Українська бібліотечна асоціація

Молодіжна секція УБА

Форум молодих бібліотекарів

«Бібліотека на мапі міста»

ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ

7-8 квітня 2016 року, м. Київ

Київ 2016

2

ББК 78.34

УДК 024

Ф80

Форум молодих бібліотекарів «Бібліотека на мапі міста» : зб. матеріалів / Укр.

бібл. асоц. ; редкол.: О. В. Воскобойнікова-Гузєва, В. В. Загуменна, В. С. Пашкова,

В. Є. Сошинська, Я. Є. Сошинська, І. О. Шевченко, Л. П. Шендерівська. – Електрон. вид. –

Київ : УБА, 2016. – 62 с.

ISBN 978-966-97569-0-9

Наукове видання вміщує виступи учасників міжнародного форуму молодих

бібліотекарів, а також матеріали досліджень молодих науковців і майбутніх фахівців

інформаційно-бібліотечної та видавничо-поліграфічної і книготорговельної сфери, що

представляють бібліотеки й вищі навчальні заклади України, Естонії, Молдови.

У матеріалах збірника розкрито інноваційний бібліотечний досвід взаємодії

бібліотеки і громади, досліджено місце сучасної бібліотеки у фізичному, цифровому та

медійному просторі, проаналізовано бібліотечні соціокультурні та освітні проекти,

приділено увагу питанням менеджменту і маркетингу у медійній сфері, запропоновано

ознайомитися з проектами Молодіжної секції Української бібліотечної асоціації.

Рекомендовано до друку Президією Української бібліотечної асоціації, протокол №6

від 30 серпня 2016 р.

Редакційна колегія:

О. В. Воскобойнікова-Гузєва, доктор наук із соціальних комунікацій, старший

науковий співробітник

В. В. Загуменна, кандидат педагогічних наук, професор

В. С. Пашкова, доктор історичних наук, доцент

В. Є. Сошинська, кандидат наук із соціальних комунікацій

Я. Є. Сошинська, кандидат історичних наук, доцент

І. О. Шевченко, кандидат педагогічних наук, доцент

Л. П. Шендерівська, кандидат економічних наук

ISBN 978-966-97569-0-9

© Українська бібліотечна асоціація, 2016

© Автори, 2016

3

Зміст

Розділ 1. Бібліотека і громада: інноваційний зарубіжний досвід…………….5

Хелеені Карья. Проекти Центральної бібліотеки м. Таллінн……………………………………5

Любов Кульчицька. Нетрадиційні форми роботи публічної бібліотеки………………………..7

Дворник А. П. Досвід Польщі в бібліотечному обслуговуванні користувачів з обмеженими

можливостями…………………………………………………………..…………………………...8

Розділ 2. Сучасна бібліотека у фізичному, цифровому та медійному

просторі……..………………………………………………………………………11

Медведська М. С. Бібліотека і «геній міста»: урбан-метафоричні нотатки культуролога…...11

Щербак Я. О. Віртуальний простір бібліотеки Сумського державного університету як

майданчик для освіти та самоосвіти……………………………………………………………...13

Черінько А. Г. Ведення сторінок бібліотеки у соціальних мережах…………………………...15

Патрон І. В. Львівська обласна бібліотека для дітей на мапі міста…………………………...18

Картузов К. М. Медіакультура бібліотекаря……………………………………………………21

Поперечная Т. А. Весь мир в авоське или как конкурента превратить в партнера……......…23

Розділ 3. Соціокультурні та освітні проекти в бібліотеках……………….....27

Крамарєва Ю. С. «Театр сучасного діалогу» як метод вирішення конфліктів: перспективи

організації соціального театру в бібліотеці……………………………………………………...27

Доморосла О. Л. Бібліотека як осередок літературного життя молоді………………………..29

Падалка Г. В. Ніч у бібліотеці як нова форма заохочення користувачів…………….………..31

Рабаданова Л. В. Досвід науково-педагогічної бібліотеки у забезпеченні освітянської галузі

реферативною та аналітичною інформацією……………………………………….……………34

Цюра М. А. Дефініція поняття «бібліотерапія»: український аспект………………………….36

4

Розділ 4. Менеджмент і маркетинг у медійній сфері………………………….39

Брижата О. В. Роль книжкових виставок-ярмарків у формуванні інформаційного

середовища……………...………………………………………………………………………….39

Дуванова К. С. Актуальні канали збуту медіапродукції………………………………………..42

Нюкало К. В. Напрями ефективного розвитку видавництва…………………………………...45

Пашко В. С. Соціальний медіамаркетинг видавництв………………………………………….48

Стасюк Л. О. Ціни і ціноутворення у медіабізнесі (на прикладі видавничої галузі)………...51

Розділ 5. Проекти Молодіжної секції УБА……………………………………..55

Семенова С. П. Бібліотечна письменницька програма Сome Write In! та проект Молодіжної

секції УБА «Приходь та пиши!»: міжнародний досвід в Україні……………………………...55

Полевая В. О. Прогулки по любимому городу………………………………………………….57

Уралова О. О. Практичні поради зі створення та проведення пішохідної прогулянки

(екскурсії) містом для працівників бібліотек……………………………………………………59

5

Розділ 1. Бібліотека і громада: інноваційний зарубіжний досвід

УДК 021.6(474.2)

Хелеені Карья,

завідуюча бібліотекою-філіалом Кардіорг Талліннської центральної бібліотеки

м. Таллінн, Естонія

ПРОЕКТИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ БІБЛІОТЕКИ М. ТАЛЛІНН

Ця презентація зосереджує увагу на двох найкращих діючих проектах Центральної

бібліотеки Таллінну.

Центральна бібліотека Таллінну складається з головної бібліотеки, відділу документів

іноземними мовами, 17 бібліотек-філій та однієї мобільної бібліотеки. Наша бібліотека –

найбільша публічна бібліотека Естонії. Талліннська центральна бібліотека організує багато

проектів і співпрацює зі школами, дитячими садочками, неприбутковими організаціями,

посольствами, волонтерами з громади і т. п. Фінансування наших ідей здійснюється за

рахунок написання проектних заявок до фундації «Естонський культурний капітал»,

«Агенції податків з ігрових закладів», різноманітних програм від різних міністерств, «Фонду

інтеграції та міграції» та ін.

Спочатку я хотіла б представити проект співпраці двох бібліотек-філій та Естонського

публічного телебачення «@книжковий клуб». Ідея проекту була наступною. Ми запросили

відомого естонського автора книжок для дітей до нашої бібліотеки на зустріч з членами

дитячого книжкового клубу зі школи поблизу. Зустріч була знята представниками

Естонського публічного телебачення для їх нової веб-сторінки Lastejaam (в перекладі:

Дитячий канал http://lastejaam.err.ee/).

Відділ документів іноземними мовами організує багато проектів для різноманітних

цільових груп. Наприклад, проект відділу з спільного писання, названий «CreaDream Forum

in Library» з Волмієра Зонта Клуб та бібліотекою м. Валмієра (Латвія) та міською

бібліотекою м. Турку (Фінляндія).

«Skype книжковий клуб» (частина проекту «CreaDream Forum in Library») – це

результат співпраці бібліотек та шкіл з різних країн. Організатором проекту є Талліннська

центральна бібліотека, яка звернулась до бібліотек з інших країн з метою знайти школярів

(клас), який би зацікавився в обговоренні літератури з естонськими школярами. Для кожної

6

зустрічі «Skype book club» група користувачів бібліотеки збирається у відділі документів

іноземними мовами. В той же час збирається група користувачів в бібліотеці іншої країни.

Кожна група попередньо читає однаковий літературний твір і обидві групи читають цей

текст своєю рідною мовою. Кожна зустріч модерується спеціалістом, що знає текст або про

автора, він знаходиться фізично на естонській стороні, але його бачать і чують обидві країни.

Другий проект відділу документів іноземними мовами називається «Поговори зі

мною» (теж частина проекту «CreaDream Forum in Library»). Впродовж кожної зустрічі група

етнічних естонців та етнічних росіян збирається у відділі документів іноземними мовами і

обговорюють проблеми, які заважають естонській спільності згуртуватись. Третій проект

називається «Інакший чи особливий?» (частина проекту «CreaDream Forum in Library»).

Метою цих зустрічей є знайомство користувачів бібліотеки з різними типами людей, які

зазвичай викликають острах або уникаються загалом через низьку поінформованість (люди з

фізичними вадами або хворобами, різних рас або просто по-іншому вдягнені тощо). Ці

«інакші» люди мають змогу представитись, поговорити про свої відмінності і те, що їх

робить особливими. Слухачі мають змогу поставити питання і дізнатись більше про ці групи

людей.

Головна бібліотека Талліннської центральної бібліотеки теж має багато різноманітних

проектів. Першим я б хотіла представити проект під назвою «Стань розумнішим в

бібліотеці». Протягом цього проекту діти віком від 10 до 18 років беруть участь в подіях

трьох різних типів. Перша подія називається «Табір «Стань розумним», він проводиться в

бібліотеці впродовж зимових канікул. Табір складається з трьох семінарів наступної

тематики: робототехніка, програмування та знімання фільму або відеокліпу. Семінари

проводяться спеціалістами з відповідних галузей. Друга подія називається «Клуб «Стань

розумним». Кожного місяця засідання клубу мають окрему тематику, а саме: програмування,

кретивне писання, анімація, графіка, дизайн постеру.

Другий проект головної бібліотеки Талліннської центральної міської бібліотеки – це

«Клуб письма». Проект охоплює всіх користувачів бібліотеки, що досягли 14 років.

Письмова група складається з 5-10 осіб, що зустрічаються 5 разів, кожного разу з різною

тематикою.

Ці декілька проектів – лише коротеньке знайомство з тим, що ми робимо, але вони

дають уявлення про те, чого б ми хотіли досягти в нашій роботі. Нашою метою є створити

затишну атмосферу для людей і дати їм нові знання та навички. Ми вітаємо в наших

бібліотеках кожного, незважаючи на його національність, вірування або мову. Ми хотіли б

зробити життя людей багатшим, пропонуючи їм інтелектуальні види діяльності, які містить у

собі література і, звичайно ж, сучасні технології.

7

УДК 021.4(478.9)

Любов Кульчицька,

зав. сектором Бібліотеки – культурного центру ім. І. Мангера

м. Кишинів, Молдова

НЕТРАДИЦІЙНІ ФОРМИ РОБОТИ ПУБЛІЧНОЇ БІБЛІОТЕКИ

Робота публічної бібліотеки має базуватися на її ключових функціях, що стосуються

інформації, грамотності, освіти та культури. Ці функції визначені у Маніфесті ЮНЕСКО для

публічних бібліотек. Виходячи з функцій публічної бібліотеки, можна сказати, що вона є

загальнодоступним закладом, призначеним для задоволення інформаційних потреб

різноманітних верств населення. Однак сьогодні роль бібліотек значно ускладнилася. Вони

перетворюються на поліфункціональні заклади. Це викликано тим, що бібліотеки змушені

займати звільнені соціокультурні ніші та брати на себе завдання, властиві іншим культурно-

просвітнім, освітнім та виховним закладам – клубам, будинкам культури і т. ін., котрі

перепрофілюються, стають платними, а часто просто зникають.

Почалось створення публічних бібліотек нового типу: бізнес-бібліотек, бібліотек-

центрів правової інформації, бібліотек-культурних центрів, бібліотек-інтернет-кафе,

бібліотек-театрів, бібліотек-музеїв. Вони поступово підключають до книжкової культури ту

частину населення, яка не відвідує бібліотеку з різних причин. Засобами залучення до книги

стають різноманітні заходи клубної роботи, гуртки, спортивні змагання і т. ін.

Цей процес зажадав від бібліотек освоєння й адаптації до своїх умов нових

нетрадиційних форм роботи. Саме таке поєднання надало нової якості роботі з книгою та

іншими джерелами інформації. У цьому зв’язку публічні бібліотеки перетворилися на

заклади, значно складніші за функціями, які вони виконують, ніж це було раніше.

8

УДК 027.6(438)

Дворник Анна Петрівна,

студентка 4 курсу напряму підготовки 6.020102 Книгознавство, бібліотекознавство і

бібліографія Київського університету імені Бориса Грінченка

м. Київ, Україна

Науковий керівник: докт. наук із соціал. комунікацій, с.н.с. Воскобойнікова-Гузєва О.В.

ДОСВІД ПОЛЬЩІ В БІБЛІОТЕЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННІ КОРИСТУВАЧІВ

З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

У сучасному інформаційному суспільстві для ефективного бібліотечного

обслуговування користувачів з обмеженими можливостями необхідне переосмислення

традиційних форм роботи з читачами, активне використання інформаційно-комунікаційних

технологій, апробація та упровадження найкращого світового досвіду у цій царині. Все

більшої актуальності набуває потреба розширення можливостей зручного подання

інформації для осіб з особливими потребами в різних доступних для їхнього сприйняття

форматах. До користувачів з обмеженими можливостями потрібний особливий підхід, а

головне – доступність отримання інформації, комунікативна соціалізація, отримання знань в

новому форматі.

Європейський досвід обслуговування користувачів з обмеженими можливостями є

позитивним, адже підтримується на державному рівні. У зарубіжних бібліотеках

пропонується ряд послуг, які надаються даній категорії осіб, для прикладу: навчання роботі з

електронним каталогом; допомога у виборі книжок на не паперових носіях (так званих книг,

що «говорять»); допомога в отриманні плеєра / магнітофона з ярликами за Брайлем;

допомога у ксерокопіюванні тексту зі збільшенням шрифту для користувачів із залишковим

зором тощо.

Пропонуємо ознайомитись з досвідом бібліотечного обслуговування користувачів з

обмеженими можливостями в Польщі та умовами, які пропонуються польськими

бібліотеками для обслуговування даної категорії користувачів.

У Національній бібліотеці у Варшаві зроблено зручні умови для такої категорії

користувачів:

виходи для читачів на інвалідних візках спеціально позначені;

зовні та всередині бібліотеки вбудовано пандус;

вхід для читачів з обмеженими можливостями не має порогів;

9

у бібліотеці наявний ліфт для користувачів на інвалідному візку;

є туалети для інвалідів;

в роздягальні є інвалідні крісла, які можуть бути використані в разі потреби.

У Бібліотеці Народовій наявні видання для сліпих та людей з поганим зором; для

читачів з проблемами зору та слуху бібліотека надає апаратне і програмне забезпечення, щоб

надати доступ до книг, журналів й інших публікацій на сайті. У читальних залах створені

комп'ютерні робочі станції, оснащені програмним забезпеченням, і найшвидші сканери.

Люди з обмеженими можливостями можуть використовувати вибрані книги, журнали,

документи або інші друковані видання в доступному електронному форматі. Для зручності

спілкування і доступу до інформації для людей з вадами слуху на комп'ютерних станціях в

читальних залах встановлено спеціальні допоміжні пристрої – індукційні петлі.

У 2008 році в Головній бібліотеці природничо-гуманістичного університету (місто

Седльце) для користувачів з обмеженими можливостями або порушеннями зору, які не

можуть читати друковану версію книги, стала доступна інтерактивна програма читання

електронних книг E-czytelni@ (розроблена в Інституті Інформаційних Технологій у співпраці

з Центральною бібліотекою).

Були виготовлені спеціальні програми та обладнання для користувачів з обмеженими

можливостями, а саме:

BigKeys LX – клавіатура з великими клавішами (також корисно для людей з

вадами зору);

TrackMan® Wheel – оптична миша;

пристрої для сліпих і слабозорих:

Індекс 4x4 Pro – сторонній ембоссер;

Kajetek 2000 – динамік-ноутбук, оснащений клавіатурою з 6-крапкового

шрифту Брайля, виступає в якості синтезатора мови;

Дисплей Брайля з 44 символів;

Braille 5.0 - програма, яка дозволяє друк шрифтом Брайля;

Головна будівля Бібліотеки університету імені Казиміра Великого (місто Бидгощ)

розроблена з урахуванням потреб людей з обмеженими фізичними можливостями. Це не

тільки сучасна і добре обладнана бібліотека, але вона відповідає високим стандартам світу.

Всередині будівлі є два просторі ліфти і санітарні приміщення для гостей з обмеженими

фізичними можливостями. У читальному залі є автозчитувач, який являє собою пристрій, що

дозволяє людям з ослабленим зором і сліпим читати тексти, що містяться в книгах і

журналах. Дозволяється сканувати, а потім прослуховувати обраний текст. Отримані таким

10

чином аудіофайли читач може скопіювати для власної медіабібліотеки і слухати поза

бібліотекою.

Вивчення європейського досвіду, зокрема й польського, і впровадження нових

інформаційних технологій в практику бібліотечного обслуговування в Україні принципово

змінить підхід до забезпечення інформацією груп населення з особливими потребами,

сприятиме зняттю ряду обмежень, соціалізації таких громадян та отримання ними рівних

можливостей доступу до життєво необхідної інформації.

Джерела:

1. Кунанець Н. Е. Електронні бібліотеки: обслуговування осіб з особливими

потребами [Електронний ресурс] / Н. Е. Кунанець, О. Б. Малиновський // Національний

університет «Львівська політехніка». – 2014. – Режим доступу:

http://ena.lp.edu.ua:8080/handle/ntb/21358 .

2. Biblioteka uniwersytetu Kazimierza Wielkiego [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http://biblioteka.ukw.edu.pl .

3. Biblioteka główna uniwersytetu przyrodniczo-humanistycznego w Siedlcach

[Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.bg.uph.edu.pl .

4. Polska biblioteka narodowa [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.bn.org.pl/zasoby-cyfrowe-i-linki/polska-biblioteka-internetowa .

11

Розділ 2. Сучасна бібліотека у фізичному, цифровому та медійному

просторі

УДК 021.1

Медведська Марія Сергіївна,

заступник директора з менеджменту та проблемно-аналітичних питань Харківської обласної

бібліотеки для юнацтва

м. Харків, Україна

БІБЛІОТЕКА І «ГЕНІЙ МІСТА»: УРБАН-МЕТАФОРИЧНІ НОТАТКИ

КУЛЬТУРОЛОГА

Сьогодні, поряд із питанням створення конкурентоздатного представництва у

віртуальному середовищі, перед сучасною бібліотекою дуже гостро стоїть й інша проблема:

власне, як не зникнути з мапи міста в якості фізичного простору?

