Андрій КухАрчуК: «З дівчатами допомагає Знайомитися почуття

гумору, а м’яЗи – то вже справа десята»

Олег рАдИК: «Більшість думає,

що війна їх не торкнеться»

СТОСунКИ: чому жінки

«виносять моЗок»

Ірина КривКо:ЗроБи правильний виБір

1

2

Директор:Головний редактор:

Остап ПроцикВсеволод Поліщук

Над номером працювали:

Ростислав ЯщишинБогдан ЮрочкоДар‘я Бура

Дизайн та верстка: Рекламний відділ:

Всеволод ДеревацькийЗоряна КрачковськаОльга СідорінаАнна Косик

Розміщення реклами: тел.: (032) 239 -34-01

Спеціалізований журнал «Егоїст»Зареєстрований у Міністерстві юстиції України

Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р.

Адреса редакції та видавця:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73

Засновник та видавець: ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках,

автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або

безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

Наклад: 1000 примірниківПеріодичність: 12 разів на рік

Підписано до друку: 27.02.2015 р.Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів, а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами

відповідальність несе рекламодавець.

На обкладинці: Ірина КривкоФото: Тарас Лозинський

Дякуємо Торговому дому «АРІЯ Моторс» за можливість проведення фотосесії

гроші пахнутьвід редактора

Наприкінці 2007 року я в спілці з іще двома людьми взяв кредит. У доларах. На бізнес. Прибуток від підприємництва планували (і таки надходив) у гривнях. Ми запускали паб, тому багато вивчали на тему пива, трохи на тему їжі, трішки з дизайну і злегка з маркетингу. Були недосвідченими і розбалуваними кількома роками особистого фінан-сового зростання і не здогадалися почитати щось про кредитування. Та й загалом ми багато наробили помилок під час планування та запуску.

Коли долар бахнув з 5 до 8, це, звісно, не було так боляче, як з 8 до 30. Але в нас окрім кредиту зафіксованою в доларах була ще й оренда приміщення, індексований відповідно

до зростання валюти алкоголь і ще купа проблем, з якими зазвичай сти-каються початківці у бізнесі.

Як наслідок, більшість роботи в за-кладі доводилося робити самим. Осо-бисто я працював і на кухні, і за баром, і в залі. Вчився робити коктейлі, ва-рити зупи, готувати соуси. І усміхати-ся всім: чи то приємним гостям, які цінували увагу, свіжість пива і їжі та невисокі ціни, чи то хамидлу, яке потім під столом доливало собі до пива влас-ну горілку, блювало на стіл і «тирило» попільнички та гальби. Я виходив з дому о 8 ранку, щоб прийти до редак-ції (треба ж було десь ще й заробля-ти, доки заклад вийде принаймні на нуль), зібрати інформацію і потім піти до пабу. Приходив додому о першій-другій-третій ночі з головою, яка гуділа від роботи, музики та галасу, викидав на балкон прокурений наніц одяг і ще годину-дві писав статті.

Десь приблизно в той час я почитав і про кредитування. І зрозумів, що всі, ВСІ без винятку книги та статті на цю тематику чорним по білому радять не брати кредитів у валюті, якщо ти за-робляєш у гривнях. І щодня я обзивав придурками і дебілами трьох людей, які були винні у моїй «фінансовій за-дниці». Ні, це не були Ющенко, Тим-ошенко і Стельмах. Це були двоє моїх партнерів і я сам.

Це все, що я хотів сказати про «кредитний майдан». Висновки робіть самі.

Всеволод Поліщук

суспільство

відпочинок

захоплення

дрібниці життя

3зміст

олег радик: “більшість думає, що війна їх не торкнеться”

стор. 10 >

стор. 42 >

стор. 26 >

стор. 30 >

стор. 54 >

стор. 70 >

«із іскри божої розгориться полум’я!», або Футурологічний

аспект розвитку людства

стор. 18 >

уперше на зимову

рибалку

андрій кухарчук: «Мрію стати чемпіоном світу в традиційному бодібілдингу»

Мандруємо україною!

Фешн-сторівід егоїста

рецепт:Маринована квасоля з овочами

стор. 48 >

ви ресторатор? вас обкрадають!

Любіть бЛижнього свого,

як самого себе.

та спершу поЛюбіть себе!

[Фрідріх Ніцше]

6

А вам часто ставлять «гострі» запитання? Часто до-водиться на них відповідати? І як ви це робите? Маєте перевірені методи?

«Відповіді на «гострі» питання» – це тема нашого пер-шого у новому 2015 році Бізнес-сніданку. У сучасному сві-ті нам доводиться спілкуватися з різними людьми, відвід-увати зустрічі, виступати на конференціях. І навіть, якщо ми добре підготовлені, бувають моменти, коли звучать за-питання, на які не так легко відразу дати відповідь.

Інколи ці питання жартівливі, інколи – компромету-ючі, часто їх ставлять, аби вибити з колії, спровокувати на емоції.

Аби бути добре підготовленим, впевненим та врівно-важеним, потрібно знати всього кілька прийомів, і тоді жодне питання не вплине негативно, а, навпаки, стане ще однією можливістю проявити себе з найкращого боку.

Щоб навчити гостей легко, швидко і спокійно від-повідати на незручні запитання ми запросили Христину Яблонську – директора Школи риторики та ораторсько-го мистецтва Ірини Снітинської «Аґрус».

У невимушеній атмосфері ресторану PartyFon (м. Львів, пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана») за кавою та смачними солодощами учасники заходу вчилися, як правильно відпо-відати на гострі та, часом, небажані запитання.

Намагаючись самотужки сформулювати прийоми та дослухаючись порад тренера, ми дійшли висновку, що головне – не боятися цих питань. Першочергово варто зберігати спокій та усвідомити й прийняти, що людина, яка запитує вас, – нормальна. Що вона має право на таке питання. А ви, відповідно, маєте право як відповіда-ти, так і не відповідати їй.

Аби відповідь була достойною, потрібно пам’ятати про свій психофізичний стан: тримати обличчя, погодитися з правом людини на таке запитання, відповідати приязно та впевнено. Щодо методів, то заборонено говорити про себе погані речі, нападати у відповідь та використову-вати конфліктогени («але», «Ви неправі», «Ви помиля-єтеся»).

Натомість, відповідаючи на дошкульне питання, мож-на покреативити, перевести розмову у дещо інше рус-ло, переформулювати питання самому або ж розширити його чи вдати, що ви не зрозуміли, про що мова.

І пам’ятайте: головне – впевненість у собі. І тоді жод-не питання вас не вколе!

З приводу участі у наступних бізнес-сніданках звертайтеся,

будь ласка, за телефоном (067) 789 44 68 (Олена)

Як не вколотись “гострим” питанням

7пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана»

8 тенденції • суспільство

CуспільствоЄдина країна

З цього номера ми розпочинаємо нову рубрику «Єдина країна», в якій друкуватимемо тексти від блогерів та журналістів з різних куточків нашої країни. Цього разу пропонуємо до вашої уваги дещо несподівані думки про наше суспільство від трьох блогерів з мережі Facebook. Це Володимир Миленко із Запоріжжя, заступник головного редактора сайту ua-football.com, один з найкращих фахівців у спортивній журналіс-тиці України, який, утім, у блозі пише більше на суспільні та політичні теми; Юрко Матняк, комп’ютерник з Сокаля на Львівщині та Геннадій Беницький, науковець, український патріот, який не може виїхати з Луганська через хвору, прикуту до ліжка маму. Останній якимось дивом досі не потрапив до поля зору, як він каже, мудочленців ЛНР, майже щодня описуючи справжню ситуацію в окупованому Луганську.

наша днр

У нас в багатьох містах і навіть селах сто-ять пам’ятники «афганцям». Їх вшановують, квіти покладають і таке інше. В принципі, ро-блячи це «на автоматі»: дата підійшла, треба відзначитись. Так само, як з безглуздими річ-ницями створення областей, наприклад (Так, мова йде про чиновників і обивателів. У самих «афганців» геть інша історія, тому зараз не про них.).

Але справа в тому, що Афганська війна – це один в один ситуація з Донбасом. Імперії знадобилася територія, знадобився контроль над нею. Вона відправила туди війська, які вбивали ворогів і мирних людей. Для якоїсь своєї – керівництва країни – мети. Чим ДРА (Демократична Республіка Афганістан) не ДНР? Тільки тим, що донецький покруч не встиг розповзтись на більшу частину країни. Звісно, можна знайти якісь розбіжності, але вони і ролі великої не зіграють, та й ми вже не настільки добре пам’ятаємо ту афганську історію, аби порівнювати в деталях. Скажімо, можна опонувати тим, що нині є усілякі мото-роли та гіркіни, які не за наказом, а за бабло. А хто відповість, були в Афгані «сверхсрочни-ки» чи ні (які теж добровільно)?

От така неприємна паралель. А тепер уявіть собі, що... Ні, навіть не на Донбасі чи

в Криму. Просто десь у Росії будуть ставити пам’ятники «дончанам» (і, можливо, «крим-чанам»). Що ви скажете? Правда ж, «каца-пи остаточно збожеволіли», «нелюди», «кому пам’ятники ставите, рашисти» і таке інше? Але пам’ятники таким же карателям (давай-те будемо чесними, ніякими «воїнами-інтер-націоналістами» вони не були) уже стоять. І ви, можливо, до них ходите, носите квіти. А-а-а, вони ж не українських дітей убивали, а афганських? Так тоді не прискіпуйтесь до єв-ропейців, що «вони – Шарлі», а Волноваху не помічають. Ви ж такі самі.

І я навіть не кажу про написи на кшталт «Погибшим при выполнении воинского (интер-национального) долга». Якого «долга»? Перед ким? Перед бездушним комуністичним режи-мом? Перед маразматиками з Політбюро? Самі по собі пам’ятники – це вшанування тіль-ки однієї сторони цих війн, які сором’язливо називали «локальними конфліктами». Так, ці хлопці – такі ж жертви війни. Як хто? Як невинні афганці чи інші нації? А про них десь згадується?

Я розумію афганців, які приходять до цих пам’ятників. Вони йдуть туди не святкувати «деньпобеды», а поминати. І своїх товаришів, та і самих себе, за великим рахунком. Я не розумію всіх інших. Чиновників зокрема. Не вимагайте від інших того, чого не можете зро-

бити самі. І перестаньте жити за радянськи-ми шаблонами. Вони наскрізь брехливі. Їх усі треба переосмислити, і назвати речі своїми іменами.

Володимир Миленко, Запоріжжяfacebook.com/vmylenko

не сотвори кумира

«Не смей критиковать Парасюка», – слова якоїсь бабульки.

Ну так. А кого ще не можна критикувати? Петра Порошенка? Чи його можна? А можна Юльку критикувати? Чи вона великомучениця, і її – в жодному разі??

Завжди, курва, дратувала дурна людська схильність виправдовувати людину, яка один раз щось добре зробила, і потім тупо їздить на своєму авторитеті. Добра людина – то не один раз, то постійно. Бо вчудиш один раз хєрню – і ти вже не добра людина.

От Коломойский, Игорь Валерьевич – хто він? Патріот? Чи може запроданець? Чи жид-визискувач? Людська думка про нього за останні 2 роки змінювалась декілька разів, і то досить кардинально.

Ще один коментар прочитав: «У нас люди не мають своєї думки, тому постійно її зміню-ють: то хвалять когось, то ганять!» – дорогень-ка, не плутай думку загалом і оцінку певної дії.

9

До чого то я? До того, що коли люди починають «іконува-ти» когось, особливо політиків чи видних діячів – то не добре. Вони на службі народу, коли роблять добре – потрібно хвалити, заохочувати. Коли чудять хєрню – ганити і критикувати. Так воно й має діяти.

Інша справа, що не всі відрізняють «роблять добре» від «чу-дять хєрню»... Але помалу вчаться. Принаймні дедалі менше людей ведуться на популістські гасла «зменшимо податки», «збільшимо пільги». То тішить.

Загалом все буде добре. Тільки надію не втрачайте, знайо-мим роз’яснюйте та воякам помагайте. І не забувайте тих, хто за наше майбутнє віддав своє...

Слава Україні!Юрко Матняк, Сокаль

facebook.com/juri.matnjak

луганськ. наполовину віруючі

Сьогодні голова Луганди Плотницький з дружнім візитом відвідає Луганський педуніверситет. Працівників відразу попе-редили: зважаючи на дружність, не ставити питань про зарп-лату за останні півроку. Інакше особливо недружніх позбавлять обідів у їдальні.

На місцевому ТБ було інтерв’ю з одним із міністрів-теро-ристів. Теж в абсолютно дружній атмосфері. Випадково ви-явилося недобре. Гуманітарні конвої не можуть забезпечити паливом сільгосптехніку до посівної. Мабуть, все зжирають танки і машини чиновників ЛНР. Якщо за приказкою, що по-сієш те й пожнеш, восени чекаймо на збір урожаю патронів та снарядів.

Батьки посилають дітей у школу не за знаннями, а за мож-ливістю хоч раз на день з’їсти тарілку тюремної баланди.

Місцевий паханат добиває промисловість. За півроку не тільки не відновилася робота підприємств, а навпаки, згор-нули станки і тим же гумконвоєм, в обмін на кашу, вивезли до Росії. «Поліпак» і «Маршал» – останні жертви рівноцінно-го обміну. Тепер мені стало зрозуміліше, як індіанці віддавали землю за намисто і вогняну воду.

Зате все відбувається за згодою сторін. Дружньо.Місто голодує в дружній атмосфері з мудачленцями. Акцію

«Нагодуй голодного» треба проводити цілодобово і скрізь. Чер-ги за тарілкою супу – ось що приніс русскій мір на Донбас.

На місцевому ТБ пройшов сюжет про те, як хоробрі падлоч-ленці прийшли з пакетами гуманітарки в Чорнухіно. Те саме Чорнухіно, яке перед тим вони ж майже стерли на порох арти-лерією. І ось, з одного зі зруйнованих ними будинків виповзає бабулька і починає обнімашки за подаровану пачку гречки.

За півроку під окупацією я став наполовину віруючим. Досі не вірю в рай, але вже вірю в пекло.

Геннадій Беницький, Луганськ

10 розмова • суспільство

Часто українці сприймають термін «війна» дуже вузько і буквально. Коли люди вживають це слово, то практично завжди ма-ють на увазі фронтові бої: атаки піхоти, бронетехніки чи авіації. Утім, війна, зокрема україно-російська, має багато різних скла-дових. Наприклад, окрім військової, щонайменше економічну та інформаційну. «Егоїст» вирішив розповісти про громадську іні-ціативу, котра працює в останніх двох площинах – інформаційній та економічній. Йдеться про інформаційно-просвітницьких рух «Економічний бойкот», метою якого є мобілізувати українців для удару по економіці супротивника. Про те, наскільки такий вид боротьби з агресором є ефективним, і де межа того, що потрібно бойкотувати, розповів засновник руху, журналіст Олег Радик.

Олег Радик: “Більшість думає, що війна їх не торкнеться”

– З чого почалася ініціатива «Бойкот Пар-тії регіонів», яка згодом переросла у «Бойкот російських товарів»?

– Я кілька разів приїжджав на Май-дан і щоразу потрапляв на «тихі» дні. Ну, буває таке. Я зрозумів, що просто стояти і спати мені нецікаво, тому ви-рішив боротися у Львові. Через соцме-режі знайшов однодумців, і ми пішли на «Нову лінію» соромити людей. Сто-яли з плакатами і ганьбили їх за те, що вони туди ходять. У такий спосіб хотів бути корисним в «тилу», коли не був на Майдані. Отак все і почалося. З акцій біля «Нової лінії» та «Епіцентру». Спершу було близько десяти людей.

– Ваша ініціатива зареєстрована?– Ми подаємо документи. Я цього

дуже боявся. Бо у нас є люди дуже

різних політичних поглядів. І якщо робити справу під вивіскою ГО, то це вже певна уніфікація, звуження. Ми – широка громадська ініціатива. За мо-їми підрахунками, станом на нині ми роздали уже понад 950 тисяч лис-тівок та плакатів. У нас були навіть люди в Донецьку. Був хлопець, який ходив і роздавав листівки. Зараз він не виходять на зв’язок чомусь. Я за нього дуже переживаю. Я його питав, чи розуміє, що ризикує і що ефекту від цього немає. Я наразі не вірю в український Донбас. Але він казав, що хоче це робити, щоб сепаратисти знали, що проукраїнсько налаштовані люди на Донбасі є.

– Де ще в Україні є осередки «Економіч-ного бойкоту»?

– Всюди. У Харкові, Полтаві, Су-мах – всюди є.

– А яка загальна чисельність мережі? – Це дуже важко рахувати. Зараз

люди втомилися ходити на акції. Най-активніші зараз на війні. Дівчатка хо-дять по-різному. Більше 20 людей на акції у Львові нині не приходить. Тому це більше просвітницька ініціатива.

– Це у Львові. А по Україні скільки акти-вістів?

– Складно сказати. Ну от, коли ми їз-дили пікетувати Національну раду з пи-тань телебачення та радіомовлення, то там було 12 львів’ян і 8 киян. Львів – це столиця бойкоту, як і столиця Майдану, зрештою. Ми зайшли в Нацраду і пита-ли пана Артеменка та пані Герасим’юк,

www.planetauto.com.ua

ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ

АВТОЗАПЧАСТИНИ

ЛЬВІВ, ВуЛ. ГЕРОїВ уПА, 73 ТЕЛ. (032) 239-36-73, 239-36-83

ЛЬВІВ, ВуЛ. ГЕРОїВ уПА, 78 ТЕЛ. (032) 238-31-48, 237-31-67

ЛЬВІВ, ВуЛ. НАуКОВА, 96А ТЕЛ. (032) 244-73-17, 243-82-16

ЛЬВІВ, ВуЛ. Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, 210А ТЕЛ.(032) 243-05-51

ЛЬВІВ, ВуЛ. ЗЕЛЕНА, 238 ТЕЛ.(032) 232-23-20, 232-23-21

11

що їм заважає закрити російські теле-канали і серіали. Знаєте, що вони від-повіли? «Ми не знаємо, як це зроби-ти…» І в мене питання: «А на хріна ви тоді потрібні?». Скажіть, що вам треба, і ми вам допоможемо. Якщо потрібен закон від парламенту, то ходімо разом до ВРУ. Якщо потрібно рішення РНБО, то пішли до РНБО. Що вам потрібно? Зараз вони почали рухатися. Але це тільки після того, як ми вломилися до них у кабінети. Ми їх не били – просто поговорили. І вони почали рухатися з цими пореченковими. Справа навіть не в пореченкових. Справа в тому, що будь-яку людину, яка не поважає укра-їнську державність і наш Крим, треба видалити з ефіру і бізнесу.

– А наскільки це правильно з точки зору піару. Я, наприклад, не знав, хто такий Охло-бистін, доки у ФБ-стрічці новин «добрі люди» не почали спамити якимись його цитатами про Крим. Я не знав, хто такий цей Порєчєн-ков, а тепер…

– Ти не дивишся телебачення?

– Не дивлюся, за винятком новин.– Ти – нове покоління. Але нам по-

трібно боротися за мізки бабусь…

– А це, в принципі, реально?– Реально, але важко.

– А гра вартує свічок?– Це дуже важка гра. Бо ти розумі-

єш, що твої зусилля деколи є марни-ми, але мусиш щось робити, бо інак-ше просто не можеш.

– Це знайоме відчуття, але якщо від цієї роботи немає реального ефекту, то який сенс працювати вхолосту?

– Чому немає ефекту? За підра-хунками «Економічної правди» тільки

харчова промисловість Росії в Украї-ні втратила 100 млн. доларів. А лег-ка промисловість «впала» на 70%. Якщо спростити, то це на 100 тан-ків менше.

Хоча іншою рукою наші громадяни набудували москалям танків набагато більше.

