Офіційне видання Міністерства Освіти і науки, МОлОді та спОрту україни

WWW.PEDPRESA.COM.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

# 10-11 (1281) 5 березня 2012 року Наступний номер вийде 19 березня 2012 р.

ПРЕЗИДЕНТ ВІДВІДАВ КАЗКОВУ КРАЇНУ

ДЖИНСИ ПРОТИ ЕТИЧНОГО КОДЕКСУ

ВУЖ НА ПАТЕЛЬНІ

БЕЗ СТА ГРАМІВ ВАКЦИНИ НЕ РОЗІБРАТИСЬ?

2

11

4

12

Обдарована молодь ефектно презентувала свої досягнення Главі держави віктору януковичу під час виставки «країна юних майстрів»

Чи повинні українські вчителі дотримуватись певного «дрес-коду», збираючись на уроки?

студентські протести стали кульмінацією спектаклю. а почалося все в середині лютого, коли в ужгородський університет із перевіркою приїхали інспектори державної інспекції навчальних закладів...

ідея імунізації може вберегти від смерті. її безнадійно зіпсували

ПРИЄМНИх ПОДАРУНКІВ!

Купити – кожен дурень зможе, було б за що. А ось витратити свій час і енергію, щоб зробити приємне іншому – це вже вчинок, гідний поваги. Саме тому вчителі так люблять, коли діти молодших класів (від старшокласників не дочекаєшся) дарують їм свої вироби

сТор.

8

ДОРОГІ жІНКИ!радію можливості сер-

дечно привітати вас зі святом жіночності, краси та ніжності – Днем 8-го Березня!

Весна завжди при-носить із собою диво – диво оновлення, розквіту і яскравих кольорів. І недарем-но саме жінкам присвячене це весняне свято – як втілен-ня віри у відродження краси у світі.

Німецький класик Готхольд Лессінг на-звав жінку зразковим витвором Всесвіту. І всі чоловіки погодяться з ним – адже ви, доро-гі жінки, є найчарівні-шими світилами на не-босхилі нашого життя.

Любі жінки, це ви прикрашаєте собою весну. Це сяйво ва-шої любові і доброти освітлює наші серця. Тож нехай промені уваги всіх чоловіків зігрівають вас у будь-яку пору року, адже саме завдяки вам цей світ стає кращим.

Нехай у вашому домі лунає веселий сміх, іскряться любов’ю очі рідних і близьких, зігрівають теплі слова, а ваші бажання здійснюються з казковою швидкістю!

Спасибі за вашу невичерпну енергію та оптимізм. За бездо-ганний професіоналізм і високу майстерність. За глибоку му-дрість і безмежне терпіння. Хочеться побажати, щоб усі ваші найсміливіші плани реалізувалися, а заповітні мрії – здій-снилися!

Нехай у цей весняний день у ваше життя постукає яскраве, незабутнє свято – свято кохання, сонця і щасливих посмішок!

З повагоюміністр освіти і науки, молоді та спорту України

Дмитро ТАБАЧНИК

адію можливості сер-дечно привітати вас зі

святом жіночності, краси та ніжності – Днем 8-го

Весна завжди при-носить із собою диво – диво оновлення, розквіту і яскравих кольорів. І недарем-но саме жінкам присвячене це весняне свято – як втілен-ня віри у відродження

Німецький класик Готхольд Лессінг на-звав жінку зразковим витвором Всесвіту. І всі чоловіки погодяться з ним – адже ви, доро-гі жінки, є найчарівні-шими світилами на не-

2 «Освіта України»

Тренери Федерації легкої атлетики і учасники збірної України з важкої ат-

летики влаштували справжнє спортивне свято для учнів київської школи № 151. Учні школи, яка знаходиться в центрі селища Чапаєвка поряд зі Столичним шосе, більш як 12 років не можуть по-вноцінно займатися спортом. У новій бу-дівлі закладу, де діти навчаються з 1999 року, немає гімнастичного залу. Тому в теплу пору року дітвора займається на вулиці, а взимку – в непристосовано-му для спортивних занять приміщенні.

Важкоатлети вирішили привернути увагу громадськості до цієї проблеми. Адже кому, як не чемпіонам світу знати, що спорт – це запорука здоров’я під-ростаючого покоління. «Спорт не псує красу, а, навпаки, поліпшує її. Спорт знадобиться вам у житті, а декому, мож-ливо, дасть професію», – звернувся до

учнів 4 – 5 класів дворазовий чемпіон світу, бронзовий призер Олімпійських ігор, тренер збірної України з важкої атлетики Денис Готфрід.

Крім нього, про користь спорту шко-лярам розповіли й інші видатні україн-ські важкоатлети: трикратна чемпіонка світу із самбо Світлана Готфрід, старший тренер збірної України з важкої атле-тики Олег Поляков, заслужений тренер України Павло Пастух. Вони нагородили символічними подарунками авторів най-кращих малюнків на тему «Спорт – це життя», провели веселі конкурси й дали змогу всім бажаючим спробувати себе в ролі початкових атлетів.

Молоді учасниці національної збірної з важкої атлетики Надія Чибісова, Світ-лана Гурінова й Ганна Поняшина пока-зали школярам, які вправи демонстру-ють атлети на змаганнях.

Головнеза тиждень

виставки

всеукраїнський конкурс Здоровий спосіб життя

ВЕСНЯНИЙ СЕЗОН ВІДКРИТО: ОСВІТЯНИ ВИЗНАЧИЛИ ЛІДЕРІВ

З 8 береЗня!

Якою б не була зима – сніжною чи дощовою, суворою чи м’якою, – ми

з нетерпінням чекаємо весни.Провесна – то очікування дива

пробудження природи, нового її наро-дження, торжества світла, радості й на-дії над дрімотою й застоєм. Недарма один із перших весняних днів подару-вав нам Жіноче свято – 8-е Березня.

Жінка втілює в собі непоєднувані весняні риси: вона нестримна, мов талі води, лагідна, мов сонячне проміння, мінлива, як весняний вітер. Тож не-хай ваша душа весняно розквітне в цей святковий день, хай близькі, ко-хані й друзі дарують вам тепло своїх слів і пахощі весняних букетів.

Адже все, чого ми, чоловіки, дося-гаємо в житті, робимо для Жінки, в ім’я Жінки.

З повагою, Максим ЛУЦЬКИЙ

«Направо підеш – науковцем ста-неш, наліво – фантазером» – так

можна було описати ІІ Всеукраїнську виставку-звіт дитячої творчості «Краї-на юних майстрів», яку другого берез-ня 2012 року відвідав Президент Укра-їни Віктор Янукович.

Захід було організовано Міністер-ством освіти і науки, молоді та спор-ту як своєрідний творчий звіт вихован-ців позашкільних закладів – лауреатів і переможців міжнародних і всеукраїн-ських масових заходів.

Калейдоскоп найкращих взірців ди-тячих досягнень, представлених на ви-ставці, просто вражав: картини, скуль-птури, полотна з мереживоплетіння, вишиванки, гердани, розписні та гон-

чарні вироби, гравюри на воску – і це лише шедеври з країни митців. А бурхлива фантазія юних українських винахідників і конструкторів вилила-ся в дивовижні зразки моделювання: мініатюрні собори, вітряки, яхти і на-віть танки викликали щире захоплен-ня та світлу ностальгію за дитинством. Досягнення молодих геологів, юннатів, археологів, аграріїв, навіть кіномульти-плікаторів також були представлені на виставці. Юні науковці, члени Малої академії наук України (фізики, хіміки, астрономи, навіть спеціалісти з робо-тотехніки), теж не залишилися осто-ронь. За свої унікальні дослідження вони отримали свідоцтва про охорону об’єктів інтелектуальної власності, за-

реєстровані в Державній службі інте-лектуальної власності України. Почес-ні нагороди дітям вручив міністр освіти, науки, молоді та спорту України Дми-тро Табачник.

Обдарована молодь свої досягнення ефектно презентувала Главі держави Ві-ктору Януковичу. Президент України із цікавістю стежив за керованою модел-лю літачка, який запустили для демон-страції діти. «Ми маємо велику надію на вас, на те, що ви рік у рік будете йти за сьогоднішнім поколінням. А кра-ще, щоб ви не лише наздоганяли, а й переганяли нас», – побажав юним та-лантам Віктор Янукович.

Докладніше читайте на стор. 5

ПРЕЗИДЕНТ ВІДВІДаВ КаЗКОВу КРаїНу

ПЕДАГОГ – ЦЕ ЗВуЧИТЬ ГОРДО АТЛЕТИ ПЕРЕЙНЯЛИСЯ шКІлЬНИм СпОРТЗалОм

Перший день весни ознаме-нувався відкриттям одного з

найбільш помітних і масштаб-них презентаційних заходів в українській освітній галузі. ІІІ Міжнародну виставку «Сучас-ні заклади освіти – 2012», яка відбувалася 1 – 3 березня у ви-ставковому центрі «КиївЕкспо-Плаза», урочисто відкрив мі-ністр освіти, науки, молоді та спорту Дмитро Табачник. «В умовах глобалізації створення економіки знань неможливе без якісної освіти. І нам усім треба пишатися тим, що українська освіта сьогодні займає передо-ві позиції у світі», – наголо-сив міністр у своєму вітально-му слові.

ІІІ Міжнародна вистав-ка «Сучасні заклади освіти –

2012» – найвища рейтингова презентація досягнень, здо-бутків і інноваційних впрова-джень у науково-освітній галузі нашої держави. «Ми відкрива-ємо не просто виставку, а цілий комплекс інноваційних проек-тів», – зазначив Дмитро Воло-димирович.

Географія виставки свідчить про її високий рівень і попу-лярність – учасниками стали представники не лише всіх ре-гіонів України, а й колеги-осві-тяни з Росії, Польщі, Чехії, Сло-ваччини, Естонії, Швейцарії та США. За словами Президен-та Національної академії педа-гогічних наук України Василя Кременя, виставка стала май-данчиком для обміну досвідом між усіма її учасниками.

Цього року на зібранні було представлено близько 800 нау-кових закладів, центрів, видав-ництв, підприємств, асоціацій, які змагалися між собою за на-городи в різних конкурсах. У рамках виставки було оголо-шено Тиждень всеукраїнських і міжнародних науково-освіт-ніх проектів «Україна – Єв-ропа – Світ–2012» – чудова нагода для української учнів-ської і студентської молоді пре-зентувати свої дослідження. Близько 150 науково-практич-них конференцій, круглих сто-лів, семінарів, презентацій, май-стер-класів з участю провідних фахівців-освітян і видатних на-уковців з успіхом відбулися в рамках виставки. Під час уро-чистої церемонії відкриття Дми-

тро Табачник вручив нагороди переможцям рейтингового ви-ставкового конкурсу у номіна-ціях: «Лідер вищої освіти Укра-їни», «Лідер післядипломної освіти України», «Лідер міжна-

родної діяльності», «Лідер нау-кової діяльності». Престижні нагороди отримали представни-ки найкращих вищих навчаль-них закладів із різних регіонів України.

У МОНмолодьспорту нагородили пере-можців однойменного конкурсу, мета

якого – виявити серед педагогів-почат-ківців і студентів педагогічних вищих навчальних закладів найталановитіших, тих, хто небайдужий до розвитку осві-ти в нашій державі.

Загалом у конкурсі взяли участь понад 600 педагогів-початківців та студентів. За його результатами перше місце у номіна-ції «Молодий спеціаліст» серед працівни-ків загальноосвітніх навчальних закладів посіла учителька трудового навчання се-редньої загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів с. Стрижавка Вінницької облас-ті Катерина Федорець. Серед працівників дошкільних навчальних закладів – прак-тичний психолог дошкільного навчально-го закладу № 36 «Пролісок», м. Добро-пілля, Донецька область, Ольга Пасічник. Перше місце в номінації «Студент» за

напрямом підготовки «Дошкільна освіта» розділили між собою студентки Лебедин-ського педагогічного училища імені А. С. Макаренка Олександра Колесник і Вікто-рія Колесник; студентка Лисичанського педагогічного коледжу Луганського на-ціонального університету імені Тараса Шевченка Дар’я Капустіна. Серед сту-дентів, які в майбутньому стануть учите-лями загальноосвітніх навчальних закла-дів, перше місце взяли Ангеліна Борова та Катерина Моргун – студентки Уман-ського державного педагогічного універ-ситету імені Павла Тичини (напрям під-готовки «Трудове навчання»).

Нагороджували переможців конкурсу заступник міністра освіти і науки, молоді та спорту України Борис Жебровський і генеральний директор ТОВ «Міжнарод-ний центр фінансово-економічного роз-витку – Україна» Артем Тепляков.

Здоров’Я вам, любові й щасТЯ

3№ 10-11, 5 березня 2012 року Головнеза тиждень

Уряд збільшить державне замовлення на під-готовку студентів для високотехнологічних

галузей економіки, зокрема IT-технологій. Про це заявив прем’єр-міністр Микола Азаров на лекції «Як в Україні забезпечити сталий роз-виток?», яку він прочитав для студентів вищих навчальних закладів у рамках робочої поїздки до Закарпатської області.

– Нам потрібно перерозподілити державне замовлення на користь збільшення кількості спе-ціалістів, зокрема в галузі IT-технологій, – за-значив Микола Азаров і додав, що таке пере-профілювання за 5 – 10 років дасть результат.

За його словами, нині всі вищі навчальні за-клади України готують близько п’яти тисяч ви-пускників для IT-галузі на рік. Прем’єр-міністр наголосив, що число студентів необхідно збіль-шити до 25 тисяч. При цьому він запевнив, що

всі випускники таких вишів будуть забезпечені робочими місцями з високою заробітною платою.

Глава уряду повідомив, що вітчизняний ри-нок I T-технологій виробляє продукції приблиз-но на 15 мільярдів гривень, а Кабінет Міністрів має намір збільшити надходження від цієї галу-зі в 10 разів.

Микола Азаров зазначив, що наша вища шко-ла готує чимало випускників зі спеціальностей, які не відповідають реальним потребам економі-ки. Це, зокрема економіст і юрист. А коли фах спеціаліста не затребуваний на ринку праці, до-сить складно знайти собі роботу.

– Це основна проблема, адже вам потрібен не просто диплом, а високооплачувана робота. Тому ми нині важко виправляємо те, що було неправильно зроблено в попередні роки, – за-уважив Микола Янович.

Члени Ради ректорів вищих навчальних закладів Харків-

ського регіону звернулися до депутатського корпусу із про-ханням відреагувати на вимогу Львівської обласної ради негай-но звільнити з посади міністра освіти і науки, молоді та спор-ту Дмитра Табачника,– повідо-мляє прес-служба Харківського національного університету іме-ні В.Н. Каразіна.

– Ми глибоко обурені цією подією і вважаємо позицію Львів-ської обласної ради не об’єк тив-ною, політично ангажованою, яка спотворює справжню ситуацію в освітянській сфері, – йдеться в листі на ім’я голови Харківської обласної ради С. І. Чернова. Та-кож члени Ради ректорів зазна-чають, що з приходом на посаду міністра Дмитра Табачника робо-та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України стала спрямованою на досягнення кон-кретних результатів, набула сис-темного характеру. За два роки міністерству вдалося втілити низ-ку програм, спрямованих на під-вищення якості освіти, всі важ-ливі рішення приймаються після широкого публічного обговорен-ня з освітянською спільнотою і студентськими організаціями.

– Звинувачення Дмитра Та-бачника є абсурдними і можуть бути розцінені як неприпусти-мий тиск на керівництво держа-ви, – наголошується у зверненні Ради ректорів харківських ВНЗ.

Звернулися до депутатського корпусу обласної ради і ректори вищих навчальних закладів Оде-щини: «Ми рішуче спростовує-мо вимогу Львівської обласної ради як політично ангажовану, таку, що базується на абсурдних звинуваченнях, і не віддзерка-лює позицію більшості освітян України та абсолютної більшості науково-педагогічних працівни-ків і студентства ВНЗ Одесько-го регіону. Цей крок Львівської обласної ради є черговим етапом компанії окремих сил з дискре-дитації Дмитра Табачника та мі-ністерства в цілому. Тому ми не можемо стояти осторонь». Звер-нення ректорів Одеських вищих навчальних закладів 1 березня було підтримано постійною ко-місією Одеської обласної Ради з питань освіти, наукової діяль-ності, молоді та спорту і учас-никами розширеної підсумкової колегії Управління освіти і нау-ки Одеської обласної державної адміністрації.

новини урядуГлас народу

пто

підвищення кваліфікації

україна – Єс

IT-шНИКИ – В ЦІНІпОлІТИКаНСТВО І СИСТЕМНА РОБОТА

шаНОВНИЙ БОРИСЕ ЄВГЕНОВИЧУ! ТЕОРІЯ І пРаКТИКа

МІжНАРОДНА ЛІТНЯ шКОЛА З ІНТЕлЕКТуалЬНОї ВлаСНОСТІ – 2012

щиро вітаю Вас із 50-річчям перебування на посаді пре-

зидента Національної академії наук України!

Усе Ваше життя є взірцем відданості улюбленій справі для мільйонів людей як в Україні, так і за її межами. Завдяки Ва-шій копіткій і наполегливій праці

Націо нальна академія наук Украї-ни стала одним із найбільших на-укових центрів у Східній Європі та широко відомою в усьому світі.

З перших років перебування на посаді президента Академії Ви постійно опікуєтесь питання-ми вдосконалення її структури, концентрації наукового потен-ціалу на найважливіших фунда-ментальних дослідженнях, роз-робці прогресивних технологій та їх використанні у промисло-вому виробництві.

Близько 60-ти років Ви очолю-єте видатний Інститут електро-зварювання імені Є. О. Патона, гідно продовжуючи та розвиваю-чи справу свого батька. Науков-ці цього інституту впровадили до промислового використання прогресивні технології зварю-вання та з’єднання матеріалів, фізики дугових, лазерних та ін-ших процесів зварювання плав-ленням, утвердивши Україну як

світового науково-технологічно-го лідера.

Творча діяльність Вашої – па-тонівської – школи перетворила зварювання на провідний техно-логічний процес з’єднання широ-кої гами матеріалів у різноманіт-них середовищах – від морських глибин до глибин космосу. Саме завдяки Вашій науковій сміли-вості та далекоглядності було за-проваджено в клінічну практику низку новітніх високотехнологіч-них розробок учених інституту, зокрема, технологію зварювання м’яких живих тканин.

Зичу Вам та Вашій великій на-уковій родині міцного здоров’я, нових здобутків і відкриттів, не-змінного лідерства на пріори-тетних наукових напрямах, на-тхнення та наснаги!

Міністр освіти і науки, молоді та спорту України

Дмитро ТАБАЧНИК

Нещодавно керівники профе-сійно-технічних нав чаль них

закладів Вінницької, Микола-ївської та Запорізької облас-тей стажувалися в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту.

Протягом п’яти днів освітя-ни мали можливість ознайоми-тися з роботою Департамен-ту професійно-технічної освіти та вирішити питання, що по-стають у щоденній роботі ди-ректора училища, вивчити тех-нологію підготовки документів, поспілкуватися з керівництвом структурних підрозділів Мініс-терства освіти і науки, молоді та спорту.

Під час проходження стажу-вання директори ПТНЗ трьох областей зустрілися й обгово-рили проблеми і перспективи підготовки робітничих кадрів для аграрного сектору економі-ки та переробної промисловості зі спеціалістами Департаменту науково-освітнього забезпечен-ня агропромислового вироб-ництва і розвитку сільських територій Міністерства аграр-ної політики та продовольства України. А також узяли участь у семінарі Європейського Фонду освіти «Заходи з упроваджен-ня Національної рамки квалі-фікації для навчання впродовж життя».

Директори училищ також узяли участь у першому за-сіданні Міжвідомчої робочої групи з розроблення і впрова-дження державних стандартів професійно-технічної освіти, обмінялися досвідом удоскона-лення навчально-виробничого процесу з працівниками Між-регіонального вищого профе-сійного училища зв’язку Києва.

відносини України з Європейським Сою-зом є одним із зовнішньоекономічних,

освітніх і наукових пріоритетів України. Про це сказав перший заступник міністра осві-ти і науки, молоді та спорту Євген Суліма під час засідання української частини Підко-мітету № 7 «Наука і технології, досліджен-ня та розробки, освіта, культура, громадське здоров’я, інформаційне суспільство та медіа» в рамках програми дій Україна – Європей-ський Союз.

У засіданні взяли участь члени підкомі-тету – представники Міністерства куль-тури, Міністерства охорони здоров’я, Мі-ністерства закордонних справ, Державного комітету телебачення та радіомовлення, Державного агентства з питань науки, ін-новацій та інформації.

Євген Суліма повідомив, що за минулий рік МОНмолодьспорту реалізовувало свою політику в галузі євроінтеграції за багать-ма напрямами.

– У сфері наукового і технологічно-го співробітництва України з Євросоюзом потужним сегментом загального механіз-му інтеграції нашої держави у континен-тальний ринковий простір і налагодження політико-економічного взаєморозуміння є участь в європейських Рамкових програ-мах, – сказав перший заступник міністра.

