vozrozhdenie zhitomira #4 vid 23/02/2010

Бурульки атакують житомирянНЕЩОДАВНО ходитижитомирськими вулицями було небезпечно через оже-ледицю. Зараз, коли сніг почав танути, через калюжі та лід на тротуарах пересу-ватись вулицями стало ще складніше. При цьому важ-

ливо час від часу ще й по-глядати вгору – через поте-пління на дахах утворилися величезні бурульки. Немов гострі списи, вони звисають над перехожими, щохвили-ни загрожуючи зірватись їм на голови. Небезпечни-ми стали й похилисті дахи будинків. З них щосекунди можуть раптово і без будь-якого попередження впасти купи снігу.

Газета «Відрод ження Жи-то мира» спробувала ро зі-братись, хто має відпові-дати за безпеку пішоходів і які взагалі проб леми принесе жи то ми ря нам весна.

В ЖДУ пройшов День відкритих дверей стр 2

Весняні проблеми Житомира стр 2

Житомир снова станет съемочной площадкой для большого кино стр 6

Неравнодушный Житомир стр 6

Посмотри на Житомир по-новому! стр 6

Обличчя міста – це поєднання минулого і сучасності стр 7

История творится на наших глазах стр 8

«В Чернобыль после аварии мы попали одними из первых» стр 8

«Потрібно вірити в Бога та робити добрі справи» стр 8

«Ми пішки дійшли до Уралу» стр 8

У місті умили руки. Снігом стр 2

Місто

ГАЗЕТА «Возрождение Житомира» продолжает публиковать материалы об успешном решении тех или иных проблем в раз-личных городах Украины. Сейчас в нашем фокусе – система здравоохранения Харькова. Опыт харьковчан

наглядно демонстрирует, каких результатов в области

медицины можно добиться буквально за не-

сколько лет це-ленаправлен-

ной работы. Речь идет не только о но-

вых автомобилях скорой по-мощи, дорогостоящем меди-цинском оборудовании или профилактических програм-мах для молодежи. Каждое из этих нововведений имеет конкретное выражение в ко-личестве спасенных челове-ческих жизней. стр 2

2010 год

распространяется бесплатно

#4(04)

2302

стр 4

Історична реконструкція Корсунь-Шевченківської битви стр 2

Сахар: покупателям придется несладко стр 3

Городская медицина по-харьковскиСитуацию в здравоохранении можно изменить и в отдельно взятом городе

Муниципальное управление

Живая история Житомира

Досвід Вінниці стане у пригоді іншим містамКОЖНОМУ З НАС, осо-бливо тим, хто займається підприємницькою діяльніс-тю, доводиться отримувати величезну кількість різнома-нітних дозволів, довідок, по-годжень, витягів, рішень та інших документів від офіцій-них установ. Звичайно, для цього ми змушені по декіль-ка разів обходити кабінети чиновників, займати черги, чекати на дні прийому та їз-дити в різні установи і відділи по всьому місту.

Міська влада у Вінниці спробувала вирішити про-блему. І спроба була вдалою.

Читайте на стр 4

Дорослі проблеми дитячого футболуЗА СПРИЯННЯ благодій-ного фонду Михайла За-славського навесні 2010 р. у

Житомирі планується про-ведення юнацького футболь-ного турніру. Одним з органі-заторів змагань є Володимир Вікторович Мирний – ди-ректор муніципального фут-больного клубу «Житомир».

Бессмысленно спорить, что важнее для Житомира – промышленность, экология, духовность или образова-ние. Все важно и все нуж-но для воз рождения города. Благотворительный Фонд Михаила Заславского зани-

мается проектами в самых разных сферах, однако вся эта работа на самом деле объединена общей целью.

О приоритетах работы Фонда читайте в интер-вью Михаила Заславского.

Житомир в долі експедиції НобілеМАЙЖЕ 100 РОКІВ ТОМУ весь світ схвилювала доля зниклої в Арктиці експедиції генерала Нобіле. Дирижабль «Італія» летів до Північного полюса і зазнав катастро-фи. На розшуки вируши-ли рятувальні експедиції з декількох країн. Тільки «Красину» вдалося про-битися до потерпілих. Але своїм порятунком аеронав-ти зобов’язані не лише кри-голаму, а й житомирському радіоаматорові.

У місто прийшов «чистий бізнес» з ГолландіїГОЛЛАНДСЬКІ ФАХІВЦІ запропонували для впрова-дження цікавий проект з пе-реробки відходів та сміття. На їхню думку, приблизно за чотири роки можна буде очистити скандальне Крош-ненське сміттєзвалище. Ми-нулої середи підписано про-токол намірів про співпрацю між місцевою владою та ком-панією «Next Care Invest B.V.». До Житомира іно-земних інвесторів запросив фонд Михайла Заславського.


Акценты Культурный слой Житомирский глобус Читайте на стр 6 Читайте на стр 3

«Наша цель – это развитие

Житомирана годы вперед»Речь идет о самом духе города, его исторической перспективе

и месте в современной Украине

zaslavskiy.com.ua

«Двадцять років я мріяла повернутися на Україну»


2 # 4 | 23 февраля Возрождение Житомира

Газета фонда Михаила Заславскогоhttp://zaslavskiy.com.ua

ПАМ'ЯТНА ДАТАВзимку 44-го року почалися бої за Правобережну Україну

Взимку 1943-1944 рр. Чер-вона армія блискуче провела

серію бойових операцій, в ході яких було звільнено більшу частину Правобережної Укра-їни. Однією з найвідоміших у світі стала Корсунь-Шевчен-ківська операція. Але початок переможної ходи Червоної

армії розпочався недалеко від Житомира, під Радомишлем, у грудні 1943 року. Тому до Дня захисника вітчизни (в неді-лю, 21 лютого) саме тут від-булась масштабна історична реконструкція «Бої за Право-бережну Україну. Зима 1944 рік». Більше 200 учасників військово-історич них клу бів з України, Росії, Білорусі та Че-хії взяли участь у відтворенні героїчного на-ступу N-ського б а т а л ь й о н у РККА на ді-лянці фронту в районі міста Корсунь. Реаліс-тичності бою додало викорис-тання справжньої бойової тех-ніки - бойових знарядь, літака, танка Т-34, зброї та споря-

дження часів Великої Вітчиз-няної війни. На полі лунали постріли і автоматні черги, лунали вибухи снарядів і мін, після яких у повітря підніма-лись стовпи диму і багнюки.

Бій виглядав надзвичайно реалістично, адже його під-готовку провели на високому професійному рівні. До реконс-

трукції долучи-лися Держав-на кіностудія ім. О. Довженка, му зей Зброй-них Сил Украї-ни, Де пар та мент воєнно-куль тур-ної антропології

та навіть Міністерство оборони України. Головним організато-ром виступив клуб історичної реконструкції «Червона Зірка».

Андрій ГрАменко

ФОКУС

Відбулася історична реконструкція Корсунь-Шевченківської битви

БОЛЬОВА ТОЧКАВиникла чергова проблема занадто сніжної зими – куди вивозити сніг після прибирання вулиць

Цьогорічна зима видалась напрочуд сніжною. При очи-щенні магістралей по обидва боки доріг утворилися вели-чезні білі кучугури. Тоді ви-никла нова проблема: куди подіти сніг? Як з’ясувалося, його вивезення – до-волі дороге задо-волення.

– Наразі сніг вивезено з усіх мостів, з майда-нів Соборного та Корольова, частково з площі Перемоги, до святкування Масляної – з усіх переходів з бульвару на бульвар, від центральної арки парку Гагаріна, – зазначив в.о. начальника комунально-го господарства міської ради Віталій Шевчук.

