обеспечению населения // Фармация. -1982. №2. –С.61-64.

53.Сало В.В. К истории таксы лаборум // Фармация. -1992. №3. С. 71-73.

54. Сало В.М. Развитие земской аптечной сети//фармация . 1974.-№5. – с.85-86.

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ «ФАРМАЦІЯ ТА КОСМЕТОЛОГІЯ XVII-ХХ СТ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФАРМАЦІЇ ТА КОСМЕТОЛОГІЇ»

№

Етапи

Час

(Хв.)

Учбові посібники

Місце проведення

Засоби навчання

Устаткув

ання

1

Контроль вихідного рівня знань

45

Тестові завдання за темою

ПК

Комп’ютерний клас

2

Розбір теоретичного матеріалу з теми

35

Конспекти самостійної роботи. Контрольні питання

Навчальна кімната

4

Контроль кінцевого рівня знань

10

Конспект лекцій

Навчальна кімната

94

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ТОКСИКОЛОГІЧНОЇ І НЕОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З РОЗДІЛУ

«ІСТОРІЯ КОСМЕТОЛОГІЇ І АРОМОЛОГІЇ»

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

ЗАПОРІЖЖЯ2015-2016

Навчально-методичний посібник з історії косметології і аромології до семінарських занять для викладачів

Автори:

· д.фарм.н., професор Панасенко О.І.,

· д.фарм.н., професор Буряк В.П.,

· к.фарм.н., доцент Кремзер О.А.,

· к.фарм.н., доцент Мельник І.В.,

· к.фарм.н.,доцент Парченко В.В.,

· к .фарм.н., ст. викладач Постол Н.А.,

· к. фарм. н.,асистент Куліш С.М.,

· к.фарм. н., асистент Гоцуля А.С.,

· асистент Щербина Р.О.

· асистент Сафонов А.А

Відповідальний за випуск зав.кафедрою д.фарм.н., проф.. Панасенко О.І.

Резиденти: д.фарм.н.,проф.. Книш Є.Г. д.фарм.н.,проф..Прийменко Б.О.

Розглянуто і затверджено на: Засіданні кафедри токсикологічної і неорганічної хімії.(протокол № 6 від 16.01. 2013р.)

Цикловою методичною комісією з фармацевтичних дисциплін(протокол № 6 від 11.02 2013р.)

Затверджено на засідані Центральної методичної Ради ЗДМУ

(протокол № 3 від «22 » лютого 2013 року)

2

// Врачебное дело. -1955. №11. –с.115-118

43. Очерки истории высшего медицинского образования и научных медицинских школ на Украине. –К.,1965.-264с.

44.Отамановский В.Д. Розвиток аптечної справи на Україні з середини XVII до поч. .XIX ст..// Фармац. Журнал. – 1963. -№5. –С.48-56, №6 –с.56-67.

45. Отечественная фармацевтическая наука за 60 лет советской власти. Научный обзор / Под редакцией Тенцевой А.И. – М.-1977. С. 4-17.

46. Павлов А.С. лекарственная помощь в требованиях фабрично-заводских рабочих Петербурга в 1905-1907г.г. // Фармация. -1978.-№6.-С.61-63.

47. Перетяка О.А. От больничной кассы к страховой медицине. – Медицина Украины. -1995. –№4. –С. 44-45.

48Павловський М.П. Даценко І.І. Розвиток медичної освіти на Львівщині // Acta medica leovоliensia: Львівський медичний часопис.-1995.-Т.1 №2-3, -с.89-94.

49.Пушин Г.Л., Пушин С.Г., Медицина в Запорожской Сечи // Врачебное дело. -1993. №9, с.108-111.

50. Розвиток фармації за період від першого до другого з’їзду фармацевтів УРСР // Фармац.журнал. -1972. №2. –С.3-5.

51. Рудик С. Як лікувалося козацтво // Ваше здоров’я. -1998. -4ав.

52. Сало В.М.Деятельность земств по лекарственному

93

М.П. Павловського. – Львів., 1997. -19с.)

31.Маркетті М. Фармація Італії: Реклама ліків //Ваше здоров’я.-2002.-15бер.

32.Милявский В.М. Пионеры земской медицины: Н.А. Долгоруков// Сов. Здравоохранение. -1991.-№5. С.68-69.

33. Міл Дж. В.Ф , Нельсен Д. Громадська фармація в Данії // Фармац. Журн. -2002. -№2. С.15-19.

34.Мініович І.О. З історії аптечної справи //Фармац. журнал-1974.№4. с.83-85.

35.Мейсон П. Фармація Великої Британії // Фармац. Журн. -2002. №1. С.32-35.

36.Михненок М.П. К истории развития аптечного дела в Крыму // Фармация. -1977. -№1. –С.87-90.

37. Мультановский М.П. История медицины. – М.: Медицина, 1967.-С.98-108, 111-115

38. Натрадзе А.Г. Очерк развития промышленности СССР. – М.: «Медицина», 1967.-222с

39. Натрадзе А.Г. Русские и советские фармакопеи: М.: Медицина, 1977.-С. 36-40, 42-73.

40. Національна політика ліків в Україні: сучасний стан та перспективи на майбутнє // Вісник фармакології та фармації.-2003.№1. –с.2-11

41. Немченко А.С., Чмихало Н.В., Чорнуха В.М. Аптекарські такси та їх значення в розвитку аптечної справи / Фармац. журнал. – 1992.- №3. –с.31-35.

42. Оборин Н.А. Из истории медицины в Запорожской Сечи

92

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА……………………………..…………………………………………5

ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ КОСМЕТОЛОГІЯ. ЦІЛИТЕЛЬСТВО В ЕПОХУ ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА. РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ, ФАРМАЦІЇ ТА КОСМЕТОЛОГІЇ ДО XVIII СТ. ………………………………………………………………. 9

ЗНАЧЕННЯ ТЕМИ В ПРЕДМЕТІ ТА ЇЇ ЗМІСТ………………………………………………………………….…..9

ЦІЛІ НАВЧАННЯ……………………………………………………...34

ЗМІСТ НАВЧАННЯ ………………………..………………………..36

ГРАФОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ ДО ТЕМИ………………………………………………………………………39

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ…………………….…………………………………….42

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ…………………………………………………………………47

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ…………………………………………………………….…..47

ФАРМАЦІЯ ТА КОСМЕТОЛОГІЯ XVIII-XX СТ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФАРМАЦІЇ ТА КОСМЕТОЛОГІЇ……………………………………………………………………48

ЗНАЧЕННЯ ТЕМИ В ПРЕДМЕТІ ТА ЇЇ ЗМІСТ………………………………………………………..…………….48

ЦІЛІ НАВЧАННЯ ………………………………………………………………………………..79

ЗМІСТ НАВЧАННЯ ………………………………………………………………………………..82

3

ГРАФОЛОГІЧНА СТРУКТУРИ ЗАНЯТТЯ ДО ТЕМИ…………………………………………………………………….85

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ………………………………………………..……….89

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ………………………………………………………….……..94

4

років // Одеський медичний журнал. -2000. №4. С.3-5

19.Зархин И.Б. Очерки из истории отечественной фармации. –М.:Медгиз, 1956. –С.18-174.

