Виконала:

Студентка ФФІ-31

Бекар Святослава

Викладач:

Шведа Ю. Р.

Презентація з курсу «Псефологія» на тему: «Індекси

політичної демократії»

Актуальність запропонованої теми обумовлена в першу чергу тимфактом, що демократія в сучасному світі зберігає роль цінності та показника, відповідність якому є одним із базових індикаторіврозвиненості держав, їх політики та економіки.

Визначення такої відповідності є, очевидно, процесом неоднозначним і дуже суб'єктивним. Воно завждизалежить від того, хто здійснює цеоцінювання. Для вирішення в тому числі і подібної проблеми (хоча і не тільки її) в різні періоди ХХ століття були створені так звані індекси демократії.

Індекс демократії: Американський дослідник Ф.

Катрайт розробив індекс політичної демократії, виходячи з критеріїв демократичного формування законодавчої та виконавчої влади. Щоб одержати найвищу оцінку демократичності необхідно, щоб нижня палата (або однопалатний парламент) складався з представників двох або більше політичних партій, а партійна меншість мала, щонайменше 30 % усіх місць в парламенті (1-й критерій). А також щоб державою управляв глава виконавчої влади, призначений на основі багатопартійної конкуренції або всенародно обраний на загальних виборах (2-й критерій).

Індекс демократії:

Інший учений Т. Ванхенен вимірює рівень демократизації двома політичними індикаторами: рівнем конкуренції та рівнем політичної участі. Рівень конкуренції визначається часткою голосів, отриманих малими партіями на парламентських або президентських виборах. Ця частка визначається відрахуванням відсотка голосів, отриманих урядовою партією (блоком партій) зі ста. Другий індикатор визначається як частка населення, що реально брала участь у голосуванні від усього населення. Дві базові змінні сполучаються в індексі демократизації (ID) за допомогою множення відсотків і ділення результату на сто. Таким чином, високий індекс демократизації можливий лише тоді, коли високим є значення обох базових змінних.

Індекс демократії: К. Херпфер розробив індекс демократії для

виміру ступеня демократизації суспільства на індивідуальному рівні в процесі перетворення недемократичних режимів на демократичні (на теренах посткомуністичної Європи). К. Херпфердля індивідуальних опитувань запропонував питання з наступних дев’яти позицій: 1. Негативна оцінка комуністичного політичного режиму. 2. Позитивна оцінка нової демократії або нинішнього політичного режиму. 3. Оптимізм стосовно майбутнього демократичного парламенту. 4. Підтримка демократичного національного парламенту. 5. Неприйняття авторитарного лідера як альтернативи демократії. 6. Неприйняття військового режиму як альтернативи демократії. 7. Неприйняття монархії як альтернативи демократії. 8. Неприйняття повернення до комуністичного політичного режиму як альтернативи демократії. 9. Оптимізм стосовно майбутнього демократії.

Сьогодні існує безліч індексів демократії, які ми можемо спостерігати, церобить їх повний аналіз досить складним завданням і змушує в рамках цієїпрезентації використовувати декілька з них в якості наочних прикладів. Предметом служать індекси демократії 2011–2012 років.

Для аналізу пропоную обрати такі три індекси:

індекс «Polity IV»;

індекс «Freedom House»;

індекс трансформації Бертельсманна;

Індекс «Polity IV»:

це індекс , який підраховується з 1990-х років Центром міжнародного розвитку та управління конфліктами при Університеті Меріленду спільно з Центром глобальноїполітики при Університеті ім. Джорджа Мейсона. Його масштабність дозволяє в першу чергу використовувати цей показник для побудови надзвичайно довгостроковихсукупних трендів демократизації всіх держав світу. головними для експертів «PolityIV» виступають три показники: 1) демократія, яка пережила безпрецедентний підйому 90-х роках ХХ століття; 2) автократія, характеристиками якої володіло більшістьдержав у середині 1970-х років; і 3) так звана анократія, яка є їх перехідною формою.Система поділу режимів за цими категоріями така: 10 балів для держав найдемократичніших, -10 для максимально автократичних. Анократія на цій шкалізаймає проміжний інтервал від -5 до 5, позначаючи перехідний стан режимів, найбільша кількість яких, також як і у випадку демократії, почала виникати, за даними «Polity IV», в 1990-х роках.

