Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно- Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8

1Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно- Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно- Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8

Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72e-mail:alternatyva.ivf@gmail.com, www.ivf.lviv.ua, skype - alternatyva.ivf

Привітний персонал, досвідчені фахівці, новітні технології –це все про клініку репродукції людини «Альтернатива»!

Пропозиція 2013 року – цикл запліднення in vitro

включно зі стимулюючими препаратами за 25 тис. грн.

Клініка "Альтернатива" – тут народжується диво!

Щовівторка кожному відвідувачу клініки гарантовано "Альтернативний подарунок-сюрприз", деталі на сайті.

4

стор. 14 > стор. 18 >

захопленнястор. 20-41 >

суспільствостор. 12-19 >

зміст

тарас возняк: «треба протистояти провокаціям»

стор. 22 > стор. 26 > стор. 30 >

Директор:Головний редактор:

Остап ПроцикВсеволод Поліщук

Над номером працювали: Василь КрехівськийРостислав ЯщишинВолодимир Бєглов

Дизайн та верстка:

Рекламний відділ:

Всеволод Деревацький Зоряна КрачковськаАнна Косик

Розміщення реклами: тел.: (032) 239 -34-01

Спеціалізований журнал «Егоїст»Зареєстрований у Міністерстві юстиції України

Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р.

Адреса редакції та видавця:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73

Засновник: ТОВ «Егоїст Паблішинг»Видавець: ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з

рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

Наклад: 1000 примірниківПеріодичність: 12 разів на рік

Підписано до друку: 30.09.2013 р.Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів,

а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами

відповідальність несе рекламодавець.

переговори – найскладніший спосіб демонстрації сили

Фітнес: як не стати калікою

володимир кличко: «головна мотивація для мене – результат»

змій, що летить над водою

5

стор. 54 > стор. 46 >

стор. 66 > стор. 70 >

відпочинокстор. 42-61 >

дрібниці життястор. 62-72 >

зміст

чоловіча кухня стеФка ронделя: грибові котлети

домівка haute couture

порно – від приємності до залежності

не будь ослом – їдь до осло

6

від редактора

про чоловічу «депресію»Останнім часом доводиться багато

часу витрачати на соціальні мережі, осо-бливо Facebook. Робота вимагає, а по-при неї кинеш оком на один-другий-третій коментар від друзів і втягуєшся, а потім довго намагаєшся вибратися з дискусій. Але мова піде не про Інтернет-залеж-ність, хоча ця проблема також варта ува-ги. Колись ми поговоримо і про неї.

Останнім часом поміж різними флеш-мобами і бздурами на кшталт поваль-ного виставляння в Інтернет своїх пас-портних фото чи прохань «залайкати» максимально абсурдну інформацію по-частішали дописи про «осінню депре-сію». Таке враження, що відзначити похолодання та появу жовтого листя інакше, як «осінньою депресією», бага-то хто просто не може. Потрібен ритуал: залізання під ковдру, розпивання вина, перегляд мелодрами і далі – сумний-сум-ний пост на ФБ з картинкою, на якій зображене одне з двох: жовте листя або похнюплена людина під ковдрою зі склянкою вина.

Таке насправді бувало і раніше, але тотально вражало насамперед жінок. Цього ж року на Фейсбуку переважно плачуть чоловіки. Навіть довелося почи-тати кілька постів, де розрізняють «жіно-чу» та «чоловічу осінню депресію». Я на-

віть не буду детально розписувати своє ставлення до цього поняття загалом (як на мене, надумане воно, і поведінка аме-риканських лікарів, які від депресії навіть цілком серйозно лікують, здається що-найменше дивною. Хоча тут, можливо, діє «фармацевтична мафія», якій треба продати купу антидепресантів). Але не можу не спитати чоловіків: хлопці, звід-ки у вас це взялося? Не було-не було – і маєш: чоловіча осіння депресія.

Так, розмови про депресію можуть ча-сом притягнути до людини увагу. Особли-во, якщо ця людина – жінка, і вона роз-раховує на увагу чоловіка м’якосердого або навпаки, жорсткого, який особливо не намагається розібратися в психології, а просто не терпить жіночих сліз. А на-віщо депресія чоловіку? Можна припус-тити, що тут також певний спосіб опору самотності. Але ж пишуть про це не тіль-ки самотні чоловіки. І тут у мене повне нерозуміння: чоловік, який має сім’ю чи просто кохану жінку, не повинен мати часу на депресії. Є проблеми – шукаєш вирішення і далі йдеш полювати на ма-монта, ти ж чоловік. Розпачі, ковдри, «топити горе в склянці» – на це немає часу, як казала одна рекламна фраза.

Та ба, навіть якщо чоловік самотній, – інстинкт продовження роду сумісно зі здоровим глуздом має підказати: плачі під ковдрами – не найкращий спосіб бо-ротьби зі самотністю. Тут єдиний рецепт абсолютно протилежний: самовдоскона-лення + спілкування + позитивне мислен-ня. Нікому не цікаві люди з образом не-вдахи, навіть якщо в душі він Дон Кіхот. Зустрічайте людей посмішкою і свіжим запахом з рота, а не плачами і перега-ром – і буде вам щастя!

Всеволод Поліщук

кадри місяця

Нова кава. Нещодавно у Львові мала місце найароматніша подія року – VII міське свято «На каву до Львова!». Для цієї події найкращі львівські кав’ярні під-готували каву з усього світу, ексклюзивні кавові коктейлі та солодощі до цих напоїв, особливості рецептів яких традиційно для Львова не розголошують, щоб зберегти фірмовість... в межах заходу також було презентовано нову каву «Філіжанка», яка поєднує різні періоди та епохи в жит-ті Львова, важливих історичних персона-жів та звичайних львів’ян, які мешкали у місті. На кожній упаковці кави нанесе-ні легенди, які перегукуються з назвами асортиментної лінійки: «королівська», «Галицька», «Панська» та «Цісарська». вже з жовтня розпочалися продажі цієї кави у Львові. Згодом її можна буде при-дбати по всій Україні.

У трьох випадках із чотирьох вчасне лікУвання дозволяє

УникнУти сліпоти

8 події8

819 ЗахоДів. З них 313 в рамках Літера-турного фестивалю, 18 заходів у жіночій програмі, 30 дискусій, 284 автограф-сесії – таким інтенсивним був цьогорічний Форум видавців у Львові. Свої книги представляли тут 281 видавництво та 362 письменники з 23 країн світу. квитки на Форум придбали 22 тисячі людей, а ще майже 29 тисяч при-йшли безкоштовно.

кадри місяця

9події 9

РЕСТоРаЦіЯ. Ще один заклад від мережі ресторанів «кумпель Груп» відкрили нещодавно на проспекті Чорновола, 2б. він має назву «Пив-на ресторація «кумпель» і є значно більшим та просторішим за «кум-пель», що на площі Митній. відрізня-ється новий заклад і більш сучасним інтер’єром. Новий «кумпель» обіцяє бути більш демократичним, тут про-водитимуть різноманітні атракції, в тому числі й музичні. але кухня та пиво власного виробництва, що є ві-зитною карткою закладу і вже отри-мали визнання та прихильність як львів’ян, так і гостей міста, залишать-ся незмінними і у «Пивній ресторації «кумпель». Тут так само буде пред-ставлена галицька кухня, а також з’являться нові сорти пива.На відкритті зібралися представ-ники бізнес-еліти Львова. Почався захід з короткої промови співвлас-ника та ідеолога «кумпля» Марка Зархіна. а пізніше гості мали мож-ливість насолоджуватися смачним пивом та традиційними галицькими наїдками під музику відомого львів-ського джаз-бенду «Папа Джаз»; спостерігати вправність танцюрис-тів та спробувати свої сили в якості барменів.а ще побачити розрізання триме-трової ковбаси, подивитися на від-криття дубової діжки з кумпельовим пивом та потанцювати під хіти куль-тового львівського гурту «Лесик-Бенд».

10 афіша

великий концерт «бумбокс» у львові3 листопада, 19:00Палац спорту «Україна»

Презентація нового альбому гурту «Бум-бокс» «Термінал Б» та найкращі хіти у рам-ках всеукраїнського гастрольного туру. Один із найпопулярніших українських рок-гуртів під час двогодинної програми виконуватиме не лише пісні з нової програми, але й добре знайомі хіти.

конкурс «просто. їжа без пафосу»30-31 жовтняПалац спорту «Україна»

В межах в VII Спеціалізованої виставки «Готельний та ресторанний бізнес» у Львові пройде конкурс кухарів-професіоналів. Учасники мають бути кухарями-практиками і вміти готувати страви галицької кухні. Участь безкоштовна, заявки приймають до 25 жовтня на електронну скриньку westchefgroup@gmail.com. Призи розігруватимуть між командами ресторанів та кухарями-індивідуалами. Оцінюватимуть їх незалежні гастрономічні експерти, серед яких буде й головний редактор «Егоїста» Всеволод Поліщук.

Lviv Fashion Week23-27 жовтняВиставковий центр Shuvar-ExpoТорговий центр «Інтерсіті» на пр. ЧорноволаФабрика повидла на вул. Хмельницького

Львівське свято моди для тих, хто бажає побачити цікаві новинки сезону весна/літо 2014 від локальних дизайнерів. Як завжди, окрім показів досвідчених майстрів, пройдуть демонстрації від дебютантів. Також заплановано участь авторів одягу з Італії, Іспанії, Ізраїлю, Польщі, Вірменії, Білорусі. Заключні вечірки фестивалю матимуть місце у Rafinad People та Play Bar.

масовий заїзд велосипедиcтів «критична маса»25 жовтняЦентр Львова

Останньої п’ятниці жовтня у Львові про-йде традиційний у світі велозаїзд Critical Mass Lviv. «Критична маса» – це колектив-ний проїзд по місту за рівноправність на дорозі, за права велосипедистів, за чисте і зелене місто. Самотній велосипедист враз-ливий і беззахисний в потоці металевих ко-робок, що рухаються на великій швидкості. Катаючись у групі, велосипедист отримує набагато більше задоволення, бо відчуває, що він в оточенні друзів і в більшій безпе-ці. Учасники «Критичної маси» протестують проти засилля машин та їх отруйних вихло-пів.

11

сольний концерт Dakh Daughters Band8-9 листопадаЛьвівський драматичний театр імені Лесі Українки

Dakh Daughters Band – це сім актрис, які взяли до рук музичні інструменти, щоб створити життєствердний перформанс про любов, свободу і красу, яка врешті-решт врятує світ.

Учасниці колективу, відомі глядачам як акторки київ-ського театру «ДАХ», у новому проекті опинилися на ней-тральній території між пісенним жанром і драматичним мистецтвом, власне у просторі для експерименту. Dakh Daughters створює атмосферу французького салону, в якому Мірей Матьє подружилися із Мерліном Менсоном. Часом дівчата, озброєні на сцені повним набором струн-них, клавішних і перкусією, вражають публіку шаленим риком в манері Laibach, однак миттю можуть змінити гнів на милість, перетворившись на легковажних героїнь голлівудських фільмів 50-х років, красунь, що мріють про Карибські острови.

ніч у львові: листопад15-17 листопада різні заклади Львова

Гарний спосіб розважити ваших гостей з іншого міста чи країни. Ніч у Львові – це більше сотні нічних атракцій у музеях, галереях, кнайпах Львова. Традиційно у місті двічі на рік у липні та листопаді проходить промоційна акція «Ніч у Львові». Нічні екскурсії стають ще однією турис-тичною цікавинкою Львова. Впродовж вікенду культурне життя Львова триває до глибокої ночі. Особливістю фес-тивалю стала можливість купівлі квитків через Інтернет і продовження руху громадського транспорту до ночі.

12 тенденції • суспільство

cуспільствостор. 12-35 >

о спорте, ти – війна!

Усі ми, хто хоч трохи встиг пожити у Радянському союзі, ма-буть, добре запам’ятали низку гасел, які постійно стирчали у ви-гляді великих квадратних літер де тільки можна, а чи «майоріли» на транспарантах. «Лєнін вічно живой», «Мір! Труд! Май», а поміж ними – «О спорт, ти – мір!». За останні ж роки спортивним убо-лівальникам набила оскому часто повторювана, але від того не більш реалістична фраза «Спорт без політики».

Брехня. Спорт – не мир і від політики його не відокремиш, як не намагайся. Не розповіси каталонцям, наприклад, що успіхи «Бар-селони» ніяк не пов’язані з почуттям окремішності та національної гідності гравців команди, більшість із яких – місцеві вихованці. Як наслідок, у відповідь на питання про виграш Чемпіонату світу збір-ною Іспанії – «Це перемога для всієї Іспанії» Андрес Іньєста відпо-відає: «Це перемога для всього нашого покоління». Тяжко сказати, що спорт поза політикою, грекам, коли вони грають проти Туреччи-ни, чи вболівальникам Північної Ірландії. Зрештою, чим можна по-яснити вболівання за збірні своїх країн, як не почуттям патріотизму, яке просто не може бути аполітичним – за визначенням?

легітимізація червоно-чорного

Два дуже помітні зразки політичності спорту ми отримали остан-нім часом і в стосунку до українських спортсменів. Якщо перший з них, пов’язаний із футбольними вболівальниками на «Арені Львів», ледве не завершився спортивною трагедією, то другий – двобій Кличка із Повєткіним – зусиллями росіян потроху перетворюється на фарс. Фарс, в якому комічним героєм виступає вже не сам бок-сер, а цілий прошарок російських націоналістів.

Щодо першого – футболу та присутності на ньому політичної символіки – маю двояке почуття. З одного боку, якщо вже прямо заборонені ФІФА та іншими спортивними організаціями нацистські чи пов’язані з нацизмом символи – то не варто їм бути на стаді-оні. Ні абревіатурі HH, ні числу 88, ні «зігам». З іншого боку, як не роздивлявся відео, так і не побачив якихось образ і не почув «мавпячих звуків» на адресу Едмара, як стверджують «спостері-гачі», – явно заангажовані люди, самі дуже близькі до політики (якщо конкретно – до комуністичних організацій). А тим більше не розумію дискусії щодо червоно-чорних прапорів на фан-секторі. Вони не заборонені, вони є одним із уособлень українського патріо-тизму – чому б їм і не опинитися в руках вболівальника? Можливо,

це не дуже доречно на матчі збірної – мало хто з її гравців взагалі знає значення червоно-чорного прапора (така уже в нас біда з ви-вченням власної історії), а, значить, і очікуваного «патріотичного заряду» не дає. Але на матчах «Карпат», у складі яких знову багато своїх, галицьких хлопців, для яких червоно-чорний прапор – не про-сто незрозумілий шмат матерії, а цілий пласт родинних історій та глибоких емоцій – чому б і ні? Мабуть, одне з найбільш вдалих «по-літичних» рішень клубу за останній час – оголосити червоний і чор-ний офіційними кольорами клубу, таким чином легітимізувавши їх і створивши юридичне прикриття для своїх фанатів. І я б не звертав уваги на купу критиканів зі Сходу, які вже залили Інтернет ріками жовчі з цього приводу.

недовитязь і недоімперія

Бій Кличка проти Повєткіна ще до початку викликав купу полі-тичних інсинуацій, але навіть найбільш заполітизовані уми в Україні не могли передбачити того шквалу ненависті, який поллється на Україну та українців з «братньої» держави. Відтворювати тут все, що написали про «хохлів» російські вболівальники, включно з ціл-ком офіційними особами – папір не витримає, та й бажання нема. Усі читали чи слухали, як патріотичні «ісконно слов’янські» мантри перед боєм, так і море негативу після нього – у деяких російських оглядачів виходить, що Кличко мав просто вклякнути перед «освя-щьонной Сварогом мощью» жирових складок «русского вітязя». А знаєте що найбільше тішить? Українці відповіли на це або гумором, або стриманою ввічливістю. І сам Кличко, який висловив повагу до російських уболівальників, незважаючи на їхню хамську поведінку, і вболівальники, які замість образ на національному ґрунті затягну-ли український гімн. Правда, деякі українці аж надто перейнялися стьобом на адресу Кличка. І хоча воно нібито й виправдано, зважа-ючи на ту лавину образ, котра повністю перекреслює всі офіційні байки про «дружествєнний народ», але насправді зовсім нелогіч-но. От ви б сміялися, якби український танк переїхав російського хом’ячка? А ситуація на рингу насправді була доволі схожою. Тут би пошкодувати Повєткіна, який поліз на завідомо сильнішого су-перника, посміятися трохи з чергового вияву недоімперської ідео-логії росіян, та й готуватися до наступних боїв Кличка – зі справді серйозними суперниками. Якщо такі, звісно, з’являться у близькій перспективі…

Антін Бандера

13консультація • суспільство

олексюк Назар Миронович, керуючий партнер Юридичної

компанії «Перітус консалтинг», адвокат

www.peritus.com.ua, e-mail: office@peritus.com.ua

+380 96 426 52 10

Розміри та порядок сплати по-датків завжди були невід’ємною частиною державної політики та й держави загалом. Авжеж, подат-ки як хліб насущний, наповнюють державний бюджет та забезпе-чують життєдіяльність економіки держави. Не дарма Конституція України встановлює обов’язок кожного громадянина декларува-ти свої доходи та сплачувати по-датки й збори у порядку, встанов-леному законом.

Не є винятком і оподаткування доходів з відчуження нерухомості.

Отож, що варто знати про опо-даткування операцій з відчуження нерухомості?

Згідно Податкового кодексу України, одержані від продажу об’єктів нерухомості доходи, об-

відчуження нерухомості та податки. що варто знати?