Цю статтю варто розглядати лише спробою знайти влучну метафору, яка б допомогла

подивитись на цю проблему під іншим кутом. Адже сьогодні бібліотека потребує не тільки

розширення своїх функцій і адаптації нових технологій, але й сильних метафор та ідей, які б

висловлювали емоційний еквівалент аргументів про її значущість, зокрема і в якості

фізичного простору.

І, власне, найперше питання, яке може виникнути в контексті роздумів про

обґрунтування необхідності бібліотеки в якості цілком конкретної фізично існуючої локації,

виглядає наступним чином: що для людини є найціннішим на мапі міста? Або якщо

повернути питання по-іншому: зникнення чого з цієї мапи людина обов’язково помітить?

Відповідь лежить на поверхні: мова йде про дім. Він є серцевиною індивідуальної

системи координат людини і є надзвичайно сильним образом, оскільки належить до числа

культурних універсалій. І використання подібної універсальної ідеї було б цілком доречним

для посилення позицій бібліотеки на мапі міста.

Щоправда, оскільки ідея дому передбачає певну приватність, для публічного простору

вона потребує деяких смислових коригувань. І тут нам на допомогу може прийти ще одна

ідея, чи не найвідомішу вербалізацію якої подарували нам древні римляни. Мова про genius

loci, генія місця, якщо перекладати дослівно українською, – духа-покровителя певної локації,

який і визначає її унікальність у навколишньому ландшафті, фізичному й культурному.

Оскільки ж темою наших роздумів є бібліотека на мапі міста, то конкретизувавши ідею, ми

12

отримуємо генія міста – метафоричне уособлення його своєрідності. Тим паче, що мовні

аналогії на кшталт «дух міста» теж добре знайомі нам.

Чим же ця метафора може бути корисна бібліотекам? Теж своєю універсальністю і

водночас варіативністю. Адже ідея ґеніус лоці артикулює не що інше, як бажання людини

почуватись приналежною до певного середовища, культурного – перш за все, мати з ним

якомога міцніший зв’язок, зрештою, мати гарантію, що такий зв’язок виникне і триватиме в

повсякденному житті. Якщо висловлюватись сучасною термінологією, то це прагнення мати

ідентичність.

І це при тому, що сучасним містянам, які потребують названого не менше за давніх

римлян, залишається все менше публічних просторів, де б вони могли відчути себе частиною

конкретної, саме своєї міської спільноти. В добу глобалізації на місце неповторних ринків,

парків, затишних двориків все більше приходять одноманітні торговельні центри,

супермаркети, паркувальні місця. У кращому випадку, неповторність і автентичність

виявляються просто витісненими на периферію міського середовища, в найгіршому – і

взагалі зникають.

Та запит на своєрідність (це слово, до речі, дуже влучне, адже чітко фіксує головне

смислове навантаження – рідність свого, неповторного) залишається. Це особливо помітно в

туристичних містах, де «нішу» відтворення, збереження, а подекуди навіть винаходження /

вигадування «генія», духу міста займають різноманітні кав’ярні, кафе, ресторанчики. І за

іронією долі, сьогодні саме вони стають нашими головними конкурентами в якості осередків

міської комунікації. При тому, що подекуди секрет їх успіху якраз і криється в тому, що вони

не побоялись впустити гнаного звідусіль «генія міста» й використати з вигодою для себе

бажання містян і туристів відчути особливу атмосферність.

Та на жаль, посилено шукаючи відповіді на те, як бібліотеці конкурувати з

Інтернетом, про інші види конкуренції ми інколи думати забуваємо. Забуваємо й про запит

на унікальність, боячись позбавитись статусу універсальності. Тому й питання про нашу

відмінність від інших залишається вельми болючим.

Метафора з «генієм», «духом» міста є лише однією з десятків варіантів відповіді на це

запитання. І то тільки в разі, якщо бібліотека таки наважиться стати на стежку конкуренції та

спробувати власні сили в якості символічного втілення ідеї міської ідентичності.

Втішає тільки те, що обрання подібної стратегії не обмежує нас у виборі способів

комунікації з міським середовищем. Тільки змушує інколи поглянути на певні речі під новим

кутом. Наприклад, на проблему ревіталізації існуючих приміщень замість побудови нових

(як свідчить закордонний досвід, інколи саме переоблаштування, наприклад будівель

промзон під культурні установи, є набагато успішнішим варіантом «обігрування» локальної

13

культури, ніж спорудження нових об’єктів). Або ж на креативні способи участі бібліотеки в

збереженні та примноженні місцевої історії. Або ж навіть на процес створення бібліотечних

«родзинок», які певним чином відображатимуть саме міську своєрідність та «геній міста».

Щоправда, саме тут і починається найцікавіше: наскільки далеко ми здатні піти в

такій стратегії? Чи зможемо ми зняти проблему протистояння універсальності й

унікальності, ставши одночасно доступними для всіх і (своє)рідними для кожного? Чи

вдасться нам відповідати і глобальним тенденціям, і локальним викликам? Ці питання

залишаються відкритими. Але вони вже «розлиті в повітрі». І дехто в суспільстві, як і

сторіччями до цього, хтось за звичкою, а хтось таки через справжню до нас довіру й

симпатію, все ж поки чекають від нас мудрої відповіді. І наше головне завдання – не

змушувати чекати занадто довго.

УДК 021.2

Щербак Яна Олександрівна,

бібліотекар Бібліотечно-інформаційного центру Сумського державного університету

м. Суми, Україна

ВІРТУАЛЬНИЙ ПРОСТІР БІБЛІОТЕКИ СУМСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО

УНІВЕРСИТЕТУ ЯК МАЙДАНЧИК ДЛЯ ОСВІТИ ТА САМООСВІТИ

Інформаційний та освітній простір є ключовим для розвитку країни. Наука та освіта,

як і інші сфери людської діяльності, потребують оперативної, своєчасної та достовірної

інформації. Вченому, досліднику, викладачу, студенту, професіоналу потрібні потужні

інформаційні ресурси, як вітчизняні, так і світові: швидкий, зручний, багатоаспектний доступ

до світової наукової інформації через бази даних, наукову періодику, наукову літературу [1],

а бібліотеки виступають якісною платформою для організації освітньої та наукової

діяльності.

Стрімкий розвиток інформаційно-комунікативних технологій вимагає від бібліотек

ВНЗ постійного оновлення традиційних функцій, сприяє активізації процесу віртуалізації

освітнього простору, впровадження інноваційних методів, форм та засобів задоволення

інформаційних, освітніх потреб користувачів.

Формування та якісне наповнення віртуального простору є першочерговим завданням

Бібліотечно-інформаційного центру Сумського державного університету.

14

Сучасна інформаційно-бібліотечна система СумДУ моделює, накопичує, зберігає та

ефективно використовує різні колекції документів, як в традиційній формі (паперовій), так і

нетрадиційній (електронній); виконує основну роль у формуванні науково-освітнього

інформаційного простору – створює інформаційно-когнітивне електронне середовище для

освіти, самоосвіти, професійного зростання, виконання наукових досліджень, розширення

наукової комунікації.

Віртуальний бібліотечний простір складається з кількох компонентних складових:

локальних електронних ресурсів, доступ до яких здійснюється лише з АРМ університету та

бібліотеки, підключених до Інтернету; та ресурсів вільного доступу – доступ до яких

забезпечується з будь-якої точки світу.

Створено та підтримується в актуальному стані сайт бібліотеки

(library.sumdu.edu.ua) – головна точка доступу до всіх електронних ресурсів (власних

університетських, вітчизняних, світових). Наразі, в контексті підтримки світової політики

відкритого доступу, СумДУ надає доступ до таких власних баз даних:

- електронний каталог (lib.sumdu.edu.ua) – відтворює весь фонд бібліотеки

(книги, статті, автореферати, дисертації, технічні документи тощо). Зараз це понад 450 тис.

бібліографічних записів та понад 49 тис. електронних версій документів; багатокритерійний

пошук; актуальна інформація про наявність та розподіл примірників; доступ до електронних

версій; здійснення онлайн-замовлення літератури; перегляд персонального читацького

формуляра та історія видач у режимі реального часу; можливість створення списку

відібраної літератури, його друку та доставки на електронну пошту; перегляд статистики

видач/завантажень кожного документа тощо;

- інституційний репозитарій (essuir.sumdu.edu.ua) виконує місію накопичення,

систематизації, зберігання інтелектуальних праць магістрів, аспірантів, професорсько-

викладацького складу університету, надання відкритого доступу до нього та поширення в

науковому світовому середовищі. На сьогодні репозитарій містить понад 43 тис. наукових

публікацій. Зареєстровано понад 6000 авторів СумДУ та понад 850 депозиторів, які

самостійно архівують власні наукові публікації до архіву;

- із сайта бібліотеки реалізовано доступ до наукової періодики СумДУ.

Університет видає 12 наукових періодичних видань у галузях філологічних, медичних,

економічних, технічних, фізичних, історичних наук [2].

Вітчизняні та зарубіжні бази даних: портал «Наукова періодика України» забезпечує

доступ до українських рецензованих наукових журналів; електронна колекція авторефератів

дисертацій, захищених в Україні (ресурс Національної бібліотеки України

ім. В. І. Вернадського); цифрова патентна бібліотека – спеціалізована колекція інформації

15

щодо патентів на об’єкти права інтелектуального права; Directory of Open Access Journals –

директорія авторитетних рецензованих наукових журналів відкритого доступу з понад 130

країн світу; arXiv.org – найбільший безкоштовний електронний архів публікацій наукових

статей тощо.

В рамках участі СумДУ в проекті ElibUkr періодично надається тріал-доступ

(обмежується ІР-адресою комп’ютерної мережі університету або окремих комп’ютерів) до

таких загальновизнаних баз даних, як: SAGE Journals Online, ARDI, East View, HINARY,

EBSCOhost, PressReader, Scopus тощо.

Також освітню функцію виконують: власний відеоканал, онлайн-презентації, сучасні

форми масової роботи (онлайн-трансляції навчальних вебінарів, онлайн-семінари з

користування ресурсами) тощо.

Якісно організований віртуальний простір бібліотеки СумДУ істотно зменшує час на

пошуки інформації у мережі Інтернет та підвищує продуктивність освітньої, наукової,

науково-дослідної діяльності.

Джерела:

1. Козьменко О. В. Проблеми створення і використання електронних

інформаційних ресурсів для потреб аналітиків і науковців / О. В. Козьменко, О. В Кузьменко,

К. М. Жулінська // Вісник Української академії банківської справи. – 2012. – № 1(32). –

С. 90–96.

2. Основи становлення сучасного інженера: навч. посіб. / В. О. Іванов,

О. Г. Гусак, Д. В. Криворучко та ін. ; за заг. ред. В. О. Іванова, О. Г. Гусака. – Харків : НТМТ,

2015. – С. 100–101.

УДК 021.7

Черінько Аріна Геннадіївна,

бібліотекар Науково-технічної бібліотеки ім. Г. І. Денисенка Національного технічного

університету України «КПІ»

м. Київ, Україна

ВЕДЕННЯ СТОРІНОК БІБЛІОТЕКИ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

Використання можливостей соціальних мереж у системі інформаційних обмінів

розглядалися у публікаціях таких авторів: М. Назаровець, С. Барабаш, Л. Поперечна,

С. Савицька, С. Головаха та інші.

16

Social media marketing (SMM) згодом стане невід`ємною складовою будь-якої онлайн-

стратегії. А от вже значущість, місце і роль цієї складової кожна компанія визначатиме для

себе сама. Соціальні мережі виконують роль каналу для двостороннього зв`язку, не

обмежуючись при цьому присутністю в якій-небудь одній мережі. Як правило,

використовується декілька найпопулярніших платформ для двостороннього спілкування [1].

Корисність наявності представництва у медіасередовищі вже визнана і застосовується

переважною більшістю бібліотек – від провідних загальнодержавного значення до невеликих

сільських та шкільних. Просування в соціальних медіа (SMM) – один із найбільш

затребуваних напрямів їх сучасної інформаційно-бібліотечної діяльності [2].

Не існує єдиного «рецепту» як правильно вести будь-яку сторінку в соціальній

мережі. У кожної бібліотеки свої користувачі та своя аудиторія. Потрібно просто спробувати

та дослідити, що викликає найбільшу цікавість саме у вашої аудиторії.

У соціальних мережах бібліотека КПІ представлена своєю сторінкою на Facebook,

VK, Twitter, Instagram, Google+.

Наприклад, в соціальній мережі Facebook публікуються матеріали, близькі за темою

до бібліотечної справи, науки, культури: книги, оригінальні бібліотеки світу, цікаві факти

про книги та бібліотеки. Є не тільки серйозний контект, але й розважальний: цитати з книг,

гарні зображення, роздуми про формат книг тощо. Аудиторія сторінки: переважно дорослі

люди, що працюють, колеги з інших бібліотек. Тут бібліотека також публікує повні звіти про

масові заходи, інформацію про роботу та іншу цікаву інформацію про життя бібліотеки.

У соціальній мережі VK (Вконтакте) переважає молодь (студенти). Це основна

частина читачів нашої бібліотеки. Як не дивно, їх не цікавить розважальний контент.

Більшість студентів віддають перевагу чіткій, короткій інформації про послуги, можливості

бібліотеки, корисну інформацію стосовно використання ресурсів, правил користування

бібліотекою, режиму роботи тощо. Звіти про заходи не користуються тут популярністю.

У соціальній мережі Instagram обмінюються фотографіями та відео, там мало

текстових повідомлень, їх частіше замінюють теги. Сьогодні інстаграм (додаток або його

іноді називають соціальною мережею) з кожним днем стає все більш популярним. Кожен

день багато користувачів та організацій створюють свої акаунти та обмінюються

фотографіями. Існують певні стеотипи стосовно цієї мережі: нібито там викладають тільки

фото їжі, котиків та фотографій себе (селфі) у дзеркалі. Правда, таких фотографій багато, але

оригінальних та цікавих не менше. Блукаючи за сторінками та тегами, можна побачити

найгарніші фотографії з усіх куточків нашої планети. Професійні фотографи та ілюстратори

викладають свої фотографії в інстаграм.

17

Створюють свої сторінки в інстаграм також і бібліотеки (найбільш розвинуті в цьому

напрямку бібліотеки США). У багатьох шкільних бібліотек США є свої власні інстаграм-

акаунти, не кажучи вже про великі публічні та національні. Найбільш популярною є сторінка

Нью-Йоркської публічної бібліотеки, яка задає тренди у всьому бібліотечному інстаграм-

середовищі. Це дуже швидкий спосіб зв`язку. Контент складає переважно гарні фотографії

приміщень, деталі інтер’єру чи діяльності бібліотеки, фото з масових заходів, фотографії

популярних книг, які є в бібліотеці, тощо.

Вибір «інструментів», тобто соціальних мереж, надзвичайно широкий. Варто

приділяти увагу саме тим, які користуються популярністю у читацької аудиторії певної

бібліотеки.

Сьогодні кожна бібліотеки повинна цілеспрямовано здійснювати маркетинг в

соціальних мережах, вивчати інтереси користувачів. Потрібно аналізувати статистику кожної

сторінки бібліотеки у соціальних мережах та корегувати стратегії ведення сторінки. Не

зайвим також буде створення контент-плану.

Одна з найважливіших умов у роботі з соціальними мережами – це швидкість та

актуальність. Якщо інформація запізнилася на день чи два, то вже немає сенсу її

публікувати – вона не буде цікавою. Іноді заради швидкості варто поступитися якості

фотографій, розмірами тексту тощо. Адже за своєчасність користувачі готові пробачити

деякий шум на фотографії чи не дуже детальний опис усіх подій.

Отже, представлення бібліотеки в соціальних мережах грає сьогодні важливу роль у

створенні іміджу бібліотеки та комунікації із читачами.

Джерела:

1. Головаха С. Наукова бібліотека в соціальних мережах / С. Головаха // Бібл. вісн. :

наук.­теорет. та практ. журн. – 2013. – № 1. – С. 29–33. – Бібліогр.: 8 назв.

2. Поперечна Л. А. Соціальні мережі як інструмент комунікаційно-іміджевої політики

наукової бібліотеки / Л. А. Поперечна // Бібліотека. Наука. Комунікація : матеріали Міжнар.

наук. конф. (Київ, 6-8 жовт. 2015 р.) : в 2 ч. / НАН України, Нац. б-ка України

ім. В. І. Вернадського, Асоц. б-к України, Рада дир. б-к та інформ. центрів Академії наук –

членів МААН. – Київ, 2015. – 303 с.

18

УДК 027.625

Патрон Ірина Василівна,

бібліотекар Львівської обласної бібліотеки для дітей

м. Львів, Україна

ЛЬВІВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ НА МАПІ МІСТА

Для початку задамось завданням відповісти на запитання, що ми розуміємо під

поняттям «місто», адже воно об’єднує в собі надзвичайно багато сенсів. Місто виступає

об’єктом дослідження економічних, природничих, гуманітарних та інших наук. У науковій

літературі існує багато визначень поняття «місто», однак однозначного підходу до

трактування цього терміну немає, що зумовлено великою кількістю різних характерних

ознак міста та ступенем висвітлення їхніх особливостей [1]. Наведемо деякі з визначень для

того, щоб розуміючи, що в науці розуміють під цим терміном, могти окреслити роль

бібліотеки у ньому. Отож, місто розуміють як:

- значний за розміром населений пункт, адміністративний, торговельний,

промисловий і культурний центр [2, с. 177];

- суспільно-просторова форма буття суспільства, яка концентрує великий людський,

виробничий, освітній, культурний, науково-технічний, управлінський та інші

потенціали [3, с. 184];

- група людей певної кількості та структури, що представляє певний етап громадської

організації;

- точка скупчення не тільки самого населення країни, але й суб'єктів усіх сфер

діяльності цього населення (виробничої, економічної, соціальної-культурної, екологічної,

інноваційної, інвестиційної, транспортної та ін.) [4, с. 32];

- просторове суспільне утворення, що є осередком масового розселення людей і

зосередження їх суспільно-корисної діяльності [5].