20.Зелінський А.М. «Дослідження фармацевтичної науки і практики на Україні за 60 років Радянської влади» // Фармац. Журнал.-1977.-№5.-с.12-14.

21.(Земська медицина) // Малая мед.эциклопедия. –М., 1992. –т.3. –с.311.

22. Земская медицина // Сорокина Т.С. История медицины Т.2.- М., 1992. –с.272-273.

23. Історія фармації України / Р.В. Богатирьова, Ю.П.Спіженко, В.П.Черних та ін.. –Х.:Прапор, Вид-во УкрФА, 1999. –С.10-96, 109-158,597-713.

24.Косметология // БМЭ. –М., 1980. –Т.10. –С.414.

25.Княжевич С. Место и роль женщины в народной фармации // Аптечное дело. -1966.-№1. –С.87-89.

26.Косметология и аромалогия. -2006.-№1.-150с.

27.К развитию земской медицины на Украине // Сов. Здравоохранение.-1966.-№1.-с.66-70.

28.Криков В.И. организация и экономика фармации. -2е издание, -М.:Медицина, 1983. –С.37-65.

29. Кузьмин М.К. Советская медицина и медики в годы Великой отечественной войны. // Сов. Медицина. -1990.№5.-с.9-13.

30.Львівський державний медичний університет (за ред..

91

Крыму // Фармация. – 1977. -№1. – С.87-90.

10. Верхратский С.А., Заблудовський П.Ю. Історія медицини: Навч. посібник. 4-е вид., -К.:Вища школа, 1991.-С.107-116,336-359,384-421.

11. Виссарионов В.А., Надеждина А.Г., Рыков В.И. История развития косметологии в России // Вестник новых мед.технологий. -2002. –Т. IX,№1.-с.98.

12. Гунський І.М., Ткачук В.А. Відбудова і розвиток аптечного господарства УРСР в післявоєнні роки // Фармац. Журнал. -1975. -№2. –с.10-14.

13. Грин Мартин. Менеджмент Салона красоты: Как создать и сделать успешным бизнес в салоне красоты / Пер.с англ. Е.Моисеевой. – М.: Рипол классик, 2006. -192с.

14. Громовик Б.П., Грицишин И.М. Инфраструктура рынка лечебной косметики // Провизор – 1998.-№8.

15. Ена М.Г. Развитие химико-фармацевтической промышленности в Украинской ССР. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата фармацевтических наук. –Львов, 1967. -35с.

16.Дрибноход Ю.Ю. Пособие для косметологов. СПб.: ИД «Весь», 2003.-с.478-488

17.Заблудовский П.Е., Крючок Г.Р., Кузьмин М.К., Левит М.М. – М.:Медицина, 1981. –С.107-116.

18. Запорожан В.М. Одеському медичному університету 100

90

ПЕРЕДМОВА

В умовах формування ринкових відносин в Україні велика увага приділяється професійній підготовці фахівців фармацевтичної галузі. Від них вимагається не тільки вільне володіння основними питаннями організації роботи аптечних та парфумерно-косметичних установ усіх форм власності, але й уміння орієнтуватися у виробничих ситуаціях, що постійно змінюються.

У травні 2005 року Україна приєдналася до Болонського процесу. Інтеграція у європейський освітній простір вимагає якісних змін системи вищої освіти, які базуються на принципах Болонської декларації , положеннях Лісабонської угоди, Берлінського та Бергенського комюніке . Одним з важливих аспектів перебудови навчального процесу є впровадження європейської кредитно-трансферної системи ( ECTS – European Credit Transfer System). Здійснення даного завдання передбачає перехід на модульно-рейтингову систему організації навчального процесу.

Вивчення кожної дисципліни починається з аналізу історичного шляху її розвитку.

«Не знаючи минулого, не вивчаючи теперішній час, не можна думати про майбутнє.» Цей висновок підтверджується історією людства.

Знайомство з історією розвитку фармації і косметології, критичне освоєння її, дає змогу відібрати, використати все

5

краще на благо споживача.

Вивчення історії дозволяє підвищити моральний і загальноосвітній рівень майбутнього фахівця, сформувати пошану до своєї професії.

Історія косметології і аромалогії – дисципліна , яка є першим кроком на шляху до отримання майбутньої спеціальності – «Технологія парфумерно-косметичних засобів».

Вивчення цієї дисципліни не тільки поглиблює та закріплює знання про майбутню професію, а й допомагає студенту набути навичок самостійної роботи.

На семінарських заняттях у студентів повинні бути вироблені системні знання з історичних етапів розвитку косметології та аромалогії, особливостей розвитку косметології та аромалогії у різних країнах світу, основних напрямків розвитку косметології та аромалогії сьогодення та в перспективі.

Викладання студентам всього цього комплексу знань, вмінь і навичок, особливо, у зв’язку зі зменшенням кількості годин, відведених навчальним планом для практичних занять, вимагає від викладача чіткої та оптимальної організації навчального процесу з кожної теми.

При плануванні та ведені занять викладач повинен добиватися, щоб вони носили проблемний (діалектичний) характер, а для цього необхідно правильно застосовувати

6

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

1. Аржанов Н. Карьера фармацевта. 1. Профессиональное образование: (История) // Провизор -2000.-№7.-С.28-31

2. Аржанов Н.П. Харьковский женский мединститут // Провизор – 1999. -№5 –С.24-27

3. Апазов Н.Д. Развитие и прблемы фармации (к 70-летию национализации аптек) // Фармация. -1988.-№6. –С.1-7

4. Ахабадзе А.Ф. История развития косметики / Сб. тр. Ин-та косметлогии. –М: Медицина, 1968.-с.3-13

5. Арлев М., Гончаренко В. До 100-річниці Одеського медичного університету // Лікарський вісник – 2000, -рік XLV; 4.1 (Весна).- с.64-66.

