п р ое к т и

У новому Трудовому кодексі українцям дозволять більше працювати

Новий Трудовий кодекс (ТК) передбачає збільшення

робочого тижня з нинішніх 40 го-дин до 48, по-відомив голова Федерації профспілок, депутат від ПР Ва-силь Хара, один з авторів проекту Кодексу.

За його словами це не означає, що українці більше працюватимуть: «У стат-ті 143 кодексу зазначено, що в окремих випадках працівник може працювати 12 годин на день, але не більше (напри-клад, машиніст потягу або далекобій-ник), і 48 годин на тиждень – нині тако-го обмеження взагалі немає. Загальний відпрацьований час за місяць не може перевищувати нормативного, а це при 20 робочих днях – 160 годин. Якщо лю-дина відпрацювала за один тиждень 48 годин, то наступного тижня має бути 32 години за рахунок додаткового вихідно-го», пише газета «Сьогодні».

У проекті ТК є положення про біль-шу тривалість робочого дня ніж 12 го-дин, якщо умови роботи передбачають періоди чекання (наприклад, поки за-стигає бетон), і до того ж працівник мо-же відпочивати протягом зміни. Але це буде можливо лише з письмової згоди працівника.

євр о-2012

Обличчя країни

У четвер, 4 листопада, в Києві відбу-лася презентація нового логотипа України, присвяченого чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Також

були представлені промо-ролики, які присвячені майбутній континентальній першості.

В основі ідеї логотипа – один з найві-доміших укра-їнських сим-волів – квітка соняшника. За задумом авто-рів, цей знак передає образ країни, напо-внений теплом, любов’ю і гостинністю.

Перед розробниками логотипа було поставлене завдання створити унікаль-ний знак країни, що включає в себе слово Україна і асоціативний елемент. Ця ро-бота була відібрана протягом конкурсу серед 300 претендентів. Новий логотип буде використовуватися для формування позитивного іміджу України за кордоном, в тому числі на сувенірній та друкованій продукції, яку будуть реалізовувати під час Євро-2012.

з оФіціЙниХ Джерел

Україна програла ще дві справи в Європейському суді з прав людини

Європейський суд з прав людини виніс у четвер дві ухвали у двох спра-вах проти України що-

до поганого поводження мі-ліції із затриманими.

Про це повідомляє офі-ційний сайт Європейського суду (http://echr.coe.int).

Суд, зокрема, розглянув справи «Ковальчук проти України» та «Самардак про-ти України».

Володимир Ковальчук, 1974 року народження – його затримала українська міліція у вересні 2002-го року на 10 днів. Під час затримання він зізнався в убивстві, проте через кілька днів спросту-вав свої свідчення, заявив-ши, що дав їх під примусом. У день участі в слідчому експерименті Володимира Ковальчука було доставле-но у центр дезинтоксикації із симптомами алкогольно-го отруєння. Там же лікарі констатували численні уда-ри на плечах, ногах і стегнах.

Справу щодо поганого поводження із затриманим було порушено в тому ж 2002-му році, проте вона не завершена й досі. У Європей-ському суді з прав людини померлого пізніше Ковальчу-ка представляла його матір.

Іван Самардак, 1952 ро-ку народження – його за-тримала міліція за те, що він ножем грався на авто-бусній зупинці. Того ж дня його відпустили, але через кілька днів чоловік звернув-ся в прокуратуру з прохан-ням порушити кримінальну справу за фактом його по-биття працівниками міліції. Прокуратура спочатку від-мовила в порушенні кримі-нальної справи, але потім, після додаткових медичних обстежень, кілька разів по-рушувала і знов припиняла кримінальну справу протя-гом останніх восьми років.

В обох випадках Європей-ський суд визнав порушен-ня статті 3 Конвенції прав людини і присудив відшко-дувати матері Володимира Ковальчука та Іванові Са-мардаку по 10 тис. євро мо-ральної шкоди, а також ви-трати в сумі 290 євро матері Володимира Ковальчука та 650 євро – Івану Самардаку.

Протягом трьох місяців обидва цих рішення може бути оскаржено і винесено на розгляд Великої палати суддів. Якщо ж цього не ста-неться, то рішення набудуть законної сили.

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСи: триразовий – 49086триразовий пільговий – 49087

четверговий випуск – 49088

ШУКАйТЕ ГАЗЕТУ

у пунктах продажу преси вашого містаабо

ПЕРЕДПЛАТІТЬ, якщо хочете, щоб «Деснянку вільну» приносили вам додому

Передплату можна оформити у будь-якому поштовому відділенні

Напередодні місцевих ви-борів комунальна газета «Дес-нянська правда» розповсю-дила в районах спецвипуски. Наклад кожного – по 5 тисяч примірників. Здавалось би, нічого в цьому поганого не-має: звичайна передвиборна чи передплатна піар-акція. Та в кожному спецвипуску – ре-дакторське звернення леоні-да Ісаченка до жителів того чи іншого району, в якому він пропагує власне видання, очорнюючи «Деснянку вільну». Дивне розуміння корпоратив-ної етики!І тут виникає перше запитання: чому саме леоніда Ісаченка, го-ловного публіциста комуналь-ної газети, непокоїть «Деснян-ка вільна»? Ось уже втретє за рік редакторства на шпальтах свого видання леонід Михай-лович публікує матеріали, які, на його думку, є «просто піа-ром», по-нашому – пропаган-дою «Деснянки вільної». Хай

не фальшивить: «піар» той із явним душком, задоволення від якого мало. І він це ціл-ком усвідомлює. В такий спо-сіб пропіарив і «Гарт», а наша газета, очевидно, претендує на основне інформаційне джере-ло творчих потуг пана Ісаченка для своїх дисертантів. Бо з на-полегливістю, вартою кращого застосування, леонід Михай-лович береться без докумен-тального підтвердження та з чиєїсь подачі трактувати події, які відбувалися довкола «Дес-нянської правди».

Друге питання. Головред комуналки бідкається: «Наша редакція має сьогодні безліч проблем – від кадрових до фінансових». Знаємо. Але для спецвипусків проти «Деснян-ки вільної» кошти знайшлися. Де знайшлися?І досить уже маніпулювати словом «вільна». Видаючи пер-ший номер нового видання, ми пояснили читачам, що на-

ша газета вільна від старих зобов’язань. Вийшовши зі скла-ду ВАТ «РВК «Деснянська прав-да» (доти газета була звичай-ним структурним підрозділом комплексу) і набувши стату-су юридичної особи, редакція взяла на себе функцію видавця, яку до того виконувало відкри-те акціонерне товариство. Як-би не ініціатива редакційного колективу, за що йому варто подякувати, найімовірніше, до-сі все залишалося б як і було. А те, що колектив, зрештою, підставили, з цим можна по-годитися. Нам також непросто виживати, та робити це за ра-хунок чужого іміджу, даруйте, остання справа.До речі, леонід Михайлович лукавить, коли зауважує, що «з-поміж засновників віднов-леної «Деснянської правди» – органи місцевої влади». На-справді тільки вони – обласна рада та облдержадміністрація і залишились. Первинна ж ор-

ганізація журналістів редакції не є юридичною особою, тому що збанкрутувала як суб’єкт господарювання. Отже, нада-ючи журналістській організації статус співза сновника, керівни-цтво газети порушує чинне за-конодавство.

Ісаченко гордиться тим, що за рік його редакторства тиж-невий наклад газети «Деснян-ська правда» зріс і на фініші виборчого процесу перевищив 46 тисяч примірників, а «Дес-нянка вільна», мовляв, занепа-дає. Та нинішній тираж – то не його заслуга. Чітко спрацював адмінресурс. Дещо раніше і ми мали такий наклад. Тільки тоді адмінресурс працював проти нашої газети. Ось у чо-му різниця. До речі, «Деснянка вільна» й сьогодні в полі «під-вищеної уваги».Дивно, все-таки, читати твер-дження леоніда Михайловича, що (цитата): «Деснянська прав-да» два роки тому при «жіно-

чому керівництві» у державі та нашій області потрапила раптом до рук людей, котрим газета була потрібна рівно стільки, скільки на ній можна гендлювати». «На зміну заслу-женим і поважним (колись на рівні членів бюро обкому) ре-дакторам…», мовляв, прийшли інші. І далі вже знайомий мотив: «Розігнали заслужених журна-лістів, професіоналів, котрі де-сятиліття там працювали, але тепер стали неугодні».

По-перше, не два роки, а три. По-друге, а що на це сьогодні сказала б голова обласної ра-ди Наталія Романова, презен-туючи депутатам кандидату-ру Ісаченка на посаду голов-ного редактора «Деснянської правди»?

Словом, чистої води фіга під ніс Хуго чи навпаки (читай книжку белетристики леоніда Ісаченка «Хуго і Фігу» – Чернів-ці, видавничий дім «Букрем», 2009 р., стор. 189-195).

Напередодні місцевих ви-борів комунальна газета «Дес-нянська правда» розповсю-дила в районах спецвипуски. Наклад кожного – по 5 тисяч примірників. Здавалось би, нічого в цьому поганого не-має: звичайна передвиборна чи передплатна піар-акція. Та в кожному спецвипуску – ре-дакторське звернення леоні-да Ісаченка до жителів того чи іншого району, в якому він пропагує власне видання, очорнюючи «Деснянку вільну». Дивне розуміння корпоратив-

І тут виникає перше запитання: чому саме леоніда Ісаченка, го-ловного публіциста комуналь-ної газети, непокоїть «Деснян-ка вільна»? Ось уже втретє за рік редакторства на шпальтах свого видання леонід Михай-лович публікує матеріали, які, на його думку, є «просто піа-ром», по-нашому – пропаган-дою «Деснянки вільної». Хай

не фальшивить: «піар» той із явним душком, задоволення від якого мало. І він це ціл-ком усвідомлює. В такий спо-сіб пропіарив і «Гарт», а наша газета, очевидно, претендує на основне інформаційне джере-ло творчих потуг пана Ісаченка для своїх дисертантів. Бо з на-полегливістю, вартою кращого застосування, леонід Михай-лович береться без докумен-тального підтвердження та з чиєїсь подачі трактувати події, які відбувалися довкола «Дес-нянської правди».

