Деснянка вільна №433

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

№ 30 (433) 13 квітня 2013, cубота

http://sivertime.com.ua e-mail: [email protected]

Володимир Ємець: «Пейзаж для мене – це поезія»

В області стартувала акція «Серце до серця»

Ацетонемічний синдром у дітей

стор.3

стор.5

стор.6

стор.8

Подвійне свято вкотре згуртувало лі-цеїстів, випускників, їхніх виклада-чів, льотчиків, ветеранів космодрому

Байконур, а також представників чернігів-ського козацтва та духовенства. До речі, ліцей сформовано на базі легендарного Чернігівського вищого військового авіа-ційного училища льотчиків, де упродовж багатьох років було підготовлено тисячі льотчиків та інших фахівців для винищу-вальної авіації, а також тринадцять кос-монавтів. Цього дня багатьох викладачів ліцею відзначили почесними грамотами і подяками. Те, що День космонавтики – це чернігівське свято, переконаний заслуже-ний випробовувач космічної техніки, почесний працівник космічної галузі України, полковник Микола Аврамець:

– На Байконурі не лише випробовували кос-мічну техніку, а й приділяли суттєву увагу на-уково-дослідницькій справі. Там я пропрацю-вав 23 роки, – зізнається Микола Аврамець. – Сімейну традицію продовжує мій онук Іван. Нині він на Байконурі запускає космічні апа-рати. Дякувати Богу, Україна зберегла і за-кріпила статус ракетно-космічної держави. В нашій країні ракети не лише розробляють, але й конструюють, немає лише власного космодрому. Космічній галузі багато чим за-вдячує народне господарство, наприклад, за-вдяки розробкам військових дослідників нині точніше дізнаємося про погоду.

Почесний працівник космічної галузі пе-реконаний, що справу старшого покоління

продовжить молодь, як, наприклад, черні-гівські ліцеїсти. Так вважають і їхні викладачі.

– Ще є юнаки, які хочуть бути офіцера-ми і захищати Батьківщину, – стверджує полковник у відставці, військовий льот-чик першого класу, колишній начальник училища Іван Остренко. – З року в рік кіль-кість бажаючих вступити до нашого ліцею не зменшується, щоправда, раніше ставлен-ня до військової справи з боку держави було більш відповідальним. Я пам’ятаю час, коли у закладі працювало 93 військовослужбовці та 200 цивільних працівників, у нас був свій оркестр та кращі побутові умови. А згодом стали усе скорочувати. На жаль, нині наш ліцей мало чим відрізняється від будь-якого навчального закладу інтернатного типу. Тепер тут навчається 366 вихованців. Також пишаємося нашими випускниками, які закін-чили Чернігівський ліцей з посиленою військо-вою підготовкою. Особливо приємно, що з2625 хлопців 1016 стали офіцерами.

Є що згадати і випускникам, які, незважа-ючи на зайнятість, завітали на свято до лі-цею. Спогадами поділився Сергій Халепа. Він закінчив навчання у 1997 році.

– Підготовка, яку я отримав у ліцеї, стала хорошим трампліном у самостійне життя. Нині з теплотою згадую своїх друзів, викла-дачів, а також швидкі підйоми зранку і як роз-поділяли наряди, – посміхнувся Сергій. – Усі ліцеїсти добре вчилися, особливо старанно опановували математику і фізику. Зі свого досвіду знаю, і хлопці розповідали, що після

ліцею було легко навчатися в будь-якому виші. Військовим не став, але пов’язав долю з юрис-пруденцією і десять років прослужив слідчим у військовій прокуратурі. Вже два роки пра-цюю адвокатом.

На урочистості прийшли батьки багатьох ліцеїстів, які надзвичайно пишаються своїми змужнілими синами.

– У ліцеї навчається мій старший син Максим, – каже Олена Галюк із селища Десна Козелецького району. – Вступати сюди ми його не змушували, сам захотів. До речі, багато його друзів віддали перевагу цьо-му навчальному закладу. Максим ще жодного разу не скаржився, що йому важко чи щось не виходить. До речі, військовим у нашій роди-ні був дідусь, служив артилеристом, нині він на заслуженому відпочинку. Через рік стати ліцеїстом збирається середній син Микола. А ще у нас підростає молодший – Іллюша. Я б хотіла, щоб мої сини і надалі обрали військо-ву спеціальність.

Хлопці, які нині з гордістю носять фор-му ліцеїстів, зокрема Богдан Данилко із Носівки та Максим Подлісицький з Тиниці Бахмацького району, запевнили, що два роки, прожиті пліч-о-пліч із друзями і стар-шими наставниками, згадуватимуть як най-кращі у житті. А насамкінець розмови обоє ліцеїстів лукаво посміхнулися і майже одно-голосно додали:

– Дівчатам дуже подобаються чоловіки у військовій формі.

Ірина ОСТАШКО

П одія

12 квітня світ відзначає День авіації і космонавтики. 52 роки тому громадянин Радянського Союзу, старший лейтенант Юрій Гагарін вперше в історії людства на космічному кораблі «Восток», який було запущено з космодрому Байконур, облетів Землю і приземлився у Саратовській області. Політ тривав годину і 48 хвилин. Відтоді розпочалася епоха пілотованих космічних польотів. Цю подію урочисто відзначили в Чернігівському ліцеї з посиленою військовою підготовкою. Також цього дня відсвяткували 20-річчя створення навчального закладу.

Фот

о М

аріа

нни

ХА

РДІ

Як у Чернігівському ліцеї відзначали День космонавтики

стор.стор.стор.

8

«Втаємничені слова» Ніни Костюк

http://sivertime.com.ua

2 № 30 (433) 13 квітня 2013, cуботаhttp://sivertime.com.ua

Ре й д-н а вч а н н я

в к ло нім о с я!

Пам’яті загиблих і живих

Крім підготовки до ювілейних заходів, варто зосередитися на упорядкуванні та облаштуванні меморіалів, місць по-

ховань захисників. Це не разові акції на-передодні свят, а питання, які постійно пе-ребуватимуть на контролі влади. Також на місцях варто прискорити ухвалення відпо-відних програм щодо впорядкування похо-вань жертв війни, забезпечити їхнє належ-не фінансування та активізувати пошукову роботу. До встановлення імен загиблих і зниклих безвісти слід залучити шкільну та студентську молодь, громадські та пошуко-ві організації. Обов’язок представників усіх рівнів влади – попрацювати над тим, щоб якомога краще віддячити ветеранам за їх звитяжну і тяжку працю.

Незважаючи на будь-які труднощі соці-ально-економічного характеру, суспільство має докласти максимум зусиль, щоб вирі-шити їхні проблеми, тим більше що з кож-ним роком контингент ветеранів втрачає в своїх лавах кращих представників. Як зау-важив Президент України Віктор Янукович, особливої уваги потребують ветерани, які перебувають у госпіталях, лікарнях і будин-ках-інтернатах. Що стосується Чернігівщини, то в регіоні вже триває робота зі збережен-ня національної пам’яті, патріотичного вихо-вання підростаючого покоління.

Так, 1 березня ц. р. у Корюківці проведе-но меморіальні заходи з нагоди 70-ї річниці Корюківської трагедії, під час яких відбулися

покладення квітів, мітинг-реквієм, закладен-ня пам’ятної капсули на місці спорудження Меморіалу, а також перепоховання останків мирних жителів, знищених фашистськими окупантами у перші березневі дні 1943 ро-ку. До речі, під час другого пленарного за-сідання у березні нинішнього року депута-ти Верховної Ради вшанували пам’ять жертв Корюківської трагедії хвилиною мовчання. Володимир Хоменко висловив переконан-ня, що спільними зусиллями громадськість Чернігівщини зможе виконати поставлені Президентом завдання, і ювілейний День Перемоги для наших ветеранів стане справ-жнім святковим дійством.