У 2011 році міністерство проводило внутрішньодержавні процедури щодо від-новлення Угоди між Україною та Євро-

пейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво. І 16 листо-пада 2011 року ухвалено відповідний За-кон України за № 4041-VI.

Перший заступник міністра повідомив, що Україна зацікавлена в збільшенні кількос-ті наших наукових колективів, які беруть участь у проектах Сьомої рамкової програми ЄС. За його словами, Україна посідає сьому позицію за кількістю поданих проектів серед країн, що не є членами Європейського Со-юзу. А в рамках конкурсу ERA-WIDE Укра-їна займає першу позицію серед усіх країн, що брали участь у цьому конкурсі.

Також Євген Суліма зазначив, що ство-рено нормативно-правову базу впрова-дження Додатка до диплома європейсько-го зразка та розпочато його видачу.

У 2012 році Державна служба інтелектуаль-ної власності України разом з Всесвітньою

організацією інтелектуальної власності (ВОІВ) та Національним університетом «Одеська юри-дична академія» проведуть четверту Міжнарод-ну Літню школу з інтелектуальної власності на території України. Завдяки унікальній освітній програмі, високому професійному і науковому рівню викладання, великій зацікавленості фа-хівців у сфері ІВ програмою заходу, організато-ри ухвалили рішення про щорічне проведення цього заходу. Цьому сприяли і позитивні відгу-ки учасників попередніх Літніх шкіл про ефек-тивність навчання.

Звіт і фотоматеріали про роботу Літньої шко-ли з ІВ – 2011 можна переглянути на офіцій-ному веб-порталі Державної служби інтелекту-альної власності України (http://sips.gov.ua/ua/summerschool2011.html).

У 2012-му році реєстрацію і відбір учасни-ків Міжнародної Літньої школи з інтелектуаль-

ної власності здійснюють представники Академії ВОІВ до 15 квітня 2012 року на сайті http://www.wipo.int/academy/en/courses/summer_school/index_all.html.

Детальна інформація про Міжнародну Літню школу з інтелектуальної власності розміщена на веб-сайті ВОІВ. Запитання можна надсилати на електронну адресу: wuss@sips.gov.ua.

У лютому також розпочався відбір лекто-рів для викладання в Міжнародній Літній шко-лі з інтелектуальної власності. Викладачі пови-нні вільно володіти англійською мовою, мати досвід викладання і бути спеціалістами у сфе-рі інтелектуальної власності. Резюме, складене англійською мовою, із зазначенням теми лек-ції (відповідно до програми заходу) треба наді-слати на електронну адресу wuss@sips.gov.ua до 27 квітня 2012 року.

Прес-служба Державної служби інтелектуальної власності України

З ювілеЄм!

Шпальти підготували анна ЦЯЦько і дмитро ШУлікіН, «Освіта України». Використано матеріали прес-служб Президента України, Кабміну, Монмолодьспорту і навчальних закладів

ВІКНО у КОНТИНЕНТалЬНИЙ РИНКОВИЙ ПРОСТІР

4 «Освіта України»понять

Підміна

студентські протести стали, однак, кульмінацією спек-таклю. А почалася історія

з того, що в середині лютого в університет із перевіркою при-їхали інспектори Державної ін-спекції навчальних закладів.

сам Такий!Здавалося б, що в цьому осо-бливого? Адже інспекцію спе-ціально створили, щоб виявля-ти порушення, якщо вони є. До того ж ревізори вже всти-гли перевірити кілька десят-ків ВНЗ, і черговий огляд ста-ну справ у вишах мав би бути цілком буденним. Але інспек-ція виявила такий букет по-рушень, що його вистачило б, мабуть, на три десятки універ-ситетів, разом узятих.

Отож у ході перевірки було встановлено серйозні кадро-ві порушення на 17-и кафе-драх УжНУ. Зокрема, там пра-цює менш ніж по п’ять штатних працівників (а це порушення вимоги статті 30 Закону Укра-їни «Про вищу освіту»), випус-кові кафедри, які готують ма-гістрів, очолюють кандидати наук, а лекції читають праців-ники, які взагалі не мають на-укового ступеня.

Крім того, інспектори вияви-ли порушення матеріально-тех-нічного характеру, а також ме-тодологічного й кадрового. На деяких факультетах виявлено низьку якість освіти, пробле-ми з легітимністю роботи вче-ної ради, з елементарним пла-нуванням роботи!

Вочевидь, йдеться не так про зловживання, як про серйозні недоліки в управлінні, нездат-ність керівництва УжНУ вивес-ти університет на новий рівень. Та замість того, щоб негайно ви-правити ситуацію, Вегеш і його оточення перейшли в контрнас-туп. При цьому вони викорис-тали примітивну тактику зви-нувачення опонентів у гріхах, на яких їх, власне, й спіймали.

Справді, непросто відсто-ювати свою точку зору, коли кричать «Сам такий!». Вегеш закинув інспекторам непрофе-сійність і пообіцяв оскаржити їхню роботу в обласному ад-мінсуді.

Вивчивши позицію керівни-цтва вишу, «Освіта України» попросила голову Державної інспекції навчальних закладів Михайла Гончаренка проко-ментувати ситуацію. Як і очі-кувалося, держслужбовця обу-рило нахабство керівництва УжНУ.

«Під час перевірки переваж-на більшість зауважень була узгоджена з представниками ВНЗ на рівні деканів факуль-тетів, на рівні завкафедр», – рішуче заперечив він закиди на адресу держінспекції. – На-приклад, контрольні, що прово-дили з дисциплін, за якими були низькі показники якості знань,

теж узгоджувалися з представ-никами ВНЗ, як ми це завжди робимо. Узгоджувалися і час проведення, і групи, в яких ці контрольні мали проводитися».

Про високий професійний рівень інспекторів свідчить і те, що до комісії з перевірки УжНУ увійшли представники дев’яти провідних ВНЗ – таких, як Київський Національний уні-верситет ім. Тараса Шевченка, Національний гірничий універ-ситет, Національний технічний університет ім. Кондратюка (Полтава). Більшість перевіряю-чих і раніше працювала у ква-ліфікаційних комісіях. Тоді сум-нівів у їх кваліфікації не було.

«Тепер, коли інспекція зроби-ла невтішні висновки щодо ро-боти Ужгородського національ-ного університету, адміністрація ВНЗ висловила незадоволення результатами перевірки. Щоб вийти з цієї неприємної ситуа-ції, вона спровокувала акції про-тесту студентів і викладачів», – підсумував Гончаренко.

об’єдНУваТи Не можНа лиШаТиОтож можна не вірити висно-вкам комісії з Держінспекції чи навпаки. Але факти свід-чать про таке. Як визнає сам Микола Вегеш, з 2009-го по 2011-й роки його ВНЗ пере-

віряли 56 (!) разів. Ймовір-но – це рекорд для вітчиз-няних вишів. На жаль, сумний, бо підтверджує наявність про-блем в університеті.

І ще одне. Слова Вегеша про ангажованість Держінспекції не витримують ніякої крити-ки. Цей орган влади створили півроку тому, а за Ужгород-ський національний взялися ще в 2009-у році. До речі, без-лад у цьому ВНЗ непокоїв ще тодішнього міністра освіти Іва-на Вакарчука. Тож натяк Веге-ша на «упереджене ставлення» нинішнього керівника МОНмо-лодьспорту Дмитра Табачника до його вишу не має під собою жодного підґрунтя.

Та ця «невеличка» супереч-ність не заважає Вегешу вдава-тися до відверто заборонених прийомів – наприклад, підбу-рювати студентів свого ВНЗ до акцій протестів. Взагалі, сьо-годні в Україні мода така: як тільки під кимось захитається крісло, прикриваються молод-дю. Ну, а студенти й раді по-горлати замість того, щоб на-вчатися.

Що стосується Вегеша, навіть тут він не зміг зробити все, як належить. «Два дні тому сту-денти проводили акцію, але не за те, щоб Микола Вегеш зали-шився на посаді ректора, а про-ти Постанови Кабінету Міні-стрів від 10 серпня 2011-го року, в якому йдеться про об’єднання закарпатських ВНЗ в один, – пояснив «Освіті України» сту-дент Сільвіо Марина з громад-ської організації «Я маю право».

За його словами, Микола Ве-геш не має нічого спільного зі студентським рухом, який діє незалежно: «На акції у нас не було з собою плакатів на під-тримку ректора. Нам байдуже, хто буде ректором, аби тільки не об’єднували виші».

Поза тим, створення потуж-них регіональних університетів

на базі кількох менших ВНЗ пе-редбачено програмою реформ Президента Віктора Янукови-ча. Процес уже йде. Найкра-щий зразок – успіх у міс-ті-мільйоннику Кривому Розі. Там об’єднано чотири виші і два науково-дослідних інститу-ти. Вони стали єдиним Криво-різьким державним універси-тетом.

До речі, студенти невеликих університетів від об’єднання тільки виграють. Навчання ко-штуватиме менше, (великий університет бере на себе різ-ницю в оплаті), а якість освіти зросте. Крім того, раніше ви-пускники отримували дипломи третьорозрядних ВНЗ. Тепер там стоятиме назва престиж-ного університету.

Значний ефект матиме ско-рочення адміністративних ви-трат. Зніметься проблема гуртожитків, лабораторних приміщень тощо. Замість шес-ти бухгалтерій, канцелярій, ке-рівників гаражів, головних ін-женерів і т.п. буде по одній одиниці.

Зате проблеми виникнуть із прошарком адміністративного персоналу. До цього в кожно-му закладі був свій ректор, і всі вони отримували чималу поса-дову ставку. Кожен з них мав заступників, секретарок, поміч-ників тощо. Цей апарат скоро-тять, видатки на нього змен-шать.

І найголовніше питання – хто очолить об’єднаний на-вчальний заклад на Закарпат-ті. Воно дуже турбує Вегеша, в якого мало шансів на цю поса-ду. А керувати ж звик – читан-ня лекцій чи місце завідуючого кафедрою вже навряд чи задо-вольнить. Тому він і чіпляється за ректорське крісло з усіх сил, намагаючись використати сту-дентів у своїх цілях.

юрій ЗУщик, «Освіта України»

ВУж НА ПАТЕЛЬНІРектор Ужгородського національного університету Микола Вегеш вживає всіх засобів, щоб утриматися на посаді

Днями в ужгороді відбулася студентська акція. Близько сотні спудеїв ужгородського національного університету (ужНу) вийшло на вулицю нібито на захист свого ректора. Водночас микола Вегеш, контракт якого закінчується восьмого квітня, пішов у останній і рішучий бій. Він звернувся з листом до керівників інших ВНЗ з пропозицією ініціювати звільнення з посади міністра мОНмолодьспорту Дмитра Табачника і його першого заступника Євгена Суліму.

плановий Захід

«Державна інспекція навчальних закладів перевіряла ужгородський національ-ний університет з 13 по 21 лютого цього року. Це був плановий захід, під час якого інспектори виявили масу порушень. масу! За півроку роботи інспек-ції ми перевірили кілька десятків вишів – як державних, так і приватних, але схожих проблем у державному ВНЗ не бачили. Ситуація в ужгородському уні-верситеті найгірша із 35 перевірених державних ВНЗ». Голова Державної інспекції навчальних закладів Михайло Гончаренко.

У вівторок провокаційний сайт Uareview, який позиціонує себе як пародію на

ЗМІ, надрукував відвертий жарт під на-звою «Дмитро Табачник відмінить літеру «Ї». Фантазії автора треба віддати належ-не: він вклав у вуста міністра слова, які чиновник такого рангу не вимовить навіть під великим градусом: «Російська мова об-ходиться без букви «Ї», значить і україн-ська обійдеться. Та і зрештою, скільки тій українській мові жити-то залишилось…» Однак цей очевидний абсурд відразу ж передрукували деякі сайти, які, м’яко ка-жучи, не можуть похвалитися чистотою репутації: «Обозреватель», «Спротив» («Часопис про свавілля влади і громад-

ський спротив незаконним діям»), сум-новідомий львівський «Експрес» (куди ж без нього), та інші. При цьому журналіс-ти, радісно копіюючи плітку, навіть не за-вдали собі клопоту зазирнути у профіль «джерела», де чесно вказано: «Всі згадані на сайті події та персонажі вигадані. Будь-який збіг з реальними подіями і людьми є випадковим». А деякі політики (з «про-фесійних патріотів»), які не вирізняються розумом і кмітливістю, не забарилися під-хопити естафету. Нунсівець Юрій Стець, коментуючи у відеочаті скандальну «но-вину», назвав міністра «агентом впливу», якому за «нищення країни» ломиться 15 років ув’язнення.

…Ні, якщо хтось скаже, що журна-лісти, які навперебій передруковували і смакували відвертий фейк – просто ідіо-ти, – ми, може, й повіримо. Але справа тут, здається, не лише в ідіотизмі. На що і було наголошено в офіційній відповіді міністерства: «Складається враження, що окремі ЗМІ просто хочуть підвищити свій рейтинг за рахунок недолугого піару».

Зрозумівши «заліт», сайти надруку-вали спростування. Здається, тема ви-черпана. Але першого березня на сай-ті «Комсомольської правди в Україні» знов читаємо заголовок: «Табачник хо-чет убрать из украинского алфавита бук-ву «Ї»? [Давайте обсудим]. І короткий виклад ситуації – із гротескними зви-нуваченнями і відповіддю міністерства. Перед будь-якою здоровою людиною по-стає логічне запитання: а що, власне, об-говорювати, якщо нічого не було?... Але кількість коментарів під цим повідомлен-ням показала, що тема зовсім не закрита.

Інтернетівські «тролі» з національ-но-патріотичними діагнозами миттєво вивергнули з себе потоки прокльонів. «Апофігєєм» інтернет-обговорень стали віршовані рядки якогось юзера-патріота: «Жевріє свічечка літери «І». Над нею згустилися хмари...» Закінчується «по-етичний витвір» уже зовсім щемливою тугою: «Та нам залишається «Ї» обсту-пить, І Богові тихо молитись....»

…Отака вона, епічна сила. Яка різни-ця, що нічого не було? Для тієї ж «Ком-сомолки» має значення лише осад, у який випали найбільш неврівноважені і недалекі, але чисті душею глядачі та-ких вистав.

Від редакції. Заголовок цього матері-алу – не плітка і не жарт. У монголь-ській мові є буква «Ї», яка насправді має значення окремого поняття і пере-кладається як «назавжди».

аліса креЧеТ, журналіст

репліка

«Ї» – ОЗНАЧАЄ «НАЗАВжДИ» (переклад з монгольської)Істерика, що здійнялася минулого тижня навколо букви «ї» і була своєрідним продовженням нещодавнього скандалу навколо історії україни, котру, як з’ясувалося, ніхто не збирався скасовувати, ще раз довела, що в боротьбі з Табачником усі засоби годяться.

5№ 10-11, 5 березня 2012 рокупозашкілля

ГоризонтиЄ на що подивитися!

РОЗКВІТлИ мІСТа «КРАЇНИ юНИх МАЙСТРІВ»

Зокрема, міста мистецтв і народних ремесел, міста фантазерів, кон-структорів і винахідників, міста на-

уки, міста юннатів та міста мандрів. Так організатори виставки виділили основні напрями позашкільної освіти: художньо-естетичний, декоративно-ужитковий, науково-технічний, еколого-натураліс-тичний, туристично-краєзнавчий.

юНим НаУковЦЯмУ місті науки на вулицях фізико-матема-тичного і технічного кварталу: матема-тики, фізики і астрономії, комп’ютерних і технічних наук юні науковці – члени Національного центру «Мала академія наук України», демонстрували свої роз-робки, найяскравіші прояви своєї твор-чості. На виставці було представлено всі напрями діяльності МАН – 10 науко-вих відділень. Особливу увагу приділи-ли природничим і комп’ютерним нау-кам. У «місті Науки» демонстрували 76 розробок дослідницько-експерименталь-ного напряму. Також підготували відео-ролики про дітей-винахідників, які пока-зали найкращі результати.

– Особливістю цьогорічної виставки є вручення першої партії свідоцтв про ре-єстрацію авторських прав, які з допомо-

гою Центру впровадження об’єктів інте-лектуальної власності отримали наші юні винахідники, – розповідає директор На-ціонального центру «Мала академія наук України» Оксен Лісовий. – Дмитро Та-бачник вручив дітям 12 свідоцтв. Мож-ливо, ці розробки і не забезпечать стрім-кого економічного зростання, однак вони стануть потужним мотивом для обдарова-них дітей. І юні винахідники і далі твор-чо працюватимуть у науковій сфері. Нині ми створюємо найпотужнішу лаборато-рію в системі позашкільної освіти. Пока-зуємо частину обладнання на виставці – на нашому стенді працює лабораторія, де діти демонструють розуміння приро-ди фізичних і хімічних процесів, експе-риментують, виявляють навички справ-жніх науковців.

ПоЦіНовУваЧам ПрекрасНого і фаНТаЗерамУ «Місті мистецтв і народних ремесел» учасники зібрання ознайомилися з ди-тячими малюнками, картинами, скуль-птурами – роботами учнів Київської дитячої академії мистецтв. Юні худож-ники провели захопливі майстер-класи зі скульптури та графіки. Не залишили байдужими майстерно виконані кера-мічні і гончарні вироби, художня моза-їка, вишивка, витинанки і багато інших виробів вихованців гуртків декоратив-но-ужиткового мистецтва.

Хлопчаків, вочевидь, найбільш заці-кавило «Місто фантазерів, конструкто-рів та винахідників».

– Наша експозиція складається з кількох розділів, – розповідає директор Українського державного центру поза-шкільної освіти Віталій Ткачук. – Це – космічна техніка, історичні моделі, спор-тивно-технічне моделювання (моделі суден, ракет, авіа-автомоделі), початкове технічне моделювання – роботи дітей до 10 років. А також – ігри та іграш-ки з елементами техніки, електроніки. В розділі «Архітектура і будівництво»

можна побачити проекти різноманітних споруд, архітектурні композиції, створе-ні дітьми. У «Сільськогосподарській тех-ніці» презентують корисні машини і ме-ханізми, малогабаритну техніку. Серед експонатів «Робототехніки» – роботи, які грають у футбол. Завжди цікави-ми для гостей виставки є наші радіоке-ровані автомоделі й авіамоделі. Одна з «родзинок» експозиції – басейн з ра-діокерованими моделями суден. Гостей супроводжують учасники гуртка істо-ричної реконструкції в середньовічно-му лицарському вбранні.

Варто відзначити, що в 2012-у році Руху юних техніків України виповню-ється 85 років. Цей шлях розпочався в 1927 зі створення першої технічної станції у Києві. До речі, вихованцем цієї станції був Борис Патон. У мину-лому 2011-у році вісім вихованців за-кладів науково-технічної творчості стали майстрами спорту України, виконав-ши необхідні нормативи на міжнарод-них і всеукраїнських змаганнях (2-ав-томодельний спорт, 3-ракетомодельний спорт, 3-судномодельний спорт).

Тим, хТо любиТь ПриродУУ «Місті юннатії» можна було побачи-ти здобутки дослідницької діяльності юних натуралістів. Експозиція «Хліб-на Україна» демонструвала колекції на-сіння і снопів районованих сортів зла-кових культур, короваї, виготовлені з муки злаків, вирощених на навчально-дослідних земельних ділянках. У екс-позиції «Зоологічна галерея» учасни-ки побачили тераріуми і акваріуми з тваринами, а експозиція «Екологічне землеробство» здивувала досліджен-нями по вирощуванню екологічно чи-стої продукції, використання органіч-них технологій, що дасть можливість звести нанівець негативний вплив на здоров’я населення України.

Родзинкою «Міста мандрів» стала унікальна карта України, складена з вишивок різних регіонів. Також тут можна було побачити археологічні, геологічні, історичні знахідки періо-ду Великої Віт чизняної війни, а також оглянути сучасне туристське споря-дження.

Варто відзначити, що кожне міс-то мало свого юного мера. Саме він зустрічав шанованих гостей, прово-див екскурсії своїм містом, знайомив з учасниками виставки. У ІІ Всеукра-їнській виставці-звіті дитячої творчості «Країна юних майстрів» взяли участь близько 400 учасників-дітей, майже 200 керівників гуртків. Сподіваємося, що цей захід приверне увагу до напряму позашкільної освіти і стане поштовхом до його подальшого розвитку.

у Київському палаці дітей і юнацтва відбулася ІІ Всеукраїнська виставка-звіт дитячої творчості «Країна юних майстрів». почесні гості, серед яких – президент україни Віктор Янукович і міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, змогли побачити творчі досягнення вихованців позашкільних закладів – лауреатів і переможців міжнародних і всеукраїнських змагань. Виставка складалася з кількох символічних розділів – міст.

