Деснянка вільна №223

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

http://dponline.cn.ua e-mail: [email protected]

№ 39 (223) 9 квітня 2011, субота

ШУКАЙТЕ ГАЗЕТУу пунктах продажу преси вашого міста

або ПЕРЕДПЛАТІТЬ, якщо хочете, щоб «Деснянку вільну» приносили вам додому

Передплату можна оформити у будь-якому поштовому відділенні

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:дворазовий розширений – 49086

дворазовий – 49087четверговий розширений випуск – 49088

Нов

ини

підг

отув

ав В

італ

ій А

ДРУ

Г

Голова Державної санітарно-епідеміологічної служби України Сергій Риженко доручив головним державним санітарним лікарям у реґіонах терміново перевірити молочні кухні та харчоблоки у дитячих навчальних закладах для запобігання подальших епідускладнень.

Він зазначив, що особи, які винні у спалаху гострого кишкового захво-рювання в Донецьку (працівники молочної кухні та керівники закладу), по-несуть сувору відповідальність за недбале ставлення до своїх посадових обов’язків.

Нагадаємо, у Донецьку з діагнозом «гостра кишкова інфекція» було гос-піталізовано 56 дітей.

* * *У Житомирі 7 квітня із обласної спеціалізованої загальноосвітньої школи-

інтернату для глухих дітей до інфекційних відділень міських лікарень з під-озрою на бактеріально-кишкову інфекцію госпіталізовано 12 дітей (від 3 до 18 років).

Фахівці міської санепідстанції проводять в осередку захворювання комп-лекс санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Ймовірно, інфекцію могли спричинити яблука і пюре із буряків.

РЕ ЗО Н А Н С

В Україні ПЕРЕВІРЯТЬ УСІ дитячі молочні кухні

СТ РЕ С-Т Е СТ И

ЧИ ЗДАТНІ НАШІ АЕС

витримувати землетруси?Відповідні перевірки мають

розпочатися влітку, про що по-відомило німецьке видання. Українські фахівці з ядерної безпеки до кінця року пла-нують зробити переоцінку та аналіз усіх небезпечних фак-торів, котрі можуть вплинути на роботу АЕС під час поза-штатних ситуацій.

За словами головного інспек-тора з ядерної та радіаційної без-пеки України Михайла Гашева, всі чотири діючі українські атомні станції тестуватимуть на здат-ність витримувати землетруси, смерчі, буревії та затоплення.

«Ці позапроектні аварії маємо прорахувати сучасними метода-ми, що може відбутися з енер-гоблоками. І потім вирішувати-мемо, що треба зробити: дизелі додаткові поставити, воду зайву передбачити чи сірчану кислоту. Це будуть поглиблені розрахун-ки, які не робилися при проек-туванні», – зауважив Гашев.

Також він додав, що імітація цих катаклізмів на українських станціях проводитися не буде, а лише на комп’ютерних про-грамах.

Найближчим часом МАГАТЕ має завершити розробку мето-дики проведення стрес-тестів на всіх світових АЕС. Документ зобов’язалася вивчити й ухвали-ти Єврокомісія. Лише тоді стрес-тести дозволять проводити в єв-ропейських країнах.

ЗВ’ЯЗО К

Тарифи зростуть

на на 33%33%

СТАТ И СТ И К А

Людям заборгували 1,2 млрд грн.

Міністерство соціальної політики оці-нює заборгованість із зарплати станом на 1 квітня в 1,216 мільярда гривень. Про це заявив перший заступник міністра соцпо-літики Василь Надрага.

«За період з 1 березня минулого року по 1 квітня 2011 року заборгованість із зарплати була зменшена з 1,737 мільярда гривень до 1,216 мільярда гривень», – сказав Надрага. Та-кож він додав, що заборгованість із зарплати на підприємствах-банкрутах на 1 квітня стано-вила 533,3 мільйона гривень.

Всі профільні органи схва-лили проект введення нових граничних тарифів на місце-вий телефонний зв’язок, по-відомив голова Нацкомісії з питань регулювання зв’язку Петро Яцук.

«Нещодавно документ погоди-ли Міністерство економрозвитку і торгівлі та Держкомпідприємни-цтва. Місяць тому його погодили профспілки», – заявив він.

Підвищення тарифів має від-бутися у два етапи: з 1 травня на 25% – до 24,67 гривні на місяць у містах та 13,15 гривні у селах. А з 1 вересня ще на 8% – до 26,74 гривні на місяць у містах і 14,21 гривні на місяць у селах.

Водночас, кількість включе-них в абон плату нетарифікова-них хвилин зросте з 200 до 600 на місяць.

Д О Д Н Я Н Е ЗА Л Е Ж Н О СТІ У К РАЇ Н И

Парад – за 320 мільйонів?!

Військовий парад 24 серпня може стати найдорож-чим за 20 років незалежності України, оскільки попе-редній кошторис витрат Міністерства оборони на його проведення перевищує 320 млн грн.

Ця цифра цілком співвідносна з кількістю грошей, виділе-них військовим на будівництво житла або закупівлю озброєнь і військової техніки.

Згідно із документом, підписаним директором департа-менту фінансів Міноборони Іваном Марком, додаткові витра-ти бюджетних коштів на парад оцінюються у 265 млн грн (до вже запланованих 56 млн грн).

Зокрема, Міністерство Михайла Єжеля планує витратити на «підготовку озброєння і військової техніки» до параду 220 млн грн. Окрім того, додатково Міноборони просить 72 млн грн на «пально-мастильні матеріали».

Нагадаємо, що у 2008 і 2009 роках військові паради на День Незалежності обійшлися приблизно у 70 млн грн. І на-віть тоді експерти скептично оцінювали ці суми, сумніваю-чись, що всі гроші було витрачено за призначенням. У 2010 році парад не проводився.

Цього року парад військ відбудеться на честь 20-ї річни-ці незалежності України у Києві, Керчі, Одесі, Севастополі та містах, де розташовані штаби оперативних командувань та видів Збройних сил України.

http://dponline.cn.ua

2 № 39 (223) 9 квітня 2011, суботаhttp://dponline.cn.ua

РЕҐІОНРЕҐІОН НОВИНИНОВИНИ

Дорога кричить – SOS

Сім років не зна-ла ремон-тів, окрім

п о с п і ш н и х -ямкових, од-на з головних доріг Корюків-ка – Шишківка. Саме стільки років просить допомоги місцева влада в об-ласті та Києва. Проте звідти – лише обіцянки. Неодноразово до району приїзджали депутати Верховної Ради України. Запевняли, що допомо-жуть... знайти кошти. Та слова, мабуть, швидко забулися. А от люди і далі набивають собі гулі та ламають ноги... а де допомога?

Дев’яносто восьма весна баби Параски

Саме стільки років прожила у селі Рудня Корюківського району Параска Литви-ненко, яка є найстарішою жителькою не лише свого рідного населеного пункту,

а й навколишніх. Параска Павлівна, не зва-жаючи на свій вік, жваво спілкується з сусі-дами. А що найцікавіше – досі порається по господарству і вважає, що це додає їй бадьо-рості та сил.

На початку тридцятих років минулого сто-ліття була одією з ініціаторів заснування кол-госпу у Рудні. Тому й нині, праця на землі – найулюбленіша справа бабусі.

Лисиця дійшла майже до центру Корюківки

Яких тільки пригод не «підкидав» цьогоріч-ний березень. На-приклад, жителі села

Стопилка не раз зуст річали вовків, які ночували під деревами, неподалік бу-динків. До речі, «...худобу не чіпали», – запевняють сільські люди. А в Корю-ківці, взагалі, по місту лисиця гуляла. Дійшла до центральної вулиці Франка, де і знайшла собі смерть.

Сніжана БОЖОККорюківський район

Вимагав хабару 6100 гривень,а тепер дає показання

Працівники управлін-ня по бо-ротьбі з

організованою з л о ч и н н і с т ю УМВС в Черні-гівській області «на гарячому» у

службовому кабінеті, затримали інспектора державної екологічної інспекції в Чернігівській області, який вимагав та отримав від чернігів-ського підприємця як хабар 6100 гривень.

Ціна питання – непроведення перевірок та в подальшому непритягнення до адміністра-тивної відповідальності і неприйняття рішен-ня щодо зупинки підприємства за виявлені під час перевірки порушення.

Обласною прокуратурою порушено кри-мінальну справу за ознаками злочину, пе-редбаченого частиною 2 статті 368 КК Укра-їни – «хабарництво». Громадянину обрана міра запобіжного заходу – підписка про невиїзд.

Назар ПОЛІЩУК

Білим лебедем злетів над однією з центральних вулиць Сосниці п’ятиповерховий 40-квартирний будинок. Він помітно відрізняється від тих багатоповерхівок, які зводили понад 20 років тому. Та й будівництва незрівнянні: замість довгих років лише кілька місяців – і готово!

Розпочинали у минулорічну літню спеку. Заклали фунда-мент, благословили будівництво генеральний директор ДП «УкрСіверБуду» Віктор Вереша та керівники райра-ди. Навіть підготували і заклали спеціальну капсулу із

зверненням до нащадків. Наразі виникає питання: навіщо їм та капсула? Віктор Вереша обіцяв, що будування йтиме дуже стрімкими темпами, і до кінця року буде вигнано всі п’ять поверхів. Темпи тут мали велике значення, адже при доведенні об’єкта до 70 відсотків готовності, решту обсягів будівництва обіцяла взяти на себе держава. Новозведені квартири збиралися заселити лікарями та іншими спеціа-лістами. Всі ці наміри прописали у місцевій пресі.

І от через кілька місяців будинок було успішно зведено. Будівельники й справді постаралися: гарне планування квар-тир, євровікна і двері, теплі під’їзди, облицювання голубим металом балконів. Однак взимку до опалення будинок не підключили. У дворі ще не проведені роботи щодо благо-устрою, та й приватна садиба заважає спорудженню госпо-дарчих будівель і гаражів. А як же без них у райцентрі?

Охоронець, який стереже будинок від набігів місцевих любителів легкої наживи, повідомив, що квартири опеча-тано, а скільки вже продано, йому невідомо. Проте на бу-динку видно банер з оголошенням щодо продажу квар-тир, їхні солідні розміри та телефони, за якими звертати-ся. Отож квартири в будинку мають такі розміри площі: однокімнатна від 33-х квадратних метрів, двокімнатна – від 55-ти, трикімнатна – від 76-ти квадратних метрів. Ціна від забудовника за квадратний метр становить 3200 грн. Загалом же однокімнатна квартира коштує 105 600 грн, двокімнатна – 176 000 грн, трикімнатна – 243 200 грн. Це

дешевше, ніж у Білорусі чи Росії. З іншого боку, чи бага-то знайдеться в Сосницькому районі людей, які можуть викласти такі суми за новітнє благоустроєне житло? Не кажучи вже про те, що в Україні можна буде взяти по-сильний кредит і розраховуватися за житло протягом багатьох років. Та й лікарям не світить викуп квартир за рахунок бюджету.

Як бачимо, дефіциту житла у райцентрах області нині немає. Місцеві ЗМІ рясніють повідомленнями щодо про-дажу будинків та квартир. Та й ціни останнім часом ста-білізувалися. Спостерігається інший дефіцит – грошей. За нинішніх зарплат ні медик, ні вчитель на однокімнат-ну квартиру за все своє життя не назбирає. Навіть із від-строчкою платежу і за домовленістю. Тож доводиться лише милуватися високими темпами спорудження нових квартир за сучасними технологіями.

Валерій МАГУЛАФото автора

смт Сосниця

Н ОВ ОБ УД ОВ И

Дефіциту житла немає?

Новозбудований будинок у Сосниці

11 років тому селу пощасти-ло, що господарство очо-лив Сергій Миколайович. Хлібороби у Козацькому

забули, коли отримували зарплату, по-ля буяли бур’янами. І що ж треба було, аби вий ти з цієї безнадії? Вірного, від-даного людям керівника.

За кілька років розорали «цілину», діж далися справжніх урожаїв, надійних заробітків. З року в рік сільськогосподар-ські показники зростали. Ось вже чотири роки поспіль КСП «Козацьке» стало рен-табельним. Щороку місцеві чорноземи дають по 2 мільйони гривень прибутку. І це власними мозолями, щоденною на-полегливою працею. Не залучав Сергій Чубовський інвесторів, не брав підступ-них кредитів. Натомість дні і ночі був на полях, контролював і спрямовував кожен трудовий день хлібороба. Навіть земля відчувала його неспокій і горіння.

Весь колектив (а це переважно мо-лодь) відрегульований, зігрітий наді-ями, здружений нелегкими буднями. Підприємс тво щороку закуповує нову техніку: весняно-посівний реманент, трактори, комбайни. Ось і до цієї весни вчасно придбали пальне та мінеральні добрива. Також купує елітне насіння, сіє

першою репродукцією. Нині мають вже 300 тонн якісного насіння на продаж.