6. Бажан Т.А. Роль больничных касс в системе страховой медицины в дореволюционный период // Сов. Здравоохранение . -1999. -№1. –С.39-43

7. Баулин Г. От женских курсов до университета и далее (ЗМУ) // Наш город. – 1995. -20апр.

8. Бенюх Н. История фармации Галичины (XIII-XXвека) // Провизор. – 1999 -№22. –с.13-15;1999 - №23 –С.44-45; 1999 -№24. –с.40-41; 2000-№3 – с.23-24; 2000-№2-С.30-32.

9. Бородий М.К. К истории развития аптечного дела в

89

(Культура країни)

(Загальних закономірностей всесвітньо-історичного процесу становлення фармацевтичних знань та знань відносно косметики з давніх часів до сучасності)

(Задачі вивчення) (Історія дисципліни – наука про розвиток фармацевтичної діяльності з давніх часів до сучасності) (ІСТОРІЯ)

(Косметології)

(Медицини і фармації)

(Періоди розвитку)

(Досягнення кожної епохи в галузі фармації, косметології та аромології)

(КЛАСИФІКАЦІЯ)

(Відповідають періодизації загальної історії кільтури країни)

(Загальна)

(Взаємодія фармації, косметології та аромології і загальної культури)

(Розкриває головні закономірності, основні ключові проблеми всесвітньої фармації в цілому)

(Новітня історія та сучасність)

(Вплив важливих теорій та відкриттів у галузі природознавства, філософії, культури на стан, об’єм і характер фармації, косметології та аромології кожної епохи)

(Первісне суспільство)

(Частна)

(Стародавній світ)

(Розвиток окремих фармацевтичних дисциплін: фармакогнозія, фармацевтична хімія, технологія ліків, управління та економіка фармації та парфумерно-косметичної галузі, менеджмент та маркетинг у фармації та косметології, інші)

(Середньовіччя)

(Нова історія)

88

закони та категорії діалектики в процесі навчання, вміння бачити проблему в кожному учбовому питанні, розкривати в ньому головне протиріччя і давати йому пояснення. Основною ознакою проблемного характеру навчання є глибоке усестороннє розкриття викладачем суті і причин явищ та фактів, для того, щоб студенти могли свідомо розуміти та творчо орієнтуватися в них. Тільки в цьому разі дотягнеться максимальний рівень розвитку творчого мислення в процесі засвоювання знань.

Ціль справжніх методичних вказівок – допомогти викладачам у підготовці до семінарських занять з курсу історії косметології та аромології. Методика семінарських занять розроблена з урахуванням сучасних дидактичних вимог та тих змін, які введені у нову програму. Особливу увагу приділено розвитку мислення.

Методичні вказівки не претендують на повноту викладу матеріалу і не можуть служити єдиним керівництвом при підготовці семінарських занять. Викладач буде звертатися до іншої літератури.

Обов’язковою умовою проведення семінарських занять на сучасному рівні служить любов викладача до науки, його ретельна підготовка, натхнення і педагогічна інтуїція.

Визначення навчальних і виховних цілей теми та окремих занять являється головною метою викладача. Кожна навчальна ціль являється вираженням рівня знань, якими

7

характеризуються досягнута якість володіння студентами програмного навчального матеріалу. Розрізняють чотири рівня знань:

І рівень знань - ознайомлення, якому відповідає пізнання;

ІІ рівень знань - репродукція, проявляється у самостійному відтворенні та засвоєнні інформації і у застосуванні типових задач.

ІІІ рівень знань - вміння, що проявляються в самостійній продуктивній діяльності, у використанні відомих методик для рішення нетипових задач.

IV рівень знань - трансформації, що формуються і проявляються у творчості, пошуковій та дослідницькій діяльності.

Сучасна дидактика вищої школи рекомендує будувати логічну структуру навчального матеріалу з використанням дидактичних матриць.

Дидактична матриця – відображає відношення елементів заняття одне з одним, в якому у наглядній формі представлена логічна структура навчального матеріалу.

8

(Галузь виробництва зберігання, відпуску ліків) (1763 р.- про ревізію аптек та аптечна такса) (Викладання фарм. Дисциплін у Харківському, Казанському, Юрьєвському університетах) (19 століття) (1798 р.- Петербурзька медично-хірургічна академія) (1804р.- розділ на окремі медичні і фарм. кафедри) (1808р.- фармацевтиче відділення для підготовки провізорів ) (1789р.- перший Аптечний устав) (1755р. – Московський університет (мед. факультет)) (Підготовка спеціалістів-аптекарів) (Регламентація діяльності аптек 18 ст) (1783 р. – про виготовлення ліків за рецептами) (1784р. – окремі правила з відпуску готових ліків)

(Розвиток косметології 18-20ст.)

(Відкриття першої парфумерно-косметичної фабрики (18ст..Гук)) («Товариство А.Ралле та К» (1843р.) Альфонс Ралле» виробництво мила, парфумів та ін) («Товариство Брокард та К» (1864р. Москва) –вироництво одеколонів) (Перша промислова партія ефірного масла рози (1899р. Грузія)) (Технологічна лабораторія (1860р. Петербург))

(Узаконення лікувальної косметики (1908р.))

(Програма навчання шкіл масажу)

(Отримання свідоцтва на право займатися лікувальною косметикою) (Відкриття першого інституту лікувальної косметики (1910р. Москва))

87

(Аптечна справа на Слобожанщині та півдні України)

(Казенні аптеки (Київська, Лубненська)) (Розвиток військової медицини) (Перші аптеки) (Розвиток громадської медицини) (Основні напрямки діяльності) (Становлення та розвиток української фармації)

(Ахтирська аптека (1723р.)) (Кременчуцька аптека (1764р))

(Харківська аптека (1778р.)) (Олександрівська аптека (1770р.)) (Заезпечення полків лікарями та аптекарями)

(Сумська аптека (1808р.) Богодуховська (1845р)) (Батурінська аптека (1751р.))

(Забезпечення ліками)

(Волчанська аптека (1847р.) Змієвська аптека(1844р.)) (Новгород-Сіверська аптека .(1791р.)) (Приватні аптеки (Глухівська, Київська, Нежинська)) (Відкриття першої вітчизняної школи лікарів (Єлизаветград, 1777р.))

(Краснокутська аптека (1880р.)) (Одеська аптека (1796р.))

(Інші: Печерська аптека (1799р.),Чернігівська аптека (1782р.), Полтавська (1750р.) та ін..)

