художньою студією«Picasso», експонувалася на Луганщині

Усвіт сучасного художнього мистецтва змоглиз а н у р и т и с ямешканці По-пасної. Виставку

картин тернопільськихмитців Миколи Мамчурата Оксани Дученчукпредставили в місцево-му районному краєзнав-чому музеї. Цікавинкоюдля відвідувачів сталаможливість особисто по-спілкуватися з авторомполотен. Адже МиколаМамчур — військово-службовець-контракт-ник, який зараз захищаєсуверенітет Українив районі АТО.

— Перебуваючи серед місцевих жителів, бачачи,як важко їм доводиться жити на лінії вогню, я відчув,що потрібно створити для них позитивну, світлу по-дію. І ось вихованка творчого об’єднання «Художни-ки без майстерень» Оксана Дученчук зібрала влас-ні та мої картини і переправила їх у Попасну, — роз-повідає автор картин.

У мирному житті Микола Мамчур — художник,письменник, майстер спорту з боксу, володар чор-ного поясу з карате. Деякий час жив у СполученихШтатах Америки. Там було проведено 9 виставокмитця: одна в штаті Коннектикут, одна — у Вашин-гтоні й сім — на Мангеттені в Нью-Йорку. Літера-турні твори Миколи Сергійовича друкувалисяв американському журналі «Слово/Word». Повер-нувшись 2010 року до рідного Тернополя, він ство-рив проект «Художники без майстерень», якийстав творчим осередком і в межах якого було про-ведено 14 виставок, зокрема й Польщі. Роботи ху-дожника знаходяться в приватних колекціях в Укра-їні, Польщі, Німеччині, Канаді, Америці, Швеціїта Англії.

Якщо вдома він — Микола Сергійович, то на вій-ні — боєць із позивним «Фідель». Але він не тількивиконує службові обов’язки. Микола Мамчур із до-зволу командира підрозділу організував у місцевій

школі Попасної художню студію та спортивну сек-цію. У роботі зі школярами, які бачили страхіття во-єнних дій, є своя специфіка. Інколи діти приходятьта кажуть, що, наприклад, Петра чи Василя сьогод-ні не буде на заняттях, бо в їхню хату влучив снаряд.

— Не просто проводити заняття з дітьми, в кожногоз яких складна доля, власний погляд на те, що відбу-вається зараз у країні. Але я намагаюсь знайти з нимиспільну мову. Якщо до дітей ставитись, як до власних,то завжди вдасться створити дружню атмосферута досягти позитивного результату.

Ділиться враженнями і директорка музею ЯнаПроскурова:

— Виставка картин Миколи Мамчура та ОксаниДученчук зацікавила мешканців Попасної. І діти,і дорослі відзначають, що роботи креативні, із ці-кавим сюжетом. Їхні автори — наші сучасники,а деякі полотна відображають теперішні подіїу країні. Для жителів Попасної дуже важливо від-чувати зв’язок з усією країною. І встановити цейзв’язок можна за допомогою мистецтва.

Оксана УРЕТІЙ

ВІД НЬЮ-ЙОРКА ДО ПОПАСНОЇ

ВВііййссььккооввооссллуужжббооввееццььЗЗббррооййнниихх ССиилл УУккррааїїннии ММииккооллаа ММааммччуурр

ВВииссттааввккаа ккааррттиинн ММииккооллии ММааммччуурраа ттаа ООккссааннии ДДууччееннччуукк вв мм.. ППооппаассннаа

МИКОЛА МАМЧУР ІЗ ДОЗВОЛУ КОМАНДИРА

ПІДРОЗДІЛУ ОРГАНІЗУВАВУ МІСЦЕВІЙ ШКОЛІ ПОПАСНОЇ

ХУДОЖНЮ СТУДІЮТА СПОРТИВНУ СЕКЦІЮ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ХУДОЖНИК МИКОЛА МАМЧУР,

КАРТИНИ ЯКОГО НЕОДНОРАЗОВО ВИСТАВЛЯЛИСЯ НА МАНГЕТТЕНІ,

ЗІ ЗБРОЄЮ В РУКАХ ЗАХИЩАЄ БАТЬКІВЩИНУ ВІД РОСІЙСЬКОГО АГРЕСОРА

Запорізькі волонтери виставилина аукціон унікальний лот — залізнийтрон. Створений з «уламків війни»,він є копією трону з популярного се-ріалу «Гра престолів». Отримані відпродажу кошти підуть на потреби на-ших бійців на передовій.

Автор залізного трону — запорізь-кий волонтер Денис Буштець — зі-знається, що серіал ніколи не дивив-ся, але читав серію романів ДжорджаМартіна «Пісня льоду й полум’я».За його словами, трон — цене якийсь військовий арт-перфо-манс. Він створювався для того, абинагадати людям, що в країні триваєвійна.

Спочатку трон хотіли зробити зі спи-саної зброї, але вирішення питаньщодо такого специфічного «матеріа-лу» зайняло б занадто багато часу.Тож довелося імпровізувати.

За словами волонтерів, матеріалидля виготовлення трону збирали не-довго. Їх на лінії розмежування виста-чає. Головна проблема полягала в то-му, як вивезти уламки від підбитої тех-ніки, мін та снарядів із району АТО і якпотім завезти туди ж готовий витвір.

— На створення 600-кілограмовоготрону витратили близько тижнята кількасот електродів, — розпові-дає волонтер. — До місця, де він сто-їть зараз, його довезли за 4 години.Але потім 5 днів долали дистанціюв 900 м. Тягли трон до опорного пунк-ту наших військових, що неподалікДонецького аеропорту.

Фото залізного трону та відео бійцівАТО, які читають вірші, сидячи на ньо-му, викликали бурхливу реакцію ко-ристувачів соцмереж. Звернулина нього увагу і представники ЗМІ.

— Це реальна можливість зібратибільш-менш серйозну суму для задово-лення найнеобхідніших потреб нашихвоїнів, — зізнається Денис Буштець.

Аукціон, який розпочався 14 листо-пада і відбувається у режимі онлайн,триватиме до 21 листопада. Про йогоперебіг розповідає один із організа-торів — журналіст Тарас Білка.

— Перші пропозиції вже є, і ми при-ємно здивовані їх кількістю. Несподі-вано для нас відразу встановиласяі перша «планка» на аукціоні — 6000доларів США. Щоправда в еквівален-ті… тепловізорів. Тож тепер ми роз-глядаємо і варіанти бартеру. Звісно,така сума не покриє всі потреби тихпідрозділів на передовій, яким ми до-помагаємо. Тож сподіваємося, що цене остання ставка.

Під кінець аукціону волонтери пла-нують перевезти трон до Запоріжжя,щоб люди змогли побачити йогона власні очі та сфотографуватися.

Наступний трон планують змайстру-вати таки зі списаної зброї. Макет ужедавно готовий. Він буде дуже схожийна трон з відомої екранізації роману,з тією різницею, що замість мечіву ньому буде сучасна зброя. Творчакоманда вже напоготові, тож питаннялише у відповідних погодженнях.

Владислав ДЕМ’ЯНЕНКО

ЗАЛІЗНИЙ ТРОН ЗІ СХОДУ

ЗЗааппооррiiззььккii ввооллооннттееррии ддооссттааввииллии ттрроонн вв ААТТОО

18

ЯК ЦЕ БУЛО

ЗАКАРБОВАНИХ У ГАЗЕТНИХ РЯДКАХ «НАРОДНОЇ АРМІЇ»

25 РОКІВ РОЗБУДОВИЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ,

Того року захисники Вітчизни отрималиабсолютно нове завдання, пов’язанеіз проведенням чемпіонату Європиз футболу. Під рубрикою «Служба: день

за днем» «Народна армія» 25 січня надрукува-ла кореспонденцію «На їхніх крилах — безпека«Євро-2012». У ній розповідалося, що особо-вому складу 114-ї Івано-Франківської бригадитактичної авіації доручено під час проведенняфутбольних баталій нести бойове чергуванняз охорони неба над Західною Україною. Льот-чики мали приступити до виконання цього за-вдання з травня 2012 року.

Водночас для подальшого розвитку Зброй-них Сил керівництво військового відомства ви-значило на 2012 рік 15 пріоритетних завдань.Про деякі з них газета «Народна армія» розпо-віла в аналітичному матеріалі за 6 січня під на-звою «Плацдарми для прориву». Там йшлосяпро створення багатофункціонального ракет-ного комплексу «Сапсан», військово-транспор-тного літака Ан-70, вітчизняного корабля класу

«корвет». Також належало реалізувати програ-ми з впровадження ефективної автоматизова-ної системи управління, розробки високоточ-них керованих засобів ураження для Сухопут-них військ та Повітряних Сил ЗС України.На розвиток ОВТ було передбачено понад2,3 млрд грн, що вдвічі перевищувало видатки2011 року. З них 967 млн грн мали спрямуватина відновлення боєздатності, модернізацію лі-таків МіГ-29, Су-25, Л-39, закупівлю танків «Бу-лат», «Оплот», тренажерних комплексів. Газе-та інформувала читачів про надходженняна озброєння армії новітніх зразків бойовоїтехніки. Так, 12 січня повідомила про радіоло-каційну станцію П-18 «Малахіт», спроможнув автоматичному режимі визначати дані про ці-лі, що рухаються зі швидкістю до 1000 м/с.Планувалося, що «Малахіти» мали б замінитизастарілі радари, проте тенденція тих років

була такою, що якщо нові зразки й приймалисяна озброєння, то у війська надходили лишеодиниці.

2012 року в Збройних Силах України впершепровели конкурс на кращий танковий взвод.Як повідомила «Народна армія» 7 вересня,перше місце вибороли підлеглі лейтенантаОлега Груздевича, який на той час служиву 17-й окремій танковій бригаді. Переможці от-римали 50 тисяч гривень премії, сертифікаті перехідний приз — макет танка. Було пові-домлено про можливість проведення 2013 рокутаких змагань і серед розвідників, артилерис-тів та інших військових фахівців. Передбачало-ся запросити на них представників Польщі, Бі-лорусі тощо.

Ефективність виконання цих та інших пріори-тетних завдань щодо подальшого розвиткуЗбройних Сил України залежала від стануїхнього фінансування. На жаль, і 2012 року бюд-жетні кошти здебільшого витрачалися не на ре-формування армії, а на її утримання. Про цейшлося, зокрема, в аналітичній статті «Новаякість оборонного гаманця», надрукованій 4 лю-того. У ній зазначалося, що хоча асигнуванняМіноборони порівняно з 2011-м збільшенона 3,7 млрд, залишилася стара проблема,пов’язана з диспропорцією використання коштівна утримання і розвиток війська. Так, в арміяхСША, Франції, Польщі цей показник становить50–60 відсотків. А на утримання ЗС Україниспрямовували 87% оборонного бюджету.

До переліку завдань, визначених на 2012рік, належало створення корпусу резервістівУкраїнського війська. Газета «Народна армія»17 січня надрукувала «Концепцію службив військовому резерві Збройних Сил України».У цьому документі зазначалося, що такий ре-зерв має комплектуватися громадянами Украї-ни, які можуть на добровільній основі бутиприйняті на службу у військовому резервіЗбройних Сил на підставі контракту. Передба-чалося до кінця року мати 2700 резервістів.А програмою розвитку Збройних Силна 2012–2017 роки планувалося довести їхнюкількість до 8 тисяч осіб.