кладають податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5%. У разі, коли продавцем нерухомості є фізична особа-нерезидент, став-ка податку становить 15% (17%) від договірної вартості об’єкта, але не нижче його оціночної вар-тості. Якщо угоду купівлі-продажу укладають між фізичними особа-ми, податок на доходи від про-дажу нерухомого майна сплачує продавець до нотаріального по-свідчення такого договору. Якщо ж покупець нерухомості – юро-соба чи фізособа-підприємець, саме вони, виконуючи обов’язки податкового агента, утримують та перераховують податок. У ви-падку, якщо суд ухвалив рішення про зміну власника нерухомості та перехід права власності на таке майно, колишній власник пови-нен відобразити дохід від такого відчуження у декларації та само-стійно сплатити податок.

Якщо відчуження нерухомості проходить шляхом укладення дого-вору дарування, то суб’єктом опо-даткування виступатиме особа, яка отримала дарунок, тобто об-даровуваний. Себто, на відміну від випадків з купівлею-продажем не-рухомості, при даруванні нерухомо-го майна податок повинен платити новий власник такої нерухомості.

Декларації про доходи, у яких відображатиметься отримання до-ходу у вигляді набуття права влас-ності на нерухоме майно, слід по-давати в підрозділи ДПІ за місцем реєстрації суб’єкта оподаткування у термін до 1 травня календарно-го року, який є наступним за ро-ком, у якому мала місце операція

відчуження. Таким чином, якщо відчуження нерухомості пройшло, наприклад, у 2013 році, то декла-рацію про такий дохід слід надати не пізніше 1 травня 2014 року.

Дохід фізичної особи від прода-жу нерухомості не оподатковують у разі одночасного виконання трьох умов:

- продають житловий будинок, квартиру або їхню частину, кім-нату, садовий (дачний) будинок (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові спо-руди та будівлі), а також земельну ділянку, розмір якої не перевищує норм безоплатної передачі землі, установлених ст.121 Земельного кодексу України залежно від її при-значення;

- продаж одного з перелічених об’єктів проходить вперше у звіт-ному календарному році;

- відчужуваний об’єкт перебу-ває у власності платника понад три роки.

Водночас вимога щодо перебу-вання такого майна у власності по-над три роки не діє на майно, отри-мане таким платником у спадщину.

Якщо вказані умови дотримані, то сплачувати податок продавець не повинен.

Щодо дарування нерухомості, то від сплати податку звільняють обдаровуваних осіб, які є спад-коємцями першої черги відносно дарувальників. Цивільний кодекс України до таких осіб відносить дітей, одного з подружжя та бать-ків. У такому випадку дарунок по-датком не обкладають. Зверніть увагу, що в інших випадках, зокре-ма при даруванні між родичами ін-шого ступеню споріднення, такий дарунок оподатковуватимуть за ставкою 5%. Варто також зазна-чити, що декларування операцій з відчуження нерухомості у випадках дарування з податковою ставкою 0% все одно необхідно здійснюва-ти. Бувають випадки, що особи, які отримали в дарунок нерухо-мість та обізнані про звільнення від оподаткування згідно закону, помилково не подають відповід-них декларацій. Однак ця помилка може мати наслідком адміністра-тивну відповідальність у вигляду штрафу за невчасне подання по-даткової декларації.

14

в кінці листопада у вільнюсі саміт «Східного партнер-ства» має стати місцем підписання Угоди про асоціацію з Україною. а напередодні Євросоюз прийматиме остаточне рішення щодо підписання цієї угоди. До цього часу Укра-їна повинна виконати критерії, визначені країнами ЄС. Та до саміту «Східного партнерства» Росія і Україна прове-

дуть низку консультацій з питання участі києва в Митно-му союзі. Україна, як завжди, перебуває між вогнем та полум’ям, але вибір зробити доведеться. На чию користь він буде, як нас сприйматимуть і що потрібно українцям, аби жити господарями у своїй державі, ми розпитували політолога і культуролога Тараса возняка.

15розмова • суспільство

– Сьогодні Україна перебуває між двох Со-юзів (Європейським та Митним). один тягне її до себе, а до іншого хоче вона. На що можна сподіватися?– Не думаю, що це адекватна боротьба між

союзами. Якщо зважити величину національ-ного продукту, який створює Європейський союз і який створює Росія, або, наприклад, США, то США і Росія – це пропорція 10:1. Те саме і з Європейським союзом. Російська Федерація – це, так би мовити, вмираюча ім-перія, подібна до Туреччини у кінці XIX – на по-чатку XX століть. Вона ще велика, ще вважає себе імперією, але, по суті, це вже її агонія. На жаль чи на щастя це – залежить звідки за цим спостерігати. І вона чіпляється за мож-ливості, щоб зберегти свій статус. Однією з форм збереження імперського статусу і є створення Митного Союзу. Однак це завдання для сучасної Росії непосильне. Насправді вона може примкнути до інших великих геополі-тичних гравців – ЄС, Китаю чи США. Іншого просто не дано. На моє переконання, режим Путіна робить помилку. За великим рахунком, він перетворює Росію у свого роду сателіта ве-ликого Китаю, який повертається як велика економічна, а, отже, і політична, потуга. Так само й Україна має вибирати. У неї менші амбіції, якщо вони є взагалі. Однак вона не може примикати, скажімо, до Китаю – зада-леко і неспівмірно. Вона може вибирати між затухаючою економікою та потугою Росії і еко-номікою та потугою ЄС, яка енергійно розви-вається останні два десятиліття. Звичайно, ми зацікавлені бути у тому клубі, який має якусь

перспективу – тобто з ЄС. Не кажу «у» ЄС, бо нам до того ще далеко. А щодо втрат, які мо-жемо мати при вступі до Євросоюзу – наразі ми навіть не говоримо про вступ, а про мале-сенький крочок – підписання Угоди про асоці-ацію, після цього буде дуже довгий шлях. Не буде так, що ми підпишемо щось у Вільнюсі і наступного ранку з неба падатимуть грушки в меді.

– а чи потрібна Європі така Україна, з її проблемами, недотриманням законів, прав людини?– Подивімося на це з іншого боку. Укла-

дення Угоди про асоціацію – це не подарунок Україні з боку Європейського союзу, це не шлюб з любові. Це шлюб з розрахунку. Якщо пані Європа вважає, що їй вигідно укласти цей шлюб, то вона його дуже чітко прораху-вала. Подивімося на динаміку розвитку Єв-ропейського союзу. Те, що у нас називають «промисловою зоною», у ЄС, в основному, є на периферіях. Всередині ЄС – екологічно чисті банки, ще якісь інституції, а на перифе-рії як, скажімо, у Польщі в останнє десятиліт-тя, розкинулася величезна «промзона». Але ЄС розвивається. Тому й «промзона» має розширюватися – на схід, на південь… Мож-ливо, її просто пересунуть на схід. У цьому контексті Україна може стати виробничою зо-ною для Євросоюзу, що непогано. З’являться робочі місця, а для України, особливо тепер, після 22 років, коли вся «совєтська» інду-стрія зносилася майже до нуля – це велика перспектива.

Тарас Возняк: «треба протистояти провокаціям»

16 розмова • суспільство

– Чи можливий варіант існування України з двома союзами?– А от дівчина може вийти заміж одразу

за двох чоловіків та жити і з тим, і з іншим? Навряд чи… Це не виключає, що з РФ по-трібно працювати і старатися підтримувати максимально добрі стосунки. Однак, якби ж то сама Російська Федерація, а точніше режим у Росії, поводилася цивілізовано, чи хоча б адекватно – з огляду не на інтереси сьогоднішніх російських правителів, а на інтереси Росії у довгій перспективі... Як на мене, Росії місце поруч з ЄС. Однак вибира-ють вони. Тому маємо вкотре вчитися жити з таким неспокійним і нелегким партнером. Росія – наш сусід, від якого ми кудись у Чор-не море не відпливемо.

Але йдеться, підкреслюю, не про Росію як країну чи народ, а про персоніфікова-ний режим Владіміра Владіміровіча Путіна. Його режим не є настільки цивілізованим, щоб укладати стосунки між двома суверен-ними країнами – Росією та Україною – на базі їхнього суверенітету. Він досі бачить Україну як республіку Російської Федера-ції, яку сприймає як модернізований Со-вєтський союз. Сьогодні цей новітній СРСР називають Митним союзом. Це ускладнює відносини між країнами, та й рівноправний альянс у межах Митного союзу в такому ви-падку неможливий. Хоча я переконаний, що європейська частина Російської Федерації рано чи пізно долучиться до цивілізованого європейського співтовариства. Якщо не у формальному сенсі, що не обов’язкове, то, принаймні, у економічному. Ринки Росії бу-дуть відкриті для європейських підприємців, а ринки Європи – для Росії. Але це за іншого президента Росії.

– Українська влада продовжує йти на повідку «Північного сусіда», незважаючи на ставлення Росії до неї. Якими повинні бути дії України як самостійної держави щодо Росії?– Навіть «проросійський» президент

Янукович на третьому році свого правлін-ня зрозумів, що він усе-таки є президентом України, а не якоїсь російської губернії. Та-кий же шлях свого часу пройшли і Леонід

> треба протистояти провокаціям >

Кучма, який був «червоним директором» і Леонід Кравчук, який був секретарем ЦК КПУ з ідеології, і раптом став українським патріотом. Логіка буття президентом Укра-їни йде в один бік, і те, що зараз робить Янукович, перетворюючи стосунки України з Росією чи свої з Путіним з «братських» у партнерські, – це правильний шлях. Хоча, нікуди правди діти, чи він далі йтиме цим шляхом, гарантій не дасть ніхто. У нього, як у кожного політика, шлях дуже звивистий.

– Зараз виглядає так, ніби влада і опози-ція порозумілися щодо євроінтеграції.– Не йдеться про якесь порозуміння чи

особливу любов. У політиці часто буває така ситуація, яка робить зовсім різних політиків «попутниками». У питанні підписання Уго-ди про асоціацію – не кажу, зауважте, про євроінтеграцію – просто співпали інтереси і провладних сил, і сил опозиційних. І це – один із найбільш дивних результатів розви-тку України за останній час. Нарешті ми зна-

17розмова • суспільство

нації. Тому щодня потрібно робити своє – з кожним днем скріплювати єдність України.

– а що може стати останньою краплею для українців, щоб Росія зрозуміла, з ким має справу?– Шлях, який проходили інші нації, про-

лягав не тільки через Євросоюз і членство у ньому, але також і через НАТО. Очевидно, що членство у НАТО потрібне для України, для стовідсоткових гарантій її суверенітету, потім – членство у Європейському союзі (а не асоційо-ваний статус, про який ми говоримо сьогодні), для того, щоб справді стати незалежними економічно.

– Що мала б запропонувати опозиція україн-цям, щоб їй повірили?– Опозиція дуже різна. Те, що говорить Тяг-

нибок і те, що говорять Кличко та Яценюк – різ-ні речі. Тягнибока, Яценюка і Кличка об’єднує тільки Янукович, боротьба проти нього. Та цього мало. На сьогодні Янукович, «колектив-ний Янукович», їх переграє. Чи переграв. Вони повинні показати, що вони справді хочуть і можуть зробити з цією країною, а не кричати: «Обери мене! Обери мене!». Тоді їм повірять.

– Зараз створено проект «Третя Респу-бліка», де ви є координатором. однією з основних цілей є усунення Януковича у 2015 році…– Проект громадського руху, чи грома-

дянської платформи, який має назву «Третя Республіка», ще не створено, він лише заде-кларований. Це, як я розумію, не політична партія, яка має конкурувати з і так розбитою опозицією. А Луценко наразі не є лідером з величезним рейтингом, маю надію, що цей проект буде не зовсім лідерським. І його осно-вною метою не має бути відхід Януковича від влади. На цьому етапі головне – сформулюва-ти самим собі, якою ми хочемо бачити Україну в майбутньому, побачити і одягнути у слова щось посутнє, у що народ справді повірить. А якщо не повірить, то так нічого і не буде. Все закінчиться, як завжди. Тому підібрати такі слова зовсім непросто.

– Якщо народ повірить – він захоче бачити якісь дії, а хто впроваджуватиме їх у життя?– Без сумніву, цю багаторівневу програ-

му потрібно будувати покроково (перебудова правоохоронної, судової, економічної систем, можливо зміна нашого бачення самих себе як спільноти, як політичної нації). Завданням ініціативи «Третя Республіка» є осмислення: де ми є, у якому стані ми зараз є, і чи ми хочемо змінюватися, та як ми хочемо зміню-ватися.

– Чи вже готові якісь конкретні кроки, які розробляють до 2015 року?– Думаю, що до 2015 року готуються всі.

Зміни проходять, ми навіть їх не зауважуємо. Буквально за останні три-чотири місяці змі-нився імідж президента Віктора Януковича. Він з жорсткого донецького правителя почав принаймні стилізуватися під європейського, відкритішого президента. Чи це стилізація, чи справжня зміна – залишається питан-ням. Яке ці зміни матимуть продовження і чи матимуть взагалі, залежить не лише від Януковича, бо Путін може спробувати зроби-ти йому таку пропозицію, від якої буде важко відмовитися. Те саме стосується й інших гео-політичних гравців. Таку пропозицію зробили Кучмі, звинувативши його у вбивстві Гонга-дзе, загнавши його у глухий кут. Він вже був готовий, очевидно, до глибшої інтеграції у Євросоюз, що було заблоковано цією траге-дією і провокацією. А щодо ініціативи «Третя республіка», то вона озвучує своє бачення підготовки до 2015 року – це і вимога ви-значитися з одним опозиційним кандидатом, і пропозиція об’єднати свої зусилля навіть з Януковичем задля підписання Угоди про асо-ціацію у Вільнюсі. Життя ставитиме завдання і на них доведеться відповідати.

– але так ми можемо вічно ходити по колу. Ми робитимемо кроки, а нас лякатимуть…– Так воно і є. Треба вміти протистояти

провокаціям. Боротьба за Україну, європей-ську Україну, буде перманентною.

Розмовляла Дар’я Бура

> треба протистояти провокаціям

йшли загальнонаціональний консенсус хоча б у одному питанні.

– Тобто, цей момент розколу українців, який був з 2005 року, минув?– Він ще навіюватиметься, його можуть

провокувати. Не думаю, що Путін зупиниться, особливо, якщо ми підпишемо угоду у Вільню-сі. Не думаю, що на чергових виборах наші рідні політтехнологи (причому з обох сторін) не застосовуватимуть цієї технології розколу

18 психологія • суспільство

переговори – найскладніший спосіб демонстрації сили

Ділові переговори – напружений і виснажливий процес. але він є невід’ємною частиною життя для успішної зайнятої людини. Уміння спілкуватися із діловими партнера-ми і переконати їх погодитися чи не погодитися з будь-якими умо-вами контракту, може значною мі-рою вплинути на рівень прибутку, та й на успіх бізнесу в цілому.

Уміння вести ділові переговори прихо-дить із часом, досвідом і практикою. У цій сфері важливо щоразу враховувати свої минулі помилки, а також чужі, на яких теж можна навчитися. І пам’ятайте, що у діло-вих переговорах важливу роль відіграє і вер-бальне, і невербальне мовлення, і проблеми, пов’язані із спілкуванням. Адже трапляється таке: хтось нечітко висловив думку, інший не так зрозумів і потрактував її, а наслідок – відсутність потрібного результату.

Люди, які мають досвід у веденні пере-говорів, зазвичай концентрують увагу і на особистості партнера. Адже для всіх учас-ників переговорів важливо зрозуміти суть і з’ясувати позицію відносно предмета роз-мови. Уважне, дипломатичне і толерантне ставлення до всіх учасників переговорів допоможе уникнути непорозумінь і зайвих питань, забезпечить плавність у ході обгово-рюваних проблем.

налагодження стосунків

Першим етапом переговорного процесу може бути ознайомлювальна зустріч, у про-цесі якої уточнюють предмет переговорів, вирішують організаційні питання або зустріч експертів, що випереджає переговори, за участі керівників і членів делегацій. Успіх пе-реговорів багато в чому залежить від резуль-татів таких попередніх контактів.

Для попередніх переговорів існують свої правила для налагодження стосунків між партнерами. Ці правила, до речі, зберігають своє значення і в ході ведення самих пере-говорів:

1. Необхідно поводитися раціонально та стримано. Неконтрольовані емоції негатив-но позначаються на переговорному процесі та здатності прийняття розумних рішень.

2. Потрібно проявляти розуміння до партнера. Неуважність до його точки зору обмежує можливості вироблення взаємо-прийнятних рішень.

3. Спілкуйтеся із своїм опонентом. Якщо ваші партнери не виявляють великої зацікавленості, все ж таки спробуйте про-вести з ними консультації. Це дозволить зберегти і поліпшити відносини.

4. Говоріть лише те, що знаєте напевне, надавайте тільки достовірну інформацію. хибна інформація послаблює силу аргу-ментації, а також несприятливо впливає на репутацію.

5. Уникайте менторського тону. Непри-пустимо повчати партнера. основний метод – переконання.

6. Спробуйте прийняти іншу сторону і будьте відкриті для того, щоб дізнатися щось нове від партнера.

все залежить від ситуації

Існують різні способи проведення ділових переговорів, і конкретний метод слід засто-совувати залежно від ситуації. Наприклад, варіаційний спосіб використовують у випадку складних переговорів, якщо ви вже заздале-гідь передбачаєте негативну реакцію опонен-та. У передчутті важкої розмови з ймовір-ною негативною реакцією співрозмовника, варто підготуватися, і для цього не зайвим буде визначення відповідей на питання, які у будь-якому випадку прозвучать під час роз-мови. Ви повинні чітко для себе визначити

19

ідеальне, оптимальне та вимушене рішення проблеми, яке можна прийняти на перего-ворах на обмежений термін. А також – від яких аспектів ідеального рішення можна відмовитися. Також необхідно підібрати ар-гументи, які допоможуть вам відреагувати на очікувані пропозиції партнера і скласти список можливих пропозицій від партнера, які обов’язково слід відхилити.