(Аптеки Західної України)

(королівські) (сільські) (гомеопатичні) (окружні)

(дрогерії) (домашні) (публічні)

86

ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ КОСМЕТОЛОГІЯ. ЦІЛИТЕЛЬСТВО В ЕПОХУ ПЕРВІСНОГО СУСПІЛЬСТВА. РОЗВИТОК МЕДИЦИНИ, ФАРМАЦІЯ ТА КОСМЕТОЛОГІЇ ДО XVIII СТ.

ЗНАЧЕННЯ ТЕМИ В ПРЕДМЕТІ ТА ЇЇ ЗМІСТ

Вивчення історії косметології та аромології здійснюється на початковому загальноосвітньому етапі підготовки фахівця в галузі фармації і є складовим елементом загальної культури, виховує відчуття необхідності фармацевтичної спеціальності, свідчить про глибокі історичні коріння фармації, косметології та аромології.

У процесі виховання майбутніх провізорів, розширення спеціальних фармацевтичних та медичних знань, підвищення загального культурного рівня студентів, вивчення історії косметології та аромології має важливе значення.

Знайомство з історією розвитку фармації і косметології, критичне освоєння її, дасть змогу відібрати, використати все краще на благо споживача.

Вивчення історії дозволяє підвищити моральний і загальноосвітній рівень майбутнього фахівця, сформувати пошану до своєї професії.

Фармація – науково-практична галузь, що вивчає питання пошуку, отримання, дослідження, зберігання,

9

виготовлення і відпуску лікарських засобів. У походженні цього терміну знайшла віддзеркалення історія фармації. Єгипетське слово «фармакі» ( у перекладі – даруючий зцілення або безпеку) дало походження грецькому слову «фармакон» ( у перекладі – ліки). Всім видам діяльності, пов’язаним з виготовленням і продажем ліків, спочатку в Стародавній Греції, пізніше в Стародавньому Римі, а потім і інші народи стали давати назви, що мають коріння фармако або фарма. Наприклад: фармакопея, фармакологія, фармакогнозія.

Неймовірно далеко стоять поняття «космос» і «косметика», проте вони мають одне коріння.

«Космос» (грец.) – це мир, Всесвіт; «честь і слава», «порядок», «гармонія», «прикраса, наряд, краса».

Від цього іменника утворене дієслово «cosmeo»- упорядковувати, прикрашати і іменник «cosmetika» - мистецтво прикрашати.

Безперечним історичним фактом є те, що «косметика стара, як саме людство». Проте, як наука – «косметологія» - порівняно молода.

Косметологія – це наукова дисципліна, що вивчає методи діагностики, профілактики, лікування захворювань, усунення косметичних недоліків (шкіри голови, тіла, обличчя), а також здійснення перевірки на нешкідливість косметичних засобів, що створюються і випускаються косметологічною

10

43. Принципи організації форм лікарського обслуговування населення за рубежем.

44. Організація аптечної справи деяких зарубіжних країн.

45. Зарубіжне законодавство у області косметології.

ГРАФОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ ЗАНЯТТЯ ДО ТЕМИ «ФАРМАЦІЯ ТА КОСМЕТОЛОГІЯ ХVІІІ- ХХ СТ. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФАРМАЦІЇ ТА КОСМЕТОЛОГІЇ»

85

26. Лікарська допомога населенню в роки громадянської війни.

27.Організація лікарського обслуговування в роки відновного періоду.

28.Фармація радянської України в 30-ті роки.

29. Організація медичного обслуговування населення в роки передвоєних п’ятирічок.

30. Розвиток косметології в 1917-1940 рр.

31. Фармація і косметологія в передвоєнні роки.

32. Лікарське обслуговування населення в роки Великої Вітчизняної Війни (ВВВ)

33. Відновлення і подальший розвиток аптечної мережі в післявоєнний період.

34. Розвиток хіміко-фармацевтичної промисловості в період Великої Вітчизняної Війни і післявоєнний період.

35. Розвиток аптечної служби в 1950-1990рр.

36. Розвиток косметології в 1950-1990рр.

37. Аптечна служба України в 1950-1980-ті роки.

38. Фармація України в 90-ті роки ХХ століття.

39. Перспективи розвитку Національної фармації.

40. Сучасні тенденції в косметології.

41. Сучасний стан хіміко-фармацевтичної промисловості на Україні.

42. Історичні віхи розвитку парфумерно-косметичної промисловості.

84

промисловістю.

Косметологія – це комплексна наука, що включає біологію шкіри, вивчення і приготування косметичних засобів, перевірку їх властивостей і виявлення способу застосування.

Косметологія тісно поєднує в собі ряд наукових, природознавчих і медично-фармацевтичних дисциплін.

Розвиток хімії, фармакології, фізіології, хірургії, дерматології змінил місце і роль косметології. З глибини і ефективності дії на організм вона тісно пов’язана з медициною і фармацією.

З погляду медицини косметику ще розглядають як складову частину медичного обслуговування населення, тобто косметика – це практична сфера діяльності фахівця, який в рамках своєї професії використовує результати косметології для своєї користі або на благо клієнта.

Прийнято розділяти косметологію на медичну і декоративну. Медична ділиться на профілактичну, гігієнічну і лікувальну. У свою чергу лікувальна складається з консервативної, діагностичної і хірургічної. Декоративна ділиться на побутову і театральну.

Історія фармації – це наука про розвиток фармацевтичної діяльності і лікарських знань впродовж всього існування людства від первісних часів до наших днів.

У задачі історії фармації як науки входить вивчення:

11

· Загальних закономірностей всесвітньо-історичного процесу становлення фармацевтичних знань з якнайдавніших часів до сучасності;

· Досягнень кожної нової епохи у області фармації;

· Взаємодії фармації і загальної культури, вплив найважливіших теорій і відкриттів у природознавстві, філософії, культурі та стан , об’єм і характер фармації кожної епохи.

У основу періодизації загальної історії фармації встановлений прийнятий в загальній історії розподіл на п’ять періодів: первісне суспільство, стародавній світ, середньовіччя, нова і новітня історія.

Виникнення медицини і фармації зароджується на зорі людської культури.

Первіснообщинний устрій є універсальним, тому що він присутній в історії розвитку кожної країни: через нього пройшли всі народи нашої планети без виключення. За своєю тривалістю первісна ера (кам’яне століття) охоплює більше 99% всієї історії людства.

Відповідно історичним етапам умовно визначаються три періоди в розвитку первісного лікування:

1) Становлення первісного суспільства і первісного лікування-коли відбувалося первинне накопичення і

12

12. Цехова медицина. Братства України.