– Ні, я не кажу про «Економічний бой-кот». Його якраз я вважаю ефективним ін-струментом. Я кажу про марність боротьби за голови старшого покоління – народжених, вихованих і сформованих у «совку». Про те, що марно намагатися видалити з їхніх голів різного роду охлобистіних.

– Тоді треба ставитися до старшого покоління з розумінням. Справа ж на-віть не в охлобистіних. У людей немає грошей. Зайди в супермаркет, і коли ти побачиш знижки, то це практично завжди російські товари. Але наші бабусі не мають грошей і тому ін-коли мусять це купувати. І це зро-зуміло. Я не розумію менеджера із зарплатою в тисячу доларів, який купує ці товари. Тому я вважаю, що про старше покоління не можна забувати – йому важко. Хоча, безумов-но, наше майбутнє – в роботі з дітьми. Хоча цим мала б займатися також і школа, і суспільство загалом. Ми по-винні навчити людей, що купувати в окупанта – це економічний колабора-ціонізм. Коли нацисти бомбили Ковен-трі, то в Лондоні німецьке пиво ніхто не продавав. А в нас це нормальне явище. У нас президент (проти яко-го я загалом нічого не маю, поки ми не плануємо його бойкотувати) має бізнес в Ліпєцку. Це ж правда. Ми – практично єдина держава, котра не прийняла жодних санкцій проти Росії. Швейцарія навіть прийняла. А у нас усе на рівні громадських активістів.

12

– Де межа між тими, кого потрібно бойкотувати, а кого – ні?– Складне питання. Львів – єдине місто, де є ухвала про

маркування російських товарів у магазинах. Ми не марку-вальний рух. Наша мета – відсутність товарів окупанта в Україні. Але ми принаймні добилися того, що російські то-вари повинні маркувати, якщо власником компанії є грома-дянин РФ, чи підприємство платить податки в Росії, з яких вони посилають вже якийсь надцятий гумконвой сюди. Так не може бути – це ж огидно.

– Це зрозуміло, але де межа? От якщо згадати той же «Епіцентр». Ви його зараз бойкотуєте?

– Звичайно, ніхто не скасовував бойкоту колишніх регіо-налів. Навіть ті з них, хто вийшли з партії, зробили це дуже пізно. Наприклад, власник «Родинної ковбаски» пан Баран. Вийшов з ПР лише тоді, коли вбили наших 11 львів’ян. Хоча ми просили його зробити це раніше. Але він тоді казав, що не може, що потрібно провести міську конференцію партії. Зараз у нас немає активного бойкоту колишніх регіоналів.

– А чому «не добили»? Чому не взяли когось одного з регіоналів-підприємців і не забойкотували до банкротства, щоб інших попереди-ти? Бо виглядає так, що можна просто в один момент «перефарбува-тися» і далі продовжувати займатися тим, чим і раніше.

– Бо наші люди дуже слабкі. Коли ми бойкотували «Ро-динну ковбаску», то люди опускали очі, але заходили і ку-пували там. Ми от гордимося Львовом, як П’ємонтом, але у нас тут хрунів, – на кожному кроці. Ми будемо робити жорсткіші акції. А коли ти всім кажеш про бойкот, вони відповідають про робочі місця тощо. Таких треба взяти за

> більшість дуМаЄ, що війна їх не торкнеться >

розмова • суспільство

«шкварку» і відвезти на Личаківський цвинтар, показати хлопців, у яких тепер не буде ні дітей, ні робочих місць. Хай там подивляться і тоді розкажуть щось про робочі місця.

– А де межа того, що потрібно бойкотувати? От, наприклад, піке-тувати «Родинну ковбаску», ви вважаєте було правильно. Бо власник регіоналом був. А чи потрібно було пікетувати, наприклад, радіо, яке в період Майдану крутило їхню рекламу?

– Так. Звичайно, потрібно було.

– Чому не пікетували?– Від нас часто вимагають більшого, ніж ми можемо. В той

час ми соромили людей, які купували там продукти. Львівські ЗМІ багато зробили для популяризації бойкоту. Але вони ні-чим не відрізняються від пересічних українців. Однією рукою допомагали нам, а іншою – ставили рекламу бізнесу «ригів». У нас обмежені ресурси, і ми змушені вибирати пріоритетні напрямки. От ми ходили до ICTV з пікетом, бо в них найбільше російського телепродукту в ефірі. Жоден канал про це не роз-повів. Це відкритість наших ЗМІ. Ні «ЗІК», ні «Захід.нет». На-віть наші львівські не дали нічого, бо усі розуміють, що в них рильце в пушку. Так, певні сайти написали, але більшість – ні. А воювати з журналістами зараз справа марна.

– А для чого з журналістами воювати, якщо можна піти до власни-ків ЗМІ? Наприклад, пікетувати Садового за те, що на його станціях чи каналі крутять таку рекламу.

– Можна. І що?

– Чому не ходили?– Розкажу такий випадок. Коли я балотувався до Верхо-

вної Ради, і ми зробили акцію, то всі ЗМІ Львова перестали про наш рух писати. Це нормально, я їх не можу засуджу-вати. Це бізнес – нічого особистого. «Вголос» не міг писати про мене, бо на моєму окрузі була Фаріон, «Захід.нет» не робив цього, бо була Подоляк. У головах майже нічого не змінилося. Совість трохи в людей прокинулася, але свідо-мість – не дуже. Тому ми припинили робити акції, бо розу-міли, що це сприйматимуть як мій піар. Журналісти такі ж люди, як усі. Коли я був дитиною, то думав, що священики і вчителі – святі. Тепер я розумію, що всі однакові. Треба міняти не журналістику і не ЗМІ – треба міняти себе.

– Тобто, єдиний спосіб – балансувати між тим, щоб робити свою справу і заплющувати очі на певні гріхи?

13

– Інакше не вийде. Наприклад, весь мобільний зв’язок або російський, або Ахметівський. Його бой-котувати? Дзвонити будемо по рейках?

– А це знову питання межі. Де межа того, що потрібно бойкотувати, а що – ні. Наскільки я розумію, прототипом «Економічного бойкоту» є бойкот, який влаштували індійці великобританцям за часів Ганді. Але вони відмовилися вза-галі від всього англійського, навіть шили самі собі одяг…

– На жаль, ми – не індійці.

– Наскільки реально, що українці зможуть відмовитися від всього російського?

– Це нереально. Ми були колонією дуже багато років.

– Індія теж. – Їх об’єднала релігія. У нас, як мінімум, 4 церк-

ви. І, врешті, хіба Індія змінилася?

– Ну, це інше питання....– У них лишилися касти, багато чого лишилося.

– Але ж бойкот був ефективний. – Ми – не індійці, на жаль. У мене є родичі, котрі

тримають гроші в російських банках, бо там відсо-тки більші. І прекрасно знають, що соромно так ро-бити. Це біда нашої нації. Економічний бойкот – це філософія. Огидно користуватися послугами оку-панта.

– До речі, про банки. Що це була за історія з «Альфа Банком» і його джазовим фестивалем.

– Усе просто. «Альфа Джаз» хоч і фінансує вихо-дець зі Львова Фрідман, – це реклама російського бізнесу. Вони з нами зустрічалися. Питають: «Мо-жете нас не пікетувати?». Ми кажемо: «Ні. Не мо-жемо. Але ми можемо не робити це жорстко, якщо ви підете на певні поступки».

– Які поступки?– По-перше, 250 тисяч гривень пожертви на ді-

тей, які постраждали від АТО. І їм не гроші давати, бо там, де гроші, – там корупція. А цільову допомогу чи лікування. Це було влітку.

14

> більшість дуМаЄ, що війна їх не торкнеться >

розмова • суспільство

– Вони погодилися?– Так. Їхній керівник, колишній

полковник КДБ, потис мені руку при свідках. Бо я це не сам робив, а ще з двома активістами, щоб ніхто не міг звинуватити у корупційній схемі.

– З середовища «Альфа Банку» я чув іншу версію цієї розмови. Начебто вони погодили-ся перерахувати ці кошти, але активісти за-хотіли суму готівкою…

– Ха-ха. Ця розмова була при свід-ках. Я можу, звичайно, сказати, що я записував її, але це не так. До того ж там працювали антипрослуховувальні пристрої. Але я б хотів побачити офі-ційну заяву від них про це. Я розповім інше. Наступного дня після нашої роз-мови вони захотіли поговорити знову і пояснили, що пан Садовий сказав: «Я тут у Львові громадськість, і ви дас-те гроші туди, куди я скажу». Це була їхня фраза. А в той час ще якраз впав наш літак, по всій Україні був оголо-шений траур. І єдине, що ми змогли зробити, – зірвали принаймні в центрі Львова концерт. Ми вилазили на сце-ну, хамили, але концерт провести не дали. Ми також пішли до парку Хмель-ницького, і було жахливо спостерігати, як жіночки у вишиванках бігали по байраках і перелазили через паркан, щоб не йти повз нас. Ми ж просто ста-ли з плакатами. А зі сцени, щоб нас звинуватити у неадекватності, говори-ли про те, що концерт благодійний і що вони допомагатимуть дітям. З того часу я не бачив жодного повідомлення чи офіційного звіту про цю допомогу. Тому зараз ми вимагаємо простих ре-чей. Якщо вони хочуть у Львові робити джазовий фестиваль, проти якого я нічого не маю, то організатори пови-нні дати звіт про гроші, які вони мали пожертвувати дітям і слова «Альфа»

не повинно бути в назві, бо це – про-паганда російського бізнесу.

– Схоже, що бойкот може стати непога-ним заробітком для не зовсім порядних «гро-мадських» діячів.

– У нас у Львові половина «діячів» так заробляє.

– До Андрія Івановича не ходили з питан-ням стосовно фрази, яку він начебто сказав представникам «Альфа Банку» про те, що «громадськість – це він»?

– Ця фраза прозвучала з уст керів-ників фестивалю. Ми в той же день пішли до Садового і спитали: «Якого хріна?». Він сказав, що мухи окремо, котлети – окремо. Що фестиваль – це культурне свято тощо. А ці зі сцени казали, що передадуть гроші на по-жертви. Хай покажуть документи. Я ж нічого особливого не вимагаю від них. Покажуть – подякуємо і винесемо на загал обговорення: спитаємо, чи львів’яни хочуть «Альфа Джазу».

– Не здається, що більшості львів’ян од-наково?

– Здається. Бо всі думають, що їх ця війна не торкнеться.

– Один із закидів, які звучать в бік «ЕБ», – акція з мишами в супермаркеті. Наскільки було правильно випускати мишей там, де продають харчі, зокрема не тільки російські?

– Ми напіввагітні патріотизмом. Там продають російські товари? Продають. Отже, я маю право на протест. Деяким жінкам ця акція не сподобалася, бо в ній вони побачили знущання над твари-нами. Але як просвітницька ініціатива ми мусимо робити акції, які приверта-ють увагу до себе. Сюди хотіла приїхати Ані Лорак. Ми сказали, що вона може це зробити, якщо першою піснею на

сцені заспіває «Путін ху..ло». Вона від-мовилася, тому більше до Львова ніко-ли не приїде. Наші побратими з інших міст брали участь в акціях проти неї у Києві та Одесі. Тому до Львова вона точно не ризикне приїхати. І після цьо-го кожен добре буде думати, чи йому варто говорити щось таке про Майдан, АТО і отримувати нагороди від окупан-тів. Економічний бойкот – це удар по бізнесу. Поведінка Ані Лорак – це про-ституція і бізнес. Вона зробила помил-ку, і тепер все – її немає.

– З точки зору піару навіть антиреклама – це добре. Чи не здається, що ефективнішим було б влаштувати їй повний ігнор? Бо ті люди, які ходять на її концерти – це не цільо-ва аудиторія «Економічного бойкоту».

– Скільки у неї було концертів за ми-нулий рік?

– Не в курсі. Я не слідкую за її творчістю. – Три. І тричі це закінчилося бійка-

ми. А якби ми цього не влаштували, то скільки було б концертів? 25, мабуть. Скільки вона б тоді грошей заробила? Багато. А так – це удар по її кишені. Вона зазнає економічних збитків. Де наші Настя Камєнских і Потап? Немає їх. Росіяни сюди вже не приїжджають? Не приїжджають. Ви ж пам’ятаєте, як ще у 2013 тут баскови різні гастролю-вали від цирку до Оперного. А зараз вони втрачають гроші.

– Концерт Макаревича теж пікетувати-мете?

– За що його пікетувати? Він висло-вив свою позицію. У нас немає ненави-сті ні до російської мови, ні до російської культури. У мене відсотків 30 книжок – російські. Справа в тому, що є люди, які зневажають нашу державу і посягають на її територіальну цілісність. Це – наші

15розмова • суспільство

противники. Усі, хто є нейтральними чи нас підтримують – нам не вороги.

– До речі, про російськомовні книжки. Як закінчилася історія з Форумом видавців?

– Російським видавцям відмовили в участі після нашого тиску, а російські книжки домовилися маркувати. Хоча пані Олександра Коваль нас обманула. Ми підписали угоду, яку всі проафішу-вали, але врешті практично нічого не маркували. Попри це ми не влаштову-вали погрому. Спокійно зібрали книж-ки, які люди пожертвували і відправили їх у бібліотеку в Артемівськ. Але факт був: нас обманули. До того ж закон на нашому боці. Усі російські товари по-винні маркувати незалежно від того, чи це презерватив, чи книжка. Якщо книжка приносить дохід хунті Путіна, то це зле. А те, що ти любиш її читати, ну то вибачай, мусиш розуміти, що купуєш книжку, вироблену в державі, котра в нас вкрала територію і вбиває наших людей. Тому й постійно має місце «пе-редьоргування» з джазом, книжками. Це товар. І я не розумію, чому театр, кіно не такі святі, як книжка. Це ж теж мистецтво, теж культура.

– Наскільки ефективним є саме марку-вання товарів?

– Дуже важко навести якісь циф-ри. Немає таких даних. Але якби це було неефективно, то керівництво ма-газинів маркувало б усі товари, а з нас просто сміялися. Але вони ховаються, не маркують, отже, це ефективно.

– Наскільки реально і чи потрібно зробити маркування для всіх товарів. Тобто, не тіль-ки російські маркувати, але й польські, угор-ські, українські…

– Я вважаю, що під час війни з РФ треба маркувати тільки російські й

українські. Маркування інших – це за-йві витрати для підприємств. Не бачу сенсу. Є російський товаровиробник, котрого треба нищити, і є наш, якого треба підтримувати.

– Чим конкретно зараз займається «ЕБ»?– Ми провели пікети «Укртелеко-

му», бо компанія мало того, що нале-жить Ахметову, який не дає грошей на армію, так вона ще й тримає гроші в російському «Сбербанку». А потім при-думаємо щось нове. Ми ніколи не по-вторюємося, але обіцяю що це будуть жорсткіші акції. Ми – не військова організація, у нас немає чіткого пла-ну, але у нас є сподівання на те, що держава нарешті почне реагувати і приймати потрібні закони (наприклад, про обов’язкове маркування) на рівні країни. Ми також розраховуємо на лю-дей, які повертаються з війни. От ми говорили про Індію. Їм було простіше, все таки у них не було тоді війни.

– Тут можна сперечатися. Невідомо що гірше. У них була тотальна англійська оку-пація. Вони практично ніяких прав не мали у себе в країні. Ми ж вільні люди, на яких напали «сусіди».

– Згоден, що ми вільні люди. Але в нас на руках вже є купа зброї, а Ганді був прихильником виключно мирного спротиву. Я – не Ганді. І ви-ступаю за різний спротив. Я до того, що це небезпечно. Я не розумію, що собі думають певні люди. Якщо керів-ники і менеджери компаній не будуть реагувати, то ми їх примусово будемо завозити на Личаківське кладовище. Будемо обклеювати домівки економіч-них зрадників листівками. Нехай уся вулиця знає, що тут живе колаборант.

Розмовляв Роман Рак

> більшість дуМаЄ, що війна їх не торкнеться

16 думка • суспільство

Зроби правильний вибір

Ми всі знаємо відомий Шекспі-рівський вислів «Бути чи не бути? От в чому питання!»

Споконвіків перед людьми по-стає вибір. Почнемо з дитинства:

1. Якби батьки обрали за-мість «так» – «ні», мене і вас би не було.

2. Навчання в дошкільному закладі чи няня? Від вибору за-лежить подальше вміння спілку-ватися в колективі.

3. Школа – звичайна чи з різ-ними типами навантаження? Зно-ву вибір, який стимулює до біль-шої роботи над собою як батьків, так і дітей.

4. Спорт чи байдики? Ста-тистика стверджує, що діти, які займаються спортом, зібраніші, цілеспрямованіші та мають лідер-ські здібності.

5. Вища освіта, яка перед-бачає велику роботу над собою, фінансову залежність та недовго-тривале підкорення батькам. Але потім ти – фахівець та володар свого життя…

Але на цьому вибір не закінчу-ється, а тільки починається. Кож-ний обирає свій шлях та робить свій вибір у всьому. Щодня та що-хвилини.

Як обрати собі стоматолога? Це важко. Стоматологів багато, і вибір зробити непросто. Хороший сто-матолог – це легкі руки та гострий зір. Це майстер своєї справи, це творча людина. Свою репутацію та майстерність лікар відточує ро-ками. Довіру та визнання пацієн-тів заробляє терпінням, постійним удосконаленням професійності, добротою, витримкою та знання-ми. І серед лікарів теж існує вибір: працювати у державній установі чи ризикнути, проявити неабияку смі-ливість та відкрити приватний кабі-нет. Де відповідальність та ризики подвоєні.

За 23 роки моєї діяльності у приватній стоматології тричі ми мали кризу. Три рази ми бідніша-ли то у два, то у три, а тепер – у 4 рази. І знову перед нами вибір: ско-ритись та закрити бізнес чи знову

стати сильнішими і продовжити бо-ротьбу за краще майбутнє? Бог лю-бить трійцю!!! Три рази вже було…

Мій вибір – тільки вперед. По-долати кризу – це спортивний ін-терес, це змагання, це полюван-ня, це сила, це адреналін.

Це як їзда на BMW. Потужне, агресивне авто для сміливих та сильних людей. Кожна модель на-дає якогось особливого натхнення та сили своєму господарю до нових звершень та планів.

BMW – це чоловіче авто. Авто «егоїста». Власник має бути силь-ним, харизматичним та прогресив-ним. Сміливо сприймати труднощі та долати їх. Такі «егоїсти» завжди роблять правильний вибір. Жит-тя прекрасне та цікаве. Живіть з усмішкою та робіть правильний ви-бір у всьому.

Вибір, якою мовою говорити, в якій державі та як жити. Одні люди живуть у державі, яку ненавидять, не поважають і хочуть покинути її. Але не просто зібрати свої речі, сво-їх рідних, свої надбання і переїхати. Ні!!! Вони хочуть забрати цей клап-тик ненависної їм землі із собою. Не розуміючи, що Нашу землю ні

ділити, ні забирати, ні відділяти не можна за законом. І ця обставина вже ставить перед вибором всіх ре-шту, хто живе в країні, яку любить, хоче розвивати та розбудовувати. Вибір один – ЗАХИЩАТИ цілісність та НЕДОТОРКАННІСТЬ своєї дер-жави ціною свого життя!

Дуже хочеться, щоб перед нами не стояв такий вибір. Хочеться, щоб усі жили щасливо та в мирі, були багаті та здорові й усміхались щиро та радісно.

«Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!!!»

З найкращими побажаннями правильного вибору життєвої позиції та лікаря-стоматолога

Ірина КривкоКлініка «Ваша стоматологія»

вул.Короленка, 4; оф. 3 (032) 225 76 69

P.S. Велика подяка власнику торгового дому Aria Motors, Егоїсту в хорошому розумінні цього слова, сильному, харизматичному Ярос-лавові Харишу за ідею для статті, адже саме автомобільний ряд BMW надихнув мене на її написання.