Отож, з цієї невеликої кількості визначень з точки зору управлінського,

соціологічного, економічного, географічного та інших підходів, можемо говорити про міста

як центри, форми буття людей, суспільні утворення, точки скупчення населення, об’єднані

групи людей. І виходячи з цієї позиції, ми можемо розглянути бібліотеку у місті, до якої

кожне з вищезазначених визначень рівноцінно підходить.

Основною думкою моєї статті є те, що коли ми говоримо про бібліотеки на мапі міста,

то вони повинні ставати віддзеркаленням самих міст, його функцій, проблем, місій та ін.

Бібліотеки мають бути готовими реагувати на події, проблеми міста і брати участь у їх

19

вирішенні. Бібліотека має дихати одним повір’ям, жити одним життям з містом, бо

бібліотека і є місто, а місто є бібліотекою.

На окремих прикладах діяльності Львівської обласної бібліотеки для дітей хочу

продемонструвати кілька варіантів такої взаємодії міста та бібліотеки.

Приклад перший. У Львові в період з 1 по 17 березня 2016 р. тривав Чемпіонат світу

з шахів серед жінок. У його рамках у місті відбувалось чимало заходів: урочисте

встановлення великої 4х4 метри шахової дошки із півметровими шаховими фігурами,

танцювально-мистецький флеш-моб «Шахова корона», показ фільмів на шахову тематику,

шаховий турнір між здоровими дітьми і дітьми з вадами зору та вадами слуху, громадський

транспорт з символікою Чемпіонату та інше. І наша бібліотека активно долучилась до подій

у місті, а саме: впродовж двох тижнів – з 2 по 17 березня у бібліотеці проходив Бібліотечний

шаховий турнір на підтримку Чемпіонату світу з шахів серед жінок, абонемент бібліотеки

перетворився на зал, де панують шахи, шахісти та вболівальники. Фінал турніру можна було

спостерігати не лише безпосередньо у залі абонементу, але й в інших відділах бібліотеки,

адже трансляція відбувалась в режимі онлайн на комп'ютерах. Детальніша інформація за

посиланням http://lodb.org.ua/novyny/chempion-bibliotechnogo-shaxovogo-turniru-roman-

tyshnyuk.

Приклад другий. Бібліотека активно долучилась до загальноміських заходів,

присвячених святкуванню 202-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка, а саме

7 березня відбувся практичний майстер-клас з рукописного шрифта Скоропис, який

проводив наш постійний читач, художник Андрій Майовець [6].

Приклад третій. У Львові останнім часом широкого громадського резонансу набрали

випадки неналежного поводження з людьми з особливими потребами. Львівські ЗМІ рясніли

заголовками «З львівської ресторації вигнали хворого на ДЦП відвідувача» [7], «У Львові

хлопцеві із діагнозом дитячий церебральний параліч відмовили у користуванні басейном у

Sportlife» [8] та ін. Наша бібліотека вже віддавна співпрацює з людьми з особливими

потребами і демонструє готовність брати на себе роль посередника. Встановлені пандуси,

бібліотекарі беруть участь у формуванні Дейзі-бібліотеки для людей з вадами зору,

проводяться презентації книг і майстер-класи для особливих дітей – це все приклади того,

що бібліотека у місті може виступати простором діалогу. Вже четвертий рік поспіль

бібліотеку відвідує група молоді з «Центру дозвілля та соціальної реабілітації для

неповносправних людей» Благодійного фонду «Карітас – Львів УГКЦ». Молоді люди

користуються читальним залом, абонементом та інтернет-центром нашої бібліотеки.

Приклад четвертий. На сайті бібліотеки періодично розміщуємо інформацію про

події, які відбуватимуться у Львові [9].

20

Бібліотека на мапі міста – це взаємопроникаюче явище. Як бібліотека повинна бути

центром єднання людей на мапі міста, так і місто віддзеркалене у бібліотеках.

Джерела:

1. Герасимчук З. В. Особливості типології міст як передумова ефективного

стратегічного управління їх розвитком / З. В. Герасимчук, О. В. Середа // Економічний

форум: науковий журнал. – 2012. – Вип. 1 – Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE.

2. Бойко-Бойчук О. В. Місто / О. В. Бойко-Бойчук // Енциклопедія державного

управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія:

Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – Xарків : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2011. – Т. 5 :

Територіальне управління / наук.-ред. колегія: О. Ю. Амосов (співгол.), О. С. Ігнатенко

(співгол.) та ін. ; за ред. О. Ю. Амосова, О. С. Ігнатенка, А. О. Кузнецова. – 408 с.

3. Бакалова Л. Структурно-функціональна типологія міст як ефективний інструмент

управління розвитком міста / Л. Бакалова // Управління сучасним містом. – 2007. – № 1. –

12 (25-28). – С. 181–191.

4. Родченко В. Б. Міські комплекси України: чинники та умови організації

регулювання соціально-економічного розвитку : монографія / В. Б. Родченко ; НАН України,

Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2012. – 404 с.

5. Нища О. С. До питання суспільно-географічного дослідження міст (на прикладі

м. Харкова) [Електронний ресурс] / О. С. Нища. – Режим доступу:

http://ekhnuir.univer.kharkov.ua/handle/123456789/8773.

6. Майстер-клас зі Скоропису, присвячений дню народження великого Кобзаря – у

новинах НТА [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lodb.org.ua/novyny/majster-klas-

zi-skoropysu-prysvyachenyj-dnyu-narodzhennya-velykogo-kobzarya-u-novynax-nta.

7. З львівської ресторації вигнали хворого на ДЦП відвідувача [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://ntn.ua/uk/video/news/2016/02/08/20116.

8. У Львові хлопцеві із діагнозом дитячий церебральний параліч відмовили у

користуванні басейном у Sportlife [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://galinfo.com.ua/news/shche_odyn_skandal_u_lvovi_hloptsevi_iz_dtsp_vidmovyly_u_sportlife

_bo_kolesa_vizochka_sprychynyat_antysanitariyu_219953.html.

9. Події у Львові 21.03.–27.03.2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://lodb.org.ua/podiyi-u-lvovi/podiyi-u-lvovi-21.03.-27.03.2016.

21

УДК 023.5

Картузов Костянтин Миколайович,

заступник директора Науково-педагогічної бібліотеки м. Миколаєва

м. Миколаїв, Україна

МЕДІАКУЛЬТУРА БІБЛІОТЕКАРЯ

Сьогодні в вітчизняному освітньому просторі багато часу приділяється формуванню

медіакомпетентності особистості. Так у «Концепції впровадження медіа-освіти в Україні» ще

в 2010 році зазначалося, що стрімкий розвиток у сучасному світі ІКТ та ЗМІ ставить перед

національною освітою завдання цілеспрямованої підготовки особистості до взаємодії з ними.

Медіа потужно й суперечливо впливають на освіту молодого покоління, часто

перетворюючись на провідний чинник його соціалізації, стихійного соціального навчання.

Це спричиняє зниження в суспільстві імунітету до соціально шкідливих інформаційних

впливів. Відтак в Україні постала гостра потреба в розвитку медіаосвіти, одне з головних

завдань якої полягає в запобіганні вразливості людини до медіанасильства і

медіаманіпуляцій, втечі від реальності в лабіринти віртуального світу, поширенню

медіазалежностей. У багатьох країнах медіаосвіта функціонує як система, що стала

невід’ємною частиною, з одного боку, загальноосвітньої підготовки молоді, з другого –

масових інформаційних процесів. У Концепції зазначається, що медіаосвіта є чинником

конкурентоспроможності економіки, нерозривно пов’язана з розвитком демократії в умовах

інформаційного суспільства.

Глобалізація сприяє тому, що сприйняття події населенням значною мірою залежить

від того, як її подають медіа. На жаль, ЗМІ ніколи не відрізнялися належною

відповідальністю: матеріали часто не перевіряють, вони містять елементи маніпуляції. У цих

умовах медіаосвіта — шлях до того, щоб людина отримала базові навички самозахисту від

недобросовісних ЗМІ.

У документах ЮНЕСКО вказано, що медіаосвіта — це навчання теорії та практичних

умінь для опанування сучасних мас-медіа, що розглядаються як частина специфічної,

автономної галузі знань у педагогічній теорії та практиці. Її слід відрізняти від використання

медіа як допоміжних засобів у викладанні інших галузей знань, таких як, наприклад,

математика, фізика чи географія. Як бачимо, фахівці ЮНЕСКО чітко відділяють опанування

медіа від їх використання як засобів у навчанні інших наук.

В Україні декілька громадських організацій, як-то Академія Української Преси,

займаються розробкою занять з формування медіакультури. Якісній рівень, наприклад,

22

тестових матеріалів, зокрема, гри «Медіа-знайко» – це питання для окремої дискусії. З

іншого боку, на 352-х сторінках підручника «Медіа-освіта та медіа-грамотність» ви жодного

разу не знайдете слово «бібліотека».

Вважаю, що ми стикнулися з класичною проблемою упередження виживання (англ.

Survivorship bias, або англ. survival bias) – це логічна хиба концентрації на людях або речах,

які «вижили» у певному процесі та відповідно нехтування тими, які не «вижили», через

відсутність про них достатньої інформації. Це може вести до декількох варіантів хибних

висновків. Упередження виживання може призводити до занадто оптимістичних вірувань,

оскільки невдачі ігноруються, наприклад, коли збанкрутілі компанії виключаються з аналізу

фінансового стану. Це упередження також може призводити до хибного вірування, що

успіхи у групі мають якусь особливу причину, а не є просто випадком. Наприклад, якщо три

з п'яти студентів університету з найкращими оцінками навчались в одній школі, можна

припустити, що в цій школі дуже високий рівень навчання. Це може бути правдою, а може і

ні, однак для з'ясування слід переглянути оцінки всіх студентів, які навчалися в цій школі, а

не лише тих, хто потрапив («вижив») у «Топ-5».

Вивчаючи провідні позитивні практики та досвід передових бібліотек, ми не

звертаємо увагу на проблеми та невдалі бібліотечні проекти. Негативний досвід – не менш

цінний, чим позитивний. Класична наука вже зустрілася з цією проблемою, сьогодні вчені

віддають перевагу публікаціям про експерименти, які закінчилися успіхом, що призводить до

повторення іншими вченими невдалих експериментів знову і знову.

Оформлюючи виставку чи готуючи доповідь на конференцію, наскільки бібліотекарі

являють собою приклад медіаосвіченої особистості?

Вільям Шекспір писав «Give every man thine ear, but few thy voice» (The Tragedy of

Hamlet, Prince of Denmark, Act I, Scene 3), що можна перекласти як «слухай усіх, але

розмовляй з декотрими». Про сьогоднішні інтернет-реалії можна висловитися так: читай

багато, але перевіряй інформаційний фактаж.

Одним із завдань бібліотекаря може стати допомога користувачам знайти авторитетні

інформаційні джерела. На жаль, сьогодні не існує повноцінних уроків медіаграмотності для

бібліотекарів.

Недаремно в багатьох ВНЗ США (SLIS University of South Carolina, The Information

School University of Washington, GSLIS Dominican University) інформатику та

бібліотекознавство вивчають як один предмет. Подібний підручник з цієї дисципліни є й у

фондах миколаївських бібліотек: Rubin, R. Е. Foundations of Library and Information Science

[Text] / R. Е. Rubin. – New York : Neal- Schuman Publishers ; London : Inc, 1998. – 496 p. : ил. –

На английском языке.

23

Назву цього підручника можна перекласти як «Основи бібліотекознавства та

інформатики». У третьому виданні цього підручника, що вийшло у 2010 році, автор

досліджує зростаючий вплив мережі Інтернет, вплив блогів, вікі та соціальних мереж на

бібліотечні послуги, у тому числі на видання електронних книжок, утворення електронних

бібліотек, збереження оцифрованих паперових видань у цифрових сховищах, а також

функціональні вимоги до бібліографічних записів. Як бачимо, в розвинених країнах сучасні

інформаційні технології не заміщують традиційні бібліотеки, а органічно інтегруються з

ними та доповнюють новими сервісами зростаючі інформаційні потреби користувачів

бібліотек.

Зверніть увагу, у найбільш розвиненій країні світу – США – медіаосвіту почали

вивчати з 50-60-х років XX століття і не бачать формування інформаційної грамотності без

бібліотек. Можливо, і нам потрібно перейняти цей досвід.

УДК 021.4

Поперечная Татьяна Анатольевна,

зав. отделом информационно-библиотечных технологий Центральной городской библиотеки

имени Ивана Франко г.Одессы

г. Одесса, Украина

ВЕСЬ МИР В АВОСЬКЕ ИЛИ КАК КОНКУРЕНТА ПРЕВРАТИТЬ

В ПАРТНЕРА

В последнее время обеспокоенность общества вызывает кризис в сфере чтения,

особенно к чтению в библиотеках, которые, желая склонить чашу весов читательского

интереса на свою сторону, делают все, чтобы приблизить свои фонды к читателям: тут и

библиотечные залы на улицах, в скверах и на пляжах, библиотрамваи и флэшмобы, и,

конечно же, создание библиотечных сайтов и блогов. Как выяснилось, использование

информационных технологий оказалось наиболее эффективным.

В настоящее время глобальная сеть Интернет стала представлять собой мощную

конкуренцию для библиотек во всем мире: отмечается сокращение количества читателей и

тотальное падение интереса к чтению, а объясняется это преимуществом пользования

безграничными ресурсами интернета, блогосферы и социальных сетей.

24

Главным же достоинством интернета, кроме того, что он считается носителем

информации, является его скорость и легкодоступность – человек экономит время, которое

для него «дороже денег».

Это закономерно. Зачем идти в библиотеку, если можно не выходя из дома получить

практически любую справку (быстро, но не всегда достоверно!), найти любую информацию

(мгновенно, но не безошибочно!), закачать в электронную книгу или смартфон почти любое

произведение литературы (если оно не защищено авторским правом и есть в свободном

доступе в интернете!). То есть мировая паутина стала реальным конкурентом библиотек, и

этот процесс активно прогрессирует: за последние десять лет интерес к библиотекам упал на

75% во всем мире.

Но во все века существовало правило – если мы не можем что-либо изменить, следует

изменить к этому свое отношение (в данном случае – попытаться использовать не без пользы

для себя), тем самым превратив конкурента в сотрудника, сообщника и партнера. Раз

читатели не идут в библиотеки, то библиотеки придут к ним в любой дом и офис земного

шара!

В сфере информирования сеть Интернет предоставляет библиотекам безграничные

возможности, но не всем, а лишь тем, кто готов ими воспользоваться. Мы же, в свою

очередь, пока только учимся на собственном опыте использовать эти безграничные

возможности. И пока, без ложной скромности отметим, что кое-что получается.

В конце 2013 года с целью пропаганды и популяризации фонда библиотеки, а также

для повышения мотивации чтения наших земляков библиографическим отделом

Центральной городской библиотеки имени Ивана Франко (г. Одесса) была открыта рубрика

под названием «Библиографическая Авоська». А в сентябре 2014 года «Авоська» приобрела

статус самостоятельного блога, перед которым было поставлено несколько задач:

- Популяризация чтения, продвижение отдельных книг;

- Популяризация фонда своей библиотеки;

- Привлечение новых читателей (виртуальных) из пользователей Интернета, не

ограничивая их контингент пространством и временем;

- Работа на создание положительного имиджа своей библиотеки, своего города, своей

страны.

Одна из основных функций информационно-библиографического отдела – массовое

информирование, и оно оказалось действительно массовым! Со временем страницы

«Авоськи» стали активно посещать не только виртуальные читатели из Южной Пальмиры и

Украины, но и из стран ближнего и дальнего зарубежья. Сегодня блог «Библиографическая

Авоська» читают на 5 материках и более чем в пятидесяти зарубежных стран. Иногда

25

встречаются парадоксальные дни, когда количество виртуальных посетителей из Франции

превышает количество виртуальных посетителей из Украины! Увеличению читательской

аудитории «Авоськи» способствовало то, что мы разместили в блоге виджет переводчика

Гугл на 78 языков мира; сделано это благодаря комментарию одного из постоянных

виртуальных читателей, турка по происхождению, который поинтересовался, где можно

найти материал «Взірець епістолографії українського козацтва …» на турецком языке.

Почему наш блог так назван? Вероятно, кое-кто еще помнит сетчатые торбочки

докулькового советского периода тотального дефицита продуктов; в сложенном виде она

занимала мало места и ее можно было носить в кармане, ведь по пути может быть что-то

попадется – нужное, интересное. Как известно, библиографы по роду своей деятельности –

золотоискатели, просеивающие через сито профессионализма и здравого смысла огромное

количество информации и выискивающие для аналитической обработки сведения, полезные

для своих читателей. Иногда же нам попадаются такие странные, удивительные, забавные,

может быть не крайне необходимые, но настолько интересные факты, которые мы сохраняем

в своей «Авоське» – так, на всякий случай, на авось! За время существования блога мы

выяснили, что информация, размещаемая нами на страницах «Авоськи», действительно

интересна путешественникам по глобальной сети Интернет; наши выпуски читают и в блоге,

и ВКонтакте, и на Фейсбуке, и в социальной сети Гугл+. Некоторые посетители «Авоськи»

забредают в наш блог, заинтригованные названием, и очень многие становятся нашими

постоянными виртуальными читателями. Мы закладываем увлекательную информацию в

блог, соблюдая главный принцип «Авоськи» – для каждого материала найдется свои

читатель, информация самая разная – то, что называется «на авось!».

На сегодняшний день блог «Библиографическая Авоська», не ограниченный

пространством и временем, насчитывает от двух до двух с половиной тысяч виртуальных

посещений в месяц, а ведь блогу не исполнилось еще и года. Каждый выпуск представляет

собой увлекательный познавательный материал обзорного либо реферативного характера и,

как правило, он сопровождается списком литературы, которым смогут воспользоваться наши

читатели и получить при желании дополнительную информацию по теме.

