Деснянка вільна №269

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

http://dponline.cn.ua e-mail: [email protected]

№ 85 (269) 17 вересня 2011, субота

зве р ніт ь у в а г у

У Маріуполі пенсіонери віддають владі квартири в обМін на довічне утримання

Маріупольська міська рада вже уклала 16 угод про довічне утримання з одинокими літніми гро-мадянами. Про це повідомляє місцевий сайт ilich.in.ua з посиланням на Маріупольського міського голову Юрія Хотлубея.

«Такі договори можуть укласти всі самотні люди похилого віку. В обмін на квартиру вони будуть га-рантовано отримувати від міста постійну допомогу в придбанні ліків, продуктів харчування і в оплаті ко-мунальних послуг», – сказав Хотлубей.

Він також запевнив, що укладення юридичних угод захистить самотніх літніх жителів міста від зазіхань кримінальних елементів на їхнє життя заради квартир.

за к о н од а в ст в о

дтП можна буде офорМити без даі

З 19 вересня набуває чинності за-кон про зміни щодо ДТП і страхових виплат, якими вводяться так зва-ні європротоколи. Відтак учасники ДТП зможуть домовитися про від-шкодування збитків після аварії без виклику ДАІ. Отримати бланк про-токола можна безкоштовно в стра-ховій компанії, в якій водій купував автоцивілку.

Президент моторного (транспортно-го) страхового бюро України Володимир Романишин каже, що це заощадить час учасникам ДТП (не треба чекати інспектора), а також зменшить зато-ри на дорогах. Якщо нині виклик ДАІ обов’язковий для будь-якої аварії, піс-ля якої винного позбавляють водій-ських прав до суду (видають довідку на право керування на три місяці), то склавши європротокол, винного не бу-де притягнуто до суду.

В управлінні ДАІ таке нововведення вітають, кажуть, що це дозволить па-трульним автомобілям оперативніше приїжджати на серйозні ДТП, не відво-лікаючись на дрібні аварії.

Натомість у водіїв інша думка.«Винному така норма однозначно ви-

гідна, а ось постраждалий може залиши-тися без відшкодування, якщо страхова компанія відмовиться платити: мовляв, протокол оформлено неправильно, а у того, хто розбив чужу машину, немає грошей. А так: викликав інспектора, ава-рійного комісара і спокійний», – розпо-вів водій з 20-річним стажем.

До речі, у серпні в Україні прода-но і вперше поставлено на облік у ДАІ 27788 автівок.

за ста н д а р та м и єс

Українські митники змусять іноземців вивернУти кишені

З 10 вересня набула чинності постанова Уряду про нові правила оформлення віз для інозем-ців, які в’їжджають в Україну і їдуть територією транзитом.

Замість 15 типів віз (службової, ділової, для вчених, студентів, місіонерів, туристів, провідників міжнарод-них потягів, гастарбайтерів тощо), залишаться тільки три – транзитна, короткотермінова (до 90 днів) і дов-гострокова (понад 90 днів). Суми візових зборів з іно-земців збільшаться в 1,5–2 рази.

Наразі без візи в Україну строком не більше ніж на 90 днів можуть в’їхати громадяни всіх колишніх радянських республік, окрім Туркменистану, а також громадяни США, Канади, Японії та європейських кра-їн, крім Болгарії.

Американська торговельна палата в Україні стур-бована нововведенням. Деяких членів палати не вла-штовує вимога документально підтвердити своє фі-нансове становище при подорожі в Україну, а саме чи достатньо в іноземця грошей на час перебування в нашій країні і повернення до себе додому, чи є у нього законні джерела заробітку на території України.

Однак всі ці вимоги відповідають стандартам ЄС, і в Європі ці правила заперечень чомусь не викликають.

д оч е к а л и с я

ніжинські рятувальники нарештіотриМали житло

У ніжині відбулося урочисте відкриття житлового будинку для особового складу, ветеранів і пенсіонерів підрозділу спеці-ального авіаційного загону МнС. Привітав новоселів і вручив їм ключі від квартир й ордери директор департаменту ресурсного забезпечення та підготовки до чемпіонату Європи з футболу 2012 року Павло Главаті.

Рятівники спеціального авіаційного загону чекали цієї події шість років. Адже тут потребу-ють поліпшення житлових умов 162 працівники. Причина – вкрай обмежені можливості бюджету МНС на будівництво житла. Однак міністерство все ж таки змогло виділити кошти для рекон-струкції будівлі під 21– квартирний будинок, в якому загальна площа помешкань становить

1200 кв. м., а житлова – 938 кв. м. Крім то-го, шість сімей отримають квартири з фонду вторинного житла. Наступного року в Ніжині міністерство планує ввести в експлуатацію ще чотири будинки на 93 квартири для льотного, інженерно-технічного складу, а також ветеранів і пенсіонерів спецавіазагону.

Павло Главаті зазначив, що найближчим ча-сом на розгляд міністру з надзвичайних ситуа-цій буде подано програму розвитку спеціального авіаційного загону, в якій, поряд з іншими важ-ливими питаннями, буде передбачено будівни-цтво житла, благоустрій території та розвиток інфраструктури.

За інформацією прес-служби УМНС в Чернігівській області

стор.8

Михайло Павлюк із села низківка знову вирушає

до океанії

п од ор о ж

http://dponline.cn.ua

2 № 85 (269) 17 вересня 2011, суботаhttp://dponline.cn.ua

біда

ось-ось, на початку жовтня, Тані Пилипець буде двадцять п’ять. Де вони взялися? Здається, зовсім недавно мрі-яла, щоб швидше стало вісімнадцять!..

Її життя могло обірватися три роки тому, коли нагадала про себе підступна недуга. Було стільки сонця! Роботу знайшла, коха-ний поряд. Радіти б і сміятися!.. А замість цього – високі вікна в реанімаційному від-діленні Корюківської райлікарні, білі халати. Якась пташка б’ється у вікно. Може, її хо-че врятувати? А може то вона вже сама?..

Худне і слабне раніше весела й жартів-лива Таня. Руки нічого не тримають, ноги не йдуть, мова стала незрозумілою.

Рідке й важке невиліковне захворювання: Вільсона-Коновалова. Весь організм у біді. Поки медики встановили діагноз – чимало ми-нуло днів. Один із терапевтів навіть зізнався:

– Я про таку хворобу й не чув.Тані від того не легше. Якщо не в лікарні

лежить, то з дому викликає швидку допомо-гу. Але власного житла у неї немає, прос то квартирує в маленькій хатинці.

Все чекала, що мама відвідає. Мож ливо, до палати зайде, присяде на ліжко чи в ха-тину двері відчине. Марно...

Коли Тані легшало, піднімалася і йшла за ліками, як на голки ступала. Тоді й ма-му зустріла. П’яну, як завжди:

– Доню, це ти? Що це з тобою? На кого ти схожа? На тебе страшно глянути! Тобі вже мало лишилося... Де ж тебе поховати? Тут, у Корюківці, в Буді чи в Охрамієвичах?