Власне на цьому робота й призупинилася, хоча є рі-

шення надзвичайної комісії з техногенно-екологічної без-пеки, яка тимчасово дозво-лила місту вивозити сніг на очисні споруди «Хімволок-на». Ці великі площі, на яких розташовані майданчики для збирання та накопичення мулу, були обстежені комісі-єю в складі екологів, праців-ників санслужби, комуналь-ного управління. Санстанція пішла місту назустріч, дозво-

ливши вивезти десяток-другий машин снігу в цей відда ле ний ра-йон. За словами заступ ника на-чаль ника інспек-ції з благоустрою

з питань екології та природо-користування Тетяни Степа-ницької, проблем зі складу-ванням снігу немає.

– Нічого страшного не трапиться, якщо його скла-дують у тих місцях, де землі не використовуються під го-роди, садівництво, під залу-ження тощо. Головне, щоб сніг не скидали безпосеред-

ньо до водного об’єкта. На-віть гірше буде, якщо сніг почне танути і піде по систе-мі зливової каналізації, тому що у нас «лівньовка» наразі практично не має системи очищення, окрім північно-західного району. Реш та – просто випуски по колекто-рах, які надходять до річок. Тому краще нехай цей сніг буде заскладований, розта-не, відфільтрується, а сміт-

тя, що можна буде після цьо-го зібрати, буде вивезено на сміттєзвалище. Тоді не буде прямого надходження бруду до водного об’єкта, – заува-жила Тетяна Степаницька.

Тобто, з точки зору еко-логії, сніг в місті – зовсім не так просто, як здається. Це різні домішки: пластикова пляшка, недопалок та інше сміття. Однак найбільше екологів турбують забруд-

нюючі речовини, що вики-дають автомобілі з відпра-цьованими газами. У теплу пору року вони просто осіда-ють на асфальті, а в зимовий час змішуються зі снігом. Зазвичай екологи беруть аналізи на відстанях 25, 50 і 100 метрів від доріг. На всіх відстанях уздовж трас Київ-ської, Коростенської, Ново-град-Во линської, Бердичів-ської, 25 і 50 – це абсолютно

забруднені грунти. Зазвичай це перевищення рівня вмісту міді та свинцю в декілька ра-зів, тому що викиди з автомо-білів не розсіюються, а при-бордюрний сніг якраз лежить на рівні вихлопної труби.

Якщо не буде дозволено возити сніг на майданчики очисних споруд, це може стати міською проблемою номер один.

нАтАлі міжиГурськА

Кучугури неприбраного снігу зникнуть з вулиць Житомира хіба що коли потеплішає. Інших варіантів поки що немає.

Вивезення снігу – доволі дороге задоволення

Едуард Кругляк,заступник міського голови Житомира, який відповідав за стан справ у житлово-ко-мунальному господарстві (ли-пень 2007 року – листопад 2009 року), голова правління Житомирського міського бла-годійного фонду Михайла За-славського:

«Вихід з цієї проблеми можна знайти. У Москві та й у багатьох місцях в Києві вже давно запроваджено нехитрий спосіб боротьби з накопичен-ням снігу. На колекторі обла-штовується станція підігріву. Прямо на неї машина скидає сніг, він тут тане, вода витікає, а далі іде в систему очищення

на каналізаційні очисні спо-руди. Зробити це реально, хоча також потребує певних коштів. Найголовніше – встановити станцію підігрі-ву в зручному місці, щоб до неї був забезпечений під’їзд автотранспорту. З часом це обов’язково відбудеться, бо іншого не дано».

ПРОБЛЕМИ З ВИВОЗОМ СНІГУ МОЖУТЬ БУТИ ВИРІШЕНІ ЕФЕКТИВНО

У місті умили руки.

Снігом

Весняні проблеми Житомира

ТОВСТИЙ ЛІД не пропус-кає у воду сонячне світло, починають гинути водорос-ті, збільшується вміст мета-ну і марганцю. У відлигу тала вода змиє у річку, а відтак у водосховище весь бруд з око-лишніх територій. Тому до-ведеться збільшити викорис-тання реагентів для очистки в два-три рази.

Начальник «Водоканалу» Яро с лав Мельник запевняє, що його відомство робить усе можливе, аби люди мали якіс-ну питну воду. Але коштів на підприємстві не вистачає…

ПРАЦІВНИКИ ЖЕКів при-бирають територію, яка за-кріплена за ними. Але двір-ників не вистачає. Довбати

лід за мінімальну зарплатню погоджуються в основному пенсіонери. Також існує за-гроза, що не всюди дощова каналізація зможе пропус-тити велику кількість води. Тим більше, що частина зли-вових решіток зараз вкрита товстим шаром снігу.

ЯКЩО СНІГ з похилистих дахів легко зсипається вниз, то на плоских дахах багато-поверхівок його назбиралось дуже багато. І коли він почне танути, існує загроза, що дахи можуть протікти. Особливо це стосується дахів, які давно ви-магають капітального ремон-ту. ЖЕКи виконують лише поточне латання, але не скрізь

воно рятує ситуацію. Грошей в бюджеті на капітальний ре-монт немає. Комунальники частково зняли снігове по-криття, але не скрізь і не все, тож небезпека лишається.

Питна вода

Вода на вулицях

Латані дахи

Реконструкція боїв стала вже другою масштабною акцією «Червоної Зірки»

Справжній Т-34 для історичної реконструкції боїв біля Житомира надала організаторам кіностудія ім. О.Довженка.

ОСВІТА. Житомирський дер жавний університет провів День відкритих дверей. В субо-ту, 20 лютого, майбутні абіту-рієнти та й просто відвідувачі отримали змогу поспілкувати-ся з проректорами універси-

тету, викладачами, деканами, завідуючими кафедр і на влас-ні очі побачити, в яких умовах відбувається навчальний про-цес. Велику увагу організатори приділили роз’ясненню осо-бливостей вступної кампанії,

адже цього року абітурієнти отримають змогу пройти тес-тування з чотирьох дисциплін, хоча ретельно готуватись їм доведеться і з інших дисци-плін – при вступі буде врахо-вуватися середній бал атестату.

БЛАГОДІЙНІСТЬ. Пред-ставники деяких громадських молодіжних організацій заку-заку-пили подарунки для вихован-ців Бердичівської школи-ін-тер нату для дітей, позбавлених батьківської опіки.

В ЖДУ пройшов День відкритих дверей Вісті міста

3# 4 | 23 февраля Возрождение Житомира


АКЦЕНТЫ

У Житомир прийшов «чистий бізнес»ЕКОЛОГІЯЗа ініціативи Фонду Михайла Заславського у місті стартував инвестиційний проект

Презентація проекту, ко-шторисна вартість якого ста-новить 80 млн. євро, відбулася у приміщенні Житомирської облдержадміністрації. У вступ-ному слові перший заступ-ник голови ОДА Володимир Загривий наголосив на заці-кавленості місцевих органів влади стосовно запропонова-ного проекту.

– Діючі полігони, на жаль, є районами інтенсивного еко-логічного забруднення і потре-бують реконструкції та належ-ного облаштування. Половина сміттєзвалищ вичерпали свою потужність, – зауважив Воло-димир Загривий.

За його словами, на тери-торії області утворилося понад 40 млн. кубометрів твердих по-бутових відходів, які захоро-нено на 483 сміттєзвалищах та полігонах загальною площею близько 450 гектарів.