Какие материалы мы размещали на страницах блога? Это были информационные и

тематические обзоры книг и изданий периодической печати, тематические выпуски под

рубрикой: «Навстречу премьере художественного фильма» («300 спартанцев», «Ной»,

«Дракула»), «Самые, самые, самые …» (традиции, профессии, музеи, законы и т.д.). В начале

нашего существования как рубрики мы постоянно мониторили читательский спрос, пытаясь

выяснить, какие темы более всего интересуют посетителей «Авоськи», а потом пошли по

другому пути: в 2015 году «Авоська» предоставила возможность своим читателям

26

поучаствовать в формировании ее редакционного портфеля. Виртуальные посетители и

читатели блога с интересом отнеслись к нашему предложению – поступило достаточное

количество запросов. На некоторые из них мы уже откликнулись – «Взірець епістолографії

українського козацтва…», «Красота, которая требует жертв…», «Феномен черной пятницы».

Не менее интересным является еще одно направление популяризации чтения вообще и фонда

библиотеки в частности, – это буктрейлеры. Как известно, буктерейлер представляет собой

короткий рекламный ролик, цель которого – продвижение и популяризация книги в

читательские массы. Пока «Авоськой» создано всего четыре буктрейлера. Здесь следует

отметить, что три из них были созданы на произведения отраслевой тематики научно-

популярного характера – монография Тараса Калянрука «Загадки козацьких характерників»,

А. Ю. Фомин «НЛП – техники манипулирования» и А. Лебедев-Любимов «Психология

рекламы». Следует отметить, что мы являемся новаторами в этом направлении, так как

буктрейлеры обычно создаются на произведения художественной литературы. Но мы пошли

иным путем, так, на авось! И, судя по количеству виртуальных просмотров и отзывов

читателей, наши буктерйлеры, так же, как и тематические и информационные материалы,

пользуются определенной популярностью.

Таким образом мы не только используем блогосферу и безграничные возможности

всемирной паутины как дополнительный инструмент для популяризации чтения, –

«Библиографическая авоська» и сама стала востребованной частью Интернета.

Библиотечных блогов в сети Интернет появляется все больше и больше – это является

поводом для конкуренции между библиотеками не за реальных, а за виртуальных читателей.

Но! Это полезная конкуренция и великолепный стимул для развития библиотек с

использованием информационных технологий.

27

Розділ 3. Соціокультурні та освітні проекти в бібліотеках

УДК 021.4

Крамарєва Юлія Сергіївна,

завідувач відділу соціокультурної діяльності Полтавської обласної універсальної наукової

бібліотеки імені І. П. Котляревського

м. Полтава, Україна

«ТЕАТР СУЧАСНОГО ДІАЛОГУ» ЯК МЕТОД ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ:

ПЕРСПЕКТИВИ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ТЕАТРУ В БІБЛІОТЕЦІ

Соціальний театр – потужний інструмент, який широко використовує громадськість

багатьох європейських країн для аналізу й пошуку вирішення актуальних суспільних

проблем. Соціальний театр – узагальнена назва різноманітних форм театральної діяльності,

основою яких послужила психодрама –метод групової психотерапії, заснований на принципі

психоаналізу, що полягає в розігруванні хворими сцен з їх життя, в яких відтворюються

конфліктні ситуації і створюється можливість вільно відреагувати на них. З часом цей метод

з суто медичного переріс у форму мистецтва, предметом зображення якої стали вже не

психічні хвороби, а «хвороби» суспільства [1, с. 273].

Найбільш поширеними в Україні є такі форми соціального театру: форум-театр,

плейбек-театр та документальна драма.

Методика форум-театру полягає в тому, що модератор, так званий Джокер, разом із

групою непрофесійних акторів за допомогою різних технік готує коротку виставу про певну

ситуацію, яка потребує вирішення. Вистава зупиняється в кульмінаційний момент:

дискримінації, приниження, конфлікту, узурпації влади чи фізичного насильства. Сюжети

для форум-театру пропонують самі учасники. Це ситуації, з якими вони зустрічаються у

житті. Після показу відбувається обговорення і показ зі змінами. Основна мета театру –

викликати емоційну реакцію, ініціювати дискусію відносно вирішення конфлікту або

створити прецедент вирішення конфліктної ситуації [2].

Плейбек-театр – це театр імпровізації, в якому демонструються історії, розказані

глядачами безпосередньо в процесі виступу. Плейбек не має літературних сценаріїв. Основна

мета театру – працювати з емоціями героїв, допомогти «донору» історії пережити й

усвідомити певні життєві моменти через відсторонене їх споглядання [3].

28

Документальний театр – театр, заснований на реальних історіях людей, які

показують актори або самі герої. Цей різновид театру ближчий до мистецтва, ніж до

психотерапії, проте має відчутний психотерапевтичний ефект, адже його відмінними рисами

є: актуальність сюжету й проблематики, дослівне відтворення мовлення «донора» (вербатім),

«нульова позиція» (творці спектаклю демонструють явище, намагаючись не показувати

свого ставлення до ситуації або персонажа, глядачі самостійно роблять висновки),

«незручність» (глядач постійно задіяний, змушений думати, перебуває в умовно

«некомфортному» середовищі) [4].

Організація соціального театру при бібліотеці має великий потенціал:

• в умовах перехідного кризового стану в нашому суспільстві відбувається

загострення низки соціальних проблем, які потребують вирішення, а театр є однією з

доступних і масових форм соціально-психологічної реабілітації населення;

• соціальний театр показує суспільство, яким воно є «тут і зараз», тому вистави

викликають інтерес у широкого кола глядачів;

• соціальний театр не потребує значних витрат на реквізит і костюми, не має

особливих вимог до сцени, у виставах можуть брати участь непрофесійні актори різного

віку;

• існують адаптовані для українського споживача й апробовані в Україні проекти

та методики створення таких театрів: форум-театр, організований Громадською організацією

«Центр просвітництва та розвитку людини» за сприяння ГО «АХАЛАР» у Львівській

обласній бібліотеці для дітей та бібліотеці імені Лесі України, харківський плейбек-театр

«Живе дзеркало», київська мистецька формація «Театр переселенця», спільний проект

Миколаївської громадської організації «Діалог» та Миколаївської центральної бібліотеки

ім. М. Кропивницього «Жити наново. Театр як можливість», спільний проект Полтавської

філії Суспільної служби України, полтавських аматорських театрів та Полтавської обласної

універсальної наукової бібліотеки ім. І. П. Котляревського «Театр Сучасного діалогу» –

обидва в рамках проекту «Від руйнування до творення. Шляхи примирення в українському

суспільстві» за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини та Інституту з

міжнародного співробітництва Німецької асоціації народних університетів (DVV

International) (документальний театр) та багато інших.

Джерела:

1. Психологічна енциклопедія [Текст] / авт.-упоряд. О. М. Степанов. – Київ :

Академвидав, 2006. – 422, [1] с. – (Енциклопедія ерудита).

29

2. Про класичний Форум-театр [Електронний ресурс] // Tolerspace [Громадська

організація «Київський освітній центр «Простір толерантності»]. – Режим доступу:

http://www.tolerspace.org.ua/ua/projects/forumtheatre/about/. – Назва з екрана. – Дата звернення:

15.03.2016.

3. Поради психологів: Як позбутися від стресу через війну на Донбасі і втрати

близьких [Електронний ресурс] // СЕГОДНЯ.ua: новини, статті, погляди. – Режим доступу:

http://ukr.segodnya.ua/regions/kharkov/Sovety-psihologov-kak-izbavitsya-ot-stressa-iz-za-voyny-

na-Donbasse-i-poteri-blizkih.html/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 15.03.2016.

4. Кіященко Г. Як створити документальну драму? Полтавський досвід [Текст] / Ганна

Кіященко, Ірина Гарець. – Полтава : Грибан, 2015. – 20, [3] с.

УДК 021.3

Доморосла Олександра Леонідівна,

провідний бібліотекар Міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія»

м.Києва

м. Київ, Україна

БІБЛІОТЕКА ЯК ОСЕРЕДОК ЛІТЕРАТУРНОГО ЖИТТЯ МОЛОДІ

Згідно з висновками «Дослідження читання книжок в Україні», поведеного компанією

GfK Ukraine у 2014 році, основним бар’єром, що перешкоджає українцям цікавитись

літературою, є низький рівень промоції сучасної української книги. За даними дослідження

немає жодного українського письменника, ім’я якого знала хоча б половина опитаних. Лише

24% респондентів надають перевагу україномовним виданням, натомість 40% українців

однозначно обирають російськомовну літературу [1]. Все це свідчить про низький рівень

зацікавлення українською літературою та процесами, що у ній відбуваються.

Згідно з вищезазначеним, ми можемо cтверджувати, що одним з найважливіших

викликів, котрі постають перед сучасними бібліотеками в умовах формування свідомого

українського суспільства, є організація та підтримка літературного життя, в першу чергу, в

середовищі молоді.

Літературне життя – це комплекс процесів та заходів, що передбачають промоцію

літератури, популяризацію читання, гуртування творчого середовища навколо певної

інституції чи колективу та підвищення рівня літературної освіти. На практиці – це творчі

зустрічі, літературні та книжкові клуби, лекції та самоосвіта. Бібліотека, будучи центром

громади, має можливість стати зручним майданчиком для заохочення молоді, як найбільш

читаючого сегменту українського суспільства, відкривати для себе сучасних українських

30

письменників, цікавитися літературою і, найголовніше, презентувати власну літературну

творчість.

Впровадження та підживлення літературного життя саме у бібліотеці має цілий ряд

можливостей та переваг. По-перше, бібліотеки мають потужний інформаційний ресурс та

фонд української літератури, що можуть зацікавити молодого українського читача. По-друге,

бібліотеки, що мають читальні зали, можуть «перекваліфікуватись» у місця для проведення

творчих зустрічей, книжкових презентацій, літературних семінарів та лекцій. По-третє,

промоційні потужності бібліотеки (соцмережі, сайт бібліотеки) дозволяють активно

поширювати інформацію про заходи, творчі зустрічі, а також сприяють популяризації фондів

та читання загалом.

Міська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода гвардія» м. Києва також

долучилась до підтримки літературного життя київської молоді. Працівниками бібліотеки

під гаслом «Сучасна українська література варта вашої уваги!» було впроваджено проект

«ХТО Є ХТО в українській літературі» [2]. Діяльність проекту передбачає роботу у трьох

напрямах:

1. «ХТО Є ХТО» (освітній напрям) – презентації та лекції про долю та творчість

українських письменників та літературних об’єднань;

2. «СВІЖА КРОВ» (творчий напрям) – перші авторські вечори та творчі зустрічі,

створення «банку талантів» бібліотеки;

3. Дискусійний клуб «Книжкові бесіди. Український формат» (комунікативний

напрям) – обговорення творів сучасних українських авторів.

В рамках проекту було проведено ряд заходів (Творчі вечори Дарини Гладун, Діани

Гальченко, Ігоря Рудя, Олега Андроса, презентація збірки «Моє серцебиття» Богдани

Бартецької та ін.), основною аудиторією яких була саме молодь. Зацікавлення молоді у

проекті «ХТО є ХТО в українській літературі» підтверджує на практиці перспективність

бібліотеки як осередку літературного життя молоді.

Джерела:

1. Дослідження читання книжок в Україні-2014 [Електронний ресурс] // GfK Ukraine;

ГО «Форум видавців». – 2014. – Режим доступу: www.slideshare.net/Kyivstar/report-gfk-

reading2014for-uploading-38932265.

2. Проект «ХТО Є ХТО в українській літературі» [Електронний ресурс] // Міська

спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода гвардія». – 2016, берез. – Режим доступу:

http://msmb.org.ua/actions/projects/proekt-hto-ye-hto-v-ukrainsykiy-literaturi/.

31

УДК 021.4

Падалка Ганна Вадимівна,

студентка 4 курсу напряму підготовки 6.020102 Книгознавство, бібліотекознавство і

бібліографія Київського університету імені Бориса Грінченка

м. Київ, Україна

Науковий керівник: канд. наук із соціал. комунікацій, доц. Сошинська В.Є.

НІЧ У БІБЛІОТЕЦІ ЯК НОВА ФОРМА ЗАОХОЧЕННЯ КОРИСТУВАЧІВ

Ніч у бібліотеці – це креативний підхід до однієї мети – залучити якнайбільшу

кількість користувачів до бібліотеки, зруйнувати стереотип про тишу та спокій в бібліотеці.

Адже саме вночі відкриваються двері до зовсім іншого світу – світу пригод, квестів,

відпочинку, танців, співу. Бібліотека перетворюється на зовсім інший заклад, який пропагує

книгу по-новому, приваблює незвичними формами обслуговування, неочікуваними

заходами.

Такі ночі присвячені до Дня бібліотек, Всесвітнього дня книги та авторського права,

ювілейних дат літераторів тощо. Як правило, вони є безкоштовними, чисельність

зареєстрованих користувачів збільшується в рази. Чималу роль відіграє назва та

рекламування заходу. Приваблюючи таким чином читачів, бібліотекарі попередньо

поширюють інформацію на сайтах, в соціальних мережах, програмах «солідних» заходів

(наприклад, Книжковий Арсенал).

Секретом неймовірного успіху вже проведених заходів є приваблення людей всіх

вікових та професійних категорій до корисного та захоплюючого дозвілля, яке об’єднує

людей з різноманітними інтересами, долає всі межі людської уяви, стирає комунікативні

бар’єри.

В Україні практика проведення ночей в бібліотеці поширюється досить стрімко.

Розглянемо заходи в різних куточках України.

Перша соціокультурна акція стартувала в м. Львові 2009 р. Працівники Львівської

обласної бібліотеки для дітей та Центральної дитячої бібліотеки м. Львова запропонували

переможцям Всеукраїнського конкурсу «Найкращий читач України – 2009» провести вечір в

бібліотеці. Раніше було підготовлено сценарії з легендарними персонажами (граф Дракула,

гоголівська Панночка, Біла Дама, Інтернет-мара). Були проведені літературні читання нового

формату з цими героями, розгадування загадок, розповідь байок, огляд виставки

«Літературна чортівня», в кінці – «Диявольські танці». Найбільш кмітливих та активних

32

учасників нагородили подарунками. Дійство відбувалося до 1:00 ночі. Допомогли

організувати та провести захід студенти, школярі старших класів та батьки [1].

Наступне місто – Запоріжжя, 2012 р. Запорізька обласна універсальна наукова

бібліотека ім. О. Горького запозичила досвід зарубіжних бібліотек та музеїв і створила

власну акцію на підтримку книгочитання в області, розвитку нових форм дозвілля. Цього

разу взяти участь могли всі охочі – користувачі бібліотеки, різноманітні організації,

товариства, клуби за інтересами. Підтримало акцію управління культури і туризму

облдержадміністрації. Відбулося «розширення» можливостей заходу, вони були спрямовані

на вагоміші речі – екскурсії «закритими» місцями (відділ комплектування, обробки,

книгосховище); можливість повернення затриманої літератури без стягнення пені; перегляд

художніх фільмів, пов’язаних з книгами, бібліотечною професією; концерт міського

дитячого симфонічного оркестру; виставки незвичайних книг, виробів народної творчості;

можливість зробити фото з ключем від бібліотеки, раритетними книгами. До того ж, у різних

відділах (Відділ краєзнавства, Відділ іноземної літератури, Відділ техніко-економічної

літератури, Відділ цінних і рідкісних видань тощо) проводилися зустрічі з цікавими

постатями, книжкові експозиції, майстер-класи (кулінарні прикраси для святкового столу,

вечірні зачіски, аксесуари, дефіле вечірнього вбрання, створення композицій з природних

матеріалів), конкурси («Виконай читацьке замовлення», «Здійсни бібліотечну обробку

книги»), інтерактивні опитування, обмін побажаннями, бібліотечні квести, лотереї. Тобто

кожен учасник знаходив подію, яка його цікавила. Аби не «загубитися» серед безлічі подій,

протягом бібліоночі працювало екскурсійне бюро [2].

Навіть невеличкі бібліотеки долучилися до акції «Ніч в бібліотеці». Наприклад, на

Черкащині, в Христинівській районній біблотеці для дітей акція пройшла 2014 р. та мала

більш патріотичне та краєзнавче спрямування. Був проведений екскурс історії рідного краю,

розвитку бібліотек та становлення їх на сучасному етапі. Кожен відділ провів екскурсію та

презентував книжкові виставки, тематичні куточки («Берегиня», «Землянка»,

«Шевченківська світлиця»). Це не було лиш спогляданням. Відвідувачі також презентували

свої вміння (бісероплетіння, художня вишивка, читання власної поезії). Наприклад, учні

середніх класів організували літературні вечорниці, інсценізували художні твори. Судячи з

відгуків, ніч сподобалася усім без винятку [3].

Відомо, що в ніч з 23 по 24 квітня 2016 р. за підтримки спеціальної програми

Української бібліотечної асоціації в межах Книжкового Арсеналу, проекту «Оціум», в

бібліотеці ім. Є. Кравченка ЦБС Дніпровського району м. Києва відбудеться грандіозна «Ніч

в бібліотеці». Запрошують всіх охочих, адже вхід безкоштовний. Інформація про захід

поширюється на сайті, в соцмережах. Програмою визначено такі заходи: замальовки з натури

33

спільно з Urban Sketching Project Kyiv простору бібліотеки та міста навколо; дитяче

малювання крейдою літературних персонажів перед фасадом бібліотеки; музичний сет

Сергія Кейна (головного редактора інтернет-журналу «Comma»); акустичний виступ Кості

Почтаря (гітарист та співак бенду «5 Вимір»); пішохідний квест «В пошуках неповерненої

книги»; перегляд серіалу «Книжкова лавка Блека» [4].

Фотозвіти заходів можна проглянути на сайтах відповідних бібліотек.

Отже, бачимо що захід «Ніч в бібліотеці» позбавлений будь-яких «рамок», має на меті

заохотити людей до читання, особливо дітей, популяризувати бібліотеку як нове місце для

проведення дозвілля з користю. Сьогодні бібліотека розширює свої можливості, прагне

задовольнити потреби користувачів згідно з вимогами сьогодення. Таким чином, маючи

бажання та ентузіазм, в бібліотеці можна втілити найшаленішу мрію. Експериментуючи,

працівники бібліотеки на практичному досвіді переконують, що все можливо, варто лише

захотіти.

