ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота

http://sivertime.com.ua e-mail: despravda@ukr.net

«Струни серця» Богдана Ночовського

Народна артистка України Раїса Недашківська:«У Прилуках має бути театр імені Миколи Яковченка»

Хто хоче в армію?В Україні стартувала призовна кампанія

стор.5

стор.4

Писанкарство Про старовинне мистецтво з вуст чернігівки Тетяни Стадніченко

стор.6

стор.8

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Шановні християни Чернігівщини!

Прийміть найщиріші вітання з величним всехристиянським святом Воскресіння Христового.У житті кожного християнина Великдень – особливо шановане свято, що символізує перемогу життя над

смертю, світла над пітьмою. Великодні свята спонукають усіх віруючих по-новому відчути себе у світі, оці-нити чистоту своїх помислів і вчинків, бути добрішими, більш терпимими і благородними одне до одного.

Сьогоднішня діяльність церков і релігійних організацій, які активно займаються доброчинною та милосерд-ницькою роботою, допомагає віруючим долучатися до процесів творення громадянського суспільства. Адже ду-ховність – важливий чинник національної самобутності українського народу.

Прийдешній Великдень ми зустрічаємо з особливими сподіваннями. Довгоочікувані зміни, що відбуваються нині як у державі, так і на благословенній Чернігово–Сіверській землі, надихають енергією і оптимізмом.

Запорука нашого кращого майбутнього – в морально-духовному оновленні, консолідації суспільства навколо найвищих моральних цінностей – любові до ближнього та до рідної землі, даної нам Богом. Тож гуртуймося у спільній справі побудови кращої долі, в єднанні та порозумінні заради світлого майбутнього України.

Нехай ці святкові дні прийдуть радістю та достатком у кожну оселю, зігріють душі вірою і любов’ю, зміцнять сили і бажання творити добро на рідній землі.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Голова обласної державної адміністрації Голова обласної ради Володимир Хоменко Анатолій мельник

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛА

http://sivertime.com.ua

2 № 30 (329) 14 квітня 2012, суботаhttp://sivertime.com.ua

Шановні земляки, колеги!

Величне свято Воскре сіння Хри-сто вого спонукає кожного із нас ще раз замислитися над вічними цінностями християнської мо-

ралі, дає нам добру нагоду наповнити свої серця любов’ю і добротою, зміц-нює кожного з нас духовно. З настан-ням Пасхальних днів пробуджується не лише земля, а й усі людські надії й сподівання на добру долю. То ж спря-муємо наші молитви на добрі справи і світлі помисли. Вітаючи вас із світлим Воскресінням Христовим, сердечно ба-жаю, щоб переможний дух надії, радос-ті, всепрощення і надалі супроводжу-вали вас і ваші родини, давали сили, енергію, наснагу для добрих і корис-них справ на добробут і процвітання нашої рідної України.

Нехай радісні Великодні дні покла-дуть благодатні початки нових перемог і звершень на вашому життєвому шляху.

Христос Воскрес!Володимир ПРИХОДЬКО,

директор Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта»

Не можна не погодитися з ним у тому, що медицина потребує сьогодні сер-йозного лікування. Але якого саме? Чи оздоровлять її ліки-реформи, які про-

писують із Міністерства охорони здоров’я? Експерименти, які відбуваються в трьох пі-лотних областях України – Дніпропетровській, Донецькій і Вінницькій, викликають супротив і в медиків, і в пацієнтів…

Запропонована ідея благородною метою ставить збільшення видатків на первинну медичну допомогу порівняно із вторинною у співвідношенні 70 до 30 відсотків. Так уже давно відбувається в європейських країнах, де не будують супер-лікарні майбутнього, а через сімейних лікарів вчасно діагностують і лікують хвороби, забезпечують їх профілакти-ку. В українській моделі медичного обслуго-вування, збереженій ще з радянських часів, перевага надавалася медицині вторинній і третинній. Ми пишалися великою кількістю ліжко-місць, кількістю лікарів на душу населен-ня й однаковим доступом до них усіх верств.

Не можу не втриматися, щоб не згадати про функціонування в ті часи так званого четвер-того підрозділу Мінздорову, в якому лікува-лися лише привілейовані партійні бонзи і їхні родичі. На початку 90-х років, після розпаду Радянського Союзу і КПРС, мені пощастило туди потрапити разом із маленьким сином. І я, як і інші мами, дивувалася справді кому-ністичним умовам у цьому закладі з відповід-ною апаратурою і ставленням до пацієнтів.

Більшість українців раділа оплачуваним лі-карняним листкам і можливості лікуватися в недорогих профспілкових санаторіях. Навіть за таких умов бути хворим було вигідно.

Зі зменшенням кількості населення зни-кла потреба утримувати порожні ліжко-місця. Сільські лікарні перетворили в амбулаторії, ам-булаторії – у фельдшерсько-акушерські пункти. Сьогодні первинна медицина в Ніжинському районі – це 4 амбулаторії і 44 ФАПи, з яких газифіковані 23. У 2012 році запланували га-зифікувати ще два: в Березанці і Липовому Розі. Поточні ремонти в них роблять за кошти сільрад та інвесторів. Станом на 1 березня 5 посад фельдшерів були вакантними. Тому що не хочуть працювати випускники медичних закладів у селі, не маючи там постійного по-мешкання із зарплатою 1200 гривень.

Очевидно, для первинної медичної ланки треба створювати такі умови, щоб спеціа-лісти працювали там за конкурсом, а не з примусу. Так вважає Юрій Солодько. Йому разом із колегами не зрозуміло, яким чи-ном позначиться на якості медичного об-слуговування створення центрів первинної санітарно-медичної допомоги з відповідним адміністративним персоналом і фінансуван-ням. І яка роль у цьому процесі створюва-ного відділу охорони здоров’я при райдер-жадміністрації?

Заступник головного лікаря Алла Бонда-ренко детально вивчила і проаналізувала за-пропоновані нововведення для вторинної і третинної медицини. Так, потрібно надавати кваліфіковану допомогу і хронічним хворим, і хірургічним. Маніпуляційна сестра чи хірург, які мало практикують, втрачають високу квалі-фікацію. Тому створення спеціалізованих ліка-рень – на часі. Але чи зможе добратися туди пацієнт у межах госпітального округу, в який

об’єднають три райони і місто Ніжин? Ми ж не в Нью-Йорку живемо, де пенсіонерів на прийом до лікаря возить безплатне таксі…

Отже, світовий досвід для нас привабли-вий, але недоступний через низький загаль-ний рівень життя, нерозвинуте транспортне сполучення, обмежену сферу соціальних по-слуг, слабке технічне забезпечення медичної галузі. І починати треба з цього, а не з рево-люційних наскоків. Такою була загальна дум-ка учасників наради. І голова районної ради Олег Бузун, і голова райдержадміністрації Володимир Другаков, зважаючи на свої по-вноваження, мають підтримувати державні реформи, але вони запевняють, що впрова-джуватимуть їх, насамперед, в інтересах жи-телів Ніжинщини.

На 2012 рік і первинна, і вторинна меди-цина в районі профінансована лише на 70 відсотків, з яких 80 відсотків витрачається на заробітну плату. Решта – на енергоносії, медичне забезпечення і харчування. А чи можна пролікувати пацієнта на 7 гривень і прохарчувати на 6 гривень?

Хоча Конституція і декларує безкоштовне медичне обслуговування в державі, воно вже давно таким не є. Навіть при стовідсотковому фінансуванні зростаюче подорожчання ліків і медикаментів змусить нас усіх за них пла-тити. То чи не краще це робити через стра-хову медицину, використовуючи той же сві-товий досвід?

