Доповідь учителя історії Носенка Володимира Анатолійовича на тему:

Михайло Сергійович Грушевський –

перший Президент України

Михайло Сергійович

Грушевський (1866—1934)

Міф про президентствоУ сучасній українській спільноті існує міф про

Грушевського — президента УНР, запроваджений Дмитром Дорошенкоm . Міф

прижився в публіцистиці й у науковій літературі. Тільки у вересні-жовтні 2004

чимало друкованих і електронних ЗМІ знову розтиражували «президентство»

Грушевського.З погляду формального, юридичного, а відтак і

наукового, Грушевський не був президентом Української Народної

Республіки. Такої посади в УНР не існувало, не передбачала її й ухвалена в останній день

функціонування Центральної Ради Конституція. Невідомий жодний акт, учинений

Грушевським як президентом УНР.Водночас кваліфікація Грушевського «президент Ради» була тоді досить

поширеною, особливо в газетних публікаціях. Це ймовірно пов'язане з тим, що ще одне значення слова президент — голова (рос.

председатель).

Президе́нт (від лат. praesidens, род. відм. praesidentis — той, хто сидить попереду) — багатозначне поняття:

1) виборний голова, керівник установи, організації, товариства тощо;

2) глава держави в країнах з республіканською або змішаною формою правління;

3) особа наділена вищими владними повноваженнями у сфері державного управління, що засновані на конституційних нормах.

4 березня 1917 в Києві засновується Українська Центральна Рада.

20(07) березня 1917 УЦР у Києві заочно обрала Грушевського головою (одностайно

обраний 19(06) квітня 1917 на Всеукраїнському національному конгресі).

Грушевський приєднався до Української партії соціалістів-революціонерів.

Викликаний телеграмою, 26(13) березня він повертається із Москви до Києва. У Києві

намагався надати стихійному українському рухові організованості, ставив питання про

культурне відродження українського суспільства (заснування національних шкіл,

політичних товариств). 27(14) березня виступив на Київському кооперативному

з’їзді з вимогою національно-територіальної автономії України у федеративній Російській

республіці, вважаючи це найближчим шляхом до самостійності України.

23(10) червня 1917 року, Грушевський брав участь у проголошенні I Універсалу УЦР. Звернувся до всіх українців із закликом самостійно організовуватися та

братися до негайного закладення підвалин автономності. Як голова УЦР добивався від Тимчасового уряду поступок Україні. 7 листопада (25 жовтня) 1917 збройний переворот більшовиків у Петрограді і невизнання ними УЦР поклали край сподіванням Грушевського про перетворення Росії на

федеративну республіку. 20(07) листопада 1917 УЦР під головуванням

Грушевського III Універсалом проголосила Українську Народну Республіку.

Наступ більшовиків на Київ викликав появу IV Універсалу УЦР. 22(09) січня 1918 (фактично

24(11) січня 1918) на засіданні УЦР під головуванням та на пропозицію Грушевського УЦР проголосила УНР самостійною, вільною і суверенною державою українського народу. 7

лютого (25 січня) 1918 року разом з урядом УНР Грушевський залишив Київ, а 10 лютого (28 січня)

1918 року прибув до Житомира, де добивався ратифікації мирного договору з Німеччиною та надання УНР військової допомоги у боротьбі з більшовиками. На пропозицію Грушевського

25(12) лютого 1918 року на засіданні Малої ради в Коростені гербом УНР був затверджений тризуб. 9

березня 1918 Грушевський повернувся до Києва

29 квітня 1918 року в Києві відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана Павла

Скоропадського. У зв'язку з державним переворотом, здійсненим П.Скоропадським, Грушевський перейшов на

нелегальне становище. У підпіллі займався науковою працею, брав участь в обговоренні питання про заснування

УАН, при цьому відстоював думку, що її необхідно засновувати на базі УНТ. Відмовився від пропозиції увійти

до складу академії, створенної гетьманом П.Скоропадським. В цей час Грушевський написав 4, 5 і 6-ту частини «Всесвітньої історії», а також праці «Старинна

Історія. Античний світ», «Середні віки Європи». На початку лютого 1919 року, після взяття Києва

більшовиками, Грушевський виїхав до Кам’янця-Подільського, де видавав часопис «Життя Поділля». В

березні 1919 року преїзджає до м. Станіслав (нині м. Івано-Франківськ), що був столицею Західної Області

Української Народної Республіки. В цей завершив написання підручника під назвою «Історія України,

приладжена до програм вищих початкових шкіл і низших класів шкіл середніх», опублікований в 1919 р

Висновок:

За доби Центральної Ради М.Грушевський був вищою посадовою особою УНР, якщо й не

харизматичним, то найавторитетнішим лідером українства. За досить влучним висловом

М.Ковалевського, він виконував "верховну функцію репрезентанта держави". Можливо, саме це дало

підстави історику А.Жуковському назвати М.Грушевського "першим некоронованим

президентом української держави".