18

«Із іскри Божої розгориться полум’я!», або Футурологічний аспект розвитку людстваПродовження розмови з андрієм Іоновим

розмова • суспільство

– Пане Андрію, усі наші по-передні розмови ми вели у ключі «Вектора» і намагались прив’язати його до подій в Укра-їні. На жаль, а, може, на щастя, Ваші прогнози щодо їхнього роз-витку справджувались. Ваше відчуття від цього?

– Сприйняття ідеологеми «Вектора» зростає, бо вона поступово стає очевидною: з’являється все більше лю-дей, свого роду «камерто-нів», які дуже тонко відчува-ють зміни, що відбуваються у світі. Я переконаний у сво-їй ефективнішій позиції, хоча не можу стверджувати, що

вона абсолютно правильна. Інколи чую заперечення: «Ти хочеш всіх нас у матрицю – «Великого брата»!»

– Як Ви реагуєте на подібні заяви?

– Про загрозу «Велико-го брата» людям вперше розповів Джордж Оруелл у книзі «1984» ще у дале-кому 1948 році! Наукова фантастика, антиутопія, яка має усі можливості здійсни-тись, адже у деяких країнах вже повним ходом йде ін-формаційне зомбування лю-дей. На відміну від Оруелла, я не лякаю, а висловлюю свої думки щодо уникнення і протидії цій загрозі, більш того, показую своє бачен-ня застосування «Великого брата» на благо цивілізації.

– Розкажіть про виникнення

ідеї «Вектора».– Над «Вектором» як іде-

ологемою я працюю 15 ро-ків. Можливо моя внутрішня структура є тоншим камер-тоном, і я відчув, що перед людством і кожною люди-

ною стоїть питання вибору: як використати колосальні можливості, які ми отрима-ли з відкриттям комп’ютера. Стати жертвою «Великого брата» чи, об’єднавшись, за допомогою цього велико-го відкриття стати Творцем свого життя?

– Є такий вислів: «У Бога є свої плани щодо кожного з нас». Цікаво, як Ви розумієте для себе ці слова?

– Спочатку, коли я почав будувати свої мисленнєві конструкти, робив це ви-ключно для себе. Мені подо-бався цей процес, але я не ставив перед собою якоїсь чіткої мети. Коли мої розду-ми вибудувались у чітку сис-тему, з’явилось неймовірне відчуття…

– Подібне до «Еврика!» Архі-меда, «І все таки вона крутить-ся!» Коперника?

– Нікому достеменно не ві-домо, що відчували ці люди, я ж нарешті ясно побачив отой «Божий план» щодо себе і того, що моє бачення

майбутнього може принести велику користь людям. Це спонукало мене до написан-ня книги «Вектор», у якій я чітко виклав свої думки. Визнаю, що книга написа-на складною мовою, для її осмислення і сприйняття потрібні знання з фізики, економіки, історії, філософії, психології, що певною мірою суспільство до неї не готове. Тому наступним кроком ста-ло створення громадського об’єднання «Вектор».

У його рамках я прово-див засідання, на яких на-магався донести ідеологему «Вектора» до слухачів.

– Яким був результат?– Однозначно позитив-

ним. Я побачив зацікавле-ність, розуміння, схвалення: «В цьому щось є!» Були про-позиції створення інфра-структури, яка б займалась просвітницькою роботою, навіть реєстрації партії. Але я не належу до людей, які рвуться у політику і не маю навичок в організації та провадженні суспільної ді-

Андрій Іонов, засновник ГО «Вектор»

19розмова • суспільство

яльності. Я людина «Першої квадри» – мислителів, гене-раторів ідей.

– Мислителі, як правило, не дуже переймалися, як людство розпорядиться їхніми ідеями. Деяких (особливо сміливих) сприймали за божевільних і на-віть карали. Вас не лякає таке сприйняття суспільства?

– Категорично ні. Бо, по-перше, це моє суб’єктивне бачення, базоване на зна-ннях і (хай це звучить для когось аж занадто крикли-во) дарі Божому бути ка-мертоном. По-друге, усі ідеї «Вектора» підтверджують реальні події у світі!

– Ви шукаєте нові шляхи для того, щоб «Вектор» здобув яко-мога більше прихильників?

– «Вектор» проходить усі етапи «народження мете-лика». Процес його «дозрі-вання» йде, на мою думку, правильно. Я беру участь у

міжнародних та вітчизняних конференціях, телеефірах, активно спілкуюсь у соцме-режах і знаходжу велику кількість однодумців. Най-ближчим часом планую ви-дати «Вектор» українською мовою. У подальшому я бачу його розвиток у створенні громадських об’єднань, які б обрали «Вектор» в якості своєї ідеології та вимагали у влади створення умов для втілення його ідей у життя.

І цілком можливо, що з часом векторологія (так я назвав цю ідеологему) стане наукою, яку вивчатимуть як обов’язковий предмет у ву-зах чи навіть у старших кла-сах школи.

– Якщо це не піар, то для чого це Вам?

– Бо я переконаний, що нам, як homo sapiens, про-сто життєво необхідно усві-домити, що ми стоїмо на по-розі великих змін, які несуть

як загрозу, так і можливос-ті. І перше, що потрібно зро-бити людству, – створити нову ідеологему, а також сучасний модерний міф, здійснити свого роду кван-товий стрибок у правильно-му напрямку. І неважливо, як її будуть називати (хоча, «Вектор», як на мене, дуже вдала назва). Основа, стри-жень цієї ідеологеми – на-дання кожній людині мож-ливостей реалізуватись не за рахунок інших, а за допо-могою всіх.

Людство надто довго фундаменталістськи уяв-ляло плани Бога – звідси і релігійні, етнічні конфлікти, постійна боротьба за вла-ду, відчуття марності свого життя, страх перед майбут-нім. Більше того, дуже одно-вимірно та консервативно трактувало такі поняття як Бог, смерть, вічність, по-шук себе і своєї життєвої місії. Я дуже сподіваюсь, що

«Вектор» дасть дороговказ у пошуку відповідей на ці запитання всім, хто не хоче прожити своє життя як зом-бі, біоробот, а роздмухати в собі творчу іскру Божу.

А це і є свобода, якої ми всі так прагнемо – усвідом-лена можливість вибору для себе.

Розмовляла Анна Косик

P.S. На початку січня 2015 року було опубліковано відкри-того листа за підписами фізи-ка-космолога Стівена Хокінга, президента корпорації «Тесла» Елона Маска, Білла Гейтса та ін-ших відомих людей, в якому вони заявили, що штучний інтелект несе світу загрозу набагато біль-шу, ніж ядерна зброя і, по суті, людство стоїть на порозі реаль-ного апокаліпсису. Уникнути або принаймні відтягнути його мож-на лише за умови об’єднання сві-тової спільноти для пошуку шля-хів протидії та нової «дорожньої карти» розвитку людства.

20 психологія • суспільство

Хибний стереотип каже нам, що окуляри носять лише «бота-ни», тому багато хто соромиться їх одягати. Але найвідоміші люди світу впевнено щодня демонструють, що це – лише міф. І обирають стильні окуляри для своїх образів. Тому презентуємо вам топ-5 найбагатших людей світу, що носять окуляри.

1. Білл Гейтс – найбагатша людина в світі зі статками в 76 млрд. доларів. Засновуючи та розвиваючи компанію Microsoft, підприємець неабияк зіпсу-вав свій зір і зараз не з’являється на публіці без окулярів. Колекція оправ мі-льярдера включає в себе різні за сти-

лем та матеріалами моделі. Наприклад, CL-101 Platinum Eyeglasses – майже непомітна на обличчі модель окулярів від Sama, американського виробника окулярів класу люкс. А також чорна рогова оправа CARBON BLACK від Silver Lining, американської мережі оптик, що також виробляє і свою ексклюзивну лінійку оправ.

2. Уоррен Баффетт – найбільший інвес-тор Америки. Його капітал журнал Forbes оцінив у 44 млрд. доларів, які він за-робив, вдало інвестуючи кошти в різні галузі виробництва США. На відміну від Білла Гейтса цей магнат надає перевагу лише масивним оправам, які не входять до розряду модних, проте створюють при-таманний лише Баффетту стиль. Схожі рогові оправи у стилі 60-х можна знайти у колекціях Samа (модель Aidan), Polo від Ralph Lauren або Giorgio Armani (модель GA 828).

3. Чарльз Кох – голова ради директорів і генеральний директор сімейного конгломерату Koch Industries, другої за обсягом виручки компанії в США. Він володіє капіталом в 40 млрд. доларів. В основно-

му носить оправи від Silhouette – австрій-ського виробника найлегших у світі оку-лярів (всього 1,8 грама без лінз). Вони непомітні, зручні, міцні та гнучкі одночас-но, тож не дивно, що їх обирають навіть мільярдери. Особливої уваги заслуговує легендарна колекція Titan Minimal Art, яка настільки зручна та легка, що у 2000 році NASA офіційно визнало окуляри колекції стандартним засобом корекції зору під час космічних польотів.

4. Робсон Уолтон – старший син та спадкоємець всесвітньовідомої мере-жі Wal-Mart. Його статки складають 34,2 млрд. доларів. Вподобання міс-тера Уолтона не сильно відрізняються від попередників: непомітні прямокутні оправи від Silhouette та овальні, дещо ретростилізовані, від Sama.

5. Лі Кашин – статус найбагатшої людини Азії йому забезпечили статки у розмірі 31 млрд. доларів. Свої гроші мільярдер заробив, інвестуючи у ви-робничі та не тільки стартапи, за що його і прозвали сучасним Мідасом. Наприклад, він був одним з перших, хто вклав гроші у тоді ще маловідомий Facebook. Стиль Лі Кашина в окулярах ви-різняє його серед решти мільярдерів цього списку. М а с и в н і чорні оправи квадратної чи прямокутної форми, що сильно виділяються на обличчі, вони стали певною «фішкою» бізнесмена. Якщо хочете і собі такі, то окуляри в цьому стилі присутні у таких виробників оптики, як Sama (модель Abbott), Hugo Boss (Black Boss 0479), деякі моделі Oliver Peoples та Moscot.

Не гроші прикрашають людину, а оправа

стиль • суспільство

Montegrappa Fortuna: ваша удача – у ручці

Сучасний світ намагається нав’язати нам новітні технології, а ми дуже легко на це погоджуємося. Подумати тільки: зараз ми листуємося за допомогою e-mail, бачимося у Skype, зідзвонює-мося, використовуючи Viber. Планше-ти, смартфони та інші ґаджети – це вже зовсім не новинка. А раніше усі ці функції виконували ручка та папір. Звісно, тепер передавати інформацію можна у сотні разів швидше та ефек-тивніше. Але чи робить це її отримання приємнішим? Адже, згадайте: читати написаний від руки лист набагато при-ємніше за надрукований. Це емоції, відчуття, тепло… Писати листи – ви-няткове задоволення. Особливо якщо в руках ручка, яка більше нагадує ви-твір мистецтва, аніж просто знаряддя для писання.

Серед безлічі відомих колекцій Montegrappa, найстарішого італійського виробника письмових інструментів, осо-бливо виділяється Fortuna («Фортуна»), названа на честь богині, яка уособлю-вала удачу. За віруваннями стародав-ніх римлян, виняткова риса вдачі, – це втілення випадкових подій, які тісно пов’язані з «virtus», силою характеру. Майстри Montegrappa впевнені, що при цьому важливу роль відіграє освіта,

база, на підставі якої особистість роз-виває і відточує свої вроджені таланти. Лист від руки – найважливіший елемент цього процесу і обов’язкова функція ор-ганізму в нашому квапливому і високо-технологічному світі.

Оригінальна колекція Montegrappa Fortuna була створена для тих, хто хоче отримувати задоволення від письма ра-зом з ручками, які приносять удачу. Вона швидко завоювала популярність серед жителів мегаполісів, які надають пере-вагу симбіозу сучасності та класичного стилю.

Розкішний корпус письмового при-ладдя Fortuna White виготовлений з до-рогоцінної смоли білого кольору і прикра-шений деталями, покритими рожевим золотом або рутенієм. Fortuna Blue вико-нана з дорогоцінної смоли блакитного ко-льору і декорована деталями, які покриті рожевим золотом або паладієм.

Колекція Montegrappa Fortuna пред-ставлена ручкою з пером, ролером і куль-ковою ручкою. Тож кожен може вибрати те, що йому до душі. Або ж навіть створи-ти свою власну колекцію ручок відомого бренду.

І не зважайте на тих, хто каже, що писати від руки – несучасно та немод-но, вони просто не підібрали правильної ручки!

22 гроші • суспільство

відчуй переваги співпраці з ідея банкоМ!

Сьогодні довіряти можна і треба тільки надійним уста-новам з перевіреною репутацією. Саме тому для багатьох людей є відкритим питання вибору надійного банку. Та-кого, з яким можна було б впевнено розраховувати на довгострокову співпрацю. Але питання вигоди теж не останнє, серед надійних банків із хорошою багаторічною репутацією на ринку, клієнти прагнуть обрати той, що має і привабливі депозитні пропозиції. Всі прагнуть при мініму-мі візитів отримувати максимум доходу. Це стає можли-вим завдяки новій пропозиції від Idea Bank – депозиту «4 пори року».

Завдяки пропозиції «4 пори року» клієнт можете розмісти-ти депозит у гривнях з привабливою ставкою без обмежень у максимальній сумі вкладу. Але найголовніше в цій пропозиції те, що клієнт при достроковому розірванні не втрачає нара-хованих за своїм депозитом відсотків за кожен з тримісячних періодів. Окрім цього, депозит «4 пори року» з правом попо-внення та автоматичною триразовою пролонгацією. Цікавим є те, що ставка за депозитом при пролонгації не тільки збе-рігається, але й має надбавку, розмір якої становить +0,5%

Отже, привабливі умови розміщення з найкращою відсо-тковою ставкою в межах обраного періоду, економія часу за рахунок автоматичної пролонгації та надбавка за лояльність – ось відчутні переваги роботи з «Ідея Банком». Але це ще не все! Кожен клієнт, який доєднається до депозитної програми «4 пори року» абсолютно безкоштовно отримає можливість підключитися до системи Інтернет-банкінгу. Це означає, що клієнт завжди зможе відстежувати рух своїх коштів та здій-снювати операції за банківськими рахунками з будь-якої точки світу.

Лояльність, впевненість та довіра – це три основні харак-теристики роботи «Ідея Банку», які відчує кожен клієнт, що почне працювати з нами. Лояльність банку проявляється у наданні гарантованих бонусів для постійних клієнтів, наданні безкоштовних додаткових послуг та знижок на обслугову-вання. Довіра до банку та впевненість клієнтів у збереженні та накопиченні їхніх коштів, підтверджена потужним інозем-ним капіталом, адже «Ідея Банк» належить до однієї з най-

23гроші • суспільство

більших фінансових груп в Європі. І коли інші банки полишають український ринок, прагне залишитися та пов’язує свої плани на майбутнє із майбутнім своїх клі-єнтів.

«Ідея Банк» – це банк з європейським капіталом, який успішно працює на банківському ринку вже біль-ше 25 років. Він увійшов у ТОП-10 найстійкіших банків України та визнаний одним з найкращих роздрібних бан-ків за стабільністю та комфортом для клієнтів. Його де-позитні та кредитні програми неодноразово визнавали найкращими для населення. Цей банк ідеально підійде людям з активною життєвою позицією, які не відстають від сучасних тенденцій у банківській сфері та мають чіт-ке бачення структури та джерел свого заробітку. Саме з такими вкладниками Банк будує довготривалі стосунки, бачачи у кожному з них не клієнта, а, скоріше, бізнес-партнера, співпраця з яким буде тривалою.

Всі ми щодня спостерігаємо за курcом гривні та на-магаємось вгадати, де ж вже та межа, на якій вона зу-пиниться. Але, на жаль, далеко не всі задумуються над головними причинами того, чому це відбувається. Екс-перти вважають, що дуже велику роль у падінні курсу гривні відіграє паніка людей. Однією з основних проблем є те, що люди, хвилюючись за свої вклади, поспішають в банки, щоб якнайшвидше повернути депозити. Вна-слідок цього і виникає паніка та штучний ажіотаж. Але якщо спитати українців про те, яким чином можна до-помогти країні та зміцнити курс – далеко не всі зможуть відповісти. А насправді кожен може зробити свій вклад у посилення гривні. Достатньо лише тримати гроші в банку. Таким чином роблячи невеликий, але вклад у зміцнення національної валюти. Гроші повинні працюва-ти! Окрім цього, депозит сьогодні – один з небагатьох методів хоч якось захистити власні кошти від деваль-вації. Звичайно, це працюватиме, якщо ви звернетеся до стабільної фінансової установи, яка неодноразово підтверджувала свою репутацію надійного фінансового партнера.

Тож, роздумуючи над вкладанням грошей у щось при-буткове, намагаючись захистити власні кошти від зне-цінення та обираючи надійний банк, пам’ятайте: завдя-ки депозиту «4 пори року» від «Ідея Банку» ваші гроші працюватимуть не лише на вас, але й на благо країни!

Зоряна Крачковська

24

захоплення

тенденції • захоплення

коноплянка на трансферіТак, футбол – це є вещ, яку тяжко поняти. Тим паче,

якщо ця вєщ, тобто цей футбол – український. А осо-бливо в період так званих трансферних вікон. Тих самих вікон, з яких футболісти можуть переходити із клубу в клуб. Не нічний клуб, а футбольний, Вася. Можуть, але не переходять.

Звісно ж, мова про українських футболістів – бо у всій іншій Європі, та й не тільки Європі, в цей час вирує справ-жнісінька торгівля. Одні, як на ярмарок, вивезли увесь свій товар, інші прицінюються до ласого шматочка, деякі покупці вже йдуть задоволені додому, приміряючи «обнов-ки» до своєї старої команди – чи підійде, чи зіграються, як будуть виглядати в перших же турах. І тільки в Україні – за-тишшя. Ти питаєш, чому так, Вася? А я скажу!

От подивись на Коноплянку. Другий раз він нібито пере-ходить – але у підсумку нікуди не йде. Спочатку нібито не домовляються клуби. Окей, одні хочуть заплатити менше, інші хочуть отримати більше. І находить коса на камінь – бо це ж українські клуби, Вася, у них тут свої закони і своя атмосфера. Проходить півроку. На наш хутір приїздить уже інший покупець – і, здається, домовляється з власником гравця. Але тепер вже заморська коса находить на камінь самого гравця, чи то пак його агента. Звісно, Вася, при-думують красиві фрази – ну, як ти тоді на весіллі, – аби пояснити усі ці негаразди. Але ж ми розуміємо…

Ти питаєш – що ми розуміємо? В тім-то й річ, що ні-чого. Бо коли продавець приходить на базар, то він хоче заробити грошей. І він їх таки заробить – якщо він не останній «лопух» і до того ж має якісний товар. Те, що Коноплянка – «товар» якісний, підтверджують покупці, які ним цікавляться. А отже, готові «проголосувати грив-нею» (чи чим вони там зазвичай розраховуються). Так продавайте ж! Ага, вам хочеться більше грошей? Тор-гуйтесь, але ж не втрачайте здоровий глузд. Футболіст

25

же тим відрізняється від корови, що рано чи пізно у нього закінчиться контракт – і він тихенько зачинить за собою двері, як вільний агент. А клуб, в якому він виріс аж до гравця збірної України та об’єкта інтересу з боку представників топ-чемпіонатів, спіймає облизня. Настільки жирного облизня, Вася, що тобі краще й не знати про розміри його жирності.