Зміцненню міжнародного авторитету Укра-їнського війська сприяло проведення операції«Північний сокіл-2012», яка стала логічнимпродовженням українсько-данської співпраці

з військово-транспортних перевезень, зокремаспільних операцій «Козаки на кризі» та «Пів-нічний сокіл-2010». Під час її проведення укра-їнські льотчики на Іл-76МД доставляли пальнез авіабази «Туле» до заполярної станції«Норд». Як повідомила «Народна армія»13 квітня, у ході 21-денної операції «Північнийсокіл-2012» представники транспортної авіаціїЗС України мали доставити до заполярноїстанції від 350 до 500 тисяч літрів пального.

2012 РОКУ БЮДЖЕТНІ КОШТИ

ЗДЕБІЛЬШОГО ВИТРАЧАЛИСЯ

НЕ НА РЕФОРМУВАННЯ АРМІЇ,

А НА ЇЇ УТРИМАННЯ

ККоорреессппооннддееннтт ««ННааррооддннооїї ааррммііїї»» ВВааддиимм ККооввааллььооввззууссттрріівв ллііттаакк,, щщоо ппооввееррннууввссяя зз ооппееррааццііїї ««ППііввннііччнниийй ссооккіілл»»

Це лише два напрямки подальшо-го реформування і розвиткуЗбройних Сил 2013 року, визначе-ні керівництвом країни. Окрім то-го, планувалися до виконання такітрадиційні завдання, як поліпшен-ня системи підготовки фахівців,оснащення війська новими і мо-дернізованими зразками озброєн-ня та військової техніки, забезпе-чення соціальних гарантій військо-вослужбовців та членів їхніх сімей.Звісно, ці плани були уточнені і до-повнені.

Зокрема потребувала вирішенняпроблема звільнення ЗбройнихСил від невластивих їм функцій,зайвих структур. «Народна армія»в номері за 3 січня 2013 року на-друкувала статтю «Ключове за-вдання — реформування війська».У ній повідомлялося, що протягом

року відповідно до державної про-грами буде утилізовано 58,4 тися-чі тонн ракет і боєприпасів, 6,3 ти-сячі тонн меланжу. Це дозволитьскоротити неперспективні арсе-нали, бази, склади, зменшити ви-трати на утримання ЗбройнихСил. У номері за 15 січня газетаповідомила про нову ініціативувійськового відомства щодо за-провадження основного засобурозв’язання 2013 року житловоїпроблеми. Передбачалося шля-хом прозорого продажу на аукціо-нах реалізувати надлишковевійськове майно, а отримані кош-ти використовувати для будівниц-тва квартир і розподіляти їх у такійпропорції: 80% надавати як служ-бове житло для діючих військово-службовців, 20% — як постійнедля решти черговиків.

Протягом 2013 року відповіднодо постанови уряду мала відбути-ся реорганізація оборонно-про-мислового комплексу. Як зазнача-лося у статті «Народної армії» від2 квітня, державний концерн«Укроборонпром» мав не лишезадовольняти потреби ЗбройнихСил, а й посилити роль Українина світовому ринку озброєння.

Нове завдання отримало військо-ве відомство у зв’язку з указомПрезидента про реорганізацію Мі-ністерства надзвичайних ситуаційта державної інспекції техногенноїбезпеки у Державну службу Украї-ни з надзвичайних ситуацій. Коор-динація її діяльності була покладе-на на Міністра оборони. Про цев інтерв’ю «Народній армії» розпо-вів тодішній керівник служби. Вінповідомив, що 70% військової тех-

ніки здатні виконувати завданняз ліквідації наслідків стихійних лихта надзвичайних ситуацій. Для за-безпечення пропуску повеній сходження криги в лютому булостворено міжвідомче угрупованнясил і техніки, яке мало майже 15тисяч одиниць техніки та 42 тисячіособового складу. Газета постійнорозповідала про участь військово-службовців у ліквідації наслідківстихійних надзвичайних ситуацій.

Указом Президента України від12 червня 2013 року наступний,2014-й, рік оголошено Рокомучасників бойових дій. «Народнаармія» у серпні 2013 року запро-вадила редакційну акцію «Напи-шемо книгу про учасників бойовихдій» і розпочала друкувати нари-си, замальовки про цих військово-службовців.

2013 РІК: ВІДМОВА ВІД СТРОКОВОЇ СЛУЖБИІ ПРИСКОРЕННЯ ПЕРЕХОДУ НА КОНТРАКТНУ АРМІЮ

Наступна наша розповідь буде присвячена реформуванню та розвитку Збройних Сил України у 2014–2015 роках. Володимир ЧІКАЛІН

2012 РІК: БЕЗПЕКА «ЄВРО-2012» ТА ПОЛЬОТИ НА ЗАПОЛЯРНУ СТАНЦІЮ

#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016 19

ВІДОМІ СПІВВІТЧИЗНИКИ

Видатний український військовийдіяч генерал-хорунжий армії УНР(генерал-полковник в еміграції)Павло Шандрук походив з Волині.Здобувши освіту в Острозькій кла-сичній гімназії та Ніжинському іс-торико-філологічному інституті,він 1913 року закінчив ще й Олек-сіївську військову школу в Москві.

Служив у 70-му Рязькому піхотно-му полку, у його складі бравучасть у Першій світовій війні —командував батальйоном, згодомбув помічником командира полкуз господарської частини. З 1916року штабс-капітан Шандрук —командир батальйону 232-го за-пасного піхотного полку, потімслужив у 2-му броньовому відді-ленні.

У роки визвольних змагань воли-нянин став на бік українського на-роду. Командував панцерником«Полуботок», був начальникомпанцерного потягу, командиромавтопанцерної батареї ОкремоїЗапорозької дивізії. КомандуючиОкремим стрілецьким Запорозь-

ким куренем Дієвої армії УНР, вою-вав на своїй батьківщині — підКременцем, Тернополем, Почає-вом та Гусятином.

Згодом полковник Шандрук ко-мандував 9-м стрілецьким полком,1-м рекрутським полком, 4-ю стрі-лецькою бригадою, збірним заго-ном 2-ї дивізії та 7-ю бригадою 3-їЗалізної дивізії Дієвої армії УНР.

З кінця 1920 року полковник Пав-ло Шандрук перебував у Польщі.На чужині він став одним із за-сновників військового журналу«Табор».

У березні 1927 року полковникочолив 1-й організаційний відділГенерального штабу Військовогоміністерства УНР в екзилі. З серп-ня 1927 року до травня 1936-гобув головою цього штабу.

Паралельно з цим Павло Шанд-рук закінчив військовий радіотех-нічний інститут у Варшавіта, уклавши контракт, став поль-ським офіцером. Поляки присвої-ли українцю військове звання«майор», і він вступив до польсь-

кої Вищої військової школи, по за-кінченні якої у вересні 1938 рокуотримав звання «підполковник»та продовжив службу в польськійармії.

У польсько-німецькій війні 1939року, що переросла у Другу світо-ву, брав участь з 7 вересня 1939року, командував бригадою. У боюз німцями був поранений, але вря-тував бригаду від знищення, за щочерез чверть століття його наго-родили вищою військовою наго-родою Польщі.

Майже чотири місяці перебуваву німецькому полоні. Після звіль-нення з січня 1940 року працювавперекладачем, потім завідував кі-нотеатром.

За рішенням очільників українсь-кого емігрантського руху в берез-ні 1945 року став командувачемУкраїнської національної армії.

Перед німецькою капітуляцієюкомандувач став ініціатором виве-дення військ УНА з фронту й скла-дання зброї перед союзниками.У полоні генерал домігся особис-

тої зустрічі зі знайомим йому поль-ським генералом ВладиславомАндерсом. Давній знайомий по-клопотав про звільнення українсь-кого бранця, і той вийшов на во-лю. З 1948 року проживав у США.

Помер Павло Шандрук 15 лютого1979 року, похований у м. Баунд-Брук (штат Нью-Джерсі, США).

Орден Віртуті Мілітарі (з латини Virtuti Militari — «ВійськоваДоброчесність») є найвищою військовою нагородою Польщі,найближчого й найпослідовнішого стратегічного партнераУкраїни, країни, яка, починаючи з 1918 року, 11 листопадавідзначає День незалежності від Російської імперії.

Найвищий польський військовий орден, що вручаєтьсяза мужність перед лицем ворога, є аналогом британськогоХреста Вікторії. Цю нагороду 1792 року заснував корольСтаніслав Авґуст Понятовський з нагоди розгрому російсь-ких військ у битві під Жилинцями (нині — село Шепетівсь-кого району Хмельницької області). Першими нагороджени-ми орденом Віртуті Мілітарі стали генерали Тадеуш Кос-тюшко та Юзеф Понятовський.

Після придушення польського повстання 1831 рокуросійський цар і водночас монарх Польського Королівства

Микола I скасував нагороду, але після відновлення незалеж-ності Польщі 1919 року польський уряд її відновив.

Орден Віртуті Мілітарі має п’ять ступенів: Великий (із зір-кою), Командорський, Кавалерський, Золотий та Срібнийхрести.

У роки Другої світової війни орденом Віртуті Мілітарі булинагороджені також командувачі союзних військ, які сприяливизволенню Польщі від німецької окупації.

Є серед кавалерів ордена й українці. Зокрема це команду-вач Української національної армії генерал-полковник ПавлоШандрук, начальник штабу Першої Української партизансь-кої дивізії імені Ковпака майор Василь Войцехович та леген-дарний радянський розвідник полковник Євген Березняк,який став прототипом головного герою кінофільму «Майор«Вихор». Також цим орденом відзначене місто Львів.

ВІД РОСІЙСЬКОГО ШТАБС-КАПІТАНА — ДО КОМАНДАНТА УНА

Василь Войцехович народив-ся 5 січня 1913 року в містечкуКраснокутську Харківської гу-бернії. По закінченні школита сільськогосподарськоготехнікуму десять років працю-вав меліоратором.

1939 року Василь Войцехо-вич вступив до лав Червоноїармії й одразу ж потрапивна радянсько-фінську війну.По закінченні Сумського арти-лерійського училища служивкомандиром взводу. На цій по-саді й зустрів війну.

У серпні 1941 року командирштабної батареї Войцехович

пораненим потрапив у полон. Серед тисяч інших військо-вополонених був етапований до Польщі. Попри поранен-ня дорогою зумів втекти. Через п’ять місяців він зустріву Хінельських лісах розвідників Путивльського парти-занського загону Сидора Ковпака і приєднався до них.

Спочатку Василь був призначений на посаду помічникакомандира роти, але невдовзі став помічником начальни-ка штабу загону. У січні 1944 року майор Войцехович очо-лив штаб 1-ї Української партизанської дивізії.

Василь Войцехович забезпечував оперативне керівниц-тво боями, за що Ковпак називав його «Кутузовим». Якначальник штабу вміло планував і рейди територіямиУкраїни, Білорусії та Польщі.

7 серпня 1944 року майору Василю Войцеховичу булоприсвоєно звання Героя Радянського Союзу. На той часвін уже мав орден Червоної Зірки, орден Леніна та декіль-ка медалей. Невдовзі польський уряд нагородив герояорденом Віртуті Мілітарі.

Герой війни жив у Києві, де і помер 21 квітня 1987 року.Був похований на Байковому кладовищі, 1989 року пере-похований у Краснокутську. Підготував Олексій ТРИГУБ

«КУТУЗОВ» ЗІ СЛОБОЖАНЩИНИ

Євген Березняк на-родився 25 лютого1914 року в Кате-ринославі (зараз —Дніпро). Здобувшипедагогічну освіту,працював учителему сільських школах,очолював відділ на-родної освітиу Львові.

Із початком ні-мецько-радянськоївійни Березняка за-лишили для підпіль-ної роботи в тилуворога.