На засіданні оргкомітету директор де-партаменту інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю облдержад-міністрації Андрій Подорван розповів, як у контексті перед’ювілейної підготовки перед-бачено відзначити чергову річницю Великої Перемоги в нинішньому році і 70-річчя з дня визволення Чернігівщини. До речі, ці заходи погоджено з ветеранським активом області. За пропозицією ветеранів включені питання, які стосуються їхнього соціального захисту і проведення в нинішньому році естафети пам’яті, приуроченої до річниці визволення Чернігівщини. Що стосується Дня Перемоги, у нинішньому році, крім традиційних приві-тань, покладення квітів до могил загиблих, мітингів-реквіємів, відбудуться зустрічі ке-рівників влади з учасниками бойових дій.

– Ми вже розпочали підготовку до щоріч-ної акції «Зі святом Перемоги!», під час якої керівники усіх рівнів відвідають ветеранів. Це відбудеться в перших числах травня. Вони привітають і ветеранів, які лікуються в об-ласному госпіталі, і тих, що перебувають в інтернатних закладах системи соціального захисту. Заходи інформаційно-просвітниць-кої спрямованості відбудуться в навчальних закладах, бібліотеках і закладах культури. Безумовно, посилимо інформаційну складову, зокрема через засоби масової інформації, – зазначив керівник департаменту.

Одним із таких моментів, наголосив Анд-рій Подорван, стане презентація довідника «Спалені села і селища Чернігівщини. Злочин проти мирного населення». Вида дуть цей збірник документів у межах інформаційно-просвітницької кампанії щодо вшануванння жертв Корюківської трагедії. Книга вже готова до друку і вийде накладом 500 примірників за кошти обласної програми щодо підтрим-ки місцевого книговидання.

Звісно, в кожному населеному пункті бу-дуть свої особливості з відзначення Дня Перемоги. Зокрема, у Прилуках планують відкрити Алею Героїв з погруддями Героїв Радянського Союзу, уродженців цього міста. В Чернігівському районі мають відкрити ме-моріальні дошки, присвячені легендарному розвіднику Кіму Гнідашу тощо.

В контексті підготовки до відзначення чергової річниці визволення Чернігівщини

передбачено проведення спільно з ве-теранами всеукраїнської естафети пам’яті «Слава визволителям України!». Заплановано виготовити спеціальні сим-воли естафети, з якими відвідають всі ра-йони та міста області, супроводжувані ін-шими заходами, які акцентуватимуть увагу жителів області на подіях героїчного ми-нулого. Триває підготовка і до ювілейних дат Великої Вітчизняної.

Про напрямки упорядкування і обла-штування місць поховань невідомих сол-датів, братських могил, меморіалів та обе-лісків, що увічнюють Велику Перемогу, до-кладно розповів директор департаменту житлово-комунального господарства, регіонального розвитку та інфраструк-тури Петро Головач. Голова обласної організації ветеранів України Анатолій Москаленко «розіклав» по поличках, на чому зосереджують сьогодні увагу вете-ранські організації. Особливо важливо, щоб про ветеранів не забували. Тому що (Анатолій Іванович процитував полум’яні поетичні рядки): «Слово может убить, сло-во может спасти, слово может полки за собой повести».

На аспектах соціального захисту та ме-дичного забезпечення ветеранів, інвалідів, учасників бойових дій зупинилися дирек-тор департаменту соціального захисту населення Лариса Юрченко та началь-ник управління охорони здоров’я обл- держадміністрації Галина Василькова. Треба так попрацювати, щоб усі ветерани до 5 травня змогли одержати грошову до-помогу, яка цьогоріч збільшиться на 10 від-сотків. А Галина Василькова пообіцяла до 9 травня завершити комплексне обстеження ветеранського контингенту.

Олекса ДОРОШ

Відкриваючи засідання оргкомітету з підготовки та відзначення в області 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр., голова облдержадміністрації Володимир Хоменко наголосив на потребі посилити увагу до учасників війни, інвалідів, вдів загиблих, жертв нацизму, осіб, які мають особливі заслуги перед Вітчизною, а також на збереженні пам’яті про подвиг народу у Великій Вітчизняній війні.

Рятувальники готуються до боротьби з повінню

Спочатку МНСники врятували людину, яка опинилася на кризі посеред озера. Наступним етапом тренувань бу-ло розгортання пересувного пункту управління, за до-

помогою якого координували дії залучених до ліквідації аварійно-рятувальних формувань. Рибалок, які опинилися в зоні підйому води, рятували за допомогою броньованої розвідувально-дозорної машини (БРДМ-2РХ). Також пред-ставники управління ДСНС України в Чернігівській області продемонстрували, як гасять пожежу, що виникла внаслі-док замикання електромережі.

Щоб своєчасно вжити заходів реагування та інформу-вати населення про можливе раптове підняття води на найбільших річках області, забезпечено постійний обмін

оперативною інформацією про стан гідрологічної ситуації з управліннями МНС Гомельської (Республіка Білорусь) та Брянської (Росія) областей, а також підписано трьохсторон-ню угоду про взаємодію.

До речі, пожежно-рятувальні підрозділи Чернігів щини вже 47 разів виїздили, щоб відкачати воду, ліквідувати льодові затори, розчистити дренажні труби для того, щоб уникнути загрози затоплення житлових будинків та виходу забрудненої води за межі обвідних каналів.

У разі виникнення надзвичайних ситуацій та подій осо-бовий склад підрозділів управління ДСНС у Чернігівській об-ласті буде переведено на посилений режим несення служби.

Віктор КОШМАЛ

У Чернігові та області уже майже розтанув сніг. Ситуація загрожує повінню. Для того, щоб своєчасно реагувати на непередбачувані події, а також допомогти населенню, яке може потрапити в зону затоплення, 10 квітня управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області провело рейд-відпрацювання біля села Рудня, що майже на кордоні з Білоруссю. Тут існує загроза підтоплення сіл та хуторів.


№ 30 (433) 13 квітня 2013, субота 3http://sivertime.com.ua

Акція триватиме з 7 по 28 квітня. Упродовж цього часу на вулицях міст, селищ та сіл області працюватимуть во-

лонтери, які зберуть кошти, щоб закупити медичне обладнання для дітей із вадами слуху. До речі, активну благодійницьку ді-яльність фонд «Серце до серця» розпочав у 2006 році. Втім, люди не завжди вірять волонтерам, бо, на жаль, упродовж остан-ніх років виникло багато псевдоблагодій-них об’єднань.

– Наша організація відкрита, уся інфор-мація про зібрані та витрачені кошти є на сайті, – каже президент Всеукраїнського

фонду «Серце до серця» Дмитро Струк. – Наприклад, у 2006 році по всій країні було зі-брано усього 78 тисяч гривень, а торік май-же чотири мільйони. Більш активно стали збирати кошти на Чернігівщині: у 2011 році – 23 тисячі гривень, а торік – понад 50 тисяч.

– Це серйозна справа, і ми відповідаль-но до неї ставимося. Організаційний штаб уже активно працює, – запевнила дирек-тор департаменту сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації Оксана Сердюк. –Щороку зібрані кошти спрямовуємо на по-треби дітей із різними фізичними вадами.

Сподіваюся, нинішнього року до акції долу-читься якомога більше людей.

Спеціалізовану допомогу дітям із вада-ми слуху на Чернігівщині надають лише у сурдологічному кабінеті обласної дитячої лікарні. Тут дітей обстежують за допомо-гою сучасних приладів. Втім, у лікарні не-має апарату для діагностики слуху дітей до двох років.