Оскільки сьогодні важко передбачи-ти, які культури будуть у ціні, сіятимуть усього потроху: 200 га ярої пшениці, 200 – вівса. 200 – кукурудзи, 100 – цу-крових буряків, 100 – гречки, 100 – со-няшнику. Сорти переважно вітчизняної селекції.

Кипить у ці дні робота на точку. Хлі-бороби готують посівний матеріал. Вже в лютому була полагоджена вся техніка. Віддано працювали не лише жителі се-ла, а й новобиківці та гаврилівці – ме-ханізатори із сусідних сел.

Посівна триватиме 10–12 днів. Середня заробітна плата у «Козацькому» становить 1800 гривень. 4 відсотки від урожаю одер-жують люди на паї. До того ж, за оранку городів сільчани платять суто умовно – по гривні за сотку. За останні 11 років плата не підвищувалася. Тому то й проблеми ка-дрів у господарстві не існує: якщо можна пристойно заробити на рідній землі, то чому ж тікати на чужину?

Якщо успішне рослинництво, то роз-вивається і тваринництво. Мають 1000 голів свиней. У районі лише в «Козаць-кому» вирощують племінну велику ро-гату худобу. Вже мають 100 голів пер-

спективної м’ясної породи. Вистачає і собі, і на продаж. Нині завозять нову породу, ще продуктивнішу. Словом, господарство має прибутки, а значить і перспективи.

Вклад «Козацького» в соціальну струк-туру села і довколишніх населених пунк-тів відчутний. Так, минулого року під-приємство витратило чималі гроші на газифікацію двоповерхового будинку культури, цьогоріч газифіковано сіль-ський храм. Останні кілька років пла-ново ведеться освітлення сільських ву-лиць. Нині вже все село сяє електрич-ними вогнями. Чимало коштів щороку витрачається на ямковий ремонт вулиць Козацького та навколишніх сіл.

Ну, а особливо дорога рідна школа. Тут колись директором працювала мати Чубовського, Марія Павлівна, саме тут минули сонячні дні дитинства та юності Сергія Миколайовича та його дітей. Ще на початку головування прибудував до шкільного приміщення кілька кімнат – відкрили дитячий садочок. Чубовський – єдиний у районі господарник, який фі-нансово підтримує талановитих дітей. Своєрідні гонорари одержують пере-можці районних та обласних олімпіад.

Народний самодіяльний ансамбль «Берегиня» побував із концертами в різ-них куточках України, адже ветеранський колектив – гордість села та району.

…Велика відповідальність аграріїв за продовольчу безпеку України. І дай, Боже, аби на землі господарювали та-кі совісні й талановиті люди, як Сергій Чубовський.

Світлана СКРИПКАс. Козацьке

У К ОЛ Е К Т И ВІ Д Е П У ТАТА ОБ Л АС Н ОЇ РА Д И

Весна надій хліборобськихСяє весняне сонце, пробуджує землю, а з нею і надії хліборобські. Серед господарств Бобровицького району село Козацьке – одне із найуспішніших. Адже керує ним віддана рідному селу людина, передбачливий, талановитий аграрій, розумний тактик і стратег у боротьбі за високі врожаї – Сергій Чубовський. Із жовтня минулого року депутат обласної ради.


№ 39 (223) 9 квітня 2011, субота 3http://dponline.cn.ua

РЕҐІОНРЕҐІОН

«У цьому році плануємо запустити цукровий завод. Ремонт буде проведе-ний з мінімальними затратами», – по-відомив на зборах села Парафіївка ми-нулого четверга Олександр Сенчик, колишній голова правління ВАТ «Па-рафіївський цукровий завод».

Ця, здавалося б, чудова звістка па-рафіївцям чомусь оптимізму не до-дала. Селяни не вірять, що родина Сенчиків насправді хоче відродити підприємство. Люди про це говори-ли з сільської трибуни просто у вічі і Олександру Сенчику, і його дружині Валентині, яка нині очолює ВАТ «Блок Агросвіт» (колишній ВАТ «Парафіїв-ський цукрозавод»).

«Проблема ця почалася ще у 80-х роках, – розказував зі сцени один з парафіївських активістів Віктор Бара-нов. – Василь Хомич Сенчик тоді узяв

цей завод у долоні і передав своєму синові Саші [Олександру Васильовичу Сенчику]. Погладив по голівці і каже: «Це буде твоє». Олександр Васильович так і зрозумів, що це його, і далі почав це підприємство передавати своїм ро-дичам. І в Парафіївці протягом 25 років утворилася династія Сенчиків. Добили завод. Перестали поважати трудову людину. Звичайно, якби ця династія відповідно ставилася до людей, дба-ла про них, боролася за кожну людину, то в цьому селищі не з’явився б Куров-ський». Нагадаємо, що минулого року парафіївці звернулися до народного депутата України, засновника ПП «Аг-ропрогрес» Івана Куровського з про-ханням допомогти врятувати Парафіїв-ський цукрозавод. «Більше 600 чоловік написали листа Івану Куровському. І де б ми були, якби він до нас не приїхав, – зазначила Парафіївський сільський го-лова Валентина Карпенко. – А що нам залишалося робити, коли у вересні на прийомі у голови [Ічнянської районної]

держадміністрації пролунало таке, про що навіть говорити страшно, мов-ляв, завод доведеться різати. Голова правління ВАТ «Блок Агросвіт» сказа-ла, що завод запустити неможливо. Через борги. (Прозвучала сума – 22 мільйони. – Авт.) На запитання «чому ви його не продасте?», вона відповіла: «бо його ніхто не купує»... «А тепер я чую, – аналізує слова Олександра Сен-чика Валентина Карпенко, – що у нас все добре і завод запрацює…»

Завдяки Івану Куровському минуло-го року запустили Носівський цукро-вий завод, який кілька років до цього простоював. Тож у парафіївців зажев-ріла надія, що можна врятувати і їхнє підприємство. Іван Куровський, звісно, відгукнувся на сигнал «SOS» жителів Парафіївки і був готовий сідати за стіл переговорів з акціонерами Парафіїв-ського заводу і вести мову про його відродження.

Після того, як у грудні минулого року Іван Куровський зустрічався з громадою Парафіївки і підтвердив свої наміри щодо заводу, а також по-годився взяти в оренду земельні паї парафіївців, у селищі з’явилися оголо-шення такого змісту: «ВАТ «Блок Агро-світ», ПСП «АгроВАМ» та ЗАТ «Кремінь» перезаключає договори оренди… В разі неперезаключення договорів під-приємства не гарантують надання по-слуг по водопостачанню та постачан-ню електроенергії». Варто уточнити, що у селян орендують паї ВАТ «Блок Агросвіт» (голова правління Валенти-на Сенчик), ЗАТ «Кремінь» (керівник Олександр Сенчик – син Олександра Васильовича та Валентини Андріївни), та ПСП «Агро-ВАМ» (це підприємство очолює Олександр Страшко, який, ка-жуть на селі, також наближений до родини Сенчиків).

Тобто, керівники цих підприємств, м’яко кажучи, не дуже зраділи, що на-род вирішив свої земельні частки пе-редати в оренду «Агропрогресу».

«З цього року виплачуватимемо по 9 відсотків, бо ми вимушені це роби-ти», – наголосив Олександр Сенчик у своєму виступі на зборах села.

«Чому протягом останніх трьох років не переглядався відсоток пла-ти за оренду паю? Давали три, а ко-

ли приїхав чоловік (мова про Івана Куровського. – Авт.) і каже, що дасть дев’ять, то одразу теж запропону-вали дев’ять. Чого до цього часу не давали хоча б п’ять?» – обурювався Вік тор Баранов.

Крім 9% орендної плати, керівни-ки «Блок Агросвіту», «Кременю» та «АгроВАМ» пообіцяли і церкву добу-дувати, і 5 тисяч виплачувати при на-родженні дитини, ритуальні послуги взагалі безкоштовно надавати, і до-помагати з оранкою присадибних ді-лянок тощо.

Але парафіївці кажуть, що за цими солодкими обіцянками криються тиск, погрози, залякування. Під час зборів селяни розповідали взагалі про жах-ливі речі, які відбуваються останнім часом у Парафіївці. «Мало того, що завод ріжуть на металобрухт, так ще й людей «ламають через коліно», – бідкаються парафіївці.

«Припиніть ходити по хатах, тяг-ти людей до нотаріуса, – звернула-ся з таким проханням до керманичів парафіївських підприємств сільський голова Валентина Карпенко, закри-

ваючи збори. – Люди самі мають ви-значитися, кому віддати земельний пай»... «Люди, не бійтеся! – закликала односільчан Валентина Карпенко. – Вирішіть раз і назавжди, з ким хочете працювати, де вам вигідніше, адже це ваш земельний пай!»

Крім заводу та питань оренди землі, у Парафіївці проблем ще багато. Про-те вирішення їх в більшості випадків залежить, знову ж таки, від того, чи запрацює цукрозавод.

Олександра БІЛИЧ

Цукрова недостатністьПарафіївці живуть надією,що їхній цукрозавод колись запрацює

УКРАЇНА І СВІТУКРАЇНА І СВІТ

В Україні планується скасувати нічні потяги«Завдання та-

ке: у 2016 році в Укра-

їні не має залиши-тися так званих ніч-них потягів, з ось цими наволочками і всім іншим, окрім поїздів, які йдуть транзитом», – сказав віце-прем’єр Борис Ко-лесніков. І уточнив, що завдання полягає в тому, щоб можна було потрапити у будь-який кінець України за час від 4 до 6 годин.

Україна розраховує купити ще 25–30 потя-гів «Хюндай» (Hyundai).

Нагадаємо, у грудні 2010 року Південна заліз-ниця підписала контракт з компанією «Hyundai Corporation» на поставку 10 нових міжреґі-ональних електропотягів у дев’ятивагонній комплектації для впровадження в Україні швидкісного залізничного руху.

Відповідно до контракту, 6 електропотягів надійдуть до Євро-2012, ще 4 – після прове-дення чемпіонату. Швидкість потягів до 160 км/год.

Ще на одній АЕСв Японії стався витік радіоактивної водиЗафіксовано витік на АЕС в місті Онагава на

північному сході Японії.За даними оператора станції – компанії

TEPCO – причиною витоку став черговий зем-летрус магнітудою 7,4, який стався позавчора, 7 квітня, біля берегів Японії. Проте зміни радіоак-тивного фону на території АЕС не зафіксовано.

Вода просочилася із басейнів з відпрацьо-ваним паливом, розташованих на першому і другому реакторах. Раніше повідомлялося, що на АЕС в Онагаві відключилося зовнішнє електропостачання.

Грузія за 2–3 роки буде готовадо вступу в НАТОПро це заявив

віце-прем’єр Грузії, держ-

міністр з питань інтеграції до єв-ропейських і єв-роатлантичних структур Георгій Барамідзе. Заява надійшла після зустрічі із спе-ціальним представником генерального секре-таря НАТО по Південному Кавказу і Централь-ній Азії Джеймсом Аппатураєм, який відвідав Тбілісі у четвер, 7 квітня.

Зі слів Барамідзе, «у Грузії є всі інструменти на шляху інтеграції в НАТО – Щорічна Націо-нальна програма (ANP) і комісія «Грузія-НАТО». Звичайно, на це знадобиться певний час, ми вважаємо, що це десь 2–3 роки, щоб підготу-ватися з технічної точки зору».

Зграя собак завадила літакуз першого разу зайтина посадку в Томську

Літак АН-24 авіакомпанії ТОВ «Авіакомпанія Томськ-Авіа», який виконував рейс №9256 за маршрутом «Піонерний – Томськ», не змогло

зробити посадку через перебування на злітно-посадочній смузі собак. Літак зайшов на другий круг. Інцидент стався позавчора, 7 квітня.

На борту повітряного судна перебували 4 члени екіпажу і 47 пасажирів. Ніхто не по-страждав. Літак не пошкоджено.

Підготував Віталій АДРУГ



Організували ї ї Чернігів-ський об’єднаний місь-кий військовий коміса-ріат, військово-музичний

центр Сухопутних військ Зброй-них сил України та регіональ-ний медіа-центр Міністерства оборони України.

Цього року гостей з облас-ного центру зустрічало смт Михайло-Коцюбинське Черні-гівського району. Подивити-ся шоу-програму та послуха-ти справжніх захисників нашої Батьківщини прийшли школярі, ветерани та жителі селища.

Голова ради ветеранів Чер-нігівського району, воїн-інтер-націоналіст, генерал-майор у відставці Анатолій Гапич переко-наний, що той, хто не пройшов через армію, – не бачив життя і не має права називатися справ-жнім патріотом.

– Нам треба спільними зу-силлями змінити стереотипи про армію. І не відлякувати хлопців, а відкрити їм очі на справжнє життя у лавах Зброй-них сил. Чернігівщина – край ге-роїв, тому треба пишатися нею і завжди підтримувати дух па-тріотизму, – переконаний воїн-інтернаціоналіст.