Крім того, в результа-ті реалізації проекту плану-ється виробити близько 100 млн. кубічних метрів біогазу за державними стандартами. Цей дефіцитний продукт, та-кий необхідний у народно-господарському комплексі, практично є аналогом природ-ного газу. Зважаючи на ниніш-ні українські реалії, це дуже важливо, крім того, дешево. Запропонована технологія уні-кальна, бо вона є екологічно чистою, причому абсолютно безвідходною. Вона передба-чає сортування та переробку

відходів, поєднаня органі-ки з відходами фермерських господарств. А цього на Жи-томирщині вистачає. Як за-значив на зустрічі начальник головного управління агро-промислового розвитку обл-держадміністрації Микола Дідківський, в цілому область готова віддати під перероб-

ку для виробництва біога-зу понад один мільйон тонн соломи (залишків відходів щедрого врожаю, зібраного торік хліборобами області).

Чим реально може допо-могти ініціаторам Житомир-ська адміністрація? Землею. За попередніми розрахунка-ми, лише технологічна лінія

для виробництва біогазу зай-матиме близько 20 гектарів, а ще потрібні площі для се-парації та переробки різних матеріалів. Водночас плану-ється упродовж півроку-року створити близько 600 робо-чих місць, а в перспективі – близько тисячі житомирян та жителів району зможуть отримати роботу.

За попередніми домовле-ностями, компанія «Next Care Invest B. V.» працюватиме 20 років з правом про дов жен ня на наступні два де-сятиріччя. Вод-ночас буде побу-довано тимчасову технологічну лі-нію (на п’ять ро-ків), на якій перероблятиметь-ся усе наявне на звалищі сміття – папір, метал, пластик, скло. Тобто планується побудувати два заводи – один тимчасовий, щоб скоріше очистити сміттєз-

валище від накопиченого май-же за століття сміття, а другий – постійно діючий, на довго-тривалу перспективу.

Як заявив голова благо-дійного Фонду Михайла

З а с л а в с ь к о г о Едуард Кругляк, Фонд розпочав співпра цю з ком-панією NextCare Invest B.V. ще у грудні 2009 року.

– За цей час нами були обговорені осно-вні моменти реалізації цього проекту в Житомирі, і завдя-ки нашим спільним зусиллям та підтримці облдержадміні-страції сьогодні цей проект

стартував. Навіть для мене стало несподіваним, з якою швидкістю все було підписа-но – адже всі ми знаємо, як заважає наша бюрократична тяганина, – підкреслив він.

За словами са мих гол-ландців, вони звернулися до Фонду Заславського, тому що впевнені – він захистить їх від тих негативних явищ, які, на жаль, є в Україні на сьогоднішній день. Адже, за словами представників ком-панії NextCare Invest B.V., Фонд Михайла Заславсько-го користується авторитетом у іноземних інвесторів. А це дуже важливо.

нАтАлі міжиГурськА

Свалкамусора

Бытовыеотходы

Накопительмусора

Промежуточнаяпереработка

Переработка

Сточныеводы

ГазКомпост

Металл

+

+ +

+

+ +

Пластик Переработка

Сгорание

Электричество Отопление Шлак

Брикеты

Мясо Молоко

Органика

Газификация

ОчисткаводыЧистая

вода

Стекло

Навоз

Скот

Электричество ОтоплениеЛес

Технология переработки бытовых отходов

Технологія переробки відходів вражає багатогранністю інженерного думки.

Гендиректор компанії «Next Care Invest B. V.» Яап Терлоу: «Ми маємо використовувати увесь потенціал, який є в регіоні».

Фот

о К

им С

тецю

к

Фот

о С

ерге

й Р

озду

м

Сахар: покупателям придется несладкоПРОДУКТЫВ январе цена на сахар достигала 9–12 грн. за килограмм и продолжала непрерывно расти

Повышение цен на са-хар в очередной раз произ-вело ажиотаж. Житомиряне буквально сметают сладкий продукт с полок магазинов, предполагая, что в будущем цены могут подрасти еще больше. Все помнят, что за минувший год сахар подоро-жал почти втрое. Почему так происходит и что с ценами будет дальше?

Причины подорожания на самом деле находятся за пределами Украины. В свя-зи с дефицитом сахара на мировых рынках цены на него стабильно растут. Вы спросите: какое отношение это имеет к нашей стране? Самое прямое. Украина, ко-торая рань ше была круп ней-шим в мире произ водителем

свекловичного сахара, се-годня закупает сладкий про-дукт за границей.

На протяжении многих лет отечественный свекловичный сахар постепенно вытеснялся импортным – более дешевым тростниковым, произведен-ным в Бразилии. Украинская сахарная от-расль, не по-лучавшая под-д е р ж к и о т госу дарства, дег ра ди ро вала. К 2009 году из 192 отече-ственных са-харных заводов работало лишь 56, и то не на полную мощ-ность. Аграрии отказывались без государственных дотаций выращивать сахарную свеклу и переходили на более рента-бельные культуры.

Так продолжалось до тех пор, пока тростниковый сахар действительно был дешевым. Однако за последние два года цены на него выросли при-

близительно втрое. Сейчас на Лондонской бирже сахар сто-ит 767 долларов за тонну, если посчитать доставку, таможен-ные сборы и торговую наценку в рознице – выйдет как раз те же 9–12 гривень за килограмм в нашем магазине.

По словам заместителя н а ч а л ь н и -ка Государ-с т в е н н о й и н с п е к ц и и по контролю за ценами в Ж и т о м и р -ской области Александра

Ковальчука, пик повыше-ния цен на сахар пришелся на декабрь-январь. Сейчас сахар начал постепенно де-шеветь. Но как долго будет продолжаться этот спад и на-сколько подешевеет сахар – сложно прогнозировать. По мнению А.Ковальчука, при-чиной повышения мог стать сговор продавцов или постав-щиков. Сахарные заводы за-

вершили производство всего имеющегося в продаже сахара еще в октябре-ноябре про-шлого года, тогда же продали его в торговые сети. Затраты на хранение сахара незначитель-ны и не могут существенно влиять на цену. Поэтому ни-каких экономических основа-ний для подорожания предста-вители инспекции по ценам не видят. Однако, по словам А.Ковальчука, проконтроли-ровать торговую надбавку, ко-торая не должна превышать 12%, сложно.

Останутся ли цены на са-хар в магазинах Житомира на нынешнем уровне, покажет время. Во всяком случае ни-каких конкретных обещаний Государственная инспекция по контролю за ценами не дает. Поэтому в будущем сто-имость сахара может вырасти еще больше – и правительство Украины уже никак не сможет этому воспрепятствовать.

серГей леонов, серГей роздум

Цена на сахар зависит от того, наступит ли возрождение некогда мощной сахарной отрасли Украины

Украинский покупатель оказался заложником мировых цен.

Проекти компанії вже успішно виконані в Болгарії, Румунії, Росії

Коррупция является са-мым разрушительным пре-пятствием для экономиче-ского развития Украины. По данным международ-ной неправительственной организации «Transparency International», уровень кор-румпированности Украины с каждым годом растет.

Нарушаются механизмы конкуренции, создаются препятствия свободе пред-принимательской деятель-ности, ущемляются права собственности, необосно-ванно повышаются цены. Все это приводит к расши-рению теневой экономики, сдерживает приток прямых иностранных инвестиций. Таким образом, коррупция препятствует формирова-нию в Украине конкуренто-

способной экономики, ро-сту благосостояния людей.