Таня зібрала сили і змогла розбірливо сказати їй:

– Мамо, я жити хочу! Я буду жити!..Відтоді, Таня не бачила матір. Одну ха-

ту змінила на іншу, але мати не з’являлася.– Їй не до мене, – відверто каже Таня. – Ще

двох доньок має, які старші за мене. Вони їй також не потрібні. Шість онуків не дочекають-ся від неї хоча б пряника. На горілку проміня-ла! Живе із приймаком у Соснівці. У Корюківку навідується лише за пенсією. Отримає – і в «Пельменну». Вип’є добряче, якщо до автобу-са не дістанеться, то таксі бере, щоб до се-ла їхати... Раніше ми із сестрами просили її:

– Зберемо гроші – їдьте лікуватися, беріть себе в руки, мамо!

– Я не алкоголічка! – чули у відповідь...Таня вже звикла жити без мами. І батька та-

кож. Вони давно розлучилися. Татко іншу жінку взяв із двома дітьми в Охрамієвичах. Тетянку ма-ма завезла у Буду, до своєї матері – бабусі Насті. Стара вже була Настя, господарства не тримала, витребеньками онуку свою не балувала.

– Я весь час мандрувала: то в бабусі Насті в Буді, то в бабусі Тоні в Охрамієвичах, то в сестер у Маховиках і Рогізках... – згадує Таня. – Мама пила, та не так страшно, як зараз...

А потім стара Настя померла і Таня переб-ралася в Охрамієвичі, до бабусі Тоні. Там і школу закінчила. Там і Сашка Глінка зустріла. Він старший за неї на три місяці й один день.

Якби не доПоМоГа...

доводилося й мені бувати в Охраміє-вичах. Навіть у хаті Антоніни Пилипець. Тоді й побачила вперше Таню. Вона зі школи прибігла.

– Молочка немає, Таню, – бабуся до неї. – Вже кинула корівку доїти. Сиру в бочечку наклала в сінях. Зараз внесу...

Ніколи не гадалося, що знову зустрінусь, уже через роки, з цією дівчинкою, яка буде в біді...

Багато довелося пережити Тані за остан-ні три літа.

– Мама надумала, що мене вже не буде на світі, а я живу! – бадьоро мовить дівчинка.

Минали дні, ніби тяжкий сон. Де взяти гроші на лікування? Тетянину посаду в рай-земвідділі скоротили. Коханий Сашко – без-

робітний. У бабусі й дідуся-інваліда невелика пенсія, підтримували як могли. Ще й бабуси-на сестра Аня допомагала. Одне слово, рідні стукали скрізь. Не відмовили у благодійному фонді «Слов’янський», райдержадміністрації. Кошти збирали вчителі з Охрамієвичів, учні, батьки, небайдужі люди. У райземвідділі від-гукнулися: певний час Таня отримувала де-

фіцитний купреніл безкоштовно. Тепер ку-пує сама, витрачає щомісяця 400 гривень. Ще й інші ліки потрібні. А пенсія 764 гривні.

Ліки пити треба все життя. Їй, ледве живій, у Сосниці обласна комісія призначила третю групу інвалідності, навіть не за основновним захворюванням, хоч було зрозуміло: мало!

Рідні поскаржилися депутату обласної ра-ди, головному лікарю обласної лікарні Миколі Романюку. Він усіх заспокоїв:

– Привезіть її у Чернігів. Полікуємо. А по-тім ще раз збереться комісія.

Лише після цього Таня відчула справжню увагу до себе. На неї не дивилися як на мер-

ця. Дуже турботливим виявився лікар-тера-певт із Чернігова Микола Гринь.

Перекомісували, призначили другу групу.– Пенсія у мене невелика, та я рада й цій:

500 гривень щомісяця витрачаю на ліки, без них мені не жити. Але як прожити на 254 грив-ні, що залишаються? Мій Сашко, нареш ті, знай-шов роботу на пилорамі. Заробітки невели кі. Часто немає лісу, щоб пиляти. 500 гривень – і все. Може, ми коли-небудь й одружи мося. Та лікарі кажуть, що мені не можна народжува-ти. Взяли б дитинку з Прилук чи з лікарні. У нас часто діток залишають нерадиві матері. Але хто мені її дасть? Скажуть: інвалід! Жити немає де. Ця хатина ледве стоїть. В’язу біля неї під сто років. Плачу небагато – 120 гри-вень за такі хороми. Це ще добре.

ї ї МаленькиЙ Світ

трохи окріпла хазяєчка! Вже обід готує. У погрібець наскладала консервації: різні салати, борщову заправу, компо-ти. Всього потроху. Грядки з племінни-

цею садила. Картоплю Сашко сам доглядав. А бабуся Тоня з Охрамієвич передала квоч-ку з курчатами. Таня пишається своїм хазяй-ством. Сільська дитина – нічого не скажеш. Ось тільки зими боїться. Не зимувала вона ще в цій хатці! Топити треба багато. Дров ще не вдосталь, але Саша в біді не залишить.

Інший, за таких обставин, тихенько б відій-шов у бік, але він не відпустив худеньку руку своєї дівчини. Можливо, якби Сашка ростили в заможній родині, він був би іншим. А в ньо-го матір шістьох на ноги піднімає, трьох корів у селі тримає. Коли косовиця, всі діти біля неї, Сашко також. Хто ж допоможе, як не вони?

Жаль у бабусі Тоні корівки вже немає. Спалив хтось уночі сарай і худоба згоріла. Таня колись любила на канікулах пити си-родій. Пінку злизувала обережно-обереж-

но. Від молока вона була кругленька і рум’яна. Щасливе дитинство! Молоко і тепла піч. Хоч і без мами, але все одно було сонячно...

Вона і в найманій хатинці піч то-пить. Саша допомагає. Але не кожен день у печі вогонь. Вмикає електро-плитку в коридорчику. Газу немає.

– Балон коштує 250 гривень. Мені його не купити! А за електрику мину-лого місяця заплатила лише 36 гривень.

Таня нікуди не ходить і ні в кого ні-чого не просить. Далеко, та й не вміє. Правда, подруга її бабусі старається чогось добитися для хворої Тані.

Маленький світ Тетяни – у двох невеличких кімнатах, дворику з кур-чатами, городом. Господарі його б продали, якби хто дав двадцять ти-сяч гривень. Ніхто не дає. Таня раює, радіє кожному ранку в чужій старій хаті. Вона навчилася цінувати життя.

Ніякої допомоги дівчина не просила. Показала старий в’яз і колодязь, куро-чок. А ще розмріялася, що хоче навчи-тися в’язати круглі килими на підлогу. З теплотою згадала охрамієвицьких пе-дагогів Людмилу Крікштонєнє, Вікторію Кошовенко, Галину Саченко. Навіть за-писала для читачів нашої газети рецепт приготування борщової заправи (без стерилізації). Отже:

– Тремо один кілограм буряків, рі-жемо по стільки ж солодкого перцю і цибулі. Потім додаємо півлітра олії і стільки ж тома-ту, склянку оцту, 13 столових ложок цукру і 2 столові ложки солі. Варимо 40 хвилин і закриваємо в стерильні банки.

