ЗМІСТ

Охорона і використання ґрунтових ресурсів на паводконебезпечних

територіях Передкарпаття

Трускавецький Р. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2

Техногенне підтоплення території м. Львова і його екологічні та соці-

ально-економічні наслідки

Волошин П. К. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

7

До питання наукових, нормативно-правових та моральних засад при-

йняття управлінських рішень щодо проблем боротьби з постійно про-

гресуючими процесами регіонального підтоплення та розвитку зро-

шення в Херсонській області

Романенко Г. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

11

Стихійні гідрометеорологічні явища на Закарпатті – ризик стабільнос-

ті екологічної рівноваги

Попович І. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

16

2

УДК 631.452: 556.166

ОХОРОНА І ВИКОРИСТАННЯ ҐРУНТОВИХ РЕСУРСІВ НА

ПАВОДКОНЕБЕЗПЕЧНИХ ТЕРИТОРІЯХ ПЕРЕДКАРПАТТЯ

Трускавецький Р. С.

доктор сільськогосподарських наук,

професор, головний науковий

співробітник Національного

наукового центру «Інститут

ґрунтознавства та агрохімії»

імені О. Н. Соколовського»

З метою обґрунтування заходів з охорони і раціонального використан-

ня ґрунтових ресурсів Передкарпатського регіону наукова експедиція ННЦ

«Інститут ґрунтознавства і агрохімії імені О. Н. Соколовського» під керівни-

цтвом автора цих тез доповіді провела рекогносцирувальне ґрунтово-

меліоративне обстеження земель у найбільш постраждалих від катастрофічно

руйнівної липневої карпатської повені регіонах. Були обстежені тимчасово

затоплені і підтоплені землі Коломийського і Снятинського районів Івано-

Франківської і частково Кіцманьського р-ну Чернівецької областей, а також

землі водозборів річок Пруту і Дністра. Основна завданняа експедиції – оці-

нити шкодочинність, яку завдала повінь ґрунтово-рослинному покриву, та

розробити заходи щодо його збереження та раціонального використання.

В період польових обстежень заплав річки Пруту, надзаплавних терас

та прилеглих до них схилових земель вивчено морфогенетичні та агрохімічні

зміни ґрунтів під впливом їх тимчасового затоплення і підтоплення. Метода-

ми експрес-аналізу визначено вміст гумусу, рухомих форм фосфору, калію,

рН водний і сольовий, гранулометричний склад, а також наявність закисного

заліза як типоморфного для гідроморфних ґрунтів елемента з перемінною ва-

лентністю. Обстежено післяповеневий стан сільськогосподарських культур,

перелогів, сіножатей і пасовищ, дренажно-меліоративних систем, відкритих

водопровідних та водорегулюючих осушувальних каналів, рослинно-

ґрунтового покриву, зокрема на повеневозахисних дамбах, збудованих після

великої повені 1969 р.

Спостереження за можливим спалахом ерозійних процесів під час зал-

пових зливових дощів, що спричинили повінь, проведено також на вододілі

Прут–Дністер (маршрут Снятин–Городенка). Цю територію перетинає яруж-

но-балкова система, на дні якої є постійно діючі і тимчасові потічки, що на-

правляються до річок Пруту та Дністра.

Дослідження проведено в геоморфологічній області Передкарпатсько-

го прогину. Тут неогенові відклади пов’язані з діяльністю річок Дністра і

Пруту з численними притоками, а також з делювіальними і пролювіальними

потоками з гір. В основі їх на різних глибинах лежать піщано-галечникові ві-

дклади, на яких залягають суглинки, внизу часто-густо шаруваті і щебенюва-

3

ті, доверху однорідніші, місцями навіть лесовидні. У басейні Пруту пошире-

ні лесовидні суглинки, які також підстилаються галькою на різних глибинах.

Суглинки виконують роль материнських порід ґрунтів, галечники, які їх під-

стеляють, створюють залежно від глибини залягання природний дренаж, а

під час повеней через них річкові води підтоплюють ґрунти.

У Передкарпатті, так само як і в Закарпатському передгір’ї, у форму-

ванні ґрунтового профілю велика роль належить процесам змиву-намиву. Ре-

гіоном обстежень є також Надпрутський ґрунтовий район, який виділяють у

межах басейнів річок Пруту, Сірету та їхніх приток.

Крім Надпрутського ґрунтового району, в якому безпосередньо прове-

дено післяпаводкове обстеження, в Передкарпатському прогині за гідрогео-

хімічно-ґрунтовими особливостями виділяють ще два райони – Передгірний

район, що охоплює передгір’я в межах 300–400 м абсолютної висоти. Його

північна межа проходить приблизно північніше населених пунктів Самбір –

Стрий – Калуш - Івано-Франківськ – Коломия, східна – біля долини річки

Пруту, та Наддністрянський терасовий ґрунтовий район, який охоплює пра-

вобережні тераси річки Дністра, з лівого боку – межиріччя Дністер – Стрвяж

і Стрвяж – Блажівка. Абсолютні висоти не перевищують 320 м. У цьому ра-

йоні ґрунтовий покрив більш заболочений і менш дренований. У заплаві річ-

ки Дністра і його приток поширені алювіально-лучні різною мірою оглеєні та

опідзолені ґрунти, болотні, лучно-болотні, торфово-болотні і евтрофні (ни-

зинні) торфовища; на других терасах Дністра і його приток – дерново-

підзолисті різною мірою поверхневого оглеєння середньосуглинкові та дер-

нові опідзолені оглеєні ґрунти. У верхів’ях Дністра, як відомо, є Великі Дніс-

тровські болота з наявністю потужних торфових відкладів. Вони займають

всю заплаву від с. Малої Біляви Самбірського району і майже до м. Микола-

єва Львівської області. Ширина боліт - 7 км, довжина – понад 40 км, загальна

площа – близько 12 тис. га. Це найпотужніше і найглибше торфове болото

Передкарпаття (глибина торфового покладу – до 8 м на заході і до 6 м на

сході). Висока еколого-гідрологічна і повеневорегулююча роль цих великих

боліт незаперечна. На жаль, утворення кар’єрів внаслідок інтенсивного ви-

добування торфу траншейним способом та екологічно необґрунтовані осу-

шувальні меліорації (1964–1990 роки) негативно вплинули на водорегулюючі

природні функції ґрунто-підґрунтя терасових рівнин Дністра. Тому ренату-

ралізація і меліоративне відновлення екологічних, зокрема гідрологічної,

функцій торфових боліт у верхів’ї Дністра – одна з першочергових завдань

протипаводкових заходів.