Друге питання. Головред комуналки бідкається: «Наша редакція має сьогодні безліч проблем – від кадрових до фінансових». Знаємо. Але для спецвипусків проти «Деснян-ки вільної» кошти знайшлися. Де знайшлися?І досить уже маніпулювати словом «вільна». Видаючи пер-ший номер нового видання, ми пояснили читачам, що на-

ша газета вільна від старих зобов’язань. Вийшовши зі скла-ду ВАТ «РВК «Деснянська прав-да» (доти газета була звичай-ним структурним підрозділом комплексу) і набувши стату-су юридичної особи, редакція взяла на себе функцію видавця, яку до того виконувало відкри-те акціонерне товариство. Як-би не ініціатива редакційного колективу, за що йому варто подякувати, найімовірніше, до-сі все залишалося б як і було. А те, що колектив, зрештою, підставили, з цим можна по-годитися. Нам також непросто виживати, та робити це за ра-хунок чужого іміджу, даруйте, остання справа.До речі, леонід Михайлович лукавить, коли зауважує, що «з-поміж засновників віднов-леної «Деснянської правди» – органи місцевої влади». На-справді тільки вони – обласна рада та облдержадміністрація і залишились. Первинна ж ор-

ганізація журналістів редакції не є юридичною особою, тому що збанкрутувала як суб’єкт господарювання. Отже, нада-ючи журналістській організації статус співза сновника, керівни-цтво газети порушує чинне за-конодавство.

Ісаченко гордиться тим, що за рік його редакторства тиж-невий наклад газети «Деснян-ська правда» зріс і на фініші виборчого процесу перевищив 46 тисяч примірників, а «Дес-нянка вільна», мовляв, занепа-дає. Та нинішній тираж – то не його заслуга. Чітко спрацював адмінресурс. Дещо раніше і ми мали такий наклад. Тільки тоді адмінресурс працював проти нашої газети. Ось у чо-му різниця. До речі, «Деснянка вільна» й сьогодні в полі «під-вищеної уваги».Дивно, все-таки, читати твер-дження леоніда Михайловича, що (цитата): «Деснянська прав-да» два роки тому при «жіно-

чому керівництві» у державі та нашій області потрапила раптом до рук людей, котрим газета була потрібна рівно стільки, скільки на ній можна гендлювати». «На зміну заслу-женим і поважним (колись на рівні членів бюро обкому) ре-дакторам…», мовляв, прийшли інші. І далі вже знайомий мотив: «Розігнали заслужених журна-лістів, професіоналів, котрі де-сятиліття там працювали, але тепер стали неугодні».

По-перше, не два роки, а три. По-друге, а що на це сьогодні сказала б голова обласної ра-ди Наталія Роматуючи депутатам кандидату-ру Ісаченка на посаду голов-ного редактора «Деснянської правди»?

Словом, чистої води фіга під ніс Хуго чи навпаки (читай книжку белетристики Ісаченка «Хуго і Фігу» – Чернів-ці, видавничий дім «Букрем», 2009 р., стор. 189-195).

овий Трудовий кодекс (ТК) передбачає

«Д е н ь г нів у»

ОСТАННЯмирна акціяпідприємців

Чернігів? Є! Херсон? Є! Тернопіль? Є! лу-ганськ? Є! Кіровоград, Суми, Вінниця, Чер-нівці, Дніпродзержинськ, Донецьк, львів, Ковель, Стрий, Біла Церква, Кременчук, Мелітополь, Одеса, Павлоград, Рівне, Жи-томир, Кам’янець-Подільський... Під Вер-ховною Радою проходить перекличка. Сьогодні тут можна вивчати географію України – підприємці з усіх куточків кра-їни протестують проти ухвалення Подат-кового кодексу.

стор.3

жителі села Петрівка Щорського району нарешті дочекалися ґрун-товного ремонту сільської лікар-ської амбулаторії. Його зробили у

рамках проекту розвитку, який координує ООН. А ще раніше, за цим проектом було

замінено вікна і оббито сайдингом при-міщення Рогізківської та Великощимель-ської шкіл, переобладнано ФАП у Кучи-нівці, відремонтовано Тур’янську сільську лікарську амбулаторію.

Валерій МАГУлА

Д оБра с п ра в а

Ремонт амбулаторії – подія у Петрівці

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

http://dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота

Р奲он2 № 121 (161) 6 листопада 2010, субота Р奲он

c m y k

http://dponline.cn.ua

с и т уа ція

Дротове радіо доживає.Чи виживуть

телефони?Покоління, якому за п’ятдесят, зга-

дує радіофікацію сіл 50–60-х ро-ків. Тоді радіоточки разом з га-зетами були першим джерелом

інформації. Та й нині людей цікавлять районні та обласні новини, які у ви-значений час передають з динаміка. І для старенької бабусі чи дідуся ця ін-формація є чи не єдиною ниточкою, яка підтримує зв’язок зі світом. Ні для кого не секрет, що телевізори у пен-сіонерів, як правило, давно вийшли з ладу, а газету прочитати зір дозволяє далеко не кожному. Виручає дрото-ве мовлення, але нині воно доживає останні часи.

У попередні роки, буваючи в се-лах, довелося чути скарги селян на те, що радіо перестало говорити, але ніхто не ремонтує ліній. Поясненням про те, що зовсім немає фінансуван-ня для підтримання радіоліній та об-ладнання, люди не вірили. Невже це господарство настільки затратне і ні-кому не потрібне, що у бюджетах не

знайдуться кошти на його фінансу-вання? Виявилося, що в Україні може бути ще й не таке.

Директори районного радіомов-лення вже давно з цього приводу би-ли тривогу, зверталися з чолобитни-ми до керівництва області, яке іноді збирає журналістів комунальних ЗМІ, особливо перед виборами. Але всі ті звернення були, м’яко кажучи, голо-сом волаючого в пустелі. Робити ви-гляд стурбованості влада навчилася, а на дротове радіо вже давно рукою махнула.

– Тож чи виживе воно, це радіо? – поцікавився у заступника начальни-ка Менського цеху електрозв’язку №3 станіслава сОЛОХненка.

– Можна сказати, що доживає останні тижні, – відверто говорить Станіслав Віталійович. – Причина проста – протягом більше ніж трьох років не виділялося і копійки на його утримання. Менський район ще три-мався до останнього. Адже в багатьох

районах цього мовлення вже давно немає. Ми жили за рахунок того, що випрошували деяке обладнання у ра-йонах, де радіо померло. Адже багато запчастин, ті ж радіолампи, випус-кались ще в колишньому СРСР. Їх дав-но вже не виготовляють. Збирали, де могли, навіть з Бобровицького району передавали запчастини…

– Скільки ж нині у районі радіо-точок?

– Ще на початку року було 5887, а на 1 жовтня залишилось 4953, – ка-же Станіслав Солохненко. – Але і це багато, на Менщині їх найбільше се-ред районів області. Ми змушені по-збавляти радіо не тільки малі, а й віддалені села. Вже в найближчі тиж-ні очікується відключення ще тисячі абонентів. Хочемо за рахунок відклю-чень малих сіл хоч трішки подовжити роботу дротового радіо у райцентрі, селищах та деяких великих селах. Ро-зумію, що це несправедливо, але іншо-го виходу немає. На обслуговування радіомережі не виділяється ні паль-ного, ні запчастин. Відремонтувати радіообладнання не можемо.

– А як щодо стаціонарних теле-фонів, чи не чекає і їх доля дрото-вого радіо?

– Тут ситуація набагато сприятли-віша: стоїть завдання не допустити відсіву абонентів стаціонарних теле-фонів. Хоч у період розквіту мобільно-го зв’язку це зовсім непросто. Та й ко-штів на утримання телефонів стали виділяти набагато менше. Протягом нинішнього року в області вже допуще-но відсів згаданих телефонних точок. У Менському районі навпаки, додалося 36 телефонів.

Досить популярною у зв’язківців є послуга з підключення до мережі Ін-тернет. Тут навіть черга, яку обіцяють задовольнити у листопаді. Тобто, про-гресивні технології знаходять дорогу до осель менян. А дротове радіо, ви-являється, стало анахронізмом, ніяк не вписується в ринкові умови...

Валерій МАГУлАМенський район

ра р и т е т и

З родинної бібліотеки Безбородьківмузей рідкісної книги Ніжин-

ського держуніверситету імені Миколи Гоголя, створе-ний у 1985 році в приміщенні

фундаментальної бібліотеки на вули-ці Гоголя, оновив експозицію. Після ремонту раритетні видання розміс-тили в нових вітринах у колишньому читальному залі для зручнішого огля-ду. В окремому приміщенні створені умови для науково-пошукової роботи. Адже музей діє як науково-дослідний центр: надає консультації студентам, науковцям, краєзнавцям, складає на-укові описи та каталоги стародруків, проводить екскурсії.

Початок формування книжкових зі-брань у Гоголевому виші сягає першої чверті ХІХ століття і тісно пов’язаний з іменами засновників Ніжинської Гім-

назії вищих наук братів Олександра та Іллі Безбородьків. Нащадок родини, відомий меценат та її почесний по-печитель граф Олександр Кушелєв-Безбородько подарував навчальному

закладу зібрання книг російської та європейської літератури ХІІІ–ХІХ ст. з родинної бібліотеки. Згодом книжкові фонди поповнювали нові надходжен-ня від різноманітних благодійників, професорів Ніжинської вищої школи Х.А. Екеблада, І.І. Турцевича, М.М. Бе-режкова, В.І. Рєзанова.

Це унікальне книжкове зібран-ня представляють 2500 експонатів. Тут можна побачити рідкісні видан-ня творів Платона (Венеція, 1513 та 1517 рр.) «Іліаду» та «Одіссею» Гомера (1544 та 1743 рр.), «Енеїду» Вергілія

(1567 р.), класичні видання ХVІ–ХVІІІ століть творів європейських мисли-телів Ніколо Макіавелі, Еразма Рот-тердамського, Томаса Гоббса, Френ-сіса Бекона.

Надія ОНиЩЕНКО

Чи виживуть

Покоління, якому за п’ятдесят, зга-дує радіофікацію сіл 50–60-х ро-ків. Тоді радіоточки разом з га-

Дротове радіо доживає.Чи виживуть

Покоління, якому за п’ятдесят, зга-

нОвИнИ

Результати виборів по області готові

Облраду сформують вісім політичних сил – Партія регіонів – 18,2%, «Батьків-щина» – 16,7, «Фронт Змін» – 8,5, «Гро-мадянська солідарність» – 8,2, «Удар»

– 7,5, кПУ – 7,3, «сильна Україна» – 3,5, соці-алістична партія – 3,4%. не підтримали жод-ного – 10,8%.

