vozrozhdenie zhitomira #6 vid 09/03/2010

При поддержке Фонда Михаи-ла Заславского в нашем городе проходил финал Чемпионата Украины по игре «Что? Где? Когда?». Наравне со всеми со-стязались известные знатоки, участники Чемпионата мира:

Анатолий Вассерман, Елиза-вета Авдеенко, Евгений Шля-хов, Илья Новиков. Житомир представляла команда «Комары Полесья». Наши ребята заняли четвертое место в Первой лиге.

«Дорога смерті» для машин. Цьогорічна зима показала, що Україна

взагалі не має якісних автострад

Є підозра, що робити «ямковий» ремонт дорожнім службам не стільки дешевше, скільки вигідніше. Якісний капітальний ремонт знову замінюють на безупинний процес заливання вибоїн.

Під містом закладена бомба уповільненої дії стр 2

Навколосвітня подорож з Житомира стр 7

Житомирські історії стр 7

Праздник весны в клубе УТОС стр 2

стр 2

Анти-казка «Дитячий світ» стр 2

Львов: музей под открытым небом стр 3

Наша газета начинает се-рию репортажей с крупных предприятий города. Мы хо тим ответить на вопросы: что на самом деле произо-шло с промышленными ги-гантами, которые еще два

десятилетия назад опреде-ляли индустриальный ланд-шафт Житомира? Почему кто-то смог приспособить-ся к рыночной экономике, а кто-то, наоборот, был вы-нужден полностью свернуть

производство? Есть ли у нас хоть какой-то шанс возро-дить некогда известные на всю страну заводы или же о житомирской промышлен-ности нужно за-быть навсегда? стр 4

стр 5

«Что? Где? Когда?» в Житомире

2010 год

распространяется бесплатно

#6(06)

0903

«Щодня я мусила дивитись передачу «Врємя» стр 8

«Я відчувала атмосферу 1856 року!» стр 8

«Не можу забути смак житомирських цукерок» стр 8

Живая история Житомира

«Письменник повинен вміти себе піарити»НА ЗАПроШЕННя бла го-дійного Фонду М.Заслав-ського до Житомира при-

їхав відомий письменник Володимир Даниленко. Він пише у жанрі реалізму і сатири, йому подобають-ся містичні сюжети. Події в деяких його романах відбу-ваються саме у Житомирі.

Стартовал проект

В прошлом номере мы рас-сказали истории Татьяны Марченко и Юры Смаш-нюка, надеясь получить отклик житомирян, но та-кой бурной реакции все же не ожидали. В Фонд звонят люди с просьбой указать банковские рекви-зиты, чтобы перечислить деньги героям публикации. Мы хотим выразить горя-чую благодарность тем, кто действительно не остался равнодушным.

Стратегія розвитку «Великого Житомира»ПіСля СЕМіНАрУ в Жи-томирському агроекологіч-ному університеті професор Топчієв відповів на питання нашої газети щодо подаль-шої стратегії розвитку міс-та. На його думку, Житомир буде розвиватись тоді, коли будуть визначені його еконо-мічні пріорітети. Допомогти у цьому може застосування принципу зонування міста, тобто поділ його на частини, кожна з яких має своє госпо-дарське призначення.

Читайте на стр 6

Акценты Культурный слой Культурный слой

Читайте на стр 6 Читайте на стр 3

НеравНодушНый Житомир

«Измеритель» вчера и сегодня

Дорогие женщины!От всей души поздравляю вас с Международным

женским днем 8 марта!

Это самый долгожданный праздник весны — праздник красоты и очарования. Это ваш праздник, милые женщины. Именно вы даете возможность нам, мужчинам, познать такие вечные ценности, как вера, надежда, любовь. Все самое лучшее и доброе мы связываем с вами: нежность, тепло дома, красоту и верность. Как отец троих дочерей, я понимаю это особенно хорошо.

Крепкого вам здоровья, моря цветов и улыбок, радости и света на долгие годы. Благополучия, счастья и любви.

Пусть этот весенний праздник принесет вам радость, любовь и тепло ваших близких, внимание и заботу окружающих!

Солнечной весны и замечательного праздничного настроения!

Искренне ваш, Михаил ЗАСЛАВСКИЙ

«Гагарин вручал нам комсомольские билеты»

Читайте на стр 8

Дорогие женщины!От всей души поздравляю вас

с Международным женским днем 8 марта!

2 # 6 | 9 марта Возрождение Житомира

Газета Фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

фокус

транспортТрасу, якою щоденно їздить до 10 тисяч житомирян, відбудують лише навесні 2011 року

Житомиряни давно звик-ли до невисокої якості на-ших доріг, але весняний стан траси Київ-Житомир вразив навіть найзагартованіших водіїв. Цьогорічні моро-зи і снігопади серйозно по-шкодили дорожнє полот-но. Вщент вкрите ямами та вибоїнами, воно нагадує со-бою фронтову сму-гу після артобстрілу. Найбільше пошкод-жений асфальт в районі об’їзної на Коростишів, а та-к о ж н а д е я к и х ділянках за нею.

За таких умов водіям слід бути максимально уважними, аби не влетіти в якусь з ям, гли-бина яких іноді сягає 15-20 сантиметрів. Але всі вибоїни об’їхати неможливо. Все частіше водії «зали шають» на до ро зі диски, колеса, глуш-

ники. Тож без перебільшення можна сказати, що регулярні візити до столиці коштувати-муть вашому залізному коню як мінімум ремонту ходової.

– одне колесо обходиться в 1200 гривень. А я на дорозі вже два викинув. Два диски тріснули, це ще 2600 гривень. Скільки коштуватиме ремонт ходової – моторошно уявити. Машина просто «убивається» на дорозі, – пояснює ситуацію олег, водій мікроавтобуса, який здійснює пасажирські перевезення Житомир-Київ-

Житомир.окрім того,

люди змушені п р о в о д и т и в до розі б ільше ч а с у . я к щ о раніше дістатись столиці можна було за півтори години, сьогодні

на це потрібно майже на годи-ну більше. Траса не дозволяє їхати швидше. А час, як відомо, – це гроші.

