Сергій КузінIron Mask

Біла ВежаМоноліт

Присвячується світлій памяті Джона Лорда (9.06.1941 – 16.07.2012)

2

IntroТреба щось же вам сказати. Тупо

було б просто відвести місце під ко-лонку редактора і не скористатися можливістю пофлудити.

Другий номер DM -- тематичний. Період хард року у Великобританії -- один з найяскравіших після бітломанії. Саме тому ми вирішили скласти влас-ний рейтинг, який отримав назву Hard Nuts of Hard Rock. Можливо, наш вибір когось і здивує, але, на нашу думку, ці люди досягли вершини хард року.

Усе було б чудово, якби не смерть Джона Лорда. Тому я на правах го-ловного редактора прийняв рішення присвятити усю нашу працю Джоната-ну Дугласу Лорду, який залишив зна-чущий выдбиток в історії хард року та світової культури в цілому.

Загалом, вийшов дуже символіч-ний і цілісний номер. Читайте, комен-туйте, діліться з друзями.

Ваш Jim Daniels

Tracklist

Без Бою - фестиваЛьні ПораДи swedenrockstage.com.ua.... 3

Inter alIa - Iron mask..................................................................... 5

Hard nuts of Hard rock................................................................ 9

Persona grata - сергій кузін........................................................ 20

Inter alIa - БіЛа вежа..................................................................... 26

найкращі реЛізи травня-ЛиПня................................................... 30

Inter alIa - моноЛіт........................................................................ 35

редакційна група

тексти - JIm danIels, Дмитро войнаЛович і Дар’я мойсеєваЛітературний реДактор - тетяна ДуДниквіДПовіДаЛьний реДактор - roneyДизайн та верстка - JIm danIels, тетяна ДуДник та roneyгоЛовний реДактор - JIm danIels

Disclaimer: Daily Metal не має жод-них прав на фотоматеріали, викорис-тані для оформлення журналу; вони використані з некомерційною метою, тому редакційна група не несе жодної матераільної відповідальності.

Усі права на тексти журналу нале-жать виключно Daily Metal1. Публікація матеріалів можлива лише за згоди DM та за наявності активного гіперпоси-лання на першоджерело. З питань звертайтеся через e-mail: metaldaily@gmail.com

1 крім матеріалу на стор. 3-4

Intro

3

Якщо футбол без пива - не футбол, то літо без фести-валів - не літо. По всій Європі кожного року прохо-

дять десятки заходів - від локальних та вузькоспеціалізова-них, які тривають 2-3 дні, до масштабних open air фестів, які можуть тягнутися і тиждень. Само собою, що у фестиваль-ному кемпінгу - ви не вдома у теплі і цілковитому комфорті. Наші друзі з сайту swedenrockstage.com.ua - постійні гості Sweden Rock Festival - підготували для вас кілька по-рад, які пом’якшать незручності, з якими можна стикнутися у подібній поїздці.

Оскільки часто рок-поїздка має на меті не тільки від-відування фестивалю, а й екскурсійну програму по різних країнах, приготуйтеся, що деякий час вам доведеться жити в готелі / наметі / каюті порома. Отже, в поїздці вам може стати в нагоді наступне.

Портативний GPS-навігатор. Він працює як на суші, так і в морі. З його допомогою, по-перше, можна дізнатися місцезнаходження потрібного вам об’єкта. А по-друге, пе-ред поїздкою в навігатор не завадило б завантажити карту міст, в яких ви плануєте робити зупинки, що потім дозво-лить вам раціонально використовувати свій час.

Кип’ятильник або інший нагрівач для чашки чаю або кави. Він не займе багато місця, зате дуже ефектив-ний: варто включити в мережу - і у вас будуть гарячі напої в будь-який час дня і ночі.

Кредитна картка. Часто в тій чи іншій країні в вашому гаманці може не виявитися потрібної валюти (або необхід-ного її кількості). Євро / долари приймають не скрізь. У та-ких випадках на допомогу прийде ваша кредитка.

Портативний ліхтарик. Без його допомоги дуже важ-

Без бою, або як не нажити неприємностей на фестивалі©

Оле

ксан

др Гу

дков

Без бою - фестивальні поради swedenrockstage.com.ua

4

ко в нічний час знайти в наметі приховану пляшку віскаря. Або туалетний папір. Особливо, коли терміново знадобить-ся.

Роздруківка running order. Знати час і місце виступу колективів на фестивалі - просто необхідно. А оскільки там за подібний бейдж з вас попросять 5 євро, доцільно буде підготувати його самому. Бажано, пару штук.

Маркер. На кожному судні вночі вивішується список заходів, запланованих на день прийдешній. Маркером можна жирно виділити цікаві вам програми. Також і в сво-єму бейджі з розкладом виступів фестивальних гуртів ви зможете виділити ті, які обов’язкові до відвідин.

«Портова сумка». У неї складається все, що вам може знадобитися на березі, або далеко від кемпінгу - вологі сер-ветки, сонцезахисний крем, пляшка води, фотоапарат, на-кидка на вечір. Краще всього, якщо вона буде водонепро-никною.

Яскраві стрічки допоможуть ідентифікувати ваш ба-гаж. Корабель відправляється не від під’їзду вашого будин-ку - до порту доведеться летіти, можливо, з пересадками, коли між рейсами практично немає часу. Тому яскрава стрічка дозволить швидко знайти свою валізу на транспор-тері і не сплутати його з чужим багажем.

Дрібняки на чайові. За правилами хорошого тону, за обслуговування номерів треба залишати долар - два. Крім того, дрібні гроші стануть в нагоді і на таксі.

Міні-аптечка. Добре, якщо засоби першої допомоги вам не знадобляться, але може всяке трапитися.

Сумка для документів. Мова йде саме про сумочку з ременем, яка вішається на шию. Щоб гарячково не шукати документи, перетинаючи кордон (а також посадочні квитки на той чи інший вид транспорту), - тримайте їх всі разом і при собі.

Сонцезахисний спрей. Погода в Швеції досить норов-лива - теплим літнім днем може ні з того ні з сього поча-тися дощ, а коли він закінчиться, можна спокійно обгоріти на сонці. Тому, якщо ви не хочете виглядати як вождь чер-воношкірих, візьміть з собою спрей з відповідним УФ філь-тром, краще всього - не менше 25.

Фляга. З ї ї допомогою ви зможете завжди мати при собі улюблений міцний напій у зручному форматі. А також, давши покуштувати іноземцям нашого національного про-дукту, легко завести нові знайомства. Vodka - connecting people.

Гарних вам поїздок!©

Оле

ксан

др Гу

дков

Без бою - фестивальні поради swedenrockstage.com.ua

5

Бельгійський гурт Iron Mask в Україні відомий, на жаль, невеликій купці людей. Але прагматичний і

небанальний neo-classic metal бельгійців неодмінно збе-ре навколо себе ще не одну тисячу шанувальників гурту Magic Kingdom - ще одного проекту музикантів Iron Mask. Про найближчі плани та найцікавіші моменти життя гурту Дар’я Мойсеєва поспілкувалася із бек-вокалістом Iron Mask білорусом Ромою Седлецьким.

- У 2005 році Iron Mask провели тур із канадцями Anvil. Як усе пройшло?

- Так, ми були у турі з Anvil, пройшло усе так, як згодом усі бачили у фільмі “Anvil! The Story of Anvil”. Ми потрапляли у різні ситуації, в які не хотіли потрапляти, аварію, напри-клад, у Румунських Карпатах)) Досвід ми отримали коло-сальний, величезне спасибі хлопцям з Anvil.

- Iron Mask має вже 4 лонгплеї. Який ви вважаєте най-цікавішим і чому?

- На мій погляд, наш останній альбом “Black as Death” найцікавіший з усіх. Ми працюємо з легендарним Марком Боулсом, його представляти не потрібно)) Він заспівав усі вокальні партії саме так, як ми задумали. Цей альбом вий-шов повним, яскравим та важким. Але я дивлюся зсереди-ни гурту і знаю всі нюанси, напевне, це також впливає на моє ставлення до кожного альбому.

- Як працювалося з Йєнсом Боргеном над “Shadow of the Red Baron”?

- Працювати з Йєнсом було дуже просто)) Він знає, що робить, і він зробив звучання Iron Mask таким, яким воно має бути. Зводити наш альбом йому допомагав Рікард Бен-гтссон, який працював з Arch Enemy.

обличчя під залізною маскою

Inter alia - Iron Mask

6

Inter alia - Iron Mask

- Ви працювали над декількома альбомами з Олівером Хартманом, при цьому у вас були перманентні проблеми з основними вокалістами. Ви не думали запросити його як постійного вокаліста?

- Олівер -- професіонал, він допомагає нам не лише в Iron Mask, а й у нашому другому гурті -- Magic Kingdom. Це він познайомив нас з Val Halla, з яким ми записали два аль-боми. І, якщо ви помітили, Олівер заспівав повністю пару пісень на наших дисках))) В нього є свій гурт Hartmann, до того ж він зайнятий з Avantasia. Час покаже, і, можливо, ми запишемо з ним альбом)))

- Восени 2011 року вас підписав німецький лейбл “AFM Records”. Як проходили перемовини? Контракт був підпи-саний на випуск лише одного альбому? Лейбл не пропо-нував перевидати три попередніх альбоми?

- Перемовини з “AFM Records” тривали декілька міся-

ців. Ми підписали контракт на три альбоми. Наш попере-дній лейбл “Lion Music” превидає диск “Hordes of the Brave” у липні 2012 року у форматі digipak, лімітований тисячею екземплярів. Перевидавати “Shadow of the Red Baron” не-має сенсу, оскільки він ще є на полицях магазинів. А наш перший альбом ми й самі не хочемо перевидавати )))

- Ви вже почали роботу із новим матеріалом для на-ступного альбому?