– Нині на диспансерному обліку в нашому кабінеті перебуває 354 дитини зі зниженням слуху. Звісно, не всі вони потребують проте-зування, – зазначила головний позаштатний спеціаліст управління охорони здоров’я облдержадміністрації з дитячої сурдоло-гії, завідувач поліклінічного відділення обласної дитячої лікарні Ольга Шейна. – Безкоштовно слуховими апаратами дітей забезпечують раз на три роки. Та загуби-ти або розбити його дитина може в той же день. Проблема слухопротезування дуже важлива, адже з двох до п’яти років у малю-

ків розвивається мова. Якщо хворій дитині вчасно не допомогти, у неї відбудеться за-тримка психічного, інтелектуального та фі-зичного розвитку. Нині на слухопротезування дітей виділяють кошти як із обласного, так і з державного бюджетів. Зокрема, цьогоріч з обласного бюджету виділено 60 тисяч гри-вень. Також є черга на заміну слухових апара-тів. Дуже хочемо, щоб волонтери назбирали якомога більше грошей, аби придбати слухові апарати для дітей або потрібне обладнання для нашого кабінету.

Жителям області варто знати, що ко-жен волонтер, який збиратиме кошти, матиме бедж-ідентифікатор із печаткою Всеукраїнського благодійного фонду «Серце до серця». Волонтери також роздаватимуть наклейки-сердечка усім, хто жертвуватиме гроші на доброчинність.

Ірина ОСТАШКОФото автора

А К ЦІЇ

У Чернігові збиратимуть грошідля дітей з вадами слуху

Добровольці зі Сполучених Штатів Америки працювати-муть в Україні два роки. Та

спочатку упродовж трьох місяців вони адаптуватимуться до україн-ських реалій, ознайомлюватимуться з побутовими та культурними осо-бливостями нашого краю, а також вчитимуться спілкуватися україн-ською. У цьому їм допомагатимуть чернігівські родини, які погодили-ся взяти до себе волонтерів. До речі, витрати, пов’язані з перебу-ванням американських громадян в українських сім’ях, відшкодовує Корпус миру.

– Усі волонтери, які приїхали до Чернігова, здобули вищу освіту та мають багатий досвід роботи у різ-них організація. Ним вони хочуть по-ділитися з українцями, – зазначила координатор відділу професійної підготовки Корпусу миру США в Україні Юлія Голубцова. – Корпус миру США в Україні – це не релігійна, не політична організація. Вона діє за підтримки Міністерства освіти і науки, молоді та спорту.

– Для нас неабияка честь вко-тре зустрічатися з добровольця-ми Корпусу миру, – сказала під час зустрічі заступник Чернігівського

міського голови Анна Романова. – Втім, традиції волонтерства лише починають розвиватися в нашому місті. Ми розуміємо, що становлен-ня будь-якої країни залежить від розвитку громадянського суспіль-ства, тож багато працюємо для формування духовності, моральнос-ті та правової культури громадян. Також усвідомлюємо, що на нас ля-гає велика відповідальність, оскіль-ки знайомство громадян Америки з Україною розпочинається саме з Чернігова.

Деякі волонтери, як, наприклад,Мет Шелейла, вже бували в нашій державі.

– Я в Україні втретє, – зізнався Мет. – Зокрема, три місяці вивчав російську мову в Одесі. Нині спо-діваюсь збагатитися досвідом за напрямком «Розвиток громади». Я вже встиг зрозуміти, що українці і американці досить різні, і це добре.

А ось Віл Бєлович Оселінські не лише вперше завітав до нашої країни, а взагалі вперше виїхав за межі Америки. Він залюбки пого-

дився поділитися своїми вражен-нями від мандрівки.

– В Україні дуже смачна їжа. Також мені подобається українська сім’я, до якої мене поселили. Це чудові лю-ди, вони мене підтримують і допо-магають в усьому. Щодо Чернігова, то це надзвичайно красиве місто, – важає Віл. – Суттєва частина на-шої місії – культурний обмін, щоб

ми могли вивчити культуру України, а українці – краще познайомити-ся з культурними особливостями Америки.

Пройшовши навчання у Черні-гові, волонтери роз’їдуться по всій країні, щоб допомагати місцевим громадам розвиватися.

Ярослава ІВАНОВАФото автора

МІЖ Н А Р ОД Н А С ПІВ П РА Ц Я

Із Америки – за досвідом45 волонтерів Корпусу миру США віком від 26 до 65 років запозичуватимуть досвід міських громадських організацій, які працюють із молоддю, та вивчатимуть систему самоврядування Чернігова, а заодно – українську мову. Поки що учасники програм «Розвиток громади» та «Молодіжний розвиток» із різних штатів Америки житимуть у звичайних чернігівських родинах.

Чернігівщина долучилася до щорічної Всеукраїнської благодійної акції «Серце до серця» – «Почуй світ!». Про її старт було оголошено на засіданні прес-клубу «Ділове слово» департаменту інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю облдержадміністрації.

У

Мет ШелейлаВіл Бєлович Оселінські


4 № 30 (433) 13 квітня 2013, суботаhttp://sivertime.com.ua

Замість піонерських агітбригад – екологічніУ Чернігівському обласному управлінні лісового та мис-

ливського господарства переконані: підготовку до свідомо-го вибору професії варто розпочинати зі шкільної парти, якщо не раніше…

За словами головного лісничого Чернігівського облас-ного управління лісового та мисливського господарства Юрія Пономаренка, учнівські лісництва – це свого роду по-єднання навчальних закладів із виробничим процесом. Саме тут школярі отримують знання з основних виробничих про-цесів, пов’язаних із лісогосподарською діяльністю. Пізнання лісу для таких дітей починається змалечку.

Ще з 2003 року учні новоборовицької школи з вели-ким бажанням допомагають своїм наставникам-лісівникам. Щорічно школярі беруть активну участь у всеукраїнських ак-ціях «Майбутнє лісу у твоїх руках», «Для нащадків», «Посади сад», «Людина і ліс».

Як зазначає директор Новоборовицької ЗОШ І-ІІІ ст. Володимир Кухаренко, вихованці лісництва були учасни-ками Всеукраїнських зльотів учнівських лісництв, призера-ми обласних змагань, конкурсів тощо.

А починалося все з того, що десять років тому лісівники Корюківщини попросили школярів допомогти висадити мо-лодий ліс на пошкоджених пожежею площах.

– Вигоріло понад 100 гектарів лісу, – розповідає головний лісничий Корюківського держлісгоспу Сергій Анищенко. – Нам довелося насаджувати втричі більше запланованого, і це стало для нас не лише несподіванкою, але й непосиль-ною ношею. Не вистачало людей. Саме в цей час ми зверну-лися по допомогу до школи, і там нас не просто зрозуміли, а й підтримали.

Із часом плідну співпрацю школа та лісництво оформили юри-дично. За словами першого керівника учнівського лісництва Миколи Баги, у той час на Чернігівщині таких позашкільних на-вчальних закладів було мало. Більшість із них тільки розпочина-ли свою роботу, тому юним лісівникам доводилося їздити пере-ймати досвід на Київщину.

Школа, виш і знову до лісу…Потрапити до учнівського лісництва можуть не всі. Після

сьомого класу бажаючі мають пройти співбесіду з директо-ром школи. Для декого школа лісівників – заповітна мрія.

Одинадцятикласниця Юлія Лобур із дитинства хотіла бу-ти серед найбільш прогресивної частини учнівської молоді. У сьомому класі її мрія здійснилася, а нині Юлія – одна з найкращих учениць.