За даними метеостанції Коломиї в середньому за липень 2008 р. випало

313,5 мм атмосферних опадів, у тому числі тільки за чотири доби третьої де-

кади (24–27 липня) - 182,1 мм опадів, що в майже у 3 рази перевищило сере-

дньомісячну норму. Пік повені припав саме на 27–28 липня. Кількість опадів,

що випала до пікової дати, була достатньою, щоб перенаситити ґрунтовий

покрив і підґрунтя водою до повної вологоємності. Утворився ідеальний во-

доупор для наступних атмосферних водних мас, що й було головною причи-

ною небаченої ще тут повені, а також тимчасового, але масштабного затоп-

4

лення й підтоплення земель. Порівняно з останньою великою повінню

1969 р. вода в руслі Пруту піднялася у районі Снятинського мосту на 1,8 м

вище (9,2 і 7,4 м від меженного рівня водної поверхні річки Пруту). Беручи

до уваги сучасний характер змін клімату в бік посилення контрастності (пе-

ріоди тривалих злив змінюються періодами тривалої спекотності) у майбут-

ньому слід очікувати дедалі зростаючих екологічних катаклізмів та катаст-

роф. Є велика ймовірність виникнення карпатських повеней ще більш загро-

зливої руйнівної сили, якщо їм не протистоятиме екологічно виважена люд-

ська діяльність. Тут припустимий висновок, що перевищення зазначеного

повеневого рівня 2008 р. над рівнем, що був під час повені 1969 р., є наслід-

ком сучасної екозлочинної діяльності людини (суцільне вирубування лісів,

контрасти у насиченості атмосферної зони Карпатських гір і Прикарпатських

територій парниковими газами, відсутність належного контролю й догляду за

екосистемами, зокрема за станом земельних угідь, функціонуванням гідро-

меліоративних споруд і систем, тощо).

Післяповеневий стан ґрунтового покриву на тимчасово затоплених та

прилеглих до них територіях обстежувався шляхом прокладання низки мар-

шрутів, що проходили поперечно заплави і надзаплавних терас річки Пруту,

а також уздовж русел малих річок, що перетинають правобережну заплавну і

різного рівня надзаплавні тераси річки Пруту. В цілому виявлено, що знач-

них збитків ґрунтовий покрив зазнав у місцях звивистих руслових берегів

внаслідок їх обривів і повної руйнації земельних ділянок з бідною злаково-

різнотравною рослинністю і зрідженим травостоєм. Уздовж новоутвореного

руслового берега в деяких місцях нагромаджено наноси крупного гравію,

який з віддаленням від русла дрібнішає, його змінюють піщані та крупнопи-

луваті відклади. Відклади свіжого мулу в різних місцях річкових терас коли-

ваються в межах від 0,5 до 16 см і більше. Намулення ґрунтів приурочене, як

правило, до віддаленіших від русла річки Пруту земельних ділянок – до 150–

280 м. На маршруті, що проходив уздовж р. Лючки (права притока Пруту),

яка перетинає заплаву і надзаплавні тераси річки Пруту, виявлено інтенсивне

замулювання осушувальних водовідвідних каналів, що обросли чагарником,

а також земельні ділянки, вкриті рослинністю і заростями чагарнику. Загалом

встановлено таку закономірність: процеси лінійної ерозії та замулювання

ґрунтового покриву під час повені залежали від наявності природних і штуч-

них перепон на різних терасових рівнях річки Пруту, які стримували швид-

кість потоку, від віддаленості русла, від характеру водних течій (ламінарний,

турбулентний тощо), від рослинного покриву, стану ґрунтової поверхні, ве-

личини мутності водних потоків, гіпсометричного рівня тимчасово затопле-

них територій.

У зоні затоплення і залпових зливових дощів сильно поширились яви-

ща зсувів та обривів на правобережних скульптурних височинах, що простя-

гаються над широкою долиною річки Пруту від м. Коломиї і далі за

м. Чернівці. Абсолютні позначки цих височин на маршрутах обстежень ко-

ливаються від 280 до 340 м (виміри власні за допомогою GPS). Причина зсу-

вів – максимальне насичення водою ґрунто-підгрунтя, яке на точках дослід-

5

ження представлено однорідними, ерозійно піддатливими лесовидними суг-

линками, а також вчасно недоглянута зсувно-захисна структура лісо-

чагарниково-трав’яного покриву, функція якого – не допустити цих руйнів-

них явищ.

Експедиція обстежила також рослинно-ґрунтовий покрив дамби, побу-

дованої після великої повені 1969 р. на підвищеному рівні заплавної долини

Пруту для захисту с. Завалля Снятинського району від затоплення. Слід під-

креслити, що свою функцію ця дамба виконала, і населення с. Завалля не

постраждало, в той час як поряд розташоване (на приблизно однакових гіп-

сометричних рівнях) с. Запруття майже повністю було затоплене, так само як

і с. Прутівка, де немає захисних дамб.

Внаслідок залпового паводка і тимчасового затоплення відбулися змі-

ни в показниках родючості ґрунтів. Здебільшого привнесені й відкладені на

поверхню ґрунтів мулисті наноси за рівнем родючості виявилися близькими

до похованих ними же ґрунтів. Проте має місце процес намивання низькоро-

дючого дрібнозему. Дуже важливо прискорити включення намулку в заплав-

ний ґрунтогенез шляхом обережного перемішування його з верхнім генетич-

ним горизонтом допаводкових ґрунтів та створення високопродуктивного

травостою. Менш родючими є наноси супіску й піску. Істотно погіршують

агромеліоративний стан ґрунтів наноси крупного і середнього галечника (по-

місцевому – шутер). Проте земельні ділянки з наносами галечника й піску

виявлено на невеликих площах – переважно у прирусловій частині заплав,

що заняті низькопродуктивними пасовищами.

Під час обстежень були виявлені окремі ділянки заплав з повним вири-

ванням слаборозвиненого дернового ґрунту на малопродуктивному пасовищі

заплави річки Пруту. Внаслідок цього на поверхню вийшов оголений від ро-

слинності алювіальний пісок.