Індекс “Фрідом Гауз” Індекс “Фрідом Гауз” —

індекс, який від 70-х років ХХ ст. використовувала американська дослідницька організація “Дім свободи” (“Freedom House”). Дослідники оцінюють країни на підставі низки критеріїв, пов’язаних із демократією та діяльністю уряду: 1) рівень корупції; 2) рівень розвитку громадянського суспільства; 3) якість роботи центральної влади; 4) якість роботи місцевої влади; 5) виборчий процес; 6) ступінь незалежності судової системи та якість її роботи; 7) ступінь незалежності ЗМІ.

Індекс трансформацій Бертельсманна

Його короткий розгляд є важливим, тому що цей індекс має європейське(зокрема, німецьке) походження, що, відповідно, може відбитися на результатах, одержуваних його дослідниками. Крім того, цей показник є академічним, і претендуює, таким чином, на об'єктивність результатів. При цьому перша і дуже важлива відмінність індексу трансформацій Бертельсманна від двох попередніх полягає в тому, що з нього виключенібільшість країн Північної Америки, Західної Європи, Австралія, Японія, тобтоті держави, які в американських індексах знаходилися в категоріїабсолютних повних демократій. Це означає, що дослідників даного індексуцікавлять країни, які демократизуються, з нестабільними інститутами, і порівняння саме їх між собою (а не зі «зразками» демократичності) є однієюз цілей цього дослідження. Другим обмежувачем аналізу є цифра 2 мільйониосіб (до 2006 року – 3 мільйони). Це число мінімальної кількості населеннякраїн, що розглядаються в рамках індексу. При цьому дослідникиобумовлюють, що залишають за собою право включати у дослідженняокремі «цікаві» їм випадки, такі, наприклад, як Косово, Естонія, Катар тощо

Висновки: Індекс Ф. Катрайда не випадково піддавався критиці за формалізм, тому що наявність

демократичних інститутів влади зовсім не свідчила про їхню однакову ефективність у різних країнах. Тому надалі для визначення рівня політичної демократії в державі фахівці більше уваги приділяють аналізу виборчого процесу та його умов.

Індекс Т. Ванхенена: даний метод заснований на припущенні, що рівень конкуренції та рівень політичної участі рівноцінно важливі виміри демократизації. Т. Ванханен вбачає важливу перевагу запропонованого ним індексу в тому, що він ґрунтується на важливих, простих і точних критеріях. На його думку, краще використати прості кількісні змінні з деякими недоліками, ніж складніші показники, засновані на суб’єктивних судженнях. Однак ці оцінки демократії, отримані за показниками формальної демократії, без урахування якісних показників рівнів свободи й прав людини, не цілком задовільно виконують завдання одержання об’єктивної картини.

Індекс К. Херпфера: до “демократів” К. Херпфер зараховує громадян, політичні вподобання яких відповідають семи й більше з наведених дев’яти пунктів. Учений вважає, що суспільства, у яких більш як 60 % громадян можна визначити як “демократів”, належать до “консолідованої демократії”. Якщо в суспільстві від 40 до 60 % електорату ідентифіковано як “демократи”, воно належить до демократій у процесі становлення. Усі суспільства з часткою “демократів” меншою від 40 % є суспільствами, що трансформуються, і демократія для них – лише один із можливих варіантів розвитку.

Висновки: Підводячи короткий підсумок розгляду першого індексу, відзначимо, що індекс «Polity

IV» є значним і обґрунтованим показником сучасних процесів демократизації, що, однак, не скасовує його певної «оцінковості», обумовленої, очевидно, регіоном, в якомуцей індекс був створений і в якому працюють його засновники.

Індекс “Freedom House”: вимір здійснюється на основі зіставлення відповідей на розроблені, відповідно до єдиного стандарту, фіксовані запитання, які відображають ступінь вирішення в країні проблем демократизації суспільства. Індекс дає змогу визначити зміни, що відбуваються з плином часу, і його використовують для оцінки змін рівнів демократії й захисту прав людини і зв’язку цих змін з інституційною структурою та економічним розвитком країни.

Необхідно відзначити, що аналіз різних індексів демократії продемонстрував, що кожен і цих індексів має свої переваги і недоліки. І, не зважаючи на всі об'єктивніпідстави їх обчислення, кожен з них може бути використаний не тільки як дані досліджень, але і як індикатор, що визначає наявність або відсутність процесудемократії в тій чи іншій державі.

30.03.2015

Дякую за увагу!