Але куди він піде? Туди, де багато платять, – бо це ж логічно. Та тут є нюанс. Ти питаєш який? А я відповім. Дивись – минулої зими на ринок, що на березі Дніпра, приїздили грошовиті покупці з Ліверпуля. Пройшов рік – і уже гості з Риму, у яких, як не крути, капшучок із дзвін-кою монетою менший. До речі, Вася, ходять чутки, що саме розмір капшучка не задовольнив Коноплянку та його агента – а не «рівень чемпіонату», як про це нам з тобою розповідали. Так от, прийде літо. Де гарантія, що на вільного агента накинуться футбольні багатії? У них, вибач на слові, і вдома футболістів на всі смаки стільки, як у тебе бур’янів по картоплі. І не таких вередливих, яким чи то зарплатня не така, чи то чемпіонат слабенький.

Ну а тепер скажи мені, Вася, хто в цій ситуації щось виграв? Що-що? Ти у мене питаєш? Та я не знаю. Але не клуб (точно), і не футболіст (скоріш за все). Та й вза-галі – як би нам з тобою не довелось пересвідчитись у тому, що виграли таки «Ліверпуль» чи «Рома», які так і не зуміли купити собі талановитого українського пів-захисника…

Бачиш, Вася, український футбол це є така вєщ, яку дуже тяжко поняти. Навіть якщо ти дивишся його з па-цанами і тьолками щовихідних. Хоча, що там розуміти. Ще мій дід казав: якщо ти зібрався на ринок із швид-копсувним товаром (а наші футболісти – то таки дуже швидкопсувний товар; спробуй пригадати, щоб хтось із них грав на високому рівні не рік-два, а хоча б п’ять років поспіль), то торгуйся обережно, аби той товар у тебе, зрештою, не зогнив на возі. Отаке. Ну, бувай здоровий, заходь, як матимеш час. Поговоримо про футбол. Тим паче, скоро весна, а, значить, можна буде перемісти-тися з дивана під телевізором до крісла на стадіоні. А зблизька і наживо навіть Коноплянка виглядає цікаві-ше. Принаймні, прогнозованіше, ніж на ринку.

Володимир Миленко,редактор сайту UA-football,

спеціально для «Егоїста»

26 рибалка • захоплення

Скажу одразу: у риболовлі я по-вний профан. Хай вибачать мені усі любителі цього виду дозвілля, але в мене до нього банальне ставлення того, хто у цьому не тямить. Мені здається, що рибалка – це нудно. Але коли бачу, як мій батько після робочого тижня (а він не в офісі пра-цює, а фізично) готовий прокидати-ся о четвертій ранку та виходити у холод з вудками, мені стає щиро цікаво – ну що ж такого в цій ри-балці? Одна справа влітку, коли до шостої ранку вже теплішає, почи-нають цвіркотіти стрибунці у траві, риба прокидається і клює – роман-тика, одним словом. А взимку це ж подвиг – вибратися на водойму, вкриту кригою, ще й ополонку зро-

бити і сидіти на холоді в очікуванні якогось примороженого окуня.

Але навіть взимку тато починає ра-діти, як хлопчик, якому купили нову іграшкову машинку (чи чому зараз ра-діють діти?), стає добрим-предобрим, коли йому випадає нагода поїхати до ставка порибалити.

головна причина задоволення

Звичайно, можна роздути філосо-фію, аби хоча б собі пояснити, чому ж чоловіки так люблять рибалку. Мож-на вигадати щось на кшталт: рибал-ка потрібна, аби відпочити і подумати про життя у спокійній обстановці. Що мужчини тікають, навіть взимку, з міст

на природу, сідають тихенько на кризі та не думають про повсякденне. Мож-на навіть назвати любителів зимової рибалки справжніми романтиками, мовляв, заради кількох годин задово-лення готові багато чим жертвувати. Можна стверджувати, що рибалка (особливо зимова) потрібна чоловікам не так для того, аби втекти від про-блем, як привід побути наодинці із со-бою, порозмірковувати над плинністю часу і своїми досягненнями, скласти плани на подальше життя. Особливо добре думається на морозному пові-трі, у голові виникають свіжі думки. Але любителі рибалки запевняють, що все це справжнісінький романтизм, і головна причина походів на середину водойми з вудками зовсім інакша.

вперше на зиМову рибалку

27рибалка • захоплення

Неможливо не помітити, що зби-рання на рибалку – це цілий ритуал. Усі речі дбайливо складають: рюкзак, снасті, прикормка – це у голові рибал-ка прокручує неодноразово.

Зимова ловля риби – заняття справжніх сильних чоловіків. Вони, окрім задоволення, відчувають ще й азарт – сидять на саморобному стіль-чику і не відривають очей від ополон-ки. А трофеєм є, звичайно, риба, що битиметься на засніженій поверхні льоду. Багато хто зі справжніх лю-бителів зимової риболовлі впевнено скаже: байдуже, що там розказують про романтику сидіння біля отвору у льоді, найголовніше у рибалці – пійма-ти рибу. І що більше риби вдасться впіймати, то більшим буде задоволен-ня. Але варто зазначити, що чоловіків цікавить не стільки риба, як процес її ловлі, адже це іноді стає непростим завданням, риба ж добровільно на га-чок не йде.

вивчати звички риби

До мене якось дійшло, чому я не люблю рибалку. Те, що це «нежіноча справа» – окреме питання. Я сама по собі лінива і нетерпляча, а рибалити потрібно вчитися. Якщо рибу впійма-ти не вдається, навряд чи від цього заняття можна отримати задоволен-ня. Потрібно вчитися самому процесу ловлі риби, на що і де ловити. Також потрібно вивчити «звички» риби. Ри-балки говорять: якщо риба колись попадалася на гачок, вона стає обач-нішою. Значно приємніше піймати ту рибу, яка вміє ухилятися від гачків і «смаколиків», на які її приманює ри-балка.

А ось тому, хто вирішив зайнятися зимовою ловлею риби, варто знати її особливості: які снасті потрібні, які є способи вудіння, які приманки краще використовувати, як правильно вдяг-нутися, і головне – не забувати про

правила власної безпеки. Рибалка – це задоволення, яке у жодному разі не повинне приносити шкоду здоров’ю. Зазвичай зимову риболовлю воліють обирати бувалі рибалки, які освоїли ловлю риби в літній період.

набір зимового рибалки

Досвідчені рибалки кажуть, що, зби-раючись на зимову риболовлю, перша річ, яку потрібно брати – це плішня. Переважно, як тільки з’являється най-тонша крига, рибалки починають терти долоні та збиратися на своє улюблене хобі. Тому перевіряти товщину льоду просто необхідно. За допомогою цього інструмента можна не лише страхува-ти себе, перевіряючи, наскільки товста крига попереду вас, а й робити ополон-ки, що позбавить необхідності нести з собою ще й льодоруб.

Порада від досвідчених рибалок: Завжди слідкуйте за гостротою леза

> вперше на зиМову рибалку >

28 рибалка • захоплення

> вперше на зиМову рибалку >

плішні. Якщо воно тупе, то створюватиме забагато шуму, який розлякає рибу. Потім доведеться надто довго чекати, поки вона заспокоїться і підпливе до ополонки.

А от льодоруб потрібен у тому випадку, коли крига вже стає прийнятної товщини. Цей інструмент продуктивніший і менш шумний.

Безсумнівно важливою частиною спорядження рибалки називають черпак. За його допомогою можна чистити опо-лонки одразу після свердління.

Порада від досвідчених рибалок: Черпак повинен бути зручним. Йдеться про те, що його ручка має бути такої до-вжини, яку буде зручно тримати. Сам ківш повинен бути з твердого металу, щоб ним можна було розбивати лід. І черпак не повинен тонути, якщо він випадково вислизне з руки. Для цього ручки виготовляють з дерева, корку або пінопласту.

Годівниця – річ необхідна. Вона має бути достатньо важ-кою, щоб швидко доставляти прикорм на дно. За допо-могою цієї деталі можна приманити рибу і утримувати на одному місці досить довгий період.

У якості наживки рибалки кажуть, що взимку найкраще

використовувати заготовленого з літа чи з осені червоного дощового черв’яка. Але можна «годувати» рибу мотилем, личинками реп’яхової молі або хлібом.

Відносно снастей особливих роз’яснень не потрібно. Усі і так мають розуміти, що, наприклад, вудок повинно бути декілька та бажано, щоб вони були споряджені. Рибалки радять мати як мінімум дві вудки, але можна і більше. За-пасну потрібно мати і волосінь, годилося б, різних діаметрів.

Свою фантазію можете не обмежувати під час вибору блешень – штучних приманок у вигляді невеликих грузил з упаяними в них гачками.

Усі свої речі та інструменти для зимової ловлі риби мож-на скласти у один ящик. Він же може слугувати і місцем для сидіння – комфортно і функціонально.

важливіше за процес ловлі

Будь-який рибалка, коли почує про застороги і прохан-ня бути обережним, тільки відмахнеться та усміхнеться, мовляв, і сам знаю, не треба мені розповідати. Але на-справді дотримання техніки безпеки є значно важливішим

29рибалка • захоплення

> вперше на зиМову рибалку

за будь-який улов. Це ж не влітку на березі у траві сидіти та смикати вудку. Отже, виходити на лід радять не тоді, коли він щойно схопиться тоненькою плівкою, а коли вже остаточно закріпиться. Якщо товщина льоду менша за сім сантиметрів – ступати на нього вкрай небезпечно. Рибалки кажуть, що надійний лід має трохи зеленуватий відтінок. Особливо обережним потрібно бути на водоймах із течією, а також такими, куди підприємства зливають стічні води.

Порада від досвідчених рибалок: Найкраще виходити на лід у тих місцях, які не покриті снігом і йти слід протоп-таними стежинами.

Лід зазвичай миттєво не проламується, він спершу почи-нає просідати, що можна зрозуміти з потріскування. Якщо ви чуєте, як під вами починає тріщати крига – негайно по-вертайтеся на берег своїми ж слідами.

Чотири короткі поради: не пробивайте кілька ополонок поряд; не збирайтеся великими групками в одному місці (ну, ви ж взагалі не один поїдете на водойму, щоб половити рибу); краще не ловити рибу біля вимоїн; майте при собі мотузку завдовжки 10-15 м.

.гарний настрій – запорука успіху

Для того, аби процес ловлі риби проходив цікавіше, ви-рушайте на водойму з товаришем. Так і веселіше, і без-печніше. Друг і з вибором наживки, і витягуванням риби з ополонки допоможе, і цікавими історіями підбадьорить. А от самому виходити на лід категорично не рекомендують. У цій же справі не героїзм потрібен, а результат.

Якщо ви вирушаєте на риболовлю вперше – наберіться терпеливості. Це стосується саме новачків, адже досвід-чені рибалки знають, на що йдуть, і отримують від цього задоволення. А новачку потрібно докласти трохи зусиль, адже риба досить непередбачувана. Моральні сили допо-може підтримати друг, а фізичні – гарячий чай і перекуска. Але пам’ятайте, що рибалка як у анекдоті (із зігріваючими міцними напоями) дуже небезпечна на льоду. Краще при-несіть додому великий улов і відсвяткуйте у безпечній об-становці.

І вкрай необхідним у цій зимовій справі є гарний настрій. Хоча, якщо вам вдасться вибратися на довгоочікуване за-няття, настрій автоматично зберігається хороший. І прихо-піть зі собою велику сітку для пійманої риби!

Дар’я Бура

30

андрій кухарчук: «Мрію стати чемпіоном світу в традиційному бодібілдингу»

Львів’янин Андрій Кухарчук зараз є одним з провідних культуристів світу. Саме одним з таких спортс-менів, які дивляться з обкладинок фітнес-журналів, на кого рівняються усі інші відчайдухи у тренажерних залах та намагаються бодай трохи бути схожими на своїх кумирів. У грудні Андрій Кухарчук здобув одну зі своїх найвищих нагород: став чемпіоном світу з класичного боді-білдингу. «Егоїст» вирішив розпита-ти відомого культуриста про його перемоги, жертви заради спорту та життя з великими м’язами.

– Андрію, розкажіть, через що Вам дове-лося пройти на шляху до перемоги?

– Спочатку я виступив на Чемпіо-наті світу з бодібілдингу в Бразилії у ваговій категорії до 95 кг, де став ві-це-чемпіоном світу. Починав дієту з власною вагою 107,5 кг. Був досить «сухим», тобто, м’язи пресу чітко були видно при напруженні. Підготовка йшла стандартно, а це – чотири тре-нування на тиждень, які згодом збіль-шив до шести. А ще дієта з поступо-вим зменшенням кількості вуглеводів у раціоні й збільшенням кількості білків. «Найцікавіше» починається, коли кількість вуглеводів у добовому раціоні скорочується до 100 грамів і нижче! При цьому треба працювати у звичайному ритмі й тренуватися яко-

мога інтенсивніше. Таке не всі витри-мують.

– Потім були змагання у Іспанії.– Так, після повернення з Бразилії пе-

ред мною стояло завдання за три тижні «понизитись» до 88 кг для того, щоб відповідати максимально допустимій вазі для мене у класичному бодібілдингу. Так от, з Бразилії я прилетів з вагою 95 кг і з дуже маленьким відсотком жиру в організмі. Тобто, треба було скидати ще 7 кг сухої м’язової маси! Тренування про-ходили щодня без відпочинку: за три дні проробляв усе тіло й далі повторював цей самий комплекс по колу, використо-вуючи принципи суперсетів (коли дві чи більше вправ виконують без відпочинку між ними). Так само кожен день мав кардіонавантаження: ходив на біговій доріжці в швидкому темпі.

– А як виглядав Ваш раціон?– Він був максимально аскетичним:

я їв п’ять разів на день 150-200 г ку-рячого філе й стебло селери. Зранку ще вживав 35 г відварного рису або ячмінної каші. От так і готувався! На зважуванні мені вдалося показати прийнятну вагу: 87. 200 кг!

– Що Вас мотивує щоразу проходити такі випробовування?

– Кожного разу хочеться показати ще кращий результат. Зрозуміти, як

далеко я можу зайти на шляху вдо-сконалення пропорцій та м’язової ком-позиції тіла. У любительському спорті залишилася ще одна нескорена вер-шина: чемпіон світу з бодібілдингу. В класичному бодібілдингу я вже пока-зав все, що хотів, ставши чемпіоном світу-2013 та абсолютним чемпіоном світу цього року.

– Ставши цієї осені топ-культуристом сві-ту, Ви відчули себе популярним?

– Не можу сказати, що в житті я отримав якусь шалену популярність. Так, я відчув трішки більше уваги у свій бік, частіше впізнають на вулицях рідного міста, чогось схожого на по-пулярність інших зірок спорту немає. А все тому, що наш вид спорту є не-достатньо медійним. У соцмережах в мене, звичайно, значно побільшало прихильників, стало дуже багато лю-дей із закордону надсилати заявки в друзі.

– Чи відчуваєте себе мотиватором для ін-ших?

– Досить багато людей пишуть мені, що я для них у спорті став тим, хто на-дихає на подальший прогрес. Це над-звичайно приємно та накладає певну відповідальність.

– Андрію, як бодібілдинг змінив Ваше життя?

спорт • захоплення

31спорт • захоплення

> Мрію стати чеМпіоноМ світу в традиційноМу бодібілдингу >

– Будь-який спорт високих досяг-нень вчить відповідальності та вмін-ню планувати свій денний графік і раціон. Якась поразка для сильної особистості завжди є початком но-вого сходження, шляхом перегляду життєвої філософії, тренувальних принципів та методології. Все як і у всіх, тож я б не став виділяти спортс-менів у якусь окрему когорту: мож-на мінятися еволюційно, потрохи, а може відбутися якась криза чи по-трясіння, які шляхом перебудови та змін основних принципів виводять на вершину.

– До питання буденного життя. Як вигля-дає Ваш звичайний робочий день? Чим від-різняється Ваше життя від життя пересічно-го чоловіка?

– Прокидаюся зазвичай о 6:30-7:00. Готую їжу на весь робочий день та снідаю. Збираюсь на роботу, де я з 9:00 до 21:00. Треную відвідувачів, сам займаюся і стежу за порядком у залі. Вдома вечеряю, далі можу трохи подивитися телевізор чи перегляну-ти якийсь фільм. Мої робочі зміни у залі через день. Тож наступного дня працюю тільки індивідуально з клі-єнтами і маю трохи більше вільного часу. Можна сказати, що постійно в робочому тонусі: тримаю руку на пульсі метаморфоз моїх клієнтів, консультую людей у соцмережах. Вихідними вже маю повноцінний відпочинок. Можу кудись піти з друзями чи просто відпо-чити вдома.

– Як батьки сприйняли Ваш професійний вибір?

– Батьки – це мій найвідданіший фан-клуб, моя опора і підтримка! Вони слідкують за моїми виступами в Інтер-

неті та завжди цікавляться, як про-ходить підготовка, чи все гаразд. Їхня підтримка перш за все моральна, що само собою для мене є важливим елементом. Якщо я не на дієті – мама може приготувати щось смачненьке й по-радувати, коли прихо-джу до них у гості.

– Більшість людей ба-чать культуристів хіба що на картинках у Інтернеті чи журналах. Через це є бага-то міфів навколо бодібілдерів, наприклад, проблеми з потен-цією… Що Вам ще незвичне до-водилося чути?

– Ну тут все стан-дартно: велика непо-воротка шафа, яку завалить будь-який КМС з боксу, розумо-во обмежений і з маленьким членом, який ще й до того поганенько пра-цює (сміється, – ред. ). Новень-кого вже давно не чув. До такого ставлюся з гумо-ром, а буває ще й пожаліти можу бідолашних, що ві-рять у міфи. Нікого не збираюся ні в чому пе-реконувати, вірити чи не вірити в ці нісенітниці – особистий вибір кожного.

– А чи допомагають м’язи знайомитися з дівчатами? І як взагалі реагують перехожі чи люди у транспорті?

– З дівчатами допомагає знайо-митися почуття гумору, а м’язи

– то вже справа десята. Як кажуть: зустрічають за одя-гом, а проводжають за розумом. Реакція буває різною: від різкого не-гативу до щирого захо-

32 спорт • захоплення

> Мрію стати чеМпіоноМ світу в традиційноМу бодібілдингу >

плення. Я ставлюся до цього спокійно. Зрештою, я тренуюся не для цього.

Чому деякі люди негативно реа-гують? Гадаю, це показник культури суспільства. Можна почути вигуки на кшталт: «Тільки добро на гімно пере-водить», або «Понаїдаються всякої хімії й вимахуються тут». Це все банальна заздрість й нерозуміння того, скільки праці в це вкладено. Зрештою, продук-ти купую за чесно зароблені гроші, й кому і в чому я маю звітувати? Живу, як мені подобається, та нікому не за-важаю. Так що все це – дрібниці. Со-баки брешуть – караван йде.

– Чи були якісь кумедні випадки, пов’язані з великими м’язами?

– Так, особливо коли одяг купую. В куртці я не виглядаю аж надто

габаритно. Тому коли, приходячи в магазин, прошу футболку розмі-ру 3XL продавці, буває, недовірли-во посміхаються. Цю «проблему» швидко вирішує скидання куртки: іноді очі в них дуже контрастно округляються.

– До речі, як з одягом? – Сорочки стандартні мені не під-

ходять, тож тільки індивідуальний по-шив. Для верху тіла, в принципі, не проблема підібрати речі, а от зі шта-нами чи джинсами трохи складніше. Обсяг стегна досить немаленький, а от талія відносно невелика, тож про-давцю доводиться добряче попітніти, поки підбере більш-менш підходящі джинси, але підшивати талію все одно доводиться.

– Уявімо, що нас зараз читає юнак, який хоче також бачить себе у цьому спорті. Що йому потрібно зробити і до кого піти?