Вибоїни і ями на наших до-рогах з’являються щовесни. Але таких серйозних руйну-

вань, як цього року, досі ще не було. Варто врахувати, що дорога Київ-Житомир вхо-дить до складу траси Київ-Чоп і має міжнародне значення. Сьогодні ж вона більше схожа на занедбану сільську.

– Минулого року ми май-же не вкладали кошти в капітальний ремонт цієї доро-ги. Адже в цьому році ділянку від Житомира до Києва бу-

дуть капітально ремонтувати і готувати до Євро-2012. Тож ми не хотіли дарма витрача-ти гроші, – пояснює ситуацію Віктор Ковальчук, начальник служби автомобільних доріг у Житомирській області. – Натомість кошти спрямували на ремонт інших доріг.

Пан Віктор також зазначає, що давно не було такої важкої зими з частими перепадами

температур вище-нижче нуля. В поєднанні з сильним про-мерзанням грунту це призвело до руйнування верхнього шару покриття доріг.

– Зараз ми почали ре-монт пошкодженого полот-на, на трасі працює до дев’яти бригад, вже до кінця тижня всі ями залатаємо, – обіцяє Віктор Юрійович. – А восе-ни буде оголошено тендер на

виконання ремонтних робіт, тоді ж почнеться капітальне відновлення дороги.

Фактично (якщо строки тендерів не змінять) класти новий асфальт почнуть аж навесні 2011 року. До того часу дорогу підлатають, але їздити все одно буде непросто – на зміну ямам та вибоїнам прий-дуть «горби» латок.

Сергій роздум

Дорожнє полотно нагадує фронтову смугу після артобстрілу

Смуга перешкод: глибина ям в районі об’їзної на Коростишів сягає 15-20 сантиметрів.

концертВ канун 8 марта при поддержке Фонда Михаила Заславского в клубе предприятия УТоС для женщин был организован Праздник весны

Координатор гуманитар-ных программ благотвори-тельного Фонда Михаила За-славского Николай Гоманюк, поздравляя присутствующих на праздничном вечере жен-щин, отметил: «К празднику 8 марта с уважением должен

относиться каждый мужчи-на, ведь в этот день мы по-здравляем родных и дорогих нашему сердцу мам, жён,

сестричек, бабушек, подруг, женщин-коллег».

По окончании концерта каждая женщина получила к

праздничному столу сладкий подарок от Фонда Заславско-го. Заведующая клубом Жито-мирского предприятия УТоС Валентина Позняк сказала: «Накануне торжества мы об-ращались к разным людям с просьбой помочь поздравить наших женщин. Но многие, ссылаясь на те или иные при-чины, отказали нам. А в Фонде Михаила Заславского мы наш-ли поддержку. Ценим оказан-ное нам внимание, ведь незря-чий доброго человека видит сердцем и душой».

ольга моСейчук

Праздник весны в клубе УТоС

Анти-казка «Дитячий світ»театрМистецький рівень вистави Польського театру перевершив усі сподівання

На сцені Житомирсько-го державного університету ім. івана Франка відбулася вистава «Дитячий світ» російського драматурга Во-лодимира Зуєва. Спектакль презентував Польський те-

атр ім. Крашевського, а по-ставив його народний артист України Григорій Артеменко.

Глядач прихильно сприй-няв гру молодої артистки Анни лозовик. Таланови-та житомирянка створила на сцені образ глибоко нещасної медсестри, колись наївної та романтичної, а тепер жорсткої, саркастичної, загнаної в глухий кут. Слабкої, але й сильної – бо «жоден

чоловік, герой війни, не су-неться робити аборт». Аборт як професійна діяльність і особиста драма. ранки, що починаються з роздумів про смерть. і питання, безліч життєвих питань…

Перед нашими очима – ре-зультат цілого року виснажли-вих репетицій та шліфування майстерності. результат пере-вершив усі сподівання.

Віктор мельниченко

ГосподарствоХто винен і що робити

Сьогодні каналізаційна мережа міста – це 255 кіло-метрів труб та колекторів. 163 кілометри з них знаходяться в аварійному стані. Найбіль-ше занепокоєння викликає стан самоплинних залізо-бетонних колекторів по ву-лицях Мануїльського, Схід-ній, Великій Бердичівській, Фещенка-Чопівського, по яких відводиться значна час-тина стічних вод. Фактично, під містом закладена бомба уповільненої дії, що у будь-який момент може вибух-нути. Система централізо-ваного відведення стічних вод у Житомирі, історія якої починається від 1959 року, наразі потребує термінової модернізації.

Проблема полягає в тому, що перепрофілювати діючу систему каналізації або по-

будувати нову неможливо, навіть за наявності коштів. Під містом і так велика кіль-кість інженерних комуніка-цій. Єдиний вихід з пробле-ми – капітальний ремонт. Але для цього, в першу чер-гу, потрібно зняти наванта-ження зі старих мереж.

Такі спроби були. Більше десяти років тому розпоча-лося будівництво колектора глибокого залягання, який мав би збирати стічні води від Богунії до вул. івана Гон-ти, де розташована головна насосна станція. Але під час будівництва в районі онко-логічного діспансера ста-лася аварія з людськими жертвами. Це призвело до зупинки, а згодом і до по-вного згортання ремонтних робіт. Та рано чи пізно до цієї проблеми все одно до-ведеться повертатись. Кра-ще все ж таки раніше, ніж запізно…

Під містом закладена бомба уповільненої дії

Больова точка

«Дорогасмерті» для машин

Незрячий доброго человека видит сердцем.

Репетиції вистави тривали цілий рік.

Фот

о С

ергі

й р

озду

м

Фот

о о

ксан

а Го

нчар

ова

Фот

о В

икто

р М

ельн

ичен

ко

3# 6 | 9 марта Возрождение Житомира


економікаПісля наукового семінара в Житомирському агроекологічному університеті професор Топчієв відповів на питання нашої газети щодо подальшої стратегії розвитку міста

– Пане професоре, з чого по-чинається визначення пріори-тетів соціально-економічного розвитку міста?