– Досвід, який ми перейняли на всеукраїнських та обласних конкурсах, безцінний, – каже старшокласниця. – Дуже цікаво співпрацювати з іншими учнівськими лісництвами Чернігівщини.

Після школи Юлія Лобур хоче свою долю пов’язати з лі-совим господарством. Дівчина планує подати документи до Національного університету біоресурсів та природоко-ристування.

З теплими вітальними словами до дирекції школи та вихованців учнівського лісництва звернулися заступник

голови Щорської райдержадміністрації Володимир Карпенко, директор Корюківського держлісгоспу Петро Погребняк, начальник відділу освіти Щорської райдер-жадміністрації Алла Біба, керівник учнівського лісни-цтва Андрій Нікитенко.

Усі вони вітали вихованців із першим ювілеєм і вручали подарунки: райдержадміністрація – газонокосарку, відділ освіти – вазу, а обласне управління лісового та мислив-ського господарства – сучасний ноутбук. У відповідь на таку увагу з боку поважних гостей учні підготували свят-ковий концерт.

– Новоборовицьке шкільне лісництво – одне з найстар-ших в області, – каже Юрій Пономаренко. – Хотілося б відмітити окремі перспективні напрямки його роботи, а це – щеплення декоративних порід дерев та вирощування

декоративного посадкового матеріалу в теплицях. І, звісно, подякувати колективу педагогів та дирекції школи за сум-лінну працю у вихованні молодого покоління.

Нині на Чернігівщині функціонує 17 учнівських лісництв, де навчаються 263 школярі. Робота з виховання молодого покоління та плекання еліти лісової галузі не стоїть на міс-ці. За останні п’ять років 42 вихованці учнівських лісництв вступили до спеціалізованих навчальних закладів. Деякі з них уже повернулися на роботу до рідних лісгоспів. Без сумніву, наполеглива праця вихованців Новоборовицького учнівського лісництва дістане своє відображення у їхніх на-укових працях, які вони вже наступного року планують по-дати на конкурс до Малої Академії наук України.

Віталій НАЗАРЕНКОФото Тимоша МиКОлАйЧуКА

у п р о фе сію ‑ зі ш кіл ьн ої п а р т и!

Перший круглий ювілей юних охоронців лісуОдне з найстаріших учнівських лісництв Чернігівщини відзначило свій перший ювілей. Уже десять років поспіль лісівники з ДП «Корюківський держлісгосп» та учні Новоборовицької ЗОШ І-ІІІ ст. Щорського району не припиняють плідної співпраці. Під наглядом авторитетних наставників школярі виконують природоохоронну, просвітницьку, екологічну роботу, насаджують дерева та квіти, слідкують за чистотою шкільного подвір’я та вулиць навколо школи, беруть участь в екологічних акціях і навіть мають власний кабінет лісу.



Володимир Ємець: «Пейзаж для мене – це поезія»

Тулимося біля входу до будівлі.– Ще має фотокореспондент

підійти, – пояснює майстер.Чекати довелося недовго, о

дев’ятій прибула симпатична го-вірка дівчина з чималою сумкою.

Утрьох відправляємося на шос-тий поверх будинку, що неподалік. Там свята святих Ємця – художня майстерня.

– Із чого починали? – перше моє запитання.

– З Кишинівського художнього училища імені Рєпіна.

– Ви ж самі з Довжика. Як же Вас так далеко занесло?

– Помиляєтеся, – поправляє ме-не. – Народився в Чернігові 4 квіт-ня 1938 року.

– Був я в Довжику, – не второпаю, – тож там Ємця інакше, як своїм, не називають. І Вашу картину місце-вої церкви Різдва Богородиці, яку подарували, бачив у сільраді. Сама сільський голова підтвердила Ваше довжицьке походження.

– Насправді я чернігівець, – пояснює співрозмовник. – Батька Володимира Пилиповича (він був священиком, закінчив духовну се-мінарію, де нині госпіталь), роз-стріляли енкаведисти у 37-му. Так я його і не побачив.

Розповідали, що везли мене на возі з пологового будинку, який роз-ташовувався на Київській, у велику повінь – Десна та Стрижень розгу-лялися – на вулицю Станіславського, в будинок №22. По-моєму, він і до-сі стоїть.

У війну, коли Чернігів здригався від вибухів, палав, кулями свистів, мама Володі Оксана Миколаївна з двома дітьми перебралася у бать-ківське село…

– Ось так, із трьох років і до 56-го, мого повноліття, я жив у Довжику. Тому вважаю, що я од-наково й довжицький.

Там семирічку закінчив, а щоб мати середню освіту, за 6 кіло-метрів пішки ходив на заняття до Мохнатинської школи. «Усього-на-всього» 12 км.

– З місцем народження розібра-лися, але повернімося до «кишинів-сько-художньої операції».

– Розробив ї ї С лавко – вип уск ник р емісничо -го художнього училища, – згадує Ємець-молодший. – Як до армії призвали, залишив мені усе своє малярське причандалля: мов-ляв, брате, є в тебе хист – спробуй.

І я занурився у той світ… Коли ж час було вступати, Слава зібрав чи не весь список художніх училищ на теренах СРСР і надіслав його мені у листі.

Залишалося зробити вибір. Це питання несподівано вирішила су-сідка Надія, котрій треба було їхати з немовлям до чоловіка в Молдавію: «І мені допоможеш, і там, думаю, тобі буде непогано: як-не-як – со-нячний південь».

– Їхали у загальному вагоні, на-роду напхалося – дихати нічим, – повторно подорожує тодішній абі-турієнт. – Дитина, звісно, постійно вередувала.

На станції, на якій вийшла моя супутниця, її ніхто не чекав. Хіба міг кинути? Провів, тягнучи її речі і свої пожитки, аж до самої домівки. А потім знову до столиці.

Кишинівське художнє училище являло собою П-подібну однопо-верхову будівлю з одним-єдиним входом.

– Певно, Ємець, – вгадав мене з порогу дорідний молодий чоловік. – Сестра твоя дзвонила, хвилюва-лася. А я – директор, Олександр Федорович Майко. Так от, збери усіх хлопців, хто є, і гайда за місто за соломою. Наб’єте лантухи, щоб було на чому спати. Ліжок немає, доведеться на підлозі…

Екзамени я склав без будь-яких проблем. Але радість моя не мала меж. Сталося!

Повністю на дорогу назад гро шей не вистачило. На завер-шальному етапі в Чернігові, біля м’ясокомбінату (він тоді розміщу-вався навпроти єврейського цвин-таря), заскочив у кузов попутної вантажівки…

До хати ледь доплентався. Мами не було вдома, і я, не маючи жод-них сил, каменем впав у спориш…

Напівсонного мама завела мене до хати, наварила чавун картоплі. Досипав уже в ліжку.

Грошей на науку було катма, і голова сільради, аби я міг щось заробити, доручив мені фарбою-суриком написати на парканах бі-ля будинків і господарських при-міщеннях, які протипожежні засо-би – відра, сокири, багри – мають бути у відповідальних за це осіб…

– І знову: «Здрастуй, училище!».– Навчання для мене було не

важким. Я мав середню освіту, то-му відвідував лише заняття з істо-рії КПРС та спецнаук.

У мене було доволі вільного часу і для підготовки, і для піших вила-зок за місто, щоб малювати пейзажі.

Одним з найулюбленіших місць нашого відпочинку, та й усіх міс-тян, було штучне Комсомольське озеро. Тут розташовувалися чудо-вий парк і пляжі.

Щоправда, умовами проживан-ня похвалитися не міг. Мешкав з іще чотирма хлопцями у тимчасо-вій споруді. Звичайно ж, не роз-кошував.