Крім солістів військово-музич-ного центру Сухопутних військ ЗСУ, виступали дівчата та хлопці у військовій формі. Від побаче-ного аж дух захоплювало.

До речі, уродженці Михайло-Коцюбинського гідно тримають марку, захищаючи Вітчизну. Це довела промова жителя сели-ща, солдата строкової служби Анатолія Левченка. Хлопець по-ділився враженнями зі школя-рами. Він розповів, що в армії досить непогано, та й дідівщини

ніякої немає і зауважив, посміх-нувшись, «...навіть їжа тут схожа на домашню».

Чернігівський міський вій-ськовий комісар Володимир Кравчук зазначив:

– Справжній дорослий крок для чоловіка – служба в армії, для жінки – народження дити-ни. І хлопцям, і їхнім батькам потрібно знати, що нині у при-зовників є альтернатива. Адже тим, хто має середню освіту, законодавство дозволяє іти до лав Збройних сил не лише солдатом строкової служби, а ще й контрактником, – наго-лосив військовий комісар і до-дав, – Важливо й те, що ті, хто хоче служити за контрактом, можуть обрати спеціальність у навчальних центрах Збройних сил на свій розсуд. Та й заро-бітна плата у контрактників до-статньо збільшилася.

Учасники заходу побажали призовникам міцного здоров’я, терпіння, успіхів у службі, свято берегти військові традиції, при-множуючи славу рідного краю.

Сніжана БОЖОКФото автора

А РМІЯ

«ЧАС НОВИХ ГЕРОЇВ» «ЧАС НОВИХ ГЕРОЇВ» у Михайло-Коцюбинськомуу Михайло-Коцюбинському

Чутки про службу в армії завжди були й будуть. Хтось розповідає про дідівщину, інші присягаються, що її там уже давно немає. Ті, хто служив у Збройних силах України, хто нині служить, хто віддав цьому частину життя, звісно, знають про неї набагато більше. І саме задля того, аби донести ці переживання до юного покоління і розвіяти міфи про службу безсердечну, вже четвертий рік поспіль на Чернігівщині з нагоди Дня призовника проходить акція «Час нових героїв».

ВІД Л У Н Н Я Т РА Г Е ДІЇ

ЧИ СПІТКНЕТЬСЯ ЧИ СПІТКНЕТЬСЯ прогрес прогрес на АЕС?на АЕС?Наслідки катастрофічного землетрусу в Японії досі непокоять світове співтовариство. Масштаби стихії справді вражають. Крім 9-бального поштовху, зафіксовано було ще сотні підземних ударів, десятки з яких– магнітудою понад шість балів. Страшну картину руйнувань довершило надпотужне цунамі.

Землетруси – біда, зрештою, доволі локальна, якщо їх не супрово-джують велетенські хвилі, які за стислі терміни долають океанічні простори, залишаючи по собі тисячі людських жертв у прибережних населених пунктах. Так сталося кілька років тому після землетрусу

на індонезійському острові Суматра. А тепер постраждала Японія.Правда, ситуацію тут ускладнила аварія на першій атомній елек-

тростанції у Фукусімі. Підземні поштовхи і цунамі вивели з ладу чоти-ри з шести ядерних реакторів. Періодичні удари підземної стихії для острівної держави – не новина. Адже навіщо розміщувати ядерний об’єкт у зоні загрози руйнівних цунамі? Невже цього не можна було передбачити?

За новітню історію це вже четверта такого масштабу аварія на АЕС. Схоже, уроки попередніх не змусили енергетиків і науковців ще більше уваги приділити їх безпечній роботі в екстремальних умовах. Так зва-ні позапроектні аварії всеодно зводяться до людського фактора. Так, на думку фізика-ядерника, колишнього заступника головного інженера Чорнобильської АЕС Миколи Карпана, система аварійного електропоста-чання на блоках у Фукусімі не була так захищена від зовнішніх впливів, як реактори, які вона мала рятувати при аваріях. Тому дизельгенератори цієї системи хвилі цунамі й вивели з ладу. Як наслідок, зупинилися насо-си, реактори залишилися без охолодження ядерного палива водою, що циркулювала в захистному контурі. Це в підсумку й спричинило вибухи на чотирьох енергоблоках.

Тепер же доводиться рятувальникам проявляти справжній героїзм, аби приборкати непідконтрольний уже мирний атом. П’ятеро цих каміка-дзе поплатилися життям, двоє зникли безвісти, двадцять два одержали важкі ушкодження. Хто наступний? Особливо непокоїла ситуація на дру-гому блоці, де в днищі реактора з’явилася тріщина, яку нарешті вдалося ліквідувати рідким склом. Та фахівці не впевнені, що вона єдина. В океан планується спустити загалом 11,5 тисячі тонн забрудненої води, рівень радіактивності якої в сотню разів перевищує норму.

Ускладнюється радіаційна ситуація і на суші. Понад два десятки ви-дів харчових продуктів влада префектури Фокусіма заборонила до вжи-вання. Вчені і громадськість знову постали перед дилемою: бути ядерній енергетиці чи ні? Електроенергія з АЕС найдешевша. Як обійтися без неї? Відновлювальна енергетика (біопаливо) теж має свої межі використання, як, до речі, енергія сонця, вітру, морських припливів. Очевидно, в усьо-му має бути відповідна міра здорового глузду. І мирний атом усе-таки має слугувати людям. Тільки вже не на АЕС-1 у Фукусімі, котру японський уряд після ліквідації наслідків аварії планує закрити.

А наскількі наші вітчизняні АЕС убезпечені від ударів підземної стихії? Фахівці посилаються при цьому на небезпеку, яка загрожує нам із так званої зони Вранча на території Румунії та південному узбережжі Криму. Найбільш сильні поштовхи зафіксовано від на-ших південно-західних сусідів. Розповсюджуються вони на велику відстань у північно-східному напрямку. Відлуння тутешніх ката-строфічних струсів земної кори з епіцентром на великій глибині до-сягає навіть Москви і Санкт-Петербурга. Кримські землетруси більш локальні. 6-7 балів за шкалою Ріхтера – це максимально можлива магнітуда підземної стихії на території нашої держави. Таким чином, роблять висновки фахівці, українські АЕС розташовані практично по-за небезпечною зоною.

Хочеться вірити. Але береженого й Бог береже!Олекса ДОРОШ



Д О М І Ж Н А Р ОД Н ОГ О Д Н Я ЗВІЛ Ь Н Е Н Н Я В’ЯЗНІВ ФА Ш И СТ СЬК И Х ТА Б ОРІВ

А ФАШИСТИ СМІЯЛИСЯ...

Восени Валентині Сидоренко буде вже ві-сімдесят п’ять. Як роки встигли так швидко пробігти?..

– Нас у батька з матір’ю було п’ятеро. Старші від мене Михайло, Віктор і Марія. Менший – Григо-рій. Коли почалася Велика Вітчизняна, – згадує сива жінка, – мені ще й 15-ти не виповнилося. Гриші – десятий пішов. З нашої родини на війні були Михай-ло і Віктор. Найстарший мій брат, Віктор, удостоївся високого флотського звання. Він повернувся в Корю-ківку з покаліченою рукою і став головою колгоспу.

Нам, хто не воював, теж дісталося. 22 червня 1942 року, в річницю початку війни, мені і старшій сес трі Марії, якій було вже 18, треба було збиратися у далеку дорогу, до Німеччини.

– Не поїдете, – сказали поліцаї, – одержите кулю в лоба, і батьків не пожаліємо.

Вишикували дівчат з пожитками по четверо у велику колону, та й погнали поліцаї з мадярами від центру до станції. Рідні – слідом. «І вони плачуть, і ми», – мовить Валентина. – До корюківських дів-чат і хлопців приєднали ровесників із Холминсько-го району.

Завантажили молоддю вагони, де, мабуть, худобу возили. По п’ятдесят дівчат у вагон. Карателі стоять на дверях, сміються!..

– Рушаємо! Хоч би в щілинку ще раз побачити рідну матір, братика, хоч деревце на дорогій серцю землі. Що на нас чекає? Чи повернемося? – хвилюва-лася Валентина. Вона якось хотіла причинити двері, щоб не випасти, але тут потяг смикнуло, і Валя при-била пучку. Боляче, кров тече, а фашист сміється!..

Доїхали до Низківки. Потяг зупинили. Повів вар-товий Валюшу в перший вагон, до медсестри. Та хоті-ла безжально відрізати палець, але дівчина просила: «Притуліть як-небудь!». Притулила, спасибі...

Здавалося, що їхали вічність. 1 липня були на території Польщі. Всім непереливки було в дорозі. Страждали не тільки Валя із сестрою Марією, а й їхні знайомі Женя і Галя Захарченки, Поля Стель-мах, Шура Федорченко, Тася з Камишанки, дівчата з Тихоновичів...

У польських Сувалках вороги будували фабрику смерті, де мали палити в газових камерах своїх рабів. Пасажири потягу з Корюківки були першими.

– Нас роздягнули догола, забрали одяг, нібито, для дезинфекції, – згадує наче страшний сон Ва-лентина. – Чотири години ми сиділи голі-голісінькі в якомусь великому приміщенні. Гітлерівці в чорній формі з черепами на рукавах обходили наш стрій і аж заходилися від реготу...

Наляканих дівчат і хлопців врятувало те, що не змогли нові хазяї запустити газову камеру.

У НЕВОЛІ

Західна Німеччина. Ульям. Тут на українських невільників чекав рентген. Виявляли тубер-кульоз. Двох корюківських дівчат відправили додому. Третю – вже потім позбавили життя,

щоб не кашляла...

– Потяг повіз нас ще далі, до Етлінгена. Їдемо, а на полях працюють наші невільники. Кричать услід: «Людоньки! Тікайте з вагонів, пропадете!..» Голоси ті й тепер серед ночі вдаються, – продовжує Валенти-на Сидоренко.

Розібрали українців – кого куди. Їх, двадцять ді-вчаток, – на фабрику. Скрізь ґрати, загорожі, дроти з електрострумом.

– Будили нас рано – о 5-й. Через годину вже працювали. Ніхто сніданком не годував. Лише через три години ми одержували по склянці во-ди, щіпочці цукру та шматочку хліба, який важив 50 грамів.

Поруч із нами працювали й німецькі грома-дяни. Вони брали із собою сніданок і обід. Іно-ді бутербродами, з маслом та ковбасою, при-гощали й нас. Щоб «звірі» не бачили, ми їх ковтали в туалеті... Валентина Сидоренко ніби знову там, далеко за ґратами. Вона згадує, як серед німців стрічались і хороші люди. Зокре-ма, майстер-антифашист Йосип Фогель. Його гітлерівці стратили.

– У молодої німкені Паули, яка працювала поруч, загинув наречений. Він був льотчиком. Його літак збив радянський винищувач. Дівчина прийшла на роботу в траурному одязі. Росіян не кляла, на нас зла не тримала. Сказала лише: «Ні ваш народ, ні наш – не винні. Я не працюватиму на фабриці, краще стану монахинею».

У вихідні німецькі робітниці забирали невіль-ниць до себе додому нібито для того, щоб вони їм допомагали. Насправді, годували їх, щоб могли й далі працювати. На фабриці виготовляли якісь ме-талеві ланцюги, дуже важкі. Не ївши, не піднімеш, не віднесеш. Але згодом вихідні припинилися. Ко-ли стратили майстра-антифашиста, на його місце

прийшов справжній кат. Сонце у вікно перестало заглядати...

– Над нами дуже знущалися. Скажеш щось не так – періщили, не жаліючи. Пам’ятаю, як одного разу дуже дісталося Поліні з Тихоновичів. А мене не раз ставили під холодний душ. Якось нашій ку-харці не сподобалося, як я прибрала в кімнаті. Го-дину тримала мене під струменями холодної води. Вже інші казали: «Вис тачить!», а вона все мене не пускає. На щастя, я не захворіла... Ми були раба-ми. Це страшно!

– Не можу без болю згадувати, як мене, хвору і голодну, примусово зробили донором, щоб лікува-

ти поранених німців. Кров брали доти, аж поки я не впала від виснаження.

Усього надивилася. За фабрикою працювали наші полонені: офіцери, солдати. Всіх їх стратили.

– Не забуду, як Шура Камишна, яка служила в німецькій родині, крадькома підсовувала під дріт їжу, щоб ми увечері чи вночі забрали. Її добра нім-кеня жаліла нас. Фашизм не всім душі споганив, – робить висновок втомлена спогадами Валентина Сидоренко. – Мене в неволі друзі-німкені назива-ли «Валентія».

ЗДРАСТУЙ, СОНЦЕ!

Лише один раз дівчатам вдалося відправити віс точку на батьківщину й отримати відпо-відь. Батьки повідомили, що Корюківку во-роги спалили, але вони врятувалися.

– Якби не відкрився другий фронт, ми б загину-ли, – твердить моя співрозмовниця. – Наш табір-фабрику фашисти вирішили замінувати. Для цього всіх невільників перевели до іншого місця, щоб по-тім повернути і натиснути кнопку. Сидимо голодні й

холодні, без води. Аж бачимо у дворі колодязь, до нього, а там люди наші... вбиті!