А сьогодні у Тетяни – суп із квасолею. Саша замовив. Ще узвар. На городі є капуста. Буде потихеньку щось мудрувати…

Про матір більше не згадували. Старий в’яз тихо шелестів листям. Скільки всього він бачив на своєму віку! Ще б йому порос-ти, Таню захистити від злих вітрів і хвороб.

Зоя ШМАТОКм. Корюківка

«Мамо, я хочу жити!..»тетяна мені нагадує маленьку

пташку. здається, посади на долоню і скажи: «лети!» затріпоче крильцями, набере висоти, і тільки бачили!..– лети! – хочеться прошепотіти тані. але мовчу. крила в неї ще слабкі. і все ж прошу:– лети! ти маєш літати!..

Хто бажає й може чим-небудь допомогти Тані Пилипець, телефонуйте: 0666511978. Її адреса: 15300 м. корюківка, вул. 8 березня, 28.

і рум’яна. Щасливе дитинство! Молоко і тепла піч. Хоч і без мами, але все одно було сонячно...

пить. Саша допомагає. Але не кожен день у печі вогонь. Вмикає електро-плитку в коридорчику. Газу немає.

його не купити! А за електрику мину-лого місяця заплатила лише 36 гривень.

чого не просить. Далеко, та й не вміє. Правда, подруга її бабусі старається чогось добитися для хворої Тані.

невеличких кімнатах, дворику з кур-чатами, городом. Господарі його б продали, якби хто дав двадцять ти-сяч гривень. Ніхто не дає. Таня раює, радіє кожному ранку в чужій старій хаті. Вона навчилася цінувати життя.

Показала старий в’яз і колодязь, куро-чок. А ще розмріялася, що хоче навчи-тися в’язати круглі килими на підлогу. З теплотою згадала охрамієвицьких пе-дагогів Людмилу Крікштонєнє, Вікторію Кошовенко, Галину Саченко. Навіть за-

Фото з архіву Тетяни

Таня ліворуч із подругою

у школі (Тетяна – на першій парті)у школі (Тетяна – на першій парті)

Таня із Сашею і племінницями. Можна Таня із Сашею і племінницями. Можна навіть подумати, що це їхня сім’я

ж и т тя я к є


№ 85 (269) 17 вересня 2011, субота 3http://dponline.cn.ua

суспільствосуспільствосьог од ні – д е н ь фа рм а ц е вт и ч н ог о п ра ців н и к а

«ліки України» для всієї родиниШановні

фармацевтичні працівники Чернігівщини!

жителів області забезпечує ліками широка мережа аптек. І серед них – комунальне підприємство «Ліки України» Чернігівської

обласної ради. Наше підприємство надає хво-рим усю потрібну медикаментозну допомогу. Постачаємо якісні ліки, які закуповуємо у відо-мих фірм, а за рецептами лікарів виготовляємо лікувальні препарати (краплі, мікстури і порош-ки) для пацієнтів.

У рамках акції «З турботою про вас» наші ап-теки сповна задовольняють потреби хворих у ліках та виробах медичного призначення. Аби зберегти доступні ціни, КП «Ліки України» звер-нулося до Прем’єр-міністра Миколи Азарова з проханням звільнити від ПДВ препарати, що ви-готовляються в аптеках. Їх, як правило, прий має найбільш соціально незахищена категорія хво-рих – ветерани війни і праці, більшість з яких отримує мізерну пенсію.

Сьогодні численний корпус фармацевтичних пра-цівників області відзначає своє професійне свято. Щиро вітаю фахівців, які працюють в аптеках «Ліки України», а також у приватних. Від усієї душі бажаю вам міцного здоров’я, кращого життя, щасливої

долі, вдячних відгуків хворих, котрих щодня забезпечуєте ліками. Ви допо-магаєте медикам, повертаєте їхнім пацієнтам здоров’я, спільно з ними рятуєте хворим життя. І за це вам безмежна людська шана.

З професійним святом!Світлана ПАСТАЛИЦЯ,

генеральний директорКП «Ліки України» обласної ради

а завдяки піклуванню гене-рального директора КП «Ліки України» Світлани Пасталиці розширено ви-

робничу площу аптечного пункту. Тут діють дві комп’ютеризовані каси, фармацевти захищені від повітряно-крапельної інфекції.

Нещодавно невеличкий ко-лектив аптеки поповнився моло-дим фахівцем. Катерина Кондюба з Носівки закінчила Національний фармацевтичний університет, що в Харкові, за спеціальністю про-візор. Рік відбувала інтернатуру в ніжинській аптеці №200 КП «Ліки України».

– Я задоволена, – каже Кате-рина, – що працюю з Ната лією Миколаївною та Вален тиною Сергіївною. Вони стали для ме-

не добрими наставниками і по-радниками.

– Щотижня одержуємо ліки і виконуємо всі заявки хворих, – каже Наталія Бабичева. – У нас можна придбати медтехніку, зок-рема прилади для вимірювання тиску, в широкому асортименті предмети гігієни, лікувальні міне-ральні води, дитяче харчування і соки, біологічно активні домішки, цукрозамінники тощо. Інформацію про нові ліки і їхнє призначення до відома медиків я доводжу на виробничих нарадах. Тому лікарі пропонують хворим звертатися саме до нас. Завдяки жорсткому контролю Міністерства охоро-ни здоров’я мережа аптек «Ліки України» захищена від надходжен-ня підроблених препаратів.

– Я беру ліки лише в цьому ап-течному пункті. Тут і ціни доступні, і фармацевти впевненості в подо-ланні хвороби додають. Виходиш звідси в хорошому настрої, – роз-повідає колишній Калинівський сільський голова Григорій Руденко.

– Я постійний клієнт саме цього аптечного пункту. Ліків достатньо і ціни нижчі ніж в інших аптеках. Та й умови обслуговування поліп-шилися. Раніше хворі тіснились у маленькій кімнатці, і фармацевтам несолодко працювалося. Тепер тут більше простору, відпуск медика-ментів комп’ютеризовано, – каже колишній чорнобилець Володимир Волоха.

– Мене влаштовує, що аптеч-ний пункт у поліклініці. Вийшов від лікаря і придбав ліки, та й

обслуговування на високому рів-ні, – зазначає колишній право-охоронець Іван Заволовий.

– Хворі задоволені робо-тою аптечного пункту. Вдячні фармацевтам Наталії Бабичевій, Валентині Тимощук та Катерині Кондюбі, які стараються, щоб лю-ди не стояли у великих чергах. Менше ніж в інших аптеках, ви-трачають коштів на ліки, – розпо-відає завідувач поліклінічним від-діленням ЦРЛ Володимир Буняк.

Відтак у цьому аптечному пунк-ті поєднався досвід із молодістю. Привітні фахівці з добрим серцем і щирою душею завжди готові до-помогти людині, котра захворіла.