Існує інтеграційний метод, який застосо-вують у випадку, коли партнер бажає веден-ня позиційного торгу. У такому разі, засто-совуючи цей варіант, головним є переконати опонента в тому, що необхідно врахувати сус-пільні взаємозв’язки, які здатні забезпечити взаємну вигоду. Немає гарантій, що згоди вдасться досягнути у деталях, однак, якщо ваш партнер прагне здійснити свої інтереси з вузьковідомчих позицій, цей метод може спрацювати. Намагаючись змусити партнера усвідомити необхідність інтеграції, не слід ви-пускати з уваги його законні інтереси.

Якщо ви обираєте метод врівноваження для ведення своїх переговорів, тоді зосеред-ьте увагу на пильному аналізі системи контр-аргументів, яку використовує ваш партнер. При цьому методі слід вдаватися до конкрет-них контраргументів – цифр, статистичних даних, фактів.

Час від часу подумки ставте себе на міс-це партнера, для того, щоб краще підібрати контраргументи. Але й не ігноруйте того, що вам говорить партнер, адже він чекає від вас чіткої інформації та емоційної реакції.

Нарешті, компромісний метод, який, на-певно, спрацює у будь-якій ситуації, навіть, якщо вона здається безнадійною. Головне – вміти знаходити ці компроміси. Якщо у партнерів не співпадають інтереси, їм слід поетапно домагатися згоди. Якщо ви бачи-те, що не змогли домовитися, варто, щоб кожна зі сторін частково відійшла від своїх вимог.

Якщо вперто і наполегливо стояти на своєму, це не завжди подіє. Потрібно бути готовим відмовитися від чогось, натомість, висунувши нові пропозиції і обговорювати їх. Компромісний метод використовують у тому випадку, коли зрив переговорів буде

мати несприятливі наслідки для партнерів, а загальної мети переговорів слід домогти-ся у будь-якому випадку. Адже іноді краще поступитися і знайти спільне рішення, аніж через впертість втратити угоду або навіть і партнера.

Ці методи ведення переговорів досить загальні. У кожному випадку слід вибирати конкретніші стратегії і техніки ведення діло-вих переговорів, які з найбільшою ймовірніс-тю допоможуть вам добитися успіху.

Кращий ваш помічник у цій нелегкій справі – практика. Можливо спочатку ви ро-битимете помилки, але, якщо ви готові на них вчитися і вдосконалювати навички діло-вого спілкування, з часом ви станете справ-жнім гуру переговорів.

важливі дрібниціРадять (та і без того зрозуміло), що най-

більш оптимальними днями для переговорів є вівторок, середа та четвер. Найсприятли-віший час дня – за півгодини або годину після обіду, коли думки про їжу не відво-лікають від вирішення ділових питань. Сприятливе середовище для перегово-рів може бути створено залежно від об-ставин – у вашому офісі, представництві партнера або на нейтральній території. Успіх переговорів багато в чому визна-чає уміння ставити питання і отримувати ви-черпні відповіді на них. Питання служать для керування ходом переговорів і з’ясування точки зору опонента. Правильна постанов-ка питань сприяє прийняттю потрібного вам рішення.

Успішне ведення ділових бесід і перего-ворів багато в чому залежить від дотриман-ня партнерами таких етичних норм і принци-пів як точність, чесність, коректність і такт, вміння вислухати (увага до чужої думки), конкретність.

І останнє, негативний результат ділової бесіди або переговорів не є підставою для різкості або холодності при завершенні пере-говорного процесу. Прощання повинне бути таким, щоб у розрахунку на майбутнє воно дозволило зберегти контакт і ділові зв’язки.

Дар’я Бура

www.planetauto.com.ua

ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ

АВТОЗАПЧАСТИНИ

Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83

Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67

Львів, вул. Наукова, 96а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16

Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51

Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

20

захопленнястор. 20-43 >

тенденції • захоплення

в Україні вийшов у прокат фільм укра-їнського виробництва «іван Сила». він став першою українською повнометражною ши-рокоформатною кінострічкою, яка виро-блена за підтримки держави, за всі роки незалежності.

Сюжет фільму базується на реальних по-діях. Прототипом головного героя є цирко-вий український силач Іван Фірцак, якого у 1928 році визнали найсильнішою людиною планети і який відомий у світі під ім’ям Кро-тон.

Автор сценарію та режисер-постанов-ник фільму Віктор Андрієнко, якого ми усі пам’ятаємо ще з «Шоу Довгоносиків», ви-падково натрапив на книгу Олександра Гав-роша «Неймовірні пригоди Івана Сили» – і з цього усе почалося. А вже далі була довга

робота над сценарієм, пошук акторів, фінан-сів тощо.

Щодо підбору головних героїв, пан Андрі-єнко зазначив, що з самого початку плану-вав віддати роль Івана Василю Вірастюку, але потім, також раптово, натрапив на Дми-тра Халаджи. Останній виявився ледь не ко-пією головного героя. «Нам навіть не дове-лось нічого з ним робити, лише причесали, і він зразу ж став точною копією Фірцака», – розповідає Андрієнко. А Василь Вірастюк у відповідь жартує, що головна роль йому не підійшла б, бо ну зовсім не хотілося відро-щувати волосся. Ось так і стало все на свої місця. Іван став саме таким, як мав бути, а завдяки Василю в фільмі з’явився непере-можний Велет, друг і підтримка Івана.

«Діма Халаджи – в житті точно такий, як і його персонаж – з неймовірною силою і водночас простою душею дитини. Коли я його побачив, то зразу ж подзвонив йому і запропонував знятись у фільмі, а він якраз в той час щойно підписав контракт з цирком у Чікаго. Актор був дуже здивований, сказав, що краще буде наступного дня повернутись до цієї розмови. І в той самий день він розі-рвав контракт з цирком. Вже потім я дізна-вся, що історія його життя дещо схожа на історію життя Івана Фірцака. Діма – інвалід з дитинства, в нього були опіки на 40% тіла. Лі-карі прогнозували, що Дмитро ніколи не буде ходити. Та бабуся-знахарка допомогла йому стати на ноги. І у 7 років він почав займатись фізичною культурою, саме після того як по-бачив у газеті історію про Івана Фірцака. Тоді він почав піднімати важкі праски, гнути різні металеві предмети, тренуватись та набирати силу. І своєю наполегливістю добився таких результатів. Його власні подвиги фактично нагадують подвиги Івана Фірцака, адже він також рве ланцюги, лягає під машини тощо. Тепер Діма каже, що він як Барон Мюнхау-

зен, сам витягнув себе ж з болота», – захо-плено ділиться Андрієнко з аудиторією.

Фільм був запущений у виробництво 21 серпня 2012 року. Зйомки тривали три з половиною місяці. За цей час знімальна гру-па тричі побувала у Чернівцях, окремі сцени відзняли у Кам’янці-Подільському та в Іршав-ському районі, що на Закарпатті (саме тут, у селі Білки народився і закінчив свій життє-вий шлях Іван Фірцак).

Як каже пан Віктор, головна місія філь-му – просвітницька. «Ми не збираємося по-вернути гроші за фільм. Прем’єра фільму проходить безкоштовно. От у Мукачеві аж 400 дітей з Іршави привезли на показ філь-му про їхнього земляка. І зараз ми проводи-мо сеанс безкоштовно. Після того, як стріч-ка вийде в прокат, ми плануємо поступово знизити ціну до 15, а то й 10 гривень за сеанс», – додає він.

Фільм вартий уваги з багатьох причин: і тому, що це справжній український якісний продукт, знятий на українських землях і укра-їнською мовою; і тому, що дітям буде на ко-ристь побачити історію про українського си-лача, а не лише про бетменів та суперменів; і тому, що він ідеально підійде для сімейного перегляду, там немає ні кривавих, ні еро-тичних сцен; вдало підібраний акторський склад; фільм несе етичну, виховну функцію тощо.

До того ж особистість Івана Фірцака-Кро-тона відома і в Європі, і в США. У Європі існує 2 музеї, присвячені йому. А в Україні свого героя знають мало. Віктор Андрієнко розповів, що після прем’єри в Запоріжжі за-питав одного хлопчика, що саме йому най-більше сподобалось, а він відповів «Правда переможе силу!». «Головне у фільмі те, що українські діти отримали нового героя, нову національну легенду!» – каже режисер.

Зоряна Крачковська

21авто • захоплення

auDi rS experience

відбувся!

Завдяки офіційному дилеру Audi у Львівській області компа-нії «Ніко-Захід» 27-28 вересня усі прихильники німецького бренду мали унікальну нагоду відвідати головну подію Audi 2013 року – грандіозний Audi RS Experience, який пройшов на стадіоні «арена Львів»!

Усі гості, які цими днями відвідали Audi RS Experience, власноруч змогли випробувати в дії стильні та потужні автомобілі Audi SQ3, Audi RS7 Sportback, Audi SQ5. Також меш-канці Львівщини мали нагоду протестувати та оцінити новинку модельного ряду Audi A3

Limousine. Тест-драйви проводили на спеціаль-но облаштованій трасі під керівництвом про-фесійних інструкторів, що дозволило гостям заходу максимально розкрити потенціал та насолодитися процесом кермування непере-вершеними автомобілями Audi.

Під час Audi RS Experience в зоні реєстрації працювала спеціальна фотостудія, де усі охочі змогли отримати фото на згадку про подію, а для найменших гостей діяла спеціально від-ведена дитяча зона, що дозволило батькам повною мірою насолодитися враженнями від тест-драйвів.

Також у всіх тестових автомобілях були встановлені on-board-камери, які знімали учас-ників тест-драйвів за кермом. Після заходу всі

охочі отримали відео з тест-драйвів, що зро-бить враження дійсно незабутніми. Крім того, усі учасники Audi RS Experience поза основним маршрутом мали можливість протестувати ди-лерські автомобілі Audi A3, Audi A4, Audi A6 та Audi Q3.

Генеральним партнером Audi RS Experience у Львові стала страхова компанія «PZU Укра-їна». Фінансовим партнером – «Український лізинговий фонд». Паливним партнером захо-ду виступила мережа АЗС Shell, а інформацій-ним – журнал «Егоїст».

Якщо ж вам не вдалося відвідати захід, але ви маєте бажання протестувати новий Audi A3 Limousine, то зареєструватися на тест-драйв можна за телефоном 297-1-297.

22 інтерв’ю • захоплення

5 жовтня абсолютний чемпіон світу в суперважкій вазі володимир кличко захистив свої чемпіонські титули в бою проти росіянина олександра Повєткіна. Скандальна «розмова» двох джентльменів за допомогою жестів про-йшла на рингу московського спорткомплексу «олімпій-

ський». За своїм потенціалом та обговорюваністю цей бій беззаперечно став головною спортивною подією року на пострадянському просторі. а поки наш легендарний чем-піон розповів про власне бій, своє ставлення до футболу і братську дружбу, яку ніщо не може зруйнувати.

23інтерв’ю • захоплення

стану хорошим чоловіком і батьком

– володимире, ви казали, що бій проти Повєткіна був для вас найважливішим. Чи не лукавили?– Анітрохи. Для мене кожен наступний

бій – найважливіший. За Повєткіна говорить його послужний список. У нього достатньо до-свіду – і аматорського, і професійного. Олек-сандр до того не програвав жодного поєдин-ку. Тому наш бій був дуже непростим. Та й чи може бути іншим поєдинок двох олімпійських чемпіонів? А те, що ми з Олександром ще й чемпіони світу за однією і тією ж версією, хіба не додавало поєдинку інтриги і не зробило його дуже цікавим для глядачів? Я сам, чесне слово, стаю шанувальником цього бою.

– Торги за право організовувати поєдинок кличко – Повєткін 5 жовтня виграв росій-

ський бізнесмен андрій Рябінскій, що запро-понував астрономічну суму в 23 мільйони доларів. вас ця цифра здивувала?– З одного боку – здивувала. А з іншого –

це все-таки бій за чемпіонський пояс у важкій вазі, один з найпрестижніших титулів у спорті в цілому. Але мені не хотілося б зараз обгово-рювати фінансові питання. Я ж уже неоднора-зово повторював, що гроші для мене – не най-важливіша цінність у житті. Звичайно, бокс – це моя професія, моя робота, і вона повинна бути гідно оплачуваною. Але головна мотива-ція для мене – результат, перемога.

– а що ви вважаєте найважливішою цінніс-тю в житті для справжнього чоловіка?– Життєві цінності часто переплітаються з

сімейними. Одружені чоловіки найціннішим за-звичай вважають свою сім’ю. Я поки не одру-жений, але у мене є сім’я – мама, старший

брат, племінники і племінниця. І я знаю точно, що буду хорошим чоловіком та батьком.

– Що вам дає натхнення перед поєдинком?– Коли я знаю, що за мене вболіває дуже

багато людей – і в Україні, і в Німеччині, і в інших країнах, це серйозно додає позитивно-го настрою. З мотивацією на рингу в мене ні-коли не було проблем. Навпаки, іноді надто сильне бажання якомога ефектніше закінчити бій мені заважало. Тому зараз я намагаюся виходити на ринг, як то кажуть, з холодним серцем.

– коли в житті ви відчували сильний страх і як з цим боролися?– На рингу страху в мене ніколи не було –

принаймні я такого не пам’ятаю. Страх у мене може виникнути не за себе, а за близьких мені людей.

Володимир кличко: «головна мотивація для мене – результат»

Улюблена пора року: У природи немає поганої погодиУлюблений мультфільм: «Острів скарбів»Бажаний стиль в одязі: Який бренд? Зручний. Hugo BossВідпочивати я люблю: Там, де море, вітер і сонцеУлюблений актор, актриса: Армен Джигарханян, Олег Табаков, Арнольд Шварценеггер, Людмила ГурченкоУлюблений фільм: Мені сподобалися «Матриця», «Мумія»Улюблений напій: Кокосовий коктейльУлюблена страва: Млинці з ікроюУлюблена музика: Залежить від настроюУлюблене свято: Новий рікУлюблене місто: КиївУлюблений стиль в музиці: Залежить від настрою

Кумир у спорті: Макс ШмелінгНайяскравіший спогад у житті: Запуск ракети з Байконура, 1982Найбільше я люблю: ПодорожуватиНайбільше ціную в людях: ПунктуальністьМій найближчий друг: Брат ВіталійУлюблена книга: «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо, «Фінансист» Теодора Драйзера, «Майстер і Маргарита» Михайла БулгаковаУлюблений парфум: Issey MiyakeЛюблю дивитися по телевізору: Discovery ChannelУлюблений шкільний предмет: ГеографіяУлюблений казковий герой: Іванушка-дурникМоя мрія: Купити «Боїнг»Моє хобі: Скайсерфінганкета

24

– вас багато критикують за надто обереж-ну манеру ведення бою. Може, ви просто не хочете, щоб ваша наречена хейден Панеттьєрі бачила на обличчі нареченого гематоми?– Усім ніколи не догодиш. Після будь-

якого поєдинку експерти і люди, які нази-вають себе експертами, знайдуть у твоїх діях купу похибок – навіть якщо ти виграв цей бій чистим нокаутом. У спорті, та й не тільки в ньому, кожен намагається вико-ристовувати свої сильні якості. Я корис-туюся своїми фізичними даними. Але при цьому намагаюся ніколи не забувати про власних вболівальників. Сподіваюся, мої останні поєдинки сподобалися любителям боксу.

один у ринзі не воїн– Свої останні бої в теплу пору року ви традиційно проводите на футбольних ста-діонах Німеччини чи Швейцарії, як це було минулого року в поєдинку з американцем Тоні Томпсоном. Чи не час випробувати НСк «олімпійський», на якому пройшов фінал Євро-2012? – Факт, що ця арена задовольняє всі

вимоги для організації та проведення чем-піонських боїв – відбудований фактично заново «Олімпійський» за своєю інфра-структурою нічим не поступається кращим німецьким стадіонам. Я дуже сподіваюся, що всі нитки колись складуться воєдино, і мені вдасться виступити на НСК «Олім-пійський».

– ви, до речі, торішнє Євро пропустили, оскільки в цей час готувалися до бою в своєму тренувальному таборі. Не було прикро, що не змогли на власні очі по-вболівати за своїх земляків? Чи футбол не входить до числа ваших інтересів? – До футболу я, як і мільйони українців,

ставлюся позитивно. Ми з братом були дру-зями Євро, а Віталій, до того ж, – послом волонтерської програми УЄФА. Я стежу за найбільшими футбольними турнірами – чем-

піонатами світу та Європи, а також найбільш значущими поєдинками Ліги чемпіонів. В Україні вболіваю за київське «Динамо» – я ж киянин, а в Німеччині – за «Санкт-Паулі» з Гамбурга. І, природно, переживаю за збірну України.

– Українські вболівальники навіть якось бачили вас на стадіоні «Динамо» імені валерія Лобановського, коли ви зіграли у благодійному футбольному матчі, який організував андрій Шевченко. – Так, в тому поєдинку з’ясовували сто-

сунки зірки італійської естради та україн-ського спорту. Завдяки Андрію я зіграв і на «Сан-Сіро». У Києві я грав у полі, в Мілані стояв на воротах. Не дуже вдало – пропустив чи то три, чи то чотири м’ячі. Але тоді нам протистояли дуже серйозні суперники – про-фесійні футболісти. Тому за пропущені голи мені не було соромно. Тим більше, ми зібра-ли на благодійні цілі круглу суму – на «Сан-Сіро» був аншлаг.