Серед інших негативних змін, що позначились на родючості ґрунтів, є

погіршення біологічного «здоров’я» ґрунту. Цей процес поглиблюється тоді,

коли ґрунт залишається без рослин внаслідок замулення. Зокрема це сто-

сується зменшення популяції мікоризних грибів, які є ланкою циклу живиль-

них речовин. Поряд з цим виникають несприятливі хімічні та фізичні зміни у

ґрунті. Більшість хімічних змін пов’язана з тимчасовим зменшенням окис-

лення і відновними умовами. Значно погіршились такі фізико-хімічні влас-

тивості ґрунтів, як стабільність агрегатів, структура ґрунту, рН та ін., що

особливо характерні для ґрунтів оглеєних і тонкої гранулометрії. Оголені по-

ля на кінець сезону мають бути засіяними. Рекомендовано також уважно

слідкувати в подальші сезони за станом поживних речовин, особливо за азо-

тним та фосфатним рівнями для вчасного коректування дефіцитів, що виник-

ли. Аналізи показали, що за час затоплення різко зменшився азотний фонд

ґрунтів через явища денітрифікації і вимивання, які можуть тривати в після-

повеневий період. Має місце значне накопичення в замуленому ґрунті рухо-

мого заліза (до 4 г на 1 кг ґрунту), яке в післяпаводковий період переводить

фосфати в недоступні рослинам залізоокисні сполуки. Важливо запроектува-

ти на оглеєних, водослабопроникних ґрунтах підвищених терасових рівнів

6

регульований закритий дренаж, який істотно зменшуватиме ризики для ви-

рощування на перезволожених землях цінних просапних і технічних культур.

Недопустимо розорювати перший, другий і, частково, навіть третій терасові

рівні Пруту та його приток. На добре водопроникних ґрунтах слід проклада-

ти неглибокі водопропускні канали або водно-трав’яні шляхи за існуючою

природною дренажною системою, що полегшує сходження води із затопле-

ного поля. Слід зазначити, що в обстежених нами затоплених ґрунтах підви-

щився рівень рН (відбулось сильне підлуговування). Цей процес є наслідком

незворотної біохімічною реакції. Тому, визначаючи форми мінеральних доб-

рив і потреби у хімічній меліорації, слід базуватись на нових даних агрохімі-

чного обстеження, рекомендаціях з урахуванням зміни рН ґрунтового розчи-

ну та кислотно-основної буферної здатності ґрунту.

Треба звернути увагу на істотне зростання вмісту і тиску СО2 у корене-

вмісному шарі затоплених і підтоплених ґрунтів, яке можуть витримати ли-

ше болотні рослини, а також розвиток глейових процесів і накопичення заки-

сних, отруйних для культурних рослин, сполук марганцю, заліза, азоту та

інших елементів перемінної валентності. За наявності легкорозчинної орга-

ніки швидко розвивається анаеробний мікробоценоз, що інтенсифікує глейо-

ві процеси і втрати урожаю.

Під час повеней утворюються потужні водні потоки, які повністю руй-

нують береги русел річок і зносять ґрунто-підґрунтовий покрив прибережних

земельних ділянок. Внаслідок цих процесів русла річок розширюються і пог-

либлюються. Сумарно по двох районах внаслідок обриву берегів зруйновано

23,2 га (16,8 га – у Коломиївському і 6,4 га – у Снятинському районах). Тому

укріплення берегів і відрегулювання русел річок відіграє важливу роль у збе-

реженні ґрунтових ресурсів. При цьому слід враховувати, що на душу насе-

лення у цих регіонах припадає земельної площі сільськогосподарського при-

значення у 4–8 разів менше порівняно з центральними, східними і південни-

ми регіонами України.

Екологічно безпечне й ефективне використання земель у зонах тимча-

сових затоплень передбачає впровадження оптимальної системи землекорис-

тування в цих регіонах. Специфіка природних умов у зонах тимчасових зато-

плень вимагає особливого підходу до формування систем землекористуван-

ня, які мають бути спрямовані на забезпечення високого протиерозійного

ефекту. При цьому зростає роль гідротехнічних та лісомеліоративних захо-

дів з охорони ґрунтів від ерозії, затоплення й підтоплення як найефективні-

ших у комплексі природоохоронних заходів цього регіону. Заходи ці дуже

дорогі, проте вони є й найбільш екостабілізуючими і реалізуються в чер-

говій значимості стратегічних завдань з охорони природи. Науково і про-

ектно обґрунтовані заходи, що адаптовані до природної специфіки Карпат-

ського регіону, на тлі загальної екологічної культури, зможуть гарантувати

зменшення шкодочинності та збитків від паводкових стихій і забезпечити

сталий соціальний розвиток Карпатських і Прикарпатських регіонів.

7

УДК 624.131:551.3

ТЕХНОГЕННЕ ПІДТОПЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ М. ЛЬВОВА

І ЙОГО ЕКОЛОГІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ

Волошин П. К.

кандидат геолого-мінералогічних наук,

доцент кафедри конструктивної

географії і картографії

Львівського національного

університету ім. Івана Франка

Прогресуючі масштаби розвитку підтоплення урбанізованих територій,

які спостерігаються останніми десятиліттями, поступово перетворили його з

процесу місцевого й регіонального значення у найгострішу й актуальну зага-

льнонаціональну проблему.

До числа міст, де підтоплення завдає чималих екологічних та соціаль-

но-економічних збитків, належить і Львів. Цей процес без перебільшення

можна віднести до найпоширеніших на території міста. Проведені дослід-

ження показали, що він розвивається практично в усіх адміністративних ра-

йонах Львова і охоплює територію понад 50 км2.

Особливості, масштаби прояву процесу та його інтенсивність істотно

залежать від природних умов території, характеру, інтенсивності і тривалості

антропогенного впливу на підземну гідросферу.

Найбільші за площею ареали техногенного підтоплення приурочені го-

ловним чином до Львівського плато, яке характеризується максимально

сприятливими природними умовами для його розвитку. У межах плато до

глибини 6–10 м залягає товща слабофільтруючих, деградованих лесовидних

суглинків з двома шарами викопних ґрунтів, майже повсюдно підстелених

глинами верхнього баденію. Незначна дренованість території, фільтраційна

анізотропія лесів, поширення блюдцеподібних западин та карстових лійок в

умовах надмірного зволоження сприяли досить високому (3–6 м) природно-

му заляганню ґрунтових вод.

Містобудівельне освоєння цієї території, яке розпочалося у 70-х роках

минулого століття, призвело до істотних змін умов поверхневого стоку та

порушення природного водного балансу території. Результатом цього став

розвиток процесів техногенного підтоплення. Внаслідок неконтрольованого

підняття рівнів ґрунтових вод істотно погіршилися санітарно-гігієнічні умо-

ви експлуатації підвальних приміщень у житлових будинках, виникли про-

блеми щодо використання технологічних установок промислових під-

приємств.

Порушення природної гідродинамічної рівноваги, зумовлені процеса-

ми підтоплення, створили реальну загрозу перетікання агресивних вод чет-

вертинного горизонту у гіпсовий масив і активізації сульфатного карсту на

цій території.

