14 20

18

рік

Головним завданням для майбутніх тренерів у галузі медіа, яке виносилось на дистанційку, стала детальна підготовка та проведення власного тренінгу з застосуванням отрима-них на очному модулі знань і практичних навичок.

Сьогодні вони нази-вають себе однією сім’єю і почуваються рідними. Люди, яких об’єднав біль втрати: кожна з цих родин пе-режила смерть рідних в АТО.

... коли революція змі-нила уявлення молоді про справедливість та про можливості бо-ротьби за неї, і створе-но громадську орга-нізацію «Студентське братство Сумщини».

Вісник громадських організацій

“СХОДИНИ” № 14 Грудень 2018

2

РОДИНА, ОБ’ЄДНАНА ПАМ’ЯТТЮ

Їхні рідні не повернулися з АТО,і тепер вонипідтримуютьодне одного

Сьогодні вони називають себе од-нією сім’єю і почуваються рідними. Люди, яких об’єднав біль втрати: кожна з цих родин пережила смерть сина, брата чи батька. Це родини за-гиблих в АТО. Коли комусь із них по-трібна допомога, вони єднаються і допомагають.

Волонтери, які в Су-мах першими почали опікуватися родинам загиблих, давно стали частиною цієї родини. Можливо, вони перши-ми й зрозуміли: співчу-вати замало, потрібно ще й діяти. Волонтер-ка, психолог Валентина Журова, пригадуючи ті дні, не може стрима-ти хвилювання. Каже, батьків на цьому світі вже немає, можливо, Бог дав їй іншу родину. І це справді так.

Бо чи й можна вва-жати інакше? Лише один випадок: літня жінка, яка поховала свого загиблого сина, телефонує і просить по-рятунку, бо їй погано. І саме волонтери ви-кликають «швидку», переживають у лікарні, врешті – забезпечують поховання та поминан-ня цієї матері. Справді, як у великій родині…

– Держава допома-гає: пільги, виплати і таке інше. Але цим ро-динам потрібно ще дещо – розуміння і спілкуван-ня, – говорить Вадим Дубодєлов, волонтер, керівник громадської організації «Сім’я Геро-їв. – Потрібна допомога родинам загиблих учас-ників АТО Сумщини.

…Очі в очі вони поба-чилися, коли загиблих в АТО сумчан було 16. Волонтери та віряни Сумської римсько-като-лицької парафії Благо-віщення Пресвятої Діви Марії вирішили вла-штувати виставку пор-третів героїв у мистець-кій галереї «Наша», що діє при церкві. З кож-ною родиною зустріча-лися особисто, що було нелегко. Просили дозво-лу на розміщення пор-третів загиблих воїнів – та не всі родини одна-ково йшли на контакт: занадто багато болю… Однак саме та виставка стала початком знайом-

ства й спілкування; ста-ла тим, що започаткува-ло велику родину.

Вони – Вадим Ду-бодєлов та Валентина Журова – об’їздили всю Сумську область. Обра-ли для себе самі: спіл-куватися з тими, у кого ледь обсохли на очах сльози.

Кажуть, найважче людям у селі. Адже, наприклад, у Сумах, є більше можливостей для комунікації; біль-ше людей, які готові допомогти. А значить, матері, батьки, сестри, дружини, діти загиблих героїв мають можли-вість хоча б на трохи

відволіктися від свого горя. За рахунок бла-годійників відвідувати концерти й театральні постановки. А ще – арт-терапія. Це коли люди навіть літнього віку, які ніколи не мали стосун-ку до малювання, почи-нають себе пробувати в цьому. Або терапія тан-цями. Приходить фахі-вець, і можна вивчати па, наприклад, ірланд-ські.

Ще – поїздки. «Уяв-ляєте, – каже моя спів-розмовниця, – я ніколи не бачила моря». І при-гадує, як вона вперше бігла до нього, коли во-лонтери, благодійники допомогли організувати поїздку. Або Буковель… Або оперний театр в Оде-сі… Лише подивитися на нього – це ж прекрасно. Так, біль від утрати не зменшується, але ж хоч трохи відволікає. Бо люди спілкуються в ав-тобусі, обмінюються сво-їми емоціями в готелі.