Не встигли німці замінувати фабрику – ввійшли американці. Нас звільнили 4 квітня 1945 року. Май-же три роки неволі...

Потім дівчата набиралися сили. Дехто, в то-му числі й Валя, допомагали льотчикам і обслузі 310-го авіаполку. Тут дівчина зустріла своє перше кохання...

Її просили залишитися в частині. А вона хотіла додому, в Корюківку. Добиралася довго. Мати ні-би відчувала, зустріла ї ї на дорозі. Батьки вже за-мість згорілої хати землянку збудували. Місто своє Валя не впізнала, та все ж серце забилося радісно – свої навколо!

РОКИ, МОВ ОДИН ДЕНЬ

Людей, яких силоміць вивезли під час війни на роботу до Німеччини, у нас тривалий час не шанували. Точніше, не шанували зовсім. Їх навіть на рік відправили відпрацьовувати на

Донбас. Була там і Валентина Сидоренко.Це тепер вона показує почесні грамоти, яки-

ми нагородили ї ї як активістку Української спіл-ки в’язнів-жертв нацизму. Валентина допомогла встановити імена всіх тих корюківців, які були у фашистській неволі. А коли члени спілки не ма-ли де зібратися, люб’язно запрошувала до себе у квартиру.

Багато літ вона відпрацювала на фабриці тех-нічних паперів. Їй навіть довірили керувати ве-ликим складом готової продукції. У ї ї житті – то світлі промені, то хмари. Як і в кожного з нас. Двох синів на ноги підняла. Чоловіка втратила. Хворобу переборола.

Старший син, Микола, далеко живе – у Волж-ську, в Росії. Він із дитинства у футбол закоханий. Ще у 1964 році був воротарем юнацької збірної ко-манди України. У 1969-му грав у «Десні», потім – в «Торпедо» (Володимир, Росія), далі – в «Колхозчі» (Ашхабад, Туркменія). Численні відрядження, мат-чі. Валентина Сидоренко навіть невістку Тамару в пологовий будинок відвозила, доньку вона там на-родила. Син у цей час десь грав у футбол. Та коли дізнався, що став батьком донечки Оленки, попро-сив заміну... Найщасливіший час, коли народжуються діти, онуки й правнуки. Сина Микола назвав Олегом на честь Олега Блохіна.

– Я колись невільницею була в Німеччині, а мої правнуки тепер за кордоном вчаться і пра-цюють і не почувають себе пригніченими, ніхто над ними не знущається. Часи змінилися... Ні-кому не бажаю, щоб пережили те, що випало на мою долю.

Вона б ще багато чого розповіла. І про меншого, Льоню, і про те, як радіє Микола, коли мама зап-рошує в дім його однокласників. І про Німеччину, яку не забула.

Але не треба більше тривожити цю натруджену жінку. Прихиляю ї ї голову до своїх грудей...

Зоя ШМАТОКм. Корюківка

На щастя, 15-річна корюківка Валя Сидоренко до фашистського концтабору не потрапила. Її силоміць вивезли до Німеччини працювати на приватному підприємстві, де неволя була подібна концтабірній.

ОстарбайтерОстарбайтер ВАЛЕНТІЯВАЛЕНТІЯ

Валентина Сидоренко з чоловіком та онукою



МИСТЕЦТВОМИСТЕЦТВО

– Ольго, приємно було переступити поріг рідної школи – вдалого стартового майданчи-ка Вашої музичної кар’єри?

– Перша ж репетиція викликала у мене теплі спо-гади. Багато що за ці роки змінилося, а от запах за-лишився той самий. І сцена та сама. Я часто приїж-джаю до Чернігова, люблю рідне місто. Та зазвичай виступала в музичному училищі, теж рідному для мене. Вступила туди в 97-му, відтоді у школі не вда-валося вийти на сцену.

– Конферансьє Вас оголосила як Ольгу Шес-так...

– Мене пам’ятають тут під цим прізвищем. Палій – я за чоловіком. З Сергієм ми вже разом десять років, він теж музикант, грає на трубі. Два музиканти в сім’ї – це складно: напружений графік, робота без вихідних. Та чоловік і розуміє мене краще, ніж інші.

– Зізнаюся, коли почула Вашу гру, в мені зне-нацька прокинулися патріотичні почуття: живе-те у Великобританії, а не в Україні...

– Змінити країну, культуру – це не так просто. Та коли вже йдеться про музичне життя тут і у Велико-британії, є величезна різниця. Це аж ніяк не стосується

професійної підготовки, у цьому ми якраз на кілька го-лів вище. Зрозуміло, є відмінності в манері виконання, деякі інші моменти. Я про інше. Для багатьох наших музикантів навіть записати диск – проблема, адже не-має студій звукозапису. Заповнити аплікаційну форму та надіслати ї ї онлайн – теж проблематично. А без цього сьогодні неможливо навіть уявити професійної само-реалізації, подальшого навчання в іншій країні.

Мене колись дивувало: як це поїхати вчитися за кордон? Потім зрозуміла, що це реально. Деякі педа-гоги приїжджають в Україну, щоб відшукати талано-витих студентів. На нашому курсі в консерваторії було шістдесят чоловік. І жоден не залишився тут.

– Чим же пояснюється така затребува-ність?

– У наших є витримка – працювати по шість го-дин на день. За кордоном, здебільшого, музикою займаються серйозно лише, коли треба вступати до вузу. Немає такого поняття, як музична школа. Саме – дитяча музична школа. Ті, хто хоче оволодіти ін-струментом, навчаються у приватних викладачів, а щоб отримати документ, платять за кожен іспит. Це зовсім інша система освіти.

– А Ви коли вперше торкнулися клавіш?– Мені було п’ять років. У дитсадку музпраців-

ник повідомила батькам, що в мене є здібності. По-чала займатися у чудового педагога – Наталії Олек-сандрівни Беспалової. Завдяки їй стала професійним музикантом. Хоча Наталія Олександрівна нині живе у Німеччині, та ми з нею товаришуємо.

– Успіхи у творчості багато в чому визнача-ються генами. У Вашій родині як із цим?

– Професійних музикантів немає. А ось про зді-бності можу сказати. До того ж, з обох сторін. Бать-ко, Василь Іванович, сам навчився грати на баяні, і це – без музичної освіти. Може підібрати будь-яку мелодію, композицію. Взагалі він людина творча, чудово малює. По материнській лінії – дід, у якого був хороший голос.

Вокальні дані педагоги виявили і в мене, пора-дили їх розвивати. Коли ж мені виповнилося років 11–12, відомий у Чернігові музикант Любомир Ми-рославович Боднарук познайомив із викладачем вокалу Неллі Олександрівною Мироновою. Отак, по-чинаючи зі школи, і до консерваторії я займалася за двома напрямками.

– Кілька років тому Ви почали ще й навчати грі на фортепіано. Бачите різницю в методиці викладання?

– Системи, в якій я працюю, і в якій вчилася, сут-тєво відрізняються одна від одної. Вже у четвертому-п’ятому класах музичної школи я грала твори, які можна виконувати й на великій сцені: фуги Баха, по-вноцінні сонати Моцарта, прелюдії Рахманінова. На-талія Олександрівна не дозволяла мені зупинятися на досягнутому. У цьому ми з нею схожі.

Тепер як педагог, я також не надаю учням мож-ливості задовольнитися середнім рівнем. Безумов-но, є діти, яким це важко дається. І в цьому багато чого залежить від вміння педагога відчути дитину. У нас з Наталією Олександрівною прагнення й по-гляди співпали.

– Однак без сліз не обійшлося? Постійно вправлятися, коли на вулиці гарна погода, друзі...

– Пам’ятаю, як мої однокласники чекали шкіль-них канікул. Мені також нетерпілося, але дозвілля було не таке, як в усіх. Доводилося працювати ще наполегливіше.

А щодо друзів... Коли почала серйозно займатися музикою, батьки перевели мене на домашнє навчан-ня. Крім програмних предметів, вивчила англійську мову. Загальноосвітню школу відвідувала лише з першого по сьомий клас. Це мені дуже допомогло, бо часто виїжджала на конкурси – всеукраїнські й міжнародні. Якось за три місяці разом з Наталією Олександрівною розучили зовсім нову програму. Займалися майже цілодобово.

Через те, друзів можна було на пальцях пере-лічити. З деякими із них підтримую стосунки й до-сі. Пам’ятаю, що в одинадцятому класі прийшла в школу на випускний вечір, мала заспівати й зіграти. Усвідомила, що мої колишні однокласники стали зо-всім іншими людьми. Все, що стосується спілкування, я надолужувала в музичному училищі...

– ...Куди вступила без проблем.– До того ж, ледь встигла на вступні іспити. Того літа,

як закінчила музичну школу й подала документи, разом з Наталією Олександрівною їздила на Сицилію – на між-народний конкурс у місто Рагуза Ібла, де отримала третю премію. Це була дуже цікава подорож, та довелося термі-ново виїжджати, навіть пропустити гала-концерт.

Я навчалася у класі Тетяни Григорівни Ісхакової. Це було логічно: обидві мої вчительки – представ-ниці московської фортепіанної школи, закінчили ін-ститут Гнессіних.

– Тобто, дотримуючись логіки, Вам треба було вступати до Московської консерваторії?

– Я навіть кілька разів їздила туди на консультації. Дуже рада, що випадок змінив мої плани. У практиці піаністів є правило: коли програма готова, концепту-ально вибудована, важливо почути думку професіо-нала. Щоб він, так би мовити, оцінив гру свіжим по-глядом, не зіпсувавши ї ї.

Тому ми з мамою й вирушили до Київської консер-ваторії, щоб мене прослухав Валерій Олегович Козлов, декан фортепіанного факультету. Це дуже авторитет-на постать у музиці. Він справив на мене величезне враження. Як виявилося, я йому теж сподобалася як піаністка. І він узяв мене у свій клас.

– А як же вокал?– Займалася паралельно. З моїм новим виклада-

чем Валентином Петровичем Коренєвим (він працює в Чернігівському обласному музично-драматичному театрі) вивчили багато цікавих творів.

Я цілий рік приховувала це від Козлова. Мені чо-мусь здавалося, що йому не сподобається. А потім зізналася, що дуже хочу прослухатися у когось. Так потрапила до класу співачки не лише українського, а й світового значення, – Марії Юріївни Стефюк. Це над-звичайна людина, професіонал з великої літери.

Навчатися одночасно на двох факультетах надто складно. Тому були сльози, стреси, емоції.

Та я багато де виступала, відвідувала майстер-класи музикантів, котрі приїжджали з Європи. Так зустріла мою теперішню викладачку Норму Фішер.

На цьому моя вокальна стезя зупинилася. Це ще не крапка. Скажімо, це пауза, що затягнулася надовго.

– Коледж, де Ви навчалися, вважається од-ним з найпрестижніших музичних навчальних закладів Великобританії.

– Так, в Україні я закінчила магістратуру, вступила до аспірантури й одночасно – до Королівського Північного коледжу, що в Манчестері. Це дійсно відомий освітній за-клад, що входить до п’яти навчальних закладів Велико-британії, котрі патронують члени королівської родини.

Норма Фішер – виявилася чудовою людиною. Мені взагалі дуже щастить з педагогами. Вони стають для мене не лише вчителями, а й людьми, з якими можу поділитися будь-чим.

– Отож розвиваєте науковий музичний на-прямок. Що ще у творчих планах?

– Тема моєї наукової роботи – стилі поліфонії ро-сійського музиканта і композитора Сергія Танєєва. Я закінчую аспірантуру, сподіваюся, що отримаю місце. Ще граю на концертах, у мене великий список залів, де виступала. І з оркестром, і з сольними програмами.

Маю багато учнів. До того ж, дорослих. Це – менедже-ри, економісти, соціальні працівники. В Англії опановують музичні інструменти не лише в дитячому віці.

Це у нас процес освіти майже відразу ставиться на професійні рейки. У мене часто запитують: «А коли ти зрозуміла, що хочеш займатися професійно?» Цього я не пригадаю. Чесно. У мене ніколи навіть думки не виникало: займатися чимось іншим, ніж музикою.

– Як гадаєте, що стало головною запорукою Вашого успіху?

– Батьківська підтримка. Я ї ї відчувала, відчуваю й досі. Навіть сьогодні, під час мого виступу, рідні були в залі. Вони стільки зробили для мене в житті...

Розмовляла Наталія БУШАЙФото Віктора КОШМАЛА

Ольга Ольга ПАЛІЙ:ПАЛІЙ:

Приємний подарунок вихованцям та викладачам Чернігівської дитячої музичної школи ім. Вільконського, а також усім любителям класичної музики, зробила її колишня випускниця, а нині й випускниця Королівського Північного коледжу музики в Манчестері (Великобританія) Ольга Палій. Вперше за багато років вона знову вийшла на сцену глядацької зали рідної школи.У супроводі оркестру Військово-музичного центру Сухопутних військ України під керуванням Олександра Шевчука піаністка блискуче виконала другий концерт Брамса.Ім’я нашої землячки вже поповнило список талановитих музикантів Європи, їй аплодували у багатьох концертних залах, але Ольга зізналася, що цей виступ був для неї особливо хвилюючим.