- Душан (Петросcі -- гітарист, співзасновник Iron Mask -- DM) склав усі пісні для нового альбому. Та й в нас ще ли-шилося валом матеріалу, який не ввійшов до попередніх релізів. Уже навіть є трек-лист і назва нового альбому, але цього я вам сказати поки не можу)))

- Марк Боулс знову запише вокал на новій платівці?- Щодо Марка я ще не впевнений.- Коли Iron Mask випустить наступний альбом?

Фот

о на

дані

Ром

ою С

едле

цьки

м

7

- Згідно з контрактом, ми можемо випустити альбом лише у 2013 році.

- На яких фестивалях плануєте виступити цього року? Чи були пропозиції від українських організаторів?

- Ми зіграємо декілька концертів цього літа у нас у Бельгії, а з України поки що серйозних пропозицій не над-ходило.

Нам усім подобається ваша країна, ми навіть зняли ві-деокліп на пісню “God Punishes, I Kill” в Україні))) Зйомки проходили у Львові, дуже красиве місто і пречудові люди.

- В інтернеті є інформація, що гурт отримав назву Iron Mask через те, що деякі пісні з першого альбому похо-дили з роману А. Дюма “Людина в залізній масці”. Можли-во, для текстів пісень ви використовували сюжети ще з якихось книг?

- Все було трохи не так))) У 1998 році ми створили гурт

Magic Kingdom, й після виходу дебютного альбому в нас виникли певні проблеми з нашим тогочасним рекорд-лейблом.

Другий альбом із назвою “Metallic Tragedy” був готовий (записаний і зведений у 2000 році), але ми застрягли в судо-вих справах і не могли нічого випускати під своїм іменем. Нам надійшла пропозиція від “Lion Music” випустити аль-бом, і ми створили другий гурт -- це був наш вихід із ситуа-ції, що склалася.

У згаданий вище альбом “Metallic Tragedy” входила пісня “The Iron Mask”, написана на основі книги А. Дюма, й ми вирішили, що це буде непогана назва для гурту))) Так з’явилися Iron Mask. Після того, як ми виграли судовий про-цес, у нас стало два гурти)))

За основу написаних текстів пісень ми зазвичай бере-мо реальні події з нашого життя або життя інших людей.

Inter alia - Iron Mask

8

Наприклад, “Ghost of the Tsar” написана про російського царя Ніколая, “Shadow of the Red Baron” -- про Манфреда фон Ріхтгофена, “Gengis Khan” -- про Чингісхана.

- Ви полюбляєте читати? Яка література вам подо-бається? Якою має бути історія, щоб вона могла стати основою для текстів Iron Mask?

- Ми усі читаємо постійно й абсолютно все. Історія для написання текстів має бути такою, яка б зачепила (торкну-ла) особисто, бо ми усі виросли у різних країнах, й у кожно-го свої герої)) Але нас об’єднує одне -- heavy metal.

- Маєте намір дати сольник в Україні?- Із задоволенням приїдемо грати в Україну хоч із соль-

ним концертом, хоч на фестиваль))) Але найближчим часом цього не буде))

Inter alia - Iron Mask

9

Hard Nutsof

Hard Rock

10

Коли наш номер уже був уже практично готовий, прийшла

чорна новина про смерть Джонатана Дугласа Лорда -- справжнього класич-ного музиканта і композитора в тісно сплетеній тусовці матьорих рокерів свого часу.

Майже рік тому Джон Лорд звер-нувся до своїх фанів із тривожною но-виною: в нього діагностували рак під-шлункової залози. «Хочу, щоб усі мої фани, друзі та всі, хто супроводжував мене в турах, знали, що я розпочав боротьбу з раком. Тож я роблю пере-рву у виступах, щоб пройти лікування. Звичайно, я продовжуватиму писати музику -- у моєму світі вона повинна бути частиною терапії -- і сподіваюся, що наступного року повернуся у чу-довій формі”. Проте лікування не до-помогло врятувати життя музиканта. 16 липня він помер в оточенні своєї родини.

«Джон Лорд відійшов з Темряви до Світла” -- так резюмували новину про смерть маестро на його офіційному сайті. Але давайте напружимо мізки: чи була його творчість у темряві? Ні. Чи можна було з його вигляду сказа-ти, що життя до нього несправедли-ве? Теж начебто ні. Щоправда, іноді, поглядаючи на фото Джона Лорда під час виступів, пробігала думка: «Він грає так, наче тягне на собі увесь тя-гар цього світу і через свій Hammond намагається розігнати грозу, яка нави-сає над ним».

Не знаю як вам, а мені Джон Лорд

завжди здавався мудрим старцем, який знає, чому небо синє і дим розві-явся саме над озером Монтре. У його завжди задуманих очах не було місця для суму -- останній рік життя він про-вів у музиці, допомагаючи Тоні Айомі та Ієну Гіллану з проектом WhoCares.

Джон Лорд був музикантом, чий вплив на хард рок був вирішальним. Само собою, найбільше він просла-

вився як клавішник Deep Purple. Гітара на overdrive не була новинкою -- по-ступово до «важкого» звуку приходи-ли усі гітаристи, але мало хто мав таку підтримку, як Річі Блекмор. З амбра-зури його прикривав Джон Лорд сво-їм органом виробництва Hammond, який він разом з інженерами Deep Purple трішки вдосконалив. Завдяки

цьому поєднанню Deep Purple відна-йшли свій особливий саунд і не загу-билися на полі бою, оскільки сторін, воюючих за увагу студій звукозапису, було більше, ніж достатньо.

Змінивши до Deep Purple у 1968 році близько десятка колективів, Джон Лорд ніяк не міг віднайти своєї ніші, де йому було б добре окопатися і довести власну техніку до абсолюту. Його одержимість класичною музи-кою лякала колег, і часто йому просто казали: «Чувак, вибач, але філармонія через дорогу».

Прийшовши у Deep Purple, Джон Лорд знайшов власне alter ego в осо-бі Річі Блекмора і відтоді й до самого розпаду гурту в 1976 році вони за-йняли кругову оборону й укривали концертні зали щільним вогнем, який зводив з розуму. Як добрі бойові това-риші, вони ділилися усім. Навіть підси-лювач -- класичний гітарний Marshall вони ділили порівну, щоб насиченість звуку органа дорівнювала гітарі.

Після розпаду «Mark IIІ» Джон Лорд пограв разом із Девідом Ковер-дейлом у Whitesnake, але у 1984 році знову повернувся до Deep Purple і, не перериваючи сольної кар’єри, пробув у складі гурту до 2002 . Його альбоми наповнені класичними мотивами і не-скінченними пасажами електричного органу. Останній живий запис Джона Лорда вийшов рік тому. Це концерт у Будапешті зі скромною і промовистою назвою «Live».

Hard Nuts - Джон Лорд (реквієм)

© S

ilvio

Tan

aka

11

роберт Плант

Людина, яка вплинула на всіх і кожного, зокрема, вокалістів

рок-музики. Будучи ідолом, обрамле-ним рамкою ще однієї ікони блюзу і хард-року Led Zeppelin, Роберт Плант високим вокалом і аполлонівською зовнішністю рвав на клапті душі всіх, хто приходив на його виступи.

«Коли я був дитиною, на Різдво ховався за шторою і уявляв що я -- Ел-віс», -- ділиться спогадами музикант. Замість того, щоб стати слухняним клерком-бухгалтером, Плант починає крутитися у тодішній блюзовій тусов-ці, й за кілька років його запрошують у гурт, який збирав колишній гітарист The Yardbirds Джиммі Пейдж.

Роберт Плант став не лише голо-сом Led Zeppelin, а й автором великої кількості текстів. Усе, що він писав, було наповнене містикою, дуже час-то він звертався до міфології та книг Дж. Р. Р. Толкіна. Його експерименти на сцені та розкуті діалоги з публікою, прозвані «плантаціями», стали етало-ном роботи на сцені для усіх фронт-менів.

«Головне не те, що ми -- перша група в світі, а те, що в наших голосах стільки нових ідей, що я просто не уяв-ляю, як би ми могли бути другими». Ці слова Роберта Планта – бога і на сцені, і в житті – не просто вихваляння. Ба-гато вокалітів і у Великобританії , і за ї ї межами не приховували, що Роберт Плант був їх кумиром, який надихав, веселив і вчив.

Зараз Роберт Плант займається сольною кар’єрою, хоча і не цурається час від часу давати концерти разом з Джиммі Пейджем.

ww

w.w

allp

aper

-mus

ic.c

om

Hard Nuts - Роберт Плант

12

річі Блекмор

Одні вважають його генієм, інші -- людиною, якій пощастило

познайомитися з Джоном Лордом. Так чи інакше, ми раді включити у наш рейтинг Річі Блекмора -- гітариста, який плював на усі писані й неписані правила і досі знаходиться у пошуках.

Вітер експериментів шурхотів у його гітарі починаючи з дитинства. Річі Блекмор обожнював звучання скрипки і намагався надати своїй гіта-рі схожого звуку. Водночас він нама-гався змішати блюз із класикою, щоб отримати заряд, достойний маніяка-піроманта. «Для мене блюз був занад-то обмеженим, а класика -- дисциплі-нованою», -- зізнавався Блекмор.

