ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА ГАЗЕТА

http://dponline.cn.ua e-mail: despravda@ukr.net

В І Л Ь Н А№ 60 (28039) 5 червня 2010, субота

п е ре д п л ата–2010

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: четверговий випуск – 49088,

триразовий – 49086,пільговий – 49087.

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ«Деснянську правду – вільну»

на ІІ півріччя 2010 рокуІ ВИГРАВАЙТЕ цінні призи!

п р Ое к т

Гральний бізнес в україні відродиться За ноВиМипраВилаМи

за к О н Од а в Ст в О

Віднині зарплату виплачуватимуть не пізніше, ніж

За 7 дніВ

н а ре Ш ті!

оголошено реформу ЖкГ

Під час розгляду у парламенті законо-проекту про заса-ди внутрішньої і зо-

внішньої політики у шпиль, встановлений на куполі Верхо-вної Ради, влучила блискавка.

У цей час у сесійній за-лі зникло освітлення, крім центральної люстри під ку-полом.

Електронне табло також продовжувало працювати. Че-рез кілька секунд освітлення відновилося.

Водночас, як повідомили в апараті Верховної Ради, роз-ряд блискавки спричинив збій у системі освітлення та теле-фонній підстанції парламенту, що призвело до часткового зникнення світла, виходу з

ладу на кілька секунд сис-теми «Рада» та телефонної мережі.

Однак через кілька секунд спрацювали стабілізатори на-пруги, і роботу всіх систем бу-ло відновлено. Спікер Володи-мир Литвин, назвав цю подію, що співпала із голосуванням з відмови України до вступу в НАТО, знаковою.

у раду ВлуЧила БлискаВка

Про це повідомив голова Державно-го комітету України з питань регулятор-ної політики та підприємництва Михайло Бродський.

Нині Держкомітет підприємництва бере участь у підготовці законопроекту про вре-гулювання проблем з гральним бізнесом. Але прийнятий він буде не раніше вересня ниніш-нього року.

Також новий закон передбачатиме видачу ліцензій на ведення гральної діяльності тер-міном на 7 років. Відвідувати гральні заклади

можна буде тільки за наявності паспорта, а вік гравця має бути не менше, ніж 21 рік.

Казино функціонува-тимуть у п’яти зіркових готелях по всій терито-рії країни і в тризірко-вих у курортних зонах України.

– Ніяких ігрових автоматів не буде, в кази-но гратимуть тільки багаті люди. Ліцензія ко-штуватиме не $150 тис., а $5 млн, – підкреслив пан Бродський.

Крім того, законопроект покликаний навес-ти порядок і з лотереями.

– Новий нормативний акт передбачає ли-ше державні лотереї, – зазначив Михайло Бродський.

Депутати Верховної Ради прийня-ли за основу законопроект №4749, згідно з яким заробітна плата має виплачуватися не пізніше, ніж за 7 днів після закінчення періоду, за який проводиться виплата.

За ухвалення законопроекту про-голосували 266 депутатів при мініму-мі – 226 голосів.

Крім того, в законопроекті зазна-чено, що конкретні терміни виплати зарплати можуть бути встановле-ні нормативним актом працедавця, узгодженим із профспілкою або з іншими уповноваженими представ-никами трудового колективу.

Чинним законодавством встанов-лено, що зарплата виплачується не рідше, ніж двічі на місяць, і не рідше, ніж кожні 16 днів. Проте не визначено граничні терміни її виплати.

Як повідомлялося, в травні Кабінет Міністрів затвердив порядок встанов-лення і застосування погодинної мі-німальної заробітної плати.

За матеріалами «ForUm»

зн а к Ов а п ОдіЯ?

Кола

ж А

нтон

а Н

иман

ихін

а

стор.4–5

стор.3

туризм

Програма еконо-мічних реформ передбачає при-йняття до кінця

року закону про незалеж-ного регулятора на рин-ку житлово-комунальних послуг.

Про це йдеться у Про-грамі економічних реформ України на 2010–2014 рр. «Заможне суспільство, кон-курентоспроможна еконо-міка, ефективна держава», яку схвалив Комітет з еко-номічних реформ при Пре-зидентові України 2 червня 2010 року.

Згідно з документом, розміщеним на сайті гла-ви держави, до кінця ниніш-нього року передбачається розробити і ухвалити закон про незалежного регулято-ра на ринку послуг ЖКГ.

Другим етапом рефор-ми ЖКГ передбачається до кінця 2011 року передати функції регулювання та-рифів на послуги ЖКГ на центральний рівень.

При цьому до кінця 2012 року передбачається збіль-шити кількість об’єднань співвласників багатоквар-тирних будинків (ОСББ), а до кінця 2014 року – ство-рення ОСББ на обов’язковій основі.

Другий етап проведен-ня реформи також перед-бачає створення ринку житлово-комунальних по-слуг і залучення приватних компаній через механіз-ми державно-приватного партнерства для надання послуг ЖКГ і модернізації інфраструктури.

Третій етап – до кін-ця 2014 року забезпечити технічне пере оснащення і підвищення ресурсо-ефективності житлово-комунального господарства.

В результаті проведення реформи очікується збіль-шення до 70% кількості ОСББ у будинках з п’ятьма і більше поверхами, змен-шення частки старих та аварійних тепломереж з 15,7% до 12%, зниження показників використання природного газу на 15% до 2014 року, зниження показ-ників використання решти ресурсів мінімум на 3% що-року до 2014 року, забез-печення 100% обліку спо-житих послуг.

За матеріалами УНІАН

В «козацькій фортеці»,як на справжній

січі

Щ О й н О з д ру к у

роль синасвого роду

2 № 60 (28039) 5 червня 2010, субота

c m y k

пресапреса

Од нієї г ру п и к р Ові

В строю не тільки ветеранськім…

«А ще й у журналістськім», – відразу хочеться додати. Павло Марченко, член Національ-ної спілки журналістів України, не лише

шанувальник, але й творець друкованого слова. А ще – давній друг нашої газети і її постійний автор. Правда, позаштатний. Але це тільки підкреслює його небайдужість до того, що відбувається в суспільстві, що його непокоїть, або що радує в житті.

Тематичний діапазон публікацій Марченка достат-ньо широкий. Та в останні роки зосереджується пе-реважно довкола роботи ветеранських організацій. Не дивно: Павло Дмитрович – керівник прес-групи обласної ради ветеранів.

Напередодні 65-ї річниці Великої Перемоги Почесну грамоту Кабінету Міністрів України за вагомий особистий внесок у вирішенні соціальних проблем ветеранів війни, багаторічну сумлінну працю та активну громадську ді-яльність, а також ювілейну медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» Павлу Марченку вручив голова облдержадміністрації Володимир Хоменко.

З роси і води Вам, наш колего і старійшино журналістського корпусу області.

Фото Олександра БОЖКА

Шановні журналісти!Сердечно вітаю вас

із професійним святом!

Ваша професія н а д з в и ч а й н о важлива, відпо-

відальна та суспільно значуща. Працюючи в інформаційному світі, ви день у день допо-магаєте нам почути, по-бачити та розібратись у ситуаціях, новинах, по-діях світу та неспрос-товних фактах. Завдяки вам ми дізнаємося про долю людей, складні

життєві обставини, зміни в нашій країні та що-денну радість. І саме ви формуєте наше ставлен-ня до всього, що відбувається навколо.

Ви володієте надзвичайною силою слова, яка здатна не лише вплинути на суспільну думку, а й об’єднати та згуртувати людей. Тому я щиро ба-жаю, щоб ви завжди доносили до людей лише правдиву та об’єктивну інформацію. Нехай чесність, відвертість, порядність будуть не лише вашими особистісними якостями. Я бажаю, щоб ці життєві принципи стали невід’ємними правилами роботи.

Сміливості, наполегливості та енергії вам для творчості і реалізації ідей та задумів. До-брих новин, яскравих сенсацій, унікальних проектів, цікавих історій на журналістській ниві та вдячних глядачів та читачів! Нехай ро-бота супроводжується лише новими пошука-ми, знахідками, удачею та успіхами!

Бажаю, щоб ви були справжніми майстра-ми слова, а своїми матеріалами спонукали людей творити добро, допомагати та не бути байдужими. І найголовніше – своєю правдою не грішили проти істини!