Джерела:

1. Цю бібліотеку ми не забудемо ніколи! [Електронний ресурс] // Львівська обласна

бібліотека для дітей : [сайт] / ЛОБД. – Текст. дані. – Львів, 2008-2015. – Режим доступу:

lodb.org.ua/assets/files/nich_u_biblioteci.doc, вільний. – Назва з екрану. - [Дата останнього

перегляду: 28.04.2016].

2. Библиомир города Z [Електронний ресурс] : [сайт] : Ніч у бібліотеці вже в

Запоріжжі / ЗОУНБ. – Електрон. дані. – Запоріжжя, 2012. – Режим доступу:

http://biblmir.blogspot.nl/2012/09/blog-post_25.html, вільний. – Назва з екрана. – [Дата

останнього перегляду: 28.04.2016].

3. Христинівська центральна районна бібліотека [Електронний ресурс] : [сайт] : «Ніч у

бібліотеці» / ХЦРБ. – Електрон. дані. – Христинівка, 2013. – Режим доступу:

http://khrystynivka-crb.edukit.ck.ua/novini_biblioteki/id/59/vn/Ніч-у-бібліотеці/, вільний. –

Назва з екрана. – [Дата останнього перегляду: 28.04.2016].

4. BokMal [Електронний ресурс] : [сайт] : OTIUM: Ніч у Бібліотеці імені Євгена

Кравченка / Букмоль. – Електрон. дані. – 2013–2016. – Режим доступу:

http://bokmal.com.ua/events/otium-nich-u-bibci/, вільний. – Назва з екрана. – [Дата останнього

перегляду: 28.04.2016].

34

УДК 026:37.013

Рабаданова Людмила Володимирівна,

науковий співробітник Державної науково-педагогічної бібліотеки України

імені В. О. Сухомлинського, канд. філос. наук

м. Київ, Україна

ДОСВІД НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ БІБЛІОТЕКИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

ОСВІТЯНСЬКОЇ ГАЛУЗІ РЕФЕРАТИВНОЮ ТА АНАЛІТИЧНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ

Інформаційна підтримка освітянської галузі в Державній науково-педагогічній

бібліотеці (ДНПБ) України імені В. О. Сухомлинського відбувається з урахуванням змін

потреб цільової аудиторії користувачів та відповідно до актуальної проблематики у науково-

інформаційному просторі. «Зростання інформаційно-комунікаційного потенціалу

суспільства сприяє розгортанню інноваційних процесів в діяльності сучасних бібліотек

України, що відбувається на основі запровадження широкого розмаїття комунікаційних

засобів у їх організаційних, техніко-технологічних, структурно-функціональних

трансформаціях» [1, с. 6]. Формуванням та впровадженням системи науково-інформаційного

забезпечення освітянської галузі в бібліотеці, в умовах глобальних інформаційних впливів,

зокрема займається відділ наукової реферативної та аналітичної інформації у сфері освіти.

Реферативні та аналітичні матеріали є результатом підбору та аналітико-синтетичної

переробки інформації, а також подання її у зручній формі (реферат, огляд, дайджест, довідка,

резюме). Використання вторинної інформації дозволяє досліднику зорієнтуватися в масиві

наукових досліджень з обраної тематики. Адже на сьогодні поряд зі зростанням кількості та

доступності накопиченої інформації постає проблема її ефективного пошуку і раціонального

використання. Наукова реферативна та аналітична інформація є переходом від

оригінальності кожної розвідки до узагальнення об’єктивних наукових висновків за

актуальною тематикою. Реферативна інформація ДНПБ України імені В. О. Сухомлинського

представлена в галузевій реферативній базі даних електронного каталогу бібліотеки,

водночас є наповненням сегменту з питань освіти загальнодержавної реферативної бази

даних «Україніка наукова» та галузевого сегменту всеукраїнського реферативного журналу

«Джерело» в контексті кооперативної співпраці з НБУ імені В. І. Вернадського. Таким

чином, ДНПБ України імені В. О. Сухомлинського долучається до створення національного

реферативного ресурсу, що є складовою частиною процесу формування єдиного

інформаційного простору.

35

На основі реферативної та аналітичної інформації формуються тематичні реферативні

та інформаційно-аналітичні огляди (огляди стану питання), мета яких – надати споживачам

узагальнену картину актуальної для користувача або цільової аудиторії питання без витрат

часу на пошук, збір, систематизацію, переклад, аналіз і узагальнення численних розрізнених

даних. Огляди дозволяють оцінити найважливіші досягнення і тенденції розвитку в основних

галузях науки. Огляди стану питання містять інформацію з документів-першоджерел про

результати досліджень, стан і шляхи розвитку певної проблематики. Реферативні та

аналітичні огляди в ДНПБ України імені В. О. Сухомлинського представлені як окремий

інформаційний ресурс на порталі бібліотеки, а також в межах електронного періодичного

видання «Аналітичний вісник у сфері освіти й науки». Важливо, що даний бюлетень містить

не лише актуальну бібліографічну, реферативну та аналітичну інформацію у вигляді оглядів,

але й посилання на повні тексти статей, монографій та авторефератів за умови їх наявності у

вільному доступі в мережі Інтернет, звичайно з дотриманням авторських прав. Загалом,

робота науково-педагогічної бібліотеки у галузі створення вторинної інформації допомагає

забезпечувати фахові інформаційні потреби освітянської галузі. Адже освіта виступає

важливим ресурсом для здійснення якісних змін у суспільстві, а її оперативна інформаційна

підтримка на часі, оскільки «людина сьогоднішнього дня постійно взаємодіє з величезним

потоком інформації. Теперішнє суспільство називають інформаційним. В інформаційному

суспільстві найважливішим продуктом людської діяльності стає виробництво, експлуатація

та використання знань, його головною цінністю стає інформація» [2, с. 9]. Саме тому

науково-інформаційна діяльність науково-педагогічної бібліотеки сприяє подоланню

«інформаційного шуму», який наразі присутній у національному та світовому

інформаційному просторі, що чітко проілюстровано як суспільно-політичними обставинами,

так і насиченням наукового простору великим масивом різнопланової інформації.

Джерела:

1. Рогова П. І. Інформаційно-комунікаційна взаємодія бібліотек освітянської

мережі: стан та перспективи / П. І. Рогова // Формування єдиного галузевого інформаційного

ресурсу шляхом кооперативного аналітико-синтетичного опрацювання документів галузевої

тематики : матеріали Всеукр. наук.-практ. семінару, 3 берез. 2011 р. / НАПН України, Держ.

наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського ; [редкол.: П. І. Рогова (голова),

О. М. Яценко (заст. голови) та ін.]. – Київ, 2011. – С. 6–16.

2. Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму у світлі національної ідеї /

В. Г. Кремень // Вища освіта України : теорет. та наук.-метод. часоп. – 2009. – № 1. – С. 5–12.

36

УДК 021.4:615

Цюра Маргарита Анатоліївна,

студентка 4 курсу напряму підготовки 6.020102 Книгознавство, бібліотекознавство і

бібліографія Київського університету імені Бориса Грінченка

м. Київ, Україна

Науковий керівник: канд. іст. наук, доц. Прокопенко Л. С.

ДЕФІНІЦІЯ ПОНЯТТЯ «БІБЛІОТЕРАПІЯ»: УКРАЇНСЬКИЙ АСПЕКТ

Бібліотерапія порівняно нова наука, яка виникла на перетині бібліотекознавства,

книгознавства, психології, педагогіки та психотерапії. На сьогодні дослідники з різних

галузей знань, які вивчали певні аспекти бібліотерапії, все ще працюють над уніфікацією

цього поняття. За основу прийнято використовувати термін, який був офіційно визнаний у

1916 р. Асоціацією бібліотек США. Проте вже пройшло століття, за цей час погляд на

бібліотерапію зазнав змін, науковці постійно доповнювали поняття, розглядали на основі

різних наук, намагалися віднайти універсальне трактування, яке б повністю відповідало

сфері охоплених ним знань. Українські вчені також не залишили поза увагою дефініцію

поняття «бібліотерапія». У науковому обігу серед фахівців-бібліотекарів актуальним до

сьогодні залишається визначення, яке в 1966 р. запропонувала Американська бібліотечна

асоціація.

Бібліотерапія – це використання спеціально відібраних матеріалів для читання в

якості терапевтичної допомоги в медицині та психіатрії, з метою вирішення особистих

проблем хворого, при застосуванні керованого читання.

Першим українським дослідником, який зробив вклад у наповнення поняття

«бібліотерапія», можна вважати Д. Балику. Період його наукової діяльності припадає на 20-

ті роки ХХ ст. Він подав визначення бібліотечної педагогіки, яке сьогодні частково

використовується для трактування терміну «бібліотерапія». Вчений вважав, що бібліотечна

педагогіка – це організований вплив книгою і через книгу на читача [1, с. 15]. Бібліотерапія

ж робить цей вплив на читача з лікувальною метою, щоб покращити самопочуття як хворої,

так і здорової людини.

Повернення до наукового вивчення бібліотерапії на території України відбулося у

60-х рр. ХХ ст. В той час активно працювала над теоретичним і практичним наповненням

цієї науки бібліотерапевт А. Міллер. Вона очолила створений у 1967 р. перший кабінет

бібліотерапії в СРСР, який знаходився у базовому санаторії психотерапії в Харківській

37

області. Маючи можливості застосовувати теоретичні знання бібліотерапії на практиці,

вдосконалювати їх, наповнювати новими практичними навичками, А. Міллер у 1975 р.

захистила дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук за темою

«Особливості керівництва читанням хворих в бібліотеках лікувально-профілактичних

установ». Науковець зробила значний внесок у процес становлення бібліотерапії як окремої

наукової дисципліни, поза її увагою не залишилася дефініція цього поняття: бібліотерапія

(від грец. biblio – книга та therapeia – лікування) – форма психотерапії, що ґрунтується на

застосуванні систематичного читання з метою покращення психологічного стану пацієнта.

Вона розрізняла три підходи до трактування цієї науки: бібліотекознавчий,

психотерапевтичний (здійснюваний лікарем-психотерапевтом чи психіатром без участі

бібліотекаря), бібліотекознавчо-терапевтичний (здійснюється за участі лікаря-

психотерапевта та спеціально підготовленого бібліотекаря) [2].

На сьогодні проблематика бібліотерапії набуває нового звучання, її починають

активно досліджувати українські дослідники-бібліотекознавці. У 2012 р. Львівська обласна

бібліотека для дітей спільно з Навчально-бібліотерапевтичним центром «Ковчег», за

фінансової підтримки програми «Бібліоміст» Ради міжнародних наукових досліджень та

обмінів (IREX) видала науково-практичний збірник «Острів безпеки у світі небезпек: на

допомогу бібліотерапевту». Він узагальнює відому на сьогодні інформацію щодо

бібліотерапії: історія, розвиток, функції, можливості застосування. У цьому видані, окрім

відомих зарубіжних дослідників (наприклад, Ю. Дрешер), свої напрацювання, які

накопичилися впродовж реалізації проекту «Ковчег», презентували українські фахівці. Не

оминули увагою дослідники термінологію і теорію бібліотерапії. У спільній статті О. Купіна

та Т. Каламай зазначили, що бібліотерапія – перспективний напрям діяльності бібліотек, що

полягає у вивченні впливу спеціально підібраної літератури на самопочуття хворої

людини [5, с. 15].

Психолог І. Карівець запропонувала два підходи до тлумачення бібліотерапії – через

призму мистецтва та науки. Бібліотерапія як вид мистецтва застосовує немедичне читання

для зцілення, вона є недирективною, все залежить від читача. Наукова бібліотерапія – це

одна із технік цілеспрямованого впливу, для структурування взаємодії між терапевтом і

пацієнтом, який страждає від серйозних фізичних або психічних недугів, вона ґрунтується на

спільному використанні літератури [4, с. 23].

Ж. Вертій зосередила свою увагу на історичному аспекті бібліотерапії, її еволюції.

Дослідниця зазначає як тлумачилося поняття «бібліотерапія» різними вітчизняними та

зарубіжними дослідниками. На основі історичних розвідок вона запропонувала більш повну

його дефініцію, де бібліотерапія розглядається як напрям діяльності бібліотек, що полягає в

38

аналізі, систематизації, підборі літератури, при читанні якої може відбуватися

психотерапевтичний ефект у певної категорії читачів і сприяти нормалізації їхнього

психічного стану [3, с. 207].

Отже, до сьогодні термінологічний аспект науки бібліотерапії не уніфікований, а сама

проблема дефініції цього поняття залишається відкритою. У цій статі ми зазначили неповний

перелік українських науковців, яких турбує сучасний стан розробленості проблеми, проте

більшість з них зосередили свою увагу на іншому аспекті цієї науки – практичній діяльності.

У зв’язку з цим, ця наука дає можливості для молодих дослідників реалізувати свої знання на

перетині різних наук, наповнити теоретичну складову, дослідити історію, запропонувати

власну методологію, уніфікувати теоретичний і практичний досвід попередників.

Джерела:

1. Балика Д. Бібліологічна педагогіка як наука / Д. Балика // Бібліол. вісті. –

1930. – № 2. – С. 15–28.

2. Библиотерапия [Электронный ресурс] / Психотерапевтическая энциклопедия. –

Электронные данные. – Режим доступа:

http://lib100.com/book/psychotherapy/karvasarskij_psihoterapevticheskaja_enciklopedia/html/?pag

e=89. – Язык рус. – Название с экрана. – Дата обращения: 18.04.2016.

3. Вертій Ж. Еволюція бібліотерапії як складової бібліотекознавства / Ж. Вертій //

Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – Київ, 2010. – Вип. 29. – С. 202–209.

4. Карівець І. Основи бібліотерапевтичної діяльності / І. Карівець // Острів

безпеки у світі небезпек: на допомогу бібліотерапевту / упоряд. Л. Лугова, Ю. Стадницька ;

Львівська обласна бібліотека для дітей. – Львів, 2012. – С. 21–32.

5. Купіна О. Книга зцілює / О. Купіна, Т. Каламай // Острів безпеки у світі

небезпек: на допомогу бібліотерапевту / упоряд. Л. Лугова, Ю. Стадницька ; Львівська

обласна бібліотека для дітей. – Львів, 2012. – С. 15–20.

39

Розділ 4. Менеджмент і маркетинг у медійній сфері

УДК 655.5

Брижата Ольга Валеріївна,

студентка 2 курсу групи СЕ-41 кафедри організації видавничої справи, поліграфії і

книгорозповсюдження Національного технічного університету України «КПІ»

м. Київ, Україна

Науковий керівник: канд. екон. наук, доц. Шендерівська Л.П.

РОЛЬ КНИЖКОВИХ ВИСТАВОК-ЯРМАРКІВ У ФОРМУВАННІ

ІНФОРМАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА

Виставкова діяльність є однією зі складових процесу розвитку науково-технічної

діяльності. У сучасних умовах розвиток виставково-ярмаркової діяльності є також одним з

ефективних напрямів забезпечення розвитку економіки України, стимулювання інновацій,

сприяння науково-технічному і технологічному оновленню вітчизняного виробництва,

просування провідних технологій, товарів і послуг на внутрішній і зовнішній ринки.

Виставки і ярмарки відіграють важливу роль в комплексі засобів комунікаційного впливу,

оскільки надають дуже широкі можливості демонстрації рекламованих послуг для

встановлення прямих ділових контактів з безпосередніми покупцями, а також з

підприємствами гуртової і роздрібної торгівлі. Особливістю книжкових виставок-ярмарків є

виконання функцій формування інформаційного середовища як в процесі заходів, що

відбуваються під час проведення ярмарків, так і шляхом поширення інформації, втіленій у

друкованих виданнях. Для повноцінного виконання цих функцій має бути забезпечений

належний рівень організації заходу, щоб привернути увагу максимальної аудиторії, тому

важливого значення набуває вивчення наявного досвіду проведення виставок-ярмарків.

Метою ярмарку є надання можливості її учасникам-експонентам показати зразки

свого виробництва, продемонструвати нові досягнення і технічні удосконалення з метою

укладення торговельних угод. За складом учасників, місцем проведення і економічним

значенням розрізняють виставки-ярмарки: регіональні, міжрегіональні, національні та

міжнародні. За термінами і способами проведення виставки і ярмарки поділяють на

короткострокові, пересувні та постійні.

40

Короткострокові виставки-ярмарки у світі проводяться загалом не більше п’яти днів.

Вони бувають загального характеру, тобто представляють досягнення своєї країни у всіх

галузях виробничої діяльності, або є спеціалізованими. В Україні короткострокові виставки

тривають максимум п’ять робочих днів. Це дозволяє книговидавцям підвищити ефективність

своєї участі у виставці.

Пересувні виставки організовуються з метою розширення кола відвідувачів з

використанням різних засобів транспорту. Набуває великого поширення організація

плавучих виставок, зокрема організованих Японією, Швецією, Англією. Такі виставки

влаштовуються на борту великого судна, яке відвідує портові міста декількох держав і

здійснює презентацію, а також продаж виставлених товарів. Досить широко стали

використовуватися пересувні виставки зразків товарів в автофургонах, салонах літаків. В

Україні в 2011 році пересувні виставки були організовані Управлінням у справах преси та

інформації Харківської ОДА та були презентовані в районах Харківської області.

Постійні виставки організовуються найчастіше при дипломатичних консульствах та

інших представництвах своєї країни за кордоном з метою демонстрації іноземним покупцям

зразків експортної продукції для укладення договорів на друк [5].

З-поміж лідерів книжкових виставок можна назвати Німеччину, Францію, Індію,

Аргентину. Найбільш популярна у вітчизняних книговидавців є всесвітня книжкова

експозиція, що проводиться щорічно у Франкфурті та експонує кілька сотень тисяч

примірників книг з понад 100 країн світу, її програмою передбачається близько трьох тисяч

заходів.

Книжковий ярмарок у Калькутті відкритий для широкої публіки і є третім за

величиною у світі після Франкфуртського і Лондонського. Щорічно заради цієї події

Калькутту відвідують понад 2 мільйони людей з усього світу. Серед відомих видавництв

активними учасниками є Oxford University Press, Cambridge University Press, Kluwer, Ananda

Publishers, Dey’s Publishing та інші. Події ярмарку висвітлюють такі відомі медіа, як

The Statesman і The Telegraph.