Микола КОХАНФото Андрія СеНИКА

Носівський район

У носівці працює кілька фармацевтичних закладів і серед них аптечний пункт №11 аптеки №99 комунального підприємства «ліки України» обласної ради, який розміщено у поліклініці центральної районної лікарні. завідує ним кваліфікований фахівець наталія бабичева, яка понад 30 років зі своєю колегою валентиною тимощук обслуговують хворих. Після прийому у лікарів люди приходять саме до цього фармацевтичного закладу. бо тут дешевші медикаменти, ніж у інших аптеках. а ще тут чемно зустрічають клієнтів і дають кваліфіковані поради. (Зліва направо) Наталія Бабичева, Катерина Кондюба та Валентина Тимощук

– Подія року, – повідомила Світлана Василівна, – тому що споруджена вона за кошти трудового колективу фарма-цевтів. І це не перша новобудова. Торік

відкрила двері нова аптека в Плисках Борзнянського району. Відкриваючи нові аптечні заклади, ми прис-воюємо їм номери тих, які свого часу з різних при-чин припинили свою роботу. Менська матиме №17.

Гендиректор задоволена, що участь у вхідчинах взяли керівники району і міста. Прибув на уро-чистості і голова облдержадміністрації Володимир Хоменко. Показово, що у процедурі перерізання червоної стрічки брала участь і цьогорічна ви-пускниця, інтерн підприємства Ірина Матчана. Новобудову буде передано на баланс міської те-риторіальної громади.

Першим тепло привітав чернігівських фармацев-тів із професійним святом заступник голови обласної ради Валентин Мельничук. Він же вручив кращим із них Почесні грамоти обласної ради з пам’ятним зна-ком. Цим церемонія нагороджень і привітань не об-межилася. Валентин Мельничук та начальник управ-ління охорони здоров’я облдержадміністрації Галина Василькова за вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров’я та високий професіоналізм групі фармацевтів вручили грамоти профільного міністер-ства. Зокрема, їх отримали три Валентини – заступник завідуючого міжлікарняною аптекою №206 з Чернігова Валентина Тимошенко, провізор центральної район-ної аптеки №38 із Корюківки Валентина Веретенник та заступник завідуючого аптекою №208 обласного центру Валентина Стоян.

з н а г од и п р о фе сій н ог о св я та

Як два крила білого птахана ім’я здоров’ЯСвяткова атмосфера панувала минулої середи в конференц-залі будинку зібрань обласної ради. Цього разу його заповнили працівники комунального підприємства «ліки України» з нагоди сьогоднішнього професійного свята. Урочистості додавав і музичний супровід. зібрання вела генеральний директор підприємства Світлана Пасталиця, яка щойно в піднесеному настрої повернулася з Мени. тут відбулася справді неординарна подія, як на нинішні часи, – відкриття нового приміщення аптеки.

У Чернігові працює лише вісім аптек, які користуються повагою у жите-лів міста, лікувально-профілактичних закладах. Вагомий їх внесок до місь-кого бюджету, соціальних фондів. Вітання їм від міського голови передала заступник міського голови Анна Романова і вручила грамоти міської ради.

Сердечно здоровила з професійним святом фармацевтів начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Галина Василькова. Саме їй належать слова, що медики і фармацевти – це як два крила од-ного птаха. Без одного з них він не злетить у блакить. Одне без одного просто не можуть існувати.

Привітав винуватців урочистостей також заступник голови обласного комітету профспілки працівників охорони здоров’я Володимир Карцан. І знову кращим – грамоти обласного управління охорони здоров’я і спіль-ні – з галузевою профспілкою.

Зворушливим був виступ заступника генерального директора КП «Ліки України» обласної ради Ганни Брюховецької, яка не пошкодувала добрих слів про ветеранів фармації, які з’явилися на зібрання. Фірма «Актавіс» проводила акцію під назвою «Активна аптека», участь у якій взяли аптечні зак лади і комунального підприємства. Менеджер фірми Олександр Єрмола, привітавши фармацевтів, вручив представникам аптек призи переможців.

Не забули на урочистому зібранні і про цьогорічне молоде поповне-ння. Воно, як ніколи, чисельне. До того ж, іде працювати в сільську міс-цевість, що дуже важливо. Там кадрів фармацевтів не вистачає. А вони ж не просто виконують свою функцію, а й нерідко обов’язки медичних працівників. Буде молода зміна – буде й майбутнє у наших сіл.

Олекса ДОРОШФото Сергія ГАЙДУКА та Віктора КОШМАЛА



Євро-2012Євро-2012

тренування відбувалися в умовах, набли-жених до реальних. За сценарієм на-вчань, під час матчу місцевої команди з гостями виник конфлікт. Уболівальники

спочатку виплеснули свій гнів на гравців, а потім і на фанатів противника. Під час ней-тралізації групи футбольних хуліганів міліціо-нери зуміли відновити порядок на трибунах і захистити від протиправних дій футболістів та решту уболівальників.

Не обійшлося без жертв. Через невідо-му газову суміш постраждало троє співро-бітників міліції. У них були уражені слизові оболонки очей та шкіра. В екстреному по-рядку їх вивели з оточення й доправили до санітарного намету.

Біля автомобілів швидкої медичної до-помоги розгорнули кольорові сортувальні прямокутники. Чорний – для постражда-лих, ушкодження яких не сумісне з життям. Червоний – для тих, хто потребує екстреної

медичної допомоги, жовтий – термінової, зе-лений – кому вона може бути відстрочена.

На червоний прямокутник доправляли міліціонерів у стані клінічної смерті від ура-ження електрошокером та з ножовим по-раненням передпліччя і артеріальною кро-вотечею. Медики проводили реанімацію з дефібриляцією серця, штучну вентиляцію легень, непрямий масаж серця, відновлю-вали прохідність дихальних шляхів, вводи-ли адреналін. Потерпілому також накладали на плече джгут, вимірювали тиск, вводили знеболювальні препарати. Після успішної реанімації на ношах їх транспортували до реанімобіля УМНС і доправили в лікарню.

На жовтому прямокутнику медики на-давали допомогу двом вболівальникам, у яких виявилися перелом плеча та пошко-дження шиї.

Насамкінець рятували трьох постраж-далих співробітників органів внутрішніх

справ: з носовою кровотечею і пошкоджен-ням очей.

Завдяки швидким професійним діям ме-дичних працівників УМЗР МВС України усі постраждалі живі.

Зведений загін: УМВС України в Чернігів-ській області, штаб військової частини 3066 МВС України, СБУ в Чернігівській облас-ті, ГУМНС України в Чернігівській області продемонстрували високу готовність до виконання поставлених завдань з охоро-ни громадського порядку та злагодженість дій підрозділів.

Непередбачувані події, неконтро льовані уболівальники, сутички та бійки... Таке тренування в Чернігові відбувається не вперше. Адже лише на практиці можна навчитися правильно реагувати у форсмажорних ситуаціях.

Лариса ГАЛеТАФото автора

Через невідому газову суміш

ПоСтраждало троЄ МіліЦіонерів...за сценарієм навчаньдо європейського футбольного чемпіонату pетельно готуються урядовці, органи місцевого самоврядування, футбольні команди, фанати. та, на жаль, під час проведення таких масштабних заходів не обходиться без порушень громадського порядку. Щоб уникнути протиправних дій з боку агресивно налаштованих фанатів, чернігівські правоохоронці та медики на базі батальйону внутрішніх військ МвС України, дислокованого в обласному центрі, продемонстрували силу і вміння реагувати під час масових заворушень.