8

Істотне погіршення екологічної ситуації спостерігається також на за-

будованих схилах Львівського плато. Внаслідок формування техногенного

водоносного горизонту і перезволоження лесових ґрунтів виникають антро-

погенно зумовлені зсуви. У піщаних ґрунтах розвиваються процеси механіч-

ної суфозії, які істотно знижують стійкість схилів.

У межах цього геоморфологічного району підтоплено значну кількість

житлових будинків та промислових об’єктів. Серед них Львівський кераміч-

ний завод, Лівівміськбуд, Львівобленерго, обласна дитяча лікарня та ін.

Розвиток процесів підтоплення зафіксовано також у межах історичної

забудови Львова, занесеної до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут

вони проявляються у вигляді значної кількості ізольованих куполів техно-

генних вод, розташованих на схилах полтвинської улоговини, де природних

вод немає, та суцільного водоносного горизонту, приуроченого до заплавної

тераси річки Полтви. Сумарна площа підтоплених ділянок у цьому районі

міста досягає 47 га, що становить 23,4 % його загальної площі.

Глибина залягання техногенного водоносного горизонту коливається

від 1,2–2,0 до 3,5–4,5 м. Його потужність, як правило, невелика, пересічно

вона не перевищує 1,5–2,0 м і лише в деяких місцях досягає 3,5 м.

Води техногенного водоносного горизонту характеризуються значним

ступенем антропогенного метаморфізму. Їх мінералізація на деяких ділянках

становить 5–8 і навіть 13,6 г/л [1].

Значні масштаби підтоплення спостерігаються також на височині Роз-

точчя у Північному планувальному районі міста. Тут ґрунтових вод до міс-

тобудівельного освоєння не було. Нині на багатьох ділянках (вулиці Гетьма-

на Мазепи, Пилипа Орлика та ін.) сформувався техногенний водоносний го-

ризонт, рівень якого в деяких місцях знаходиться на глибині 0,5–1,0 м. Фор-

мування техногенного водоносного горизонту у цьому районі спричинене

перш за все близьким від поверхні (3–5 м) заляганням водотривких шарів та

масовим витіканням води з інженерних мереж.

Незважаючи на широкий спектр негативних екологічних наслідків роз-

витку процесів техногенного підтоплення території м. Львова, їх відносять

до найменш вивчених.

Вкрай важливою й актуальною проблемою, що потребує нагального

розв’язання, є створення системи моніторингу підтоплених і потенційно під-

топлюваних територій, яка має стати інформаційною базою для прогнозу-

вання підтоплення та розроблення науково обґрунтованих заходів з ліквідації

його наслідків.

Традиційно розвиток процесів підтоплення пов’язують з надмірним

витіканням води з водоносних мереж, і це давно є доконаним фактом. Але

при цьому важливо знати, що є головною причиною такого витікання.

На основі спеціальних досліджень, які проводили у центральній части-

ні Львова, було проаналізовано аварійні ситуації, що відбулися за останні

8 років. Встановлено, що за цей проміжок часу на території площею близько

2 км2 сталося 794 аварії. При нанесенні їх на карту виявилося, що часто їх

фіксують в одних і тих самих місцях. Це дало можливість пов’язувати повто-

9

рення аварій з поганим виконанням ремонтних робіт. Але накладання місць

виникнення аварійних ситуацій на карту вертикальних деформацій земної

поверхні показало, що більшість з них відбувається на ділянках інтенсивного

осідання земної поверхні, зумовленого нерівномірним ущільненням ґрунтів

культурного шару. Отримані дані дають підставу стверджувати, що аварій-

ність водоносних мереж у центрі Львова великою мірою пов’язана не лише з

їх надмірною зношеністю, а й з нерівномірним осіданням земної поверхні.

У зв’язку з істотним загостренням екологічної та соціально-

економічної ситуації у центральній частині Львова, занесеної до списку Все-

світньої спадщини ЮНЕСКО, у 2001 р. було створено спеціальний моніто-

ринговий полігон для спостереження за гідрохімічним та гідродинамічним

режимом підземних вод.

Інформаційну базу моніторингу становить спеціальна мережа пунктів

спостереження, яка включає 16 точок комплексного дослідження. Кожна точ-

ка включає по 2 свердловини. Одну з них закладено в четвертинний (техно-

генний), другу – у верхньокрейдовий водоносні горизонти. Біля частини све-

рдловин влаштовано точки стаціонарних радіоізотопних досліджень.

Моніторингові свердловини розміщені у вигляді трьох поперечників,

орієнтованих перпендикулярно до долини річки Полтви.

Обґрунтування кількості пунктів спостереження та їх просторового

положення здійснювалося з урахуванням широкого спектра таких режимо-

формуючих чинників локального рівня, як рельєф, геологічна будова, гідро-

геологічні умови, характер і ступінь техногенного навантаження.

Польові режимні спостереження включали вимірювання глибини заля-

гання вод, їхньої температури, вологості й щільності ґрунтів зони аерації та

відбір проб на лабораторні дослідження. Перед відбиранням проб проводили

короткочасне відкачування води із свердловин. Глибину залягання вод вимі-

рювали один раз на місяць, хімічний склад вод та вологість ґрунтів зони ае-

рації вивчали один раз на квартал.

У відібраних пробах визначали вміст основних іонів (макроелементів),

мікроелементів, нафтопродуктів, фенолів, кислотно-лужну рівновагу, загаль-

ну мінералізацію, загальну й карбонатну жорсткість, агресивності до мате-

ріалу будівельних конструкцій.

Історична частина міста розташована у межах Львівської улоговини,

яка являє собою глибоко врізану долину річки Полтви та її допливів. Загаль-

на площа досліджуваної ділянки становить близько 2 км2. У гідрогеологічній

будові беруть участь три водоносні горизонти: техногенних, четвертинних і

верхньокрейдових відкладів. Четвертинний водоносний горизонт поширений

локально. Він простежується лише у межах днища улоговини (заплави річки

Полтви). На її схилах води повністю задреновано. Техногенний водоносний

горизонт трапляється спорадично у вигляді окремих куполів. Верхньокрей-

довий горизонт поширений на всій території. Він приурочений до тріщину-

ватих мергелів верхньої крейди. Від четвертинних вод відокремлений тов-

щею мергелистих глин потужністю від 0,7 до 12,0 м. Глибина його залягання

змінюється від 3–6 до 20 м. Величина напору горизонту коливається залежно

10

від положення у рельєфі від 0 до 10,3 м, пересічно становить 2–4 м. Живлен-

ня його мішане: атмосферне та за рахунок часткового перетікання вод четве-

ртинного і техногенного водоносних горизонтів.