Втім, це теж не го-ловне. Виговорити-ся про наболіле – ось що потрібно тим, хто

“СХОДИНИ” № 14 Грудень 2018

3

втратив дорогих серцю людей.

– І тут важливо – вмі-ти слухати, – говорить Валентина Журова.

…Вони збиралися при костелі по суботах. Слухали одна одну: як минув тиждень, про ві-йну, про дітей. Потім прийшло рішення, і вони принесли пласти-кові відра, капусту. Сі-кли, щоб сквашувалась, і передавали на фронт. Плели обереги – брас-лети з ниток. Коли ла-штували ті посилочки, – вкладали в кожну час-тинки серця і душі.

Люди, поєднані бі-дою, знайомилися ближче й ближче. Міс-цеві, потім – із людьми інших областей. При-гадують, у Кам’янці-Подільському на Хмельниччині їх зу-стрічав міський голова. І, звичайно, родини за-гиблих. Коли обійма-лися – просто мовчали. Відчували оту рідність, солідарність об’єднаних спільним горем.

– Немає такої пігул-ки, яку проковтнеш, і вона допоможе, – гово-рить Валентина. А ще каже, що буває дуже важко, бо працювати по-чали ще в 2014-му. І все перепускали через серце.

А як не згадати про хорову терапію? Коли

слухаєш їхню пісню, залишитися байдужим просто неможливо. Ні, вони не мають музичної освіти. Вони співають непрофесійно. Але їх-ній спів розриває душу – «Де взяти сили жити? Не бійся впасти, біль терпи. Вставай, нам треба далі йти…». Щоб гарно заспівати, їм до-велося провести багато репетицій. Потім висту-пали і поза Сумами.

Згуртування – це те, чого вдалося досягти. Волонтери їздили райо-нами, знайомили роди-ни одна з одною, надава-ли юридичну допомогу й просту людську під-тримку. Після цього в деяких райцентрах з’явилися об’єднання родин загиблих героїв. Тобто – Родини з вели-кої літери: у Бурині,

Шостці, Охтирці. До речі, в Охтирці це вже зареєстрована громад-ська організація «Сім’я героїв Охтирщини».

– Вони вже самі себе підтримують, без нас, – говорить Валентина.

– Тепер ми одна вели-ка сім’я. Нас об’єднало горе. Але нам треба бути сильними. Заради

дітей. Заради пам’яті наших чоловіків. За що вони загинули? За Україну. За мир і спо-кій на рідній землі. Ніх-то не хотів помирати, та доля розпорядилася по-своєму. Наші чоловіки стали героями, посмерт-но. А нам треба жити далі, піднімати дітей, піклуватися про бать-ків, – пояснює Світлана Пустова з Охтирського району…

Про чоловіка згадує і Надія Степанець, сум-чанка. Коли Андрій за-гинув, їхній дитині ви-повнилося лише чотири роки. Пізня дитина і дуже кохана. Тепер син підростає і все частіше запитує про батька. А вони… вони з чолові-ком були дуже близь-кими по духу. «Він міг уникнути мобілізації»,

– розповідає Надія. Але сказав чітко: «Я не буду ховатися». Тепер Надія зізнається, що не дуже любить відкриватися, і коли їй зателефонували волонтери, спочатку на-віть не хотіла спілкува-тися…

Любов Татарчук втратила дорослого сина. Каже, протягом

півроку взагалі не хоті-лося нікого ні бачити, ні чути. Сину, Юрію, було 44. Сьогодні спіл-кування з людьми, які теж втратили рідних, для неї як друге дихан-ня. «Ми зустрічаємося, кожний зі своєю пробле-мою, ми можемо це пе-реживати разом. І вза-галі – розумієш, що й ти комусь потрібний»…

Вадима та Валентину вони називають татом і мамою. Самі ж волонте-ри говорять, що це для них – не робота. Швид-ше, покликання, хай і дуже важке.