Протягом двох років він перебував у підпіл-лі, займаючись агітаційною та підривною ро-ботою. Згодом йому запропонували статикадровим розвідником.

У липні 1944 року Євген Березняк успішносклав випускний іспит у розвідшколі та при-був на 1-й Український фронт. На той чассклались сприятливі умови для наступуна територію Польщі і вкрай необхідною бу-ла достовірна розвідувальна інформація що-до угруповань противника на польській те-риторії.

Березняк був призначений командиром ди-версійно-розвідувальної групи, отримавпозивний «Голос» та розпочав підготовкудо виконання завдання в окупованому Кра-кові.

У серпні 1944 року ДРГ, яку очолював Бе-резняк, десантувалася в районі Кракова.

156 днів поспіль вона успішно виконувалазавдання командування. За час роботи в ти-лу противника група викрила краківськеугруповання німців із числа радянських вій-ськовослужбовців, які втекли з полону, Бе-резняк створив загін, силами якого провівнизку диверсій на комунікаціях противника.А головне — здобув план мінування Крако-ва, чим врятував десятки тисяч життів йогомістян, а також саме старовинне місто відруйнування.

Виконавши завдання та повернувшись, офі-цер, як тоді це водилося, був направленийна перевірку у фільтраційний табір НКВС.Тривалі перевірки підтвердили його невину-ватість, і він був демобілізований.

Повернувшись з війни без жодних наго-род, вчорашній розвідник знову працювавна педагогічній ниві. Став заслуженим учи-телем України, почесним академіком Акаде-мії педагогічних наук. На пенсію вийшов у ві-ці 85 років.

Остаточно реабілітували Євгена Березнякалише майже через 20 років після війни завдя-ки періодичним публікаціям у пресі та зйом-кам декількох документальних фільмів і теле-передач. Після того як у січні 1964 року урядПольської Народної Республіки визнав йогогероїзм і заслуги, нагородивши орденом Вір-туті Мілітарі, відомий письменник Юліан Се-менов написав повість «Майор «Вихор»,за якою згодом було знято однойменну кіно-стрічку.

Помер Герой України на 100-му році жит-тя — 23 листопада 2013 року. Похованийна Байковому кладовищі в Києві.

ПОЗИВНИЙ «ГОЛОС», ВІН ЖЕ — ЛЕГЕНДАРНИЙ «МАЙОР «ВИХОР»

УКРАЇНЦІ — ГЕРОЇ ПОЛЬЩІ

ООррддееннВВііррттууттіі ММііллііттаарріі

20

ДЕЩО З ПРИВОДУ

Вже майже місяць триває перший в історіїавіаносного крейсера «Адмірал Кузнєцов»бойовий похід до берегів Сирії. Похід, якиймав би підкреслити статус «свєрхдєржави».

Але пригоди «Кузі» перетворилися на ганебне дійст-во, з яким не змогла впоратися навіть пропаган-дистська машина Кремля.

У середині жовтня група російських військових ко-раблів, серед яких важкий авіаносний крейсер «Адмі-рал Кузнєцов» (проект 1143.5), вирушила в Серед-земне море. Офіційна версія — забезпечення «війсь-ково-морської присутності в оперативно важливихрайонах Світового океану». Також британська газета«The Sunday Times» повідомила, що в Середземнеморе до берегів Сирії йдуть три російські підводнічовни (озброєні крилатими ракетами), серед нихдва — атомні.

Чимало росіян вважають, що у світі, де панують«піндоси», ніколи не буде «порядку та справедливос-ті», допоки туди не прийде Росія. А що відбувалосяу ЗМІ? Такого не було з часу, «коли бендерівці хлоп-чика розпинали». Російські ЗМІ рясніли заголовками:«Авианосная группа ВМФ России вошла в Ла-Манш», «Боевые корабли НАТО выстроились в по-четный караул перед «Адмиралом Кузнецовым». Алесталося так, що важкий авіаносний крейсер перетво-рився на один із найпопулярніших інтернет-мемів —«пароплав «Кузя». А спроби Росії самоствердитисьу цьому світі, де «всі проти нас», напоролися на рифижорстокої реальності.

Можна згадати, як смакували пропагандисти ціліі завдання «навчального походу». Вони й передбача-ли, як Росія під час виборів у США доведе «гумані-тарну місію» у Алеппо до логічного кінця. Й те, як кра-їни НАТО злякаються могутності авіаносної групи…Хотіли налякати весь світ своєю групкою кораблів,нагадати можливості палубної авіації для потенцій-них покупців, але все закінчилося біля берегів туман-ного Альбіону, а у стратосферу злетіла димом гор-

дість Росії. Фотографії «Кузі», який налякав усіх еко-логів світу, розійшлися Інтернетом швидше, ніж нови-ни про дебати Трампа та Клінтон.

Далі неабияким випробуванням для «справжніхприхильників сили російського ВПК» стало небажан-ня європейських країн заправляти судно. Спочаткуударній групі ВМФ РФ відмовила Іспанія, а потім і ма-

ленька Мальта. Такого «ножа у спину» росіяни хоча йчекали (усюди ж вороги), але пропагандисти не від-разу впоралися з інформаційним штормом сарказму.Офіційні версії не надто різнилися, але головний «ме-седж» традиційний — «піндоси надавили, а безволь-на Європа піддалася». Смішно? Цивілізований світвже давно не сміється з цього «СРСР дубль два»,але це реальність, якій Україна протистоїть майжетри роки. Незрозуміло, як співіснують два таких супе-речливих поняття, як «НАТО — ворог» і «країниНАТО нам насмілилися відмовити у дозаправці».Певно, цей парадокс вивчатиметься не одним поко-лінням психологів усього світу.

Найцікавіше, що така позиція європейських країнякнайкраще продемонструвала не тільки ставленнядо військової операції Росії в Сирії, але й визначиламісце російської мілітаристської істерії щодо другої«холодної війни» — місце ізгоя.

Отже налякати світову спільноту не вийшло, до то-го ж навіть у найбільших «патріотів» Росії з’явилисьсумніви щодо можливостей «Кузі» виконувати бойо-ві завдання тривалий час. Демаскуючі властивості«Кузі» (кажуть, дим з труби бачили навіть у Северо-

морську) дозволили виявити й логістичний глухийкут — без гарантованої дозаправки цей корабельможе просто дрейфувати серед океану під час бойо-вих дій.

Зазвичай на флоті кажуть не «пливе», а «йде»,але якщо говорити про авіаносний крейсер «АдміралКузнєцов», то доцільно буде сказати: «Чадить, але жпливе!»

Дмитро ЗАВТОНОВ

ПРИГОДИ «ПАРОПЛАВА «КУЗІ»,АБО ЯК АВІАНОСЕЦЬ «АДМІРАЛ КУЗНЄЦОВ» СВІТ НАСМІШИВ ТА ЕКОЛОГІВ НАЛЯКАВ

ССееррееддззееммннооммооррссььккиийй ««ккррууїїзз»» ««ААддммііррааллаа ККууззннєєццоовваа»» зз ддииммооввооюю ззааввііссооюю

Інтернет-мем — яви-ще спонтанного по-ширення певної ін-формації Інтернетомусіма можливими спо-собами (електронноюпоштою, в месендже-рах, на форумах,у блогах тощо).

Такому поширеннювід одного інтернет-користувача до іншо-го піддається не кож-на інформація, а тіль-

ки та, що яким-небудь чином не залишила байду-жими багатьох користувачів. Традиційно так самопоширювалися анекдоти, жарти і посиланняна медіа-об’єкти розважального характеру, алеспеціальну увагу на явище, назване потім «інтер-нет-мемами», звернули тоді, коли за тим же прин-ципом почали розповсюджуватися речі, далекі віданекдотів і розваг.

Хоча в Росії майже всі ЗМІ контрольовані, з Інтер-нетом авторитарний режим впоратися не може.Тому висміювання «могутності «Кузі» стало лави-ноподібним, а інформаційне забезпечення ореолунепереможності походу групи кораблів стало не-можливим попри надування щік офіційними пред-ставниками Міністерства оборони Росії.

У грудні 1991 року на адресу командира кораб-ля надійшла урядова телеграма від ПрезидентаУкраїни Леоніда Кравчука, в якій пояснювалося,що крейсер є власністю України і що до прий-няття урядового рішення йому належить зали-шатися на севастопольському рейді. Попри за-борону Києва, корабель вийшов у море для від-працювання зльоту-посадки палубних літаків.До Криму терміново вилетів заступник команду-вача Північного флоту віце-адмірал Юрій Усти-менко, який, прибувши на борт, віддав наказтерміново, навіть покинувши на березі дві трети-ни офіцерсько-мічманського складу та заводсь-ку здавальну команду, готуватися до переходуморем, аби не залишити корабель Україні.О 23.40 корабель без жодних сигналів залишивсевастопольський рейд і взяв курс на Босфор.

Основа авіагрупи «АдміралаКузнєцова» Су-33 (Су-27К) —винищувачі. На кораблі немаєкатапульти, тож Су-33 мусятьзлітати за допомогою трамплі-на за рахунок тяги й не можутьнести багато озброєння чи па-

лива — тільки відносно легкіракети для повітряного бою.Також на борту є декілька но-вих МіГ-29К та ударнийКа-52К, які зможуть завдатидекілька ударів по підрозділахсирійської опозиції, але цене змінить ситуацію карди-нально.

Російська ескадра може об-стрілювати Сирію і крилатимиракетами з надводних кораб-лів та підводних човнів. У НК«Калібр» дальність більше2000 кілометрів, тож абсурд-ність походу з військового по-гляду очевидна. Також у «Куз-

нєцова» на озброєнні старіпротичовнові ракети П-700«Граніт» для ударів по великихкораблях. Використовувати«Граніт» по наземних цілях ти-пу бойовиків на джипах із куле-метами — доволі дорогий фе-єрверк (вартість однієї ракети6 млн доларів).

Тож можна дійти висновку, що«Кузя» в Середземному моріне зможе вплинути на ситуаціюз блокадою та можливим штур-мом Алеппо, а його похід буврадше спробою створити гар-ну телекартинку та вкотре про-демонструвати силу.

ППррооттииккооррааббееллььннаа ррааккееттааПП��770000 ««ГГрраанніітт»»

ММоорряяккии ВВММССВВееллииккооббррииттааннііїї ггооттууююттььссяяссууппррооввоодджжууввааттии««ААддммііррааллаа ККууззннєєццоовваа»»

НАВІТЬ У НАЙБІЛЬШИХ«ПАТРІОТІВ» РОСІЇ З’ЯВИЛИСЬ

СУМНІВИ ЩОДО МОЖЛИВОСТЕЙ«КУЗІ» ВИКОНУВАТИБОЙОВІ ЗАВДАННЯ

#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016 21

ЗДОРОВ’Я

ОБЕРЕЖНО — ГРИП!ІЗ НАСТАННЯМ ХОЛОДІВ БІЛЬШАЄ КІЛЬКІСТЬ ХВОРИХ НА ГРИП ТА ГОСТРІ

РЕСПІРАТОРНІ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ. В АРСЕНАЛІ ВІЙСЬКОВИХ МЕДИКІВ НИНІ БЕЗЛІЧ

ПРОТИВІРУСНИХ ПРЕПАРАТІВ, АЛЕ НАЙЕФЕКТИВНІШИМ ЗАСОБОМ ЗАХИСТУ ВІД

ГРИПУ НА СЬОГОДНІ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВАКЦИНАЦІЯ

УУ ррааййоонніі ААТТОО ррооззппооччааллии ввааккццииннааццііюю ввііййссььккооввиихх ппррооттии ггррииппуу

За даними Центру грипу та гострих респіратор-них вірусних інфекцій, з початку жовтня на грипта ГРВІ в Україні вже захворіло 156459 осіб. Якпоказали дослідження, у більшості зараженихдомінували віруси парагрипу. Проте значне під-вищення рівня захворюваності, близьке до епіде-мічного, ще попереду. Як стверджують фахівціМіністерства охорони здоров’я України, найбіль-ша захворюваність щороку відзначається орієн-товно з кінця січня — початку лютого по бере-зень-квітень. Саме в цей час і є найбільший ри-зик підхопити небезпечну інфекцію.