13. Загальні історичні відомості становлення медицини Запорізької Січі.

14. Лікувально-опікунські установи Запорізької Січі.

15. Історія розвитку фармації на західноукраїнських землях.

16. Підготовка фармацевтичних кадрів на Україні.

17. Історія розвитку медичних і фармацевтичних учбових закладів на Україні.

18. Стан виробництва і постачання лікарськими препаратами в кінці XIX-початок ХХ століть.

19. Соціальна боротьба фармацевтів.

20. Історія зародження і розвитку хіміко-фармацевтичної промисловості до Першої світової війни.

21. Боротьба робітників за соціальне страхування і організацію лікарняних кас на промислових підприємствах.

22. Лікарське забезпечення населення і надання косметичних послуг в дореволюційний період.

23.Розвиток хіміко-фармацевтичної промисловості в першій половині ХХ століття.

24.Робота із створення державної служби охорони здоров’я.

25. Націоналізація аптечних установ.

83

промисловості

13. Вивчити принципи організації лікарського забезпечення і організацію аптечної справи в окремих зарубіжних країнах; зарубіжне законодавство в області косметології.

ЗМІСТ НАВЧАННЯ

1. Аптечна справа на Правобережній і Лівобережній Україні.

2. Виникнення перших аптек.

3. Аптечна справа на Слобожанщині і півдні України.

4. Роль українських учених в розвитку фармації.

5. Фармація в Росії в другій половині XVIII століття.

6 Роль російських учених в розвитку фармації і підготовці фармацевтичних кадрів.

7. Розвиток капіталізму в Росії і його вплив на перетворення аптеки в комерційне підприємство.

8. Створення вітчизняних фармакопей і внесок вітчизняних учених в їх створення.

9. Історія створення аптекарських такс.

10. Земські реформи, створення земських аптек.

11. Історія жіночої фармацевтичної справи.

82

2) узагальнення емпіричних знань про природні лікувальні засоби (рослинного, тваринного і мінерального походження);

3) Період розквіту первісного суспільства- коли розвивалося і затверджувалося цілеспрямоване застосування емпіричного досвіду колективного лікування в соціальній політиці;

4) Період розкладання первісного суспільства- коли разом із зародженням класів і приватної власності йшло становлення культової практики лікування (що зародилося в період пізньої родової общини), продовжувалося накопичення і узагальнення емпіричних знань лікування ( як колективного досвіду общини і індивідуальної діяльності лікарів)

Джерела вивчення історії первісної ери і первісного лікування.

Вивчення розвитку лікувальної діяльності людини в різні періоди історії не однакова і , як правило, знаходиться в зворотній залежності від давності епохи. Найбільш складна реконструкція історії первісного суспільства: воно не залишило письмових джерел, а осмислення археологічних і етнографічних даних має цілком об’єктивні труднощі і вимагає постійного перегляду наших уявлень у зв’язку з новими науковими відкриттями.

13

Достовірні наукові знання про лікування первісної ери базуються на даних археології і етнографії, палеопатології і палеоботаніки, палеоантропології і палеопсихології.

У витоках косметології лежать здоровий глузд і функціональність. Все починалося з свідомості необхідності особистої гігієни, ритуальних розфарбовувань і бажання виділитися. Чоловік розфарбовував себе для того, щоб злякати ворогів і привертати добрих духів, а жінка – для дотримання ритуалів і просто для краси.

Нове, що відрізняє медицину рабовласницького ладу від первіснообщинної – це пошук природних причин для пояснення виникнення хвороб. У епоху рабовласництва виникло матеріалістичне світобачення і зачатки наукових знань про природу.

Історія косметології також сходить до якнайдавніших часів. В період рабовласництва найбільша увага надавалася розвитку гігієнічного напряму в косметиці. Разом з гігієнічним в давнину бурхливо розвивалися і інші напрямки косметики – ароматичний (застосування пахощів), естетичний (способи прикраси), а також масаж. Вже із стародавніх часів косметика переплітається з медициною.

Розвиток культури і медицини в перших рабовласницьких державах мав в кожній з них свою специфіку, що відображає вплив соціальних умов і географічних особливостей.

14

такс і жіночій фармацевтичній освіти, розвитку промислового виробництва ліків і організації постачання медикаментами.

6. Ознайомитися з умовами побуту і праці фармацевтів, питаннями соціального страхування і виникненням лікарняних кас на промислових підприємствах.

7. Вивчити історію розвитку фармації і косметології в роки радянської влади.

8. Вивчити етапи відновлення аптечної мережі в післявоєнний період. Засвоїти розвиток фармації в 60-90рр..

9. Вивчити виникнення аптек на Україні, роль українських учених у розвитку фармації.

10. Вивчити значення цехової медицини і виникнення братств; системи організації лікувально-опікунської діяльності Запорізької Січі; стан і особливості розвитку фармації на західноукраїнських землях; історію розвитку системи медичної і фармацевтичної освіти.

11. Систематизувати знання про історію розвитку фармації на Україні, вивчити загальні риси української фармації, як складової частини радянської фармації, виділити характерні особливості розвитку аптечної справи на Україні.

12. Вивчити і засвоїти історичні етапи розвитку фармацевтичної і парфумерно-косметичної

81

причини, що привели до зміни стану аптечної справи в країні. Вивчити історію розвитку фармації і косметології в роки радянської влади. Ознайомитися і вивчити принципи організації лікарського забезпечення і організацію аптечної справи в окремих зарубіжних країнах; закордонне законодавство у області косметології.

Конкретні цілі:

1. Студентам необхідно засвоїти і вивчити подальший розвиток медицини, фармації і косметології в Росії: документи, що регламентують діяльність аптек і відпуск ліків з аптек; внесок російських учених і фармацевтів у розвиток наукової медицини і фармації, підготовку фармацевтичних кадрів.

2. Засвоїти систему управління медичною справою в XVIII-XX століттях.

3. Вивчити стан фармації і косметології в Росії на рубежі кінця ХІХ – початку ХХ століть, розкрити причини, що привели до зміни стану аптечної справи в країні.

4. Вивчити історію створення друкарських фармакопей.