«Чуєш, Володю, – якось зупиняє мене директор училища Майко. – Тобі б приодягнутися треба. Підзароби у Вулканештах, я від-пускаю».

Отак і опинився на винзаводі «Чумай». Благо, роботи тоді худож-никам вистачало: оформлення пар-тійних, комсомольських і профспіл-кових стендів, тематичних куточків, гасла… Так що непогано заробив.

– Мабуть, ще й вина дегусту-вали?

– Я не прихильник алкоголю. Та й там із цим суворо було. Зате ви-нограду, «дамських пальчиків», на кілька років наївся!

«От тепер ти схожий на радян-ського студента!», – аж прицмокнув язиком Майко, коли побачив мене у повному параді.

А купив я собі на «халтуру» паль-то, картуз, штани і черевики.

– У таких обновках не соромно й до інституту...

– Як відміннику навчання ме-ні надали можливість вступити до вишу. Обрав славнозвісний Ленінградський інститут живопи-су, скульптури і архітектури. Однак, як і досі вважаю, мене просто «за-валили». Пішов до ректора добива-тися справедливості. На що він ме-ні відповів: «Чего сюда лезть? У вас что, своих институтов на Украине не хватает?».

Тож мав за розподілом їхати у молдавське містечко викладати в школі малювання і креслення.

«Ти знаєш, Ємцю, – по-батьківськи звернувся директор, – не буде тут у тебе жодної перспективи. Я все влаштую. Поїдеш додому».

Слова Олександр Федорович дотримав. І поїхав я вступати до Київського державного художньо-го інституту із дипломом у кише-ні. Але спізнився. Хоча зустрівсь із викладачем і відомим скуль-птором Олексієм Прокоповичем Олійником, з яким потім на довгі

роки переплелося моє студентське життя, коли навчався на художньо-педагогічному факультеті, а потім живописному.

– А ось на давньому знімку Ви поруч із Борисом Іваненком та Станіславом Реп’яхом, відомими чернігівськими журналістами. Що вас об’єднувало?

– Після «невдачі» в Києві в по-шуках роботи випадково набрів на редакцію «Чернігівського ком-сомольця». Пояснив причину при-ходу, хто я є..

– Ану, покажи, що вмієш, – по-просив редактор Борис Іваненко.

За лічені хвилини даю йому за-мовлений готовий малюнок.

– Приходь завтра.– Так мене прийняли до журна-

лістської братії. Між іншим, худож-ники за характером – люди більш замкнуті... Журналісти ж – товари-ство компанійське, контактне. В уся-кому разі, таке враження склалося від тих людей, з якими працював, спілкувався. Це ті ж Іваненко та Реп’ях, Володимир Дрозд і Євген Гуцало, Сашко Скорина і Борис Наріжний, Григорій Бібик (до речі, он висить мій фотопортрет його роботи) і Валерій Інютін, Валентин Школьний і Володимир Ятченко, Ілля Бердник і… Мабуть, зупинюся.

Що ще пам’ятно? Моє «редак-ційне весілля». До Чернігова з Калінінграда приїхала моя дівчина, з якою випадково познайомився ще в Кишиневі, куди вона прибу-ла як туристка.

Так у мою долю міцно ввійшла Світлана і на довгі роки Калінінград, де вона жила. Тепер у мене двоє дорослих синів Олег і Денис, неві-стки й онуки.

– І все ж Ви повернулися до Чернігова…

– Адже я – українець. Для мого натхнення мені не вистачало рідних краєвидів, рідного побуту, рідної культури, рідного спілкування…

І я, майже не замислюючись, скористався шансом – заповнив вакансію у виконкомі на посаду головного художника міста.

– Вас, як відомо, потім обира-ли директором фонду, головою Чернігівської обласної організації Спілки художників України, ви очо-лювали обласний художній музей.

– І за свою роботу мені не со-ромно.

– Як і за творчий спадок. А який з художніх жанрів Вам імпонує най-більше?

– Пейзаж. Для мене він найщи-ріший. Це як поезія. Те, що вірш, те й пейзаж.

– І хоч Ви багато поблукали сві-том, але, певно, довжицькі краєви-ди для Вас найближчі?

– Як зараз перед очима: у кінці городу тихенька річечка, де ло-вив окунців, щупачків… А з па-горба відкривається житнє мо-ре, котяться сонячні хвилі. Бачу односельців, торф копають… Це з дитинства.

Рідні не люблять, коли навідуюся в село. Переживають, бо серце моє розривається, сльози накочуються від споминів.

…Спускаюся поверхами на вули-цю. Наче й похмуро, і «дробинки» дощу всмоктуються у сиру куртку, але після розмови з Ємцем для мене світ посвітлішав і негода вже мала свої принади і красу.

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙФото автора

Із ним домовилися зустрітися біля міськвиконкому.Ранковий прохолодний дощ бадьорив, та особливо настрою не додавав.До місця дістався десь із 15-хвилинним запасом часу, бо відчував, що Володимир Володимирович прийде загодя з поваги до гостя і зважаючи на негоду. Він і справді вже стояв під парасолькою на іншому боці вулиці Кирпоноса.Володимир Ємець – перший на Чернігівщині народний художник України. Таких у нас лише двоє…– Із 75-річчям, – вітаю, потиснувши руку.– А я сподівався, що в «тіньочку» пересиджу…

ОСОбиСтіСть


6 № 30 (433) 13 квітня 2013, cуботаhttp://sivertime.com.ua

День за днема к Т Уа л Ьн о

Дуже часто стурбовані батьки викликають лікаря додому і розповідають йому про те, що в абсолютно здорового малюка вночі або вранці раптово виникла сильна блювота. У маленького пацієнта слабкість, млявість, і він не хоче їсти. Нерідко такий стан помилково діагностують як кишкову інфекцію, направляючи малюка до інфекційного відділення. Та аналіз сечі показує наявність у ній ацетону. І тоді медики повідомляють стривоженим батькам, що у дитини ацетонемічний синдром. Ми попросили лікаря-педіатра Чернігівської дитячої поліклініки №1 Любов Загатну розповісти про цю розповсюджену недугу, її лікування та профілактику.

– За останні роки випадків захво-рювання на ацетонемічний синдром у дітей побільшало. І мій маленький синочок – не виняток. Свого часу ми боролися з цією недугою після тяжкої форми ангіни.

– Так, нині педіатри фіксують це за-хворювання чи не щодня. Та вперше таку недугу описав відомий педіатр Семуель Гіще в 1882 році. Незважаючи на те, що ця патологія давно відома лікарям, усе ж виникає багато помилкових тлумачень і думок щодо цього стану, причин ви-никнення та лікування. Ацетонемічний синдром – сукупність симптомів, зумов-лених підвищенням вмісту в крові кето-нових тіл. У сучасній педіатрії розрізня-ють первинні та вторинні ацетонемічні стани. До первинних належить ацетоне-мічний синдром за нервово-артритичної конституції (спадкова нестача ферментів пуринового обміну). Вторинні ацетоне-мічні стани – це кетози, що виникають під час різних патологій: ГРЗ (гострих респіраторних захворювань), гіпертер-мічних, післяопераційних станах, роз-ладах кишківника тощо.

– Як проявляються ацетонеміч-ні стани?

– По-різному. Це пов’язано з проя-вами основних патологій. Щодо само-го ацетонемічного синдрому, то для нього характерне багаторазове три-вале блювання, відмова від їжі і на-віть пиття, біль у животі, поява специ-фічного запаху «ацетону» або «прілих яблук» із ротової порожнини дитини. Інтенсивність цих симптомів посилюєть-ся протягом кількох днів. Дитина стає млявою, дратівливою, може бути часте дихання, гарячка. Частота та кількість виділення сечі зазвичай зменшуються, що пов’язано із загальним зневоднен-ням організму.