…Станом на сьогод-ні у Сумах налічується 47 загиблих в АТО, у Сумській області – 155. Рідних, які за ними су-мують, ще більше.

Алла АКІМЕНКО,медіа-студія «Контент»

“СХОДИНИ” № 14 Грудень 2018

4

У Сумах завершив-ся масштабний тренінг «Train the trainer» для майбутніх та вже прак-тикуючих тренерів. Осіння школа тривала упродовж трьох міся-ців і складалась із двох очних та одного дистан-ційного модулів. Запо-чаткована та проведена вона двома громадськи-ми організаціями: ні-мецькою «Interlink Academy» (м. Гамбург) та українською «Меді-аКомпас» (м. Суми), у партнерстві з Сумським

державним університе-том та кафедрою жур-налістики і філології факультету ІФСК.

«Train the trainer» (ТТТ) – це унікаль-на школа з підготовки професійних тренерів будь-якого напрямку. Програма спеціально розроблена німецькою громадською організаці-єю «Interlink Academy» і профінансована Мі-ністерством закордон-них справ Німеччини. Основна мета – підго-тувати реальних медіа-

тренерів, познайомити з останніми досягнен-нями методичної думки в Європі та осучаснити

навички викладання. За словам ініціатора осін-ньої школи у СумДУ Олени Ткаченко, наразі

в Україні відбувається активне реформування освіти і тому саме зараз прийшов час змінювати

застарілі підходи в на-вчальному процесі:

– Ми розуміємо, щоб зацікавити студента за-раз, треба віднаходити нові форми, методи ви-кладання будь-яких дисциплін, журналіст-ських зокрема. Ми помі-тили, що наші студенти полюбляють тренінгову форму навчання, тому і звернулись до академії Interlink з проханням розробити і провести спец проект з навчання викладачів.

Втілити задум у ре-альність допоміг один з найдосвідченіших тре-нерів-методистів сучас-

ності Ерік Альбрехт: позаштатний журналіст німецьких ЗМІ, дослід-ник та редактор акаде-мії Deutsche Welle, а також розробник і ви-кладач нових методоло-гій у навчальному про-цесі. Саме він займався підготовкою тренерів під час осінньої школи. За його словами, в Укра-їні зараз існує великий попит на заходи, схожі на «ТТТ», адже тренін-ги – це новий унікаль-ний формат у навчанні та викладанні:

– Тренінги популяр-ні, тому що вони при-кладні. Люди йдуть сюди за знаннями та практичними навичка-ми, і в цьому основний плюс. Тобто учасники не тільки здобудуть зна-ння, а й зрозуміють, як ними користуватись.

Головним завдан-ням, яке ставив перед собою Ерік, була спроба зламати стару схему ви-кладання і донесення інформації: «доповідач – слухачі», саме той фор-мат, коли один розказує, а десять просто слухає:

– Повірити в сво-го слухача, дати йому

Як тренували тренерів, або Осіння школа від Interlink Academy14 викладачів, журналістів-практиків і громад-ських активістів із усієї України стали сертифі-кованими тренерами з медіаграмотності.

“СХОДИНИ” № 14 Грудень 2018

5

більше свободи, дати можливість йому само-стійно працювати та за-лишатися впевненим у тому, що все вийде нор-мально. Ось головний виклик, – наголосив Ерік Альбрехт.

Навчання для тре-нерів було довгим і об’ємним: почалося у вересні, а закінчилось у листопаді. Ділилося на три обов’язкові модулі: перший очний модуль тривав із 8 до 23 верес-ня, другий (дистанцій-ний) зайняв аж вісім тижнів, і заключний модуль проходив у Сум-ДУ 22–25 листопада. Кожен модуль мав свою змістову специфіку. Під час першого учасники знайомились із новими формами презентації і подачі будь-якого кон-тенту, вчилися працю-вати у групах, вивчали нову запропоновану їм методологію.