кожНе місТо мало свого юНого мера. СаМе Він зУСтрічаВ ШанОВаних гОСтей, ПрОВОДиВ еКСКУрСії

сисТемУ Зберегли – Міністерство не тільки за-безпечує навчання дітей у шко-лах. Для нас вкрай важливим є те, щоб діти змогли знайти для себе цікаве заняття і після уро-ків. Ще двадцять років тому ми мали найпотужнішу в світі ціліс-ну систему позашкільної освіти. І більшість наших учених, про-фесорів, винахідників і майстрів починали свою пошукову, нау-кову, винахідницьку діяльність в гуртках, студіях, малих академіях наук. Можу сказати, що освітя-ни України зберегли цю систему. Нині в Україні працюють понад дві тисячі позашкільних навчаль-них закладів і понад 1600 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, які відвідують більш як півтора міль-йона дітей – майже 40 відсотків усіх школярів. Це – хороший показник, але треба думати і про решту дітей, а отже – про роз-галуження мережі позашкільних

закладів. Тільки так ми зможемо нівелювати у підлітковому серед-овищі такі негативні тенденції, як ігрова, віртуальна, тютюнова залежності, не кажучи вже про алкогольну та наркотичну.

«Ні» – ПриховаНій ліквідаЦії Закладів– В нашій країні діє Закон «Про позашкільну освіту», який перед-бачає заборону ліквідації чи пере-профілювання закладів цієї сис-теми. Напевно, завдяки цьому показники охоплення дітей по-зашкільною освітою є досить ви-сокими. Однак є проблеми, які стосуються фінансування робо-ти закладів позашкільної освіти в регіонах. Я глибоко стурбований негативною тенденцією – випад-ками скорочення мережі закладів після ухвалення рішень місцеви-ми органами влади про організа-цію виконання місцевих бюдже-тів у 2012 році. В кількох областях

для економії коштів ці заклади реорганізують і об’єднують. Така реорганізація закладів насправді дуже часто є їх прихованою лік-відацією. Наприклад, у місті пра-цювало чотири установи, а з них роблять одну і кажуть, що це, мовляв, – концентрація ресур-сів. Однак практика показує, що заклад не стає потужнішим, ніж він був. Адже не кожна дитина зможе їздити з іншої частини міс-та в цей новий центр. А примі-щення закладів освіти використо-вуються не за призначенням. До того ж унаслідок таких реорга-нізацій, як правило, відбувається скорочення робочих місць і втра-та кваліфікованих кадрів. Тому я звертаюся до регіональних керів-ників управлінь освіти з прохан-ням взяти під особистий контр-оль ситуацію в регіонах і вжити заходів щодо недопущення лік-відації або реорганізації закладів позашкільної освіти.

ПоЗаШкіллю – ПріориТеТНе фіНаНсУваННЯ– Позашкільна освіта працює з енергійними, талановитими ді-тьми, тож вона потребує прі-оритетного фінансування. Ак-тивним дітям мало шкільної освіти, тому ми повинні нада-ти їм якомога якіснішу освіту поза школою. Досягнення, які діти представили на виставці «Країна юних майстрів», були б неможливими без величезної роботи педагогів-позашкільни-ків. Але, на жаль, оплата праці керівника гуртка здійснюється за найнижчим тарифним розря-дом. Я вважаю, що варто пра-цювати над можливими зміна-ми тарифної сітки. Також треба вдосконалювати і розширювати систему підготовки кадрів для цієї галузі.

Підготував максим кородеНко, «Освіта України»

З перших вуст

ДМИТРО ТАБАЧНИК: пІДТРИмКа пОЗашКІлЬНОї ОСВІТИ – ІНВЕСТИЦІЯ ДЕРжаВИ у СВОЄ маЙБуТНЄ!

Напередодні проведення ІІ Всеукраїнської виставки дитячої творчості «Країна юних майстрів» про актуальні питання галузі позашкілля ми поспілкувалися з міністром освіти і науки, молоді та спорту україни Дмитром Табачником.

6 «Освіта України»наУки

ШляХ

вітаЄмо З ювілеЄм!

ДОБРА І щАСТЯ ВАМ!Петро Куліков – кандидат еконо-мічних наук, за-служений працівник освіти, лауреат Державної премії в галузі науки і тех-ніки вже багато років працює на осві-тянській ниві. Зокрема, більш як пів-тора десятка з них – на керівних посадах у Міністерстві освіти і науки.

Сьогодні Петро Мусійович є за-ступником міністра освіти і науки, молоді та спорту – керівником апа-рату. Фахівець – найвищого класу, талановитий керівник, організатор, вольовий, принциповий, готовий за-вжди прийти на допомогу, вміє спра-витись з будь-якою нелегкою ситуа-цією. За що й користується високим авторитетом у співробітників і пова-гою серед друзів.

Бажаємо Вам, вельмишановний Пе-тре Мусійовичу, добра і щастя. Довгим хай буде Ваше життя, досвід, знання і зрілість нехай слугують Вам опорою для подальших успіхів, хай буде лад і бла-гополуччя у Вашій родині!

Хай береже Вас доля! Газета «Освіта України»,

Видавництво «Педагогічна преса»

Після теплих вступних слів організатори «Тиж-ня» порадували учасни-

ків невеличким, але яскравим концертом. Чудово виконані пісні й бальні танці вихован-ців центру дещо вгамували хвилювання учасників, які скоро мали стати до фіналь-них змагань.

До речі, переможці цих конкурсів і чемпіонату (за рекомендаціями експертів) з урахуванням відповіднос-ті їх проектів вимогам кон-курсів будуть рекомендовані до участі у фіналі Міжнарод-ного конкурсу комп’ютерних проектів «INFOMATRIX 2012» (м. Бухарест, Руму-нія), Міжнародному конкур-сі I-SWEEEP (м. Х’юстон,

США), 20-ій Міжнародній олімпіаді з екологічних про-ектів (Стамбул, Турецька Республіка), VІ Міжнарод-ній олімпіаді з екологічних проектів INEPO EUROASIA (Баку, Азербайджанська Рес-публіка), Міжнародній олім-піаді «Genius Olympiad – 2012» (Нью-Йорк, США).

У коментарях «Освіті України» директор НЕНЦ Володимир Вербицький на-голосив на тому, яке вели-ке значення мають для на-шої молоді заходи на кшталт «Тижня». «Фактично кожен з конкурсантів вже з першо-го класу веде свою наукову тему, – сказав він. – У по-дальшому це будуть хороші фахівці й науковці, які ру-хатимуть уперед вітчизня-ну науку. На щастя, в нас є повна підтримка МОНмо-лодьспорту. Тому ми може-мо проводити такі конкурси, підтримуючи талановитих дітей».

На відкритті «Тижня» були політичні й громадські діячі. Народний депутат України Сергій Баранов-Мохорт роз-повів «Освіті України», що його запросили як члена Ко-мітету з питань науки і освіти Верховної Ради. «Проте на-віть якби я не займав цієї посади, було б дуже важливо відвідати конкурс, – сказав він. – Для мене аксіомою є твердження, що освіта, охо-

рона здоров’я й оборона – три стовпи, на яких стоїть уся держава».

Виступаючи перед конкур-сантами, парламентар наго-лосив, що учасники не лише добре навчаються, а й успіш-но засвоюють програми поза-шкільної освіти. А це прямий шлях до опанування професі-ями і робить таких дітей роз-виненішими й активнішими порівняно з їхніми однолітка-ми, які обмежують себе рам-ками основної освіти.

Депутата підтримав екс-голова СБУ Леонід Деркач. За його словами, творчість молодих людей і особливо школярів – основне, чим

треба опікуватися. «Молодь здатна створювати нові на-прями у вивченні приро-ди, – сказав він у коментарі «Освіті України». – Візьме-мо, наприклад, птахівництво. Не повірите, молоді фахів-ці селекціонують нові поро-ди птахів. Мені особисто це дуже цікаво, бо я займаюся виведенням голубів з 1949-го року і вдома тримаю кілька сотень птахів. Тож НЕНЦ ро-бить дуже корисну справу. Разом з філіалами по всій країні він утворює унікаль-ний комплекс, єдиний такий в усьому СНД».

юрій ЗУщик, «Освіта України»

Зі святом!

дорогі жіНки!Від усього серця вітаю вас зі святом весни, любові й кра-си – Міжнародним жіночим днем 8-го Березня!

Мудреці кажуть: «Царство жінки – царина ніжності, тонкощів і терпіння». Завдання чоловіка не зруйнува-ти його, а захистити від усіх можливих життєвих не-гараздів.

Свято 8-го Березня – символ усього найкращого, що є в нашому житті – сердечності, доброти, кохан-ня, радості й тепла.

В цей чудовий день бажаю вам здійснення всіх жит-тєвих планів, надій і мрій! Нехай кожен день вашого життя буде світлим і сонячним, дарує радість творчого натхнення, приємні несподіванки і ду-шевний комфорт!

З повагою, народний депутат України Сергій БАРАНОВ-МОхОРТ

У Києві відбулася цікава подія: з 29-го лютого по 2-е березня пройшов «Тиждень всеукраїнських і міжнародних науково-освітніх проектів «Україна-Європа – Світ – 2012»

В актовій залі Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді (НЕНЦ) мОНмолодьспорту яблуку ніде було впасти. Сотні конкурсантів – учнів і студентів, разом з батьками зібралися на відкриття «Тижня». В програмі – конкурси для обдарованої учнівської і студентської молоді, молодих науковців, винахідників і дослідників: Всеукраїнський конкурс юних раціоналізаторів і винахідників «природа –людина – виробництво – екологія», XI Всеукраїнський чемпіонат з інформаційних технологій «Екософт – 2012», Всеукраїнський конкурс – виставка досягнень юних зоологів і тваринників тощо.

інтелектуальна власність

паТЕНТНІ пОВІРЕНІ НА ВАРТІ ІНТЕРЕСІВ ТВОРЧИх ОСОБИСТОСТЕЙ17 лютого 2012 року у приміщенні

Державної служби інтелектуальної власності України відбулася урочиста це-ремонія вручення свідоцтв представни-кам у справах інтелектуальної власнос-ті (патентним повіреним), атестованих у 2011-у році.

Голова Атестаційної комісії, заступ-ник голови Державної служби Володимир Дмитришин привітав нових представни-ків у справах інтелектуальної власності зі знаменною подією та побажав коле-гам успіхів у їх професійній діяльності

– Приємною тенденцією стало щоріч-не збільшення когорти патентних повіре-них. Ви є висококваліфікованими фахів-цями в галузі інтелектуальної власності. Дотримуючись вимог чинного законодав-ства у профільній сфері та ґрунтуючись на взаємовигідній співпраці, ви виконує-те роль дуже важливого комунікативного містка, який поєднує заявника з держав-ним органом у процесі вирішення пи-тань правової охорони об’єктів інтелекту-альної власності, – зазначив Володимир Дмитришин.

Відповідно до чинного законодавства, прізвища патентних повірених буде вне-сено до Державного реєстру представни-ків у справах інтелектуальної власності. Сьогодні загальна кількість зареєстрова-них патентних повірених становить 382 особи. Вони надають послуги щодо пра-вової охорони інтелектуальної власності в 38 містах України.

Прес-служба Державної служби інтелектуальної власності України

МОЛОДІ, ТалаНОВИТІ,

пЕРСпЕКТИВНІ

Такий Цікавий НеНЦНаціональний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді мОНмолодьспорту – позашкільна установа, що проводить навчально-ви-ховну і методичну роботу в галузі біологічної, валеологічної, екологічної, аграрної освіти учнівської молоді.НЕНЦ об`єднує всі еколого-натуралістичні центри україни, яких усього 246. у структурі НЕНЦ – відділи екології й охорони природи, біології, квітково-декоративного господарства, зоології, сільського господарства, народних ремесел, а також лабораторії ентомології, орнітології, гідробі-ології, кафедра методики позашкільної роботи, природничий ліцей, кабі-нет інформатики, акваріумний комплекс, бібліотека, екологічна відеотека, музей хліба, навчально-дослідна ділянка, Всеукраїнський табір «Юннат».у НЕНЦ працює близько 100 творчих учнівських об’єднань за 45 про-філями. За словами директора НЕНЦ Володимира Вербицького, щоріч-но позашкільну освіту в центрі і його філіях здобувають від 40 до 50 тисяч учнів і студентів.

Від усього серця вітаю вас зі святом весни, любові й кра-

Мудреці кажуть: «Царство жінки – царина ніжності, тонкощів і терпіння». Завдання чоловіка не зруйнува- департамент загальної середньої та до-

шкільної освіти МОНмолодьспорту ін-формує, що на звернення робочих груп термін підготовки навчальних програм для 5 – 9 класів продовжено.

Додатковий час знадобився для узго-дження між спорідненими предметами послідовності викладання окремих тем і врахування надісланих пропозицій.

Після доопрацювання проекти про-грам, як і передбачалося, будуть розміще-ні на сайті міністерства для обговорення.

одним рядком

УДОСКОНАЛЕННЯ ТРИВаЄ

7№ 10-11, 5 березня 2012 року

– Вікторе Петровичу, нині триває робота над упрова-дженням програми дошкіль-ної освіти «Впевнений старт». Першокласники вже навчати-муться за новим держстандар-том. Як на це реагує вищий педагогічний заклад?

– Ми коригуємо навчаль-ні плани, адже намагаємо-ся працювати так, щоб вико-нати відповідальні завдання, делеговані нам державними програмами. Нині Міністер-ство освіти і науки, молоді та спорту України проводить по-тужну і плідну роботу щодо змісту навчальних дисциплін, введення новітніх педагогіч-них технологій і методик ор-ганізації навчально-виховного процесу. На всі нові рішення, що сьогодні приймає міністер-ство, насамперед повинен реа-гувати педагогічний універси-тет. Адже в закладах іншого профілю є усталені змістові речі, непохитні за будь-яких змін наукової чи суспільно-по-літичної парадигми. Педагогіч-на освіта – особлива: якщо змінюється дух епохи, то по-винна змінюватися й програ-ма підготовки педагога, ново-го вчителя.

і Педагог, і НаУковеЦь– Яким же має бути новий учитель?

– Ми намагаємося всю ро-боту педагога наповнити нау-ковим змістом. Готувати його так, щоб він міг одночасно з навчальною і виховною про-водити також самостійну на-укову роботу. Вчитель мусить бути науковцем-предметни-ком з дисциплін, які викла-дає. Саме наука нині нам дає багато матеріалу для оновлен-ня змісту навчання. До того ж педагог повинен працюва-ти над удосконаленням ме-тодик, адже донести знання до сучасних дітей – це не таке саме завдання, що було 15 – 20 років тому. Якщо він не відчуває щоденних змін у дітях, то йому не варто пра-цювати в школі.

Дуже важливою є й інфор-матизація навчання. Нині діти швидко оволодівають сучасни-ми інформаційними засобами. Наше завдання – не просто «підтягнути» вчителя до рівня дитини, а забезпечити його ви-переджальну підготовку. Та-кож треба навчити викладача дискутувати з учнями. Ниніш-ні діти можуть із чимось не погоджуватися. Раніше школа тоталітарного типу пригнічува-ла таких учнів, а тепер дити-на вже не погодиться усьому вірити. З нею потрібно поле-мізувати, роз’яснювати їй, пе-реконувати, а не змушувати механічно приймати думку пе-

дагога. З таким вектором ми підходимо до підготовки ново-го вчителя відповідно до тих новітніх документів, які ухва-лює МОНмолодьспорту.

– Державний стандарт перед-бачає, що іноземну мову діти зможуть вивчати з 1-го класу, а з 2-го – основи інформатики. Чи будуть готовими до цього педагоги-випускники?

– Ми щорічно випускаємо близько сотні вчителів, які ма-ють подвійну кваліфікацію – вчитель початкових класів і вчитель інформатики, вчитель початкових класів і вчитель англійської мови. Тож наша підготовка навіть випереджає деякі стандарти освіти. Тому рівень знань і вмінь випускни-ків наших інститутів цілком відповідає викликам епохи.

Варто зазначити, що біль-шість учителів ми готуємо за подвійними спеціальностями. Завдяки такому підходу наш випускник відповідає потребам ринку праці, сучасним шкіль-ним реаліям, коли є необхід-ність вести не один, а кілька предметів. Також ми озброю-ємо кожного студента вмін-ням працювати з електронни-ми носіями інформації. Коли я останнього разу інспектував наші гуртожитки, то зауважив, що переважна більшість сту-дентів має власні портативні комп’ютери. Це означає, що вони понесуть свої знання і на-вички роботи з інформаційно-комунікаційними технологіями в школи.

рекТори ПовиННі сПілкУваТисЯ З Пресою– Чи має НПУ імені Михай-ла Драгоманова довгостроко-вий план розвитку?

– Так, звичайно. Ми ста-вимося до такого планування дуже серйозно. Спочатку ко-жен інститут визначає свою стратегію, потім ми зводимо це до спільного знаменника, розглядаємо на засіданні Вче-ної ради. Наглядова рада його затверджує, після чого план стратегії розвитку університе-ту друкується. Планування – щорічне. Звісно, життя вносить свої корективи, але кожен під-розділ може знайти в докумен-ті власний вектор розвитку. В цих планах реалізуються два пріоритети: здобуття універси-тетом статусу дослідницького і загальний європейський вектор розвитку закладу. Однак ми ви-вчаємо і досвід систем освіти ін-ших країн, наприклад – Японії, Фінляндії, Китаю.

– Триває робота над підготов-кою до нових державних про-грам. Науковці університету беруть участь у цьому процесі?

– Так, наші вчені працю-ють над новими навчальними програми майже з усіх пред-метних галузей. Скажімо, Те-тяна Ладиченко, кандидат іс-торичних наук, професор, завідувач кафедри методики навчання історії, суспільно-по-літичних дисциплін та гендер-ної рівності – член робочої групи з розроблення навчаль-них програм з історії та пра-вознавства для 5 – 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Тому, коли ми по-чули в ЗМІ неправдиву інфор-мацію про нібито скасуван-ня шкільного курсу «Історія України» в проектах нових навчальних планів, то одразу дізналися істину, як кажуть, з перших уст.

Нині в суспільстві часом лу-нає критика міністерства, але там проводиться дуже ґрунтов-на робота – із змістом, тех-нологіями, організацією. Тому я висловлюю слова вдячності всім його працівникам.

– Як Ви вважаєте, чому вини-кає така критика?

– На мою думку, багато лю-дей має коло прагматичних ін-тересів. Комусь хочеться отри-мати результат дуже швидко. І коли навчання не перетво-рюється на «легку прогулянку бульваром», а потрібно справді серйозно працювати, то згаду-ють і про роботу МОНмолодь-спорту. Мовляв, це воно ви-нне, що все так складно. Тому особистісні претензії виплес-куються на працівників мініс-терства, неначе це – їхні осо-бисті недопрацювання. Окрім того, не всі можуть осягнути суть і перспективність іннова-цій, які впроваджує міністер-ство. Більшість людей зміни на краще сприймають як не-обхідність, а інші тримаються за простоту, що була колись. Тому почасти мимовільно люди опираються інноваціям, ви-словлюють незадоволення. Але нині світ – зовсім інший! Він змінився, тож повинна еволю-ціонувати й освіта. Я порадив би своїм колегам, особливо –

ректорам педагогічних універ-ситетів, частіше спілкуватися з пресою, роз’яснювати суть ін-новацій. Тоді їх зміст і акту-альність стануть зрозуміліши-ми для батьків. До речі, саме батьківську громадськість вар-то долучати до навчання впро-довж життя, зокрема – осяга-ти знання з педагогіки. Нині фахівці нашого університету працюють над великим амбі-ційним проектом – так званим педагогічним «всеобучем» на-ції. Ми хочемо донести до кож-ного з батьків знання про те, як правильно виховувати дити-ну, за допомогою яких іннова-цій можна це зробити.

і ЗНов Про ЗакоН– Які Ваші враження від робо-ти робочої групи з доопрацю-вання урядового проекту За-кону «Про вищу освіту»?

– Ми, ректори, підтримує-мо законопроект, який внесло МОНмолодьспорту. Адже ми працювали в робочих групах із створення цього документа. Я навіть радив на останньому засіданні робочої групи, сфор-мованої прем’єр-міністром, що нам уже потрібно визначити-ся з підтримкою проектів, а не «гратися» у відкликання та подання нового законопроек-ту. Хоча серед пропозицій, які внесла робоча група під керів-ництвом Михайла Згуровсько-го, є й цікаві. Але важливі є й серед елементів інших за-конопроектів. Однак закон – цілісне утворення, а проект М ОНмолодьспорту пройшов багато слухань, до нього внесе-но чимало пропозицій науков-ців і педагогів. Тому, на мою думку, варто було б зробити за-конопроект, над яким працюва-ли фахівці МОНмолодьспорту та освітянської громадськості, базовим, а вже на нього «на-низувати» потрібні інновації з усіх чотирьох і затвердити єди-ний, якісний. Якщо ми підемо іншим шляхом – можемо за-тягнути ухвалення законопро-екту на рік чи навіть більше.

максим кородеНко, «Освіта України»

ВІКТОР АНДРУщЕНКО: НаВЧаННЯ НЕ пОВИННО пЕРЕТВОРИТИСЯ На «лЕГКу пРОГулЯНКу БулЬВаРОм»про особливості підготовки сучасних учителів, нові державні стандарти, роботу фахівців мОНмолодьспорту і доопрацювання проекту Закону «про вищу освіту» ми поспілкувалися з академіком Національної академії педагогічних наук, член-кореспондентом Національної академії наук україни, ректором Національного педагогічного університету імені михайла Драгоманова Віктором андрущенком.