– Варто налаштуватися на тривалу кропітку працю. Тіло людини є досить інертною штукою, тому процес часто займає роки, а то й десятиліття. Зви-чайно, історія знає й так званих вундер-кіндів, але, на жаль, вони так само різ-ко зникають після того як спалахнули. Алгоритму немає. Є, звичайно, спільні риси у зростанні всіх серйозних атле-тів: нарощування м’язової маси й шлі-фування форми, методична ліквідація відставання слабких м’язів й вирівню-вання пропорцій. Дуже допомагає у цій праці гарний тренер, який спрямовує вірним шляхом, може свіжим поглядом з боку оцінити форму та вказати на по-милки в побудові тренувального проце-

33спорт • захоплення

> Мрію стати чеМпіоноМ світу в традиційноМу бодібілдингу

су. Тому постарайтеся спочатку знайти грамотного фахівця та не забувайте й про самовдосконалення: більше читай-те спеціалізованої літератури, пізнавай-те нове, експериментуйте!

– Яку роль у підготовці до змагань відіграє спортивне харчування?

– Це добавки і ставитися до них слід відповідно. На першому місці – на-туральні продукти, вже потім додаємо спортивне харчування. Жодна добав-ка не замінить грамотно складений раціон, ніякий протеїн не допоможе стати більшим і сильнішим, якщо не їсти дрібними порціями 4-5 разів на день!

– Людині, далекій від культуризму, може видатися, що бодібілдинг закордоном є до-волі прибутковою галуззю. Чи це так?

– Бодібілдинг порівняно з іншими видами спорту далекий від шалених грошей. Навіть закордоном (напри-клад, у США), гонорари топ-атлетів на порядок нижчі, ніж у тенісі, баскетболі чи хокеї. Чому так? Це вже питання до промоутерів і популяризаторів, до керівництва федерацій.

В Україні ситуація є ще сумнішою, бо фітнес-індустрія в нашій крані, на жаль, у зародковому стані. Проте по-волі все змінюється на краще, хоча й дуже повільно. Тут все залежить від економіки країни. Чим краще живуть люди, тим більше грошей вони можуть собі дозволити витра-тити на себе, на профілактику свого здоров’я, чим, безумовно, і є фітнес. А щодо того, чи можна заробити? Вважаю, що гарний фахівець у будь-

якій галузі завжди зможе заробити собі й свої родині на хліб з маслом – потрібно лише добре працювати й любити свою справу. А так щоб по-вністю присвятити себе спорту й ні про що більше не думати – такого, на жаль, немає не тільки у моєму виді спорту.

– Які Ваші спортивні плани на майбутнє?– Поки що хочу відновитися та від-

почити. А далі буду орієнтуватися на свої фінансові можливості (була б спонсорська підтримка – було б прості-ше малювати плани). Хотілося б взяти участь у Чемпіонаті світу-2015 і поста-ратися досягти нової вершини. Мрію стати чемпіоном світу в традиційному бодібілдингу.

Розмовляв Андрій Бурда

34 історія брендів • захоплення

горілчані королі Європи

Якби ви потрапили до львівської кнайпи кінця XIX – початку XX століття і попросили у кельнера горілки, не вказуючи назви, то він неодмінно налив би вам трунок виробництва фабрики Бачевських. А от для того, щоб ви-пити якусь іншу – потрібно було обов’язково вказувати назву. Такою популярною була го-рілка Бачевських у галичан.

Утім історія родини алкогольних магнатів Бачевських не тільки про алкоголь, а більше про інновації та маркетинг. Найсвіжіші технічні новинки та небачені раніше рекламні акції – ось рецепт успіху і слави першої львівської ґуральні. Очевидно, що якість самих трунків також повинна була бути на висоті. І не лише через нові технології, що давали можливість очищати горілку, але й завдяки унікальній рецептурі. Недаремно алкогольні напої Бачев-ських подавали на стіл цісарю Австро-Угор-ської імперії Францові Йосифу.

Ґік хIX століттяІсторія успіху родини Бачевських почалася

у 1782 році, коли дід Леопольда Бачевського заснував у селі Вибранівка, що поблизу Льво-ва, ґуральню з виробництва горілки та лікерів. Спершу продукція фабрики не особливо відріз-нялася від конкурентів, хоча Бачевські нама-галися максимально можливо очищати її від неприємного присмаку та запаху, притаманно-го самогону. Фільтрація і додавання настоянок різних трав робили смак напоїв м’якшим, а за-пах вишуканішим.

Розквіт родинного бізнесу розпочався з приходом до керівництва фабрикою Леополь-да Бачевського – людини, котра постійно по-кращувала якість напоїв через вдосконалення технології їхнього виготовлення. У сучасному розумінні Леопольд був ґіком – людиною, в до-брому сенсі схибленою на технічних новинках. Тому за першої можливості він купував у Євро-

пі нове обладнання, зокрема для ректифікації спирту. Інші місцеві виробники використовува-ли дистиляційні апарати, за допомогою яких можна було виготовляти непоганий самогон, але ніяк не якісну горілку.

У 1810 році Леопольд переніс фабрику до Львова в район парку Знесіння. На той час го-рілка та наливки виробництва Бачевських за-вдяки смаковим якостям набули популярності серед представників тодішньої влади не лише у Львові, але й на теренах усієї Австрійської імперії. Тоді ж фабрику відзначили Орденом цісарського орла, котрий давав право роз-міщати на етикетках напис “Постачальник цісарсько-королівського двору”. Ця відзнака закріпила сприйняття бренду “Baczewski” як виробника алкоголю преміум-класу. Бачев-ському вдалося зламати у свідомості тодіш-ньої шляхти стереотип про те, що горілка – це хлопський напій.

рекламний геній J.A.Та справжній прорив родинного бізне-

су розпочався з приходом до керівництва у 1856 році Йозефа Адама Бачевського. У Львівській технічній академії (нині НУ “Львів-ська політехніка”) Йозеф вивчав технологію спиртів. Як і батько, він захоплювався техніч-ними новинками. Різниця була лише в тому, що окрім технологій Йозефа Адама також цікавив і маркетинг. Він постійно відслідкову-вав усі новинки з цих двох сфер. Тому чи не першим почав інвестувати кошти не лише у технології, які забезпечували якість продукту, але й у маркетинг, котрий згодом став запо-рукою популярності бренду у Європі. Реклама алкоголю Бачевських заполонила не лише усі існуючі газети, але й вулиці міст. Листівки та плакати, де в різний спосіб рекламували на-пої Бачевських стали незмінними атрибутами життя Львова.

Рецептом успіху продукції львівських горілчаних магнатів Бачевських стало фанатичне захоплення інноваціями у сфері техніки та маркетингу

35історія брендів • захоплення

Окрім цього він змінив тару, в якій прода-вали напої. Замість звичайних пляшок горілку почали розливати в карафи – посудини різного кольору та форми, виготовлені зі скла, мета-лу, кераміки чи кришталю. На смакові якості напоїв карафи не впливали жодним чином, зате забезпечували презентабельність. Ту пре-зентабельність, котра потрібна була Йозефу Адаму Бачевському, щоб поширити успішний бізнес на всю Європу. Важливою лазівкою до успіху закордоном для бренду стали міжна-родні виставки. Напої “Baczewski” отримали найвищі нагороди у Відні в 1866, в Парижі у 1867, в Амстердамі у 1868, а також у Лондо-ні та Москві у 1872 році.

Рекламні акції бренду “J.A.Baczewski” ви-різнялися креативом, тому мали величезну по-пулярність. На Галицькому крайовому ярмарку у 1894 році Бачевський спорудив з фірмових пляшок експозицію у формі величезної кара-фи кілька людських зростів заввишки. Серед відвідувачів ця споруда викликала справжній фурор. Фірма Бачевського почала також ви-давати сатиричні брошури, в яких прямо чи опосередковано рекламували алкоголь фа-брики. Використовували також інші марке-тингові прийоми, які нині є звичними, але на той час не були популярними. Фірма першою почала у ході рекламних акцій роздавати пере-хожим малесенькі пляшечки горілки. Сміливі рішення Йозефа Адама в просуванні бренду “J.A.Baczewski” допомогли фабриці стати ліде-ром алкогольної галузі промисловості спершу Австро-Угорської імперії, а згодом і Європи.

Маркетинг понад усеПісля смерті Йозефа Адама в 1911 році

фірму успадкували його сини. Леопольд від-повідав за якість продукції і процес вироб-ництва, а Генрик займався фінансами та маркетингом. Брати за прикладом батька не шкодували грошей на промоційні акції. Най-відоміша з них – будівництво у Стрийському парку величезного павільйону у формі кара-фи, стіни якого були викладені з фірмових пляшок. Згадка про будівлю, котру називали “Вежа Бачевського” є навіть у творі “Висо-кий замок” відомого письменника Станіслава Лема.

“Стрийський парк мав плутану топографію, а ще багатообіцяюче сусідство виставкового терену Східних Торгів. Узимку та влітку над ним панувала вежа Бачевського, чотирикут-на, зусебіч викладена рядами повних кольо-рових пляшок. Мене страшенно цікавило, чи там справжній лікер, а чи тільки фарбована вода, але цього ніхто не знав. Я згадую Схід-ні Торги. Я любив ходити на їхню територію, коли там було порожньо й безлюдно. Дивно тоді виглядали великі павільйони з брудними шибами. Особливим місцем для мене був най-довший напівокруглий павільйон, який оточу-вав півколом павільйон Бачевського (отой, викладений пляшками з лікером). Ставши під вежею Бачевського, можна було розбу-дити сплячу луну. Варто було досить сильно плеснути в долоні, як луна повторювалася чо-тири, п’ять і навіть шість разів, так само як і кожен вигук”.

повітряно-морський збут

1930 року нове покоління Бачевських завойовувало заокеанські ринки преміаль-ного алкоголю. Трансатлантичними лай-нерами “Пілсудський” та “Полонія” трунки “J.A.Baczewski” потрапляли до Австралії, Південної Америки та Канади. А в європей-ські столиці, зокрема до Праги, Відня та Па-рижу горілку та лікери доставляли літаками. Бачевські були першими, хто використав авіацію для розповсюдження алкогольної продукції.

останній львівський акорд

Чорним днем в історії Бачевських стало 17 вересня 1939 року. Німецькі військо-во-повітряні сили розбомбили горілчану фабрику. А 19 вересня до міста уже ввій-шли радянські війська, котрі окрім того, що арештували керівника фірми Стефана Бачевського, також розграбували залиш-ки вцілілої продукції. Останній раз Стефана рідні бачили в супроводі працівників НКВС. Його подальша доля невідома. Інша час-тина родини емігрувала до Відня, де після війни фабрику відродили під назвою – “J.A Baczewski – Altvater Gessler”. До Львова горілка Бачевських, досі популярна в Ав-стрії, Польщі та США, повернулася аж у 2013 році.

Роман Рак

36 етикет • дрібниці життя

чоловіча історія

Хуанг Янфенг, 45-річний ки-таєць, народився і виріс у ма-ленькому і віддаленому від ци-вілізації селі. Поїхав звідти на заробітки, зробив кар’єру, став багатієм. А потім йому постави-ли страшний діагноз: рак. Стан занедбаний, спробувати ліку-вати можна, але шансів дуже мало. Гроші у Хуанга були, ви-стачило б не на одну спробу і на будь-які способи лікування. Однак він вирішив інакше.Замість того, щоб витратити всі кошти на лікування і про-вести кінець життя у лікарнях, чоловік вирішив змиритися зі смертельною хворобою, а гро-ші вкласти у щось корисне для людей. Хуанг Янфенг повернув-ся до рідного села у горах, яке зі зовнішнім світом з’єднують лише практично непроїзні стеж-ки. Залишивши дружині досить грошей для комфортного жит-тя, а доньці – для навчання в коледжі, всі інші заощадження він вклав у будівництво доро-ги, яка вже після його смерті з’єднає рідне село з «великою землею».«Тут складне життя, довкола високі гори і швидкі ріки. А коли з’явиться дорога, побут людей стане простішим. І ту-ристи сюди поїдуть, адже в нас дуже красиво!», – впевнений Хуанг Янфенг. Доки живий, він щодня приходить на будівни-цтво з термосом чаю і печивом, сідає на розкладний стілець та спостерігає, як його проект по-ступово стає справжньою до-рогою.

37етикет • дрібниці життя

38 тенденції • відпочинок

відпочинок

вугільний острів, японіяУявіть собі покинутий цілий острів! І це не райський куто-

чок з бананами та кокосами, де ніхто не жив. Хасіма – це індустріальний центр, де колись працювала та мешкала не один десяток тисяч людей. Привели їх сюди поклади вугіл-ля, а коли їх вичерпали, то населення поступово почало

переселятися на велику землю. Все ніби просто і нестраш-но, але від самого тільки вигляду острова мурашки по тілу бігають.

У місці з чи не найбільшою колись густотою населення в світі з 1974 року тут не живе ні душі, і природа все більше повертає собі те, що в неї колись забрали люди.

А ви з лякливих? Боїтеся темряви? А моторошних місць? Покинутих будівель? Привидів, які можуть там мешкати? Сьогодні ми вирішили розказати про кілька місцин, які неодмінно сподобаються любителям по-лоскотати собі нерви. Розташовані вони у різних закуточках планети, тому можуть стати родзинкою подо-рожі до однієї з країн, яку ви плануєте відвідати.

39

покинутий готель, колумбіяМальовничі гори, дрімучі ліси і... покинутий готель, який

збудували ще в далекому 1923 році. Зелені вершини гір, річка та водоспад – ось що свого часу заманювало від-відувачів у це місце неподалік столиці Колумбії. Фешене-бельний готель завжди приймав багато відвідувачів і не останньою чергою завдяки красивим видам на водоспад. Проте з часом річка забруднилася, обміліла, краєвид дещо

збіднів, що потягнуло за собою і відтік туристів. Натомість зачастили сюди самогубці, які закінчували життя, стриба-ючи з балконів готелю. Саме тому в 90-х це місце зажило поганої слави, і пансіонат закрили.

Лякає сама думка відвідин такого закладу, чи не так? Загадковий готель розташований за 30 км від Боготи, тому добратися туди буде нескладно. Якщо відвідуватимете Колумбію, звісно.

тенденції • відпочинок

> тенденції >

40 тенденції • відпочинок

> тенденції >

гора хрестів, литваДуже цікаве та незвичне місце. Попри абсолютну схожіть,

це не кладовище. Навпаки, місце досить оптимістичне, адже жителі цього регіону вірять, що задля щастя і тала-ну кожен обов’язково повинен залишити тут свій хрест. За приблизними підрахунками тут перебуває приблизно 50 тис. хрестів, що створює незабутню атмосферу, проте зовсім не радісну, а, скоріше, навпаки. Ввечері при місячному світлі це місце цілком може скидатися на парк біля замку Дракули.

Про історію місця та причини його виникнення не відо-мо нічого, що окутує пагорб ще більшою загадковістю та моторошністю.

острів ляльок, МексикаА це – ще одна цікава, проте дуже моторошна місцина –

Острів ляльок. Здавалося б, нічого особливого, але вони тут усюди. І не в найкращому вигляді... Кажуть, їх збирав та привозив сюди психічно хворий чоловік впродовж майже п’ятдесяти років. Одного разу в тутешньому каналі потону-ла дівчинка, і мужчина знайшов на цьому місці ляльку, піс-ля чого почав збирати та приносити їх на острів звідусіль. Кажуть, їх тут кілька тисяч. Чоловік за певний час помер, а острів і далі продовжує бути домом величезної кількості ляльок, що додає цьому не тільки ще більшого страху, а перебуванню там – особливої напруги.

41тенденції • відпочинок

> тенденції

чумний острів, італіяА це – покинута психлікарня у Італії.

Розташована вона на острові Повелья не-подалік Венеції. Кажуть, її стіни криють у собі багато таємниць. Історія її почалась ще у XIV ст., коли сюди масово звозили безнадійно хворих на чуму. Їх тут свого часу налічували кілька тисяч. Пізніше, за кілька століть, на цьому острові облашту-вали психлікарню. Подейкують, що багато хворих скаржилося тут на нічні кошмари та зустрічі з привидами. Проте їх ніхто не слухав, а ці випадки давали змогу головно-му лікарю випробовувати на пацієнтах «аль-тернативні» методики лікування. Буваєте в Італії? Тепер знайте, що відчути себе наче у фільмі жахів дуже просто.

До слова, в Україні є теж такі цікаві місця. Звичайно, першим на думку спадає Чорнобиль. Туди успішно зараз возять екс-курсії, знайомлячи туристів з покинутим міс-том Прип’яттю. Проте відвідини такої зони потребують трохи часу та підготовки. А от без цього всього нашвидкуруч можна поди-витися на іншу місцину, яка з часом, скоріш за все, складе достойну конкуренцію місцям з нашого списку. Це фешенебельний, проте так і незаселений мікрорайон «Воздвижен-ка» на Андріївському узвозі в столиці. Там варто прогулятися і оцінити все самому. Го-ворять про кілька причин того, що в елітні новобудови так і ніхто не поселився: одна з них – тому що житло «класу люкс» будува-ли не дуже якісно, і вже на стадії здавання в експлуатацію вилізла ціла купа недоліків. Друга версія – містична і полягає у розташу-ванні комплексу на місці колишніх поховань. Проте якою б не була причина, зазирнути сюди однозначно варто. Це не кілька будин-ків, і навіть не квартал. Це ціле маленьке містечко, де не живе ні душі. Ввечері тут до-сить моторошно та цікаво. Рекомендуємо!

Остап Процик

42 екскурсія • відпочинок

МандруЄМо україною!

Наша країна прекрасна. Її гео-графічне розташування, багатство культури, неоднорідна історія, різно-маніття етносів сприяють розвитку багатьох видів туризму. Тому люби-телі подорожей знайдуть для себе в Україні цікаві й актуальні пропози-ції та варіанти відпочинку будь-якої пори року. А українська зима осо-блива своїм передсвятковим періо-дом. А де свята – там і вихідні, під час яких не хочеться сидіти вдома. Тому варто збирати друзів у велику компанію і вирушати у подорожі. А поїхати насправді є куди, навіть якщо у вас нема ні візи, ні євро в гаманці.

Спеціально для вас – підбірка місць від експерта, куди можна по-датися взимку.

україна – фестивальна країна

Мабуть, ви подумали, якщо тема статті «Зима», то першочергово мова йтиме про лижі, санки, ковзани… А от і ні! Не передусім. Про них говоритиме-мо далі. А спочатку хотілося б ще раз звернути вашу увагу на різноманіття нашої країни і розповісти про цікаві по-дії, що висвітлюють багатство культури, звичаїв, віри, традицій, побуту та мають місце лише взимку.

Місто №1 в Україні (за кількістю при-їжджих туристів) приймає левову част-ку своїх гостей саме на новорічно-різд-вяні свята. Звичайно, ви здогадалися, що це Львів – фестивальна столиця України. Місця в готелях та хостелах на цей період заброньовані ще наприкінці

жовтня. Різдвяний ярмарок, концерти, свято пампуха, хода вертепів, колядки та щедрівки – таких пишних загально-міських святкувань ви не побачите ніде в Україні. Сподіваємося, Ви мали на-году погуляти рідним містом та насоло-дитися різноманітними атракціями, які триватимуть у нас аж до весни.

У січні Закарпаття побавило нас аж двома фестивалями! І обидва – гастро-номічні. Перший з них давно відомий і вже досить поважного віку – Свято молодого вина «Червене вино» в Мука-чевому. Протягом уже 20 років (цього року ювілей!!!) подія проходить в центрі міста на Старий Новий рік і є аналогом свят, які щорічно святкують у Франції, Італії та Іспанії. На найстаріший, най-більший, наймасовіший фестиваль вина в Закарпатті з’їжджаються ви-

43екскурсія • відпочинок

нороби з усіх околиць. І коли прогулю-єшся поміж павільйонами, то справді переконуєшся, що потрапив у винний кРАЙ. Неспроста «Червене вино» ста-ло візитною карткою не лише Мукаче-вого, а й всього регіону.