Крім представників політичних сил, що подо-лали тривідсотковий бар’єр, інтереси чернігівців в обласній раді представлятимуть ще двоє пере-можців в одномандатних мажоритарних округах. Це Сергій Шкарлет – мажоритарний округ №1 (Партія регіонів) та Сергій Биконя – округу №2 («Батьківщина»).

А от результати голосування в обласному центрі ще не підрахували. У ТВК кажуть, що через судову тяганину невдоволених політичних сил та повтор-ний перерахунок на кількох дільницях. Однак обі-цяють протоколи з підсумками оприлюднити вчас-но. І вже десятого листопада чернігівці дізнаються офіційні результати свого волевиявлення.

Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Нідерландів відвідав Чернігів

Голова Чернігівської облдержадміністра-ції володимир Хоменко провів зустріч з надзвичайним і Повноважним Послом королівства нідерландів в Україні Піте-

ром Яном волтерсом та спеціальним пред-ставником Міністерства закордонних справ королівства нідерландів з питань програми східного Партнерства Європейського союзу Онно Хатінгом вант сантом.

Під час зустрічі сторони обговорили питання торговельно-економічної співпраці, активізації двостороннього співробітництва, проблеми ре-алізації програми «Східне партнерство».

Зокрема, голова облдержадміністрації детально ознайомив іноземних гостей з прикордонним, еко-номічним та гуманітарним напрямками діяльності Прикордонного Співтовариства Єврореґіон «Дні-про» та перспективи його подальшої роботи.

Корюківський кікбоксер – чемпіон світу

У столиці Шотландії единбурзі на чемпіо-наті світу з кікбоксингу за версією між-народної асоціації кікбоксингу з-поміж двох тисяч учасників змагався хлопець

з корюківки Михайло коробко. вихованець спортивного товариства «спартак» виступав у престижному розділі к-1.

Корюківський кікбоксер виграв усі три поєдин-ки і став чемпіоном світу. Серед його суперни-ків були представники різних видів єдиноборств. Хлопець каже, що рішення доводилося приймати дуже швидко і самостійно. Адже тренер був один на всю українську команду.

Тренер Михайла Коробка – Юрій Сидоренко не поїхав на чемпіонат світу. Результату вихо-ванця радіє.

«Михайло виправдав покладені на нього споді-вання. Його перемога цілком заслужена. На куб-ку світу минулого року він був бронзовим при-зером», – розповідає тренер.

Після перемоги на чемпіонаті світу Михайло Коробко отримає найвище спортивне звання – заслуженого майстра спорту України. Вже отри-мав кілька цікавих пропозицій з-за кордону. Ми-хайлу Коробко 33 роки. Вішати рукавички на цвях не збирається. Каже, ще купа планів, невиграних турнірів, а головне – достатньо сил.

Підготувала Сніжана БОЖОК

№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота 3http://dponline.cn.ua

Україна і світ

У рейтингу людського розвитку Україна опинилася поручз ІраномООН оприлюднила світовий рейтинг

людського розвитку, до якого уві-йшли 169 країн. Україна потрапила

до групи держав з високим рівнем розвитку людського потенціалу, посівши 69-е місце, ли-ше на одну сходинку випередивши Іран.

За даними рейтингу, в Україні середня три-валість життя становить 68 років, тривалість освіти – 11 років, ВВП – понад 6 тисяч доларів на душу населення.

У цій групі Україну випереджають Білорусь (61 місце), Росія (65 місце), Казахстан (66), Азер-байджан (67), Боснія і Герцеговина (68) та Іран (70). Грузія посіла 74 місце, Туреччина – 83, Ки-тай – 89, Молдова – 99.

До країн першої групи з дуже високим рів-нем розвитку людського потенціалу потрапи-ли Норвегія, Австралія, Нова Зеландія – вони входять до трійки лідерів.

З усіх країн колишнього СРСР лише Естонія змогла увійти до першої групи держав з дуже високим рівнем людського розвитку – вона посіла 34-е місце.

Найнижчий рівень розвитку людського по-тенціалу мають Нігерія, Демократична респу-бліка Конго і Зімбабве.

Дієтологи шокували: вживання яєць призводить до інфарктуВ останні роки істотно зросло споживання

курячих яєць і це стало приводом для за-непокоєння багатьох дієтологів.

Як ствер-джує професор Університету Західного Он-таріо (Канада) Девід Спенс, яйця є дуже ш к і д л и в и м п р о д у к т о м .

Група фахівців на чолі з професором прове-ла масштабне дослідження, щоб з’ясувати, як впливають на стан здоров’я пацієнтів спожиті яйця, і виявила стійкий приріст атеросклеро-тичних явищ, інфарктів та інсультів.

В одному яйці, залежно від розміру, міститься 215–275 мг холестерину. Кардіологи рекоменду-ють людям з підвищеним ризиком виникнення серцево-судинних захворювань знизити добове споживання холестерину до 200 мг.

Вчені не рекомендують вживати яйця час-тіше двох-трьох разів на тиждень. Хворим, які страждають на артеріальну гіпертонію краще їсти яйця не частіше ніж один раз на тиждень. Яйця також протипоказані діабети-кам і особам, схильним до порушень вугле-водного обміну.

В Індонезії знову землетрусі виверження вулканаЗемлетрус магнітудою 6,0 стався біля узбе-

режжя на сході країни в провінції Захід-не Папуа.

Крім того, у центральній Індонезії знову сталося виверження вулкана Мерапі. Вчені запевняють, трикілометровий вулкан на ост-рові Ява вивергається сильніше ніж минуло-го тижня.

Влада оголосила про намір розширити зону евакуації навколо Мерапі з десяти до п’ятнадцяти кілометрів.

Наприкінці жовтня в Індонезії вже сталися одночасно землетрус і виверження вулкана. Землетрус спровокував цунамі, яке й викли-кало найбільші руйнування. У результаті за-гинуло більше 400 осіб, близько 15 тисяч за-лишилися без даху над головою.

Підготувала Сніжана БОЖОК

Поч. на 1-й стор.– Ганьба! Ганьба! – лунало в натов-

пі. – Кодексу – ні! Ні – брехні!Перші ряди представників малого

бізнесу, окупувавши огорожу навколо подвір’я Верховної Ради, гучно стука-ють дерев’яними палицями по алю-мінієвих відрах. Інші для створення «художнього шуму» завбачливо при-несли порожні пластикові пляшки з камінням усередині.

Усюди майоріють плакати: «Мало-му бізнесу Кабмін риє могили, то, мо-же, треба готувати вила?», «Полтава проти нового Податкового кодексу», «Донбас проти податкового терору», «Безпорадна влада й уряд людей до крайнощів підбурять», «Третій Подат-ковий – ганебніший третього рейху», (а під ним три поховальних вінки). Деякі представники малого бізнесу одяглися у футболки з написом «Вла-да – це я. Чиновник – мій найманий працівник».

– Народе, ви – влада! Не мовчи! – закликала запальна білоцерківчанка.

– Спрощеній системі – «так». Єди-ний податок – країні достаток! – в унісон кричали підприємці. Їх не ля-кали дощ і негода. Багато з них при-йшли без парасоль. Хтось ховається під ялинками у Маріїнському парку, проте більшість стоять просто неба. Новий кодекс для них, звісно, страш-ніший за дощ.

Більшість мітингувальників – зви-чайні торгівці з ринку, одягнені в по-ношені болонієві куртки.

– Якщо кодекс приймуть, то нас за-криють, взагалі закриють, – бідкають-ся продавщиці з Фастова. – Самі від-будовували ці модулі, ніхто не дав ні копійки, а тепер ми все маємо відда-ти й піти. Нас залишають без шматка

хліба. Обкладають такими податками, що просто не дають жити й усе. Що нам, помирати завтра?

– Ми стоїмо на базарі. Якщо при-кинути, скільки доведеться платити з урахуванням тієї нової структури, то простіше або закриватися, або йти в повну «тінь», – розповідає київський підприємець Олексій. – Тому ми буде-мо стояти тут до кінця, поки кодекс не знімуть з розгляду. Ми ж не проти того щоб платити, ми й сплачуємо по-стійно. Але ж так дерти! А сьогодні з кожним днем все гірше – торгівлі не-ма, а податки зростають.

– Кодексу – ні! – вторить натовп.З Чернігова до Києва для участі в

акції протесту вирушило близько пів-тисячі чоловік.

Стояти підприємцям, мабуть, дове-деться довго. Верховна Рада перене-сла розгляд проекту Податкового ко-дексу в другому читанні на 16 листо-пада. Тому підприємці оголосили, що їхня акція не дводенна, як планувалося раніше, а безстрокова. Під будівлею Верховної Ради вони розбили наме-тове містечко. Поставивши шість ма-леньких і один великий намет. В першу ніч у них ночувало 12 чоловік.

За матеріалами УНІАН

«Д е н ь г нів у»

Остання мирна акціяпідприємців

т ра Д и ції

Працею і старанням

Олександр Бойко вручає університетський знак В’ячеславу Томеку

Нову традицію започатку-вали в Гоголевому виші – відзначати тих, хто спри-яє розвитку навчального

закладу знаком – «Заслужений працівник Ніжинського держав-ного університету імені Миколи Гоголя». Їх вручив під час святку-вання 205-ліття з дня заснування Ніжинської вищої школи ректор університету доктор політичних наук професор Олександр Бойко. Засвідчуючи історичну тяглість до високих ідеалів, до розвитку тра-дицій, він шанобливо говорив про 340 колег, які сьогодні навчають 6 тисяч студентів на семи факуль-тетах. На думку ректора, поважне ставлення до старшого покоління

формує здоровий моральний дух у колективі.

Щирими оплесками зустрічали в залі перших номінантів: Валерія Аніщенка, Олександра Близню-ка, Інесу Марисову, Олександра Москаленка, Петра Никоненка, Григорія Самойленка, В’ячеслава Томека, Олександра Ростовсько-го, Тамару Пінчук, чий подвиж-ницький засів назавжди в пам’яті вдячних учнів.

Вони – взірець для тих, хто щодня проходить під фронтоном з девізом фундаторів Ніжинської Гімназії вищих наук Безбородь-ків – «LABORE ET ZELO» (працею і старанням).

Надія ОНиЩЕНКО

з м а га н н я

Четвертий фестиваль вокалістівВже вчетверте на Коропщині проходить фестиваль мо-

лодих талановитих вокалістів. Попередні фестивалі ви-явили багато талановитої молоді, яка з успіхом співає не лише на районній сцені, а й на обласній. Змагання

проходять у трьох вікових групах: від 6 до 10, 11 до 14 і від

15 до 18 років. Кожен з учасників фестивалю має виконати дві пісні, одну з яких обов’язково українською мовою. Пер-ший тур відбудеться 7 листопада. Оцінюватиме виступи но-вих зірок Коропщини компетентне журі.