В.о. головного редак-тора «Громадське ТБ. Полтава» Оксана Ханас відгукується про першу частину навчання так:

– Методика, яку тут пропонують, для мене нова. Я вже дізналась багато способів прове-дення, використання

різних інструментів для навчання журна-лістів. Мені цікаво не лише самій навчатися, а й слухати про досвід колег, які вже мають практику проведення тренінгів. Тому думаю, що цей тренінг у Сумах стане початком моєї майбутньої тренерської кар’єри.

Наприкінці вересне-вих занять учасники де-монстрували плани сво-їх майбутніх тренінгів, детальною розробкою яких займались упро-довж восьмитижневого модулю e-learning.

Головним завданням для майбутніх тренерів, яке виносилось на дис-танційку, стала деталь-на підготовка та прове-дення власного тренінгу з застосуванням отри-

маних на очному модулі знань. Ерік Альбрехт підкреслює, що група доволі відповідально поставилась до, так би мовити, заочного на-вчання, адже всі працю-вали старанно, постійно залишались на зв’язку, зверталися за додат-ковою консультацією чи порадою. Тобто дис-танційний модуль став напрочуд інтенсивною і продуктивною части-ною усього навчання. Як результат e-learning, кожен учасник уже може похизуватися са-мостійно розробленим і проведеним повноцін-ним тренінгом.

Старший викладач кафедри журналісти-ки, реклами та PR-технологій Черкась-

Довідка. Ерік Альбрехт – позаштатний радіо-, теле- та інтернет-журналіст із міста Берлін. Працює дослідником та редактором в академії «Deutsche Welle», тренером в «Interlink Academy». Спеціалізується на нових формах журналістики. Як тренер тренерів розробляє програ-ми для журналістики та менеджменту засобів масової інформації в Україні та Білорусі. Працював кореспон-дентом німецьких ЗМІ в Москві. Разом із дослідником Клаусом Гурелманом опублікував книгу «Секретні рево-люціонери: як покоління Y змінило наш світ».

Продовження на стор. 8

“СХОДИНИ” № 14 Грудень 2018

6

Студентське брат-ство Сумщини (СБС) – громадська органі-зація, діяльність якої спрямована на розви-ток студентів і студент-ського самоврядування як механізму місцевої демократії в системі ви-щої освіти. Об’єднавши

активну молодь, вона успішно виконує свою місію вже майже 15 ро-ків. За весь період свого існування до її лав долу-чилась величезна кіль-кість учнів зі всіх ЗВО Сумщини, а в її захо-дах взяли участь тисячі молодих людей із усієї України. Для кожного з учасників СБС є чимось особливим, важливим і незабутнім.

Чинний керівник СБС, а за сумісництвом студентка СумДУ Дар’я Приходченко говорить, що Студентське брат-ство для неї, це не про-сто коло однодумців,

які поділяють її інтер-еси, а дещо більше, це надійний тил, це досвід-чена команда, це профе-сіонали, готові ділитися власним досвідом і ніко-ли не зупинятися на до-сягнутому.

Студентський декан факультету іноземної філології та соціальних комунікацій СумДУ Дар’я Данілова додає:

– Для мене братство – це приклад того, як на-полегливість, небайду-жість та свідомість може змінювати хід цілої істо-рії (для нашого міста так точно). Знаючи справи цієї організації, розу-мієш, яку силу мають

студенти і саме це не до-зволяє закривати очі на порушення наших прав та опускати руки за пер-шої ж невдачі.