Валерій ДУБІЛЬ,народний депутат України

Планував навідатися до нього на свято Пе-ремоги, бо знав, що кілька днів тому під-

вернув ногу, тому навряд чи з’явиться в «центрі». Адже від його Новосілля сюди понад чо-тири кілометри. Та, про всяк ви-падок, зателефонував.

– Ні, вже «підправився», при-їду потихеньку велосипедом. Так що все йтиме за програмою, – сказав Василь Тимо фійович.

А це означало, що приїде, піде в колоні до Меморіалу, можливо, виступить на мітин-гу, а потім – у Будинок культу-ри на концерт. Відкриватимуть його, звичайно ж, виступом хору ветеранів, у якому він бере участь уже не один де-сяток років, а після концерту повним складом – у кафе чи ресторан (така вже традиція), почнеться неофіційна частина: розмови, спогади, знову пісні. Одним словом, домовилися зу-стрітись після свят…

Косяненка я знаю вже по-над сорок років, п’ятнадцять із них, до його виходу на пен-сію (а було це майже чверть віку тому), працювали, так би мовити, під одним дахом, а з рік – і в одному кабінеті: він – зав сільгоспвідділом редакції, а я – літпрацівником, його, ска-зати б, підручним. Не завжди й не в усьому наші погляди на життя тієї пори збігалися, але чим більше я його узна-вав, тим більше дивувався йо-го працездатності, обізнанос-ті, спостережливості, таланту й почуттю гумору, його актив-ності. Навіть, на його вісімдесят п’ятому, він своя людина в ра-йонній бібліотеці і в краєзнав-чому музеї, у музеї Олександра Довженка і ветеранському клубі «Надвечір’я» (свого часу напи-сав слова гімну цього клубу), і в Будинку культури. Працівни-ки останнього якось назвали Василя Тимофійовича громад-ським дідом.

Не буває події, визначної да-ти чи якогось важливого заходу, на який би він не відгукнувся, не написав у районній газеті. Ось і в номері за 8 травня його роз-повідь «Дума про полонених» обсягом рівно на дві третини сторінки. Вона – про початок війни, про те, як «мирним хуто-ром, де зовсім недавно вечора-ми дзвеніли пісні, посунула чор-ною тінню тривога, й осиротіли хати та двори, тяжко відлунили болючим жіночим голосінням. Новосілля випроводжало своїх чоловіків, батьків, братів…». Се-ред них і Тимофія та Івана Кося-ненків, тобто батька й рідного

дядька автора. Про те, як убого обмундировані, абияк озброєні, мало навчені військовій спра-ві чернігівці не встояли проти броньованих чудовиськ воро-га, що лавиною сунули на Се-вастополь. Під Джанкоєм про-стих сільських дядьків оточили і взяли в полон…

Розповідається в «Думі» й про «вербовки» молоді для ро-боти в Німеччині, про трагедії Сосниці (розстріли на В’юнищі) й Корюківки, про те, якою ціною дісталася Перемога. Поіменно названі всі новосельці, які не повернулися й імена котрих викарбувані на гранітних пли-тах Меморіалу Слави.

А ось інша розлога пуб-лікація в номері за 10 квітня під заголовком «Жив над си-вою Десною». Це, по суті, поле-мічний відгук на статтю «Олек-сандр Довженко і Максим Риль-ський», видрукувану в райгазе-ті трохи раніше з нагоди 115-ї річниці від дня народження поета та відзначення цієї дати в літературно-меморіальному музеї О.П. Дов женка.

Справа в тому, що молоді музейні працівники тільки чу-ли й читали, а Косяненко був присутній під час відвідин му-зею Максимом Тадейовичем у серпні 1960 року. Тоді поет кіль-ка днів відпочивав на Десні ра-зом із сином, невісткою та ону-ком, жив у селі Мале Устя. Про день прибуття його в музей у редакції знали раніше, і коли кореспондента послали на цю зустріч, він мав уже з собою ві-рша, присвяченого маститому поетові. Були в ньому, зокрема, й такі рядки.

Гостей уміють зустрічатиІ сосничани, й десняки.Добром, привітністю багатіСашка Довженка земляки.Хоч не шанують виноградом

І не підносять вам троянд –Плоди з довженківського садуСмачніш за всякий виноград...То був прозорий натяк на

книжку поезій Рильського «Тро-янди й виноград».

Коли на зустрічі Косяненкові надали слово для привітання, він прочитав і цей вірш. Схви-льований поет вийшов із-за сто-лу і щиро подякував авторові міцним рукостисканням. А неза-баром надіслав до редакції рай-газети вірш «Сосничанам», який був опублікований у номері за 10 вересня 1960 року.

Немає змоги і потреби пе-релічувати бодай частку з того, що написано ним і видруковано уже після виходу на заслуже-ний відпочинок. Але про одну, найголовнішу його працю, по-суті, працю всього життя, не сказати не можна. Це повість-хроніка «Сполох над Убіддю», написана на основі юнацьких таємних щоденникових запи-сів у роки фашистської окупа-ції, в перші місяці після неї та ще протягом п’яти післявоєн-них років, доки дослужував на Далекому Сході.

Ось як пише про цю працю сам автор: «…Тоді я (в середи-ні шістдесятих років – Авт.) са-мовпевнено відштовхнувся від берега неспокою і пустився в бентежне творче плавання, не уявляючи, коли і чим воно скін-читься, як досягну протилежно-го берега, що ледве мрівся на туманному обрії задуму. За плав-засоби були стоси паперу, за ру-ховий гвинт – ручка, за мотор – неспокійне серце, за маяк – цуп-ка пам’ять. Ця незгасна пам’ять владно вела вперед, вимогливо наказувала розповісти про жах-ливу біду мого покоління – війну, про друзів-ровесників, про їхню і свою обікрадену, знівечену ві-йною юність. І те, що пережили, витерпіли, витримали, склало цю бентежну, гірку, часом бо-лючу повість-сповідь».

Автор у цій післямові про неї не згадує, але, на мій по-гляд, не зайвим буде зважити і ще на одну обставину, котра додавала болю, примножувала гіркоту. Відомо, що в роки оку-пації людям найбільше дошку-ляли, капостили не німці, а свої, котрі пішли до них на службу, тобто поліцаї. У Косяненка во-ни були, так би мовити, двічі свої, просто рідні. Рідні дядьки по матері. Особливо той, що в повісті змальований в образі Жоржа. Того треба було осте-рігатися більше, ніж чужого. І це лише одна, менша частина великої біди, яка щезла за кіль-ка днів до визволення. Друга ж,

більша, переслідує ветерана й донині. То своєрідною непрохо-димою вирвою, то калюжею, то шлагбаумом. Стіною поставали вони на його довгій життєвій дорозі. Хоча за всіма правови-ми, моральними, етичними чи якими там ще нормами син не мусить відповідати навіть за рідного батька; хоч нічого, крім добра, він нікому не бажав, на-віть навпаки – вважає робити добро для людей найбільшим благом…

Та повернемося ще на хви-лину до повісті. У листі-рецензії відомий український прозаїк Юрій Збанацький, зокрема, пи-сав: «…Хотілось би мені вірити, що Ваш небуденний талант ці-кавого оповідача не обмежив-ся тим, що вкладено в цей твір. Так і напрошується побажання побачити зроблене початком широкоформатного твору типу «Тихого Дону» або ж багатьох довершених речей у нашій лі-тературі… Хай Вас мобілізує внутрішня сила і настроїть на творчу хвилю. Зостаюся в на-дії, що Ваш талант не пригас-не, що у Вас вистачить сили й енергійності розвинути його і слово своє доєднати до вели-кої і многостраждальної нашої літератури».

Останні десятиліття, як ві-домо, не сприяли ні героїза-ції, ні популяризації нашої не-простої минувшини, не спри-яли видавничій справі. Перша частина ніби й була поставле-на «на потік», але перебудови-розбудови, розвал Союзу не да-ли змоги здійснити задум. Про-те роботу над повістю автор продовжував. Остання, третя частина, побачила світ напри-кінці 2008 року. Загальний об-сяг – 470 стандартних сторінок. Видана, звичайно ж, за власний кошт, а тому наклад усього 10 примірників.