– Які обстеження потрібно зроби-ти, аби діагностувати захворювання?

– Загальний аналіз сечі та вмісту аце-тону в ній, загальний аналіз крові та на цукор, за потреби інші обстеження.

У більшості випадків ацетонемічного синдрому в дитини під час ранніх звер-нень батьків до дільничного лікаря мож-на лікуватися вдома за допомогою «від-поювання», дотримання дієти, призначен-ня мінімальної кількості препаратів. Важкі стани, пов’язані з невпинною багаторазо-вою блювотою або ускладнені супутньою патологією, потребують перебування у дитячих стаціонарах, де до вищезгадано-го лікування додають внутрішньовенну інфузію розчинів. Оральну регідратацію або «відпоювання» треба робити роз-чинами електроліту, регідрону, негазо-ваною мінеральною водою, відваром із сухофруктів, солодким чаєм із лимоном.

– Якої дієти потрібно дотримува-тися?

– Заборонено вживати кістковий і м’ясний бульйони (і курячий також), м’ясо молодих тварин (телятину, куря-тину, жирну свинину, гуску, качку), пе-чінку, мозок, нирки, оселедець, помі-дори (індивідуально), шпинат, щавель, варену цвітну капусту, петрушку, какао, чорний чай, газовану воду, холодні на-пої, здобу, листкове тісто, сметану, чіпси, ківі та інші фрукти, оброблені для три-валого зберігання.

Не можна їсти жирних страв, квасолі, бобів, апельсинів, шоколаду, майонезу, кетчупу, аджики, консервованих овочів та фруктів, рибних консервів, йогурту, річкової риби (крім судака та іншої бі-лої риби).

Медики рекомендують супи та борщі на овочевому бульйоні, яловичину, не-жирну свинину та курятину (1-2 рази на тиждень), м’ясо кролів, індиків, морську рибу, яйця (одне на день), молоко, сир, кефір, кашу (гречану, вівсяну, пшеничну, кукурудзяну), овочі свіжі, квашені огір-ки, капусту, яблука, свіжі фрукти, соки з м’якоттю, морси (зі смородини, журавли-ни), компот із сухофруктів.

– Чи мають перебувати на обліку в лікаря діти, схильні до захворюван-ня на ацетонемічний синдром, осо-бливо з рецидивною ацетонемічною блювотою?

– Такі пацієнти підлягають диспансер-ному спостереженню педіатра, ендокри-нолога та психоневролога. Також реко-мендовано щороку проходити стандартні тести на толерантність до глюкози, УЗД органів черевної порожнини. Ще варто постійно дотримуватися таких правил режиму: достатньо часу перебувати на свіжому повітрі, фізичні та психічні на-вантаження мають бути регулярними і суворо дозованими, треба не забувати про водні процедури, тривалість сну не менше восьми годин, перегляд телевізо-ра 1-1,5 години протягом доби, робота за комп’ютером дітям до шести років не рекомендована, перерви між вживанням їжі – не більше ніж три години. Ліпше їсти невеликими порціями, але часто.

За словами педіатра Любові Загатної, ацетонемічні кризи у більшості дітей припиняються, коли їм виповнюється десять-дванадцять років. Проте вони й надалі схильні до таких станів, як дис-метаболічне ураження нирок, дискінезія жовчних шляхів, цукровий діабет, веге-тосудинна дистонія за васкулярним ти-пом, подагричні кризи.

Лариса ГАЛЕТА

Ацетонемічний синдром у дітей

м ов а П Р о м ов У

Привласнювати чуже НЕ МОЖНА!Про це, мабуть, знають усі. Але чому

ж тоді як в усному мовленні, так і в друкованому слові часто можна

почути чи побачити такі вислови: «Йому присвоєно звання старшого лейтенан-та», «Цьогоріч Григорію Петровичу при-своїли орден Червоного Прапора»?

Це відбувається тому, що мовці не зна-ють тлумачення дієслова «присвоїти». Згідно зі словником української мови в

12-ти томах за редакцією І. К. Білодіда, насамперед ця лексема означає роби-ти що-небудь чуже своєю власністю; привласнювати. Наприклад, «Вся гро-мада гнівна на тебе за те, що ти при-своюєш собі громадський ліс і полонину» (Іван Франко). Те ж саме можна прочи-тати і в книзі Б. Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо». Отож, з усього видно, що у вищеназваних прикладах не можна

вживати лексему «присвоїти». Натомість краще скористатися словом «надавати»: «Мурашкові не лише надали звання худож-ника, а й призначили довгочасне закор-донне відрядження» (з журналу).

Відповідно до цього, якщо мова йде про надання комусь звання, орденів чи медалей, треба використовувати дієприк-метник «наданий», а не «присвоєний».

Підготувала Марія КОРОБКО

14 квітня – День ДАІ МВС УкраїниКожен із нас хоча б

один раз «стикався» в своєму житті зі співро-бітниками ДАІ. І емоції від таких зустрічей не завжди були приємними. Однак робота у представ-ників Державтоінспекції така, що вони завжди стоять на сторожі по-рядку, який стосується безпеки руху.

Це професійне свято в нашій державі вперше відзна-чили 14 квітня 1997 року, коли було прописано норми, що регулюють повноваження співробітників ДАІ МВС України. Робота у них складна, а часом і небезпечна.

15 квітня – День співробітників карного розшуку України

Незабаром карно-му розшуку України ви-повниться 100 років. Здавалося б, за стіль-ки часу всі тонкощі ці-єї професії мають бути з’ясовані, проте навіть майстерність не завжди рятує цих ризикованих людей від усіх нюансів.

Функціональні обов’язки співробітників карного розшуку настільки широкі, що залишається тільки ди-вуватися, як можна з ними впоратися. Втім, професіо-нали вважають свою роботу повсякденною, акценту-ючи увагу на одному з важливих елементів – опера-тивності. Саме вона допомагає врятувати чиєсь життя.

18 квітня – Міжнародний день пам’яток історії та культуриВажливим складником

історичної пам’яті будь-якої нації та народу є куль-турна спадщина. Тому в усьому світі 18-го квітня відзначають Міжнародний день історії та культури. За статистичними дани-ми, до культурної спад-щини ЮНЕСКО належать вісім українських об’єктів. Це – Держпром (м. Харків), Воронцовський палац (м. Ялта), Центр-Порт (м. Одеса) та ін. За ініціативою відділу державної служби охорони культурної спадщини було розроблено Державну про-граму щодо збереження і подальшого використання се-редньовічних замків та дерев’яної архітектури.

20 квітня – День навколишнього середовища

Щороку в третю су-боту квітня, коли наша планета Земля вже гото-ва до весняного оновлен-ня, в Україні відзначають День довкілля. Головною метою цього свята є по-ліпшення стану охорони української природи.

20 квітня – Міжнародний день астрономіїЦе свято народилося

в Америці в 1973 році і об’єднало всіх справжніх любителів астрономії. У цей день тисячі астро-номічних клубів, науко-вих музеїв, обсерваторій, планетаріїв у багатьох країнах світу проводять різні цікаві заходи, зокрема масові покази зоряного неба.



П Р И В АТ НІ ОГ ОЛО Ш Е Н Н Я

Теле

фон

рекл

амно

го в

ідді

лу «

Десн

янки

віл

ьної

» –

4-40

-07

ПродамБудинок в смт Замглай (сарай, гараж,

водопровід, газ, телефон, ділянка 15 соток, фруктові дерева, по-ряд ліс, озера). Тел.: 699-439, (093) 416-40-00.