цілком офіційно

сТУдеНТи вивЧаюТь «вПевНеНий сТарТ» програма розвитку дітей старшого до-шкільного віку «Впевнений старт» зна-йшла своє відображення в роботі Ін-ституту розвитку дитини Національного педагогічного університету імені михай-ла Драгоманова. адже вона, на дум-ку професорсько-викладацького складу, повною мірою відображає всі напрями роботи з дітьми на шляху їх повноцін-ного розвитку та забезпечення різно-бічної готовності до навчання в шко-лі. Цю програму введено до переліку державних документів, що підлягають обов’язковому аналізу майбутніми пе-дагогами-дошкільниками. Крім того, її змістова компонента була виокремлена в рамках таких навчальних дисциплін: «підготовка дітей до школи в умовах сім’ї», «управління в системі дошкіль-ної освіти» і «Теорія і методика спів-праці з родинами» як така, що сприяє роботі з батьками. Треба зазначити, що при підготовці сту-дентів напряму «Дошкільна освіта» освіт-ньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» і «спеціаліст» читаються такі спецкур-си, інформативно-практичне поле яких сформовано з урахуванням, зокрема і програми «Впевнений старт»: «Основи художньо-естетичного розвитку дитини», «Формування світоглядних уявлень у ді-тей дошкільного віку», «Навчально-ме-тодичне забезпечення екологічного ви-ховання дошкільників», «підвищення основ професійної компетентності вихо-вателя дошкільного начального закладу».питання результативності цієї програми та її науково-методичного підкріплен-ня виносили на обговорення практичні працівники дошкільної освіти під час традиційних наукових заходів Інституту розвитку дитини. Серед них: ІV між-народна науково-практична конференція «Сучасне дошкілля: реалії та перспекти-ви» (жовтень 2011р.) І міжнародна на-уково-практична конференція студентів і молодих учених «Дитинство. Освіта. Со-ціум» (лютий 2012 р.).

до речі

Нові сТаНдарТи майбутні вчителі початкової школи бу-дуть готові реалізувати Державний стан-дарт початкової освіти з 2012 – 2013 навчального року.Відповідно до нової редакції Держав-ного стандарту початкової освіти онов-лено зміст курсів:– «методика викладання української мови», «методика викладання матема-тики», «методика викладання трудового навчання», «методика викладання основ здоров’я та фізичної культури», «мето-дика викладання природознавства», «Ди-дактика» для ОКР «бакалавр»;– введено з 1 вересня 2011 року спецкур-си «методика викладання освітньої галу-зі «Суспільствознавство». апробація цьо-го спецкурсу в 2011 – 2012 н. р. дасть можливість внести його наступного року до робочих навчальних планів спеціаль-ності як нормативну дисципліну замість «методики вивчення курсу «Я і україна»;– для студентів освітньо-кваліфікацій-ного рівня «спеціаліст» внесено зміни у навчальні курси: «Технологія вивчен-ня галузі «мови і літератури», «Тех-нології вивчення галузі «математика», «Галузь «Здоров’я і фізична культура» та технології її вивчення», «Інтегрова-не вивчення навчальних предметів га-лузі «мистецтво», «Інноваційні підхо-ди до вивчення галузі «Технології». у зв’язку із введенням у стандарт галузей «природознавство» і «Суспільствознав-ство» оновлено зміст курсу «Технології вивчення галузі «людина і світ»;– у зв’язку з введенням з 1 вересня 2012 року в шкільну практику основ інформати-ки для всіх студентів-випускників читаєть-ся «методика викладання інформатики» у структурі с/к «моніторинг навчальних до-сягнень молодших школярів» та «Основи педагогічної діагностики».

ректоратрибуна

8 «Освіта України»Свята

за лаШтунКами

єдине, що можуть собі до-зволити тамтешні бать-ки – так це, скинувшись,

подарувати вчителеві напри-кінці року не надто дорогий ваучер якогось торговельно-го центру. І лише в тому ви-падку, якщо стосунки майже дружні і вдячність зашкалює за всі допустимі норми. Але це, швидше, виняток із пра-вил. Частіше самі вчителі об-даровують своїх учнів. На одному з форумів українець, який закінчував школу в Ні-меччині, вражений реаліями рідної землі, не міг стримати емоцій: «Не ми, учні, підно-сили подарунки вчителеві, а навпаки. В ресторані на про-щальному обіді наш класний учитель пригощав нас напоя-ми (найміцнішим було пиво) за свій рахунок!!!» Ви колись бачили щось схоже?

У Франції батьківська вдяч-ність напередодні великих свят (якщо вже дуже пече) обмежується цукерками під назвою «Мерсі». В Америці діти (ні в якому разі не бать-ки!) іноді роблять учителям на Різдво дуже символічні пода-рунки: малюночок, наприклад, листівку або ще якусь милу дрібничку. Про більш істотні подарунки не йдеться і близь-ко, бо за це можна назавжди позбутися ліцензії. А гроші в конвертах, то взагалі – важ-кий кримінал, через який і да-рувальник і обдарований дов-го потім споглядатимуть небо в клітинку. А тому обидві сто-рони не лише не роблять ні-чого схожого, а навіть і не думають про це. Нам би їхні проблеми.

НевикоріННа ТрадиЦіЯІнопланетяни якісь, одним словом. «Іншовимірники». Ви не повірите, але навіть квіти

1 вересня вчителям у них да-рувати не прийнято.

Наша хлібосольна сло в’янсь-ка ментальність цього осягнути не в змозі. І не намагайтеся. Ми «заточені» під зовсім інші стан-дарти. Нас хлібом не годуй, а дай комусь щось подарувати. Ще з дитинства пам’ятаємо: «робити подарунки значно при-ємніше, ніж їх отримувати». У тому, що це нагла брехня, ми відверто зізналися собі, коли по-дорослішали і обросли товстим шаром здорового цинізму. Але глибоко вкорінене знання про необхідність обдаровувати тих, кому чимось зобов’язаний або від кого залежний, закарбувало-ся в генній пам’яті нації ледь не з часів татаро-монгольського іга.

Традиція вручати подарун-ки викладачам теж має дуже міцне коріння. Хоча, можли-во, і не надто довге, зважаючи на байки про вчителів «старо-го загартування», які й під ду-лом пістолета не візьмуть від батьків (а, тим більше, дітей) нічого, окрім традиційних кві-тів. Утім, такі мастодонти, схо-же, живуть лише в пам’яті на-родній.

Словом, Європа з Амери-кою нехай там, як хочуть, а в нас не зробити вчите-леві подарунок (або не зда-ти на нього гроші) – себе

не поважати. Зацькують, за-тюкають. Та й сам почува-тимешся невдячною свинею. Особливо, знаючи, які ганеб-ні копійки той нещасний учи-тель отримує. І щиро прагнучи хоч би частково компенсувати ті зусилля, які він майже по-волонтерськи вкладає в дітей. Тому дарували і дарувати бу-демо – і нині, і повсякчас, і на віки віків.

виНос моЗкУПодарунки викладачам вру-чають в основному на свята: День учителя, Новий рік, 8 Бе-резня та інші знаменні події – наприклад, день народження, ювілей школи, випускні у 4-х, 9-х і 11-х класах. Презенти в цьому разі, як правило, колек-тивні і купуються на гроші, зі-брані батьківським комітетом. Але бувають подарунки й ін-дивідуальні, коли деякі батьки, окрім участі в «колгоспі», пре-зентують щось особисто від себе – або на знак подяки за хороше ставлення до чада, або

(чого гріха таїти) – як довго-строкову «інвестицію».

Вибір подарунка – справа відповідальна і непроста. А надто, коли хочеться вручити щось незвичайне, нестандарт-не, не таке, як у всіх. Часто не вміючи самотужки впора-тися із цим надскладним за-вданням, батьки лізуть по до-помогу в інтернет, вишукують інформацію, обговорюють пи-тання на різноманітних бать-ківських форумах.

І правильно роблять. Бо насправді дібрати і вручи-ти вчителеві подарунок – це мистецтво. Відоме прислів’я «дарованому коневі в зуби не заглядають» – тут не спра-цьовує. Якщо хочеш, щоб по-дарунок справді був до впо-доби, треба зважати хоча б на психологічні особливості й людські якості того, кому він призначений. А люди бувають різні. Одним, наприклад, буде некомфортно приймати занад-то дорогий, на їх думку, пода-рунок, бо почуватимуть себе зобов’язаними. Інші, навпаки, образяться, побачивши, що батьки намагалися зекономи-ти. Комусь важливий симво-лізм подарунка, іншим – його практичність.

Щоправда, нерідко дару-вальники особливо не пере-ймаються і йдуть шляхом най-меншого спротиву – сервізи, вази, рушники, постільна бі-лизна, квіти, цукерки, кава, коньяк. Словом, традицій-ний мадамсько-джентльмен-

ський набір , який набрид уже вчителям гірше пареної ріпи. Можливо, тому останніми ро-ками з’явилася нова мода – замовляти собі подарунки: золоті прикраси, мобільні те-лефони, костюми, чоботи, го-динники, люстри, косметику. Цілком логічна постановка питання. Тим більше, якщо члени батьківського коміте-ту, зібравши гроші, заздале-гідь озвучують учителям суму і самі запитують, що вони хо-тіли б отримати як презент. Проблема лише в тому, що іноді в таких випадках дея-ким педагогам, скажімо так, відмовляє почуття міри.

ЗНахабНіли!Інтернет рясніє обуреними розповідями батьків про ви-падки небаченого нахабства та надвеликих апетитів, які вчи-телі демонструють батькам. Наприклад, мама тогорічної випускниці пише, що класний керівник висунула вимогу по-дарувати їй два сервізи: фар-форовий і кришталевий на 12 персон. Хтось замовляє му-зичний центр, хтось – но-вий комп’ютер або «плазму», хтось – побутову техніку. «Ми, батьки, колись поцікави-лись у викладача стосовно пре-зенту, – пише інша мама, – і почули бажання отримати на-бір посуду. В результаті ма-дам була незадоволена, оскіль-ки мала на увазі «Цептер»(!). Відтоді в ці ігри не граю…». (Якщо хтось не знає, посуд

Якщо хоЧеШ, щоб ПодарУНок сПравді бУв до вПодоби, треба зВажати хОча б на ПСихОлОгічні ОСОблиВОСті й лЮДСьКі яКОСті тОгО, КОМУ Він Призначений

Якби ми жили, наприклад, у цивілізованій Європі, до якої україна належить лише територіально, або у Сполучених штатах америки, цей матеріал не мав би жодних шансів на публікацію. Скажу більше: він узагалі на світ не з’явився б. Бо просто не було б предмета розмови. Справа в тім, що на «дикому Заході» подарунки вчителям – такий самий нонсенс, як у нас… ну, скажімо, прибирання на вулиці за своїм собакою. Тобто не в традиції. Ну не прийнято в них обдаровувати викладачів та й годі. Дикі люди, правда?..

«Освіта України»Свята

за лаШтунКамиза лаШтунКами

КОНВЕРТОВАНА ВДЯЧНІСТЬПодарунки вчителям – традиційна стаття витрат родинного бюджету

У батьків за тиждень або два почи-нає боліти голова через те, що по-дарувати вчительці і при цьому не

вдарити нікуди лицем. А перед учите-лями стоїть завдання терпляче вислу-хати заготовлені слова привітання, не об’їстися цукерками, не потонути у кві-тах і стійко витримати навалу нестрим-них матусь із пакунками в руках і не-підробною (а іноді й підробною, чого вже там) радістю на обличчях. Тому, спираючись на власний і чужий досвід, хочемо дати кілька нехитрих порад, які,

сподіваємося, стануть у пригоді й тим, і іншим.

ШаНовНі баТьки! На 8 Березня не обов’язково робити вчи-тельці купу подарунків. Цілком достат-ньо букета квітів або композиції з них. Особливо, якщо передбачається подару-нок від класу (до речі, й у цьому випад-ку батьківському комітету не варто над-то тринькати колективні гроші. Краще притримати їх на останній дзвінок або на випускний). Якщо ви будь-що хоче-

те привітати «від себе» і чимось істотні-шим, ніж квіти, уникайте банальностей. Навряд чи вчителя порадує коробка цу-керок – хоча б тому, що вона буде, ма-буть, п’ятнадцятою цього дня. У такому разі краще вже купити красиву банку з печивом (хоч якесь різноманіття), благо їх нині в супермаркетах – хоч греблю гати. А коли ви подаруєте щось спечене влас-норуч (ненав’язливо наголосивши на сво-єму авторстві) – вчителька буде задоволе-на. Людям завжди подобається, коли для них щось роблять, а не лише витрачають гроші. Купити – кожен дурень зможе, було б за що. А ось витратити свій час і енергію, щоб зробити приємно іншому – це вже вчинок, гідний поваги. Саме тому вчителі так люблять, коли діти молодших класів (від старшокласників не дочекаєш-ся) дарують їм свої вироби.

корисні поради

8 БЕРЕЗНЯ: СВЯТО ЧИ СТИХІЙНЕ лИХО?Як хто не ставився б до «свята Клари Цеткін і Рози люксембург», цей день треба пережити. Бажано – з гідністю. Бо, крім безумовних позитивів «свята № 8» – додаткових вихідних та інших відповідних моменту приємностей, його завжди супроводжує неабиякий клопіт.

9№ 10-11, 5 березня 2012 рокуСвята

за лаШтунКами

«ми нашій учительці робимо подарунки на День учителя, 8 Березня і день народжен-

ня. Зідзвонюємося з активними батьками, радимо-ся. Зазвичай даруємо те, що в господарстві зна-добиться: хороший посуд, блендер, плед...»

«На День учителя дарували її портрет у вигляді пазла – досить оригінально і не надто дорого. Прав-да, дратують деякі матусі, які підходять і кажуть: а ось у 1-В зробили такий подарунок – соромно відставати. Хоча в нашому класі мало забезпече-них батьків, навіть те, що збираємо, важко здають».

«У нас від класу завжди є подарунки. Якщо від себе, то квіти та сувенір або цукерки. Пода-рунок загортаємо в красиву упаковку і дитина сама вручає вчительці».

«Подарунки роблять від класу. Від себе не да-рую. Дочка дарує від себе, якщо є бажання, малю-нок чи листівку – щось зроблене своїми руками».

«У нас якось не прийнято вручати подарунки від класу. Від себе робимо маленький презентик і вітальну листівку до якогось торжества».

«У садочку дарували цукерки, дорогу каву. Те-пер учительці купуємо подарункові сертифікати. На 8 Березня думаю презентувати хорошу книж-ку. Зарплати в учителів низькі, хочеться щось приємне зробити».

«Я сьогодні всім учителям купила троянди в горщиках. Красивим фантиком обгорну – і буде супер!»

«Якщо хочете, щоб учителька запам’ятала, що ви щось дарували – подаруйте парфуми. Вашу коробку цукерок і букет квітів у загальній масі подарунків вона і не згадає. Собі не залишить парфуми – передарує комусь, але однозначно запам’ятає вашу дитину – роками перевірено».

«Я дарую і шампанське, і цукерки, і парфуми, і універсальні креми, і чай-каву в красивих упа-ковках. Квіти в букетах не люблю ні дарувати, ні отримувати, а ось квіти в горщиках – хоро-ший подарунок».

«коли дитина вручає педагогу пакет з пляш-кою – фу… Навіть, коли дарують батьки –

мені це нагадує банальний «могорич».«Від імені всіх робітників освіти прошу: не

даруйте ви ці цукерки! І спиртні напої та-кож. У тисячу разів краще – квіти і листів-ка. Навіть одна квітка, якщо букет – дорого. І дуже приємно, коли діти самі напишуть при-вітання, а не казенні рядки, які вже в листів-ці віддруковані».

«Є такі, що ні до чого не зобов’язують, але милі і завжди потрібні сувеніри – декоративна свічка, фотоальбом тощо. В мене на столі сто-їть підставка для олівців у вигляді симпатичної жовтої корови і підставка під мобільний теле-фон. Якщо чесно, такі подарунки приємні. Ще запам’яталося, як хлопчик подарував гіацинт у горщечку – він так чудово пахнув увесь бе-резень!»

«Пожалійте своїх учителів і вихователів. Таку кількість цукерок не з’їсть жодна, навіть найбіль-ша сім’я. Здивувати людину теж не завжди ви-йде. Складати вдома забавні керамічні дрібнич-ки, чайнички, фігурки невідомих тварин, кавові та інші чашки, фоторамки – не завжди приєм-но. Висновки робіть самі».

«Люблю, коли діти самі роблять подарунки або просто приносять листівку, підписану влас-ною рукою і своїми словами. Досі все це збе-рігаю, дуже приємно».

«Якщо ви просто подаруєте навіть скромний букет, без усяких чашок, цукерок, парфумів, ал-коголю тощо, ви все одно приємно здивуєте і порадуєте».

«Після того, як один з попередніх міністрів освіти кілька років тому сказав, що квіти – це хабар, я не хочу ні квітів, ані подарунків. Най-кращий подарунок – це повага до вчителя, до-бре ставлення батьків і дітей і хороша поведін-ка на уроках».

чаСтО батьКи йДУть ШляхОМ найМенШОгО СПрОтиВУ і ДарУЮть траДиційний МаДаМСьКО-ДжентльМенСьКий набір, Який Уже Набрид УЧиТелЯм гірШе ПареНої ріПи

компанії «Цептер» коштує де-сятки тисяч гривень.– Авт.)

Буває, що вчителі «беруть грошима». Але цінний конверт у подарунок теж не є запору-кою того, що викладач зали-шиться задоволеним: «У мене кума – вчителька молодших класів. Так їй, бачте, батьки-жлоби подарували тисячу гри-вень. А хіба на ці гроші мож-на щось купити, при тому, що іншим учителям дарують золо-то та інші цінні подарунки». А в одній із київських гімназій директор так знахабніла, що перед усіма святами розподі-ляє між класами, хто і що їй даруватиме.

– Ми самі винні, що при-вчили їх до подарунків, – кон-статують батьки. – Подарунки мають бути символічними – квіти, цукерки. Бо вчителі про-сто інколи не відчувають міри. Скоро будемо шуби і машини дарувати…

Звичайно, будете! Бо не вмі-єте вчасно зупинитися, тож самі моделюєте ситуацію. Що стосується чисто символічних подарунків, то вони годяться лише для розвинутих країн, де вгодовані життєрадісні вчите-лі впевнені у своєму майбут-ньому. В нас будь-який «сим-волізм», скажімо, пам’ятний альбом з фотографіями всього класу – все-таки має сусіди-ти з якимось матеріальним бла-гом. Уся справа лише у розмірі цього блага. Побачивши у ва-ших очах готовність № 1, учи-телеві просто гріх не скориста-тися нею. Бо іншої можливості заволодіти дорогою принадою в нього немає. Це той випадок, коли пропозиція породжує по-пит. Елементарно, ватсони. Хто ж буде відмовлятися від того, що саме пливе в руки? Люди за своєю суттю недосконалі і дуже легко піддаються розбе-щенню – хоч це вчителі, хоч двірники, хоч міністри…

верблюжа ковдраТреба сказати, що апетити вчи-телів, які «замовляють» собі подарунки, дуже залежать від місця їх проживання. В столи-ці запити – одні, в глибин-ці – зовсім інші. Нещодавно до редакції надійшов лист від батька – мешканця одного із селищ Житомирської області. На чотирьох сторінках подвій-ного аркуша в клітинку було викладено майже детективну історію.

Сільська вчителька зажада-ла від десятикласників, щоб ті купили їй на день народжен-ня… верблюжу ковдру. І «в категоричній формі» заяви-ла, що хто не здасть на це гроші, «тому будуть занижені бали». – «Де гроші можуть узяти діти? – справедливо обурюється автор листа. – Комусь дасть мати, комусь – бабуся, а комусь і ніде взяти такі гроші. Діти крадуть – у прямому розумінні цього сло-ва. Я написав до району за-відуючому районною освітою. Він мені цинічно заявив, що таке відбувається в усіх шко-лах України…. Я їздив по ін-ших школах і ніде такого ци-нізму не бачив і не чув…. Цей педагог здійснила злочин. На-віть два злочини: взяла хаба-ра і змусила дітей красти в батьків. Вона має бути покара-на. Хабарникам не місце у на-шому суспільстві – незалежно від того, в якому розмірі вона взяла хабара. Правда, вона по-вернула гроші учням, але це нічого не змінює. Ми, бать-ки, вимагаємо, щоб цей пе-дагог була звільнена разом з начальником районної освіти. Вони ганьблять нашу україн-ську школу».

Справді, який жах. Який не-прикритий цинізм і кричуща аморальність людей, поклика-них сіяти «розумне, добре, ві-чне»… Але, знаєте, дивна річ якась виходить... Чим далі я читала цього листа, тим менше розділяла праведний гнів його автора. Натомість усе більше проймалася невідповідним си-туації жалем до нещасного створіння, суворо затаврова-ного місцевим правдолюбом. До цієї злісної хабарниці, яка будь-якою ціною хотіла отри-мати на свій день народжен-ня дуже крутий для сільської місцевості подарунок. Не зо-лото, не годинник, не парфу-ми. Ковдру.