Характерною особливістю антропогенного навантаження у цій частині

міста є докорінна зміна всього природного комплексу: рельєфу, гідрографіч-

ної мережі, ґрунтово-рослинного покриву, мікроклімату, а також високий рі-

вень техногенного покриття поверхні. Сумарна площа ділянок під будівлями,

вуличним покриттям, замощеними дворами, спортивними майданчиками

тощо досягає 81,5 %, а відкритий простір (парки, сквери, бульвари) станов-

лять 18,5 %. Найвищий ступінь антропогенного покриття земної поверхні

спостерігається у межах історичного ядра міста, тут він досягає 90 % . На цій

території поверхневий стік дощових і талих вод майже повністю поглинає

каналізація, а природна поверхня знаходиться під техногенним покривом,

який сприяє конденсації вологи. Мінімальний антропогенний покрив зафік-

совано в парку ім. Івана Франка, на схилах гори Цитадель, бульварі по прос-

пекту Свободи, сквері на Губернаторських валах (вулиця Підвальна).

Важливим компонентом антропогенного навантаження є водоносні ме-

режі. Сумарна довжина лише магістральних каналізаційних колекторів дося-

гає тут 20,5 км, а водогонів − 57 км. Русла річки Полтви та її допливів (річка

Біла, потік Ортиш), які були природними дренами, повністю каналізовані.

Моніторингові спостереження, проведені протягом 2001–2007 років

свідчать про наявність складної просторово-часової динаміки рівнів. У сфері

впливу полтвинського каналізаційного колектора підняття рівнів у багаторі-

чному розрізі практично не спостерігається. Натомість у багатьох свердло-

винах, віддалених від нього, добре виражена тенденція їх підняття. Швид-

кість підняття рівнів по окремих свердловинах коливається від 1–3 до

13 см/рік. Найбільше її значення зафіксовано у районі вулиці Ковжуна. Для

цієї ділянки характерна також найвища швидкість осідання земної поверхні,

яка досягає тут 1 см за рік [2], це призводить до прискореного руйнування

водоносних мереж та витрат великих об’ємів води.

Розвиток процесів підтоплення на території Львова істотно впливає на

екологічні та соціально-економічні умови проживання населення і потребує

розроблення комплексу заходів щодо запобігання їх та ліквідації негативних

наслідків.

Література:

1. Волошин П. К., Наконечний М. В., Ільченко А. В. Екологічний стан

вод підземної гідросфери історичної забудови Львова // Геоінформатика. –

2003. – № 2. − С. 93–98.

2. Волошин П. К. Природно-антропогенні деформації земної поверхні

урбанізованих територій як показник геодинамічного ризику // Геодезія, кар-

тографія і аерофотознімання. – Львів, 2002. – С. 14–20.

11

УДК 502.35:631.6:504

ДО ПИТАННЯ НАУКОВИХ, НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ТА

МОРАЛЬНИХ ЗАСАД ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

ЩОДО ПРОБЛЕМ БОРОТЬБИ З ПОСТІЙНО ПРОГРЕСУЮЧИМИ

ПРОЦЕСАМИ РЕГІОНАЛЬНОГО ПІДТОПЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ

ЗРОШЕННЯ В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Романенко Г. М.

кандидат хімічних наук,

голова центру Науково-виробничого

госпрозрахункового кооперативного

центру «Ферропор»

Зміни гідрогеологічної ситуації на великих площах Херсонщини, в то-

му числі і у більшості великих міст, спричинений впливом «тиску рукотвор-

них водойм» та швидкими і постійно прогресуючими процесами регіональ-

ного підтоплення, дедалі частіше стають причинами за найменших «поводів»

– гідрометеорологічних проявів дещо більшого рівня, ніж середні, виникнен-

ня надзвичайних ситуацій з досить великими економічними та матеріальни-

ми (не кажучи вже про моральні) збитками та витратами.

Критичні прояви масштабного підтоплення й затоплення у Херсонсь-

кій області у 1998 та 2004 рр. змусили місцеву та державну владу максима-

льно активно займатися проблемами боротьби з цими явищами, про пробле-

му знали на всіх можливих рівнях.

Так, розпорядженням голови обласної державної адміністрації від

22 жовтня 2004 р. № 1204 «Про науково-методичне забезпечення рішень та

організаційно-фінансову підтримку інженерно-технічних заходів щодо запо-

бігання та ліквідації наслідків підтоплення в області» було створено робочу

групу з провідних фахівців-екологів області, в результаті діяльності якої вже

в січні 2005 р. було проведено обговорення проблеми регіонального підтоп-

лення в області на рівні Мінприроди України, і відповідно до рішень наради

наказом директора Інституту проблем національної безпеки при РНБОУ

В. Горбуліна від 16 травня 2005 р. при Вченій раді інституту було створено

експертну групу з питань запобігання та ліквідації небезпечних наслідків пі-

дтоплення земель.

У червні того ж року на Херсонщині було проведено науково-

практичну конференцію «Підтоплення – 2005», за результатами напрацьова-

них матеріалів якої були направлені науково обґрунтовані рекомендації та

пропозиції до Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони навко-

лишнього природного середовища України.

У листопаді того ж року в Херсоні відбулася спільна колегія облдер-

жадміністрації та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, і

знову головна проблема – підтоплення. Був виданий ще один вагомий доку-

мент – розпорядження голови Херсонської облдержадміністрації «Про орга-

12

нізацію виконання спільного рішення колегій Міністерства України з питань

надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-

бильської катастрофи» від 17 листопада 2005 р. № 1272 та облдержадмініст-

рації «Про шляхи подолання підтоплення населених пунктів та сільськогос-

подарських угідь у Херсонській області» від 1 листопада 2005 р.

Не стоїть осторонь проблеми і держава – розпорядженням КМУ «Про

виділення коштів для проведення невідкладних заходів з ліквідації наслідків

підтоплення в Херсонській області» від 28 березня 2005 року № 66-р запо-

чатковується практична боротьба з певними причинами та наслідками під-

топлень 2004 р., держава виділяє досить значні кошти.

Здавалося, можна сподіватись на серйозність підходів та на обґрунто-

вану послідовність дій місцевої влади щодо подолання проблеми прогресую-

чих проявів регіонального підтоплення. Але, вже з травня 2005 р. Херсонська

облдержадміністрація практично самоусувається від вирішення проблеми ре-

гіонального підтоплення, доручає її вирішення установам, які апріорі мають

абсолютно протилежні завдання та інтереси, і з того часу не володіє (і не ба-

жає володіти та визнавати) реальною інформацією щодо стану проблеми в

районах, не має належних установ, які б відслідковували та аналізували роз-

виток цих негативних явищ, координували відповідні дії і заходи на місце-

вому рівні.

