Деснянська правда вільна №28003

№ 24 (28003) 2 берзня 2010, вівторокЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА У СІЧНІ 1838 РОКУ ЗАСНОВАНА У СІЧНІ 1838 РОКУ http://www.dponline.cn.ua e-mail: [email protected]://www.dponline.cn.ua e-mail: [email protected]

Посадовці у су-боту зібралися в обласній дер-жавній адміні-

страції, щоб поговорити про весняну повінь, яка цього року обіцяє бути загрозливою для лю-дей. Відповідно до розра-хунків обласного цент ру з гідрометеорології від неї на Чернігівщині по-страждають 83 населені пункти.

ЗД ОР ОВ’Я

ГМОшукатимуть

у 17 продуктах

С И Т УА ЦІЯ

Чиновники з острахом ЧЕКАЮТЬ ПОВЕНІ стор.2

ЗУСТ РІЧ І

НІМЦІ НАВЧАЛИ місцевому самоврядуванню

З німецьким бачен-ням основ місцево-го самоврядуван-ня познайомились

учасники зустрічі на тему «Конституційні та правові основи місцевого самовря-дування Німеччини», що відбулася в приміщенні Деснянської районної у м. Чернігові ради, за участю посадових осіб Чернігів-ської міської та районних у місті рад. Провів її Юр-ген Вальхсгьофер – бурго-містр зі стажем 16 років, професор. Він познайомив слухачів з ідеєю місцевого самоврядування, її істо-ричним підгрунтям.

Фахівець зазначив: у Німеччині влада працює на засадах субсидіарності, тобто більшість проблем вирішується на найбли-жчому до громадянина рівні. Як правило, йдеть-ся про комунальні пос-луги. Скажімо, хто і як прибирає сніг – вирішує територіальна громада в особі відповідної ради. Вона може або закріпи-ти цей обов’язок за гро-мадянами, або робити це за допомогою комуналь-ного підприємства (в та-кому разі треба платити), а головне – дотримувати-ся встановленого законом порядку.

Місцеве самоврядуван-ня неможливе без коштів (у ширшому сенсі – ре-сурсів) – зазначив Юр-ген Вальхсгьофер. На його батьківщині в питаннях функціонування органів влади діє принцип: «Там, де починаються гроші, за-кінчується дружба». Це актуально, адже в Німеч-чині є дві державні вла-ди – земельна та феде-ральна – і кожна прагне ставити свої завдання. Але якщо держава щось доручає органу місцевого самоврядування, то вона зобов’язана його профі-нансувати – так свого ча-су вирішив конституцій-ний суд після численних позовів від територіаль-них громад. Саме тому, цент ральна влада дуже обережно підходить до формування доручень. У свою чергу органи міс-цевого самоврядування в Німеччині працюють відкрито, всі їхні дії та витрати підзвітні й під-контрольні громадянам, що гарантує ефектив-ність місцевого самовря-дування.

Наталія КАВЄРІНА

Чернігівська єпар-хія УПЦ МП за-непокоєна можли-вим зведенням у

Чернігові пам’ятника язич-ницькому ідолу.

З цього приводу архі-єпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Амв-росій звернувся до депу-татів Чернігівської міської ради. У зверненні зокрема говориться, що:

«Чернігівська єпархія Української Православної Церкви (МП) занепокоє-на рішенням об’єднання «Громадська думка» про возведення в місті Черні-гові, в древній Православ-ній Святині, на території Борисоглібського монасти-ря на Валу, пам’ятника язичницькому ідолу Си-марглу.

Симаргл – язичницький символ жертвоприношен-ня, а жертвоприношення – це поклоніння ідолам.

Згадуючи настанови Святих Отців, ми бачимо, що поклоніння ідолам – гріх, і, як казав Апостол Павло, «зовнішнє служін-ня ідолам це по суті слу-жіння демонам» (1 Кор. 10,20).

Чернігів – це право-славне місто, а тому не по-требує захисту язичниць-ких ідолів.

Сьогодні, говорячи про Симаргла як про «покро-вителя та захисника на-шого міста», ми зрікаємо-ся таких всесвітньо ша-нованих святих, наших покровителів як Антоній Печерський, князь Михаїл та боярин його Федір, свя-титель Феодосій, преподо-бний Лаврентій, новопрос-лавлений Святитель Філа-рет та багато інших.

І тому православні християни не можуть при-ймати ані язичництво, ані поклоніння ідолам, адже це суперечить Святій Право-славній Вірі.

В Чернігівське Єпархі-альне управління постійно надходять скарги та прохан-ня вплинути на ситуацію.

Дізнавшись про намі-ри об’єднання «Громад-ська думка», ми неодно-разово зверталися до ке-рівництва з проханням не оскверняти православне місто язичницькими ідо-лами. На жаль, думка не була врахована. І наразі це питання обговорюєть-ся на сесії Чернігівської міської ради.

Враховуючи вище-викладене, Чернігівська єпархія звертається до вас, шановні депутати, з про-ханням не підтримувати цей проект рішення, аби не вносити смуту в суспіль-ство та не створювати ще одне протистояння».

За іншими даними, Си-маргл у слов’янській мі-фології – це звір, собака-птах, що охороняє царство мертвих.

Зауважимо, що в серед-ньому по Україні смерт-ність перевищує народжу-ваність у співвідношенні 1,6:1. В Чернігівській облас-ті, за даними Мін’юсту, цей індекс – 2,6:1. Мабуть, тому Симаргл нам імпонує?

Марина БОСЬКО

Мі н іс т ер с т в о охорони здо-ров’я розро-било перелік

харчових продуктів, які контролюватимуть на вміст генетично моди-фікованих організмів.

Після узгодження з відповідними централь-ними органами виконав-чої влади список затвер-дять на рівні Уряду.

До зазначеного пере-ліку ввійшла продоволь-ча сировина та продук-ти, які з неї можуть ви-роблятися.

Такими є: соя, куку-рудза, картопля, томати, кабачки, диня, папайя, цикорій, цукровий бу-ряк, ріпак, льон, бавовна, пшениця, соняшник, рис, добавки з ГМО та дієтич-

ні продукти з ГМО.Разом з цим, Мінеко-

номіки має намір ство-рити у системі Держ-споживстандарту 17 ла-бораторій з визначення якісного та кількісного вмісту ГМО в продукції.

Зміни запропоновані для приведення укра-їнського законодавства у відповідність європей-ському.

Вартість одного ви-пробування харчового продукту на вміст ГМО становить від 600 до 800 гривень.

В Україні діє 28 ла-бораторій, здатних ви-значати вміст ГМО. 9 – у системі Держспожив-стандарту та 17 – у сис-темі МОЗ.

За матеріалами УНІАН

ЗВЕ Р Н Е Н Н Я

СИМАРГЛУ – НІ!

М ОВ О Ю Ц И ФР

Крашанки стануть «золотими»

Cпоживчий ко-шик українців дорожчає мало не щодня.

Наслідки кризи на продовольчому і енер-гетичному ринках та в політиці позначилися на вітчизняній еконо-міці. Суспільство очікує погіршення економічної ситуації, адже лише протягом лютого типо-вий продуктовий кошик для родини з трьох осіб щотижня дорожчав на десять гривень.

Дивно, але навіть у період Великого посту ціни на м’ясо сягають 45–50 гривень за кілог-рам, хоча нині попит на м’ясні продукти є най-меншим за весь рік. Тут динаміка подорожчання стабільна. За лютий на-півфабрикати зі свинини

в середньому подорож-чали на 30%, яловичина – на 10%, а курятина – на 20%.

Вже на Великдень, коли народ забажає роз-говітися, очікується ще більший стрибок цін на м’ясо, в середньому – гривень на п’ять за кіло.

Але що там м’ясо – в копієчку, навіть у грив-ню, влетять українцям і великодні крашанки. Торговці на ринках про-гнозують, що в остан-ній тиждень березня ці-на десятка яєць подолає позначку в 15 гривень! Але це не єдині цінові сюрпризи весни. За про-гнозами експертів, ціни на капусту можуть зрос-ти ще на 15–20%, цибулю та моркву – на 10–15%, а на картоплю – до 5%.

Ганна ЗАЛЕСЬКА

2 № 24 (28003) 2 березня 2010, вівторок

c m y k

Ще одна приємна но-вина: власний ко-респондент газети «Голос України»

по нашій області Сергій Пав-ленко днями став кавалером відзнаки Президента України – Хреста Івана Мазепи за вагомий особистий внесок у відроджен-ня історичної спадщини україн-ського народу, багаторічну плід-ну професійну діяльність.

А голові обласної ради Наталії Романовій цього дня було вруче-но Почесний диплом переможця загальнонаціонального проекту «Україна від краю до краю. Міс-цеве самоврядування» за ваго-мий внесок у розвиток місцево-го самоврядування та зміцнення української державності.

Потім депутати перейшли безпосередньо до розгляду пи-тань порядку денного. Пер-шим обговорили хід виконан-ня рішення обласної ради від 10 липня 2007 року «Про стан пожежної та техногенної без-пеки території військової час-тини А-1479 Міністерства обо-рони України, розташованої на території Ічнянського району Чернігівської області». Як ви-явилося, нинішня ситуація тут залишається вельми складною. Подані на суд депутатів матері-али та інформація начальника управління з питань надзви-чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслід-

ків аварії на ЧАЕС В’ячеслава Риги дають підстави зробити такий висновок.