Проте місце для божевільних гі-тарних експериментів йому забезпе-чили Deep Purple. Якщо знайдеться у світі прихильників року людина, яка хоч день не ходила і не насвистувала його риф із «Smoke on the Water», то я сам -- Річі Блекмор.

Провівши у Deep Purple шість ро-ків і наївшись фанкових тарганів вока-ліста з «Mark III» Дейвіда Ковердейла і басиста Глена Х’юза, Блекмор засновує власний проект -- «Ritchie Blackmore’s Rainbow», фронтменом якого став нині покійний Ронні Джеймс Діо. Але руки гітариста зуділи не лише до му-зики та сольної кар’єри, а й до пара-ноїдальної зміни складу Rainbow: гурт не починав запис чергової платівки, якщо Блекмор не звільняв хоча б од-ного музиканта. Зараз разом зі своєю дружиною Кендіс він медитує на сце-ні у складі фолкового віа «Blackmore’s Night».

Hard Nuts - Річі Блекмор

13

Піт егню і Ден макка-ферті

Ну як можна розділити на два шматки розповідь про му-

зикантів, які свого часу створили справжній танк, так би мовити, оплот хард-року Nazareth? Ден Маккаферті (вокал) і Піт Егню (бас) заслужено по-винні йти в одній зв’язці, так само, як і створили свою групу.

Егню і Маккаферті - єдині музикан-ти, які брали участь у записі всіх сту-дійних альбомів Nazareth.

Прості шотландські парубки, Мак-каферті та Егню, переформатували свою тодішню команду The Shadettes і подумали, що краще звучати буде Nazareth. За компанію вони прихопи-ли із собою Менні Чарльтона (гітара) та барабанщика Дарела Світа.

Компанія виявилася настільки цікавою, що вони усім скопом пере-їхали до Лондона і почали активно «гріти» концерти Deep Purple. Егню та Маккаферті після першого релізу під непафосною назвою Nazareth (1971)

відчули хвилю і продовжували рубати конкретний, здобрений сингл-молтом хард.

Сорок років на сцені і, як кажуть, ще більше по життю йдуть Егню та Маккаферті по долині хард року, вже витоптаній молодими і більш агресив-ними виконавцями. Але куди їм поспі-шати? У Nazareth уже все було, їм нема за чим ганятися. Десяток концертів за рік - і можна потихеньку сидіти в сту-дії й попивати добрий шотландський сингл-молт.

ww

w.fo

togr

afod

igit

al.c

om.b

Hard Nuts - Піт Егню і Ден Маккаферті

14

Джиммі Пейдж

Ще один легендарний музи-кант і учасник Led Zeppelin,

якого часто називають піонером важ-кого звуку. Й досі ходять байки, що саме Пейдж записав відомий риф у пісні “You Really Got Me” The Kinks, яка стала прообразом рифової техніки, а відповідно, і хард року. Проте, сам му-зикант і учасники The Kinks це спрос-товують.

Але незаперечним залишається факт, що серйозну музичну кар’єру Пейдж розпочав як сесійний музи-кант тих самих The Kinks. Потім був досвід гри на басі та соло-гітарі у The Yardbirds разом із ще двома генія-ми гітари – Джефом Беком та Еріком Клептоном. Але The Yardbirds благо-получно розвалилися, і Пейдж почав збирати новий склад, з якого потім і виросли Led Zeppelin.

Як зазначив оглядач Guitar World, «Джиммі Пейдж міг маніпулювати зву-ком своєї гітари так, що вона змінюва-ла кольори і відтінки, як блюз-роковий хамелеон». Він також виступав як основний композитор і саунд-продю-сер усіх записів Led Zeppelin – саме йому гурт завдячує своїм унікальним саундом. Пейдж любить експеримен-ти – це те, чому він присвячував увесь свій час.

Щоб домогтися ідеального зву-чання, він міг винести мікрофон ба-сового барабана Джона Бонема у коридор, а Роберта Планта відійти на три-чотири кроки від свого. І досі гіта-ристи і саунд-продюсери намагають-ся відтворити звучання його гітари у «Whole Lotta Love».

Hard Nuts - Джиммі Пейдж

15

тоні айомі

Біографія Тоні Айомі настільки багата й настільки заплутана,

що DM з порогу радить вам почита-ти його автобіографію «Iron Man: My Journey Through Heaven and Hell with Black Sabbath».

Айомі як відомий усьому світу гіта-рист з’явився усе-таки в Black Sabbath, чого там гріха таїти. Але не «сабба-том» єдиним. До того, як мутувати в Black Sabbath, бірмінгемська четвірка (ну а що, The Beatles можна ж бути лі-верпульською) пройшла стадії триві-ального мутагенезу із Polka Tulk Blues Company в Earth. І хто провів Осборна, Батлера і Ворда крізь ці митарства? Правильно, Айомі.

На той час він уже встиг засвітити-ся на місцевій сцені як гітарист кількох гуртів, які разом більше десятка ви-ступів не могли протягнути. Аж потім він осів у ще одній блюзовій команді Mythology, де і познайомився з Білом Вордом. Після розпаду до команди запросили Оззі Осборна і Гізера Бат-лера, і карусель з назвами і стилями закінчилася солянкою із хард року і doom під усім відомою назвою.

У віці 17 років з Айомі стався не-щасний випадок на виробництві і він залишився без кінчиків середнього і безіменного пальців правої руки. Хто б міг подумати, що особиста трагедія стане початком чогось нового у музи-ці? Айомі знизив стрій своєї гітари з Е до С#, щоб зменшити тиск на пальці. А ви говорите, що все було задумано! Так чи інакше, саме цей інцидент ви-значив низьке, гугняве звучання гіта-ри Айомі в Black Sabbath.

Hard Nuts - Тоні Айомі

16

Джефф Бек

Прочитав якось на одному фо-румі: «Існують два види гіта-

ристів: Джеф Бек та усі інші». Так це чи ні, не нам вирішувати. Але факт зали-шається фактом: Бек своєю майстер-ністю набагато випередив свій час, такий собі Бетховен гітари.

Починав Бек у ритм-енд-блюзовій команді Trident, а звідти перебрався в наднову зірку The Yardbirds, яка швид-ко виникла і швидко вибухнула.

Прийшовши у The Yardbirds, Бек почав штампувати собі фанатів з та-кою самою швидкістю, що і гурт -- хіти. І вже за деякий час шляхом експери-ментів він вибудовує власну манеру гри -- дисторшн і фуз. Музичні видан-ня одноголосно впали навколішки, ви-хваляючи нового бога шести струн.

Після того, як у 1966 році Джиммі Пейдж просто посередині північноа-мериканського турне витурив його із The Yardbirds за постійну неявку на шоу і ще гірший характер, Бек збирає

власний склад -- The Jeff Beck Group і продовжує монотонно підливати мас-ла у вогонь своєї популярності. Ця команда протрималася до 1972 року і встигла засвітити неабикого, а сера Рода Стюарта. Після розпаду колек-тиву Бека запрошували до себе і Pink Floyd, і Rolling Stones, але не судило-ся. Джеф Бек розігнав власну сольну кар’єру і записав добрий десяток аль-бомів.

www.drummerworld.com

Hard Nuts - Джефф Бек

17

філ Лайнотт

Його шевелюру було помітно ще задовго до того, як на сце-

ні вмикалося світло і Thin Lizzy вихо-дили на сцену. Філ Лайнотт -- майстер басу і вокалу -- дуже довго мріяв про створення власної команди, але бояв-ся, що темношкірого музиканта ніхто не сприйматиме. Але згадавши, що Джиммі Хендрікс саме в Британії по-казав ху із ху, кинув лихом об землю і створив Thin Lizzy -- ірландську зіроч-ку в короні британського хард року.

Але до цього були Black Eagles та Skid Row (не плутати з американцями із на той час худющим Себастіаном Ба-хом на вокалі), де Лайнотт грав із блис-кучим Гері Муром.

Одразу взявши на себе обов’язки автора усіх пісень, він ні на хвилину не зрадив своєму слову. Харизматична, виведена наперед бас-гітара та глибо-кий вокал. Блискучі чорні очі, які діс-талися від батька-бразильця, довер-шували ефект об’ємного закохування.

Успіх Thin Lizzy принесла народ-на ірландська пісня «Whiskey in the Jar», яка показала сліпим до того часу продюсерам і музичним критикам, на-скільки важкий норов у «легкої Ліззі». Після успіху Лайнотт продовжує писа-ти пісні і блискуче їх виконувати.

Після розпаду Thin Lizzy в 1984 році Лайнотт збирає ще один гурт -- Grand Slam. Можливо, він повторив би історію Rainbow, але 4 січня 1986 року Філ Лайнотт помер від серцевої недо-статності та пневмонії.

Hard Nuts - Філ Лайнотт

18

кен Хенслі

Говорячи про британський хард рок, не можна пропустити гурт,

який, напевно, першим увів у рок-культуру часте використання слів «Demons and Wizards». Так, це Uriah Heep. Говорячи про Uriah Heep, не можна пропустити таку яскраву особу як Кен Хенслі. Саме з його приходом у Spice гурт різко міняє напрямок з біту i джазу в більш трендові у 1969 році progressive і хард рок.

Саме Кен Хенслі, починаючи зі «Salisbury» -- другого студійного аль-бому Uriah Heep -- стає отим самим моторчиком, який заправляв усім творчим процесом нарівні з гітарис-том Міком Боксом та вокалістом Де-відом Байроном. Хенслі проявив себе як геніальний клавішник і композитор. Сам він не раз зізнавався, що усі його пісні були написані за принципом «текст - гітара - клавішні».