Валерій МАГУлА

4 № 121 (161) 6 листопада 2010, субота

c m y k

http://dponline.cn.ua

н ов и н и к ул ьт у р н ог о ж и т тя

Журналісти, дістаньте ордени!..Не часто журналістів запрошують на зустрічі з молодіжною аудиторією. Вони частіше бувають там, щоб написати. А тут самі стали почесними гостями у день краєзнавця в Корюківській районній бібліотеці для дітей та юнацтва.

Директор Людмила Болотна за-доволена проведенням цього ціка-вого заходу:

– Виявляється, журналісти вміють не лише гарно писати, а й розповідати. Десятикласники першої міської школи прий мали їх з оплесками. Ми зі своєю колегою любов’ю Заболотною сьогодні просто очам своїм не повірили: до чи-тацької зали зайшов у піджаку з багатьма нагородами Ігор Халіман, відомий у ра-йоні і в області газетяр. У нього за пле-чима нелегка служба на кордоні з Аф-ганістаном, непроста робота в школі і в міліції, на радіо і в газеті. Він сам родом

з віддаленого села лупасове. Як він вміло пише про сільських людей! У його творах людина – на першому місці. Дуже вра-зила в його розповіді згадка про матір, як вона, проста сільська жінка, завжди вранці ходила до центру села, де висів гучномовець, слухати радіопередачі, які вів її Ігор, ніби на побачення з сином.

А молода журналістка Вікторія Сав-ченко зробила оригінальний висновок: «Журналіст має не тільки вміти писати, а й бути педагогом, психологом, висо-коморальною людиною».

На зустрічі був присутній і наш ко-респондент, тобто автор цих рядків. Як не виступити і не сказати добре сло-во про своїх учнів, які дослужилися до високого визнання?!

Зоя ШМАТОКм. Корюківка

Серед патріархів чернігівської журналістики вирізняється самобутня творча постать Володимира Савченка. Кращі роки свого життя він присвятив плідній роботі в обласній газеті «Деснянська правда». Скупий запис у його трудовій книжці свідчить, що півстоліття тому, 22 серпня 1960 року, Володимир Павлович був призначений літературним працівником відділу промисловості головного друкованого видання області. Наділений талантом влучного і гострого слова, він не обмежувався публікаціями, що стосуються тематичної специфіки відділу, справедливо вважався у колі колег головним фейлетоністом газети.

Тривалий час, перебуваючи на пенсії, Володимир Савченко залишався такою ж як і раніше, небайдужою до суспільних реалій людиною, не давав заіржавіти душі від не зовсім ґречного повсякдення, а заодно – і власному перу. Активно, зокрема, співпрацює з «Деснянкою – вільною». Цикл тематичних сторінок з нагоди 65-ї річниці Великої Перемоги, гадаємо, привернув увагу читачів нашого видання.

Так тримати, Володимире Павловичу! З роси Вам і води! А нижче пропонуємо читачам один з епізодів журналістської молодості автора, який, до речі, віддзеркалює вельми привабливі базові підходи до справи нашого колеги як журналіста-професіонала.

Як мене підкузьмивДем’ян Бєдний...На другому кур-

сі факульте-ту журналісти-ки Київського

держ університету я, здава-лось, остаточно визначився щодо навчально-робочих прі-оритетів. Взяв крен на сатирично-гумористичний жанр. Плюс історичний. Го-динами просиджував у Софіїв-ському газетно-журнальному сховищі, гортаючи пожовтілі сторінки часописів буремних революційних років.

Якось переглядаючи ар-хівну теку полтавських газет за 1920 рік, натрапив на дво-полоску «За власть Советов». Газет під таким заголовком тоді було безліч, і я уже хо-тів відкласти її, та увагу при-вернув вірш на першій сто-рінці, набраний невиправдано крупним шрифтом. Починав-ся він так:

Минувшей зимойПустил Деникин славу,Что, захватив Полтаву,Он сцапал здесь меня.И дальше – знаемое

дело:На перекладине мое

качалось телоТри иль четыре дня...Я перевів погляд на кінців-

ку вірша і побачив підпис – Дем’ян Бєдний. Заінтригований до краю, переписав повністю цей вірш, ще не відаючи, як можна розпорядитись таким трофеєм. Насамперед пока-зав його Олені Григорівні Ко-товській. Вона читала курс ро-сійської літератури. лекції були цікаві та неординарні.

Вірш Дем’яна Бєдного для неї також виявився загад-кою, в яку бажано б проник-нути. Такої ж думки був і мій старший брат журналіст Пе-тро. Харківський УКІЖ (Укра-їнський комуністичний інсти-тут журналістики) він закінчив перед початком війни. Фрон-товими шляхами пройшов зі своїм політвідділом аж до Бер-ліна. Після війни погони не зняв, залишився працювати у ГоловПУРА (Головне політичне управління Радянської Армії), не пориваючи одначе зв’язків із журналістикою.

Він зацікавився моєю архів-ною знахідкою і дав ось таку інформацію для роздумів. До 40-річчя Радянської Армії го-

тується спеціальний номер журналу «Крокодил». Шукають там «гвоздя» з цього приводу. Причетний до випуску цього номера, брат вважав дореч-ним підверстати туди віднай-дений вірш Дем’яна Бєдного. Але, крім вірша, потрібні були ще й історичні нюанси. Бажано «накопати» оригінальні подро-биці. І все це оперативно.

І я взявся «копати». Справді, денікінська контррозвідка, за-хопивши Полтаву, розповсю-дила там листівки про страту через повішення «больше-вистских врагов отечества» і серед них «красного бандита-агитатора» Дем’яна Бєдного. Сам «бандит» довідався про свою «кончину» лише через рік, проїздом на врангелів-ський фронт в агітпоїзді. Тут же, на пероні, він експромтом написав вірша, який називав-ся «Полтавским товарищам-коммунистам». А закінчувався такими рядками: «...Покойни-чек проездом кланяться вам изволит самолично...»

Повністю цей вірш поба-чив світ у лютневому номе-рі журналу «Крокодил», куди я пробився зі своїм матеріа-лом під заголовком «Как Де-никин расправился с Демья-ном Бедным». Я був безмежно радий. Перший мій матеріал у столичному сатиричному жур-налі! Такий дебют!..

Та похмілля гірке не за-барилося. Закінчувалася уже третя пара, коли мене покли-

кали до деканату. Чекала на мене Олена Григорівна. Стри-вожена якась, зблідла. Мовч-ки поклала переді мною лис-та: «Читай!»

На фірмовому бланку інсти-туту історії світової літерату-ри імені М. Горького москов-ські академіки, доктори наук (кілька підписів) зверталися до ректорату і парткому Київсько-го університету з проханням... знайти на мене управу. Поси-лаючись на мій дебют у «Кро-кодиле», вони категорично за-являли, що подібного вірша Д. Бєдного в природі не існувало і не існує. Його нема ні в по-вному зібранні творів, ні в ру-кописних архівних матеріалах. І далі – грізний висновок: пу-блікація в «Крокодиле» – фаль-шивка або щось гірше. А автор її – ловкач та авантюрист або також ще щось гірше...

Грім серед ясного неба! Я сидів пригнічений, наче з ме-не випустили дух. Не міг до пуття пояснити, що то була за газета в архіві, яка партія ви-давала, чиї там підписи, дати... Власне, я й раніше не звертав на це належної уваги (урок на все життя!). Коли ж кинувся виправляти помилку – пізно! Двері для мене там уже при-чинили – напевне, благород-ний гнів московських маститих літераторів дійшов і до площі Богдана Хмельницького, до Со-фіївських архівних сховищ.

Друзі-колеги, як могли, вті-шали мене. Не всі правда.

Проте було більше опти-містів, які хотіли чимось за-радити. І насамперед Олена Григорівна Котовська. Тиха, скромна жінка, вона проявила тут неабияку принциповість, заявивши в парткомі про не-доречність так зопалу відра-хувати мене з університету. До її голосу прислухалися тоді. Можливо, зважили на те, що це голос дочки легендарного комбрига Григорія Котовсько-го. А мені вона порадила не «піджимати хвоста», а діяти. І підказала перший хід...

На факультеті журналістики спецкурс «Нарис у газеті» чи-тав доцент Євген Прокопович Бондар. Виявилося – земляк, мати його проживала в лубнах. Дружина Світлана працювала в редакції газети «Вечірній Ки-їв» заступником завідуючого відділом інформації. Не раз і я підкидав їй щось до цього відділу. А тепер довелось об-бивати його пороги, умовляти написати «чолобитну» до ар-хівного керівництва, добитися дозволу на фоторепродукцію полтавської газети.

Перша спроба виявилася невдалою. Не той рівень. То-ді пішли ми по другому колу. Прошеніє підписав уже сам редактор Станіслав Іванов, відомий публіцист і письмен-ник. Його рівень, тобто підпис, вирішив мою студентську до-лю. Нарешті досвідчений фо-токореспондент «Вечірки» О. Примаченко зробив конче потрібну фоторепродукцію. І досить вдало. Так вважала і Олена Григорівна, яка дала хід цим фотодокументам.

Можна б сказати – вирі-шальний хід, який урезонив незговірливих московських метрів від літератури. Минув якийсь час, і для всіх стало очевидно, що полтавська га-зета в київському сховищі – то єдиний примірник. Єдиний! Він уцілів у полум’ї двох во-єн, окупації, евакуації...

Уцілів, щоб через десятки років утвердити «в законі» оригінальний вірш-експромт Дем’яна Бєдного.

Володимир САВЧЕНКО

оД нієї г ру п и к р ові

ре к л а м а

№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота 5http://dponline.cn.ua

ФІлАТелІя

По-різному нині оцінюються ре-волюційні події далекого 1917-го року. Хоч ми, образно кажу-чи, вже не «радянські», живемо

в іншій державі, але, як і раніше, пе-реконані: революція, про яку мова – героїчна сторінка історії, історії наших батьків і дідів. І нинішній молоді варто б критичніше осмислювати історичні події, знати тих, хто на світанку наро-дження нового життя запалював його вогні, відстоював у боротьбі з ворогом.