Темпи вивезення та утиліза-ції боєприпасів на території цієї військової частини не витриму-ють критики. Тут зберігається майже 160 тисяч тонн різнома-нітних боєприпасів, у більшос-ті з яких уже закінчився строк придатності. А торік вивезли трохи більше 10 тисяч тонн. Неважко підрахувати, скіль-ки ще потрібно буде часу, аби здійснити намічене. Потрібні також кошти на облаштування військового містечка, впоряд-кування доріг, газифікацію. Та головна причина всіх цих нега-раздів – дефіцит фінансування. Зважаючи на загрози, які несе небезпечний об’єкт для довко-лишнього населення, депутати доручили обласній раді разом з облдержадміністрацією під-готувати відповідне звернення до Кабінету Міністрів та Пре-зидента України щодо вжиття відповідних заходів на загаль-нодержавному рівні.

Депутати затвердили ре-комендації щодо погодження прийняття в експлуатацію при-ватних будівель у межах сіл, селищ та міст нашої області, затвердили перелік об’єктів спільної власності територіаль-них громад сіл, селищ та міст, що підлягають приватизації у нинішньому році, передали

у державну власність Мемо-ріальний комплекс «Пам’яті Героїв Крут», надали пільги з орендної плати державній ор-ганізації «Регіональний фонд підтримки підприємництва» в Чернігівській області, облас-ному відділенню Української спілки ветеранів Афганістану, обласному об’єднанню Всеукра-їнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка, контрольно-ревізійному управлінню в об-ласті, звільнили з посади за власним бажанням директо-ра державної обласної універ-сальної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка Петра Грищенка та призначили директором цьо-го закладу Інну Аліфіренко.

На сесії також затвердже-но програму «Місцевий роз-виток, орієнтований на грома-ду» у Чернігівській області на 2010 рік. Мета цієї програми – підвищення рівня життя в те-риторіальних громадах шля-хом комплексного відновлення, ефективного використання та системного управління базо-вими об’єктами місцевої інфра-структури, сприяння реалізації проектів громадських ініціатив, проведення спільних моніто-рингів процесу їх реалізації з боку самоврядних організацій громади, місцевих органів вла-ди, поширення досвіду та ме-тодів самоорганізації, моделей місцевого самоврядування гро-

мад на територіальні громади інших районів, сприяння відпо-відним законодавчим та адміні-стративним змінам тощо.

Загальний обсяг фінансових ресурсів, потрібних для ре-алізації програми, становить близько 6847,4 тисячі гривень, з яких близько половини – ко-шти відповідної програми роз-витку ООН та Європейського Союзу.

Багато запитань викликала у депутатів інформація про стан готовності області до цьогоріч-ної весняної повені. Поки що

запитань більше, ніж обгрунто-ваних на них відповідей. В уся-кому разі, незалежно від про-гнозів, варто передбачати гірше, щоб не опинитися в ситуації тих, котрі говорили-балакали, а потім сіли та й заплакали.

Депутати також затверди-ли положення про викорис-тання коштів, які надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лі-согосподарського виробництва, розглянули інші питання.

Олекса ДОРОШФото Віктора КОШМАЛА

Н А СЕ СІЇ ОБ Л АС Н ОЇ РА Д И

З цього б ЗАВЖДИ ПОЧИНАТИ!

Поч. на 1-й стор.

За словами началь-ника центру Ана-толія Тхорика, ін-тенсивності вес-

няних процесів слід чека-ти не раніше 8-10 березня. Проте руйнування льоду на річках вже почалося. Пік повені припаде на кінець квітня. Вода під-німеться на 40-60 см. ви-ще за середній показник минулих років. Від повені потерпатимуть 11 районів області та місто Черні-гів. Найбільше населених пунктів, які будуть підто-плені річковими водами, в Новгород-Сіверському ра-йоні (17). Очікується, що 42 села будуть відрізані водою від транспортних комунікацій. Чи готові попередити природні ка-таклізми наші рятуваль-

ники? Доповідь началь-ника управління з пи-тань надзвичайних ситуа-цій облдержадміністрації В’ячеслава Риги здалася керівнику області непе-реконливою. Замість то-го, щоб навести конкретні дані про кількість дітей, хворих, вагітних жінок, а також про можливий стан харчового, медично-го та правоохоронного за-безпечення на відрізаних водою територіях, посадо-вець почав розповідати, як інтенсивно його під-розділ направляє запити в райони та складає різ-номанітні плани. Для під-готовки всіх потрібних ві-домостей В’ячеславу Ризі дано тиждень.

Перепало на горі-хи першому заступни-ку начальника головно-

го управління МНС в області Сергію Дударє-ву. Рятувальник розповів, як відомство готується до подолання наслідків стихії. Перш за все, за-паслися вибухівкою, що знадобиться для підри-ву льоду, який створю-ватиме затори переважно під мостами. Організува-ли пожежні команди, ко-трі діятимуть на відрі-заних повінню ділянках області. Для іншої ді-яльності Сергій Дударев запропонував створити рятувальний оператив-ний загін швидкого ре-агування, куди, на його думку, окрім службовців МНС, мають увійти сол-дати строкової служби, міліція, прикордонники та представники облавто-дору. Пропозицію щодо

створення оперативного загону голова ОДА на-звав нереальною.

Присутнім було дору-чено скоординувати дії, які мають допомогти пе-режити повінь. Зокрема, на відрізані водою те-риторії завезти достат-ньо харчів і планувати роздати наперед пенсії. Право охоронці запевни-ли, що на цих ділянках обов’язково будуть чер-гувати міліціонери для запобігання мародер-ства. Начальник облас-ного управління освіти Анатолій Заліський зу-пинився на заходах, що вживаються щодо пере-селення школярів до ро-дичів або в інтернати по-ближче до навчальних закладів. Начальник об-ласного управління охо-

рони здоров’я Володимир Ященко доповів, що готу-ється до переселення всіх жінок на останніх місяцях вагітності до пологових будинків.

Загрозливою ситуація з повінню буде в обласному центрі. За словами заступ-ника міського голови Ми-коли Літвінова, очікуєть-ся, що в результаті швид-кого танення снігу будуть підтопленими близько 500 будинків у мікрорайонах Бобровиці та Лісковиці. Понад 2 тисячі осіб потре-буватимуть тимчасового відселення. Для уникнен-ня руйнівних процесів від талої води з міста Черні-гова треба вивезти хо-ча б півтисячі тонн снігу. Через велику заборгова-ність комунальних служб перед підприєм ствами (3

млн. гривень) зробити це неможливо, заявив Ми-кола Літвінов. Також не-гайно потребує нарощен-ня дамба на Лісковиці. За розрахунками, на це зна-добиться 4 мільйони гри-вень. Інакше може бути затоплено близько двох з половиною кілометрів ка-налізаційного трубопрово-ду. Надія тільки на те, що він витримає, наголосив заступник міського голо-ви. Але найстрашнішим може стати затоплення насосних станцій по забо-ру води. За словами Ми-коли Літвінова, якщо це станеться, Чернігів зали-шиться без питної води. Така доля колись спіт-кала Харків. Воду для людей тоді завозили ма-шинами.

Ігор ЛЕВЕНОК

С И Т УА ЦІЯ

Чиновники з острахом ЧЕКАЮТЬ ПОВЕНІ

Минулої п’ятниці відбулася двадцять восьма сесія обласної ради п’ятого скликання, яка розглянула низку важливих для життя області питань. Та перед тим, як перейти до розгляду порядку денного сесії, депутати вшанували свого колегу, заступника голови постійної комісії обласної ради з питань освіти, науки, культури та інформаційної сфери, головного редактора «Гарту», талановитого поета і журналіста Дмитра Іванова з нагоди присудження йому Національної премії України імені Тараса Шевченка за поетичний збірник «Село в терновому вінку» – найвищої відзнаки держави за твори літератури і мистецтва. Нікого з присутніх у залі не залишив байдужим проникливий і колоритний виступ лауреата престижної премії. Словом, знай наших!

№ 24 (28003) 2 березня 2010, вівторок 3

Ніна ОмелянівнаМОТЧАНА:– З цього все й почалося. У

лютому 1943-го корюківська в’язниця була переповнена пар-тизанськими сім’ями, членами сімей комуністів, комсомольця-ми, яких розстріляли 26 лютого в колгоспному сараї. Їхні місця заповнили іншими арештовани-ми. Їх мали вбити наступного ранку, та вночі партизани ото-чили в’язницю, знищили охо-ронців і звільнили людей. Дехто з ворогів утік у Сновськ. 28-го вони забрали вбитих і знову повернулися до Сновська. Бу-ло тихо, наче перед... бідою. Й вона не забарилася...

Гестапівці та поліцаї оточили місто з усіх боків. А мешканці чомусь сподівалися врятуватись на його околицях. В окремих ха-тах було по 20-30 людей.

Йшли вбивці цими вулиця-ми: одні – по один бік, інші – по другий, заходячи в кожен дім. Хто був у дворі чи на вулиці, заганяли силою під дах. Роз-стрілювали. За вбивцями, об-ливаючи хати гасом, крокували підпалювачі. Якщо хто-небудь виповзав на світ Божий – зно-ву кидали у полум’я.