Коли Uriah Heep піднялися на хви-лю, слово «популярність» стало сино-німом «sex, drugs, rock’n’roll», для Кена Хенслі в тому числі. У середині сім-десятих майже у всіх учасників гурту почався безпробудний алкогольно-наркотичний період, який у 1975 році обірвався смертю басиста Гері Тейна.

Хенслі відкрив очі, пересів на скотч і в 1980 залишив Uriah Heep і переїхав до США -- з одного боку вилі-куватися від кокаїнової залежності, з другого -- продовжити сольну кар’єру, яка у Великобританії пішла косо-кри-во. Бінго! Усе вдалося непогано. Зараз Хенслі має 16 сольників та активно пише нові пісні.

ww

w.o

hren

bals

am.b

logs

pot

.com

Hard Nuts - Кен Хенслі

19

ронні Джеймс ДіоІ плювати на те, що він америка-

нець. Свою славу і популярність Діо завоював саме у Великобританії. Створивши у 1967 році The Electric Elves, які потім мутували Elf, Ронні Джеймс Діо вивів цей гурт із пустель-ного блюз-року в лагуну хард року з відчутною фортепіанною складовою.

У 1975 році, розбивши не тільки горщики, а й камеру оператора на фестивалі California Jam, Річі Блекмор іде з Deep Purple, і пропонує музикан-там Elf з Діо на чолі зібрати власний

ансамбль, який нам тепер відомий як Rainbow.

На думку більшості критиків, най-краще, що було в цьому клоні Deep Purple, -- вокал Ронні Діо. Він почав династію вокалістів, які мало вдава-лися до джазових елементів, як Ро-берт Плант чи Йєн Гіллан, але вели кожну пісню рівно, наче в студії. Коли у 1979 році Блекмор без видимих при-чин звільнив Діо з Rainbow, то сказав: «Він співає чудово, але завжди одна-ково». Недовго думаючи, Діо приймає

припозицію Тоні Айомі і стає фронт-меном Black Sabbath, але за три роки його звільняють. Захопивши із собою барабанщика Вінні Аппісі, Ронні Діо починає сольну кар’єру, яка відкрила не лише потужного Діо-композитора з виразною мелодикою і точним сти-льовим чуттям.

До кінця свого життя Діо продо-вжував епопею з реюніонами, але спі-вав завжди однаково, як в студії.

Hard Nuts - Ронні Джеймс Діо

20

Нову рубрику DM розпочинає розмовою із Сергієм Кузіним. Для більшості він - діджей ранкового шоу

Radio ROKS, але це не заважає йому керувати відверто попсовим “Русским Радио”. Проте Кузін і словом, і ділом переконує, що він усе-таки рокер і людина з могутнім ав-торитетом. Jim Daniels зустрівся із Сергієм Васильовичем у понеділок, через день після концерту Елтона Джона та Queen та одразу після ранкового шоу «Камтугеза», і ледве вибрався з-під пресу його авторитету. Але ще раз переко-нався у його неперевершеності.

Рок – це задоволення. Серед рокерів чи тих, хто себе так називає, існують розбіжні думки, що є рок: чи стиль життя, чи образ мислення. Я ніколи до цього так не ста-вився. Моя думка не ексклюзивна, і я вважаю, що «рокові» хлопці починають займатися музикою, щоб подобатися ді-

вчатам, таким чином вони виражають своє ставлення до кохання. Може, це і є те, що мене заводить. Я не любитель пафосу і рокерів, які заявляють «Ми фігню не паримо, ми справжні, ми тру!» Це усе фігня собача, тому що рок-н-рол – це не просто музика, це і стиль життя, і ставлення до нього, і наявність внутрішньої свободи, яка у кожному з нас існує в межах певних компромісів. Я не прихильник сечовипус-кання на сцені, але те, що відбувається на парламентських трибунах і є в моєму розумінні анти-рок. А все інше – це за-доволення і кайф. Я відчуваю світ через цю музику. От і все.

Справжні рок-зірки – це люди, які не просто придума-ли якісь музичні стилі (хоча вони теж рок-зірки) чи ті, які створили унікальні музичні продукти, чи зібрали навколо себе таких самих талановитих людей. Рок-зірки – це люди, які мають внутрішнє сяяння, як, наприклад, Боб Ділан або

Persona Grata - Сергій Кузін

Усі ф

ото

із п

роф

ілю

Сер

гія

Кузі

на у

Fac

eboo

k, к

рім

пом

ічен

их ін

шим

и дж

ерел

ами

21

Річі Блекмор, який має власний погляд на світоустрій з його власними законами існування. Ці люди самі для себе пер-шоджерела.

Дехто вважає, що коли Блекмор вдався до кельтських наспівів зі своєю Кендіс, він зрадив якісь інтереси. Та пішли вони всі у баню! Він так живе, він не почав заробляти біль-ше і бігати з плакатами Республіканської партії. Срав він на це все. Він просто схотів бути таким. Я не слухаю цю музи-ку, це моє право. Мені не подобається те, що він робить зі своєю старою новою дружиною. Але це його право, а моє право – не сприйняти це.

Оззі Осборн – м’яко кажучи, суперечлива у плані на-слідування фігура. У нього всередині була вся таблиця Менделєєва, йому ставили усі можливі діагнози. Але хто наважиться сперечатися, що коли він співає «Я живу для вас», очевидно, що усе, що відбувається в його житті, відбу-вається на сцені, а все інше – підготовка, щоб на неї вийти.

Оцінювати рок-зірок з погляду порядності чи моралі – справа для тих, хто нічого іншого не вміє робити.

Свій перший рок-каталог я склав у сім років, тоді я ще жив у Німеччині.

Мій перший запис був не The Beatles, а The Rubettes – англійська група з Аланом Вільямсом на чолі. Такі собі гле-мери в кепках. Я взагалі виріс на англійському глем-рокові - T. Rex, Гаррі Гліттер… Досі їх люблю. Такий собі «Ласковый май» сімдесятих. Щоправда, є суттєва відмін-ність: перші грали виключно вживу, на живих інструментах, і всі вміли співати.

Глем-рок придумали англійці – Марк Болан і Гаррі Гліттер. Він більш естетський, ніж американський. Візьмімо Queen – порівняно з ними всі інші «курять в стороні». Хоча Motley Crew – потрясна команда. Це ті рок-зірки, які були зірками у кожному промені свого сяйва: від клінічної смер-ті й до моторошної історії з аварією.

Живий концерт для мене все. Я знаю, що таке студійні записи. Там із баобабів роблять співаків. Не хочу принизити студійних працівників, вони боги, які часто з гівна ліплять кулі. А живий концерт – це те місце, де можна побачити, що собою являє артист: і як музикант, і як людина, яка вміє працювати з публікою. Там видно, чи є у нього ота сама ха-ризма, чи ні.

З допомогою саундпродюсерів багато музикантів ро-блять розкішні альбоми, створюючи харизматичний наліт,

ww

w.fo

to.d

elfi.

ua

Persona Grata - Сергій Кузін

22

а коли виходять на сцену, то складається враження, що там нікого немає. Видно, що хтось бігає, трясе патлами, музика гуркоче. Шуму багато, а рок-н-ролу немає.

Я був на величезній кількості концертів, але не нама-гаюся створити якусь внутрішню градацію, який мені най-більше сподобався.

У 2010 році я був у House of Blues Лос-Анджелеса на концерті Кріса Корнела. Я його вважаю найкращим во-калістом grunge. То було справжнім потрясінням -- вони грали абсолютно чесно, жодної записаної з пульта ноти, жодних технічних хитрощів, просто вийшло п’ять чоловік і засадили з першої ж ноти.

Корнел співає, не шкодуючи себе. Ми всі пам’ятаємо, як Фредді Меркюрі -- при всій боголикості цього кренделя -- на концертах брав на октаву нижче, і це було зрозуміло. А

у Корнела цього немає. Якщо ноти прописані десь на рівні дельфінів, то він бере ту ноту, чого б це не коштувало.

Мені подобаються Motorhead. Вони не готуються, не гріються, у них немає восьмихвилинних інтро. Виходять чо-тири бухих чуваки і кажуть: “Ми Motorhead, ми граємо рок, і йдіть ви всі в жопу. З першої ж ноти таке потужне цунамі просто зносить.

Концерт Елтона Джона та Queen з Адамом Ламбер-том оцінюю позитивно. Як на мене, це поки що був най-кращий рок-концерт в Україні за звуком, на якому я був. Зайвий раз переконався, що майстерність не проп’єш. Від-чував себе 17-річним: стрибав під усі пісні. Разом із майже 30-річним Ламбертом.

Елтон Джон став заручником самого себе, але він у неймовірній творчій формі. Його бенд бездоганно грає, усе

ww

w.s

tarl

ife.c

om.u

a

Persona Grata - Сергій Кузін

23

виглядає і звучить дуже злагоджено. Він не рок-н-рольщик у класичному розумінні, це давно минуло, ще в 70-х. Зараз це поп-блюз, частіше – просто поп-музика, особливо за його баладами усі дівчата світу просто стогнуть. При цьому він ікона та один із найкращих мелодистів планети.

Найбільше дискусій викликає Адам Ламберт у складі Queen. Деякі коментарі в інтернеті мене сумно здивували. Навіть журналісти – люди, які розуміють, що таке нова лю-дина в складі гурту, -- вдалися до якихось мастурбаційних тєлєг із серії краще він Меркюрі чи гірше, схоже чи не схо-же, педик він чи ні, махровий він гей чи ні. Ламберт – само-достатня творча людина, з харизмою і нереальним голо-совим діапазоном. Коротше, інопланетянин. Його вартість на американському ринкові -- від $ 300 тис. за концерт. У нього заслужена, якісна репутація у світі поп-музики, і ні-кого не хвилює, що він -- випускник American Idol. Чомусь ніхто не згадує, що в складі Dream Theater співає Джеймс Лабрі, який п’ять разів провалював кастинги на American Idol і плакав через це .