Не для розкоші та «понтів», лише зігрітися.

…Можна, я не буду ко-ментувати її аморальний вчинок?..

Глас народу

УЧИТЕЛІ:

Непоганим подарунком, зробленим власноруч (у гіршому випадку – за-мовленим), можуть стати композиції для прикрашення інтер’єру, зроблені із су-хих квітів і штучних аксесуарів: якихось ягідок, божих корівок, стразів тощо. Та-кий витвір прикрасить будь-яке примі-щення і ще довго нагадуватиме про вас. Бо не зів’яне.

Можна добирати подарунки відповід-но до інтересів педагога або навчаль-ного предмета. Наприклад, учитель-ці інформатики вручити оригінальну комп’ютерну мишку, малювання – аль-бом з репродукціями тощо. А якщо ваша фантазія і фінансові можливості так да-леко не простягаються – їй-богу, об-межтеся звичайними квітами.

ШаНовНі вЧиТелі! Отримавши на 8 Березня коробку цу-керок від дитини чи її вдячних батьків, не показуйте, як вас уже від тих цуке-рок нудить. Обираючи подарунок, вони

менше за все хотіли, щоб у вас десь «злиплося». Вони зробили це від душі. (Може, це справді єдине, на що здат-на їхня фантазія і гаманець. І при цьо-му вони не думають, що ця коробка у вас уже сто двадцять восьма). Особли-во, якщо дарує її дитина – вона вже точно ні в чому не винна. Зрештою, роздасте ці цукерки знайомим або су-сідам – для якоїсь самотньої бабці чи безробітної мами з двома дітьми це буде справжня радість.

Якщо ви раптом отримаєте надто до-рогий, на вашу думку, подарунок (на-приклад, хороші парфуми) – не варто ніяковіти і червоніти. Вас це ні до чого не зобов’язує. Дарувальник може дума-ти інакше, та це його проблеми.

І взагалі, будь-який подарунок на-магайтеся приймати із вдячною усміш-кою. Образити людину, тим паче дити-ну – дуже легко. А надто – в такій делікатній справі, як вручення пода-рунків. У будь-якому разі не показуй-

те свого невдоволення чи розчаруван-ня – навіть якщо чиясь невинна душа презентує вам виловлене біля школи бездомне кошеня.

І ні в якому разі не роздавайте в шко-лі подаровані вам квіти. Принаймні при дітях утримайтесь від такої нетактовної поведінки. Нерідко дитина сама обирає квіти і їй буде дуже образливо бачити, як ви віддаєте її подарунок, скажімо, ко-лезі, працівниці їдальні чи прибиральни-ці. Якщо квітів буде забагато – не по-лінуйтеся замовити таксі і відвезіть їх додому, в крайньому випадку роздасте бабцям на лавочці. В школі букетів не залишайте, бо коли діти повернуться піс-ля свят, їм буде прикро бачити зів’ялі, нікому не потрібні квіти, що самотньо простояли всі вихідні у порожньому кла-сі. Хоча призначалися саме вам.

Коротше кажучи, шануйте один од-ного, аби отримати справжнє задово-лення від свята і не зіпсувати його дріб’язковими прикростями.

НайЧасТіШе вЧиТелЯм дарУюТь: квіти цукерки чайні і кавові сервізи вази постільну білизну техніку (комп’ютери, магнітофони) електрочайники покупні сертифікати альбоми з фотографіями книги (енциклопедії) канцелярське приладдя органайзери флешки

Підготувала Наталія кУлик, «Освіта України»

БАТЬКИ:

10 «Освіта України»

– Вікторіє Анатоліївно, Ви є чи не єдиним в Україні ректором-жінкою. Розкажіть, будь ласка, як Вам це вдалося?

– Ніколи не прагнула цієї посади. Просто ставила собі за-вдання і виконувала їх, щора-зу піднімаючи планку. Завжди вибагливо ставилася до своєї праці: так робили мої батьки і мене цього навчили. Мені хоті-лося реалізуватися як виклада-чеві й науковцеві.

Так зійшлися, мабуть, зір-ки, що на якомусь етапі жит-тя великий колектив довірив мені цю відповідальність – бути ректором. Намагаюся ви-правдати їх довіру, шанувати й цінувати кожну людину – чи вона професор, чи студент. У мене є команда однодум-ців, проректорів, деканів, за-відувачів кафедр, яка працює як єдиний злагоджений меха-нізм. Ми всі прагнемо, щоб Бер-дянський університет розвивав найкращі педагогічні традиції, став осередком освітніх іннова-цій, щоб сама його назва зву-чала як бренд, як знак високої якості. До речі, наші досягнення відзначені золотою медаллю на III міжнародній виставці «Су-часні заклади освіти – 2012» (м. Київ, 1 – 3 березня).

ПоПри всі ПереШкоди– А як почуваєтесь у товаристві інших ректорів – чоловіків? Чи комфортно Вам серед них?

– Мені завжди комфортно серед розумних, інтелігентних, освічених людей, якими є біль-шість моїх колег. Цікаво спілку-ватися з ними, і я не відчуваю жодних бар’єрів через те, що є жінкою. Вдячна за мудрі пора-ди, підтримку, підставлене пле-че. Можливо, якби більше жінок посідало керівні посади у вищій школі, то це змінило б освітню систему на краще. Адже відомо, що жінки привносять в управ-ління особливі цінності, підходи, мають свій стиль менеджменту. Пригадайте слова Маргарет Тет-чер: «Якщо жінка здатна дати лад домашньому господарству, то вона споможна керувати й державою». У ХХ столітті жінки впевнено заявили про свої пра-ва, довели, що можуть реалізува-ти себе в будь-якій професії, на-віть у лавах Збройних Сил. Усе більше жінок роблять академічну кар’єру. Нині зростає нове поко-ління жіноцтва – сильне, неза-лежне, творче і талановите, що вільно орієнтується в Європі й у всьому світі, володіє сучасни-ми інформаційними технологія-ми. Наші університети і акаде-

мія наук пишатимуться такими жінками-керівниками.

– Хтось із викладачів вашо-го ВНЗ сказав в інтерв’ю бер-дянській газеті, що Ви маєте «твердий чоловічий характер». Чи згодні Ви з цим? І які якос-ті повинна мати жінка, щоб зро-бити кар’єру в системі освіти?

– Відверто скажу, що така ха-рактеристика мене дивує. Ніко-ли не вважала себе такою. Одра-зу згадується Ліна Костенко: «Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня? Спасибі вам, спа-сибі за цей пріоритет!». Керів-никові великого колективу треба вміти бути різною: іноді твердою, як «залізна леді», а трапляєть-ся – лагідною й співчутливою. Взагалі, мені не імпонує, коли говорять про чийсь характер як про «чоловічий» або «жіночий». У ХХІ столітті жінку вже ніхто не має уявляти «слабкою, сльоз-ливою, підкореною» істотою на відміну від «сильного, досвідче-ного і владного» чоловіка. Такі риси, як рішучість, наполегли-вість, цілеспрямованість – за-гальнолюдські, в кожного вони виявляються індивідуально. Тре-ба зважати насамперед на осо-бистість. Жінці зробити кар’єру важко не тільки в освіті, а й у будь-якій іншій галузі. Обов’язки Берегині забирають багато часу і сил. Але, якщо людина справ-ді прагне успіху, хоче реалізува-ти свої таланти, виконати місію, якщо в людини є сильна воля і любов до праці, вона все одно досягне бажаної вершини, попри всі перешкоди. Це справедливо і для жінок, і для чоловіків.

рекТор має бУТи Прикладом– Хто Ви насамперд – викладач чи менеджер? Як вдається поєд-нувати ці дві по суті різні про-фесії «в одному флаконі»?

– Чи є сенс протиставляти ці функції? Кожен викладач – це також керівник. Якщо ти не можеш організувати й згуртува-ти колектив студентів, запалити в них інтерес до знань, то як же можна передати свій досвід молоді? Так і з усім педагогіч-ним колективом: треба ставити перед людьми чітку і зрозумілу мету. Звичайно, після того, як я стала ректором, не все встигаю як філолог. Хочеться посидіти в бібліотеці, в архівах, погортати нові видання, а доводиться що-дня розв’язувати безліч невід-кладних справ – і адміністратив-них, і господарчих. Та в кожний період життя в людини є свої пріоритети. Мене надихає саме усвідомлення того, що я можу до-помогти багатьом людям, поділи-тися досвідом. А ще – намагаю-ся бути в курсі нових наукових віянь, не пасти задніх, оскільки ректор повинен бути прикладом для всього колективу.

– Що вважаєте своїм найбіль-шим досягненням на посаді рек-тора?

– Основне досягнення – створення навчально-виробни-чо го комплексу за рахунок при єд нання до університету Бер-дянського професійного училища ресторанного сервісу та реорга-нізації його в економіко-гумані-тарний коледж. Крім того, роз-порядженням Кабміну Азовський регіональний інститут управління Запорізького національного тех-нічного університету приєднано

до нашого ВНЗ як структурний підрозділ – факультет економіки та управління. Повірте, це було зовсім непросто: довелося шукати консенсус із студентським та пе-дагогічним колективом АРІУ, да-вати відповідь на безліч юридич-них запитань. Але ми зробили це з гідністю. Дякую всім, хто під-тримав нашу ідею, особливо Мі-ністерству освіти і науки, молоді та спорту, керівництву Запорізь-кої області, меру Бердянська Олексію Бакаю, народному де-путату Валерію Баранову.

геНдерНі кроки вПеред– Як Ви гадаєте, чому у вищій школі склалася така ситуація з гендерною нерівністю? І що тре-ба зробити, аби її подолати?

– Система освіти працює не у вакуумі, а в конкретному соці-умі зі своїми традиціями. Не за-буваймо, що жінки не так давно (в історичному вимірі) отримали право на вищу освіту, виборчі, економічні права. Гендерна не-рівність досі спостерігається в

усіх ланках суспільного життя: на жаль, жінок у нинішній Украї-ні недостатньо і в парламенті, і в уряді, і в академії наук, і на чолі великих підприємств та організа-цій. Але справжня демократія не-мислима без гендерного парите-ту, без поваги до прав і жінок, і чоловіків. Це – виклик сьо-годення, що потребує комплек-сної відповіді, спільних зусиль державної влади і громадських організацій. На часі відкрита сус-пільна дискусія з питань ген-дерної політики в освіті. Варто придивитися до світового досві-ду, провести поглиблену гендер-ну експертизу законів, стандар-тів, програм, навчальних планів, підручників тощо. Не завадило б залучити досвід міжнародних жіночих організацій. У цьому напрямі в Україні вже зробле-но значні кроки вперед. У ба-гатьох ВНЗ упроваджено спеці-альні дисципліни з основ теорії тендеру, працюють потужні цен-три ґендерних досліджень, один з яких нещодавно відкрито й у Бердянському педуніверситеті.

квоТУваННЯ Не ПоТрібНе – Чи не вважаєте Ви, що до про-екту Закону «Про вищу освіту» не завадило би внести квоти для жінок (наприклад, 50 %) у керів-ництві ВНЗ?

– Нині багато говорять про квотування – і в політиці, і в освіті. Але, на моє переконан-ня, це досить формальний під-хід для розв’язання такої болючої проблеми, як гендерна асиметрія у владних структурах. Квотуван-ня – це кількісний фактор, але чи буде він забезпечувати висо-ку якість управління? Коли до-бирають кадри на керівні поса-ди, треба дивитися не на стать чи етнічну належність, а шукати людину професійну, цілеспрямо-вану та віддану справі. А квоту-вання могло б призвести до того, що стать домінувала б над цими та іншими якостями кандидата чи кандидатки. Це все одно, як добирати керівника за кольо-ром очей чи за знаком Зодіаку. Те, що може реально допомог-ти залучити жіноцтво до керів-ництва освітою, – це державні програми з підготовки жінок-лі-дерів, управлінців високого рів-ня, можливості обміну досвідом з жінками топ-менеджерами осві-ти з інших країн.

Вважаю, що не варто перед-бачати пільгові умови для жінок-керівників ВНЗ у Законі «Про вищу освіту». Але сам принцип гендерного паритету в цьому документі має бути витриманий чітко й послідовно, відповідно до Конституції України. Проект за-кону, здається, пройшов уже всі можливі інстанції громадського обговорення, він підтриманий суспільством і, найосновніше, са-мими освітянами і студентами. До проекту внесено чимало ро-зумних, виважених пропозицій, спрямованих на те, щоби набли-зити українську вищу школу до світового рівня й забезпечити її стабільний розвиток.

Спілкувалася Наталія кУлик, «Освіта України»

10

НОВЕ ПОКОЛІННЯ жІНОЦТВа

жінка на посаді ректора ВНЗ – явище унікальне і маловивчене. майже всіма українськими вишами керують чоловіки і в тому є велика гендерна несправедливість. про те, як її подолати, ми говоримо із доктором філологічних наук, професором, заслуженим працівником освіти україни Вікторією Зарвою, яка в березні 2011-го стала ректором Бердянського державного педагогічного університету і лише за рік управлінської діяльності довела, що тягти лямку ректорства можуть не лише особи чоловічої статі. у жінок це виходить аж ніяк не гірше.

МОжлиВО, яКби більШе жінОК ПОСіДалО КеріВні ПОСаДи У Вищій ШКОлі, Це ЗміНило б освіТНю сисТемУ На краще

міжнародне співробітництво

у 2011 році керівництву БДпу вдалося налагодити партнерські зв’язки з кіль-кома навчальними закладами зарубіжжя. укладено угоди про співпрацю з уні-верситетами Твері (Росія), шумена (Болгарія), мічиган-Флінт (Сша), з Вищою школою агробізнесу в ломжі (польща), центром україністики та білорусистики історичного факультету московського державного університету ім. м. В. ло-моносова, з Корпусом миру Сша в україні. предмет особливої гордості рек-тора – спільні проекти із Заслуженим автономним університетом міста пуе-бла (мексика). протягом року мексиканські вчені двічі відвідали Бердянськ, читали навчальні курси і консультували студентів. 8 грудня у БДпу відбулася перша відеоконференція з університетами мексики (Зау міста пуебла), Бра-зилії (Федеральний університет міста парана), Франції (інститут INSA (Institute National Desscience Sappliquees). у жовтні Вікторія Зарва разом із професо-ром Ігорем лиманом відвідали університет пуебли, де провели публічні лек-ції і досягли домовленостей щодо обміну студентами та викладачами, а також стосовно спільних наукових проектів, у тому числі й гендерного спрямування.

до речі

7 березня в Бердянському педуніверси-теті відбудеться телеконференція з ген-дерним центром університету пуебла в мексиці, який очолює марія дель Кар-мен Гарсія агілар. українські та мек-сиканські вчені планують обмінятися досвідом роботи та обговорити гострі суспільні проблеми. Є задум випусти-ти спільний збірник праць із гендер-ної проблематики науковців двох країн.

Справжня демократія немислима без гендерного паритету

цілк

ом о

фіц

ійно

на заміщення посади ректора Державного вищого навчального закладу «Прикарпатський національний

університет імені Василя Стефаника».у конкурсі можуть брати участь громадяни україни, які вільно володіють укра-їнською мовою, мають вчене звання професора, науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж науково-педагогічної діяльності не менше ніж десять років.

Строк подання заяв – один місяць з дня опублікування оголошення.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву, осо-бовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені і вчені звання, копію трудової книжки, список дру-кованих праць і винаходів, завірених у встановленому порядку.

Документи надсилати на адресу: 01135, м. Київ–135, проспект Перемоги, 10, Міністерство освіти і науки, молоді

та спорту України. Телефони для довідок: 486-74-92.

міНісТерсТво освіТи і НаУки, молоді Та сПорТУ УкраїНи оголоШУє коНкУрс

оСвітиоблиЧЧя

11№ 10-11, 5 березня 2012 рокуМода

виСоКа

Насправді все тут не так просто. Якого стилю має дотримуватися вчитель –

ділового, повсякденного? І вза-галі: чи можна вимагати від наших педагогів (які, на жаль, поки що не належать до забез-печених верств населення) до-тримуватись якогось там дрес-коду?

Не кУриТи, Не лаЯТисЯ, красиво вдЯгаТисЯА взагалі встановлення спеці-ального вчительського дрес-коду завжди було в компетен-ції конкретної школи (точніше, шкільної адміністрації). Десь, переважно в престижних гім-назіях і ліцеях, директор суворо стежить, аби зовнішній вигляд викладачів був «на всі сто» – адже це не лише впливає на

учнів, а й підтверджує престиж-ність закладу в очах батьків. Додамо – батьків грошовитих. Тому – ніяких джинсів, лише коректні костюми. Зазвичай у «нормальних» загальноосвітніх школах до вбрання вчителя ставляться більш демократич-но. «Мені жодного разу не за-бороняли приходити на уроки у джинсах, – згадує Максим, ко-лишній викладач однієї із шкіл Київської області. – Правда, я сам для себе виставив пев-ні «рамки». Наприклад, ніколи не приходив у футболці, одя-гав сорочку».

Тобто одяг більшою мірою завжди був особистою спра-вою вчителя. Але восени ми-нулого року в нас стався ці-кавий прецедент: Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної мо-ралі розробила проект Етично-го кодексу українського вчите-ля. В ідеалі документ мав би встановити єдині норми про-фесійної етики. Що цікаво – окрім «високих відносин» у педколективі, з учнями і їх батьками кодекс мав регулю-вати і суто земні речі. Як вам, наприклад, такий пасаж: «Вчи-тель гідний своєму покликан-ню в усіх проявах свого життя, дотримується високого рівня культури поведінки, поводить-ся стримано і тактовно, збе-рігає самоконтроль і витрим-ку, стежить за своїм зовнішнім виглядом». Що, скажіть, спіль-ного має «покликання» із зо-внішнім виглядом? До речі, далі вчителеві дають ще цікаві-ші вказівки: «Вчитель постійно дбає про культуру своєї мови і спілкування. В його мові немає ненормативної, нецензурної лексики, грубих і образливих фраз... Пияцтво і тютюнопалін-ня несумісні з професією вчи-теля». Ну, лаятися на уроках,

звісно, недобре. А вдома? А за-палити на власній кухні цигар-ку? Хто його зна…

Наглядати за дотриманням норм мала б комісія з двох пред-ставників адміністрації закладу і п’яти викладачів. А взагалі цей документ не копав лише ліни-вий. Там і справді багато від-верто «совкових» дурниць. Та питання про дрес-код, врешті-решт, і справді заслуговує на обговорення. Може, треба дати слово самим учителям?

Усіх УЧиТелів Не ЗаПакУєШ У косТюмиПитання, чи потрібна вчителе-ві своєрідна «уніформа», жва-во обговорюється викладачами. Ось які цікаві думки довелося прочитати щодо цього.

– Дрес-код для вчителя по-трібен. У військових, міліції, по-жежних, лікарів є спеціальний одяг. Чому б не ввести його для педагогів? У кожного вчителя постійно виникає проблема: що вдягнути на завтра, на перше вересня? А лікар одягнув біло-го халата – і нема проблеми!. («Тоді і школа перетвориться на психлікарню» – їдко пожарту-вав інший педагог).

– Дрес-код – не уніформа, а невеличкі обмеження в одя-зі. Ви ж не підете в шортах до ресторану або у вечірній сукні на пляж? А питання «що на-діти?» стоїть перед будь-якою жінкою завжди, незалежно від її матеріального стану. І вчите-лі – не виняток».

– Якщо ми забороняємо учням одягати джинси, то не повинні самі їх носити. Щодо мене, одяг учнів і вчителів має бути стилістично схожим. З урахуванням вікових особли-востей, звичайно. Але якщо джинси у школі не забороне-ні, то вчителі також можуть їх одягати.

– А хто буде вирішувати, що мені вдягати?! Особисто дирек-тор чи завуч? Чи видамо на-каз по школі, в якому будуть перераховані дозволені предме-

ти одягу, кількість і якість при-крас? Тоді чому б далі не піти? Наприклад, визначимо, яку мені робити зачіску, яку музику слу-хати, які книжки читати, філь-ми переглядати...

– Звичайно, вчителі самі мо-жуть домовитися, який вигляд повинен мати викладач їхньої школи. Але це не «дрес-код», а добровільна згода. Якщо хтось з учителів не захоче її дотриму-

ватися, його не можна змусити носити те, чого вимагає біль-шість. У школі, де я тепер пра-цюю, вчителі-чоловіки ходять у джинсах, і це не заважає їм на-вчати дітей так, що конкурс у нас – 10 учнів на місце.

– Діти тягнуться до педагога, який має власний стиль спілку-вання, викладання. І не важли-во, вдягнений він у джинси чи у класичний костюм. Всіх учи-телів не запакуєш у костюми.

– Не варто забувати про вплив кольору на психіку і пра-цездатність людини, в цьому ви-падку – учня. Ми ж впливаємо на сприйняття матеріалу не лише словами, а й кольором одягу.

– Є більш важливі пробле-ми, пов’язані зі школою, на-приклад, підвищення зарплат-ні. Тоді, можливо, в учителя з’являться гроші не лише на літературу, а й на стильні кос-тюми.