Стрімко набирає популярності моло-дий гастрономічний фестиваль «Кон-курс різників свиней-гентешів». Генте-ші – майстри із заготівлі свинини та приготування страв з неї. Виключно угорська традиція не випадково прижи-лася у с. Геча (Берегівський район, За-карпатська область). Компактне про-живання цього етносу на Берегівщині має сильний вплив на місцеву кухню. Вона різко відрізняється не лише від української, але й від закарпатської. Якщо закарпатська кухня – це суміш словацької, угорської, російської, укра-їнської, румунської кухонь, то на Бере-гівщині сильно виражена саме гостра угорська. Паприка і червоний перець – обов’язкові компоненти кожної страви.

Традиційний угорський гуляш, гурку, свіжу торошкапусту, пікниці, шовдарь, сало, папрікаш, шкварки та інші коп-ченості приїжджають скуштувати тися-чі туристів з усієї Європи. І все це під запальну музику та закарпатське вино.

А якщо ви таки їх проґавили, то є ще одна остання нагода на початку весни закрити урочисто попрощатися з усіма зимовими святкуваннями. Це Міжнародний фестиваль вина у Бере-гово. Щовесни починаючи з 2000 року у Берегово проводять свято молодого вина. Члени ордену святого Венцела, який об’єднує найкращих місцевих ви-норобів, є натхненниками фестивалю та всіляко популяризують винну славу Берегівщини. Окрім найкращих сортів білого вина на фестивалі будуть пред-ставлені закарпатські сири, закуски до

вина та найсмачніші закарпатські стра-ви. Під час фестивалю пройде посвята нових лицарів і фрейлін (придворних дам) до Винного лицарського ордену св. .Венцела. Також заплановані кон-цертна програма, виступи ансамблів та розіграш лотереї.

лижі, санки, підсрачники

Більшість прихильників активного відпочинку любить зиму за те, що в цей час можна віддатися своїй стихії – зи-мовим активностям. Зима приносить багато радості й тому, що можна злі-пити сніговика, пограти у сніжки, пока-татися хто на чому вміє. Оскільки ми живемо в час світових тенденцій до по-тепління, то снігу на рівнинах випадає мало. Але в Карпатах та Прикарпатті є достатньо місць, де можна сповна на-солодитися улюбленим заняттям.

Буковель. Про розрекламований Буковель з його європейськими цінами та українським сервісом, думаю, відомо усім, тому багато про нього писати не буду. Доїхати туди найзручніше власним транспортом. Але якщо бажаєте побе-регти свій засіб пересування (дорога в напрямку Львів – Івано-Франківськ не в найкращому стані), то краще скориста-тися регулярними трансферами та різ-номанітними турами. Додам лише, що Буковель також цікавий і влітку. Але це вже матеріал окремої статті.

Драгобрат. Не така розпіарена, але не менш захоплююча найвисокогірніша лижна база України (1400 м) дозволить вам сповна насолодитися зимовим від-починком. Завдяки підковоподібному розташуванню Свидовецького хребта сніг на Драгобраті лежить довше, ніж на будь-якій іншій лижній базі України. Чудовий мікс зими та весни тут можна

> МандруЄМо україною! >

44 екскурсія • відпочинок

спостерігати у травні, коли червоно-книжні крокуси розквітають між засні-жених галявин. Крім того сонячного безхмарного дня звідси відкриваються чудові краєвиди на найвищий масив Українських Карпат – Чорногору, про-глядаються вершини гір Говерли (2061 м), Петроса (2020 м). В іншому напрям-ку видно найвищі хребти Ґорґан – Добо-шанку (1754 м), Синяк (1662 м). Ціни на проживання та прокат спорядження тут доступніші, ніж на Буковелі.

Пилипець. Це один з наймальов-ничіших гірськолижних курортів у Кар-патах, що активно розвивається і вже є досить популярним серед любителів зимового відпочинку. Мережа гірсько-лижних спусків дозволяє насолодити-ся і вдосталь накататися всім охочим. З кожним роком сюди приїжджає все більше туристів. Пилипець – справ-жній рай для фрірайдерів, які люблять кататися за межами лижних трас по пухнастому незайманому снігу. Протяж-ність позатрасових спусків у Пилипці на порядок перевищує довжину розміче-них гірськолижних трас.

Рекорди Пилипця, або 5 причин від-відати цей курорт

1. Пилипець розташований у серці Карпат на схилах найдовшого гірського хребта України (Боржавський хребет).

2. Найдовший лижний спуск (4000 м) в Україні розкинувся саме у Пилипці.

3. Курорт обслуговує найдовший в Україні швидкісний бугельний підйом-ник (1500 м).

4. Один з найбільших крісельних під-йомників України (1650 м) чекає вас в Пилипці

5. 20 000 м гірськолижних трас різної складності які розраховані як на любителів гірськолижного спорту, так і на професіоналів.

Місця для зимового відпочинку довкола львова

Гарна новина для тих, хто шукає снігових забав на вихідні (або навіть на один день) і не хоче вирушати далеко за Львів. Довкола нашого міста є без-ліч місць, пристосованих для катання.

За 135 км від Львова розташова-ний однин з найбільших та найстаріших гірськолижних курортів країни – Слав-ське (850 – 1342 м). Тут є безліч баз відпочинку, готелів, садиб та котеджів. У оренду вам запропонують великий вибір гірськолижного спорядження, снігоходи та квадроцикли. Основна перевага Славського – наявність заліз-ничної станції, де зупиняються поїзди з усіх регіонів України. Поїздом зі Львова сюди їхати всього 2 години, автомобі-лем – 2,5 години.

Гірськолижний комплекс «Плай» розташований у Сколівському райо-ні при трасі Київ – Чоп біля с. Плав’є. Любителів зимового відпочинку тут чекають 6 лижних трас різних рівнів важкості, сучасні чотиримісні крісельні підйомники, розвинута інфраструкту-ра, доглянуті схили та сучасна систе-ма штучного засніження. Зі Львова до комплексу зручне магістральне сполу-чення. Доїхати автомобілем можна за 2 години.

За 32 км від міста Сколе на висотах 950-1100 м розкинувся центр зимових видів спорту міжнародного значення – навчально-спортивна база «Тисовець». Тут прокладені траси для бігових лиж, біатлону, могулу, фрістайлу, сноубордин-гу, сноутюбінгу. Австрійські спортсмени назвали «Тисовець» перлиною Карпат, а швейцарці, захоплюючись, говорили: «Здається, що цей райський куточок

> МандруЄМо україною! >

45екскурсія • відпочинок

перенесений з наших Альп!». Крім ка-тання у Тисовці ви зможете організува-ти для себе повноцінне дозвілля: сау-на, більярд, кафе, диско-бар, заняття іншими видами спорту, обладнані спор-тивний і тренажерний зали. Уже кілька років тут працює новий захоплюючий атракціон – сноутюбінг (спуск схилами з невеликим нахилом на некерованих гумових колах з пластиковим дном). Ця атракція дуже подобається і дітям, і дорослим як альтернатива катанню на санках. Він є безпечнішим порівняно з санками, тому що спорядження виго-товляють з гуми. Траса для сноутюбінгу відгороджена від гірськолижних, під-йомник досить простий і, найприємні-ше, що на вершину схилу «надувні сан-ки» витягує підйомник, за який тюби чіпляються на нижній станції, а на верх-ній – вони автоматично відчіплються.

Також у Тисовці зареєстровано най-вищу точку православ’я, яка занесена до Книги рекордів України. Нею став храм святого пророка Іллі, зведений в Карпатах на висоті 1176 метрів над рівнем моря.

Зовсім близько у с. Поляна (20 км від Львова) біля районного центру Ми-колаїв працює новий двомісний бугель-ний витяг «Казкова поляна» довжиною 600 м. Більше підходить для новачків. Траса проста, але доглянута. Працює ратрак (спеціальна машина на гусени-цях для ущільнення снігу). Є окрема траса для бебі-ліфту і окремий спуск, де катаються на сноутюбах.

Недалеко від раніше згаданого Ско-ле розташовані гірськолижні траси у с. Орявчик. Менш відомі та придатніші для початківців траси й витяги є також біля населених пунктів Сколе (висота 800 м), Розлуч (висота 700 м), Борис-лав (висота 500 м).

печери

Напевно не кожен може собі уяви-ти, що досить цікавим видом зимово-го активного відпочинку можуть бути спелеотури (походеньки по печерах). Зрештою, вони актуальні у будь-яку пору року. Оскільки в печері завжди зберігається стабільна температура +9-11 °С, яка не залежить від коливань температури повітря ззовні, то особли-во екзотика прогулянки відчутна, коли на вулиці 0°С і нижче. Такі мандрівки допоможуть вам поринути у зовсім ін-ший світ. Атмосфера печер вас зача-рує своїм спокоєм. Під час прогулянки ви зможете забути про негаразди та проблеми, наповнитися гарним на-строєм, відновити душевну рівновагу та прозорість думки. Хто побував тут, обов’язково захоче приїхати ще раз. Та-кож пам’ятайте, що печера – це трена-жерний зал без тренажерів. Прогулян-ка під землею – чудова гімнастика для м’язів шиї, спини, рук та ніг. Абсолютна відсутність мікробів у повітрі очищує ор-ганізм лише тому, що ви дихаєте в пе-чері. Все перераховане вище створює неперевершені умови для активного відпочинку.

Найдовшою в Україні, найдовшою у Європі, найдовшою у світі гіпсовою та другою (після Флінт-Рідж-Мамонтової у США) за протяжністю печерою на Зем-лі є Оптимістична. Розташована вона неподалік селища Королівка (Борщів-ський район, Тернопільська обл.). За-гальна довжина всіх ходів – 240 км. Складається печера з багатьох районів («Старий», «Новий», або «Централь-ний», «Далекий», «Озерний», «Заозер-ний», «Навігатор», «18 січня», «Свіжа вода», «Північна корона», «Перехід-ний», «Вітровий», «Міраж» та інші), які,

> МандруЄМо україною! >

46 екскурсія • відпочинок

своєю чергою, складаються із галерей та залів («Циклоп», «Чу-мацький шлях», «Проспект Шевченка», «Аспірантська», «Львів-ська», «Аква-Віта»). Найбільшим скарбом печери Оптимістична є насамперед різноманітні гіпсові кристали та печерні утворення: натічні освіти, сталактити, сталагміти, капи, кальцитові «чорні ріки», величезні друзи пластинчастого гіпсу, кам’яні квіти, голчасті їжаки півметрового діаметру, а також унікальні та дуже рідкісні гелектіти.

Справжньою окрасою печери можна вважати підземні озера. Вони невеликі за площею, але бувають досить глибокі та ще не-досліджені.

Час від часу в печері можна помилуватися творчістю спелео-логів. Протягом туристичного маршруту ви зустрінете вироблені з печерної глини скульптурну композицію «Плинність часу», фігури риб, сфінкса, русалок, атлантів, каріатид та багато інших.

Щоб вивчити печеру сповна, найкраще приєднатися до екс-педиції тривалістю 7 днів. Їх проводять тут регулярно з метою роз-ширення ходів та пошуку нових районів. Члени клубу «Циклоп», які турбуються про печеру, прагнуть «зробити» її найдовшою у світі, відкриваючи та з’єднуючи нові райони з уже розвіданими. І допо-могти їм у цьому може кожен з нас.

Найпопулярніша серед любителів активних підземних прогуля-нок печера Млинки. За протяжністю вона набагато коротша за Оптимістичну. Загальна довжина ходів у Млинках дещо перевищує 46 км. Хоча за кількістю цікавих проходів та викрутасів на одини-цю довжини, мабуть, займає перше місце. Чого тільки варті на-зви «Чортове горло», «Роддом», «Подарунок долі». Тут розроблені кілька туристичних маршрутів. Їх складність коливається від еле-ментарного (не потрібно фізичної підготовки) до екстремального (необхідна висока фізична та психологічна підготовка). Приїхавши сюди на вихідні, можна домовитися про кілька вилазок різного рівня складності (від простішого до складнішого).

Найдоступнішими печерами для туристів є Кришталева (23 км) та Вертеба (9 км). В обох розроблені туристичні маршрути завдовжки приблизно 2 км. Тут для участі в екскурсії не потрібні спеціальне обладнання чи фізична підготовка (на відміну від по-передніх). Ці печери ідеально підходять для тих, хто вагається, чи він не боїться замкненого простору та хоче перевірити, чи справді йому сподобається підземне царство печер. Кришталева здивує вас величезними просторими залами, каменями незвичайної фор-ми, захоплюючими легендами. У Вертебі були знайдені речі побуту віком 3-5 тисяч років. Тому тут працює єдиний підземний музей Трипільської культури, де ви дізнаєтесь надзвичайно цікаві та ма-ловідомі факти про наших предків і різні дослідження на цю тему.

> МандруЄМо україною! >

47екскурсія • відпочинок

> МандруЄМо україною!

пізнавальні подорожі

Зима має безліч переваг і для тих, хто не любить масових заходів, катання на снігу чи спускання під землю. Більшість туристичних місць взимку переживає пік під час свят. Вже по їх закінченню метушня спадає, ціни знижуються, і настає чудовий час для самостійних подорожей. Відсутні черги до музеїв, у рес-торанах стає затишно, галасливі компанії не потурбують ваш сон в готелі. Взимку ви по-новому відкриєте для себе ті місця, які, здавалося б, знаєте влітку. Львів, Ужгород, Мукачево, Бе-регово, Тернопіль, Івано-Франківськ, Кам’янець-Подільський, Хотин, Чернівці, Луцьк, Умань, Одеса, Запоріжжя, Київ та бага-то інших відомих та не дуже міст з радістю зустрінуть вас, щоб здивувати та подарувати неперевершені враження від перебу-вання.

Нехай ваш годинник завжди показує час на мандри, а подо-рожі приносять тільки позитивні враження!

Юрій ПИРЧ, експерт з внутрішнього туризму Західною Україною

фото автора

48 за столом • відпочинок

рецепт:

Маринована квасоля з овочаМи

Інгредієнти:• склянка білої квасолі• середня морквина• невеличка цибулинка• половина болгарського перцю• зубчик часнику• 2 суцвіття гвоздики• 3 горошини духмяного перцю• пів чайної ложки сушеного фенгуреку (пажитнику)• сіль, перець, олія.

Спосіб приготування:Квасолю попередньо відварити до готовності у достатній кількості підсоленої води. Ци-

бульку дрібно нарізати та підсмажити на олії до золотистого кольору. На пательню додати натерту на крупній терці морквину, протушкувати трохи, далі кинути порізаний соломкою болгарський перець. Додати трохи відвару з квасолі, аби овочі не були сухими. Часник на-різати невеличкими шматочками та кинути до овочів на пательні, все посолити, поперчи-ти, додати фенгурек, накрити кришкою і зняти з вогню. Банку добре промити та викласти по черзі шарами смажені овочі та квасолю, наповнивши посудину. Між шарами покласти суцвіття гвоздики та розрізані навпіл горошини духмяного перцю. Зверху влити 2-3 сто-лові ложки відвару з квасолі. Щільно закрити і поставити в холодне місце на 2-3 доби.

Фото Надії КошельРецепт і фото надав Клуб галицької кухні

Така квасоля – традиційна галицька страва, яку у Львові готують уже з півтора століття. Вона ціка-ва ще й тим, що може бути закускою практично до будь-якого алкоголю: горілки, віскі, джину, рому, пива, хіба до вина не надто пасує. До того ж, збіль-шивши пропорцію, її можна заготувати хоч і трилі-трову банку, дуже зручно.

49за столом • відпочинок

здоров’я з італійськиМ сМакоМ

Сонячна Італія завжди вабить гурма-нів з цілого світу. Середземноморський спосіб харчування є популярним не тіль-ки серед голлівудських зірок, але поміж простих споживачів. Паста, наприклад, подобається всім – і дорослим, і дітям, тому питання натуральності та контр-олю якості виробництва виходять у су-часному світі на перший план.

Американські спеціалісти, враховую-чи епідемію ожиріння в країні, постійно ведуть дослідження у галузі дієтичного харчування. Саме вони почали звертати увагу на вміст глютену в продуктах що-денного споживання. Глютен (від анг. glue – клей) – складний білок, що вхо-дить до складу зерна багатьох злакових культур. Його ще називають клейкови-ною, яка робить тісто еластичним та впливає на швидкість його підйому при випіканні. Глютен містять різні види хлі-ба, лаваші, торти, кекси, піца, макаронні вироби, пиво. Інколи речовину вводять штучно для надання форми та еластич-ності морозиву, соєвим соусам, бульйон-ним кубикам, кетчупам, замороженим овочам, навіть аптечним вітамінам у капсулах і таблетках. Косметичні засоби, зокрема пудри, помади, креми, можуть містити клейковину, тобто сучасна лю-дина постійно стикається з цим білком.

1% населення страждає на непереноси-мість глютену, що провокує целіакію (лат. «черевну хворобу»). Це поняття ввели ще римляни у 300 році н. е. Перший сучас-ний опис цього захворювання у дітей зро-бив англійський лікар Самуель Гі у 1888 р., виділивши серед симптомів анемію, діарею (пронос) та виснаження. Голланд-ський педіатр Дікке в 1950 р. відкрив зв’язок целіакії з глютеном, після чого безглютенова дієта дала можливість по-збавитися недуги.

Чому ж спеціалісти почали звертати прискіпливу увагу на вміст глютену, якщо лише незначна частина популяції не пе-реносять цей білок? Справа в тому, що навіть пшениця (не говорячи про інші продукти з супермаркетів), яку вживає сучасна людина, сильно відрізняється від тієї, яку їли наші предки. Послідов-ники Мічуріна протягом останніх сторіч спеціально відбирали сорти злакових з підвищеним вмістом білка, а, значить, і глютену. У результаті за останні 200 ро-ків частота випадків целіакії виросла на 400%! В Америці на целіакію страждає 1 з 133 жителів. На сьогодні у кожного тре-тього спостерігають певні імунні реакції на глютен. Якщо в людини досить часто виникає біль у животі, порушення стіль-ця, загальна слабкість, анемія, то раці-

онально зменшити споживання продуктів, що містять глютен, навіть без проведення обстежень. Аналіз на переносимість білка не завжди дає чітку відповідь. Було підмічено, що багато хронічно хворих з нез’ясованим діа-гнозом після переходу на безглютенову дієту почувають себе набагато краще.

Недарма такі країни, як Канада, США, Австралія, Німеччина замовляють макаронні вироби, наприклад, в Італії, де напрацьовані вікові традиції виробництва пасти. Зокрема, великий обсяг замовлень приймає «Ріскосса».

Компанія входить у першу сімку італійських виробни-ків та бере початок від 1902 року, коли Леонардо Ма-стромауро заснував на півдні Італії фабрику. Родинний бізнес пережив дві світові війни та вийшов зі зростанням виробництва, отримавши назву «Riscossa» – реванш. На сьогодні об’єми виробництва складають 500 т на день, що стало можливим завдяки повній автоматизації та за-стосуванню найновіших технологій, котрі забезпечують бездоганну якість продукції. На 5 континентах, у більш ніж 85 країнах світу оцінили старовинну рецептуру пасти, яку виробляють з цільнозернової пшениці, що зростає в унікальних кліматичних умовах італійського півдня – Пулії та Басилікати.

Фірма охоплює більше 10 виробничих ланок, пропо-нуючи пасту з твердих сортів пшениці, цільнозернову та органічну, напівготову пасту, висушену темну пасту з ви-сівками, яєчну пасту, яка не містить глютену.

Крім того, до асортименту входять оливкова олія хо-лодного віджиму екстра класу, бальзамічний оцет, борош-но, рис, ньокі, різноманітні види печива.

Якість виробництва контролює держава, моніторинг проводять за фізичними, органолептичними та хімічними показниками тричі: спочатку сировини, потім – готового продукту та пакетованої серії в цілому.

Існують також різноманітні соціальні проекти для за-безпечення якісними продуктами малозабезпечених верств населення.