«Мої рідні стільки зробили «Мої рідні стільки зробили для мене в житті...»для мене в житті...»



КОСМОСКОСМОС

Потім були ще експедиції на Місяць. Останньою людиною, яка побувала на єдиному природному супутнику Землі, став Юджін Сернан, командир

місячного модуля «Челенджер» експедиції «Аполлон-17».

Він вважав тривалим національним за-вданням США перемістити людську істоту на Марс. Безперечно, останні дослідження і екс-перименти в США ведуться задля створення постійно діючої місячної наукової бази.

До речі, Армстронг, Олдрін і Коллінз доставили на Місяць пам’ятні медалі із зо-браженням Юрія Гагаріна та Володимира Комарова.

Але чи насправді американці були пер-шими землянами, що ступили на місячну по-верхню? Це питання залишається відкритим і вже стільки років хвилює багатьох. Знову в Інтернеті з’являються повідомлення про зна-хідки людських тіл на Місяці. Досі невідома доля космонавтів, які загадково загинули, Сергія Тресвятського, Володимира Туровця, Урала Султанова, Магомеда Толбоєва. Вер-сія, що Гагарін і Серьогін загинули на Місяці, менш вірогідна.

Вже майже двадцять років не дає мені спокою те, що почув у серпні 1991-го, якраз в переддень ГКЧП у Москві. Тоді в Чернігів завітали космонавти-випробувачі Ігор Вовк та Юрій Шеффер у супроводі групи офіцерів Генерального Штабу Збройних сил СРСР. Події у Москві, певне, спричинили, що Ігоря Вовка, як командира загону космонавтів-випробувачів, разом з офіцерами Генштабу і охороною, тер-міново викликали до столиці.

Але Юрію Шефферу дозволили залиши-тися в Чернігові, щоб зустрітися з особо-вим складом Вищого училища льотчиків та командним складом Гвардійської армії. І

зустріч з космонавтом-випробувачем, як з’ясувалося пізніше, легендарним підкорю-вачем «Буранів» відбулася.

Звісно, потім за Десною вузьке друж-нє офіцерське коло запросило космонав-та та «генштабівців», можливо з охорони, до багаття. Шашлики, печена картопля, у складчину напої… Пісні під гітару. Купан-ня в Десні. Побував також від міськради і Віталій Косих.

Коли офіцерське коло дещо поділилося на групи за інтересами, я серед учасників звер-нув увагу на сивочолого інженер-полковника у цивільному з орденською колодочкою, де я розрізнив орден Леніна та шість орденів Червоного Прапора! На оголеному потім торсі вирізнялися рубці від поранень, фронтовик, подумалося. Але навіть серед фронтовиків цією нагородою в такому сузір’ї відзначали у такій кількості небагатьох.

Нагадаю, що №1 ордена Червоного Пра-пора мав маршал Блюхер, №2 за розгром Денікіна отримав Нестор Махно.

Сім орденів Червоного Прапора прикра-шали груди легендарного льотчика Івана Кожедуба. Отож не міг не поспілкуватися з ветераном. А він поплив, сміливо роз-сікаючи Десну, на середину ріки, де було піщане плесо.

Вирішив підстрахувати його. За мною, звільнившись від надмірної опіки, рушив і космонавт. Я застеріг його, що тут можливі вирви. На що почув у відповідь, що він єди-ний у загоні космонавтів офіцер з морським

званням, добре вміє плавати, доводилося і «приводнятися» в океані.

Ми разом підпливли до ветерана, який вже стояв на перекаті на мілині. Назвали себе. Юрій Шеффер розповідав про батька, який до війни очолював кафедру в інституті Можайського в Пітері, а в 1939 році був репресований за ні-мецьке походження з Поволжя і прізвище. То-му дорога у військову авіацію пролягла через військову строкову службу, планерний клуб ДТСААФ. В Челябінському аероклубі отримав право пілотування літаком ЯК-18, гелікопте-ром МІ-1, пройшов парашутну підготовку. Сину «ворога народу» лише потім вдалося вступити до Качинського вищого військово-авіаційного училища льотчиків, де шість ро-ків служив пілотом-інструктором.

…Космонавта покликали і він поплив до берега. А ми з інженером-полковником, як його називали військові, залишилися удвох на середині швидкоплинної річки. І ось що я почув.

Свого часу, для збереження режиму се-кретності та, враховуючи відповідну фізичну підготовку, відбувся набір до загону космонав-тів молодих офіцерів ГРУ та КДБ. Їх морально-патріотична підготовка теж була високою. В СРСР ще не було «Буранів», а гонка за першість у військово-космічній галузі із США набирала стрімких обертів. Технічних можливостей по-вернення з Місяця у нас не було.

Про це, після відповідної підготовки, моло-дим космонавтам повідомили перед строєм. А на запитання, хто згоден виконати політ на

Місяць, всі зробили крок уперед. Перед запус-ком на космодромі, навіть, стара гвардія ЧК, люди що працювали ще за Фелікса Дзержин-ського, не могли приховати сльози...

Чи так це було?Перші американські астронавти розпо-

відали про «щось» побачене на Місяці, що вразило їх так сильно...

Історія замовчує, що побачили астронав-ти... Але мій однокурсник Юра Пилипенко, який втілив у життя першу кольорову газе-ту «Собеседник», серію видань «Совершен-но секретно», «Секретно» та інші, цю версію пізніше публікував.

Різкі політичні зміни в країні, існуюча ще рік цензура (ГОЛОВЛІТ), тоді не дозволили мені розкрити таємницю, почуту на бистрині Десни. Але розповідь про нашого (чи наших) першовідкривача, підкорювачів, що залиши-лися на Місяці, не зітреться з пам’яті.

До речі, від Юрія Шеффера я тоді вперше почув, що «Бурани», які з’явилися набагато пізніше, він випробовував у ручному керу-ванні та відпрацьовував системи автоматич-ної посадки на літаку-лабораторії ТУ-154 та МІГ-25, оснащених «бурановою» системою керування. Звання і нагороди йому вручали в Кремлі без преси, а світло ледь жевріло. Також дізнався, що Генеральним конструк-тором «Бурана» був Гліб Євгенович Лозино-Лозинський. Програму «Енергія-Буран» оста-точно добили в 1993 році.

Героїчна і водночас трагічна доля цьо-го Героя. Він у званні капітана звільнив-ся із Збройних сил. Потім закінчив школу льотчиків-випробувачів, Жуковський філіал МАІ, завершив загально-космічну підготов-ку в ЦПК. А після розвалу Союзу льотчик-випробувач мусив заробляти на життя ко-мерційними перевезеннями на військово-транспортних літаках, залишаючись у загоні космонавтів-випробувачів.

За життя Юрія Шеффера удостоєно почес-них звань: «Заслужений льотчик-випробувач СРСР», «Герой Радянського Союзу», «Герой РФ». 5 червня 2001 року тромб у серці обі-рвав політ цього життєлюба із більш як 8000 льотних годин космонавта-випробувача, з яким мене звела доля в Чернігові. Він дав мені свій московський телефон. Чув його го-лос кілька разів... Бережу чорно-білі знімки із тепер вже далекого 1991-го. Пролетіли як метеор усі неповні 54 роки життя.

Знаю, що в Москві залишилася вдова Лідія Шеффер...

Анатолій МАЗУР,член Національної спілки журналістів

Про що замовчує історія

ТАК ЛІТАЛИТАК ЛІТАЛИ американці американці на Місяць на Місяць ЧИ НІ?ЧИ НІ?

Юрій Шеффер (в центрі)

Ця тема часто спливає в пресі, з’являються все но-ві і нові факти того,

що це неможливо, але од-нозначної відповіді дати ніхто не може. І не буде її, відповіді, адже порушено головний принцип науко-вого дослідження: мож-ливість підтвердження, або спростування самого факту успішного досяг-нення поверхні супутника Землі. Заявили американ-ці, що вони висадилися на Місяць, і хто може довес-ти протилежне? З іншо-го боку, сміливо можна казати, що вони там не були. І вже самі амери-канці у противагу не в спромозі заперечити. Хі-ба що будуть показувати фото, графіки, спиратися на свідчення світил науки і «очевидців». Але то все «навколо і навкруг».

Активно мусується версія, що висадка на Місяць знімалася в па-вільйоні, у підтвердження скептики звертають ува-гу на прапор, який коли-шеться (у вакуумі?), стриб-ки астронавтів сантиме-трів на тридцять, а мало б бути... до шести метрів, тощо. Науковці-скептики (чи реалісти?) однознач-но впевнені, що у міжзо-ряному просторі радіація така, що жодні скафандри і обшивки космічного ко-рабля не врятують. Вихо-дить, кіно? Є і режисер ці-єї стрічки – Стенлі Кубрик. Перед цим він уже зняв художній фільм «Косміч-на одісея-2001», вийшло переконливо. Чому б не зняти секретно і не ви-дати за реальний політ на Місяць?

Ну, з американцями все зрозуміло: вони в освоєнні космосу безна-дійно відставали від Ра-дянського Союзу. Сергій Корольов геніально вті-лював у життя ідеї Ціол-ковського, а в США такої теоретичної і практичної бази на той час не було. Не рятував ситуацію і го-ловний ракетник Третьо-го рейху Отто фон Браун, якого терміново залучили до космічної програми. Не зрозуміла позиція Радян-ського Союзу. Якщо політ на Місяць – містифікація, чому в Москві мовчали? Бо криза. І не лише на космічному напрямку.

Смерть Корольова піс-ля операції, його зама Архангельського, Кома-рова на орбіті, Гагарі-на...

І тут США запропону-вали СРСР: вихід з нафтою на західні ринки, спіль-ний політ «Союз-Аполло» тощо. І процес рушив. Те-ренами містифікації.

Так було насправді, чи ні, нині в один голос за-перечують будь-які міс-тифікації і в Америці, і в Росії. Перевірити ж ніхто не в змозі...

Віталій АДРУГ

В кінці 2005 року Європейська космічна агенція (ESA) запустила космічний зонд «SMART-1», призначений для фотозйомки поверхні Місяця з близької відстані. Ведучий науковий співробітник Бернард Фоїнг наголосив, що одним із головних завдань супутника має бути фотозйомка місць посадок «Аполлонів». Перші знімки почали з’являтися на сайті ESA одразу ж. Заінтригована громадськість чекала розв’язки з хвилини на хвилину. Але раптово публікація фото припини-лася. І за півроку світ побачило лише два знімки і ті неякісні. Пояснень керівництва цього проекту нема і досі...

Відомий американський астроном Рассел жартував, що справжні астрономи після смерті неодмінно мають потрапити на Місяць… У 1962 році президент США Джон Кеннеді поставив мету: США протягом найближчих десяти років мають висадити астронавтів на супутник Землі. Вже 20 липня 1969-го астронавти Ніл Армстронг, Едвін Олдрін і Майкл Коллінз виконали це вікопомне завдання президента.



Травневими днями 1924 року у місті розпочиналася історія нової установи – будинку від-починку «Десна». Для його роз-міщення відводилося кілька бу-

дівель маєтку відомої на Чернігівщині у ХVІІІ – поч. ХХ ст. родини Судієнків. І якщо на початку пропозиціями бу-динку відпочинку послуговувалися люди, пов’язані з Червоною армією, чиновницькими справами, то в нас-тупні десятиліття і насамперед по за-кінченні війни «Десна» широко відчи-нила двері всім прошаркам населен-ня Радянського Союзу, незалежно від геог рафії проживання.

Сучасники розповідають, що аж до 1941–1945 років заклад мав цілорічний режим роботи. А під час окупації, ко-ли німці облаштовували свій «новий порядок», тут для охорони розміще-ного на території сусіднього Спасо-Преображенського монастиря табо-ру радянських військовополонених, розмістили службу охорони.

З кінця 40-х і по закінченні відбу-дови народного господарства у Ра-дянському Союзі «Десна» знову вико-ристовувалася як заклад, доступний населенню за ціною путівки.

За розповідями очевидців, активне будівництво та облаштування відбу-лося за очільництва «Десни» Петром Корицьким, який оселився поруч, на

цій же території. Він побудував кілька корпусів, майданчик для танців тощо. У 70–80-х тут функціонував справді імі-джевий будинок відпочинку «Десна». Багато відпочиваючих було з Донбасу, Москви, Києва, Білорусі… Їхали роди-нами, а тому й установа працювала за принципом будинку відпочинку ро-динного типу.