– «Для того, щоб оборона збірної України стала непрохідною, на захист потрібно по-ставити братів кличків», – чули цей жарт?– Забавно. Але це не більше, ніж жарт.

Я не приховую, що не володію великими футбольними талантами. Уявляєте, грав у футбол з 8-9 років, проте так і не навчився робити це як слід. Зате на рівні хобі футбол собі уявляю досить просто.

з києва не виїжджав– ви вже давно входите до десятки кра-щих боксерів світу незалежно від вагових категорій. відчуваєте себе легендою спорту?– Ні. Спортом я займаюся на цьому від-

різку свого життя – тому що мені це подоба-ється, мені це приносить задоволення. Що ж до легендарності та всього іншого – це питання до критиків. Свою самооцінку я тут висловлювати не буду. Я просто насолоджу-юся процесом участі у спорті, в якому я про-вів вже дуже багато часу і отримав багатий досвід.

25

Девід вілльямс, кухар кличка, і, за суміс-ництвом, менеджер тренувального табору володимира, розповів нам про раціон україн-ця в період підготовки до бою.

«На сніданок чемпіону я готую вівсяну кашу, – розповідає Девід, прабабуся якого на початку минулого століття емігрувала з одеси до СШа. – Зранку я зазвичай подаю володимиру яєчні білки, багато фруктів, сир, йогурт. На обід у нас салат і щось біл-кове – м’ясо або риба. Увечері порції біль-ші. обов’язково білки і вуглеводи. Фрукти, щоб дати енергію. Я намагаюся готувати «чисто» – поменше жирів, без холестерину, без солі».

– У вас є якесь основне життєве прави-ло?– Життєве правило у мене просте – ста-

витися до людей так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.

– Для багатьох ваших шанувальників, особливо молодшого віку, ви – кумир і приклад для наслідування. відчуваєте на собі тягар відповідальності?– Певну відповідальність відчуваю – точно

так само, як і Віталій. Коли я сам був під-літком, у мене були свої кумири. Зараз я від-чуваю інтерес юнаків до нашого виду спорту і до наших з Віталієм поєдинків. Ми чудово розуміємо, що у молоді прийнято наслідувати своїх кумирів. І хоча я себе кумиром не вва-жаю, мені хочеться подавати хлопцям хоро-ший приклад. Як колись такі приклади мені подавали мої кумири.

– Чим би ви ніколи не поділилися зі своїм старшим братом віталієм? – Мій брат – предмет справжньої гордос-

ті для мене. Я багато за що вдячний своїм батькам. Але найбільше за те, що вони мені піднесли подарунок у вигляді старшого бра-та. Я знаю, що нашу братерську дружбу ніщо не здатне зруйнувати – ні гроші, ні слава. І також знаю, що ми з братом завжди при-йдемо на допомогу один одному в скрутну хвилину.

– ви спілкувалися з багатьма відомими людьми – спортсменами, акторами, полі-тиками... хто з них при особистій зустрічі справив на вас найбільше враження? – Відомі люди, як правило, завжди дуже

прості у спілкуванні. Мені подобалося спіл-куватися не тільки з селебритіз. Імена бага-тьох людей, завдяки яким з’явилися мобільні телефони або плазмові телевізори, невідомі широкій публіці. Але зустрічі з ними анітро-хи не менш (а іноді і більше) цікаві, ніж із зірками.

А ось з відомих людей незабутній від-биток залишила зустріч з Максом Шмелін-гом. Потиснувши йому руку, я зрозумів, що

тисну руку історії. Наша зустріч з Максом мала місце в 1999 році (єдиному в історії німецького боксу чемпіонові світу в супер-важкій вазі Максимілліанові Адольфу Отто Зігфріду Шмелінгу на той час виповнилося 94 роки – прим. ред.). Введіть у пошуко-вику «Макс Шмелінг», подивіться фото, кому він тиснув руку, і ви зрозумієте, чому за 14 років, що минули з нашої зустрічі, наша бесіда залишилася такою свіжою в моїй пам’яті.

– вам часто в житті доводилося вдавати-ся до обману? – Обман буває різним. Ось навіть не

знаю, чи вважати це обманом чи ні, але бу-ває, що в рингу суперник очікує від мене одного, налаштовується на певну тактику, я йому підігрую в цьому, а потім він отримує несподівані удари.

– Є думка, що з кожним роком ви стаєте все більш західною людиною. Погодитеся з цим?– А які критерії поняття «західна люди-

на»? З 18 років я дуже багато часу про-воджу закордоном – в силу своєї професії. Може, комусь здалося, що я виїхав із Києва. Насправді я звідси ніколи не виїжджав. Як жив у своєму рідному місті, так і продовжую жити. Просто мої приїзди в Україну далеко не завжди висвітлюють засоби масової ін-формації.

– Зараз ви перебуваєте в зеніті слави. але ж це не константа. Самі собі ставили питання, що буде далі? – У своїй боксерській кар’єрі я дійсно

вийшов на фінішну пряму. Але наскільки довгою вона виявиться – зараз про це не скаже ніхто, включно зі мною самим. Зі сво-го боку я зроблю все, щоб вона була якомога довшою.

Матеріал люб’язно надали наші колеги з видання

«Бульба NEWS», www.tarasbulba.ru

ось так виглядає обід володимира: курячий суп з лок-шиною, смажений лосось із зеленню, волоськими горіха-ми, сиром, кукуру-дзою, авокадо, а також соус з манго.

інтерв’ю • захоплення

> головна мотивація для мене – результат

26 спорт • захоплення

ФіТнес: як не стати калікою

До них має бути готовий кожен, хто вирішив почати займатися у тренажерному залі. Мова піде про травми. На-віть ті, хто обрали, на перший погляд, безпечний фітнес, не застраховані від них. Дискомфортні відчуття мали чи не усі, хто хоча б колись тривалий час займався: одні розтягали сухожилля, інші – м’язи тощо. «Егоїст» розповість про поширені травми, причини їхнього виникнення та найпростіші способи їхнього уникнення.

27

> Фітнес: як не стати калікою >

спорт • захоплення

розминка – основа тренування

Дуже багато людей не люблять роз-минатися, особливо це стосується но-вачків. Це ж як у школі, коли на уроці фізкультури усі в два ряди синхронно кілька хвилин виконували вправи, які тоді дітям були не зовсім зрозуміли-ми та нудними. Насправді ж, це дуже важлива складова тренування, яка значною мірою гарантує безпеку. Пе-ред тим, як приступити до виконання вправ, потрібно приготувати до них своє тіло: розігріти м’язи та серцево-су-динну систему.

Іноді можна почути, мовляв, я ж не буду займатися з великою вагою, то для чого мені ця аеробіка?! Це одна з найбільших помилок. У такому випад-ку доречне порівняння із машиною, яку взимку завели, не прогріли і поїха-ли у сусідній квартал, мовляв, це ж не-

далеко, для чого прогрівати двигун… Розминка є повноцінною складовою

тренування, адже це нічим не гірший комплекс аеробних вправ для того, щоб розігріти м’язи, підвищити елас-тичність зв’язок та суглобів. Крім того, такі прості вправи допомагають збіль-шити частоту пульсу, а відтак покращи-ти кровообіг і доставляти більше кисню до м’язів. Загалом грамотна розминка захищає тіло від надмірних переванта-жень, які призводять до травм, види яких далі розглянемо детальніше.

травми бувають різними

Займаючись із тягарями, себе по-шкодити можна як сильно, так і не дуже. Легкі травми, ба більше, по-всякденні – розтяжки м’язів, зв’язок та сухожиль. Вони не найнебезпечні-ші, проте найпоширеніші, та неабияк

докучають, і від них ніхто не застрахо-ваний.

Любителі тренувань із екстремаль-ними вагами наражають себе на різ-номанітні грижі, розриви м’язів, по-шкодження хребта та суглобів. Звісно, якщо займатися просто фітнесом, таке навряд чи станеться, проте варто бути обережними і слухати сигнали свого тіла.

Хибно вважати, що травмуватися можна тільки із великою вагою, на-приклад, важкою штангою, адже ви-вихнути лікоть можна зі звичайною гантелею, якщо вправу виконувати не-правильно.

Принцип «чим більше – тим краще» також не пасує до занять фітнесом. Для повного відновлення після тренувань м’язам потрібно 48 годин. Якщо без на-лежного відпочинку навантажувати одні і ті ж м’язи, то через перетренованість ризики себе пошкодити зростають.

28

> Фітнес: як не стати калікою

спорт • захоплення

ризиковані вправи

Таких вправ небагато, однак вони несуть найбільшу небезпеку, проте водночас є найбільш ефективними. Тож спокуса велика, як і ризики.

Станова тяга – вправа на спину, яку виконують із великою вагою, адже лише в такому випадку вона ефектив-на. Проте тиск від великої ваги може призвести до, скажімо, «вистрибуван-ня» дисків. Особливо це загрожує під час підйому з ривком.

Присідання зі штангою на спи-ні – вправа на ноги, яка може по-шкодити спину. Виконують її також із великими тягарями. Травмуються найчастіше через порушення рівно-ваги, надто глибокі присідання, які пошкоджують коліна. Також можуть постраждати зап’ястя при спробі за-фіксувати штангу в момент її сповза-ння по спині.

Плечі можна скалічити відразу кіль-кома вправами, причому як звичайни-ми підтягуваннями, так і жимом лежа-чи чи жимом штанги перед собою та за голову. Між іншим, це частина тіла, яку травмують найчастіше.

аксесуари у поміч

Розминку та, власне, дотримання техніки безпеки чудово доповнює та-кий фітнес-аксесуар, як атлетичний пояс. Застібнувши його, зростає тиск всередині тулуба, і таким чином хребет і міжхребетні диски зафіксовані всере-дині поперекового відділу. Це один із способів уникнення травм спини та по-переку при роботі з великими вагами. Також пояс необхідний, коли у вправі вагу треба піднімати стоячи над голо-вою.

Саме тому важливо також тренува-ти м’язи живота і тулуба, які є свого

роду таким природнім м’язовим по-ясом: добре розвинений прес і спина можуть замінити атлетичний пояс при невеликих навантаженнях.

Водночас постійно носити на собі такий пояс також не варто, адже м’язи живота та спини швидко можуть втратити свій тонус, що також травмо-небезпечно.

Є ще один неписаний спосіб вбе-регти себе від небезпеки. Візьміть із собою на тренування друга. По-перше, так буде цікавіше, по-друге, здорова конкуренція між вами буде спонука-ти один одного до нових результатів, а по-третє, партнер допоможе під час виконання важких вправ. Товариша можна попросити підстрахувати, допо-могти підняти чи опустити знаряддя, а відтак знижується ризик травмувати-ся. Проте розминку і акуратність ніхто при цьому не скасовував.

Антон Павленко, kulturizm.infо

29

30 спорт • захоплення

змій, що летить над водою

31спорт • захоплення

об’єднання стихійЯк уже можна було зрозуміти, кайтсерфінг – це катання

по водній поверхні на дошці (кайтборді) з повітряним змієм, який, як відомо, летить за рахунок сили вітру. Цьому заняттю досить легко навчитися, і для отримання задоволення тут не потрібно багато вітру.

Головне у кайтсерфінгу – це можливість мчати на повній швидкості, злітати в повітря, коли ви цього захочете, і зна-ходитися там максимально довго. Плюсом цього спорту є практично повна відсутність обмежень у техніці катання, за-паморочливих трюках і кількості кайтових дисциплін. Також можна експериментувати з аеродинамічними характеристика-ми зміїв, розробляти і пробувати різні нововведення. У кайт-серфінгу зараз відбувається рух від архаїчного та примітивно-го до складного хай-теку. Завдяки цьому він стає все більш доступним та безпечним.

Один із плюсів кайтсерфінгу – порівняно з іншими видами водного екстриму, заняття ним не вимагають високого рівня фізичної підготовки. Фактично кайт контролюють лише за допомогою рук – це можуть робити як дорослі, так і діти. Єдина обов’язкова вимога – маса тіла повинна перевищува-ти 30-35 кг.

обладнанняКайтсерфінг набуває значної популярності не лише в Євро-

пі та країнах, наближених до морів та океанів. Чим в Україні

Сучасні спортсмени намагаються реалізовуватися не лише у класичних видах спорту. Сьогодні модним стає пошук себе у поєднанні та освоєнні кількох стихій, де-кількох занять, кількох вподобань. За гороскопом я Те-рези – повітряний знак – але мене завжди тягнуло до води. Ніколи не могла визначитися що краще: пірнати чи стрибати. а ви хіба ніколи не мріяли об’єднати небо і море?

Динамічний драйв, запаморочливі стрибки, хвилі, які розбурху-ють кров, незвідані простори води – це все об’єднав кайтсерфінг. У час відпусток досить корисно і цікаво дізнатися про те, чим же можна зайнятися, коли перед тобою море. Двох тижнів (середня тривалість відпустки) цілком достатньо для того, аби навчитися кайтсерфінгу. Після чого можна буде кататися самостійно, про-довжувати прогресувати і подорожувати з кайтом у пошуках по-вітряно-водяних чудових пейзажів.

> змій, що летить над водою >

32 спорт • захоплення

> змій, що летить над водою >

погані умови для цього заняття? В нас теж майже кожен запускав у дитин-стві повітряних зміїв і точно кожен мрі-яв літати. Навіть у Львівській області є чимало придатних для заняття цим видом спорту місць.

Звичайно, кайт влаштований дещо інакше, ніж повітряний змій з дитин-ства – замість однієї стропи він має чотири або п’ять, обладнаний спеці-альною системою страхування. Для занять окрім кайта знадобляться ще кайтборд, трапеція, до якої кріплять кайт, а також шорти або гідрокос-тюм, які залежно від погодних умов не дадуть вам обгоріти або переохоло-дитися. Втім, перший час про все це можна не турбуватися: в кайт-школі прокат обладнання та необхідних ак-

сесуарів завжди включений у вартість навчання.

Поки ви не навчилися кайтсер-фінгу, обладнання краще не купува-ти. Коштує воно досить дорого (від 1200-1500 доларів і більше за один комплект), а під час навчання зіпсува-ти нове обладнання просто. Вчитися самостійно вкрай небезпечно. Як ка-жуть професіонали: «Правило вдалої купівлі кайта – не купувати його, якщо не вмієш ним користуватися!». Ніколи не довіряйте продавцям у спортивних магазинах чи недосвідченим любите-лям на 100%, єдино вірний спосіб – протестувати кайт перед купівлею. Для цього і потрібно спочатку навчи-тися, а тільки потім купувати облад-нання.

де навчитисяОсвоїти кайт можна тільки в кайт-

школах, де ви отримаєте необхідний інструктаж, а інструктор контролюва-тиме всі ваші дії. Загалом, процес на-вчання займає кілька днів, якщо до-зволяють умови. У сумі 8-12 годин, по 2-3 години щодня.

Обмежень на заняття кайтбордин-гом майже немає. Природно, ви по-винні вміти плавати. Час, витрачений на курс, до моменту перших контр-ольованих галсів, для кожного може бути персональним, від 5 до 16 годин, в середньому 8-12. Якщо врахувати, що людина може займатися приблиз-но 2-3 години на день, то, відповідно, курс завжди розтягується на 3-7 при-датних для заняття днів. А оскільки

33

коментар

олексій, займається кайтсерфінгом 3 роки

Говорячи про кайтсерфінг, важливо пам’ятати, що це не лише заняття, яке дає змогу з’єднатися з двома стихіями та отримати екстремальне задо-волення, але й досить небез-печний вид спорту. Особливо, якщо йдеться про катання на воді (взимку кайтери освоюють, до прикладу, сніг) та в Україні, адже спеціальних місць для за-няття цим видом спорту нема, а кайтери тренуються переважно невеликими групами. Завжди існує небезпека внаслідок по-риву вітру заплутатися у стропах і піти під воду. А правильно по-вести себе в такій ситуації не за-вжди може навіть досвідчений спортсмен.

Тому я закликаю всіх не лег-коважити та з великою відпові-дальністю ставитися до занять цим видом спорту. Тільки тоді ви справді вповні зможете на-солодитися катанням на хвилях, сівши на крило вітру.

спорт • захоплення

> змій, що летить над водою

поняття «придатний день» включає в себе цілий ряд чинників, більшість з яких – природні явища, то для на-вчання варто відвести ніяк не менше тижня.

Повна вартість курсу навчання кайтсерфінгу в кайт-школі становить близько 300-500 євро. У вартість програми входить тиждень занять з устаткуванням та інструктором по кіль-ка годин на день. Програма навчання

нескладна: спочатку курс теорії, техні-ка безпеки на воді та пілотування кай-та на землі. Потім учні вирушають на воду – освоювати бодідраг – плавання за кайтом, а після цього вже вчать-ся кататися на дошці, спочатку за на-прямком вітру, а потім – проти нього, щоб самостійно повертатися в точку старту. Тижня занять зазвичай виста-чає, щоб учень, як мінімум, виконував впевнений вотерстарт та проїзд обо-

ма галсами. Як максимум, райдер за тиждень встигає впевнено «вирізати-ся» або лавірувати (вміти ходити проти вітру, йти на вітер, набирати висоту за вітром), і, можливо, навіть здійснює перші стрибки. Все залежить від фі-зичної форми, мотивації, відповідаль-ності, персонального настрою і, зви-чайно ж, погодних умов.