Зазвичай по всьому світу в сезонні епідемії грипуфіксується від 3 до 5 мільйонів випадків важкогоперебігу хвороби та від 250 до 500 тисяч випадківсмерті, оскільки захворювання передусім вражає

верхні дихальні шляхи,включаючи ніс, горло, брон-хи і дуже швидко поширю-ється серед людей.

Щороку видів грипу біль-шає. Цього року на терито-рії України очікується новийштам — Н3N2. Уперше вінзафіксований 2014 року в Гонконгу. Східний грипдуже небезпечний через відсутність до нього іму-нітету в українців. За інтенсивністю Н3N2 пере-вершує торішній каліфорнійський вірус Н1N1.Отже, кількість хворих на грип в Україні може бу-ти більшою в порівнянні з епідемією січня-лютого2016-го, однак, як стверджують лікарі, цей штамне призведе до серйозних ускладнень.

НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ОЧІКУЄТЬСЯ НОВИЙ ШТАМ ГРИПУ — Н3N2

Віруси грипу, як добре всім відомо, передаютьсявід людини до людини повітряно-крапельнимшляхом і мають симптоми, дуже схожі з іншимигострими респіраторними вірусними інфекціями(ГРВІ). Проте на відміну від застуди грип набагатонебезпечніший, тому й вимагає особливої уваги.

ЯК МОЖНА ЗАРАЗИТИСЯ ВІРУСОМ

ОЗНАКИ ЗАХВОРЮВАННЯ

— Перше, що я вам раджу, негайно звернітьсядо лікаря та максимально обмежте контакти з ін-шими людьми. Аби уникнути зневоднення орга-нізму, при високій температурі я рекомендуювживати теплі підсолені напої. Якщо немає змогиотримати медичну допомогу, прийміть таблеткупарацетамолу, проте лише, якщо температура ті-ла перевищує 38,5 градуса. Категорично заборо-няється хворим вживати аспірин, адже, як відомо,цей препарат викликає ускладнення з боку цент-ральної нервової системи, — розповідає началь-ник відділення повітря-но-крапельної інфекціїклініки інфекційних за-хворювань Національ-ного військово-медично-го клінічного центру«ГВКГ» МОУ полковникмедичної служби ВікторТретьяков.

— Із народних методів лікування раджу вживатитеплі трав’яні чаї з ромашки, липи, календули, від-вари калини, які виводитимуть токсини з організ-му. Додавайте до напоїв мед та лимон. До раціо-ну харчування обов’язково введіть часник, цибу-лю, імбир та червоний перець. Не забувайте вжи-вати вітамін С. Як відомо, саме він покращує стій-кість організму до простудних захворювань. Ба-жано споживати обов’язково якомога більше сві-жих овочів та фруктів, які також сприяють зміц-ненню імунітету. Як один із методів профілактики— рекомендую загартовування організму. Такіпрості способи запобігання грипу дозволять вамскоротити термін хвороби та зберегти здоров’яоточуючих.

МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ

В арсеналі військових медиків нині безліч про-тивірусних препаратів. Як стверджують фахів-ці, в госпіталях і в районі проведення АТО ліківдостатньо. Проте найефективнішим засобомзахисту від грипу на сьогодні залишається вак-цинація.

— Як правило, спалах захворювання на грипсеред військовослужбовців виникає на дватижні пізніше, ніж у цілому по країні. На щастя,смертельних випадків від цієї хвороби середвійськових за останні роки зафіксовано не бу-ло, а кількість хворих серед них щороку не пе-ревищує епідемічний поріг, — розповідає на-чальник Центрального санітарного епідеміоло-гічного управління Міністерства оборони Украї-ни майор медичної служби Сергій Литовка. —Вся важкість грипу полягає в ускладненнях, яківін залишає після себе. У разі несвоєчасногозвернення до лікарів може розвинутися віруснапневматична інфекція, яка є здебільшого при-чиною смерті в окремих випадках.

— Останні декілька місяців ми активно прово-дили агітацію щодо проведення вакцинації про-ти грипу серед військових, бо наше основнезавдання — в найстисліші строки сформуватив бійців імунітет до цієї хвороби, — додає Сер-гій Литовка. — Для проведення щепленьу районі проведення АТО вже сформовані гру-пи військових медиків, до складу яких входятьтерапевти та анестезіологи. Всі фахівці пройш-ли спеціальну підготовку до проведення щеп-лень і мають відповідні сертифікати. Днями вжерозпочали вакцинацію серед військовиху районі АТО.

Вакцинація від грипу є рекомендованоюта не входить до календаря обов’язкових щеп-лень. У Збройних Силах України особливимигрупами вибору є керівний склад, особи, які ви-конують завдання з бойового чергуваннята оперативної чергової служби, медики та осо-би, яким щеплення необхідні за медичними по-казаннями.

— Вакцинальна кампанія у війську триватимеще близько 2-х місяців. Уже складені спискивсіх охочих пройти вакцинацію, вакцина збері-гатиметься в спеціальних умовах у госпіталяхі за потреби буде доставлена до мобільних ме-дичних пунктів. Якщо у вас тільки зараз виник-ло бажання зробити щеплення, вас включатьдо списків у будь-який час. Особисто я обов’яз-ково пройду вакцинацію від грипу і вам раджузробити так само, — каже начальник Централь-ного санітарного епідеміологічного управлінняМіністерства оборони України Сергій Литовка.

ВАКЦИНАЦІЯ ВІД ГРИПУ:НІКОЛИ НЕ ПІЗНО!

Тетяна МОРОЗ, Ігор ПАРАЩИЧ

ЯК ЗАПОБІГТИ ЗАРАЖЕННЮ

До нового епідсезону до України вже ввезеновакцини для профілактики грипу «ДжиСі Флю»та «Ваксі грип», які пройшли перевірку і пов-ністю відповідають державним і міжнароднимстандартам. Щеплення потрібно зробитине пізніше середини листопада, адже імунітетдо вірусу після вакцинації виробляється протя-гом 2–3 тижнів.

ЛІКИ ДЛЯ ПРОФІЛАКТИКИ

обмежити відвідинимісць великогоскупчення людей

знаходитися від лю-дини з ознакамигрипу на відстаніне менше 2 метрів

часто провітрюватиприміщення

здійснити щепленнявід грипу

різке підвищенннятемператури тіла(понад 38 градусів)без будь-якихсупутніх симптомів

головний біль

біль у м’язах

біль у горлі, кашель

нежить, закладення носа

блювота і пронос

не торкатися очей,носа або ротанемитими руками

дотримуватисяправил особистоїгігієни, часто митируки з милом

уникайте обіймів,поцілунківі рукостискань

повноціннохарчуватися,висипатися,уникати перевтоми

прикривати ніс і ротпри чханні абокашлі одноразовоюсерветкою, яку жзразу ж післявикористаннявикинути

22

ЛАЙФХАКИ

РОЗУМНІ ВИНАХОДИВІД НАРОДНИХ УМІЛЬЦІВЗ початком проведення антитерористичної операції українські вчені, волонтери, студенти створюють прилади, які не лише вдосконалюютьуже наявне військове обладнання, а й допомагають нашим військовим у польових умовах. Тож розповімо про народні винаходи, які можутьстати у пригоді.

Науковці з Буковини розробили унікальний казанок,завдяки якому можна не лише приготувати їжу, а й за-рядити телефон, рацію та навіть дивитися телевізор,повідомляє ТРК «Чернівці».

Над розробкою диво-приладу працювали науковціІнституту термоелектрики, залучали також і студентів.Собівартість такого казанка — приблизно 2 тисячі гри-вень.

— У дно цього казанка вмонтовано термоелектричнийперетворювач тепла на електрику, — розповідає ди-ректор Інституту термоелектрики Лук’ян Анатичук. —Завдяки такому приладу можна отримати 25 Вт елект-ричної потужності. Він може працювати не обов’язково

від багаття, а й від якогось іншого джерела тепла.З часом всі охочі матимуть змогу придбати такий багатофункціональний казанок. Науковці вже

завершують оформлення документації та планують передати прилад у серійне виробництво.

У Калуші Івано-Франківської області колишній заступ-ник командира танкової роти Олександр Жембус розро-бив пічку, яка може зігрівати військових у польових умо-вах при –25°C без дров. Про це повідомляє Еспресо ТВ.

— Дизпаливо потрапляє по тонкій трубці й капає на ро-зігріте дно труби, випаровується і перетворюєтьсяна газ. Із таким пристроєм у мене солдати в полі спалибез комбінезонів при –25°C, — розповів Олександр.

Він зазначив, що його пристрій дуже простий та ефек-тивний, а саму пічку легко можна модернізувати дляприготування їжі, переносити і складати за кілька се-кунд.

Колишній військовий наголосив, що готовий власноручвиготовляти ці пристрої для бійців, які служать у зоні АТО.

ОМЛЕТ У БЛЯШАНЦІБудь-яку по-рожню бля-шанку мож-на викорис-тати як єм-ність дляприготуван-ня яєчні, ом-лету або жу-льєну, якщопід рукоюнема пательні. Для цього необхідно просто над-різати бляшанку з двох боків.

НЕЗВИЧНА СВІЧКА

За необхід-ності можнавиготовитисвічку з кон-сервної бан-ки, парафінута вугільноїгілки. Стри-

жень має бути саме з вугілля і не тоншим за олі-вець, інакше буде постійно гаснути. Також свічкуможна зробити з картоплі, шматка сала та ба-вовняної мотузки. Для цього необхідно вирізатив картоплі циліндричний отвір, залити туди роз-топлене сало та покласти мотузку.

РОЗУМНИЙ КАЗАНОК ВІД БУКОВИНЦІВ

ЕФЕКТИВНА ПІЧКА БЕЗ ДРОВ

Підготувала Олена КРУГЛЄНЯ

НОВИЙ СПОСІБ ПІДВІШУВАННЯ МЕДИЧНИХ НОШ В АВТОМОБІЛІУчениця Львівської обласної Малої академії наук, урод-женка Донецька Анастасія Лівочка винайшла новий спо-сіб підвішування медичних нош в автомобілі, який дозво-ляє максимально швидко і без додаткових ушкодженьтранспортувати пацієнтів бездоріжжям, повідомляє ZIK.Настя разом із науковим керівником Віктором Колдуномрозробили чудовий та необхідний пристрій — портатив-ний та недорогий комплект, який дозволяє будь-який ав-томобіль потрібної вантажопідйомності перетворитина спеціалізовану машину швидкої допомоги. Для цьогозастосовується еластична підвіска і демпфери коливань,щоб мінімізувати больові відчуття пацієнта при йоготранспортуванні. Конструкція швидко і легко монтуєтьсяне тільки в машинах швидкої допомоги, а й у авто, габа-

рити яких дозволяють перевозити поранених. Такі ноші насамперед призначені для українськихбійців у районі АТО. Адже саме під час бойових дій потрібно швидко і безпечно транспортуватипоранених.