90-ті роки ХХ ст. стали чи не найбез-дарнішими у керівництві соціально-економічним розвитком району з боку місцевої влади, коли, незва-жаючи на присутність на теренах краю різних організацій, які прово-

дили реставрацію пам’яток старови-ни, відновлювали залізницю на лі-нії Новгород-Сіверський–Воронізька, будували залізничний вокзал, інші об’єкти, занепадали колгоспи, зупи-нялися і банкрутували підприємства, відходили у небуття і такі установи, як будинок відпочинку «Десна»...

У 2004 році, змінивши форму влас-ності «Десни», що було обумовлено об’єктивними процесами реформуван-ня системи санаторно-курортної галу-зі України, новгород-сіверська влада з якихось причин безвідповідально по-ставилася до розробки стратегії по-

ВЕ Л И КІ Т Р И В ОГ И М А Л Е Н ЬКОГО МІСТА

За будинок За будинок відпочинкувідпочинку

«Десна»«Десна»

Бідою пересічних громадян і ганьбою влади є ставлення до того майна, яке належить громаді району. Попередні покоління доклали чимало зусиль, здоров’я, фінансових ресурсів задля примноження всього, чим володіємо сьогодні. Нащадки ж виявилися не дуже вдячними чи навіть не зовсім порядними. Ось і доводиться констатувати, що безвідповідальне ставлення до комунальної власності стає нормою життя не лише у столичній окрузі, де, ну, ду-у-же висока ціна на землю, а й на околицях цивілізації, у маленьких містечках, у тому числі й у Новгороді-Сіверському.

ОГ ОЛО Ш Е Н Н Я

Акціонерам ЗАТ «Кінотехпром»Акціонерам ЗАТ «Кінотехпром»В повідомленні, опублікованому в газеті «Дес-

нянка вільна» 03 березня 2011 року №26 ПОРЯДОК ДЕННИЙ читати так:

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:1. Обрання голови та секретаря зборів, лічильної ко-

місії та затвердження регламенту роботи зборів.2. Затвердження річного звіту діяльності товариства

за 2007–2010 рік.3. Про переведення випуску іменних акцій товари-

ства документарної форми існування у бездоку-ментарну форму існування (дематеріалізація) та затвердження рішення про дематеріалізацію.

4. Про обрання депозитарію, який буде обслуговувати випуск акцій товариства, що дематеріалізується, та укладення договору про обслуговування емісії.

5. Про обрання зберігача, у якого товариство буде від-кривати рахунки в цінних паперах власникам акцій випуску, що дематеріалізується та укладення дого-вору про відкриття рахунків у цінних паперах.

6. Про визначення дати припинення ведення реє-стру в системі реєстру власників іменних цінних паперів.

7. Про визначення способу персонального повідом-лення акціонерів товариства про дематеріалізацію акцій.

8. Внесення змін та доповнень до статуту товариства.9. Про зміну типу товариства.10. Затвердження статуту товариства у новій редак-

ції.11. Про переобрання голови та членів правління

товариства.12. Про обрання голови та членів наглядової ра-

ди товариства13. Про переобрання голови та членів ревізійної комісії.14. Про затвердження положення про правління.15. Про затвердження положення про загальні збо-

ри акціонерів.16. Про затвердження положення про ревізійну комісію.

15 квітня 2011 року в Головному управлін-ні юстиції у Чернігівській області відбудеться телефонна «гаряча лінія». Від 15:30 до 16:30 на питання громадян відповідатиме заступ-ник начальника Головного управління юс-тиції у Чернігівській області начальник від-ділу державної реєстрації актів цивільного стану – Юлія Вікторівна Орєшкіна.

Телефон «гарячої лінії» – 77-44-66.

громадагромадаН.-СіверськогоН.-Сіверського

МАЄ БОРОТИСЯМАЄ БОРОТИСЯ

Відкрите акціонерне товариство «ЕКОЛОГІЯ»(код ЄДРПОУ 02173816) повідомляє про

скликання позачергових загальних зборів акціонерів (далі – збори), які відбудуться

24 травня 2011 року о 9:00 годині у приміщенні актового залу

за адресою: м. Чернігів, вул. Попова, 2-А.ПОРЯДОК ДЕННИЙ:

1. Обрання голови, секретаря та лічильної комісії за-гальних зборів акціонерів ВАТ «Екологія».

2. Про відміну (скасування) рішення про припинення (реорганізацію) ВАТ «Екологія» через перетворення у товариство з додатковою відповідальністю «Еко-логія», прийнятого загальними зборами акціонерів товариства 14 січня 2011 року та викладеного у про-токолі №1, визнання такого рішення недійсним.

3. Про проведення всіх дій у зв’язку із відміною (ска-суванням) рішення про припинення (реорганізацію) товариства, визнанням його недійс ним.

4. Про призначення відповідальних осіб для прове-дення дій у зв’язку із відміною (скасуванням) рішен-ня про припинення (реорганізацію) товариства та визнанням його недійсним.

5. Затвердження голови правління, обраного нагля-довою радою.

6. Про зміни в складі наглядової ради товариства.7. Про зміни в складі ревізійної комісії товариства.8. Про внесення змін до статуту товариства.9. Про затвердження нової редакції статуту товариства.10. Про призначення відповідальних осіб для прове-

дення дій щодо державної реєстрації всіх змін та нової редакції статуту товариства.

11. Про ліквідацію Прилуцької філії товариства.12. Про призначення ліквідаційної комісії для ліквіда-

ції Прилуцької філії.13. Про встановлення порядку, умов та термінів лік-

відації Прилуцької філії, вирішення інших питань, щодо ліквідації Прилуцької філії товариства.

Реєстрація акціонерів та їхніх представників від 8:00 до 8:50 год. у день проведення зборів за місцем їх проведення. Для реєстрації акціонерам потрібно мати паспорт, а представникам акціонерів окрім пас-порта – належним чином оформлене доручення. З документами, щодо порядку денного зборів, можна ознайомитись від 10:00 до 13:00 у робочі дні у при-міщенні ВАТ «Екологія» за адресою: м. Чернігів, вул. Попова, 2-А за попереднім письмовим зверненням. Довідки за тел. (0462) 649-625.



дальшого функціонування у місті такого важливого об’єкту, тепер уже комуналь-ної форми власності. Те ж саме можна сказати і про долю бази відпочинку «Ярославна», але то вже окрема тема. Прикро, що влада не запропонувала прорахований і безболісний перехід від однієї системи підпорядкування до іншої, як у цьому випадку, від держави як власника – до Новгород-Сіверської райради.

Змінили все, що тільки можна бу-ло! Навіть за вісімдесят років життя установи розрекламований бренд «Десна» відправили у небуття, при-думавши невідомо для чого... «Чай-ку». Статут нової організації підганя-ли під якісь незрозумілі навіть депу-татам райради напрямки майбутньої діяльності.

До затвердження сесією райради положення нового статуту комуналь-ного підприємства «Чайка» інформація подавалася у доволі дивному вигля-ді, бо формулювання видів діяльності «Чайки» збентежили багатьох. Хотіли навіть включити сюди й торгівлю го-рілчаними та тютюновими виробами! Та на вимогу свідомих депутатів не зробили цього. Але багато чого за-лишилося незрозумілим.

А чи були застереження, докори владі з боку депутатів? Були – від-верті і сміливі, побудовані на аналі-зі невтішних перспектив. Але треба зазначити, що керівництво районної ради і райдержадміністрації у питан-нях щодо реформування комунально-го підприємства «Чайка» було непо-хитним. Воно й на мить не допускало будь-яких змін, призначаючи нового керівника. Керівництво районної ра-ди упродовж останніх двох скликань відкрито лобіювало єдину кандида-туру на посаду директора «Чайки». Про якусь конкурсну основу навіть і не йшлося.

Спостерігаючи за цією невтішною картиною поступової підготовки до остаточного знищення теперішньої «Чайки», можна помітити небажання влади навіть спробувати навести лад через зміну керівництва чи пошук ін-вестора для підсилення фінансового стану установи.

Скоро минає вісім років, як відпо-чиваючі, чисельність яких ще у 90-ті вимірювалася кількома тисячами на рік, забули дорогу до Новгорода-Сіверського. Такий гіркий стан «Чай-ки» нині. Зате це не завадило вживати незрозумілі громаді заходи навколо земельного простору цього підпри-ємства та його фондів. На сесіях ра-йонної ради виникали дуже часто не-порозуміння та суперечки при ухва-ленні рішень щодо передачі частини одного приміщення під квартиру за-ступника голови ради чи продажу ав-тотранспорту з майнового комплексу установи.

Звертаючись до теперішнього т.в.о. керівника підприємства Валентини Гу-сар, а за посадою бухгалтера КП «Чай-ка», ми з’ясували, що нині працюють три штатні одиниці – т.в.о. директо-ра та два охоронці. Заборгованість із заробітної плати становить річну су-му (лише у керівника – вісімнадцять тисяч грн)!

За словами Валентини Гусар, шість років тому, будуючи одіозний готель

«Слов’янський», у будинку відпочинку «Десна» вилучили 0,53 гектара терито-рії. А ще – знесли гаражі, корпус №7, літній павільйон, приміщення бібліоте-ки, танцювальний майданчик, склади з льодовим льохом (ХІХ ст.).

У периметрі ж нинішньої терито-рії КП «Чайка» – 1,97 гектара поруч з будовами на території, «поцупленої» під готель «Слов’янський», знаходимо ще один «секретний» об’єкт. Такий со-бі об’єкт «Ікс». Чому? Тому, що він на-чебто і закріплений за КП «Чайка», проте ключі від вхідних дверей до нього впродовж усіх років, за слова-ми Валентини Гусар, лежать десь на полиці у «Слов’янському». Свого часу в цьому особняку було зроблено єв-роремонт і оснащено його дорогими меблями паралельно з будівництвом «чотиризіркового» готелю. Всезнаючі люди подейкували, що тут готувала-ся дача для якогось високопосадовця. Так це чи ні, але всі ці роки жодного разу рух живих істот у загадковому будинку чи навколо нього не було помічено. А зовні він уже перетво-рився на щось непривітне і облупле-не: євроремонт обсипався, а дороге начиння покрали.

Зайшовши на територію КП «Чай-ка», помічаємо, що нинішня керівни-ця Валентина Гусар працює не в при-міщенні адміністративного корпусу, а в будівлі поруч. Каже, що будинок так званої контори не опалюється. А вона гріє руки біля грубки на дровах. Про-йшлися територією підприємства, яка й досі має чудовий вигляд. Тут безліч різних дерев, кущів бузку, а влітку – квітково-трав’яної зелені.

Що спадає на думку, коли стаєш свідком поширення невтішного про-цесу дерибану? Здається, новгород-сіверській владі такий стан речей прий нятний. Бо ж тільки минулого року районна рада ухвалювала рішен-ня про передачу в оренду майнового комплексу Чернігівському обласному управлінню охорони здоров’я, аби роз-містити тут дитячу оздоровчу устано-ву з лікування щитовидної залози, що базується в Тростянці Сумської області. Але, як стало щойно відомо, цей за-дум так і не перетворився на реаль-ність, бо не було підписано відповід-ні документи.

Депутати райради геть нічого не знають про цю ситуацію. Отже, при-йнявши напередодні Нового року відставку директора КП «Чайка», районна рада так і не заслухала жодних звітів про стан справ на підприємстві, а фактично дала зро-зуміти жителям району, що тепер все остаточно руйнуватиметься. Залишається лише сподіватися на позицію керівництва Чернігівської обласної ради, обласної державної адміністрації, які мають допомогти вирішити питання з майновим комп-лексом КП «Чайка».

За «Десну» (чи «Чайку») потрібно боротися, бо район не має морально-го права втратити райський куточок рекреаційної сфери. Для цього грома-да міста має відкинути будь-яку ідею ліквідації комунального підприємства і вимагати від керівництва району від-новити заклад.

Борис ДОМОЦЬКИЙм. Новгород-Сіверський

ВАТ «БУДПОСЛУГИ»(код за ЄДР 05428814),

надалі товариство, повідомляє, що чергові загальні збори акціонерів відбудуться

4 червня 2011 року о 10:00(реєстрація від 9:30 до 9:55)

за м. Чернігів, вул. Ушинського, 36, адмінбудівля з таким порядком денним:

1. Звіт голови правління товариства за 2010 рік.2. Звіт наглядової ради та ревізійної комісії това-

риства за 2010 рік.3. Затвердження річних звітів та балансу товари-

ства за 2010 рік.4. Прийняття рішення про переведення випуску

акцій акцій товариства з документарної форми існування у бездокументарну форму існування та затвердження рішення про дематеріаліза-цію:

– обрання депозитарію для обслуговування випус-ку акцій в бездокументарній формі;

– обрання зберігача для відкриття рахунків влас-никам акцій випуску, що дематеріалізується;

– припинення дії договору на ведення реєстру власників іменних цінних паперів та визначен-ня дати припинення ведення реєстру;

– визначення способу повідомлення акціонерів про прийняття рішення про дематеріалізацію акцій;

– встановлення порядку вилучення та анулювання сертифікатів акцій.