Я жила біля лікарні, в центрі. З двору бачила, як по вулиці Вокзальній кати гнали жінок, стариків і дітей. Виявляється, їх чатувала смерть у примі-щенні ресторану. Гестапівець стояв на прилавку і стріляв без упину.

Стріляли й по нас, коли ми тікали, та не влучили... Поверну-лися додому тільки переночува-ти. Ще й не світало, а ми пішли з міста в бік Гуринівки. За нами не відставала чиясь обпалена ко-рова. У Гуринівці нам ніхто не відчинив, і лише в хуторі Лука-вець – обігріли й нагодували. А з Гуринівки, виявилося, люди пішли в дальші села.

Ми втратили дах над голо-вою, одяг, харчі. На вулиці Кар-ла Маркса після кривавих дій фашистів і поліцаїв на попели-

щі зібрали обгарені останки чо-тирьох родичів і поховали їх.

Валентина РоманівнаКРАВЧЕНКО:– Сім’я у нас була велика:

мати, батько, брати Микола і Женя, сестри Віра, Рая, Зі-на і я. Зіночці було всього сім місяців.

Татка в армію не брали че-рез інвалідність. Ми, Титенки, жили по вул. 8 Березня, біля вузькоколійки.

Кати на нашій вулиці з’явилися 1 березня 1943-го, десь о 10 годині. На обох кінцях вулиці – варта з кулеметами.

Виходу до лісу теж не було. Ми всі сиділи в хаті і не зна-ли, що робити. Хтось передав, щоб готували документи: бу-дуть перевіряти. Батька ми умовили, щоб він сховався на сіновалі.

Через хвилин двадцять зай-шов гестапівець чи поліцай з автоматом і почав стріляти. Куля потрапила мені в руку, я втратила свідомість. Коли при-йшла до тями, боялася відкри-ти очі, думала, що вбивця сто-їть у хаті. Руку пекло, текла кров. Але потім, переборовши страх, відкрила очі і побачила

страшну картину: мати, брати і сестри були вбиті і лежали в калюжах крові...

Ховалася в погребі, потім у стіжку соломи, де були бать-ко і сусід. А як вороги поча-ли все палити, тато побіг у бік лісу, по ньому стріляли. Я ду-мала, що він загинув. Ми теж тікали – дуже боліла рука. Зі мною були обгорілий дід і пора-нена жінка, які чудом уціліли. Увечері дісталися Новоселів-ки. Там мені надали допомогу й нагодували.

Батька я знайшла в рідних у селі Червона Буда. Заліку-вали мені руку народними ме-тодами.

Ганна МикитівнаНЕКОВАЛЬ:– Мене, маму і двох братиків

Толю і Колю разом з іншими людьми гнали теперішнім про-вулком імені Кірова в бік центру на розстріл до ресторану. Біля ковбасні була можливість від-скочити вбік, але брати маму не послухали. Толя потягнув за собою Колю. Ми з мамою сховалися в ковбасні, вона рва-лася за синочками, але могла видати інших людей, які тут сховалися.

Потім повернулися додому. Мій дядько Митрофан Гнато-вич Мірошниченко зачинив нас з родичами в погребі і повісив замок, залишивши сокиру:

– Якщо я загину, рубай-те двері.

Дядько заховався в туалеті, взявши з собою кислоту:

– Якщо доведеться загину-ти, то хоч одному вояці випе-чу очі.

...Запалили й нашу хату. Сми-кали замок на дверях погреба, щось герготали і пішли. У по-гребі були навіть немовлята, але ніхто й не писнув.

Коли стемніло й фашисти з поліцаями поїхали з Корю-ківки, дядя нас відімкнув. Від побаченої пожежі не міг гово-рити.

Ми залишили свій двір і по-чали добиратися до рідні в село Кирилівку...

Братів моїх розстріляли в ресторані. Євген Римар, який виповз з-під трупів, поранений, без ока, розповів нам, як стар-шенький Толик просився:

– Дядечко, не стріляйте нас!

Не пожаліли.Лідія СКРИПКА(МІРОШНИЧЕНКО):– Нам вдалося вибратися

з палаючого міста й дістатися Наумівки. Там теж могли вби-ти поліцаї.

Багато хто тепер вважає, що мирних жителів Корюків-ки розстрілювали тільки 1-3 берез – теж.

Цього дня ми з мамою поїха-ли в Корюківку дізнатися, чи ці-лий бурт картоплі нашої бабусі Мокрини. Запрягли вола й пода-лися. Побачили страшні згари-ща. Скрізь на нашому кутку, на Клину, вбиті люди – на тинах, огорожах, біля дворів. Бабуся та мамині сестри з хлопчиком Альо-шею, невістка Проня і її донька Інна згоріли в хаті. Загинули та-кож батькова сестра Парасковія та Ольга, донька батькового бра-та. На Олексіївці спалили мамину сестру Меланію з сином Сашком, а маленька Аня сховалася.

Ми поверталися в Наумівку вбиті горем. Їхали ще підводи. Наскочили фашисти. Ми вчас-но побігли й попадали в полі. А всіх погнали до цегельні й за-штовхали в піч...

Цього ж дня на Камишанці облили гасом кількох старих жінок, що повернулися на зга-рище, і підпалили...

Інна СавеліївнаТИТЕНКО:– Нам, очевидцям цієї страш-

ної трагедії, можна було б спокійно померти, якби в центрі міста, де є пам’ятник жертвам фашизму, по-будувати ще й невеличку церкву. Йшли б туди, свічки ставили за упокій душ страчених і спалених.

Почуйте нас, поки ми ще живі!

Зоя ШМАТОКм. Корюківка

P.S. Автор дякує працівни-кам Корюківського історичного музею за допомогу.

Пам’ятник убитим корюківчанам

Мітинг пам’яті

Пам’ять – НЕ СПАЛИТИНапередодні жахливих роковин розправи фашистів над мирним населенням нашого міста знову записую спогади очевидців. Хоч з тих пір минуло 67 років, людям вкарбувалося в пам’яті майже все до дрібниць...

1-3 БЕ РЕ ЗН Я – Д НІ КОРЮ КІВ СЬКОЇ Т РА Г Е Д ІЇ

Переді мною лежить книга-мемуари командира обласного партизанського з’єднання Олексія Федорова «Під-пільний обком діє» – типовий зра-

зок, який відповідає всім запитам радянської історичної доктрини щодо висвітлення парти-занського руху. Оцінюючи результати наскоку 27 лютого 1943 р. на Корюківку, він пише, що було звільнено 180 заручників та знищено по-над 300 гітлерівців та поліцаїв. А насправді? Жоден з очевидців, який ще пам’ятає ті події, не підтвердить ці дані. Більшість свідків тих подій стверджує, що звільнено було 28 заруч-ників, вбито до десятка німців та поліцаїв.

А наслідки? Наслідки – трагічні. Приблизно сім з половиною тисячі чоловік – жінок, дітей, людей похилого віку по-звірячому знищили фашисти. Корюківські жертви в 45 разів пе-ревищували кількість загиблих в сумнозвіс-

ній білоруській Хатині. Але про них Федоров і жодним словом не обмовився. Де були «про-славлені народні месники», коли протягом трьох днів очманілі від люті есесівці кату-вали та спалювали живцем мирне населення міста, чому не захистили? Подібне сталося і з селом Погорільці в Семенівському району в 1941 році. Цей населений пункт теж спалили після партизанського наскоку.

Можна, звичайно, припустити, що на пер-ших порах фашистської окупації партизани не знали про жорстокість загарбників. За одного вбитого німця знищували сто чоловік мирного населення. Але цього не можна було не знати в 1943 році, коли вже був гіркий досвід Погоріль-ців та інших населених пунктів, повністю зни-щених фашистами. Враховуючи всі обставини, складається таке враження, що партизани про-водячи операцію, свідомо провокували гітлерів-

ців на помсту задля ще більшого обурення на-селення проти окупаційного режиму. Чомусь не згадує Федоров і про те, що коли німці палили Корюківку, партизани були зовсім поруч. Час-тини з’єднання знаходилися неподалік хутора Високий, за 10 км. від містечка. Фашисти приїз-дили на розправу зі Щорса лісовою дорогою, де можна було організувати засідку. Та партизани палець об палець не вдарили, щоб допомогти, навіть, вже конаючій у вогні Корюківці.

В радянській історіографії, яка висвітлюва-ла партизанський рух, стосунки між народни-ми месниками та населенням малювалися як вкрай ідилічні. Та, мабуть, насправді не так все воно було добре. Підтверджень тому дуже ба-гато. Окрім усіх свідчень очевидців подій того часу, які дуже переконливо стверджують, що мародерство, розбій, зґвалтування жінок та п’янки було звичайним явищем для «народних

месників», є ще і офіційні документи у вигляді наказів командира з’єднання про «Покарання за дисциплінарні порушення серед партизанів при заготівлі продуктів у місцевого населення». Тільки на підставі звернень громадян з травня і до кінця 1943 р. таких наказів було віддано одинадцять, і в кожному з них перераховують-ся цілі низки злочинів проти мирного місцевого населення. А скільки таких скривджених було, котрі боялися і не знали, де їм шукати спра-ведливості та захисту від сваволі так званих партизанів, мабуть, сотні, тисячі...?

Війна – це жорстокий час, де людське життя майже нічого не варте, якщо в тебе нема зброї, щоб захистити його. І у будь-якій війні більш за все страждає мирне населен-ня – це незаперечна істина, яка не потребує особливих доказів.