Дар’я Бура

34 рибалка • захоплення

З-за гори з’являються солодкі й теплі промінці сонця. важкий чере-вик з шипованою підошвою робить перший акуратний крок у прозору воду. волосінь плавно розгорта-ється за спиною, кінчик вудки зу-пиняється, після чого м’яко кладе дрібну мушку на хвилю. крізь по-ляризаційні окуляри її добре видно, а ще видно, як риба, що взялася невідомо звідки, з неймовірною швидкістю хапає приманку і ще-зає в глибині. Можна підсікати і тягнути її до себе, а можна просто чекати, коли мушка повернеться у

вільне плавання. і навколо тиша, спокій, в голові пролітають тисячі думок. Повне розслаблення… але усе змінюється, коли починаються нахлистові змагання. Цього року на офіційному рівні (від Федерації риболовного спорту) таких змагань заплановано два – кубок та Чемпі-онат України. крім цього є ще чи-мало неофіційних, наприклад, на Луганщині пройшов кубок з ловлі голавля, а восени на Закарпатті пройде кубок карпат з сухої муш-ки. кожне змагання – це неймовір-ний азарт і адреналін…

Цьогоріч Кубок України уперше мав пройти на річці Ріка, що протікає в Між-гірському районі Закарпатської області. Кілька років тому мені доводилося ри-балити в цих краях. І хоч на ріці я про-вів всього чотири години, зате отримав величезну порцію задоволення, а та-кож познайомився з чудовими людьми. Одним з них був Михайло – місцевий нахлистовик, який разом зі своїми дру-зями по захопленню займається зари-бленням потічків струмковою фореллю. Саме з ним ми і планували зустрітися, але перед цим хотіли порибалити на ін-ших річках Закарпаття.

ловись, рибко, велика… і великаЯк я виграв кубок України з нахлисту. Частина 1

35рибалка • захоплення

> ловись, рибко, велика… і велика >

в гості до сині та вираЗалежно від погоди, у нас було

складені два маршрути, кожен з яких у підсумку мав привести на місце збо-ру – у село Вучкове. Зважаючи на жах-ливий стан доріг та невтішний прогноз на Франківщині, ми вирішили їхати на Закарпаття. Буквально до самого перевалу, що ділить Львівську та За-карпатську області, за нами гналася темна хмара, але потім вона «зачепи-лася» за гору. Не даремно все ж За-карпаття називають сонячним – про-сто перед нами було безхмарне небо і яскраве світило. Єдине, що не тішило, – це стан річок, які звивалися біля тра-си. Усі вони були яскраво-коричневи-ми, іноді навіть помаранчевими. Ми, проте, розраховували, що річка, де планували зупинитися з наметом, буде не така «кольорова», але помилилися.

Бурхливий потік, що летів з гір, просто змітав усе на своєму шляху. 200 кіло-метрів були подолані даремно…

Ми залишилися на роздоріжжі. Мо-гли зупинитися на великій річці Латори-ці, але не знайшли адекватного місця для авто та намета. Раптово, комусь з нас у голову прийшла думка – Сине-вир! Юра на цьому знаменитому озері ще не бував, а мені доводилося, прав-да, було це 25 років тому, і спогадів від мандрівки у мене не залишилося. На щастя, дорога до Синевира була не лише мальовничою, але й полата-ною – ям практично не траплялося.

На перевалі ми вирішили розпитати в місцевих хлопців про тутешню ситу-ацію. Виявилося, що вони також лов-лять рибу на мушку, але традиційним карпатським способом, яким корис-тувалися їхні діди та прадіди. Для цьо-

го потрібна звичайна вудка з ліщини, шматок волосіні та мушка, яку роблять з пір’їн домашньої птиці. Мушку опуска-ють вниз течією і підтягують її до себе. За словами хлопців, у такий спосіб вони ловлять харіуса на річках, ховаю-чись від рибінспекторів, які охороняють територію заповідника. Побачивши мої коробки та німфи з вольфрамовими голівками, вони авторитетно заявили, що на «таке» тут риба точно ловитися не буде. Ми не стали їх переконувати, натомість подякували за корисну інфор-мацію і рушили далі.

Синевир – унікальне карпатське озеро, що утворилося близько 10 ти-сяч років тому. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, а максимальна глибина становить 24 метри. Щодо риби, то тут живуть струмкова, озерна та райдужна форе-

36 рибалка • захоплення

> ловись, рибко, велика… і велика >

лі, але ловити їх, на щастя, не мож-на – Синевир розташований на тери-торії заповідника. Однак, як вдалося дізнатися, місцеві мешканці не дуже переймаються через ці заборони і таки полюють на форель у водах озера. До-мовитися в нашій країні можна про все…

Ставити намет тут ми не змогли, тож вирушили вище в гори, за села, де текла каламутна річка. На одній з полян таки розклалися, але очікувана злива все ж вигнала нас… Від дощу крізь туман втікали по гірських сер-пантинах ямами, які невідомо звідки почали з’являтися на нашому шляху. Адекватного житла ми не знайшли – просто з принципових міркувань. Ніяк не могли зрозуміти, чому ціна на бла-геньку кімнатку майже без умов ко-штує удвічі дорожче, аніж прекрасно умебльований і просторий номер зі всіма вигодами у польському нахлис-товому готелі…

Коли виїхали на той самий пере-вал, де спілкувалися з місцевими хлопцями, то вирішили зупинитися і просто тут заночувати. Ось і пригоди-лися нам сухі дрова та вугілля, а та-кож розкладний мангал. У трикутній бесідці, де вдень продають карпатські чаї, ми приготували смачні шашлики, після чого залізли в машину і відклю-чилися.

уазикам усюди дорогаРанок вівторка зустрів нас безхмар-

ним небом, тож ми вирішили вкотре змінити місце дислокації. Коли спусти-лися в Міжгір’я, то зустрілися з Михай-лом, який запропонував показати тиху місцину, де ми могли б відпочити від мандрів. Міша пообіцяв заїхати до нас у гості під вечір, тож ми змогли спо-

кійно розташуватися. Спершу річеч-ка була прозорою, але буквально за кілька хвилин почала змінювати колір. Виявилося, що трохи вище рубають та возять ліс, тому розраховувати на про-зорість можна було лише рано-вранці, поки не почали роботу лісоруби. Мені, чесно кажучи, й ловити особливо не хотілося – все ще відходив від трьох днів, проведених на польських річках Дунайці та Бьялці. Натомість я ви-рішив присвятити час в’язанню мух, адже мої флайбокси після Польщі були наполовину порожніми. А от Юра, який таки пішов порибалити, за винят-ком кількох сходів, нічим похвалитися не міг.

Увечері Міша з дружиною та си-ном приїхали нас провідати. Згодом з’ясували, що він є членом клубу «Off road» – це відважні люди, які на по-зашляховиках долають перешкоди бездоріжжя. Правда, тоді я цього не знав, тому задивився на машину, на якій він приїхав. Це був на вигляд ста-ренький та розбитий УАЗ (згодом ви-явилося, що він нашпигований масою імпортних запчастин, які роблять його справжнім звіром). Зважаючи на те, що я лише нещодавно почав освоюва-ти автомобіль, виникли деякі запитан-ня щодо його характеристик.

От Міша і запропонував мені по-кататися. Я з радістю застрибнув на місце водія, він сів поруч. Авто сто-яло «обличчям» до річки, на поляні, а до дороги було з півсотні метрів, кущі, горби та ями. «Їдь», – каже Михайло. «Куди ж їхати, якщо у тебе дзеркал нема?», – питаю я. «Та їдь вже», – сміється він. Ледь не дво-ма руками переключив «задню» пе-редачу і натиснув на газ. Віддаляю-чись від нашого табору, я бачив як

вигулькують все ті ж ями, кущики та горби. Оце так машина – точно для наших доріг. Вперед їхати було про-стіше – принаймні бачив, що переді мною. Коли ж дорога скінчилася – її загородили зрізані дерева, Міша за-пропонував помінятися місцями. Я щиро думав, що ми зараз просто по-їдемо назад. Натомість авто поверну-ло ліворуч, вгору. «Е-е-е, ти куди?», – якось боязко спитав я. Михайло лише сміявся, а потім взяв курс на невеличкий потічок, що стікав з тої гори. Мабуть, уперше за багато ро-

37

> ловись, рибко, велика… і велика >

ків мене пройняв страх. У відчаї я почав шукати якогось тримача, які у звичайних машинах передбачені над правими дверима. Але ж УАЗ – ма-шина незвичайна, створена для важ-ких шляхів. Тож розробники, мабуть, недаремно, примонтували добрячу ручку просто перед пасажирським сидінням. Я ухопився за неї двома ру-ками і міцно стис – хоч воно, правда, не дуже й допомагало.

Що було далі – словами не описати: в мене щелепа не закривалася, а очі просто вилазили. Кричав би, так мову

відняло. Кульмінація настала тоді, коли Міша повернувся до мене і ска-зав: «Страшно? Мені теж страшно». І натиснув на газ…

Про те, щоб розвернутися не могло бути і мови, тож спускатися нам до-велося задом. Дивовижно просто, як УАЗ втримався на «ногах» і двічі не перевернувся… Коли ми повернулися до намету живі та майже здорові, то мене буквально кілька годин трясло – я не міг відійти від такої поїздки. На-певно, це була найвідчайдушніша по-дія в моєму житті.

рибалка • захоплення

наметовий хутір У середу ми вирішили їхати на місце

збору, щоб поставити намет і роздиви-тися що до чого. В Міжгір’ї зустрілися з фаворитом змагань Степаном Чехом з Мукачевого. Цього разу вже Стьопа показував дорогу, а за кермо сів я. Біла автівка віртуозно набрала ходу і зникла за поворотом. Я спробував її наздогнати, але на заваді стали ями, деякі з них були глибиною по коліна. Як не намагався я їх об’їжджати, толку з того було мало – насправді, це одна з найгірших доріг України… З горем навпіл ми таки доїхали до лісництва, яке люб’язно надало свою територію для користування учасникам змагань.

Поки ми акліматизовувалися, при-їхали міжгірські хлопці, які з етичних міркувань участі в змаганнях не брали. Справа в тому, що Ріку вони знають ,як свої п’ять пальців, адже виросли на ній. Відповідно, зловити рибу на мушку їм було куди простіше, ніж нам. Але все ж вони запропонували пори-балити з ними. Ми сіли в авто і по-їхали униз течією, далеко за ті місця, де мали проходити змагання. Разом з нами поїхав і Юра Жиденко з Білої Церкви, який також вирішив участі в змаганнях не брати, натомість приєм-но провести час у дружній компанії.

Невдовзі Іван свиснув – є перший харіус. Звичайно, на суху – на інші мухи він принципово не ловить. Влас-не, методика лову харіуса у виконан-ні Івана дуже відрізняється від того, як традиційно ловимо ми. Цей спосіб можна назвати «коротка суха», адже волосінь і підлісок практично не ляга-ють на воду. Мушка просто «скаче» по воді, не так імітуючи смачну по-живу для риби, як роздразнюючи її. Таким чином Іван зловив п’ять харіу-

38 рибалка • захоплення

> ловись, рибко, велика… і велика

сів, Степан виманив чотирьох за до-помогою французького способу – на німфи. А ми троє лише дивилися за всіма цими чудасіями і не могли зро-зуміти – як в цій ріці щось можна зло-вити… У мене взагалі навіть адекват-ної покльовки не було. Цікаво, що в коробці Івана було всього 14 сухих мушок, п’ять з яких, за його словами ,«неробочі» – він міг їх комусь віддати. Коли ж Іван відкрив мій флайбокс, набитий сухими мушками (їм у Поль-щі пощастило – форель ловилася ви-ключно на німфи), то досить швидко його закрив, мовляв, жодної робочої мухи. Ну і з чим я на Кубок приїхав?

Під вечір ми повернулися до табору, щоб ніхто мимоволі не звинуватив нас, ніби шукаємо робочі мухи, поки трудо-вий народ лише добирається до Ріки. Потрохи наметове містечко почало розростатися – приїхав головний суддя і організатор змагань Дмитро Петру-няк, а разом з ним і ще один фаво-рит – Євген Федоренко з Києва, який торік став чемпіоном України.

Поки Степан Чех, який також взяв

на себе тягар у вигляді організаційних робіт та Дмитро Петруняк розмічали пули, ми вирішили ще раз порибали-ти на Ріці. Цього разу нас повіз Міша, який знову ж таки ловить виключно на суху мушку. До нашої компанії при-єднався Женя Федоренко, а також кілька місцевих нахлистовиків. Як усі не старалися, цього вечора риба вза-галі не ловилася – може хтось і упій-мав якогось харіуса, але у струмку, що впадає в Ріку. Сама річка вперто не бажала ділитися своїм багатством. У будь-якому випадку я зрозумів, що аб-солютно не готовий до змагань і дуже хотів, щоб в ранковому турі, що почи-нався в п’ятницю, я був суддею – так буде хоч якась нагода здобути ще де-щицю інформації і час на аналіз.

Правда, я намагався не видавати свої хвилювання, але Юра Жиденко їх таки угледів, після чого постійно мене підбадьорював. Як і кожен учасник, звичайно, я хотів виграти Кубок, але цілком адекватно розумів, що моїх на-виків наразі не вистачить для того, щоб обловити більш досвідчених і вправні-

ших колег. З іншого боку, останнє місце я також не хотів займати, тому хапався за рятівні соломинки у вигляді аналізу всього побаченого. Хоча скласти це все в якусь одну картину так і не вда-лося – я Ріку не розкусив ані на грам. Словом, на певний час я занурився у себе, пробував розрахувати майбутні змагання – скільки часу ловитиму на суху, скільки на німфу, дивився як змі-нюється колір води і намагався угледі-ти виходи риби. Інформації було багато, але толку з того – нуль.

Але крім цього було і багато приєм-ного. Насамперед, це зустріч з дороги-ми мені людьми, яких бачити вдаєть-ся лише раз на рік. Ну і не можна не згадати тих, хто нас годував. Група на-туралістів з Міжгір’я, яка веде нерівну боротьбу за збереження краси та ре-сурсів своєї землі та води, щодня при-ходила до нас, щоб варити, пекти й смажити. Чесно кажучи, отак відвер-то та без задніх думок, 300 гривень з учасника і 100 гривень з гостя за всю цю забаву – виглядає сміхотвор-ною сумою. Судіть самі: щодня шаш-лики в необмеженій кількості, усілякі закарпатські смаколики типу дзями (пікантний суп з м’ясом та овочами), сало, шпондер, овочі, каші, картопля, чеське пиво ящиками і все інше, чого душа бажає. Я впевнений, що хлопці з Міжгір’я виклали немало своїх ре-сурсів, щоб догодити гостям. За це їм від нас величезна і щира подяка. Було дуже душевно і дуже смачно. Так само подяка організаторам – всі, хто доклався до проведення змагань – справжні молодці!

Ростислав ЯщишинПродовження –

у наступному номері

40

впродовж багатьох сотень років справжні мисливці звертали увагу не лише на технічні характеристики зброї, але й на її вигляд. Гравіювання, оздоблення дорого-цінними матеріалами – це те, що виокремлювало кожен ніж, пістолет чи рушницю серед інших. Майстрів, які займалися такою справою, поважали та називали мит-цями. Не думайте, що це діло відійшло в небуття. Зараз у світі таких спеціалістів одиниці, проте їхні творіння відомі усюди – від китаю до СШа.

Сьогодні ми розкажемо вам про Ріхарда «Річі» Майера – найвідомішого митця техніки Scrimshaw у Німеччині й одного з провідних спеціалістів у Європі загалом. Якщо коротко, то, отримавши освіту гравіювальника за спеціальністю «Художня обробка металу», він розпочав свою про-фесійну діяльність у дизайн-студії та проявив неабиякий талант. З 1991 року Ріхард Майер разом із майстром з виготовлення ножів ручної роботи Егоном Тромпетером відкрив власну фірму, яка від самого початку займалась виготовленням лише високоякісних ексклюзивних об’єктів класу люкс.

Це мисливська зброя, ножі, а також ексклюзивні аксесуа-ри інтер’єру, виготовлені у неповторній техніці з використанням найдорожчих природних матеріалів. Scrimshaw (техніка гравію-вання на матеріалі тваринного походження: роги, бивні, кістки) – це давнє мистецтво ескімосів і китобоїв. Саме вони почали вирізьблювати на кістках і зубах моржів тонкі лінії, які потім утворювали комплексні зображення та картини. Сьогодні гра-віювання в техніці Scrimshaw є визнаною формою мистецтва, яка захоплює колекціонерів цілого світу – особливо в Європі та Сполучених Штатах. У Європі Ріхарда Майера вважають піонером і авангардистом традиційного Scrimshaw. Його ро-боти мають неперевершену глибину і блиск. «У дитинстві я був захоплений мистецтвом та живописом, тому творчість завжди була важливою частиною мого життя. На додаток до цього, моє навчання в технікумі для граверів Ферлаха в Австрії стало міцним фундаментом технічних знань для про-фесійної діяльності», – каже митець.

– Я працюю з усіма видами поверхонь, які зазвичай вико-ристовують гравери, але улюбленим матеріалом для мене є скам’янілі тисячолітні кістки мамонта, з дивовижною природною структурою, різними відтінками та гладкістю. Я часто використовую їх для декору руків’їв рушниць та ножів», – ділиться своїм захопленням майстер. Створення таких шедеврів – справа не з легких, адже для роботи над кожним виробом потрібно використовувати надточний електронний мікро-скоп, за допомогою якого митець наносить на виріб понад 700 стібків на квадратний міліметр. е

ксклю

зивні вироби в

ід р

іхарда м

айєра

зброя • захоплення

41зброя • захоплення

Тому оздоблення кожного ексклюзивного предмета за-ймає немало часу. Так, до прикла-ду, мінімальний час гравіювання рушниці остан-німи роками займав не менше 700 годин.