– Міста виникають та зростають на перехрестях до-ріг і комунікацій. Чим важли-вішим на економічній карті краю є певний транспортний фокус, чим більш значимі магістралі і потоки «збіга-ються» в ньому, тим швидше зростає місто, тим більшим є його людський і соціально-економічний потенціал. Від-так, потенціал Житомира необхідно аналізувати спів-ставно з його географічним положенням на економічній карті України. Співставно з місцем у столичному еконо-мічному регіоні, зоні спіль-них інтересів з Києвом, се-ред інших обласних центрів країни, з його входженням у систему міжнародних тран-спортних коридорів Європи.

– Якщо ми говоримо про географічне положення Жи-томира, виникає питання про взаємини з природою. Наскільки важливим для міста є цей аспект?

– одне з головних за-вдань планування подаль-шого зростання Житомира – не «завоювати» природне оточення міста, а макси-мально «вписати» сучасні й перспективні передмістя у природні ландшафти й ро-зумно використати високий економічний і природно-ресурсний потенціал ланд-шафтного довкілля. При цьому необхідно макси-

мально зберегти у природ-ному стані численні мальов-ничі урочища приміської зони, аби мати змогу вико-ристати їх для рекреаційної туристичної та природоохо-ронної діяльності.

– Як при цьому не «загуби-ти людину», самих жито-мирян?

– Відповідно до сучас-них світових підходів і норм, головним питанням пер-спективного розвитку міста повинно стати підвищення якості життя населення Жи-томира. Це нова інтегральна характеристика загально-го рівня життя населення, яка на даний час визнача-ється для всіх країн світу, а

останнім часом – для регі-онів і міст України. У плані перспективного розвитку Житомира необхідно зро-бити порівняльний ана-ліз якості життя населення міста й області співставно з іншими містами і регіона-ми країни, проаналізувати динаміку і тенденції змін цього показника. Загально-прийнятої, тим більш офі-ційної методики оцінки якості життя населення міста ще немає. Необхідно її якнайшвидше розроби-ти і затвердити. Також слід уважно переглянути наявну статистично-інформаційну базу для оцінки якості жит-тя населення та в разі потре-би доповнити і розширити її. В Житомирі є потенціал для підвищення якості жит-тя людей.

– Обличчя міста – це його планування й забудова, які проблеми ви тут вбачаєте?

– Серйозним недоліком сучасних генеральних пла-нів розбудови міст є те, що вони розробляються лише для юридично визначеної території міста, в його ад-

міністративних межах. Поза пла ну ванням лишаються при міські зони вели ких і се-ред ніх міст, які зазвичай яв-ляють собою реальне продо-вження міста за забудовою, інфраструктурою та госпо-дарською діяльністю.

Необхідно найближчим часом розробити плануваль-ну схему приміської зони Житомира і узгодити її з чинним генеральним пла-ном міста. У вітчизняному містобудуванні і плануванні території методики визна-чення і функціонального зонування приміських зон

немає. Управління будів-ництва та архітектури міста й області повинні за участі експертів і спеціалістів як-найшвидше розробити хоча б ескізну планувальну схему приміської зони Житоми-ра. Без цього обґрунтуван-ня впровадження програми соціально-економічного розвитку міста просто не-можливе.

– На що першочергово слід звернути увагу під час пла-нувальної організації міста?

– Планувальна органі-зація міста – річ складна й багатоаспектна. Тут йдеть-ся про адміністративно-територіальний устрій міста, систему міського розселен-ня, про містобудівельно-планіровочну структуру міста і т. ін. Серцевиною пла ну вання тери торії міста є його функці ональне зону-вання – поділ міста (і його передмість!) на більші й менші ділянки різного гос-подарського призначення. У вітчизняному містобуду-ванні добре відомі теорія і практика функціонально-

го зонування міст. разом з тим перелік (номенклатура) міських функціональних зон виглядає дуже спрощено й фрагментарно порівняно з європейськими підходами. Є потреба розробити й ви-користати в програмі роз-будови Житомира нову сис-тематику функціональних зон, де повною мірою були б враховані сучасні тенденції розвитку теорії та методоло-гії містобудування і плану-вання територій.

Сергій леоноВ

акценты

Фонд Михайла Заслав-ського звертається до фа-хівців, науковців з про-позицією взяти участь у розробці Програми со ці аль-но-економічного розвитку «Ве ли кого Житомира». На-прямки і тематичні блоки для розроблення концепції соціально-економічного роз-витку Житомира розміщено на офіційному сайті Фонду

Заславського у розділі «Про-екти». якщо вам не байдуже майбутнє нашого міста, ви займаєтесь дослідженнями або маєте досвід роботи у за-пропонованих напрямках, звертайтесь зі своїми про-позиціями до координатора Фонду Заславського Миколи Гоманюка. робота над Про-грамою проводитиметься на тендерній основі.

сучасний житомир не обмежується адміністративними кордонами

Рідне місто, так само як і власна квартира, вимагає чіткого планування.

О.Топчієв, доктор географічних наук, завідуючий кафедри економічної та соціальної географії ОНУ імені І. І. Мечникова.

Собор святого Юра во Львове.

Місто слід розділити на зони різного господарського

призначення

опыт соседейГород обязан бережно относиться к своей истории

львов по праву считает-ся одним из самых красивых городов Украины. Ежегодно его посещает около 1 мил-лиона туристов. В городе действительно есть на что посмотреть. Собор святого Юра, львовский историче-

ский музей, оперный те-атр и органный зал… Этот список можно продолжать до бесконечности, потому что весь и с т о р и ч е с к и й ц е н т р л ь в о в а включен во Все-мирное наследие ЮНЕСКо. Что ни дом, то исторический памятник.