Ігор ЛЕВЕНОК

В Т Е М У

Чому з'явилася українська Хатинь?

c m y k


З сивої давнини й по сьогодні Поча-ївський монастир є однією з най-шанованіших святинь, яку щоро-

ку відвідує багато прочан. В Україні він поступається хіба що Києво-Печерській лаврі.

За легендою, монастир заснували чен-ці Києво-Печерського монастиря. У 1597 році Ганна Гойська подарувала монасти-реві чудотворну ікону Матері Божої, яку привіз на Волинь у 1559 р. болгарський митрополит Неофіт. У 1675 р., завдяки іконі, турки відступили від монастиря (цій події присвячена дума «Ой, зійшла зоря вечоровая»). Подальший розквіт мо-настиря пов’язаний з діяльністю ігумена Йова Заліза (1602-51 pp.).

Почаївська Лавра – одна з найвелич-них в Україні. До її святинь належать слід стопи Матері Божої з джерелом цілющої води, її чудотворна ікона, мо-щі преподобного Іова. Найвидатніші спо-руди – Свято-Успенський собор (1771-82 pp.), Троїцький собор (1906-12 pp.), келії (1771-80 pp.), Архієрейський дім (1825 p.), дзвіниця (1861-69 pp.) заввишки 65 м; над-брамний корпус (1835 p.). З 1730 р. працю-вала друкарня, яка видала 187 книжок. У передмісті Почаєва стоїть дерев’яна По-кровська церква (1643 p.).

Ансамбль, що вінчає високий кам’яний мис Кременецьких гір над мальовничою долиною річки Іква, виразно домінує в ландшафті. З великої відстані золоті ба-ні ваблять око мандрівника...

Історія чернечого життя на горі Поча-ївській історично пов’язана з татаро-монгольською навалою. Після руй-

нування Києва та інших міст України до Волині помандрували ченці. Мине ще чимало століть, перш ніж тут бу-де створена велика чернеча громада зі своїм статутом. За легендою, з почат-ком татаро-монгольської навали, коли впав стольний Київ, віруюча стародавня Русь створила свої молитви Матері Бо-жій, просячи Її небесного заступництва. І з милості Божої ці молитви були почу-ті… 1675 року під час Збаразької битви монастир витримав облогу турецького війська. Відомо, що шведський король Карл XII наклав велику контрибуцію на волинські землі, розписавши її й на

Почаївський монастир із загрозою на ви-падок неплатежу знищити його вогнем і мечем. Ігумен Іван Саєвич став під за-хист гетьмана Мазепи й вивіз у Батурин майже усі цінності.

1914 року в Почаївській лаврі побував цар Микола II. Він назвав цю місцевість «українською Швейцарією». Радянський правитель Микита Хрущов через 46 ро-ків після батюшки-царя теж відвідав святиню. Глава тодішньої держави зай-шов в Успенський собор у традиційному білому капелюсі, зі складеними за спи-ною руками. Після його відвідин Лавру

намагалися закрити. На Троїцький со-бор повісили великий комірний замок. Та люди, зламавши міліцейську «стіну», зірвали його. Після цього пішли репресії. Чернечі келії забивали дошками й опе-чатували, а ченців ловили й відвозили в автобусах у відкрите поле, де залишали зі словами: «Йдіть, куди хочете, але до монастиря не повертайтеся!». А ось що писав у доповіді партійним органам про Почаївську лавру після приїзду Хрущо-ва директор місцевого музею атеїзму: «Почаївська обитель у бурхливі воєн-ні та повоєнні роки служила притул-ком для бурлак, пройдисвітів, шукачів легкої наживи, авантюристів і карних злочинців»... А історичні факти спросто-вують цей «звіт». Почаївський монастир займався просвітницькою діяльністю, що розпочалася ще при князі Костян-тині Острозькому, який надрукував у XVI столітті в монастирській друкар-ні «Острозьку Біблію». Діяльність цю продовжують і сьогодні, але вже ченці Джорданвільського Преподобного Іова – монастиря США, куди 1921 року економ архімандрит Віталій вивіз стародавню Почаївську друкарню. Розвиток центру живопису в Почаєві теж пов’язаний з діяльністю монастирської друкарні, яка в другій половині XVIII століття була однією з найбільших в Україні.

Багато видатних людей у різні ча-си побувало в Почаєві. У XVIII столітті його відвідали Григорій

Сковорода, Феофан Прокопович, Василь Григорович-Барський. А навесні 1846 року – Тарас Шевченко. Він намалював чоти-ри акварелі краєвидів Почаєва та записав три пісні («Ой у саду, саду гуляла кокош-ка», «Гиля-гиля селезень», «Ой випила,

вихилила»). Зібравши місцеві факти про гайдамацькі повстання XVIII століття, Шевченко написав повість «Варнак» та однойменну поему. Почаївську обитель можна порівняти з чутливим барометром, який протягом чотирьох століть показує ті зміни, що сталися в атмосфері суспіль-ства Західної України. За монастирськи-ми стінами світиться незгасна лампада просвітництва, книжкової мудрості, ви-сокого релігійного почуття.

А Почаївська ікона Богоматері ста-ла рушійною силою земної історії Почаївської обителі – ось уже 400

років вона перебуває тут, залишаючись осередком її молитовного життя.

Почаївська лавра успішно викону-вала й виконує свою споконвічну місію – бути світочем Православ’я на кордоні із Заходом.

Монастир пережив десять великих і малих війн, піднімався від зубожіння до великих пожертвувань, від гонінь і ре-пресій до вищої духовної слави.

ТУРИЗМТУРИЗМ

Свято-Успенська Почаївська лавра – другий Єрусалим.

повторення єрусалимського чуда: як Господь Іісус Христос чуда: як Господь Іісус Христос залишив свої сліди на горі залишив свої сліди на горі Єлеонській під час Вознесіння Єлеонській під час Вознесіння на небо, так і Божа Матір – на на небо, так і Божа Матір – на горі Почаївській.горі Почаївській.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!Газета «Деснянська правда – вільна»

ОГОЛОШУЄ КОНКУРС НА ТЕМУ «МОЯ ПОДОРОЖ УКРАЇНОЮ». Всі бажаючі взяти участь мають надісла-ти на адресу редакції свою розповідь, обов’язково з фотографіями. На пере-можця конкурсу чекає приз – турис-тична подорож Чернігівщиною. Ваші листи надсилайте на адресу: 14000, ре-дакція газети «Деснянська правда – вільна» (3-й поверх), пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів, або на адресу електрон-ної пошти: [email protected].

М А Н Д РИ К РАЇНОЮ

Свято-Успенська ПочаївськаСвято-Успенська Почаївськалавра – другий Єрусалим.лавра – другий Єрусалим.

повторення єрусалимськогоповторення єрусалимського

М А Н Д РИ К РАЇНОЮ

ПОЧАЇВПОЧАЗ ІСТОРІЇ

У 1240 році під час монголо-татарського нашестя сталося чудо - Божа Матір явилася у

вогненному стовпі. Одного разу, вий-шовши після молитви з печери, поча-ївські ченці і пастухи сусіднього се-ла побачили Богородицю на вершині гори. Цариця Небесна була обійнята полум’ям, на голові її сяяла корона, а в правиці - скіпетр. Лише на мить доторкнувшись скелі, її стопа відби-лася на камені, як у м’якому воску, з якого забило цілюще джерело. Ця подія послужила початком чудес і зцілень, що не припиняються й до- сі. На цьому місці ченці побудува-ли невеликий храм в ім’я Пресвятої Богородиці.

Успенський собор


Сторінку підготували Світлана СОКОЛ та Ганна ЗЕВКО

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!Редакція газети

оголошує кулінарний конкурс

«САМІ КУШТУВАЛИ» Тепер у вас з’явилася можливість ви-

грати цікаві й корисні призи, використав-ши свої кулінарні здіб ності та ідеї. Якщо ви любите готувати, експериментуєте з різними продуктами і можете похвали-тися результатами, то цей конкурс са-ме для вас.

Для участі в ньому виберіть один з ваших найулюбленіших рецеп-тів, опишіть його, зробіть фото графії та надішліть на адресу редакції: м. Чернігів, пр-т. Перемоги, 62, редакція газети «Деснянська правда – вільна» (3-й поверх) або на адресу електронної пошти [email protected].

Шанси на перемогу суттєво зростуть, якщо до рецепта ви надішлете цікаву кулінарну історію. Це може бути ваша розповідь, вірш, пісня про улюблені стра-ву, ресторан або про ваші чаклування на кухні.

Найкращі кулінарні рецепти буде над-руковано на сторінках газети «Деснян-ська правда – вільна». Підбиття підсум-ків – щоквартально. На переможців че-катимуть призи.

В конкурсі братимуть участь рецепти, записані в такій послідовності:

1. Назва страви.2. Спосіб приготування (наявність фо-

тографій).3. Авторська кулінарна історія.