Будинок у м. Корюківка (газ, во-да, земельна ділянка 0,15 га). Тел.: 2-10-99, (099) 078-63-64.

Дзеркала за ціною м2 – 145 грн: 96,5 х 31,5 см – 4 шт., 80-24 см –6 шт, 46,5 х 31,5 см – 3 шт.Тел.: 602-443, (063) 539-55-50.

Дві пральні машини-автомат «Whirpool» з вертикальним заван-таженням на 5 кг, 800 обертів/хв., у гарному стані за 780 та 580 грн,т е р м і н о в о , б е з т о р г у . Тел. (067) 843-16-72.

КуплюАкумулятор б/в з авто; стару

газову колонку; газову плиту «Брест» або іншу; лещата слюсарні радянські, комбайн кухонний «Мрія». Тел. 93-38-21.

Човен будь-який, окремо весла, ве-лосипед, бінокль, пневматику (воз-душку), трубу підзорну, радянську газову колонку. Тел. 61-00-50.

Бінокль чи монокль, трубу підзорну, човен, велосипед, пнев-матику (воздушку), весла металеві, радянську газову колонку. Тел. 61-00-50.

Газову колонку б/в, газову плиту «Брест» або іншу, лещата слюсарні, комбайн кухонний «Мрія», колон-ки музичні та підсилювач (часів СРСР). Тел. 93-38-21.

Аеродромні металеві плити, японський моторолер (скутер), мікрохвильову піч, імпортний пилосос, холодильник у гар-ному стані, морозильну каме-ру, імпортний телевізор, цифро-ву відеокамеру. Тел.: 93-15-34,(094) 988-25-34.

Холодильник; 4-конфорочну га-зову плиту в робочому стані, до150 грн, у село. Терміново. Тел.: (066) 423-55-83, (093) 653-72-76.

м. Чернігів, від 09:00 до 10:00, Міський палац культури, вул. Щорса, 23.м. Ніжин, від 12:00 до 13:00, Клуб Залізничників, вул. Шевченка, 168.м. Прилуки, від 14:00 до 15:00, МПК, вул. Переяславська, 28.

м. Новгород-Сіверський, від 09:00 до 10:00, РБК

20 квітня17 квітня

Металлопластиковые окна от производителя, бронедвери, москитные сетки, подоконники,

отливы, жалюзи, ролеты. Балконы под ключ. Доставка, монтаж. Выезд на обмер по районам –

бесплатно. Самые низкие цены, кредит от Приватбанка.

Тел.: (093) 787-92-91, (067) 944-80-17, (0462) 93-73-10.

Агроном, садівник професійно обріже

і спиляє плодові дерева.Тел.: 623-690, (098) 488-86-11.

ДОРОГО закуповуємо телят,

корів, свиней та коней на м’ясо

та на утримання.Тел.: (063) 023-26-69,

(098) 588-66-94, (050) 532-73-11.

П ОР И Р О К У

Аж не віриться, що цієї пори в окремі роки темпера-тура повітря сягала показників, характерних для літа. Так, 8 квітня 1961-го у Чернігові було зафіксовано 24,5

градуса тепла. Сьогодні ж дивно бачити на вулицях облас-ного центру останні залишки зими – окремі кучугури снігу. Хто з місцевих старожилів пам’ятає таке о цій порі? Знімок, який ви сьогодні бачите, зроблений 10 квітня. Більше того, на Придеснянській височині, в околицях Покошицької ме-теостанції Коропського району, земля, за свідченням там-тешніх синоптиків, до останнього часу залишалася вкритою суцільним шаром снігу. Цей феномен, мабуть, увійде в іс-торію метеорологічних спостережень як факт, що супере-чить логіці весняної пори. Бувало, що інколи сніжило, зо-крема наприкінці місяця і навіть на початку травня, але ж тоді, щойно з’явившись, біла ковдра швидко танула. А тут ще зимові запаси снігу остаточно не вичерпані.

Доволі холодна погода в першій третині місяця уповіль-нила весняні процеси. Хоча бруньки вже набухають, розпо-чався сокорух у беріз, багатоголоссям наповнюються пташині піснеспіви... Ба, торік у ці дні в обласному центрі вже розпус-калися абрикоси і вишні. Доводиться вносити корективи у прогнози і щодо весняного водопілля. Яким воно насправді буде, не так просто визначити. Багато залежатиме від інтен-сивності танення немалих снігових запасів у верхів’ях басей-нів Дніпра, Десни і Сейму. Метеорологи передбачають, що друга декада квітня буде набагато теплішою від першої, зо-крема і в центральних областях європейської частини Росії.

На містку через Стрижень навпроти багатоповерхівки на Горького, 84 випадково зустрівся з місцевим жителем Юрієм Блохою. Свого часу він заготовляв харчові відхо-ди для радгоспу «Рівнопілля», який спеціалізувався на виробництві свинини (утримували близько 5 тисяч тва-рин). Від господарства сьогодні залишилися ніжки та ріж-ки. Остання посада Юрія Андрійовича – обхідник зеленої зони Ялівщини. Правда, тут він не спрацювався з новим керівництвом «Зеленбуду», котре накинуло оком на кілька сосен урочища. Завадив їм. Словом, людина небайдужа.

Так ось: 72-річний пенсіонер пам’ятає унікально високе водопілля 1970-го року, коли вода в Десні біля Чернігова піднялася на 985 сантиметрів над нулем умовного поста. Тоді ледь не залило Червоний міст через Стрижень на вулиці Шевченка. Підпертий з устя деснянською водою, він вийшов із берегів і залив будинки приватного секто-ра. На окремих садибах повеневі води піднімалися до рівня вікон. Ось тоді люди натерпілися!

Схоже, феномен 1970-го цьогоріч не повториться. Та й готовність рятувальних служб до протиборства зі сти-хією сьогодні на порядки вища. Як насправді розвивати-муться події, невдовзі пересвідчимося.

Лесь ГОМІНФото автора

Цьогорічний квітень ступив на Чернігівщину повністю в білій одежі. І хоча потім порівняно швидко звільнився від неї, особливо в південних районах, перша декада виявилася суттєво холоднішою за середні багаторічні значення.

Дивуємося досі ми квітневим залишкам зими

Втрачене свідоцтво про право власності на житло, вида-не на ім’я Валентини Павлівни Смаль, вважати недійсним.


П О Г О Д АНЕДІЛЯ, 14.04

ПОНЕДІЛОК, 15.04

ВІВТОРОК, 16.04

СЕРЕДА, 17.04

ЧЕТВЕР,18.04

СхідЗахідТривалість дня

06:0319:4813:45

06:0119:5013:49

05:5919:5113:52

05:5719:5313:56

05:5519:5413:59

Хмарність, опади

Температура повітря, 0C

Ніч

+7День

+9Ніч

+6День

+13Ніч

+5День

+20Ніч

+8День

+18Ніч

+7День

+16Вітер, м/c Пд, 3 Пн-Зах,

5 Пн, 5 Сх, 2 Пн-Сх, 2

Пд-Сх, 2

Пн-Сх, 1

Пд-Зах, 2

Пд-Зах, 2

Пд-Зах, 5

Атм. тиск, мм рт. ст. 762 765 768 771 772 771 770 767 766 763

8 № 30 (433) 13 квітня 2013, cубота ОСтАННЯ СтОРіНКА

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.sivertime.com.ua. Електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 11984. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

ТЕЛЕФОНИ ВІДДІЛІВ РЕДАКЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Олена ГАЛКІНА. Коректори: Марія КОРОБКО, Ганна МУРАШКО.ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

Деснянка вільна Засновник та видавець – ТОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р.