В Україні продукцію ком-панії представляє ТзОВ «Іта-ліан Фуд» вже впродовж трьох років. Макаронні ви-роби ТМ «Riscossa» можна придбати у великих рітейл-мережах країни.Тарас Полпанок, комерційний директор ТзОВ “Італіан фуд” м. Львів, вул. Промислова, 45

50

дрібниці життя

тенденції • дрібниці життя

айгодинник

Смарт-годинник є як мінімум одним з декількох при-строїв, запланованих Apple до релізу в 2015 році, не вра-ховуючи щорічного оновлення MacBook, iPhone та інших «традиційних» продуктів. Watch – це перша нова категорія продуктів компанії після випуску iPad у 2010 році.

«Фруктових» годинників випустять цілу колекцію – в трьох варіантах: Apple Watch (звичайна модель), Apple Watch Sport (у легшому корпусі, для занять спортом) і Apple Watch Edition (преміум-версія з 18-каратним золотим покриттям). Окрім цих опцій потенційні покупці матимуть та-кож на вибір два розміри дисплея (1,5 або 1,65 дюйма) та шість змінних ремінців.

Гаджет обладнаний міцним сапфіровим склом і нашпи-гований найрізноманітнішою електронікою (від датчика серцебиття і крокоміра до вібромотора і NFC-чіпа).

Як каже генеральний директор Apple Тім Кук, новинка є «найперсональнішим пристроєм, який ми коли-небудь ство-рювали». Звісно, кожен КУлиК своє болото хвалить, а от перевірити, чи так є на ділі, ви зможете вже зовсім скоро.

Насправді ж, на сьогодні дня про Watch відомо майже все, за винятком точної його назви, вартості та конкрет-ної дати релізу. На презентації Кук розповів, що новинка буде доступною за ціною «від 349 доларів», хоча годинник у найдорожчій комплектації оцінюють у суму до 17 тисяч доларів.

Чекаємо!

Гривня скаче: то росте, то падає, то трохи встає на ноги, а потім знову клякає на коліна. В такий час всі ринулися у супермаркети, щоб скуповувати гречку, олію і сіль (!), ми ж пропонуємо вам вкладати в гаджети. Від них користі буде більше. А якщо не користі, то принаймні втіхи. Пропонуємо вам огляд кількох найочікуваніших пристроїв 2015 року.

51

> тенденції >

тенденції • дрібниці життя

амбрелла-елла-елла

Ще один цікавий і незвичайний пристрій представлять у 2015 році, проте вже в іншій частині світу. В Азії, а кон-кретніше – в Китаї. Це Air Umbrella – парасоля, яку справді сміливо можна назвати гаджетом. Дуже необхідний кож-ному аксесуар перетворили на маленьке диво техніки та називають парасолею-невидимкою. Тепер не потрібно буде довго мучитися зі складанням чи розкладанням пристрою, думати, як полагодити поламані спиці. Чому? Бо цього всього у Air Umbrella немає! А захищає вона від дощу за допомогою потужного потоку повітря, який дме зі схожої на булаву основи.

Конструкція Air Umbrella передбачає наявність електро-мотора і спеціальної крильчатки у верхній частині, літій-іон-ної акумуляторної батареї та блоку управління.

За задумом розробників, парасолька буде доступною у трьох варіантах – довжиною 30, 50 і 80 сантиметрів. Ціна, між іншим, $108.

Проте має ця штукенція і один мінус: вбудованого акуму-лятора вистачає на 15 хвилин роботи в найменшій версії, і на півгодини – в двох інших. Трапляються випадки, коли цього може бути недостатньо. Особливо за дивної львів-ської погоди.

склади смартфон власноруч

Погодьтеся, ви не раз думали про те, що було б добре мати персоніфікований смартфон, який був би таким, яким ви хочете його бачити. Щоб він мав усе те, що вам потрібно і не мав того непотребу, який у нього напхали розробники. Так от, зовсім скоро ма-тимете чудову нагоду втілити свої бажання, а також конструкторські здібності у життя!

Цьогоріч компанія Google приступить до продажу «смартфонів-конструкторів», над якими вона пра-цювала впродовж усього 2014 року. Апарат скла-датиметься з двох частин: ендоскелета (внутрішній каркас) і набору модулів. Прикріплювати до кістяка телефону можна що завгодно: процесор, клавіатуру, «оперативку», флеш-пам’ять або додатковий акуму-лятор. Реліз пристроїв призначений приблизно на березень, а це означає, що чекати довго не дове-деться!

52

> тенденції

тенденції • дрібниці життя

а у нас у зарядному газ!Ми вже багато разів чули про різноманітні пристрої, які мо-

жуть зарядити ваш гаджет (наприклад, смартфон-конструк-тор) в умовах, де немає доступу до електромережі. Це і порта-тивні зарядки, і прилади, які працюють на сонячних батареях. А що робити на початку весни, коли і сонця не дуже багато, а ви вирушили, наприклад, на кілька днів на вже не зовсім зимову, але таки риболовлю на льоду?

Компанія eZelleron про вас подбала і вигадала портатив-ний зарядний пристрій, який працює на газі.

Прилад виглядає досить компактно і, за заявами розробни-ків, зможе 11 разів зарядити iPhone. При цьому, якщо у вас закінчиться газ у пристрої, ви зможете заправити Kraftwerk буквально за лічені секунди пальним з балончика, які прода-ють у багатьох магазинах.

Також творці заявляють, що їхній зарядний пристрій одер-жав дозвіл на використання навіть у літаках під час польоту. Kraftwerk може заряджати смартфони, планшети, портативні камери та інші електронні пристрої, які можна під’єднати, ви-користовуючи звичайний USB-кабель. Вперед подорожувати!

Остап Процик

53FM • захоплення

54

На Тарасові: сорочка, піджак, джинсиTM Pierre Cardin

На Назарові: сорочка, штани TM Pierre Cardin

55На Назарові: сорочка, джинсиTM Pierre Cardin

Він чекає на неї…Ох, вже ці дівчата. Вічно їм потрібна купа часу для

збирання на побачення: носики припудрити, одяг вибрати, зачіску зробити.

А ми, чоловіки, змушені їх чекати, вибачати за запізнення і вдавати, що не замерзли, стоячи на вулиці «зовсім трішки».

Тому кмітливі хлопці взимку призначають побачення не на вулиці, а у вишуканому ресторані затишного готелю «Купава», одягаючись на зустріч у стильний та модний одяг ТМ Pierre Cardin.

56

На Тарасові: сорочка, брюкиTM Pierre Cardin

57

На Назарові: сорочка, піджак, брюки, реміньTM Pierre Cardin

58

На Тарасові: сорочка, піджак, джинсиTM Pierre Cardin

Фотограф: Андрій Янушевський

Моделі: Назар Бенч (Bravo models),

Тарас Легенький (Bravo models)

Макіяж, зачіски: Іванна Мамчук

Стиль: Галина Грохольська

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки

модельній агенції Bravo Models Management,

готелю “Купава” та мережі магазинів чоловічого одягу

"Pierre Cardin"

Готель “Купава” вул. Комарова, 17

tel/fax +38 032 245 03 45cell +38 098 883 32 47www.kupavahotel.com

Pierre CardinОфіційний представник у Львові та області

м. Львів, вул. Щирецька, 36, ТВК «ПІВДЕННИЙ»

ТЦ «УКРАЇНА», 1-й поверх, маг. №28,тел.: (097) 084 86 61

59

На Тарасові: сорочка, светр, джинсиTM Pierre Cardin

На Назарові: сорочка, светр, штаниTM Pierre Cardin

60 тренінг • дрібниці життя

успішні переговори – це легкоУ наш час тема успішних пере-

говорів доволі затребувана і в роз-важальних журналах, і в наукових виданнях. Успіх у проведенні пере-мовин є ключовим завданням на-вчальних планів бізнес-шкіл. Для відродження інтересу до мисте-цтва їхнього ведення є очевидна причина: невдалі переговори або нездатність домовлятися взагалі призводять до конфліктів, які є одночасно непродуктивними і до-рогими. Тому давайте розглянемо, чи справді вести переговори так складно, як здається на перший погляд.

Якщо ви думаєте, що не вмієте вести пе-реговорів, то, ймовірно, недооцінюєте власний досвід. Річард Шелл у своїй книзі Getting to Yes заспокоює: «Ви ведете переговори безліч разів щодня. А ваша дружина, діти, співробіт-ники та випадкові зустрічні день у день допо-магають вдосконалювати ці навички».

І хоча переговори є невід’ємною частиною нашого життя, їхнє вдале проведення не тіль-ки робить вас приємним співрозмовником, а й має ключове значення для успіху вашого бізнесу. Розглянемо кілька правил, які допо-можуть вам підготуватися до переговорів і провести їх легко та успішно.

Перш за все запорукою вдалих перемовин є детальна підготовка до них, контакт із спів-розмовником, визначення позицій усіх сторін переговорів, чітке формулювання пропозиції та прийняття рішення.

Підготовка до переговорів така ж важли-ва, як і сама зустріч та розмова. Адже пога-на організація нерідко може стати причиною незручних моментів, а іноді навіть скасування переговорів. На думку експертів провідних бізнес-інститутів, не менше 80% загально-го часу, витраченого на переговори, повинно бути виділено саме на підготовку до них.

Зверніть увагу: що краще ви дізнаєтеся та ознайомитеся із предметом розмови до її початку, тим комфортніше почуватимете себе під час переговорів. Є багато переваг, які вам надасть попередня підготовка до зустрічі, од-нак є і одна менш відома причина, яка випли-ває із психологічних досліджень. Це «принцип цілісності», який пов’язаний із внутрішньою необхідністю людини виглядати переконливо. Вам буде нескладно утвердити свій авторитет та досягнути бажаного результату перегово-

61

рів, якщо партнер бачитиме вашу абсолютну впевненість у тому, що ви говорите.

У ході підготовки до зустрічі визначають її місце і час, склад та керівника делегації. Сторона, яка ініціює переговори, має надати право вибору часу і дати зустрічі стороні, яку запрошують. Такий крок свідчить не тільки про шанобливе ставлення до партнера, але і підвищує ваші шанси на успіх зустрічі.

Психологічно оптимальним часом вважа-ють першу половину дня або період відразу піс-ля обіду. Вечірній та надто ранній час – не най-кращий для конструктивного діалогу. До того ж, початок зустрічі в першій половині дня дає можливість пообідати разом та в невимушеній атмосфері підвести підсумки переговорів або подолати труднощі, якщо вони виникли.

Слід звернути увагу на те, що важливу зу-стріч краще не призначати у звітний період або напередодні свят.

Залежно від статусу учасників переговорів, теми обговорення, складу групи перемовини можна проводити у власному офісі, представ-ництві партнера або на нейтральній території. Найчастіше виїзні переговори проводять у конференц-залах. У ресторанах або готелях мають місце менш формальні зустрічі.

Запрошуючи ділового партнера на перего-вори на нейтральній території, оберіть місце, розташоване ближче до офісу партнера, а не до свого. Запрошувати слід у власний офіс або на нейтральну територію, а от пропонувати зу-стрітися у партнера нетактовно.

З точки зору психології, проведення зустрічі на території партнера допоможе більше дізна-тися про нього. З іншого боку, сторона, яка запрошує, зможе почувати себе більш ком-фортно на власній території. Запізнюватись на переговори неприпустимо, це може завдати шкоди вашій репутації, завадити самим пе-реговорам, іноді й призвести до відмови від їхнього проведення іншою стороною.

Якщо зустріч призначена у вашому офісі, а ви затримуєтеся, варто прослідкувати, щоб про це повідомили особу, яка очікує. За запіз-нення на зустріч необхідно особисто попроси-ти пробачення, однак його причини пояснюва-ти не обов’язково. Достатньо повідомити, що вони були об’єктивними.

Виняткову повагу до гостей засвідчує осо-биста зустріч особою, яка приймає, вже при вході. Однак не слід затримувати гостей у при-ймальні, це можуть сприйняти як демонстра-цію переваги господаря.

Першим за стіл переговорів сідає пред-ставник сторони, що приймає, або керівник її делегації, якому і належить ініціатива у прове-денні переговорів.

При підготовці до зустрічі також слід звер-нути увагу на стіл, за яким матиме місце роз-мова. Його форма має не лише протокольне, але і психологічне значення, оскільки може впливати на результати переговорів із відвіду-вачами або партнером. Залежно від рівня офі-ційності бесіди вибирають і форму столу. Чим більший стіл, тим відчутніша психологічна дис-танція між учасниками переговорів, за таким столом не формується спільність поглядів, і учасникам простіше відмовити один одному.

Стіл квадратної форми провокує на про-тистояння і часто викликає захисні реакції. Він більше підходить для коротких ділових зустрічей, а от круглий стіл скорочує статусні відмінності між учасниками, підходить для не-формальної бесіди і декларує рівність сторін.

Відомо, що люди, які сидять спиною до дверей, відчувають дискомфорт. Згідно пра-вил етикету, гостей слід посадити обличчям до дверей, щоб вони відчували себе впевнено. Однак, залежно від мети переговорів, сторо-на, що приймає, може свідомо розмістити гос-

тренінг • дрібниці життя

• оптична діагностика шкіри голови та волосся• консультація трихолога• лазерна епіляція (видалення волосся)• інфачервона сауна• автозасмага методом “AIRBRUSH”• найсучасніші чоловічі стрижки• індивідуальний підбір образу та стилю• широкий спектр косметологічних послуг• Манікюр та педикюр• різні види масажів• консультація психолога

Львів, вул. Сеченова, 10www.bagira.lviv.uaemail: info@bagira.lviv.ua

тел.:(032) 235 22 00, (096) 333 97 37, (095) 929 57 87

> успішні переговори – це легко >

62 тренінг • дрібниці життя

> успішні переговори – це легко >

тей спиною до дверей, тим самим створивши їм незручності.

Бажаючи висловити повагу партнерові, слід сісти зліва від нього. Відповідно до пра-вил ділового етикету, місце праворуч вважа-ють почеснішим, тому, якщо ви розміститеся праворуч партнера, тим самим легко створите йому дискомфорт.

Риси ідеального партнера у переговорах сформулював французький дипломат Ф. де Кальєр, який у своїй праці «Про ведення пере-говорів з монархами» зазначав: «Ідеальний ди-пломат повинен мати швидкий і врівноваже-ний розум, вміти добре слухати, бути уважним і ввічливим. Перш за все хороший дипломат повинен володіти достатньою витримкою, щоб гамувати в собі бажання висловитися до того, як сам обдумав те, що мав сказати».

В розмові слід звертати увагу на чистоту вашої мови. Говоріть небагато і чітко, при цьо-му підтримуйте зоровий контакт з партнером. Ключове правило, якого слід дотримуватися під час бесіди – це прояв безумовної поваги до співрозмовника, а от неуважність можуть розцінювати як зверхність та відсутність такту. В будь-якій розмові, а особливо діловій, неза-мінним є вміння слухати та тримати паузу. Не в міру балакуча людина, володіючи розмовою монопольно, перетворює співрозмовників на слухачів, яким залишається лише очікувати,

коли вона виговориться. Тому особа, яка прагне бути вмілим слухачем, завжди повинна знаходити можливість дати висловитися своє-му співрозмовнику короткими репліками або питаннями, направляючи розмову в потрібно-му керунку.

У розмові не слід поспіхом оцінювати ска-зане співрозмовником, водночас погане вра-ження залишають і ті, хто завжди готовий миттєво погодитися із будь-якою позицією.

Зверніть увагу і на формулювання, які ви вживаєте в розмові. Невизначені «Подиви-мось», «Обдумаємо» краще замінити конкрет-ними та позитивними «Знайдемо можливості вирішення» та «Виконаємо».

Закінчення переговорів ініціює особа вища за статусом, як серед гостей, так і з боку сто-рони, що приймає. Прощаючись, висловіть вдячність за виділений вам час та увагу, під-кресліть конструктивність зустрічі та способи подальшого контактування й спілкування.

На знак особливої пошани організатор пе-ремовин може особисто провести гостей до виходу. В цей час переговори вже завершено, і розмову ведуть на сторонні теми із застосу-ванням техніки «small talk», для якої часто ви-користовують запитання, компліменти, теми погоди, спорту та подорожей.

Тепер, коли зазначено ключові правила та норми ділового етикету проведення перегово-

рів, час навести слова Боба Вульфа, автора книги It Doesn’t Hurt to Ask, який зазначає, що на переговорах 95% людей почувають себе так само як і ви, – схвильовано та нер-вово. А тому доброзичливість та відкритість, тактовність та розуміння можуть стати вашою основною конкурентною перевагою. Успіху кожному з вас!

Юлія Хома, консультант з питань етикету, викладач

школи вишуканих манер «Grace»+38 097 825 90 99

63тренінг • дрібниці життя

> успішні переговори – це легко >

64 стосунки • дрібниці життя

чоМу жінки «виносять Мозок»

Те, що жіночі сльози – це щось надзвичайно страш-не, вигадали чоловіки. Просто потрібно навчитися пра-вильно на них реагувати. Але ще більше, зі слів самих же чоловіків, вони бояться жіночої істерики. «У зіткнен-ні з жінкою, яка істерить, мужчина абсолютно безпо-радний», – таке повідомлення найчастіше з’являється

на чоловічих форумах чи сайтах. Але для справжнього мужчини немає нічого неможливого. Навіть зупинити жіночу істерику.

Для початку, щоб не було паніки, потрібно навчитися від-різняти маніпулятивну істерику від справжньої. Перша тра-пляється набагато частіше. Переважно її причиною стає

65

те, що жінка чогось не отримала, щось пішло не так, як вона хотіла чи планувала. Жінка привертає увагу до себе, своїх бажань, або ж її чоловік просто потрапив під гарячу руку. Справжня ж істерика трапляється значно рідше. От назбирається купа різних причин та проблем, і вибухає все за один раз. Кажуть, жінки тоді перебувають у стані афек-ту.

Другий варіант проявляється на ґрунті справжніх нерво-вих зривів. Це реальна медична проблема, яку потрібно вирішувати за допомогою лікарів і відповідних ліків. Але якщо ви вже потрапили у вир істерики, треба діяти рішуче. Це не той випадок, коли жінка потребує часу, аби заспо-коїтися. Тут потрібні дії. Хай це буде жорстоко, але потрібен струс. Можете навіть водою облити. У стані афекту вона не вибухне новою силою, а, навпаки, отямиться і трохи охолоне. Якщо у буденному житті жінка врівноважена, такі ваші дії її оговтають. Пізніше вона й сама зрозуміє, що ви вчинили правильно. Вибити з колії істерики може, звичай-но, і ляпас, але чоловіки повинні розуміти: вдаривши жінку, ви втрачаєте чоловічу гідність. Першочергово в очах своєї дами. Істерику це, може, і зупинить, але ви все одно програєте з таким методом.

На противагу «справжній» іс-териці, маніпулятивна – справа жі-нок, які завдяки такому методу до-сягають бажаного. Можливо, ці дами просто не вміють контролювати своїх емоцій. Але коли під ураган істерики по-трапляє чоловік, йому потрібно не тікати, а зупиняти такі припадки. Ймовірно, ви є однією з причин істеричного при-падку. Якщо ваша дама корис-тується такими методами, аби досягати бажаного, значить колись ви дозво-лили їй саме так маніпу-лювати.

Отже, ви помічаєте передумови істерики. Якщо це саме маніпу-ляція, то і її ознаки вам добре відомі. Спочатку, звичайно, можна спро-

бувати приголубити, обійняти кохану, а, раптом, вона саме цього хоче у конкретний момент, і буря мине. У протилеж-ному випадку, тобто, коли градус істерики росте, вам, чо-ловіки, потрібно залишатися стійкими і холоднокровними. Головне – один раз усвідомити: майже усі свої істерики жінка починає сама і сама ж може їх припинити в один момент. От коли вона зрозуміє, що ви не піддаєтеся на крики, биття посуду і вигадані ультиматуми – її істерику як рукою зніме.