5. Визначення типу та зміна найменування товариства.6. Затвердження статуту товариства, викладеного

у новій редакції, у зв’язку з приведенням його у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства».

7. Затвердження внутрішніх положень товариства (про загальні збори, правління, наглядову раду, ревізійну комісію).

8. Переобрання органів управління та контролю.9. Надання повноважень голові правління на спи-

сання або продаж майна товариства.10. Про ліквідацію товариства та обрання ліквіда-

ційної комісії.Основні показники фінансово-господарської

діяльності підприємства за звітний та попередній періоди (тис. грн):

Усього активів: 1472,2 (2010 р.) та 1479,6 (2009 р.); основні засоби: 1340,8 (2010 р.) та 1375,1 (2009 р.); довгострокові фінансові інвестиції: 0 (2010 р.) та 0 (2009 р.); запаси: 28,4 (2010 р.) та 21,7 (2009 р.); сумарна дебіторська заборгова-ність: 94,2 (2010 р.) та 79,2 (2009 р.); грошові ко-шти та їх еквіваленти: 8,8 (2010 р.) та 3,6 (2009 р.); нерозподілений прибуток: –590,5 (2010 р.) та –591,5 (2009 р.); власний капітал: 1462,1 (2010 р.) та 1462,1 (2009 р.); статутний капітал: 311 (2010 р.) та 311 (2009 р.); довгострокові зобов’язання: 0 (2010 р.) та 0 (2009 р.); поточні зобов’язання: 9,1 (2010 р.) та 17,5 (2009 р.); чистий прибуток (зби-ток): 1,0 (2010 р.) та –20,1 (2009 р.); середньорічна кількість акцій (шт.): 1244000 (2010 р.) та 1244000 (2009 р.); кількість власних акцій, викуплених про-тягом періоду (шт.): 0 (2010 р.) та 0 (2009 р.); за-гальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду: 0 (2010 р.) та 0 (2009 р.); чисельність працівників на кінець періоду (осіб): 6 (2010 р.) та 6 (2009 р.).

Правління товариства

ОГ ОЛО Ш Е Н Н Я

ФА К Т І К О М Е Н ТА Р

Спілкування в Інтернеті продовжитьсяДнями заступник голови Державної податкової адміністрації в області Олександр Зінченко провів інтернет-конференцію на офіційному сайті ДПА в Чернігівській області.

Протягом півторагодинного спілкування в режимі он-лайн він відповів більш ніж на 30 запитань платників щодо податку на прибуток.

– Цю тему було обрано не випадково, – за-значив Олександр Зінченко. – Адже до поло-жень Податкового кодексу про порядок розра-хунку та сплати податку на прибуток, які набули чинності з 1 квітня, внесено чи не найбільше змін, порівняно з попереднім законодавством. Ми продовжимо практику такого спілкування, зокрема, й з питань інших податків. Для нас важливо знати проблеми платників, щоб вра-ховувати їх у подальшій роботі.

Запитання та відповіді з інтернет-конференції розміщено на «Форумі» та головній сторінці сайту ДПА в області.

Олександр КУЛЯ



СПОРТСПОРТМ Н С

МАЙБУТНІ РЯТУВАЛЬНИКИ – на смузі психологічної підготовки30 працівників пожежно-рятувальних підрозділів області здобувають теоретичні та практичні знання в навчальному пункті Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернігівської області за професією пожежник-рятувальник.

Серед предметів, які вивчають майбутні рятувальники, важливе місце відводить-ся «Газодимозахисній службі», тому що у разі ліквідації багатьох надзвичайних

ситуацій та пожеж доводиться працювати та рятувати людей в апаратах захисту ор-ганів дихання.

Згідно зі статистикою, з початку року на території області виникло чотири надзвичайні ситуації та 64 надзвичай-ні події, внаслідок яких загинуло 19 та

травмовано 76 громадян. За перший квар-тал нинішнього року в області сталося 302 пожежі, під час ліквідації яких працівникам служби «101» довелося використовувати по-над 30 разів апарати захисту органів дихан-ня на стислому повітрі.

Згідно із розкладом занять у плані підготов-ки слухачів до іспитів на смузі психологічної підготовки спортивно-оздоровчого комплексу управління МНС України в Чернігівській області відбулося практичне заняття. Тренування про-ходили під керівництвом заступника началь-ника центру, начальника навчального пункту Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності в облас-ті підполковника служби цивільного захис-ту Олександра Федорових та викладацького складу навчального пункту.

Результат практичного заняття – слухачі на досить високому рівні виконували вправи.

Хочеться відзначити, що з предмету «Газо-димозахисна служба» працівники пожежно-рятувальних підрозділів області вивчають не лише апарати захисту органів дихання, які використовуються в нашій області, але й за її межами.

А наприкінці травня відбудеться атестація, яку буде приймати Державна кваліфікаційна комісія. Тоді буде визначено ступінь підготовки майбутніх рятувальників, які, за успішної здачі іспитів, роз’їдуться по пожежно-рятувальним підрозділам нашої області.

Олександр АТРОЩЕНКО,методист Навчально-методичного центру

цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернігівської області

Ш А Х И

Чи далеко Чернігову до Нью-Васюків?

– Як давно Ви граєте в шахи?– Навчив батько, коли мені було ще

чотири роки. Не можна сказати, що шахи мене одразу зацікавили. Спо-чатку я з них будував будиночки та й батько мені піддавався, щоб зберегти інтерес. У шестирічному віці я почав відвідувати заняття в ДЮСШ і став сильнішим майже за всіх дітей.

– Який шлях Вам довелося прой-ти, щоб стати майстром спорту?

– Я не ставив за мету обов’язково отримати це звання. Граю, бо мені ці-каво. Намагаюся проявляти творчість, створювати красиві партії. Коли вибо-рював звання майстра спорту, щодня їздив до столиці, грав партію і повер-тався назад. Зранку – на роботу, а по-тім знову до Києва. Такий жорсткий графік тримав мене в тонусі.

– Де в Чернігові можна займати-ся шахами професійно і чи прино-сить це якийсь прибуток?

– Якщо, наприклад, дитині від 4 до 18 років, можна відвідувати ДЮСШ. А взагалі у нас немає відповідних умов, тренерів. Межа можливостей шкіл – це рівень кандидата в майстри спор-ту. Далі можна просуватися лише самостійно. Щодо прибутку... Гадаю, варто відкинути ідею заробітку на

шахах і просто отримувати задово-лення. Адже, щоб гідно заробляти, потрібно бути на рівні міжнародного гросмейстера, або хоча б входити у сотню найкращих.

– Чи були в Чернігові шахові тур-ніри всеукраїнського чи світового масштабу?

– На жаль, наш обласний центр поки що не досяг рівня Нью-Васюків (сміється – Авт.). І світові форуми у нас не проводяться. Останній турнір українського масштабу був років де-сять тому.

– Кілька слів про фінансування.– Все тримається на ентузіазмі, дер-

жава виділяє копійки.

– А яку роль виконує шахова федерація?

– На жаль, рішення федерації не мають реальної сили.

– Який рівень розвитку шахів порівняно з іншими областями України?

– Якщо порівняти з Кіровоградщи-ною, де у шахи грають чотири дідуся і одна бабця, де взагалі немає шахо-вого клубу, то – високий. А якщо, на-приклад, з Миколаївською, де перший приз чемпіонату області – телевізор, то низький. У нас чемпіонати часто проходять взагалі без призів...

Розмовляв Олександр ХОМ’ЯЧЕНКОФото автора

Анатолій Нестерець отримує нагороду на турнірі ХНУРЕ в Харкові

Про свій шаховий шлях та перспективи шахістів

у Чернігові розповідає майстер спорту України, багаторазовий чемпіон

Чернігова та області Анатолій НЕСТЕРЕЦЬ.

ЖІН ОЧ И Й ФУ Т Б ОЛ: W U-19

Від погромів не врятували і рідні стіни

Українська жіноча молодіжна збірна вже після першого свого матчу із чешками (1:4) навряд чи на щось могла претендувати. Потім була чер-гова поразка від швейцарок (0:1), а насамкінець – погром від шведок (1:7) з вилученням на останній хвилині матчу Ольги Басанської. На-

ша команда фінішувала на останньому рядку, не набравши жодного очка у трьох зустрічах другого відбіркового раунду, забивши нічого не варті два голи натомість пропустивши у свої ворота аж 12.

Чернігівську «Легенду» в збірній представляли Мар’яна Іванишин, Окса-на Яковишин та Дар’я Кравець. В перших двох матчах грали всі троє, а в останньому не виходила на поле Дар’я, а Мар’яну замінили ще в першому таймі. Нагадаємо, що кістяк молодіжки – це гравці костопільської «Родини» та донецької «Дончанки».

Віктор М’ЯЧИНСЬКИЙ

Чемпіонат Європи – 2011 (WU-19). Група 5 (Сімферополь)31 березня. Україна − Чехія − 1:4, Швеція − Швейцарія − 1:1.2 квітня. Україна − Швейцарія − 0:1, Швеція − Чехія − 0:0.5 квітня. Україна − Швеція − 1:7, Чехія − Швейцарія − 1:4.

І В Н П М О1 Швейцарія 3 2 1 0 6 − 2 72 Швеція 3 1 2 0 8 − 2 53 Чехія 3 1 1 1 5 − 5 44 Україна 3 0 0 3 2 − 12 0

Оксана Яковишин (№ 5) рветься до воріт суперника



ОГОЛОШЕННЯОГОЛОШЕННЯ

П Р И В АТ НІ ОГ ОЛО Ш Е Н Н Я

КУПОНКУПОНбезкоштовного оголошення

РУБРИКА:Продам �Куплю �Міняю �Зніму �Здам �

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

Телефон: Підпис:

Металопластикові вікна, рами, двері, москитні сітки. Балкони під ключ. Обшивка будинків

сайдингом. Помірні ціни. Швидко. Якісно.Тел.: 612-369, (066) 205-74-46.

ЇДАЛЬНЯ «Пампушечка». Горячі домашні обіди в їдальні по вул. Ріпкинській, 4

(територія оптової бази), зал до 40 чоловік, дні народження. Проводимо поминальні обіди.

НИЗЬКІ ЦІНИ!Тел.: (066) 835-61-89, (096) 818-27-03,

(063) 534-42-63, 5-04-85.

Продам:Вхідні двері, б/в, у хорошому стані. Недорого. Тел.: 5-94-35, (093) • 755-54-61.Будинок в пмт Замглай (сарай, гараж, погріб, водогін, природний газ, те-• лефон, город, фруктові дерева). Тел.: (0462) 699-439, (098) 645-40-55.Дачу біля с. Редьківка в с/т «Калінка» (10 соток, 2-поверховий будинок • 6х6 м2, біля озеру та лісу, світло, грубка, сад, 10 хвилин пішки до зупинки та магазину). Терміново. Ціна 4000 у.о., без торгу. Тел. (094) 988-20-27.4-конфорочну газову плиту з духовкою, у хорошому стані – 300 грн; праль-• ну машину «Рига» (кругла, у хорошому стані) – 180 грн. Тел. 970-556.Дачу за с. Редьківка (4 км від Чернігова) у с/т «Калінка» (5 соток, бу-• динок цегляний, біля лісу, горище 6х7 м2, металевий гараж, вода для поливу, світло, 5 хв. пішки до автобусної зупинки, не для проживання). Ціна 3800 у.о. Тел. (093) 287-42-02.Приватизовану земельну ділянку (10 соток) під забудову в с. Старий • Білоус. Тел. 4-50-99.Нові пружини передніх амортизаторів, скло правого зад нього ліхтаря • до «ЗАЗ-968М». Недорого. Тел.: 5-94-35, (093) 755-54-61.

К А Л Е Н Д А РСьогодні Сонце зійшло о 6 год. 20 хв., зай-

де о 19 год. 44 хв. День триватиме 13 годин 24 хвилини. Новий Місяць 3 квітня. Місяць у Близнятах.

За релігійним календарем сьогодні – му-чениці Матрони Солунської. Мучеників Мануїла і Феодосія. Преподобного Іоанна прозорливого, Єгипетського. Великий піст.

Завтра – преподобномученика Євстратія Пе-черського. Преподобного Іларіона Нового, ігу-мена Пелікітського. Радомишльської (Іверської) ікони Божої Матері. Великий піст.

Післязавтра – мучеників Марка, єпископа Аре-фусійського, Кирила диякона та багатьох інших. Преподобного Іоанна пустельника. Преподобних Марка та Іони Псково-Печерських. Великий піст.

12 квітня – святої Євули, матері великомучени-ка Пантелеймона. Преподобного Зосими. Препо-добного Іоанна Ліствичника. Святителя Софронія, єпископа Іркутського. Пророка Іоада. Преподо-бного Іоанна безмовника. Великий піст.

13 квітня – преподобного Аполлонія Єги-петського. Священномученика Іпатія, єпископа Гангрського. Святителя Іони. Митрополита Мос-ковського і всієї Русі, чудотворця. Преподобного Іпатія цілителя, Печерського. Великий піст.