до дня працівників лісудо дня працівників лісу

колектив проводить вирубку на 6,2 га голов-ного користування та санітарну вирубку на 21 га лісових угідь. Окрім того, щовесни тут обов’язково висаджують у ґрунт саджанці ду-

ба та сосни. Дуже непокоїть лісників те, що останнім часом починає гинути сосна: ї ї вражають шкідники, тому часто доводиться завозити саджанці з інших реґіонів. Дуб висаджують із власних розсадників. Цьогоріч погодні умови сприяли тому, що всі ви-саджені деревця (на площі 1,5 га)прижилися, тому маємо надію, що з кожним роком ліс буде омоло-джуватись. Доглядає за 33,5 га лісового масиву спе-ціальна бригада по догляду за лісовими культурами.

За вісім місяців нинішнього року у лісогосподар-стві заготовили 1,9 тис. кубометрів деревини.

– А ще, – зауважив Віталій Желіба, – весь колек-тив пишається тим, що, незважаючи на минулоріч-ну посуху, у нашому лісі не було жодної пожежі. Це свідчить про те, що колектив працює злагоджено, люди надзвичайно люблять роботу, і, незважаючи на невелику заробітну плату, яка становить у се-редньому 1138 грн, працюють із ранку і допізна, у вихідні та святкові дні, якщо потрібно. Наприклад, підприємству доведені ліміти зі спилювання віль-хи. А якщо зважити на те, що це дерево росте по болотах, то за весь рік лише півмісяця сприятливі для його спилювання, от і доводиться працювати і вдень, і вночі. В нічний час працюємо і навесні, адже цей період вважається особливо пожежонебезпечним, оскільки сільгоспвиробники випалюють стерню на по-лях. Для того, щоб не було незаконної вирубки лісу, кожен лісник пильно доглядає підпорядковану йому площу, часто робить обходи. А якщо, бува, не вгле-

діли, а факт порушення закону виявлено, обов’язково обстежуємо всі пилорами у Срібному. Тоді до поруш-ників застосовуємо штрафні санкції. Взагалі-то, – наголошує Віталій Желіба, – вартість на лісову продукцію невисока, але молоді та спритні, які ма-ють власний транспорт, закуповують деревину у лісництві за низькими цінами, а потім продають немічним пенсіонерам дрова за ціною, втричі ви-щою, аніж та, що на підприємстві. Звичайно, тоді

люди втрачають довіру до працівників лісу, ось і доводиться пояснювати населенню, що й до чого.

Ліс, зазначають лісники, своєрідний живий ор-ганізм, у якому всі частини тісно пов’язані. Це не випадковий набір окремих рослин, а щось цілісне, злагод жене, зі своїми внутрішніми зв’язками. Прикро стає на душі працівників лісу, коли у пожежонебез-печні періоди доводиться встановлювати таблички, які забороняють відвідувати ліс. Але люди не завжди

толерантно поводять себе. Відтак, у зонах відпочин-ку, облаштованих лісниками, вони залишають купи сміття, або ж спалюють його, залишаючи вогнище...

Натомість радіють лісники, що поступово відро-джується тваринний світ у лісах: нині вже збільшуєть-ся кількість диких кабанів, лосів та кіз. Цьогоріч був щедрий урожай лісової суниці та білих грибів.

Працівники лісу, люди щирі, привітні, з доб-рим серцем, адже відомо, що ті, хто не любить ліс, ніколи у ньому довго не затримається. Серед дос відчених працівників дочірнього підприємства «Срібнерайагропромліс» керівник назвав майстра лісу Андрія Неділька, помічника лісничого Сергія Борщенка, який стояв біля витоків створення під-приємства, також відзначив і лісівників, які з року в рік удосконалюють свою роботу. Це Віктор Шевченко, Микола Радченко, Віктор Сивочка, Микола Бережний, водій Олексій Койдик. У період небезпеки пожеж професійно спрацювали Володимир Ткаліч, Михайло Бенько, Іван Тарабаря, Микола Троцина, Михайло Яковенко, Микола Ушкало.

Віталій Желіба переконаний: «Якщо людина не лю-бить ліс і не бачить перспективи розвитку лісового господарства, то нам із нею не по дорозі».

І кожному з нас потрібно пам’ятати, що збере-ження, примноження, дбайливе і раціональне ви-користання цього безцінного національного скарбу – обов’язок не лише лісників, але й усього суспільст-ва. Низький уклін вам, працівникам такої потрібної професії. Здоров’я, добра, радості і вдячності від тих, хто час від часу повертається до лісових володінь.

Ірина МИХАЙЛІЧеНКОФото автора

Зліва направо: Віктор Сивочка, Віктор Шевченко та Андрій Неділько

«ліС – Це не ПроСто набір окреМих роСлин,

а щось цілісне, злагоджене, зі своїми внутрішніми зв’язками»

Віталій Желіба, лісничий дочірнього підприємства Срібнерайагропромлісництва КП «Чернігівоблагроліс»:

Господарство, яке очолює віталій желіба, обслуговує 4,9 тис. гектарів лісу, здебільшого листяного змішаного. а на площі 100 га ростуть шпилькові дерева, сосни та ялини. Підприємство створено на базі колишніх колгоспних лісів у 1990 році. відповідно до проектно-технічної документації у лісовому господарстві проводять вирубку лісу головного користування, вирубку догляду за лісовими масивами, заготовляють деревину і реалізовують її. за вісім місяців нинішнього року підприємство отримало 285 тис. гривень прибутку, з них до бюджетів усіх рівнів сплачено 80 тисяч гривень податків. але керівник вважає, що головне досягнення підприємства, його гордість – це люди, які тут працюють. а їх на підприємстві 21 чоловік, із них 10 досвідчених лісників, які своєю працею примножують лісове багатство, трудяться над його відродженням, проводять боротьбу із самовільною вирубкою лісу та браконьєрством у мисливських угіддях.



неЗаБутнЄнеЗаБутнЄ

Прошкую дорогою. Жодної машини не проїхало, лише двоє зустрічних велосипе-дистів. А так – порожньо. Навіть ранковий прохолод-

ний вітерець принишк, навколо не шелесне, ніби все застигло.

Аж здалеку, біля острівця соняч-них квітів, угледів постать бабусі з коцюбою. Поспішив до неї.

Зупинив стареньку, коли вже до хвіртки підходила. Як не пручалася, але зумів розговорити.

Життєвий шлях за її плечима довгий, 80-ма літами вистелений. Всяк на ньому було. Тож не втри-малася, вилила душу. Адже про ві-йну спершу запитав.

Олександра Семенівна помітно розхвилювалася – надто несподі-ваною виявилася для неї ця роз-мова. І хоча її розповідь була де-що непослідовною, але емоційною, сповненою переживань, які глибоко передалися мені.

– Важко згадувати, – голос Олександри Піун затремтів.