Як наслідок, здійснюючи показове виконання вищезазначеного розпо-

рядження КМУ від 28 березня 2005 р. № 66-р, з 22 проектів створення та від-

новлення систем захисту населених пунктів в області попередньо Херсонська

обласна служба «Укрінвестекспертиза» погодила та дозволила до реалізації

лише 3!, але проекти реалізовувались. Вже навесні 2006 р. у ряді тих населе-

них пунктів, де виконувались вищезазначені роботи, прояви підтоплення

знову завдали населенню великої шкоди. Так у Великоолександрівському

районі у двох населених пунктах було підтоплено 21 житловий будинок і

59 садиб! Аналогічна ситуація склалась і навесні 2008 р.! Ось витяг з офіцій-

ного повідомлення Головного управління МНС у Херсонській області:

«... 31 березня – 8 квітня 2008 р. в результаті „значних опадів” піднявся рі-

вень ґрунтових вод на території та на прилеглих землях біля с. Білої Криниці

Великоолександрівського району, що призвело до затоплення житлових бу-

динків та присадибних ділянок. Загальна площа надзвичайної ситуації – бі-

льше 100 га, затоплено 308! житлових будинків, 354! присадибні ділянки.

Сума збитків офіційно не оприлюднена».

На цьому «активність» місцевої влади щодо розв’язання проблеми бо-

ротьби з проявами підтоплення не закінчується. За дорученням Херсонської

облдержадміністрації Інститут гідротехніки і меліорації Держводгоспу Ук-

раїни кошти області (296 тис. грн) розробляє Схему комплексного захисту

сільськогосподарських угідь та населених пунктів Херсонської області від

підтоплення ґрунтовими водами і затоплення поверхневими водами, вартість

заходів якої становить 946,935 млн грн. Але Схема не одержує позитивної

оцінки комплексної державної експертизи і за поданням Мінприроди Украї-

ни рішенням віце-прем’єр-міністра України знімається з розгляду.

13

Здавалося, влада мала б адекватно зреагувати на такі рішення, але ні-

чого іншого, як затвердити Схему будь-якими методами (відповідне рішення

приймається навіть на парламентських слуханнях у лютому 2006 р., де ухва-

люється Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламент-

ських слухань „Актуальні проблеми зрошення, підтоплення та повеней в

Україні”») не пропонує і вона з’являється без будь-яких доопрацювань та

виправлення зауважень у проекті Стратегії економічного та соціального роз-

витку області до 2015 р.!

Не важко зрозуміти мотиви таких рішень.

Так, у Постанові Верховної Ради за підсумками зазначених слухань у

констатуючій частині, що складається з майже трьох сторінок, проблемі під-

топлення присвячено три абзаци (півсторінки), де негативний вплив зрошен-

ня зводиться до його неконтрольованого застосування на присадибних діля-

нках….

Жодного слова не сказано про те, що втрати води з магістрального Пів-

нічно-Кримського каналу лише на території Херсонщини становлять до 30 %

від водоподачі з Каховського водосховища! Аналогічна ситуація і з Каховсь-

кою зрошувальною системою. А це у сотні і тисячі разів більше від об’ємів

води, яку використовують для поливання на присадибних ділянках.

Замовчування зв’язку реалізованих у радянські часи «грандіозних пе-

ретворень» (створення Дніпровського каскаду, розвиток меліорації тощо) із

сучасними масштабами підтоплення та його згубними наслідками провокує

лише виділення з бюджету додаткових коштів на відновлення та розширення

зрошення. В аргументаціях немає аналізу еколого-економічних перспектив,

потенційних втрат на реконструкцію зрошуваних масивів, реальних показни-

ків зниження родючості зрошуваних земель, падіння врожайності сільсько-

господарської продукції, її якості, зростання собівартості. Не враховано, що

поверхневі й підземні водні ресурси в умовах регіонального підтоплення

втрачають екологічну якість, а ґрунт – свою родючість внаслідок осолонцю-

вання та засолення. За офіційними даними, у Херсонській області лише гіп-

суванню підлягають понад 1 млн. га земель сільськогосподарського призна-

чення.

Мимоволі виникає запитання: з якою метою вимагають державні кош-

ти, якщо ніхто не гарантує у майбутньому підвищення ефективності водонос-

подарської діяльності? Адже реалізація таких планів без наукового підходу

до вивчення доцільних масштабів зрошення, його впливу на виснаження та

засоленість ґрунтів, підвищення ризику надзвичайних ситуацій може мати

для землі та всіх нас просто катастрофічні наслідки

Частину відповіді знаходимо безпосередньо в рекомендаційній час-

тині Постанови Верховної Ради:

«2. Кабінету Міністрів України:

3) розробити та затвердити Державну програму комплексного захисту

сільськогосподарських угідь та населених пунктів Херсонської області від

затоплення поверхневими та підтоплення ґрунтовими водами на період

2007–2015 років і передбачити фінансування її з Державного бюджету Украї-

14

ни». А зазначена Державна програма має базуватись на Схемі комплексного

захисту сільськогосподарських угідь та населених пунктів Херсонської обла-

сті від затоплення поверхневими та підтоплення ґрунтовими водами, яку ро-

зробив Інститут гідротехніки і меліорації УААН на замовлення Херсонської

облдержадміністрації та Херсонського облмеліоводгоспу за підтримки

Держводгоспу України.

На основі експертної оцінки матеріалів зазначеної Схеми, виконаної

Херсонською обласною службою «Укрінвестекспертизи» встановлено низку

хибних позицій і рішень. Ось лише деякі з них:

1. Диференціація території Херсонської області за умовами та основ-

ними чинниками розвитку процесів затоплення і підтоплення виконана, на

жаль, лише на основі даних Каховської гідромеліоративної станції, яка конт-

ролює лише близько 20–25 % території області і практично не має системи

спостережних свердловин у правобережних північних районах, а також має

обмежені площі контролю у лівобережній частині області. Крім того, значна

кількість спостережених свердловин ліквідована або в результаті значного

терміну неналежної експлуатації закольматована чи знаходиться в неробо-

чому стані, і тому навіть на площах спостереження (20–25 %) далеко не всі

свердловини дають реальні значення рівнів ґрунтових вод і тому представле-

на ситуація не завжди відповідає дійсності.

Не маючи реальних значень рівнів ґрунтових вод у цілому по області

та певних територіях окремо неможливо визначити необхідні заходи та дії

для захисту територій і населених пунктів, тим більше не визначивши істин-

них причин підтоплення та їхніх складових у формуванні негативних проце-

сів.