Як зазначила дівчина, головними перевагами цього пристрою для підвішування є простота,надійність, постійна готовність до експлуатації та можли-вість бути використаним на практично всіх транспортнихзасобах.

***До того ж Анастасія Лівочка придумала, як замаскувати

дим із пічок, якими користуються в польових умовах, аджевін нерідко є орієнтиром для ворога. Конструкція легко ви-готовляється з металевого листа, вдягається на димохідта змішує дим із повітрям, не дозволяючи йому підійматисявисоко вгору.

— Спочатку необхідно зігнути навпіл металевий лист. Тодів нас з’являється ребро жорсткості, потім ми його виправ-ляємо і згинаємо перпендикулярно, — так виходить розсі-кач диму, — розповідає Анастасія Лівочка.

ЛІЖКО-ТРАНСФОРМЕР

Черкаський умілець Максим Чернявський створивспеціально для українських військових ліжко, абиті не спали на холодній землі. Конструкція, кажевинахідник, виготовляється з цупкої тканинита спеціального металу. Унікальність цього винахо-ду в його компактності. Винахід Чернявського ду-же зручно використовувати не тільки як ліжко, а йяк ноші для поранених.

ЛОЖКА ТА ФІЛЬТРІЗ ПЛАСТИКОВОЇ ПЛЯШКИ

Якщо у військового немаєпід рукою ложки, її можна ду-же легко виготовити з по-рожньої пластикової пляш-ки. Для цього необхіднона пляшці намалювати фло-мастером контур ложки,а потім обережно її вирізати.

***Щоб відстояти дуже брудну,

каламутну воду, іноді використовують порізанупластикову пляшку. Це можна робити як із допо-могою внутрішнього фільтру, так і без, щоб хочаб зібрати осад.

БРАСЛЕТ ВИЖИВАННЯЗ ПАРАКОРДУБраслет виживан-ня — не простостильна чоловічаприкраса, а насам-перед 4–5 метрів па-ракорду — надміц-ного нейлонового тросу, всередині якого містять-ся 7 витих мотузочок. Браслет за потреби швид-ко розплітається. Його можна використовуватияк: джгут для зупинки кровотечі; зубну нитку;шнурки для берців або іншого взуття; волосіньдля риболовлі; тятиву для лука; буксирний трос;мотузку для сушіння білизни; ошийник для твари-ни. Він також підійде для: зашивання рани (вико-ристання витих мотузочок серцевини паракорду);витягання пораненого з-під обстрілу; ремонту по-ламаного устаткування; прив’язування деталей;заміни або виготовлення ручки для сумки або ін-шого вантажу; виготовлення темляків для речей(зброя, техніка тощо); виготовлення ременя дляносіння чогось за спиною (зброї, рюкзака тощо);ремонту одягу та взуття; виготовлення ременя чипомочей для штанів; пастки для тварин/птахів;підйому/спуску людини (паракорд витримує дина-мічне навантаження понад 200 кг); кріплення ван-тажу до автомобіля тощо.

#45 {5474} 15 ЛИСТОПАДА, 2016

ОГОЛОШЕННЯ

23

Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова оголошує конкурс на заміщеннявакантних посад командування (керівного складу), наукових та науково-педагогічних пра-цівників

Посади, які заміщуються особами офіцерського складу:Заступник начальника інституту з навчальної роботи, ШПК «полковник», посадовий оклад —

2008 грн;Начальник факультету технічних видів розвідки, ШПК «полковник», посадовий оклад —

1740 грн;Професор кафедри телекомунікацій та радіотехніки факультету технічних видів розвідки, ШПК

«підполковник», посадовий оклад — 1640 грн;Старший викладач кафедри телекомунікацій та радіотехніки факультету технічних видів розвід-

ки, ШПК «підполковник», посадовий оклад — 1460 грн;Викладач кафедри телекомунікацій та радіотехніки факультету технічних видів розвідки, ШПК

«майор», посадовий оклад — 1250 грн;Професор кафедри електротехніки та електроніки факультету технічних видів розвідки, ШПК

«підполковник», посадовий оклад — 1640 грн;Доцент кафедри електротехніки та електроніки факультету технічних видів розвідки, ШПК «під-

полковник», посадовий оклад — 1500 грн; 2 посадиНачальник факультету охорони державної таємниці та інформаційного протиборства, ШПК

«полковник», посадовий оклад — 1740 грн;Викладач кафедри охорони державної таємниці та захисту інформації факультету охорони дер-

жавної таємниці та інформаційного протиборства, ШПК «майор», посадовий оклад — 1250 грн;Викладач кафедри радіоелектронної боротьби та інформаційного протиборства факультету

охорони державної таємниці та інформаційного протиборства, ШПК «майор», посадовий оклад —1250 грн;

Доцент кафедри комп’ютерно-інтегрованих технологій та кібербезпеки факультету охорони дер-жавної таємниці та інформаційного протиборства, ШПК «підполковник», посадовий оклад —1500 грн;

Старший викладач кафедри комп’ютерно-інтегрованих технологій та кібербезпеки факультетуохорони державної таємниці та інформаційного протиборства, ШПК «підполковник», посадовийоклад — 1460 грн;

Старший викладач кафедри фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту,ШПК «підполковник», посадовий оклад — 1460 грн; 2 посади

Викладач кафедри фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту, ШПК «май-ор», посадовий оклад — 1250 грн; 2 посади

Начальник кафедри суспільних наук, ШПК «полковник», посадовий оклад — 1720 грн;Професор кафедри суспільних наук, ШПК «підполковник», посадовий оклад — 1640 грн;Викладач кафедри суспільних наук, ШПК «майор», посадовий оклад — 1250 грн;Доцент кафедри тактики та бойового забезпечення, ШПК «підполковник», посадовий оклад —

1500 грн;Викладач кафедри тактики та бойового забезпечення, ШПК «майор», посадовий оклад —

1250 грн;Старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем розробки, застосуван-

ня та експлуатації засобів радіоелектронної розвідки) науково-дослідного відділу спеціальних сис-тем озброєння наукового центру, ШПК «підполковник», посадовий оклад — 1460 грн;

Провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем розробки, застосу-вання та експлуатації засобів радіоелектронної боротьби) науково-дослідного відділу спеціальнихсистем озброєння наукового центру, ШПК «підполковник», посадовий оклад — 1500 грн;

Старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем розробки, застосуван-ня та експлуатації засобів радіоелектронної боротьби) науково-дослідного відділу спеціальнихсистем озброєння наукового центру, ШПК «підполковник», посадовий оклад — 1460 грн;

Старший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (інформаційних технологій роз-відки) науково-дослідного відділу спеціальних систем озброєння наукового центру, ШПК «підпол-ковник», посадовий оклад — 1460 грн;

Молодший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем безпеки інформаціїв інформаційно-телекомунікаціних системах) науково-дослідного відділу спеціальних системозброєння наукового центру, ШПК «капітан», посадовий оклад — 1160 грн;

Науковий співробітник науково-дослідного відділу роботизованих систем наукового центру,ШПК «майор», посадовий оклад — 1460 грн;

Молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу роботизованих систем науковогоцентру, ШПК «капітан», посадовий оклад — 1160 грн;

Науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (розробки та впровадження тактики бойо-вого застосування роботизованих систем) науково-дослідного відділу роботизованих систем на-укового центру, ШПК «майор», посадовий оклад — 1250 грн;

Молодший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (розробки та впровадженнятактики бойового застосування засобів боротьби з роботизованими системами) науково-дослід-ного відділу роботизованих систем наукового центру, ШПК «капітан», посадовий оклад —1160 грн; 2 посади

Науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем інтеграції роботизованих системв єдину систему управління) науково-дослідного відділу роботизованих систем наукового центру,ШПК «майор», посадовий оклад — 1250 грн;

Молодший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем інтеграції роботизо-ваних систем в єдину систему управління) науково-дослідного відділу роботизованих систем на-укового центру, ШПК «капітан», посадовий оклад — 1160 грн;

Начальник науково-дослідної лабораторії (роботизованих систем та засобів боротьби з ними)науково-дослідного відділу роботизованих систем наукового центру, ШПК «підполковник», поса-довий оклад — 1520 грн;

Провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (роботизованих систем та засо-бів боротьби з ними) науково-дослідного відділу роботизованих систем наукового центру, ШПК«підполковник», посадовий оклад — 1500 грн;

Науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (роботизованих систем та засобів бороть-би з ними) науково-дослідного відділу роботизованих систем наукового центру, ШПК «майор», по-садовий оклад — 1250 грн;

Провідний науковий співробітник науково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичноїбезпеки наукового центру, ШПК «підполковник», посадовий оклад — 1500 грн;

Старший науковий співробітник науково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичної без-пеки наукового центру, ШПК «підполковник», посадовий оклад — 1460 грн;

Молодший науковий співробітник науково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичноїбезпеки наукового центру, ШПК «капітан», посадовий оклад — 1160 грн; 2 посади

Провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем забезпечення інфор-маційної безпеки) науково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичної безпеки науковогоцентру, ШПК «підполковник», посадовий оклад — 1500 грн;

Молодший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем забезпечення інфор-маційної безпеки) науково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичної безпеки науковогоцентру, ШПК «капітан», посадовий оклад — 1160 грн; 2 посади

Провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем забезпечення кібер-нетичної безпеки) науково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичної безпеки науковогоцентру, ШПК «підполковник», посадовий оклад — 1500 грн;

Науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем забезпечення кібернетичноїбезпеки) науково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичної безпеки наукового центру,ШПК «майор», посадовий оклад — 1250 грн;

Молодший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем забезпечення кібер-нетичної безпеки) науково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичної безпеки науковогоцентру, ШПК «капітан», посадовий оклад — 1160 грн;

Провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (впровадження засобів кіберне-тичної та інформаційної безпеки) науково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичної без-пеки наукового центру, ШПК «підполковник», посадовий оклад — 1500 грн;

Науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (впровадження засобів кібернетичноїта інформаційної безпеки) науково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичної безпеки на-укового центру, ШПК «майор», посадовий оклад — 1250 грн; 2 посади

Начальник науково-дослідної лабораторії (інформаційної боротьби) науково-дослідного відділуінформаційної та кібернетичної безпеки наукового центру, ШПК «підполковник», посадовийоклад — 1520 грн;

Провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (інформаційної боротьби) на-уково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичної безпеки наукового центру, ШПК «підпол-ковник», посадовий оклад — 1500 грн; 2 посади

Молодший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (інформаційної боротьби) на-уково-дослідного відділу інформаційної та кібернетичної безпеки наукового центру, ШПК «капі-тан», посадовий оклад — 1160 грн.