Ріхард Майер створює оригінальні ко-лекції в техніці Scrimshaw, те-матикою його шедеврів є пе-реважно тварини і сцени дикої природи. Крім того він займається індивідуальним гравіюванням зброї і ножів. Митець працює над декількома об’єктами одночасно, тому творчий процес ви-готовлення окремих шедеврів може затягуватись на декіль-ка років. Мабуть, саме тому його роботи славні своєю художньою цінніс-тю, вишуканістю та індивідуальністю і є ба-жаними об’єктами для колекціонування. Річі Майєр працює виключно з майстрами, які є визнаними спеціалістами в своїй сфері. Так, до прикладу, шкатулки для гравійованих ним но-жів є шедеврами ручної роботи. Фірма, яка виготовляє їх на його замовлення, пра-цює ексклюзивно для Bugatti, Bentley і Aston Martin.

Саме поєднання усіх цих критеріїв – використання ексклюзивних мате-ріалів, надточний спосіб гравіювання та співпраця лише з професіоналами своєї справи – зробили вироби компанії №1 у світі.

Рушниці та ножі Trompeter&Ritchi викликають захоплення не лише серед колекціонерів та по-ціновувачів мистецтва гравіювання, але й серед мисливців, адже кожен виріб є дуже функціо-нальним, продуманим та зручним у користуванні, адже за цей бік справи відповідає другий спів-власник компанії Ергон Тромпетер.

Ексклюзивні творіння Trompeter&Ritchi широко відомі у світі. Їх часто експонують на відкритих та закритих VIP-виставках у Ні-меччині, оаЕ, Швейцарії, СШа. Проте для

ознайомлення з творіннями п. Майера не треба навіть виїздити за межі міста. Тзов «Гал арс» є офіційним представни-ком компанії Trompeter&Ritchi, завдяки чому в магазині «арсенал-Л» можна здій-снити ексклюзивне замовлення виробів геніального гравера нашого часу Ріхарда Майера.

м. Львів, вул. Городоцька, 115; тел./факс: (032) 227-48-21

www.arsenall.lviv.ua

42 тенденції • відпочинок

відпочинокстор. 42-79 >

Люди – цікаві істоти. Завжди прагнуть побачити і відчути щось нове, побувати там, де не були. Починалося лоскотання нервів з гладіаторських боїв. Були і цирки з виступами екзотичних тварин чи шоу потвор. а тепер усі прагнуть екстриму: американські гірки, вільне падіння, купання з акулами чи крокодилами, бейсджампінг з гір, стрибки з парашутом.

Ми зробили добірку з доволі незвичних та, безумовно, дуже екстремальних атракціонів, які готові загнати ваше серце у п’яти всього за кілька секунд – треба лише наважитися.

4 в 1Почнемо ми з доволі незвичної четвірки. На перший

погляд, ці атранціони доволі мініатюрні та не такі вже й особливі. Але... розташовані вони на вершині найвищої споруди Лас-Вегаса – вежі готелю Stratosphere (найбіль-ша оглядова вежа США, 350 м). І пропонує вона на своїй вершині не лише милий і спокійний оглядовий майданчик, а розваги, які залишать незабутні враження. Перша з них – X-Scream – вагончик, сівши в який, ви повиснете в повітрі, виїхавши за межі оглядового майданчика на 8 м. Уявіть: до найближчого місця, куди можна ступити ногою – 8 м, а під вами – 270 м повітря і асфальт. А ви їздите в ньому туди й назад.

43

> тенденції >

тенденції • відпочинок

Друга розвага теж по-кликана показати вам ас-фальт з висоти. Це Insanity («Безумство») – прекрасна назва для такої штуки. Ви-глядає вона як переверну-та квітка-карусель, яка в міру набирання швидкості та розкручування розкри-ває свої «пелюстки» та пропонує вам на швидкості 60 км/год та під кутом 70 градусів оглянути місто... Хоча, насправді, крім стра-ху, власної безпомічності та мізерності серед усього цього щось інше відчути важко.

Третій атракціон, навпаки, відправить вас у небо. Big shot із усіх тутешніх атракцій розташований найвище – на шпилі вежі. Сідаєте у кріселко, сидите безтурботно, аж поки оператор не натисне на чарівну кнопочку і не відпра-вить вас... Ні, не в космос (хоча відчуття спочатку такі...), а на 48 м вгору зі швидкістю 67 км/год. Далі – вільне падіння донизу. І так кілька разів. Відчуття – серце у п’ятах.

І останній та найновіший з усіх – SkyJump – найвище і найдовше контрольоване вільне падіння у світі. Ви просто одягаєте спорядження, виходите на балкончик і стрибаєте з висоти 260 м вниз. Все просто і смертельно страшно.

Якщо не забракне сміливості – випробуйте їх усі. Спога-ди про миті, проведені там, не залишать вас ніколи.

44

> тенденції >

тенденції • відпочинок

єднання з природоюЦей атракціон пропонує ще

більш вільне падіння, ніж попе-редній. Причому це не просто стрибок, а падіння з гелікоптера у вулкан. Такий особливий бан-джі-джампінг можна здійснити у Чилі. Вулкан Вілларіка є діючим, тому тут можна побачити і лаву, і дим, і булькання у кратері. І, звіс-но ж, стрибнути туди. Вважаєте це божевіллям? А чому? Стриба-ти з моста – адреналін, значить, стрибати з вертольота у вулкан – ще більший. До речі, у гелікопте-рі, окрім вас, буде ще й фото-граф, який зробить вам знимки на пам’ять. Атракція проходить таким чином: до самого вулкану треба буде пролетіти приблизно 80 км на вертольоті. Потім він зависне в повітрі на висоті при-близно 215 м. Стрибок сам не такий «довгий» – канат дозво-лить вам розтягнутися лише на приблизно 100 м, але, повірте, цього достатньо!

пройти по краюТаку можливість дає канадійська CN Tower у Торон-

то – в минулому (з 1976 до 2007 року) найвища бу-дівля планети. Сьогодні вона залишається номером 1 у Західній півкулі та пропонує відвідувачам незвичний атракціон – ходіння по краю оглядового майданчика на висоті 356 м.

Виглядає це все дуже цікаво: ви одягаєте спорядження, схоже на альпіністське, за яке вас кріплять до троса, що, власне, і є вашою останньою надією втриматися (воно дає можливість крутитися довкола себе на всі боки), руки віль-ні – і вперед! Отак можете, та й мусите (бо за вами ітимуть інші люди, а тут не розминутися) пройти 360 градусів до-вкола майданчика вежі. Між іншим, ця атракція занесена до Книги рекордів Гінесса як найвища «прогулянка на сві-жому повітрі» у світі.

45тенденції • відпочинок

> тенденції >

американські гірки по-японськиЩе два рекордсмени Гінесса розташовані у Японії.

Це американські гірки Steel Dragon 2000 у Нагасімі та Takabisha у Фудзієсіді.

Перші вважають найдовшими у світі, тому катання на них не може не бути екстремальним. Їхня довжина майже 2500 м, а висота – 100 м. Погодьтеся, 2,5 км для гірок – це немало. У парку розваг обіцяють, що під час катання на «Залізному драконі» у вас навіть не ви-стачить сил увесь час кричати – така довга і захоплюю-ча ця поїздка.

Друга гірка – Takabisha – рекорд встановила небаче-ним до цього кутом нахилу доріжки – 121 градус. По-чинається поїздка тривалістю у 2 хв. з раптового заїзду в темний коридор, з якого ви швидко зриваєтеся та їдете карколомними поворотами далі. Посередині кіло-метрового треку поїзд з пасажирами піднімається на висоту 43 м, звідки просто падає у прірву під небаченим досі нахилом зі швидкістю 100 км на годину. Цікаво, що японці цим атракціоном буквально видерли рекорд з рук французів за 2 тижні після того, як вони його встановили, – їхня гірка мала кут нахилу 113 градусів.

стрибок віриТак називають наступну атракцію, якою можна по-

лоскотати нерви на Багамах у славнозвісному готелі «Атлантіс». Виглядає вона як звичайна собі водяна гірка у формі піраміди майя, проте ховає в собі дещо страшне. Справа в тому, що ви не просто сідаєте зго-ри, а приземляєтеся знизу в басейні. З’їжджаючи дони-зу майже під прямим кутом, дорогою ви проїдете через акваріум, повний акул. Вони там плавають, готові на-кинутися на вас, але це, безперечно, їм не вдасться, оскільки ви будете у прозорому тунелі з міцного скла. Під час самої «поїздки» ви навряд чи зможете розгле-діти могутні щелепи, проте, готуючись до неї, страху таки наберетеся.

Це далеко не усі неймовірні, захоплюючі атракціо-ни, здатні перехопити дух навіть у найсміливіших. Чи не щодня у світі проектують, будують, відкривають якийсь новий, що готовий переплюнути усі існуючі розваги та змусити ваш адреналін зашкалювати. А нам лишаєть-ся намагатися спробувати їх усі на собі.

Остап Процик

46

не будь ослом – їдь до осло

Якщо вам скажуть, що у Норвегії дорого – не вірте. У Норвегії надзвичайно дорого! але хіба це може зупи-нити справжнього туриста, який прагне відкривати для себе щоразу щось нове?

Погодьтеся, про цю північну країну ми знаємо вкрай мало. Переважно асоціативний перелік включає дорого-визну, вікінгів, осло та легендарні фіорди, якими нагородила Норвегію природа. але скільки це – «дорого» – в Норвегії? Яке воно осло? і що таке ті фіорди, про які всі чули, але далеко не кожен може пояснити? Про це розкажемо далі.

екскурсія • відпочинок

47

доведеться витратитисяЗ добиранням у Норвегію проблем нема – найлегше це

зробити з сусідньої Польщі, де квиток до Осло часом може коштувати смішні 19 злотих, включаючи всі збори. Але на цьому халява закінчиться. Як тільки ви ступите на норвезь-ку землю – почнеться за українським мірками просто здир-ництво. Трансфер з аеропорту до столиці – 150 крон (~210 грн), ніч у готелі – від 1000 крон (~1400 грн), сендвіч у кафе – 60 крон (~ 95 грн), салат/суп – 129 крон (~ 180 грн), другі страви – від 250 крон (~350 грн), разовий про-їзд у транспорті – 30 крон (~42 грн), оренда автомобіля – 2400 крон на тиждень (~3300 грн).

До речі, на туристичних форумах всі в один голос кричать про те, що без машини Норвегії не побачити, а також, що поїздка на якісь 4 дні сюди – просто викидання грошей на вітер. Звісно, Норвегія – велика, цікава та багатогранна пів-

нічна країна, яку відкривати для себе можна знову і знову. Але це не Таїланд чи Індія, де левову частку витрат на поїздку складає вартість квитків, а все на місці дешеве, як гарбузове насіння. Тому кожен додатковий день у країні вікінгів буде для вашого гаманця все спустошливішим. Проте, якщо все пра-вильно організувати, можна відкрити для себе Норвегію за досить невелику суму та невеликий відрізок часу. Пропонуємо вам коротку екскурсію цією незвичайною країною на 4-5 днів.

ослоОсло, хоча й столиця, проте великої кількості розваг для

туристів запропонувати не може. Тут, безперечно, цікаво, але на знайомство із головним містом Норвегії цілком ви-стачить одного повного дня. Історичний центр є зовсім невеликим, тому розгулятися тут не вийде. Увагу турис-тів привертають всього кілька історичних місць: фортеця

екскурсія • відпочинок

> не будь ослом – їдь до осло >

48 екскурсія • відпочинок

> не будь ослом – їдь до осло >

Акерсхус XIII ст. (королівська резиденція, в якій у середині ХХ ст розмістили гестапо), ратуша (як не дивно, це будівля не XVI/XVII/XVIII ст. Звели її у 1950 р., тому стиль споруди зовсім мінімалістичний та незвичний. До слова, саме тут щороку вручають Нобелівську премію миру). На набережній Акер Брюгге поруч з ратушею у будівлі колишнього заліз-ничного вокзалу розташований Нобелівський центр миру. Відвідати варто Національну галерею мистецтв, яка серед інших експонує найвідомішу картину видатного норвезько-го художника Едварда Мунка «Крик». Прогулянку продо-вжимо головною вулицею міста Карл-Юханс-Гате, яка бере початок від Королівського палацу. Якщо ви не знали, то в Норвегії досі править король, і живе він саме в палаці. Рухаючись від історії до сучасності, варто заглянути у парк скульптора Вігелана (Вігелан-парк). Свого часу він переко-нав владу столиці виділити йому ділянку в парку та власним коштом і зусиллями звів там грандіозний ансамбль статуй.

А закінчити екскурсію столицею країни вікінгів слід у най-новішому її районі – Oslo Downtown. Це місце з вражаю-чою як для старої доброї Європи сучасною архітектурою, де кожен хмарочос зведений у власному неповторному стилі. Також тут на набережній розкинулася Нова опера Осло – сяюча біла споруда у стилі конструктивізму, яка не лишить байдужими навіть тих, хто не дуже любить власне оперу. Сюди приходять погуляти, провести час, пофотографува-

тися. Спроектована вона таким чином, що променад тут можна здійснити і по стінах та даху.

ставангер. Фіорди і скеліКолись консервна столиця Норвегії сьогодні є її нафто-

вим серцем, адже у 60-х рр. ХХ ст. тут знайшли поклади чорного золота. Містечко так і залишилося невеликим (зі своїми 125 тис. населення все ж є четвертим у країні), проте саме звідси починається наша мандрівка фіордами.

Отож, фіорди – це вузькі та довгі морські затоки льо-довикового походження, які врізаються глибоко у сушу. Захоплення у всіх вони викликають своєю мальовничістю завдяки стрімким скелям, які зазвичай здіймаються над такими затоками. Першим ми оглянемо Люсе-фіорд. Він не найбільший, не найзнаменитіший, проте популярна тут одна місцина, яку прагнуть побачити чи не всі туристи. Це Прекестулен (так звана Кафедра проповідника) – скеля за-ввишки 642 м, вершина якої зовсім плоска та має форму

49екскурсія • відпочинок

> не будь ослом – їдь до осло >

квадрата площею 25*25 м. Прогулянка сюди – хороша можливість побачити фіорди з висоти (адже більшість ін-ших пропонованих екскурсій – корабельні). Вся поїздка-про-гулянка триває близько 8 годин і вартує 690 крон (~950 грн). Між іншим, Прекестулен є одним з найвідвідуваніших природних див країни.

Також, за бажання, можна побачити іншу природну ди-вовижу регіону – К’єрагболтен – камінь, який застряг у пові-трі між двома скелями на висоті 1084 м. Фото на ньому – це вже класика.

Сам Ставангер – містечко досить провінційне, тому про-гулятися тут варто хіба набережною, де майже повністю збе-реглася дерев’яна забудова XVIII-XIX ст. Називають цей район Старим Ставангером (Gamle Stavanger). Подивилися – і ру-шаємо далі! До слова, навіть шлях з одного міста до іншого у Норвегії можна перетворити на видовище – просто варто їхати до Бергена автобусом: дорога оточена красивими кра-євидами та включає в себе 2 паромні переправи.

берген. великі фіордиБерген здавна називають воротами до царства фіордів. І не

дарма, адже звідси починаються екскурсії найбільшими фіор-дами країни – Согне- (204 км) та Хардангер-фіордами (113 км). Це друге за площею та кількістю населення норвезьке місто, а туристичних приваб тут набагато більше, ніж у Осло. Тому про-понуємо 1 день присвятити Бергену, другий – фіордам. Першо-го дня варто першочергово прогулятися набережною Брюгген, занесеною до Списку ЮНЕСКО. Тут також розташований коро-лівський замок Бергенхус, збудований ще у середньовічні часи.

Щоб окинути місто панорамним поглядом згори, варто піднятися на фунікулері Флейбаннен на вершечок одного з семи пагорбів, на яких розкинувся Берген. За 7 хвилин і 80 крон (110 грн) місто буде перед вами, як на долоні. А спустившись донизу, рекомендуємо відвідати невеличкий Рибний ринок на набережній. Тут можна трохи перекусити стравами з морепродуктів – краби, креветки, морські гре-бінці, різні види лососевих... Ціни – норвезькі! :)

50 екскурсія • відпочинок

> не будь ослом – їдь до осло >

Є у Бергені й акваріум, куди варто піти, якщо ви приїдете з дітьми. Тут мешкають не лише представники норвезької фауни, але й крокодили, черепахи та інші екзотичні для цих країв тварини.

Наступний день цілком і повністю присвячуємо фіордам. Основну увагу привертають вже згадувані 2 – Согне-фіорд та Хардангер-фіорд – перший та другий за довжиною в Єв-ропі та другий і третій у світі відповідно. Екскурсія на кожен з них займе практично цілий день (за бажання, її навіть можна розтягнути на 2), адже добиратися до фіордів тре-ба кількома видами транспорту. Проте ви не пошкодуєте. Адже природа довкола дуже і дуже мальовнича та цікава. Вартість цих вражень влетить в копійку і складатиме при-близно 850-1335 крон (1150-1800 грн).