Не буду стверджувати, що автор досяг «тиходонівської ши-рокоформатності», що підліток Іван Поліщук (головний герой повісті) готовий «позмагатися», скажімо, з Григорієм Мелеховим, але що повість має велику істо-ричну цінність, велике виховне значення – у цьому ні наймен-шого сумніву.

У липні минулого року в такий же спосіб з’явилася по-етична збірка Василя Косянен-ка «Відлуння тривог і радощів» (Мена, «Домінант»). «Запрагло-ся ще однієї віршованої збірки (це вже третя – Авт.), – зізна-ється в післяслові автор. – Під-бирав до неї згустки давнього душевного болю та сучасної бентеги серця. Не прагнув за-

С лОв О п р О к Ол е г у

«Життя прожито

Василь Косяненко

Вранці 3 червня 130 дітей медичних працівників області вирушили на відпочинок до Чорного моря – у селище Коблево Миколаївської об-

ласті. Виконуючи обласну програму оздо-ровлення, затверджену облдержадміні-страцією, путівки на південне узбережжя їм виділив обласний комітет профспілки працівників охорони здоров’я.

Відправили дітей з Красної площі обласно-го центру двома великими комфортабельни-ми автобусами «NEOPLAN». Трохи схвильовані батьки давали дітям останні напутні поради, а ті вже жили очікуванням нових вражень, знайомств, пригод і, звичайно, лагідних мор-ських хвиль. Діти, які вже відпочивали у Ко-блево, розповідали новачкам, як там гарно, тож настрій у юних пасажирів був піднесений.

В поїздці школярів супроводжує лікар і 4 медсестри. Вони перебуватимуть із ді-тьми увесь 21-денний термін відпочинку, допомагаючи вихователям, а потім при-везуть назад.

Як повідомив голова обласного комітету профспілки працівників охорони здоров’я Павло Потапко, профспілка оздоровлює ді-тей медичних працівників 18 років поспіль. Минулого літа, за її сприяння, 790 дітлахів відпочили на морі, 400 – на місцевих ба-зах. Цього року путівки на морське узбе-режжя будуть виділені 900-м дітям, 500 з яких планується відправити у червні. В таборах області профспілка планує оздо-ровити 1300-1500 дітей.

Прес-служба управління охорони здоров’я облдержадміністрації

к а нік ул и

профспілка медиків оздоровлює їхніх дітей

№ 60 (28039) 5 червня 2010, субота 3Щ О й н О з д ру к у

роль сина свого роду

Наведіть приклад, коли чинний суддя, навіть такого високо-го статусу, як Віталій Віталійович, міг відважитися в солід-ному виданні сказати добре слово про кореневу систему свого роду, про незабутніх і найрідніших для нього людей.

Мені, скажімо, такого видання не довелося тримати в руках. Друге. У книзі йдеться не тільки про те, яку роль зіграли вони в житті До-брянського. Він у тому родовому оркестрі Чивіліхіних-Добрянських веде і свою партію. І правильно чинить. Життя вимагає руху вперед, а пам’ять зобов’язує дорожити кращими набутками роду.

Третє. Видання анотоване як документальне. Це, з одного боку, посилює довіру до слова, а з іншого – документалізм органічно по-єднується з емоційно стриманими і зваженими авторськими оцін-ками подій, фактів і людських взаємин. Життя неодноколірне. Етапи суспільного розвитку неоднозначні. Покоління Добрянського також відчуло це на собі, не кажучи вже про його батьків, дідів і прадідів. Виважене, неупереджене і дуже бережне ставлення до пережито-го, рідних і близьких відчувається з першої і до останньої сторінки видання. Тому й читаєш документальне видання не як таке за фор-мою, а сприймаєш, як довірливу, наодинці, розмову з вимогливим читачем.

Невипадково Віталій Віталійович за епіграф до книги, яка вийшла у світ напередодні 30-річного ювілею його суддівської практики, взяв слова видатного російського письменника, лауреата Держав-ної премії колишнього СРСР, дядька по материній лінії Володимира Чивіліхіна з його роману-есе «Пам’ять»: «Пам’ять – животворна сила сьогодення, вона повниться подробицями, приваблює нерозкритими таємницями, нуртує в умах і серцях великими звершеннями предків, кличе бути гідними їх!..»

Цьому завданню підпорядкована і чітко продумана структура ви-дання. Нічого зайвого, але адекватно логіці жанру і задуму. Перший розділ «Біля витоків» присвячений родовим кореням Чивіліхіних-Добрянських, другий – незабутнім шкільним рокам, третій – пер-шим крокам професійного становлення, четвертий – початку суд-дівської практики.

Три наступні пов’язані зі становленням судової системи незалежної України. Період непростий, останню крапку досі не поставлено. На черзі – судова реформа. Як усе це відбувалося, Віталій Добрянський розповідає і з досвіду роботи голови Деснянського районного суду, а потім і очільника окружного адміністративного озвучує власні ак-центи щодо розвитку подій.

Автор не шкодує задушевних, просто зворушливих слів для влас-ної родини, надто для матері Надії Олексіївни, на жаль, уже покій-ної, до якого у нього було справді святе, якесь особливе синівське ставлення.

Окрема сторінка в житті, яку продовжує дописувати Віталій Віта-лійович, – посада голови Чернігівського окружного адміністратив-ного суду. Про перипетії організації і становлення його роботи теж ідеться у цьому виданні. Адміністративний суд покликаний захища-ти громадян і юридичних осіб від незаконних рішень, дій або без-діяльності органів влади, державних чиновників. Це якщо говорити максимально стисло. Нова посада – новий і рівень відповідальності. Автор готовий нести її тягар.

Завершує свою книгу Віталій Добрянський розділом про друзів-товаришів, які були його наставниками або йшли в одній упряжці, просто зустрілися на життєвій дорозі і нині крокують поруч, про тих, хто уже відійшов за межу вічності і хто продовжує творити добро.

Є в книзі епізод про те, як великі російські письменники Лео-нід Леонов і Володимир Чивіліхін готували листа на адресу Генсека Брежнєва про шкідливу ідею повернення сибірських рік на південь, у Середню Азію. Закінчивши лист, Чивіліхін звернувся до свого пле-мінника, який тоді саме перебував у дядька в гостях: «Ти майбутній юрист. Вчися писати стисло і ємко. Великим людям ніколи читати довгі послання».

Віталій Добрянський про свою роль у житті написав справді стис-ло і ємко, просто, без зайвої патетики. Написав, як вдячний син сво-го славного роду і його продовжувач.

Петро ГРОМОВИЙ

Днями вийшла з друку у ВАТ «РВК «Деснянська правда» книга голови Чернігівського окружного адміністративного суду Віталія Добрянського під назвою «Своя роль». На перший погляд, звична справа: кожен має право видаватися. Якби не кілька суттєвих обставин.

з ними недарма»кидати громаду макулатурною про-дукцією. Скільки тих віршів треба на душу населення?»

Не беруся ні коментувати, ні, тим більше, рецензувати цю збірку. Хотів би лише навести кілька «згустків» із кількох віршів (усього їх рівно п’ять десятків), аби довести, що продук-ція не макулатурна, що таких віршів що більше «на душу населення», то було б краще.

«Як грім, гарцює вершник над рікою,Далекий шлях від Волги до Десни.Крізь шал боїв улітку і зимоюДо рідної він рвався сторони.Сліпив йому вогонь пекельний очі,Впивались в тіло кулі, мов джмелі,Він квапився, бо чув і вдень, і вночі,Волання й стогін отчої землі».(«Визволитель», присвячено со-

сничанину І. Курбацькому, який пер-шим увірвався в Сосницю 18 верес-ня 1943 р.).

«І стійко ми свою біду терпіли,Бо весь народ терпів тоді сім бід.Та вірили несхитно в перемогу,Як в те, що пропаде

всесвітнє зло!Коли б тепер нам у нову дорогуТа стільки віри, як тоді було».(«Суворий початок»).«Ми були зелені, звідки нам

те знати,Де блукала доля наша грозова?Наспівали тужних нам пісень

дівчата –Про могилу в полі все були слова...».(«Однополчанам-далеко схід ни кам»).