Одним из действенных ры-чагов в борьбе с коррупцией могут стать институты граж-данского общества. В этой связи обращает на себя внима-ние, что Житомир был выбран в качестве площадки для вло-жения крупных инвестиций в строительство мусороперера-батывающего завода, посколь-ку голландская сторона убе-дилась в профессиональной и прозрачной работе городско-го благотворительного Фонда Михаила Заславского. Пред-ставители компании «Next Care Invest B. V.» уверены, что именно фонд М.Заславского оградит их от участия в кор-рупционных схемах, что обе-спечит эффективную реализа-цию проекта.

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ



УПРАВЛЕНИЕ

ДОСВІД«Прозорий офіс» у Вінниці об'єднав 14 служб, в яких можна оформити понад 100 документів

На першому поверсі міськ ради влаштовано так званий «Прозорий офіс», який об'єднав у собі всі місь-кі служби, відповідальні за надання адміністративних послуг городянам. Офіс є дійсно прозорим. Всі две-рі, перегородки в кабінетах і

між ними скляні, що дозво-ляє будь-якому відвідувачу побачити, чим займаються співробітники.

В і д в і д у в а ч прос то заходить до міськради, оби рає на елек-тронному тер-міналі послугу і отримує талон з номерами черги та кабінету. Ін-формація про те, що відпо-відний адміністратор звіль-нився, незабаром з’явиться

на спеціальному табло. У разі необхідності можна зверну-тися до консультантів, які завжди поруч. В залах ведеть-

ся відеоспосте-реження, що унеможливлює зловживання з боку посадовців.

У «Прозоро-му офісі» можна також здіснити оплату послуг,

зробити ксерокопії докумен-тів, придбати канцтовари, без-коштовно зателефонувати на

міський номер, замовити пе-чатки, штампи, візитівки, за-ламінувати документи. Є на-віть безкоштовний інтернет.

Ініціатором створення єдиного центру адміністра-тивних послуг виступив міський голова Вінниці Во-лодимир Гройсман. Більше року велась робота з відпра-цювання чіткої системи ви-рішення найбільш типових питань, вивчався закордон-ний досвід. Зараз ця систе-ма дійсно працює.

Андрій ГрАменко

В то время как в целом по Укра-ине идут споры о том, как лучше реформировать

здравоохранение, в Харькове последовательно внедряют-ся медицинские программы, спасающие людям жизнь.

Больница скорой помо-щи города сегодня являет-ся единственной в Украине «неотложкой», имеющей по-лностью укомплектованный комплекс для проведения ди-

агностики. Программа «Теле-карта» позволяет фельдше-ру, который не умеет читать кардиограммы, отправить ее прямо из машины в диспет-черский центр на расшифров-ку. В работу скорой помощи была внедрена система GPS, что способство-вало сокращению времени приезда медиков с 15 до 9 минут. Одна маши-на скорой помощи в среднем совер-шает 9-11 выездов в сутки. На авто-базе скорой помо-щи вообще нет машин стар-ше 2005 года выпуска, чтобы исключить вероятность по-ломки во время вызова или транспортировки – ведь такая задержка может стоить чело-веку жизни.

«Нам нужен системный подход городской власти к решению проблем в сфере здравоохранения», – заявил Игорь Шурма с приходом на пост директора Депар-тамента здравоохранения и социальных вопросов. Се-

годня проблемы решаются действи-тельно системно. Благодаря этому м е д и ц и н с к и е учреждения по-лучили новей-шее оборудова-ние европейского уровня. При этом

для оснащения больниц современным оборудовани-ем активно привлекаются местные производители.

Здесь функционирует единственная в Украине мо лоч ная фабрика-кухня

детского питания. Харьков стал одним из первых горо-дов в стране, в котором на-чали применять тромболи-зис – дорогостоящую, но довольно эффективную ме-тодику предупреждения ин-фаркта миокарда. В год за счет средств горбюджета опе-

рируется около 300 человек с катарактой, лечатся больные гепатитом С.

В Харькове к оснащению больниц активно привлека-ют местных производителей. Шесть аппаратов ультразву-ковой диагностики произ-водства харьковского НПО

«Радмир» были переданы харьковским больницам № 2, 7, 13 и 31. С их помощью можно производить диагнос-тику всех органов человека, включая сердце и сосуды.

Вопреки распространенной точке зрения, медицинская отрасль в Украине не так без-надежна. Объясняя плачевное состояние здравоохранения, местные власти в большинстве случаев кивают на государ-ство, жалуясь на отсутствие по-лноценного финансирования. Пример Харькова доказывает, что можно изменить ситуацию и в отдельно взятом городе.При условии, что городская власть планомерно занимается этим вопросом.

ивАн ковАленко

«Нам нужен системный подход городской власти к реше-нию проблем в сфере здравоохранения», – заявил замести-тель харьковского городского головы И. Шурма. И начал последовательно внедрять в жизнь свои планы.

Саме тут ведеться прийом громадян спеціалістами різних служб.

Городская медицина по-харьковски

Досвід Вінниці стане у пригоді іншим містам

ОПЫТ За три года финансирование здравоохранения в Харькове увеличилось с 18% до 23-24% расходной части городского бюджета

Згідно зі статистикою, відвідувачу доводиться чекати в середньому 23 хвилини

К решениюпроблем медицины нужен системный подход городской власти

В числе достижений здравоохранения Харькова – покупка новых автомобилей скорой помощи (приобретено 70 машин), а также внедрение системы GPS, что способствовало сокращению времени приезда медиков с 15 до 9 минут.

Игорь Шурма,директор Департамента здра-воохранения и социальных во-просов Харьковского горсовета.

Родился 26 сентября 1958 г. во Львове. В 1982 г. окончил Львовский госу-дарственный медицинский институт (специальность – эпидемиология, гигиена, санитария). В 1998 - 2001 гг. – начальник отдела пла-

нирования, учета и кадро-вой подготовки управления здравоохранения Львовской облгосадминистрации. В 2003 - 2006 гг. – народный депутат Украины, замести-тель председателя Комите-та Верховной Рады Украи-ны по вопросам охраны здоровья, материнства и детства. С 2006 г. – заме-ститель мэра Харькова.

ДОСЬЕ



ПРЯМАЯ РЕЧЬ

ИНТЕРВЬЮМихаил Заславский о своей жизненной философии: «Я хочу видеть вокруг себя лица счастливых людей»

– Михаил Витальевич, как Вы оцениваете работу соз-данного Вами благотвори-тельного фонда?

– Если Вы спрашиваете о том, смогли ли мы уже воз-родить Житомир, то еще нет (смеется). Но мы над этим работаем. А если серьезно, то результат есть. Буквально на днях мы организовали пере-говоры между областным ру-ководством и голландскими инвесторами по строитель-ству в Житомире двух мусо-роперерабатывающих заво-дов. Значение этого проекта для жизнеобеспечения горо-да невозможно переоценить. Так что я считаю, нам уже есть чем гордиться. Если Вас больше интересуют наши гу-манитарные проекты, могу рассказать, например, об из-дании альманаха «Оксия» с лучшими произведениями жи томирских поэтов. – Странное сочетание – му-сороперерабатывающие за-воды и сборник поэзии.

– Ничего странного. Фонд занимается проектами в са-мых разных сферах, одна-ко вся эта работа на самом деле объединена общей це-лью. Бессмысленно спорить, что важнее для Житомира – промыш ленность, экология,

ду хов ность или уровень об-разования. Все важно и все нужно для возрождения горо-да. Фонд привлек ряд экспер-тов из различных отраслей, каждый готовит проект по своей теме. Фактически, сей-час мы создаем план развития Житомира на годы вперед. – Но все-таки у Вас есть какие-то приоритеты?