Відвідуючи регіон Бергена (Хордаланд), не можна оми-нути і, мабуть, найвідомішого місця в Норвегії – Язика тро-ля – природного виступу на горі Ск’єґґедаль, який звисає у повітрі на висоті 350 м над неймовірної краси озером Рін-гедалсватн та фіордом. Добратися сюди нелегко, екскурсія на цю природну дивовижу стартує не з Бергена, а з іншого міста регіону – Ск’єґґедаля і триває 8-9 годин. За цей час ви пройдете близько 20 мальовничих кілометрів.

Це основні приваби півдня та південного заходу Норвегії. Звісно, і північ країни має чим потішити та здивувати, проте у виділені 5 днів ми не вкладемося. Тому для наступного разу варто залишити льодовики, унікальні за природою та походженням Лофонтенські острови, Сходи тролів (оригі-нальної конструкції гірську дорогу, схожу на кілька зигза-гів), Атлантичну дорогу (одну з наймальовничіших магістра-лей у світі), полярне сяйво, яке завдяки м’якому клімату можна комфортно спостерігати на півночі країни.

Норвегія дає масу різних можливостей для активного відпо-чинку. Це і віндсерфінг, альпінізм, бейсджампінг. Проте найціка-вішою для мужчин тут буде риболовля. Багаті норвезькі води не залишать без улову нікого. Причому у будь-яку пору року. За-вдяки Гольфстріму, який створює тут унікальний клімат, погодні умову взимку зовсім не суворі, а у січні тут проходить щорічна міграція тріски, тому успіх цього заняття гарантований!

А якщо приїхати сюди влітку... Уявіть собі тільки: недо-торкана норвезька природа, ліси та гори, гриби та ягоди, ріки і озера, море та фіорди, риба та морепродукти – чому б у одній з найдорожчих країн світу не організувати собі таку оригінальну втечу на кілька днів від цивілізації?

Остап Процик

51екскурсія • відпочинок

> не будь ослом – їдь до осло

52

майстер-клас приготування суші в «пантао»

Напевно зараз нікого не здивуєш такою стравою, як суші. Адже усі вже хоч раз та й куштували її, і вже давно знають, що склада-ються вони з рису та різноманітних начинок чи нашарувань, серед яких переважають морські продукти, але можуть входити м’ясо, овочі, водорості,гриби чи яйця. Проте мало хто знає, що суші бувають сири-

ми, приготовленими або навіть маринованими. Історія виникнення суші теж мало кому відома, а бере вона початок

у Південній Азії, де варений рис почали застосовувати для приготуван-ня і консервування риби. Очищена та розрізана на невеликі шматочки риба посипалася сіллю та змішувалась з рисом, після чого поміщува-лась під тиск з каменів, який за декілька днів замінювався кришкою. Протягом декількох місяців відбувався процес молочнокислої фермен-тації рису та риби.

В наш час вже не потрібно чекати на суші декілька місяців. Достат-ньо просто завітати в ресторан китайської кухні «ПанТао» і обрати собі за смаком з меню. А якщо хочеться не тільки посмакувати, а й навчи-тись самому готувати суші, то тут є і така послуга, як майстер-клас з приготування суші. Ви разом з друзями або коханою людиною можете приготувати суші власними руками і заодно дізнатись усе про історію виникнення суші, їх різновиди, продукти і т.д. Сушист разом з вами при-готує декілька ролів. І вже за деякий час ви зможете ласувати стравою східної кухні власного приготування. А коштує таке задоволення 150 грн з особи. Зовсім не багато, якщо враховувати те, що після такого майстер-класу ви зможете готувати суші і для своєї сім’ї або навіть влаштовувати вечори східної кухні для друзів.

за столом • відпочинок

новини ресторанів

відкриття нового спорт кафе/клубу

Чи можливо поєднати спорт та відпочинок водночас? Можливо, якщо ви у новому спорт-кафе «Funclub», яке нещодавно відкрило свої двері для всіх затятих вболівальників. Тепер відвідувачі цього закладу можуть не тільки по-дивитись футбол чи інші спортивні трансляції на багатьох телевізорах та Full HD проекторі, а ще й приміряти на себе роль спортсменів та зіграти у снукер, настільний футбол, міні-гольф тощо. Тематичний спортивний дизайн інтер’єру тільки додасть вам у цьому сил. Смачні страви, окреме меню з закусками, кухня, що працює допізна, досвідчені праців-ники бару, які готують «гарячі» коктейлі - це ще не всі плюси нового спортивного закла-ду. Частими гостями «Funclub» є спортсмени різних клубів, що неодмінно має сподобатись істинним фанам спорту, котрі мріють про фото чи автографи зірок. І не варто хвилю-ватись, що для Вас не вистачить місця, його

у «Funclub» справді багато, вистачить площі і для вечірки за участю музичного гурту, як от тієї, що заклад організував з нагоди офіцій-ного відкриття. Якщо ж у вашій сім’ї підрос-тають маленькі спортсмени – то і для них є куточок у новому спорт-кафе з іграшками та дитячими меблями. Завітайте до «Funclub», що на вул. Джерельній, 18, і переконайтесь – спорт може бути відпочинком.

Тел. для довідок: 098 065 6595

53

54

Щось з тими сезонними продуктами давно не їв я такої давньої галицької страви, як котлети... Але це ще так собі – котлети з м’яса, правда, і млинки до м’яса з’явились зовсім недавно, десь у XIX столітті. Кажуть, що його винайшли німці, а до того все людство користувалось ножами… На Привокзальному базарі я бачив велику кількість лісових грибів. А лісові гриби це – один із перших продуктів, які використовували наші предки, щоб урізноманітнити свою кухню. Згадайте, який аромат дають білі гриби в будь-якій страві, це зовсім інші пахощі та смак. Просто потрібно перетерти на кавомолці декілька сушених грибів і додати за декілька хвилин до готовності, і все. А розсіл з когута! Додайте на баняк тільки 2 гриба, і це зовсім інша страва. А печериці – не ті, що продають маленькими, які тільки з субстрату вилізли, а такі, як вирощував мій тато: великі, шапка повністю розкривалась, і важили до 100 грамів кожна... Поїхав у гості та затримався на 2 дні, гриби виросли великі й пахли на усю квартиру…

грибові котлети

55

чоловіча кухня стефка ронделя

але повернуся до наших котлет. в одній хорошій книжці («Старопольська кухня») надибав рецепт гриб-них котлет і картопляного соусу до них. Рецепт простої, легкої і дуже смачної.

отже, грибні котлети можна готувати і з сухих, і зі свіжих грибів. Сушені гриби заливаємо окропом і даємо постояти з годину, зливаємо ту воду, що вже вистигла, промиваємо гриби та ще раз додаємо води і варимо до готовності (кажуть старі люди, що сушені гриби краще заливати холодним молоком на ніч – смак буде набага-то кращим, але от я різниці не відчув). Сушені гриби з супермаркету можна варити аж до 4-5 годин. Напевно, метод сушіння у них якийсь кращий.

Свіжі гриби гарно чистимо і промиваємо, щоб не було голочок з ялиночок і листочків з дубочків. води не жалійте. варити цілими, тобто різати тільки тоді, коли не влазять до каструлі, я думаю, що у вас такого не буде.

коли гриби зварилися, даєте їм добре стекти і меле-те на млинку до м’яса (м’ясорубці) на дрібний фарш. З мого досвіду вже знаю, що до фаршу зі свіжих грибів потрібно буде додавати ложку манки десь на 0,5-0,7 кг фаршу. На маленькі кубики ріжемо і на пательні спасеруємо на маслі одну цибулину. Не підсмажуємо, а спасеруємо. вона має бути м’якенькою і золотистою. Додаємо одне яйце, солимо, перчимо і добре все пере-

мішуємо, у вас повинні триматись купи котлети. Мачає-мо їх у збовтаному яйці і обкатуємо в сухарях, підсмажу-ємо на пательні. Це не котлети з м’яса, грибні котлети смажаться швидше.

картопляний соус до грибних котлет потрібно готу-вати разом з котлетами. кажуть, що картопляний соус подавали не тільки до грибних котлет, але й до печеної домашньої ковбаси…

отже, головне, що вам потрібно – півлітри хорошого домашнього розсолу з будь-якого м’яса. Я використову-вав телятину. в сотейнику розпускаємо 50 грамів мас-ла і підсмажуємо 40 грамів борошна (в мене то була столова ложка з чубком), постійно помішуючи. Триває то все 2-3 хвилини на маленькому вогні, далі додаємо на тонко порізано одну маленьку цибулину, як відчує-те, що цибуля зм’якла і втратила колір, ПоСТУПово додаєте розсіл з м’яса, а ще маленький лавровий лис-ток і 3-4 горошини духмяного перцю. Добре все пере-мішуєте, щоб не було грудочок, як додасте весь розсіл, обережно на дуже малому вогні готуєте соус (постійно помішувати, щоб не прилипало до дна – він має ледь булькати і загуснути). коли побачите, що цибуля уже готова, тобто її майже не видно (десь за хвилин 10), виливаєте на сито і перетираєте цибулю та грудочки борошна (лавровий листок і перець викидаєте – вони своє діло зробили), і знов на вогонь. До цієї основи со-усу чистите і ріжете кубиками зі стороною 0,5-1 см 3-4 картоплини середнього розміру і варите, постійно по-мішуючи. коли відчуєте, що готова, вичавлюйте сік з половинки лимона і потроху додавайте до соусу, але контролюйте смак, має бути легкий аромат лимона і кислотність не дуже сильна! Солите, перчите, і в само-му кінці готування додаєте дрібно порізаний кріп, десь так в мене йшло трохи більше столової ложки з чуб-ком. Соус до котлет подавати гарячим!

На знимці гарно видно, що в мене вийшло? але сма-ку жодна знимка ще не передала! Покуштуйте, страва проста, хоча, на перший погляд, виглядає як з високої кухні! ага, як робите грибний фарш, можете також ви-користати перемелені на кавомолці білі гриби, багато не потрібно – я кидав менше половини чайної ложки, зате запах білих грибів, лимона і кропу… Я так описати не можу, краще покуштуйте!

56

«жива вода» з країни кілтівв кращих традиціях Шотландії

виробляють віскі у багатьох країнах. Най-більшим виробником цього напою наразі є індія, але лише п’ять з усіх країн-виробників подарували людству особливі стилі та смаки. Йдеться про Шотландію, ірландію, СШа, канаду та Японію. ірландське віскі дисти-люють тричі, кропітка робота пом’якшує смак напою. У СШа особливістю є те, що віскі пропускають через вугільний фільтр, а зернова суміш, з якої виробляють бурбон, містить щонайменше 51% з кукурудзи. Його витримують в однакових нових бочках з аме-риканського білого дуба, обпалених зсереди-ни. Через це і забарвлення темніше, і смак солодший. канадці виробляють «живу воду» на основі жита, кукурудзи і солоду, а японці в своїй технології використовують торф, що привозять із шотландських боліт. Загалом японський віскі майже повністю наслідує шотландський стиль.

У Шотландії зареєстровано 105 виробни-ків віскі, що й не дивно, адже сучасні шот-ландці вважають себе спадкоємцями пра-цьовитих рук та «великих» ідей предків, які передали традиції та технологію виробництва «aqua vitae». Праця над виготовленням цього напою має «магічний» характер. «Бути шот-ландцем і не долучитися до виробництва ві-скі – гріх» – впевнені корінні мешканці. Тому,

часто виробництво віскі є сімейним бізнесом, що передається з покоління в покоління.Як результат: Шотландія щосекунди експортує 40 пляшок віскі.

Скотч дистилюють двічі й витримують не менше трьох років у дубових бочках. Вплив на характер напою має вода, яка зазвичай із джерел тієї ж місцевості, сорт ячменю, що ви-користовується, та спосіб його сушіння, фор-ма перегінних кубів, температура та вологість повітря під час витримки, а також діжка в якій віскі дозріває. Чимало компаній випускає віскі витраманих у бочках з-під хересу, бордо, рому, бурбону і навіть коньяку. Особливий смак має скотч, витриманий у діжках з-під портвейну.

У країні кілтів та волинок виробляють одно-солодовий (single malt) віскі та блендовий, або ж купажований (blended). Односолодовий – це віскі з чистого ячмінного солоду вважається справжнім чистим віскі, хоча йому належить лише близько 5% всього ринку. Блендовий ві-скі утворюються внаслідок змішування різних сортів з додаванням ректифікованого спирту. Тому бленд є компромісним варіантом: «деше-во й сердито». Проте смакові якості деяких із делюкс-блендів часто є вишуканими та отри-мують гарні відгуки серед любителів. Поціно-вувач, односолового скотчу, може розпізнати в якому із шести регіонів Шотландії він похо-дить. Спейсайд, долина річки Спей, завжди

був центром виробництва, адже тут сконцен-трована найбільша кількість віскікурень. На смак скотч зі Спейсайду солодкий та легкий, з нотами карамелі та фруктів. Кемпбелтаун – солоність і торф’яність. Лоулендз – зелена трава та мед з мальовничих лугів. Острів Айла – 100% торф’яний смак, інколи відчутний аро-мат ліків. Айлендз (острови Шотландії) – дим-ний та солонуватий присмак. Смакові харак-теристики віскі регіону Хайлендз поєднують строгість мінералів та запах польових квітів з гірських галявин.

Американський фотохудожник за допо-могою макрозйомки створив серію знімків візерунків, які залишаються на склянці після випаровування шотландського віскі. Як це не парадоксально, але він показав цікаву тенден-цію: у кожного із сортів шотландського віскі візерунок інший – магія (фото вгорі).

за столом • відпочинок

ClynelishThe Balvenie AberlourGlenlivet

57

Наші професіонали допоможуть Вам знайти свій стиль та полюбити шопінг

Одяг з Франції та Італії

вул. Саксаганського, 22ТРК KINGCROSS leopolis, 2-й поверхТВК “Південний” ТЦ “Європа”, маг. № 202www.jador.com.ua(032) 260 14 09

осінь на 14-й вулиці

класичний американський осінній коктейль (вигаданий свого часу в барі «маса14» у Вашингтоні) буде

доречним і в Європі, де саме восени проходять пивні фестивалі – у львові «львівська забава», в мюнхені – октоберфест… для приготування треба змішати сироп, цукор і накришений базилік (два листки), додати лід і бурбон, добре розтрясти. налити в склянку old fashioned, згори залити пивом. Прикрасити трьома листками базиліку, які залишилися.

інгредієнти:

Бурбон – 30 мл Темне пиво – 50 млкавовий сироп – 20 млСвіжий базилік – 5 листківкоричневий цукор – 1 ч. л.

60 на канапі • відпочинок

Фільм місяця

ЛОМБАРДУКРАїНА, 2013

Сміливо, навіть зухвало Любомир Левицький увійшов у світ криміналь-них комедій, де безроздільно панували квентін Тарантіно та Гай Річі. Молодий режисер каже, що він представляє нову хвилю українського кіно – модного та інтернаціонального. Його фільм «Лом-бард» намагається змагатися з кращи-ми зразками світової кіноіндустрії.

Сюжет «Ломбарду» відповідає жан-ру. Місце дії – вулиця розбитих ліхтарів. Головні герої – двоє братів. Складна доля, важке дитинство, брак батьків-ської уваги. При цьому помітна тенден-ція до ускладнення їхнього життя що-хвилини. хлопці отримують у спадок ломбард, але злочинний світ їм його так просто не віддасть. Зрозуміло, у наших знайомих вистачить хоробрості, щоб по-боротися за своє місце під сонцем.

Приємний бонус для львів’ян: мож-ливість упізнавати, на якій саме з ву-лиць рідного міста знімали той чи інший епізод стрічки.

музика місяця

БУМБОКС, ТЕРМІНАЛ Б2013

альбом записували протягом червня-липня на студії «З ранку до ночі», у вересні ж він з’явився на по-лицях музичних магазинів та для за-вантаження в інтернеті. Увійшли до нього, традиційно для «Бумбоксу», 11 треків. Дві пісні з «Терміналу Б» («Піддубний Микола» та «Дитина») уже виходили окремими синґлами, решта – зовсім нові. На плиті пред-ставлено композиції українською та російською мовами. Українська частина турне на підтримку альбому стартувала 26 вересня концертом у Чернівцях.

61на канапі • відпочинок

книги місяця

Цього року Форум видавців у Львові змушений був нагородити своїм гран-прі відразу три книги – настільки потужними були видання-учас-ники. Про одну з цих книг – «П’ятикнижжя» Григорія Чубая – ми уже розповідали в попередніх номерах «Егоїста». Цього разу час сказати кілька слів і про двох інших володарів гран-прі Форуму видавців.

МІЧІО КАЙКУ. «ФІЗиКА МАЙБУТНьОГО. ЯК ВиГЛЯДАТиМЕ СВІТ У 2100 РОЦІ». ЛьВІВ, «ЛІТОПиС», 2013

«Людський мозок не можна запустити в масове виробництво. Тех-ніку можна виготовляти масово і продавати тонами, а от людський мозок – ні, і це означає, що здоровий глузд буде валютою майбутньо-го» – ці слова належать науковцю зі світовим ім’ям у галузі теоретич-ної фізики, Мічіо кайку. кайку – автор дев’яти науково-популярних книжок, дві з яких – «візії: як наука змінить світ ххі століття» та «Гіперпростір» – вже стали бестселерами і перекладені на десятки мов світу.

У черговому виданні Мічіо кайку досліджує, як три великі науко-ві революції – квантова механіка, біогенетика і штучний інтелект, – що кардинально змінили світ за останні сто років, трансформують наше життя в наступному сторіччі. Тут читач дізнається про майбутнє комп’ютера, штучного інтелекту, медицини, і навіть, космічних подо-рожей. автор моделює майбутнє до 2100 року не з простих мірку-вань, а на основі спостережень за науковими розробками та техно-логічним втіленням провідних лабораторій світу.