Посади, які заміщуються працівниками Збройних Сил України.Факультет охорони державної таємниці та інформаційного протиборства:кафедра охорони державної таємниці та захисту інформації:професор кафедри, посадовий оклад — 4313 грн;кафедра іноземних мов:завідувач кафедри, посадовий оклад — 4562 грн;доцент, посадовий оклад — 4053 грн.кафедра суспільних наук:професор, посадовий оклад — 4313 грн;кафедра фундаментальних наук:доцент, посадовий оклад — 4053 грн;старший викладач вищого навчального закладу, посадовий оклад — 3804 грн;викладач вищого навчального закладу, посадовий оклад — 3306 грн;науковий центр:науково-дослідний відділ спеціальних систем озброєння:науковий співробітник, посадовий оклад — 2512 — 3555 грн;науково-дослідна лабораторія (проблем розробки, застосування та експлуатації радіоелектрон-

ної розвідки):провідний науковий співробітник, посадовий оклад — 3057 — 4053 грн;старший науковий співробітник, посадовий оклад — 2868 — 3804 грн;Умови конкурсу для осіб офіцерського складу.Заступник начальника інституту з навчальної роботи:особи офіцерського складу, які мають вчені звання, науковий ступінь, оперативно-такчтичний

рівень військової освіти, стаж військової служби на посадах науково-педагогічних працівників (на-укових працівників) не менше 5 років та досвід військової служби не менше 1 року на команднихпосадах та посадах керівного складу в органах військового управління (військових частинах);

Начальник факультету:особи, які мають досвід участі в бойових діях, ступінь вищої освіти «магістр» обо досвід війсь-

кової служби на командних посадах та посадах керівного складу в органах військового управіннятактичного та вищих рівнів (не менеше 10 років) та оперативно-тактичний рівень військової осві-ти або науковий ступінь (за профілем діяльності), вчене звання, оперативно-тактичний рівеньвійськової освіти, стаж військової служби на посадах науково-педагогічних працівників не менше3 років, а також досвід військової служби на посадах керівного складу в органах військовогоуправління (військових частинах);

Начальник кафедри:особи, які мають досвід участі в бойових діях, ступінь вищої освіти «магістр» або науковий сту-

пінь доктора (кандидата наук), вчене звання професора (доцента), стаж науково-педагогічної ро-боти не менше 5 років, оперативно-тактичний рівень військової освіти, а також досвід службина командних посадах та посадах керівного складу в органах військового управління (військовихчастнах);

Професор:особи, які мають досвід участі в бойових діях, ступінь вищої освіти «магістр» або вчене звання

професора чи науковий ступінь доктора наук зі стажем науково-педагогічної роботи не менше 3років або вчене звання доцента (старшого наукового співробітника) і науковий ступінь та стаж на-уково-педагогічної діяльності 5 років, або вчене звання (старшого наукового співробітника) без на-укового ступеня зі стажем науково-педагогічної роботи не менше 10 років.

Доцент:особи, які мають досвід участі в бойових діях, ступінь вищої освіти «магістр» або вчене звання

доцента (старшого наукового співробітника, старшого дослідника), або науковий ступінь та досвіднауково-педагогічної роботи 5 років, або старший викладач без наукового ступеня і вченого зван-ня, який має стаж науково-педагогічної роботи не менше 10 років;

Старший викладач:особи, які мають досвід участі в бойових діях, ступінь вищої освіти «магістр» або досвід війсь-

кової служби на посадах за фахом, ступінь вищої освіти «магістр» або вчене звання доцента(старшого наукового співробітника), або науковий ступінь, або є викладачами без наукового сту-пеня і вченого звання і стаж науково-педагогічної роботи не менше 5 років та видані навчально-методичні посібники, наукові праці.

Викладач:особи, які мають досвід участі в бойових діях, ступінь вищої освіти «магістр» або досвід війсь-

кової служби на посадах за фахом».

Начальник науково-дослідної лабораторії:особи, які мають науковий ступінь та досвід організації науково-дослідної роботи у відповідній

галузі знань.Провідний науковий співробітник:особи, які мають науковий ступінь та досвід організації науково-дослідної роботи у відповідній

галузі знань.Старший науковий співробітник:висококваліфіковані фахівці з військ, військових навчальних закладів (установ, організацій) без

наукового ступеня або вченого звання, які мають рівень вищої освіти не нижче другого (магіс-терського) та досвід керівної (науково-дослідної) роботи не менше 2 років.

Науковий співробітник:висококваліфіковані фахівці з військ, військових навчальних закладів (установ, організацій) без

наукового ступеня або вченого звання, які мають рівень вищої освіти не нижче другого (магіс-терського) та досвід керівної (науково-дослідної) роботи не менше 2 років.

Молодший науковий співробітник:особи, які мають рівень вищої освіти не нижче другого (магістерського).Умови конкурсу для працівників Збройних Сил України на умовах строкового трудового догово-

ру.Завідувач кафедри:особи, які мають ступінь вищої освіти «магістр» або науковий ступінь доктора (кандидата наук),

вчене звання професора (доцента), а також стаж науково-педагогічної роботи не менше 5 років.Професор кафедри:особи, які мають ступінь вищої освіти «магістр» або вчене звання професора, або науковий сту-

пінь доктора наук зі стажем науково-педагогічної роботи не менше 3 років, або вчене звання до-цента (старшого наукового співробітника) і науковий ступінь та стаж науково-педагогічної діяль-ності 5 років, або вчене звання (старшого наукового співробітника) без наукового ступеня зі ста-жем науково-педагогічної роботи не менше 10 років.

Доцент:особи, які мають ступінь вищої освіти «магістр» або вчене звання доцента (старшого науково-

го співробітника, старшого дослідника), або науковий ступінь та досвід науково-педагогічної діяль-ності 5 років, старший викладач без наукового ступеня і вченого звання і стаж науково-педагогіч-ної роботи не менше 10 років.

Старший викладач вищого навчального закладу:особи, які мають ступінь вищої освіти «магістр» або вчене звання доцента (старшого науково-

го співробітника), або науковий ступнь, або є викладачами без наукового ступеня і вченого зван-ня, стаж науково-педагогічної роботи не менше 5 років та видані навчально-методичні посібники,наукові праці.

Викладач вищого навчального закладу:особи, які мають ступінь вищої освіти «магістр».Дата проведення засідання конкурсної комісії — до 20.12.2016 р.Строк подання документів — до 09.12.2016 р.Для участі у конкурсі надсилаються такі документи (матеріали):Рапорт (заява) за командою, автобіографія, копії документів про освіту та кваліфікацію, служ-

бова характеристика, службова картка, медична книжка, довідка про проходження військовоїслужби, копії документів про науковий ступінь, вчене звання, список наукових праць (винаходів) —за наявності, копія службової картки, витяг із Резерву кандидатів для просування по службі (якщоособа офіцерського складу бере участь у конкурсі на посаду, вищу, ніж та, на якій перебуває).

Документи надсилаються на адресу: 10004, м. Житомир–04, проспект Миру, 22, Житомирсь-кий військовий інститут імені С. П. Корольова.

***Івано-Франківська КЕЧ району оголошує конкурс з відбору суб’єктів оцінної діяльності,

які залучатимуться до проведення незалежного оцінювання державного (військового) май-на

Назва об’єкта оцінювання: нерухоме військове майно — нежитлові приміщення №№ 17;18першого поверху будівлі № 1 (гуртожиток) загальною площею 36,8 кв. м (в т.ч. нежитлового при-міщення № 17 площею 5,6 кв. м та нежитлового приміщення № 18 площею 31,2 кв. м) військово-го містечка № 37.

Місцезнаходження об’єкта: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 4.Орган управління — Міністерство оборони УкраїниБалансоутримувач: Івано-Франківська КЕЧ району (м. Івано-Франківськ, вул. Національної

гвардії 14Г), тел.(0342) 75-07-10, факс (0342) 75-07-10.Мета проведення незалежного оцінювання: визначення ринкової вартості об’єкта оренди для

укладення договору оренди.Балансова залишкова вартість будівлі станом на 01.10.2016 р. — 13186,00 грн

(в т.ч.36,8 кв. м — 287,00 грн).Розмір земельної ділянки: 0,1 га, розмір земельної ділянки під об’єктом оренди пропорційний

площі будівлі (приміщення 36,8 кв. м).Дата оцінювання (дата, на яку проводиться оцінювання майна): орієнтовна дата оцінювання —

30.11.2016 р.Конкурсний відбір суб’єктів оцінної діяльності буде здійснюватися відповідно до Положення про

конкурсний відбір суб єктів оціночної діяльності у випадках оренди нерухомого військового майна,затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.04.2015 р. № 156 та зареєстровано-го в Міністерстві юстиції України 11.06.2015 р. за № 699/27144.

У конкурсі беруть участь суб’єкти оцінної діяльності, які отримали сертифікат суб’єкта оцінної ді-яльності, виданий відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійнуоціночну діяльність в Україні», яким передбачено здійснення діяльності з оцінювання майна за на-прямами оцінювання майна та спеціалізаціями в межах цих напрямків, що відповідають об’єктуоцінювання;

мають чинне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за відповідними напрямками оцінювання май-на та спеціалізаціями в межах таких напрямків, видане відповідно до Закону України «Про оцінкумайна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

мають свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачівта суб’єктів оціночної діяльності, видане відповідно до Порядку ведення Державного реєстру оці-нювачів та суб’єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна Укра-їни від 10.06.2013 р. № 769, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.06.2013 р. за №937/23469;

до встановленого в інформаційному повідомленні про оголошення конкурсу терміну надали до-кументи, передбачені пунктом 4 розділу II Положення.

Учасникам конкурсу потрібно подати в Івано-Франківську КЕЧ району конкурсну докумен-тацію, яка складається з конкурсної пропозиції та підтвердних документів. До підтверднихдокументів належать: заява про участь у конкурсному відборі суб’єктів оцінної діяльності(додаток 1 Положення); копія установчих документів суб’єкта оцінної діяльності (для юри-дичних осіб); копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача; копія сертифіката суб’єкта оцінної ді-яльності; копія свідоцтв про включення інформації про оцінювача до Державного реєструоцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності; конкурентну пропозицію; інформація про пре-тендента (документ, який містить відомості про претендента щодо його досвіду роботи, ква-ліфікації та особистого досвіду роботи оцінювачів, які працюють у його штатному складіта додатково залучаються ним, із незалежного оцінювання майна, зокрема однорідногомайна тощо).

Конкурсна пропозиція претендента подається в запечатаному конверті й має містити пропози-цію щодо вартості виконання робіт, калькуляції витрат, пов’язаних із виконанням робіт, а такожтерміну виконання робіт у календарних днях, який не перевищує 5 календарних днів.

Конкурсну документацію слід подавати в Івано-Франківську КЕЧ району за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Національної гвардії, 14Г, каб. 20 (не пізніше ніж за 4 робочі дні до оголошеноїдати проведення конкурсу включно).

Претенденти на участь у конкурсі надсилають (або подають) до Івано-Франківської КЕЧ районуконкурсну документацію в запечатаному конверті з описом підтвердних документів, що в ньомумістяться.

Копії документів, що подаються у складі конкурсної документації, завіряються позначкою «Згід-но з оригіналом» із зазначенням посади, ініціалів та прізвища особи, яка завіряє копію, її особис-того підпису, дати завірення копії.

На конверті необхідно зробити позначку «На конкурс з відбору суб’єктів оцінної діяльності»,а також зазначити назву об’єкта, на який подано заяву про участь у конкурсі, та назву суб’єкта гос-подарювання, який подає заяву.

Конкурс відбудеться об 11.00 на 15-й день після опублікування оголошення в Івано-Франківсь-кій КЕЧ району за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Національної гвардії,14Г, (каб.№ 20).

Телефон для довідок: (0342) 75-07-10.***

Військова академія (м. Одеса) оголошує конкурс на заміщення вакантних посад:1. Старший викладач кафедри управління діями підрозділів високомобільних десантних військ

факультету підготовки спеціалістів високомобільних десантних військ, ШПК «підполковник», поса-довий оклад 1380–1460 грн.

2. Професор кафедри розвідки факультету підготовки спеціалістів військової розвідки та спеці-ального призначення, ШПК «підполковник», посадовий оклад 1520–1640 грн.