– Я Вам скажу так – при-оритет заключается в том, чтобы помочь людям реали-зовать свой потенциал. По-тенциал, который есть в каж-дом – и в ребенке из детского дома, и в одиноком пенсио-нере. Проще всего дать день-ги, продукты или еще что-то – и забыть о существовании человека. Но проблему это не решит. Наоборот, подачка убьет потенциал человека. Он смирится со своей не-мощностью и ненужностью.

Человеку нужно помочь най ти свое место в жиз-ни, научиться зарабатывать деньги, поверить в свое буду-щее. Вот это и будет реальная благотворительность.– Но это работа, рассчитан-ная на долгие годы.

– Так и есть. Ведь легкого пути не существует. Речь идет о людях, об их судьбах. Ког-да я говорю, что хочу видеть вокруг себя лица счастливых

людей, понимаю, что нельзя отделаться разовой благотво-рительностью. Нужно рабо-тать постоянно – и тогда бу-дет результат. И счастливые лица тоже будут.– А сами Вы выросли в счастливой семье?

– Да, я чувствовал любовь и заботу родителей. Что еще нужно ребенку для счастья… – Сейчас многие бы сказали, что для счастья еще нужны деньги.

– Это заблуждение. Я вырос в бедной семье, ро-дители – инженеры, денег не хватало даже на новую школьную форму. Но это не мешало мне быть по-настоящему счастливым.– Тем не менее, сегодня Вы – состоятельный человек. Раз-ве не стремление заработать является главным стимулом для работы и карьеры?

– Лично для меня – нет. Преодолеть трудности, спра-виться с задачами, с кото-рыми не смогли справиться другие, – вот что меня стиму-лирует. А деньги далеко не на первом месте.– А когда Вы заработали свои первые деньги?

– В 14 лет. Только это был не заработок, а выигрыш. Знаете, раньше в парке соби-рались шахматисты, я попро-

бовал сразиться с ними – и начал выигрывать. Говорили, что со мной тяжело играть, поскольку я никогда раньше не занимался в шахматной школе. У моих соперников была большая практика игр по стандартным шахматным комбинациям, я же действо-вал интуитивно и абсолютно непредсказуемо. Уже потом я как-то прочитал в книжке Ботвинника (Михаил Бот-винник, первый советский чемпион мира по шахматам. – Прим. ред.), что каждый ход в шахматах должен быть нападением. Чтобы выну-дить соперника защищаться. В таком стиле я и играл. А действительно работать на-чал уже в восемнадцать. Я женился, вскоре родилась дочка Марина, появилась от-ветственность за семью. Это как раз к вопросу о стимулах к работе.

– Для Вас таким стимулом стала семья?

– Конечно. Семья и от-ветственность. В восемнад-цать лет я четко понял, что есть два человека, за буду-щее которых я в ответе. В дальнейшем в эту зону от-ветственности вошла не только моя семья и уже трое детей, но и все те люди, которые меня окружают, – коллеги, подчиненные, знакомые. Со временем для меня это стало чем-то вро-де жизненной философии. Я считаю, что каждый со-стоявшийся человек обязан создавать вокруг себя оази-сы благополучия, помогать другим людям.– Именно это убеждение подтолкнуло Вас к созданию благотворительного фонда?

– Создание фонда можно назвать выходом на следую-щий уровень, когда ты уже

можешь помочь многим лю-дям, с тобой лично не знако-мым. Я делаю это не только для других, но и для самого себя. Если ты можешь, то просто обязан помочь. Ни-какое богатство не сделает человека счастливым, если, выходя на улицу, он будет видеть хмурые лица завиду-ющих ему людей. – Можно уехать в другую страну – и не видеть.

– Я патриот и никуда не уеду. Кроме того, я считаю, что в Украине есть потен-циал для того, чтобы стать процветающей страной. Есть кадры, есть мощное производство, природные богатства и выгодное геопо-литическое положение. На самом деле есть все, а глав-ное – в Украине живут пре-красные люди. Для себя я это давно понял.

серГей леонов

Михаил Заславский: «Я считаю, что каждый состоявшийся человек обязан создавать вокруг себя оазисы благополучия, помогать другим людям».

Нужно работать постоянно – и тогда

будет результат.

Михаил Заславский: «Наша цель – это развитие Житомира на годы вперед»

Контакти:До нас Ви можете завітати у робочі дні за адресою: вул. Пушкінська, 25.У Фонді на Вас завжди чекають гарячий чай та наша гостин-ність.

Телефони гарячої лінії:42-06-08, 097 07-03-888

Інтернет-сайт:http://zaslavskiy.com.ua



НЕРАВНОДУШНЫЙ ЖИТОМИР

КИНОЛетом житомиряне смогут увидеть своих земляков на телеэкранах

Житомир в последнее вре-мя понравился создателям фильмов. Как помнят жито-миряне, летом прошлого года в нашем городе велись съем-ки многосерийного фильма режиссера Алексея Рудакова «Вера. Надежда. Любовь». В этом фильме Житомир на время превратился в Москву. Так, улица Якира и район Подольской церкви стали

старыми московскими улоч-ками. Превращение также перетерпела и школа №12, которая стала на время общежити-ем Московского педагогическо-го института. А в военном госпи-тале Житомира на время съемок появился хирур-гический кор-пус центрального военно-го госпиталя Министерства обороны СССР. В фильме принимали участие такие актеры, как Дмитрий Хара-

тьян, Кирилл Плетнев, Ма-рия Порошина, Анна Снат-кина, Алиса Гребенщикова

и другие.А уже в этом

году в житомир-ском драмтеатре прошел кастинг для съемок много-серийного фильма «1942». В нем уча-ствовали как ак-теры театра, так и

простые житомиряне. Как рас-сказал режиссер фильма Вале-рий Шалыга, «фильм является продолжением 12-серийного фильма «1941». В главной роли

будет сниматься Александр Пашков. Могу сказать точно, что немалая часть фильма бу-дет снята в Житомире, потому что город интересен своей ар-хитектурой и своими истори-ческими местами. Какая часть, пока сказать сложно, но будем стараться побольше».

Первая часть фильма вы-йдет в конце апреля – начале мая нынешнего года. В нем приняло участие много жито-мирян, и поэтому мы ждем с нетерпением выхода сериала на экраны, а также начало съе-мок нового фильма в городе.

вАлерий Городничий

Дорослі проблеми дитячого футболу

КУЛЬТУРНЫЙ СЛОЙ

Володимир Мирний ще у 1999 році відкрив для житомирсько-го дитячого футболу «вікно в Європу», допомігши місцевій ко-манді потрапити на змагання до Швеції.

В фильме «Вера. Надежда. Любовь» Житомир на время превратился в Москву

Людина, яка за-ймається спор-том, неодмінно досягне успіху в житті! – вважає

Володимир Вікторович. Ці слова характеризують весь життєвий шлях житомир-ського тренера. Володимир Вікторович Мирний родом з с. Ольгіно Високопольського району Херсонської області. Ще змолоду мав неабиякий хист до спорту. Навчаючись на першому курсі, почав за-йматися вільною боротьбою. За рік тренувань став кан-дидатом у майстри спорту. В 24 роки розпочав тренерську кар’єру, проводячи уроки вільної боротьби та східного єдиноборства. Третій рік Во-лодимир викладає фізкульту-ру в ЗОШ № 22. Він впевне-ний, що люди, які вкладають свої сили у розвиток дітей, працюють на майбутнє.