Наразі, як і кілька років тому, братство за-ймається захистом прав і свобод студентської молоді ВНЗ Сумської області (а за словами ке-рівника організації – ще й безпосередньо навчає студентів як правильно

самостійно захищати й відстоювати надані їм права), залученням сту-дентів до випрацюван-ня та реалізації моло-діжної політики. Задля цього команда СБС пра-цює одразу в кількох

ІСТОРІЯ В СУЧАСНОСТІ

Студентське братствоСумщини 2004-й. Революція на траві. Сумські студенти починають активний рух

проти об’єднання трьох місцевих університетів в один – Сумський національний університет. Вони проводять мітинги, живуть у намето-вому містечку, пішки йдуть на Київ. Їх арештовують, ламають намети, відверто погрожують. Але, не дивлячись ні на що, студенти досягають свого. У результаті потужної інформаційної кампанії і незламного духу, 10 серпня 2004 року тодішній Президент України Леонід Кучма відмінив свій Указ «Про створення Сумського національного універ-ситету». Саме тоді, коли революція змінила уявлення сумської молоді про справедливість і про можливості боротьби за неї, і створено гро-мадську організацію «Студентське братство Сумщини». Головним за-вданням якої став захист прав усіх студентів.

стратегічних напрямах: розвиток та підтримка студентських ініціатив, впровадження євро-пейських стандартів у реалізацію молодіжної політики на Сумщині,

проведення навчальних заходів для студент-ських лідерів та пред-ставників студентсько-го самоврядування.

Саме навчальні захо-ди, тренінги, з‘їзди ста-ли візитівкою Студент-ського братства в наш час. Інтерактивні вечо-ри, школи лідерства та форуми, організовані братством, збирають щороку сотні студентів.

Ці заходи – своєрідна платформа для розкрит-тя потенціалу кожного учасника, для вирішен-ня актуальних питань, для здобуття та опану-вання нових знань і на-вичок.

“СХОДИНИ” № 14 Грудень 2018

7

Давня учасниця СБС і колишня студентка Юлія Пелипенко з 2013 року організовує різно-манітні заходи: Літня школа, Майстерня сту-дентського лідера, Мо-лодіжна школа лідер-ства, Всеукраїнський форум студентського самоврядування, Ком-пот, всілякі кінопока-зи, лекції, акції. Але з особливим захопленням відгукується саме про Всеукраїнський форум студентського самовря-дування:

– Цей захід осо-бливий тим, що кож-ного року до Сум з’їжджаються студенти зі всієї України й упро-довж чотирьох днів проживають типові, а інколи зовсім не типо-ві проблемні ситуації, які можуть виникнути в їхньому університет-ському житті. Таке мо-делювання допомагає зрозуміти, як діяти в тій чи іншій ситуації. Однак головна мета цього проекту в тому, щоб сформувати єдину студентську спільноту, готову обмінюватися досвідом, розширювати масштаби своїх студент-ських проектів на всеу-країнський рівень і ра-зом творити молодіжну політику в Україні.

Дар’я Приходчен-ко також запевняє, що саме завдяки Всеукра-їнському форуму, СБС знають далеко за меж-ами Сумської області. У 2018 році форум про-водився вже в одинад-цяте і цього разу зібрав рекордну кількість учасників – близько 200 студентів із усієї Укра-їни. Родзинкою з’їзду стала симуляційна гра «Останній студент»,

яка змусила гравців по-вністю поринути в ро-боту віртуального уні-верситету, виконувати різноманітні завдання, нести відповідальність за зроблене та вчитися на власних помилках.

Зараз СБС залиша-ється чи не найбільшою і наймасовішою сту-дентською організацією Сумщини, саме тому,

що не зраджує постав-леній меті. Студенти продовжують активно

долучатися до братства, бо знаходять там під-тримку й допомогу.

Дар’я Данілова гово-рить, що Студентське братство потрібне сучас-ним студентам, аби зро-зуміти, що ти в цьому світі не один:

– Студент думає, що це лише йому, напри-клад, занижують бали, просять хабар або ще щось. Тож і мовчить, бо про це говорити і со-ромно, і страшно, і ніх-то нічим не зарадить. Не дивлячись на ХХІ сто-ліття, права студентів порушують і зараз, і на-віть у більш витончених формах, тому завдяки цій організації можна переступити сходинку «інертного та байдужо-го студента» та не дати себе принизити.