«Старого крою давнігімнастерки,

Шинелі – в них лиш сонце не пече.Якби ж то тільки дошкулявнам

холод!Непишна форма – зовсім не біда!А то туманив мозок вовчий

голод,І сила ціпеніла молода…Яке там «запевай»? Ще пайку б,

другу хлібця.І суп тривкіший, не вода.І силувано тягнемо, як плуга:«Стоим на страже Родины

всегда».(«Спогад про «Слов’янку»).«А тепер ноша літНаші плечі згинає…Нас все менше стає –Все на світі минає.Та серця не зважаютьНа часину запізню:Як раніш, собі в друзіЗакликаємо пісню».(«Ветеранська дума»).У збірці є розділ – «Пантеон не-

забутніх». Під назвою кожного вірша помітка: «Пам’яті Марії Чаус», «Пам’яті моєї першої учительки…», «Пам’яті се-стри…», «Пам’яті чудової співачки…», «Пам’яті дружини Віри»… Останнє – назва, а помітка в дужках – «З нею прожито майже 53 роки»:

Ти згасла сумно, наче день осінній,Затих, покірний смерті, серця стук:Ти збавилась багатоденних мук,А ми поринули в душевні голосіння».

2.03.09 р.»Відчуваю, що час поставити крап-

ку, але є в збірці один вірш, котрий і за характером, і за обсягом (півтораста рядків) можна назвати баладою і на якому хотілося б зупинитися деталь-ніше. Називається він «Незнищенний Фенікс» і присвячений районній бі-бліотеці, котра до війни розміщува-лася в Будинку культури, на ту пору чи не найбільшому і найкращому в області, який називали Нардомом. У ньому стояло 850 стільців, а на сцену під час вистав могли заїжджати кінь-ми, волами, автомобілем… Будівлю, відступаючи, німці спалили, а ще до того, як сказано в баладі, бібліотека «Була розгромлена, розметена у прах. Щоб нею ворогам не поживиться, її свої кінчали всім на страх».

Зовсім дещиця дісталася й автору. Але поки був у мандрах, поки служив (про все те в баладі сказано),

«В роки злиденного післявоєння,Як зошит був у мріях школяра,Книжки брати списали

дерзновенно,

Лишивши тільки дещицю добра.І серед нього збірочка непишна –Фет, Тютчев, Майков,Олексій Толстой – коштовна

знахідка моя колишня,Будитель мрій про скарб свій

книг на сто.А пощастило й кілька сот надбати.Чого лишень у мене так нема?Стоять книжки, як мудрості

солдати,Життя прожито з ними недарма.Воскресла Феніксом

і райбібліотека…».

Отже, нарешті читач дізнався, з ким саме «життя прожите недарма». Не з братами чи сестрами, не з одно-полчанами чи кількома дружинами, а, виявляється, з книгами. Але таке відкриття хіба не провокує нове за-питання: «З книгами?». Та на нього у Василя Тимофійовича готова від-

повідь. Він дістає й показує звичай-ний шкільний зошит без підпису під номером 12.

Знайшлися й перший зошит, і перший запис. Правда, без дати. Зима 1946, Північна Корея, містеч-ко Косон, військова частина, рота зв’язку. А книжка під №1 – С. Н. Ду-рилін, «Лермонтов». А далі – Тихо-нов, Симонов...

Розмовляємо в кімнатці-кабінеті господаря. Проти дверей – вікно, стіл, праворуч – ліжко, ліворуч – набита книгами шафа. Десь за сті-ною – друга.

– І кому ж дістанеться оця «армія», хто «муштруватиме» «солдатів»?

– Оля, дочка Галі, – відповідає Ва-силь Тимофійович. Ніби тільки цього запитання й чекав. – Закінчує Глухів-ський педагогічний університет, їй, як мовиться, й карти в руки. Роман – той технар. Закінчив у Харкові ре-місниче училище, наш аграрний лі-цей, відслужив…

У Толі теж – і Євген, і Олег закінчи-ли Харківський сільгоспуніверситет, обидва на бухгалтерській роботі. Ду-же путящі хлопці: не п’ють, не курять. У старшого вже своїх двійко: Тарас і Ярина. Так що я вже прадід…

Тим приємніше було дізнатися, що в прадіда ще далеко не все в минуло-му. Хоче підготувати й видати юнаць-кий щоденник періоду окупації...

– «Сполох» – то ж усе-таки повість. А це буде документально. Шкода, що частину записів довелося закопати біля села Нова Слобода, що на Сум-щині. Коли німецька авіація розбом-била череду худоби самі ледь живі залишилися, гнати вже не було чого й куди. Треба було повертатися додо-му, на окуповану територію. Які вже там записи і записки? Але ж багато лишилося в пам’яті!..

Так що побажаємо ветеранові не лише здоров’я і довголіття, а ще й успіхів у виконанні його задумів.

Анатолій ВИТРИКУША,член Національної спілки

журналістів Україним. Сосниця

Трилогія

На військовому полігоні поблизу смт Гон-чарівське триває перший етап державних випробувань двох зразків вантажного автомобіля з підвищеною прохідністю

КрАЗ-5133ВЕ колісної формули 4х4, виготовлених холдинговою компанією «АвтоКрАЗ».

КрАЗ-5133ВЕ – новітня розробка кременчуць-ких автобудівників за технічним завданням Мініс-терства оборони України в рамках реалізації Дер-жавної програми розвитку озброєння і військової техніки Збройних Сил України.

Українське військо на сьогодні потребує до 7 тисяч автомобілів з підвищеною прохідністю і ван-тажопідйомністю до 6 тонн.

Перед тим, як розпочати випробування на вій-ськовому полігоні, новенькі КрАЗ-5133ВЕ спочат-ку проходили попередні випробування на базі «АвтоКрАЗу», де наїздили по 7 тисяч кілометрів.

Нині на танкових трасах полігону в умовах без-доріжжя їм доводиться щодня долати відстань у 150 кілометрів.

«Насамперед ця машина вирізняється високою прохідністю, маневреністю та зручним управлін-ням», – поділився враженнями водій-випробувач із двадцятип’ятирічним стажем, учасник війни в Афганістані Василь Ухналь.

Державні випробування нових КрАЗів на вій-ськовому полігоні триватимуть до 10 червня, а да-лі, до кінця липня, КрАЗи-5133ВЕ пройдуть іспити гірськими дорогами Криму та болотистою місце-вістю Херсонщини.

Слід зазначити, що, починаючи з лютого 2008 року, на озброєння Збройних Сил України було поставлено 56 автомобілів підвищеної прохідності КрАЗ-6322 вантажопідйомністю до 12 тонн.

Марина БОСЬКО

н Овіт ні р Озр Об к и

тривають випробування

cmyk

4 № 60 (28039) 5 червня 2010, субота ТУРИЗМТУРИЗМД И ТЯ Ч И Й ВІД ПОЧ И НОК

Цей табір організовує школа укра-їнського бойового мистецтва «Гопак».

Тут все як на справжній Січі. Козаки ховають джинси в шафи, вбира-ються у зручні шаровари і підперізуються червоними бойовими поясами. Вони не дивляться телевізор, не «зависають» біля комп’ютера…

Десять днів діти житимуть у великому козацькому наметі, дізнаються про жит-тя та пригоди козаків, вправлятимуться у спритності і витривалості. Тут вчать ша-нувати рідну землю й свій народ. До то-го ж, у таборі відпочивають як хлопчики, так і дівчата.

Для справжнього козака кінь – це не лише вірний товариш, а ще й уособлен-ня волі. А який же козацький дитячий та-бір без коней? Верхова їзда корисна усім, адже має неперевершений терапевтичний ефект, допомагає поліпшити тонус м’язів, координацію рухів, поставу. Тут вчать три-матися в сідлі, керувати конем, сідлати йо-го і доглядати за ним. Найвправніші, під наглядом кінних інструкторів, зможуть освоїти основи козацького гарцювання. «Козацька фортеця» може стати першою «школою верхової їзди» для вашої дити-ни, та перетворити її відпочинок на захо-плюючу пригоду.

Уміння влучно стріляти є надзвичайно важливим для козака. Увага, точність, зо-середженість, – були головними якостями хорошого стрільця. Традиційно козаки ви-користовували легкі луки, пістолі, мушкети, рушниці, гармати. У цьому таборі є цілий арсенал луків. Під наглядом інструктора дитину навчать стріляти з пневматичної гвинтівки, метати козацькі зірки.