Просте питання: а як ще ви хочете почути пісні Queen, коли Мей і Тейлор ще хочуть грати? Хіба Роджерс краще співав? Це в принципі мелодикламатор.

Ще одне откровення для мене -- вокал Роджера Тей-лора. Дядько співає безумно, яскраво, потужно, не по-любительськи. Якщо для Браяна Мея на першому місці все-таки гітара, то Тейлор -- цілком самодостатній вокаліст.

Якби Фредді Меркюрі був живий, то все було б добре! Їх остання робота, “Made in Heaven”, -- найскладніша з по-гляду музичного матеріалу. Я думаю, що зараз ми б чули якісь епічні полотна, враховуючи тягу Фредді до подібних речей та експерименти з класичною музикою. Не виклю-чено, що ми б побачили якісь неочікувані саундтреки чи форми на стикові образотворчого мистецтва чи кіно. Мені здається, що вони ішли до цього.

Deep Purple -- моя улюблена хард-рок-група. Вони на-несли другий удар по моєму світогляду після того, як по-слухав платівку “Machine Head”. Але Deep Purple я люблю у складі Mark II: Гілан -- Гловер -- Лорд -- Блекмор -- Пейс.

Найкращим альбомом у напрямі хард-року я вважаю “In Rock” Deep Purple. Там було все: і вага, і відсутність по-псовості, яка, на жаль, була притаманна гурту в більш пізній період. Але мені складно судити -- я виріс на трьох китах - Deep Purple, Blak Sabbath i Led Zeppelin -- ну як їх можна порівнювати!

Persona Grata - Сергій Кузін

24

Я більше ніколи не буду сперечатися публічно про музику. Ні на сторінках музичних видань, ні в іншому місці, крім своєї теплої компанії. Я достатньо довго витрачав на це душевну енергію та сили й усвідомив, що мої особисті переконання значною мірою були неправильними. Я не буду бігати зі знаменами за чистоту жанру, бо вони більше схожі на гебельсівські за чистоту нації. При цьому я зали-шаю за собою право суб’єктивно й дискусійно висловлю-вати свою думку щодо того чи іншого, не закликаючи ні до виключень, ні до заборон. Треба діяти за таким принципом: виключив кнопку і забув.

Не хочу говорити про погані риси деяких політиків, бо навіть не хочу знати, що живу з ними в одній країні. Я, на жаль, не можу їх виключити, але можу зробити так, щоб навколо мене їх не було.

Дійшов думки, що навіть мукання Стаса Михайлова може зробити чиєсь життя кращим. Але суб’єктивно вва-жаю, що те, що він робить, -- це музичний злочин. Але якщо когось, хто вийшов із запою і посварився з жінкою, його платівка змушує посміхатися -- значить так і має бути.

Музична критика, так само як і театральна чи кіно-критика -- це вправи в словесності тих, хто хотів досягти чогось у ційсфері, але з певних об’єктивних причин -- за-хворів чи мама не пустила -- у них це не вийшло.

Українська клубна культура жива. Є різні проекти: і танцювальні, й інді, і рок-напрямки. Навколо музикантів знаходиться цілий соціум журналістів, розкішних дівчат, які живуть цією музикою.

Я поділяю популярну музику на гарну та власне поп-музику, а все інше називаю попсою. Щоб не виводити фор-мулу: “Блєстящіє” для мене попса, а гурт “Слівкі” свого пер-шого складу -- поп-музика. Там є і вокал, і якась думка, і шоу.

Жінка в рок-музиці -- це нормально. Я не з тих, хто ду-має, що жінка на кораблі до біди. Одна з найкращих ударни-ків у рок-музиці -- дружина Карлоса Сантани Сінді. Коли я слухаю музику, немає значення, жінка це чи чоловік. Проте є хитрощі продюсерів, коли на сцену виходить типова по-псова блондинка і починає ставити з себе рокершу.

Літа Форд заслужено отримала нагороду за найкращу рок-зачіску, бо з усім іншим була проблема.

У рок-музиці важливі тексти. Вони не всі про тьолок. А якщо навіть і про них, то зовсім по-іншому сказані. У цьому видно ставлення до життя в цілому. Вони не те що правиль-ні, вони чесні.

Persona Grata - Сергій Кузін

25

Австралія для мене -- ікона. Джордж Янг розповідав, як їх виховували. Усе було дуже просто: виходиш грати у паб, починаєш нести щось лицемірне і пафосне -- і в тебе летить кілька стаканів -- тут вже ухилився -- не ухилився. А у нас -- ручки, ножки, “я вас люблю”. Я не закликаю кида-тися бокалами, але внутрішня емоційна реакція -- то най-більш правильно.

Маркус Міллер сказав: “Не слухайте ці грьобані ноти, грайте мелодії!” Маккартні написав ораторію “Liverpool”, а нот і досі не знає. І нічого.

Я не люблю слова продюсер. Тим не менше треба якось себе називати. Берусь за рок-проект з фабрикантом Юрком Ключником, але це поки що ідея. Він грає зовсім страшний рок, а я намагаюсь це якось засунути в ринок.

Музиканти сьогодні хочуть заробляти одразу й бага-то. А сидіти по п’ять років у підвалах ніхто не хоче. Хочеться одразу, щоб і Les Paul, і Marshall, і от я вам зараз усім пока-жу! Оце заважає.

Коли у 90-х в Україну потрапило комерційне раді-

омовлення, тодішні менеджери зробили ставку не на розвиток власних радіопродуктів -- винятки Gala Radio та Music Radio -- а на ретрансляцію більш грошовитих москов-ських мереж. Це призвело до того, що не розвивалася ні діджейська школа, ні програмерська. І 70 % радіомовлення -- поп-музика.

У питанні квотування музики я завжди знаходжуся між Сциллою і Харибдою. Стурбовані національною есте-тичністю кричать, що я хочу вбити українську музику. Від-повідаю, що я займаюся українськими музикантами, які спі-вають українською. Знайдіть мені 50 % української музики! “Ми знайдемо 50 % українського альтернативного року”. Та без питань! Але яким він буде?

Якби тодішні менеджери не боялися поняття інді -- не-залежності в музичному значенні слова! Не можна висува-ти як досягнення національного масштабу тітку у вишиван-ці, яка співає пісню 70-х років.

Сиджу в журі. Діти виходять на кастинг співати пісні, які були написані для їхніх бабусь. Питаю: “От ви прийшли на конкурс із дійсно чудовою піснею -- “Чорнобривці”. А ви її самі слухаєте?” -- “Ні, мені Валентина Петрівна сказала, мій викладач вокалу”. Ну чому на Заході ніхто не боїться співати 6-річним хором “Highway to Hell”, це нікого не ля-кає, і діти не виростають асоціальними типами? Та розма-люйте ви ту дитину фарбами, хай заспіває! Він і без вас роз-береться, не бійтеся цього! Коли воно маленьке, у нього є можливість усе вбирати в себе. Щось та буде його. А ви йому дали набір із перевірених пісень, і воно стоїть мекає. Та йо-майо! Оце погано.

Persona Grata - Сергій Кузін

26

Уже кілька років “Біла Вежа” не покидає мого плей-листа. Причини? Та хто його знає. Гарний саунд.

Цікаві тексти. Залізний, я б навіть сказав, чавунний підхід. Про гурт та найближчі творчі плани Jim Daniels поговорив з двома учасниками “Білої Вежі” - гітаристом Андрієм Тома-шенком та басистом Євгеном Скоценком.

- Як розпочався проект “Біла Вежа”? Які були трудно-щі на початку?

Євген: Проект почався класично :) : троє шкільних дру-зів марили рок-музикою та прагнули творити. Труднощі були також типові -- спочатку довелося навчитися грати, оскільки без цього творити якось не виходило :)

Андрій: Самому грати на гітарі мені стало не в кайф, от я й почав підключати до цього безладу друзів. Потім, коли почало щось виходити у музиці, ми вже називали себе рок-

гуртом та відшуковували концепцію команди, тобто назву, логотип, мову.

Євген: Після років старань виникло тріо, і вже потім, шукаючи вокаліста, якось мимохідь ми завербували ще й гітариста. Сформувався такий собі класичний рок-склад: вокаліст, 2 гітаристи, ударник та басист.

- Багато музикантів зізнаються, що найскладніше -- одразу підібрати гарний склад гурту.

Євген: Щодо гарного складу згоден на 100 %, оскільки справа не лише у музичному професіоналізмі, але й у сто-сунках між учасниками. Зокрема, усі, незважаючи на власну думку та вподобання, повинні усвідомлювати головну мету та напрямок розвитку гурту, бо без цього єдиний колектив неможливий.

Андрій: Труднощів на початку зі складом не було,

«Біла вежа»: особливої філософії у нас нема. є одна - грати рок у своє задоволення

Inter alia - Біла Вежа

Фот

о на

дані

Анл

рієм

Том

ашен

ком

27

оскільки всі були рівні, та й вибирати не було з кого, була тільки ідея створити рок-гурт. Проблема була, на чому гра-ти та де репетирувати. А якщо інші кажуть, що буває склад-но, то можу погодитися лише з тими командами, які сьогод-ні грають вже на професійному рівні.