Якщо ви ще в стані контролювати фази істерики, і за-гострення пристрастей не сягнуло бажання вбити вас – обі-ймайте її. Тримайте за руку, говоріть спокійно. Головне – піймати цей момент і спробувати поговорити. Випитуйте, у чому справа, будь-якими методами. Звичайно, вам одразу просто так ніхто не розкладе все на тарілочці. Але це ваше спасіння – витягнути причину бурі, що накочується. Загаль-ні фрази не дають приводу здаватися. Вас можуть звинува-чувати у всіх суттєвих і несуттєвих проблемах, але причина криється глибше. «Ти мене ніколи не розумів!» – не при-чина, «Ти не можеш полагодити кран!» – остання крапля, а не причина. Чоловік у такому

випадку повинен вміти

стосунки • дрібниці життя

> чоМу жінки «виносять Мозок» >

66

> чоМу жінки «виносять Мозок»

стосунки • дрібниці життя

аналізувати. На роботі дістало керів-ництво? Ваша мама задовго у вас гостює? Коханій не вистачає уваги, пі-клування? Гормональний збій? Думай-те, шукайте причину. Докопаєтеся до істини, і припинення істерики здасться вам легким завданням. Але зауважте і запам’ятайте: такі методи діють тільки на тих жінок, які здатні себе хоч якось контролювати. Якщо її вже несе по по-вній, ці заходи абсолютно недієві.

Коли потяг сходить з рельсів, хо-четься, звичайно, втекти подалі та не бачити цього. Можна і демонстратив-но гримнути дверима. Але проблем

це не вирішить. Істерика – це певною мірою театр одного актора. Коли не буде глядача, не буде для кого грати роль. Але якщо ви залишите жінку в істериці наодинці, вона ж заспокоїть-ся, та рано чи пізно вибухне з новою силою.

Хоча більшість істерик все-таки ми-нають простіше. Оскільки мають кон-кретну мету: влаштувати стосункам емоційне потрясіння, нагадати чоло-вікові, яка у нього прекрасна та цін-на кохана. Бездіяльності тут не може бути, долаючи страх чи «душевну лінь», ви повинні з усією силою довести своє кохання та вірність.

Навіть у ідеальних стосунках мають місце жіночі істерики. Ви від цього не сховаєтеся і напевно не уникнете. Просто не залишайте жінку наодинці з нервовими клітинами, які вийшли з ладу. Спробуйте поговорити. Це вза-галі найправильніший варіант. Роз-мовами вирішують будь-які проблеми. Можете ще на початку стосунків при-вчити до цього свою дівчину. Тоді вона сама розповідатиме вам про власні незадоволення по мірі надходження. Не накопичуючи їх до істерик. Не ви-ходить поговорити, спробуйте при-вести до тями. Перечекайте, тільки демонстративно не гримайте двери-ма – це злить і призводить до заго-стрення образ. Не йдіть на поводу в істеричної другої половинки – таким чином ви дасте зелене світло майбут-нім істерикам.

Але чоловіки визнають, що в цьому питанні вони – істоти «полохливі». Жін-кам варто відчувати тонку межу між «налякати» і «відлякати». Тут усе зва-жувати повинна жінка. Але, якщо ви, чоловіки, визнаєте свою вину в тому, що ваша кохана ридає через вас, кри-

чить чи б’є посуд – так вам і треба. Викручуйтеся тепер. Та не забувайте, що будь-яка істерика минає, а вам ще разом жити.

Намагайтеся не відповідати гнівом або такими ж бурхливими емоціями на істеричні напади. Не ставте перед жінкою у істериці «емоційний відби-вач». Психологи стверджують, що до кожної істерики в організмі виділяєть-ся чітко обмежений заряд нервової енергії, ось коли він вичерпається, потрібно, щоб чоловік був поряд. Ви, головне, пам’ятайте, що коли ваша жінка у доброму гуморі – ви ж її люби-те, вона прекрасна людина, і стосун-ки у вас чудові. У іншому випадку ви або не змогли б з нею бути, або для чого ви разом?

Дар’я Бура

67стосунки • дрібниці життя

+38 (067) 900-94-00+38 (032) 247-94-00info@bravo-models.com.ua

bravo-models.com.ua

68 на канапі • дрібниці життя

книга Місяця

АНДРІЙ КОКОТЮХА. «АДВОКАТ З ЛИЧАКІВСЬКОЇ». ХАРКІВ, 2014

Виявляється, не лише поляки можуть писати детективи, дія яких проходить у старому Львові. Перший український ретро-детектив по-львівськи написав киянин Андрій Кокотюха, а видало його харківське видавництво «Фоліо». Консультантами автора були львів’яни: пись-менник Юрій Винничук та історик Ігор Лильо.

Книга переносить читача на початок ХХ століття, а саме у 1908 рік, та розповідає про молодого киянина Клима Кошового, який дивом вирвався з тюрми й тікає від переслідувань російської влади до Львова.

Але й тут його заарештовує поліція — біля трупа відомого адвоката Євгена Сойки. По-кійний мав у місті сумнівних друзів та могутніх ворогів. Самогубство чи вбивство? Пошуки іс-тини водять Кошового темними лабіринтами львівських вулиць. На шляху — зухвалі батяри, міські кримінальні королі та російські терористи-бомбісти. А ще поліцейський комісар Марек Віхура, в якого Клим постійно плутається під ногами. Правда ж приголомшить Кошового та його нового відданого друга Йозефа Шацького…

Музика Місяця

БРЕМ СТОКЕР. «БОЙОВИК», 2015

Новий альбом рівненського панк-рок гурту «Брем Стокер» не такий позитивний, як їхні попередні роботи. Тут жорсткіший звук і не надто смішні соціально-політичні тексти. «Альбом при-свячено простій та звичайній людині. Маніпуляції політиків, ре-клама та новини, постулати та канони затуляють всім нам очі, щоб Ми бачили тільки те, що потрібно системі. Але Ми – про-сті люди з людськими цінностями. Махінатори та маніпулятори будуть нам нав’язувати своє. Тому вмикаємо розум і живемо першочергово своїми відчуттями, тим, що приймає Твоє серце, навіть якщо це не відповідає цінностям зомбованого суспіль-ства!», – так пояснюють суть нового диску його автори.

FAMILIA PERKALABA. TRIBuTE TO GuTzuL SOuND SYSTEM 2015

На 17 році існування івано-франківський гурт «Перкалаба» дочекався власного триб’юту. Свої кавер-версії пісень «Перкалаби» представи-ли аж тридцять гуртів та музичних проектів, у зв’язку з чим лонгплей виходить відразу на двох CD. Серед виконавців пісень – ДахаБраха, Dakh Daughters, The ВЙО, Quarpa, Кабрідо з Юрієм Андруховичем. Проект буде цікавим не лише шанувальникам гурту «Перкалаба», але й усім меломанам.

69на канапі • дрібниці життя

ФільМи Місяця

ЛЮДИНА З u.N.C.L.E.

Культовий режисер двотисячних Гай Річі зняв фільм на основі культового се-ріалу 1960-х років. Агент ЦРУ Соло та співробітник КДБ Курякін вимушені від-класти у бік всі суперечки задля спіль-ної місії: зупинити міжнародну злочинну організацію, яка має на меті дестабілі-зувати баланс у світі шляхом розповсю-дження ядерної зброї та технологій.

ЧАППІ

Події фільму розгортаються у недалекому майбутньому. Тех-нології дозволили групі молодих вчених створити робота, який здатний мислити і відчувати. Ново-му «другові» вони дали ім’я Чаппі. Своєю поведінкою він нагадує ди-тину – невміло рухається, вивчає можливості свого «тіла», вчиться розмовляти і розуміти, що відбува-ється навколо.

Проте безтурботні для Чап-пі і наповнені радістю для його творців дні швидко закінчуються. Робота, який має неймовірні мож-ливості та здатність навчатися, викрадають. Чаппі опиняється в руках злочинців, які хочуть вико-ристовувати його як ідеального ви-конавця своїх ідей.

Фантастичний бойовик «Робот Чаппі» – третій фільм південно-африканського режисера і сце-нариста Ніла Бломкампа («Район №9», «Елізіум»). Зйомки стрічки проходили в Йоганнесбурзі з жов-тня 2013 по лютий 2014 року. У ролях: Х’ю Джекмен, Сігурні Вівер, Дев Патель.

70

Ви ресторатор? Вас обкрадають!У середньому 20-25% від прибутку ресторану йдуть повз касу через «темні» схеми найманих працівників

маркетинг • дрібниці життя

Ви ресторатор або плануєте відкрити свій ресторан? А чи відомо вам, що існує багато «темних» схем, які провокують ресторанну ко-рупцію? І мова йде не про хабарі різним держструктурам. Все відбу-вається значно ближче – у вас під носом. Офіціант вже давно не зва-жає на свою офіційну зарплату – він вміло використовує можливості нечесного заробітку. Кухар, зменшуючи порцію в ресторані, завжди має з чого готувати вечерю вдома. Директори просиджують своє міс-це, витрачаючи енергію тільки на те, щоб налагодити схеми відкатів. У результаті такої діяльності власники бізнесу час-то не розуміють, куди зникають їхні гроші. Контр-олювати самостійно всі робочі процеси нереально, оскільки це потребує усього вільного часу, якого у

бізнесменів зазвичай немає. Та й коли ресторатор переступає поріг закладу – всі в одну мить починають працювати ідеально. А як тільки він йде – все вертається на свої місця. І, здавалося б, що в цьому замкнутому колі немає ефективного способу «зламати систему». Але не все так погано. Є команда професіоналів – сучасні ресторанні шерлоки холмси – компанія «Таємний радник», яка може ефективно виявити усі «підводні течії» ресторанного бізнесу і допомогти їх усу-нути. Від недобросовісної роботи персоналу до технічних проблем з

відеонаглядом чи програмним забезпеченням. Про те, як це працює детальніше, ми поговорили із засно-вниками «Таємного радника» Назаром і Тарасом (імена змінені з міркувань конфіденційності).

– Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створення такої компанії?

Тарас: Ідея створення компа-нії базується на власному досвіді. Я починав свою кар’єру з офіці-анта, потім працював барменом, адміністратором. І неодноразово спостерігав за тим, як директори обкрадають власників, приховую-чи від них значну частину доходів. У мене є нюх до виявлення тих сфер, де можуть красти, я відчу-ваю всі слабкі місця закладу. Де-кілька разів мене навіть звільня-ли через те, що я ставав свідком різних схем. Директори починали мене боятися, адже розуміли, що інформація може дійти до влас-ника. Тож мене було простіше звільнити. Спочатку я соромився цього, а потім зрозумів, що моїх знань та досвіду достатньо для того, аби бути корисним комусь. З Назаром ми знайомі з дитинства. У нього свій напрямок щодо за-лучення гостей у заклади і бага-то досвіду в ньому. Ми об’єднали наші зусилля і створили «Таємно-го радника» – компанію, яка допо-магає рестораторам отримувати більше прибутку і задоволення від

власного біз-несу.

Назар: Я працював у рекламі, полі-графії, потім – у туристич-ній компанії. З часом почав орга-нізовувати корпо-ративи, концерти. І теж неодноразово стикався з такою проблемою. Приходиш у заклад, і починається: тут відка-тик, там відкатик. Тут тобі пока-зують рахунок офіційний і реаль-ний, пропонують «вигідну для усіх пропозицію». У результаті великі суми грошей до власника клубу або ресторану просто не дохо-дять. Буває, 20-25% від обороту і прибутку йдуть повз касу.

– Основна проблема полягає саме в приховуванні директора-ми прибутків від власників? Чи Ви стикаєтесь з різного роду проблемами?

Тарас: Практика показує, що велика частина проблем все-таки виникає через недоброчесність директорів та адміністраторів.

З а з в и ч а й в л а с н и к вкладається у відкриття закладу, оби-рає директо-ра і довіряє людині, яка

йому сподобала-ся. Але не слід за-

бувати, що особисті симпатії дуже оманливі. Спочат-ку директор активно демонструє свою роботу, втирається в довіру, а в кінцевому підсумку – просто краде. Такі горе-адміністратори з дипломами виживають себе за кілька місяців. Власники ж не мають можливості самостійно все контролювати і вимагають ви-конання плану, навіть не здогаду-ючись, які суми втрачають. Іноді все доходить навіть до того, що директор отримує значно вищу «зарплату», аніж власник. Ми ж можемо розплющити очі рестора-тору на те, скільки він може за-робляти.

Саме тому ми працюємо тіль-ки з власниками, тоді маємо чіт-ке розуміння, чого вони хочуть, а не перекручену інформацію від

директорів.Назар: Наші послуги не об-

межені лише виявленням схем відводу коштів. Нам траплялися заклади, де люди не крали, але працювали погано. Тоді ми вчимо їх працювати ефективно, любити свою роботу. А якщо їм це не вда-ється – рекомендуємо шукати за-міну. Буває й таке, що проблеми зовсім незначні, але вони псують загальну атмосферу закладу і не дозволяють виходити на вищий рівень. Ми виявляємо усі недолі-ки та вносимо рекомендації щодо їхнього усунення.

Ми працюємо комплексно: від «таємного покупця», який скла-дає картину першого враження з боку пересічного клієнта, до по-вного аудиту фінансового обліку.

– А хто безпосередньо за-ймається збором інформації, і скільки часу потрібно для такої перевірки?

Тарас: Кого інтегрувати в ко-лектив – вибираємо ми з власни-ками. Щоразу індивідуально оби-раємо тих, хто підходить під певну ситуацію. Відштовхуємось від наявної проблеми. В нас є цілий

71маркетинг • дрібниці життя

> ви ресторатор? вас обкрадають!

колектив, кожному членові якого довіряємо: офіціанти, бармени, адміністратори.

Але почнемо з того, що в ко-жен ресторан ми приходимо з позитивом, миром і добром. Ми є помічниками, які допомагають власникові підвищити ефектив-ність його бізнесу. Наша мета – підсилення хороших сторін, які є в кожному закладі.

Ми вводимо в колектив його ресторану свою людину, яка пра-цює під виглядом звичайного пра-цівника і збирає інформацію про те, як цей колектив працює на-справді. Спочатку виявляємо, що в колективі є хорошого. Потім – які є проблеми. В кінцевому ре-зультаті після такої перевірки ми отримуємо чітку картину і можемо давати рекомендації власнику щодо питань, над якими треба працювати.

Назар: Щодо термінів, то пер-ший етап – викриваємо проблеми і збираємо інформацію. На це йде приблизно місяць-півтора. Деколи потрібно і три місяці, якщо ситуа-ція дуже складна. Було в нашому досвіді й таке, що бухгалтери рес-торанів мали «мертві душі», яким вони видавали зарплати. Щоб ви-явити такі схеми потрібно більше часу.

Трапляється й так, що в рес-торані не все так погано, як під-озрює власник. Тоді ми підсилю-ємо позитивні моменти роботи закладу, прибираємо недоліки і залишаємось друзями після ви-конаної роботи. У будь-якому разі, в результаті нашої роботи потік клієнтів закладу значно збільшу-ється.

– А хто займається модерніза-

цією підприємства після перевір-ки? Сам власник? Чи Ви надаєте послуги не тільки з виявлення

проблем, але й усуваєте їх? Тарас: Наше першочергове

завдання – виявити проблеми і дати рекомендації власнику, як їх позбавитися. А рішення, чи пра-цювати з нами й далі, приймає він. У будь-якому випадку ми зали-шаємо власникам наші напрацю-вання. Розробляємо індивідуальні посадові інструкції спеціаль-но під кожен заклад. Організовуємо роботу так, що після нас заклад і персонал працюють тільки прозоро. Якщо по-трібно – навчаємо персонал.

Назар: Найголо-вніше, що є в будь-якому ресторані чи клубі – це персонал. Саме від них більшою мірою залежить те, чи будуть задоволені гос-ті закладу. Ми при-ходимо зі свіжим ві-янням і робимо так, аби в працівників з’являлося бажан-ня розвиватись. Працюємо так, щоб людина сама захотіла викону-вати свою роботу добре.

З іншого боку, ми розуміємо, що бармен не буде працювати за 2 тис. грн. Тому важливо за-безпечити їх гідною зарплатою, а вже тоді створювати таку ефек-тивну систему контролю, при якій бажання красти буде неможливо реалізувати.

Якщо всі ефективно працюва-тимуть, то ресторан буде на тому рівні, коли підлеглі дорожитимуть своєю роботою та самі не будуть ризикувати красти у власника чи обманювати клієнтів.

– Ви працюєте тільки у ресто-ранному бізнесі, чи, наприклад, теж можете обслуговувати ма-газини, супермаркети та інші компанії?

Тарас: Знаєте, коли чуєш, що майстер на СТО робить ВСЕ (і ходову, і мотор, і фарбування), то розумієш: добре він не робить

нічого. До нього звер-татися не варто.

Кожна людина повинна бути на своєму місці. Ми спеціалісти у ресторанно-му та клубному бізнесі. Сфера

гостинності – це та царина, в якій

ми маємо багато досвіду і де розуміє-мо усі процеси.

Назар: Ми працюємо по усій Україні. Всюди, незалежно від об-ласті чи району, все відбувається подібно. Тому ми можемо бути справді к о р и с н и м и в л а с н и к а м ресторанів як

у Львові, так і в Одесі чи Києві. Також із задо-воленням будемо представляти інтереси мережевих ресторанів у Львові, адже найчастіше крадіж-ки відбуваються у тих закладах, де власник, наприклад, у Києві, директор – з Харкова, серед адмі-ністраторів «плинність кадрів», а персонал – місцевий.

– Ну і, звісно, усіх цікавить вартість Ваших послуг.

Назар: Коли ми починаємо нашу роботу – укладаємо договір

з власником бізнесу, індивідуаль-но підходячи до кожного випадку. Зазвичай так звана зарплата нам потрібна лише перші два місяці (перший – ознайомлення, другий – запровадження своїх напрацю-вань та ідей). На третій місяць ми пожинаємо плоди своєї роботи, отримуємо частку із прибутку.

Після нашої перевірки і роботи ми гарантуємо власнику, що при-бутки закладу збільшаться, ви-росте середній чек тощо. Оплата нашої роботи – це 50% з того при-бутку, який отримає заклад після «оптимізації». У результаті власник ресторану нічого не втрачає. На-впаки, його прибутки зростають спочатку на 50%, а по завершенню нашої роботи – на усі 100%. Бізнес працює краще, гості та працівники залишаються задоволеними.

– Чи може зараз будь-який ресторатор замовити Ваші по-слуги?

Тарас: Так, але одночасно ми ведемо тільки один проект і від-даємось йому цілком та повністю. Беремо не кількістю, а якістю.

Назар: А про деталі можна по-розмовляти за телефоном (068) 581-02-20. Чим раніше рестора-тор проведе аудит – тим швидше почне отримувати більше прибут-ків від свого бізнесу. Навіть якщо ми зараз зайняті іншим проектом, ми можемо ввести в колектив свою людину для збору інформа-ції. Це не потребує нашої безпо-середньої участі, але робота вже може бути розпочата.

Розмовляла Зоряна Крачковська

Більше інформації щодо співпраці з ресторанними шер-локами холмсами ви знайдете на www.restholmes.com.ua

72

Чоловічий магазин вул. Дж. Дудаєва, 22тел. (032) 261-37-32

Жіночий магазин вул. Наливайка, 14тел. (032) 294-91-82

ЕКСКЛЮЗИВНЕ РОЗМІЩЕННЯ РЕКЛАМИ: ТОВ “Львів ФМ”

S O L I D O L B A R B E R S . C O M

С П Р А В Ж Н І Ч О Л О В І К И

Р О Б Л Я Т Ь

Ц Е Т І Л Ь К И У Н А С

К Н . Р О М А Н А , 2 8

0 9 6 0 0 0 3 1 0 3