Колись справжнім козаком вважали ли-ше того, хто відбув хоча б один морський похід. Ну і, звичайно, умів плавати. Тут навчать керувати маленьким дерев’яним човном – довбанкою, в’язати морські вуз-ли. А ще діти зможуть покататися на ве-ликому човні.

Професійні тренери з мистецтва бою на-вчать прийомам самозахисту та орудувати легкою навчальною зброєю.

Із часів козаччини до нас дійшло чима-ло дитячих ігор, що допомагають става-ти сильними, спритними, уважними, тому козацькі ігри та забави в цьому таборі – невід’ємна складова відпочинку.

Мальовнича природа, серед якої розта-шована «Козацька фортеця» подарує мож-ливість прогулянок лісом, полем. Юних ко-зачат тут вчать орієнтуватися на місцевості в лісі та степу.

Козаки, живучи у світі природи, доско-нало знали її мову і вміли користувати-ся її дарами. Часто вихованці тут готують фіточаї, адже дитячий табір дає знання з основ травознавства. Дітей навчають зби-рати лікарські рослини та пояснюють як їх застосувати у разі потреби.

Життя та побут козаків, історії, легенди та перекази, військові хитрощі, неймовірні стратегії ведення бою, битви та перемоги – про все це діти зможуть дізнатися під час щоденних лекцій на свіжому повітрі.

Крім того, вихованці вивчають нові ко-зацькі, стрілецькі, повстанські, чумацькі українські пісні та мають можливість слуха-ти у професійному виконанні козацькі думи. Тому вивчення героїчних сторінок історії України та спів – обов’язкові заняття.

Влітку чимало народних свят, у яких діти беруть активну участь. А допомагають їх влаштовувати професійні творчі колективи. Так діти мають можливість долучитися до прадавніх звичаїв та обрядів. Крім того тут відбуваються зустрічі з відомими людьми: українськими письменниками, музиканта-ми та митцями.

Табір, як і справжня Січ, – чоловіча те-риторія. Але відомо, що українки – це пра-правнучки амазонок, войовничих полянок, які колись жили на теренах України. Зви-чайно ж, для дівчат тут пропонуються не лише «лицарські завзяття», а й суто дівочі – виготовлення ляльки-мотанки, вишиван-ня, ліплення з глини, бісероплетіння, ма-

лювання, майстер-клас із перукарського мистецтва, ази народної медицини. Думаю нудно їм не буде.

Відправивши сина чи доньку в козацький табір, батьки, звичайно, хвилюються. Але, водночас, треба зрозуміти, що дитина має готуватися до дорослого життя і розуміти – комфорт, затишний будинок є не завжди і не всюди. Жити можна ще й в інших умо-вах. Повертаючись додому, дитина стає здо-ровішою, самостійнішою і досконалішою як фізично, так і духовно. Отож батьки можуть бути впевнені – вона проведе свій час не тільки цікаво, а й корисно.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!

З початку року ми на сторінках «Дес-нянки» мандрували най мальовничішими куточками України.ДО ЗАКІНЧЕН-НЯ КОНКУРСУ ЗАЛИШИЛОСЯ

ДУЖЕ МАЛО ЧАСУ. Тому, коли хочете й ви розповісти

про свій відпочинок і виграти головний приз – ТУРИСТИЧНУ ПОДОРОЖ

ЧЕРНІГІВЩИНОЮ – ПОСПІШАЙТЕ!

Листи надсилайте на адресу: 14000, редакція газети

«Деснянська правда – вільна» (3-й поверх), пр-т Перемоги, 62,

м. Чернігів або на адресу електронної пошти: despravda@ukr.net.

«Ура! Нарешті починаються канікули і відпустки, – радів син. – Ми тепер разом зможемо відпочити десь, так? Я дивилася на Сергійка і не знала, як пояснити синові, що мені не доведеться відпочити цього літа. Подивившись на мене, він промовив: «Мамо, але ж ви обіцяли. Я отримав 11 балів з української і переміг у козацьких розвагах…». Спробувала делікатно пояснити синові, що в житті не завжди все виходить так, як ми цього хочемо. Але обіцяла подбати про його відпочинок. В голові роїлися думки – куди? У літній табір? У село до бабусі? І відповідь прийшла за хвилю…», – пише у своєму листі Олена Шиліна з Ніжина. – Пригадую, як в дитинстві було весело в дитячих таборах: мандрівки, пошуки, пісні біля вогнища…Про січовий табір «Козацька фортеця», що на Черкащині, розповіла мені знайома. І коли син минулого року повернувся звідти… Про це коротенько».

В «КОЗАЦЬКІЙ ФОРТЕЦІ»,як на справжній Січі

В «КОЗАЦЬКІЙ ФОРТЕЦІ»,як на справжній Січі

№ 60 (28039) 5 червня 2010, субота 5

Сторінку підготували Світлана СОКОЛ та Ганна ЗЕВКО

ДОРОГІ КУЛІНАРИ!Раді повідомити, що

КОНКУРС «Самі куштували» ТРИВАЄ.

Чекаємо на ваші листи. Найкращі кулінарні рецепти буде надруковано на сторінках

газети «Деснянська правда – вільна».Розкажіть про свої фірмові страви,

якими частуєте рідних, знайомих та друзів! Нові призи чекають своїх переможців!

Кулінарні шедеври надсилайте на адресу: редакція газети «Деснянська правда – вільна» (3-й поверх),

пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів, 14000 або на адресу електронної пошти: despravda@ukr.net.

СА МІ К У Ш Т У ВА Л И

Салат «НОВЕ СТОЛІТТЯ»

від корюківчанки Євгенії

ЗБОРЩИК

СПОСІБ ПРИГОТУВАННЯ:Присмак у салата кисло-солодкий, але

досить пікантний. 1. Ананаси порізати (не дрібно).2. Додати кукурудзу і розрізані нав піл

оливки. М’ясо нарізати кубиками 1,5х1,5 см.

3. Цибулю нарізати кільцями і підсма-жити на рослинній олії до золотистого ко-льору, охолодити.

4. Все змішати і заправити майонезом, витримати в холодильнику 1-2 години. І до столу!

ІНГРЕДІЄНТИ: відварена свинина – 250-300 г, ананаси консервовані – 1 банка, кукурудза консервована –

1 банка, оливки (фаршировані лимоном) – 1 банка, одна ріпчаста цибуля, майонез.

ПРАВИЛА ПРИГОТУВАННЯ СМАЧНИХ САЛАТІВ: Готувати салат потрібно лише у

скляному, емальованому чи керамічно-му посуді. Овочі слід нарізувати, що дрібні-

ше, то краще. Усі салати з сирих овочів потріб-

но готувати безпосередньо перед по-дачею до столу. Зварені овочі охолоджувати необ-

чищеними. Чистити і різати треба перед приготуванням салату. У жодному разі не можна змішува-

ти теплі продукти з холодними. Для заправки салатів крім майоне-

зу і сметани використовують олію – чис-

ту чи змішану з оцтом, сіллю, цукром і перцем. Щоб надати салату пікантнішого смаку, в заправки можна додавати гір-чицю, гострі чи томатні соуси. Солити треба перед подачею до

столу. Будь-яку олію не підливають, а крапають в салат тільки тоді, як посо-лили, додали оцет і перець. Подають салати у великих салат-

ницях чи блюдах. Також можна пор-ційно сервірувати на листі зеленої са-лати, скибочці білого хліба, шматочку шинки чи ковбаси. Салати краще трохи недосолю-

вати.

В «КОЗАЦЬКІЙ ФОРТЕЦІ»,як на справжній Січі

В «КОЗАЦЬКІЙ ФОРТЕЦІ»,як на справжній Січі

6 № 60 (28039) 5 червня 2010, субота

c m y k

дзю д О

Все пізнається в порівнянні

Раніше на відповідальних змаганнях дзюдоїс-тів краще виступали жінки. А тепер до них підтягнулися і чоловіки. Про це красномовно свідчить відкритий кубок України з цього ви-

ду спорту, що проходив у Сумах. Тут чернігівки посіли друге місце, а представники сильної статі – четверте. А в загальнокомандному доробку ми стали третіми.

Додає з кожним виступом на татамі ніжинець Олександр Воропаєв. І цього разу він блискуче бо-ровся у ваговій категорії до 60 кг і став володарем почесного призу.