- Як довго ви вже граєте теперішнім складом? Чи змі-нилося бачення стилю за цей час?

Андрій: У такому складі граємо близько 3 років. З новим складом почалась робота над другим альбомом гурту

Євген: Основне тріо залишилось, змінилися вокаліст та гітарист, і цього разу було завербовано клавішника :) Ба-чення стилю не змінилося анітрохи, оскільки воно в нас просте -- ми граємо рок. Але музика стала більш різнома-нітною.

Андрій: Музика змінилася не дуже кардинально, але,

мені здається, ми наблизилися до професійного звучання та аранжування.

- У музиці “Білої Вежі” добре прослуховується вплив NWOBHM. Чи справедливо припустити, що саме гурти цього напрямку “виростили” вас як музикантів?

Андрій: Кожен із нас слухав різну музику, але раз на рік з’являється щось нове, що нам подобається, -- от з цього нового ми й беремо якісь елементи, а до британського heavy metal, мені здається, “Біла Вежа” не належить. Ми не намагаємось бути схожими на когось конкретно, оскільки вже створили своє. Я гадаю, в Україні немає абсолютно схо-жого на нас гурту, не тому, що ми особливі, а тому, що ми звичайні, але відрізняємось у піснях.

Євген: Вплив є, не заперечуємо, проте, вважаю, що на початку шляху на нас не менше, а може й більше, вплинули класичні рок-гурти та виконавці, зокрема Rainbow, Europe, Whitesnake, ранній Bon Jovi та інші.

- У “Білої Вежі” є якась особлива філософія?Андрій: Я не такий начитаний як Жмен, тож у мене нія-

кої філософії немає. Просто намагаюсь писати музику, яка б подобалася людям, а на концертах -- грати як справжній рок-музикант.

Євген: Особливої немає, є проста -- грати рок у своє за-доволення.

- Тексти “Білої Вежі” написані виключно українською. Це свідомий вибір?

Євген: Українська мова -- це свідомий вибір. Своєю му-зикою ми доводимо, що поєднання лірики рідної мови та драйву рок-музики дають неочікувано вдалі результати :)

Андрій: На початку у нас були пісні не лише україн-ською, а й російською та англійською. Але потім вирішили співати виключно українською. Бо ми українці й назва гур-ту українська. І як на мене, валити рокешник на українській мові у нас не так погано виходить. Це краще, ніж назвати гурт англійською мовою, а співати на суржику.

- Чи плануєте записати пісні іншими мовами? Євген: Деякі пісні в нас є у двох версіях, українською

та англійською, та українські версії є першоджерельними.- Як ви ставитеся до твердження, що справжньою

мовою heavy metal є англійська?Євген: Щодо справжньої мови heavy metal, можливо, то

правда, та нам подобається співати українською.- Коли вийде ваш наступний альбом? Андрій: Якщо буде достатньо часу, то альбом закінчимо

цього року. До нього ввійдуть 10 треків...

Inter alia - Біла Вежа

28

Євген: Може, 11 чи 12. Робочої назви поки що немає, може, буде без назви, просто “Біла Вежа”.

- На якій студії будете записуватися?Андрій: Я за фахом звукорежисер, то альбом пишеться

у моїй студії Top Sound Records.- Чи буде у “Білої Вежі” гарний постановочний кліп?

Коли плануєте взятися до роботи?Андрій: Ідей для гарних кліпів достатньо, але для їх

реалізації потрібні хороші кліпмейкери та гроші. Знімати абищо не дуже хочеться. Але все ж таки знімемо, от тільки коли -- не знаю.

Євген: Буде рано чи пізно :) Але швидше за все наступ-ного року. Цього року в нас виключно гарні лайвові відео :)

- Ви багато виступаєте на фестивалях. Де вам ком-фортніше грати: open air чи у клубах?

Андрій: Я гадаю, що нашому гурту більше підходять ве-ликі сцени, та й грати на них комфортніше.

Євген: Є де розвернутися :)Андрій: У невеликих клубах теж стараємось розкача-

ти публіку. А у дрібних клубах “Біла Вежа” намагається не грати.

- Ви брали участь у марафоні Першого національно-го. Чи одразу затвердили вашу заявку? Які відчуття від того, що побували в “ящику”?

Андрій: Ну, в “ящику” ми були не перший раз, тому нам не звикати. А грати тільки для камер було не так весело, як для справжніх людей. Та все одно намагались зробити ви-ступ максимально драйвовим.

Євген: Ми не подавали спеціальної заявки, нам просто зателефонували з “ящика” та запропонували взяти участь. Ну ми і не залишились осторонь :) У самому “ящику” нам сподобалось :)

- Чи складно зараз із музикою, подібною до “Білої Вежі”, вийти в ефір на телебаченні чи потрапити в ра-діоротацію?

Андрій: Ну, потрапити до ефіру зараз не так складно, а от щоб твоя музика чи кліп там затримались на декілька мі-сяців, потрібні гроші для ротації, ну і не завадило б трохи вдачі.

Євген: Складно. Питання неоднозначне, першоджере-лом є штучна підтримка естрадної поп-музики та штучне формування масової свідомості про неформат. Потрібно

Inter alia - Біла Вежа

29

створити прецедент успішного рок-гурту, із високим рів-нем популярності. Але для цього необхідні значні інвести-ції, оскільки потрібно конкурувати із теперішньою гегемо-нією естрадного попу.

- Прокоментуйте, будь ласка, ситуацію з лейблами в Україні? Хтось із мейджорів пропонував вам підписати-ся?

Андрій: Поки нам нічого не пропонували підписувати, та ми й не напрошуємось, бо знаємо, що великого дива від цього не станеться.

Євген: У лейблів в Україні та в світі все значно змінило-ся, музика на носіях вже неприбуткова. Всі переорієнтову-ються і пробують продавати цифрову музику через мере-жу, при цьому наші слухачі споживають все безкоштовно на піратських ресурсах. Тому лейблам зараз непросто, куди їм молодими гуртами займатися, їх же треба спочатку розкрутити -- простіше спробувати заробляти на тих вико-навцях, які вже є популярними.

Та й взагалі, в Україні музиканти в основному заробля-ють концертами (чи правильніше сказати корпоративами), а щоб заробляти концертами, потрібно бути дуже розкру-

ченим, а щоб стати розкрученим, потрібні інвестиції :) За-пишемо новий альбом -- потім будемо планувати видання та говорити з лейблами.

- Чому зараз все більше гуртів роблять інтернет-ре-лізи із вільним доступом, а не намагаються комерціалі-зувати свою музику?

Андрій: Ну, через інтернет починають нас більше знати та слухати, а якщо хтось хоче не тільки музику, а й диск із гарними малюночками, той може придбати справжній CD та поставити його на поличку :)

Євген: Це спосіб бути почутим. У цьому сенсі інтернет дає надзвичайні можливості. Але є й зворотній бік -- комер-ціалізація практично неможлива, бо це саме є в інтернеті безкоштовно. Вільний доступ -- це своєрідна безвихідь, бо на музиці важко заробити. Немає перевірених та доступ-них шляхів комерціалізації.

- Що найбільше хочеться зробити у житті, музиці?Андрій: У житті -- бути щасливим, а у музиці -- бути улю-

бленим для фанів.Євген: У музиці -- щоб почуло якомога більше людей, до-

нести свою музику, своє творіння до інших. А в житті -- щоб

Inter alia - Біла Вежа

сам собі міг сказати «не дарма».

30

sabaton - «carolus rex»До запису «Carolus Rex» шведи Sabaton приступили у поганому настрої: гурт

розпрощався із чотирма учасниками. Залишилися лише басист Пер Сундстрьом і вокаліст Йоакім Броден. Тим не менше, Sabaton доволі швидко зализав рани і кинувся у новий бій. Сильні риси «Carolus Rex» -- концептуальність лірики, чіпкі мотиви і рифи. Альбом добре продуманий: ідеальні концертні бойовики, балади і маршові пісні, під які легко розгойдувати концертну залу.

sol InsIde - «swItcH off tHe lIgHts»

Реліз українського гурту Sol Inside пройшов повз DM. Або короткофор-матний альбом, виданий ще у берез-ні, вперто переховувався від нас, або гурт не намагався про нього розпові-сти. Однак, зараз із впевненістю можу

сказати: такий melodic death metal нам потрібен. Щільний гітарний саунд і спо-кійний гроулінг чи скримінг (чорт їх розбере), який не дере вуха, наче пемза, і яскраві мелодії. Ось це по-нашому!

gottHard - «fIrebIrtH»Швейцарська команда мовчала

майже два роки. Здавалося, що заги-бель в автокатастрофі їх попередньо-го фронтмена Стіва Лі зламала інших учасників, але, відійшовши від шоку, вони знайшли нового вокаліста -- Ніка Медера і записали фірмовий «готтхардський» альбом. Gotthard вгадали з новим фронтменом: голос Медера звучить нічим не гірше за Стіва Лі, та й на сцені він теж бог. Альбом прекрасно збалансований: бойовики змінюються середньотемповими композиціями і не дають заснути. Не вистачає тільки одного: балад у стилі «One Life, One Soul».

nIle - «at tHe gates of setHu»Американців Nile не дарма до-

раховують до патріархів death metal. Своєю фантазією вони пішли набагато далі, ніж середньостатистичні детсте-

ри. Почерк Карла Сандерса і Ко легко впізнати: під брутальними рифами за-ховані східні мелодії, а в текстах гурт узяв чіткий напрямок на використання єгипетської міфології і зрідка шліфує її алюзіями на Говарда Лавкрафта.