однако следует пони-

мать, что за фасадом не-повторимого львовского

архитектурного ан-самбля – ежеднев-ная и кропотливая работа городских служб, направлен-ная на реставра-цию и поддержа-ние исторической

среды в должном состоянии. Для сохранения исто-

рического центра львова

городская власть старается максимально уменьшить автомобильный поток в центре и освободить улицы от припаркованных машин при помощи подземных паркингов. А строитель-ство новых зданий, к при-меру, гостиниц, строго от-слеживается и не нарушает ансамбль исторической ча-сти города.

андрей мищишин

Львов: музей под открытым небом

«В Житомирі є потенціал для підвищення якості життя людей»

Каждый год львов посещает миллион туристов



ва десятиле-тия назад это предприятие было симво-лом хай-тека.

Ч т о б ы понять, почему произошла столь стреми-тельная деградация, нужно оглянуться в прошлое.

Завод вчераСемидесятые годы. На

«Электроизмеритель» очень трудно устроиться на работу. Всего на заводе около 4 тысяч рабочих. Шесть сборочных цехов, один из которых вы-полняет заказы Министер-ства обороны СССр. Элек-троизмерительные приборы житомирского производства

отправляются на экспорт во многие страны мира.

При заводе функциониру-ет ПТУ, которое готовит то-карей, штамповщиков, фре-зеровщиков, литейщиков. Несмотря на мужские назва-ния профессий, на «измери-теле», как его называли мест-ные жители, работает много женщин.

При предприятии есть собственная поликлини-ка, два детских садика, свой стадион на ул. Домбровско-го (нынче там рынок «Тете-рев»), спортивная база.

На заводе работает цех по изготовлению товаров народ-ного потребления. Тут вы-пускаются электроплитки, удлинители, кипятильники, плойки, фены, усилители к музыкальной аппаратуре, клавишные электроинстру-менты (так называемая «ио-ника») и многое другое.

«Когда я впервые пере-

ступил порог нашого завода, меня поразил его гигантский размах и высокая трудовая дисциплина, – говорит быв-ший начальник отдела капи-тального строительства пред-приятия Виталий Флерович Кичкирук. – Белые халаты, никаких опозданий. Все до-рожили своей работой, ко-торая неплохо оплачивалась.

Постоянно мы получали пре-мии от 10 до 15 рублей. Хоть и небольшие по тем временам поощрения, но за эти деньги можно было что-то купить. люди старались работать как можно лучше, участвуя в со-циалистическом соревнова-нии по профессиям, а также в соревновании между цехами. Было интересно».

Завод сегодняВ рабочем состоянии

остались лишь три загото-вительных цеха. Штат со-трудников составляет около 300 человек. В основном это люди, проработавшие на за-воде по 30-40 лет.

Сейчас одной из самых больных проблем специа-листы считают устаревшее

оборудование. «Наш прибор дорогой, поскольку произ-водится по старой техно-логии, которая с 70-х годов практически не изменилась. А вот аналогичные китай-ские приборы, хотя и с по-грешностями, но дешевы и потому вполне устраивают потребителя», – замечает В.Ф. Кичкирук.

Вся выпускаемая сегод-ня на предприятии продук-ция составляет всего 10% от тех объёмов, которые про-изводились в былые време-на. По-прежнему приборы «Электроизмерителя» вос-требованы в россии, одна-ко реальное восстановление производства на житомир-ском заводе возможно лишь при возобновлении государ-ственных заказов.

анна алекСандроВа

житомир индустриальный

«Электроизмеритель» вчера и сегодня

промыШленность Заводу «Электроизмеритель»в этом году исполняется 58 лет. Неужели пора на пенсию?

Заводом «Электроизмери-тель» совместно с Житомир-ским государственным уни-верситетом имени И.Франко был создан прибор «Школь-ник» для кабинетов физики.

По словам ректора ЖГУ Петра Сауха, в этих приборах нуждаются учебные заведе-ния разного уровня: «Было бы неплохо иметь областную региональную программу, а ещё лучше – государствен-

ную. Это приборы, которые могут научить детей и сту-дентов элементарным вещам, связанным с электричеством, электромонтажными рабо-тами, природой электриче-ства, энергосберегающими технологиями и т. д. В этом есть большая потребность, потому что с одной лишь компьютеризацией без фун-даментальной подготовки по физике невозможно мечтать

о каких-либо суперсовремен-ных технологиях», – считает учёный.

разработанные приборы были представлены в Киеве и признаны лучшими. За-вод выиграл тендер, была выпущена пробная партия приборов. однако выясни-лось, что для дальнейшей работы у Министерства об-разования нет денег, у го-рода – тем более.

попытки конверсии

На месте бывших корпусов завода теперь находится престижный офисный центр «Імперіалъ». Ф

ото

Сер

гій

роз

дум

Фот

о С

ергі

й р

озду

м

Фот

о С

ергі

й р

озду

мФ

ото

Сер

гій

роз

дум

Контакти:До нас Ви можете завітати у робочі дні за адресою: вул. Пушкінська, 25.У Фонді на Вас завжди чекають гарячий чай та наша гостин-ність.

Телефон гарячої лінії проекту «Жива історія»:

42-06-08Інтернет-сайт:

http://zaslavskiy.com.ua



интеллект6-7 марта в нашем городе проходил финал Чемпионата Украины по «Что? Где? Когда?» среди команд Высшей и Первой лиги.

Турнир проводили Жито-мирская «лига интеллекту-альных игр», Всеукраинская общественная организация «лига украинских клубов интеллектуальных игр» со-вместно с городским благо-творительным Фондом Ми-хаила Заславского.

Два дня за победу боро-лась 31 команда (почти 200 игроков). Наравне со всеми состязались известные зна-токи, участники Чемпионата мира: Анатолий Вассерман, Елизавета Авдеенко, Евгений Шляхов, Илья Но виков.

Ж и т о м и р п р е д с т а в л я л а команда «Кома-ры Полесья». В сегодняшнем составе ребята играют с 2002 года и показы-вают отличные результаты. они – победители финальных

игр Чемпионата Житомира по игре «Брейн-ринг» 2009 года, и к началу игры были третьи-ми в общем зачёте.