Вона знову відчула себе три-надцятирічною Шурочкою Мар-тинович, яка у сорок третьому, у звільненому рідному Грабові, що на Ріпкинщині, допомагала до-глядати поранених. Розмістили їх у церкві, у наметах на сіль-ських подвір’ях. Прибували пора-нені з-під білоруського Лоєва, де точилися кровопролитні бої на за-хідному березі Дніпра.

– Ніколи не забуду солдата без обох рук і ніг, – зронила сльозу Олександра Семенівна. – Він все кі-лечко хотів подарувати, що у нього у військовій формі знайшли: «Візьми його, сестричко, мені воно більш не потрібне». Але тактовно, щоб не образити, відмовилася.

А знайомий офіцер, дивлячись на моє благеньке взуття, запропо-нував свої чоботи.

– Мабуть, вже не знадобляться, – сумно жартував перед відправкою на передову в район Лоєва. – Та й не одні вони в мене. Бери, Шурочко, не соромся.

Теж не взяла…Добром спом’янула Олександра

Семенівна й батька-фронтови-ка, Семена Петровича, неньку, Єфросинію Касіянівну.

– Коли радянські війська відсту-пали, до нашої хати увійшло кіль-ка бійців, – пригадує випадок спів-розмовниця. – «Як тут у вас духом українського хліба пахне, – ледь не вигукнули. – Ми тобі, мамашо, і борошна, і олії принесемо. Тільки спечи». Якраз впоралася, як відхо-дити почали. Буханці такі запашні були, пухнасті…

Цупко тримає пам’ять бабусі Шури й епізоди, коли разом з од-носельцями переховувалася від окупантів на лісовому болоті, як гіт-лерівці, тікаючи, нищили хати, але завдяки стрімкому наступу нашої армії не встигли спалити Грабів…

До будь-якої роботи була беруч-ка Олександра: у 16–17 років ліс ва-лила, а, перебравшись до Чернігова, вантажницею на фабриці первинної обробки вовни працювала. Потім де тільки не доводилося…

У 59-му їхній сім’ї виділили ді-лянку під забудову. Отак, з роками, з’явилася ще одна оселя на вулиці 21-го вересня.

…Вже під вечір прошкую тим самим ранковим маршрутом. Назустріч – симпатична жінка, три-має за руку худорлявого хлопчину.

– Юлія, – представилася. – А це – Альоша, мій син.

Вони не корінні: будиночок на вулиці 21-го вересня Юлія та її чоловік купили у 2002 році. І ані-скілечки про це не жалкують. Тут затишно, люди привітні. Та й зруч-ний район: дитсадок (Олексійку – 5 років), школа – майже зовсім по-руч, магазини – під боком, пошто-ве відділення, поліклініка… Усе в комплексі.

– Ким хочеш бути, Альошо? – бадьоро ставлю стандартне дитя-че запитання.

Хлопчина сором’язливо відмов-чався.

Натомість виручила мама: «До-недавна хотів літати у космос, а тепер мріє бути мийником ма-шин».

– Теж непогано, – підтримую хлопчину. – Всі роботи заслуго-вують на повагу… А чи знаєш, на честь чого назвали вулицю, де ти живеш?

І тут знадобилося мамине втру-чання:

– Підросте – поясню. А напере-додні свята визволення міста від імені своєї родини побажаю усім чернігівцям добра, здоров’я, до-статку.

…Було в мене ще одне зна-йомство.

– Я – Діана Олексієнко Дени-сівна, – відчеканила дівчинка. – Мені 5 років. А це – моя подружка Ліза Орєхова, першокласниця. Вона

недалеко від нас живе, на вулиці Перемоги. А он мама Оля з моєю сестричкою.

Ольга підхопила на руки крихіт-ку, підійшла, вітаючись.

Пояснюю мету «вуличного» ві-зиту.

– Так, 21 вересня – червона да-та для чернігівців, – не приховує патріотичних почуттів моя співбе-сідниця. – Пишаюся, що живемо на вулиці, яка увібрала в своє най-мення подвиг воєнного покоління.

Переїхала я сюди з Масанів, з вулиці Незалежності. У неї теж символіч-на назва, яка нагадує про важливу сторінку історії становлення укра-їнської держави.

Мешкаємо з родиною у бать-ківській хаті чоловіка. Денис пра-цює будівельником-монтажни-ком, я поки в декретній відпустці. Присадибну ділянку пораємо. Час тепер непростий, тож ретельно плануємо всі витрати, економимо. Дітей треба на ноги ставити.

– А як доню величають?– Мирославою. Так чоловік на-

звав.– Мирослава за старо слов’ян-

ською – та, яка прославляє мир.– А я знаю, що у війну було, –

підстрибуючи біля нас, втрутила-ся в розмову Ліза Орєхова. – Німці хотіли загарбати Україну, але наші перемогли.

Награються дівчатка, і Ліза по-вернеться з вулиці 21-го вересня до себе додому, на вулицю Перемоги. Скоро сутенітиме, і у вікнах осель заяскравіє світло. Воно не підвлад-не мороку.

Олександр ФАЛЬЧеВСЬКИЙФото автора

Чернігівська провінційна вуличка – тиха, здебільшого років п’ятдесятих-шістдесятих скромної забудови. хоча деінде зустрічаються сучасні вишукані оселі.

здавалося, нічого в ній особливого. хіба що впадають в око кремезні ошатні дерева волоського горіха, наливні груші та яблука… але цим на Старій Подусівці нікого не здивуєш.

«родзинка» ж цієї вулиці – у її назві: 21-го вересня. Цю дату чернігівці сприймають близько до серця – як день визволення міста від німецько-фашистських загарбників у далекому сорок третьому…

Чернігівська провінційна вуличка – тиха, здебільшого років п’ятдесятих-шістдесятих скромної забудови. хоча деінде зустрічаються сучасні вишукані оселі.

здавалося, нічого в ній особливого. хіба що впадають в око кремезні ошатні дерева волоського

напередодні свята – на вулиці21-го вересня



оголошенняоголошення

КУПОНбезкоштовного оголошення

РУБРИКА: � Продам � Куплю � Міняю � Зніму � Здам

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

Телефон: Підпис:

п р и в ат ні ог оло ш е н н я

Продам• ВАЗ-2110 (2005 р.в., сірий металік, вкладень не потребує). Тел.:

934-104, (099) 518-47-48.• Інкубатори на 1000 шт. і 80 шт. яєць. Тел. 3-63-26.• Диван 2-спальний розкладний – 1200 грн; крісло-ліжко – 700

грн; 6-струнну гітару з чохлом – 450 грн; цифрову відеокаме-ру – 550 грн. Все нове, в-во Білорусь. Тел. 970-556.

• Авто «Чері-Амулет», 2008 р.в., в хорошому стані. Ціна за до-мовленістю. Тел.: 610-191, (093) 917-76-30.

Куплю• Бідон молочний алюмінієвий на 40 л, велосипед, човен гумо-

вий чи металевий, бінокль, комбайн кухонний «Мрія», колонки 30–150 Вт, підсилювач, старий аккумулятор з авто. Тел. 610-050.