Алла Бондаренко переконана, що страхо-ві компанії контролюватимуть використання і медиками, і пацієнтами вкладених коштів, а так і стимулюватимуть якість медичних послуг і здоровий спосіб життя. Але ця пропозиція в пілотних проектах не розглядається…

Надія ОНИЩЕНКОФото Олександра ВАСИЛЕНКА

н о тат к и з П р и в од У

Якого лікуванняпотребує медицина?

Спільну нараду голів і заступників Ніжинських районної ради та райдержадміністрації, депутатів і колективу центральної районної лікарні зініціював ї ї головний лікар депутат обласної ради юрій СолоДЬКо.

а рМія

Кращим офіцерам – новенькі квартири

У 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних сил України, що в се-лищі Десна на Чернігівщині, напере-додні Великодніх свят підсумовували

результати за 1-й період 2012 навчально-го року. До уваги бралися показники у на-вчально-виховному процесі, стан військової дисципліни у підрозділах, фахова підготовка військовослужбовців та інше.

Кращим підрозділом став 300-й навчаль-ний танковий полк, яким командує підпол-ковник Едуард Москальов.

Кращими офіцерами «Десни» визнано командирів навчальних рот капітана Сергія Ісбаша та майора Василя Коржука. За відмінні показники у військовій службі начальник на-вчального центру генерал-майор Віктор Бокій вручив їм ордери від службових квартир.

– Кращих офіцерів ма-ємо заохочу-вати, – сказав, вручаючи вій-ськовим клю-чі від помеш-кань, генерал-майор Бокій. – Командування навчального центру й на-далі гідно ви-

нагороджуватиме зразкових військовос-лужбовців.

Також Віктор Бокій наголосив, що неза-баром вони зустрічатимуть молоде попо-внення, яке прибуде до центру на навчання.

Віктор АНУФРІЄВ

Дорогі жителі Чернігівщини!

Нехай збудуться вони у кожного з вас на благо вашої родини й України!

З Великоднем! Христос Воскрес!Іван КУРОВСЬКИЙ, народний депутат України

Ранній прихід цьогорічного Вели кодня не потьмарить навіть негода.

Бо це світле свято несе з собою за­пас доброти і духовного тепла, що його вистачить кожному, хто радіє з нагоди Христового Воскресіння.

Великдень – це й свято духовного очищення, утвер­дження в нашому повсякденні високої моралі. Стараймося більше робити добрих справ у земному житті.

Великодні обряди гурту­ють тисячі людей, які, освя­чуючи святкові кошики, оби­рають для себе лише гідні по­мисли і надії.

Ранній прихід цьогорічного Вели кодня не

Бо це світле свято несе з собою за­пас доброти і духовного тепла, що його вистачить кожному, хто радіє з нагоди

Великдень – це й свято духовного очищення, утвер­дження в нашому повсякденні високої моралі. Стараймося більше робити добрих справ

Великодні обряди гурту­ють тисячі людей, які, освя­чуючи святкові кошики, оби­рають для себе лише гідні по­

http://sivertime.com.ua

№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота 3http://sivertime.com.ua

СУСПІЛЬСТВО

Голова облради Анатолій Мельник, який вів збори, акцентував увагу на чинниках, що визначають діяльність органів місцевого самоврядування

області сьогодні. Співпраця з виконавчою владою пронизує майже всі інституції міс-цевого самоврядування. Активно, зокрема, працюють постійні комісії з питань агро-промислового розвитку, земельних від-носин, екології та природних ресурсів, з питань освіти, науки, культури та інформа-ційної сфери, інші. Добре зарекомендува-ла форма виїзних засідань, коли життєво важливі питання депутати вивчають без-посередньо в територіальних громадах.

Один із пріоритетів у роботі обласної ради – зміцнення зв’язків та взаємодії між радами всіх рівнів. Цьому, зокрема, спри-яє і діяльність обласної Асоціації «Ради Чернігівщини». Вагомий вплив на розви-ток співпраці між обома гілками влади справляє консультативно-дорадча рада з питань місцевого самоврядування при голові облради, проведення в районах днів обласної ради тощо.

Слід належне віддати і загальним збо-рам за місцем проживання, які дозволя-ють отримати дієвий зворотний зв’язок із кожною територіальною громадою, аби вчасно реагувати на проблемні питання. Актуальним залишається і дотримання законності в діяльності рад. Як не прик-ро, за інформацією Державної судової адміністрації в області торік до відпові-дальності за корупційні правопорушення притягнуто 28 посадових осіб місцевого самоврядування. Таких порушень було б менше, якби посадовці краще орієнтува-лися в законодавстві.

Голова облдержадміністрації Во ло­димир Хоменко зосередив увагу у своїй промові на торішніх результатах співпра-ці обох гілок влади на обласному рівні. Протягом минулого року було прийня-то 36 реґіональних цільових програм із різних напрямків спільної роботи. Тісна взаємодія дозволила закріпити позитивні зрушення в соціально-економічному роз-витку, зробити крок уперед. Тепер важ-ливо рухатися далі.

Недавні соціальні ініціативи акумулю-ють зусилля обох гілок влади на віднов-ленні соціальної справедливості, підви-щенні ефективності підтримки найбільш незахищених громадян, нових підходів до оплати праці та соціального страхування, модернізації системи соціального забезпе-чення, сприяння, зайнятості населення та створення нових робочих місць. До того ж, кожен із цих напрямків має реальні механізми реалізації.

Про роботу Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад та її обласно-го підрозділу доповіла голова обласного відділення, Парафіївський селищний голова Валентина Карпенко. Створена у вересні 2009-го, Асоціація нині об’єднує

переважну більшість сільських і селищних рад, стає дієвим інструментом у вирішен-ні насущних проблем територіальних гро-мад. А їх немало. Це й фінансове забезпе-чення діяльності, ефективне використання майнових і земельних ресурсів, прове-дення освітніх реформ, розвиток підпри-ємництва та створення робочих місць на селі, надання якісних комунальних послуг. Сільський житель, як і міський, також хоче мати роботу і гідну зарплату, нормальне житло, якісні медичні послуги, хоче, щоб діти його мали можливість одержати нор-мальну освіту, відвідувати дитсадок тощо.

Завдання Асоціації – узагальнювати пропозиції з місць і виносити їх на роз-гляд Верховної Ради, Кабміну, міністерств і відомств. Як член правління Асоціації, па-ні Валентина працювала у складі групи із земельних питань, а таких груп кілька, за пропозицією правління увійшла до складу колегії Держкомзему, брала активну участь у роботі деяких профільних Комітетів Верховної Ради, в парламентських слухан-нях, ініціювала внесення змін до чинних законодавчих актів. Словом, цю енергійну і конкретну жінку добре знають не лише в області, а й у високих владних кабінетах.

Та не все гаразд і в діяльності Асоціації. Між центром і його реґіональними відді-леннями має бути тісніший зв’язок. Сільські і селищні ради сподіваються одержати доступ до мережі Інтернет, а так і до ін-формаційної бази діяльності місцевого самоврядування. Актуальним є й недофі-нансування захищених статей у сільських бюджетах. Правда, присутній на зборах голова ОДА Володимир Хоменко повідо-мив, що питання фінансування буде вирі-шено, а ради дістануть доступ до інтерне-ту і відповідного інформаційного ресурсу.