5. Засвоїти роль медицини і фармації в організації медичної і лікарської допомоги сільському населенню в період земства, закріпити знання з історії аптечних

80

Самим раннім в хронологічному розумінні було зародження рабовласницького ладу в долині річки Нил (V тис. до н.є.). Стародавньоєгипетська цивілізація, що сформувалася, зробила величезний вплив на розвиток науки в інших країнах. У стародавньоєгипетській медицині зародилися дві найважливіші концепції – гуморальна і пневматична, які зберігалися в медицині впродовж більше 3 тисячоліть. Загальнопатологічні концепції, деякі прийоми діагностики і лікування були запозиченні і розвинені античними лікарями. Пізніше, медичні знання Давнього Єгипту застосовувалися лікарями Візантії, країн Арабського халіфату, Середньої Азії, а також Західної Європи періоду раннього середньовіччя. Давній Єгипет вважається батьківщиною дерматології, косметології і ароматерапії.

Разом з Єгиптом, колискою медичної культури вважають держави, утворені в долині річок Тигру і Євфрату – Месопотамії (IVтис до н.е.). Глиняні таблиці на шумерській мові є найдавнішим “виданням фармакопеї”, відомим в історії людства (ІІІ тис до н.е.).

Месопотамська медицина відрізнялася застосуванням раціональних діагностичних методів і справила істотний вплив на розвиток медицини Сирії, Ірану, Греції. Натурфілософська система поглядів лікарів Месопотамії, як і стародавнього Ірану, полягала в залежності людського організму від 4 стихій:

15

(сонця, води, землі, повітря) і 4 рідин.

Формування стародавньої іранської культури, і зокрема медицини, почалося в кінці 6 століття до н.е. на базі культурних і наукових досягнень Месопотамії і Давнього Єгипту. Єгипетські лікарі і медична література мали великий авторитет в Стародавньому Ірані. Іранська медицина, не втрачаючи ранніх придбань, асимілювала багато досягнень античної, близькосхідної і індійської медицини, досягнувши свого розквіту в 3-7ст. н.е.. Вона зумовила зміст медицини арабських халіфатів.

Історія Стародавньої Індії ділиться на декілька періодів, що мають свої особливості, які вплинули на стан розвитку медицини. Найдавнішим був період так званої харапської культури, що сформувалася в ІІІ тис. до н.е. і значно перевищувала рівень розвитку Давнього Єгипту і Месопотамії. На рубежі ІІ і І тис. до н.е., після занепаду харапської культури, наступив ведичний період, в перебігу якого медицина перепліталася з релігійними обрядами, хвороби “лікувалися” заклинаннями і чаклунством. Класичний період ( І тис. до н.е. – в VI ст.. н.е.) характеризується значним розвитком знань в різних галузях, зокрема в медицині. Виникнення хвороб пояснювалося нерівномірним з’єднанням трьох речовин (жовчі, слизу і прани) в тілі людини, а також визнавався вплив віку, клімату, живлення. У системі медичних знань важливе значення

16

партії вироблених товарів або інші знаки, його ідентифікуючі.

Косметика, поширювана в США, незалежно від того, вироблена вона місцевою промисловістю або імпортована із-за кордону, повинна відповідати ухвалам Федеральної служби за контролем продуктів харчування, ліків і косметики( Food, Drug and Cosmetic Act – FD&C Act) і служби по упаковці і етикеткам ( Fair Packaging and Labeling Act – FP&L Act).

За законодавством Японії, крім назви і адреси виробника або імпортера, назви продукту, переліку інгредієнтів , повинен бути відображений термін зберігання косметичного засобу, особливо якщо засіб містить аскорбінову кислоту, її ефіри, солі або ензими і при умові, якщо змінюються властивості і якість продукту навіть при правильному зберіганні протягом 3 років після виробництва або імпорту.

ЦІЛІ НАВЧАННЯ

Загальна ціль: вивчити подальший розвиток медицини, фармації і

косметології в Росії та на Україні. Засвоїти систему управління медичною справою в XVIII-XX століттях. Вивчити стан фармації і косметології в Росії на рубежі кінця ХІХ – початку ХХ століть, розкрити

79

Вся косметична продукція, поширювана в країнах ЄС, повинна відповідати вимогам Косметичних директив ЄС та їх доповненням.

Законодавство ЄС накладає вето на розповсюдження косметичних засобів, до складу яких включенні інгредієнти, заборонені, не рекомендовані або тимчасово дозволені до уточнення їх повної безпеки, входять в списки додатків.

Усередині ЄС дозволене розповсюдження косметичних засобів, які містять субстанції, що знаходяться в списку тимчасово дозволених ( з відповідними обмеженнями і строго до дозволеного терміну) і вказані в додатку. Це також повинно бути відображено на етикетці продукту.

Законодавство передбачає певні вимоги для етикеток на косметичні засоби. Інформація на етикетці не повинна змиватися, повинна бути розбірлива і добре видно. Вона повинна включати назву і адресу фірми, що виготовляє або поширює косметичний продукт. Докладніша інформація може бути і у формі абревіатури, якщо вона легко упізнана. Там же повинен бути вказаний номінальний зміст – маса, об’єм . На етикетці повинні бути вказані: термін придатності даного засобу, включаючи місяць і рік, а також умови зберігання, при яких гарантовано якість і первинні властивості препарату. За наявності попереджень з використання даного косметичного засобу, це повинно бути відображено на етикетці. Там же повинні стояти номер

78

надавали діагностиці. Стародавній Індії належить заслуга в створені хірургічної косметології. Староіндійська медицина, порівняно з медициною інших країн, володіла найбільшою кількістю лікарських засобів. Багата культура індійського народу була сприйнята в країнах Сходу, античного світу та європейських країнах. Досягнення індійської медицини зробили впливи на медицину Цейлону, Малайського архіпелагу та стали основою медицини Тибету. У 4-6ст до н.е. стали зміцнюватися зв’язки медицини Індії з медициною народів Середньої Азії та Близького Сходу.

За археологічними джерелами, найбільш ранні старокитайські праці медичного змісту датуються 11 ст. до н.е. На розвиток природничо-наукових поглядів в Китаї визначальний вплив зробило натурфілософське уявлення про взаємодію пасивної сили («інь») і активної («янь»), порушення співвідношення яких вважали причиною виникнення хвороби. Китайські лікарі володіли оригінальними методами діагностики (дослідження пульсу) і лікування (акупунктура і припікання), широко вживані до теперішнього часу. У Стародавньому Китаї широко використовували дієтотерапію, водні процедури, масаж , лікувальну фізкультуру. Китайська медицина вплинула на розвиток медицини Тибету, Кореї, Японії, Далекого Сходу і Середньої Азії.

Косметика згадується і в Біблії. У Стародавній Іудеї були

17

освідченні в притираннях і пахощах. Мертве море було джерелом найціннішої сировини для косметичної продукції. Воно давало цілющий бруд, який в суміші з мінералами і смолою успішно виліковував численні шкірні захворювання.