• Човен будь-який, весла, бінокль, гвинтівку чи пістолет пнев-манічні, велосипед, зварювальний апарат на 220 Вт, перфора-тор, дриль та інший електроінструмент, стару газову колонку та аккумулятор з авто. Тел. 933-821.

• Колесо у зборі від ЗІЛ-130 або ГАЗ-53 – до 300 грн, окремо гу-му у хорошому стані; диван-ліжко без дефектів – до 200 грн. Тел.: 931-534, (094) 988-25-34.

• Холодильник – до 300 грн; 3-камерний «Nord» – до 600 грн; 2-камерний імпортний холодильник – до 1500 грн; газову плиту «електа» – до 200 грн; газову плиту «Брест» – до 300 грн. Тел. 93-15-34.

к а л е н д а р

Сьогодні Сонце зійшло о 6 год. 37 хв., зайде о 19 год. 10 хв. День триватиме 12 годин 34 хвилини. Повний Місяць 12 вересня. Місяць у Тільці.

За релігійним календарем сьогодні – знайден-ня мощей святителя Іосаафа, єпископа Бєлгородського. Священномученика Вавили, єпископа Великої Антіохії, і зним трьох отроків: Урвана, Прилідіана, Єполонія та матері їхньої Христодули. Ікони Божої Матері «Неопалима Купина».

Завтра – пророка Захарії і праведниці Єлисавети, батьків Іоанна Предтечі. Преподобномученика Афанасія Брестського. Убивство благовірного князя Гліба, у Святому Хрещенні Давида. Мучениці Раїси (Іраїди). Мучеників Ювентина та Максима воїнів.

Післязавтра – спомин чуда Архістратига Михаїла, що у Хонех. Мучеників Євдоксія, Зинона та Макарія. Священномученика Кирила, єпископа Гортинського. Преподобного Архипа. Києво-Братської і Арапетської ікон Божої Матері.

20 вересня – Передсвято Різдва Пресвятої Богородиці. Мученика Созонта. Святителя Іоанна, архієпископа Новгородського. Преподобномученика Макарія Канівського, архімандрита Овруцького, Переяславського. Преподобного Серапіона Псковського. Апостолів від 70-ти Євода та Онисифора.

21 вересня – Різдво Пресвятої Богородиці. Київської ікони Софії, Премудрості Божої. Ікон Різдва Богородиці. Холмської, Курської-Корінної «Знамення», Почаївської, Ліснінської і Домницької ікон Божої Матері. День пісний.

Іменинниками будуть: сьогодні – Мусій, Федір, Юлій, Митрофан, Вавило; завтра – Гліб, Єлизавета, Максим, Раїса, Захар; післязавтра – Михайло, Кирило, Архип, Зенон, Михайлина; 20 вересня – Іван, Макар, Лука, Євген; 21 вересня – Марія.

ц и м и д н я м и н а р од и л и с я

17.09Російський лікар Сергій Боткін (1832); письмен-

ник, громадський діяч, класик української літера-тури Михайло Коцюбинський (1864).

18.09 Французький фізик Фуко Жан Бернар Леон (1819); шведська кіноактриса Грета Гарбо (1905).

19.09 Відомий чернігівський письменник і громад-ський діяч Михайло Ткач (1937).

20.09

Італійська кіноактриса, лауреатка «Оскара» Софі Лорен (1934); єпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський, кандидат богослів’я, почесний гро-мадянин Чернігова Амвросій (Андрій Полікопа) (1943).

21.09

Гетьман України Пилип ОРЛИК (1672); ра-дянський актор кіно і виконавець пісень Марк Бернес (1911); американський письменник Стівен Кінг (1947).

гі д р о м е т ц е н т р п ові д о м л я є

17го вересня мінлива хмарність, без істотних опадів. Вітер північно-західний 5–10 м/с. Температу ра по області вночі +5...+10 ºС, вдень +15...+20 ºС. По Чернігову темпера-тура вночі +7...+9 ºС, вдень +17...+19 ºС.

18го та 19го вересня – невелика хмар ні сть, без опа-дів. Вітер південно-східний 3–8 м/с. Тем пература вночі +4 ... +9 °C, вдень +18 ... +23 °C.

20го вересня – без опадів. Температура вночі +5 ... +10 °C, вдень +18 ... +23 °C.

н е с п р и я тл и ві д ні у ве ре с ні

18, 19, 26, 30

головне управління юстиції у Чернігівській області

оГоЛошує КоНКурСна заміщення вакантних посад:

1) провідного спеціаліста сектору по роботі зі зверненнями громадян, контр-олю та організаційного забезпечення Головного управління юстиції у Чернігівській області. Вимоги: повна вища юридична освіта, стаж роботи за фахом на державній службі не менше одного року або стаж роботи за фа-хом в інших сферах не менше ніж два роки; громадянство України, досконале володіння державною мовою, знання комп’ютера;

2) старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби куликівського районного управління юстиції (на час відсутності основного пра-цівника). Вимоги: повна вища юридична освіта, стаж роботи за фахом на державній службі на посаді спеціаліста І або ІІ категорій (держав-ного виконавця) не менше одного року або стаж роботи за фахом в інших сферах не менше ніж два роки; громадянство України, до-сконале володіння державною мовою, знання комп’ютера;

3) державного виконавця відділу державної виконавчої служби бахмацького районного управління юстиції. Вимоги: вища юридична освіта за освіт-ньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, бакалавра, громадянство України, досконале володіння державною мовою, знання комп’ютера.

Додаткову інформацію щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надає кадрова служба.

Документи приймаються протягом 30-ти календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: м. Чернігів, прт Миру, 43, каб. 109, тел. 698068.

З 60річчям!16 вересня відзначив ювілейний день наро-

дження житель м. Ніжина

Микола Іванович Жимань– начальник Центру поштового зв’язку №2.

Від усього сердця вітаємо дорогого ювіляра з цією знаменною подією. Щиро зичимо міцного здоров’я, щастя, родинного затишку і тепла, неви-черпної життєвої енергії, здійснення задуманого.

Ювілей життєвий – то не проста дата,То життя зернини, зібрані в засік.Там були турботи, радості й печалі,Там були і смуток, і сльози, і сміх.Тож нехай незгоди всі Вас обминають,Мир, тепло і радість

сходять на поріг.Хай здоров’я, щастя Бог Вам

посилає,У душі не згасне світлий оберіг.

З повагою – працівники ЦОС №3(м. Бобровиця)

Агроном-садовод профессионально обрежет и спилит плодовые деревья.

Тел.: 623690, (098) 4888611.

п ор и р о к у

Який заспів, таким буде й приспів?

Перша десятиденка вересня видалася загалом погожою, без різких збурень метеорологічної ситуації. Правда, декадна температура повіт-ря була дещо нижчою середніх багаторічних

значень – на 0,5–1,4 градуса. Зате опадів спостеріга-лося мало. На більшій частині території області їхня кількість становила лише 23–59 відсотків норми, а місцями в південних та південно-західних районах – навіть 3–10 відсотків.