3. Викладач кафедри теорії та організації фізичної підготовки факультету підготовки спеціаліс-тів військової розвідки та спеціального призначення (три посади), ШПК «майор», посадовий оклад1180–1250 грн.

4. Старший викладач ВНЗ кафедри іноземних мов факультету підготовки спеціалістів військо-вої розвідки та спеціального призначення, ШК «працівник ЗСУ», посадовий оклад 3804 грн.

5. Викладач ВНЗ кафедри іноземних мов факультету підготовки спеціалістів військової розвід-ки та спеціального призначення (дві посади та дві посади по 0,5 ставки), ШК «працівник ЗСУ», по-садовий оклад 3306 грн.

6. Провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем розвитку та засто-сування частин і підрозділів розвідки та Сил спеціальних операцій) факультету підготовки спеціа-лістів військової розвідки та спеціального призначення, ШК «працівник ЗСУ», посадовий оклад3057–4053 грн.

7. Науковий співробітник науково-дослідної лабораторії (проблем фізичного виховання та спе-ціальної фізичної підготовки у Збройних Силах України) факультету підготовки спеціалістів війсь-кової розвідки та спеціального призначення (0,5 ставки), ШК «працівник ЗСУ», посадовий оклад2512–3555 грн.

8. Викладач кафедри тилового забезпечення факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення, ШПК «майор», посадовий оклад 1180–1250 грн.

9. Викладач ВНЗ кафедри тилового забезпечення факультету підготовки спеціалістів матері-ально-технічного забезпечення (0,25 ставки), ШК «працівник ЗСУ», посадовий оклад 3306 грн.

10. Старший викладач кафедри організації тилового (логістичного) забезпечення факультетупідготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення, ШПК «підполковник», посадовийоклад 1380–1460 грн.

11. Старший викладач ВНЗ кафедри автотехнічного забезпечення факультету підготовки спе-ціалістів матеріально-технічного забезпечення (0,25 ставки), ШК «працівник ЗСУ», посадовийоклад 3804 грн.

12. Доцент кафедри інженерної механіки факультету підготовки спеціалістів ракетно-артиле-рійського озброєння (0,5 ставки), ШК «працівник ЗСУ», посадовий оклад 4053 грн.

13. Старший викладач ВНЗ кафедри інженерної механіки факультету підготовки спеціалістів ра-кетно-артилерійського озброєння (0,5 ставки), ШК «працівник ЗСУ», посадовий оклад 3804 грн.

14. Викладач ВНЗ кафедри інженерної механіки факультету підготовки спеціалістів ракетно-ар-тилерійського озброєння (дві посади по 0,5 ставки), ШК «працівник ЗСУ», посадовий оклад3306 грн.

15. Професор кафедри тактики та загальновійськових дисциплін, ШПК «підполковник», посадо-вий оклад 1520–1640 грн.

16. Старший викладач кафедри тактики та загальновійськових дисциплін, ШПК «підполков-ник», посадовий оклад 1380–1460 грн.

17. Старший викладач ВНЗ кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін (0,5ставки), ШК «працівник ЗСУ», посадовий оклад 3804 грн.

18. Старший викладач ВНЗ кафедри фундаментальних наук, ШПК «працівник ЗСУ», посадовийоклад 3804 грн.

19. Викладач ВНЗ кафедри фундаментальних наук, ШК «працівник ЗСУ», посадовий оклад3306 грн.

Кваліфікаційні вимоги до посади професора: особи, які мають досвід учасника бойових дій,ступінь вищої освіти «магістр»(для військовослужбовців);

або особи, які мають вчене звання професора або науковий ступінь доктора наук зі стажем на-уково-педагогічної роботи не менше 3 років;

або особи, які мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника) і науковий сту-пінь кандидата наук та стаж науково-педагогічної діяльності 5 років;

або особи, які мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника) без науковогоступеня зі стажем науково-педагогічної роботи не менше 10 років.

Кваліфікаційні вимоги до посади доцента: особи, які мають досвід учасника бойових дій, сту-пінь вищої освіти «магістр» (для військовослужбовців);

або особи, які мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника, старшого до-слідника) або науковий ступінь, досвід науково-педагогічної роботи 5 років;

або старший викладач без наукового ступеня і вченого звання, який має не менше 10 років ста-жу науково-педагогічної роботи.

Кваліфікаційні вимоги до посади старшого викладача: особи, які мають досвід учасникабойових дій, ступінь вищої освіти «магістр» (для військовослужбовців); або особи, які мають до-свід військової служби на посадах за фахом, ступінь вищої освіти «магістр»; або особи, які маютьвчене звання доцента (старшого наукового співробітника) або науковий ступінь; або викладач безнаявності наукового ступеня і вченого звання, який, має не менше 5 років стажу науково-педаго-гічної роботи та видані навчально-методичні посібники, наукові праці.

Кваліфікаційні вимоги до посади викладача: особи, які мають досвід учасника бойових дій,ступінь вищої освіти «магістр» (для військовослужбовців); або особи, які мають досвід військовоїслужби на посадах за фахом, ступінь вищої освіти «магістр»; або особи, які мають ступінь вищоїосвіти «магістр».

Кваліфікаційні вимоги до посади провідного наукового співробітника: особи, які мають на-уковий ступінь та/або вчене звання, досвід організації науково-дослідної роботи у відповідній га-лузі науки не менше 3 років.

Кваліфікаційні вимоги до посади наукового співробітника: особи, які мають рівень вищоїосвіти «магістр» та досвід роботи у відповідній галузі знань не менше 3 років.

Для участі в конкурсі надсилаються такі документи: рапорт, який подається за командою(заява); автобіографія; копії документів про освіту, кваліфікацію, копії документів про науковийступінь, копії документів про вчене звання; службова характеристика; копія військового квитка(для працівників); службова картка (для військовослужбовців); медична книжка (для військово-службовців); листок з обліку кадрів (для працівників); довідка про проходження військової служби(для військовослужбовців); витяг із Резерву кандидатів для просування по службі (для військово-службовців); список наукових праць (винаходів), довідка про участь у АТО (копія посвідченняУБД).

Термін подання документів — до 17.12.2016 р.Довідкова інформація за телефоном: (0482) 63-14-75.Документи надсилаються на адресу: 65009, м. Одеса–09, вул. Фонтанська дорога, 10, голові

конкурсної комісії Військової академії.***

Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі —Військовий інститут) згідно з вимогами Інструкції про порядок заміщення вакантних посад коман-дування (керівного складу), наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищихвійськових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладівта науково-дослідних установах Збройних Сил України на конкурсній основі, затвердженої нака-зом Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27.01.2015 №37/51оголошує конкурс на заміщення вакантних посад наукових працівників Військового інституту.

1. Посади, які заміщуються працівниками Збройних Сил України1.1.УправлінняНауково-організаційне відділення:науковий співробітник, посадовий оклад 2889 гривень.1.2. Науково-дослідний центрВідділ наукових досліджень військово-технічних розробок:провідний науковий співробітник, посадовий оклад 3516 гривень;науковий співробітник, посадовий оклад 2889 гривень;науковий співробітник, посадовий оклад 2889 гривень;відділ наукових досліджень, методологічних розробок та високих технологій:науковий співробітник, посадовий оклад 2889 гривень;науковий співробітник, посадовий оклад 2889 гривень;відділ (гуманітарних та геоінформаційних досліджень):провідний науковий співробітник, посадовий оклад 3516 гривень;старший науковий співробітник (0,5 ставки), посадовий оклад 1649 гривень;старший науковий співробітник (0,5 ставки), посадовий оклад 1649 гривень;науковий співробітник, посадовий оклад 2889 гривень;науковий співробітник (0,5 ставки), посадовий оклад 1444 гривень.1.3. Лінгвістичний науково-дослідний центрВідділ науково-методичного забезпечення військово-політичного перекладу:старший науковий співробітник, посадовий оклад 3298 гривень;науковий співробітник, посадовий оклад 2889 гривень;відділ науково-методичного забезпечення військово-технічного перекладу:науковий співробітник, посадовий оклад 2889 гривень;науковий співробітник, посадовий оклад 2889 гривень;науково-методичний відділ проблем термінологічного та інформаційно-аналітичного забезпе-

чення:провідний науковий співробітник, посадовий оклад 3516 гривень;науковий співробітник, посадовий оклад 2889 гривень.Кваліфікаційні вимогиПосада провідного наукового співробітника заміщується, як правило, особами, які мають науко-

вий ступінь і вчене звання.В окремих випадках зазначену посаду можуть обіймати висококваліфіковані фахівці з військ,

органів державної влади та місцевого самоврядування, військових навчальних закладів (установ,організацій) без наукового ступеня або вченого звання, які мають повну вищу освіту та досвід ро-боти не менше 2 років.

Посада старшого наукового співробітника заміщується особами, які мають науковий ступіньабо вчене звання.

В окремих випадках зазначену посаду можуть обіймати висококваліфіковані фахівці з військ,військових навчальних закладів (установ, організацій) без наукового ступеня або вченого звання,які мають повну вищу освіту та досвід керівної (науково-дослідної) роботи не менше 2 років.

Посада наукового співробітника заміщується особами, які мають науковий ступінь або вченезвання.

В окремих випадках зазначену посаду можуть обіймати висококваліфіковані фахівці з військ,військових навчальних закладів (установ, організацій) без наукового ступеня або вченого звання,які мають повну вищу освіту та досвід керівної (науково-дослідної) роботи не менше 2 років.

Під час проведення конкурсу на заміщення вакантних посад наукових працівників за умови від-повідності зазначеним вище вимогам (одного рівня: науковий ступінь та вчене звання) перевагавіддається особам, які мають статус учасника бойових дій.

Для участі в конкурсі подаються такі документи: заява; автобіографія; копії документів проосвіту та кваліфікацію; характеристика з місця роботи (у разі, якщо особа на момент подачі доку-ментів перебуває у трудових відносинах); копія паспорта; копія трудової книжки; копії документівпро науковий ступінь, учене звання — за наявності; список наукових праць (винаходів) — за наяв-ності; копія посвідчення учасника бойових дій — за наявності.

Останній день прийому документів кандидатів для участі в конкурсі на заміщення вакантних по-сад наукових працівників Військового інституту — 16.12.2016.

Документи слід подавати за адресою: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, 81, Військовий інсти-тут.