Директор Лариса МІЛОВА. Редактор Леся КОШЕЛЬ. Тел. 678-200. Перший заступник редактора Петро ГРОМОВИЙ. Тел. 4-44-42. Заступник редактора Віталій АДРУГ. Тел. 4-21-92.Відповідальний секретар Лариса ПОТАПЕНКО. Тел. 4-44-42.

Несприятливі дні у квітні – 18, 22, 24, 25, 26, 29

Зелений дімдімдімдімдімдімдімдімдімдімдім м олоді Г оло с И

ЖиттяЖиття – це свіжий подих вітру зранку,Це шум дерев і тиха пісня трав,Проміння сонця батьківського ґанкуІ божевільний ритм хмільних забав.Життя – це диво, сплетене віками,Морський прибій і тихий плач пустель,Дитинство у польоті з ластівкамиІ юності солодка карамель.Життя – це радість вічного кохання,Потік швидкий людської суєти,Палкі і ледве стримані бажання,Що вміють щастя зводити мости.

* * *Ось чашка з чаєм і не видно дна,Листок паперу зім’ятий недбало,Душа давно впивається одна,А все ж, здається, випитого мало.Що п’є вона? Лікери чи вино,А може, крижану криничну воду?Аби лише з сумлінням заодно –Переживе ще не одну пригоду.

ДімНайрідніший у світі той дім,Де минули дитинство і юність,Там тепло зігріває рідні,І витає прабатьківська мудрість.Кущ калини… Тоненькі гілкиПереспілі ледь втримують грона.Їх так люблять зимою пташки,Й сяє з ягід рубінова крона!Навесні ж розквітає квіткамиЗа вікном переплетений сад,І летить до небес з голубамиНеозорих удач аромат.

Ще під час шкільно-го навчання Ніна Костюк друкува-

лася на сторінках місце-вих періодичних видань, брала участь у літера-турних конкурсах, а в 2005 році стала лауре-атом обласного огляду-конкурсу з пропаганди рідної мови у номінації «Літературна та журна-лістська діяльність». Крім того, писала розвідки та статті на історичну те-матику.

Два роки тому дівчи-на закінчила з відзнакою магістратуру історико-юридичного факульте-ту Ніжинського держав-ного університету імені М. Гоголя. Нині працює в Прилуцькій міській цен-тральній бібліотеці і за-очно здобуває другу ви-щу освіту.

Варто сказати, що Ніна – людина широ-кого кругозору, любить читати, віддає перевагу творам вітчизняної та за-рубіжної класики, хоча з радістю знайомиться з новинками української та світової літератур.

Наступною важливою сходинкою для моло-

дої поетеси стало ви-знання на престижному літературно-мистецько-му конкурсі «Квіт папо-роті-2012». Члени журі одноголосно віддали їй перше місце у номінації «Дипломант».

І ось, нарешті, поба-чила світ перша кни-га Ніни Костюк «Втаєм-ничені слова». Її пре-зентація, яка відбулася у Прилуцькій міській центральній бібліотеці, була чимось схожа на подорож у дивовиж-ну країну світла, добра, романтики. Гості літера-турного свята порину-ли у чарівну феєрію ї ї поезій, де все має уні-кальну здатність смія-тися, радіти, закохува-тися, плакати: квіти і трави, вітер і небо, пиш-ні осінні хризантеми і позолочені втомленим сонцем берізки. Думки у Ніниних поезіях злі-тають у небесні далі на колісниці, запряженій птахами…

Особливе місце у її віршах – тема рідного дому, святість прабать-ківських традицій, мама, а ще Україна зі славною

історією та унікальною етнічною спадщиною.

Своєю творчістю по-етеса дає змогу людям хоча б на коротку мить відволіктися від реалій нашого не завжди од-нозначного життя, по-ринути у часі до дитин-ства, юності, увібрати у власну душу заряд оптимізму, згадати, що навколо стільки всього прекрасного, зрозумі-ти, що жити треба по-сміхаючись.

Підтримати талано-виту поетесу прийшли Лілія Черненко – член Спілок письменників України та Білорусі (до речі, саме Лілія Василівна стала автором перед-мови до «Втаємничених слів»), Ніна Ткаченко – член Спілки письмен-ників України, прилуцькі літератори, книголюби, молодь.

Від щирого серця бажаємо тобі, Ніно, на-тхнення та подальших творчих успіхів!

Ольга ЗАПУТРЯЄВА, студентка Львівського

національного універси-тету імені Івана Франка

«Втаємничені слова» Ніни Костюк

Ця щира, привітна дівчина народилася в селищі Мала Дівиця, що на Прилуччині. Вірші почала писати у сім років, адже змалку проймалася красою і незбагненною таїною природи. Людські стосунки також знаходили своє місце між рядками її невеличких дитячих поезій.

ТРАДЕСКАНЦІЯТрадесканція, зебрина, «бабські плітки» – як тільки не називають цю рослину з яскравими листками на довгих пагонах, що красиво звисають із кашпо. Родом вона з тропіків, де її зарості декорують скелі і великі дерева. Рід традесканції (Tradescantia) нараховує близько 70 видів багаторічних трав. Назва походить від імені садівника Джона Традесканта, який працював у короля Англії Карла I і першим описав цей рід рослин.

Лікарські властивостіМожливо, традесканція і не може зрівнятися у красі й

оригінальності з багатьма сучасними чудесами селекції, але, поселивши у себе вдома цей зелений скарб, ви на-вряд чи пошкодуєте. До того ж вона володіє лікарськими властивостями.

Традесканція очищає повітря і ефективно його зволо-жує. Крім того, ця рослина нейтралізує електромагнітне випромінювання. Якщо регулярно дивитися на традескан-цію, помітно знижується напруга очей, поліпшується на-стрій, стає легше дихати.

Дехто вирощує традесканцію лише заради її лікарських якостей. Ця рослина – справжнє джерело вітамінів для лю-дини і корисний корм для домашніх тварин і птахів. Тому не дивуйтеся, якщо ваше кошеня почне жувати листочки тра-десканції. А досвідчені акваріумісти взагалі рекомендують ставити цю рослину так, щоб ЇЇ пагони спускалися у воду. Акваріумним рибкам дуже подобаються такі натуральні ла-сощі, і вони з задоволенням щипають зелене листя.

ДоглядЗ причин своєї невибагли-

вості традесканція – ідеальна рослина для тих, хто тільки починає захоплюватися кімнат-ним квітникарством.

Традесканція любить яскра-ве освітлення, але непогано пе-реносить і півтінь. Досить до-бре розвивається, навіть коли на неї потрапляють прямі со-нячні промені.

Полив має бути помірним. У зимовий період традес-канцію слід поливати рідше, ніж улітку. Вона любить висо-ку вологість повітря, тому для того, щоб рослина активно росла й розвивалася, її потрібно регулярно обприскувати.

Також переносить традесканція коливання температур, тому майже не реагує на спеку чи холод.

Періодично кімнатну рослину слід підживлювати, влітку – раз у два тижні, взимку – раз на місяць. Слідкуйте, щоб добрива містили мінімальну кількість нітратів, надлишок азоту може послабити листя традесканції, і вони втратять колір, стануть більш слабкими і млявими.

Пересаджування і розмноженняПересаджувати тра-

десканцію рекоменду-ють кожен рік, бажано навесні. Вона добре вкорінюється в ґрун-ті, який складається з суміші листової землі з піском (у рівних про-порціях). На дно гор-щика треба покласти дренаж.

Розмножується тра-десканція живцями. Найкраще це робити в середині весни. Для того, щоб рослина мала привабливий вигляд і швидко росла, гілки традесканції потрібно регулярно прищипувати.

Підготувала Рита ГАРМАШ

Деснянка вільна №433

Documents