ЖАН-КЛОД МАРКАДЕ. «МАЛЕВиЧ». КиїВ, «РОДОВІД», 2013Жан-клод Маркаде – один із найбільш авторитетних у світі дослідників авангардного мистецтва, музейний куратор, доктор літературоз-

навства. Його монографія «Малевич» вирізняється з-поміж інших акцентом на зв’язку Малевича з Україною. Що більше, Маркаде пояснює природу його «малярської поетики» українським походженням художника. «Українська стихія проникла назавжди в людське й художнє єство Малевича – це й природа, й побут, і кольорова гама», – одна з багатьох подібних цитат з книги.

62

дрібниці життястор. 62-72 >

«шапочка з фольги» для смартфона

http://offpocket.com/

Про те, щоб плюнути на рамки при-стойності та зробити таки собі красиву шапочку з фольги, не мріяли хіба що дівчатка. Але це було колись. Тепер ми усі повиростали і мусимо субліму-вати свою тягу до параної на підручних засобах. А що є підручнішим за мо-більні телефони? Зустрічайте: справ-жнісінька дієва шапочка з фольги для смартфонів!

Насправді ідіотичність такого тво-ріння, при глибшому з ним знайомстві, зменшується в рази, а потім навіть зникає, залишаючи лише відчуття зні-яковіння за свої оті перші думки. Ідея спеціального чохла полягає в тому, що він захищає не від зовнішніх піу-піу про-менів, що плавлять мозок, а навпаки, блокує будь-який вихід на зв’язок із зовнішнім світом самого пристрою. Відомо, що телефон проявляє актив-ність навіть у відімкненому стані, а дехто стверджує, що і з витягнутою

батареєю теж (що вже казати про пристрої, де джерело живлення не зні-мають узагалі). А у захисному чохлі OFF Pocket він стає абсолютно невидимим для стільникової мережі, Wi-Fi та GPS.

З іншого боку, викрадений смарт-фон стає невидимим також і для власника, зменшуючи імовірність по-вернення. Хоча навряд чи зловмис-ники витрачатимуть 85 доларів (саме стільки коштує чохол) заради вашого вже застарілого Айфона четвертого покоління.

тенденції • дрібниці життя

Усі речі, які нас оточують, поділяють на дві категорії. Звісно, при вправній фантазії категорій та поділів може бути більше, однак нас цікавить наразі дихотомія корисних і, м’яко кажучи, не дуже речей. Та що цікаво, усі речі водночас є і корисними, і абсолютно безглуздими – все залежить від нашого настрою та якості вчорашнього пива. А хто ще надасть таку можливість обміркувати доцільність існування у цьому світі речей, як не наша рубрика? Правильно, ніхто. Тому ми починаємо.

63

> тенденції >

тенденції • дрібниці життя

реєстратор для ровераhttp://rideye.com/

Велосипеди у Львові стають все повноправнішими членами дружньої дорожньої родини, а отже, потребу-ють все більшої інтеграції із існуючи-ми правилами поведінки та захисту. Звісно, бампери чи подушку безпеки прилаштувати буде нелегко, а от за-фіксувати можливе порушення проти ровериста – запросто. Ми вже бачи-ли кількох з причепленими камерами на шоломах, але через їхню схожість із телепузиками це могло негативно позначитись на безпеці руху – всі ж озираються і дивуються. На щастя, є простіший і зручніший прилад – відео-реєстратор Rideye.

Невеличка коробочка з камерою, акселерометром, батарейками та мікрофоном підійде для керма будь-якого велосипеда. Кут огляду у вело-самописця – 120 градусів, а час без-перервної роботи – 24 години. Слід зауважити, що у пам’яті тримається

Флешка без uSBhttp://www.sandisk.com/products/wireless/flash-drive/

Носії інформації все вдосконалюються і ста-ють більш місткими, скидаючи в Лету старі рі-шення, такі як аудіокасети, дискети чи диски. Порахувавши час їхнього існування, можна при-пустити, що от-от така ж доля чекає і ниніш-ні флешки. Але вони виявились живучішими. Флеш-носії успішно конкурують зі своїми потен-ційними вбивцями – хмарними сховищами. Зна-єте чим? Здатністю дивувати.

Компанія SanDisk, яка спеціалізується на виготовленні флешок, вирішила створити пристрій, який би не потрібно було встав-ляти у комп’ютер для обміну інформацією. SanDisk Connect не має USB-роз’єма, працює з використанням Wi-Fi і може вмикатись до

мобільних телефонів. Для роботи носій ін-формації не потребує ні фізичного контакту із комп’ютером, але навіть Інтернету. Слід за-уважити, що з однією такою флешкою мо-жуть працювати до восьми пристроїв одно-часно. Радіус дії SanDisk Connect сягає 45 метрів – достатня площа для кімнати вдома чи в офісі для спільної роботи. Однак є і міну-си: швидкість передачі даних не перевищує 6 Мб, на Android відсутня функція зуму фо-ток, а на iPhone ви не зможете подивитись фільм у людському форматі – його треба буде переформатовувати. SanDisk Connect існує у двох версіях, які відрізняються лише об’ємом пам’яті та ціною: на 16 ГБ коштує 50 дола-рів, а з пам’яттю у 32 ГБ – на 10 доларів США дорожча.

лише 2,5 години відео зі звуком, і якщо не натиснути кнопку, то старий запис замінятиме новіший. Зйомка зу-пиниться також і при зіткненні. Злити відео на комп’ютер можна за допомо-гою звичайного USB.

Творці пристрою стверджують, що реєстратор «пише» у HD, а акселеро-

метр компенсуватиме вібрацію. Та чи знають вони, що таке вібрація, не по-їздивши львівською горбистою бруків-кою? Хай там як, коштує така штука 120 доларів. Зауважимо, що китайці роблять щось схоже за функціоналом утричі дешевше. Але воно не таке гар-не.

64 тенденції • дрібниці життя

> тенденції

ігровий комп’ютер у долоні

http://www.gigabyte.com/

Хоч всі вже давно зрозуміли, що розмір – не головне, дехто вперто на-магається вразити всіх своїми габари-тами. Цього разу вимахнулась компа-нія Gigabyte, яка створила найменший ігровий комп’ютер.

Про найменший комп’ютер Raspberry Pi ми вже розповідали, але у ньому маленьке було усе - і

розміри, і ціна, і потужність. Тут же ми маємо повноцінний ігровий деск-топ, куб розміром 11 на 11 санти-метрів.

Комп’ютер Brix II начинений під саму зав’язку. Окрім «інтелівського» процесора Haswell, в нього увіпхали графічний чіп Intel Iris Pro – аналог GeForce GT 650M за продуктивністю. Також у кубик запхали роз’єм HDMI, 4 слоти USB, модуль Wi-Fi та вихід на навушники.

У компанії кажуть, що на малюку буде літати навіть Crysis 3, втім на середніх налаштуваннях. Стосовно ж менш вимогливих забавок, то тут можна буде розраховувати на картин-ку в 1080p. Ціна Brix II цілком адек-ватна своїй продуктивності – від 500 до 600 доларів (залежно від комплек-тації). Або неадекватна – це залежить від того, з якого боку подивитись :)

Богдан Юрочко

+38 (032) 239-33-51 067-268-49-40

бізнес-сувеніри поліграфія дизайнДопоможемо підібрати подарунки для працівників чи партнерів

66 інтер’єр • дрібниці життя

домівка haute couture

Роблячи ремонт вдома та міняючи інтер’єр, ми нерід-ко стикаємося з проблемою підбору меблів та аксесуа-рів для дому, адже переважна більшість того, що нам пропонують, – це, м’яко кажучи, ширпотреб. і знайти щось справді цікаве ой як нелегко. в таких випадках навіть ідеї з ікЕа іноді осявають безпробудну темряву нецікавості. Попри те, що високим дизайном продукція не вражає.

Щоб трохи виправити нудну ситуацію у Львові, вдих-немо в неї трошки ідей з Мілану – розкажемо про най-кращі та найцікавіші експонати тамтешнього щорічного меблевого салону Salone Internazionale Del Mobile. Це, до

слова, одна з найбільших світових виставок меблів та ди-зайну, куди щороку прагнуть потрапити провідні виробни-ки меблів та предметів інтер’єру/екстер’єру. Міланський тиждень дизайну – найважливіша європейська експози-ція меблевої індустрії, яка визначає тренди, напрямки, стилі. Тут найвідоміші світові дизайнери презентують свої здобутки за рік. Цьогоріч у Salone Internazionale Del Mobile участь взяли понад 2500 світових виробників ме-блів, а виставку відвідало понад 400 000 осіб. і що осо-бливого вони там побачили, розкажемо далі. Ми зробили підбірку з найцікавіших у своєму роді предметів, за допо-могою яких можна обставити хату.

посидітиЗнайомтеся, Tessera.

Назву цьому предмету інтер’єру дати нелег-ко, адже це настіль-ки універсальна та багатофункціональна річ, що може бути і килимком, і скатер-тиною, і столиком, і табуреткою, і, що най-приємніше, – зручним кріслом. Цього транс-формера дизайнер Марк Бароуд створив обмеженим накладом з дерев’яних кубиків розміром 4*4 см та шкіри, тому якщо хо-чете придбати і собі такий витвір дизай-нерського мисте-цтва – поспішайте.

релакснутиНа такому кріслі лежати-сидіти, звісно, дуже приємно.

Але ж просто лежати нудно. Хочеться зайнятися чимось приємним. Для такої нагоди всесвітньовідомий дизайнер Карім Рашид (серед купи інших творінь) представив кальян у сучасному його трактуванні. Тепер це не кольорові роз-цяцьковані та розмальовані колбочки, форма яких не міня-ється століттями. Натхнення дизайнер черпав у Туреччині, тому кальян Hooka – це танцюючий турецьких дервіш, а не просто банька.

67інтер’єр • дрібниці життя

скласти речіВ той час, коли наш бомонд обставляє власні помеш-

кання як музеї чи палаци з ліпниною, вензелями, позоло-тою та глянцем, у цивілізованому світі з такого жартують та трошки насміхаються. Так відома своїми «бешкетами» над

класичними меблями італійська торгова марка Fratelli Boffi за допомоги дизайнера Феруччо Лавіані пропонує «брако-вані» предмети інтер’єру. Столики, комоди, дивани в сти-лі Людовіка XV трохи «надгризені», а «пошкоджені» місця розмальовані яскравими люмінесцентними фарбами.

освітити кімнатуЗробити це пропонуємо теж

у дещо незвичний спосіб. В цьому допоможе The Circle of Light – інтегрована у стелю чор-на «люстра», потужні LED-лампи якої за допомогою лінз та інших пристосувань створюють прямий промінь світла на підлогу. Якщо дивитися на освітлений такою лампою килим, то здається, що над ним зависла в повітрі літа-юча міні-тарілка. Компанія FLOS Architectural спеціально розроби-ла освітлювальний прилад таким чином, щоб він створював нея-скравий, проте потужний промінь високої продуктивності.

> домівка haute couture >

68 інтер’єр • дрібниці життя

здивувати дівчину

Для цього підійде ванна, яка з води і повітря генерує піну. Японський меблевий бренд Lixil здивував відвід-увачів міланської вистав-ки своїми архітектурними ваннами, які виробляють піну. Вона не мильна, тому помитися в цій посудині не вийде. А призначення та-кого дива – відпочинок з книжкою, фільмом, чаєм, шампанським, коханою чи просто з бульбашками. У зв’язку з таким незвич-ним призначенням ванни, її можна чи навіть варто роз-містити не у типовому для цього місці, а у вітальні, на відкритій терасі чи в іншому романтичній точці.

прикрасити садНе проґавила шан-

су запропонувати щось цікаве і автомобільна компанія Fiat та розро-била цьогоріч колекцію дачних меблів Fiat 500 Design Collection. Ство-рювали ці предмети екстер’єру спадкоємці бренду Fiat, співпрацюю-чи з дизайнерською фір-мою Meritalia. Широкого розмаїття садових ме-блів ви тут не знайдете, проте придбати столик для пікніка, бар та ди-ванчик можна.

Остап Процик

> домівка haute couture

70 здоров’я • дрібниці життя

Усі ми грішні. Віртуальні світи вже давно стали другою домівкою для ба-гатьох людей. Розробники дуже швид-ко відреагували на соціалізацію Інтер-нету і подарували величезну кількість новинок. Тут можна знайти багато ко-рисної інформації, поспілкуватися на сайтах знайомств, переглянути філь-ми. Мабуть, кожен користувач Інтер-нету цільово чи випадково потрапляв і на порносайти. Періодичні перегляди порнофільмів зазвичай нікому не мо-жуть принести шкоди. Незважаючи на громадське засудження порнографії, індустрія розваг для дорослих остан-німи десятиліттями набирає шалених обертів. Поява порносайтів підвищила доступність цієї відеопродукції, пере-містивши перегляди в приватну обста-новку власних будинків і квартир. Як

засвідчує статистика, кількість пере-глядів порносайтів навіть у бібліотеці Ватикану є найвищою. То про що вже говорити звичайним пересічним гро-мадянам?

Проте все більше наукових даних свідчать про вкрай негативний вплив порнопродукції на сексуальний по-тяг здорових чоловіків. Все більша кількість чоловіків страждає від «сек-суальної анорексії» і нездатності до ерекції внаслідок інтенсивних відвідин порносайтів у Інтернет-мережі з ран-нього підліткового віку. Щоденний пе-регляд порнографічного відеоконтенту вже в 20-річному віці призводить до потреби потужнішої відеостимуляції для досягнення ерекції. Формування сексуальності чоловіків молодого віку, що не має нічого спільного з життєви-

ми реаліями й інтимними стосунками з реальними жінками, приводить до незворотних руйнівних наслідків. Все починається з поступової менш інтен-сивної сексуальної відповіді на пере-гляд порносайтів, потім відмічають за-гальне зниження лібідо і, врешті-решт, досягнення ерекції стає неможливим.

У реаліях, що склалися, питання про формування порнозалежності та визначення її маркерів стають осо-бливо актуальними. Серед всього різноманіття видів патологічної сексу-альної залежності порнозалежність є найпоширенішою. Як і решта видів залежності, стає серйозною пробле-мою в разі негативної дії на звичний спосіб життя людини. Симптоми по-рнозалежності нічим не відрізняються від ознак алкоголізму чи наркоманії.

порно – від приємності до залежності

71здоров’я • дрібниці життя

Адже головний її чинник – відхід від реальності, зациклення на певних пе-реживаннях.

На думку експертів, більша частина порнозалежних осіб має значні труд-нощі в міжособовому спілкуванні. Це є вірогідним наслідком прагнення до самоізоляції з метою збереження спо-собу життя, що «підживлює» цю пато-логічну залежність.

А які ж поведінкові маркери сформованої патологічної порноза-лежності?

Десоціалізація – відмова від участі в соціальних заходах, від запрошень друзів і родичів на користь самоізоля-ції. Характерним є також пошук ви-правдань у прагненні уникнути будь-якої форми соціального спілкування, а також пошук причин для того, щоб якнайскоріше усамітнитися вдома. Бажання приступити до перегляду по-рнофільмів може з’являтися в перші ж хвилини повернення в свій будинок чи квартиру.

З’являється надмірне прагнення зберегти свою пристрасть до пере-гляду порнофільмів у глибокій таєм-ниці. Для більшості людей природно

зберігати в таємниці свої сексуальні фантазії і схильності, проте у випадку з порнозалежними особами це праг-нення набуває характеру нав’язливої ідеї. Вони вживають екстраординарні заходи для приховування від інших осіб своїх патологічно частих переглядів по-рнофільмів.

Втрата відчуття часу – перегляд по-рносайтів може займати декілька го-дин підряд, проте залежні особи цього не відчувають. За їхнім власним зізна-нням, ця залежність має всепоглина-ючий характер, в якому втрачаються і відчуття часу, і аргументи розуму. Це нагадує алкогольне затьмарення сві-домості, після якого наступного ранку важко навіть що-небудь пригадати.

Негативний вплив на сексуальне життя – в результаті постійного пере-гляду порнографічної відеопродукції втрачається здатність реагувати на які-небудь зовнішні сексуальні подраз-ники (розвивається десенситизація). На думку сексопатологів, порнозалеж-ність сприяє виснаженню лібідо і зни-женню загальної активності людини. Часті мастурбації зводять до мінімуму сексуальні відносини з партнером,

особливо їхню романтичну складову – еротику стосунків, прелюдії, емоційну близькість.

Намагання перенести зміст по-рнофільмів (екстраполяція) на власне сексуальне життя – очікування від партнера максимальної схожості з улюбленою порнозіркою, прагнення до відтворення найбільш збуджуючих сцен порнофільмів у реальному житті, роздратування і вияви злості у зв’язку з невідповідністю якостей партнера якостям порнозірок.

Якщо ви зауважили все це в своїй поведінці – не панікуйте. Переконання в тому, що ви самотні й безпорадні – помилкові. Навколо є багато людей, готових підтримати вас і покохати. По-рнозалежність – це не вирок, на світі є багато людей, які впоралися з куди важчими проблемами. Пам’ятайте: секс живить і підтримує весь спектр складних взаємовідносин з реальним, а не оцифрованим електронним парт-нером… Полюбіть себе та світ навко-ло вас, і тоді життя заграє новими, яскравими фарбами.

Роман Іваницький, андролог

> порно – від приємності до залежності

важливо не те, що бачиш на порносайті. важливо те, як сприймаєш. і головне – не зациклюватися на побаченому!

Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно- Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8