Начало соревнований вы да лось напряжённым: 3 часа почти непрерывной

игры, 45 вопро-сов… К концу дня знатоки вы-дали несколько «гробов» – во-просов, на ко-

торые ни одна команда не дала правильных ответов. Второй день турнира по-лучился ещё напряженнее.

«Игра захватила нас цели-ком», – рассказывает Гри-горий Шлайфер из команды «Бандерлоги», которая ста-ла чемпионом Украины. – «Даже капитан команды, Александра Косолапова, ко-торая должна осуществлять отбор версий, сама отвечала на вопросы. Вот так мы «до-вели» капитана».

Житомирские «Комары Полесья» заняли 4-е место в своей Первой лиге. Пожела-ем знатокам дальнейших по-бед и интересных игр.

СВетлана Бало

прямая речь

На «ЧГК» житомиряне заняли 4-ое место

«Что? Где? Когда?» в Житомире Отвечают знатоки

Анатолий Вассерман, мно-гократный победитель интел-лектуальных игр, участник команды Канищевой:

«Честно говоря, играли мы сегодня не лучшим образом, в нескольких случаях с само-

го начала в обсуждениях ухо-дили не в ту сторону. от та-ких неприятностей никто не застрахован. Наша команда только начинает приходить в себя после затяжного спа-да, вызванного внеигровыми причинами. Надеюсь, мы ещё не один год продержимся на том уровне, когда от нас будут ожидать только хорошего.

К сожалению, сам Жито-мир я видел только из окна автомобиля. Это беда многих спортсменов – вроде бываешь во многих городах, а реаль-но ничего не видишь, кроме гостиницы и игрового зала».

Илья Новиков, «легионер» из Москвы:

«Что? Где? Когда?» – это игра без границ. Меня при-гласила одесская команда «Гамбринус». Мой приезд вроде бы помог – отыгрались до второго места в Первой лиге. Вообще, «легионер-ство» в нашей игре – нор-мальная практика. Три не-дели назад был чемпионат россии, там тоже были ребя-та из Украины».

Владимир Печерога, игрок команды«Rara Avis»:

«Всё было просто замеча-тельно организовано. Пакет вопросов, правда, не блестя-щий, но хороший, рабочий. В общем, мы получили от игры удовольствие».

Житомирская команда «Комары Полесья» хорошо играла и показала достойный результат.

Высшая Лига

1-е местокоманда «Бандерлоги», Запорожье;

2-е место команда«от Винта – Братья по Фазе», Харьков;

3-е место команда «Сливки Форс-Мажор», Харьков.

Первая Лига

1-е место«Rara Avis», Киев;

2-е место команда «Гамб-ринус», одесса;

3-е место команда «ривне», ровно.

итоГи иГры:

Фот

о о

ксан

а Го

нчар

ова



літератураНа запрошення благодійного Фонду Михайла Заславського до Житомира приїхав відомий український письменник Володимир Даниленко

– Пане Володимире, які по-чуття охоплюють, коли при-їжджаєте до рідного Жито-мира?

– В Житомирі я почуваю себе комфортно. Ще завжди приємно бачити своїх викла-дачів з філологічного факуль-тету, які допомогли проявити себе в літературі.– На Вашу думку, чи є кон-курентноспроможною сучас-на українська література?

– Сьогодні українська лі-тература здатна конкурувати з будь-якою літературою сві-ту. Але насамперед ця конку-ренція спостерігається серед самих авторів. Щороку у нас з’являється з десяток нових імен. і далеко не всі вони мо-жуть витримати умови ринку. Багатьом не вистачає таланту і хисту. Деякі молоді пись-менники видають по одній книзі і зникають. Зрештою, в сучасному літературному сві-ті автор повинен вміти себе піарити і не боятися публіч-ності. Погодьтеся, є багато талановитих письменників,

які живуть в провінційних містечках, не мають доступу до засобів масової інформа-ції. Відтак програють тим, хто має доступ до медіаресурсів.– Ви почали писати ще сту-дентом. Що допомогло моло-дому автору не розгубити свій талант?

– я добре пам’ятаю ті часи. Горбачов, Перебудова… В ці революційні часи у лю-дей почало проявлятися від-чуття свободи. Саме це стало

для мене поштовхом до твор-чості. Українська література у цей період була бідною на цікаві теми. Молодому авто-ру неможливо було пробити-ся в жоден з солідних літера-турних журналів: «Дніпро», «Вітчизна», «Дзвін». я разом з Василем Врублевським та Євгеном Концевичем спро-бували видавати неформаль-ний журнал «Житній ринок». Віддрукували його в При-балтиці, підпільно завезли до

Житомира та почали роздава-ти на мітингах. Звісно, нами зацікавилося КДБ. На щас-тя, через революційні настрої влада не стала нас чіпати, вирішила легалізувати нашу ідею. Так з’явився журнал під назвою «Авжеж», в якому друкувалися майже всі молоді письменники того часу. – Чи цікавитеся творчістю житомирських письменників?

– Скажу навіть більше: Жи-томир – оригінальний регіон,

Володимир Даниленко завжди комфортно почуває себе у рідному Житомирі.

культурный слой

який «народив» унікальних, ні на кого не схожих прозаїків.– Що спонукає Вас до творчості?

– я постійно слухаю лю-дей. Мене цікавить, як і про що вони говорять, чим за-ймаються. одразу занотовую різні цікавинки, які почую і побачу, у свій записник. – Що ви пропонуєте своєму читачеві в плані тематики та сюжетів?