Міжнародний книжковий ярмарок у Буенос-Айресі відкритий як для представників

видавничої індустрії і літературної спільноти, так і широкої громадськості. Це найбільший

книжковий ярмарок іспаномовної частини світу: щороку його відвідують 1 200 000 осіб, свої

найкращі книги представляють 1500 видавництв з 50 країн світу. Організатором є фонд

«Ель-Libro», заснований Аргентинською спілкою письменників (SADE). У 2011 році Буенос-

Айрес був обраний ЮНЕСКО Всесвітньою столицею книги.

Наймасштабнішим книжковим ярмарком в Україні вважається національна виставка-

ярмарок «Форум видавців у Львові». Захід успішно поєднав три складові популярності –

41

ярмаркову, виставкову та фестивальну. Виставка триває чотири вересневих дні. Рекордною

була кількість відвідувачі у 2009 році – 75 тис. осіб.

Київський міжнародний книжковий виставка-ярмарок, заснований в 2005 році,

вважається одним з найбільш престижних в Україні та триває 5 днів у серпні. У 2009 році

виставка традиційно відбулася втретє у травні і тривала чотири дні. Але високі орендні

ставки, відсутність державної підтримки не сприяють активному розширенню виставки у

Києві, що характеризується найвищою в Україні платоспроможністю, кількістю населення,

особливо великою часткою студентів, так як у столиці розташовані масштабні провідні вищі

навчальні заклади [2].

Київський міжнародний книжковий ярмарок «Книжковий світ» відбувається у

листопаді і триває впродовж 4-х днів. Цей ярмарок проводиться з метою розширення

фахових зв’язків між вітчизняними суб’єктами видавничої справи і книгорозповсюдження та

їх зарубіжними партнерами, пропаганди української мови, української книги й читання.

Беручи до уваги наявний досвід, для привертання більшої уваги до виставок-ярмарків,

відтак, забезпечення однієї з їх найважливіших функцій – формування якісного

інформаційного середовища, в Україні доцільно розширювати формат, беручи за основу

європейський, тобто не тільки здійснювати продаж видань, але і майнових прав на їх випуск;

використовувати актуальні і масові канали поширення інформації не лише анонсуючи заходи

і під час виставки-ярмарку, але й в післяярмарковий період, що дозволить підтримувати

інтерес до читання загалом; розширення послуг, що надаються учасникам виставок,

поглиблення рівня диференціації для різних категорій та підвищення якості послуг.

Отже, книжкова виставка-ярмарок – спеціальний комунікаційний захід, розрахований

на певну читацьку й підприємницьку аудиторію, який проводять з метою привернення уваги

споживачів до видавничої сфери, формування та закріплення позитивної громадської думки,

створення привабливого образу, інформування про видавничу продукцію, її реклами та

просування на ринок, налагодження ділових контактів у визначені строки. Україна має

можливість унаслідувати досвід європейських країн, щоб підвищити рівень виставкової

діяльності та подолати сучасні проблеми такого ефективного способу збуту видавничої

продукції.

Джерела:

1. Про схвалення Концепції державної політики щодо розвитку національної

видавничої справи та популяризації читання на період до 2020 року: Розпорядження

Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року №111-р [Електронний ресурс]. – Спосіб

доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/111-2016-p.

2. Mykytyn Tetyana. Рейтинг книжкових ярмарків України: результати другої хвилі

соціологічного дослідження, проведеного у м. Києві [Електронний ресурс] / Т .Mykytyn //

42

Acta Universitatis Lodziensis. Folia Librorum. – Wydawnictwo Uniwersytetu L´odzkiego, 2015. –

1 (20). – Р.61-68. – Спосіб доступу: https://hal.archives-ouvertes.fr/hal-01186568/document. –

Назва з екрана.

3. Пекар В. Основи виставкової діяльності : навч. посіб. / В. Пекар. – Київ :

Євроіндекс, 2009. – 348 с.

4. Сміхова Л. В. Книжкова виставка – одна з форм популяризації книги // Шкільна

бібліотека. – 2009. – № 3. – С.43–46.

5. Теремко В. І. Видавничий маркетинг : навч. посіб. / В. І. Теремко. – Київ :

Академвидав, 2009. – 272 с.

УДК 655.42

Дуванова Катерина Сергіївна,

студентка 2 курсу групи СЕ-41 кафедри організації видавничої справи, поліграфії і

книгорозповсюдження Національного технічного університету України «КПІ»

м. Київ, Україна

Науковий керівник: канд. екон. наук, доц. Шендерівська Л.П.

АКТУАЛЬНІ КАНАЛИ ЗБУТУ МЕДІАПРОДУКЦІЇ

Сьогодні в умовах фінансової кризи осмислюються і напрацьовуються нові підходи у

організації та плануванні діяльності підприємств. У сучасному світі для успішного

книгорозповсюдження необхідно активно використовувати інтернет-ресурси, такі, як блоги,

сайти компаній та соціальні мережі, що, в першу чергу, пов’язано з інформатизацією

суспільства. Організація альтернативних ринків збуту дозволить видавництвам оптимізувати

продаж та мінімізувати ризики.

Актуальність дослідження обумовлена важливістю якісного інформаційного

забезпечення клієнтів та, як наслідок, – підвищення ефективності книгорозповсюдження в

Україні.

Метою дослідження є пошуки альтернативних каналів збуту медіапродукції, що

зумовлено нездатністю виробника взяти на себе всі обов’язки та функції, що пов’язані з

вимогами вільного обміну відповідно до очікуваннь потенційних споживачів.

Збут являє собою систему відносин у сфері товарно-грошового обміну між

економічно та юридично вільними суб’єктами ринку збуту, які реалізують свої комерційні

потреби. Головним завданням при збуті продукції на ринку є здійснення товарно-грошового

обміну між покупцем та продавцем. Крім основних представників ринку збуту – покупців та

43

продавців, існують ще різноманітні помічники зі збуту – підприємства та компанії, які

сприяють функціонуванню збутового процесу [1].

Питання організації каналів збуту турбують не тільки безпосередньо керівників

підприємств, але й багатьох вчених-економістів. До їх числа входять як класики

управлінської науки, наприклад Жан-Жак Ламбен, один з найбільш помітних представників

європейської маркетингової школи, який досить повно висвітлює питання організації збуту

товарів, так і багато інших сучасних, як закордонних, так і вітчизняних авторів.

Згідно з методом Ламберта, вибір структури каналу уподібнений до процесу

прийняття рішення про раціональність інвестування. Такий вибір включає порівняння

приросту капіталу в усіх альтернативних структурах каналу, а також його порівняння з

приростом, можливим за інвестування у виробничі операції. Якщо підприємство, інвестуючи

капітал у канал розподілу, зароблятиме більше, ніж за його інвестування у виробництво, то

можна стверджувати, що більш вигідним буде передання відповідних функцій посередникам.

При визначенні довжини і ширини каналу збуту потрібно урахувати такі фактори, як:

споживачі (їх кількість, концентрацію, частоту здійснення покупок, розмір середньої

покупки); товар (його вартість, технічну складність, термін зберігання); конкуренти (їх

кількість, асортимент товарів, методи збуту продукції); цілі і ресурси компанії (престижні

ціни, пов’язані з ексклюзивним розподілом і вузьким каналом) [2, c. 48].

Збутова мережа може бути визначена як структура, сформована партнерами, які

беруть участь у процесі ринкового обміну, з метою надання товарів і послуг у

розпорядження індивідуальних споживачів або індустріальних користувачів [1, c. 46]. Цими

партнерами є виробники, посередники й кінцеві користувачі.

Будь-який збутовий канал виконує певний набір функцій, необхідних для здійснення

обміну. Функції торговельного підприємства щодо каналів збуту переважно такі: вивчення

результатів сегментації ринку й планування реклами; укладення договорів зі споживачами

або посередниками; облік і контроль виконання договорів; розробка плану відвантаження

товарів клієнтам; визначення каналів збуту; організація прийому, зберігання, упакування,

сортування й відвантаження товарів клієнтам; інформаційне, ресурсне й технічне

забезпечення збуту товарів; стимулювання збуту; встановлення зворотного зв’язку зі

споживачами та його регулювання. Виконання розглянутих функцій веде до виникнення

комерційних потоків розподілу між учасниками процесу обміну, спрямованих у взаємно

протилежних напрямах, це – потік прав власності, замовлень, інформації, фактичний та

фінансовий потік.

Перш ніж організувати управління каналами збуту, необхідно провести аудит

існуючої системи каналів й визначити, наскільки використовувана стратегія розподілу

44

адекватна цільовій аудиторії й категорії актуального товару (товари широкого вжитку,

предмети розкоші, товари для промисловості тощо). Аудит системи каналів розподілу

містить у собі три етапи: оцінку стратегії розподілу, визначення оптимальної довжини

каналів; оцінку типу системи каналів розподілу; оцінку безпосередніх учасників каналу.

З опрацьованого матеріалу пропонується авторське визначення каналів збуту – це

шлях, який включає в себе всіх фізичних та юридичних осіб, пов`язаних з просуванням

товарів і послуг та їх обміном, по якому товари просуваються від виробників до споживачів.

З урахуванням інформатизації суспільства, робимо висновок про те, що

перспективними, альтернативним до традиційних каналів збуту, є інтернет-ресурси, такі як

онлайн-магазини, блоги, веб-сторінки видавництв, соціальні мережі тощо. Перш за все,

орієнтуючись на активність людей в соціальних мережах, доцільно застосовувати рекламу

саме в цьому середвищі. Багато українських видавництв мають власні сторінки в соціальних

мережах та активно користуються ними. Серед них: Електронна Бібліотека Українських

Книжок, Українська Книга, Світ книг, Український клуб, видавництво Івана Малковича «А-

БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», брати Капранови – видавництво «Зелений пес», видавництво «Клуб

Сімейного дозвілля», видавництво «Урбіно» та інші.

Більш актуальним каналом збуту для видавництв є створення власних веб-сторінок, з

повною інформацією як про видавництво, так і про асортимент видань. Видавництва активно

користуються таким каналом збуту як для продажів, так і для інформування своїх

споживачів та замовників. Як показав аналіз, сайти мають повну інформацію про

видавництво та його діяльність, новини і асортимент товарів.

Отже, з проведеного дослідження робимо висновок, що перспективним каналом збуту

для української книги є інтернет-ресурси, що забезпечують одразу декілька функцій –

книгорозповсюдження, реклама та інформаційне забезпечення споживачів. З урахуванням

інтернет-активності споживачів, створення потужної інтернет-бази українських книжок є

актуальним і доцільним.

Джерела:

1. Глотова Г. І. Маркетинговий менеджмент видавничої продукції / Г. І. Глотова,

Ж. М. Ковба, Г. А. Мохонько, В. В. Мартинів. – Львів : Укр. акад. друкарства, 2011. – 352 с.

2. Андреева О. Д. Технология бизнеса: маркетинг : учеб. пособие /

О. Д. Андреева. – М. : Дело, 2000. – 224 c.

3. Державна служба статистики України : [офіц. сайт]. – Спосіб доступу:

http://www.ukrstat.gov.ua.

45

УДК 655.41

Нюкало Катерина Володимирівна,

студентка 2 курсу групи СЕ-41 кафедри організації видавничої справи, поліграфії і

книгорозповсюдження Національного технічного університету України «КПІ»

м. Київ, Україна

Науковий керівник: канд. екон. наук, доц. Шендерівська Л.П.

НАПРЯМИ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ВИДАВНИЦТВА

В сучасних умовах активізації самоідентифікації української нації важлива роль

належить видавництвам, які зацікавлюють у читанні і, продукуючи видання, сприяють

формуванню рівня культури, патріотизму, духовності, просвітництву. Виконання цієї

важливої функції пов’язане з низкою складностей, зокрема, низьким рівнем доходів

населення, високим рівнем конкуренції, недостатнім досвідом роботи в умовах ринку,

дефіцитом державної політики сприяння. Тому для видавництв актуальним є вироблення в

постійно змінюваних умовах господарювання механізму адаптації та ефективного розвитку.

Одним з найактивніших книжкових видавництв на українському медійному ринку є

«Видавництво Старого Лева», що було засноване 13 грудня 2001 року у культурному

осередку країни – місті Львові (перша книга «Малятам і батькам») поетесою Мар'яною

Савкою та рок-музикантом Юрієм Чопиком. Мар'яна Савка донині є головним редактором

видавництва.

Як показав аналіз, в структурі асортименту видавництва переважає література для

дітей. Оскільки видання для дітей користуються стабільним попитом, то покупці потребують

постійного оновлення асортименту, що забезпечується «Видавництвом Старого Лева».

Також видавництво здійснює ефективну сегментацію, задовольняючи попит на твори

класичної та сучасної світової літератури, а також вітчизняної. Найвідомішими літераторами

видавництва є: Ганс Крістіан Андерсен, Софія Андрухович, Катерина Бабкіна, Джеймс Баррі,

Валентин Бердт, Оскар Вайльд, Галина Вдовиченко, Вільгельм Гауф, Чарльз Діккенс, Оксана

Думанська, Володимир Єрмоленко, Редьярд Кіплінг, Василь Кожелянко, Оксана Кротюк,

Христина Лукащук, Оксана Луцишина, Оксана Лущевська, Богдана Матіяш, Дзвінка

Матіяш, Василь Махно, Зірка Мензатюк, Марія Морозенко, Туве Янссон.

Одним з найважливіших чинників конкурентоздатності, що особливо актуально для

ринку дитячих видань, є показник якості продукції. На основі проведеного аналізу

встановлено, що «Видавництво Старого Лева» комплексно вирішує це питання, приділяючи

достатньо уваги якості змісту та оформлення, поліграфічного виконання. Ілюстрації до книг

46

видавництва створюють найкращі українські художники: Владислав Єрко, Наталка Гайда,

Оксана Йориш, Ольга Кваша, Івета Ключковська, Христина Лукащук, Оксана Мазур, Андрій

та Діана Нечаєвські, Максим Паленко, Олег Петренко-Заневський, Мар'яна Петрів та інші.

Загалом із видавництвом співпрацює понад сто українських та зарубіжних ілюстраторів.

Значна кількість ілюстраторів спричинена специфікою художнього оформлення літератури

для дітей, яка залежить від їхнього віку.

До чинників ефективного розвитку належить мінімізація ризиків. Так, «Видавництво

Старого Лева» розвиває напрям перекладної літератури, купуючи права на випуск видань,

які є комерційно успішними, знайшли свого читача у зарубіжних країнах. Штат перекладачів

налічує більше 25 працівників, серед яких: Іван Андрусяк, Андрій Бондар, Олександр

Гриценко, Володимир Діброва, Оксана Думанська, Наталя Іваничук та інші.

Перспективи розвитку видавництва істотно залежать від його інтелектуального

капіталу. Маючи успішні видавничі проекти на ринку видань для дітей, підлітків та юнацтва,

високий рівень організації видавничих процесів, розвинуті комунікаційні зв’язки у

видавничо-полігграфічному комплексі, «Видавництво Старого Лева» здійснило

диверсифікацію виробництва, започаткувавши у 2013 році серію видань для дорослих.

Відтак, для дітей є азбука, розмальовки та казки, для дорослих – історії, романи,

документальні, психологiчнi і кулінарні книжки. Окрема серія є і для підлітків.

«Видавництво Старого Лева» щороку збільшує кількість виданих книжок та їх

наклади (рис. 1).

0

10

20

30

40

50

60

70

80

2011 2012 2013 2014 2015

Рис. 1. Динаміка кількості найменувань нових видань «Видавництва Старого Лева»,

випущених за рік

Найпопулярнішими книгами видавництва є: «Чарівний сад» та «Зачарований ліс»

Джоанни Басфорд, «Книга мого роду» та «Рости, моє деревце, з міцного коріння» Ірини

47

Мацко, «Країна Мумі-тролів» Туве Янссон, «Дитячий кобзар» Тараса Шевченка, «Карти»

Олександри та Даніеля Мізелінських, «Гармидер у школі» та «Ракета на чотирьох лапах»

Джеремі Стронґа, «Солодке печиво» Дарії Цвєк, «Фелікс Австрія» Софії Андрухович, «Хто

зробить сніг» Тараса Прохаська і Мар`яни Прохасько.

«Видавництву Старого Лева» вдалося витворити власний неповторний авторський

стиль. Видавництво активно застосовує різні форми комунікації та засоби промоції,

підтримуючи контакт з читацькою аудиторією: презентації книжок, зустрічі з авторами,

авторські тури містами України, літературні вечори, святкові заходи, майстер-класи авторів і

художників, різноманітні акції, розпродажі та розіграші. Читачі «Видавництва Старого

Лева» – це їх найефективніші «маркетологи» і «промоутери», які часто продукують

оригінальні ідеї.

Важливе значення для розвитку видавництва має застосування сучасних каналів

інформаційної комунікації. За результатами проведеного аналізу встановлено, що

«Видавництво Старого Лева» щодня надає інформацію про новинки літератури та

різноманітні заходи, акції на офіційному сайті та в соціальних мережах (Facebook, ВКонтакте

та Instagram). Офіційний сайт дає можливість побачити книгу, її актуальну ціну, прочитати

бібліографічний опис, анотацію книги та декілька сторінок видання та зробити замовлення в

зручному режимі (онлайн чи за телефоном).

У 2016 році «Видавництво Старого Лева» було визнано першим серед українських

видавничих брендів (рейтинг ділового журналу Forbes). «Видавництво Старого Лева» має

найбільшу кількість підписників у Facebook − багато в чому завдяки сайту, який воно веде

активніше за інших учасників рейтингу. Ресурс наповнюється не тільки публікаціями про

новинки видавництва, а й новинами галузі та репортажами з видавничих форумів і виставок

в Україні та світі.

Отже, «Видавництво Старого Лева» забезпечує ефективний розвиток на засадах

постійного вивчення стану ринку, потреб споживачів, забезпечуючи зручні для них канали

інформаційної комунікації, збуту продукції, впроваджуючи інновації, формуючи звичку до

якісного продукту та культуру читання.

Джерела:

1. Видавництво Старого Лева [Електронний ресурс] : [офіц. cайт]. – Режим

доступу: http://starylev.com.ua . – Назва з екрана.