Осторонь цієї боротьби, до честі чернігівців, не сто-яли і наші земляки – кра-щі сини і дочки героїчно-го Сіверського краю. Їхній вагомий внесок у загальну справу перемоги, їхні справи – навічно вписані в історію Чернігівської землі. Про ба-гатьох із них розповідається у книгах, журналах, газетах, кінофільмах, у творах жи-вопису. Відчутну послугу зробила і філателія. На чис-ленних поштових марках, конвертах, листівках пода-ні портрети наших славних земляків – таких, зокрема, як М. і. Подвойський, в. О. антонов-Овсієнко, в. М. Примаков, П. Ю. Дибенко та інших відважних лицарів революції. Про них і хочеть-ся сказати кілька слів, захис-тити їхні імена від оббріху-вання. Адже йшли вони на «барикади» не заради осо-бистої слави, а заради по-будови нового, рівного для всіх суспільства.

Погляньмо на шоштову марку, видану в СРСР до 70-ої річ-ниці Великого Жовтня На ній у мі-ніатюрному зображенні відтворена картина художника в. в. Пименова «Перед штурмом». Над картою, об-говорюючи деталі взяття Зимового палацу в Петрограді, схилилися В. І. ленін, Я. М. Свердлов і наш М. І. По-двойський. Мине небагато часу і на увесь світ буде проголошено: рево-люція звершилася!

Поштова марка ще раз нагада-ла нам, чернігівцям, що серед ор-ганізаторів і керівників Жовтневого збройного повстання був і Микола ілліч ПОДвОЙсЬкИЙ (1880 – 1948). Хто він? Звідки? Його батьківщина – село Кунашівка Ніжинського райо-ну. Батьки – прості сільські вчителі. Змалку вони виховували у сина по-тяг до знань. До духовного збагачен-ня, вдумливого ставлення до подій тогочасного життя. Сприяло цьому і навчання у Ніжинському повітовому училищі, а пізніше – у Чернігівській духовній семінарії.

Критичне осмислення фактів при-ниження, гноблення простого люду, свідома участь у підпільній роботі привели його до лав професіональ-них революціонерів. Не раз зазнавав арештів. У 1917-му році став членом Петроградського комітету РСДРП(б) та Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів. Не випад-ково під час Жовтневого збройного повстання він очолював Військово-

революційний комітет при Петроград-ській Раді. Невдовзі, після повалення царського режиму, входив до складу радянського уряду України. Нарком у військових справах. Дипломат. Його груди прикрашала висока нагорода Вітчизни – орден Червоного Прапора. У 1980 році на честь 100-річчя від дня народження М. І. Подвойського міль-йонними тиражами видані поштові марки і конверти з його порт ретом.

Інший наш земляк володи-мир Олександрович антОнОв-ОвсіЄнкО (1883 – 1938) теж із ко-горти лицарів революції. Чернігівець. Син офіцера. Першу військову науку перейняв від батька. Багаті знання, ідейні переконання, бачення вільного майбутнього – поєднали його з таки-ми ж однодумцями, як і він, готови-ми до самопожертви в ім’я справед-ливості. Був серед тих, хто керував штурмом Зимового. У громадянську війну увійшов верховним головноко-мандуючим радянськими військами на Україні. Тому й на пам’ятнику, вста-новленому йому на Алеї Героїв у Чер-нігові, викарбувані слова: «Видатний військовий діяч Радянської України». Сторічний ювілей із дня народження нашого земляка теж відзначено ви-пуском поштового конверта.

Добре знане й ім’я вірного сина Сіверського краю віталія Марко-вича ПрИМакОва (1897 – 1937). Народився у Семенівці в сім’ї вчите-ля. Навчався в Чернігівській класич-ній чоловічій гімназії. Рано ступив на стезю революційної боротьби, яка загартувала юнака, викувала з ньо-го мужнього бійця. Підтримував тісні зв’язки з родиною сонцепоклонника, поборника правди і справедливості М. М. Коцюбинського, його сином Юрієм, із яким пішов стежкою рево-люційної боротьби. Разом вони бра-ли участь у Жовтневому збройному повстанні в Петрограді.

У січні 1918 року В. М. Примаков сформував в Україні полк прославле-ного Червоного Козацтва, на чолі яко-го, а пізніше й дивізії та корпусу, гро-мив німецько-австрійських окупантів, війська Петлюри, Денікіна, Врангеля, буржуазно-поміщицької Польщі. Мо-лодому воєначальнику довірялись різні військові посади. На жаль, па-тріота безпідставно репресовано. Та історія виправила цю страшну помил-

ку: герой був посмертно реабілітований. Його пор-трет, як знак пошани, не раз з’являвся на поштових конвертах.

Чернігівщина (про це не завадило б знати нинішній молоді) дала ще одного ли-царя революції, який запа-лював зорю нового життя. – Павла Юхимовича ДИ-Бенка (1889 – 1938). Село людкове, де він народився, згодом, правда, відійшло до сусідньої Сумської області. Але ми і сьогодні вважаємо його своїм земляком.

Молодий матрос Балтій-ського флоту. Починаючи військову службу, не міг змиритися з тим тягарем, що висів над пригнобле-ним людом. Серце юнака покликало на шлях бо-ротьби. Нелегким видав-ся той шлях. Ось осно-вні його етапи. Активний учасник лютневої та Жов-тневої революцій і грома-дянської війни. Голова ві-домого Центробалту. Член Військово-революційного комітету при Петроград-

ській Раді. Один із організаторів радянського Військово-Морського флоту. Нелегальна праця в Україні і в Криму. Участь у боях за Харків, Катеринослав, Царицин, у розгромі денікінських військ на Кавказі, у при-душенні відомого Кронштадського за-колоту. Пізніше командував військами Середньоазіатського, Приволзького, ленінградського військових округів.

Три ордени Червоного Прапора, чи не найвищі нагороди того часу, ряд інших бойових відзнак прикрашали груди відважного «матроса» – тала-новитого воєначальника. Нагороди ті – то яскраві свідчення мужності, безмежної відданості справі, якій присвятив усе своє свідоме життя. Портрет П. Ю. Дибенка теж бачимо на поштових марках.

Філателія увічнила й ім’я Миколи Олександровича ЩОрса (1895 – 1919), який із перших днів народжен-ня нового життя, безстрашно відсто-ював завоювання Великого Жовтня. Це йому, молодому полководцеві, визволителю столиці України від пет-люрівців, вдячні кияни встановили у своєму місті величний пам’ятник.

Чернігівці та гості міста щодня зу-стрічаються з цими лицарями рево-люції й іншими безстрашними борця-ми за свободу і честь своєї Батьківщи-ни, віддають їм шану. Біля підніжжя їхніх пам’ятників завжди живі квіти.

Андрій ФОМІЧОВм. Чернігів

ФІлАТелІяст орін к и іст орії

Алея Героїв. Святе місце в Чернігові. Пройдіться нею. Зупиніться біля пам’ятників нашим славним землякам. Вклоніться їм за їхню мужність, за вірність справі, якій присвятили усе своє життя. На трьох пам’ятниках імена: микола Ілліч Подвойський, Володимир Олександрович Антонов-Овсієнко, Віталій маркович Примаков. То герої жовтня – лицарі революції.

В. Пименов «Перед штурмом»

Микола ЩорсПавло Дибенко

Микола Подвойський

Володимир Антонов-Овсієнко

Віталій Примаков

Юрій Коцюбинський

Микола Щорс

Революції БІЙЦІ

6 № 121 (161) 6 листопада 2010, субота

c m y k

http://dponline.cn.ua

Пелагеї Терентіївні Мелешко, навпаки, затишно. Син з невісткою жаліють. Свою опочивальню віддали. Квартира невелика у старому лісгоспівському

будинку, але все одно тут добре. У бабу-сі телевізор свій, гардероб, ліжко високе, давнє, але надійне.

– Три роки буде, як я свою хату в Шиш-ці залишила. Вже ніби звикла, – Пелагея Терентіївна нічого не приховує. – Перший рік мені важко почувалося. Хоч і сина що-дня бачу, невісточка щебече і трудиться, мов бджілка, та моя душа летить у село, до хати, що в лісі. Там і поговорити немає з ким, хіба що з котом. людей півжменьки. Дві хати, крім моєї залишилося.

людина, мабуть, так влаштована, що не переживати не може. Хіба ж не теле-фонували її Олегу з Буди, де сільрада, що в материній хаті ночами хтось світло вми-кає. Бомжі якісь… Поїде син, позабиває, та «майстри» відірвуть усі замки. Довідрива-лися, що й хату спалили.

Заплющить очі бабуся Поля, як її всі на-зивають, і ніби хатка її стоїть, жива і весела. Нащо було її комусь чіпати?.. Усе там було рідне – світлі вікна, піч, кожна шпаринка. Не палац, але своя.

Тихо повідала Пелагея Терентіївна свою історію:

– У мене в паспорті значиться тільки рік народження – 1927-й. Ні числа, ні мі-сяця. Сирота.

Діти з днем народження все одно віта-ють – 8 березня, у Міжнародний жіночий день. Порадилися і прийшли до такої дум-ки. Як же без дня народження?

Олег недавно вирішив перевести мате-рину пенсію в банк, щоб хоч відсотки якісь набігали, бо її грошей ніхто не чіпає. Не пе-ревели, бо в комп’ютер занести дані про ба-бусю Полю неможливо. Програмою перед-бачено, щоб була і дата народження. А де візьмеш? Ні в паспорті, ні в метриках.

– Будемо без банку жити! Нічого не поробиш!.. Сім літ мак не родив, і голо-ду не було.

Коли маленька Поля загубилася, мабуть, голод був. Пам’ятає тільки якусь станцію.

– Мене з хлопчиком у міліцію приве-ли. Там ще діти були. Повели нас кудись, а я зуміла відірватися і вийшла на трасу. Йшла, стомилася й заснула під кущем. Тут мене й підібрали! Так я опинилася в селі Покрова Багачка. Тринадцять сиріт нас було. Чи це школа, чи інтернат. Хто зна. Ми жили там, нас вдягали й году-вали навіть краще, ніж сільських дітей, в яких були батьки.

Мені записали, що маю 5 років. Ім’я, мабуть, я своє знала, і батькове теж. А мамине – ні. Це тепер діти у два роки вже навчені й знають, де живуть, а тоді якось не було такої науки. Знаю тільки, що брат у мене був. Згадується велика піч – і нас на ній багато. І більше нічо-го… Прізвище мені дали Петренко. А яке ж насправді?..

Усе життя Пелагея думала, чи живі її рід-ні, який у неї рід, звідки? Заболить – відпус-тить, знову заболить… Доля така.