Підтримала його чемпіонський виступ і вихованка чернігівського тренера Анатолія Маркіна Оксана Ді-денко (до 63 кг). Член збірної команди України і цьо-го разу довела повну перевагу над суперницями. В нагороду їй за це – золота медаль. У згаданій ваговій категорії Олена Шарпата стала сьомою.

Не вдалося у вирішальній фінальній зустрічі Ганні Солодських перемогти киянку Шуману Геволдян. Вже кілька разів їм доводиться боротися на найвищому рівні і сильнішою поки що є столична спортсменка. Срібна медаль дісталася Луїзі Гайнутдіновій, яка про-грала у фіналі Вікторії Туркс з Донецька. Бронзовими призерами повернулися додому Ігор Бурий, Марія Буйок (вона виступала із травмою).

Великий крок вперед порівняно з минулорічними змаганнями зробив молодий борець Максим Мельник (до 100 кг). Він виграв три зустрічі, а потім поступив-ся сильнішим. Але і здобуте п’яте місце оцінюється як пристойний результат (торік був 25-м).

З різних поважних причин не поїхали до Сум На-талія Смаль, Аліна Бойкова та Олексій Полтавцев.

Натілії Смаль тренери дали відпочити, оскільки до цього вона виступала на етапі Кубка світу у Каїрі (Єги-пет). Тут чернігівка постаралася не підвести настав-ників збірної України. Відчули силу нашої землячки туркеня Сайда Байрам, єгиптянка Хенд Ель-саїд.

Далі були поєдинки за медалі. У зустрічі з голланд-кою Ліндою Бондер не вдалося Наталії перемогти, за-те в поєдинку за бронзову медаль вона довела свою перевагу над співвітчизницею Світланою Готфрід.

До речі, у дзюдоїстів з початку травня вже почався відбір за отримання ліцензій на Олімпійські ігри-2012 року в Лондоні. У кожній ваговій категорії може брати участь в іграх тільки один представник країни. Ліцензії іменні і заміна одного учасника на іншого, що допуска-лося раніше, тепер неможлива. До числа кращих позма-гатися у своїх вагових категоріях потраплять 14 борців. Нині за кількістю набраних очок – 228 – Наталія Смаль на 16-й позиції в категорії до 70 кг. За словами її тре-нера Анатолія Маркіна, спортсменці достатньо набра-ти 300 очок, щоб мрія про Олімпіаду здійснилася. Він вважає, що до Лондона можуть поїхати ще двоє його вихованців. Як буде, покажуть відбіркові турніри.

Через кілька днів Наталія Смаль разом із Марією Бу-йок та Оксаною Діденко виїжджають на черговий етап Кубка світу, що відбудеться у Бухаресті (Румунія).

Віктор БЕРЕГОВИЙ

ве лО С п Ор т

Майстер шосейнихгонокПе р е м о ж н о

проїхав до-рогами Кри-

му чернігівець Ана-толій Остапенко. Ві-домий майстер шо-сейних гонок став володарем Кубка України з велоспор-ту серед ветеранів.

Сергій ГАЙДУК Анатолій Остапенко на дистанції

СпОрт те атр

– Валентине Івановичу, десять років тому, відзначаючи полудень віку, Ви го-ворили, що почуваєтеся на 25 років, а тепер на скільки?

– Сьогодні мені вже 30. Секрет моєї молодості, якщо вже Ви це стверджуєте, полягає в намаганні бути щасливим саме тут і саме зараз, в любові до людей і до своєї роботи.

– Одночасно з віковим ювілеєм Ви мо-жете святкувати і творчий, тобто, подвій-ний ювілей, адже на чернігівській сцені Ви працюєте майже 40 років.

– Але якщо врахувати навчання в теа-тральній студії і службу в армії, які входять до загального стажу роботи, то вийде на-віть більше – 43 роки.

– Це рідкісне явище, коли акторський шлях починається з 17 років, зі школи – і прямо на сцену. Як так сталося?

– Ніколи не забуду той день, коли вперше побачив театральну виставу. Це було в Горо-дні, де я навчався у школі-інтернаті. А назива-лася вона «Сині роси». До цього я уявлення не мав, що таке театр, і раптом таке диво. Я був дуже вражений, дивився і плакав. Відтоді й запав у душу театр. Тому після закінчення школи поїхав до Києва вступати до театраль-ної студії при театрі оперети. Так почалося здійснення моєї заповітної мрії.

– А як Ви опинилися в Чернігівсько-му театрі?

– Після року навчання забрали до армії, два роки служив у ансамблі пісні й танцю Київського військового округу і одночасно ходив на заняття. Деякий час працював у балеті театру оперети. Одружився, народив-ся син, житла не було, і вирішив поїхати на свою рідну Чернігівщину, адже я народився і виріс у селі Моровськ Козелецького району. Майже дванадцять років працював артис-том балету Чернігівського театру, а потім уже прийшли і драматичні ролі.

– Чи хотілося перейти до іншого те-атру, змінити обстановку?

– Зізнаюся, було таке, але давно. Це через те, що я довго бігав у масовках, а хотілося гра-ти великі ролі. Тому й поїхав на проби до Ми-колаївського театру. Мене брали, але ставка там була та сама, і квартири не обіцяли. А тут ми мали кімнату в гуртожитку, тому я відмо-вився. Пізніше подібних бажань не виникало. Та й перші великі ролі поступово з’явилися, а коли до театру прийшли молоді режисери Петро Ластівка і Сергій Павлов, вони почали навіть ставити під мене вистави…

– А з якими режисерами Вам найбіль-ше подобалося працювати?

– Не можна відповісти однозначно, то-му що кожен режисер має свою школу, і кожен робив з мене те, що хотів. Я сприй-мав усі режисерські настанови як учень від педагога, а не як артист від режисера. Багато дали мені і Віталій Рудницький, і Леонід Отрюх. Я постійно вчився. Остан-нім часом багато грав у виставах Мико-ли Карасьова. Тут уже була і драматургія Чехова, Фонвізіна, Гоголя, Вампілова, бу-ло на чому, як то кажуть, гострити леза майстерності.

– Нині Ви також вчитеся, точніше, вже закінчуєте заочне навчання на театроз-навчому факультеті Київського Націо-нального університету театру, кіно, радіо і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого. Що спонукало Вас до цього, адже маєте за плечима солідний як для студента вік, успішні ролі і, зрештою, почесне звання Заслуженого артиста України?

– У нас в роду існувало правило: коли збираєшся в дорогу – готуй сухарики. За-вжди треба щось мати про запас, знати, що будеш робити і як будеш жити завтра. По-думав: а що я буду робити, коли мені стук-не 60? Було ж колись таке, що пенсіонерам дозволялося працювати тільки два місяці на рік. Ось чому я в 56 років знову сів на

студентську лаву, і абсолютно не шкодую, що так зробив.

– Але ж, напевно, був якийсь поштовх для прийняття такого рішення, а не тіль-ки думки про майбутнє життя-буття?

– Кілька років тому мені запропонували викладати на вокальному відділенні Чернігів-ського музичного училища ім. Л. Ревуцького. Вже п’ять років там викладаю культуру мови, майстерність актора і сценічний рух. Маючи певний досвід і звання, мені дозволялося це робити без вищої освіти, але з часом умови змінилися: потрібен диплом. То ж я ніби вчасно все передбачив, подбав про «сухарика».

– Тема Вашої дипломної роботи – «Ре-жисер Андрій Бакіров». Зрозуміло, що ви почали працювати над нею давно, і ось знову щасливий збіг обставин – Андрій Бакіров повернувся до Чернігова, і не просто як режисер-постановник, а як ху-дожній керівник, головний режисер теа-тру. Як Ви сприйняли його повернення?

– З радістю і величезним задоволен-ням! Та інакше й бути не могло. Раніше, коли він працював у театрі, я багато грав у його виставах і отримував насолоду від нашої спільної роботи. З його виставами я побував на багатьох театральних фес-тивалях, в тому числі у Москві, Гданьську (Польща) і в Каїрі (Єгипет). Сподіваюся, що і тепер ми знайдемо спільну мову. До речі, я вже отримав роль у його майбутній ви-ставі «Одруження Фігаро».

– Ваші улюблені ролі?– На кожному етапі моєї творчості бу-

ли улюблені ролі. Я радий, що дожив до 60 років, і що моя доля в театрі склалася дуже гарно. Все, про що я мріяв – збуло-ся. Але крапку ставити не збираюся. Хочу ще багато встигнути зробити хорошого. Це допомагає мені жити і творити.