2. Шпак В. І. Специфіка видавничого бізнесу на сучасному етапі [Електронний

ресурс] / В. І. Шпак. – Режим доступу:

http://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/123456789/5865/1/Shpak%20V..pdf. – Назва з екрана.

48

УДК 655.5

Пашко Валерія Сергіївна

студентка 2 курсу групи СЕ-41 кафедри організації видавничої справи, поліграфії і

книгорозповсюдження Національного технічного університету України «КПІ»

м. Київ, Україна

Науковий керівник: канд. екон. наук, доц. Шендерівська Л.П.

СОЦІАЛЬНИЙ МЕДІАМАРКЕТИНГ ВИДАВНИЦТВ

Прагнення розширити ринок збуту стимулює видавництва здійснювати пошук

актуальних каналів збуту та форм зв’язку для максимального охоплення цільової аудиторії.

Просування продукції в Інтернеті є інноваційним та ефективним методом збуту. З новими

досягненнями науково-технічного прогресу розкривається більше можливостей

взаємозв’язку з реципієнтом та засобів впливу на його вибір.

Як показав аналіз, в сучасних умовах активізується діяльність видавництв у сфері

соціального медіамаркетингу, які прагнуть забезпечити релевантне використання цього

інструменту. Нами, на прикладі провідних видавництв України, досліджено їхній досвід

товароруху та товаропросування з використанням інтернет-маркетингу.

Перше видавництво, створене з часу набуття нашою країною незалежності – це «А-

БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Спеціалізація видавництва – дитяча література, а з 2008 року

підприємство опановує ринок видань для дорослої аудиторії. Видавництво Івана Малковича

здійснює масові кампанії зі стимулювання збуту. Так, сторінка присвячена новим виданням,

є у російській соціальній мережі «Вконтакте». Спільнота налічує 4 925 фоловерів, що є

досить значним показником. Про активний розвиток цього каналу інформації свідчить

велика частота наповнення ресурсу – по 3-4 пости на день, також читачі-учасники групи

часто пропонують свої новини із подякою чи захватом від ознайомлення з тією чи іншою

книгою. Популярність сторінки у читачів підтверджується їхніми жвавими коментарями до

новин. Сторінка в найпопулярнішій соцмережі у світі «Facebook» є більш поширеною з її

15 140 учасниками. Інформація оновлюється зі схожою періодичністю, проте менш наявні

дебати між фоловерами. Ймовірно, це пов’язано з меншою поширеністю даної мережі в

Україні та СНД.

49

Якісне інформаційне забезпечення має офіційний сайт видавництва, який

збалансовано наповнено текстом та ілюстративними матеріалами. На головній сторінці

розміщена інформація, яка завжди цікавить споживачів – це бестселери. Також існує

інтернет-книгарня улюблених книг видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

(http://abababooks.com.ua), де кожен бажаючий має змогу придбати книги, розподілені за

категоріями. Зручною є й оптимізація під соцмережі.

Наступним досліджуваним об’єктом є «Видавництво Старого Лева» – найактивніше

на українському медіапросторі. Основним напрямом діяльності є видання літератури для

дітей, підлітків і юнацтва сучасних українських та іноземних авторів. У 2013 році значно

розширено тематику видань, додавши серію «Дорослої літератури». «Видавництво Старого

Лева» порівняно більш популяризоване в інтернет-мережах. Так, воно має найбільшу серед

українських видавництв кількість підписників на «Facebook» – 31 883 осіб. Дуже

модернізований сайт видавництва, прес-служба сумлінно виконує свою роботу. Наприклад,

за 16.05.2016 опубліковано 6 новин. Дизайнерське оздоблення головної сторінки привертає

увагу потенційних покупців. Ресурс наповнюється не тільки публікаціями про новини

видавництва, а й новинами галузі та репортажами з видавничих форумів і виставок в Україні

та світі. До методів стимулювання збуту за допомогою сайту належать розділи «Акці» та

«Розпродаж». Наприклад, можна купити книгу «Я слухаю пісню Америки» О. Луцишиної

всього за 5 гривень.

До прогресивних експериментаторських видавництв можна віднести також

видавництво «Зелений пес», яке функціонує на українському книжковому ринку з 1999 року.

Спеціалізується на сучасній художній літературі для дорослих і дітей. Засновники – відомі

письменники і громадські активісти брати Капранови, які безсумнівно знають, що цікавого

запропонувати читачеві. Сторінка видавництва на «Facebook» налічує 2 434 осіб, у

середньому оновлення надходять тричі на тиждень. Офіційний сайт має застаріле

оформлення, не достатньо активно оновлюється та потребує модернізації. Щоправда,

зручний інтерфейс допомагає знайти будь-які відомості: книги, каталог, прайс-аркуш тощо.

Остання новина рзміщена понад рік тому.

Ще одним з потужних видавництв є «Фоліо», асортимент якого вміщує художню,

дитячу, науково-популярну, довідкову та прикладну літературу. У каталозі є книги

українською, російською, англійською, німецькою, французькою мовами. Головна сторінка

сайту зручна у використанні, можна легко знайти як каталог книг і новинки, так і авторів.

Рідко відбувається оновлення новин, остання – за січень 2016 року. Група «Вконтакте»

налічує лише 311 учасників, пости викладаються регулярно, але не кожного дня. За квітень

50

2016 р. – 8 новин. Менш активно ведеться сторінка на «Facebook» і має 3 752 підписниів та в

середньому 2 пости на місяць.

Позитивний досвід застосування інтернет-маркетингу має видавництво «Клуб

сімейного дозвілля». На сьогодні видано понад 2000 творів найпопулярніших авторів з

України, Росії, Англії, США та Німеччини, загальним накладом понад 30 000 000 проданих

примірників. Сайт видавництва здебільшого оформлений як інтернет-магазин та має велику

кількість рекламних банерів власної продукції. Активно використовуються засоби

стимулювання збуту, такі як акції та розіграші. Наприклад, замовивши будь-яку книгу на

сайті з 10 по 17 травня 2016 р., читачі мають змогу виграти планшет або електронну книжку.

За квітень цього року на сайті з’явилося 12 новин, у той час як за травень поки що лише

одна. Варто зазначити, що ціни – доступні для середнього українця. «Вконтакте»

відбувається часте оновлення інформації – близько 2-4 разів на день для 7 289 учасників у

групі видавництва, а товариство «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» має 38 588

осіб з 5-7 постами на тиждень. Сторінка в «Facebook» об’єднує 10 167 людей та періодично

оновлюється.

Отже, серед українських видавництв поширюється соціальний медіамаркетинг, що

спрощує товаропросування видань. Розвиток технологій допомагає краще визначити та

локалізувати діяльність з реклами книжкової продукції, що є надзвичайно важливим для

дослідження особливостей маркетингу видавничо-поліграфічної галузі.

Джерела:

1. Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» [Електронний ресурс] : [офіц. cайт]. –

Режим доступу: http://ababahalamaha.com.ua/uk/. – Назва з екрана.

2. Видавництво Старого Лева [Електронний ресурс] : [офіц. cайт]. – Режим

доступу: http://starylev.com.ua/. – Назва з екрана.

3. Клуб сімейного дозвілля [Електронний ресурс] : [офіц. cайт]. – Режим доступу:

http://www.bookclub.ua/ukr/bookclub/publishing/. – Назва з екрана.

4. Видавництво «Фоліо» [Електронний ресурс] : [офіц. cайт]. – Режим доступу:

http://www.folio.com.ua/. – Назва з екрана.

5. Видавництво «Зелений пес» [Електронний ресурс] : [офіц. cайт]. – Режим

доступу: http://www.greenpes.com/. – Назва з екрана.

51

УДК 655.5.03

Стасюк Людмила Олександрівна,

студентка 2 курсу групи СЕ-41 кафедри організації видавничої справи, поліграфії і

книгорозповсюдження Національного технічного університету України «КПІ»

м. Київ, Україна

Науковий керівник: канд. екон. наук, доц. Шендерівська Л.П.

ЦІНИ І ЦІНОУТВОРЕННЯ У МЕДІАБІЗНЕСІ

(НА ПРИКЛАДІ ВИДАВНИЧОЇ ГАЛУЗІ)

Розвиток книжкової справи в Україні повязаний як із загальним соціально-

економічним станом країни, так і з галузевими чинниками, а саме, переважанням російських

видань, які часто несанкціоновано ввозяться в Україну, недостатньою розвиненістю збутової

мережі (у 2014 році, порівнюючи з 2013 роком, кількість об’єктів роздрібної торгівлі

книжковою продукцією, згідно з даними Держкомтелерадіо, скоротилася з 10404 до 9177),

низькою конкурентоздатністю вітчизняної книги. З урахуванням цих чинників, а також

зниження купівельної спроможності населення, важливого значення набуває розробка

підприємствами ефективної цінової політики.

Складність ціни як економічної категорії пов’язана з тим, що на неї впливає комплекс

різноманітних чинників, а саме: політичних, економічних, психологічних і соціальних.

Сьогодні ціна може визначатися кількістю витрат на виробництво, а завтра вона може

залежати від психології поведінки покупця, у випадку видавничої продукції – від статусу

автора, категорії видання (бестселер). Отже, підприємець під час встановлення ціни на свої

товари має враховувати усі чинники, щоб максимізувати прибуток.

Одним з найперших дав визначення ціні К. Маркс: ціна – це грошовий вираз вартості

товару. Втім, не усі економісти погоджуються з цим визначенням, зазначаючи, що воно

занадто загальне і не відображає складного процесу формування ціни.

Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів. Основними з них є

собівартість і прибуток. Їх наявність в ціні є обов'язковою. Крім того, до складу ціни можуть

входити: акцизний збір, податок на додану вартість, націнки постачальницько-збутових

організацій, торговельні надбавки або знижки. Спад виробництва, монополізм окремих

виробників, інфляція, зростання податків і заробітної плати, підвищення якості продукції –

усе це веде до підвищення ціни. Зниженню цін сприяють зростання обсягів виробництва,

зниження витрат виробництва і обігу, зниження податкового тиску, конкуренція і розвиток

ринку.

52

Метою сучасного ринку є пошук оптимального балансу між якістю та ціною.

Інвестування у якість впливає на вартість: підсилена робота над покращенням якості

незмінно призводить до збільшення витрат, проте це відбувається лише на першому

початковому етапі. В результаті, високий рівень якості дозволяє досягти економії, внаслідок

скорочення браку, втрат часу та засобів на його виправлення, зниження часу та кількості

простоїв.

Для забезпечення ефективного ціноутворення у видавничій галузі потрібно

реалізовувати клієнтоорієнтований підхід. Деякі видавництва провадять активну політику

формування попиту на видання. Результатом таких дій може бути нове популярне ім’я в

літературі; створення, поширення інноваційного продукту. Невдача може спіткати, якщо

читач виявиться не готовим прийняти такий продукт, або внаслідок неефективного

товаропросування, ціноутворення тощо. Собівартість таких видань зростає, зважаючи на

збільшення кількості та ціни витратних матеріалів. Для удосконалення процесу

ціноутворення на підприємстві можуть бути використані такі методи, як політика

поступового зниження цін, політика знімання вершків, політика диференціювання цін,

політика престижних цін та інші.

Як показав аналіз світової практики ціноутворення у видавничій галузі, існують такі

підходи до встановлення ціни продажу кінцевому споживачу:

1) Встановлення фіксованої ціни видавцем. Перевагою такого методу є те, що

така ціна буде з мінімальною надбавкою, тобто покупець може придбати книгу дешевше.

Але водночас це не завжди влаштовує суб’єктів роздрібної торгівлі, так як для отримання

більшого прибутку вони змушені максимально скорочувати усі можливі витрати.

2) Встановлення роздрібної ціни на основі витрат, які збільшуються з

проходженням продукції через ланки гуртової, роздрібної торгівлі та ін. Відповідно,

спостерігається зворотна ситуація: можливість отримання більшого прибутку та вища

роздрібна ціна на видавничу продукцію.

На сучасному етапі в державі встановлено вільний механізм формування ціни, в тому

числі на книжкову продукцію, що закріплено у відповідному Законі України «Про ціни і

ціноутворення» [1].

Проте в ряді країн ЄС переважає практика встановлення фіксованої ціни на книги,

книгарні не мають права продавати їх за ціною, вищою чи нижчою від визначеної

видавництвами. Зазвичай видавець визначає її, виходячи з кон’юнктури ринку та власних

виробничих витрат. В ціну книги уже включено, окрім собівартості та прибутку видавця, ще

й прибуток книгорозповсюджувача. Традиційно вважається, що уся система книготоргівлі

може отримати до 55% з номіналу ціни [2, с.178]. Така цінова політика практикується у

53

Польщі, Німеччині, Данії, Португатії та інших країнах. Люксембург застосовує цю систему

лише для власних книг, а в Італії обговорюється можливість відновлення регламентованих

цін.

Специфіка книжкової продукції відображається у складі і структурі її собівартості.

Приблизне співвідношення різних видів витрат в структурі собівартості видавничої

продукції може бути представлене таким чином:

- авторський гонорар – до 12%. З урахуванням відносно низької ціни на книги і

методики розрахунку роялті, у грошовому вираженні гонорар авторів сьогодні надзвичайно

низький порівняно зі світовим рівнем;

- редакційні витрати – до 10-12%. Можна зазначити, що зменшення витрат у цій

частині, як правило, веде до зниження якості книжкової продукції;

- витрати на друкарські роботи, папір і палітурні матеріали – до 60%. Це та частина

витрат, яка постійно зростає і на яку видавець практично не може впливати;

- загальновидавничі витрати – близько 12%. Враховуючи постійне зростання витрат,

пов'язаних з енергетикою, транспортом, орендою та іншими витратами, ці витрати також

мають тенденцію до зростання;

- комерційні витрати – 6-8%. В умовах жорсткої конкурентної боротьби на ринку ці

витрати не є вагомим резервом скорочення собівартості. Водночас, для їх мінімізації видавці

проводять бартерні операції.

На основі порівняльного аналізу визначено, що при формуванні ціни на книгу,

випущену в Європі, її структура складається таким чином: авторський гонорар – 10%; оплата

керівнику колекції – 2%; видавничі витрати – 22%; реклама – 6%; розповсюдження і

продаж – 15%; книжкові магазини – 33%; брак – 1%; націнка видавця – 5%; ПДВ – 6% (на

більшість товарів – 21%).

Ціна імпортованих книг визначається на основі фіксованої ціни видавця-імпортера з

врахуванням витрат на замовлення, транспортування, митних податків. Однак для більшості

країн остаточна ціна не може перевищувати встановлену ціну в країні-постачальнику і часто

це економічно невигідно.

Ціни на видавничу продукцію диференційовані і періодично переглядаються. Так, у

Бельгії встановлена і діє система знижок розповсюджувачам книг, однак вона викликає

невдоволення багатьох власників книжкових магазинів.

Отже, ціна є важливим механізмом регулювання попиту і пропозиції, ця функція

особливо актуальна для видавничої галузі, оскільки в сучасних умовах структурних зрушень

у медіабізнесі, зниження доходів населення та розширення способів проведення дозвілля

54

(інтернет-видання, торговельно-розважальні центри, тренінги тощо), ціна є чинником

конкурентоздатності видавничої продукції.

Джерела:

1. Закон України «Про ціни і ціноутворення» № 5007-VI від 21 червня 2012 року

[Електронний ресурс]. – Спосіб доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5007-17.

2. Афонін О. В. Українська книга в контексті світового книговидання [Текст] /

О. В. Афонін, М. І. Сенченко. – Київ : Книжкова палата України, 2009. – 277 с.

3. Шульга О. А. Ціноутворення [Текст]: курс лекцій : [навч. посіб.] / О. А. Шульга. –

Київ : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2015. – 110 с.

55

Розділ 5. Проекти Молодіжної секції УБА

УДК 021.6+061.2

Семенова Світлана Петрівна,

методист сектору інноваційного розвитку відділу роботи з електронними ресурсами

Державної бібліотеки України для юнацтва

м. Київ, Україна

БІБЛІОТЕЧНА ПИСЬМЕННИЦЬКА ПРОГРАМА COME WRITE IN! ТА ПРОЕКТ

МОЛОДІЖНОЇ СЕКЦІЇ УБА «ПРИХОДЬ ТА ПИШИ!»: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД

В УКРАЇНІ

Щороку сотні тисяч молодих і зрілих письменників з усього світу, донкіхотів та

вигадників, що кохаються на красному письменстві, кидають собі неабиякий виклик. Вони

докладають усіх зусиль, аби за 30 днів листопадового письменницького марафону

NaNoWriMo створити чернетку роману на 50 000 слів. І чарівними помічниками у цій

творчій магії для них стають бібліотеки.

NaNoWriMo або National Novel Writing Month (Національний місячник написання

роману) [1] – міжнародний листопадовий письменницький марафон, ініціатива з

популяризації літературної творчості та сприяння письменницькій майстерності,

започаткована в 1999 році у США. Наразі це міжнародний рух, який щороку єднає понад

400 000 учасників з 6 континентів, в тому числі більш ніж 150 учасників на теренах України.

Переможцями письменницького марафону оголошуються ті, кому за 30 днів листопада

вдалося написати чернетку роману, повісті або серії оповідань обсягом у 50 000 слів (160-200

сторінок в залежності від мови написання).

Міжнародна бібліотечна програма Come Write In! [2] існує для підтримки

листопадового письменницького марафону NaNoWriMo та запрошує учасників марафону

завітати до бібліотек – креативних локацій, що слугують для пізнання, натхнення,

літературної творчості та спілкування. Програма Come Write In! пропонує бібліотекам,

книжковим магазинам та культурним центрам стати рушіями творчих літературних процесів.

На сьогодні понад 650 бібліотек з усього світу, від Ісландії до Нової Зеландії, вже

долучилися до цієї ініціативи. Програма Come Write In! допомагає зміцнити імідж бібліотеки

56

як креативного простору, сповненого любові до літератури, відкритого для громади й

творчих особистостей.

Кожна бібліотека, що бере участь у програмі, самостійно визначає рівень власної

участі у програмі: вона може запропонувати дружній простір для зустрічей місцевих

учасників письменницького марафону NaNoWriMo або разом із регіональним представником

NaNoWriMo спланувати програму заходів під час листопадового марафону, розповсюдити

листівки із закликом щодо участі у місячнику написання роману, поширити інформацію про

марафон у соціальних мережах.