Дощі, які випали протягом декади, все ж подеку-ди поповнили запаси продуктивної вологи у ґрунті чим поліпшили умови для сівби озимих. У східній та північно-східній частині області ці запаси достатні. На решті ж території, на жаль, недостатні та незадовільні.

Якщо вірити прогностикам, то в другій половині місяця занегодить, чого б не хотілося. Та останні дні поки що не дають підстав у це вірити. Хоча нині пе-ріод такий, що характер атмосферних процесів може різко змінюватися.

Днями від негоди потерпала Західна Європа. У пів-денних та центральних районах Шотландії, Північній Ірландії, в кількох графствах Англії та Уельсу накоїв лиха ураган із жіночим іменем Катя.

А в Німеччині зливи з градом і смерчами об-рушилися на землю Саксонії-Анхальт. За слова-ми очевидців, град завбільшки з людський кулак пошкодив майже 80 відсотків житлових будинків. Таке враження, ніби вони потрапили під кулемет-ний обстріл. Під водою опинилися кілька шосей-них доріг. Водії змушені були вибиратися на дахи власних автівок в очікуванні допомоги. Повалені дерева перекрили рух залізничного транспорту між окремими містами. Від удару зірваної з даху черепиці загинула людина.

Так що не всюди сьогодні небесна канцелярія по-водиться толерантно.

Лесь ГОМІН

робота в києві!Фірмі з виготовлення

металопластикових віконТерМІНоВо ПоТрІБНІ

робочі в цех.З/п достойна.

Надається гуртожиток.Нач. виробництваІгор Васильович

0661135712

http://dponline.cn.ua8 № 85 (269) 17 вересня 2011, субота

остання сторінкаостання сторінка

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх.Вебсайт: www.dponline.cn.ua. електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ВАТ «РВК «Деснянська правда»,14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 15 600. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

деснянка вільна Засновник та видавець – ТоВ «редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р.

Головний редактор Лариса МІЛоВА. редактор Леся КошеЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник головного редактора Петро ГроМоВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник головного редактора Віталій АДруГ. Тел. 4-21-92.Відповідальний секретар Світлана СоКоЛ. Тел. 4-44-42.

ТеЛеФоНИ ВІДДІЛІВ реДАКцІї: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗеВКо, Світлана КуЗЬМеНКо. Коректори: Альона шеВЧеНКо, олена шереМеТ. ПереДПЛАТНІ ІНДеКСИ: дворазовий розширений – 49086; дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

автостоп для Михайла – це своєрідне хобі, без якого нині він не уявляє життя. А по-чалося все не так уже й давно. Першою і, можна сказати репетиційною, мандрівкою

для хлопця була подорож до Туреччини у 2006 році. Тривала вона недовго – понад три місяці. Що спонукало простого юнака із села до такої авантюри? Нічого надзвичайного – книги відо-мого російського мандрівника та письменника, заснов ника теорії «наукового автостопу», голо-ви Московської «Академії вільних мандрівок» Антона Кротова.

Долаючи кілометри, Михайло Павлюк зустрі-чав різних людей, але чуйних і добрих було на-багато більше, як він розповідає. Вони ділилися з мандрівником їжею, запрошували на нічліг, інколи навіть у дорогу обід лаштували. Та Туреччина не залишила по собі стільки спогадів, як Індонезія, країна мрії. Саме так називає ї ї хлопець.

– Це була друга і найтриваліша подорож, я ї ї назвав «Автостопом в Океанію». Після неї вже ні на мить не сумнівався, що автостоп – це моє життя. За три роки і три місяці відвідав два-надцять країн – Росію, Казахстан, Китай, Лаос, Камбоджу, Таїланд, Малайзію, Індонезію, В’єтнам, Східний Тимор, Бруней та побував на Філіппінах.

Мільйони емоцій переповнювали мене. Особливо від Індонезії. Там така цнотлива і гарна природа, дуже симпатичні і привітні дівчата і легка мова, яку я досить швидко опанував.

Під час подорожі в Південно-Східну Азію Михайло відвідав буддистські храми, які спра-вили на нього незабутнє враження, підкорював вулкани, не маючи альпіністського споряджен-ня. (До речі, це його найголовніше хобі – діючі вулкани, здійснив 20 сходжень на найвищі точки Океанського реґіону).

– Іноді доводилося ночувати просто неба. Та це зовсім не страшно. Побувати наодинці з природою – це задоволення. Люди, світ і при-рода набагато безпечніші, ніж звикли думати пересічні громадяни. Знаєте, інколи у джунглях відчуваєш себе спокійніше, аніж на вулицях ніч-ного Чернігова, Києва. Я самотужки добирався до В’єтнамського храмового комплексу Ангкор саме через джунглі і був спокійний як удав, – сміється Михайло.

А ось перебування у В’єтнамі автостопник навряд чи коли-небудь забуде – там у нього вкрали сумку з речами. Михайло розумів, що в чужій країні і без документів він нікому не по-трібен. Тому хлопцю нічого не залишалося, як

звернутися до українського консула у В’єтнамі і попросити його про допомогу. На щастя, про-блеми було вирішено, і Михайло благополучно повернувся в Україну. Та хлопець вже знає, що ніколи не покине улюбленої справи – мандрів-ку автостопом.

Днями героїчний Михайло Павлюк знову ви-рушить у подорож.

– Понад рік я провів в Україні. Довго думав, куди мені податися. Але зрозумів, що хочу по-вернутися в Океанію. Там ще стільки всього ці-кавого. Тим паче, що там у мене багато друзів. Ви знаєте, я нині частіше спілкуюся із індонезій-цями, аніж зі своїми співвітчизниками.

«Повернення в Океанію», – називає Михайло свою третю подорож. А от маршрут у нього бу-де дещо інший. Цього разу хлопець прямувати-ме автостопом через Туреччину, Іран, Пакистан, Киргизстан, Таджикистан, Індію, М’янму, Таїланд, Малайзію і до улюбленої Індонезії. До речі, хло-пець зізнався, що не проти б залишитися жити в Індонезії, адже там така гарна природа, щирі люди і вродливі дівчата.

Сніжана БОЖОКФото з архіву Михайла Павлюка

п од ор о ж

Михайло Павлюк із села низківка знову вирушає

до океаніїМабуть, кожен хотів би поринути у вир незабутніх подорожей, щоб милуватися запаморочливими краєвидами, губитися у неповторній атмосфері нових країн, знайомитися з різними культурами! і це, скажете ви, не проблема, були б гроші! та з ними мандрувати може кожен. Спробуйте без них. У Михайла Павлюка із села низківка Щорського району це виходить досить вдало. він завжди обирає найцікавіший, найдешевший і найнепердбачуваніший вид подорожі – автостоп. невдовзі він вирушає у мандри.

Традиційні будинки батаків. Острів Самосир, Індонезія

Озеро Манинджау. Острів Самосир, Індонезія

Кратер вулкану Сламет. Індонезія

Рисові тераси. Західна Суматра. Індонезія

Ментавайці з кокосами. Індонезія

Ось так місцеві селяни перевозять вантажі. ІндонезіяМогила короля Сидабутар. Острів Самосир, Індонезія

Деснянка вільна №269

Documents