– Бувало, після школи, – продовжує ба-буся Поля, – йшла проводжати подругу до-дому. Мати її чомусь сварила, покрикувала. Я думала: «Як добре, що в мене немає мате-рі. Ніхто не кричить». А згодом, серед зими, у заметіль бачила з вікна школи, як матері забирали своїх дітей. Хто великою хусткою зав’язував, хто кожуха приносив чи якесь рядно. Я стояла і плакала: «Рідна матінка посварить, але й пожаліє. Он як своїх дітей обнімають, а мене ж ніхто не жде…»

Не мала захисту, от і діставалося мені від ровесників. Обзивали «підкидишем», турляли. Одного разу син голови колгоспу Володя теж почав мене ображати. Пхнув мене, я – його. Узяв камінь – і по голові. Кров побігла. Я тоді з великого зла поку-сала йому пальці.

Мене забрала до себе додому вчителька Марія Никифорівна і ховала тижнів два, по-ки батько злого хлопця подобрішав.

У 1938-му інтернат закрили, й Поля опи-нилася в дитбудинку в Березівці. До Хоро-ла близько.

– Як почалася війна, забрала мене до себе родина Давиденків. Колгосп люди розібрали, і дядько Михайло не поліну-вався, багато нагріб. Вони удвох із жінкою не вправляються, треба робітниця. Нагле-діли мене. Руки пухли від роботи. І в полі, і в стодолі. Снопи до молотарки подавала, гречку вночі «качала», – згадує старенька. – За роботою світу не бачила.

Війна – не вічна. У 43-му, як наші при-йшли, почали вербувати дівчат на шахту через військкомат. Шістнадцятилітніх не беруть! Просилася, майже на коліна пада-ла. Тоді вербувальник і каже:

– Запишемо тебе, дівчино. Ніби ти на шахту ідеш, та будеш мою дитину няньчи-ти, – не забулося Полі. – Дісталося мені й там. Дружина у цього вербувальника моло-да, гарна. Він увесь час у відрядженнях. То вона немовля кине й біжить гуляти. Колихаю маля, на руках ношу, а воно таке неспокій-не. Йому мама треба, а не я. Повернулася панянка, я на шахту попросилася.

Тоді замість чоловіків дівчата у забій спускалися. Він заввишки лише 65 сантиме-трів. А пробути там треба цілу зміну, при-гинаючись, майже лежачи. Вугілля важке, піддіру не піднімеш. Бригадиром, правда, був мужчина, якому треба було чотирьох дітей прогодувати. Поставив Полю біля себе і слідкував, щоб легше працювала.

– А в 45-му привезли на шахту ворогів народу. Одного з них – Володю Мелешка до мене приписали в помічники. Це мені вчити? Та я не злякалася. Володя був старший на де-сять років і ставився до мене, як до молод-шої сестри. Дівчата зарплату одержать, гроші додому шлють батькам, щоб податки плати-ли, а мені нікому, то я в пальто клала. Брали їх у мене, що там критися. А Володя сказав: «Одержиш зарплату – мені віддавай, я все тобі

купуватиму». Так і робив. Я звикла до нього, бо не було ж у мене рідної душі, а потім ми одружилися, – розповідає далі Пелагея Те-рентіївна. – Дали нам кімнатку в гуртожитку. Уявляєте, у нас була своя кімната!..

Якраз тоді, коли вони були дуже щасливі, Володю травмувало під землею. Він у лікар-ні, а Поля народжує донечку, Ніну, на підло-зі, у своїй кімнатці. Піднялася через три дні, закутала свою крихітку в стареньку ковдру і пішла провідати чоловіка. Шлях туди три кілометри. Якось подолала їх, ступила на ґа-нок і прийшла до тями вже в палаті…

– Я все робила для того, щоб Володя під-нявся, щоб донечка не була голодною. Нам на шахті давали великий буханець хліба, на долю Володі – теж. То я поріжу й продам на базарі. Куплю йому рибу, ще щось смачне й поживне. А сама як прийдеться. Від вітру хиталася…

Донбас вони залишили. Володя – ін-валід, потягло його додому, в Шишку, до матері й батька. Приїхав брат, заносив Во-лодю в поїзд і знімав теж. І Поля поїхала, і дитинка…

Не хотіла свекруха, щоб син привозив сироту, але нікуди діватися…

– Ми з чоловіком і в Корюківці хату купува-ли, і в Соснівці, та йому його село найкраще. Перетягнув до Шишки будинок із сусідньо-го села й поставив біля батьківської хати. 16 років він лежав, доглядала Володю й молила Бога, щоб дав йому ще днів і днів…

Важко їй було з таким хворим, але во-на любила його.

– Володя був для мене і коханим, і бра-том, і батьком. Син у нас ще народився, Олег, у якого тепер живу. Володя казав: «Нащо? Я помру, як ти будеш з двома дітьми?» А мені хотілося ще й сина. Я ж сама виросла, одна, як палець. Хай і моїй доні буде рідна душа.

15 карбованців платили Полі за рік до-гляду хворого чоловіка. Та хіба в грошах справа? Як не стало його, пішла працюва-ти в лісництво.

Важко жінці самій у селі вести госпо-дарство. Через шість літ після смерті Во-лоді прийняла леоніда з другого села. Ще одну доньку народила.

Якби леонід горілки не любив, ще б ряст топтав, у хаті удвох сиділи б. Оковита псу-вала все життя. Тому й Володю, його до-броту не могла забути…

Найбільше її багатство – діти. Всіх на ноги підняла, всі розлетілися. Хто в Шиш-ці житиме?!

І вона за ними полетіла, як сива ластів-ка… Цієї осені по гриби ходила, навіть су-сідці Валі відро опеньок принесла, бо в тієї хворі ноги. ліс – за хатою, як в Шишці.

У гостях у її невістки маленький онук, а їй – правнук. Зазирає у двері, щебече, до старенької Полі проситься. Не полінувала-ся – трьох дітей Україні подарувала, а ті – онуків, правнуків…

Рід у Пелагеї Терентіївни тепер вели-кий…

Зоя ШМАТОКм. Корюківка

Д олі

У кожного своє щастя. Корюківчанка Зінаїда, наприклад, шукає притулок – донька її побила й на двері показала.– Я б навіть поїхала в глухе село доглядати когось із старих людей, – зізналася зі сльозами. – Ніколи не думала, що мені так гірко буде. Дітям, кажуть, треба прощати, а я не можу. Де в доньки жорстокість узялася?..Не всі матері в теплі. Це – біда...

Жінка, яка не знає, коли народилася

Бабуся Поля з онукою

м и т н и ц я

Реформа по-європейськиКолегія митної служби України схвалила концепцію реформування своєї системи під назвою «Обличчям до людей». Що ставить собі за мету таке нововведення, і розповів на прес-конференції заступник голови державної митної служби України Геннадій ГЕОРГІЄНКО, перебуваючи з робочою поїздкою на Чернігівській митниці.

З огляду на важливість докорінного оновлення діяльності митна служба ви-знала для себе 60 основних напрямків та 22 завдання, які мають бути вико-

нані найближчим часом. Серед них – роз-виток застосування принципу «єдиного вік-на», створення у пункті пропуску спільного контрольного органу, впровадження уніфі-кованих правил визначення митної вартості та декриміналізації контрабанди.

Для оптимізації структури митної служби її приведено у відповідність до адміністративно-територіального устрою країни. Кількість митниць скорочено з 46-ти до 28-ми. Зокрема, і в нашому реґіоні пе-рестала функціонувати Новгород-Сіверська митниця, а її особовий склад перейшов під порядкування Чернігівської митниці.

Найближчим часом буде запроваджено відеоспостереження за роботою інспекто-рів митниці з прямою трансляцією на єди-ний диспетчерський пункт та в мережу Ін-тернет, використання сучасних скануючих систем для машин і контейнерів. Недалекий той час, коли діятиме електронне деклару-вання товарів. Не виключено організацію спільного контролю з суміжними країнами. З’являться й інші новації.

Можливо вже до кінця нинішнього ро-ку у Верховній Раді України розпочнеть-ся розгляд нового митного кодексу. Його ухвалення суттєво наблизить Україну до міжнародних стандартів, створить умови для спрощення і прискорення митних про-цедур, сприятиме збільшенню товарообігу з іншими країнами.

На митному посту «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці у рамках програми реформування «Обличчям до людей» нині проводиться реконструкція пункту про-пуску, що прискорить перебування тут транзиту. Розширення об’єкта, де діятиме 8 смуг на виїзді і стільки ж на в’їзд, створить комфортні умови для перетину кордону. На оновлення запланованого у 2010 році буде використано 10 млн 600 тис. грн. У черв-ні 2011 року всі роботи на митному посту «Нові Яриловичі» завершаться.

Працівники митної служби докладуть всіх зусиль для того, щоб позитивні резуль-тати реформування якнайшвидше відчули і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльнос-ті, і громадяни.

Віктор БЕРЕГОВиЙ

Центральний відділ Двс Чернігівсько-го міського управління юстиції повідо-мляє, що на виконанні знаходиться виконав-че провадження з виконання виконавчого листа №2-952 від 22.09.2010 р. виданого Но-возаводським районним судом м. Черніго-ва, про виселення Кравченко Олександри Григорівни, Кравченка Григорія Васильови-ча, Кравченка Євгена Григоровича та Крав-ченко Марини Григорівни з приміщення – Б-2, що розташоване на другому поверсі складу цілісного майнового комплексу по пр-ту Перемоги, 62, у м. Чернігові.

09.11.2010 року о 10 год., відбудеться примусове виконання рішення суду, про виселення Кравченко Олександри Григо-рівни, Кравченка Григорія Васильовича, Кравченка Євгена Григоровича та Крав-ченко Марини Григорівни з приміщення – Б-2, що розташоване на другому поверсі складу цілісного майнового комплексу по пр-ту Перемоги, 62, у м. Чернігові, так як рішення суду в добровільному порядку боржниками не було виконано.

№ 121 (161) 6 листопада 2010, субота 7http://dponline.cn.ua

оголошенняоголошення

к а л е н Д а р

сьогодні сонце зійшло о 6 год. 58 хв., зайде о 16 год. 28 хв. День триватиме 9 го-дин 30 хвилин. новий Місяць (6.57). Місяць у скорпіоні.