– За три роки роботи в школі я зрозумів, який це ти-танічний труд! Але він при-носить задоволення, почуття насолоди від результатів ро-боти. Задоволений від того, що відчуваю відповідальність за чиєсь життя, здоров’я і до-сягнення! – ділиться вражен-нями викладач фізичного ви-ховання.

На думку В.Мирного, можливості житомирської молоді досягати великих вершин у спорті безмежні. Але, на жаль, одного бажан-ня дітей недостатньо. Яким чином прищепити любов до спорту, до футболу, якщо для цього немає умов? Пробле-ма, зокрема, полягає у від-сутності місць для масових

тренувань. Добре обладнані стадіони та якісні футбольні поля й досі залишаються не-вирішеною проблемою. Та все можна змінити на кра-ще, перспектива є.

Володимир Вікторович має за мету (за підтримки Житомирського благодійно-го фонду Михайла Заслав-ського) провести юнацький футбольний турнір у нашо-му місті. На думку тренера, це дасть поштовх для по-дальшого розвитку спор-тивного життя Житомира. Як зазначив пан Володи-мир, план проведення цього заходу вже діє. Для участі в турні-рі буде набрано близько ста

команд, які поділятимуть-ся на три групи за вікови-ми категоріями. Додатково планується провести турнір серед дівчат. Змагання про-водитимуться за олімпій-ською системою та цілком відповідатимуть професій-

ному рівню. Які саме нагороди отримають команди-переможці, організатори заходу не розповідають, але запевняють, що обра-женим ніхто не зали-шиться. Всі учасники матимуть можливість проявити себе, чудово провести час.

АннА Першко

Житомир снова станет съемочной площадкой для большого кино

СПОРТ На думку тренера Володимира Мирного, можливостіжитомирської молоді досягати великих вершин у спорті безмежні

ПРОЕКТФонд Михаила Заславского объединит всех, кто готов оказать помощь другим

С целью помочь тем лю-дям, кто обращается за по-мощью лично или рассказы-вает о своих бедах в письмах, благотво рительный Фонд Михаила Заслав-ского начал реа-лизацию акции «Неравнодушный Житомир».

Участник дан-ного проекта – каждый из нас. Неравнодушные люди, у которых появилось желание сделать что-то хорошее и полезное для незнакомого челове-ка. С которым, может быть, никогда не встретишься на улице, но дашь ему шанс на жизнь или вернёшь веру в человеческую доброту. Все деньги будут перечислены

на благотворительный счёт, и помощь окажут каждому страждущему. Многие зада-дутся вопросом: «Разве пере-численные мною 10 или 50 гривень смогут кардиналь но изменить жизнь попавшего в беду?» Уверены – смогут. Даже минимальный взнос приблизит людей, нуждаю-щихся в помощи, к победе, скажем, над недугом или к

более комфортному ощущению себя в обществе. Тех, кому н е б е з р а з л и ч н а судьба ближнего, в городе немало, убеждены в фонде М.Заславского.

В следующем номере нашей га-

зеты мы расскажем вам о судьбах людей, которые нуждаются в нашей помо-щи и поддержке. Там же бу-дут указаны реквизиты для перечисления средств каж-дому из них. У Житомира есть будущее, пока есть не-равнодушные люди…

Наша помощь может дать шанс на жизнь и вернуть веру в людей

Летом прошлого года в городе проходили съемки многосерий-ного фильма «Вера. Надежда. Любовь» Жанр картины – ми-лая, добрая, семейная сага о династии врачей.

Посмотри на Житомир по-новому!

Фонд Михаила Заславского вместе с Житомирским клубом фотографов «Фотосфера» и ЖОО НСФУ

объявляют конкурс фотографий «Посмотри на Житомир по-новому!»

Условия конкурса:Фотографии принимаются в цифровом виде на e-mail: [email protected]либо в бумажном варианте по адресу ул. Пушкинская, 25.Приём работ – по 15 марта 2010 года включительно.

Если на минуту остановиться и посмотреть вокруг, можно увидеть, как прекрасен наш город и его люди. Архитектура, природа и пейзажи Житомира, исторические места, интересные лица житомирян – всё

это нужно запечатлеть. В течение двух месяцев мы будем собирать сним-ки, которые отражают дух нашего города, чтят его историю, передают ха-рактер его жителей. Конкурс проводится в четырех номинациях:

природа Житомира и его окрестностей

архитектура, исторические места Житомира

жизнь города и репортажные фотографии

жанровый портрет людей нашего города



АРХІТЕКТУРАТарас Борис, голова Житомирської спілки архітекторів, – про обличчя міста

Газета «Відродження Жи-томира» продовжує обго-ворювати проблему змін зо-внішнього вигляду міста. Сьогодні ми надали слово Тарасу Борису, голові Жито-мирської спілки архітекторів:

– Зараз на базі спілки ар-хітекторів ми працюємо над творчими концепціями, на проведенні виставок, щоб донести до населення, чим зай маються житомирські ар-хітектори.

Ми інколи забуваємо про основні пріоритети Житомира в галузі архітектури. На мою думку, обличчя міста – це по-єднання основних архітектур-них ансамблів, створених в

минулому тисячолітті, та су-часних будівель, що підкрес-люють ті надбання, які лиши-лися до сьогоднішніх днів. За всієї поваги до пам’яті загиблих під час Великої Вітчизняної ві-йни, хочеться сподіватися, що з’явиться той хазяїн міста, який знайде в собі сили прибрати, наприклад, танк з площі Пере-моги, що дивиться на костьол Св.Софії. У Житомирі ще бага-то таких моментів – та ж Водо-

напірна вежа, собор, який при-критий з одного боку танком, а з іншого – «хрущовською» п’ятиповерхівкою і т.ін. Коли знайдеться влада, яка, поважа-ючи погляди та думки різних поколінь житомирян, знайде в собі сили це змінити, от тоді місто заживе: будуть забезпече-ні пішохідні зв’язки між усіма духовними місцями. Поки ми не оберемо новий шлях духо-вного і архітектурного розви-

тку міста, тут не буде порядку. Житомир не запам’ятається ні-кому як місто-ідеал з усіх точок зору. У нас є такі цікаві будівлі, але їх ніхто сьогодні не впізнає: на вулиці Київській є будівля у стилі конструктивізму, але її оздобили вагонкою, збили де-талі, і вона все втратила. Тіль-ки тоді, коли нам вдасться по-збавитися цього безладу, місто буде процвітати.

вітАлій кічкірук

ЖИТОМИРСКИЙ ГЛОБУС

ІСТОРІЯСвоїм порятунком експедиція Нобіле завдячує житомирському радіолюбителю В.Софроновичу

Пригадуєте старий кіно-фільм «Красная палатка»? Відважні льотчики та мо-реплавці шукають членів екіпажу дирижабля «Іта-лія», що потерпів катастро-фу на Північному полюсі. І першим серед арктичного безкраю загублений табір Умберто Нобіле знаходить шведський льотчик Ейнар Лундборг. Він рятує керів-ника експедиції, отримав-ши дані для пошуку в ефірі від радянського радіолюби-теля з позивним «РА-56». Звичайний хлопчина з ро-сійського села, влаштував-шись з навушниками на даху хати, ловить на анте-ну, причеплену до повітря-ного змія, сигнал з борту шведського літака і передає необхідні координати.

Насправді ж роль «росій-ського села» у тій історії зі-

грав... наш рідний Житомир, а «російським хлопчиною» був український радіотехнік Віктор Олександрович Со-фронович.

