By Anna POLUDENKO Mariia SEMENCHENKO poludenko.a@gmail.com mari86sb@gmail.com GAVARECHCHYNA (C) 2010

A PLACE OF INSPIRATION

Шукаєш нових відчуттів ? Їдь в село. З одного боку, там природа, повітря чисте і їжа без різних ГМО, але з іншого це – виклик. Слабакам в селі не місце. Ми вирішили перевірити на собі, як живеться в одному з раніше процвітаючих гончарних сіл України – Гавареччині.

«Дєвок немає в селі. Ви не хочете заміж за наших?» Так в селі Гавареччина нас привітала корінна жителька баба Люба. Молодих дівчат немає, дітей немає, магазину немає, школа розвалилася, а автобус до найближчого села ходить раз на тиждень. До цього пейзажу і справді можна додати гарні краєвиди навколо, чисте повітря від якого аж в голові паморочиться та, як всі тут запевняють, ліси повні грибів та ягід. Для любителів пригод тут є магічна гора, магія якої пізнається тільки на її вершині, та історична криївка.

Але до Гавареччини потрібно підходити з самого початку – зі Львова, куди приїздить київський потяг. Зі столиці західної України їдемо маршруткою дві з половиною години до сусіднього міста Золочів. Це навіть добре, бо є можливість поспати в битком набитому автобусі на власному наплічнику ... чи на плечі того, хто сидить поруч. Потім пересідаємо автобус до іншого села, а вже від нього пішки 4 кілометри до Гавареччини. Чому обрати саме це місце для подорожі? По-перше, село відоме своїми гончарними виробами на всю Європу: високі чорні горнятка, фігурні пляшки та рельєфні підсвічники – це те, що роблять майстри сьогодні й те, за чим сюди приїжджають покупці з-за кордону. Цікаво ж і самому подивитися, як робилося улюблене кавове горнятко. По-друге, навіть той, хто не дуже цікавиться історією чув про повстанців західної України і те, як винахідливо вони організовували свій побут в криївках. Не дивлячись на ставлення до тих подій, народу цікаво побачити на власні очі, як все було не в ресторані «криївка», а насправді. В Гавареччині є справжня криївка, а місцеві жителі можуть все в деталях розповісти краще за будь-якого екскурсовода.

Дорога до села пролягає вздовж лісопосадки. Ідемо… навколо краса – ліс густий-густий, якесь кладовище замиготіло, потім знову ліс – природа. Дорогу хоча в дев’яностих і засипали щебенем , але асфальт так і не поклали, тому іноді доводиться пробиратися болотом. До того ж, потрібно сходити на узбіччя і бажано за кущі ховатися, коли на горизонті зявляється бричка – коні лякаються чужих і їхати відмовляються. Як варіант, можна попрохати «водія підводи» підкинути до села. Він то погодиться, але вас і справді підкине і не раз. Підвода по щебеню не дуже плавно йде. Люди приємні, тому ненав’язлива розмова складеться сама собою...

Наші пригоди тільки починалися, але Гавареччина - це місце, де кожен знайде приготи та натхнення на свій власний самк. Не навязуючи свого - бажаємо Вам гарної подорожі.

Село Гавареччина (Львівська область) є осередком традиційного народного промислу - чорнодимленої (чорнолощеної, “чорної”, “сивої”, “задимленої”, “закуреної”) неполиваної кераміки. За місцевою легендою, першими мешканцями села були гончарі, яких графиня Тереза Вишневецька переселила з містечка Білий Камінь, щоби вони своїми пічами не задимлювали містечко (це сталося в 1-й половині ХVII cт.). 1984 року гаварецька кераміка була представлена на міжнародній керамічній виставці в Фаєнці (Італія) і здобула золоту медаль. Світлина одного з гаварецьких вазонів увійшла до каталогу найкращих витворів керамічного мистецтва Європи.

Ще після Другої світової війни в селі було близько 100 гончарів. Сьогодні їх – четверо. В селі лишилося 20 хат, близько 50 мешканців. Дітей в селі немає – вже давно в селі не народжуються малюки.

Час від часу в село навідуються гончарі з усієї України та іноземні майстри –повчитися старовинному ремеслу. Окрім гончарів село навідують туристи, які цікавляться історією та культурою України – тут можна побачити справжню криївку та магічну гору.

IN THE SHADOW OF POTTERY

Львiв - Золота Пiдкова (Олеськo, Пiдгiрцi, Золочiв) + Гавареччина

Львiв - Золота Пiдкова (Олеськo, Пiдгiрцi, Золочiв) + Гавареччина

How to getНа шляху до Гавареччини

перший пункт призначення – Львів. Пройшовши від центрального залізничного вокзалу вулицею Чернівецька до Городоцької, це займе не більше 10 хвилин навіть з наплічниками, можна ловити маршрутку номер 88, що їде до автовокзалу на вулиці Личаківська. Не варто очікувати побачити там великий надпис «автовокзал» з десятком кас. Личаківський автовокзал, один з тих, що схожі на стихійні зупинки автобусів, про які відомо лише місцевим. Пройшовши вздовж автобусів припаркованих на узбіччі, потрібно знайти той, що їде на Золочів. Квитки продає водій, проїхатися в одну сторону з людини обійдеться в 20 гривень. Дорога займе зо дві години, тому можна сміливо готуватися досипати в автобусі.