За релігійним календарем сьогодні – Ди-митрівська батьківська субота. Ікони Божої Ма-тері «Усіх скорботних Радість» (1688). Мученика Арефи і з ним 4299-ти мучеників. Преподобних Арефи, Сисоя та Феофіла, затворників Печер-ських. Ікони Божої Матері «Усіх скорботних Ра-дість» (Сімферопольська), (1999). День пісний.

Завтра – мучеників Маркіана і Мартирія. Преподобного Мартирія диякона і Мартирія затворника, Печерських. Мученика Анастасія. Праведника Тавіфи.

Післязавтра – Великомученика Димитрія Со-лунського. Преподобного Феофіла Печерського, архієпископа Новгородського. Мученика лупа. Преподобного Афанасія Мідікійського. Преподо-бного Димитрія Басарбовського, Болгарського.

іменинниками будуть: сьогодні – Панас, Степанида, Арефій, Сисой; завтра – Маріан, Маркіян, Анастасій; післязавтра – Дмитро, Феофіл, Панас.

ц и м и Д н я м и н а р оД и л и с я

06.11

Італійський психіатр, антрополог, криміналіст, автор теорії про вродже-ну схильність до злочинних дій осіб з певними антропологічними рисами об-личчя Ломброзо Чезаре (1836).

07.11Французький письменник-романіст,

філософ, якому присудили Нобелівську премію від якої він відмовився камю альбер (1913).

08.11 Французький актор ален Делон (1935).

н е с п р и я тл и ві Д ні у л и ст о п а Д і

10, 17, 29

знім о к із с у п у т н и к а

NOAA-18 05.11.2010 12:50

Чернігів

гі Д р о м е т ц е н т р п ові Д о м л я є

6-го листопада очікується хмарна погода з проясненням, невеликий дощ. Вітер західний 9–14 м/сек. Температура повітря +9 ... +14 °C, по Чернігову +11 ... +13 °C.

7-го та 8-го листопада – мінлива хмарність, вночі 7-го дощ, в решту часу місцями невели-кий дощ, вночі та вранці місцями туман. Ві-тер 7-го південно-західний 5–10 м/сек, 8-го південно-східний 7–12, вдень місцями пориви 15–20 м/сек. Температура вночі 7-го +3 ... +8 °C, 8-го +6 ... +11 °C, вдень +8 ... +13 °C.

п ог оД а н а с о н ці (Д а ні S OHO)

GOES-14 04.11.2010 13:06 LASCO C2 05.11.2010 00:48

п р и в ат ні ог оло ш е н н я

КУПонбезкоштовного оголошення

РУБРиКА:Продам �Куплю �Міняю �Зніму �Здам �

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРлиВО!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

Телефон: Підпис:

агроном, садовод професійно обріже і спиляє плодові дерева.

тел.: 623-690, (098) 488-86-11.

Потрібні на роботу у межах області різноробочі.

Заробітна плата висока. надається житло.тел.: (050) 206-01-73,

(097) 437-27-57.

Продам:Будинок в смт Олишівка (газ, 35 соток землі, сарай, гараж, погріб, коло-•дязь). Тел. 680-655 (після 21 год.).Будинок в смт Ріпки (75 м• 2, обкладений цеглою, 12 соток, госп. будівлі: погріб, сарай, гараж). Тел. (063) 493-07-61.Комплект зимової гуми разом з дисками до ВАЗ. Гума БЦ 20, розмір 175х65. •Ціна 600 грн. Тел.: (098) 237-52-41, (093) 746-60-13, (099) 722-47-80.Земельний участок 0,15 га в с. Ст. Білоус. Недорого. Тел. (099) 376-33-10.•Акції ВАТ «РВК «Деснянська правда» в кількості 3801. Ціна за домовле-•ністю. Тел. 691-282 (після 18 год.).Холодильник 2-камерний «Норд» у гарному стані, ціна 700 грн; диван-малютку •корич. кольору, велюр, у відмінному стані, ціна 800 грн. Тел. 931-027.Холодильник 1-камерний у гарному стані, ціна 350 грн; 2-спальний роз-•кладний диван відмінної якості, ціна 1000 тис. грн. Тел. 970-556.Сухі дрова – 7 складометрів для опалененя оселі або дачі. Без доставки. •Ціна 500 грн. Тел.: 3-34-44, (067) 812-32-22.Терміново–дешево: точило «Темп» (500 Вт, 1820 об./хв., нове заводьке, •двобічне); скло переднє (лобове) на авто «Москвич» (фургон); стабіліза-тор + підсилювач напруги (220 вольт); пульверизатор-розпилювач для обслуги авто; електромотор (100 Вт, 2780 об./хв.); ампер-вольтметр Ц-4331 для випробування транзисторів. Тел.: 3-34-44, (067) 812-32-22.Вхідні двері в гарному стані, б/в, недорого. Тел.: 5-94-35, (093) •755-54-61.Стрічку для друкарської машинки; лист металевий 120х140х70 см; елек-•тропривід для промислової швейної машинки; крісло-ліжко; шкаф дерев’яний. Тел. 667-172.

Металлопластикові вікна, підвіконня, відливи, москитні сітки від виробника,

вибір профілю, бескоштовній замір, професійна установка, доставка.

тел.: (093) 966-75-73,(097) 721-78-67, 614-002.

куплю:Будь-який човен, весла, бінокль, пневматичну гвин-•тівку чи пістолет, велосипед, дачну ділянку з бу-динком, зварювальний апарат на 220 В, перфоратор, дриль та інший електроінструмент. Тел. 933-821.Самовар електричний, новий. Тел. 667-172.•Ордени та медалі СРСР, значки, картини, монети, •вироби з бронзи, срібла, фарфору та інше; телеві-зор, DVD, музцентр, підсилювач, комбайн кухонний «Мрія», соковижималку. Тел. 610-050.Імпортний телевізор Ø37, 51-54, 63-72 см, DVD, муз. •центр, цифрову відео або фотокамеру, велосипед, бінокль, гумовий або металевий човен, алюмінієві бідони молочні на 20 і 40 літрів. Тел. 930-713.6-струнну гітару; пральну машину з центріфугою; •імпортний пилосос – до 100 грн; дитячу зимово-літню коляску з люлькою; газову плиту «Брест» – до 300 грн; коричневу плиту – до 200 грн, білого кольору – до 150 грн. Тел. 931-534.Непридатні газові колонки, плити та котли, пральні •машини та холодильники, чавунні ванни та бата-реї, акумулятори, електродвигуни. Самі забираємо. Тел.: 970-675, (066) 308-00-11.Ваги на 100 кг; банки 10, 20 л; бідон молочний 20, •40 л; статуетки з фарфору. Тел. 612-232.1-2-кімнатну квартиру або малосімейку; гараж ка-•пітальний в а/к. Терміново. Тел. 612-232.Самовар електричний. Тел. 667-172.•

Здам:Візьму на квартиру двох дівчат-студенток (заочниць). •Тел. 678-445.Візьму дівчину (або заочників) на квартиру (кімната), •р-н Масанів. Тел. (097) 675-40-35.

інФ ОрМ аЦ іЯпро продаж на аукціоні об’єкта групи А державної власності зі знижкою початкової вартості до 30%

назва об’єкта: нежитлова будівля (гараж), загальною площею 148,4 кв.м.

адреса: м. Бобровиця, вул. Польова, 35, Чер-нігівська область.

Балансоутримувач: ВАТ «Чернігівнафтопро-дукт», код ЄДРПОУ 03362710.

відомості про об’єкт: об’єкт 1994 року забудови, розташован в периферійній части-ні міста. Гараж – одноповерхова прямокутна цегляна будівля, площею 148,4 кв.м. У примі-щенні гаража в наявності оглядова яма. В’їзд в гараж через троє воріт. Об’єкт розташований на земельній ділянці, яка перебуває в оренді ТОВ «Чернігів-Петрол».

відомості про земельну ділянку: орієн-товна площа земельної ділянки під будівлею гаражу 181 кв.м.

вартість продажу об’єкта без ПДв – 14808,33 грн, ПДв – 2961,67 грн.

Початкова вартість продажу об’єкта з урахуванням ПДв – 17770 грн.

Умови продажу:– сплата за об’єкт приватизації проводиться гро-

шовими коштами;– питання землекористування покупець вирішує

самостійно з органами місцевого самовряду-вання згідно з чинним законодавством.Грошові кошти в розмірі 1777 грн, що склада-

ють 10% від початкової вартості об’єкта привати-зації вносяться на р/р №37312006000431, одержу-вач – РВ ФДМУ по Чернігівській обл., код 14243893, банк одержувача – ГУДКУ у Чернігівській обл., МФО 853592.

Плата за реєстрацію заяви в розмірі 17 грн вно-ситься на р/р №37187500900002, одержувач – РВ ФДМУ по Чернігівській обл., код 14243893, банк одер-жувача – ГУДКУ у Чернігівській обл., МФО 853592.

аукціон буде проведено 10 грудня 2010 року об 11-й год. за адресою: м. Чернігів, пр-т Перемоги, 20/6. Кінцевий термін прийняття за-яв 6 грудня 2010 року.

Служба з організації та проведення аукціо-ну – реґіональне відділення ФДМУ по Чернігів-ській області, адреса: 14000, м. Чернігів, про-спект Миру, 43, кім. 319, тел. 676–302, заяви про участь у аукціоні приймаються від 8:00 до 17:00, крім суботи та неділі.

Ознайомитись з об’єктом можна за місцем його розташування.

24 листопада 2010 рокув Головному управлінні юстиції у Чернігівській області відбудеться телефонна «гаряча» лінія. від 15.30 до 16.30 на запитання грома-дян відповідатиме заступник начальника Головного управ-ління юстиції у Чернігівській області – начальник відділу державної виконавчої служби ШерМан Олег семенович.

Телефон «гарячої» лінії –604-499.

ЗАТ «Ремпобуттехніка»повідомляє, що загальні збори

акціонерів відбудуться23 грудня 2010 року о 14 год.

за адресою: м. Чернігів, вул. 50 років СРСР, 7,(другий поверх у приміщенні

бухгалтерії ЗАТ «Ремпобуттехніка»)

ПОРЯДОК ДЕННиЙ:1. Звіт правління про фінансово-гос-

подарську діяльність товарист ва за 2009 р.

2. Звіт та висновки ревізійної комісії за 2009 р.

3. Звіт спостережної ради за 2009 р.4. Затвердження річного звіту та ба-

лансу товариства за 2009 р.5. Про припинення діяльності ЗАТ «Рем-

побуттехніка» через ліквідацію.6. Обрання членів ліквідаційної комісії.

