«Я весь серед

своїх героїв…»

ДитинствоМихайло Коцюбинський народився 17 вересня 1864 року в м. Вінниця. Там він і жив у дружньому сімейному оточенні до 7 років. Муся, як пестливо називала його мати, був першою спільною дитиною молодого подружжя.

Пізніше народилося ще четверо дітей: Лідія (1868), Хома (1870), Леонід (1872), Ольга (1877).

Батьки Мати – Гликерія Максимівна (Абаза) – мала спокійний характер, тонку і глибоку душевну організацію, мала добрий смак та благородні погляди. Батько – Михайло Матвійович –

характеризувався більш запальним та нестримним норовом. Він не міг терпіти утисків і несправедливостей від начальства, через що був змушений часто змінювати місце роботи.

«Я ріс під впливом матері, до якої завжди був ближчим, ніж до батька» - згадував

письменник.

Проживання в Барі У 1874 році Михайла Матвійовича призначено поліційним наглядачем у місті Бар. Оселилися

Коцюбинські поблизу міського саду й руїн колишньої фортеці в півтораповерховому

будинку купців Штоків.

У цій великій, найкращій тоді в Барі оселі родина

Коцюбинських займала нагорі шість

кімнат, кухню й коридор.

Навчання в Барі Спершу Малий Михайло навчався вдома. Його

домашнім вчителем був Яким Богачевський, якого учні характеризували як досвідченулюдину.Восени 1875 року Коцюбинського віддали до

школи, одразу до третього класу. Мовою викладання

була російська, але вчитель часто вживав і української.

«Кращий од всіх був Муся, лагідний, тихий, спокійний, хороший хлопчик. Примоститься десь у закутку з книжкою, розглядає, читає, вчить вірша» - згадувала Галина Богачевська.

Духовне училище та семінаріяНавесні 1876 року Михайлик вступає до другого класу Шагродського духовного училища. Серед інших учнів він вирізнявся вдумливістю та серйозністю. Саме у цей період виявився письменницький талант підлітка. Учитель, прочитавши твір Коцюбинського «Як відбуваються Різдвяні свята в моїй сім’ї», схвильовано вигукнув «Панове! Будемо мати свого літератора!».У 1881 році Михайло вступає до Кам’янець-Подільської

семінарії. Тут він захоплюється революційним народництвом та потрапляє під таємний поліційний нагляд.

Педагогічна ниваЗ 1883 року Коцюбинський починає таємно

вчителювати, оскільки не мав диплому та дістав статус «політично неблагонадійного». У 1886-1890 роках

працював домашнім вчителем у сім’ях вінницьких аристократів. Водночас Михайло знайомиться з

різними літераторами, зокрема з Іваном Франком, та створює ряд перекладів на польських авторів.

Лопатинці. 1891 року Коцюбинський екстерном склав іспит на народного вчителя при Вінницькому реальному училищі та виїхав у село Лопатинці.

Молдавія та КримУ 1892-1896 роках Коцюбинський працював при філоксерній комісії, яка боролася з виноградним шкідником. Відповідно він змушений був спочатку проживати у Молдавії, а згодом і в Криму.За цей час ним було написано ряд оповідань: «Ціпов’яз», «Маленький грішник», «Хо», «Для загального добра» тощо. Враження від Бессарабії та Криму письменник пізніше реалізує в циклі молдавано-татарськихоповідань.

Громадська діяльністьУ 1898 році Коцюбинський переїздить до Чернігова, де займає різні посади при губернській земській управі. Водночас він вступає до нелегальної організації «Громада». Разом з іншими представниками української інтелігенції організовує Шевченківські панихиди, опрацьовує український фольклор та виступає на відкритті пам’ятника

І. Котляревському в Полтаві.У 1905 році письменника обирають головою чернігівського осередку «Просвіти».

РодинаЗ майбутньою дружиною –

Вірою Устимівною Дейшею -М. Коцюбинський

познайомився в 1894 році на зібрані київської «Громади».