– Наприклад, мій роман «Газелі бідного ремзі» – са-тиричний твір, написаний у формі любовних листів, який охоплює період життя нашої країни від так званого «касет-ного скандалу» до «Помаран-чевої революції». В минулому році цей роман очо-лював усі рей-тинги продажів як найвдаліше комерційне ви-дання. А от, скажімо, «лісо-руб у пустелі» – для тих, кого цікавить сучасний розвиток і тенденції української літе-ратури, аналіз поезії і прози, починаючи з 70-х років. «Ко-хання в стилі бароко» – лю-бовний роман, написаний у формі кроссворду, увійшов до списку кращих книжок ми-нулого року. Мені до вподоби працювати у жанрі суворого реалізму, сатири, новели, не-

погано даються містичні сю-жети. Завжди, коли працюю над романом, порівнюю цю роботу з проектуванням бу-динку. Потрібно взяти до уваги і проаналізувати все, навіть найменші деталі.– Чи згадуєте у своїх творах

про Житомир?– Так, на-

приклад в книзі «Місто Тірови-ван» події відбу-ваються в Жито-мирі. Та й в «Сні

із дзьоба стрижа» я згадую це місто. Воно – частинка мого життя– Що порадить Володимир Даниленко письменнику-початківцю?

– якщо відчуваєте неймо-вірне бажаня творити – почи-найте писати, не зволікайте. Не завадить бути оригіналь-ним, задавати «високу план-ку» і вірити в свої сили.

ольга моСейчук

«Письменник повинен вміти себе піарити»

Зала для літературної зустрічі виявилася замалою.

Фот

о о

ксан

а Го

нчар

ова

В прошлом номере мы рассказали истории Татьяны Марченко и Юры Смашнюка, надеясь получить отклик житомирян, но такой бурной реакции все же не ожидали. Сразу же после выхода газеты в благотворительный Фонд начали звонить люди с просьбой указать банковские реквизиты, чтобы перечислить деньги героям публикации.

В следующем номере мы обязательно опубликуем отчет о сборе средств. Сейчас же хотим выразить горячую благодарность тем, кто действительно не остался равнодушным и проявил готовность помочь другим людям.

Владимир Шинкарук

Наверное, в Житомире не осталось людей, которые бы не слышали имени Владимира Шинкарука. лауреат премии Ивана огиенка, заслуженный

деятель искусств Украины, профессор Житомирского го-сударственного университета им. Ивана Франко – вот лишь небольшой послужной спи-сок Владимира Шинкарука. К нему всегда шли за советом, помощью и просто теплым словом.

Сегодня в помощи нужда-ется он сам. Владимир Шин-карук серьезно болен. Ему не-обходимо лечение – сложное и дорогостоящее, возможно, потребуется выезд за границу. Все неравнодушные жители нашего города, все, кто не хо-чет оставаться в стороне, могут помочь нашему земляку, имя которого уже стало легендой.

Сашенька

Саше Федорову сей-час лишь 1 год и 7 месяцев. Это абсолютно нормальный здоровый малыш, за ис-ключением одного – он не

слышит. Врачи диагности-ровали у ребенка глухоту. Помочь Сашеньке можно. Для этого нужно установить ему кохлеарный имплант, который стоит запредель-ную для семьи сумму – 25 тысяч евро. Сейчас Саша стоит в государственной очереди на получение этого аппарата. Его номер – 689. А на этот год государство закупило лишь 14 таких им-плантов.

Если Сашенька не будет прооперирован пока ему не исполнилось три-четыре годи-ка, он навсегда потеряет воз-можность слышать, говорить и ходить в обычную школу.

Банківські реквізити для надання благодійної допомоги: Р/рахунок 26007000720002 в ЖФ АТ «Укрінбанк» МФО 311584

Обов’язково вкажіть мету банківського переказу: Благодійна допомога для … (впишіть прізвище та ім’я людини, якій Ви збираєтесь допомогти)

НеравНодушНый ЖитомирГорожане отозвались на призыв о помощи

«я часто згадую Житомир. Це частина мого життя»

Фот

о о

ксан

а Го

нчар

ова

Фот

о о

ксан

а Го

нчар

ова



Га н н а о л е к с а н -дрівна Черевко-ва народилася у зовсім не мор-ському місті Жи-

томирі в родині місцевих старообрядців. Ганна мешка-ла з батьками на хуторі Кара-кулях – такому собі анклаві «раскольників», як їх нази-вала Православна церква. Прізвище Черевкових фіксу-ється в адресному довіднику Житомира за 1886 рік.

Ця колишня слобідка старовірів залишилися май-же у незмінному вигляді, як і релігійні погляди та звичаї, як, власне, й сам храм ста-рообрядців, де часто бува-ла з набожними батьками й Ганна...

На своїй другій батьківщи-ні – в Україні старообирядці вели надто замкнутий спосіб життя, займались промис-лами та домашнім господар-ством. от і Ганна Черевкова мала б стати добропорядною господинею, домогосподар-кою або ткалею...

Але…вона поїхала в Київ учится в гімназію, потім пройшла медицинські кур-си та здобула як для тих ча-сів чисто чоловічу професію лікаря. і це ще не все. Ганна стала письменницею, судо-вим лікарем та саме як лікар у 1895 – 1896 роках здійсни-ла на пароплаві Добровіль-ного флоту «Хабаровск» на-вколосвітню подорож.

Потім були дві мандрівки через усю Азію: від Ураль-ського хребта до Тихого оке-ану. Двічі побувала в японії, жила там майже два роки та об’їздила всю країну. Про японію написала колорит-ні спогади, опубліковані у часописі «Вестник Юга», а потім окремими книгами у 1898 та 1903 роках.

Потім Ганна олексан-дрівна здійснила подорожі Цейлоном, індією, побувала в Китаї і Кореї, англійських та французьких володіннях на Далекому Сході, Сандві-чевих островах, Північно-Американських Сполучених Штатах та Західній Європі...

і скрізь, де б не бувала наша землячка, вона знахо-дила час занотовувати свої враження, а потім, повер-нувшись додому, сідати за стіл і писати нариси, кни-ги. З-під пера Г.о. Черев-кової вийшли нариси «Вос-

поминания об японии», «У мормонов», «Брак и развод в японии», «Чикаго», «Ни-агара», «Нью-Йорк», «Бос-тон и народное образование в Америке» та інші цікаві й сьогодні розповіді про дале-кі країни і інші народи.