Реєстрація акціонерів згідно реє-стру станом на 23 грудня 2010 р. від 13 до 14 год. за місцем проведення зборів. Акціонерам мати паспорт, представни-кам – паспорт та довіреність.

Телефон для довідок(04622) 3-04-45.

в и к л и к Д о с уД уДеснянський районний суд м. Чернігова викликає як відповідача соло-

вей Миколу Михайловича, 1965 року народження (останнє відоме міс-це проживання: вул. Крайня, 6/2, м. Чернігів) для участі у цивільній спра-ві № 2-7619/10 за позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Держав-ний ощадний банк України» до Соловей Миколи Михайловича, Кузьомки Анатолія Григоровича про стягнення заборгованості.

Судове засідання відбудеться 2 грудня 2010 року о 14 год. під голо-вуванням судді логвіної Т. В. в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, пр-кт Перемоги, 141, каб. 213.

Попереджаю, що в разі неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, справу буде розглянуто за вашої відсутності за наявності доказів, що містяться в матеріалах справи.

Втрачене свідоцтво про право влас-ності на житло, видане на ім’я Горюш-кіна Альбіни Семенівни,

ВВАжАТи НЕДІйСНим.

Загублений паспорт серії НК №029375, виданий на ім’я Нечваль Сергія Михай-ловича, ВВАжАТи НЕДІйСНим.

8 № 121 (161) 6 листопада 2010, субота

c m y k

http://dponline.cn.ua

оСТАння СТоРІнКАоСТАння СТоРІнКА

c m y k

У космічній столиці України – Дніпропетровську – на тери-торії заводу «Дніпротяжмаш» розпочали будівництво комп-

лексу, що імітує космодром.Цей випробувальний полігон по-

трібен для відпрацювання старту космічної ракети «Циклон-4». Наші ракетобудівники братимуть участь в україно-бразильському про екті що-до проведення запуску «Цик лону-4» з космодрому «Алкантара» у Брази-лії. Вперше весь космічний ракетний комплекс розробляється і будується силами українських підприємств.

Зокрема, КБ «Південне» і «Дні-протяжмаш» створюють наземне

обладнання стартового і технічно-го комплексів.

Губернатор Дніпропетровщини Олександр Вілкул підкреслив, що вперше за роки незалежності Укра-їни у нас створюється об’єкт, який забезпечуватиме роботу підпри-ємств космічної галузі.

Випробування комплексу заплано-вано на травень-червень 2011 року.

се зо н р озп оЧ ат о!

Час йти на полювання!На початку жовтня зустрічаються два

мисливських сезони – літньо-осінній з осінньо-зимовим. Перший потро-ху завмирає та дає дорогу іншому,

який поступово зростає, перетворюючись на довгий та вельми цікавий період по-лювання. Спочаку, в період чарівної осе-ні по так званому «чорнотропу», а потім вже й по довгоочікуваному мисливцями першому снігу.

Нинішнього року мисливцям попсували нерви різні «нововведення» можновладців: від перенесення строків полювання до по-вного закриття. Без пояснень і будь-якої мотивації. Та, здається, здоровий глузд пе-реміг і було прийнято рішення про надан-ня права вирішення цього питання місце-вим осередкам.

Залишається побажати мисливцям, щоб вони дотримувалися правил полювання. І традиційного вам «Ні пуху, ні пера!».

Ігор ТЮТЬКАлО

жін оЧ и Й Фу т Б ол. ліга Ч е м піо нів уєФа

Фаворити трощать статистів3-4 листопада. 1/8 фіналу. Перші матчі«Лінчепінг» (Швеція) – «Спарта Прага» (Чехія) – 2:0«Турбіне» (Німеччина) – «Нойленгбах» (Австрія) – 7:0«Дуйсбург-2001» (Німеччина) – «Фортуна» (Данія) – 4:2«Брондбю» (Данія) – «Евертон» (Англія) – 1:4«Реа» (Норвегія) – «Звезда-2005» (Росія) – 1:1«Торрес» (Італія) – «Жювізі» (Франція) – 1:2«Райо Вальєкано (Іспанія) – «Арсенал» (Англія) –2:0«Росіянка» (Росія) – «Ліон» (Франція) – 1:6

Найбільший інтерес для нас представляють ігри за участі двох російських клубів, у яких виступають українські дівчата. «Росі-янку» на її ж полі француженки буквально

розтрощили (6:1) в основному зусиллями лотти Шелін, яка забила чотири м’ячі. Після останньо-го її одразу ж замінили: потрібно берегти таких гравців для майбутніх матчів.

У росіянок цього разу обидві чернігівки не грали. Воротар Ірина Зварич так і просиділа на лаві запасних, а Тетяна Чорна в кінці матчу ви-йшла на заміну, коли щось змінити вже аж ніяк не можна було.

Пермська «Звезда-2005» вдоволено «докочува-ла» гру до прийнятного для себе результату, аж на 87-й хвилині побачила м’яча у сітці своїх воріт. Гвалт! Аврал. Вся команда кинулася вирівнювати ситуацію і на 90 + 4 хвилині (!) заробила штраф-ний. До воріт далеченько. Але Олена Ходирєва пробила вдало. Гол! Норвежкам залишилося лише торкнутися м’яча при розіграші в центральному крузі, як пролунав фінальний свисток....

Матчі-відповіді відбудуться 10 – 11 листопада.Віктор М’ЯЧиНСЬКиЙ

3-4 листопада. 1/8 фіналу. Перші матчі

к ул ьов а ст ріл ьБ а

Відродження пройшло без проблемВідкритий чемпіонат України з кульової стрільби із пневматичної зброї відбувся у Львові.

У вправі по рухомій мішені (ГП-11) за нагоро-ди боролись 17 спортсменів. Серед яких 4 – заслужені майстри спорту, 5 – майстри спорту міжнародного класу, неодноразові

переможці світових, європейських, українських змагань. Зазначимо, що за такої гострої конку-ренції Галина Авраменко здобула золоту медаль. Вона зуміла тільки в останніх чотирьох пострілах обійти свою суперницю і подругу Катерину Са-мохіну, яка здобула «срібло». Особливо приємно було бачити на п’єдесталі Катерину Самохіну піс-ля півторарічної перерви, пов’язаної із народжен-ням сина Клима. Щоб поїхати на цей чемпіонат, доводилось навіть на тренування брати малюка, який терпляче спостерігав, за мамою яка відпра-цьовувала елементи стрільби. І недарма вона приклала стільки зусиль до свого спортивного відродження. Другий результат, показаний нею, вартий особливої поваги.

Паралельно із дорослими проходить і моло-діжний чемпіонат. 20-річний Юрій Попружний у стрільбі з пістолета завоював дві срібні медалі.

У цей час в німецькому Мюнхені відбувся фінал кубка світу. Запрошення одержала і олімпійська чемпіонка Афін Олена Костевич. Щорічно у бавар-ському містечку відбуваються фінальні змагання стрільців. Чернігівка не раз виступала тут вдало. У 2003 році вона завоювала золоту медаль, а в 2002, 2004 і 2005 роках другою закінчувала зма-гання. Цьогоріч дещо не поталанило. У підсумку Олена Костевич опинилась сьомою, хоча, як би останні два постріли вийшли більш прицільними, то фінішувала б четвертою.

Віктор БЕРЕГОВиЙ

у світі цік а в ог о

У Дніпропетровську побудують... космодром

Відповідно до Закону України «Про мисливське господарство та по-

лювання» наказую встановити такі строки полювання:

1.3 на зайця-русака – з 6 листо-пада 2010 року по 30 січня 2011 ро-ку включно.

1.4. на лисицю, єнотоподібного собаку, вовка – з 6 листопада 2010 року по 30 січня 2011 року включно.

2.1 Днями полювання є:– на копитних, при індивідуаль-

ному полюванні – всі дні тижня;– на копитних, при коллектив-

ному та облавному полюванні – су-бота та неділя;

– на хутрових – субота та не-діля.

2.2 Денна норма відстрілу зай-ця-русака одним мисливцем – один заєць.

2.3 норми відстрілу єнотопо-дібного собаки, вовка та лисиці не лімітовано.

2.4 Полювання на зайця-русака, вовка, лисицю, єнотоподібного собаку проводити за відстрільни-ми картками в межах встановлен-ної пропускної спроможності угідь з обов’язковою реєстрацією мисливців і обліком добутої дичини і порушень правил полювання.

Витяг з наказу Українського товариства мисливців і рибалок (УТмР), мисливсько-

рибальського підприємства Чернігівської обласної організації УТмР про відкриття осінньо-зимового полювання

на Чернігівщині

Виставка «Артефакти «Титаніка» відкривається у Лондоні

Підняті з глибин Атлантичного океану останки відомого «Титаніка», який затонув 15 квітня 1912 після зіткнення з айсбергом, можна бу-де побачити на новій виставці «Артефакти

«Титаніка» в лондоні, яка відкрилась 5 листопада 2010 і триватиме до 31 травня 2011.

Вона ста-не найбіль-шим заходом за всю історію музею. На ве-личезній пло-щі, відведеній під експози-цію, відвіду-вачі ознайом-ляться з усі-ма артефактами, що були підняті дослідниками на поверхню.

В них докладно розповідається про життя на борту лайнера до катастрофи і про те, як судно Carpathia доставило на берег перші артефакти із затонулого «Титаніка». Представлена також техніч-на сторона дизайну і загибелі корабля, а також наочно показані заходи, що були проведені для встановлення причин трагедії.

Організатором виставки є RMS Titanic – єдина в світі компанія, яка має право на вилучення остан-ків «Титаніка» із дна Атлантичного океану. Фахів-ці цієї організації витягли на берег уже близько 5 000 предметів.

За матеріалами Інтернет-видань

Деснянка вільна Засновник та видавець – тОв «редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Головний редактор Лариса МіЛОва. Перший заступник головного редактора Леся кОШеЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГрОМОвИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю володимир ЛИсенкО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар віталій аДрУГ. Тел. 4-21-92.Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36;гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОк, Ганна ЗевкО, світлана кУЗЬМенкО. Коректори: альона ШевЧенкО, світлана сОкОЛ, Олена ШереМет. Передплатні індекси: триразовий – 49086; триразовий пільговий – 49087 та четверговий випуск – 49088.

адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх.веб-сайт: www.dponline.cn.ua. електронна пошта: despravda@ukr.net.Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота).Тираж тижня – 25 794. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. листування з читачами – тільки на сторінках газети.