Голова Ніжинської районної ради Олег Бузун, Сосницький селищний голова і керівник районного відді­лення Всеукраїнської асоціації Віктор Гординський, Бірківський сільський голова, керівник Менського район­ного відділення Асоціації Катерина Фесюн говорили про різні аспекти вза-ємодії органів місцевого самоврядуван-ня та виконавчої влади на теренах тери-торіальних громад. Та, на наш погляд, чи не найбільш чітко означив проблему го­лова Коропської районної ради Петро Демиденко:

– Чинне законодавство передбачає чи­мало повноважень для голови районної ради і голови райдержадміністрації. Було б лише бажання їх виконувати. Таке бажан­ня і можливості у нас є, які ми й успішно реалізуємо. Райради сьогодні не мають ви­конавчих органів. Їх функції покладено на райдержадміністрації та їхні структурні підрозділи. Тож про те, що немає взаємодії, не може бути й мови. Позитивний приклад співпраці – освітлення сільських і селищних населених пунктів. Ще у 2008­му році з іні­

ціативи тодішнього голови райдержадмі­ністрації на сесії райради для цього було виділено 100 тисяч гривень. У дотаційному бюджеті знайти їх було непросто. Але де­путати зрозуміли важливість такого за­ходу і підтримали ініціативу виконавчої влади. Сьогодні освітлені майже всі села.

Структури обох гілок влади тісно співпрацюють і при формуванні президії, постійних комісій, проведенні спільних ви­їзних приймалень у населених пунктах, в яких беруть участь перші керівники та їх­ні заступники, працівники апаратів, котрі відповідають за конкретне місце роботи. І це не залежить від назви органу, вони на селі – представники районної влади і від­повідають за стан справ на місцях.

По завершенні зборів громадян за міс-цем проживання, у яких брали фахівці райради і райдержадміністрації, визна-чено знакові справи в розвитку кожної територіальної громади, узагальнено най-актуальніші пропозиції і визначено заходи щодо їх вирішення, затверджені спільним розпорядженням голів РДА та райради.

Жодного засідання колегії райдержад-міністрації, наради чи семінару, які сто-суються соціально-економічного розви-тку території, не відбувається без участі депутатів райради, сільських і селищних голів. Аналогічне відбувається і з прове-денням засідань президії районної ра-ди, постійних комісій. Майже всі проек-ти рішень ради депутати розробляють спільно з фахівцями виконавчої влади. Тижневі, місячні і річні плани узгоджу-ються і спільно координуються ще на початковому етапі.

Петро Демиденко, як один із прикладів співпраці, навів роботу шкільного парла-менту. Якщо хтось думає, що це забава для дорослих дядечок, глибоко помиляється. Конкурс «Влада очима дітей» показав, як представники «дитячого» самоврядуван-ня глибоко переймаються проблемами те-риторіальних громад та шляхами їх вирі-шення. Результати вразили керівників ра-йону, сільських та селищних голів. Після цього розробили чотиристоронню угоду про співпрацю, яку підписали керівники райради, РДА, районного дитячого пар-ламенту та батьківської ради.

Сказати, що у стосунках керівни-ків обох гілок влади немає проблем, це, як зазначив голова районної ради, не так. Бувають і дискусії, іноді гаря-чі. Відбуваються вони в кабінеті голови райдержадміністрації або районної ра-ди. На люди ж вони виходять із єдиним рішенням, з єдиним баченням проблем, навіть якщо це комусь із них і не дуже подобається.

Що тут сказати? Правильний підхід: на-самперед – інтереси громади, а не пар-тійні кольори. А власні амбіції й поготів.

Після обговорення голови обласної ради Анатолій Мельник та облдержад-міністрації Володимир Хоменко підписа-ли з Валентиною Карпенко меморандум про співпрацю з реґіональним відділен-ням Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад області. А потім учасники зібрання обрали представників сільських та селищних рад від Чернігівщини на за-гальні збори Всеукраїнської асоціації, які мають відбутися 24 квітня.

Петро ГРОМОВИЙ

в Л а д а

чинне законодавство передбачає чимало повноважень.Було б бажання їх виконуватиПро це заявив на зборах представників сільських та селищних рад області голова Коропської районної ради Петро Демиденко. А йшлося на зібранні в облраді про взаємодію органів місцевого самоврядування та виконавчої влади щодо вирішення актуальних питань життєдіяльності територіальних громад.

Під час наради з ак-тивом було обгово-рено проблеми та перспективи соці-

ально-економічного роз-витку Бахмацького райо-ну, окреслено шляхи що-до поліпшення ситуації.

Район має неабиякий потенціал для того, щоб, мобілізувавши спільні зу-силля та енергію, вивес-ти його в лідери, оскіль-ки за підсумками 2011-го

року Бахмаччина посідає лише 15-те місце в облас-ті. Тому керівництво району має відпрацювати чіт-кий план дій на найближчий період та на перспек-тиву для реалізації поставлених завдань, зокрема, у поверненні Бахмаччині слави не лише потужного аграрного, а й аграрно-промислового району. Для цього увагу потрібно сконцентрувати на розвитку переробної галузі.

Фото Віктора КОШМАЛА

П р изн аЧ е н н я

Анатолій Булига –голова Бахмацької районної державної адміністрації11 квітня голова обласної державної адміністрації Володимир Хоменко представив адміністративно-господарському активу Бахмацького району голову районної державної адміністрації Анатолія Булигу, призначеного на посаду згідно з розпорядженням Президента України від 6 квітня 2012 року.

Сердечно вітаю вас із Великоднем – світ-лим Христовим Воскресінням!

Вже понад два тисячоліття православні християни святкують це торжество правди і перемоги добра над злом. Великдень – свято любові до Бога, любові до ближнього. Цього дня нам хочеться оцінити чистоту своїх по-мислів, бажань та вчинків. Стати добрішими, милосерднішими і терплячішими одне до од-ного, як заповідав нам Ісус Христос.

Я вдячний вам, дорогі мої чернігівці, що в такі нелегкі часи ваші душі сповнені віри, надії і взаєморозуміння. Адже нині так непросто зберегти ці відчуття – у світі, де ще так багато несправедливості, болю і страждань. Проте впевнений, що лише разом і з Божою допо-могою ми зможемо подолати будь-які життєві випробування.

Від щирого серця бажаю, щоб у ваших ро-динах завжди панували добро, злагода і не-вгамовний дитячий сміх. Нехай у свято Вос-кресіння Христового у ваші родини світлим гостем зійде любов Господня, а Божа ласка повсякчас зігріває ваші серця й домівки.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!З любов’ю Валерій ДУБІЛЬ,

народний депутат України

Дорогi жителi славної Сiверянської землi!

http://sivertime.com.ua

4 № 30 (329) 14 квітня 2012, суботаhttp://sivertime.com.ua

ТРАДИЦІЇ«Доля світу залежить від того, скільки писанок малюється щороку. Доки люди їх створюють, світ буде існувати, а коли цей звичай забудуть, тоді зло страшним дияволом звільниться від залізних пут і знищить усе живе. Цей звір мешкає глибоко під землею, прикутий до скелі ланцюгами. Щороку він наказує своїм слугам облетіти навколо світу і підгледіти, чи пишуться ще писанки і скільки їх у святкових великодніх кошиках. Якщо багато, то залізні пута міцно стискають диявола і він втрачає силу, бо любов перемагає найбільше зло».Звісно, це лише легенда, яку вигадали люди про магічну силу одного з найголовніших пасхальних символів. Але вона підтверджує, як сильно наші предки вірили, що писанка приносить злагоду, щастя, добробут, захищає від усього злого. Колись дбайливі господарі закопували писанки в землю, бо вірили, що сила яйця сприятиме щедрим жнивам, а закохані хлопці й дівчата дарували їх одне одному на знак вічної любові та вірності.