Тому представлені матеріали не дають уявлення про реальний гідро-

геологічний стан території області. Так, зокрема:

– відповідно до офіційної інформації держуправління екоресурсів у

Херсонській області площі постійного підтоплення становлять 7388 км2, або

26 % території області, що реально менше останніх фактичних показників,

але в матеріалах Схеми і ці дані значно занижено. У представленому картог-

рафічному матеріалі (карти глибин залягання ґрунтових вод № 4 та 5 станом

на 1998 та 2005 роки) показники практично абсолютно однакові, що є немож-

ливим і свідчить про фальсифікацію існуючої ситуації;

– переліки чинників розвитку процесів підтоплення і затоплення по

виділених територіям є примітивізованими і неконкретизованими. Не названі

такі техногенні чинники, як підняття рівнів води у Дніпровському каскаді

водосховищ, зокрема Каховському водосховищі, вплив (як у якісних, так і у

кількісних показниках) втрат води з Північно-Кримського магістрального

каналу, Краснознам’янської зрошувальної системи, Інгулецької зрошуваль-

ної системи; вплив техногенних високонапірних водонакопичувачів та шла-

монакопичувачів Криворізького промислового комплексу; вплив водосхо-

вища Зеленодольської ГРЕС; вплив штучних ставків-риборозплідників на не-

захищених територіях (Козачелагерна арена, Голопристанський район тощо);

вплив великої кількості штучних ставків на висотах північніше Херсонської

15

області у Миколаївській, Кіровоградській та Дніпропетровській областях та

інші.

2. Позиція щодо розробки схеми комплексного захисту територій

Херсонської області від процесів шкідливої дії вод у запропонованому прое-

кті також не відображена у належному обсязі. Наприклад, абсолютно не ві-

дображені втрати від деградації земель сільськогосподарського призначення,

а отже і зниження їхньої продуктивності, що є наслідком нераціонального

водокористування та в певних випадках (Інгулецька зрошувальна система)

інтенсивного засолення земель водами зрошення з великим вмістом солей (з

перевищенням нормативів до 3–4 разів).

3. Комплексність розробленої Схеми не відображає також і проблеми

урбанізації територій, необхідність урахування фактора розміщення на під-

топлюваних територіях як об’єктів підвищеної небезпеки, з одного боку, так

і об’єктів природоохоронного та природно-заповідного характеру – з друго-

го, а також необхідність узгодження Схеми з існуючою мережею техноген-

них перешкод природному водостоку (дороги, канали, дамби тощо) та гене-

ральною схемою розвитку інфраструктури життєзабезпечення як на рівні об-

ласті, так і з урахуванням взаємовпливу таких інфраструктур на прилеглих

територіях Миколаївської, Дніпропетровської та Запорізької областей.

Попри критичність ситуації, попри необхідність перегляду принци-

пових підходів до Стратегії економічного та соціального розвитку області до

2015 р., яка перш за все має базуватись на реаліях соціально-екологічного

стану області, влада продовжує реалізовувати антиекологічну політику, і

прикладом такої реалізації може бути один з останніх документів – розпоря-

дження голови Херсонської облдержадміністрації «Про утворення науково-

аналітичних робочих груп підготовки матеріалів за стратегічними пріорите-

тами розвитку області до 2015 року», від 17 жовтня 2008 р. № 1374 яким ро-

бочій групі «Захист територій від підтоплення» поставлено завдання: вже до

22 жовтня 2008 р. завершити роботу з обговорення проекту Стратегії еконо-

мічного та соціального розвитку області до 2015 р. з обов’язковим оформ-

ленням погодження з кожним членом групи. А в цій групі немає жодного

фахівця з цієї проблеми...

Проте у Стратегії окремим розділом (і з надією знову ж таки одержа-

ти великі бюджетні кошти) пропонується «відновити обсяги зрошуваних зе-

мель» як гарантії «нарощування виробництва в агропромисловому секторі».

Знайти наукові (не кажучи вже про моральні) обґрунтування таким

рішенням важко, але влада ігнорує реальні показники процесів прогресуючо-

го регіонального підтоплення, які активно впливають на економічні показни-

ки сфери агропромислового виробництва, знижують безпеку життєдіяльності

населення області, ведуть область до межі, після якої вже буде неможливо

щось змінити на краще.

16

УДК 502.52+502.58; 556.166 (477.87)

СТИХІЙНІ ГІДРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ ЯВИЩА НА ЗАКАРПАТТІ –

РИЗИК СТАБІЛЬНОСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ

Попович І. С.

старший викладач кафедри

фізичної географії та раціонального

природокористування

Ужгородського національного

університету

Закарпаття – це мальовничий край, який має унікальне геополітичне та

географічне розташування, своєрідний природно-господарський регіон Укра-

їни, ландшафти якого виконують різноманітні соціально-економічні функції

– середовищеутворюючі і ресурсовідтворювальні, природоохоронні та інші.

Тому збереження навколишнього природного середовища на Закарпатті та

забезпечення сталого (збалансованого) розвитку, тобто такого, який би задо-

вольняв сучасні потреби і не ставив під загрозу можливості реалізації потреб

нащадків, – питання особливо важливого значення, оскільки катастрофічно

активізувались такі негативні стихійні явища, як паводки, селі, зсуви, сніго-

пади, снігові лавини, вітровали та інші.

Сучасна екологічна ситуація в Українських Карпатах визначається

природними властивостями їхніх ландшафтів, з одного боку, та характером

господарської діяльності – з другого, і невідповідність одна одній призводять

до порушення екологічної рівноваги в регіоні. Оскільки екологічна рівновага

– це регульоване розумне співвідношення інтересів суспільства і природи з

метою забезпечення відносної сталості природного середовища, то в свою

чергу будь-яке відхилення або порушення рівноваги у природі – результат

нераціональної антропогенної діяльності. Так, виходячи з визначення ноо-

сфери В. І. Вернадським, нинішні катастрофічні екологічні явища у Карпатах

(повені, селі, зсуви, вітровали, епіфітотії, інвазії шкідників) – це спадок ро-

зумової (хоч часто нерозумної) діяльності людини. Тому немає сумніву, що

способи захисту й подальшого порятунку може запропонувати лише науко-

вий розум і виробничий досвід, але, на жаль, практика показує, що навіть

цього буває недостатньо.

Стихійні гідрометеорологічні явища – це атмосферні явища, що, поєд-

нуючись з гідрологічними явищами і процесами, своїми кількісними значен-

нями, інтенсивністю та районами поширення завдають значних збитків галу-

зям економіки. Для Українських Карпат, зокрема Закарпаття, найхарактер-

ніші сильні дощі, що спричинюють зливові потоки, а також град, сильні віт-

ри, тумани, ожеледно-паморозеві утворення, сильні снігопади, хуртовини.