Автор цих розповідей проявила себе не просто як спостережливий ман-дрівник. Ганна Черевкова зробила влучні політичні прогнози щодо майбутньої боротьби за сфери впливу в Тихоокеанському регіоні.

Наведемо лише одну цита-ту з нарису про Філіппіни: «Филиппинские острова, составляющие давнишнюю колонию Испании в Тихом океане, богато одареннные от природы, способны производить в сотни и со-

тни раз больше того, что они дают теперь в руках их невежественных и ленивых властителей; по климату и почве они так подходят для японской колонизации. У японских государственных людей существуют насчет Филиппин весьма опре-деленные стремления, но здесь им придется, вероятно столкнуться с аппетитами другой страны, именно Гер-мании».

А ще у Ганни Черевкової виявився неабиякий хист етнографа. Вона цікаво роз-повідає про звичаї і обряди, побут і культуру чужезем-них країн. Недарма деякі з її книг витримали кілька ви-дань поспіль.

Втім, Ганна олександрів-на залишила по собі гарну пам’ять не лише у науково-популярних творах, присвя-чених враженням від ман-дрівок, а також у медичній тематиці. Зокрема, напри-кінці 1890-х років у Санкт-Петербурзі двома видання-ми вийшов (у співавторстві) підручник Г.о. Черевкової «Курс гигиены для средних учебных заведений».

отже, Житомир дав сві-тові серед інших багатьох видатних людей і цю сла-ветну жінку – невтомну мандрівницю, лікаря і літе-ратора, послідовницю Ма-геллана.

Та повернемось із дале-ких країв до Житомира. Су-дячи з виявлених документів Державного архіву Жито-мирської області, родина Черевкових була досить роз-галуженою (що характерно для старообрядців – вони жили компактно великими сімейними кланами). Ще в 1909 році у Житомирі на Малій Петербурзькій (тепер львівській) вулиці мешка-ла, вірогідно, родичка Ган-ни олександрівни – Гоно-рата олексіївна Черевкова. Не виключено, що в нашому місті досі живуть нащадки письменниці та мандрівниці Ганни Черевкової.

георгій мокрицький

житомирский Глобус

В архіві міської ради збе-рігається цікавий документ, датований 1928 р. інвалід гро-мадянської війни л. написав скаргу: «Когда я сегодня при-шел в Собез и находился возле окна регистратора Ш., он взял чернильницу с чернилами и вылил ее на меня, облив все лицо, шапку и пиджак».

А тепер пояснювальна чи-новника: «інвалід л. підійшов до віконця, без ніяких причин вимагав пенсії, кинув мені за комір окурка з вогнем, через кілька хвилин знову підійшов до віконця, почав плювати на стіл і в обличчя. Після цього у мене лопнув терпець, і я його облив чорнилами».

Чорнильниця – зброя!Житомирські історії

Сегодня никто не сомне-вается в том, что езда на вело-сипеде полезна для здоровья. А вот в XIX столетии житоми-ряне считали иначе. Так, в га-зете «Волынские губернские ведомости» за 1873 год была опубликована весьма любо-пытная заметка под названи-ем «Влияние велосипедов на здоровье»:

«По заявлению венских газет, профессор доктор оп-польцер высказался сле-дующим образом о вредном действии на здоровье велоси-педов: «людям, по-видимому, ещё мало громадной смерт-ности, господствующей у нас, ибо иначе нельзя объяснить

усердие, с каким начали по-всюду забавляться велосипе-дами. Не подлежит сомнению, что чрезмерное напряжение мускулов, необходимое при управлении велосипедом, лег-ко производит не только ги-пертрофию (разращение) всех мышц, но ещё причиняет раз-ные болезни сердца, а нередко и аневризмы»».

В конце XIX века на велоси-педе уже ездили и почтальоны, и полицейские, и американ-ские феминистки. Но массо-вое распространение велоси-пед получил только во второй половине ХХ века, в частнос-ти, благодаря пропаганде здо-рового образа жизни.

Иных уж нет, а тех долечат…

В XIX веке было распространено мнение, что езда на велосипеде вредна для здоровья.

Архівні документи підтверджують, що боротьба громадян проти чиновників пенсійного фонду має давню історію.

історія Ганна Черевкова у 1895 – 1896 роках здійснила навколосвітню подорож океаном, повторивши шлях

знаменитого мореплавця Фернана Магеллана

Навколосвітня подорож з Житомира

Пароплав «Хабаровск» та англійське судно в порту в Одесі. Саме на «Хабаровске» в якості судового лікаря здійснила навколосвітню мандрівку океаном житомирянка Ганна Черевкова. Репродукція старовинної листівки.

Обкладинка книжки Ганни Черевкової, виданої у Санкт-Петербурзі 1908 року.

Колишня слобода Каракулі сьогодні. На другому плані – старообрядницька церква.

Фот

о из

арх

ива

авто

раФ

ото

из а

рхив

а ав

тора



живая история

Газета «Возрождение Житомира»Выходит каждый вторник

Тираж 20 000Свидетельство о регистрации:

серия ЖТ №61/438Р от 26.01.2010 Учредитель: Житомирский городской благотворительный фонд развития

громады Михаила Заславского

Адрес редакции-издателя: 10014, Житомир, ул. Пушкинская, 25

Телефон: (0412) 42-06-08Главный редактор: Байша И.В.

Заместитель главного редактора: Журба А.Г. Дизайн и верстка: Садковский Н.В.

Друк ТОВ «Мега-Поліграф», 04073, Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14, тел: (044) 581-68-15, зам №

Марина Савінська стала журналісткою під впливом свого діда – головного редактора газети «радянська Житомирщина» Георгія Булкіна.

Георгій Петрович Булкін став засновником цілої ди-настії журналістів – газетяр-ською справою зайнялася спочатку його дочка Алла, а згодом онука Марина. На початку 1944 року Булкін прибув у щойно визволене від окупантів місто, аби від-новити випуск обласного видання «радянська Жито-мирщина». Згодом захистив

дисертацію, почав виклада-ти історію у педагогічному інституті, відтак і залишився в Житомирі назавжди.