З метою сприяння впровадженню в українських бібліотеках програми Come Write In!

Молодіжною секцією Української бібліотечної асоціації було започатковано проект

«Приходь та пиши!» [3]. Проект МС УБА «Приходь та пиши!» передбачає участь вашої

бібліотеки у 2016-2017 році у міжнародній письменницькій програмі Сome Write In! та

отримання україномовної методичної підтримки під час впровадження проекту. Керівником

проекту є Світлана Семенова, методист Державної бібліотеки України для юнацтва –

книгозбірні, яка у 2014 році першою з українських культурних інституцій приєдналася до

програми Come Write In! та листопадового письменницького марафону NaNoWriMo.

Бібліотеки, що долучаються до програми, отримують:

методичну підтримку та консультації з питань впровадження програми з боку

керівника проекту;

методичний посібник, що розповідає про світовий досвід реалізації

бібліотечної письменницької програми Come Write In! та пропонує схеми участі для

українських бібліотек з різними можливостями та потребами;

макети тематичних афіш та листівок, які можна адаптувати відповідно до

потреб кожної бібліотеки;

підтримку регіонального українського представника NaNoWriMo та

міжнародного координатора програми Come Write In!;

інформування української та світової спільноти щодо заходів програми Come

Write In! та письменницького марафону NaNoWriMo, які відбуваються у вашій бібліотеці.

У 2015 р. до проекту долучилися 5 українських бібліотек [4]: Державна бібліотека

України для юнацтва (м. Київ), Міська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода

Гвардія» (м. Київ), Американська бібліотека імені Віктора Китастого при НаУКМА (м. Київ),

Запорізька обласна бібліотека для юнацтва (м. Запоріжжя), Миколаївська обласна бібліотека

для юнацтва (м. Миколаїв). З 23 активних учасників марафону, які відвідували заходи у

вищевказаних бібліотеках, аж четверо спромоглися написати за місяць чернетку роману або

збірки оповідань і стали переможцями NaNoWriMo-2015.

57

Проект Молодіжної секції Української бібліотечної асоціації «Приходь та пиши!»

запрошує бібліотеки України приєднатися до бібліотечної програми Come Write In! та

популяризувати образ бібліотеки як громадського простору, який стимулює користувачів до

творчості, надає підтримку місцевим письменникам, задовольняє потреби не лише читачів, а

й власне авторів книг. Того простору, який гостинно запрошує – «Приходь та пиши!», себто,

Come Write In!

Якщо ваша бібліотека бажає долучитися до міжнародної бібліотечної письменницької

програми Come Write In! або у вас є запитання стосовно проекту «Приходь та пиши!»,

звертайтеся до керівника проекту Світлани Семенової: тел. +38-093-762-763-2, електронна

пошта: cwi@4uth.gov.ua

Джерела:

1. Офіційний сайт NaNoWriMo [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу:

http://nanowrimo.org.

2. Офіційний сайт бібліотечної програми Come Write In! [Електронний ресурс]. –

Спосіб доступу: http://nanowrimo.org/come-write-in.

3. Детальніше про проект «Приходь та пиши!» читайте на сайті Молодіжної секції

УБА [Електронний ресурс]. – Спосіб доступу: http://molod.ula.org.ua/sotsialnij-napryam/proekt-

some-write-in-prikhod-ta-pishi.

4. Звіт про реалізацію проекту у 2015 див. за посиланням [Електронний ресурс]. –

Спосіб доступу: http://molod.ula.org.ua/novini/item/514-proekt-some-write-in-pershi-pidsumky.

УДК 021.6+061.2

Полевая Виктория Олеговна,

административный координатор исполнительного офиса Украинской библиотечной

ассоциации, заместитель председателя Молодежной секции УБА

г. Киев, Украина

ПРОГУЛКИ ПО ЛЮБИМОМУ ГОРОДУ

Современная библиотека играет большую роль в обществе как информационный,

культурно-развивающий центр. К сожалению, существуют стереотипы о закостенелости и не

соответствии библиотек современным требованиям населения. В большинстве случаев, такое

представление о библиотеках у старшего поколения сформировалось более двадцати лет

назад и не удивительно, что родители не прививают интерес к библиотекам у своих детей.

Ключевым моментом является то, что многие даже не задумываются о том, что библиотека

58

могла измениться, стать интересным и привлекательным для читателей социокультурным

центром. Каким же образом можно показать жителю города привлекательность современной

библиотеки? Как сделать библиотеку заметной привлекательной организацией на карте

города?

Для решения этой проблемы и повышения уровня знаний о городе в целом

Украинской библиотечной ассоциацией реализуется проект «Как тебя не любить, Киев мой!»

(«Як тебе не любити, Києве мій!»). Данный библиотечно-туристический проект был

финансово поддержан Европейской культурной фундацией, благодаря чему были

разработаны бесплатные туристические маршруты по Киеву. Также проект поддержала

местная власть – Киевская городская государственная администрация и библиотеки города

Киева. Библиотеки, являясь информационными сокровищницами, помогали в составлении

качественного информационного наполнения маршрутов по городу. Городская власть

поддержала проект бесплатным размещением ситилайтов по городу и медиарекламой на

телевидении и радио. Благодаря общим усилиям о проекте узнало много жителей Киева и

желающих на прогулках было много.

Гидами на маршрутах являются не только профессиональные экскурсоводы, но и

гиды-любители, журналисты, студенты, библиотекари и другие волонтеры. В связи с этим,

мы называем наши маршруты прогулками, а ведут их гиды. Наши гиды проходят експресс-

тренинги для гидов и получают удостоверение участника проекта.

При разработке прогулок к маршрутам были выдвинуты ряд требований, а именно:

пешеходные бесплатные туры;

продолжительность 2-3 часа;

группы на 20 человек;

библиотеки обязательно входят в маршрут.

В 2016 г. в рамках проекта Украинской библиотечной ассоциации «Как тебя не

любить, Киев мой!» предлагаются 8 маршрутов по Киеву, которые охватывают разные

районы города, разные временные рамки и имеют свою уникальную концепцию. К примеру,

«Потерянные во времени» – это театрализированная прогулка-приключение, особенностью

которой является то, что гид одет в стиле 18 столетия, употребляет лексику, характерную

этому периоду, и проводит интерактив с участниками прогулки. С 2015 года в урбанистику

Киева вошел новый тренд – муралы, поэтому маршрут, который знакомит со стрит-артом

столицы Украины, является востребованным как для жителей, так и гостей Киева. Больше о

прогулках по Киеву читайте на странице проекта http://travel.ula.org.ua/zapysatys-na-

prohulyanku .

59

По статистике за 2015 год было проведено более 50 прогулок, которые посетило

свыше тысячи участников. Блиц-обучение прошли 70 участников, из которых 12 являются

активными волонтерами проекта. С апреля 2016 года открылся новый сезон прогулок и

добавляются новые маршруты.

Реализация данного проекта помогает организовать полезный досуг и для гостей

библиотечных мероприятий разного уровня. Надеемся, что опыт проекта по Киеву будет

полезен для реализации похожих библиотечно-туристических проектов в других городах

Украины и мира. Приглашаем всех на прогулку по любимому городу!

Презентацию доклада смотрите https://prezi.com/ut-tfuooqheo/presentation .

УДК 338.482:021.6

Уралова Олександра Олексіївна,

інженер-програміст Державної бібліотеки України для юнацтва

м. Київ, Україна

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ЗІ СТВОРЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ

ПІШОХІДНОЇ ПРОГУЛЯНКИ (ЕКСКУРСІЇ) МІСТОМ ДЛЯ ПРАЦІВНИКІВ

БІБЛІОТЕК

У наш час змін бібліотека, як це постійно наголошується, має вчитися

використовувати нові ресурси та способи заохочення користувачів, ставати цікавим та

інтерактивним простором. Бібліотеки ХХ століття часто були центрами, де збиралися

краєзнавці та любителі старовини й історії рідних міст та сіл. І сьогодні проведення

прогулянок силами співробітників бібліотек повертає бібліотеці користувача і покращує

образ бібліотеки, а також гуртує читацьку та бібліотекарську спільноту.

У першу чергу, створювати екскурсійний маршрут варто відносно тієї території та

теми, яка цікавить особисто вас – це буде неабияким стимулом для докладного пошуку

адекватних матеріалів та знайдення найбільш мальовничих і репрезентативних локацій на

мапі маршруту. Зрештою, розказати про місто вашими очима можете лише ви. По-друге,

перший свій маршрут не варто розробляти самотужки. Заохочення інших колег, яких цікавить

інформаційна (історична, естетична, екологічна) чи логістична (менеджмент контактів із

учасниками з одного боку, а також із музеями, заповідниками, цікавими очевидцями, що

хотіли б долучитися до прогулянки) сторона, допоможе як більш усебічно опрацювати

матеріал, так і згуртувати команду. Окрім того, часто користувачі бібліотеки, дізнаючись про

60

проведення на її базі безкоштовних екскурсій, пропонують свою особу в якості волонтера –

цими пропозиціями також не варто гребувати.

Проте, створення та проведення пішохідної екскурсії – справа, що вимагає не лише

чудової обізнаності з теми, але й зважання на життя і розвиток міста, постійної уваги до себе,

а головне – до потреб і безпеки ваших екскурсантів.

Жорстких обмежень по часу та відстані для міських екскурсій не існує, але є певні

побажання з організації відповідно до особливостей людської уваги та втомлюваності

пересічних громадян різних категорій, віку, професій та можливостей. Базові побажання, які

слід брати до уваги, складаючи маршрут майбутньої екскурсії, є наступними:

Зазвичай пішохідна екскурсія містом триває 2-3 год., відповідно, екскурсійна група

проходить близько 3-5 км. Така екскурсія може передбачати одну чи дві короткі (5-10 хв.)

зупинки, призначені не стільки для активного сприйняття інформації, скільки для пасивного

споглядання та відпочинку, з посадковими місцями (наприклад, з лавочками в парку).

Корисно стежити за тим, щоб у спекотну погоду була можливість розташувати групу в

затінку, а у прохолодну – відповідно на сонці чи в місці без протягів. На випадок погіршення

погоди варто поміркувати про завчасне зходження з маршруту до публічного закладу (музей,

бібліотека) з дружнім колективом, де можна буде завершити інформаційну частину екскурсії

для бажаючих. Про подібні «несподіванки», однак, зі співробітниками закладу варто

домовлятися завчасно – це, окрім іншого, допоможе налагодити міжструктурну приязну

атмосферу та створить підгрунтя для інформаційного обміну. Також має сенс завчасно

подбати про те, щоби на маршруті була щонайменше одна зупинка з доступною вбиральнею

(території музеїв, монастирів, кав'ярень, громадські туалети) та можливістю купити води,

чаю або кави. Якщо екскурсія проходить вулицями міста, тривалість однієї зупинки з оглядом

одного об'єкта не має перевищувати 10 хв. Бажано, щоб переходи між об'єктами тривали не

довше 15 хв.

Дитяча екскурсія триває менше, у середньому 1,5 год. Така екскурсія може

передбачати одну довгу (20 хв.) зупинку для відпочинку. Для прогулянки з підлітками та

особливо дітьми, молодшими 10 років, варто вибирати коротші відстані між зупинками. У

роботі з особами юного віку (але і з дорослими також) важливо, щоби екскурсанти могли

самі взяти активну участь у екскурсії – знайти відповідь на питання чи поставити його,

спробувати власноруч зробити поробку, відчути простір на дотик, вгадати загадане ім'я чи

число. Інтерактивність допомагає засвоювати інформацію через емоції та рух.

Екскурсія вихідного дня (5-7 год.) може покривати близько 8 км. і передбачати 1-2

короткі (5-10 хв.) та одну довгу (1 год.) зупинку. Екскурсія музеєм, культурною спорудою чи

скансеном планується відповідно до їх розкладу роботи, теми екскурсії та розмірів території.

61

Плануючи екскурсію, ви повинні чітко знати, скільки часу займає цей маршрут з

урахуванням можливих додаткових затримок (найчастіше – якщо екскурсанти хочуть купити

їжу, воду, ліки, сувеніри, піти в туалет). Ви маєте знати відстань, яку пройдете з групою,

тривалість кожної зупинки, передбачити розташування груп на зупинках і знайти місця, з

яких будете розповідати про об'єкти. Неодмінно пройдіть маршрут самостійно перед тим, як

вести його для групи. Із собою майте годинник, телефон чи секундомір. На кожній зупинці

стійте стільки, скільки плануєте розповідати інформацію про об’єкти + 2-3 хвилини. Цей

запас може вам знадобитися, коли екскурсанти ставитимуть вам питання про об'єкти на

маршруті та пов'язані з ними події. Щоразу перед екскурсією перевіряйте стан маршруту –

стежте за погодними умовами в день проведення, заторами та аваріями, парадами,

футбольними матчами, приїздом представників іноземних урядів та іншими подіями в місті;

знайте, як відповідно до цього скоригувати маршрут.

Головні об'єкти показу мають бути зосереджені в оточуючому середовищі, проте, не

слід забувати і про допоміжні матеріали: листівки, карти, музичний супровід тощо, особливо

якщо екскурсія має педагогічний чи ностальгічний характер і має на меті показати, як

відрізняється сьогодення від минулого. Бажано, щоб об'єктів показу під час прогулянки було

не менше 10 і не більше 20, послідовність показу слід обгрунтовувати хронологічно (від

більш старих архітектурних та історичних пам'яток до більш нових чи навпаки) або

відповідно до зв'язку з певними історичними або літературними особистостями у випадку,

якщо екскурсія є тематичною. Об'єкти показу мають бути пов'язані між собою історично,

тематично чи бодай географічно.

Складаючи екскурсію чи її частину, ніколи не використовуйте дані лише з одного

джерела. Постійно (перед кожною екскурсією) перевіряйте актуальність, правдивість та

адекватність зібраної інформації. У історичної інформації з інтернет-джерел обов'язково має

існувати друковане підтвердження – стара преса, мемуари, щоденники, книжки доінтернетної

епохи. Єдиним виключенням в даному випадку є перекази від очевидців, почуті особисто

гідом (під час етнографічної експедиції тощо). Однак, така інформація, подана екскурсантам,

матиме радше емоційне забарвлення, спрямоване на створення відчуття «подиху часу», і її

також слід супроводжувати посиланням на документальні підтвердження. Окрім

контрольного тексту екскурсії, в який входить загальна інформація за темою екскурсії, дані

щодо всіх об'єктів, особистостей та подій, що з ними пов'язані, дуже бажано мати коротку

довідку стосовно всіх вулиць, якими проходить маршрут, та культурних об'єктів, що

знаходяться на них (навіть якщо вони не стосуються теми екскурсійного маршруту).

Коли ви ведете прогулянку, під час розповіді варто повертатися спиною чи бодай

упівоберта до об'єктів показу і обличчям до екскурсантів. Таким чином, інформація про

62

об'єкт буде спийматися вашими екскурсантами і через візуальний, і через аудіальний канали.

З собою слід мати документ, що дає вам дозвіл на проведення екскурсії (підтвердження

кваліфікації; подання до музею чи скансену тощо); ілюстративний матеріал; у випадку

великих груп доцільно мати гучномовець. На різні випадки також є сенс брати з собою

ліхтарі (якщо прогулянка вечірня), невеликий «екстренний» запас ліків, води та грошей; шалі

на випадок навідування у місця релігійного поклоніння; кілька плащів чи парасольок на

випадок дощу. Повідомляти про фінальну точку екскурсії, зміни маршруту, несприятливі

погодні умови та платний вхід у будівлі по маршруту екскурсії варто на початку екскурсії,

одразу після того, як ви представляєтеся екскурсійній групі (а це робити обов'язково –

голосно і розбірливо). Також, якщо група велика, а переходи передбачаються довгі, можна

залишити екскурсантам номер свого телефону, щоб скоординувати тих, хто відстав.

Розповідь про об'єкт показу слід починати по можливості тоді, коли підійдуть усі учасники

екскурсії.

На маршруті намагайтеся уникати залюднених перехресть та підземних переходів,

ринків; не зупиняйте групу на каналізаційних люках чи пішохідних переходах; якщо це

можливо – не переходьте вулиць у недозволених для цього місцях. Також по можливості не

розповідайте про об'єкти показу там, де вас буде погано чутно і увагу глядачів буде

відволікати вуличний екран чи вистава. Не варто відповідати на особисті питання

екскурсантів та надовго перериватися під час екскурсії заради особистих телефонних

дзвінків і спілкування зі знайомими, зустрінутими дорогою. Також гід не відповідає за

особисту поведінку дорослих екскурсантів; за поведінку дітей та підлітків відповідають їх

опікуни, вчителі та батьки. Ви не відповідаєте за поведінку інших людей – лише за їхню

поінформованість та попередженість.

На кінець варто наголосити: важливо зберігати під час екскурсії дружній, спокіний

тон, не говорити з екскурсантами зверхньо, грубо та скептично. Приязна атмосфера часто

стає однією з прикмет екскурсії, що запам'яталася. Чемність та вміння подати цікаву

інформацію під інтригуючим кутом, а також розумна логістика екскурсії залишає

найприємніші спогади в її учасників. Під кінець маршруту не соромтеся попросити

екскурсантів про зворотній зв'язок, залиште для цього адресу пошти координатора вашого

маршруту чи екскурсійного проекту. Варто також попросити колег чи волонтерів

фотографувати під час екскурсії, а після її завершення викласти кращі фотографії на вашому

профілі у Facebook тощо. Зворотній зв'язок – це сила, що надихатиме вас і дозволить

з'явитися серед симпатиків бібліотеки новим захопленим обличчям.

63

НАУКОВЕ ВИДАННЯ

Форум молодих бібліотекарів

«Бібліотека на мапі міста»

ЗБІРНИК МАТЕРІАЛІВ

7–8 квітня 2016 р., м. Київ

Електронне видання

Відповідальні за випуск:

Я. Є. Сошинська, В. О. Польова

Видавець:

ВГО «Українська бібліотечна асоціація»

04050, м.Київ, вул. Тургенєвська, 83-85

info@ula.org.ua

www.ula.org.ua