Раніше писанки розмальовували сіль-ські дівчата і жінки, монастирські ченці, іконописці та міські панночки. У наш час образ писанкарки асоці-

юється хіба що з набожною старенькою у сільській глибинці, яка уміння розпису перейняла від своїх прабабусь. Донедавна так воно й було. Лише останніми роками писанкарство почало активно відроджу-ватися, і що відрадно – у молодіжному середовищі також. Одна з представниць цього старовинного мистецтва – Тетяна Стадніченко – керівник студії художнього розпису Центру народних ремесел для ді-тей та юнацтва у Чернігові. Пані Тетяна, як і всі талановиті люди, не обмежується лише одним напрямком у творчості, вона – май-стриня декоративного розпису, створює загадкові ляльки-мотанки, а кілька років тому почала освоювати й писанкарство.

– Завідувач нашого Центру якось ска-зала: «Будемо відроджувати писанкарство й у нас викладатимеш цю «науку» своїм учням. Тому спочатку маєш навчитися са-ма». Як їх розписувати – я й уявлення не мала. У пошуках потрібної літератури зби-лася з ніг і зрозуміла, що її у нас катма. Відвідувала книгарні, бібліотеки, шукала публікації в Інтернеті. А згодом зібрала книжкову колекцію, якою користуюся не лише я, а й мої підопічні. Часто буваю у відрядженнях і з кожної виставки приво-жу енциклопедію або посібник. Іноді ко-леги навіть глузують із мене, що всю свою зарплатню витрачаю на дорогі видання. Зате тепер маю безцінний багаж знань, який із задоволенням передаю дітворі.

– Які орнаменти для писанок Ви про­понуєте своїм учням?

– Писанкарство – це не просто малю-вання, це, скоріше, духовний процес. І кожен має відчути, яка писанка йому до

душі. Мені приємно, що цьогоріч всі учні, не змовляючись, обрали розпис саме чер-нігівського реґіону.

– А які фарби використовуєте для розпису?

– З цим в Україні проблема. Як не па-радоксально, але професійну фарбу для писанок у нашій країні взагалі не виго-товляють, у продажу лише американська, але вона дуже дорога. Іноді майстри ви-користовують фарбу для бавовни, яка більш-менш підходить для писанкарства.

– Звідки у Вас така любов до старо­винного народного мистецтва? Адже це не зовсім звичне захоплення для молодої сучасної жінки.

– Я з дитинства малюю, і дочка моя, Ніка, також творча людина. Кілька років тому ми з нею посіли друге місце на кон-курсі писанок у Києві. А моя бабуся Ганна ткала полотно, килими, вишивала гладдю. Згадую, як маленькою бувала у неї на гос-тинах, у Слабині: лежу в ліжку і, перш ніж заснути, роздивляюся – стіни, прикрашені вишитими картинами під склом, у старо-винних багетах, а на покуті – ікони, об-рамлені рушниками. Тож, мабуть, ще з дитинства закладено в мені цей потяг до народної творчості.

– Що складніше малювати: картину на полотні чи писанку?

– Складність виготовлення писанки по-лягає в тому, що її пишуть не лише фарба-ми, а й воском. Спочатку на яйце наносять розтоплений віск тоненьким писачком, ледь товщим за голку. Потім яйце зану-рюють у фарбу, яка буде найсвітлішою в орнаменті. У місцях, де були воскові лінії, колір не візьметься – там залишаться чис-ті лінії. Після цього воском пишуть вже на фарбованій поверхні, а яйце занурюють у посудину з темнішою фарбою і так да-

лі. Тобто, весь процес створення малюн-ку відбувається навпаки. Отже, кінцевий результат видно лише тоді, коли писанка повністю готова.

Взагалі, створення писанки досить складний процес, адже яйце перед роз-писом потрібно ще й підготувати – «ви-дути». Тобто, у шкаралупі проколюють маленькі отвори, через які видувають вміст яйця. Навіщо це робити? Порожня писанка дов ше зберігається. Хоча є техні-ка розпису й по «живому» яйцю. Колись лише такі і використовували, яйця брали з-під домашніх курей, запліднені. Такі пи-санки були своєрідними оберегами для всієї родини. Ще є обов’язкове правило у нашій роботі – орнаменти створюють-ся винятково з гарними думками і ніщо не має відволікати майстра. А коли роз-писуєш «сорококлинку», це така писанка зі складним геометричним орнаментом, потрібно загадати аж сорок бажань. Мені жодного разу не вдалося стільки вигадати (сміється – Авт.) максимум сім.

– А вдома до Великодня малюєте писанки?

– Звичайно! І не лише для своєї сім’ї, ще й друзям дарую. До того ж, для кожно-го обираю окремий орнамент. Адже вони відрізняються і візуально, і мають різний енергетичний зміст: є чоловічі писанки, жіночі, для сімейного благополуччя, для достатку, здоров’я, кохання... Коли несу до церкви освятити все це «добро», перехожі заглядають до кошика, дивуються вишука-ному розпису, а мені приємно. І не лише тому, що оцінили мою роботу, а й тому, що людям милує око старовинна писанка. Отже, не дарма я вчу цьому дітей, відро-джуючи забуті традиції пращурів.

Алла ПИРОГФото автора

ПиСАНКАРКА ТеТЯНА СТАДНічеНКо створює пасхальні шедеври і вчить цьому дітей

http://sivertime.com.ua

№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота 5http://sivertime.com.ua

З 4 по 8 квітня в Прилуках відбувся перший Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Мрій–Дім». «Як ми всі хочемо, щоб у Прилуках був театр. і він має бути. Театр імені Миколи Яковченка», – такими словами відкрила цей захід народна артистка України Раїса Недашківська.

Фестиваль зібрав конкур-сан тів з Прилук, Черні гова, Рівного, Львова, Дніп ро-петровська, Одеси, Києва,

Луганська, Харкова. Вражав і склад журі, серед членів якого народ-ний артист України, художній ке-рівник Київського Державного Ака демічного Молодого театру Станіслав Мойсеєв, народна ар-тистка України Раїса Недашківська, актриса Харківського державного академічного театру Ірина Кобзар, головний редактор журналу «Україн-ський театр» Алла Підлужна, теа-тральний критик Ельвіра Загур ська, актор Львівського театру ім. Леся Курбаса Олег Стефан та ін. Очолив зіркове журі фестивалю народний артист України Богдан Бенюк.

Справжнім подарунком для всіх присутніх став виступ на-родних артистів України Анатолія Хостікоєва та Наталії Сумської. Свій виступ знані гості розпоча-ли піснею «Доленько моя» з філь-му «Дударики» у виконанні пані Наталії. А потім лунали пісні під гітару, анекдоти, жарти, історії з життя – все це захоплювало і за-чаровувало.

Народних артистів на сцені змінили прилучани, які пов’язали своє життя з театром і чиї пер-ші кроки були на прилуцьких підмостках. Андрій Сенчук, ре-жисер дитячого театру, Тетяна Погребняк і театр «Fantaziya new» та колишній член цього колекти-ву, а нині актор Київського муні-ципального театру «Київ» Петро Сова.

В останній день фестива-лю глядачі переглянули україн-сь ку стрічку Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Піс-ля показу відбулася творча зу-стріч з виконавцем головної ролі Дмитром Лінартовичем та продю-серами фільму.

Конкурсні вистави показано, ролі зіграно, переможці отримали свої на-городи... До речі, прилучанка Валерія

Котеленець отримала першу пре-мію в номінації акторів-аматорів «Домовик». А у конкурсі театральних рецензій «Домофон» другу премію отримав також прилучанин Олексій Паляничка. А ось спеціальний приз імені Яковченка поїхав до Львова.

Фестиваль відбувся і головна ме-та у організаторів, щоб він не став одноразовою акцією, а мав довге й успішне життя. Але одного не мож-на зрозуміти: чому для такого дій-ства не знайшлося місця на голо-вній сцені Прилук? Чому багатьох прилучан позбавили можливості побачити виставу «Швейк» у вико-нанні Богдана Бенюка і Анатолія Хостікоєва? Адже фестиваль відбу-вався у міському центрі творчості для дітей та юнацтва.