Як холодець варили

Ця чудернацька історія відбулася років 20 тому з моїми сусідами. Було це на-передодні 8 Березня. Моя сусідка по-

ставила на вогонь скороварку (тоді вони були в моді) з холодцем і зібралася на роботу, а на господарстві залишилася свекруха та син 5 років. Сусідка попросила свекруху не відкри-вати скороварки, а лишень виключити її через 3 години. Через пару годин до мене прибіг су-сідський син зі словами: «Ходімо до нас! Ба-бусин мозок на стелі висить!». Я, покинувши свої справи, побігла до сусідів. На сусідській кухні побачила картину – долі біля плити си-діла бабуся і, обійнявши голову руками, ше-потіла: «Ой, Боже ж мій, Боже». Скороварка стояла на плиті без кришки і на неї зі стелі крапали залишки холодцю. Як з’ясувалося потім, бабуся не повірила невістці. Вона не могла зрозуміти, як так воно буде варитися без її втручання – ні пінки зняти, ні поміша-ти, ні погледіти як там воно, ні покуштувати чи щось добавити. От попробувала старенька зняти кришку зі скороварки, а те чудо техні-ки й бабахнуло. Так бабахнуло, що все вариво виплеснулося на стелю, перелякало бабцю. На гуркіт до кухні прибіг онук і зробив свої ви-сновки з того, що побачив, та й розповів мені про бабусин мозок, що капає зі стелі. Святко-ва вечеря була без холодцю. Отакої!

К УЛІН А Р Н А П ОРА Д А

СПОСІБ ПРИГОТУВАННЯ:

Відварити в круту яй-ця. У фарш покласти пе-ремелену або дрібно нарі-зану цибулю, вимочений у молоці і відтиснутий ба-тон, сметану й січену зе-лень. Усе добре вимішати й відбити.

З фаршу сформува-ти овал, покласти на се-редину яйце й заліпити. М’ясний колобок кілька разів перекинути з руки в руку, щоб фарш трохи «схопився». На сковорідку або деко викласти злегка змащену сметаною кожну кульку й поставити на 30 – 40 хвилин в розігріту до 1800С духовку. Витягнув-ши, дати котлетам трохи «відпочити», щоб щоб не розвалювалися при роз-різанні. Розрізати й од-разу ж подати до столу. Гарнірувати овочами й оздобити зеленню та лис-тям салату.

Смачного!

ВОЛОВІ ОЧІВОЛОВІ ОЧІ

від чернігівки від чернігівки Тетяни ПРИХОДЬКОТетяни ПРИХОДЬКО

СА МІ К У Ш Т У ВА Л И

ПРОДУКТИ:6 яєць, 900

г фаршу, 6 ци-булин, 6 шма-точків бато-на без скорин-ки, 2 склянки молока, 6 ст. л. олії, 6 ст. л. сметани, зе-лень, олія для смаження, пе-рець, сіль за смаком.

ПОЧАЇВАЇВ

Цілюща сила озера Святої Анни

Я К ДОЇХ АТ И

З Києва:до Тернополя поїздом Київ – Трускавець

№ 49 з Центрального залізничного вокзалу.

З Тернополя:до Почаєва – маршрутки і автобуси.

Д Е ЗУ П И Н И Т ИС Я:

На території лаври є готель і їдальня.

ПОЧ АТОК Б ОГО СЛ У ЖІН Ь:перша літургія – 6.00, друга – 9.00.

Жінки мають бути одягнені в спідниці і хуст-ки (бажано, щоб плечі, руки і ноги теж бу-

ли прикриті).

В кількох кілометрах від По-чаєва б’є джерело Святої Анни. Температура в кри-

хітному озерці цілорічно трима-ється на відмітці восьми градусів. У будь-яку погоду тут купаються люди, сподіваючись оздоровити-ся. Кажуть, що особливо допома-гає вода з джерела Святої Анни тим, хто хоче мати дітей. Секрет цілющої води – у високому вміс-ті кремнію, який дарує силу та здоров’я. Шматочки кремнію ту-ристи відвозять додому.

Часто у свіжих овочів бу-ває ледь відчутний аро-мат і смак, які бажано під-

силити.При використанні швидких

способів приготування (відварю-вання на пару або обсмажування у воке), підійдуть легкі прянощі, що підсилять смак овочів.

При більш довгих методах приготування (запікання) засто-совуйте більш ароматні спеції і часник.

Щоб підсилити аромат смаже-них овочів, додайте (ближче до завершення приготування) кілька крапель кунжутної олії (не вико-ристовуйте більше 1 ч. л.), оскільки у неї дуже сильний смак і вона заб’є решту ароматів).

Щоб підсилити смак солодких овочів, наприклад, моркви або пастернаку, змажте їх глазур’ю з гірчиці з медом перед запіканням. Змішайте 2 ст. л. зернистої гірчиці із 3 ст. л. меду, приправте сіллю і перцем. Змажте овочі і запікайте до готовності. Щоб заощадити час, можна відварити їх до напівготов-ності, а потім запекти.

Ароматні Ароматні ОВОЧІОВОЧІ

Срібна кришка раки

Мощі Преподобного Іова Почаївського в Печерній церкві


c m y k

Ще коли ми жили в Радянському Со-юзі, я підтриму-вав тісні зв’язки

з багатьма колекціонерами Мо-скви. Якось від одного з них одержав у дарунок цікавий поштовий блок з портретом засновника знаменитої Тре-тьяковської галереї – одного з найбільших художніх музеїв світу Петра Михайловича Тре-тьякова (на знімку). В листі ко-лега по захопленню повідом ляв, що той блок йому надіслали з невеличкої африканської краї-ни – Малагасійської республі-ки. Незнайомець звертався з проханням. Ми, писав він, до-бре обізнані з шедеврами таких видатних майстрів пензля, як Леонардо да Вінчі, Рафаель, Рембрандт, Рубенс, Ель Гре-ко та іншими. У всьому світі відомі їхні безсмертні твори, які їх і прославили. І тут же запитував: а чим прославив-ся ваш Третьяков? За що йо-му така честь, що навіть наше поштове відомство присвятило йому таке чудове видання? Не-знайомець просив, якщо мож-на, надіслати йому що-небудь про цю людину.

Не знаю, що відповів йому московський колекціонер, але мене він з нотками якоїсь іро-нії запитував: а що ви, черні-гівці, знаєте про Третьякова? Якщо знаєте, то чи є якийсь зв’язок між нашим прославле-ним земляком і вашим краєм?

Я відповів тоді: знаємо. Знаємо, що він протягом усього свого життя шукав реалістичні тво-ри мистецтва, які б відповіда-ли духові часу, відтворювали правду життя.

Пам’ятна його вимога, з якою він звертався до майстрів пен-зля. «Мені, – говорив він, – не потрібно ні багатої природи, ні розкішної композиції, ні пере-конливого освітлення, ніяких чудес... Дайте мені хоч би бруд-ну калюжу, та щоб у ній прав-да була, поезія...». Пошуки отої правди у свій час привели його і на нашу благодатну Чернігів-ську землю.

Давно це було – у середині позаминулого століття, і бу-ло не десь, не у більш-менш цивілізованому місті, а в гли-бинці губернії – у невеличко-му забуяненому зеленню ху-

торі Іванівському (нині це се-ло Шевченкове Бахмацького району). Жив тоді там талано-витий художник – один із за-сновників відомого товариства художників-передвижників Микола Михайлович Ге. Він, росіянин, облюбував цей куто-чок української землі за його тишу, за розкішну природу, її красу, за щедрість і простоту місцевих селян.

Вісімнадцять років прожив він на нашій гостинній землі, і не простих років, творчих! У щоденних пошуках, у її баченні і відтворенні на полотнах. Його пензлю, наприклад, належить такий шедевр, як «Петро І до-питує царевича Олексія у Пе-тергофі». Хто знайомий з цією знаменитою картиною, думаю, не залишався байдужим, про-ймався, як, до речі, і я, яки-мось трепетом від побаченого. Хвилює вона своєю історичною правдою.

Правдиві, реалістичні у М.М. Ге і портрети видатних діячів культури: філософа О.І. Герце-на, письменника Л.М. Толсто-го, вченого М.І. Костомарова. Яскрава емоційність творчос-ті художника появлялась і в низці етюдів, таких, зокрема, як «Портрет селянина», «Ніч», «Захід сонця», «Присмерки». Усі вони пройняті великою правди-вістю, відчуттям часу, в якому жив і творив митець. У цих та інших його полотнах відчува-ється любов до українського

народу, визнання його самобут-ньої культури, звичаїв.

Оцю правдивість, достовір-ність буття у творах М.М. Ге і помітив П.М. Третьяков. За правдою він і приїздив до та-кого ж правдолюбця, як і сам. Його увагу, перш за все, при-вернула згадувана вже карти-на «Петро І допитує царевича Олексія...». В ній він побачив ви-няткову гостроту, правду того далекого драматичного життя. Тому цей твір одразу й посів почесне місце в народжуваній ним галереї.

А скільки інших реалістич-них картин віднайшов меце-нат за довгі роки своїх пошу-ків! Скільки їх, одна за одною, перекочовували від автора до знаменитої галереї? Перекочо-вували, щоб донести до широ-ких мас правду життя. Саме цим, невтомними пошуками правди у творах мистецтва, зі-бранням шедеврів у свою ко-лекцію, подаровану народу, і прославився наш Третьяков. Отак би я відповів на згадане вище запитання зарубіжного незнайомця.