едуард ТУрло, для «Освіти України»

ДжИНСИ ПРОТИ ЕТИЧНОГО КОДЕКСуЧи повинні українські вчителі дотримуватись певного «дрес-коду», збираючись на уроки?

Днями, блукаючи просторами інтернету, я надибала цікаву дитячу флеш-гру – «Одягни вчительку». пам’ятаєте, колись у журналах для малюків друкували паперових ляльок з комплектом паперового ж одягу. В комп’ютерній версії дітям (більше – дівчаткам) пропонувалося підібрати зачіску, одяг, взуття і аксесуари для… вчительки. або вчителя. Ця гра – вочевидь іноземного походження, тому що фігурку біля дошки можна вдягнути як у строгий костюм, так і у шкіряний рокерський «прикид». лише уявіть собі вітчизняну вчительку, яка прийшла на урок у шкіряних штанях, сталевих ланцюгах і з зеленим «ірокезом» на голові!

У рОСії КільКа рОКіВ тОМУ збиралиСя забОрОнити ВСтУП ДО ПеДВУзіВ абітУрієнтаМ із ПірСингОМ і еКСтреМальниМи зачіСКаМи. але ПОтіМ відмовилисЯ від Цієї ідеї – Не демокраТиЧНо!

психолоГічний практикум

роЗфарбУй УЧиТелькУ!Окрім флеш-гри «одягни вчительку», в інтернеті є ще одна цікава гра. Цього разу дітям пропонується зробити вчительці… макіяж! Таке «розфарбування», до речі, не зовсім і безглузда річ. адже макіяж, по-перше, впливає на спів-розмовника. Наприклад, якщо ви хочете, аби вас добре почули, не фарбуйте губи яскравою помадою – замість того, щоб прислухатися до слів, людина (а у разі з учителем – учень) розглядатиме яскраву пляму на вашому обличчі. а ось виразні очі, навпаки, нададуть вам розважливого і переконливого вигляду. по-друге, макіяж може багато розповісти про психологічні особливості людини. Так, англійські вчені вважають, що жінки, які взагалі не користуються декора-тивною косметикою, поділяються на дві групи. представниці першої не сприй-мають власну жіночність і мають дуже низьку самооцінку в стосунках з про-тилежною статтю. Друга група – навпаки, егоцентричні особи, яким взагалі не цікаво, що думають про них оточуючі.жінки, які користуються нейтральною помадою і злегка підфарбовують вії, за-звичай мають добрий смак і вміють встановлювати стосунки між людьми. а ось ті дами, що рік у рік роблять один і той самий макіяж, – консерватори, які самі себе вважають… дуже принциповими і відверто не розуміють, наві-що в собі щось змінювати?а що ж можна сказати про «вульгарних осіб», які зловживають косметикою? Те, що вони це роблять не від прагнення до розпусти або поганого смаку, а тому, що на душі в них дуже кепсько. Яскравий макіяж є такою собі імпро-візованою «маскою», під якою можна приховати свої нещастя.До речі, ті ж самі британські вчені дійшли висновку, що жінки з яскравим макіяжем сприймаються як розумні та красиві, але… довіри у протилежної статі не викликають. а чоловіки – ті самі діти… Тож, розфарбовуючи вір-туальну вчительку, дитина може несвідомо проявити своє ставлення до неї.

а як у них?

ПаТріоТиЧНі ШаТи до релігійНого свЯТаЯкщо хтось вважає, що вимоги вітчизняних шкільних адміністрацій до вчите-лів дотримуватися дрес-коду є жорсткими, нехай зверне увагу на те, як це питання вирішується у Таджикистані. Років зо два тому тамтешнє міністерство освіти таки ввело суворий дрес-код не лише для вчителів, а й для учнів і студентів. Він забороняв носити вузькі і короткі спідниці та плаття, прозо-рий і блискучий одяг. жінкам не рекомендується користуватися косметикою і вдягати багато прикрас, а чоловікам – приходити до навчального закладу по-гано поголеними. Найбільше від цього потерпають викладачі філіалів росій-ських ВНЗ, зокрема, московського університету. Викладачі-росіяни не звикли до таких жорстких рамок. а нещодавно міносвіти середньоазіатської республі-ки настійно рекомендувало викладачкам вдягнутися у традиційні атласні сукні на честь релігійного свята, що наближається. Хан-атлас – тканина, з якої ши-ються ці плаття, – коштує недешево, а середня зарплатня таджицького викла-дача – 60 – 70 доларів, стипендія – близько 15 – 20 доларів.До речі, в Росії кілька років тому збиралися заборонити вступ до педвузів абітурієнтам з пірсингом і екстремальними зачісками. але потім відмовилися від цієї ідеї – не демократично!

поГляд З парти

хай НосЯТь формУ, Як ми!ми вирішили провести своєрідне бліц-опитування серед знайомих школярів – як, на їх думку, має вдягатися шкільний наставник. Наталка, 13 років: «мені подобається, якщо молода вчителька вдягається екстре-мально! Це так класно, коли вона сприймається майже як юна дівчина. Тоді, мені здається, в учнів буде більше довіри до неї, а спілкування стане відвертішим».антін, 15 років: «у нашій школі нас постійно шпиняють за форму – мовляв, хоч мороз, хоч спека, а мусиш прийти в сорочці з краваткою, брюках і піджаку. Зна-єте, як це все остогидло?! Тому я вважаю: якщо вчителі вимагають від нас вдя-гатися за правилами, то і самі мусять дотримуватися тих самих правил!»Олена, 14 років: «мені здається, що вчитель повинен одягатися стримано. прозорі блузки, міні-юбки, високі підбори – не для школи! але не хотілося б, щоб наші ви-кладачі були як Снєжана Денисовна з «Нашої Раші» – вони ж не базарні бабці!»Дмитро, 10 років: «мені подобається, коли наша вчителька одягає яскраві блуз-ки і піджаки, тому що вона красива, і яскраві кольори їй дуже пасують. Тоді на неї приємно дивитися, і уроки проходять якось цікавіше».андрій, 16 років: «а мені байдуже. Нехай одягаються як завгодно – аби мене не чіпали!»

12 «Освіта України»хвороби

іСторія

Періодичні випадки смер-ті дітей після вакцинації підливають в цю тему на-

віть не оливи, а барило нафти. Остання така мегапорція була підлита 21 листопада минулого року. Тоді в Одесі після комп-лексного щеплення від кашлю-ка, дифтерії та правця померла дворічна дитинка. В місті на-віть було призупинено вакци-націю. Прислів’я каже: «Після «того» – не означає внаслі-док того». Розпочали слідство, здійнялося багато галасу. По-тім життя країни знову повер-нулося до звичної колії, якось не до того, напевне, ага? Під-готовка до Євро – 2012, суд над помаранчевими високопо-садовцями, а там – і зимові свята. Словом, суспільство за-спокоїлося до якогось часу – яке кому діло до смерті хлоп-чика, крім його батьків? Якщо у зворотному хронологічному порядку описувати інші ви-падки смертей (яке страшне

слово!) після вакцинації дітей і сварок вже згаданих опо-зиційних таборів – ризикує-мо вилізти за рамки не одні-єї шпальти.

даремНо кУрей мУЧили?…Колись давним-давно ро-зумний дядько Луї Пастер експериментально довів, що ослаблені бактерії, введені в організм людини, «дратують» його. І він, збуджений, почи-нає вибудовувати захист (іму-нітет) від інфекційної хвороби. Та що я вам розповідаю – основи імунології знає кожен учень, навіть середнячок. Про-те благородну ідею імунізації, на розвиток якої вбухали бага-то часу, коштів, зусиль нахаб-но зіпсували. Хто? Ми з вами.

За роки своєї медичної, а по-тім і журналістської практики я вислухала силу-силенну де-батів на тему «Потрібна чи не потрібна вакцинація?». Публіч-них – на сторінках преси, під усілякими «високими трибуна-ми», і приватних – на кухні за порцією дерунів. Те, під чим я можу розписатися кров’ю: ні одна тема не приправлена та-кими суб’єктивними момента-ми «спірників», як ця.

Проаналізуймо ситуацію. Як тільки стається якесь гуч-не «ба-бах» на кшталт після-вакцинальної смерті дитини, ті, хто відповідає за дитяче

здоров’я в масштабах країни, починають відчайдушно дово-дити, що це не від вакцини. Не припускаючи (бодай для балансу думок!) навіть теоре-тичної можливості, що смерть внаслідок вакцинації можли-ва. А чому ні? Вакцина – це не природна складова організ-му. Він може реагувати часом дуже несподівано, і кваліфіка-ція медиків тут ні до чого.

Ось, наприклад, Людмила Чернишова – головний по-заштатний спеціаліст МОЗ з дитячої імунології, пов’язала одеську смерть із блискавич-ним розвитком менінгококо-вої інфекції, яка призвела до сепсису і летального випадку.

– У дитини було діагносто-вано менінгококцемію (менін-гококовий сепсис). Блискавич-ний перебіг хвороби, яка дуже часто зустрічається в такому віці,– каже вона. Такий збіг буває, і неприємно, якщо за-хворювання може так швид-

ко розвинутися після щеплен-ня. Але тут смерть вочевидь не пов’язана з вакцинацією.

Якою може бути реакція батьків у таких випадках? Гли-бока недовіра. А тим більше, коли до свідомості громадян доноситься, що це було «збі-гом», замішаним на «випад-ковості» і «незрозумілості». Скільки таких фатальних збі-гів може бути?

Ще десь рік до того Людми-ла Чернишова закликала штра-фувати за відмову від вакцина-ції дітей. Як зреагують батьки? Все правильно, потужна дія викличе не менш потужну протидію. Але ж дитина – це не власність держави, аби та РОЗПОРЯДЖАЛАСЯ, навіть із найблагородніших мотивів, її життям і здоров’ям. Проя-ви такої логіки затьмарюють всі благородні аргументи ме-диків. І я розумію їх – батьків.

Посадовці від медицини мають рацію: щоб спихнути смерть на вакцинацію, тре-ба спочатку провести серйоз-не розслідування. А де, коли, і ким результати таких роз-слідувань були оприлюднені? З усіма деталями, аби батьки навіть не посміли припустити, що це фальсифікація. Якщо до-водити правоту – то вже пу-блічно, аби не було антивак-цинальної кампанії, на яку нарікають чиновники.

вердикТ ТьоТі моТі З П’ЯТої кварТири: Не вакЦиНУваТи!Батьки у цьому протистоянні поводяться не найкращим чи-ном. Їхньому намаганню по-ставити на кін власну право-ту можна тільки подивуватися. Після одеського випадку я дуже серйозно посварилася зі своєю подругою (освіченою людиною, до речі, математиком – а отже, здатною мислити логічно). Вона «офіційно» заявила, що дітей після вакцинації помирає біль-ше, але відомими стають лише окремі випадки. Все решта – вдало приховується (!!!). Вести своє дитя на планове щеплення жінка категорично відмовила-ся, мотивуючи тим, що сусідка-маляр (учорашня петеушниця) порадила їй «забити» на вак-цинацію. На мої делікатні про-позиції бодай ознайомитися з опублікованими у пресі пояс-неннями (гаразд, ну назвіть це виправданнями!) посадов-ців і медиків та оцінити аргу-менти, вона гордо повідомила, що рекомендацій сусідки (!!!) їй буде досить. Те, що невак-цинований син входить у гру-пу ризику по захворюванню на менінгіт, аргументом не було ні на йоту. Войовничо налаштова-ній людині засліпила очі ідея: аби медики «бабло не зруба-ли, закуповуючи нікому не по-

трібні вакцини». Цікаво, дріму-чість – це одна з українських національних ознак? Чи мої ко-леги в білих халатах так гли-боко скомпрометували себе одвічною «ціною» медичних питань, що їм не ймуть віри, навіть якщо йдеться про ЖИТ-ТЯ власної дитини? То де загу-бився кінець цього бікфордово-го шнура? І це не поодинокий випадок такого категоричного неприйняття щеплення. Я дав-но відмовилася від ідеї захи-щати в своєму оточенні вак-цинацію. Знаючи, що я медик за освітою, обов’язково припи-шуть, що всього-на-всього за-хищаю професійну честь колег.

Острах за життя дитини, на-рікання на зажерливих меди-ків – небезпідставні. То геній Луї теж керувався меркантиль-ними принципами, проводя-чи нудні вакцинальні експери-менти над нещасними курми? До речі, саме завдяки вакцина-ції така страшна хвороба, як ві-спа, зникла. Найближчими ро-ками завдяки імунізації хочуть побороти і кір. Та чи при та-кій недосвідомості? «Доженуть і ще раз дадуть?»

Не треба довго думати, яку реакцію може викликати і той факт, що за окремі вакцини батькам треба платити з влас-ної кишені.

– На жаль, фінансовий стан держави не дає змоги ввести

в календар ще багато важли-вих вакцин. Крім обов’язкових, є так звані рекомендовані ще-плення проти інфекцій – коли щепитися не змушують, але це робити бажано, – каже Сергій Крамарєв, головний позаштат-ний спеціаліст МОЗ України з дитячих інфекційних хво-роб. – У цій групі збудників – папіломавірусна (викликає рак шийки матки), ротавірусна (в структурі кишкових вона за-ймає 50 – 60 %), менінгококо-ва та інші інфекції. Таку вакци-націю можна робити за рахунок фізичних чи юридичних осіб.

І що, після таких пояснень усі батьки дружно встали на заклик вакцинуватися, вийняли гаман-ці і пішли платити? А з третьої сторони: ну, привчили ж, що медицина безкоштовна – роз-хльобуйте тепер.

і все-Таки реакЦіЯ можливаТе, що вакцинація не є бар-вистим невагомим метеликом, який сідає на плече, і його не чутно – факт. Медики визна-ють це.

– Кожна вакцина може да-вати певний відсоток реак-ції, – каже Сергій Платов, спе-ціаліст із громадського здоров’я і санітарно-епідемічного благо-получчя населення МОЗ Украї-ни. – І коли говоримо про реак-ції, які можуть виникати після щеплення, ми завжди стежи-мо, чи це відповідає показни-кам, встановленим виробником. Є певні відсотки, які ми усуну-ти не можемо, якась кількість дітей все одно даватиме певні реакції. Це десятки випадків за весь рік, соті частини відсотка.

Якісь слабенькі рухи в цій складній ситуації є. Наприклад, аналізувати ускладнення після процедури будуть ретельніше. За новим наказом введено но-вий критерій оцінки післявак-цинального періоду. Називаєть-ся він «Несприятливі події після імунізації».

– Це не прояви, а події, – підкреслює Людмила Черни-шова. – Вакцинація захищає від конкретної інфекції, не захищає від інших інфекцій і хвороб. Тому всі недуги, ха-рактерні для дітей, наприклад, першого року життя, коли ми щепимо більшістю вакцин, мо-жуть дуже часто збігатися з післявакцинальним періодом. На жаль, реакції після щеплен-ня не мають якихось специ-фічних ознак. Будемо фіксу-вати ті випадки, які сталися протягом 30 днів після ще-плення. Всі порушення будуть реєструватися, а потім аналі-зуватимуться. Для цього ми скликатимемо робочу групу в складі фахівців, які добре зна-ють дитячу патологію конкрет-ного віку постраждалої дитини і розуміються на вакцинації. Якщо несприятливі події бу-дуть пов’язані із щепленням, ми спостерігатимемо, що це за діти, і формуватимемо проти-показання для щеплень, щоб таке більше не повторилося.

…А мені ось у таких ситу-аціях беззахисним метеликом здається дитина. Цікаво, скіль-ки смертей після вакцинації має бути, аби два табори дійшли, на-решті, згоди? Відлік почато дав-но. ВІЗ – і нині там.

оксана ковТоНюк, «Освіта України»

ФінанСОВий Стан ДержаВи не Дає зМОги ВВеСти ДО КаленДаря щеПлення багатО ВажлиВих ВаКцин. За Них маюТь ПлаТиТи З власНої киШеНі

БЕЗ СТА ГРАМІВ ВаКЦИНИ НЕ РОЗІБРаТИСЬ?Ідея імунізації може вберегти від смерті. Її безнадійно зіпсували

До цієї теми можна сміливо чіпляти ярлики: «Сам чорт ногу зломить», «Без ста грамів не розібратися»… Тема вакцинації набила оскомину навіть тим, хто до неї не причетний. Однак за «вакцинальною» ознакою суспільство поділилося на два агресивних табори – противників і захисників цієї процедури. агресія – це відсутність аргументів і наявність сумнівів у власній позиції. а можна, і я, як медик і майбутня мама, свої п’ять копійок вставлю?

автор – проти

ПоПів і ксьоНдЗів ЗалУЧимо до ПроПагаНди?лікарі нарікають, що антивакцинальна кампанія набрала нечуваних обертів. про-понують боротися з цим досить нетрадиційними методами. – медики не можуть самостійно справитися з активакцинальною кампанією. Думаємо, як поліпшити ситуацію, і тут ми з освітянами в одній упряжці, – стверджує В’ячеслав Бережний, головний позаштатний спеціаліст мОЗ укра-їни з педіатрії. – Вакцинація життєво необхідна. І нам треба повернути всю релігію, незалежно від конфесій, щоб вона також стала на бік здоров’я дітей.

13№ 10-11, 5 березня 2012 рокудо оліМпУ

СХодинКа

гімнастика – це основа основ для всіх видів спор-ту. Адже будь-яка розмин-

ка має елементи гімнастики. На жаль, сьогодні навіть у за-гальноосвітніх закладах про це трохи підзабули – каже голо-вний тренер збірної України зі спортивної гімнастики Юлій Куксенков. У футбол у школі грають (хоча це – один із най-травматичніших видів спорту), а ось гімнастика зникла! Нині й ДЮСШ залишилось мало, бо зарплата у тренерів невисока, а багато їх узагалі поїхало працю-вати за кордон. То що ж лиши-лося у нас?

«ПоЗиТивЧик» Не беЗ Переломів…Олімпійська база, де тренуєть-ся збірна, вигляд має перекон-ливий. Усе-таки нашим юним спортсменам є де і на чому пра-цювати. По залу, від стіни до стіни вимощеному матами, на-віть страшно пройти: на кіль-цях десь під стелею переверта-ються спортсмени, злітають над жердинами, а хтось із розбігу робить сальто. Загалом здаєть-ся, що хлопці й дівчата більше «літають» під стелею, ніж хо-дять по землі. Дивно, але всі вони досить гармонійної стату-ри, хоча важко уявити, яка по-трібна сила (і м’язи!), аби вико-нати всі ці вправи.

– Гімнастика має свою спе-цифіку, – пояснює головний тренер. Якщо для баскетболу вибирають хлопців височень-ких, то для спортивної гімнасти-ки вони мають бути пропорцій-ними. Тренери завжди просять, щоб на відбір прийшли батьки. Адже в 90 відсотках випадків діти «йдуть» у тата з мамою. Отже, можна одразу побачити, які параметри будуть у майбут-нього чемпіона.

Спортивні гімнасти «зв’яза-ні» рамками снарядів, тому для них бажаний середній зріст. Крім того, дуже низенькі не матимуть вражаючого вигля-

ду при вико-нанні вправ. Не-

дарма раніше був популярний вислів:

«гімнастика – це краса рухів». Зрозуміло, що це не біг чи плавання, а вид спорту, при-думаний людьми. Тому естети-ка тут має своє значення. Од-нак є і негативний аспект: через те, що спортсмен робить непри-родні для людини рухи, збіль-шується травматизм. Узагалі, як і будь-який спорт високих до-сягнень, спортивна гімнастика, на жаль, неможлива без специ-фічного навантаження на м’язи, зв’язки, суглоби. І хоча травма-тизм останніми роками значно зменшився, не обходиться без прикрих випадків.

– Були переломи і рук, і ніг, пальці ламав, що вже про роз-тягнення зв’язок говорити, – розповідає «позитивчик» збір-ної, як називають його хлопці й тренери, завжди усміхнений Ігор Радівілов.

– Не страшно після травм повертатися до снарядів?

– А що робити? Страшно, але в кожної людини свої стра-хи... Гірше кінь після травм ось пішов, а так усі снаряди дуже важкі. Щось краще виходить, щось ні – працювати треба. Не знаю, скільки ще займати-муся, травми можуть бути… Від цього ніхто не застрахований. Але спортивна гімнастика – це моє все. Нині закінчую До-нецьке вище спортивне учили-ще олімпійського резерву імені Сергія Бубки. Далі – в Універ-ситет фізкультури і спорту піду.

Ігор уже тричі вигравав ета-пи Кубка світу, був фіналістом чемпіонату Європи 2011 року. А на чемпіонаті світу збірна в теперішньому складі висту-пала один раз. Хлопці посіли командне п’яте місце й вибо-роли олімпійську ліцензію. Те-пер чекаємо їхніх перемог на олімпіаді.