Саме він у своїй кварти-рі на Маловільській вулиці (тепер Ольжича), на власній радіостанції з позивним «РА-56» отримав запит радиста з літака Лундборга. І надав йому координати кригола-ма «Красін», що привело до успіху в пошуках команди ге-нерала Нобіле.

Хто ж він, справжній, але маловідомий учасник зна-менитої кампанії з порятун-

ку членів екіпажу дирижа-бля «Італія»?

Віктор Олександрович Софронович приїхав до Житомира з Чернігівщи-ни у 1926 році. Працював зв’язківцем на пошті. Тоді ж взявся створювати міську радіотрансляційну мере-жу, і незабаром у кварти-рах житомирян заговорили перші гучномовці – «таріл-ки». Так починалося дро-тове мовлення у нашому місті. Звичайно, мав і влас-ну саморобну короткохви-льову радіостанцію, на той час 56-ту у Радянському Союзі (тому РА-56).

Та що «тарілки»! 1927 року Віктор Олександрович скон-струював перший у Жито-мирі саморобний телевізор з диском Нипкова. Тобто при-мітивний, але діючий телеві-зор зі стробоскопічним ефек-том. Його екран був розміром з сірникову коробку. На ньо-му і побачив Софронович та його заворожені сусіди 15 листопада 1934 року першу експериментальну телепере-дачу з Москви!

Цікавий факт: щоб те-лекамера у студії могла за-фіксувати обличчя диктора і передати сигнал в ефір, ви-ступаючих доводилось тоді гримувати перед зйомкою в отруйно-зелений колір...

З 1931 року В.О. Софро-нович служить у радіолабо-раторії 44-ї дивізії, що зна-ходилася в одній з будівель колишньої Волинської духо-вної семінарії (потім завод «Електровимірювач»). Тут здібний воєнтехнік житомир-ської радіошколи розробляє принципово нову конструк-цію пересувної радіостанції, інші засоби зв’язку. Держа-

ва нагороджує його орденом Червоної Зірки, потім орде-нами Леніна, Червоного Пра-пора. В його біографії було налагодження радіомосту між блокованим Ленінградом і Великою землею.

Цікаво, чи був присутнім Віктор Олександрович на-прикінці двадцятих у місь-кому театрі на зустрічі леген-дарного льотчика-полярника Михайла Бабушкіна з жи-томирянами? На лекцію про врятування експедиції

У.Нобіле Бабушкін запро-сив тоді мешканця Жито-мира Миколу Михайлови-ча Чухновського. І недарма! Житомирянину цікаво було послухати про подвиг його племінника – Бориса Гри-горовича Чухновського, зна-менитого полярного льот-чика, учасника експедиції з порятунку італійців на Пів-нічному полюсі. Він першим побачив на крижині членів екіпажу «Італії» і відчайдуш-но здійснив дуже ризикова-ну посадку...

Чи був на цій лекції Со-фронович? На жаль, про це під час нашої зустрічі, що відбулася в київській квар-тирі В.О. Софроновича у 1984 році, я не спитав. Але головне, мабуть, не в цьому. І навіть не в тому, що в ті да-лекі 20-ті роки подвиг жито-мирського радіолюбителя не був визнаний у повній мірі. Навколо такої відомої по-дії завжди тісно переплетені правда і вигадка, й заради від-окремлення їх провадяться такі дослідження, як от зараз.

ГеорГій мокрицький

Сигнал SOS експедиції Нобіле першим почув житомирський

радист В.Софронович

Роль Житомира в долі експедиції генерала Нобіле

Увесь світ був стурбований долею аеронавтів, які зникли десь в крижаній Арктиці. Кілька країн відрядили на розшуки ря-тувальні експедиції, серед них були й три радянські. І лише одній з них – рятувальній експедиції на криголамі «Красин» вдалося пройти вглиб Арктики, дістатися до місця катастрофи й врятувати потерпілих аеронавтів.

На фото праворуч:Ст. лейтенант інженерної служби Віктор Софронович. Житомир, поч. 1920-х рр.

На фото ліворуч:Віктор Софронович вдома. Київ, 1984 р.

Дирижабль з 16 членами екіпажу вилетів з Нью-Олесунда на Шпіцберген 23 травня, пролетів над Північним полюсом, але на зворотному шляху зазнав катастрофи.

В начале ХХ века России принадлежал приоритет в освоении Северного Ледовито-го океана. Для передвижения в неопознанном пространстве впервые были использованы линейные ледоколы. Первен-цы российского ледокольного флота – «Ермак» и «Святогор» в течение полувека были самы-ми мощными кораблями этого класса в мире.

«Святогор» («Красин») – второй арктический ледокол России, совершенство кон-струкции которого на несколь-ко десятилетий определило ге-неральную линию в развитии ледоколостроения.

Сегодня ледокол «Красин», символизирующий собой це-лую эпоху в истории полярных исследований, – популярный музей в Петербурге.

ДОСЬЕ

Фот

о С

ергі

я Гл

абчу

ка

Обличчя міста – це поєднання минулого і сучасності



ПРОЕКТВспомнить все

Мы сами не ожидали, что проект «Живая история» про-изведет такой сильный эф-фект. В редакцию газеты при-ходит все больше людей, для того чтобы поделиться вос-поминаниями, рассказать се-мейные предания и случаи из собственной жизни.

Вот это и есть настоящая история. Она не разбита на главы и хронологические пе-риоды. Здесь нет цензуры или идеологического заказа. Есть очень разные люди, которых

объединяет одно – они про-жили непростую, но достой-ную уважения жизнь. Мы го-товы выслушать каждого.

Это не только важно, не только нужно для Житомира – это просто еще и интересно для всех нас. В редакции на-

шей газеты работает в основ-ном молодежь, для которой общение с людьми старшего поколения открывает новый, неизвестный мир истории – не книжной, а такой, какой она была на самом деле.

При этом мы хотим под-черкнуть, что в рамках про-екта «Живая история» будут публиковаться не только вос-поминания об относительно давних событиях. Мы хотим показать всю панораму исто-рии, включая и современные события, которые происхо-дят на наших глазах. Прихо-дите, ждем ваших рассказов.

ЖИВАЯ ИСТОРИЯ

История творится на наших глазах

Леонид Бобик беседует с нашим корреспондентом.

Фот

о В

икто

р М

ельн

ичен

ко

Леонид Бобик с детства мечтал стать железнодорожником:

«Когда служил в армии, наш батальон отправили на освоение целины, мы строи-ли там железную дорогу и вы-возили первый хлеб. В следу-ющий раз на целину я попал на празднование 50-летия ее освоения, президент Казахста-на Нурсултан Назарбаев лично вручил мне орден.

В Чернобыль во время аварии на АЭС мы попали

одними из первых. Наш ло-комотив в течение месяца вы-возил радиоактивные отходы с взорвавшегося 4-го реактора, а также топливо, оставшее-ся в 1-м, 2-м и 3-м реакторах. Всего через Чернобыль про-шло 36 машинистов, все были удостоены наивысших наград. Сейчас на пенсии я дома не сижу, участвую в обществен-ных мероприятиях, в прошлом году книжку издал об истории железной дороги. Правда, де-нег было маловато, поэтому тираж – всего 6 экземпляров».

Газета «Возрождение Житомира»Выходит каждый вторник

Тираж 45 000Свидетельство о регистрации:

серия ЖТ №61/438Р от 26.01.2010 Учредитель: Житомирский городской благотворительный фонд развития

громады Михаила Заславского

Адрес редакции-издателя: 10014, Житомир, ул. Пушкинская, 25

Телефон: (0412) 42-06-08Главный редактор: Байша И.В.