Художники різних напрям-ків, різних шкіл в отих «ка-люжах», про які, повторюсь, образно говорив П.М. Третья-ков, шукали те, в чому люди бачили б себе, своє життя, свої сподівання. Шукали і знаходи-ли. Яскравим прикладом цього є творчість видатних вітчизня-них майстрів пензля. Їх бага-

то. Назву лише деяких з них. У О.К. Саврасова це картина «Граки прилетіли», у І.Ю. Рє-піна – «Не чекали» або «Бурла-ки на Волзі», у В.І. Сурикова – «Бояриня Морозова» та «Ранок Стрілецької страти», у І.І. Ле-вітана – «Золота осінь», у В.Г. Перова – «Мисливці на відпо-чинку», у І.І. Шишкіна – «Ранок у сосновому лісі», у К.П. Брюл-лова – «Останній день Помпеї», у О.А. Іванова – «З’явлення Христа народові», у В.М. Вас-нецова – «Богатирі»...

Погляньмо й на творіння українського мариніста І.К. Ай-вазовського. На його полотнах, узагальнених образах морської стихії, нічого зайвого. Тільки вода та небо. А які виразні во-ни! І «Чорне море», і «Дев’ятий вал», і «Райдуга», і «Вид Одеси у місячну ніч»...

У тих третьякових «калю-жах» шукають істину і нинішні українські, зокрема, чернігів-ські художники. Поки ж, по-годьтеся, важко назвати їх-ні, гідні часу, знахідки. Але схвально вже те, що в їхніх до-робках помітні, хоч і невеличкі, промінчики життєвої правди, живописної поезії. Вагоміші здобутки пошуків, сподіває-мось, будуть. «Калюж» же в нашому житті ще ой як багато. Багато і правди в них. Побачи-ти її, вселити в наші серця – обов’язок художника.

Андрій ФОМІЧОВм. Чернігів

У СВІТІ П РЕ К РАС Н ОГ О

І в «калюжах» шукали ПРАВДУ

Мощі Святого ШарбеляЗНОВУ В ЧЕРНІГОВІ

За багатьма прохан-нями людей, які отримали зцілен-

ня і допомогу за молит-вами Святого Шарбеля, маємо можливість знову вітати мощі Святого в на-шому місті.

Запрошуємо всіх сер-дечно відвідати мощі Святого Шарбеля, ве-ликого праведника і чу-дотворця ХХ ст. Який своє подвижницьке жит-тя провів у цілковитій відданості Богу і вийшов на самісіньку вершину монашого покликання.

Святий отець Шар-бель здійснив більше двадцяти тисяч чудес в різних країнах світу. Монастир, в якому ось вже більше ста років покоїться нетлінне тіло святого ченця, відвіда-ло більше мільйона людей різного віросповідання з 95-ти країн світу. Багато паломників тут же отри-мали зцілення від своїх недуг. За Його молитвами і заступництвом до сьогоднішнього дня діється багато зцілень і чудес.

Святість Святого Шарбеля немає жодних меж, кордонів чи розділень, вона є вища від усіх люд-ських немочей і недосконалостей, вона приходить і допомагає всім, хто її шукає і запрошує до сво-го життя.

Мощі будуть перебувати в монастирі Святих апос-толів Петра і Павла, Української Греко-Католицької Церкви м. Чернігова з 15 по 28 березня, вул. Лю-бецька, 52, тел. 649-571.

Спільні молитви на зцілення будуть читатися що-дня зранку о 8.00, ввечері о 18.00.

Святий Шарбелю,Великий Чудотворче ХХ століття,

моли Бога за нас грішних!

«К РУ ГЛ И Й СТІЛ »

Соціально-відповідальний бізнес в Україні МОЖЛИВИЙВ Навчально-методичному центрі профспілок відбулося засідання круглого столу «Соціально-відповідальний бізнес та гідна праця. Участь профспілок в управлінні підприємством». В обговоренні питань «круглого столу» взяли участь представники Федерації профспілок України, Української асоціації якості, Державного управління екології та природних ресурсів в області, Управління захисту прав споживачів та Центру стандартизації, метрології та сертифікації в Чернігівській області, роботодавці та профлідери.

Голова Федерації профспіл-кових організацій Чернігів-ської області Микола Бог-дан відзначив, що останнім

часом збільшується кількість ком-паній, які усвідомлюють залеж-ність ефективності бізнесу від ін-вестицій у розвиток працівників і громади в цілому. В Україні по-ступово відроджуються традиції соціальної відповідальності. Однак залишається кричуща несправед-ливість у розподілі результатів праці між роботодавцем та пра-цівником. Частка оплати праці в структурі ВВП нашої країни ста-новить менше, ніж 50% (у розви-нутих країнах цей показник ста-новить 60-70%). Дотепер в Украї-ні майже третина сімей за рівнем доходів на особу перебуває за ме-жею бідності.

Є проблеми і в сфері охорони праці: майже 27% облікової кіль-кості працівників перебувають в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Че-рез погіршення умов праці щороку

виявляється понад 7 тис. проф-захворювань працівників.

Ніна Соломатіна – керівник де-партаменту з питань економічно-го захисту Федерації профспілок України підкреслила, що в біль-шості випадків цілі економіки роз-ходяться з цілями суспільства. Це породжує соціальну несправедли-вість і бідність, за межею якої в Чернігівській області перебувають близько 21% населення.

Петро Калита, президент Української асоціації якості у своєму виступі зосередив увагу на засобах забезпечення соціаль-

ної спрямованості бізнесу. Зокре-ма він відзначив досвід розвину-тих країн, де найбільшого успі-ху досягають тільки ті компанії, які декларують в основному не збільшення прибутку, а соціальні цінності. Нажаль у вітчизняних компаніях, які не підтримують подібні принципи, продуктив-ність – до 10, а віддача від ін-вестицій – до 1000 разів нижче, ніж у західних.

Виступаючі висловилися за впровадження державної програ-ми, яка мотивуватиме підприємців створювати робочі місця, які є без-печними для здоров’я, де гаранту-ється справедлива винагорода та належний рівень захисту праців-ників та членів їхніх сімей. За під-сумками засідання були прийняті рекомендації учасників «круглого столу» до Верховної Ради Укра-їни, Кабінету Міністрів України, Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської об-ласної ради.

Наталія КАВЄРІНА


РЕ К Л А М А

02.03

03.03

04.03

П ОГ ОД НІ М А П И

К А Л Е Н Д А Р

Сьогодні Сонце зійшло о 6 год. 42 хв., за-йде о 17 год. 42 хв. День триватиме 11 годин 00 хвилин. Повний Місяць 28 лютого. Місяць у Діві, Терезах.

За релігійним календарем сьогодні – свя-щенномученика Єрмогена, патріарха Москов-ського і всієї Русі, чудотворця. Преподобного Феодора мовчазного, Печерського. Праведни-ці Маріамни, сестри апостола Филипа. Ве-ликий піст.

Завтра – святителя Льва. Папи Римського. Преподобного Косьми Яхромського. Святителя Агапита сповідника, єпископа Синадського. Святителя Флавіана сповідника, патріарха Цареградського. Великий піст.

Іменинниками будуть: сьогодні – Онисим, Овсій, Єфросинія, Опанас, Пафнутій; завтра – Самійло, Ярема, Данило, Ілля, Павло.

Ц И М И Д Н Я М И Н А Р ОД И Л И С Я

02.03

Папа Римський Пій XII (1876); єврейський письменник Шолом-Алейхем (1859); український пись-менник Архип Тесленко (1882); пер-ший і останній президент СРСР Ми-хайло Горбачов (1931).

03.03

Німецький математик, основопо-ложник теорії множин Георг Ферди-нанд Кантор (1845); винахідник теле-фонного апарату Александр Грехем Белл (1847); український математик Олексій Погорєлов (1919).

ЧЕРНІГІВ

ЧЕРНІГІВ

ЧЕРНІГІВ

КОРЮКІВКА

КОРЮКІВКА

КОРЮКІВКА

НІЖИН

НІЖИН

НІЖИН

ПРИЛУКИ

ПРИЛУКИ

ПРИЛУКИ

ЩОРС

ЩОРС

ЩОРС

t,°C +2 +1вітер 5 5напр. пд-зах захтиск 746 мм рт. ст.

t,°C –4 +1вітер 3 4напр. пд-зах захтиск 750 мм рт. ст.

t,°C –4 +1вітер 3 3напр. пд пдтиск 747 мм рт. ст.


t,°C –3 +2вітер 3 4напр. пд-зах захтиск 750 мм рт. ст.



t,°C –3 +2вітер 3 3напр. зах захтиск 751 мм рт. ст.