медаль ПоТрібНа З ПерШої сПробиСпортивна гімнастика дуже змінилася за останні 20 років – розповідає Юлій Куксенков. Самі комбінації були коротші. Якщо раніше гімнаст міг пока-зати один – два надскладних елементи (їх усього десять), то тепер намагаються майже всі ввести в програму. Звісно, охо-пити все важко, особливо бага-тоборцям…

– Чоловіча спортивна гім-настика мені дуже подобається тим, що це досить гармонійний вид спорту, який рівномір-но розвиває організм, – каже Юлій Михайлович. – Подивіть-ся на наші снаряди: вони зо-всім не схожі один на одного. Вільні вправи – це акробати-ка, стрибки, повороти; кінь – координація; кільця – сила по-трібна, стрибок – найшвидший снаряд – п’ять секунд розбігу і… вже на матах. Окрім того, гімнастика, так би мовити, ще й чистий вид спорту. Допінг при-ймати нелогічно, оскільки спорт висококоординаційний. Потріб-на не лише сила, а й висока точність рухів. Тому ми далекі від фармакології.

Хлопці ще й зазначають, що порівняно з дівчатами, в них ніби зовсім інший вид спор-ту. Юнаки показують резуль-тати після статевого дозрівання, коли вже формуються як чоло-

віки – з’являються сила, м’язи. У дівчат – навпаки, з віком мі-няється центр тяжіння, можуть набрати вагу…

– Дівчата, коли маленькі, показують добрий результат. У 18 – 19 їм уже треба за-

вершувати кар’єру. У хлоп-ців – навпаки: чим ми

старші, тим кращий результат. Мож-

на тренува-

тися й до 30 – 33 років, – розповідає Олег Верняєв.

Юний спортсмен лише три роки тому переїхав до Киє-ва з Донецька. Як і більшість спортсменів, його відібрали до збірної за результатами всеу-країнських змагань. Олег уже виступав на міжнародних тур-нірах і тепер розповів нам про негативні наслідки збільшен-ня бази (введення до програ-ми великої кількості складних елементів):

– Я в перший день висту-пив добре. А потім робив ве-лику базу і помилився – став шостим. Адже на змаганнях у нас лише одна спроба: зро-бив – молодець, ні – залишив-ся без медалі. Всі, правда, на рівних умовах... Тепер намага-юся шість снарядів «піднімати», хоча улюблені – бруси. Ще турнік подобається. Він – най-більш яскравий, перельоти всі ці… Справляє враження на пу-бліку, що непогано для змагань. І не можна сказати, що гімнас-тика або вкорочує, або видо-вжує спортсмена. На одному снаряді стрибаєш – м’язи за-биваєш, потім на турніку пови-сів – витягнувся. Однак всю-ди треба посилено працювати.

«дорослий» ЧемПіоНаТ длЯ «малюка»Що таке важка праця по шість годин у спортзалі щодня – до-бре знає й один із наймолод-ших у збірній. «Малюкові», як називають Олега Степка, тіль-ки 17 років. Виріс хлопець у Запоріжжі, хоча тепер майже усе його життя проходить на олімпійській базі в Києві. 2010 року на Перших олімпійських молодіжних іграх у Сінгапурі тоді ще зовсім юний Олег став своєрідним відкриттям.

– Я був у багатоборстві дру-гим, у вільній програмі – та-кож, а на брусах і на коні – першим, – розповідає він про

свої досягнення. – Після цього я вже виїхав на «дорослий» чем-піонат світу в Голландію. Хоча в цьому віці ще міг би виступати за молодіжну, але після дорос-лих змагань уже не маю права.

– А який улюблений сна-ряд?

– Що в мене добре вихо-дить, то це бруси. Я на них з дитинства люблю працюва-ти, – ділиться Олег. – Звіс-но, у кожного краще виходить щось одне – два. І хоч нас і небагато, ми між собою конку-ренти і не тільки на різних сна-рядах. У фінал, наприклад, мо-жуть пройти тільки двоє, а їде нас четверо… Тобто тут ми то-варишуємо, а на змаганнях – суперники.

Усі хлопці погоджуються, що лідером, який показує стабіль-ний результат на всіх снаря-дах, є Микола Куксенков. За-втра – перший тур змагань із багатоборства, який відбува-тиметься в Нью-Йорку, леген-дарному Медісон-сквер-гарден. Отож для інтерв’ю Миколу до-сить важко спіймати…

– Лідером себе не вважаю. Я такий, як і всі, – коментує нарешті перехоплений на півдо-розі між залом і роздягальнею Микола. – З досягнень моїх – дві бронзові медалі чемпіонату Європи, «срібло» всесвітньої універсіади. Ще на чемпіонатах світу був у першій десятці, але медалей там поки що не брав.

Миколі – вже 23 роки, хоча для спортивного гімнаста це той вік, коли попереду ще багато перемог. Навчається в Універ-ситеті фізкультури і спорту, хоча тренером, як батько, пра-цювати не хоче. Щось конкрет-ніше планує тільки після закін-чення спортивної кар’єри...

– Мрія будь-якого спортс-мена – олімпійська медаль. Та й узагалі хотілося, щоб їх було побільше. – каже Микола. – Хочу ускладнити базу, набрати ще трохи м’язів. Я – багатобо-рець, а для цього і здоров’я має бути, і треба, що називається, трохи змужніти. Та ще й удача не завадила б! До всіх спортс-менів із країн пострадянського простору судді ставляться тро-хи упереджено – не прощають колишньої слави найспортивні-шої країни. Хоча тепер це, на жаль, не про нас. Найкращі у спортивній гімнастиці – пред-ставники азійського континен-ту. Вони всі – маленькі на зріст. А що взагалі для спорту найголо-вніше – дуже працьовиті.

олена солодовНік, «Освіта України»

За часів Союзу спортивна гімнастика була надзвичайно популярною. В кожному дворі хлопці висіли на турніках, уявляючи себе великими спортсмени на зразок Бориса шахліна – абсолютного чемпіона Олімпійських ігор. Елементи спортивної гімнастики обов’язково входили до шкільної програми з фізичної культури. Дитячі спортивно-юнацькі школи були переповнені… Сьогодні змагання зі спортивної гімнастики вже не збирають біля блакитних екранів усю родину. Хоча сам вид спорту став ще більш видовищним, не втративши при цьому свого значення для розвитку молодого організму.

до оліМпУдо оліМпУ

ду при вико-нанні вправ. Не-

дарма раніше був популярний вислів:

віки – з’являються сила, м’язи. У дівчат – навпаки, з віком мі-няється центр тяжіння, можуть набрати вагу…

– Дівчата, коли маленькі, показують добрий результат. У 18 – 19 їм уже треба за-

вершувати кар’єру. У хлоп-ців – навпаки: чим ми

старші, тим кращий результат. Мож-

на тренува-

тися й до 30 – 33 років, – розповідає Олег Верняєв.

Юний спортсмен лише три роки тому переїхав до Киє-

За часів Союзу спортивна гімнастика була надзвичайно популярною. В кожному дворі хлопці висіли на турніках, уявляючи себе великими спортсмени на зразок Бориса шахліна – абсолютного чемпіона Олімпійських ігор. Елементи спортивної гімнастики обов’язково входили до шкільної програми з фізичної культури. Дитячі спортивно-юнацькі школи були переповнені… Сьогодні змагання зі спортивної гімнастики вже не збирають біля блакитних екранів усю родину. Хоча сам вид спорту став ще більш видовищним, не втративши при цьому свого значення для розвитку

СИЛА ДУхУ – НаД СИлОЮ ТЯжІННЯМолоді гімнасти збірної України розповідають про свої перемоги й розчарування…

Юлій та Микола куксенкови

наша олімпійська надія: Олег верняєв, ігор радівілов,

Олег степко

у тему

і На кільЦЯх ПовисНе, і ЧереЗ коНЯ ПерескоЧиТь…Спортивна гімнастика – це олімпій-ський вид спорту, де чоловіки зма-гаються на шістьох, а жінки – на чотирьох снарядах. Насправді різ-ниця в чоловічих і жіночих вправах досить значна. Так, жінки виконують елементи на різновисоких брусах, ко-лоді, роблять опорний стрибок і віль-ні вправи. а чоловіки використовують паралельні бруси, кільця, переклади-ну, коня, а також роблять опорний стрибок і вільні вправи. Тобто у чо-ловіків складніші і снаряди, і еле-менти, які вони виконують. у спор-тивній гімнастиці є чемпіонати, де можна здобути приз за виконання вправ на окремому снаряді, а бува-ють і чемпіонати з багатоборства. Там немає фіналів за окремими видами. І звісно, бути багатоборцем – одна-ково добре виступати на всіх шес-ти снарядах – набагато престижніше.

14 «Освіта України»і життя

Гаманець

але оказії не випадає і доводиться користатись однією з відомих між-народних систем переказу грошей:

досить зручно, якби не великий – по-над 5 – відсоток від суми за послугу. Не хочеться віддавати аж 100 гривень за дві тисячі переказаних. Та що вдієш?

ПерекаЗ коШТів – беЗ комісійУтім, вихід є. Сучасні платіжні та ін-формаційні технології розвиваються, тож маємо кілька варіантів. Оптимальний – сплачувати рахунки через інтернет, не відвідуючи жодних фінансових установ. Для цього знадобиться або відкрити карт-ковий рахунок у банку, або ще прості-ше – зареєструватися на сайті однієї з легальних, зареєстрованих в Україні пла-тіжних систем, відкрити собі електро-нний гаманець, поповнити його на кіль-ка тисяч гривень (згідно з вимогами НБУ, за один раз на гаманець можна поклас-ти не більше 8 тисяч гривень) і тоді вже платити за будь-які послуги. В тому чис-лі за комунальні, мобільний зв’язок, ін-тернет, різноманітні податки та збори на користь держави, замовляти товари в ін-тернет-магазинах та інше. Для кожної та-кої операції з оплати необхідно буде за-йти на сайт обраної платіжної системи та ввести паролі свого електронного гаман-ця, далі – обрати потрібного отримува-ча з поданого на сайті переліку установ і компаній. Усі операції фіксуються, клієн-ти отримують квитанції (електронну – при оплаті через інтернет, або паперову при користуванні терміналом самообслу-говування), тому завжди є можливість підтвердити або відмінити платіж та по-вернути свої гроші.

Виявляється, в певних платіжних сис-темах є також функція переказу коштів між гаманцями без жодних комісій. Тоб-то родина, яка живе «на два міста», може відкрити абсолютно безплатно два елек-тронних гаманці в платіжній системі і переказувати один одному гроші. Чим не варіант передати гроші сину-студен-тові чи батькам-пенсіонерам?

– Ми вперше в Україні пропонуємо всім користувачам здійснювати платежі та переказ через спеціальні електроні пристрої, використовуючи офіційно ви-пущені електронні гроші. Вони гаранто-вані державою, адже банком-емітентом нашої платіжної системи є державний

Ощадний банк України і сума випуще-них електронних грошей дорівнює сумі у гривневому еквіваленті, які зберіга-ються на спеціальному рахунку в банку-емітенті, – розповів газеті генеральний директор Внутрішньодержавної небан-ківської платіжної системи «ГлобалМа-ні» Олександр Тютюн.

Він зауважив, що комісійні збори при оплаті через банки не завжди прийнят-ні, тоді як при сплаті електронними гро-шима комісія є дуже низькою – лише 0,5 відсотка від суми платежу. Це осо-бливо відчутно на дрібних квитанціях. Наприклад, за видачу закордонного пас-порта треба сплатити близько двадцяти гривень мита. Банк бере за свої послу-ги мінімум 8 гривень – тобто майже 50 відсотків від загальної суми. Звичайно, різниця істотна.

Важливе запитання: де можна поклас-ти готівку на свій електронний гаманець та зняти її?

Якщо у вас є банківський рахунок, гроші можна перевести з нього, чи по-повнити гаманець в автоматах самооб-слуговування. Або відвідати одне з від-ділень Ощадбанку (їх понад 17 тисяч в Україні), Укрпошти (понад 15 тисяч).

коли ШвидкісТь має виріШальНе ЗНаЧеННЯЕлектронні гроші можуть знадобитися власникові кожної миті. З їх допомогою в будь-якому місці, будь-якої хвилини можна сплатити який завгодно рахунок. Це дає змогу уникнути зайвих непри-ємностей – екстрено погасити борг за інтернет чи мобільний зв’язок, не ви-ходячи з дому. Така швидка фінансова допомога не дасть можливості пропус-тити строки ніяких важливих виплат, тож не доведеться сплачувати штраф. Платіж відбувається миттєво – за кіль-ка секунд його вже «бачить» отримувач.

У повсякденному житті буває безліч ситуацій, коли нам загрожує особистий «фінансовий колапс» і йому складно за-побігти. Без електронних грошей. При-пустимо, ви мали намір сьогодні відві-дати провайдера й терміново сплатити борг за домашній інтернет. Але зран-

ку прокинулися і зрозуміли, що захво-ріли. Отже, інтернет відімкнуть, ви не маєте змоги надіслати електронною по-штою виконане завдання роботодавцеві, наукову статтю на впливову міжнарод-ну конференцію, хоча сьогодні останній день реєстрації… Маючи електронний гаманець, ви застраховані від таких не-приємностей.

бУква ЗакоНУЗ електронними грошима безпечно ку-пувати товари в інтернеті. Адже в мо-більному гаманці завжди залишаєть-ся квитанція про покупку. Це захищає споживача – є всі підстави вимагати повернення коштів, якщо товар неякіс-ний або не відповідає замовленому за певними критеріями. До того ж така електрон на звітність дає змогу державі контролювати фінансові потоки торгов-ців. Це не на словах, а на ділі сприяє виходу економіки з тіні. Адже кожні 10 гривень податку, що в результаті пере-рахують постачальники товарів і послуг, дадуть змогу щорічно отримати мільйо-ни гривень до бюджету. Їх вистачить на підвищення пенсій, стипендій, зарплат учителям і медикам.

Електронні гроші допоможуть підня-ти економіку, підвищити соціальні ви-плати бюджетникам, побудувати право-ву європейську державу.

Однак такого позитивного ефекту варто очікувати лише від офіційно емі-тованих електронних грошей, випуск і обіг яких відповідає нормативно-право-вій базі України та міжнародним стан-дартам. Як наголошує експерт у сфері IT-технологій і платіжних систем Юрій Каргаполов, у жодній країні світу не-можлива діяльність незареєстрованих платіжних систем і сервісів. У Євросо-юзі, США та Японії, наприклад, націо-нальні контролюючі органи висувають жорсткі вимоги до надійності платіж-них систем, прозорості в їх роботі. Є відповідні вимоги ФАТФ – міжнарод-ної організації із запобігання відмиван-ню тіньових доходів. Але в Україні три-валий час діяли фактично нелегально такі платіжні системи, що в обмін на якісь «титульні знаки» приймали реаль-ні гривні від населення. Їх діяльність не відповідає українському та міжнародно-му законодавству. Нині податківці взя-лися відстежувати ці процеси і боро-тися з тіньовими схемами, оскільки в

таких нелегальних структурах оберта-ються понад 2,5 мільярда гривень,– за-значив нещодавно начальник податкової міліції України Андрій Головач.

Це зрозуміло. А як пересічному корис-тувачеві уникнути зайвих ризиків і точно визначитися, чи зареєстрована в Україні певна платіжна система? Експерт Юрій Каргаполов радить перевірити на офіцій-ному сайті НБУ, чи є обрана компанія в переліку систем електронних грошей, правила яких узгоджені Нацбанком та чи є банк-емітент у переліку банків, що ма-ють право здійснювати випуск електро-нних грошей, згідно із законодавством України. Сьогодні, за словами експер-та, є дві зареєстровані системи електро-нних грошей – «Максі» і MoneXy, а також платіжні системи, що оперують електронними грошима, НСМЕП, Visa International та «ГлобалМані». Остання, до речі, нині працює на ринку з юри-дичними особами і готується запропо-нувати свої послуги населенню.

– Найближчим часом ми плануємо відкрити електронний гаманець кожно-му громадянинові, абсолютно безплат-но, – розповів генеральний директор платіжної системи «ГлобалМані» Олек-сандр Тютюн. Та поки що не назвав точної дати. За його словами, кожен по-тенційний користувач системи визна-читься самостійно, чи активувати свій електрон ний гаманець.

Як стало відомо нашій газеті з неофі-ційних джерел у компанії, «ГлобалМані» сьогодні напрацьовує широке коло парт-нерів, щоб запропонувати клієнтам мак-симально зручний і універсальний пла-тіжний сервіс.

Загалом, за даними Асоціації учасни-ків електронного бізнесу, в Україні ми-нулого року обсяги торгівлі через інтер-нет зросли на 30 – 50 відсотків, а це 1,5 мільярда євро.

Експерти прогнозують, що ця дина-міка збережеться, а зручні та надійні електронні платіжні сервіси дедалі напо-легливіше входитимуть у наше повсяк-денне життя.

світлана гайдай, журналіст

шалений ритм життя залишає нам обмаль часу. ми не встигаємо впоратись з усіма рутинними дрібничками: забігти до банку і вчасно сплатити за квартиру, стаціонарний телефон, курси англійської, благодійний внесок у школу та багато чого іншого. маленькі клаптики квитанцій купкою лежать у вітальні і чекають. а ще треба передати синові-студенту гроші. І ми пригадуємо, хто з сусідів чи родичів найближчим часом мав намір відправитися до Києва, бо з ним можна було би передати кілька тисяч гривень дитині.

ГРОшІ БЕЗ… КУПюР

Електронні платежі поширюються і стають тим інноваційним трендом, який позбавить нас безлічі повсякденних проблем

електронні Гроші

Переваги:– не потрібно стояти в чергах, оплата здійсню-

ється в інтернеті;– достатньо один раз поповнити електронний

гаманець, щоб оплатити будь-яку кількість квитанцій;

– платіж відбувається миттєво – за кілька секунд;– платити можна 24 години на добу в будь-

якому місці україни;– електронний гаманець неможливо загубити;– комісія за платіж набагато нижча, ніж у банку;– електронний гаманець можна відкрити ано-

німно, без ідентифікації особи;– кожна операція підтверджується квитанцією.

Недоліки:– електронні гроші не дають тактильних від-

чуттів, таких, які виникають при перерахун-ку купюр і монет;

– електронні гроші поки приймають не всі за-клади сфери послуг, бо ця технологія тіль-ки розвивається;

– електронний гаманець має ліміт на одну опе-рацію – за один раз на нього можна поклас-ти не більше 8 тисяч гривень.

рекл

ама

завідувача кафедри: архітектурного проектування цивільних будівель і споруд;професорів кафедр: основ архітектури і архітектурного проектування; інформаційних технологій;доцентів кафедр: основ архітектури і архітектурного проектування; дизайну архітектурного се-редовища; інформаційних технологій в архітектурі (1,25 ставки); технології будівельних конструкцій і виробів; інформаційних технологій; прикладної математики; управління проектами (0,25 ставки); українознавства; охорони праці і навколишнього середовища (2 ставки); архітектурних конструкцій;старших викладачів кафедр: українознавства (2 ставки); архітектурних конструкцій;асистентів кафедр: машин і обладнання технологічних процесів; інформаційних технологій; охо-рони праці і навколишнього середовища; інженерної геодезії; геоінформатики і фотограмметрії; ар-хітектурних конструкцій (2 ставки).

Термін подання документів – місяць від дня опублікування оголошення.Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи:заяву на ім’я ректора, особовий листок з обліку кадрів з фотокарткою, копії документів про вищу освіту, науковий ступінь, вчене та почесне звання, список друкованих праць і винаходів.Всі документи повинні бути засвідчені у встановленому порядку.

Умови проведення конкурсу та прийом документів для участі у ньому – за адресою: 03680, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 31,

конкурсна комісія. Телефон для довідок: 248-49-03.

київський НаЦіоНальНий УНіверсиТеТ бУдівНиЦТва і архіТекТУри відПовідНо до ЗакоНУ УкраїНи «Про вищУ

освіТУ» оголоШУє коНкУрс На ЗаміщеННЯ Посад:

цілк

ом о

фіц

ійно

на заміщення посади директора Київського електромеханічного технікуму залізничного транспорту імені М. Островськогоу конкурсі можуть брати участь громадяни україни, які вільно володіють українською мовою, ма-ють повну вищу освіту, відповідну підготовку та стаж педагогічної роботи у вищих навчальних за-кладах відповідного профілю не менш як п’ять років.

Строк подання заяв – місяць з дня опублікування оголошення.Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву, особовий листок з об-ліку кадрів з фотографією, автобіографію, копію трудової книжки, копії документів про вищу осві-ту, наукові ступені і вчені звання, список друкованих праць і винаходів, завірених у встановлено-му порядку.

Документи надсилати на адресу: 01135, м. Київ–135, проспект Перемоги, 10, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Телефони для довідок: 486-74-92, 486-20-05.

міНісТерсТво освіТи і НаУки молоді Та сПорТУ УкраїНи оголоШУє коНкУрс

15№ 10-11, 5 березня 2012 рокуСвіти

уявні

Забіли – старовинний український рід, який чи-мало прислужився Україні

ще за часів козаччини і мав у своїй історії багато визначних, яскравих постатей.