Іменинниками будуть: сьогодні – Мануйло, Ме-фодій, Мотрона, Феодосій; завтра – Іларіон, Степан, Боян, Євстрат; післязавтра – Марко, Кирило, Остап, Іван; 12 квітня – Іван, Софрон, Зосим, Пантелеймон; 13 квітня – Веніамін, Інокентій, Ганна, Іпатій.

Ц И М И Д Н Я М И Н А Р ОД И Л И С Я

09.04Данський архітектор, який спроектував бу-

дівлю опери Сіднея Йорн Утзон (1918); фран-цузський актор Жан-Поль Бельмондо (1933).

10.04Російський поет, історик Костянтин

Аксаков (1817);російська поетеса Белла Ахмадуліна (1937).

11.04 Американський математик, який довів теорему Ферма, Ендрю Вайлс (1953).

Н Е С П Р И Я ТЛ И ВІ Д НІ У К ВІТ Н І

11, 16

ЗНІМ О К ІЗ С У П У Т Н И К А

NOAA-19 08.04.2011 12:43

��ЧернігівЧернігів

П ОГ ОД А Н А С О Н Ц І (Д А НІ S O H O)

GOES-14 08.04.2011 01:06 LASCO C2 08.04.2011 05:36

В’язальну машину «Нева-5» у хорошому стані. Недорого. • Тел.: 5-94-35, (093) 755-54-63.

Куплю:Будь-який човен, весла, бінокль, пневматичну гвинтівку чи • пістолет, велосипед, дачну ділянку з будинком, зварюваль-ний апарат на 220 В, перфоратор, дриль та інший електро-інструмент; плиту газову, холодильник. Тел. 933-821.Непридатні газові колонки, плити та котли, пральні ма-• шини та холодильники, чавунні ванни та батареї, акуму-лятори, електродвигуни. Самі забираємо. Тел.: 970-675, (066) 308-00-11.Диван – до 200 грн; диван-малютку – до 300 грн; сучас-• ний кутовий диван – до 1500 грн; імпортний холодиль-ник – до 1500 грн; 3-камерний «Норд» – до 600 грн; мо-розильну камеру – до 800 грн; газову плиту «Брест» – до 350 грн. Тел. 931-534.Бідон молочний алюмінієвий на 40 літрів, велосипед, чо-• вен гумовий чи металевий, бінокль, диван, софу, крісло-ліжко, комбайн кухонний «Мрія», сокодавку, телевізор ім-портний, колонки 30–150 Вт, підсилювач. Тел. 610-050.

Агроном, садовод професійно обріже і спиляє плодові дерева.

Тел.: 623-690, (098) 488-86-11.

Требуются на работу разнорабочие. Вахтовый метод. З/п высокая.

Жилье предоставляется.Тел.: (097) 437-27-57, (050) 206-01-73.

Шановні чернігівці та гості міста!До ваших послуг на центральному автовокзалі

та автостанції Чернігів-3 (ринок «Нива»)відкрито нові регулярні рейси на Київ

комфортабельними мікроавтобусами Iveco, Volkswagen,час в дорозі – 2 години.

Квитки можна придбати як в день відправлення, так і за 15 днів до відправлення автобуса або замовити за телефонами: АС Черні-гів-1 – 1504, 678-431, АС Чернігів-3 – 3-70-97.

Пасажири, які придбали квитки в касах автовокзалу – застрахо-вані від нещасних випадків на транспорті.

Перед виїздом автобусів у рейс, для підвищення безпеки пере-везень пасажирів, водії проходять медогляд та проводиться пере-вірка технічного стану транспортних засобів.

Користуйтесь послугами автостанцій!

П ОР И Р О К У

До тепла –все ближче…І першоквітневі дні це підтвердили. Звісно, бувало й тепліше, і навіть зима поверталася. Нинішній місяць на сюрпризи здатний, що й казати. Проте весна у природі домінує вже однозначно.

Попередник квітня за температурними по-казниками виявився близьким до серед-ніх багаторічних значень. Середньодобова температура повітря на території області

становила від нуля (південний захід) до 2-х гра-дусів морозу (північний схід). Але минулий бере-зень вельми поскупився на опади, особливо на півночі (16–19 відсотків від норми).

Багато чим нагадував він свого торішнього тезку. Правда, торік запаси снігу набагато пере-вищували нинішні, хоча, на відміну від південно-західних районів, на крайньому сході облас-ті сніговий покрив зберігався до квітня. Проте розраховувати на щедре весняне водопілля не доводиться. Навіть на малих річках Чернігівщи-ни талі води не виходили на заплави.

Можна, звичайно, сподіватися на сніги Дес-нянського басейну сусідньої Росії, де їх удос-таль, але натиск весняного тепла на централь-ні області Російської Федерації виявився дово-лі кволим. Та й коли ще бувало, аби протягом березня рівень води в Десні біля Чернігова знижувався на 43 сантиметри? Ситуація нело-гічна – з точністю до навпаки. Ця ж тенденція спостерігалася і в останній декаді місяця. Ли-ше на початку квітня Десна почала поволі пов-новоднішати.

Треба зазначити також, що дзеркало ґрунто-вих вод на всій території області розташоване глибше, ніж торік, особливо у південних райо-нах. А отже, дощі, які віщували в першій деся-тиденці квітня народні прогностики, аж ніяк не будуть зайвими. І вони таки завітали на приде-сення. Синоптики, крім того, обіцяють суттєве зниження температури повітря.

Лесь ГОМІН

Відкрите акціонерне товариство «ЕКОЛОГІЯ»

(код ЄДРПОУ 02173816) повідомляє про втрату документів щодо основних засо-бів товариства, каси товариства за період із березня по грудень 2010 року та подат-кової звітності товариства за 2010–2011 рр. внаслідок крадіжки, що сталася в період з 6 по 7 квітня 2011 року.

ГІД Р О М Е Т Ц Е Н Т Р П ОВІД О М Л Я Є9-го квітня очікується хмарна погода з про-

ясненнями, часом дощ, місцями з мокрим сні-гом. Вітер північно-західний 7–12 м/сек, пориви 15–20 м/сек. Температура повітря по області вно-чі +1 ... +6 °C, вдень +2 ... +7 °C, по Чернігову вночі +3 ... +5 °C, вдень +4 ... +6 °C.

10-го та 11-го квітня – мінлива хмарність, не-великі опади. Вітер північний та північно-західний 7–12 м/сек, 10-го пориви 17–22 м/сек. Температура вночі 10-го –2 ... +3 °C, 11-го 0 ... –5 °C, вдень +1 ... +6 °C.

Телефон рекламного відділуТелефон рекламного відділу«Деснянки вільної» «Деснянки вільної» – – 4-40-074-40-07

http://dponline.cn.ua12 № 39 (223) 9 квітня 2011, субота

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 28 054. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р. Головний редактор Лариса МІЛОВА. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛИСЕНКО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92.Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36;гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Світлана СОКОЛ, Олена ШЕРЕМЕТ. Передплатні індекси: дворазовий розширений – 49086; дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

К О Н Ц Е Р Т И

ОСТАННЯОСТАННЯ СТОРІНКА СТОРІНКА

Д О ВЕ Л И К ОД Н Я

Іван Пенський презентував картину «Пробудження»

У виставковій залі Чернігівської обласної Спілки художників відкрилася Великодня виставка.

Тут представлено 65 робіт як відомих чернігівських ху-дожників, так і молодих митців, хоча тематика виставки християнська, та картин, присвячених Великодню неба-гато. Художник із 45-річним стажем Іван Пенський ви-

ставив картину «Пробудження», написану з натури. Малював дві весни. Почав писати ї ї минулого року, але завершити не встиг. Тому доопрацьовував ще у березні нинішнього.

Великодня виставка працюватиме місяць.

П ЕТРИ КІВСЬК И Й РОЗП ИС

Кожен твір Галини Назаренко пронизаний різнобарв’ям природи рідного краю

У Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» 6 квітня відкрилася виставка петриківського розпису.

Галина Назаренко представила унікальну експози-цію. Творчості художниці притаманні самобутність і спадкоємність кращих традицій легендарних май-стрів старшого покоління. Кожен ї ї твір пронизаний

різнобарв’ям природи рідного краю, який створює відчуття свята. Серед улюблених сюжетів – українське село, квіти, козак Мамай. Вона втілює «петриківку» на папері, дереві, склі, стінах інтер’єрів.

За період творчої діяльності Галина Назаренко створила понад 1500 творів петриківського розпису. Твори майстрині розійшлися не лише в Україні, а й за кордоном, зокрема, у Франції, Італії, Німеччині, Америці, Канаді, Австралії.

У Чернігові майстриня представила свої дивовижні тво-ри: мальовану скриню, декоративні тарелі та панно. Худож-ниця розповіла про секрети петриківського розпису та про-вела майстер-клас.

Протягом місяця чернігівці зможуть оглянути виставку та ознайомитися з петриківським декоративно-орнаментальним малярством.

Володимир ПЕТРЕНКО

Народний артист України Олександр Василенко виступив вже втретє у Чернігові. Концерт розпочався з презентації кліпу на пісню «Листопадові сни».

В И СТА В К И

З нагоди 70-річчя Леоніда ГорлачаУ Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М. Коцюбинського відкрилася виставка з нагоди 70-річчя відомого письменника, нашого земляка, лауреата багатьох літературних премій Леоніда ГОРЛАЧА.

Леонід Никифорович Горлач наро-дився у Ріпках 4 квітня 1941 року. Дитинство минуло у с. Червоний Колодязь Ніжинського району.

Затим було навчання у Ніжинському педінституті.

В літературі він вже понад сорок років. Із часу виходу у світ першої лі-ричної збірки «Сонце в зіницях» устиг подарувати читачам понад сорок книг поезій, прози, літературознавства. Він є членом Спілки письменників України з 1967 року. Багато перекладає своїх колег із іншої літератури, його вірші також знаходять прописку в літературі народів світу. «Обрії душі» (2006) – кни-га кращих зразків лірики поета.

Леонід Горлач працював у пресі, в апараті Національної Спілки письменни-

ків України, обіймав посаду директора Бюро пропаганди художньої літератури. Учасник установчих зборів товариства «Чернігівське земляцтво» в м. Києві. Є головним редактором газети Чернігів-ського земляцтва «Отчий поріг».

Автор понад 40 книг, серед яких по-етичні збірки: «Сонце в зіницях», «Танок дощу», «Четвертий вимір», «Світовид», «На відстані душі», «Десант у квітні»; іс-торичних поем та романів «Ніч у Вишго-роді», «Слов’янський острів», «Чисте по-ле», «Перст Аскольда»; багатьох книжок віршів та балад для дітей – «Зелений букварик», «Чумацький шлях», «Дивна мандрівка»; повістей «Буран», «Золота пора»; літературно-критичних нари-сів «Платон Воронько», «Павло Усен-ко»; документальні повісті-репортажі

«Магистраль века», «От Днепра до Амура», «Дальневосточное кольцо» (у співавторстві з С. Тельнюком), «При-ма грацій».

В П Е Р Ш Е!

Неординарна співачка Йолка завітала до нашого міста. На сцені обласного театру ім. Т. Г. Шевченка 7 квітня відбувся її сольний концерт.

Вона з перших хвилин запалила публіку своїм оптимізмом. Єлизавета Іван-ців – справжнє ім’я Йолки – протягом концерту багато спілкувалася з гля-дачами, жартувала та розповідала про комічні ситуації, які траплялися з нею під час виступів.

Концерт видався цікавим і насиченим. Чернігівці почули не лише відомі пісні співачки, а й нові композиції.

Добірку підготував Віталій АДРУГ

ЙОЛКА в Чернігові

«ПІСЕННИЙ РОЗМАЙ» «ПІСЕННИЙ РОЗМАЙ» Олександра Василенка Олександра Василенка досяг і Черніговадосяг і Чернігова

Лейтмотивом програми «Пісенний розмай», з якою співак нині гастролює, є любов до матері, до рідної землі. Відомі українські пісні прозву-чали у першій частині концерту. Глядачі почули

оксамитовий бас-баритон співака, який у 2000 році журі італійського міжнародного конкурсу визнало голосом унікальної краси. «На сцені – діамантовий голос України» – кажуть про нього в Іспанії. Бурхливі оплески супроводжують кожен його виступ у Фран-ції, Болгарії, Хорватії, Ізраїлі, Кореї, США.

Олександр Василенко – напівестрадний, напів-академічний співак, в його репертуарі понад ти-сячу творів 13-ма мовами світу. На концерті у залі Філармонійного центру звучали старовинні роман-си, шедеври світового пісенного мистецтва, народні пісні і сучасні естрадні твори, популярні пісні ми-нулих десятиліть.

У концерті «Пісенний розмай» брав участь і відо-мий поет Микола Луків, з яким артист плідно співп-рацює тривалий час.

Деснянка вільна №223

Documents