Організатори планують «розбу-довувати «Дім», щоб у ньому було щороку цікавіше жити. Щоб були представлені роботи кіномитців, те-атральних сценографів, драматургів та композиторів. В планах – ство-рити кіноцентр у Прилуках, щоб діяла дитячо-юнацька театральна школа. Мрій багато, і головне, що для них тепер є «Дім», який відкри-ватиме свої двері, можливо, навіть в інших містах.

Віват, «Мрій-Дім», довгого життя і процвітання.

ПРИЛУКИ ТЕАТРАЛЬНІ

Фестиваль «Мрій-ДіМ»

– Пані Раїсо, Ви дуже органічні в ролі княгині, звід­ки Ваше коріння?

– На Житомирщині, під Малином є село Недашки, звідки всі Недашківські. Його історія бере початок з ХІ-го століт-тя і йде від воїна Недаша, що був з околичної шляхти. Про них згадується і за часів Богдана Хмельницького. В селі нас прозивали «бовсуни», але як пояснив мені український іс-

торик Вадим Скуратівський, правильно казати «безуни», без унії, тобто ті, що не ополячились і не облитовились. У селі Старі Вороб’ї є церква 824 року, великий дзвін для неї роби-ли Недашківські, а малий - Скуратівські. Я дуже любила цю дерев’яну церкву. Вона стоїть на пагорбі в оточенні старих лип, а знизу озерце, в якому дітьми вчилися плавати. Тож коли в 60-х роках з неї хотіли зробити клуб, я здійняла галас у Києві, ходила до керівницва і нам вдалося її відвоювати.

По всьому світу я зустрічала земляків Недашківських із Житомир щини: в Сибіру, в Америці, навіть в Австралії. Мабуть всі Недашківські пішли від воїна Недаша. Хоча один вчений розповідав мені, що в ХІІІ столітті Недашківські були крим-ськими татарами. Гадаю, щось східне в мені є.

– Ви були художнім керівником театру «Під зоря­ним небом»?

– Так, але нині уже немає цього театру. Він був безко-штовним. Ми проводили там благодійні акції, наприклад, на свято збирали безпритульних дітей, щоб вони могли хоча б повечеряти смачно. Пекли для всієї зали жайворонків із за-писочками. Пташки – це традиція Марії Капніст, української актриси, яка понад 20 років провела в сталінських застінках за те, що вона графиня. Тексти в цих жайворонках магічні. В одній записочці, що потрапила до молодих людей, було написано «а щастя поруч», вони потім одружилися. І таких містичних історій, пов’язаних із жайворонками і записками, в них дуже багато.

– Знаємо, що Ви не лише актриса театру і кіно...– У моєму житті ще є спілка театральних діячів України.

Я вже 20 років віце-президент фестивалю «Золотий Ви тязь». Цей фестиваль об’єднує і кіно, і театр, і музику, і літерату-ру, і живопис. У травні будемо їхати в Омськ, де представи-мо картину Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Спілкою організовуємо Всеукраїн ський конкурс професійних читців ім. Івана Франка, такий же ім. Лесі Українки в Ялті.

– Де Ви себе почуваєте найорганічніше?

– На театральній сцені. Це єдине місце, де мені ком-фортно і де себе чудово почуваю. Все інше життя нестерп-не. (Сміється).

– Які відомі актори серед Ваших друзів?– Дружила з Нонною Мордю ковою. Ми знали одна одну

давно. Коли вона приїздила до Києва, була у мене в гостях. Їй так сподобався український борщ, що вона попросила у мене рецепт і приготувала його у Москві. Я зателефонувала до неї і запитала, як борщ. Каже: «Рая, вже шостий раз до каструлі підходжу, не можу відірватися». Потім їздила до Москви про-воджати її в останню путь. Також дружу з Олегом Савкіним, з яким ми знімалися у фільмі «Чудо в краю забуття», він навіть вів мій бенефіс разом з Ольгою Сумською. Товаришувала з Людмилою Волинською, актрисою Ленінградського БДТ. Ніна Марушина, моя близька подруга, актриса театру ім. Пушкіна в Москві. Взагалі в мене багато друзів.

– У Вас дуже гарна прикраса. Звідки вона?– Коли ми їздили з фільмом «Комісар» в Америку на

фестиваль, зустрілася з Машею Арчер (по батькові Марією Мухіною). Її батько скульп тор, він навчався разом із Яблон-ською, українською художницею, а Маша створює прикраси. Одну з них вона подарувала мені на згадку. В цій прикрасі Віктор Зарецький намалював мій портрет. В ній я знімалася у фільмах Наталі Мотузко, у Юрія Іллєнка в «Молитві про геть-мана Мазепу». Таку прикрасу може подарувати лише жінка.

– Чому так вважаєте?– Тому що чоловіки не такі щедрі. У всякому разі на мо-

єму життєвому шляху щедрі чоловіки не з’являлися.– А як же шанувальники..?– Знаєте, я так кохала одну людину, що це перекрило

мені всіх і вся. І нікого не існувало окрім нього і все що я зробила у своєму житті, присвятила йому.

– Що для Вас кохання?– Все. Кохання – це найголовніше.

Спілкувалася Олена МАСЛОВА

Народна артистка УкраїниРаїса НЕДАШКІВСЬКА: «КоХАННЯ – Це ВСе»

ін т е рв’Ю д Л я в ас

http://sivertime.com.ua

6 № 30 (329) 14 квітня 2012, суботаhttp://sivertime.com.ua

П ре ст и ж н о

За словами Чернігівського місько­го військового комісара полков­ника Володимира Кравчука, ар-мійський бум і справді існує. Адже

молодь саме із військовою службою час-тіше пов’язує свою кар’єру. І у війську, і у правоохоронних органах.

Цієї весняної призовної кампанії Чернігівщина має направити до лав Збройних сил України 480 юнаків, це на двісті осіб менше ніж торік.

Ось і 12 квітня у Киїнці Чернігівського району сільчани, батьки, вчителі та учні проводжали майбутніх захисників до лав Збройних сил. Для них армія – ре-альна школа, яка загартовує характер. Небезпеки хлопці не бояться.

– Йду служити до роти почесного караулу, – каже дев’ятнадцятирічний Віктор Ткаченко із Радянської Слободи Чернігівського району, який закінчив профтехучилище за спеціальністю авто-

слюсар. – Це бажання свідоме! Гадаю, що кожен хлопець має пройти армійську «кух­ню» і стати справжнім чоловіком. Власне, я хочу побудувати військову кар’єру. До речі, мій батько також свого часу був солдатом.

Мама Віктора Наталія Ткаченко додала:

– Погоджуюся із вибором сина і споді­ваюся, що українська армія виховає його не лише справжнім чоловіком, а й патріо­том. Ми, батьки, чекатимемо на повер­нення із нетерпінням!

– У мене троє синів, – розповідає Тамара Качан із Киїнки Чернігівського району. – Старший, Григорій – закінчив Харківське вище командне танкове учи­лище і служив у Десні, навчався й у акаде­мії. Середній – Валентин, також має вищу

освіту, призивався до армії. Наймолодший – Сергій – майбутній захисник. Має спеці­альність токаря широкого профілю, але хоче, як і його батько, служити у десант­них військах.

– Мій батько зробив під час служби 448 стрибків із парашутом! Цей резуль­тат маю перевершити. Справа честі! – гордо підтримав матір Сергій Качан. – Можливо, дехто з хлопців просто хоче в армії «відсидітися». Але не я. Розумію, що мені пощастило бути десантником, адже нині багато юнаків хоче служити у елітних військах. Є надія після служби влаштуватися у правоохоронні органи.