Не дивлячись на ко-ротке «затишшя», СБС активно діє. У перерві між черговими захода-ми, учасники займають-ся пошуком нетриві-альних ідей, працюють над новими розробками та шляхами вирішен-ня проблемних питань. Тож щодо перспектив такої громадської орга-нізації, можна говорити впевнено – Студентське братство Сумщини про-існує ще далеко не один рік та принесе багато користі майбутнім по-колінням студентів.

Богдана ШЕВЧЕНКО,кореспондент вісника

«Сходини»

8

«СХОДИНИ»Вісник громадських організацій Сумської області

Свідоцтво про державну реєстрацію: серія СМ, № 393

Адреса редакції:м. Суми, вул Ковпака, 13/38.Телефон: +38-050-582-25-17.

E-mail: nauk_journ@ukr.net.www:http://mediakompas.org/shodiny/

Редактор і видавець: Володимир Садівничий

Набір та версткаГО «МедіаКомпас», м. Суми

Віддруковано у ПВКФВ «МакДен» (м. Суми, вул. Тополянська, 16)Наклад 500 примірників

кого національного університету ім. Богда-на Хмельницького Світ-лана Коваль зазначає:

– Я проводила тре-нінг під назвою «Ве-рифікація інформації. Фактчекінг» для сту-дентів-третьокурсни-ків. Намагалася вибу-дувати тренінг так, щоб студенти не отримали нові знання, навички, практичні вміння, а ще й змінили ставлення до інформації. Застосу-вання нових методик,

робота в групах, малих групах, кейси, інтер-актив, – усе це дуже сподобалося студентам. Сподіваюся, що й зна-ння з названої теми ста-ли у них якіснішими та глибшими.

На заключному мо-дулі учасники ділили-ся досвідом проведення перших, а дехто дале-ко і не перших, медіа-тренінгів, працювали над помилками, обго-ворювали переваги й недоліки проектів, об-мінювалися думками та враженнями від ро-боти.

Для кореспондентки телеканалу «AT�» Те-AT�» Те-» Те-тяни Мостіпан тренінг став абсолютно новим етапом:

– Ми навчилися роз-робляти власні тренін-ги, передавати знання

і практичні навики людям за допомогою візуалізації та різнома-нітних інтерактивних методів.

Ще один учасник ТТТ, регіональний представник ІМІ в Жи-томирській області Та-рас Боросовський додає:

– Для мене це один із найкращих тренінгів. Він сподобавсь і мето-

дикою викладання (по-єднанням очної та зао-чної частин), і підбором учасників. Тренінг саме і цінний тим, що в кож-ного з учасників є влас-ний досвід і цим досві-дом ми обмінювалися.

До речі, організатори зазначають, що взяти участь у тренінгу було не так просто. Для того,

щоб потрапити на ТТТ, усі охочі заповнювали анкети, писали мотива-цію, вказували мету й результати, на які очі-

кують. Тобто проходи-ли серйозний конкурс-ний відбір. Урезультаті відібрали 14 слухачів із усіх куточків Украї-ни. На тренінг учасни-ки з’їхались із Черкас, Запоріжжя, Полтави, Чернігова, Львова, Жи-томира, Вінниці, Коно-топа і Сум.

Результатом тако-

го серйозного відбору і довгого навчання стали ґрунтовні знання у сфе-рі інтерактивних техно-логій освіти дорослих, розробки особистих тренінгів, заснованих на журналістському та академічному досвіді а також практичні нави-чки, які у майбутньому дозволять підняти рі-вень викладання спеці-альних журналістських дисциплін.

Після закінчення навчання всі учасники отримали «Certificate of Excellence» як ме-діа-тренери. Серед тих, хто пройшов навчання і став сертифікованим медіа-тренером, Сумча-ни: Раїса Стоян, Тетяна Ковальова, Тетяна Мос-тіпан та Володимир Са-дівничий.

Богдана ШЕВЧЕНКО,студентка-журналістка

СумДУ.

Фото: Людмила ДУДЧЕНКО

Як тренували тренерів,або Осіння школа від Interlink Academy

Закінчення.Початок на стор. 4–5