Найважливішим за своїми наслідками періодом, від якого бере початок вся сучасна європейська культура і наукова медицина, з’явилась античність. Сприйнявши і розвинувши досягнення народів Стародавнього Сходу , греки відібрали з них найцінніше, зробивши невід’ємною частиною сучасної культури. Старогрецька культура і медицина виявляють собою якісно новий етап розвитку людства. На відміну від країн Стародавнього Сходу, медицина Греції у меншій мірі знаходилася під впливом релігії. Існувала храмова медицина, народна медицина, і до 6ст. до н.е. сформувалася соціальна медична допомога. Головним досягненням античної медицини є об’єднання емпіричного і філософського напрямів, що утілилося в основний принцип сучасної медицини – єдність науки і практики. У старогрецькому суспільстві був особливий культ тіла, чистоти, гігієни і здоров’я. Оскільки поклоніння греків красі поєднувалося з їх любов’ю до спорту, в античності широкий розвиток одержав лікувальний і спортивний масаж. А старогрецький лікар Гіппократ запропонував використовування масажу як косметичної процедури.

У історії медицини Римської імперії вирішальну роль

18

законодавство введена серйозна поправка, згідно якої, крім посилювання вимог до якості косметичних препаратів, виробників зобов’язують приводити на етикетці повний перелік вхідних інгредієнтів на латинській мові. Вказані вимоги в європейському косметичному законодавстві, з одного боку, підкреслюють серйозність відношення до косметології, з іншого – косметичні засоби наближають до препаратів медичного призначення.

Основне законодавство Європейського співтовариства (ЄС) з косметиці включає два великі розділи: статті і додатки. У статтях даються визначення, указуються критерії і вимоги до етикеток, обов’язку членів ЄС і деталі механізму внесення доповнень.

Додатки містять переліки заборонених і не рекомендованих до використання інгредієнтів ( в даний час таких більше 400). Існує також перелік тимчасово дозволених до застосування інгредієнтів, що знаходяться на даному етапі під контролем. Один з додатків включає список барвників, повністю дозволених до застосування в косметичній продукції і тимчасово дозволених до того моменту , коли їх нешкідливість буде абсолютно доведена. У додатках також відображений перелік консервантів, дозволених до використання в необмежених і обмежених концентраціях залежно від типу продукції. Подібний список існує і для сонцезахисних інгредієнтів.

77

Аптечна мережа Великобританії нараховує понад 14 тисяч аптек. Більшість англійських аптек – дрібні. Вони представлені наступними типами:

1. Індивідуальні приватновласницькі

2. Що належать приватним невеликим компаніям фармацевтів.

3. Фірмові або «багатолавки», належить якій-небудь крупній компанії.

4. Аптеки кооперативних товариств.

5. Лікарняні.

Половина всіх аптек належить фармацевтам. Керувати аптекою може тільки фармацевт. Назва «аптека» уживається тільки після реєстрації у відповідному фармацевтичному суспільстві.

Останнім часом в світі стрімко зростає роль азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР) як в політичних, так і економічних процесах. У більш ніж 40 державах АТР зосереджено понад 50% населення планети.

Слід зазначити, що за останні два роки існування фармацевтичної діяльності в умовах ринку почалася активна пропаганда збереження високого етичного рівня професії фармацевта з метою не допустити перетворення його в простого продавця ліків заради прибутку.

У зарубіжних країнах косметичні засоби реалізуються тільки через аптеки. З 1997 року в європейське

76

зіграла медицина Стародавньої Греції. Римська медицина є насправді завершальним етапом розвитку культури еллінізму, ніж самостійним вченням. У Римі, в умовах імперії, медицина дістала значно більше можливостей розвитку, ніж в рабовласницьких державах Стародавнього Сходу і в Стародавній Греції. Необхідність забезпечення санітарних умов у великих містах, обслуговування багатотисячного населення , а також організація постійної армії висунули нові задачі перед медициною. Ці задачі не під силу було вирішувати приватним лікарям, в Римі виникли елементи державної лікарської діяльності.

Давньоримська медицина розвивалася за двома напрямками: методична і пневматична школа. Методична школа базувалася на матеріалістичному переконанні. Причина хвороби пояснювалася порушенням руху рідких і газоподібних атомів, їх застоєм, що приводила до зміни щільних частин (об’єднання гуморального і солідарного навчання). Представники пневматичної школи вважали основними засадами природи не елементи, і їх стани ( теплоту, холод, вологість, сухість), і вважали, що в основі життя лежить дихання. Основні положення пневматичної школи сходять до уявлень стародавніх єгиптян. Спадщина римської медицини була сприйнята і використана ученими Візантії, країн арабського халіфату і середньовічної Європи.

Основам косметики римляни навчилися у греків, звівши

19

гігієну тіла в культ. У Римській імперії одержали особливу популярність лазні(терми), де широко використовувалися різні види масажу.

Вже у той час застосовувалися очищаючі препарати для догляду за шкірою, пом’якшувальні маски з масел тваринного і рослинного походження, вибілюючі мазі, креми, різні фарби для брів, вій, родимок, засобу проти сухості шкіри, зморшок, ластовинок, різні дезодоранти. Відомі також засоби для зміцнення волосся і лікування облисіння, ароматичні пігулки для полоскання рота, духи і інші ароматичні засоби. Косметичні препарати для повсякденного туалету багатих пані (аромат для ванн, грим, засоби догляду за волоссям) виготовляли у спеційних будинках. Всі косметичні прийоми проводили спеціально навчені молоді рабині ( cosmetae) під наглядом літніх жінок, яких називали «ornatrix» або ті, що прикрашають.

Стародавні римляни застосовували ароматичні речовини ще ширше, ніж греки. У них було три типи парфумерії: ладісмата-тверді духи, стіммата –рідкі духи, діапасамата-пудри.

Феодальний лад встановився в різних країнах світу в різні історичні терміни. Цей процес переходу від рабовласництва до феодалізму протікав у специфічних для кожної країни формах.

В епоху феодалізму були внесені істотні зміни в систему

20

У Німеччині діє одна з найстаріших і розвиненіших систем соціального і медичного страхування, яка охоплює 90% населення. Це так зване окладне страхування.

У скандинавських країнах (Данія, Норвегія, Швеція) лікарська допомога населенню здійснюється через обов’язкову систему державного соціального страхування.

Частину вартості лікарського засобу власнику аптеки сплачує хворий, а частину - страхова каса з фондів соціального страхування. Фонди соціального страхування утворюються за рахунок внесків самих застрахованих (понад 40%), відрахувань підприємців і дотацій уряду.