Один рік служби нікого із призовни-ків не лякає. Усі сподіваються: обійдеть-ся без дідівщини, а кохані обов’язково дочекаються. Та й із працевлаштуван-ням буде простіше. Якщо сподобається служба, є можливість піти військовим за контрактом.

Сергій Штупун із Киїнки Чернігівсь­кого району нещодавно повернувся із армії і планує пов’язати своє життя із пожежною службою:

– Майбутнім українським воїнам під час служби бажаю набратися сил і жит­тєвого досвіду. Прислухайтеся до стар­ших товаришів, будьте ввічливими, то­лерантними, чітко виконуйте накази

своїх командирів. Якщо братимете ак­тивну участь у житті військової части­ни, рік промайне як неповторна мить… Особисто у мене після служби змінився характер і взагалі, погляди на життя.

Потрапити до армії, та ще й в елітні війська багатьом призовникам заважають хвороби. Нині для служби відбирають лише здорових. На жаль, кожен другий призовник має букет хвороб. Найчастіше це плоскостопість, захворювання вух, сколіоз, захворювання серцево-судин-ної, нервової та травної систем.

Лариса ГАЛЕТАФото автора

В Україні стартувала весняна призовна компанія. На дільницях військкоматів – справжній бум. Нині все більше молодих жителів чернігівщини хочуть йти в армію і прагнуть віддавати свій громадянський обов’язок Вітчизні. Армійці навіть зізнаються, що на одне «солдатське» місце у них по кілька претендентів. Мабуть, такій «конкуренції» може позаздрити будь-який чернігівський виш! чому ж молоді люди все частіше готові на рік, так би мовити, розлучитися із звичайним життям?

Л е г к а атЛ е т и к а

Такого ніхто не очікував

П ре зе н та ція в и д а н н я

олександр Волощук:

«Мій УлюБлеНий

КАВКАЗ»

Днями в будинку товариства «Просвіта» відбулася прес-конференція відомого чернігівського мандрівника олександра Волощука.

За плечима нашого земляка понад 165600 кіломе-трів доріг в 22 країнах світу. За його підрахун-ком, за 10 років подорожей довелося побувати в майже 600 містах.

– Не довіряйте телебаченню. Світ зовсім не такий, яким нам його щодня демонструють з екранів. Він без­межний, цікавіший, різноманітний та повен доб ра. В ньому живуть переважно щирі, привітні люди, які за­вжди прийдуть на допомогу.

Остання подорож була в Кабардино-Балкарію, де мандрівник в невеличкому містечку Тернаузі збирав матеріал та писав книжку під назвою «Проповідь смертю». Її присвячено православному ченцю Ігорю Розину, який загинув у храмі від руки фанатика вак-хабіта. Ідея написання виникла, коли Олександр Волощук рік по тому разом із тернаузьким свяще-ником Ігорем Васильевим зійшли на Єльбрус та освятили цю величну гору. До речі, вперше в істо-рії. Там чернігівський мандрівний журналіст і почув про мученицьку смерть православного священика та отримав пропозицію щодо написання книжки. Незабаром видання побачить світ. Кавказ став для мандрівника улюбленим краєм, про що він безапе-ляційно заявив на прес-конференції:

– Я багато подорожував, але одразу покохав Кавказ, його людей та природу.

Найближчим часом відбудеться фотовиставка ро-біт Олександра Волощука. В цій царині автор бере участь вперше. Ігор ТЮТЬКАЛО

Фото автора

Відмінно на цих змаганнях виступив прилучанин Олексій Поздняков (тренер Михайло Марченко). Впевнено і неви-мушено він першим пробіг 400 метрів. Вийшов на старт і двохсотметрівки. Цю дистанцію подолав із результатом

22,0 секунди, встановивши новий рекорд Чернігівщини серед юніорів, який тримався з 1979 року. Попереднє досягнення (22,10 сек.) належало також прилучанину Сергію Соколову, яке він встановив на міжнародних змаганнях у Німеччині.

Потім тренери збірної доручили Олексію Позднякову бігти останній етап у комбінованій естафеті (100 + 200 + 300 + 400 метрів). Прийнявши естафетну паличку останнім, наш земляк кинувся наздоганяти суперників, які відірвалися вже на 20 метрів. Олексій так потужно біг, що не лише відіграв втраче-не у лідерів, а й фінішував першим, обігнавши їх на 10 метрів.

Тренери залишилися задоволені виступом Олексія Позднякова, який у підсумку виборов три золоті ме-

далі. А тим часом на юнака уже звернув увагу тренер-ський штаб дорослої збірної України. Маємо надію, що йому нададуть можливість найближчим часом позмага-тися з дорослими.

На змаганні у Туреччині виступала і прилучанка Ганна Красуцька. Вона посіла третє місце у потрійному стрибку. Для неї це був перший виступ у сезоні.

Віктор БЕРЕГОВИЙ

Матчова зустріч юніорських команд Туреччини, України і Білорусі з легкої атлетики відбулася у місті Трабзон (Туреччина).

«Я ХочУ В АРМію!»

Тамара Качан із сином Сергієм

http://sivertime.com.ua

№ 30 (329) 14 квітня 2012, субота 7http://sivertime.com.ua

П р и в ат ні ог оЛо ш е н н я

Агроном, садовод профессионально обрежет и спилит плодовые деревья.Тел.: 623-690, (098) 488-86-11.

КУПОНбезкоштовного оголошення

РУБРИКА: � Продам � Куплю � Міняю � Зніму � Здам

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

Телефон: Підпис:

« КОМФО Р Т »М Е ТА Л О П Л А С Т И КО В І

м. Чернігів,Готель«Градецький»,офіс 205.Тел.: 612-184,(093) 455-12-47.

м. Короп,маг. «Panasonic».Тел. 2-11-53

Продам•Пральну машину «Дончанка»; друкарську електричну машинку

«Ятрань»; балони для кисню (5 шт.). Тел. 972-306.• «ГАЗ-5312» (фургон); трубу Д-150, 8 шт. по 8,5 м; куток №75 (3

тонни); машину точ. зварювання «МТ-1607»; ел. таль «ТЕ-2М» (2 тонни). Тел. 972-306.

• Будинок в с. Стольне Менського р-ну (газ, вода, 35 соток зем-лі, гараж, госп. будівлі, сад, асфальтований під’їзд). Тел. (067) 308-82-19.

•Дачу за Редьківкою, 5 км від Чернігова, тов. «Калінка» (буди-нок р.5х6 м, 5 соток, металевий гараж, світло, вода для по-ливу, поруч крамниця, автобусна зупинка). Ціна 20 тис. грн. Терміново. Тел. (093) 508-94-48.

• Інкубатори на 80 шт. та 1000 шт. яєць. Тел. (04622) 3-63-26.• Квартиру в м. Щорс (54 м2, без перегородок) під житло, офіс,

крамницю. Тел. (068) 815-38-22.

Куплю•Дачу, ділянку не менш ніж 3 сотки, недалеко від Чернігова в

будь-якому напрямку; легковий автопричеп у будь-якому ста-ні. Тел.: 935-812, 937-253, (063) 479-88-11.

•Човен, весла, велосипед, бінокль, трубу підзорну, імпортний холодильник, морозильну камеру, дачу з будинком біля міс-та, гараж. Тел. 610-050.

•Аеродромні металеві плити у будь-якій кількості; дорослий велосипед «Мінськ» або гірський. Тел.: 931-534, 3-18-92.

с кіЛ Ьк и вірЬов оЧ ці н е в и т и с я …

Небезпечний «надомник»За матеріалами, зібраними співробітниками податкової міліції ДПС у чернігівській області, порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 204 Кримінального кодексу України стосовно жителя чернігова, який промишляв алкогольним сурогатом.