«At the Gates of Sethu» зовсім не випадає з логічного ряду попередніх шести студійників: технічні рифи, густий, безкомпромісний звук та ілюзія містичності. За три тижні з дати виходу альбом вломився в чарти топ-50 у чотирьох країнах: Фінляндії, Німеччині, Австрії та Швеції.

Найкращі релізи травня-липня

31

Jorn - «brIng Heavy rock to tHe land»Невсипущий і невтомний Йорн Ланде видав черговий сольний альбом.

Активності цього музиканта можна тільки позаздрити: мало того, що він бере участь майже у всіх концертах дітища Тоббі Заммета Avantasia, супроводжує у турі американку Аманду Соммервіль з проектом Trillium, він ще знаходить час для сольної кар’єри.

Свіжа робота Йорна на перший погляд нічим не відрізняється від попередніх сольників, але якщо уважно вслухати-ся, то це така собі сповідь музиканта, я б навіть сказав автобіографія. Перший трек «My Road» дає пояснення усій те-матиці. «Empty was the cradle before I learned to walk, I crawled to find out where the song played. The music and the melody were captured by the heart and so my road to light and darkness had begun». Ось так лірика і дитячі спогади вилилися у бойович клич: «Несіть у маси важкий рок».

teodor tuff - «solIloquy»Ще один реліз з Норвегії. Якщо Йорн Ланде -- відомий майстер melodic

metal, то альбом молодого колективу Teodor Tuff став для мене одкровен-ням. Неймовірна мелодика і просто феєричне виконання та вокал! Якщо

ви любите цей стиль, то альбом «Soliloquy» із е маст! Сподіваюся, ви отримаєте таку саму насолоду, як і команда DM.

manowar - «tHe lord of steel»Про таких патріархів як Manowar -- або добре, або нічого. Серед добро-

го найбільше виділяється той самий скрупульозний підхід до запису та увага до найменших деталей, цілком витримана стилістика гурту та різно-манітність матеріалу. Серед нічого... Ну блін! Ну як можна писати альбом у 2012 році з саундом 80-х! Проте, тссссс... Альбом розкішний!

серж танкян - «HarakIrI»Третій сольний альбом засновника System of a Down -- просто ураган! Тай-

фун! Справжнє музичне цунамі! Ну якось так. Насправді усе сказане правда: Тан-кян не замикається у шкаралупці одного стилю й у «Harakiri» створює справжній екзотичний коктейль жорсткої альтернативи, джазу, і поверх усього цього -- густий шар вершків -- я про вокал. Думаю, ви зі мною погодитеся -- навіть якщо Танкян співатиме «Катюшу», це буде пречудово!

Найкращі релізи травня-липня

32

In legend - «ballads’n’bullets»Дебютний альбом проекту, заснованого клавішником Jester’s Funeral і Van

Canto Бастіаном Емігом дає можливість переосмислити усі наші шаблони і клі-ше. Хто сказав, що metal -- це обов’язково гітари? Хто взагалі придумав таке? In Legend -- це heavy metal міцного німецького розливу, але з додаванням «таєм-ного складника». Усі гітарні партії в альбомі «Ballads’n’Bullets» замінені на фор-тепіанні. Саме завдяки цьому матеріал альбому звучить по-свіжому і дуже не-звично. Piano metal, хай йому!

kIll devIl HIll - «kIll devIl HIll»

Із самого початку пропоную вам настроїтися на серйозний лад. Якщо ви ще нічого не чули про проект Kill Devil Hill, поставтеся до нього серйоз-но – це не молоді хлопці, які тільки по-

чинають видиратися на певний рівень в індустрії. Kill Devil Hill – спільний проект колишнього барабанщика Black Sabbath, Dio, Heaven & Hell Вінні Епісі, басиста Pantera Рекса Брауна, гітариста Марка Зейвона і вокаліста doom metal команди Pissing Razors Джейсона «Дьюі» Бреґґа.

Дебютний альбом свіжого зоряно-го проекту дає приклад того, що є клас і майстерність, незалежно від кількос-ті пива, випитого перед записом.

vogelfrey - «Zwölf scHrItte Zum strIck»Німецькі фолкери Vogelfrey випустили другий студійник. Крім яскравих на-

родних мелодій і несподіваних аранжувань, альбом наповнений густими гітар-ними рифами, які викликають час від часу питання: «А де, власне, очікуваний фолк?» Проте не минає і кількох секунд, як гітара замовкає і поступається міс-цем скрипці та духовим інструментам.

Разом із тим, серед загальних ве-селощів і атмосфери Октоберфесту з подивом прослуховуються алюзії на Вольфганга Амадея Моцарта і Генріха Генделя.

марк тремонті - «all I was»Гітарист Creed та Alter Bridge Марк

Тремонті випустив у світ свій перший сольний альбом «All I Was». Для цього він зібрав доволі пристойний склад музикантів -- гітариста Еріка Фрідмана, басиста Брайана Маршала (Creed, Alter Bridge) і барабанщика Submersed Гарретта Вітло-ка.

Як і обіцяв Тремонті, альбом вийшов важчим та насиченішим, ніж у Creed та Alter Bridge. Непідготованого слухача звук дійсно може звалити з ніг. До речі, вокал до альбому записав сам Марк Тремонті.

Найкращі релізи травня-липня

33

НАШИ КЛИЕНТЫ: Morton, Infinite Tales, Morphine Suffering, Крылья, Grimfaith, Marvel, Backchat, Sad Alice Said, Mirrorside, Sol Inside, Ефір, Synopsis, SЮR, Delia, Dimicandum, ZviTrom, Ace N' Heels, Mar'lyn Monroe, Wasted Heroes, Sunrise, Sound Riddle, Трутні, Joncofy и др.

e-mail: max.m.morton@gmail.comтел.: +38 (098) 927 49 22

vk.com/morton_studio facebook.com/mortonstudio youtube.com/mortonstudio myspace.com/mortonstudio

Max Morton's Amazing Music Workshop (aka Morton Studio) - одна из самых уважаемых студий Украины, которая специализируется на записи в жанрах Metal и Rock. Основатель студии - саундпродюсер Max Morton, известный также как лидер группы MORTON.

35

Отже, друзі, «Моноліт»! Цей колектив зумів за порівняно невеликий проміжок часу зайняти свою нішу в музичній культурі країни. Важка,

цікава музика, не позбавлені смислу тексти роблять з них асів своєї справи. Цих хлопців можна сміливо поставити на один рівень з командами зі світо-вим іменем, адже в якості, в самовіддачі «Моноліт» не поступається багатьом корифеям рок-мистецтва. Дмитро Войналович поспілкувався із Костянти-ном Гордійчуком -- лідером і вокалістом досить відомого в Україні гурту із Шостки.

- Вітаю! Почнемо, напевно, зі стандартного питання. Розкажіть іс-торію та склад гурту.

- Привіт! Офіційно день народження гурту ми святкуємо 12 червня -- саме в цей день 8 років тому ми вперше вийшли на сцену. А взагалі, історія гурту «Моноліт» почалася навесні 2004 року. На початку, як і у будь-якого творчого колективу, у нас був так званий етап становлення, як в плані жанру музики (адже грати ми пробували у багатьох стилях), так і в плані складу учасників. З тих чи інших причин і обставин хтось приходив, хтось ішов, а хтось неза-баром знову повертався. Зрештою, через невеликий проміжок часу в нас сформувався міцний “монолітний” склад, з яким ми здобули немало творчих перемог і пройшли через купу випробувань. Так виглядає наш склад сьогод-ні (і вже багато років поспіль): я на вокалі, також на гітарі, також займаюся менеджментом і продюсуванням, Павло Коновалов – бас-гітара, бек-вокал, гітара, дизайн, саунд-продюсування, Максим Доля – лід-гітара, клавіші, Сер-гій Воробйов - барабани, перкусія, Віктор Єрмаков – звукорежисура, фото і відеооператорська робота.

- Чому саме така назва – «Моноліт»?- Тут все досить просто, як кажуть: «Як човен назвеш, так він і попливе».

Моноліт – це величезний камінь, цілісний шматок скелі, субстанція з єдиною молекулярною щільністю. Це щось міцне, сильне, вічне, потужне, неподіль-не, ціле. Дуже символічна і концептуальна назва для гурту, який зібрався гра-ти музику в стилі rock.

- Як ви можете охарактеризувати жанр, в якому граєте? - Справа в тому, що в нас дуже багато кумирів у світі музики і, коли почи-

налася історія Моноліту, для нас було болісно остаточно визначитися з яки-мось певним жанром. Тому ми вирішили не ставити перед собою будь-яких жорстких жанрових рамок. На сьогодні в нашому репертуарі є композиції в стилях: rock, hard rock, glam, heavy metal, power, progressive, art, alternative, grunge, post-grunge. І це далеко не межа – в майбутньому плануємо ще біль-ше розширювати спектр втілення своїх музичних ідей. У наступному альбомі та на наших концертах це буде видно.

- Як проходить робота над альбомом і коли приблизно його можна че-кати, скільки треків буде?

моноЛіт: «завжди приємно, коли улюблена музика не тільки приносить задоволення, а й надихає»

Inter alia - МОНОЛІТ

Фот

о на

дані

Кос

тянт

ином

Горд

ійчу

ком

36

- Зараз ми знаходимося в Шостці, в нашій студії «Monolit Sound Studio», де останні півроку щільно велася робота із запису нового альбому та синглів до нього. Тепер усі три сингли вже побачили світ у вигляді трилогії «Ласковый яд», їх можна абсолютно легально і, головне, безкоштовно завантажити на нашому офіційному сайті www.monolit.shostka.net.