сПадкоємиЦЯ коЗаЦького родУОсь хоча б засновник роду Петро Забіла: прожив 109 ро-ків – з 1580 по 1689! Прожив яскраво. Борзнянський пол-ковник часів Богдана Хмель-ницького, генеральний суддя в адміністрації гетьмана вій-ська Запорозького Івана Брю-ховецького в 95 років став генеральним обозним (вища посада в адміністрації Геть-манщини XVII століття). І був на посаді майже до самої смер-ті… У ті буремні роки Санкт-Петербург Петра І під свої новозбудовані дахи збирав найкращих, найталановитіших людей з усієї імперії – і пред-ставники роду Забіл теж опи-нилися там. Рідний дід Наталі був талановитим скульптором, мав сан академіка Петербурзь-кої академії мистецтв і теж прожив майже 90 років. (Його життя обірвалося в 1917 році, і ми тепер може-мо лише здогадуватися, чому саме…). А ще був дядько – Віктор Забіла, поет-романтик, друг Та-раса Шевченка. До речі, слова пісні «Не щебечи, соловейку» – його.

Серед знаменитостей роду була ще тітка Ната-лі Забіли Надія – співач-ка з дуже гарним колора-турним сопрано, дружина художника Михайла Вру-беля. Саме вона позува-ла йому для картини «Ца-рівна-лебідь».

У такій родині ким мо-гла вирости Наталя? Зви-чайно, якби не Жовтне-вий переворот, може, стала б вона – з її не-абиякою зовнішністю, статурою та вихован-ням – світською леви-цею, королевою мис-тецьких тусовок того часу. Адже зросла в ат-мосфері захоплення му-зикою, поезією, худож-ньою творчістю… Але щось трапилось із роди-ною Забіл у божевільно-

му 1917-му, коли не стало діда, чомусь залишився в голодно-му і небезпечному Петербур-зі батько Наталі, а мати з ді-тьми була змушена переїхати в Україну – в містечко Любо-тин (нині Харківської області). Що сталося з батьком, сказати складно. Та й над самою Ната-лею Забілою нависла загроза: вона ж була, як казали ново-спечені «хазяї життя» більшо-вики – «із бивших», тобто дворянського роду. А тоді за це можна було постраждати і від денікінців, і від махновців, і самих більшовиків. І навіть, коли закінчилася громадян-ська війна, і новонароджений Радянський Союз почав кувати собі нові, комуністичні освітян-ські кадри, а Наталя закінчила Харківський інститут народної освіти (історичний факультет), небезпека не зникла. Навпаки, коли Забіла увірвалася в мо-лоду українську літературу, її життя опинилося під не мен-шою загрозою, ніж під час гро-мадянської. Бо вже наприкінці 20-х років почалося тотальне винищення української літе-

ратури, що стала на висхідну фазу свого Відродження.

Наталя Забіла увійшла в лі-тературу дуже скромним ві-ршиком «Війна – війні», який її чоловік Сава Божко, редак-тор газети «Червоний кордон» (Камянець-Подільський), над-рукував на одній із поетичних сторінок. Щоб читачі мали уяв-лення, цитуємо кілька рядків:…Наша міць – пролетарська наукаСтерегтиме Червоний кордон.Вже Червонеє сонце палаєІ жита золотії у ніг, І на всесвіт могутньо лунає:«Війна – війні!»

Таким твором почалася щас-лива літературна біографія На-талі Забіли – видатної укра-їнської письменниці, твори якої виховали не одне поко-ління дітей. Та й сьогодні вони так само актуальні, потрібні, оскільки вчать добра й спра-ведливості.

і відлУПЦювала ПоеТа сосюрУ…Є ще одна загадка Наталі Забі-ли: як їй удалося вціліти? Адже вона мала безпосереднє відно-шення до українського літера-турного відродження, входила до спілки селянських письмен-ників «Плуг», яка об’єднувала сотні молодих творців по всій Україні. Була ще одна спіл-ка – «Гарт». Вони конкурува-ли між собою, але втрутиться Кремль, якому такий розквіт української літератури видав-ся смертельно небезпечним,

бо майже всі українські пись-менники не лише творили чу-жою для Кремля мовою, а й оспівували незалежну Украї-ну. Почалися виклики на до-пити і арешти за безглуздими звинуваченнями: від «органі-зації антирадянської діяльнос-ті – до «шпигунської діяль-ності» на користь не важливо якої держави. Десятки моло-дих українських письменни-ків-патріотів загинули ні за гріш. Наталя вціліла!

Можливо, їй допомогла та завзятість, з якою вона взялася до вивчення «марксистсько-ле-нінської науки», і вступ до лав комуністичної партії… Мабуть, що так, бо можна пригадати епізод з її біографії, який роз-крив безпосередній його учас-ник Володимир Сосюра в ро-мані «Третя рота».

Вийшла друком книжка од-ного з поетів під назвою «Гро-мохкий слід». Забіла із сво-їм другим чоловіком Антоном Шмигельським була від неї в захопленні. Володимир Сосю-ра сказав, що це, вибачте, г… Наталя, заперечила: він нічо-го не тямить у цьому, і вза-галі його тримають у партії лише тому, що він поет. Со-сюра обізвав Наталю «безпар-тійною ідіоткою». І вона поча-ла його бити! Із запалом, двома кулаками. А її чоловік тримав Сосюру за руки. Набила й у сльозах вискочила з кімнати. Володимир Сосюра писав по-тім: «...Отруївся бананами, не дають гонорару та ще й б’ють по морді!». І став бити чоло-

віка Наталі Забіли. Сосюра був маленький, але пруд-кий і відлупцював так, що й сам злякався.

А Володимир був зако-ханий у Наталку до нестя-ми. І навіть якось призна-чив їй побачення. Воно не відбулося – грозився при-йти її перший чоловік Сава Божко, але злякався, бо по-думав, що в Сосюри є ре-вольвер. А із того кохання

народилися геніальні ряд-ки Володимира Миколайови-ча: «Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить по-дібне кохання…»

діТи врЯТУвали жиТТЯ Найімовірніше, Наталю Забілу врятували від репресій… діти. Бо саме для дітей вона пи-сала тоді – багато і талано-вито. Наприклад, «Ясоччина книжка», видана 1928 року, мала такий успіх у малих і дорослих читачів, що впро-довж багатьох десятиліть українські батьки називали дівчаток Ясями. Наталя Забіла написала перші в Україні під-ручники з української мови і літератури для 2-го і 3-го

класів – у 1933 й 1939 роках. Її творчий доробок – це понад 200 прозових і поетичних кни-жок для дітей і дорослих. Вона була світлою письменницею, в її казках, п’єсах, повістях, поемах і віршах завжди, як кажуть сьо-годні, – хепі-енд. Вона вважа-ла, що для дитячої психіки це і безпечно, і корисно, бо виховує в дітей оптимістичне ставлення до життя. Прожила Наталя Забі-ла довге, шановане життя і за-вжди працювала для дітей. Десь у минулому залишилися гарячі дискусії щодо шляхів розвитку української літератури. Десят-ки її друзів, знайомих, колег і побратимів у 30-ті – 40-і роки було розстріляно, заслано до Соловків і Сибіру. Українське Відродження розтоптали.

Дуже характерними є долі її обох чоловіків. Перший, Сава Божко, 1938 року був зааре-штований, отримав чималий строк сталінських таборів, бо почав активно вести письмен-ницькі розвідки з історії До-нецького краю, який заселяли будь-ким навзамін вимерлих від голоду селян. Сава і на фронт потрапив прямо з-за ко-лючого дроту. Звісно, до лав штрафних батальйонів і прой-шов усю війну! Потім нікому не потрібний – з тавром «во-рога народу» – помер у 1947 році… А в 1960-му був реабі-літований.

Не менш цікава історія дру-гого чоловіка – Антона Шми-гельського. Він пройшов війну, помер 1972 року, писав – ви-йшло кілька книжок. Він так і прожив усе життя біля сво-єї Наталки, через яку йому натовк «фотографію» геніаль-ний, але скорений врешті-решт режимом Володимир Сосюра. Дивно, та прізвище «Шмигель-ський» чомусь викликало дику лють в НКВС! Архіви свідчать: з 1925 до 1944 року було висла-но до Архангельської області (Соловки), до Сибіру, закато-вано на допитах і розстріляно близько 60 людей із прізвищем Шмигельський! Журналістів, бухгалтерів, колгоспників, ро-бітників, колишніх поміщиків, державних службовців. Є в цьому якась загадка…

Наталя Забіла народилася 1903 року в Санкт-Петербурзі, а померла 1985-го в Києві. В її життя вклалася майже повніс-тю історія її країни.

ольга ковалеНко, «Освіта України»

пОЕЗІЯ З НІжНІСТЮ І КУЛАКАМИЗакоханий у Наталю Забілу поет Володимир Сосюра дістав від неї по обличчю через… літературні суперечки

ми з дитинства зачитуємося віршиками про «Олівця-малювця», починаємо розуміти світ разом із героїнею повісті «Катруся вже велика», поринаємо в «Дивовижні пригоди Юрчика та його діда», читаємо про життя наших далеких предків у «Троянових дітях», але аж через десятиліття дізнаємося, що в житті української поетеси і письменниці Наталі Забіли причаїлося чимало загадок, які й досі важко розгадати. а між тим…

реалізує обов’язкову ділову документацію, навчально-наочні посібники, підручники, допоміж-ні засоби навчання та шкільне обладнання, рекомендовані міністерством для дошкільних і за-гальноосвітніх навчальних закладів; м. Київ, тел./факс (044) 456-24-31, моб. 067-794-79-34, 093-149-81-15; e-mail: averg@ukr.net (для заявок), сайт www.dpotp.com.ua.

Наші представництва: м. Луцьк, тел. 0332-246-368; м. Івано-Франківськ, тел. 0342-580-514; м. Луганськ, тел. 0642-551-391; м. Тернопіль, тел. 0352-235-519.

державНе ПідПриємсТво По Торгівлі міНісТерсТва освіТи і НаУки, молоді Та сПорТУ УкраїНи

рекл

ама

рекл

ама

Ректора університету (доктор наук, кандидат наук, професор). Директорів: Інституту славістики та міжнародних відносин

(м. Київ), південнослов’янського інституту (м. миколаїв), Чернігівської філії, Закарпатської філії (доктор наук, про-фесор, кандидат наук, доцент).

Директора наукової бібліотеки.

Декана факультету менеджменту та туризму (доктор наук, професор, кандидат наук, доцент).

Завідувачів кафедр: педагогіки та управління освітою, пси-хології, української філології, історії, країнознавства, між-народних відносин, міжнародної інформації та політоло-гії, філософії, іноземної філології, германської філології.

київський славісТиЧНий УНіверсиТеТ оголоШУє коНкУрс На ЗаміщеННЯ вакаНТНих Посад:

Основні вимоги до кандидатів: вчене звання – професор (доцент), науковий ступінь – доктор наук (кандидат наук); стаж науково-педагогічної роботи.

Термін подання документів на конкурс – один місяць з дня опублікування оголошення.Адреса: 03680 Київ, вул. Анрі Барбюса, 9, тел. (044) 528-94-07, (044) 501-60-04.

життя обірвалося в 1917

ка з дуже гарним колора-турним сопрано, дружина художника Михайла Вру-

віка Наталі Забіли. Сосюра

вольвер. А із того кохання народилися геніальні ряд-

ки Володимира Миколайови-ча: «Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить по-дібне кохання…»

діТи врЯТУвали жиТТЯ Найімовірніше, Наталю Забілу врятували від репресій… діти. Бо саме для дітей вона пи-сала тоді – багато і талано-вито. Наприклад, «Ясоччина книжка», видана 1928 року, мала такий успіх у малих і дорослих читачів, що впро-довж багатьох десятиліть українські батьки називали дівчаток Ясями. Наталя Забіла написала перші в Україні під-ручники з української мови і літератури для 2-го і 3-го

16 «Освіта України»

Завідуючі відділами:Оксана КОВТОНЮК, Юрій ЗУЩИК,Ольга КОВАЛЕНКО, Максим КОрОдЕНКО Спецкореспондент – Наталія КУЛИКОглядачі – дмитро ШУЛІКІН, Анна ЦЯЦЬКОжурналісти –Олена СОЛОдОВНІК, Наталія ЧОМКОлітературний редактор –Людмила СКОрУКХудожній редактор –Тетяна ВОрОШИЛОВСЬКАВерстальник – Віталій СІГНАТУЛІНГоловний дизайнер – Антон ЯКОВЛЄВОператор комп’ютерного набору –роман ПЛОдЕНКО

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Рукописи не повертаємо.

листування з читачами – тільки на сторінках газети.

при використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта україни» обов’язкове.

Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24.Тел.: (044) 486-7960, факс: (044) 486-8237Рекламний відділ: тел. (044) 486-8581e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.com.ua

Газету надруковано в друкарні ВаТ «Видавництво «Київська правда»м. Київ, вул. маршала Гречка, 13, тел. (044) 422-57-85Друк офсетний. Зам. № 213 від 3 березня 2012 року

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва «педагогічна преса» – Олександр ОВЧАрГоловний редактор – Ігор ЮрЧЕНКО перший заступник головного редактора –Марія КОрЮНЕНКОЗаступник головного редактора –Людмила ЗАГЛАдАВідповідальний секретар –Світлана КУШПІЙЗаступник відповідального секретаря –Оксана ЖОВАНИКСтарші літературні редактори –Ірина ЗАЛЕСЬКА, Тетяна КАрПОВА

Газета

Передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у березні: 53 600 примірників

Засновники:міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни, Національна академія педагогічних наук україни, профспілка працівників освіти і науки, Вища атестацІйна комісія україни, ДІВп Видавництво «педагогічна преса»

Видавець:# 10-11 (1281) 5 березня 2012 року

Офіційне видання Міністерства Освіти і науки, МОлОді та спОрту україни

знати?баЖаЄте

01135, м. Київ, пр. перемоги, 10;тел.: (044) 236-59-22;www.vbo.com.ua, e-mail: info@vbo.com.ua

рекл

ама

маргарет Зелле народи-лася в нідерландському містечку Леувардені в

родині торговця капелюхами в серпні 1876 року. Сім’я мала трьох хлопчиків, а доньку – лише одну. Зате яку!

З виховаТельок – У сТриПТиЗеркиСімейство непогано забезпече-не матеріально, батько вчасно зробив інвестиції у нафтодо-бувну галузь і мав змогу не лише нічого не шкодувати для

своїх нащадків, а й балувати єдину доньку. Вона навчалася в школі для дітей з вищих верств суспільства. Можливо, саме ви-ховання в розкошах визначило її вдачу і майбутню долю. Втім, райське життя тривало недов-го. Коли Маргарет було три-надцять, її батько, Адам Зел-ле, збанкрутував й розлучився з дружиною. А незабаром по-мерла її мати. Родина розпала-ся. Батько віддав Маргарет під опіку хрещеного, а той улашту-вав дівчинку до місцевого пе-дагогічного училища. Але юній красуні не судилося стати ви-хователькою дитячого садка.

Уже тоді виявилась її схиль-ність до підкорення чоловічих сердець. Дівчина бажає вирва-тися з-під суворої опіки роди-чів, а для цього був єдиний шлях – заміжжя. Вона одру-жується з офіцером – шот-ландцем і виїжджає з ним на Яву, а потім – Суматру. На-родивши двох дітей, Маргарет згодом втрачає сина. Почина-ються складнощі в сімейному житті. Керуючись надмірни-ми ревнощами, чоловік нама-гається видресирувати чарівну

дружину. Знущання не можна терпіти вічно і молода жінка кидає чоловіка-тирана. Але на що жити? Вона вирушає під-корювати Париж. Незабаром з’являється виконавиця схід-них танців у манері, що нагадує сучасний стриптиз. Оскільки тодішній Париж ще такого не бачив, слава танцівниці Мати Харі (індонезійською цей псев-донім означає «око дня» або «сонце») починає гриміти на всю Європу. Мата Харі миттє-во отримує доступ до наймодні-ших салонів, тобто до найбагат-ших гаманців. А оскільки шлях до них був через чоловічі сер-ця, красуня починає розбивати їх оптом і вроздріб. Париж, Ві-день, Берлін, Амстердам, Рим, Монте-Карло, Берлін лежали біля її ніг.

ПрощальНий ПоЦілУНокТа щастило недовго. Її тріум-фальний поступ серед салон-них завсідників тривав з 1905 до 1914 року. Хтива спокусни-ця здобула чимало тугих га-манців, однак гроші в чарів-них ручках не затримувалися: Маргарет «підсіла» на азартні ігри. А тут ще й війна почала-ся, тому й значно схудли деякі європейські товстосуми. І вже не такою свіжою була ідея тан-ців голяка перед відгодованою публікою, а жахіття війни при-тамувало сибаритські настрої вершків суспільства. Красуня відчуває скруту, адже звикла витрачати гроші без ліку-міри. І тут її осяяла «геніальна» дум-ка: а чому б не підзаробити на війні? Тож вона спочатку напрошується в агенти до ні-мецької розвідки. Є версія, що у вербуванні Мати Харі брав участь майбутній адмірал Ка-наріс.

Та коли її відверто «кину-ли»: пообіцяли золоті гори, а дали за послуги делікатно-го характеру якісь жалюгідні двадцять п’ять тисяч франків, чарівна куртизанка, зметику-вавши, що непогано заробити

ще, але при цьому дещо убез-печити себе, поспішає до пред-ставника французької розвід-ки. Однак і та, й інша сторона швидко викривають невдалого подвійного агента, застосував-ши нескладний прийом з де-зінформаційною телеграмою і кількатижневим стеженням. А вимагання гонорару – один мільйон франків – узагалі скомпрометували Мату Харі в очах офіцера французької роз-відки Ладу. Він і дав найва-гоміші свідчення на суді, коли французьке правосуддя зане-сло свій меч над жінкою.

Тоді антинімецькі настрої у французькому суспільстві саме сягли точки кипіння, бо вій-ська кайзера завдали нищів-них втрат французам. Військо-вим потрібен був офірний цап, щоб відвести суспільне обурен-ня від своєї бездарності. Тут і потрапила під гарячу руку ек-зотична постать першої стрип-тизерки. Доля Маргарет була вирішена за кілька місяців піс-ля арешту й у жовтні 1917 року її розстріляли. За легендою, під час екзекуції вона послала по-цілунок рукою – чи то сво-їм катам, чи то – адвокату, який був на страті. Своє пальто Маргарет подарувала черниці, обійнявши її перед розстрілом: краще віддати бідній жінці до-рогу річ, ніж псувати її. В тан-цівницю влучило 11 куль, хоча в екзекуції брало участь 12 сол-датів. Один з них – наймолод-ший, одразу втратив свідомість після команди офіцера.

Тіло красуні Мати Харі було передане до анатомічного теа-тру Парижа, а голова (!) довгі роки зберігалася в музеї, але потім, невідомо як, зникла. Є також версія, що дочка нещас-ної жінки здобула гарну осві-ту і жила в Джакарті, а під час війни її розстріляла північ-нокорейська розвідка. Але до-стеменно ці факти не підтвер-джені.

ольга ковалеНко, «Освіта України»

жінки, які Змінили світ

ВОНа ЗІЗНалаСЯ, ЩО НІКОЛИ НЕ ВМІЛА ТАНЦюВАТИЯк вихователька дитсадка Маргарет Зелле перетворилася на… стриптизерку і всесвітньо відому шпигунку Мату харі?

життя цієї жінки – приклад того, що від любові до ненависті – один крок. І як правило, цей крок робимо ми самі. Важко уявити інший персонаж двадцятого століття, точніше, іншу персону, про яку було б так багато написано, сказано й відзнято і про яку й досі ми майже не знаємо правди.

Читайте в наступному номері розповідь про маргарет Тетчер

усім світом

доПоможіТь володі росеНкУ! володі Росенку лише 20 років. Він студент Націо-

нального педагогічного університету ім. М. П. Дра-гоманова. Завжди активний, добрий, має багато дру-зів. Досі він встигав скрізь: і в університеті, і на футболі, адже грає за збірну інституту. Напередод-ні Нового року Володі поставили страшний діагноз: апластична анемія важкого ступеня, тромбоцитопе-нія третього ступеня, фібрильна нейтропенія. Нині він перебуває на лікуванні в Черкаському онкологіч-ному диспансері. Володя – з багатодітної вчитель-ської сім’ї. Щодня батьки витрачають великі гроші, аби поставити сина на ноги. Ліки, потрібні для оду-жання, замовляють за кордоном – в Україні їх не-має. Медики кажуть: якщо ці препарати не подіють, то залишається єдиний шанс урятувати Володю – операція з пересадки кісткового мозку. Її теж дове-деться робити за кордоном.

Кошти можна пере-рахувати в будь-якому відділенні Приват-бан-ку (в касі або в термі-налі поповнення кар-ток) за номером картки:4149 4374 0436 5213 Росенко Володимир Миколайович. Номер рахунку web-money:

U140484298355 – гривні; R161758463226 – руб лі;

Z269387535019 – долари. Контактний телефон батька Володі, Ми-коли Васильовича: 098-302-30-30.

Батьки, друзі і колеги хлопця вірять, що вже в травні цього року Володя сто-ятиме в актовій залі університету і отри-має диплом бакалавра! Допоможіть уря-тувати життя молодому хлопцеві!