– Дякую, Валентине Івановичу за роз-мову. Від себе особисто і від усіх Ваших шанувальників сердечно вітаю з юві-леєм, бажаю міцного здоров’я, нових творчих успіхів, такої ж любові глядача і довгого щасливого життя!

Розмову вела Ольга ЗЕЛЕНСЬКА,керівник літературно-драматургічної

частини театру, театрознавець

ю віл еї

Життєва і творча мудрістьВалентина судакаУ суботу, 5-го червня, виповнюється 60 років від дня народження заслуженого артиста України Валентина Судака, артиста драми Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка. Працює в театрі з 1971 року після закінчення театральної студії при Київському театрі оперети. За цей час створив близько ста прекрасних сценічних образів. Чернігівському глядачу він добре відомий і своїми ролями, і як ведучий Чернігівського Міжнародного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» та різних урочистих заходів на рівні міста і області. Свій ювілей він зустрічає у розквіті творчих сил, сповнений бажання самовіддано служити єдиному у своєму житті театру і чернігівському глядачу.

ре к л а м а Звертайтесь до громадських приймалень

Блоку юлії тимошенко

Ви завжди можете звернутися до нас не тіль-ки з пропозиціями і проханнями, але й отримати безкоштовні консультації, в тому числі з юридич-них питань, допомогу в розв’язанні правових і со-ціальних проблем.

Адреса: м. Чернігів, вул. Бєлінського, 11,тел. 613-549.

Час роботи: 9.00 – 18.00.

№ 60 (28039) 5 червня 2010, субота 7оГолоШенняоГолоШення

к а л е н д а рСьогодні Сонце зійшло о 4 год. 53 хв., зайде о

21 год. 04 хв. День триватиме 16 годин 10 хвилин. Остання чверть (1.15). Місяць у Рибах.

За релігійним календарем сьогодні – препо-добного Михаїла сповідника, єпископа Синадського. Преподобної Євфросинії, ігумені Полоцької. Препо-добного Паїсія Галицького. Преподобномученика Михаїла чорноризця. Петрів піст.

Завтра – преподобного Симеона стовпника, на Див-ній горі. Преподобного Микити, стовпника Переслав-ського. Мучеників Мелетія Стратилата, Стефана, Іоанна, Серапіона, Калліника волхва, Феодора і Фавста і з ним 1218-ти воїнів з жінками й дітьми. Петрів піст.

Післязавтра – третє знайдення глави Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Святителя Інокентія, архієпископа Херсонського і Таврійського. Священно-мученика Ферапонта, єпископа Кіпрського. Петрів піст.

Іменинниками будуть: сьогодні – Леонтій, Ми-хайло, Андрій, Микита, Євфросинія, Паїсій; завтра – Геннадій, Стефан, Сусанна, Каленик, Мелетій; піс-лязавтра – Іван, Федір, Інокентій, Ферапонт.

Ц и м и д н Я м и н а р Од и л и С Я

05.06Англійський астроном і математик Джон

Кауч Адамс (1819); іспанський поет Федері-ко Гарсіа Лорка (1898); український футбо-ліст і тренер Анатолій Пузач (1941).

06.06

Іспанський художник, один з найвизна-чніших представників іспанського бароко Дієго Веласкес (1599); російський поет, ро-доначальник нової російської літератури Олександр Пушкін (1799); німецький пись-менник Томас Манн (1875); командир біль-шовицьких загонів під час громадянської війни в Україні Микола Щорс (1895).

07.06Французький художник-постімпресіоніст

Поль Гоген (1848); український партизан, двічі Герой Радянського Союзу Сидір Ков-пак (1887).

н е С п р и Я тл и ві д ні у Ч е рв ні

19, 25, 30

знім О к із С у п у т н и к а

NOAA-18 04.06.2010 03:48

Чернігів

гі д р О м е т Ц е н т р п Ові д О м л Я єНа погоду області впливатиме теплий сектор

північного циклону.5-го червня очікується мінлива хмарність, неве-

ликий короткочасний дощ, місцями гроза, вдень по-декуди слабкий град. Вітер південно-західний 7–12 м/сек, під час грози поривчастий. Температура по-вітря +21 ... +26 °C, по Чернігову +23 ... +25 °C.

6-го та 7-го червня – мінлива хмарність, вно-чі 5-го невеликий короткочасний дощ, в решту часу без опадів. Вітер південний з переходом на південно-західний 5–10 м/сек. Температура 6-го вночі +10 ... +15 °C, вдень +19 ... +24 °C, 7-го вночі: +8 ... +13 °C, вдень: +18 ... +23 °C

Радіаційний фон по області: Семенівка, Щорс, Покошичі, Ніжин – 11, Чернігів, Прилуки – 12, Остер – 13 мкр/год.

п Ог Од а н а С О н Ці (д а ні S OHO)

GOES-14 03.06.2010 13:06 LASCO C2 04.06.2010 06:06

ЗДАЮТЬСЯ В ОРЕНДУ

Тел.: 975-146, (050) 413-18-85

офісніта складські

приміщення

купонбезкоштовного оголошення

РУБРИКА:Продам Куплю Міняю Зніму Здам

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

Телефон: Підпис:

Продам:Установка для підстригання овець. • Тел. (097) 775-26-48.2-кімнатну кв-ру в Городні Черні-• гівської обл. (3 поверх 5-поверхо-вого будинку). Тел. 778-674.Житловий будинок з усіма господарчи-• ми будівлями (с. Роїще Чернігівського р-ну, город 0,6 га). Тел. (096) 364-85-45.

Терміново 6-струнну нову гіта-• ру (в-во Санкт-Петербург, від-мінна якість, сучасний ди-зайн). Ціна 450 грн. Тел. 931-027.2-спальний розкладний диван в • комплекті з двома кріслами, «ра-кушка», коричневий колір, велюр, відмінна якість. Ціна 1400 грн. Тел. (093) 287-42-02.

ЗБІР ЛІСОВИХ ЯГІД У ФІНЛЯНДІЇ:(На власному автомобілі).

Детальніше за телефонами: (044) 38-30-737, (097) 99-69-960,

(066) 46-64-667.

КУПЛЮ:• під знесення – будівлі, склади, заводи, фер-ми, підприємства, будинки, залишки споруд; а також – будматеріали, шифер, цег лу та інше.

Розгляну всі пропозиції.Тел.: (097) 453-81-19, (095) 368-35-42.

п р и в ат ні Ог ОлО Ш е н н Я

Перекриття, ремонт, фарбування дахів та інші будівельно-аварійні роботи. Наведення нових да-хів. Пенсіонерам знижка. Виїзд у будь-яку область. Тел.: (099) 73-90-941, (063) 268-29-58.

ВИКЛИКИ ДО СУДУ

Куплю:Дачу з будиночком або вагончиком (ділянка близько • 3 соток), недалеко від Чернігова. Тел.: 971-975, (063) 479-88-11, (095) 837-05-69.Холодильник – до 250 грн, вище за 1,20 м – до 350 • грн; 2-камерний – до 450 грн; 3-камерний – до 650 грн; сучасний зимово-літній дитячий візочок – до 300 грн; дитяче ліжко – до 100 грн. Тел. 93-15-34.Телевізор імпортний Д37, 51-54, 63-72 см, DVD, муз-• центр, відео- чи фотокамеру цифрові, велосипед, бінокль, човен гумовий чи металевий, бідон чи ка-ністру алюмінієві на 10, 20-40 літрів. Тел. 930-713.Човен будь-який, весла, бінокль, ґвинтівку чи піс-• толет пневматичні, велосипед, дачну ділянку з бу-динком, зварювальний апарат на 220В, перфора-тор, дриль та інший електроінструмент, єврорубе-ройд. Тел. 933-821.

ПравлінняНовгород-Сіверської

райспоживспілки ПРОДАЄ

АВТОМОБІЛЬГАЗ 33-07 ФУРГОНізотермічний пробіг складає 45 тис. км, 2006 року випуску.

Звертатисьв м. Н.-Сіверський,

вул. Базарна, 9,за телефонами:

2-12-68, 2-17-23.