АА

+25

захрт. ст.р

у ДівЗа

щенноськогоФеодоці Маликий

Зав

АА

+24

захрт. ст.р

02.03АА

+33

пдрт. ст.р

ВВ

НН

ЩОРСЩОРС

тиск 746 мм рт. ср

ВВ

НН

ЩОРСЩОРС


ВВ

НН

ЩОРСЩОРС


t,°C +вітерр 5 5напр.р пд-зах захтиск 745 мм рт. ст.р

ЧЕРНІГІВЧЕРНІГІВ

+2 +1

t,°C –вітерр 4 3напр.р зах захтиск 749 мм рт. ст.р


–3 +1

t,°C –вітерр 4 3напр.р зах захтиск 749 мм рт. ст.р


–3 +1

ЖИНЖИН

тиск 747 м

t,°C +2вітерр 4напр.р пд-зтиск 747

+3

ЖНІЖ

С

ЖИНЖИН

тиск 750 м

t,°C –3вітерр 3напр.р захтиск 751

–2

ІЖНІЖ

С

ЖИНЖИН

тиск 747 м

t,°C –2вітерр 3напр.р пдтиск 747

–2

ІЖНІЖ

С

РИЛУКИРИЛУКИ

–4 +1

вітеррнапр.р пдтиск 74

t,°C +


–4 +1

вітеррнапр.р зтиск 75

t,°C –


вітеррнапр.р птиск 74

t,°C –

ЗНІМ О К ІЗ С У П У Т Н И К А

EUMETSAT-9 01.03.2010 11:00

Н Е С П РИ Я ТЛ И ВІ Д НІ У БЕ РЕ ЗНІ

9, 30

ЧернігівЧернігів

ГІД Р О М Е Т Ц Е Н Т Р П ОВІД О М Л Я Є

2-го березня очікується хмарна погода з проясненнями, невеликі опади, місцями слаб-ка ожеледь, на дорогах ожеледиця, туман. Вітер західний 7–12 м/сек. Температура по-вітря 0 ... +5 °C, по Чернігову +1 ... +3 °C.

3-го та 4-го березня – хмарна погода з про-ясненнями, без істотних опадів, на дорогах ожеледиця. Вітер 3-го – західний 5–10, 4-го – південно-західний 3–8 м/сек. Температура вночі –2 ... –7 °C, вдень 0 ... +5 °C.

Радіаційний фон по області: Щорс – 9, Се-менівка – 10, Покошичі, Чернігів – 11, При-луки, Ніжин, Остер – 12 мкр/год.

П ОГ ОД А Н А С О Н ЦІ (Д А НІ S O H O)

ПРОГНОЗИПРОГНОЗИ

EIT 284 01.03.2010 09:48 LASCO C2 01.03.2010 09:54

ВІД РЕ Д А К ЦІЇ

У зв’язку з тим, що на Сонці розпочався новий цикл активності, колек-тив редакції вирішив

дещо розширити спрямованість нашої інформаційної сторінки. Починаючи з цього но мера, ми плануємо пуб лікувати останні знім ки, зроблені телескопами SOHO, які постійно спостеріга-ють за нашим світилом.

Перший – EIT 284 – відобра-жає стан шарів сонячної атмос-фери з температурою близь-ко двох мільйонів градусів за Цельсієм. Чому ми обрали саме їх? Тому що поверхню з тем-пературою близько мільйона градусів можна роздивитися

й оком через темне скло, а са-ме цей телескоп дозволить нам зазирнути дещо глибше.

Другий – LASCO C2 – де-монструє стан сонячної коро-ни, тобто на ньому ви зможете побачити найпотужніші викиди плазми за межі Сонця, які без-посередньо загрожують зміні магнітної обстановки на Землі.

Сподіваємося, що ця інфор-мація стане у нагоді нашим чи-тачам, і вони зможуть заздале-гідь відреагувати на можливі магнітні бурі на нашій плане-ті. Також ці дані зацікавлять людей, які мають проблеми зі здоров’ям. Тож нехай воно бу-де міцнішим!

Виклики до судуМенський районний суд Чернігів-

ської області викликає як відповідача Харету Тетяну Миколаївну (остан-нє відоме місце мешкання: м. Мена Чернігівської області, вул. Жовтне-ва, 8/10) за позовом Публічного ак-ціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції ПАТ «Райффай-зен Банк Аваль» про стягнення заборгованості в сумі 18 121,35 грн.

Попереднє судове засідання від-будеться 9 березня 2010 року о 10.00, судове засідання відбудеться о 10.30 9 березня 2010 року, у при-міщенні Менського районного суду Чернігівської області, за адресою: вул. Леніна, 146-а, м. Мена Черні-гівської області, 15600, під голову-ванням судді Сови Т.Г.

У разі неявки відповідачки, справу буде розглянуто за її відсут-ності на підставі наявних доказів, що містяться у матеріалах справи.

Печерський районний суд м. Ки-

єва викликає відповідача Шмат-лая Василя Васи льовича, який зареєстрований за адресою: Чер-

нігівська обл., Ніжинський район, с. Паливоди, вул. Шевченка, 21, у цивільній справі №2-137/2010 за позовом Івашук Лариси Анатоліїв-ни, Плешкун Тетяни Михайлівни, Качаловської Валентини Іванівни, Черник-Кюнг Олени Анатоліївни, Бублика Сергія Івановича, Зязюк Олени Євгенівни, Фініна Георгія Семеновича, Колеснікової Ольги Григорівни, Ніколенко Ірини Сер-гіївни, Степанченко Ірини Георгі-ївни, Степанченка Віктора Мико-лайовича до ТОВ «Миколаївське», Черепа Івана Георгійовича, Савчу-ка Миколи Петровича, Слюсаря Віктора Тимофійовича, Перекреста Сергія Вікторовича, Піскуна Сергія Олександровича, Майсака Олега Миколайовича про стягнення ма-теріальних та моральних збитків, яке відбудеться 5 березня 2010 р. о 14-00 за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А, каб. 13.

З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про день, час та місце розгляду справи і в разі неявки до суду справа може бути розглянута за його відсутності на підставі на-явних у ній даних чи доказів.

12.02.2010 р. об 11.40 на пе-рехресті пр-ту Миру – Героїв Чорнобиля (р-н Бойової) ста-лася ДТП. Свідків цієї події просимо звернутися за тел.: (050) 465-37-54, 644-267.

Кредитна спілка «ЧЕРНІГІВСЬКА» повідомляє про скликання чергових загальних зборів, які відбудуться 15 квітня 2010 року о 12 годині в приміщенні Навчально-методичного центру профспі-лок за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 105-а.

ОГОЛОШУЄТЬСЯ ПРОДАЖ

майна банкрута ВАТ «Носів-ський завод «Побідит». Пе-релік майна та умови про-дажу за телефонами: (04622) 3-30-34, 970-710, 970-711. Май-но розташоване за адресою: м. Носівка, вул. Мринський шлях, 179. Заявки надсилати за адресою: м. Чернігів, вул. Бєлова, 18/77.

Загублене свідоцтво про реє-страцію об’єднання громадян – громадської організації «За Чер-нігів!» № 234 від 22 лютого 2008 року видане Головним управ-лінням юстиції у Чернігівській області – вважати недійсним. Порядок денний:

1. Про затвердження порядку денного загальних зборів кре-дитної спілки «Чернігівська».

2. Заслуховування та затвер-дження звіту спостережної ради.

3. Заслуховування та затвер-дження висновку ревізійної комісії.

4. Заслуховування та затвер-дження звіту кредитного ко-мітету.

5. Заслуховування та затвер-дження звіту правління.

6. Заслуховування аудиторсько-го висновку, яким підтверджу-ється річна звітність кредитної спілки «Чернігівська» за 2009 рік та затвердження річної звіт-ності і результатів діяльності кредитної спілки «Чернігівська».

7. Затвердження до розподілу доходи на пайодні, по резуль-татах роботи кредитної спілки за 2009 рік.

8. Затвердження нової редак-ції статуту кредитної спілки «Чернігівська».

9. Різне.

Правління Відкритого акціонерного товариства «Редакційно-видавничий комплекс «Деснянська правда» повідомляє, що 16 квіт-ня 2010 року о 15.00 за адресою: м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, відбудуться ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АКЦІОНЕРІВ Відкритого акціонерного товариства «Редакційно-видавничий комплекс «Деснянська правда». Реєстрація акціонерів проводитиметься в день проведення зборів з 14.40 до 15.00.

Порядок денний:1. Звіт правління про результати фінансово-господарської діяльності

товариства за 2009 рік.2. Звіт ревізійної комісії товариства.3. Затвердження результатів фінансово-господарської діяльності, балан-

су товариства.4. Розподіл прибутку за 2009 рік.

Основні показникифінансово-господарської діяльності товариства за 2009 р.

Найменування показникаПеріод

звітний (тис. грн.)

попередній (тис. грн.)

Усього активів 16978,0 14861,0Основні засоби 14382,0 11619,9Довгострокові фінансові інвестиції – –Запаси 691,0 1030,8Сумарна дебіторська заборгованість 1557,0 1919,8Грошові кошти та їх еквіваленти 287,0 144,4Нерозподілений прибуток 2887,0 1912,0Власний капітал 11898,0 10789,0Статутний капітал 1290,0 1290,2Довгострокові зобов’язання 3456,0 2150,0Поточні зобов’язання 1061,0 1330,7Чистий прибуток (збиток) 1216,0 900,0Середньорічна кількість акцій (шт.) 5160680 5143300Кількість власних акцій, викуплених протя-гом періоду (шт.) – 17380

Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду – 28,0

Чисельність працівників на кінець періоду (осіб) 92 154

Голова правління

ЗДАЮТЬСЯВ ОРЕНДУ

Тел.: 975-146, (050) 413-18-85

офісні та складські

приміщення

РЕ К Л А М А, ОГ ОЛО Ш Е Н Н Я


c m y kc m y k

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота).Тираж тижня – 39 406. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Деснянська правда – вільнаЗасновник – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда». Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 444-93Р від 23.07.2009 р. Видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Головний редактор Лариса МІЛОВА. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛИСЕНКО.Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92.Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36;гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ, Світлана СОКОЛ.