Через два роки подружжя побралося, але близько півроку їм довелося жити

нарізно (Михайло працював у редакції житомирської газети, дружина ж проживала в Чернігові).

У шлюбі Коцюбинських народилося 4 дітей: Юрій (1896), Оксана (1898), Ірина (1899), Роман (1901).

«Ласкаві очі, безмежна радість, тепло, що огортає тебе, зогріває сонячним промінням – це перші мої спогади про тата, перші

родинні почуття» – згадувала Ірина.

Останні роки життяІнтенсивна та складна робота

на різних посадах позначилася на здоров’ї письменника – лікарі діагнозували у нього складну

ваду серця. З лікувальною метою Коцюбинськийкілька разів приїжджає на острів Капрі, де

зустрічається з М. Горьким. Також з 1911 року Михайлу призначають щорічну

стипендію в розмірі 2000 крб. від товариства прихильників літератури.

12 квітня 1913 року смертельна хвороба переборола письменника. Поховали його

за заповітом у Чернігові, на Болдиній горі.

Дитячі оповіданняПерші твори, завдяки яким на письменника звернули увагу, були оповідання «Харитя», «Ялинка» та «Маленький грішник». Вони відзначалися красивою народною мовою, чарівністю описів та розумінням дитячої психології. У них відобразилася багаторічна практика вчителювання та спілкування Михайла Коцюбинського з дітьми.

Імпресіоністичні новелиЕстетична функція світлотіні, кольору, образів природи в творах М. Коцюбинського надзвичайно складна. Найбільш яскраво це простежується в новелах «Цвіт яблуні» та «Intermezzo», побудованих на єдиних імпресіоністичних засадах.

Внутрішній світ героя з усіма думками та суперечками, його враження та переживання допомагають читачеві краще усвідомити психологію персонажа.

«Тіні забутих предків»Повертаючись з острову Капрі в 1910 році

Коцюбинський заїжджає до села Криворівня серед мальовничої природи Карпат. Тут він захоплюється

відчуттям казковості природи та життям гуцулів-кочівників. У результаті вражень з’являється повість

«Тіні забутих предків», яка перегукується з трагедією Шекспіра «Ромео і Джульєтта». В обох

книгах є ворогуючі родини, серед яких вирізняються

діти, що кохають одне одного. Давня ворожнеча

має стати їм на перешкоді.

«Fata Morgana»1904 року Коцюбинський написав оповідання з підзаголовком «З сільських настроїв». У певній мірі воно було пророчим та висвітлювало настрої селян перед революцією 1905-1907 років. Власне події тих часів дали письменнику багатий фактологічний матеріал та змусили працювати

над другою частиною твору, яка в результаті побачила світ 1910 року. Цілісна повість отримала позитивні відгуки від багатьох відомих сучасників та авторитетних журналів.

Вшанування пам’яті Музеї- Вінницький літературно-меморіальний музей М. Коцюбинського. Відкрито 8 листопада 1927 року в будинку, де 17.09.1864 народився письменник і проживав до 1897 року.- У Чернігові працює Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М. М. Коцюбинського.- У 2011 році відроджено Музей Михайла Коцюбинського в Сімеїзі.

Вшанування пам’ятіЗа мотивами творів письменника зняли фільми: «Навздогін за долею» М. Терещенка (1927), «Фата моргана» Б. Тягна (1937), «Кривавий світанок» О. Швачка (1956), «Пекоптьор!» В. Карасьова (1956), «Коні не винні» С. Комара (1956), «Дорогою ціною» М. Донського (1957), «Тіні забутих предків» С.Параджанова (1964).Життю письменника присвячено стрічку «Родина Коцюбинських» Т. Левчука (1970).М. Коцюбинського показано у фільмі «Правда» (1957, його зіграв В.Черняк) та в науково-популярній стрічці «Михайло Коцюбинський» (1958).

Фільми

Дякуємо

за увагу!