Новозаодський районний суд м. Черніго-ва повідомляє, що попередній розгляд спра-ви за позовом Бойправа Бориса Степановича до Белецького Руслана Михайловича про від-шкодування шкоди, пов’язаної з невиконанням умов договору оренди щодо повернення ав-томобіля МАЗ у належному стані відкладено на 17 червня 2010 р. на 11 год.

Справу буде розглянуто в приміщенні суду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстис-лавська, 17, каб. 14, під головуванням суд-ді Косач І.А.

Для участі у справі як відповідач викли-кається Белецький Руслан Михайлович (останнє відоме місце проживання: вул. Тек-стильників, 6/3, м. Чернігів).

Одночасно суд повідомляє, що з опубліку-ванням оголошення про виклик, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлення про причини неявки Белецького Р.М., повідо-мленого належним чином або, якщо причи-ну буде визнано неповажною – суд вирішить

справу на підставі наявних у ній даних чи до-казів (постановляє заочне рішення).

Новозаводський районний суд м. Черні-

гова повідомляє, що попередній розгляд ци-вільної справи за позовом Дяченко Надії Ві-кторівни до Груди Олександра Михайловича про визнання таким, що втратив право на ко-ристування житловим приміщенням, відкла-дено на 11 червня 2010 року на 9 годину через неявку в судове засідання 01.06.2010 року відповідача.

Справу буде розглянуто в приміщенні су-ду за адресою: м. Чернігів, вул. Мстислав-ська, 17, під головуванням судді Філатової Л.Б. (каб. 13).

Для участі у справі як відповідач викли-кається Груда Олександр Михайлович, 12.01.1960 року народження (останнє відоме місце проживання: м. Чернігів, вул. Комсо-мольська, 31/5).

Одночасно суд повідомляє, що з опублі-куванням оголошення про виклик відповідач

вважається повідомленим про час та місце розгляду справи, тому у разі неповідомлен-ня про причини його неявки, повідомленого належним чином або, якщо причину буде ви-знано неповажною – суд вирішить справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Козелецький районний суд Чернігівської

області викликає Корольова Едуарда Вале-рійовича (останнє відоме місце проживання: Чернігівська область, смт Козелець, вул. Ро-зумовських, буд. 37) як відповідача у справі №2-656 за позовом Михайленко Ірини Олек-сіївни до Корольова Едуарда Валерійовича про розірвання шлюбу.

Судове засідання відбудеться 22 червня 2010 року о 10 год. в приміщенні суду за адресою: Чернігівська область, смт Козе-лець, вул. Леніна, 7, зала №1.

У разі неявки в судове засідання відповідач має повідомити суд належним чином, інакше справу буде розглянуто за відсутності відпо-відача за наявними у справі доказами.

Телефон рекламного

відділу газети «Деснянська

правда – вільна»

– 4-40-07

8 № 60 (28039) 5 червня 2010, субота

c m y kc m y k

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.dponline.cn.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net.Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62.Газета виходить тричі на тиждень (вівторок, четвер, субота).Тираж тижня – 39 406. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

Деснянська правда – вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 444-93Р від 23.07.2009 р. Головний редактор Лариса МІЛОВА. Перший заступник головного редактора Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Заступник головного редактора Петро ГРОМОВИЙ. Керівник відділу зв’язків з громадськістю Володимир ЛИСЕНКО. Тел. 4-44-42. Відповідальний секретар Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92.Телефони відділів редакції: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36;гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Олександр БОЖОК, Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ, Світлана СОКОЛ. Передплатні індекси: триразовий – 49086; триразовий пільговий – 49087 та четверговий випуск – 49088.

Рома ЄРЕМЕНКО:

– Чи пам’ятаєш перші знімки?– Зі школи цікавився діяльністю ЗМІ. Був позаштатним кореспон-

дентом. Але ніяк не очікував, що бажання писати переросте в бажан-ня фотографувати.

Років три тому купив чи не найдорожчий фотоапарат. Покупку по-трібно було відробити, тому працював у нічні зміни. Тепер він для ме-не – звичайнісінький!

– Пам’ятаєш свій перший фотоапарат?– Це був Canon PowerShot S3.– Вважаєш себе аматором чи професіоналом?– Я надто самокритичний, щоб називати себе професіоналом. Але,

як кажуть: «професійним фотографом є той, кому платять гроші за йо-го роботу». А мені платять гроші.

– Які зйомки були найяскравішими?– Репортажі з концертів гурту «Димна суміш». Це мій улюблений

гурт, а найжвавіша публіка – це завжди яскраво!З останніх була цікава фотосесія взимку, коли модель мала позувати

у білизні на снігу посеред поля. На щастя, всі залишилися здорові.– Казуси бувають?– Загалом ні. Намагаюся професійно підходити до роботи.– Як вважаєш, на кого слід рівнятися?– На себе! Адже творчість не має меж, і серед фотографів цінують-

ся люди, які маюсь свій неповторний стиль.

Ведуча рубрики Тетяна СКРИПКІНА

inte

rvie

ws9

@gm

ail.c

omвіл ьні ін т е рв’ю

Роман Єременко – 22 роки, студент Чернігівського Національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка, факультет початкових класів. Грає в аматорському театрі «Ілюмінатор». Фотографує для сайту «Geometria.ru», для різних компаній, а також робить фотосесії.

«рівнятисяна сеБе»

«ЧерВона рута» шукає таланти в Чернігівській областіУ Чернігові стартував конкурс найбільшого і найпрестижнішого україномовного фестивалю сучасної молодіжної музики «Червона рута».

носіВські Читання проходили у ГородніВони розпочалися у Чернігові в

педуніверситеті імені Шевченка, куди прибули етнографи, фоль-клористи і дослідники з Інститу-

ту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Рильського НАН України, Чернігівського національного педунівер-ситету імені Шевченка, інституту історії, етнології та правознавства імені Лазарев-ського, Київського національного універ-

ситету імені Шевченка., Центру україно-знавства, Чернігівського історичного му-зею імені Тарновського.

По обіді делегація науковців прибу-ла до Городні. Читання продовжились у міському краєзнавчому музеї, де перед науковцями виступила учениця районної гімназії, дипломантка конкурсу Чернігів-ського територіального відділення Малої академії наук Тетяна Кислуха. Її роботу

«Степан Данилович Ніс і національно-культурний рух ІІ половини ХІХ століття» високо оцінили наукові співробітники ін-ституту фольклористики.

Сповнені вражень, гості пообіцяли зро-бити Носівські читання щорічною традиці-єю, що, можливо, стане тією об’єднуючою силою, яка так потрібна для розвитку ет-нографії в країні.

Олена КОСТИЧ

Науковці Чернігівщини започаткували нову етнокультурну традицію – читання, присвячені діяльності видатного етнографа ХІХ століття Степана Носа, який останні роки свого життя прожив у Городні.

Саме завдяки цьому фестивалю 90% зірок вже запалали на укра-їнському естрадному небосхи-лі. Серед них: Жанна Боднарук,

Ірина Білик, Ані Лорак, Руслана, гурти «ВВ», «Скрябін», «Піккардійська терція» та багато інших.

«Червона рута» – єдиний в Україні не комерційний проект, який цілеспря-мовано підтримує саме українських ви-

конавців.Фестиваль

є конкурсним. Змагання про-ходять у два етапи – від-бірковий та фінальний – за окремими жанрами: поп-, рок-, сучасна танцювальна, акустична та інша музика. А цього року,

як повідомив під час прес-конференції один з організаторів конкурсу, депу-тат міської ради Володимир Ступак, до основних жанрів увійде ще й україн-ський автентичний фольклор: «Це без-перечно дасть змогу відкрити нові та-ланти. За допомогою конкурсу молоді і, поки що, невідомі музичні виконавці стануть зірками!».

Чернігівський обласний відбірковий конкурс відбудеться 3-4 липня 2010 року у Міському палаці культури. Вік учасників конкурсу (всі номінації, крім фольклору): від 10 до 35 років, у жанрі фольклору: від 5 до 35. «Перепусткою» на фестиваль є три пісні українською мовою.

«Червона рута» дає шанс молодим і невідомим стати популярними, потра-пити в хіт-паради, популярні теле- і ра-діопередачі.

Сучасність і українська духовність – речі сумісні. Фестиваль «Червона рута» доводить це.

Сніжана БОЖОК

остання сторінкаостання сторінка