З Н А Р ОД Н ОГ О К А Л Е Н Д А РЯ

У БЕРЕЗНІ кожух і без ґудзиків теплийЗ березнем до нас

приходить дов-гождана весна-красна, оживає до-

вколишній світ.Радіє природа – радіють

люди. Недарма колись на-ші пращури-слов’яни саме з першим весняним міся-цем пов’язували новолі-тування.

Цього року березень особливий, адже трива-тиме Великий піст, який завершується 3 квітня. Протягом цього часу лю-ди не споживають м’ясних і молочних продуктів. Але сутність істинного посту – духовне відродження. У ці дні утримуються від брутальних слів і навіть поганих думок, гріховних вчинків, надмірних весе-лощів. І в той же час на-магаються вчинити якусь добру справу – допомогти бідному, безрідному, не-мічному.

У березні чи не перши-ми на життєдайний поклик теплих сонячних променів відгукуються наші білокорі красуні-берізки, які й дали назву березню. Колись, цієї пори вирубували березові гаї, звільнюючи ділянки для землеробства. Берези-ну спалювали й заготовля-ли попіл для гутників, які в спеціальних печах-гутах варили скло. Окремо заго-товляли березову кору, з якої лісові чаклуни-дігтярі виробляли цілющі народ-ні ліки і для людей, і для тварин – чудодійний бе-резовий дьоготь. Його та-кож використовували для змащування возів, шкіря-ної упряжі, взуття. У бе-резні заготовляли також і улюб лений народний напій – березовий сік.

Наш земляк, відомий український історик, до-слідник і знавець народних звичаїв Микола Маркевич ще у першій половині XIX століття записав старовин-ний рецепт цього цілющо-го напою. Ось як його го-тували на Прилуччині у ті часи: ставили в коморі дерев’яну діжку і злива-ли в неї свіжий березовий сік, коли діжка наповнюва-лася, клали туди вощину, підсмажений горох або га-рячий житній хліб прямо з печі. Через півтора тиж-ні цей смачний і корисний напій можна було вживати. А зберігався він протягом трьох-чотирьох місяців.

Із березою та березовим соком пов’язані й народ-ні прикмети: багато соку в берези – на дощове лі-то. Якщо береза раніше «опушиться» за клена чи вільхи – буде сухе літо, а пізніше – дощове. Допома-гала береза і хліборобам: розпускаються листочки – сій овес.

У першому весняному місяці чимало міжнарод-них, народних і церковних свят, з якими пов’язані са-мобутні обряди, прикмети, традиції.

4 березня – Казимира.Якщо на Казимира по-

года, то буде на бараболю урода.

5 березня – Левка.Люди примічали, як-

що цього дня розтаватиме і курка води біля порога нап’ється – чекай дружної і теплої весни. За давнім повір’ям на Левка не диви-лися в нічне небо, аби не по-бачити падаючої зірки. Це була зловісна прикмета.

6 березня – Тимоша-весногрія, Хоми.

Цього дня весна сту-пала на поріг із сонечком і теплим вітерцем. Гово-рили: «Прийшов Хома – зими вже нема», або «На Тимоша-весногрія і стар-цям надія».

9 березня – обретіння голови Іоанна Предтечі.

Казали, що на Пред-течу птахи повертаються до гнізд, діти – до хліба, а чоловіки до жінок і до роботи. Якщо цього дня співатиме синичка, буде тепло, а якщо прилітають граки й відразу поверта-ються у свої гнізда – че-кайте дружної весни.

13 березня – Василь-капельник.

«Василь зі стріх капає – землю покваплює».

14 березня – Явдохи-плющихи (мучениці Єв-докії).

До XV століття в Ук-раїні-Русі Новий рік від-значали саме цього дня. Офіційна зустріч весни. Це ще й день преподоб ної му-чениці Євдокії, яка взяла на себе образ Весни.

З цим святом пов’язу-вали багато прикмет. Яка Євдокія, така й весна. Як-що на Явдохи сонячний день, буде врожай пшени-ці, конопель, льону, огірків, опеньок. Увесь день пого-жий – усе літо хороше, а якщо похмурий, дощовий – літо буде теп лим і мокрим. На Явдоху висівали капус-ту на розсаду та вибирали кілька відер картоплі для першої посадки.

15 березня – Федота.На Федота заметіль –

довго трави не буде.18 березня – Конона.За переказами святий

Конон править кіньми ко-лісницю, якою їздить по небу Ілля Громовержець, тому його вважали по-кровителем коней. Чоло-віки цього дня збиралися в шинок випити за Коно-на і коней, аби вони були здоровими і сильними. Намагалися не переби-рати міри, бо вважалося, що необачних обов’язково поносять коні. Жінки цьо-го дня перебирали й пе-

редивлялися городнє на-сіння.

19 березня до нас з теп-лих країв прилітають ле-леки. Народні прикмети го-ворять, що майже завжди на крилах вони приносять холод і навіть сніг. До лелек наш народ завжди шано-бливо ставився. Лелека – один із символів України. Оскільки від кохання на-роджуються діти, не дивно, що українці й досі поетич-но висловлюються, що ді-тей приносить лелека. Досі існує така прикмета: якщо побачиш одного лелеку, то весь рік будеш самотнім, двох – будеш у парі.

20 березня – Всесвітній день астрології.

Починається астроно-мічний і астрологічний рік, сонце в цей час вступає у знак Овна.

21 березня – Всесвітній день поезії.

У 1999 році цього дня Генеральна конферен-ція ЮНЕСКО встановила Всесвітній день поезії.

22 березня – Всесвітній день води.

Це серйозна нагода на-гадати кожному про важ-ливість берегти й охороня-ти водні ресурси, дбати про якість питної води.

22 березня – Сорок свя-тих.

Вважалося, що саме з цього дня, коли сорока має покласти у гніздо сорок паличок, і розпочиналася весна. До свята господині випікали з тіста печиво у вигляді «жайворонків» чи «голубчик» і посила-ли з ними дітей на вули-цю «закликати весну», або «закликати пташок із ви-рію», щоб скоріше прилі-тали й приносили на сво-їх крилах весну. Зверніть увагу на дуже давній об-ряд «топтати ряст», тобто первоцвіт. Виходили «топ-тати» навіть дуже старі й немічні дідусі й бабусі, які зиму просиділи на пе-чі. Притопуючи першу зе-лень, примовляли: «Топчу, топчу ряст, дай Боже і на той рік топтати». Народні прикмети: якщо на Сорок святих тепло, то сорок днів буде сонячно і тепло, а хо-лодно – чекай сорок при-морозків, коли ж хмарно і морозець, то невдовзі поте-пліє і можна сіяти.

23 березня – Всесвітній день метеорології.

У 1950 році саме цього дня набула чинності Кон-венція Всесвітньої метео-рологічної організації. Девіз свята: «Погода, клімат і во-да в інформаційну еру».

24 березня – Софро-нія.

Якщо холоди закінчува-лися до кінця березня, то очікували теплого літа.

25 березня – Феофа-на.

За народним звичаєм: якщо цього дня буде туман,

то вродить льон. Аби при-кмета збувалася, розкида-ли по двору трохи коно-пельних і льонових зерен, частуючи ними птахів.

Цього дня годилося осо-бливо піклуватися про ко-ней: за повір’ями, якщо цього дня захворіє кінь, усе літо хворітиме.

26 березня – Никифо-ра.

На Никифора ведмідь у барлозі потягується.

27 березня – Федора.Виводили у двір худобу,

чистили її.28 березня – Вербна

неділя.Згідно з біблійними опи-

сом Христос за тиждень до свого Воскресіння в’їхав у Єрусалим на віслюку. Вдячний народ встеляв йому дорогу пальмовими гілками. Отож у католиків це свято іменується Паль-мовою неділею. У нас же ці функції взяла на себе верба. Це й не дивно, бо саме вона першою пускає паростки, відчувши при-хід весни.

У церквах цього дня проходять пишні богослу-жіння з обов’язковим освя-ченням вербових гілок. Ні в якому разі не можна ви-кидати освячені гілочки, адже вони оберігають від різних хвороб, зурочень. До того ж, якщо ви збережете освячену вербову гілку, то вона захистить помешкан-ня від пожеж.

30 березня – теплого Олексія.

Цей день вважався при-родним початком весни. За народною традицією цього дня працювати не можна, можна лише готувати са-довий і город ній інвентар.

Саме на Олексія пасіч-ники виносили свої вули-ки для першого обльоту бджіл. Вважали теплого Олексія своїм покрови-телем, також рибалки і мисливці, оскільки «Щука хвостом лід розбиває», а ведмідь прокидається від зимової сплячки. За на-родними прикметами по-года цього дня прогнозує погоду Великодня: «Як-що тепло, то й весна бу-де тепла і рання», «Якщо ж сніг тане, чекай мок-рого літа».

30 березня – Ладоден-ня.

Цього дня прийня-то оспівувати матінку-природу, яка «прокида-ється» після довгої зими. Іншими словами, це свя-то весни і тепла, яке на-ші предки відзначали на честь богині слов’янського пантеону Лади, покрови-тельки любові і шлюбу.

31 березня – Кирила.Минув Олексій, а Ки-

рило каже: «Ще не сій». Цього дня часто бувають заморозки.

Зібрав і записав Сергій ГАЙДУК

Деснянська правда вільна №28003

Documents