Заместитель главного редактора: Журба А.Г. Дизайн и верстка: Садковский Н.В.

Друк ТОВ «Мега-Поліграф», 04073, Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14, тел: (044) 581-68-15, зам №

Марія Корнійчук пережила голодомор та повоєнну розруху:

«Найжахливіше згадувати 1933 рік. Батько пішов в Жи-томир шукати роботу, а ми, четверо дітей, залишилися самі. Пам’ятаю, меблі у нас добрі були, так сестра міняла їх на мисочку жита. Так все віддала – диван, шафу, ліж-ка. Жита нам нажарить, брат в ступі потовче, супчику зва-рить, ми з’їмо. А потім і не було чого міняти. Маленьку сестру забрали родичі до себе, старша сестра 1919 року на-родження пішла в Житомир батька шукати і не повер-нулася. Ми з братом Колею удвох залишились. Я ходила по хатах, думала, може, хтось дасть поїсти – ніхто нічого не

давав. Люди помирали, їх на кладовище на санках возили. Тоді багато наших з Денишів повтікало в Карелію. Там, ви-дно, хтось із наших був і заби-рав їх туди.

Нам сказали, що батька ба-чили на Крошні, то ми з бра-том як зранку пішли на Жи-томир, а коли прийшли – вже сонце сідало. Знайшли його. Брат питає: «Чому додому не прийшов?». Так і покинув нас батько, сподівався в дитбуди-нок мене з Колею заберуть. Там хоч годували. Але Коля дуже сильно образився на батька, що він нас так кинув, і ми скиталися як ті миші.

За паспортом я 1926 року, але насправді я на рік стар-ша. Після війни нас таких багато було – евакуйованих з України, без документів

і без батьків. Ми вже ве-ликі були, заміж пора ви-ходити, а паспортів нема. Пам’я таю, як в Орську на Уралі в комісії нас зібра-ли, зуби порахували, дали бумажки і відправили на будівницвтво. Мені було все одно, що там н а п и с а н о , аби лиш дали документи.

Працюва-ли там разом з німецькими військовопо-лоненими, харчувалися так само, як вони. Хліб, чорний як глина, юшка з капусти, олії дадуть з наперсток. І ніх-то не мав права слова сказа-ти. Двадцять років я плакала

і мріяла з Уралу повернутися на Україну. Тільки в 1963 змо-гла повернутися в Житомир. Зараз я дивлюся, як красиво на вулицях, як добре люди вдягаються, і радію з того».

«Двадцять років я мріяла повернутися на Україну»

Після війни нас таких багато було – евакуйо-ваних з України, без документів і без батьків.

Леонтіну Ярошинську-Строганову обрали депутатом міськради, бо вона найшвидше збирала вимикачі

З вікна будинку Леонті-ни Ярошинської-Строганової відкриваються дивовижні кра-євиди на річку Тетерів. Цей куточок називають «житомир-ською Швейцарією». Однак, на початку Великої Вітчизня-ної ця місцина потопала в ру-їнах після бомбардувань.

Лихоліття визначило долю – Леонтіна Ярошинська-Строганова стала будівельни-ком. Відновлювала сучасний Будинок правосуддя та завод-гігант «Електровимірювач», на якому пропрацювала 40 років.

«Шаровари з кухфайкою зігрівали, а хліб із сіллю та олією підтримував сили, – згадує Леонтіна Антонівна. – В березні 1956-го був наказ приступити до випуску кноп-кових вимикачів. Де ж випус-кати, коли на заводі самі стіни в руїнах? Кажуть, зберігся під-вал, де стояла військова части-на. А там раніше солдати соли-ли капусту і залишили декілька

діжок. Яка ж то була смачна капуста! В цьому підвалі відбу-дували першу кімнату і випус-кали вимикачі. Норма була 50, потім 100, 150 штук. А я тисячу вимикачів як дала! Стала стар-шим майстром. Першою на заводі була обрана депутатом міської ради. Раніше праця ви-значала людей. На заводі до 8 тисяч чоловік працювало. Те-пер такий завод занапастили».

Незважаючи на похилий вік, сьогодні ця сильна жінка з оптимізмом говорить: «Все залежить від людей. Найпер-ше – потрібно вірити в Бога та робити добрі справи. І тоді все складеться».

віктор мельниченко

«Потрібно вірити в Бога та робити добрі справи»

Євгенія Камишна гарно малювала і хотіла стати художником:

«Коли люди дізналися про війну, був такий патріотизм, що хлопці не чекали на пові-стки і самі йшли до військко-мату. Пам’ятаю, як чоловіки і парубки приходили на площу разом із матерями, жінками і записувалися у добровольці. Звідти їх забирали – мабуть, на загибель. Там був один парубок дуже гарний, всім дівчатам подобався, єдиний син у матері. Його мати каза-ла: «Іди, синку. Бий фашистів та повертайся за перемогою».

Батька не взяли – він був уже немолодий і контуже-ний після Громадянської ві-йни. Йому доручили вивезти у брезентовому мішку якісь документи з райкому партії. Так ми з тими документа-ми пішки дійшли до Уралу. Коли переправлялися через Дніпро, всіх людей, почина-ючи з 15 років, відправляли рити окопи. Мене не взяли, бо мала тільки 14. Німці тоді

розкидали з літаків листівки: «Девочки и дамочки, не ко-пайте ямочки. Пройдут наши танки, зароют ваши ямки».

Потім я бачила, як горі-ла Волга. Німці розбомбили баржу з мазутом, все це плив-ло по воді та палало. Поки ми чекали на переправу, я вирішила скупатися в річці. Влізла, поплавала, а потім дивлюся на себе – я вся ко-ричневого кольору, як чорт із пекла. Шкіра вкрита мазу-том, немов плівкою. А мила не було. Терли мене піском та якимось ганчір’ям.

Колись була пісня: «Пере-права-переправа! Берег ле-вый, берег правый». Але це тільки мелодія в пісні така весела. Насправді, переправа – це просто пекло. Мостів не вистачало, переправлялися на паромах – а скільки людей влізе на цей паром, та ще й з підводами. Німці постійно бомбили переправи, навіть уночі. Наш віз на Волзі упав з помосту у воду. Боже, який це був жах.

На нових місцях я декіль-ка раз починала ходити до школи, а потім знову перери-

вала. Дома я навчалася укра-їнською, а тут довелося відпо-відати російською. Особливо важко давалися точні науки, де багато термінів. Часом з мене сміялися на уроках, коли я збивалася на українську мову. Добре, що учителі завжди за-хищали мене і казали, що хоча я відповідаю українською, але все добре розумію у предметах.

Моя сестра, яка пережи-ла війну в Житомирі, казала, що не всі окупанти ставили-ся до українців погано. Не всі ж були фашистами. Такі ж звичайні люди, яких, може, силоміць відправили до вій-ська. Особливо гарно до на-ших ставилися чехи. Якось один солдат розповів, що він комуніст, а його мати наказу-вала йому не бити руських, бо вони брати. А найгірше ста-вилися угорці та власівці.

Після війни я хотіла ста-ти художником, або піти на літфак чи історичний. Але не було часу. За два роки я ви-вчилася на економіста та у 1947 році пішла працювати на меблевий комбінат».

«Ми пішки дійшли до Уралу»

За сорок пять лет работы Леонид Бобик проехал больше двух миллионов километров.

«В Чернобыль после аварии мы попали одними из первых»

Євгенія Михайлівна Камишна бачила війну такою, як вона є.

vozrozhdenie zhitomira #4 vid 23/02/2010

Documents