***ОГОЛОШЕННЯ № 228/7/7975-НЕРпро результати проведення конкурсу щодо закупівлі квартир на умовах пайової участі

та на вторинному ринку в регіонах України1. Замовник:1.1. Найменування: Міністерство оборони України.1.2. Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 00034022.1.3. Місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168.1.4. Головний розпорядник коштів (повне найменування та ідентифікаційний код за ЄДРПОУ):

Міністерство оборони України, 00034022.2. Джерело фінансування закупівлі: кошти державного бюджету України.3. Інформація про предмет закупівлі:3.1. Найменування предмета закупівлі: закупівля квартир на умовах пайової участі та на вто-

ринному ринку в регіонах України.3.2. Кількість та місце поставки товарів чи надання послуг: лот 1 — м. Вінниця, Вінницький

район Вінницької області, до 15 квартир; лот 2 — м. Гайсин, м. Тульчин Вінницької області, до 3квартир; лот 3 — м. Дніпро, до 12 квартир; лот 4 — м. Кам’янське, м. Новомосковськ Дніпропет-ровської області, до 11 квартир; лот 5 — м. Дружківка, м. Краматорськ, м. Бахмут, м. Констян-тинівка Донецької області, до 6 квартир; лот 6 — м. Житомир, до 30 квартир; лот 7 — м. Берди-чів, м. Новоград-Волинський Житомирської області, до 89 квартир; лот 8 — м. Мелітополь За-порізької області, до 4 квартир; лот 9 — м. Коломия Івано-Франківської області, до 2 квартир;лот 10 — м. Бровари, м. Бориспіль, м. Біла Церква, м. Васильків Київської області, до 30 квар-тир; лот 11 — м. Кропивницький, до 15 квартир; лот 12 — м. Сєверодонецьк, м. Лисичанськ Лу-ганської області, до 2 квартир; лот 13 — м. Львів (Брюховичі, Липники, Винники), до 6 квартир;лот 14 — м. Яворів, м. Новояворівськ, м. Стрий, м. Дрогобич Львівської області, до 6 квартир;лот 15 — м. Миколаїв, до 39 квартир; лот 16 — м. Первомайськ, м. Вознесенськ, м. Очаків Ми-колаївської області, до 4 квартир; лот 17 — м. Одеса, до 18 квартир; лот 18 — населені пунктиОдеської області у межах не більше 50 км від м. Одеса, до 30 квартир; лот 19 — м. Рівне, насе-лені пункти Рівненської області у межах не більше 30 км від м. Рівне, до 28 квартир; лот 20 —м. Конотоп Сумської області, до 2 квартир; лот 21 — м. Тернопіль, до 3 квартир; лот 22 —м. Ужгород, м. Мукачеве, до 15 квартир; лот 23 — м. Харків, населені пункти у межах не більше10 км від м. Харків, до 23 квартир; лот 24 — м. Херсон, до 4 квартир; лот 25 — м. Чернігів, до 16квартир.

3.3. Строк поставки товарів або надання послуг: до 20 грудня 2016 р.4. Інформування про процедуру закупівлі:4.1. Адреса веб-сайта, на якому замовником розміщується інформація про закупівлю:

www.mil.gov.ua, розділ «Державні закупівлі» — Конкурсна комісія з відбору пропозицій щодозакупівлі квартир.

4.2. Дата оприлюднення та номер оголошення про проведення процедури закупівлі, опублікова-ного в засобах масової інформації: №286/7/7310-НЕР у газеті «Народна армія» від 13.10.2016№ 40 (5469).

5. Результат проведення процедури закупівлі:5.1. Дата визначення переможця конкурсу, який подав найвигіднішу конкурсну пропозицію:

10.11.2016 року.5.2. Конкурс відмінено чи визнано таким, що не відбувся:5.2.1. Причина: за лотами 2, 5, 6, 11, 12, 17, 20, 21, 24 та 25 — так, як за лотами не подано жод-

ної пропозиції; за лотами 1, 9, 14 та 22 — у зв’язку з поданням для участі в конкурсі менше двохконкурсних пропозицій; за лотами 4 та 13 — так, як до оцінювання допущено конкурсні пропози-ції менше двох учасників; за лотами 3, 7, 8, 18 та 23 — у зв’язку з відхиленням всіх конкурснихпропозицій.

6. Інформація про переможців конкурсу:Лот 10 — м. Бровари, м. Бориспіль, м. Біла Церква, м. Васильків Київської області, до 30

квартир, гранична ціна 1 кв. м — 17 236,00 грн з ПДВ.35.10. ТОВ «Українська інвестиційна компанія «Укржитлоінвест»: закупівля 20 квартир

на умовах пайової участі за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вул. Шевченка, 103.Ціна за 1м2 — 14 500,00 грн (з ПДВ). Загальна площа квартир — 822,7 м2, загальна вартість —11 929 150,00 грн (з ПДВ).

14.10. ТОВ «Бориспільпромінвест»: закупівля 10 квартир на вторинному ринку за адресою:м. Бориспіль, вул. Головатого, б. 76, кв. (№4, 9, 24, 168, 1, 173, 44, 34, 43, 163). Ціна за 1м2 —14 600,00 грн (без ПДВ). Загальна площа квартир — 765,5 м2, загальна вартість —11 176 300,00 грн (без ПДВ).

Лот 15 — м. Миколаїв, до 39 квартир гранична ціна 1 кв. м — 12 760,50 грн з ПДВ.12.15. ТОВ «Антаріус»: закупівля 33 квартир на вторинному ринку за адресою:м. Миколаїв, вул. Лазурна, буд. 5, корп. 16. Ціна за 1м2 –12 750,00 грн (без ПДВ). Загальна пло-

ща квартир — 1 530,8 м2, загальна вартість — 19 517 700,00 грн (без ПДВ).13.15. ТОВ «Столиця-Буд»: закупівля 6 квартир на вторинному ринку за адресою: м. Микола-

їв, вул. Лазурна, буд. 5, корп. 16, кв. (№ 35, 42, 52, 55, 56, 94). Ціна за 1м2 — 12 750,00 грн. (безПДВ). Загальна площа квартир — 413,2 м2, загальна вартість — 5 268 300,00 грн (без ПДВ).

Лот 16 — м. Первомайськ, м. Вознесенськ, м. Очаків Миколаївської області, до 4 квартир, гра-нична ціна 1 кв. м — 12 760,50 грн. з ПДВ

23.16. ТОВ «СБС1»: закупівля 4 квартир на вторинному ринку за адресою: м. Первомайськ,вул. Трудової Слави, 23Б. Ціна за 1м2 — 11 830,00 грн (без ПДВ). Загальна площа квартир —279,6 м2, загальна вартість — 3 307 668,00 грн (без ПДВ).

Лот 19 — м. Рівне, населені пункти Рівненської області в межах не більше 30 км від м. Рівне,до 28 квартир, гранична ціна 1 кв. м — 12 880,50 грн з ПДВ.

31.19. ТОВ «Апартамент-Буд»: закупівля 14 квартир на умовах пайової участі за адресою:м. Рівне, вул. Київська, буд. 67. Ціна за 1м2 — 10 999,00 грн (без ПДВ). Загальна площа квартир —948,4 м2, загальна вартість — 10 431 451,60 грн (без ПДВ).

27.19. ТОВ «Волошка-Рівне»: закупівля 4 квартир на умовах пайової участі за адресою: м. Рів-не, вул. Грушевського, буд. 37А. Ціна за 1м2 — 12 499,00 грн (без ПДВ). Загальна площа квар-тир — 279,3 м2, загальна вартість — 3 490 970,70 грн (без ПДВ).

11.19. ФО Мороз Віталій Володимирович: закупівля 7 квартир на вторинному ринку за адре-сою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 22. Ціна за 1м2 — 12 800,00 грн (без ПДВ). Загальна площа квартир —579,1 м2, загальна вартість — 7 412 480,00 грн (без ПДВ).

ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ

РЕДАКЦІЙНА КОЛОНКА ЗАСНОВНИК – МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Рeєстраційне свідоцтво КВ № 2026 від 25.06.1996 р.

Газета надрукована у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф»(вул. Марка Вовчка, 12/14, м. Київ, 04073).

Наклад 32954 Замовлення 50660

Ціна вроздріб – договірна

Головний редактор Роман ДРАПАК

Чергові по номеру — Володимир КОРНІЯКА,Вадим КОВАЛЬОВ

Провідний літературний співробітник — Наталія ШАРОЙКО

Адреса редакції: вул. Мельникова, 24, м. Київ, 04050

e-mail: n_army@army.kiev.ua

http://www.na.mil.gov.ua

Відділ передплати: тел.: (044) 489-50-12

— Реклама редакції (подається безкоштовно)

— Реклама платна

Листування з читачами

тільки на сторінках газети.

Відповідальність за достовірність

інформації та реклами несуть автори

та рекламодавці. Редакція може

не поділяти погляди автора.

При передруку матеріалів посилання

на «Народну армію» обов’язкове.

Рр

Р

Сканворд підготував Василь СОЛТИС, Тернопіль

Розповіддю про Херсонес Таврійський «На-родна армія» закінчує цикл про сім істори-ко-культурних пам’яток України, які отри-мали найвищий рейтинг під час загально-

національній акції «Сім чудес України».Херсонес Таврійський був заснований

у 422–421 рр. до н. е. вихідцями з Греції на північномуузбережжі Чорного моря. За античної доби Херсонесбув важливим торговельним, ремісничим і політич-ним центром південно-західного узбережжя Криму.

Територія сучасного заповідника охоплює межістародавнього грецького міста — Херсонеса Тав-рійського, що виникло на узбережжі Чорного мо-ря. Місто було огороджене потужними оборонни-ми стінами і розплановане за схемою, поширеною

тоді у грецькому та римському світах. До нашихднів збереглося багато давніх споруд. Середних — елліністичний театр, римська цитадель, се-редньовічні християнські храми, житлові квартали,вулиці, гончарні майстерні, обладнання для засо-лювання риби, колодязі тощо.

Археологи досліджують Херсонес понад 180 ро-ків. За цей час відкрито вже третину міста. Середархеологічних знахідок є унікальні — присяга гро-мадян Херсонеса ІІІ ст. до н.е., декрети, фрески,мозаїки, шиферні ікони християнських храмів.

Саме в Херсонесі згідно із літописом «Повістьминулих літ» 988 року відбулося велике таїнст-во — хрещення київського князя Володимира.

Підготувала Олена КРУГЛЄНЯ Малюнок Олексія КУСТОВСЬКОГО

ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ — МІСТО, ДЕ ВІДБУЛОСЯ ХРЕЩЕННЯ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА

2233 ччееррввнняя 22001133 ррооккуу ХХееррссооннеесс ТТааввррііййссььккиийй ббуувв ввккллююччеенниийй ддоо ссввііттооввооїї ссппааддщщииннии ЮЮННЕЕССККОО

Дружина про-читала, що длясхуднення по-трібно прийма-ти активованевугілля.

Чоловік ков-тав, чекав — результатів нуль. І каже:

— Ти добре прочитала? Може, вугіллярозвантажувати треба, а не ковтати?

***Жінка скаржиться своїй подрузі:— Мій чоловік такий безсердечний!— Що ж він таке зробив?— Попросила у нього 200 доларів

на косметичні процедури, а він уваж-но подивився на мене і дав 500.

***Бачите який ви є, куме, — собі взяли

більшу котлету, а мені лишили меншу.— А ви як би зробили?— Та, думаю, взяв би меншу.— То що ви хочете, я ж вам і зали-

шив меншу!***

Ніколи ще в районному військкоматіне було стільки молоді...

І ніхто ж не полінувався, всі дружноприйшли подивитися на пожежу!

***Батько запитує у сина:— Двійку виправив?— Виправив!— А ну, покажи!— Ось!— Ну хто ж так виправляє?! Дай-но

сюди!***

Мама розмовляє з донькою:— Яка ж ти все-таки капризна…— Всі претензії до виробників!

***— Ти куди серед ночі?— Піду перевірю, чи не горить де

в будинку світло.— І мені прихопиш шматочок…

СМІЄМОСЬ, ОТЖЕ, НЕ ЗДАЄМОСЬ!

******Раптовий бій, колона в чистім полі —Це наш дозор натрапив на фугас.Шукають люк, пітніючі долоні,З’явився страх і зупинився час.

Тепер вперед, туди, де вітер виєІ в очі дме закопотілий дим,Де між людей нахабна, як повія,Кістлява смерть сміється над усім.

Відкрив вогонь там ворог без обличчя,Так буде легше спати по ночах,Не помічати, як мене покличутьВслід за собою у кривавих снах.

Один ривок, нарешті перемога,Ні, не геройська, навпаки — сумна,Забути все і запитати в Бога:«Коли ж ця клята скінчиться війна?»

Для товаришів з 28-ї омбр

підполковник Віталій ПАХОМОВ