Організація аптечної справи орієнтована в європейських країнах (членах ЄС) на Копенгагенську Декларацію, прийняту 31 травня 1994 року на Європейському Форумі фармацевтичних товариств.

Аптечна мережа Німеччини нараховує понад 20тис. аптек. Серед них приватні і госпітальні; аптеки-консультації, інформації, прийому ліків з минулим терміном придатності; аптеки торгові, органів охорони здоров’я.

У скандинавських країнах всі ліки ( за невеликим винятком) продаються тільки в аптеках. Діє єдиний прейскурант на лікарські засоби для всіх аптек.

У Данії і Норвегії аптеки, представляють приватні підприємства і знаходяться під контролем держави.

75

власністю аптечних установ існує приватна власність, власність колективу , фірм, товариств і комунальна. Тому необхідно вивчити досвід зарубіжних країн, що працюють в умовах ринку.

З давніх часів за кордоном функціонують в основному три системи медичного і лікарського обслуговування населення – приватна, державна і страхова. У ряді країн ці системи поєднуються, наприклад, в США – приватна і страхова, в Японії – приватна і державна.

Рівень забезпечення населення лікарською допомогою в зарубіжних країнах визначається розвитком аптечної мережі, чисельністю фармацевтичних кадрів, номенклатурою нових лікарських засобів і платоспроможністю населення.

У США переважає приватна система охорони здоров’я, при якій всі витрати на медичну і лікарську допомогу несуть самі хворі. Існують численні приватні компанії страхування здоров’я.

Останніми роками в США розширилася система медичного страхування із забезпеченням застрахованих осіб ліками. Створюються центри здоров’я. Прикріпленні до центру мешканці повинні вносити певну платню.

У Англії існує закон про Державну службу охорони здоров’я, що передбачає безкоштовне лікарняне і поза лікарняне лікарське обслуговування.

74

підготовки лікарів і організації медичної допомоги. Разом з монастирськими школами були поширені ремісничі и цехові. Пізніше підготовкою лікарів займалися університети. Остаточно склалася лікарняна форма медичної допомоги.

Широкий розвиток одержала в халіфатах лікарняна справа, виникли перші аптеки. Розвиток лікознавства тісно пов'язаний з досягненнями учених Сходу у області хімії. Вони удосконалили методи приготування ліків і виказали ідею їх отримання хімічним шляхом. Крім того, арабські лікарі вперше піддали лікарські засоби біологічному і клінічному випробуванню в лікарнях. Медицина Арабського Сходу складає вище досягнення епохи феодалізму. Вона послужила одним з джерел формування поглядів учених середньовічної Європи.

У 9-11 ст. високого розвитку досягла культура народів Середньої Азії. У Бухарі, Хорезмі існували лікарні і аптеки. Була велика бібліотека, в Хорезмі – спілка вчених. Найвидатнішим представником лікарів Середньої Азії був Абу Ібн Сина, відомий як Авіцена (980-1037 рр.). Світову популярність здобула його головна праця «Канон лікарської науки», яка формувала медичне мислення багатьох поколінь.

Внесок Ібн Сини в косметологію був важливим етапом її розвитку: багато запропонованих їм методів і засобів лікування є прообразом сучасних.

21

Питання косметики Ібн Сина висловив в частині 7-й IV книги «Канону лікарської науки», яка називається «Косметика». У цій частині описано застосування більше 220 лікарських рослин. З них тільки близько 35 використовується в сучасній дерматології. Окрім цього в «Косметиці» описане застосування 23 засобів тваринного походження: молочних продуктів, ланоліну, меду, бджолиного воску, бичачої жовчі, м’яса і отрути змій, шпанських мушок, курячого і гусячого жиру та ін.. Описано застосування 17 мінеральних копалин, органічних сполук: ртуті, свинцю, заліза, міді і мідного купоросу, бронзи, срібла, золота, сірки, миш’яку, квасців, поташу, сурику, бітуму, соди, глини, вапняку, нафти. Всього у цьому розділі описано близько 258 рецептів за складними прописами.

Духовна культура середньовіччя знаходилася під гнітом церковної ідеології. Наука служила церкві і не виходила за межі, встановлені вірою. Основою медицини стали не спостереження і досвід, а словесні висновки і дедукція. У 6-7 ст. при західноєвропейських монастирях відкрилися перші лікарні, за зразком візантійських. Відкрилися лазарети-притулки для ізоляції прокажених.

У ІХ ст. на півдні Франції, в Марселі винайшли мило. Миловарна промисловість стає одним з найважливіших видів косметичного виробництва. Крім мила, при купанні з метою догляду за шкірою використовували добавки у воду

22

ліків в Україні (НПЛ)». НПЛ враховує інтереси всіх зацікавлених сторін фармацевтичного ринку (виробників, регулюючих органів і споживачів), має комплексний підхід і гарантує: доступність, якість і раціональне використання лікарських засобів.

Традиційна класифікація засобів нашкірної дії передбачала розділення їх на дів протилежні групи: лікарські засоби і косметичні. З погляду сучасних знань про фізіологію і гістологію шкіри, точної межі між косметичним засобом і ліками нашкірної дії немає, оскільки всі інгредієнти нашкірних засобів не є інертними.

Таким чином, виділяється категорія активних косметичних засобів - «космецевтика». Термін «космецевтика» утворений із слів «косметика» і «фармацевтика» і відповідає поняттю «лікувальна косметика».

У категорію «космецевтика» входять засоби захисту від сонця, антицелюлітні засоби, засоби проти старіння шкіри і усунення зморшок, засоби для лікування акне, для лікування алопеції і засоби для волосся.

У структурі українського ринку парфумерно-косметичної продукції традиційними лідерами за об’ємом продажів є засоби догляду за волоссям і декоративна косметика. 95% виготовленої в Україні парфумерної продукції споживається на внутрішньому ринку.

Сьогодні на території України разом з державною

73

1990-х років послужили причиною кризи фармацевтичної промисловості. Внаслідок порушення економічних зв’язків з підприємствами, що знаходяться за межами України, зменшився об’єм поставок готових лікарських засобів і сировини для української фармацевтичної промисловості. Крім того, загострилася раніше існуюча проблема кризи матеріально-технічної бази і її невідповідність міжнародним стандартам.

З ухваленням ринкових законів в галузі почався процес демонополізації і перекладу державної власності в інші види

власності. Одночасно почалося інтенсивне проникнення в сферу фармації комерційних структур.

Основним юридичним докумен