Марина Савінська із за-хопленням розповідає про дідуся. «Навіть будучи заміж-ньою, я щодня о дев’ятій го-дині повинна була дивитись передачу «Врємя», щоб обго-ворити з дідом усі новини», – згадує онука.

«На веранді нашого бу-динку часто сиділи студенти. Приходили за консультаці-ями, щось запитували і за-писували», – розповідає Ма-рина Савінська. Серед учнів Георгія Булкіна – відомий український письменник Ва-

силь Земляк, який прийшов до «радянської Житомирщи-ни» молодим хлопцем. Донь-ка редактора Алла згадує, як батько відреагував на першу замітку майбутнього пись-менника: «Стаття була геть «ніяка». Але тато не крити-кував Василя, щоб у моло-дого журналіста не опусти-

лися руки. Він підбадьорив його, сказавши, який той молодець, що все встиг, але є місця, які треба трошки пе-реробити». Сам письменник часто пригадував, як колись Георгій Петрович Булкін по-вірив у те, що з нього ще «бу-дуть люди».

катерина БиСтрицька

«Щодня я мусила дивитись передачу «Врємя»

Редактор «Радянської Житомирщини» Георгій Булкін.

Директор Польського театру в Житомирі Йоланта Платек мріяла потрапити в Україну.

Зінаїда Величко все життя пропрацювала на Житомирській кондитерській фабриці

«Ще з дитинства я мріяла працювати саме там, де ро-блять цукерки, бо дуже люби-ла солодощі. Пам’ятаю, як на-чальник зміни проводила мене цехами кондитерської фабри-ки, розповідала, з чого почи-нається цукерка, і показувала весь процес. ідемо ми з нею, і я бачу огороджену площад-ку, а там – справжній чорний шоколад в бочках! я остовпіла. Такої кількості шоколаду ніко-ли в житті не бачила. Співро-бітники зрозуміли, і пригос-тили мене – відрізали шматок шоколаду, десь з півкіло. от доки ми ходили, я його гризла, поки не з’їла весь.

Шоколад привозили до нас з Києва в фанерних боч-ках по 50 кілограмів. Потім його рубали звичайною со-кирою і закидали в спеціаль-ні машини, де він розчиняв-ся і отримував таку форму, яка треба була для цукерки. я дуже добре пам’ятаю смак моїх улюблених «Житомир-ських» цукерок. Вони були прямокутні, яскраві і дуже-дуже смачні. Туди додавали горіх кеш’ю, натуральне мас-ло, коньяк в чималій кількос-ті. Їх виготовляли небагато,

бо в їх складі були закладені досить дорогі компоненти, а сам процес виробництва був доволі кропітким.

П о с т і й н о й ш о в п р о ц е с пошуку кращих варіантів цуке-рок. Деякі зраз-ки проіснували недовго. Наприклад, цукер-ку «Тарас Бульба» довело-ся зняти з виробництва, бо на неї йшло багато спирту, а це було невигідно. Тож

від «Тараса Бульби» швид-ко відмовилися. Ще випус-калися смачнющі цукерки «Наталка-полтавка», «Біла

акація». Вони вже давно зняті з виробництва. якщо б їх зараз робили як тоді, на всьому нату-

ральному, в них була б дуже висока ціна. Сировина зараз змінилася, з'явилося бага-то штучних замінників. На-приклад, для виробництва

цукерок «Пташине молоко» раніше використовували біл-ки яєць, масло, ванілін, згу-щене молоко, а зараз сирови-на переважно є штучною.

Тоді до нас на фабрику часто делегації з-за кордону приїжджали. Вони дивилися на виробництво, пробували цукерки на смак, і, якщо по-добалося, замовляли. Чимало наших цукерок, наприклад «Чорнослив у шоколаді», за-ймали призові місця на різ-номанітних конкурсах».

«Не можу забути СМАКжитомирських цукерок»

Шоколад привозили до нас з Києва в фанерних бочках по 50 кілограмів. Потім його рубали звичайною сокирою і закидали в спеціальні машини.

Станислав Маньковский летал на самолете, который сегодня стоит в парке им. Гагарина

«Это был личный самолет министра обороны Андрея Греч-ко. я на нем три или четыре года летал, до сих пор бортовой но-мер помню – 42387.

Насчет самолета через Влади-мира Щербицкого договаривал-ся первый секретарь житомир-ского обкома Василий Кавун. Мне еще в 1981 году сказали, что наш Ту-104 будет в Житомире стоять. В 1982-м самолет установили в пар-ке им.Гагарина.

я и самого Юрия Гагарина хо-рошо помню. Первый космонавт вручал нам новые комсомольские билеты. И Герман Титов к нам приезжал, и Марина Попович. леонова тоже отлично помню. Тот любил выпить. После очередных посиделок леонов у нас в самоле-те лицо разглаживает и говорит: «Меня ведь в Москве генера-лы будут встречать…»

«Гагарин вручал нам комсомольские

билеты»

В цукерки йшли тільки натуральні компоненти

Йоланта Платек складала іспити задля того, щоб приїхати в Житомир

«я хотіла потрапити саме в Житомир через відомо-го польского письменника Юзефа Крашевського. Ще студенткою я дізналася, що він тут був директором театру.

я завжди любила Украї-ну. Коли почали відправляти вчителів на Схід, написала листа в міністерство, що дуже

хочу поїхати на Україну. До-велося зібрати документи, пройти спеціальні курси, по-тім складала серйозні іспи-ти. В 2007 році ми все ж таки змогли відродити Польский театр у Житомирі.

я знайшла місця, пов’я-зані з ім’ям Крашевського – в першу чергу сам будинок те-атру. я стояла на його сцені, була ведучою концерту до дня пам’яті Крашевського і від-криття меморіальної дошки. Боже! я відчувала ту атмос-феру 1856 року!»

«я відчувала атмосферу 1856 року!»

vozrozhdenie zhitomira #6 vid 09/03/2010

Documents