Спритний ділок протягом січня та лютого виготовляв і реалізову-вав за місцем проживання фальсифіковану горілку – водний розчин етилового спирту непромислового виробництва. Зберігав його – аж 2 тонни! – в пластмасових бочках у гаражі.

Наразі податкові міліціонери встановлюють канали постачання спирту та причетних до цього осіб.

У змаганнях взяли участь: Артур Швець, Вадим Костилєв, Антон Сам-ко, Володимир Вершняк, Дмитро Деркач, Максим Залевський, Микола

Орлов, Віталій Лесниця, Андрій Сушко, Яро слав Дятел, Костянтин Нечаєв, Ми-кола Бережний, Гліб Бездєнєжний, Павло Бойко, Сашко Кулага, Владислав Сердюк та Артем Романенко.

Змагання відбулися за підтримки ко-лишніх льотчиків-винищувачів: депутата Новозаводської ради (м. Чернігів) Ігоря Риндака та майстра спорту з вільної бо-ротьби Сергія Кумачного.

Перше місце посів Андрій Сушко, друге – Ярослав Дятел, третє – Артем Романенко.

Віталій ЯШНИКОВ,педагог спортивного клубу «Юніор»

Ус Міш к а

Талантиі шанувальники

Було наче у кошмарному сні. Тільки-но прокидали-ся чи лягали у ліжко, на порядок денний зборів виносили єдине нагальне питання: «Як фінансово забезпечити, належно організувати та гідно про-

вести сімейні ювілеї».Доповідач – Оксана, моя дружина, я – співдоповідач.

Активну участь в обговоренні брав 25-річний син Антон, студент останнього курсу педуніверситету. Стосовно ме-не – я працівник скромної професії, моя ж половина ви-рішує вагоміші державні справи, тому й обертається на орбіті більш впливових осіб.

Саме наприкінці березня до нас бажано-негадано завітало трійко ювілеїв: два «полтинники» з дня наро-дження та 30 «карбованців-гривень» спільного життя. А жінчиних колег котлетами не здивуєш. Та й культурна програма мала бути на рівні.

Наш головний біль минув після віче. Зібралася уся родина, чимало близьких та друзів. Кожен лікував нас не пігулками, а конкретними пропозиціями. Зрештою, загальні збори вирішили і прийняли відповідну поста-нову. Не буду перелічувати усіх її пунктів та виконавців, але підіб’ю деякі підсумки втіленого в життя.

...Місце проведення свята – кафе-ресторан «Бер-мудський трикутник», власником якого був мій із дитин-ства товариш: Григорій надав нам на вечір приміщення за нульову суму.

Відкрилася завіса імпровізованої сцени.– Шоу розпочинається! – ніби з гармати вистрілив

ведучий Сашко, теж мій нерозлучний приятель, дотеп-ник і веселун. – До вашої уваги колектив народної піс-ні «Тинок», яким керує улюблена теща ювіляра Ганна Іванівна, – одного вже з небагатьох в області сільських клубів. Якщо хочете фінансово підтримати цих, ще тлі-ючих, ентузіастів, замовляйте пісню.

Їх довго не відпускали зі сцени. «Меценати» утирали сльози, адже більшість із них – вихідці з села, подумки згадували масові заходи у «своїх» колишніх осередках культури і близький серцю репертуар.

– А зараз, під ваші бурхливі оплески, відбудеться ви-верження сучасного вулкану творчості: гурт студентів-реперів, лідером якого – син наших шанованих ювіля-рів! – ця словесна лава неабияк розігріла публіку.

– Вони теж потребують на вашу допомогу, аби вкли-нитися до світових зірок! – далі нагнітав атмосферу ве-дучий. – Дайте їм шанс – подайте! Вони відпрацюють: експромти про будь-кого, на будь-які теми!

Бажаючих аж із стільцями попідкидало....На зміну реперським «каламбурам» прийшли платні

конкурси ерудитів, любителів швидкого, впродовж два-дцяти хвилин, поїдання фірмових страв та «меліорації» напоїв «Бермудського трикутника», спортивні змагання з присідання на одній нозі після вживання (за власний рахунок) крутого коктейлю «Не бачу світу», з армрест-лінгу, в яких усі грошові ставки дісталися охоронцю «БТ» на прізвисько «Норріс».

Але найбільше вершків зібрала стриптизерка Фрося (в одному з містечків Штатів – Фрост). Вона – племінниця Оксани, перелетіла через океан за першим нашим дзвінком.

Її витівки на жердині та посиденьки на чоловічих ко-лінцях так зарядили сильну половину, що, нашпигова-на євро і доларами, була, зрештою, схожа на вагітну, а за розміром грудей – на силіконові Памели Андерсон.

Завершив феєричне шоу шаховий турнір «На ко-ня!». Грошовий приз – за рахунок кафе-ресторану «Бермудський трикутник».

...Хочете – вірте, хочете – ні.Майже неймовірну розповідь друга Миколи

записав Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ

т У р нір и

Дню авіації і космонавтики присвячений12 квітня в боулінг-клубі «Світлофор» (м. чернігів) відбулися змагання з настільного тенісу, присвячені Дню авіації і космонавтики.

Фа к т і к о М е н та р

Аварійна «Водоканалу» створила... аварійну ситуацію.На щастя, обійшлося

Вівторок. Ранок. Підходжу до Кругу, де пам’ятник-танк на честь воїнів, які визволяли Чернігів від німецько-фашистських загарбників.

Прошкую потихеньку, зайнятий своїми думками.

Аж раптом – незрозумілий гучний звук. Від не-сподіванки навіть здригнувся.

…Ні, це не гроза і не відлуння минулої війни.– Що у них, ні голови, ні рук немає, – озирнувся

на стривожений жіночий голос. – Важко було за-кріпити…

Неподалік від пішохідного переходу двоє чоло-віків в «оранжевому» поспіхом підхопили з дороги пластмасову трубу метрів із п’ять завдовжки і понес-ли її до аварійного автомобіля «Водоканалу», який зупинився неподалік на повороті.

Нашвидку вштовхнули у проміжок між цистернами другу, загублену трубу, і виїхали на вулицю Щорса…

На щастя, обійшлося без жертв. Та треба затямити, що слова «халатність» і «біда» – близькі за змістом.

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ

ре к Л а М а

Теле

фон

рекл

амно

го в

ідді

лу

«Дес

нянк

и ві

льно

ї» –

4-40

-07

Нелегальний чоботарПід час перевірки співробітники управління податкової міліції ДПС у чернігівській області викрили підпільний цех з виробництва взуття, «власником» якого виявився житель обласного центру. Наймані ним робітники працювали без відповідного оформлення.

З незаконного обігу вилучено 29 пар готового взуття, сирови-ну – шкіру, тканини в асортименті та виробниче обладнання – 10 швейних машинок, преси, верстати різного призначення, орієнтов-ною вартістю 200 тис. грн.

Стосовно ділка складено протокол за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а матеріали перевірки на-правлені до суду.

Олександр МИКОЛИН

http://sivertime.com.ua8 № 30 (329) 14 квітня 2012, субота

Деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р.

Директор Лариса МІЛОВА. Редактор Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник редактора Петро ГРОМОВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92.Відповідальний секретар Світлана СОКОЛ. Тел. 4-44-42.