В Золочеві потрібно перейти на автовокзал біля торгового центру «Мрія», це займе близько 5 хвилин. Квиток до Білого Каменя можна купити у будь-якій касі, він коштує 2,5 гривень. Бажано одразу у водія уточнити, коли від буде їхати назад, але це тільки для тих, хто не бажає повертатися автостопом. Від Білого Каменя дорога засипана щебенем до Гавареччини, але не варто розраховувати, зустріти на ній автівку.

Попереду - пргулянка в 4 кілометри.

Їжу варто брати з собою, адже в самій Гавареччині немає магазинів. Як варіант, можна сторгуватися і купити щось у місцевих жителів. В центральній частині села Білий Камінь є торговий центр, готель та відділення зв’язку, але від них доведеться повертати на зупинку, яка і знаходиться по дорозі на «глиняне село». Також, Золочеві на автовокзалі є багато магазинчиків, де можна знайти провіант на будь-який смак.

Where to eat

УУУУУУУУУ УУУУ У УУУ, УУ УУУ УУУУ УУУУУУУУУ УУУУУУУ. УУУУ УУ УУУУУУУУУ УУУУУУУ УУУУУУУУУ У УУУУУ, У УУ УУУ - У УУУУУ. УУУУУУУУ УУУ УУУУУУУУ. УУУУ У УУУУ УУУУУ УУУУУУУУ УУУУУУУ УУУУУУУУУУ 54 УУУУУ, УУУУ УУУУУУУУ УУУ УУУУ УУУУУУУУУ. У УУ УУУУУУ, УУУУ УУУУУУУ УУУУ, УУУ У УУУУУУУУ УУУ УУУУУ.

Ever Lively Traditions Charming Places Nearby

Гаварецька кераміка (її ще називають сивою, закуреною, чорнолощена, чорною) легша за будь-яку іншу. Причина в тому, що роблять її з двох видів глини: пісної та масної. Останню беруть біля хутора за 20 кілометрів від Гавареччини, а пісну – за 200 метрів. Глину викопують, а потім ставлять її і ниткою розрізають – так витягаються всі корінці та будь-яке можливе сміття.

Унікальне село й тим, що має свій природній водогін. Вода із гірського джерела потрапляє у труби, а по них - в оселі. Колодязі тут рідкісні. Хоча є одна майже сторічна криниця завглибшки 54 метри, якою місцевий люд дуже гордиться. А її колесо, яким тягнуть воду, має у діаметрі три метри.

У музеї-криївці відкрито Галерею Героїв, де представлені портрети борців за волю і незалежність України: С. Бандери, Р. Шухевича, Є. Коновальця та інші, а також історія боротьби Української Повстанської Армії за Українську державу.

Ever Lively Traditions Charming Places Nearby

Припускають, що великий мурований замок у Підгірцях побудований у 1635-1640 рр. правдоподібно Г. де Бопланом. Триповерховий палац спорудив, мабуть, А. Дель Аква. Службові приміщення утворювали квадратний двір з терасою, пристосованою до оборони. З трьох боків весь палац оточений глибоким ровом, з північного боку, зверненого до долини, він мав гарну терасу з балюстрадою і скульптурами. Від двору – відкриті аркади-галереї. До замку в‘їжджали через велику браму – портал з двома колонами. Брама, щеджро прикрашена різбленням, збереглася.Під час визвольної війни під приводом Хмельницького замок був частково знищений.

Замок в Пiдгiрцях

Замок незвичний - овальний, з міцними контрфорсами та затишним внутрішнім двориком. Навколо фортеці – парк, де в 1996 р. проходив пленер скульпторів. Їхні роботи прикрашають паркові алеї. Чудовий, до речі, контраст модерної скульптури та стародавніх споруд. А напроти замку – Капуцький монастир. Найвідоміший замок Львівщини, відроджений Героєм України Б. Г. Возницьким з цілковитої руїни. Зараз це – філіал Львівської Галереї Мистецтв, де експонуються зразки декоративного та ужиткового середньовічного мистецтва.

Олеський Замок

Золочівський замок збудований у першій третині 17 ст., як оборонна фортеця. В`їздова вежа, Китайський палац, великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Впродовж віків замок — фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Нині Золочівський замок — музей-заповідник, відділення Львівської картинної галереї.

Замок в Золочеві

WHAT ARE YOU MADE OF?

A TRIP OF NEW AMBITION GAVARECHCHYNA