Стихійні гідрометеорологічні явища несуть у собі руйнівний характер, зава-

жають повноцінній роботі виробництва, завдають збитків різним видам гос-

17

подарської діяльності, призводять до людських втрат та порушення екологі-

чної рівноваги (табл.)

Таблиця – Характеристика деяких стихійних гідрометеорологічних явищ

Закарпаття

Явище

За яких умов

вважається

стихійним

Небезпека стихійного

явища

Додаткова

інформація

Туман Зменшення відс-

тані горизонталь-

ної видимості до

50–100 м і менше

Тумани заважають нормаль-

ній роботі всіх видів транс-

порту

близько

100 днів з

туманом

щороку

Снігопад 20 мм опадів і

більше за 12 год.

і менше

При сильних снігопадах утру-

днюється робота автомобіль-

ного і залізничного транспор-

ту, обриваються проводи та

лінії зв’язку и ЛЕП, пошко-

джуються крони дерев, затри-

муються роботи на будівель-

них об’єктах та у комуналь-

ному господарстві. Снігопади

сприяють підняттю рівня води

в річках та водосховищах, а

також ґрунтових вод

64 см снігу

за 20 год.,

19–20

листопада

1971 р.,

Міжгір’я

Град При досягненні

діаметра градин

20 мм

Градини діаметром 30 мм

і більше можуть зовсім зни-

щити посіви, пошкодити дахи

будівель, розбити скло в бу-

динках, побити домашню

птицю та дрібну худобу

максима-

льний діа-

метр гра-

дин –

80 мм,

25 червня

1969 р.,

Ужгород

Ожеледь Діаметром відк-

ладення 20мм і

більше на проводі

стандартного

ожеледного

станка

Під дією ожеледиці ламають-

ся дерева, обриваються лінії

електропередач, паралізується

рух транспорту на дорогах

20–50 %-ва

ймовір-

ність

(1 раз за

2–5 років)

18

Сильний

вітер

З максимальною

швидкістю 25м/с

і більше

Сильний вітер спричинює в

горах вітровали лісу, при цьо-

му пошкоджуються цінні по-

роди дерев. Взимку сильний

вітер, що супроводжується

випадінням снігу, зумовлює

снігові наноси й лавини. Вітер

з максимальною швидкістю 25

м/с і більше відносять до сти-

хійного метеорологічного

явища, яке завдає матеріаль-

них збитків економіці

вітровали і

хуртовини

як негатив-

ні наслідки

сильного

вітру

Снігові

лавини

Лавина становить загрозу для

людей, зносить будівлі, пош-

коджує дороги. Попадання в

лавину найчастіше призво-

дить до смертельного резуль-

тату

Сильний

дощ

При опадах 50мм

і більше за 12 год.

і менше для зли-

вонебезпечних

територій

Катастрофічні повені й

паводки

1998, 2001,

2008 роки

Несприятливі гідрометеорологічні явища, особливо паводки в Карпа-

тах траплялися і в минулі століття, але не такі часті й руйнівні, як в останні

роки. Від 1779 р. їх було 26, у тому числі у 19 ст. – 6, у 20 ст. – 17. Здавалося

б, що такі явища, як паводок та повінь – це процеси, які людина майже не

здатна контролювати. Свідченням тому – повені 1998, 2001 і вже 2008 років

на Закарпатті залишилися у пам’яті більшості закарпатців. Страхітливий гур-

кіт вируючої води, перекинуті нестримним потоком автомобілі, зруйновані

будинки, люди, в яких вода забрала все нажите непосильною працею, і як на-

слідок – 5 тис. повністю зруйнованих будинків та 20 тис. пошкоджених, по-

нищені гідрозахисні споруди, виведені з ладу сотні кілометрів доріг.

Надзвичайно велику, а в деяких випадках і вирішальну роль у форму-

ванні повеней, відіграє стан лісів та іншої рослинності, які виконують ґрун-

тозахисну і водорегулюючу роль. На думку відомого вченого В. І. Коменда-

ря, гірські ліси, особливо криволісся, а також приполонинні ліси – це форпо-

сти Карпат, які є приймальником і розподілювачем вологи, що стікає з поло-

нинних пасовищ, а рубки лісу – це ворота для повеней. З такою думкою важ-

ко не погодитись. До 1960 р. щороку вирубали 3,2 млн м3 деревини причому

застосування екологічно-безпечних технологій лісозаготівлі було недостат-

нім. Одночасно формувався склад лісових насаджень некорінних (природ-

них) порід, тобто формувалися лісові монокультури, в основному ялини, які

не мають достатніх захисних функцій у гірських умовах Закарпаття, не ка-

19

жучи вже про масову загибель лісових насаджень. Так, у 1990 р. загинуло

69 га лісу, в 1995 р. – 407, 1997 р. – 1054 (в наступному, 1998 р. відбулася ка-

тастрофічна повінь, що завдала збитків на суму 810 млн грн.), у 1998 р.– 731,

1999 р. – 490, 2000 р. – 814, 2001 р. – 706 га.

Так, звичайно, людина не може запобігти чи повністю контролювати

несприятливі природні процеси, але вона здатна мінімізувати їх страшні нас-

лідки, перш за все, заради збереження власного життя. Для цього потрібно

дуже мало – керуватися такими поняттями як чесність, відповідальність, бла-

городність упродовж свого життя.

Література:

1. Географічна енциклопедія України. – К. : УРЕ, 1990, 1993. – Т. 1–3.

2. Комендар В. І. Причини катастрофічних повеней на Закарпатті в ли-

стопаді 1998 р. та заходи по боротьбі з ними // Матеріали міжнар. наук.-

практ. конф.: Екологічні та соціально-економічні аспекти катастрофічних

стихійних явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви). Рахів, Закарпат-

ська обл., 21–24 вересня 1999 р. – Рахів : Мінекобезпеки та ін., 1999. –

С. 153–156.

3. Логвинов К. Т., Раевский А. А., Айзенберг М. М. Опасные гидроме-

теорологические явления в Украинских Карпатах. – Л. : Гидрометеоиздат,

1973. – 200 с.

4. Національна доповідь України про гармонізацію життєдіяльності

суспільства у навколишньому природному середовищі. – К. : Новий друк,

2003. – 128 с.

5. Санаєв В. Г., Шевчук В. Я. Сталий розвиток і економіка природо-

відтворення. – К. : Геопринт, 2004. – 214 с.

6. Стихійні метеорологічні явища на території України за останнє

двадцятиріччя (1986–2005 рр.) / За ред. В. М. Ліпінського, В. І. Осадчого,

В. М. Бабіченко. – К. : Ніка-Центр, 2006. – 312 с.

7. http://ecoleague.colocall.com