ТЕЛЕФОНИ ВІДДІЛІВ РЕДАКЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Світлана КУЗЬМЕНКО. Коректори: Альона ШЕВЧЕНКО, Олена ШЕРЕМЕТ. ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: дворазовий розширений – 49086; дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

ОСТАННЯ СТОРІНКА

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб­сайт: www.sivertime.com.ua. Електронна пошта: despravda@ukr.net.Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 15 600. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

П О Г О Д АНЕДІЛЯ, 15.04

ПОНЕДІЛОК, 16.04

ВІВТОРОК, 17.04

СЕРЕДА, 18.04

ЧЕТВЕР,19.04

СхідЗахідТривалість дня

06:0719:5513:48

06:0519:5613:51

06:0319:5813:55

06:0120:0013:59

05:5920:0114:02

Хмарність, опади

Температура повітря, 0C

Ніч

+11День

+18Ніч

+12День

+18Ніч

+11День

+14Ніч

+10День

+11Ніч

+6День

+12Вітер, м/c Сх, 4 Сх, 7 Пд­Сх,

4 Пд, 6 Пд, 3 Зах, 6 Пн, 3 Пн­Сх, 4 Пн, 3 Пн, 4

Атм. тиск, мм рт. ст. 755 752 752 752 750 752 754 753 752 752

П е ре дсв я т к ове

У неділю – Великдень. То маємо підготуватися як слід до найвеличнішого християнського празника. А український люд вміє зустрічати Пасху. І так – впродовж століть.

На щастя та радість сьогоднішні дітлахи, за бажання, мають немало змістовної інформації про Воскресіння Господнє ще зі шкільної лави. Бо вони не лише на уроках літератури, музики, історії та англійської мови вивчають про таке, а й у післяурочний час прагнуть засвоювати під керівництвом умі-лих наставників навички різних напрямків народно-вжитко-вого мистецтва. Зокрема, і писанкарства.

Ось як, до речі, у Новгород-Сіверсь кій міській школі №2, яка стоїть над самісінькою Десною. Кожного року у перед-день свята всіх бажаючих учнів учителі заохочують до навчан-ня самостійному та власноручному розпису Великодніх яєць.

Вчителька англійської мови Валерія Домоцька, яка добре знається на практичному народознавстві і має тривалу прак-тику розпису Великодніх яєць, вдома прагне передати своє вміння іншим. Цього разу вона провела майстер-клас для старшокласників та колег, які забажали оволодіти нехитрою технологією розпису Великоднього яйця. І діти, і дорослі за-лишились задоволеними, бо тепер їм не соромно буде перед друзями щодо свого нового вміння та ще й напередодні та-кого великого і значущого дня.

Отже, Христос Воскрес! Воістину Воскрес!Борис ДОМОЦЬКИЙ

м. Новгород­СіверськийФото автора

Багато цікавого і приємного кожен із нас приніс у дорослий світ. Мабуть, тому завжди є місце світлому, доброму, вічному.

П ов а ж н а д ата

45 – не ювілей, та все ж...В актовій залі Корюківської школи мистецтв імені олександра Корнієвського зібралися її нинішні й колишні учні, викладачі й батьки, просто шанувальники музики. Учнівський звітний концерт було приурочено до 45-річчя цього закладу. Не ювілей, та все ж поважна дата.

– Чотири з половиною десятиліття тому перший директор Анатолій Яшин сказав: «Якщо у відродженому з попелу місті діти грають на фортепіа но, бе­руть в руки скрипку, це свідчить, що но­ве покоління тягнеться до прекрасного, в нього є майбутнє», – слова свого на-ставника згадала нинішній директор Валентина Лашко. 45 років тому вона була молодим викладачем.

Тільки подумати – сотні учнів! Звичайно, не всі вони стали професій-ними музикантами, але роки навчання не минули дарма. 130 випускників шко-ли закінчили середні спеціальні та ви-щі мистецькі заклади. Нині семеро на-бираються мудрості й майстерності в Чернігівському музичному училищі іме-ні Левка Ревуцького. Хіба не приємно, що в рідних стінах колишні учні Олена Петрикей, Олена Мельничук, Ірина Мостович, Людмила Жукова, Катерина Хоменко навчають – хто довгіліта, хто недавно – хлопчиків і дівчаток любити, розуміти мистецтво, грати на музичних інструментах? Знову ж таки колишня учениця Людмила Бабич присвятила се-бе справі, розпочатій у музичній школі. Вона вітала із 45-річчям дорогих викла-

дачів і учнів уже як керівник районного відділу культури.

З хвилюванням прийшла подивитися учнівський концерт колишня випускниця школи Віра Якушина. Вона – директор гімназії. Добрі слова лунали на адресу Людмили Баглай, Світлани Нікітіної, Андрія Харченка, Олени Маслобаєвої, Андрія Биші. Музичне навчання їм знадобилося в житті.

Нині в школі 238 учнів навчаються грі на фортепіано, скрипці, баяні, гіта-рі, духових інструментах. Навчаються й сольному співу, образотворчому мис-тецтву. Працюють філіали в Наумівці, Холмах, Сядрино.

Звітний концерт відбувся на одно-му диханні. Інакше не могло й бути. Старалися й учні, й викладачі. Виступили аж два хори – старші діти й молодші (ке-рівник Вікторія Корінь). Особливо багато оплесків було на адресу учениці класу баяна Вікторії Лисенко. У лютому дівчина брала участь у Всеукраїнському фести-валі-конкурсі виконавської майстерності на народних інструментах «Провесінь». Це було в Кіровограді. Вікторія отрима-ла диплом І ступеня. На обласному кон-курсі вона стала володаркою гран-прі. У неї є Золотий диплом ХІ Всеукраїнського

конкурсу виконавської майстерності, що відбувся в Ніжині. Вчена рада Музичної академії України відзначила і її виклада-ча Олену Піддубну.

Як не порадіти за трьох учнів, які стали переможцями в різних номінаці-ях обласного етапу Всеукраїнського кон-курсу-фестивалю «Таланти багатодітної родини». Богдана Савенко, Олександр Михайлов та Євгенія Фролова нагоро-джені путівками до «Артеку».

Як і завжди, відмінно підготувався до виступу зразковий ансамбль «Віоліночки». Треба віддати належне його керівнику – ви-кладачеві класу скрипки Олені Мельничук – музиці і дітям вона віддає всю душу.

Такі концерти не часті, а тому вони високо цінуються, бо зі сцени звучить не модне «ля-ля», а класика.

Дуже вразили творчі роботи Нас ті Пономаренко – студентки Ніжин ського училища культури, і Катерини Хоменко – молодого викладача. Ще недавно во-ни були учнями школи. Їх захопило об-разотворче мистецтво. А це – дивний і прекрасний світ! Тому вони хочуть тво-рить і роблять це з великим бажанням.

Зоя ШМАТОКм. Корюківка

Несприятливі дні у квітні: 21, 29

к о н к У р с

Щороку учні відділу народних інструментів ічнянської школи мистецтв беруть участь в обласному конкурсі юних музикантів «Струни серця».

Сповнена тривог і надій була дорога до Ніжина першокласника Богдан Ночовського із с. Городня Ічнянського району. Вперше у житті перед такою аудиторією і поважним журі! Але коли в руках улю-

блений інструмент, для Богдана вже не існує нічого, тіль-ки чарівні та хвилюючі звуки. Можливо, цей талановитий хлопчик із сяючими очима, що з таким натхненням від-дається музиці, майбутня наша гордість?

Для Каті Сердюк, учениці 5-го класу цей конкурс вже не вперше і завжди вдавалось завоювати призове місце. Так і цього разу дорога додому здавалась дуже довгою,

швидше хотілось поділитись радістю з друзями та рідни-ми. Адже знову призове третє місце, а малий Богданчик посів друге місце. І викладачі – Олена Кириченко та Тетяна Бабич радіють успіхам своїх вихованців.

Надія МОСЕЙЧУК

«СТРУНи СеРЦЯ» Богдана Ночовського

Великодні турботи –приємні турботи!