Що стосується запису самого альбому, то вже цілком записані партії барабанів, бас-гітари, ритм і соло-гітар. За-лишилось записати вокал, бек-вокал і клавішні. Ну і, само собою, попереду ще робота із зведення, мікшування та по-будови загального саунду альбому.

Альбом буде складатися із 8 основних композицій і ще, можливо, якихось бонусних треків. Ще думаємо над цим. Реліз заплановано на осінь цього року, будемо докладати всіх зусиль, щоб так і сталося.

- Альбом, якщо не помиляюся, носитиме назву «Тайный знак». Які ж таємниці закладені в ньому?

- Абсолютно правильно! Саме так називається центро-вий трек альбому, завдяки якому він і одержав свою назву. Так вийшло, що практично всі пісні майбутнього альбому ми вже не один рік виконуємо на наших живих виступах, і більшість з цих композицій вже встигли стати хітами. Піс-ня «Тайный знак» -- один з найяскравіших прикладів, тому ім’ям цієї пісні й називатиметься наш другий альбом.

Ну, а жодних таємниць чи загадок в альбомі немає – тільки потужний, драйвовий рок із щільним гітарним зву-чанням, пронизливим вокалом, яскраво вираженою мело-дикою і глибокими, чесними словами пісень.

- У звучанні нова платівка відрізнятиметься від де-бютника «Жити, а не існувати»?

- Звичайно. «Тайный знак» буде більш прямолінійним

Inter alia - МОНОЛІТ

37

і важким. Більш гітарним, я б сказав. На відміну від альбо-му «Жити, а не існувати», в ньому буде менше progressive і більше швидкісних композицій в дусі power-metal. Компо-зиції будуть значно коротшими і лаконічнішими, ніж у де-бютному альбомі. Взагалі, альбом буде складатися з чоти-рьох швидкісних бойовиків і чотирьох середньотемпових композицій.

- Перший реліз вийшов на «Ukrainian Music» -- офіцій-ному представникові компанії «Universal» в Україні. Чому обрали саме цей лейбл? Результат подобається?

- «Universal Music» -- це найбільша в світі музичновидав-нича компанія, що являє собою компіляцію музичних лейб-лів, розташованих у більшості країн земної кулі. В Україні компанію «Universal» представляє «Ukrainian Music». Те, що наш перший альбом видала корпорація такого рівня – це величезне досягнення і вдача. Більш того, на сьогоднішній

день «Моноліт» єдиний рок-гурт в Україні, альбом якого було видано компанією «Universal». А якщо взяти до уваги те, що рок-гуртів у нашій країні, в цілому, не один десяток тисяч, то значущість цієї події для нас стає ще більш очевид-ною. Крім престижності цього факту як такого, співпраця з цією компанією відкриває перспективи просування нашої музики за кордоном. У зв’язку з цим, ми вже приступили до роботи над англомовними версіями наших найяскравіших і перевірених хітів.

- Наступний диск теж буде підтримуватися «Ukrainian Music»?

- З моменту видання нашого першого альбому минуло вже 2 роки, за цей час світова музична індустрія зазнала значних трансформацій. Зараз лейбли практично не за-ймаються випуском CD-продукції, і вся музика остаточно перейшла в інтернет. Навіть провідні музичні виконавці ви-кладають у вільний доступ нові альбоми та сингли. Тому ми зараз активно розмірковуємо, яким чином грамотно орга-нізувати реліз нового альбому. У будь-якому разі, ми впев-нені, що наші нові пісні неодмінно знайдуть свого слухача.

- Чи є плани щодо просування альбому, наприклад, за кордоном? Презентація, наприклад, «Тайного знака» на Amazon чи iTunes?

- Цілком ймовірно. Хоча, ми досить іронічно дивимо-ся на те, що в нашій країні хтось буде купувати музику в інтернеті за гроші, якщо можна спокійно завантажити все це безкоштовно. У будь-якому разі, просувати за кордон ми націлені вже англомовний матеріал. І, як я вже казав, за-вдяки компанії «Universal» у нас вже є конкретні варіанти того, як це грамотно та ефективно здійснити. Але всьому свій час, поки трохи зарано про це говорити.

- Був час, коли ви брали участь у триб’юті НАУ. Які пісні авторства відомих виконавців ви б ще записали?

- Останнім часом існує дуже багато цікавих кавер-проектів, і ми постійно отримуємо запрошення взяти у багатьох з них участь. Минулого року ми брали участь у потужному проекті, присвяченому пам’яті Віктора Цоя, і, як наслідок, переграли майже весь альбом гурту «Кино» -- «Звезда по имени Солнце», і записали в студії кавер на пісню «Мы ждем перемен». Також, вже в цьому році, на честь великих діячів російського року Єгора Лєтова та Іллі Кормільцева ми презентували свіжі записи кавер-версій пісень «Моя оборона» і «Я хочу быть с тобой». Усі ці треки можна в будь-який момент послухати на сторінці нашого новинного блогу ВКонтакті: http://vk.com/monolit_band.

Inter alia - МОНОЛІТ

38

- Окрім свого матеріалу, граєте на концер-тах «чужу» музику?

- Так, звичайно. В нашому репертуарі немало кавер-версій на пісні найрізноманітніших виконав-ців. Грати кавери не лише корисно з погляду по-шуку потрібного саунду, а й дуже приємно. Я вза-галі не розумію, навіщо створювати гурт, якщо не дозволяти собі грати хіти улюблених виконавців. У цьому плані ми поділяємо позицію таких світо-вих легенд, як «Metallica», «Rammstein», «Marilyn Manson», «Helloween», «Guns’n’Roses» та багатьох інших, які під час своїх виступів, окрім власних пі-сень, завжди виконують кавер-версії тих чи інших композицій чужого авторства .

- Які гурти вплинули на вашу творчість? - Їх дуже багато. Так зльоту навіть і не відпо-

вісти… Моїми першими гуртами були: «Мумий Тролль», «Кино», «Ария», «Мастер», «Чиж & Со». По-тім вже пішли західні виконавці. Але то було дуже давно, відтоді я відкрив для себе сотні груп у най-різноманітніших жанрах і напрямках. Хоча, на-справді, досить важко сказати, що конкретно впли-нуло і впливає на мене під час творчого процесу написання нових пісень. Коли я складаю музику і слова нової пісні, в мене не виникає думок типу: «о, ось ця фраза в стилі Цоя!», або «так, ця музична гармонія точно, як у Нірвани». Це все невловимо. У будь-якому разі, завжди приємно, коли улюблена музика не тільки приносить задоволення, а й нади-хає.

- З якими гуртами ви контактуєте, співпра-цюєте? Задіяні учасники “МОНОЛІТУ” в інших ко-лективах?

- У нас дуже щільний творчий графік, тому, на-віть коли є бажання, часу на співпрацю, на жаль, знайти майже нереально. Не так давно наші друзі з Чернігова, музична концесія «ПерсонА 38», за-ймалися втіленням масштабного музичного проек-ту: постановкою рок-опери «The Wall» групи «Pink Floyd», з яким тепер активно їздять у гастрольному турі. В цей проект мене запрошували виконувати вокальні партії одного з головних героїв. На жаль, робота із запису альбому і власні гастролі не до-зволили взяти участь в цьому цікавому музичному дійстві.

Inter alia - МОНОЛІТ

39

- “МОНОЛІТ” – один з найбільш гастролюючих гуртів України. Як вам вдається залишатися «в тонусі»? Не втомлюють виступи?

- Так, на сьогоднішній день «Моноліт» відіграв понад 300 концертів, відвідавши приблизно 100 на-селених пунктів України. Окрім того, ми регулярно отримуємо запрошення виступити за кордоном, хоча поки часу вистачило тільки на гастрольну по-їздку до Білорусії. Після виходу другого альбому, який, як я вже говорив, буде російською мовою, плануємо приділяти більше часу запрошенням ви-ступити в Росії. Хоча, зараз наше головне завдання -- форсувати студійну роботу, якої в нас за останні роки накопичилося дуже багато.

Щодо тонусу і втоми – ми дуже вибірково ста-вимося до запрошень і намагаємося грати тільки на якісних і цікавих заходах. Тому це не втомлює, а приносить задоволення. Єдине, що часом втом-лює, -- це дорога. Але в нашій справі від цього ніку-ди не дітися.

- Чи важливі для вас питання політики, релі-гії, мови? Взагалі, яке ваше ставлення до ситуації в державі?

- На жаль, такі явища як політика, релігія і мова здебільшого роз’єднують наше суспільство... А ми щиро переконані, що музика повинна об’єднувати, і самі робимо все можливе, щоб так і було. Щодо ситуації загалом: зовсім недавно ми повернулися з Дніпропетровська, де брали участь у масштабному музичному дійстві – рок-фестивалі «Best City.UA». У числі хедлайнерів фестивалю були: Evanescence, The Rasmus, Apollo 440, ДДТ, Океан Єльзи, Ленин-град, ВВ, Сплин, Би-2. За словами Олега Скрипки, на сьогоднішній день, це другий за рівнем музичний фестиваль у Європі. Так що все одно нашій країні є чим пишатися.

- Дякую! І в фіналі – кілька слів читачам: - Вірте в свою мрію! Цінуйте час і вірних друзів,

і ніколи не здавайтеся! І, звичайно, слухайте хоро-шу музику!

Inter alia - МОНОЛІТ

40

Шукайте dm у соцмережах:

blogger

facebook

twItter

vkontakte

© 2012 daIly metal. all rIgHts reserved